Розсипалось, впавши на землю, монисто.
Дзвiн пролунав серед ночi.
- Матiнко Божа! Дiво пречиста!
Вилiкуй сердце дiвоче!
Змiй - ворог клятий - напав на країну.
Хати палив, нищив лiс та сади.
Всiх вiн вбивав - i людей, i звiрину.
Всюди залишив кривавi слiди.
В бiйцi жахливiй загинув коханий.
Вразила його ворожа стрiла.
Ось i настав день щасливий, жаданий.
I перемога, нарештi, прийшла.
Тiльки, нема кому слово сказати.
Дощ, небо плаче, холодна вода.
Хрест та цвiнтар. Вбитi батько та мати.
Похорон, замiсть весiлля, бiда.
Тiлом та розумом бiль володiє.
Душу пронизує вiн, наче нiж.
- Дiва Свята! Лиш на тебе надiя.
Допоможи, захисти, не залиш!..