На її обличчi ще боролися молодiсть й старiсть,
зморшки та втома з весною i безкiнечнiстю.
На це обличчя спадали то квiт, то снiжинки,
а в дзеркалi раптом з"являлись то дiвчинка, то її матiр.

I бiгла вона, юна й неодружена, вiтру назустрiч,
пилок збиваючи з неосяжного, свiжого, вiчного, нiби зорi!
Метелики падали у вогонь, обвуглюючи вiзерунки...
Вiк починав тяжiти, наче хтось гнув за плечi.

Долу i долу... Вона прокидалась раптом
i бачила у свiдомостi, нiбито в озерi,
юну, непогамовну, як те вiдро з криницi,
а iнша слабiшала i захлиналась сяйвом;

i те починалось спочатку, спочатку...


11.08.2023.