Дорога 

Дорога...далека дорога...i краю не видно її,
А темрява скрiзь нависає, благає: "В мене не свiти".
Лiхтарики-фари палають прозорливим сяйвом душi,
Дорогу вони озаряють, пiдказують, як треба йти.
Дерева колишуть листами, схиляються точно убiк,
Обабiч дороги побачу знайомих кiлькох чоловiк.

Широка розлога дорога намочена була вчора, 
Чарує тiєю собою, що є бездоганна краса.
Короткi смугастi бiлини асфальтовим знакам рiвня,
А глянь, на зеленiм травиннi перлинова Божа роса.
Дорога все вузиться вгору, потужний мотор загарчить,
А серце, напружене кров"ю, в любовi тим часом горить.

Колеса в бурхливому вирi звертають коли-не-коли,
З"являється зору дорога iнакша, нiж була тодi.
В калюжах виблискує небо, i барвами грає бензин,
Вогнi непривабливих стрiчних дзеркалять на гладi води.
Авто їде швидше i швидше, гiсть має хвалитися чим.
Знайоме i рiдне обличчя здається своїм i чужим...

25.09.08.