Як добре йти цим мiстом, коли друзi
Десь поруч. I який то сум - без них.
Вони яскравi, нiби злiтнi смуги,
Як всi сюжети незбагненних книг.

Нам друга доля щиро так дарує,
Щоб шанували душу й берегли.
У твоїм серцi сум лиш друг почує,
Вiн здатний вивести тебе з iмли.

Як добре мати друга в цьому свiтi!
Вiн надихне на звершення новi,
I серце вiн полагодить розбите,
I хаос прибере у головi.