Ганна (Ганна - цариця семи галактик Всесвiту Аврiй)
Вступ
Iнколи здається, що нашi правила незмiннi. Але це не так. Ми змiнюємося - змiнюються правила.
Наша вiра в правдивiсть новини залежить вiд наших переконань i вiд того, у що ми вiрили взагалi, як почули цю "правду", вiд того, у що хочемо вiрити.
Ми вважаємо друзями наших сусiдiв, iсторiя з якими залита кров"ю. Бо зараз вони нашi друзi. Буцiмто. Ми забули ту iсторiю, а коли її вивчаємо, списуємо все на минуле. Але нашi "друзi"-сусiди не забули цю iсторiю, бо вони живуть нею. I прагнуть продовжити боротьбу. Для них вiйна - основна iдея iснування, головна мета життя. I роблять це не вiдкрито, а тодi, коли їх сусiд слабкий.
Коли пiд боком пiдлий, але сильний сусiд, бажаючий володiти усiм Всесвiтом, а у нього на шляху чесна, але маленька перешкода, вiн готовий стерти її з лиця Всесвiту, але не вiдкрито, хитрiстю, щоб не обурити iнших сусiдiв, а потiм також пiдло заволодiти й iншими сусiдами, коли вони стануть слабкими. А для цього створюється терористична органiзацiя, яка заважає жити усiм, лякає та порушує спокiй цiлих галактик.
Органiзатори цього терору використовують цей вплив, щоб встановлювати диктатуру над своїми громадянами, якi вiрять, що саме їх уряд i саме їхня держава захистять їх вiд цього терору.
Ганна народилась в сiм"ї правителiв галактики Сержа Всесвiту Аврiй, який нараховує тисячу двiстi галактик. I саме з iсторiї життя Ганни починається ця iсторiя, в якiй буде спроба поганцями заполонити весь свiт, а цiй дiвчинцi прийдеться боротися з усiєю штучною ворожою системою.
1 Галактика Сержа
1.1
- Доню, у тебе добре виходить збирати цей прозорий конструктор. Що це? Замок? - Спитала жiнка з рудим волоссям. Саме в цей час локон криваво-червоного кольору впав їй на обличчя. Тому жiнка його прибрала, загорнувши волосся за вухо.
- Мамо, чому ти менi нiколи не розповiдаєш, хто я? - Спитала дiвчинка.
- Я тебе не розумiю. Ти - наша донька. Майбутня цариця галактики Сержа. Що не так?
- Ти же знаєш, про що я... У жителiв цiєї планети Жур червоне волосся. Воно вiдрiзняється тiльки вiдтiнками. У татка червоне, у тебе червоне. Iнший колiр тiльки у туристiв та у мене. Чому у мене чорне волосся? Чому?
- Ми вже обговорювали цю тему. Коли вiдбудеться твоє статеве дозрiвання, десь рокiв в одинадцять, ти про все дiзнаєшся.
- Мене називають Темною царицею. Прислуга про щось шепоче, коли вважає, що мене поруч немає. Але я пiдслуховую i менi неприємно те, що вони про мене говорять.
- Треба їх вигнати, взяти iнших.
- Нi! Вони добре в нас працюють. Мамо, я не хочу дiзнаватись про себе тодi, коли ви менi зразу знайдете чоловiка. Я хочу розiбратися в собi. Я хочу знати, хто я. Менi це в край необхiдно. Будь ласка.
- Нi!
- Мамо! А якщо з вами щось трапиться i я вже нiколи не дiзнаюся?
- Що?.. Що може трапитись?
- Ти же знаєш, я бачу вiщi сни. Менi наснилося, що вас бiльше не буде поруч мене.
- Нi... такого не може бути. Ми ще не зостарiлися. Принаймнi я точно. Нам рано ще помирати. А нашi лiкарi не дозволять нам померти. В будь-якому випадку вони зроблять процедуру вiдтворення. I ми воскресiмо. Зi своїми спогадами. Правителям не дозволяють помирати ранiше їх старостi. А ймовiрнiсть вiйни нульова. Ми живемо в мирi. Нiкого не чiпаємо. Що з нами може трапитись?
- Мамо, ну будь ласочка.
Жiнка стояла мовчки.
- Мамо, ти же знаєш, що я можу телепатично перемiщувати речi. А це притаманно лише мешканцям галактики Необi. Вони там взагалi нiчого не мають, крiм своїх думок. Їм не потрiбна нi армiя, нi потужна технiка. Лише думки. Хто я, мамо?
- Ти - наша донька. Треба було перефарбовувати тобi волосся з самого народження. Але я так не хотiла. Це ж шкiдливо для твоєї шкiри.
- Мамо!
- Ти - наша донька.
- Ма...
- Але у тебе є ще одна мати. Ганна, Ганночка, мої яйцеклiтини дефектнi. Зi спадковою хворобою мiтохондрiй. З моєї яйцеклiтини прибрали ядерний матерiал i пересадили в здорову яйцеклiтину донора (з якої було видалено її власний ядерний матерiал). Але це не все. Деякi вiдрiзки ДНК були замiненi на вiдрiзки ДНК нашого тотема. Цього дракону, який в тебе мiж грудей. Ти зможеш, коли навчишся, лiтати i без свого тотема. Ти же знаєш, що цей зв"язок з власним тотемом працює лише на планетi Жур. А так ти зможеш, колись, коли навчишся, лiтати сама навiть за межами нашої планети. Раз я тобi почала розповiдати таємницi, я тобi покажу дещо ще. Ти пам"ятаєш наше святе мiсце?
- Храм вiщунiв?
- Так. Ми тобi розповiдали, що в цьому храмi ми з твоїм батьком одружилися. А потiм нас коронували в Храмi вiщунiв, коли прийшов час стати правителями галактики Сержа. Але це не єдине, що можна робити там, в цьому храмi. Храм вiщунiв дає можливiсть згадати, якщо забув або щось трапилося з пам"яттю. А ще, там є священнi шахи. Якщо виграєш, опинишся там, де хочеш. Нi (якщо програєш духам Храму вiщунiв), вони тебе закинуть кудись, де, на їх думку, тобi потрiбно бути, щоб пройти через труднощi та навчитися чомусь важливому, або де ти знайдеш його, свою долю, людину, яка тобi буде вкрай необхiдна для твого життя. Клич свого тотема. Полетимо до Храму вiщунiв.
- У нас же є авiамашина i лiтак.
- Доню, не псуй традицiї. Полетiмо так, як лiтали твої предки: на своїх тотемах.
- Добре. Мамо, а хто вона?
- Хто?
- Ще одна моя мати.
- Мешканка галактики Необi. Ти була права щодо цього.
- Як її звуть.
- Наомi.
- Як це?
- Бо її батьки назвали її iм"ям, схожим на iм"я галактики, якою вона колись повинна була керувати. Зараз вона - Цариця галактики Необi. Вона - наша союзниця.
Ганна застила в думках.
- Отже ти вже стiльки знаєш, скажу тобi останнє... Ми хотiли об"єднатися не тiльки спiвпрацею з нашими сусiдами-союзниками. Але i кров"ю. Спiльним нащадком. Хтось пророкував, а саме той дивний пророк Шалай, ти про нього чула, що якийсь сильний сусiд буде завойовувати нашi галактики, а в руках Царицi, народженої вiд представникiв семи об"єднаних галактик, буде спiльне майбутнє цих галактик. Бо, якщо її не буде, той представницi зразу семи галактик, не буде i народiв цих галактик разом з їх правителями, як i самих галактик, бо вони перетворяться на сировинний придаток для окупанта. Хочеш, вiриш, хочеш - нi. Але ми шукали донора. Нам i запропонували слiдувати тому пророцтву, а для цього свою ДНК дали ще п"ят представникiв п"яти iнших галактик. Це були жiнки, доньки правителiв цих галактик. Рiзного вiку. Хтось сам дав згоду, а за когось погодились батьки, бо в однорiчному вiцi, в якому була на момент прийняття згоди та узгодження цього рiшення донька правителя галактики Зiа Геодозiя, таке вирiшують батьки. Ганно, тепер ти знаєш. Ти - представниця семи галактик. Я не вiрю пророцтву того чоловiка. Нiщо не збулося з того, що вiн напророкував. Взагалi, нiчого. Але маємо такий результат. У тебе - сiм матерiв. В тобi - ДНК семи галактик та одного тотема нашої сiм"ї. Будь що буде. Але, якщо дiйсно щось трапиться, то тодi ти - повинна будеш втрутитися. Бо ти, Ганно, - спадкоємиця зразу семи престолiв, ти - принцеса семи галактик. Якщо пророцтво здiйсниться - ти будеш Царицею семи галактик Всесвiту Аврiй. Все. Викликай свого тотема.
Мама та донька закрили очi, уявили собi своїх драконiв - i вони з зображення мiж грудей витекли кольоровими струмочками, якi перетворилися на справжнiх драконiв.
Руда жiнка та дiвчинка з чорним волоссям сiли на своїх полупрозорих рiзнокольорових драконiв та полетiли у свiт невiдомого, де спiлкуються мiж собою померлi, душi колись живих мешканцiв цiєї землi.
- Навiщо так офiцiально, доню. Вибач, принцесо Ганна!
- Ти теж. Не треба стiльки почестей. Я i забула, мамо, який цей храм великий.
- А який вiн великий всерединi. Бiльший, набагато бiльший, нiж здається.
- Як це? Просторий?
- Нi, доню, зараз сама побачиш. Заходь.
Дракони повернулись на свої зображення, якi на них чекали. А мати з донькою стояли бiля ворiт величезного бiлого храму. А навколо була рожева пустеля i сильний вiтер.
- Чому храм бiлий? На нашiй планетi немає ж такого мiнералу, щоб будувати бiлi споруди.
- Його привезли зi святої планети Аль з галактики Необi.
- А можна зi святої планети щось брати?
- Нам дали дозвiл i лише заради цього храму, бо саме на цьому мiсцi центр наших об"єднаних семи галактик. А це має велике значення. Бо геометричний центр провокує потрiбну енергiю для створення енергетичного центру нашого Об"єднання семи дружнiх галактик, до якого входимо ми та нашi компаньйони.
- А цей Храм вiщунiв теж побудований Методом росту?
- Нi, що ти. Цей матерiал, до речi, його назвали хризан, не пiддається росту. Це наша земля при потрiбнiй комбiнацiї хiмiчним сполук дозволяє рости будiвлям. Бо земля планети Жур - жива. Не тiльки тому, що там безлiч бактерiй та залишки живих iстот, тобто бiомаса, жива чи не жива. Сама земля жива. Тому вченi змогли при потрiбнiй формулi (пропорцiї речовин та мiнералiв) зробити матерiал, який сам росте, коли його активують, знову таки, речовиною, яка є тiльки на планетi Жур. Тому у нас бiльшiсть споруд побудована таким чином: робиться маленька, але якiсна модель, розмiщується в потрiбному мiсцi, на цю модель впливають спецiальною речовиною, модель росте до своїх максимальних розмiрiв, а потiм якась сiм"я з нашого народу, саме сьомого поколiння людства, пiсля перемiщення помираючої планети Земля з галактики Молочний шлях, коли трансформери допомогли створи Чорну дiру бiля самої Землi, всього лише переїжджає до свого нового будинку. I живе, скiльки потрiбно. А мiнерал хризан не дасть того самого ефекту. Та i робити з нього експерименти та рiзнi речовини вкрай небезпечно. Хризан може вибухнути через з"єднання з рiзними хiмiчними елементами. Вiн дозволяє отримувати лише одну сполуку - хризанiт, який вже мiльйони рокiв використовують в будiвництвi мешканцi планети Аль з галактики Необi. Ось результат отримання цiєї сполуки - це Храм вiщунiв. Ти ж пам"ятаєш, що Сонце повинне було з"їсти Землю, спалити, розсмажити її своїм полум"ям, а трансформери з сусiдньої галактики вирiшили зберегти наш вид. Кожне поколiння людства пiсля перемiщення Землi проходить тисячi, а то мiльйони рокiв, перш нiж з"являється новий рiзновид людства, через що об"являється про появу нового поколiння. Давай вiдкривати ворота. Не торкайся, лише затримай долонь на вiдстанi та попроси їх вiдкритися. Проходь.
Мати та її дочка пройшли крiзь вiдчиненi ворота та опинилися в прозорому, ледь помiтному саду, нiби це примари дерев, кущiв, трави, квiтiв знайшли останнiй притулок саме навкруги цього храму. Рослини, на вiдмiну вiд повнiстю мертвих, колихалися пiд дiєю вiтру, що було дуже дивно. I вони спiвали ледь вловиму пiсню, бiльш схожу на луну шепоту та звука "А-а-а", який хтось безперервно тягне, спiваючи високими нотами.
Чим ближче Ганна зi своєю матiр"ю пiдходила до дверей Храму, тим бiльше вiн ставав, - i не лише через ефект перспективи i приближення до об"єкту, вiн рiс набагато бiльше i швидше, нiж це дозволяли наближення та перспектива. Храм став величезним - вiн собою закрив увесь обрiй.
- Попроси його вiдчинитися. Подумки. - Наказала iмператриця Марiя. - Попроси храм вiдчинитися. Протягни руку та попроси. Подумки.
Ганна простягла руку та попрохала в думках вiдчинитися храму.
Храм вiдчинив дверi. Ганна з мамою увiйшли - i зразу опинились у свiтi зi водоспадами, сочною зеленню та квiтучими квiтами.
- Не залишайся в цьому мiсцi - це мiраж, вiн може заполонити тебе, твої думки - i ти вже забудеш, навiщо прийшла. - Промовила Марiя. - Пiшли далi.
Як тiльки вони стали пробиратися крiзь цей рiзнобарвний свiт, як вiн зник. Перед ними вiдкрився справжнiй вид величезної зали. Простора, неосяжна поглядом.
Несподiвано налетiло полупрозоре листя, а потiм з нього утворилася якась iстота, яка промовила:
- Проходьте до нашого свiту, прошу.
А потiм вiн зник, розпався, роздiлився на те ж саме полупрозоре листя.
Пiд стелею пролетiли полупрозорi хмари, якi намагалися з"їсти одна одну. А потiм частинки несправжньої прозорої кульбаби розлетiлися по всiй залi.
- Ось там зала, де було наше весiлля. - Марiя показала праворуч. - А там, лiворуч, прощаються з померлими. А нам прямо, де є лабiринт, який дозволяє зрозумiти себе, коли його пройдеш, i священнi шахи, якi перемiщують тебе у просторi. Пiдемо...
Ганна з мамою пройшли до iншої зали i там побачили ще бiльший простiр невiдомого iснування чогось неживого.
Зала була переповнена духами. Деякi з них наблизилися до гостей. Хтось з них пройшов крiзь тiла Ганни та її матерi. Шахи знаходилися вiд входу до цiєї зали праворуч, лабiринт - лiворуч. Шахи були вище за Марiю та Ганну. Шахи та лабiринт теж були полупрозорi.
- Доню, я тобi все показала. Не ризикуй, не пiдходь близько, бо почнеш грати. А це небезпечно. Ти можеш програти та загубитися в просторi, якщо програєш в шахи, або в собi, якщо не зможеш пройти лабiринт. Летимо додому.
- Добре, мамо.
1.3
Ганна з матiр"ю повернулись до замку. Це був розкiшний замок рожевого кольору серед рожевої пустелi. Але дах був iдеально рiвної поверхнi. Вiн виходив за загальнi межi самого замку. Замок мав вигляд величезної парасольки, де нiжка була основною будiвлею, а сама пряма шляпка парасольки - її дахом. Нiжка парасольки була прикрашена вiзерунками, статуетками, балконами, а рiвний дах - без прикрас та статуеток. Замок стояв на такої ж форми платформi, як i дах.
Раптом прозвучала сирена.
- Ми вчасно. Зараз почнеться пiсчана буря. - Прокоментувала Марiя.
Раптом замок почав йти пiд ґрунт. Точнiше, платформа такої ж форми, як дах, на якiй стояв замок, почала знижуватися нижче рiвня поверхнi ґрунту, занурюючись в глибину пiдземного свiту. Iдеально рiвний дах виконав роль кришки, точно закрив увесь отвiр в ґрунтi, не залишивши нiякої щiлини. А над тими, хто не встиг добiгти до замку та сховатися, - з"явилося енергетичне поле захисту - величезний купол на кiлька тисяч кiлометрiв дiаметром.
В замку, який опинився в повнiй темрявi, автоматично увiмкнулося свiтло.
- Мамо, я пiду пограю. - Попередила Ганна.
- Добре, доню.
Ганна пiшла до iгрової кiмнати. Куди вона б не йшла, якщо в кiмнатах нiкого не було (в цьому випадку свiтло не горiло), освiтлення вмикалося автоматично. Повна економiя. Нiякого ресурсу не витрачалося даремно.
Iгрова кiмната увiмкнулася. Стiна почала працювати, показуючи дивне зображення.
Ганна пiдiйшла ближче до стiни - i стiна затягла дiвчинку до себе. Ганна опинилась в тому свiтi, який транслювала вiртуальна стiна: безкiнечнi iгри, активна участь в самих мультфiльмах та нескiнчених iграх, реальнiсть, яка iснує тiльки в цiй стiнi, але яка поглинає мозок до кiнця, не залишаючи свого уявлення про Всесвiт.
- Ганно! - Пролунав голос Марiї.
- Так, мамо? - Почувся голос зi стiни. Ганна озирнулася в напрямку кiмнати.
- Тобi вже час спати.
- Я вже йду.
Ганна подивилася в напрямку панелi екрана стiни - i пройшла скрiзь вiртуальну стiну.
- Пiшли спати, доню.
- Пiшли. А тато дома?
- Нi, вiн все ще на планетi Кiа.
П"ять рокiв по тому
1.4
Ганна сидiла в садку бiля замку. Рожевi стовбури дерев гармонiйно зливалися з рожевою поверхнею та рожевою травою. Коричнева крона дерева захищала Ганну вiд настирливого свiтла блакитної зiрки. Стиглi фрукти чорного кольору готовi були впасти на поверхню. З кожної нiжки фрукта звисала сережка коричневого листя.
Неподалiк блищала фiолетова рiчка.
- Ганнуся, доню, тобi скоро одинадцять. Пора тобi вибирати чоловiка серед тих, кого ухвалили для тебе парламентарiї. Ти ж знаєш: у нас парламентська монархiя. Ми маємо права, як правителi, але нас обмежує парламент. I вiн пiдготовив для тебе список достойних для монархiї чоловiкiв.
- Мамо, як менi не подобаються цi правила. - Поскаржилася Ганна.
- Знаю, доню. Знаю. Але так треба. Нiхто не осмiлюється порушувати закон. Хоча який це закон? Це ж традицiї, але, на жаль, дуже вони мiцно тримаються за нас усiх. Хоча це ми вчепилися в них зубами, не вiдпускаючи застарiлi традицiї мiльйони рокiв.
- Мамо, коли менi зустрiтися з живим вогнем та мертвою водою?
- Та хоч зараз, якщо хочеш.
- Хочу.
- Тодi пiшли.
- Знову на своїх тотемах?
- Тодi полетiли, доню.
Дiвчинка та жiнка уявили собi своїх тотемiв. Вони з"явилися з їх грудей. Готовi виконати будь-якi побажання своїх власникiв.
- Летимо.
- Полетiли!!! - Прокричала Ганна, сидячи на своєму драконi.
Ганна та Марiя на своїх тотемах приземлилися на високiй горi, над якiй затрималися в повiтрi на десять метрiв вiд вершини кришталевий купол та куб з чорного каменю. А пiд куполом танцювала мертва вода, демонструючи рiзнi обтiкаємi форми, живi, якi весь час змiнювалися. Змiнюванi, неповторнi, кожен раз рiзнi. А пiд кубом танцював вогонь, але рiзнобарвний, вiн мав не тiльки червонi, помаранчевi та жовтi кольори та їх вiдтiнки, - в ньому було багато рожевого, синього та фiолетового. Язики полум"я постiйно цiлувалися один з один, кожного разу мiняючи партнера, кружляючи навколо себе та своїх партнерiв.
- Цей кришталь та камiнь теж не з нашої планети? - Спитала Ганна.
- Так. Це подарунок Папи Галактичного з Кришталевої та Чорної планет. - Вiдповiла Марiя. - Спитай про себе в них.
- Як?
- Доторкнися до кожного. Краще обох зразу.
Ганна простягла лiву руку до мертвої танцюючої води, а праву руку - до мерчающого, миготливого живого вогню.
Вони зупинилися в своїх рухах, повернулися до Ганни, створюючи свої обличча, а потiм цими обличчами зазирнули Ганнi в очi. Їх очi, водянi та вогнянi, одночасно дивилися в очi дiвчинцi та щось говорили їй своїми думками. Вогонь та вода взяли по краплинi з пальцiв Ганни та перетворилися в кроваву воду та кровавий вогонь червоного кольору. Бiльше кровi з дiвчинки не брали, лише двi маленькi краплини.
Через хвилин двадцять вода вiдпустила свою новостворену водяну долонь, якою тримала Ганну за руку, а вогонь - вiдпустив свою вогненну руку вiд руки Ганни.
Вода та вогонь повернулися до своїх кольорiв та справ - безкiнечних танцiв.
Ганна вiдвернулася та пiшла пiшки.
- Ганно, що вони тобi показали?
- Нiчого.
- Як це? Такого не може бути. - Промовила Марiя. - Куди ти йдеш? Там косий схил. Виклич свого тотема.
- Мамо, я тiльки посиджу та постою над прiрвою.
- Доню, я хвилююся.
- Я тiльки постою. Трошки.
- Твiй тотем може не встигнули з"явитися, якщо ти будеш падати.
- Ти забула, мамо? Я же можу сама лiтати.
- Коли навчишся. Ти ж не пробувала.
- Я можу спробувати зараз.
- Доню! Припини! Дай менi руку. Будь ласка.
- Я нiчого не роблю. Я тiльки постою. Вiдчую безмежнiсть свободи та простору.
- Я хочу з тобою стояти. Дай менi руку. Ти можеш випадково послизнутися. Тут небезпечно.
- Але який краєвид. Я не впаду. Я лише подихаю вiльними грудьми вiльним повiтрям i повернуся до тебе сама.
Марiя застигла, пропонуючи свою руку доньцi, готова ухватити її в будь-який момент. А Ганна стояла на краю прiрви та зачаровано роздивлялась все навкруги.
Хвилин через десять Ганна промовила
- Пiшли, мамо, вибирати менi чоловiка. Я зустрiнусь з усiма ними. Але ви не встигнете мене з ним одружити. Якесь сильне вiдчуття, що цього зараз не буде. Вогонь та вода показали менi, що я буду набагато старшою, коли виходитиму замiж.
- Може то другий шлюб?
- Може. Полетiли додому, мамо.
- Полетiли, доню.
2 Темна галактика
Двадцять рокiв до сьогодення
2.1
- Я хочу повернути минулi кордони, коли пiсля Першої Галактичної вiйни наша галактика керувала дев"ятнадцятьма сусiднiми галактиками, якi зараз живуть вiльним життям. В нашiй iмперiї лише сорок сiм галактик, а можна було б повернути минулу мiць та зробити нас ще бiльш величними. Для цього не вистачає, щоб повернути втрачене, цих клятих дев"ятнадцяти галактик. Але я їх поверну. Та прославлю наш мурський свiт. Я зроблю краще! Я збiльшу в рази наш простiр. Пiвсвiту буде моїм. I про Мурську Федерацiю Галактик почує кожен! - Агресивно промовляв чоловiк маленького зросту з жовтим волоссям на головi. - Твоє завдання, Артуре, створити терористичну державу, яку буде боятися кожен в нашiй державi, яка буде тероризувати весь свiт, а ми будемо з цим тероризмом боротися, звiсно, офiцiально. Щоб це бачили тi дурнi, якi мене пiдтримують. Треба органiзувати на святi Святого Нiка величезнi вибухи з великою кiлькiстю жертв. Чим бiльше, тим краще. Не шкодуй за втрати людськi. Головне, щоб твоєї родини, якщо вона в тебе є, не було бiля масового скупчення людей. Залякай усiх. Пiсля цього я зможу прийняти жорсткi драконi закони, про якi хай хтось щось скаже, - зразу опиниться у в"язницi. Менi потрiбний жорсткий теророр, проти якого Мурська Федерацiя Галактик буде боротися. Ти ж органiзуй, продумай, зроби вибухи в сусiднiх галактиках. Щоб можна було до них направити своїх миротворцiв, якi будуть стрiляти по мирним мешканцям, а ми будемо видавати за те, що нiбито у цих галактиках ополченцi борються з державним устроєм, що там громадянська вiйна за те, що буцiмто там обмежують тих, хто розмовляє мурською, що саме там знищують мурський свiт. А ми зразу, коли цi галактики ослабнуть, їх захопимо. Тобi зрозумiло?
- Так, пане Козлятiн. - Вiдповiв Артур.
- Нiкому нi слова, всi твої розрахунки з виконавцями лише через обшори. У мене сильна команда. Вони за вiдновлення великої монархiї - Мурська Федерацiя Галактик розширить свої межi. Якщо зi мною щось трапиться, моя команда склонiрує мене, клону поверне мої спогади та продовжить мою справу. Бо ця справа велика. - Козлятiн трохи подумав. - До речi, терористичну органiзацiю назвемо Космiчна держава.
Сьогодення
2.2
- "Космiчна держава тероризує весь свiт" - такий заголовок сьогоденних новин. А "пан Козлятiн з Мурської Федерацiї галактик наполегливо бореться з цiєю терористичною органiзацiєю". Хто ж в таке вiрить?
- Його пiдданi в це вiрять, Марiє. Для них i була створена ця органiзацiя, щоб тримати усе населення Мурської Федерацiї галактик в жорстких рукавицях. I дестабiлiзувати весь Всесвiт. В цiй Федерацiї саме Темна галактика усiм керує. А iншим галактикам не пощастило опинитися у них на шляху. Ми теж у них, як перешкода, щоб збiльшити свої володiння. Ти ж пам"ятаєш, як вони думали, що знищили свiй космiчний корабель у нашому просторi. Що парламент Мурської Федерацiї галактик вже дав згоду Козлятину ввести вiйська в простiр галактики Сержа як вiдповiдь на знищення буцiмто нами їхнього космiчного корабля, а потiм виявилося, що вони збили карський космiчний корабель. I полномасштабне вторгнення в нашу галактику призупинилось. А знищення карського космiчного корабля набуло вселенського скандалу, в самому знищеннi весь свiт звинувачує Мурську Федерацiю галактик, надаючи докази. А сама Мурська Федерацiя галактик своїм пiдданим розказує i показую, що нiбито галактика Сержа навмисно знищила цей карський космiчний корабель. Це населення Мурської Федерацiї галактик вiрить кожному слову Козлятина. А хто не вiрить - лишає свiй дiм, якщо виходить це зробити через закритi кордони, i перемiщується до iншої галактики. В Мурськiй Федерацiї галактик тих, хто не згоден з системою, знищують або заарештовують на все життя. Iншi або мовчать, боячись за життя своє та своїх близьких, або вiрять в свiй уряд i, особливо, в свого iмператора Козлятина.
- Ще сумно, Сергiю. - Промовила Марiя.
- Вони i нам спокою не дають. Ця Мурська Федерацiя галактик з Козлятиним так i чекають, коли ми ослабнемо, щоб захопити i нас.
2.3
- Ну що, Артуре, ти виконав моє завдання? Вбив сiм"ю правителiв галактики Сержа? - Спитав Козлятiн.
- Так, пане, Iмператриця Марiя, Iмператор Сергiй та їхня донька Ганна мертвi. Я зробив так, як ви наказали. - Вiдповiв Артур.
- Прямо на весiллi Ганни? Вони встигли промовити свою клятву чи це вiдбулося ранiше?
- Не встигли. Все вiдбулося надто швидко. Нашi люди переодяглися пiд прислугу та мiсцевих та почали стрiлянину. Все вiдбувалося, як ви хотiли, як невдоволення самого народу, державний переворот, бунт та протест мiсцевого населення, який закiнчився наступом ополченцiв. Все, як планувалося. - Промовив Артур.
- Тепер час наступати. Використаємо ефект несподiванки, поки цi бовдури не зрозумiли, що сталося, а галактика Сержа поки що без iмператорiв. Не дамо час парламенту (тiй частинi, яка залишилась пiсля вибухiв) спробувати воскресити своїх iмператорiв. Ти ж добре позбувся всього iмператорського бiоматерiала та iмператорської бази пам"ятi?
- Так. Все знищено краще, нiж повнiстю.
- Добре. Не втрачаємо нi хвилини. Парламентарiї, якi вижили, можуть встигнути вибрати тимчасово виконуючого обов'язки iмператора. Ми їм цього не дамо. Вперед! Вирушаємо. До наступу!
- Слухаюсь.
Галактика Сержа увiйшла до Мурської Федерацiї галактик.
Козлятiн торжествував.
Але Артур пiдстроїв пастку для Козлятiна, знищив увесь його бiоматерiал, залишив Мурську Федерацiю галактик без свого колишнього iмператора. Натомiсть Артур реалiзовував свiй план досягнення влади: вiн зайняв престол, як права рука iмператора, у якого немає спадкоємця. А також почав використовувати пророцтво, в якому Ганна повинна була стати Царицею семи галактик. Тому Артур не вбив Ганну, вiн пiдкинув тiло клона Ганни, щоб засняти та зафiксувати її смерть для демонстрацiї Козлятiну.
Артур викрав Ганну, стер її пам"ять та сховав її в тому мiсцi, де нiхто її не знайде, для того, щоб одружитися з нею, а потiм продемонструвати знахiдку i, як висновок, претендувати на престол шести мiцних нескорених галактик. Пiсля весiлля Артур планував вбити усiх законних iмператорiв тих залишившихся вiльними шести галактик з Об"єднання семи дружнiх галактик.
3 Артур Чорний
3.1
- Я - Артур Чорний - Iмператор Мурської Федерацiї галактик. Я хочу бачити її.
- Кого, пане? - Спитав чоловiк, який вiдчинив дверi та дивився на натовп, який стовпився бiля входу в маєток.
- Дiвчину, яку я привiз вам. - Вiдповiв Артур.
- А... Заходьте. Будь ласка. Вона в саду.
- Вона щось згадала?
- Нiчого, пане. Вона нiчого не пам"ятає. Навiть свого iменi. Ми її назвали Ганною.
- Що? Чому?
- Бо це єдине iм"я, яке їй сподобалось. Ви обiцяли за неї грошi.
- Плата - ваше життя. Будеш вимагати платню, я вб"ю тебе та твою сiм"ю. Де вона?!! Я її не бачу.
- Там, бiля рiчки.
- Хто тобi дозволив її залишати одну? А якщо вона б втопилася? Вона менi потрiбна живою! Або б втекла?
- Пробачте, пане.
- Дiвчинi забезпечте охорону. А цих - вбийте їх. Менi не потрiбнi свiдки. Ганно! Я так радий тебе знайти! - Звернувся Артур до дiвчини.
- Добридень. Я вас не знаю. - Вiдповiла Ганна. - Хто ви?
- Я - Артур Чорний, твiй рятiвник. Ти тепер в безпецi. Я тобi допоможу. Я заберу тебе з цiєї дiри.
- Куди?
- Додому.
- Я нiчого не пам"ятаю. Я не знаю, де мiй дiм.
- Я тобi його покажу. Але спочатку ми повиннi дещо зробити. Ми одружимося. А якщо нi, то я нiчим не можу тобi допомогти.
- Нi.
- Заберiть її. Приготуйте все до весiлля. А їй - введiть препарат, через який вона буде на все говорити "так". А потiм забуде i це. Весiлля буде в прямiй трансляцiї по всьому Всесвiту. Розiграємо так, нiби вона сама в мене закохалася за те, що я її знайшов, врятував та допомiг повернутися до нормального життя. Все зробимо по запланованому сценарiю.
- Добре, пане.
- Виконуйте! Швидко!
3.2
З маленької планети на околицi Всесвiту розлетiлася по всьому Всесвiту пряма трансляцiя весiлля Артура Чорного з Ганною - вже сьогоденною iмператрицею галактики Сержа, яка вважалася мертвою.
Галактика Сержа так i не залишилася у володiннi Мурської Федерацiї галактик. Галактика Сержа дала вiдсiч. На той час, коли вважалося, що Ганна теж мертва разом зi своїми батьками, парламент назначив поки що тимчасово виконуючого обов"язки iмператора, поки не знайдуть, ким замiнити своїх колишнiх iмператорiв. Але тепер стоїло повернутися Ганнi додому, як вона могла отримати своє iмператорське мiсце, зайняти по праву народження її престол.
Артур Чорний надiявся, що одруження з Ганною дасть йому можливicть отримати галактику Сержа на законних правах.
Ганна була чарiвною. В блакитнiй весiльнiй сукнi вона виглядала богинею. Але дещо здавалося дивним: Ганна нiби весь час спала з вiдкритими очами.
На все, що в Ганни питали, вона вiдповiдала так.
Але, щоб продемонструвати, що перед камерою саме Ганна, а не її двiйник чи склонована копiя, чи всього-на-всього робот зi силiконовою шкiрою, Артур Чорний проколов палець Ганни, капля кровi капнула на спецiальну прозору панель датчика, де було протестовано, кому належить ця кров, яка характеристика, структура та наявнiсть дурманних речовин, якi змiнюють свiдомiсть людини. Все було в нормi, ДНК Ганни зiйшлося з даними бази ДНК, що показало, що саме ця дiвчина i є та сама Ганна, спадкоємиця семи престолiв. Також цим датчиком наче рентгеном було про скановано все тiло дiвчини на вiдсутнiсть робота з контейнером кровi iмператрицi в самому пальцi. Все зiйшлося. Сканер-датчик пiдтвердив: вона жива i справжня, нiякої термiнаторської вставки.
Потiм продовжили весiлля.
Артура та Ганну оголосили чоловiком та дружиною. Вони по черзi протягли свою руку на весiльну панель, де на безiменний палець кожному було закручено вiртуальнi кiльця, якi залишилися на шкiрi реальними полупрозорими татуюваннями з постiйною пiдсвiткою.
Артур Чорний показав жестом, щоб закiнчили знiмати.
- Все! Камери вимкнути! Ганно, ти пiдеш зi мною. Ми зараз же полетiмо до твоєї галактики, де там нас коронують в тому дивному Храмi вiщунiв.
- Так, - вiдповiла Ганна. - Так.
- Та й вiдходь вже вiд цiєї хiмiї. Я винайшов чудову формулу, яку навiть не може розрiзнить той тестер. Вiн, прикинь, не розпiзнав, що ти пiд кайфом. Нi як, навiть не зупинився в сумнiвi, не було нiякої зупинки в тестуваннi. Ти тепер моя. Але я тобi не причину шкоди, я тебе не скривджу. Бо я тебе кохаю. Я тобi потiм це скажу ще раз, коли ти будеш думати чiтко та ясно. - Артур поцiлував Ганну в лоб. - Ти - найгарнiша жiнка в усьому Всесвiтi. А ще, я пiдожду рiк, коли тобi виповниться вiсiмнадцять, щоб не брати такий грiх на душу. За цей час ти сама попросиш мене зробити тебе моєю. Поки ми доберемося до твого дому, ти вже встигнеш вiдсвяткувати свiй наступний день народження: вiсiмнадцятирiччя. Ми тут на самiй околицi всесвiту. Я тебе добре сховав вiд усього свiту. Тут тебе нiхто не знайшов би, навiть знаючи, що ти була жива. Ти все одно зараз нiчого не розумiєш i нiчого не запам"ятаєш, щоб потiм використати це проти мене.
- Так. - Вiдповiла Ганна.
- Так, люба. Це правда.
- Так.
- Пiшли.
- Так.
3.3
Артур з Ганною повернулись в простори галактики Сержа.
За цей час Ганна стала вiсiмнадцятирiчною, пробувала втекти, стерти весiльне кiльце з пальця, бунтувала проти свого чоловiка, але через постiйну його присутнiсть, його увагу, спроби Артура сподобатись, прогулянки у вiдкритому Космосi з ним та внутрiшню самотнiсть Ганна сама закохалася в Артура за його доброту до неї.
I саме в день народження Ганни вiдбулася її перша шлюбна нiч зi своїм чоловiком.
Ганна не пам"ятала нiчого, навiть свого весiлля. Але їй зразу, коли пройшла дiя препарату, показали цей запис. Тому дiвчина весь час впродовж польоту знала, що бiля неї її законний чоловiк, який її кохає та оберiгає.
- Ми з iмператрицею Ганною на борту. Дайте нам дозвiл вiльно пересуватися в ваших просторах. Це мирний полiт. - Запитав дозвiл Артур Чорний для свого космiчного корабля, коли тiльки що увiйшли в простiр галактики Сержа.
- Ви вже пересуваєтеся в наших просторах без нашого дозволу, чим порушуєте закон. Покажiть iмператрицю Ганну. Якщо її немає, негайно залиште цей простiр. - Попередив диспетчер.
- Вас будуть супроводжувати нашi винищувачi на випадок можливої вашої агресiї.
- Ми слiдуємо до планети Жур. Будемо робити посадку. - Повiдомив Артур. - Не забувайте, я чоловiк вашої iмператрицi, а отже, я - ваш iмператор.
- Ми на вас чекаємо, iмператоре! - Вiдповiв диспетчер. - Але ви знаходитесь в кораблi ворожої нам Мурської Федерацiї галактик, а також являєтесь її iмператором. Ми повиннi слiдкувати, щоб ви зi своєю армiєю не причинили нiякої шкоди в нашому просторi.
- Повiдомте свiй парламент та його очiльника, щоб пiдготували все до коронацiї в Храмi вiщунiв. - Наказав Артур Чорний.