Освiтня мережа Радивилiвського району розпочала навчальний рiк з iще одним навчально-виховним комплексом - "Загальноосвiтня школа Љ2 - лiцей" iменi П.Г.Стрижака. Це стало результатом злиття Радивилiвської загальноосвiтньої школи Љ2 iменi П.Г.Стрижака i Радивилiвського загальноосвiтнього лiцею, а оскiльки вiдбувалося це злиття в умовах занепаду останнього iз названих закладiв, пiсля вiдмови йому мiською радою в подальшiй орендi займаного примiщення i переведення на третiй поверх школи в кiлька класних кiмнат, то в свiдомостi городян вiдклалося: лiцей закрили.
Звiсно, в такому розумiннi, в якому його заснували 1999 року для навчання найбiльш здiбних старшокласникiв 8 - 11 класiв, лiцей i справдi перестав iснувати. З самого початку концепцiя його створення була сприйнята педагогами мiста з недовiрою i пересторогою. Адже кращi учнi старших класiв з обох мiських шкiл, за задумом, повиннi були переходити в лiцей для бiльш поглибленої профiльної пiдготовки - влада обiцяла створити тут кращi, нiж у школах, умови для навчання. Виходило, що школи, багато зробивши для виховання найбiльш здiбних дiтей, мусили були вiддати їх заслуги в старших класах (конкурси, олiмпiади, згодом Мала академiя наук) iншим вчителям, значно меншою мiрою причетним до формування особистостi пiдлiткiв.
Отже, вже з самого початку лiцей зiткнувся з непростою психологiчною проблемою набору учнiв. I все ж достатньо багатьох батькiв, та й самих дiтей, приваблювало, що в новий навчальний заклад iшли тi, хто справдi хотiли вчитися i не бажали терпiти безладдя на уроках, їм подобалася можливiсть поглиблено вивчати предмети, якi знадобляться при вступi у вузи. Класи на 12 - 15 учнiв забезпечували залучення лiцеїстiв до активної спiвучастi у створеннi кожного уроку нарiвнi з учителем. У лiцеї вперше в районi обладнали комп"ютерний клас, який згодом пiдключили до Iнтернету. Тут отримали обладнання для найкращого фiзичного кабiнету. По сутi, саме лiцеїсти започаткували активну участь школярiв району в роботi Малої академiї наук.
У перiод пiднесення лiцею в ньому навчалося понад 140 учнiв. Випускники, з якими випало спiлкуватися, згадували, що серед педагогiв були такi вiдомi в районi вчителi, як Г.I.Нагорна, М.А.Паничевна, Г.М.Горопаха, Л.Д.Шевченко, М.Л.Калитчук, Т.М.Качан, у лiцеї в рiзнi часи викладали колишнiй директор СШЉ1 I.В.Мельничук, нинiшнi директори мiських НВК А.В.Фаєвська, М.М.Сова, директор будинку школяра С.Б.Сова, директор Немирiвської школи Д.Д.Денисюк, колишнiй редактор районної газети В.I.Ящук, колишнi й нинiшнi працiвники вiддiлу освiти i його навчально-методичного центру В.Р.Казмiрчук, С.А.Машкевич, Ю.В.Iваськевич, Т.I.Тенета...
Однак з плином часу з"ясувалося, що зусиль самих педагогiчних працiвникiв, навiть iменитих, явно недостатньо. Створення на базi мiської школи Љ1 навчально-виховного комплексу "Школа Љ1 - гiмназiя" поставило пiд сумнiв доцiльнiсть переходу учнiв НВК у лiцей. Та й матерiальна база шкiл поступово i неухильно оновлювалася, з"явилися сучаснi комп"ютернi класи, перестав бути дивовижею Iнтернет. Незважаючи на вживанi керiвництвом району заходи з пiдтримки навчального закладу, лiцей залишався без спортзалу, не було й належним чином оснащеного гуртожитку для проживання дiтей iз прилеглих до райцентру сiл та з сусiднiх районiв (у Радивиловi навчалися дiти навiть iз Бродiвського i Кременецького районiв). Дедалi важче стало здiйснювати набiр у 8 - 10 класи, поволi конкурсний вiдбiр виявився зведеним до негласної формальностi, врештi-решт основу лiцейної сiм"ї склали далеко не бездарнi, але й нiяк не найталановитiшi старшокласники. А це не могло не обернутися проблемами ефективного представництва на олiмпiади, конкурси, та й контрольнi роботи засвiдчували загальне зниження рiвня знань лiцеїстiв. Ось вам i серйозний головний бiль для колективу. Звiдси, як вважають колишнi працiвники, й випливає головна причина загострення стосункiв мiж директором Ю.В.Адамським i вчителями, утiм, цi стосунки, на думку спiврозмовникiв, нiколи не були простими, отож через це, а також через невiру в перспективи лiцею чимало здiбних вчителiв перейшло працювати в школи району. А тут iще на додачу Мiносвiти благословило оптимiзацiю шкiльного процесу, небезболiсну в усiх вiдношеннях.
Лiцей щороку 13 вересня вiдзначав свiй день народження.
Але вже торiк, 2012-го (у стiнах школи Љ2) при катастрофiчному зменшеннi числа учнiв, - iз сумом говорили менi вчителi, - нiхто 13-у рiчницю заснування не згадав - видно, таки насправдi нещасливим виявилося число. Хоча якщо не культивувати мiстику, то число тут нi при чому. Адже були в тi роки й цiкавi, яскравi уроки, захоплюючi позашкiльнi заходи, науково-дослiдницькi конференцiї, турпоходи i поїздки визначними мiсцями краю, обмiн досвiдом мiж педагогами з рiзних регiонiв України i навiть з-за кордону. Щороку солiдними стипендiями вiдзначав найбiльш успiшних лiцеїстiв меценат В.О.Варфалюк. Багатьом старшокласникам припало до вподоби, що при лiцеї з десяток лiт дiяло пiдготовче вiддiлення Мiжнародного економiко-гуманiтарного унiверситету (Рiвне). Без перебiльшення можна стверджувати, що загальноосвiтнiй лiцей залишився у душах його випускникiв свiтлим спогадом, - про це вони говорили при зустрiчах у лiцеї, при святкуваннi його 10-рiччя, на яке приїхав народний депутат України М.Х.Шершун i прийшли депутати обласної та районної рад, керiвники району, тодi було привiтання навiть вiд Голови Верховної Ради України. Серед випускникiв лiцею є вже доволi вiдомi i успiшнi вчителi, журналiсти, правоохоронцi, митцi. Певна рiч, вони завжди згадуватимуть саме той одноповерховий, не надто просторий лiцей, який дiяв у примiщеннi колишнього дитсадка (а ще ранiше - народної школи, спорудженої бiльш як сто лiт тому на кошти мецената).
Склалося все так, як, мабуть, i не могло не скластися: лiцей у невеличкому мiстi на 12 тисяч жителiв з двома великими загальноосвiтнiми школами, не маючи власного примiщення i найсучаснiшої матерiальної бази, виявився неконкурентноспроможним. За недостатньої наповненостi шкiл до того ж раз у раз зринала iдея ощадливостi - при бюджетних загостреннях поставало питання: а чи доцiльно мати в Радивиловi три школи (назвемо це так)? I рубiкон, як бачимо, нарештi перейдено.
Навчально-виховний комплекс "Школа Љ2 - лiцей" тiльки за формою продовжує традицiї лiцейного навчання в мiстi, насправдi вiн має достатньо досвiдчених педагогiв i достатньо учнiв (близько 660), щоб при мiнiмальному залученнi колишнiх вчителiв загальноосвiтнього лiцею сформувати своє ядро "вибраних лiцеїстiв" i пiти власною дорогою. При тому все-таки маючи за взiрець Радивилiвський НВК "Школа Љ1 - гiмназiя", де нагромаджено значний цiнний досвiд шкiльного i гiмназiйного навчання.
Владислав Загребельний, Рiвне-Iнфо - для Радивилiв.info.
PS. Уже пiсля опублiкування цiєї статтi я натрапив в Iнтернетi на вiрш, який засвiдчує, що для декого Радивилiвський загальноосвiтнiй лiцей став чи не єдиним фактом у надто короткiй бiографiї: