2.  Из истории родной страны
(1987 г. - 1996 г.)

Серце моє крається вiд болю,
Як почую вiстi iз країн,
Кожен дума: захищає волю,
Ну, а робить гiрш, нiж вражий син.

Ворогiв здолати не пiд силу,
Щоб зламати зуби їм усiм,
Київськi князi це розумiли,
I збиралися в кулак один.

Тi правителi, що нинi маєм,
Подурiли, чи такi й були?
Край, що люди називали раєм,
Зараз гiрше пекла розпекли!

Отдiляються Крим, Закарпаття,
I Одеса вiльна, i Донбас,
Наче Україна - ковдра з дрантя,
Як дiлити? хто спитав це в нас?

I та церква, що завжди єдина
За часiв Бiблiйних ще була
Нинi теж роздiлена, як тином,
Чуднi, Господи, такi дiла!

А дiла цi точно не Господнi,
А скорiше бiльш вiд сатани!
То за владу панство новомоднє
Б'ється i стягає з нас штани!

Незалежну зроблено країну,
Думаємо ми вже довгий час,
Для кого таку пiдклали мiну?
Мабуть, незалежну вiд всiх нас!