Я йду знайомими стежками дитинства,
Тут кожен провулок - мов нитка долi,
Де час сповiльнюється, мов легкий подих,
I кожен крок - це зустрiч зi спогадом.
Трамваї дзвенять десь у далинi,
Їх колiї - мов серця дороги,
А я проходжу помiж домiвок,
Що зростають у тишi над свiтом.
Магазини усмiхаються барвами,
А люди, мов птахи, кружляють вулицями.
Кожен крок у цьому мiстi - це частина мене,
Моя iсторiя, заплетена в його серце.
Бiля рiчки повiтря, мов дихання свободи,
Омиває обличчя, наповнює груди.
Дiти граються в супергероїв на зеленiй травi,
Людина-Павук тут, Бетмен там - їх свiт величний.
Я бачу пiдлiткiв, що тримаються за руки,
Вони шепочуть щось тихо, немов про майбутнє.
В дорослих - розмова про кiно та музику,
I навiть старi пари сидять, мов у перший день зустрiчi.
Рiчковий бриз приносить аромати далекого лiта,
А навколо - усмiшки, щастя, мов пiсня.
Теплохiд пливе, мов мрiя, розсiкає хвилi,
I я вiдчуваю, як моє серце летить разом iз ним.
Закриваю очi - все стає свiтлiшим,
Щастя злiтає високо, мов ластiвка в небi.
Це вiдчуття свободи, що немов розквiтає в менi,
Я вдихаю його, мов повiтря нової весни.
Але ось будильник трiщить, мов грiм у ночi,
I раптом все зникає, мов сон, що зник у туманi.
Сiрi стiни стискають мене холодом,
За вiкном - лише тiнi та свист безпiлотникiв.
Пiднiмаюся з лiжка, мов тiнь, що вийшла з ночi,
Йду в ванну, де свiт став порожнiм та сiрим.
А мрiї про бриз та рiчку розсипаються,
Залишаючи за собою тiльки мовчазний ранок.