Ханенко Александр Иванович : другие произведения.

Дiвчина з косою

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Смотреть видео версию: http://video.mail.ru/mail/shturman-hai/


   Ханенко О.I.
  
   Дiвчина з косою та §§ друзяки.
  
   На майданi, коло банi,
   Сто§ть дiвчина з косою.
   Вона баки забиває,
   I менi, i нам з тобою.
  
   Вона гарная хазяйка,
   Все в руках §§ зроста:
   М'ясо, нафта i квартплата,
   Такi ж файнi, як коса.
  
   Ї§ смiх бентежить душi.
   Так i хоться закрить ушi.
   Особливо, як вона -
   Обiцяє цiни нам.
  
   Вона гарних хлопцiв губить,
   Яких прiзвища на "...ко",
   I ласкає, i голубить,
   Ще не втримався нi хто.
  
   Вся у бiлому, з косою,
   Незабаром, в кожен дiм,
   Радiсть, посмiшки, з собою,
   Принесе, на заздрiсть всiм.
  
   Власного житла не має,
   Десь пiд Києвом знiмає.
   Або ж §здить з пiд Днiпра,
   З комуналки прадiда.
  
   Той колись служив в полку,
   Дуже гарно, ще Петру.
   I за службу гарную,
   Взяв сiм гектар, з казармою.
  
   "Тiльки жаль, що та казарма,
   Без солдатiв. А так гарна!
   Трохи §§ я вiдрехтую,
   Отодi, - i запаную! "
  
   "Як все славно починала,
   На базарi торгувала.
   Все свiженьке, молоденьке,
   I голеньке, i страмненьке. "
  
   "В школi добре я навчалась,
   На олiмпiади залучалась.
   Драп курила пiд вiкном.
   Не те вспомнила. Пордон. "
  
   Вже тодi про не§ знав,
   Увесь Днiпр i кримiнал.
   Всi обходили §§,
   Чесна женщина, як всi.
  
   Тiльки женщина чесная,
   Перешкод не знала краю,
   Захотiлось iз дiвицi -
   Перекинутись в царицi.
  
   Все для того наче було,
   Бiле личко i натура,
   Красномовна, клопiтка,
   Не дiвиця - ягiдка.
  
   Тiльки з бiсовой косою,
   Що висiла ковбасою,
   Все не знала, що робить:
   Одiрвать, чи розпустить.
  
   I придумала зхитрити:
   "Косу треба закрутити,
   У кiльце на головешцi,
   I не смикатимуть врештi!"
  
   То ж не просто вам кiльце,
   Знак блаженного i все,
   Сам Отець торкнувсь рукою,
   I коса лягла дугою.
  
   Вона всiм наставить роги,
   ФСБ i СБУ,
   Iнтерполу, прокурору,
   Бо кума - Луценку Ю.
  
   Той за грати всiх посадить,
   Не бо§ться нiкого,
   В нього ж самооборона -
   Не зрозумiло вiд кого.
  
   Був вiн кращим iз мiнiстрiв,
   Добре шаблею махав,
   Та його таки турнули,
   Бо букву "Р" не вимовляв.
  
   В час останнiй, наша чiчка,
   Рок не легкий полюбляє,
   Бо зятьок §§ англiйський,
   Так за доцю вiдробляє.
  
   Щось не чуть за тестя й мужа,
   Пiсля деяких подiй?
   Може десь в селi глухому,
   Їй пасуть перепелiв?
  
   Їй для голоска лункого,
   Яйця треба споживать.
   Тiльки жаль, що перепiлки,
   Зразу §х не золотять.
  
   От доводилось бiдненькiй,
   Посидiти на трубi,
   Доки Льоня, тобто, Кучма,
   Не спровадив в "поко§".
  
   Там §й також не сидiлось,
   Щось таке лихе случилось,
   Серце нiби заболiло...
   Вiдпустили - попустило.
  
   Ще у не§ друг тiльняшка,
   Чи Невчений, чи Незнашко,
   Десь учивсь та загубивсь,
   Iз Америки прибивсь.
  
   Там Невчений був юристом,
   Всiх наук магiстросвистом,
   А при§хав на Вкра§ну,
   I диплом корови з'§ли.
  
   От, i ходить в коридорах,
   Та ховається в коморах,
   Як питають про диплом,
   Каже: "Не пiшли б ви... вон"
  
   Лазаренко був дружок,
   Iз повидлом пирiжок.
   Все мiльйони рахував,
   Зайвi - до кишенi клав.
  
   А як стало тяжкувато,
   Рахувати, що не взято, -
   Вiн подавсь у Новий свiт,
   I сидить не наче крiт.
  
   Тiльки крiт сидить в норi,
   А Павлуша не в тюрмi.
   Так пiд вартою легкою,
   I спiва: "Героям волю"!
  
   Порошенко вже не друг.
   Йому чхати на подруг.
   Йому шкода шоколада.
   Годуй, годуй, а буде зрада.
  
   Цукерки, печиво, торти,
   В тривожний час лупили всi.
   А як владу подiлить,
   Любий друже - вiдiйдiть.
  
   Блок тепер вона зробила,
   I народу дуже мила.
   Блок чи може шлакоблок -
   Розбере хiба, що Бог.
  
   Тiльки чомусь, шлакоблоки,
   Розбiгаються у боки.
   Може тому, що вона,
   Не один вже продала.
  
   До Америки частенько,
   В гостi §здить метушненько.
   Як кiнчаються грошата,
   Повертається - багата.
  
   Був тернистим §§ путь,
   До парламенту, но грудь -
   Грудь дiвоча шлях пробила,
   Мужикiв посторонила.
  
   Ї§ вiчливо впустили,
   I вказали крiсло миле.
   Та сидiлось там не мило.
   Мабуть десь стирчало шило.
  
   Є у не§ й вороги,
   Москалi та шахтарi.
   Хоч i лащиться до них,
   Та ненавидить усiх.
  
   Бо тi §й утерли носа,
   Розказали всiм, що коса,
   Що §§ так береже,
   То не нiмб святого вже.
  
   Давiд Жванiя той знає,
   Хто i скiльки заробляє.
   Тiльки доки вiн мовчить.
   Доки шило не стирчить.
  
   Бо як вiн вiдкриє рота,
   Буде Пiскуну робота.
   Але доки Пiскуну,
   На роботi не форту.
  
   То його таки звiльнили.
   То нарештi поновили.
   То його погладять двiчi.
   То пiд хвiст заглянуть тричi.
  
   Тiльки дарма заглядають,
   Зад вiн добрий, таки, має.
   Не такий як в Хакамади,
   Але кожен має вади.
  
   Бiдний, бiдний Нострадамус,
   Крутиться вiн у трунi.
   Коли чують, як торочуть,
   Його вiршi всi дурнi.
  
   I це ж, хтось таке придумав,
   Щоб старий пророк подумав,
   Як iз кризи нам виходить,
   I кого на трон виводить.
  
   Краще дехто хай читає,
   Сашу Пушкiна вивчає,
   Як хотiла у царицi,
   Та лишилась без спiдницi.
  
   Так i нинi може бути.
   Може помогти тут Путiн.
   Може помогти Мороз.
   I Литвин - це не вопрос.
  
   Але дуже вже бо§ться,
   Наша люба цар-дiвиця,
   Дядю Вiтю iз Донбаса,
   Той §§ напоє квасом.
  
   Регiон Донбас потужний,
   I царицi дуже нужний.
   Та там знають, на духу,
   що лице §§ в пуху.
  
   Хлопцi там живуть бiдовi,
   Хоч не лицарi казковi,
   Але вмiють працювати,
   I по пицi можуть дати.
  
   Тим, що лiзуть скрiзь без спросу,
   Можуть дати i по носу.
   Бо тяжка шахтарська праця,
   I вугiлля - то не цяця.
  
   Чорне золото - воно,
   Знають всi про то давно.
   Тiльки як же без царицi,
   Там обходяться ото.
  
   Вона добре помагала,
   Сама ленти роздавала.
   Та довелось §§ звiльнити,
   Вiд прем'єрства вiдпочити.
  
   То вона курчат рахує,
   Нафтотрейдерiв - турбує.
   То на цукор ставить цiни,
   То на Схiд кидає мiни.
  
   Та не хочеться в Сибiру,
   Їй шукати свою ж мiну.
   Можно пiдiрватися,
   Й калiкою зостатися.
  
   I говорять §й Кацапи,
   Ох, попала б ти нам в лапи.
   Ти б тодi, з своєй косою,
   Завертiлася юлою.
  
   Вiсiм мiсяцiв терпiв,
   Ї§ вивiдки факiр.
   А тодi терпець урвався,
   По мобiлцi матюкався.
  
   "Ви шановний не кричiть.
   Референдум все рiшить.
   Ми все зробимо гаразд.
   Буде мiсце i для Вас"
  
   "Головне в Донецьку область,
   Дрiт колючий принести.
   I тодi все буде добре.
   I Ахметову - ласти'. "
  
   "I чому, це цей татарин,
   Як Мамай засiв в странi.
   Чи йому б жилось погано,
   Ну, наприклад в Iзрайлi'. "
  
   "Там пророки всi ходили.
   I Ренат би там ходив.
   Так не хоче, неборака,
   До тепленьких, до кра§в. "
  
   "Кушнарьова пiдлiчили,
   Пiдлiкуєм i його.
   Головне нам, любий Вiктор -
   Знову бути заодно".
  
   "Мене також пiдлiчили,
   Чи не Ваших дiло рук?"
   "Ви, шановний запитайте,
   У сво§х старих подруг!"
  
   Отака малята казка,
   Про добродiйку, будь ласка,
   Закривайте оченята,
   Буде й в нас земля багата.
  
   Тiльки треба пiдождать,
   Коли негри прибiжать.
   I пороблять все, як слiд,
   А можливо i - приплiд.
  
   Бо дiвчата в нас красивi,
   Довгоногi, серцю милi.
   Тiльки ось не має хлопцiв!
   Може десь застрягли в пробцi?
  
   Отi лiзуть звiдусiль,
   Косоокi, чорнопикi,
   Кривоногi, не великi,
   На ласенький, на шматок,
   Укра§нський пирiжок.
  
   Зроблять в нас таки помийник,
   Нелегалiв всiх вiдстiйник.
   А §х треба годувати.
   Так сказала Євро-мати.
  
   Треба - будем годувати,
   Заберем до себе в хати.
   Так у Харковi тепер -
   Мозамбiк i КНР.
  
   I сказав хрещений тато:
   "В нас маляток не багато!
   Треба нам пiднять прирiст!
   Сам до цього маю хист!"
  
   "Лозуг наш - кохаймося!
   Грошей заробляймося!"
   Бо з кожною дитиною -
   Вiсiм з половиною.
  
   "А за другую дитину,
   Грошенят iще пiдкину!"
   I плодяться в нас малята
   Та не знають мами й тата.
  
   Кириленко дуже вдячний.
   Вiн давно при нiй пiддячий.
   Дуже вiн не виступає,
   Свого часу дожидає.
  
   Як прижмуть де не будь тiтку.
   Скаже вiн: "Я, був з Тигибко!
   Був у шинку, пиво пив,
   Ще й галушкою закусив."
  
   "Чорновецький мене бачив,
   Вiн купляв там корм собачий.
   I малесеньким жучком,
   Прошмигнув повз нас бочком."
  
   Може й досi вiн бо§ться,
   Що брати прийдуть побиться.
   Не на ринг, а у кабак.
   Хто ж не знає §х кулак.
  
   Хлопцi знають своє дiло.
   Загартоване в них тiло.
   Ще не вибитi мозги.
   Ки§в-мере - пiдожди!
  
   Мусить хтось вiдповiдати,
   Як землею торгувати.
   I за цiни на житло,
   Що на нiй збудовано.
  
   I тут знов з'явилась тiтка.
   Ох, i шустра, як та щiтка.
   Чорновецький, знов ховайся.
   В космонавти подавайся.
  
   Та навiщо в космонавти?
   Можна рахувати лампи.
   Можна вiдганяти муху,
   Або ж колупати вухо.
  
   "Хай погавкає вона.
   Ой, яка iде луна!
   Ой, як гарно гомонить!
   Аж у другому свербить".
  
   "Треба вуха частiш чистить,
   У метро, я буду §здить.
   Бо i там, ще є робота.
   Iз рекламою клопота'. "
  
   "Досить, добре вже балакать.
   Дам я i тобi вiдтяпать.
   Чорноземно§ землицi,
   Що у Пущi, у Водицi. "
  
   Ти дивись - замовкла дiвка.
   Вже будується домiвка.
   Не Величка така хата,
   Як у першого магната.
  
   Що у Францi§ сто§ть
   I французiв всих смiшить.
   "Хоч вона й маленька,
   Та зате - бiленька!"
  
   А у другого, парнiшки,
   Тiльки Ки§встара вишки.
   Що стоять то тут, то там,
   I зв'язок дарують нам.
  
   Та маленький острiвець,
   Доцi подарив отець.
   В морi пiд Очаковим.
   Спецназом опечатаний.
  
   I про себе пiклувався.
   Де вiн мiг - то будувався.
   Навiть на Бiрючому,
   З фауною плодючою.
  
   Дачу вiн собi придбав,
   Рiзних звiрiв напускав.
   Щоб було де забавлятись,
   Де з рушницей прогулятись.
  
   Майже власний заповiдник.
   Диких кабанiв розплiдник.
   I косулi там гуляють,
   Й осетри не вибувають.
  
   А тодi з телеекрану,
   Вiн сказав всiм нам лукаво:
   "Маєм, те що маєм...!"
   (Те й охороняєм!)
  
   "А кому було потрiбно,
   Щоб пiд Скнилевом лiтак,
   Так крутив сво§ фiгури,
   Що упав в юрбу зiвак?"
  
   "Дiйсно, це нам не потрiбно,
   I з пальним в нас дуже бiдно.
   Тому бiльше не лiтати!
   Лiтаки всi - попиляти!"
  
   "Разом з лiтаками,
   Пустити на метал,
   Все, що заважає,
   До Криму §хать нам. "
  
   "Навiщо в Балаклавi,
   Флот такий сто§ть?
   Така красива бухта,
   А нiде вiдпочить! "
  
   I третiй наш володар,
   Тiє§ ж все спiва:
   "Треба святкувати
   день флоту, зокрема."
  
   "Окремо iз Москвою,
   У зовсiм рiзнi днi.
   Бо Укра§на мала,
   Ранiш свiй флот - завжди!!!"
  
   "До речi, любi друзi,
   Флот завжди бунтував.
   В 17-му роцi,
   Вiн розв'язав скандал".
  
   "Нам лейтенантiв Шмiдтiв,
   Не треба розводить.
   Бо Чорне море знову,
   Може закипiть".
  
   "Навiщо нам вiйськовi?
   Що охоронять?
   Тому вiйськовi ВУЗи,
   Ми дiлимо на п'ять".
  
   I, що в нас залишилось,
   Подивимось тепер?
   Вiйськово-полiтичний
   Львiвський унiвер.
  
   Тепер порiжем пiльги,
   Усiм i назавжди.
   Бо де, ще економити -
   Не знаємо й самi.
  
   Пiльги залишились,
   Тiльки в депутатiв.
   Iншi ж то не мають
   Отаких мандатiв.
  
   Тому треба знову,
   Закон переписати,
   I позабирати,
   В них отi мандати.
  
   Тому - скоротим й депутатiв,
   Хоч багато буде матiв.
   Цих подiлимо на 10,
   Круг пiдлеглих буде "тесен".
  
   I кожен депутатик -
   В нас мiлiонер,
   По мiльйону душ,
   У кожного тепер.
  
   45 мiльйонiв,
   Нас всього зосталось.
   Iншi повмирали,
   Або ж не повертались.
  
   Бо краще за кордоном,
   Збирати виноград.
   Чим в сво§й кра§нi,
   Слухати порад.
  
   I руки, що не крали,
   Знов таке сверблять.
   А очi видивляються,
   Що б i ще продать.
  
   Дивились ми не довго,
   На те, як комбiнат,
   Проковтнув iндiйський
   Метало-магнат.
  
   Крутилась там i ледi,
   На однiй нозi.
   Мабуть в не§ також,
   Руки не в грязi.
  
   Як у горлi кiстка,
   До сих пiр стирчить,
   Марiуполь з Бойко,
   Цього не пiдточить.
  
   Сидить вiн на своєму,
   Заводi "Iллiча",
   Робить добру справу -
   I других навча.
  
   Не раз в нього хотiли
   Заводик вiдiбрать.
   Та вмiють, ще в мартенах,
   Дулi вiдливать.
  
   Пригрiлись коло домни
   Школи, дитсадки,
   Совхози i колхози,
   I працюють - ВСI.
  
   Виходить, що й в радгоспi,
   Можливо зароблять.
   Тiльки нашi партi§,
   Чомусь - це не хотять.
  
   По§дь 100 миль вiд Києва,
   Побачиш на селi,
   Три старенькi бабцi,
   I хатки - сара§'.
  
   Майже як у Францi§,
   Такi ж вони бiленькi.
   Тiльки пiд соломою,
   I дуже вже низенькi.
  
   Кожна бабка там багачка,
   Кожна має власну тачку.
   (На одному колесi,
   Це практично, як таксi.)
  
   Можна в нiй навоз возить,
   I за сiном з ней ходить.
   А бензин? Це §й не власне,
   Тiльки змащуй дьогтем вчасно.
  
   Скiльки в нас тих партiй,
   Зараз розвелось...
   На тачку б §х накидати,
   I вивезти в навоз.
  
   Та тремтять сердешнi,
   За сво§ мiсця.
   Як же харчуватись?
   Бо хочеться й м'ясця!
  
   Вилами не вмiють,
   Вони уже робить.
   Тiльки "косять" гарно,
   Ще можуть i - "забить"!
  
   I забувають гарно,
   Обiцянки сво§.
   А "косять" - справдi гарно -
   I гривнi, i рублi.
  
   Отакi §§ друзяки,
   Всiм вiдомi забiяки,
   Тобто чеснi§ пани,
   А холопи - остальнi.
  
   Ще й Росiя нас повчає,
   Що робить, i як робить.
   Будем слухати ми Штати,
   Бо нам Батько так велить.
  
   Вiн i жiнку там знайшов,
   Й сiчових стрiльцiв камзол.
   I тепер кричим "Ура!"
   Здравствуй армiя УПА!!!
  
   Шухевичу дамо ми
   Героя Укра§ни!!!
   Бо заважав вiн гарно
   Йти радянським танкам до Берлiну.
  
   Та не будем забувати,
   Що Петро i Катря-мати,
   Нам розширили кордон,
   I прогнали туркiв вон.
  
   А можливо слiд згадати,
   З ким татарiв воювати,
   Нам доводилось колись?
   Чи тi самi перевелись?
  
   А дозвольте запитать -
   Шведiв хто погнав у спядь?
   Хто Французiв взяв за шкварки?
   Нiмцям, закрутив, хто гайки?
  
   Польщi - пельку хто стулив,
   Й мiдним тазиком прикрив?
   Може нашi кавалери -
   I Петлюри, i Бендери?
  
   Хто Європу i не раз,
   Вiд загарбникiв всiх спас?
   Хто не раз в лиху годину,
   Пiдставляв могутню спину?
  
   Мабуть буду ставить крапку,
   А то ще, що не будь ляпну.
   Вже й так наговорив...
   Може де й пересолив...
  
   Та уваги не звертайте...
   Просто знов старе згадайте...
   "Моя хата з краю -
   Нiчого я не знаю!"
  
   Вибирайте любi друзi,
   Хто Вам любий, i окрузi.
   Тих, хто в змозi щось робити,
   А не тiльки говорити.
  
   Щоб в парламент наш прийшли.
   Правду - матiнку знайшли.
   З декого зняли штанiшки,
   I по попi, дали трiшки.
  
   А i ще запам'ятайте,
   I нащадкiв научайте:
   Що у кожнiй у родинi,
   Чи общинi, чи кра§нi,
   Хтось один повинен ДбАТИ,
   Й годувать, НЕ ЗАБУВАТИ !!!
  

15.08.2007


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"