Дивiться: це зоряна система Олiф з трьох зiрок. Цi дивовижнi зiрки обертаються навколо загального центру, розташованого мiж ними майже на однаковiй вiдстанi.
Як це чудово виглядає!
Дуже гарно...
Але цi зiрки - не єдинi учасники космiчного руху в системi Олiф.
Навколо зiрок обертається дванадцять найрiзноманiтнiших планет, серед яких особливо особлива планета, на якiй мешкають персонажi цiєї казки, серед головних героїв - я, Даринка.
Рушаймо за стрiлкою на малюнку. Бачиш фiолетово-зелену кулю?
Це планета Онуф.
А iстоти, якi розселилися на планетi Онуф, дуже схожi на звичайнi каштани, бо їх голови круглi темно-коричневого кольору з трохи бiльш свiтлiшою плямою, де обличчя. З голови виходить темне коричневе волосся. Можна сказати: темно-каштанового вiдтiнку.
Але тiло цих iстот тонке з довгими руками та ногами. Шкiра теж коричнева.
На планетi Онуф ростуть звичайнi каштани, якi розмiстилися майже повсюди.
Тому цi iстоти за таку схожiсть самих себе з каштанами самi себе називають каштанчиками.
А я - одна з них. Я - дiвчинка-кашанчик.
Я вас, мої любi читачi, поiменно познайомлю з усiма каштанчиками пiзнiше, бо вже час вирушати на пошуки пригод.
В зорянiй системi Олiф знаходиться портал. Вiн складається з трьох великих дверей, якi розмiстились у просторi мiж планетами, та з рiвних паралельних смуг, розташованих мiж дверей. На однiй написано "Вхiд", на iншiй - "Вихiд", а на третiй - "Технiчна допомога". Через Вхiд космiчний корабель, який опинився поблизу цiєї дверi, потрапляє в iншу зоряну систему, галактику або в Всесвiт чи в iнший паралельний свiт. А через Вихiд - мандрiвники повертаються додому в свою зоряну систему Олiф. Що стосується дверi "Технiчна допомога", то в теорiї через неї звертаються по допомогу, якщо не вийшло пройти скрiзь портал, з одного боку на Входi, з iншого - на Виходi. Але на практицi ще нiхто не звертався до цiєї величезної дверi "Технiчна допомога".
Космiчний корабель, в якому знаходилися два каштанчика, Даринка та Тарас, пройшов скрiзь дверь Входу, i хлопчик та дiвчинка опинились в просторi, де вони стояли на чорнiй смузi серед чотирьох свiтiв, роздiлених мiж собою цiєю смугою та величезною змiйкою. В двох застигли пiсковi годинники, а в iнших двох - кристали. А в одному серед цих свiтiв, де були кристали, розмiстился ще звичайний годинник.
Богдана та її першi науковi подорожi.
- Привiт! Мене звуть Богдана. У мене сьогоднi п"ятий день народження, i менi подарували тебе, такого дивного робота. - Розповiдала дiвчинка новiй iграшцi, яку вона нещодавно отримала разом з iншими подарунками на свiй день народження.
Робот був бiлого кольору, зросту такого ж, як i сама дiвчинка Богдана.
Дiти майже щойно попрощалися з iменинницею, батьки пiшли на кухню прибирати, а Богдана залишилася на самотi зi своїми подарунками.
Серед подарункiв були машинки, якi вона просто обожнювала, гаражi з дорогами, якi Богдана теж полюбляла, поїзда, конструктори та ляльки.
Серед цього рiзноманiття бiльше всього видiлявся саме робот, якого рано вранцi подарував Богданi її рiдний дядько-вчений на iм"я Анатолiй. Вiн поспiшав на конференцiю, тому тiльки забiг у гостi, подарував робота племiнницi та пiшов, поспiшаючи, по справах.
Але дядько Анатолiй встиг розповiсти, що цей робот покаже Богданi цiлий свiт, навiть Всесвiт та подарує найдивовижнiшi подорожi у часi. Дорослi сприйняли цi слова, як жарт, як приємну казку для улюбленої дiвчинки. Але Богдана повiрила своєму дядьковi Анатолiю, який точно знав, що вiн говорить правду, яку незабаром дiзнається i сама його племiнниця.
- Привiт, а мене звуть Нiк. - Несподiвано вiдповiв робот. - Давай я тобi дещо покажу.
Робот Нiк взяв Богдану за руку та дещо зробив з простором навколо них.
- Я роблю штучну Чорну дiру, але не таку велику, як Чорна дiра у центрi нашої галактики Чумацький шлях.
- Я нiчого не розумiю. - Сказала Богдана. - Що таке Чорна дiра? Що таке галактика?
- Ось. Дивись. Ми зараз в космiчному кораблi i дивимось зi сторони на галактику Чумацький шлях. - Вiдповiв Нiк, коли вони пройшли крiзь простiр-час та опинилися далеко за межами галактики в справжньому космiчному кораблi. - Галактика - це скупчення зiрок, якi утримуються разом силою тяжiння. Життя iснує тiльки на околицях галактики, подалi вiд Чорної дiри, пилу та смiття, яке бiля самої Чорної дiри, подалi вiд молодих зiрок, якi вибухають та народжуються знову. Тому наша планета Земля, ось дивись, ми швидко пройдемо в саму галактику на мить, та наша Сонячна система знаходиться мiж рукавами самої спiральної галактики Чумацький Шлях, яку так назвали, а чому саме так - зараз розповiм. Чумаки здавна їздили до Криму по сiль, орiєнтуючись вночi на свiтлу смугу на небi. Але Чумацький шлях - одна з назв нашої галактики. Ще її називають Молочний Шлях. Але це зовсiм iнша iсторiя. Подивись у центр галактики. Бачиш щось?
- У центрi нiчого немає. Там лише чорна дiрка. - Вiдповiла Богдана.
- Саме так. Ось цю чорну дiрку i назвали Чорною дiрою. Вона має дуже велику гравiтацiю, що навiть свiтло не може її покинути, тому це мiсто i назвали Чорною дiрою, бо ми її бачимо чорною. Але Чорна дiра не зовсiм чорна. Коли вона поглинула бiльше, нiж змогла утримати, то залишок вистрiлює два променями, якi викидають енергiю та масу за межi самої галактики, утворюючи сусiдню галактику. У той час контури Чорної дiри свiтяться. Чорна дiра - це велике скупчення маси та енергiї. Ще бiля Чорної дiри теж багато свiтла через велику кiлькiсть зiрок та пилу, який свiтиться через тертя. Ось так. На сьогоднi досить. Повертаємося назад. Додому.
- Ой. - Стривожилась Богдана. - Менi батьки не дозволяються нiкуди йти без їх дозволу. А я не питала в них дозволу на цю прогулянку. Мене мабуть вже шукають.
- Не хвилюйся. Ми повернемося назад у часi в ту саму мить, коли ти мене щойно привiтала. - Заспокоїв робот дiвчинку. - I нiхто не дiзнається, що ми тут були.
Простiр знову викривився. I Богдана знову сидiла в своїй кiмнатi разом зi своїми iграшками.