В одному королiвствi, нiхто вже не пам'ятає в якому, жив хлопчик якого звали Маркус. Йому було вiсiмнадцять рокiв вiд роду. Вiн жив красивим хлопчиком iз найкращими рисами характеру. В нього був маленький друг, бiле гарненьке мишенятко iз чорними ґудзиками - очима. Всi називали його Дейр. В них двох була таємниця, мишенятко дуже добре розмовляло людською мовою. Це не раз допомагало їм вибратися iз пригод в якi вони часто потрапляли.
Ось одного разу вони пiшли в лiс на прогулянку. Дуже часто до них виходили рiзнi звiрi та не боячись гуляли iз ними. Але в цей раз вони зайшли далеко у лiс i тому тварин не було. Та тiльки ось вони дiйшли до перекинутого через струмок дивного райдужного мосту, а за цим мiстком все було розпливчате нiби вони дивилися через прозорий дим. Вони переглянувшись вирiшили пройти далi.
А пройшовши завмерли вiд здивування. Маркус тому, що ранiше нiчого подiбного не бачив. Тут були рiзнi дивнi звiрi однi схожi на таких якi є звичайно, але цi були зовсiм рiзнi: були змiшанi тулуби, голови, лапи, навiть очi. Так i дерева.
I тут до них вийшов дивний звiр: з головою гуски, лапами курки, та тулубом качки та розпочало сваритися:
- Дейр хiба ти не знаєш що сюди заборонено приводити чужих людей, навiщо вiн тут? Хiба тебе не навчила iсторiя драконiв якi живуть тут?
- Ганс заспокойся вiн зможе допомогти нашому горю.
- Не вiрю я цiй людинi, - покачав головою Ганс, - Тай мовчазний вiн якийсь, не нiмий часом, нi?
- Не нiмий я, - вiдповiв Марк обурено.
- Тодi чому стояв як води в рот набравши?
- Ну все досить, час приступати до дiла. Ганс веди нас до Алекса!
- Ти не знаєш? - здивувався Ганс - Алекс зараз не править вiн зовсiм злiг зi своєю хворобою. Зараз править Дотi.
- Ну веди до нього. - Зiтхнув Дейр.
Iдучи до незнайомого Дотi, Марк розглядав все до кожної деталi в цьму смiшному, незвичайному та чудесному свiтi. Але згодом хлопчик помiтив що всi намети якi колись були на землi зараз зруйнованi, а тi що високо на деревах цiлi та неушкодженi побудованi цiлим мiстом.
Вони пiдходили до намету де зiбралися тимчасовий iмператор та сiм князiв Аранелли. I тут несподiвано для всiх заговорив Дейр:
--
Думаю, я виконав завдання його величностi Алекса.
--
Яке завдання? - Запитав той хто на думку Марка повинен бути Дотi, тому що сидiв у головi стола.
--
Знайти того хто завадить нашiй бiдi.
--
Невже? Пiсля десяти рокiв вiдсутностi ти повернувся i заявляєш, що виконав невiдоме завдання колишнього iмператора. - З iронiєю сказав якийсь незрозумiлий звiр.
--
Об'яснiть менi, що вiдбувається i що потрiбно вам вiд мене? - не витримавши запитав Марк.
--
Спокiйно хлопче, май терпiння. - Сказав один iз князiв
--
Дозвольте менi пояснити все, - запитав Дейр i отримавши згоди почав свою розповiдь. - Колись дуже давно тут було все чудово та красиво. Всi нашi сiм'ї жили так як i потрiбно на землi. Це було тому, що нас захищали кристали в яких залишалася магiя вiд давнiх часiв коли ще тут жили лише дракони якi прийшли з iншого свiту. Та кристали зникли i до нас прийшли iстоти якi почали все нищити. В таких iстотах ще досi зберiгається магiя тiльки вже темна. Вони чимось схожi на тих кого ви описуєте у розповiдях i називаєте динозаврами. I от трошки пiзнiше Алекс...
--
До речi Дейр, - промовив Дотi. - Я хотiв тобi сказати Алекс оставив розпорядження, в будь - якому випадку якщо вiн не буде правити навiть просто за вiдмови, правлiння переходить тобi, а там можеш робити що хочеш. В мене лежить наказ який не можливо знищити вiн захищений його останньою магiєю.
--
Досить мене перебивати. Все що стосується влади ми обговоримо потiм. - сказав Дейр - А зараз я продовжу так от: пiзнiше Алекс виявив що один хлопчик може нам допомогти в свитку було точно описано тебе Маркусе: твоє iм'я, твоя зовнiшнiсть, та навiть риси характеру. Але була одна умова ти повинен пройти через певнi перешкоди та не злякатися. Тодi я пiшов до тебе i сказав що заблудився це була перша перешкода частково дiзнатися про таємницi свiту i не злякатись прийняти мене в друзi, а потiм i почалися iншi пригоди на шляху до допомоги свiту i не тiльки нашому а й вашому також.
--
А до чого тут той свiт звiдки я пришов?
--
Є певний контур який роздiляє їх, але якщо знищити все тут пропаде вiн, а це означає що iстоти доберуться до вас.
--
I так Маркусе що ти вiдповiси? - запитав Дотi.
--
Я згоден вам допомогти! - З гордiстю вiдповiв хлопець.
--
Ну тодi Дейр можеш розповiсти все що нам вiдомо та зiбрати хлопця в дорогу? - запитав король
--
Звi... - розпочав говорити маленький друг, як його перебили.
--
А чому йому постiйно випадає така честь, - закричав Крiстiан - за хлопцем Дейр пiшов, у випадку змiни влади королем стає Дейр, допомагати юному як всi вважать герою знову Дейр!!! Можливо всi iншi також хочуть проявити себе!!!!!!! - закiнчив вiн обурено.
--
Ти натякаєш що зможеш це зробити краще коли тiльки його побачив, а вiн провiв з ним цiлий рiк?
--
Тодi, давайте закiнчимо сваритися та перейдемо до дiла. - Сказав один iз князiв.
--
Я допоможу Марку розiбратися iз всiм, зберу його в дорогу та пiду i ним. - I добавив коли хтось хотiв обуритися. - Це моє рiшення як можливого майбутнього правителя.
--
Не можливого Дейр, трон посiдаєш ти в будь якому випадку, чи з рiшенням Алекса, чи з його смертю це не важливо.
Наступнi двi години були посвяченi зборам в дорогу та розповiдi про весь свiт загалом i про iсторiю в особливостi.
В цьому свiтi все було шкереберть: на кущах квiтiв фрукти та овочi, а на деревах квiти (на всiх деревах були шипи деяких квiтiв щоб тваринки могли забратися туди без особливих зусиль). Також були такi тваринки що Ганс видавався ще й милим i зовсiм не дивним (до речi там були люди i дракони). Це все Марк помiтив коли вони збиралися у дорогу.
I ось через двi години Марк та Дейр вирушили в сторону темного, незатишного, лiсу що викликає лише страх. Через кiлька годин вони пiдiйшли до межi лiсу трохи пiзнiше перепочивши та набравшись сил вони зайшли в чащу лiсу.
Перебуваючи в цьому дивному мiсцi Марк раптово зрозумiв що вiн окутаний темнотою непроглядною, дивною темнотою i вже не чує нi свого друга, нi шелестiння трави та дерев, навiть страшних звукiв схожих на завивання вовкiв взагалi нiчого. I тут до нього вийшла жiнка одягнена в темнi кольори одягу i заговорила:
--
Здраствуй Марку, що ти робиш в цьому лiсi?
--
Доброго дня, ви мене знаєте?
--
Звiсно що так - розсмiялася жiнка, - я хранителька вашої сiм'ї в цьому свiтi.
--
Хранителька, кого?
--
Ти що не знаєш? Ти народився в цьому свiтi...
--
I чому тодi я жив звiдки прийшов?
--
Вирiс ти за магiчним контуром тому що мої друзi Анабель та Вальтер вирiшили що тут дуже небезпечно для маленького тебе. - вiдповiла на запитання ця дивна жiнка i раптом шоковано продовжила. - Постiй ти що не знав про цей свiт? Як тодi ти сюди потрапив?
--
Нi менi про нього не розповiдали, а мене привiв мiй друг.
--
Тодi зрозумiло, якщо знадобиться моя допомога скажи "Айра" i я прийду. До зустрiчi мiй хлопчику.
--
Прощавай!
--
Нi, мiй хлопчику, до зустрiчi.
Маркус прокинувся вiд дивного, навiяного сну та наткнувся на збентежений погляд Дейра.
--
Що трапилося я звав тебе декiлька разiв ти не вiдповiдав?
--
Ти знав що моя сiм'я з цього свiту? I чому вони пiшли звiдси?
--
Звiсно ж - радiсно закричав Дейр - я все гадав на кого для мене схожi твої батьки, Анабель та Вальтер Андервурт князь та княгиня другого князiвства, коли вони йшли то поклялися що повернуться до влади коли мине небезпека для їхнього маленького сина.
--
Це виходить що я буду князем?
--
Тiльки пiсля того як вони або зречуться влади, або ж пiсля їх смертi. До речi я так розумiю, що ти розмовляв iз хранителькою?
--
Так вона погодилася допомогти тiльки потрiбно покликати її.
--
Добре ну що йдемо?
--
Iдемо - понуро погодився хлопець.
Вони пiшли далi за картою яку їм дали князi, ця карта була створена та зачарована спецiально для того щоб вести до кристалiв лише тих хто справдi хоче допомогти.
I ось вони дiйшли до великого перевалу з двох сторiн якої було двi маленькi стежинки по яких можна пройти лише однiй людинi.
--
I що ми будемо робити?
--
Як що, хтось пiде по однiй сторонi, а хтось по другiй.
--
Нi, так не можна - сказав дивлячись на карту Марк, - на картi показано що лише одна стежка i та посерединi. Але я не розумiю що нам робити? Куди iти?
--
Я також не знаю. Поклич хранительку можливо вона допоможе нам.
--
Айра
I тут все засяяло i появилася та сама жiнка. Вона розповiла що насправдi рiвно посерединi є мiст на якого накладена iлюзiя i вiн є справжнiй а iншi два є також iлюзiя щоб всi хто цього не знає падали у прiрву.
Тодi Марк та Дейр пiшли рiвно посерединi та не падали хоч i бачили пiд ногами прiрву. Коли вони дiйшли до кiнця та сплигнули на землю перед їхнiми очами показалася печера з якої було чути дивовижне спiвання Марк нi про що не думаючи пiднявся та пiшов на голос як не пробували Дейр та Айра його зупинити нiчого в них не вийшло i ось Марк зайшов в саму глибину печери та побачив незвичайної краси дiвчину. Але коли вона пiдняла на нього свої очi вiн побачив що в них немає кольору. I тодi вона про мовила до нього:
- Я не знаю хто ти. Але допоможи менi, якщо ти повернеш менi колiр очей я зможу допомогти тобi повернути захист для свiту мого батька та йому силу.
--
Тодi чому ти не можеш зробити цього зараз?
--
Тому, що без кольору в мене немає сили хранительки.
--
Як менi допомогти тобi?
--
В кiлькох метрах звiдси на захiд є яблуня з рiзними з плодами рiзних кольорiв вибери самий незвичайний колiр та передай менi, але в нiякому разi не повертайся як тiльки ти переступиш межу ти не зможеш жити.
Парубок погодився допомогти, однак взамiн вiн виручив для себе дуже велику цiну.
I так вiн дiстав яблуко з дуже незвичайним кольором: насиченого жовтого, який переливався в колiр бiлий як лiд. I вiдав для Айри, а потiм чекав свою наречену Анаис. Така цiна була в їхньої згоди вiн для неї дiстав яблуко та ризикуючи своєю хранителькою передав для дiвчини. I ось двi дiвчини появилися у проходi та пiдiйшли до нього:
--
Дякую що допомiг менi Марку. Тепер я виконаю свою частину договору та допоможу не тiльки своєму батьковi а й для всього свiту.
Вони перечекали нiч бiля старенької криницi та на свiтанку пiшли далi. I ось через три днi шляху вони дiйшли до печери старого чаклуна. Коли вони всi разом зайшли за їхнiми спинами появилася прозора стiна щоб нiхто з них не мiг вийти звiдси. I через долю хвилини перед ними з'явився старенький чоловiк.
--
I чого ви хочете вiд мене? - Запитав вiн
--
Поверни те що вкрав i ми пiдемо звiдси i ти нiколи на не побачиш нас.
--
Хто з вас той хто має їм допомогти?
--
Я. - виступив вперед Марк
--
Ти молодчина хлопче пройшов стiльки моїх завдань та не злякався.
--
Що ти хочеш цим сказати?
--
Все що вiдбувалося з тобою моїх рук справи. I переселення твоїх батькiв...
--
А до чого тут це?
--
Ну а як по iнакшому ти ж вiдчував що нiби щось втратив. Також цi всi iсторiї вони б закiнчилися б бiльш сумно якби не цей князь вiн багато вже побачив на своєму шляху i тому ти вибирався з iсторiй без наслiдкiв для себе а тодi цi всi пригоди тут. Але все рiвно ти виграв тому що як тiльки пройдеш випробування зараз я вже не зможу навiть доторкнутися до цих кристалiв.
--
Але навiщо це все тобi?
--
Навiщо я це пiдстроював? - I пiсля того як Марк кивнув продовжив. - Та тому що я хотiв зруйнувати те що побудував наш з Алексом великий предок. Вiн вiдразу нарiк що в один з близнюкiв нашого роду буде лихим i це справдилось на жаль на менi. А потiм як я поселився тут було попередження що в князiв Андервурт народиться маленький синочок який мало того що переможе мене так ще й до того всього стане хранителем цього свiту та буде жити доки iз своєю хранителькою кристалiв не беруть спадкоємця i навiть те що я викрав її та колiр очей помiстив в яблуко не врятувало. Ти весь такий добрий та прекрасний врятував її та виторгував в неї в суперечцi щоб вона стала твоєю дружиною. Та досить розмовляти пройдеш випробування роби зi мною що хочеш нi помреш. - I доки хлопець не опам'ятався кинув у нього закляття пiсля якого Марк помiстився в темноту та чув лише як Анаис кликала iз цього всього.
I тут в темнотi появилося свiтло, а потiм з'явився маленький дворик бiля його будинку з його колишнiми друзями, а з протилежної сторони стояли Айра, Анаис, Дейр. I як тiльки Марк зрозумiв що йому ставлять вибiр повернутися до минулого життя чи залишитися тут, вiн перестав пам'ятати своїх нових друзiв. Та тiльки ось коли вiн хотiв повернутися до свого дворику бiля будинку Анаис прошепотiла так нiби хотiла крикнути "ПОВЕРНИСЬ ДО МЕНЕ", i Марк зрозумiв що якщо вiн пiде до будинку втратить це почуття нiби вiн повинен зробити щось важливе, та цих невiдомо чому дорогих для них людей та мишеня i тодi вiн пiшов до них.
I через хвилину вiн опинився в красиво прикрашенiй кiмнатi перед ним стояли його батьки iз незрозумiлими коронами в руках, а поряд стояла дiвчина з батьками якої батьки Марка домовилися про весiлля коли дiтям буде по двадцять рокiв, i тут Марк повернувся та побачив що його друзi (на це завдання вiн все пам'ятав), та кохана прикутi до стiни. Його покликала Анаис:
--
Марку якщо вибереш владу втратиш нас.
Хлопець вiдскочив вiд корони як вiд змiї та пiшов до друзiв, але його не вони зупинили а п'ятеро дверей якi тут же вiдчинились i в кожному iз проходiв стояли один з найдорожчих людей, i тут з нiзвiдки прозвучали слова:
--
Кого ж ти вибереш кохану, тих хто народив та виховував тебе, друга чи хранительку яка стала для тебе як рiдна мати? Тiльки врахуй що це останнє завдання якщо ти вибереш не того вiдразу ж помреш.
Але ось Марк помiтив закритi непримiтнi дверцi вiн пiшов до них i коли вiдкрив побачив всiх разом. Хлопець пройшов до них та опинився в темнотi, а потiм вiн зрозумiв що отямився.
--
Молодець хлопчику я не буду тобi вiднинi заважати адже всi мої сили хранителя перетекли до тебе. - Вiдразу ж почув вiн голос. - Тепер роби що хочеш iз цим свiтом та зi мною. А ти хранителька кристалiв лише побажай та вони опиняться на своїх мiсцях.
Анаис так i зробила, а Марк побажав щоб вони опинилися в палатцi короля. I ось через кiлька хвилин вони зрозумiли що опинилися там де побажали а кристали на своїх мiсцях.
Через кiлька годин всi знали що Марк хранитель цього чудесного свiту та повернувся виконавши своє завдання та являється сином та наслiдником князiв Андервурт та обручений в присутностi своєї хранительки з принцесою Анаис Валандi хранителькою кристалiв. На наступний день Алекс повернувся до влади та дав згоду на цей шлюб. В свiй рiдний свiт повернулися батьки Марка.
Пiсля того як пройшло два мiсяцi з цих подiй Марк та Анаис одружилися. А через три роки мiсце Алекса посiв Дейр, а мiсце своїх батькiв Марк з Анаис. Ну а їхнi батьки виховували їхнiх дiтей.
Ось i закiнчилася моя iсторiя, що було далi думайте самi. Можу сказати лиш те що всi герої цiєї розповiдi були щасливi та завжди поряд один з одним не дивлячись на безлiч пригод що трапилися з ними та нi разу не пошкодували що все склалося саме так.