I хоча цього року влада в Украϊнi бiльше думає не про державу, яка стала повнолiтньою, а про власнi чвари, це зовсiм не завадило звичайним людям влаштувати собi свято.
Особливо постаралися активiсти молодiжноϊ органiзацiϊ "Спiлка Украϊнськоϊ Молодi в Украϊнi", започаткувавши в Днiпропетровську традицiю розмальовувати себе в честь свята.
Тому на центральнiй площi мiста, недалеко вiд пам'ятника Ленiну, розпочалася акцiя "Розфарбуй серця у державнi кольори.
Перехожi зацiкавилися кольоровими малюнками, не зважаючи нi на статус,
...нi на стать,
...нi на вiк.
Вiк зовсiм не мав значення.
Так взагалi дуже небуденно можна вiдзначити свято разом.
Швидко виявилось, що намалювати на руцi тризуб - це стильно.
А якщо додати до тризуба i прапор, то вийде ще крутiше.
Я теж спокусилася.
Та й не лише я. А навiть тi, хто працював неподалiк.
Тризуб взагалi був найпопулярнiшим малюнком.
Хоча можна було засвiдчити свою любов до Украϊни сердечком.
Чи навiть метеликом.
Майже одразу пiдключилася i мiсцева преса. I де тiльки тi журналiсти беруться?..
Щоправда, це зовсiм не збентежило анi органiзаторiв акцiϊ, анi мешканцiв мiста.
Але на тому сюрпризи не закiнчилися. Всi бажаючi могли погортати нове число першого украϊномовного журналу фантастики "Украϊнський Фантастичний Оглядач (УФО)".
Здавалося б, що то за нiсенiтниця - намалювати герб на своϊй руцi.
Але це дiйство додає людям упевненостi у собi.
Або може бути просто цiкавим.
Може перетворитися на знак дружби.
Завдяки нацiональним кольорам можна доповнити свiй образ.
Будь-який образ.
Бо всi ми рiзнi.
Але разом нас багато.
I лише разом можна створити сонце.
Сонце, яке дарує красу,
...дружбу,
взаєморозумiння.
Iнодi здається, що тi, хто називав це свято Днем Незалежностi, обрали дещо неправильне слово. Бо назвати цей день варто було днем Свободи. Бо тiльки вiльнi люди можуть усмiхатися i творити. I тiльки вiльна людина може по-справжньому любити, дружити i радiти життю.
I для кожного Украϊна своя.
Можна вбратися у нацiональнi кольори.
Або святкувати з родиною.
Або бути самому, та бачити... Чи не майбутнє?
Або разом з мамою гратися у Джеймса Бонда.
Або з усмiшкою зазирнути в серце кожному, хто витримає чистий дитячий погляд. I як не повiрити таким очам, що ϊм вiдкрите i прийдешнє, i минуле, i душi людськi...