На серцi радiсно, душа iще жива. 
I кожним кроком ми єднаємо єднання. 
Скажи не подумки, поєднуй у слова 
Тi звуки вiчного i нiжного прощання.... 

Ми все ще зiтканi, пов'язанi мов шлях 
Що вже не прихисток для вiчного корiння. 
Немає правди навiть подумки, в словах, 
Одна брехня i недоречне бубонiння... 

Свята не зiтканi, прощення не в душi 
I кожен подумки зап'ятнаний до болю. 
Невже єдине що єднає нас - вiршi? 
I ми приреченi на радiсну неволю... 

Ми всi чужинцi.. потойбiччя - наш маяк, 
Ми повертаємось закоханi i ситi... 
Життя складається не з тими.. i на так... 
Не в тi часи, i не на тому свiтi...