Нюся : другие произведения.

Оля + Коля

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
  • Аннотация:
    Написаний давно, десь 2-3 роки тому. Вирiшила просто викласти. (((Детский лепет)))


   Оля + Коля
  
   0x01 graphic
  
  
   Вона сидiла у кафе i пила каву. Задзвонив телефон. Це був вiн. З Колею вона зустрiчається вже рiк. Сьогоднi рiчниця їхньої зустрiчi.
  -- Привiт, що робиш? - запитав вiн.
  -- Привiт, я сиджу у нашому кафе, згадую нашу першу зустрiч.
  -- О, так. Пам'ятаю. Олю, я маю до тебе серйозну розмову.
   Вона подумала: вiн все ж не забув.
  -- Я тебе уважно слухаю.
  -- Розумiєш, ми з тобою зустрiчаємося вже досить довго, i менi здається нам час розлучитись.
  -- Але чому? У тебе iнша?
  -- Нi, зрозумiй, я не пiдходжу для тебе. Ти.., ти така. Ти не така, як всi. Ти особлива.
  -- Так в чому ж рiч?
  -- Я. Я такий, як всi, а тобi потрiбен особливий. Не тримай на мене зла. Давай залишимося друзями...
   Вони мовчали. Вона сказала крiзь сльози, якi доходили до її серця:
  -- Ти.. Я тебе ненавиджу. Ти.. Ти покалiчив мою душу. Прощай!
   В трубцi почулися довгi гудки. Вони розумiли, що все. Вони бiльше не почують один - одного. Може, колись, але не зараз.
   Вона сидiла i думала, чому саме сьогоднi. Чому не завтра, не через тиждень, мiсяць, рiк.
   Вона плакала, i нiхто не мiг зарадити її горю.
   Днi стали сiрими та летiли швидко. Їй уже двадцять три. Здається, вона прожила все життя, i жити немає за ради чого. Було кохання, та все воно полетiло. Полетiло назавжди i бiльше нiколи її не потурбує.
   Пройшов рiк.
   Вона знову сидить у тому кафе i думає про нього.
   Бiля неї пройшов хлопець. Вiн ненароком зачепив рукою чашку кави i пролив на її плаття. Вона заплакала. Вiн повернувся. Нiчого не сказавши, усмiхнувся i пiшов далi.
   Це все бачив один чоловiк, який сидiв за сусiднiм столиком. Вiн пiдiйшов до Олi.
  -- У нього не має нi сорому, нi совiстi. Бувають же такi люди.
   Крiзь сльози вона побачила, це був вiн. З ним вона не бачилась уже рiк. Вона посмiхнулась.
   Спочатку вiн не зрозумiв, чому ця незнайомка усмiхається.
   Але потiм..
   З Олею вiн порвав вже як рiк, але вона ще досi стоїть у нього перед очима. За цей час у нього нiкого не було.
   - А ти змiнилась.
   - Ти також. Але я зразу тебе впiзнала. Твої рухи, вимова. Ти змiнився зовнi, але не всерединi.
   - Як же я сумував за тобою. Не було i хвилини, щоб я не думав про тебе.
   - То чому ж ти покинув мене тодi?
   - Менi тодi здавалось, що нашi почуття вже охололи. Але це не так. За цей час змiнилося багато чого. Як тiльки я побачив тебе. Мої почуття спалахнули знову. А твої?
   - Я не знаю.... Ти зробив менi дуже боляче. Я намагалась про тебе не думати. Але.. Я тебе кохаю. Кохала. I завжди кохатиму.
   - Я тебе також. Давай почнемо все спочатку.
   Вона усмiхнулась. Вiн стиснув її у своїх обiймах.
   Пройшло вже майже десять рокiв. У них двоє дiтей. Вони дуже щасливi. Вони кохають один одного. Навiть маленькi сварки не розлучають їх так надовго, як колись.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Нюся - Оля + Коля


Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"