Аннотация: Я не вмiю складати вiршi. Але iнколи просто не можу - iнакше...
Коли банальний образ осенi вмирати падає з дерев
Коли банальний образ осенi
Вмирати падає з дерев,
Душа кричить i плаче боляче,
Неначе в неї теж хтось вмер.
Я кожен мiсяць листопадовий
Себе шукаю на землi -
Бо я на неї з гiлки падаю,
I дуже боляче менi.
Ген скiльки раз собi казала я -
Тримайся мiцно за гiлля,
Ти ж бо не мусиш бути чемною,
Нехай ця осiнь йде сама.
Вона iде - i кличе жалiбно
Туди, де родить перший снiг.
Тремтить рука i пальцi зраджують -
I знову серце на землi.
Пiдхопить вiтер - грайлик радiсний -
Несе крiзь марево людей
Помiж колесами та гаслами,
Туди, де бути треба - вже.
Я кожен мiсяць листопадовий
Себе шукаю на землi,
Де чемнi люди йдуть виснажливо
По збайдужiлим снам моїм.
Коли банальний образ осенi
Вмирати падає з дерев,
Тримай мене i дуже голосно
Скажи, що йти не можна - ще...