Їсти зубами асфальт, усмiхатись корiнням колишнiх бiлих перлин i кров.... багато темних крапель вiд бетонних сходiв до твоєї кiмнати...
Алергiя... на себе, на батька, на новий антисептичний засiб для чистки пор... чи на їжу...
Бiла шия у червоних плямах, чухрається, тяжко дихати... рожева ковдра нервує очi, бiлi жалюзi притуплюють любов до природи... уроди...
Довгими не симетричними нiгтями шкрябеш по оксамитовiй шкiрi, на якiй вже живого мiсця нема...
Очiкування... життя для чогось.. фак.. заграло..як це все заграло.. всi цi забави у житя.. всi цi iгри у прикольну екзистенцiю.. що б її...
Реальнiсть : чорне волосся, червоний одяг, противна їжа, биття кулаками по старому столi.. захарило...
ХОЧУ ЖИТИ!!! Дуже...
Життя : не знаю. Але не таке...
Свiчки, зараз.. секунду.. накриє хвиля...
Твої руки прив*язанi до гачка на стiнi,що розташшований не дуже високо. Ти звисаєш, твоя спина у напiвсидячому положеннi, дуже не зручно, болять м*язи... лише ноги розтягнутi на землi... i широко розставленi... боляче...
Її шкiрянi ремнi, що стискають тiло у мiсцях, якi пiдреслуюють найбiльш збудливi органи... Металевi шипи на чорних стрiчках, шльопанцi на сталевих шпильках, з вiдкритим носком, чорнi нiгтi...
Вона блукає язиком по твоєму тiлу, її гострi зуби залишають рожевi послiди на грудях, животi, клiторi...
Бiль за яку можна вiддати все..i не пошкодувати...
Стiни кольору кровi, багато чорних металевих балок, поличок уздовж кiмнати, вони переплiтаються... Коли заходиш у примiщення, потiрiбно пролазити мiж цими сплетiннями Облудницi... Створенi для того, щоб на них займатись коханням... У звисаючих положеннях... Сiдаєш на холодну палку.. перехиляєшся.. голова звисає донизу.. Вона тебе притримує i робить приємно... так приємно, що ти не просто стогнеш.. ти просто-таки виєш вiд задоволення.... Незручнi металевi пластинки в хаотичному положеннi, не бракує i фантазiї.. кожної пiвгодини iншi пози... iнколи ми летимо вниз.. i падаємо на чорнi атласнi подушки... i продовжуємо там... наше Кохання...
Я люблю це робити на пiдвiшенiй ковдрi.... сантиметрiв 40 вiд землi, вона звисає на мiдних цепурах, похитуючись вiд наших тiл... але кайф вiдчувається лише тодi, коли ми доторкаємся до металевих стрiл пiд матерiєю... Час вiд часу вони прорiзають ковдру i впиваються у нашi гарячi ноги...
Сьогоднi нас четверо... Люди Культу, що присвятили своє життя насолодi творчостi, мистецтву втiлення бажань у реальнiсть.
Ми зв*язанi одне з одним, лише Вона спостерiгає за нашими оргазмами i займається мастурбацiєю у невеличнiй ваннi, що наповнена квiтками жасмину...
Їхнi мiцнi руки розривають мене на частини, моє серце вже забуло про норму, дихання не вистачає.. кiнчаєш , кiлка хвилин i знову те саме...
Для чого.... щоб забути ... бiль...
Ти кохаєшся з ними одночасно, знаєш, що до завтра не доживеш... тобi це вже не буде потрiбно.. пiсля такого все стає зайвим...
Хтось iз них втратив свiдоiсть. Користуючись нагодою... ти береш штучний фалос i гвалтуєш його розслаблене тiло... гвалтуєш до озвiрiння, коли твоя злоба виливається через край... коли другий кiнчив у тебе... коли... всi слова гублять свої значення i все набуте перетворюється у непотрiб...
Ти береш його запаморочений орган i вводиш у себе... а потiм закусуєш до кровi, щоб вiн прокинувся ... Хлопець приходить до тями i з новими силами кидається на тебе i на твого партнера... Намагаєшся втiкти , сховатись у павутиннi металевих мостiв... Але втiкаєш з очiкуванням i несамовитими сподiваннями, що тебе зловлять... Втiкаєш вiд одного i падаєш в обiйми iншого... Другий наздоганяє, затиснувши тебе... Ти одна мiж ними, твiй пульс збожеволiв. Але смерть не страшна....
- Обiцяю... ти ж знаєш, щоя тебе люблю... Арiно, ти ж знаєш... Я тебе нiколи не покину.. нiколи...
- Так... знаю.., - повiльно обiймаєш за шию, цiлуєш... кiлкьа секунд i його тiло вже притиснуте твоїми ногами...
-Знаю.. не рипайся.., - шипиш, дереш сорочку i штани лезами, iнколи зачiпаючи напружене тiло...
_-Арiно, що ти робиш?
- Нiчого, розслабся..., - копаєш його гадами по спинi, дупi, п*ятах... роззутих п*ятах... знiмаєш власного ременя зi спiдницi, чорного шкiряного ременя iз залiзними кiльцями, що звисають по всiй довжинi... i лоскочеш його по спинi пряжкою зi всiх сил...
Останнiм часом не покидають видiння : розрiзання голови на рiвнi диски гострим ножем... чи вiдчуття, коли сiдаєш на металевий спис...i вiн проходить крiзь тебе....