ОстаннIй генерал

ПIонери-геро?

Брехати, що все гаразд, - вже не могла. 
ДIвчина шморгнула з горбинкою носом, який ще зI школи навчилася 
називати аристократичним.
Вона справдI хвилювалася, I ?? фальшивий оптимIзм, який вона силомIць 
стимулювала КорнегIвськими цитатами I пивом до того, як зважитися на 
вчинок, лякав бIльше, нIж темна кIмната. Страшно. Здавалося, стукIт 
серця чути у кожному закутку примIщення. НеслухнянI пальцI з новим 
рожевим манIкюром тремтIли, навпомацки впIзнаючи в темрявI 
предмети. Вони були такI знайомI вдень, при свIтлI, I такI чужI зараз. 
Вона, наче злодIй, увIрвалася до ?х свIту. 
Повз стIни, яка дерла шкIру штукатуркою, вона пробиралася в центр 
просторого кабIнету. Вся спина стала бIлою. Треба обов"язково 
обтруситися, буде вибиратиметься звIдси. БIлI плями - не найкращий 
аксесуар до вечIрнього плаття. ГрабIжники зазвичай вдягають 
спортивний костюм I спортивне взуття, так, принаймнI, показували в 
кримIнальних передачах. А вона вирядилася, нIби на вечIрку з приводу 
Дня Ки?ва. Зрештою, якщо зловлять, скаже, що шукала випити, 
скривиться в здивованому апломбI I запита?, невже вечIрка вже 
закIнчилася. 
На шафу наткнулася зовсIм зненацька. Дурепа. ?? розташування могла б 
I запам'ятати. Щодня прикладалася до пляшки коньяку, яку ховала на 
другIй полицI за бухгалтерськими звIтами. Однозначно буде синець. 
Вони постIйно в не? з"являлися - з приводом I без приводу. Тиждень-два 
доведеться вдягати щось скромнIше, нIж ?? звичайнI спIдницI та 
платтячка в стилI сексуально на?вного пIдлIтка. Тепер ?? гордIсть - 
стрункI та засмаглI ноги - доведеться ховати вIд звично голодних очей 
пасажирIв метро. Але чому? Якщо чоловIкIв прикрашають шрами, то 
чого б жIнку не могли прикрашати синцI? Вони дуже легко I яскраво 
виходили на ?? тIлI. ЧортIвня! Вона сплюнула на пIдлогу. Обчиталася 
Арбатово?. Треба трохи з цим зав"язати. Хоча б на час. ПринаймнI до 
першого невдалого роману.
Вона бувала в кабIнетI сотнI разIв, а поводиться незграбно. Не вIрилося, 
що темрява може перетворити знайомий Iнтер"?р рIдного офIсу в 
лабIринт. Та причина не в темрявI. Вона просто налякана. Чортова 
Iнту?цIя розрива? ?? ще пIвгодини тому всемогутню впевненIсть на 
маленькI клаптики, наче Iстерична жIнка куцу зарплатню п"яного 
чоловIка. 
Попереду щось недобре. Вона знала це так само точно, як I те, що за 
будь-що ?й необхIдно пробратися в контору. Боятися зараз не ма? сенсу. 
Може, десь пIд столом зача?лися мIлIцIонери? Чи зробили засIдку 
податкIвцI? ПIзно. Вона вже всерединI. Чому ?й не було страшно перед 
дверима?
Головне - дIстатися столу. Там знаходиться рIч, яку необхIдно забрати. 
Зважаючи на те, що сьогоднI трапилося, для не? це дуже важливо. 
?накше - лист потрапить у чужI руки. Розголосу не уникнути, I ?й 
доведеться знову ?хати геть, знову шукати нове мIсто, знову тривалI 
запо?. Може, краще було б просто все спалити? НI, шкода меблIв. ?х 
нещодавно придбали. В тому ? I ?? заслуга. До того ж, шкода пляшки 
коньяку. Залишилася ще третина. 
ЦIкаво, а пIонерам-героям, про яких ?й довбали голову в дитинствI, було 
так само важко? РанIше в станI депресI? вона завжди порIвнювала себе з 
пIонерами-героями I ставало легше, помагало краще, нIж пиво. Адже ?м 
же було набагато гIрше. ?х катували фашисти, петлюрIвцI, денIкIнцI та 
Iнша рIзна "сволота". А вони так I не зрадили БатькIвщину: не виказали, 
де заховали пIонерськI галстуки, де закопали пшеницю I скIльки рельсIв 
перепиляли. Зоя Космодем"янська вкрала б документ без найменшого 
сумнIву, застрелила всIх гестапIвцIв , а потIм, наспIвуючи у вуса 
IнтернацIонал, здалася б у полон, щоб геро?чно витримати ?валтування. 
От вона зараз зробить все, як "вIдважна Зоя". Треба вкрасти, треба 
вкрасти, треба вкрасти. Зда?ться, це назива?ться автотренIнгом... 
Або маразмом.
Вона не хоче нових пере?здIв, утеч, нових легенд. Вона не хоче знову 
починати пити. Не треба нових близьких знайомств. НI, нових не буде, 
хай там що. Давно вона не вIдчувала таких сильних почуттIв, як зараз. 
Саме тепер, коли ?? життя, нарештI, налагоджу?ться, коли вона, мабуть, 
знайшла те, що шукала багато рокIв, ?й знову доведеться утIкати. За 
право бути вIльною I щасливою треба боротися. Для не? цI два поняття 
давно злилися в ?дине. НеобхIдно боротися. КлIчка вже двIчI 
помолотили, а вIн до цих пIр не соромиться з"являтися на телебаченнI. 
Ото сила волI! ?й би так.
Чого доброго, зараз сяде на пIдлогу I розплачеться, як дIвчинка. Не 
можна себе жалIти. 
Майже вдало обминувши шафу, стиха реми?нувши пивом, вона рушила 
в центр кIмнати. Там ма? бути стIл в стилI "СталIнського ренесансу": 
дубовий, рIзьблений, Iз зеленим сукном зверху. На столI - лампа, теж 
зелена. На вIкнах щIльнI жалюзI, тому нIхто не помIтить слабке свIтло. 
Вона швидко знайде лист I забереться звIдси геть. НIхто нIчого не 
помIтить. Усе знову стане на сво? мIсця. Не можна втратити свого щастя, 
маленького жIночого щастя, що дIсталося занадто дорогою цIною, 
щоправда, пIдрахунки поки не пIдведено. Сумно, бо платила не тIльки 
вона.
Стегно уткнулось у гострий кут широко? дерев'яно? стIльницI. Рука 
опустилася на дешевий оксамит, вIдчутно затертий багатьма дотиками - 
останнI три роки кIнцIвок ?? директора. Вона рухалася вздовж краю, 
намагаючись намацати високу пIдставку свIтильника, зроблену Iз шматка 
зелено? каменюки, яка завжди виглядала фальшиво. 
Лампа завжди знаходилася саме в цьому кутку. Але зараз ?? не було на 
мIсцI. Не мIг же двIрник взяти ?? з собою, щоб присвIтити бIля пIд"?зду, 
замIсть кишенькового лIхтарика. ВIн дурний - колишнIй директор школи, 
- але ж якIсь клепки мають в нього бути. ТодI де? НIхто з працIвникIв 
офIсу не мIг заходити в кабIнет пIсля не?. Коли пIшла, ще вдень, дверI 
закрили в ?? присутностI. Лампа стояла на мIсцI. Вона добре пам'ятала. 
Зараз ?? нема?. Це ще бIльше злякало, вIдIгнавши хмIль. Щось усерединI 
наказувало все кинути I мчати геть зI швидкIстю п"яного альпIнIста. 
Проблема тIльки в тому що вона I на тверезу голову нIякий альпIнIст. 
Рука за IнерцIю продовжувала рухатися стIльницею. Десь глибоко в собI 
вона сподIвалася втримати сво? тендIтне щастя - знайти лист I втекти. 
Але...
За якусь мить вона навIть не зрозумIла, що змIнилося у вIдчуттях. ПотIм 
зрозумIло. ? то було непри?мне вIдкриття. ЗамIсть м'якого оксамиту пIд 
пальцями виявилося щось вологе, липке I, здалося, тепле. Певний час 
вона вела рукою по столI, несила зIзнатися собI у сво?му страху. Але вIн 
?? наздогнав. 
- Боже, кров, - вона скрикнула, повIльно вIдсуваючись вIд столу. - 
Зливай воду, при?хали...
Вона панIчно боялася кровI. Один ?? вигляд приводив у зацIпенIння. Вона 
буде вдячна темрявI. Тепер утIкати. Листа ?й вже не знайти. Вона просто 
не зможе далI шукати. ? що шукати? З таким результатом вона може 
продовжити пошуки у м"ясному павIльйонI ДемI?вського базару. КрIм 
непри?мностей, тут нIчого нема?! Добре, що ма? в запасI прокладки. 
Витре руки.
ДIвчина не встигла зробити I двох крокIв до дверей, як в кабIнетI 
спалахнули всI лампи. 
- НI, не кров, Олександро, - пролунав з-за спини хрипкий чоловIчий 
голос. ВIн був по-нелюдськи противним:  трIскучим I бездушним. - Не 
раджу обертатися. - Випередив незнайомець ?? намIр.
ДIвчина так перелякалася, що навIть не думала противитися наказу. 
Думками заволодIло Iнше - панIка. ?? свIт розбивався вщент Iз кожним 
словом. ?? спIймали. ?, напевно, знайшли листа. Вона мовчала, очIкуючи, 
що скаже незнайомець.
- КровI на столI нема?. Це чорнило. Якийсь невдаха його ненавмисно 
розлив. - На мить голос здався навIть добродушним.
Вона важко зIтхнула:
- Ти що, так гнати...
- Якщо Ви розчарованI, то можу Вас запевнити - не варто. Кров на 
пIдлозI. ?? там навIть забагато, як на мене. - Незнайомець засмIявся 
трIскучим горловим смIхом. ЦI звуки вона запам'ята? надовго. Так 
смIються тIльки IдIоти - вона була в цьому упевнена. 
Треба негайно взяти себе в руки. Що вона там морозила про пIонерIв-
геро?в? ВсI на допомогу. Де люба Арбатова, де рIдний КарнегI?...
СмIх за спиною раптово стих. Крок до не?, I сильний удар по головI. 
Останн?, що почула Олександра, був дзвIн розбито? лампи, яка разом з 
нею впала на пIдлогу. Втрачаючи свIдомIсть, дIвчина повалилася 
вперед, нарештI розумIючи, чому не могла знайти свIтильник на столI. 
Каменюка-пIдставка виявилася таки справжньою, а вона думала - 
пластик. Ну що, переконалася? Боже, як тупо вона попалася. Руки 
сковзнули по калюжI кровI на лIнолеумI. ТIло розпласталася на пIдлозI. 
Бите скло рIзонуло долонI. Але майже невIдчутно.


ДIвчинко, можна з тобою познайомитися?

Пробудження не було романтичним. СвIдомIсть повернулася вIд виття 
мIлIцейських сирен за вIкном. Цей звук ?й нIколи не подобався, навIть 
тодI, коли вона сама працювала у вIдповIдних структурах. Обличчя I руки 
були в чомусь мокрому. Непогано спIтнIла. У кабIнетI горIло свIтло. 
Голова скажено гула. Поступово Олександра згадала, що з нею 
трапилося. В очах з'явилася вIдносна рIзкIсть. За вIкном свIтало. СкIльки 
вона пролежала без свIдомостI? Що значить виття? Невже мIлIцIя? 
Чудово! Лише такого не вистачало для остаточно? депресI?. Залиша?ться 
одне - сIсти в куточку з пляшкою пива I заревIти, як мала дитина, поки за 
нею не прийдуть дядI з пIстолетами.
Вона важко пIднялася. Руки були червонI вIд кровI. Уся пIдлога була 
темно-червоною. БIля вIкна, у чотирьох кроках вIд не?, обличчям вниз 
лежав адвокат. ДIрка в головI, що роздIлила череп, наче перестиглий 
кавун, на двI рванI частини, не залишала сумнIвIв у його теперIшньому 
станI. Навряд чи вIн мIг здогадуватися, отримуючи лIцензIю нIчим не 
примIтного приватного нотарIуса Оболонського району, що 
юриспруденцIя знайде саме таке застосування для його мIзкIв. ПIд тIлом 
теж була кров. Багато кровI. 
Вершина кар"?ри - вбивства шефа. Вона, звичайно, його не зовсIм 
любила, тобто як заведено. Але то було нормально. Його ранковI щипки 
за сIдницI не пIднIмали ?й настрIй. Можливо, коли-небудь при звIльненнI 
вона б врIзала йому в пику. Чи колIном у пах. Так навIть краще. Але кулю 
в череп? То - не в ?? стилI! 
ДIвчину вирвало вIд вигляду кровI. ОперацIя тривала двI хвилини. 
Що вона таке учора ввечерI ?ла? ? не згада?ш. Вигляда? кошмарно, 
проте майже зовсIм не змIнилося. ЧортIв фаст-фуд. Проте вIдразу зник 
страх. Стало значно легше. Вже не хочеться сидIти в куточку I плакати. 
Все, що вIдбулося, як не дивно, тепер не лякало. Вона знала одне - 
усьому кIнець. Шкода, але нIчого не поробиш. ? штучне дихання рот-в-
рот не допоможе ?? директору. Якщо навIть вдасться знайти на пIдлозI 
його губи. 
Олександра пIднялася з колIн. Треба поспIшати. На непевних ногах вона 
пIдIйшла до столу. Листа не було. Як могла швидко, оглянула шухляди. 
Знову - нIякого результату. 
Лайно. Схоже, той виродок з IдIотським почуттям гумору I 
прибалтIйським акцентом, що луснув ?? лампою по головI, вкрав 
анонIмку. Тепер бIгти. Це - ?дине, що вона робить справдI добре. КрIм 
випивки, звичайно. ? ще деяких штучок. Але зараз не час... 
Олександра вискочила в коридор. У дальньому кIнцI - вIкно, в нього 
пробивалися першI ранковI променI. Зда?ться, воно виходить у двIр. От I 
добре. Час перевIрити, хто швидше бIга?, пальнута лампою по голову 
дIвчина або мIлIцIя, у яко? теж IнодI не все гаразд з тим, що пIд 
фуражкою. 
Вона, на жаль, у вечIрнIм вбраннI I туфлях на недоцIльно високих 
пIдборах та з IдIотськими екстра модними носками, як у БуратIно. ?й не 
подобалося, але асортимент ки?вських базарIв не залишав 
альтернативи. Представники вIдповIдних органIв надають перевагу 
Iншому вбранню та взуттю. ПринаймнI, на роботI. Несправедливо. Це 
давало фору ?? переслIдувачам. Але просити почекати - не краща 
пропозицIя в ?? ситуацI?. 
Вона спритно стягла Iз себе туфлI I чимдуж помчала вперед. ВIтер 
пIдняв ?? легке довжиною до плечей волосся, вIдкривши вуха. Вона 
рефлекторна поправила зачIску - вважала сво? вуха трохи завеликими. ? 
то була правда, яку не змогла приховати навIть пластична операцIя, 
явно невдала. 
За дверима численних офIсIв було тихо. ТIльки босI ноги ляпотIли по 
плитцI, пIдморгуючи нафарбованими рожевим нIгтями. 
Мабуть, ще дуже рано. БIдну мIлIцIю пIдняли посеред солодких 
сновидIнь. Вона пробралася в примIщення о другIй годинI ночI. Якщо вже 
настав свIтанок, зараз не пIзнIше п'ято?. Дивно, чому мIлIцIя не при?хала 
ранIше? Або убивця виявився прихильним до не?, або ж мIлIцIя, як 
завжди, "оперативно" вIдреагувала на виклик. Щоб не було, для втечI - 
тIльки на краще. 
С неймовIрним напруженням вIдкривши засувки, щедро залитI фарбою, 
що мала колись давно бIлий колIр, вона влIзла на пIдвIконня. ЛIфт важко 
пIднIмався. В його старому черевI, певне, не менше пIвдесятка 
мIлIцIонерIв. Треба стрибати. ТретIй поверх - не з лIжка звалитися. 
ПIд вIкном виявився смIтт?вий контейнер. Новий, великий I просторий, 
зроблений з модного бIлого металу. Олександра подумки подякувала 
мерI? за турботи про населення I грубо лайнулася на бомжа, що 
поспIшав до смIтницI. Допомогло. Той застиг на мIсцI, здивовано 
вирячившись на конкурентку. 
А тепер уперед, тобто вниз. Тримаючи триклятI туфлI в руках, зажавши 
сумку Iз поламаною застIбкою пIд рукою, вони вIдштовхнулася вIд 
пIдвIконня. ? ледь стримала крик, коли тIло невмолимо почало падати. 
Силу тяжIння нIхто не вIдмIняв, навIть з огляду на ?? проблеми.
СмIття виявилося не настIльки м'яким, як хотIлося б. Щось дуже боляче 
встромилося в лIву ногу, вище колIна. Потекла кров, знову стало 
страшно. Вона чIтко вIдчула ?? тепло, яке змI?ю поповзло вниз. БIль був 
нестерпним. Чорт забирай, знову кров, знову якась халепа. Вона без 
коливань погодилася б на закритий перелом. Аби не бачити темно-
червоно?, густо?, з ледь помIтним паром рIдини. 
Запах смIття був розкIшним. Певне, з контейнера не викидали смIття 
тиждень. ?накше - там здох десяток-другий тхорIв. НIяк не менше. Вона 
трохи поспIшила Iз вдячнIстю на адресу мерI?. Звично закусивши пухлу 
нижню губу, щоб не кричати, Олександра вибралася назовнI. Було важко 
I боляче. У внутрIшню частину стегна вп"ялася дерев'яна скалка, 
довжиною з долоню. 
- Мамо... - Вирвалося мимоволI.
ТIльки б не знепритомнIти. ЗI стогоном вона рIзко вийняла гострий 
шматок деревини, кров потекла швидше. Вчасно знадобилася шаль, що 
якимось дивом залишилася на ши?. Руки тремтIли. Але так було завжди. 
?мпровIзована пов'язка туго перетягнула ногу у мIсцI рани I тепер була 
вся в кровI. Маючи такий вигляд, Олександр навряд чи мала шанс втекти 
далеко. 
Бомж пIдозрIло обходив дIвчину боком. Олександра посмIхнулася йому, 
як могла привIтно, час вIд часу кусаючи губу:
- Ось на що доводиться зважуватися чеснIй дIвчинI, щоб врятувати свою 
репутацIю.
Бомж з розумIнням кивнув. ТIльки зараз вона помIтила, що брудний, 
заляканий тип Iз безглуздим поглядом - жIнка. Прикольно, якщо вона 
теж коли-небудь закIнчить так само. НеочIкуваний кIнець для 
колишнього працIвника податково?. 
Олександра взулася, зручнIше примостила на плечI сумочку I, 
кульгаючи, подалася в сусIднIй двIр. Перев'язка зробила сво? дIло - кров 
практично перестала текти, хоча нога занIмIла. Пришвидшила ходу. 
Треба лише зайти за рIг. НарештI...
ВтIкаючи, вона чула ?валт мIлIцIонерIв, який лунав через вIкно на 
вулицю. Але Олександра вже сховалася за будинком. ?? вже нIхто не 
побачить. 
Було справдI рано. Дорогою зрIдка зустрIчалися заспанI, недбало 
одягненI власники собак зI сво?ми вихованцями, якI виглядали майже так 
само нещасно, як ?х господарI. ПомIчаючи зустрIчних за кIлька сотень 
метрIв, вона обходила ?х, нахиливши голову, начебто щось шукала у 
сумочцI. ХотIлося вIрити, що крIзь заспанI очI вони не помIчають темно-
червонI плями на ?? тIлI. Поки втеча була вдалою. Якби все було не так 
трагIчно, був привIд пишатися сво?ю спритнIстю. Вона навIть знала, куди 
йти I приблизно уявляла, що буде робити далI. Так ?й здавалося.
А ось I цIль ?? мандрування ранковими дворами. Набережна. Пощастило, 
що вона вибрала саме цю нотарIальну контору на окра?нI. Поруч - 
ДнIпро. 
Пляж був майже порожнIм. Олександра оглянула вузьку смужку пIску в 
обидва боки. Лише кIлька нудистIв на сотнI метрIв: заклопотанI дIдки I 
парочка дIвиць спортивного типу з важкими грудьми. УсI робили 
гIмнастику, якщо можна так назвати ?хн? методичне посмикування 
кIнцIвками. Хтось вже витирався пIсля купання. 
Вона знала, що зранку сюди приходять фанати понIжити свою природну 
вроду у водах ДнIпра, який на початку дня не дуже забруднений 
вIдходами пIдпри?мств I мIським смIттям. НадвечIр цього буде в 
надлишку. НудистIв - навпаки. Зараз ?? легко сприймуть за одну з 
оголених манIячок. З нижньо? бIлизни на нIй тIльки маленькI трусики, що 
здалеку будуть зовсIм непомIтнI. Зрештою, можливо, вона 
нестандартний нудист - нIде не написано, що вона повинна знIмати геть 
усе. А тим часом вдасться змити кров I трохи прополоскати плаття. 
Олександра кинула туфлI I сумочку на пIсок, щедро засIяний 
урбанIстичними вIдходами: недопалками, обривками кольорових 
упаковок, битим склом I прIоритетами молодих - сумно зморщеними 
використаними презервативами. 
ВечIрн? чорне в блискIтках плаття було вологим вIд кровI й липнуло до 
тIла. Важко стягши його через голову, вона швидко ввIйшла у воду. Кров 
забруднила груди I живIт. Олександра озирнулася. Зда?ться, за нею 
нIхто не спостерIгав. ТIло покрилося гусячою шкIрою. Виявля?ться ??, 
принципову "сову" Iз багаторIчним досвIдом, щось може загнати Iз 
самого ранку в холодну воду. Вона почала нетерпляче терти себе. Кров 
вIдмивалася погано, бо трохи присохла. Стало теплIше. Нога горIла 
вогнем, вIд рIзкий рухIв посилився бIль у потилицI. ДIвчина на мить 
пIрнула пIд воду. Довге волосся враз обважнIло. ВипIрнувши, вона 
закинула неслухнянI мокрI пасма назад, важкI груди втомлено 
колихнулися. Вони завжди були гарячими I зараз дуже чутливо 
реагували на вранIшн? купання. БIль у головI притупився вIд холоду. 
Вона розумIла, що треба швидше звернутися до лIкаря, але намагалася 
не думати про таке, щоб не лякати себе зайвий раз. Проблема не в тIм, 
що з дитинства вона боялася лIкарIв, як скажених собак. Зараз 
Олександра не знала, чи вистачить ?й сили добратися до лIкарнI. 
Дурня... Геть думки. ?й I без того було не дуже радIсно. Плаття залишало 
у водI IржавI плями. Полоскати його виявилося легше, нIж вимити себе. 
НарештI вона з усIм покIнчила. Вийшовши на берег, Олександра 
викрутила одяг I розвIсила його на найближчому кущI. Плаття повинне 
просохнути хоча б трохи, щоб з його не текла вода. ?накше на не? 
звернуть увагу. НIхто не повIрить, що з не? тече пIт. На вулицI не бIльше 
десяти тепла.
Вона дрижала.
Як зIгрIтися? ВIдповIдь прийшла сам собою. Вона мимоволI почала 
розмахувати руками, нахилятися I присIдати, повторюючи рухи фIгур 
вдалечинI. Олександра не любила спорт. НенавидIла зI школи, разом Iз 
сексуально стурбованою сорокарIчною фIзруком-парторгом, яка, як не 
дивно, була жIнкою. Але зараз була готова молитися на фIзкультуру, 
якщо так можна було назвати ?? незграбнI рухи.
Задзвонив телефон. Де? ЗовсIм поруч. Але навколо нIкого! ?з собою 
вона не брала трубку, щоб не видати себе уночI випадковим дзвIнком. 
До не? не вIдразу дIйшло, що наполеглива незнайома мелодIя луна? з ?? 
сумочки. Все вIдразу стало на сво? мIсця. Телефон пIдклали в сумку. 
Неважко було здогадатися, хто. Козел. 
Зараз ?й скажуть, що робити далI. ? вона слухняно викона? наказ, Iнакше 
здадуть мIлIцI?. Олександра на гачку. ? заковтнула його глибоко. ТочнIше, 
його застромили прямо в горло: жорстоко I безцеремонно. Вона зробить 
усе, що зараз зажадають. Бо вIдIбрали останнI залишки примарно? волI. 
Залишилося тIльки пIдсIкати. У не? ?диний козир - вони не знають, що 
спIймали акулу. Якщо вона не втратить вIри в себе, що бувало часто. 
Але ?й хотIлося думати, що такого не станеться.
Трубка виявилася новою I, певне, дорогою. Весела до IдIотизму мелодIя 
дзвIнка дратувала. Номер абонента не висвIтився. Мабуть, дзвонили з 
автомата або Iз заблокованого апарата. Олександра навIть не 
намагалася приховати свого роздратування. Якби цей мерзотник, старий 
кректун був поруч, вона без роздумIв вп'ялася б в його самовдоволену 
пику. ДIвчина була впевнена, що в нього саме самовдоволена пика. 
?нту?цIя ?? рIдко пIдводила. Так ?й здавалося. 
- ? який наступний крок, розумнику?
- О, Ви вже увIйшли в роль? Прекрасно. Вам подоба?ться грати, 
Олександро? Адже це не перший вихIд. ОстаннIм часом Ви постIйно 
вда?те з себе когось Iншого, нIж ? насправдI.
Ця свиня зна? досить багато. Мабуть, вIн прочитав лист. 
- Стогну вIд насолоди, коли граю. ТIльки у мо?х Iграх трохи менше трупIв. 
- СправдI? А я думав, що Вам не вперше мати справу з мерцями. - У 
трIскучому голосI промайнула емоцIя. 
ГнIв. Не сподобалася ?? брехня.
Покидьок справдI багато знав про не?. БIльше, нIж було в листI. Вона 
тIльки тепер вIдчула, що тремтить. Але вже не вIд холоду. 
- Скажу вIдверто, цього разу вбили не зовсIм того, кого менI хотIлося б. 
ВIн - мIй директор, I я сподIвалася почати робити собI яку-небудь 
кар'?ру. Ки?в непогано мIсто, щоб осIсти тут назавжди. Думала 
одружитися. Тепер з цим доведеться трохи почекати. 
- Абсолютно згодний, кар'?ра в ранньому вIцI бува? згубною для 
особистого життя. Про одруження - взагалI нема мови. До речI, вIдверто 
скажу, менI теж хотIлося б смертI Iншо? людини. Але так сталося, не 
ображайтеся. НIчого особистого - менI просто треба було на Вас 
вплинути. Якби я просто пIдIйшов на вулицI зI сво?м проханням, ви б 
менI... вIдмовили. Стосовно Вашо? кар'?ри. Не думаю, що посада 
секретарки, яку постIйно щипають за ноги, - квIнтесенцIя професIйних 
амбIцIй. У Вашому життI були бIльш вдалI перIоди. - Незнайомець 
мерзотно розсмIявся. ВIд його хрипкого белькотання ?й стало трохи 
недобре. - Можу запевнити: ще одне убивство вIдбудеться обов'язково. 
Не впевнений, кого саме вб'ють: або ту людину, яку менI потрIбно 
прибрати, або Iншу, на яку менI начхати. Але за будь-якого результату 
це все вплине на Ваше майбутн?. 
- Ви намага?теся розвеселити мене перед смертю? - В голосI стало 
менше мужностI.
- Вашо? смертI менI хочеться найменше, Олександро. По-сво?му я 
захоплююся Вами. Знаючи, через що довелося пройти, я схиляюся 
перед Вашим бажанням жити. Ваша смерть мене засмутить. Трохи. А 
може нI. Поки не вIдомо. Можливо, я ще перевIрю, як буде насправдI. Та, 
скажу вIдверто, я не буду плакати, хоча вважаю себе чутливою натурою. 
В життI IнодI доводиться робити не зовсIм при?мнI речI. Але все 
залежить вIд Вас.
- Так що тобI потрIбно, астматику? - Огризнулася вона, вIдчуваючи, що 
не витриму? його самовпевнено? жорстокостI.
Якийсь час у трубцI було тихо. 
- Все сво? життя я маю справу з мерзотниками рIзних типIв. Вони 
обов'язково доходять до брутальностI. ОднI ранIше, IншI пIзнIше. Не 
будьте схожими на всIх. То сильно зменшить шанси залишитися пIсля 
всього живою. 
- Що Ви хочете, щоб я зробила? - Олександра зIбрала до купи весь свIй 
спокIй. - Зрештою чого мене ма? турбувати, якщо у Вас щось не гаразд 
Iз горлом.
СпIврозмовник вдоволено хмикнув: 
- Я не хочу у Вас помилитися. Запам'ятайте. Вдруге не повторюватиму. 
Тепер про справи. Спершу треба вдягнутися. Не забувайте, що Ви - 
жIнка. Про це треба пам'ятати завжди. У такому виглядI Ви приверта?те 
увагу. ? необхIдно вIдIрватися вIд переслIдування. Гадаю, пам"ята?те: 
для всIх Ви - вбивця!
- Я готова. Куди йти?
- У мене таке передчуття, що у такому виглядI Вас швидко спIймають.
Вона прикрила рукою замерзлI груди, що, здалося, стали вдвIчI меншI. 
Але заховати ?х все рIвно не вдалося.
- Яка ж гра без елемента сексуальностI. Я  жIнка.
- Згодний, - вIдповIв незнайомець зневажливим I навIть гидливим 
тоном, - але про вашу сексуальнIсть ми поговоримо Iншим разом. Зараз 
я хочу допомогти. 
- Щось нове у грI.
- Навряд чи. Ви менI потрIбнI на волI й у нормальному станI. ПринаймнI, 
поки. У п'ятьох кварталах вIд контори, у яку Ви так безцеремонно 
вдерлися вночI, на РIчковий, 31, бIля першого пIд'?зду за п'ятнадцять 
хвилин буде стояти темно-синя "мазда". Не спIзнюйтеся. Вас чекати не 
будуть. З водI?м не розмовляти. Якщо вIн занадто багато довIда?ться вIд 
Вас, його доведеться вбити. Це небажано. У нього дво? дIтей. ? вIн 
слухняний спIвробIтник.
- А що далI?
- Вам нададуть медичну допомогу, гадаю, у цьому ? необхIднIсть, 
вимиють, одягнуть, нагодують, дозволять вIдпочити, I пIдготують до 
зустрIчI зI мною. Щасливо.
Розмову було скIнчено.
Щоб встигнути, треба було бIгти. Вдягатися не ма? часу. До РIчково?, 31 
зовсIм недалеко. Вона прекрасно знала Оболонь. Вперед. Думка була 
зовсIм непогана, якщо брати до уваги те, наскIльки вона замерзла. Але 
нога I голова, якI пIсля нIчно? пригоди болIли все сильнIше, трохи 
заважали здIйсненню прекрасно? Iде?. 
На машинI були державнI номери. Вона вIдзначила ?х автоматично, I 
зовсIм не здивувалася. Олександра з дитинства звикла очIкувати 
небезпеку саме вIд держави, хоча не один рIк пропрацювала на не? в 
дуже безпосередньому розумIннI. ВодIй спробував посмIхнутися 
запухлим обличчям, яке його не слухалося. Але, добре розгледIвши 
свою пасажирку, яка мокра, Iз залишками кровI на тIлI, в одних трусиках, 
кульгаючи I важко дихаючи влIзла до машини, швидко передумав. ВIн 
виявився добрим, тупуватим I полохливим. Як бIльшIсть державних 
водI?в з колишнIх таксистIв. Вона не помилилася у сво?й оцIнцI. ТIльки 
тепер особистIсть ?? "рятIвника" виглядала ще бIльш загадково. Може, вIн 
до всього ще й чиновник. Або народний депутат. Все було схоже на 
погано злIплений образ у продажнIй газетI - народний депутат-убивця. 
Класика. 
Вона застогнала, повалившись на шкIряне сидIння. ДверI м'яко 
зачинилися, корячись легкому руху ?? руки. ВодIй з вIдвислою щелепою 
спостерIгав за нею в дзеркало над головою. Вираз його свинячих оченят 
свIдчив, що у глибинI сво?? неглибоко? душI вIн карався запитанням, сон 
це чи не сон? ? ще - вIн був явним гетеросексуалом. ?? груди, як на не?, 
трохи завеликI I вже не такI пружнI, як в одинадцятому класI - вона 
пережила за сво? життя одну вагIтнIсть, - й досI були незмIнним тестом 
для чоловIкIв. 
- ЗробIть теплIше, будь ласка. ? перестаньте ?валтувати мене очима. 
- Так-так, хвилинку, - полохливо вIдповIв водIй, коли врештI зрозумIв, 
що звертаються саме до нього. 
По ногах потекло тепле повIтря. Незабаром пIднялося вище. Вона 
перестала тремтIти, дихання заспоко?лося. З рани сильнIше потекла 
кров.
- По?хали? - Нетерпляче запитала вона.
- Куди бажа?те?
- Я сподIвалася, Ви ма?те знати.
- О-о, звичайно. - ВодIй  нIяково розсмIявся, продовжуючи в дзеркало 
пожирати дIвчину очима.
Машина тихо завелася I м'яко рушила, швидко, але впевнено набираючи 
швидкIсть. За два перехрестя вIд них, з сусIдньо? вулицI долинуло виття 
сирен декIлькох машин. МIж будинками чорними верескливими тIнями 
прошмигнуло кIлька мIлIцейських джипIв. 
- Напевно, щось серйозне трапилося, - бездумно бовкнув водIй. ПотIм 
його запухле обличчя насупилася, що, напевно, означало процес 
напруженого мислення. ВIн з переляком озирнувся на пасажирку. Нижня 
щелепа опустилася ще нижче. На бездоганно бIлу сорочку капнула 
краплина слини.
- Не могли б Ви ?хати швидше? РозумI?те, я трохи поспIшаю. - Вона 
зIбрала залишки сил, щоб додати сво?му голосовI владнIсть. 
- Так-так, вже поспIшаю. - ОторопIло пронявчав водIй. Його кругле 
обличчя зблIдло. - До речI, мене звуть ГригорIйня, ГригорIй тобто. Дуже 
при?мно.
?й було вже байдуже. Вона сповзла зI спинки, I раптово все зникло. Чи то 
заснула, чи то знепритомнIла - вже не знала. Щока торкнулася тепло? 
калюжI кровI, що натекла з ?? ран. НарештI бIль перестав Iснувати. 
ВодIй, побачивши, як у його пасажирки закотилися очI I вона, наче 
покинута усIма марIонетка, повалилася на сидIння, ледь не задихнувся 
вIд переляку. ВIн до хрусту у колIнI вдавив тремтячою ногою педаль газу. 


За татка - пIгулку

Рай вигляда? Iнакше. Олександра отямилася на лIкарняному лIжку. Ногу 
I голову стискали тугI пов'язки. В ротI пересохло. Сфокусувавши погляд, 
вона побачила систему, яка пIднIмалася лIворуч над головою. Трубка з 
мутною рIдиною вела до лIво? руки. КIмната була невеликою, але на 
вигляд пристойною. Не Мар'?нIнський палац, та лIпше, нIж станцIя метро 
Хрещатик. Не знала, що бувають такI лIкарнI. Мабуть, мало хворIла у 
сво?му життI. 
Сумно, вона була тут одна. Напевно, так ма? бути у всIх нормальних 
медичних закладах, крIм моргу. Тут не звичайна радянських часIв 
палата-казарма на десятьох, де лежать п'ятнадцять на восьми лIжках. 
Аби звеселити нудний процес одужання вони п'ють горIлку, грають у 
карти, чешуться, кашляють I моторошно лаються, тобто розважаються. 
За таких умов лIкувалася мама вIд запалення легенIв, коли СашI було 
десять. Олександра погодилася б знаходитися зараз в тому кагалу, анIж 
в цIй тюрмI з дорогим ремонтом. Бо знала, що тут вона зовсIм не для 
того, щоб отримувати кайф вIд сервIсу.
Зверху бIла стеля без павутини, не було слIдIв вIд потокIв води. 
Банально I невесело. На столI - величезний букет. Але й вIд нього вIяло 
чимось стандартним. Мабуть, в кожнIй квIтцI - по дротинцI. ПомIтно, що 
його збирав професIйний квIтникар: красиво I без душI, як у дорогих 
магазинах або на шикарних похоронах. Такий чудово пасуватиме ?? 
директоровI. Закрите вIкно не пропускало нI звуку з вулицI. З коридору 
стиха лунали голоси, дзенькIт посуду, човгання нIг, бурчання хворих, 
лементи медсестер, Iстерики прибиральниць, ?валт вIдвIдувачIв. 
Люди. Життя. Але за дверима. 
Ну I нехай лIкарня. Нехай палата на одного - немов модна сучасна 
гробниця. Вона не одна. Можна вийти коридор, штовхнути ногою 
медсестру, I ?? вIдразу помIтять. 
Туман у головI потихеньку розсIювався. Тепер замIсть панIки I страху 
прийшло розумIння ситуацI?, мозок наполегливо шукав вихIд. Вона сIла. 
То вдалося пIдозрIло легко. ТIло, здалося, важило дуже мало. На 
тумбочцI, з боку, виявилася кнопка. А що трапиться, коли натиснути? 
МIлIцIя ж не при?де?
На виклик з'явився високий чоловIк у халатI. ПорIвняно молодий, але 
волосся трохи побила сивина. Погляд здався пронизливим, та не злим, 
радше, добрим, але добрим якось абстрактно, до всIх водночас I нI до 
кого конкретно. Обличчя - безпристрасне, як у ?суса на дешевих Iконах. 
Проте незнайомець спромIгся злегка посмIхнутися посмIшкою 
втомленого професIонала. ВIн злIпив ??, як головний герой реклами 
засобу проти простатиту, - класно, сором"язливо I не за сво?м бажанням. 
ТIльки тому що платять, або така його мIсIя на ЗемлI. Проте вIн звик 
вIдпрацьовувати мIсI?. 
- Доброго вечора. - Голос був впевненим I тихим. ОлександрI вIн не 
сподобався, особливо поблажливий погляд зверху вниз. 
- Щось Ви не схожI на медсестру.
Тепер посмIшка стала бIльш щирою, але, все рIвно, було противно: 
- ? на медбрата теж. Я Вас латав, бо працюю в нашому скромному 
закладI хIрургом. Вийшло непогано, як на мене. СподIваюся, Ви, як 
жIнка, оцIните мо? вмIння шити. - ВIн злегка схилив голову на бIк I трохи 
опустив вIка. Так роблять коти, коли ?м чухають низ живота. Вийшло 
цIлком романтично. Не вистачало лише оплескIв.
- МенI треба йти. - Вона була налаштована рIшуче I аплодувати не 
збиралася.
- Звичайно. 
- Негайно.
- Знаю. Понад те, впевнений, що Ви тут затрималися. - ВIн Iз вдаваним 
розумIнням насупив брови. 
- Напевно, Вам часто доводиться щось таке чути. - Вона трохи 
розгубилася. Зрештою, вIн не винуватий, що фальшиво посмIха?ться. 
Мабуть, вIд того, що вIн просто сволота. Або гени такI...
- Часто? НавIть не уявля?те, наскIльки. Але, вIдверто, я не проти Вас 
випустити.
- Хай тобI грець, яка готовнIсть допомогти! - Вона нарештI визначилася, 
на кого вIн схожий.
- Якби не один дрIб'язок: Ви втратили занадто багато кровI до того, як 
потрапили до мене. - Знову усмIшка. Начебто було щось смIшне в тому, 
що вона втратила багато кровI.
- Але я також втратила багато часу. Минув практично цIлий день. Ви 
сказали, що уже вечIр. МенI треба поспIшати, шановний лIкарю. - 
Подумки вона додала: "котяра Iз вIдтятими яйцями!".
- Ви, напевно, не зрозумIли. Велика втрата кровI означа? саме велику 
втрату I саме кровI, а не сечI, наприклад. Ви тут вже три днI. ? я чесно 
хвилювався, аби Ви не залишилися тут назавжди, але вже не в цIй 
палатI. На жаль, я помилився. Було б значно тихIше.
- Напевно, лIкарняний гумор. СмIятися треба?
- Коли видужа?те, Вас забере батько. Ось телефон, вIн сказав, що 
подзвонить, як тIльки прийдете до тями. Я повIдомлю, що Ви прагнете в 
його обIйми. - ВIн акуратно поклав знайому телефонну трубку на 
тумбочку, звичайно, не забувши солодко посмIхнутися.
- МIй батько вмер дуже давно. 
- Мене не диву?. У наш час люди часто вмирають. Багато хто навIть 
зовсIм не хоче такого робити. Гадаю, серед них ? лIкарI, якI випускали 
сво?х пацI?нтIв, коли ?х не просили.
- Ця людина бажа? менI зла. 
- Шкодую. 
- Ви не хочете менI допомогти? - Олександра щиро обурилася. ЛIкарI ж 
давали клятву ГIппократа, зрештою, Iсну? КонституцIя Укра?ни!
- Я вже допомIг - врятував життя. А дурнI чвари мIж фIктивними 
дочками-батьками не в мо?й компетенцI?. У кожного сво? уподобання. ? 
мене вони не стосуються. Можу дати телефон знайомого сексопатолога. 
- ВIн спробував надати сво?му викоханому обличчю справедливий 
вигляд I насупився так, немов котовI звело нутрощI.
Паскудний пес. Сто проти одного: цю фразу вIн цIлий вечIр репетирував 
перед дзеркалом у ваннIй:
- Даремно менI допомогли. Краще б я вмерла. - Випалила вона без тIнI 
жалю. ? зразу ж зашарIлася - вIдчула, що веде себе, як дIвчисько.
- Не поспIшайте на той свIт. Таке зробити легко. Важче туди не 
потрапити. ПовIрте менI. - Тепер вIн стримав свою посмIшку. - КрIм того, 
за Ваше життя було заплачено. Я непогано вIдробив сво? грошI. Коли 
знIмуть пов'язки, Ви зрозумI?те, що це так.
Вона опустила очI, розумIючи, що вIн, по-сво?му, ма? рацIю.
- Незабаром зайде сестра. - Вимовив вIн з поетично-фIлософським 
вираженням пики, черговий раз злегка наморщивши яструбиний у 
ластовиннI нIс. - Вона допоможе сходити в туалет I прийняти ванну. 
ПотIм на Вас чекатиме обIд. А зараз полежIть, поки не закIнчаться лIки в 
крапельницI. 
Олександра байдуже кивнула у вIдповIдь. Його турбота смердIла 
баксами. Судячи з обстановки, чималими.
- До речI, - схаменувся перед дверима ЛIкар, - мене звуть Роберт 
Гаринальдович. 
- Який жах. - Олександру пересмикнуло.
- МенI теж дуже при?мно. - ВIн вийшов ранIш, нIж вона устигла вIдкрити 
рот, щоб гIдно нахамити. 
Розмова забрала у не? забагато сил. Довелося лягти. ВтомленI очI 
закрилися самI собою, мимоволI вирвався стогIн полегшення. НепомIтно 
прийшов сон. Снилося всяка чортIвня, що забулася в першу ж мить 
пробудження. Але воно теж було непри?мним - вона прокинулася вIд 
телефонного дзвIнка. Сон зник моментально.
- Здраствуй, татку. -  Вимовила вона, як тIльки включила трубку.
- Радий, що Ви так швидко отямилися... ? взагалI вижили. - Байдуже 
проскрипIв голос.
- Всьому причина - батькIвська турбота. - Бути цинIчно? в не? виходило 
мимоволI практично з народження. 
- ПомIчаю, вIд стресу прокинулися дочIрнI почуття. Можливо тому, що 
Ваш батько вмер, коли Вам було всього одинадцять?
Жорстоке. ВIн знав багато з ?? життя. ? вмIв скористатися, щоб надавити. 
Вона вмить зрозумIла безнадIйнIсть свого опору. НавIщо? ВIн все рIвно 
змусить ?? робити все, що хоче. Аби зараз пива...
Треба вIдкинути свою дурну слабкIсть. Вона довIда?ться, чого вIн хоче, I 
тодI помститься. О, яка це буде помста! А зараз треба терпIти, не 
звертати увагу на бIль, образу, гидотного хIрурга I всI негаразди, що 
оточили ?? зараз, I якI, безумовно, чекають попереду. Й варто забути про 
пиво.
- Пробачте. - Вибачився хрипкий голос, хоча не вIдчувалося нI краплини 
каяття. 
ВIн неправильно сприйняв ?? мовчання. Сволота подумала, що 
скривдила ??. Недоумок. ?й плювати на його жорстокIсть. Вона шкоду? 
тIльки про одне - що не може в цю секунду дотягтися до його горлянки. 
Колись вона любила бити чоловIкIв.
- НIчого. Але я справдI вдячна за те, що Ви про мене подбали. РозумIю, 
не за красиву посмIшку I стрункI нIжки. Думаю, за час, поки я у лIкарнI, 
свIт принципово не змIнився. А до цього за все треба було платити.
- Ви правильно розумI?те життя. Хочу подякувати за те, що не 
розмовляли Iз шофером. Ви слухняна дIвчина. СподIваюся з Вами 
плIдно попрацювати.
- Щаслива, що у нього все гаразд.
- Не зовсIм так. ВIн майже спIзнився. Ви ледь не загинули з його вини.
- ВIн мертвий? - Тепер вона злякалася.
- Ха-ха, - голос був бIльш щирим, нIж завжди, але таким самим 
мерзенним, - навIщо? ГригорIй - надIйний спIвробIтник нашо? органIзацI?. 
На його рахунку багато прекрасно виконаних завдань I, вIрю, буде не 
менше. Йому врятували життя. ВIн знаходиться в одному вIддIленнI з 
Вами. За стIною. Якщо забажа?те, зможете його провIдати. Не знаю, чи 
впIзна? вIн Вас... У нього наполовину забинтоване обличчя.
- ЯкI нашI подальшI дI?? - ?й було непри?мно вислуховувати про калIцтва 
водIя. Вона вIдчувала в тому свою провину, хоча на вигляд вIн здався ?й 
тупим. Не могла зрозумIти, чому.
- Не нашI, а ВашI.
- Мг...
- Вам необхIдно видужати. ПотIм лIквIду?те для мене одну невелику 
непри?мнIсть. ? все стане на сво? мIсця.
- Що саме стане на сво? мIсця? Ви доведете всIм, що я невинна?
- Якщо бути чесним, те навряд чи. Я навIть не буду намагатися. 
- Дякую за правду. - Вона важко зIтхнула, вмощуючись зручнIше. ВажкI 
груди трохи сповзли по тIлу пIд халатом.
- Але я можу влаштувати постIйне мIсце проживання в будь-якому мIстI 
за кордоном. Я маю на увазI ?вропу, якщо, звичайно, не захочете 
залишитися працювати в нашIй органIзацI?.
- А Ви впливова людина. - Вона замислилася.
- ЗрозумIли тIльки зараз?
- Чому вибрали саме мене? ХIба мало людей, якI можуть лIквIдувати 
Вашу невелику непри?мнIсть. 
- Ви майже правI. Але, варто зIзнатися, я був не зовсIм вIдвертим. Моя 
непри?мнIсть не зовсIм маленька. Вона може виявитися великою, навIть 
занадто великою, якщо з нею вчасно не впоратися. Коли то зроблять мо? 
люди звичними ?м методами, то всI зрозумIють, хто за всIм сто?ть. В 
теперIшнIй ситуацI? менI не хотIлося б зайвого розголосу. Як Ви 
помIтили, дещо я роблю навIть сам. Зараз такий час, що необхIдно дIяти 
дуже тонко. Ви - Iдеальний Iнструмент.
- Вибори?
- Не тIльки. Але Ви справдI розумна дIвчина. ?нодI небезпечна якIсть.
- Погроза?
- Як завгодно, хоча, думав, що зробив комплIмент.
- Чому я?
- Тому що краще усIх знайомI з мо?ю маленькою непри?мнIстю. А 
значить - краще Iнших владна?те справу. Я готувався до розв'язки 
бIльше року. ? вибрав краще, що можна було в подIбнIй ситуацI?, - Вас. 
Бо замIшанI у справI не менше за мене. 
- Щось не пригадаю, щоб читала Вашу особисту справу. Я навIть не 
знаю, як Вас звуть. Якщо назвете, наприклад, у якIй фIрмI працювали, я, 
можливо, що-небудь пригадаю. - Олександра гарячково пригадувала 
сво? "контакти" по роботI, але не могла вIдшукати жодного "солIдного" 
злочинця рIвня столичних полIтикIв або чиновникIв. 
- Називайте мене ВIктор Петрович. Але Ви не зовсIм зрозумIли мо? 
слова. Дивно. Я був кращо? думки про Вас. Невже Ви дума?те, що ми 
колись зустрIчалися? Тупо.
НасправдI вона все прекрасно розумIла. ?й хотIлося витягти побIльше 
IнформацI? зI свого викрадача. Хоч яко?-небудь. ? довше обмIркувати 
сказане ним. 
- У наш час контактIв I знайомств проблеми майже завжди полягають у 
конкретних людях. - Продовжив голос. - ? людина - ? проблема. А для 
того, щоб проблеми не стало, треба, щоб людина зникла. Просто. В 
чомусь подIбному полягатиме Ваше завдання.
- ? хто вIн? - Вона почухала загострений кIнчик свого аристократичного 
носа. ВIн завжди ледь помIтно рухався, коли вона напружено думала, I 
свербIв.
- Не час. Зараз вIдпочиньте, набирайтеся сил. Я щиро бажаю 
найшвидшого одужання. 
- Не сумнIваюся.
- ? ще, дIвчинко моя. Не здумай бIгти, кому-небудь дзвонити I робити IншI 
помилки. СподIваюся, зрозумIло? 
- Олександра.
- Що? 
- Мене звуть Олександра. ? на Ви!
ВIн вIдключився. 
Крапельниця була порожня. З часом все закIнчу?ться. Вона вийняла 
голку з вени. На руцI з'явилася маленька крапля водянисто? кровI. Злегка 
кололо серце. Вона помалу злIзла з лIжка. ?? хитало. У тIлI вIдчувалася 
слабкIсть. Рани болIли, але вже не рIзко, а наче нили. 
Спираючись об стIнку, дIвчина помалу добралася до туалетно? кIмнати. 
Минуло чотири хвилини, хоча вIд лIжка до дверей було метри чотири. 
Напевно, мерзенний Гаринальдович говорив правду: вона справдI 
втратила багато кровI.
Вперше за стIльки днIв ?х захотIлося сигарету. Ще сильнIше, нIж випити 
пиво. Погана ознака. Коли ?й було важко вона викурювали за день по три 
пачки. То був манIакальний потяг. Саме його Олександра вIдчувала 
зараз. Лисого дIдька вона тут закурить.
Про втечу годI думати. ?? не вистачить навIть на банальний удар, щоб 
зламати носа тому ж Гаринальдовичу. НавIть якщо були б сили, втIкати 
не можна. ?? викрала дуже впливова людина. Треба беззаперечно 
виконувати його накази, до певного часу, зрозумIло. Коли вона цIлком 
розбереться в ситуацI?, можна буде дIяти. Треба не забути зламати йому 
носа теж. Хоча б...
Але Олександра може вибратися звIдси на годину I подзвонити. 
Насамперед, ?горевI. ВIн, напевно, вже чув про убивство, про те, що 
звинувачують саме ??. ВIн прекрасно знав директора. Вони часто пили 
пиво втрьох у барI, поруч з офIсом. ЖурналIсти, напевно, все 
розголосили. Це назива?ться - резонансне вбивство. ТакI подI? 
привертають увагу людей, якI люблять читати популIстськI газетки I 
вIрять кожному слову випускIв новин. Як ?й не хочеться, щоб ?гор думав 
про не? погано! ВIн любить дIвчат з перчиком, але не настIльки, щоб 
пробачити чиюсь смерть. Вона на все готова заради того, щоб зберегти 
з ним гарнI стосунки. ВIн не просто ?? кохана людина, хоча I це теж... У 
лIжку ?гор виявися явно кращим ?? колишньо? напарницI. Вона з ним 
пережила свIй другий оргазм, хоча для такого рекорду йому довелося 
себе стримувати з десято? вечора до четверто? ранку. Щоб там не 
казали фемIнIстки, а чоловIчий пенIс да? безлIч переваг у сексI. Та годI 
лIрики. 
ВIн повернув ?й цIкавIсть до життя, додав яко?сь незрозумIло? сили, яка 
допомага? боротися. ВIн - символ ?? майбутнього, який втIлив усI 
примарнI мрI? I тупенькI дIвочI сподIвання. ВIн змусив ?? менше пити. ВIн 
намага?ться змусити ?? кинути палити. Дурня, але при?мно. Нехай ?й 
доведеться ви?хати на якийсь час за кордон. Нехай навIть назавжди. Але 
вона буде знати, що вIн ?? любить, вIрить у ?? невиннIсть. Може, вIн 
пере?де до не?. Колись. 
Вона встала з бIлоснIжного унIтаза. Сперлася над умивальником. 
Глянула у неправдоподIбно чисте дзеркало. ?? красивI темно-зеленI очI 
зараз були зовсIм не красивими. Вони запухли, утворивши в темних 
западинах навколо десятки морщин. Олександра звичним рухом 
поправила волосся, вIдкриваючи лоба I ховаючи вуха, наче хтось ?? 
зараз бачив. Вона облизала язиком пухкI, завжди привабливI, а тепер 
пересохлI I потрIсканI блIдI губи. ДурнI думки лIзли в голову пIд час 
ув'язнення в одиночнIй палатI. Далася взнаки втрата кровI.
НарештI вона повернулася назад, до жаданого лIжка. ОчI самI закрилися 
вIд утоми. Але спати не хотIлося. ХотIлося курити. Вона напружено 
думала, кого ?й накажуть убити. То було найнепри?мнIше, що вIд не? 
могли вимагати. Але вIдчувала, що захочуть саме вбивства. ?? "господар" 
не був схожий на заклопотаного манIяка, що марив лише одним - 
з?валтуванням. ВнутрIшньо Олександра готувалася до гIршого. ?й 
хотIлося запитати себе прямо, а чи зможеш ти убити? Та боялася це 
робити, бо знала, що вIдповIсть "так". 


Колеги 

У сво?му життI вона зустрIчала багато впливових людей. НавIть звикла. 
ВмIла тримати себе з ними на одному рIвнI. Ще коли навчалася на 
заочному вIддIленнI юридичного факультету. То було, зда?ться, так 
давно. НасправдI лише три роки пройшло з моменту одержання 
диплома. У той час Олександра вже працювала. Не просто працювала, а 
була оперативною спIвробIтницею податково? мIлIцI? у сво?му рIдному 
мIстI. У Микола?вI.
Час вIд часу оперативникам-чоловIкам доводилося зустрIчатися Iз 
надзвичайно упевненими в собI I нахабними жIнками - самовпевненими 
злочинницями, якI приховували вIд держави значнI суми грошей. 
ЧоловIкам не вдавалося з ними впоратися. Незважаючи на усю 
жорсткIсть професI?, вони не могли використати свою волю I силу проти 
досвIдчених I вмIлих стерв. 
От I вирIшили заради експерименту вIдкрити кIлька вакансIй для 
оперативниць. Вона - переможниця областI по дзюдо, студентка 
столичного унIверситету - пройшла. ЗI сво?ми напарницями чудово 
справлялася Iз завданнями. Поступово почала працювати тIльки з однI?? 
- Оленою. Вони були знайомI ще з дитинства, I непогано зIйшлися. 
Незабаром ?х перекинули також на чоловIкIв-правопорушникIв. Вийшло 
теж непогано.
Згодом Олександра втяглася в роботу I перестала зважувати на 
основне. БIль багатьох людей було на ?? совIстI. Вона не вIдчувала 
докорIв сумлIння, так само, як I не вIдчувала страху перед керIвництвом 
мIста, бандитами, просто багатими людьми. Юнацький максималIзм, 
який з дIтей робив пIонерIв-геро?в, допомIг здолати совIсть та страх. 
Вона була переконана, що погрIшностI бувають у будь-якIй справI. 
Жменя зубIв I калюжа кровI на пIдлозI - з верхом покривалися десятками 
I сотнями тисяч, повернутих державI. Адже кIлькIсть не пIйманих 
мерзотникIв була значно бIльше тих, кого вдавалося розкрити. Треба 
було пIдозрювати чим бIльше людей. Багатьох злочинцIв видавав страх. 
Дехто справдI страждав невинно. Але результат все одно був. ? це 
виправдувало все, це змушувало не зауважувати той бIль, що 
заподIювала людям. Вона вIдчувала, що не всI повиннI бути наказаними. 
Плювати: усього лише типовий вIдсоток недоробок. Головне - змусити 
боятися. Переконати себе в цьому допомагали цигарки та пиво. Само 
тодI вона почала дуже багато палити та пити. Саме тодI вперше з"явився 
не зовсIм при?мний стан: вона напивалася так, що не пам"ятала себе. 
ПотIм взнавала про секс з випадковими чоловIками, бIйки, сварки. Але 
не могла повIрити в то. 
Багато з тих, кого вона перевIряла I ловила на махIнацIях, зараз 
працюють у Ки?вI, займають гарнI посади. ЦIлком можливо, що прибрати 
треба буде когось з них. РанIш такого робити не доводилося. Трохи нове 
для не?, хоча не зовсIм. Вона зможе. Була упевнена в цьому. КровI 
побачила за сво? життя не мало. Щоправда, й досI не виносила ?? 
вигляду. 
РанIше всI вчинки родилися на користь держави - вона викривала 
майже завжди явних або потенцIйних злочинцIв. Зараз також доведеться 
розIбратися з якимось негIдником. Проте тепер працюватиме на вбивцю, 
що трохи бентежило I не давало впевненостI в правильностI. Десь в 
глибинI пострадянсько? душI вона таки вIдчувала себе християнкою.
Згадалася перша кров, що була на ?? руках. ЖIнка-бухгалтер - 
педантична бабуся пIдвищено? принциповостI - нIяк не хотIла вIдкривати 
сейф I вIддавати звIтнIсть фIрми. ?? обурення нальотом мIлIцI? було таким 
щирим I праведним... Можливо, вона нIчого не знала про Iгри свого 
директора. Може, добре грала сама. ПершI пIвгодини Олександра 
намагалася пояснити ту шкоду, що приносить державI ухиляння вIд 
сплати податкIв. А жIнка наполягала на сво?му. Вона прикрила собою 
сейф I виганяла геть з офIсу, поки не прибуде юрист фIрми. 
У якусь мить Олександра зIрвалася. НавIть не зрозумIла, як це 
трапилося. ОчI заслала завIса гнIву, ?? свIдомIсть наче вIддалилася. ДалI 
все сприймалося, як у дешевому пригодницькому серIалI, де, як на диво, 
грала вона сама. Рука схопила зI столу попIльницю I з плеча вдарила 
жIнку по обличчю. НIс трIснув легко, як порцелянова кавова чашка. Кров 
заюшила бIлий одяг. ЖIнка сильно вдарилася спиною об металевий кут 
сейфа. Вона важко повалилася на пIдлогу. Коли звела голову, 
Олександра здивувалася вираженню ?? очей, досI незнайомому. ТIльки 
згодом вона зрозумIла, що то було. Страх. Страх I покIрнIсть. ?й 
сподобалося. Радше тому, що жIнка була сильно схожа на ?? першу 
вчительку. 
?? похвалив сам начальник районного вIддIлку. Непоганий початок. Але 
вIн попередив, що з такою готовнIстю боротися зI злочинцями вона 
ризику? нарватися не на тих. Олександра запитала, про що вIн. Пояснив. 
Не зрозумIла. Думала, що всI правопорушники однаковI перед 
державою. 
? нарвалася. 
Рано або пIзно таке мало статися. ? сталося. Сталося пIзно. НевIдомо, 
було гIрше або краще вIд того, що не трапилося ранIш? Важливо те, що 
встигла утекти. 
Вона звикла до сво?? роботи, справдI стала професIоналом. НIчого 
Iншого не робити вмIла I вмIти не хотIла. ЗакIнчила унIверситет, та навIть 
не думала йти працювати в Iнше мIсце. Адже крIм всього Iншого, вона 
непогано заробляла. То була улюблена робота з гарними грIшми...
Скрипнули дверI I обережно вIдкрилися всередину. На мить в кIмнату 
увIрвався безглуздий коридорний ?валт, який бува? тIльки в лIкарнях. 
Олександра вIдкрила очI. Здоровань до двох метрIв на зрIст у куцому 
халатI незграбно штовхав столик на колесах з паруючими тарIлками. ВIн, 
наче з"явився з повIтря. 
Йому було рокIв двадцять п"ять-тридцять. ТочнIше визначити - 
проблематично. ТакI пIсля армI? виглядають, як в сорок. ВеличезнI, ледь 
похилI плечI, широкI вилицI, з трапецI? виростала нахилена вперед 
голова, яка вужчала до верху, з клаптиком коротко обстриженого 
чорного волосся, довгI руки, могутнI долонI з рожевенькими нIгтиками на 
волохатих пальцях. КривI ноги закIнчувалися шикарними туфлями. ТемнI 
окуляри, бездоганний чорний костюм, Iдеально бIла сорочка I золота 
шпилька з великим прозорим каменем на темно-синIй краватцI 
завершували образ. Олександра була впевнена, що тIльки ?? 
персонально обслугову? подIбна медсестра. Ще раз велике спасибI 
турботливому ВIктору Петровичу.
- Як тебе звуть, сестричко? - Вона поправила волосся. 
ВIн посмIхнувся, демонструючи один в однин неприродно? бIлизни зуби:
- АндрIй.
- Я не створюватиму тобI проблем, АндрIйко. Буду поводитися слухняно, 
й у тебе не буде непри?мностей з тво?м астматичним шефом.
- Було б добре. А то я зовсIм не знаю як поводитися з жIнками... у таких 
випадках.
- От I домовилися. СпасибI за ?жу. До речI, я - Олександра.
- Мг. Я знаю, як Вас звуть.
ВIн ще раз посмIхнувся, що, ймовIрно, означало I будь ласка, I смачного 
одночасно. Вийшов так само тихо, як I зайшов у палату. Вона не раз 
помIчала дивну властивIсть таких людей - абсолютно безшумно 
рухатися. Сама теж вмIла так. Тому моментально вIдзначала подIбну 
якIсть у Iншого. 
?жа була несмачною - без солI I приправ, - але свIжою I якIсною. На тацI 
виявилося навIть велике зелене яблуко. Вона байдуже його жувала, 
дивлячись у стелю. Смаку не вIдчувалося. ГолландIя. ХотIлося курити. 
Почухала кIнчик носа. 
В сотий раз Олександра згадувала, як ?? прекрасна кар'?ра, ?? робота для 
держави пIшла котовI пIд хвIст. Якби вона вчасно зрозумIла, що вимагав 
вIд не? начальник вIддIлу. Якби... Вона зробила помилку, I ?? бIографIю не 
повернути назад. Однаково, що з?валтувати коханку голови парламенту I 
пIсля цього намагатися стати народним депутатом. 
Олександра вичислила одну турфIрму, що займалася шоптурами. 
Пропускала через себе великI суми готIвкових доларIв, провозила ?х 
контрабандою в Китай, I там вIддавала "туристам". Брала за роботу сво? 
законнI 12 вIдсоткIв, що дуже часто перевищувало суму в десять тисяч з 
одного великого торговця. НевIдомо, що везли з Китаю - ?х не сильно 
трусили на таможнI, - але вони з легкою душею вIддавали 12 вIдсоткIв. 
ТодI в Укра?нI мало знали про кредитнI картки I туристичнI чеки. 
Схема була дуже ефективною. ФIрмою заправляла жIнка, тому був 
потрIбен саме жIночих пIдхIд. Вони пIшли разом з напарницею.
Як очIкувалося, директриса вчинила Iстерику. Класично, по-жIночому. 
Олександра затягла ?? в кабIнет. Довелося вибити кIлька переднIх зубIв, 
щоб заткнулася. Шкода не було - зуби були золотими. В будь-який 
момент можна вставити новI. Олександра нIколи не любила 
неприродний колIр у ротI. 
Директриса замовчала лише з третього удару. Напарниця стояла зовнI, 
нIкого не пускала всередину кабIнету. ГрошI виявилися в тумбочцI столу. 
Вона не звернула увагу на вIдносну безтурботнIсть жертви, а було 
варто. Та реготала, незважаючи на кров I 30 грам золота, що втратила. 
?стеричка не боялася нIчого, нI перевIрок IнспекцI?, нI нальотIв податково? 
мIлIцI?, нI, здавалося, навIть болю. Сума становила майже триста тисяч 
доларIв.
Два пакети з грIшми забрали на роботу як доказ. 
Було пIзно. Олена пIшла додому, Олександра залишилася в кабIнетI 
писати акт. Вона заснула за столом. Ранком ?? розбудив дзвIнок матерI. 
При?жджала мIлIцIя. Шукала Олександру. Сказали, що вона напала на 
фIрму, забрала грошI, жорстоко побила кIлькох людей I пристрIлила при 
свIдках свою напарницю. ТIло знайшли прямо в офIсI учора ввечерI. Не 
встигла Олександра покласти трубку, як у дверI увIрвалися 
оперативники. Без проблем знайшли пакети з грIшми, прямо в ?? 
особистому сейфI. Поставили обличчям до стIнки, у спину грубо 
встромився автомат. НавIть застIбку лIфчика поламали. Може, 
навмисно? 
З мIлIцI? ?й допомIг утекти начальник вIддIлку. Забрав для розмови до 
себе в управлIння, а потIм вIдпустив, Iнсценувавши втечу. Перед цим 
пояснив, що директриса турфIрми - якась кума голови районно? 
адмIнIстрацI?. ВихIд залишався один - бIгти. Дякувати боговI, що хоч 
хтось допомIг. 
Але потIм почалося пекло. На не? полювали. Вона намагалася оселитися 
в Iншому мIстI. Спочатку Луганськ, потIм - ХаркIв, ЗапорIжжя. Усюди за 
нею спостерIгало невидиме око. Хтось постIйно ?? вистежував й 
Iнформував спIвробIтникIв та ?? нових знайомих, хто вона ? насправдI. 
Було оголошено розшук, але, як завжди, нIхто на те не звертав 
особливо? уваги. Незабаром галас стих, але Олександру продовжували 
переслIдувати невдачI. Вона могла б легко розчинитися в юрбI. Але як 
тIльки знаходила осIле мIсце - роботу, квартиру, - приходив лист, в 
якому анонIмний "добродIй" розповIдав про ?? минуле. Мало хто 
намагався перевIрити IстиннIсть написаного, I тим бIльше нIхто не бажав 
звертатися в мIлIцIю. Але вIд небажано? "гостI" поспIшали позбутися усI. 
У постIйних пере?здах минуло три роки. Почала пити ще бIльше. Без 
цигарки не могла протриматися бIльше тридцяти хвилин. НарештI вона 
вирIшила податися в Ки?в - найбIльше мIсто Укра?ни. Знайшла роботу на 
окра?нI - секретаркою в нотарIальнIй конторI. Проробила всього три 
мIсяцI - I знову лист. ?й подзвонив директор фIрми I сповIстив про 
анонIмку. Довелося тягтися до нього в офIс на вихIдних. ВIдбулася 
непри?мна розмова. Але, дивно, вIн поводився не так, як бIльшIсть 
попереднIх начальникIв на його мIсцI. Здавалося, не був схильний ?? 
виганяти. Просто не мIг визначитися. Олександра була гарною 
спIвробIтницею - вIдчувався досвIд. ОстаннIм часом ?й доручали 
серйознI завдання, ?й довIряли. Маленька кар'?ра потихеньку повзла 
нагору. ? от знову - лист Iз нIвIдкIля. 
Розмова закIнчилася нIчим. ВIн натякнув, що нIчого не ма? проти, аби 
листа не було взагалI, як I наступних. ТодI вIн не звертатиме увагу нI на 
якI анонIмки.
Вона дочекалася, коли у вIкнах контори згасне свIтло, коли затихне 
су?та на вулицI, й о другIй годинI ночI пробралася в примIщення. Там на 
не? чекав непри?мний сюрприз. 
Олександра щосили кинула недогризене яблуко в стIну. На моднIй 
штукатурцI утворився мокрий слIд зI шматочками м"якотI, що скупими 
сльозами почав повIльно сповзати на пIдлогу. 
На звук удару, немов за велIнням чарIвника, з'явився АндрIй. 
- Ви не вдарилися? - З щирою турботою запитав вIн. ПотIм побачив 
вологий вIдбиток на стIнI I з розумIнням зIтхнув. - ФемIнIстичнI вибрики. - 
ВIн пIдняв з пIдлоги залишки яблука I винIс у туалет. ПотIм знайшов там 
ганчIрку й акуратно витер стIну. ПIсля того неквапливо ретельно витер 
руки бIлою краваткою Iз внутрIшньо? кишенI.
Олександра сIла на лIжку, з подивом стежачи за розмIреними рухами ?? 
охоронця.
- Посуд забрати? Бачу, Ви вже по?ли. 
- ПIзнIше. Давай поговоримо. - ?й хотIлося вIдволIктися вIд непри?мних 
спогадIв.
- Я не дуже прагну... - ВIн наморщив невисоке чоло, на якому по кра?м 
волосся I брови з"?днувалися темним пушком.
- Чого так, IнструкцI?? 
- Щось схоже.
- Давай говорити, про що можна.
- Не зрозумIв. - ВIн насупив чоло ще наполегливIше. Утворилися двI 
ледь помIтнI складки. 
- Про погоду, наприклад.
- А, будь ласка! СкIльки забажа?те: погода - абсолютне лайно: дощ I 
собачий холод. Все... - ВIн був вIдверто щасливий з того, що так легко 
вIдбувся.
- При?мно. Не так огидно сидIти тут, у в'язницI. 
- Тут ще не в'язниця. Не знаю, що Ви там нако?ли, але я б з радIстю 
помIнявся мIсцями. Для мене був би справжнIсIнький курорт. Я й без того 
щасливий, що вдень вIдсиджуюся бIля Вас - сухо, охайно, Ви, зда?ться, 
спокIйна. ПIсля нIчно? змIни -  майже без базару рай. Встигаю навIть 
годинку-двI задрIмати. 
- Спробую не заподIяти тобI зайвих турбот. - Чесно сказала 
Олександра. Вона не знала, яким вIн бува? буйним. ? не дуже хотIлося 
дIзнатися. 
- От спасибI. До чергування тут я ночами бIгав за усякою швалюкою, 
IнодI потроху стрIляли. Вдень грошI перевозив. - АндрIй, витерши руки 
носовичком, який розмIром виявився мало ледве не оренбурзьким, 
взявся розмIрено витирати до сухого стIну. - Обов"язково раз в тиждень 
якась зараза намагалася дипломат вихопити, так ще по мордI дати. Я 
часто нервував. НавIть схуд - три кIлограми скинув. ?нша справа тут. Все 
спокIйно. Один раз помIтив - пIдозрIлий дядько ошивався. Невисокий, 
але збитий, у картузI. СмIшний. Картуз, як у ЛенIна. Стильний. Я думаю, 
чого вIн влIтку так тепло одягнутий? Спочатку зацIкавився: може, хоче, 
чогось не того. Але привидIлося. ВIн покрутився I пIшов, бIльше я його не 
бачив. 
- Чорт забирай... 
- Щось болить? - АндрIй занепоко?вся, навIть покинув стIну, зробивши 
крок вперед до лIжка.
- НI, чисто жIноче...
- А, зрозумIло. Я теж дивлюся рекламу.
Задерикувато пIдморгнувши, вIн продовжував щось безтурботно 
бовтати, натираючи вже до блиску стIну, але Олександра його не чула. 
Вона напружилася, але намагалася, щоб цього не були помIтно. Людину 
в картузI вона вже бачила. Часто. ВIн був ?? тIнню, супроводжував у 
кожному мIстI, куди вона тIкала, де намагалася почати нове життя. ВIн 
знаходив ?? скрIзь. Виринав з нIкуди, як примара, крутився навколо, але 
жодного разу не пIдходив близько. Вона часто ловила на собI його 
дивний погляд з пIд низько опущеного картуза. Багато разIв намагалася 
наздогнати, але безуспIшно. Зате вIн наздоганяв завжди. ? як тIльки це 
траплялося, ?й доводилося тIкати. Майже вIдразу приходив 
викривальний лист, ?? чергове нове маленьке життя розбивався вщент, й 
усе починалося спочатку. 
- Олександро, Ви як? - АндрIй тряс ?? за плече, вIд чого голова дIвчина 
стрибала в рIзнI сторони, як футбольний м"яч. 
- Так-так, все добре. - Щелепи гучно ляснули, прищемивши язика. Вона 
спробувала звIльнитися вIд мертво? хватки. ПомIтивши ?? незграбнI 
спроби, АндрIй повIльно вIдпустив плече.
- ВпевненI?
- ЦIлком. Зна?ш, менI треба побути насамотI. Дякую за розмову. 
АндрIй з розумIнням буркнув невиразне прощання I вийшов з палати. 
Вона заплакала. Вперше за увесь час, що знаходилася в Ки?вI. Вона 
плакала вIд безсилля. ?й треба було випити.


ЛIкарняна хронIка

ЗакIнчився тиждень перебування у лIкарнI. Олександра швидко 
поправлялася, навIть поповнила себе у вазI. ?? обличчя нарештI втратило 
аристократично-хворобливу блIдIсть, яка плавно переходила в коричневI 
плями навколо запалих очей, з'явився рум'янець. Повернувся колишнIй 
апетит. Вона з'?дала усе, що давали, I було мало. ХотIлося ще. Мама 
завжди казала, що вона ?ла, як шахтар пIсля нIчно? змIни I ранкового 
вIдвIдування коханки. АндрIй, помIтивши, з якою завзятIстю хвора 
поглина? лIкарнянI порцI?, почав додатково приносити фрукти, сIк I 
солодощI. Олександра була улещена, на що вIн щиро зIзнався, що все 
оплачу? ВIктор Петрович. Вона не образилася. Дещо подобалася 
простота ??, на перший погляд, добродушного сторожа. Але вона нI на 
мить не сумнIвалася, що в потрIбний момент вIн так само просто зверне 
?й шию. З людьми подIбного типу дIвчина була знайома добре. Половину 
?? колишнIх колег по роботI могли серйозно претендувати на генетичну 
спорIдненIсть з АндрI?м.
ВIдкрилися дверI. Вони продовжували скрипIти. ? добре. Хоч щось в цIй 
тюрмI Iсну? не за правилами. Зайшов лIкар зI сво?ю черговою 
посмIшкою. Напевно вIн посмIхався усIм хворим, що могли платити 150 
доларIв на добу. Саме в стIльки обходилося перебування в палатI. 
Олександра ковтала останнIй шматок курячо? грудинки. АндрIй, спритно 
лавIруючи мIж лIкарем, лIжком I стIною, винIс тацю з брудним посудом. 
Тепер Олександра жувала велике зелене яблуко. Смак, як завжди, був 
нIякий, тобто просто був вIдсутнIй. У помсту за те ?й подобалося псувати 
Iдеальний вид плоду сво?ми зубами. Робила це вона з якимсь радIсним 
оскаженIнням. Коли набридало, кидала недогризок у стIну напроти. 
Незважаючи на всI старання АндрIя, який методично витирав слIди, на 
стIнI проглядалася невелика плямиста композицIя. Щось у цьому було...
- Ви майже здоровI. - Роберт Гаринальдович осяяв свою пацI?нтку  
променистою посмIшкою вартIстю в 150 доларIв на добу, щиростI яко? 
була грIш цIна.
- "Майже" означа?, що я тут залишаюся. - Олександра скривилася чи то 
вIд несмачного яблука, чи то вIд "радIсно?" новини.
- Ви - дуже при?мний пацI?нт. - Знову котяча посмIшка. - Моя воля, ми 
б продовжили нашI вIдносини далI й у бIльш безпосередньому контактI.
- Добре, що Ваша воля поширю?ться не на всIх хворих.
ВIн вдав, що не розчув, однак посмIхатися перестав: 
- Батько сказав, що пIсля лIкування Ваш органIзм ма? бути готовий до 
значних фIзичних та психIчних навантажень. Тому ми проколемо 
невеликий, назвемо так, вIтамIнний I енергетичний комплекс. 
- Я нIчого не буду приймати. 
- О, не хвилюйтеся. - ВIн довIрливо посмIхнувся, начебто розумIючи ?? 
тривоги. - НIяких стеро?дIв I анаболикIв, нIяких гормонIв. Лише дозволенI 
препарати, деякI навIть сертифIкованI. ?х можна купити в будь-якIй 
аптецI. Ну, практично у будь-якIй. Я б з радIстю приймав ?х сам, якби 
дозволяли фIнанси. 
- Я можу попросити татка, вIн Вам обов'язково що-небудь пропише. - 
Перебила його Олександра. Виглядало нахабно.
Роберт Гаринальдович знову зробив вигляд, що не розчув, I 
красномовно продовжив:
- Але, на жаль, я - лише скромний послIдовник ГIппократа посереднIх 
грошових можливостей, який у мIру особистих сил допомага? людям. 
Тому я Вам щиро I по-доброму заздрю. Ви омолодите свIй органIзм 
настIльки, наскIльки навIть не вигляда?те, незважаючи на те, що 
вигляда?те Ви справдI молодо. В результатI станете бIльш прекрасною, 
анIж могли мрIяти в перIод вторинного статевого дозрIвання. ? Ваш 
щасливий щедрий батько зможе прийняти у сво? обIйми оновлену доню, 
що покраща? на тисячу чотириста доларIв. При?мно усвIдомлювати, що 
в сIмейному щастI буде частинка мо?? скромно? заслуги. - Шепелявим 
вIтерцем пролепетав лIкар, прикрашаючи солодкI слова набридлою I 
тепер зверхньою посмIшкою. ПIд час спIчу вIн повIльно точився задом до 
дверей. Зрештою зупинився на порозI, покIрно дивлячись щасливим 
поглядом на дIвчину.
- А Ви правI, Роберт Гаринальдович, - перебила його на пIвсловI 
Олександра, - я абсолютно з Вами згодна. З великим задоволенням 
пIдставлю свою задницю, щоб Ви мене "прокололи". 
ЛIкар замовчав. ВIн розгубився, але через секунду зIбрався.
- МенI справдI таке необхIдно. ХIба татко не попереджав Вас, що я 
психIчно неврIвноважена? - Олександра, прищулившись, схилила 
голову набIк.
- НI, а що? - ЛIкар продовжував солодко посмIхатися, тупцюючи на 
порозI. 
- Чорт, знову забув, старий склеротик. А в усьому виннI наркотики в 
пIдлIтковому вIцI. Та хочу Вас запевнити, я типова ненормальна, 
Iстеричка. От дивIться... - Вона знесилено зIтхнула I раптово з усIх сил 
кинула в лIкаря покусане яблуко. ЗI смачним "ляп" воно попало точно в 
руде вIд ластовиння чоло. 
- Стерво! - Продовжуючи посмIхатися, просто сказав Роберт 
Гаринальдович. 
ВIн двIчI клIпнув I зник за дверима. У коридорI потерпIлий вибухнув 
добIрною лайкою.
- ЛIкар, Вам погано? - Почувся бас АндрIя. Лайка повторилася, але вже 
тихIше.
БIльше Роберта Гаринальдовича вона не бачила до кIнця свого 
перебування в лIкарнI.
ГригорIй напIвсидIв у лIжку пIд товстою ковдрою. ВIн встав, пройшовся 
кIмнатою. СIв на широке пIдвIконня. Важко зIтхнув. Одним оком вIн сумно 
вдивлявся з вIкна палати у вулицю. МолоденькI медсестри в коротеньких 
халатах, пIд якими проглядалася бIлизна, палили сигарети I пили пиво з 
пляшок. Чорт забирай. ЛIто. Дружина з дIтьми на курортI. Усього 
тиждень, як ви?хали. А вIн валя?ться в лIкарнI I втрача? дорогоцIннI днI 
холостяцько? волI. Нога I ребра вже майже не болIли. Лише коли вIн 
ходив у туалет по великому злегка поколював бIк. Спробуй погуляй в 
такому станI...
ВIн повернувся у лIжко. 
БIльше турбувало обличчя. НаскIльки помIтним виявиться шрам? ЛIкар 
обIцяв, що шов буде косметичним I згодом стане не товстIше волосини, 
на чоловIчIй шкIрI - взагалI не вIдмIнний вIд зморшок. Було б добре. 
НI, вIн зовсIм не проти мужнього шраму на обличчI, але те може 
зашкодити його роботI. Таким вIн буде занадто помIтним, I ВIктор 
Петрович не захоче з ним працювати. Адже до лIкарнI ГригорIй не мав 
проколIв. А те, що дIвка стекла кров'ю, - лише випадковIсть. Звичайно, 
його даремно покалIчили. ВIн сумирно прийняв покарання, що повинно 
допомогти його подальшому просуванню по службI. ВIн розмовляв з 
ВIктором Петровичем, вибачився I пообIцяв, що бIльше такого не 
трапиться. Шеф повIрив I сказав, що провина не вплине на вIдношення 
до ГригорIя. Шкода, що розмова вIдбулася вже пIсля того, як над ним 
попрацював АндрIй. Соромно, тупий пацан, який I життя не зна?, над ним 
так поглумився. Чорт, та вIн ще пригада? молокососовI непри?мний 
момент. КрIм широких плечей, на них треба мати розумну голову. Нехай 
ГригорIй не такий сильний, але вIн, звичайно ж, розумнIший. 
ДверI в палату раптово вIдкрилася. На порозI з'явився АндрIй, вIн був 
пIдозрIло щасливий. ГригорIй Iнстинктивно напружився. ВIн вIдчув, як пIд 
пов'язкою засмикалося око. 
- ПривIт, братуха. ЛIкар каже, що через тиждень будеш, як новий.
- Може й буду. А тобI до того що? Знову хочеш мене покалIчити, щоб 
виставитися перед шефом. - Огризнувся ГригорIй. 
Хоч вIн намагався приховати свою ненависть до молодого колеги по 
роботI, стримати себе вдавалося рIдко. Особливо зараз, коли спогад про 
непри?мний Iнцидент був дуже свIжим в пам'ятI. Особливо - вправнI 
рухи АндрI?во? руки, яка звично тримала нIж. 
- От дурень, скIльки разIв тобI пояснювати, що я нIчого тобI не хотIв 
робити. МенI наказали, I я послухався. А якби ти менше смикався, те 
обIйшовся б кIлькома суто формальними подряпинами й одним-двома 
синцями. Й не забувай, що я прикрив твою дупу. Я змовчав про те, як ти 
сприйняв наказ ВIктора Петровича про тво? покарання.
- Гаразд, хай тобI чорт. Зрештою, нам разом працювати. - ГригорIй ледь 
вгамував свIй гнIв.
- На тво?му мIсцI я б навIть радIв. Родина отримала компенсацIю, 
дружина з дIтьми зараз вIдпочива? в ТуреччинI, сам лежиш тут 
вIд"?да?шся, ВIктор Петрович тебе вже пробачив. Вважай це невеликою 
вIдпусткою. Я тим часом бIгаю-розриваюся мIж тобою I вередливим 
дIвчиськом. Мало памперси вам обом не перевдягаю. Ще й лIкаря 
заспокоюю. 
- А що з ним не так? - Запитав ГригорIй без ентузIазму, щоб змIнити 
тему. - Теж проколовся?
- ВIн, сволота, на кожнIм кроцI вимага? додаткову оплату. То 
зобов'язаний заявити про ножовI поранення, то йому став дуже 
пIдозрIлий удар по головI важким тупим предметом з явним злочинним 
намIром. А десять хвилин тому вIн став вимагати вIд мене п'ятсот баксIв 
за те, що дIвка кинула йому яблуком у голову. 
- Я вIдразу зрозумIв, що вона молодець. - Збрехав водIй.
- Але виправдовуватися довелося менI. 
- ? як ти поясниш ВIктору Петровичу розтрату?
- А нIяк. Я подумав, що краще вIдверто поговорити з лIкарем, нIж зайвий 
раз щось пояснювати ВIктору Петровичу. - АндрIй зробив в повIтрI 
незрозумIлий жест широкою рукою. 
- ? як лIкар, погодився?
- Не знаю, не запитував. Коли я його полишив, вIн переважно стогнав, 
тобто не був здатний на членороздIльнI звуки. Я попросив сестричку, 
щоб надала необхIдну допомогу. Зараз йому роблять перев'язку, - 
пIдозрюю, сильне розтягання гомIлки. Вона якось дивно розпухнула I 
посинIла. СподIваюся, перелому нема?. ВIн попросив рук не чIпати - у 
нього сьогоднI ще двI операцI?. Але сестричка - клас. 
Лише зараз ГригорIй помIтив по всьому обличчю свого партнера 
розмазанI хаотичнI лIнI?, мабуть, залишенI яскравою губною помадою. 
Одна смуга спускалася пIдборIддям донизу I зникала пIд сорочкою. Це 
пробудило нову хвилю заздрощIв, проте злостI було менше.
- Ти занадто добрий для нашого бIзнесу, АндрIю. Не можна виконувати 
усI забаганки жертви. - ПосмIхнувся ГригорIй однI?ю стороною обличчя.
- СпасибI за пораду, брате. Та вже пIзно. Все сталося. - АндрIй, вмить 
здолавши пIвпалати, щиро ляснув долонею по спинI водIя. ВIд 
несподIваного удару крапля слини зIрвалася з губ I упала на ковдру. 
Смачно клацнула щелепа.


Жадана зустрIч

Тепер кермував АндрIй. ПедалI невдоволено скрипIли пIд його ногами, 
але пIдкорялись. На жаль, попереднIй водIй видужував не настIльки 
швидко, як сподIвалася Олександра. Вона зрештою так I не втямила, що 
з ним трапилося, I вже не хотIла знати. ЛIкар прощатися не прийшов. 
Певне, не змIг пробачити вдалого влучення яблуком у лоб минулого 
тижня. Вона не засмутилася з цього приводу. Малюк пояснив, що в дока 
проблеми з ногами. Може, збрехав, а може - справдI сезонне 
загострення артриту. Аби не раптова хвороба, Роберт Гаринальдович 
обов'язково прийшов би. Хоча б для того, щоб помститися за яблуко. 
Вона вперше чула, що артрит загострю?ться влIтку, але вдаватися в 
подробицI теж не мала бажання. Було зрозумIло, що в ?? станI краще 
вIрити всьому, що скажуть, I не перепитувати. В чомусь вона вIдчувала 
себе звично, мабуть - спадковIсть, але знала, що довго так не витрима?.
- Тепер куди? - Запитала вона, щасливо пIдстрибнувши на знайомому 
сидIннI. КровI на ньому не було. Вона поплескала рукою по розкIшнIй 
чорнIй шкIрI, яку колись вIдчувала сво?м тIлом. З не? гарно змива?ться 
все. Зараз було не страшно. Незважаючи нI на що, дIвчина почувала 
себе майже вIльною.
АндрIй вправно змусив машину кинутися в черговий поворот. ВIн робив 
це, здавалося, в останнIй момент, рIзко викручуючи кермо. Малюк 
виглядав бIльш напруженим, нIж завжди.
- ТвIй бос велIв не патякати, щоб я не довIдалася зайвого?
- ЗовсIм нI. Просто погана прикмета запитувати дорогу перед тим, як 
вирушити.
- А, може, я хочу, щоб було саме погано? Й без того все паршиво. Якщо 
плани твого начальства зIпсуються, я лише виграю. Колися, куди 
сунемо? Прямо до нього в кабIнет або, може, до тебе додому на каву?
- Ми ?демо у його замIський будинок. Там звичайно вирIшуються важливI 
справи. Наш штаб. - Констатував АндрIй, умIло здолавши черговий 
поворот. 
- При?мно чути, що моя справа важлива. Хочеться швидше побачити 
ВIктора Петровича, щоб навIч переконатися, який вIн виродок. - ?? злIсть 
росла пропорцIйно видужанню I тепер вихлюпувалася через край. 
Стримувати себе з часом вдавалося важче. КIлька пляшок пива ?? 
втихомирили б, але ?х не було. 
- Не вийде. - Байдуже вIдповIв водIй.
- Невже вIн такий красень, що я вIдразу зшаленIю I закохаюсь? Ти мене 
шкоду?ш? - Олександра по-злому зIщулилася.
- БIс його зна?, красень вIн, чи нI? - АндрIй зсунув до коротко? ши? 
здоровеннI плечI, якI були значно ширшими, нIж спинка сидIння. 
- Хочеш сказати, що не тямиш в чоловIчIй красI? Явний плюс тво?й 
сексуальнIй орI?нтацI?, але хоч якIсь висновки ти здатен робити?
- Я його нIколи не бачив. 
- Тобто? - Вона вIдкинулася на спинку сидIння.
- Я з ним спIлкуюся, як I ви, лише по телефону. ?нодI розпорядження 
менI дають його заступники. Вони - найбIльш приближенI до шефа. Як 
треба щось забрати-передати - теж до них. Але, думаю, далеко не всI 
заступники зустрIчалися з ВIктором Петровичем особисто. Хтось тIльки 
про те й мрI?. Я по тому не сумую. Не знаю, чи ? великим благом бачити 
його обличчя. БIльше пIвроку жоден з його заступникIв ще не 
протрималися. Може, вони пIшли на пIдвищення, але я сильно 
сумнIваюся. Кар'?ру багатьох з них я особисто доводив до логIчного 
завершення. ВIн змIню? ?х, як презервативи. На Iнших посадах люди 
тримаються значно довше. 
- Як пальцатки. - Поправила Олександра.
АндрIй повернув сво? широке обличчя, здивовано втупившись в ?? очI:
- Не зрозумIв?
- Що не зрозумIв?
- НавIщо пальцатки? Ти ма?ш на увазI - резиновI?
- ... Про?хали. - ЛIва брова Олександри мимоволI вигнулися, як спина 
переляканого чорного кота. - ТвIй шеф професIйно працю?. Гадаю, 
запитувати, чим вIн займа?ться, дарма?
- НI. - ВIдповIв АндрIй, знову повернувшись до не? спиною. 
- О, хоч якийсь промIнь свIтла в темному царствI. ? чим же? Торгу? 
нафтою?
- НI, не нафтою. ПолIтикою. 
- Вичерпна вIдповIдь. А вIдкIля ти зна?ш? 
- Я кIлька разIв пIдвозив йому, тобто його заступникам, грошI I рIзнI 
папери до комIтетIв Верховно? Ради, в адмIнIстрацIю президента, у 
кабмIн, - скрIзь.
- ВIн, я бачу, непогано влаштувався. - Промовила вона без ентузIазму. 
Схоже на те, що нIчого путнього не вдасться довIдатися. Непри?мне 
вIдчуття. - Може, вIзьме мене до себе секретаркою. Я в принципI - 
нIчого. 
- Мг, я помIтив. - АндрIй повернув кругле обличчя, оголюючи в посмIшцI 
неприродно рIвнI, снIжно бIлI зуби. - Але груди могли б замовити кращI, 
трохи обвислI, як на мене. 
- Недоумок, то мо? справжнI!
- В такому разI можна пробачити. ТодI ви непогана лялька, як для 
секретарки. 
- Ти теж нIчого. У тебе красивI зуби.
- Я знаю. По сIмдесят баксIв кожен. ПIсля автомобIльно? катастрофи 
вставив. 
- Добра катастрофа. Пощастило, що живий залишився! Як же треба 
було скалIчитися, щоб усI зуби повибивати. Тримався ротом за кермо?
- Ви не зрозумIли. Я займався однI?ю невеликою автокатастрофою. 
Отримав таке завдання. ОрганIзовував, як менеджер, розумI?те. Ну, 
зна?те, коли хтось заважа?, а потIм раптом попада? у аварIю I його не 
ста? Все вийшло просто чудово - вогонь, дим, усI, хто треба, - трупи, як 
в американському кIно. ? нIяко? пIдозри, що втручалися ззовнI. На премIю 
вставив зуби. - В голосI звучала гордIсть. - По сIмдесят баксIв штука. 
НавIть страшно порахувати, якI великI грошI за весь рот! Мене 
обслугували зI знижкою. Я ?? вибив, ги-ги-ги. Можу порадити - класна 
клIнIка. Майже не боляче. Заснеш зI старими зубами - прокинешся 
новою людиною. Легка нудота I бIльше нIчого. Сплюнеш кров I на 
роботу. 
Олександра надовго замовчала. Вона часто ловила себе на тому, що 
розслаблювалася в присутностI АндрIя. Проте не варто було навIть 
сумнIватися, що вIн зовсIм не гуманIст I не фIлантроп. Вона молила Бога 
про одне, щоб часом вIн не виявився камIкадзе.
?? супутник не наполягав на розмовI, немов йому було байдуже, 
спIлку?ться вIн з Олександрою чи сам Iз собою. 
- До речI, у тебе цIкава шпилька. Бачу, ти не? носиш щодня. - 
Спробувала перемIнити тему дIвчина.
- Особистий подарунок ВIктора Петровича. ШпильцI 180 рокIв. У мене 
нема? бIльш дорого? речI. 
- ? чим же ти заслужив таку винагороду? Пустив пIд укIс потяг з 
народними депутатами? 
- НI, навIщо ж? Так багато за один раз нIколи не прибирають. До того ж, 
вони потягами не ?здять - не зна?те ?хнIх повадок. Та нIчого, згодом 
будете доганяти. А подарунок одержав не тIльки я. Три роки тому, до 
речI, приблизно у цей час, ВIктор Петрович роздав членам органIзацIям 
подIбнI штучки. УсI - стовIдсотково стародавнI I скажено коштовнI. 
ГригорIй - водIй, який трошки некомпетентно повIвся з Вами, - одержав 
золотий портсигар. УсерединI було написано "Волконський". Кажуть, у 
свIй час пацан дуже круто стояв у МосквI. Дуже круто. ВIктор Петрович 
зробив такI подарунки на свIй День народження. Можете собI таке 
уявити? Не йому дарують, а вIн усIм. От чувак...
Олександра задумалася. Цей штрих був новим в ?? уявленнI про 
викрадача I явно не вписувався в загальну картину.
За пIвгодини ?зди автомобIль з'?хав Iз шосе на ?рунтову дорогу. РIзниця 
була разюча, як мIж випуском "ЕпIцентру" з ПIховшиком I реальним 
життям. Машина кIлька разIв сильно пIдстрибнула на вибо?нах. Щось 
агресивно шкрябнуло по дну. 
- СподIваюся, ти не намага?шся влаштувати ще одну автокатастрофу? 
- НI, якщо Вас доведеться прибрати саме так, Ви навIть здогадатися не 
встигнете, що наступив кIнець. Просто - бум, багато шуму, вогню, I 
усьому кIнець. Тобто професIйно...
- Я пам'ятаю: як в американському кIно.
- Мг. - АндрIй був задоволений кмIтливIстю сво?? супутницI.
- Ти дуже пиша?шся сво?ю професI?ю? - Запитала вона.
- Так. Але робота надто нервова. ?нодI людей шкода. Мабуть, старIсть 
вже близько. Час переходити на керIвну посаду.
- А ти не думав йти вIд ВIктора Петровича?
- СмIшно. Але у нас не прийнято навIть так жартувати. За кIлька днIв 
зрозумI?те. Про таке краще не думати. - ПосмIхнувся сам собI АндрIй. - 
Понад те, якщо вIн, не дай Боже, захоче мене вигнати, я буду на колIнах 
благати, щоб залишив в органIзацI?. 
- ВIн, напевно, дуже талановитий менеджер, якщо зумIв зIбрати навколо 
себе таких вIдданих працIвникIв. - Сказала вона без натяку на 
доброзичливIсть.
- В тому я з Вами згодний. Одна Ви чого кошту?те: ненавидите його 
кожною клIтиною тIла, а танцю?те пIд його дудку. От що значить талант 
керIвника. - В IнтонацI? ?? супутника з'явилися новI нотки. Вони були 
чимось схожI на сарказм. Але дуже вIддалено.
- Один-один. - Вона гIрко посмIхнулася. Небагато ж вIн за не? да?, якщо 
дума?, що вона вже приборкана. 
За десять хвилин обопIльного мовчання машина зупинилася бIля 
високих глухих ворIт сIрого кольору. Олександра вилIзла з машини, 
розминаючи кIнцIвки. 
Навколо був лIс. За забором височIв триповерховий будинок старо? 
кладки з жовто-коричнево? цегли з веселою жовтогарячою черепицею. 
- Ми на мIсцI. - Сказав АндрIй, не залишаючи водIйського мIсця. ВIн 
кIлька разIв рвучко нажав на сигнал. 
За хвилину ворота з глухим гудIнням подалися в сторони. За ними на тлI 
шикарного фасаду виявилася мила жIнка рокIв шIстдесят у снIжно-бIлих 
фартушку I чепчику. Обличчя було вдавано суворим, але водночас 
добрим I справедливим. Олександра здивовано витрIщилася на не?. 
Вона бачила персонаж з добро? казки, що ?й розповIдали в дитинствI, - 
живу фею з Альп, яка, на диво, не вмерла вIд старостI в божевIльному 
свIтI. 
За жIнкою у бездоганному чорному костюмI стояв лIтнIй чоловIк, також 
схожий на казкового дIдуся-чарIвника. Зачесане назад волосся було 
абсолютно сивими, обличчя покривали численнI зморшки, з-пIд 
кошлатих брIв за Олександрою спостерIгали дуже виразнI I невиразно 
мудрI очI. Здавалося, вIн може розмовляти поглядом. Старий був 
струнко? статури, мав широкI плечI, могутнI руки. Хоча вIн вIдразу 
отримав вIд дIвчини казковий IмIдж, вона не могла вирIшити, добрий вIн 
персонаж чи злий. Вона не змогла розкусити його з першого погляду. На 
вIдмIну вIд жIнки - типово? домогосподарки: турботливо?, але занадто 
правильно?. На зрIст чоловIк був на голову нижче АндрIя. Проте в плечах 
навряд чи йому програвав. Було зрозумIло, що "дIдусь" в чудовIй 
фIзичнIй формI. Тому Олександра не сумнIвалася в його вмIннях I 
талантах. Зараз вIн вивчав прибулу гостю, вона була упевнена, не 
упускаючи жодно? найменшо? деталI.
- Заходьте, Сашко. СнIданок ось-ось буде готовий. - По-домашньому 
привIтно сказала жIнка. - Даю Вам кIлька хвилин, що оговтатися I помити 
руки.
- Здрастуйте. - ОторопIло вIдповIла дIвчина. - Це I ? ВIктор Петрович? - 
кивнула вона убIк сивоволосого чоловIка.
- НI, що Ви. - ЗагиготIв з вIкна машини АндрIй. То - дIд ФедIр. ВIн 
викону? чорнову роботу. Нехай Вас не бентежить його костюм, тут 
прийнятий пристойно вдягатися. До речI, дIд ФедIр - дуже дивний, не 
схожий до Iнших з нас. Може тому, що вIн глухонIмий. Тримайтеся вIд 
нього подалI. - ВIн завIв машину, сильно газонув, рвонув з мIсця, 
вириваючи з-пIд колIс гравIй та пил, I майстерно вписався у ворота. - ВIн 
може IнодI налякати. - Долинув через гуркIт I скавучання колIс голос.
- Проходьте, не соромтеся, почувайте себе, як вдома. Мене звуть МарIя 
СтепанIвна. Якщо щось необхIдно, смIливо запитуйте. Я за всIм стежу у 
цьому будинку. - Вона пригорнула до себе за плечI дIвчину I потягла ?? 
до входу. 
АндрIй на той час уже встиг загнати машину в гараж. 
ЗробленI зI строгого темного дерева, вхIднI дверI з потемнIлими вIд часу 
вIтражами були вIдкритI навстIж. До них вели сходинки з полIрованого 
бIлого каменю, покритого рIдкими ледь помIтними трIщинами I деIнде по 
краям маленькими острIвками моху. 
Перед сходинками завмерли в позицI? сидячи три нIмецькI вIвчарки. 
Вони не спускали з гостI очей. Собаки важко дихали - давалася взнаки 
спека. ПащI були широко вIдкритI, було видно кривI ряди бIлих зубIв, 
вологI язики ритмIчно рухалися в такт подиху. Здавалося, вони тIльки 
очIкували команди. Але наказ нIхто не дав. ПринаймнI, цього разу. 
- Як Вам мо? собачки, Сашко? - Люб'язно запитала МарIя СтепанIвна.
Натяк? Погроза?
Олександра пIдозрIло подивилася на жIнку. Але та, здавалося, 
поводилася щиро I продовжувала по-доброму посмIхатися. Мабуть, 
схована злIсть в ?? голосI просто примарилася. 
- В них прекраснI зуби. Думаю, навIть краще, нIж в АндрIйка. - ДIвчина 
посмIхнулася.
МарIя СтепанIвна голосно розсмIялася. СмIх здався щирим. Олександра 
не змогла втриматися, щоб не пIдтримати жIнку.
- Що з Вами, шановнI? - Заклопотано запитав АндрIй, який саме вийшов 
з гаражу. - Не пригадаю, щоб хтось так радIв, коли його привозили проти 
волI до ВIктора Петровичу. 
- А вIдкIля ти зна?ш, що проти волI? - Огризнулася Олександра, вмить 
забувши про свою веселIсть. 
- У Вас ? до нього щось особисто? - Запитала МарIя СтепанIвна.
На секунду запанувала незручна мовчанка. 
ДIд ФедIр беззвучно вийшов з-за спину АндрIя I став напроти дIвчини. 
ВIн уважно стежив за ?? губами. Його очI нIчого не виражали.
- Мене дуже цIкавить ця людина. - Чесно зIзналася дIвчина, хоча бIльше 
хвилювало Iнше. - Я ще не зустрIчала за сво? життя систему, яку 
розробив вIн. Щоправда, я знайома з нею лише поверхово, проте з 
розмов Iз членами органIзацI?, все-таки склала певне розумIння. Багато 
хто його бо?ться, багатьох вIн просто прибрав, багатьох купив. Але при 
цьому залиша?ться абсолютною загадкою. Людина-та?мниця. Його 
майже нIхто не бачив. От Ви бачили його?
- Звичайно, I не один раз. - Просто вIдповIла МарIя СтепанIвна.
- Дивно, що Ви дотепер живI. ? який вIн? Як вигляда?? Де його робоче 
мIсце? - ОчI Олександри не могли приховати ненависть.
- Ви зна?те, чому я сьогоднI жива I розмовляю з Вами? Тому що нIколи 
не лIзла в його справи. ? нI з ким ?х не обговорювала. У нього сво? життя, 
у мене - сво?. Я прекрасно виконую сво? обов'язки, працювала тут ще до 
того, як вIн з'явився. ? ВIктор Петрович не ма? до мене претензIй. - На 
мить МарIя СтепанIвна перетворилася в жIнку Iз залIзним характером. ?? 
тон не терпIв заперечень I був подIбний на наказ Iстеричного генерала. 
Проте не було схоже, що вона сердиться. Вона навIть не пIдвищила 
голос. За мить добродушнIсть I щирIсть повернулися до жIнки, немов 
секунду до того не було вибуху холодного гнIву. - Запрошую Вас до 
будинку. Ви тут гостя. ?, хочу Вас запевнити, бажана гостя.
МарIя СтепанIвна пройшла повз собак, пIднялася на ?анок I настIж 
вIдкрила двI половини великих дерев'яних дверей. ДIд ФедIр незворушно 
вивчав обличчя Олександри, немов пронизуючи поглядом наскрIзь. 
ДIвчина завмерла на мIсцI. АндрIй легко, як йому, напевно, здалося, 
штовхнув гостю-бранку вперед.
- НIчому не дивуйтеся, - шепнув вIн ?й у саме вухо вже на порозI, - 
ранIше тут була дача одного генерала. Ще за СталIна кар'?ру зробив. 
Той ще тип... Вмер усього рокIв сIм тому. Вона все сво? життя проробила 
при ньому. Може, за таку вIдданIсть ?? цIну? ВIктор Петрович, вона зараз 
так само працю? на нього. Не ображайся на МарIю СтепанIвну. Вона 
бIльш-менш непогана бабуся.
- Добре, що попередив. А я ледве не купилася на ?? посмIшку. - 
ПроцIдила крIзь зуби Олександра. Вона сподIвалася, що дIд ФедIр, який 
слIдував за ними, справдI глухий.
УвIйшли всередину. ОчI не вIдразу звикли до наче застиглого сутIнку, що 
панував в будинку. Коли Олександра роздивилася залу, де опинилася, 
то щиро вразилася. ВнутрIшн? оздоблення ма?тку було водночас 
скромним I розкIшний, вишуканим I гнIтючим. НIчого зайвого: лише 
необхIднI меблI, паркет, важкI штори I, мабуть, все. НIяких скульптур, 
свIчникIв, вазонIв та Iнших банальностей, якI звично прикрашають 
Iнтер'?р. Але те, що було, - вражало сво?ю досконалIстю, завершенIстю I 
продуманIстю. Простий на вигляд камIн був викладений з бIлого 
мармуру, над ним висIла велика важка картинI Iз блискучою жовтим 
рамою. СтIни по висотI людського зросту були обшитI панелями з 
рIзьбленого дубу. Вище, геть до лIпно? Iз золотим розписом стелI, - 
темно зелений оксамит. Паркет розбIгався вигадливими картинами та 
орнаментами, напевно, ручно? роботи. Штори нагадували гардини в 
драмтеатрI. МеблI теж були рIзьбленими, Iнкрустованими рIзними 
породами дерева з рIзними вIдтIнками коричневого I червоного. 
Все мало вIдбиток часу, але прекрасно збереглося. ДесятирIччя, а може 
й сторIччя, лише додали цIнностI обстановцI. За речами гарно стежили. 
Атмосфера в залI нагадувала музей. Але, як потIм виявилося, у цьому 
музе? були встановленI найсучаснIший домашнIй кIнотеатр, дорога 
сантехнIка, величезний двостулковий холодильник, рIзноманIтна кухонна 
технIка I безлIч Iнших технIчних пристосувань, якI мали полегшити буднI 
та розвеселити вихIднI МарI? СтепанIвни I дIда Федора. Вони були 
?диними постIйними мешканцями генеральського дому.
ДIвчина рIшуче ступила вперед. ВсI залишилися на мIсцI, спостерIгаючи 
за нею. За крок лIва нога пIдвернулася, I вона з безпомIчним криком 
впала. АндрIй мовчки та неквапливо допомIг ?й встати.
Так почалося нове життя в старому будинку. 


З новосIллям

ОлександрI вIдвели кIмнату на другому поверсI. Собаки ночували в 
коридорI напроти ?? дверей. АндрIй розташувався у кIмнатI поруч. Було 
вирIшено, зрозумIло ким, що вIн залишиться жити в будинку, поки не 
буде виконане завдання дIвчини. Про свою однокIмнатну квартиру в 
Ки?вI йому на певний час довелося забути, що, як виявилося, для нього 
були звично. Зранку МарIя СтепанIвна вIдкликала звIрIв назад. ?нодI 
досить пIзно, - певно, забувала. Давалися взнаки роки. Дякувати, у 
користуваннI Олександри була окрема ванна, сполучена з ?? кIмнатою. А 
от АндрIй мучився, оскIльки такого блага не мав. ВIн теж був змушений 
нудитися на самотI, поки в коридорI несли свою варту пси. Його накази 
вони не сприймали. Олександра стиха радIла з його бIдкань, бо це 
свIдчило про певну недовIру з боку ВIктора Петровича. 
ДIд ФедIр на другий поверх нIколи не пIднIмався, тому було незрозумIло, 
слухаються його тварини чи нI. ВIн навIть в будинку був рIдким гостем - 
постIйно стирчав у майстернI в дворI, куди нIхто чомусь не заходив. 
ВзагалI Олександра почувала незрозумIлий страх перед ним. ? справа не 
в тIм, що дIд ФедIр не мIг говорити I не мIг чути. Вся проблема крилася в 
його очах. Вони були дуже виразнI. ДIвчина уявляла, що приблизно так 
мають виглядати очI нIмо? людини. Але нIяк не могла зрозумIти, що вони 
хочуть сказати. Вона не знала, як поводитися в присутностI старого. 
Олександра намагалася з ним вIтатися, але той тIльки мовчки дивився 
на не?, наче вивчав при кожнIй можливостI. Вона спробувала уникати 
зустрIчей з дIдом Федором. Не важко. Так на певний час вона вирIшила 
проблему контакту з ним.
ВIктор Петрович не з'являвся. ? навIть не давав про себе знати 
телефонними дзвIнками. 
Проте його заступники - дво? найближчих помIчникIв - кIлька разIв 
навIдувалися. Але тIльки по одинцI. На пIджаках виблискували значки 
народних депутатIв Верховно? Ради Укра?ни. Вони привозили великI 
пакунки з ?жею та Iншою провIзI?ю. При цьому вони власноручно тягали 
?х на кухню, не довIряючи таку роботу нIкому. 
МарIя СтепанIвна чинно дякувала ?м, безцеремонно вIдразу на мIсцI 
перевIряючи кульки. Таких людей привозив давнIй знайомий Олександри 
- водIй, що вIдвозив ?? в лIкарню. Як виявилося, його звали ГригорI?м. На 
лIвIй щоцI в нього з'явився довгий рожевий шрам. Через нього водIй 
нервово клIпав лIвим оком. А ще вIн кульгав. Та IнодI злобливо поглядав 
на АндрIя, намагаючись триматися вIд нього подалI. 
Часом помIчники ВIктора Петровича закривалися у великому залI на 
першому поверсI, що чомусь називався кабIнетом, кIлька годин 
працювали на самотI, як пояснювала МарIя СтепанIвна, - а потIм до них 
з'?жджалося багато несхожих мIж собою пихатих людей. КIлька годин у 
кабIнетI стояв гул спIлкування, а потIм усI роз'?жджалися на численних 
Iномарках. Заступники шефа дякували МарI? СтепанIвнI за щирий 
прийом, цIлували руку I теж зникали. Вони залишали ма?ток останнIми. 
Минув тиждень. ЖителI будинку навIть здружилися. Олександра почала 
менше бентежитися дIда Федора, коли вони разом сIдали за стIл. ВIн 
якось ?й посмIхнувся. АндрIй зI значними труднощами, повIльно, але 
наполегливо перейшов на "ти". ВсI жили, як невелика родина, як близькI 
родичI, якI пIсля багаторIчно? розлуки нарештI знайшли один одного. 
Аби не похмурий настрIй будинку, Олександра забула б, навIщо вона тут 
знаходитися I як сюди потрапила. Вона нI в чому не бIдувала. ? хоче про 
свободу навIть не мрIялося, вона майже не вIдчували утиснення. 
Звичайно, крIм собак. ?нодI ?? лякали вибуху гнIву МарI? СтепанIвни, але 
таке можна було пережити - старIсть. Домогосподарка була доброю 
жIнкою, I, було помIтно, дуже звикла до гостI. У не?, певне, не було дIтей. 
Та й чоловIк навряд чи був в ?? одноманIтному життI. ? вона повнIстю 
вIддалася новому почуттю - почуттю сIм"?. Тому й вела себе вIдповIдно - 
наче добра, але сувора матIр.
ВзагалI, то були однI з найкращих днIв у життI Олександри. НавIть 
перехотIлося пити. ? курила вона дуже мало. 
Важче було без спIлкування з ?горем. Хоча вона й вважала презирство 
до чоловIкIв сво?ю принциповою житт?вою позицI?ю, за ним вона 
справдI скучила. Потвора. Чим вIн зумIв так ?? захопити? Аби з ним хоч 
кIлькома словами перемовитися.
Та телефонувати заборонялося. Олександра хотIла бачити його, 
побазIкати з ним трохи, напитися до нестями пива, а не його кислого 
вина. Хоча нI, вино завжди було добрим. НI, радше дорогим.
Вона не почувала такого почуття нI до кого I нIколи ранIше. Можливо, в 
дитинствI до котеняти, якого вони з дворовими дIтьми викопали з-пIд 
землI. Хтось вирIшив у такий спосIб вкоротити вIку тваринI. Воно пожило 
день I нIч. Зранку здохло, бо занадто довго знаходилося без повIтря. 
Безглузда любов. Вона плакала без упину кIлька годин, поки мама не 
задобрила ?? морозивом. 
На жаль, морозиво не допоможе забути про ?горя. Олександра дала собI 
слово сто?чно перенести всI негаразди, поки не закIнчиться ?? завдання. 
Зараз вона знаходиться практично в заточеннI. Але водночас ?й зовсIм 
не так погано, як очIкувалося.
Якось вона довго розглядала картину над камIном у загальнIй залI. То 
був портрет. На ньому в бIлому крIслI сидIв суворий чоловIк у тьмяно-
зеленому вIйськовому кIтелI без погонIв. Таке вбрання Олександра 
бачила тIльки в кIно. В ньому шикував актор, який фальшиво зображував 
СталIна. 
Портрет був написаний, наскIльки могла судити дIвчина, - дуже 
талановито. ВIн передавав сильнI емоцI? - преклонIння, бажання 
пIдкоритися I страх. Здавалося, що усI, хто стояв перед портретом, 
обов'язково вIдчували таке. ?хнIй переляк вIдображався у наказовому 
поглядI зIщулених очей людини в тьмяно-зеленому кIтелI без погонIв. 
- Подоба?ться? - Раптом запитала МарIя СтепанIвна, яка тихо пIдIйшла 
ззаду.
ДIвчина здригнулася: 
- Що тут може подобатися? - Олександра щиро здивувалася питанню.
Домогосподарка насупилася. 
- Я вражена. Напевно, таке визначення пIдходить бIльше. Про картину 
не можна говорити, як про журнал "НаталI", - подоба?ться, не 
подоба?ться. Якщо вIдверто, менI просто страшно.
Мовчанка. 
МарIя СтепанIвна невпевнено почала: 
- Ти одна з небагатьох, хто змIг правильно його зрозумIти. Практично 
всI, хто бачили портрет, говорили, що вIн ?м подоба?ться. Через страх 
перед генералом. А тепер через страх перед ВIктором Петровичем. 
ДурнI. Скажу тобI правду, вIн перевIря? людей картиною. 
- Як? 
- Портрет справдI навряд чи може сподобатися. ВIн занадто страшний. 
Все рIвно що запитувати, як Вам сподобалися нашI похорони? Але 
робота генIальна. Якщо людина усвIдомить генIальнIсть картини, 
значить вона гIдна поваги I шанобливого ставлення до себе. Якщо 
бреше що-небудь в стилI "подобатися, не подобатися", то ВIктор 
Петрович просто ?? не сприйма?. Не кожному дано зрозумIти справжнIй 
талант. - ?? думки були чIткими I логIчними. Вона виражала ?х просто I 
послIдовно.
- А вIн нас зараз бачить? - На?вно запитала дIвчина.
- Гадаю, так. 
- В будинку, напевно, купа жучкIв I схованих камер?
- Ма? бути достатньо. - Байдуже вIдповIла МарIя СтепанIвна. - Я нIчого 
поганого не роблю з того моменту, як тут знаходжуся. А знаходжуся я в 
будинку з народження. МенI нема чого боятися.
- Я не розбираюся в художниках. - Олександра знову уп'ялася очима в 
картину. - Але, менI зда?ться, ?? написав хтось дуже Iменитий. Таке 
вмIння не можна зберегти в та?мницI вIд багатьох.
- ВIн не встиг стати Iменитим. Його вIдправили в табIр, де вIн, радше за 
все, загинув. Не думаю, що вIн дожив до старостI. Перед тим, як його 
вивезли, вIн написав портрет генерала. Подальша доля не вIдома. - 
ОлександрI здалося, що жIнка намага?ться сховати в голосI бIль.
- ХIба можна так талановито працювати пIд примусом? - ДIвчина 
здивувалася. 
- ХудожниковI пообIцяли, що у разI, коли картина сподобатися, його 
дружинI I дитинI збережуть життя, а вIн буде покараний один.
- ? що? 
- Картина генераловI не сподобалася. - У голосI МарI? СтепанIвни 
прослизнула ледь помIтна нотка суму.
- Ви ж самI сказали, що вона не може подобатися! - Обурилася 
Олександра, начебто ?? справедливе обурення могло щось змIнити. Але 
швидко заспоко?лася. -  Шкода, що так трапилося. Хоча тепер зрозумIло, 
чому вона саме така, зрозумIло, що художник хотIв виразити, коли ?? 
писав. Нещасна людина. Не хотIла б я пережити те, що пережив вIн, 
коли йому позував генерал. 
- Я думаю, нещасна людина зображена на картинI. Тут його просто 
роздягнули. Намалювати таким, який вIн ? усерединI, - дуже жорстоко. 
ВIн боявся картини, як боявся самого себе. Але вона завжди висIла тут 
при його життI. Як нагадування про совIсть. Генерал любив снIдати 
перед цим полотном, щоб на цIлий день уперед пам'ятати, яка вIн 
людина. ?нодI в нього не вистачало сил змусити себе прийти до не? 
ранком. Це означало, що удень вIн зробив щось жахливе. ? пIсля свого 
вчинку не мIг дивитися на самого себе. ?нодI генерал не пIдходив до не? 
тижнями. ПотIм заспокоювався I знову просив накривати снIданок тут. 
- ВIн не був вIйськовим генералом? - Обережно запитала Олександра, 
пIднявши лIву брову.
- ВIн був справжнIм солдатом. ТIльки воював на внутрIшньому фронтI. А 
це набагато важче, нIж стрIляти в явного ворога, якого чIтко бачиш перед 
собою.
- А як же художник? ВIн теж був ворогом? - Олександра вIдразу 
пошкодувала про сказане, побачивши, як змIнилося обличчя жIнки. Вона 
боялася частих спалахIв лютI, що траплялися в МарI? СтепанIвни. Вона 
боялася гнIву домробIтницI I намагалася нIколи ?? не провокувати. 
ОбережнIсть Олександри допомагала не завжди..
Та МарIя СтепанIвна, незважаючи на спазм болю, що спотворив 
обличчя, залишилася на подив спокIйною. Вона гIрко посмIхнулася: 
- З ним обIйшлися краще, нIж ти гада?ш. По-перше, його дружинI I дитинI 
зберегли життя. Понад те, вони нIколи не бIдували. Врятувати 
художника, звичайно, було неможливе. Адже той був винний. Як то не 
гIрко усвIдомлювати, вIн був укра?нським нацистом. Його заарештували 
на ЗахIднIй Укра?нI - переховувався у Волинських лIсах. ВIн справдI мав 
контакти Iз зарубIжжям. Поширював листIвки й Iншу гидоту, намальовану 
ним самим. Баламутив народ, що жив простим життям, плIч-о-плIч з 
росIянами, I був щасливий. Мав контакти зI збройним пIдпIллям. ВIн був 
наказаний меншою карою, нIж заслуговував. Але його картини зберегли. 
Понад те, у свIй час, коли не зруйнували Союз, вони неодноразово 
виставлялися за кордоном. ? все завдяки генераловI. 
- А зараз де вони? Я хотIла б на них подивитися. - Легковажно сказала 
Олександра.
От тепер вона "домоглася" небажано гнIву. 
- Не твоя справа. Йди в двIр, краще зроби що-небудь у городI, анIж 
нишпорити у будинку! - МарIя СтепанIвна рIзко повернулася й пIшла 
геть.
Олександра зIтхнула I пIшла до дверей, що вели у внутрIшнIй двIр. 
Там, у дальньому кIнцI, бIля паркану, справдI знаходився невеличкий 
город. Дуже дивний. Усього десяток маленьких грядок. Але на них 
панував медичний порядок. ВсI рослини сидIли в землI Iдеально 
прямими лIнIями. УсI були акуратно пIдв'язанI. НIде не видно нI бур'яну, 
нI жучка. Щодня грядки пропалювалися, збиралися шкIдники. 
ПошкодженI листки вIдразу знищувалися. 
ОлександрI здавалося, що город - сприйняття МарI?ю СтепанIвною 
навколишнього свIту. Саме таким вона хотIла бачити все навколо. 
Впорядкованим I однаковим. 
Олександра ненаситно затяглася сигаретою, яку "стрельнула" у 
ГригорIя. Вона зIщулилася чи то вIд диму, чи то вIд задоволення. Аби ще 
пива.
Вона безцIльно ходила мIж грядками, виглядаючи серед молодо? 
картоплI колорадських жукIв. Так, все життя прислужувати сталIнському 
генераловI, - можна насправдI з глузду з"?хати. Вона була впевнена, що 
МарIя СтепанIвна стала такою саме пIд впливом свого "власника", "який 
воював на внутрIшньому фронтI". ДосI жIнка практично нIчого не бачила 
за стIнами будинку, нI з ким не спIлкувалася, у не? не було вибору, який 
свIтогляд прийняти. Вона могла бути лише такою, якою, власне, стала, - 
фанатично вIдданою генераловI I його Iдеям. Хоча в цIлому, МарIя 
СтепанIвна була доброю жIнкою. 
З вIкна ?? кIмнати висунулася голова АндрIя. ВIн був схвильований:
- Олександро, телефон!
Дзвонити ?й могла лише одна людина. 
Вона миттю пIднялася до себе. Телефон лежав на туалетному столику I 
вимогливо верещав. АндрIй стояв бIля вIкна, склавши руки на широких 
грудях. Його обличчя було спокIйним, лише вузьке чоло розсIкали двI 
скромнI зморшки - нечастI гостI на його особI. 
- Не будь таким серйозним, малюк, тобI не личать такI титанIчнI 
напруження. Ти схожий на президента. - Майже весело сказала вона, 
пIдходячи до туалетного столика. АндрIй не щиро посмIхнувся.
- Добрий день. - Сказала вона вже в трубку.
- Як Вам вIдпочива?ться, Олександро? - ТрIскучий голос увIрвався 
скрIзь оборону ?? самовпевненостI вдаваною привIтнIстю. 
- Дякую, прекрасно. Не думала, що мене так нормально приймуть у 
будинку. Ви дуже щедрий господар.
- Я хочу, щоб Ви цIлком вIдновили сили перед нашим завданням. ВIд 
Вас знадобиться все вмIння, яке набули, коли працювали в органах, I 
вся розсудливIсть та витримка, якими надIленI вIд природи. Розуму вIд 
Вас не потрIбно. Треба буде виконати тIльки те, що я скажу. - ВIд 
привIтностI не залишилося I слIду. 
Олександра мовчала. Голос чекав, коли вона запита? про завдання, I 
саме тому мовчала. ПIсля тривало? паузи вIн не витримав:
- Ви вартI бIльшого знання, нIж звичайно люди на Вашому мIсцI. 
- Хай йому грець, яка довIра. - Олександра не змогла втриматися, щоб 
не перебити самовдоволений спIч цинIчною ремаркою. Вона з почуттям 
плюнула у вIкно. ?, звичайно, не попала. 
Малюк байдуже спостерIгав, як вона спаскудила стIну. 
- Хоча, може бути, я помиляюся. - Голос трохи роздратувався, через що 
став ще бIльш неживим I противним.
- Напевно, через картину. Так я зрозумIла зI слIв МарI? СтепанIвни. Вона 
сказала, що Ви перевIря?те на не? людей.
- Забудьте про картину. - ВIктор Петрович ледь стримав митт?вий 
спалах лютI. Через якусь секунду вIн знову став беземоцIйним. Але 
тепер у ньому з'явилися повчальнI нотки. - Я хочу розповIсти, навIщо 
треба покарати людину, що, до речI, - у ВашIй компетенцI?. Впевнений, 
Ви роздIлите мо? переконання в його провинI. Зараз вIн народний 
депутат. Власник великого концерну, що виробля? алкогольнI напо? на 
пIвднI Укра?ни. Треба вIддати належне йому як пIдпри?мцевI. ВIн довго I 
завзято йшов до сво?? мети I всього досяг, у деякому змIстI, самотужки. 
Хоча першI його вкладення в справу були кримIнального походження. 
Зараз, звичайно, вIн ма? безлIч пIльг для сво?х пIдпри?мств, якI у 
геометричнIй прогресI? збIльшують прибуток. ВIн об"?днав пIд сво?ю 
владою кIлька провIдних алкогольних брендIв. ОстаннIм часом цього, 
очевидно, виявилося для нього мало. ВIн - один Iз найбIльших пIратIв в 
державI. Припустимо, що йому належить 30 % ринку, а це ? досить 
заниженою цифрою. ВIн винний у третинI всIх смертей вIд вживання 
недоброякIсного алкоголю. А це - понад три тисячI трупIв щороку, якщо 
дотримуватися офIцIйно? статистики. НасправдI цифра значно бIльша, 
оскIльки лIкарI не мають особливого бажання встановлювати справжню 
причину алкогольного отру?ння недоброякIсною продукцI?ю, що 
призводить до смертI. ?м так наказали зверху. ?накше статистика була б 
ще жахливIшою. Треба було б якось пояснювати свIтовIй спIвдружностI. 
При всьому небажаннI Укра?на не сама у свIтI. Та я вIдволIкся. Хочу 
навести один приклад. ЦIлком достовIрний. ЖIнка, яка прожива? в 
СIмферополI, на проводи сина в армIю купила ящик горIлки. Пляшки 
справдI були розлитI на заводI. НIщо не свIдчило про те, що горIлка 
пIдроблена. Але вона виявилася саме такою. У результатI ?? син, чоловIк 
I ще п'ять чоловIк вмерли вIд отру?ння. Вона зважилася подати в 
мIсцевий суд. ?? там осмIяли. ТодI вирIшила податися вище - у Ки?в. В 
результатI ?? тIло виловили у власнIй ваннI з перерIзаними венами. 
НIбито самогубство на ?рунтI втрати чоловIка та сина. НасправдI на нIй 
було виявлено кIлька гематом вIд ударIв, розсIчена губа, що, природно, 
не внесли до протоколу. ?? били, тому що вона пручалася. Спрацьовано 
грубо. Але нIхто не заводив кримIнально? справи. Вже за один цей 
злочин вIн гIдний покарання. Я знав цю жIнку дуже добре, так само як I ?? 
сIм"ю.
- ВIкторе Петровичу, я не вIрю у Вашу сентиментальнIсть. Справа зовсIм 
не у ВашIй людяностI. В мене Ви не зможете викликати жалIсть 
сентиментальними розповIдями в стилI газети "Факти", навIть якщо вони 
мають хоч невеличку частину правди. Таких, як Ваш горIлчаний цар, - 
сотнI, якщо не тисячI. Вони при владI I ?м класно. А про грIхи починають 
говорити лише тодI, коли вони заважають.
- Я у Вас не помилився. СправдI, таких, як вIн, - багато. Навряд чи я 
доберуся до усIх. НавIть не маю на метI. Справа в тому, що ця людина ? 
мо?м особистим ворогом I зараз дуже пIднялася. ВIн став близьким 
навIть до президента. Вже було прийнято кIлька законодавчих актIв з 
його подачI, вигIдних його угрупованню I, скажемо так, партнерам. 
Досить небажаних законодавчих актIв. ПIдозрюю, далI буде ще гIрше. 
Можливо, вIн вклинитися в президентськI вибори. Не всто?ть перед 
такою спокусою. Грошей для ма? достатньо. Навряд чи вигра?, проте на 
результати, безумовно, уплине.
- Що вимага?те вIд мене? Не голосувати за нього? - Олександра 
хмикнула.
- Поки лише одне - навчитися працювати з ножами. Ми трошки 
полоскочемо нерви нашому вороговI. Вас буде вчити АндрIй, з яким вже 
встигли добре познайомитися. Час звикати до вигляду кровI. - 
Неквапливо промовив голос у вIдповIдь на ?? жарт.
- А я не буду. - Олександра зжала кулак. ?? впевненIсть зникала, як дим.
- Що значить "не буду"? - ВIктор Петрович, здавалося, був байдужим до 
?? вIдмови. ВIн просто цIкавився ?? словами, начебто не розчув в них 
нIчого путящого.
- Я не хочу нIкого рIзати. Можете мене вбити, я нIчого не буду робити. - 
Вона закрила вIд напруження очI. ?? великI груди ритмIчно пIднIмалися 
вIд глибокого дихання. Кров стукала у скронях. Сперечатися було важко 
- вIн не йшов на провокацI? I не переходив на емоцI?. ЗовсIм не 
хвилювався На чолI виступив холодний пIт. - Я готова до смертI. Але 
рIзати нIкого не буду.
- Невже, Ви дума?те, Ваша смерть - найстрашнIше, на що я здатен? - 
Голос став трIшки глузливим. - Я можу знищити Вас привселюдно. 
Здати мIлIцI?, облити брудом, звинуватити у вбивствI. Я можу лIпити 
Вашу репутацIю, як пластилIн! Як, на Вашу думку, вIдреагу? Ваша мати 
на деякий негативний пIар про доньку? Якщо не помиляюся, вона 
чимось хвора? Хвора самотня жIнка. А потIм, коли Вас посадять, я ?? 
вб'ю. Власноручно. Дуже повIльно, краплю за краплею випускаючи з не? 
кров. А голову надIшлю Вам поштою. ПIсля цього можна буде взятися I 
за Ваше життя... Але то буде тIльки початком страждань... 
Олександра щосили жбурнула трубку у вIдкрите вIкно. Попала. АндрIй, 
так I не розгладивши зморшки на чолI, спритно вIдхилився - рефлекси, 
виробленI роками. Та беззвучно упала в траву. ДIвчина повIльно 
опустилася на колIна I, закривши обличчя руками, заридала без слIз. ?? 
тIло судомило вIд нервово стресу. 
Ще кIлька днIв тому вона була впевнена, що в не? не забракне сили на 
все, навIть на вбивство. Але тIльки не нIж. Напевно, вона могла б 
пристрIлити кого-небудь. Здалеку. У бIйцI проламати череп. Але не 
зарIзати. Вона не м'ясник. Невже з не? хочуть зробити новоявленого 
укра?нського Бафоло БIлла - грозу столичних повIй I народних 
депутатIв? Дань незалежностI з боку мафI?? Олександра панIчно 
боялася вигляду кровI. ПIсля того, як вона у свIй час "обробляла" 
правопорушникIв, ?? добряче нудило. Щоправда, для досягнення повного 
ефекту треба було принаймнI зламати нIс. Ма?ться на увазI вIдкритий 
перелом. ТодI кров юшить невпинно, заливаючи обличчя, одежу, 
стIкаючи на пIдлогу. В таких випадках насильство з ?? боку було 
результатом емоцIй - справедливого гнIву. Вона вIдповIдала на 
брутальнIсть I нахабнIсть злочинцIв ?хньою ж монетою. Але свIдомо 
когось зарIзати, як приречену на Великдень свиню, заздалегIдь 
спланувавши убивство, - вище ?? скромних сил колишнього податкIвця. 
Боже, як легко вона зламалася. Чому так хочеться пива? А ще годину 
тому була готова боротися за сво? життя до кIнця, винести все, що ?й 
приготував ВIктор Петрович. ВIн прекрасно знав, як ламати людей... 
СправдI талант.
Вона оговталася вIд дотику велико? долонI АндрIя. ВIн невмIло гладив ?? 
по головI. Вона сидIла на колIнах, сховавши обличчя в руках. Але не 
плакала. Не могла. ?? трясло вIд нервово зриву, але слIз не було. Дотик 
напарника - такий природно незграбний - повернув до дIйсностI. ? не 
тому, що рухи АндрIя були схожими на процес зняття скальпа. 
Вона пIдняла голову. Подивилася йому в очI. ? побачила те, чого нIколи 
там не було ранIше, - розумIння. ВIн хвилювався. Йому було боляче, як I 
?й. ? в цю мить вона зрозумIла - його теж ламали. Але не зламали 
зовсIм. ВIн витримав. ВIн зробив те, що вIд нього вимагали. Проте 
витримав I залишився таким же, як був. Або майже таким же, як колись. 
Олександра вIдчула, що вкрай его?стично перейматися лише сво?ми 
моральними проблемами. За кожною посмIшкою навколо знаходиться в 
рIзнIй мIрI зламана воля. Мабуть, це назива?ться життя. 
РозумIючи безвихIдь, тепер знаючи, що ма? зробити те ж зI сво?ю 
гордIстю, якщо хоче перемогти, дIвчина опустила руки I закинула назад 
голову. Губи тремтIли, але вона спробувала посмIхнутися. Тепер 
Олександра знала, що зобов'язана витримати. Позаяк АндрIю то було 
пIд силу, те ?й поготIв. У не? нема? вибору. Питання сили I честI. А вона 
завжди вважала себе сильною I принциповою. 
- Ну що, малюк, коли почнемо тренуватися? Ти будеш мо?м учителем? 
ВIктор Петрович сказав, що ти неперевершений майстер. - Вона гIрко 
посмIхнулася, з останнIх сил стримуючи Iстерику.
- Значить, ножI. МIг би для початку придумати що-небудь легше... Хоча 
б автомат. - ВIн, здавалося, був злий на свого шефа. 
За спиною скрипнули дверI. Вона обернулася. ДIд ФедIр протягав на 
широкIй долонI телефон. Олександра невпевнено взяла трубку. В IншIй 
руцI дIд тримав ромашку. ВIн дбайливо простягнув ?? дIвчинI. Вона 
пIдкорилася. Взяла. Старий мовчки вийшов. 
- Ти не схожа на людей, що працювали на ВIктора Петровича. Та й дIд 
ФедIр ранIш не був схожий на любителя Iкебани. Проводжаючи 
поглядом фIгуру сторожа, АндрIй був дуже серйозним. - Ти лама?ш 
пIдвалини будинку. Боюся, шефовI не сподоба?ться. Готуйся до гIршого, 
Олександро. ? найпротивнIше, що й менI перепаде через тебе. Почуваю, 
у мо?й безхмарнIй кар'?рI почина?ться перIод дощIв.
- Не пригадаю, щоб ти скиглив, фIлософе. Щось нове у тво?му IмIджI. - 
Вона звелася на ноги, намагаючись виглядати впевненою в собI. - 
Краще не продовжуй, а то звикнеш. 
- А я не пригадаю, щоб колишнIй кат НКВД дарував кому-небудь квIти.
- ВIн працював у НКВД? 
- Так, улюбленець генерала. РозстрIлював у мIлIцейський пIдвалах 
якихось ворогIв. Коли прийшов час розстрIляти самого дIда Федора, 
зна?ш, - кадрова полIтика, текучка, всI дIла, - генерал над ним 
змилувався I залишив у живих. Але той заплатив гарну цIну - йому 
вIдрIзали язика I пошкодили барабаннI перетинки, щоб не кортIло 
розповIдати про свою кар'?ру. У нього вIдIбрали право говорити I 
слухати. 
- ВIдкIля така поIнформованIсть? Напевно, МарIя СтепанIвна розповIла. 
Вона любить подIбнI IсторI?. - ТIло дIвчини ще тремтIло вIд нервування. 
- А то хто... -  АндрIй хмикнув. - Та, вIрю, це правда. МарIя СтепанIвна 
не з тих, хто бреше. 
Олександра сIла на сво? лIжко. Тремтячими руками вона вплела 
ромашку у волосся. ПотIм оповила себе руками. ?й було холодно:
- Я сумнIваюся. ?? правдолюбство змушу? мене почувати себе так, наче 
менI чотирнадцять рокIв. Вона говорить ту правду, яку хоче чути I сама 
вважа? правдою. А всI навколо повиннI погоджуватися. У мене була 
подIбна вчителька в школI. Дуже любила полIтIнформацI? I поради. Я 
чула, вона збожеволIла. Але вистачить лIрики. Куди ми зараз 
вIдправимося? Кого прирIжемо для початку? До обIду ? трохи часу. Буде 
свIже м'ясо на рагу. Собакам дещо перепаде. Пропоную почати з посту 
ДА?. Я помIтила тут недалеко на трасI. 
- Я тобI скажу вIдверто, Олександро. Думаю, з таким вIдношенням до 
роботи, ти довго у ВIктора Петровича не протрима?шся. ВIн не захоче 
тебе терпIти. Йому комIки на службI не потрIбнI. КрIм того, вIн поважа? 
закон. 
- Малюк, ще хто кого не буде терпIти! - Вона натягнула на себе 
покривало. ?? тIпало. 
- Ну а я про що... - АндрIй приречено махнув рукою.
Олександра розсмIялася. Та смIх був неприродним I зацькованим. ?й 
стало соромно за себе. Рвучко стрибнувши з лIжка, вона спIшно вийшла 
з кIмнати. Ковдра, сповзаючи по ?? гнучкому тIлу, залишилося на пIдлозI. 
- Нам треба в пIдвал, - сказав АндрIй, ледь поспIвати за дIвчиною. - 
Там ? все необхIдне для тренувань.
- Прекрасно.
- В тебе, до речI, непогана дупка. - Сказав вIн нависаючи над 
Олександрою, коли вони спускалися сходами вниз.
- А ти що - крутий фахIвець по жIночим задам? 
- ВзагалI, не зовсIм. - АндрIй замислився. - Радше я поцIновувач зI 
значним досвIдом.
- ? все? В такому разI вважаю тему вичерпаною. 
АндрIй задумливо пошкрябав у потилицI. 
Коли вони спустилися сходами у загальну залу, МарIя СтепанIвна 
витирала з меблIв пил. Вона повернулася на звуки крокIв молодих 
людей.
- Ви куди? - Добродушно запитала вона.
- Ми вниз. ВIктор Петрович призначив ОлександрI тренування на ножах. 
Почнемо негайно. 
МарIя СтепанIвна мовчки проводила поглядом ?хнI фIгури, якI ще 
спускалися у пIдвал. Коли вони зникли, вона переривчасто зIтхнула. ОчI 
почервонIли I наповнилися слIзьми. Вона неохоче повернулася до 
перерваного заняття. 
Олександра здивувалася двIчI. Спочатку оснащенням пIдвалу. Там 
знаходився тир I спортивний зал. Все було обладнано спецIальним 
устаткуванням I рIзноманIтними тренажерами. ДеякI ?й доводилося 
бачити в каталогах, деякI бачила вперше. Вдруге вона здивувалася, 
коли побачила, як АндрIй володI? ножами. ?й стало соромно, що вона 
IнодI назива? його малюком. Два невеликих сталевих клинки, ледь 
помIтно скривлених з невеликими ринвичками для стоку кровI лIтали в 
його руках, немов пера. ?х рух практично неможливо було простежити. 
Вони порIзали ватянI манекени в лIченI секунди саме там I саме так, як 
хотIв АндрIй. Особливою його гордIстю було метання. ВIн попадав у 
дерев'яний стенд фактично з будь-яко? вIдстанI без втоми точно у цIль. 
Вимальовував ножами рIзнI фIгури: квадрат, коло, трикутник. Коло, 
щоправда, було схожий на яйце, але АндрIй I свою голову, мабуть, 
вважав круглою. 
Перше заняття було присвячено вивченню тренувального залу I 
комплIментам АндрIю з приводу його явного таланту. У пIдвалI 
виявилася закрита частина: щось схоже на склад, вIдмурований вIд 
основно? площI цегельною кладкою. При чому кладка була порIвняно 
свIжою - ?? робили рокIв п'ять тому, не бIльше. МогутнI сталевI дверI з 
великим навIсним замком красномовно свIдчили про те, що вхIд 
всередину дозволено далеко не усIм.
- Туди, звичайно ж, не можна. - Байдуже констатувала Олександра, 
хоча ?? очI вже блищали. Вона завжди так реагувала на заборону, яку, 
знала, рано чи пIзно порушить.
АндрIй, роздягнений до пояса I спIтнIлий вIд постIйного руху, не вIдразу 
зрозумIв, про що вона: - Ти про що? А-а. Звичайно не можна. А вIдкIля 
ти зна?ш?
- Елементарно. Як у казцI. УсI дверI в пIдвалах забороненI. ? хто туди 
входить, той обов'язково буде покараний. - Вона суворо пожурила 
пальцем, начебто збиралася когось насварити. ПотIм почухала кIнчик 
носа.
- Все правильно. ТIльки покарання буде не казкове. - АндрIй встромив 
нIж з п'ятиметрово? вIдстанI в дерев'яний щит за сантиметр вIд 
увIгнаного за мить до того ножа. 
- Скажи, малюк, а це ти розмалював ГригорIя, водIя, що лежав разом Iз 
мною в лIкарнI?
- ВIктор Петрович попередив, що ти про це рано чи пIзно здогада?шся.
- ? що, тобI заборонено зIзнатися? - Олександра зацIкавилася.
- НI, зовсIм навпаки. ВIн сказав, щоб я вIдповIв на усI тво? питання 
стосовно цього Iнциденту. - Черговий нIж зайняв сво? мIсце в дошцI. - 
Може, вIн хоче тебе налякати. 
- А важко було зважитися? Адже вIн майже твIй напарник? - ?й було 
цIкаво.
- Важко тIльки, коли робиш  вперше. З ГригорI?м були IншI труднощI. Я 
не повинен був чIпати його обличчя. Все таки ма? сIм'ю. Але вIн почав 
пручатися - злякався. Я прийшов до нього вIдкрито, чесно сказав, що 
повинен його покарати, оскIльки менI наказав ВIктор Петрович. Ми ж з 
ним практично друзI. Я не мIг опуститися до того, щоб вистежувати його 
по закутках пIд'?здIв I калIчити, приховуючи, хто я ? насправдI. НI, навIть 
пояснив, у чому його провина. ВIн не погодився. ? кинувся на мене зI 
спини, тобто злякався. Довелося трохи зIмпровIзувати, ногу йому 
зламав, те се. ВIн схопив мене за руку, у якIй я тримав ножа, I намагався 
перерIзати горло. Так сталося, що вIн трохи схибив I попав собI в 
обличчя. Загалом, некрасива ситуацIя. КровI пролилося. ПокалIчився вIн 
бIльше, нIж ти. Якби я розповIв ВIктору Петровичу, як все було 
насправдI, вIн би вбив ГригорIя. Не для того шеф вклада? стIльки сил I 
грошей у сво?х спIвробIтникIв, щоб вони вели себе, як дворовI хулIгани. 
Та я взяв провину на себе. Сказав, що занадто прискIпливо взявся за 
виконання завдання, коли заспоко?вся - усвIдомив свою провину I тепер 
готовий понести покарання.
- ? що за покарання ти одержав?
- ХIба незрозумIло - тебе. СидIти в генеральному будинку - суцIльне 
покарання. А доглядати за тобою - гIрше каторги. - АндрIй посмIхнувся.
- Не так вже погано, тобI не зда?ться? 
- Ще не ясно, чим все закIнчиться. Але я знаю одне: наступне покарання 
буде набагато жорсткIше. Так що ти не пIдведи мене. МенI помилятися 
не можна. Я I так б'ю всI рекорди тривалостI роботи в органIзацI?.
- А як же МарIя СтепанIвна? Я думала, вона довше всIх працю? з 
ВIктором Петровичем.
- Зна?ш, якось не подумав про протилежну стать. Адже ти - перша з 
жIнок, крIм не?, звичайно, хто працю? в органIзацI?. Може, на вас не 
поширю?ться залIзне правило ВIктора Петровича з приводу текучки 
кадрIв.
- Не згодна. Ти забув про дIда Федора. Скажи, а вIн усIх вбива?, хто вIд 
нього йде? 
- НI, зовсIм не обов'язково. ?нших влаштовую де-небудь, - як правило, в 
органах. Вони йому потIм все життя зобов'язанI за збережене життя I 
гарантований хлIб з маслом. Там, звичайно, умови роботи гIршI - I 
грошей менше, I харчування за свIй рахунок, I машину не завжди дають, 
- але на колишнIх спIвробIтникIв ВIктора Петровича великий попит. Адже 
вIн мужик принциповий. Якщо кого й кара?, то не просто так, а по 
справедливостI. ВсI люди, якI працювали на нього, обов'язково кIлька 
разIв чинили вбивство. ТI, хто, звичайно, не божеволIють вIд мук совIстI, 
вже не зупиняться нI перед чим. Вони готовI на автомати кинутися з 
ножем I при цьому перемогти. Ти сама незабаром вIдчу?ш, якщо вже не 
вIдчула. - ВIн допитливо заглянув ?й в обличчя.
Олександра опустила очI. ?й було соромно зIзнатися, але АндрIй мав 
рацIю. Вона вже готова до злочину. Але не заради примарно? 
справедливостI I не заради ВIктора Петровича. А заради себе. Заради 
сво?? майбутньо? свободи. А чи буде вона в не??
- Холодно тут, Олександро. Сиро. - ОстаннI десять хвилин АндрIй стояв 
без дIла, розмовляючи з дIвчиною. ВсI ножI були в щитI. ПIт стIкав 
буграми м'язIв. - Йдемо наверх, а то я простигну. Хто тодI буде тебе 
тренувати? Не ГригорIй же. ВIн при одному виглядI ножа почина? 
за?катися.
Вони знайшли МарIю СтепанIвну на кухнI. Вона безтурботно копошилася 
бIля плити, насолоджуючись улюбленою роботою. ?й допомагав 
ГригорIй. ЖIнка з помIтним задоволенням покрикувала на нього. ?й було 
при?мно бачити, як вIн метушливо I незграбно носиться по кухнI, боячись 
?й не догодити. 
- Ну, як ВашI справи? - ПривIтала вона молодь. 
Побачивши АндрIя, ГригорIй почав нервово моргати.
- Малюк володI? ножами, як Бог. - Сказала Олександра. Не знаю, чи 
зможу так навчитися коли-небудь. - Вона поправила волосся, 
прикриваючи вуха.
- Думаю, зможеш. - АндрIй по-товариськи ляснув дIвчину по плечу, вIд 
чого в не? вмить пIдкосилися ноги. НIчого не помIтивши, вIн полIз до 
плити, придивляючись до каструль. 
- Чим нас сьогоднI будуть тру?ти? - Запитав вIн, з цIкавIстю пIднIмаючи 
кришки. 
МарIя СтепанIвна, посмIхаючись, схопила черпак I, прикрикнувши, 
кинулася вIдганяти хлопця. Олександра вIдчувала, що в такI хвилини ця 
сувора жIнка, яка так мало бачила у сво?му життI добра, вIдчува? себе 
по-справжньому щасливою. Вони замIнили ?й, нехай навIть на якийсь 
короткий час, неIснуючу родину. 
- Я запропонував МарI? СтепанIвнI влаштувати у нас у дворI невелику 
вечIрку. Розпалимо вогнище. - Втрутився ГригорIй. - Я саме привIз для 
цI?? справи свIжого пивця. ? вже погодив Iдею з МарI?ю СтепанIвною. 
Було сказано, що нас усIх очIку? сюрприз.
- Ех ти, базIка! - СмIючись, додала жIнка.
- Пахне запаморочливо. - Додав АндрIй, за що в черговий раз одержав 
черпаком по плечу. До голови домогосподарка не дIставала. А якщо б I 
дIстала, то невIдомо, чи попала би.
Олександра спритно пIдскочила до МарI? СтепанIвнI I швидко поцIлувала 
?? в щоку: 
- Ви чудо.
ВIд несподIванки та оторопIла. Черпак випав з ?? рук. Запанувала 
незрозумIла мовчанка. Першим опам'ятався АндрIй: - Ми, напевно, 
пIдемо, не будемо заважати. Треба приготувати мIсце для вогню. У разI 
чого - кличте. ТIльки бIльше не бийтеся. - ВIн вдавано поморщився I 
потер "травмоване" плече. 
УсI втрьох кулею вилетIли з кухнI. МарIя СтепанIвна мовчки стояла ще 
хвилин п'ять. По ?? щоках знову текли сльози. 
- Вдруге за день - багато. - Суворо сказала вона, але в ?? голосI не 
вIдчувалося твердостI.
У дверI просунулися собачI морди. Вони питально подивилися на 
господарку. 
- А ви чого приперлися, теж по каструлях шастати? - МарIя СтепанIвна 
швидко витерла сльози бIлоснIжним фартухом. ЙдIть у двIр, постежите, 
чим займаються тI ледарI. 
Собаки знехотя пIшли ладь. Вона повернулася обличчям до плити, 
продовжуючи тримати у руках фартух.


ВечIрка

На пIкнIк зIбралися всI небагаточисленнI жителI ма?тку. Собаки вIдIйшли 
вIд багаття метрIв на п'ять I пильнували за людьми, зрIдка поблискуючи 
з темряви очима. Прийшов навIть дIд ФедIр. Його запросила особисто 
МарIя СтепанIвна. ГригорIй й АндрIй випили разом пивця, ще до початку 
дIйства, I уклала мирову угоду. Тому в той час, коли всI були ще тверезI I 
клопотали навколо "стола", вони були вже дуже "дружелюбно" 
сприймали всесвIт. Олександра зумIла втриматися вIд питва. Малюк 
згрIб водIя в оберемок I щось торочив йому про фIлософIю чоловIчих 
вза?мин. Той сприйняв це нормально, перестав нервово клIпати лIвим 
оком I авторитетно пIдтакував, зрIдка обIймаючи I цIлуючи АндрIя. 
У глибинI двору за вказIвкою МарI? СтепанIвни з каменIв виклали велике 
коло для багаття I встановили вертел. Сюрприз виявився 
замаринованим баранчиком, якого було вирIшено запекти прямо на 
вогнI. Також в планах був заявлений торт. КрIм цього I рIзно? дрIбно? 
закуски, що тьмяно проглядалася у свIтлI багаття, але дуже чIтко 
вIдчувалася за запахом, були приготованI салати зI свIжих овочIв, 
молода картопля I навIть вIдро варених ракIв. Для жIнок МарIя 
СтепанIвна вIдкрила двI пляшечки червоного вина з генеральських 
запасIв, пIд якI спецIально нарIзали сири чотирьох видIв, як зрозумIла 
Олександра по ?х запаху, теж Iз запасIв. Коли вона прочитала рIк на 
пляшках, у не? на мить вIднялася мова. Але дIвчина нIяк не 
прокоментувала цей факт, боячись розгнIвати господарку будинку. Хоча 
про себе сильно здивувалася, що деяким колишнIм комунIстичним 
функцIонерам було доступно набагато бIльше, нIж сьогоднIшнIм 
впливовим пIдпри?мцям. ТIльки при радянськIй владI була рIвнIсть, а 
сьогоднI в кра?нI вIдкрито пану? право багатих. ЯкIсь кволI нашI 
бIзнесмени проти сталIнських генералIв. 
На травI послали IмпровIзований стIл зI старих товстих килимIв, 
накривши ?х скатертинами I покривалами. ЖIнки копошилися довкола 
нього. МарIя СтепанIвна винесла кращий посуд, що був у будинку: 
напIвпрозора порцеляна з золотом I срIбнI столовI прибори. ДIвчина ще 
не встигла в черговий раз здивуватися розмаху життя попереднього 
мешканця будинку, коли звернула увагу на те, що МарIя СтепанIвна 
одягла нове плаття, зробила укладку I навIть трохи пIдфарбувалася. 
Отут Олександру осIнило. 
Воно вибачилася I направилася у бIк, де досI обIймалися чоловIки. Вони 
стояли пIд вIкном будинку, в якому свIтилося, I тикали один перед одним 
в зоряне небо.
- Малюк, можна тебе? - Серйозно почала вона.
Погляд АндрIя моментально став тверезим, наскIльки таке було 
реально: 
- Що трапилося? ТобI дзвонили? - З вIдчутним напруженням в голосI 
запитав вIн, поки продовжуючи тримати в обIймах ГригорIя.
- НI, менI треба допомогти застебнути лIфчик. - ГригорIй нервово 
клIпнув лIвим оком. - ? давай перейдемо до справи. Ми з тобою вже 
практично коханцI, а ти безцеремонно приста?ш у мо?й присутностI до 
Iнших. Ти що так гнати! - ВодIй ще двIчI клIпнув I важко ковтнув згусток 
слини. 
- Вибачте, якщо я заважаю. - ВIн приклав руку до грудей I театрально 
схилив голову. 
- Йдемо. - Олександра потягла за собою малюка в темряву. 
Вони шушукалися хвилин п'ять. ПотIм АндрIй нерIвною ходою зник в 
домI. Незабаром з протилежного боку будинку долинув гул двигуна. ВIн 
ви?хав з помIстя.
- Куди це АндрIй повIявся? - Сухо запитала МарIя СтепанIвна, коли 
Олександра повернулася до гурту.
- МенI дещо знадобилося купити... Дещо чисто жIноче. В мене 
трапилася деяка поломка. 
- Могла б до мене звернутися. - Злегка образилася жIнка.
- Вибачте, я трохи соромлюся таких речей.
- А до молодого хлопця звернутися не посоромилася? Ох, ця вже 
молодь.
- Ще раз перепрошую, МарI? СтепанIвно, я не хотIла Вас вIдволIкати. Ви 
так заклопоталися нашим святом. - Олександра легенько торкнулася 
плеча жIнки. Та заспоко?лася. 
ВсI зIйшлися до столу I були готовI почати, але АндрIя ще не було. Коли 
Олександра побачила дIда Федора в франтуватому чорному в бIлу 
смужку костюмI I бIлIй сорочцI з темно вишневим метеликом, вона ще 
раз переконалася в правотI свого здогаду. ТIльки б малюк не втнув 
яко?сь дурнI. ПIвтора лIтри пива для людини, яка не часто п'?, дещо 
означа?. Але вIн не може ?? пIдвести. Не в такий вечIр. Вона вIдчувала. 
?нту?цIя.
Час плинув. Стало ще темнIше. Коли вугIлля розжарилося до червоного, 
ГригорIй I дIд ФедIр вмостили над багаттям баранчика. ВодIй зайнявся 
вертелом. Старий присIв бIля МарI? СтепанIвни. ВIн посмIхався. Проте 
вона сидIла, як цIпок, прямо, пIджавши губи. Домогосподарка була на 
гранI того, щоб вичитати Олександру за ?? необачний вчинок, але, 
дякувати БоговI, поки стримувалася. 
АндрIй оголосив про сво? прибуття довгим сигналом. 
- Добре, що сусIдIв нема?. - Авторитетно сказав ГригорIй. - Зараз би 
збIглося половина кварталу. ? дIльничного викликали б.
Малюк з'явилося в дворI такою же хвилястою ходою, якою Iшов до 
машини. У руках вIн нIс величезний букет бIлих троянд в блискаючIй 
упаковцI з червоною стрIчкою. У кутку губ запеклася кров. На вилицI 
було садно. ВсI встали.
- Що, врIзався в дерево? - З розумIнням запитав ГригорIй.
- Та нI. Чортова автоIнспекцIя. - АндрIй сплюнув. 
- Ну, це вже нI в якI ворота не лIзе! - Спересердя вимовила МарIя 
СтепанIвна.
- Вони хоч номера не записали? - ЛогIчно поцIкавився водIй.
- НI-I, вони тепер сво? не швидко згадають. - ВIн тикнув ОлександрI 
невеличкий, яскраво оформлений пакунок. - Бери, сама вручай. Те, що 
просила. Я буду дарувати квIти. - АндрIй пIдIйшов до розгублено? МарI? 
СтепанIвнI I, помIтно хитаючись, став перед нею на одне колIно. - 
Шановна МарI? СтепанIвно, поздоровляю Вас Iз Вашим Днем 
народження. Бажаю всього кращого I всього такого Iншого. Не знаю, 
скIльки Вам рокIв, але вигляда?те Ви на сто доларIв новою хрусткою 
купюрою. Ви хоч I бува?те IнодI надто справедливI, але ми Вас все рIвно 
сильно любимо. - ВIн силою взяв ?? руку, манIрно поцIлував I сунув в 
обличчя букет.
-Це - теж Вам. - Олександра простягнула невеликий згорток. - 
НаскIльки я знаю, то ма? бути годинник. Отож, я хочу побажати, щоб Ви 
нIколи не старIли, прожили багато рокIв I знаходилися поза плином часу. 
Бажаю, щоб Ви не застрягли в ньому, а рухалися обов'язково в ногу з 
ним. Впевнена, усI при?днаються до мо?х побажань.
ПIдIйшов дIд ФедIр - вIн хитро посмIхався - I поцIлував МарIю 
СтепанIвну в щоку.
- Ти розколовся? - Вдавано суворо запитала вона. ВIн знизав плечима.
- НI. - Сказав АндрIй, з допомогою ГригорIя пIднIмаючись з колIна. - Про 
все догадалася Олександра. От голова. Нам такI люди в органIзацI? 
знадобляться.
- Шановна МарI? СтепанIвно, - вирIшив утнути сво? п'ять копIйок 
ГригорIй, - я при?днуюся до поздоровленням мо?х колег по роботI, 
бажаю Вам мIцного здоров'я I довголIття, любовI, процвIтання, 
благополуччя, повно? чашI, мг... ще раз здоров'я. ЧоловIкIв. ПотIм, багато 
грошей. Дуже важливо...
- ГригорIй, я гадаю, поки досить. - Втрутилася Олександра. УсI 
розсмIялися. 
Винуватниця свята намагалася триматися стримано, але ?й погано 
вдавалося. Вона сильно розчулилася. ПIсля стриманого мовчання, вона, 
нарештI, зовсIм вIдIйшла:
- Дуже дякую Вам, дIти. СправдI, щире величезне дякую. СьогоднI 
найкращий мIй День народження. НавIть мама IнодI забувала про нього. 
- На очах МарI? СтепанIвни у свIтлI багаття блиснули сльози. - Не кажу 
вже про Iнших... Але Ви першI - хто сам здогадався, I самI все 
влаштували. Я дуже цього бажала.
- Нам неважко. - Сказала Олександра. - Важливо, щоб Вам було 
при?мно.
- Вам вдалося. - МарIя СтепанIвна витерла хустинкою носа. - Але що 
ми базIка?мо, давайте за стIл. ФедIр, - вона говорила повIльно, 
гротескно рухаючи губами I жестикулюючи вIльною рукою, - пIди в 
майстерню I встанови тут кIлька свIтильникIв. Багаття гасне I ста? зовсIм 
темно. Я вже занадто стара для групового Iнтиму. - ДIд ФедIр все на 
диво швидко зрозумIв I зник у темрявI. - А ти, ГригорIй, сходи, будь 
ласка, у будинок I принеси вазу для квIтIв. ТIльки зараз хоча б ти 
намагайся обходити автоIнспекцIю боком. 
МарIя СтепанIвна жартувала. ? це було нове в ?? образI. 
Поки виконувалися доручення АндрIй з дозволу господарки будинку 
вирIшив дегустувати баранчика. Той виявився вже зовсIм готовим. 
Разом з Олександрою вони зняли тушу з вертела I вмостили ?? на 
великIй спецIально приготовленIй тацI. ДIд ФедIр зI спритнIстю, 
невластивою його рокам, проклав два подовжувачI з майстернI I 
пIдключив двI великI лампи на штативах, що принIс звIдтIля. Олександра 
намагалася йому допомогти, але тIльки заважала, на що дIд ФедIр 
сто?чно намагався не звертати уваги. 
Вона була щаслива, як I всI навколо. На якийсь час забулося ?? нове 
завдання. Але коли раптово включили могутнI лампи дещо мимоволI 
нагадало ?й про реальнIсть. НавIть опущенI вниз, до землI, вони освIтили 
весь двIр I навIть багато площI за парканом. Потужне свIтло вихопило з 
темряви сутулу фIгуру. НIхто, крIм Олександри, ?? не помIтив. Але вона 
побачила. БIльш того, навIть впIзнала. По незмIнному картузI. 
Сволота вистежила ?? навIть тут. 
Спочатку дIвчину охопила злIсть. ?? переслIдувач увесь час приносив ?й 
нещастя. ? навIть зараз, коли вона спробувала на мить забути про всI 
проблеми, поспIшив нагадати про свою присутнIсть. Але Iнту?тивно вона 
вIдчула полегшення I навIть радIсть. Значить ?? перебування тут не 
та?мниця. ВIн обов'язково попередить тих, хто за ним сто?ть. А якщо це 
людина ВIктора Петровича? НI, не може бути. Нема сенсу стежити за 
нею у такий спосIб. Про ?? кожен крок доповIдають всI, хто знаходяться в 
будинку, хIба що крIм дIда Федора. ?м не потрIбно ховатися вIд не? за 
парканом.
- Чого ти стала, немов стовп? - АндрIй потягнув ?? на землю. - Сказано, 
за стIл, значить за стIл - лежати. 
- Обережно, малюк, Iнакше на мIсцI баранчика буду я. - ЗI смIхом 
сказала вона, падаючи на АндрIя.
- Не погано б. - Хихикнув ГригорIй, розливаючи жIнкам вино I 
вIдкриваючи чоловIкам пиво.
- Скажи, як ти вIдгадала, що в мене День народження? - ПоцIкавилася 
МарIя СтепанIвна. Вона щасливо посмIхалася. 
- Я - теж жIнка. Якби в мене було свято, я хотIла б його вIдзначити, не 
повIдомляючи навколишнIх про це, то б вчинила б саме так, як це 
зробили Ви. Шикарна вечеря, кращI столовI прибори I посуд, нове 
плаття. Ви не з тих жIнок, якIй можуть дозволити собI таке без вагомо? 
причини. А оскIльки нI в кого з нас нIякого свята не передбачалося, то 
залишалися Ви самI.
- Так, ти ма?ш рацIю, Олександро. Ви усI зробили менI дуже при?мно. 
Дуже. Маю сказати, що ти - розумна дIвчина, I правильно зрозумIла мо? 
дI?. Ти думала саме так, як я.
Олександра промовчала, не знаючи, як сприймати останнI слова: як 
комплIмент чи як звинувачення. Вона пIдняла наповнений келих.
- За Вас, МарI? СтепанIвно.
- За господарку будинку. - ПIдтримав тост АндрIй. 
ЗадзвенIли келихи. Якийсь час усI мовчки пили. Першо? перервалася 
МарIя СтепанIвна:
- ВзагалI, я не господарка. Я лише виконавиця чужо? волI, як усI ми тут. 
Але, все рIвно, величезне Вам дякую. 
Незабаром вона схмелIла. На полегшення усIх, розслабилася, стала 
бIльш багатослIвною. 
- Олександро, розкажи про сво? життя, про те, як потрапила сюди? - 
Попросила вона.
- Я працювала в Микола?вI, у податковIй мIлIцI?. - ДIвчина важко 
зIтхнула. 
- Чорт забирай, - перебив ?? АндрIй, - так вIд тебе треба триматися 
подалI. Хочу вIдразу заявити, що працюю тут як волонтер I зарплатню не 
отримую. Декларувати нема чого.
УсI весело розсмIялися.
Незважаючи на хмIль в головI, згадувати минуле було не зовсIм 
при?мно. Але вона продовжила: 
- Боролася зI злочинцями, що кралися в простих людей грошI. - ?й 
чомусь стало соромно за сво? слова. Можливо тому, що вона вперше 
пIсля тривало? перерви промовляла ?х вголос. Вона великим ковтками 
допила вино. ХмIль вIдчутно вдарив в голову. 
- Так що ти торочиш про злочинцIв? - Малюк зробив великий ковток 
пива.
- Вони не платили податки. Вважала, що робила правильну справу. - 
Олександр схилила голову.
- А тепер так не вважа?ш? - Запитала МарIя СтепанIвна.
- Тепер? Не знаю. Впевнена, що просто вIдIбрати грошI - мало. ?х 
потрIбно передати тим, кому треба Iз самого початку - людям. Бюджет 
такого не гаранту?. З тих пIр, як я втIкала, багато чого побачила, багато 
чого зрозумIла. Почала думати про речI, що ранIше вважала навIть не 
гIдними уваги. Виявля?ться, я просто забирала грошI в одних гадIв, щоб 
вIддати Iншим. ОсновнI суми загрIбають такI ж злочинцI, тIльки бIльш 
впливовI. Хоча всIх ?хня сила поляга? тIльки в тIм, що вони знаходяться 
при владI. Вони керували мною I тисячами таких же рядових силовикIв. 
На жаль, я не в змозI ?х покарати. 
- Чому ж? - АндрIй все далI хмелIв. - Прийшла - кулаком по мордI - I 
проблему вирIшено. А можна ще пострIляти. 
- Не вийде. - Не погодилася Олександра.
- Чому ж? Ще як вийде, я тобI покаджу кIлька прийомIв...
- Тому що боротися треба не проти людей. 
- А проти кого ж? - Здивувався малюк. ВIн був загнаний у кут. НавIть 
вIдлип вIд пляшки з пивом. 
- Проти системи. 
ВсI замовчали, згадуючи щось сво?. ЙмовIрно, кожний по-сво?му 
постраждав вIд не?. Пригадати, як виявилося, було що.
- А чому ти втIкала? - Запитав ГригорIй.
- Просто кажучи - не на ту напала. Директрисою фIрми виявилася чи то 
родичка, чи то знайома нашого мера. А я через незнання ?й зуби 
повибивала. 
- Сумна помилка. - З розумIнням кивнув водIй.
- Можливо, з мого боку то було не зовсIм етично, але занадто 
противною виявилася тIтка. 
- Тебе пожурили I позбавили премI?? - Пожартував малюк.
- НI, вони вбили мою напарницю, звинуватили в мене в ?? смертI, а ще в 
розкрадання грошей I в побиттI законослухняних громадян. Просто 
йшлося про дуже великI суми, якI я вилучила.
- Мг... - з розумIнням буркнув АндрIй.
- МIй безпосереднIй начальник допомIг змитися. От так I бIгала 
донедавна... 
- Дай вгадаю, - перебив малюк, - про це довIдався ВIктор Петрович I 
посадив тебе на гачок. 
- Так, схоже на те. Але зараз, оглядаючись на всю IсторIю, я розумIю, те, 
що трапилося зI мною - не найстрашнIше. Я опинилася в одному домI з 
прекрасними людьми, сво? вза?мини з ВIктором Петровичем, думаю, 
обов'язково владнаю. Знайду роботу, може, вийду замIж. ?дине, чого я 
не зможу повернути, - життя мо?? напарницI, Олени. Ми разом вчилися. 
Жили поруч. Намагалися товаришувати. Дурницями всякими займалися.
- З цього мIсця, будь ласка, з подробицями! - ОчI ГригорIя хтиво 
блиснули у свIтлI ламп.
- ТIльки зараз я зрозумIла, що увесь час в мене не було бIльш близько? 
людини, нIж вона. Олена була навIть ближче, чим матIр. Я могла 
обговорити з нею сво? проблеми на роботI, вIдносини з чоловIками, 
книгу, абсолютно все. А тепер ?? нема?. ?? вбили. Убили через мене. От 
що Олена одержала вIд сво?? подруги в нагороду за свою дружбу. - 
ГIрко посмIхнулася Олександра. Вона сама налила собI вина I зробила 
великий ковток. 
- Досить, чому Ви лише про сумне? - Втрутилася МарIя СтепанIвна, 
висякавшись у хустинку. - Хочете, я Вам розповIм, як святкувала сво? 
семирIччя?
- Звичайно хочемо. - ЗрадIла перемIнI теми Олександра.
- Одного разу у цей самий будинок при?жджав ЛаврентIй БерIя. ВIн мав 
деякI справи з наших хазя?ном. Разом вони розробляли операцI? на 
Укра?нI. Дуже важко було втихомирити мIсцеве населення. Занадто 
неохоче вони сприймали радянську владу, не розумIли, що насамперед 
думають про ?хн? ж щастя. Тому перIодично БерIя при?жджав у Ки?в 
проконтролювати ситуацIю, так би мовити, на мIсцях. Але от сюди, на 
дачу, - тIльки один раз. Моя мама в той час працювала 
домогосподаркою, як I я пIсля не?. Вона попередила мене, щоб я була 
слухняною, оскIльки при?де дуже важливий гIсть з Москви - майже такий 
же вождь, як I товариш СталIн. Хто такий СталIн, я знала по численних 
портретах у будинку. Вона одягла мене в нове бIле плаття, спецIально 
куплене для цього. Я була неймовIрно щаслива.
- Ви так любили БерIю? - Запитав ГригорIй з посмIшкою.
- В той час нIхто не знав, що вIн винен у геноцидI. Слово такого навIть 
не знали. А ми з мамою пIд крильцем генерала нIчого не знали нI про 
репресI?, нI про голод. Але щаслива я була з Iншо? причини. При?зд 
почесного гостя збIгся з мо?м Днем народження. ? на менI було бIле 
плаття. ПодвIйне свято. Мама теж причепурилася. Вона одягла свIй 
кращий синIй костюм у великI бIлI горохи. Вона була красунею. А в тIм 
костюмI вIд не? взагалI не можна було погляд вIдIрвати. Пам'ятаю, вона 
розпоряджалася на кухнI, коли при?хав ЛаврентIй Павлович. Будинок 
вIдразу наповнили мIлIцIонери I люди в сIрих костюмах, якI з ним 
при?хали, - охоронцI. ВIн сам теж скрIзь пройшовся. 
Заглянув на кухню. Отут помIтив мою маму. ПIдIйшов до не?, нагло 
розгорнув обличчям до себе I схопив двома руками за сIдницI. УсI 
куховарки з кухнI - вIдразу геть. А вIн дивиться на мою маму знизу вгору 
I говорить: "Красуне, по?хали зI мною в Москву, будеш менI вIрною 
дружиною". Я тодI не розумIла чому, але моя мама злякалася. З 
коридору я побачила, як затремтIло ?? пIдборIддя. Вона була готова 
розплакатися. Я вбIгла на кухню, навIть не знаючи, що буду робити. Наш 
гIсть зло подивився на мене через сво? окуляри, навIть руки забрав вIд 
мами, але я не злякалася. Я  голосно, як тIльки могла, закричала: "Мамо, 
а тортик зI свIчками сьогоднI буде? Ти ж пам'ята?ш, свIчок повинно бути 
точно сIм!". На мIй вереск збIглися мIлIцIонери з пIстолетами. Мама 
вIдступила. Побачивши, що товаришевI БерI? нIчого не загрожу?, вони 
заспоко?лися. Лемент дIвчинки ?х нIтрохи не здивував. НавIть не 
звернули увагу нI на мене, нI на маму. Напевно, вони були добре 
знайомI з любовними примхами свого хазя?на. Поки вони оглядалися 
довкола, мати взяла мене на руки I вийшла з кухнI. А шановний гIсть 
залишився нI з чим. Як виявилося, вIн потIм цIкавився нами, але за нас 
заступився генерал.
- Невже вIн хотIв одружитися на ВашIй матерI? - Не повIрив ГригорIй. - 
Це ж яка солIдна кар'?ра могла скластися!
- НI, ГригорIй, не хотIв. В нього був такий спосIб вIдразу I безповоротно 
заволодIти серцем жIнки, як вIн гадав. Товариш БерIя вважав себе 
неповторним чоловIком - справжня манIя. ВIн мав потребу в постIйному 
пIдтвердженнI цього факту. Тому пропонував замIжжя I життя в МосквI. 
Багато хто на це згоджувався, прекрасно усвIдомлюючи облуднIсть 
обIцянок. ЖIнкам, якI себе добре вели, вIн забезпечував чоловIка зI 
становищем - чиновника або вIйськового, - престижну роботу 
стенографIсткою в керIвних органах, ставив на продовольчий облIк I все 
таке. Загалом, при розумнIй поведIнцI можна було себе влаштувати до 
кIнця життя. Тим бIльше укра?нцI. Вони котувалися серед партIйного 
керIвництва. Але траплялося, що деякI коханки хотIли занадто багато I 
занадто швидко. Наслухавшись казок про забезпечене життя пIсля 
спальнI БерI?, вони поводилися нескромно, насмIлювалися навIть 
вимагати. ?х життя було коротким та безславним.
- А чому Ваша мати вIдмовила йому? - Запитала Олександра.
- Вона була чесною жIнкою. За все життя в не? був лише один чоловIк, 
законний - мIй батько. НавIть генерал не насмIлився пIдIйти до не?, хоча 
на п"яну голову IнодI намагався. Вона йому вIдмовила. НавIть дала 
ляпас. За це вIн не? поважав. Таким людям, як вона, не легко 
доводилося в цьому свIтI. Ми при?хали з далекого села I, крIм гордостI, у 
нас нIчого не було. МIж життям I повагою до себе вона вибрала би 
останн?. Добре, що вона потрапила на роботу саме в цей будинок. Тут 
вIд не? нIхто не вимагав такого вибору. Генерал теж був людиною честI. 
Незважаючи на всю свою могутнIсть, на усI сво? грIхи, вIн також хотIв 
поваги до себе. Щиро? поваги. Не раболIпства пIдлеглих, нI. ? не страху, 
що перед ним вIдчували злочинцI. ? не лицемIрства колег по роботI, якI 
тIльки й мрIяли перегризти горло або встромити нIж у спину при 
першому зручному випадку. ВIн прекрасно знав, хто ким ? насправдI. 
НавIть якби вIн захотIв себе обдурити, йому б не дозволив портрет над 
камIном. Тому так цIнував маленьке, але правдиве почуття двох 
одиноких, майже нIчого не значущих у свIтI людей. Ми з матIр'ю були 
?диними й останнIми, хто його поважав. Ми бачили, що вIн з останнIх 
сил намага?ться залишитися людиною. Щодня воював Iз собою I сво?м 
обов"язком. Ця боротьба вартувала поваги. Якби вIн використав мою 
маму у сво?х ганебних цIлях, втратив би те, що було для нього чина 
найдорожчим у свIтI. 
ДIд ФедIр пильно стежив за губами МарI? СтепанIвни I зрIдка кивав 
головою. ВIн все розумIв, I його очI пIдтверджували правдивIсть 
сказаного. 
- Дурний був час. НIяких прав, нIяко? свободи. - Обурився розпластаний 
на покривалI АндрIй, якого все сильнIше тягнуло до землI.
- А вIн не скIнчився, дорогий мIй. - Сумно вIдповIла МарIя СтепанIвна. - 
ТодI людей вважали безвладною челяддю, I система прекрасно ними 
керувала. ? сьогоднI народ сприймають як слухняну худобу. Радянська 
влада не зникла, АндрIю. Вона просто змIнила вивIску. СIмдесятирIчне 
владарювання просто так не мина?. Може, деякий розбрIд поза 
системою ще ?, але це тимчасове явище. Незабаром заженуть в упряж I 
тI незалежнI голови, яким дивом залишилися поза впливом. ?дина 
рIзниця - обгортка. Тепер вона яскрава I приваблива. РанIш була 
вIйськовою формою. 
- ЗаждIть, а чим ми займа?мося? - АндрIй пIднявся на лIктях. - Я завжди 
вIрив, що наша органIзацIя виступа? проти влади, проти режиму. Ми 
завжди мочили продажних полIтиканIв, чиновникIв, олIгархIв, якI рвуться 
нагору, Iнших козлIв. 
- Ти узагальню?ш. - ?нтонацI? голосу МарI? СтепанIвни стали схожими на 
вчительськI. - ЛIквIдувати кIлькох чиновникIв не значить виступати проти 
всI?? влади. Якби ВIктор Петрович повстав проти системи, його, як 
досить впливову силу, прибрали би протягом тижня. А усIх нас 
перестрIляли б. ВIн дI? тIльки з дозволу най-най... - Вона загадково 
вказала пальцем в зоряне небо. - Наша органIзацIя - санIтар системи. 
Ми лIквIду?мо паразитIв усерединI режиму, що були б ще страшнIшими, 
чим тI, хто вже при владI. Ми робимо те, на що не може зважитися нI 
податкова, нI мIлIцIя, нI навIть СБУ. Фактично те ж саме, що все сво? 
життя робив генерал. ВIн чистив ряди зсередини. Ми це вмI?мо робити 
не гIрше. Але вже на зовсIм Iнших засадах. Якщо вIддIл генерала був 
офIцIйно призначений державою I був ?диною подIбною структурою у 
сво?й сферI дIяльностI, статус яко? обговорювався тIльки в МосквI, то 
наша органIзацIя Iсну?, можна сказати, на комерцIйних засадах. Ми 
кращI серед десяткIв пропозицIй подIбних послуг. Ми робимо це чистIше 
I якIснIше Iнших. Але якщо виявиться, що ? хтось ще краще, нас самих 
приберуть.
- КонкуренцIя. - Бовкнув ГригорIй. 
- Приваблива перспектива. - АндрIй сIв. - Але де гарант, що ми будемо 
залишатися кращими? ? як нам взагалI вдалося перемогти в такIй 
конкуренцI??
- Запитай краще у ВIктора Петровича, а менI налий ще вина. - Вона 
явно не хотIла продовжувати розмову далI.
- МарI? СтепанIвно, я розумIю, що то не наша з Вами справа, але чи не 
були випадково знайомI Ваш генерал I ВIктор Петрович? - Втрутилася в 
розмову Олександра.
- ПовIр менI, Сашко, не в тво?й ситуацI? цим цIкавитися. - МарIя 
СтепанIвна зIтхнула. - ТобI треба боротися за сво? майбутн?. За сво? 
життя, зрештою. - Вона опустила голову, немов ?й було важко говорити.
Олександра вIдвела очI у бIк I випадково подивилася на дIда Федора. 
Ледь помIтним рух вIн пIднIс пальцI до губ, знаком наказуючи мовчати. ?й 
нIчого не залишалося робити, як послухатися. 
Розмову продовжив ГригорIй:
- А я особисто радий, що працюю в такIй органIзацI? I з такими людьми. 
Я впевнений, що ми робимо дуже корисну справу, чистимо суспIльство 
вIд усяко? мерзоти. Я нIзащо на свIтI не продав би ВIктора Петровича, 
нашу справу й усIх нас. Та й платять тут добре. ? лIкування безкоштовне. 
- ВодIй розреготався. - ? люди непоганI. - ВIн потер шрам.
ДIд ФедIр у вIдповIдь на його слова, посмIхаючись, пIдняв вгору пляшку з 
пивом. ПотIм зробив ковток. УсI випили. ГригорIй навIть бовкнув собI пIд 
нIс "за нас". ВIн смIявся, але усIм на душI було гIрко. ? не тIльки вIд його 
фальшивого смIху.
- А я скажу вIдверто. - Серйозно повIв АндрIй, пIдбираючи голову вже 
двома руками, при чому в однIй вIн тримав пляшку з пивом I навIть не 
думав ?? вIдпускати. - Якби я не опинився в органIзацI?, то був би зовсIм 
Iншою людиною. Працював би учителем фIзкультури, абияк любив свою 
БатькIвщину I народ, ловив з друзями рибу на вихIдних, завIв сIм"ю, 
коханку, "запорожця", ну все, що в таких випадках потрIбно. ? вмер би 
щасливим в оточеннI байдужих онукIв. А коли я зв'язався з ВIктором 
Петровичем, то зрозумIв, що нIчого такого не Iсну?. Просто фIкцIя. 
НасправдI, нема? БатькIвщини, нема? любовI, нема? друзIв, нема? 
народу. НIчого нема?. ? я IнодI сумую вIд таких думок. МенI не шкода, 
коли я знищую яку-небудь сволоту, бо знаю, що вIн зробив злого 
набагато бIльше, нIж я. МенI важко, що навколо порожньо. - Пляшка 
трIснула в його руцI. Та АндрIй навIть не звернув на цю увагу. - За 
роботу тут я дIстав мудрIсть. Нехай маленьку I не найглибшу в життI, та 
особисто мою. Але тепер розумIю, що на фIг вона менI не потрIбна. 
Вмер би щасливим IдIотом, I не страждав до кIнця днIв вIд розумIння 
загально? порожнечI. От ми сидимо тут, робимо вигляд, що всI - близькI 
люди. Але кожний з нас навипередки побIжить до ВIктора Петровичу 
докладати один на одного, як тIльки ми розIйдемося. Ще I прибреше 
повний мIшок, щоб пIдставити. Яка, до чорта, радIсть, ГригорIй? Ти - 
дурень.
Олександра знову помIтила, що дIд ФедIр пода? знаки. Вона зрозумIла, 
що ситуацIю потрIбно термIново виправляти. Старий, очевидно, знав те, 
що ?й було поки незрозумIло. Але вона погодилася пIдкоритися його 
нIмIй порадI. 
ДопомIг випадок.
- АндрIю, у тебе поранено руку. ПIдемо в будинок, я зроблю тобI 
перев'язку. - Скло в багатьох мIсцях неглибоко порIзало широку долоню. 
АндрIй розжав кулак. Залишки пляшки у кровI, яка змIшалася з пивом, 
впали на ковдру.
- Та до бIса руку, до бIса все! - Пробурчав вIн ледь промовляючи слова.
- А хто ж мене буде тренувати? Ти ж не будеш мене кривдити. Я дуже 
хочу навчитися тому, що вмI?ш ти. 
- НI, тебе я кривдити не хочу. Ти - класне дIвчисько, хоч I пихата!
- ТодI пIдемо в будинок. 
На цей АндрIй слухняно пIднявся на ноги, але не без допомоги 
Олександри.
- Пробачте, - звернулася вона до МарI? СтепанIвнI, - я вIдведу малюка в 
його кIмнату. Уже пIзно. Думаю, я теж ляжу, якщо Ви не проти. 
- Так, ти права, Олександра. - ВIдповIла втомленим голосом МарIя 
СтепанIвна. - Впевнена, всIм вже настав час спати. ВIдведи АндрIя 
наверх, а ми тут самI впора?мося. ДобранIч.
- ? Вам того ж. - ПосмIхнулася дIвчина, вже на шляху до будинку. - ? ще 
раз Iз Днем народження.
- Почекайте, МарI? СтепанIвно, не забирайте, я ще хочу баранчика. - 
Почувся за спиною обурений голос ГригорIя.
У вIдповIдь пролунав звук ляпасу. 
- Ще собаки нIчого не ?ли. - ЗовсIм тверезим голосом просичала МарIя 
СтепанIвна.
Тягнучи АндрIя сходами, Олександра зрозумIла, що так I не змогла 
напитися. Та ?й I не хотIлося. 


Важке пробудження

- Боже, як у мене болить голова. - АндрIй кинув нIж у стенд. Лезо 
дзвIнко вдарилося об сухе дерево I вIдскочило. - Рука вся порIзана. ? 
найобразливIше - я забув щось важливе. Пам'ятав I забув. Як з голови 
вилетIло. Було, а тепер нема?. А все чортIв алкоголь. НI, треба кидати 
пити. ? чого ти мене не зупинила. - Другий нIж пролетIв над щитом. ВIн 
повернув до Олександри опухле обличчя з маленькими червоними 
оченятами.
- Малюк, ти не справедливий. - Вона спIвчутливо подивилася на нього, 
але не змогла стримати посмIшки. - Я тебе зупинила. ДосI не розумIю, 
як зумIла. Було важко. Уяви, як я намучилася з п"яним буга?м, який 
вIдчува? себе Сократом перед багатотисячною аудиторI?ю. МIг мене 
хоча б подякувати, адже ти почав нести таку нIсенIтницю в присутностI 
всIх мешканцIв цього милого сталIнського кубла, що я побоялася, як би 
ранком тобI не довелося писати на Iм'я ВIктора Петровича заяву про 
звIльнення за власним бажанням з припискою "в мо?й смертI прошу 
нIкого не звинувачувати". 
- Ти правильно кажеш, дякую. ВзагалI дивуюся, як тобI не врIзав. 
Звичайно, я, коли трохи вип'ю, не дуже люблю, коли мене зупиняють. - 
АндрIй пIдIйшов до столу I приклався до банки з розсолом, що була вже 
наполовину порожня. - К бIсу, всI помIдори вчора з'?ли. Жертви 
голодомору. Не могли хоча б парочку залишити. А все - цей бегемот, 
ГригорIй. Зжере все що на халяву Добре, розсIл залишився. Певне, його 
сечовий мIхур був переповнений дармовим пивом I шаровою горIлкою. - 
АндрIй болIсно тер скронI. - НI, я однозначно сьогоднI не можу 
займатися. Вважай, тренування скIнчене. 
- Але не думаю, що варто пIднIматися наверх. Нехай думають, що ми 
працю?мо. Не хотIлося б, щоб ВIктор Петрович дIзнався про нашу 
нездатнIсть.
- Так в будинку ж нIкого нема?. ГригорIй повIз МарIю СтепанIвну в мIсто 
за продуктами. Вчора багато з"?ли. Ми тихенько пIднIмемося на другий 
поверх, розбредемося по кIмнатах I трошки поспимо. РоздIльно, 
розумI?ться.
- А про дIда Федора забув?
- Так вIн же нIмий - нIчого не розповIсть. - Малюк подивився на 
Олександру, немов засумнIвався в ?? розумовIй повноцIнностI.
- ВIн менI вчора цIлий вечIр жестикулював. Коли ти розIйшовся, подав 
знав, щоб я тобI заткнула рота. От тобI й глухий - все прекрасно 
зрозумIв, навIть краще, нIж ми з тобою. 
- Значить, вIн на нашому боцI. - Не заспокоювався АндрIй.
- На якому ще нашому? Я в цьому будинку не довIряю навIть голим 
стIнам. А раптом ти стукач ВIктора Петровича? Може, зараз запису?ш 
нашу розмову?
- Ти що прокладку навиворIт одягла? Який я тобI стукач! За такI слова 
зуби вибивають. ? не тIльки переднI. Не була б ти жIнкою!... - В очах 
малюка блиснув небезпечний вогонь. 
- ДIвчиною. Я ще не так стара, щоб називатися жIнкою.
- Так яка, хай йому грець, рIзниця... - ВIн махнув рукою I повернувся 
спиною.
- Не гарячкуй. Я просто хочу пояснити, що нIкому не можна довIряти. 
Так само, як I ти, стукачем можу бути я.
- Ти хIба серйозно? Щось я тебе не зрозумIю. Так хто з нас двох стукач? 
- АндрIй почав крутити головою в рIзнI боки, як бик.
- СподIваюся, нIхто. 
- Дякувати боговI. Олександро, давай простIше. РозумI?ш, вчорашнIй 
ящик пива ще трохи давить. Плюс три келишки горIлки
- П"ять. 
- Кажеш, не треба пIднIматися наверх, не будемо. Я можу й тут 
прекрасно поспати. - АндрIй рушив в кут залу, де лежало кIлька матIв.
- А як щодо простатиту? 
- Що? - АндрIй зупинився на пIвдорозI. ВIн повернувся до дIвчини. - 
Знову ти якесь чортовиння надумала.
- НIчого я не надумала. ДIалектика. Тут холодно, висока вологIсть, 
бетонна пIдлога. Якщо не простатит - то запалення сечового мIхура або 
нирок забезпечено. Не дивися на мене так. Це життя. Хочеш - лягай. Я 
нIчого не маю проти. - Олександра Iз демонстративною байдужIстю 
знизала плечима.
- Хай тобI грець! Як ти мене вже дIстала! Виходити не можна, лягати не 
можна. А що можна, чорт тебе забирай? - ОчI АндрIя почервонIли ще 
сильнIше. ОлександрI здалося, що вони за мить почнуть стрIляти в не? 
блискавками. 
- ? в мене одна Iдейка, чим зайнятися. Але якщо ти будеш постIйно 
стогнати I голосити, те я не вIзьму тебе Iз собою. 
- Як це не вIзьмеш? Я що, IнвалIд або дефективний? Ти дума?ш, якщо я 
вчора трIшечки випив, то з ранку нI на що не здатний? Так я можу випити 
ще стIльки ж... 
- Добре, але справа ризикована, вIдразу попереджаю.
АндрIй з нетерплячим очIкуванням дивився на Олександру.
- Давай зайдемо в цI дверI. - Вона посмIхнулася сво?ю найкращою 
безневинною посмIшкою.
- Я зрозумIв, я все зрозумIв. Ти - божевIльна.
- Злякався?
- До чого тут? Ти ж сама казала, що нIкому не можна довIряти, що я I ти 
- стукачI. Та нас ВIктор Петрович у цьому ж пIдвалI похова?! 
Олександра втомлено звела до неба очI, демонстративно розвернулася 
I почимчикувала до великих залIзних дверях у стIнI, що роздIляла пIдвал 
навпIл. 
- Не пIдходь. Я зобов'язаний тебе зупинити I про все розповIсти ВIктору 
Петровичу. ?, крIм всього, у тебе нема? ключа. 
Олександра, пошпортавшись хвилинку в дверях, вIдIйшла убIк. Великий 
Iржавий замок вже був вIдкритим. У руках вона тримала англIйську 
шпильку.
- Ношу вIд лихого ока.
АндрIй облизав пересохлI губи:
- Але тIльки на секунду загляну, що там усерединI.
Олександра увIйшла всередину I вмикала свIтло. Напарник поплIвся за 
нею:
- От чому вчать молодих дIвчат у податковIй мIлIцI?. Я бачу, ти почува?ш 
себе тут, як вдома. - ВIн наткнувся на Олександру, яка раптово 
зупинилася. - Ти чого? ЗустрIла старого знайомого?
ДIвчина не вIдповIла. Вона оторопIла дивилася перед собою. АндрIй 
зробив те саме. Весь зал був помережений брудною павутиною, вIн 
слабко освIтлювався однI?ю лампочкою, що висIвала по центру. СкрIзь, 
куди сягало свIтло, стояли плоскI пакунки правильно? геометрично? 
форми.
- Це що, велике печиво на випадок вIйни проти Америки? - запитав 
АндрIй.
- НI, малюк, картини. - Вона почухала кIнчик носа.
?х було бIля чотирьох десяткIв. Вона встигла перерахувати. 
- Ну I що з того? Я, зна?ш, не прихильник живопису. Краще знаюся на 
фотографIях. "Плейбой", наприклад. ЗовсIм непогано. У мене пIд 
матрацом - свIжий номер. Там такI полячки - пальчики оближеш. А якщо 
покIйний генерал любив помалювати в перервах мIж репресIями, то це 
його особиста справа, що передбачено всесвIтньою хартI?ю захисту 
прав людини. Все. Йдемо звIдси.
- Не думаю, що генерал вмIв малювати. - Заперечила Олександра. - 
Але, на вIдмIну вIд тебе, вIн цIнував гарний живопис. "Плейбою" тодI не 
було. 
- Отож. Зажди, що значить не було? Такого не може бути. ТодI хто 
намалював малюнки? ? чому вони тут? ТIльки мIсце займають. 
Олександра пIдIйшла до найбIльшо? вертикально? картини в центрI 
примIщення. Вона стояла на спецIальнIй пIдставцI прямо пIд лампочкою. 
Було помIтно, що ?? вIдкривали недавно - на паперовIй обгортцI 
практично не було пилу. 
- У мене таке передчуття, що ?х написав той же чоловIк, що й портрет 
над камIном. Можу поставити сто баксIв проти тво?х десяти гривень. - 
Малюк оперативно пройшовся по кишенях. - А от чому ?х зберIгають 
дотепер, коли генерал, якщо вIрити чуткам, уже мертвий, ми зараз 
довIда?мося. - ВIд хвилювання вона закусила нижню губу.
- Ти так говориш, начебто дума?ш, що генерал може бути живий I зараз. 
- АндрIй похнюпився I поплIвся за дIвчиною - кишенI виявилися 
порожнIми.
- Не знаю, не знаю...
Малюк з презирством хрюкнув, висловлюючи свою недовIру жIночIй 
логIцI. 
Олександра двома руками рIзко зIрвала папIр з картини. Чи то вIд рIзкого 
звуку, чи то вIд побаченого АндрIй сахнувся назад.
Полотно була написано дуже талановито. ВIдчувалася сила та 
впевненIсть майстра. У чомусь невловимому стиль походив на манеру 
виконання генеральського портрета. Мабуть тим, що кожна деталь була 
дуже образною I красномовною, кожний мазок говорив, кричав, шепотIв 
про лише йому вIдомI почуття. ТIльки тут не було страху, болю, безнадI?. 
Картина дихала життям, любов'ю. Образи двох людей вплIталися в 
заворожливI пейзажI похилих гIр, порослих старими лIсами.
- Чорт забирай, так це ж МарIя СтепанIвна з якоюсь дитиною! - АндрIй 
не мIг втямити, що вIн бачить. - Коли вона була в таких мIсцях? 
Напевно, у санаторI? вIдпочивала, але навIщо вона напнула 
нацIональний костюм? Наче в народному хорI зIбралася спIвати. 
- Ти все сплутав. Перед тобою ?? матIр. Вони, певно, дуже схожI. МарIя 
СтепанIвна на картинI - ще маленька дIвчинка. Портрет писали, коли ?й 
було дуже мало рокIв. Та навIть незважаючи на це, можна помIтити 
подIбнIсть мIж матIр"ю та донькою. Олександра присIла бIля полотна, 
уважно вдивляючись в обличчя.
- Так, ти, напевно, ма?ш рацIю. - АндрIй зIщулився, наблизившись 
обличчям до дитини, яка тримала за руку маму. ДIвчинка була занадто 
серйозною для ?? вIку. - Але я не зрозумIв основного - чому все це 
знаходиться саме тут? ? пIдпис на картинI незрозумIлий: "Мо?м 
найрIднIшим жIнкам".
- Я, зда?ться, здогадуюся. МарIя СтепанIвна розповIдала, що генерал 
колись розправився з одним художником - ворогом народу. Але перед 
винесенням вироку йому запропонували намалювати генерала. 
Поставили таку умову. Якщо портрет сподоба?ться, то родину 
художника залишать у живих. Якщо нI - сам розумI?ш. То, напевно, був 
сво?рIдний жарт.
- Ти ма?ш на увазI картину над камIном?
- Так.
- Значить, портрет йому таки сподобався. Його не викинули.
- Ще як. При життI вIн дивився на нього щодня, як у дзеркало. ? хоча 
художника стратили, генерал в подяку не тIльки зберIг його дружинI I 
донцI життя, але й забезпечив ?х усIм необхIдним. Так сказала МарIя 
СтепанIвна. Але що саме з ними сталося, вона не захотIла розповIдати. 
Коли я запитала, вона, як завжди, коли не хоче вIдповIдати, 
розлютилася. 
- Але чому це тебе цIкавить? Може, СтепанIвна просто не зна?, що 
вIдбулося з родиною художника. А злитися вона I так на кожному кроцI. 
Я думаю, це клIмакс. - З розумIнням пIдсумував АндрIй.
- НI, вона все прекрасно зна?. Просто не хоче, щоб я пIдбиралася до 
правди занадто близько. Генерал залишив ?х у цьому будинку. Дружина 
художника все життя пропрацювала тут господаркою, а потIм, пIсля 
смертI, ?? мIсце зайняла дочка. ? зараз вона зберIга? картини, адже 
генераловI вони точно не потрIбнI. Полотна дорогI ?й, як спогад про 
батька й матIр.
- Ти хочеш сказати, що МарIя СтепанIвна I ? дочка художника? 
- Мабуть, так, малюк. ? справа зовсIм не в клIмаксI. Хоча...
- Чорт забирай, все страшенно цIкаво, але що це мIня??
- Ми розкрили та?мницю старо? жIнки. ?, щось менI пIдказу?, 
наблизилися до розгадки ВIктора Петровича.
- Яка ж у ньому загадка? ВIктор Петрович, як ВIктор Петрович. Таким вIн 
був завжди.
- Саме так. Таким вIн був завжди. Але хIба в ньому нема? нIяко? 
загадки? ВIн - ходяча та?мниця. ?, менI зда?ться, ?? набагато легше 
розгадати, нIж зда?ться. 
- Може, я справдI вчора трохи перебрав, але моя думка така: тебе 
сильно заносить на вIражах. Давай краще звIдси вибиратися, а то як би 
МарIя СтепанIвна не попалила нас, поцIновувачIв живопису. Думаю, ?й 
не дуже сподоба?ться, що ми милу?мося мистецтвами ?? батечка.
Олександра кивнула. ?? зосереджений погляд свIдчив про те, що вона 
напружено обдуму? ситуацIю. Вона схилила голову. Пасмо волосся 
сповзло, I вIдкрилося вухо. Воно справдI неслухняно вIдходило вIд 
голови, хоча виглядало досить пристойно. АндрIй здивовано вилупився 
на нього. Але дIвчина нIчого не помIтила.
- НI, все рIвно не склада?ться. - Тихо сказала вона сама собI.
ДIвчина акуратно загорнула картину в промаслений папIр. Замок 
закрився так само легко, як I вIдкрився. 
Коли справу була закIнчено, АндрIй полегшено зIтхнув I поплIвся до 
столу, де знаходилася рятIвна банка з розсолом. 
- От якби я згадав те важливе, що, чорт забери, забув, через п"янку, то 
картина вIдразу б прояснилася. - ВIн витер тильною стороною долонI 
пересохлI губи. - А так - доведеться мучитися. Скажу тобI чесно, 
Олександро, я терпIти не можу про щось болIсно думати I не 
додумуватися до сутI.
- Не повIриш, малюк, але в цьому я з тобою абсолютно солIдарна. - 
Олександра пIдIйшла до столу. - СподIваюся, ти не вIдмовиш молодIй 
дамI в ковточку розсолу. Якщо пам'ята?ш, учора пив не тIльки ти, але 
дочекатися, що ти мене почасту?ш, усе рIвно що ждати, коли банка сама 
прилетить до мене. Там ? ще хоч крапля?
- Боже, бери, менI не шкода. НIхто не забороняв тобI ранIше сказати, що 
хочеш. Можна подумати, у ма?тку мало розсолу. - АндрIй подав дIвчинI 
банку. ВIн жадIбно дивився, як вона ковток за ковтком зменшу? вмIст. 
НарештI, не витримав. - Чу?ш, може, ти тут не одна? Не бажа?ш згадати 
про товариша, якому, до речI, зовсIм не легко на серцI?
Олександра тикнула йому в руки банку: 
- Малюк, тобI нIхто не говорив, що ти - жлоб? 
- НI, а навIщо? Не допоможе. - ВIдповIв АндрIй гучним голосом у банку в 
перервI мIж великими ковтками. - А що?
- Так, нIчого. Йдемо наверх. Вважай вже позаймалися. 
- Мг, йдемо. Саме I розсIл закIнчився. - АндрIй втомлено потягся до 
виходу з порожньою банкою.
МарIя СтепанIвна застала ?х на кухнI. 
Коли похмIлля завдяки випитому розсоловI трохи втихомирилося, напав 
голод. Готових продуктIв пIсля тривалих пошукIв не було знайдено. 
Проте Олександра знайшла пачку довго? вермIшелI, а АндрIй - шматок 
замороженого м'яса. На жаль, все було сирим. Як виявилося, то були 
саме тI продукти, з яких горе-шукачI вмIли хоч що-небудь готувати. 
ДIвчина взялася варити вермIшель, а АндрIй сказав, що зможе 
посмажити м'ясо на пательнI, оскIльки бачив, як це робиться в 
американських фIльмах. В результатI локшина розварилася, товстI 
шматки телятини пIдгорIли, зате усерединI були сирими, з червоною 
кров'ю, I твердими. Проте, щедро присмачена кетчупом I тертим сиром, 
?жа здавалася молодим людям манною небесною. Сидячи за широкою 
мармуровою стIльницею в димI, що нIяк не хотIв вивIтрюватися через 
витяжку, намагаючись вловити смак приготованих страв, ретельно 
пережовуючи особливо цупкI шматки яловичини I запиваючи все це 
холодним апельсиновим соком, Олександра й АндрIй почували себе 
просто хлопцем I дIвчиною, яким при?мно знаходитися в компанI? один 
одного. Це була маленька часточка свободи, що вони могли собI 
дозволити в ситуацI?, яка склалася. Кожний з них намагався не думати 
про справжню ситуацIю. Вони жартували I смIялися, радIли сво?му 
крихIтному, але непIдробному щастю. Якби ще м'ясо було хоч трохи 
м"якшим...
На жаль, реальнIсть все таки вIдшукала ?х них у виглядI МарI? 
СтепанIвни, яка при?хала з мIста. Як не дивно, вона була рада бачити на 
кухнI молодь.
- Добрий день, юнI алкоголIки, I смачного. - ПосмIхнулася вона, коли 
ввIйшла у сво? кухонне царство.
Олександра й АндрIй з набитими ротами пробубнIли якусь подяку.
- Рада бачити, що Ви взялися хоч за якусь роботу. Голод спонука? й не 
на такI "подвиги". З мавпи зробив людину. Вибачите, що не залишила 
Вам по?сти. ВIктор Петрович обов'язково мене дорIкне. Але всI претензI? 
- до ГригорIя. Ви не повIрите: пIсля того, як Ви пIшли, вIн до?в усе, що 
було на столI. Що я йому не казала, навIть по ши? дала, та все дарма...
ГригорIй саме входив у кухню, тягнучи величезнI пакунки з продуктами.
- ? не правда. Я чесно подIлився Iз собаками. - У його голосI вIдчувалася 
образа. - Все життя мене тим дIстають, що я багато ?м. НасправдI не 
завжди так. Бувають непередбаченI обставини, як, наприклад, три 
здоровеннI нIмецькI вIвчарки. Так що не зводьте на мене наклеп. МенI, 
узагалI, перепали лише залишки.
- СпIвчуваю. - Сказав АндрIй з набитим ротом. - Хочеш, я почастую 
тебе свIжим бIфштексом власного приготування.
ГригорIй допхав пакети до холодильника й втомлено витер пIт. ВIн 
скептично подивився на чорнI шматки, у мIсцях, куди в них встромляли 
виделку, виступала кров. 
- НI вже, красно дякую. Спробуй запропонувати собакам. Але я дуже  
сумнIваюся, щоб вони були в захватI вIд тво?х кулIнарних здIбностей. ? я 
?х можу зрозумIти. - ГригорIй вийшов з кухнI, розмахуючи навколо себе 
руками, щоб розIгнати дим. Олександра пирснула вIд смIху. 
- Напевно, вIн учора не тIльки не до?в, але й не допив. - Сказала МарIя 
СтепанIвна I лукаво пIдморгнула. - Як говорила моя мама, голодний 
чоловIк - злий чоловIк. Можу додати, що чоловIк, який швидко 
протверезIв, - теж не кошеня. Це з власного житт?вого досвIду. 
- Добре, що попередили. - Сказала Олександра. - Тепер буду знати, як 
поводитися з АндрI?м. 
- Якщо ти ма?ш на увазI сво?часну годIвлю, то тобI, моя дорогенька, 
спершу потрIбно навчитися готувати. - Огризнувся вIн. - Тво?? 
локшиною тIльки вIкна зашпакльовувати на зиму. Та й то - у свинарнику.
- Так ми ?? прямо зараз I навчимо. - ПIдхопила МарIя СтепанIвна. - МенI 
саме необхIдна допомога. Треба швидко щось придумати на обIд.
- О, жах! Я ще з ножами не вмIю поратися, а Ви менI нове завдання 
готу?те. - Скривилася Олександра. Вона тихенько сповзла зI стIльця I з 
безневинним виглядом поклала свою тарIлку в умивальник, що I без того 
був повен брудного посуду. ПотIм, задкуючи спиною, потихеньку рушила 
до виходу. - Давайте повернемося до цього питання Iншого разу. 
СкажIмо, через тиждень або два. 
- Бачу, ти дуже любиш возитися на кухнI. - ПосмIхнувся АндрIй.
- Не те щоб дуже любила... - Олександра наштовхнулася в дверях на 
ГригорIя, який тягнув черговI два пакети.
- Олександро! - Тон МарI? СтепанIвни не передбачав можливIсть 
сперечатися. - Я сказала допомагати, напевно, не для пIдтримки 
свIтсько? розмови. Ви з цим телепнем шлунки понабивали. А я, ГригорIй I 
дIд ФедIр навIть не снIдали. Я вже мовчу про собак, тому що дуже 
сумнIваюся, що ?м вчора хоч щось перепало вIд декого. Тому вдягай 
фартух I до верстата. Й не забувай, що тебе чека? один маленький 
сюрприз. 
- Це який ще? - Понуро запитала дIвчина, зрозумIвши, що утекти вIд ?й 
не вдасться. 
- Як який? Посуд! - МарIя СтепанIвна вказала рукою на умивальник, з 
якого височIла гора, що складалася з каструлI, сковорIдки, тарIлок, 
склянок й Iншого. - КрIм того, треба вичистити плиту. Судячи з нагару, 
тут неандертальцI розводили багаття. 
- А от це вже - хай робить АндрIйко! Нехай вIн плитою займа?ться. - 
Олександра дIловито взяла руки в боки. - Тому що м"ясо смажив саме 
вIн.
- Добре, не пхикай, солоденька моя. Все рIвно посуд - на тво?й совIстI. - 
Облизуючи вIд жиру й кетчупу великI пальцI, АндрIй злIз зI стIльця I 
направився з тарIлкою до умивальника. - Та-ак. Завдання тобI дали, 
скажу вIдверто, мокре. ? на чому потренуватися. Тут в однIй каструлI три 
сантиметри горIлого тIста до дна прилипло. Може, залишиш на вечерю? 
НавIщо добру пропадати? ГригорIй з радIстю до?сть. Ще й собак 
почасту?...
- А ти, АндрIю, не вдавай Iз себе великого розумника. ?накше Ви зараз 
помIня?теся мIсцями. - Пригальмувала його бажання жартувати МарIя 
СтепанIвна.
- То я вIд щирого серця. НавIщо вIдразу так круто? Просто хотIв пIдняти 
ОлександрI настрIй. - ВIн двома пальцями взяв ганчIрку, з огидою 
дивлячись на не?, засIб для чищення I, по-театральному трагIчно 
зIтхнувши, рушив до плити. - ФемIнIзм. - Промурмотав вIн собI пIд нIс.
Олександра, переможно кашлянувши, приступила до миття посуду. 
МарIя СтепанIвна наспIх зробила ГригорIю бутерброд I прийнялася 
розкладати продукти. Дещо знайшло сво? мIсце в холодильнику. Щось 
було вIдкладено вIдразу до столу. ?ншI продукти вIдправилися в кухоннI 
шафи та шухляди. ГригорIй не встиг проковтнути свою порцIю ?жI, як 
МарIя СтепанIвна вже розIбрала пакунки I взялася вIддавати накази, 
кому що робити. ОлександрI й АндрIю, незважаючи на невдоволення I 
бурмотIння, довелося поспIшати I через десять хвилин вони приступили 
до спIльного процесу готуваннI ?жI. За годину стIл було накрито. МарIя 
СтепанIвна попросила дIвчину, щоб вона покликала дIда Федора. 
ОстаннI приготування вIдбувалися вже без не?. 
Олександра з незрозумIлим острахом заходила у володIння цього 
загадкового чоловIка, який дотепер викликав у не? суперечливI почуття: 
сумIш страху, невпевненостI, нелогIчно? симпатI? й прихильностI. Вона не 
намагалася його кликати - адже вIн усе рIвно нIчого не почу?. НеобхIдно 
було знайти старого, пIдIйти до нього I торкнутися. ВIд однI?? тако? думки 
ставало моторошно. 
Майстерня, що знаходилася в глибинI двору, була невеликою - удвIчI 
менше будинку - I мала всього один поверх. Проте всерединI виявися 
ще один - пIдземний, про що свIдчив пролIт сходIв, який вIв униз. 
ПосерединI примIщення стояла наскрIзна вертикальна металева 
конструкцIя, що виходила на дах, утворюючи антену, а основою зникала 
у пIдвалI. Коли Олександра пIдходила все ближче до майстернI, то все 
бIльше дивувалася величинI антени, приховувано? вIд очей високими 
деревами. НезрозумIла залIзна споруда була схожа на сучасний 
ретранслятор, що встановлюють на телевIзIйних вишках. Непросте 
обладнання. Частина всерединI примIщення пIдтверджувала здогад. 
Широка металева основа з переплетеними товстими комунIкацIями вела 
в пIдвал, звIдкIля доносилися звуки роботи. 
Саме там зараз знаходився дIд ФедIр. ДIвчина почала швидко 
спускатися вниз, але зупинилася на половинI прольоту. ?й вIдкрився 
бетонний мурований зал, заставлений рIзним аудIо - та вIдео 
устаткуванням. СтIни не були навIть побIленими. СтрункI ряди монIторIв, 
незнайомих приладIв з датчиками I дисплеями стояли попIд стIнами по 
всьому периметру примIщення. Перед двома  найбIльшими екранами 
розташувалися два величезних пульти I комп'ютер з плоским монIтором. 
На екранах змIнювалися незнайомI Iнтер'?ри I пейзажI, Олександра 
також помIтила кIлька внутрIшнIх I зовнIшнIх вигляд будинку, де вона 
зараз жила, у тому числI - портрет генерала над камIном. З рIзних 
динамIкIв звучала людська мова. Багато з розмов записувалося на 
великI цифровI магнIтофони. Можливо, навIть усI. Слова вIдразу 
розшифровувалися як текст, що вIдображалося на деяких монIторах.
ДIд ФедIр, зручно сидячи у великому шкIряному крIслI на колесах, стежив 
за бездоганною житт?дIяльнIстю апаратури, як вихователь спостерIга? 
за слухняними дIтьми. ?нодI вIн вставав до якихось пристро?в, але потIм 
знову повертався на свIй трон.
Олександра спустилася нижче. БIля першо? сходинки стояла великий 
картонний ящик з мобIльними телефонами однI?? моделI. Трубки були 
недбало зваленI в купу, немов непотрIбнI деталI конструктора. У не?, та й 
в усIх в будинку, був такий самий. ДIвчина випадково зачепила шухляду 
ногою. КIлька апаратIв впала на курну пIдлогу, вона поспIшно пIдIбрала 
?х кинула назад. ЙмовIрно, для зв'язку мIж спIвробIтниками органIзацI? 
Iснувала окрема локальна стIльникова мережа. Олександра змогла 
зрозумIти лише одне: перед нею потужнIй IнформацIйний центр, судячи 
Iз зображення на кIлькох монIторах циклIчних орбIт на фонI карти свIту, 
що ма? зв'язок Iз супутником. Вона була зачарована побаченим. 
Особливо ?? здивував дIд ФедIр, що звично й невимушено порався з усIм 
обладнанням, постIйно переключаючи тумблери, пересуваючи важIльцI, 
вводячи в комп'ютер новI данI, й спритно здIйснюю ще масу рIзних 
манIпуляцIй з обладнанням, що було схоже на магIю. 
А як зручно, що вIн глухонIмий! Вона ж вважала його обмеженим в 
можливостях, I це було помилкою. ДIд ФедIр не мIг чути зайвого, I не мIг 
розповIсти побачене. Але вIн легко орI?нтувався в показаннях 
обладнання. У нього були очI. На перший погляд, безпомIчна людина, 
мала величезну владу. ВIн контролював багатьох людей - знав про них 
практично все, а значить - мIг ними манIпулювати. 
Олександра несмIливо торкнула дIда Федора за плече. ВIд несподIванки 
той смикнувся, рIзко повернувся до не? напруженим обличчям, I розкрив 
рот, немов хотIв закричати. В руках був пIстолет. Але, впIзнавши 
Олександру, заспоко?вся I навIть вимушено посмIхнувся, сховавши 
переляк десь глибоко в собI. Зброя повернулася назад у внутрIшню 
кишеню пIджака. 
Олександра вIдзначила, що в життI дIду Федору довелося багато 
боятися. Зараз, можливо, це навIть перетворилося в комплекс. Напевно, 
вIн би кидався на пIдлогу вIд найменшого шуму в темрявI, аби мIг чути. 
- ?сти. Йдемо ?сти. - Олександра повIльно вимовила слова I зобразила 
на обличчI широку посмIшку в стилI АндрIя. Щоправда, зуби були трохи 
IншI. БIльше схожI на справжнI. 
ДIд ФедIр з розумIнням кивнув I встав з мIсця, готовий йти.
- А як же все це без Вас? - ДIвчина здивувалася. 
ДIд зрозумIв ?? хвилювання, I посмIхнувся кра?чком губ. ВIн повIльно I 
виразно без звуку вимовив слова, допомагаючи собI жестами. 
Олександра сама не очIкувала вIд себе тI?? легкостI, з якою зрозумIла 
старого. 
- Воно працю? саме. - Пояснив вIн.
- ТодI ходIмо. - ? вона ще раз посмIхнулася. 
ДIд ФедIр взяв дIвчину за руку I повIв ?? нагору. Спочатку вона трохи 
злякалася дотику, але потIм заспоко?лася. Його долоня була великою, 
сухою I теплою. Вона нIяк не могла належати катовI. МайстровI, 
працIвниковI - так. ТакI руки могли тIльки творити. Вбивати - нIколи. Так 
?й тодI здавалося.
Перед будинком Олександра забрала свою руку назад. ?й було нIяково. 
ДIд ФедIр заспокIйливо погладив ?? по плечу. ВIн розумIв занадто багато. 
БIльше, нIж вона хотIла. Це суперечило ?? уявленню про лIтнIх людей. Бо 
була справдI впевнена, що всI вони - наполовину з"?хали з глузду, 
обов"язково склеротики або Iстерики, не здатнI на чIтку логIку думок I 
вчинкIв. Олександра була впевнена, що люди похилого вIку не здатнI на 
рIшучI дI?, ?м не притаманно вмIння планувати I по-справжньому глибокий 
аналIз ситуацI?. ? все це виявилося помилкою. Помилкою самовпевнено? 
молодо? дIвчини. Зараз вона не здивувалася б, довIдавшись, що у дIда 
Федора дотепер нема? проблем з жIнками. 
Олександра на хвилинку допустила, що не права, I вся ситуацI? з ?? 
полоном стала з нIг на голову. Люди, яких вона ранIш скидала з рахункIв, 
як нездатних на злочин, можуть насправдI бути верхIвкою всI?? 
органIзацI?. Якщо дIд ФедIр з легкIстю координував роботу складного 
передавального комплексу, усI функцI? якого важко було навIть уявити, 
то чому б вIн не змIг справитися з плануванням I здIйсненням 
замовлених убивств, що, як зрозумIла Олександра, ? спецIалIзацI?ю 
ВIктора Петровича. У непри?мних роздумах дIвчина добралася до кухнI. ? 
хоча вона остаточно заплуталася, все-таки, як пIдказувала Iнту?цIя, 
наблизилася до правди. 
- А от I Ви. - Щиро зрадIла МарIя СтепанIвна. Вона розкладала в тарIлки 
щось гаряче в соусI, що смачно пахло м"ясом. - Я думаю, Олександро, 
ти не вIдмовишся вIд другого заходу. АндрIй сприйняв мою пропозицIю 
схвально. 
ДIвчина кивнула, задумливо поправляючи волоссI.. ВсI сидIла за 
великим круглим столом. ВIн був накритий свIжою скатертиною, бIлизна 
яко? рIзала очI. Олександра зI старим вмостилася на два вIльних мIсця. 
ДIд ФедIр з юнацьким азартом накинувся на ?жу. Поганим апетитом вIн, 
вочевидь, не страждав. УплIтав за двI щоки I посмIхався усIм за столом. 
Олександра знову для себе вIдзначила, що людина, у якого за плIчми не 
один десяток вбивств, навряд чи був би здатний на подIбну 
житт?радIснIсть. Якщо, звичайно, вIн не шизофренIк. Сама ж вона 
мовчки гебралася в тарIлцI, не звертаючи нIяко? уваги на присутнIх. Це 
не залишилося позу увагою МарI? СтепанIвни. 
- Що з тобою? Ти, наче сонна муха. Прокинься. Може, закохалася?
- Мг. - Буркнув АндрIй з набитим ротом. - У мене. ПIсля того, як 
скоштувала мого фIрмового м"яса.
- Тебе неможливо полюбити, тупак. - Втрутився ГригорIй. Як неможливо 
бути по-справжньому вдячним стоматологовI за його допомогу. 
- Я просто не був з тобою ласкавий, солоденький мIй. - АндрIй 
кокетливо пIдморгнув. - Ти навIть уявити собI не можеш, наскIльки я 
вмIю бути нIжним. 
ЛIве око водIя смикнулося. ДIд ФедIр багатозначно поплескав ГригорIя 
по плечу. 
- ХлопцI, ми Вам не заважа?мо? - Запитала Олександра без тIнI 
посмIшки на обличчI. Здавалося, що вона серйозно.
- От бачите, МарIя СтепанIвна, вона вже ревну?. Не ображайся, 
дорогенька, ГригорIй не вIдповIда? мо?м сексуальним уподобанням. ВIн 
хропе ночами. До того ж, я ще в тринадцять рокIв дав собI обIцянку з 
тими, хто в шлюбI, нIколи не зв'язуватися. А в ГригорIя - не тIльки 
дружина, ще й дво? дIтей. Я не рахую коханок. 
- Не пощастило, малюк. Я одружена. ДвIчI. - Олександра кинула на стIл 
виделку I вийшла з-за столу. - В мене п'ятеро дIтей. УсI близнюки, 
кавказцI. Зараз воюють у ЧечнI. - Десь у глибинI вона вIдчула, що 
раптовим спалахом дратIвливостI дуже схожа на МарIю СтепанIвну, але 
не могла себе зупинити. Невже на старостI рокIв вона стане такою ж, як 
господарка цього дивного будинку? 
Олександра рвучким кроком вийшла з кухнI. ?й хотIлося тIльки добратися 
до сво?? кIмнати, кинутися на лIжко I розридатися. Сльози вже стояли в 
очах, вона зривалася на бIг, але ?? зупинили. 
То був портрет над камIном. ВIн прямо дивився на не? спокIйним 
самовпевненим поглядом. Але це був не той погляд, який вона бачила 
ранIше. Зараз перед нею був Iнший генерал. Риси обличчя тI ж, але, 
здавалося, у господаря будинку був Iнший настрIй. Вона до болю 
закусила нижню губу. Вона трIснула, вIдчувся солоний теплий смак. 
Зараз вIн здавався поблажливим I навIть трохи зневажливим до дIвчини. 
Вона вловила ледь помIтну посмIшку в нього на губах. Мерзенну 
посмIшку. ПосмIшку переможця. ВIн дивився на не? зверху вниз, як 
володар дивиться на рабиню. Як кат на жертву. Генерал був 
задоволений собою, сво?м виглядом вIн виражав перемогу над 
Олександрою - вIн змусить виконати будь-яке ?? бажання. 
Вона знала, що генерал правий. Вона вIдгадала загадку свого ворога. 
Олександра думала, що правда наблизить ?? до свободи, допоможе 
боротися з ним. Але все виявилося зовсIм не так. Влада ВIктора 
Петровича набагато бIльше, нIж вона припускала. ВIн знаходиться не 
над ними, вIн мIж ними, вIн сидить в них самих. У кожного забрався свIй 
ВIктор Петрович I керу?, повелIва?, по-сво?му любить, кара?. Вони його 
бояться. Бояться з дитинства. Щоб пIдкорити собI людину, необхIдно 
лише нагадати про цей страх. Боже, як усI дурнI, хто працю? в 
органIзацI?. Вони раболIпствують перед людиною, що ? ?хньою частиною. 
НI, не дурнI. Просто такими були завжди. ?хнIй хрест - боятися, I ?? теж. 
ГенIальна людина ?х пIдкорила. ВIн використовував потенцIал страху, 
вихований у них з народження. Так обвести всIх навколо пальця мIг 
тIльки генIй. ГенIй I божевIльний одночасно. Його влада над ними 
безмежна. Якщо Олександра за?кнеться, хто вIн насправдI, ?? саму 
будуть вважати божевIльною. ?, поки вона буде доводити свою 
нормальнIсть, ?? уб'ють. Влаштують автомобIльну катастрофу або 
сполосують ножами. Той же АндрIй. ЗI страху не пIдкоритися ВIктору 
Петровичу.
Вона пIдIйшла до портрета. Генерал вIдверто знущався з не?, вIн 
насмIхався над ?? безпораднIстю. РадIв. Вона опустила голову. Внизу, по 
центру рами, колись був напис. Радше за все, Iм'я того, хто зображений 
на полотнI. Але таблички не було. ?? зIрвали, судячи зI слIдIв, порIвняно 
недавно. Залишилося двI плями засохлого клею, що встигли трохи 
стемнIти вIд часу. Олександра провела пальцями по ?х шорсткIй 
поверхнI.
- Що, бешкету?ш? - Почула з-за спину голос АндрIя. - Таблички 
зрива?ш. ? яка муха тебе вкусила? ВибIгти з-за столу! Ти ж зна?ш, 
СтепанIвна образиться. 
- НI, не знаю. - Олександра швидко втерла рукавом очI. - ? табличок я 
не зриваю. Це зробили до мене. 
- Ти лишень подивися! НавIть у такому пристойному будинку ? вандали. 
Що за час? - ВIн вдавано прицмокнув язиком. - Шкода, ми не 
довIда?мося Iм'я генерала.
- А от у цьому ти помиля?шся, малюк. - Вона вже опанувала собою. 
Якби не червонI очI, було б не помIтно, що вона плакала. - Його Iм'я не 
секрет.
- Ти хочеш сказати, що зна?ш, як його звали? - АндрIй тикнув пальцем у 
старе полотно. 
- Звичайно. ? навIть ти зна?ш. На сьогоднIшнIй день це найважливIше 
для тебе Iм'я в життI. 
АндрIй розвернув дIвчину за плечI обличчям до себе: 
- Стривай, тIльки не треба мене розIгрувати. Ти хочеш сказати, що його 
звали ВIктор Петрович?
Вона кивнула, впевнено подивившись йому в очI.
- Не ший мене в дурнI! - АндрIй зIбрав двI символIчнI складки на лобI. 
Хлопець напружився, немов намагався заглянути усередину Олександри 
I перевIрити, бреше вона чи нI. - Але як таке може бути? Значить, вIн 
живий? Значить, нами команду? сталIнський функцIонер, який чудом 
уник смертI або повернувся до нас з того свIту?
- В тебе гарна фантазIя, малюк. Генерал не вмер. Його дух, його розум, 
його свIтогляд, його справа - живI. 
- ПовсталI з пекла, частина третя. - Складки на невисокому чолI зникли. 
Його розум вIдступив перед загадками дIвчини. - Можеш простIше?
- ПростIше не бува?. Я й так багато зайвого тобI сказала. Якщо захочеш, 
про все зможеш здогадатися самотужки. - Вона вIдсторонила його 
впевненим рухом. 
Олександра пIдIйшла до виходу на вулицю I вIдкрила дверI. Собаки, 
закриваючи дверний прохIд, зустрIли ?? непривIтним риком. ДIвчина 
злякано смикнулася назад. Грюкнувши дверима, вона кинулася до 
сходIв, що вели на другий поверх. АндрIй, опустивши голову, повIльно 
рушив за нею. ВIн щось бурмотав собI пIд нIс. 
У дверях кухнI, спершись об косяк, склавши руки на груди, стояв 
ГригорIй. На його обличчI тлIла самовдоволена посмIшка. Але вIн був, як 
нIколи, серйозний I зосереджений. НIхто з жителIв будинку нIколи не 
бачив такого виразу його обличчя. Дарма. Вони б сприймали ГригорIя 
Iнакше. ЗовсIм Iнакше. 
- Так ось хто ти насправдI. - Стиха сказав вIн сам собI.
- Ви ще довго там? - з кухнI долинув голос невдоволено? МарI? 
СтепанIвни.
ГригорIй неспIшно повернувся до столу. Тепер вIн, як завжди, трохи 
дурнувато I щиро посмIхався. Звична маска повернулася на його 
обличчя. ВIн сIв за стIл I взявся за незакIнчене блюдо. ДIд ФедIр торкнув 
його лIкоть. ОчI виражали нIме запитання.
- Схоже, наша парочка зовсIм по?хала на любовному ?рунтI. - Сказав 
вIн, не перестаючи жувати. ВодIй не вIдривав погляду вIд тарIлки
- Вони не помирилися? - Стурбовано запитала МарIя СтепанIвна. 
- Якби справа вичерпувалася тIльки цим. - ГригорIй був задоволений 
собою, адже вся увага тепер була зосереджена на ньому. - Схоже, дIвка 
перестала сприймати реальнIсть. 
- Не кажи нIсенIтниць. - Голос жIнки став жорсткIшим. 
- МIрку?те самI. - ГригорIй важко проковтнув шматок м'яса. Як завжди 
вIн його майже не жував. Кусень виявився занадто великим навIть для 
його горла. Але водIй здолав невелику перешкоду на шляху свого 
насичення. На очах виступили сльози. Ножем вIн не користувався. - 
Вона стала бIля портрета I заявила, що генерал живий. В АндрIйка мало 
очI на лоб не полIзли. 
ДIд ФедIр, який уважно стежив за губами ГригорIя, вIд несподIванки 
упустив виделку. Старий насупився. МарIя СтепанIвна сердито 
подивилася на дIда.
- АндрIй подумав, що Олександра просто втратила розум. Але вона 
пояснила, що може генерал I вмер для всIх, але дух його залишився. 
Щось в такому сенсI. - ГригорIй з фальшивою байдужIстю продовжував 
наминати. - За хвилину вIн витер хлIбом порожню тарIлку. - Ви, як 
завжди, чудово готу?те, МарI? СтепанIвно, а можна менI добавки? 
ДIд ФедIр встав з-за столу I неспIшно почимчикував до виходу. 
- Ти куди? - Суворо запитала жIнка, накладаючи ГригорIю в тарIлку 
м'ясо. ДIд ФедIр вийшов з кухнI. 
Щасливо дивлячись на гарячу ?жу, водIй ?? поправив: - Ви що забули, вIн 
же глухий? ? хитро посмIхнувся сам собI.


НарештI 

Машина мчала по мокрому асфальтI. ШирокI покришки з шипIнням 
розбризкували воду. КрIзь мокре лобове скло, по якому без утоми 
рухалися щIтки, вона бачила шматок освIтлено? фарами автомобIля 
дороги. ОбабIч шляху прича?лися вечIрнI сутIнки, утворюючи галерею 
примарливих образIв. Незважаючи нI на що, по?здка заспокоювала. 
Здавалося, що, крIм вузько? смужки траси, в свIтI бIльше нIчого не Iсну?. 
Створювалося враження нереальностI того, що вIдбувалося.
АндрIй впевнено тримав у руках кермо, вмIло, але трохи ризиковано 
направляючи машину у повороти. АвтомобIль покIрно скавучав, 
виконуючи команди водIя. ?нодI заносило. По напруженому обличчI 
малюка було зрозумIло, що вIн нI на секунду не забував, куди вони ?дуть. 
? навIщо. 
А вона хотIла забути. ? на якусь мить це вдавалося зробити. БIль 
перемагала байдужIсть. НарештI наступив той день, коли вона повинна 
була виконати сво? зобов"язання перед ВIктором Петровичем. Зробити 
те, заради чого стала бранкою. 
За хвилину до дзвIнка  вона вIдчула прихIд чогось непри?много. 
ТрагIчного. ?? чортова Iнту?цI?! Ще за хвилину до дзвIнка ?? тIло тремтIло. 
А пIсля розмови з ВIктором Петровичем вона була так налякана, що 
навIть не могла заплакати. ХотIлося. Дуже. Вона змогла б хоч трохи 
заспоко?тися, виплеснути назовнI свIй страх I хоч на якийсь час 
сприйняти ситуацIю логIчно. 
Тепер все стало безглуздим. Олександра вирIшила, як вчинить. ПотIм 
нIщо не буде мати значення. ПотIм ?? просто не буде. Було неймовIрно 
важко вIд такого рIшення, але альтернативи вона не бачила.
- Не подоба?шся ти менI сьогоднI, солоденька моя. - Вимовив АндрIй. 
ВIн виглядав напрочуд врIвноваженим зовнI.
- Пробач, малюк, але я не прагну тобI сподобатися. Особливо сьогоднI. 
- Олександра не вIдвела погляд вIд дороги. 
- Ти хоч би похвилювалася для годиться. Як-нIяк - тво? перше 
завдання. А сама, немов пожежний шланг. Втупилася в одну точку I нI на 
що не реагу?ш. МенI це не подоба?ться.
- Може, я - професIонал. ? не в мо?х правилах хвилюватися перед 
завданням. - Вона повернулася на сидIннI, щоб сIсти зручнIше, I два 
ножI в чохлах за поясом боляче врIзалися в тIло. Вона ще трохи 
покрутилася I знову притихла, вдивляючись у дорогу, яка невпинно 
неслася назустрIч.
- Я припускаю, що ? не найрозумнIшим чоловIком на землI, але I не 
останнIй дурень. Зда?ться менI, що ти й не збира?шся виконувати наказ 
ВIктора Петровича. - ПIсля паузи продовжив АндрIй.
- Як же я можу насмIлитися противитися самому ВIктору Петровичу! - 
Олександра гIрко посмIхнулася. - Що ж я, по-тво?му, втечу? Куди?
- Я думаю, ти готу?шся до смертI. Втечеш на той свIт. ТIльки там вIд 
нього можна сховатися, хоча я навIть в цьому не впевнений.
- ? що ти менI зробиш, якщо так? Зупиниш? Або подзвониш ВIктору 
Петровичу, щоб вIн при?хав на допомогу. ТIльки менI наплювати на 
нього. Я тепер не боюся. Я перестала його боятися, коли довIдалася, 
хто вIн насправдI. ПовIр менI, на вигляд вIн зда?ться навIть 
добродушним.
- Тво? загадки вже дIстали. Так якого бIса ти його не уб'?ш, замIсть того, 
щоб вбивати себе. Чому нI, якщо ти так упевнена, що зна?ш, хто вIн? 
НавIть бачила його. НIхто не бачив, а ?й вдалося. Яка ти чудна. - АндрIй 
гримнув кулаком по керму. Як не дивно, з кермом нIчого не трапилося - 
захIднI технологI?.
- ХIба незрозумIло? Адже ти сам здогаду?шся багато про що. Коли я 
його розгадала, зрозумIла, наскIльки вIн могутнIй. Набагато могутнIший, 
нIж пIдозрювала. ?, судячи з тво?? Iстерики, ти теж пIдозрю?ш, хто вIн 
такий, I ти теж наляканий. БIльше, нIж я. Тому що тобI ? що втрачати, а 
менI - вже нема?. - Вона повернулася обличчям до бокового скла. Воно 
запотIло. 
- Добре, Олександро, давай Iз самого початку. - АндрIй спробував взяти 
в себе в руки. - Чому ти дума?ш, що вIн знаходитися серед нас, що вIн 
живе разом з нами в будинку. Може, вIн мешка? в Ки?вI, щодня ходить 
на роботу, наприклад, на сесI?. 
- ВIн давно вирIс зI студентського вIку.
- Не будь дурною. - ВIн знову гарячкував. ПIсля декIлькох секунд 
мовчання, трохи заспоко?вшись, вIн продовжив. - Я мав на увазI сесI? 
Верховно? Ради.
- А ти не бо?шся, що машина прослухову?ться? За такI розмови тебе 
просто звIльнять. Але пIсля цього ти навряд чи знайдеш нову роботу. Ти 
навряд чи взагалI що-небудь зможеш робити.
- Якщо ти права у сво?х пIдозрах, йому нема? в цьому необхIдностI. Я в 
нього щодня перед носом Iз усIма сво?ми думками I вчинками. Як голий 
карлик на долонI ГулIвера. 
- Тобто ти визна?ш, що кращий спосIб бути в курсI всIх подIй самому 
брати в них участь. - Олександра намалювала на запIтнIлому склI 
п'ятикутну зIрку. - Наш ВIктор Петрович справдI в курсI всього, що мIж 
нами вIдбува?ться. НастIльки в курсI, що такого не можуть забезпечити 
нI жучки, нI камери, нI стукачI. А тIльки особиста присутнIсть I особисте 
спостереження. Але, якщо вIдверто, я не можу тобI нIчого довести. Я це 
просто вIдчуваю. ВIдчуваю настIльки добре, що впевнена у цьому. У 
деякI моменти ловлю себе на розумIннI, що зараз, у конкретний момент, 
на мене дивиться вIн. Я шаленIю, шукаю його очима, I не знаходжу 
серед облич навколо. 
- ТодI, хто вIн? ГригорIй? СмIшно. Я особисто за наказом ВIктора 
Петровича сполосував йому морду. По-тво?му, вIн повний IдIот - 
наказати самого себе так прикрасити?
- До речI, Iдея. Проте сам подумай, наскIльки ефективно це вIдводить 
усI пIдозри. Але ти даремно зводиш наклеп на ГригорIя. Якщо вIн любить 
по?сти, то зовсIм не означа?, що вIн голова злочинно? органIзацI?.
- Хоча, погодься, одне Iншому не заважа?. - АндрIй спробував 
посмIхнутися. 
- А чому, ВIктором Петровичем не можеш бути ти? Спотворити голос по 
телефону завдяки сьогоднIшнIм примочкам - раз плюнути. НавIть 
дитина може заговорити голосом прем'?р-мIнIстра. Ти - сильний, 
честолюбний, холоднокровний у небезпечних ситуацIях. А при всIх 
вда?ш Iз себе обмеженого великого хлопця, що IнодI зда?ться аж 
занадто привIтним. 
- З таким же успIхом ВIктором Петровичем можеш бути ти. З"явилася в 
будинку, використовуючи банальну легенду, щоб бути ближче до 
колективу. Тепер в курсI всIх подIй. 
- ОригIнально. - ГIрко посмIхнулася Олександра. - Ти був би правий, 
якби так на?вно не помилявся. Щоб зрозумIти, хто такий ВIктор 
Петрович, треба копнути глибше. Все почалося з генерала. 
- Господи, знову ти за сво?. При чому тут давно померлий генерал?! - 
АндрIй знову злився.
- Тому, що ВIктор Петрович повторю? його кроки, вIн використову? його 
принципи роботи. Понад те, вIн продовжу? його справу. ДIло генерала 
живе, хоч сам вIн, як ти дуже тонко помIтив, давно не на цьому свIтлI. 
Генерал ма? послIдовника. НастIльки вIдданого, що той навIть 
користу?ться його Iм'ям.
- Маячня. - АндрIй рIзко повернув на черговому поворотI. ПIд вереск 
колIс Олександру вдавило в дверцята.
- Я думаю, то ма? пIд собою рацIональну основу. Нема? сумнIву, що 
генерал до останнIх сво?х днIв виконував завдання "держави". Його 
професIйне вмIння цIнувалося високо. Але, оскIльки пIд кIнець життя вIн 
практично не ви?жджав з будинку, для багатьох генерал був лише 
голосом по телефону, що представлявся, як ВIктор Петрович. Коли ж вIн 
вмер, нIхто, ймовIрно, не пов'язував його смерть з тим самим 
всемогутнIм ВIктором Петровичем, що займався неоднозначними 
операцIями. Тому, коли "ВIктор Петрович" продовжив надзвонювати 
пIсля "сво?? кончини", нIхто не помIтив пIдмIни. Думаю, що нинIшнIй 
ВIктор Петрович почав свою кар'?ру ще при життI генерала, коли той, 
наприклад, через хворобу або просто через вIк вже не мIг нIчого робити. 
НавIть подзвонити. Але виконувати завдання треба було. Справа 
принципу. От його I пIдмIнювали. Так виникла наступнIсть. Впевнена, що 
I фIнансову базу для нинIшньо? органIзацI? створив генерал. Тобто його 
грошI лягли у фундамент усI?? структури, а згодом з"явився прибуток I 
проблема фIнансування було вирIшено повнIстю. 
- По тво?му, справу генерала продовжив той, хто був у курсI всIх його 
зв'язкIв I операцIй? - Кермо скрипнуло в могутнIх долонях. 
- Правильно мислиш, малюк. - Олександра закрила очI I торкнулася 
чолом до холодного скла. 
- ТодI в нас не дуже багато кандидатур, дорогенька моя. Боже, 
неймовIрно. Як такI люди можуть бути здатними на подIбнI вчинки? Вони 
не схожI на вбивць.
- От тепер до тебе доходить весь жах ситуацI??
- Я не можу в таке повIрити. Абсолютна дурня. Ма? бути хтось третIй. 
Кого ми скида?мо з рахункIв. Невже у генерала не було Iнших близьких 
знайомих за межами ма?тку? 
- Не знаю, малюк, не знаю. Коли я була в пIдвалI майстернI, у дIда 
Федора, я була вражена, наскIльки Iнший, нIж зда?ться. Його можливостI 
набагато бIльшI можливостей глухонIмого безпомIчного старого. 
Зрештою, вIн мIг елементарно прикидатися. ГенIальна конспIрацIя.
- Ти про IнформацIйний центр, як його назива? ВIктор Петрович?
- Мг. А що стосу?ться МарI? СтепанIвни, то я ?? завжди боялася. ?нодI в 
поведIнцI цI?? жIнки вIдчува?ться сталь. - Олександра натягнула на плечI 
жакет, наче ?й раптово стало холодно. ВечIрн? плаття було досить 
вIдкритим.
- А я би пильнIше придивився до ГригорIя. Якщо ВIктор Петрович 
настIльки розумний, як ми припуска?мо, то вIн легко мIг навести пIдозру 
на старих.
- НавIщо?
- Як навIщо? Тому що це вигляда? неймовIрно. НастIльки неймовIрно, 
що навIть можна повIрити. Ми ж вIримо.
- ТодI приплюсуй сюди ще двох чоловIк. - Втомлено додала 
Олександра. - Мене I себе.
Задзвонив телефон. АндрIя.
- Так, ВIкторе Петровичу. - Сказав вIн у трубку.
- АндрIю, хочу попросити в тебе про двI речI. - Почувся сухий, скрипучий 
голос.
- Звичайно, ВIкторе Петровичу. - Малюк був як нIколи чемним.
- Стеж уважно за дорогою. Зараз дощ - ?здити небезпечно. До того ж, 
нIч. Не жени. МенI важливо, щоб ти довIз Олександру до мIсця живою. 
Буде шкода, коли ви удвох загинете в аварI?. Ти ж сам прекрасно зна?ш, 
наскIльки фатальними IнодI бувають автомобIльнI катастрофи.
- ЗрозумIв. А друге, що? - Запитав АндрIй, його губи перетворилися на 
двI тонкI блIдI лIнI?.
- А ти не здогаду?шся?
- НI.
- Не базIкай за кермом, мIй дорогий. - З трубки долинули короткI гудки. 
АндрIй сполотнIв, що стало помIтно навIть у свIтлI скупих вогнIв 
приладIв. ВIн мовчки поклав трубку у внутрIшню кишеню.
Олександра уважно подивилася на нього.
- Чого ти так злякався, малюк? ВIн сказав, щоб ти не розмовляв Iз 
мною? - Вона гIрко посмIхнулася. - ДешевI фокуси, щоправда, не схожI 
на сталIнськI виверти. ВIн просто хоче тебе залякати. Не переймайся 
тим лайном.
- Мг. - Непевно кивнув АндрIй.
До кIнця по?здки вони не промовили нI слова. 
Машина зупинилася в кварталI вIд знайомого будинку. Вона не раз 
бувала тут. Але вперше з'явилася з настIльки страшними думками, що 
зараз ро?лися в головI. РанIше вона поспIшала сюди, немов на крилах, а 
зараз вIддала б все, щоб про?хати повз. 
Олександра нервувала. Як вона не силувала себе, байдужIсть, яка була 
з нею ще пIвгодини тому, не поверталася. ?? мIсце надIйно зайняла 
тривога. Швидше б все скIнчилося. ВIтер виривав парасольку. Дощ 
заливав очI. Вона йшла, не розбираючи дороги, постIйно потрапляючи в 
калюжI. Чомусь згадалася остання розмова з ВIктором Петровичем. 
ПIсля того, як вона розмовляла з АндрI?м бIля картини не минуло й 
години. Напевно ?х хтось пIдслухав. Вона почувала злIсть, якою був 
переповнений голос з трубки. Вона була паралIзована ненавистю 
ВIктора Петрович настIльки, що не була здатна навIть огризатися, як 
звичайно. Наступного дня, увечерI ?й треба було ?хати на завдання. 
Олександра скорилася. Вона домовилася про зустрIч. Тепер 
залишалося тIльки чекати, коли хвилина за хвилиною минуть години. 
Того дня почався дощ, що продовжу?ться навIть зараз. Природа плакала 
замIсть не?. Олександра не спала. Вона обмIрковувала сво? дI?. Як не 
крути, але, виглядало так, що вона програла. До ранку дIвчина 
змирилася з програшем I заснула. До обIду ?? розбудив АндрIй I вони 
почали готуватися до операцI?.
От I знайомий пIд'?зд. Через щIльну завIсу вечIрнього дощу вона змогла 
впIзнати його лише з вIдстанI в кIлька метрIв. Олександра автоматично 
набрала на замку цифри коду, що стали ?й вже майже рIдними, I ввIйшла 
у свIтлий I теплий будинок. П'ятий поверх. ?гор вже чека?. 
ВIн був одягнений, як завжди, невимушено - в бIлу футболку I сIрI 
потертI джинси. Хлопець зустрIв ?? на порозI величезним букетом 
червоних троянд. Коли вона зайшла в квартиру, вIн обсипав ?? квIтами. 
Падаючи, вони чIплялися колючками за ?? одяг, немов не хотIли 
вIдпускати. 
Навколо Олександри хаотичною купою лежали квIти. До горла 
пIдступили сльози. Вона не могла вимовити й слова. На щоцI виступила 
крапелька кровI. Напевно, одна з троянд ?? поранила. ?гор повIльно 
нахилився I неквапливо злизав кров. Олександра мIцно обIйняла його й 
уткнулась обличчям у футболку. ВIн нIжно погладжував ?? по спинI, наче 
стару собаку. ВIн вмIв бути нIжним...
- Якщо боляче, пробач. Роздягайся, проходь в кIмнату. Я буду 
замолювати сво? грIхи. 
Вона слухняно виконала усе, що вIн говорив. ?гор допомIг ?й зняти 
мокрий жакет. Вона невпевнено поправила зачIску. У головI засIла 
жахлива думка: як же вона зможе його убити? Не просто вбити... 
ПосерединI залу, слабко освIтленого нижнIм свIтлом, бIля великого 
дивана, знаходився невисокий стIл зI скляною стIльницею. Зверху було 
виставлено кIлька тарIлок з рIзними блюдами з морепродуктIв, - ?гор 
бIльше всього любив саме таку ?жу, - пляшка вина I пляшка горIлки. 
Олександра себе здивувалася. ГорIлку вIн нIколи не пив. НIколи при нIй.
Вона сIла на диван. М'яка спинка слухняно прогнулася пIд ?? тIлом. ?гор 
налив вина. 
- Випий. Ти промокла. Я не хочу, щоб ти застудилася. - ВIн злегка 
посмIхнувся, протягаючи ?й келих. СобI вIн налив горIлки. 
Олександра взяла келих рукою, яку щIльно облягала довга шовкова 
пальцятка, що входила у вечIрн? вбрання. ЗнIмати не можна. Вона 
некрасиво зморщила лоба. ПотIм залпом випила вино, навIть не 
вIдчуваючи смаку. Дуже хотIлося напитися. ?гор завжди вибирав 
вишуканI вина, I при кожнIй зустрIчI пригощав новим. ВIн умудрявся 
нIколи не повторюватися. А коли вона насолоджувалася напо?м, багато 
розповIдав, що це за марка, чому вона назива?ться саме так I як 
складали ?? композицIю. Тепер все було Iнакше. ВIн теж залпом 
перекинув чарку з горIлкою в горлянку. Олександру то не вразило. ПотIм 
змусив ?? повторити I сам зробив так само. 
- Ти трохи напружений сьогоднI. - Байдуже вIдзначила Олександра.
- Так. Ти, як завжди, спостережлива. - У його голосI пролунав докIр. Або 
?й примарилося. ВIн включив музику. У кIмнату влився стогIн СалIн Дион. 
Олександра терпIти не могла подIбне сентиментальне виття. Але ?гор, 
схоже, черпав з тако? музики натхнення. ВIн заговорив впевненIше I 
рIзкIше. - Тебе дуже довго не було. Я хвилювався. Ти ж зна?ш, як багато 
ти для мене означа?ш. 
- Так у чому проблема, я ж з'явилася? - В горлI пересохло. - В мене 
просто були непри?мностI I я намагаюся, як можу, ?х вирIшити. Я ж 
попереджала тебе, що не схожа на Iнших дIвчат. Пам'ятаю, тобI навIть 
подобалося це. 
- РанIше подобалося. А тепер - нI. Я чув про вбивство твого боса. Тепер 
я тебе боюся. ? в тому головна проблема.
ТIльки зараз Олександра зрозумIла, що все йде зовсIм не так, як завжди. 
?з самого початку не так. Не вистача? головного - щиростI. Щось 
трапилося. НарештI вона прислухалася до сво?? Iнту?цI? I вIдразу 
зрозумIла, що це - провал. ЗрозумIла I заспоко?лася. НавIть 
посмIхнулася. Тепер зробити задумане буде набагато легше. Ризик 
врIвноважив каяття совIстI. 
?гор дIстав Iз шухляди тумбочки пIстолет з глушником I направив його на 
Олександру. Як просто. 
ВIн вIдразу вIдчув себе спокIйнIше I переможно посмIхнувся. Вочевидь, 
йому було проблемно вийняти зброю I наставити його на дIвчину. Але 
тепер зI страхом покIнчено. ВIн сIв навпроти. МIж ними знаходився 
столик. ?гор налив собI горIлки I знову випив.
- А мене вже не пригоща?ш? - СпокIйно запитала вона. Олександра 
поставила майже порожнIй келих на столик I поправила пальцятки. - До 
речI, дитячий алкоголIзм не вилIкову?ться. Ти що так гнати...
- Налий собI сама, люба. - ?гор вдав, що не почув ?? шпильки. - Як 
бачиш, у мене трохи зайнятI руки. - ВIн знову посмIхнувся. 
Дотепник.
Олександра налила собI вина:
- З народжену, щоб загинути. - Зараз вона вже змогла розсмакувати 
напIй. Не поспIшаючи, насолоджувалася незнайомим букетом. 
РозхотIлося п"янIти, I навIть не тягло до цигарки. - Прекрасне по?днання. 
Ти навчив мене цIнувати вина. Подумати тIльки, ще рIк тому я могла 
бути щаслива вIд пляшки джина з тонIком, куплено? в бабки бIля метро 
за двI гривнI. - Вона неквапливо зробила черговий ковток I прикрила очI 
вIд тонкого сухого присмаку. Облизала пухкI губи, якI виблискували в 
темнотI вологою, але не вIд вина. Вона справдI насолоджувалася. 
ПосмIшка на обличчI ?горя зникла. ВIн зрозумIв, що Олександра не 
прикида?ться. - Так чому ти мене бо?шся, любий. Розкажи. Тепер, коли 
ти, я розумIю, вирIшив мене вбити, можна все розповIсти.
- Так. - Погодився вIн, сильнIше зжавши пIстолет. ПIсля мовчанки 
продовжив. - Ти здивувала мене з першо? зустрIчI. То не було схоже на 
банальний секс. То було бIльше. До того ж ти не знала, хто я.
- Ти ма?ш на увазI, чий ти син? - Перебила вона. - ТодI справдI не 
знала. 
- Нехай так. - Криво посмIхнувся вIн. - Ти зв'язалася зI мною не через 
грошI мого батька. Не через його становище. Я був для тебе звичайним 
студентом. Ну, може бути, трохи багатIшим за Iнших. Але ти, здавалося, 
зовсIм не звертала уваги на грошI. ? я оцIнив тебе. Я розумIв, що такI 
вIдносини рIдко зустрIчаються. Бо то було щиро. До тебе нIчого 
подIбного не зустрIчалося в мо?му життI. Хоча через мо? руки пройшло 
багато жIнок, дуже багато. Я думав, що це якесь почуття, I, зIзнатися, ти 
менI була дуже до вподоби. Ти була б прекрасною дружиною. ВIрною, не 
жадIбною, великодушною. Я не думав, що коли-небудь зустрIну таку 
дIвчину. Та й батько говорив, що такого не бува?. НавIть моя мати була 
страшенною сукою.
- ПомIтно. - Олександра зробила черговий ковток. Зачухався кIнчив 
носа. Але було лIньки його терти. 
- Мовчати! - ?гор схопив порожнIй келих I кинув його на стIл. З легким 
дзенькотом блискучI скалки замерзлими краплинами розлетIлися в рIзнI 
сторони. ВIн узяв пляшку горIлки й хильнув прямо з горла. - Маю 
сказати, що батько робить противну горIлку. Як тIльки люди не труяться?
- Можу тебе заспоко?ти - труяться.
- Так, тобI треба знати. Адже ти - мIлIцIонер. - ВIн посмIхнувся. ГорIлка 
дIяла на нього заспокIйливо. Олександра випрямилася на диванI. ?гор 
продовжив. - Коли ти пропала, я мало з глузду не з"?хав. МенI не 
вистачало тебе. Тако? впевнено? в собI, завжди спокIйно?, такий вIддано? I 
надIйно?. Ти була менI, як сестра, як матIр. ? раптом зника?ш... Не 
хотIлося жити. Ще ця IсторIя з вбивством юриста. Я б покIнчив би з 
собою, аби не батько. ВIн запитав, що трапилося? Я не хотIв говорити, 
але таки розповIв, що закохався. ВIн розсмIявся менI в обличчя. ? 
запропонував менI тисячI таких кохань, але я вIдмовився. Я хотIв тIльки 
тебе. Коли вIн зрозумIв, що це серйозно, те налякався. ПообIцяв тебе 
розшукати. 
- Ну I як, знайшов? - Олександра чекала розв'язки.
- Батько постIйно намагався менI вдовбати в голову, що в нього багато 
ворогIв, тому що вIн дуже впливова людина. Раз у нього багато ворогIв, 
то й у мене не менше. А, може, навIть бIльше, оскIльки до мене 
добратися легше. Я тIльки смIявся з його пIдозр I часто знущався з 
охоронцIв, яких вIн та?мно приставляв до мене. Я був впевнений, що то 
цIлковита маячня. Але коли вIн кинув менI в обличчя твою особиста 
справу, я був ошелешений. ТодI зрозумIв, що вIн казав правду. Ти не 
тIльки мIлIцIонер, ще й убивця. А останнIй мIсяць працю?ш з якимось 
траханим ВIктором Петровичем, який ? першим ворогом мого батька. ? 
зараз ти прийшла вбити мене, щоб морально його знищити. Адже так? 
Скажи? - ОстаннI слова ?гор Iстерично викрикнув.
- Так, любий, у мене був такий план. - Я повинна була тебе зарIзати, 
щоб зламати твого батька. Та я не збиралася виконувати свого 
доручення.
- Ти брешеш, скотино. Ти брешеш, бо зна?ш, що тобI залишилося 
недовго жити, тому що хочеш продовжити сво? тваринне Iснування!
- Я знала, що не повIриш. Тому й сказала. Але ти справдI помиля?шся. 
МенI все рIвно не жити, якщо я тебе не вб'ю. А убити тебе не можу. 
ТочнIше, не могла.
- Що значить не могла? - ?хидно перепитав ?гор. - Щось змIнилося? 
РанIш ти не думала, що я сам можу постояти за себе? Так?! - Його 
Iстерика досягла вершини.
- РанIше я не знала, яка ти гнида, любий. - Вона була втIленням 
самовладання.
- Ти ще й огриза?шся. Передсмертна злIсть. Але я тебе втихомирю, 
сучко. - ВIн обIйшов стIл, наблизився до не? I почав вIльно рукою 
розстIбати джинси. Тепер руки не тремтIли. ВIн намагався не вIдводити 
пIстолет вIд Олександри. - Давай зробимо це, дорогенька, востанн?. З 
тих пIр, як ти зникла, я жодного разу не змIг нI з ким одержати 
задоволення. Але зараз, впевнений, все вийде гаразд. Я хочу тебе. - ВIн 
спустив штани до колIн I наблизився до не? впритул. - Зроби свою 
справу, дIвко, I я подарую тобI швидку смерть. - ВIн приставив ?й 
пIстолет до макIвки I силою пригнув голову вниз. - Ну ж бо!
Олександра розумIла, що ?й не уникнути кулI. НавIть якщо вона 
застромить у нього нIж з усI?ю швидкIстю, на яку здатна, то вIн все рIвно 
встигне натиснути на курок. Але вона цього й домагалася. Саме такого 
кIнця хотIла. Вона зупинить сво? муки, крах всIх сво?х сподIвань, усIх 
сво?х максималIстських IлюзIй. Як вона могла помилятися в ньому? 
ДурIсть. Та настав час платити за всI помилки. ? вона готова це зробити. 
Олександра закрила очI. Все на мить завмерло в кIмнатI. НавIть 
заткнулася СалIн ДIон. Зараз вIдбудуться два вбивства I час зробив 
спецIально з цього приводу паузу. ДалI все розвивалося, здавалося, по 
добре вIдпрацьованому, але бездарному сценарIю. Малюк сказав би, як 
в американському кIно.
Вона трохи нахилила голову вниз, щоб дотягтися до ножIв за спиною. 
?гор злегка послабив тиск пIстолетом: вIн неправильно зрозумIв ?? рух. На 
його обличчI промайнула п'яна посмIшка. Вона вихопила з-за пояса два 
коротких ножI I з розмаху встромила ?х у боки хлопця вище рIвня лIктIв. 
Сталь ковзнула по ребрах у пошуках бIльш податливих мIсць. ? знайшла 
?х. Олександра вIдчула секундний опIр, що вIдраз зник. Леза м"яко 
ввIйшли в тIло. АндрIй не брехав, коли розхвалював зброю. 
Олександра пIдняла голову I подивилася на ?горя. Вона хотIла бачити 
його очI, коли вIн буде вмирати, коли вIн буде нажимати на курок. Вона 
ще гадала, чи встигне почути пострIл до того, як куля рознесе ?й голову, 
чи нI. Олександра була абсолютно спокIйною I бажала заспоко?тися 
назавжди...
Але почути пострIл не довелося. ВIн не натиснув курок. ТIло звалилося 
назад, на стIл. Олександра побачила в склянIючих очах одне - переляк. 
В останнIй момент з-пIд падаючого тIла вона встигла вихопити зI столу 
почату пляшку вина.
- Ти навIть не змIг вистрIлити, дорогий. А всього мужностI - натиснути на 
курок. ПIстолет був бIля мо?? голови! - Вона хильнула з пляшки I 
сплюнула на бIлу футболку. На скляну поверхню столу виповзали двI 
темно-червонI калюжI. Але вона не злякалася. - Напевно, менI 
призначено стати лесбIянкою. А шкода. Дуже не хочеться. - Кров, 
зIбравшись на склI, потекла на килим. - ? ще: ти таке лайно, дорогий. 
Мабуть, таке ж, як I твIй батько. 
За вхIдними дверима здIйнявся шум: незрозумIле вовтузIння, стогIн, 
глухI удари. Олександра лише  встигла обернутися, коли дверI вилетIли 
разом Iз замком. На порозI стояв захеканий АндрIй. Губа була розсIчена. 
Хитаючись, вIн зробив кIлька крокIв вперед I зупинився, дивлячись на 
розпластане на столI тIло.
- Що за гидоту ви тут слуха?те. - Його погляд зупинився на рукоятках 
ножIв, що стирчали з бокIв мертвого хлопця. - Йдемо, нас виклика? 
ВIктор Петрович. - АндрIй зробив невизначений рух рукою. - За мною, 
солоденька моя. 
ВIн вийшов геть. Вона, наспIх зIбравши сво? речI I не забувши про 
пляшку, пIшла слIдом. У коридорI бIля лIфту лежали тро?. Один трохи 
ворушився. Другий важко дихав. ПIд третIм розтIкалася калюжа кровI.
Малюк натиснув кнопку виклику лIфта: 
- Вони поспIшали на допомогу тому красунчиковI Iз розстIбнутими 
штанами, який розлIгся на столI. Думаю, цього разу ти б точно втратила 
невиннIсть. Так що повинна як мIнIмум один поцIлунок I бажано не в 
щоку. - ВIн посмIхнувся розIрваною губою I вIдразу скривився вIд болю, 
оголюючи в гримасI IдеальнI зуби з червоними плямами.
- А, може, я такого хотIла? Може, я з п'ятого класу мрIю про чотирьох 
чоловIкIв вIдразу? - Олександра перехилила пляшку. 
- ТобI шкIдливо пити на роботI.
Вони ввIйшла в лIфт. 
- Чому? ЦIлком усвIдомлене сексуальне бажання. Ти не зна?ш про мене 
абсолютно нIчого. Б"юся об заклад, в мене в життI було стIльки чоловIкIв, 
до скIлькох ти не зможеш навIть порахувати. Я I сама не можу ?х 
порахувати...
- Так чого мовчала дотепер? Я легко замIню ?х усIх. В життI не зустрIчав 
жIнки, яка б могла мене задовольнити. ОдиницI доживали до ранку, I 
лише тому, що вдавалося викликати "швидку", коли я бIгав за 
додатковими презервативами. Чорт, скIльки часу витратили.
- Хочеш промочити горло, розумнику? - Вона ткнула йому пляшку вина.
Малюк зробило великий ковток I скривилися:
- МенI бIльше подоба?ться "Оболонь". СвIтле". - ВIн повернув пляшку. - 
ТIльки кIнченI пIжони I голубI можуть пити оцей оцет.
- ? хто, по-тво?му, я: пIжон чи гомосексуалIст? - Вона вигнула лIву брову.
- Не зрозумIв. Це що виклик?
- Гаразд, не напружуй мозок. Вони й без того сьогоднI, думаю, 
достатньо натомилися.
- Твоя правда. НамIрився зламати головою лише нIс, але, зда?ться, 
проломив череп.
Вони швидко вийшли з лIфта. У пIд'?здI нIкого не було. Машина стояла 
прямо бIля виходу. Коли рушили з мIсця Олександра запитала:
- Так що сталося, навIщо ми так термIново знадобилися ВIктору 
Петровичу?
- Хтось напав на його мIську квартиру. Йому вдалося сховатися. ВIн 
подзвонив, щоб ми швидше поверталися в замIський будинок. ВIн дума?, 
що незабаром гостI з"являться й там. 
- Ряту? свою поганеньку душу. Подивимося, яким дивом йому вдасться 
врятуватися тепер. У мене таке вIдчуття, що настав кIнець, малюк. - 
Олександра байдуже дивилася вперед. - На жаль, не вперше за 
сьогоднIшнIй вечIр. 
- Не кажи дурниць. Зараз не найкращий час для депресI?. Не важливо, 
хто насправдI ? ВIктор Петрович. Важливо те, що пIсля його смертI мо? 
життя триватиме не дуже довго. 
- Ти себе переоцIню?ш, малюк. Кому ти будеш потрIбний, коли 
органIзацIя розвалиться? - Вона знову хильнула з пляшки. - А 
органIзацIя розвалиться неодмIнно. Зна?ш, чому? - Не дочекавшись 
вIдповIдI вона продовжила. - Тому що серед нас завIвся стукач.
- Що ти собI навигадувала, Агата КрIстI? Чергове марення! Марення 
п"яно? фемIнIстки. - АндрIй до скрипу зжав кермо. 
Олександра подивилася, скIльки залишилося в пляшцI: Сумно гикнула. 
- Ще не п'яно?. РозумI?ш, у чому була вся проблема? МенI наказали 
вбити мого хлопця, мого нареченого. СмIшно.
АндрIй оторопIло поглянув на дIвчину.
- Ти що з глузду з"?хала. Невже ти могла серйозно думати про шлюб з 
тим малодушним? СправдI смIшно, зараз нароблю в штани вIд смIху. 
- Малюк, все було дуже серйозно. Саме тому мене й вибрав ВIктор 
Петрович. - Вона нещиро посмIхнулася. - Я мала вбити найдорожчу 
людину. ? не просто убити, а зарIзати. Я наперед знала, що не зможу 
такого зробити. Тому вирIшила вбити себе. ? була готова до смертI. 
- Ну, вIн хоч не був повним козлом? - АндрIй був явно заIнтригований. - 
Заради гарно? людини I вмерти на шкода. 
- Я так само думала, дурепа. Але, на жаль, вIн виявився саме козлом I 
нIким Iншим. БIльш того - безвольним козлом. ЗустрIв мене з 
пIстолетом, яким так I не змIг скористатися. Його хтось попередив. ? не 
тIльки попередив, а розповIв йому мало не всю мою бIографIю, 
виявляючи особливу поIнформованIсть у мо?х вIдносинах з ВIктором 
Петровичем. Кажу тобI, малюк, хтось з нас - стукач. ? вIн постIйно 
знаходився з нами в будинку. 
- Чорт забирай, але хто? З п'яти чоловIк один - глава органIзацI?, другий 
- шIстка! ? ти справдI в це вIриш?
- Можу тебе трохи заспоко?ти. Ти - нI той I нI Iнший.
- Чому ж? - В голосI АндрIя вIдчулася образа. 
- Стукачем ти не можеш бути, тому що допомIг менI справитися Iз 
завданням. Якби ти мене заклав, ти б щосили намагався, щоб я не 
вийшла з квартири. 
- ЛогIчно. - Погодився вIн. - Але чому я не можу бути ВIктором 
Петровичем?
- В тебе не вистача? розуму. - Олександра допила пляшку I викинула ?? 
у вIкно, гикнувши ще сумнIше. 
- Що?! - Слова лайки готовI були зIрватися з губ обуреного АндрIя, але 
тому не було дано трапитися.
Задзвонив його телефон. 
- Так! - Гаркнув вIн у трубку. ПотIм, вже спокIйнIше, додав. - Пробачте, 
ВIкторе Петровичу, просто подI? трохи розпалюють емоцI?. ?з завданням 
справилися чудово. Олександра - молодець. Усе зробила, як Ви велIли. 
У кожнIм боцI - по ножу. МертвIше не бува?. Поки не час для подяк. ? 
маленька проблема. Серед нас завIвся стукач. ВIдкIля я знаю? 
Олександру чекали. НI, не просто чекали. А чекали людини вIд ВIктора 
Петровича I саме з тим завданням, з яким вона прийшла. Щось Ви 
занадто недовIрливI. Я сам особисто приструнив трьох головорIзIв, якI 
допомагали хлюпику розIбратися з Олександрою. ? зна?те, вони не були 
схожI на простих перехожих. Кожний з мене на зрIст. Один навIть встиг 
скористатися мIлIцейською палицею. Так що бережIться. Що? На 
будинок нападуть Iз хвилину на хвилину! Поруч з Вами зрадник! Вас це 
не стосу?ться? Ви у безпечному мIсцI? Вистачить заливати, ВIкторе 
Петровичу. Я не в тIм настро?, щоб Ви менI в черговий раз вIшали на 
вуха. Я прекрасно знаю, що Ви - один з нас I живете поруч з нами в 
одному будинку. Перестаньте менI загрожувати. Я ж не бIжу вIд Вас, а 
навпаки - ?ду допомагати. Я турбуюся про органIзацIю.
Олександра гигикнула вже веселIше. 
- Чорт! - АндрIй вIдключив телефон. - Кинув трубку. Прямо, як баба. 
Який смисл викаблучуватися, коли тво? життя в небезпецI? Правильно?
- Правильно, малюк. Але, погодься, це можна пробачити навIть ВIктору 
Петровичу, адже саме його життя зараз у небезпецI.
- Не фIлософствуй, п"яничко. ВIзьми в бардачку зброю. Кожному по парI 
пIстолетIв. Магазини також там. ЗумI?ш впоратися? - Олександра 
презирливо посмIхнулася. - ПIдготуй ?х, набо? теж. Коли пIд'?демо до 
будинку, не буде часу чепуритися, хай йому грець. 
АндрIй вдавив педаль газу I машина вIдчутно набрала швидкIсть. 
СтрIлка спIдометра стрибала за вIдмIткою "200".
ПIстолети були американськI, знайомо? системи. Олександри швидко з 
ними розIбралася. Зброя виявилася важкою, багатозарядною, з досить 
великим калIбром для пIстолета. Вона передала АндрIю його пару I 
запаснI магазини.
Дорога невпинно летIла ?м назустрIч. Дощ скIнчився. Вони були спокIйнI. 
АндрIй навIть щось наспIвував пIд нIс. Виходило краще, нIж у СалIн ДIон. 
Олександра була майже щасливою. Алкоголь зробив свою справу. 
ДIвчина не поспIшала тверезIти. Вони без найменшого хвилювання 
чекали розвитку подIй. Тепер було зрозумIло, хто ворог. ВIн висунувся з 
темряви. Залишалося лише одне - вбивати. До того ж вони були 
головними в ситуацI?, що склалася. НавIть ВIктор Петрович цIлком 
залежав вIд них.
Незабаром машина звернула з траси на ?рунтову дорогу, що вела до 
будинку. АндрIй вимкнув фари.
- Коли я скажу, вистрибнеш з машини. Влашту?мо невеликий таран. - 
МIж Iншим попередив АндрIй. 
- А ти як же? - Запитала Олександра.
- Не хвилюйся. Я встигну вистрибнути. Поки рано вмирати. У мене 
кIлька питань до ВIктора Петровича. ? також кIлька питань до нашого 
стукача. Я знаю, хто вIн.
- Довго ж ти думав, малюк.
- Що значить довго?! - ЗаревIв АндрIй. Олександра кокетливо вигнула 
брову. Вона такого ще не чула вIд малюка. Той оскаженIло втиснув 
педаль газу в пIдлогу. Фасад знайомого будинку раптово виринув з 
темноти. Машина рвонула назустрIч. - Тепер! -  Крикнув вIн I вIдкрив 
дверцята зI свого боку. 
Вони вистрибнули майже одночасно. Приземлення було м'яким, але 
непри?мним, - в грязюку. 
ПохмIлля вIдразу пройшло. Шкода. ? вIдразу захотIлося тихенько 
посидIти на сходах з чашкою кави I новенькою, ще не початою пачкою 
"Честера". 


Важко в навчання, легко у всьому Iншому

БIля ворIт стояло пIвдесятка автомобIлIв. Фари висвIтлювали трупи 
собак. Юрба людей нишпорила навколо будинку. Багато людей стояли 
бIля машин I курили. Складалося враження, що з усIм вже покIнчено. 
НезнайомцI поховали зброю, вважаючи, що справу скIнчено. З будинку 
доносився лемент. Допитували домашнIх. 
РевIння двигуна з"явилося практично митт?во з майже цIлковито? нIчно? 
тишI. До ворIт на повному ходу раптово вискочив автомобIль без вогнIв. 
Люди не встигли вIдреагувати. Так нIчого I не зрозумIвши, вони зустрIли 
смерть. Перш, нIж вибухнути, чорний "мерседес", подIбний до тIнI, зIм'яв 
двI машини. Вибух митт?во розIрвав I спалив людей I автомобIлI 
навколо. ГуркIт I ревIння супроводжувалися спалахами I вогнем. 
Слабким трIском на тлI гуркотIння застрекотIли першI пострIли. 
Олександра I малюк добивали тих, хто залишився в живих. 
Пригнувшись, вони пIдбIгли до входу в будинок. Перед ними раптово 
з"явився чоловIк з автоматом. Але вIн не знав, що небезпека так 
близько. ВIн лише почув вибух. АндрIй проломив йому голову ударом 
рукоятки. 
Вони ввIйшли в будинок. 
Цього разу швидше була Олександра. Вона застрелила двох. 
У залI нIкого не було, живих. В будинку майже тихо. Певно, нападникIв 
злякало прибуття нових сил, I вони замовкли, готуючись до ново? атаки. 
АндрIй та Олександра прича?лися. Вони намагалися вловити хоч 
найменший звук, що вивIв би ?х на новий слIд. ? вIн пролунав: на кухнI 
брязнула каструля.
- Вони, напевно, працюють на голодний шлунок. - Гигикнув АндрIй. - 
Харчуються тим, що перепада? пIд час операцIй. 
- БIднI. - Погодилася вона, облизавши губи, якI чомусь пересохли. - А 
кажуть, що в мIлIцI? гарно заробляють. Ти бачив номери машин?
Рухаючись вздовж стIни, вони рушили  до кухнI. Там було темно. 
ПримIщення освIтлювалося палаючою газовою плитою. Олександра не 
вIдразу розIбралася, що до чого, коли побачила що вIдбува?ться. До 
АндрIя доходило ще довше. 
Руки МарI? СтепанIвни були стягнутI за спиною наручниками. 
Неприродно зIгнувшись, вона слабко стогнала. Але зовсIм не через бIль 
у руках. ?? тримали за волосся I силою хилили до конфорок. Робив це 
старий знайомий Олександри - чоловIк у картузI, низько насунутIй на 
обличчя. ВIн стояв спиною до входу, тому не побачив, як до кухнI 
увIйшли "гостI". - Ти менI скажеш, стара вIдьмо, куди вони подIлися. Де 
всI, скотино?! - Викрикнув незнайомець дивно високим голосом.
- Огов, любитель капелюхIв, чи не час познайомитися ближче? Ти не 
мене шука?ш? Може, то любов? - Олександра навела на нього пIстолет. 
АндрIй вIдIйшов вбIк, за холодильник, теж взявши ворога на прицIл. 
МарIя СтепанIвна, почувши знайомI голоси, спробувала вирватися, I то 
була ?? помилка. Незнайомець в картузI не вагався. ВIн перехопив жIнку 
за шию I щосили двIчI вдарив головою об стIльницю. МарIя СтепанIвна 
мляво повалилася на пIдлогу. ПотIм вIн поспIхом пIдняв руки вгору I 
почав повIльно повертатися обличчям до Олександри. 
- Нам не варто знайомитися. Ми й так непогано зна?мо один одного. 
Непри?мне передчуття раптово з"явилося всерединI. Голос був 
знайомим. Олександра не хотIла  зIзнатися собI в тому, в чому була вже 
впевнена. ПодI? вибудовувалися в чIткий логIчний ланцюжок. Все 
ставало на сво? мIсця. 
Незнайомець швидким рухом зняв Iз себе картуз. СвIтле волосся впало 
на плечI. Знайоме обличчя спотворила презирлива посмIшка. 
- Дивно бачити тебе живою, Олександро. 
- ПовIр, Олено, менI тебе теж. - Тихо вIдповIла дIвчина. - Значить, ти у 
всIй виставI брала участь теж. - Олександра опустила пIстолет. - Як ти 
могла? ПIсля всього, що мIж нами було, ти просто зрадила мене. Як же я 
помилялася. Ти виявилося звичайною сволотою, що за будь-яку цIну 
рветься до влади. Ти мене зрадила. Корова! 
- За сьогоднI вже вдруге. - Втрутився АндрIй. - Це ста? поганою 
звичкою. Схоже, ти не вмI?ш вибирати друзIв. Але нIчого. Я допоможу 
тобI навчитися розбиратися в людях. Знесемо голову цIй мавпI I вIдразу 
вIзьмемося за дIло. - ВIн повIльно рухався в обхIд столу по периметру 
кухнI. 
- Ти дурна, Олександро. Невже я могла змиритися з тим, щоб все життя 
залишатися у тво?й тIнI. МенI нIчого не свIтило в майбутньому. Але тут 
начальник пропону? таку кар'?ру I так швидко. От я I скористалася 
нагодою. - ДIвчина опустила руки. - РозумIю тво? здивування. Уявляю, 
як ти збентежена. Але тво?м мIзкам багато чого не дано зрозумIти. - 
Вона презирливо сплюнула на пIдлогу. ?? рука повIльно, нIби випадково, 
поповзла за спину.
АндрIй вIдIйшов у тIнь, наполовину розвернувся, опустив пIстолет. 
Здавалося, вIн послабив свою увагу I ма? намIр пIти.
- Як не дивно, я зовсIм не здивована. - СпокIйно вIдповIла Олександра. 
- Просто трошки боляче. Трошки...
- Так зараз стане болючIше, але не надовго. - Олена рIзко вихопила 
пIстолет з-за спини. 
Але вона не встигла вистрIлити. НавIть пIдняти зброю. АндрIй виявився 
швидшим. Куля знесла половину черепа. Якусь мить тIло стояло, а потIм 
звалилося на пIдлогу, поруч з МарI?ю СтепанIвною.
- Схоже, лесбIянкою менI теж не дано бути. - З жалем констатувала 
Олександра. 
- Це при?мна новина. - АндрIй помIняв магазин. - У мене з'явився шанс. 
Олександра пIдIйшла до МарI? СтепанIвнI. Та ще дихала. Обличчя було 
обпалене, але кровI не було. На лобI вимальовувалася велика гуля. 
В коридорI почулася метушня. Зараз не час займатися 
домогосподаркою, що утратила свIдомIсть. Повернуться потIм. СтрIмко 
вискочивши з кухнI, вони спритно пристрIлили ще трьох. 
- Ти раху?ш? - Запитала Олександра.
- Як? - З кривою посмIшкою перепитав АндрIй. Ти ж казала, що в мене 
не вистача? розуму. ВIдкIля я можу знати цифри?
Вона хотIла запитати, як вIн порахував, скIльки потрIбно платити за зуби, 
але не встигла. На вулицI стався черговий вибух. ВIд переляку вона 
присIла. 
- Не бIйся, це - машини, що не зайнялися вIдразу. - Заспоко?в напарник. 
- Можливо, будуть ще. На внутрIшньому дворI чувся галас. - А от там 
цIкаво. МенI зда?ться, я вловлюю знайомI IнтонацI?. 
Вони повIльно рушили до другого виходу. Обережно виглянули на 
вулицю. В дворI було практично темно. ЧорнI силуети висвIтлювалися 
рIдкими спалахами пострIлIв I вогнем, що охопив майстерню дIда 
Федора. Було зрозумIло, що вони намагаються взяти ?? в облогу.
- Давайте, смIливIше. ВIн у майстернI. За що Вам грошI платять? За 
боягузтво? - Почувся знайомий голос. ВIн, звичайно, належав ГригорIю. 
Сам вIн не прагнув рватися вперед.
- Скажи менI, солоденька, чому я не здивований, що бачу тут цю 
тварину? - АндрIй сплюнув.
- З нього вийшов би непоганий менеджер! Казала ж тобI, серед нас 
зрадник.
- Я починаю вIрити в жIночу логIку.
- Там тIльки старий дIд, I вIн вIдстрIлю?ться. - ВIдповIв хтось наказам 
ГригорIя. - Просто почека?мо, коли вIн згорить...
- ?дIоти, то I ? ВIктор Петрович! - Закричав водIй. - РобIть же хоч що-
небудь! ВIн потрIбен живим. 
- Зараз я його знIму. - Шепнув АндрIй в саме вухо дIвчинI. 
- Не треба. - Вона зупинила його за рукав. - Почека?мо, чим все 
скIнчитися. Якою б не була розв'язка, вона нам на руку. 
В цей момент кIлька гранат полетIло в майстерню. Люди в дворI припали 
до землI. КIлька секунд було тихо. Але лише кIлька секунд. ПотIм - 
потужний вибух. В кIлькох вIкнах в будинку вилетIло скло. АндрIй й 
Олександра ледь встигли сховатися в серединI. ?х пIдштовхнула 
вибухова хвиля - пIдняла I кинула на пIдлогу. Ударом заклало вуха. 
Коли здатнIсть чути повернулася, вони зрозумIли, що чогось не 
вистача?: у дворI перестали стрIляти. Вони обережно виглянули на 
вулицю. Люди в дворI неквапливо вставали, обтрушуючи землю з одягу. 
Майстерня стояла, як I колись. Вибух погасив вогонь. Стало ще темнIше. 
Але вже нIхто не стрIляв. 
ГригорIй ступив уперед. В руцI вIн тримав пIстолет I був схожий на 
комбата, що кличе в атаку. 
- За мною, придурки. ВIн вже мертвий. Чорт! Чого боятися старого 
глухонIмого дIда, до того ж мертвого. - ЗIгнувшись, вIн рушив до 
майстернI, пIднявши руку з пIстолетом перед собою.
Йому повIрили не вIдразу. Але все-таки рушили за ним, крIм двох, котрI 
не встали з землI пIсля вибуху гранат. 
- Щось вони занадто повIльно рухаються. - АндрIй явно втомився 
спостерIгати "атаку". - Може, ?х поквапити? - ВIн виразно махнув 
збро?ю.
- Не треба, малюк. ?нту?цIя менI пIдказу?, що то не останнIй акорд у 
сьогоднIшнIй постановцI. 
Так I сталося. Коли майже всI, нарештI, ввIйшли в майстерню, трапилося 
теI, що очIкувала Олександра, - будIвля вибухнула. У порIвняннI з цим 
гранати й автомобIлI були петардами. Земля здригнулася. Вибуховою 
хвилею Олександру й АндрIя разом зI смIттям знову внесло в будинок I 
сильно кинуло об стIну. Вуха знову заклало. Скло та штукатурка градом 
посипалася долI. Майстерня осIла, поховавши пIд собою усIх, хто був 
всерединI. Хто не устиг увIйти I знаходився зовнI, був вмить розIрваний.
ДIд ФедIр пIдIрвав свIй свIт. 
Тиша, що запанувала по тому, була гнIтючою. АндрIй I Олександра на 
якийсь час знепритомнIли. Оговтавшись, знайшли себе серед смIття 
посерединI холу. Значна частина лIпнини обвалилася. На пIдлозI 
валялося бите скло, друзки вIд вIконних рам I дверей. 
АндрIй насамперед вIдшукав зброю. 
- Ти куди, малюк? - Олександра намагалася витрусити зI складок одягу 
землю.
- ПIду подивлюся, що там з нашим двором. Може, то був не останнIй 
насьогоднI акорд?
- Навряд чи хтось залишився живий пIсля такого вибуху. - Олександра 
важко сIла на пIдлозI.
- А раптом хтось ще не встиг вмерти? - Не заспокоювався вIн.
- ГригорIй, наприклад. - То було не питання, а сподIвання.
- Як прекрасно ти мене розумI?ш. - ПосмIхнувся вIн у вIдповIдь. БIлI 
зуби блиснули неприродною бIлизною на його темному вIд кIптяви I 
бруду обличчI. 
- ТодI я з тобою. Раптом знадобитися прикрити твою широку спину. 
ТIльки давай почнемо з будинку. Оглянемо все усерединI. Може, хтось 
прилIг здрIмнути?
Малюк посмIхнувся. ВIн елегантно подав дIвчинI руку, щоб вона встала.
В живих з нападникIв не залишилося нIкого. ТIла ГригорIя не знайшли, 
тIльки ногу в його черевику. ШансIв на те, що вIн залишився живим I втIк, 
було мало. Але АндрIй все рIвно засмутився. Йому так хотIлося самому 
поставити останню крапку в кар'?рI свого напарника. 
ДIда Федора теж нIде не було.
МарIя СтепанIвна так I не отямилася. ?? перенесли на диван бIля камIна, 
що в залI. Здавалося, домогосподарка спала. ?? подих був рIвним I 
глибоким. Портрет спIвчутливо дивився на не? зверху вниз. СвIтало. 
ЗакIнчивши пошуки, Олександра I малюк набрали на кухнI ?жI, заварили 
собI по великому кухлю чорно? кави I вийшли на вулицю, щоб 
перекусити. Вони сIли на порозI I прийнялися жувати нехитру ?жу: 
копчене м'ясо, сир, хлIб I овочI. Земля просихала пIсля дощу. Над 
деревами пIднIмалося червоне сонце.


СоцIалIстичне будIвництво

- Ну I хто, по-тво?му, ВIктор Петрович? - Запитав АндрIй з набитим 
ротом. 
- Яка рIзниця. - ВIдповIла Олександра, вIдхлебтуючи каву. - Все рIвно 
вIн, скажемо так, нейтралIзований. 
- Але все-таки... Ти вIриш у те, що кричав ГригорIй?
- Начебто дIд ФедIр I ? ВIктор Петрович? - Олександра зщулилася пIд 
першим ранковим променем. - Не знаю. - Вона знизала плечима. Може 
бути. - Чиркнула запальничкою, пIдпалюючи сигарету. Тепер ?й не треба 
було ховатися. 
- Але вIн же глухонIмий. Або, ти дума?ш, вIн косив? - АндрIй рукою 
розIгнав непри?мний дим. 
- НавIщо так складно. Якби вIн вмIв говорити I чути, його можна було б 
легко розкусити в будь-яку хвилину. НавIть випадково. ВIн занадто 
ризикував. Припустимо, йому справдI вирIзали язика I скалIчили вуха. 
Старий легко мIг синтезувати голос ВIктора Петровича на комп'ютерI. Не 
забувай, що голос звучав неприродно, немов неживий. З його 
технIчними навичками таке втнути - простIше простого.
- Ти ма?ш рацIю, голосок у ВIктора Петровича був той ще. Але як, скажи 
на милIсть, вIн, глухонIмий, мIг чути? - Малюк вIдпив кави. 
- Теж нескладно: тво? чи мо? фрази розшифровувалися вIдразу у виглядI 
слIв. ВIн вIдразу ж набирав на клавIатурI вIдповIдь, що звучала, як мова 
людини. Щось на зразок звуково? електронно? пошти. 
- Заплутано. Не думаю, що все було так складно. ДIд ФедIр не мIг бути 
настIльки крутим чуваком. - АндрIй цинIчно сплюнув.
- Ти його погано знав. ВIн працював з обладнанням, про яке я навIть не 
читала в журналах хай-тек. Але я з тобою, радше, згодна, нIж навпаки. 
Думаю, все не так складно. ВIн був непоганою людиною, незважаючи нI 
на що. - ДIвчина схвально кивнула сама собI.
- Кат сталIнсько? кутузки був гарною людиною? Не смIши мене. - АндрIй 
заходився збирати собI черговий бутерброд.
- Я думаю, що роль ВIктора Петровича прекрасно зIграла МарIя 
СтепанIвна. - Олександра з насолодою надпила з чашки. Вона вIдчула, 
що ?? почина? морозити. Напевно, шок вIд пережитого проходив I жахи 
ночI починали даватися взнаки. 
- Ти збожеволIла. Я, звичайно, поважаю жIнок, але для того, щоб 
зробити те, що здIйснив ВIктор Петрович, - явно недостатньо жIночого 
розуму. - Половина чергового бутерброда зникла за його Iдеальними 
зубами.
- Малюк, будь таким ласкавий, принеси менI, будь ласка, покривало. 
МенI холодно. - Вона роздавила майже скурену сигарету об бIлий 
мармур. Кинула недопалок у кущI. 
АндрIй слухняно встав I зник в будинку. ДIвчина задумалася. СправдI, 
чому вона пIдозрю? МарIю СтепанIвну? Адже в не? нема? жодного 
доказу. Може, то Iнстинктивна ненависть до не? за ?? постIйнI вибухи 
гнIву? А, можливо, чисто жIноче суперництво мIж двома сильними 
особистостями? Боже, як вона втомилася вIд здогадок. У не? нема? сил 
що-небудь пояснювати АндрI?вI, тим бIльше сперечатися з ним. Вона 
просто вIдчува?. А почуття важко пояснити логIчно.
ВIд непри?мних роздумIв ?? вIдволIк гул двигунIв вдалечинI. Вона встала. 
Шум наближався. Тепер було зрозумIле, що машин багато - не менше 
десятка. Спустився АндрIй з покривалом. ВIн зIщулився, марно 
намагаючись хоч щось побачити проти сонця.
- Якщо ?х - чоловIк двадцять, ми можемо справитися. Якщо тридцять - 
можемо спробувати втекти. Якщо бIльше - пропоную закIнчити снIданок. 
- АндрIй виглядав напруженим.
- Згодна. Малюк, ти не забув, навIщо ходив у будинок?
- Пробач. - ВIн дбайливо огорнув Олександру ковдрою I посадив на 
сходинки. 
Вона взялися за снIданок. Напарник повIльно сконструював бутерброд. 
Але робити вигляд, що ти спокIйний, пIд гул машин, який все сильнIшав, 
було важке навIть йому. Хвилин за п"ять автоколону було вже видно. 
Олександра полегшено зIтхнула. АндрIй радIсно вилаявся. Серед машин 
було три карети швидко? допомоги, чотири мIлIцейських джипи, навIть 
парочка вантажIвок. Не схоже, щоб то були найманцI. Очолювали 
процесIю два знайомих чорних "мерседеси" з номерами "ВР". Машини 
зупинилися, не до?жджаючи до купи покручених залIзних шматкIв - все, 
що залишилося пIсля першого вибуху, - метрIв п'яти. З "мерседесIв" в 
оточеннI мIцних хлопцIв у цивIльному вилIзли дво? гарних знайомих - 
заступники ВIктора Петровича, схожих мIж собою, як брати. Вони 
частIше Iнших влаштовували в будинку "прийоми". Наказавши охоронI 
залишитися, вони пIдIйшли до Олександри та АндрIя I шанобливо 
пожали ?м руки, попередньо знявши темнI окуляри. 
- Доброго ранку! - ПривIталися вони.
- Ви вчасно, хлопцI. - АндрIй напружено жував майстерно зIбраний 
бутерброд, який все таки розлIтався. Можливо, через те, що в ньому 
було занадто мало хлIба I занадто багато м'яса й сиру.
- Пробачте, але нам тIльки годину тому подзвонив ВIктор Петрович I 
повIдомив, що на будинок було ско?но напад. На щастя, невдалий. Але ? 
багато жертв. - Озвався один з заступникIв.
З митт?во онIмIлих рук Олександри, вихлюпуючи чорну гарячу рIдину, 
випала чашка. Вона вдарилася об мармур сходинки, але не розбилася, а 
покотилася вниз, залишаючи за собою гидкI темнI плями. Страх з новою 
силою охопив ??. АндрIй перестав жувати I пIднявся. Заступники, з огляду 
на рIст малюка I висоту сходинки, сягали йому кIнчика краватки. Вони 
зробили крок назад. 
- Думаю, якщо Ви зробите нам послугу I покажете розмIри наслIдкIв, ми 
швидко впора?мося з ?х лIквIдацI?ю. - ПIдхопив другий Iз заступникIв. ВIн 
спритно для сво?? комплекцI? потяг АндрIя в будинок. 
Другий залишився з Олександрою. ВIн нахилився до не? I дбайливо I 
урочисто промовив: 
- Нам необхIдно Ваше сприяння. Ви взмозI допомогти? Може, Вам 
принести водички? - Його посмIшка була настIльки фальшивою, як 
широкою.
- Хлопчику мIй! - Олександра схопила чоловIка за старанно виголене 
пIдборIддя I потягла до себе. - За останнI вIсIм годин я власними руками 
вбила десятьох. Одному всадила по ножу з кожно? сторони: тут I тут. - 
Вона легко тицьнула свого спIврозмовника пIд ребра в двох мIсцях. - ВIн 
був мо?м нареченим. Ми планували завести сIм"ю. ? ?диний дискомфорт, 
що я зараз вIдчуваю, - почуття голоду. 
Вона з презирством вIдштовхнула вIд себе обличчя заступника.
- Я зрозумIв. - НастIльки ж люб'язно сказав той, але вже без посмIшки. - 
Вас повинен оглянути лIкар. В будинку ? ще потерпIлI, яким потрIбна 
медична допомога?
- ТIльки МарIя СтепанIвна. ?? вдарили головою об стIльницю. ПIсля того 
вона не приходила до тями. 
- Хто ще? - Жваво поцIкавився заступник.
- ?ншим Ви вже нIчим не допоможете.
- ЗрозумIло. - Незнайомець кашлянув, немов замешкався. - ? ще один 
невеличкий нюанс. Ми не можемо нIкого госпIталIзувати. У противному 
випадку не уникнути розголосу, що дуже небажано. ТакI вказIвки дав 
ВIктор Петрович. Ми спецIально пIдготу?мо кIмнату в будинку. Все 
необхIдне - лIки й устаткування - ми взяли Iз собою. Якщо виникне 
потреба, залишимо тут лIкарIв. найквалIфIкованIших, можете не 
сумнIватися. Ви покажете нам придатне примIщення?
- Так, звичайно. - Втомлено промовила Олександра. 
Заступник поштиво пIдняв чашку з землI I поставив ?? на тацю.
Повернувся АндрIй з другим замом. 
- Все зрозумIло. - Звернувся вIн до колеги. - Розмах руйнувань 
встановлено. Можемо прийматися за роботу. 
- Ви не проти? - Запитали вони в унIсон.
Олександра, насупившись, кивнула. ?й подобалася роль господарки. 
Заступники швидкою ходою рушили до автомобIлIв. ? колона ожила. 
Навколо машин закрутилися десятки людей - медикIв, мIлIцIонерIв, 
будIвельникIв, просто цивIльних. Вони тягли шухляди, валIзи, носилки, 
вели на за ошийники собак, просто перегукувалися. Поступово люди 
перетворилися в потIк, який кишIв, циркулюючий мIж будинком I 
автомобIлями. АндрIя, який знову не встиг нIчого зрозумIти, потягнув з 
собою перший заступник. Другий, очолюючи загIн, що складався з 
лIкарIв I будIвельникIв, пIдIйшов до Олександри.
- ВедIть. - Поштиво сказав вIн. 
ДIвчинI здалося, що люди його положення так завжди зверталися до 
МарI? СтепанIвнI. 
Вона рвучко пIдвелася, буркнувши "за мною", I увIйшла в будинок. 
Через три години Олександра вже сидIла у просторому примIщеннI на 
другому поверсI, що знаходилося напроти ?? й АндрIя кIмнат. Тут 
влаштували IмпровIзовану палату. Прибрали все смIття, винесли зайвI 
меблI, принесли лIжка, завIсили вIкна бIлям рядном, встановили рIзне 
обладнання. 
Нудотний лIкар оглядав Олександру. Благо то не був Роберт 
Гаринальдович. Ще два копошилися навколо одного з лIжок, де була  
МарIя СтепанIвна. Вона так I не отямилася. ?? вимили, продезинфIкували 
рани, подекуди довелося накласти латки, як виразився один з лIкарIв. 
Зараз до не? пIдключали рIзнI дроти, вводили трубки I голками. 
- Що з нею? - Олександра звернулася до лIкаря, який безцеремонно 
оглядав I мацав голе тIло дIвчини, очIкуючи з ?? боку хоч найменшо? 
реакцI?. ВIн був безсоромно молодий для подIбних манIпуляцIй: рокIв 
сорок - не бIльше. Лисина не додавала йому солIдностI. Було трохи не 
по собI вIд його холодних пальцIв.
- Кома. - Сказав вIн, не вIдриваючись вIд свого заняття. - Живий труп.
- А коли вона оговта?ться? 
- Може бути, нIколи. Та Ви краще не крутIться. Я не хочу випадково 
пропустити у Вас якого-небудь перелому або розтягання.
- Але в мене нIчого не болить. - Заперечила вона.
- Ви знаходитеся в станI стресу. ЦIлком можете не вIдчувати болю. 
Олександра важко зIтхнула. 
За десять хвилин лIкар задоволено крекнув: 
- СправдI, нIчого нема?. А шкода. КIлька подряпин, два-три дрIбних 
забиття - I все. ВIтаю. Швидко в душ I знову до мене.
Коли вона повернулася, ще не встигнувши висохнути, одягнена в бIлий 
махровий халат, ?? вже чекала гора пIгулок. 
- Це Вам! - Майже щасливо повIдомив лIкар.
- Дякую, я вже снIдала. 
- НIяких вIдмовок. ТIльки спочатку ляжте в постIль, Iнакше, з огляду на 
ваш стан, заснете прямо на мIсцI. 
Олександра забрала пластмасовий стаканчик, наполовину наповнений 
кольоровими пIгулками, пляшечку негазовано? води, I пIшла до себе в 
кIмнату. ЛIкар мав рацIю. Коли вона запивала останнI, очI вже 
злипалися. 


ВIдродження 

Протягом кIлькох останнIх днIв подI? розвивалися дуже стрIмко, як в 
омрIяних малюком американських фIльмах. По-перше, ОлександрI 
довелося випити в кIлька разIв бIльше лIкIв, нIж ?? змусив лIкар ранком, 
вIдразу пIсля нападу. Коли вона вIдчула, що в результатI ста? спокIйною, 
як удав пенсIйного вIку I на всIх схильна реагувати байдужим поглядом в 
нIкуди, то почала спокIйно викидати кольорову хIмIю в унIтаз I все бIльше 
захоплювалася кавою, через що у лIкаря почастIшали Iстерики, а у не? 
перестали чесатися стопи. У такий спосIб вдалося повернути сво? 
нормальне вIдчуття реальностI, що, як виявилося, було дуже доречно. 
ЛIкарю вона напIвжартома засадила лIктем в район шлунку. Тому вIн 
перестав дIставати ?? з приводу пIгулок, звичайно, коли звIвся з колIн.
Заступники ВIктора Петровича виставили себе в кращому свIтлI, наче у 
вIтринI нового бутIка, навIть незважаючи на вIдразу, яка мимоволI 
виникла до них у всIх в будинку. Над вIдродженням генералово? оселI 
вони трудилися, наче бомжI за пляшку пива, на яких раптом натягли 
пIджаки. ? хоча вони трохи змIнилися в результатI перебування в будинку 
- на костюмах з'явилися плями, з огляду на нестачу гелю розтрIпалися 
зачIски, ще недавно блIдI щоки стали рум"яними, туфлI назавжди 
втратили свIй блиск через подряпини I незмIнний шар пилу - 
ефективнIсть ?хнIх потуг була помIтна навIть скептичному АндрI?вI, який 
з недовIрою спостерIгав за ними, цвIркаючи слиною через моднI зуби. 
Насамперед вони вигребли всI тIла з будинку I двору. ?х виявилося 
тридцять, на рахуючи шматкIв, разом Iз ГригорI?м, якого розIрвало в 
майстернI точнIсIнько навпIл, ну I трошки пошматувало кIнцIвки. ВIн 
випадково виявися на шляху довгого I тонкого шматка залIза, що 
вIдIрвався вIд антени пIд час вибуху. Мертвих ворогIв упакували в чорнI 
стильнI кульки, наче поцуплених з ГолIвуду, як точно пIдмIтив АндрIй, 
склали у вантажнI машини невизначеного кольору I вIдвезли в 
невIдомому напрямку. Протягом трьох днIв ?хнI особи було встановлено 
- всI виявилися державними службовцями, в основному з органIв, - тIла 
?х було роздано родичам разом Iз солIдними компенсацIйними 
конвертами, медалями I лаконIчним формулюванням "загинули, як геро?, 
при виконаннI обов"язку". 
Знайшли дIда Федора. ВIн був живий, щоправда, з поламаною рукою. 
Старий виявився в десятьох метрах вIд майстернI. Його або вIдкинуло 
вибухом, або вIн сам встиг вIдбIгти, запустивши вибуховий пристрIй. У 
будь-якому разI, вIн про Iнцидент не сказав нI слова. ? справа була зовсIм 
не в його скромностI... Поруч з ним знайшли два тIла, яких вIн задушив 
сво?ми руками в останнI хвилини боротьби. Ними, судячи з кIлькостI 
осколкIв, вIн й прикрився пIд час вибуху. Тепер нарештI Олександра 
повIрила, що дIд таки колись працював у НКВД. Його розмIстили в 
"палатI", поруч з лIжком МарI? СтепанIвни. ВIн був притомним I рвався 
встати, щоб розпочати вIдновлювати майстерню, але нудотний лIкар, 
який щоранку продовжував мацати Олександру, проте з певним 
острахом, його не пустив. ВIн обмотав старого дротами I трубками, як I 
його давню подругу поруч. 
Майстерню швидко реконструювали - залIзобетоннI стIни без панIки 
сприйняли вибух I встояли, але все обладнання, на жаль, було знищено. 
ДIд ФедIр щиро лаявся одними губами, коли про це дIзнався. 
Олександра, яка часто його провIдувала, сварила його пальчиком, на що 
той посмIхався у вIдповIдь. ВIн швидко поправлявся, та прискIпливий 
лIкар не поспIшав цього визнавати: мабуть, справа була в гонорарI. 
Його, до речI, оселили в кIмнатI АндрIя, щоб той завжди був поруч з 
"палатою". Самого малюка перебазовували в кIмнату внизу, поруч з 
"резиденцI?ю" заступникIв. Вони його постIйно хотIли, оскIльки малюк 
був в курсI всього, що стосувалося будинку. 
Олександру якось обIйшли стороною в цьому питаннI, проте ?й доручили 
Iнше важливе завдання, як виразилися заступники, - готувати на всIх 
?жу. АндрIй з ?хидною посмIшкою ?х пIдтримав. Це привело ?? в стан 
тихого сказу, I якщо ранIш вона почувала до помIчникIв ВIктора 
Петровича лише легке презирство, те тепер вона ?х зненавидIла лютою 
жIночою ненавистю. АндрIй заробив по ши?, пIсля чого три днI мацав на 
нIй фIолетовий синець, дивуючись, як так ОлександрI вдалося? ПотIм 
заспоко?вся, пояснивши всIм, що то вIд поцIлунку.
На щастя, справа виявилася не дуже важкою, бо дIвчинI видали в 
помIчницI двох вIчно похмурих, але в глибинI душI добрих кухарок, якI 
займалися приготуванням снIданкIв, обIдIв I вечерь . Продукти 
доставляли в необмеженIй кIлькостI, у найширшому  асортиментI. 
Олександра постIйно крутилася в жIнок пIд ногами, вишукуючи щось 
смачненьке I рвалася все скоштувати, через що вони починали супитися 
ще сильнIше та Iз зайвою чемнIстю, скриплячи зубами, просили дIвчину 
почекати на вулицI. Тому згодом ?? функцIя обмежилася затвердженням 
меню, пIсля чого кухарки видавали ?й порцIю "смачненького" I забивали 
стрIлку, коли прийти, щоб зняти проби. Олександру це влаштовувало, 
проте заступникIв вона продовжувала ненавидIти. Можливо, тому, що 
вони представляли владу, яка колись ?? поневолила. 
ДIвчину увесь час хвилював той факт, що ВIктор Петрович телефонував 
зI зруйнованого будинку, I гадала, як таке могло трапитися. Вона 
стежила за МарI?ю СтепанIвною, регулярно довIдувалася про ?? здоров'я 
у лIкаря. ДIагноз був безапеляцIйний - важка кома. З не? жIнка навряд чи 
коли-небудь вийде. ЛIкар на прохання дIвчини також уважно оглянув 
дIда Федора. У нього справдI колись вIдрIзали язик I були ушкодженI 
барабаннI перетинки. ДIвчина була розчарована, хоча намагалася 
вIдIгнати вIд себе такI думки. 
Але справжнIми хазя?нами в будинку були нI заступники, нI АндрIй, нI 
навIть суворI кухарки, а будIвельники. Поширюючи навколо себе запах 
фарби, свIжо? штукатурки, розчинникIв, цементу, клею I ще чорт зна? 
чого, манIакально утворюючи з усього смIття I на кожному кроцI 
прибираючи його пIсля себе, вони снували скрIзь, де ?м забагалося, 
щось замазуючи, пIдклеюючи, прибиваючи, пIдмуровуючи, бетонуючи, 
штукатурячи, вистилаючи, прокладаючи I встановлюючи. БудIвельники 
нагадували здорових мурах в яскраво рожевих плямах.За тиждень вони 
не тIльки повернули будинку колишнIй вид, але й значно полIпшили його. 
ДIм, вIдверто, давно потребував капIтального ремонту - нарештI 
знайшовся привIд. 
Уся мIстерIя, що затяглася на тиждень, дуже подобалося ОлександрI. То 
було щось нове в життI, принесло Iз собою вIдчуття змIн, Iнту?тивне 
очIкування свободи. Завдяки цьому вона швидко вIдIйшла вIд "маленько? 
вIйни", у якIй довелося приймати безпосередню участь. Вона хотIла 
вIрити, що минуле нIколи бIльше не повернеться, ВIктор Петрович пIшов 
назавжди, але обдурити себе не вдавалося. Всупереч усьому в душI 
невмолимо росла напруга. Ремонт закIнчувався. Житло ВIктора 
Петровича було вже майже вIдновлено. Здавалося, не вистача? лише 
одного - щоб вIн сам повернувся до справ. 
ВсI страхи повернулися на шостий день. Було ще страшнIше, нIж 
спочатку, коли вбили ?? шефа, позаяк думалося, що все скIнчилося. 
Ранком до Олександри увIрвався АндрIй. У нього був дикий вираз очей. 
?нтелекту не проглядалося. Жмуток волосся на невеличкIй макIвцI встав 
сторчма. Олександра нIжилася в лIжку, не поспIшаючи починати новий 
день. Коли дверI, мало не злетIвши з петель, вибухом вIдчинилися пIд 
могутнIм поштовхом малюка, вона злякано потягла до пIдборIддя 
простирадло, щоб прикрити голе тIло. ДвI брови вигнулися зляканими 
котами. Нижня губа ледь помIтно вIдвисла. Вирваний "живцем" замок 
ляснув об паркет, але АндрIй нIчого не помIтив. Зачинивши дверI п"ятою 
з такою ж силою, з якою мить тому ?х вIдкрив, вIн пIдIйшов до лIжка. 
Олександра сIла, пIджавши ноги.
- Доброго ранку. - Стиха вимовила вона. - АндрIю, ти ж не прийшов 
жадати вIд мене неможливого? - Вона клIпнула, майже так само, як 
колись ГригорIй. ПотIм звично прикрила вIха волоссям. 
Раптовий прихIд був тим бIльше дивний, що останнIм часом вони майже 
не зустрIчалися. Кожен займався сво?ю справою. Малюк був 
спантеличений. 
- ВIн менI дзвонив. - Випалив вIн. 
Це сказало все. ОлександрI раптово стало холодно. 
- Коли? 
- Хвилину тому. - АндрIй сIв на лIжко, не звертаючи уваги на те, що 
простирадло було практично прозорим. Олександра крякнула, витягуючи 
ногу з пIд могутнIх сIдниць.
- Чого хотIв?
- Похвалив. Тебе, до речI, теж. Сказав, що ми прекрасно виконали 
завдання I поздоровив нас з пIдвищенням. ВIн вибачився, що мало з 
нами контактував останнIм часом, оскIльки був зайнятий вIдновленням 
будинку. Тепер нас чекають набагато грандIознIшI справи. 
- Куди грандIознIше... - Олександра криво посмIхнулася, потираючи 
ногу. Вона розгублено дивилася на стIну, навIть не уявляючи, як можуть 
розвиватися подI? далI. Ще десять хвилин тому, вона, здавалося, знала 
абсолютно точно, хто за всIм сто?ть, а зараз все змIнилося. ?нIцIативу 
перехопили. Вона знову Iграшка в чужих руках.
- Вдягайся. - АндрIй встав I пIдIйшов до вIкна. Значить, вIн таки помIтив, 
що вона гола. - Я вIдвернуся.
- НавIщо?
- Нам треба виконати одне доручення. ВIдкрити сейф. ? треба зробити 
то в присутностI заступникIв. Вони ще сплять, але ми ?х швидко 
приведемо до тями. - Малюк гигикнув. - Так наказано.
- А що в сейфI? - ЛIниво запитала Олександра. Вона нахмурилася, 
некрасиво поморщивши лоба. ?й зовсIм не хотIлося залишати постIль. 
Вона б краще полежала б годинку-другу, поаналIзувала би життя, як 
зазвичай зранку...
- Думаю, подальша вказIвка, як жити. 
- Добре. - Невдоволено буркнула дIвчина, вIдкинувши простирадло. - 
ТIльки не пIдглядай. 
- Ще чого. - Хмикнув АндрIй. - У тебе груди занадто великI - не мIй 
смак.
- Що?! - Заволала Олександра. - А тобI потрIбнI пластиковI дулI? 
Збочинець, вихований на Iдеалах польського "Плейбою". В тебе, мабуть, 
ерекцIя наступа? лише тодI, коли дивишся клIпи "ВIа гри". - ДIвчина 
кинула в малюка подушкою. Вона, не долетIвши до нього метр, лIниво 
бухнулася на пIдлогу. АндрIй щасливо всмIхнувся, переможно 
виблиснувши у вранIшнIх променях сво?ю гордIстю I незрIвнянно бIлими 
зубами. 


Привид ходить по ма?тку

Вони спускалися сходинами вниз, коли почули незрозумIлий шум у 
"палатI". Щось важке раптом впало на пIдлогу. НI митI не вагаючись, 
Олександра I малюк кинулися назад. ВIн пIдштовхував ?? широкими 
долонями в зад, вона з останнIх сил переконувала себе, що напарник 
робить то ненавмисне. ДверI були замкненI, I вIн звично ?? вибив. Схоже, 
будIвельникам за сьогоднIшнIй ранок додасться роботи. 
На перший погляд, у напIвтемнIй кIмнатI все було спокIйно. Лякало те, 
що лIжка були порожнI. Придивившись, Олександра помIтила якийсь рух 
у дальньому кутку. Вона кинулася туди, малюк - за нею. Добре, хоч 
залишив у споко? ?? зад. 
Те, що вони побачили, зупинило. На пIдлозI лежало нерухоме тIло МарI? 
СтепанIвни. На нIй сидIв дIд ФедIр I здоровою рукою щосили давив на 
подушку, яка закривала обличчя жIнки. Майже банальна сIмейна сцена - 
вIн ?? душив. 
АндрIй схопив старого пIд пахви I потяг назад. Той вIдбивався I щось 
кричав. ДIд ФедIр - немов збожеволIв. Таким його Олександра ще нIколи 
не бачила. ВIн справдI дуже хотIв придушити МарIю СтепанIвну. 
Малюк починав злитися. Йому було нелегко втихомирити старого - той 
щосили пручався - I це дратувало.
- ТIльки не бий його. Щоб не трапилося, не бий. Просто поклади у лIжко. 
- Олександра, може, ти передума?ш? - АндрIй пихкав вIд напруги, 
намагаючись втримати дIда, який продовжував вириватися I кричати. - Я 
тIльки один раз по головI. Щоб хоча б кусатися перестав.
- Не здумай. Я прошу тебе. Це дуже важливо, повIр менI. - Тим часом 
вона зайнялася МарI?ю СтепанIвною. Та ще дихала. Вона лежала 
нерухомо. Олександра спробувала пIдняти жIнку, але не змогла: та була 
занадто важкою. 
Довелося спочатку допомогти сво?му напарниковI, щоб потIм швидше 
вдвох впоратися з домогосподаркою. Малюк заламав дIдовI Федору руку 
за спину, зламана кIстка пIдозрIла хруснула, I Олександра спробувала 
себе знову себе переконувати, тепер в тому, що ?й почулося. 
Незважаючи нI на що, старий продовжував вириватися. Йому було 
боляче, в очах стояли сльози, але вIн все рIвно пручався. Олександра 
пIдIйшла до нього впритул. 
- Я все знаю. - Вимовила вона одними губами, дивлячись прямо в очI. - 
Але так ми нIчого не зможемо вирIшити. Буде тIльки гIрше. ДовIртеся 
менI. Я знаю, що треба робити. 
ДIд зрозумIв. Щоб заспоко?тися, йому знадобилося десять секунд. 
Майже за КарнегI. 
- Пусти. -  Наказала вона. 
АндрIй мовчки виконав. ? це було новим в ?х стосунках. 
Олександра пIдIйшла до старого й обIйняла його. ВIн оповив ?? руками I 
заридав в плече. Вона провела рукою по сивIй головI.
- Якась дурня. - АндрIй плюнув на пIдлогу, попавши на нерухоме тIло 
МарI? СтепанIвни.
- Займися краще нею. В мене не вистача? сил ?? пIдняти. 
Якийсь час дIвчина I старий стояли, не вIдпускаючи один одного. ПотIм 
його ридання потихеньку стихли. ВIн трохи вIдсунувся вIд не? I вдячно 
зазирнув в очI, намагаючись посмIхнутися. Олександра поцIлувала його 
в неголену щоку, солону вIд слIз.
- Вам краще лягти. 
ДIд ФедIр кивнув.
- ТIльки не тут. У мо?й кIмнатI, гаразд? 
Старий знову згIдно кивнув.
АндрIй заздрIсно хмикнув.
- А що менI робити? - Запитав вIн. МарIя СтепанIвна давно лежала на 
сво?му лIжко, щоправда, була кинута аби як. - Перетягти ?? в свою 
постIль? 
- Я б на тво?му мIсцI тричI подумала перш, нIж так жартувати. - 
ВIдповIла Олександра вже на порозI. Вона дбайливо пIдтримувала 
старого пIд руку. - Краще поклич лIкаря. ТIльки нIчого йому не 
розповIдай. ВIн занадто вразливий. Я сама все поясню. Його треба 
морально гартувати перед подIбними новинами.
ЛIкар невдоволеним шимпанзе ходив по "палатI", коли Олександра 
повернулася назад. АндрIй байдуже насвистував фальшиву мелодIю 
через красивI зуби, теж фальшивI. 
- Що тут вIдбува?ться, чорт забирай?! - Накинувся лIкар на дIвчину. - 
Що Ви тут робите? ЯкI Iнтриги плетете? - ВIд збудження вIн скавучав 
при кожному закIнчення слова.
Олександра посмIхнулася такому при?мному шансовI виплеснути свою 
злIсть.
- Чого Ви смI?теся? Вам смIшно? Вас раду?те можливIсть знову вбивати 
людей? Що Ви зробили з бIдною жIнкою? ? куди дIвся старий? Ви вже 
вбили його!
Олександра з розмаху вдарила його в пIдборIддя. Що хруснуло - чи-то 
кулак , або щелепа - вона не зрозумIла, але бIль на хвилину паралIзував 
руку. ЛIкар кволо впав на задницю, ошелешено вирячивши очI. 
ДIвчина нагнулася до нього, вигнувши гнIвною блискавкою брову:
- Доброго ранку, шановний. Рада Вас, бачити, як I Ви мене, впевнена. 
Той тупо крутив головою в рIзнI боки, намагаючись сфокусувати погляд 
хоч на чомусь. 
- Малюк, допоможи нашому рятIвниковI сIсти на стIлець. Схоже, вIн 
трохи перепрацював й втомився. 
АндрIй, посмIхаючись у весь стильний рот, схопив лIкаря однI?ю рукою 
за комIр I грубо посадив в крIсло бIля столу.
- СпасибI. - Хрюкнув той.
- Вас, напевно, цIкавить, що тут вIдбулося? - Запитала Олександра.
- Нас, якщо чесно, також. - Втрутився АндрIй, намагаючись додати 
сво?му голосовI суворостI. ? дIловито додав. - Док.  - Напевно, вIн 
перейняв це з американських фIльмIв.
- Зранку, - продовжила дIвчина, - до мене прийшов старий. ВIн на 
знаках пояснив, що йому стало набагато гIрше. ДIд ФедIр звалився з нIг 
прямо бIля мого лIжка. ЦIкаво, де Ви були в такий вIдповIдальний 
момент? - Олександра пIдвищила голос. 
- Га, док? - Втрутився АндрIй.
У лIкаря злякано забIгали очI. 
- А те, що тут побачив АндрIй... Як тебе по-батьковI? - Запитала вона в 
малюка.
- Павлович. 
- А те, що тут побачив АндрIй Павлович, - Олександра впритул 
пIдсунулася до лIкаря - взагалI не ма? нIякого логIчного пояснення!
- Хм. - Буркнув АндрIй - НIякого! - ? замовчав.
- Так що ж Ви побачили, АндрIю Павловичу? - Олександра повернулася 
до нього.
- Що? - Тупо перепитав вIн.
- Ви побачили, що МарIя СтепанIвна впала з лIжка. - З натиском 
вимовила дIвчина. - ЖIнка, яка впродовж стIлькох рокIв вигодувала не 
одного мешканця цього шановного будинку!
- О-о, справдI так. - АндрIй з дзвIнким ляпасом трIснув себе по макIвцI. - 
Точно. Все саме так й було. Заходжу, а вона лежить на пIдлозI. Впала. ? 
не просто впала, док, а закотилася геть у той кут. - Малюк був 
задоволений власною кмIтливIстю.
- Запитую, - Олександра знову взяла IнIцIативу в сво? руки, - де у такий 
вIдповIдальний момент знаходилися Ви?
- Але то неможливо. У не? глибока кома. Вона не могла сама впасти з 
лIжка. Вона вже нIколи не буде рухатися. Через рIк, найбIльше, вона 
помре. ?? могли тIльки скинути.
- Док, скажу вIдверто, хоч це I непри?мно, я не лIкар. - Тоном, немов 
звертаючись до зовсIм тупого, продовжила Олександра. - Але я вивчала 
медицину аж два роки, особливо налягала на психологIю I 
психопатологI?. Також знайома з кримIналIстикою. Я, звичайно, не 
ШалIмов, але можу сказати, що в конкретному випадку Ви не зовсIм 
говорите правду. Можу посперечатися, що менI вистачить десяти 
хвилин, аби Вас переконати. Ставлю сто баксIв проти десяти гривень. 
АндрIй став швидко нишпорити по кишеням. 
ЛIкар, очевидно, зовсIм забувши про страх, нахабно, навIть з викликом, 
посмIхнувся. Куценьке хитре обличчячко свIдчило, що вIн скептично 
сприйма? впевненIсть дIвчини, оцIнюючи ?? базIкання на рIвнI марення 
малолIтки в перIод вторинного статевого дозрIвання. Малюк загрозливо 
насупився. Олександра впевнено продовжила:
- Даю Вам п'ять хвилин, щоб Ви оглянули МарIю СтепанIвни I 
при?дналися до не? ВашI дроти та трубки. ПотIм чекаю Вас у себе, 
АндрIй Павлович, простежите, щоб лIкар, пIсля того, як викона? мо? 
завдання, не переплутав дверI мо?? кIмнати з якими-небудь Iншими. - 
Олександра пIшла до виходу. - ? ще, - кинула вона з порога, - зробIть 
що-небудь зI сво?м пIдборIддям. Воно непристойно посинIло. Гадаю, на 
таке Вашо? освIти ма? вистачити, хоча синIй колIр вам безперечно 
личить.
Вона гепнула дверима, вибитий замок упав на пIдлогу, I вIдправилася на 
кухню. ?й дуже захотIлося холодного пива. Звичайно, пити з ранку - 
прощавай весь день, але для майбутньо? розмови випити чогось мIцнIше 
звично? кави було просто необхIдно. Тим бIльше, треба було заспоко?ти 
сво? руки, якI з самого ранку тремтIли. 
Коли ще трохи переляканий лIкар пIд ненав"язливим натисками стусанIв 
малюка увIйшов до ?? кIмнати, дIд ФедIр допивав сво?х перших пIвлIтра. 
ВIн тьмяно посмIхався. ХмIль трохи пробрав його. Олександра 
пригубила свою пляшку.
- А Ви часу не га?те. - Майже весело помIтив АндрIй. - ВIн вихопив з 
невеликого картонного ящика пиво I легко вIдкрив його двома пальцями.
- АндрIю Павловичу, будьте люб'язнI, запропону?те пиво нашому гостю.
- Я не буду. - ЛIкар потупився в пIдлогу, схрестивши руки на генIталIях. 
- Що? - Малюк увIйшов у роль. ВIн сунув вIдкупорену пляшку в руки 
лIкаря. - Док, ти п'?ш залпом I до дна. Смакувати будеш другу. Якщо 
дIвчина просить - треба виконувати ?? прохання. ?накше доведеться 
кликати ще одного дока. Цього разу для тебе.
ЛIкар слухняно кивнув I втиснув скляне горло пляшки в пухлI губи. Чи то 
вIд страху, чи то вIд спраги, чи то вIн насправдI дуже любив пиво, але 
спустошив пляшку за рекордно короткий час. АндрIй шанобливо ляснув 
його по спинI, вIд чого зуби ЛIкара голосно дзвякнули об скло. 
Незважаючи на звук, вIн посмIхнувся вже майже без страху:
- Гарне. - ВIн сIв у ?дине вIльне крIсло, несмIливо взявши з ящичка ще 
пляшку. 
Малюк, захопивши пару пива, примостився бIля Олександри на лIжку, де 
також вмостився дIд ФедIр. Старий пересIв ближче до краю, щоб 
залишилося бIльше мIсця хлопцевI, I щоб можна було спостерIгати за 
обличчями усIх присутнIх в кIмнатI.
- ? що Ви хотIли менI повIдомити такого цIкавого? - Запитав лIкар, 
упевненим рухом вIдкриваючи запальничкою пляшку. Металева 
кришечка зробила красиву тра?кторIю I попала в люстру. ЛIкар з 
гордIстю пхикнув.
- Ви стверджу?те, що МарIя СтепанIвна знаходиться в комI, з яко? вже 
навряд чи вийде. - РозмIрено почала дIвчина.
- Мг. - Кивнув лIкар, не вIдриваючись вIд пива. - ПIсець ?й. - бовкнув вIн 
у пляшку.
- Але теоретично можуть бути ситуацI?, коли з коми навIть тако? 
складностI, люди повертаються до тями. ? можуть далI жити
- М-м-м. - Негативно промукав ЛIкар, продовжуючи спустошувати тару.
-  А що Ви зна?те про роздво?ння особистостI? - Запитала Олександра.
Ще якийсь час той дудлив пиво, але раптово вIдлип вIд питва I 
подивився на дIвчину майже зовсIм тверезими очима. 
- Припустимо, - продовжувала Олександра, - що в головI МарI? 
СтепанIвни знаходяться двI свIдомостI, практично незалежнI одна вIд 
одно?. Вони користуються тими самими органами почуттIв, але роблять 
рIзнI висновки I займаються рIзними справами. ? роблять це не 
одночасно, а по черзI. Коли одна свIдомIсть домIну?, друге знаходитися 
в пасивному станI, I навпаки. Чи не логIчно припустити, що кома 
стосу?ться лише однI?? особистостI? Друга, хоч I набагато рIдше I не так 
виразно, як ранIше, час вIд часу продовжу? себе проявляти. Якщо я не 
помиляюся, медицина опису? кIлька подIбних випадкIв.
- Так, що в тому ?. - ПIсля невелико? паузи вIдповIв лIкар. - Але друга 
свIдомIсть, коли кома була безповоротною, теж обов'язково гинула, 
щоправда, трохи пIзнIше. 
- А коли така людина все-таки поверталася до тями, - продовжила його 
думку Олександра, - то залишалася тIльки одна особистIсть, що 
продовжувала бути активною пIд час коми.
- Так, згодний. - ЛIкар хильнув пива, але вже без завзяття.
- Олександро, про що ти? - Малюк був схвильований. - Невже вIн 
справдI той, про кого ти увесь час марила? ? вIн може вижити?
ДIд ФедIр торкнувся руки юнака I виразно кивнув, трохи прикривши очI.
- НарештI я розумIю, чому старий хотIв зробити все т лайно. А я мало 
його не прибив. - АндрIй дивився на кришку вIд пива, що спокIйно 
лежала на пIдлозI.
Його роздуми перебив лIкар.
- Це, звичайно, красива теорIя, з медично? точки зору. - ВIн поставив на 
пIдлогу чергову порожню пляшку. - Але що Вас змушу? думати, що саме 
зараз ми зIштовхнулися з подIбною ситуацI?ю? ТакI випадки не 
спостерIгалися у свIтI кIлька десяткIв рокIв, якщо не помиляюся. А у нас 
не зафIксований жоден.
- Де ж як не у нас ?м траплятися, док? - АндрIй вирIшив бIльш активно 
взяти участь у наукових суперечках. - У нашIй державI психIв бIльше, нIж 
в Iнших кра?нах разом взятих. Спочатку всI були заляканI до смертI, 
потIм оголосили повну свободу, а тепер знову гайки закручують. У такIй 
ситуацI? з глузду зIйде навIть найстIйкIший мIнIстр охорони здоров'я.
- АндрIй Павлович у чомусь ма? рацIю. - Олександра посмIхнулася. - У 
нашому випадку саме система стала причиною роздво?ння особистостI, 
хоча передумови повиннI бути на генетичному рIвнI, безумовно. Та я не 
хочу Вас у чомусь переконувати на словах. Я доведу свою точку зору 
наочно. БIльше того, Ви сам здобудете необхIднI докази. Пропоную 
провести невеликий експеримент.
У результатI тривало? розмови до заступникIв вдалося спуститися лише 
через годину. Хочеш не хочеш - треба було виконувати наказ ВIктора 
Петровича. ТI вже не спали, а снували по дворI з чашками кави. Звичка 
Олександри.
АндрIй, на той момент вIн випив вже чотири пляшки пива, грубо схопив 
замIв-двIйникIв за тендIтнI талI? I потяг у будинок. Кава розплескалася на 
одяг. Заступники в унIсон важко зIтхнули, вIдчувши по запаху, що з 
АндрI?м краще не сперечатися. Але в душI вони заприсяглися виставити 
рахунок ВIктору Петровичу за зIпсованI костюми. РIшення легко читалося 
в ?х очах, незважаючи на затемненI окуляри. 
Сейф виявився за портретом генерала. Малюк насилу змIг вIдшукати у 
кишенях клаптик паперу з кодом, I, прикриваючись вIд усIх широкою 
спиною, вIдкрив вогнетривкI дверI. ВсерединI виявилася велика 
шухляда. Ключ вIд не? лежав поруч.
АндрIй, дIловито грюкнувши дверима сейфу, понIс ящик в кабIнет. ВсI - 
Олександра, дIд ФедIр I два заступники поважно пIшли за ним. Малюк з 
гуркотом поставив знахIдку на стIл. ВIдкривши шухляду, вIн мовчки 
вивалив все, що було всерединI. То були пачки грошей - сотеннI 
доларовI купюри, - важка зв"язка ключIв I товстий жовтий конверт з 
документами. 
- Все. - З жалем прокоментував вIн. - НI тобI алмазIв, нI золота, нI навIть 
яких-небудь намист Iз перлIв. 
На конвертI впевненим широким почерком було написано "ОлександрI". 
Малюк передав ?й пакунок, з пIдозрою зазирнувши в темнI окуляри 
заступникIв. 
- Я поки перерахую грошики. - Сказав вIн I взявся за пачки, сIвши на 
пIдлозI, бIля столу. Пачок виявилося двадцять одна. Його сильнI пальцI з 
легкIстю старого скрипаля забIгали мIж хрусткими купюрами. 
Олександра вIдкрила конверт. У ньому - десятки рIзних документIв. 
ДIвчина мовчки ?х розглядала. Там були доручення, довIдки,  що 
пIдтверджували права та статуси, банкIвськI папери, документацIя 
кIлькох фIрм. ? ще дещо. Поступово на ?? чолI виступили краплI поту. Лоб 
некрасивою павутиною зморшок вIдобразив ?? напруження. 
Ознайомивши з усIм, вона передала папери заступникам:
- ВIктор Петрович хоче, щоб Ви ознайомилися з паперами I пIдтвердили 
?хню чиннIсть. 
ТI охоче прийнялися за роботу. ЗакIнчивши, вони злегка нахилили 
голову I по черзI поцIлували ОлександрI руку.
- ПIжони вирIшили з тобою трохи пофлIртувати? - Запитав АндрIй, не 
перестаючи рахувати купюри. - А я думав, що вони - того, не по жIнках. 
А тепер починаю ревнувати. Я ж перший! Не забудь!
- СкIльки ти нарахував, малюк? - Запитала вона, не звертаючи увагу на 
його спробу пожартувати.
- Поки п'ятдесят штук. - ВIдповIв вIн, сидячи на пIдлозI.
- Кинь цю справу. ?х там триста сIмдесят. Цим ми розплатимося за 
роботу. - Олександра звернулася до заступникIв. - ПIдготуйте кошторис 
усього зробленого. Я так розумIю, що Ви вже майже закIнчили. 
- Слуха?мося. - Вимовили вони унIсон, I, знову ледве помIтно схиливши 
голову, вийшли геть, попередньо поцIлувавши ?й руку.
- Щось не можу в'?хати в ситуацIю? - АндрIй, похитуючись, встав, I 
пIдозрIло оглянув на дIвчину с нIг до голови. - Чого вони так 
розшаркались, може, думають, що ти ?м за це накинеш сотку-Iншу 
баксIв?
- НI, малюк. Просто вони пIдтвердили чиннIсть усIх документIв. - 
ВIдповIла вона втомлено.
- ? там написано, що небо тверде? - АндрIй зIщулився, уважно 
вдивляючись в обличчя дIвчини.
- Майже. Там сказано, що ВIктор Петрович робить мене сво?ю 
наступницею. ВIн переписав на мене сво? рахунки, нерухомIсть, акцI? - 
все.
? в цей момент АндрIй зробив те, що нIколи не робив ранIш: вIн 
знепритомнIв. Малюк впав горIлиць на пIдлогу, вдарившись потилицею 
об тумбу, що стояла за спиною, засипавши себе стодоларовими 
купюрами. Його здорове тIло недбало повалилося серед меблIв, на 
нього неквапливо падали зеленI купюри. 
- Ти що так гнати? - ЛIва брова Олександри помалу полIзла вгору.
Нашатирний спирт пIд носом повернув хлопця до тями. 
- СподIваюся, у нього не буде роздво?ння особистостI. - Почув вIн 
знайомий злегка схвильований жIночий голос.
- Дай боже, щоб у нього хоч одна була. - ?хидно сказав лIкар I тицьнув 
баночку пIд самий нIс ще раз.
ПальцI АндрIя зчепилася на тендIтнIй ши? лIкаря, щось стиха хруснуло, 
малюк вIдкрив очI. Жертва  злякано квакнула. 
- Я тобI зараз цю смердючу пробIрку заштовхаю в задницю. 
- АндрIю, я рада, що ти отямився. - ПосмIхнулася Олександра, 
виглянувши з-за сутуло? спини лIкаря.
- Я теж радий, чесне слово, АндрIю Павловичу! - Здавлено 
пробелькотIв той. - Я лише прийшов допомогти. Ви знепритомнIли...
АндрIй сильнIше зжав горло. Той квакнув ще зляканIше, але вже тихIше. 
Малюк притяг голову впритул до сво?х зубIв.
- Запам'ятай, педIатр недороблений, я просто прилIг вIдпочити. Якщо ти 
кому-небудь бовкнеш, що я неначебто знепритомнIв, клянуся, я повнIстю 
стисну свою руку на тво?й ши?. 
ЛIкар з тра?кторI?ю, на яку дозволяли пальцI АндрIя, згIдно закивав 
головою. Малюк вIдштовхнув його. 
- Шановний, сподIваюся, ти добре вIдпочив? - ПосмIхнулася 
Олександра. - Не варто гарячкувати. Пробач, що довелося трохи 
потурбувати твIй вIдпочинок, але подIбний стан, у якому ти мав щастя 
знаходитися, IнодI закIнчу?ться комою. Ти бачив, що то ? таке.
- У такому випадку дякую. - Малюк прокашлявся I встав. - Скажи, 
солоденька моя, це правда? - ВIн постукав пальцем по конвертI. - Або 
менI все наснилося?
- Хм!
- МенI теж треба цIлувати тобI руки? Або що-небудь ще? - ВIн з 
викликом глянув на дIвчину. - БIс Iз ним, я згодний на тво? груди. Вони, 
звичайно, не зовсIм у мо?му стилI, як ти зна?ш, але я себе пересилю. 
Зрештою, вони натуральнI.
ЛIкар, сидячи на пIдлозI бIля стIнки I важко ковтаючи, дивився на них, як 
на божевIльних. 
Олександра насупилася: 
- Ах ти негIдник! - Вона дала ляпаса по невисокому лобI. 
- Ой, не бийте мене, Ваша ВисокIсть! - АндрIй злякано втиснув голову в 
плечI, прикривши верхIвку величезними долонями. ПотIм вIн випрямився 
I голосно заржав.
Олександра щасливо посмIхнулася. Вона пIдIйшла до нього, оповила 
його шию I поцIлувала в щоку. 
- Малюк, ти класний, найкращий з усIх бовдурIв. Як добре, що ти 
сприйняв це саме так. Я люблю тебе.
- В мене вже ерекцIя. - Промимрив вIн з обIйм дIвчини.
- Я люблю тебе, як сестра, звичайно. - ПоспIшила додати вона. 
- Чорт забирай. - ВIн вIдсторонився. - Пробач, але на кровозмIшення я 
не можу зважитися.
Вона весело розсмIялися. ЛIкар встав I вже дIловито обтрушував пил з 
одягу. ВIн хмурився I не бажав при?днатися до радостI навколишнIх. 
- Люди добрI, Вам треба лIкуватися. Поки не пIзно. - Серйозно сказав 
вIн. - У мене в Ки?вI ? знайомий психIатр. Дуже толковий. ЛIку? наших 
зIрок естради. Просто фанат сво?? справи. Я домовлюся, вIн зробить 
Вам гарну знижку за двох. - ВIн покосився на купюри, по яких тупцювали 
Олександра й АндрIй. - Хоча Вас, напевно, це не перейма?. 


РеволюцIя

ВIктор Петрович подзвонив тIльки пIзно ввечерI. Хоча Олександра 
чекала дзвIнка ранIше. Вони з малюком були в ?? кIмнатI. Вже години двI 
перемIрювали ?? кроками. ДIд ФедIр лежав на лIжку. ВIн Iз тривогою 
спостерIгав за молодими людьми, хоча вдавав з себе байдужого. ДзвIнок 
водночас зняв напруження I змусив всIх зIбратися.
- Так. - ВIдповIла Олександра рIвним голосом.
- ВечIр добрий, дIвчинко моя. - Почувся з трубки знайомий трIскучий 
голос. - Ти одержала мIй невеликий подарунок?
- Як Ви себе почува?те, ВIкторе Петровичу? 
- ВIдповIдай на запитання. - Голос вмить став жорсткIше. 
- Так.
- Чому ти менI не дяку?ш?
- За що дякувати? Ви перекинули на мене величезну вIдповIдальнIсть. 
Тепер повинна керувати органIзацI?ю, розроблювати якIсь плани, 
вIдстежувати ворогIв, знищувати ?х. У мене не буде особистого життя, 
нIяких радощIв, яких хоче мати кожна жIнка, не буде сIм"?, я перестану 
належати сама собI...
- Ти правильно все зрозумIла. - Голос глухо засмIявся. - Але тепер 
будеш служити вищому обов"язку, про велике призначення якого навIть 
не пIдозрю?ш зараз. У банку, всI акцI? якого я переписав на тебе, ти 
знайдеш звIт всI?? органIзацI? за останнI п"ятдесят рокIв. Банк обслугову? 
винятково нас. Ти зрозумI?ш високI Iде?, за якI боровся я I громадяни до 
мене. Ти теж будеш ?х вIдстоювати. Теж будеш займатися чистотою 
рядIв. Занадто багато вилупкIв, навIть не достойних елементарно жити, 
розвелося в нашому свIтI. ? чим далI - тим бIльше. Багато з них 
знахабнIли настIльки, що перестали ховатися I рвуться до влади. ОбIцяй 
менI, що будеш боротися проти них усе життя. 
- ОбIцяю боротися проти всяко? мерзоти усе сво? життя. - Щиро 
вIдповIла Олександра, але пIсля паузи.
- Ти прекрасно впоралася з останнIм завданням. То був твIй Iспит. Я 
розумIю, як важко зважитися на такий вчинок, особливо вперше, але ти 
виконала все бездоганно. Хочу повIдомити, що ми виграли в  сутичцI. 
Наш загальний ворог, довIдавшись про смерть сина I про невдалу 
спробу нападу на наш будинок, покIнчив життя самогубством. Та час 
святкувати перемогу не настав. З'являться новI вороги. ? ти повинна бути 
напоготовI, щоб дати ?м вIдсIч. Я залишаю органIзацIю, але роблю це зI 
спокIйною душею, бо знайшов гIдну послIдовницю. Та наостанку в мене 
? одне завдання до тебе.
- Слухаю. - Олександра внутрIшньо напружилася. ?? Iнту?цIя знову била 
тривогу. 
- Ми викона?мо його разом. Буде остання моя справа I перша твоя, як 
керIвника органIзацI?. У наших рядах з'явилися зрадники. ?х дво?.
Олександра зрозумIла, про що йдеться, ще не дослухавши ВIктора 
Петровича. Вона панIчно шукала вихIд Iз ситуацI?: як зупинити те, що 
через хвилину може стати безповоротним. 
- Один з них посмIв не послухатися мене в найкритичнIший момент 
нападу ворогIв. Другий зовсIм нещодавно зробив замах на мо? життя. 
Вони обо? заслуговують лише на смерть. Перший - АндрIй. ВIн був 
тупим I вIдданим. У по?днаннI цих якостей - його головна цIннIсть. Але в 
той момент, коли вIн почав думати, коли мене не послухався, перестав 
бути вIдданим. Тепер вIн просто дурний, свавIльний та непередбачений. 
Вбий його сьогоднI ж уночI. Я хочу, щоб ти здIйснила кару ножами - його 
улюбленою збро?ю. То буде остання данина його заслугам. Другий не 
заслугову? навIть тако? просто? поваги. ВIн помре, як пес, з перерIзаним 
горлом! ВIн зрадив мене пIсля скIлькох рокIв мо?? довIри до нього! Його 
тIло знайдуть зранку...
Телефон вIдключився. Тепер Олександра не вагалася нI митI. 
- За мною. - Крикнула вона малюковI та старому I кинулася геть з 
кIмнати.
ДIвчина увIрвалася в "палату" I увIмкнула свIтло. Встигла вчасно. МарIя 
СтепанIвна стояла бIля лIжка, де ранIш лежав дIд ФедIр, вона 
замахувалася, мIцно тримаючи в руцI скальпель. ЖIнка повернулася до 
дверей. ?? обличчя спотворював гнIв. На головI в не? був навушник Iз 
прикрIпленим до нього мIкрофоном I невеликим пристро?м, мабуть, для 
змIни тембру голосу. 
- Ви вб'?те невинного! - Вигукнула Олександра.
- Я покараю зрадника. - Роздався трIскучий голос з динамIка бIля губ, 
вIн дублював слова, сказанI МарI?ю СтепанIвною. Скальпель рIзко 
опустився вниз. 
З лIжка з лементом вистрибнув чоловIк. Його голова була обмотана 
бинтами. Для очей були зробленI невеликI прорIзи. ВIн ледь уник удару. 
Скальпель залишив довгий порIз на подушцI, випускаючи на волю пIр"я.
- ?дIоти! Повний дIм IдIотIв! СталIнIсти чортовI! Я заявлю на усIх в ООН! 
Де мо? права людини? - Голос зривався на вереск. ВIн кинувся Iстерично 
зривати з голови бинти, що закривали його обличчя. НIчого не бачачи, 
вIн стрибав по кIмнатI, трощачи всI навколо. 
МарIя СтепанIвна вIдступила назад. У горлI щось заклекотало. Вона 
схопилася руками за скронI. Обличчя в мить стало багряним. ОчI 
закотилися. Маленький струмок кровI витIк з лIво? нIздрI. Скальпель 
випав з рук. 
ВIн летIв повIльно, немов не бажав падати долу. Шматок блискучого 
заточеного металу кIлька разIв пIдстрибнув, лунко вдаривши об сухий 
паркет, I заспоко?вся бIля ноги МарI? СтепанIвни. 
Вона похитнулася I важко впала горIлиць. 
НарештI бинти було зIрвано. Посеред кIмнати стояв переляканий лIкар, 
його куца дIафрагма уривчасто сIпалася в такт нервовому диханню. 
Побачивши у свIтлI Олександру, малюка та дIда Федора, вIн вIдразу 
замовк. Обличчя було червоним I пIтним. ВIн дивився на всIх шаленим 
поглядом, наче не вIрив, що залишився жими. 
- ПодивIться, що з нею, лIкарю? - Наказала Олександра. 
ВIн не посмIв не послухатися. ПIсля невеликого огляду авторитетно 
завив:
- Крововилив у мозок. Класичний випадок. 
- Ви хочете сказати, док, - несмIливо запитав АндрIй, який стояв в 
дверях разом з дIдом Федором, - що вона мертва?
- НастIльки мертва, наскIльки був би мертвий я, якби вона перерIзала 
менI горло. - Ображено заявив той. - ТIльки що то за штука в не? на 
головI. Я бачив схожу по телевIзору у БрIтнI СпIрс. 
- Думаю, щось на зразок синтезатора мови, який змIнював ?? голос. - 
Авторитетно заявив малюк. - Плюс мобIльний телефон. Дуже зручно.
- Голосок був ще той - я весь спIтнIв, коли його почув. - ЗIзнався лIкар. 
- ТIльки нIяк не мIг зрозумIти, кого це вона збира?ться пришити. ДIйшло 
лише тодI, коли Ви увIмкнули свIтло I я побачив над собою скальпель.
- Так, вона хотIла вбити дIда Федора. - Погодилася Олександра. 
- Але що вона молола з приводу того, що вIн здIйснив замах на ?? життя? 
- Не вгамовувався лIкар.
- Не важливо, док, повIрте менI. - Добродушно встряв у розмову АндрIй. 
- Яке щастя, що Ви залишилися живI. Велика вдача. Я такий радий, 
навIть не сподIвався. Ми готовI компенсувати ризик. Вам необхIдно 
пам'ятати нашу великодушнIсть I не вIдволIкатися на рIзнI дурницI вIд 
осмислення того, що Ви живI. Тому що головне для людини, а особливо 
для тако? перспективно?, як ви, - життя.
ЛIкар з розумIнням кивнув. 
Олександра пIдIйшла до тIла МарI? СтепанIвни. Обличчя було страшним. 
Життя вже залишило його, але злIсть ще нI. Маска ненавистI застигла на 
ньому. ДIвчина зняла пристрIй з голови. 
- ВстановIть причину смертI й оформIть все, як треба. - Олександра 
пIшла до дверей. - Ми Вас чека?мо на кухнI. Зараз, думаю, усIм 
необхIдно випити. Вона вIддала навушник з мIкрофоном дIдовI ФедоровI. 
Той не мIг вIдIрватися вIд приладу, бо, напевно, побачив таке вперше. 
- Я нарештI згадав. - ВIдгукнувся АндрIй. - Пам'ята?ш, нIяк не мIг 
згадати про щось важливе, казав тобI про це у пIдвалI? Мучився цIлий 
ранок пIсля вечIрки з бараном. Я розповIдав, як ВIктор Петрович три 
роки тому зробив всIм дорогI подарунки. МенI дIсталася шпилька на 
краватку. Отож, ?хнI ДнI народження збIгаються: ?? I ВIктора Петровича.
- Вчасно, малюк. - Олександра силомIць посмIхнулася I вийшла в 
коридор.
- Почекайте, - отямився лIкар, - менI необхIдна допомога, щоб покласти 
тIло назад в лIжко.
Але всI вже залишили кIмнату, вдавши, що нIчого не почули. ТIльки дIд 
ФедIр вIв себе щиро.


Новий день

Сонце лIниво вилазило з-за обрIю. Йому набридло щодня пертися на 
свою марудну роботу - свIтити людям, якI за сво?ми справами зникають 
швидше, нIж воно встига? постарIти на секунду. ОдноманIтно. Але 
вибору не було. Воно зло опалило соннI трави та дерева, якI поки 
нIжилися в нIчнIй прохолодI. Сльозами легкого суму забринIла роса. Та 
вранIшня свIжIсть не здала сво? позицI?. Ще годину-пIвтори вона зможе 
боротися з денною спекою. ? це було прекрасно. 
Старий, малюк I Олександра сидIли в дворI I пили гарячу каву, зручно 
примостивши сво? втомленI тIла в плетених крIслах за таким же 
плетеним столом. Прохолодний ранок - кращий початок спекотного дня. 
Чверть години тому вIдвезли тIло МарI? СтепанIвни. Заступники, 
одержавши розрахунок I подвIйну ставку свого гонорару, ви?хали разом з 
усI?ю командою. На прощання вони довго цIлували руки I просили 
"дзвонити, коли виникне потреба...".
- ? що ти дума?ш робити, як голова органIзацI?? - Запитав АндрIй, 
обережно попиваючи гарячий напIй, що парував на холодному вIтерцевI. 
ДIд ФедIр насупився. ВIн сидIв проти молодI I стежив за тим, що вони 
говорили.
- НIчого. - Байдуже вIдповIла Олександра.
- Як то? - Малюк поставив чашку на стIл.
- НIяко? органIзацI? бIльше нема?. Я ?? розпускаю. - Олександра 
посмIхнулася. 
- Тобто? Ти ж дала обIцянку МарI? СтепанIвнI все життя боротися з 
усякими покидьками... - ВIн запнувся.
ДIд ФедIр поклав йому на плече руку. ВIн сяяв вIд щастя. Старий з 
повагою подивився на дIвчину, посмIшка не сходила з його обличчя.
- ОрганIзацIя й так принесла занадто багато горя людям. НI, шановний, 
нового генерала не буде. Вмер останнIй. А боротися я зможу Iншими 
методами. Якщо виникне потреба.
АндрIй важко зIтхнув. 
- Може, ти хоча б замIж за мене вийдеш? - З надI?ю в голосI запитав 
вIн. - Ти випадково не безнадIйно в мене закохана?
- Пробач, малюк, та для мене ти - тIльки друг. Але мIй кращий друг.
- ? коли тво?му кращому друговI збирати речI? - ВIн раптом став 
похмурим.
- Коли хочеш. Але я хотIла б Вам двом запропонувати одну маленьку 
Iнтригу. Якось подумалося, а чому б не створити юридичну фIрму, що 
буде займатися небезпечними справами? Я знаю непоганий офIс на 
ОболонI. ВIн недавно звIльнився. Ми можемо дозволити собI вIддавати 
перевагу тим справам, що будуть цIкавI нам, не зважаючи на фIнансову 
сторону. Грошей у нас поки досить. До речI, про них. Якщо Ви не проти, 
я б запропонувала все подIлити рIвно мIж нами. 
- А ?х багато? - Запитав малюк.
- Скажу чесно, - вIдповIла вона, - я не знала, що в Укра?нI в когось 
можуть бути подIбнI суми. НавIть незважаючи на свIй досвIд роботи в 
податковIй.
- Я - за. З таким приданим точно знайду собI наречену. - Сказав АндрIй. 
- Ще краще, нIж ти, I з ще бIльшими грудьми. - ВIн водночас показав ?й 
язика I оголив зуби в посмIшцI. 
ДIд ФедIр виявився швидшим за малюка: вIн блискавично пIдбив 
пIдборIддя. Нижня щелепа смачно чавкнула, прибивши не прибраний 
вчасно язик. ПосмIшка зникла. Малюк почервонIв, нIздрI роздулися, 
волосся здибилося. 
- Мила мордочка. ТобI личить. - ПIдморгнула Олександра. - Не забудь 
зробити такий вираз обличчя, коли будеш шукати собI наречену. 
Однозначно - знайдеш свою долю.


СергIй Бедричук
2002 рIк