Де небо вогнищем палає,
Смерекам сни розповiдає,
Де народився, i помер,
Мiй сон казковий, наче сполох,
Мiж смарагдових гiлок, голок,
Мiж мхiв сирих - грибних сестер.
Де грали скрпики i цимбали
Так сумно, що мене не стало,
Що заблукала мiж шляхiв,
Якi копит i нiг не знають
Що мiж болот всю нiч вертляють
Морочать розум чужакiв.
Там у лiсах кружляє танок,
Там дiти, претворенi в мавок,
Хрещення просять у людей.
Там повiтрулi розпустили
Вiтра. I сумнi очi синi
До ранку коси розплiта,
Собi, жнивам i деревам.
Багаття обхватив, чугайстер
Спить, грiється. I зорi-айстри
Уранцi млiють помира...
Дiвчина з гарними очима
Блука мiж травами лiсними - 
Насе снiданок вiвчарю.
Та вiн - вже вiтер в полонинах,
Що повiтрулi закружили
У божевiльному танку.
I розуму, i пам'ятi лишили...