Kotonok Asya : другие произведения.

Академiя Ярнет

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Ярнет- це академiя Магiї.Книга про дiвчинку Рiджi Алоурi.Вона не озвичайна людська дитина,вона володiє Силою.Почалось справжнє полювання на неї.Їй довелось тiкати i ховатися.Прийшовши пiд захист Академiї, вона зiштовхується з талановитим бойовим магом,який володiє стихiєю вогню.Починається протистояння:з магiчними пастками i неосяжними почуттями.Її чекає знайомство з Духами,вiдкриття таємницi свого народження i вiйна,яка чарною хмарою нависла над всiєю країною-Мелiленд.Чекаю вас в коментарях."ТАПКИ ПООЩРЯЮТСЯ!!!"ТЕКСТ ВIДРЕДАКТОВАНО!!
  
   Редо - ввiчливе звернення до осiб старше 27 рокiв чол. роду
  
   Рiдi - ввiчливе звернення до осiб старше 27 рокiв жiн. роду
  
   Лор - ввiчливе звернення до адептiв,та молодих людей.
  
   Лертi - ввiчливе звернення до адепток,та молодих дiвчат.
  
   ПЕРЕДМОВА:
  
   "Стародавня легенда говорить:Коли свiт почне руйнуватись,коли народи повстануть,коли землю заллє кров вiд безглуздих мiжусобиць за владу,коли свiти помиратимуть i тонутимуть у власнiй руйнiвнiй гординi з'явиться незвичайне дитя. Хоча воно з'явиться на Землi,воно вирiшить долю УСIХ свiтiв. Воно змiнить хiд iсторiї.Воно володiє небаченою Силою:Силою чотирьох стихiй. I якщо гармонiйно поєднати їх,воно створить Силу Життя,яка iснує майже всюди. I iм"я тому дитятi-Сяйво Всесвiту."
  
   Роздiл 1
   Я прокинулась вiд ласкавого промiння сонця,що свiтило безкрайого неба. Для мене це чудовий день. Я лежала i насолоджувалась спiвом птахiв за вiкном,а також свiжiстю осiннього вiтру.-Пора вставати,адже скоро в академiю.-сказала я i пiднялась. Я очiкувала цього дня протягом десяти рокiв. З дитинства я розвивала свої здiбностi i тепер пiду подавати документи для вступу в столичну академiю з єдиним класом магiв - стихiйникiв на усiй територiї нашої країни -Мелiленду. З мрiйливих думок мене вивiв голос матерi - Рiджi,йди снiдати,щоб не запiзнилась. -Я швидко вдяглась i перед тим як вийти з кiмнати,кинула останнiй погляд у дзеркало. На мене дивилась невисока дiвчина,своїми сiро-блакитними очима,що змiнювали колiр вiд її настрою. Її свiтле,каштанове волосся,що вигравало золотом на сонцi, було зiбране у високий хвiст,що сягав до середини спини. Просте селянське плаття синього кольору спадало до землi,а жовта стрiчка пiдкреслювала талiю. Не дивлячись на простоту одягу,вона була досить гарною. Усмiхнувшись своєму вiдображенню,я спустилась снiдати,а потiм вирушила в академiю Ярнет. Хоч село в якому я мешкаю недалеко вiд Колли- столицi Мелiленду,але мiй будинок,мов порохова бочка: невiдомо коли рухне. Батьки сказали,що прийшов час вчитись i запропонували академiю ВСIХ СТИХIЙ.Я була щасливою,адже мрiяла про це ,особливо враховуючи мої здiбностi. Хоча менi лише 18,а вiдбiр з 19,я сподiваюсь,що поступлю, адже стихiйникiв так не вистачає нашiй країнi.
  
   Жили ми в достатку,але я вирiшила не витрачати грошi на екiпаж i йшла до академiї пiшки. Менi подобається гуляти по столицi,по її вимощених вулицях, помiж невисоких будинкiв i маленьких крамниць. Академiя знаходилась в центрi мiста. Коли я вийшла на площу що оточувала її,то завмерла вiд здивування. Ранiше я нiколи не бачила Ярнет,але i уявити не могла,що вона така велика i велична...Площа,що її оточувала, простягалась на декiлька кiлометрiв,а шпилi веж закладу,здавалось,сягали небес. Захисний купол навколо неї переливався всiма кольорами райдуги. Серце забилось швидше. Бiля ворiт мене вже чекав ректор академiї - Редо Клаудер.У мене пересохло в горлi i я прохрипiла: --Доброго дня, редо Клаудер.--Доброго. Ви майже вчасно. Пройдемо в мiй кабiнетi там поговоримо.-з ввiчливою посмiшкою вiдповiв вiн. Поки ми йшли по двору академiї я вертiла головою в усi боки. Ми йшли по великiй галявинi з озером що оточувала будiвлю,з вимощеними дорiжками,лавками i фонтаном. Вона була схожа на королiвський замок.(По периметру закладу були широкi тераси зi столами i сидiннями). Високi вежi пiднiмалися в небо i закiнчувалися над пухнастими хмарами. Академiя навiювала страх через темний,майже чорний камiнь,а також велич архiтектури. Ми йшли по свiтлих,пустих коридорах,в яких було чути лише мої кроки (Ректор ступав безшумно).Всi коридори були освiтленi,але здавалось,що вони щось в собi приховують. Там де не було стрiльчастих вiкон,пiд високими стелями горiли бiлi сфери,якi створювали химернi тiнi на стiнах. Просторий кабiнет ректора знаходився на 1 поверсi.Мала кiлькiсть меблiв нiяк не впливала на загальний вигляд. Шафи з папками бiля стiн,крiсла навколо стола,диванчик i маленький столик бiля протилежної стiни створювали затишок,а з великого вiкна сяяло сонце. Як не схожий цей кабiнет на всю академiю.
  
   * * * * *
   Пiсля недовгої розмови я щаслива вийшла в коридор. Ректор вiдчув,що у мене є стихiя води,але сказав,що можуть пробудитися й iншi. Вiн зарахував мене одразу,без вступних екзаменiв,не зважаючи на те,що менi ще немає 19.Лише перевiрив базовi знання. Хоча я й готувалась до каверзних питань,я щаслива,що все так просто. Вiн зарахував мене у клас стихiйникiв. Цей клас об'єднує всiх стихiйникiв ,незалежно вiд статi,раси та статусу. Коли дзвiнок оповiстив про закiнчення заняття,я блукала по коридорах,намагаючись знайти вихiд. Адепти почали виходити з кабiнетiв й снувати по коридорах. Раптом, я побачила Радiона в кiнцi коридору. Вiн розмовляв з демоном. Радiон - мiй двоюрiдний брат - ельф. Його свiтле волосся було зiбране ззаду в хвiст,через це його гострi вушка стирчали як радари. Рад поїхав вчитись в академiю 2 роки тому. Я сильно скучила,тим бiльше,вiн завжди був менi другом i захисником. З дитинства я була сiрою мишкою,однолiтки часто дразнили i знущались надi мною,а Рад був єдиним хто весь час був поряд. Моя радiсть вiд зустрiчi була настiльки великою,що я не стрималась i побiгла йому на зустрiч. Я пропалювала його поглядом до тих пiр,поки вiн не поглянув менi у вiчi. Навiщо? Розповiм по порядку. В дитинствi стався один досадний випадок,який похитнув мою психiку. Рад був поряд...Саме тодi ми вирiшили прив'язатися одне до одного. Ми придбали в лавцi книгу i провели ритуал. Тепер ми можем спiлкуватись телепатично ,при цьому у мене камiнь на обручцi сяє,мов маленьке,жовтеньке, яскраве сонце,а в нього сяє сережка у вусi,але сяє вона бiлим i чистим кольором,як недоторканий снiг.
   -"Рад!"
   -"Рiджi? Рi ? Не може бути!"- його очi розширились вiд здивування,i вiн повiльно пiшов менi на зустрiч.
   -"Що ти тут робиш?"
   -"Вже я тут вчусь" - вiдповiла я не припиняючи свiй забiг,i дивлячись тiльки на брата.
   -"Як так?ОБЕРЕЖНО РI!"
   Але це вже сталось. Я не помiтила Лора на своєму шляху,i налетiла на нього. Зупинилась,вибачилась,навiть не глянувши в його бiк i захотiла бiгти далi,коли вiн мiцно схопив мене за руку. Довелось повернутись. Серце моє втекло в п'ятки,коли я зрозумiла,що передi мною ельф, лор факультету бойової пiдготовки i маг - стихiйник. Вiн був вищий за мене на голову. На його зеленому мундирi був знак вогню. Його свiтле волосся спадає до плечей,а з-пiд нього виглядають кiнчики вух. Його карi очi дивилися на мене вороже,зверхньо,не приховуючи презирства,а по єхиднiй посмiшцi було зрозумiло,що просто так мене не вiдпустять. Раптово я вiдчула його силу,могутнiсть,якi оточували його,але вони не приборканi. Рiвень заклинань,якi вiн може використовувати не досягає його потенцiалу. Мене охопив шок,адже вiдчути силу мага,а тим бiльше стихiйника ,майже неможливо. На таке здатнi лиш магiстри i архiмаги ,адже знаючи силу i резерв ти вже переможець.
  
   Цi думки пролетiли в моїй головi за декiлька секунд. Я спробувала вирвати руку з його захвата,але куди там,вiн зжав її ще сильнiше. Я вiдчула,як в менi хвилями пiднiмається гнiв i тривога,але це були не мої емоцiї,це емоцiї Барi. Барi-це тату у формi дракона,в якому поєдналися всi стихiї,а оскiльки 4 стихiї утворюють Силу Життя,то Барi мiг рухатись по моєму тiлi,а також завжди мав свою особисту i незалежну думку. Вiн - частина мене,тому з легкiстю читає мої думки i розмовляє лише зi мною. Вiн з'явився в дитинствi,пiсля того випадку,i вiдтодi вiн завжди мене захищав коли я впадала в ступор i не могла нiчого зробити,особливо пiсля вiд'їзду Радiона. Це вiдбувалось,коли менi не лишали вибору i,навiть,шансу втекти,або коли порушували мiй особистий простiр. Зараз не такий випадок,але вiн вже був готовий дiяти. - Шассе Барi - прошепотiла я. Це фраза,яка змушує його виконувати мої прохання, незважаючи на його особисту думку."Я в порядку,сама впораюсь. Я не хочу конфлiкту."- Добре, Рi. - прошепотiв вiн у вiдповiдь. Виявляється ,я вже хвилину стою i дивлюсь в одну точу на грудях цього лора ,а в коридорi стоїть мертва тиша.
  
  - Надивилася ? - прозвучало так,що i глухий почув би насмiшку. Дивно,але я не хотiла,як завжди,потупитись i чекати - "що ж буде далi?".Можливо це Барi,а можливо я просто змiнилась,неважливо. Я не стрималась - Було б на що! Я просто замислилась...- договорити менi не дали-Така юна особа вмiє мислити?Знаєш,я в цьому сумнiваюсь. -я не змогла побороти своє виховання - Лор ,адепт академiї Ярнет. Знаєте,менi за вас соромно i менi вас шкода,адже незважаючи на ваш вiк,ваша поведiнка залишається на рiвнi середньої школи. Я хотiла б вам нагадати,що в нашiй країнi створили приставки для ввiчливих звернень. Дозвольте порадити вам їх вивчити.-проговорила я йому у вiчi. Його очi збiльшились i налилися кров'ю. Вiн ще сильнiше зжав мою руку (тепер синець точно залишиться.!)i прошипiв.
  
   - Як ти смiєш,ти ще нiчого не досягла,навiть для того,щоб знаходитись тут,не те щоб зi мною сперечатись. I ти заплатиш менi за це.
   - Крейм - прозвучало з погрозою - це втрутився брат. Я повернулась в його бiк,спiймала погляд "Рад,я сама впораюсь,дякую."-"Добре,але я поряд!" - "Знаю."
   Я повернулась до Крейма i знов пiднялась в менi хвиля гнiву-Я не зробила нiчого,щоб платити,тим бiльше вам,лор Крейм.
   - Нi,ти заплатиш! Тим хто вже має рiвень майстра дозволено вимагати плати.-Я набралася смiливостi i зробила крок до нього,так,що ми стояли майже впритул. Заглянула в його чорнi вiд лютi очi i тихенько промовила,так,щоб тiльки вiн i чув,самим нiжним голосом на який була здатна:
   -Я вам лор Крейм нiзащо не платитиму. Вам до майстра ще три мiсяцi навчання,от коли отримаєте,тодi i поговоримо!Це по-перше,по-друге: Я хочу щоб ви знали:Представницю людської раси,яка не вмiє мислити не зарахували б до Академiї Ярнет у такому юному вiцi. I по-третє:Якщо ви зараз-же не вiдпустите мою руку,то через пiв хвилини я зможу знищити всю вашу репутацiю в очах ректора.- Вiн одразу вiдпустив i вiдступив на крок назад,шоковано дивлячись на мене. А через кiлька секунд прозвучало:- Що тут вiдбувається?!
  
   - Прошу вибачення редо Клаудер,я затрималась на територiї академiї через знайомство з лором Креймом i..- Ви вiльнi!-i вже йому - Яка причина конфлiкту,Крейм? -Я не слухала продовження дiалогу,а просто пiдiйшла до брата,взяла його за руку i пiшла геть. Всi були в шоцi,тiльки ректор кивнув,погоджуючись. Коли ми вийшли на поляну,залиту теплим сонячним промiнням,я нарештi змогла окунутися в такi рiднi i надiйнi обiйми. Оскiльки ми з'єднанi,то не обтяжували себе словами. -"Що сказав ректор Клаудер?"-"Вiн запитав про сiм'ю i знає,що ти мiй брат,вiн зарахував мене без екзаменiв у клас стихiйникiв. Ще вiн сказав,що пiсля першого мiсяця сформулює мiй розклад вiдповiдно до моїх успiхiв."-"Я хвилювався за тебе,думав,що тебе знову охопить страх.."-"Знаєш,я також так думала,але не цього разу. Дивно, але мене накрила хвиля емоцiй, я сама не знаю,що на мене найшло,навiть допомога Барi не знадобилася."-"Як вiн?Досi при тобi?"-"Звичайно,ти ж знаєш,що вiн з'явився пiсля того дня i завжди зi мною."-"Покажеш?" -"Добре"-Я зараз--прозвучало у мене з плеча i я вiдчула,як дракон перелазить менi на плечi,а на шиї з'являється його синенька голова. -"Вiн вирiс."- прокоментував Рад -"Так,як i я."-"Менi пора,зараз почнеться заняття."-"Добре,йди,а я -додому."- Ми обнялись на прощання i розiйшлись.
  
   Субота пролетiла швидко. Я збирала речi i думала про те,якою ж може бути моя сусiдка,адже я житиму в Академiї. Недiлю я провела разом з Теалiнь - духом води.В той день в менi прокинулась її стихiя,i вона мене врятувала, з того часу ми найкращi друзi. Вона дарує менi знання,а я з радiстю їх приймаю. Адже, незважаючи на Барi, повинна вмiти постояти за себе. I ось уже 3 роки вона навчає мене.
  
  
   Я покликала її бiля лiсового озера,що не далеко вiд дому. Як тiльки я торкнулась води,над нею одразу з'явилась молода дiвчина,десь мого вiку. Вона була на пiв - прозорою. Бiрюзовий сарафан пiдкреслював глибину її синiх,як море,очей,а пшеничне волосся розвiвалось на вiтрi.-Рада тебе знову бачити,Рi. - проджурчав її голосок-Я також безмежно рада,Теа. Почнемо тренування,чи ти покажеш щось нове? - Спочатку,повтори усе,що знаєш,але без останнього "СУ".-Добре.-вiдповiла я i почала свiй танець.
   Чому танець? Тому,що для постороннiх це так i виглядало,елементи танцю,але без останнього "СУ",щоб не витрачати даремно резерв i не видати себе завчасно. Я повинна тримати в таємницi спiлкування з духом. Теа навчила мене рiзним речам:атаки, блоки ,захист,маскування,як безшумно пересуватись у водi,зливатись з нею i стати її частиною для довгого перебування на глибинi. Але коли через декiлька годин я закiнчила,вона показала дещо неймовiрне. Якщо до цього Теа показувала як протистояти iншим стихiям,то тепер: як поглинати iншу стихiю. Вона обрала повiтря...
   Її танець був просто неймовiрним .Вона закрила очi i вiддалась танцю пiд лiсну мелодiю. Поклiн, взмах рукою,оберт на 180, i ось,навколо неї вже сяють маленькi,немов роса,водянi кульки.3 кроки назад, хлопок в долонi ,5 крокiв вперед-i кулi зливаються в постать людини,повторюючи її рухи. Потiм вона пiднiмає руки до небес,робить декiлька обертiв i падає на колiна до землi , немов щось пiдбирає.Коли вона випрямилась i вiдкрила очi,на її руках сидiло водяне жабеня,яке розчинилося в повiтрi,а на його мiсцi, на руках Теа з'явився пiв прозорий,ледве сяючий щит,який збiльшувався,огортаючи всю її ,приймаючи форму її тiла,а пiсля цього вiн просто зник.-Ого-тiльки й змогла видихнути я.-Цей щит-останнє,чого я можу тебе навчити. Вiн захистить вiд iншої стихiї,яку б ти не обрала. Вiн буде з тобою,щоб в разi небезпеки спрацювати i захистити тебе . Ти можеш накласти на себе 3 одразу,тодi доведеться боротись лише з рiдною стихiєю - водою.Цей щит поглинає магiю ворога,перетворюючи її в енергiю , твою енергiю , яку ти можеш використовувати проти нього ж.Але його дiя обмежена. Приблизно 2 години пiсля активацiї,незалежно вiд сили ворога.Ти можеш розширити його дiю ще на 2 людей,але тодi вiн витримає лише годину.I ще...В залежностi вiд стихiї,змiнюється"СУ".Я пiзнiше покажу iншi ,а зараз спробуй повторити це.
   Так закiнчились вихiднi. Додому я повернулась пiзно ввечерi.А завтра зранку з речами пiду в Академiю.Додому буду приходити рiдко,хоча й iти недалеко.Потрiбно призвичаїтися до атмосфери академiї,та й вчитись треба одразу...
   Ранок настав несподiвано рано.Я прокинулась вiд спiву птахiв пiд моїм вiкном.Я лежала i насолоджувалась останнiми хвилинами в моєму простому,але такому рiдному будинку.Речi я зiбрала ще ввечерi,i в мене залишалось досить часу щоб поснiдати i побродити в саду перед тим як вирушати.Пiсля снiданку мама обняла мене на прощання.Вона посмiхалась,але в очах її стояли сльози страху i безвиходi.Тато повiз мене на пегасi,хоча їх вважали застарiлим видом транспорту i частiше користувались драконами або порталами.Я люблю їздити i лiтати верхи на пегасi,але керувати каретою не навчилась.
  Попрощавшись з батьком,я пройшла в ворота академiї.На входi в будiвлю мене чекав ректор,щоб провести до моєї кiмнати.
  - Тут ти житимеш разом з вiдьмою Олiвiєю Рос .Розташовуйся.Через 2 го. почнуться заняття-не запiзнюйся.Перший урок в тебе з Грегом Фоксом - "Життя та його частини". Весь розклад тобi розповiсть Лертi Рос- ви з нею поки що вчитесь разом. Свiй екземпляр розкладу забереш пiсля урокiв у Мерi Стоун - секретаря. Гарного дня.- I вам Редо Клаудер. - сказала я i зайшла до кiмнати. Вона була досить просторою i свiтлою. Вiд дверей одразу спальня: лiжка бiля паралельних стiн, тумби з лампами коло них, шафа бiля вiкна. Пiдлога вкрита рожевим килимом. Ванна i їдальня - спiльнi на весь гуртожиток.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"