Карпова Катерина : другие произведения.

Ненавиджу любов

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
  • Аннотация:
    У Оллi вперше в життi з"являється ворог: диявольсько красивий, впевнений у собi, не менш цiлеспрямований, жорсткий, а часом i жорстокий у досягненнi своїх бажань - Елi Картер. незважаючи нi на що, Оллi досi не вiдмовляється вiд своєї мети - стати першим на конкурсi i укласти довгоочiкуваний контракт з найвiдомiшим продюсером Америки. До чого може призвести вiдчайдушне суперництво двох сильних, гордих, непохитних молодих людей? Увага: ця книга мiстить сцени сексуального характеру
  
  
   Роздiл 1
  - Мамо! Тато! "Я увiрвався на кухню, як ураган. Мама сидiла за столом i пила каву. Вiд моєї несподiваної гучної появи вона здригнулася i виплеснула напiй на стiл. Батько пiдвiв очi вiд планшета, з яким нiколи не розлучався, i докiрливо подивився на мене:
  - Люба, не кричи так, ти злякалася мамо, - я не звернув уваги на навмисне строгий тон батька. Кинувши шкiльний рюкзак у дверi кухнi, я буквально пiдлетiв до мами i поцiлував її в щоку, а потiм так само пiдлетiв до батька i клюнув його кiнчиком носа. Осяяно посмiхаючись здивованим батькам, я сiв поруч iз батьком. Вони вичiкувально дивилися на мене.
  - Знаєш, що? - Я простягнувся однiєю рукою до запашного круасана, а другою потягнув до себе батькову каву. Вiн пiдняв брову.
  "Нi, любий, ми не знаємо. Так що трапилося? "Мама промокнула калюжу кави серветкою, не зводячи з мене уважного погляду.
  - Уже тиждень у нашому мiстi проходить вiдбiр на конкурс "Я - зiрка". Отже, сьогоднi заради iнтересу i пiд умовляннями i стусанами Роуз я пiшла на цю добiрку, i ... пройшла! Сьогоднi нам мають зателефонувати органiзатори конкурсу, а оскiльки я неповнолiтня, менi потрiбен ваш дозвiл, щоб продовжити участь у конкурсi. Справдi, пiсля першого вiдбору розпочнеться тур мiстами з нашими виступами, попутно, пiсля кожного концерту, будуть покази учасникiв, буде один, найкращий. Вiн чи вона отримає контракт з Джонатаном Греєм! Вiн також є найвiдомiшим продюсером у нашiй країнi. Чи можеш ти уявити ?! З самим мiстером Греєм! "Видавши все на одному диханнi, я заплескав у долонi i завмер в очiкуваннi реакцiї батькiв. Не те, щоб мої батьки були суворi, зовсiм нi, навпаки, вони менi у всьому потурають, пiдбадьорюють, не балують, а бережуть i плекають, як кришталеву вазу. Заборони та обмеження не накладаються, i я такими перевагами не користуюся, я коректна, тиха дiвчина i менi цього не соромно. Я єдина дитина своїх батькiв. Мама важко завагiтнiла, пiзня дитина, мама народила мене в сорок два, пологи були важкими. Пiсля цього батькам сказали, що мати не може виносити другу дитину. На цьому мама i тато закрили тему розширення родини, тож для них я щось на кшталт дива, благословення. Чому я тепер чекаю їхньої вiдповiдi? Ми нiколи не розлучалися бiльше нiж на кiлька годин. Вiдпустити мене одного в чужi, незнайомi мiста їм буде неймовiрно важко, як i менi. так, Я мамина й татова донька, так, я не покидала нашого теплого гнiздечка, звикла бути пiд їхнiм заступництвом. Менi сiмнадцять, але у мене немає хлопця, я ще навiть не цiлувала, i я до цього не прагну, стосунки для мене зараз не важливi, менi необхiдно найближчим часом побудувати свою кар'єру . Я прагну стати вiдомим, люблю спiвати, i менi це добре вдається. Мiй голос меццо-сопрано - середнiй за висотою мiж сопрано i контральто. Також мiй дiапазон становить три октави, що є дуже хорошим результатом. Звичайно, я не можу порiвняти з Вiтнi Х"юстон та її п"ятьма октавами, але цiлком можу конкурувати з Фреддi Мерк"юрi. I справа не в тому, що я хочу слави i грошей, я просто хочу подiлитися своїм талантом з людьми, вiддати частинку себе. Я також сам пишу музику та тексти до своїх пiсень. Бог не позбавив мене дарiв, але батьки їх розвивали, i вони радiють моїй навiть найменшiй перемозi. А балетом я займаюся з п"яти рокiв, але це бiльше хобi, нiж покликання, я нiколи не замислювалася про професiйну сферу цiєї дiяльностi. Крiм батькiв, мене також пiдтримує майже все наше маленьке провiнцiйне мiстечко Сонома, Мiсячна долина - Калiфорнiя. Лунна долина - це виноробний регiон, вино насправдi є основним заробiтком нашого мiста, туристи люблять наш напiй. Щорiчно Соному вiдвiдує понад сiм з половиною мiльйонiв туристiв, тому ми не в бiдностi, наше мiсто цiлком забезпечене. Я люблю свою Мiсячну долину, я знаю багатьох тут i поважаю кожного. Я не конфлiктний i товариський, менi вiдповiдають взаємнiстю, поважають, дружать. Мешканцi Сономи привiтнi та привiтнi, Мене часто просять виступити на рiзних заходах i святах, я на короткiй нозi з нашим мером мiстером Девiсом, вiн частий гiсть у мене вдома, тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанок. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанку. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанку. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом.
  - Добре? Що ти сказав? - не втримався я. Вiдсунувши вбiк свiй надкушений круасан, я благально глянув на батька. Вiн звiв свої темнi брови, його погляд прикутий до матерi. Тато легенько постукав пальцями по стiльницi. Мама зiм'яла в руках серветку i ледве кивнула, погляд тата звернувся на мене:
  - Я обговорю з ними всi нюанси, коли вони зателефонують, якщо мене все влаштовує i вони обiцяють, що за вами, конкурсантами, а саме за тобою, Оллi, будуть наглядати, тодi так, доню, ми вiдпустимо вас на зустрiч. мрiя, - верещав я i мчав по кухнi, танцюючи дикий танець перемоги. Мама i тато смiялися, дивлячись на мене. Краєм ока я побачив, як батько потягнувся до матерi й нiжно стиснув її руку. В маминих очах заблищали сльози.
  Увечерi того ж дня у нашiй вiтальнi задзвонив мiський телефон, в цей момент мiй батько читав газету, а я, примостившись пiд його боком, бездумно клацав пультом, перестрибуючи з каналу на канал. Я здригнувся, коли пролунав перший трель дзвоника, я випростався, спустив босi ноги з дивана й сiв на лiнiю. Батько поплескав мене по стегнi.
  - Заспокойся, Оллi, можливо, це твоя подруга, Роза, - поволi, як менi здалося, потягнувся батько до радiотелефону. Кинувши на мене глузливий погляд, вiн вiдповiв. Я гризла всi нiгтi, поки тато розмiрено розмовляв з iншою стороною лiнiї. Насправдi, здебiльшого мiй батько мовчав, лише ставлячи навiднi запитання. Пiсля десяти хвилин переговорiв, на якi я так i не вступив через сильне хвилювання, батько поклав трубку собi на колiна, подивився на мене, пiдняв руку й витягнув мiй палець, нiготь якого я вже розгриз до основи. мiй рот. Це дурна звичка, але я не можу вiд неї позбутися.
  - Мене все влаштовує. За рахунок фiрми вам нададуть житло, а також за свiй рахунок будуть годувати. У вас буде охорона, ви будете жити в престижних номерах готелю, а також ми пiдпишемо угоду, в якiй буде прописано зобов"язання щодо вiдповiдальностi органiзаторiв змагань за здоров"я учасникiв, а також за їхнє життя. Тож, любий, завтра будемо готуватися. Ви їдете через два днi до Лос-Анджелеса, - я кинувся до татової шиї i сильно поцiлував його в щоку, але, нахмурившись, вiдразу вiдiйшов.
  "Але що зi школою?" Батько лукаво посмiхнувся i клацнув менi по носу.
   - Залиште це нам з мамою, ну, а менi пообiцяли, що там у вас будуть персональнi вчителi та репетитори, тож ви не вiдстанете в знаннях, а, можливо, навпаки, у вас все одно вийде, - посмiхнувся я. i знову висiв на шиї батька...
  - Де ще добре зробити, тату? Я вже вiдмiнник, - погладив мене по головi батько й уткнувся носом у макiвку.
  - До речi, це я й сказав, Оллi. Я знаю, що ти найкращий у всьому. "Тато вiдiйшов i подивився через мою голову на кухню. Там мама пекла мафiни, запах її божественної випiчки вже почав розноситися по хатi.
  - Саманта! Наша донька їде через два днi, ви хотiли б обговорити цю новину? "Через хвилину мама вже опускалася на диван з протилежного боку вiд батька.
  - Ви вже подзвонили? Що вони сказали? Давай, не засмучуйся, Кевiне! - Синi очi мами горiли цiкавiстю. Тато тихо засмiявся.
  - А потiм, любий, дивуєшся, хто в нас така нетерпляча дочка. Ти навiть рота не дав менi вiдкрити. Перше запитання: так, подзвонили, я тiльки закiнчив розмову. По другому: у них все добре органiзовано, їх умови я задоволений. Завтра приїде юрист з документами, якi нам потрiбно пiдписати, потiм нам все детальнiше пояснить.
  
   *****
  Все вiдбувалося зi швидкiстю свiтла, мене крутили тренування та пiдготовка. Розi ночувала зi мною всi цi днi. Як i обiцяли, до нас прислали юриста, батькiв все влаштовувало, найбiльше радiли, що кожнi два мiсяцi привозять додому, рiвно на два тижнi, щось на кшталт вiдпустки для конкурсантiв. Мене попередили не брати багато речей, тiльки вперше. Там з нами працюватиме стилiст, оновлять мiй гардероб, створюючи для мене сценiчний образ. Я погодився на все, своїми думками я вже був на сценi, на своєму першому великому виступi, де на мене дивилися мiльйони.
  - А якщо я захочу вас вiдвiдати, чи можу я прийти? - спитала Розi, вона сiла на моє лiжко, у пiжамi й дивилася, як я бiгаю по кiмнатi. Поруч з нею лежав мiй чемодан, деякi речi, якi я випадково кинув у нього, вона вiдтягнула i кинула на пiдлогу. Наприклад, зараз мої улюбленi джинси злетiли до моїх нiг.
  - Чим вони тобi не сподобалися? - показав я на джинси, грудками лежачи на пiдлозi, Роза закотила очi.
  - Олi, вони зношенi до дiр, ти хочеш зганьбити наше мiстечко? Там, в Лос-Анджелесi, вас усi приймуть за провiнцiала. Тож будь ласкавий, не давайте їм приводу перевiряти свої переконання, i вiзьмiть iз собою найпристойнiшi речi, хоча я сумнiваюся, що у вас такi є, ви звикли одягатися як сiра миша, - пiдморгнула менi Роза, я почервонiв. i кинула їй в обличчя блузку, яку тримала в руках. Роза не залишилася в боргу. З криком: "Виклик прийнято!" вона схопила подушку й кинулася на мене. Я встиг ухилитися, i, вислизнувши всього в двох сантиметрах вiд неї, скочив на лiжко, схопився за другу подушку. Почалася бiйка, ми смiялися i мутуз один одного, збиваючи.
  "Ось i все, я здаюся!" Я впав на лiжко, важко дихаючи. Роуз плюхнулася поруч iз нею, ми сплелися руками в замку й дивилися у стелю. Менi було потрiбно це розслаблення, в цi днi мене не вiдпускало напруга i хвилювання.
  - То що, я можу прийти до вас, коли дуже сумую? Я зiрвала пасмо волосся з обличчя й обернулася до свого друга.
   - Думаю, що так, але навряд чи у мене буде вiльний час, я не зможу весь час бути поруч.
   "I не треба, менi буде достатньо просто побачити вас i впити промiння твоєї слави", - кумедно зворушила бровами Роза, я пирхнув i плеснув її долонею по чолу.
   - Давай, Роуз, ти знаєш, я нiколи не стану однiєю з тих молодих зарозумiлих зiрок, якi забувають друзiв i сiм'ю, щойно їх звели в ранг американських знаменитостей, - Роуз тихо посмiхнулася менi i стиснула нашi пальцi. замок трохи тугiше.
   - Я знаю, Оллi, ти не такий, як усi, ти особливий.
   - I знову ти заморожуєш дурiсть, Розi, я такий же, як усi, як i ти, я простий смертний, яких мiльйони.
  - Ти недооцiнюєш себе, друже, але саме цю простоту я люблю в тобi, - я клiпнула очима, намагаючись стримати сльози, що раптом набiгли. Прийнявши вертикальне положення, я потягнув Розу за собою, ридаючи, мiцно обняв свого друга.
   "Я шалено сумуватиму за тобою, подружка", - Роуз обняла мене ще сильнiше у вiдповiдь.
   - А як же я сумуватиму!
   Наступного ранку я полетiв до Лос-Анджелеса, сiвши бiля вiкна в салонi бiзнес-класу.
  
   * * * *
  Я зайшов у студiю на репетицiї i знайшов Люка. Вiн сидiв на бежевому диванi, схиливши голову над скляним журнальним столиком, хлопець щось пише на аркушi зошита, бiля нього, бiля нiг, його глянцева темно-синя гiтара.
  "Гей, Люк!" Вiтаю, пiдходячи ближче. Вiн пiдвiв свою бiляву голову й iронично посмiхнувся менi. Його блакитнi очi горять ентузiазмом.
  "Привiт, Олi!" Вiн вiдсунувся вбiк i поплескав по дивану, вказуючи на мiсце бiля себе.
  "Що ви робите?" Я сiв, з цiкавiстю поглянувши на аркуш паперу, вкритий записами.
  - Пам"ятаєте, що за три днi ми маємо виступити та заспiвати зi своїм твором? Тож пыхкаю, намагаюся хоч щось написати. Але менi в голову нiчого не йде. що ти пишеш?
   - Я вже написав i слова, i музику, - я опустив очi, коли Люк занадто напружено витрiщився на мене.
  - Серйозно? Ти генiй! - Я пiдвiв очi й сором"язливо посмiхнувся, вiн примружив очi, потiм клацнув пальцями, нiби щось вирiшив, губи розтягнулися в залишнiй посмiшцi. - Я здаюся зарозумiлим, але, тим не менш, ви можете менi допомогти? Я можу впоратися з музикою, але слова - повний провал. Що ти сказав? Ти тiльки пiдштовхни мене, дайте менi початок, а тодi я пiдберу, будь ласка! "Я прикусила губу, стримуючи посмiшку, Люк був у цю мить чарiвний, його великi блакитнi очi блищали надiєю, вiн подивився на мене з благанням, посмiшка була настiльки чарiвною, що я не втримався i посмiхнувся у вiдповiдь, повiльно киваючи . Лука зовсiм по-дитячому пiдняв руку зi стиснутим кулаком вгору i злегка пiдскочив на мiсцi.
  - Так! Я знав, що у тебе добре серце! Давайте розпочнемо? - У цей момент Картер i його вiчний хвiст, - Рина увiйшла в кiмнату, вона повисла на його руцi i подивилася в очi, як щеня. Я з огидою знизав плечима, у дiвчини зовсiм не було нi гордостi, нi самооцiнки. Адже Елi Картер нi в що її не ставив, вона була для нього зручною, слухняною iграшкою. Як тiльки вiн позбувся її настирливої уваги, його погляди звернулися на iнших привабливих дiвчат, а тi, в свою чергу, не вiдмовляли йому. Вiн був азартним гравцем. Я не раз збоку спостерiгав, як вiн заходить у вестибюль нашого готелю то з однiєю довгоногою, то з iншою. Вiн любив рiзноманiтнiсть, тому до нього в кiмнату заходили дiвчата всiх типiв: блондинки, брюнетки, рудi i навiть мулатки. З-пiд вiй я дивився на Елi, чорне волосся, на мiй смак трохи довге. Темнi брови розсуваються, iдеально вилiплений, нiс прямий, загострений, високi вилицi, повнi, твердi губи, оливкова шкiра, чорнi, пронизливi, пекучi очi. Вiн був схожий на спокусника демона. Гарний демон. Але його краса згасла, щойно вiн вiдкрив свiй брудний рот, принаймнi для мене. Iншим, мабуть, подобалося в ньому все, навiть його грубiсть, зарозумiлiсть, запальнiсть. Вiн дивився на всiх зверхньо, але його оточення боготворило його.
  Ми всi знайомi мiсяць, багато хлопцiв покинули змагання, була жорстка конкуренцiя, було ще багато конкурентiв, але ми з Картером лiдирували, мiж нами точилася повномасштабна битва. Не знаю, чому вiн мене так не любив з першої зустрiчi, тут ми всi були суперниками, але я був у хороших стосунках з iншими хлопцями, з Елi Картером? Нi. I не я це почав, вiн перший причепився до мене i був неслухняний. Я з ним не стикався до першого виступу, все пройшло на ура, я спiвала кавер на власний твiр, це була сумна балада про втрачене кохання.
  Я щойно вийшов за лаштунки пiд шквал оплескiв, коли широкi чоловiчi груди перегородили менi шлях, моя посмiшка зникла з мого обличчя, коли я зарилася носом у цю кам"яну скриню. Я пiдвiв голову i зустрiв свiй погляд найчорнiшими очима, якi я бачив за все своє життя, мурашки по тiлу пробiгли, бiси танцювали в тих бездонних темних зiницях, глузуючи i зачаровуючи. Насилу вiдводячи погляд вiд гiпнотичних очей хлопця, я пройшов поглядом по його красивому обличчю, затримався на пару секунд на його спокусливих губах, опустив очi нижче, на рельєфний торс, довгi ноги. Чорна футболка окреслила iдеальний, накачений прес, дозволивши уявi полетiти пiд футболкою. Я ковтнув i знову повернув свiй погляд на обличчя хлопця, вiд якого хвилями виходив негатив i небезпека,
  - Як я? - пролунав глибокий, оксамитовий голос над моїм вухом, я здригнувся i вiдскочив геть, одразу лопнувши вiд сорому, хлопець цокнув язиком.
  "Якi ж ми зворушливi, та й соромитися вмiємо, дай вгадаю, ти з маленького провiнцiйного мiстечка, провiнцiйна дiвчина, правда?" Я зв"язала брови i прибрала гiтару, яка заважала за спиною.
  "Якщо так, то чи є злочином народитися i жити в провiнцiї?" Хлопець засмiявся, притулившись до стiни, склав руки на грудях i подивився в мене вивчаючими очима. Його очi пройшли по моєму обличчю, опустилися нижче, затрималися на моїх невиразних грудях, опустилися ще нижче, на моїх ногах його погляд затримався набагато довше, нiж на сталi. Я почувалася голою. Я була одягнена в коротку, повiтряну бiрюзову сукню, це було з мого нового, обiцяного гардеробу. Менi не подобалося, що в основному були вiдкритi короткi сукнi, спiдницi, топи, якi ледве прикривали живiт, були лише один-два джинси i їх не вистачало. Я так скучила за своїми старими, зношеними та зручними джинсами. Вiн проiгнорував питання, продовжуючи вивчати мене, поставив наступне запитання:
  - Ви давно їсте? - Я, як i вiн, схрестив руки на грудях, але якщо з його боку це був жест розслаблення, то з мене - знак захисту.
   - З семи рокiв.
   - Пiснi й музика, як я розумiю, вашi?
  - Так, навiщо цей допит? - Я втомився перебувати пiд його поглядом, почувався приколотим метеликом.
  - Ти талановитий, дуже, а значить, сильний суперник. У цьому конкурсi я мушу перемогти, ти не годишся на роль зiрки, занадто чистий i невинний, ти кульбаба Божа. Я пропоную угоду, ти зiпсуй свiй наступний концерт, i я подiлюся з тобою трiшки своєї слави пiзнiше. Коли я виграю, я, так би мовити, скажу за вас слово. Згоден? - Я роззявив рота вiд здивування i обурення, хлопець був неймовiрно нахабним i самовпевненим.
  "А якщо я скажу нi?" Вiн вiдштовхнувся вiд стiни i пiдiйшов до мене з холодною посмiшкою на обличчi.
  - Тодi я розчавлю тебе, дитинко. Такому, як ти, не мiсце, серед акул не виживеш, - штучно засмiявся я, пригнiчуючи бажання стиснутися в клубок вiд його небезпечної близькостi. Гордо пiднявши пiдборiддя, я встиг поглянути на нього зверху вниз, хоча був на голову нижче.
  - Ну, це твоє рiшення, але я, як i ти, маю намiр перемогти, тож вибач менi, але тобi доведеться терпiти мене, такий неосвiчений провiнцiал, - мiй голос був крижаний i рiвний, за що я подумки поплескав себе. на плече... Чорнi очi хлопця звузилися, вiн пiдiйшов ще ближче i хвилину мовчав, пильно дивлячись на мене, щось шукаючи. Але, так i не знайшовши, пiшов геть.
  - Ти справдi мене не боїшся? Даремно я небезпечний супротивник... ну попередив, попередив - озброєний. Я граю у важкi iгри, дитинко, удачi. "Вiн кинув на мене останнiй пронизливий погляд i, вiддавши честь, пiшов. Я впав у ступор. Я щойно здобув свого першого ворога в моєму життi.
  Я похитнувся вiд спогадiв i зосередив свiй погляд, щоб негайно зiткнутися з поглядом Картера. Його губи пiднялися в насмiшку. Виявляється, весь цей час, поки я був у собi, згадуючи нашу першу зустрiч, я несвiдомо дивився на Елi. Подумки проклинаючи, я перевiв погляд на Люка.
  - Давай не тут, менi потрiбна тиша. Заходь до мене в кiмнату через пару годин, перед сном, ми з тобою щось придумаємо, рука об руку? "Усмiшка Люка сяяла тисячею мегават.
  - Звичайно! - Люк похапцем почав збирати ноти, взявши в руки гiтару, вiн показав менi вихiд.
  - Ходiмо, я вас проведу, - ми пройшли повз замерзлого поруч Елi та невiдомо чому хихикала Рина. Хоча цiй дiвчинi не потрiбен був привiд, щоб безкiнечно хихикати. Люк кивнув головою на знак привiтання, Картер вiдповiсть ледь помiтним кивком. Я пройшов повз, повнiстю iгноруючи його, вiдчуваючи на собi його палкi очi. Вийшовши, не втримався, на порозi обернувся. Погляд Картера був прикутий до мене, його очi наповнилися справдi морозним холодом. По тiлу пройшов холодок, я рiзко вiдвернувся i переступив порiг.
  
   Роздiл 2
  Рiвно о дев"ятiй вечора Люк стояв бiля дверей моєї кiмнати i тримав у руках паперовi пакети з логотипом сушi-бару. Я вiдчинив дверi, не турбуючись про те, як я виглядаю, бо сприймав Люка лише як друга. Я навiть не думав одягатися до його приходу, тому постала перед ним у картатих пiжамних штанях i улюбленiй розтягненiй сiрiй футболцi, яка ранiше належала моєму батьковi. Люк подивився на мене з нiг до нiг, на його губах з"явилася пiзнава посмiшка.
  - Гарне вбрання. Ти намагаєшся вiдвернути мене вiд мене, щоб не закохатися в тебе? - Вiн пройшов повз мене в кiмнату, я зачинив дверi i повернувся до нього обличчям. У моїй кiмнатi вже повним ходом був Люк. Вiн пiдсунув низький скляний столик ближче до кремового дивана, сiв на нього й почав розкладати їжу. Я все ще стояв бiля дверей i дивився, як вiн манiпулює. Вiн пiдняв голову й пiдняв бiляву брову вгору.
  - Чого ти там соромишся? Заходь, розташовуйся, - засмiявся я, похитавши головою, пiдiйшов до столу i сiла навпроти нього на пiдлозi.
  - Дякую за запрошення. Цiкаво, що ти в моїй кiмнатi, i ти запрошуєш мене не соромитися на моїй територiї. Я справдi починаю вiдчувати, нiби я до тебе в гостi, а не навпаки, - знiяковiло посмiхнувся Люк, пересуваючи до мене тару з булочками, простягнув менi китайськi палички.
  - Так, у мене таке буває. Я поводжуся безсоромно, але я нешкiдливий, повiр менi, - вiн довiрливо подивився менi в очi, мимоволi мої губи знову розкривилися у вiдповiдь посмiшкою.
  "Я впевнений, що це правда". Я вам довiряю, iнакше я б не запрошував вас заглянути вночi до вашої кiмнати, - задоволено кивнув Люк.
  - Ну що ж, почнемо, перед розумовою роботою обов"язково потрiбно поїсти, iнакше мiй мозок вiдмовляється працювати, - схопив Лука палички i iз задоволенням накинувся на булочки. Я дивився на нього хвилину. Вiн так смачно їв, що мiй шлунок, який п"ять хвилин тому навiть не хотiв думати про їжу, стиснувся, а рот наповнився слиною, i я, як Люк, з радiстю накинувся на їжу.
   ***
  - Де ти це взяв? Як ти так легко пишеш чудовi тексти? "Я знизав плечима i постукав пальцем по скронi.
  - Тут все, просто все є, - ми з Люком сидiли на пiдлозi, на пухнастому килимi. Навколо нас були розкиданi аркушi паперу. Ми закiнчили, останнiй рядок пiснi написаний. Це зайняло пару годин, все могло бути готове набагато ранiше - я мiг би просто написати текст i вiддати його Люку, але, вiрячи своєму слову, вiн не дозволив менi це зробити. Я просто вкинув фрази, рими, загальну думку, решта його робота. У процесi ми iнодi сперечалися, але завжди приходили до взаємної згоди, що i як звучатиме краще. Люк потягнувся до моєї гiтари, запитально поглянувши на мене. Я кивнув, дозволяючи. Вiн вмiв зручнiше i зiграв кiлька акордiв.
   - Послухаємо, що сталося?
  - Давай, я не можу дочекатися, - Лука заплющив очi i почав грати, я з ним заплющила очi. Голос у нього був сильний, з легкою хрипкою - таким голосом дивовижно спiвати ковбойськi балади. З нього вийшов би чудовий кантрi-спiвач. Пiсня виявилася сумною, вiд неї болiло серце, а разом iз голосом Луки слова роздирали мою душу. Вiн ледь не прошепотiв останню фразу i рiзко обiрвав гру на гiтарi, вдаривши долонею по струнах. Мої очi все ще були закритi, навiть коли в кiмнатi панувала абсолютна тиша.
  - Ну як? - Я розплющив очi. Люк подивився на мене, притискаючи мою гiтару до грудей, нiби це був його щит. Я пiдповз до нього на четвереньках i, дивлячись в очi, поклав руку йому на плече, злегка стискаючи.
  "Чудово, Люк. I ви зробили це правильно. Згадайте це почуття, з яким ви зараз для мене спiвали, i виступайте на концертi, щоб я тобою пишався, - Люк вiдклав гiтару вбiк, нахилившись, вiн обняв мене, мiцно притиснувши до грудей. В його обiймах не було жодного пiдтексту, лише дружнє тепло. У вiдповiдь я обняла його за талiю.
  - Ти не тiльки приголомшливо красива зовнi, але i внутрiшньо ти красива. Куди дивляться iдiоти - хлопцi, чому ви ще вiльнi? - Я вiдiйшов i взяв у руки свою гiтару, нiжно погладжуючи її, я блукав очима по струнах свого єдиного кохання.
  - Тому що менi самiй не потрiбнi стосунки, я можу лише любити музику, не уявляю себе без неї. Спiвати, виконувати, складати композицiю та слова до неї, дарувати все це людям - це моя єдина пристрасть. Менi здається, що я нiколи не зможу нiкого так полюбити, щоб поставити вище музики. Тому я навiть не хочу подавати помилковi надiї на хлопця, який матиме нещастя закохатися в мене.
  - Я розумiю, але не повнiстю. Я також люблю музику, спiв - це моє все. Але в мене є i дiвчина. Даяна дивовижна, я люблю її всiм серцем, - лукаво посмiхнувся Лука i пiдморгнув менi. - Iнакше я б давно в тебе закохався, але в мене є моя дитина, я ставлю її попереду всiх. Вона стоїть на п"єдесталi, i вона нiколи звiдти не вийде. Вона завжди буде для мене єдиною. - Я сумно посмiхнувся, Лука гарний, милий хлопець, i вiн закоханий, обожнює свою обраницю, заздрiсть трохи пiдняла мою голову. Що б я не говорив, як би не переконувався, десь там, у найпотаємнiших глибинах моєї душi, я мрiяв, що колись вони полюблять мене так само.
   Пiсля того, як Люк зiбрав усi аркушi й поклав їх у свою сумку - листоноша, я провiв його до дверей.
  "На добранiч, Оллi, - вiн поцiлував мене в щоку й вiдчинив дверi, - i дякую, тепер я винен тобi". Я поплескав його по плечу й виштовхнув за дверi.
  - Не будь дурним, - подумав я на секунду, моє обличчя осяяло посмiшку. - Хоча так, ви в боргу, i ви повернете борг, якщо познайомите мене зi своїм малюком.
  - Легко, як пирiг, Оллi. - Люк поцiлував мене i пiшов до лiфта, його кiмната на поверсi нижче. Йому пощастило, адже його сусiд не Елi Картер. Я мимоволi перевiв погляд на дверi, це були двi кiмнати вiд мене. Слава Богу, вiн не живе за стiною, iнакше, я впевнений, його нiчнi пригоди не давали б менi виспатися. Нiби на прохання якоїсь надприродної сили, а може тому, що я занадто довго дивився на дверi номеру Картера, вони вiдкриваються i з кiмнати випливає довгонога брюнетка з приголомшливим тiлом, яке ледь прикрите (iнакше ви не можете це охарактеризувати). це теж не можна назвати сукнею. Скорiше супер-мiнi-укорочена "тога". Пiсля дiвчини в дверях з'являється напiвголий Картер, одягнений тiльки в джинси, якi дуже низько сидять на його стегнах. Дiвчина обхопила його обличчя руками,
  - Дитинко, я думаю, ти сьогоднi вже досить попрацювала, - повернувся вiн до нього спиною i вдарив її по попi, - тобi пора, я тобi, може, подзвоню. - Дiвчина, яка виглядає старшою за мене, та й самому Картеру принаймнi на п'ять-шiсть рокiв, кинула млявому погляду через плече i, цокаючи високими шпильками, пiшла.
  Як останнiй дурень, я стояв бiля своїх вiдкритих дверей i дивився на все це широко розплющеними очима. На щастя, коли я нарештi хотiв повернутися до своєї кiмнати й зачинити дверi, Картер помiтив мене. Спочатку вiн насупився на мене, а потiм самовдоволена посмiшка охопила його обличчя. Вiн переступив порiг своєї кiмнати i, босонiж, напiвголий, пiдiйшов до мене. Я збирався термiново вiдступати i зробив крок назад у кiмнату, але не встиг грюкнути дверима. Картер поклав руку на ручку на зовнiшнiй сторонi дверей i тримав її на мiсцi. Я пiдняв голову й подивився йому в очi, там танцювали вогники ентузiазму, його губи згорнулися у злий усмiшцi. Я всмоктав повiтря у свої легенi, готуючись протистояти черговiй гидотi, яку вiн менi сказав. Якщо почекати пару хвилин, вiн викине на мене весь свiй бруд i вiдстане, таке вже було кiлька разiв. Я мовчки слухаю його, нiчого не роблячи у вiдповiдь, я просто iгнорую його. Спочатку я думав, що це допоможе, рано чи пiзно йому стане нудно i вiн залишить мене в спокої, але нi, час тикає, пройшов другий мiсяць, як ми знайомi, а його напади тiльки стають все бiльше. бурхливий i тривалий.
  "Що, Оллi-Коллi, ти любиш дивитися крiзь замкову щiлину?" Я скривився. Це прiзвисько вiн придумав для мене з самого початку i майже завжди звертався до мене з цим псевдонiмом. Мене це дратує, але я не реагую. Я нiколи нi з ким не конфлiктував, i не хочу починати. Я стану подiбним до цього хлопця i опустюся на його рiвень, тому що тепер я гордо пiдняв пiдборiддя i смiливо зустрiв його погляд.
  - Я щойно провiв свого друга. Я не винна, що ти так невiрно вирiшив розiслати своїх... - запинався я, намагаючись знайти визначення для дiвчини, яка щойно його покинула, але нiчого бiльш-менш пристойного менi не спало на думку. Iлай раптом починає голосно й голосно смiятися, мої брови здивовано зведенi. Що змусило його смiятися? Я не чекаю, поки вiн заспокоїться, я тягну на себе дверi в надiї, що його хватка ослабла i я зможу її закрити, не слухати подальших образ. Але вiн так само мiцно тримався, дверi не зрушилися з мiсця. Я пригнiчено зiтхнув, смiх Картера урвався так само несподiвано, як i почався, вiн пiдiйшов трохи ближче й опустив пiдборiддя. Тепер вiн дивився на мене з-пiд своїх густих довгих вiй.
  - Ти й шлюха не вмiєш вимовляти, що за свята невиннiсть? Ви жили в монастирi? - не втримався я i закотив очi, але продовжував мовчати. Картер роздратовано зiтхнув.
  - То ти будеш мовчати? - я знизав плечима, Елi нахилився до мене дуже низько, огортаючи мене запахом лiтнього дощу i дров. Це такий чоловiчий запах, що я зовсiм несвiдомо вдихнув його глибше i вiдразу вiдтягнувся. Тепер нашi обличчя на одному рiвнi. Картер розглядав моє обличчя кiлька довгих секунд.
  - I як з таким гарним обличчям ти ще дотепна незаймана? Дивно, що вас ще нiхто не опублiкував.
  Я почервонiв, мiцно стиснувши губи. Я важко зiтхнув вiд гнiву, який почав спалахувати в менi. Його слова нагадували те, що щойно говорив Люк, але, на вiдмiну вiд Картера, його рядок не був насичений отрутою та презирством, як у Елi. Вiн говорив про мене пiднесено, нiжно. Картер все вульгаризував.
  - Це не твоя справа, Картере. Що тобi потрiбно? Говори швидше, я хочу спати.
  - Трохи, Оллi-коллi, - вiн простягнув руку i схопив моє пасмо волосся, я рвонув головою, волосся вислизнуло з його рук. - Я хочу, щоб ти зник з моїх очей, випарувався, розчинився. Неважливо як, головне - просто зiйтися з мене. ''Я знову закотила очi. Знову вiн за своїх. З того першого дня вiн постiйно казав менi не заважати йому пiд ноги. Вiн погрожує, грубить, ображає, але ще не завдав менi серйозного болю, що мене тiшить. Я витримаю його моральний тиск, але фiзичне застосування сили малоймовiрне.
  "Ти все сказав?" Тон мiй холодний i вiдсторонений, це його обурює, я бачу це в своїх очах, якi повiльно наповнюються гнiвом.
  - Ти, дрiбне непорозумiння, чого турбуєшся? Легше, якщо ти пiдеш тихо, я тебе розтерчу в порошок. - Тут я не втримався, самовладання трiснуло, я трохи нахилився вперед i вперся долонею в гарячi, оголенi груди хлопця, вiдштовхуючись з усiєї сили. З подиву вiн поступився i вiдпустив ручку моїх дверей.
  - Залиш мене в спокої, Картере! Вашi погрози на мене не дiють! "Хлопець гаркнув i з погрозливим поглядом ступив до мене, я рiзко вiдскочив, грюкнув дверима перед його носом i вiдразу ж стрибнув ще далi, в глибину кiмнати, коли тупий удар з тильного боку в дверi . Моє серце билося в шаленому ритмi, менi було дуже страшно. Картер справдi виглядав дуже небезпечно, на якусь частку секунди менi здалося, що вiн готовий мене вдарити.
   ***
  Наступного дня я прокинувся в рожевому настрої, був повний сил, не мiг дочекатися, щоб кинутися в бiй. Сьогоднi у мене головна репетицiя, а через день виступ, пiсля якого пiдуть ще п"ятеро учасникiв. Я зовсiм забув про нiчне зiткнення з Картером, розслабився. Готовий пiдкорити вершини, я безтурботно пурхав по репетицiйнiй кiмнатi, посмiхаючись, смiючись, навiть не пiдозрюючи, що Картер готує для мене свiй перший пiдступ, i це був лише початок.
  Репетицiя пройшла добре, я вичавлював усе, що хотiв, результатом залишився задоволений, як i мiй наставник, вiдомий спiвак i один iз суддiв конкурсу Блейк Шелтон. Я провела вечiр з Люком, вiн знову прийшов до мене, ми поговорили, впiзнали один одного, вiн показав менi фотографiї своєї дiвчини. Це була тендiтна блондинка, сiмнадцять рокiв. Самому Люку було дев"ятнадцять, вiн i Картер ровесники. Люку також не сподобався Елi з його грандiозними манерами, тому ми iз задоволенням розрiзали йому кiстки. Люк залишив мене о десятiй, цього разу я швидко зачинив за ним дверi, обережно, щоб бiльше не наштовхнутися на Картера. А наступного дня у нас був грандiозний виступ, ми повиннi були виходити на сцену по черзi, один за одним. Усi знали, за кого грають. Розалi йшла передi мною. У дiвчини був чудовий тонкий голос i море чарiвностi, вона була доброзичливою i не заздрiсною. Пiсля мене мав говорити Картер, судячи з його сердитого обличчя, йому не сподобалася думка, що я йду попереду. За п"ять хвилин до мого звiльнення асистент продюсера заглянув у мою гримерку i нагадав менi про час, я кивнув. Пiднявшись на повний зрiст, я востаннє глянув на себе в дзеркало. Я була одягнена в бiлу сукню довжиною до колiн, легку й не претензiйну. Розпущене волосся кольору молочного шоколаду завивалося у великi безладнi локони, на обличчi було мiнiмум макiяжу, сiро-блакитнi очi пiдкреслювали легким макiяжем в сiрих тонах. Я виглядала природно, менi сподобалося. Я посмiхнувся своєму вiдображенню, блиснувши глибокими ямочками на щоках, зробивши звичний глибокий вдих, (за допомогою дихання боровся з хвилюванням) я вийшов за дверi вбиральнi. Я вже майже дiйшов до кiнця коридору, як раптом сильнi чоловiчi руки схопили мене ззаду, я встиг лише зiтхнути i широкою долонею затулила мiй рот. Я почав вiдчайдушно чинити опiр, б'ючись у сталевих обiймах чужих рук, в якийсь момент вiдчув знайомий запах лiтнього дощу, в ту ж мить угледiв, хто це мiг бути. Мене загнали до пiдсобного примiщення з миючими засобами. Я вiдразу ж обернувся, але побачив лише грюкнувши дверi. Я кинувся до неї, з усiєї сили стукаючи її кулаками, потягнув за ручку, але безрезультатно, я був замкнений ззовнi. Тодi я почав вiдчайдушно i голосно кликати на допомогу, але нiхто мене не почув. Пiсля десяти хвилин мого марного крику i прохання звiльнити я зрозумiв, що моя черга виходити на сцену вже давно настала, а мене все ще немає. Для цього, Я можу легко вилетiти з проекту. Я притулилася спиною до дверей, поповзла по них, очi затуманилися сльозами образи, i я дала їм волю, я розплакалася, розмазуючи тепер непотрiбну косметику на обличчi. Проклятий Елi Картер! Я точно знав, що це вiн, бiльше нiкого не було - iншi хлопцi добре до мене ставилися. Але я не бачила його обличчя, коли вiн замкнув мене в цiй шафi, у мене немає доказiв, але це вiн! Я пiдтягнув колiна до грудей i обхопив їх руками, аналiзуючи те, що сталося. Картер спланував цю неприємну рiч. Його перша установка для мене, я впевнена, якщо сьогоднi мене не вигнать з проекту, то вона буде не останньою. Я зрозумiв одне - вiн боїться мене як сильного суперника. I вiн мене ненавидить за те, що я ще трохи попереду його. З першого виступу мене оточують шанувальники, Мене кидають листи, за мене голосують мiльйони, я лiдирую, але я всього на крок попереду Картера, у нього теж чудовi рейтинги. Вiн зневажає мене, що я можу бути кращою за нього. Але це несправедливо, мене виховували так, що я твердо вважаю, що все має бути справедливо, я нiколи не буду будувати трюки проти суперника, це низько, перемога має бути чесною i гiдною. Сльози невпинно текли по щоках, вiдчував тяжкiсть у грудях, я дуже боявся, що сьогоднi маю пакувати речi, щоб повернутися додому. Через кiлька хвилин я втомився жалiти себе. Вiдчуваючи наростаючий гнiв, я скочив на ноги i з жахом постукав у дверi, кричачи на весь голос. Мої крики були почутi, коли я зламав пальцi пальцiв, ледь не кровоточив. Дверi раптом вiдчинилися, передi мною став наставник,
  "Якого бiса, Рiд?! Чому ти опинився тут замiсть виступу?! - Я не втримався i як нiколи розплакався, кинувшись в обiйми свого вчителя. На мить вiн завмер, а через секунду однiєю рукою обняв мене, другою погладив моє скуйовджене волосся.
  - Ну, добре, заспокойся дiвчино, - вiн злегка вiдштовхнув мене, обхопивши долонями моє обличчя, великими пальцями потер розмазану туш пiд моїми очима i по-батькiвськи торкнувся мого чола губами. - А тепер вiзьмiться до себе i бiжи на сцену! Тодi розкажи менi, що сталося. - Я себе оглянув. Зовнiшнiй вигляд мiй, м'яко кажучи, не був презентабельний - забруднилася, моє колись бiле плаття посивiло вiд пилу, не знаю, що на головi, але, судячи по вiдчуттях, там вороняче гнiздо . Макiяж розмазаний, очi почервонiли й опухли вiд плачу. Так було завжди, я не вмiю красиво плакати. Ну байдуже! Я не дозволю Картеру взяти верх, я буду дiяти назло йому, чого б це не було! Мабуть, Блейк побачив у моїх очах рiшучiсть,
  - Давай, Олi, покажи їм! Я коротко кивнув, пiднявши пiдборiддя. Гордо йшов перед виходом на сцену. Взявши мiкрофон з рук органайзера, я подивився на хихикаючих хлопцiв. Деякi дивилися на мене зi спiвчуттям, як Люк. Шкода, що я пропустив його розмову. Вiн заспокоююче посмiхнувся менi. Друга половина хлопцiв злiсно посмiхалася, навiть не намагаючись приховати злорадство, а зрештою, зовсiм недавно вони були такi милi зi мною, лицемiрами. Елi Картер подивився на мене з переможною посмiшкою. Зовсiм не чекаючи вiд себе, я пiдняв руку i показав йому середнiй палець, усмiшка застигла на його губах, очi сердито примружилися, я вiдвернувся i вийшов на сцену. А я спiвала, спiвала, як нiколи, сумна була моя пiсня, всю свою гiркоту, образу i злiсть зумiв вилити в нiй. В кiнцi я стояв на сценi виснажений, нiби вижила, всi емоцiї вщухли, в залi панувала оглушлива тиша. Я подивився на Блейка, вiн дивився на мене з мiсця суддi в захопленнi, перший плеск у долонi пролунав вiд нього. Через секунду вся зала схопила його, люди встали, я почув свист, крики, всi хором закричали "Молодець!". Я посмiхнувся, потонувши в шалених овацiях, суддi пiднялися з мiсць i теж аплодували стоячи. Я зiтхнув iз полегшенням, подякувавши глядачам i суддям, i втiк зi сцени. Я виграв, менi про це розповiдало все, що вiдбувалося в залi, i суддя, який кричав "Браво!". Я вiдразу подивився на Картера, щойно опинився в переднiй кiмнатi. Вiн рвав i бив, я бачив, що в ньому бушує буря обурення, вiн хотiв зробити те, що менi гiрше, але це вийшло навiть краще, нiж якби я дiяв за планом, не зволiкаючи. Я пройшов повз нього таємничо посмiхаючись. Я згадав улюблене прислiв"я мого батька, обернувшись, я подивився в його темнiшi очi.
   "Все, що нас не ламає, робить нас сильнiшими", - тихо прошепотiла я, але вiн почув мене, його очi на мить спалахнули, я не зрозумiв їхнього виразу, Картер холодно посмiхнувся.
  - Навiть наймiцнiшi бастiони ламаються, варто лише штовхнути, наполегливiсть винагороджується вiдсотками. - прошепотiв вiн так само, в його голосi була погроза i обiцянка. Мимоволi я здригнувся, вiдвiв погляд, Люк пiдiйшов до мене, обнявши мене за плечi, вiн вiдвiв мене.
  
   Роздiл 3
  З того дня почалося моє особисте пекло. Картер вступив у жорстоку, безпринципну гру. До наступних змагань у мене був лише тиждень вiдпочинку. Пiсля того злощасного виступу п'ятеро вибули, серед тих, хто залишив проект, була дiвчина Картера Рiна. Весь цей тиждень вiн ходив похмурiший за хмару i не раз чiплявся до решти хлопцiв, я намагалася його уникати, менi нудило вiд простого побачення, поступово в менi почала прокидатися неприязнь до цього запеклого цинiка. Я нарештi зблизився з Люком, ми тiсно подружилися, вiн супроводжував мене всюди i всюди, прикриваючи своєю широкою спиною вiд отруйних поглядiв Елi Картера. Я навiть пару разiв поспiлкувався по скайпу з його милою дiвчиною, незважаючи на мої побоювання, що вона буде ревнувати, Даяна виявилася цiлком розумною i спокiйною дiвчиною, довiряла Люку. Я також кiлька разiв розмовляла з мамою i татом наприкiнцi розмови, ледь не розплакавшись, дуже скучила за ними, менi не вистачало пiдтримки та керiвництва батька, маминих нiжних рук i м"якої доброї посмiшки. Я хотiв вiдчувати їхнє тепло i любов тут, поруч, мрiяв, щоб вони були зi мною, зараз, а не за тисячi кiлометрiв вiд мене.
  За три днi до шоу Блейк приголомшив мене "дивовижною" новиною. Я сидiв у репетицiйнiй i грав на гiтарi, налаштовуючись на ритмiчну веселу пiсню, яку мав виконати. Мiй наставник увiйшов стрiмко, ганяючись за кроком, хмурiсть не сходила з його обличчя вже кiлька днiв, бо я вiдмовився сказати, хто мене замкнув у заднiй кiмнатi. Я не бачив жодного приводу повiдомляти про Картера, я все одно нiчого не мiг довести, але чутки про те, що я iнформатор, миттєво рознесуться по всiх конкурсантах, я не хотiв терпiти нових зневажливих виглядає. Я пiдняла очi, коли вiн пiдiйшов.
  - Кинь свою бренку Олi, ти виконаєш iншу пiсню. Я здивовано пiдняв брови й вiдклав гiтару вбiк.
  - Так? I чому? Блейк скуйовджував темне волосся руками й нервово хихикнув.
  - Через численнi прохання глядачiв органiзатори вирiшили трохи змiнити наступний виступ. - Блейк схопив високий стiлець i сiв навпроти мене. - Усi хочуть, щоб ти виступив дуетом iз Картером. - Наставник витрiщився на мене в очiкуваннi, я просто завмер, не в силах вичавити навiть слова. Блейк добре знав про мою взаємну неприязнь до Картера, але все ще не знав, як далеко це зайшло.
  - Ця умова? Вимога? Або у мене є вибiр? - зашелестiв я, ледве повертаючи язиком.
  - Ви не маєте права вiдмовитися. - тихо сказав Блейк, опустивши очi на пiдлогу. Мороз пройшов моє тiло.
   - Картер знає?
  - Так, йому сьогоднi повiдомили, за годину у вас спiльна репетицiя. - я запанiкував. Я зовсiм не хотiв перебувати з цим хлопцем в однiй кiмнатi. Пригнiчуючи внутрiшнє тремтiння, я подумки кричала на себе, змушуючи брати волю в руки, ну, що вiн може зробити врештi? Вiн мене не вб'є...
  Все виявилося набагато гiрше, нiж я собi уявляв. Картер прийшов через кiлька хвилин пiсля моєї розмови з наставником. На його губах грала похотлива посмiшка, в очах горiв холодний розрахунок, знайшовши мене поглядом, вiн посмiхнувся ширше, оголивши майже в посмiшку свої бiлоснiжнi зуби. Я весь здригнувся, це не оминула його увага, вiн буркнув i почав наближатися до мене з грацiєю хижака.
  - Оллi Рiд! Який приємний сюрприз, виступатимемо разом! Хiба це не чудово? - Вiн грав для глядачiв, для наших наставникiв i камери включно. Нас не знiмали в прямому ефiрi цiлодобово, але найважливiшi та найцiкавiшi моменти не пройшли повз операторiв. Картер пiдiйшов впритул i як би по-дружньому, нiжно обняв мене за плечi, посмiхаючись у спрямований на нас об'єктив камери. Я спробував посмiхнутися у вiдповiдь, але це вийшло з-пiд контролю, моя посмiшка, швидше за все, була жалюгiдною схожою на неї.
  - Так, це чудова новина. Елi, я дуже радий, що ми будемо виступати разом. - тихо промовила я, опустивши очi, вiдчуваючи на своїх плечах його пекучi неприємнi руки. Я не мiг придумати нiчого, крiм як скинути їх якомога швидше i вiдiйти вiд Картера на безпечну вiдстань. Незважаючи на витiвки хлопця та його гру, вiд нього вирвалася хвиля ворожостi та гнiву, чи справдi це вiдчувала тiльки я?
  Пiсля короткої гри на камеру ми почали репетицiю, треба було виконати романтичну пiсню "When You Tell Me That You Love Me", пiсня була дуже красива i чуттєва, я хотiв би виконати її з кимось iншим, наприклад з Люком, але не з Картером... I все ж менi довелося переступити через свою гордiсть i неприязнь. Як не дивно, але, незважаючи на напругу в студiї, репетицiя пройшла досить добре. Я був впевнений, що цього разу вiн не буде готувати менi жодних трюкiв, тому що наш виступ безпосередньо його стосував. Я був неправий. Я недооцiнив масштаби ненавистi хлопця до мене. На момент виступу я був повнiстю зiбраний, був майже впевнений, що ми з Картером пiдiрвемо зал, як би це не було неприємно зiзнаватися, але спiвали ми чудово. Його брутальний баритон i мiй мелодiйний голос злилися в iдеальному ритмi, одне мене лякало - пiд час вистави ми мали грати закоханих i, за задумом нашого хореографа - режисера, Елi повинен був нескiнченно нiжно торкатися мого обличчя пiд час своїх вiршiв, а я тримаюсь пiд його поглядом коханця, найгiршим Справа в тому, що в кiнцi Картер притулився своїм чолом до мого i невагомо поцiлував мої губи. Дiзнавшись про це, я вибухнув феєрверком обурення, але пiд невблаганним тиском наших наставникiв i продюсера завiв i пiсля п"ятихвилинної суперечки змирився зi своєю долею. Картер, на вiдмiну вiд мене, поводився бiльш гiдно, вiн лише зневажливо глянув на мене i не менш зневажливо пирхнув, пробурмотивши щось на кшталт "ви думаєте, що я хочу торкнутися цiєї черницi" i пiшов голосно грюкнувши дверима. Цього разу вони одягли на мене нiжну блакитну сукню, який iдеально гармонiював з моїми очима, макiяжем, зачiскою як завжди на найвищому рiвнi. Я зiтхнув, глибоко вдихнувши i вийшовши з гардеробної. Картер уже був за лаштунками, нервово постукуючи ногою незрозумiлий ритм, як тiльки я опинився в полi зору неприємного хлопця, його губи згорнулися вiд сардонiчної посмiшки.
  - Ну, просто ангел, крила не вистачає... аж нудить вiд твого святого вигляду. Я високо пiдняв пiдборiддя й став якомога далi вiд нього.
  - Тож не дивись. Повiрте, це полегшить нам обом. Ваша огидна фiзiономiя також не вносить яскравих фарб у моє життя. - Картер нахилився до мене, нiби хотiв... чого вiн хотiв? В його чорних очах спалахнула неприхована ненависть. Вiн стиснув руки в кулаки i судомно зiтхнув, заспокоївшись, ще кiлька глибоких розслаблюючих зiтхань i рiзко вiдвернувся вiд мене, щось невиразно бурмочучи собi пiд нiс. Я розслабив свої напруженi плечi, весь цей час, поки вiн обпалював мене своїми пекельно-чорними очима, я мимоволi напружився, чекаючи вiд нього якогось божевiльного пiдступу. Картер був справдi божевiльним запальним, впевнений, що в школi вiн був вiдомий як боєць i хулiган. Зазвичай я уникав таких, як вiн, дотепер менi вдавалося врятуватися вiд лобового зiткнення таких хлопцiв, але удача повернулася до мене спиною, i я опинився вiч-на-вiч зi своїм власним кошмаром. Через пару хвилин Картер прокинувся, кинувши через плече дивну посмiшку, розвернувся на пiдборах i швидко вийшов, я хвилювався, здавалося, вiн вирiшив мене кинути.
  - Куди ти йдеш? У нас є вступ, прямо зараз! Картер навiть не глянув на мене.
  "Я повернуся за хвилину, не хвилюйся, ми все одно виступатимемо разом". Я знизав плечима, Картер сказав обiцянку, але що?
  Вiн дiйсно повертався рiвно за секунду в секунду до нашого виходу, тепер у нього настрiй став добродушнiшим i навiть якось приязно посмiхнувся менi, я невпевнено посмiхнувся у вiдповiдь. Прозвучало вступ, Картер обгорнув мою руку своєю гарячою долонею i вивiв нас у зал пiд оглушливий рев натовпу. Вiн перший почав, а тепер його голос вилився в нескiнченний баритон, пестуючи вухо, я дивився йому в очi, зачарований, вiн був справдi добрий. Мить i вiн тихо спiває останнi слова свого куплета, я пiдношу мiкрофон до обличчя, збираюся почати загальний приспiв, але мене не чути. Я нахмурила брови i безпорадно трясла проклятим мiкрофоном, вiн навiть не думав заробляти грошi, я в панiцi пiдняв очi на Картера, вiн уже спiвав куплет один, очi його насмiшкувато блищали на мене, усмiшка переможця заграла на його устах. Це все, що вiн! Ось куди Картер пiшов за кiлька хвилин до шоу, проклятий iдiот зламав мiй мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була збентежена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув мене до себе i повернувся до глядачiв: проклятий iдiот зламав менi мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, глядачi були збентеженi, але все ще аплодували, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: проклятий iдiот зламав мiй мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все одно аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до глядачiв: маючи намiр тихенько сховатися за лаштунками i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все одно аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до глядачiв: маючи намiр тихенько сховатися за лаштунками i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив моє зап'ястя, продовжував спiвати пiсня з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки терпiти, взяти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив моє зап'ястя, продовжував спiвати пiсня з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: притиснув мене до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: притиснув мене до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки:
  - Просимо вибачення за непослiдовнiсть у нашому виступi, але нам сказали, що ми будемо виступати дуетом буквально кiлька днiв тому, ми ледве встигли пiдготуватися з Оллi, на жаль, мiй партнер, мабуть, хвилювався i забув текст пiснi. пiсня. Я допомагав своїй подрузi, як мiг, сподiваюся, ти не будеш гнiватися на нашого улюбленого ангела i пробачиш їй цю помилку.
  Публiка вибухнула зi свистом i гудiнням, я низько опустив голову, вирвався з рук Картера i пiшов зi сцени. Цей придурок ще трохи насолодився овацiями вболiвальникiв i пiшов за мною. Як тiльки я зник з очей камер i глядачiв, я потрапив у батькiвськi обiйми Блейка... камери! Боже! У нас пряма трансляцiя, мiй сором бачили мiльйони людей, у тому числi мiй батько i мати. Як боляче i образливо, несправедливо! Картер влаштував усе так, що вiн став героєм, моїм рятiвником. Але це не так! I найстрашнiше, що я нiкому не змiг довести протилежне. Блейк нiжно гладив мене по головi, я тряслася всiм тiлом вiд пережитих емоцiй. Я кипiв вiд гнiву, образи, неприйняття того, що сталося, i ненавистi. ненависть,
  - Я не забув лiрики Блейка! Це мiкрофон. Проклятий Картер зламав його. Я знаю, що ти не вiриш, але так було! Вiн усе налаштував!
  - Тихо, дiвчино. Я все розумiю, знаю i бачу. Я не слiпий Олi. Картер все ще невпевнений придурок. Вiн боїться вас, тому робить це, але я, як i ви, нiчого не можу довести, i я не можу вплинути на ситуацiю, я лише ваш наставник. - Блейк штовхнув мене за плечi i з жалем подивився менi в очi. - Це жорстока зiркова дiлова немовля, тут виживає той, хто сильнiший духом i хитрiший. Зiбратися, бути сильним, дати вiдсiч Картеру. Вiдпусти все це, i я допоможу тобi чим зможу. Просто стань ним, забудь про моральнi принципи i правильне виховання, ти не в садочку. Ви повиннi зробити це неодмiнно. Наступний крок за вами. Включiть свої мiзки стервознiстю. Якщо ви вирiшили стати зiрковою дитиною, то ви повиннi змiнити свої погляди на життя, мiсцевi пiраньї перенесуть вас за лiченi секунди. Будь поганою дiвчиною, на публiцi ти можеш залишитися ангелом за це, i вони тебе люблять, ну i за твiй гарний голос, звiсно, теж. Але посеред цiєї лайно ви повиннi стати - королiвською коброю. - Я вислухав Блейка широко розплющеними очима i зрозумiв, що вiн ... вiн правий, менi потрiбно зламати себе, попрощатися з маленькою наївною дiвчинкою, яка жила в менi, iнакше моя мрiя вислизне вiд мене, як тiльки я встигну насолоджуватися її близькiстю.
  Я не сварився з Картером, я просто кинув на нього рiзкий погляд. Вислухавши докiр продюсера, я повернувся до своєї кiмнати з диким головним болем. Не знiмаючи концертної сукнi, я з трiском стрибнула в лiжко, маючи намiр розiгрiтися, але очi залишалися сухими. На змiну болю в моїй душi прийшла ненависть i жага помсти. У всьому цьому був один плюс - менi не довелося цiлувати неприємнi губи Картера. Круто сiвши на лiжко, я пiдтягнув ноги пiд себе i почав активно думати. Наступного концерту за тиждень ми знову зiграємо пiснi власного складу. Моя була вже давно готова, тож у мене було достатньо часу, щоб спланувати й пiдготувати план помсти Картеру. Я не збирався повторювати його установку, менi потрiбно було щось особливе, я прикусив губу, шукаючи варiанти в головi. Щось клацнуло, i я згадав хiмiю, цей предмет завжди давався менi з легкiстю, а експерименти в лабораторiї я просто обожнював. Отруйна посмiшка повiльно розпливлася на його губах. Кобра? Ну, я вже готовий стати нею, тримайся Картера, я на стежцi вiйни.
   ***
  Довгоочiкувана година розплати настала рiвно через тиждень, весь цей час я зникав у репетицiйнiй кiмнатi, з Люком, який вже став дуже близьким другом, розмовляв по скайпу та по телефону з другом i батьками. Пiсля моєї невдачi вони одразу зв"язалися зi мною, стогнули й стогнали, спiвчували менi. Я не повiдомляв батькам, що це була не моя помилка, а пiдлаштування Картера, я все виклав найкращiй подрузi, нiби в душi, Розi горiла вiд гнiву i на знак солiдарностi зi мною вона також ненавидiла помпезну iндичку - Елi Картер. Проникнувши в мої пiдступнi плани, вона привiтала мене з вiдмiнною винахiдливiстю i побажала удачi. Отже, день "Х" настав. Я продовжував уникати Картер, боявся, що вона все зрозумiє по моїй задоволенiй i пiдступнiй посмiшцi, вона, як на щастя, не хотiв покидати мого обличчя. Картер повинен був виступити пiсля того, як Люк, чекаючи нагоди, я пробралася до гримерки хлопця, привiтавшись з його комодом i вiзажистом, для веселої балаканини пiдiйшла до дзеркала, де на столi стояла косметика для макiяжу. Макiяж був обов"язковим навiть для хлопцiв, вони, звiсно, не фарбувалися, як ми, дiвчата, а на обличчя наносили шар спецiальної пудри в певному порядку. Такий макiяж приховував втомлене обличчя, синцi пiд очима вiд безсонної ночi, а головне, послужив для того, щоб шкiра не сяяла жирною, пiд свiтлом прожекторiв. Я театрально кашляла, судорожно дихаючи, попросила Дженнi, вiзажиста Картера, принести менi води, боячись, що зараз задихнусь, вона кулею вилетiла за дверi. Зиркнувши на комод i переконавшись, що вона зайнята перебиранням ганчiр"я, я дiстав iз задньої кишенi джинсiв пляшечку, вiдкупоривши кришку, висипав вмiст у сипучий порошок. Ретельно все перемiшавши, я скинула руки i пiшла з почуттям виконаного завдання. У коридорi я зустрiв Дженнi з пляшкою води, подякувавши дiвчинi, взяв пляшку, зробив кiлька показових ковткiв i вдячно посмiхнувся дiвчинi, переконавшись, що смерть вiд задухи менi не загрожує, i побiг на її робоче мiсце. Я з нетерпiнням потер руки, подивимося, яким буде Картер для вас, коли ви зганьбуєте себе перед мiльйонною аудиторiєю. Цього разу я не була одягнена в нiжну сукню, одягла джинси, якi менi iдеально сидять, i дуже вiдверту блузку з глибоким декольте. Я пiшов за лаштунки, коли почув овацiї, якi означали, що Люк розпочав свiй виступ. Вiн заспiвав веселу сiльську пiсню, я заплющила очi, насолоджуючись виступом свого друга. Через деякий час мою iдилiю порушило iлюзорне печiння в спинi. Вiдкривши очi, я обернувся, щоб зустрiти погляд його ворога, Картер був у повнiй силi. Чорна приталена сорочка з закоченими до лiктiв рукавами iдеально обрисувала його фiгуру, темнi джинси iдеально сидять. Волосся скуйовджене в творчому безладi, я помiтила макiяж на своєму обличчi й задоволено посмiхнулася. Картер виглядав не менш задоволеним, нiж я, вiн знову щось планував, виродок. Але нiчого, цього разу не врятую. Всього за кiлька хвилин на вас чекає неприємний красивий сюрприз. Мiй порошок вже мав вiдреагувати. Пiдморгнувши менi, Картер мовчки вийшов на сцену, як тiльки Люк вийшов за лаштунки, обiймаючи i вiтаючи хлопця, я пiдiйшов до телевiзора з плоским екраном, де транслювалася промова Картера. Прозвучала знайома музика, я нахмурився, це ... це, я зрозумiв, що вiн вкрав мою пiсню, з якою я готувався виступити, прозвучали слова i я остаточно переконався, що я правий. Картер свiдомо вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не пiду на сцену з таким же виступом, це соромно за голову, вихiд один - вiдмовитися вiд виконання, це автоматично призвело до вiдходу з конкурсу. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть сiм'ї. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшенний свербiж, а потiм... Картер навмисне вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не вийду на сцену з таким же виступом, це менi соромно за голову, там Є тiльки один вихiд - вiдмовитися вiд виступу, це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшенний свербiж, а потiм... Картер навмисне вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не вийду на сцену з таким же виступом, це менi соромно за голову, там Є тiльки один вихiд - вiдмовитися вiд виступу, це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за Картером З обличчям на екранi, вiн вагався на секунду, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось так i почалася реакцiя: спочатку жахливий свербiж, а потiм... це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: по-перше, страшний свербiж, а потiм ... це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати: явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... на секунду вiн вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... на секунду вiн вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм...
  З милою посмiшкою я спостерiгав, як на шкiрi Картера, незважаючи на макiяж, виливається червона велика висипка, потiм обличчя почало набрякати перед очима, чорнi очi за лiченi секунди перетворилися з великих у вузькi щiлини. Нiчого фатального, реакцiя пройде через кiлька годин, як тiльки Картер знiме макiяж. Публiка його вже помiтила... скажiмо: обличчя не дуже приємне, люди зашумiли, хтось почав кричати, що Картеру не завадить подивитися в дзеркало. Картер рiзко обiрвав пiсню i, бурмочучи вибачення, втiк зi сцени. Опинившись зi мною в однiй кiмнатi, вiн активно почав чухати обличчя. Я не втримався вiд широкої посмiшки, що з"явилася на моєму обличчi, Картер, звiсно, помiтив це i, вiдмахнувшись вiд наставника, що метушився навколо нього, витрiщився на мене своїми щiлинами.
  - Чому ти посмiхаєшся, Рiд? Рано радiєш, нема з чим виступати. - Закинувши розпущене волосся за спину, я пройшов, як король.
  - Не чеши обличчя Картера, буде гiрше, просто змий макiяж i все пройде. О, так, а також, ви помиляєтеся, менi точно є з чим виступати. До речi, спiвав добре, шкода, що не до кiнця. Така чудова пiсня змарнована.
  - Ти! - прошипiв вiн менi в спину. - Ти зробив це! Я обернувся i поцiлував його.
  - Око за око, друже. Але доведiть, що це я, макiяж має бути якiсним. - Картер у лютi кинувся до мене, його стримав наставник, я голосно засмiявся i вийшов з кiмнати. Я виконала iдеально, моя пiсня зворушила душi, менi аплодували стоячи зi сльозами на очах, я думаю, що пiсня, яку вкрав Картер, не зробила б такого шуму. Вночi зi сльозами на очах вiд дикого смiху я розповiдала Роуз про все до дрiбниць, вона, безперечно, бачила по телевiзору сором Картера, але не знала всiх подробиць. Перед сном наполегливо стукали в дверi, припускаючи, що це може бути розлючений Картер, я навшпиньках пiдiйшов до дверей i збирався запитати: "Хто там?" Коли я почув веселий голос Блейка:
  - Вiдкрийте зiрку! - Я видихнув i клацнув на замок, бiля дверей стояв наставник з коробкою цукерок, весело сяючими очима i лукаво посмiхаючись менi, я вiдiйшов убiк, пропустивши його в кiмнату.
  - Сьогоднi ти його розтоптав, Олi! Молодець, я тобою пишаюся! - я сором'язливо посмiхнувся, сiвши на диван, Блейк простягнув менi цукерку i сiв у крiсло навпроти.
   - Як ти здогадався, що це я?
  - О! Картер так голосно кричав у своїй вбиральнi, що стiни тремтiли, а вiн обпiкав тебе, це було важко не почути. Я додав два плюс два i зрозумiв, що це не якась алергiчна реакцiя, на яку вiн страждає, тому що вiн доводить своєму наставнику, що вiн абсолютно здоровий. - Я зручнiше вмостився на диванi, витягнувши ноги i почав розпаковувати цукерку.
  - Ви вже придумали, що робити наступного разу? Вiн так не залишить i, швидше за все, вже складає генiальний план помсти. Я знизав плечима, кинувши в рот першу цукерку.
   - У мене є час подумати, сьогоднi просто хочу вiдпочити, тиждень був напруженим.
  - Ну, тодi, - Блейк вдарився по колiнах, пiдвiвшись. "Я впевнений, що ти мене, до речi, не розчаруєш", - вiн вигнув темну брову. "Тобi потрiбна моя допомога? Я негативно похитав головою, розгортаючи наступну цукерку.
   - Я не хочу вас втягувати, це тiльки наша розбiрка, моя i Картера, щоб вiн провалився!
  "Ну, тодi насолоджуйтесь спокiйним проведенням часу. Доброї ночi, Олi.
  Вночi я спав краще, нiж зазвичай, усмiшка не сходила з моїх губ. Дивно, але менi навiть помста сподобалася, насправдi це навiть весело. ким я стаю? Я не хочу стати таким жорстоким i розпусним, як Картер, що б не трапилося, я дiйсно хочу залишитися таким же i не втратити себе в цiй боротьбi. Нам дали два вихiдних, звiльненi вiд репетицiй та напруженого ритму. Я провiв цiлi вихiднi з Люком, вдень гуляли мiстом, ввечерi пообiцяли по скайпу разом з його дiвчиною, мiй номер перiодично дружно смiявся, Лука розповiдав нам свої дитячi трюки, хлопець непосидючав в дитинства i любив трясти мамi нерви. До кiнця другого дня невеликої вiдпустки вони знову постукали в мою кiмнату, цього разу я був на сто вiдсоткiв впевнений, що це Картер. Люк щойно пiшов у свою кiмнату, широко позiхаючи, коли мрiяв про своє лiжко. Я знову навшпиньках пiдiйшов до Дерi i завмер. Тиша, а потiм сильно стукнули дверi, що змусило мене пiдскочити на мiсцi.
  - Вiдчини перед Рiдом дверi! Я знаю, що ти там, я щойно побачив твого друга. - Я стиснувся, вiдiйшов вiд дверей i вiдразу здригнувся вiд його грiзного крику, - Вiдчиняйте, зараз!
  `` Моя голова Картер дорога менi, я не вiдкрию її тобi, коли ти в такому станi. - сказав я тихо, але вiн почув.
  "Я хочу поговорити, я даю слово, що не торкнусь вас пальцем". Я похитав головою, зробивши ще крок назад.
  - Я тобi не вiрю, Картере, ти безпринципний тип, раптом у тебе в руках бита чи ще гiрше самурайський меч. Виходить, виконаєте свою обiцянку, не чiпайте мене пальцем, але це не стосується зброї. Картер засмiявся по той бiк дверей.
  - Розумна дiвчинка. Я справдi не збираюся робити жодного калiцтва на вашому сексуальному тiлi. Я голосно пирхнула, не вiрячи хлопцевi нi на йоту.
  - Кажи через дверi, що ти хотiв, я тебе слухаю.
  - Боягуз, - сказав вiн i замовк, на хвилину настала тиша, я вже думав, що вiн пiшов, але його голос знову пролунав, - я хотiв запропонувати перемир'я, у вас занадто збочений розум, я боюся, що ви ненароком вiдправить мене на той свiт, але знаєш, я якось не поспiшаю туди. То вiдкриєш? - Ха! Знайшов дурня. Можливо, ранiше я б без вагань вiдкрилася, спробувала подружитися з хлопцем, але не зараз, вiн не раз доводив менi, наскiльки розпещений i жорстокий. До таких хлопцiв немає довiри. Повагавшись, я все-таки подумав, що такий бiй вичерпає всi мої нерви, я просто стану iстериком, можна спробувати помиритися, обережно, дивлячись в обидвi сторони, i я придумаю план помсти, про всяк випадок. Якщо Картер дотримає свого слова i не налаштує мене, я зроблю те саме,
  - Гаразд, я згоден на перемир"я, але я не пускаю вас до кiмнати. Повторюю: я не вiрю тобi, Картер. Зробимо так: ти мене iгноруєш, я тебе теж, нiякої взаємної пiдлостi, ми в жодному разi не можемо стати друзями, а можна спробувати спiвiснувати у свiтi.
  - Погодься, я тебе не чiпаю, а ти мене. Даю чоловiче слово. Доброї ночi, Рiде.
  - А ти заспокой Картера. - Почувся шелест, потiм стук сусiднiх дверей, я з полегшенням зiтхнув. Ну, давайте подивимося на Елi Картера, як можна тримати слово чоловiка.
   ***
  Я не дарма не повiрив Картеру, вiн просто припудрив менi очi, намагаючись заспокоїти мене. У нього немає слова чоловiчого роду, i нiколи не було! Поряднi чоловiки так не поводяться. Цей сволоч знову щось зi мною зробив не так, не те, щоб це було дуже пiдступно, я мiг легко дiяти, але вiн зробив те, що торкнулося моєї душi, зашкодило моєму серцю. Цього разу я приїхав у лютi, вiн зумiв довести мене до точки кипiння. Я крикнув на нього з усiх сил, нерви втратили.
  - Ти... ти! Чому ти це зробив ?! Це моє майно, псування особистого майна карається законом, дурень! - Елi рухом голови вiдкинув чорний, як смоли, чубок з очей, не менш палаючий чорний, як прiрва.
  - Доведiть для початку, що це я, Оллi-Коллi. вiн засмiявся. Його посмiшка стала ще злiснiшою, коли вiн засунув руки в кишенi чорних джинсiв i зухвало витрiщився на мене.
  - Зупини це. Телефонуйте. я. коллi! Ця порода собак! Я люто стиснув кулаки й стиснув зуби. Вiн засмiявся, але розвага не торкнулася його темних очей.
  - Точно, ти менi нагадуєш собаку, бездомну, жалюгiдну дворняжку! - Гаряча хвиля гнiву пробiгла по моїх венах, адреналiн вдарив по всiх частинах тiла, я закричав i кинувся з кулаками на найненависнiшу людину на цiй планетi.
   Iлай рiзко схопив мої руки до самого свого обличчя, його очi наповнилися холодною люттю.
  - I що ти думаєш робиш? Битися з хлопцем на кiлька футiв важчим i вищим за вас, принаймнi на голову. Де твiй хвалений здоровий глузд, дитинко? Все ще тримаючи мене за зап"ястя, вiн нахилився до мого вуха й прошепотiв. - Ти програєш менi в усiх вiдношеннях, Рiде.
   Я рвонув назад, вiдштовхуючи його.
  - До бiса, Картере! Горiти в пеклi! Подивимося, хто з нас все-таки програв!
  Я кинувся геть вiд Картера, побоюючись, що за секунду я закричу, як ненормальний iстерик, безпорадно тупотячи ногами або ще гiрше, впаду на пiдлогу i почну битися в божевiльному нападi. Гiтара була менi дорога, це була моя релiквiя, талiсман удачi, я був прив'язаний до iнструменту кожною клiтинкою свого тiла, кожною крупиною душi. Я змигнув гнiвнi сльози, мiй план помсти спочатку був iншим, але тепер я його змiнив, i те, що я мав на думцi, було незначним порiвняно з вчинком Картера. Я точно знав, що в iдiота теж є своя гiтара, коханий, вiн принiс її з собою, як i я. Але якщо моя гiтара коштувала не бiльше п'ятисот баксiв, то це була рiдкiсть, вартiстю кiлька тисяч доларiв, за чутками, цю гiтару йому подарував його багатий тато,
  Йшлося не про вартiсть моєї гiтари, а про її приналежнiсть, унiкальнiсть, я всiм серцем любив цей бездушний предмет i Картер знав про нього дуже добре! Я подзвонив Блейку i попросив його поквапитися, випустити передi мною когось iншого, бачачи мiй стан, Блейк не став наставляти на пояснення, сеча залишилася на виконання мого прохання. Я побiгла в репетицiйну, менi потрiбен був Сем, вiчний супутник i друг Картера, вiн єдиний хлопець, з яким Картер спiлкувався на рiвних, що дивно, як двоє таких рiзних хлопцiв могли подружитися? Адже Сем, на вiдмiну вiд Картера, був досить товариським, добродушним. Менi потрiбно було щось знати вiд нього. Я не помилився, Сем був, до виступу Картера та Сема було ще достатньо часу, i Сем вирiшив порепетувати востаннє. Ранiше Картер робив те саме, але тепер вiн пiде, щоб подивитися на мої страждання та метання через свої витiвки. Блiн, менi було байдуже, що я це зроблю при свiдку, наведу свою неадекватнiсть, нервовий зрив, Блейк, я не сумнiваюся, заступися за мене. Увiрвавшись до репетицiйної кiмнати, я пильно оглянув кiмнату й зiмкнув очi на стурбованого Сема.
  - Що сталося, Олi? Хiба це не ваш вихiд зараз?
   Я йшов вперед, шукаючи потрiбний предмет.
  - Так, але я змiнився, виступаю за п"ять хвилин. Слухай, а де гiтара Картера? У його кiмнатi? Менi просто хотiлося на неї подивитися хоча б одним оком, ближче, я знавець таких речей. - Сем несмiливо посмiхнувся i махнув рукою в кiнець кiмнати, де за барабанною установкою причаїлася чорна лакована гiтара Картера. Давайте повеселимось, Елi Картер. Я швидким кроком пiдiйшов до гiтари, схопив її за шию й замахнувся над головою, Сем злякано пiдскочив, дверi кiмнати вiдчинилися, увiйшов Картер, свiтячись вiд самовдоволення. Йому знадобилася секунда, щоб зрозумiти мої намiри. Я зло посмiхнувся i опустив руки на гiтарi, нахилившись вперед.
  "Немає!" У голосi Картера прозвучала iстерична нотка. Але його крик не справив на мене належного враження, я з усiєї сили розбив гiтару об паркетну пiдлогу. Почувся вмираючий дзвiн струн. Очi Картера опустилися зi зламаної гiтари й пiднялися до мого обличчя. Я не вiдчував задоволення вiд того, що зробив, навпаки, все всерединi було наповнене гiркотою й апатiєю, а очi Картера були сповненi дикої лютi. Сем збентежено перейшов вiд мене до Картера i назад, зрештою, блакитнi очi зупинилися на менi.
  - Бiжи. - прошепотiв вiн одними губами.
  
   Роздiл 4
  Сем ступив уперед i вправо, прикриваючи мене собою. У кiмнатi запанувала дзвiнка тиша, було чути лише важке, нерiвне дихання Картера.
  - Елi зiбратися. Охолодись хлопець. Я серйозно. Не забувайте, вона тендiтна дiвчина. Сем опустив одну руку за спину i вказiвним пальцем вказав на заднi дверi. Вiн намагався вiдвернути Картера, давши менi шанс втекти цiлим i цiлим. Адреналiн, що збуджував кров, спав, тепер мене охопив всепоглинаючий страх, Картер виглядав дуже-дуже злим, в його очах було бажання зламати менi шию. Я поволi почав вiдступати, Картер був вищий за Сема, вiн легко стежив за кожним моїм рухом над головою Сема.
  - Стiй! - Його крик послужив для мене сигналом почати, я здригнувся i кинувся якомога швидше до аварiйних дверей, я почув метушню i стогiн Сема ззаду, я розвернувся, вiн стояв напiвзiгнувшись i втягнув повiтря через свiй зубами, але мужньо тримав лютого Картера за зап"ястя. Я вибiгла, подумавши, щоб подякувати Сему пiзнiше. Не гальмуючи, я кинувся вниз по сходах, прислухаючись до погонi. Я не чув крокiв переслiдувача. Я не знаю, як Сему вдалося так довго стримувати Елi, але я сподiваюся, що через мене вiн не став занадто жорстким, вони начебто друзi. Я зупинився на першому поверсi на хвилину, щоб перевести дух, Елi нiколи не пiшов за мною. Розслабившись, я випростався i вже повiльним кроком покинув будiвлю, i тут же потрапив у чиїсь мiцнi руки.
  - Втекла! - Я повiльно пiдняв очi i занурився в чорний басейн. Картер дивився на мене з перевагою i жагою помсти, я тремтiв у нього на руках, намагався вiдiрватися, цього не було, тобто руки Картера були стиснутi залiзними дротами, завдаючи менi болю - завтра на цих мiсцях з'являться синцi .
  - Ти думав, що я неосвiчений iдiот? Думав, що менi так легко вiдпустити тебе? Картер перевiв подих i нахилився до мене - грiзно нависаючи, придушуючи мене. - Я. Ти. Я тебе задушу. - зловiсна нотка в його голосi мене не злякала.
  - Ти зламав мою гiтару Картер, я твою - ми звiльняємося. - Я активнiше вхопився в його хватку, це його бiльше розлютило. Вiн вiдiйшов i приштовхнув мене до стiни, я пошкодила спину i ахнула. Все ще тримаючи мене однiєю рукою, вiн пiдняв iншу i схопив мене за горло, стискаючи, сильнiше притискаючи до стiни.
  - Не порiвнюй твiй бiса дешевий матерiал з моєю гiтарою! Ти хоч знаєш скiльки це коштує?! - Я придушив крик страху, який зародився глибоко в менi, Картер все сильнiше стискав менi горло, вiн зовсiм втратив контроль над собою, поруч не було нiкого, хто мiг би прийти менi на допомогу. Ну, iди в бiй так до кiнця. Я смiливо подивився йому в очi i поклав руку на зап'ястя його руки, яка тримала мене за шию, впилася нiгтями в його шкiру, вiн скривився, але його рука не здригнулася.
  - Менi наплювати на цiну, я б нiколи не торкнувся вашої дорогої iграшки, якби ти не зламав мою гiтару! Вона була для мене неоцiненною! Iди до бiса зi своїми претензiями, Картер! Твiй багатий тато купить тобi ще десяток! Ти татiв син, правда? Хто ти без нього, без його грошей? Нiкчемнiсть - ось хто ти! Ти сам нiчого не вдiєш, тому ти мене так боїшся! - крiзь зуби вилаявся Картер i сперся на мене всiм тiлом, я вiдчув його гаряче дихання у вусi, вiн тремтiв вiд злостi, я торкнувся його, сильно.
  "Маленький сволоч, - прошипiв вiн менi на вухо, - я можу зараз закрутити твою тендiтну шию, але я не хочу витрачати час для тебе, ти цього не вартий". Його рука вислизнула з мого горла, тепер вiн тримав мої передплiччя обома руками, продовжуючи всiєю своєю масою притискати мене до стiни. Я сильно задихався, я заворушився, i вiн одразу напружився.
   - Тодi вiдпусти мене, Картер, - я глибоко вдихнув, нашi груди торкнулися, Картер смикнувся i вiдiйшов вiд мене, його темнi очi засяяли незрозумiлим для мене свiтлом, вiн дихнув швидше, не вiдриваючи вiд мене очей, взяв ще крок назад - збiльшення вiдстанi мiж нами...
  "Приготуйтеся прийняти удар Рiда, мiй наступний напад буде дуже болючим для вас. - Вiн оглянув мене з нiг до голови, похитав головою, розвернувся i швидко пiшов. Я був приголомшений, все ще стоячи спиною до цегляної стiни. Що це було? Картер просто кипiв вiд лютi, а я своїми словами пiдлив масла у вогонь, як йому вдалося встояти i не побити мене на мiсцi? Чому вiн ухилявся вiд мене, як прокажений? Я зробив кiлька глибоких, розслаблюючих вдихiв i нарештi вiдiрвався вiд стiни. Картер попередив, що наступного разу, коли вiн зробить щось незвичайне, йому доведеться включити мiзки i придумати власну помсту у вiдповiдь, але таку, щоб йому це було не солодко. Я потихеньку забрела назад до будiвлi, виступ нiхто не вiдмiняв, на мене чекають сцена i фанати.
   ***
  Пiсля концерту, втомлена, виснажена, я повернулася до своєї кiмнати, Люк запропонував провести вечiр разом, але менi хотiлося самотностi, я м"яко вiдмовився, вiн все зрозумiв i не наполягав. Що ми маємо? Учасникiв розселилося бiльше, цього разу їх було семеро, виявляється, нас залишилося восьмеро: я, Люк, Картер, Сем i ще чотири дiвчата, до фiнiшу незадовго. Що може придумати Картер за цей час? Йому треба термiново вiд мене позбутися, часу мало, а я все одно на першому мiсцi. Мене налякала його обiцянка, я хотiла кинути все, нехай вiн посiдає перше мiсце i захлинається цим. Всерединi мене зяяла порожнеча, я втомився боятися, битися, нерви натягнутi, як тятива. Нiколи в життi я так багато не лаявся, не впадав в iстерику, не робив навмисно людей, не говорив поганих речей. Картер витяг з мене найтемнiшi речi, i я себе таким не любив. Але якщо здамся, то перестану себе поважати, я ж не слабак! А батьки - вiрять у мене, сподiваються. Немає! Я пiду до кiнця! Картер не може мене перемогти.
  Наступного дня Блейк повiдомив менi, що ми влаштували вечiрку на святкування дня народження одного з суддiв. Ну, вечiрка непогана, менi не завадить трохи вiдпочити. Захiд був призначений на третiй день пiсля нашого останнього концерту, всi цi три днi я сидiв у своїй кiмнатi, посилаючись на головний бiль - не хотiв нарватися на Картера. Вечiр мав вiдбутися в ресторанi на першому поверсi нашого готелю, я одягнувся невимушено, джинсовi шорти i бiлий топ, волосся зiбране у високий хвiст, кому не подобається, нехай не дивиться, я втомилися вiд бойових фарб i укорочених суконь. Дрес-код на вечiрцi не був введений, тому я можу прийти хоча б у пiжамi. Люк чекав мене бiля лiфта, з iншого боку вiн одягнений офiцiйно, ми дивилися один на одного i одночасно посмiхалися, Лука не коментував мiй наряд, зiгнув руку в лiктi i галантно вiддав менi, я прийняв це зi смiхом. Ми спустилися вниз. Як тiльки ми ступили на порiг ресторану, нас огорнув шквал голосiв та живої музики. Спритний офiцiант пiдвiв нас до столика з нашими iменами, я не втримався вiд гучного стогону, коли побачив, що за столом теж Картер i Сем, Люк привiтав їх стримано, я тiльки привiтався з Семом, вiн усмiхнувся куточками губ . Картер примружив очi, розглядаючи мене, iншi дiвчата в залi були одягненi у вечiрнi сукнi, я вiдповiв йому смiливим, зухвалим поглядом, вiн хихикнув i вiдвiв погляд. З лiвого боку вiд нього сидiла одна з дiвчат, що залишилися в проектi, її звали Сибiлла, Картер виявляв до неї увагу, флiртував i обплутував її своїми мережами. Вона почервонiла, заїкалася, але прийняв i пiдбадьорив його, я заздалегiдь пошкодував дiвчину, з iншого боку, я був їй вдячний, бо вона вiдiбрала вiд мене увагу Картера, щоб я мiг розслабитися цього вечора. Через деякий час я пiдiйшов ближче до Сема й побачив його здивований погляд.
  - Гей. - тихо сказав я.
  - Гей. - Вiн трохи нахилився до мене, щоб краще чути.
   - Вибачте за той раз, я не хотiв вам пiдлаштувати.
  - Усе гаразд, - Сем опустив очi й нервово повозився по нiжцi склянки. - Я знаю, що Картер може бути нестерпним, i ця ваша ворожнеча... Я не розумiю, в чому його проблема, але вiн не поганий хлопець, повiрте, просто, побачивши вас, вiн божеволiє.
   Я прикрив долонею вiльну руку Сема, вiн здригнувся i пiдняв на мене свої блакитнi очi, я посмiхнулася якомога впевненiше.
   - Дякую тобi, Семе, що заступився за мене, я тобi зобов"язаний, запитай, що хочеш, звiсно, у розумних межах.
   - Я не...
   - Нi, просто дайте менi знати, якщо вам щось знадобиться.
   - Картер...
  "Забудьте цього сволота. Я навiть не хочу чути його iм"я. - Сем глибоко вдихнув, його щоки вкрилися рум"янцем, вiд якого стиснуло мої груди вiд нiжностi. Я досi не розумiю, як вiн мiг дружити з Картером ?!
  "Оскiльки ви наполягаєте", - почав вiн i сором"язливо вiдвiв очi, я стиснув його руку, пiдбадьорюючи. - Пiти зi мною на побачення?
  Вiн випалив це на одному диханнi i вичiкувально подивився на мене, я був здивований, я не очiкував цього. Прикусивши губу, я уважно оглянув Сема: темно-русяве волосся, глибокi блакитнi очi, чарiвнi ямочки на його щоках, коли вiн посмiхається. Вiн був милим, милим i сором"язливим, а головне - безпечним.
  - Добре, я згоден. Чому ти не пiдiйшов до мене ранiше? - Сем знову вiдвiв погляд i знiяковiло кашлянув у кулак.
  - Я думав, ти не погодишся, ти така красива, впевнена в собi. Де я, а де ти?
  - МЕНI? Впевнений? Я голосно засмiявся, привернувши увагу Картера, вiдсiкаючи свiй смiх, я нiжно посмiхнувся Сему. - Я звичайна сiра мишка, набита, а Сем несамовпевнений до божевiлля. Ви глибоко помиляєтеся, думаючи, що я птах високого польоту, я звичайний пiдлiток зi своїми стрибками i проблемами.
  - Так? - протягнув Сем, усмiхаючись менi у вiдповiдь.
  - Так. Я з маленького провiнцiйного мiстечка, моя сiм"я найзвичайна, середньостатистична. Я не популярний у школi, мене завжди вважали ботанiком, я нiколи не дивувався iншим, я просто товариський i доброзичливий, за це мене люблять рiднi та близькi.
   Сем смiлив i сiв до мене ближче, в його очах спалахнула надiя.
  "Я теж з маленького мiста. I я б нiколи не зважився на цей конкурс, якби двоюрiдний брат не потягнув мене на вiдбiр буквально за шию. Менi тут дуже подобається, я люблю спiвати, хоча батько цього не схвалює, але мене трохи напружує увага та камери.
  - У мене практично така ж iсторiя, я тут на пропозицiю найкращої подруги, вона мене практично проштовхнула на конкурсний вiдбiр, на мiй подив я пройшов. Щодо уваги та камер, то я пропускаю це через себе, уявляю, що я на безлюдному островi, це простiше.
   - Ти крутий.
  Я опустив очi, вiдчуваючи, що мої вуха починають рожевi вiд похвали. Подолаючи своє збентеження, я поставив таке запитання:
  - Коли ти хочеш зустрiтися? I куди ми йдемо?
  - Завтра, пiсля шостої. Я хотiв би пообiдати з тобою, а потiм... Я не знаю, може ми просто погуляємо? Або ви хочете пiти кудись у певне мiсце?
   - Нi, що ти, я люблю гуляти.
   - То ми домовилися, я заїду о пiв на шосту?
   - Добре.
  - Гей! Оллi! Як щодо танцю?
  Люк пiднявся з мiсця i почав забавно обертати стегнами, простягаючи до мене руку, я пирхнув i смiявся, вибачаючи Сема, я схопив Люка за долоню i вiн потягнув мене до себе, iмiтуючи щось на зразок ламбади, вiн мене взяв в гущу натовпу. Я танцювала з Люком пару ритмiчних танцiв i вимерла, у мене пересохло в ротi, я вiдчував нестерпну спрагу, залишивши хлопця танцювати далi, я повернувся до столу. На мiй радiсть, Картера не було, i Сема, на жаль, теж кудись зник, мене вразив цей хлопець, щирий i спокiйний, вiн вплинув на мене як бальзам на душу. Менi подобалося з ним спiлкуватися, у його товариствi менi було легко i невимушено, i я з нетерпiнням чекав завтрашнього дня, щоб познайомитися з ним ближче. Взявши склянку, наповнену прохолодним соком, я висушила її залпом, вiдчувши дивний присмак, Я не надавав цьому значення. Сiвши за стiл, я дозволила собi витягнути ноги i розслабитися, через кiлька хвилин у мене трохи запаморочилося. Посилаючись на втому та недосипання, я дiстав телефон iз кишенi шортiв i написав Люку, що йду. Коли я сiв у лiфт, мої очi почали самi собою закриватися, я ледве втримався, в головi утворилася вата, тiло стало важким, я ледве пронiсся на жорстких ногах до кiмнати. Не знiмаючи одягу та взуття, я тяжко впав на лiжко i одразу знепритомнiв - це був майже непритомний. Наступного дня я прокинувся опiвднi, в головi гуло, тiло не слухалося, в ротi було порожньо. Здолаючи себе, я пiдвiвся i пiдiйшов до бару вздовж стiни, вийнявши пляшку води, випив майже цiлий лiтр i почувався трохи краще. Мозок почав повiльно працювати, i перше, що мене вразила панiка, це те, що я був без одягу! Я розгублено подивився на себе, був одягнений тiльки в трусики i бюстгальтер, точно пам"ятаю, що лягав повнiстю одягненим, то коли я встиг роздягнутися? Невже я такий виснажений, що забув, як вставав вночi? Я заспокоював себе, що, швидше за все, прокинувся серед ночi i зробив все автоматично, не усвiдомлюючи себе, напiвсонний. Я пiшла в душ, це подiяло на мене краще за будь-якi лiки. Вiдчувши себе досить весело, я зв'язався з батьками, пiсля пiвгодини поговоривши з ними, я долучився до Розi, ми говорили з нею майже двi години, глянувши на годинник, я ахнув, згадавши, що у мене побачення з Семом . Пiд пильною та прискiпливою увагою Розi я вибрав своє вбрання, Хотiлося пiти в джинсах i звичайнiй футболцi, так зручнiше, тому що йдемо гуляти. Але Розi наполягла на бузковому сарафанi трохи вище колiна i босонiжках на плоскiй пiдошвi замiсть кросiвок. Розпустивши волосся i злегка пiдкрутивши кiнчики, я була готова. Розi задоволено кивнула на мою появу i знепритомнiла. Я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити по кiмнатi, чекаючи на хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, злегка затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся до моїх очей: я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити навколо. кiмнатi, чекає хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, злегка затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся до моїх очей: я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити навколо. кiмнатi, чекає хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, трохи затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся поглядом до моїх очей:
  "Ти чудово виглядаєш, Оллi". Сем простягнув руку, i я поклав туди свою руку, вiн переплiтав нашi пальцi i повiв мене до лiфта. - Вам подобається iталiйська кухня?
   - Ще б!
  - Чудово, я знайшов тут гарний ресторан, там затишно i тихо... чи ви вiддаєте перевагу шикарний, вiдомий ресторан? - Я обурено подивився на нього, Сем завагався i опустив очi.
   - Менi не подобається пафос, менi подобається твiй вибiр, кинь свої неприємностi Семе, я не пустоголова Барбi, якiй потрiбно вражати масштабом своїх фiнансових можливостей!
  - Вибачте. Я не хотiв тебе образити...
   - Просто будь собою, i все.
  Ресторан дiйсно виявився дуже затишним i тихим, все як вдома. Ми замовили равiолi, а на десерт моє улюблене бананове морозиво, поки готувалося замовлення, у мене зав"язалася невимушена розмова:
  - Розкажи про себе Семе. Як давно ти займаєшся музикою? Скiльки тобi рокiв? Ваше хобi?
  - Гм... Я займаюся музикою з дев"яти рокiв. Одного разу я побачив вуличного музиканта, який грав у центрi на площi нашого мiста, вiн спiвав заворожуюче, я не мiг вiдвести вiд нього очей. Мама помiтила мiй iнтерес i подумала, чи хочу я пiти в музичну школу, будь-який напрямок, який я вибрав. Я вибрав фортепiано та гiтару. Батько обурився, кiлька днiв вони бурхливо сперечалися з мамою, вiн вважає, що спiвати i музицювати - це жiноча прерогатива, справжнi чоловiки стверджують, що їм варто займатися футболом або боксом. Але мама стала на мiй захист i не поступалася батьковi, через деякий час вiн нiби був розмiреним, але все ще вважає, що я вибрав неправильний шлях. Загалом, у виборi мене пiдтримують тiльки мама та двоюрiдний брат Чарлi.
  - Ну що ще? - Сем постукав пальцем по нижнiй губi, вдаючи, що думає. - О, так! Вiк. Через мiсяць менi виповниться вiсiмнадцять, а цього року я закiнчую школу. Крiм музики, мене приваблює журналiстика, я хотiв би стати штатним журналiстом у якомусь видавництвi, якщо не можу вийти на велику сцену. Тож я збираюся йти на факультет журналiстики коледжу Сент-Джонс.
   Сем перестав розмовляти, коли офiцiантка пiдiйшла до нашого замовлення, подякувавши, ми почали їсти, кiлька хвилин пройшли в тишi.
  - Оксфорд чудовий. Ви молодцi, але я не знаю, куди пiти, я добре вчуся, але жодна з професiй, крiм музики, мене не приваблює. - сказав я, випивши води. Сем невиразно махнув виделкою.
  - Ви чудово спiваєте, маєте всi данi, щоб стати зiркою, зараз ви лiдируєте, я впевнений, що у вас все вийде. Ну, i я сподiваюся, що це хоч трохи засвiтиться, можливо, якийсь продюсер мене помiтить i захоче пiдписати зi мною контракт, для мене це вже буде досягнення. А ти, Оллi, повинен стати мегазiркою!
  - збентежився. Дякую, я також сподiваюся на перемогу. Отже, розкажiть менi бiльше, я хочу бiльше дiзнатися про вас.
  - Тiльки якщо пiсля того, як ти розкажеш про себе! Я посмiхнувся i похитав головою на знак згоди.
  Вечiр був чудовий. Ми з Семом розмовляли про все i нi про що. З кожною хвилиною вiн менi подобався все бiльше. Навiть якщо у нас не вийде романтично, ми легко залишимося друзями, я в цьому абсолютно переконана. Сем провiв мене до дверей кiмнати рiвно о десятiй вечора, по-джентльменськи цiлував тильну сторону моєї руки, лукаво посмiхнувся i побажав спокiйної ночi. Я зайшов у кiмнату з щасливою посмiшкою - незабутнiй вечiр. Це моє перше побачення! Зовсiм вилетiло з голови, що вчора менi було погано на вечiрцi, i що я дивним чином став божевiльним.
   ***
  Моя легковажнiсть дала про себе знати за день до нового виступу. Нiчого не пiдозрюючи, я репетирував, зi мною був Блейк, вiн вказував на мої помилки та недолiки. Помiчник органiзатора змагань увiрвався до репетицiйної кiмнати i холодним тоном попросив нас iз Блейком пiти за ним. При цьому телефон завiбрував у кишенi джинсiв, я глянув на екран - Люк подзвонив, я кинув, думаю, що передзвоню пiзнiше, але вiн наполягав i я вимкнув телефон. Нас вiдвезли в офiс конкурсного продюсера, там же була решта команди шоу. Я нервово привiтався, озираючись, незадоволенi й похмурi обличчя чоловiкiв вселяли жах i панiку, що я зробив не так? Не вiд того, що робити, нам подзвонили. Вони вказали менi на стiлець навпроти столу мiстера Харлi, нашого продюсера. Заломивши руки, я сiв на край крiсла й запитально подивився на чоловiка. Нiчого не кажучи, вiн повернув до мене свiй бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку iнтер, на екранi з'явилися мої фотографiї ... не тiльки мої фотографiї, на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, мiй голос хрип, коли я говорив: вiн повернув до мене бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку iнтер, на екранi з'явилися мої фотографiї ... не тiльки мої фотографiї, на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, мiй голос хрип, коли я говорив: вiн повернув до мене бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку кнопка iнтер, мої фотографiї з'явилися на екранi ... не тiльки мої фотографiї, на них я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли говорив: на цих я був практично голий! Я лежав на своєму лiжку, закинувши голову назад i вiдкритий рот у привабливiй позi, потiм слайд-шоу продовжилося, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, змiнилися лише пози. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли говорив: на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопив мене за шию, Блейк вiдразу пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли я говорив: я був у цiй бiлизнi в той день, коли повернувся з вечiрки i коли я прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопив мене за шию, Блейк вiдразу пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли я говорив: я був у цiй бiлизнi в той день, коли повернувся з вечiрки i коли я прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию,
  - Що... де ти це взяв? Харлi повернув до нього ноутбук i закрив його.
  - Цi фотографiї сьогоднi розлетiлися по Iнтернету, напис звучав приблизно так: "Ось як учасницi проекту "Я зiрка" заробляють своє мiсце пiд сонцем. Що це таке? Пiдбiр майбутнiх зiрок чи майбутнiх повiй ?" Я закрила обличчя руками i судорожно ридала, всю цю гадiсть бачили мiльйони, мої друзi, однокласники, батьки! Тепер я практично порнозiрка в очах людей. Що це ?! Для чого?! Хто наважився?! На мене опустилося просвiтлення, мої сльози миттєво висохли, i я випростався. Я думаю, хто мiг це зробити зi мною.
   - Чи є вiдоме джерело цих фотографiй?
  - Нi, адреса заблокована, дiяли розумно. Зараз знiманням фотографiй займається спецiальна група, до завтра вiд них очиститься iнтернет, але багато хто їх уже бачив. У мене одне запитання, Оллi: ти спецiально для когось позувала?
  - Немає! Я б нiколи цього не зробив! У мене є батьки, якi цього не зрозумiють! I я не розумiю! Як... як ти потрапив до моєї кiмнати? На вечiрцi я пив сiк i вiдчував себе погано, ледве дiйшов до своєї кiмнати i практично знепритомнiв, потiм подумав, що це все вiд втоми. Наступного дня я прокинувся тiльки в бiлизнi, хоча перед сном не роздягався, знову ж таки посилався на надмiрну втому, думав, що не пам'ятаю, як я вночi прокидався i роздягався. Ось i все, менi бiльше нiчого сказати.
  У кiмнатi запанувала гнiтюча тиша, мiстер Гарлi глибоко замислився, постукуючи кiсточками пальцiв по столу. Блейк сiв на пiдлокiтник мого крiсла i обережно стиснув мої плечi, я вдячно посмiхнувся йому тремтячими губами.
  - Отже, я сьогоднi оголослю, що ти був п"яний. Що невiдомий, божевiльний фанат пробрався до вас, i поки ви були без свiдомостi, зробили цi огиднi фотографiї, - мiстер Харлi на секунду зупинився i кинув на мене жалюгiдний погляд. "Можливо, саме таким був Оллi. Я знаю, що ти хороша дiвчина, i ти нiколи б не дозволив собi таку свободу. Вибачте, я змушений назвати ваше iм"я журналiстам, але iншого виходу немає. За таку рiч будь-хто iнший давно б знявся зi змагань i пiдробив свої валiзи, але ти менi подобаєшся, Оллi Рiд, ти маєш талант вiд Бога, i я бачу в твоїх очах, що ти невинний. Я зараз зателефоную твоїм батькам i все поясню, сподiваюся, вони дозволять тобi продовжувати брати участь у конкурсi, iнакше, вибачте, але я нiчого не можу зробити, ви неповнолiтнi.
  Я мовчки пiднявся, я ледве мав сили кивнути, обнявши мене за плечi, Блейк вийшов з кабiнету, все ще мовчки вiн привiв мене до моєї кiмнати, поклав у лiжко i обережно накрив ковдрою, я не Не помiчай, що мене трясло. Блейк щось сказав, я не вiдреагував, важко зiтхнувши, покинув мою кiмнату. Картер! Все, що вiн! Його обiцянка, що цей удар буде найболючiшим. Вiн справдi придумав збочену, жорстоку помсту. Я навiть не в змозi вiдповiсти на його напад, я просто не можу так потонути, це вже забагато. Вiн перейшов усi кордони, для нього немає перешкод. Серце боляче стискалося, стискалося десь у грудях - дихати не мiг. Я ридала раз, два i плакала, як нiколи, я плакала i кричала в подушку опiвночi, поки не захрипнула, але легше не стало, бiль скував всю мою iстоту, Цей урок я запам"ятаю на все життя. Незважаючи на головний i душевний бiль, я зiбрався i виступив на наступний день, цього разу не посiв перше мiсце, мiй рейтинг впав, бiльшiсть проголосувала за Елi Картера. Я навiть не глянув у його бiк, вiн був менi огидний, менi стало нудить вiд одного його iменi, як не дивно, вiн не причепився до мене i тримався осторонь, вiдчував, що я на межi. Сем не звертав на мене уваги, коли я хотiв пiдiйти поговорити, сказати правду, вiн повернувся до мене спиною, показавши, що не хоче зi мною спiлкуватися. Серце задряпалося вiд болю i образи. Але нiчого ввечерi, мiстер Харлi спростує розповiдь про мiй блуд, i все стане на свої мiсця, але не вiдразу, а пiднiметься. Я не вмикав телефон з учорашнього дня, i ноутбук теж. Батьки, мабуть, божеволiють, якщо не на пiвдорозi до мене. Я увiмкнув мобiльний, i мене вiдразу ж засипали сповiщеннями про пропущенi дзвiнки, принаймнi десять вiд Люка. Я з ним ранiше говорив i все розповiдав, вiн рвався i метал, вiн навiть хотiв пiти набити Картеру морду, але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, тому що їх теж вигнали з проект для бою. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку: але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, бо їх теж вигнали з проекту за бiйку. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку: але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, бо їх теж вигнали з проекту за бiйку. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку:
  - Оллi - моя дiвчина! Як ти крихiтко? - Почувши рiдний, турботливий голос мого батька, я ридала i тихо плакала.
   - Мiй милий, маленький, не плач, я тебе прошу, ти розбиваєш менi серце...
   - Тату... тату, вибач менi, я такий винний!
  - Дитина, припини! Ти нi в чому не винен! Не вибачай! Просити прощення, стоячи на колiнах, має бути сволоч, який зробив це з тобою! Ваш продюсер менi все розповiв. Менi дуже шкода Олi. Хочеш, я вiзьму тебе, i ми забудемо все це, як поганий сон?
  - Нема тата, не треба, я залишуся, - усмiхнувся я крiзь сльози, вiдчуваючи, як вiдтаю зсередини вiд теплих слiв батька. - Я буду битися до останнього i жоден виродок не зламає моєї волi!
  - Це моя дiвчина! Мiй олов'яний солдатик! Я люблю тебе, малята, покажи їм там, на що ти здатний - Рiд!
  - Дякую тату, ти чудовий, наступного тижня я до тебе лечу, у мене законнi двотижневi вихiднi, я так сумую за тобою, де мама? Вона поруч?
  - Так, я дам їй телефон. - Почувся шелест, шепiт мами, а потiм у трубцi почувся її тихий голос.
   - Оллi, ти в порядку?
  - Так, мамо, все добре, звiсно не обiйшлося без iстерики, а зараз все гаразд. Напевно, про мене все мiсто говорить? Я навiть не знаю, як тепер дивитися людям Сономи в очi.
  -Ну що ти, що ти Олi! Тут усi в дикiй лютi, твiй батько швидко поширив звiстку про те, що з тобою насправдi сталося. Ну, я не стояв осторонь, збирав вдома нашi найголовнiшi плiтки, вони працюють бiльше за будь-якого пишного журналiста!
   Я засмiявся i впав на лiжко, сльози вiдступили, батьки дiяли на мене як потужний антибiотик.
   - Мамо, ти чудова, я так тебе люблю, менi вже достатньо побачити тебе, обiйняти i поцiлувати.
   - Ми теж тебе любимо, дитинко, будь сильним, я впевнений - твоя перемога.
  - Дякую, мамо. Дай моєму татовi мiцний поцiлунок для мене. Я тебе безмежно люблю. до побачення.
  "Спокiй, Оллi, сон - найкращi лiки. Ми обiймаємось i любимо.
  Я кинув слухавку i заплющив очi, Розi передзвонить пiзнiше, тепер у мене немає сил. Я прийняла теплий душ, вдягнувши пiжаму, яка складалася з коротких шортiв i майки, я лягла в лiжко. Хоча сонце ще не зайшло, я страшенно спала. Я заснув з думкою, що дуже скоро побачу батькiв - буду пiд їхнiм захистом i опiкою. Вночi мене розбудили дверi, що грюкнули, я сiв у лiжку i прислухався, припускаючи, що хтось iз сусiдньої кiмнати занадто щiльно закрив дверi. Але, на свiй жах, я почув метушню у своїй кiмнатi, кров у жилах замерзла вiд дикого страху, я не ворухнувся - нiби був паралiзований. Мiсячне свiтло з вiдкритого вiкна освiтлювало кiмнату, я звик до темряви i придивився - у дверях моєї спальнi стояла висока темна постать, я закричав i зiскочив з лiжка,
  - Ой! Невже наша смiлива дiвчинка згнила? Пережили напад шаленого фаната i налякалися старого знайомого? - Це був Картер, його мова була невиразною, я майже не розумiв, що вiн говорив - вiн був п"яний як бiс!
  - Картере, як ти потрапив до моєї кiмнати i що ти хочеш? - Я намагався говорити якомога рiвномiрнiше, але мiй голос видавав мене i захитався. Я боявся цього хлопця, тим бiльше я боявся вдвiчi, коли вiн був у божевiльному станi. Вiн зайшов до кiмнати, в однiй руцi тримав пляшку, яка була напiвпорожня. Його хода не була твердою, ноги заплуталися, вiн зi стогоном опустився в моє лiжко, я вiдскочив, вiн дивився в стелю, полежавши кiлька секунд, повернув до мене голову i поплескав мiсце поруч вiн:
   - Iди сюди Рiд, давай поговоримо.
  - У жодному разi! Геть, Картер! Iнакше я буду кричати i ображати вас. - Я блефував. Звичайно, я справдi мiг би довго кричати i кликати на допомогу, але що вони могли про мене подумати? Я ще не дуже розiбрався в iсторiї з фотографiями, а тут хлопцю в моїй кiмнатi, та ще й самому Картеру, вiдразу припишуть бурхливий роман. Насправдi нi! Я цього точно не витримаю, пiар менi не потрiбен, другий раз може не пощастити.
  - Зупинись Оллi - коллi! ти не будеш кричати, ми обоє це знаємо, ти не в змозi так легковажно виставлятися. - Вiн раптом вiдкинув пляшку вбiк, зовсiм тверезий рiзко пiдвiвся з лiжка, похитнувся i взявся рукою за узголiв'я.
  - Як ти потрапив? - Картер почав рухатися по лiжку до мене, я скочив на лiжко i опустився на пiдлогу з iншого боку, вiн завмер на протилежному.
  - Море чарiвностi, одна нiч посереднього сексу з дiвчиною - адмiнiстратором i пластикова картка - ключ в кишенi. - Картер повторив мiй маневр i стрибнув на лiжко прямо в чоботях, як тiльки вiн опустив одну ногу на пiдлогу, я оббiг лiжко i знову опинився з iншого боку вiд нього.
   "Припини бiгати за Рiдом, я все одно тебе зловлю".
   - Якого бiса ти хочеш вiд мене Картера?!
  "Скажи Рiду, як ти вийшов сухим iз води? Я так старався. Ми не будемо грати - ти знаєш, що це моє дiло.
  - Так, Картере, знаєш, тiльки ти здатний на таку пiдлiсть! А ти пiшов "сухим з води", як ти кажеш, лише завдяки своїй порядностi та честолюбству, на вiдмiну вiд тебе - люди бачать у менi тiльки хороше.
  - О-хх, ну як я забула, що ти наш святий! Помилка з мого боку. Знаєте, що найсмiшнiше в Рiдi? - Картер почав обходити лiжко по другому колу, як тiльки вiн пiдiйшов, я знову скочив на лiжко, але цього разу Картер був спритнiшим, вiн схопив мене за щиколотку i потягнув за себе, я впав обличчям на лiжко i миттєво покотився, надто пiзно, Картер впав згори: насуваючись, обливши мене запахом алкоголю. Я пискнула, вiн прикрив менi рот рукою.
  - Найсмiшнiше - це Оллi, - я широко розплющив очi, вiн спочатку назвав мене на iм'я, без клички i глузування. - Те, що з тiєї ночi, коли я роздяг вас i зробив тi злощаснi фотографiї, я не можу викинути вас з голови. Твоє спокусливе тiло, нiжна шкiра, твiй запах, шовк твого волосся переслiдують мене у мрiях, i я до бiса ненавиджу це! Я ненавиджу тебе всiєю частиною свого тiла. Я ненавиджу все в тобi: твiй невинний погляд, бездоганну поведiнку, чисту, бездоганну душу i твої безгрiшнi уста. Але менi важко боротися зi своїм бажанням, мушу визнати - я хочу тебе. I я отримаю те, що хочу, тодi менi стане легше, я звiльнюся вiд одержимостi володiти тобою.
  Я запанiкувала, тулилася пiд ним, поклавши руки йому на груди, намагалася вiдштовхнути його, вiн однiєю рукою схопив мене за зап'ястя i прибив мої руки до лiжка над його головою. Я не хотiв вiрити, що вiн серйозно. Вiн просто насмiхався, хотiв налякати мене до смертi.
  - Розслабся малятко, тобi сподобається. - Вiн опустив голову i осипав мене в шию поцiлунками, я активнiше возилася, менi було огидно, я ледве стримував блювоту. Вiдкривши рот, я сильно прикусила його долоню, вiн прошипiв i вiдтягнув руку назад, дивлячись менi в очi каламутним поглядом, нахилився до моїх губ.
  "Картер, будь ласка, не роби. Я не хочу! Приходь до тями! Ви робите злочин!
  - Без злочину, Оллi. Через п'ять хвилин ти будеш стогнати в моїй руцi i благати взяти тебе.
  - Немає! Нiколи! ти чуєш? я тебе не хочу! Ти менi огидний! Геть руки вiд мене i йди, Картер.
  Вiн не слухав, презирливо посмiхнувшись, Картер болiсним поцiлунком вкусив менi в губи, я стиснула губи - не даючи язику проникнути всередину, вiн гаркнув i притиснув вiльною рукою мою щелепу, змушуючи мене вiдкрити рот, я вiдкрився, але вiдразу ж прикусив губу, поки вона не закривалася. Вiн облизав губу i посмiхнувся, його мозок затьмарений випарами алкоголю - вiн не знав, що робить, але це його не виправдовувало, я знову спробував звiльнитися, Картер мiцно стиснув. Вiн лизнув менi вухо, я знизав плечима з огидою, Картер сприйняв це як тремтiння вiд хвилювання i самовдоволено посмiхнувся, його рука опустилася i почала пiднiмати мою верхiвку, я знову почала битися пiд його вагою, намагаючись вiдкинути руку. Вiн зупинився на секунду, а потiм ... потiм, його рука опустилася до моїх шортiв, вiн схопив край ременя i потягнув їх вниз,
  - Картер! Картер! - Вiн продовжував обсипати мене поцiлунками в шию, ключицю, опускаючись, на мої вигуки не реагував. Я судорожно зiтхнув, сльози вiдчаю потекли з моїх очей.
  "Елi", - прошепотiла я, i вiн завмер. - Будь ласка, будь ласка, я благаю вас, припинiть. Менi страшно, я твоє взяв, завтра додому полечу, тiльки запитай, вiдпусти мене зараз.
  Картер пiдняв голову, його палець вже пiдхопив гумку моїх трусикiв, вiн повiльно вiдтягнув руку i пiднявся надi мною, на мить вдивився в моє заплакане обличчя i вiдкотився вбiк. Я вiдразу сповз на пiдлогу i одягнув шорти, вiн сiв на край лiжка, вперся лiктями в ноги i провiв руками по волоссю, обхопивши голову.
  - Елi, будь ласка, iди, я обiцяю, що завтра повернуся додому. "Я пiдiйшов до дверей, готовий у будь-який момент втекти, якщо Картер раптом вирiшить продовжити i припинити насильство. Вiн пiдвiвся з лiжка i повернувся до мене.
  - Нi. Не вiдлiтай. Залишайтеся. Ми будемо продовжувати боротися. Я занадто захопився, перестав звiтувати про свої дiї. Залишайся тут як покарання для мене.
   Картер почав наближатися, я розвернувся i пiдiйшов до вхiдних дверей, широко вiдчинивши їх, я вiдсунувся, пропустивши Картера, вiн зупинився в дверях i подивився на мене важким поглядом:
  "Забудьте, що сталося сьогоднi. Про мої слова i вчинки. Уявiть, що вам приснився кошмар.
   Я простягнув руку долонею вгору, зосередивши свiй погляд на його грудях, я не пiднiмав голови.
  - Повернiть ключ Елi. - У руцi була пластикова картка - ключ. - Завдяки. Сподiваюся, ви бiльше не пiдходите до мене, iнакше, Картер, я подаду на вас до суду, i я отримаю наказ про заборону наближатися до мене бiльше нiж на п"ятдесят метрiв. - Не дочекавшись вiдповiдi, я зачинив дверi i поповз спиною, ноги пiддалися, мене кинуло в спеку, а потiм у холод. Я заплющив очi, намагаючись позбутися образiв Картера, що лапає мене з голови. Боже! Вiн мене мало не зґвалтував! Тепер я буду ховатися вiд нього за кожним рогом, а не провокувати. Нiякої помсти. У цього хлопця не в порядку з головою.
  
   Роздiл 5
  Мене нiколи не торкався такий хлопець, як Елi Картер. Що й казати, чоловiча стать мене зовсiм не зачепила, нiкого, крiм батька. Я вiдчував себе брудним, зiпсованим. Як тiльки мiй стан бiльш-менш нормалiзувався, я кинувся в душ. Я полила себе велику кiлькiсть гелю для душу, розтирала i розтирала тiло, поки воно не стало червоним, болiсно, намагаючись змити дотик Картера. В головi крутилася одна думка - вiн хоче мене. Вiн хоче, як свою наступну iграшку, трахати, використовувати, заплямувати. Можливо, я старомодний, але, я хочу вiддаватися тiльки коханiй людинi, тому, з ким буду до кiнця, не хочу переходити з рук i набиратися досвiду, не мiй варiант. Я думав, що зараз не можу заснути, але як тiльки я прийняв горизонтальне положення в лiжку, на мене накотилася дика втома, позначився стресовий стан, я миттєво заснула. Я прокинувся ближче до вечерi, вiд гучного стуку в дверi, ледве розплющивши очi, я повiльно пiдiйшов до дверей i завмер, а якби там був Картер? У мене почала розвиватися параноя. Я навiть побоялася запитати - хто там, у дверi знову постукали, вiд чого я здригнувся. Тож, не наважуючись нi вiдкрити, нi дiзнатися, хто за дверима, я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка. Я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка. Я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка.
   - Оллi?
  - Привiт, Люк, - я сiв на лiжко i видихнув. - Люк, у мене до тебе є прохання. Будь ласка, приходь до мене зараз. Хтось стукає на мiй номер, i я боюся, що це Картер. Я не хочу його бачити.
  "Я буду там за кiлька хвилин, Оллi", - тон Люка знизився на наступнiй фразi. "Якщо у ваших дверях справдi Картер, я зламаю йому нiс.
   Легка посмiшка торкнулася моїх губ, трохи пiднявся настрiй, приємно знати, що у мене є друг, який не боїться втратити своє мiсце в проектi, заступаючись за мене.
  - Добре. Зателефонуйте менi, як прийдете.
   "Я вже в дорозi, Оллi", - почулося грюкання дверей i шум лiфта, що рухався.
  Я вiдхилив дзвiнок i залiз ногами на лiжко, час вiд часу все ще стукали у дверi. Через секунду все затихло, я втупилася в айфон, вiн мовчав, я збирався знову набрати Люка, як засвiтився екран i зазвучала нiжна мелодiя дзвiнка.
   - Так?
   По той бiк лiнiї пролунав розслаблений голос Люка i чиєсь незадоволене бурмотiння на задньому планi.
  - Вiдкрий Оллi, на тебе чекає приємний сюрприз. Не вiд Картера, звiсно.
  - Добре. "Я вiдмовився вiд дзвiнка i пiдiйшов до дверей. Вiдкривши його, я не повiрив своїм очам, я стояв...
   - Розi!
  Я кричав як божевiльний, мабуть, оглушивши всiх гостей на своєму поверсi. Босонiж, у пiжамi й кудлатий, я перескочив порiг своєї кiмнати i мiцно обняв свою подругу, вона грубо засмiялася, поплескавши рукою мене по спинi. Мiй охоронець прибув! Картер не хороший. Ця дiвчина знала, як поставити будь-кого на мiсце. Я глянув через плече Роуз на Люка, вiн пiдняв великий палець i пiдморгнув, я вдячно кивнув йому, Люк махнув йому рукою i попрямував до лiфта. У мене є найкращi друзi в свiтi. Випустивши подругу з моїх задушливих обiймiв, я схопив її за руку i потягнув до кiмнати.
  - Гей! Зачекайте! Дозволь менi пiдняти хоча б сумку. Роуз, посмiхаючись, вивiльнила руку з моєї хватки i вiдступила за дверi. Притягнувши до кiмнати невелику спортивну сумку, вона випросталася й озирнулася.
   "Зовсiм непогано, - прокоментувала Роза меблi в кiмнатi, - не люкс, звiсно, але також пiдiйде.
  Я пiдняв її сумку i поманив подругу до спальнi, Роуз пiшла за мною. Кинувши речi Рози на пiдлогу, я показав на широке лiжко.
   - Спальне мiсце тобi влаштовує?
   - Цiлком.
   Роуз ходила по кiмнатi, визирнула у велике вiкно на пiдлозi й буркнула.
  - Краєвид чудовий. Я приїду до тебе перед вiдпусткою, ти не проти?
  - Вона збожеволiла?! Звичайно, не проти. Я не надто схвильований тобою?
  - Бурхливий. Навiть занадто. А тепер скажiть менi, чому ви виглядаєте таким замученим i звiдки ця безпораднiсть у ваших очах?
  З важким стогоном я опустився на розiбране лiжко. Я мiг би розповiсти Роуз все на свiтi. Мiж нами нiколи не було таємниць. Але те, що сталося напередоднi ввечерi... Я не хотiв цим дiлитися, менi було паскудно, менi було соромно в цьому зiзнатися. Але це Роза! Крiм неї менi бiльше немає з ким подiлитися своїми переживаннями. Я стримував сльози, глибоко зiтхнувши i затягнувшись.
   "Елай Картер увiйшов до моєї кiмнати минулої ночi i мало не зґвалтував мене.
  Я сказав все швидко, на одному диханнi, не даючи собi часу передумати, i подивився на свого друга. Роуз вiдкрила рот, змахнула вiями, нiчого не кажучи, знову закрила i сiла прямо на пiдлогу. У кiмнатi запанувала гнiтюча тиша.
  - Сволота! - вигукнула Розi, змушуючи мене стрибнути на мiсцi, - Оллi, ти повинен написати на нього заяву в полiцiю за спробу зґвалтування!
   Я сумно посмiхнувся, якби все було так просто!
  - Я не можу, Розi. У мене немає доказiв, а це призведе до грандiозного скандалу, журналiсти миттєво все винюхають, винесуть, я втрачу своє мiсце в проектi. Моя мрiя залишиться мрiєю.
  - I що? Ви просто дозволили йому пiти з рук?! Так, вiн стане зовсiм нахабним вiд своєї безкарностi!
   Роуз скочила на ноги й кинулася по кiмнатi, як дика тварина, дихаючи вiд обурення й гнiву.
  - Все добре, Роза, вiн не закiнчив розпочате, я його зупинив. Тепер я буду дуже старатися уникнути цього. До кiнця залишилося зовсiм небагато, не бiльше мiсяця, скоро вiн зникне з мого життя, треба лише трохи потерпiти.
  - Ну, донеси його до мене! Поламаю за нього гладенькi руки, а гарненьке личко перетворю в безлад, недаремно я вiсiм рокiв ходив у рукопашний бiй!
  Я смiявся. Роза... вона завжди була бойовою, i лiдером у нашiй дружбi. У школi її обходять i дiвчата, i хлопцi, вона подобається багатьом хлопцям, але вони боягузливi. Своєю пiдтягнутою, спортивною фiгурою, зухвалою вдачею та чорним, як смоль, кучерявим волоссям, вона привертає погляди всiх. Хлопцi в школi знають про її запал, i насторожуються, тягнуться до неї, як метелики на вогонь, але Роза дає вiдставку кожному, хто наважиться до неї пiдiйти, i не в найм"якiшiй формi. Колись вона обпеклася у стосунках, а тепер втратила будь-яку довiру до чоловiчої статi. Я пiднявся з лiжка й знову обняв її, коли пiдiйшов.
  "Як я скучив за тобою, Розi. - прошепотiв я в її м"яке волосся.
  - А ти для мене ангел. - Ми довго стояли, обiйнявшись, не рухаючись, аж поки в мої дверi знову постукали. Цього разу я пiшов вiдкривати смiливо, Роза зi мною, вона не дозволить менi образити, нiкому. Люк стояв за дверима з двома коробками пiци в руках i повним пакетом газованої води. Вiн широко посмiхнувся менi i Розi i, як завжди, безцеремонно увiйшов до кiмнати.
   "Дiвчата, а як щодо мiнi-кусочка на прихiд Рози?"
   Ми з Роуз вирвали пiцу з рук Люка, вiн лише розгублено подивився на нас.
  - Якщо ти отримаєш щось блондинке. - пробурмотiла Роуз, вiдкриваючи коробку з пiцою, вдихаючи її аромат. Люк плюхнувся на диван i пригнiчено глянув на пакет iз напоями.
   - Чому я маю кляпати тiльки на коцi?
  Роуз змилувалася i вручила Люку один шматочок пiци. Я поставив ще одну коробку на стiл i вiдчинив верх, i по кiмнатi протiкав запах вершкового сиру. Я взяв собi шматочок i вiдкусив, заплющив очi вiд задоволення. Я навiть не розумiв, що я такий голодний.
  - Допоможи Люку. - сказав я з повним ротом, вiн закотив очi. Доївши пiцу, яку дала йому Роза, вiн потягнувся до наступної коробки.
  - Дякую, що подiлились. Особливо, якщо врахувати, що я принiс вам пiцу, жадiбнi троглодити!
   Ми з Роуз хихикали.
  - Будь ласка, блондин. - сказала Роза, запхавши третiй шматочок до рота.
   - Я Люк.
   - Я знаю.
   - Чому тодi ти називаєш мене "блондинкою"?
   - Може, тому, що ти блондин?
   - Я не сперечаюся, але у мене є iм"я.
  - Я також. Нам усiм це дається вiд народження.
   Люк скептично подивився на Роуз.
  "Ти дивний." Вiн зробив висновок.
   - Також, в курсi.
  Розу нi з чим не можна сплутати. Люк важко зiтхнув i подивився на мене.
   - Ви такi рiзнi.
  - Протилежностi притягуються. - сказала Роза, простягаючи руку за содою. Люк витяг iз сумки жерстяну банку й вiдкрив її Роуз. Вона сьорбнула свiй напiй i подивилася на Люка примруженим поглядом темно-карих очей.
  - Ви джентльмен. - заявила вона. Люк чарiвно посмiхнувся.
   - До мозку i кiсток.
   Роуз подивилася на мене, її темнi брови зiйшли разом на перенiссi.
   - Де ви знайшли цю скам"янiлiсть?
   Я голосно засмiявся, а Люк обурено пирхнув.
  "Ви нахабна жiнка". - пробурмотiв вiн.
  - Ми з тобою подружимося, блондин. - пообiцяла Роза. Люк скривився вiд прiзвиська, але цього разу не виправив його.
  Жартуючи, весело балакаючи, ми сидiли разом до пiзнього вечора, поки Даяна не подзвонила Люку. Вiн вибачився i вiдiйшов вiд нас, щоб поговорити зi своєю дiвчиною. Роуз спостерiгала за ним деякий час, перш нiж зв"язатися зi мною.
  "Гарний хлопець, вiн дiйсно цiнує твою дружбу. I вiн гарний.
  Я вiдкинувся на спинку стiльця, погладжуючи свiй роздутий живiт. Погляд Роуз повернувся на Люка, я помiтив iнтерес в її очах. Довгий час Роза не дивилася на хлопцiв так, iншим разом я б радий за неї i радив би спробувати налагодити стосунки, але у Люка є чарiвна мила Даяна, i вони дуже люблять один одного .
  - Люк дiйсно чудовий хлопець Роза, i, бачачи ваш погляд, я заздалегiдь попереджаю, що у нього є дiвчина, з якою вiн зараз розмовляє по телефону. Вони серйознi.
   Роуз примирено зiтхнула i розкинулася на пiдлозi, розкинувши руки в сторони.
   - Так завжди, колись менi сподобався хороший хлопець, а вiн уже зайнятий, несправедливий.
  Я посмiхнувся, менi завжди подобалася прямота Рози, якщо їй хтось подобається чи, навпаки, не подобається, вона цього не приховує. Вiн нiколи нiкого не обговорює за спиною, каже все в лоб, як є.
  "Менi шкода, Розi. Менi дуже подобається бачити твої сяючi очi. У вас ще все попереду, ви зустрiнете на своєму шляху хорошого хлопця, я обiцяю.
  - Поряднi хлопцi на дорозi не валяються. - пробурчала вона, знову викликаючи у мене посмiшку. З Розi завжди так, я тiльки посмiхаюся i смiюся.
  
   ***
  Ми з Роуз лягли спати далеко пiсля пiвночi, ми не могли припинити розмову. Наступного дня ми запланували прогулянку мiстом. Розбудила мене нi свiтанком, нi свiтанком, пiдстрибуючи вiд нетерпiння, вона загнала мене у ванну, їй скорiше хотiлося подивитися на Лос-Анджелес, також вiдомий як "мiсто ангелiв". Прекрасне мiсто в пiвденнiй Калiфорнiї з понад трьома мiльйонами жителiв, галасливе, величезне i нескiнченно красиве. Батько Роуз, мiстер Робертс, довiрив дочцi кредитку на власну голову, вiн гiрко пошкодує про це, сьогоднi Роуз твердо вирiшила обiйти всi бутiки мiста, а також кафе та розважальнi центри. Вона навiть не дала менi спокiйно поснiдати, все поспiшила i рвонула, втомлено зiтхнувши, я сумно глянув на напiвз"їденi улюбленi круасани i пiдвiвся з пуфика,
   - Ой, Розо, ти така непосидюча, терпiння нi на грам.
  "Я знаю, я знаю. Ви їли? Звичайно, я їв, дурне питання. ми йдемо?
   - Давай.
  Ми спустилися вниз. Розмовляючи, будуючи плани на день, ми повiльно пройшли через хол готелю до виходу, де зiткнулися з Елi Картером. Я здригнувся, зупинився мертвий, коли пiдняв голову й зустрiв вивчаючий погляд Картера. Роза прослiдкувала за моїм переляканим поглядом, побачивши Картера, її кулаки стиснули, обличчя набуло войовничого вигляду, схопивши мою руку, вона продовжила наш шлях. Роуз кинула на нього презирливий погляд, проходячи повз Картера.
  - Рiде, можна з тобою поговорити? - пролунав його холодний голос, коли ми вже майже вийшли, я напружено подивився на Роуз, чого я найбiльше не хотiв, так це розмови з Картером. Роуз миттєво вгадала моє мовчазне благання, повернувшись усiм тiлом до Картера, вона оглянула його з нiг до голови з нищiвним поглядом.
   - Вона не хоче з тобою говорити, лайно...
  - Троянда! Я суворо подивився на неї. Звiсно, я згоден з її зверненням до Картера, але поряднi люди снують, непристойно висловлюватися в суспiльствi.
   Картер перевiв свiй палючий погляд з мене на Роуз, куточки його губ згорнулися в злий усмiшцi.
   - Хто тут такий маленький i смiливий?
  Роуз вiдпустила мою руку i зробила крок до нього. Пiдiйшовши ближче, вона ткнула пальцем йому в груди, Картер похитнувся, усмiшка злетiла з його обличчя.
  "Той, хто надрав тобi худу дупу, мудак!" Якщо ти наблизишся навiть на дюйм ближче до Оллi.
  - Роза, будь ласка, не зараз i не тут. - Я намагався вiдтягнути свого друга вiд Картера, краєм ока помiтивши, що ми вже звертаємо увагу. Роуз повернулася до мене.
  "Добре, Оллi, але тiльки для тебе. Наступного разу...
  Роуз не закiнчила, кинувши на Картера красномовний погляд. Кiлька секунд вiн дивився на неї, а потiм сталося щось, що вибило землю з-пiд моїх нiг. Картер посмiхнувся широко i вiдкрито, я вперше побачив таку посмiшку, вона була справжньою i щирою.
   "Ти менi подобаєшся", - сказав вiн, перш нiж розвернутися й пiти.
  Розкритими вiд здивування ротом я витрiщилася на нього. Чудеса! Виявляється, Елi Картер вмiє посмiхатися, тiльки посмiхайтеся! I не скручувати губи в злий посмiшцi i не кидатися всiлякими посмiшками.
  - Схоже, хлопець не зрозумiв, на кого наїхав. - задумливо сказала Роуз. Я опанував собою i закрив рота. Що правда, то правда, Картер поняття не має, з ким вiн зiткнувся. Я потягнув за край її футболки i кивнув до виходу, Роуз весело пiдморгнула, i ми нарештi вийшли з будiвлi. Ми провели день бiгаючи, Роза видiлила нескiнченний потiк енергiї, вона як вiчний двигун, я ледве тягнув ноги пiсля трьох годин ходьби, i всього їй не вистачало. До сьомої вечора Роуз заспокоїлася i затягла нас у гарне маленьке кафе, ми замовили собi "латте", кожному на свiй смак. Бариста, гарний хлопець нашого вiку, дивився на нас i зухвало флiртував зi мною i Розi водночас, одним словом - дон Хуан. Смiючись над молодим мачо,
   "Знаєш, - почала Розi, - а цей дебiл - Картер, до бiса красивий, сексуальний, жорстокий i...
   - I як ти сказав на початку - страшний дебiл.
  - Правильно. Цiкаво, чому цi хлопцi завжди виявляються короткозорими кретинами?
   - Бо ти з молоком матерi увiбрав егоїзм i кретинiзм?
   Роуз посмiхнулася.
   - Хоча твiй друг - Люк - зовсiм не такий, вiн милий, сильний, вихований, i зовнi не поступається Картеру.
   - Люк заборонений.
  - Так, я знаю. Скажи менi, що сказав тобi Картер, коли докучав?
   Я закрив очi долонею, i перед моїм внутрiшнiм поглядом одразу пробiгли картини позаминулої ночi.
   - Вiн казав, як вiн ненавидить все в менi, кожну частину мене, i як, незважаючи на це, шалено хоче забрати мене в своє лiжко.
  Роуз задумливо пожувала нижню губу, вирiшуючи щось для себе. Пiсля короткого мовчання вона вперлася лiктями в стiл i пiдiйшла ближче до мене, нахиливши голову набiк.
  - Вiн закоханий у вас, i це його злить. Вiн розлючений, що не може не думати про вас.
  - Вiн просто хоче ще однiєї перемоги, для нього це гра, розумiєш? Я єдина дiвчина в проектi, яка не пускає слини через це.
  -Нi, люба. Вибачте за грубiсть, але якби вiн просто хотiв вас трахнути i викинути, то вiн вчинив би iнакше. Вiн зачарує, пiдкорить, використає всю свою чарiвнiсть. Вiн сам не розумiє, що з ним вiдбувається, i це зводить його з розуму, i вiн бере зло на вас, винуватця своїх проблем.
   - Правильно, це його проблеми Розi, якщо вiн хворий на всю голову, то потрiбно звернутися за допомогою до психiатра.
   - Або добитися вас будь-яким способом, тiльки тодi, повiрте, вiн заспокоїться.
   Я поставив келих для латте на стiл i здивовано витрiщився на свого друга.
   - Ти став на його бiк?
  - Немає! Що ти?! Я просто висловлюю свою думку.
  Опустивши голову, я покрутив скло рукою. Роза - майстер все аналiзувати i робити висновки, її мозок - це нескiнченна енциклопедiя.
  - Добре, закриваємо тему. Я не хочу бiльше про нього говорити. Краще розкажи менi, як у нас справи в Саномi?
   - Як завжди, Олi, тихо, спокiйно i нудно.
   - Мої батьки?
  - Вони в порядку. Вони щотижня сидять бiля телевiзора, i зi сльозами на очах я вболiваю за вас. Вiдвiдую їх якомога частiше. Вони дуже сумують за тобою.
   - Дякую, Розi.
   - Для чого?
   - За те, що ти прийшов до мене, за пiдтримку i за те, що вiдвiдав моїх рiдних.
   - Давай, ми дружимо, практично сестри, для чого ще дружити?
  
   частина 6
  Повернулися в готель о дев"ятiй вечора, до зубiв завантаженi сумками, коли батько Розi побачить витраченi грошi, його чекає удар. Бiля дверей моєї кiмнати на пiдлозi лежав маленький бiлий конверт, я з глибоким здивуванням пiдняв його, вiдкривши дверi пластиковою карткою, я кинув пакети на пiдлогу i нетерпляче розкрив конверт, Розi подивилася через моє плече. . Всерединi була коротка записка, яку ми з Розi разом прочитали: "Рiд, менi потрiбно поговорити з тобою про те, що трапилося, ти розумiєш, що я маю на увазi. Я можу бути запеклим ублюдком, я той, хто ходить над його головою, не дивлячись бiля його нiг.Мене так виховували.Але що я зробив тiєї ночi...загалом, давайте просто зустрiнемося на нейтральнiй територiї i все обговоримо.Менi є що сказати, як i вам.Я приписав свiй номер телефону, зателефонуйте i повiдомте менi, коли будете готовi поговорити. Елi Картер "...Я зiм'яв у кулацi папiр i дивився в простiр. Потворний слимак! Пiсля всього, що вiн зробив зi мною, вiн хоче, щоб я подзвонив йому, нiби нiчого не сталося, i домовився про зустрiч для невеликих розмов? Не може Зачекайте! Яким же ви маєте бути зарозумiлим i самовпевненим! Я обернувся до Розi, вона насупилася на клаптик паперу, зiм'ятий у моїй руцi.
  - Вiн почав дiяти. - Вона сказала.
   Я не зрозумiла Розi i як вона з"єднала брови.
  - Що значить почав дiяти? Вiн уже давно оголосив менi вiйну i щосили атакує.
  - Нi, iнша акцiя. Вiн вирiшив забрати вас.
   - До лiжка?
   - До лiжка.
   - Обiрветься.
   - Обережно, Оллi, такi як вiн не просто так здаються.
  "Розi, це скоро закiнчиться. Незалежно вiд того, виграю я чи нi, ми з Картером розiйдемось, як кораблi в морi. Вiн не встигне нiчого менi зробити, я сховаюся, постараюся не потрапити йому на очi. Вiн, насправдi, не буде стерегти мене бiля дверей.
  Роуз пiдняла сумки й увiйшла до кiмнати. Я розiрвав записку на дрiбнi шматочки й пiшов за нею. Кинувши сумки на диван, Роза сiла на стiлець i почала стукати пальцями по пiдлокiтнику.
  "Навiть якщо вiн переможе, i ти просто пiдеш, вiн не залишить тебе одну, Оллi. Це той тип людей, якi будуть прагнути до кiнця. Вiн - мисливець, а ви - жертва.
  "Тепер ти до смертi налякав Розi. Думаєте, вiн не вiдстане, навiть якщо перемога дiстанеться йому?
   - Не вiдстане.
  - Дурницi! I все-таки я буду подавати на нього до суду. Це сильно зiпсує його репутацiю. Друг батька, мiстер Доусон, юрист, i вiн швидко з ним розбереться.
   "Оллi в хорошому настрої, але все одно будь обережним.
   "Обiцяю, що буду дуже пильним.
   ***
  Днi до чергового виходу на сцену пролетiли в компанiї Розi. Бiльше повiдомлень вiд Картера не було. Люк прийшов до нас у гостi, вони дiйсно подружилися з Розi, але на вiдмiну вiд Люка, який дивився на Розi виключно як на друга, вона дивилася на нього iз зароджуваним почуттям кохання, ця ситуацiя мене засмутила, Роуз зашкодила собi. Чому все так несправедливо?! Як би я хотiв, щоб Люк був вiльний i вiдповiв Розi у вiдповiдь.
  У день виступу i нової боротьби за мiсце пiд сонцем Розi попросила мене пiти в студiю. Я подзвонив i дiзнався вiд Блейка, що ви можете привести з собою людину ззовнi. Давши позитивну вiдповiдь своїй подрузi, я кiлька хвилин з посмiшкою спостерiгав, як вона стрибає на номер i плескає в долонi, як дитина. Дивно, але, я говорив без ексцесiв, Картер не влаштовував iншої пiдлостi, вiн тримався осторонь, я вiдчував на собi лише його приголомшливий погляд. Цього разу я знову набрав бiльше балiв, допомогло спростування пана Харлi, що фотографiї були не моєю iнiцiативою, а фантазiєю хворого фаната. Ледве вiдiйшовши за лаштунки, я впав у теплi обiйми Розi, потiм перекочував у мiцнi обiйми Люка, вони разом зi мною радiли моїй перемозi. Сем, пiдiйшов до мене з бажанням поговорити, але я кинув на нього холодний погляд, вiн не повинен був робити це зi мною, якби я йому справдi подобався. Вiн не хотiв мене слухати, коли я пiдiйшов, щоб пояснити, вiн втратив мою повагу, люди, якi йдуть за натовпом, не маючи власної думки, слабкi. Ними легко манiпулювати i пристосовуватися до вашого власного способу. Менi не потрiбен такий друг, а тим бiльше хлопець. Таких, як Сем, легко зраджують, керуючись вказiвками суспiльства.
   ***
  За день до того, як ми пiшли з Розi додому, Картер все-таки встиг застати мене наодинцi. Ми з Розою збиралися востаннє прогулятися мiстом, i незабаром вона отримає шанс знову вiдвiдати Лос-Анджелес. Роуз пiднялася до своєї кiмнати за забутим мобiльним телефоном, я чекав її в холi на просторому диванi, схиливши голову, розглядав вiзерунок на мармуровiй пiдлозi. Я повiльно пiдняв голову, коли перед моїм носом з"явилася пара дорогих стильних кросiвок. Картер подивився на мене з висоти свого зросту, щось недоступне моїй свiдомостi таїлося в його очах, вiд цього погляду мороз пройшов по його шкiрi.
  - Здається, я просив вас не пiдходити до мене бiльше нiж на п"ятдесят метрiв. - сухо сказав я, вiдводячи очi вбiк. Картер сiв поруч зi мною, витягнувши одну руку, вiн поклав її на спинку дивана, торкнувшись кiнчиками пальцiв моєї шиї, я миттєво перейшов на iнший бiк, змусивши його сардонично посмiхнутися.
   - Ти боїшся мене, Рiде?
   - Проклятий Картер.
   Вiн засмiявся i схрестив ноги.
  - О! Чи вмiємо ми висловлюватися? Твiй друг навчав? Вона мила, трохи боєць.
  Я глянув на лiфт, куди зникла Роза? Саме тодi, коли вона менi так потрiбна. Навiть у фойє, заповненому людьми та працiвниками готелю, я не вiдчував себе в безпецi поруч iз Картером.
  - Картер, залиш мене в спокої. Що тобi потрiбно?!
   - Поговори.
   - Нема про що говорити!
  - Iснує. Чому ти не хотiв зi мною зустрiтися?
  Я пiдняв брови й пильно вдивився в нього. Нi, у цього хлопця немає нахабства.
  - Ти серйозно? - я перевела подих i продовжила. - Пiсля того, як ти практично зґвалтував мене, хочеш, щоб я пiшов назустрiч, наче нiчого не було? Ти нормальний?!
  Картер випростався i так швидко сiв у моєму тiсному, що я не встиг ахнути. Схопивши мене за зап"ястя, вiн тримав мене, щоб я не втiк.
  "Рiде, я просто хотiв сказати, що я не ґвалтiвник. Дiвчата завжди самi стрибають до мене в лiжко, i я не можу їм вiдмовити. Тодi з тобою я був п"яний, а не сам. Я можу поводитися з тобою дуже погано, пiдмiнювати, робити неприємнi речi, але нiколи не братися проти твоєї волi.
   - Сказав хлопець, якого тiльки що намагалися взяти силою!
   Картер важко зiтхнув i на секунду опустив очi, я знову подивився на лiфт (давай, Розi, давай швидше!)
  - Оллi, - я приголомшено подивився на нього, вiн знову без глузування вимовив моє iм'я, - У мене пронесли дах, такого бiльше не буде. Наступного разу тiльки з вашої згоди.
  Вiн пiдвiв на мене очi, я з силою вiдiрвала руку i швидко зiскочила з дивана. Вiдступивши на кiлька крокiв, я подивився на Картера, який усе ще сидiв на своєму мiсцi.
  - Я нiколи не погоджуся спати з тобою, Картер. Ти менi огидна, зрозумiй i прийми!
   Вiн повiльно пiднявся з грацiознiстю i зробив крок до мене, я зробив три такi ж кроки назад.
   "Нiколи не кажи нiколи, Рiде.
  - Не пiдходь до мене, Картер. Я не буду твоєю.
   - Подивимось.
  Я благально подивився на проклятий лiфт, нарештi вiн вiдчинився, i Роуз вийшла, весело цвiрiнькаючи з Люком. Отже, зрозумiло, куди вона зникала весь цей час. Нашi погляди зустрiлися з нею, усмiшка зiйшла з її обличчя, щойно вона побачила, хто стоїть передi мною. Тикаючи Люка пiд бiк, вона кивнула нам головою, Люк, прослiдкуючи її погляд, на мить зупинився, а потiм прискорив крок ближче. Роза не вiдставала, вони стояли по обидва боки вiд мене, як мої особистi вишибали. Картер глянув на Люка, а той чарiвно посмiхнувся Роуз.
  "Привiт, Зена - принцеса-воїн. Вiн пiдморгнув їй. Роуз пробурмотiла пiд стелю щось дуже непристойне, перш нiж вiдповiсти йому.
   - До побачення, мудак!
  Закинувши голову, Картер голосно засмiявся, ми втрьох подивилися один на одного, Люк повернув палець до скронi, вказуючи на те, що Картер зiйшов з розуму. Перестав хихикати, як божевiльний, Картер простягнув руку i поплескав Розi по макiвцi, вона вiдразу ж боляче вдарила його по тилу. У Розi важка, навчена рука.
   - Ще раз вiдпусти граблi, я їх поламаю, а тебе до бiса каструю!
   - Менi вже страшно, дитинко.
  Люк зламався i пiдiйшов до Картера. Вони були однакового зросту, їхнi погляди схрещенi, злий Люк i нахабний Картер.
  `` Якщо ти ображаєш хоча б одну з цих дiвчат, звинувачуй себе, Елi. - майже гаркнув Люк, коли говорив. Картер не здригнувся.
   - Ти менi погрожуєш, хлопче?
  Хлопчик? Наскiльки я знаю, Люк i Картер ровесники.
   "Я попереджаю Картера.
  Вiдчуваючи, що ситуацiя нагнiтається до межi, i ось, буде бiйка, я схопила Люка за руку i переплела нашi пальцi в замку, погляд Картера опустився на нашi руки, на його обличчi з"явився лютий вираз. У нього дiйсно велика проблема з управлiнням гнiвом. Я потягнув Люка з собою, подалi вiд Картера, вiн дихав важко i прискорено. Повiтря мiж хлопцями не iскрилося. Люк подивився на мене, я йому нiжно посмiхнувся.
  - Не Люк. Ти пам'ятаєш? Вiн того не вартий.
  Зробивши кiлька глибоких вдихiв i видихiв, вiн нiби почав приходити до тями. Весь цей час Роза з щенячим захватом дивилася на Люка. Святе небо! Їй вдалося залiзти на вуха! Картер продовжував стояти на мiсцi i пильно дивитися на мене, не дозволяючи придiляти йому бiльше уваги, я забрав своїх друзiв. Вийшовши на вулицю, Люк вiдпустив мою руку i мчав взад-вперед уздовж тротуару, згасаючи на наших очах з Розi. Я не чiпав його, даючи час зiбратися.
  - Олi, вiн тобi щось зробив? - запитала Розi, нервово постукуючи ногою, коли я заспокоююче стиснув її за плече.
  - Нi. Вiн просто балакав. Давайте забудемо цей випадок i пiднiмемо собi настрiй, наприклад, пiдемо на атракцiони?
   Роза захоплено плескала в долонi.
  - Так! Атракцiони - це те, що вам потрiбно. Пiдемо до кiмнати страху? обожнюю її!
   - Роз, ти божевiльна, як можна любити кiмнату страху?
   - Як можна любити вчитися i засинати за пiдручниками в шкiльнiй бiблiотецi?
   Я посмiхнувся i обняв свого друга за плечi.
   - Туше.
   До нас пiдiйшов абсолютно спокiйний Люк i невпевнено подивився менi в очi.
   - Вiзьми мене з собою?
  - Звичайно! Ми з Розi вiдповiли в один голос.
  Ми викинули з голови нашу конфронтацiю з Картером i розважалися на повну. Люк виграв для Розi i мене на опудалах, я - рожевий зайчик, Розi - бiлий пухнастий ведмедик. Вiн дуже добре стрiляв, викликаючи невдоволення контролера. Вечiр пройшов добре. Наступного дня, тепло попрощавшись з Лукою, ми полетiли додому. Розi стало сумно, я всiма силами намагався її пiдбадьорити, через деякий час менi це вдалося, вона не та людина, яка може довго вдаватися в зневiру. Вдома я повнiстю розслабився, я був у своїй фортецi, мама i тато оточили мене турботою i увагою, я не вiдходив вiд них нi на хвилину, розлучався неохоче тiльки вночi, коли лягав спати. Я вiдпочив душею i тiлом. Через два днi я зустрiвся з кiлькома однокласниками, вони закидали мене питаннями про проект i з нетерпiнням слухали вiдповiдi. А через день, об одинадцятiй ночi менi на телефон прийшло смс, я вже дрiмав, коли включив телефон, сповiщаючи про вхiднi смс, стряхуючи сон, я взяв телефон у руки i провiв пальцем по сенсорному екрану. З'явився невiдомий номер, i я вiдкрив смс з пiдозрою: "Привiт Рiд, тобi нудно у своєму провiнцiйному мiстечку?" Я рiзко сiв у лiжку й клiпнув очима, тож тiльки Картер говорив про моє мiсто! Де вiн узяв мiй номер? Той, що зараз i вдома мене дiстане, хлопець уже всю мою кров випив! Я вичерпав нерви до каплицi. Зi шипiнням я вiдкинув телефон убiк i знову лiг, сон затих. Вiн справдi думає, що я йому вiдповiм? Айфон знову почав блимати, я його зi стогоном взяла: "Без тебе нудно, малята, нема до кого причепитися" Що з цим хлопцем?!
  Я провела чудовi два тижнi в колi нашої маленької родини, час пролетiв як мить, я не хотiв повертатися, я наполягав i переконував, що дуже скоро знову побачу маму i тата. Менi потрiбно подорослiшати i стати самостiйною, якщо я виграю конкурс, мене чекають частi гастролi i довгий час далеко вiд батькiвського гнiзда. Мої батьки та Розi супроводжували мене в аеропорт. Роуз давала вказiвки, як поводитися з Картером, всi її поради зводилися до одного - тримайтеся вiд нього подалi.
   ***
  У Лос-Анджелесi мене чекали несподiванi новини. Пiсля останнього змагання нас залишилося четверо, я, Люк, Картер i Сем. Мене здивувало, що Сем залишив проект за власною iнiцiативою, i це була далеко не єдина i не найважливiша iнформацiя. Увечерi, пiсля мого приїзду, до мене прийшов Лука, вiн нервував, хоча очi його щасливо блищали, ми поселилися в моїй маленькiй вiтальнi, я запитально подивився на свого друга.
  - Менi запропонував контракт вiдомий продюсер. Я погодився з Оллi.
  Я пiдвiвся з крiсла i кинувся до нього, впавши на колiна, обiйняв його. Люк з полегшенням зiтхнув i обняв мене, поклавши пiдборiддя на мою голову, погладив моє волосся.
   - Ти не сердишся?
  - Лука що за дурницi?! Я дуже радий за вас!
  - Добре. Я просто боюся залишити вас самих, але я маю летiти до Бостона завтра. Там розташована його студiя звукозапису, ми запишемо мiй перший диск. Як важко менi покидати тебе. Оллi, Картер не упустить можливостi потрапити до тебе.
  - Люк. Не хвилюйся за мене, я впораюся. Ми залишилися з ним наодинцi, а це означає, що скоро я так чи iнакше позбудуся його присутностi. Я якось можу протриматися тиждень.
   Люк вiдступив i подивився менi в очi з нiжною посмiшкою.
  "Це єдине, на що я сподiваюся. Будь обережний, Оллi, не гнiвай Картера i не наштовхуйся на неприємностi. Вiн зiпсує тобi життя.
  - Я вже зрозумiв. Перестаньте нудитися, сьогоднi ми можемо побачитися востаннє, давайте проведемо вечiр разом.
  - Ну, нi, ти просто не можеш мене позбутися, Оллi. Буду вiдвiдувати вас якомога частiше!
  - Угода. Я нахилився вперед i поцiлував свого друга в щоку.
   ***
  Наступного ранку Люк покинув мене, залишивши пiсля себе дiру в моєму серцi, я дуже до нього прив"язаний i шалено тужитиму. Пiзнiше до мене завiтав Блейк, ми поспiлкувалися, вiн розповiв про плани на останнє шоу, вiд якого залежить, чи отримаю я контракт з Джонатаном Греєм. Я зустрiв Картера наступного дня, коли я виходив iз своєї кiмнати, вiн стояв прямо бiля моїх дверей, його рука була пiднята вгору, вiн збирався постукати, якби я залишився на хвилинку, вiн би встиг постукати, але Я б не вiдкрив дверi. Як я зумiв себе так налаштувати?! Картер опустив руку, не гаючи нi секунди, я грюкнув дверима, побоюючись, що вiн заштовхне мене назад в кiмнату, в коридорi було безпечнiше. Картер втупився в моє обличчя, вiн мовчав, я теж. Крокуючи праворуч, я мав намiр обiйти його, але вiн повторив мiй рух,
  - Привiт, Рiд. На його обличчi з"явилася самовпевнена усмiшка.
   - Що ти хочеш, Картер?
  - Як грубо. Ти навiть не привiтаєшся зi мною?
  - Що ти заслуговуєш, те й отримуєш. Чого ти хочеш вiд мене цього разу?
  - Ти. - коротко вiдповiв Картер.
  Мене задихнуло повiтря вiд обурення, якось встигаючи дихати, я витягнув телефон iз задньої кишенi джинсiв i набрав Блейка. Картер налякав мене своїм манiакальним виглядом, я хотiв попросити наставника про допомогу. Почулися гудки, Блейк вiдповiв на дзвiнок стакато "Так!" Перш нiж я встиг йому щось сказати, Картер вирвав телефон з моїх рук i кинув дзвiнок. Я з жахом спостерiгав, як вiн кладе мiй телефон до кишенi.
  - Вiддай його зараз! - зажадав я. Картер нахилив голову до мене, я пiдскочив i притулився спиною до стiни.
  - Я поверну його пiзнiше. Пiсля.
  Я пробiг очима по коридору, шукаючи виходу з цiєї ситуацiї. Мене трясло, ноги вiд страху перетворилися на желе. Картер тим часом перекрив мiнiмальну вiдстань, яка була мiж нами, поклавши руки на стiну по обидва боки мого обличчя, вiн затис мене в пастку, я судорожно стиснув руками низ сорочки i ковтнув.
  - Пiсля... пiсля чого? я прохрипiв. Здається, що за хвилину я впаду в непритомнiсть, а Картер буде знущатися над моїм безчутним тiлом.
  - Пiсля того, як я закiнчу. Його голос затих, вiн схилив голову ще нижче. Я дихала швидше, мрiяла, що в цю ж хвилину хтось вийде зi своєї кiмнати i вiдлякає мiй особистий кошмар у виглядi Картера. Але дива не сталося. Мiй рятiвник не з"явився в коридорi. Я самотнiй.
  - Картере, ти обiцяв, що не зробиш нiчого проти моєї волi, що зовсiм не вмiєш тримати слово? - Я пишався собою, цього разу мiй голос звучав впевненiше.
  "Дитино Рiд, - глузливо зiтхнув вiн, - я завжди тримаю своє слово. Я лише трохи пiдштовхну вас, ви не знаєте, вiд чого вiдмовляєтеся.
   "Картеру не потрiбно, щоб я пiдштовхував мене до чогось...
  Гарячi губи покрили мої в лютому, грубому поцiлунку. Я пiдняв руки i притиснув їх до грудей Картера, намагаючись вiдштовхнути його, вiн схопив мене за зап"ястя, затиснувши їх мiж нами. Я не вiдповiла на поцiлунок, намагаючись вирватися, але сили були не рiвнi. Серце шалено калатало в грудях, намагаючись вирватися, мене охопила панiка. Вiн робить це знову. Його губи були владнi, вимогливi, твердi. Нарештi менi вдалося ухилитися, я повернув обличчя вбiк, очi наповнилися гнiвними сльозами, мене потрясло вiд надлишку почуттiв, найсильнiшими були: безсилля, лютiсть, ненависть. Вiн поцiлував мене так грубо, що я вiдчула, як мої губи набрякли й болiли вiд його дикого, болiсного тиску. Я ридав, Картер завмер i напружився всiм тiлом, випустивши руки, вiн обхопив моє обличчя долонями, я клiпнула, сльози текли з моїх очей,
  - Знову не так, га? - тихо запитав вiн.
  - К - Картер вiдпусти мене. - Я почав заїкатися, не в змозi взяти пiд контроль iстерику.
   - Я не можу.
  Вiн знову нахилився до мого обличчя, його губи передавали невеликi поцiлунки в щоки, пiдборiддя, вилицi, поступово повертаючись до моїх губ. Цього разу вiн тривожно притулився до них, ледве торкаючись, раз, два, три. Я не опирався, це марно, Елi Картер все одно вiзьме це. Вiн поглибив поцiлунок, проводячи кiнчиком язика по моїх губах, вiн вимагав, щоб я розкрився, але я мiцно стиснула губи. Перервавши поцiлунок, Картер вiдсунувся на дюйм, не бiльше, його очi блукали по менi, вiн посунув одну руку i провiв вказiвним пальцем по моїх губах, легенько натиснувши на нижню, я вiдкинула голову назад i вдарила потилицю. моєю головою до стiни. Картер обхопив iншою рукою мою талiю i ривком притягнув мене до себе.
  - Обережно Рiд, ти пошкодиш собi. - вiн пробурчав менi у вухо. Вiн поцiлував дупло за вухом i вiдпустив мене. Я вiдскочив вiд нього якомога далi, Картер засунув руки в кишенi штанiв, ми дивилися один на одного кiлька довгих хвилин.
  - Т - телефон Картера. - Я нiяк не мiг побороти заїкання.
   Вiн дiстав мiй телефон i передав його менi, я похитала головою.
  - П - р - покласти на пiдлогу i вибратися. Не буду - не пiдiйду до тебе.
   Картер закотив очi, невимушено кинув телефон на килимове покриття i почав вiдступати вiд мене, не вiдпускаючи мого погляду.
  - Якщо я хочу, твоя уявна вiдстань мiж нами, Рiде, не врятує тебе. я вiдпускаю тебе. Сьогоднi. Але завтра я не буду таким милосердним. Ближче познайомимося з "не торкайся мене".
  Картер розвернувся на пiдборах i просвиснув мелодiю в бiк лiфта. Я присiв навпочiпки, тремтячими руками пiдняв телефон. Я бiльше не вийду зi своєї кiмнати до самого виступу, навiть землетрус не змусить мене покинути свiй хиткий притулок.
  
  - Що?! - вигукнув я, не впоравшись iз шоком.
   - Те, що ви чули, мiс Рiд.
  Я ошелешено дивився на продюсера Джонатана Грея. Так, так, той. Повiльно повернувши голову, я перевiв погляд на ще бiльш здивованого Картера. У кабiнетi запанувала тиша, в кiмнатi було чути лише цокання настiльного годинника. Справа в тому, що останнiй етап змагань пройдено, Картер мене i цього разу не пiдбив, минулого разу ми грали чесно, обидва. Нам сказали, що результати голосування оголосять наступного вечора. Але вони прийшли на обiд, привели мене в офiс мiстера Харлi, де я знайшов напруженого Елi Картера. За тиждень до виступу, вiрний своєму слову, я нiкуди не виходив iз кiмнати, тiльки на репетицiї i тiльки з Блейком пiд пахвою. Я не дав Картеру можливостi побути наодинцi зi своїми, навiть на секунду. Мiстер Грей пояснив нам нашу позицiю, позицiя, з якої ми з Картером були в ступорi. Нашi оцiнки збiглися, голоси роздiлилися порiвну, ми разом перемогли. Мiстер Грей не мiг вiддати перевагу одному з нас, вiн хотiв обох, а як ви думаєте? Вiн запропонував нам спiльний контракт! Тобто - тобто ми з Картером будемо дуетом, наша група має дати свiй перший за мiсяць тур пiд назвою - "Неспокiйне серце" - "Неспокiйне серце". Хiба це не смiшно? Картер так сильно воював зi мною, намагався позбутися мене, i все для чого? Заради того, щоб бути зi мною багаторiчним контрактом, тому що, незважаючи на своє обурення, я не збираюся вiдмовлятися вiд пропозицiї, я занадто довго i наполегливо до цього йшов! Так, страшно вiд думки, що Картер тепер завжди буде поруч, гiрко, що я не змiг позбутися цiєї пiдступної осколки, але, сцена менi дорога, я витримаю, витримаю, все переживу, що менi доля приготувала. Я важко зiтхнув, сiв на край крiсла й потягнув до себе запропонований контракт.
  - Пiдписати зараз? - запитав я, дивлячись на мiстера Грея.
   - Нi, вiзьмiть iз собою, почитайте на дозвiллi, введiть свої вимоги, або випишiть те, що вам здається неприйнятним, а завтра в цей же час я чекаю вас тут iз адвокатом на пiдпис.
  - А iншого виходу немає? - заговорив Картер. Мiстер Грей зиркнув на нього.
  - Нi, мiстере Картер. Тiльки так i бiльше нiчого.
  - Отримай свiй проклятий контракт. - Картер процiдив крiзь зцiпленi зуби, я здригнувся, цей хлопець коли-небудь задоволений?
  - Хлопче, ти гарячий! - смiючись сказав мiстер Грей. - Ну, це добре, дiвчата люблять поганих, нахабних хлопцiв, шанувальники завалять вас своєю увагою, вiльного сексу буде бiльш нiж достатньо.
  - Менi вже цього бiльш нiж достатньо. - вiдповiв Картер, насмiшкувато пiднявши брову.
   - Кашель, кашель, - нагадав я про свою присутнiсть, мiстер Грей одразу наклав винуватий вигляд.
   - Вибачте мене любий, я зовсiм забув, що з нами є дама, та ще й такий ангел, до речi, хлопцям у вас теж не буде кiнця - шанувальники, чоловiки люблять образливих, вмикається iнстинкт мисливця, знайдiть i досягти.
   Я зблiд, коли Картер глухо гаркнув з мого боку, мiстер Грей здивовано пiдняв брови, пробiгаючи поглядом по Картеру, а потiм перевiв очi на мене.
   - Мiж вами щось є?
   - Немає.
   - Так.
   Нi, рiшуче вiдповiв я - так, це звучало вiд Картера, контракт вислизнув у мене з рук, я повернувся всiм тiлом до Картера.
  - Що ти вiшаєш?! - прошипiв я.
  - Правда. - спокiйно вiдповiв вiн, розглядаючи нiгтi.
   Я звернувся до продюсера.
  - Вiн бреше. Мiж нами нiчого немає, нiколи не було i не буде, мiстере Грей.
  "О, - пiдвiвся продюсер i застiбнув подiл свого дорогого костюма Armani. "Я не думаю, що мiстер Картер так думає. Ну, хлопцi, що там вiдбувається, не моя справа, я не прописую нiяких умов, наприклад: Нi вiдносин в групi, нi шлюбу. Ваше особисте життя мене не стосується, i шанувальники будуть любити вас в будь-якому випадку, так, i залiзуть у ваше лiжко теж, незалежно вiд того, перебуваєте ви з кимось у серйозних стосунках чи нi. Гаразд, уважно читайте договiр, завтра чекаю на вашу вiдповiдь, сподiваюся, дiти, ви зробите правильний вибiр. Мiстер Грей вийшов, залишивши нас iз Картером наодинцi, о, на самотi, чорт вiзьми! Ми повиннi бiгти! Я швидко пiдвiвся i пiдiйшов до дверей, схопивши ручку, я був у захватi вiд свободи, яка чекає мене за дверима, але долоня Картера лежала на моїй долонi,
  - Рiд, звикни до мене, ми будемо разом працювати, будемо бачитися майже двадцять чотири години на добу. I все ж, ти станеш мегазiркою, може, пора скинути маску черницi, i пiти до кiнця?
  - З тобою? - Я розвернувся i пiдiйшов до столу, обiйшовши його, я створив слабкий бар'єр мiж мною i Картером, вiн стояв на мiсцi, не рухаючись.
   - Так, зi мною ваш перший досвiд буде незабутнiм, повiрте.
  - Я вiрю, що ти можеш бути богом у лiжку, але, знаєш, вiн чомусь менi не посмiхається. Вiн стане вашою iграшкою на одну нiч.
  - Хто тобi це сказав? У нас з тобою буде багато ночей. - самовпевнено сказав вiн, вiдходячи вiд дверей, пiдходячи до мене.
   - Ага, поки ти менi не набридаєш, а потiм викинеш як стару рiч.
  - Звiдки такi висновки? Хiба я не здаюся серйозним, вiдданим хлопцем?
   - Немає.
  - Гаразд, Рiде, ти мене прогледiв, - Картер почав ходити навколо столу, я повторював йому, рухаючись в iншому напрямку, - так, ти прав, за своєю природою я не можу довго зупинятися на одному, це стає нудно. Але чому б нам не провести спекотнi ночi? Чого тобi не вистачає, Рiд? Твоя невиннiсть? Повiрте, зараз це не в цiнi, багато хлопцiв цього навiть бояться, я не боюся. Подивiться на це з iншого боку, я залишу вас у спокої пiсля отримання свого, i наша робота не буде такою нестерпною.
   - Картер, цього нiколи не станеться, ти можеш, злякатися, битися головою об стiну, ненавидiти мене, я не буду твоєю, нi за яких обставин.
   - Мiсяць.
  - Який мiсяць? - Я не зрозумiв, ми ще кружляли навколо столу, Картер грав зi мною в кiшки-мишки, йому це приносило задоволення.
   - Через мiсяць ти зiгрiєш моє лiжко, Рiде.
   - Мiсяць я буду вдома у Картера, а потiм наш перший тур.
   - Що мене зупинить?
  - Те, що я буду у своєму провiнцiйному мiстечку, а ти у своєму... неважливо де. Вдома?
  - Сама наївнiсть Рiда, - Картер раптом одним махом скочив на стiл, я не встиг пискнути, як опинився з ним вiч-на-вiч. "Вiдстань для мене не перешкода, Рiде. - прошепотiв вiн, нахилившись менi на вухо.
   Я рвонувся вбiк, але вiн схопив мене однiєю рукою, притиснувши мою спину до своїх грудей, iншою рукою вiдтягнув моє волосся набiк i торкнувся губами моєї шиї.
   - Я знайду тебе на кiнцi свiту, ти не сховаєшся.
   - Господи, - запинався, вiдчайдушно намагаючись вирватися, - ти хворий!
   - Тiльки коли ти поруч з Оллi Рiдом.
  - Що тут вiдбувається?! - Блейк! Як вiн вчасно! Картер вiдпустив мене, я миттєво кинувся до наставника, вiн обняв мене за плечi, дивлячись на Картера з погрозою в очах.
   "Елi Картер, якщо я побачу, що ти знову вiдкриваєш руки Оллi, я принесу їх тобi".
  - Не побачиш, бо Оллi скоро буде далеко вiд тебе. - Iлай зневажливо оглянув Блейка i рушив до виходу з кабiнету.
  - Не сподiвайся на хлопчика, Оллi буде моїм протеже. Блейк трiумфально посмiхнувся, побачивши незадоволене обличчя Картера. - Я спостерiгаю за тобою, Картер. У мене є зв"язки, я можу зруйнувати твою кар"єру, без сумнiву.
   Картер нiчого не сказав, кинувши на мене i Блейка злобний погляд, вiн пiшов, грюкнувши дверима, Блейк подивився на мене з м'якою посмiшкою.
  - Як ти крихiтко? Вiн зробив тобi боляче?
  - Нi, не встиг, тiльки проти волi тримав. - судомно зiтхнув я, вiдходячи вiд наставника. - Менi так важко Блейку, бути в парi з Картером - це найгiрший кошмар для мене, але я дуже хочу спiвати для людей, я просто не можу вiдмовитися.
   - Оллi, ти сильна, горда дiвчина, незважаючи на свою крихкiсть, ти можеш дати вiдсiч, так, не фiзично, але iнодi достатньо слiв, вони можуть болiти не менше, не дай Картеру опуститися, тримайся, рано чи пiзно вiн втомиться битися з тобою.
   - Сподiваюся, Блейк.
   ***
  В контрактi мене все влаштовувало, я нiчого не змiнював, єдине, що я вписав, що я хочу бути протеже Блейка, вiн зобов"язаний слiдувати за мною на всiх гастролях. Договiр ми пiдписали о другiй годинi дня, з цього моменту почався вiдлiк мого нового життя. Увечерi я полетiв додому, отримавши вiд Картера поцiлунок i багатообiцяючий погляд перед тим, як покинути готель. Батьки влаштували менi вечiрку, прийшли всi однокласники та друзi. Розi скакала по дому, як божевiльна, i кричала, коли дiзналася, що я пiдписав контракт, її засмутило тiльки те, що Картер був моїм партнером, але ненадовго з вигуком "до бiса Картера!". вона продовжувала лютувати. Порадившись з батьками, ми вирiшили, що я маю закiнчити школу екстерном, що для мене не було проблемою, тож я поїхав до золотої медалi. Через два днi менi зателефонував Люк i привiтав з перемогою, дiзнавшись, що ми з Картером будемо спiвати в групi, вiн вибухнув прокльонами, якi я почув вiд нього вперше, у мене горiли вуха вiд його виразних, лайливих слiв. Поговоривши з другом щонайменше годину, я вимкнув телефон i потягнувся до пiдручникiв, тепер треба зубрити, зубрити i зубрити, я любив вчитися, тому пiшов у знання не помiчаючи нiчого навколо, пiзнiше заснув з книга на моїх грудях.
   Запах вечерi розбудив мене, мама брязкала на кухнi каструльками, щось нагумувала собi пiд нiс, приводячи себе в порядок, я спустився до неї.
  - Привiт, мамо. Я сiв за стiл, склавши руки на поверхнi. Мама повернулася до мене, радiсно посмiхаючись.
  - Привiт, крихiтко. Як ти спав?
   - Вдома я завжди добре сплю, мамо.
  "Добре, ти можеш допомогти менi з вечерею?" - Мама поставила передi мною обробну дошку i нiж з широким лезом, я взяла нiж.
   - Звичайно, що менi робити?
  - Розрiжте салат, мiй тато скоро повернеться, - мама подала менi вимитi овочi, - ти замкнувся в Оллi, хочеш вийти подихати? Запросiть Розу в кiно, скоро почнеться ваша робота, на розваги не буде часу.
   - Мамо, я хочу бути з тобою, я пiду надовго, хочу кожну секунду проводити з тобою i татом.
  - Дiвчинко моя, я щасливий, що ти зараз з нами, i менi приємно, що ти весь час проводиш зi мною i батьком, але тобi не потрiбно забувати своїх друзiв, ти також не побачиш Розу. як ми.
  Я почав рiзати овочi, думав, мама, звичайно, права, Розi теж частина мого життя, вона моя сiм"я, я буду сумувати за нею, тепер я iгнорую її прохання погуляти з нею, роблю неправильно вiдштовхуючи її, я не хочу руйнувати нашу дружбу, сьогоднi я їй подзвоню i кудись запрошу. Приготувавши вечерю, ми накрили стiл i чекали тата, вечеря пройшла у веселiй, ненав'язливiй атмосферi, тато жартував, мама тихо хихикала, як маленька дiвчинка, я дивився на них i нiяк не мiг насолоджуватися перебуванням поруч . Пiзнiше я пiднявся до своєї кiмнати i зателефонував Розi, вона з радiстю вiдгукнулася на мою пропозицiю, але сама виявила бажання ходити на вечiрки з Ейденом Кастарiсом. Вiн був найпопулярнiшим хлопцем в нашiй школi, його вечiрки гримiли по всьому мiсту, наполовину грек вiн був дуже екзотичним екземпляром, але, був шалено самозакоханий i нахабний, я неодноразово вiдкидав його замахи. Повагавшись, я все-таки пiшов на поступки i погодився пiти на вечiрку, яка вiдбудеться сьогоднi ввечерi, збираючись о дев"ятiй, добре, вечiрка така вечiрка. О пiв на восьму я був готовий, одягнений у короткi бiлi шорти i топ такого ж кольору, який вiдкривав поперек i живiт на пару сантиметрiв. Я спустився до вiтальнi й сiв на диван поруч iз батьком, вiн подивився на мене й пiдморгнув.
   - Куди ти йдеш, Олi?
  - Роуз запросила Кастарiса на вечiрку. - зiтхнувши, вiдповiла вона.
  - Оллi, ти унiкальна людина, iншi пiдлiтки вибiгають з дому через вiкно, щоб потрапити на вечiрку, а твоя найкраща подруга ледь не тягне тебе за комiр, незважаючи на те, що ми з мамою не проти. - Тато смикнув мене за пасмо волосся, я сумно йому посмiхнувся.
   - Знаєш, тато, я не люблю галасливих посиденьок п"яних пiдлiткiв.
   - Ти молодий Оллi, насолоджуйся безтурботним життям, ти встигнеш подорослiшати i постарiти.
  - Хороший тато. - Мiй телефон задзвонив на екранi, з'явилася фотографiя нахабної Розi, що смiється, я вiдповiв:
  - Роза? - в телефонi лунала гучна музика, Розi любила слухати рок.
  - Я пiд"їхав, давайте швидше виходимо. - Телефон дзвонить, я пригнiчено подивився на батька, вiн засмiявся i поплескав мене по макiвцi.
   - Iди i розважайся малюк.
  На вечiрцi Кастарiса були присутнi, напевно, всi пiдлiтки нашого мiста, вже за кiлька метрiв з дому лунала гучна музика та шум натовпу. Вечiр неодмiнно буде веселим. Вийшовши з машини, я пiдтягнувся i з нетерпiнням примружився на пiдстрибнучу Розу.
  "Готово?" - запитала вона, блиснувши очима.
   - Нi, але ти все одно мене туди затягнеш.
  - Безсумнiвно! - Роза схопила мене за руку i буквально вiдскочила до будинку, у дворi бiля пiд'їзду було кiлька хлопцiв i пара дiвчат, вже напiдпитку, вони голосно смiялися, кидаючи нецензурнi жарти. Роуз штовхнула їх, i ми увiрвалися в будинок. Ейден був у центрi своєї вiтальнi, з пластиковою чашкою в руках, вiн зухвало посмiхався дiвчатам навколо нього. Я, мабуть, занадто довго i пильно дивився на нього, тому що вiн пiдвiв голову i його сiрi очi повернулися до мене, посмiхаючись ще ширше, вiн покинув групу дiвчат, не дослухаючись до їхнього цвiрiнькання, вiн прямував до нас.
  "Яка честь, що сама Оллi Рiд вiдвiдала мою скромну обитель!" Вiн подивився на мене хтивим поглядом i задоволено цокнув язиком. Навiть Картер не роздяг мене таким нахабним поглядом! Я скривився вiд запаху випарiв.
  - Залиш її в спокої, Ейден, руки геть! - попередила Роза, обходячи хлопця, вона продовжувала тримати мене за руку, я пiшов за нею. Ейден пирхнув, але не наважувався їй заперечити, вiддаляючись, я вiдчув його нахабний погляд на своїй спинi.
   Роза провела нас на кухню, знайшла жерстянi банки з-пiд газованої води, вiдкрила одну й передала менi.
  - Оллi, я хочу знайти Памелу Сандерс, ця зараза забрала в мене зошити з конспектами з вищої математики i бiльше не повернулася. Не вiдчутно, сподiваюся тут зловити, ти зi мною чи почекаєш тут?
  - Iди, я не хочу метушитися серед спiтнiлих тiл. Розi засмiялася, хитаючи головою.
  - Завжди така брехлива дiвчина, - саркастично сказала вона, я ущипнула її за бiк, Роуз хрюкнула i ляснула мене по руцi. - Зачекай тут, я скоро.
  Сьорбнувши газованої, я оглянувся по кiмнатi, тут бiльш-менш спокiйно, я думаю, що витримаю цей вечiр у такому притулку, стрибнувши на стiльницю, я вiдклав баночку з напоєм i подивився собi пiд ноги, скрипнули дверi, хтось увiйшов, я продовжував сидiти схиливши голову, нехай беруть що треба i йдуть, не хочу нi з ким розмовляти. Почулися важкi кроки, через пару секунд передi мною зупинився хлопець, я пiдкинула голову. Картер! Боже, Боже, Боже i всi святi! Це Елi Картер! Як вiн тут...?! У вухах задзвенiло, дихання вiдразу збилося, по шкiрi пробiгли мурашки, я дивилася на нього всiма очима, не в силах видавити навiть слова.
  - Привiт, Рiд, - сказав вiн муркотаючи. Вийшовши вперед, Картер, оточивши мене пiвкiльцем на руках, я кинув погляд на дверi (Незабаром пiднялася!)
   - Як справи...
  - Як я тут опинився? - перебив вiн мене, опустивши голову, виливши гаряче дихання на моє обличчя. - Я сiв у лiтак i прилетiв, зняв кiмнату у вашому паскудному готелi, погуляв мiстом, познайомився з парою хлопцiв i вуаля, я тут! Дверi для мене вiдкритi всюди.
   - Вiдiйди вiд мене Картер, я буду кричати, половина моїх знайомих побiжить на допомогу.
   "Я перерву твiй плач поцiлунком.
   - Я буду чинити опiр.
   - Я придушу твiй опiр.
   "Картер, - сказав я втомлено, - звернись до спецiалiста, ти хворий.
  - Ти? можливо. Ти дратуєш мене, Рiда, мене дратує все в тобi. Особливо вашi холоднi манери принцеси i неприступнiсть. Як ти себе вважаєш? Чому ти кращий за мене?
  - Усi. Ти бруд пiд моїми ногами, Картер.
  З його грудей вийшов страшний гуркiт, пiднявши руку, вiн схопив мене за пiдборiддя, пальцi болiсно впилися в шкiру, я ахнула i заглушила писк. Картер нахилив своє обличчя до мого, зупинившись у дюймах вiд його губ.
  "Ти переборщив, Рiде". Я тебе зламаю, топчу, ти будеш плакати бiля моїх нiг.
  Я тiльки встигла ахнути, коли його губи впилися в мої, це не болiло, нi, але, наполегливо, вимагаючи, кусаючи мою нижню губу, вiн змушував мене вiдкрити рот, як тiльки це сталося, Картер запустив язик всередину , я широко розплющив очi вiд вiдчуття його вторгнення. Пiднявши руку, я поклав її на його груди, притиснувши, але вiн поклав її на свою, а iнший продовжував тримати моє обличчя. Притиснувши мою долоню до грудей, де шалено билося його серце, вiн пiдiйшов ближче до мене, тiлом розставивши мої ноги в сторони. Я вiдступив i не втримався, не почав вигинатися спиною до стiльницi, Картер, користуючись нагодою, щоб збити мене, спершись всiєю вагою свого тiла. Його рука вiдпустила мою i перемiстилася до мого стегна, гаряча долоня пiднялася до моєї ноги, зупинилася в мiлiметрi вiд краю моїх шортiв. Я спробував скинути його, але Картер вправно ухилився, поклав руку на голий живiт, я здригнувся, i люто почав крутити головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. i люто почав крутити моєю головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. i люто почав крутити моєю головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. аби тiльки нагнутися до декольте мого верху й облизати шкiру бiля основи грудей, на мiй сором мене накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. аби тiльки нагнутися до декольте мого верху й облизати шкiру бiля основи грудей, на мiй сором мене накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. якi тепер були на моїй шиї, розлучалися в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. якi тепер були на моїй шиї, розлучалися в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi.
  "Знав, що тобi сподобається Рiд, - прошепотiв вiн, лоскочучи мене своїм диханням, - я можу зробити краще. Але не тут i не зараз.
  Картер вiдтягнувся, потягнув мiй топ i вiдступив, весь цей час його очi не зводили з моїх. У його чорних калюжах тлiло полум"я бажання. Я зiстрибнув зi стiльницi i побiг якомога швидше до виходу, а потiм його смiх, я бiльше не мiг бути тут нi хвилини, я шукав Розi, не знайшовши її, я дiстав телефон з кишенi i набрав СМС, сповiстивши, що виходжу з дому. Я переступив порiг будинку, коли задихана Роза наздогнала мене, побачивши мiй засмучений, потрясений погляд, пiдняла одну брову. Не хотiлося нi про що думати, говорити i тим бiльше.
   "Я скажу Розi завтра, будь ласка, без питань, просто вiдвези мене додому.
   Батьки були здивованi, що я повернувся, не бувши на вечiрцi, i на пару годин, посилаючись на головний бiль, я пiшов у свою кiмнату, там, ховаючись з головою пiд ковдру, я заснув глибоко, бiй з Картером i все, що було далi, виснажило мене до межi.
  Наступного дня я знову сiв вчитися, зайнявши стiл бiля вiкна, заглибився в iсторiю, намагаючись не думати про Картера. Дзвiнок у дверi вiдвернув мене. Батько був на роботi, а мама пiшла до подруги на чашечку кави, яка затягнулася на пару годин. Я зi стогоном вiдкинув книжку i побрев вiдкривати дверi, здається, чоловiк за дверима не думав зняти руку з дзвiнка. Вiдчинивши дверi з роздратуванням, я побачив... Елi Картер! Не думаючи нi секунди, я грюкнув дверима перед його обличчям.
  "Рiде, ти не гостинний. - Надворi почувся його бас.
  - Геть з мого мiста, Картер! Вам тут не бажано. - Я почав вiдходити вiд дверей, але вiн знову почав тиснути на дзвiнок.
  - Картер! Я зараз викличу полiцiю. Залишати!
  "Ваша полiцiя нiчого не може зробити. Що вони менi покажуть? Я не проникав у ваш дiм. до побачення.
   "Повiрте менi, мiстер Девiс буде на моєму боцi, йому не потрiбна причина, щоб замкнути вас у камерi на 24 години.
   "Рiде, я гiсть у твоєму мiстi, ти не проведеш менi екскурсiю?
  Я закрила обличчя руками, важко дихаючи вiд гнiву, що пiднiмався в моїх грудях. Картер справжнiй сталкер! Роуз мав рацiю, вiн не заспокоїться, поки не вiзьме своє, а я, швидше за все, опинюся в психiатричнiй клiнiцi, ще трохи i мене здолає нервовий зрив.
  - Геть, Картер! - крикнув я, ламаючи голос.
   "Рiде, я залишаюся в мiстi, рано чи пiзно ми натрапимо на тебе".
  Я не вiдповiв, втомлено заплющивши очi, повалився на диван. Цей затяжний кошмар нiколи не закiнчиться, на що я прирiк себе, пiдписавши контракт? Очi мої наповнилися сльозами, одна покотилася по щоцi, я з люттю вiдмахнувся, ну нi! Я не буду плакати над цим iдiотом! Я встав з дивана i пiднявся до своєї кiмнати, бажання братися за пiдручники зникло, я вiдчув нестерпне бажання спати, мiй органiзм втомився вiд постiйного стресу. Я закутався в кокон з ковдр, заплющив очi i глибоко заснув.
  
   Роздiл 8
   Увечерi того ж дня до мене прийшла Роуз, ми сидiли на пiдлозi серед розкиданих подушок, насипали в миску кiлька пачок мого улюбленого жовтого M&M's. Поки ми його їли, ми балакали про незначнi речi, поки Розi не стала. запитала, що зi мною трапилося на вечiрцi. Я просто вiдкрив рота, щоб розповiсти їй все дуже детально, як мiй телефон заклинило, я взяв його в руки i нахмурився, на екранi з'явилося текстове повiдомлення вiд Картера, i так, Я зберiг його номер пiд iменем "Думбас К." : "Рiд, шкода, але я не змiг залишитися, дiло, сподiваюся, ти багато не пропустиш, зустрiнемось через три тижнi".
  - Саме це i сталося на вечiрцi, Розi. - зiтхнувши, сказав я, лежачи на спинi.
  - СМС? - Роза здивовано вигнула брову, я хихикнула.
   - Не дурно, Картер трапився.
  - О, ось воно! - Роза пiдiйшла ближче до мене - вiн був тут?
  - Свiй, зарозумiлий. - Я подивився на друга i глибоко вдихнув, наповнивши ними легенi, щоб на одному диханнi все розповiсти. - Я скажу тобi, що тобi не подобається.
   Коли я розповiдав про витiвки Картера, на обличчi Роуз змiнилися сотнi емоцiй, вiд недовiри до гнiву, коли я закiнчив, Роуз мовчала кiлька хвилин, жуючи кiнець моєї коси.
  - Розiрвати контракт з Оллi! - раптом вiд неї вирвалося, вона нахмурила брови, в її очах прочитувалася твердiсть i впевненiсть у її словах.
   - Я не можу, Розi, менi потрiбен цей контракт, я повинен пройти!
  - Добре, добре, я розумiю. Тодi попросiть особистого охоронця, щоб вiн навiть проводив вас до жiночої кiмнати.
  Я посмiявся над абсурднiстю пропозицiї, але через секунду подумав - чому б i нi? Охоронець не дасть Картера, я можу вiльно пересуватися, не цураючись кожного темноволосого хлопця.
  - А як щодо Роз, це iдея. - Ми з другом лукаво перезирнулися, Роуз простягнула менi телефон.
   - Зателефонуйте своєму Грею прямо зараз, нема чого зволiкати, нехай вiн знайде вам найкрутiшого охоронця.
  Я взяв телефон, знайшовши в контактах кiлька номерiв мiстера Грея, набрав один iз перших (всього їх було п'ять). Вiн вiдповiв на дзвiнок пiсля кiлькох довгих дзвiнкiв:
   - Привiт, Оллi Рiд, як я можу допомогти?
  - Привiт, мiстере Грей, у мене до вас є прохання, воно дуже важливе для мене, як i для моїх батькiв. - Я помовчав пару секунд, чекаючи вiдповiдi продюсера.
   "Я повнiстю про мiс Рiд.
   "Менi потрiбен охоронець, мiстере Грей.
  Настала тиша, тиша мене насторожила, я вiдiрвав телефон вiд вуха i подивився на екран, перевiряючи, чи нас вiдключили, але нi, продюсер був на зв"язку. Вiн прокашлявся, щось невиразно пробурмотiв, а потiм вiдповiв менi:
  "Мiс Рiд, ви боїтеся за своє життя? Вам хтось погрожує?
  Я кинув запитальний погляд на Розi, вона вже сидiла бiля мене, i слухала мою розмову з Греєм. Розi активно кивнула, даючи зрозумiти, що я скажу про те, що я справдi боюся за своє життя. Я тихо зiтхнув, готуючись збрехати.
   - Так, мiстере Грей, я отримую листи з погрозами вiд божевiльного фаната, вона навiть дiзналася мою адресу, - звiсно, я сказав пiвправди, а пiд божевiльним фанатом мав на увазi Картера, - Тож я можу розраховувати на охорону?
   - Так, так, мiс Рiд, звiсно, я не вперше стикаюся з цим, на жаль, наш бiзнес насичений цим наскрiзь, а божевiльних на нашiй планетi незлiченна кiлькiсть.
  - Добре. Дякую, мiстер Грей, я покладаюся на вас.
   - Я почну пошуки прямо зараз, спецiально навчена людина буде вас супроводжувати скрiзь i всюди, ви навiть не помiтите його присутностi.
  - Дякую, мiстер Грей. До побачення.
   - До зустрiчi, Оллi Рiд.
   Ми розiйшлися, я дивився на радiсну Розу, вона виконувала дикий танець, через хвилину я приєднався до неї, i ми смiялися, як божевiльнi, що галопом бiгали по кiмнатi.
  - Зламай Елi Картер! Наша Оллi нiчим вам не допоможе", - видихнула Роуз, впавши на лiжко, я приєднався до неї.
  - Як ви думаєте, що вийде? Картер залишить мене в спокої?
  "Я сподiваюся, а якщо нi, то тобi доведеться переспати з ним". Я обурено ахнув i вдарив подругу маленькою подушкою, вона голосно розсмiялася. - Жартую, жартую, не бiйся з Оллi, тепер я не можу вiдповiсти тим же, я виснажена.
   ***
  Наступнi днi, якi переросли в тиждень, а потiм i другий я провiв як у раю. Картер бiльше не турбував, не було вiд нього рiзких, неоднозначних смс, якi не могли не радувати, я нарештi повнiстю i повнiстю розслабився. Чомусь час з рiдними та близькими летить набагато швидше, нiж далеко вiд них, мовляв, той самий перiод, години, днi, тижнi, але пробiгають вони в тисячу разiв швидкоплинно. Ось i настав день мого вильоту, Нью-Йорк чекав мене, вiдiрвавшись вiд батькiв i Роуз в аеропорту з горем навпiл, я пiшов на посадку, яка майже закiнчувалася - я протримала момент розлуки, поки останнiй. Як тiльки я повернувся до них спиною, на очах навернулися сльози: не хочу з ними розлучатися! Я перемiг себе i смiливо пiшов вперед.
   ***
  Полiт був досить вдалим: спокiйно й сонно я дрiмав аж до Нью-Йорка, де мене зустрiла особиста помiчниця мiстера Грея, симпатична жiнка маминого вiку. Вона провела мене до розкiшного бiлого Лексуса, коли ми пiдiйшли, вiдчинилися дверi з боку водiя i з машини вийшов хлопець, який виглядав рокiв на двадцять два, можливо, на пару рокiв старше. Вiн обiйшов машину i зупинився передi мною, на хвилину вдивлявся в моє обличчя, куточки його губ пiднялися в лiнивiй посмiшцi. I хлопець непоганий! Високий, спортивний, можливо, займається якимось видом спорту i швидше за все бiйцями, свiтло-каштанове волосся, карамельнi очi, свiтла шкiра, бадьорий погляд. Хлопець простягнув менi руку, я нерiшуче це прийняв, рукостискання було мiцним i коротким.
  "Я Шейн МакКалiстер, ваш охоронець. - Вiн говорив з акцентом.
  Охоронець? Вiн? Так, не може бути! Я знову оглянув хлопця. Звичайнi синi джинси, свiтло-сiра футболка, без зброї, розслаблена постава, виглядає нудно i занадто молодо! Я уявляв собi чоловiка рокiв сорока, з хижим, яструбиним поглядом, у чорному костюмi i холодним, настороженим виразом обличчя, але точно не цього хлопця, схожого на добродушного сусiда! Сiрий не мiг знайти когось старшого i досвiдченого ?! Мабуть, усi емоцiї вiдбилися на моєму обличчi, Шейн хихикнув, нахилившись вперед, нахилившись, нашi обличчя були на одному рiвнi, я мимоволi вiдсахнулася, пiднявши золотисто-коричневу брову, вiн пiдняв мою валiзу, яка була бiля моїх нiг, i я був iдiот, цурався вiд нього, як чума, в його очах танцював смiх, я знiяковiла i опустила очi.
   "Моя зовнiшнiсть не вперше вводить мiс Рiд в оману, повiрте, я майстер своєї справи, вам нема чого боятися.
  "Гм, вибачте, мiстере МакКалiстер, я не хотiв вас образити, ви справдi дуже молодi для статусу охоронця". Я скромно посмiхнувся, наважуючись подивитися йому в очi. Хлопець пiдiйшов до багажника, вiдчинив, завантажив туди мою валiзу.
   -Просто Шейн, мiс Рiд, я впевнений, що ми порозумiємося, скоро ви переконаєтеся в моєму професiоналiзмi, я не розчарую.
   "О, добре, i називайте мене, будь ласка, Оллi.
  "Тодi має сенс переключитися на - ти?" - запитав вiн, вигнувши брову.
  - Безумовно. - Шейн вiдчинив менi заднi дверi машини, обдарував охоронця променистою посмiшкою, я пiрнув у салон.
  Менi сподобався Шейн: вiдкритий, спокiйний, впевнений. Ми поїхали, Шейн плавно виїхав з стоянки, влившись у транспорт, вiн глянув на мене через дзеркало заднього виду.
   - Оллi, мiстер Грей дав менi певнi вказiвки, я завжди маю бути поруч.
   - Ну, вночi можна спокiйно займатися своїми справами, я не...
  - Нi, "завжди поруч" також означає нiч, я можу просто охороняти бiля входу у вашу кiмнату. - перебив мене Шейн, я вiдкрив рот, що?!
  - Чого ти будеш спати бiля мого порогу? - Шейн хрипко засмiявся, мимоволi посмiхнувся i я, його харизма була заразливою.
   - Нi, я цiлком можу прокинутися.
   - А коли ти пiдеш спати?
   - Я щось придумаю.
  - Нi, цього не вийде! - Я просунувся вперед, обхопивши руками пiдголiвник його крiсла, - оскiльки ти завжди, завжди повинен бути поруч, то я попрошу мiстера Грея дати менi кiмнату з двома спальнями, як тобi такий варiант? ?
   "У вас уже є люкс iз двома спальнями та маленькою вiтальнею для Оллi.
   Я плескав у долонi, як маленька дитина.
  - Добре! Ось проблема i вирiшена, забудь про килимок бiля моєї кiмнати, будеш жити зi мною.
  `` Твоє слово - закон. Його карамельнi очi злегка звузилися вiд широкої посмiшки, видаючи дрiбнi мiмiчнi зморшки навколо очей, що свiдчило про те, що хлопець любив смiятися.
   ***
  Шейн вiдвiз нас до шикарного п'ятизiркового готелю, моя кiмната була на дванадцятому поверсi. Шейн принiс мої речi i зупинився в центрi вiтальнi, поки я ходив кiмнатами, оглядаючи свiй дiм протягом наступних трьох тижнiв, Шейн стояв нерухомо, вiн склав свої потужнi руки на грудях i дивився на мене. Кiмната була чудова, на цей раз - люкс, Роуз була б у захватi, особливо вiд ванної кiмнати, де було величезне джакузi, мiстер Грей не поскупився, однак, через кiлька мiсяцiв все виправдовується, вiн заробить у кiлька разiв бiльше для нас. Я повернувся до Шейна, вiн продовжував стояти, показуючи на стiлець, вона плюхнулася на маленький кутовий диван:
  "Отож, Шейн, менi цiкаво, скiльки тобi рокiв?" - Я скинув сандалi i витягнув ноги вздовж дивана.
   - Менi двадцять п"ять рокiв, я закiнчив вiйськовий коледж Пiвденної Каролiни, Чарльстон, три роки служив в армiї за контрактом, я колишнiй морський пiхотинець.
  Я розплющив очi, коли вiн встиг? На вигляд не скажеш, що служив.
   - Ви бували в гарячих точках?
  - Так, Iрак. Але я не хочу згадувати той час. - Вiн на секунду замовк, влаштувавшись у крiслi, схрестивши ноги, впився в мене своїми карамельними очима.
  - Давай поговоримо про тебе, Оллi. Хто за тобою слiдкує? Ви бачили його в очi? Вiн наближався до вас?
  Я нервово пожував нижню губу, що я можу сказати? Правда? А якщо вiн посмiється менi в обличчя i розповiсть все Грею, той, у свою чергу, розлютиться на мiй обман i вiдкличе Шейна. Ой, дилема, я б не хотiв обманювати Шейна, мабуть, вiн хороший вiдповiдальний хлопець, може вiн все-таки не побiжить до продюсера i не сприйме мої страхи всерйоз? Я глибоко вдихнув i подивився в його очi прямо й наполегливо.
  - Насправдi, Шейн, це не зовсiм так, як я сказав мiстеру Грею. Немає шаленого фанату. Є Елi Картер, який не дає менi пропуску, вiн переслiдує мене, переслiдує i розводить брудними руками, iнодi погрожує.
  - Це випадково ваш партнер? - Шейн злегка нахилився перед бровами разом, ну, здається, вiн не думає смiятися.
  - Це вiн, ти думаєш, я перебiльшую? Менi просто набридло ухилятися вiд кожної тiнi, а Картер завжди з"являється поруч зi мною, коли я одна, нiби вiн навмисне чекає.
  Шейн задумливо потер чоло, дивлячись у простiр, поки я чекав його вироку. Зараз вiн мене пришле. Але, Шейн навiть не думав йти, пiсля хвилини взаємного мовчання повернув на мене свiй погляд.
  - Вибачте за нескромне запитання, Оллi, Картер намагався щось зробити з тобою? Ну... не знаю, вiн вас торкнувся, я маю на увазi...
   Шейн збентежився i подивився вниз, я тихо посмiхнувся, менi здається, Шейн чудовий хлопець, вiн нагадав менi Люка, Шейн джентльмен, вiд кiнчикiв волосся до кiнчикiв пальцiв нiг.
   - Так, одного разу вiн мене ледь не взяв силою, але вчасно передумав, був п"яний, iншим разом розкривав руки i торкався мого тiла проти моєї волi.
   Шейн скривився, потiм в його очах спалахнула злiсть, встав зi стiльця, вiн зробив коло по кiмнатi, зупинившись бiля вiкна, повернувся до мене спиною, руки стиснули в кулаки, я помiтив, що його пальцi зламанi, це схоже, що вiн воював кiлька днiв тому, рани майже затягнулися.
  "Ти правильно вчинив, що Оллi попросив охорону", - сказав вiн тихо, його голос тремтiв вiд незрозумiлих вiбрацiй, хлопець розлютився всерйоз, "Картер - огидна iстота, оскiльки дозволив собi поводитися з тендiтною, беззахисною дiвчина така! - повернувся до мене Шейн, з його обличчя зникла легкiсть i безтурботнiсть, тепер була готовнiсть i зосередженiсть.
   "Я не дозволю йому пiдiйти до вас, Оллi може бути спокiйним, вiн бiльше не торкнеться вас пальцем, iнакше вiд нього не буде мокрої плями.
  Я зiтхнув iз полегшенням, ну, все вирiшилося, Картер буде в лютi, чудово! Вiн приймає мене за наївного дурня? Ну, важка артилерiя пiшла в бiй, що ти на це скажеш, Елi Картер?
  - Це те, чого я хочу Шейн, менi доводиться довго працювати з Картером, я хочу бути спокiйним i впевненим. Картер не дозволяє менi цього робити, вiн мене вже довiв до межi, я хочу насолоджуватися новим етапом у своєму життi, я хочу лише спiвати для шанувальникiв i отримувати маси цього задоволення, не затьмареного таким покидьок, як Картер.
  "I ви отримаєте те, про що мрiє Оллi, я обiцяю. Ти мила, добра дiвчина - це видно неозброєним оком, ти заслуговуєш на краще, - Шейн знову сiв у крiсло, вiн заспокоївся, повернулася його добра вдача, - ти знаєш, що Оллi зазвичай не в тобi? ? Я похитав головою. Шейн хихикнув, пiдвiвшись, щоб дiстати цукерку з передньої кишенi своїх джинсiв i кинути її менi, я нiяково впiймав її, це була м"ятна цукерка.
   - Ви Оллi Рiд, зовсiм не розпещений, зазвичай молодi зiрки, нахабнi, розпещенi увагою, дiвчата божевiльнi i надзвичайно амбiтнi, хлопцi... Не буду говорити, наскiльки вони розпещенi, я думаю, у вас вже є приклад - Картер .
  - Правильно. - пiдтвердила кивком голови. - Я не хочу змiнюватися, я подобаю себе таким, який я є.
  Шейн подарував менi чарiвну посмiшку. Пiсля того, як ми видiлили спальнi мiсця, я вибрав кiмнату, яка виходила на сонячну сторону, вона була оформлена в нiжно-блакитному кольорi, кiмната Шейна була майже бiла, тiльки розбавлена трiшки персикового кольору. Я прийняв душ, i Шейн вiдвiз мене до офiсу мiстера Грея, де ми мали обговорити наш план туру.
  Картер уже був там, вiн сидiв у глибокому шкiряному крiслi навпроти мiстера Грея, як тiльки я увiйшов з Шейном, вiн повернув голову i подивився на мене пожираючим поглядом, Шейн помiтив це i зробив крок уперед, тим самим заблокувавши мене вiд Нахабнi очi Картера. Елi переключився на нього, якийсь час хлопцi напружено дивилися один одному в очi, в чорних очах Картера спалахнули гнiв i здивування.
  "Привiт, Рiд", - тихо пробурчав вiн, коли я обiйшов Шейна, нiжно торкаючись його зап"ястя заспокiйливим жестом, даючи зрозумiти, що все в порядку. Хлопець був дуже напружений, вiн, здавалося, весь був готовий до стрибка, хм... можливо, скоро Картер отримає це вiд нього, я не збираюся цьому заважати.
   - Картер, - я кивнув i сiв на iнший стiлець лiворуч вiд нього, Шейн був вiдразу позаду, поклавши руки на спинку крiсла, я почувався бiльш захищеним, нiж будь-коли.
  "Вiтаємо, мiс Рiд!" Блакитнi очi Грея весело блиснули: "Як тобi Шейн? Ви задоволенi моїм вибором?
  - Безсумнiвно мiстер Грей. Я посмiхнувся i повернув голову до Шейна, вiн пiдморгнув менi.
  - Якого бiса тут вiдбувається? Хто це? Картер показав пальцем на Шейна, але його погляд був прикутий до продюсера.
  - Це мiстер Картер, охоронець мiс Рiд. Вона поскаржилася на божевiльного фаната, який переслiдував її навiть вдома, ми вирiшили не ризикувати i найняли охорону.
  Картер подивився на мене, його очi сердито звузилися, вiн зрозумiв. Вiн перевiв погляд на Шейна й озирнувся на нього, невдоволено буркнув. Картер вiдвернувся, краєм ока я побачив його руки, стиснутi в кулаки, настiльки, що кiсточки пальцiв побiлiли. Знайди Картера! Нарештi ви зустрiли гiдного ворога.
  - Мiстер Картер i мiс Рiд, - вагався Грей i серйозним поглядом озирнувся навколо нас, - Менi набридли цi мiс i мiстер! Ми будемо працювати разом ще довго, давайте пропустимо формальностi, ви можете називати мене Джоном, тож я також буду називати вас вашими iменами, чи не так?
   Ми з Картером в унiсон кивнули, Джон задоволено посмiхнувся.
   - Ну, - Джон подивився на мене, - Оллi, Блейк прийде ввечерi, я заселив його в кiмнату поруч з тобою, - вiн подивився на Шейна, - що ти вирiшив щодо перебування Шейна?
   - Вiн оселився в моїй кiмнатi, як ви знаєте, там двi кiмнати, тому Шейн завжди буде поруч, не засинаючи, стоячи бiля моїх дверей.
   Я почув, як Картер пирхнув збоку.
  "Добра iдея для Оллi, так вирiшили. Тепер давайте обговоримо нашу екскурсiю. Наступнi три тижнi, починаючи з початку наступного тижня, ви виступаєте в Нью-Йорку, у вас є чотири днi на пiдготовку, я вже все пiдготував, сьогоднi ввечерi я вiдправлю ваш репертуар пiсень у вашi кiмнати з месенджером. Потiм летимо в Сiдней, де пробудемо чотири тижнi, потiм нас чекають Лондон i Нiмеччина, все триватиме чотири мiсяцi, потiм у вас мiсяць вiдпустки i наступне турне. Графiк напружений, у вас не буде жодної хвилини особистого часу, тiльки на сон i то недовго, репетицiї, виступи, фотосесiї, записи в моїй студiї, вечiрки самореклами, загалом, хлопцi, ласкаво просимо до зоряний шлях!
   ***
  Ми обговорили всi дрiбнi нюанси, i Грей вiдправив нас спати до себе. На стоянцi в офiсi я виявив, що Картер приїхав на своїй машинi, кинувши на нас з Шейн уїдливий погляд, вiн пiдiйшов до чорного Bugatti, крутячи ключi на вказiвному пальцi, хизування, я нiчого iншого не очiкував вiд нього. Вiн раптом завмер, коли вже вiдчинив дверi, подавши сигнал тривоги, глянувши на мене з-за машини, вiн грюкнув дверима назад i швидким, впевненим кроком пiшов до мене, Шейн, що стояв поруч, похитав головою з боку в бiк. сторона:
   "Хлопець справдi не знає, коли зупинитися", - пробурмотiв вiн, ступаючи назустрiч Картеру.
   Iлай сповiльнив хiд i, пiдiйшовши, подивився менi в очi.
  - Оллi, чому ти не можеш поговорити зi мною без свого хулiгана? Ти кушала? "Його голос був насичений отрутою. Картеру дiйсно не вистачає гальм.
   - Ми говорили в офiсi Джона про роботу Картера, у нас бiльше немає спiльних тем для розмов.
   "Як ви думаєте, чи зупинить мене присутнiсть цього", - кивнув у бiк Шейна?
   Перш нiж я встиг вiдкрити рота, Шейн погрозливо пiдiйшов до Картера, який мав звернути на нього всю свою увагу.
   - Тримайся подалi вiд Оллi, хлопче, - прогарчав вiн, - iнакше я поламаю тобi всi твої крихiтнi кiстки, i ти пролежиш у лiкарнi принаймнi шiсть мiсяцiв.
  - Погрожує? - Картер не вагався, навпаки, випростався, прийнявши войовничу позу.
  - Так. - Шейн подивився на Картера з високого зросту, хоча вони були однакового зросту. - Не возься зi мною, хлопче, пошкодуєш.
   Картер закотив очi, погроза Шейна його не злякала, вiн посмiхнувся i свиснув назад до своєї машини.
  
  
  
   Роздiл 1
  - Мамо! Тато! "Я увiрвався на кухню, як ураган. Мама сидiла за столом i пила каву. Вiд моєї несподiваної гучної появи вона здригнулася i виплеснула напiй на стiл. Батько пiдвiв очi вiд планшета, з яким нiколи не розлучався, i докiрливо подивився на мене:
  - Люба, не кричи так, ти злякалася мамо, - я не звернув уваги на навмисне строгий тон батька. Кинувши шкiльний рюкзак у дверi кухнi, я буквально пiдлетiв до мами i поцiлував її в щоку, а потiм так само пiдлетiв до батька i клюнув його кiнчиком носа. Осяяно посмiхаючись здивованим батькам, я сiв поруч iз батьком. Вони вичiкувально дивилися на мене.
  - Знаєш, що? - Я простягнувся однiєю рукою до запашного круасана, а другою потягнув до себе батькову каву. Вiн пiдняв брову.
  "Нi, любий, ми не знаємо. Так що трапилося? "Мама промокнула калюжу кави серветкою, не зводячи з мене уважного погляду.
  - Уже тиждень у нашому мiстi проходить вiдбiр на конкурс "Я - зiрка". Отже, сьогоднi заради iнтересу i пiд умовляннями i стусанами Роуз я пiшла на цю добiрку, i ... пройшла! Сьогоднi нам мають зателефонувати органiзатори конкурсу, а оскiльки я неповнолiтня, менi потрiбен ваш дозвiл, щоб продовжити участь у конкурсi. Справдi, пiсля першого вiдбору розпочнеться тур мiстами з нашими виступами, попутно, пiсля кожного концерту, будуть покази учасникiв, буде один, найкращий. Вiн чи вона отримає контракт з Джонатаном Греєм! Вiн також є найвiдомiшим продюсером у нашiй країнi. Чи можеш ти уявити ?! З самим мiстером Греєм! "Видавши все на одному диханнi, я заплескав у долонi i завмер в очiкуваннi реакцiї батькiв. Не те, щоб мої батьки були суворi, зовсiм нi, навпаки, вони менi у всьому потурають, пiдбадьорюють, не балують, а бережуть i плекають, як кришталеву вазу. Заборони та обмеження не накладаються, i я такими перевагами не користуюся, я коректна, тиха дiвчина i менi цього не соромно. Я єдина дитина своїх батькiв. Мама важко завагiтнiла, пiзня дитина, мама народила мене в сорок два, пологи були важкими. Пiсля цього батькам сказали, що мати не може виносити другу дитину. На цьому мама i тато закрили тему розширення родини, тож для них я щось на кшталт дива, благословення. Чому я тепер чекаю їхньої вiдповiдi? Ми нiколи не розлучалися бiльше нiж на кiлька годин. Вiдпустити мене одного в чужi, незнайомi мiста їм буде неймовiрно важко, як i менi. так, Я мамина й татова донька, так, я не покидала нашого теплого гнiздечка, звикла бути пiд їхнiм заступництвом. Менi сiмнадцять, але у мене немає хлопця, я ще навiть не цiлувала, i я до цього не прагну, стосунки для мене зараз не важливi, менi необхiдно найближчим часом побудувати свою кар'єру . Я прагну стати вiдомим, люблю спiвати, i менi це добре вдається. Мiй голос меццо-сопрано - середнiй за висотою мiж сопрано i контральто. Також мiй дiапазон становить три октави, що є дуже хорошим результатом. Звичайно, я не можу порiвняти з Вiтнi Х"юстон та її п"ятьма октавами, але цiлком можу конкурувати з Фреддi Мерк"юрi. I справа не в тому, що я хочу слави i грошей, я просто хочу подiлитися своїм талантом з людьми, вiддати частинку себе. Я також сам пишу музику та тексти до своїх пiсень. Бог не позбавив мене дарiв, але батьки їх розвивали, i вони радiють моїй навiть найменшiй перемозi. А балетом я займаюся з п"яти рокiв, але це бiльше хобi, нiж покликання, я нiколи не замислювалася про професiйну сферу цiєї дiяльностi. Крiм батькiв, мене також пiдтримує майже все наше маленьке провiнцiйне мiстечко Сонома, Мiсячна долина - Калiфорнiя. Лунна долина - це виноробний регiон, вино насправдi є основним заробiтком нашого мiста, туристи люблять наш напiй. Щорiчно Соному вiдвiдує понад сiм з половиною мiльйонiв туристiв, тому ми не в бiдностi, наше мiсто цiлком забезпечене. Я люблю свою Мiсячну долину, я знаю багатьох тут i поважаю кожного. Я не конфлiктний i товариський, менi вiдповiдають взаємнiстю, поважають, дружать. Мешканцi Сономи привiтнi та привiтнi, Мене часто просять виступити на рiзних заходах i святах, я на короткiй нозi з нашим мером мiстером Девiсом, вiн частий гiсть у мене вдома, тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанок. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанку. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанку. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом.
  - Добре? Що ти сказав? - не втримався я. Вiдсунувши вбiк свiй надкушений круасан, я благально глянув на батька. Вiн звiв свої темнi брови, його погляд прикутий до матерi. Тато легенько постукав пальцями по стiльницi. Мама зiм'яла в руках серветку i ледве кивнула, погляд тата звернувся на мене:
  - Я обговорю з ними всi нюанси, коли вони зателефонують, якщо мене все влаштовує i вони обiцяють, що за вами, конкурсантами, а саме за тобою, Оллi, будуть наглядати, тодi так, доню, ми вiдпустимо вас на зустрiч. мрiя, - верещав я i мчав по кухнi, танцюючи дикий танець перемоги. Мама i тато смiялися, дивлячись на мене. Краєм ока я побачив, як батько потягнувся до матерi й нiжно стиснув її руку. В маминих очах заблищали сльози.
  Увечерi того ж дня у нашiй вiтальнi задзвонив мiський телефон, в цей момент мiй батько читав газету, а я, примостившись пiд його боком, бездумно клацав пультом, перестрибуючи з каналу на канал. Я здригнувся, коли пролунав перший трель дзвоника, я випростався, спустив босi ноги з дивана й сiв на лiнiю. Батько поплескав мене по стегнi.
  - Заспокойся, Оллi, можливо, це твоя подруга, Роза, - поволi, як менi здалося, потягнувся батько до радiотелефону. Кинувши на мене глузливий погляд, вiн вiдповiв. Я гризла всi нiгтi, поки тато розмiрено розмовляв з iншою стороною лiнiї. Насправдi, здебiльшого мiй батько мовчав, лише ставлячи навiднi запитання. Пiсля десяти хвилин переговорiв, на якi я так i не вступив через сильне хвилювання, батько поклав трубку собi на колiна, подивився на мене, пiдняв руку й витягнув мiй палець, нiготь якого я вже розгриз до основи. мiй рот. Це дурна звичка, але я не можу вiд неї позбутися.
  - Мене все влаштовує. За рахунок фiрми вам нададуть житло, а також за свiй рахунок будуть годувати. У вас буде охорона, ви будете жити в престижних номерах готелю, а також ми пiдпишемо угоду, в якiй буде прописано зобов"язання щодо вiдповiдальностi органiзаторiв змагань за здоров"я учасникiв, а також за їхнє життя. Тож, любий, завтра будемо готуватися. Ви їдете через два днi до Лос-Анджелеса, - я кинувся до татової шиї i сильно поцiлував його в щоку, але, нахмурившись, вiдразу вiдiйшов.
  "Але що зi школою?" Батько лукаво посмiхнувся i клацнув менi по носу.
   - Залиште це нам з мамою, ну, а менi пообiцяли, що там у вас будуть персональнi вчителi та репетитори, тож ви не вiдстанете в знаннях, а, можливо, навпаки, у вас все одно вийде, - посмiхнувся я. i знову висiв на шиї батька...
  - Де ще добре зробити, тату? Я вже вiдмiнник, - погладив мене по головi батько й уткнувся носом у макiвку.
  - До речi, це я й сказав, Оллi. Я знаю, що ти найкращий у всьому. "Тато вiдiйшов i подивився через мою голову на кухню. Там мама пекла мафiни, запах її божественної випiчки вже почав розноситися по хатi.
  - Саманта! Наша донька їде через два днi, ви хотiли б обговорити цю новину? "Через хвилину мама вже опускалася на диван з протилежного боку вiд батька.
  - Ви вже подзвонили? Що вони сказали? Давай, не засмучуйся, Кевiне! - Синi очi мами горiли цiкавiстю. Тато тихо засмiявся.
  - А потiм, любий, дивуєшся, хто в нас така нетерпляча дочка. Ти навiть рота не дав менi вiдкрити. Перше запитання: так, подзвонили, я тiльки закiнчив розмову. По другому: у них все добре органiзовано, їх умови я задоволений. Завтра приїде юрист з документами, якi нам потрiбно пiдписати, потiм нам все детальнiше пояснить.
  
   *****
  Все вiдбувалося зi швидкiстю свiтла, мене крутили тренування та пiдготовка. Розi ночувала зi мною всi цi днi. Як i обiцяли, до нас прислали юриста, батькiв все влаштовувало, найбiльше радiли, що кожнi два мiсяцi привозять додому, рiвно на два тижнi, щось на кшталт вiдпустки для конкурсантiв. Мене попередили не брати багато речей, тiльки вперше. Там з нами працюватиме стилiст, оновлять мiй гардероб, створюючи для мене сценiчний образ. Я погодився на все, своїми думками я вже був на сценi, на своєму першому великому виступi, де на мене дивилися мiльйони.
  - А якщо я захочу вас вiдвiдати, чи можу я прийти? - спитала Розi, вона сiла на моє лiжко, у пiжамi й дивилася, як я бiгаю по кiмнатi. Поруч з нею лежав мiй чемодан, деякi речi, якi я випадково кинув у нього, вона вiдтягнула i кинула на пiдлогу. Наприклад, зараз мої улюбленi джинси злетiли до моїх нiг.
  - Чим вони тобi не сподобалися? - показав я на джинси, грудками лежачи на пiдлозi, Роза закотила очi.
  - Олi, вони зношенi до дiр, ти хочеш зганьбити наше мiстечко? Там, в Лос-Анджелесi, вас усi приймуть за провiнцiала. Тож будь ласкавий, не давайте їм приводу перевiряти свої переконання, i вiзьмiть iз собою найпристойнiшi речi, хоча я сумнiваюся, що у вас такi є, ви звикли одягатися як сiра миша, - пiдморгнула менi Роза, я почервонiв. i кинула їй в обличчя блузку, яку тримала в руках. Роза не залишилася в боргу. З криком: "Виклик прийнято!" вона схопила подушку й кинулася на мене. Я встиг ухилитися, i, вислизнувши всього в двох сантиметрах вiд неї, скочив на лiжко, схопився за другу подушку. Почалася бiйка, ми смiялися i мутуз один одного, збиваючи.
  "Ось i все, я здаюся!" Я впав на лiжко, важко дихаючи. Роуз плюхнулася поруч iз нею, ми сплелися руками в замку й дивилися у стелю. Менi було потрiбно це розслаблення, в цi днi мене не вiдпускало напруга i хвилювання.
  - То що, я можу прийти до вас, коли дуже сумую? Я зiрвала пасмо волосся з обличчя й обернулася до свого друга.
   - Думаю, що так, але навряд чи у мене буде вiльний час, я не зможу весь час бути поруч.
   "I не треба, менi буде достатньо просто побачити вас i впити промiння твоєї слави", - кумедно зворушила бровами Роза, я пирхнув i плеснув її долонею по чолу.
   - Давай, Роуз, ти знаєш, я нiколи не стану однiєю з тих молодих зарозумiлих зiрок, якi забувають друзiв i сiм'ю, щойно їх звели в ранг американських знаменитостей, - Роуз тихо посмiхнулася менi i стиснула нашi пальцi. замок трохи тугiше.
   - Я знаю, Оллi, ти не такий, як усi, ти особливий.
   - I знову ти заморожуєш дурiсть, Розi, я такий же, як усi, як i ти, я простий смертний, яких мiльйони.
  - Ти недооцiнюєш себе, друже, але саме цю простоту я люблю в тобi, - я клiпнула очима, намагаючись стримати сльози, що раптом набiгли. Прийнявши вертикальне положення, я потягнув Розу за собою, ридаючи, мiцно обняв свого друга.
   "Я шалено сумуватиму за тобою, подружка", - Роуз обняла мене ще сильнiше у вiдповiдь.
   - А як же я сумуватиму!
   Наступного ранку я полетiв до Лос-Анджелеса, сiвши бiля вiкна в салонi бiзнес-класу.
  
   * * * *
  Я зайшов у студiю на репетицiї i знайшов Люка. Вiн сидiв на бежевому диванi, схиливши голову над скляним журнальним столиком, хлопець щось пише на аркушi зошита, бiля нього, бiля нiг, його глянцева темно-синя гiтара.
  "Гей, Люк!" Вiтаю, пiдходячи ближче. Вiн пiдвiв свою бiляву голову й iронично посмiхнувся менi. Його блакитнi очi горять ентузiазмом.
  "Привiт, Олi!" Вiн вiдсунувся вбiк i поплескав по дивану, вказуючи на мiсце бiля себе.
  "Що ви робите?" Я сiв, з цiкавiстю поглянувши на аркуш паперу, вкритий записами.
  - Пам"ятаєте, що за три днi ми маємо виступити та заспiвати зi своїм твором? Тож пыхкаю, намагаюся хоч щось написати. Але менi в голову нiчого не йде. що ти пишеш?
   - Я вже написав i слова, i музику, - я опустив очi, коли Люк занадто напружено витрiщився на мене.
  - Серйозно? Ти генiй! - Я пiдвiв очi й сором"язливо посмiхнувся, вiн примружив очi, потiм клацнув пальцями, нiби щось вирiшив, губи розтягнулися в залишнiй посмiшцi. - Я здаюся зарозумiлим, але, тим не менш, ви можете менi допомогти? Я можу впоратися з музикою, але слова - повний провал. Що ти сказав? Ти тiльки пiдштовхни мене, дайте менi початок, а тодi я пiдберу, будь ласка! "Я прикусила губу, стримуючи посмiшку, Люк був у цю мить чарiвний, його великi блакитнi очi блищали надiєю, вiн подивився на мене з благанням, посмiшка була настiльки чарiвною, що я не втримався i посмiхнувся у вiдповiдь, повiльно киваючи . Лука зовсiм по-дитячому пiдняв руку зi стиснутим кулаком вгору i злегка пiдскочив на мiсцi.
  - Так! Я знав, що у тебе добре серце! Давайте розпочнемо? - У цей момент Картер i його вiчний хвiст, - Рина увiйшла в кiмнату, вона повисла на його руцi i подивилася в очi, як щеня. Я з огидою знизав плечима, у дiвчини зовсiм не було нi гордостi, нi самооцiнки. Адже Елi Картер нi в що її не ставив, вона була для нього зручною, слухняною iграшкою. Як тiльки вiн позбувся її настирливої уваги, його погляди звернулися на iнших привабливих дiвчат, а тi, в свою чергу, не вiдмовляли йому. Вiн був азартним гравцем. Я не раз збоку спостерiгав, як вiн заходить у вестибюль нашого готелю то з однiєю довгоногою, то з iншою. Вiн любив рiзноманiтнiсть, тому до нього в кiмнату заходили дiвчата всiх типiв: блондинки, брюнетки, рудi i навiть мулатки. З-пiд вiй я дивився на Елi, чорне волосся, на мiй смак трохи довге. Темнi брови розсуваються, iдеально вилiплений, нiс прямий, загострений, високi вилицi, повнi, твердi губи, оливкова шкiра, чорнi, пронизливi, пекучi очi. Вiн був схожий на спокусника демона. Гарний демон. Але його краса згасла, щойно вiн вiдкрив свiй брудний рот, принаймнi для мене. Iншим, мабуть, подобалося в ньому все, навiть його грубiсть, зарозумiлiсть, запальнiсть. Вiн дивився на всiх зверхньо, але його оточення боготворило його.
  Ми всi знайомi мiсяць, багато хлопцiв покинули змагання, була жорстка конкуренцiя, було ще багато конкурентiв, але ми з Картером лiдирували, мiж нами точилася повномасштабна битва. Не знаю, чому вiн мене так не любив з першої зустрiчi, тут ми всi були суперниками, але я був у хороших стосунках з iншими хлопцями, з Елi Картером? Нi. I не я це почав, вiн перший причепився до мене i був неслухняний. Я з ним не стикався до першого виступу, все пройшло на ура, я спiвала кавер на власний твiр, це була сумна балада про втрачене кохання.
  Я щойно вийшов за лаштунки пiд шквал оплескiв, коли широкi чоловiчi груди перегородили менi шлях, моя посмiшка зникла з мого обличчя, коли я зарилася носом у цю кам"яну скриню. Я пiдвiв голову i зустрiв свiй погляд найчорнiшими очима, якi я бачив за все своє життя, мурашки по тiлу пробiгли, бiси танцювали в тих бездонних темних зiницях, глузуючи i зачаровуючи. Насилу вiдводячи погляд вiд гiпнотичних очей хлопця, я пройшов поглядом по його красивому обличчю, затримався на пару секунд на його спокусливих губах, опустив очi нижче, на рельєфний торс, довгi ноги. Чорна футболка окреслила iдеальний, накачений прес, дозволивши уявi полетiти пiд футболкою. Я ковтнув i знову повернув свiй погляд на обличчя хлопця, вiд якого хвилями виходив негатив i небезпека,
  - Як я? - пролунав глибокий, оксамитовий голос над моїм вухом, я здригнувся i вiдскочив геть, одразу лопнувши вiд сорому, хлопець цокнув язиком.
  "Якi ж ми зворушливi, та й соромитися вмiємо, дай вгадаю, ти з маленького провiнцiйного мiстечка, провiнцiйна дiвчина, правда?" Я зв"язала брови i прибрала гiтару, яка заважала за спиною.
  "Якщо так, то чи є злочином народитися i жити в провiнцiї?" Хлопець засмiявся, притулившись до стiни, склав руки на грудях i подивився в мене вивчаючими очима. Його очi пройшли по моєму обличчю, опустилися нижче, затрималися на моїх невиразних грудях, опустилися ще нижче, на моїх ногах його погляд затримався набагато довше, нiж на сталi. Я почувалася голою. Я була одягнена в коротку, повiтряну бiрюзову сукню, це було з мого нового, обiцяного гардеробу. Менi не подобалося, що в основному були вiдкритi короткi сукнi, спiдницi, топи, якi ледве прикривали живiт, були лише один-два джинси i їх не вистачало. Я так скучила за своїми старими, зношеними та зручними джинсами. Вiн проiгнорував питання, продовжуючи вивчати мене, поставив наступне запитання:
  - Ви давно їсте? - Я, як i вiн, схрестив руки на грудях, але якщо з його боку це був жест розслаблення, то з мене - знак захисту.
   - З семи рокiв.
   - Пiснi й музика, як я розумiю, вашi?
  - Так, навiщо цей допит? - Я втомився перебувати пiд його поглядом, почувався приколотим метеликом.
  - Ти талановитий, дуже, а значить, сильний суперник. У цьому конкурсi я мушу перемогти, ти не годишся на роль зiрки, занадто чистий i невинний, ти кульбаба Божа. Я пропоную угоду, ти зiпсуй свiй наступний концерт, i я подiлюся з тобою трiшки своєї слави пiзнiше. Коли я виграю, я, так би мовити, скажу за вас слово. Згоден? - Я роззявив рота вiд здивування i обурення, хлопець був неймовiрно нахабним i самовпевненим.
  "А якщо я скажу нi?" Вiн вiдштовхнувся вiд стiни i пiдiйшов до мене з холодною посмiшкою на обличчi.
  - Тодi я розчавлю тебе, дитинко. Такому, як ти, не мiсце, серед акул не виживеш, - штучно засмiявся я, пригнiчуючи бажання стиснутися в клубок вiд його небезпечної близькостi. Гордо пiднявши пiдборiддя, я встиг поглянути на нього зверху вниз, хоча був на голову нижче.
  - Ну, це твоє рiшення, але я, як i ти, маю намiр перемогти, тож вибач менi, але тобi доведеться терпiти мене, такий неосвiчений провiнцiал, - мiй голос був крижаний i рiвний, за що я подумки поплескав себе. на плече... Чорнi очi хлопця звузилися, вiн пiдiйшов ще ближче i хвилину мовчав, пильно дивлячись на мене, щось шукаючи. Але, так i не знайшовши, пiшов геть.
  - Ти справдi мене не боїшся? Даремно я небезпечний супротивник... ну попередив, попередив - озброєний. Я граю у важкi iгри, дитинко, удачi. "Вiн кинув на мене останнiй пронизливий погляд i, вiддавши честь, пiшов. Я впав у ступор. Я щойно здобув свого першого ворога в моєму життi.
  Я похитнувся вiд спогадiв i зосередив свiй погляд, щоб негайно зiткнутися з поглядом Картера. Його губи пiднялися в насмiшку. Виявляється, весь цей час, поки я був у собi, згадуючи нашу першу зустрiч, я несвiдомо дивився на Елi. Подумки проклинаючи, я перевiв погляд на Люка.
  - Давай не тут, менi потрiбна тиша. Заходь до мене в кiмнату через пару годин, перед сном, ми з тобою щось придумаємо, рука об руку? "Усмiшка Люка сяяла тисячею мегават.
  - Звичайно! - Люк похапцем почав збирати ноти, взявши в руки гiтару, вiн показав менi вихiд.
  - Ходiмо, я вас проведу, - ми пройшли повз замерзлого поруч Елi та невiдомо чому хихикала Рина. Хоча цiй дiвчинi не потрiбен був привiд, щоб безкiнечно хихикати. Люк кивнув головою на знак привiтання, Картер вiдповiсть ледь помiтним кивком. Я пройшов повз, повнiстю iгноруючи його, вiдчуваючи на собi його палкi очi. Вийшовши, не втримався, на порозi обернувся. Погляд Картера був прикутий до мене, його очi наповнилися справдi морозним холодом. По тiлу пройшов холодок, я рiзко вiдвернувся i переступив порiг.
  
   Роздiл 2
  Рiвно о дев"ятiй вечора Люк стояв бiля дверей моєї кiмнати i тримав у руках паперовi пакети з логотипом сушi-бару. Я вiдчинив дверi, не турбуючись про те, як я виглядаю, бо сприймав Люка лише як друга. Я навiть не думав одягатися до його приходу, тому постала перед ним у картатих пiжамних штанях i улюбленiй розтягненiй сiрiй футболцi, яка ранiше належала моєму батьковi. Люк подивився на мене з нiг до нiг, на його губах з"явилася пiзнава посмiшка.
  - Гарне вбрання. Ти намагаєшся вiдвернути мене вiд мене, щоб не закохатися в тебе? - Вiн пройшов повз мене в кiмнату, я зачинив дверi i повернувся до нього обличчям. У моїй кiмнатi вже повним ходом був Люк. Вiн пiдсунув низький скляний столик ближче до кремового дивана, сiв на нього й почав розкладати їжу. Я все ще стояв бiля дверей i дивився, як вiн манiпулює. Вiн пiдняв голову й пiдняв бiляву брову вгору.
  - Чого ти там соромишся? Заходь, розташовуйся, - засмiявся я, похитавши головою, пiдiйшов до столу i сiла навпроти нього на пiдлозi.
  - Дякую за запрошення. Цiкаво, що ти в моїй кiмнатi, i ти запрошуєш мене не соромитися на моїй територiї. Я справдi починаю вiдчувати, нiби я до тебе в гостi, а не навпаки, - знiяковiло посмiхнувся Люк, пересуваючи до мене тару з булочками, простягнув менi китайськi палички.
  - Так, у мене таке буває. Я поводжуся безсоромно, але я нешкiдливий, повiр менi, - вiн довiрливо подивився менi в очi, мимоволi мої губи знову розкривилися у вiдповiдь посмiшкою.
  "Я впевнений, що це правда". Я вам довiряю, iнакше я б не запрошував вас заглянути вночi до вашої кiмнати, - задоволено кивнув Люк.
  - Ну що ж, почнемо, перед розумовою роботою обов"язково потрiбно поїсти, iнакше мiй мозок вiдмовляється працювати, - схопив Лука палички i iз задоволенням накинувся на булочки. Я дивився на нього хвилину. Вiн так смачно їв, що мiй шлунок, який п"ять хвилин тому навiть не хотiв думати про їжу, стиснувся, а рот наповнився слиною, i я, як Люк, з радiстю накинувся на їжу.
   ***
  - Де ти це взяв? Як ти так легко пишеш чудовi тексти? "Я знизав плечима i постукав пальцем по скронi.
  - Тут все, просто все є, - ми з Люком сидiли на пiдлозi, на пухнастому килимi. Навколо нас були розкиданi аркушi паперу. Ми закiнчили, останнiй рядок пiснi написаний. Це зайняло пару годин, все могло бути готове набагато ранiше - я мiг би просто написати текст i вiддати його Люку, але, вiрячи своєму слову, вiн не дозволив менi це зробити. Я просто вкинув фрази, рими, загальну думку, решта його робота. У процесi ми iнодi сперечалися, але завжди приходили до взаємної згоди, що i як звучатиме краще. Люк потягнувся до моєї гiтари, запитально поглянувши на мене. Я кивнув, дозволяючи. Вiн вмiв зручнiше i зiграв кiлька акордiв.
   - Послухаємо, що сталося?
  - Давай, я не можу дочекатися, - Лука заплющив очi i почав грати, я з ним заплющила очi. Голос у нього був сильний, з легкою хрипкою - таким голосом дивовижно спiвати ковбойськi балади. З нього вийшов би чудовий кантрi-спiвач. Пiсня виявилася сумною, вiд неї болiло серце, а разом iз голосом Луки слова роздирали мою душу. Вiн ледь не прошепотiв останню фразу i рiзко обiрвав гру на гiтарi, вдаривши долонею по струнах. Мої очi все ще були закритi, навiть коли в кiмнатi панувала абсолютна тиша.
  - Ну як? - Я розплющив очi. Люк подивився на мене, притискаючи мою гiтару до грудей, нiби це був його щит. Я пiдповз до нього на четвереньках i, дивлячись в очi, поклав руку йому на плече, злегка стискаючи.
  "Чудово, Люк. I ви зробили це правильно. Згадайте це почуття, з яким ви зараз для мене спiвали, i виступайте на концертi, щоб я тобою пишався, - Люк вiдклав гiтару вбiк, нахилившись, вiн обняв мене, мiцно притиснувши до грудей. В його обiймах не було жодного пiдтексту, лише дружнє тепло. У вiдповiдь я обняла його за талiю.
  - Ти не тiльки приголомшливо красива зовнi, але i внутрiшньо ти красива. Куди дивляться iдiоти - хлопцi, чому ви ще вiльнi? - Я вiдiйшов i взяв у руки свою гiтару, нiжно погладжуючи її, я блукав очима по струнах свого єдиного кохання.
  - Тому що менi самiй не потрiбнi стосунки, я можу лише любити музику, не уявляю себе без неї. Спiвати, виконувати, складати композицiю та слова до неї, дарувати все це людям - це моя єдина пристрасть. Менi здається, що я нiколи не зможу нiкого так полюбити, щоб поставити вище музики. Тому я навiть не хочу подавати помилковi надiї на хлопця, який матиме нещастя закохатися в мене.
  - Я розумiю, але не повнiстю. Я також люблю музику, спiв - це моє все. Але в мене є i дiвчина. Даяна дивовижна, я люблю її всiм серцем, - лукаво посмiхнувся Лука i пiдморгнув менi. - Iнакше я б давно в тебе закохався, але в мене є моя дитина, я ставлю її попереду всiх. Вона стоїть на п"єдесталi, i вона нiколи звiдти не вийде. Вона завжди буде для мене єдиною. - Я сумно посмiхнувся, Лука гарний, милий хлопець, i вiн закоханий, обожнює свою обраницю, заздрiсть трохи пiдняла мою голову. Що б я не говорив, як би не переконувався, десь там, у найпотаємнiших глибинах моєї душi, я мрiяв, що колись вони полюблять мене так само.
   Пiсля того, як Люк зiбрав усi аркушi й поклав їх у свою сумку - листоноша, я провiв його до дверей.
  "На добранiч, Оллi, - вiн поцiлував мене в щоку й вiдчинив дверi, - i дякую, тепер я винен тобi". Я поплескав його по плечу й виштовхнув за дверi.
  - Не будь дурним, - подумав я на секунду, моє обличчя осяяло посмiшку. - Хоча так, ви в боргу, i ви повернете борг, якщо познайомите мене зi своїм малюком.
  - Легко, як пирiг, Оллi. - Люк поцiлував мене i пiшов до лiфта, його кiмната на поверсi нижче. Йому пощастило, адже його сусiд не Елi Картер. Я мимоволi перевiв погляд на дверi, це були двi кiмнати вiд мене. Слава Богу, вiн не живе за стiною, iнакше, я впевнений, його нiчнi пригоди не давали б менi виспатися. Нiби на прохання якоїсь надприродної сили, а може тому, що я занадто довго дивився на дверi номеру Картера, вони вiдкриваються i з кiмнати випливає довгонога брюнетка з приголомшливим тiлом, яке ледь прикрите (iнакше ви не можете це охарактеризувати). це теж не можна назвати сукнею. Скорiше супер-мiнi-укорочена "тога". Пiсля дiвчини в дверях з'являється напiвголий Картер, одягнений тiльки в джинси, якi дуже низько сидять на його стегнах. Дiвчина обхопила його обличчя руками,
  - Дитинко, я думаю, ти сьогоднi вже досить попрацювала, - повернувся вiн до нього спиною i вдарив її по попi, - тобi пора, я тобi, може, подзвоню. - Дiвчина, яка виглядає старшою за мене, та й самому Картеру принаймнi на п'ять-шiсть рокiв, кинула млявому погляду через плече i, цокаючи високими шпильками, пiшла.
  Як останнiй дурень, я стояв бiля своїх вiдкритих дверей i дивився на все це широко розплющеними очима. На щастя, коли я нарештi хотiв повернутися до своєї кiмнати й зачинити дверi, Картер помiтив мене. Спочатку вiн насупився на мене, а потiм самовдоволена посмiшка охопила його обличчя. Вiн переступив порiг своєї кiмнати i, босонiж, напiвголий, пiдiйшов до мене. Я збирався термiново вiдступати i зробив крок назад у кiмнату, але не встиг грюкнути дверима. Картер поклав руку на ручку на зовнiшнiй сторонi дверей i тримав її на мiсцi. Я пiдняв голову й подивився йому в очi, там танцювали вогники ентузiазму, його губи згорнулися у злий усмiшцi. Я всмоктав повiтря у свої легенi, готуючись протистояти черговiй гидотi, яку вiн менi сказав. Якщо почекати пару хвилин, вiн викине на мене весь свiй бруд i вiдстане, таке вже було кiлька разiв. Я мовчки слухаю його, нiчого не роблячи у вiдповiдь, я просто iгнорую його. Спочатку я думав, що це допоможе, рано чи пiзно йому стане нудно i вiн залишить мене в спокої, але нi, час тикає, пройшов другий мiсяць, як ми знайомi, а його напади тiльки стають все бiльше. бурхливий i тривалий.
  "Що, Оллi-Коллi, ти любиш дивитися крiзь замкову щiлину?" Я скривився. Це прiзвисько вiн придумав для мене з самого початку i майже завжди звертався до мене з цим псевдонiмом. Мене це дратує, але я не реагую. Я нiколи нi з ким не конфлiктував, i не хочу починати. Я стану подiбним до цього хлопця i опустюся на його рiвень, тому що тепер я гордо пiдняв пiдборiддя i смiливо зустрiв його погляд.
  - Я щойно провiв свого друга. Я не винна, що ти так невiрно вирiшив розiслати своїх... - запинався я, намагаючись знайти визначення для дiвчини, яка щойно його покинула, але нiчого бiльш-менш пристойного менi не спало на думку. Iлай раптом починає голосно й голосно смiятися, мої брови здивовано зведенi. Що змусило його смiятися? Я не чекаю, поки вiн заспокоїться, я тягну на себе дверi в надiї, що його хватка ослабла i я зможу її закрити, не слухати подальших образ. Але вiн так само мiцно тримався, дверi не зрушилися з мiсця. Я пригнiчено зiтхнув, смiх Картера урвався так само несподiвано, як i почався, вiн пiдiйшов трохи ближче й опустив пiдборiддя. Тепер вiн дивився на мене з-пiд своїх густих довгих вiй.
  - Ти й шлюха не вмiєш вимовляти, що за свята невиннiсть? Ви жили в монастирi? - не втримався я i закотив очi, але продовжував мовчати. Картер роздратовано зiтхнув.
  - То ти будеш мовчати? - я знизав плечима, Елi нахилився до мене дуже низько, огортаючи мене запахом лiтнього дощу i дров. Це такий чоловiчий запах, що я зовсiм несвiдомо вдихнув його глибше i вiдразу вiдтягнувся. Тепер нашi обличчя на одному рiвнi. Картер розглядав моє обличчя кiлька довгих секунд.
  - I як з таким гарним обличчям ти ще дотепна незаймана? Дивно, що вас ще нiхто не опублiкував.
  Я почервонiв, мiцно стиснувши губи. Я важко зiтхнув вiд гнiву, який почав спалахувати в менi. Його слова нагадували те, що щойно говорив Люк, але, на вiдмiну вiд Картера, його рядок не був насичений отрутою та презирством, як у Елi. Вiн говорив про мене пiднесено, нiжно. Картер все вульгаризував.
  - Це не твоя справа, Картере. Що тобi потрiбно? Говори швидше, я хочу спати.
  - Трохи, Оллi-коллi, - вiн простягнув руку i схопив моє пасмо волосся, я рвонув головою, волосся вислизнуло з його рук. - Я хочу, щоб ти зник з моїх очей, випарувався, розчинився. Неважливо як, головне - просто зiйтися з мене. ''Я знову закотила очi. Знову вiн за своїх. З того першого дня вiн постiйно казав менi не заважати йому пiд ноги. Вiн погрожує, грубить, ображає, але ще не завдав менi серйозного болю, що мене тiшить. Я витримаю його моральний тиск, але фiзичне застосування сили малоймовiрне.
  "Ти все сказав?" Тон мiй холодний i вiдсторонений, це його обурює, я бачу це в своїх очах, якi повiльно наповнюються гнiвом.
  - Ти, дрiбне непорозумiння, чого турбуєшся? Легше, якщо ти пiдеш тихо, я тебе розтерчу в порошок. - Тут я не втримався, самовладання трiснуло, я трохи нахилився вперед i вперся долонею в гарячi, оголенi груди хлопця, вiдштовхуючись з усiєї сили. З подиву вiн поступився i вiдпустив ручку моїх дверей.
  - Залиш мене в спокої, Картере! Вашi погрози на мене не дiють! "Хлопець гаркнув i з погрозливим поглядом ступив до мене, я рiзко вiдскочив, грюкнув дверима перед його носом i вiдразу ж стрибнув ще далi, в глибину кiмнати, коли тупий удар з тильного боку в дверi . Моє серце билося в шаленому ритмi, менi було дуже страшно. Картер справдi виглядав дуже небезпечно, на якусь частку секунди менi здалося, що вiн готовий мене вдарити.
   ***
  Наступного дня я прокинувся в рожевому настрої, був повний сил, не мiг дочекатися, щоб кинутися в бiй. Сьогоднi у мене головна репетицiя, а через день виступ, пiсля якого пiдуть ще п"ятеро учасникiв. Я зовсiм забув про нiчне зiткнення з Картером, розслабився. Готовий пiдкорити вершини, я безтурботно пурхав по репетицiйнiй кiмнатi, посмiхаючись, смiючись, навiть не пiдозрюючи, що Картер готує для мене свiй перший пiдступ, i це був лише початок.
  Репетицiя пройшла добре, я вичавлював усе, що хотiв, результатом залишився задоволений, як i мiй наставник, вiдомий спiвак i один iз суддiв конкурсу Блейк Шелтон. Я провела вечiр з Люком, вiн знову прийшов до мене, ми поговорили, впiзнали один одного, вiн показав менi фотографiї своєї дiвчини. Це була тендiтна блондинка, сiмнадцять рокiв. Самому Люку було дев"ятнадцять, вiн i Картер ровесники. Люку також не сподобався Елi з його грандiозними манерами, тому ми iз задоволенням розрiзали йому кiстки. Люк залишив мене о десятiй, цього разу я швидко зачинив за ним дверi, обережно, щоб бiльше не наштовхнутися на Картера. А наступного дня у нас був грандiозний виступ, ми повиннi були виходити на сцену по черзi, один за одним. Усi знали, за кого грають. Розалi йшла передi мною. У дiвчини був чудовий тонкий голос i море чарiвностi, вона була доброзичливою i не заздрiсною. Пiсля мене мав говорити Картер, судячи з його сердитого обличчя, йому не сподобалася думка, що я йду попереду. За п"ять хвилин до мого звiльнення асистент продюсера заглянув у мою гримерку i нагадав менi про час, я кивнув. Пiднявшись на повний зрiст, я востаннє глянув на себе в дзеркало. Я була одягнена в бiлу сукню довжиною до колiн, легку й не претензiйну. Розпущене волосся кольору молочного шоколаду завивалося у великi безладнi локони, на обличчi було мiнiмум макiяжу, сiро-блакитнi очi пiдкреслювали легким макiяжем в сiрих тонах. Я виглядала природно, менi сподобалося. Я посмiхнувся своєму вiдображенню, блиснувши глибокими ямочками на щоках, зробивши звичний глибокий вдих, (за допомогою дихання боровся з хвилюванням) я вийшов за дверi вбиральнi. Я вже майже дiйшов до кiнця коридору, як раптом сильнi чоловiчi руки схопили мене ззаду, я встиг лише зiтхнути i широкою долонею затулила мiй рот. Я почав вiдчайдушно чинити опiр, б'ючись у сталевих обiймах чужих рук, в якийсь момент вiдчув знайомий запах лiтнього дощу, в ту ж мить угледiв, хто це мiг бути. Мене загнали до пiдсобного примiщення з миючими засобами. Я вiдразу ж обернувся, але побачив лише грюкнувши дверi. Я кинувся до неї, з усiєї сили стукаючи її кулаками, потягнув за ручку, але безрезультатно, я був замкнений ззовнi. Тодi я почав вiдчайдушно i голосно кликати на допомогу, але нiхто мене не почув. Пiсля десяти хвилин мого марного крику i прохання звiльнити я зрозумiв, що моя черга виходити на сцену вже давно настала, а мене все ще немає. Для цього, Я можу легко вилетiти з проекту. Я притулилася спиною до дверей, поповзла по них, очi затуманилися сльозами образи, i я дала їм волю, я розплакалася, розмазуючи тепер непотрiбну косметику на обличчi. Проклятий Елi Картер! Я точно знав, що це вiн, бiльше нiкого не було - iншi хлопцi добре до мене ставилися. Але я не бачила його обличчя, коли вiн замкнув мене в цiй шафi, у мене немає доказiв, але це вiн! Я пiдтягнув колiна до грудей i обхопив їх руками, аналiзуючи те, що сталося. Картер спланував цю неприємну рiч. Його перша установка для мене, я впевнена, якщо сьогоднi мене не вигнать з проекту, то вона буде не останньою. Я зрозумiв одне - вiн боїться мене як сильного суперника. I вiн мене ненавидить за те, що я ще трохи попереду його. З першого виступу мене оточують шанувальники, Мене кидають листи, за мене голосують мiльйони, я лiдирую, але я всього на крок попереду Картера, у нього теж чудовi рейтинги. Вiн зневажає мене, що я можу бути кращою за нього. Але це несправедливо, мене виховували так, що я твердо вважаю, що все має бути справедливо, я нiколи не буду будувати трюки проти суперника, це низько, перемога має бути чесною i гiдною. Сльози невпинно текли по щоках, вiдчував тяжкiсть у грудях, я дуже боявся, що сьогоднi маю пакувати речi, щоб повернутися додому. Через кiлька хвилин я втомився жалiти себе. Вiдчуваючи наростаючий гнiв, я скочив на ноги i з жахом постукав у дверi, кричачи на весь голос. Мої крики були почутi, коли я зламав пальцi пальцiв, ледь не кровоточив. Дверi раптом вiдчинилися, передi мною став наставник,
  "Якого бiса, Рiд?! Чому ти опинився тут замiсть виступу?! - Я не втримався i як нiколи розплакався, кинувшись в обiйми свого вчителя. На мить вiн завмер, а через секунду однiєю рукою обняв мене, другою погладив моє скуйовджене волосся.
  - Ну, добре, заспокойся дiвчино, - вiн злегка вiдштовхнув мене, обхопивши долонями моє обличчя, великими пальцями потер розмазану туш пiд моїми очима i по-батькiвськи торкнувся мого чола губами. - А тепер вiзьмiться до себе i бiжи на сцену! Тодi розкажи менi, що сталося. - Я себе оглянув. Зовнiшнiй вигляд мiй, м'яко кажучи, не був презентабельний - забруднилася, моє колись бiле плаття посивiло вiд пилу, не знаю, що на головi, але, судячи по вiдчуттях, там вороняче гнiздо . Макiяж розмазаний, очi почервонiли й опухли вiд плачу. Так було завжди, я не вмiю красиво плакати. Ну байдуже! Я не дозволю Картеру взяти верх, я буду дiяти назло йому, чого б це не було! Мабуть, Блейк побачив у моїх очах рiшучiсть,
  - Давай, Олi, покажи їм! Я коротко кивнув, пiднявши пiдборiддя. Гордо йшов перед виходом на сцену. Взявши мiкрофон з рук органайзера, я подивився на хихикаючих хлопцiв. Деякi дивилися на мене зi спiвчуттям, як Люк. Шкода, що я пропустив його розмову. Вiн заспокоююче посмiхнувся менi. Друга половина хлопцiв злiсно посмiхалася, навiть не намагаючись приховати злорадство, а зрештою, зовсiм недавно вони були такi милi зi мною, лицемiрами. Елi Картер подивився на мене з переможною посмiшкою. Зовсiм не чекаючи вiд себе, я пiдняв руку i показав йому середнiй палець, усмiшка застигла на його губах, очi сердито примружилися, я вiдвернувся i вийшов на сцену. А я спiвала, спiвала, як нiколи, сумна була моя пiсня, всю свою гiркоту, образу i злiсть зумiв вилити в нiй. В кiнцi я стояв на сценi виснажений, нiби вижила, всi емоцiї вщухли, в залi панувала оглушлива тиша. Я подивився на Блейка, вiн дивився на мене з мiсця суддi в захопленнi, перший плеск у долонi пролунав вiд нього. Через секунду вся зала схопила його, люди встали, я почув свист, крики, всi хором закричали "Молодець!". Я посмiхнувся, потонувши в шалених овацiях, суддi пiднялися з мiсць i теж аплодували стоячи. Я зiтхнув iз полегшенням, подякувавши глядачам i суддям, i втiк зi сцени. Я виграв, менi про це розповiдало все, що вiдбувалося в залi, i суддя, який кричав "Браво!". Я вiдразу подивився на Картера, щойно опинився в переднiй кiмнатi. Вiн рвав i бив, я бачив, що в ньому бушує буря обурення, вiн хотiв зробити те, що менi гiрше, але це вийшло навiть краще, нiж якби я дiяв за планом, не зволiкаючи. Я пройшов повз нього таємничо посмiхаючись. Я згадав улюблене прислiв"я мого батька, обернувшись, я подивився в його темнiшi очi.
   "Все, що нас не ламає, робить нас сильнiшими", - тихо прошепотiла я, але вiн почув мене, його очi на мить спалахнули, я не зрозумiв їхнього виразу, Картер холодно посмiхнувся.
  - Навiть наймiцнiшi бастiони ламаються, варто лише штовхнути, наполегливiсть винагороджується вiдсотками. - прошепотiв вiн так само, в його голосi була погроза i обiцянка. Мимоволi я здригнувся, вiдвiв погляд, Люк пiдiйшов до мене, обнявши мене за плечi, вiн вiдвiв мене.
  
   Роздiл 3
  З того дня почалося моє особисте пекло. Картер вступив у жорстоку, безпринципну гру. До наступних змагань у мене був лише тиждень вiдпочинку. Пiсля того злощасного виступу п'ятеро вибули, серед тих, хто залишив проект, була дiвчина Картера Рiна. Весь цей тиждень вiн ходив похмурiший за хмару i не раз чiплявся до решти хлопцiв, я намагалася його уникати, менi нудило вiд простого побачення, поступово в менi почала прокидатися неприязнь до цього запеклого цинiка. Я нарештi зблизився з Люком, ми тiсно подружилися, вiн супроводжував мене всюди i всюди, прикриваючи своєю широкою спиною вiд отруйних поглядiв Елi Картера. Я навiть пару разiв поспiлкувався по скайпу з його милою дiвчиною, незважаючи на мої побоювання, що вона буде ревнувати, Даяна виявилася цiлком розумною i спокiйною дiвчиною, довiряла Люку. Я також кiлька разiв розмовляла з мамою i татом наприкiнцi розмови, ледь не розплакавшись, дуже скучила за ними, менi не вистачало пiдтримки та керiвництва батька, маминих нiжних рук i м"якої доброї посмiшки. Я хотiв вiдчувати їхнє тепло i любов тут, поруч, мрiяв, щоб вони були зi мною, зараз, а не за тисячi кiлометрiв вiд мене.
  За три днi до шоу Блейк приголомшив мене "дивовижною" новиною. Я сидiв у репетицiйнiй i грав на гiтарi, налаштовуючись на ритмiчну веселу пiсню, яку мав виконати. Мiй наставник увiйшов стрiмко, ганяючись за кроком, хмурiсть не сходила з його обличчя вже кiлька днiв, бо я вiдмовився сказати, хто мене замкнув у заднiй кiмнатi. Я не бачив жодного приводу повiдомляти про Картера, я все одно нiчого не мiг довести, але чутки про те, що я iнформатор, миттєво рознесуться по всiх конкурсантах, я не хотiв терпiти нових зневажливих виглядає. Я пiдняла очi, коли вiн пiдiйшов.
  - Кинь свою бренку Олi, ти виконаєш iншу пiсню. Я здивовано пiдняв брови й вiдклав гiтару вбiк.
  - Так? I чому? Блейк скуйовджував темне волосся руками й нервово хихикнув.
  - Через численнi прохання глядачiв органiзатори вирiшили трохи змiнити наступний виступ. - Блейк схопив високий стiлець i сiв навпроти мене. - Усi хочуть, щоб ти виступив дуетом iз Картером. - Наставник витрiщився на мене в очiкуваннi, я просто завмер, не в силах вичавити навiть слова. Блейк добре знав про мою взаємну неприязнь до Картера, але все ще не знав, як далеко це зайшло.
  - Ця умова? Вимога? Або у мене є вибiр? - зашелестiв я, ледве повертаючи язиком.
  - Ви не маєте права вiдмовитися. - тихо сказав Блейк, опустивши очi на пiдлогу. Мороз пройшов моє тiло.
   - Картер знає?
  - Так, йому сьогоднi повiдомили, за годину у вас спiльна репетицiя. - я запанiкував. Я зовсiм не хотiв перебувати з цим хлопцем в однiй кiмнатi. Пригнiчуючи внутрiшнє тремтiння, я подумки кричала на себе, змушуючи брати волю в руки, ну, що вiн може зробити врештi? Вiн мене не вб'є...
  Все виявилося набагато гiрше, нiж я собi уявляв. Картер прийшов через кiлька хвилин пiсля моєї розмови з наставником. На його губах грала похотлива посмiшка, в очах горiв холодний розрахунок, знайшовши мене поглядом, вiн посмiхнувся ширше, оголивши майже в посмiшку свої бiлоснiжнi зуби. Я весь здригнувся, це не оминула його увага, вiн буркнув i почав наближатися до мене з грацiєю хижака.
  - Оллi Рiд! Який приємний сюрприз, виступатимемо разом! Хiба це не чудово? - Вiн грав для глядачiв, для наших наставникiв i камери включно. Нас не знiмали в прямому ефiрi цiлодобово, але найважливiшi та найцiкавiшi моменти не пройшли повз операторiв. Картер пiдiйшов впритул i як би по-дружньому, нiжно обняв мене за плечi, посмiхаючись у спрямований на нас об'єктив камери. Я спробував посмiхнутися у вiдповiдь, але це вийшло з-пiд контролю, моя посмiшка, швидше за все, була жалюгiдною схожою на неї.
  - Так, це чудова новина. Елi, я дуже радий, що ми будемо виступати разом. - тихо промовила я, опустивши очi, вiдчуваючи на своїх плечах його пекучi неприємнi руки. Я не мiг придумати нiчого, крiм як скинути їх якомога швидше i вiдiйти вiд Картера на безпечну вiдстань. Незважаючи на витiвки хлопця та його гру, вiд нього вирвалася хвиля ворожостi та гнiву, чи справдi це вiдчувала тiльки я?
  Пiсля короткої гри на камеру ми почали репетицiю, треба було виконати романтичну пiсню "When You Tell Me That You Love Me", пiсня була дуже красива i чуттєва, я хотiв би виконати її з кимось iншим, наприклад з Люком, але не з Картером... I все ж менi довелося переступити через свою гордiсть i неприязнь. Як не дивно, але, незважаючи на напругу в студiї, репетицiя пройшла досить добре. Я був впевнений, що цього разу вiн не буде готувати менi жодних трюкiв, тому що наш виступ безпосередньо його стосував. Я був неправий. Я недооцiнив масштаби ненавистi хлопця до мене. На момент виступу я був повнiстю зiбраний, був майже впевнений, що ми з Картером пiдiрвемо зал, як би це не було неприємно зiзнаватися, але спiвали ми чудово. Його брутальний баритон i мiй мелодiйний голос злилися в iдеальному ритмi, одне мене лякало - пiд час вистави ми мали грати закоханих i, за задумом нашого хореографа - режисера, Елi повинен був нескiнченно нiжно торкатися мого обличчя пiд час своїх вiршiв, а я тримаюсь пiд його поглядом коханця, найгiршим Справа в тому, що в кiнцi Картер притулився своїм чолом до мого i невагомо поцiлував мої губи. Дiзнавшись про це, я вибухнув феєрверком обурення, але пiд невблаганним тиском наших наставникiв i продюсера завiв i пiсля п"ятихвилинної суперечки змирився зi своєю долею. Картер, на вiдмiну вiд мене, поводився бiльш гiдно, вiн лише зневажливо глянув на мене i не менш зневажливо пирхнув, пробурмотивши щось на кшталт "ви думаєте, що я хочу торкнутися цiєї черницi" i пiшов голосно грюкнувши дверима. Цього разу вони одягли на мене нiжну блакитну сукню, який iдеально гармонiював з моїми очима, макiяжем, зачiскою як завжди на найвищому рiвнi. Я зiтхнув, глибоко вдихнувши i вийшовши з гардеробної. Картер уже був за лаштунками, нервово постукуючи ногою незрозумiлий ритм, як тiльки я опинився в полi зору неприємного хлопця, його губи згорнулися вiд сардонiчної посмiшки.
  - Ну, просто ангел, крила не вистачає... аж нудить вiд твого святого вигляду. Я високо пiдняв пiдборiддя й став якомога далi вiд нього.
  - Тож не дивись. Повiрте, це полегшить нам обом. Ваша огидна фiзiономiя також не вносить яскравих фарб у моє життя. - Картер нахилився до мене, нiби хотiв... чого вiн хотiв? В його чорних очах спалахнула неприхована ненависть. Вiн стиснув руки в кулаки i судомно зiтхнув, заспокоївшись, ще кiлька глибоких розслаблюючих зiтхань i рiзко вiдвернувся вiд мене, щось невиразно бурмочучи собi пiд нiс. Я розслабив свої напруженi плечi, весь цей час, поки вiн обпалював мене своїми пекельно-чорними очима, я мимоволi напружився, чекаючи вiд нього якогось божевiльного пiдступу. Картер був справдi божевiльним запальним, впевнений, що в школi вiн був вiдомий як боєць i хулiган. Зазвичай я уникав таких, як вiн, дотепер менi вдавалося врятуватися вiд лобового зiткнення таких хлопцiв, але удача повернулася до мене спиною, i я опинився вiч-на-вiч зi своїм власним кошмаром. Через пару хвилин Картер прокинувся, кинувши через плече дивну посмiшку, розвернувся на пiдборах i швидко вийшов, я хвилювався, здавалося, вiн вирiшив мене кинути.
  - Куди ти йдеш? У нас є вступ, прямо зараз! Картер навiть не глянув на мене.
  "Я повернуся за хвилину, не хвилюйся, ми все одно виступатимемо разом". Я знизав плечима, Картер сказав обiцянку, але що?
  Вiн дiйсно повертався рiвно за секунду в секунду до нашого виходу, тепер у нього настрiй став добродушнiшим i навiть якось приязно посмiхнувся менi, я невпевнено посмiхнувся у вiдповiдь. Прозвучало вступ, Картер обгорнув мою руку своєю гарячою долонею i вивiв нас у зал пiд оглушливий рев натовпу. Вiн перший почав, а тепер його голос вилився в нескiнченний баритон, пестуючи вухо, я дивився йому в очi, зачарований, вiн був справдi добрий. Мить i вiн тихо спiває останнi слова свого куплета, я пiдношу мiкрофон до обличчя, збираюся почати загальний приспiв, але мене не чути. Я нахмурила брови i безпорадно трясла проклятим мiкрофоном, вiн навiть не думав заробляти грошi, я в панiцi пiдняв очi на Картера, вiн уже спiвав куплет один, очi його насмiшкувато блищали на мене, усмiшка переможця заграла на його устах. Це все, що вiн! Ось куди Картер пiшов за кiлька хвилин до шоу, проклятий iдiот зламав мiй мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була збентежена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув мене до себе i повернувся до глядачiв: проклятий iдiот зламав менi мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, глядачi були збентеженi, але все ще аплодували, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: проклятий iдiот зламав мiй мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все одно аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до глядачiв: маючи намiр тихенько сховатися за лаштунками i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все одно аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до глядачiв: маючи намiр тихенько сховатися за лаштунками i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив моє зап'ястя, продовжував спiвати пiсня з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки терпiти, взяти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив моє зап'ястя, продовжував спiвати пiсня з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: притиснув мене до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: притиснув мене до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки:
  - Просимо вибачення за непослiдовнiсть у нашому виступi, але нам сказали, що ми будемо виступати дуетом буквально кiлька днiв тому, ми ледве встигли пiдготуватися з Оллi, на жаль, мiй партнер, мабуть, хвилювався i забув текст пiснi. пiсня. Я допомагав своїй подрузi, як мiг, сподiваюся, ти не будеш гнiватися на нашого улюбленого ангела i пробачиш їй цю помилку.
  Публiка вибухнула зi свистом i гудiнням, я низько опустив голову, вирвався з рук Картера i пiшов зi сцени. Цей придурок ще трохи насолодився овацiями вболiвальникiв i пiшов за мною. Як тiльки я зник з очей камер i глядачiв, я потрапив у батькiвськi обiйми Блейка... камери! Боже! У нас пряма трансляцiя, мiй сором бачили мiльйони людей, у тому числi мiй батько i мати. Як боляче i образливо, несправедливо! Картер влаштував усе так, що вiн став героєм, моїм рятiвником. Але це не так! I найстрашнiше, що я нiкому не змiг довести протилежне. Блейк нiжно гладив мене по головi, я тряслася всiм тiлом вiд пережитих емоцiй. Я кипiв вiд гнiву, образи, неприйняття того, що сталося, i ненавистi. ненависть,
  - Я не забув лiрики Блейка! Це мiкрофон. Проклятий Картер зламав його. Я знаю, що ти не вiриш, але так було! Вiн усе налаштував!
  - Тихо, дiвчино. Я все розумiю, знаю i бачу. Я не слiпий Олi. Картер все ще невпевнений придурок. Вiн боїться вас, тому робить це, але я, як i ви, нiчого не можу довести, i я не можу вплинути на ситуацiю, я лише ваш наставник. - Блейк штовхнув мене за плечi i з жалем подивився менi в очi. - Це жорстока зiркова дiлова немовля, тут виживає той, хто сильнiший духом i хитрiший. Зiбратися, бути сильним, дати вiдсiч Картеру. Вiдпусти все це, i я допоможу тобi чим зможу. Просто стань ним, забудь про моральнi принципи i правильне виховання, ти не в садочку. Ви повиннi зробити це неодмiнно. Наступний крок за вами. Включiть свої мiзки стервознiстю. Якщо ви вирiшили стати зiрковою дитиною, то ви повиннi змiнити свої погляди на життя, мiсцевi пiраньї перенесуть вас за лiченi секунди. Будь поганою дiвчиною, на публiцi ти можеш залишитися ангелом за це, i вони тебе люблять, ну i за твiй гарний голос, звiсно, теж. Але посеред цiєї лайно ви повиннi стати - королiвською коброю. - Я вислухав Блейка широко розплющеними очима i зрозумiв, що вiн ... вiн правий, менi потрiбно зламати себе, попрощатися з маленькою наївною дiвчинкою, яка жила в менi, iнакше моя мрiя вислизне вiд мене, як тiльки я встигну насолоджуватися її близькiстю.
  Я не сварився з Картером, я просто кинув на нього рiзкий погляд. Вислухавши докiр продюсера, я повернувся до своєї кiмнати з диким головним болем. Не знiмаючи концертної сукнi, я з трiском стрибнула в лiжко, маючи намiр розiгрiтися, але очi залишалися сухими. На змiну болю в моїй душi прийшла ненависть i жага помсти. У всьому цьому був один плюс - менi не довелося цiлувати неприємнi губи Картера. Круто сiвши на лiжко, я пiдтягнув ноги пiд себе i почав активно думати. Наступного концерту за тиждень ми знову зiграємо пiснi власного складу. Моя була вже давно готова, тож у мене було достатньо часу, щоб спланувати й пiдготувати план помсти Картеру. Я не збирався повторювати його установку, менi потрiбно було щось особливе, я прикусив губу, шукаючи варiанти в головi. Щось клацнуло, i я згадав хiмiю, цей предмет завжди давався менi з легкiстю, а експерименти в лабораторiї я просто обожнював. Отруйна посмiшка повiльно розпливлася на його губах. Кобра? Ну, я вже готовий стати нею, тримайся Картера, я на стежцi вiйни.
   ***
  Довгоочiкувана година розплати настала рiвно через тиждень, весь цей час я зникав у репетицiйнiй кiмнатi, з Люком, який вже став дуже близьким другом, розмовляв по скайпу та по телефону з другом i батьками. Пiсля моєї невдачi вони одразу зв"язалися зi мною, стогнули й стогнали, спiвчували менi. Я не повiдомляв батькам, що це була не моя помилка, а пiдлаштування Картера, я все виклав найкращiй подрузi, нiби в душi, Розi горiла вiд гнiву i на знак солiдарностi зi мною вона також ненавидiла помпезну iндичку - Елi Картер. Проникнувши в мої пiдступнi плани, вона привiтала мене з вiдмiнною винахiдливiстю i побажала удачi. Отже, день "Х" настав. Я продовжував уникати Картер, боявся, що вона все зрозумiє по моїй задоволенiй i пiдступнiй посмiшцi, вона, як на щастя, не хотiв покидати мого обличчя. Картер повинен був виступити пiсля того, як Люк, чекаючи нагоди, я пробралася до гримерки хлопця, привiтавшись з його комодом i вiзажистом, для веселої балаканини пiдiйшла до дзеркала, де на столi стояла косметика для макiяжу. Макiяж був обов"язковим навiть для хлопцiв, вони, звiсно, не фарбувалися, як ми, дiвчата, а на обличчя наносили шар спецiальної пудри в певному порядку. Такий макiяж приховував втомлене обличчя, синцi пiд очима вiд безсонної ночi, а головне, послужив для того, щоб шкiра не сяяла жирною, пiд свiтлом прожекторiв. Я театрально кашляла, судорожно дихаючи, попросила Дженнi, вiзажиста Картера, принести менi води, боячись, що зараз задихнусь, вона кулею вилетiла за дверi. Зиркнувши на комод i переконавшись, що вона зайнята перебиранням ганчiр"я, я дiстав iз задньої кишенi джинсiв пляшечку, вiдкупоривши кришку, висипав вмiст у сипучий порошок. Ретельно все перемiшавши, я скинула руки i пiшла з почуттям виконаного завдання. У коридорi я зустрiв Дженнi з пляшкою води, подякувавши дiвчинi, взяв пляшку, зробив кiлька показових ковткiв i вдячно посмiхнувся дiвчинi, переконавшись, що смерть вiд задухи менi не загрожує, i побiг на її робоче мiсце. Я з нетерпiнням потер руки, подивимося, яким буде Картер для вас, коли ви зганьбуєте себе перед мiльйонною аудиторiєю. Цього разу я не була одягнена в нiжну сукню, одягла джинси, якi менi iдеально сидять, i дуже вiдверту блузку з глибоким декольте. Я пiшов за лаштунки, коли почув овацiї, якi означали, що Люк розпочав свiй виступ. Вiн заспiвав веселу сiльську пiсню, я заплющила очi, насолоджуючись виступом свого друга. Через деякий час мою iдилiю порушило iлюзорне печiння в спинi. Вiдкривши очi, я обернувся, щоб зустрiти погляд його ворога, Картер був у повнiй силi. Чорна приталена сорочка з закоченими до лiктiв рукавами iдеально обрисувала його фiгуру, темнi джинси iдеально сидять. Волосся скуйовджене в творчому безладi, я помiтила макiяж на своєму обличчi й задоволено посмiхнулася. Картер виглядав не менш задоволеним, нiж я, вiн знову щось планував, виродок. Але нiчого, цього разу не врятую. Всього за кiлька хвилин на вас чекає неприємний красивий сюрприз. Мiй порошок вже мав вiдреагувати. Пiдморгнувши менi, Картер мовчки вийшов на сцену, як тiльки Люк вийшов за лаштунки, обiймаючи i вiтаючи хлопця, я пiдiйшов до телевiзора з плоским екраном, де транслювалася промова Картера. Прозвучала знайома музика, я нахмурився, це ... це, я зрозумiв, що вiн вкрав мою пiсню, з якою я готувався виступити, прозвучали слова i я остаточно переконався, що я правий. Картер свiдомо вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не пiду на сцену з таким же виступом, це соромно за голову, вихiд один - вiдмовитися вiд виконання, це автоматично призвело до вiдходу з конкурсу. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть сiм'ї. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшенний свербiж, а потiм... Картер навмисне вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не вийду на сцену з таким же виступом, це менi соромно за голову, там Є тiльки один вихiд - вiдмовитися вiд виступу, це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшенний свербiж, а потiм... Картер навмисне вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не вийду на сцену з таким же виступом, це менi соромно за голову, там Є тiльки один вихiд - вiдмовитися вiд виступу, це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за Картером З обличчям на екранi, вiн вагався на секунду, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось так i почалася реакцiя: спочатку жахливий свербiж, а потiм... це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: по-перше, страшний свербiж, а потiм ... це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати: явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... на секунду вiн вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... на секунду вiн вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм...
  З милою посмiшкою я спостерiгав, як на шкiрi Картера, незважаючи на макiяж, виливається червона велика висипка, потiм обличчя почало набрякати перед очима, чорнi очi за лiченi секунди перетворилися з великих у вузькi щiлини. Нiчого фатального, реакцiя пройде через кiлька годин, як тiльки Картер знiме макiяж. Публiка його вже помiтила... скажiмо: обличчя не дуже приємне, люди зашумiли, хтось почав кричати, що Картеру не завадить подивитися в дзеркало. Картер рiзко обiрвав пiсню i, бурмочучи вибачення, втiк зi сцени. Опинившись зi мною в однiй кiмнатi, вiн активно почав чухати обличчя. Я не втримався вiд широкої посмiшки, що з"явилася на моєму обличчi, Картер, звiсно, помiтив це i, вiдмахнувшись вiд наставника, що метушився навколо нього, витрiщився на мене своїми щiлинами.
  - Чому ти посмiхаєшся, Рiд? Рано радiєш, нема з чим виступати. - Закинувши розпущене волосся за спину, я пройшов, як король.
  - Не чеши обличчя Картера, буде гiрше, просто змий макiяж i все пройде. О, так, а також, ви помиляєтеся, менi точно є з чим виступати. До речi, спiвав добре, шкода, що не до кiнця. Така чудова пiсня змарнована.
  - Ти! - прошипiв вiн менi в спину. - Ти зробив це! Я обернувся i поцiлував його.
  - Око за око, друже. Але доведiть, що це я, макiяж має бути якiсним. - Картер у лютi кинувся до мене, його стримав наставник, я голосно засмiявся i вийшов з кiмнати. Я виконала iдеально, моя пiсня зворушила душi, менi аплодували стоячи зi сльозами на очах, я думаю, що пiсня, яку вкрав Картер, не зробила б такого шуму. Вночi зi сльозами на очах вiд дикого смiху я розповiдала Роуз про все до дрiбниць, вона, безперечно, бачила по телевiзору сором Картера, але не знала всiх подробиць. Перед сном наполегливо стукали в дверi, припускаючи, що це може бути розлючений Картер, я навшпиньках пiдiйшов до дверей i збирався запитати: "Хто там?" Коли я почув веселий голос Блейка:
  - Вiдкрийте зiрку! - Я видихнув i клацнув на замок, бiля дверей стояв наставник з коробкою цукерок, весело сяючими очима i лукаво посмiхаючись менi, я вiдiйшов убiк, пропустивши його в кiмнату.
  - Сьогоднi ти його розтоптав, Олi! Молодець, я тобою пишаюся! - я сором'язливо посмiхнувся, сiвши на диван, Блейк простягнув менi цукерку i сiв у крiсло навпроти.
   - Як ти здогадався, що це я?
  - О! Картер так голосно кричав у своїй вбиральнi, що стiни тремтiли, а вiн обпiкав тебе, це було важко не почути. Я додав два плюс два i зрозумiв, що це не якась алергiчна реакцiя, на яку вiн страждає, тому що вiн доводить своєму наставнику, що вiн абсолютно здоровий. - Я зручнiше вмостився на диванi, витягнувши ноги i почав розпаковувати цукерку.
  - Ви вже придумали, що робити наступного разу? Вiн так не залишить i, швидше за все, вже складає генiальний план помсти. Я знизав плечима, кинувши в рот першу цукерку.
   - У мене є час подумати, сьогоднi просто хочу вiдпочити, тиждень був напруженим.
  - Ну, тодi, - Блейк вдарився по колiнах, пiдвiвшись. "Я впевнений, що ти мене, до речi, не розчаруєш", - вiн вигнув темну брову. "Тобi потрiбна моя допомога? Я негативно похитав головою, розгортаючи наступну цукерку.
   - Я не хочу вас втягувати, це тiльки наша розбiрка, моя i Картера, щоб вiн провалився!
  "Ну, тодi насолоджуйтесь спокiйним проведенням часу. Доброї ночi, Олi.
  Вночi я спав краще, нiж зазвичай, усмiшка не сходила з моїх губ. Дивно, але менi навiть помста сподобалася, насправдi це навiть весело. ким я стаю? Я не хочу стати таким жорстоким i розпусним, як Картер, що б не трапилося, я дiйсно хочу залишитися таким же i не втратити себе в цiй боротьбi. Нам дали два вихiдних, звiльненi вiд репетицiй та напруженого ритму. Я провiв цiлi вихiднi з Люком, вдень гуляли мiстом, ввечерi пообiцяли по скайпу разом з його дiвчиною, мiй номер перiодично дружно смiявся, Лука розповiдав нам свої дитячi трюки, хлопець непосидючав в дитинства i любив трясти мамi нерви. До кiнця другого дня невеликої вiдпустки вони знову постукали в мою кiмнату, цього разу я був на сто вiдсоткiв впевнений, що це Картер. Люк щойно пiшов у свою кiмнату, широко позiхаючи, коли мрiяв про своє лiжко. Я знову навшпиньках пiдiйшов до Дерi i завмер. Тиша, а потiм сильно стукнули дверi, що змусило мене пiдскочити на мiсцi.
  - Вiдчини перед Рiдом дверi! Я знаю, що ти там, я щойно побачив твого друга. - Я стиснувся, вiдiйшов вiд дверей i вiдразу здригнувся вiд його грiзного крику, - Вiдчиняйте, зараз!
  `` Моя голова Картер дорога менi, я не вiдкрию її тобi, коли ти в такому станi. - сказав я тихо, але вiн почув.
  "Я хочу поговорити, я даю слово, що не торкнусь вас пальцем". Я похитав головою, зробивши ще крок назад.
  - Я тобi не вiрю, Картере, ти безпринципний тип, раптом у тебе в руках бита чи ще гiрше самурайський меч. Виходить, виконаєте свою обiцянку, не чiпайте мене пальцем, але це не стосується зброї. Картер засмiявся по той бiк дверей.
  - Розумна дiвчинка. Я справдi не збираюся робити жодного калiцтва на вашому сексуальному тiлi. Я голосно пирхнула, не вiрячи хлопцевi нi на йоту.
  - Кажи через дверi, що ти хотiв, я тебе слухаю.
  - Боягуз, - сказав вiн i замовк, на хвилину настала тиша, я вже думав, що вiн пiшов, але його голос знову пролунав, - я хотiв запропонувати перемир'я, у вас занадто збочений розум, я боюся, що ви ненароком вiдправить мене на той свiт, але знаєш, я якось не поспiшаю туди. То вiдкриєш? - Ха! Знайшов дурня. Можливо, ранiше я б без вагань вiдкрилася, спробувала подружитися з хлопцем, але не зараз, вiн не раз доводив менi, наскiльки розпещений i жорстокий. До таких хлопцiв немає довiри. Повагавшись, я все-таки подумав, що такий бiй вичерпає всi мої нерви, я просто стану iстериком, можна спробувати помиритися, обережно, дивлячись в обидвi сторони, i я придумаю план помсти, про всяк випадок. Якщо Картер дотримає свого слова i не налаштує мене, я зроблю те саме,
  - Гаразд, я згоден на перемир"я, але я не пускаю вас до кiмнати. Повторюю: я не вiрю тобi, Картер. Зробимо так: ти мене iгноруєш, я тебе теж, нiякої взаємної пiдлостi, ми в жодному разi не можемо стати друзями, а можна спробувати спiвiснувати у свiтi.
  - Погодься, я тебе не чiпаю, а ти мене. Даю чоловiче слово. Доброї ночi, Рiде.
  - А ти заспокой Картера. - Почувся шелест, потiм стук сусiднiх дверей, я з полегшенням зiтхнув. Ну, давайте подивимося на Елi Картера, як можна тримати слово чоловiка.
   ***
  Я не дарма не повiрив Картеру, вiн просто припудрив менi очi, намагаючись заспокоїти мене. У нього немає слова чоловiчого роду, i нiколи не було! Поряднi чоловiки так не поводяться. Цей сволоч знову щось зi мною зробив не так, не те, щоб це було дуже пiдступно, я мiг легко дiяти, але вiн зробив те, що торкнулося моєї душi, зашкодило моєму серцю. Цього разу я приїхав у лютi, вiн зумiв довести мене до точки кипiння. Я крикнув на нього з усiх сил, нерви втратили.
  - Ти... ти! Чому ти це зробив ?! Це моє майно, псування особистого майна карається законом, дурень! - Елi рухом голови вiдкинув чорний, як смоли, чубок з очей, не менш палаючий чорний, як прiрва.
  - Доведiть для початку, що це я, Оллi-Коллi. вiн засмiявся. Його посмiшка стала ще злiснiшою, коли вiн засунув руки в кишенi чорних джинсiв i зухвало витрiщився на мене.
  - Зупини це. Телефонуйте. я. коллi! Ця порода собак! Я люто стиснув кулаки й стиснув зуби. Вiн засмiявся, але розвага не торкнулася його темних очей.
  - Точно, ти менi нагадуєш собаку, бездомну, жалюгiдну дворняжку! - Гаряча хвиля гнiву пробiгла по моїх венах, адреналiн вдарив по всiх частинах тiла, я закричав i кинувся з кулаками на найненависнiшу людину на цiй планетi.
   Iлай рiзко схопив мої руки до самого свого обличчя, його очi наповнилися холодною люттю.
  - I що ти думаєш робиш? Битися з хлопцем на кiлька футiв важчим i вищим за вас, принаймнi на голову. Де твiй хвалений здоровий глузд, дитинко? Все ще тримаючи мене за зап"ястя, вiн нахилився до мого вуха й прошепотiв. - Ти програєш менi в усiх вiдношеннях, Рiде.
   Я рвонув назад, вiдштовхуючи його.
  - До бiса, Картере! Горiти в пеклi! Подивимося, хто з нас все-таки програв!
  Я кинувся геть вiд Картера, побоюючись, що за секунду я закричу, як ненормальний iстерик, безпорадно тупотячи ногами або ще гiрше, впаду на пiдлогу i почну битися в божевiльному нападi. Гiтара була менi дорога, це була моя релiквiя, талiсман удачi, я був прив'язаний до iнструменту кожною клiтинкою свого тiла, кожною крупиною душi. Я змигнув гнiвнi сльози, мiй план помсти спочатку був iншим, але тепер я його змiнив, i те, що я мав на думцi, було незначним порiвняно з вчинком Картера. Я точно знав, що в iдiота теж є своя гiтара, коханий, вiн принiс її з собою, як i я. Але якщо моя гiтара коштувала не бiльше п'ятисот баксiв, то це була рiдкiсть, вартiстю кiлька тисяч доларiв, за чутками, цю гiтару йому подарував його багатий тато,
  Йшлося не про вартiсть моєї гiтари, а про її приналежнiсть, унiкальнiсть, я всiм серцем любив цей бездушний предмет i Картер знав про нього дуже добре! Я подзвонив Блейку i попросив його поквапитися, випустити передi мною когось iншого, бачачи мiй стан, Блейк не став наставляти на пояснення, сеча залишилася на виконання мого прохання. Я побiгла в репетицiйну, менi потрiбен був Сем, вiчний супутник i друг Картера, вiн єдиний хлопець, з яким Картер спiлкувався на рiвних, що дивно, як двоє таких рiзних хлопцiв могли подружитися? Адже Сем, на вiдмiну вiд Картера, був досить товариським, добродушним. Менi потрiбно було щось знати вiд нього. Я не помилився, Сем був, до виступу Картера та Сема було ще достатньо часу, i Сем вирiшив порепетувати востаннє. Ранiше Картер робив те саме, але тепер вiн пiде, щоб подивитися на мої страждання та метання через свої витiвки. Блiн, менi було байдуже, що я це зроблю при свiдку, наведу свою неадекватнiсть, нервовий зрив, Блейк, я не сумнiваюся, заступися за мене. Увiрвавшись до репетицiйної кiмнати, я пильно оглянув кiмнату й зiмкнув очi на стурбованого Сема.
  - Що сталося, Олi? Хiба це не ваш вихiд зараз?
   Я йшов вперед, шукаючи потрiбний предмет.
  - Так, але я змiнився, виступаю за п"ять хвилин. Слухай, а де гiтара Картера? У його кiмнатi? Менi просто хотiлося на неї подивитися хоча б одним оком, ближче, я знавець таких речей. - Сем несмiливо посмiхнувся i махнув рукою в кiнець кiмнати, де за барабанною установкою причаїлася чорна лакована гiтара Картера. Давайте повеселимось, Елi Картер. Я швидким кроком пiдiйшов до гiтари, схопив її за шию й замахнувся над головою, Сем злякано пiдскочив, дверi кiмнати вiдчинилися, увiйшов Картер, свiтячись вiд самовдоволення. Йому знадобилася секунда, щоб зрозумiти мої намiри. Я зло посмiхнувся i опустив руки на гiтарi, нахилившись вперед.
  "Немає!" У голосi Картера прозвучала iстерична нотка. Але його крик не справив на мене належного враження, я з усiєї сили розбив гiтару об паркетну пiдлогу. Почувся вмираючий дзвiн струн. Очi Картера опустилися зi зламаної гiтари й пiднялися до мого обличчя. Я не вiдчував задоволення вiд того, що зробив, навпаки, все всерединi було наповнене гiркотою й апатiєю, а очi Картера були сповненi дикої лютi. Сем збентежено перейшов вiд мене до Картера i назад, зрештою, блакитнi очi зупинилися на менi.
  - Бiжи. - прошепотiв вiн одними губами.
  
   Роздiл 4
  Сем ступив уперед i вправо, прикриваючи мене собою. У кiмнатi запанувала дзвiнка тиша, було чути лише важке, нерiвне дихання Картера.
  - Елi зiбратися. Охолодись хлопець. Я серйозно. Не забувайте, вона тендiтна дiвчина. Сем опустив одну руку за спину i вказiвним пальцем вказав на заднi дверi. Вiн намагався вiдвернути Картера, давши менi шанс втекти цiлим i цiлим. Адреналiн, що збуджував кров, спав, тепер мене охопив всепоглинаючий страх, Картер виглядав дуже-дуже злим, в його очах було бажання зламати менi шию. Я поволi почав вiдступати, Картер був вищий за Сема, вiн легко стежив за кожним моїм рухом над головою Сема.
  - Стiй! - Його крик послужив для мене сигналом почати, я здригнувся i кинувся якомога швидше до аварiйних дверей, я почув метушню i стогiн Сема ззаду, я розвернувся, вiн стояв напiвзiгнувшись i втягнув повiтря через свiй зубами, але мужньо тримав лютого Картера за зап"ястя. Я вибiгла, подумавши, щоб подякувати Сему пiзнiше. Не гальмуючи, я кинувся вниз по сходах, прислухаючись до погонi. Я не чув крокiв переслiдувача. Я не знаю, як Сему вдалося так довго стримувати Елi, але я сподiваюся, що через мене вiн не став занадто жорстким, вони начебто друзi. Я зупинився на першому поверсi на хвилину, щоб перевести дух, Елi нiколи не пiшов за мною. Розслабившись, я випростався i вже повiльним кроком покинув будiвлю, i тут же потрапив у чиїсь мiцнi руки.
  - Втекла! - Я повiльно пiдняв очi i занурився в чорний басейн. Картер дивився на мене з перевагою i жагою помсти, я тремтiв у нього на руках, намагався вiдiрватися, цього не було, тобто руки Картера були стиснутi залiзними дротами, завдаючи менi болю - завтра на цих мiсцях з'являться синцi .
  - Ти думав, що я неосвiчений iдiот? Думав, що менi так легко вiдпустити тебе? Картер перевiв подих i нахилився до мене - грiзно нависаючи, придушуючи мене. - Я. Ти. Я тебе задушу. - зловiсна нотка в його голосi мене не злякала.
  - Ти зламав мою гiтару Картер, я твою - ми звiльняємося. - Я активнiше вхопився в його хватку, це його бiльше розлютило. Вiн вiдiйшов i приштовхнув мене до стiни, я пошкодила спину i ахнула. Все ще тримаючи мене однiєю рукою, вiн пiдняв iншу i схопив мене за горло, стискаючи, сильнiше притискаючи до стiни.
  - Не порiвнюй твiй бiса дешевий матерiал з моєю гiтарою! Ти хоч знаєш скiльки це коштує?! - Я придушив крик страху, який зародився глибоко в менi, Картер все сильнiше стискав менi горло, вiн зовсiм втратив контроль над собою, поруч не було нiкого, хто мiг би прийти менi на допомогу. Ну, iди в бiй так до кiнця. Я смiливо подивився йому в очi i поклав руку на зап'ястя його руки, яка тримала мене за шию, впилася нiгтями в його шкiру, вiн скривився, але його рука не здригнулася.
  - Менi наплювати на цiну, я б нiколи не торкнувся вашої дорогої iграшки, якби ти не зламав мою гiтару! Вона була для мене неоцiненною! Iди до бiса зi своїми претензiями, Картер! Твiй багатий тато купить тобi ще десяток! Ти татiв син, правда? Хто ти без нього, без його грошей? Нiкчемнiсть - ось хто ти! Ти сам нiчого не вдiєш, тому ти мене так боїшся! - крiзь зуби вилаявся Картер i сперся на мене всiм тiлом, я вiдчув його гаряче дихання у вусi, вiн тремтiв вiд злостi, я торкнувся його, сильно.
  "Маленький сволоч, - прошипiв вiн менi на вухо, - я можу зараз закрутити твою тендiтну шию, але я не хочу витрачати час для тебе, ти цього не вартий". Його рука вислизнула з мого горла, тепер вiн тримав мої передплiччя обома руками, продовжуючи всiєю своєю масою притискати мене до стiни. Я сильно задихався, я заворушився, i вiн одразу напружився.
   - Тодi вiдпусти мене, Картер, - я глибоко вдихнув, нашi груди торкнулися, Картер смикнувся i вiдiйшов вiд мене, його темнi очi засяяли незрозумiлим для мене свiтлом, вiн дихнув швидше, не вiдриваючи вiд мене очей, взяв ще крок назад - збiльшення вiдстанi мiж нами...
  "Приготуйтеся прийняти удар Рiда, мiй наступний напад буде дуже болючим для вас. - Вiн оглянув мене з нiг до голови, похитав головою, розвернувся i швидко пiшов. Я був приголомшений, все ще стоячи спиною до цегляної стiни. Що це було? Картер просто кипiв вiд лютi, а я своїми словами пiдлив масла у вогонь, як йому вдалося встояти i не побити мене на мiсцi? Чому вiн ухилявся вiд мене, як прокажений? Я зробив кiлька глибоких, розслаблюючих вдихiв i нарештi вiдiрвався вiд стiни. Картер попередив, що наступного разу, коли вiн зробить щось незвичайне, йому доведеться включити мiзки i придумати власну помсту у вiдповiдь, але таку, щоб йому це було не солодко. Я потихеньку забрела назад до будiвлi, виступ нiхто не вiдмiняв, на мене чекають сцена i фанати.
   ***
  Пiсля концерту, втомлена, виснажена, я повернулася до своєї кiмнати, Люк запропонував провести вечiр разом, але менi хотiлося самотностi, я м"яко вiдмовився, вiн все зрозумiв i не наполягав. Що ми маємо? Учасникiв розселилося бiльше, цього разу їх було семеро, виявляється, нас залишилося восьмеро: я, Люк, Картер, Сем i ще чотири дiвчата, до фiнiшу незадовго. Що може придумати Картер за цей час? Йому треба термiново вiд мене позбутися, часу мало, а я все одно на першому мiсцi. Мене налякала його обiцянка, я хотiла кинути все, нехай вiн посiдає перше мiсце i захлинається цим. Всерединi мене зяяла порожнеча, я втомився боятися, битися, нерви натягнутi, як тятива. Нiколи в життi я так багато не лаявся, не впадав в iстерику, не робив навмисно людей, не говорив поганих речей. Картер витяг з мене найтемнiшi речi, i я себе таким не любив. Але якщо здамся, то перестану себе поважати, я ж не слабак! А батьки - вiрять у мене, сподiваються. Немає! Я пiду до кiнця! Картер не може мене перемогти.
  Наступного дня Блейк повiдомив менi, що ми влаштували вечiрку на святкування дня народження одного з суддiв. Ну, вечiрка непогана, менi не завадить трохи вiдпочити. Захiд був призначений на третiй день пiсля нашого останнього концерту, всi цi три днi я сидiв у своїй кiмнатi, посилаючись на головний бiль - не хотiв нарватися на Картера. Вечiр мав вiдбутися в ресторанi на першому поверсi нашого готелю, я одягнувся невимушено, джинсовi шорти i бiлий топ, волосся зiбране у високий хвiст, кому не подобається, нехай не дивиться, я втомилися вiд бойових фарб i укорочених суконь. Дрес-код на вечiрцi не був введений, тому я можу прийти хоча б у пiжамi. Люк чекав мене бiля лiфта, з iншого боку вiн одягнений офiцiйно, ми дивилися один на одного i одночасно посмiхалися, Лука не коментував мiй наряд, зiгнув руку в лiктi i галантно вiддав менi, я прийняв це зi смiхом. Ми спустилися вниз. Як тiльки ми ступили на порiг ресторану, нас огорнув шквал голосiв та живої музики. Спритний офiцiант пiдвiв нас до столика з нашими iменами, я не втримався вiд гучного стогону, коли побачив, що за столом теж Картер i Сем, Люк привiтав їх стримано, я тiльки привiтався з Семом, вiн усмiхнувся куточками губ . Картер примружив очi, розглядаючи мене, iншi дiвчата в залi були одягненi у вечiрнi сукнi, я вiдповiв йому смiливим, зухвалим поглядом, вiн хихикнув i вiдвiв погляд. З лiвого боку вiд нього сидiла одна з дiвчат, що залишилися в проектi, її звали Сибiлла, Картер виявляв до неї увагу, флiртував i обплутував її своїми мережами. Вона почервонiла, заїкалася, але прийняв i пiдбадьорив його, я заздалегiдь пошкодував дiвчину, з iншого боку, я був їй вдячний, бо вона вiдiбрала вiд мене увагу Картера, щоб я мiг розслабитися цього вечора. Через деякий час я пiдiйшов ближче до Сема й побачив його здивований погляд.
  - Гей. - тихо сказав я.
  - Гей. - Вiн трохи нахилився до мене, щоб краще чути.
   - Вибачте за той раз, я не хотiв вам пiдлаштувати.
  - Усе гаразд, - Сем опустив очi й нервово повозився по нiжцi склянки. - Я знаю, що Картер може бути нестерпним, i ця ваша ворожнеча... Я не розумiю, в чому його проблема, але вiн не поганий хлопець, повiрте, просто, побачивши вас, вiн божеволiє.
   Я прикрив долонею вiльну руку Сема, вiн здригнувся i пiдняв на мене свої блакитнi очi, я посмiхнулася якомога впевненiше.
   - Дякую тобi, Семе, що заступився за мене, я тобi зобов"язаний, запитай, що хочеш, звiсно, у розумних межах.
   - Я не...
   - Нi, просто дайте менi знати, якщо вам щось знадобиться.
   - Картер...
  "Забудьте цього сволота. Я навiть не хочу чути його iм"я. - Сем глибоко вдихнув, його щоки вкрилися рум"янцем, вiд якого стиснуло мої груди вiд нiжностi. Я досi не розумiю, як вiн мiг дружити з Картером ?!
  "Оскiльки ви наполягаєте", - почав вiн i сором"язливо вiдвiв очi, я стиснув його руку, пiдбадьорюючи. - Пiти зi мною на побачення?
  Вiн випалив це на одному диханнi i вичiкувально подивився на мене, я був здивований, я не очiкував цього. Прикусивши губу, я уважно оглянув Сема: темно-русяве волосся, глибокi блакитнi очi, чарiвнi ямочки на його щоках, коли вiн посмiхається. Вiн був милим, милим i сором"язливим, а головне - безпечним.
  - Добре, я згоден. Чому ти не пiдiйшов до мене ранiше? - Сем знову вiдвiв погляд i знiяковiло кашлянув у кулак.
  - Я думав, ти не погодишся, ти така красива, впевнена в собi. Де я, а де ти?
  - МЕНI? Впевнений? Я голосно засмiявся, привернувши увагу Картера, вiдсiкаючи свiй смiх, я нiжно посмiхнувся Сему. - Я звичайна сiра мишка, набита, а Сем несамовпевнений до божевiлля. Ви глибоко помиляєтеся, думаючи, що я птах високого польоту, я звичайний пiдлiток зi своїми стрибками i проблемами.
  - Так? - протягнув Сем, усмiхаючись менi у вiдповiдь.
  - Так. Я з маленького провiнцiйного мiстечка, моя сiм"я найзвичайна, середньостатистична. Я не популярний у школi, мене завжди вважали ботанiком, я нiколи не дивувався iншим, я просто товариський i доброзичливий, за це мене люблять рiднi та близькi.
   Сем смiлив i сiв до мене ближче, в його очах спалахнула надiя.
  "Я теж з маленького мiста. I я б нiколи не зважився на цей конкурс, якби двоюрiдний брат не потягнув мене на вiдбiр буквально за шию. Менi тут дуже подобається, я люблю спiвати, хоча батько цього не схвалює, але мене трохи напружує увага та камери.
  - У мене практично така ж iсторiя, я тут на пропозицiю найкращої подруги, вона мене практично проштовхнула на конкурсний вiдбiр, на мiй подив я пройшов. Щодо уваги та камер, то я пропускаю це через себе, уявляю, що я на безлюдному островi, це простiше.
   - Ти крутий.
  Я опустив очi, вiдчуваючи, що мої вуха починають рожевi вiд похвали. Подолаючи своє збентеження, я поставив таке запитання:
  - Коли ти хочеш зустрiтися? I куди ми йдемо?
  - Завтра, пiсля шостої. Я хотiв би пообiдати з тобою, а потiм... Я не знаю, може ми просто погуляємо? Або ви хочете пiти кудись у певне мiсце?
   - Нi, що ти, я люблю гуляти.
   - То ми домовилися, я заїду о пiв на шосту?
   - Добре.
  - Гей! Оллi! Як щодо танцю?
  Люк пiднявся з мiсця i почав забавно обертати стегнами, простягаючи до мене руку, я пирхнув i смiявся, вибачаючи Сема, я схопив Люка за долоню i вiн потягнув мене до себе, iмiтуючи щось на зразок ламбади, вiн мене взяв в гущу натовпу. Я танцювала з Люком пару ритмiчних танцiв i вимерла, у мене пересохло в ротi, я вiдчував нестерпну спрагу, залишивши хлопця танцювати далi, я повернувся до столу. На мiй радiсть, Картера не було, i Сема, на жаль, теж кудись зник, мене вразив цей хлопець, щирий i спокiйний, вiн вплинув на мене як бальзам на душу. Менi подобалося з ним спiлкуватися, у його товариствi менi було легко i невимушено, i я з нетерпiнням чекав завтрашнього дня, щоб познайомитися з ним ближче. Взявши склянку, наповнену прохолодним соком, я висушила її залпом, вiдчувши дивний присмак, Я не надавав цьому значення. Сiвши за стiл, я дозволила собi витягнути ноги i розслабитися, через кiлька хвилин у мене трохи запаморочилося. Посилаючись на втому та недосипання, я дiстав телефон iз кишенi шортiв i написав Люку, що йду. Коли я сiв у лiфт, мої очi почали самi собою закриватися, я ледве втримався, в головi утворилася вата, тiло стало важким, я ледве пронiсся на жорстких ногах до кiмнати. Не знiмаючи одягу та взуття, я тяжко впав на лiжко i одразу знепритомнiв - це був майже непритомний. Наступного дня я прокинувся опiвднi, в головi гуло, тiло не слухалося, в ротi було порожньо. Здолаючи себе, я пiдвiвся i пiдiйшов до бару вздовж стiни, вийнявши пляшку води, випив майже цiлий лiтр i почувався трохи краще. Мозок почав повiльно працювати, i перше, що мене вразила панiка, це те, що я був без одягу! Я розгублено подивився на себе, був одягнений тiльки в трусики i бюстгальтер, точно пам"ятаю, що лягав повнiстю одягненим, то коли я встиг роздягнутися? Невже я такий виснажений, що забув, як вставав вночi? Я заспокоював себе, що, швидше за все, прокинувся серед ночi i зробив все автоматично, не усвiдомлюючи себе, напiвсонний. Я пiшла в душ, це подiяло на мене краще за будь-якi лiки. Вiдчувши себе досить весело, я зв'язався з батьками, пiсля пiвгодини поговоривши з ними, я долучився до Розi, ми говорили з нею майже двi години, глянувши на годинник, я ахнув, згадавши, що у мене побачення з Семом . Пiд пильною та прискiпливою увагою Розi я вибрав своє вбрання, Хотiлося пiти в джинсах i звичайнiй футболцi, так зручнiше, тому що йдемо гуляти. Але Розi наполягла на бузковому сарафанi трохи вище колiна i босонiжках на плоскiй пiдошвi замiсть кросiвок. Розпустивши волосся i злегка пiдкрутивши кiнчики, я була готова. Розi задоволено кивнула на мою появу i знепритомнiла. Я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити по кiмнатi, чекаючи на хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, злегка затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся до моїх очей: я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити навколо. кiмнатi, чекає хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, злегка затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся до моїх очей: я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити навколо. кiмнатi, чекає хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, трохи затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся поглядом до моїх очей:
  "Ти чудово виглядаєш, Оллi". Сем простягнув руку, i я поклав туди свою руку, вiн переплiтав нашi пальцi i повiв мене до лiфта. - Вам подобається iталiйська кухня?
   - Ще б!
  - Чудово, я знайшов тут гарний ресторан, там затишно i тихо... чи ви вiддаєте перевагу шикарний, вiдомий ресторан? - Я обурено подивився на нього, Сем завагався i опустив очi.
   - Менi не подобається пафос, менi подобається твiй вибiр, кинь свої неприємностi Семе, я не пустоголова Барбi, якiй потрiбно вражати масштабом своїх фiнансових можливостей!
  - Вибачте. Я не хотiв тебе образити...
   - Просто будь собою, i все.
  Ресторан дiйсно виявився дуже затишним i тихим, все як вдома. Ми замовили равiолi, а на десерт моє улюблене бананове морозиво, поки готувалося замовлення, у мене зав"язалася невимушена розмова:
  - Розкажи про себе Семе. Як давно ти займаєшся музикою? Скiльки тобi рокiв? Ваше хобi?
  - Гм... Я займаюся музикою з дев"яти рокiв. Одного разу я побачив вуличного музиканта, який грав у центрi на площi нашого мiста, вiн спiвав заворожуюче, я не мiг вiдвести вiд нього очей. Мама помiтила мiй iнтерес i подумала, чи хочу я пiти в музичну школу, будь-який напрямок, який я вибрав. Я вибрав фортепiано та гiтару. Батько обурився, кiлька днiв вони бурхливо сперечалися з мамою, вiн вважає, що спiвати i музицювати - це жiноча прерогатива, справжнi чоловiки стверджують, що їм варто займатися футболом або боксом. Але мама стала на мiй захист i не поступалася батьковi, через деякий час вiн нiби був розмiреним, але все ще вважає, що я вибрав неправильний шлях. Загалом, у виборi мене пiдтримують тiльки мама та двоюрiдний брат Чарлi.
  - Ну що ще? - Сем постукав пальцем по нижнiй губi, вдаючи, що думає. - О, так! Вiк. Через мiсяць менi виповниться вiсiмнадцять, а цього року я закiнчую школу. Крiм музики, мене приваблює журналiстика, я хотiв би стати штатним журналiстом у якомусь видавництвi, якщо не можу вийти на велику сцену. Тож я збираюся йти на факультет журналiстики коледжу Сент-Джонс.
   Сем перестав розмовляти, коли офiцiантка пiдiйшла до нашого замовлення, подякувавши, ми почали їсти, кiлька хвилин пройшли в тишi.
  - Оксфорд чудовий. Ви молодцi, але я не знаю, куди пiти, я добре вчуся, але жодна з професiй, крiм музики, мене не приваблює. - сказав я, випивши води. Сем невиразно махнув виделкою.
  - Ви чудово спiваєте, маєте всi данi, щоб стати зiркою, зараз ви лiдируєте, я впевнений, що у вас все вийде. Ну, i я сподiваюся, що це хоч трохи засвiтиться, можливо, якийсь продюсер мене помiтить i захоче пiдписати зi мною контракт, для мене це вже буде досягнення. А ти, Оллi, повинен стати мегазiркою!
  - збентежився. Дякую, я також сподiваюся на перемогу. Отже, розкажiть менi бiльше, я хочу бiльше дiзнатися про вас.
  - Тiльки якщо пiсля того, як ти розкажеш про себе! Я посмiхнувся i похитав головою на знак згоди.
  Вечiр був чудовий. Ми з Семом розмовляли про все i нi про що. З кожною хвилиною вiн менi подобався все бiльше. Навiть якщо у нас не вийде романтично, ми легко залишимося друзями, я в цьому абсолютно переконана. Сем провiв мене до дверей кiмнати рiвно о десятiй вечора, по-джентльменськи цiлував тильну сторону моєї руки, лукаво посмiхнувся i побажав спокiйної ночi. Я зайшов у кiмнату з щасливою посмiшкою - незабутнiй вечiр. Це моє перше побачення! Зовсiм вилетiло з голови, що вчора менi було погано на вечiрцi, i що я дивним чином став божевiльним.
   ***
  Моя легковажнiсть дала про себе знати за день до нового виступу. Нiчого не пiдозрюючи, я репетирував, зi мною був Блейк, вiн вказував на мої помилки та недолiки. Помiчник органiзатора змагань увiрвався до репетицiйної кiмнати i холодним тоном попросив нас iз Блейком пiти за ним. При цьому телефон завiбрував у кишенi джинсiв, я глянув на екран - Люк подзвонив, я кинув, думаю, що передзвоню пiзнiше, але вiн наполягав i я вимкнув телефон. Нас вiдвезли в офiс конкурсного продюсера, там же була решта команди шоу. Я нервово привiтався, озираючись, незадоволенi й похмурi обличчя чоловiкiв вселяли жах i панiку, що я зробив не так? Не вiд того, що робити, нам подзвонили. Вони вказали менi на стiлець навпроти столу мiстера Харлi, нашого продюсера. Заломивши руки, я сiв на край крiсла й запитально подивився на чоловiка. Нiчого не кажучи, вiн повернув до мене свiй бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку iнтер, на екранi з'явилися мої фотографiї ... не тiльки мої фотографiї, на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, мiй голос хрип, коли я говорив: вiн повернув до мене бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку iнтер, на екранi з'явилися мої фотографiї ... не тiльки мої фотографiї, на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, мiй голос хрип, коли я говорив: вiн повернув до мене бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку кнопка iнтер, мої фотографiї з'явилися на екранi ... не тiльки мої фотографiї, на них я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли говорив: на цих я був практично голий! Я лежав на своєму лiжку, закинувши голову назад i вiдкритий рот у привабливiй позi, потiм слайд-шоу продовжилося, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, змiнилися лише пози. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли говорив: на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопив мене за шию, Блейк вiдразу пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли я говорив: я був у цiй бiлизнi в той день, коли повернувся з вечiрки i коли я прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопив мене за шию, Блейк вiдразу пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли я говорив: я був у цiй бiлизнi в той день, коли повернувся з вечiрки i коли я прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию,
  - Що... де ти це взяв? Харлi повернув до нього ноутбук i закрив його.
  - Цi фотографiї сьогоднi розлетiлися по Iнтернету, напис звучав приблизно так: "Ось як учасницi проекту "Я зiрка" заробляють своє мiсце пiд сонцем. Що це таке? Пiдбiр майбутнiх зiрок чи майбутнiх повiй ?" Я закрила обличчя руками i судорожно ридала, всю цю гадiсть бачили мiльйони, мої друзi, однокласники, батьки! Тепер я практично порнозiрка в очах людей. Що це ?! Для чого?! Хто наважився?! На мене опустилося просвiтлення, мої сльози миттєво висохли, i я випростався. Я думаю, хто мiг це зробити зi мною.
   - Чи є вiдоме джерело цих фотографiй?
  - Нi, адреса заблокована, дiяли розумно. Зараз знiманням фотографiй займається спецiальна група, до завтра вiд них очиститься iнтернет, але багато хто їх уже бачив. У мене одне запитання, Оллi: ти спецiально для когось позувала?
  - Немає! Я б нiколи цього не зробив! У мене є батьки, якi цього не зрозумiють! I я не розумiю! Як... як ти потрапив до моєї кiмнати? На вечiрцi я пив сiк i вiдчував себе погано, ледве дiйшов до своєї кiмнати i практично знепритомнiв, потiм подумав, що це все вiд втоми. Наступного дня я прокинувся тiльки в бiлизнi, хоча перед сном не роздягався, знову ж таки посилався на надмiрну втому, думав, що не пам'ятаю, як я вночi прокидався i роздягався. Ось i все, менi бiльше нiчого сказати.
  У кiмнатi запанувала гнiтюча тиша, мiстер Гарлi глибоко замислився, постукуючи кiсточками пальцiв по столу. Блейк сiв на пiдлокiтник мого крiсла i обережно стиснув мої плечi, я вдячно посмiхнувся йому тремтячими губами.
  - Отже, я сьогоднi оголослю, що ти був п"яний. Що невiдомий, божевiльний фанат пробрався до вас, i поки ви були без свiдомостi, зробили цi огиднi фотографiї, - мiстер Харлi на секунду зупинився i кинув на мене жалюгiдний погляд. "Можливо, саме таким був Оллi. Я знаю, що ти хороша дiвчина, i ти нiколи б не дозволив собi таку свободу. Вибачте, я змушений назвати ваше iм"я журналiстам, але iншого виходу немає. За таку рiч будь-хто iнший давно б знявся зi змагань i пiдробив свої валiзи, але ти менi подобаєшся, Оллi Рiд, ти маєш талант вiд Бога, i я бачу в твоїх очах, що ти невинний. Я зараз зателефоную твоїм батькам i все поясню, сподiваюся, вони дозволять тобi продовжувати брати участь у конкурсi, iнакше, вибачте, але я нiчого не можу зробити, ви неповнолiтнi.
  Я мовчки пiднявся, я ледве мав сили кивнути, обнявши мене за плечi, Блейк вийшов з кабiнету, все ще мовчки вiн привiв мене до моєї кiмнати, поклав у лiжко i обережно накрив ковдрою, я не Не помiчай, що мене трясло. Блейк щось сказав, я не вiдреагував, важко зiтхнувши, покинув мою кiмнату. Картер! Все, що вiн! Його обiцянка, що цей удар буде найболючiшим. Вiн справдi придумав збочену, жорстоку помсту. Я навiть не в змозi вiдповiсти на його напад, я просто не можу так потонути, це вже забагато. Вiн перейшов усi кордони, для нього немає перешкод. Серце боляче стискалося, стискалося десь у грудях - дихати не мiг. Я ридала раз, два i плакала, як нiколи, я плакала i кричала в подушку опiвночi, поки не захрипнула, але легше не стало, бiль скував всю мою iстоту, Цей урок я запам"ятаю на все життя. Незважаючи на головний i душевний бiль, я зiбрався i виступив на наступний день, цього разу не посiв перше мiсце, мiй рейтинг впав, бiльшiсть проголосувала за Елi Картера. Я навiть не глянув у його бiк, вiн був менi огидний, менi стало нудить вiд одного його iменi, як не дивно, вiн не причепився до мене i тримався осторонь, вiдчував, що я на межi. Сем не звертав на мене уваги, коли я хотiв пiдiйти поговорити, сказати правду, вiн повернувся до мене спиною, показавши, що не хоче зi мною спiлкуватися. Серце задряпалося вiд болю i образи. Але нiчого ввечерi, мiстер Харлi спростує розповiдь про мiй блуд, i все стане на свої мiсця, але не вiдразу, а пiднiметься. Я не вмикав телефон з учорашнього дня, i ноутбук теж. Батьки, мабуть, божеволiють, якщо не на пiвдорозi до мене. Я увiмкнув мобiльний, i мене вiдразу ж засипали сповiщеннями про пропущенi дзвiнки, принаймнi десять вiд Люка. Я з ним ранiше говорив i все розповiдав, вiн рвався i метал, вiн навiть хотiв пiти набити Картеру морду, але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, тому що їх теж вигнали з проект для бою. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку: але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, бо їх теж вигнали з проекту за бiйку. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку: але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, бо їх теж вигнали з проекту за бiйку. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку:
  - Оллi - моя дiвчина! Як ти крихiтко? - Почувши рiдний, турботливий голос мого батька, я ридала i тихо плакала.
   - Мiй милий, маленький, не плач, я тебе прошу, ти розбиваєш менi серце...
   - Тату... тату, вибач менi, я такий винний!
  - Дитина, припини! Ти нi в чому не винен! Не вибачай! Просити прощення, стоячи на колiнах, має бути сволоч, який зробив це з тобою! Ваш продюсер менi все розповiв. Менi дуже шкода Олi. Хочеш, я вiзьму тебе, i ми забудемо все це, як поганий сон?
  - Нема тата, не треба, я залишуся, - усмiхнувся я крiзь сльози, вiдчуваючи, як вiдтаю зсередини вiд теплих слiв батька. - Я буду битися до останнього i жоден виродок не зламає моєї волi!
  - Це моя дiвчина! Мiй олов'яний солдатик! Я люблю тебе, малята, покажи їм там, на що ти здатний - Рiд!
  - Дякую тату, ти чудовий, наступного тижня я до тебе лечу, у мене законнi двотижневi вихiднi, я так сумую за тобою, де мама? Вона поруч?
  - Так, я дам їй телефон. - Почувся шелест, шепiт мами, а потiм у трубцi почувся її тихий голос.
   - Оллi, ти в порядку?
  - Так, мамо, все добре, звiсно не обiйшлося без iстерики, а зараз все гаразд. Напевно, про мене все мiсто говорить? Я навiть не знаю, як тепер дивитися людям Сономи в очi.
  -Ну що ти, що ти Олi! Тут усi в дикiй лютi, твiй батько швидко поширив звiстку про те, що з тобою насправдi сталося. Ну, я не стояв осторонь, збирав вдома нашi найголовнiшi плiтки, вони працюють бiльше за будь-якого пишного журналiста!
   Я засмiявся i впав на лiжко, сльози вiдступили, батьки дiяли на мене як потужний антибiотик.
   - Мамо, ти чудова, я так тебе люблю, менi вже достатньо побачити тебе, обiйняти i поцiлувати.
   - Ми теж тебе любимо, дитинко, будь сильним, я впевнений - твоя перемога.
  - Дякую, мамо. Дай моєму татовi мiцний поцiлунок для мене. Я тебе безмежно люблю. до побачення.
  "Спокiй, Оллi, сон - найкращi лiки. Ми обiймаємось i любимо.
  Я кинув слухавку i заплющив очi, Розi передзвонить пiзнiше, тепер у мене немає сил. Я прийняла теплий душ, вдягнувши пiжаму, яка складалася з коротких шортiв i майки, я лягла в лiжко. Хоча сонце ще не зайшло, я страшенно спала. Я заснув з думкою, що дуже скоро побачу батькiв - буду пiд їхнiм захистом i опiкою. Вночi мене розбудили дверi, що грюкнули, я сiв у лiжку i прислухався, припускаючи, що хтось iз сусiдньої кiмнати занадто щiльно закрив дверi. Але, на свiй жах, я почув метушню у своїй кiмнатi, кров у жилах замерзла вiд дикого страху, я не ворухнувся - нiби був паралiзований. Мiсячне свiтло з вiдкритого вiкна освiтлювало кiмнату, я звик до темряви i придивився - у дверях моєї спальнi стояла висока темна постать, я закричав i зiскочив з лiжка,
  - Ой! Невже наша смiлива дiвчинка згнила? Пережили напад шаленого фаната i налякалися старого знайомого? - Це був Картер, його мова була невиразною, я майже не розумiв, що вiн говорив - вiн був п"яний як бiс!
  - Картере, як ти потрапив до моєї кiмнати i що ти хочеш? - Я намагався говорити якомога рiвномiрнiше, але мiй голос видавав мене i захитався. Я боявся цього хлопця, тим бiльше я боявся вдвiчi, коли вiн був у божевiльному станi. Вiн зайшов до кiмнати, в однiй руцi тримав пляшку, яка була напiвпорожня. Його хода не була твердою, ноги заплуталися, вiн зi стогоном опустився в моє лiжко, я вiдскочив, вiн дивився в стелю, полежавши кiлька секунд, повернув до мене голову i поплескав мiсце поруч вiн:
   - Iди сюди Рiд, давай поговоримо.
  - У жодному разi! Геть, Картер! Iнакше я буду кричати i ображати вас. - Я блефував. Звичайно, я справдi мiг би довго кричати i кликати на допомогу, але що вони могли про мене подумати? Я ще не дуже розiбрався в iсторiї з фотографiями, а тут хлопцю в моїй кiмнатi, та ще й самому Картеру, вiдразу припишуть бурхливий роман. Насправдi нi! Я цього точно не витримаю, пiар менi не потрiбен, другий раз може не пощастити.
  - Зупинись Оллi - коллi! ти не будеш кричати, ми обоє це знаємо, ти не в змозi так легковажно виставлятися. - Вiн раптом вiдкинув пляшку вбiк, зовсiм тверезий рiзко пiдвiвся з лiжка, похитнувся i взявся рукою за узголiв'я.
  - Як ти потрапив? - Картер почав рухатися по лiжку до мене, я скочив на лiжко i опустився на пiдлогу з iншого боку, вiн завмер на протилежному.
  - Море чарiвностi, одна нiч посереднього сексу з дiвчиною - адмiнiстратором i пластикова картка - ключ в кишенi. - Картер повторив мiй маневр i стрибнув на лiжко прямо в чоботях, як тiльки вiн опустив одну ногу на пiдлогу, я оббiг лiжко i знову опинився з iншого боку вiд нього.
   "Припини бiгати за Рiдом, я все одно тебе зловлю".
   - Якого бiса ти хочеш вiд мене Картера?!
  "Скажи Рiду, як ти вийшов сухим iз води? Я так старався. Ми не будемо грати - ти знаєш, що це моє дiло.
  - Так, Картере, знаєш, тiльки ти здатний на таку пiдлiсть! А ти пiшов "сухим з води", як ти кажеш, лише завдяки своїй порядностi та честолюбству, на вiдмiну вiд тебе - люди бачать у менi тiльки хороше.
  - О-хх, ну як я забула, що ти наш святий! Помилка з мого боку. Знаєте, що найсмiшнiше в Рiдi? - Картер почав обходити лiжко по другому колу, як тiльки вiн пiдiйшов, я знову скочив на лiжко, але цього разу Картер був спритнiшим, вiн схопив мене за щиколотку i потягнув за себе, я впав обличчям на лiжко i миттєво покотився, надто пiзно, Картер впав згори: насуваючись, обливши мене запахом алкоголю. Я пискнула, вiн прикрив менi рот рукою.
  - Найсмiшнiше - це Оллi, - я широко розплющив очi, вiн спочатку назвав мене на iм'я, без клички i глузування. - Те, що з тiєї ночi, коли я роздяг вас i зробив тi злощаснi фотографiї, я не можу викинути вас з голови. Твоє спокусливе тiло, нiжна шкiра, твiй запах, шовк твого волосся переслiдують мене у мрiях, i я до бiса ненавиджу це! Я ненавиджу тебе всiєю частиною свого тiла. Я ненавиджу все в тобi: твiй невинний погляд, бездоганну поведiнку, чисту, бездоганну душу i твої безгрiшнi уста. Але менi важко боротися зi своїм бажанням, мушу визнати - я хочу тебе. I я отримаю те, що хочу, тодi менi стане легше, я звiльнюся вiд одержимостi володiти тобою.
  Я запанiкувала, тулилася пiд ним, поклавши руки йому на груди, намагалася вiдштовхнути його, вiн однiєю рукою схопив мене за зап'ястя i прибив мої руки до лiжка над його головою. Я не хотiв вiрити, що вiн серйозно. Вiн просто насмiхався, хотiв налякати мене до смертi.
  - Розслабся малятко, тобi сподобається. - Вiн опустив голову i осипав мене в шию поцiлунками, я активнiше возилася, менi було огидно, я ледве стримував блювоту. Вiдкривши рот, я сильно прикусила його долоню, вiн прошипiв i вiдтягнув руку назад, дивлячись менi в очi каламутним поглядом, нахилився до моїх губ.
  "Картер, будь ласка, не роби. Я не хочу! Приходь до тями! Ви робите злочин!
  - Без злочину, Оллi. Через п'ять хвилин ти будеш стогнати в моїй руцi i благати взяти тебе.
  - Немає! Нiколи! ти чуєш? я тебе не хочу! Ти менi огидний! Геть руки вiд мене i йди, Картер.
  Вiн не слухав, презирливо посмiхнувшись, Картер болiсним поцiлунком вкусив менi в губи, я стиснула губи - не даючи язику проникнути всередину, вiн гаркнув i притиснув вiльною рукою мою щелепу, змушуючи мене вiдкрити рот, я вiдкрився, але вiдразу ж прикусив губу, поки вона не закривалася. Вiн облизав губу i посмiхнувся, його мозок затьмарений випарами алкоголю - вiн не знав, що робить, але це його не виправдовувало, я знову спробував звiльнитися, Картер мiцно стиснув. Вiн лизнув менi вухо, я знизав плечима з огидою, Картер сприйняв це як тремтiння вiд хвилювання i самовдоволено посмiхнувся, його рука опустилася i почала пiднiмати мою верхiвку, я знову почала битися пiд його вагою, намагаючись вiдкинути руку. Вiн зупинився на секунду, а потiм ... потiм, його рука опустилася до моїх шортiв, вiн схопив край ременя i потягнув їх вниз,
  - Картер! Картер! - Вiн продовжував обсипати мене поцiлунками в шию, ключицю, опускаючись, на мої вигуки не реагував. Я судорожно зiтхнув, сльози вiдчаю потекли з моїх очей.
  "Елi", - прошепотiла я, i вiн завмер. - Будь ласка, будь ласка, я благаю вас, припинiть. Менi страшно, я твоє взяв, завтра додому полечу, тiльки запитай, вiдпусти мене зараз.
  Картер пiдняв голову, його палець вже пiдхопив гумку моїх трусикiв, вiн повiльно вiдтягнув руку i пiднявся надi мною, на мить вдивився в моє заплакане обличчя i вiдкотився вбiк. Я вiдразу сповз на пiдлогу i одягнув шорти, вiн сiв на край лiжка, вперся лiктями в ноги i провiв руками по волоссю, обхопивши голову.
  - Елi, будь ласка, iди, я обiцяю, що завтра повернуся додому. "Я пiдiйшов до дверей, готовий у будь-який момент втекти, якщо Картер раптом вирiшить продовжити i припинити насильство. Вiн пiдвiвся з лiжка i повернувся до мене.
  - Нi. Не вiдлiтай. Залишайтеся. Ми будемо продовжувати боротися. Я занадто захопився, перестав звiтувати про свої дiї. Залишайся тут як покарання для мене.
   Картер почав наближатися, я розвернувся i пiдiйшов до вхiдних дверей, широко вiдчинивши їх, я вiдсунувся, пропустивши Картера, вiн зупинився в дверях i подивився на мене важким поглядом:
  "Забудьте, що сталося сьогоднi. Про мої слова i вчинки. Уявiть, що вам приснився кошмар.
   Я простягнув руку долонею вгору, зосередивши свiй погляд на його грудях, я не пiднiмав голови.
  - Повернiть ключ Елi. - У руцi була пластикова картка - ключ. - Завдяки. Сподiваюся, ви бiльше не пiдходите до мене, iнакше, Картер, я подаду на вас до суду, i я отримаю наказ про заборону наближатися до мене бiльше нiж на п"ятдесят метрiв. - Не дочекавшись вiдповiдi, я зачинив дверi i поповз спиною, ноги пiддалися, мене кинуло в спеку, а потiм у холод. Я заплющив очi, намагаючись позбутися образiв Картера, що лапає мене з голови. Боже! Вiн мене мало не зґвалтував! Тепер я буду ховатися вiд нього за кожним рогом, а не провокувати. Нiякої помсти. У цього хлопця не в порядку з головою.
  
   Роздiл 5
  Мене нiколи не торкався такий хлопець, як Елi Картер. Що й казати, чоловiча стать мене зовсiм не зачепила, нiкого, крiм батька. Я вiдчував себе брудним, зiпсованим. Як тiльки мiй стан бiльш-менш нормалiзувався, я кинувся в душ. Я полила себе велику кiлькiсть гелю для душу, розтирала i розтирала тiло, поки воно не стало червоним, болiсно, намагаючись змити дотик Картера. В головi крутилася одна думка - вiн хоче мене. Вiн хоче, як свою наступну iграшку, трахати, використовувати, заплямувати. Можливо, я старомодний, але, я хочу вiддаватися тiльки коханiй людинi, тому, з ким буду до кiнця, не хочу переходити з рук i набиратися досвiду, не мiй варiант. Я думав, що зараз не можу заснути, але як тiльки я прийняв горизонтальне положення в лiжку, на мене накотилася дика втома, позначився стресовий стан, я миттєво заснула. Я прокинувся ближче до вечерi, вiд гучного стуку в дверi, ледве розплющивши очi, я повiльно пiдiйшов до дверей i завмер, а якби там був Картер? У мене почала розвиватися параноя. Я навiть побоялася запитати - хто там, у дверi знову постукали, вiд чого я здригнувся. Тож, не наважуючись нi вiдкрити, нi дiзнатися, хто за дверима, я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка. Я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка. Я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка.
   - Оллi?
  - Привiт, Люк, - я сiв на лiжко i видихнув. - Люк, у мене до тебе є прохання. Будь ласка, приходь до мене зараз. Хтось стукає на мiй номер, i я боюся, що це Картер. Я не хочу його бачити.
  "Я буду там за кiлька хвилин, Оллi", - тон Люка знизився на наступнiй фразi. "Якщо у ваших дверях справдi Картер, я зламаю йому нiс.
   Легка посмiшка торкнулася моїх губ, трохи пiднявся настрiй, приємно знати, що у мене є друг, який не боїться втратити своє мiсце в проектi, заступаючись за мене.
  - Добре. Зателефонуйте менi, як прийдете.
   "Я вже в дорозi, Оллi", - почулося грюкання дверей i шум лiфта, що рухався.
  Я вiдхилив дзвiнок i залiз ногами на лiжко, час вiд часу все ще стукали у дверi. Через секунду все затихло, я втупилася в айфон, вiн мовчав, я збирався знову набрати Люка, як засвiтився екран i зазвучала нiжна мелодiя дзвiнка.
   - Так?
   По той бiк лiнiї пролунав розслаблений голос Люка i чиєсь незадоволене бурмотiння на задньому планi.
  - Вiдкрий Оллi, на тебе чекає приємний сюрприз. Не вiд Картера, звiсно.
  - Добре. "Я вiдмовився вiд дзвiнка i пiдiйшов до дверей. Вiдкривши його, я не повiрив своїм очам, я стояв...
   - Розi!
  Я кричав як божевiльний, мабуть, оглушивши всiх гостей на своєму поверсi. Босонiж, у пiжамi й кудлатий, я перескочив порiг своєї кiмнати i мiцно обняв свою подругу, вона грубо засмiялася, поплескавши рукою мене по спинi. Мiй охоронець прибув! Картер не хороший. Ця дiвчина знала, як поставити будь-кого на мiсце. Я глянув через плече Роуз на Люка, вiн пiдняв великий палець i пiдморгнув, я вдячно кивнув йому, Люк махнув йому рукою i попрямував до лiфта. У мене є найкращi друзi в свiтi. Випустивши подругу з моїх задушливих обiймiв, я схопив її за руку i потягнув до кiмнати.
  - Гей! Зачекайте! Дозволь менi пiдняти хоча б сумку. Роуз, посмiхаючись, вивiльнила руку з моєї хватки i вiдступила за дверi. Притягнувши до кiмнати невелику спортивну сумку, вона випросталася й озирнулася.
   "Зовсiм непогано, - прокоментувала Роза меблi в кiмнатi, - не люкс, звiсно, але також пiдiйде.
  Я пiдняв її сумку i поманив подругу до спальнi, Роуз пiшла за мною. Кинувши речi Рози на пiдлогу, я показав на широке лiжко.
   - Спальне мiсце тобi влаштовує?
   - Цiлком.
   Роуз ходила по кiмнатi, визирнула у велике вiкно на пiдлозi й буркнула.
  - Краєвид чудовий. Я приїду до тебе перед вiдпусткою, ти не проти?
  - Вона збожеволiла?! Звичайно, не проти. Я не надто схвильований тобою?
  - Бурхливий. Навiть занадто. А тепер скажiть менi, чому ви виглядаєте таким замученим i звiдки ця безпораднiсть у ваших очах?
  З важким стогоном я опустився на розiбране лiжко. Я мiг би розповiсти Роуз все на свiтi. Мiж нами нiколи не було таємниць. Але те, що сталося напередоднi ввечерi... Я не хотiв цим дiлитися, менi було паскудно, менi було соромно в цьому зiзнатися. Але це Роза! Крiм неї менi бiльше немає з ким подiлитися своїми переживаннями. Я стримував сльози, глибоко зiтхнувши i затягнувшись.
   "Елай Картер увiйшов до моєї кiмнати минулої ночi i мало не зґвалтував мене.
  Я сказав все швидко, на одному диханнi, не даючи собi часу передумати, i подивився на свого друга. Роуз вiдкрила рот, змахнула вiями, нiчого не кажучи, знову закрила i сiла прямо на пiдлогу. У кiмнатi запанувала гнiтюча тиша.
  - Сволота! - вигукнула Розi, змушуючи мене стрибнути на мiсцi, - Оллi, ти повинен написати на нього заяву в полiцiю за спробу зґвалтування!
   Я сумно посмiхнувся, якби все було так просто!
  - Я не можу, Розi. У мене немає доказiв, а це призведе до грандiозного скандалу, журналiсти миттєво все винюхають, винесуть, я втрачу своє мiсце в проектi. Моя мрiя залишиться мрiєю.
  - I що? Ви просто дозволили йому пiти з рук?! Так, вiн стане зовсiм нахабним вiд своєї безкарностi!
   Роуз скочила на ноги й кинулася по кiмнатi, як дика тварина, дихаючи вiд обурення й гнiву.
  - Все добре, Роза, вiн не закiнчив розпочате, я його зупинив. Тепер я буду дуже старатися уникнути цього. До кiнця залишилося зовсiм небагато, не бiльше мiсяця, скоро вiн зникне з мого життя, треба лише трохи потерпiти.
  - Ну, донеси його до мене! Поламаю за нього гладенькi руки, а гарненьке личко перетворю в безлад, недаремно я вiсiм рокiв ходив у рукопашний бiй!
  Я смiявся. Роза... вона завжди була бойовою, i лiдером у нашiй дружбi. У школi її обходять i дiвчата, i хлопцi, вона подобається багатьом хлопцям, але вони боягузливi. Своєю пiдтягнутою, спортивною фiгурою, зухвалою вдачею та чорним, як смоль, кучерявим волоссям, вона привертає погляди всiх. Хлопцi в школi знають про її запал, i насторожуються, тягнуться до неї, як метелики на вогонь, але Роза дає вiдставку кожному, хто наважиться до неї пiдiйти, i не в найм"якiшiй формi. Колись вона обпеклася у стосунках, а тепер втратила будь-яку довiру до чоловiчої статi. Я пiднявся з лiжка й знову обняв її, коли пiдiйшов.
  "Як я скучив за тобою, Розi. - прошепотiв я в її м"яке волосся.
  - А ти для мене ангел. - Ми довго стояли, обiйнявшись, не рухаючись, аж поки в мої дверi знову постукали. Цього разу я пiшов вiдкривати смiливо, Роза зi мною, вона не дозволить менi образити, нiкому. Люк стояв за дверима з двома коробками пiци в руках i повним пакетом газованої води. Вiн широко посмiхнувся менi i Розi i, як завжди, безцеремонно увiйшов до кiмнати.
   "Дiвчата, а як щодо мiнi-кусочка на прихiд Рози?"
   Ми з Роуз вирвали пiцу з рук Люка, вiн лише розгублено подивився на нас.
  - Якщо ти отримаєш щось блондинке. - пробурмотiла Роуз, вiдкриваючи коробку з пiцою, вдихаючи її аромат. Люк плюхнувся на диван i пригнiчено глянув на пакет iз напоями.
   - Чому я маю кляпати тiльки на коцi?
  Роуз змилувалася i вручила Люку один шматочок пiци. Я поставив ще одну коробку на стiл i вiдчинив верх, i по кiмнатi протiкав запах вершкового сиру. Я взяв собi шматочок i вiдкусив, заплющив очi вiд задоволення. Я навiть не розумiв, що я такий голодний.
  - Допоможи Люку. - сказав я з повним ротом, вiн закотив очi. Доївши пiцу, яку дала йому Роза, вiн потягнувся до наступної коробки.
  - Дякую, що подiлились. Особливо, якщо врахувати, що я принiс вам пiцу, жадiбнi троглодити!
   Ми з Роуз хихикали.
  - Будь ласка, блондин. - сказала Роза, запхавши третiй шматочок до рота.
   - Я Люк.
   - Я знаю.
   - Чому тодi ти називаєш мене "блондинкою"?
   - Може, тому, що ти блондин?
   - Я не сперечаюся, але у мене є iм"я.
  - Я також. Нам усiм це дається вiд народження.
   Люк скептично подивився на Роуз.
  "Ти дивний." Вiн зробив висновок.
   - Також, в курсi.
  Розу нi з чим не можна сплутати. Люк важко зiтхнув i подивився на мене.
   - Ви такi рiзнi.
  - Протилежностi притягуються. - сказала Роза, простягаючи руку за содою. Люк витяг iз сумки жерстяну банку й вiдкрив її Роуз. Вона сьорбнула свiй напiй i подивилася на Люка примруженим поглядом темно-карих очей.
  - Ви джентльмен. - заявила вона. Люк чарiвно посмiхнувся.
   - До мозку i кiсток.
   Роуз подивилася на мене, її темнi брови зiйшли разом на перенiссi.
   - Де ви знайшли цю скам"янiлiсть?
   Я голосно засмiявся, а Люк обурено пирхнув.
  "Ви нахабна жiнка". - пробурмотiв вiн.
  - Ми з тобою подружимося, блондин. - пообiцяла Роза. Люк скривився вiд прiзвиська, але цього разу не виправив його.
  Жартуючи, весело балакаючи, ми сидiли разом до пiзнього вечора, поки Даяна не подзвонила Люку. Вiн вибачився i вiдiйшов вiд нас, щоб поговорити зi своєю дiвчиною. Роуз спостерiгала за ним деякий час, перш нiж зв"язатися зi мною.
  "Гарний хлопець, вiн дiйсно цiнує твою дружбу. I вiн гарний.
  Я вiдкинувся на спинку стiльця, погладжуючи свiй роздутий живiт. Погляд Роуз повернувся на Люка, я помiтив iнтерес в її очах. Довгий час Роза не дивилася на хлопцiв так, iншим разом я б радий за неї i радив би спробувати налагодити стосунки, але у Люка є чарiвна мила Даяна, i вони дуже люблять один одного .
  - Люк дiйсно чудовий хлопець Роза, i, бачачи ваш погляд, я заздалегiдь попереджаю, що у нього є дiвчина, з якою вiн зараз розмовляє по телефону. Вони серйознi.
   Роуз примирено зiтхнула i розкинулася на пiдлозi, розкинувши руки в сторони.
   - Так завжди, колись менi сподобався хороший хлопець, а вiн уже зайнятий, несправедливий.
  Я посмiхнувся, менi завжди подобалася прямота Рози, якщо їй хтось подобається чи, навпаки, не подобається, вона цього не приховує. Вiн нiколи нiкого не обговорює за спиною, каже все в лоб, як є.
  "Менi шкода, Розi. Менi дуже подобається бачити твої сяючi очi. У вас ще все попереду, ви зустрiнете на своєму шляху хорошого хлопця, я обiцяю.
  - Поряднi хлопцi на дорозi не валяються. - пробурчала вона, знову викликаючи у мене посмiшку. З Розi завжди так, я тiльки посмiхаюся i смiюся.
  
   ***
  Ми з Роуз лягли спати далеко пiсля пiвночi, ми не могли припинити розмову. Наступного дня ми запланували прогулянку мiстом. Розбудила мене нi свiтанком, нi свiтанком, пiдстрибуючи вiд нетерпiння, вона загнала мене у ванну, їй скорiше хотiлося подивитися на Лос-Анджелес, також вiдомий як "мiсто ангелiв". Прекрасне мiсто в пiвденнiй Калiфорнiї з понад трьома мiльйонами жителiв, галасливе, величезне i нескiнченно красиве. Батько Роуз, мiстер Робертс, довiрив дочцi кредитку на власну голову, вiн гiрко пошкодує про це, сьогоднi Роуз твердо вирiшила обiйти всi бутiки мiста, а також кафе та розважальнi центри. Вона навiть не дала менi спокiйно поснiдати, все поспiшила i рвонула, втомлено зiтхнувши, я сумно глянув на напiвз"їденi улюбленi круасани i пiдвiвся з пуфика,
   - Ой, Розо, ти така непосидюча, терпiння нi на грам.
  "Я знаю, я знаю. Ви їли? Звичайно, я їв, дурне питання. ми йдемо?
   - Давай.
  Ми спустилися вниз. Розмовляючи, будуючи плани на день, ми повiльно пройшли через хол готелю до виходу, де зiткнулися з Елi Картером. Я здригнувся, зупинився мертвий, коли пiдняв голову й зустрiв вивчаючий погляд Картера. Роза прослiдкувала за моїм переляканим поглядом, побачивши Картера, її кулаки стиснули, обличчя набуло войовничого вигляду, схопивши мою руку, вона продовжила наш шлях. Роуз кинула на нього презирливий погляд, проходячи повз Картера.
  - Рiде, можна з тобою поговорити? - пролунав його холодний голос, коли ми вже майже вийшли, я напружено подивився на Роуз, чого я найбiльше не хотiв, так це розмови з Картером. Роуз миттєво вгадала моє мовчазне благання, повернувшись усiм тiлом до Картера, вона оглянула його з нiг до голови з нищiвним поглядом.
   - Вона не хоче з тобою говорити, лайно...
  - Троянда! Я суворо подивився на неї. Звiсно, я згоден з її зверненням до Картера, але поряднi люди снують, непристойно висловлюватися в суспiльствi.
   Картер перевiв свiй палючий погляд з мене на Роуз, куточки його губ згорнулися в злий усмiшцi.
   - Хто тут такий маленький i смiливий?
  Роуз вiдпустила мою руку i зробила крок до нього. Пiдiйшовши ближче, вона ткнула пальцем йому в груди, Картер похитнувся, усмiшка злетiла з його обличчя.
  "Той, хто надрав тобi худу дупу, мудак!" Якщо ти наблизишся навiть на дюйм ближче до Оллi.
  - Роза, будь ласка, не зараз i не тут. - Я намагався вiдтягнути свого друга вiд Картера, краєм ока помiтивши, що ми вже звертаємо увагу. Роуз повернулася до мене.
  "Добре, Оллi, але тiльки для тебе. Наступного разу...
  Роуз не закiнчила, кинувши на Картера красномовний погляд. Кiлька секунд вiн дивився на неї, а потiм сталося щось, що вибило землю з-пiд моїх нiг. Картер посмiхнувся широко i вiдкрито, я вперше побачив таку посмiшку, вона була справжньою i щирою.
   "Ти менi подобаєшся", - сказав вiн, перш нiж розвернутися й пiти.
  Розкритими вiд здивування ротом я витрiщилася на нього. Чудеса! Виявляється, Елi Картер вмiє посмiхатися, тiльки посмiхайтеся! I не скручувати губи в злий посмiшцi i не кидатися всiлякими посмiшками.
  - Схоже, хлопець не зрозумiв, на кого наїхав. - задумливо сказала Роуз. Я опанував собою i закрив рота. Що правда, то правда, Картер поняття не має, з ким вiн зiткнувся. Я потягнув за край її футболки i кивнув до виходу, Роуз весело пiдморгнула, i ми нарештi вийшли з будiвлi. Ми провели день бiгаючи, Роза видiлила нескiнченний потiк енергiї, вона як вiчний двигун, я ледве тягнув ноги пiсля трьох годин ходьби, i всього їй не вистачало. До сьомої вечора Роуз заспокоїлася i затягла нас у гарне маленьке кафе, ми замовили собi "латте", кожному на свiй смак. Бариста, гарний хлопець нашого вiку, дивився на нас i зухвало флiртував зi мною i Розi водночас, одним словом - дон Хуан. Смiючись над молодим мачо,
   "Знаєш, - почала Розi, - а цей дебiл - Картер, до бiса красивий, сексуальний, жорстокий i...
   - I як ти сказав на початку - страшний дебiл.
  - Правильно. Цiкаво, чому цi хлопцi завжди виявляються короткозорими кретинами?
   - Бо ти з молоком матерi увiбрав егоїзм i кретинiзм?
   Роуз посмiхнулася.
   - Хоча твiй друг - Люк - зовсiм не такий, вiн милий, сильний, вихований, i зовнi не поступається Картеру.
   - Люк заборонений.
  - Так, я знаю. Скажи менi, що сказав тобi Картер, коли докучав?
   Я закрив очi долонею, i перед моїм внутрiшнiм поглядом одразу пробiгли картини позаминулої ночi.
   - Вiн казав, як вiн ненавидить все в менi, кожну частину мене, i як, незважаючи на це, шалено хоче забрати мене в своє лiжко.
  Роуз задумливо пожувала нижню губу, вирiшуючи щось для себе. Пiсля короткого мовчання вона вперлася лiктями в стiл i пiдiйшла ближче до мене, нахиливши голову набiк.
  - Вiн закоханий у вас, i це його злить. Вiн розлючений, що не може не думати про вас.
  - Вiн просто хоче ще однiєї перемоги, для нього це гра, розумiєш? Я єдина дiвчина в проектi, яка не пускає слини через це.
  -Нi, люба. Вибачте за грубiсть, але якби вiн просто хотiв вас трахнути i викинути, то вiн вчинив би iнакше. Вiн зачарує, пiдкорить, використає всю свою чарiвнiсть. Вiн сам не розумiє, що з ним вiдбувається, i це зводить його з розуму, i вiн бере зло на вас, винуватця своїх проблем.
   - Правильно, це його проблеми Розi, якщо вiн хворий на всю голову, то потрiбно звернутися за допомогою до психiатра.
   - Або добитися вас будь-яким способом, тiльки тодi, повiрте, вiн заспокоїться.
   Я поставив келих для латте на стiл i здивовано витрiщився на свого друга.
   - Ти став на його бiк?
  - Немає! Що ти?! Я просто висловлюю свою думку.
  Опустивши голову, я покрутив скло рукою. Роза - майстер все аналiзувати i робити висновки, її мозок - це нескiнченна енциклопедiя.
  - Добре, закриваємо тему. Я не хочу бiльше про нього говорити. Краще розкажи менi, як у нас справи в Саномi?
   - Як завжди, Олi, тихо, спокiйно i нудно.
   - Мої батьки?
  - Вони в порядку. Вони щотижня сидять бiля телевiзора, i зi сльозами на очах я вболiваю за вас. Вiдвiдую їх якомога частiше. Вони дуже сумують за тобою.
   - Дякую, Розi.
   - Для чого?
   - За те, що ти прийшов до мене, за пiдтримку i за те, що вiдвiдав моїх рiдних.
   - Давай, ми дружимо, практично сестри, для чого ще дружити?
  
   частина 6
  Повернулися в готель о дев"ятiй вечора, до зубiв завантаженi сумками, коли батько Розi побачить витраченi грошi, його чекає удар. Бiля дверей моєї кiмнати на пiдлозi лежав маленький бiлий конверт, я з глибоким здивуванням пiдняв його, вiдкривши дверi пластиковою карткою, я кинув пакети на пiдлогу i нетерпляче розкрив конверт, Розi подивилася через моє плече. . Всерединi була коротка записка, яку ми з Розi разом прочитали: "Рiд, менi потрiбно поговорити з тобою про те, що трапилося, ти розумiєш, що я маю на увазi. Я можу бути запеклим ублюдком, я той, хто ходить над його головою, не дивлячись бiля його нiг.Мене так виховували.Але що я зробив тiєї ночi...загалом, давайте просто зустрiнемося на нейтральнiй територiї i все обговоримо.Менi є що сказати, як i вам.Я приписав свiй номер телефону, зателефонуйте i повiдомте менi, коли будете готовi поговорити. Елi Картер "...Я зiм'яв у кулацi папiр i дивився в простiр. Потворний слимак! Пiсля всього, що вiн зробив зi мною, вiн хоче, щоб я подзвонив йому, нiби нiчого не сталося, i домовився про зустрiч для невеликих розмов? Не може Зачекайте! Яким же ви маєте бути зарозумiлим i самовпевненим! Я обернувся до Розi, вона насупилася на клаптик паперу, зiм'ятий у моїй руцi.
  - Вiн почав дiяти. - Вона сказала.
   Я не зрозумiла Розi i як вона з"єднала брови.
  - Що значить почав дiяти? Вiн уже давно оголосив менi вiйну i щосили атакує.
  - Нi, iнша акцiя. Вiн вирiшив забрати вас.
   - До лiжка?
   - До лiжка.
   - Обiрветься.
   - Обережно, Оллi, такi як вiн не просто так здаються.
  "Розi, це скоро закiнчиться. Незалежно вiд того, виграю я чи нi, ми з Картером розiйдемось, як кораблi в морi. Вiн не встигне нiчого менi зробити, я сховаюся, постараюся не потрапити йому на очi. Вiн, насправдi, не буде стерегти мене бiля дверей.
  Роуз пiдняла сумки й увiйшла до кiмнати. Я розiрвав записку на дрiбнi шматочки й пiшов за нею. Кинувши сумки на диван, Роза сiла на стiлець i почала стукати пальцями по пiдлокiтнику.
  "Навiть якщо вiн переможе, i ти просто пiдеш, вiн не залишить тебе одну, Оллi. Це той тип людей, якi будуть прагнути до кiнця. Вiн - мисливець, а ви - жертва.
  "Тепер ти до смертi налякав Розi. Думаєте, вiн не вiдстане, навiть якщо перемога дiстанеться йому?
   - Не вiдстане.
  - Дурницi! I все-таки я буду подавати на нього до суду. Це сильно зiпсує його репутацiю. Друг батька, мiстер Доусон, юрист, i вiн швидко з ним розбереться.
   "Оллi в хорошому настрої, але все одно будь обережним.
   "Обiцяю, що буду дуже пильним.
   ***
  Днi до чергового виходу на сцену пролетiли в компанiї Розi. Бiльше повiдомлень вiд Картера не було. Люк прийшов до нас у гостi, вони дiйсно подружилися з Розi, але на вiдмiну вiд Люка, який дивився на Розi виключно як на друга, вона дивилася на нього iз зароджуваним почуттям кохання, ця ситуацiя мене засмутила, Роуз зашкодила собi. Чому все так несправедливо?! Як би я хотiв, щоб Люк був вiльний i вiдповiв Розi у вiдповiдь.
  У день виступу i нової боротьби за мiсце пiд сонцем Розi попросила мене пiти в студiю. Я подзвонив i дiзнався вiд Блейка, що ви можете привести з собою людину ззовнi. Давши позитивну вiдповiдь своїй подрузi, я кiлька хвилин з посмiшкою спостерiгав, як вона стрибає на номер i плескає в долонi, як дитина. Дивно, але, я говорив без ексцесiв, Картер не влаштовував iншої пiдлостi, вiн тримався осторонь, я вiдчував на собi лише його приголомшливий погляд. Цього разу я знову набрав бiльше балiв, допомогло спростування пана Харлi, що фотографiї були не моєю iнiцiативою, а фантазiєю хворого фаната. Ледве вiдiйшовши за лаштунки, я впав у теплi обiйми Розi, потiм перекочував у мiцнi обiйми Люка, вони разом зi мною радiли моїй перемозi. Сем, пiдiйшов до мене з бажанням поговорити, але я кинув на нього холодний погляд, вiн не повинен був робити це зi мною, якби я йому справдi подобався. Вiн не хотiв мене слухати, коли я пiдiйшов, щоб пояснити, вiн втратив мою повагу, люди, якi йдуть за натовпом, не маючи власної думки, слабкi. Ними легко манiпулювати i пристосовуватися до вашого власного способу. Менi не потрiбен такий друг, а тим бiльше хлопець. Таких, як Сем, легко зраджують, керуючись вказiвками суспiльства.
   ***
  За день до того, як ми пiшли з Розi додому, Картер все-таки встиг застати мене наодинцi. Ми з Розою збиралися востаннє прогулятися мiстом, i незабаром вона отримає шанс знову вiдвiдати Лос-Анджелес. Роуз пiднялася до своєї кiмнати за забутим мобiльним телефоном, я чекав її в холi на просторому диванi, схиливши голову, розглядав вiзерунок на мармуровiй пiдлозi. Я повiльно пiдняв голову, коли перед моїм носом з"явилася пара дорогих стильних кросiвок. Картер подивився на мене з висоти свого зросту, щось недоступне моїй свiдомостi таїлося в його очах, вiд цього погляду мороз пройшов по його шкiрi.
  - Здається, я просив вас не пiдходити до мене бiльше нiж на п"ятдесят метрiв. - сухо сказав я, вiдводячи очi вбiк. Картер сiв поруч зi мною, витягнувши одну руку, вiн поклав її на спинку дивана, торкнувшись кiнчиками пальцiв моєї шиї, я миттєво перейшов на iнший бiк, змусивши його сардонично посмiхнутися.
   - Ти боїшся мене, Рiде?
   - Проклятий Картер.
   Вiн засмiявся i схрестив ноги.
  - О! Чи вмiємо ми висловлюватися? Твiй друг навчав? Вона мила, трохи боєць.
  Я глянув на лiфт, куди зникла Роза? Саме тодi, коли вона менi так потрiбна. Навiть у фойє, заповненому людьми та працiвниками готелю, я не вiдчував себе в безпецi поруч iз Картером.
  - Картер, залиш мене в спокої. Що тобi потрiбно?!
   - Поговори.
   - Нема про що говорити!
  - Iснує. Чому ти не хотiв зi мною зустрiтися?
  Я пiдняв брови й пильно вдивився в нього. Нi, у цього хлопця немає нахабства.
  - Ти серйозно? - я перевела подих i продовжила. - Пiсля того, як ти практично зґвалтував мене, хочеш, щоб я пiшов назустрiч, наче нiчого не було? Ти нормальний?!
  Картер випростався i так швидко сiв у моєму тiсному, що я не встиг ахнути. Схопивши мене за зап"ястя, вiн тримав мене, щоб я не втiк.
  "Рiде, я просто хотiв сказати, що я не ґвалтiвник. Дiвчата завжди самi стрибають до мене в лiжко, i я не можу їм вiдмовити. Тодi з тобою я був п"яний, а не сам. Я можу поводитися з тобою дуже погано, пiдмiнювати, робити неприємнi речi, але нiколи не братися проти твоєї волi.
   - Сказав хлопець, якого тiльки що намагалися взяти силою!
   Картер важко зiтхнув i на секунду опустив очi, я знову подивився на лiфт (давай, Розi, давай швидше!)
  - Оллi, - я приголомшено подивився на нього, вiн знову без глузування вимовив моє iм'я, - У мене пронесли дах, такого бiльше не буде. Наступного разу тiльки з вашої згоди.
  Вiн пiдвiв на мене очi, я з силою вiдiрвала руку i швидко зiскочила з дивана. Вiдступивши на кiлька крокiв, я подивився на Картера, який усе ще сидiв на своєму мiсцi.
  - Я нiколи не погоджуся спати з тобою, Картер. Ти менi огидна, зрозумiй i прийми!
   Вiн повiльно пiднявся з грацiознiстю i зробив крок до мене, я зробив три такi ж кроки назад.
   "Нiколи не кажи нiколи, Рiде.
  - Не пiдходь до мене, Картер. Я не буду твоєю.
   - Подивимось.
  Я благально подивився на проклятий лiфт, нарештi вiн вiдчинився, i Роуз вийшла, весело цвiрiнькаючи з Люком. Отже, зрозумiло, куди вона зникала весь цей час. Нашi погляди зустрiлися з нею, усмiшка зiйшла з її обличчя, щойно вона побачила, хто стоїть передi мною. Тикаючи Люка пiд бiк, вона кивнула нам головою, Люк, прослiдкуючи її погляд, на мить зупинився, а потiм прискорив крок ближче. Роза не вiдставала, вони стояли по обидва боки вiд мене, як мої особистi вишибали. Картер глянув на Люка, а той чарiвно посмiхнувся Роуз.
  "Привiт, Зена - принцеса-воїн. Вiн пiдморгнув їй. Роуз пробурмотiла пiд стелю щось дуже непристойне, перш нiж вiдповiсти йому.
   - До побачення, мудак!
  Закинувши голову, Картер голосно засмiявся, ми втрьох подивилися один на одного, Люк повернув палець до скронi, вказуючи на те, що Картер зiйшов з розуму. Перестав хихикати, як божевiльний, Картер простягнув руку i поплескав Розi по макiвцi, вона вiдразу ж боляче вдарила його по тилу. У Розi важка, навчена рука.
   - Ще раз вiдпусти граблi, я їх поламаю, а тебе до бiса каструю!
   - Менi вже страшно, дитинко.
  Люк зламався i пiдiйшов до Картера. Вони були однакового зросту, їхнi погляди схрещенi, злий Люк i нахабний Картер.
  `` Якщо ти ображаєш хоча б одну з цих дiвчат, звинувачуй себе, Елi. - майже гаркнув Люк, коли говорив. Картер не здригнувся.
   - Ти менi погрожуєш, хлопче?
  Хлопчик? Наскiльки я знаю, Люк i Картер ровесники.
   "Я попереджаю Картера.
  Вiдчуваючи, що ситуацiя нагнiтається до межi, i ось, буде бiйка, я схопила Люка за руку i переплела нашi пальцi в замку, погляд Картера опустився на нашi руки, на його обличчi з"явився лютий вираз. У нього дiйсно велика проблема з управлiнням гнiвом. Я потягнув Люка з собою, подалi вiд Картера, вiн дихав важко i прискорено. Повiтря мiж хлопцями не iскрилося. Люк подивився на мене, я йому нiжно посмiхнувся.
  - Не Люк. Ти пам'ятаєш? Вiн того не вартий.
  Зробивши кiлька глибоких вдихiв i видихiв, вiн нiби почав приходити до тями. Весь цей час Роза з щенячим захватом дивилася на Люка. Святе небо! Їй вдалося залiзти на вуха! Картер продовжував стояти на мiсцi i пильно дивитися на мене, не дозволяючи придiляти йому бiльше уваги, я забрав своїх друзiв. Вийшовши на вулицю, Люк вiдпустив мою руку i мчав взад-вперед уздовж тротуару, згасаючи на наших очах з Розi. Я не чiпав його, даючи час зiбратися.
  - Олi, вiн тобi щось зробив? - запитала Розi, нервово постукуючи ногою, коли я заспокоююче стиснув її за плече.
  - Нi. Вiн просто балакав. Давайте забудемо цей випадок i пiднiмемо собi настрiй, наприклад, пiдемо на атракцiони?
   Роза захоплено плескала в долонi.
  - Так! Атракцiони - це те, що вам потрiбно. Пiдемо до кiмнати страху? обожнюю її!
   - Роз, ти божевiльна, як можна любити кiмнату страху?
   - Як можна любити вчитися i засинати за пiдручниками в шкiльнiй бiблiотецi?
   Я посмiхнувся i обняв свого друга за плечi.
   - Туше.
   До нас пiдiйшов абсолютно спокiйний Люк i невпевнено подивився менi в очi.
   - Вiзьми мене з собою?
  - Звичайно! Ми з Розi вiдповiли в один голос.
  Ми викинули з голови нашу конфронтацiю з Картером i розважалися на повну. Люк виграв для Розi i мене на опудалах, я - рожевий зайчик, Розi - бiлий пухнастий ведмедик. Вiн дуже добре стрiляв, викликаючи невдоволення контролера. Вечiр пройшов добре. Наступного дня, тепло попрощавшись з Лукою, ми полетiли додому. Розi стало сумно, я всiма силами намагався її пiдбадьорити, через деякий час менi це вдалося, вона не та людина, яка може довго вдаватися в зневiру. Вдома я повнiстю розслабився, я був у своїй фортецi, мама i тато оточили мене турботою i увагою, я не вiдходив вiд них нi на хвилину, розлучався неохоче тiльки вночi, коли лягав спати. Я вiдпочив душею i тiлом. Через два днi я зустрiвся з кiлькома однокласниками, вони закидали мене питаннями про проект i з нетерпiнням слухали вiдповiдi. А через день, об одинадцятiй ночi менi на телефон прийшло смс, я вже дрiмав, коли включив телефон, сповiщаючи про вхiднi смс, стряхуючи сон, я взяв телефон у руки i провiв пальцем по сенсорному екрану. З'явився невiдомий номер, i я вiдкрив смс з пiдозрою: "Привiт Рiд, тобi нудно у своєму провiнцiйному мiстечку?" Я рiзко сiв у лiжку й клiпнув очима, тож тiльки Картер говорив про моє мiсто! Де вiн узяв мiй номер? Той, що зараз i вдома мене дiстане, хлопець уже всю мою кров випив! Я вичерпав нерви до каплицi. Зi шипiнням я вiдкинув телефон убiк i знову лiг, сон затих. Вiн справдi думає, що я йому вiдповiм? Айфон знову почав блимати, я його зi стогоном взяла: "Без тебе нудно, малята, нема до кого причепитися" Що з цим хлопцем?!
  Я провела чудовi два тижнi в колi нашої маленької родини, час пролетiв як мить, я не хотiв повертатися, я наполягав i переконував, що дуже скоро знову побачу маму i тата. Менi потрiбно подорослiшати i стати самостiйною, якщо я виграю конкурс, мене чекають частi гастролi i довгий час далеко вiд батькiвського гнiзда. Мої батьки та Розi супроводжували мене в аеропорт. Роуз давала вказiвки, як поводитися з Картером, всi її поради зводилися до одного - тримайтеся вiд нього подалi.
   ***
  У Лос-Анджелесi мене чекали несподiванi новини. Пiсля останнього змагання нас залишилося четверо, я, Люк, Картер i Сем. Мене здивувало, що Сем залишив проект за власною iнiцiативою, i це була далеко не єдина i не найважливiша iнформацiя. Увечерi, пiсля мого приїзду, до мене прийшов Лука, вiн нервував, хоча очi його щасливо блищали, ми поселилися в моїй маленькiй вiтальнi, я запитально подивився на свого друга.
  - Менi запропонував контракт вiдомий продюсер. Я погодився з Оллi.
  Я пiдвiвся з крiсла i кинувся до нього, впавши на колiна, обiйняв його. Люк з полегшенням зiтхнув i обняв мене, поклавши пiдборiддя на мою голову, погладив моє волосся.
   - Ти не сердишся?
  - Лука що за дурницi?! Я дуже радий за вас!
  - Добре. Я просто боюся залишити вас самих, але я маю летiти до Бостона завтра. Там розташована його студiя звукозапису, ми запишемо мiй перший диск. Як важко менi покидати тебе. Оллi, Картер не упустить можливостi потрапити до тебе.
  - Люк. Не хвилюйся за мене, я впораюся. Ми залишилися з ним наодинцi, а це означає, що скоро я так чи iнакше позбудуся його присутностi. Я якось можу протриматися тиждень.
   Люк вiдступив i подивився менi в очi з нiжною посмiшкою.
  "Це єдине, на що я сподiваюся. Будь обережний, Оллi, не гнiвай Картера i не наштовхуйся на неприємностi. Вiн зiпсує тобi життя.
  - Я вже зрозумiв. Перестаньте нудитися, сьогоднi ми можемо побачитися востаннє, давайте проведемо вечiр разом.
  - Ну, нi, ти просто не можеш мене позбутися, Оллi. Буду вiдвiдувати вас якомога частiше!
  - Угода. Я нахилився вперед i поцiлував свого друга в щоку.
   ***
  Наступного ранку Люк покинув мене, залишивши пiсля себе дiру в моєму серцi, я дуже до нього прив"язаний i шалено тужитиму. Пiзнiше до мене завiтав Блейк, ми поспiлкувалися, вiн розповiв про плани на останнє шоу, вiд якого залежить, чи отримаю я контракт з Джонатаном Греєм. Я зустрiв Картера наступного дня, коли я виходив iз своєї кiмнати, вiн стояв прямо бiля моїх дверей, його рука була пiднята вгору, вiн збирався постукати, якби я залишився на хвилинку, вiн би встиг постукати, але Я б не вiдкрив дверi. Як я зумiв себе так налаштувати?! Картер опустив руку, не гаючи нi секунди, я грюкнув дверима, побоюючись, що вiн заштовхне мене назад в кiмнату, в коридорi було безпечнiше. Картер втупився в моє обличчя, вiн мовчав, я теж. Крокуючи праворуч, я мав намiр обiйти його, але вiн повторив мiй рух,
  - Привiт, Рiд. На його обличчi з"явилася самовпевнена усмiшка.
   - Що ти хочеш, Картер?
  - Як грубо. Ти навiть не привiтаєшся зi мною?
  - Що ти заслуговуєш, те й отримуєш. Чого ти хочеш вiд мене цього разу?
  - Ти. - коротко вiдповiв Картер.
  Мене задихнуло повiтря вiд обурення, якось встигаючи дихати, я витягнув телефон iз задньої кишенi джинсiв i набрав Блейка. Картер налякав мене своїм манiакальним виглядом, я хотiв попросити наставника про допомогу. Почулися гудки, Блейк вiдповiв на дзвiнок стакато "Так!" Перш нiж я встиг йому щось сказати, Картер вирвав телефон з моїх рук i кинув дзвiнок. Я з жахом спостерiгав, як вiн кладе мiй телефон до кишенi.
  - Вiддай його зараз! - зажадав я. Картер нахилив голову до мене, я пiдскочив i притулився спиною до стiни.
  - Я поверну його пiзнiше. Пiсля.
  Я пробiг очима по коридору, шукаючи виходу з цiєї ситуацiї. Мене трясло, ноги вiд страху перетворилися на желе. Картер тим часом перекрив мiнiмальну вiдстань, яка була мiж нами, поклавши руки на стiну по обидва боки мого обличчя, вiн затис мене в пастку, я судорожно стиснув руками низ сорочки i ковтнув.
  - Пiсля... пiсля чого? я прохрипiв. Здається, що за хвилину я впаду в непритомнiсть, а Картер буде знущатися над моїм безчутним тiлом.
  - Пiсля того, як я закiнчу. Його голос затих, вiн схилив голову ще нижче. Я дихала швидше, мрiяла, що в цю ж хвилину хтось вийде зi своєї кiмнати i вiдлякає мiй особистий кошмар у виглядi Картера. Але дива не сталося. Мiй рятiвник не з"явився в коридорi. Я самотнiй.
  - Картере, ти обiцяв, що не зробиш нiчого проти моєї волi, що зовсiм не вмiєш тримати слово? - Я пишався собою, цього разу мiй голос звучав впевненiше.
  "Дитино Рiд, - глузливо зiтхнув вiн, - я завжди тримаю своє слово. Я лише трохи пiдштовхну вас, ви не знаєте, вiд чого вiдмовляєтеся.
   "Картеру не потрiбно, щоб я пiдштовхував мене до чогось...
  Гарячi губи покрили мої в лютому, грубому поцiлунку. Я пiдняв руки i притиснув їх до грудей Картера, намагаючись вiдштовхнути його, вiн схопив мене за зап"ястя, затиснувши їх мiж нами. Я не вiдповiла на поцiлунок, намагаючись вирватися, але сили були не рiвнi. Серце шалено калатало в грудях, намагаючись вирватися, мене охопила панiка. Вiн робить це знову. Його губи були владнi, вимогливi, твердi. Нарештi менi вдалося ухилитися, я повернув обличчя вбiк, очi наповнилися гнiвними сльозами, мене потрясло вiд надлишку почуттiв, найсильнiшими були: безсилля, лютiсть, ненависть. Вiн поцiлував мене так грубо, що я вiдчула, як мої губи набрякли й болiли вiд його дикого, болiсного тиску. Я ридав, Картер завмер i напружився всiм тiлом, випустивши руки, вiн обхопив моє обличчя долонями, я клiпнула, сльози текли з моїх очей,
  - Знову не так, га? - тихо запитав вiн.
  - К - Картер вiдпусти мене. - Я почав заїкатися, не в змозi взяти пiд контроль iстерику.
   - Я не можу.
  Вiн знову нахилився до мого обличчя, його губи передавали невеликi поцiлунки в щоки, пiдборiддя, вилицi, поступово повертаючись до моїх губ. Цього разу вiн тривожно притулився до них, ледве торкаючись, раз, два, три. Я не опирався, це марно, Елi Картер все одно вiзьме це. Вiн поглибив поцiлунок, проводячи кiнчиком язика по моїх губах, вiн вимагав, щоб я розкрився, але я мiцно стиснула губи. Перервавши поцiлунок, Картер вiдсунувся на дюйм, не бiльше, його очi блукали по менi, вiн посунув одну руку i провiв вказiвним пальцем по моїх губах, легенько натиснувши на нижню, я вiдкинула голову назад i вдарила потилицю. моєю головою до стiни. Картер обхопив iншою рукою мою талiю i ривком притягнув мене до себе.
  - Обережно Рiд, ти пошкодиш собi. - вiн пробурчав менi у вухо. Вiн поцiлував дупло за вухом i вiдпустив мене. Я вiдскочив вiд нього якомога далi, Картер засунув руки в кишенi штанiв, ми дивилися один на одного кiлька довгих хвилин.
  - Т - телефон Картера. - Я нiяк не мiг побороти заїкання.
   Вiн дiстав мiй телефон i передав його менi, я похитала головою.
  - П - р - покласти на пiдлогу i вибратися. Не буду - не пiдiйду до тебе.
   Картер закотив очi, невимушено кинув телефон на килимове покриття i почав вiдступати вiд мене, не вiдпускаючи мого погляду.
  - Якщо я хочу, твоя уявна вiдстань мiж нами, Рiде, не врятує тебе. я вiдпускаю тебе. Сьогоднi. Але завтра я не буду таким милосердним. Ближче познайомимося з "не торкайся мене".
  Картер розвернувся на пiдборах i просвиснув мелодiю в бiк лiфта. Я присiв навпочiпки, тремтячими руками пiдняв телефон. Я бiльше не вийду зi своєї кiмнати до самого виступу, навiть землетрус не змусить мене покинути свiй хиткий притулок.
  
  - Що?! - вигукнув я, не впоравшись iз шоком.
   - Те, що ви чули, мiс Рiд.
  Я ошелешено дивився на продюсера Джонатана Грея. Так, так, той. Повiльно повернувши голову, я перевiв погляд на ще бiльш здивованого Картера. У кабiнетi запанувала тиша, в кiмнатi було чути лише цокання настiльного годинника. Справа в тому, що останнiй етап змагань пройдено, Картер мене i цього разу не пiдбив, минулого разу ми грали чесно, обидва. Нам сказали, що результати голосування оголосять наступного вечора. Але вони прийшли на обiд, привели мене в офiс мiстера Харлi, де я знайшов напруженого Елi Картера. За тиждень до виступу, вiрний своєму слову, я нiкуди не виходив iз кiмнати, тiльки на репетицiї i тiльки з Блейком пiд пахвою. Я не дав Картеру можливостi побути наодинцi зi своїми, навiть на секунду. Мiстер Грей пояснив нам нашу позицiю, позицiя, з якої ми з Картером були в ступорi. Нашi оцiнки збiглися, голоси роздiлилися порiвну, ми разом перемогли. Мiстер Грей не мiг вiддати перевагу одному з нас, вiн хотiв обох, а як ви думаєте? Вiн запропонував нам спiльний контракт! Тобто - тобто ми з Картером будемо дуетом, наша група має дати свiй перший за мiсяць тур пiд назвою - "Неспокiйне серце" - "Неспокiйне серце". Хiба це не смiшно? Картер так сильно воював зi мною, намагався позбутися мене, i все для чого? Заради того, щоб бути зi мною багаторiчним контрактом, тому що, незважаючи на своє обурення, я не збираюся вiдмовлятися вiд пропозицiї, я занадто довго i наполегливо до цього йшов! Так, страшно вiд думки, що Картер тепер завжди буде поруч, гiрко, що я не змiг позбутися цiєї пiдступної осколки, але, сцена менi дорога, я витримаю, витримаю, все переживу, що менi доля приготувала. Я важко зiтхнув, сiв на край крiсла й потягнув до себе запропонований контракт.
  - Пiдписати зараз? - запитав я, дивлячись на мiстера Грея.
   - Нi, вiзьмiть iз собою, почитайте на дозвiллi, введiть свої вимоги, або випишiть те, що вам здається неприйнятним, а завтра в цей же час я чекаю вас тут iз адвокатом на пiдпис.
  - А iншого виходу немає? - заговорив Картер. Мiстер Грей зиркнув на нього.
  - Нi, мiстере Картер. Тiльки так i бiльше нiчого.
  - Отримай свiй проклятий контракт. - Картер процiдив крiзь зцiпленi зуби, я здригнувся, цей хлопець коли-небудь задоволений?
  - Хлопче, ти гарячий! - смiючись сказав мiстер Грей. - Ну, це добре, дiвчата люблять поганих, нахабних хлопцiв, шанувальники завалять вас своєю увагою, вiльного сексу буде бiльш нiж достатньо.
  - Менi вже цього бiльш нiж достатньо. - вiдповiв Картер, насмiшкувато пiднявши брову.
   - Кашель, кашель, - нагадав я про свою присутнiсть, мiстер Грей одразу наклав винуватий вигляд.
   - Вибачте мене любий, я зовсiм забув, що з нами є дама, та ще й такий ангел, до речi, хлопцям у вас теж не буде кiнця - шанувальники, чоловiки люблять образливих, вмикається iнстинкт мисливця, знайдiть i досягти.
   Я зблiд, коли Картер глухо гаркнув з мого боку, мiстер Грей здивовано пiдняв брови, пробiгаючи поглядом по Картеру, а потiм перевiв очi на мене.
   - Мiж вами щось є?
   - Немає.
   - Так.
   Нi, рiшуче вiдповiв я - так, це звучало вiд Картера, контракт вислизнув у мене з рук, я повернувся всiм тiлом до Картера.
  - Що ти вiшаєш?! - прошипiв я.
  - Правда. - спокiйно вiдповiв вiн, розглядаючи нiгтi.
   Я звернувся до продюсера.
  - Вiн бреше. Мiж нами нiчого немає, нiколи не було i не буде, мiстере Грей.
  "О, - пiдвiвся продюсер i застiбнув подiл свого дорогого костюма Armani. "Я не думаю, що мiстер Картер так думає. Ну, хлопцi, що там вiдбувається, не моя справа, я не прописую нiяких умов, наприклад: Нi вiдносин в групi, нi шлюбу. Ваше особисте життя мене не стосується, i шанувальники будуть любити вас в будь-якому випадку, так, i залiзуть у ваше лiжко теж, незалежно вiд того, перебуваєте ви з кимось у серйозних стосунках чи нi. Гаразд, уважно читайте договiр, завтра чекаю на вашу вiдповiдь, сподiваюся, дiти, ви зробите правильний вибiр. Мiстер Грей вийшов, залишивши нас iз Картером наодинцi, о, на самотi, чорт вiзьми! Ми повиннi бiгти! Я швидко пiдвiвся i пiдiйшов до дверей, схопивши ручку, я був у захватi вiд свободи, яка чекає мене за дверима, але долоня Картера лежала на моїй долонi,
  - Рiд, звикни до мене, ми будемо разом працювати, будемо бачитися майже двадцять чотири години на добу. I все ж, ти станеш мегазiркою, може, пора скинути маску черницi, i пiти до кiнця?
  - З тобою? - Я розвернувся i пiдiйшов до столу, обiйшовши його, я створив слабкий бар'єр мiж мною i Картером, вiн стояв на мiсцi, не рухаючись.
   - Так, зi мною ваш перший досвiд буде незабутнiм, повiрте.
  - Я вiрю, що ти можеш бути богом у лiжку, але, знаєш, вiн чомусь менi не посмiхається. Вiн стане вашою iграшкою на одну нiч.
  - Хто тобi це сказав? У нас з тобою буде багато ночей. - самовпевнено сказав вiн, вiдходячи вiд дверей, пiдходячи до мене.
   - Ага, поки ти менi не набридаєш, а потiм викинеш як стару рiч.
  - Звiдки такi висновки? Хiба я не здаюся серйозним, вiдданим хлопцем?
   - Немає.
  - Гаразд, Рiде, ти мене прогледiв, - Картер почав ходити навколо столу, я повторював йому, рухаючись в iншому напрямку, - так, ти прав, за своєю природою я не можу довго зупинятися на одному, це стає нудно. Але чому б нам не провести спекотнi ночi? Чого тобi не вистачає, Рiд? Твоя невиннiсть? Повiрте, зараз це не в цiнi, багато хлопцiв цього навiть бояться, я не боюся. Подивiться на це з iншого боку, я залишу вас у спокої пiсля отримання свого, i наша робота не буде такою нестерпною.
   - Картер, цього нiколи не станеться, ти можеш, злякатися, битися головою об стiну, ненавидiти мене, я не буду твоєю, нi за яких обставин.
   - Мiсяць.
  - Який мiсяць? - Я не зрозумiв, ми ще кружляли навколо столу, Картер грав зi мною в кiшки-мишки, йому це приносило задоволення.
   - Через мiсяць ти зiгрiєш моє лiжко, Рiде.
   - Мiсяць я буду вдома у Картера, а потiм наш перший тур.
   - Що мене зупинить?
  - Те, що я буду у своєму провiнцiйному мiстечку, а ти у своєму... неважливо де. Вдома?
  - Сама наївнiсть Рiда, - Картер раптом одним махом скочив на стiл, я не встиг пискнути, як опинився з ним вiч-на-вiч. "Вiдстань для мене не перешкода, Рiде. - прошепотiв вiн, нахилившись менi на вухо.
   Я рвонувся вбiк, але вiн схопив мене однiєю рукою, притиснувши мою спину до своїх грудей, iншою рукою вiдтягнув моє волосся набiк i торкнувся губами моєї шиї.
   - Я знайду тебе на кiнцi свiту, ти не сховаєшся.
   - Господи, - запинався, вiдчайдушно намагаючись вирватися, - ти хворий!
   - Тiльки коли ти поруч з Оллi Рiдом.
  - Що тут вiдбувається?! - Блейк! Як вiн вчасно! Картер вiдпустив мене, я миттєво кинувся до наставника, вiн обняв мене за плечi, дивлячись на Картера з погрозою в очах.
   "Елi Картер, якщо я побачу, що ти знову вiдкриваєш руки Оллi, я принесу їх тобi".
  - Не побачиш, бо Оллi скоро буде далеко вiд тебе. - Iлай зневажливо оглянув Блейка i рушив до виходу з кабiнету.
  - Не сподiвайся на хлопчика, Оллi буде моїм протеже. Блейк трiумфально посмiхнувся, побачивши незадоволене обличчя Картера. - Я спостерiгаю за тобою, Картер. У мене є зв"язки, я можу зруйнувати твою кар"єру, без сумнiву.
   Картер нiчого не сказав, кинувши на мене i Блейка злобний погляд, вiн пiшов, грюкнувши дверима, Блейк подивився на мене з м'якою посмiшкою.
  - Як ти крихiтко? Вiн зробив тобi боляче?
  - Нi, не встиг, тiльки проти волi тримав. - судомно зiтхнув я, вiдходячи вiд наставника. - Менi так важко Блейку, бути в парi з Картером - це найгiрший кошмар для мене, але я дуже хочу спiвати для людей, я просто не можу вiдмовитися.
   - Оллi, ти сильна, горда дiвчина, незважаючи на свою крихкiсть, ти можеш дати вiдсiч, так, не фiзично, але iнодi достатньо слiв, вони можуть болiти не менше, не дай Картеру опуститися, тримайся, рано чи пiзно вiн втомиться битися з тобою.
   - Сподiваюся, Блейк.
   ***
  В контрактi мене все влаштовувало, я нiчого не змiнював, єдине, що я вписав, що я хочу бути протеже Блейка, вiн зобов"язаний слiдувати за мною на всiх гастролях. Договiр ми пiдписали о другiй годинi дня, з цього моменту почався вiдлiк мого нового життя. Увечерi я полетiв додому, отримавши вiд Картера поцiлунок i багатообiцяючий погляд перед тим, як покинути готель. Батьки влаштували менi вечiрку, прийшли всi однокласники та друзi. Розi скакала по дому, як божевiльна, i кричала, коли дiзналася, що я пiдписав контракт, її засмутило тiльки те, що Картер був моїм партнером, але ненадовго з вигуком "до бiса Картера!". вона продовжувала лютувати. Порадившись з батьками, ми вирiшили, що я маю закiнчити школу екстерном, що для мене не було проблемою, тож я поїхав до золотої медалi. Через два днi менi зателефонував Люк i привiтав з перемогою, дiзнавшись, що ми з Картером будемо спiвати в групi, вiн вибухнув прокльонами, якi я почув вiд нього вперше, у мене горiли вуха вiд його виразних, лайливих слiв. Поговоривши з другом щонайменше годину, я вимкнув телефон i потягнувся до пiдручникiв, тепер треба зубрити, зубрити i зубрити, я любив вчитися, тому пiшов у знання не помiчаючи нiчого навколо, пiзнiше заснув з книга на моїх грудях.
   Запах вечерi розбудив мене, мама брязкала на кухнi каструльками, щось нагумувала собi пiд нiс, приводячи себе в порядок, я спустився до неї.
  - Привiт, мамо. Я сiв за стiл, склавши руки на поверхнi. Мама повернулася до мене, радiсно посмiхаючись.
  - Привiт, крихiтко. Як ти спав?
   - Вдома я завжди добре сплю, мамо.
  "Добре, ти можеш допомогти менi з вечерею?" - Мама поставила передi мною обробну дошку i нiж з широким лезом, я взяла нiж.
   - Звичайно, що менi робити?
  - Розрiжте салат, мiй тато скоро повернеться, - мама подала менi вимитi овочi, - ти замкнувся в Оллi, хочеш вийти подихати? Запросiть Розу в кiно, скоро почнеться ваша робота, на розваги не буде часу.
   - Мамо, я хочу бути з тобою, я пiду надовго, хочу кожну секунду проводити з тобою i татом.
  - Дiвчинко моя, я щасливий, що ти зараз з нами, i менi приємно, що ти весь час проводиш зi мною i батьком, але тобi не потрiбно забувати своїх друзiв, ти також не побачиш Розу. як ми.
  Я почав рiзати овочi, думав, мама, звичайно, права, Розi теж частина мого життя, вона моя сiм"я, я буду сумувати за нею, тепер я iгнорую її прохання погуляти з нею, роблю неправильно вiдштовхуючи її, я не хочу руйнувати нашу дружбу, сьогоднi я їй подзвоню i кудись запрошу. Приготувавши вечерю, ми накрили стiл i чекали тата, вечеря пройшла у веселiй, ненав'язливiй атмосферi, тато жартував, мама тихо хихикала, як маленька дiвчинка, я дивився на них i нiяк не мiг насолоджуватися перебуванням поруч . Пiзнiше я пiднявся до своєї кiмнати i зателефонував Розi, вона з радiстю вiдгукнулася на мою пропозицiю, але сама виявила бажання ходити на вечiрки з Ейденом Кастарiсом. Вiн був найпопулярнiшим хлопцем в нашiй школi, його вечiрки гримiли по всьому мiсту, наполовину грек вiн був дуже екзотичним екземпляром, але, був шалено самозакоханий i нахабний, я неодноразово вiдкидав його замахи. Повагавшись, я все-таки пiшов на поступки i погодився пiти на вечiрку, яка вiдбудеться сьогоднi ввечерi, збираючись о дев"ятiй, добре, вечiрка така вечiрка. О пiв на восьму я був готовий, одягнений у короткi бiлi шорти i топ такого ж кольору, який вiдкривав поперек i живiт на пару сантиметрiв. Я спустився до вiтальнi й сiв на диван поруч iз батьком, вiн подивився на мене й пiдморгнув.
   - Куди ти йдеш, Олi?
  - Роуз запросила Кастарiса на вечiрку. - зiтхнувши, вiдповiла вона.
  - Оллi, ти унiкальна людина, iншi пiдлiтки вибiгають з дому через вiкно, щоб потрапити на вечiрку, а твоя найкраща подруга ледь не тягне тебе за комiр, незважаючи на те, що ми з мамою не проти. - Тато смикнув мене за пасмо волосся, я сумно йому посмiхнувся.
   - Знаєш, тато, я не люблю галасливих посиденьок п"яних пiдлiткiв.
   - Ти молодий Оллi, насолоджуйся безтурботним життям, ти встигнеш подорослiшати i постарiти.
  - Хороший тато. - Мiй телефон задзвонив на екранi, з'явилася фотографiя нахабної Розi, що смiється, я вiдповiв:
  - Роза? - в телефонi лунала гучна музика, Розi любила слухати рок.
  - Я пiд"їхав, давайте швидше виходимо. - Телефон дзвонить, я пригнiчено подивився на батька, вiн засмiявся i поплескав мене по макiвцi.
   - Iди i розважайся малюк.
  На вечiрцi Кастарiса були присутнi, напевно, всi пiдлiтки нашого мiста, вже за кiлька метрiв з дому лунала гучна музика та шум натовпу. Вечiр неодмiнно буде веселим. Вийшовши з машини, я пiдтягнувся i з нетерпiнням примружився на пiдстрибнучу Розу.
  "Готово?" - запитала вона, блиснувши очима.
   - Нi, але ти все одно мене туди затягнеш.
  - Безсумнiвно! - Роза схопила мене за руку i буквально вiдскочила до будинку, у дворi бiля пiд'їзду було кiлька хлопцiв i пара дiвчат, вже напiдпитку, вони голосно смiялися, кидаючи нецензурнi жарти. Роуз штовхнула їх, i ми увiрвалися в будинок. Ейден був у центрi своєї вiтальнi, з пластиковою чашкою в руках, вiн зухвало посмiхався дiвчатам навколо нього. Я, мабуть, занадто довго i пильно дивився на нього, тому що вiн пiдвiв голову i його сiрi очi повернулися до мене, посмiхаючись ще ширше, вiн покинув групу дiвчат, не дослухаючись до їхнього цвiрiнькання, вiн прямував до нас.
  "Яка честь, що сама Оллi Рiд вiдвiдала мою скромну обитель!" Вiн подивився на мене хтивим поглядом i задоволено цокнув язиком. Навiть Картер не роздяг мене таким нахабним поглядом! Я скривився вiд запаху випарiв.
  - Залиш її в спокої, Ейден, руки геть! - попередила Роза, обходячи хлопця, вона продовжувала тримати мене за руку, я пiшов за нею. Ейден пирхнув, але не наважувався їй заперечити, вiддаляючись, я вiдчув його нахабний погляд на своїй спинi.
   Роза провела нас на кухню, знайшла жерстянi банки з-пiд газованої води, вiдкрила одну й передала менi.
  - Оллi, я хочу знайти Памелу Сандерс, ця зараза забрала в мене зошити з конспектами з вищої математики i бiльше не повернулася. Не вiдчутно, сподiваюся тут зловити, ти зi мною чи почекаєш тут?
  - Iди, я не хочу метушитися серед спiтнiлих тiл. Розi засмiялася, хитаючи головою.
  - Завжди така брехлива дiвчина, - саркастично сказала вона, я ущипнула її за бiк, Роуз хрюкнула i ляснула мене по руцi. - Зачекай тут, я скоро.
  Сьорбнувши газованої, я оглянувся по кiмнатi, тут бiльш-менш спокiйно, я думаю, що витримаю цей вечiр у такому притулку, стрибнувши на стiльницю, я вiдклав баночку з напоєм i подивився собi пiд ноги, скрипнули дверi, хтось увiйшов, я продовжував сидiти схиливши голову, нехай беруть що треба i йдуть, не хочу нi з ким розмовляти. Почулися важкi кроки, через пару секунд передi мною зупинився хлопець, я пiдкинула голову. Картер! Боже, Боже, Боже i всi святi! Це Елi Картер! Як вiн тут...?! У вухах задзвенiло, дихання вiдразу збилося, по шкiрi пробiгли мурашки, я дивилася на нього всiма очима, не в силах видавити навiть слова.
  - Привiт, Рiд, - сказав вiн муркотаючи. Вийшовши вперед, Картер, оточивши мене пiвкiльцем на руках, я кинув погляд на дверi (Незабаром пiднялася!)
   - Як справи...
  - Як я тут опинився? - перебив вiн мене, опустивши голову, виливши гаряче дихання на моє обличчя. - Я сiв у лiтак i прилетiв, зняв кiмнату у вашому паскудному готелi, погуляв мiстом, познайомився з парою хлопцiв i вуаля, я тут! Дверi для мене вiдкритi всюди.
   - Вiдiйди вiд мене Картер, я буду кричати, половина моїх знайомих побiжить на допомогу.
   "Я перерву твiй плач поцiлунком.
   - Я буду чинити опiр.
   - Я придушу твiй опiр.
   "Картер, - сказав я втомлено, - звернись до спецiалiста, ти хворий.
  - Ти? можливо. Ти дратуєш мене, Рiда, мене дратує все в тобi. Особливо вашi холоднi манери принцеси i неприступнiсть. Як ти себе вважаєш? Чому ти кращий за мене?
  - Усi. Ти бруд пiд моїми ногами, Картер.
  З його грудей вийшов страшний гуркiт, пiднявши руку, вiн схопив мене за пiдборiддя, пальцi болiсно впилися в шкiру, я ахнула i заглушила писк. Картер нахилив своє обличчя до мого, зупинившись у дюймах вiд його губ.
  "Ти переборщив, Рiде". Я тебе зламаю, топчу, ти будеш плакати бiля моїх нiг.
  Я тiльки встигла ахнути, коли його губи впилися в мої, це не болiло, нi, але, наполегливо, вимагаючи, кусаючи мою нижню губу, вiн змушував мене вiдкрити рот, як тiльки це сталося, Картер запустив язик всередину , я широко розплющив очi вiд вiдчуття його вторгнення. Пiднявши руку, я поклав її на його груди, притиснувши, але вiн поклав її на свою, а iнший продовжував тримати моє обличчя. Притиснувши мою долоню до грудей, де шалено билося його серце, вiн пiдiйшов ближче до мене, тiлом розставивши мої ноги в сторони. Я вiдступив i не втримався, не почав вигинатися спиною до стiльницi, Картер, користуючись нагодою, щоб збити мене, спершись всiєю вагою свого тiла. Його рука вiдпустила мою i перемiстилася до мого стегна, гаряча долоня пiднялася до моєї ноги, зупинилася в мiлiметрi вiд краю моїх шортiв. Я спробував скинути його, але Картер вправно ухилився, поклав руку на голий живiт, я здригнувся, i люто почав крутити головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. i люто почав крутити моєю головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. i люто почав крутити моєю головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. аби тiльки нагнутися до декольте мого верху й облизати шкiру бiля основи грудей, на мiй сором мене накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. аби тiльки нагнутися до декольте мого верху й облизати шкiру бiля основи грудей, на мiй сором мене накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. якi тепер були на моїй шиї, розлучалися в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. якi тепер були на моїй шиї, розлучалися в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi.
  "Знав, що тобi сподобається Рiд, - прошепотiв вiн, лоскочучи мене своїм диханням, - я можу зробити краще. Але не тут i не зараз.
  Картер вiдтягнувся, потягнув мiй топ i вiдступив, весь цей час його очi не зводили з моїх. У його чорних калюжах тлiло полум"я бажання. Я зiстрибнув зi стiльницi i побiг якомога швидше до виходу, а потiм його смiх, я бiльше не мiг бути тут нi хвилини, я шукав Розi, не знайшовши її, я дiстав телефон з кишенi i набрав СМС, сповiстивши, що виходжу з дому. Я переступив порiг будинку, коли задихана Роза наздогнала мене, побачивши мiй засмучений, потрясений погляд, пiдняла одну брову. Не хотiлося нi про що думати, говорити i тим бiльше.
   "Я скажу Розi завтра, будь ласка, без питань, просто вiдвези мене додому.
   Батьки були здивованi, що я повернувся, не бувши на вечiрцi, i на пару годин, посилаючись на головний бiль, я пiшов у свою кiмнату, там, ховаючись з головою пiд ковдру, я заснув глибоко, бiй з Картером i все, що було далi, виснажило мене до межi.
  Наступного дня я знову сiв вчитися, зайнявши стiл бiля вiкна, заглибився в iсторiю, намагаючись не думати про Картера. Дзвiнок у дверi вiдвернув мене. Батько був на роботi, а мама пiшла до подруги на чашечку кави, яка затягнулася на пару годин. Я зi стогоном вiдкинув книжку i побрев вiдкривати дверi, здається, чоловiк за дверима не думав зняти руку з дзвiнка. Вiдчинивши дверi з роздратуванням, я побачив... Елi Картер! Не думаючи нi секунди, я грюкнув дверима перед його обличчям.
  "Рiде, ти не гостинний. - Надворi почувся його бас.
  - Геть з мого мiста, Картер! Вам тут не бажано. - Я почав вiдходити вiд дверей, але вiн знову почав тиснути на дзвiнок.
  - Картер! Я зараз викличу полiцiю. Залишати!
  "Ваша полiцiя нiчого не може зробити. Що вони менi покажуть? Я не проникав у ваш дiм. до побачення.
   "Повiрте менi, мiстер Девiс буде на моєму боцi, йому не потрiбна причина, щоб замкнути вас у камерi на 24 години.
   "Рiде, я гiсть у твоєму мiстi, ти не проведеш менi екскурсiю?
  Я закрила обличчя руками, важко дихаючи вiд гнiву, що пiднiмався в моїх грудях. Картер справжнiй сталкер! Роуз мав рацiю, вiн не заспокоїться, поки не вiзьме своє, а я, швидше за все, опинюся в психiатричнiй клiнiцi, ще трохи i мене здолає нервовий зрив.
  - Геть, Картер! - крикнув я, ламаючи голос.
   "Рiде, я залишаюся в мiстi, рано чи пiзно ми натрапимо на тебе".
  Я не вiдповiв, втомлено заплющивши очi, повалився на диван. Цей затяжний кошмар нiколи не закiнчиться, на що я прирiк себе, пiдписавши контракт? Очi мої наповнилися сльозами, одна покотилася по щоцi, я з люттю вiдмахнувся, ну нi! Я не буду плакати над цим iдiотом! Я встав з дивана i пiднявся до своєї кiмнати, бажання братися за пiдручники зникло, я вiдчув нестерпне бажання спати, мiй органiзм втомився вiд постiйного стресу. Я закутався в кокон з ковдр, заплющив очi i глибоко заснув.
  
   Роздiл 8
   Увечерi того ж дня до мене прийшла Роуз, ми сидiли на пiдлозi серед розкиданих подушок, насипали в миску кiлька пачок мого улюбленого жовтого M&M's. Поки ми його їли, ми балакали про незначнi речi, поки Розi не стала. запитала, що зi мною трапилося на вечiрцi. Я просто вiдкрив рота, щоб розповiсти їй все дуже детально, як мiй телефон заклинило, я взяв його в руки i нахмурився, на екранi з'явилося текстове повiдомлення вiд Картера, i так, Я зберiг його номер пiд iменем "Думбас К." : "Рiд, шкода, але я не змiг залишитися, дiло, сподiваюся, ти багато не пропустиш, зустрiнемось через три тижнi".
  - Саме це i сталося на вечiрцi, Розi. - зiтхнувши, сказав я, лежачи на спинi.
  - СМС? - Роза здивовано вигнула брову, я хихикнула.
   - Не дурно, Картер трапився.
  - О, ось воно! - Роза пiдiйшла ближче до мене - вiн був тут?
  - Свiй, зарозумiлий. - Я подивився на друга i глибоко вдихнув, наповнивши ними легенi, щоб на одному диханнi все розповiсти. - Я скажу тобi, що тобi не подобається.
   Коли я розповiдав про витiвки Картера, на обличчi Роуз змiнилися сотнi емоцiй, вiд недовiри до гнiву, коли я закiнчив, Роуз мовчала кiлька хвилин, жуючи кiнець моєї коси.
  - Розiрвати контракт з Оллi! - раптом вiд неї вирвалося, вона нахмурила брови, в її очах прочитувалася твердiсть i впевненiсть у її словах.
   - Я не можу, Розi, менi потрiбен цей контракт, я повинен пройти!
  - Добре, добре, я розумiю. Тодi попросiть особистого охоронця, щоб вiн навiть проводив вас до жiночої кiмнати.
  Я посмiявся над абсурднiстю пропозицiї, але через секунду подумав - чому б i нi? Охоронець не дасть Картера, я можу вiльно пересуватися, не цураючись кожного темноволосого хлопця.
  - А як щодо Роз, це iдея. - Ми з другом лукаво перезирнулися, Роуз простягнула менi телефон.
   - Зателефонуйте своєму Грею прямо зараз, нема чого зволiкати, нехай вiн знайде вам найкрутiшого охоронця.
  Я взяв телефон, знайшовши в контактах кiлька номерiв мiстера Грея, набрав один iз перших (всього їх було п'ять). Вiн вiдповiв на дзвiнок пiсля кiлькох довгих дзвiнкiв:
   - Привiт, Оллi Рiд, як я можу допомогти?
  - Привiт, мiстере Грей, у мене до вас є прохання, воно дуже важливе для мене, як i для моїх батькiв. - Я помовчав пару секунд, чекаючи вiдповiдi продюсера.
   "Я повнiстю про мiс Рiд.
   "Менi потрiбен охоронець, мiстере Грей.
  Настала тиша, тиша мене насторожила, я вiдiрвав телефон вiд вуха i подивився на екран, перевiряючи, чи нас вiдключили, але нi, продюсер був на зв"язку. Вiн прокашлявся, щось невиразно пробурмотiв, а потiм вiдповiв менi:
  "Мiс Рiд, ви боїтеся за своє життя? Вам хтось погрожує?
  Я кинув запитальний погляд на Розi, вона вже сидiла бiля мене, i слухала мою розмову з Греєм. Розi активно кивнула, даючи зрозумiти, що я скажу про те, що я справдi боюся за своє життя. Я тихо зiтхнув, готуючись збрехати.
   - Так, мiстере Грей, я отримую листи з погрозами вiд божевiльного фаната, вона навiть дiзналася мою адресу, - звiсно, я сказав пiвправди, а пiд божевiльним фанатом мав на увазi Картера, - Тож я можу розраховувати на охорону?
   - Так, так, мiс Рiд, звiсно, я не вперше стикаюся з цим, на жаль, наш бiзнес насичений цим наскрiзь, а божевiльних на нашiй планетi незлiченна кiлькiсть.
  - Добре. Дякую, мiстер Грей, я покладаюся на вас.
   - Я почну пошуки прямо зараз, спецiально навчена людина буде вас супроводжувати скрiзь i всюди, ви навiть не помiтите його присутностi.
  - Дякую, мiстер Грей. До побачення.
   - До зустрiчi, Оллi Рiд.
   Ми розiйшлися, я дивився на радiсну Розу, вона виконувала дикий танець, через хвилину я приєднався до неї, i ми смiялися, як божевiльнi, що галопом бiгали по кiмнатi.
  - Зламай Елi Картер! Наша Оллi нiчим вам не допоможе", - видихнула Роуз, впавши на лiжко, я приєднався до неї.
  - Як ви думаєте, що вийде? Картер залишить мене в спокої?
  "Я сподiваюся, а якщо нi, то тобi доведеться переспати з ним". Я обурено ахнув i вдарив подругу маленькою подушкою, вона голосно розсмiялася. - Жартую, жартую, не бiйся з Оллi, тепер я не можу вiдповiсти тим же, я виснажена.
   ***
  Наступнi днi, якi переросли в тиждень, а потiм i другий я провiв як у раю. Картер бiльше не турбував, не було вiд нього рiзких, неоднозначних смс, якi не могли не радувати, я нарештi повнiстю i повнiстю розслабився. Чомусь час з рiдними та близькими летить набагато швидше, нiж далеко вiд них, мовляв, той самий перiод, години, днi, тижнi, але пробiгають вони в тисячу разiв швидкоплинно. Ось i настав день мого вильоту, Нью-Йорк чекав мене, вiдiрвавшись вiд батькiв i Роуз в аеропорту з горем навпiл, я пiшов на посадку, яка майже закiнчувалася - я протримала момент розлуки, поки останнiй. Як тiльки я повернувся до них спиною, на очах навернулися сльози: не хочу з ними розлучатися! Я перемiг себе i смiливо пiшов вперед.
   ***
  Полiт був досить вдалим: спокiйно й сонно я дрiмав аж до Нью-Йорка, де мене зустрiла особиста помiчниця мiстера Грея, симпатична жiнка маминого вiку. Вона провела мене до розкiшного бiлого Лексуса, коли ми пiдiйшли, вiдчинилися дверi з боку водiя i з машини вийшов хлопець, який виглядав рокiв на двадцять два, можливо, на пару рокiв старше. Вiн обiйшов машину i зупинився передi мною, на хвилину вдивлявся в моє обличчя, куточки його губ пiднялися в лiнивiй посмiшцi. I хлопець непоганий! Високий, спортивний, можливо, займається якимось видом спорту i швидше за все бiйцями, свiтло-каштанове волосся, карамельнi очi, свiтла шкiра, бадьорий погляд. Хлопець простягнув менi руку, я нерiшуче це прийняв, рукостискання було мiцним i коротким.
  "Я Шейн МакКалiстер, ваш охоронець. - Вiн говорив з акцентом.
  Охоронець? Вiн? Так, не може бути! Я знову оглянув хлопця. Звичайнi синi джинси, свiтло-сiра футболка, без зброї, розслаблена постава, виглядає нудно i занадто молодо! Я уявляв собi чоловiка рокiв сорока, з хижим, яструбиним поглядом, у чорному костюмi i холодним, настороженим виразом обличчя, але точно не цього хлопця, схожого на добродушного сусiда! Сiрий не мiг знайти когось старшого i досвiдченого ?! Мабуть, усi емоцiї вiдбилися на моєму обличчi, Шейн хихикнув, нахилившись вперед, нахилившись, нашi обличчя були на одному рiвнi, я мимоволi вiдсахнулася, пiднявши золотисто-коричневу брову, вiн пiдняв мою валiзу, яка була бiля моїх нiг, i я був iдiот, цурався вiд нього, як чума, в його очах танцював смiх, я знiяковiла i опустила очi.
   "Моя зовнiшнiсть не вперше вводить мiс Рiд в оману, повiрте, я майстер своєї справи, вам нема чого боятися.
  "Гм, вибачте, мiстере МакКалiстер, я не хотiв вас образити, ви справдi дуже молодi для статусу охоронця". Я скромно посмiхнувся, наважуючись подивитися йому в очi. Хлопець пiдiйшов до багажника, вiдчинив, завантажив туди мою валiзу.
   -Просто Шейн, мiс Рiд, я впевнений, що ми порозумiємося, скоро ви переконаєтеся в моєму професiоналiзмi, я не розчарую.
   "О, добре, i називайте мене, будь ласка, Оллi.
  "Тодi має сенс переключитися на - ти?" - запитав вiн, вигнувши брову.
  - Безумовно. - Шейн вiдчинив менi заднi дверi машини, обдарував охоронця променистою посмiшкою, я пiрнув у салон.
  Менi сподобався Шейн: вiдкритий, спокiйний, впевнений. Ми поїхали, Шейн плавно виїхав з стоянки, влившись у транспорт, вiн глянув на мене через дзеркало заднього виду.
   - Оллi, мiстер Грей дав менi певнi вказiвки, я завжди маю бути поруч.
   - Ну, вночi можна спокiйно займатися своїми справами, я не...
  - Нi, "завжди поруч" також означає нiч, я можу просто охороняти бiля входу у вашу кiмнату. - перебив мене Шейн, я вiдкрив рот, що?!
  - Чого ти будеш спати бiля мого порогу? - Шейн хрипко засмiявся, мимоволi посмiхнувся i я, його харизма була заразливою.
   - Нi, я цiлком можу прокинутися.
   - А коли ти пiдеш спати?
   - Я щось придумаю.
  - Нi, цього не вийде! - Я просунувся вперед, обхопивши руками пiдголiвник його крiсла, - оскiльки ти завжди, завжди повинен бути поруч, то я попрошу мiстера Грея дати менi кiмнату з двома спальнями, як тобi такий варiант? ?
   "У вас уже є люкс iз двома спальнями та маленькою вiтальнею для Оллi.
   Я плескав у долонi, як маленька дитина.
  - Добре! Ось проблема i вирiшена, забудь про килимок бiля моєї кiмнати, будеш жити зi мною.
  `` Твоє слово - закон. Його карамельнi очi злегка звузилися вiд широкої посмiшки, видаючи дрiбнi мiмiчнi зморшки навколо очей, що свiдчило про те, що хлопець любив смiятися.
   ***
  Шейн вiдвiз нас до шикарного п'ятизiркового готелю, моя кiмната була на дванадцятому поверсi. Шейн принiс мої речi i зупинився в центрi вiтальнi, поки я ходив кiмнатами, оглядаючи свiй дiм протягом наступних трьох тижнiв, Шейн стояв нерухомо, вiн склав свої потужнi руки на грудях i дивився на мене. Кiмната була чудова, на цей раз - люкс, Роуз була б у захватi, особливо вiд ванної кiмнати, де було величезне джакузi, мiстер Грей не поскупився, однак, через кiлька мiсяцiв все виправдовується, вiн заробить у кiлька разiв бiльше для нас. Я повернувся до Шейна, вiн продовжував стояти, показуючи на стiлець, вона плюхнулася на маленький кутовий диван:
  "Отож, Шейн, менi цiкаво, скiльки тобi рокiв?" - Я скинув сандалi i витягнув ноги вздовж дивана.
   - Менi двадцять п"ять рокiв, я закiнчив вiйськовий коледж Пiвденної Каролiни, Чарльстон, три роки служив в армiї за контрактом, я колишнiй морський пiхотинець.
  Я розплющив очi, коли вiн встиг? На вигляд не скажеш, що служив.
   - Ви бували в гарячих точках?
  - Так, Iрак. Але я не хочу згадувати той час. - Вiн на секунду замовк, влаштувавшись у крiслi, схрестивши ноги, впився в мене своїми карамельними очима.
  - Давай поговоримо про тебе, Оллi. Хто за тобою слiдкує? Ви бачили його в очi? Вiн наближався до вас?
  Я нервово пожував нижню губу, що я можу сказати? Правда? А якщо вiн посмiється менi в обличчя i розповiсть все Грею, той, у свою чергу, розлютиться на мiй обман i вiдкличе Шейна. Ой, дилема, я б не хотiв обманювати Шейна, мабуть, вiн хороший вiдповiдальний хлопець, може вiн все-таки не побiжить до продюсера i не сприйме мої страхи всерйоз? Я глибоко вдихнув i подивився в його очi прямо й наполегливо.
  - Насправдi, Шейн, це не зовсiм так, як я сказав мiстеру Грею. Немає шаленого фанату. Є Елi Картер, який не дає менi пропуску, вiн переслiдує мене, переслiдує i розводить брудними руками, iнодi погрожує.
  - Це випадково ваш партнер? - Шейн злегка нахилився перед бровами разом, ну, здається, вiн не думає смiятися.
  - Це вiн, ти думаєш, я перебiльшую? Менi просто набридло ухилятися вiд кожної тiнi, а Картер завжди з"являється поруч зi мною, коли я одна, нiби вiн навмисне чекає.
  Шейн задумливо потер чоло, дивлячись у простiр, поки я чекав його вироку. Зараз вiн мене пришле. Але, Шейн навiть не думав йти, пiсля хвилини взаємного мовчання повернув на мене свiй погляд.
  - Вибачте за нескромне запитання, Оллi, Картер намагався щось зробити з тобою? Ну... не знаю, вiн вас торкнувся, я маю на увазi...
   Шейн збентежився i подивився вниз, я тихо посмiхнувся, менi здається, Шейн чудовий хлопець, вiн нагадав менi Люка, Шейн джентльмен, вiд кiнчикiв волосся до кiнчикiв пальцiв нiг.
   - Так, одного разу вiн мене ледь не взяв силою, але вчасно передумав, був п"яний, iншим разом розкривав руки i торкався мого тiла проти моєї волi.
   Шейн скривився, потiм в його очах спалахнула злiсть, встав зi стiльця, вiн зробив коло по кiмнатi, зупинившись бiля вiкна, повернувся до мене спиною, руки стиснули в кулаки, я помiтив, що його пальцi зламанi, це схоже, що вiн воював кiлька днiв тому, рани майже затягнулися.
  "Ти правильно вчинив, що Оллi попросив охорону", - сказав вiн тихо, його голос тремтiв вiд незрозумiлих вiбрацiй, хлопець розлютився всерйоз, "Картер - огидна iстота, оскiльки дозволив собi поводитися з тендiтною, беззахисною дiвчина така! - повернувся до мене Шейн, з його обличчя зникла легкiсть i безтурботнiсть, тепер була готовнiсть i зосередженiсть.
   "Я не дозволю йому пiдiйти до вас, Оллi може бути спокiйним, вiн бiльше не торкнеться вас пальцем, iнакше вiд нього не буде мокрої плями.
  Я зiтхнув iз полегшенням, ну, все вирiшилося, Картер буде в лютi, чудово! Вiн приймає мене за наївного дурня? Ну, важка артилерiя пiшла в бiй, що ти на це скажеш, Елi Картер?
  - Це те, чого я хочу Шейн, менi доводиться довго працювати з Картером, я хочу бути спокiйним i впевненим. Картер не дозволяє менi цього робити, вiн мене вже довiв до межi, я хочу насолоджуватися новим етапом у своєму життi, я хочу лише спiвати для шанувальникiв i отримувати маси цього задоволення, не затьмареного таким покидьок, як Картер.
  "I ви отримаєте те, про що мрiє Оллi, я обiцяю. Ти мила, добра дiвчина - це видно неозброєним оком, ти заслуговуєш на краще, - Шейн знову сiв у крiсло, вiн заспокоївся, повернулася його добра вдача, - ти знаєш, що Оллi зазвичай не в тобi? ? Я похитав головою. Шейн хихикнув, пiдвiвшись, щоб дiстати цукерку з передньої кишенi своїх джинсiв i кинути її менi, я нiяково впiймав її, це була м"ятна цукерка.
   - Ви Оллi Рiд, зовсiм не розпещений, зазвичай молодi зiрки, нахабнi, розпещенi увагою, дiвчата божевiльнi i надзвичайно амбiтнi, хлопцi... Не буду говорити, наскiльки вони розпещенi, я думаю, у вас вже є приклад - Картер .
  - Правильно. - пiдтвердила кивком голови. - Я не хочу змiнюватися, я подобаю себе таким, який я є.
  Шейн подарував менi чарiвну посмiшку. Пiсля того, як ми видiлили спальнi мiсця, я вибрав кiмнату, яка виходила на сонячну сторону, вона була оформлена в нiжно-блакитному кольорi, кiмната Шейна була майже бiла, тiльки розбавлена трiшки персикового кольору. Я прийняв душ, i Шейн вiдвiз мене до офiсу мiстера Грея, де ми мали обговорити наш план туру.
  Картер уже був там, вiн сидiв у глибокому шкiряному крiслi навпроти мiстера Грея, як тiльки я увiйшов з Шейном, вiн повернув голову i подивився на мене пожираючим поглядом, Шейн помiтив це i зробив крок уперед, тим самим заблокувавши мене вiд Нахабнi очi Картера. Елi переключився на нього, якийсь час хлопцi напружено дивилися один одному в очi, в чорних очах Картера спалахнули гнiв i здивування.
  "Привiт, Рiд", - тихо пробурчав вiн, коли я обiйшов Шейна, нiжно торкаючись його зап"ястя заспокiйливим жестом, даючи зрозумiти, що все в порядку. Хлопець був дуже напружений, вiн, здавалося, весь був готовий до стрибка, хм... можливо, скоро Картер отримає це вiд нього, я не збираюся цьому заважати.
   - Картер, - я кивнув i сiв на iнший стiлець лiворуч вiд нього, Шейн був вiдразу позаду, поклавши руки на спинку крiсла, я почувався бiльш захищеним, нiж будь-коли.
  "Вiтаємо, мiс Рiд!" Блакитнi очi Грея весело блиснули: "Як тобi Шейн? Ви задоволенi моїм вибором?
  - Безсумнiвно мiстер Грей. Я посмiхнувся i повернув голову до Шейна, вiн пiдморгнув менi.
  - Якого бiса тут вiдбувається? Хто це? Картер показав пальцем на Шейна, але його погляд був прикутий до продюсера.
  - Це мiстер Картер, охоронець мiс Рiд. Вона поскаржилася на божевiльного фаната, який переслiдував її навiть вдома, ми вирiшили не ризикувати i найняли охорону.
  Картер подивився на мене, його очi сердито звузилися, вiн зрозумiв. Вiн перевiв погляд на Шейна й озирнувся на нього, невдоволено буркнув. Картер вiдвернувся, краєм ока я побачив його руки, стиснутi в кулаки, настiльки, що кiсточки пальцiв побiлiли. Знайди Картера! Нарештi ви зустрiли гiдного ворога.
  - Мiстер Картер i мiс Рiд, - вагався Грей i серйозним поглядом озирнувся навколо нас, - Менi набридли цi мiс i мiстер! Ми будемо працювати разом ще довго, давайте пропустимо формальностi, ви можете називати мене Джоном, тож я також буду називати вас вашими iменами, чи не так?
   Ми з Картером в унiсон кивнули, Джон задоволено посмiхнувся.
   - Ну, - Джон подивився на мене, - Оллi, Блейк прийде ввечерi, я заселив його в кiмнату поруч з тобою, - вiн подивився на Шейна, - що ти вирiшив щодо перебування Шейна?
   - Вiн оселився в моїй кiмнатi, як ви знаєте, там двi кiмнати, тому Шейн завжди буде поруч, не засинаючи, стоячи бiля моїх дверей.
   Я почув, як Картер пирхнув збоку.
  "Добра iдея для Оллi, так вирiшили. Тепер давайте обговоримо нашу екскурсiю. Наступнi три тижнi, починаючи з початку наступного тижня, ви виступаєте в Нью-Йорку, у вас є чотири днi на пiдготовку, я вже все пiдготував, сьогоднi ввечерi я вiдправлю ваш репертуар пiсень у вашi кiмнати з месенджером. Потiм летимо в Сiдней, де пробудемо чотири тижнi, потiм нас чекають Лондон i Нiмеччина, все триватиме чотири мiсяцi, потiм у вас мiсяць вiдпустки i наступне турне. Графiк напружений, у вас не буде жодної хвилини особистого часу, тiльки на сон i то недовго, репетицiї, виступи, фотосесiї, записи в моїй студiї, вечiрки самореклами, загалом, хлопцi, ласкаво просимо до зоряний шлях!
   ***
  Ми обговорили всi дрiбнi нюанси, i Грей вiдправив нас спати до себе. На стоянцi в офiсi я виявив, що Картер приїхав на своїй машинi, кинувши на нас з Шейн уїдливий погляд, вiн пiдiйшов до чорного Bugatti, крутячи ключi на вказiвному пальцi, хизування, я нiчого iншого не очiкував вiд нього. Вiн раптом завмер, коли вже вiдчинив дверi, подавши сигнал тривоги, глянувши на мене з-за машини, вiн грюкнув дверима назад i швидким, впевненим кроком пiшов до мене, Шейн, що стояв поруч, похитав головою з боку в бiк. сторона:
   "Хлопець справдi не знає, коли зупинитися", - пробурмотiв вiн, ступаючи назустрiч Картеру.
   Iлай сповiльнив хiд i, пiдiйшовши, подивився менi в очi.
  - Оллi, чому ти не можеш поговорити зi мною без свого хулiгана? Ти кушала? "Його голос був насичений отрутою. Картеру дiйсно не вистачає гальм.
   - Ми говорили в офiсi Джона про роботу Картера, у нас бiльше немає спiльних тем для розмов.
   "Як ви думаєте, чи зупинить мене присутнiсть цього", - кивнув у бiк Шейна?
   Перш нiж я встиг вiдкрити рота, Шейн погрозливо пiдiйшов до Картера, який мав звернути на нього всю свою увагу.
   - Тримайся подалi вiд Оллi, хлопче, - прогарчав вiн, - iнакше я поламаю тобi всi твої крихiтнi кiстки, i ти пролежиш у лiкарнi принаймнi шiсть мiсяцiв.
  - Погрожує? - Картер не вагався, навпаки, випростався, прийнявши войовничу позу.
  - Так. - Шейн подивився на Картера з високого зросту, хоча вони були однакового зросту. - Не возься зi мною, хлопче, пошкодуєш.
   Картер закотив очi, погроза Шейна його не злякала, вiн посмiхнувся i свиснув назад до своєї машини.
  
  
  
   Роздiл 1
  - Мамо! Тато! "Я увiрвався на кухню, як ураган. Мама сидiла за столом i пила каву. Вiд моєї несподiваної гучної появи вона здригнулася i виплеснула напiй на стiл. Батько пiдвiв очi вiд планшета, з яким нiколи не розлучався, i докiрливо подивився на мене:
  - Люба, не кричи так, ти злякалася мамо, - я не звернув уваги на навмисне строгий тон батька. Кинувши шкiльний рюкзак у дверi кухнi, я буквально пiдлетiв до мами i поцiлував її в щоку, а потiм так само пiдлетiв до батька i клюнув його кiнчиком носа. Осяяно посмiхаючись здивованим батькам, я сiв поруч iз батьком. Вони вичiкувально дивилися на мене.
  - Знаєш, що? - Я простягнувся однiєю рукою до запашного круасана, а другою потягнув до себе батькову каву. Вiн пiдняв брову.
  "Нi, любий, ми не знаємо. Так що трапилося? "Мама промокнула калюжу кави серветкою, не зводячи з мене уважного погляду.
  - Уже тиждень у нашому мiстi проходить вiдбiр на конкурс "Я - зiрка". Отже, сьогоднi заради iнтересу i пiд умовляннями i стусанами Роуз я пiшла на цю добiрку, i ... пройшла! Сьогоднi нам мають зателефонувати органiзатори конкурсу, а оскiльки я неповнолiтня, менi потрiбен ваш дозвiл, щоб продовжити участь у конкурсi. Справдi, пiсля першого вiдбору розпочнеться тур мiстами з нашими виступами, попутно, пiсля кожного концерту, будуть покази учасникiв, буде один, найкращий. Вiн чи вона отримає контракт з Джонатаном Греєм! Вiн також є найвiдомiшим продюсером у нашiй країнi. Чи можеш ти уявити ?! З самим мiстером Греєм! "Видавши все на одному диханнi, я заплескав у долонi i завмер в очiкуваннi реакцiї батькiв. Не те, щоб мої батьки були суворi, зовсiм нi, навпаки, вони менi у всьому потурають, пiдбадьорюють, не балують, а бережуть i плекають, як кришталеву вазу. Заборони та обмеження не накладаються, i я такими перевагами не користуюся, я коректна, тиха дiвчина i менi цього не соромно. Я єдина дитина своїх батькiв. Мама важко завагiтнiла, пiзня дитина, мама народила мене в сорок два, пологи були важкими. Пiсля цього батькам сказали, що мати не може виносити другу дитину. На цьому мама i тато закрили тему розширення родини, тож для них я щось на кшталт дива, благословення. Чому я тепер чекаю їхньої вiдповiдi? Ми нiколи не розлучалися бiльше нiж на кiлька годин. Вiдпустити мене одного в чужi, незнайомi мiста їм буде неймовiрно важко, як i менi. так, Я мамина й татова донька, так, я не покидала нашого теплого гнiздечка, звикла бути пiд їхнiм заступництвом. Менi сiмнадцять, але у мене немає хлопця, я ще навiть не цiлувала, i я до цього не прагну, стосунки для мене зараз не важливi, менi необхiдно найближчим часом побудувати свою кар'єру . Я прагну стати вiдомим, люблю спiвати, i менi це добре вдається. Мiй голос меццо-сопрано - середнiй за висотою мiж сопрано i контральто. Також мiй дiапазон становить три октави, що є дуже хорошим результатом. Звичайно, я не можу порiвняти з Вiтнi Х"юстон та її п"ятьма октавами, але цiлком можу конкурувати з Фреддi Мерк"юрi. I справа не в тому, що я хочу слави i грошей, я просто хочу подiлитися своїм талантом з людьми, вiддати частинку себе. Я також сам пишу музику та тексти до своїх пiсень. Бог не позбавив мене дарiв, але батьки їх розвивали, i вони радiють моїй навiть найменшiй перемозi. А балетом я займаюся з п"яти рокiв, але це бiльше хобi, нiж покликання, я нiколи не замислювалася про професiйну сферу цiєї дiяльностi. Крiм батькiв, мене також пiдтримує майже все наше маленьке провiнцiйне мiстечко Сонома, Мiсячна долина - Калiфорнiя. Лунна долина - це виноробний регiон, вино насправдi є основним заробiтком нашого мiста, туристи люблять наш напiй. Щорiчно Соному вiдвiдує понад сiм з половиною мiльйонiв туристiв, тому ми не в бiдностi, наше мiсто цiлком забезпечене. Я люблю свою Мiсячну долину, я знаю багатьох тут i поважаю кожного. Я не конфлiктний i товариський, менi вiдповiдають взаємнiстю, поважають, дружать. Мешканцi Сономи привiтнi та привiтнi, Мене часто просять виступити на рiзних заходах i святах, я на короткiй нозi з нашим мером мiстером Девiсом, вiн частий гiсть у мене вдома, тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанок. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанку. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. тато легко вiдпускає мене з собою на будь-якi заходи, навiть якщо вони тривають до свiтанку. У нашому мiстi менi нiчого не загрожує, якщо хтось iз незнайомцiв посмiє мене образити, то хоча б чверть жителiв Сономи заступиться за мене, як гора. У мене також є подруга Роза, вона карапуз, боєць у спiдницi, мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом. мiй особистий охоронець. Але що буде за межами нашого мiста невiдомо, я можу стати легкою здобиччю для недоброзичливцiв, тому зараз я завмер в невiданнi, чекаючи вiдповiдi так чи нi, коли мама з татом зважять всi за i проти моя пригода з конкурсом.
  - Добре? Що ти сказав? - не втримався я. Вiдсунувши вбiк свiй надкушений круасан, я благально глянув на батька. Вiн звiв свої темнi брови, його погляд прикутий до матерi. Тато легенько постукав пальцями по стiльницi. Мама зiм'яла в руках серветку i ледве кивнула, погляд тата звернувся на мене:
  - Я обговорю з ними всi нюанси, коли вони зателефонують, якщо мене все влаштовує i вони обiцяють, що за вами, конкурсантами, а саме за тобою, Оллi, будуть наглядати, тодi так, доню, ми вiдпустимо вас на зустрiч. мрiя, - верещав я i мчав по кухнi, танцюючи дикий танець перемоги. Мама i тато смiялися, дивлячись на мене. Краєм ока я побачив, як батько потягнувся до матерi й нiжно стиснув її руку. В маминих очах заблищали сльози.
  Увечерi того ж дня у нашiй вiтальнi задзвонив мiський телефон, в цей момент мiй батько читав газету, а я, примостившись пiд його боком, бездумно клацав пультом, перестрибуючи з каналу на канал. Я здригнувся, коли пролунав перший трель дзвоника, я випростався, спустив босi ноги з дивана й сiв на лiнiю. Батько поплескав мене по стегнi.
  - Заспокойся, Оллi, можливо, це твоя подруга, Роза, - поволi, як менi здалося, потягнувся батько до радiотелефону. Кинувши на мене глузливий погляд, вiн вiдповiв. Я гризла всi нiгтi, поки тато розмiрено розмовляв з iншою стороною лiнiї. Насправдi, здебiльшого мiй батько мовчав, лише ставлячи навiднi запитання. Пiсля десяти хвилин переговорiв, на якi я так i не вступив через сильне хвилювання, батько поклав трубку собi на колiна, подивився на мене, пiдняв руку й витягнув мiй палець, нiготь якого я вже розгриз до основи. мiй рот. Це дурна звичка, але я не можу вiд неї позбутися.
  - Мене все влаштовує. За рахунок фiрми вам нададуть житло, а також за свiй рахунок будуть годувати. У вас буде охорона, ви будете жити в престижних номерах готелю, а також ми пiдпишемо угоду, в якiй буде прописано зобов"язання щодо вiдповiдальностi органiзаторiв змагань за здоров"я учасникiв, а також за їхнє життя. Тож, любий, завтра будемо готуватися. Ви їдете через два днi до Лос-Анджелеса, - я кинувся до татової шиї i сильно поцiлував його в щоку, але, нахмурившись, вiдразу вiдiйшов.
  "Але що зi школою?" Батько лукаво посмiхнувся i клацнув менi по носу.
   - Залиште це нам з мамою, ну, а менi пообiцяли, що там у вас будуть персональнi вчителi та репетитори, тож ви не вiдстанете в знаннях, а, можливо, навпаки, у вас все одно вийде, - посмiхнувся я. i знову висiв на шиї батька...
  - Де ще добре зробити, тату? Я вже вiдмiнник, - погладив мене по головi батько й уткнувся носом у макiвку.
  - До речi, це я й сказав, Оллi. Я знаю, що ти найкращий у всьому. "Тато вiдiйшов i подивився через мою голову на кухню. Там мама пекла мафiни, запах її божественної випiчки вже почав розноситися по хатi.
  - Саманта! Наша донька їде через два днi, ви хотiли б обговорити цю новину? "Через хвилину мама вже опускалася на диван з протилежного боку вiд батька.
  - Ви вже подзвонили? Що вони сказали? Давай, не засмучуйся, Кевiне! - Синi очi мами горiли цiкавiстю. Тато тихо засмiявся.
  - А потiм, любий, дивуєшся, хто в нас така нетерпляча дочка. Ти навiть рота не дав менi вiдкрити. Перше запитання: так, подзвонили, я тiльки закiнчив розмову. По другому: у них все добре органiзовано, їх умови я задоволений. Завтра приїде юрист з документами, якi нам потрiбно пiдписати, потiм нам все детальнiше пояснить.
  
   *****
  Все вiдбувалося зi швидкiстю свiтла, мене крутили тренування та пiдготовка. Розi ночувала зi мною всi цi днi. Як i обiцяли, до нас прислали юриста, батькiв все влаштовувало, найбiльше радiли, що кожнi два мiсяцi привозять додому, рiвно на два тижнi, щось на кшталт вiдпустки для конкурсантiв. Мене попередили не брати багато речей, тiльки вперше. Там з нами працюватиме стилiст, оновлять мiй гардероб, створюючи для мене сценiчний образ. Я погодився на все, своїми думками я вже був на сценi, на своєму першому великому виступi, де на мене дивилися мiльйони.
  - А якщо я захочу вас вiдвiдати, чи можу я прийти? - спитала Розi, вона сiла на моє лiжко, у пiжамi й дивилася, як я бiгаю по кiмнатi. Поруч з нею лежав мiй чемодан, деякi речi, якi я випадково кинув у нього, вона вiдтягнула i кинула на пiдлогу. Наприклад, зараз мої улюбленi джинси злетiли до моїх нiг.
  - Чим вони тобi не сподобалися? - показав я на джинси, грудками лежачи на пiдлозi, Роза закотила очi.
  - Олi, вони зношенi до дiр, ти хочеш зганьбити наше мiстечко? Там, в Лос-Анджелесi, вас усi приймуть за провiнцiала. Тож будь ласкавий, не давайте їм приводу перевiряти свої переконання, i вiзьмiть iз собою найпристойнiшi речi, хоча я сумнiваюся, що у вас такi є, ви звикли одягатися як сiра миша, - пiдморгнула менi Роза, я почервонiв. i кинула їй в обличчя блузку, яку тримала в руках. Роза не залишилася в боргу. З криком: "Виклик прийнято!" вона схопила подушку й кинулася на мене. Я встиг ухилитися, i, вислизнувши всього в двох сантиметрах вiд неї, скочив на лiжко, схопився за другу подушку. Почалася бiйка, ми смiялися i мутуз один одного, збиваючи.
  "Ось i все, я здаюся!" Я впав на лiжко, важко дихаючи. Роуз плюхнулася поруч iз нею, ми сплелися руками в замку й дивилися у стелю. Менi було потрiбно це розслаблення, в цi днi мене не вiдпускало напруга i хвилювання.
  - То що, я можу прийти до вас, коли дуже сумую? Я зiрвала пасмо волосся з обличчя й обернулася до свого друга.
   - Думаю, що так, але навряд чи у мене буде вiльний час, я не зможу весь час бути поруч.
   "I не треба, менi буде достатньо просто побачити вас i впити промiння твоєї слави", - кумедно зворушила бровами Роза, я пирхнув i плеснув її долонею по чолу.
   - Давай, Роуз, ти знаєш, я нiколи не стану однiєю з тих молодих зарозумiлих зiрок, якi забувають друзiв i сiм'ю, щойно їх звели в ранг американських знаменитостей, - Роуз тихо посмiхнулася менi i стиснула нашi пальцi. замок трохи тугiше.
   - Я знаю, Оллi, ти не такий, як усi, ти особливий.
   - I знову ти заморожуєш дурiсть, Розi, я такий же, як усi, як i ти, я простий смертний, яких мiльйони.
  - Ти недооцiнюєш себе, друже, але саме цю простоту я люблю в тобi, - я клiпнула очима, намагаючись стримати сльози, що раптом набiгли. Прийнявши вертикальне положення, я потягнув Розу за собою, ридаючи, мiцно обняв свого друга.
   "Я шалено сумуватиму за тобою, подружка", - Роуз обняла мене ще сильнiше у вiдповiдь.
   - А як же я сумуватиму!
   Наступного ранку я полетiв до Лос-Анджелеса, сiвши бiля вiкна в салонi бiзнес-класу.
  
   * * * *
  Я зайшов у студiю на репетицiї i знайшов Люка. Вiн сидiв на бежевому диванi, схиливши голову над скляним журнальним столиком, хлопець щось пише на аркушi зошита, бiля нього, бiля нiг, його глянцева темно-синя гiтара.
  "Гей, Люк!" Вiтаю, пiдходячи ближче. Вiн пiдвiв свою бiляву голову й iронично посмiхнувся менi. Його блакитнi очi горять ентузiазмом.
  "Привiт, Олi!" Вiн вiдсунувся вбiк i поплескав по дивану, вказуючи на мiсце бiля себе.
  "Що ви робите?" Я сiв, з цiкавiстю поглянувши на аркуш паперу, вкритий записами.
  - Пам"ятаєте, що за три днi ми маємо виступити та заспiвати зi своїм твором? Тож пыхкаю, намагаюся хоч щось написати. Але менi в голову нiчого не йде. що ти пишеш?
   - Я вже написав i слова, i музику, - я опустив очi, коли Люк занадто напружено витрiщився на мене.
  - Серйозно? Ти генiй! - Я пiдвiв очi й сором"язливо посмiхнувся, вiн примружив очi, потiм клацнув пальцями, нiби щось вирiшив, губи розтягнулися в залишнiй посмiшцi. - Я здаюся зарозумiлим, але, тим не менш, ви можете менi допомогти? Я можу впоратися з музикою, але слова - повний провал. Що ти сказав? Ти тiльки пiдштовхни мене, дайте менi початок, а тодi я пiдберу, будь ласка! "Я прикусила губу, стримуючи посмiшку, Люк був у цю мить чарiвний, його великi блакитнi очi блищали надiєю, вiн подивився на мене з благанням, посмiшка була настiльки чарiвною, що я не втримався i посмiхнувся у вiдповiдь, повiльно киваючи . Лука зовсiм по-дитячому пiдняв руку зi стиснутим кулаком вгору i злегка пiдскочив на мiсцi.
  - Так! Я знав, що у тебе добре серце! Давайте розпочнемо? - У цей момент Картер i його вiчний хвiст, - Рина увiйшла в кiмнату, вона повисла на його руцi i подивилася в очi, як щеня. Я з огидою знизав плечима, у дiвчини зовсiм не було нi гордостi, нi самооцiнки. Адже Елi Картер нi в що її не ставив, вона була для нього зручною, слухняною iграшкою. Як тiльки вiн позбувся її настирливої уваги, його погляди звернулися на iнших привабливих дiвчат, а тi, в свою чергу, не вiдмовляли йому. Вiн був азартним гравцем. Я не раз збоку спостерiгав, як вiн заходить у вестибюль нашого готелю то з однiєю довгоногою, то з iншою. Вiн любив рiзноманiтнiсть, тому до нього в кiмнату заходили дiвчата всiх типiв: блондинки, брюнетки, рудi i навiть мулатки. З-пiд вiй я дивився на Елi, чорне волосся, на мiй смак трохи довге. Темнi брови розсуваються, iдеально вилiплений, нiс прямий, загострений, високi вилицi, повнi, твердi губи, оливкова шкiра, чорнi, пронизливi, пекучi очi. Вiн був схожий на спокусника демона. Гарний демон. Але його краса згасла, щойно вiн вiдкрив свiй брудний рот, принаймнi для мене. Iншим, мабуть, подобалося в ньому все, навiть його грубiсть, зарозумiлiсть, запальнiсть. Вiн дивився на всiх зверхньо, але його оточення боготворило його.
  Ми всi знайомi мiсяць, багато хлопцiв покинули змагання, була жорстка конкуренцiя, було ще багато конкурентiв, але ми з Картером лiдирували, мiж нами точилася повномасштабна битва. Не знаю, чому вiн мене так не любив з першої зустрiчi, тут ми всi були суперниками, але я був у хороших стосунках з iншими хлопцями, з Елi Картером? Нi. I не я це почав, вiн перший причепився до мене i був неслухняний. Я з ним не стикався до першого виступу, все пройшло на ура, я спiвала кавер на власний твiр, це була сумна балада про втрачене кохання.
  Я щойно вийшов за лаштунки пiд шквал оплескiв, коли широкi чоловiчi груди перегородили менi шлях, моя посмiшка зникла з мого обличчя, коли я зарилася носом у цю кам"яну скриню. Я пiдвiв голову i зустрiв свiй погляд найчорнiшими очима, якi я бачив за все своє життя, мурашки по тiлу пробiгли, бiси танцювали в тих бездонних темних зiницях, глузуючи i зачаровуючи. Насилу вiдводячи погляд вiд гiпнотичних очей хлопця, я пройшов поглядом по його красивому обличчю, затримався на пару секунд на його спокусливих губах, опустив очi нижче, на рельєфний торс, довгi ноги. Чорна футболка окреслила iдеальний, накачений прес, дозволивши уявi полетiти пiд футболкою. Я ковтнув i знову повернув свiй погляд на обличчя хлопця, вiд якого хвилями виходив негатив i небезпека,
  - Як я? - пролунав глибокий, оксамитовий голос над моїм вухом, я здригнувся i вiдскочив геть, одразу лопнувши вiд сорому, хлопець цокнув язиком.
  "Якi ж ми зворушливi, та й соромитися вмiємо, дай вгадаю, ти з маленького провiнцiйного мiстечка, провiнцiйна дiвчина, правда?" Я зв"язала брови i прибрала гiтару, яка заважала за спиною.
  "Якщо так, то чи є злочином народитися i жити в провiнцiї?" Хлопець засмiявся, притулившись до стiни, склав руки на грудях i подивився в мене вивчаючими очима. Його очi пройшли по моєму обличчю, опустилися нижче, затрималися на моїх невиразних грудях, опустилися ще нижче, на моїх ногах його погляд затримався набагато довше, нiж на сталi. Я почувалася голою. Я була одягнена в коротку, повiтряну бiрюзову сукню, це було з мого нового, обiцяного гардеробу. Менi не подобалося, що в основному були вiдкритi короткi сукнi, спiдницi, топи, якi ледве прикривали живiт, були лише один-два джинси i їх не вистачало. Я так скучила за своїми старими, зношеними та зручними джинсами. Вiн проiгнорував питання, продовжуючи вивчати мене, поставив наступне запитання:
  - Ви давно їсте? - Я, як i вiн, схрестив руки на грудях, але якщо з його боку це був жест розслаблення, то з мене - знак захисту.
   - З семи рокiв.
   - Пiснi й музика, як я розумiю, вашi?
  - Так, навiщо цей допит? - Я втомився перебувати пiд його поглядом, почувався приколотим метеликом.
  - Ти талановитий, дуже, а значить, сильний суперник. У цьому конкурсi я мушу перемогти, ти не годишся на роль зiрки, занадто чистий i невинний, ти кульбаба Божа. Я пропоную угоду, ти зiпсуй свiй наступний концерт, i я подiлюся з тобою трiшки своєї слави пiзнiше. Коли я виграю, я, так би мовити, скажу за вас слово. Згоден? - Я роззявив рота вiд здивування i обурення, хлопець був неймовiрно нахабним i самовпевненим.
  "А якщо я скажу нi?" Вiн вiдштовхнувся вiд стiни i пiдiйшов до мене з холодною посмiшкою на обличчi.
  - Тодi я розчавлю тебе, дитинко. Такому, як ти, не мiсце, серед акул не виживеш, - штучно засмiявся я, пригнiчуючи бажання стиснутися в клубок вiд його небезпечної близькостi. Гордо пiднявши пiдборiддя, я встиг поглянути на нього зверху вниз, хоча був на голову нижче.
  - Ну, це твоє рiшення, але я, як i ти, маю намiр перемогти, тож вибач менi, але тобi доведеться терпiти мене, такий неосвiчений провiнцiал, - мiй голос був крижаний i рiвний, за що я подумки поплескав себе. на плече... Чорнi очi хлопця звузилися, вiн пiдiйшов ще ближче i хвилину мовчав, пильно дивлячись на мене, щось шукаючи. Але, так i не знайшовши, пiшов геть.
  - Ти справдi мене не боїшся? Даремно я небезпечний супротивник... ну попередив, попередив - озброєний. Я граю у важкi iгри, дитинко, удачi. "Вiн кинув на мене останнiй пронизливий погляд i, вiддавши честь, пiшов. Я впав у ступор. Я щойно здобув свого першого ворога в моєму життi.
  Я похитнувся вiд спогадiв i зосередив свiй погляд, щоб негайно зiткнутися з поглядом Картера. Його губи пiднялися в насмiшку. Виявляється, весь цей час, поки я був у собi, згадуючи нашу першу зустрiч, я несвiдомо дивився на Елi. Подумки проклинаючи, я перевiв погляд на Люка.
  - Давай не тут, менi потрiбна тиша. Заходь до мене в кiмнату через пару годин, перед сном, ми з тобою щось придумаємо, рука об руку? "Усмiшка Люка сяяла тисячею мегават.
  - Звичайно! - Люк похапцем почав збирати ноти, взявши в руки гiтару, вiн показав менi вихiд.
  - Ходiмо, я вас проведу, - ми пройшли повз замерзлого поруч Елi та невiдомо чому хихикала Рина. Хоча цiй дiвчинi не потрiбен був привiд, щоб безкiнечно хихикати. Люк кивнув головою на знак привiтання, Картер вiдповiсть ледь помiтним кивком. Я пройшов повз, повнiстю iгноруючи його, вiдчуваючи на собi його палкi очi. Вийшовши, не втримався, на порозi обернувся. Погляд Картера був прикутий до мене, його очi наповнилися справдi морозним холодом. По тiлу пройшов холодок, я рiзко вiдвернувся i переступив порiг.
  
   Роздiл 2
  Рiвно о дев"ятiй вечора Люк стояв бiля дверей моєї кiмнати i тримав у руках паперовi пакети з логотипом сушi-бару. Я вiдчинив дверi, не турбуючись про те, як я виглядаю, бо сприймав Люка лише як друга. Я навiть не думав одягатися до його приходу, тому постала перед ним у картатих пiжамних штанях i улюбленiй розтягненiй сiрiй футболцi, яка ранiше належала моєму батьковi. Люк подивився на мене з нiг до нiг, на його губах з"явилася пiзнава посмiшка.
  - Гарне вбрання. Ти намагаєшся вiдвернути мене вiд мене, щоб не закохатися в тебе? - Вiн пройшов повз мене в кiмнату, я зачинив дверi i повернувся до нього обличчям. У моїй кiмнатi вже повним ходом був Люк. Вiн пiдсунув низький скляний столик ближче до кремового дивана, сiв на нього й почав розкладати їжу. Я все ще стояв бiля дверей i дивився, як вiн манiпулює. Вiн пiдняв голову й пiдняв бiляву брову вгору.
  - Чого ти там соромишся? Заходь, розташовуйся, - засмiявся я, похитавши головою, пiдiйшов до столу i сiла навпроти нього на пiдлозi.
  - Дякую за запрошення. Цiкаво, що ти в моїй кiмнатi, i ти запрошуєш мене не соромитися на моїй територiї. Я справдi починаю вiдчувати, нiби я до тебе в гостi, а не навпаки, - знiяковiло посмiхнувся Люк, пересуваючи до мене тару з булочками, простягнув менi китайськi палички.
  - Так, у мене таке буває. Я поводжуся безсоромно, але я нешкiдливий, повiр менi, - вiн довiрливо подивився менi в очi, мимоволi мої губи знову розкривилися у вiдповiдь посмiшкою.
  "Я впевнений, що це правда". Я вам довiряю, iнакше я б не запрошував вас заглянути вночi до вашої кiмнати, - задоволено кивнув Люк.
  - Ну що ж, почнемо, перед розумовою роботою обов"язково потрiбно поїсти, iнакше мiй мозок вiдмовляється працювати, - схопив Лука палички i iз задоволенням накинувся на булочки. Я дивився на нього хвилину. Вiн так смачно їв, що мiй шлунок, який п"ять хвилин тому навiть не хотiв думати про їжу, стиснувся, а рот наповнився слиною, i я, як Люк, з радiстю накинувся на їжу.
   ***
  - Де ти це взяв? Як ти так легко пишеш чудовi тексти? "Я знизав плечима i постукав пальцем по скронi.
  - Тут все, просто все є, - ми з Люком сидiли на пiдлозi, на пухнастому килимi. Навколо нас були розкиданi аркушi паперу. Ми закiнчили, останнiй рядок пiснi написаний. Це зайняло пару годин, все могло бути готове набагато ранiше - я мiг би просто написати текст i вiддати його Люку, але, вiрячи своєму слову, вiн не дозволив менi це зробити. Я просто вкинув фрази, рими, загальну думку, решта його робота. У процесi ми iнодi сперечалися, але завжди приходили до взаємної згоди, що i як звучатиме краще. Люк потягнувся до моєї гiтари, запитально поглянувши на мене. Я кивнув, дозволяючи. Вiн вмiв зручнiше i зiграв кiлька акордiв.
   - Послухаємо, що сталося?
  - Давай, я не можу дочекатися, - Лука заплющив очi i почав грати, я з ним заплющила очi. Голос у нього був сильний, з легкою хрипкою - таким голосом дивовижно спiвати ковбойськi балади. З нього вийшов би чудовий кантрi-спiвач. Пiсня виявилася сумною, вiд неї болiло серце, а разом iз голосом Луки слова роздирали мою душу. Вiн ледь не прошепотiв останню фразу i рiзко обiрвав гру на гiтарi, вдаривши долонею по струнах. Мої очi все ще були закритi, навiть коли в кiмнатi панувала абсолютна тиша.
  - Ну як? - Я розплющив очi. Люк подивився на мене, притискаючи мою гiтару до грудей, нiби це був його щит. Я пiдповз до нього на четвереньках i, дивлячись в очi, поклав руку йому на плече, злегка стискаючи.
  "Чудово, Люк. I ви зробили це правильно. Згадайте це почуття, з яким ви зараз для мене спiвали, i виступайте на концертi, щоб я тобою пишався, - Люк вiдклав гiтару вбiк, нахилившись, вiн обняв мене, мiцно притиснувши до грудей. В його обiймах не було жодного пiдтексту, лише дружнє тепло. У вiдповiдь я обняла його за талiю.
  - Ти не тiльки приголомшливо красива зовнi, але i внутрiшньо ти красива. Куди дивляться iдiоти - хлопцi, чому ви ще вiльнi? - Я вiдiйшов i взяв у руки свою гiтару, нiжно погладжуючи її, я блукав очима по струнах свого єдиного кохання.
  - Тому що менi самiй не потрiбнi стосунки, я можу лише любити музику, не уявляю себе без неї. Спiвати, виконувати, складати композицiю та слова до неї, дарувати все це людям - це моя єдина пристрасть. Менi здається, що я нiколи не зможу нiкого так полюбити, щоб поставити вище музики. Тому я навiть не хочу подавати помилковi надiї на хлопця, який матиме нещастя закохатися в мене.
  - Я розумiю, але не повнiстю. Я також люблю музику, спiв - це моє все. Але в мене є i дiвчина. Даяна дивовижна, я люблю її всiм серцем, - лукаво посмiхнувся Лука i пiдморгнув менi. - Iнакше я б давно в тебе закохався, але в мене є моя дитина, я ставлю її попереду всiх. Вона стоїть на п"єдесталi, i вона нiколи звiдти не вийде. Вона завжди буде для мене єдиною. - Я сумно посмiхнувся, Лука гарний, милий хлопець, i вiн закоханий, обожнює свою обраницю, заздрiсть трохи пiдняла мою голову. Що б я не говорив, як би не переконувався, десь там, у найпотаємнiших глибинах моєї душi, я мрiяв, що колись вони полюблять мене так само.
   Пiсля того, як Люк зiбрав усi аркушi й поклав їх у свою сумку - листоноша, я провiв його до дверей.
  "На добранiч, Оллi, - вiн поцiлував мене в щоку й вiдчинив дверi, - i дякую, тепер я винен тобi". Я поплескав його по плечу й виштовхнув за дверi.
  - Не будь дурним, - подумав я на секунду, моє обличчя осяяло посмiшку. - Хоча так, ви в боргу, i ви повернете борг, якщо познайомите мене зi своїм малюком.
  - Легко, як пирiг, Оллi. - Люк поцiлував мене i пiшов до лiфта, його кiмната на поверсi нижче. Йому пощастило, адже його сусiд не Елi Картер. Я мимоволi перевiв погляд на дверi, це були двi кiмнати вiд мене. Слава Богу, вiн не живе за стiною, iнакше, я впевнений, його нiчнi пригоди не давали б менi виспатися. Нiби на прохання якоїсь надприродної сили, а може тому, що я занадто довго дивився на дверi номеру Картера, вони вiдкриваються i з кiмнати випливає довгонога брюнетка з приголомшливим тiлом, яке ледь прикрите (iнакше ви не можете це охарактеризувати). це теж не можна назвати сукнею. Скорiше супер-мiнi-укорочена "тога". Пiсля дiвчини в дверях з'являється напiвголий Картер, одягнений тiльки в джинси, якi дуже низько сидять на його стегнах. Дiвчина обхопила його обличчя руками,
  - Дитинко, я думаю, ти сьогоднi вже досить попрацювала, - повернувся вiн до нього спиною i вдарив її по попi, - тобi пора, я тобi, може, подзвоню. - Дiвчина, яка виглядає старшою за мене, та й самому Картеру принаймнi на п'ять-шiсть рокiв, кинула млявому погляду через плече i, цокаючи високими шпильками, пiшла.
  Як останнiй дурень, я стояв бiля своїх вiдкритих дверей i дивився на все це широко розплющеними очима. На щастя, коли я нарештi хотiв повернутися до своєї кiмнати й зачинити дверi, Картер помiтив мене. Спочатку вiн насупився на мене, а потiм самовдоволена посмiшка охопила його обличчя. Вiн переступив порiг своєї кiмнати i, босонiж, напiвголий, пiдiйшов до мене. Я збирався термiново вiдступати i зробив крок назад у кiмнату, але не встиг грюкнути дверима. Картер поклав руку на ручку на зовнiшнiй сторонi дверей i тримав її на мiсцi. Я пiдняв голову й подивився йому в очi, там танцювали вогники ентузiазму, його губи згорнулися у злий усмiшцi. Я всмоктав повiтря у свої легенi, готуючись протистояти черговiй гидотi, яку вiн менi сказав. Якщо почекати пару хвилин, вiн викине на мене весь свiй бруд i вiдстане, таке вже було кiлька разiв. Я мовчки слухаю його, нiчого не роблячи у вiдповiдь, я просто iгнорую його. Спочатку я думав, що це допоможе, рано чи пiзно йому стане нудно i вiн залишить мене в спокої, але нi, час тикає, пройшов другий мiсяць, як ми знайомi, а його напади тiльки стають все бiльше. бурхливий i тривалий.
  "Що, Оллi-Коллi, ти любиш дивитися крiзь замкову щiлину?" Я скривився. Це прiзвисько вiн придумав для мене з самого початку i майже завжди звертався до мене з цим псевдонiмом. Мене це дратує, але я не реагую. Я нiколи нi з ким не конфлiктував, i не хочу починати. Я стану подiбним до цього хлопця i опустюся на його рiвень, тому що тепер я гордо пiдняв пiдборiддя i смiливо зустрiв його погляд.
  - Я щойно провiв свого друга. Я не винна, що ти так невiрно вирiшив розiслати своїх... - запинався я, намагаючись знайти визначення для дiвчини, яка щойно його покинула, але нiчого бiльш-менш пристойного менi не спало на думку. Iлай раптом починає голосно й голосно смiятися, мої брови здивовано зведенi. Що змусило його смiятися? Я не чекаю, поки вiн заспокоїться, я тягну на себе дверi в надiї, що його хватка ослабла i я зможу її закрити, не слухати подальших образ. Але вiн так само мiцно тримався, дверi не зрушилися з мiсця. Я пригнiчено зiтхнув, смiх Картера урвався так само несподiвано, як i почався, вiн пiдiйшов трохи ближче й опустив пiдборiддя. Тепер вiн дивився на мене з-пiд своїх густих довгих вiй.
  - Ти й шлюха не вмiєш вимовляти, що за свята невиннiсть? Ви жили в монастирi? - не втримався я i закотив очi, але продовжував мовчати. Картер роздратовано зiтхнув.
  - То ти будеш мовчати? - я знизав плечима, Елi нахилився до мене дуже низько, огортаючи мене запахом лiтнього дощу i дров. Це такий чоловiчий запах, що я зовсiм несвiдомо вдихнув його глибше i вiдразу вiдтягнувся. Тепер нашi обличчя на одному рiвнi. Картер розглядав моє обличчя кiлька довгих секунд.
  - I як з таким гарним обличчям ти ще дотепна незаймана? Дивно, що вас ще нiхто не опублiкував.
  Я почервонiв, мiцно стиснувши губи. Я важко зiтхнув вiд гнiву, який почав спалахувати в менi. Його слова нагадували те, що щойно говорив Люк, але, на вiдмiну вiд Картера, його рядок не був насичений отрутою та презирством, як у Елi. Вiн говорив про мене пiднесено, нiжно. Картер все вульгаризував.
  - Це не твоя справа, Картере. Що тобi потрiбно? Говори швидше, я хочу спати.
  - Трохи, Оллi-коллi, - вiн простягнув руку i схопив моє пасмо волосся, я рвонув головою, волосся вислизнуло з його рук. - Я хочу, щоб ти зник з моїх очей, випарувався, розчинився. Неважливо як, головне - просто зiйтися з мене. ''Я знову закотила очi. Знову вiн за своїх. З того першого дня вiн постiйно казав менi не заважати йому пiд ноги. Вiн погрожує, грубить, ображає, але ще не завдав менi серйозного болю, що мене тiшить. Я витримаю його моральний тиск, але фiзичне застосування сили малоймовiрне.
  "Ти все сказав?" Тон мiй холодний i вiдсторонений, це його обурює, я бачу це в своїх очах, якi повiльно наповнюються гнiвом.
  - Ти, дрiбне непорозумiння, чого турбуєшся? Легше, якщо ти пiдеш тихо, я тебе розтерчу в порошок. - Тут я не втримався, самовладання трiснуло, я трохи нахилився вперед i вперся долонею в гарячi, оголенi груди хлопця, вiдштовхуючись з усiєї сили. З подиву вiн поступився i вiдпустив ручку моїх дверей.
  - Залиш мене в спокої, Картере! Вашi погрози на мене не дiють! "Хлопець гаркнув i з погрозливим поглядом ступив до мене, я рiзко вiдскочив, грюкнув дверима перед його носом i вiдразу ж стрибнув ще далi, в глибину кiмнати, коли тупий удар з тильного боку в дверi . Моє серце билося в шаленому ритмi, менi було дуже страшно. Картер справдi виглядав дуже небезпечно, на якусь частку секунди менi здалося, що вiн готовий мене вдарити.
   ***
  Наступного дня я прокинувся в рожевому настрої, був повний сил, не мiг дочекатися, щоб кинутися в бiй. Сьогоднi у мене головна репетицiя, а через день виступ, пiсля якого пiдуть ще п"ятеро учасникiв. Я зовсiм забув про нiчне зiткнення з Картером, розслабився. Готовий пiдкорити вершини, я безтурботно пурхав по репетицiйнiй кiмнатi, посмiхаючись, смiючись, навiть не пiдозрюючи, що Картер готує для мене свiй перший пiдступ, i це був лише початок.
  Репетицiя пройшла добре, я вичавлював усе, що хотiв, результатом залишився задоволений, як i мiй наставник, вiдомий спiвак i один iз суддiв конкурсу Блейк Шелтон. Я провела вечiр з Люком, вiн знову прийшов до мене, ми поговорили, впiзнали один одного, вiн показав менi фотографiї своєї дiвчини. Це була тендiтна блондинка, сiмнадцять рокiв. Самому Люку було дев"ятнадцять, вiн i Картер ровесники. Люку також не сподобався Елi з його грандiозними манерами, тому ми iз задоволенням розрiзали йому кiстки. Люк залишив мене о десятiй, цього разу я швидко зачинив за ним дверi, обережно, щоб бiльше не наштовхнутися на Картера. А наступного дня у нас був грандiозний виступ, ми повиннi були виходити на сцену по черзi, один за одним. Усi знали, за кого грають. Розалi йшла передi мною. У дiвчини був чудовий тонкий голос i море чарiвностi, вона була доброзичливою i не заздрiсною. Пiсля мене мав говорити Картер, судячи з його сердитого обличчя, йому не сподобалася думка, що я йду попереду. За п"ять хвилин до мого звiльнення асистент продюсера заглянув у мою гримерку i нагадав менi про час, я кивнув. Пiднявшись на повний зрiст, я востаннє глянув на себе в дзеркало. Я була одягнена в бiлу сукню довжиною до колiн, легку й не претензiйну. Розпущене волосся кольору молочного шоколаду завивалося у великi безладнi локони, на обличчi було мiнiмум макiяжу, сiро-блакитнi очi пiдкреслювали легким макiяжем в сiрих тонах. Я виглядала природно, менi сподобалося. Я посмiхнувся своєму вiдображенню, блиснувши глибокими ямочками на щоках, зробивши звичний глибокий вдих, (за допомогою дихання боровся з хвилюванням) я вийшов за дверi вбиральнi. Я вже майже дiйшов до кiнця коридору, як раптом сильнi чоловiчi руки схопили мене ззаду, я встиг лише зiтхнути i широкою долонею затулила мiй рот. Я почав вiдчайдушно чинити опiр, б'ючись у сталевих обiймах чужих рук, в якийсь момент вiдчув знайомий запах лiтнього дощу, в ту ж мить угледiв, хто це мiг бути. Мене загнали до пiдсобного примiщення з миючими засобами. Я вiдразу ж обернувся, але побачив лише грюкнувши дверi. Я кинувся до неї, з усiєї сили стукаючи її кулаками, потягнув за ручку, але безрезультатно, я був замкнений ззовнi. Тодi я почав вiдчайдушно i голосно кликати на допомогу, але нiхто мене не почув. Пiсля десяти хвилин мого марного крику i прохання звiльнити я зрозумiв, що моя черга виходити на сцену вже давно настала, а мене все ще немає. Для цього, Я можу легко вилетiти з проекту. Я притулилася спиною до дверей, поповзла по них, очi затуманилися сльозами образи, i я дала їм волю, я розплакалася, розмазуючи тепер непотрiбну косметику на обличчi. Проклятий Елi Картер! Я точно знав, що це вiн, бiльше нiкого не було - iншi хлопцi добре до мене ставилися. Але я не бачила його обличчя, коли вiн замкнув мене в цiй шафi, у мене немає доказiв, але це вiн! Я пiдтягнув колiна до грудей i обхопив їх руками, аналiзуючи те, що сталося. Картер спланував цю неприємну рiч. Його перша установка для мене, я впевнена, якщо сьогоднi мене не вигнать з проекту, то вона буде не останньою. Я зрозумiв одне - вiн боїться мене як сильного суперника. I вiн мене ненавидить за те, що я ще трохи попереду його. З першого виступу мене оточують шанувальники, Мене кидають листи, за мене голосують мiльйони, я лiдирую, але я всього на крок попереду Картера, у нього теж чудовi рейтинги. Вiн зневажає мене, що я можу бути кращою за нього. Але це несправедливо, мене виховували так, що я твердо вважаю, що все має бути справедливо, я нiколи не буду будувати трюки проти суперника, це низько, перемога має бути чесною i гiдною. Сльози невпинно текли по щоках, вiдчував тяжкiсть у грудях, я дуже боявся, що сьогоднi маю пакувати речi, щоб повернутися додому. Через кiлька хвилин я втомився жалiти себе. Вiдчуваючи наростаючий гнiв, я скочив на ноги i з жахом постукав у дверi, кричачи на весь голос. Мої крики були почутi, коли я зламав пальцi пальцiв, ледь не кровоточив. Дверi раптом вiдчинилися, передi мною став наставник,
  "Якого бiса, Рiд?! Чому ти опинився тут замiсть виступу?! - Я не втримався i як нiколи розплакався, кинувшись в обiйми свого вчителя. На мить вiн завмер, а через секунду однiєю рукою обняв мене, другою погладив моє скуйовджене волосся.
  - Ну, добре, заспокойся дiвчино, - вiн злегка вiдштовхнув мене, обхопивши долонями моє обличчя, великими пальцями потер розмазану туш пiд моїми очима i по-батькiвськи торкнувся мого чола губами. - А тепер вiзьмiться до себе i бiжи на сцену! Тодi розкажи менi, що сталося. - Я себе оглянув. Зовнiшнiй вигляд мiй, м'яко кажучи, не був презентабельний - забруднилася, моє колись бiле плаття посивiло вiд пилу, не знаю, що на головi, але, судячи по вiдчуттях, там вороняче гнiздо . Макiяж розмазаний, очi почервонiли й опухли вiд плачу. Так було завжди, я не вмiю красиво плакати. Ну байдуже! Я не дозволю Картеру взяти верх, я буду дiяти назло йому, чого б це не було! Мабуть, Блейк побачив у моїх очах рiшучiсть,
  - Давай, Олi, покажи їм! Я коротко кивнув, пiднявши пiдборiддя. Гордо йшов перед виходом на сцену. Взявши мiкрофон з рук органайзера, я подивився на хихикаючих хлопцiв. Деякi дивилися на мене зi спiвчуттям, як Люк. Шкода, що я пропустив його розмову. Вiн заспокоююче посмiхнувся менi. Друга половина хлопцiв злiсно посмiхалася, навiть не намагаючись приховати злорадство, а зрештою, зовсiм недавно вони були такi милi зi мною, лицемiрами. Елi Картер подивився на мене з переможною посмiшкою. Зовсiм не чекаючи вiд себе, я пiдняв руку i показав йому середнiй палець, усмiшка застигла на його губах, очi сердито примружилися, я вiдвернувся i вийшов на сцену. А я спiвала, спiвала, як нiколи, сумна була моя пiсня, всю свою гiркоту, образу i злiсть зумiв вилити в нiй. В кiнцi я стояв на сценi виснажений, нiби вижила, всi емоцiї вщухли, в залi панувала оглушлива тиша. Я подивився на Блейка, вiн дивився на мене з мiсця суддi в захопленнi, перший плеск у долонi пролунав вiд нього. Через секунду вся зала схопила його, люди встали, я почув свист, крики, всi хором закричали "Молодець!". Я посмiхнувся, потонувши в шалених овацiях, суддi пiднялися з мiсць i теж аплодували стоячи. Я зiтхнув iз полегшенням, подякувавши глядачам i суддям, i втiк зi сцени. Я виграв, менi про це розповiдало все, що вiдбувалося в залi, i суддя, який кричав "Браво!". Я вiдразу подивився на Картера, щойно опинився в переднiй кiмнатi. Вiн рвав i бив, я бачив, що в ньому бушує буря обурення, вiн хотiв зробити те, що менi гiрше, але це вийшло навiть краще, нiж якби я дiяв за планом, не зволiкаючи. Я пройшов повз нього таємничо посмiхаючись. Я згадав улюблене прислiв"я мого батька, обернувшись, я подивився в його темнiшi очi.
   "Все, що нас не ламає, робить нас сильнiшими", - тихо прошепотiла я, але вiн почув мене, його очi на мить спалахнули, я не зрозумiв їхнього виразу, Картер холодно посмiхнувся.
  - Навiть наймiцнiшi бастiони ламаються, варто лише штовхнути, наполегливiсть винагороджується вiдсотками. - прошепотiв вiн так само, в його голосi була погроза i обiцянка. Мимоволi я здригнувся, вiдвiв погляд, Люк пiдiйшов до мене, обнявши мене за плечi, вiн вiдвiв мене.
  
   Роздiл 3
  З того дня почалося моє особисте пекло. Картер вступив у жорстоку, безпринципну гру. До наступних змагань у мене був лише тиждень вiдпочинку. Пiсля того злощасного виступу п'ятеро вибули, серед тих, хто залишив проект, була дiвчина Картера Рiна. Весь цей тиждень вiн ходив похмурiший за хмару i не раз чiплявся до решти хлопцiв, я намагалася його уникати, менi нудило вiд простого побачення, поступово в менi почала прокидатися неприязнь до цього запеклого цинiка. Я нарештi зблизився з Люком, ми тiсно подружилися, вiн супроводжував мене всюди i всюди, прикриваючи своєю широкою спиною вiд отруйних поглядiв Елi Картера. Я навiть пару разiв поспiлкувався по скайпу з його милою дiвчиною, незважаючи на мої побоювання, що вона буде ревнувати, Даяна виявилася цiлком розумною i спокiйною дiвчиною, довiряла Люку. Я також кiлька разiв розмовляла з мамою i татом наприкiнцi розмови, ледь не розплакавшись, дуже скучила за ними, менi не вистачало пiдтримки та керiвництва батька, маминих нiжних рук i м"якої доброї посмiшки. Я хотiв вiдчувати їхнє тепло i любов тут, поруч, мрiяв, щоб вони були зi мною, зараз, а не за тисячi кiлометрiв вiд мене.
  За три днi до шоу Блейк приголомшив мене "дивовижною" новиною. Я сидiв у репетицiйнiй i грав на гiтарi, налаштовуючись на ритмiчну веселу пiсню, яку мав виконати. Мiй наставник увiйшов стрiмко, ганяючись за кроком, хмурiсть не сходила з його обличчя вже кiлька днiв, бо я вiдмовився сказати, хто мене замкнув у заднiй кiмнатi. Я не бачив жодного приводу повiдомляти про Картера, я все одно нiчого не мiг довести, але чутки про те, що я iнформатор, миттєво рознесуться по всiх конкурсантах, я не хотiв терпiти нових зневажливих виглядає. Я пiдняла очi, коли вiн пiдiйшов.
  - Кинь свою бренку Олi, ти виконаєш iншу пiсню. Я здивовано пiдняв брови й вiдклав гiтару вбiк.
  - Так? I чому? Блейк скуйовджував темне волосся руками й нервово хихикнув.
  - Через численнi прохання глядачiв органiзатори вирiшили трохи змiнити наступний виступ. - Блейк схопив високий стiлець i сiв навпроти мене. - Усi хочуть, щоб ти виступив дуетом iз Картером. - Наставник витрiщився на мене в очiкуваннi, я просто завмер, не в силах вичавити навiть слова. Блейк добре знав про мою взаємну неприязнь до Картера, але все ще не знав, як далеко це зайшло.
  - Ця умова? Вимога? Або у мене є вибiр? - зашелестiв я, ледве повертаючи язиком.
  - Ви не маєте права вiдмовитися. - тихо сказав Блейк, опустивши очi на пiдлогу. Мороз пройшов моє тiло.
   - Картер знає?
  - Так, йому сьогоднi повiдомили, за годину у вас спiльна репетицiя. - я запанiкував. Я зовсiм не хотiв перебувати з цим хлопцем в однiй кiмнатi. Пригнiчуючи внутрiшнє тремтiння, я подумки кричала на себе, змушуючи брати волю в руки, ну, що вiн може зробити врештi? Вiн мене не вб'є...
  Все виявилося набагато гiрше, нiж я собi уявляв. Картер прийшов через кiлька хвилин пiсля моєї розмови з наставником. На його губах грала похотлива посмiшка, в очах горiв холодний розрахунок, знайшовши мене поглядом, вiн посмiхнувся ширше, оголивши майже в посмiшку свої бiлоснiжнi зуби. Я весь здригнувся, це не оминула його увага, вiн буркнув i почав наближатися до мене з грацiєю хижака.
  - Оллi Рiд! Який приємний сюрприз, виступатимемо разом! Хiба це не чудово? - Вiн грав для глядачiв, для наших наставникiв i камери включно. Нас не знiмали в прямому ефiрi цiлодобово, але найважливiшi та найцiкавiшi моменти не пройшли повз операторiв. Картер пiдiйшов впритул i як би по-дружньому, нiжно обняв мене за плечi, посмiхаючись у спрямований на нас об'єктив камери. Я спробував посмiхнутися у вiдповiдь, але це вийшло з-пiд контролю, моя посмiшка, швидше за все, була жалюгiдною схожою на неї.
  - Так, це чудова новина. Елi, я дуже радий, що ми будемо виступати разом. - тихо промовила я, опустивши очi, вiдчуваючи на своїх плечах його пекучi неприємнi руки. Я не мiг придумати нiчого, крiм як скинути їх якомога швидше i вiдiйти вiд Картера на безпечну вiдстань. Незважаючи на витiвки хлопця та його гру, вiд нього вирвалася хвиля ворожостi та гнiву, чи справдi це вiдчувала тiльки я?
  Пiсля короткої гри на камеру ми почали репетицiю, треба було виконати романтичну пiсню "When You Tell Me That You Love Me", пiсня була дуже красива i чуттєва, я хотiв би виконати її з кимось iншим, наприклад з Люком, але не з Картером... I все ж менi довелося переступити через свою гордiсть i неприязнь. Як не дивно, але, незважаючи на напругу в студiї, репетицiя пройшла досить добре. Я був впевнений, що цього разу вiн не буде готувати менi жодних трюкiв, тому що наш виступ безпосередньо його стосував. Я був неправий. Я недооцiнив масштаби ненавистi хлопця до мене. На момент виступу я був повнiстю зiбраний, був майже впевнений, що ми з Картером пiдiрвемо зал, як би це не було неприємно зiзнаватися, але спiвали ми чудово. Його брутальний баритон i мiй мелодiйний голос злилися в iдеальному ритмi, одне мене лякало - пiд час вистави ми мали грати закоханих i, за задумом нашого хореографа - режисера, Елi повинен був нескiнченно нiжно торкатися мого обличчя пiд час своїх вiршiв, а я тримаюсь пiд його поглядом коханця, найгiршим Справа в тому, що в кiнцi Картер притулився своїм чолом до мого i невагомо поцiлував мої губи. Дiзнавшись про це, я вибухнув феєрверком обурення, але пiд невблаганним тиском наших наставникiв i продюсера завiв i пiсля п"ятихвилинної суперечки змирився зi своєю долею. Картер, на вiдмiну вiд мене, поводився бiльш гiдно, вiн лише зневажливо глянув на мене i не менш зневажливо пирхнув, пробурмотивши щось на кшталт "ви думаєте, що я хочу торкнутися цiєї черницi" i пiшов голосно грюкнувши дверима. Цього разу вони одягли на мене нiжну блакитну сукню, який iдеально гармонiював з моїми очима, макiяжем, зачiскою як завжди на найвищому рiвнi. Я зiтхнув, глибоко вдихнувши i вийшовши з гардеробної. Картер уже був за лаштунками, нервово постукуючи ногою незрозумiлий ритм, як тiльки я опинився в полi зору неприємного хлопця, його губи згорнулися вiд сардонiчної посмiшки.
  - Ну, просто ангел, крила не вистачає... аж нудить вiд твого святого вигляду. Я високо пiдняв пiдборiддя й став якомога далi вiд нього.
  - Тож не дивись. Повiрте, це полегшить нам обом. Ваша огидна фiзiономiя також не вносить яскравих фарб у моє життя. - Картер нахилився до мене, нiби хотiв... чого вiн хотiв? В його чорних очах спалахнула неприхована ненависть. Вiн стиснув руки в кулаки i судомно зiтхнув, заспокоївшись, ще кiлька глибоких розслаблюючих зiтхань i рiзко вiдвернувся вiд мене, щось невиразно бурмочучи собi пiд нiс. Я розслабив свої напруженi плечi, весь цей час, поки вiн обпалював мене своїми пекельно-чорними очима, я мимоволi напружився, чекаючи вiд нього якогось божевiльного пiдступу. Картер був справдi божевiльним запальним, впевнений, що в школi вiн був вiдомий як боєць i хулiган. Зазвичай я уникав таких, як вiн, дотепер менi вдавалося врятуватися вiд лобового зiткнення таких хлопцiв, але удача повернулася до мене спиною, i я опинився вiч-на-вiч зi своїм власним кошмаром. Через пару хвилин Картер прокинувся, кинувши через плече дивну посмiшку, розвернувся на пiдборах i швидко вийшов, я хвилювався, здавалося, вiн вирiшив мене кинути.
  - Куди ти йдеш? У нас є вступ, прямо зараз! Картер навiть не глянув на мене.
  "Я повернуся за хвилину, не хвилюйся, ми все одно виступатимемо разом". Я знизав плечима, Картер сказав обiцянку, але що?
  Вiн дiйсно повертався рiвно за секунду в секунду до нашого виходу, тепер у нього настрiй став добродушнiшим i навiть якось приязно посмiхнувся менi, я невпевнено посмiхнувся у вiдповiдь. Прозвучало вступ, Картер обгорнув мою руку своєю гарячою долонею i вивiв нас у зал пiд оглушливий рев натовпу. Вiн перший почав, а тепер його голос вилився в нескiнченний баритон, пестуючи вухо, я дивився йому в очi, зачарований, вiн був справдi добрий. Мить i вiн тихо спiває останнi слова свого куплета, я пiдношу мiкрофон до обличчя, збираюся почати загальний приспiв, але мене не чути. Я нахмурила брови i безпорадно трясла проклятим мiкрофоном, вiн навiть не думав заробляти грошi, я в панiцi пiдняв очi на Картера, вiн уже спiвав куплет один, очi його насмiшкувато блищали на мене, усмiшка переможця заграла на його устах. Це все, що вiн! Ось куди Картер пiшов за кiлька хвилин до шоу, проклятий iдiот зламав мiй мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була збентежена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув мене до себе i повернувся до глядачiв: проклятий iдiот зламав менi мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, глядачi були збентеженi, але все ще аплодували, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: проклятий iдiот зламав мiй мiкрофон! Я вiдступив на кiлька крокiв, маючи намiр сховатися за лаштунки i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все одно аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до глядачiв: маючи намiр тихенько сховатися за лаштунками i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все одно аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до глядачiв: маючи намiр тихенько сховатися за лаштунками i швидко змiнити мiкрофон на робочий. Мiй наставник вже активно махав менi збоку, тримаючи в руках потрiбний, працюючий мiкрофон. Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив моє зап'ястя, продовжував спiвати пiсня з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки терпiти, взяти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив моє зап'ястя, продовжував спiвати пiсня з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: притиснув мене до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: притиснув мене до себе i повернувся до публiки: Але Картер, зробивши два кроки вперед, схопив мене за руку i мiцно схопив за зап'ястя, продовжував спiвати пiсню з чарiвною посмiшкою. На очi навернулися сльози, але я вперто їх стримувала, нiколи б не заплакала перед ним. Тодi, як тiльки я опинюся наодинцi з собою, я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки: Я дам волю своїм почуттям, а тепер менi залишається тiльки витерпiти, прийняти порцiю приниження. Пiсня закiнчилася, публiка була розгублена, але все ще аплодувала, Картер обняв мене за талiю, притиснув до себе i повернувся до публiки:
  - Просимо вибачення за непослiдовнiсть у нашому виступi, але нам сказали, що ми будемо виступати дуетом буквально кiлька днiв тому, ми ледве встигли пiдготуватися з Оллi, на жаль, мiй партнер, мабуть, хвилювався i забув текст пiснi. пiсня. Я допомагав своїй подрузi, як мiг, сподiваюся, ти не будеш гнiватися на нашого улюбленого ангела i пробачиш їй цю помилку.
  Публiка вибухнула зi свистом i гудiнням, я низько опустив голову, вирвався з рук Картера i пiшов зi сцени. Цей придурок ще трохи насолодився овацiями вболiвальникiв i пiшов за мною. Як тiльки я зник з очей камер i глядачiв, я потрапив у батькiвськi обiйми Блейка... камери! Боже! У нас пряма трансляцiя, мiй сором бачили мiльйони людей, у тому числi мiй батько i мати. Як боляче i образливо, несправедливо! Картер влаштував усе так, що вiн став героєм, моїм рятiвником. Але це не так! I найстрашнiше, що я нiкому не змiг довести протилежне. Блейк нiжно гладив мене по головi, я тряслася всiм тiлом вiд пережитих емоцiй. Я кипiв вiд гнiву, образи, неприйняття того, що сталося, i ненавистi. ненависть,
  - Я не забув лiрики Блейка! Це мiкрофон. Проклятий Картер зламав його. Я знаю, що ти не вiриш, але так було! Вiн усе налаштував!
  - Тихо, дiвчино. Я все розумiю, знаю i бачу. Я не слiпий Олi. Картер все ще невпевнений придурок. Вiн боїться вас, тому робить це, але я, як i ви, нiчого не можу довести, i я не можу вплинути на ситуацiю, я лише ваш наставник. - Блейк штовхнув мене за плечi i з жалем подивився менi в очi. - Це жорстока зiркова дiлова немовля, тут виживає той, хто сильнiший духом i хитрiший. Зiбратися, бути сильним, дати вiдсiч Картеру. Вiдпусти все це, i я допоможу тобi чим зможу. Просто стань ним, забудь про моральнi принципи i правильне виховання, ти не в садочку. Ви повиннi зробити це неодмiнно. Наступний крок за вами. Включiть свої мiзки стервознiстю. Якщо ви вирiшили стати зiрковою дитиною, то ви повиннi змiнити свої погляди на життя, мiсцевi пiраньї перенесуть вас за лiченi секунди. Будь поганою дiвчиною, на публiцi ти можеш залишитися ангелом за це, i вони тебе люблять, ну i за твiй гарний голос, звiсно, теж. Але посеред цiєї лайно ви повиннi стати - королiвською коброю. - Я вислухав Блейка широко розплющеними очима i зрозумiв, що вiн ... вiн правий, менi потрiбно зламати себе, попрощатися з маленькою наївною дiвчинкою, яка жила в менi, iнакше моя мрiя вислизне вiд мене, як тiльки я встигну насолоджуватися її близькiстю.
  Я не сварився з Картером, я просто кинув на нього рiзкий погляд. Вислухавши докiр продюсера, я повернувся до своєї кiмнати з диким головним болем. Не знiмаючи концертної сукнi, я з трiском стрибнула в лiжко, маючи намiр розiгрiтися, але очi залишалися сухими. На змiну болю в моїй душi прийшла ненависть i жага помсти. У всьому цьому був один плюс - менi не довелося цiлувати неприємнi губи Картера. Круто сiвши на лiжко, я пiдтягнув ноги пiд себе i почав активно думати. Наступного концерту за тиждень ми знову зiграємо пiснi власного складу. Моя була вже давно готова, тож у мене було достатньо часу, щоб спланувати й пiдготувати план помсти Картеру. Я не збирався повторювати його установку, менi потрiбно було щось особливе, я прикусив губу, шукаючи варiанти в головi. Щось клацнуло, i я згадав хiмiю, цей предмет завжди давався менi з легкiстю, а експерименти в лабораторiї я просто обожнював. Отруйна посмiшка повiльно розпливлася на його губах. Кобра? Ну, я вже готовий стати нею, тримайся Картера, я на стежцi вiйни.
   ***
  Довгоочiкувана година розплати настала рiвно через тиждень, весь цей час я зникав у репетицiйнiй кiмнатi, з Люком, який вже став дуже близьким другом, розмовляв по скайпу та по телефону з другом i батьками. Пiсля моєї невдачi вони одразу зв"язалися зi мною, стогнули й стогнали, спiвчували менi. Я не повiдомляв батькам, що це була не моя помилка, а пiдлаштування Картера, я все виклав найкращiй подрузi, нiби в душi, Розi горiла вiд гнiву i на знак солiдарностi зi мною вона також ненавидiла помпезну iндичку - Елi Картер. Проникнувши в мої пiдступнi плани, вона привiтала мене з вiдмiнною винахiдливiстю i побажала удачi. Отже, день "Х" настав. Я продовжував уникати Картер, боявся, що вона все зрозумiє по моїй задоволенiй i пiдступнiй посмiшцi, вона, як на щастя, не хотiв покидати мого обличчя. Картер повинен був виступити пiсля того, як Люк, чекаючи нагоди, я пробралася до гримерки хлопця, привiтавшись з його комодом i вiзажистом, для веселої балаканини пiдiйшла до дзеркала, де на столi стояла косметика для макiяжу. Макiяж був обов"язковим навiть для хлопцiв, вони, звiсно, не фарбувалися, як ми, дiвчата, а на обличчя наносили шар спецiальної пудри в певному порядку. Такий макiяж приховував втомлене обличчя, синцi пiд очима вiд безсонної ночi, а головне, послужив для того, щоб шкiра не сяяла жирною, пiд свiтлом прожекторiв. Я театрально кашляла, судорожно дихаючи, попросила Дженнi, вiзажиста Картера, принести менi води, боячись, що зараз задихнусь, вона кулею вилетiла за дверi. Зиркнувши на комод i переконавшись, що вона зайнята перебиранням ганчiр"я, я дiстав iз задньої кишенi джинсiв пляшечку, вiдкупоривши кришку, висипав вмiст у сипучий порошок. Ретельно все перемiшавши, я скинула руки i пiшла з почуттям виконаного завдання. У коридорi я зустрiв Дженнi з пляшкою води, подякувавши дiвчинi, взяв пляшку, зробив кiлька показових ковткiв i вдячно посмiхнувся дiвчинi, переконавшись, що смерть вiд задухи менi не загрожує, i побiг на її робоче мiсце. Я з нетерпiнням потер руки, подивимося, яким буде Картер для вас, коли ви зганьбуєте себе перед мiльйонною аудиторiєю. Цього разу я не була одягнена в нiжну сукню, одягла джинси, якi менi iдеально сидять, i дуже вiдверту блузку з глибоким декольте. Я пiшов за лаштунки, коли почув овацiї, якi означали, що Люк розпочав свiй виступ. Вiн заспiвав веселу сiльську пiсню, я заплющила очi, насолоджуючись виступом свого друга. Через деякий час мою iдилiю порушило iлюзорне печiння в спинi. Вiдкривши очi, я обернувся, щоб зустрiти погляд його ворога, Картер був у повнiй силi. Чорна приталена сорочка з закоченими до лiктiв рукавами iдеально обрисувала його фiгуру, темнi джинси iдеально сидять. Волосся скуйовджене в творчому безладi, я помiтила макiяж на своєму обличчi й задоволено посмiхнулася. Картер виглядав не менш задоволеним, нiж я, вiн знову щось планував, виродок. Але нiчого, цього разу не врятую. Всього за кiлька хвилин на вас чекає неприємний красивий сюрприз. Мiй порошок вже мав вiдреагувати. Пiдморгнувши менi, Картер мовчки вийшов на сцену, як тiльки Люк вийшов за лаштунки, обiймаючи i вiтаючи хлопця, я пiдiйшов до телевiзора з плоским екраном, де транслювалася промова Картера. Прозвучала знайома музика, я нахмурився, це ... це, я зрозумiв, що вiн вкрав мою пiсню, з якою я готувався виступити, прозвучали слова i я остаточно переконався, що я правий. Картер свiдомо вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не пiду на сцену з таким же виступом, це соромно за голову, вихiд один - вiдмовитися вiд виконання, це автоматично призвело до вiдходу з конкурсу. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть сiм'ї. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшенний свербiж, а потiм... Картер навмисне вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не вийду на сцену з таким же виступом, це менi соромно за голову, там Є тiльки один вихiд - вiдмовитися вiд виступу, це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшенний свербiж, а потiм... Картер навмисне вкрав мою пiсню, вiн знав, що я не вийду на сцену з таким же виступом, це менi соромно за голову, там Є тiльки один вихiд - вiдмовитися вiд виступу, це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за Картером З обличчям на екранi, вiн вагався на секунду, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось так i почалася реакцiя: спочатку жахливий свербiж, а потiм... це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: по-перше, страшний свербiж, а потiм ... це автоматично призвело до вiдходу вiд змагань. Але, цей раз хлопець пропустив, так, соромно було втрачати такi чудовi композицiї про дружбу i зраду, але (самовпевнено посмiхнувся), я мав на думцi iншу пiсню, написав її в чотирнадцять рокiв. Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати: явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... Пiсня про рiдних, про батькiв, про мiцнiсть родини. Я уважно спостерiгав за обличчям Картера на екранi, вiн на секунду вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... на секунду вiн вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм... на секунду вiн вагався, але продовжував спiвати, явно незручно. Його лiва рука простягнулася до обличчя, вiн смiливо вiдтягнув її назад. Правильно, ось як почалася реакцiя: спочатку страшний свербiж, а потiм...
  З милою посмiшкою я спостерiгав, як на шкiрi Картера, незважаючи на макiяж, виливається червона велика висипка, потiм обличчя почало набрякати перед очима, чорнi очi за лiченi секунди перетворилися з великих у вузькi щiлини. Нiчого фатального, реакцiя пройде через кiлька годин, як тiльки Картер знiме макiяж. Публiка його вже помiтила... скажiмо: обличчя не дуже приємне, люди зашумiли, хтось почав кричати, що Картеру не завадить подивитися в дзеркало. Картер рiзко обiрвав пiсню i, бурмочучи вибачення, втiк зi сцени. Опинившись зi мною в однiй кiмнатi, вiн активно почав чухати обличчя. Я не втримався вiд широкої посмiшки, що з"явилася на моєму обличчi, Картер, звiсно, помiтив це i, вiдмахнувшись вiд наставника, що метушився навколо нього, витрiщився на мене своїми щiлинами.
  - Чому ти посмiхаєшся, Рiд? Рано радiєш, нема з чим виступати. - Закинувши розпущене волосся за спину, я пройшов, як король.
  - Не чеши обличчя Картера, буде гiрше, просто змий макiяж i все пройде. О, так, а також, ви помиляєтеся, менi точно є з чим виступати. До речi, спiвав добре, шкода, що не до кiнця. Така чудова пiсня змарнована.
  - Ти! - прошипiв вiн менi в спину. - Ти зробив це! Я обернувся i поцiлував його.
  - Око за око, друже. Але доведiть, що це я, макiяж має бути якiсним. - Картер у лютi кинувся до мене, його стримав наставник, я голосно засмiявся i вийшов з кiмнати. Я виконала iдеально, моя пiсня зворушила душi, менi аплодували стоячи зi сльозами на очах, я думаю, що пiсня, яку вкрав Картер, не зробила б такого шуму. Вночi зi сльозами на очах вiд дикого смiху я розповiдала Роуз про все до дрiбниць, вона, безперечно, бачила по телевiзору сором Картера, але не знала всiх подробиць. Перед сном наполегливо стукали в дверi, припускаючи, що це може бути розлючений Картер, я навшпиньках пiдiйшов до дверей i збирався запитати: "Хто там?" Коли я почув веселий голос Блейка:
  - Вiдкрийте зiрку! - Я видихнув i клацнув на замок, бiля дверей стояв наставник з коробкою цукерок, весело сяючими очима i лукаво посмiхаючись менi, я вiдiйшов убiк, пропустивши його в кiмнату.
  - Сьогоднi ти його розтоптав, Олi! Молодець, я тобою пишаюся! - я сором'язливо посмiхнувся, сiвши на диван, Блейк простягнув менi цукерку i сiв у крiсло навпроти.
   - Як ти здогадався, що це я?
  - О! Картер так голосно кричав у своїй вбиральнi, що стiни тремтiли, а вiн обпiкав тебе, це було важко не почути. Я додав два плюс два i зрозумiв, що це не якась алергiчна реакцiя, на яку вiн страждає, тому що вiн доводить своєму наставнику, що вiн абсолютно здоровий. - Я зручнiше вмостився на диванi, витягнувши ноги i почав розпаковувати цукерку.
  - Ви вже придумали, що робити наступного разу? Вiн так не залишить i, швидше за все, вже складає генiальний план помсти. Я знизав плечима, кинувши в рот першу цукерку.
   - У мене є час подумати, сьогоднi просто хочу вiдпочити, тиждень був напруженим.
  - Ну, тодi, - Блейк вдарився по колiнах, пiдвiвшись. "Я впевнений, що ти мене, до речi, не розчаруєш", - вiн вигнув темну брову. "Тобi потрiбна моя допомога? Я негативно похитав головою, розгортаючи наступну цукерку.
   - Я не хочу вас втягувати, це тiльки наша розбiрка, моя i Картера, щоб вiн провалився!
  "Ну, тодi насолоджуйтесь спокiйним проведенням часу. Доброї ночi, Олi.
  Вночi я спав краще, нiж зазвичай, усмiшка не сходила з моїх губ. Дивно, але менi навiть помста сподобалася, насправдi це навiть весело. ким я стаю? Я не хочу стати таким жорстоким i розпусним, як Картер, що б не трапилося, я дiйсно хочу залишитися таким же i не втратити себе в цiй боротьбi. Нам дали два вихiдних, звiльненi вiд репетицiй та напруженого ритму. Я провiв цiлi вихiднi з Люком, вдень гуляли мiстом, ввечерi пообiцяли по скайпу разом з його дiвчиною, мiй номер перiодично дружно смiявся, Лука розповiдав нам свої дитячi трюки, хлопець непосидючав в дитинства i любив трясти мамi нерви. До кiнця другого дня невеликої вiдпустки вони знову постукали в мою кiмнату, цього разу я був на сто вiдсоткiв впевнений, що це Картер. Люк щойно пiшов у свою кiмнату, широко позiхаючи, коли мрiяв про своє лiжко. Я знову навшпиньках пiдiйшов до Дерi i завмер. Тиша, а потiм сильно стукнули дверi, що змусило мене пiдскочити на мiсцi.
  - Вiдчини перед Рiдом дверi! Я знаю, що ти там, я щойно побачив твого друга. - Я стиснувся, вiдiйшов вiд дверей i вiдразу здригнувся вiд його грiзного крику, - Вiдчиняйте, зараз!
  `` Моя голова Картер дорога менi, я не вiдкрию її тобi, коли ти в такому станi. - сказав я тихо, але вiн почув.
  "Я хочу поговорити, я даю слово, що не торкнусь вас пальцем". Я похитав головою, зробивши ще крок назад.
  - Я тобi не вiрю, Картере, ти безпринципний тип, раптом у тебе в руках бита чи ще гiрше самурайський меч. Виходить, виконаєте свою обiцянку, не чiпайте мене пальцем, але це не стосується зброї. Картер засмiявся по той бiк дверей.
  - Розумна дiвчинка. Я справдi не збираюся робити жодного калiцтва на вашому сексуальному тiлi. Я голосно пирхнула, не вiрячи хлопцевi нi на йоту.
  - Кажи через дверi, що ти хотiв, я тебе слухаю.
  - Боягуз, - сказав вiн i замовк, на хвилину настала тиша, я вже думав, що вiн пiшов, але його голос знову пролунав, - я хотiв запропонувати перемир'я, у вас занадто збочений розум, я боюся, що ви ненароком вiдправить мене на той свiт, але знаєш, я якось не поспiшаю туди. То вiдкриєш? - Ха! Знайшов дурня. Можливо, ранiше я б без вагань вiдкрилася, спробувала подружитися з хлопцем, але не зараз, вiн не раз доводив менi, наскiльки розпещений i жорстокий. До таких хлопцiв немає довiри. Повагавшись, я все-таки подумав, що такий бiй вичерпає всi мої нерви, я просто стану iстериком, можна спробувати помиритися, обережно, дивлячись в обидвi сторони, i я придумаю план помсти, про всяк випадок. Якщо Картер дотримає свого слова i не налаштує мене, я зроблю те саме,
  - Гаразд, я згоден на перемир"я, але я не пускаю вас до кiмнати. Повторюю: я не вiрю тобi, Картер. Зробимо так: ти мене iгноруєш, я тебе теж, нiякої взаємної пiдлостi, ми в жодному разi не можемо стати друзями, а можна спробувати спiвiснувати у свiтi.
  - Погодься, я тебе не чiпаю, а ти мене. Даю чоловiче слово. Доброї ночi, Рiде.
  - А ти заспокой Картера. - Почувся шелест, потiм стук сусiднiх дверей, я з полегшенням зiтхнув. Ну, давайте подивимося на Елi Картера, як можна тримати слово чоловiка.
   ***
  Я не дарма не повiрив Картеру, вiн просто припудрив менi очi, намагаючись заспокоїти мене. У нього немає слова чоловiчого роду, i нiколи не було! Поряднi чоловiки так не поводяться. Цей сволоч знову щось зi мною зробив не так, не те, щоб це було дуже пiдступно, я мiг легко дiяти, але вiн зробив те, що торкнулося моєї душi, зашкодило моєму серцю. Цього разу я приїхав у лютi, вiн зумiв довести мене до точки кипiння. Я крикнув на нього з усiх сил, нерви втратили.
  - Ти... ти! Чому ти це зробив ?! Це моє майно, псування особистого майна карається законом, дурень! - Елi рухом голови вiдкинув чорний, як смоли, чубок з очей, не менш палаючий чорний, як прiрва.
  - Доведiть для початку, що це я, Оллi-Коллi. вiн засмiявся. Його посмiшка стала ще злiснiшою, коли вiн засунув руки в кишенi чорних джинсiв i зухвало витрiщився на мене.
  - Зупини це. Телефонуйте. я. коллi! Ця порода собак! Я люто стиснув кулаки й стиснув зуби. Вiн засмiявся, але розвага не торкнулася його темних очей.
  - Точно, ти менi нагадуєш собаку, бездомну, жалюгiдну дворняжку! - Гаряча хвиля гнiву пробiгла по моїх венах, адреналiн вдарив по всiх частинах тiла, я закричав i кинувся з кулаками на найненависнiшу людину на цiй планетi.
   Iлай рiзко схопив мої руки до самого свого обличчя, його очi наповнилися холодною люттю.
  - I що ти думаєш робиш? Битися з хлопцем на кiлька футiв важчим i вищим за вас, принаймнi на голову. Де твiй хвалений здоровий глузд, дитинко? Все ще тримаючи мене за зап"ястя, вiн нахилився до мого вуха й прошепотiв. - Ти програєш менi в усiх вiдношеннях, Рiде.
   Я рвонув назад, вiдштовхуючи його.
  - До бiса, Картере! Горiти в пеклi! Подивимося, хто з нас все-таки програв!
  Я кинувся геть вiд Картера, побоюючись, що за секунду я закричу, як ненормальний iстерик, безпорадно тупотячи ногами або ще гiрше, впаду на пiдлогу i почну битися в божевiльному нападi. Гiтара була менi дорога, це була моя релiквiя, талiсман удачi, я був прив'язаний до iнструменту кожною клiтинкою свого тiла, кожною крупиною душi. Я змигнув гнiвнi сльози, мiй план помсти спочатку був iншим, але тепер я його змiнив, i те, що я мав на думцi, було незначним порiвняно з вчинком Картера. Я точно знав, що в iдiота теж є своя гiтара, коханий, вiн принiс її з собою, як i я. Але якщо моя гiтара коштувала не бiльше п'ятисот баксiв, то це була рiдкiсть, вартiстю кiлька тисяч доларiв, за чутками, цю гiтару йому подарував його багатий тато,
  Йшлося не про вартiсть моєї гiтари, а про її приналежнiсть, унiкальнiсть, я всiм серцем любив цей бездушний предмет i Картер знав про нього дуже добре! Я подзвонив Блейку i попросив його поквапитися, випустити передi мною когось iншого, бачачи мiй стан, Блейк не став наставляти на пояснення, сеча залишилася на виконання мого прохання. Я побiгла в репетицiйну, менi потрiбен був Сем, вiчний супутник i друг Картера, вiн єдиний хлопець, з яким Картер спiлкувався на рiвних, що дивно, як двоє таких рiзних хлопцiв могли подружитися? Адже Сем, на вiдмiну вiд Картера, був досить товариським, добродушним. Менi потрiбно було щось знати вiд нього. Я не помилився, Сем був, до виступу Картера та Сема було ще достатньо часу, i Сем вирiшив порепетувати востаннє. Ранiше Картер робив те саме, але тепер вiн пiде, щоб подивитися на мої страждання та метання через свої витiвки. Блiн, менi було байдуже, що я це зроблю при свiдку, наведу свою неадекватнiсть, нервовий зрив, Блейк, я не сумнiваюся, заступися за мене. Увiрвавшись до репетицiйної кiмнати, я пильно оглянув кiмнату й зiмкнув очi на стурбованого Сема.
  - Що сталося, Олi? Хiба це не ваш вихiд зараз?
   Я йшов вперед, шукаючи потрiбний предмет.
  - Так, але я змiнився, виступаю за п"ять хвилин. Слухай, а де гiтара Картера? У його кiмнатi? Менi просто хотiлося на неї подивитися хоча б одним оком, ближче, я знавець таких речей. - Сем несмiливо посмiхнувся i махнув рукою в кiнець кiмнати, де за барабанною установкою причаїлася чорна лакована гiтара Картера. Давайте повеселимось, Елi Картер. Я швидким кроком пiдiйшов до гiтари, схопив її за шию й замахнувся над головою, Сем злякано пiдскочив, дверi кiмнати вiдчинилися, увiйшов Картер, свiтячись вiд самовдоволення. Йому знадобилася секунда, щоб зрозумiти мої намiри. Я зло посмiхнувся i опустив руки на гiтарi, нахилившись вперед.
  "Немає!" У голосi Картера прозвучала iстерична нотка. Але його крик не справив на мене належного враження, я з усiєї сили розбив гiтару об паркетну пiдлогу. Почувся вмираючий дзвiн струн. Очi Картера опустилися зi зламаної гiтари й пiднялися до мого обличчя. Я не вiдчував задоволення вiд того, що зробив, навпаки, все всерединi було наповнене гiркотою й апатiєю, а очi Картера були сповненi дикої лютi. Сем збентежено перейшов вiд мене до Картера i назад, зрештою, блакитнi очi зупинилися на менi.
  - Бiжи. - прошепотiв вiн одними губами.
  
   Роздiл 4
  Сем ступив уперед i вправо, прикриваючи мене собою. У кiмнатi запанувала дзвiнка тиша, було чути лише важке, нерiвне дихання Картера.
  - Елi зiбратися. Охолодись хлопець. Я серйозно. Не забувайте, вона тендiтна дiвчина. Сем опустив одну руку за спину i вказiвним пальцем вказав на заднi дверi. Вiн намагався вiдвернути Картера, давши менi шанс втекти цiлим i цiлим. Адреналiн, що збуджував кров, спав, тепер мене охопив всепоглинаючий страх, Картер виглядав дуже-дуже злим, в його очах було бажання зламати менi шию. Я поволi почав вiдступати, Картер був вищий за Сема, вiн легко стежив за кожним моїм рухом над головою Сема.
  - Стiй! - Його крик послужив для мене сигналом почати, я здригнувся i кинувся якомога швидше до аварiйних дверей, я почув метушню i стогiн Сема ззаду, я розвернувся, вiн стояв напiвзiгнувшись i втягнув повiтря через свiй зубами, але мужньо тримав лютого Картера за зап"ястя. Я вибiгла, подумавши, щоб подякувати Сему пiзнiше. Не гальмуючи, я кинувся вниз по сходах, прислухаючись до погонi. Я не чув крокiв переслiдувача. Я не знаю, як Сему вдалося так довго стримувати Елi, але я сподiваюся, що через мене вiн не став занадто жорстким, вони начебто друзi. Я зупинився на першому поверсi на хвилину, щоб перевести дух, Елi нiколи не пiшов за мною. Розслабившись, я випростався i вже повiльним кроком покинув будiвлю, i тут же потрапив у чиїсь мiцнi руки.
  - Втекла! - Я повiльно пiдняв очi i занурився в чорний басейн. Картер дивився на мене з перевагою i жагою помсти, я тремтiв у нього на руках, намагався вiдiрватися, цього не було, тобто руки Картера були стиснутi залiзними дротами, завдаючи менi болю - завтра на цих мiсцях з'являться синцi .
  - Ти думав, що я неосвiчений iдiот? Думав, що менi так легко вiдпустити тебе? Картер перевiв подих i нахилився до мене - грiзно нависаючи, придушуючи мене. - Я. Ти. Я тебе задушу. - зловiсна нотка в його голосi мене не злякала.
  - Ти зламав мою гiтару Картер, я твою - ми звiльняємося. - Я активнiше вхопився в його хватку, це його бiльше розлютило. Вiн вiдiйшов i приштовхнув мене до стiни, я пошкодила спину i ахнула. Все ще тримаючи мене однiєю рукою, вiн пiдняв iншу i схопив мене за горло, стискаючи, сильнiше притискаючи до стiни.
  - Не порiвнюй твiй бiса дешевий матерiал з моєю гiтарою! Ти хоч знаєш скiльки це коштує?! - Я придушив крик страху, який зародився глибоко в менi, Картер все сильнiше стискав менi горло, вiн зовсiм втратив контроль над собою, поруч не було нiкого, хто мiг би прийти менi на допомогу. Ну, iди в бiй так до кiнця. Я смiливо подивився йому в очi i поклав руку на зап'ястя його руки, яка тримала мене за шию, впилася нiгтями в його шкiру, вiн скривився, але його рука не здригнулася.
  - Менi наплювати на цiну, я б нiколи не торкнувся вашої дорогої iграшки, якби ти не зламав мою гiтару! Вона була для мене неоцiненною! Iди до бiса зi своїми претензiями, Картер! Твiй багатий тато купить тобi ще десяток! Ти татiв син, правда? Хто ти без нього, без його грошей? Нiкчемнiсть - ось хто ти! Ти сам нiчого не вдiєш, тому ти мене так боїшся! - крiзь зуби вилаявся Картер i сперся на мене всiм тiлом, я вiдчув його гаряче дихання у вусi, вiн тремтiв вiд злостi, я торкнувся його, сильно.
  "Маленький сволоч, - прошипiв вiн менi на вухо, - я можу зараз закрутити твою тендiтну шию, але я не хочу витрачати час для тебе, ти цього не вартий". Його рука вислизнула з мого горла, тепер вiн тримав мої передплiччя обома руками, продовжуючи всiєю своєю масою притискати мене до стiни. Я сильно задихався, я заворушився, i вiн одразу напружився.
   - Тодi вiдпусти мене, Картер, - я глибоко вдихнув, нашi груди торкнулися, Картер смикнувся i вiдiйшов вiд мене, його темнi очi засяяли незрозумiлим для мене свiтлом, вiн дихнув швидше, не вiдриваючи вiд мене очей, взяв ще крок назад - збiльшення вiдстанi мiж нами...
  "Приготуйтеся прийняти удар Рiда, мiй наступний напад буде дуже болючим для вас. - Вiн оглянув мене з нiг до голови, похитав головою, розвернувся i швидко пiшов. Я був приголомшений, все ще стоячи спиною до цегляної стiни. Що це було? Картер просто кипiв вiд лютi, а я своїми словами пiдлив масла у вогонь, як йому вдалося встояти i не побити мене на мiсцi? Чому вiн ухилявся вiд мене, як прокажений? Я зробив кiлька глибоких, розслаблюючих вдихiв i нарештi вiдiрвався вiд стiни. Картер попередив, що наступного разу, коли вiн зробить щось незвичайне, йому доведеться включити мiзки i придумати власну помсту у вiдповiдь, але таку, щоб йому це було не солодко. Я потихеньку забрела назад до будiвлi, виступ нiхто не вiдмiняв, на мене чекають сцена i фанати.
   ***
  Пiсля концерту, втомлена, виснажена, я повернулася до своєї кiмнати, Люк запропонував провести вечiр разом, але менi хотiлося самотностi, я м"яко вiдмовився, вiн все зрозумiв i не наполягав. Що ми маємо? Учасникiв розселилося бiльше, цього разу їх було семеро, виявляється, нас залишилося восьмеро: я, Люк, Картер, Сем i ще чотири дiвчата, до фiнiшу незадовго. Що може придумати Картер за цей час? Йому треба термiново вiд мене позбутися, часу мало, а я все одно на першому мiсцi. Мене налякала його обiцянка, я хотiла кинути все, нехай вiн посiдає перше мiсце i захлинається цим. Всерединi мене зяяла порожнеча, я втомився боятися, битися, нерви натягнутi, як тятива. Нiколи в життi я так багато не лаявся, не впадав в iстерику, не робив навмисно людей, не говорив поганих речей. Картер витяг з мене найтемнiшi речi, i я себе таким не любив. Але якщо здамся, то перестану себе поважати, я ж не слабак! А батьки - вiрять у мене, сподiваються. Немає! Я пiду до кiнця! Картер не може мене перемогти.
  Наступного дня Блейк повiдомив менi, що ми влаштували вечiрку на святкування дня народження одного з суддiв. Ну, вечiрка непогана, менi не завадить трохи вiдпочити. Захiд був призначений на третiй день пiсля нашого останнього концерту, всi цi три днi я сидiв у своїй кiмнатi, посилаючись на головний бiль - не хотiв нарватися на Картера. Вечiр мав вiдбутися в ресторанi на першому поверсi нашого готелю, я одягнувся невимушено, джинсовi шорти i бiлий топ, волосся зiбране у високий хвiст, кому не подобається, нехай не дивиться, я втомилися вiд бойових фарб i укорочених суконь. Дрес-код на вечiрцi не був введений, тому я можу прийти хоча б у пiжамi. Люк чекав мене бiля лiфта, з iншого боку вiн одягнений офiцiйно, ми дивилися один на одного i одночасно посмiхалися, Лука не коментував мiй наряд, зiгнув руку в лiктi i галантно вiддав менi, я прийняв це зi смiхом. Ми спустилися вниз. Як тiльки ми ступили на порiг ресторану, нас огорнув шквал голосiв та живої музики. Спритний офiцiант пiдвiв нас до столика з нашими iменами, я не втримався вiд гучного стогону, коли побачив, що за столом теж Картер i Сем, Люк привiтав їх стримано, я тiльки привiтався з Семом, вiн усмiхнувся куточками губ . Картер примружив очi, розглядаючи мене, iншi дiвчата в залi були одягненi у вечiрнi сукнi, я вiдповiв йому смiливим, зухвалим поглядом, вiн хихикнув i вiдвiв погляд. З лiвого боку вiд нього сидiла одна з дiвчат, що залишилися в проектi, її звали Сибiлла, Картер виявляв до неї увагу, флiртував i обплутував її своїми мережами. Вона почервонiла, заїкалася, але прийняв i пiдбадьорив його, я заздалегiдь пошкодував дiвчину, з iншого боку, я був їй вдячний, бо вона вiдiбрала вiд мене увагу Картера, щоб я мiг розслабитися цього вечора. Через деякий час я пiдiйшов ближче до Сема й побачив його здивований погляд.
  - Гей. - тихо сказав я.
  - Гей. - Вiн трохи нахилився до мене, щоб краще чути.
   - Вибачте за той раз, я не хотiв вам пiдлаштувати.
  - Усе гаразд, - Сем опустив очi й нервово повозився по нiжцi склянки. - Я знаю, що Картер може бути нестерпним, i ця ваша ворожнеча... Я не розумiю, в чому його проблема, але вiн не поганий хлопець, повiрте, просто, побачивши вас, вiн божеволiє.
   Я прикрив долонею вiльну руку Сема, вiн здригнувся i пiдняв на мене свої блакитнi очi, я посмiхнулася якомога впевненiше.
   - Дякую тобi, Семе, що заступився за мене, я тобi зобов"язаний, запитай, що хочеш, звiсно, у розумних межах.
   - Я не...
   - Нi, просто дайте менi знати, якщо вам щось знадобиться.
   - Картер...
  "Забудьте цього сволота. Я навiть не хочу чути його iм"я. - Сем глибоко вдихнув, його щоки вкрилися рум"янцем, вiд якого стиснуло мої груди вiд нiжностi. Я досi не розумiю, як вiн мiг дружити з Картером ?!
  "Оскiльки ви наполягаєте", - почав вiн i сором"язливо вiдвiв очi, я стиснув його руку, пiдбадьорюючи. - Пiти зi мною на побачення?
  Вiн випалив це на одному диханнi i вичiкувально подивився на мене, я був здивований, я не очiкував цього. Прикусивши губу, я уважно оглянув Сема: темно-русяве волосся, глибокi блакитнi очi, чарiвнi ямочки на його щоках, коли вiн посмiхається. Вiн був милим, милим i сором"язливим, а головне - безпечним.
  - Добре, я згоден. Чому ти не пiдiйшов до мене ранiше? - Сем знову вiдвiв погляд i знiяковiло кашлянув у кулак.
  - Я думав, ти не погодишся, ти така красива, впевнена в собi. Де я, а де ти?
  - МЕНI? Впевнений? Я голосно засмiявся, привернувши увагу Картера, вiдсiкаючи свiй смiх, я нiжно посмiхнувся Сему. - Я звичайна сiра мишка, набита, а Сем несамовпевнений до божевiлля. Ви глибоко помиляєтеся, думаючи, що я птах високого польоту, я звичайний пiдлiток зi своїми стрибками i проблемами.
  - Так? - протягнув Сем, усмiхаючись менi у вiдповiдь.
  - Так. Я з маленького провiнцiйного мiстечка, моя сiм"я найзвичайна, середньостатистична. Я не популярний у школi, мене завжди вважали ботанiком, я нiколи не дивувався iншим, я просто товариський i доброзичливий, за це мене люблять рiднi та близькi.
   Сем смiлив i сiв до мене ближче, в його очах спалахнула надiя.
  "Я теж з маленького мiста. I я б нiколи не зважився на цей конкурс, якби двоюрiдний брат не потягнув мене на вiдбiр буквально за шию. Менi тут дуже подобається, я люблю спiвати, хоча батько цього не схвалює, але мене трохи напружує увага та камери.
  - У мене практично така ж iсторiя, я тут на пропозицiю найкращої подруги, вона мене практично проштовхнула на конкурсний вiдбiр, на мiй подив я пройшов. Щодо уваги та камер, то я пропускаю це через себе, уявляю, що я на безлюдному островi, це простiше.
   - Ти крутий.
  Я опустив очi, вiдчуваючи, що мої вуха починають рожевi вiд похвали. Подолаючи своє збентеження, я поставив таке запитання:
  - Коли ти хочеш зустрiтися? I куди ми йдемо?
  - Завтра, пiсля шостої. Я хотiв би пообiдати з тобою, а потiм... Я не знаю, може ми просто погуляємо? Або ви хочете пiти кудись у певне мiсце?
   - Нi, що ти, я люблю гуляти.
   - То ми домовилися, я заїду о пiв на шосту?
   - Добре.
  - Гей! Оллi! Як щодо танцю?
  Люк пiднявся з мiсця i почав забавно обертати стегнами, простягаючи до мене руку, я пирхнув i смiявся, вибачаючи Сема, я схопив Люка за долоню i вiн потягнув мене до себе, iмiтуючи щось на зразок ламбади, вiн мене взяв в гущу натовпу. Я танцювала з Люком пару ритмiчних танцiв i вимерла, у мене пересохло в ротi, я вiдчував нестерпну спрагу, залишивши хлопця танцювати далi, я повернувся до столу. На мiй радiсть, Картера не було, i Сема, на жаль, теж кудись зник, мене вразив цей хлопець, щирий i спокiйний, вiн вплинув на мене як бальзам на душу. Менi подобалося з ним спiлкуватися, у його товариствi менi було легко i невимушено, i я з нетерпiнням чекав завтрашнього дня, щоб познайомитися з ним ближче. Взявши склянку, наповнену прохолодним соком, я висушила її залпом, вiдчувши дивний присмак, Я не надавав цьому значення. Сiвши за стiл, я дозволила собi витягнути ноги i розслабитися, через кiлька хвилин у мене трохи запаморочилося. Посилаючись на втому та недосипання, я дiстав телефон iз кишенi шортiв i написав Люку, що йду. Коли я сiв у лiфт, мої очi почали самi собою закриватися, я ледве втримався, в головi утворилася вата, тiло стало важким, я ледве пронiсся на жорстких ногах до кiмнати. Не знiмаючи одягу та взуття, я тяжко впав на лiжко i одразу знепритомнiв - це був майже непритомний. Наступного дня я прокинувся опiвднi, в головi гуло, тiло не слухалося, в ротi було порожньо. Здолаючи себе, я пiдвiвся i пiдiйшов до бару вздовж стiни, вийнявши пляшку води, випив майже цiлий лiтр i почувався трохи краще. Мозок почав повiльно працювати, i перше, що мене вразила панiка, це те, що я був без одягу! Я розгублено подивився на себе, був одягнений тiльки в трусики i бюстгальтер, точно пам"ятаю, що лягав повнiстю одягненим, то коли я встиг роздягнутися? Невже я такий виснажений, що забув, як вставав вночi? Я заспокоював себе, що, швидше за все, прокинувся серед ночi i зробив все автоматично, не усвiдомлюючи себе, напiвсонний. Я пiшла в душ, це подiяло на мене краще за будь-якi лiки. Вiдчувши себе досить весело, я зв'язався з батьками, пiсля пiвгодини поговоривши з ними, я долучився до Розi, ми говорили з нею майже двi години, глянувши на годинник, я ахнув, згадавши, що у мене побачення з Семом . Пiд пильною та прискiпливою увагою Розi я вибрав своє вбрання, Хотiлося пiти в джинсах i звичайнiй футболцi, так зручнiше, тому що йдемо гуляти. Але Розi наполягла на бузковому сарафанi трохи вище колiна i босонiжках на плоскiй пiдошвi замiсть кросiвок. Розпустивши волосся i злегка пiдкрутивши кiнчики, я була готова. Розi задоволено кивнула на мою появу i знепритомнiла. Я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити по кiмнатi, чекаючи на хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, злегка затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся до моїх очей: я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити навколо. кiмнатi, чекає хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, злегка затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся до моїх очей: я вимкнув ноутбук i почав нервово ходити навколо. кiмнатi, чекає хлопця. Вiн зайняв друге мiсце - пунктуальнiсть - це добре. Подивившись на себе востаннє, я вiдчинив дверi з сяючою посмiшкою, очi Сема пробiгли по менi, трохи затримавшись на ногах, вiн ковтнув i повернувся поглядом до моїх очей:
  "Ти чудово виглядаєш, Оллi". Сем простягнув руку, i я поклав туди свою руку, вiн переплiтав нашi пальцi i повiв мене до лiфта. - Вам подобається iталiйська кухня?
   - Ще б!
  - Чудово, я знайшов тут гарний ресторан, там затишно i тихо... чи ви вiддаєте перевагу шикарний, вiдомий ресторан? - Я обурено подивився на нього, Сем завагався i опустив очi.
   - Менi не подобається пафос, менi подобається твiй вибiр, кинь свої неприємностi Семе, я не пустоголова Барбi, якiй потрiбно вражати масштабом своїх фiнансових можливостей!
  - Вибачте. Я не хотiв тебе образити...
   - Просто будь собою, i все.
  Ресторан дiйсно виявився дуже затишним i тихим, все як вдома. Ми замовили равiолi, а на десерт моє улюблене бананове морозиво, поки готувалося замовлення, у мене зав"язалася невимушена розмова:
  - Розкажи про себе Семе. Як давно ти займаєшся музикою? Скiльки тобi рокiв? Ваше хобi?
  - Гм... Я займаюся музикою з дев"яти рокiв. Одного разу я побачив вуличного музиканта, який грав у центрi на площi нашого мiста, вiн спiвав заворожуюче, я не мiг вiдвести вiд нього очей. Мама помiтила мiй iнтерес i подумала, чи хочу я пiти в музичну школу, будь-який напрямок, який я вибрав. Я вибрав фортепiано та гiтару. Батько обурився, кiлька днiв вони бурхливо сперечалися з мамою, вiн вважає, що спiвати i музицювати - це жiноча прерогатива, справжнi чоловiки стверджують, що їм варто займатися футболом або боксом. Але мама стала на мiй захист i не поступалася батьковi, через деякий час вiн нiби був розмiреним, але все ще вважає, що я вибрав неправильний шлях. Загалом, у виборi мене пiдтримують тiльки мама та двоюрiдний брат Чарлi.
  - Ну що ще? - Сем постукав пальцем по нижнiй губi, вдаючи, що думає. - О, так! Вiк. Через мiсяць менi виповниться вiсiмнадцять, а цього року я закiнчую школу. Крiм музики, мене приваблює журналiстика, я хотiв би стати штатним журналiстом у якомусь видавництвi, якщо не можу вийти на велику сцену. Тож я збираюся йти на факультет журналiстики коледжу Сент-Джонс.
   Сем перестав розмовляти, коли офiцiантка пiдiйшла до нашого замовлення, подякувавши, ми почали їсти, кiлька хвилин пройшли в тишi.
  - Оксфорд чудовий. Ви молодцi, але я не знаю, куди пiти, я добре вчуся, але жодна з професiй, крiм музики, мене не приваблює. - сказав я, випивши води. Сем невиразно махнув виделкою.
  - Ви чудово спiваєте, маєте всi данi, щоб стати зiркою, зараз ви лiдируєте, я впевнений, що у вас все вийде. Ну, i я сподiваюся, що це хоч трохи засвiтиться, можливо, якийсь продюсер мене помiтить i захоче пiдписати зi мною контракт, для мене це вже буде досягнення. А ти, Оллi, повинен стати мегазiркою!
  - збентежився. Дякую, я також сподiваюся на перемогу. Отже, розкажiть менi бiльше, я хочу бiльше дiзнатися про вас.
  - Тiльки якщо пiсля того, як ти розкажеш про себе! Я посмiхнувся i похитав головою на знак згоди.
  Вечiр був чудовий. Ми з Семом розмовляли про все i нi про що. З кожною хвилиною вiн менi подобався все бiльше. Навiть якщо у нас не вийде романтично, ми легко залишимося друзями, я в цьому абсолютно переконана. Сем провiв мене до дверей кiмнати рiвно о десятiй вечора, по-джентльменськи цiлував тильну сторону моєї руки, лукаво посмiхнувся i побажав спокiйної ночi. Я зайшов у кiмнату з щасливою посмiшкою - незабутнiй вечiр. Це моє перше побачення! Зовсiм вилетiло з голови, що вчора менi було погано на вечiрцi, i що я дивним чином став божевiльним.
   ***
  Моя легковажнiсть дала про себе знати за день до нового виступу. Нiчого не пiдозрюючи, я репетирував, зi мною був Блейк, вiн вказував на мої помилки та недолiки. Помiчник органiзатора змагань увiрвався до репетицiйної кiмнати i холодним тоном попросив нас iз Блейком пiти за ним. При цьому телефон завiбрував у кишенi джинсiв, я глянув на екран - Люк подзвонив, я кинув, думаю, що передзвоню пiзнiше, але вiн наполягав i я вимкнув телефон. Нас вiдвезли в офiс конкурсного продюсера, там же була решта команди шоу. Я нервово привiтався, озираючись, незадоволенi й похмурi обличчя чоловiкiв вселяли жах i панiку, що я зробив не так? Не вiд того, що робити, нам подзвонили. Вони вказали менi на стiлець навпроти столу мiстера Харлi, нашого продюсера. Заломивши руки, я сiв на край крiсла й запитально подивився на чоловiка. Нiчого не кажучи, вiн повернув до мене свiй бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку iнтер, на екранi з'явилися мої фотографiї ... не тiльки мої фотографiї, на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, мiй голос хрип, коли я говорив: вiн повернув до мене бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку iнтер, на екранi з'явилися мої фотографiї ... не тiльки мої фотографiї, на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, мiй голос хрип, коли я говорив: вiн повернув до мене бiлоснiжний ноутбук i натиснув кнопку кнопка iнтер, мої фотографiї з'явилися на екранi ... не тiльки мої фотографiї, на них я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли говорив: на цих я був практично голий! Я лежав на своєму лiжку, закинувши голову назад i вiдкритий рот у привабливiй позi, потiм слайд-шоу продовжилося, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, змiнилися лише пози. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию, Блейк тут же пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли говорив: на цих я був практично голий! Я лежав на лiжку з закинутою головою i вiдкритим ротом у привабливiй позi, потiм продовжилося слайд-шоу, iншi фото мало вiдрiзнялися вiд перших, скрiзь я була в мереживних чорних трусиках i бюстгальтерi, тiльки пози змiнився. Я носив цю бiлизну в той день, коли повернувся з вечiрки, i коли прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопив мене за шию, Блейк вiдразу пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли я говорив: я був у цiй бiлизнi в той день, коли повернувся з вечiрки i коли я прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав задихатися i схопив мене за шию, Блейк вiдразу пiдбiг до мене зi склянкою води, якось зробивши ковток, я прокашлявся, голос мiй хрип, коли я говорив: я був у цiй бiлизнi в той день, коли повернувся з вечiрки i коли я прокинувся наступного ранку. Мене прокотила хвиля спеки, в головi пульсувала, очi затуманилися пеленою слiз. Я почав ахати i схопився за шию,
  - Що... де ти це взяв? Харлi повернув до нього ноутбук i закрив його.
  - Цi фотографiї сьогоднi розлетiлися по Iнтернету, напис звучав приблизно так: "Ось як учасницi проекту "Я зiрка" заробляють своє мiсце пiд сонцем. Що це таке? Пiдбiр майбутнiх зiрок чи майбутнiх повiй ?" Я закрила обличчя руками i судорожно ридала, всю цю гадiсть бачили мiльйони, мої друзi, однокласники, батьки! Тепер я практично порнозiрка в очах людей. Що це ?! Для чого?! Хто наважився?! На мене опустилося просвiтлення, мої сльози миттєво висохли, i я випростався. Я думаю, хто мiг це зробити зi мною.
   - Чи є вiдоме джерело цих фотографiй?
  - Нi, адреса заблокована, дiяли розумно. Зараз знiманням фотографiй займається спецiальна група, до завтра вiд них очиститься iнтернет, але багато хто їх уже бачив. У мене одне запитання, Оллi: ти спецiально для когось позувала?
  - Немає! Я б нiколи цього не зробив! У мене є батьки, якi цього не зрозумiють! I я не розумiю! Як... як ти потрапив до моєї кiмнати? На вечiрцi я пив сiк i вiдчував себе погано, ледве дiйшов до своєї кiмнати i практично знепритомнiв, потiм подумав, що це все вiд втоми. Наступного дня я прокинувся тiльки в бiлизнi, хоча перед сном не роздягався, знову ж таки посилався на надмiрну втому, думав, що не пам'ятаю, як я вночi прокидався i роздягався. Ось i все, менi бiльше нiчого сказати.
  У кiмнатi запанувала гнiтюча тиша, мiстер Гарлi глибоко замислився, постукуючи кiсточками пальцiв по столу. Блейк сiв на пiдлокiтник мого крiсла i обережно стиснув мої плечi, я вдячно посмiхнувся йому тремтячими губами.
  - Отже, я сьогоднi оголослю, що ти був п"яний. Що невiдомий, божевiльний фанат пробрався до вас, i поки ви були без свiдомостi, зробили цi огиднi фотографiї, - мiстер Харлi на секунду зупинився i кинув на мене жалюгiдний погляд. "Можливо, саме таким був Оллi. Я знаю, що ти хороша дiвчина, i ти нiколи б не дозволив собi таку свободу. Вибачте, я змушений назвати ваше iм"я журналiстам, але iншого виходу немає. За таку рiч будь-хто iнший давно б знявся зi змагань i пiдробив свої валiзи, але ти менi подобаєшся, Оллi Рiд, ти маєш талант вiд Бога, i я бачу в твоїх очах, що ти невинний. Я зараз зателефоную твоїм батькам i все поясню, сподiваюся, вони дозволять тобi продовжувати брати участь у конкурсi, iнакше, вибачте, але я нiчого не можу зробити, ви неповнолiтнi.
  Я мовчки пiднявся, я ледве мав сили кивнути, обнявши мене за плечi, Блейк вийшов з кабiнету, все ще мовчки вiн привiв мене до моєї кiмнати, поклав у лiжко i обережно накрив ковдрою, я не Не помiчай, що мене трясло. Блейк щось сказав, я не вiдреагував, важко зiтхнувши, покинув мою кiмнату. Картер! Все, що вiн! Його обiцянка, що цей удар буде найболючiшим. Вiн справдi придумав збочену, жорстоку помсту. Я навiть не в змозi вiдповiсти на його напад, я просто не можу так потонути, це вже забагато. Вiн перейшов усi кордони, для нього немає перешкод. Серце боляче стискалося, стискалося десь у грудях - дихати не мiг. Я ридала раз, два i плакала, як нiколи, я плакала i кричала в подушку опiвночi, поки не захрипнула, але легше не стало, бiль скував всю мою iстоту, Цей урок я запам"ятаю на все життя. Незважаючи на головний i душевний бiль, я зiбрався i виступив на наступний день, цього разу не посiв перше мiсце, мiй рейтинг впав, бiльшiсть проголосувала за Елi Картера. Я навiть не глянув у його бiк, вiн був менi огидний, менi стало нудить вiд одного його iменi, як не дивно, вiн не причепився до мене i тримався осторонь, вiдчував, що я на межi. Сем не звертав на мене уваги, коли я хотiв пiдiйти поговорити, сказати правду, вiн повернувся до мене спиною, показавши, що не хоче зi мною спiлкуватися. Серце задряпалося вiд болю i образи. Але нiчого ввечерi, мiстер Харлi спростує розповiдь про мiй блуд, i все стане на свої мiсця, але не вiдразу, а пiднiметься. Я не вмикав телефон з учорашнього дня, i ноутбук теж. Батьки, мабуть, божеволiють, якщо не на пiвдорозi до мене. Я увiмкнув мобiльний, i мене вiдразу ж засипали сповiщеннями про пропущенi дзвiнки, принаймнi десять вiд Люка. Я з ним ранiше говорив i все розповiдав, вiн рвався i метал, вiн навiть хотiв пiти набити Картеру морду, але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, тому що їх теж вигнали з проект для бою. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку: але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, бо їх теж вигнали з проекту за бiйку. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку: але я його зупинив - не варто псувати собi кар'єру через цю нiкчемнiсть, бо їх теж вигнали з проекту за бiйку. Ще тридцять пропущених вiд мого батька i двадцять два вiд Розi. Я спочатку набрав тата, вiн одразу ж пiдняв трубку:
  - Оллi - моя дiвчина! Як ти крихiтко? - Почувши рiдний, турботливий голос мого батька, я ридала i тихо плакала.
   - Мiй милий, маленький, не плач, я тебе прошу, ти розбиваєш менi серце...
   - Тату... тату, вибач менi, я такий винний!
  - Дитина, припини! Ти нi в чому не винен! Не вибачай! Просити прощення, стоячи на колiнах, має бути сволоч, який зробив це з тобою! Ваш продюсер менi все розповiв. Менi дуже шкода Олi. Хочеш, я вiзьму тебе, i ми забудемо все це, як поганий сон?
  - Нема тата, не треба, я залишуся, - усмiхнувся я крiзь сльози, вiдчуваючи, як вiдтаю зсередини вiд теплих слiв батька. - Я буду битися до останнього i жоден виродок не зламає моєї волi!
  - Це моя дiвчина! Мiй олов'яний солдатик! Я люблю тебе, малята, покажи їм там, на що ти здатний - Рiд!
  - Дякую тату, ти чудовий, наступного тижня я до тебе лечу, у мене законнi двотижневi вихiднi, я так сумую за тобою, де мама? Вона поруч?
  - Так, я дам їй телефон. - Почувся шелест, шепiт мами, а потiм у трубцi почувся її тихий голос.
   - Оллi, ти в порядку?
  - Так, мамо, все добре, звiсно не обiйшлося без iстерики, а зараз все гаразд. Напевно, про мене все мiсто говорить? Я навiть не знаю, як тепер дивитися людям Сономи в очi.
  -Ну що ти, що ти Олi! Тут усi в дикiй лютi, твiй батько швидко поширив звiстку про те, що з тобою насправдi сталося. Ну, я не стояв осторонь, збирав вдома нашi найголовнiшi плiтки, вони працюють бiльше за будь-якого пишного журналiста!
   Я засмiявся i впав на лiжко, сльози вiдступили, батьки дiяли на мене як потужний антибiотик.
   - Мамо, ти чудова, я так тебе люблю, менi вже достатньо побачити тебе, обiйняти i поцiлувати.
   - Ми теж тебе любимо, дитинко, будь сильним, я впевнений - твоя перемога.
  - Дякую, мамо. Дай моєму татовi мiцний поцiлунок для мене. Я тебе безмежно люблю. до побачення.
  "Спокiй, Оллi, сон - найкращi лiки. Ми обiймаємось i любимо.
  Я кинув слухавку i заплющив очi, Розi передзвонить пiзнiше, тепер у мене немає сил. Я прийняла теплий душ, вдягнувши пiжаму, яка складалася з коротких шортiв i майки, я лягла в лiжко. Хоча сонце ще не зайшло, я страшенно спала. Я заснув з думкою, що дуже скоро побачу батькiв - буду пiд їхнiм захистом i опiкою. Вночi мене розбудили дверi, що грюкнули, я сiв у лiжку i прислухався, припускаючи, що хтось iз сусiдньої кiмнати занадто щiльно закрив дверi. Але, на свiй жах, я почув метушню у своїй кiмнатi, кров у жилах замерзла вiд дикого страху, я не ворухнувся - нiби був паралiзований. Мiсячне свiтло з вiдкритого вiкна освiтлювало кiмнату, я звик до темряви i придивився - у дверях моєї спальнi стояла висока темна постать, я закричав i зiскочив з лiжка,
  - Ой! Невже наша смiлива дiвчинка згнила? Пережили напад шаленого фаната i налякалися старого знайомого? - Це був Картер, його мова була невиразною, я майже не розумiв, що вiн говорив - вiн був п"яний як бiс!
  - Картере, як ти потрапив до моєї кiмнати i що ти хочеш? - Я намагався говорити якомога рiвномiрнiше, але мiй голос видавав мене i захитався. Я боявся цього хлопця, тим бiльше я боявся вдвiчi, коли вiн був у божевiльному станi. Вiн зайшов до кiмнати, в однiй руцi тримав пляшку, яка була напiвпорожня. Його хода не була твердою, ноги заплуталися, вiн зi стогоном опустився в моє лiжко, я вiдскочив, вiн дивився в стелю, полежавши кiлька секунд, повернув до мене голову i поплескав мiсце поруч вiн:
   - Iди сюди Рiд, давай поговоримо.
  - У жодному разi! Геть, Картер! Iнакше я буду кричати i ображати вас. - Я блефував. Звичайно, я справдi мiг би довго кричати i кликати на допомогу, але що вони могли про мене подумати? Я ще не дуже розiбрався в iсторiї з фотографiями, а тут хлопцю в моїй кiмнатi, та ще й самому Картеру, вiдразу припишуть бурхливий роман. Насправдi нi! Я цього точно не витримаю, пiар менi не потрiбен, другий раз може не пощастити.
  - Зупинись Оллi - коллi! ти не будеш кричати, ми обоє це знаємо, ти не в змозi так легковажно виставлятися. - Вiн раптом вiдкинув пляшку вбiк, зовсiм тверезий рiзко пiдвiвся з лiжка, похитнувся i взявся рукою за узголiв'я.
  - Як ти потрапив? - Картер почав рухатися по лiжку до мене, я скочив на лiжко i опустився на пiдлогу з iншого боку, вiн завмер на протилежному.
  - Море чарiвностi, одна нiч посереднього сексу з дiвчиною - адмiнiстратором i пластикова картка - ключ в кишенi. - Картер повторив мiй маневр i стрибнув на лiжко прямо в чоботях, як тiльки вiн опустив одну ногу на пiдлогу, я оббiг лiжко i знову опинився з iншого боку вiд нього.
   "Припини бiгати за Рiдом, я все одно тебе зловлю".
   - Якого бiса ти хочеш вiд мене Картера?!
  "Скажи Рiду, як ти вийшов сухим iз води? Я так старався. Ми не будемо грати - ти знаєш, що це моє дiло.
  - Так, Картере, знаєш, тiльки ти здатний на таку пiдлiсть! А ти пiшов "сухим з води", як ти кажеш, лише завдяки своїй порядностi та честолюбству, на вiдмiну вiд тебе - люди бачать у менi тiльки хороше.
  - О-хх, ну як я забула, що ти наш святий! Помилка з мого боку. Знаєте, що найсмiшнiше в Рiдi? - Картер почав обходити лiжко по другому колу, як тiльки вiн пiдiйшов, я знову скочив на лiжко, але цього разу Картер був спритнiшим, вiн схопив мене за щиколотку i потягнув за себе, я впав обличчям на лiжко i миттєво покотився, надто пiзно, Картер впав згори: насуваючись, обливши мене запахом алкоголю. Я пискнула, вiн прикрив менi рот рукою.
  - Найсмiшнiше - це Оллi, - я широко розплющив очi, вiн спочатку назвав мене на iм'я, без клички i глузування. - Те, що з тiєї ночi, коли я роздяг вас i зробив тi злощаснi фотографiї, я не можу викинути вас з голови. Твоє спокусливе тiло, нiжна шкiра, твiй запах, шовк твого волосся переслiдують мене у мрiях, i я до бiса ненавиджу це! Я ненавиджу тебе всiєю частиною свого тiла. Я ненавиджу все в тобi: твiй невинний погляд, бездоганну поведiнку, чисту, бездоганну душу i твої безгрiшнi уста. Але менi важко боротися зi своїм бажанням, мушу визнати - я хочу тебе. I я отримаю те, що хочу, тодi менi стане легше, я звiльнюся вiд одержимостi володiти тобою.
  Я запанiкувала, тулилася пiд ним, поклавши руки йому на груди, намагалася вiдштовхнути його, вiн однiєю рукою схопив мене за зап'ястя i прибив мої руки до лiжка над його головою. Я не хотiв вiрити, що вiн серйозно. Вiн просто насмiхався, хотiв налякати мене до смертi.
  - Розслабся малятко, тобi сподобається. - Вiн опустив голову i осипав мене в шию поцiлунками, я активнiше возилася, менi було огидно, я ледве стримував блювоту. Вiдкривши рот, я сильно прикусила його долоню, вiн прошипiв i вiдтягнув руку назад, дивлячись менi в очi каламутним поглядом, нахилився до моїх губ.
  "Картер, будь ласка, не роби. Я не хочу! Приходь до тями! Ви робите злочин!
  - Без злочину, Оллi. Через п'ять хвилин ти будеш стогнати в моїй руцi i благати взяти тебе.
  - Немає! Нiколи! ти чуєш? я тебе не хочу! Ти менi огидний! Геть руки вiд мене i йди, Картер.
  Вiн не слухав, презирливо посмiхнувшись, Картер болiсним поцiлунком вкусив менi в губи, я стиснула губи - не даючи язику проникнути всередину, вiн гаркнув i притиснув вiльною рукою мою щелепу, змушуючи мене вiдкрити рот, я вiдкрився, але вiдразу ж прикусив губу, поки вона не закривалася. Вiн облизав губу i посмiхнувся, його мозок затьмарений випарами алкоголю - вiн не знав, що робить, але це його не виправдовувало, я знову спробував звiльнитися, Картер мiцно стиснув. Вiн лизнув менi вухо, я знизав плечима з огидою, Картер сприйняв це як тремтiння вiд хвилювання i самовдоволено посмiхнувся, його рука опустилася i почала пiднiмати мою верхiвку, я знову почала битися пiд його вагою, намагаючись вiдкинути руку. Вiн зупинився на секунду, а потiм ... потiм, його рука опустилася до моїх шортiв, вiн схопив край ременя i потягнув їх вниз,
  - Картер! Картер! - Вiн продовжував обсипати мене поцiлунками в шию, ключицю, опускаючись, на мої вигуки не реагував. Я судорожно зiтхнув, сльози вiдчаю потекли з моїх очей.
  "Елi", - прошепотiла я, i вiн завмер. - Будь ласка, будь ласка, я благаю вас, припинiть. Менi страшно, я твоє взяв, завтра додому полечу, тiльки запитай, вiдпусти мене зараз.
  Картер пiдняв голову, його палець вже пiдхопив гумку моїх трусикiв, вiн повiльно вiдтягнув руку i пiднявся надi мною, на мить вдивився в моє заплакане обличчя i вiдкотився вбiк. Я вiдразу сповз на пiдлогу i одягнув шорти, вiн сiв на край лiжка, вперся лiктями в ноги i провiв руками по волоссю, обхопивши голову.
  - Елi, будь ласка, iди, я обiцяю, що завтра повернуся додому. "Я пiдiйшов до дверей, готовий у будь-який момент втекти, якщо Картер раптом вирiшить продовжити i припинити насильство. Вiн пiдвiвся з лiжка i повернувся до мене.
  - Нi. Не вiдлiтай. Залишайтеся. Ми будемо продовжувати боротися. Я занадто захопився, перестав звiтувати про свої дiї. Залишайся тут як покарання для мене.
   Картер почав наближатися, я розвернувся i пiдiйшов до вхiдних дверей, широко вiдчинивши їх, я вiдсунувся, пропустивши Картера, вiн зупинився в дверях i подивився на мене важким поглядом:
  "Забудьте, що сталося сьогоднi. Про мої слова i вчинки. Уявiть, що вам приснився кошмар.
   Я простягнув руку долонею вгору, зосередивши свiй погляд на його грудях, я не пiднiмав голови.
  - Повернiть ключ Елi. - У руцi була пластикова картка - ключ. - Завдяки. Сподiваюся, ви бiльше не пiдходите до мене, iнакше, Картер, я подаду на вас до суду, i я отримаю наказ про заборону наближатися до мене бiльше нiж на п"ятдесят метрiв. - Не дочекавшись вiдповiдi, я зачинив дверi i поповз спиною, ноги пiддалися, мене кинуло в спеку, а потiм у холод. Я заплющив очi, намагаючись позбутися образiв Картера, що лапає мене з голови. Боже! Вiн мене мало не зґвалтував! Тепер я буду ховатися вiд нього за кожним рогом, а не провокувати. Нiякої помсти. У цього хлопця не в порядку з головою.
  
   Роздiл 5
  Мене нiколи не торкався такий хлопець, як Елi Картер. Що й казати, чоловiча стать мене зовсiм не зачепила, нiкого, крiм батька. Я вiдчував себе брудним, зiпсованим. Як тiльки мiй стан бiльш-менш нормалiзувався, я кинувся в душ. Я полила себе велику кiлькiсть гелю для душу, розтирала i розтирала тiло, поки воно не стало червоним, болiсно, намагаючись змити дотик Картера. В головi крутилася одна думка - вiн хоче мене. Вiн хоче, як свою наступну iграшку, трахати, використовувати, заплямувати. Можливо, я старомодний, але, я хочу вiддаватися тiльки коханiй людинi, тому, з ким буду до кiнця, не хочу переходити з рук i набиратися досвiду, не мiй варiант. Я думав, що зараз не можу заснути, але як тiльки я прийняв горизонтальне положення в лiжку, на мене накотилася дика втома, позначився стресовий стан, я миттєво заснула. Я прокинувся ближче до вечерi, вiд гучного стуку в дверi, ледве розплющивши очi, я повiльно пiдiйшов до дверей i завмер, а якби там був Картер? У мене почала розвиватися параноя. Я навiть побоялася запитати - хто там, у дверi знову постукали, вiд чого я здригнувся. Тож, не наважуючись нi вiдкрити, нi дiзнатися, хто за дверима, я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка. Я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка. Я повернувся до спальнi й узяв телефон у руки, стукiт продовжувався, все наполегливiше й наполегливiше. Я знайшов номер Люка в списку контактiв i набрав його, вiн тут же пiдняв, нiби чекав мого дзвiнка.
   - Оллi?
  - Привiт, Люк, - я сiв на лiжко i видихнув. - Люк, у мене до тебе є прохання. Будь ласка, приходь до мене зараз. Хтось стукає на мiй номер, i я боюся, що це Картер. Я не хочу його бачити.
  "Я буду там за кiлька хвилин, Оллi", - тон Люка знизився на наступнiй фразi. "Якщо у ваших дверях справдi Картер, я зламаю йому нiс.
   Легка посмiшка торкнулася моїх губ, трохи пiднявся настрiй, приємно знати, що у мене є друг, який не боїться втратити своє мiсце в проектi, заступаючись за мене.
  - Добре. Зателефонуйте менi, як прийдете.
   "Я вже в дорозi, Оллi", - почулося грюкання дверей i шум лiфта, що рухався.
  Я вiдхилив дзвiнок i залiз ногами на лiжко, час вiд часу все ще стукали у дверi. Через секунду все затихло, я втупилася в айфон, вiн мовчав, я збирався знову набрати Люка, як засвiтився екран i зазвучала нiжна мелодiя дзвiнка.
   - Так?
   По той бiк лiнiї пролунав розслаблений голос Люка i чиєсь незадоволене бурмотiння на задньому планi.
  - Вiдкрий Оллi, на тебе чекає приємний сюрприз. Не вiд Картера, звiсно.
  - Добре. "Я вiдмовився вiд дзвiнка i пiдiйшов до дверей. Вiдкривши його, я не повiрив своїм очам, я стояв...
   - Розi!
  Я кричав як божевiльний, мабуть, оглушивши всiх гостей на своєму поверсi. Босонiж, у пiжамi й кудлатий, я перескочив порiг своєї кiмнати i мiцно обняв свою подругу, вона грубо засмiялася, поплескавши рукою мене по спинi. Мiй охоронець прибув! Картер не хороший. Ця дiвчина знала, як поставити будь-кого на мiсце. Я глянув через плече Роуз на Люка, вiн пiдняв великий палець i пiдморгнув, я вдячно кивнув йому, Люк махнув йому рукою i попрямував до лiфта. У мене є найкращi друзi в свiтi. Випустивши подругу з моїх задушливих обiймiв, я схопив її за руку i потягнув до кiмнати.
  - Гей! Зачекайте! Дозволь менi пiдняти хоча б сумку. Роуз, посмiхаючись, вивiльнила руку з моєї хватки i вiдступила за дверi. Притягнувши до кiмнати невелику спортивну сумку, вона випросталася й озирнулася.
   "Зовсiм непогано, - прокоментувала Роза меблi в кiмнатi, - не люкс, звiсно, але також пiдiйде.
  Я пiдняв її сумку i поманив подругу до спальнi, Роуз пiшла за мною. Кинувши речi Рози на пiдлогу, я показав на широке лiжко.
   - Спальне мiсце тобi влаштовує?
   - Цiлком.
   Роуз ходила по кiмнатi, визирнула у велике вiкно на пiдлозi й буркнула.
  - Краєвид чудовий. Я приїду до тебе перед вiдпусткою, ти не проти?
  - Вона збожеволiла?! Звичайно, не проти. Я не надто схвильований тобою?
  - Бурхливий. Навiть занадто. А тепер скажiть менi, чому ви виглядаєте таким замученим i звiдки ця безпораднiсть у ваших очах?
  З важким стогоном я опустився на розiбране лiжко. Я мiг би розповiсти Роуз все на свiтi. Мiж нами нiколи не було таємниць. Але те, що сталося напередоднi ввечерi... Я не хотiв цим дiлитися, менi було паскудно, менi було соромно в цьому зiзнатися. Але це Роза! Крiм неї менi бiльше немає з ким подiлитися своїми переживаннями. Я стримував сльози, глибоко зiтхнувши i затягнувшись.
   "Елай Картер увiйшов до моєї кiмнати минулої ночi i мало не зґвалтував мене.
  Я сказав все швидко, на одному диханнi, не даючи собi часу передумати, i подивився на свого друга. Роуз вiдкрила рот, змахнула вiями, нiчого не кажучи, знову закрила i сiла прямо на пiдлогу. У кiмнатi запанувала гнiтюча тиша.
  - Сволота! - вигукнула Розi, змушуючи мене стрибнути на мiсцi, - Оллi, ти повинен написати на нього заяву в полiцiю за спробу зґвалтування!
   Я сумно посмiхнувся, якби все було так просто!
  - Я не можу, Розi. У мене немає доказiв, а це призведе до грандiозного скандалу, журналiсти миттєво все винюхають, винесуть, я втрачу своє мiсце в проектi. Моя мрiя залишиться мрiєю.
  - I що? Ви просто дозволили йому пiти з рук?! Так, вiн стане зовсiм нахабним вiд своєї безкарностi!
   Роуз скочила на ноги й кинулася по кiмнатi, як дика тварина, дихаючи вiд обурення й гнiву.
  - Все добре, Роза, вiн не закiнчив розпочате, я його зупинив. Тепер я буду дуже старатися уникнути цього. До кiнця залишилося зовсiм небагато, не бiльше мiсяця, скоро вiн зникне з мого життя, треба лише трохи потерпiти.
  - Ну, донеси його до мене! Поламаю за нього гладенькi руки, а гарненьке личко перетворю в безлад, недаремно я вiсiм рокiв ходив у рукопашний бiй!
  Я смiявся. Роза... вона завжди була бойовою, i лiдером у нашiй дружбi. У школi її обходять i дiвчата, i хлопцi, вона подобається багатьом хлопцям, але вони боягузливi. Своєю пiдтягнутою, спортивною фiгурою, зухвалою вдачею та чорним, як смоль, кучерявим волоссям, вона привертає погляди всiх. Хлопцi в школi знають про її запал, i насторожуються, тягнуться до неї, як метелики на вогонь, але Роза дає вiдставку кожному, хто наважиться до неї пiдiйти, i не в найм"якiшiй формi. Колись вона обпеклася у стосунках, а тепер втратила будь-яку довiру до чоловiчої статi. Я пiднявся з лiжка й знову обняв її, коли пiдiйшов.
  "Як я скучив за тобою, Розi. - прошепотiв я в її м"яке волосся.
  - А ти для мене ангел. - Ми довго стояли, обiйнявшись, не рухаючись, аж поки в мої дверi знову постукали. Цього разу я пiшов вiдкривати смiливо, Роза зi мною, вона не дозволить менi образити, нiкому. Люк стояв за дверима з двома коробками пiци в руках i повним пакетом газованої води. Вiн широко посмiхнувся менi i Розi i, як завжди, безцеремонно увiйшов до кiмнати.
   "Дiвчата, а як щодо мiнi-кусочка на прихiд Рози?"
   Ми з Роуз вирвали пiцу з рук Люка, вiн лише розгублено подивився на нас.
  - Якщо ти отримаєш щось блондинке. - пробурмотiла Роуз, вiдкриваючи коробку з пiцою, вдихаючи її аромат. Люк плюхнувся на диван i пригнiчено глянув на пакет iз напоями.
   - Чому я маю кляпати тiльки на коцi?
  Роуз змилувалася i вручила Люку один шматочок пiци. Я поставив ще одну коробку на стiл i вiдчинив верх, i по кiмнатi протiкав запах вершкового сиру. Я взяв собi шматочок i вiдкусив, заплющив очi вiд задоволення. Я навiть не розумiв, що я такий голодний.
  - Допоможи Люку. - сказав я з повним ротом, вiн закотив очi. Доївши пiцу, яку дала йому Роза, вiн потягнувся до наступної коробки.
  - Дякую, що подiлились. Особливо, якщо врахувати, що я принiс вам пiцу, жадiбнi троглодити!
   Ми з Роуз хихикали.
  - Будь ласка, блондин. - сказала Роза, запхавши третiй шматочок до рота.
   - Я Люк.
   - Я знаю.
   - Чому тодi ти називаєш мене "блондинкою"?
   - Може, тому, що ти блондин?
   - Я не сперечаюся, але у мене є iм"я.
  - Я також. Нам усiм це дається вiд народження.
   Люк скептично подивився на Роуз.
  "Ти дивний." Вiн зробив висновок.
   - Також, в курсi.
  Розу нi з чим не можна сплутати. Люк важко зiтхнув i подивився на мене.
   - Ви такi рiзнi.
  - Протилежностi притягуються. - сказала Роза, простягаючи руку за содою. Люк витяг iз сумки жерстяну банку й вiдкрив її Роуз. Вона сьорбнула свiй напiй i подивилася на Люка примруженим поглядом темно-карих очей.
  - Ви джентльмен. - заявила вона. Люк чарiвно посмiхнувся.
   - До мозку i кiсток.
   Роуз подивилася на мене, її темнi брови зiйшли разом на перенiссi.
   - Де ви знайшли цю скам"янiлiсть?
   Я голосно засмiявся, а Люк обурено пирхнув.
  "Ви нахабна жiнка". - пробурмотiв вiн.
  - Ми з тобою подружимося, блондин. - пообiцяла Роза. Люк скривився вiд прiзвиська, але цього разу не виправив його.
  Жартуючи, весело балакаючи, ми сидiли разом до пiзнього вечора, поки Даяна не подзвонила Люку. Вiн вибачився i вiдiйшов вiд нас, щоб поговорити зi своєю дiвчиною. Роуз спостерiгала за ним деякий час, перш нiж зв"язатися зi мною.
  "Гарний хлопець, вiн дiйсно цiнує твою дружбу. I вiн гарний.
  Я вiдкинувся на спинку стiльця, погладжуючи свiй роздутий живiт. Погляд Роуз повернувся на Люка, я помiтив iнтерес в її очах. Довгий час Роза не дивилася на хлопцiв так, iншим разом я б радий за неї i радив би спробувати налагодити стосунки, але у Люка є чарiвна мила Даяна, i вони дуже люблять один одного .
  - Люк дiйсно чудовий хлопець Роза, i, бачачи ваш погляд, я заздалегiдь попереджаю, що у нього є дiвчина, з якою вiн зараз розмовляє по телефону. Вони серйознi.
   Роуз примирено зiтхнула i розкинулася на пiдлозi, розкинувши руки в сторони.
   - Так завжди, колись менi сподобався хороший хлопець, а вiн уже зайнятий, несправедливий.
  Я посмiхнувся, менi завжди подобалася прямота Рози, якщо їй хтось подобається чи, навпаки, не подобається, вона цього не приховує. Вiн нiколи нiкого не обговорює за спиною, каже все в лоб, як є.
  "Менi шкода, Розi. Менi дуже подобається бачити твої сяючi очi. У вас ще все попереду, ви зустрiнете на своєму шляху хорошого хлопця, я обiцяю.
  - Поряднi хлопцi на дорозi не валяються. - пробурчала вона, знову викликаючи у мене посмiшку. З Розi завжди так, я тiльки посмiхаюся i смiюся.
  
   ***
  Ми з Роуз лягли спати далеко пiсля пiвночi, ми не могли припинити розмову. Наступного дня ми запланували прогулянку мiстом. Розбудила мене нi свiтанком, нi свiтанком, пiдстрибуючи вiд нетерпiння, вона загнала мене у ванну, їй скорiше хотiлося подивитися на Лос-Анджелес, також вiдомий як "мiсто ангелiв". Прекрасне мiсто в пiвденнiй Калiфорнiї з понад трьома мiльйонами жителiв, галасливе, величезне i нескiнченно красиве. Батько Роуз, мiстер Робертс, довiрив дочцi кредитку на власну голову, вiн гiрко пошкодує про це, сьогоднi Роуз твердо вирiшила обiйти всi бутiки мiста, а також кафе та розважальнi центри. Вона навiть не дала менi спокiйно поснiдати, все поспiшила i рвонула, втомлено зiтхнувши, я сумно глянув на напiвз"їденi улюбленi круасани i пiдвiвся з пуфика,
   - Ой, Розо, ти така непосидюча, терпiння нi на грам.
  "Я знаю, я знаю. Ви їли? Звичайно, я їв, дурне питання. ми йдемо?
   - Давай.
  Ми спустилися вниз. Розмовляючи, будуючи плани на день, ми повiльно пройшли через хол готелю до виходу, де зiткнулися з Елi Картером. Я здригнувся, зупинився мертвий, коли пiдняв голову й зустрiв вивчаючий погляд Картера. Роза прослiдкувала за моїм переляканим поглядом, побачивши Картера, її кулаки стиснули, обличчя набуло войовничого вигляду, схопивши мою руку, вона продовжила наш шлях. Роуз кинула на нього презирливий погляд, проходячи повз Картера.
  - Рiде, можна з тобою поговорити? - пролунав його холодний голос, коли ми вже майже вийшли, я напружено подивився на Роуз, чого я найбiльше не хотiв, так це розмови з Картером. Роуз миттєво вгадала моє мовчазне благання, повернувшись усiм тiлом до Картера, вона оглянула його з нiг до голови з нищiвним поглядом.
   - Вона не хоче з тобою говорити, лайно...
  - Троянда! Я суворо подивився на неї. Звiсно, я згоден з її зверненням до Картера, але поряднi люди снують, непристойно висловлюватися в суспiльствi.
   Картер перевiв свiй палючий погляд з мене на Роуз, куточки його губ згорнулися в злий усмiшцi.
   - Хто тут такий маленький i смiливий?
  Роуз вiдпустила мою руку i зробила крок до нього. Пiдiйшовши ближче, вона ткнула пальцем йому в груди, Картер похитнувся, усмiшка злетiла з його обличчя.
  "Той, хто надрав тобi худу дупу, мудак!" Якщо ти наблизишся навiть на дюйм ближче до Оллi.
  - Роза, будь ласка, не зараз i не тут. - Я намагався вiдтягнути свого друга вiд Картера, краєм ока помiтивши, що ми вже звертаємо увагу. Роуз повернулася до мене.
  "Добре, Оллi, але тiльки для тебе. Наступного разу...
  Роуз не закiнчила, кинувши на Картера красномовний погляд. Кiлька секунд вiн дивився на неї, а потiм сталося щось, що вибило землю з-пiд моїх нiг. Картер посмiхнувся широко i вiдкрито, я вперше побачив таку посмiшку, вона була справжньою i щирою.
   "Ти менi подобаєшся", - сказав вiн, перш нiж розвернутися й пiти.
  Розкритими вiд здивування ротом я витрiщилася на нього. Чудеса! Виявляється, Елi Картер вмiє посмiхатися, тiльки посмiхайтеся! I не скручувати губи в злий посмiшцi i не кидатися всiлякими посмiшками.
  - Схоже, хлопець не зрозумiв, на кого наїхав. - задумливо сказала Роуз. Я опанував собою i закрив рота. Що правда, то правда, Картер поняття не має, з ким вiн зiткнувся. Я потягнув за край її футболки i кивнув до виходу, Роуз весело пiдморгнула, i ми нарештi вийшли з будiвлi. Ми провели день бiгаючи, Роза видiлила нескiнченний потiк енергiї, вона як вiчний двигун, я ледве тягнув ноги пiсля трьох годин ходьби, i всього їй не вистачало. До сьомої вечора Роуз заспокоїлася i затягла нас у гарне маленьке кафе, ми замовили собi "латте", кожному на свiй смак. Бариста, гарний хлопець нашого вiку, дивився на нас i зухвало флiртував зi мною i Розi водночас, одним словом - дон Хуан. Смiючись над молодим мачо,
   "Знаєш, - почала Розi, - а цей дебiл - Картер, до бiса красивий, сексуальний, жорстокий i...
   - I як ти сказав на початку - страшний дебiл.
  - Правильно. Цiкаво, чому цi хлопцi завжди виявляються короткозорими кретинами?
   - Бо ти з молоком матерi увiбрав егоїзм i кретинiзм?
   Роуз посмiхнулася.
   - Хоча твiй друг - Люк - зовсiм не такий, вiн милий, сильний, вихований, i зовнi не поступається Картеру.
   - Люк заборонений.
  - Так, я знаю. Скажи менi, що сказав тобi Картер, коли докучав?
   Я закрив очi долонею, i перед моїм внутрiшнiм поглядом одразу пробiгли картини позаминулої ночi.
   - Вiн казав, як вiн ненавидить все в менi, кожну частину мене, i як, незважаючи на це, шалено хоче забрати мене в своє лiжко.
  Роуз задумливо пожувала нижню губу, вирiшуючи щось для себе. Пiсля короткого мовчання вона вперлася лiктями в стiл i пiдiйшла ближче до мене, нахиливши голову набiк.
  - Вiн закоханий у вас, i це його злить. Вiн розлючений, що не може не думати про вас.
  - Вiн просто хоче ще однiєї перемоги, для нього це гра, розумiєш? Я єдина дiвчина в проектi, яка не пускає слини через це.
  -Нi, люба. Вибачте за грубiсть, але якби вiн просто хотiв вас трахнути i викинути, то вiн вчинив би iнакше. Вiн зачарує, пiдкорить, використає всю свою чарiвнiсть. Вiн сам не розумiє, що з ним вiдбувається, i це зводить його з розуму, i вiн бере зло на вас, винуватця своїх проблем.
   - Правильно, це його проблеми Розi, якщо вiн хворий на всю голову, то потрiбно звернутися за допомогою до психiатра.
   - Або добитися вас будь-яким способом, тiльки тодi, повiрте, вiн заспокоїться.
   Я поставив келих для латте на стiл i здивовано витрiщився на свого друга.
   - Ти став на його бiк?
  - Немає! Що ти?! Я просто висловлюю свою думку.
  Опустивши голову, я покрутив скло рукою. Роза - майстер все аналiзувати i робити висновки, її мозок - це нескiнченна енциклопедiя.
  - Добре, закриваємо тему. Я не хочу бiльше про нього говорити. Краще розкажи менi, як у нас справи в Саномi?
   - Як завжди, Олi, тихо, спокiйно i нудно.
   - Мої батьки?
  - Вони в порядку. Вони щотижня сидять бiля телевiзора, i зi сльозами на очах я вболiваю за вас. Вiдвiдую їх якомога частiше. Вони дуже сумують за тобою.
   - Дякую, Розi.
   - Для чого?
   - За те, що ти прийшов до мене, за пiдтримку i за те, що вiдвiдав моїх рiдних.
   - Давай, ми дружимо, практично сестри, для чого ще дружити?
  
   частина 6
  Повернулися в готель о дев"ятiй вечора, до зубiв завантаженi сумками, коли батько Розi побачить витраченi грошi, його чекає удар. Бiля дверей моєї кiмнати на пiдлозi лежав маленький бiлий конверт, я з глибоким здивуванням пiдняв його, вiдкривши дверi пластиковою карткою, я кинув пакети на пiдлогу i нетерпляче розкрив конверт, Розi подивилася через моє плече. . Всерединi була коротка записка, яку ми з Розi разом прочитали: "Рiд, менi потрiбно поговорити з тобою про те, що трапилося, ти розумiєш, що я маю на увазi. Я можу бути запеклим ублюдком, я той, хто ходить над його головою, не дивлячись бiля його нiг.Мене так виховували.Але що я зробив тiєї ночi...загалом, давайте просто зустрiнемося на нейтральнiй територiї i все обговоримо.Менi є що сказати, як i вам.Я приписав свiй номер телефону, зателефонуйте i повiдомте менi, коли будете готовi поговорити. Елi Картер "...Я зiм'яв у кулацi папiр i дивився в простiр. Потворний слимак! Пiсля всього, що вiн зробив зi мною, вiн хоче, щоб я подзвонив йому, нiби нiчого не сталося, i домовився про зустрiч для невеликих розмов? Не може Зачекайте! Яким же ви маєте бути зарозумiлим i самовпевненим! Я обернувся до Розi, вона насупилася на клаптик паперу, зiм'ятий у моїй руцi.
  - Вiн почав дiяти. - Вона сказала.
   Я не зрозумiла Розi i як вона з"єднала брови.
  - Що значить почав дiяти? Вiн уже давно оголосив менi вiйну i щосили атакує.
  - Нi, iнша акцiя. Вiн вирiшив забрати вас.
   - До лiжка?
   - До лiжка.
   - Обiрветься.
   - Обережно, Оллi, такi як вiн не просто так здаються.
  "Розi, це скоро закiнчиться. Незалежно вiд того, виграю я чи нi, ми з Картером розiйдемось, як кораблi в морi. Вiн не встигне нiчого менi зробити, я сховаюся, постараюся не потрапити йому на очi. Вiн, насправдi, не буде стерегти мене бiля дверей.
  Роуз пiдняла сумки й увiйшла до кiмнати. Я розiрвав записку на дрiбнi шматочки й пiшов за нею. Кинувши сумки на диван, Роза сiла на стiлець i почала стукати пальцями по пiдлокiтнику.
  "Навiть якщо вiн переможе, i ти просто пiдеш, вiн не залишить тебе одну, Оллi. Це той тип людей, якi будуть прагнути до кiнця. Вiн - мисливець, а ви - жертва.
  "Тепер ти до смертi налякав Розi. Думаєте, вiн не вiдстане, навiть якщо перемога дiстанеться йому?
   - Не вiдстане.
  - Дурницi! I все-таки я буду подавати на нього до суду. Це сильно зiпсує його репутацiю. Друг батька, мiстер Доусон, юрист, i вiн швидко з ним розбереться.
   "Оллi в хорошому настрої, але все одно будь обережним.
   "Обiцяю, що буду дуже пильним.
   ***
  Днi до чергового виходу на сцену пролетiли в компанiї Розi. Бiльше повiдомлень вiд Картера не було. Люк прийшов до нас у гостi, вони дiйсно подружилися з Розi, але на вiдмiну вiд Люка, який дивився на Розi виключно як на друга, вона дивилася на нього iз зароджуваним почуттям кохання, ця ситуацiя мене засмутила, Роуз зашкодила собi. Чому все так несправедливо?! Як би я хотiв, щоб Люк був вiльний i вiдповiв Розi у вiдповiдь.
  У день виступу i нової боротьби за мiсце пiд сонцем Розi попросила мене пiти в студiю. Я подзвонив i дiзнався вiд Блейка, що ви можете привести з собою людину ззовнi. Давши позитивну вiдповiдь своїй подрузi, я кiлька хвилин з посмiшкою спостерiгав, як вона стрибає на номер i плескає в долонi, як дитина. Дивно, але, я говорив без ексцесiв, Картер не влаштовував iншої пiдлостi, вiн тримався осторонь, я вiдчував на собi лише його приголомшливий погляд. Цього разу я знову набрав бiльше балiв, допомогло спростування пана Харлi, що фотографiї були не моєю iнiцiативою, а фантазiєю хворого фаната. Ледве вiдiйшовши за лаштунки, я впав у теплi обiйми Розi, потiм перекочував у мiцнi обiйми Люка, вони разом зi мною радiли моїй перемозi. Сем, пiдiйшов до мене з бажанням поговорити, але я кинув на нього холодний погляд, вiн не повинен був робити це зi мною, якби я йому справдi подобався. Вiн не хотiв мене слухати, коли я пiдiйшов, щоб пояснити, вiн втратив мою повагу, люди, якi йдуть за натовпом, не маючи власної думки, слабкi. Ними легко манiпулювати i пристосовуватися до вашого власного способу. Менi не потрiбен такий друг, а тим бiльше хлопець. Таких, як Сем, легко зраджують, керуючись вказiвками суспiльства.
   ***
  За день до того, як ми пiшли з Розi додому, Картер все-таки встиг застати мене наодинцi. Ми з Розою збиралися востаннє прогулятися мiстом, i незабаром вона отримає шанс знову вiдвiдати Лос-Анджелес. Роуз пiднялася до своєї кiмнати за забутим мобiльним телефоном, я чекав її в холi на просторому диванi, схиливши голову, розглядав вiзерунок на мармуровiй пiдлозi. Я повiльно пiдняв голову, коли перед моїм носом з"явилася пара дорогих стильних кросiвок. Картер подивився на мене з висоти свого зросту, щось недоступне моїй свiдомостi таїлося в його очах, вiд цього погляду мороз пройшов по його шкiрi.
  - Здається, я просив вас не пiдходити до мене бiльше нiж на п"ятдесят метрiв. - сухо сказав я, вiдводячи очi вбiк. Картер сiв поруч зi мною, витягнувши одну руку, вiн поклав її на спинку дивана, торкнувшись кiнчиками пальцiв моєї шиї, я миттєво перейшов на iнший бiк, змусивши його сардонично посмiхнутися.
   - Ти боїшся мене, Рiде?
   - Проклятий Картер.
   Вiн засмiявся i схрестив ноги.
  - О! Чи вмiємо ми висловлюватися? Твiй друг навчав? Вона мила, трохи боєць.
  Я глянув на лiфт, куди зникла Роза? Саме тодi, коли вона менi так потрiбна. Навiть у фойє, заповненому людьми та працiвниками готелю, я не вiдчував себе в безпецi поруч iз Картером.
  - Картер, залиш мене в спокої. Що тобi потрiбно?!
   - Поговори.
   - Нема про що говорити!
  - Iснує. Чому ти не хотiв зi мною зустрiтися?
  Я пiдняв брови й пильно вдивився в нього. Нi, у цього хлопця немає нахабства.
  - Ти серйозно? - я перевела подих i продовжила. - Пiсля того, як ти практично зґвалтував мене, хочеш, щоб я пiшов назустрiч, наче нiчого не було? Ти нормальний?!
  Картер випростався i так швидко сiв у моєму тiсному, що я не встиг ахнути. Схопивши мене за зап"ястя, вiн тримав мене, щоб я не втiк.
  "Рiде, я просто хотiв сказати, що я не ґвалтiвник. Дiвчата завжди самi стрибають до мене в лiжко, i я не можу їм вiдмовити. Тодi з тобою я був п"яний, а не сам. Я можу поводитися з тобою дуже погано, пiдмiнювати, робити неприємнi речi, але нiколи не братися проти твоєї волi.
   - Сказав хлопець, якого тiльки що намагалися взяти силою!
   Картер важко зiтхнув i на секунду опустив очi, я знову подивився на лiфт (давай, Розi, давай швидше!)
  - Оллi, - я приголомшено подивився на нього, вiн знову без глузування вимовив моє iм'я, - У мене пронесли дах, такого бiльше не буде. Наступного разу тiльки з вашої згоди.
  Вiн пiдвiв на мене очi, я з силою вiдiрвала руку i швидко зiскочила з дивана. Вiдступивши на кiлька крокiв, я подивився на Картера, який усе ще сидiв на своєму мiсцi.
  - Я нiколи не погоджуся спати з тобою, Картер. Ти менi огидна, зрозумiй i прийми!
   Вiн повiльно пiднявся з грацiознiстю i зробив крок до мене, я зробив три такi ж кроки назад.
   "Нiколи не кажи нiколи, Рiде.
  - Не пiдходь до мене, Картер. Я не буду твоєю.
   - Подивимось.
  Я благально подивився на проклятий лiфт, нарештi вiн вiдчинився, i Роуз вийшла, весело цвiрiнькаючи з Люком. Отже, зрозумiло, куди вона зникала весь цей час. Нашi погляди зустрiлися з нею, усмiшка зiйшла з її обличчя, щойно вона побачила, хто стоїть передi мною. Тикаючи Люка пiд бiк, вона кивнула нам головою, Люк, прослiдкуючи її погляд, на мить зупинився, а потiм прискорив крок ближче. Роза не вiдставала, вони стояли по обидва боки вiд мене, як мої особистi вишибали. Картер глянув на Люка, а той чарiвно посмiхнувся Роуз.
  "Привiт, Зена - принцеса-воїн. Вiн пiдморгнув їй. Роуз пробурмотiла пiд стелю щось дуже непристойне, перш нiж вiдповiсти йому.
   - До побачення, мудак!
  Закинувши голову, Картер голосно засмiявся, ми втрьох подивилися один на одного, Люк повернув палець до скронi, вказуючи на те, що Картер зiйшов з розуму. Перестав хихикати, як божевiльний, Картер простягнув руку i поплескав Розi по макiвцi, вона вiдразу ж боляче вдарила його по тилу. У Розi важка, навчена рука.
   - Ще раз вiдпусти граблi, я їх поламаю, а тебе до бiса каструю!
   - Менi вже страшно, дитинко.
  Люк зламався i пiдiйшов до Картера. Вони були однакового зросту, їхнi погляди схрещенi, злий Люк i нахабний Картер.
  `` Якщо ти ображаєш хоча б одну з цих дiвчат, звинувачуй себе, Елi. - майже гаркнув Люк, коли говорив. Картер не здригнувся.
   - Ти менi погрожуєш, хлопче?
  Хлопчик? Наскiльки я знаю, Люк i Картер ровесники.
   "Я попереджаю Картера.
  Вiдчуваючи, що ситуацiя нагнiтається до межi, i ось, буде бiйка, я схопила Люка за руку i переплела нашi пальцi в замку, погляд Картера опустився на нашi руки, на його обличчi з"явився лютий вираз. У нього дiйсно велика проблема з управлiнням гнiвом. Я потягнув Люка з собою, подалi вiд Картера, вiн дихав важко i прискорено. Повiтря мiж хлопцями не iскрилося. Люк подивився на мене, я йому нiжно посмiхнувся.
  - Не Люк. Ти пам'ятаєш? Вiн того не вартий.
  Зробивши кiлька глибоких вдихiв i видихiв, вiн нiби почав приходити до тями. Весь цей час Роза з щенячим захватом дивилася на Люка. Святе небо! Їй вдалося залiзти на вуха! Картер продовжував стояти на мiсцi i пильно дивитися на мене, не дозволяючи придiляти йому бiльше уваги, я забрав своїх друзiв. Вийшовши на вулицю, Люк вiдпустив мою руку i мчав взад-вперед уздовж тротуару, згасаючи на наших очах з Розi. Я не чiпав його, даючи час зiбратися.
  - Олi, вiн тобi щось зробив? - запитала Розi, нервово постукуючи ногою, коли я заспокоююче стиснув її за плече.
  - Нi. Вiн просто балакав. Давайте забудемо цей випадок i пiднiмемо собi настрiй, наприклад, пiдемо на атракцiони?
   Роза захоплено плескала в долонi.
  - Так! Атракцiони - це те, що вам потрiбно. Пiдемо до кiмнати страху? обожнюю її!
   - Роз, ти божевiльна, як можна любити кiмнату страху?
   - Як можна любити вчитися i засинати за пiдручниками в шкiльнiй бiблiотецi?
   Я посмiхнувся i обняв свого друга за плечi.
   - Туше.
   До нас пiдiйшов абсолютно спокiйний Люк i невпевнено подивився менi в очi.
   - Вiзьми мене з собою?
  - Звичайно! Ми з Розi вiдповiли в один голос.
  Ми викинули з голови нашу конфронтацiю з Картером i розважалися на повну. Люк виграв для Розi i мене на опудалах, я - рожевий зайчик, Розi - бiлий пухнастий ведмедик. Вiн дуже добре стрiляв, викликаючи невдоволення контролера. Вечiр пройшов добре. Наступного дня, тепло попрощавшись з Лукою, ми полетiли додому. Розi стало сумно, я всiма силами намагався її пiдбадьорити, через деякий час менi це вдалося, вона не та людина, яка може довго вдаватися в зневiру. Вдома я повнiстю розслабився, я був у своїй фортецi, мама i тато оточили мене турботою i увагою, я не вiдходив вiд них нi на хвилину, розлучався неохоче тiльки вночi, коли лягав спати. Я вiдпочив душею i тiлом. Через два днi я зустрiвся з кiлькома однокласниками, вони закидали мене питаннями про проект i з нетерпiнням слухали вiдповiдi. А через день, об одинадцятiй ночi менi на телефон прийшло смс, я вже дрiмав, коли включив телефон, сповiщаючи про вхiднi смс, стряхуючи сон, я взяв телефон у руки i провiв пальцем по сенсорному екрану. З'явився невiдомий номер, i я вiдкрив смс з пiдозрою: "Привiт Рiд, тобi нудно у своєму провiнцiйному мiстечку?" Я рiзко сiв у лiжку й клiпнув очима, тож тiльки Картер говорив про моє мiсто! Де вiн узяв мiй номер? Той, що зараз i вдома мене дiстане, хлопець уже всю мою кров випив! Я вичерпав нерви до каплицi. Зi шипiнням я вiдкинув телефон убiк i знову лiг, сон затих. Вiн справдi думає, що я йому вiдповiм? Айфон знову почав блимати, я його зi стогоном взяла: "Без тебе нудно, малята, нема до кого причепитися" Що з цим хлопцем?!
  Я провела чудовi два тижнi в колi нашої маленької родини, час пролетiв як мить, я не хотiв повертатися, я наполягав i переконував, що дуже скоро знову побачу маму i тата. Менi потрiбно подорослiшати i стати самостiйною, якщо я виграю конкурс, мене чекають частi гастролi i довгий час далеко вiд батькiвського гнiзда. Мої батьки та Розi супроводжували мене в аеропорт. Роуз давала вказiвки, як поводитися з Картером, всi її поради зводилися до одного - тримайтеся вiд нього подалi.
   ***
  У Лос-Анджелесi мене чекали несподiванi новини. Пiсля останнього змагання нас залишилося четверо, я, Люк, Картер i Сем. Мене здивувало, що Сем залишив проект за власною iнiцiативою, i це була далеко не єдина i не найважливiша iнформацiя. Увечерi, пiсля мого приїзду, до мене прийшов Лука, вiн нервував, хоча очi його щасливо блищали, ми поселилися в моїй маленькiй вiтальнi, я запитально подивився на свого друга.
  - Менi запропонував контракт вiдомий продюсер. Я погодився з Оллi.
  Я пiдвiвся з крiсла i кинувся до нього, впавши на колiна, обiйняв його. Люк з полегшенням зiтхнув i обняв мене, поклавши пiдборiддя на мою голову, погладив моє волосся.
   - Ти не сердишся?
  - Лука що за дурницi?! Я дуже радий за вас!
  - Добре. Я просто боюся залишити вас самих, але я маю летiти до Бостона завтра. Там розташована його студiя звукозапису, ми запишемо мiй перший диск. Як важко менi покидати тебе. Оллi, Картер не упустить можливостi потрапити до тебе.
  - Люк. Не хвилюйся за мене, я впораюся. Ми залишилися з ним наодинцi, а це означає, що скоро я так чи iнакше позбудуся його присутностi. Я якось можу протриматися тиждень.
   Люк вiдступив i подивився менi в очi з нiжною посмiшкою.
  "Це єдине, на що я сподiваюся. Будь обережний, Оллi, не гнiвай Картера i не наштовхуйся на неприємностi. Вiн зiпсує тобi життя.
  - Я вже зрозумiв. Перестаньте нудитися, сьогоднi ми можемо побачитися востаннє, давайте проведемо вечiр разом.
  - Ну, нi, ти просто не можеш мене позбутися, Оллi. Буду вiдвiдувати вас якомога частiше!
  - Угода. Я нахилився вперед i поцiлував свого друга в щоку.
   ***
  Наступного ранку Люк покинув мене, залишивши пiсля себе дiру в моєму серцi, я дуже до нього прив"язаний i шалено тужитиму. Пiзнiше до мене завiтав Блейк, ми поспiлкувалися, вiн розповiв про плани на останнє шоу, вiд якого залежить, чи отримаю я контракт з Джонатаном Греєм. Я зустрiв Картера наступного дня, коли я виходив iз своєї кiмнати, вiн стояв прямо бiля моїх дверей, його рука була пiднята вгору, вiн збирався постукати, якби я залишився на хвилинку, вiн би встиг постукати, але Я б не вiдкрив дверi. Як я зумiв себе так налаштувати?! Картер опустив руку, не гаючи нi секунди, я грюкнув дверима, побоюючись, що вiн заштовхне мене назад в кiмнату, в коридорi було безпечнiше. Картер втупився в моє обличчя, вiн мовчав, я теж. Крокуючи праворуч, я мав намiр обiйти його, але вiн повторив мiй рух,
  - Привiт, Рiд. На його обличчi з"явилася самовпевнена усмiшка.
   - Що ти хочеш, Картер?
  - Як грубо. Ти навiть не привiтаєшся зi мною?
  - Що ти заслуговуєш, те й отримуєш. Чого ти хочеш вiд мене цього разу?
  - Ти. - коротко вiдповiв Картер.
  Мене задихнуло повiтря вiд обурення, якось встигаючи дихати, я витягнув телефон iз задньої кишенi джинсiв i набрав Блейка. Картер налякав мене своїм манiакальним виглядом, я хотiв попросити наставника про допомогу. Почулися гудки, Блейк вiдповiв на дзвiнок стакато "Так!" Перш нiж я встиг йому щось сказати, Картер вирвав телефон з моїх рук i кинув дзвiнок. Я з жахом спостерiгав, як вiн кладе мiй телефон до кишенi.
  - Вiддай його зараз! - зажадав я. Картер нахилив голову до мене, я пiдскочив i притулився спиною до стiни.
  - Я поверну його пiзнiше. Пiсля.
  Я пробiг очима по коридору, шукаючи виходу з цiєї ситуацiї. Мене трясло, ноги вiд страху перетворилися на желе. Картер тим часом перекрив мiнiмальну вiдстань, яка була мiж нами, поклавши руки на стiну по обидва боки мого обличчя, вiн затис мене в пастку, я судорожно стиснув руками низ сорочки i ковтнув.
  - Пiсля... пiсля чого? я прохрипiв. Здається, що за хвилину я впаду в непритомнiсть, а Картер буде знущатися над моїм безчутним тiлом.
  - Пiсля того, як я закiнчу. Його голос затих, вiн схилив голову ще нижче. Я дихала швидше, мрiяла, що в цю ж хвилину хтось вийде зi своєї кiмнати i вiдлякає мiй особистий кошмар у виглядi Картера. Але дива не сталося. Мiй рятiвник не з"явився в коридорi. Я самотнiй.
  - Картере, ти обiцяв, що не зробиш нiчого проти моєї волi, що зовсiм не вмiєш тримати слово? - Я пишався собою, цього разу мiй голос звучав впевненiше.
  "Дитино Рiд, - глузливо зiтхнув вiн, - я завжди тримаю своє слово. Я лише трохи пiдштовхну вас, ви не знаєте, вiд чого вiдмовляєтеся.
   "Картеру не потрiбно, щоб я пiдштовхував мене до чогось...
  Гарячi губи покрили мої в лютому, грубому поцiлунку. Я пiдняв руки i притиснув їх до грудей Картера, намагаючись вiдштовхнути його, вiн схопив мене за зап"ястя, затиснувши їх мiж нами. Я не вiдповiла на поцiлунок, намагаючись вирватися, але сили були не рiвнi. Серце шалено калатало в грудях, намагаючись вирватися, мене охопила панiка. Вiн робить це знову. Його губи були владнi, вимогливi, твердi. Нарештi менi вдалося ухилитися, я повернув обличчя вбiк, очi наповнилися гнiвними сльозами, мене потрясло вiд надлишку почуттiв, найсильнiшими були: безсилля, лютiсть, ненависть. Вiн поцiлував мене так грубо, що я вiдчула, як мої губи набрякли й болiли вiд його дикого, болiсного тиску. Я ридав, Картер завмер i напружився всiм тiлом, випустивши руки, вiн обхопив моє обличчя долонями, я клiпнула, сльози текли з моїх очей,
  - Знову не так, га? - тихо запитав вiн.
  - К - Картер вiдпусти мене. - Я почав заїкатися, не в змозi взяти пiд контроль iстерику.
   - Я не можу.
  Вiн знову нахилився до мого обличчя, його губи передавали невеликi поцiлунки в щоки, пiдборiддя, вилицi, поступово повертаючись до моїх губ. Цього разу вiн тривожно притулився до них, ледве торкаючись, раз, два, три. Я не опирався, це марно, Елi Картер все одно вiзьме це. Вiн поглибив поцiлунок, проводячи кiнчиком язика по моїх губах, вiн вимагав, щоб я розкрився, але я мiцно стиснула губи. Перервавши поцiлунок, Картер вiдсунувся на дюйм, не бiльше, його очi блукали по менi, вiн посунув одну руку i провiв вказiвним пальцем по моїх губах, легенько натиснувши на нижню, я вiдкинула голову назад i вдарила потилицю. моєю головою до стiни. Картер обхопив iншою рукою мою талiю i ривком притягнув мене до себе.
  - Обережно Рiд, ти пошкодиш собi. - вiн пробурчав менi у вухо. Вiн поцiлував дупло за вухом i вiдпустив мене. Я вiдскочив вiд нього якомога далi, Картер засунув руки в кишенi штанiв, ми дивилися один на одного кiлька довгих хвилин.
  - Т - телефон Картера. - Я нiяк не мiг побороти заїкання.
   Вiн дiстав мiй телефон i передав його менi, я похитала головою.
  - П - р - покласти на пiдлогу i вибратися. Не буду - не пiдiйду до тебе.
   Картер закотив очi, невимушено кинув телефон на килимове покриття i почав вiдступати вiд мене, не вiдпускаючи мого погляду.
  - Якщо я хочу, твоя уявна вiдстань мiж нами, Рiде, не врятує тебе. я вiдпускаю тебе. Сьогоднi. Але завтра я не буду таким милосердним. Ближче познайомимося з "не торкайся мене".
  Картер розвернувся на пiдборах i просвиснув мелодiю в бiк лiфта. Я присiв навпочiпки, тремтячими руками пiдняв телефон. Я бiльше не вийду зi своєї кiмнати до самого виступу, навiть землетрус не змусить мене покинути свiй хиткий притулок.
  
  - Що?! - вигукнув я, не впоравшись iз шоком.
   - Те, що ви чули, мiс Рiд.
  Я ошелешено дивився на продюсера Джонатана Грея. Так, так, той. Повiльно повернувши голову, я перевiв погляд на ще бiльш здивованого Картера. У кабiнетi запанувала тиша, в кiмнатi було чути лише цокання настiльного годинника. Справа в тому, що останнiй етап змагань пройдено, Картер мене i цього разу не пiдбив, минулого разу ми грали чесно, обидва. Нам сказали, що результати голосування оголосять наступного вечора. Але вони прийшли на обiд, привели мене в офiс мiстера Харлi, де я знайшов напруженого Елi Картера. За тиждень до виступу, вiрний своєму слову, я нiкуди не виходив iз кiмнати, тiльки на репетицiї i тiльки з Блейком пiд пахвою. Я не дав Картеру можливостi побути наодинцi зi своїми, навiть на секунду. Мiстер Грей пояснив нам нашу позицiю, позицiя, з якої ми з Картером були в ступорi. Нашi оцiнки збiглися, голоси роздiлилися порiвну, ми разом перемогли. Мiстер Грей не мiг вiддати перевагу одному з нас, вiн хотiв обох, а як ви думаєте? Вiн запропонував нам спiльний контракт! Тобто - тобто ми з Картером будемо дуетом, наша група має дати свiй перший за мiсяць тур пiд назвою - "Неспокiйне серце" - "Неспокiйне серце". Хiба це не смiшно? Картер так сильно воював зi мною, намагався позбутися мене, i все для чого? Заради того, щоб бути зi мною багаторiчним контрактом, тому що, незважаючи на своє обурення, я не збираюся вiдмовлятися вiд пропозицiї, я занадто довго i наполегливо до цього йшов! Так, страшно вiд думки, що Картер тепер завжди буде поруч, гiрко, що я не змiг позбутися цiєї пiдступної осколки, але, сцена менi дорога, я витримаю, витримаю, все переживу, що менi доля приготувала. Я важко зiтхнув, сiв на край крiсла й потягнув до себе запропонований контракт.
  - Пiдписати зараз? - запитав я, дивлячись на мiстера Грея.
   - Нi, вiзьмiть iз собою, почитайте на дозвiллi, введiть свої вимоги, або випишiть те, що вам здається неприйнятним, а завтра в цей же час я чекаю вас тут iз адвокатом на пiдпис.
  - А iншого виходу немає? - заговорив Картер. Мiстер Грей зиркнув на нього.
  - Нi, мiстере Картер. Тiльки так i бiльше нiчого.
  - Отримай свiй проклятий контракт. - Картер процiдив крiзь зцiпленi зуби, я здригнувся, цей хлопець коли-небудь задоволений?
  - Хлопче, ти гарячий! - смiючись сказав мiстер Грей. - Ну, це добре, дiвчата люблять поганих, нахабних хлопцiв, шанувальники завалять вас своєю увагою, вiльного сексу буде бiльш нiж достатньо.
  - Менi вже цього бiльш нiж достатньо. - вiдповiв Картер, насмiшкувато пiднявши брову.
   - Кашель, кашель, - нагадав я про свою присутнiсть, мiстер Грей одразу наклав винуватий вигляд.
   - Вибачте мене любий, я зовсiм забув, що з нами є дама, та ще й такий ангел, до речi, хлопцям у вас теж не буде кiнця - шанувальники, чоловiки люблять образливих, вмикається iнстинкт мисливця, знайдiть i досягти.
   Я зблiд, коли Картер глухо гаркнув з мого боку, мiстер Грей здивовано пiдняв брови, пробiгаючи поглядом по Картеру, а потiм перевiв очi на мене.
   - Мiж вами щось є?
   - Немає.
   - Так.
   Нi, рiшуче вiдповiв я - так, це звучало вiд Картера, контракт вислизнув у мене з рук, я повернувся всiм тiлом до Картера.
  - Що ти вiшаєш?! - прошипiв я.
  - Правда. - спокiйно вiдповiв вiн, розглядаючи нiгтi.
   Я звернувся до продюсера.
  - Вiн бреше. Мiж нами нiчого немає, нiколи не було i не буде, мiстере Грей.
  "О, - пiдвiвся продюсер i застiбнув подiл свого дорогого костюма Armani. "Я не думаю, що мiстер Картер так думає. Ну, хлопцi, що там вiдбувається, не моя справа, я не прописую нiяких умов, наприклад: Нi вiдносин в групi, нi шлюбу. Ваше особисте життя мене не стосується, i шанувальники будуть любити вас в будь-якому випадку, так, i залiзуть у ваше лiжко теж, незалежно вiд того, перебуваєте ви з кимось у серйозних стосунках чи нi. Гаразд, уважно читайте договiр, завтра чекаю на вашу вiдповiдь, сподiваюся, дiти, ви зробите правильний вибiр. Мiстер Грей вийшов, залишивши нас iз Картером наодинцi, о, на самотi, чорт вiзьми! Ми повиннi бiгти! Я швидко пiдвiвся i пiдiйшов до дверей, схопивши ручку, я був у захватi вiд свободи, яка чекає мене за дверима, але долоня Картера лежала на моїй долонi,
  - Рiд, звикни до мене, ми будемо разом працювати, будемо бачитися майже двадцять чотири години на добу. I все ж, ти станеш мегазiркою, може, пора скинути маску черницi, i пiти до кiнця?
  - З тобою? - Я розвернувся i пiдiйшов до столу, обiйшовши його, я створив слабкий бар'єр мiж мною i Картером, вiн стояв на мiсцi, не рухаючись.
   - Так, зi мною ваш перший досвiд буде незабутнiм, повiрте.
  - Я вiрю, що ти можеш бути богом у лiжку, але, знаєш, вiн чомусь менi не посмiхається. Вiн стане вашою iграшкою на одну нiч.
  - Хто тобi це сказав? У нас з тобою буде багато ночей. - самовпевнено сказав вiн, вiдходячи вiд дверей, пiдходячи до мене.
   - Ага, поки ти менi не набридаєш, а потiм викинеш як стару рiч.
  - Звiдки такi висновки? Хiба я не здаюся серйозним, вiдданим хлопцем?
   - Немає.
  - Гаразд, Рiде, ти мене прогледiв, - Картер почав ходити навколо столу, я повторював йому, рухаючись в iншому напрямку, - так, ти прав, за своєю природою я не можу довго зупинятися на одному, це стає нудно. Але чому б нам не провести спекотнi ночi? Чого тобi не вистачає, Рiд? Твоя невиннiсть? Повiрте, зараз це не в цiнi, багато хлопцiв цього навiть бояться, я не боюся. Подивiться на це з iншого боку, я залишу вас у спокої пiсля отримання свого, i наша робота не буде такою нестерпною.
   - Картер, цього нiколи не станеться, ти можеш, злякатися, битися головою об стiну, ненавидiти мене, я не буду твоєю, нi за яких обставин.
   - Мiсяць.
  - Який мiсяць? - Я не зрозумiв, ми ще кружляли навколо столу, Картер грав зi мною в кiшки-мишки, йому це приносило задоволення.
   - Через мiсяць ти зiгрiєш моє лiжко, Рiде.
   - Мiсяць я буду вдома у Картера, а потiм наш перший тур.
   - Що мене зупинить?
  - Те, що я буду у своєму провiнцiйному мiстечку, а ти у своєму... неважливо де. Вдома?
  - Сама наївнiсть Рiда, - Картер раптом одним махом скочив на стiл, я не встиг пискнути, як опинився з ним вiч-на-вiч. "Вiдстань для мене не перешкода, Рiде. - прошепотiв вiн, нахилившись менi на вухо.
   Я рвонувся вбiк, але вiн схопив мене однiєю рукою, притиснувши мою спину до своїх грудей, iншою рукою вiдтягнув моє волосся набiк i торкнувся губами моєї шиї.
   - Я знайду тебе на кiнцi свiту, ти не сховаєшся.
   - Господи, - запинався, вiдчайдушно намагаючись вирватися, - ти хворий!
   - Тiльки коли ти поруч з Оллi Рiдом.
  - Що тут вiдбувається?! - Блейк! Як вiн вчасно! Картер вiдпустив мене, я миттєво кинувся до наставника, вiн обняв мене за плечi, дивлячись на Картера з погрозою в очах.
   "Елi Картер, якщо я побачу, що ти знову вiдкриваєш руки Оллi, я принесу їх тобi".
  - Не побачиш, бо Оллi скоро буде далеко вiд тебе. - Iлай зневажливо оглянув Блейка i рушив до виходу з кабiнету.
  - Не сподiвайся на хлопчика, Оллi буде моїм протеже. Блейк трiумфально посмiхнувся, побачивши незадоволене обличчя Картера. - Я спостерiгаю за тобою, Картер. У мене є зв"язки, я можу зруйнувати твою кар"єру, без сумнiву.
   Картер нiчого не сказав, кинувши на мене i Блейка злобний погляд, вiн пiшов, грюкнувши дверима, Блейк подивився на мене з м'якою посмiшкою.
  - Як ти крихiтко? Вiн зробив тобi боляче?
  - Нi, не встиг, тiльки проти волi тримав. - судомно зiтхнув я, вiдходячи вiд наставника. - Менi так важко Блейку, бути в парi з Картером - це найгiрший кошмар для мене, але я дуже хочу спiвати для людей, я просто не можу вiдмовитися.
   - Оллi, ти сильна, горда дiвчина, незважаючи на свою крихкiсть, ти можеш дати вiдсiч, так, не фiзично, але iнодi достатньо слiв, вони можуть болiти не менше, не дай Картеру опуститися, тримайся, рано чи пiзно вiн втомиться битися з тобою.
   - Сподiваюся, Блейк.
   ***
  В контрактi мене все влаштовувало, я нiчого не змiнював, єдине, що я вписав, що я хочу бути протеже Блейка, вiн зобов"язаний слiдувати за мною на всiх гастролях. Договiр ми пiдписали о другiй годинi дня, з цього моменту почався вiдлiк мого нового життя. Увечерi я полетiв додому, отримавши вiд Картера поцiлунок i багатообiцяючий погляд перед тим, як покинути готель. Батьки влаштували менi вечiрку, прийшли всi однокласники та друзi. Розi скакала по дому, як божевiльна, i кричала, коли дiзналася, що я пiдписав контракт, її засмутило тiльки те, що Картер був моїм партнером, але ненадовго з вигуком "до бiса Картера!". вона продовжувала лютувати. Порадившись з батьками, ми вирiшили, що я маю закiнчити школу екстерном, що для мене не було проблемою, тож я поїхав до золотої медалi. Через два днi менi зателефонував Люк i привiтав з перемогою, дiзнавшись, що ми з Картером будемо спiвати в групi, вiн вибухнув прокльонами, якi я почув вiд нього вперше, у мене горiли вуха вiд його виразних, лайливих слiв. Поговоривши з другом щонайменше годину, я вимкнув телефон i потягнувся до пiдручникiв, тепер треба зубрити, зубрити i зубрити, я любив вчитися, тому пiшов у знання не помiчаючи нiчого навколо, пiзнiше заснув з книга на моїх грудях.
   Запах вечерi розбудив мене, мама брязкала на кухнi каструльками, щось нагумувала собi пiд нiс, приводячи себе в порядок, я спустився до неї.
  - Привiт, мамо. Я сiв за стiл, склавши руки на поверхнi. Мама повернулася до мене, радiсно посмiхаючись.
  - Привiт, крихiтко. Як ти спав?
   - Вдома я завжди добре сплю, мамо.
  "Добре, ти можеш допомогти менi з вечерею?" - Мама поставила передi мною обробну дошку i нiж з широким лезом, я взяла нiж.
   - Звичайно, що менi робити?
  - Розрiжте салат, мiй тато скоро повернеться, - мама подала менi вимитi овочi, - ти замкнувся в Оллi, хочеш вийти подихати? Запросiть Розу в кiно, скоро почнеться ваша робота, на розваги не буде часу.
   - Мамо, я хочу бути з тобою, я пiду надовго, хочу кожну секунду проводити з тобою i татом.
  - Дiвчинко моя, я щасливий, що ти зараз з нами, i менi приємно, що ти весь час проводиш зi мною i батьком, але тобi не потрiбно забувати своїх друзiв, ти також не побачиш Розу. як ми.
  Я почав рiзати овочi, думав, мама, звичайно, права, Розi теж частина мого життя, вона моя сiм"я, я буду сумувати за нею, тепер я iгнорую її прохання погуляти з нею, роблю неправильно вiдштовхуючи її, я не хочу руйнувати нашу дружбу, сьогоднi я їй подзвоню i кудись запрошу. Приготувавши вечерю, ми накрили стiл i чекали тата, вечеря пройшла у веселiй, ненав'язливiй атмосферi, тато жартував, мама тихо хихикала, як маленька дiвчинка, я дивився на них i нiяк не мiг насолоджуватися перебуванням поруч . Пiзнiше я пiднявся до своєї кiмнати i зателефонував Розi, вона з радiстю вiдгукнулася на мою пропозицiю, але сама виявила бажання ходити на вечiрки з Ейденом Кастарiсом. Вiн був найпопулярнiшим хлопцем в нашiй школi, його вечiрки гримiли по всьому мiсту, наполовину грек вiн був дуже екзотичним екземпляром, але, був шалено самозакоханий i нахабний, я неодноразово вiдкидав його замахи. Повагавшись, я все-таки пiшов на поступки i погодився пiти на вечiрку, яка вiдбудеться сьогоднi ввечерi, збираючись о дев"ятiй, добре, вечiрка така вечiрка. О пiв на восьму я був готовий, одягнений у короткi бiлi шорти i топ такого ж кольору, який вiдкривав поперек i живiт на пару сантиметрiв. Я спустився до вiтальнi й сiв на диван поруч iз батьком, вiн подивився на мене й пiдморгнув.
   - Куди ти йдеш, Олi?
  - Роуз запросила Кастарiса на вечiрку. - зiтхнувши, вiдповiла вона.
  - Оллi, ти унiкальна людина, iншi пiдлiтки вибiгають з дому через вiкно, щоб потрапити на вечiрку, а твоя найкраща подруга ледь не тягне тебе за комiр, незважаючи на те, що ми з мамою не проти. - Тато смикнув мене за пасмо волосся, я сумно йому посмiхнувся.
   - Знаєш, тато, я не люблю галасливих посиденьок п"яних пiдлiткiв.
   - Ти молодий Оллi, насолоджуйся безтурботним життям, ти встигнеш подорослiшати i постарiти.
  - Хороший тато. - Мiй телефон задзвонив на екранi, з'явилася фотографiя нахабної Розi, що смiється, я вiдповiв:
  - Роза? - в телефонi лунала гучна музика, Розi любила слухати рок.
  - Я пiд"їхав, давайте швидше виходимо. - Телефон дзвонить, я пригнiчено подивився на батька, вiн засмiявся i поплескав мене по макiвцi.
   - Iди i розважайся малюк.
  На вечiрцi Кастарiса були присутнi, напевно, всi пiдлiтки нашого мiста, вже за кiлька метрiв з дому лунала гучна музика та шум натовпу. Вечiр неодмiнно буде веселим. Вийшовши з машини, я пiдтягнувся i з нетерпiнням примружився на пiдстрибнучу Розу.
  "Готово?" - запитала вона, блиснувши очима.
   - Нi, але ти все одно мене туди затягнеш.
  - Безсумнiвно! - Роза схопила мене за руку i буквально вiдскочила до будинку, у дворi бiля пiд'їзду було кiлька хлопцiв i пара дiвчат, вже напiдпитку, вони голосно смiялися, кидаючи нецензурнi жарти. Роуз штовхнула їх, i ми увiрвалися в будинок. Ейден був у центрi своєї вiтальнi, з пластиковою чашкою в руках, вiн зухвало посмiхався дiвчатам навколо нього. Я, мабуть, занадто довго i пильно дивився на нього, тому що вiн пiдвiв голову i його сiрi очi повернулися до мене, посмiхаючись ще ширше, вiн покинув групу дiвчат, не дослухаючись до їхнього цвiрiнькання, вiн прямував до нас.
  "Яка честь, що сама Оллi Рiд вiдвiдала мою скромну обитель!" Вiн подивився на мене хтивим поглядом i задоволено цокнув язиком. Навiть Картер не роздяг мене таким нахабним поглядом! Я скривився вiд запаху випарiв.
  - Залиш її в спокої, Ейден, руки геть! - попередила Роза, обходячи хлопця, вона продовжувала тримати мене за руку, я пiшов за нею. Ейден пирхнув, але не наважувався їй заперечити, вiддаляючись, я вiдчув його нахабний погляд на своїй спинi.
   Роза провела нас на кухню, знайшла жерстянi банки з-пiд газованої води, вiдкрила одну й передала менi.
  - Оллi, я хочу знайти Памелу Сандерс, ця зараза забрала в мене зошити з конспектами з вищої математики i бiльше не повернулася. Не вiдчутно, сподiваюся тут зловити, ти зi мною чи почекаєш тут?
  - Iди, я не хочу метушитися серед спiтнiлих тiл. Розi засмiялася, хитаючи головою.
  - Завжди така брехлива дiвчина, - саркастично сказала вона, я ущипнула її за бiк, Роуз хрюкнула i ляснула мене по руцi. - Зачекай тут, я скоро.
  Сьорбнувши газованої, я оглянувся по кiмнатi, тут бiльш-менш спокiйно, я думаю, що витримаю цей вечiр у такому притулку, стрибнувши на стiльницю, я вiдклав баночку з напоєм i подивився собi пiд ноги, скрипнули дверi, хтось увiйшов, я продовжував сидiти схиливши голову, нехай беруть що треба i йдуть, не хочу нi з ким розмовляти. Почулися важкi кроки, через пару секунд передi мною зупинився хлопець, я пiдкинула голову. Картер! Боже, Боже, Боже i всi святi! Це Елi Картер! Як вiн тут...?! У вухах задзвенiло, дихання вiдразу збилося, по шкiрi пробiгли мурашки, я дивилася на нього всiма очима, не в силах видавити навiть слова.
  - Привiт, Рiд, - сказав вiн муркотаючи. Вийшовши вперед, Картер, оточивши мене пiвкiльцем на руках, я кинув погляд на дверi (Незабаром пiднялася!)
   - Як справи...
  - Як я тут опинився? - перебив вiн мене, опустивши голову, виливши гаряче дихання на моє обличчя. - Я сiв у лiтак i прилетiв, зняв кiмнату у вашому паскудному готелi, погуляв мiстом, познайомився з парою хлопцiв i вуаля, я тут! Дверi для мене вiдкритi всюди.
   - Вiдiйди вiд мене Картер, я буду кричати, половина моїх знайомих побiжить на допомогу.
   "Я перерву твiй плач поцiлунком.
   - Я буду чинити опiр.
   - Я придушу твiй опiр.
   "Картер, - сказав я втомлено, - звернись до спецiалiста, ти хворий.
  - Ти? можливо. Ти дратуєш мене, Рiда, мене дратує все в тобi. Особливо вашi холоднi манери принцеси i неприступнiсть. Як ти себе вважаєш? Чому ти кращий за мене?
  - Усi. Ти бруд пiд моїми ногами, Картер.
  З його грудей вийшов страшний гуркiт, пiднявши руку, вiн схопив мене за пiдборiддя, пальцi болiсно впилися в шкiру, я ахнула i заглушила писк. Картер нахилив своє обличчя до мого, зупинившись у дюймах вiд його губ.
  "Ти переборщив, Рiде". Я тебе зламаю, топчу, ти будеш плакати бiля моїх нiг.
  Я тiльки встигла ахнути, коли його губи впилися в мої, це не болiло, нi, але, наполегливо, вимагаючи, кусаючи мою нижню губу, вiн змушував мене вiдкрити рот, як тiльки це сталося, Картер запустив язик всередину , я широко розплющив очi вiд вiдчуття його вторгнення. Пiднявши руку, я поклав її на його груди, притиснувши, але вiн поклав її на свою, а iнший продовжував тримати моє обличчя. Притиснувши мою долоню до грудей, де шалено билося його серце, вiн пiдiйшов ближче до мене, тiлом розставивши мої ноги в сторони. Я вiдступив i не втримався, не почав вигинатися спиною до стiльницi, Картер, користуючись нагодою, щоб збити мене, спершись всiєю вагою свого тiла. Його рука вiдпустила мою i перемiстилася до мого стегна, гаряча долоня пiднялася до моєї ноги, зупинилася в мiлiметрi вiд краю моїх шортiв. Я спробував скинути його, але Картер вправно ухилився, поклав руку на голий живiт, я здригнувся, i люто почав крутити головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. i люто почав крутити моєю головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. i люто почав крутити моєю головою, позбувшись його губ, вiн поступився, вiдпустив мої губи зi свого полону. Але, щоб просто нагнутися до вирiзу верху i облизати шкiру бiля основи грудей, мене, на сором, накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. аби тiльки нагнутися до декольте мого верху й облизати шкiру бiля основи грудей, на мiй сором мене накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. аби тiльки нагнутися до декольте мого верху й облизати шкiру бiля основи грудей, на мiй сором мене накрила незрозумiла гаряча хвиля, що бере початок десь внизу живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. якi тепер були на моїй шиї, розлучалися в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. якi тепер були на моїй шиї, розлучалися в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi. зароджується десь у нижнiй частинi живота. Я видав незрозумiлий нерозбiрливий звук, вiдчувши, як губи Картера, якi тепер були на моїй шиї, розлучаються в посмiшцi.
  "Знав, що тобi сподобається Рiд, - прошепотiв вiн, лоскочучи мене своїм диханням, - я можу зробити краще. Але не тут i не зараз.
  Картер вiдтягнувся, потягнув мiй топ i вiдступив, весь цей час його очi не зводили з моїх. У його чорних калюжах тлiло полум"я бажання. Я зiстрибнув зi стiльницi i побiг якомога швидше до виходу, а потiм його смiх, я бiльше не мiг бути тут нi хвилини, я шукав Розi, не знайшовши її, я дiстав телефон з кишенi i набрав СМС, сповiстивши, що виходжу з дому. Я переступив порiг будинку, коли задихана Роза наздогнала мене, побачивши мiй засмучений, потрясений погляд, пiдняла одну брову. Не хотiлося нi про що думати, говорити i тим бiльше.
   "Я скажу Розi завтра, будь ласка, без питань, просто вiдвези мене додому.
   Батьки були здивованi, що я повернувся, не бувши на вечiрцi, i на пару годин, посилаючись на головний бiль, я пiшов у свою кiмнату, там, ховаючись з головою пiд ковдру, я заснув глибоко, бiй з Картером i все, що було далi, виснажило мене до межi.
  Наступного дня я знову сiв вчитися, зайнявши стiл бiля вiкна, заглибився в iсторiю, намагаючись не думати про Картера. Дзвiнок у дверi вiдвернув мене. Батько був на роботi, а мама пiшла до подруги на чашечку кави, яка затягнулася на пару годин. Я зi стогоном вiдкинув книжку i побрев вiдкривати дверi, здається, чоловiк за дверима не думав зняти руку з дзвiнка. Вiдчинивши дверi з роздратуванням, я побачив... Елi Картер! Не думаючи нi секунди, я грюкнув дверима перед його обличчям.
  "Рiде, ти не гостинний. - Надворi почувся його бас.
  - Геть з мого мiста, Картер! Вам тут не бажано. - Я почав вiдходити вiд дверей, але вiн знову почав тиснути на дзвiнок.
  - Картер! Я зараз викличу полiцiю. Залишати!
  "Ваша полiцiя нiчого не може зробити. Що вони менi покажуть? Я не проникав у ваш дiм. до побачення.
   "Повiрте менi, мiстер Девiс буде на моєму боцi, йому не потрiбна причина, щоб замкнути вас у камерi на 24 години.
   "Рiде, я гiсть у твоєму мiстi, ти не проведеш менi екскурсiю?
  Я закрила обличчя руками, важко дихаючи вiд гнiву, що пiднiмався в моїх грудях. Картер справжнiй сталкер! Роуз мав рацiю, вiн не заспокоїться, поки не вiзьме своє, а я, швидше за все, опинюся в психiатричнiй клiнiцi, ще трохи i мене здолає нервовий зрив.
  - Геть, Картер! - крикнув я, ламаючи голос.
   "Рiде, я залишаюся в мiстi, рано чи пiзно ми натрапимо на тебе".
  Я не вiдповiв, втомлено заплющивши очi, повалився на диван. Цей затяжний кошмар нiколи не закiнчиться, на що я прирiк себе, пiдписавши контракт? Очi мої наповнилися сльозами, одна покотилася по щоцi, я з люттю вiдмахнувся, ну нi! Я не буду плакати над цим iдiотом! Я встав з дивана i пiднявся до своєї кiмнати, бажання братися за пiдручники зникло, я вiдчув нестерпне бажання спати, мiй органiзм втомився вiд постiйного стресу. Я закутався в кокон з ковдр, заплющив очi i глибоко заснув.
  
   Роздiл 8
   Увечерi того ж дня до мене прийшла Роуз, ми сидiли на пiдлозi серед розкиданих подушок, насипали в миску кiлька пачок мого улюбленого жовтого M&M's. Поки ми його їли, ми балакали про незначнi речi, поки Розi не стала. запитала, що зi мною трапилося на вечiрцi. Я просто вiдкрив рота, щоб розповiсти їй все дуже детально, як мiй телефон заклинило, я взяв його в руки i нахмурився, на екранi з'явилося текстове повiдомлення вiд Картера, i так, Я зберiг його номер пiд iменем "Думбас К." : "Рiд, шкода, але я не змiг залишитися, дiло, сподiваюся, ти багато не пропустиш, зустрiнемось через три тижнi".
  - Саме це i сталося на вечiрцi, Розi. - зiтхнувши, сказав я, лежачи на спинi.
  - СМС? - Роза здивовано вигнула брову, я хихикнула.
   - Не дурно, Картер трапився.
  - О, ось воно! - Роза пiдiйшла ближче до мене - вiн був тут?
  - Свiй, зарозумiлий. - Я подивився на друга i глибоко вдихнув, наповнивши ними легенi, щоб на одному диханнi все розповiсти. - Я скажу тобi, що тобi не подобається.
   Коли я розповiдав про витiвки Картера, на обличчi Роуз змiнилися сотнi емоцiй, вiд недовiри до гнiву, коли я закiнчив, Роуз мовчала кiлька хвилин, жуючи кiнець моєї коси.
  - Розiрвати контракт з Оллi! - раптом вiд неї вирвалося, вона нахмурила брови, в її очах прочитувалася твердiсть i впевненiсть у її словах.
   - Я не можу, Розi, менi потрiбен цей контракт, я повинен пройти!
  - Добре, добре, я розумiю. Тодi попросiть особистого охоронця, щоб вiн навiть проводив вас до жiночої кiмнати.
  Я посмiявся над абсурднiстю пропозицiї, але через секунду подумав - чому б i нi? Охоронець не дасть Картера, я можу вiльно пересуватися, не цураючись кожного темноволосого хлопця.
  - А як щодо Роз, це iдея. - Ми з другом лукаво перезирнулися, Роуз простягнула менi телефон.
   - Зателефонуйте своєму Грею прямо зараз, нема чого зволiкати, нехай вiн знайде вам найкрутiшого охоронця.
  Я взяв телефон, знайшовши в контактах кiлька номерiв мiстера Грея, набрав один iз перших (всього їх було п'ять). Вiн вiдповiв на дзвiнок пiсля кiлькох довгих дзвiнкiв:
   - Привiт, Оллi Рiд, як я можу допомогти?
  - Привiт, мiстере Грей, у мене до вас є прохання, воно дуже важливе для мене, як i для моїх батькiв. - Я помовчав пару секунд, чекаючи вiдповiдi продюсера.
   "Я повнiстю про мiс Рiд.
   "Менi потрiбен охоронець, мiстере Грей.
  Настала тиша, тиша мене насторожила, я вiдiрвав телефон вiд вуха i подивився на екран, перевiряючи, чи нас вiдключили, але нi, продюсер був на зв"язку. Вiн прокашлявся, щось невиразно пробурмотiв, а потiм вiдповiв менi:
  "Мiс Рiд, ви боїтеся за своє життя? Вам хтось погрожує?
  Я кинув запитальний погляд на Розi, вона вже сидiла бiля мене, i слухала мою розмову з Греєм. Розi активно кивнула, даючи зрозумiти, що я скажу про те, що я справдi боюся за своє життя. Я тихо зiтхнув, готуючись збрехати.
   - Так, мiстере Грей, я отримую листи з погрозами вiд божевiльного фаната, вона навiть дiзналася мою адресу, - звiсно, я сказав пiвправди, а пiд божевiльним фанатом мав на увазi Картера, - Тож я можу розраховувати на охорону?
   - Так, так, мiс Рiд, звiсно, я не вперше стикаюся з цим, на жаль, наш бiзнес насичений цим наскрiзь, а божевiльних на нашiй планетi незлiченна кiлькiсть.
  - Добре. Дякую, мiстер Грей, я покладаюся на вас.
   - Я почну пошуки прямо зараз, спецiально навчена людина буде вас супроводжувати скрiзь i всюди, ви навiть не помiтите його присутностi.
  - Дякую, мiстер Грей. До побачення.
   - До зустрiчi, Оллi Рiд.
   Ми розiйшлися, я дивився на радiсну Розу, вона виконувала дикий танець, через хвилину я приєднався до неї, i ми смiялися, як божевiльнi, що галопом бiгали по кiмнатi.
  - Зламай Елi Картер! Наша Оллi нiчим вам не допоможе", - видихнула Роуз, впавши на лiжко, я приєднався до неї.
  - Як ви думаєте, що вийде? Картер залишить мене в спокої?
  "Я сподiваюся, а якщо нi, то тобi доведеться переспати з ним". Я обурено ахнув i вдарив подругу маленькою подушкою, вона голосно розсмiялася. - Жартую, жартую, не бiйся з Оллi, тепер я не можу вiдповiсти тим же, я виснажена.
   ***
  Наступнi днi, якi переросли в тиждень, а потiм i другий я провiв як у раю. Картер бiльше не турбував, не було вiд нього рiзких, неоднозначних смс, якi не могли не радувати, я нарештi повнiстю i повнiстю розслабився. Чомусь час з рiдними та близькими летить набагато швидше, нiж далеко вiд них, мовляв, той самий перiод, години, днi, тижнi, але пробiгають вони в тисячу разiв швидкоплинно. Ось i настав день мого вильоту, Нью-Йорк чекав мене, вiдiрвавшись вiд батькiв i Роуз в аеропорту з горем навпiл, я пiшов на посадку, яка майже закiнчувалася - я протримала момент розлуки, поки останнiй. Як тiльки я повернувся до них спиною, на очах навернулися сльози: не хочу з ними розлучатися! Я перемiг себе i смiливо пiшов вперед.
   ***
  Полiт був досить вдалим: спокiйно й сонно я дрiмав аж до Нью-Йорка, де мене зустрiла особиста помiчниця мiстера Грея, симпатична жiнка маминого вiку. Вона провела мене до розкiшного бiлого Лексуса, коли ми пiдiйшли, вiдчинилися дверi з боку водiя i з машини вийшов хлопець, який виглядав рокiв на двадцять два, можливо, на пару рокiв старше. Вiн обiйшов машину i зупинився передi мною, на хвилину вдивлявся в моє обличчя, куточки його губ пiднялися в лiнивiй посмiшцi. I хлопець непоганий! Високий, спортивний, можливо, займається якимось видом спорту i швидше за все бiйцями, свiтло-каштанове волосся, карамельнi очi, свiтла шкiра, бадьорий погляд. Хлопець простягнув менi руку, я нерiшуче це прийняв, рукостискання було мiцним i коротким.
  "Я Шейн МакКалiстер, ваш охоронець. - Вiн говорив з акцентом.
  Охоронець? Вiн? Так, не може бути! Я знову оглянув хлопця. Звичайнi синi джинси, свiтло-сiра футболка, без зброї, розслаблена постава, виглядає нудно i занадто молодо! Я уявляв собi чоловiка рокiв сорока, з хижим, яструбиним поглядом, у чорному костюмi i холодним, настороженим виразом обличчя, але точно не цього хлопця, схожого на добродушного сусiда! Сiрий не мiг знайти когось старшого i досвiдченого ?! Мабуть, усi емоцiї вiдбилися на моєму обличчi, Шейн хихикнув, нахилившись вперед, нахилившись, нашi обличчя були на одному рiвнi, я мимоволi вiдсахнулася, пiднявши золотисто-коричневу брову, вiн пiдняв мою валiзу, яка була бiля моїх нiг, i я був iдiот, цурався вiд нього, як чума, в його очах танцював смiх, я знiяковiла i опустила очi.
   "Моя зовнiшнiсть не вперше вводить мiс Рiд в оману, повiрте, я майстер своєї справи, вам нема чого боятися.
  "Гм, вибачте, мiстере МакКалiстер, я не хотiв вас образити, ви справдi дуже молодi для статусу охоронця". Я скромно посмiхнувся, наважуючись подивитися йому в очi. Хлопець пiдiйшов до багажника, вiдчинив, завантажив туди мою валiзу.
   -Просто Шейн, мiс Рiд, я впевнений, що ми порозумiємося, скоро ви переконаєтеся в моєму професiоналiзмi, я не розчарую.
   "О, добре, i називайте мене, будь ласка, Оллi.
  "Тодi має сенс переключитися на - ти?" - запитав вiн, вигнувши брову.
  - Безумовно. - Шейн вiдчинив менi заднi дверi машини, обдарував охоронця променистою посмiшкою, я пiрнув у салон.
  Менi сподобався Шейн: вiдкритий, спокiйний, впевнений. Ми поїхали, Шейн плавно виїхав з стоянки, влившись у транспорт, вiн глянув на мене через дзеркало заднього виду.
   - Оллi, мiстер Грей дав менi певнi вказiвки, я завжди маю бути поруч.
   - Ну, вночi можна спокiйно займатися своїми справами, я не...
  - Нi, "завжди поруч" також означає нiч, я можу просто охороняти бiля входу у вашу кiмнату. - перебив мене Шейн, я вiдкрив рот, що?!
  - Чого ти будеш спати бiля мого порогу? - Шейн хрипко засмiявся, мимоволi посмiхнувся i я, його харизма була заразливою.
   - Нi, я цiлком можу прокинутися.
   - А коли ти пiдеш спати?
   - Я щось придумаю.
  - Нi, цього не вийде! - Я просунувся вперед, обхопивши руками пiдголiвник його крiсла, - оскiльки ти завжди, завжди повинен бути поруч, то я попрошу мiстера Грея дати менi кiмнату з двома спальнями, як тобi такий варiант? ?
   "У вас уже є люкс iз двома спальнями та маленькою вiтальнею для Оллi.
   Я плескав у долонi, як маленька дитина.
  - Добре! Ось проблема i вирiшена, забудь про килимок бiля моєї кiмнати, будеш жити зi мною.
  `` Твоє слово - закон. Його карамельнi очi злегка звузилися вiд широкої посмiшки, видаючи дрiбнi мiмiчнi зморшки навколо очей, що свiдчило про те, що хлопець любив смiятися.
   ***
  Шейн вiдвiз нас до шикарного п'ятизiркового готелю, моя кiмната була на дванадцятому поверсi. Шейн принiс мої речi i зупинився в центрi вiтальнi, поки я ходив кiмнатами, оглядаючи свiй дiм протягом наступних трьох тижнiв, Шейн стояв нерухомо, вiн склав свої потужнi руки на грудях i дивився на мене. Кiмната була чудова, на цей раз - люкс, Роуз була б у захватi, особливо вiд ванної кiмнати, де було величезне джакузi, мiстер Грей не поскупився, однак, через кiлька мiсяцiв все виправдовується, вiн заробить у кiлька разiв бiльше для нас. Я повернувся до Шейна, вiн продовжував стояти, показуючи на стiлець, вона плюхнулася на маленький кутовий диван:
  "Отож, Шейн, менi цiкаво, скiльки тобi рокiв?" - Я скинув сандалi i витягнув ноги вздовж дивана.
   - Менi двадцять п"ять рокiв, я закiнчив вiйськовий коледж Пiвденної Каролiни, Чарльстон, три роки служив в армiї за контрактом, я колишнiй морський пiхотинець.
  Я розплющив очi, коли вiн встиг? На вигляд не скажеш, що служив.
   - Ви бували в гарячих точках?
  - Так, Iрак. Але я не хочу згадувати той час. - Вiн на секунду замовк, влаштувавшись у крiслi, схрестивши ноги, впився в мене своїми карамельними очима.
  - Давай поговоримо про тебе, Оллi. Хто за тобою слiдкує? Ви бачили його в очi? Вiн наближався до вас?
  Я нервово пожував нижню губу, що я можу сказати? Правда? А якщо вiн посмiється менi в обличчя i розповiсть все Грею, той, у свою чергу, розлютиться на мiй обман i вiдкличе Шейна. Ой, дилема, я б не хотiв обманювати Шейна, мабуть, вiн хороший вiдповiдальний хлопець, може вiн все-таки не побiжить до продюсера i не сприйме мої страхи всерйоз? Я глибоко вдихнув i подивився в його очi прямо й наполегливо.
  - Насправдi, Шейн, це не зовсiм так, як я сказав мiстеру Грею. Немає шаленого фанату. Є Елi Картер, який не дає менi пропуску, вiн переслiдує мене, переслiдує i розводить брудними руками, iнодi погрожує.
  - Це випадково ваш партнер? - Шейн злегка нахилився перед бровами разом, ну, здається, вiн не думає смiятися.
  - Це вiн, ти думаєш, я перебiльшую? Менi просто набридло ухилятися вiд кожної тiнi, а Картер завжди з"являється поруч зi мною, коли я одна, нiби вiн навмисне чекає.
  Шейн задумливо потер чоло, дивлячись у простiр, поки я чекав його вироку. Зараз вiн мене пришле. Але, Шейн навiть не думав йти, пiсля хвилини взаємного мовчання повернув на мене свiй погляд.
  - Вибачте за нескромне запитання, Оллi, Картер намагався щось зробити з тобою? Ну... не знаю, вiн вас торкнувся, я маю на увазi...
   Шейн збентежився i подивився вниз, я тихо посмiхнувся, менi здається, Шейн чудовий хлопець, вiн нагадав менi Люка, Шейн джентльмен, вiд кiнчикiв волосся до кiнчикiв пальцiв нiг.
   - Так, одного разу вiн мене ледь не взяв силою, але вчасно передумав, був п"яний, iншим разом розкривав руки i торкався мого тiла проти моєї волi.
   Шейн скривився, потiм в його очах спалахнула злiсть, встав зi стiльця, вiн зробив коло по кiмнатi, зупинившись бiля вiкна, повернувся до мене спиною, руки стиснули в кулаки, я помiтив, що його пальцi зламанi, це схоже, що вiн воював кiлька днiв тому, рани майже затягнулися.
  "Ти правильно вчинив, що Оллi попросив охорону", - сказав вiн тихо, його голос тремтiв вiд незрозумiлих вiбрацiй, хлопець розлютився всерйоз, "Картер - огидна iстота, оскiльки дозволив собi поводитися з тендiтною, беззахисною дiвчина така! - повернувся до мене Шейн, з його обличчя зникла легкiсть i безтурботнiсть, тепер була готовнiсть i зосередженiсть.
   "Я не дозволю йому пiдiйти до вас, Оллi може бути спокiйним, вiн бiльше не торкнеться вас пальцем, iнакше вiд нього не буде мокрої плями.
  Я зiтхнув iз полегшенням, ну, все вирiшилося, Картер буде в лютi, чудово! Вiн приймає мене за наївного дурня? Ну, важка артилерiя пiшла в бiй, що ти на це скажеш, Елi Картер?
  - Це те, чого я хочу Шейн, менi доводиться довго працювати з Картером, я хочу бути спокiйним i впевненим. Картер не дозволяє менi цього робити, вiн мене вже довiв до межi, я хочу насолоджуватися новим етапом у своєму життi, я хочу лише спiвати для шанувальникiв i отримувати маси цього задоволення, не затьмареного таким покидьок, як Картер.
  "I ви отримаєте те, про що мрiє Оллi, я обiцяю. Ти мила, добра дiвчина - це видно неозброєним оком, ти заслуговуєш на краще, - Шейн знову сiв у крiсло, вiн заспокоївся, повернулася його добра вдача, - ти знаєш, що Оллi зазвичай не в тобi? ? Я похитав головою. Шейн хихикнув, пiдвiвшись, щоб дiстати цукерку з передньої кишенi своїх джинсiв i кинути її менi, я нiяково впiймав її, це була м"ятна цукерка.
   - Ви Оллi Рiд, зовсiм не розпещений, зазвичай молодi зiрки, нахабнi, розпещенi увагою, дiвчата божевiльнi i надзвичайно амбiтнi, хлопцi... Не буду говорити, наскiльки вони розпещенi, я думаю, у вас вже є приклад - Картер .
  - Правильно. - пiдтвердила кивком голови. - Я не хочу змiнюватися, я подобаю себе таким, який я є.
  Шейн подарував менi чарiвну посмiшку. Пiсля того, як ми видiлили спальнi мiсця, я вибрав кiмнату, яка виходила на сонячну сторону, вона була оформлена в нiжно-блакитному кольорi, кiмната Шейна була майже бiла, тiльки розбавлена трiшки персикового кольору. Я прийняв душ, i Шейн вiдвiз мене до офiсу мiстера Грея, де ми мали обговорити наш план туру.
  Картер уже був там, вiн сидiв у глибокому шкiряному крiслi навпроти мiстера Грея, як тiльки я увiйшов з Шейном, вiн повернув голову i подивився на мене пожираючим поглядом, Шейн помiтив це i зробив крок уперед, тим самим заблокувавши мене вiд Нахабнi очi Картера. Елi переключився на нього, якийсь час хлопцi напружено дивилися один одному в очi, в чорних очах Картера спалахнули гнiв i здивування.
  "Привiт, Рiд", - тихо пробурчав вiн, коли я обiйшов Шейна, нiжно торкаючись його зап"ястя заспокiйливим жестом, даючи зрозумiти, що все в порядку. Хлопець був дуже напружений, вiн, здавалося, весь був готовий до стрибка, хм... можливо, скоро Картер отримає це вiд нього, я не збираюся цьому заважати.
   - Картер, - я кивнув i сiв на iнший стiлець лiворуч вiд нього, Шейн був вiдразу позаду, поклавши руки на спинку крiсла, я почувався бiльш захищеним, нiж будь-коли.
  "Вiтаємо, мiс Рiд!" Блакитнi очi Грея весело блиснули: "Як тобi Шейн? Ви задоволенi моїм вибором?
  - Безсумнiвно мiстер Грей. Я посмiхнувся i повернув голову до Шейна, вiн пiдморгнув менi.
  - Якого бiса тут вiдбувається? Хто це? Картер показав пальцем на Шейна, але його погляд був прикутий до продюсера.
  - Це мiстер Картер, охоронець мiс Рiд. Вона поскаржилася на божевiльного фаната, який переслiдував її навiть вдома, ми вирiшили не ризикувати i найняли охорону.
  Картер подивився на мене, його очi сердито звузилися, вiн зрозумiв. Вiн перевiв погляд на Шейна й озирнувся на нього, невдоволено буркнув. Картер вiдвернувся, краєм ока я побачив його руки, стиснутi в кулаки, настiльки, що кiсточки пальцiв побiлiли. Знайди Картера! Нарештi ви зустрiли гiдного ворога.
  - Мiстер Картер i мiс Рiд, - вагався Грей i серйозним поглядом озирнувся навколо нас, - Менi набридли цi мiс i мiстер! Ми будемо працювати разом ще довго, давайте пропустимо формальностi, ви можете називати мене Джоном, тож я також буду називати вас вашими iменами, чи не так?
   Ми з Картером в унiсон кивнули, Джон задоволено посмiхнувся.
   - Ну, - Джон подивився на мене, - Оллi, Блейк прийде ввечерi, я заселив його в кiмнату поруч з тобою, - вiн подивився на Шейна, - що ти вирiшив щодо перебування Шейна?
   - Вiн оселився в моїй кiмнатi, як ви знаєте, там двi кiмнати, тому Шейн завжди буде поруч, не засинаючи, стоячи бiля моїх дверей.
   Я почув, як Картер пирхнув збоку.
  "Добра iдея для Оллi, так вирiшили. Тепер давайте обговоримо нашу екскурсiю. Наступнi три тижнi, починаючи з початку наступного тижня, ви виступаєте в Нью-Йорку, у вас є чотири днi на пiдготовку, я вже все пiдготував, сьогоднi ввечерi я вiдправлю ваш репертуар пiсень у вашi кiмнати з месенджером. Потiм летимо в Сiдней, де пробудемо чотири тижнi, потiм нас чекають Лондон i Нiмеччина, все триватиме чотири мiсяцi, потiм у вас мiсяць вiдпустки i наступне турне. Графiк напружений, у вас не буде жодної хвилини особистого часу, тiльки на сон i то недовго, репетицiї, виступи, фотосесiї, записи в моїй студiї, вечiрки самореклами, загалом, хлопцi, ласкаво просимо до зоряний шлях!
   ***
  Ми обговорили всi дрiбнi нюанси, i Грей вiдправив нас спати до себе. На стоянцi в офiсi я виявив, що Картер приїхав на своїй машинi, кинувши на нас з Шейн уїдливий погляд, вiн пiдiйшов до чорного Bugatti, крутячи ключi на вказiвному пальцi, хизування, я нiчого iншого не очiкував вiд нього. Вiн раптом завмер, коли вже вiдчинив дверi, подавши сигнал тривоги, глянувши на мене з-за машини, вiн грюкнув дверима назад i швидким, впевненим кроком пiшов до мене, Шейн, що стояв поруч, похитав головою з боку в бiк. сторона:
   "Хлопець справдi не знає, коли зупинитися", - пробурмотiв вiн, ступаючи назустрiч Картеру.
   Iлай сповiльнив хiд i, пiдiйшовши, подивився менi в очi.
  - Оллi, чому ти не можеш поговорити зi мною без свого хулiгана? Ти кушала? "Його голос був насичений отрутою. Картеру дiйсно не вистачає гальм.
   - Ми говорили в офiсi Джона про роботу Картера, у нас бiльше немає спiльних тем для розмов.
   "Як ви думаєте, чи зупинить мене присутнiсть цього", - кивнув у бiк Шейна?
   Перш нiж я встиг вiдкрити рота, Шейн погрозливо пiдiйшов до Картера, який мав звернути на нього всю свою увагу.
   - Тримайся подалi вiд Оллi, хлопче, - прогарчав вiн, - iнакше я поламаю тобi всi твої крихiтнi кiстки, i ти пролежиш у лiкарнi принаймнi шiсть мiсяцiв.
  - Погрожує? - Картер не вагався, навпаки, випростався, прийнявши войовничу позу.
  - Так. - Шейн подивився на Картера з високого зросту, хоча вони були однакового зросту. - Не возься зi мною, хлопче, пошкодуєш.
   Картер закотив очi, погроза Шейна його не злякала, вiн посмiхнувся i свиснув назад до своєї машини.
  
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"