Аннотация: Велике курортне мiсто завмерло вiд страху. Його тероризує монстр, який нiби втiк з екрану фiльму жахiв. Хто, крiм Котова, може врятувати одеситiв вiд перевертня? Спершу оповiдання було написане росiйською, це переклад.
- Агенте Малдер, тебе начальник викликає. - вiдвернув мене вiд медитацiї з ранковою кавою капiтан Синельников, який зазирнув у мiй кабiнет. Агентом Малдером мене прозвали у вiддiленнi пiсля того, як я розслiдував кiлька незвичайних, якщо не сказати, фантастичних справ. Так мене звуть Котов Костя - слiдчий Приморського районного вiддiлення полiцiї в Одесi. Я з жалем подивився на недопиту каву. Але раз начальник покликав - треба йти. С - субординацiя.
Приморське вiддiлення знаходиться на Грецькiй вулицi, зовсiм поруч зi знаменитою Дерибасiвською. Влiтку повз вiддiлення проходять тисячi туристiв, але зараз зима та старовинна двоповерхова будiвля привертає мало уваги нечисленних перехожих. Насправдi вiддiлення - це цiлий комплекс будiвель, об'єднаних складним лабiринтом коридорiв, тому вiдвiдувачi легко можуть заблукати. Але я вже давно працюю тут, тому впевнено пройшов цим лабiринтом до кабiнету майора Ковальчука - начальника нашого вiддiлення.
- Викликали, Iване Iвановичу? - запитав я заглядаючи в кабiнет.
- Заходь-заходь. - обiзвався Ковальчук.
- Ти ж у нас спецiалiзуєшся тепер на будь-яких незвичайних справах. Типу "секретнi матерiали" -почав вiн.
- Iване Iвановичу, але хоч ви не жартуйте з цього приводу. - докiрливо сказав я.
- Ну вже так сталося. I ось тепер знову тобi незвичайна справа. Здогадуєшся яка?
- Тiльки не кажiть, що справа про перевертня. - приречено уточнив я, знаючи вже вiдповiдь.
- Воно саме, Котове, воно саме.
-Так, а як же Карпетiдзе?
- А ти не знаєш? Серце у Михайла Омаровича стало побалювати. Лежить у Єврейськiй лiкарнi вiд учорашнього дня. Справа, ти сам знаєш, важлива, на особливому контролi, чекати поки вiн вийде з лiкарняного у нас немає можливостi.
Ось же 'поталанило' так 'поталанило' менi. Не здивуюсь, якщо хитрий Омарович симулював проблеми iз серцем, щоб зiпхнути цю справу на когось. I цим кимось виявився я.
- Ось тобi матерiали справи. Знайомся, розбирайся. Але пам'ятай - часу обмаль. Київ вимагає вiд нас результатiв учора. Та що там Київ, громадськiсть того й диви влаштує нам "Майдан", терпець у народу увiрвався. - майор показав на стос пухких тек на столi.
* * * * * * *
Я сидiв у кабiнетi вже кiлька годин гортаючи матерiали справи та роблячи для себе позначки: результати оперативно-розшукових заходiв, звiти судово-медичної експертизи, коментарi експертiв-кiнологiв, фотографiї з мiсця злочину, протоколи допитiв свiдкiв та ще багато чого - читати та читати.
Ковтнувши вже холодної кави, я вирiшив зупинитися i якось пiдбити пiдсумки.
Отже, чутки про перевертеня з'явилися наприкiнцi жовтня - на початку листопада. Спочатку бiля моря - на Трасi Здоров'я в районi Аркадiї вночi стали чути страшне виття. Траса Здоров'я - довга пiшохiдна дорога, яка тягнеться вiд Ланжерона аж до 16-ї станцiї Фонтану - це кiлометрiв на п'ятнадцять, може навiть трохи бiльше. З одного боку вiд дороги розташовуються пляжi та море, з iншого - схили. Мiсто розташоване вище рiвня моря i щоб потрапити на море - потрiбно спуститися саме цими схилами, якi щiльно засадженi деревами та чагарниками. Траса Здоров'я теж з обох бокiв обсаджена деревами. Частина Траси вiд Ланжерона до Аркадiї особливо доглянута - там зроблено велодорiжку, окремий тротуар для пiшоходiв, спортивнi майданчики. Ця дiлянка - приблизно п'ять кiлометрiв, добре освiтлена лiхтарями й тут встановлено велику кiлькiсть камер спостереження, тому вважається дуже безпечною. Влiтку на Трасi Здоров'я не проштовхнутися вiд вiдпочивальникiв, причому будь-якої доби. Пiзньої осенi та взимку - безлюдно, можна когось зустрiти вдень, але вночi немає зовсiм нiкого.
Так ось, виття, що холодить душу, почуте все-таки, кимось уночi бiля моря, викликало хвилю чуток. Першi версiї говорили про зграю вовкiв, що перекочували iз заповiдника Асканiя Нова на схили в районi Траси Здоров'я. Нiкого не бентежило, що це, на хвилиночку, понад триста кiлометрiв через три областi України, iз високою щiльнiстю населення. На Одеському Форумi були створенi та швидко набрали тисячi учасникiв кiлька тем про вовкiв в Одесi, де вирували тi ще пристрастi. По телевiзору мiсцевi канали брали iнтерв'ю у рiзних експертiв, до такого iнформацiйного порядку денного приєдналися ютьюб-канали, газети, блоги та навiть радiо. Хто взагалi зараз слухає радiо? Тут же знайшлися якiсь роздертi тварини на Трасi Здоров'я - кiшка, невелика собака тощо. Взагалi, там живе багато безпритульних тварин i я не здивуюсь, якщо мiж ними йде незрима для нас вiйна за територiю та ресурси, що особливо загострюється взимку, з тими ще жертвами. Ранiше на них не звертали уваги, а пiд цю тему iз вовками одразу помiтили.
Коли хвиля iнтересу до вовкiв почала нiби спадати, олiї у вогонь пiдлили очевидцi, якi стверджували, що бачили як людина перетворюється на вовка-перевертня. Тут же навiть з'явилося вiдео з камер спостереження, де видно, як дорогою бiжить людина i через секунду вже бiжить вовк. Ось його розкадрування додано до справи. Тут же звiт технiчної експертизи, що вiдео є склейкою iз двох камер. Звiт кiнологiв, що тварина у кадрi є собакою, а не вовком, ймовiрно, породи хаскi. По людинi, що бiжить, оперативно-розшуковi заходи нiчого не дали. Але це думка експертiв. Хто зараз у народi знає думку експертiв? Та хто його слухає? Нинi всi самi собi експерти. I ось цi "диванi експерти" розкрутили тему перевертня до небачених масштабiв. I тут, на пiку цiєї нереальної iстерiї з'явилися цiлком реальнi два людськi трупи. Неопiзнаний труп чоловiка, приблизно 80 рокiв, знайдений роздертим на центральнiй алеї парку Шевченка. Ось i фото - дуже непривабливо виглядає. Я - людина, звична до фотографiй жертв злочинiв, але й то мене вразило, а вже як вразило спiвробiтницю ЖКС "Фонтанський", або двiрника, Степанову Зiнаїду Федорiвну, яка виявила труп вранцi 27 листопада. А ось i цiкавий висновок судмедекспертизи. Треба буде його обговорити з Борисом Августовичем - начальником вiддiлу Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи - вiн людина виключно розумна i досвiдчена, я завжди прислухаюся до його думки. Особливо - до його особливої думки. Такий ось каламбурчик.
Парк Шевченка знаходиться у безпосереднiй близькостi до Траси Здоров'я, тому немає нiчого дивного, що непiзнаний труп одразу записали у жертви перевертня. А вже, вкрай вражена, Зiнаїда Федорiвна у фарбах описала свою знахiдку всiм охочим, включаючи представникiв ЗМI всiх мастей, до того, як додумалися взяти з неї пiдписку про нерозголошення.
Ось тут тиск громадськостi на органи правопорядку зрiс у сто разiв. До нього приєдналася пильна увага начальства з Києва, яке взяло ситуацiю пiд особливий контроль. Парк Шевченка, трасу Здоров'я та прилеглу територiю стали патрулювати посиленi наряди полiцiї, до них приєдналися патрулi нацгвардiї та навiть зведений загiн полiцiї особливого призначення "Шторм". Та добре б тiльки це, але на полювання за перевертнем вийшли добровольцi та всякi авантюристи. А зброя пiсля вiйни були чи не в кожного. Було затримано кiлька груп людей зi зброєю. Як вони тiльки не перестрiляли одне одного? Було заведено десяток кримiнальних справ за статтею 263 КК України - "Незаконне поводження зi зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами", а також чимало адмiнiстративних справ за статтею 191 Адмiнiстративного Кодексу України - "Порушення громадянами правил зберiгання, носiння чи перевезення нагородного, вогнепального або пневматичної зброї та бойових припасiв". Ось, особливо цiкавий випадок - громадянина Петрова затримано в районi пляжу Вiдрада з двоствольною мисливською рушницею IЖ-27. У вилучених гiльзах до цiєї рушницi виявлено дрiб зi срiбла 925 проби. Висновок експертизи додається. Зi срiбними кулями проти перевертня пiшов!
Загалом - дурдом. I ось тут з'являється другий труп. Та не просто труп, а є й свiдок нападу перевертня. 2 грудня десь мiж 19:30 та 19:45 громадянин Михайлов Олександр Петрович, 12-ти рокiв, катався на скейтi у скейт-парку в парку Шевченка. Як тiльки батьки вiдпустили дитину так пiзно до одного парку? Та пiсля цiєї iсторiї з перевертнем там i дорослi уникали з'являтися, особливо, коли темнiє. Мабуть, щось набрехав батькам, а сам пiшов у парк. Так ось, катається цей громадянин Михайлов на скейтi й бачить бабусю, що йде приморською алеєю парку у бiк Ланжерона. Бабуся, звичайно, теж молодець - чого їй дома не сидиться? I ось, рано чи пiзно Михайлов з жахом спостерiгає як на бабусю мчить перевертень, у стрибку збиває її з нiг, стає зверху i починає роздирати тiло. Громадянин Михайлов кидає свiй скейт i, залишаючи за собою жовтий слiд "адреналiну" на асфальтi, мчить додому. Там вiн розповiдає цю дику iсторiю своїм батькам. Тi, спочатку не вiрять, але бачачи непiдробний жах дитини, все ж таки хапають сокиру, кухонний нiж, беруть iз собою сусiдiв i натовпом йдуть у парк Шевченка, де таки виявляють труп Христенко Ганни Никифорiвни, 72-х рокiв, пенсiонерки. Завдяки пенсiйному посвiдченню, до речi, вдалося її швидко опiзнати. На трупi немає слiдiв того, що її мучила тварина, але на спинi є слiди величезних вовчих лап, такi ж слiди поруч iз трупом. Благо, того дня зранку йшов дощ i бруд був ще той, але вже встиг пiдсохнути так, що слiди не розсмокталися або розмазалися, а добре зберiгалися. До справи додаються фотографiї слiдiв, також було зроблено гiпсовi форми вiдбиткiв. Ось ще висновок судово-медичної експертизи - це теж, зауважу, що треба обговорити з Борисом Августовичем. Серед доказiв, бiля трупа знайдена якась прикраса з нержавiючої сталi у виглядi королiвської лiлiї, як у радянському фiльмi "Д'Артаньян i три мушкетери". За протоколом огляду мiсця злочину фiксували все. Громадянин Михайлов сильно плутався в описi перевертня, та й знаходився той вiд свiдка досить далеко. В цiлому, очевидно, що це якась тварина на зразок вовка або великого собаки, У страху очi великi, i свiдок описує його мало не як двометрового монстра, але за розмiрами вiдбиткiв та вiдстанi мiж слiдами експерти дiйшли висновку, що це хоч i велика тварина, але не виходить за межi наявний великих екземплярiв вовкiв чи порiд собак.
Ось пiсля цiєї подiї хмари згустилися над нашим вiддiленням та й над полiцейським начальством Одеси, особливо сильно. Ось тут то й хитрий Карпетiдзе i злiг у лiкарню. Хоча, може, i справдi так розпереживався, що серце прихопило. А я ось тепер маю цю справу розгрiбати, та ще й укластися в найкоротшi термiни, поки нас тут усiх не звiльняли з ганьбою.
Випивши ковток мiцної кави, я знову почав гортати матерiали справи.
Так, а що ж тут iз зачiпок, що з результатами оперативно-розшукових заходiв?
Ось звернення та доноси громадян, а також звiти агентурно-iнформацiйної мережi. В основному всяке смiття. З цiкавого - ось донос "Онанiма" - так i пiдписав свiй лист до полiцiї людина, що за адресою Зоопаркова 12, квартира 111, сiм'я тримає у квартирi вовка. Просить вжити заходiв. Рапорт дiльничного - справдi живе вовк. Звати Вий. Є всi необхiднi документи та щеплення. Вовк смирний та доброзичливий, жодних проблем iз ним не помiчено. Вiдбитки "перевертня" до нього примiряли - не пiдiйшли. За наслiдками перевiрки з господарями вовка провели профiлактичну бесiду. Незрозумiло, що за розмову, якщо вовк безпечний i поводитися добре, але, мабуть, якщо вже дiльничний зайшов, то зобов'язаний якiсь заходи вжити - от i провiв розмову. Але, звичайно, тримати у багатоквартирному будинку, у своїй квартирi дику тварину - ну таке. Ну хоч не тигра якогось.
Ось ще - донос - прям пишуть за такою адресою живе перевертень. На перевiрку, дякувати Богу, не надiслали спецзагiн - поїхав дiльничний. Виявилося, що сiм'я тримає величезну собаку - порода шотландський дирхаунд. Навiть додається його фото поруч iз холодильником. У мене такий же холодильник - можу оцiнити - жах якийсь величезний собака, хоч i дуже худий i пiдсмажений - я б теж мiг порахувати його перевертнем - таке не часто побачиш. Знову ж таки - вiдбитки "перевертня" не пiдiйшли.
I таких матерiалiв ще три величезнi теки. Якщо я їх докладно вивчатиму - менi мiсяця не вистачить. Якби було щось варте - це винесли б в окрему теку.
* * * * * * *
Я допив ранкову каву. Так, план розслiдування я вчора ввечерi накидав. Першим пунктом у мене було обговорити з Борисом Августовичем укладання судмедекспертизи щодо обох потерпiлих. Можна було б зробити це телефоном, але Борис Августович волiв особисте спiлкування i цi його переваги доводилося враховувати.
Я зателефонував i домовився, що за хвилин сорок пiд'їду до нього на Валiховський провулок, а сам узяв флешку з вiдео, де спочатку бiжить людина, а потiм "вовк" i заскочив до Шамана - нашого технiчного експерта Шаманського.
- Шаман, ти не можеш покращити якiсть вiдео зi справи про перевертеня? Особу людини зовсiм не розглянути.
- А що - це перевертень i є? - пожвавiшав Шаман.
- Такий великий, а в перевертнiв вiриш. Нi, звичайно, просто людина бiжить Трасою Здоров'я вночi в листопадi. Хотiв би знайти, опитати. Може, бачив щось. - вiдповiв я
- Ну я нiчого не обiцяю, Костянтине Олександровичу, це тiльки в голлiвудських фiльмах можна якось кардинально покращити якiсть, я пограюся з контрастом, з балансом бiлого, пошаманю там ще дещо, але не факт, що допоможе. - сказав Шаманський
- Ну хоч так - кинув на прощання я i поїхав до бюро судово-медичної експертизи.
Тiла до бюро судово-медичної експертизи привозять з рiзним ступенем розкладання. Крiм того, часто судмедекспертам доводиться виварювати кiстки у спецiальному розчинi протягом багатьох годин, що теж не додає приємних ароматiв. У результатi все бюро просякнуте такими запахами, якi не кожен вiдвiдувач готовий терпiти. Як, при цьому, сам Борис Августович не просочується цим запахом - не розумiю. Але, мабуть, через це вiн з розумiнням поставився до пропозицiї переговорити на вулицi, хоча сьогоднi було досить прохолодно i мрячив невеликий дощ з мокрим снiгом.
- Я хотiв би уточнити висновок щодо потерпiлих у справi про перевертня. Ось цей непiзнаний труп - я правильно зрозумiв, що на момент того, як тiлу завдали калiцтва, вiн був уже давно мертвим?
Борис Августович вийняв iз рота люльку, випустив серiю кiлочкiв диму та вiдповiв:
- Безсумнiвно, трупне задубiння та iншi ознаки дають пiдстави досить точно вважати смерть за 8-10 годин до того, як його тiлу завдали ушкодження тварин. Помер вiн вiд iнфаркту мiокарда, виходить, десь мiж 15:00 та 18:00 попереднього дня. Швидше за все на лавцi у парку, поряд iз якою його знайшли.
- Тобто йому стало погано на лавочцi, на центральнiй алеї парку, але нiхто не поцiкавився, що з ним i не викликало швидкої? Адже це було в недiлю в серединi дня - там купа народу гуляє. Вiн був бомжем? Антисоцiальним елементом?
- Не думаю, одяг хоч i недорогий i заштопаний мiсцями, але чистий. Сам вiн теж регулярно мився, нещодавно лiкував зуби, у кишенi була чиста випрасувана хустка i гаманець з невеликою сумою грошей.
- Тобто звичайний дiдусь? А якби викликали швидку - його б урятували?
- З великою ймовiрностю.
- Ну гаразд, нiхто не викликав швидку, коли йому стало погано, але потiм мертве тiло було на лавцi дуже довго i нiхто не звернув увагу? Не зателефонував до полiцiї, швидку, знову ж таки. Отак проходили повз нього як нi в чому не бувало?
- C'est la vie, Костя, c'est la vie. Я пам'ятаю влiтку, у нас утопленик один був. Працювали на пляжi - так довкола всi вiдпочивальники, як нi в чому не бувало, продовжували вiдпочивати. Лежить мертве тiло, я над ним чаклую - а за метр вiд мене дитина пасочку з пiску робить i мама його засмагає. Я думав ти на своїй роботi вже звик до такого.
- Звик, начебто, але, все одно, щоразу дивуюся такiй ситуацiї. Ну та гаразд, це все лiрика. Ти сказав "тварини" - тобто не одна тварина?
- Судячи зi слiдiв укусiв - як мiнiмум три рiзнi тварини, швидше за все собаки. Середнього розмiру - звичайнi дворняги, точно не твiй "перевертень" - там судячи по слiдах на другому тiлi - велика тварина. I ворона.
- Ворона?
- Так. - Борис Августович тицьнув пальцем у фотографiю трупа, прикрiплену до висновку експертизи - Ось - око тут виклювала ворона, кiлька разiв вона промахнулася повз очницю. Та й взагалi типово для ворон.
- Ясно. Поговорiмо про другого трупа.
- Тут все цiкавiше. Але теж без мiстики та чортовини. Жiнка впала - ймовiрно, був сильний поштовх у спину. При ударi об землю та вiд рiзкого поштовху стався компресiйний перелом шийного вiддiлу хребта з пошкодженням довгастого мозку. Смерть настала протягом 10-15 хвилин.
- Тобто, можна квалiфiкувати як вбивство?
- Так, як мiнiмум, з необережностi. Але квалiфiкацiя злочину - це ваша справа, моя - з'ясувати причину смертi.
- Так i є. А що по поштовху - це могла зробити тварина?
- Слiди лап на спинi та, я так розумiю, свiдчення свiдка дають пiдстави так припускати. Великий собака, ще й з розбiгу цiлком мiг перекинути таким чином стареньку.
Повернувшись до вiддiлення, я зустрiв у коридорi Шамана.
- Ну що?
- На жаль, нiчим допомогти не можу. Ось тримайте все, що вийшло, але обличчя так i не бачити. Але, гадаю, його i так можна знайти. Ви в бiговiй тусовцi питали?
- Де?
- Ну, дивiться. Людина на вiдео явно не тiкає вiд когось i не женеться за кимось. Бiжить розмiрено, технiчно. Одягнений у спецiальний бiговий одяг. Поверх кофти у нього, до речi, футболка одягнена. Її якраз можна розглянути - це футболка з якогось забiгу, якого саме не скажу - лiтер не розiбрати, але за дизайном загалом обiзнанi люди цiлком можуть вгадати. Давайте я вам дам телефон одного з тренерiв бiгової школи "I love running" - вони постiйно крутяться в бiговiй тусовцi, органiзують забiги та таке iнше. Через нього зможете знайти чи не будь-яку людину, яка регулярно займається бiгом." - Шаман простягнув менi вiзитку з зеленим написом "I love running"
- Спасибi, а що - це якась мода нова - носити футболки поверх кофти?
- Ех, Костянтине Олександровичу, а як ще людина покаже всiм, що пробiг якийсь марафон чи ще якийсь забiг - не медаль же весь час носити?
З тренером бiгової школи Сергiєм ми домовилися зустрiтися на стадiонi "Динамо". Коли я пiдiйшов до стадiону, там уже займалося чимало людей. Зайти на бiгову дорiжку стадiону менi не вдалося - оскiльки вiн був обгороджений i хвiртка вiдкривалася електронним пропуском. Я помахав рукою людинi з написом "I love running" на флiску. Вiн вийшов до мене i це якраз i виявився Сергiй.
- Здрастуйте, чим це я можу зацiкавити полiцiю? - запитав Сергiй пiсля того, як я продемонстрував своє посвiдчення.
- Менi сказали, що ви знаєте майже всiх бiгунiв Одеси. - я простяг роздрукiвку, яку менi дав Шаман. - Ось цього не дiзнаєтесь?
Сергiй уважно розглядав фотографiю упродовж хвилини. - Нi, обличчя не розiбрати. Футболка вiдома - це з Kyiv Wizzair Marathon минулого року. А що - вiн щось погане зробив? Злочинець?
- Нi-нi. Ми шукаємо його як свiдка з однiєї справи. Ви попитайте там у своїх друзiв-бiгунiв - хто бiгав у листопадi рано-вранцi Трасою Здоров'я. Давайте, я вам залишу цю фотографiю - покажiть своїм знайомим. Якщо раптом дiзнаєтеся про цю людину або зустрiнете десь - попросiть зв'язатися зi мною, Ось моя вiзитiвка.
Так покрутившись весь день, я повернувся до вiддiлення. Отже, перше тiло немає вiдношення до справи. А ось стареньку i справдi можна записати в жертви "перевертня". З'їздити, чи що, на мiсце злочину - подивитися там ситуацiю. Ну вже пiзно. Зроблю це завтра.
* * * * * * *
- Не стрiляйте! Вiн не зробить вам нiчого поганого! Вiн просто грає! - раптом почув я захеканий голос поруч.
- Рекс, Рекс, негiдник, зараз же сюди! До ноги!
"Перевертень" неохоче пiдiйшов до людини, що прибiгла сюди. Той вiдразу ж причепив повiдець до його нашийника.
Я, нарештi, отримав можливiсть заспокоїтися i розглянути "перевертня" - великий собака, чи то алабай, чи московський сторожовий - я не дуже добре знаюся на породах собак. Поки вiн нападав уяву i неяснi вiдблиски свiтла домальовували якiсь жахливi риси до його тiла чи морди, але зараз, коли вiн стояв на мiсцi нiчого незвичайного чи жахливого, не було помiтно - собака як собака.
У свiтлi лiхтарика блиснули прикраси на нашийнику. Я придивився - ага, цiлком очiкувано - королiвськi лiлiї. I однiєї не вистачає.
- Це ваша собака? - намагаючись приховати тремтiння в голосi, спитав я.
- Так, вибачте, заради Бога, вiн молодий, поганий, просто хотiв пограти. Я тiльки недавно його купив i тiльки почав дресування та виховання.
- Я з полiцiї - показав я посвiдчення. - Пред'явiть вашi документи.
Власник "перевертня" - людина середнього вiку, iнтелiгентного вигляду простягнув менi екран свого смартфона. Вже давно всi, за винятком людей похилого вiку або переконаних ретроградiв, використовують як посвiдчення особи спецiальний додаток на смартфонi - "Дiя". Ще рокiв двадцять тому Верховна Рада прирiвняла його до паперового паспорта.
- Перепута Аркадiй Едуардович. - прочитав я вголос.
- Громадянин Перепута, де ви були 2 грудня цього року, з 19 до 20 вечора?
- Так, це була субота, ага, тут у парку був iз Рексом. Ой, а це бабуся ця в полiцiю поскаржилася? Я вiдшкодую їй шкоду i матерiальну та моральну!
- Не вiдшкодуйте. Вона померла.
- Як померла? Це... це - нещасний випадок!
- Це квалiфiкуватиме суд.
- Який суд? Чому суд? Я й подумати не мiг.
- Тепер у вас багато часу на подумати. Чому ви залишили мiсце подiї?
-- Я погнався за Рексом, бачив, що бабуся впала, але не думав, що щось трапилося серйозне. Щоб Рекс чого не накоїв ще треба було його зловити. Менi це вдалося аж бiля колеса огляду. Я думав, що ця бабуся вже пiшла, тому не повернувся.
- Завтра приходьте до Приморського вiддiлення полiцiї за адресою вулиця Грецька 42, до 10 ранку i собаку свою прихопiть, будемо вiдбиток лапи. У чергового скажiть, що слiдчому Котову. Ось моя вiзитка - я дав вiзитку, розвернувся i пiшов до виходу iз парку. Затримувати Перепуту не було сенсу, а якщо, раптом, не прийде завтра - викличу його повiсткою.
* * * * * * *
Робочий день добiгав кiнця. Я доклав протокол допиту Перепути до справ. Вiн виявився не таким простим, як здався менi вчора ввечерi - прийшов на допит iз досвiдченим дорогим адвокатом. Той дуже добре контролював, що саме каже його пiдзахисний i як описує свої дiї та дiї собаки. У результатi перспектив за статтею 119 КК України "Вбивство з необережностi" практично немає. Доведеться квалiфiкувати дiї Перепути як Стаття 136 Кримiнального кодексу України - "Ненадання допомоги особi, яка перебуває в небезпечному для життя станi". Зазвичай за цiєю статтею йдуть водiї, якi зникли з мiсця ДТП, в якому були жертви. З урахуванням смертi потерпiлої за цiєю статтею можливо покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд двох до п'яти рокiв. Але, гадаю, Перепута отримає умовний термiн. Та це головний бiль прокурора. Я зi свого боку зробив усе, що повинен.
Фактично справа завершена. Якщо прибрати панiку, чутки та домисли, то все, що реальне було в справi - це двоє потерпiлих, один помер природною смертю, винуватець смертi другого - знайдений i дав свiдчення. Щоправда, чи задовольнить такий розклад громадськiсть? Але це хай думає пресслужба МВС.
Мої роздуми перервав стукiт у дверi.
- Увiйдiть! - кого це там нечиста принесла?
У кабiнет зайшов невисокий та кремезий чоловiк рокiв п'ятдесяти. Щось хиже було в його обличчi. Можливо, висунуте вперед квадратне пiдборiддя, а може, великi надбрiвнi дуги, густi кущистi брови й глибоко посадженi очi.
Вiн сiв на стiлець перед моїм столом.
- Я чув - ви мене шукали.
- А ви, вибачте, хто? - спитав я.
- Я- одеський перевертень. - просто сказав вiн.
Виникла пауза - для того, щоб переварити цю iнформацiю потрiбен час.
- Тааак, ось з цього мiсця докладнiше, будь ласка. - вiдiйшов вiд першого шоку я.
- Це довга iсторiя, тому давайте я вiдразу обмовлюся, що нi в яку тварину, у тому числi вовка, я, звичайно, не перетворювався i не перетворююся, нi на кого не нападав i не роздирав i взагалi не застосовував жодного насильства. Боже збав. Хоча в цьому непорозумiннi та панiцi, що виникла навколо всього цього, я, зiзнаюся, частково винен.
Мене звуть Пустишев Всеволод Iванович. Я захоплююсь бiгом i люблю собак. Пiвтора року тому померла моя двоюрiдна сестра, вiд неї залишилося пiв будинку в приватному секторi на Левандовського - це зовсiм поруч iз морем i вона залишила його менi у спадок. Райончик шикарний i за половину старого хлипкого будинку менi пропонували чималi грошi. Але я не продав, а пiсля того, як вступив у спадок, оселився там сам, бо це було практично моєю мрiєю. До цього я жив на Черемушках i бiгав в основному в парку Горького - парк не дуже великий - навколо нього кiлька жвавих дорiг - багато вихлопних газiв. А тут можна було щодня бiгати Трасою Здоров'я, дихати свiжим морським повiтрям i насолоджуватися видом моря. До того ж я мрiяв завести собаку породи хаскi. Утримувати такого собаку в однокiмнатнiй хрущовцi - це знущання з тварини, а в приватному секторi я мiг зробити для неї вольєр на вулицi. Так я i зробив i незабаром у мене з'явилося цуценя хаскi - я назвав його Вольфом. Щодня я з ранку бiгав на море, а потiм гуляв з Вольфом Трасою Здоров'я. Коли вiн пiдрiс, я почав брати його на пробiжки. Це називають канiкрос - бiг iз собакою. Вiдмiнна розвага i для господаря, i для вихованця. Особливо для хаскi - це, знаєте, зовсiм невгамовна порода собак.
I ось, десь у серединi жовтня ми бiгли з Вольфом. Це був раннiй ранок, ще не розвиднiлося. Повiтря було холодне i вологе, людей у цiй порi року i час, звичайно ж не було нiкого. А бiг, вiн, чи знаєте, пробуджує якiсь прадавнi iнстинкти. Голова очищається вiд щоденної рутини, вiд усiєї цiєї iнформацiї, якою переповнений наш сучасний свiт i ти залишаєшся наодинцi iз собою, з природою та з твоїм другом-собакою. I ось ми добiгли до такої невеликої скелi одразу перед клубом "Мантра". Там дуже гарний краєвид на море, влiтку стоїть черга з туристiв сфотографуватися. А зараз ми забiгли на цей стрiмчак i я просто завмер вiд цього виду. Велетенський повний мiсяць стояла низько-низько над морем, вiдображення хлюпалося у хвилях i хвилi спiвали тиху пiсню-осанну царицi ночi.
Я важко дихав, пiсля того, як прискорився i забiг на скелю i, раптом, у мене з'явилося бажання. Нестерпне бажання завити на мiсяць. Це здавалося так природно, так слушно для цього моменту. Наче я спецiально бiг сюди, щоб це зробити.
Я озирнувся навколо нiкого, крiм Вольфа. I наважився. Спочатку дуже тихо, а потiм у всi легенi, я завив. Це було неймовiрно. Менi здається, я вилив всю душу небесному свiтилу. Дуже швидко моє виття пiдхопив Вольф, а за ним i якiсь собаки чи то на схилах, чи десь у сусiдньому приватному секторi. Хор голосiв, божевiльний i прекрасний у своїй дикiй первозданнiй красi.
Пустишев заплющив очi, на секунду-другу замовк, хоча його губи ще ворушилися, нiби ще раз смакуючи той момент.
- Це було так неймовiрно добре, що я зробив це частиною практично кожної пробiжки, своєрiдним ритуалом.
I все б нiчого, але хтось таки почув цi мої концерти. Почали ходити якiсь чутки. Спочатку про вовкiв, потiм комусь щось там здалося i вовки перетворилися на перевертня. Я, в принципi, можу зрозумiти, як це сталося. Хтось побачив мене на скелi, коли я вив при свiтлi мiсяця, пiд певним кутом Вольфа поруч можна було не помiтити, потiм я вже зiйшов зi скелi, а Вольф ще залишався i ось, будь ласка - був чоловiк, а тепер на його мiсцi "вовк ". А там i це вiдео з камер спостережень, де я бiжу, а потiм замiсть мене бiжить Вольф. Люди почали панiкувати, вигадувати, Бог знає що. Тут тобi й роздертi тварини та навiть люди. Цi всi чутки та фейки наростали як снiгова куля. На Трасi Здоров'я стало неспокiйно, з'явилися якiсь мисливцi зi зброєю, посиленi полiцейськi наряди та навiть нацгвардiя.
Я здорово струхнув, перестав вити на мiсяць, а потiм почав бiгати лише вдень. А Вольфа взагалi перестав брати на пробiжки, щоб якийсь псих, його не пристрелив з переляку. Ну от, власне, i все.
Настала тиша, ми обидва думали. Нарештi я порушив тишу.
- Всеволоде Iвановичу, дуже добре, що ви прийшли та все розповiли. Навели ви, звичайно, шороху. Але, з iншого боку, складу злочину тут нема. Можливо, є якесь порушення адмiнiстративного кодексу України статтi 182 щодо правил дотримання тишi у населених пунктах та громадських мiсцях. Ця стаття передбачає попередження або накладення штрафу вiд п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. У вашому випадку, швидше за все, просто попередження. Але я адмiнiстративними порушеннями не займаюся, тож навiть попередження робити не буду. Тiльки ось попрошу надалi утриматись вiд подiбних "ритуалiв". Я недавно читав десь, що є один сайт. Створено пiд патронатом мiнiстерства туризму Iсландiї. Там можна в мiкрофон прокричати, що завгодно, це запишеться i потiм ваш крик програють десь у безлюдних красивих мiсцях Iсландiї. Можете пошукати та спробувати, тiльки кричiть чи вийте вдома i тихо, щоб сусiди не скаржилися.
- Дякую, то це все? Я вiльний, чи можу йти?
- Нi, я ще маю запросити священника, щоб вивести з вас нечисту силу. Жартую, звичайно, йдiть. Можливо, менi доведеться ще вас викликати повiсткою, щоб заповнити будь-якi юридичнi формальностi. Справа дуже резонансна - без формальностей не обiйдеться, але зараз ви можете йти.
* * * * * * *
За Пустишевим зачинилися дверi, а я сховав матерiали справи у сейф, одягнувся i пiшов довгими коридорами вiддiлення до виходу. У головi роїлися рiзнi думки. Як легко можна налякати цiле мiсто-мiльйонник невинною примхою однiєї людини. I взагалi, цей перевертень виявився зовсiм не страшним. Вбивав у цiй справi не вiн, а людську байдужiсть, безвiдповiдальнiсть та егоїзм. Якби не вони - двоє людей похилого вiку, можливо, були б живi. Ось - справжнiй перевертень, який живе у звичайнiй пересiчнiй людинi. Як у тiй старiй iндiанськiй казцi, де в кожнiй людинi живуть два вовки - добрий i злий i ось той вовк, якого ти годуєш - той i перемагає. Я нарештi вийшов надвiр. У небi свiтив повний мiсяць. Великий, таємничий, вiн так i шепотiв: повий на мене. Я насилу придушив бажання повити. От жеж Пустишев, зумiв менi у всiх кольорах це розрекламувати - адже нiколи ранiше навiть про таке не думав. Бракує ще, щоб хтось бачив, як капiтан Котов виє на мiсяць бiля дверей вiддiлення. Такий собi перевертень у погонах.