Михайленко Олена : другие произведения.

Без назви

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:


   * * *
   Навiщо менi всi небеснi тiла
   Коли в мене тiло
   твоє
   в головi
   в моїй головi є твоя голова
   твоя голова i думки головнi
   про сутнiсть, сукупнiсть, свiдомiсть, самотнiсть
   * * *
   А мiстом йдуть чутки
   В повiтрi вже вирує
   Всi хочуть подивитись
   На той вогонь чудний
   Що свiтло
   Й бiль дарує
   I залишає попiл
   Я -
   Пломiнь той дурний
   Що бiль дарує
   Й свiтло
   А мiстом йдуть чутки
   Що я вогнем вагiтна
  
   * * *
   магазин-салон "Смуток"
   все для похорону
   ще однiєї спроби зачаруватися
   але вечiр теплий диво вже сталося кожен сам собi неформальний лiдер почуття неможливо передати словами i саме тому в намаганнi цiм є краса, бо мета недосяжна
  
   * * *
   що це за видиво суне
   хто онде лiзе рогатий
   схоже, тролейбус при-
   " п'ятий "
   злим павутинням до неба
   саме його нам i треба
   гуркiт i курява, крики
   стогне, двигтить пiд ногами
   наче прокинувсь Еребус
   гомiн i лемент великий
   мила, не бiйсь, то тролейбус
   виїхав нагло з-за рогу
   сiрий, мов день, недолугий
   небо взялося за роги
   й наче б то оре дорогу
   iмпровiзованим плугом
   * * *
   ви-
   та-
   ту-
   ю-
   ю
   твiй телефон
   на собi
   буде
   стильно
   i
   бу-
   ду
   ту-
   ю
   Нiцше читать
   у-
   кра-
   їн-
   сько-
   ю
   щоби
   вiльно
   у-
   кра-
   їн-
   сько-
   ю
   говорити
   з тобов
   це любов
  
   * * *
   руки мої одинокi
   я опускаю додолу
   кров моя темно-червона
   вiльна стiкає повiльно
   мамо, дивись, я не хочу
   бути такою як ти i
   батьку дивись я не можу
   бути такою як ти i
   кров моя темно-червона
   вiльна стiкає поволi
   в жменi самотнiї
   долi
  
   * * *
   крiзь вiкна окулярiв
   я бачу зимний Київ
   цивiльний
   iнфантильний
   вiн душу з мене випив
   тепло iз мене виїв
   спостерiгала Київ
   i поглядом сковзала
   i голос захлинався
   у куполi вокзалу
   немов вино у чашi
   немов вода у чашi
   бароко
   рококо
  
   * * *
   в тебе очi святої Терези
   щось в тобi вiд святої Терези
   може те, що ти теж
   давно мертва
  
   * * *
   придавлена тiнню твоєю
   лежу в депресивному станi
   нiчого не годна робити
   нi встати, нi руку здiйняти
   й не думав, а все-таки влучив
  
   * * *
   я наче холодна
   iз крану холодна вода
   хлорована кров цього мiста холодна проста
   я маю надiю, я намiр плекаю проста
   дiстатись до ваших сердець - мов прозора вода
   та наче масло ви
   бiжи хапай лови -
   душа тiкає десь
   ви розтiкаєтесь
   iнакшi в iншу мить
   водою не одмить
   ви наче темний вiск
   з брудними травами
   олiя грiшних звiзд
   з жовтавими плямами
  
   я плачу голодна
   на люди голодна реву
   я хочу проникнуть у масло, у вiск , у траву
   та скiльки не бовтай - з водою змiшати нiяк
   я стану другою, та вашою стану не я
  
   * * *
   Дивись, навiть тiнь твоя
   землю зiгрiла
  
   * * *
   звiдки такий хороший
   з мами напевно тоже
   лагiдний паперовий
   нi, не думай про грошi
   я не така як iншi
   менi нiчого не треба
   вигiдна i розумна
   мабуть таки фемiнiстка
  
   * * *
   тихо спiває тихо
   баба спиває лихо
   котить яйцем по тiм'ї
   друзi мої зникають
   йдуть (бо надворi вечiр)
   спати в щасливi сiмї
  
   * * *
   цей вагон метро прямує в Делi
   якнайдалi вiд холодних вiкон
   вiд кривих ялинок вiд дешевих
   безпорадних рiзнокольорових
   позолочених святкових атрибутiв
   на ялинкових безсилих лисих лапах
   вiд зими й зимових п'яних свят
   вiд моєї стрьомної оселi
   вiд моєї стрьомної роботи
   в Iндiю повз Львiв
   в матрiархат
  
   * * *
   я неприваблива
   хвороба
   я радiацiя я джаз
   всi вiдбиваються у шклi
   i я сама по кiлька раз
   i в вiдображеннях моїх
   у кiлька поверхiв - серця
   є стiни дах у вiкнах день
   i в камерi по два жильця
   i ти живеш тепер в менi...
  
   * * *
   нарву чорнобiль
   зварю iз бадиль
   собi на два днi
   гарячого сну
   з корiння зварю
   останнього сна
  
   * * *
   важчали речi у лiтнiх людей
   дерево знесло духмяне яйце
   - нiч починалася ...
   день перестав
  
   * * *
   серце зрушило з мiсця
   в серце влучив Дрогобич
   бiднiсть вижала сльози
   схильнiсть визвала думку
   в мене замало кровi
   всього лише п'ять лiтрiв
   хтiла би мати бiльше
   щоб її всю вiддати
  
   * * *
   я мов Сафо
   не можу їсти
   вертаю все
   живу в клозетi
   нiмiють пальцi серце стине
   немов в романах для жiноцтва
   до тебе вже сто кiлометрiв
   ми будем там узавтра вранцi
   не слухаються руки терпнуть
   я вже собою не керую
   я мов Сафо
   стара й наївна
  
   * * *
   носом вiдчуваю життя
   сонячний гарячий асфальт
   вишнi абрикоси бузок
   солодко занадто та хай
   ранок то весна то життя
  
   * * *
   хоч не люблю птахiв але
   сьогоднi вже нехай собi
   одна дурна спiває ось
   болить менi немов живiй
   всi потребують Перунiв
   повiрити в когось у щось
   я вiрю в тебе будеш бог
   я буду небо для обох
  
   * * *
   Я - Єва, жiнка, що шукає знань
   Я - Єва, жiнка, що бажає знать добро i зло
   Я - Єва, та, що прагне пiзнавать добро i зло в лице
   бо спрагла вiддiлять зерно i кукiль
  
   * * *
   навiщо нам iм'я жонглера
   i звiдки вiн також дрiбниця
   чиїх пiсень вiн виконавець
   нехай слухачку не турбує
   те важливiш що на хвилину
   ти доторкнешся серцем дива
   ти на хвилину станеш звуком
   ти музика ти не людина
   жонглер вродливий i пiдступний
   не важить чий вiн наречений
   ти на секунду станеш дрожем
   руки струни його гiтари
   а вранцi станеш молоком i
   вуста лихiї поцiлуєш
   ввiйдеш у нього в три ковтки
   жонглер звичайно не помiтить
  
   * * *
   хочу хлопця
   або дiвчину
   аби разом читати поезiї
   або дегустувати живопис
   смiятися
   плакати
   плекати
   свiтову революцiю
  
   * * *
   впала
   на лiжко
   знесилена
   спала
   нервово
   розкинувши
   руки
   волосся
   скуйовджене
   снилося
   наче
   гойдалася
   гойдалка в небо зривалася
   в небо ногами впиралася
   стукала в небо ногами
   так, що дощi почались
  
   * * *
   всi горобцi на одне лице
   ми з тобою мов горобцi
   ми з тобою мов три краплi води
   ми удвох i ти один
   ми удвох - я i совiсть моя
  
   * * *
   призначення очей -
   вiдволiкати нiч
   призначення слуги -
   перевiряти все
   бджоли - робити мед
   секунд - iти вперед
   токати ре мiнор -
   торкати мiокард
  
   * * *
   Голубе, зелене, жовте, срiбне
   Почалося лiто непотрiбне
   Всi розмови наче монологи
   Всi дороги наче манускрипти
   Чорну кров свою сховаю глибше
   Бiлу кров свою вiддам до краплi
   Кров червону збагачу залiзом
   Кров зелена справжня закипить
  
   * * *
   хто хоче впасти
   в снiг
   лежати тихо
   там
   дивитись в небо
   з ями
   i чути тихий
   дзвiн
   закритих в хлiв
   овець
   а сосни наче шерсть
   великих чорних гiр
   а рiчка мов швидкий
   холодний чорний звiр
   а снiгу стiльки, що
   до серця дiстає
   коли, зробивши крок,
   провалишся униз
   простiше спати тут
   нiж намагатись йти
   лежи - не ворушись
   бо над тобою - нiч
  
   * * *
   ось я iз бiлими руками
   вся в чорному на жовтiй ковдрi
   лежу з лiнивими думками
  
   а ось воно:
   мов клоччя вати
   на синьому, мов светер, тлi
   я мушу фотографувати
   дно
  
   * * *
   жiнки на високих пiдборах
   похитуються, мов жирафи
   такi нестiйкi та нiжнi
   купую чутливу плiвку
   i довго сиджу в iнетi -
   а що ще робити з грiшми?
   на що витрачати час?
   тодi, коли одяг знятий
   мiж нами лише лишай
   самотностi
   язви страху
  
   * * *
   чорнiє кров у венах
   кипить, немов смола
   бо я сама собi
   пробачить не змогла
   те,
   що тобi не вiрю
  
   * * *
   iнкрустацiя ластовинням
   розпочнеться на перше квiтня
   бережи саморобне серце
   помаранчеве i грайливе
   що натружується, бо тягне
   за собою на ланцюговi
   щось холодне слизьке й окате
   наче рибу блiду i чисту
  
   * * *
   я жию у львовi
   в поганому домi
   сплю мало. сплю долi
   я кiстка од птаха, наповнена ртуттю
   десь тиждень по сутi
   людинозалежна
   життя -
   там де ти
   мало машин
   багато книгарень
   i нема куди
   смiття
   кидати
  
   * * *
   немає в дерева автора
   вiтру окрiм
   немає в дерева автора
   глини окрiм
   в яку проростає дерева
   корiнь довгий
   на кiлька метрiв
   немає в дерева вектора
   oкрiм смертi
  
   * * *
   мов в хутрi звiр - земля в травi
   ти втомлений лежиш, простий
   ти заважаєш їй рости
   травi, що лiзе iз землi
   ти спиш, а скоро буде дощ
   дивлюся ворогу в лице
   сиджу , не можу розбудить
   бо ти пiдеш, не будеш мiй
  
   * * *
   весна iде на звук
   на серця тихий стук
   весни боюсь, весною
   ми мусимо кохати,
   а я така слаба
  
   * * *
   на, слiдкуй за рухливiстю зiрки
   i коли все з усiм спiвпаде
   ти приходь назавжди i живи тут
   в ролi затишку, наче символ
  
   * * *
   холодно, щось так холодно
   теплого дайте, теплого
   холод мене обiйме
   i поцiлує в голову
   стане удвох веселiш
  
   * * *
   осiнь завжди робила так
   навiть коли я була дитина
   навiть коли я була невинна
   осiнь робила зi мною так
  
   * * *
   щури наснились
   чого б це, милий?
   нестерпно нудить
   втрачаю сили
   гарячим болем
   пульсує пах
   в паху - мiй страх
  
   * * *
   в занiмiлих долонях
   спить оголене небо
   в небi - все так, як треба
   в небi - тiнi-блукальцi
   цi оголенi руки
   одна одну зiгрiють
   зрозумiють таємне
   цi оголенi пальцi
  
   * * *
   Запах меду , землi i смоли, i горiлого хлiбу
   Божевiльна
   як мiсто твоє як трамваї
   повiльна
   Говори, говори, бо зi мною мовчати не можна,
   Бо я стану боятись, бо буде безбожно тривожно
   I почнеться трагiчно-комiчний танок сублiмацiй
   Так бажаю контакту, що навiть торкнутися мушу
   Примiтивною близькiстю вбити надскладнiсть байдужу
   Тiльки краще б ти знову зi мною весь час говорив...
  
   * * *
   я - Київ , я стомилася вiд себе
   я плiснявiю гола просто неба
   бо дощ iде по вулицях моїх
   плачi спiває сiрi та сумнi
   ми нi на що не здатнi, окрiм слiз
   вода iде з Майдану на Узвiз
   вода блiда в артерiях моїх
   блiда вода попри критичнi днi
  
   * * *
   теплi тiла дерев
   плетиво протирiч
   я - бiла риба - день
   ти - хвора риба - нiч
   ти не живий - ти мрець
   фарба i формалiн
   навiть коли ми вдвох
   кожен iз нас один
   груба бездумна плоть
   дикий гарячий рух
   кожен твiй рух углиб
   з нас витрясає дух
   душу iз мене геть
   крихти життя i тi
   ти убиваєш нас
   ми вже легкi й пустi
   геть вiд самих себе
   далi i далi ми
  
   * * *
   плями болю (щевцiв)
   об неба сiрий камiнь точильний неба
   гострила погляд - на тебе
   дивитись
   тобi у вiчi
   устигла двiчi прийти у вiдчай
   аж поки ти прийшов
   до нестями
   тi бiлi плями
   на мапi обличчя
   то не вiдкритi ще континенти болю
  
   * * *
   лиш сонце i спрага, пил
   i спека суха i брудна,
   чи є в цьому мiстi хтось,
   хто б воду зробив з вина,
   хто б воду зробив..
   здалось,
   що в мiстi цим я одна,
   що в свiтi цим я одна,
   чи є в цьому мiстi хтось?...
  
   * * *
   налила води у сито
   пiшла поливати лiто
   нехай росте, вже пора
   дивись, зима вже стара
   ходила, спiвала, звала,
   з горбатими розмовляла
   а голос глибокий, темний
   неначе потiк пiдземний
   мов чорна земля, мов мох
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"