Можливо, ми жили не надто багато,
не надто щасливо в своїй Українi,
але в себе вдома. Та вдерся до хати
якийсь дикий вилупок. У домовинi

схотiв нас побачити з доброго дива,
нi з того нi з сього узявся ламати
паркан i будинок. Посипалась злива
ракет i снарядiв... брехня, лайка, мати!

Свiй лад наводити почав, себто хаос
й криваве безладдя, почав розкрадати
що треба - не треба, аж навiть здавалось,
країною вiн помилився. Вiд дати

кошмарного лиха донинi ще й досi
не здатнi оговтатись люди у свiтi,
за що нас вбивають i що вiдбулося?
А все дуже просто, вважаю. Убитi

й живi, яких в спокої не полишають,
наперстками мiряють мирнеє небо,
нахабно, цинiчно кошмарять, iграють,
як п'яниця на балалайцi, на нервах,

зi мною погодяться - все дуже просто:
є люди, є нелюди, є дещо третє,
якого, на жаль, аж за край, бiльш нiж вдосталь;
туристом незваним воно у пакетi

додому, як правило, подорожує
останнi два мiсяцi з теренiв наших,
з людськими поняттями i не межує,
вiд вчинкiв його - тхне немов од парашi;

мабуть, зародилося десь на Сатурнi,
хоча по сусiдству с землянами всiлось,
i всi в нього вороги, неуки, дурнi,
i так прагне зла, що не вчора сказилось...


29.04.2022.