Черненко Петр Евграфович : другие произведения.

День народження Буржуя-22

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


Оценка: 1.00*3  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Реалистический (на украинском языке)


День народження Буржуя-XXII

Вистава в 2-х дiях

Дiйовi особи:

  
   Андрiй (Буржуй) - мовчазний парубiйко 22 рокiв iз слiдами видавлених прищiв на лобi i щоках. Вiн худорлявої статури, постiйно з цигаркою в ротi, на лобi стирчать темнi окуляри "термiнатори", яких вiн нiколи не опускає на очi. Вiн завжди похмурий, але має неабияке почуття гумору (чорного). Коли Буржуй щось говорить, вiн морщить лоба.
  
   Альона - дiвчина Буржуя (хоча називає Буржуя по iменi - Андрiй). Студентка кулiнарного технiкума, тобто рiдкiсна блядь. Єдина примiтна риса у зовнiшностi - бородавка на щоцi, яку вона сама лагiдно називає "мушкою". Кльовий хлопець Буржуй зустрiчається з нею тiльки тому, що вона не жадiбна, не падка на грошi та на все завжди готова.
  
   Вася (на прiзвиська не вiдгукається через принципи, але Альона розповiла, що в рiдному селi його називають Дятлом) - двоюрiдний брат Альони з села десь поблизу мiста-героя Нiжина. Непоганий хлопець, але його жлобський гумор нiкому крiм нього бiльше не подобається. Вiн приїхав до свого дядька, батька Альони, щоб знайти роботу (а то й гарну пару!) в Києвi, й тому вже десь з пiвроку оживається у них в однокiмнатнiй "гостiнцi", постiйно падаючи на хвiст Альонi, куди б вона не подалась.
  
   Славiк (Толстий) - сусiд Буржуя, з яким вони частiсiнько курять "план" в парадняку. Славiк страждає вiд ранньої виразки шлунку, а тому п'є мало, вiд чого настрiй в нього майже завжди поганий. Вiн нещодавно закiнчив Полiтех, а тепер робить у фiрмi на вiдповiдальнiй посадi кур'єра, за що отримує 150 гривень. Щоб зовсiм не простягнути з голоду ноги, вiн "баригує" планом.
  
   Валерiй (Псих) - друг Буржуя ще з шкiльних часiв. Вiн зовсiм не любить Альону та її брата, i це в них взаємно. Але у Валерiя "водяться" грошенята, i тому з ним майже нiхто не сперечається, а вiн, використовуючи цю переконливу позицiю, може робити рiзнi нехорошi речi. Вiн вiд природи прижимистий, але стає аж занадто щедрим, коли вип'є.
  
   Наташа - невисока на зрiст i завжди сумна блядь. Вона ще з 9 класу кохає Славiка, який нiколи не вiдповiдав їй взаємнiстю, хоча в свiй час необачно запропонував бути друзями, чим вона i не згаяла скористатися. Вiд такої "безнадьогi" Наташа перестала себе любити i скотилася "пiд откос".
  
   Свєта - подруга Наташи. Теж блядь. Однак, вона досить висока на зрiст, на додачу товста (як висловився свого часу Славiк, представницького класу), любить носити шкiрянi штанi i такого ж матерiалу куртку, i тому багато людей, коли мають статевi зносини зi Свєтою десь в парадняку чи кущах, мають численнi жалоби та пропозицiї. Торiк Свєта влiтку два мiсяцi провела у бабусi в Рязанi, i тепер розмовляє з вiдверто противним кацапським акцентом.
  
   Зiзон - зовнiшнiсть його не заслуговує детального опису. Ватажок купки мiсцевих наркоманiв з претензiєю на крутiсть, що в принципi властиво багатьом наркоманам.
  
   Дiвчини постiйних прiзвиськ не мають, але хлопцi "за глаза" називають їх "кобилами", "курицями", "лошицями", але частiше лагiдно "дурами", та iронiчно - "красавiцами"...
   Дiвчата називають хлопцiв "пацанчиками", "мальчиками", а час вiд часу "придурками", "мiй", "той" тощо.
  
  
  

Дiя I

Вдома

  
   Подiї вiдбуваються на квартирi Буржуя, чия мама поїхала на кiлька днiв до тiтки в Кременчук, залишивши сина "на хазяйствi". Цей день - визначна подiя, день народження Буржуя, якому виповнилось 22 роки. Буржуй з сумним виглядом сидить перед телевiзором i дивиться усе пiдряд. На годиннику половина п'ятого вечора, а о п'ятiй мають прийти гостi. В кiмнатi, крiм телевiзора, стоїть невеличкий стiл, на якому, як на думку Буржуя, досить художньо розташованi столовi предмети. З кухнi чутно нерозбiрливi шуми i такi ж запахи. Там копирсається Альона, яка сьогоднi виступає в ролi хазяйки будинку. Їй допомагає Вася - вiн сидить на табуретi, курить "Приму" з пачки, поцупленої у батька Альони, струшуючи попiл в раковину, i розповiдає кузинi, як вiн того лiта мав статевий зв?язок зi своєю кумою. Альона робить вигляд, що слухає, а сама, помiшуючи якусь загадкову субстанцiю в каструлi, розмiрковує над власними жiночими проблемами.
   Дверi кухнi розчиняються, i туди входить Буржуй, який вже голодний, i телевiзор йому набрид.
  
   Буржуй: Ну шо ти тут уже навортила, риба золотая? (Зазирає через плечi Альони i почина вдивлятися в вариво). Ти хочеш сказати, шо це плов? Це тебе в твоєму конченому технiкумi навчили?
  
   Альона - Буржую (роздратовано): Андрiй! Iди на хуй отсюдова iз своїми претензiями, або сам вставай i вари своїм придуркам "праздничний бенкет"! I цього долбойоба з собою забирай, бо вiн вже менi усi мозги засрав!
  
   Буржуй (з пафосом) : О врємєна, о нрави! Сама будеш жрати цю бурду, дура... ( виходить з кухнi).
  
   Вася (який слухав цей дiалог з нахабною посмiшкою, як би "мiж iншим", помiчає): А от моя кума, коли я її виїбав перший раз, менi такенного плова запиздячила - мама дорогая!
  
   Альона iз мiшалкою в руках повертається до родича, але того в кухнi вже нема. Вона вiдкриває духовку пiчки i перевертає там курячi окорочка, чухаючи при цьому сраку.
  
   Вася (присiвши на крiсло поруч з Буржуєм): Ну, як настромлєнiє? Праздничноє?
  
   Буржуй (похмуро) Прадничноє - пiздєц! (Тим часом вiн клацає пультом вiд телевiзора, i не знайшовши нiчого, вимикає його). А ти шо, роботу хоть шукаєш?
  
   Вася: Це робота мене шукає, а не я її... (фiлософськи додає) - вiд роботи конi дохнуть!
  
   Буржуй: Ага, дохнуть... Ну дивись, а то Альонкiн пахан тебе назад вiдправить, будеш там кобилам сiльським знов очки втирати бiля клубу. (Саркастично) Тебе там заждались вже, невєрноє?
  
   Вася мовчить - зачiплена його больна тема, i вiн починає робити вигляд, що шукає щось в кишенi. Тут лунає гучний дзвоник в дверях. Звук схожий на щось середнє мiж кудахканням курки i жаб'ячим кваканням.
  
   Буржуй: Ну наконєц-то! - i iде вiдчиняти дверi.
  
   До кiмнати, де скромно сидить Вася, заходить Валерiй разом з Буржуєм, i з неохотою простягує руку Васi.
  
   Вася: Здорово, Валера!
  
   Валера: Ну здоров, здоров, єслi не шутишь! Ти уже тут как тут, а де твоя вандерфул сiстер?
  
   Вася (чистою англiйськiй мовою): Ту зе кiтчен, плiз!
  
   Валерiй: Не вийобуйся, сiльська iнтилихенцiя!
  
   Вася (войовничо): Пизди давно не получав?
  
   Буржуй: Корочє, не пiздiтє оба, а то пiдете на хуй в парадняк свої базари голiмиє терти! Сiдай, Валерiан, де тобi зручно.
  
   Валерiй сiдає одразу за стiл, поближче до пляшок з горiлкою, узявши одну, вiн трусить нею дiловито i, примруживши око, вдивляється в бульбашки, якi з'явилися в пляшцi.
  
   Валерiй: Хоть не пальонка? Де ти брав?
  
   Буржуй: Де брав, там уже нема. Авось не помреш, сам же ж завжди бiльше всiх накатуєш, i как-то по хую тобi, чи пальонка, чи нi.
  
   Валерiй: Та тут тiльки три, не вистачить. Братва ж велика - тут такi дауни серед нас є, що в одне рило пузир дудлять и ще просять. (Валера демонстративно не дивиться на Васю, але той просiкає, про кого це йдеться).
  
   Вася: Не пизди, бо серце стане!
  
   Валерiй: Ой, Вася, Вася, не бережеш ти себе...
  
   Буржуй дивиться на них i щось мiркує собi, потiм пiдходить до серванту i достає звiдти десятку.
  
   Буржуй: Так, корочє, грошi є?
  
   Валерiй починає шерудiти в кишенях, i на свiт з'являється двi гривнi. Вася теж пробує. Але в нього результат ще гiрший - гривня та пару монет по десять копiйок. Буржуй складає цей капiтал докупи i дає Васi.
  
   Валерiй: Пробач, Буржуй, все на подарунок витратив.
  
   Вася прийшов без подарунка, i вiдсутнiсть грошей нiчим не мотивує.
  
   Буржуй (до Васi суворо): Пiздуй, корочє, до ларька, i там купи ще пару пузирей. Iлi нєт, погоди... Купи один пузир водяри, i одну вина.
  
   Вася: А шо ж то за вино за п'ять гривень? "Зося"?
  
   Буржуй: "Зося" у тебе в штанах. Там якiйсь фуфловi я бачив... "Дунай..." якийсь, чи iще як, з червоною етикеткою, там сам побачиш. Ну шо встав, як баран? Бистро, хоч якась польза вiд тебе буде.
  
   Вася натягує джинсову куртку, i виходить, а потiм зазирає знов в кiмнату.
  
   Вася: Як ти казав? "Дунай"?
  
   Буржуй (роздратовано): Хуйнай! Пiздуй вже!
  
   Дверi за Васею зачиняються. До кiмнати заходить Альона, i здоровається з Валерiєм. Вона вдягнена в синiй фартук поверх застираної блузки, яка в неї зiйшла за святкову, i короткої спiднички, на якiй вже стали помiтнi наслiдки її перебування на кухнi.
  
   Валерiй: Бонжюр, мадемуазель, Ви сягодня дуже гарно виглядаєте!
  
   Альона: Мєрсi за комплемант, я дуже рада вам також. А де той дятел?
  
   Валерiй: Дятел полетiв за вогненою водою для туземцiв. Просив переказати свої найщирiшi вiтання!
  
   Альона: У тебе сьогоднi дуже гарний настрiй?
  
   Валерiй: А як же, побачивши вас...
  
   Альона (перериваючи його) : Смотри, шоб я тобi його не спортила.
  
   Валерiй (кротко): Ну як можна...та ладно, Альона, проєхалi!
  
   Альона: Андрiй, дай сигарету.
  
   Вона присiдає на стiлець бiля вiкна i швидко палить цигарку. Доки вона це робить, усi в кiмнатi мовчать. Валерiй бере з полицi книгу Ромена Ролана i дивиться її з розумним виглядом. Буржуй дивиться телевiзор. Кинувши недопалок у хвiртку, Альона йде знов на кухню.
  
   Валерiй (ставить книгу туди, де брав): Ну якого хуя тобi ця куриця потрiбна? Я її як побачу, менi її так i охота єбанути по головi чимось важким.
  
   Буржуй: Ну так єбани!
  
   Валерiй: Та ладно, шо ти вже, то ж я так...
  
   Буржуй: Ну вот i не пизди, у тебе i такої нема.
  
   Валерiй: Та я вже краще подрочу, так i хлопот менше!
  
   Буржуй (зловiсно): Ну от i дрочи собi, а не пизди.
  
   Валерiй (миролюбно): Та ладно вже, шо нам, i поговорити вже нема про що бiльше. Ну шо, як там в тебе з армiєю?
  
   Буржуй : От-тличную ти тему вибрав, так сказати, актуальну. А сам-то ти що, вже сухарi сушиш?
  
   Валерiй: А я-то чого? Я там нiкого не знаю... (трохи мовчить) да i вiдмазав мене вже пахан...
  
   Буржуй (в нього пахана зовсiм нема, а мама робить десь на фабрицi нiчною охоронницею): Так, може, вiн i мене вiдмаже?
  
   Валерiй: Та я спитаю, в нього там знайомi є десь, та обiцяти не можу...
  
   Буржуй: Так от я ж i кажу, не пизди!
  
   Лунає дзвоник у дверi, Буржуй, якого вже дiстав Валерiй, мовчки йде вiдчиняти. З коридору знов чутно рiзнi звуки та голоси. До кiмнати входять Славiк, Наташа i Свєта. Славiк вдягнутий в коричневий пiджак поверх чорної майки i джинси. Його чорнi очi блищать, наче у звареної креветки, i можна небезпiдставно зробити висновок, що вiн вже встиг "поправити здоров'я". Разом з ним до кiмнати заходять Наташа iз Свєтою. Наташа вбралася в нову сукню синього кольору, яка екзотично контрастує iз свiжопофарбованим в рудий колiр волоссям. Свєта тримає в руцi пляшку пива "Оболонь", де ще залишилася десь чверть рiдини.
  
   Славiк : Ну шо, уже всi в зборi? Можна починати?
  
   Буржуй : Ну шо, можна i почати - ти ж уже все одно прийшов.
  
   Свєта : А де Альонка?
  
   Буржуй : А на хуй вона тобi?
  
   Свєта: Просто...
  
   Альона (виходячи з кухнi): А ось i я! Не скучили?
  
   Альона починає вiтатися з усiма прибувшими, гучно i слюняво цiлуючись iз Славiком i двома блядями. Буржуй i Валерiй на все це дивляться.
  
   Валерiй (з ентузiазмом): А мене?
  
   Альона (скручуючи дулю): На, посмокчи, Псих!
  
   Валерiй мовчки показує їй "американську дулю", або просто "фак".
  
   Буржуй: Ну хорош, давайте сiдати вже до столу.
  
   Альона: А шо, може Васю ще почекаймо?
  
   Валерiй: Семеро одного не ждуть!
  
   Альона: А тебе взагалi нiхто не питає!
  
   Валерiй: А тебе i подавно!
  
   Тут лунає жаб'яче квохкання дверного дзвоника. Буржуй вiдчиняє дверi. Заходiть Вася, в однiй руцi у нього пляшка "Столичної", а в iншiй пляшка якогось вина. Альона бере в нього з рук пляшки i починає роздивлятись, що це за вино.
  
   Альона: Шо це за гiмно? Краще нiчого не було?
  
   Валерiй: Тобi й таке за радiсть буде...
  
   Альона: Валерiк, шо тобi вiд мене вообщє треба? Шо я тобi зробила поганого?
  
   Валерiй (дивиться на Буржуя i цинiчно посмiхається): Менi - нiчого, тому що я завжди начеку.
  
   Вася сiдає на крiсло, i дiстає з кишенi "Чупа-чупс" на паличцi. Розiрвавши обгорiку, вiн застромляє цукерку в рота i починає нахабно i гучно плямкати. Усi на нього дивляться.
  
   Альона: А менi купив?
  
   Вася: Та де ж? Я ж на сдачу.
  
   Альона: Козел жадiбний!
  
   Вася: Зато в мене канфета є, а ти тiльки хуй сосеш!
  
   Альона: Ти, сука, не забувай, шо ти тут на птiч'їх правах взагалi!
  
   Вася демонстративно на неї не дивиться, i продовжує плямкати цукеркою.
  
   Буржуй (сiдаючи в головi столу поближче до телевiзора): Ну все, сiдайте, бо вже усi мозги менi заєбали своїми розкладами!
  
   Альона сiдає поруч з Буржуєм по лiву руку, Валерiй навпроти неї по праву. Славiк сiдає поруч з Васею, поруч iз Славiком сiдає Наташа. Свєта сiдає бiля Валерiя. Вася першим починає накладати собi на тарiлку салат з крабових паличок з кукурудзою. Валерiй бере зi столу пляшку горiлки i, потрусивши нею про всяк випадок ще раз, вiдкорковує її.
  
   Славiк: Ну що, скажу пожалуй тобi коротку, але змiстовну промову! (в цей час Валерiй наливає йому горiлку). Сьогоднi у нас великий праздник, твiй день народження, Буржуй, i я хочу тобi побажати щастя, добрих друзiв, i трохи грошей! За тебе!
  
   Усi "чокаються" i випивають. Валерiй, випивши горiлки, задоволено кива головою i впiвголоса констатує: "Пiшла!". Усi блядi випивають "шмурдяк", налитий їм. Альона кривить обличчя в гримасi, але мовчить. Свєта дiстяє з-пiд столу недопиту пляшку пива i запиває ним вино.
  
   Валерiй : Ну як? Iн вiнум вєрiтас?
  
   Альона: Краще не коментуй, дорогенький.
  
   Свєта: Ну што, мєжду пєрвой и второй...
  
   Славiк (закiнчуючи за неї): Хуй сосала я большой...
  
   Свєта: Я не поняла, ты че, Толстый? Па-а-ссориться хочешь?
  
   Славiк: Дуже треба менi з тобой свариться...Не звертай уваги, то я пожартував.
  
   Валерiй: Ну що, повторити?
  
   Альона: Давай, повтори. Тiльки знаєш, давай-ка i менi горiлки, бо я щось вина не хочу вже...
  
   Буржуй: Горiлки-то тiльки три пляшки, тут i нам мало буде.
  
   Альона: А тобi що, жалко, жлоб, да?
  
   Буржуй: Не жлоб, по-перше, а по-друге, пий - хоч залийся, але погано буде, я тебе вiдкачувати не збираюсь.
  
   Альона: Дивись, щоб самого не прийшлось вiдкачувати.
  
   Буржуй: Так, ладно, не воняй тут, бо вже сил нема...
  
   Наташа: Ну хватiт, ребята, не сварiться.
  
   Славiк: Та хай - цiкаво послухати!
  
   Валерiй починає розливати по другiй чарцi горiлки. Черга доходить до Свєти.
  
   Валерiй: Ну шо, мадемуазель, вам теж водяри?
  
   Свєта: Да нет, я вина лучше попью.
  
   Валерiй: Ну как знаєте.
  
   Валерiй бере свою чарку i пiдводиться.
  
   Валерiй: Ну, давай, Буржуй, i я тобi щось скажу. Короче, нам усiм приємно, що ми тут сидим в тебе на днi народження, п'ємо за твоє здоров'я. Я тобi бажаю усього, шо ти сам собi бажаєш, тiльки в сто раз бiльше.
  
   Пiсля цього банального але задушевного тосту усi знов "чокаються" i випивають. Альона, випивши горiлку, зморщується, i її аж смикає.
  
   Альона (Валерiю): Ну шо ти либишся, Псих? Андрiй, скажи йому, щоб не знущався з мене.
  
   Буржуй: Так, хорош менi настрiй поганити.
  
   Усi деякий час мовчать, Вася накладає собi тихенько черговi порцiї салату з пловом. Валерiй недружньо дивиться на це, але поки мовчить.
  
   Вася: Шо ти дивишся? Не бачив давно?
  
   Валерiй: Та дивлюся, в тебе апетит сьогоднi напрочуд добрий.
  
   Вася: Та, не жалуюсь - в мене i настрiй сьогоднi непоганий.
  
   Валерiй розтуля було пельку, щоб сказати якусь чергову гидоту, але, помiтивши, що Буржуй спостерiгає за ними, затуляє її i тягнеться за смаженим курячим окорочком.
  
   Альона (усiм гостям):Та ви ж берiть теж окорочка, я сама приготувала!
  
   Валерiй (вiн вже взяв до рота окорочка i намагається його жувати): Воно й видно...
  
   Альона: Корочє, ти, шо тобi треба? Ти вже дiстав, придурок!
  
   Буржуй (вкрай роздратовано):Блять, короче, ще хоч хто слово криве тут скаже - пiде на хуй звiдси.
  
   Над столом на певний час нависає напружена тиша. Потiм атмосферу пробує розрядити Свєта.
  
   Свєта (пiдводиться i каже все з тим же противним кацапським акцентом): Андрей! Можно и мне сказать тост? Только у меня в стихах.
  
   Валерiй: О, поетеса, а шо, сама написала?
  
   Вася (вiн вже давно "пiдбива клинцята" до Свєти): Дай людинi сказати, хам!
  
   Валерiй мовчки показує йому вже звичний "фак".
  
   Свєта:
   Пусть будет праздник вечен этот -
   Друзья, подарки и Она
   Пусть светлый день лучом согреет
   Затишье твоего окна!
  
   Пусть много радостей, веселья
   Несет тебе твой новый год
   Который проживем мы вместе -
   С друзьями праздник не умрет!
  
   Буржуй робить вигляд, що вiн у захватi. Усi чокаються, випивають. Деякий час усi мовчать, потiм слово бере Славiк.
  
   Славiк: Ну шо, треба сказати, новий год настав...
  
   Валерiй (пiдводиться):Пiду покурю, пожалуй. Хто зi мною?
  
   Буржуй: Та кури тут - матушкi все равно нема!
  
   Валерiй: Та я ще подихати хочу.
  
   Славiк: Пiду-ка i я подихаю.
  
   Славiк i Валерiй виходять на балкона i, закуривши, про щось балакають там. Буржуй вмикає телевiзора i починає дивитись якусь чергову "Санту-Барбару". Вася, який також хотiв покурити, дивиться на балкон i, помiркувавши, що компанiя Валерiя його не вабить, дiстає "Приму" i пiдпалює її.
  
   Альона: Вася! Iди на хуй на балкон iз своєю "Примою" - хочеш, щоб я стоншила тута?
  
   Вася: Та ти шо, якi ми нє-є-єжнi! Буржуй же разрешив тут курити.
  
   Буржуй: Вась, пiди-ка краще на кухню чи на балкон, менi-то похуй, шо ти куриш, а вот нашим баришням не треба псувати настрiй, бо вонi i так усi нєрвнi до усрачки...
  
   Вася виходить на кухню i, присiвши на табурета, курить там, струшуючи попiл у раковину. Тим часом на балконi "згущаються хмари"... То Славiк дiстав "п?ятку" та "взриває" її, забираючи "напаси" тренованими роками легенями.
  
   Славiк (висуваючи обличчя у напiввiдкритi дверi балкону та на ходу видихаючи целєбний дим): Буржуй! Ну де ти там?
  
   Буржуй: Шо, почекати нема сил вже? (але пiдводиться i теж виходить).
  
   На балконi стає дедалi туманнiше, чутно як Буржуй каже Валерiю "не пиздiти голосно, бо сусiди кругом стукачi", покашлює Славiк. На балкон заходить Альона.
  
   Альона: Пацани, дайте менi "парiк", бо щось вже сил нема нiяких!
  
   Їй задувають "парiк", а потiм ще один, на цьому п'ятка закiнчується. Славiк, не зупиняючи анi на хвильку процес, дiстає наступну, "взриває", дає Буржую. Коротше кажучи, веселощi не вщухають. Вася, який вже докурив "Приму" на кухнi, сумно сидить в кiмнатi навпроти Свєти й Наташi, i зрiдка позира на веселу компанiю на балконi.
  
   Валерiй (по-тихарському): О, пацани, а давайте Васю накуримо - вiн же тормоз, от наприкалуємся, який вiн накурений долбойоб буде!
  
   Альона (стаючи на захист родича): Да ти й сам тормоз не менший - куди ж нам стiльки прикалуватись.
  
   Буржуй: Так, затихли оба молча! Вася! Ти шо там сидиш, як не родной? Чи тобi "особоє прiглашенiє" треба?
  
   Вася (заходячи на балкон, де й так вже мало мiсця): Та я то просто вiдпочивав.
  
   Славiк ("пiдлечивши" косяк): Ага, вiдпочивав...корочє, приймай!
  
   Вася богатирськими легенями втягує дим приблизно з пiв-хвилини, що викликає в усiх, а особливо у Валерiя, досить неоднозначну, але бурхливу реакцiю.
  
   Буржуй: Ну, ти даєш!
  
   Валерiй: Нахуй натренувався на "Примi", а тепер по пiв-п?ятки єбашить на раз...
  
   Альона: Блять, сукi, скiльки ж можна вже при дамах матюкатись!
  
   Усi замовкають i замисленно дивляться на неї, а потiм, "роздупливишися", починають реготати, причому дехто ледве не вивалюється з балкону. Це триває десь хвилин зi п?ять, потiм, обезсиленi, усi затихають, окрiм Альони, яка чи то смiється, чи то плаче - словом, схлипує, сидячi на корточках.
  
   Вася: Альона - тебе шо, "порвало"? Iди в кiмнату.
  
   Буржуй: Я ж казав, що не треба цiй дурi давати курити - а вона ще й водяри хильнула, то тепер на це "тєло" дивитися будемо.
  
   Альона (несподiванно оживши): Андрiй! Да ну тебе на хуй таке пиздiти. Просто "пробило на хi-хi", а ти, придурок, таке западло кажеш.
  
   Валерiй: Ну шо, подихали, тепер пiшли на базу, доганятись.
  
   Усi заходять назад до кiмнати - там сидять блядi i про щось тихенько пиздять, мабуть плетуть плетки про "пацанчикiв". Коли усi починають заходити, вони замовкають.
   Усi сiдають назад до столу i, розслабленi, знов беруться за їжу та напої. Деякий час усi мовчать. Буржуй не їсть, i, взявши пульта у руки, починає клацати каналами телевiзора. Блядi тихенько дивляться в екран, де новини мiняються музикою, та - серiалами i так без кiнця.
  
   Наташа (примхливо): Буржуй! Ну залиш хоч шо-то нормальноє. Вон була кльова музичка, "Донт спiк".
  
   Славiк: Твiй "Донт спiк" в печiнках вже у цiлого свiту сидить. Буржуй - краще виключи цю хуйню, давай мафон врубимо, радiо чи шо-то типа того, воно не так нагружає...
  
   Тим часом Вася, про котрого усi забули, наминає окорочка з салатами, задоволено спостерiгаючи мiнливу поведiнку телевiзора. Вальяжно вiдкинувшись на спинку стiльця, Вася смачно i сито вiдригує, причому звук цей чимось нагадує одночасно i нiчний рик леопарда, i скаучання гiєни у африканськiй саваннi.
  
   Свєта: Ой, ну и культура - аж прет!
  
   Вася: А шо - я до Iнституту культури як раз i думаю поступати, на журналiстiку.
  
   Валерiй: На хуїстiку. Там таких, як ти, долбойобiв як раз завжди чекають. Мiша Поплавський жлобiв полюбляє, окружляє себе гуманоiдами типа тебе.
  
   Вася: А по єбальнику хочеш?
  
   Валерiй (з нахабною посмiшкою, яка напевне має спровокувати вiзавi): А ти ризикни, дятел...
  
   Вася, усвiдомлюючи важкiсть ситуацiї, робить слабку i неохочу спробу пiдвестися, але Наташа зi Свєтою утримують його, i Василь, зробивши ще пару рухiв у напрямку пiдйому, здається.
  
   Валерiй (цинiчно): Правильно, сиди, Вася! (При цьому "Вася" звучить зовсiм не просто як iм'я).
  
   Свєта: Мальчики, ну какие вы примитивные все-таки! Сколько же можно уже так себя вести. Будьте же людьми, наконец!
  
   Усi дивляться на неї, над столом нависає тиша, яку нарештi порушує Наташа.
  
   Наташа: А шо, може пiдемо прогуляємось? Погода нормальна, пiдемо на канал... Випити з собою вiзьмемо, пива ще потiм купимо, устроїм вечiрнiй пiкнiк... Буржуй, чого, погана мисля?
  
   Усi задумливо дивляться на Наташу.
  
  
  

Кiнець першої дiї

  
  
  
  
  

Дiя II

На природi

   Сцена вiдбувається на березi каналу, куди пiдведено воду одного з днiпровських рукавiв, що, на думку талановитих радянських iнженерiв, мабуть мало б додати венецiанського шарму тутешнiй мiсцевостi. Генiальний задум однак не виправдав себе, i поступово мiсцевiсть стала нагадувати скорiше продовгувате болото, по боках якого стоять житловi будинки. Тим не менш, мiсцевi мешканцi полюбляють тут погуляти, тi, що постарше - з собаками i онуками, що помолодше - з дiвками i пивом, а деякi пiдстаркуватi романтики здогадуються навiть i порибалити. Наша компанiя вийшла на свiже повiтря вже достатньо "пiдiгрiта", i несе в руках захопленi з дому предмети першої необхiдностi. Знайшовши бiльш-менш цiлу скамейку, вони розмiщуються (спочатку дiвчата, а потiм хто встиг). Альона, якiй зненацька заманулося розкласти багаття, бо "це красиво", нацьковує Буржуя, i той посилає Васю за дровами. Свєта (пiд приводом надання дружньої допомоги) йде з тим кудись в район кущiв, де, на думку Василя, можна обовязково знайти дрова. Подiї розгоряються.
  
   Буржуй: А шо, погода i справдi нормальна. Може, пройдемось до Днiпра, купнемося?
  
   Альона: Та ти шо! Осiнь на дворi - це тобi зараз, бидло бухе, море по колiна, а завтра, коли захворiєш, стопудово будеш пиздiти, "хто це толканув iдею купатись...".
  
   Буржуй: Цить, дура, клiзмi слова не давали!
  
   Альона: Та пiшов ти...Iди на хуй купайся, козел...хоч втопися к єбанiй матерi!
  
   Славiк (вiн дiстає з кулька пляшку горiлки, одноразовi стаканчики та закусь): Ну хорош вже ругатись, день народження же. Давайте накатимо вже, бо щось менi нормально пiшла, треба ловити мить...
  
   Наташа: А шо, Васю зi Свєтою ждати не будемо?
  
   Валерiй (вiн сидить на лавочцi, пiднявши комiрець, i курить): Хай дрова шукають, чуєте як оруть, аж сюди чую, мабуть, вiд радощi, шо гарнi дрова попадаються (спльовує) а що, Наташа, може пiшли їм допоможемо?
  
   Наташа: Пiзнiше, дорогенький, не поспiшай.
  
   Буржуй: Дивись, Ната, вiн може й передумати пiзнiше, або втомитись так, що не до дров буде.
  
   Наташа: А менi похуй, менi i без дров тепло.
  
   Буржуй, Славiк i Валерiй голосно регочуть вiд такого гарного жарту. Наташа тихо дивиться на Альону i кривить лице в iронiчнiй посмiшцi. Альона крутить пальцем у скронi, киваючи на хлопцiв головою.
  
   Буржуй: А ну, шо це за тєлодвiженiя? Давно роз'яснювальну роботу серед збуджених мас не проводив, а?
  
   Наташа: Гумор у вас тупий - сам шучу, сам смiюсь...
  
   Славiк: Та який є, зато наш. А в натурi, де цi красавци? (кричить в сторону, куди пiшли дровоноси) Егегей! Альо, ви де там, ми вже без костра мерзнемо!
  
   Через деякий час з темряви виходять Свєта, на плечi якої накинута джинсовка Васi, та вiн сам, тримаючи в руках декiлька трухлявих досок та гумову покришку вiд якогось"жигуля".
  
   Вася: Ну, шо ви тут кричите, зараз буде i костер, i вся хуйня впридачу.
  
   Валерiй (неприховано знущаючись над молодятами): Ну шо, тепер може непоганий дерев'яха-Буратино народитися...
  
   Свєта: Судя по твоим фантазиям, у тебя какие-то проблемы, весьма определенного, я бы сказала...
  
   Валерiй (перериваючи її): Ой, тiльки не требя, бля, умничати тут - i так хуйово.
  
   Славiк (вiн вже наповнив стаканчики): Короче, поїхали!
  
   Усi чокаються, випивають, Валерiя вiд горiлки смикає i вiн, матюкнувшись, пiдкурює чергову цигарку. Вася складає невеличку купку дрiв у формi шалашика i, запхнувши всередину шаткої конструкцiї порожню пачку з-пiд "Прими", запалює вогнище. Свєта з Наташею стають поруч з багаттям i тихенько мiж собою шуршать "як красиво", "какая прекрасная ночь" i т.п. Так молодi люди сидять деякий час, перiодично пiдiгрiваючи свої органiзми неякiсним горiлчаним виробом, що його запивають лимонадом.
  
   Славiк (жуючи бутерброда з шпротами): А шо, кого за пивом вiдправити, хто там вумнi iдеї кидав про це?
  
   Вася: Чур, не мене - я вже сьогоднi i за водярою бiгав, i дрова шукав...
  
   Валерiй: Ага, шукав - на шару всюди тiльки гаразд прокатувати.
  
   Буржуй: А ну, кiнчай пиздiти - краще скажiть, в кого грошi є? Чи за який хуй ми пиво купуватимо? (як приклад, вiн дiстає з кишенi "олiмпiйки" десятку).
  
   Славiк дiстає з задньої кишенi джинс п'ятiрку, блядi, пошерудiвши в своїх маленьких сумочках, дiстають на двох щось бiля семи гривень. Вася скромно сидить на корточках бiля багаття - сьогоднi вiн вже "на нулях". Валерiй, хитаючись вiд напруги на лiвочцi (свiтла мало, а треба ж не дiстати купюру побiльше...), вилучає з шкiряного гаманця десятку. В принципi, сума виходить достатня i на пиво її має вистачити.
  
   Буржуй: Ну, хто в нас доброволець прогулятись до ларька? Є - немає? Як вирiшувати проблему будемо?
  
   Альона: Ну, давайте кинемо жребiй - хто коротку палочку дiстане, той побiжить?
  
   Валерiй (нiби сам до себе): Все то вам палочки да єбалочки...
  
   Альона: А якщо не хочете, то самi пиздливi й побiжуть - у мене тут як раз одна пiдходяща кандидатура є.
  
   Буржуй: Короче, Вася, роби для усiх палочки - жребiй будемо тягнути. А шоб не скучно, роби двi короткi - для компанiї удвох попхають.
  
   Вася робить палочки, використавши для цiєї цiлi вербовi прутики. Вiн старається бути безпристрасним суддею, але потихеньку розмiрковує, як би зробити так, щоб коротка палочка не дiсталася йому.
  
   Буржуй (до Васi): Альо, ти ж на мене не роби цю хуйню - не вистачало ще менi в свiй день народження за пивом хуячити.
  
   Усi, як iндiанцi, мовчазно погоджуються, що це правильно. Вася, зробивши справу, пiдводиться i стоїть в очiкувальнiй позi, простягнувши руку з паличками до потенцiйних гiнцiв за пивом.
  
   Валерiй (оскiльки мислити логiчно за життя так i не навчився, вiн вважає, що самий хитрий i, якщо тягнутиме перший, в нього буде бiльше шансiв не дiстати коротку): А ну, дай-ка менi, Вася...Небось, пiдтасував, бля, спецiально щось (дiстає паличку, подивившись на яку, треба бути дуже наївним, щоб уявити, що можуть бути ще коротшi) блять, не считається, це вiн спецiально пiдсунув!
  
   Буржуй: Да ладно, не пизди, зараз судьба все вирiшить сама...
  
   Поступово всi витягують свої палички. Блядi дiстають по довгiй паличцi, Славiк також витягує довгеньку. Вася, розумiючи трагiзм фiналу, розкриває долоню, в якiй лежить коротка паличка.
  
   Буржуй (його пропер такий розклад): Ну, бачте, яка примха судьби - Валерiан i Василь, два кращих друга, попиздячать за пивком...
  
   Валерiй: А я-то думав, чого менi сьогоднi не хватало, а тiльки тепер пойняв.
  
   Славiк: Ну от i прекрасно! Iдiть вже, придурки!
  
   Валерiй: Дивись, Толстий, як би не допиздiтись i самому не пiйти...
  
   Славiк: Да я б iз радiстю, але доля жорстока до мене, а ви її фаворити, як бачиш.
  
   Двоє "товарищiв по нещастю" беруть кулька для покупок, який їм услужливо простягують доброзичливцi, до рук, та скриваються в пiтьмi. З пiвхвилини ще чутно обривчастi фрази на зразок "не пизди", "хто б вже пиздiв", а потiм i вони стихають.
  
   Буржуй: Ну шо, кидаємо цю хуйню? (Не дочекавшись реакцiї публiки, вiн бере принесену Васею покришку й жбурляє її у вогонь. Та, радiсно плюхнувшись туди, одразу ж займається, весело розповсюджуючи хiмiчний сморiд i яскравi язики полум'я).
  
   Альона (дуже нервово): Ну нахуя ти це зробив, дебiл? Я ж хотiла ще хлiба пожарити на вогнi, урод ти...
  
   Свєта: И вправду, Андрей, зачем это делать, ведь хорошо горело же, теперь все резиной паленой пахнет!
  
   Буржуй: Блять, закрили ротяки, дури: я мужчина, я й роблю шо хочу, а захочу - на хуй вас в костер кину! Село вам тут, чи шо, хлiб жарити...
  
   Наташа: Ага, ось бачте, дєвочкi, це така чисто мужска логiка - я мужчина, шо хочу, то роблю. А ось якщо я б колесо у костер кинула, зовсiм iнша була б розмова.
  
   Славiк: Наташа, блять, не пизди хуйню. Кидай на хуй у костер цей, що хочеш, тiльки хуйню не пизди.
  
   Альона: О, iще один мужчина вишукався. Славiк, я була про тебе кращого мнєнiя...
  
   Славiк (розв'язно): Срав я на твоє мнєнiє...
  
   Буржуй (зненацька в ньому прокинулися кращi почуття): Толстий, чого ти наїхав менi на Альонку? Вон, у тебе Натаха є, її й щеми.
  
   Наташа: Я попросила би...
  
   На цьому розмова компанiї вщухає, i усi сидять мовчки, спостерiгаючи за горiнням хiмiчного багаття, куди Славiк на додачу до колеса пiдкинув ще й кульки, в яких були принесенi їжа та напої. Побачивши, що робити поки що все одно нема чого, Славiк дiстає з кишенi заздалегiдь пiдбитий "косяк", пiдпалює i дає Буржую, той далi Альонi, i так по колу, оскiльки Свєта з Наташею курнути вiдмовилися i сидять, як завжди по-блядському шушукаючись. Зненацька з iншого берега стає чутно якiсь нерозбiрливi крики i воплi, однак, сумнiву нема, що когось пиздять, i можливо ногами.
  
   Буржуй: Да, неспокiйно у нас тут стало, бикоти усякої бiльше, нiж треба.
  
   Славiк: Ну да, поприїжджають на хуй сюди з сел i гуляють, шо больнi...
  
   Тут з iншого берега доносяться обривчастi, але знайомi голоси.
  
   Наташа (перелякано): Пацани, та то ж Валерка з Ваською там, то мабуть вони деруться!
  
   Буржуй: Шо!? А ну, блять! (вихоплює з багаття палаючу дошку, що побiльше, i починає бiгти до мiстка через канал, за ним Славiк i блядi).
  
   Добiгши до епiцентру сутички, Буржуй одразу ж встромляється в скупчення хлопцiв, яких чоловiк десь з п'ять-шiсть, усi як водиться у спортивних штанях, кепi "Адiдас" i т.п., та пиздить усiх, кого попало дошкою, Славiк допомагає йому в цьому ногами, i блискавичнiсть їхньої появи приносить перемогу, оскiльки один з нападникiв залишається вiд удару дошкою лежати на сирiй землi поруч з Васею, який власне i був предметом рукоприкладства, а решта трусливо i з матюками вiдходить в сторонку. Валерiя нiде не видно.
  
   Буржуй: Блять, козли, какого хуя вам надо?
  
   Хлопчина, що лежить на землi: Буржуй, ти сам якого хуя робиш, шо не бачиш, що свої?
  
   Буржуй (нахиляючись до землi поближче до джерела останньої фрази): Тю, Зiзон, ти чи шо? Блять, вже зовсiм вiд ширки єбанутi стали?
  
   Зiзон: Тю, дак хто ж знав, що цi твої? Ми блять, спитали, котра година, хто вони по жизнi, все нормально, по-пацановському, а цей (показує на Васю) на хуй одразу посилає. (Кричить до Васi) Ти блять не правий, братуха, поняв?
  
   Вася: (у них в селi поняття дещо iншi, вiдповiдає тому) Та кажу ж, пiшов на хуй, блять вп'ятером на одного смiливi, шакали...
  
   Буржуй: Зизон! На хуй будеш лохам розказувати всякий бред. Вася, а де Валера?
  
   Вася: Втiк твiй Валера, пидорас галiмий. Стартувати тiльки при бабах смiливий, сука!
  
   Зiзон: Та той паралiч з кульком щось стояв, єбалом клацав, тiльки ми пару слiв сказал, чкурнув як пiонер...
  
   Славiк: Охуїти можна вiд Психа. Блять, i не здогадувався, шо вiн таке западло...
  
   Альона (вони з блядями стоят неподалiк i жадiбно спостерiгають за сценою, що розiгралася): Андрiй, пiшли вже, хватiт вже тут базарити, вертаймося.
  
   Буржуй (Зiзону): Короче, з тобою потiм поговоримо, на хуй пора тебе вже жизнi навчити.
  
   Зiзон: Ой, ладно, дивись, як би тебе самого не навчили!
  
   Буржуй: Шо, iще огризатися вздумав!? Блять, зараз в'єбу (замахується дрючком, який ще досi тримав у руцi).
  
   Зiзон (не дуже впевнено): Та короче, пiздуйте вже звiдси...
  
   Славiк: Буржуй, пiшли звiдси, нехуй з цим кретином балакати. Потiм розберемось, день народження же.
  
   Зiзон: В кого? Буржуй, в тебе? Ну пробач, братуха, не хотiв, я ж не знав, шо така хуйня.
  
   Буржуй: Та не пизди, пiшли, короче...
  
   Усi розходяться в рiзнi сторони. Наша компанiя повертається до своєї лавочки з багаттям, Зiзон з братвою теж кудись зникає в пошуках нових пригод. Усi сiдають на свої мiсця, Буржуй кидає свою бойову дошку назад у полум'я, Славiк вiдкорковує останню пляшку горiлки, без слiв наливає по стаканчиках, усi випивають мовчки - настрою нi в кого нема. Вася в свiтлi вогню струшує з себе слiди перебування на землi та розмина пiд глазом рукою мiсце, де невдовзi з'явиться "фiнгал", та розбитi губи.
  
   Славiк: А де цей придурок? Соромно на очi показатись?
  
   Тут з темряви з'являється Валерiй, несучи в руках кулька з пивом i чiпсами. Всi мовчки на нього дивляться, вiн присiдає на корточки i дiстає з кулька пляшки та пакетики.
  
   Буржуй: Ну шо, герой? Думаєш, що таку хуйню з пацанами можна безнаказанно робити? Какого хуя збрився, а Васю кинув?
  
   Валiрiй: Та менi ж в усяку хуйню не можна встрявати, у мене ж рiк умовно, а якщо б мусора наїхали, на хуя менi такi проблеми?
  
   Славiк: Ой, свiжо пєрдєнiє, да сериться з трудом. Так i кажи, очко жим-жим...
  
   Альона (противним голоском): Да-а-а, Валерiк, бач, як люди перевiряються (той затравлено мовчить - сказати, власне, й нiчого...)
  
   Буржуй (Альонi): Так, не пизди вже - вон, бери приклад зi своїх подруг- сидять, наче нiмi, не базарять, однiй тобi щось не мовчиться. (Бере пляшку пива до руки) Ладно, давайте я тоста скажу! Вип'ємо не за мiй день народження, не за моє здоров'я чи iще там якусь хуйню... Давайте вип'ємо за те, щоб в життi нашому (дивиться на Валерiя) люди були насправдi такими, яким ти хочеш їх бачити!
  
   Наша компанiя, посидiвши ще деякий час, збирається i йде по домiвках. Вася, все потираючи рукою розбитi губи i вже визрiвший "фiнгал", йде поруч зi Свєтою - вона його запросила до себе на "чашку чаю". Славiк iде поруч з Буржуєм i Альоною, якi помирилися i тепер йдуть, обнявшись. Наташа з Валерiєм йдуть трохи позаду.
   Над каналом блищать зiрки, i чутно як полощуться останнi риби у водi та квакають жаби, яких ще не вполювали жорстокi дiтлахи.
  
  
  

Кiнець

  
  
  
Оценка: 1.00*3  Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"