Ти розважався з якимись там феями.
Я залишалась зi своїми iдеями.
Кожен з нас - мало не найкращий у цiй нацiї.
Нашi почуття - це капiтал.
Настав час люстрацiї.
Згадай мiй голос, посмiшку,
Знiми з мене вбрання подумки.
Я не вiрю знайденим мною артефактам.
Якби вони були фактом!
Якби у контекстi цих текстiв,
Витоком рiчки твого натхнення була я!
Невже все це - iлюзiя?
Але така гарна, така точна алюзiя...
Ще не пiзно.
Можу бути твоя.
Хочу бути твоя.
Не бiйся помилитись.
Мовчки цiлуй навмання.
Займеться все мiсто вiд фантазiї твiсту!
Не шукай у цiй грi змiсту.
Стань арфiстом для моєї душi,
Диригентом для тiла...
Тепер менi все зрозумiло
(чого я насправдi хотiла).
Пошепки, в тишi, в темрявi,
Цi дотики мають бути взаємними.
Цi дотики точно стануть взаємними...
Ця музика тишi стане вiчною.
Не думай, не говори,
Сьогоднi наш день без вiдчаю.
Нас трусить обох лихоманка вiдвертостi,
Я тихо п"янiю вiд уст твоїх терпкостi.