Як швидко на заходi вiдцвiтають краски...
Немов загоюється рана в Божiй душi.

А ти не здатен так вiдновитися, щоби червоне i чорне
стало рожевим, блiдим, поступово зникало.

Невже все рiвно Йому?.. Байдуже? Поезiя смiшно
шукає виходу, вiдповiдi через слово. Помиляється i затинається.

Кому ти потрiбен, серйозно, на фонi цього карнавалу,
мiстерiї - з купою запитань,

наче жебрак, якого натовп штовхає,
вибиваючи з рук нажебранi медяки?

Нiкому. Багато печалi знайшов ти врештi-решт у знаннi,
на днi нестримної рiчки. Безглуздя - її велике iм"я,

тiєї печалi. Тепер дослухайся до жебонiння тонкого:
воно пронизує серце у нескiнченiй зрадливостi фарб.

16.08.2023.