Стежина чиста, що веде до свiтла
Я пам'ятаю її, роси на ногах,
Туман в саду, i яблуня тут бiла,
Вона є символом добра в моїх очах.

Чогось так тихо, так неспiшно плине вiтер
Нема нi зойкання пташок, нi рохкання лисицi.
Неначе свiт скоропостижно вимер -
Й Бог душi поскладав на бiлiї полицi.

"Чого ж то я тодi стою тут серед лiсу?"
"Чи мо не заслужив пiти у дiм святих?"
Я на хвилинку лиш притих.
А перед мною була пiднята завiса.

Передi мною чорт iз пекла об'явився,
В подобi звiра хижого вiн мчав менi у очi.
Лиш мить я з острахом на нього задивився,
До того як побачив iкла вовчi.

Ступивши з переляку крок убiк,
Почувши чорта крик, мов оглашенний
Схопив його i з ним у пекло втiк:
Incendemus, diabolus inferno.