Радивилiвський Загальноосвiтнiй Лiцей : другие произведения.

Десята сходинка

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    З чергового, десятого лiтературного альманаху Радивилiвського загальноосвiтнього лiцею

  Десята сходинка
  
  З чергового, десятого лiтературного альманаху Радивилiвського загальноосвiтнього лiцею Рiвненсько§ областi
  
  Радивилiв, 2011
  
  Редактор та упорядник Володимир Ящук
  
  Андрiй Мошкун
  (11 клас)
  
  Мова державна. Але...
  
  Як на мiй погляд, укра§нська мова в нашiй державi, попри зафiксований у Конституцi§ державний статус, переживає скрутнi часи, вiдходить на другоряднi позицi§. Лише менше половини книг, газет та журналiв в Укра§нi видаються державною мовою, i це впадає у вiчi в будь-якiй книгарнi, у першому-лiпшому газетному кiоску. Засилля росiйсько§ мови спостерiгається i на телебаченнi.
  Але найбiльший бiль та занепокоєння у мене викликає те, що багато хто з-посеред корiнних укра§нцiв забувають батькiвську мову. Навiть декому з мо§х ровесникiв у цiлковито укра§номовному Радивилiвському районi здається, що розмовляти по-укра§нськи стало немодно i несучасно. Рiдко зустрiнеш молоду людину, яка розмовляє 'чистою' укра§нською мовою, а не суржиком. Що вже казати про значною мiрою росiйськомовну схiдну Укра§ну. I це величезна проблема всiє§ нацi§, народу.
  Утвердити державнiсть Укра§ни, вважаю, можливо лише через збереження надбань §§ культури, укра§нсько§ мови, цим визначається i репутацiю нашо§ кра§ни на мiжнароднiй аренi. Чи може Укра§на самоствердитись як сучасна держава з високорозвиненою культурою, якщо жителi цiє§ кра§ни забувають сво§ звича§ i традицi§, забувають свою iсторiю? Варто лиш згадати, скiльки зусиль було потрачено, скiльки своє§ кровi пролили патрiоти-укра§нцi для того, щоб наша мова не залишилася в iсторi§, а послугувала чинником проголошення незалежностi Укра§ни.
  Нинiшнє напiввизнане-напiвневизнане становище укра§нсько§ мови - не лише вiдгомiн iмперського ставлення Росi§ до нашого народу в часи царизму i бiльшовизму, проблема iснує й через те, що влада недостатньо пiдтримує укра§нського книговидавця, укра§номовну пресу, не переймається вiдсутнiстю повноцiнного укра§нського кiно. Укра§нськi книги коштують дорожче, нiж завезенi з-за кордону росiйськомовнi. Укра§нськi бiзнесмени, якi нажили свiй капiтал, нерiдко обкрадаючи укра§нський народ, на превеликий жаль, з бiльшим бажанням вкладають кошти у розвиток росiйсько§ естради, росiйського кiно, анiж укра§нського мистецтва, укра§нського книговидання.
  Звернiмо увагу на наших чиновникiв, представникiв шоу-бiзнесу, спортсменiв , - велика §х частина не лише не розмовляє укра§нською мовою публiчно, а й не володiє нею. А цi ж люди щоденно виступають по телебаченню, на прес-конференцiях. Який приклад вони подають? Я розумiю, що нереально i недоцiльно вимагати вiд вихiдцiв iз iнших кра§н, iмiгрантiв розмовляти по-укра§нськи, адже ця мова не є для них рiдною i зручною. Це потрiбно, насамперед, вимагати вiд себе, вiд сво§х рiдних та знайомих. Тож закликаю всiх небайдужих: робiмо все вiд нас залежне, щоб мова нашо§ нацi§ розвивалася i жила, була справжньою вiзитною карткою Укра§ни в свiтi.
  
  
  
  Марта Пукас
  (11 клас)
  
  ***
  Лiтнiй джаз на вулицi о другiй ночi.
  Блаженний ритм. Мелодiя дощу.
  Збiгають по вiкнi останнi ноти...
  Вiн щойно стих, а я 'на бiс' кричу.
  А я кричу i прошу знову.
  Я пiсню цю найбiльш люблю.
  У текстi там, не випадково,
  Слова про тебе, в другому рядку.
  Слова про тебе, темп вiдвертий.
  Я просто слухаю. Мовчу...
  О другiй ночi звуки iнструментiв.
  То лiтнiй джаз.
  Мелодiя дощу.
  
  
  ***
  Тiло бронзове ширить тепло,
  Заворожує м'якiстю лiнiй...
  Океан - бездоганне тло -
  Стрункiсть нiг обволiкує пiнно.
  
  Темнi пасма падуть до плечей,
  Вiтер лiтнiй §х нiжно цiлує...
  А усмiшка крiзь сотню ночей
  Власний сонячний шлях проторує!
  
  Карi очi горiння iдею
  Всю собi, видається, привласнять...
  Я б хотiла вас назвати своєю,
  Та й чужа ви не менше прекрасна!
  
  
  ***
  Так пахне нiч в байдужостi всiх слiв.
  Я просто знала: ти колись вернешся.
  Тепер вже й серпень нам до нiг зомлiв.
  Й шаленим щастям боляче смiється.
  
  Так пахне зрада. Мучить тво§ сни.
  А сам, як потяг - з iншого вокзалу...
  Вертався, йшов, i знов хотiв прийти...
  Ти тiльки думав - я давно вже знала.
  
  
  ***
  Я для тебе шоколад, що розтанув на губах,
  Не шукай мою прихильнiсть i любов у сво§х снах.
  Наше щастя проминуло, розлетiлось, як пiсок,
  Потекло, як туш з очей, замкнулось на замок.
  I не треба дорiкати! Так, я знаю, що погана!
  Я не ангел, не богиня, я не зiрка iз екрану.
  Не буди мене щоночi i у слухавку не дихай,
  Все одно не повернуся, твiй вагон уже по§хав.
  Я навчилась не тонути в почуттях i виживати,
  Ти повiр менi, так легше в цьому свiтi iснувати.
  Ти нiкому зразу всю свою любов не вiддавай.
  Ти вiзьми й вiддай частину, собi решту заховай.
  Бо якщо для тебе доля розставання знов готує,
  Ти готовим будеш й сильний бiль уже ти не вiдчуєш.
  Та як стук ваших сердець буде грати в унiсон,
  Ти зрозумiєш, що кохаєш, що це реальнiсть, а не сон,
  Просто вiзьми §§ за руку, легенько обiйми,
  Зiгрiй повiтрям теплим й нiжно в очi зазирни.
  Якщо потонеш в цих очах, не старайся виринати,
  Своє щастя ти повинен у руках сво§х тримати!
  I не шукай моє§ постатi, не я твоя Джульєтта,
  Я всього лиш промайнула в життi тво§м, як комета.
  Ти будь мудрим астрономом: не дивись на те, що згасло,
  Поверни свiй телескоп й дивись на те, що горить ясно.
  Пiд зiркою тiєю мрiя збудеться твоя...
  Бо повiр, саме вона - твоє кохання, а не я.
  
  
  ***
  Сонце i вiтер,
   Губи i очi,
  Ти помiж лiтер,
  Снишся щоночi.
  Нiч i свiтання.
  Сонце i зорi,
  Моє кохання -
  Мушля у морi.
  Сонце i небо,
  Щоки, долонi,
  Жити без тебе -
  Гинуть в полонi.
  Мiсяць i промiнь,
  Зорi i Сонце,
  Чую я гомiн -
  Там, за вiконцем.
  Сонце i тиша,
  Очi, як зорi...
  Я тобi пишу:
  'I love you. Sorry'.
  
  ***
  Усе? Неначе епiлог?
  Невже так швидко ми згорiли?
  Хiба правий отой пророк?
  Що звiв давно вже нас iз вiри?
  Усе живе - типу життя?
  А наче щастя - нi, не щастя...
  Ми навiть маєм майбуття,
  А там - смутний, зажурний нестям.
  Хiба? Невже кiнець? Уже?
  Нi, ми не встигли ще пожити!
  Нуртує все, цвiте, живе,
  Не хочу! Тiльки не вмирати.
  Куди подiвся весь сюжет?
  Прокрутка швидко догорiла,
  Уже кiнець, програв квартет,
  Душа, отямившись, зомлiла.
  Не плач! Не треба! Все! Кiнець!
  Це ж був нещасний мук вiнець,
  Не буде скрут, проблем, брехнi.
  Настане крах вiчнiй вiйнi.
  Ти хочеш жити? Та невже?
  Не упирайся сво§й волi,
  Нехай тече журби 'струєць' -
  I вiддаси потiк той долi.
  Нi! Хочеш жити! То живи!
  I знову, знову почекай,
  Роздмухуй полум'я вiйни,
  Живи, як в далi водограй.
  Останнiй раз, вiзьми й живи,
   А пiсля - ти його згадаєш,
  Життя безмежне i твоє,
  I кожен день новий стрiчаєш,
  Нiхто його не забере!
  
  
  ***
  Чорний кiт хтиво глянув i швидко побiг поперек,
  В окулярах водiй знов не встиг зупинитись на 'зебрi',
  Повний мiсяць завзято нахмуренi хмари пере,
  I гiгантськi мурахи на 'хаммерах' §здять по ребрах.
  
  Теплий комiр пальта, надто втомлений погляд - нi руху, нi звуку,
  Кимось зiрване дихання, пара iз рота, мов дим теплостанцiй.
  Осiнь тихо на ринок виводить жовтаву перуку.
  Листя ходить на курси й вивчає сучасно-повiтрянi танцi.
  
  Кроки тихi й повiльнi змiнились на швидкiсно-довгi,
  Не змiнилась лише дестинцiй мо§х амплiтуда,
  Кiлометри туди i назад бездумково прочовгав.
  Осiнь вмiло чарує й виводить на ринок магiчностi вуду...
  
  
  
  ***
  Трава шкребоче леза тво§х струн,
  Слова ростуть грибами мiж дощiв,
  Старий мольфар - обiзнаний чаклун,
  Закутаний тенетами плащiв.
  
  А ти бредеш стежинами дорiг
  Крiзь вiчну мерзлоту холодно§ вiйни,
  Акорд торпедний знов на душу лiг,
  Зашифрувавши синє небо в тво§ сни,
  
  I, як завжди вночi, бракує тем,
  Бракує лiтер, подихiв, думок,
  Красивих фраз, небачених дилем,
  Але все бiльше - пива й цигарок,
  
  I пальцi краються об струни i траву,
  I хлюпа кров в цей божевiльний натюрморт...
   Старий мольфар промовив: 'Я живу!'
  I приструнив фiнальний свiй акорд.
  
  
  ***
  Мене влаштовує щирiсть твого кохання
  I всi кордони твого милосердя,
  Виходжу за рамки свого сподiвання,
  З серця виходжу я, з передсердя,
  Зосереджую погляд на всiх тво§х iдеальностях,
  Ти обрав мене, я обрала насолоду,
  Ти досконалий в сво§х безкра§х безкрайностях,
  Я покохала тебе не тiльки за вроду.
  Ми зiллємось з тобою у полум'§ пристрастi,
  Обєднаємо нашi холоднi серця
  I в межах незрозумiлостi нашоi блискостi
  Ми роман наш доведемо до кiнця.
  Зiгрiємо подихом замерзлi кiнцiвки,
  Розiрвемо нитки, що стримують нас.
  Ми побачимо слiд нещодавно згорiло§ зiрки,
  Вiдчуваючи, що вогонь кохання несподiвано згас.
  
  
  
  ***
  Вiн полонив §§ так нiжно
  i водночас брутально:
  слова, слова!
  I сану iнквiзиторського
  чорна риза - променистий шовк
  i вогнищ сяйв,
  мов ореолiв, чи то аур,
  що наче змiями
  лискучими сплiтались.
  Слова, слова! -
  пекуча сповiдь, пекло каяття...
  Вiн забував, що плоть -
  нiщо, що лиш душа
  цiни не має..
  Червоне й чорне:
  князь, священик
  чи монах - хто вiн? -
  Любов, життя чи смерть?
  Вiн шепотiв слова
  про те, як розтерзає,
  пустить з тiла кров,
  немов дренаж,
  ласкав i мучив
  язиком вогню - вiн брав,
  вiн брав-палив
  §§ усю живцем i виганяв
  з-пiд шкiри єресь.
  Вiн шепотiв, вiн заклинав,
  як екзорцист, вiн обiцяв,
  що вийде полрнянка з себе,
  що звiльниться - ввiйде
  крiзь браму скрну до Едему...
  
  Патрiотизм?
  
  Занадто багато про це говориться. Занадто багато говориться пустого й високопарного. Занадто багато пафосу, аполоґетичностi i загальних гiрко-медвяних слiв про безсмертних геро§в.
  При цьому - жодних конкретих доказiв!
  Це - слабина укра§нсько§ нацi§. А найголовнiше те, що не своя, а запозичена, насаджена i чужорiдна; слабина говорити багато i не робити нiчого. Хiба справжнiй патрiотизм - у побудованих на один кшталт шаблонно-популяризаторських гаслах 'Не словом, а дiлом!', 'Стабiльнiсть i добробут!'? Хiба цi пустопорожнi обiцянки спроможнi на щось iнше, крiм зомбування замучених агiтацiєю i поганим життям щасливих громадян?
  Чому ж тодi щасливi громадяни наввипередки змагаються за вiзи i панiчно тiкають - не має значення куди, головне - щоб за кордон? Чому нашi науковцi, студенти, письменники i журналiсти за будь-яку цiну §дуть вчитися i працювати у Сорбонну, Йелль чи Берлiн? Де §хнiй патрiотизм? Я знаю, що ви хочете сказати. Немає у них патрiотизму i не буде нiколи. Треба було залишатися i розбудовувати свою кра§ну, щоб вона прийшла нарештi до обiцяного 'свiтлого майбутнього', а не дiяти за принципом 'ви обiцяли, ви й розбудовуйте'.
  'Свинi, невдячнi свинi', - кричите ви, поволi червонiючи у нестримному обуреннi. Вона ж ваша ненька. Плекайте §§, 'як парость виноградно§ лози!', волаєте ви чужими по сутi словами. Сво§х геро§в, чи§ бiографi§ i описи страждань ви знаєте бездоганно.
  Облиште пам'ять геро§в. Не пiдлаштовуйте §хнi слова пiд власнi поверховi думки. Геро§ не хочуть такого безсмертя. Не плямуйте §хнiх iмен.
  А тi, хто втiкли у Сорбонну, Йель чи Берлiн, спокiйнi i задоволенi тiльки зовнi. У §хнiх грудях все одно навiки зостанеться маленький паразит, який гризтиме серця i змушуватиме дивитися укра§нськi канали, нескiнченно довго налаштовувати приймачi на далеке 'Радiо 'Ера' i жадiбно слухати фонетику новоприбулих зi Львова, Iвано-Франкiвська, Ужгорода чи Чернiвцiв.
  Iм'я тим нещасним - емiгранти. Iм'я тим хробакам пiд серцем - ностальгiя.
  
  
  Юлiя Борушок
   (11 клас)
  
  ***
  Так страшно жити мiж дощами
  I повторяти все слова,
  Якi загублю десь з вiками,
  Але жива, я ще жива...
  У темрявi ми б'ємося об стiни,
  Я знаю, скоро знову упаду,
  Ти так мовчиш, неначе нашi тiнi
  Переплелися в вiчному танку.
  Терпiти слабкостi - тут наша сила,
  Я знаю все, що було й не було,
  Ти знаєш... я давно вже не просила,
  А жити треба - все уже пройшло.
  Мовчати, знати, думати, хотiти...
  Це все слова, це все лиш пiвбiди,
  Ми часто плачемо, немов маленькi дiти,
  Бо хочемо лиш iстину у пустотi знайти.
  
  
  ***
  Солона правда по губах,
  Сьогоднi я почну усе спочатку,
  Про так багато я хотiла розказать,
  А видушила лише 'все в порядку'.
  Я марю темрявою новизни,
  Мовчить свiча, вiдкидуючи тiнi,
  Бринить струна в душi мо§й,
  Вiдлунюючи клекотом осiннiм.
  В мо§х очах - лиш сумнiви нiчного неба,
  Давно хотiла звiдси утекти,
  Сьогоднi я зроблю не так, як треба.
  Це тiльки нинi, жаль, не назавжди.
  
  
  ***
  Вокзал забрав тебе у мене...
  Крила в руки, ти скажеш: 'Лети!'
  Може, так навiть буде i краще ,
  Прошепочу я тихо: 'Щасти'...
  Той вокзал, тi прощання й негоду
  Пронесу я у серцi сво§м,
  Ножем гострим обрiжу я вроду,
  Нехай попiл розвiється з ним.
  
  
  
  
  Мар'яна Вознюк
   (11 клас)
  
  ***
  Усмiхнись - усе чудово.
  Усмiхнись - усе для нас.
  Це родинне наше коло,
  Це - лiцей наш, свiточ наш.
  Школа мрi§, школа гарту,
  Тут прекраснi вчителi.
  Ми - немов сiм'я єдина,
  Цвiт надi§ i краси.
  О лiцею, серцю милий,
  Тут черпаємо знання.
  Не забудемо, лiцею,
  Твого рiдного крила.
  
  Ми - рiзнi
  
  На жаль, не розумiють ту людину,
  Яка по-iншому все бачить навкруги.
  Один в калюжi бачить каламуть,
  А другий - вiдблиски нiчного неба.
  Не розумiють часом ту людину,
  Яка свiт бачить не таким, як всi,
  Сприймає в ньому чисте i чарiвне,
  Бо має душу мрiйника й митця.
  На жаль, не розумiють ту людину,
  Яка по-iншому все чує навкруги.
  Один щомить сприймає тiльки шум,
  А iнший чує музику джерельну.
  
  ***
  Кохання - не тiльки свiтанок над нами,
  Кохання - це рана, кохання - це мука.
  Кохання - мов казка, та часто - мов драма.
  Його не зречешся, як в серце постука.
  
  ***
  Ми наодинцi, повнi почуттiв.
  I нам не треба зайвих вух, очей i губ чужих.
  Для нас ця мить найкраща у життi,
  Де ми однi i вся земля лише для нас самих.
  
  Квiти
  
  Цвiтуть в садочку бiля хати
  Казковi квiти: айстри й маки,
  Iще й майори, чорнобривцi,
  Неначе взятi iз картинки.
  I кожна з них така прекрасна,
  Така зворушно-неповторна,
  Бо кожна квiтка в цьому свiтi
  Живе для щастя, для душi...
  Червона квiтка - то кохання,
  А бiла - символ чистоти,
  А жовта ружа - то зiтхання
  Вiд розставання й самоти.
  
  ***
  Рука в руцi i доторк вуст,
  I почуття - неначе злива,
  Слова тво§ для мене лиш.
  А що сказав, не так важливо.
  
  ***
  Я - рiчка, що тече у бiлий свiт,
  У кращу долю, у життя без слiз.
  Та рiчка все поборе i здола,
  До iстини шукаючи дорогу,
  I стане морем, стане океаном...
  Тодi усi збагнуть, що я була усiм...
  
  ***
  Коли впадеш, то пiдiймайся -
  I духом падати не смiй.
  Життя - рiка, у нiй тримайся,
  Не здайся натиску стихiй.
  Нехай вирує хвиль розпука,
  Хай наростає вiтру лють,
  Ти пересиль i бiль, i муку -
  Незламна будь, незламна будь!
  
  ***
  Ти вiр у сильнi почуття,
  Вони життя - основа,
  В кохання й пристрасть щиро вiр,
  Їх не вмiстити в слово.
  
  Ти вiр, що є на свiтi та,
  Котрою сниш щоночi.
  Кохання потайки прийде -
  Й погляне тихо в очi.
  
  
  ***
  Вогонь - вода... Це протилежнiсть,
  Така проста, як ти i я.
  Вода - це ти, вогонь - це я,
  Яка, §й-богу, незбагненнiсть.
  Ми - двi дороги, двi прямi,
  Мiж нами - простору безмежнiсть.
  Ми - два свiти. I це на жаль...
  Нам не зiйтись - ми протилежнiсть.
  Вогонь - вода - беззастережнiсть
  Того, що є в юдолi зла.
  Вогонь - вода... Це протилежнiсть.
  Зiйтись нам доля не дала.
  
  Ангелiна Ткачук
  (11 клас)
  
  Випускникам
  
  Життя iде... Його не зупинити...
  Та не забути нам свiй перший клас.
  Як дарували 'другiй мамi' квiти,
  Взамiн же в щiчку цiлувала нас.
  А далi... першi двiйки та п'ятiрки,
  Пiзнiше - море радостi та смiх.
  Стихає плач. Це першi тi оцiнки,
  Якi важливi й досi ще для всiх.
  Життя iде... На жаль, не зупинити.
  Дорослiшi стаємо раз у раз.
  Останнiй рiк даруємо тi квiти,
  Якi зiв'януть вщент, слiзьми омитi,
  Коли уже не буде поруч нас.
  Ми пам'ятаємо всi нашi перемоги,
  Поразки ж ми залишимо позаду,
  Адже чекають нас в майбутньому дороги.
  Йдемо ми впевнено, не озираючись нi разу.
  А вчителям ми скажемо 'спасибi',
  Адже й вони всякчас нас вчили жити.
  Низький уклiн даруєм 'другiй мамi',
  Яку завжди ми будемо любити.
  Ось i кiнець. Звучить дзвiнок,
  А далi в кожного своя дорога.
  Запам'ятаєм кожний свiй урок.
  Та головне - не забуваємо нiкого.
  
  
  Альона Тригуба
  (11 клас)
  
  ***
  Не закривай же свого серця,
  Останнi це мо§ слова...
  Коли уперше покохаєш,
  Найбiльше слiз з душi сплива.
  Атож, за це страждати варто
  I тамувати в серцi струм.
  Адже кохання - не для жарту,
  Воно - i плач, i смiх, i сум...
  Хай ангел бiлий прилетить
  I забере мене у далi -
  Там буде щастя не на мить, -
  Не буде смутку i печалi.
  
  
  ***
  Ось ми зiбрались i сумуєм,
  Печаллю почуття марнуєм...
  Ти не минай, шкiльний наш час,
  Побудь iз нами й помiж нас.
  Недавно йшли ми в перший клас.
  I досi пломiнь той не згас,
  Що перша вчителька прекрасна
  В серця дала нам, зiрка ясна.
  I ми, у сяєвi зiрницi,
  Йдемо, в навчаннi свiтлолицi,
  Щоб щастя справжнє пiзнавати -
  Навчатись, мрiяти, дерзати.
  
  Дмитро Логiн
  (10 клас)
  
  ***
  Скажи менi, чому не можу я забути
  Тво§ чудовi очi, солодкi тво§ губи.
  Як про тебе згадаю, то не можу заснути...
  Ти снишся менi... ти завжди i повсюди...
  Пройшло багато часу, минув вже цiлий рiк,
  Та спогад - на журбу i сум мене прирiк.
  Я знаю, що кохання неможливо повернути,
  Та я тебе кохаю - ти це маєш почути...
  Життя буває рiзне, i воно ставить крапки...
  Де були рiчки, бiжать десь струмки,
  Де були моря, там пекучi пустелi.
  Час швидкоплинний, життя має скелi.
  Та я не змiнився, хiба зовсiм мало,
  Пройшла цiла вiчнiсть, життя потрiпало.
  А знаєш: на свiтi всяке буває...
  Та ти лиш одна. Мiй час вже спливає,
  Навiщо ходити, думати, спати...
  Коли я без тебе, то можу пропасти.
  Кохання - то сила, руйнує кордони...
  Я вiрю: ми разом - крiзь всi перепони.
  
  
  ***
  Я вiрю, я знаю, що слiв дуже мало,
  Благати простити мене - дуже рано.
  I думки десь усi так далеко.
  Одна дуже близько, десь бiля серця,
  Кричить там i рветься, бажає спочину,
  Промов хоча б слово, промов, бо загину...
  Десь зорi далекi сiяють для тебе,
  Я тут на землi, а вони ген на небi...
  I пальцi тремтять, коли я гортаю
  Щоденник життя, бо тебе там немає.
  I молю я Бога, прошу на колiнах:
  Даруй же §й радiсть iз днини у днину...
  Щастя не йде, а журба вiдступає,
  Моє почуття, як-не-як, силу має...
  I що б не було з тобою, зi мною,
  Завжди пам'ятай про мене з любов'ю.
  
  ***
  Сонце в блакитi не просто загасне
  I мiсяць впаде у безодню морiв,
  Спогади вiчнi про те, як ми, власне,
  Були просто вдвох - i лiтати я вмiв.
  Тепер ти далеко - i свiтла немає.
  Кричу я: 'Кохаю!' Чи чуєш - не знаю...
  Розлука змiнила менi - дуже важко...
  Читати цей трек для тебе - прекрасно.
  I мрiяти, думати, все пережити.
  Хвилина з тобою дає силу житии,
  Ти чуєш, як серце прагне спокою
  Даруй йому ласку - краплину у морi,
  Даруй нiжне слово, просте 'есемес'.
  Чи просто дзвони - це буде прогрес...
   Прошу: подзвони, я завжди чекаю,
  Кохаю тебе, ти - все, що я маю.
  
  Руслана Кошельник
  (9 клас)
  
  Укра§нська мова
  
  Мово рiдна! Красива й пiсенна,
  Квiтуєш ти у всiй сво§й красi,
  Здiймаєшся пiснями високо до неба,
  Пташиною злiтаєш ти до верховiть.
  
  Мово рiдна! У тобi безсмертя
  I пам'ять минулих столiть.
  В тобi всi радостi й печалi,
  Вся мудрiсть прадiдiв-дiдiв.
  
  Мово рiдна! Ти парус корабля,
  Ведеш кра§ну в довгу путь,
  В тобi трембiти гiр карпатських,
  В тобi вся мудрiсть Кримських гiр.
  
  Мово рiдна! Берегине!
  Безконечна, могутня, глибинна,
  Ти - правда, щирiсть, доброта,
  Ти - пiсня серця золота.
  
  
  Катерина Пiзюр
  (10 клас)
  
  Вона
  
  I знову ти... I знову я побачила §§...
  Той голос, смiх, той шерхiт листу -
  Немовби все - §§.
  Вона прийшла, а ти пiшов...
  Ну як збагнути це?
  Тi барви, дрож, тi iскри -
  Аж стало враз темнiш...
  I свiт немов погас, бо ти пiшов...
  Лишилась я одна...
  Ех, осене, повiрнице моя,
  Верни його, благаю я,
  Молю тебе.
  А втiм, чи варто?
  Чи варто знов страждать?..
  Нi, краще птахою лiтать.
  Отож бо, осене, ти знаєш - ти права:
  Дорожча воля над усе.
  Хай будем просто вдалинi,
  Хоча й нелегко це менi,
  Однак i так буває:
  Щасливий, хто страждає...
  
  
  ***
  Не вiдала, що й так воно буває:
  I квола квiточка на сонцi розквiтає.
  Отож кохай i будь кохана -
  I буде кожна мить жадана,
  Живи, цвiти, радiй усьому -
  I щастя ти знайдеш у тому.
  
  
  Ганна Крук
  (9 клас)
  
  ***
  В одному тiлi, в єдиному словi
  I дух, i ворог
  З тобою в неволi...
  Та ти постривай,
  Не квапся отак
  I все обмiркуй.
  I зможеш жити -
  I будуть радощi,
  Танцi й пiснi.
  Друзi з тобою
  Назавжди разом.
  Та ти - один
  I я в самотi.
  I неможливо (ну як це збагнути?)
  Нам бути поруч, бути удвох.
  
  Анжела Косiнчук
  (9 клас)
  
  ***
  Колись ми надвечiр стояли
  I мiсяць бентежно свiтив,
  Мене ти голубив словами
  I нiжно до серця тулив.
  Тепер я прощаюсь з тобою,
  В уявi цiлую тебе...
  Так важко вiд твого 'словечка',
  Що зводить зi свiту мене.
  
  Валентина Пiдфедько
  (9 клас)
  
  ***
  Я його кохала, але вiн не знав...
  Я страждала i жадала.
  Цього теж не знав...
  Я йому всмiхнулась -
  Був то сон чи яв -
  Вiн менi всмiхнувся,
  Щиро так всмiхнувся -
  То, виходить, знав?..
  I натомiсть, як не дивно,
  Й слова не подав.
  Я чекала цього слова,
  Як чекала цього слова
  В сяєвi заграв...
  
  Уляна Хмель
  (8 клас)
  
  Казки
  
  Етюд
  
  Казка... Це прекрасне поняття, з яким ми знайомi змалку, адже кожному з нас розповiдали §х на нiч, i нам снилися принци, принцеси, жар-птицi, молодильнi яблучка та ще багато чого. Нам з пелюшок прищеплювали любов до тварин, рослин, птахiв та всього навколишнього свiту за допомогою казки. Казка - це зернятко добра, яке нам посадили в серця нашi батьки...
  Казка - це прекрасно... Але в теперiшнi часи, коли у свiтi надзвичайно багато зла, ми рiдко згадуємо про добрих геро§в старих казок, а, на мою думку, потрiбно робити це якомога частiше. Люди стали дуже жорстокими в ставленнi до навколишнього свiту i §х самих. Як каже всiм вiдома приказка: 'Сiм разiв вiдмiряй - один раз вiдрiж', так само думаю я. Люди, наче роботи, бездумно знищують лiси, забруднюють атмосферу, повiтря, яким самi ж дихають. Матiнка-природа створена не для руйнувань.
  Ще одна перешкода для нормального та повноцiнного життя - лiнь. Ось кiлька народних прислiв'§в, якi влучають у саму суть проблеми: 'Люди працювали, а вiн повiтрям торгував', 'Лiнивий учень плачучи до школи йде', 'Праця чоловiка годує, а лiнь марнує'. Чимало людей бажають легко§ наживи, вони хочуть, не працюючи, жити в достатку. А для мене iснує правило: 'Все, що я зробила, працюючи, - моє'. На теперiшнiй час маються на увазi мо§ знання та учнiвськi оцiнки. Якщо я не буду лiнуватися, зможу чимало досягнути в життi.
  I на пiдсумок хочу розповiсти кiлька правил, якими сама користуюсь у повсякденнi. Одне з головних, яке запамяталося з пятого класу: 'Чини з iншими так, як би ти хотiв, щоб чинили з тобою'. Є ще одне: 'Думки матерiалiзуються - не бiйся мрiяти. Буде так, як захочемо ми самi'.
  
  
  Олена Ковальчук
  (8 клас)
  
  Зима
  
  Етюд
  
  Зима. Це слово викликає в кожно§ людини якiсь сво§, особливi, бентежнi вiдчуття. Ця пора року - казкова. Щомить почуваєш себе геро§нею якогось фантастичного твору. Зима зачаровує морозними вiзерунками на вiкнах, бiлоснiжним покривалом над усiм, до чого могли дiстатися снiжинки. Все нiби й звично, рiк у рiк таке буває, але юна душа готова сприймати зиму як одне з найбiльш вражаючих див свiту. На жаль, не всi здатнi вiдкрити для себе цю неповторнiсть.
  Особисто я можу годинами сидiти на пiдвiконнi своє§ кiмнати, спостерiгаючи, як грайливо падає снiг. Наче розглядаю якусь незрозумiлу, мiнливу картину, що промiниться розма§ттям вiзерункiв.
  Але це, розумiю, тiльки моє бачення, воно - наче снiжинка у снiгопадi. Кожний вiдчуває зиму по-своєму, скiльки людей - стiльки й зим у §хньому сприйняттi.
  
  Тамара Саварин
  (8 клас)
  
  Створення планет
  
  Етюд
  
  Давно-предавно, коли не було нi дня, нi ночi, коли взагалi не було нi землi, нi неба, нi моря, велетенська глибока темрява позiхала в порожнечi.
  У велетенськiй глибокiй темрявi жив Бог зi сво§ми дiтьми: синами та дочками. Цього Бога звали Сонце. Його синами були: Юпiтер, Сатурн, Марс, Плутон, Меркурiй, Уран, Нептун, а його дочками були Венера i Земля.
  Одного разу Сонце побачило, що його дiтям стало сумно, вони не мали що робити. Тодi воно вирiшило зробити подарунки сво§м дiтям - подарувати кожному планету. Коли Сонце подарував сво§м дiтям планети, вони вирiшили назвати кожну планету на свою честь.
  Коли Бог побачив, як його дiти граються, тодi йому самому захотiлося мати свою власну зiрку, яку вiн згодом назвав Сонцем. Ось так, за мiфом, виникла наша сонячна система.
  
  
  
  Колективна творчiсть
  
  Вiра
  
  Ми - дiти сонця, вiтру i землi,
  Ми живемо не днем єдиним,
  Зусилля докладемо чималi,
  Щоб возвеличити iм'я людини.
  
  Запаси корисних копалин не без меж,
  I день прийдешнiй нас спита без жарту:
  А звiдки ти енергiю вiзьмеш,
  Коли життя поставиться на карту?
  
  О, скiльки сил природи i стихiй
  Приборкати повиннi неодмiнно,
  Щоб захистити дiм i твiй, i мiй -
  Енергоносiям знайти замiну.
  
  А допоможуть в цьому i вiтри,
  I сонячне промiння, й нашi рiки,
  Яких не помiчали до пори
  Природи бузувiри й недорiки.
  
  Ми навчимось служити нам усе,
  Що збереже тепло Землi-планети,
  Що вiру в день грядущий принесе
  Й натхнення в серце юного поета.
  
  Ми - дiти сонця, вiтру i землi,
  Ми живемо не днем єдиним,
  Зусилля докладемо чималi,
  Щоб возвеличити iм'я людини.
  
  
  ***
  На святах весела, дотепна, метка,
  До спiву удатна i гарна на вроду,
  До жарту охоча, у танцi легка -
  Така наша подруга Оленька Продун.
  
  В лiцей перейшла, щоб себе розкривать
  В гуртi обдарованих, щедрих на вдачу,
  Натхнення черпати i знань благодать,
  Одухотворювать серце гаряче.
  
  Й вiдразу вiдчувся цей щирий порив
  У святах i буднях лiцейного люду,
  I всяк §§ трепетний спiв оцiнив.
  I то лиш початок. А що iще буде!
  
  Бо вчиться по класу гiтарно§ гри,
  Шлiфуючи навчики музикування.
  Готує в концерти сво§ номери,
  Собi висуває все вищi завдання.
  
  Вона й у в'язаннi гачком - залюбки
  Себе розвиває, знаходячи втiху.
  Й порядок у домi - з легко§ руки -
  Стрiчає усiх, хто б коли не при§хав.
  
  При тому в комп'ютернi iгри вника
  I книг романтичних читає багато.
  Така непосида, така гомiнка,
  Кмiтлива, тендiтна, мрiйлива, крилата.
  
  На святах весела, дотепна, метка,
  До спiву удатна i гарна на вроду,
  До жарту охоча, у танцi легка -
  Така наша подруга Оленька Продун.
  
  
  ***
  Народжена в квiтнi, в розма§ весни,
  Iванна - мов квiтка тендiтна.
  Завзята, весела - не скласти цiни, -
  Вiдверта, i скромна, й привiтна.
  
  Вбираючи серцем бентежнi пiснi,
  У танцях шукаючи хисту,
  Радiє життю i чудовiй веснi,
  Бо вдача у не§ iскриста.
  
  Веселощi там, де Iванка мiж нас, -
  У мiстi, в кафе чи в лiце§.
  Розважна, кмiтлива вона повсякчас,
  Нам завжди цiкаво iз нею.
  
  В дискусi§ тонко витримує такт,
  Дається взнаки виховання,
  Iз нею цiкаво тримати контакт
  Iще й в iнтернет-спiлкуваннi.
  
  Гордяться Iванною добрi батьки,
  Радiє сестричцi Максимко,
  Тримає за не§ сво§ кулачки,
  А це незрiвнянна пiдтримка.
  
  Iванна помiтна в лiцейнiм життi,
  В концертах не раз виступала,
  Не в затiнку жити, а на виднотi -
  Таке в не§ кредо-ухвала.
  
  Психологом бути виношує план,
  Мiлiцi§ ставши в пiдмогу.
  Нехай помагають §й воля й талан
  Долати в прийдешнє дорогу.
  
  Сьогоднi ж наважилась вийти на кiн,
  Щоб ви придивилися пильно
  I склали оцiнку прихильну
  Ї§ особистостi з рiзних сторiн.
  
  
  
  ***
  Аня Крук прийшла зi школи
  У лiцейний восьмий клас
  I знайшла тут i пiдтримку,
  Й щиру дружбу серед нас.
  
  Вчиться добре, вiршiв слово
  Полюбляє. I пiснi.
  Та й сама спiва чудово
  Й твори пише чарiвнi.
  
  Гарна в сценках драматичних
  I у танцi - далебi!
  Розвива систематично
  Добрi здiбностi в собi.
  
  Любить з бiсеру плетiння.
  I кухарить. Молодець!
  До навчання є сумлiння,
  В цьому нам вона взiрець.
  
  За натурою лiрична -
  Звiдси лад §§ пiсень.
  Але в побутi й практична,
  Розпланує кожен день.
  
  I не любить тринькать часу
  Марнувать на дрiб'язок.
  Аня Крук - 'перлинка' класу
  Й часто служить за зразок.
  
  Оцiнiть §§, будь ласка,
  Бо така вона одна.
  Звiсно, не бiда й поразка,
  Але виграш - КРУТИЗНА!!!
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"