Хищная Птица : другие произведения.

Можливостi впливу сучасних жанрiв: фантастика, фентезi, казка

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
  • Аннотация:
    Опубiковано у 2005 роцi в журналах "Порог" i "Полдень XXI век", у 2009 роцi в журналi "Український фантастичний оглядач (УФО)"

  

Наталiя Дев'ятко

  
  

Можливостi впливу сучасних жанрiв: фантастика, фентезi, казка

  
   Багато рокiв iдуть суперечки про вплив мистецтва, зокрема лiтератури, на свiдомiсть i пiдсвiдомiсть людини, i в контекстi цих дискусiй часто згадуються жанри, що сформувалися в ХХ столiттi. Але, щоб говорити про вплив сучасних так званих " не реалiстичних" жанрiв, треба визначитися з поняттями.
   За твердженням С.I. Ожегова, "казка - це оповiдний, часто народнопоетичний, твiр про вигаданi особи i подiϊ, здебiльшого за участю чарiвних фантастичних сил".
   Таким чином, якщо виокремити з цього перелiку народнi казки, якi саме потрапляють пiд уточнення "народнопоетичнi", то i казка, i фентезi, i фантастика можуть бути означенi цим визначенням. Окрiм того, найчастiше, особливо коли твiр пишеться на перетинi жанрiв, критики i лiтературознавцi не вiдокремлюють фентезi вiд фантастики.
   Визначення жанру фентезi зазвичай взагалi не дається або обмежується перекладом з англiйськоϊ "fantasy" - фантазiя, вмiщуючи в жанр фентезi все, що може бути створене уявою автора.
   Розповсюджена також думка, що фентезi - це "казка для дорослих" або "те саме, що i фантастика, лише замiсть космiчних кораблiв i бластерiв в нiй є дракони i мечi".
   Але таке розрiзнення на рiвнi атрибутiв себе не виправдовує. Так, наприклад, в циклi "Зорянi вiйни" є i зорельоти, i мечi (ϊх лазерне походження в цьому випадку значення не має), а в численних фiльмах штибу "Влада вогню" живуть дракони i знищують мирне населення зовсiм не фентезiйних мiст.
   Розмова про критерiϊ вiдмiнностей фентезi i фантастики не є предметом дослiдження цiєϊ статтi, але вона потрiбна для розумiння як вище названих жанрiв, так i сучасноϊ казки, бо всi три жанри можна об'єднати як "те, що створене людською уявою, не претендує на пряме вiдображення дiйсностi" (цим жанри, що нами розглядаються, вiдрiзняються вiд детективiв, пригод, мандрiвок, любовних романiв, як в сучасних, так i в iсторичних декорацiях, для яких головне довести, що так дiйсно було, є або буде з дня на день, як розказується).
   На пряме вiдображення дiйсностi також не претендує постмодернiзм, намагаючись, навпаки, щонайдалi вiдiйти вiд "брехливоϊ дiйсностi". Постмодернiзм мав великий вплив на лiтературу, звiльнивши автора вiд канонiчних текстових структур, вiдкривши новi шляхи для опису i можливостi впливу. Але постмодернiзм також пiдiрвав структури культури, наслiдки чого ще треба буде долати довгий час, i на сучасному етапi в тому виглядi, як вiн є, постмодернiзм зживає сам себе.
   [] Зокрема, пiд впливом постмодернiзму росли i розвивалися жанри фантастики i фентезi, але найбiльший вплив постмодернiзм мав на казку, яка стає об'єктом його iгор на рiвнi з мiфiчними персонажами. Через деякий час казка знову усвiдомлює i свою форму, i вмiст, але бере вiд постмодернiзму вiдчуття свободи i розкутостi (саме розкутостi, а не розхристаностi i розхлябаностi, якi властивi постмодернiзму через його прагнення до дефрагментацiϊ i десакралiзацiϊ). Казка змiнюється i стає сучасним жанром з величезним потенцiалом впливу на читача.
   Зараз твори нового жанру лише створюються, але, як буде показано далi, саме сучаснiй казцi судилося стати знаковим жанром в ХХI столiттi. Тому найбiльшу увагу ми придiлимо не фантастицi i фентезi, про якi вже багато написано i сказано, а казцi, яку називаємо "сучасною".
  
   [] Повернемося до визначення фентезi як "казки для дорослих". Так, дiйсно, фентезi намагається вiддалитися вiд казки, вмiщуючи в текст сцени, далекi вiд платонiчноϊ любовi. Але подiбне не є принциповим i пояснюється тим, що фентезi народилася в ХХ столiттi, коли казки були насильно втиснутi в рамки дитячого жанру.
   Хоча на протязi багатьох вiкiв казка не була дитячою. В роботах дослiдника В.Я. Проппа чудово i поетапно показано, як з мiстичного знання чарiвна казка поступово перероджується, в чомусь спрощується i з вiдмиранням культiв стає все бiльш доступною простому народу, який, сталося так, намагається новими або переробленими казками "добити" вмираючий культ.
   I коли ця мета досягнута, казки через непотрiбнiсть "вiддають" дiтям, якi завдяки своєму свiтовiдчуттю легко вбудовують чарiвнi iсторiϊ в свiтоглядну систему свiту.
   Подiбне явище можна спостерiгати аж до середини ХIХ столiття, коли в "дитячу" бiблiотеку потрапляють зовсiм не дитячi твори. "Робiнзон Крузо" i "Мандрiвка Гулiвера" - нiяк не дитяча лiтература, а соцiально-полiтичнi памфлети для дуже розумних i дуже освiчених дорослих. Але часи змiнилися, старi памфлети поступилися мiсцем новим i цiннi лише для дослiдникiв. Вони використовуються дiтьми через недостатню кiлькiсть казок i завдяки тому, що в названих памфлетах присутнi зовнiшнi елементи казки.
   Те ж саме вiдбувається з мiфами i легендами, але ϊхня особливiсть в тому, що елементи казковостi в них бiльше внутрiшнi, окрiм того, в мiфах i легендах закладена значна частина архетипiв, тому дитяча аудиторiя, у якоϊ взаємодiя з архетипами проявляються значно яскравiше, нiж у дорослих, активно приймає до свого свiту мiфи i легенди.
   [] Професiйно писанням казок почали займатися не так давно. Спочатку це проявляється в збираннi народних казок разом з пiснями та вiруваннями. Такi казки (в ϊхньому оригiнальному, а не адаптованому в ХХ столiттi варiантi) являють собою залишки давнiх знань про свiт, часто спiльних для рiзних свiтових мiфологiй. Так, шанування птахiв, особливо хижих, в бiльшiй або меншiй мiрi властиве практично для кожноϊ мiфологiϊ (ми кажемо "практично для кожноϊ", хоча дослiдники доводять, що, певно, пташиний культ був в кожнiй мiфологiϊ, але це тiльки гiпотеза, бо багато мiфiв i легенд втрачено). А надiленi даром розмовляти звiрi, вiтер, сонце, земля тощо в народних казках - пряме свiдчення прагнення до гармонiϊ i розумiння природи i свiту в цiлому, бо без розумiння неможливе чарiвництво.
   Приблизно в один i той самий час в рiзних краϊнах вiдомi письменники починають створювати своϊ казки, якi потiм назвуть першими авторськими казками. Але i О. Пушкiн, i брати Грим спиралися на народну традицiю i часто на практично забутi i на той момент ще не повнiстю втраченi казки, пропускаючи ϊх через власне свiтобачення i дуже сильно змiнюючи. Казки цi не адресуються дiтям.
   Також не адресуються дiтям казки Г.Х. Андерсена (мається на увазi не сучасна адаптацiя, де, наприклад, Русалонька живе довго i щасливо i не перетворюється на пiну морську). Гофман до своϊх казок приходить через мiстику, а за свiдченням Толстого, довгий нiс Буратiно насправдi вказує на неабияку чоловiчу силу героя (цiкаво, що феномен "Буратiно" в багато чому типове явище для росiйськоϊ лiтератури, в якiй дуже довго не формується традицiя перекладу, а замiсть неϊ сильна традицiя переказу, яка повнiстю не подолана i в наш час).
   [] Тiльки ХХ столiття створює "казку для дiтей". ХХ столiття не прагне вiдкривати дитинi багатства свiту, бо для такоϊ почесноϊ мiсiϊ є родина i школа, мета столiття - навчити дитину моральним нормам, зробити дитину слугою iдеологiϊ (у нас пiк досягається у 80-тi роки, варто лише згадати велику кiлькiсть казок талановитих авторiв, де в текстi було зашифровано iдеологiчний пiдтекст, такi як "Королiвство кривих дзеркал", цикл про Незнайку, "Два кольори веселки" тощо). Одночасно з цим адаптуються, а насправдi спрощуються, як народнi, так i авторськi казки. З казок виймаються емоцiйнi сцени, особливо пов'язанi зi смертю та стражданням. Хоча цей свiтовий процес досить хаотичний, i нашi радянськi мультфiльми 30-х рокiв показують такi батальнi сцени, вiд яких моторошно стає навiть дорослiй людинi, а японське анiме (особливо манга, вiд якоϊ походить бiльшiсть анiме) взагалi практично не пiдвладне цьому процесу. Але загалом до кiнця 70-х - початку 80-х рокiв (величезний внесок роблять американськi студiϊ) в свiтi встановлюються "негласнi заборони".
   1. Можна тисячу разiв вдарити кота Тома по головi ("Том i Джерi"), але вiн не лише залишиться живий, але i практично не постраждає - заборона на бiль.
   2. Можна погрожувати будь-якими покараннями, але на тiлi дитини допустима поява лише чужоϊ кровi, а в iдеалi ϊϊ взагалi не повинно бути, i навiть "злодiй зi злодiϊв", якого проштрикують блискучим мечем, розсипається на порох або оступається в бездонну прiрву - заборона на кров.
   3. Можна перетворювати на камiнь або на тварин другорядних героϊв, зникають цiлi царства, гинуть народи, але наприкiнцi всi позитивнi героϊ мають або залишитися жити, або воскреснути - заборона на смерть.
   4. Найцiкавiшою серед заборон є заборона на пристрастi i поєднання в одному героϊ добра i зла. Це найбiльш складна заборона, бо герой, якому притаманнi сильнi почуття, обумовленi наявнiстю в його серцi як добра, так i зла, - такий герой дуже яскравий, живий, "непокiрний" авторськiй волi i "гарний" або "поганий" лише через обставини, в якi потрапив.
   Такий герой впливає на читача найбiльше, але його образ не тiльки важко створити, та ще складнiше прорахувати наслiдки його спiлкування з читачем або глядачем, окрiм того, практично неможливо поєднати велич i силу героя з мораллю та iдеологiєю, яку намагається навiяти аудиторiϊ автор.
   Тому ХХ столiття вiдмовляється вiд небезпечного героя, на пiдтвердження цiєϊ тези кожен може згадати своє дитинство й одразу побачить, що героϊ книг i фiльмiв тих рокiв - не особистостi, а скорiше типажi або якостi (хоробрiсть, пiдлiсть, дурiсть, мудрiсть i таке iнше).
   Адаптацiя старих казок, що сильно нагадує "висотування у казки душi", вiдбувається паралельно з руйнуванням казкових структур, своєрiдною пiдмiною. Пiдмiнюється все: образи, почуття героϊв, базовi поняття, iдеϊ, вводяться новi героϊ, викривлюються сюжетнi лiнiϊ тощо. Подiбне можна бачити як в радянських екранiзацiях казок, так i в сучасних екранiзацiях i народних, i авторських казок. А чого варта збiрка полiткоректних казок, в якiй вихолощенi абсолютно всi почуття (ця збiрка i саме явище докладно розглянутi в книзi С.Г. Кара-Мурзи "Манiпуляцiя свiдомiстю").
  
   [] Поступово постмодернiзм здає позицiϊ, i казка вже в 90-х стає самостiйною, але твори, якi пишуться в цей час, знаходяться в прикордоннiй зонi з фентезi, яке в другiй половинi ХХ столiття змогло вiдстояти свою незалежнiсть вiд iнших жанрiв. Одним з найяскравiших творiв останнiх рокiв є цикл Джоанни Роулiнг про Гаррi Поттера. Сам цикл вiдкриває величезний простiр для окремого дослiдження, але ми зупинимося тiльки на тому, що цiкавить нас в контекстi цiєϊ статтi.
   Знаходячись в прикордоннiй зонi, цикл поєднує в собi багато i вiд фентезi, i вiд новоϊ казки (це пiдтверджують безкiнечнi суперечки про те, до якого жанру вiднести цикл, i взагалi, чи можна цей твiр читати дiтям). Цикл вiдчуває вплив постмодернiзму, що особливо видно в першiй частинi, але кожна наступна книга стає все бiльш незалежною.
   Окрiм того, що в твiр Роулiнг майстерно вплетенi сучаснi технологiϊ впливу, що є однiєю з причин його популярностi, хоча i не єдиною, цикл (особливо екранiзацiϊ) перемагає "негласнi заборони", розхитанi в 90-х (величезний внесок в розхитування наведених вище заборон зробили японськi фiльми i анiме, що завойовують європейський ринок).
   Нажаль, остання частина циклу не сприяла еволюцiϊ образiв героϊв, що проявлялося навiть на мовному рiвнi. А "загибель" головного героя виявилась пiдробкою i не змогла знищити всi чотири "негласнi заборони" i створити новий дуже потужний свiтоглядний мiф.
  
   [] А тепер треба сказати кiлька слiв про фентезi, що народжується в умовах протистояння культури "негласним заборонам". Героϊ фентезi дуже смертнi, дуже пристраснi, дуже непевнi, на ϊхню долю випадає багато страждань, але часто в героях фентезi немає величi, що принципово важливо для казки. А пристрастi фентезiйних героϊв найчастiше обмежуються пристрастю до протилежноϊ статi (або не протилежноϊ, як зараз модно), i дiйсно "живих" героϊв, якi емоцiями не поступаються людям, а iнодi й перевершують ϊх, можна перерахувати на пальцях.
  
   У сучасноϊ казки, фентезi i фантастики є кiлька принципових вiдмiнностей, якi ми спробуємо описати, а також показати обумовленiсть можливостей впливу всiх трьох жанрiв.
   1. Коренi.
   Фантастика своϊми коренями iде в науку, що, як найбiльш яскравий приклад, проявляється у створеннi пiджанру науковоϊ фантастики (складно уявити наукову фентезi i тим паче наукову казку). Фантастика, як i наука, намагається все пояснити, вивести формули i позбутися погрiшностей. Саме тому iнодi автори з радiстю готовi надати читачу ледь не стоси креслень зброϊ i лiтальних апаратiв.
   А якщо фантастика звертається до магiϊ, то це має приблизно такий вигляд: є певна здiбнiсть групи iстот, обумовлена радiацiєю, змiнами в природi, генетичною схильнiстю i таке iнше, а далi йде зведення законiв i правил, за якими дiє магiя.
   Фентезi здебiльшого створюється за принципом iсторичного роману. Фентезi розказує iсторiю в декорацiях, причому матерiал для них може бути взятий не лише з минулого, але i бути сучасним, хоча подiбне зустрiчається рiдко. Для фентезi важливо створити "реальний" свiт. Реальний не в тому, що вiн схожий на дiйснiсть, а в тому, що вiн настiльки справжнiй, що може розвиватися за власними законами. Саме спорiдненiсть з iсторiєю робить фентезi масштабною i видовищною.
   [] Але найчастiше фентезi зациклюється на тому, наскiльки холодно в порваному плащi, як пiдгинаються вiд утоми ноги пiсля довгоϊ подорожi, скiльки зубiв у монстра, i як давно вiн ϊх не чистив. Монстри взагалi окрема тема в фентезi, створюється враження, що автори фентезi намагаються затнути за пояс один одного в змаганнi, чий монстр стрибне раптовiше, щупальця якого душать сильнiше i таке iнше. Але, не зважаючи на це, фентезi намагається створити свiй свiт, а не показати наш у далекому майбутньому, як це робить фантастика.
   В основi сучасноϊ казки разом iз традицiєю чарiвних казок минулого лежить психологiя i багатство внутрiшнього свiту героя, завдяки якому створюється зовнiшнiй свiт, де цi героϊ i мешкають. Сучаснiй казцi байдуже, чому дракони не згоряють зсередини вiд власного полум'я, а якщо сучасна казка i звернеться до iнопланетян, то навряд в описах буде точно вказанi форма i будова лiтаючоϊ тарiлки.
   Не це є iнтересом сучасноϊ казки. Душа, емоцiϊ, вчинки, взаємостосунки героϊв i навколишнього свiту, iнодi й неiстот, внутрiшнiй дiалог - ось, чим цiкавиться сучасна казка, яку довгий час i на гарматний пострiл не пiдпускали до психологiϊ, але казка займається своϊми дослiдженнями дуже обережно, створюючи героϊв настiльки живих, що часом читач може засумнiватися у власному iснуваннi.
   З цього випливає рiзниця в розумiннi магiϊ мiж фентезi i сучасною казкою.
   Для казки магiя - це заповнена порожнеча, свiтло життя, вогонь, одночасно i теплий, i холодний, який не обпалює, але може спалити, не залишивши попелу. А для фентезi цiлком достатньо вивчити закляття землетрусу i кидатися вогненними кулями. Для казки цього замало: i читачу, i автору, i герою треба в першу чергу вiдчувати цiлiснiсть i динамiчнiсть свiту i самого себе, тодi i тiльки тодi можна втримати вогонь на долонi.
  
   [] 2. Час.
   Одна з головних функцiй фантастики - прогностична, тому фантастика часто оперує майбутнiм часом, намагаючись прорахувати наслiдки контакту з iншими цивiлiзацiями, можливiсть екологiчних катастроф тощо. А в цiлому фантастика дiє за принципом: "що буде, якщо станеться або не станеться те i те?"
   Та цей принцип - головна пастка для фантастики разом з помилками в передбаченнi вiх прогресу (складно сприймати голову галактичного альянсу, на чиєму столi стоси паперiв, коли в час читача без проблем користуються комп'ютером, особливо страждають фантастичнi фiльми, якi через старiння спецефектiв дуже швидко втрачають свiй вплив). Пастка полягає ще в тому, що якщо назначити передбачену подiю на тритисячiенний рiк, то дата взагалi перестане сприйматися (читач стiльки не проживе), а якщо визначена дата у близькому майбутньому, то фантастичний твiр "помирає", коли "день Х" приходить, а кiнець свiту не настає. Наприклад, фiльм "Термiнатор. Судний день" був частим гостем в телевiзiйному ефiрi, але "день Х" пройшов, i навiть прем'єра новоϊ частини циклу не повернула фiльм в ефiр, як це вiдбувалося з "Дiтьми шпигунiв" i "Зоряними вiйнами".
   Фентезi звертається до минулого часу. Це було, могло бути або було десь не в цьому свiтi - така формула фентезi. Щоправда, iнодi формула "було давно-давно" перетворюється в "буде нескоро-нескоро", роблячи твiр пограничним, як, наприклад, цикли "Зорянi вiйни" i "Вавилон-5".
   У використаннi часу фентезi не таке скуте, як фантастика, тому дiйсно можна зустрiти фентезi з подiями i в теперiшньому часi.
   Сучасна казка також знаходиться в зонi минулого i теперiшнього часу, але теперiшнє ϊй ближче, а подiϊ минулого практично завжди мають безпосереднiй вплив на теперiшнє, що посилює вплив на читача i глядача саме сучасноϊ казки.
  
   [] 3. Простiр.
   Простiр тiсно пов'язаний з часом, у всiх трьох жанрах подiя зазвичай вiдбувається i "тут", i "десь там", хоча для фентезi i фантастики краще останнє, а сучасна казка натякає, що "десь там" - це якраз i є тут, тим самим причаровуючи читача.
   Бо якщо людина повiрить, що свiт, про який вона читала, iснує, то почне знаходити знаки, натяки i пiдтвердження його iснування у власному реальному життi, i вплив буде повним i незворотнiм.
   Психологи стверджують, що повернути людину з такоϊ психологiчно-мiфiчноϊ пастки майже неможливо, але також помiчають, що твори, здатнi стати такими пастками, ще не створенi.
   "Гаррi Поттер" мiг би претендувати на звання такоϊ книги, але магiя, описана в ньому, не має глибинноϊ сутi, прописанi тiльки зовнiшнi прояви, тому зачарування дає трiщину (цiкавi спостереження можна зробити на основi п'ятоϊ i шостоϊ частини, де вже є глибинна магiя, але ϊϊ поява фрагментарна i магiя технiчна значно переважає, а в сьомiй частинi прояви глибинноϊ магiϊ взагалi проiгнорованi автором). Хоча статистика показує, що мiльйони дiтей, незалежно вiд вiку, щиро чекають на прилiт поштовоϊ сови iз запрошенням вчитися у чарiвнiй школi, хай i в тисячу разiв гiршiй, нiж Гогвортс, але чарiвнiй.
  
   [] 4. Цiлiснiсть.
   Тут варто вiдмiтити, наскiльки важлива структура для сприйняття твору. Чим бiльш цiлiсний текст, тим легше вiн сприймається, i тим бiльший потенцiал впливу у твору.
   I якщо порiвняти три жанри, то найбiльший потенцiал впливу у сучасноϊ казки. В фантастицi i фентезi частi роз'яснення i вiдступи, не пов'язанi з наступними подiями сюжету, зайвi описи, побiчнi лiнiϊ, вставленi як прикраси, що порушує цiлiснiсть.
   Сучасна казка майже всi описи вписує у психологiю героя, а вiдступи - в сюжет. Структура сучасноϊ казки не допускає лiтературних iгор, бо важливе кожне слово, кожний натяк, i часто пропущений пiд час читання абзац впливає на розумiння тексту. Тому казка при згадуваннi найменше розпадається на окремi сцени, згадуючись повнiстю i цiлiсно.
  
   5. Iм'я.
   В усiх мiфологiях Iм'я - одне з найголовнiших понять, воно вiдображає суть, i той, хто знає Iм'я, має владу над названим. Знання Iмен лежить в основi магiϊ, тому сакральнiсть Iменi - сувора вимога як магiϊ, так i мiфологiϊ.
   Фантастика, що керується науковим мисленням, а не магiчним або мiфологiчним, вiдкидає сакральнiсть Iменi. Тому через деякий час iмена героϊв з фантастичних творiв здебiльшого дуже важко згадати.
   Фентезi ставиться до Iменi бiльш дбайливо, i в своєму прагненнi створювати свiти фентезi також конструює iмена, але в них втiлюється не магiя, а намагання автора бути нi на кого не схожим або загравання з мiфологiєю.
   Героϊ сучасноϊ казки - в першу чергу особистостi, тому загравання з мiфологiєю та iсторiєю неприпустимi. Мiфологiя реальна, так само реальний i текст сучасноϊ казки, тому Iмена героϊв такi ж сакральнi, як i сама магiя, що в сутi своϊй є життям.
  
   [] 6. Цiна.
   За кожний шляхетний вчинок герой має отримати нагороду, за кожний ниций - покарання. Кожне запитання, вiдповiдь, дiя - повиннi бути оплаченi.
   Такий закон магiϊ. Такий закон казки.
   Фантастика цей закон не визнає.
   Фентезi дотримується точнiсiнько навпаки. Тому принцеса, яку принц завдяки диву звiльнив iз ув'язнення, може випадково загинути пiд колесами колiсницi через п'ять хвилин пiсля втечi i, звiсно, не буде жити "довго i щасливо". Так фентезi зближується з дiйснiстю, про що було сказано ранiше.
   В казцi може вiдбутися така сама ситуацiя, але принцеса до останньоϊ митi залишиться Принцесою, а не просто випадковою фiгурою звичайноϊ жiнки, та буде Жiнкою i Героϊнею хай навiть третього плану.
   Магiя не терпить випадковостей - вони лише невiдомi людям закономiрностi. Слово - це Iм'я й одночасно закляття, а в закляттi немає зайвих слiв.
  
   [] 7. Мiфологiя.
   Сприйняття сучасноϊ людини базується на архетипах, закодованих як в нашiй пiдсвiдомостi, так i в нацiональнiй та свiтовiй мiфологiях. Цiкаво, як архетипи в смисловому, образному i ритмiчному значеннях втiлюються в мовах, якi можна назвати своєрiдними ключами до пiдсвiдомостi i колективного несвiдомого цiлого народу. Саме тому, знаходячись в чужiй краϊнi, ми так пристрасно реагуємо на рiдну мову. I людина, яка розмовляє чужою мовою замiсть своєϊ, за магiчними законами, втрачає силу, ключi ϊϊ слiв не пiдходять до замкiв колективного несвiдомого народу, з яким вона розмовляє. А якщо розмова все ж вiдбувається, то вимагає великих розумових та емоцiйних затрат з обох бокiв. Цю ситуацiю можна з легкiстю спостерiгати в Украϊнi, цiкаво також те, що якщо украϊнцi, якi розмовляють росiйською завдяки ряду причин, та не вiдчувають стосовно предмету негативу, сформованого соцiумом, починають вчити украϊнську мову, то раптово розумiють, як легко ϊм дається "нова", а насправдi рiдна мова, i вiдкривають у собi новi гранi i таланти. Таке "впiзнавання себе" вiдбувається з молодими письменниками, бо своєю мовою творити i легше, i приємнiше, й емоцiϊ сильнiшi, й слова яскравiшi. Зiзнаються у змiнi своϊх вiдчуттiв вiдносно тексту при переходi на рiдну мову i старшi письменники.
   Фантастика ворогує з мiфологiєю, як з мiфiчним мисленням, звертаючись до розуму, а не до архетипiв.
   Фентезi намагається створити власну мiфологiю, яка часто не гармонiює з архетипами.
   А казка намагається вплести архетипи в мiфологiю, яку створює, часто "вiдновлює" втраченi легенди, стверджуючи, що цi "вiдродженi" легенди не вигаданi, а справжнi. I складно сперечатися з цим твердженням, бо якщо втраченi легенди можливо повернути у свiтову скарбницю, то зробити це можна, лише занурившись в мiфологiю i магiю казки, для якоϊ весь свiт живий i навiть травинка носить власне Iм'я, тобто вiдчуває i живе повним життям.
   I автори намагаються вiдтворювати втраченi легенди завдяки уривкам i натякам в iнших мiфах. Так "Сильмариллiон" Дж.Р.Р. Толкiєна, за твердженням автора, - "книга втрачених сказань". Цiкаво те, що фентезi починалося з "Хронiк Нарнiϊ" К. Льюϊса, "Алiси" Л. Керола i творчостi Толкiєна. Але жодний з цих творiв не входить до жанру фентезi. "Алiса" передує iграм постмодернiзму, "Нарнiя" - адаптацiя для дiтей бiблiйноϊ iсторiϊ, а твори Толкiєна знаходяться в прикордоннiй зонi мiж ще не народженою фентезi i казкою, яку ми називаємо сучасною. Дiйсно, великi твори випереджають свiй час.
  
   [] 8. Казкар-шаман.
   У давнi часи влада в племенi належала вождю, але була влада, вища за владу вождя - влада казкаря-шамана, вiн же оповiдач i спiвець, якого потiм назвуть чарiвником i магом.
   Казкар-шаман користувався величезною повагою в племенi, його боялися (в наступнi вiки iнститут придворних поетiв i спiвцiв вiдобразив iсторичнi змiни, але це були вже не казкарi-шамани, вiд дiяльностi яких i йде загальна пiдсвiдома вiра в силу Слова i майже беззастережне цьому Слову пiдкорення).
   В давнину казкар-шаман не служив нiкому, вiн володiв Словом, тобто називав Iмена, а значить мiг розказувати казки i чаклувати, що в принципi одне i те саме, як довели технологiϊ впливу ХХ столiття i нашоϊ сучасностi.
   Казкар-шаман i магiя були єдинi, але слово казкаря по сутi своϊй - усне. Це дуже важлива вiдмiннiсть фентезi вiд казки (про фантастику в цьому пунктi ми не говоримо, бо фантастика заперечує магiчне свiтовiдчуття). Фентезi в основу тексту кладе письмову мову, а казка - усну, тобто ритмомелодика казки - це ритмомелодика мови казкаря-шамана, iнакше кажучи, записанi чари.
   Вченими давно доведено, наскiльки сильно на людину впливають ритми, i те, що читач несвiдомо проказує кожне слово того, що читає. Виявляється, що читач наче чує голос автора-шамана, який так само створює казки, чари, тiльки казки цi дещо змiнилися, увiбравши в себе досвiд передових технологiй впливу.
   [] Так сучасна казка перетворюється на потенцiйну зброю, стає жанром, який бiльше за iншi жанри в теперiшнiй ситуацiϊ може впливати на людей будь-якого вiку.
   Для Украϊни вищесказане ще актуальнiше, нiж для iнших краϊн, що пояснюється кiлькома причинами: 1) ритмомелодiйний потенцiал яскравоϊ украϊнськоϊ мови просто величезний, не затертi значення i живi коренi слiв; 2) Украϊна потребує вiдродження староϊ мiфологiϊ i традицiй (на емоцiйному, а не сюжетному рiвнi) через створення масиву казок i легенд; 3) Украϊна здавна славилася своϊми вiдьмами i чаклунами (ця теза потребує розгорнутого пояснення, але варто лише зазирнути як в мiфологiю, так i в сучаснi мiфи-фiльми i мiфи-книжки iнших краϊн, й особливiсть здiбностей народу, що живе по обидва боки Днiпра, стане зрозумiлою). Навiть iснує теорiя, що практично всi украϊнцi так або iнакше мають серед своϊх пращурiв тих, хто займався чарами, тобто у сучасних украϊнцiв є схильнiсть до плетення чарiв, створення казок, про якi йшлося вище.
  
   Складно робити будь-якi припущення, але забагато вказує на те, що в близькому майбутньому ми побачимо створення нового жанру, витвори якого будуть одночасно i лiтературними творами, i майстерним використанням технологiй впливу (на нашу суб'єктивну думку, з украϊнських авторiв до сучасноϊ казки бiльш за все наблизилися Марина i Сергiй Дяченки, - в цьому контекстi треба особливо видiлити роман "Варан" i повiсть "Горiла вежа", - але в ϊхнiх творах ще забагато елементiв лiтературних iгор i "зайвих" слiв та описiв, що властиво фентезi, а магiя "зайвих" слiв не приймає).
   Ось лише, яку мету будуть переслiдувати автори, що напишуть твори для нового жанру? Що буде закладено в глибинах ϊхнiх текстiв, а згодом i в нашiй пiдсвiдомостi? I чи готова Украϊна до появи цього нового жанру?..
   На цi та iншi запитання можна вiдповiсти тiльки в дiалозi мiж дiячами культури рiзних напрямiв i вiку. Але маємо великi сумнiви, що такий дiалог вiдбудеться. А сучасна казка буде розвиватися як явище, не пiдконтрольна анi моральним нормам, анi здоровому глузду, i постане як перед читачем, так i перед критиком складною самодостатньою системою, на яку вже нiяк неможливо вплинути.
  
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"