Зчитує мiсто нашi примхи,
Нашi бажання воно помножує,
Мiсто собi добирає рими,
Так, як в повiтрi лунають скуйовдженi

Крики птахiв. У небес стихiї
Тиша - це надвелична октава.
Мiсто вдається до мiмiкрiї,
Але ночами його постава

Чемно стоїть на моїм порозi.
Чемно гукає мене до кави.
Чемно ладнає старi дороги,
Вчасно згадає про Яв iз Наввю.