2.  Из истории родной страны
(1987 г. - 1996 г.)
                
I мiнiстри засiдають, i верховна Рада
I iде там принародно боротьба за владу,
Все пiд виглядом уваги до бiдного люду,
А самi щоденно цiни пiдвищують всюди!

Цiни скачуть, наче конi, зовсiм показились,
А керуючим все мало, щоб  уже й вдавились!
Бо, приймаючи вердикти про приватну власнiсть,
Хто, що буде викупляти, не наводять яснiсть!

В нас живе пенсiонерiв майже половина
Хто з них може хоч би хату придбати для сина?
I ходити в магазини сенсу вже немає,
Наче в пащi злого лева грошики зникають!

Лев той, наче ненажера, що не дай, все мало,
В магазинах на прилавках є i м'ясо й сало,
А за тiї оселедцi, за шматочок сиру
Мабуть, скоро з нас стягати почнуть власну шкiру.

Називають нас панами i навчають мови,
Швидко ми уже, панове, їстимо й полову!
Так що людоньки, дивiться, що з країни стало,
Де не глянь, все спекулянти, i усе їм мало!

А в парламентi все б'ються за мiсця найкращi,
Невже знов розвiсим вуха, як оте ледащо?
Нас примусили згадати хохлiв з москалями,
Все для того, щоб забули про їх власнi плями!

Хiба хто бажав такої долi: собi й дiтям?
Бiльшiсть стала жебраками, iншiм грошi - смiття!
Вiд життя тяжкого, люди, прикро так на  серцi,
Отако вже самостiйнiсть завдає нам перцю!