|
|
||
Хiба можна забути рiдну мiсцевiсть, рiдний край, отчий дiм?! Минають роки, а думками все одно летиш, як птах, до свого села. |
*
Моє тихе любиме село,
Стадiон край чубатого парку...
Тут дитинство у мрiях спливло
Пiд гармонiї дивних свiтанкiв.
*
Рiдна хата, зворушливий край,
Барвiнковий замрiяний спокiй.
Одноземцi у чистий розмай
Йдуть назустрiч - малi та високi.
*
I вiтаються щиро. Дива!
Памятають селяни хлопчину.
Теж вiтаюсь, i гарнi слова
Промовляє за всiх Україна.
*
Сергiй Бабаєв, 01.03.1999