|
|
||
Вiддай ящiрцi ЏЏ хвiст чи ЏЏ землю, свiй подих чи промўнь сонця, свiй дарунок чи слiд вiд ЏЏ хвоста, бо ти йдеш шляхом, а вона Њ Ящiркою, що маЊ кров i слину, жовч i сечу, сонце та твою вiру в ЏЏ iснування. |
Ящiрка є живою.
Ящiрка є.
Ящiрка не має пiр’я, бо вона не птиця.
Ящiрка не має хутра, бо не тварина вона.
Ящiрка має луску, хоча вона i не є риба, але вона схожа на рибу
бiльше, нiж птах чи тварина.
Хоча Ящiрка i не має пiр’я, та вона бiльше схожа на птаха, нiж риба.
Ящiрка вилупилася з яйця, бо все починалося з яйця не народженого.
Пращурами Ящiрки були динозаври, якi мали малий мозок вiдносно тiла.
Але тепер розповiдь не про динозаврiв, тому, що вони давно вимерли, бо було зимно; чи була зiрка, що падає на Землю, яка принесла радiацiю, чи голод, чи холод, вiд якого вони i вимерли.
Якби Ящiрка мала крила, вона б лiтала. А може й не лiтала б, бо вона має свiй розум, свою долю, своє життя i свою гру в цьому життi.
Ящiрка має хвiст, хоча вона i не є тварина, чи риба, чи птах.
Також Ящiрка має лапи.
Чи не має лап, якщо вона є полоз.
Хоча полоз i не має лап, але вiн не є змiя, бо вiн - Ящiрка. А Ящiрка хоч i схожа на змiю, але не є нею.
Ящiрка може бiгати та вiдкидати хвiст, щоб задурити ворогу голову.
Чи щоб втiшитися своїм iснуванням. А може, щоб запросити всiх у життя, чи щоб повернути до смертi.
Бiйся Ящiрки, Темна сило, бо Ящiрка має на головi третє око, що бачить свiтле i темне.
Ящiрка має кров та слину, жовч та сiм’я.
У Ящiрки є серце та нирки; мозок та легенi; очi та роздвоєний язик. Вона має тiло та домiвку, адже кожна Ящiрка живе на землi i має свою землю, бо вона - Ящiрка.
I люди схиляються перед Ящiркою, бо вона має лапи i мозок, хвiст i серце, кров i слину, дiм i землю та є живою.
Тi, що схиляються перед Ящiркою, роблять це знаючи її, або вiд
не-знання.
Тi, що не знають, - приносять свої жертви та спiвають пiсень, бо не знають Ящiрки та бояться її, i поважають її, i вклоняються їй, цiлуючи слiд вiд її хвоста.
Тi, що знають Ящiрку, передають їй жертви вiд тих, хто не знає її та приносять свої жертви, та славлять її у своїх пiснях i думках, у снах та в життi, бо вони знають Ящiрку, i поважають її, i бояться її i вклоняються їй низько, цiлуючи слiд вiд її хвоста, i називаються жерцями Ящiрки.
Ти, що несеш жертву Ящiрцi, згадай свого Бога чи бога, iдола чи божка, бо Ящiрка не схожа на нього.
Вирiши, чому ти приносиш їй свiй дарунок: вiд любовi чи прикростi, вiд бажання чи цiкавостi, через наказ чи вiд знання, бо Ящiрка має третє око i бачить темне та свiтле, i промине твою жертву, якщо вона вiд мудростi чи жалоби, цiкавостi чи знання, любовi чи неуваги, бо вона є Ящiрка i має бронхи та серце, нирки та мозок, повiки та середнє вухо, кров та слину, жовч та сечу, землю та небо, дiм i сонце, i їй не потрiбнi твої дарунки, навiть якщо вони - вiд любовi чи знання, покори та ненавистi, вiри чи смертi, мудростi чи бажання.
Тож iдучи шляхом, вклонися Ящiрцi i доторкнися до слiду вiд її хвоста лобом чи губами, долонею чи ступнею, бо вона - Ящiрка i не має пiр’я, бо не птиця вона.
Вiддай ящiрцi її хвiст чи її землю, свiй подих чи промiнь сонця, свiй дарунок чи слiд вiд її хвоста, бо ти йдеш шляхом, а вона є Ящiркою, що має кров i слину, жовч i сечу, сонце та твою вiру в її iснування.
Хай буде завжди з тобою твiй Бог, чи божок, чи iдол та вiра у iснування хвоста Ящiрки i в мовчання її.
2.11.1997
|
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души"
М.Николаев "Вторжение на Землю"