Сьогоднi багато самозваних учителiв та гуру радять нам вiдкинути помсту: начебто це морально, духовно, тощо. Також недавно було зроблено дослiдження, яке показало що люди якi мстять, менш щасливi нiж люди якi не мстять -- хоча вони стверджують що без помсти були би нещаснiше. Що цiкаво, люди якi не мстять також вважають що були би щасливiшими якщо би мстили.
Чому такi цiкавi протирiччя? Щоб вiдповiсти на це питання, треба зрозумiти функцiю помсти.
Роль помсти у суспiльствi -- запобiгати кривду та злочин, чином створення середовища де злочинець може вiрогiдно чекати помсти за свої дiї. Таким чином помста робить злочин дорогим для злочинця, i поменшує кiлькiсть злочинiв. Це особливо явно коли ми мiркуємо про той факт що помста зазвичай коштує месниковi.
У психологiї це зоветься "альтруiстична кара". Яскравий приклад того -- гра з бiхейвiорiстичної економiки (перетину економiки та психологiї) що зоветься "Гра Ультиматум" (Ultimatum Game). Суть тої гри проста: два гравця ('пропонувач' та 'приймач') отримують, наприклад, $20. Пропонувач пропонує як їх подiлити, а приймач чи приймає чи вiдкидає запропоноване дiлення; якщо дiлення вiдкинуто, грошi втраченi для обох гравцiв. Пропонувач зазвичай працює на дослiдникiв, i тiльки приймач є справжнiм учасником експерименту.
Очевидно що з точку зору власного прибутку, будь-яка доля окрiм нуля вигiдна для приймача; проте зазвичай приймачi вiдкидають долю менше $6-8 з $20, таким чином втрачаючи грошi, але також караючи несправедливого пропонувача. Що також цiкаво, якщо ми переконаємо 'приймача' що вiн заслуговує отримати менше (наприклад, ми даємо тест учасникам, i кажемо їм що тi, хто тест провалили, становляться приймачами), то рiвень на якому несправедливе пропонування вiдкидається, стає нижче. Також якщо понизити активнiсть певної частини префронтальної долi мозоку засобом Транскранiальної магнiтної стимуляцiї, приймач сприйматиме набагато гiршi дiлення; вiн розумiтиме що вони несправедливi, але це його вже не бентежитиме (1, 2).
Метафорично кажучи, 'альтруiстичний карач' падає на гранату на користь суспiльству. Вiн пiдвищує суспiльне благо коштом меншого зниження власної користi.
Звичайно це стосується не усiх випадкiв помсти. Наприклад вендетта, де помста iде за помстою, суспiльству не допомагає. Щоб бути суспiльно ефективною, помста має карати очевидну несправедливiсть, кривду, чи злочин; i люди якi це роблять -- санiтари суспiльних джунглiв.
Суспiльству такi санiтари потрiбнi; проте часто сучасне суспiльство вiдкидає цю iдею на користь певної iдеї людяностi -- людяностi у дуже вузькому, егоiстичному сенсi.
Декiлька рокiв тому в Британiї був цiкавий випадок: крадiй вламався до хати колекцiонера зброї, а той схопив меч зi стiни i крадiя вiдбив. Крадiй поскаржився до суду -- i виграв, бо суд засудив колекцiонера за занадто високий рiвень користування силою! Це -- перверсiя моралi, i британський суд скарав героя на користь злочинцю; бо помста, помста за очевидну кривду та злочин, має важливу суспiльну функцiю, i кожний такий месник за злочин, за кривду, за шкоду невинним -- герой.
Отже людина яка вiдмовляється мстити за кривду, в реальностi дiє не морально а егоiстично, бо саме помста є альтруiстичною дiєю, а вiдмова вiд помсти зберiгає особi кошти помсти, але за рахунок здоров'я суспiльства.