Назорей Галактион : другие произведения.

Чернобыльское пророчество

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

Назорей Галактiон

Чорнобильське пророцтво.
Прогностична українська казка.



Тим, хто здатний народжувати вiчне, свiтле, мудре  - присвячую.


Анонс.



Ця казка є спробою пояснити змiст створення "казок" пращурiв, хоча дiючi особи та подробицi їх життя для багатьох, можливо, зашифрованi. Проте сказання призначене для тих, хто бажає мiркувати; хто на крок вiд прямого шляху; хто бажає жити в Свiтлi, а нi рачкувати в пiтьмi; хто не цурається бути гiдним званню "Творець".

А для тих, хто полюбляє лише розважатись та плiткувати; жалiтися спiврозмовниковi про власне понiвечене життя; критикувати всiх i всюди, але при цьому не пропонувати розумного рiшення; хто не бажає вiдкрити очi та вуха i замкнути рота; хто залюбки йде за кожним, хто кличе; хто не шанує мудрiсть предкiв i в усьому згоден з кожною думкою натовпу, вiд яких частiше за все тхне смертю, - хочу побажати, замiсть читання цiєї казки, дуже мiцного сну.

Подолає шлях лише той, хто розумiє навiщо повинен йти та мудро долатиме всi перешкоди.


Автор не забороняє використовувати твiр повнiстю чи частково. Навiть з метою власного збагачення. Є лише одне зауваження з цього приводу: перекручення змiсту викладених iдей погано подiє як на новий твiр, так i на життя того автора та його родини. А також на тих, хто буде поширювати перекрученi свiдчення. Розумна критика та плiднi вказiвки будуть прийматися з пошаною та подякою.


Повинен попередити всiх, хто читає чи буде читати цей твiр: лiки для дракону з Апокалiпсису вже синтезованi, перевiренi та почали дiяти. Таким чином з цього часу справжнiй Дракон починає свiй шлях у Небо. Хто побажає, той зрозумiє змiст попередження.


"Коли людина бреше, i визнає, що бреше, чи дiйсно вона бреше в цей час, чи каже правду?"

Епiменiд. Грецiя. 6 сторiччя до нашої ери.


Частина перша. "Пояснення".

Глава 1.


Син.
Татуню!
Батько.
Вай! Що трапилось?
Син.
Нiчого. Ось вирiшив потурбувати тебе.
Батько.
Дивно. З чого це на здорового хлопця нiчниця напала?
Син.
Нi нiчниця, а цiкавiсть.
Батько.
Яка вона невтомна. Навiть юнакiв з лiжка пiдкидає.
Син.
От i кажу: я в тебе вже два днi, i ти постiйно працюєш уночi. Чому?
Батько.
Є потреба.
Син.
Пишеш продовження?
Батько.
Чого?
Син.
Тiєї фантастичної повiстi.
Батько.
Нi. То була "мертва дитина". Є набагато цiкавiше завдання.
Син.
I хто замовник?
Батько.
Твої правнуки.
Син.
Що?
Батько.
Твої правнуки. Що незрозумiлого?
Син.
Якi можуть бути правнуки, якщо я ще не одружився?
Батько.
Тi, що згодом з"являться.
Син.
Так, зрозумiв. Це мабуть тому, що я ще сонний.
Батько.
Що?
Син.
Не зрозумiв твоїх мовних стусанiв, щоб нарештi прокинувся.
Батько.
Якi стусани? Кажу щиру правду.
Син.
Тодi поясни, будь ласка.
Батько.
Знайшов потрiбний "ключ" до передбачень про наше майбутнє. А хто може бути зацiкавлений у їх найкращому виконаннi?
Син.
Зрозумiв. Тi, чиє життя залежить вiд виконання цих пророцтв. Iнакше кажучи - нащадки.
Батько.
Добре, коли син розумно читає фантастику. Саме так, чому i казав про твоїх правнукiв.
Син.
А звiдки передбачення?
Батько.
Нiколи не повiриш. Мало сам їх не вiдкинув. Але якесь дивне передчуття зупинило. Дякую йому.
Син.
Та вже розповiдай!
Батько.
Цi пророцтва читає майже весь свiт i майже нiчого не бачить. Хiба не дивно?
Син.
Нострадамус?
Батько.
Мiфи, казки, релiгiя!
Син.
Щось я не теє... Поясни.
Батько.
Спочатку спробуй вiдповiсти на два питання. Перше: нашi далекi предки, за часiв царя Гороха, були мудрими чи дурними?
Син.
А що таке мудрiсть?
Батько.
А це - друге питання.
Син.
Он як! Пiшов по вовну, а повернувся голений.
Батько.
Не зовсiм так, але трошки є.
Син.
Якщо мого розумiння вистачає, то мудрим можна назвати людину, що має багато знань та з розумом використовує їх, коли потрiбна допомога.
Батько.
Iнакше кажучи, вона завжди пiклується проблемами iнших, забуваючи виконувати власне призначення, з яким народився. Так?
Син.
Ну, щось таке.
Батько.
Хлопчику! Тебе нiхто у християнство нi навертав?
Син.
Чому про це питаєш?
Батько.
Так чи нi?
Син.
Намагались, але згодом я вiдмовився.
Батько.
А Бiблiю читав?
Син.
Трошки. Новий Завiт давали читати.
Батько.
Стандартна процедура. Тодi зрозумiло.
Син.
Що?
Батько.
Твоя вiдповiдь є трошки змiненою заповiддю, як їй навмисно навчають неуки. Там вказано: "Полюби iншого як самого себе". Там не вказано, що ти повинен занапастити себе. Там зовсiм про iнше вказано.
Син.
I що?
Батько.
Нiчого особливого. Навмисне перекручення в поясненнi. Пробач, що зупинив. А що Новий Завiт трошки читав - добре. Легше розмовляти буде. Тому трошки скоректую вiдповiдь: мудра людина повинна опiкуватись турботами iнших, як i власними, i знаходити вiрне рiшення з тiєю ж якiстю, як i для власної мети, i через це її допомога iншим людям дозволить знайти ще якiснiше рiшення усiх проблем життя на радiсть iншим та на задоволення самому собi. Згоден?
Син.
Так.
Батько.
Добре. А тепер спробуй назвати менi прiзвище хоча б однiєї людини, яка пiдпадає пiд це визначення. Живу, а нi мiфiчну людину.
Син.
Важко вiдповiсти.
Батько.
Менi теж. Тому довго реготав, коли спiкер казав депутатам, що бачить в них 450 мудрих людей. Звузимо пошук. Чи вiдома тобi дiйсно мудра людина, згiдно визначеного зразку, яка жила хоча б в останнi три сторiччя?
Син.
Мабуть, нi.
Батько.
Отже, знайдене визначення або лише теоретичне, чи мудрих людей у нашому суспiльствi, з якоїсь причини, вже немає.
Син.
Можливо.
Батько.
Тодi вiдповiдай на перше питання: чи були нашi далекi предки мудрими або дурними? Не поспiшай. Добре згадай iсторiю.
Син.
М-м-м. Не можу вiдповiсти. А ти знаєш вiдповiдь?
Батько.
Вся справа в тому, що люди вже декiлька сторiч не замислювались, що сховано в поняттi "мудрiсть", i тому зазвичай плутають мудрих людей з розумними. Чому? Тому, що поняття залишилось, а от пiдтвердження - немає. Таким чином пустий трон зайняло гiрше визначення, намагаючись звеличитись за кошт мовної схожостi. Щоб зрозумiти рiзницю, наведу аналогiю. Сьогоднi кожен школяр вивчає математику. Алгебру та геометрiю, окрiм арифметики, людина не використовує у повсякденному життi. Навiщо з"явились цi складовi математики? Хiба вони допоможуть купити хлiба, молока, зварити юшку? Здавалося б вони не так вже й потрiбнi, i арифметика повинна залишитись сама. Але з часом з"явились галузi науки та виробництва, де без засобiв алгебри та геометрiї проблеми неможливо вирiшити. Звiдки ж з"явилась цiкавiсть людини, щоб розвинути цi роздiли математики, якi знадобляться у далекому майбутньому?
Син.
Бо з"явилась нагальна потреба.
Батько.
Як вчать нас науковцi, нашi предки займались скотарством та потiм ще й землеробством. Звiдки ж виникла потреба розвитку знань, якi непотрiбнi кожен день? Хiба це розумно, витрачати час на створення якихось зарозумiлих висновкiв, коли легше всього вiдпочивати та радiти тому, що є? Звiдки у неосвiчених скотарiв з"явилась потреба в будiвництвi палацiв i, наприклад, створеннi, написаннi i збереженнi вчень з абстрактними виразами? Як за досить малий промiжок часу, людина без знань та навичкiв робила генiальнi вiдкриття в механiцi, хiмiї, астрономiї, мореплавствi? Як це було можливо, коли й сьогоднi, при сучасному рiвнi знань та технiчного забезпечення, на досконале вирiшення проблеми потрiбно щонайменше 20 - 30 рокiв постiйних пошукiв, рiшень, вдосконалень? I це в мирний час, а тодi, як вчать науковцi, постiйно були вiйни, якi змiнювали життя всього (!) населення. I винахiдники теж не мали статусу "недоторканностi". Десь логiка знавцiв шкутильгає.
А щодо мудростi, то вона може iснувати лише у людей з певним рiвнем культури, яка спирається на певний рiвень здатностi людини до мiркувань та розумiння. Коли цей рiвень нижче певної межи, коли розумiння не шанується, а мiркування поступилось мiсцем виконанню проголошеного напрямку життя, тодi пошук мудростi замiнюється свiдоцтвами про закiнчення навчання рiзним наукам у престижних закладах, не дивлячись на зупинення рiвня розвитку розуму людини.
Як вживання багато їжi не покращує здоров"я, так i вивчення багатьох дисциплiн не може змiцнити розум, бо розпорошується увага при спробах мiркувати. Нерозвинутий же розум, який примушує людину плигати лише по верхiвках вчень, не потребує мудростi. От через це замiсть мудрої людини сьогоднi i вшановується лише розумна, яка значно менше питає неукiв, що лякаються питань.
Син.
Чому?
Батько.
Розумна людина використовує подiї сьогодення. Iнодi згадує про минуле, але не дуже далеке, та намагається передбачити близьке майбутнє. Всi цi данi вона використовує з однiєю метою: заробити найбiльше грошей, щоб мати бiльше вiльного часу, у який намагається зобразити себе оригiнальнiше, нiж є насправдi. Питання у розумної людини виникають лише тодi i у тому напрямку, коли вiдповiдi на них дозволяють збiльшити кiлькiсть грошей у кишенi. А взагалi, такi розумнi люди не дуже рiзняться з неуками, тому, що теж не бажають "занурюватись з головою" у перегляд "всiм вiдомих" та "безперспективних" прикладiв та рiшень минулого. Як теоретичнi знання не дозволяють знаходити вiрнi рiшення в реальному життi, так i вiдсутнiсть досвiду будувати вiрнi питання не дозволяє знайти ту дiяльнiсть, в якiй людина працюватиме з найбiльшою користю i для себе, i для людства. Пiсля смертi такого "розумника" нiчого не залишиться в пам"ятi нащадкiв про нього. Ось про це i вказано в Апокалiпсисi, що iмена великої кiлькостi людей не будуть згаданi в "книзi життя". Навiщо зберiгати пам"ять про тих, хто нiчого не зробив для нащадкiв? Скiльки мiльярдiв так жили ранiше, та й зараз iснують. Який сенс у цьому?
Мудра людина нiколи не подобається нi розумному, нi неуку, тому що постiйно питає та шукає вiдповiдi на власнi же питання. Його не задовольняють догми , аксiоми та "закони" суспiльства. I на диво, саме такi ""дурнi" роблять видатнi вiдкриття, якi полегшують життя людства. Коли людина якимось чином допомагає нащадкам та сучасникам будувати кращi умови iснування, хоча при цьому i не забуває ""харчуватись" плодами власної працi, у майбутньому нащадки з успiхом будуть використовувати його висновки, подумки дякуючи за працю. А що може бути краще, нiж бути корисним власним пра -правнукам, навiть коли вони не пам"ятатимуть твоє iм"я? Проголошення цього заклику не може бути лише теоретичним. Для такого твердження повинен бути якийсь приклад, що наочно докаже вiрнiсть слiв.
Син.
I що?
Батько.
Твердження про можливе краще життя людства та заклики про необхiднiсть мати мудрiсть, неможливо заснувати на фантастичних припущеннях. Мабуть це вже було колись, та люди втратили свiдчення про той час. Щоб знайти якесь рiшення цього питання, є два шляхи. По -перше: є сенс визнати, що вiк людства набагато бiльше ста тисяч рокiв, i може сягати 10, чи бiльше, мiльйонiв. Тодi без особливих заперечень можна зрозумiти шлях розвитку людини за такий довгий час. Та археологи ще про таке заперечують, хоча є цiкавi факти. По -друге: визнати, що дiйсно має мiсце постiйна деградацiя розумних iдеалiв спiвжиття, зростання впливу культу сили i занепад шляхетностi, та наступ наслiдкiв неуцтва на життя людства. А це вказує на досить високий рiвень культури щезнувшого суспiльства, хоча така теорiя не дуже подобається "стовпам науки".
Окремо обидва визнання можуть викликати багато питань та мають чимало недолiкiв в доказах. Разом - можуть пояснити багато вiдомих загадок. Тому здавна й iснує легенда про загибель прадавньої цивiлiзацiї, яка дала життя нашiй. Але залишається одне питання i в цiй версiї: де i коли з"явилась людина, як i коли вона розвинулась, щоб створити ту прадавню цивiлiзацiю? На це питання вiдповiдi досi немає. Розумної. Бо предки були, за визначенням авторитетних вчених, дурнiшi за нас. Є лише теорiя про перетворення безтiлесної людини у плотську, яка викликає теж багато питань, i яка є лише повторенням висловiв з давнiх манускриптiв. А нiхто ще не може досконало пояснити дiйсне значення образiв та вiдомостей з сивої давнини, а отже i ця теорiя теж не може вважатись вiрною.
Син.
Але ж якесь пояснення усьому цьому повинне iснувати?
Батько.
Звичайно. Тому не можна забувати про другий шлях. I вiн знаходиться саме там, де його нiхто не шукає. Пам"ятаєш приказку про те, що найкраща схованка там, де скарби може побачити кожен. Треба лише надати їм вигляду пiдробки. А тодi нiякий розумний злодiй їх не чипатиме, бо не побачить захованого пiд оболонкою.
Син.
I де ж вони?
Батько.
Я недарма питав тебе, чи були мудрi нашi предки. I ти недарма не змiг визначитись з формулюванням поняття "мудрiсть". Щоб пояснити, повернемось до аналогiї у математицi. Нiяка людина не використовує формул чи теорем у тому виглядi, як вони вивчаються. Ми використовуємо їх, замiнюючи невiдомi абстрактнi значення вiдомими даними з тiєї галузi, для якої проводимо обчислення. За одними й тими ж формулами проводять обчислення у механiцi, фiзицi, астрономiї. Коли i який викладач пояснював, чи пояснює, учням, що вони вивчають лише оболонку (!) рiшень майбутнiх проблем? I ось тут ми приходимо до можливостi визначити поняття "мудрiсть". Мати загальнi вiдомостi, макет створення пошукової системи, деякi окремi приклади, щоб надалi зрозумiти яким чином треба дiяти, якi зазвичай звуть шаблонами рiшень, все це люди визнають за знання. I вклоняються рiзнокольоровим дипломам, вважаючи що вони є свiдченнями досягнення верхiвок знань. Та розумнi завжди пам"ятають, що навiть найвища освiта розуму не надає.
А от зрозумiти як i навiщо створенi знання, навчитись мiркувати, обережно використовувати та вдосконалювати придбанi знання, вiдродити забутi призначення зашифрованих вчень i передбачати наслiдки їх використання - це мудрiсть. Вона ж дозволяє розумно "побачити" далеке майбутнє та зрозумiти в чому схованi перепони до кращого життя. Коли щезла потреба в докладному поясненнi, через засилля при владi неукiв, щезло i розумiння. А разом з нею щезла й мудрiсть, залишив лише обриси та натяки на вiрний шлях оволодiння методою побудови мiркування без створення фантастичних образiв, та на iдеали керiвництва разом з мисленням.
Ми маємо вже багато рiзних знань, але не маємо мудростi, бо нiхто до неї не намагається дiстатись. Ми осушуємо болота, але не замислюємось над тим, що станеться з цiєю мiсцевiстю через 20 - 30 рокiв. Будуємо багатоповерхiвки, не замислюючись про зростаючу залежнiсть їх майбутнiх мешканцiв вiд можливих небезпек та незручностей. Створюємо лiки, але не замислюємось, якi змiни вiдбудуться у мозку малюкiв, якi ще не народились. I нiхто не замислюється над тим, як усього цього уникнути, як зробити так, щоб майбутнi нащадки були мудрiше, здоровiше за нас, були впевненi у власному майбутньому життi. Замiсть цього поширюється рiзноманiтна брехня в рекламi, в навчаннi, в методi керiвництва.
Чи було так завжди? Зараз можу впевнено казати - нi. I цю впевненiсть менi провiстили пророцтва, сенс створення яких, мабуть, i досi нiхто не зрозумiв, покладаючи всю вiдповiдальнiсть на таємничi вищi сили. Це й не дивно. Мало хто з сьогоднiшнiх, так званих "вчителiв", має смiливiсть взяти вiдповiдальнiсть на себе. Набагато легше виправдати неробство нiбито об"єктивними причинами, скинути тягар наполегливої працi дiйсного вчителя на когось, хоча б на незрозумiлi вищi сили, залишив на собi лише святкову "мантiю". А от коли є щось одержувати, то цi "вчителi" стають у чергу першими, щоб їм дiстався кусень побiльше та смачнiше. Та бiс з ними. Своє вони отримають у повному обсязi. Нехай потiм виправдовуються.
Син.
Татуню! А що пророцтва?
Батько.
А! Вони розповiдають, яким чином нам виправити становище, коли однiєю ногою вже опинимось над прiрвою. Спочатку було дивно, навiщо так довго чекати, а потiм зрозумiв: лише в останню мить можна розпiзнати змiст людини i побачити хто є хто. I перед загрозою смертi "благороднi", як їх назвали пращури, не чкурнуть у хащi, щоб аж загуло, а до останньої митi шукатимуть потрiбний вихiд iз скрутного становища.
Син.
Чому?
Батько.
Бо це їх призначення - мати мудрiсть.
Син.
А звiдки вони про це знатимуть?
Батько.
Через вiдкрите навчання.
Син.
Цiкаво. I коли почнеться таке навчання?
Батько.
Вже почались вступнi iспити. Хвилин десять тому.
Син.
Опiвночi?
Батько.
Саме так.
Син.
I де?
Батько.
В цiй кiмнатi.
Син.
Але я нiкого не бачу!
Батько.
Подивись у дзеркало.
Син.
Але там лише ми.
Батько.
Нi. Ми залишились тут, а там - наше брехливе вiдображення, яке зображує нiбито нас.
Син.
Це як?
Батько.
Придивись уважно. Зображення у дзеркалi змiнило тебе: лiва рука - праворуч, а права - лiворуч. Так само змiнили мiсцезнаходження очi, вуха, ноги. Побачив?
Син.
Звичайно.
Батько.
Так от, у цьому дзеркальному перетвореннi схований перший так званий "ключ" до прочитання пророцтв: голова та ноги, нiбито, на своєму мiсцi, але бiле стало чорним, i навпаки.
Син.
Але колiр не змiнився.
Батько.
Це метафора, щоб подальше розумiв. Люди бажають жити, нiби розумiють, що це таке в дiйсностi та як належить, i лякаються смертi, нiби теж розумiють її значення. У багатьох мiсцях пророцтв цi два поняття, з допомогою "дзеркального правила", змiнили свою дiйсну назву. Таким чином вказiвки на чиюсь героїчну смерть частiше за все треба розумiти як визнання заслуг розуму людини, якщо мовиться дiйсно про живу людину, а нi про алегорiю. А що є протилежнiстю тiла людини?
Син.
Душа.
Батько.
А що це (!) таке? Де вона знаходиться? Навiщо повторювати дурницi неосвiчених попiв? У грецької Психеї було цiлком зрозумiле призначення. А те, що її сьогоднiшнi церковники намагаються зобразити як якусь незрозумiлу "душу" - додаткове свiдчення про їх неуцтво. Тому ще раз питаю: що є протилежнiстю тiла людини? Без чого немає саме лю -ди -ни (!), а нi фiзичної iстоти?
Син.
Думок?
Батько.
Я ж казав, що приємно мати справу з розумною дитиною. Саме система побудови думок та їх критичний аналiз, або система мислення, i є головним персонажем кожного мiфу, кожного сказання та кожної релiгiї, в яких дiє постать Бога. Яка рiзниця в тому, що я тобi скажу: Адам - перша людина, або розумiння - найголовнiша властивiсть мудреця? Найголовнiший же i є "першою людиною", а мудрець, вiдомий "homo sapiens",  - ознака природної властивостi лю-ди-ни (!). I Бог, за визначенням, є Наймудрiшим з мудрецiв, який створив собi дитину на iм"я Адам. А найулюбленiшою "дитиною" кожного мудреця i є Розумiння.
Iндiйцi теж вшанували мудреця, зобразивши його у виглядi шахової фiгури - ферзя, або "королеви". Чому? Тому, що керманич може робити лише крок, через потребу займатись багатьма справами майже одночасно, а його перший, i найголовнiший, помiчник - мудрець, може, так би мовити, "бачити" на багато крокiв уперед i вражати небезпеку ще до того, як вона з"явиться перед очима. А "королевою" його назвали тому, що мудрець, як i жiнка, може народжувати. Нi дiтей, звичайно, а iдеї, тлумачення, потрiбнi данi. В Бiблiї саме чоловiки "народжують" власних дiтей, хоча в деяких мiсцях i визнається про народження дiтей жiнками. Саме через цю здатнiсть i вважали довге волосся чоловiкiв ознакою мудростi.
Син.
Чи не через це апостол Павло закликав чоловiкiв бути в примiщеннi для зборiв з невкритою головою, а жiнкам - вкривати волосся хусткою?
Батько.
Саме так, щоб розрiзнити - де вiдкрившийся мудрець, а кому довге волосся потрiбне для iншої мети.
Син.
Але тодi змiст Нового Завiту набуває зовсiм iншого вигляду!
Батько.
Про це i кажу. I тодi стає зрозумiлим, про яке "гарне пророцтво" мовиться; i що таке церква та молитва; i чому потрiбно спочатку казати пророцтво, а потiм його розтлумачувати. I ще багато чого. I євангелiї дiйсно стають "Доброю звiсткою", а нi частинами чудернацького вчення про нерозумну добровiльну смерть. Через це iснування тiєї iнституцiї, яка захована пiд назвою "Церква Бога Живого", отримує розумне обґрунтування у тому виглядi, яке пропонувалась спочатку, а нi яке проголошується зараз. I саме вона потрiбна для подальшого розвитку людства.
Син.
Цiкаво. Але що тодi робитимуть священики, яких вже сила силенна?
Батько.
Це їх справа. Ще у Старому Завiтi було попередження: "Немає нiчого таємничого, яке б колись не вiдкрилося". I пророки застерiгали, що сини "левiтiв" забули власне призначення. А за кожний злочин проти людства треба вiдповiдати. Шкода, звичайно, одурених людей, та вони самi це дозволили. Якби на це не згодились, їх нiхто б не змiг одурити тими брехливими вченнями, якi поширенi в свiтi. Можна, дiйсно, допомогти тим, хто цього вартий, але вони повиннi стати в загальну чергу, i якщо складуть iспити та розумно навчатимуться, їх бажання служити Богу Живому може здiйснитись. А хто намагався збагатiти на людському неуцтвi, нехай швиденько збирає "манатки" та шукає теплого мiсця за кордоном, де їм ще будуть деякий час вiрити. Я не заздрю тому, хто нагодиться пiд гарячу руку Бога Живого.
Син.
Стривай, татуню! Але ж ти сам казав, що бога немає, а є система мiркування!?
Батько.
Постать бога як образу є дещо складною сьогоднi для розумiння звичайної людини. Для цього треба вiдкинути всi звичнi стереотипи зображень "вищих сил" та зрозумiти суть їх появи. На сьогоднi звичайнiй людинi легше розвантажити вагон вугiлля, нiж постiйно мiркувати, через наслiдки вдалої кампанiї неукiв по перетворенню вiльних людей на рабiв, що бажають лише "хлiба та видовищ". Кожен мудрець поєднує в собi протилежностi: йому вiдоме все у загальних рисах, та вiн постiйно вчиться розумiти окремi випадки, щоб на цiй основi зрозумiти алгоритм побудови свiту. Спробуй сам уявити, як можна одночасно бути вчителем людства i звичайнiсiньким "рабом" серед людей; розумiти, що вiдбудеться завтра i чому, та одночасно вчитись, наче дитина, передбачати окремi майбутнi подiї; розумiти засоби, якими потрiбно керувати природою i вчитись розумiти її таємницi.
Жоден звичайний людський вчитель не здатен поєднати всi цi суперечностi в собi. I лише Наймудрiший серед мудрих збереже здоровий глузд, коли дiзнається про призначений час, про власний шлях, власне призначення та власнi природнi можливостi. I через це "дзеркальне перетворення" не впливає на його суть, бо вiн є одночасно i учнем системи мiркування, i її творцем.
Але ти правий в сумнiвах. Розумна людина завжди скептично ставиться до рiзних новин, тим паче до легенд про бога. Однак змiни повиннi вiдбутися. Через це у людське середовище буде надiслане знання, яке проголосить ззовнi звичайна людина, яка, мiж тим, народиться зовсiм не так, як звичайнi люди. Вона буде рупором бога, або Наймудрiшого, через що й отримає звання Бога Живого, бо житиме серед людей. I, як звичайна людина, свого часу вмре, здається, вiд звичайнiсiнького iнфаркту.
Син.
Коли це вже вiдомо, то чому не можна допомогти людинi?
Батько.
Кожен з нас - особистiсть, i кожен має право обирати той темп працi, який вважає потрiбним. Нiхто не може примушувати вiльну людину. Обранець вмре не тому, що занадто багато витрачав сил, а навпаки - вiд заспокоєння, що людство нарештi обрало вiрний напрямок розвитку i вже не повернеться до головування неукiв. Хiба це погана смерть: пiти, коли впевнився у виконаннi покладеного на тебе завдання по врятуванню людства, та ще залишити по собi скарбницю пояснень сутi знань? До речi, деякi скарби звiдти я вже отримав i використовую.
Син.
Татуню! Але як можна отримати скарби, коли вони ще не створенi?
Батько.
Дуже легко. Для цього треба лише вiдповiдати умовам обрання. I все.
Син.
Та як можна напитися, коли й рiчки ще немає?
Батько.
Дуже легко! Хiба про таке нiколи не читав? Як побачити те, чого ще немає, i повернутись у свiй час?
Син.
Але то було в фантастичному романi.
Батько.
Ну то й що? Чому не використати саму iдею, а нi конструкцiю? Невже запевнення деяких критикiв, якi й мiркувати не навчились розумно, створили нездоланну перешкоду? А якщо вiд цього залежатиме життя мiльярдiв людей?
Син.
Якщо менi скажуть, що моє життя залежатиме вiд того, зможу я полетiти чи нi, то матиму дуже вагомий стимул i буду плигати, махати руками, але бере сумнiв, що спроба вдасться.
Батько.
Але, якщо буде можливiсть та достатньо часу, можна зробити хоча б дельтаплан i на ньому врятуватись.
Син.
Наче Iкар та Дедал?
Батько.
В мiфах дуже багато корисного сховано, бо їх створювали зовсiм не дурнi.
Син.
Все це дуже привабливе, однак зовсiм не схоже на правду.
Батько.
Тодi повернемось трошки назад, коли казав про скептикiв. Щоб переконати людей в можливостi перетворення життя на краще, обранець повинен надати докази. Що найбiльше переконає розумних?
Син.
Те, що можна побачити та помацати.
Батько.
Фома невiруючий! Помацати може й дурiнь, а от що достатньо переконливо для розумного?
Син.
Залiзна логiка доказiв.
Батько.
Добре. Тодi спробуй пояснити, розумно, звичайно, давнє твердження, що боги народили себе самi. Фiзично, а нi лише алегорично. Як може таке бути?
Син.
Таке твердження не має тверезого рiшення.
Батько.
Має. Дуже просте i досить тверезе. Уяви собi, що якийсь твiй нащадок народив дитину, яка стала моєю дуже далекою прабабусею. За родоводом вiд кого тодi ти народився?
Син.
Вiд тебе.
Батько.
А хто мiй дуже далекий батько?
Син.
Ну це вже неймовiрно.
Батько.
Неймовiрно, чи лякаєшся зiзнатися, що тодi ти сам свiй далекий пращур?
Син.
Але для такого потрiбно, щоб мiй нащадок опинився в минулому!?
Батько.
I що з того? Чого лякатись? Незвичностi? А якщо лише така мандрiвка є найкращим варiантом врятуватися, то й тодi не треба про це мiркувати та розраховувати можливiсть? I гинути через власну лiнь та забобони? Де ж "залiзна логiка"?
Син.
Але навiщо рятуватись?
Батько.
Ще нашi слов"янськi прадiди називали планету "матiнкою". Невже лише тому, що зростав врожай та годувалась худоба? Предки були мудрiшими за нас, i мали знання про те, що час вiд часу поверхня Землi змiнює облiк: коли робить "косметичний ремонт", а коли й "капiтальний". Це схоже на змiну характеру жiнки в "критичнi днi", коли погiршується настрiй i водночас знищується все непотрiбне, а разом з ним i потрiбне. Сьогоднi, коли почастiшали катаклiзми, людство вiдчуває збентеження, через порушення звичного спокою. Тисячi сiмей роками вiдновлюють зруйноване господарство. А що буде, коли разом прокинуться десятки вулканiв в рiзних куточках планети? Як тодi жити? Чим дихати? Що їсти? Куди врятуватись вiд смертi 8 -ми мiльярдам населення Землi? Вiдповiдай!
Син.
Та чи буде таке?
Батько.
Нажаль. Саме для цього i створенi мiфи, казки, сказання, релiгiї, якi вже ззовнi вказують на постiйнi iспити героїв у рiзних обставинах та наслiдки розумного долання труднощiв. Їх мета - надати людству свiдчення про можливiсть подолати загрозу загибелi, пiдготуватись фiзично i морально, щоб не було панiки, коли наблизиться час лиха. Ранiше вiдкрити всi цi пояснення було б дурне, бо хто повiрить в таке, коли за їх життя нiчого не станеться. Та ще знищать джерела "єретичного знання", як завжди. Через таку небезпеку i були розташованi в рiзних частинах свiту i мiсцевостях знання та люди. Коли б в сюжетах мiфiв людство побачило замаскованi значення потрiбного суспiльного життя, не було б потреби його постiйно переконувати в розумностi визволення себе з пiд ярма керiвництва неукiв.
Як на моє переконання, то найкраще для навчання створенi саме мiфи Давньої Грецiї, якi стисло i досить досконало розповiдають про подробицi розвитку потрiбного суспiльства, не забуваючи пояснювати i зробленi помилки. Один з мiфiв, про вiдносини Зевса та Прометея, який багатьом людям повнiстю невiдомий, був покладений в основу Нового Завiту, перекрученим поясненням якого священики намагаються вчити нас "жити", утверджуючи необхiднiсть схилятися перед думкою ошуканого натовпу. Коли б вони розумiли, що колисали власного вбивцю!
У рiзних народiв мiф про перемогу розуму над неуцтвом повторюється у рiзних сюжетах. Навiть латиняни, переробивши на брехню розумнi пояснення, не насмiлились повнiстю знищити сюжет першоджерела, залишив частково вiдкритими iмена та дiї керманичiв прадавньої цивiлiзацiї. Через необхiднiсть зберегти докази та свiдчення про потрiбний шлях розвитку людства, пояснення було розпорошене в часi та частинами оприлюднене в рiзних мiсцевостях планети. Сьогоднi настав час знову об"єднати в одне i частини пояснення, i людство. Коли об"єднаються народи не лише знаннями, а й розумiнням належностi всiх до однiєї родини "homo sapiens", або людини мудрої, то вiдкриються брами до потрiбних людству мудрих знань. А поки що охоронцi й самi не розумiють, якi скарби оберiгають вiд паплюження та використання неуками. Та дотримуються наданого слова i чекають потрiбну людину, яка наведе докази прав на користування схованими знаннями та знатиме пароль доступу до бiблiотек, який повинен бути вiдомим мудрому. Скiльки рокiв чекають!
Син.
Але це лише слова.
Батько.
З тебе буде добрий опонент. Ми розмовляли про два шляхи, якi можуть допомогти зрозумiти можливiсть створити нам краще життя, нiж маємо. Та iснує третiй шлях, який об"єднує обидва попереднi, i ще надає можливiсть постiйно вдосконалюватись людинi. "Ключ" дозволяє оволодiти мудрiстю збереженої iнформацiї предкiв. Символом об"єднання цих трьох шляхiв є тризуб, вiдомий з iсторiї Єгипту, Iндiї, Китаю, Грецiї та Русi, i який став у стилiзованому виглядi гербом України. Мудрi предки заздалегiдь пiдготували потрiбнi нам данi, заховав їх у "дитячiй лiтературi". I недарма у релiгiях часто вказується на цифру три, як доказ великої сили, спiвробiтництва та майбутнього.
Щоб це зрозумiти, треба лише вiдродити той маленький "камiнчик", який "впаде без допомоги рук" в iнформацiйне поле свiту та зруйнує створеного, для збереження неуками, iдола-колоса з пророцтва Даниїла, на якому i потрiбно будувати суспiльство майбутнього, i якого нащадки мудрецiв заховали пiд виглядом "фiлософського каменя" з алхiмiї.
З урокiв фiзики нам вiдомо про велику енергiю, яка вивiльняється при подiленнi ядер. Але ще бiльша енергiя вивiльняється при синтезi речовини. Так саме i з розкриттям iнформацiї про наше минуле та майбутнє: багато даних маємо про часи минулого кожного народу, якi описали науковцi. Та не всi висновки створенi розумом. Коли ж використаємо синтез цих даних i об"єднаємо iсторичнi свiдчення окремих народiв у одне, набагато бiльше iнформацiї ще з"явиться. Так багато, що є небезпека захлинутися у цьому потоцi. I пiд тиском нових свiдчень, для нас нових, а нi для предкiв, всi дурнi намагання неукiв зникнуть, як пiд час вiдомого бiблiйного Потопу. Що робитимуть так званi "купцi", коли зруйнується та згорить їх "товар" вiд подиху мудростi? Де ще вони знайдуть дурнiв, що платитимуть за бреню, коли люди скуштують "їжу" вже розумного майбутнього?
Син.
Татуню, ти занадто складно все розповiдаєш. Чи не можна казати звичайною мовою про все це? Хiба сам не казав, що мудрець є потенцiйним вчителем людства? Так навiщо ускладнювати розповiдь?
Батько.
Пробач, що захоплююсь. Можна розповiдати i простiше. Можна, звичайно, ясно вказувати на причини i наслiдки. Є лише одне питання: чи всiм буде до вподоби пюре?
Син.
Яке пюре?
Батько.
Докладно поясненi свiдчення. Якщо так робити, то що тодi робитиме мозок слухачiв? Хiба тобi до вподоби кiнофiльми, де знову повторюються сюжети, якi багато разiв бачив в iнших фiльмах? Навiщо кухар прикрашає страви так, щоб було смачно дивитись на рибу чи на салат? Хiба не легше все це закинути у м"ясорубку та подати до столу негарне, але корисне для шлунку мiсиво? Хiба всерединi все не змiшується?
Син.
Можливо так було б легше, але коли ми харчуємось, спочатку насичуємось поглядом, i вже потiм язиком та зубами.
Батько.
Отже, тобi до вподоби спочатку бачити, а вже потiм споживати обранi страви? До вподоби сам процес насичення при подiленнi їжi на маленькi частки та вiдчуття насолоди вiд цього?
Син.
Так.
Батько.
Чому ж тодi вимушуєш мене все закидати у м"ясорубку? Хiба так буде гарнiше виглядати процес розкриття мудростi? Чому при навчаннi мозок повинен спочивати? Звiдки тодi з"являться питання, на якi самому закортить знайти вiдповiдь? Навiщо знищувати процес насичення людини знаннями та унеможливлювати отримання насолоди вiд цього? Чому навчання не повинне зацiкавлювати учня? Так звичнiше? Але ж час повинен змiнювати погляди. Навiщо ж продовжувати спати, коли настав час дiяти? Навiщо йти шляхом неукiв, коли намагаємось здобути мудрiсть? При будiвництвi майбутнього соннотерапiя не допоможе. Працювати треба починати з ранку, а закiнчувати - коли мозок починає погано мiркувати та помилятись. Згоден?
Син.
Воно то так логiчнiше, та все одразу неможливо змiнити.
Батько.
Звичайно. Тому безглуздо знищувати уроки помилок навiть далекого минулого. Принцип синтезу потрiбно застосовувати майже скрiзь. В кожному часi, у кожного уряду завжди можна знайти щось корисне. Чому не використати зернята розуму? Це i є справжня АЛ -хiмiя: гнiй дуростi перетворювати на цеглини мудростi. Важко це зробити, але можливо. Сам пересвiдчився що можливо, тому i наполягаю на цьому. I про це також натякується у книзi "Буття", в розповiдi про будiвництво Вавiлонської вежi.
Кожна погана справа вже має хоч одну зернину для створення доброї. Iнша рiч, що при створеннi добрих справ тих зерняток у тисячi разiв бiльше, але ми не такi багатi, щоб вiдкидати золото розуму, яке хтось за дурiстю чи через надлишок покинув. Використовувати потрiбно все. Звичайно, що до цього треба добряче готуватись та мати так зване "око злодiя", яке помiчає майже непримiтнi ознаки знаходження золота розуму у тiй чи iншiй справi.
А зiбравши до купи те золото розумiння, треба його переплавити у одному "озерi", спочатку очистив вiд лузги нерозумного пояснення та використання за допомогою "сiрки", уїдливостi у знаннях, наче при перетворенi м"якої сталi на чавун, щоб з окремих зерняток створити "камiнчик" пошуку мудростi, та на його основi створити фундамент нового суспiльства. I якщо створимо мiцний фундамент кращого майбутнього, то й нащадкам буде легше жити при переселеннi у наше минуле, бо вони ж матимуть вiрно окреслений шлях свого розвитку на подальшi часи.
Син.
Але чому у минуле?
Батько.
Найкращий варiант. Неможливо тисячу рокiв рятувати людство поза межами планети. Для цього немає нi можливостi, нi технiчно безпечних систем, нi, чесно кажучи, часу на будiвництво величезної космiчної станцiї. Може тому й виникла теорiя Мальтуса про навмисне зменшення чисельностi людства до 1 мiльярда, шляхом постiйного розпалення ворожнечi серед народiв та постiйного ведення хоч маленьких вiйн, в яких будуть поступово гинути люди. В межах Сонячної системи немає бiльше придатного для життя людства мiсця, нiж Земля. Це по -перше.
I по -друге: минуле нам бiльш -менш вiдоме, а отже досить вiдомi i умови проживання в тi часи, i зрозумiлi загальнi обриси можливих проблем переселенцiв. До цього можна найкраще пiдготуватись, щоб не було безглуздих смертей. А при переселеннi на майбутню Землю треба набагато грунтовнiше готуватись, бо невiдомо якi змiни вiдбудуться в атмосферi, на поверхнi та у тваринному свiтi "реконструйованої" планети, в який час надсилати перших дослiдникiв, якi не матимуть можливостi повернутись, а отже свiдомо йдуть на смерть, i багато ще чого. Тому перемiщення у минуле нашої планети, на якiй ми зараз живемо i звикли до її клiмату та умов життя, - найкращий варiант. Доведеться, звiсно, багато чого винайти, розробити чимало апаратури, створити небаченi досi джерела енергiї, що будуть потрiбнi при перемiщеннi, переселеннi та проживаннi; та все це - лише тимчасовi технiчнi труднощi. Головне сьогоднi - пояснити людству, що його чекає у недалекому майбутньому, i який варiант рiшення проти цiєї загрози пропонується, i чому. Лише коли буде згода на такий варiант врятування, тодi можна буде готуватись до виконання проекту та розповiсти про запланованi умови та етапи перемiщення.
Син.
Якщо таке перемiщення вiдбулось у минулому, то та прадавня цивiлiзацiя i є нашими нащадками?
Батько.
I так, i нi. У минулому залишаться лише тi, хто не буде здатний до подальшого розвитку, та тi, хто побажає залишитись. Усi iншi будуть знову перемiщенi на поверхню оновленої Землi, у ретельно дослiджений час, i враховуючи всi минулi помилки та новi можливостi, створять ще досконалiше суспiльство та розвинуть схованi здiбностi справжньої людини. I от тодi члени нового суспiльства перетворяться на тих, для кого постатi та образи звичних нам богiв здадуться "дитячими iграшками". От i все.
Можу лише повiдомити, що тодi мандрiвки Всесвiтом, без будь -яких механiчних засобiв пересування, стануть звичними, через вiдсутнiсть у тiєї розвинутої людини фiзичного тiла. Так що мрiя про невмирущiсть все ж здiйсниться. Немає нiчого неможливого для людини, а є лише тимчасовi труднощi.
Син.
I все ж ми народились вiд тих, хто залишився.
Батько.
Звичайно. Але тебе турбує зовсiм iнше питання: чи були нашi предки серед тих, хто був непридатний для подальшого розвитку?
Син.
Чесно кажучи, так.
Батько.
Як вже казав, розумiння - найголовнiша здатнiсть мудреця. Другу здатнiсть, яку вiн повинен обов"язково мати, чути те (!), що кажуть, а нi замiнювати слова людини власними домислами. Серед тих, хто залишився, були й тi, хто обрав життя в минулому свiдомо.
Син.
Чому?
Батько.
По -перше: треба буде допомогти тим, кого залишили, бо це теж - люди. По -друге: треба деякий час спостерiгати за дiяльнiстю iнформацiйної системи, навмисно створенної для нас. I по -третє: треба збудувати та заснувати мовну скарбницю, яка пiдсвiдомо надихне на пошук iнформацiйної системи. Так що турбот - вистачатиме.
Син.
Татуню! Ну звiдки тобi все це вiдомо?
Батько.
Iнформацiйна система працює. Яким би чином я сам дiзнався про деякi таємницi, або про те, чого нiяк змiнити вже не можна, бо багато рокiв тому навмисно створили першоджерела для певної мети, щоб шукачi були впевненi у дiйсностi розповитого?
Син.
I де ж вона знаходиться?
Батько.
Можна, поки що, конкретно не вiдповiдати на це запитання? А взагалi - ми живемо в нiй.
Син.
Цiкаво. А чому саме ти, тату, про це дiзнався?
Батько.
На це питання теж, поки що, не хочу вiдповiдати.
Син.
Чому?
Батько.
А навiщо тобi знати те, на розкриття чого ще не прийшов час?
Син.
Цiкаво!
Батько.
Тодi краще поцiкався, як перетворитись на дiйсно мудру людину, а нi залишатись псевдомудрим, як iснуючi "знавцi".
Син.
Добре, татуню, але є ще одне питання.
Батько.
Яке?
Син.
Ти так впевнений у можливiсть збудувати краще життя, що дивно. Чи є якiсь вiдомi докази такої впевненостi?
Батько.
Чимало. Та люди так звикли до заборони мiркувати, що не бажають й пальцем ворухнути, щоб перегорнути сторiнки книги та прочитати те, чого можновладцi не бажають навчати. Ну хто забороняє читати мiфи та мiркувати над їх значенням? В школi знайомлять iз скороченою версiєю знань про минуле, як його бачать академiки, i люди задовольняються цими "обрiзаними" даними, i потiм на основi саме цих куцих знань створюють пiдручники для наступних поколiнь, ще бiльше скорочуючи потрiбнi для мiркування свiдчення.
Для прикладу вiзьми згаданий мiф про Прометея, "прозорливця", i ознайомся з повною версiєю. I тодi сам побачиш, що Зевс, який покарав сина титана за захист людей та надання їм допомоги, при настаннi для нього самого важких часiв владарювання, наказав визволити провидця та постiйно радився з ним при вирiшенi рiзних проблем. Звичайно, не одразу погоджувався з мудрими вказiвками, хоча навiть Метiда пiдштовхувала його до них, та саме їх i використовував у своїх рiшеннях. Хiба вiд цього краще не було життя i на Олiмпi, i на Землi? Було. Таким чином в мiфi вже вказувався потрiбний шлях перетворення суспiльства. Рiшення справжнiх мудрецiв завжди краще розмальованих обiцянок неукiв. Це лише один наочний приклад з iнформацiйної системи. А пам"ятаєш, ранiше казав, що деякi люди залишились у минулому, щоб створити мовну скарбницю?
Син.
Так.
Батько.
А будь -яка мова обов"язково пов"язана з iнформацiйною системою. Тому багато спорiднених слiв можна знайти в рiзних мовах. I змiст їх коренiв, лише коренiв, - однаковий. Тому є можливiсть перекладу з однiєї мови на iншу, i при цьому зберегти змiст тексту. А можна i буквально перекладати та отримати зовсiм iнший змiст. Через таку практику, яка застосовується вже багато рокiв, i подiленi пам"ятки культури на схiднi та захiднi, пiвнiчнi та пiвденнi. Вiдмiннiсть є, це так, але вона зовнiшня, а нi за змiстом.
У кожної частини свiту своє призначення. I нерозумно було б звеличувати якусь одну. Умовно можна так подiлити їх ролi: схiд - сховище усiх потрiбних знань та зразкiв доказiв; захiд - полiгон для випробування зразкiв; пiвнiч - "дитячий садок та школа початкового рiвня знань"; пiвдень - матерiально -технiчне сховище засобiв iнформацiйної системи. Нiяка складна система, а особливо людське суспiльство, не може цiлеспрямовано розвиватись, коли не задiянi всi вказанi чотири гранi. Це стосується не лише самої людини, а й розвитку клiтин, якими створене тiло. Вони також мають iнформацiю з метою розвитку, про напрямок потрiбного розвитку, його схему та засоби. Коли буде час, докладно поясню все це. Докази повиннi бути зрозумiлими та логiчними. Тому почнемо з найпростiшого. Пам"ятаєш книгу "Космiчнi легенди сходу"?
Син.
Так.
Батько.
Ти колись її проглянув i питав, що то за країна така - Шамбала, а я нiчого не вiдповiв?
Син.
Було таке.
Батько.
Тодi не мав нiякої iнформацiї про цю таємницю. А сьогоднi можу про неї дещо розповiсти, якщо побажаєш.
Син.
Уважно слухаю.
Батько.
Шамбала дiйсно iснує, але до неї неможливо дiстатись нi пiшки, нi на лiтаку, нi пiдводним човном. Є лише одна можливiсть опинитись за її стiнами: взяти її штурмом пiсля розумної облоги. Та для цього не вистачить вiйськ навiть у НАТО.Треба об"єднати весь свiт, оголосити Третю свiтову вiйну, озброїти вiйсько, i лише потiм починати облогу. Рiч в тiм, що ця столиця таємничої країни, Шамбала, має дуже незвичний код доступу, i для кожної людини вiн iндивiдуальний, наче пiн -код банкiвської картки. Цей код створюється розумом людини, її системою мислення. Коли мислення спрямовується до вiрної мети, людина отримує код i пароль для вiдкриття брами у край подальшого розвитку. Коли ж мета iнша: абсолютна влада над людством, небачене матерiальне збагачення чи щось схоже на це, думки такої людини звертаються у iнший бiк назустрiч її фiзичної смертi. Пам"ятаєш приказку: "Коли треба когось покарати, то Бог вiдбирає у нього розум"?
Таким чином Шамбала є захистом в розумiннi шляху до iншого свiту, у який може пройти лише той, хто отримає "вiдмiнно" на iспитi своїх розумових здiбностей з дисциплiни "Майбутнє людства". Iнакше кажучи, таємнича Шамбала є iнформацiйною копiєю уряду майбутнього свiту, в якому немає мiсця неуцтву та пов"язаних з ним наслiдкiв, i саме з неї тягнеться вiдома Бiблiйна драбина, по якiй ходитимуть "янголи", мудрi пояснення про зв"язок минулого, сьогодення та майбутнього, навчаючи населення Землi. А поручнями "драбини" повиннi бути розумiння та сприйняття необхiдностi врятування людства вiд загибелi, через засилля неуцтва у нашому суспiльствi. I цi поручнi саме ми повиннi створити. I сьогоднi, швиденько, доки є час. Ось так!
Тому дурне шукати фiзичний шлях до Шамбали, хоча отримати потрiбнi данi з неї є багато можливостей. Лише в наш час цей засiб не викличе здивування, бо ми вже звикли до можливостей комп"ютерної технiки. Ранiше цього засобу спiлкування нiяк не можна було пояснити. Однак i сучаснi комп"ютери, по зрiвнянню з тiєю системою, виглядають сокирою неандертальця проти лазерної гармати. Тому озброюємось невситимiстю до знань та розумiння, i вперед, на штурм фортецi!
Син.
Але, татуню, закликання до вiйни карається законом.
Батько.
Так, згiдно лiтерi iснуючих законiв, я - злочинець, який закликає до ведення свiтової вiйни. Та, сподiваюсь, нiяка розумна людина не перешкоджатиме знищенню неуцтва, а нi неукiв. Так, я закликаю до початку непримиренної вiйни, до повної перемоги, до наближення того часу, коли загине останнiй впертий дурень, не зважаючи на його посаду чи гаманець. Так, я бажаю, щоб свiт був по саму макiвку в кровi. До речi, що таке кров?
Син.
Кров є кров.
Батько.
А iншими словами? Навiщо вона iснує?
Син.
Вона носiй кисню вiд легенiв до тканин тiла.
Батько.
Навiть так? Цiкаво. А навiщо потрiбен кисень?
Син.
Нас цьому не вчили.
Батько.
Розумiю. Згадай функцiю кисню з хiмiї та помiркуй, навiщо кисень клiтинам.
Син.
Щоб пiдтримувати життя клiтин?
Батько.
Щоб мати можливiсть оновлювати життєдiяльне середовище та створювати можливiсть для розмноження клiтин. Його повинно бути нi мало, нi багато, у межах необхiдного. Iнакше клiтини загинуть. Отже, алегоричне значення слова "кров" є закликом до розвитку людини та оновлення суспiльства. От тому i кажу, що бажав би бачити свiт по саму макiвку в цiй "кровi".
Ця алегорiя була вiдома здавна, i використана в зашифрованому значеннi постатi римського Марса, бога боротьби, а нi вiйни, який є близьким родичем грецького Ареса - захисника овець вiд вовкiв, а також бога бур та гроз. Використана вона i в обох Завiтах Бiблiї, i в iндiйських та китайських легендах.
Вiдомий майстер слова, Мiшель Нострадамус, з великим успiхом використовував алегорiю кровi, замалював нею очi тлумачiв. От послухай приклад, як ранiше розумiли та перекладали його пророцтва:
Шiсть, дванадцять, тринадцять, двадцять, буде розмовляти з дамою.
Старший буде розбещений жiнкою.
В Дiжонi, Гiєнi - град. Блискавка ушкоджує його.
Ненажерливий переситився кров"ю та вином.
Ну, а далi викладаються просторi коментарi, що може бути такого жахливого у 1555 роцi. В дiйсностi ж, посилання на цей рiк немає зовсiм, бо у зашифрованому виглядi вказаний наш час, а в пророцтвi мовиться:
Шостого, дванадцятого, тринадцятого, двадцятого буде розповiдати про Даму,
Мiсток народженого буде вiд жiнки, яка гучно проголошувала "зламати хлiб".
Другий Iона. Їх "омела" народжена ламкою. Блискучий початок.
Невситима "кров" (необхiднiсть розвитку та оновлення). А ось "вино" (розповiдь про майбутнi можливостi) - ситне.
Можна, звiсно, докладно пояснити кожне незрозумiле слово чи назву, але зараз не хочу цього робити по деяким причинам. Можу лише визнати, що цi рядки призначенi тому дивному Генрiху Щасливому, заради якого Нострадамус i створював катрени, допомагаючи не наробити дурниць у визначений час, який, до речi, вказаний i в Бiблiї. А час його вже настає. I тому повернемось до Шамбали. Що є особливого в нiй?
Син.
Що вона знаходиться десь далеко серед гiр. Нею керують махатми, якi володiють дивними знаннями та могутнiстю, але не бажають силою пiдкоряти свiт.
Батько.
Добре. А хто вони такi - махатми?
Син.
Люди, якi володiють найвищою мудрiстю.
Батько.
Пречудово. Скажи менi синку, якщо спроможний, якi рiзновиди устрою тобi вiдомi.
Син.
Первiсний, рабовласницький...
Батько.
Нi. Пробач, що зупинив. Нi суспiльний, а державний устрiй. Допоможу: тиранiя, вона ж диктатура...
Син.
Демократiя. Олiгархiя. ... I все.
Батько.
Бачу, що читав Платона.
Син.
Сам же вказав.
Батько.
От i добре: спокiйнiше розмовляти можна. Якi з вказаних устроїв зараз iснують?
Син.
Та всi. Немає сьогоднi країни, де не було якогось з цих устроїв.
Батько.
А який краще?
Син.
Жодного.
Батько.
Чому?
Син.
Бо в кожному хтось бажає бути головуючим та отримувати величезнi привiлеї, а тi, хто опиняються у самому низу, не можуть з цим погодитись. Тому час вiд часу при кожному устрої вiдбуваються повстання або заворушення. Коли ж в державi немає спокою i хтось когось обдурює - добра не буває.
Батько.
Чую слова нi юнака, а розумного чоловiка! Приємно дивуєш своєю розсудливiстю. А як розумiти заклики до впровадження демократiї в життя суспiльства?
Син.
Казка для малечi та дурних.
Батько.
Пояснюй, будь ласка.
Син.
Демократiя, за задумом, - влада народу. А коли це натовп мiг вирiшити щось важливе i при цьому не подiлитися на ворогiв? Навiть сьогоднi, коли депутатам, обранцям з народу, створенi всi умови для працi, засiдання Ради бiльше схожi на бiйку, а нi на обговорення. А звiдси i якiсть рiшень. Хiба не так само билися церковники на початку нашої ери, вiдстоюючи на "соборах" власнi погляди на релiгiю? Чи є рiзниця в поведiнцi, хоча вже минуло майже 15 сторiч? Тодi хоч нiхто не приховував, що був ранiше простолюдином. А нашi "обранцi з народу" вже кличуть виборцiв "бидлом", хоча саме це "бидло" їх вивчило та обрало в депутати, свiдомо одягнув на шию ярмо покори вказiвкам "обранцiв". А закордонна модель демократiї є повною подобою платонiвської олiгархiї, влади купки багатiїв. Так навiщо нам i ця лялька? Треба iнший устрiй, але ще нiхто нового та досконалого не вигадав. Була лише байка про комунiзм, яка байкою i залишилась.
Батько.
Дякую за чудову лекцiю. Розповiв досить переконливо. А от висновок зробив невiрний.
Син.
Чому?
Батько.
Тому, що досить давно є докладний опис жаданого устрою. Але без нового суспiльства його чекає та ж доля, що й комунiзм. Так що задум засновникiв держави пролетарiв був гарний, а от виконання - зовсiм нi. А якими повиннi бути новi устрiй та суспiльство, можна наочно побачити в Шамбалi.
Син.
Але ж то лише образ, вiртуальна копiя, як сам казав. Як же можна "наочно подивитись", коли туди фiзично приходити не має сенсу? В нас ще немає машини часу та простору, щоб побачити оригiнал.
Батько.
Помиляєшся. Кожна людина має її, але не кожна спроможна її використовувати. Одначе в тебе, виявляється, є всi потрiбнi складовi та код активацiї.
Син.
Тепер ти пояснюй, будь ласка. Щось не второпаю, що до чого.
Батько.
Щоб потрапити у iнший час потрiбно мати: мету, уяву, логiку мiркувань, здатнiсть до аналiзу та розумiння отриманих даних. Таким чином складовi машини часу людини є три першi: мета, уява, логiка - МУЛ, який є одним з головних образiв Бiблiї, а код активацiї, шоб вiдправитись у мандрiвку та повернутись звiдти: аналiз та розумiння - АР, вiд якого першi поселенцi почали звати себе арiями, хоча є й iнша назва: Асоцiацiя Розуму, в якiй головуватиме аналiз та розумiння при вирiшенi проблем суспiльства. Можливо тому i виникла назва в "Авестi": Арьяна Вейджа, або Арiйська Вежа. В перекладi з мови символiв ця назва розшифровується як Башта чи "звеличення" Аналiзу та Розумiння, з якої дуже легко побачити не лише помилки керiвникiв, а й обрiї майбутнього, що аналогiчно подорожi в часi з допомогою дiяльностi мозку. Фантасти минулого вважали, що машина часу повинна бути механiчною чи електронною. Це їх помилка. Але так було тодi модно: розвивати саме такi засоби пересування, забуваючи про природну могутнiсть мозку самої людини.
Син.
Пробач, татуню, але цi назви є лише в нашiй мовi, а на заходi вони мають на початку слiв iншi лiтери. Тому твоя гiпотеза не дуже вiрна.
Батько.
Ти правий, з точки зору звичайної людини. Та треба мати знання про наступнi часи та розумiти де дiйсно вiдкриється вхiд до Шамбали, де знаходиться колодязь з цим джерелом "живої води", та звiдки почнеться її штурм. От тодi можна буде вже казати про помилки чи передбачення.
Син.
Пробач, що образив, та щось менi пiдказує, що в тебе вже є вiдповiдь на питання. Так?
Батько.
Мене ти не образив. I в мене дiйсно є вiдповiдь на це питання. Мешканцi Iндiї i сьогоднi повторюють, що їх пращури прийшли з пiвночi. Перси кажуть те ж саме. Вони сплутали алегорiю з напрямком, а символи також сприйняли за дiйснiсть. Хоча в одному їз значень вони кажуть правду. В Новому Завiтi греки навмисно вказали на 30 рокiв життя Iсуса, щоб ще раз звернути увагу людей на 30 меридiан пiвнiчної пiвкулi. На ньому досить точно розташованi декiлька вiдомих нам об"єктiв: долина Царiв з орiєнтованими на пiвнiч гранями пiрамiд та обличчям Великого Сфiнксу; мiсто Олександрiя з її дивною, щоправда в минулому, бiблiотекою; мiсто Одеса, в якому кожен рiк 1 квiтня святкують День Дурня; Санкт-Петербург, у минулому Ленiнград, де набув початок вiдомий Радянський Союз; Київ, столиця нашої держави та мiсто Чорнобиль, звiдки й прийде Слово, яке заснує "дитячий садок та школу початкового рiвня знань" з погляду майбутнього.
Не можу стверджувати, що Бог Живий буде українцем. Але той, доля якого захована пiд виглядом Прометея грецьких легенд, дiйсно народився бiля рiчки з порогами. Звiдси повиннi прийти i його визволителi, щоб знову посеред людства жив та допомагав напiвбог. Нострадамус ясно вказує на країну народження того Генрiха Другого, Щасливого чи "наступного", якого назвав Цезарем та власним сином, - Окраїну в центрi Європи. А в 101 катренi 10 центурiї вказує i рiк його народження - 1960, а нi 1660, як розумiли тлумачi. Звiдси i дурню стає ясно, шо йдеться про наш час та Україну. А отже головною мовою нового суспiльства буде українська, яку доведеться нам оновити до кришталевого блиску, як вказано в Апокалiпсисi, бо книга, слово та мова є частинами iнформацiйної системи. Та скорiше не сучасний "суржик" то буде, а мова вiдродженої Русi, яка сьогоднi подiлена на кiлька мов.
До такого висновку дiйшов через дослiдження причини створення єгипетської богинi Бастет, захисницi кiшок. Якимось чином iм"я Бога Живого буде пов"язане саме з кицьками, через що i назва Русi походить вiд "рисi", пiвнiчного лева. I пiдтвердженням цього висновку стало розумiння символiв тварин, птахiв та рослин в релiгiях всiх народiв. Можна викласти тобi це i зараз, та краще розповiм згодом, коли буде час.
У давнi часи мудрецi вказували, що свiт має спiральний шлях розвитку. Як це потрiбно розумiти? Початок та кiнець певного кола розвитку суспiльства зустрiчаються в одному мiсцi планети, але мiж ними пролягає час та рiзний рiвень мiркування населення. Тому це коло можна ототожнити з кiльцями змiї, що згорнулась. I кожний виток знаходиться на попередньому та менше за розмiрами. Таким чином пiдтверджується вказiвка, що пiсля подолання неуцтва, людство все швидше почне вдосконалюватись, доки не досягне визначеної мети. Тодi буде вже важко казати на тi iстоти - "людина", бо вони майже нiчим не нагадуватиме звичну нам людину. I у плотському виглядi, i в розумовому. Тодi людство залишить "дитячий садок" Землi i пiде до Галактичної "школи", про яку зараз ми й мрiяти не спроможнi, через малий рiвень розумового розвитку. Тому, синку, пропоную вирiшити: чи стаєш ти у лави перших будiвельникiв майбутнього, чи бажаєш дочекатися сталостi?
Син.
Звичайно стаю, татуню! Як можна тебе кинути одного у таку хвилину?
Батько.
Не поспiшай. Помiркуй. Вiд цього рiшення залежить усе твоє наступне життя. Повинен попередити, що дуже часто не матимеш часу добре спати та їсти, а працюватимеш у важких умовах. Можливо залишишся одинаком на все життя. Так що мiркуй, доки є ще час. А зараз йди у лiжко, бо менi ще попрацювати треба, вже ранок починається.

Глава 2.

Син.
До тебе можна, тату?
Батько.
Заходь, заходь, рання пташка.
Син.
Нiчого собi - рання. Вже нiч на дворi.
Батько.
Минулого разу прийшов опiвночi, а сьогоднi - ще й десятої немає. Сiдай. Розповiдай.
Син.
В мене є декiлька питань.
Батько.
Слухаю уважно, Ваша Величнiсть.
Син.
Наче до короля.
Батько.
Так воно i є, Ваша Величнiсть. Ранiше в державi головною особою був король i заради його величi все робилось. В моїй умовнiй державi головна особа - нащадок, i тому намагаюсь їй допомогти звеличитись у майбутньому життi. Це, вважаю, кращий стимул, нiж вбивати час неробством, сподiватись на велику пенсiю за кошт достатку працюючих та тремтiти, чекаючи смертi. Згоден?
Син.
Як на мене, то в цьому є великий сенс. Але така позицiя зачiпає численних пенсiонерiв.
Батько.
Звичайно. Тих, хто вже досяг пенсiйного вiку та кому залишилось два - три роки до такого часу, не треба турбувати. Зовсiм не шляхетно шокувати тих людей, якi вже не мають сил змiнити власну систему мiркування. Доведеться тягнути цей тягар до кiнця їх життя. А от тi, хто молодше потенцiйних пенсiонерiв, хто ще здатний навчитись мiркувати, i особливо це стосується молодi, повиннi прийняти такi умови життя в суспiльствi: людина залишається людиною доти, доки здатна розумно сприймати дiйснiсть та допомагати нащадкам. Коли особиста розумова дiяльнiсть не може вже створювати потрiбне людям, коли людинi немає про що навчати iнших, застосовуючи логiку та розумнi пояснення, а нi тиск загроз, коли сили залишили тiло та мозок, i наближається стан лише тваринного iснування, тодi така людина нехай збере всю свою мужнiсть i самостiйно обере засiб не створювати проблем оточуючим. Так в останнiй раз вона потурбується про людей i цiєю дiєю вже збереже своє iм"я на добру згадку.
Суворо ставитись до власної персони краще, нiж до iнших. Краще викликати щирий жаль нiбито передчасною смертю, нiж викликати ненависть проявами гiрших властивостей. Навiть кицька намагається не завдавати клопоту господарю, коли вiдчуває час смертi. Невже люди гiршi за неї? Якщо так, то для кого тодi природа створює це буйство життя? Для кого вона зберiгає рiзноманiтнi варiанти взаємодiї органiв? Кому вона намагається допомогти в творчостi? Кому вона пiдказує подальший шлях розвитку цими наочними прикладами iснування, стимулюючи здiбнiсть до мiркувань? Невже ми такi йолопи, що не здатнi зрозумiти наше призначення?
Природа створює все досконалiшi рiзновиди живих створiнь зовсiм нi для власної потреби. Невже її дiти повиннi бути дурнiшi за неї? Який сенс у цьому? Таким чином доходимо висновку, що змiст мети розвитку природи, i нас, як її дiтей, полягає в створеннi досконалого виду живих iстот, якi володiтимуть досконалими засобами перетворення матерiї, з подальшою метою створення довершеної форми життя. I на шляху до цiєї мети немає мiсця нездатностi до мiркувань. Доки людина мiркує, доти вона здатна розумно навчати iнших. А в цьому випадку їй завжди знайдеться кусень хлiба та необхiднi засоби для повноцiнного життя. Коли ти вже нi на що не здатний, то навiщо бути тягарем для рiдних та оточуючих? Збери всю свою мужнiсть та припини наругу над званням "людина мудра". Хiба це теж не прояв шляхетностi? Згоден?
Син.
Воно то так ...
Батько.
Чи має сенс сперечатись за це сьогоднi? Прийде час, i ми помiркуємо й над цим питанням. Обiцяю. Так якi питання з"явились у Його Величностi?
Син.
Я в мiстi трошки посперечався з хлопцями. Вiдповiдь дав, але деякi сумнiви з"явились. От хочу тебе спитати про наш час. Можна?
Батько.
Чого ж "нi"? Викладай все. А там подивимось, що треба робити.
Син.
Хочу спитати про устрiй в Шамбалi; як довести, що демократiя - "мертва дитина"; з чого треба починати будiвництво нового устрою; яким чином ми, молодь, здатнi змiнити життя в Українi?
Батько.
Зрозумiв. Взагалi, все це є одним питанням: "Як збудувати майбутнє?" Тому на тi питання вiдповiдати не буду, а почну вiдповiдати на загальне. Вмощуйся зручнiше, тримай шелепу, щоб не впала, та язика, щоб не вiдволiкав мене, i слухай.
Змiна устрою в державi аналогiчна побудовi нової держави, бо труднощi, фактично, однаковi, якщо не бiльшi. Щоб створити нову державу, або змiнити устрiй, треба мати розумно викладену та докладно сформульовану мету: заради чого держава будується; яке в нiй планується майбутнє через рiк, п"ять рокiв, десять, сто; яких труднощiв чекати i чому; якi повиннi бути першочерговi завдання та плани через рiк, п"ять, десять, сто, i чому; i таке iнше. Без ясної мети, без розумних вимог до лiдерiв руху та правил керування, без наперед визначених прiоритетiв розвитку держави, без жорсткого обмеження сфер впливу керiвникiв, та iнших виправлень минулих помилок, не можна починати перетворення. Iнакше нiчого гарного та доброго з такої задумки нiколи не вийде, а населення завжди буде зазнавати утиску з боку нерозумних. Якщо державу будувати лише за покликом iнтуїцiї, яка не завжди погоджується з логiкою, то обов"язково виникають помилки в керуваннi. За наслiдки повинен хтось вiдповiдати. Сьогоднiшнi керманичi не бажають визнавати власної провини, а все скидають на населення, як i погашення боргiв. Воно як небажана дитина - завжди винне в усьому. Тому з самого початку треба обґрунтувати мету. Чим докладнiше та яснiше буде вона викладена, тим легше потiм буде її дотримуватись, i тим легше буде в подальшому будувати нову державу для кращого життя громадян.
Мета - корiнь майбутнього життя, фундамент всiєї споруди. Чим мiцнiше вiн буде, тим довше стоятиме будiвля, тим спокiйнiше та комфортнiше буде мешканцям в негоду. Чесно кажучи, рiзницi мiж зведенням будинку та створенням держави - нiякої. Вiдрiзняються вони лише розмiрами. Мета визначає i форму устрою, за допомогою якого держава буде розвиватись. В будiвництвi устрiй зветься кресленнями. Тут розраховується майже все, а також залишають вiльну площу для подальшої змiни призначення примiщень, або вдосконалення системи вiдносин в державi.
На цьому, поки що, зупинимось. Вважаю, що краще розглянути форми устрою. Лаяти чи схвалювати устрiй має сенс лише порiвнюючи iдеал устрою i його, так би мовити, робочу модель. Лише такий аналiз дозволить зробити належний висновок.
Нехай нам вiдомi чотири форми устроїв: тиранiя, олiгархiя, демократiя та держава мудрецiв. Гадаю, що можна так назвати устрiй Шамбали. При розглядi вiдкинемо тиранiю та олiгархiю, як устрої без потрiбного нам шляху розвитку. Чому? Бо в iдеалi вони схожi i вiдрiзняються лише кiлькiстю людей в найвищiй частинi держави. Чесно кажучи, всi устрої, по сутi, є тиранiями. Рiзниця полягає лише в тому, хто виконує роль тирана. Аналiзуючи iсторiю, можна побачити: тирана -людину, тирана -полiтичну партiю, тирана -об"єднання багатiїв та тирана -раду народних обранцiв, або прадавнє "вiче". В реальному життi iснують нi iдеальнi форми, якi перелiчив, а перехiднi. Тому не треба дивуватись, що в державi головує складна форма тиранiї: полiтична партiя -об"єднання багатiїв -рада народних обранцiв. На сьогоднi вона є найпоширенiшою в свiтi. Вiдверто кажучи, i держава мудрецiв теж є новою формою тиранiї: тиранiї Ради мудрецiв. Але варто дивитись нi на ярлики, а на суть та справи устрою. Найкраще обрати найменше зло з пропонуємих, бо тиранiї немає лише тодi, коли людина сама на безлюдному островi. Навiть стосунки двох людей вже породжують тиранiю - потребу пiдкорятись один одному у рiзних обставинах. Ми ж, зазвичай, розумiємо пiд гаслом тиранiї владу тих, хто себе вважає краще за iнших. З цiєї точки зору дiйсно варто вiдкинути таку форму устрою. Але продовжу.
Роздивимось суть демократiї, яку одна частина населення схвалює, а iнша - вiдкидає. Мета демократiї - народовладдя. Вона, в iдеалi, має сенс. Але для її вiрного впровадження необхiдно виконати деякi умови. Якщо народ повинен керувати державою, то вiн повинен це вмiти (!) робити. Вмiти можна лише тодi, коли матимеш розумiння: що, навiщо, для кого та для чого ти це робиш, а також матимеш навички аналогiчної працi, нехай i в малому колективi. Отже, для впровадження дiйсної демократiї, все (!) працездатне населення повинне бути всебiчно освiченим та мати розумiння, як треба виконувати обов"язки, вмiти стримувати власнi бажання та емоцiї, давати обiцянки та шляхетно поводитись до оточуючих. Найкраще цьому вчитись серед власної родини, яка вже є "малим колективом", де немає пiдлабузництва i тобi в очi скажуть все, чого заслуговуєш за вчиненi дiї. Коли ж родина подiлена на "господарiв" та рабiв, коли один завжди правий, а iнший винний, коли дiти вiдвертiше розмовляють з сусiдами, нiж з батьками - про яку демократiю, до якого народовладдя в країнi може людина закликати?
Далi. Коли все (!) населення буде освiченим, якусь дурницю в iдеологiї, масовiй iнформацiї та рiшеннях уряду воно не сприйме i буде протидiяти. Отже процес правлiння державою буде дуже складним, через розумiння громадянами вiрностi шляху розвитку громади. Тодi уряд повинен складатись з таких керiвникiв, якi хоча б (!) на голову були вище населення в розумiннi наслiдкiв пропонуємих рiшень. Саме так i сьогоднi, нiбито, все складено, але керiвники державою самi мають освiту на рiвнi пiдпорядкованого їм населення. Тому вимушенi обирати один з двох варiантiв: або самим ставати найрозумнiшими, або зменшувати рiвень освiти населення. Через те, що вчитися бути розумнiшими немає де i в кого, через винищення розвинутих людей у минулi роки та насадження iдеалу матерiального збагачення за будь -яку цiну, виконується другий варiант: спрощується система навчання в усiх навчальних закладах, яка в цей час вже (!) має урядову пiдтримку. Хiба це не є створенням менш освiченого населення? Навiщо таке робиться? "На прохання громадян"? Яких? Та повернемось до iдеалу демократiї.
Якщо керiвники держави повиннi мати бiльший рiвень розумiння наслiдкiв пропонуємих рiшень, а все населення вже буде всебiчно розвинутим, то iнакше нiж мудрецями керiвники бути не можуть. Такий висновок повнiстю повторює iдеал комунiзму, i саме про такий устрiй розповiдається в iнформацiї про Шамбалу, де махатми, керiвники цiєї iнформацiйної гiрської країни, є наймудрiшими серед мудрих. Наслiдки впровадження саме такої моделi устрою, вважаю, зрозумiлi кожному громадянину, який бажає миру вже сьогоднi та мiцного майбутнього для нащадкiв. Сподiваюсь, що на першу частину питань я дав вiдповiдь. Помiркуй трошки, та iншого разу замiсть створення ворогiв серед товаришiв з iншими поглядами, спробуй знайти спiльникiв, розумно доводячи, що у вас одна мета, яка прихована лише рiзними словами. Аналiзуючи iдеал утвердження людини, переконуй м"ягко i одночасно логiчно вказуй на помилки в твердженнях. Iдеали майже завжди схожi. Рiзниця - в засобах виконання iдеалу. Ось тут вже можна впасти i не помiтити про це. Так про що ще питав?
Син.
З чого почати впровадження нового устрою?
Батько.
Як вже казав: з розробки та докладного формулювання мети.
Син.
Але ж вона в тебе вже є!
Батько.
Пробач, синку, але вона не моя, а нащадкiв.
Син.
Яка рiзниця?
Батько.
Велика. "Вчення моє - не моє, а того, хто послав мене". Вiдчуваєш рiзницю? Як можу привласнити те, до чого не доклав зусиль?
Син.
Але ж саме ти (!) все пояснюєш!
Батько.
Це лише розкриття змiсту одного їз скарбiв iнформацiйної системи. Я лише "глас волаючого в пустелi". Вказати на необхiднiсть щось зробити - не те саме, що зробити. Мiж словом та справою є рiзниця. Краще мовчки зробити i оприлюднити результат, якщо спроможний так зробити, нiж бiгати, горлати, махати руками, закликати та погрожувати, розподiляти майбутнi прибутки, та так нiчого i не збудувати.
Син.
Так що робити?
Батько.
Те, про що й казав. Починати треба з початку, а нi з кiнця або середини. Коли ж матимете потребу, то можу згодитись лише на радника, а все iнше - ваша справа, Ваша Величнiсть.
Син.
Чому?
Батько.
Маючи офiцiйну посаду в органiзацiї, не матиму часу вiдволiкатись на власне завдання. А не виконав власне завдання, не зможу квалiфiковано вам допомогти. Тому повинен залишатись незалежним та самостiйним, щоб i далi продовжувати дослiдження.
Син.
Тодi ти будеш головним радником.
Батько.
Скоряюся, Ваша Величнiсть. Якщо побажаєте, то буду наче ферзь.
Син.
Звичайно, бо ферзь найсильнiша фiгура в шахах.
Батько.
Можливо. Однак партiя закiнчується, коли королю оголошують мат, а нi ферзю. I починати нi з цього треба: ще нiчого немає, а ти вже намагаєшся привабити людину посадою. Навiщо повторювати помилки сьогоднiшнiх керманичiв? Навiщо тобi заздалегiдь створювати собi ворогiв? На щастя для тебе, мене це правило не стосується. А от на майбутнє май на увазi, що звеличення посадою людини до того часу, як вона виявить всi власнi здiбностi, може мати фатальнi наслiдки для всiєї справи. Нiколи не звеличуй нi себе, нi будь -кого з оточення до вирiшальної митi, iнакше отримаєш "мат" через п"ять хвилин. Розумiєш чому?
Син.
Так що менi робити?
Батько.
Обирати та приймати рiшення: бути королем чи пiшаком; бути майстром чи глядачем. Нiхто нiкого не примушує.
Син.
Створення привабливої картини майбутнього теж є засобом примусу. Нехай вона ще вiртуальна, та хочу помацати її матерiальну. Так, татуню, я буду будувати нову державу. Хоча ти i радник, але керуй. Краще пiдкоритись мудрому, анiж слiпцю. Як казала тьотя, дiйсний керiвник не бажає бути вiдомим, бо йому це лише заважає працювати. Якщо я буду королем, а ти - ферзем, то саме ти й повинен бути, нехай для декого i таємним, але керiвником держави. А що може бути краще, нiж наймудрiший керiвник, який "бачить" потрiбнi кроки задовго до потрiбного часу їх реалiзацiї?
Батько.
Розумний висновок. Аж занадто. Мабуть тому нащадки залишених i створили постать Великого Сфiнкса, щоб передати вам, Ваша Величнiсть, послання - визнання провини за дiї їх власних батькiв. Воно наголошує: "Коли мертвий мудрий керiвник, схований в образi фараона, буде спиратися на чотири природнi основи влади, схованих в образi лева, могутня сила, яка схована в образi бика, пiднесе його над землею, наче на крилах орла, i мудрець народить небачену ранiше дитину: на радiсть батькам, на жах супротивникам, на пам"ять нащадкам".
Син.
Поетичне послання. А чому керiвник повинен бути мертвим?
Батько.
Шахова партiя закiнчується коли королю оголошують мат, а нi ферзю. Виконуючи запланований наступ, ферзь може загинути, але гра продовжується. Ферзь є потенцiйним воїном. У Карлоса Кастанеди є частковий опис про "шлях воїна", та найкраще за Платона ще нiхто не вказав кодекс керiвникiв майбутнього суспiльства: воїнiв -мудрецiв. Якщо друга людина в державi є "ферзем", то вiн з самого початку повинен визнати себе вже мертвим за такими ознаками:
  1. мертвий для поважностi та збагачення;
  2. мертвий для задоволення зайвих бажань будь -кого;
  3. мертвий для неоднаковостi ставлення до оточуючих;
  4. мертвий для постiйної втоми, довгого сну, навiть мiзерного нерозумiння;
  5. мертвий для жалю до власної особи;
  6. мертвий до всього того, що заважає мiркувати та якiсно виконувати покладенi на нього обов"язки.

Хто з живих може витримати таке навантаження? Хто з задоволенням буде виконувати обов"язки i не бажатиме бути вiдомим?
Члени таємних товариств повторюють цi вимоги у виглядi вистави про друге народження неофiта, при посвяченi того у члени товариства, та змiст спектаклю давно забутий "великими магiстрами", як i призначення таємного вчення та багато чого iншого, i нiколи не пояснюється навiть серед вищих керiвникiв так званих "обраних", через вiдсутнiсть знань про сенс такого посвячення та створення самих товариств.
Керiвник завжди намагається оточити себе помiчниками, схожими за рiвнем розвитку на власну персону. Дивлячись на методу та плоди справ пiдлеглих, можна зрозумiти рiвень розумiння самого керiвника. Коли керiвник буде наймудрiшим, то й помiчникiв обере мудрих. Якiсть рiшення проблем залежить вiд рiвня розумiння мети розвитку суспiльства та не може бути забезпечена з допомогою головуючих сьогоднi стереотипних рiшень. Через це кожен мудрець повинен мати багатогранну освiту, доповнену самовдосконаленням. Iнакше кажучи, вiн повинен обов"язково знати "нiчого про все", незалежно вiд розвитку власного хисту. Це допоможе швидше вiдшукати аналогiю для вiрного рiшення.
Отже, мудрець вимушений постiйно навчатись, нiби для нього смертi взагалi не iснує, хоча добре розумiє дурiсть такої думки, i при цьому впроваджувати вiрне рiшення миттєво, нiби вже завтра помре. Таким чином, мудрецям буде нiколи чекати на природну смерть, i, якщо їх не переслiдуватимуть та не вбиватимуть так званi "опоненти", з мовчазного дозволу громадян, житимуть набагато довше звичайних людей, через активiзацiю схованих сил органiзму, якi можуть бути активованi лише при виконаннi улюбленого заняття та через психологiчний спокiй. Тепер, можливо, зрозумiєш, що образ смертi не завжди є символом "великого зла".
I ще одне питання: коли мудрецi житимуть довше звичайних людей, то чому батькам, пiклуючись за нащадкiв, нi намагатись теж вивчити дiтей на мудрецiв? Хiба вiд цього людинi буде погано? Коли це розум перетворився на ярмо?
Син.
Добре. З цим можна згодитись. Але чому послання сфiнкса - визнання провини їх батькiв?
Батько.
Дуже легко зрозумiти. У минулому залишаться тi, хто буде визнан непридатним для подальшого розвитку. Через що можна пiдпасти пiд такий вирок?
Син.
Через недостатнi знання?
Батько.
Кожна людина пiдкоряється власному ритму засвоєння знань, а тим паче дитина. Тому найкраще було б навчати пiдлiткiв у малих за чисельнiстю групах. Тодi кожному учню вчитель придiлятиме бiльше уваги, нiж при одночасному навчаннi 20 - 25 учнiв рiзного рiвня цiкавостi. Немає нiякої таємницi в тому, що кращi успiхи людина отримує при розкриттi власного хисту. Кожна дитина має схований хист, або й декiлька. Так от, провина батькiв полягала в тому, що вони не придiляли належної уваги розвитку хисту власних дiтей, хоча мали для цього всi умови. Саме нерозвинутi здiбностi штовхали нащадкiв до самоствердження. I найлегшiшим був шлях у виглядi хибних вчинкiв, якi з одного боку допомагали отримати "базарну славу" на декiлька днiв серед товаришив, а з другого - зовсiм не стимулювали процес самовдосконалення i приводили до руйнацiї шляхетностi. Яку якiсть в пошуках та розумнiсть в рiшеннях можна чекати вiд людини, що зневажає оточуючих та шукає будь -якої слави? Навiщо така особина серед щирих людей? Чи розумно хвору на сказ тварину випасати серед здорових?
Тому при перемiщенi i була перевiрка рiвня розвитку кожної людини. А розвиток не закiнчується на розумових здiбностях. Потрiбний ще певний рiвень культури, який очолює загальний рiвень розвитку людини. Коли людина не бажає вдосконалювати власнi здiбностi, коли вона не поважає оточуючих, коли руки такої iстоти знищують працю iнших людей, чи має така особистiсть право на життя в новому суспiльствi, де кожну мить може бути потрiбна допомога дiйсного друга, а нi "спiльника в iграх", де немає часу на створення та виправлення помилок? Рiвень культури не визначається зовнiшнiм виглядом. Вiн визначається спроможнiстю людини розмежувати потрiбне вiд зайвого i не дозволяти зайвому головувати навiть в думках. Це важко зробити вперше, але потрiбно, як потрiбно для поповнення сил вживати лише якiсну їжу.
До речi, при перемiщенi у минуле, теж була перевiрка, але тодi самi люди виявляли довiру кожному претендентовi.
Син.
Хiба вже була?
Батько.
Пробач, трошки помилився, бо думками знову у майбутньому. Важко стримувати себе, коли почав розумiти далечiнь.
Син.
Так з чого нам почати?
Батько.
Якби трошки поспiлкувався з твоїми товаришами, то мiг би порадити, кому що робити. А взагалi можна не вишукувати "велосипед", а скористатись звичною для багатьох методою: створiть молодiжне об"єднання пiд гаслом "Мудра Україна", i на жовто -блакитному фонi вiдкритого ока намалюйте привабливу голову корови та обабiч зображення вкажiть повну назву. При цьому зробить великими першi лiтери: "М" та "У". Цим ви вкажете розумним людям на мету свого руху.
Син.
Коровою? Розумiю, що пiсля прапорiв сьогоднiшнiх партiй таке зображення не викличе подиву, але чому саме корова? Через лiтери "МУ"?
Батько.
I через лiтери теж. По -перше: за схiдною традицiєю, 2009 рiк - рiк жовтого бика, або корови. Жовтий колiр, колiр землi, вказує на необхiднi ґрунтовнi змiни в життi. Коли бик добре обробляє землю, народжується гарний врожай, який забезпечує господарiв їжею нi на один рiк.
По -друге: корова завжди була символом достатку родини, а добробут i може забезпечити лише розумний господар. Змiна устрою, коли державою будуть керувати мудрецi, є створенням держави з далекоглядною, а отже передбачливою економiкою, що миттєво вплине на добробут громадян держави. Одночасно змiняться закони в державi, i в пошанi постануть дiйснi майстри, а не тi, хто обманює та звеличує облудну однаковiсть. Кожен громадянин повинен стати зiркою. Але не такою зiркою, яка зорiє оголеним тiлом на подiумi з тиждень або два, чи яка стає вiдомою через власний епатаж, а такою, справи якої з гордiстю згадуватимуть нащадки та намагатимуться колись перевершити їх. Спробуй помiркувати: що втратить цей свiт, коли буде головувати мудрiсть, i що вiн отримає.
По -третє: корова є священною твариною персiв та iндiйцiв, а також символом Космiчної Мати Творiння в скандинавських сагах. Цi та iншi народи зберегли символ з давнiх часiв, хоча зараз i не розумiють його змiсту. Пояснення символу вашого об"єднання та сутi вашого руху дозволить нащадкам охоронцiв прадавнiх знань зовсiм по iншому поглянути на лiтературнi релiквiї, зрозумiти, чому саме корова перебувала в пошанi у їх батькiв та побачити розумне пiдтвердження вiрностi створення вашого об"єднання. Цим ви започаткуєте не лише будiвництво нової України, а й заснування довгоочiкуваного об"єднання держав свiту у велику Iмперiю Розуму. Сподiваюсь, що нiхто не заперечуватиме проти спiвпрацi заради будiвництва мудрого суспiльства, в якому розумiння головує над дурною покорою, i творчiсть - над ремiсництвом. Можливо тодi i мешканцi Китаю новими очима поглянуть на власнi прадавнi ритуальнi пiснi та гiмни, i побачать в них та в Пiснях царств та Одах про легендарних керманичiв не лише сховану iсторiю засновникiв своєї держави, а й пророцтва про часи об"єднання свiту, якi дивним чином перегукуються з мiфами Персiї, Грецiї, Скандинавiї та давньої Русi. Так що абревiатура "МУ" - не така вже й дурниця. А на тих, хто реготатиме, не звертайте увагу. Можливо це в останнiй раз вони смiються. Не заважайте доводити власну дурiсть.
I четверте: саме 2009 рiк та рух "МУ" згадуються в усiх вченнях свiту як головнi складовi початку нового життя. Звичайно у схованому виглядi, бо нерозумнi не повиннi були знати час початку перетворення свiту: "Не ваша справа знати часи й строки, якi поклав Отець у Своїй владi..." Так що, пропоную пiдтвердити надiї нащадкiв, якi дуже чекають часу початку бiблiйного "потопу", i за це отримаєте небачену досi пiдтримку, змiст якої ясно вказаний в кожнiй релiгiї. Ще до того, як все станеться, попереджаю, що знайдуться жартiвники, якi намагатимуться спровокувати на сутички, обзиваючи вас "мухами", дивлячись на стислу назву об"єднання. Через це хтось з молодi може й образитись, та я не переймався би цим, бо, самi того не розумiючи, жартiвники лише пiдтвердять давнє пророцтво. Якщо ви "мухи", то лiдера цього об"єднання треба називати "володарем мух". На iвритi це звання промовляється як "Баал-зебуб", i яке при перекладi Старого Завiту на латину вже перетворилось на "Вельзевула" - володара незрозумiлого церковникам "царства мертвих", з допомогою якого Iсус, нiбито, робив слiпцiв видющими, глухих - чующими, нiмих - зрозумiло розмовляючими, хворих - зцiленими, а кульгавих - вправно долаючими шлях. А про значення так званих "мертвих", я вже пояснював. Таким чином, здавна заховане знання наперед оголосило ваше, ще не народжене, об"єднання - спiлкою мудрецiв.
Повертаючись до минулої розмови, хочу спитати: яким же чином можливо так добре пророкувати, та ще навмисно сховати сенс подiй, коли подальший хiд розвитку навiть нам ще не дуже зрозумiлий? Яким чином прадавнi iндiйцi досить докладно виклали розповiдь про цю, зовсiм нелегку боротьбу за створення мудрого майбутнього, та зашифрували розповiдь у виглядi великого епосу "Махабхарата"? Яким чином перська Авеста, вiд якої залишились лише окремi частини, що дивують сучасних вчених розвинутими абстрактними термiнами, зрозумiло розповiдає про закони потрiбного людству суспiльства? Як пояснити, що в Старому Завiтi досить вiдверто вказано про небезпеки, що чекають нас при утвердженнi нового устрою, якi яскраво зображенi у виглядi сутичок при будiвництвi "нового Єрусалиму"? Чому в Коранi ясно вказується на необхiднiсть "вiйни" з неуками та обов"язкової перемоги в нiй? Чому православнi ченцi стверджували, що новий Єрусалим буде збудований саме на київських семи пагорбах? Через бурхливу фантазiю розумово нерозвинутих людей? Як же можливе таке твердження? Воно можливо тодi, якщо мiцно заплющити очi на вiдомi факти, не шукати вiдповiдей на питання та вiдкидати тi яснi висновки, якi пiдтверджують, що серед залишених нащадкiв ще були мудрецi, якi навмисно побудували мовну iнформацiйну систему на допомогу власним пращурам, яка сьогоднi i допомагає вiдродити забуте. Бажав би почути розумнi пояснення, а нi загальнi невиразнi розмiрковування, якi нiчого не доводять, на зразок утвердження: "Цього не може бути, бо цього не може бути нiколи". Ну, а наступнi пояснення розшифрованих свiдчень, якi ще бiльше приголомшать можливих прибiчникiв брехнi, про нiбито вiрно обраний шлях розвитку людства, який вони проголосили "демократiєю", буду викладати в належний час та в належному виглядi.
От, синку, на цiй верхiвцi айсбергу вже можна засновувати ваш рух. З цього й почнiть. Питання є?
Син.
Дуже багато.
Батько.
Добре. Тодi починай з останнього в черзi.
Син.
Чому?
Батько.
Щоб iстотне не забулось. Про засади створення об"єднання ти сподiвався питати потiм. Чи не так?
Син.
Звiдки знаєш?
Батько.
Стереотип калькулятора.
Син.
Це як?
Батько.
Закон пам"ятi калькулятора: останнiй прийшов - перший вийшов. Тому й питання виникають на останнi новини, а нi на важливiшi, якi оголошують на початку передачi про новини.
Син.
Цiкаво з тобою розмовляти. Що тобi невiдоме?
Батько.
Дуже багато. То почнемо?
Син.
Добре, тату. Тодi таке питання. Вже є назва об"єднання - це добре. Є зрозумiла мета. Та цього замало. Ти сам вчив мене обiцяти лише тодi, коли впевнений, що виконаєш обiцянку. А коли є сумнiви чи не вистачає часу - не обiцяй, але спробуй виконати. Оголосити себе мудрецями зараз - тотожно привселюдному оголошенню себе дурнем. Мудрецi не вихваляються i не створюють ажiотажу навколо себе. Я не хочу наголошувати на тому, чого не можу зробити та пояснити. Коли, де i як можна буде навчати хлопцiв?
Батько.
Гарне питання. Пишаюсь тобою, бо за такий малий час ти знайшов можливiсть зрозумiти головнi особливостi життя мудрецiв. Можу сказати, що мудрецi повиннi лише тодi скинути з себе покрив звичайностi, коли iншого розумного виходу немає. Тiльки у цьому випадку вони повиннi викликати вогонь на себе. Тому й наполягаю на створеннi вказаного об"єднання, щоб не гаяти часу. А вчитись можна коли побажаєте, де побажаєте, а от яким чином донести якiсть знань до слухачiв - це вже залежить лише вiд тебе.
Син.
Чому вiд мене?
Батько.
Бо так заощадиш i час i грошi хлопцiв, та матимете атмосферу довiри при навчаннi. Ви вже знайомi один одному, а до мене їм треба ще звикнути, та й менi буде потрiбно постiйно доводити слушнiсть рекомендацiї. Краще буде, коли ти навчатимешся у мене, а хлопцi - у тебе. Одразу й будете навчатись розумiнню та шляхетностi. Iншого варiанту, поки що, запропонувати не можу. А щоб не дуже переймався начебто малим досвiдом, згадай листи апостола Павла з Нового Завiту. Саме там, як i в iнших листах апостолiв, поясненi основи навчання та розповсюдження вчення мудростi, якi в листах апостола Петра мають дивну назву спадщини та Євангелiї Божої. Церковники недарма намагаються не пояснювати їх, а висмикують маленькi цитати, не чипаючи повної картини.
Можна спотворити слово. Можна спотворити вислiв. Але для спотворення змiсту вчення треба мати хист та розвинуту уяву, якої неуки не мають, бо лiньки навчатись. Розумно навчатись. За це перекладачi, якi у давнину свiдомо перетворили розумну розповiдь про повернення на шлях розвитку людства у дивне оповiдання про поневiряння євреїв, познущались над нерозумними послiдовниками буквального читання, та заховали своє виправдання про iнодi нелогiчну послiдовнiсть викладених подiй в кiнцi опису будiвництва нiбито Вавiлонської вежi. А iнший гурт мудрецiв перетворив iнше оповiдання, яке є поясненням першого у виглядi пророцтва, в Новий Завiт, заховав пiд маскою еллiнiв прибiчникiв вузького профiлю в творчостi та працi, а сучасних iнтелектуалiв, якi не розумiють власного призначення, - пiд маскою євреїв, щоб цим вказати на зв'язок мiж обома Завiтами.
Син.
Але чому саме пiд маскою євреїв?
Батько.
Через поведiнку.
Син.
Це як?
Батько.
Через велику схожiсть мiж проголошеною iсторiєю єврейської держави та поведiнкою iнтелектуалiв нашого суспiльства, якi теж вiрують у вигадану власну особливiсть та неповторнiсть. Як євреї в Старому Завiтi, iнтелектуали повиннi були зазнати утиску пiсля життя в сприятливих умовах незалежної та могутньої давньої держави, багато рокiв жити серед нерозумних прибiчникiв "повернення до природи", якi нам вiдомi пiд назвою "язичникiв", на межi волi та рабства, повставати та отримувати покарання за волелюбнiсть, втратити майже весь потенцiал впливу на розвиток суспiльства, вважати, що краще вже пiдкоритись владi неукiв та згодитись на покору, отримуючи за це хоч крихти зi столу господарiв стану, щоб потiм, пiсля несподiваної прочуханки, почати бурхливо розбудовувати новий устрiй досконалої держави, пам"ятаючи при цьому i час власного рабства.
На щастя для розумних, iсторiя народу євреїв дещо iнша, нiж вважають нащадки "Авраама", але про неї потiм розповiм. Можна довго все це пояснювати, наводячи приклади та аналогiї мiж вказаними подiями в Бiблiї та нашому реальному життi. Але зараз на це немає часу. Тобi потрiбно опанувати алгоритм навчання, щоб розумно навчати iнших та не отримувати держаком грабель у лоба, як це полюбляють вiдчувати сьогоднiшнi "мудрецi".
Син.
То починай навчати. За чим затримка?
Батько.
У рiвнi сприйняття iнформацiї. Тебе вже навертали у християнство. Нехай i не дуже розумно. Чи питав ти наставникiв, чому Христос назван саме так?
Син.
Навiщо?
Батько.
Щоб почути вiдповiдь та за її якiстю зрозумiти, з ким маєш справу.
Син.
Якось i на думку не спадало.
Батько.
От бачиш. А мiж тим вiдповiдь на це питання вкаже, чи має людина розумiння про дiйсне призначення змiсту християнства, чи лише шукає легковажних людей, щоб потiм тягти з них грошi, заради власної користi. Та суть нi в цьому. Кожна iнформацiя завжди має декiлька рiвнiв складностi, якi зрозумiлi лише визначеному контингенту людства. Щоб було ясно, коли ти читав Новий Завiт, то використаю деякi назви з нього, одночасно i пояснюючи суть християнства, як його потрiбно розумiти.
Перший рiвень: "слiпцi", якi не бачать змiсту навколишнiх подiй та намiрiв людей; "глухi", якi зачинились у власному свiтi та не розумiють, чому все так швидко змiнюється в суспiльствi, а їм стає ще важче iснувати; "нiмi", якi не можуть сформулювати своє ставлення до подiй i тому зазнають утиску з усiх бокiв. Цi три категорiї людей складенi з тих, хто не бажає, чи не розумiє, що конче потрiбно постiйно мiркувати. Вони звикли до формального визначення однаковостi людей, сталостi подiй, вiдносин, цiн на вироби. Цi люди з тих найманих робiтникiв, якi можуть дуже довго чекати, щоб їх найняли на якусь важку працю за мiзерну платню. Це так званi, у листах апостола Павла, "варвари", тi, хто проповiдує пiдкоренню нерозумним законам. Щось пояснити представникам цього контингенту буває дуже складно, якщо не використовувати зрозумiлi їм образи та поволi доводити розумнiсть пропонуємих висновкiв. Для таких людей iснує перший рiвень складностi розумiння вказаних подiй, подолав який вони будуть здатнi сприйняти i другий рiвень.
Другий рiвень: робiтники, якi зазвичай мають справу з багатьма представниками верств населення. Вони вже мають якусь основу життя, але вона така "кисла", тимчасова, що багато їх "хлiба", утверджень, стають непридатними до вживання вже на другий день. Тому ця категорiя людей полюбляє дивитись телевiзор, лаяти уряд, пити горiлку, плiткувати i таке iнше. Таких людей - бiльше половини населення будь -якої держави сучасного свiту. Саме заради них створюють численнi "мильнi опери", комп"ютернi iграшки, любовнi романи, серiали про "ментiв" та "паханiв", щоб вiдволiкти вiд намiрiв помiркувати над сенсом життя. В революцiйних подiях вони стають головною силою, яка знищує супротивника i яку потiм с задоволенням знищують новi володарi, щоб не було свiдкiв. Цi отримали назву "євреїв", через бажання мати багато та швидко, пiдкоряючись нерозумним законам нав"язаного свiтогляду. А бажають багато та швидко вони через обмеження в задоволенi необхiдних потреб. Тому отримавши грошi, дехто влаштовує бенкети, через пам"ять про власний голод; дехто скуповує золото та коштовностi, або купує автомобiлi, або одежу, чи ще щось, через намагання накопичити еквiвалент достатку до того, як знову прийдуть часи вiдсутностi грошей. Ну i таке iнше.
Все це вказує на обмеження розумного мiркування i одночасно про вiдсутнiсть розумiння в потрiбному обмеженнi власних бажань. Тому так яскраво були вказанi в Старому Завiтi повстання проти Мойсея, який примушував євреїв обмежувати дурнi бажання, але не використовував "обрiзання", розумного пояснення про мету шляху та потрiбне розмежування необхiдного та зайвого для життя. Маючи ширший свiтогляд, нiж "слiпi, глухi та нiмi", цi, нiбито "євреї", нiколи не повiрять чомусь, доки не побачать матерiальнi докази утверджень. I їх практицизм має зрозумiле пояснення: багато шахраїв використовують довiрливих громадян у власних намiрах, але потiм лише цi громадяни вiдповiдають за наслiдки шахрайських дiй. Тому, щоб щось довести представникам цього контингенту, треба наочно показати все на власному прикладi, i впродовж досить тривалого часу пiдтверджувати справами проголошенi слова. Лише тодi "євреї" не споживатимуть "кислий хлiб". I лише пiсля цього вони будуть здатнi зрозумiти змiст третього рiвня зашифрованих подiй.
Третiй рiвень: "фарисеї, книжники, левiти" - невеликий прошарок населення, представники якого багато розумiють та вiдносяться критично до всiляких закликiв, вчень, законiв. Вони є основою оточення "царiв на час". Маючи досить великий обсяг iнформацiї, цi "еллiни" iнтелекту встигли заплутатись у власних прiоритетах, маючи здiбностi - не використовують їх, маючи розумiння - нiчого не пояснюють. Вони створили для себе штучний iдеал мудростi, i так в нього закохались, що не можуть сприйняти справжнiй. Тому вони завжди в сумнiвах та пошуках, затуливши очi, вуха, рот. Через що й народжуються серед їх представникiв питання: "Що робити?", "Хто винен?", "У чому моя вiра?" та "Коли ж прийде справжнiй день?" Вони створили для себе поняття "елiта", або "обранi", та нiхто цих обранцiв не обирав.
Немає розумного пояснення у бомонду, в щорiчнiй змiнi моди, в балах та бенкетах. Все це лише допомагає вбивати час тим, хто хоч якось бажає звернути на себе увагу, не бажаючи розвинути власний хист та розумно подивитись на суть майбутнього. Лише з окремими представниками цього контингенту можна мати справу, бо лише окремi особи не забувають про власне походження та намагаються бути гiдними представниками культури творчої частини суспiльства. Всi iншi так щиро вiрять у вигаданий родовiд, що з ними важко розмовляти, не кажучи вже про переконання у нерозумностi сприйнятих ними поглядiв. Цi "язичники", або базiкали, є найбiльшими супротивниками кращого майбутнього, бо тодi вони перетворяться на звичайних людей i будуть вимушенi або працею доводити власну доцiльнiсть для суспiльства, або впасти до рiвня "слiпих". Про всi цi рiзновиди рiвнiв суспiльства вказано в рiзних мiсцях Нового Завiту.
Четвертий, i останнiй, рiвень: "дiти". Я назвав його так через нелогiчне поєднання в представниках цього рiвня протилежних намагань. Однак саме це й допомагає їм знайти розумне рiшення найважчих завдань. Iнша назва "дiтей" - шукачi. Вiдрiзнити їх дуже легко: це тi, хто постiйно питає, наче маленькi дiти. Звiсно, що у багатьох випадках вiдповiдi не можуть отримати. Тому, не чекаючи появи розумної людини, шукачi самi мандрують у пошуках iстини. Шлях їх небезпечний. I тому мало хто знаходить те, що шукає. У багатьох випадках "дiти" гинуть ще повними сил та наснаги. Один з них був спалений католицькою церквою в Римi на площi Квiтiв 17 лютого 1600 року. Саме таке зовнiшнє значення i заховане в сценi страти Iсуса. Але його розiп"яли на хрестi, бо хрест - величний символ шукачiв. Вiн є ознакою закiнчення одного i початком iншого, закiнченням старого життя i початком нового. Старе життя - це коли людину намагаються зробити на кшталт слухняної тварини, рабом замiсть друга: мулом чи псом. Нове життя - коли людина стає майстром, творцем завжди i всюди. В цей час є лише одна влада: влада мудростi. Але при цьому вона постає, у бiльшостi випадкiв, нi в якостi тирана, а вчителя та порадника. Тому тиранiя мудростi, на мiй погляд, є найкращою тиранiєю i кращим устроєм для сучасного суспiльства. Поки що.
Зрозумiло, що це подiлення - умовне. В суспiльствi люди мають усi вказанi рiвнi розумiння. Чогось бiльше, чогось менше. У кого головують "еллiнськi" погляди бiльше, нiж погляди "єврея", а в кого - менше. Все, як i в рiзновидах устроїв держав. Лише якостей шукачiв у населення обмаль. Це пояснюється довготривалим винищенням здатностi людей до мiркування, через цiлеспрямоване обмеження доступу до джерел розумного сприйняття iнформацiї та замiну якостi навчання на кiлькiсть охоплених ним. Чого варте лише одне висловлювання: "Iнiцiатива карається". Як вже казав, набагато легше керувати неосвiченими, нiж всебiчно розвинутими людьми. Ще в 6 -му сторiччi до нашої ери китайський мудрець Лао -цзи, один з засновникiв даосизму, вказував: "Причиною того, що важко керувати народом, є те, що населення освiчується i в ньому з"являється багато розумних". Не дивно, що керманичi не бажають цього.
Об"єднав цi пояснення, можна утверджувати, що суть появи християнства є в поступовому навчаннi населення про наступ у майбутньому того часу, коли потрiбно буде жорстко вiдстояти хоча б право на щасливе майбутнє нащадкiв, якщо не власне; щоб батьки чекали i не вжахнулись звiстцi про настання того часу, коли з"явиться можливiсть перетворити власних дiтей на творцiв, замiсть рабiв. Сцена хрещення в водi має теж символiчне значення: людина щезає з обрiю старого життя i, через життєдайну силу постiйного оновлення життєвих переваг (течiю води), виринає в новому. Тому були правi старi служителi християнських церков: не можна хрестити немовля через його нерозвинутий розум. Коли ж щезло розумiння сенсу релiгiї i головне стало збагачення понад усе, то почали хрестити кого, коли, де i як завгодно.
Як бачиш, у майбутнiй боротьбi проти тебе повстануть дуже впливовi супротивники. Та на Землi немає нiчого нездоланного. Треба лише розумно пiдготуватись до протистояння та знайти кращi рiшення. Тому ти повинен повнiстю сприйняти рiвень Шукача Iстини, i нiколи не залишати його, як би важко не було. Iнакше не встигнеш i оговтатись, як залишишся без голови. В усiх значеннях. До речi, дiйсне iм"я Iсуса є "Iш". Кожне iм"я щось приховує. На iвритi перша лiтера цього iменi вказує на символ джерела, а друга - на човен, що за алегорiєю вказує на рятування або пошук. Таким чином iм"я "Iш" можна зрозумiти як "джерело врятування" або "джерело пошуку". Звiдси висновок: головна постать Нового Завiту недарма одержав звання Спаситель, що аналогiчно званню Шукач. А заклик: "Хто їсть Мою Плоть i п"є Мою Кров, має життя вiчне, ... Бо Плоть Моя є iстинною їжею, i Кров Моя є iстинним питтям" вже повинен був повiдомити про невiдповiднiсть сутi людському образу. Плоть i кров, якi можна споживати, є сконцентрованим середовищем утворювачiв життя та носiєм життєдiяльних речовин, i можуть бути у розповiдi чи вчення, а нi у матерiальної людини. Таким чином образ Христа є вченням про необхiднiсть переглянути змiст свого iснування та неминучi змiни в людському середовищi у визначений час, i тому розумiння його сенсу ранiше для населення було зашифроване.
Отже, вiд виконання Спасителем -Шукачем своєї мiсiї залежить доля людства, про що й вказано в книзi, але не розтлумачено. Чому? Вiдповiдь знаходиться в Євангелiї вiд Iоанна. Зараз знайду. Ось. "Коли ж прийде Розрадник, якого надiшле вам Батько, Дух Iстини, який вiд Батька походить, вiн буде свiдчити про мене... Коли прийде вiн, Дух Iстини, то наставить вас на всiляку iстину; бо не вiд себе розповiдати буде, а буде розповiдати те, що почує, i майбутнє розповiсть вам". Таким чином творцi християнства наперед вказали, що зазначенi подiї Завiту є лише натяками на майбутнi, що дiйсно вiдбудуться у визначений час. I вiсником буде фiзична людина, а нi дух, за правилом "дзеркала". Про це наполегливо вказував апостол Павло, нагадуючи слова Старого Завiту: "Нинi, коли почуєте глас його, не робiть спокiйними сердець ваших, як пiд час нарiкань", в часи критики минулих подiй.
Отже, цим пiдтверджується висновок, що постать Iсуса Христа, "джерела пошуку", не була людською, i за тим же "дзеркальним" правилом була саме духом, або розумним вченням, дослiдженням з висновками, яке повинне було бути проголошеним набагато ранiше часу виконання самого пророцтва, про що теж вказано в Завiтi. От тому i постає питання: церковний Христос, про якого так наполегливо розповiдають священики рiзних концесiй, дiйсно був людиною, яка свiдомо пiшла на наглу смерть, чи це лише кмiтимо створений iдол з зображення лiтературного образу, як i поневiряння євреїв в пустелi Старого Завiту? Чи не за однаковим сценарiєм створенi Христос в Бiблiї, Сократ вiд Платона та Гамлет вiд Шекспiра? Чи не тому Платон казав: "Поет, якщо бажає бути справжнiм поетом, повинен творити мiфи, а нi розмiркування"? Бо вже тодi спотворювалось дiйсне знання, хоча мiфи ще сприймались як оповiдання їз схованим змiстом якихось подiй. Через це i Есхiл створював трагедiї з життя богiв та титанiв, значення яких тодi ще не розумiли буквально, щоб у свiй час знання були доказами прадавньої мудростi. Тому й сьогоднiшнi переклади давнiших легенд, сказань, пiсень i мiфiв Iндiї, Персiї, Китаю, Грецiї та iнших держав повиннi сприйматись дуже помiрковано, через "забудькуватiсть" тлумачiв щодо мудростi пращурiв.
Все це розповiдаю не через те, що хочу залякати, а щоб ти вiрно сприймав могутнiсть супротивника. Краще вважати його бiльше розумним, нiж сподiватись на помилки. Тому добре запам"ятай: проти вашого руху повстануть майже всi лiдери полiтичних партiй, священики, науковцi, рiзна "елiта", звичайнi ненавченi люди. Саме тому Нострадамус i вживав слово "вiйна", розповiдаючи про цей час. Так що, пропонуючи створити об"єднання, я свiдомо надсилаю тебе майже на смерть. Про таке становище повиннi дiзнатись всi хлопцi, яких ти обрав. Коли хто вiдмовиться, не ображайся, бо вiн має смiливiсть вiдмовитись через сумнiви у власних силах. Набагато гiрше буде, коли хтось не витримає та зрадить справу. Тодi матимете деякi труднощi при виконаннi призначення.
Таким чином саме зараз (!) тобi краще все добре обмiркувати. З одного боку на терези покладена доля всього людства, а з другого - твої власнi труднощi, страждання, i можливо навiть фiзична смерть. Обирай. Тут нiчим допомогти не можу. Вiльна людина повинна сама обрати свiй шлях. Це один з "мiнусiв" волi: бути вiдповiдальним за наслiдки власного життя. За будь -якого рiшення, запам"ятай, ти завжди залишишся моїм сином.
Син.
Дякую, тату. А що з навчанням?
Батько.
Вирiшiмо пiсля прийняття тобою рiшення. Ранiше, нiж за два тижня не чекаю вiдповiдi. Сподiваюсь, цього часу вистачить. А зараз йди до себе, синку, i спробуй умовити себе спати. Нехай твоя природа обере варiант. Чуттям не дозволяй владарювати. Розум повинен мати достатньо часу для мiркувань. Поспiшати тобi, поки що, немає куди. Йди, синку.
Син.
На добранiч.
Батько.
Спи добре, синку.

Глава 3.

Син.
Тi, хто йдуть на смерть, вiтають тебе, Цезарю!
Батько.
Якi шановнi гостi з ранку! Заходь, синку. Чи не бажає їсти пан гладiатор?
Син.
Дякую. Поки що у шлунку щось залишилось. Можна й почекати до обiду.
Батько.
Як бажаєте, Ваша Величнiсть.
Син.
От через це так раненько я й приїхав.
Батько.
Через що?
Син.
Через рiшення про створення об"єднання.
Батько.
Я ж казав через два тижнi, а нi в недiлю.
Син.
А чого тягнути? Хто вирiшив - той згодився, а iншi й досi розмiрковують.
Батько.
Ти їм час для вирiшення повiдомив?
Син.
А як же. Славко аж зрадiв, що знайшлась путня справа.
Батько.
Дивно.
Син.
Чого?
Батько.
Цей Славко чи сповна розуму?
Син.
Аякже. Вiн з дуже освiченої сiм"ї.
Батько.
Ще гiрше. А чи розповiв ти їм все (!), синку? Чи не забув на щось звернути увагу?
Син.
Та нiбито все розповiв, що треба.
Батько.
Чи розповiв ти хлопцям, що їх можуть замордувати задовго до того часу, як щось в суспiльствi зрушить з мiсця?
Син.
Навiщо ж лякати людей, коли цього може й не бути.
Батько.
Може. Я навiть сподiваюсь на це. Але як ти подивишся їм у вiчi, коли когось зроблять калiкою кийки "захисникiв закону" чи взагалi вб"ють? Що тодi ти їм будеш розповiдати? Чи не забажається тобi в той час в землю провалитись? Якими очима подивляться хлопцi на тебе? Не треба, нi вiдповiдай. Ця маленька брехня може зруйнувати всю справу. Зрозумiй. Коли група йде в розвiдку, всi повиннi мати повну iнформацiю про можливi небезпеки та мету завдання. У цьому випадку кожен викладе все вмiння, щоб виконати наказ. Iнакше розвiдники стають гарматним м"ясом. "Мудра Україна" створюється саме з такою метою: розвiдати шлях, вгледiти всi можливi помилки, встановити застережнi знаки у небезпечних мiсць та принести свiтовi докази вiрностi шляху. Це друга частина головної мети i найважливiша, пiсля проголошення змiни устрою. Але нi остання.
Якби ти, синку, познайомився не лише з Новим Завiтом, а й зi Старим, то побачив, що саме так зробив Iсус Навiн, спадкоємець Мойсея, коли євреї прийшли в заповiданi Богом землi. Таким чином, я нiчого нового не кажу, а лише розшифровую давнi знання, бо прийшов час зробити те, що вказано з давнини та потрiбно для подальшого життя людства, щоб воно не вбило самого себе. Бо перша заповiдь, яку Бог дав Мойсею, була "Не вбий". I Гiппократ казав: "Я спрямую життя хворих до їх користi ... , утримуючись, щоб не заподiяти будь -якої шкоди та кривди". Хiба так само не повиннi робити й керiвники людських мас? Запам"ятай це i надалi не роби таких помилок. Коли є загроза життю людей, краще трохи перебiльшити наслiдки можливого лиха, нiж вважати їх нiкчемно малими. Немає рiзницi в тому, яким чином доведеться вмерти: вiд серцевого нападу, втонути чи згорiти. Загибель тiла, на жаль, завжди супроводжується бiллю. Тому i лякаються люди смертi. Через це не бiйся бути другим Iоною та горлати так, наче саме завтра (!) планета лусне.
Потiм тебе деякi вважатимуть трохи дивним, але цим ти врятуєш багато людей, проковтнувши гiркi образи. На жаль, небезпека дiйсно iснує, про що попереджають катаклiзми, кiлькiсть та мiць яких все збiльшується. I якщо до неї добре не пiдготуватись заздалегiдь, погана доля чекає нас. Планета не лусне навпiл, це так, але декiлька сторiч жити на нiй людству буде неможливо.
Коли повернешся до мiста, збери всiх, хто згодився чи нi, вибачся та поясни небезпеку їх життю. Гадаю, тебе чекає несподiванка: з тих, хто зараз згодився, залишиться один або два, якщо залишиться взагалi, а от серед тих, хто довго мiркував, пiсля пояснення, саме через пояснення можливих небезпек, знайдуться згоднi до участi в створенi об"єднання. З ними тобi буде найважче, бо вони розмiрковують до того, як прийняти рiшення. I вiрно роблять: мiркувати потрiбно ґрунтовно, а виконувати - миттєво. Тодi не доведеться шукати виправдання у подальшому. Так що, вчись, синку, i на власних помилках. Керувати людьми - нi пилюку замiтати. Справжнiй керiвник обмiрковує всi тонкощi завдання та намагається врахувати всi можливi небезпеки, наче сам буде його виконувати. Це i є одним з прикладiв значення головної християнської заповiдi: "Полюби iншого, як себе самого".
Син.
Є два питання, татуню.
Батько.
Слухаю.
Син.
Чому залишаться один чи два хлопця? I друге: чому постiйно згадуєш Бiблiю? Хiба немає iнших джерел прикладiв?
Батько.
Важко скорочено вiдповiсти, але спробую. Один чи два залишаться тому, а може i нiхто не залишиться, що у тих, хто погодився, спрацював комплекс стереотипiв: нове об"єднання - новi посади, а отже великi грошi за працю лише язиком. Коли ж буде вiдомо, що за це можна втратити життя, їх ентузiазм значно зменшиться, якщо не щезне зовсiм. Коли ж повiдомиш, що нiхто не гарантує нi великих грошей, нi значних посад, то залишаться лише самi ентузiасти, прихильники iстини. А "язичники" перетворяться на найжорстокiших критикiв справи, щоб якось компенсувати власну жадобу. Немає лютiше ворогiв, нiж тi, хто через вiдсутнiсть розумiння постiйно тремтить, над усе вшановує власне тiло та бажає влади над iншими. Як i немає хоробрiше людей, нiж тi, хто не розумiє сенсу свого призначення. Для найкращого життя в усьому треба мати межу: як в працi, так i в задоволеннях. Це так званий "прямий шлях", або "шлях мудростi".
Щоб мати уяву про знаходження межi, хтось повинен був перейти її та розповiсти про це при поверненнi. Дитина чує багато застережень, та пересвiдчується у їх вiрностi лише тодi, коли отримує докази: що нiж гострий - коли пораниться ним, що вогонь спалює - коли отримає опiк. Як може бути впевнена первiсна людина науковцiв, що влада мудростi краща за будь -яку iншу, коли не пiзнала зневiри в усiх iнших формах влади? Через свiдчення? А коли так, то звiдки цi знання у свiдка? Вiд мешканцiв iнших планет? Невже розвиток суспiльства завжди повинен повторювати чиїсь помилки? А звiдки тодi виникла мудрiсть? Знову прибульцi? Навiщо тодi мудрiсть, якщо за тебе все вирiшують заздалегiдь? Хiба такого ще не було? I що вiдбулось? Чи довго тримається вiра, коли немає пiдтвердження?
Якщо на Землi свого часу дiйсно був "Золотий Вiк", а потiм "срiбний", "мiдний", i зараз "залiзний", то це вказує на деградацiю колись вельми розвинутого суспiльства. Для такої деградацiї повиннi бути причини. Дiйсно розвинуте суспiльство не може одразу перетворитись на натовп дикунiв, через iнерцiю способу мислення та наявнiсть розумних iдеалiв. Коли таке все ж сталося, то це свiдчить, що вже не було суспiльства, а лише його частина, яка не мала розумного керiвника. Анархiя, коли нiхто не виконує нiякi закони спiвжиття, та суспiльство мудрих, коли повноваження законiв виконує розумне виховання з дитинства, межують. "Золотий час" дуже швидко замiнюється беззаконням, коли припиняється виховання. Виховання може припинитись тодi, коли вчителi залишать цю частину людства. Яким чином? Байдуже. Наприклад - залишив планету. Про переселення богiв та героїв на небо вказано в легендах.
Свiдчення про щезнення деяких розвинутих народiв та мешканцiв окремих мiсцевостей, де не було явного подiлення на багатiїв та жебракiв, теж маємо. Повернення не було. Залишились дивнi малюнки, описи, статуї, окремi, неможливi для копiювання i в наш технологiчний час, архiтектурнi споруди та пам"ятки. Одне, що залишилось в цiлостi та поширилось серед населення - те, що зараз звемо релiгiєю та астрологiєю, час народження яких не вкаже нiхто. I якi з"явились серед людей вже сформованими. Можна вказати iнший шлях цього дива, нiж звiстка вiд давнього суспiльства?
Про нього в алегоричнiй формi вказано в творi Платона про нiбито Атлантиду, легендарну велику державу, з якою колись воювали греки i перемогли її, хоча самi греки про цi знаменнi подiї нiчого не пам"ятають, i рештки якої сьогоднi шукають деякi люди. За твердженнями теологiв та деяких науковцiв, цi подiї вiдбувались приблизно 12000 рокiв тому. Якщо так, то греки в той час вже мали досить розвинуту державу та навчене вiйсько.
З iншого наукового джерела вказується, що абетка грецької мови була складена приблизно у 8 -му сторiччi до нашої ери. Як спромоглись греки 100 сторiч розвиватись, не маючи писемностi? Чи ранiше користувались якоюсь iншою, а потiм вирiшили помститись, i позичили абетку у фiнiкiйцiв? Що, зробили гiрше кондуктору: купили квiток i пiшли пiшки? Дивний вчинок для розвинутої держави. Якщо Атлантида дiйсно iснувала, то де свiдчення iнших розвинутих народiв, якi теж воювали з вiйськами атлантiв, згiдно оповiдання? Коли ж нiчого немає, то навiщо створювати ажiотаж навколо вигадки, не зрозумiв її призначення? Дивно, як багато науковцiв не бажають логiчно мiркувати, шукаючи нову Трою, хоча зовсiм не про ту маленьку фортецю писав Гомер.
Та якої б руйнацiї не зазнавало виховання нащадкiв залишених, однак звичка допомагати наступним нащадкам все ж залишилась. Так була створена єдина форма розповiдi про шлях розвитку прадавнього суспiльства, що згодом подiлила на декiлька частин знання, якi нам вiдомi пiд маскою рiзних свiтових релiгiй. Якщо процес пiзнання накопичує знання вiд розумiння простiшого до складного, то процес витягання з ями неуцтва повинен вiдбуватись так саме. Тому знання, якi необхiднi для майбутнього, подiлили ще на три частини: тi, що вiдкриються пiсля перемоги мудрого устрою свiту; тi, що вiдкриються пiсля перемоги мудрого устрою окремої держави; та тi, про якi знатимуть люди постiйно до часу проголошення будiвництва розумного устрою замiсть головування неуцтва. Таким чином тезис лiдера бiльшовикiв Володимира Ленiна, щодо перемоги нового устрою спочатку в окремiй державi, а потiм i в свiтi, був вiрний. Лишалось зрозумiти лише умови цiєї перемоги. I бiльшовики розвiяли iлюзiї щодо останньої форми державного устрою неосвiчених. Чи має сенс ще раз повторювати спробу жити при якомусь устрої неосвiчених? Чи треба й надалi накопичувати на лобi гулi та на м"ягкому мiсцi синцi?
Знання, якi повиннi були допомогти отримати свiдчення про останнi часи устроїв держав, заховали в виглядi дивних релiгiйних сказань багатьох народiв. Зараз не хочу пояснювати, чому iндiйцi вклоняються богинi Калi, богинi смертi, може й сам здогадаєшся; чому бог навчання Ганеша, втiлення мудростi та освiченостi, заступник мистецтв, має капловуху голову слона, може теж здогадаєшся; яку роль виконують Брахма (образ володара всесвiту та часу), Вiшну (образ володаря людських доль, який за три кроки пiдкорив небо, землю i повiтря) та Шiва (образ джерела життя, енергiї та могутностi); навiщо скандинавський Один висiв на Деревi Життя, до якого пришпилив себе списом; навiщо Зевс проковтнув першу дружину, мудру Метiду, яка з його середини давала мудрi поради, а згодом з голови найголовнiшого бога народилась вiдома Афiна, втiлення державної мудростi, величної та незламної сили, яка допомагала лише у вiйнах визвольних, необхiдних для впевненостi у подальшому життi; та багато iншого.
Можу лише вказати, що iндiйськi сказання розповiдають про час становлення Iмперiї Розуму; Бiблiя разом з Кораном розповiдають про створення першої держави Iмперiї; грецькi мiфи та китайськi ритуальнi Оди придiляють увагу першим керманичам Iмперiї; вiдома перська Авеста - про передумови появи та навчання першого голови; єгипетська "Книга мертвих" - про засади керування в новiй державi. Можна менi суперечити, можна дивуватись таким висновкам, але є докази саме такого розумiння перелiчених творiв, якi може знайти кожен освiчений. I вони стосуються в першу чергу України, а нi якоїсь iншої країни. Наприклад: в Коранi вказане дивне мiсто Мадйан, мешканцi якого будуть знищенi пiд час землетрусу, який надiшле Аллах за непокору проповiдi пророка. А сам Мадйан буде знищений пiд час бурi.
Пророцтво про наближення бурi, яке нiхто пророцтвом i досi не вважає, було створене у 1901 роцi в Росiї. Це вiдомий твiр Максима Горького "Пiсня про буревiсника". Воно зовсiм не стосується подiй 1917 року, як про це запевняли бiльшовики. Сьогоднi вже можна, пiсля "помаранчевої революцiї", зрозумiти, що мiфiчний мусульманський Мадйан та український Майдан - одне й теж. Залишилось лише трохи почекати, коли нарештi почнеться вказана "буря". Може комусь вона i сподобається.
В Японiї в 13 сторiччi нашої ери почалось поширення рiзновиду буддизма, яке вiдоме фахiвцям пiд назвою "Вчення Нiтiрена". Основу та тлумачення Нiтiрен запозичив в Китаї в зашифрованому виглядi через поширення чуток серед буддистiв про щезнення буддизму у вiдповiдностi до пророцтва. Головною частиною вчення було три таємницi: фраза, iкона у виглядi ока, та мiсце, де знаходиться сама iкона. Зараз не буду пояснювати все, а лише пiдкреслю, що фраза та iкона стосуються майбутнього землетрусу Майдана, а мiсце, де знаходиться iкона, зветься Кайдан. З цього мiсця, згiдно вчення Нiтiрена, почнеться поширення вчення по всiй державi, а потiм i по всьому свiту. Вчення про Кайдан, "дiйсного мiсця повернення", проголошувало необхiднiсть поєднання законiв правлiння та дiйсних (!) законiв релiгiї Будди, яку й досi нiхто не зрозумiв. Сподiваюсь, що не буде блюзнiрством та намаганням звеличити саме нашу країну, але Кайдан є лише видозмiненою часом назвою вiдомого нам Майдана в Києвi.
А про те, що змiни повиннi вiдбутися саме в Українi, вказав сам Великий Пророк Нострадамус у перших же катренах першої книги пророцтв, що описують початок дiяльностi нового Цезаря або Генрiха Щасливого, але не свого фiзичного сина.
Про все це розповiдаю зараз для того, щоб потiм впевнився в правдивостi висновкiв. Де шукати свiдчення - вказав, i коли побажаєш, можна їх перевiрити. Можливо знайдеш ще щось цiкаве. Я сам багато чому не вiрив i почав шукати, через що можу впевнено пояснювати те, про що нiхто нiколи нiкому не розповiдав. Таким чином, закiнчую вступ i починаю вiдповiдати на питання, чому так часто згадую Бiблiю. Ще не спиш, синку?
Син.
Спати? Я ледве шелепу тримаю!
Батько.
Це добре. Здивування - перший натяк цiкавостi. То розповiдати про Бiблiю?
Син.
Аякже.
Батько.
Тодi тримай шелепу й далi. В дитинствi мати привчала "читати мiж строк", шукати змiст в розповiдi. Батько казав: "Iнодi повертайся назад". Використовуючи цi накази, коли мене намагались теж навернути у слухняного "гаманця", почав шукати сенс створення Бiблiї. Не скажу, що було легко, але знайшов вдосталь натякiв. Розплутуючи клубок алегорiй та аналогiй, використовуючи свiдчення з iнших релiгiй та життя, поступово подолав шлях вiд буквального читання тексту до розумiння причини створення Бiблiї. Тому можу пояснити i тобi, яку таємницю зберiгають обидва Завiти, бо окремо їх майже неможливо зрозумiти.
Ранiше я вже використовував математику в якостi аналогiї. Хочу цю тенденцiю продовжити i зобразити єдину релiгiю як вищу математику, а вiдомi свiтовi релiгiї - як її окремi складовi. Тодi Бiблiю можна уявити в виглядi своєрiдної "арифметицi". Чому? Бо вона навчає методi читання зашифрованих текстiв давнини, тренуючи увагу дешифрувальника бачити сенс слова пiд покровом алегорiї чи аналогiї, замiсть буквального прочитання. З допомогою знакiв арифметичних операцiй люди розумiють мову алгебри, геометрiї, хiмiї, фiзики та iнших наук, де використовують математику. Але спочатку треба добре засвоїти закони арифметики. Саме так викладена i Бiблiя, яка вимагає постiйного мандрування просторими книгами: то вiдшукувати продовження думки, вiдкидаючи описи iнших подiй, то повертатись назад, коли знайшов пояснення слова i треба знову коректувати сенс читаних сцен; знаходити протирiччя у виразах та розшифровувати їх дiйсне значення. Образно кажучи, при вивченнi Бiблiї, особливо Старого Завiту, шляхи поєднання послiдовностi сюжетiв створюють досить щiльний покрив, який добре вкриває "обличчя Мойсея". Дуже багато пояснень вiдверто вказанi у книгах бiблiйних пророкiв. Людство вже декiлька сторiч мало можливiсть подивитись на призначення Завiтiв вiдкритими очима, але для цього потрiбно було знищити в собi лiнощi та шукати дiйсний змiст в проголошених церквою дивовижних пригодах євреїв. Мало змогу, та не зробило цього. Заклики царя Соломона до шанування мудростi, а нi людських зазiхань, так i залишились закликами навiть для представникiв iнтелектуальної працi.
Так от, навчившись на прикладi Завiтiв бачити змiст вкритих звичайним використанням слiв, учнi мудростi легко зрозумiють i iншi старовиннi тексти, коли пам"ятатимуть хто i з якою метою створював цi тексти. Сподiваюсь, що не треба переконувати в ясному: дурнi книги не створюють. Вони їх лише знищують, разом з творцями та тлумачами, бо бачать в змiстi лише загрозу власнiй системi мiркування та "єресь" вiдносно власного панування.
Одначе не треба смiятись над начебто нерозумними церковниками. Вони зовсiм не дурнi. Вони лише заблукали та впали в яму, яку самi створили для iнших. Через це i не розумiють, яким чином врятуватись. Та навiть сьогоднi серед них можна зустрiти досить проникливих. На жаль, вони нiчого зробити не можуть, щоб вiдверто навчати людей дiйсному значенню релiгiї. Чому? Пiсля того, як тебе стiльки рокiв навчали брехати прочанам, навчали проголошувати одне, а робити протилежне, навчали завжди твердити, що лише буквальне читання Бiблiї є вiрним, як дивитись в очi людям, пояснюючи, що їх завжди обманювали, i сенс Завiтiв є зовсiм протилежний тим твердженням, що мали мiсце? Хто, яка звичайна людина, що стiльки рокiв вiрила в могутнiсть проголошеного iдола, з полегшенням назве тебе розумним, а то й "святим", який, нарештi, принiс пояснення про подальше життя? Хто з церковних службовцiв з радiстю промовить: "Ну, нарештi, ми бiльше не отримаємо нi гроша доходу!"? Хто таке здатний зробити? Хто погодиться з доброї волi стати ренегатом або, мовою звичайних людей, якi не мiркували над значенням образу, Iудою? Для такого кроку у людини немає iншого рiшення, як оголосити себе мертвою. Тодi всi ранiше наданi клятви та обiцянки автоматично стають недiйсними, разом iз смертю надавшого обiт. Як ставитись до людини, яка має смiливiсть визнати власнi помилки та пiти вiрним шляхом? Нехтувати, ставитись з презирством чи поважати? А якщо вона була твоїм ворогом?
Так вже сталося, що релiгiя для багатьох людей перетворилась з помiчника на дивну казку. I це не дивно, бо за браком розумiння будь -яке оповiдання вкривається покровом таємничостi, яку дуже легко перетворити на основу схиляння перед чимось: образом, iконою, людиною чи таємним орденом. Тому при створеннi основ нового устрою не можна замовчувати нi мету створення цього устрою, нi його наслiдкiв, нi пояснень сутi етапiв подальшого перетворення вiдносин в суспiльствi. Чеснiсть повинна бути не лише декларована, а й постiйно застосовуватись. I особливо керiвниками всiх рiвнiв. Саме вiд тих, хто є прикладом у вiдношеннi до справи, багато залежить. Розумiють це керiвники чи нi, але саме вони є неформальними вчителями, розповiдаючи своєю поведiнкою про суть дiючого устрою.
Таким чином i на тебе дивитимуться твої товаришi, постiйно порiвнюючи слова та якiсть виконаної справи. При перетвореннi України з країни наповненої лихом на вiдроджену державу мудрецiв, треба утвердити основу, фундамент перетворення, дивлячись на який, кожна людина зрозумiє можливiсть цього та мiцнiсть вказаного майбутнього. Неуцтво може i повинно бути подолане людством. Це набагато легше, нiж намагатись вижити в радiоактивнiй пустелi. I до того ж вимагає лише однiєї жертви: вбити здатнiсть нiколи не мiркувати. А здатнiсть до мiркування є жертвою, чи обов"язком розумної людини? Хiба нi розумно приносити у жертву саме такi бажання, намагання та здатностi?
Буде важко. Навiть дуже важко, бо ми не звикли постiйно мiркувати над кожним висловом, над кожною власною фразою. Звiсно, набагато легше жити, коли хтось керує i наказує той мiшечок нести туди, а ту каменюку класти сюди. Скiльки рокiв так жили. Який же вiд цього отримали спадок? Злиднi та повну темряву про майбутнє. Може досить? Чи не настав час вiдродити добре iм"я нашого трудолюбного народу? Чому повиннi створювати добробут для "прибульцiв", а нi власних дiтей? Пишномовнi слова? Без пояснень, як зробити все це, без зрозумiлого шляху на гору, без хоч маленького зразку - це дiйсно брехливi обiцянки. Та вже є розумнi поради, якi допоможуть нам на початку становлення держави.
Для цього нам доведеться перетворитись на "сарану" та повнiстю "поїдати" всi розумнi свiдчення про майбутнє та минуле, перетравлювати їх i найкраще застосовувати у справах. Доведеться перетворитись на "пацюкiв", створити лази в зачиненi сховища та витягти на волю навмисно похованi в рiзних установах цiкавi iсторичнi данi. Доведеться перетворитись на "ящiрок" i навчитись вiдкидати кiнцiвки та регенерувати новi, коли хто намагатиметься зашкодити будiвництву кращого життя нагадуванням про наше не завжди найкраще минуле. Доведеться перетворитись на "сов", та навчатись (!) за рахунок нехтування переглядами фiльмiв та власного сну. Доведеться також навчитись керувати власними думками, якi наче дикi горлицi ширяють куди їм заманеться, та перетворити їх на поштових голубiв, щоб приносили господарю потрiбнi свiдчення. Доведеться привчити себе постiйно питати та повторювати фразу: "А чому це повинно бути саме так? Пояснiть нам, будьте ласкавi". Доведеться привчити себе постiйно слухати тих, хто про щось запевняє, i чути те, що вони замовчують. Доведеться забути про використання матюкiв, якi свiдчать лише про слабкiсть людини, що не має сили вiдповiсти кривднику i бажає хоч таким чином помститися. Нiколи впевнена в собi людина не потребує саме такого засобу самоствердження. Так навiщо нам, будуючи майбутнє, залишатись слабкими?
Всi перелiченi образи наповнюють Старий Завiт. Їх набагато бiльше, але й цього для початку досить, щоб ти, синку, вiдчув основу схованих мудрецями висловiв. Ми ж самi вживаємо алегорiї, коли щось бажаємо особливо пiдкреслити. Чому цю властивiсть заперечуємо для пращурiв? Хiба вони не люди? Кожен має можливiсть перетворитись на мудру людину. Треба лише згодитись на це та не зупинятись, i не повертати назад. Навiть голову. Iнакше тi звички, яких намагаємось позбутися, зрадiють, огорнуть ще мiцнiшими кайданами i вже нiколи тебе не залишать. Лише в могилi. I стоятимеш ти на спорожнiлому шляху до майбутнього наче стовп посеред лану. Або як жiнка Лота, коли знищували Содом та Гоморру бiблiйнi янголи.
Все. Досить. Розмови розмовами, а пану гладiатору треба все ж їсти.

Ввечерi.

Син.

Татуню!
Батько.
Слухаю, Ваша Величнiсть.
Син.
Припини, дуже прошу. Хоча я i твiй нащадок, але не маю нiякого права на цей титул.
Батько.
Помиляєшся. Ти нiколи не цiкавився родоводом нашої сiм"ї i багато чого тобi невiдомо. Колись наш пращур прибув з далекого заходу в Польщу, щоб його нащадок потрапив в Україну та народив мого батька. Таким чином українцi не наш народ. Але ми живемо тут i тому повиннi зробити все, що треба. Для мудрої людини немає значення мiсце перебування, бо для неї рiдна вся планета, не зважаючи на народ та вiрування. Який титул мав наш пращур, не хочу казати. Це сьогоднi вже зайве. Однак недарма Нострадамус шанобливо звертався до того Генрiха Щасливого, надсилаючи пророцтва крiзь час та попереджаючи, що той побачить чудовi змiни "пiд небом своєї (!) Вiтчизни". А отже французького короля цей лист не враховував. Коли таке вже сталося, то чому саме тобi не бути тим Генрiхом, який стане "величнiше за всiх схiдних царiв"? От i звикай до такого звертання та розумiй його схований змiст. I спробуй виправдати справами довiру мудрецiв.
Син.
Така умова дiйсно надихає, але я ще нiчого не вмiю.
Батько.
В 4 -му сторiччi до нашої ери жив розумний фiлософ. Пiзнiше на основi його вчення була побудована iдеологiя iмператорського Китаю. Так от, Сюнь -цзи писав, що керманичу, який бажає мати славу в могутнiй державi, народ якої впевнений у власнiй долi, i при цьому керманич бажає ухилитись вiд проявiв слабкої волi, вiд небезпек та ганьби, немає легше шляху нiж обрати гiдного першого мiнiстра. Розумiєш чому?
Син.
Бо той мiнiстр буде ферзем?
Батько.
Розумний хлопчик. Це лише одна з причин, але iстотна. Друга причина: призначаючи мудреця головним помiчником, керманич вже вказує на пiдтримку мудростi та наявнiсть хоча б основ мудростi у своєму мiркуваннi. I третя: головний мудрець буде притягувати до себе iнших мудрецiв в помiчники, якi найкраще будуть виконувати покладенi на них обов"язки, а отже нiяких перекручень напрямкiв розвитку країни, зловживань владою та заколотiв нi буде. Держава змiцниться та розквiтне. Що й треба. Так що, пишаюсь тобою за розумiння.
Син.
Ще б пак, коли тобi все розжували та в рота поклали. Тiльки i залишилось, що ковтати.
Батько.
А перетравити їжу та спрямувати силу в потрiбному напрямку? Хто це (!) буде робити?
Син.
Це набагато легше, нiж вiдшукати потрiбне найкраще рiшення.
Батько.
Можливо ти й правий. Але зрозумiти вiрнiсть висновкiв не менш важливо, нiж вiдшукати їх. I ще важливiше зрозумiлi висновки перетворювати на зрозумiлi справи. Коли справа найкраще робиться? Коли майстер використовує всi свої знання та навички. А це можливо лише тодi, коли людина отримує задоволення вiд реалiзацiї задуму, який пов"язаний, у свою чергу, з повним розкриттям хисту. Розумна людина завжди має хоч один розвинутий хист. Кому через нього треба бути серед людей, а кому краще самотнiсть. Все це пов"язане з обраним напрямком дiяльностi. Лише одна умова є загальною: самовдосконалення потребує концентрацiї уваги i через це не визнає тiсняви примiщень.
Можливо саме тому представники iнтелiгенцiї i звикли iнтуїтивно займати великi апартаменти. Сьогоднi серед багатiїв стало модним мати "палаци", в яких вони займаються не вдосконаленням свого розуму, а використовують для замилювання очей нiбито власним багатством. Через це такi умови проживання замiсть допомоги завдають шкоду розвитку людини, перетворюючи її з господаря знань на раба неуцтва. А такий стан впливає на якiсть ухвалених рiшень, про що всiм вiдомо. Сьогоднi багато людей намагаються бути керiвниками, в гонитвi за грошима. Та тобi, синку, на все життя треба запам"ятати, що в майбутньому над кожним керiвником висiтиме "Домоклiв меч" на тонiсiнькiй волосинцi повної вiдповiдальностi за обранi рiшення. Майже в усiх значеннях.
Син.
Це як?
Батько.
Урядовець, який погодиться очолити якусь ланку правлiння в державi мудрих, за статутом органiзацiї вже повинен буде вважатись "мерцем". Дiйсний мудрець постiйно мiркуватиме над якiстю виконання довiреної справи i уникне помилок. А той, хто спробує удати з себе мудреця, та не матиме навичок i знань, неодмiнно щось наплутає, за що повинен буде нести покарання. Яка кара "мерцю" належить за статутом мертвих?
Син.
Стати дiйсно мерцем?
Батько.
Так. I нi таємно, а привселюдно. Щоб бачили усi. Для прикладу.
Син.
А як же суд?
Батько.
Хто може судити мертвого, який сам обрав собi таку долю? Чи є якийсь закон про звинувачення мерця? "Бачили очi, що купували?..." Провина повинна бути доведена. Це факт. Який сенс втрачати розумного помiчника через чиїсь iнтриги? Мудрецями не народжуються. I серед тих, хто буде навчатись, спочатку буде мало обраних, представникiв тiєї самої справжньої елiти, яка повинна вийняти власне серце i ним освiтлювати шлях людству крiзь темряву. Сьогоднi iснує декiлька сект сучасної "елiти": полiтична, мистецька, технiчна, наукова, ще якiсь. А повинна бути лише одна елiта: авангард людства, який завжди шукає шлях та перший починає бiй, без права на вiдступ. Краще запалити хоч маленьку свiчку, нiж набивати гулi, ковзаючи в суцiльному мороцi.
Син.
Пробач, тату, але такий ти бiльше схожий на якогось м"ясника, нiж на ферзя. I до того ж ми вiдмовились вiд виконання смертних вирокiв.
Батько.
Мабуть ти правий, синку. Те що призначене для живих, нехай залишається незмiнним. А те, на що згодились "мерцi", нехай лише для них i виконується. "Кожному своє", як казав один з пращурiв. От i я iнодi мiркую: ну навiщо менi потрiбно було навчатись так вправно володiти сокирою? Може для того, щоб швидше зрубати погане дерево, вiд якого котрий рiк немає доброго плоду, та хоч використати його на дрова? Чи для того, щоб наочно показати процес виконання вироку на колодi для визнаного винним урядовця?
Син.
Та -ту!!
Батько.
А чому i нi? Пiсля того, як будуть наочно страченi два - три брехливi урядовцi, наступнi з них почнуть добре мiркувати, перш нiж спробувати не виконувати взятi зобов"язання. Iнодi краще наочно показати наслiдки дуростi, нiж постiйно застерiгати. Хiба не так?
Син.
Воно то так, але це виглядає якось дивно.
Батько.
Не бачу нiчого дивного. Якщо тебе шокує моя рiшучiсть власноручно стратити дурнiв, то на це є досить поважна причина. Рiч у тiм, що одного разу я зустрiвся з дещо нетверезою людиною i на її дiї вiдповiв ляпасом. Потiм ми ще раз зустрiлися та розмовляли про цей випадок. Тодi я дав обiцянку, що нiколи нiкому не буду вiдповiдати ляпасами. Але якимось чином треба карати за помилки, бо дурне благати тодi, коли вчинки долають розумну межу. Тодi i вирiшив: коли не маю права зупинити дурнi дiї ляпасом, а зробити це потрiбно, то залишається лише вбити порушника, щоб iншим людям вiн не завдавав клопоту. Жахливо?
Так. Та вимушений був дати обiцянку, хоча людина бачила лише власну прикру подiю. Якщо не буду виконувати те, що обiцяв, не зважаючи на обставини, то чим буду вiдрiзнятися вiд тих, проти кого постав? Звичайно, що завжди треба бачити межу i намагатись не перетинати її. Згадай вiдомий суд Соломона над двома жiнками, якi не дiйшли згоди щодо дитини. Хiба загроза життю дитини не виявила дiйсну матiр немовляти? Коли ж пояснення щодо наслiдкiв неробства урядовця не пiдтвердити фактом, чи щось змiниться в державi? Коли наочно показати як карається клятвопорушник з найвищої гiлки влади, чи не стануть стiйкiшими прихильники та слабшими супротивники? Коли рiшуче зупинити процес гниття голови, чи пошириться гангрена на тiло? Смерть є смерть, i лише мудрецi не лякаються її, бо заради кращого майбутнього вони згоднi i на це. А який iдеал бачить крадiй? При успiху його справи чи буде краще жити мешканцям планети? Бо красти можна не лише коштовностi, а й час чи можливiсть. Згадай: "Не вкради".
Розумiю, що цi пояснення не дуже узгоджуються з теоретичним розумiнням про мудре суспiльство. Та слiд пам"ятати, що мудрецями не народжуються, їх треба спочатку навчити. Тому на першому етапi будiвництва працюватимуть звичайнi фахiвцi своєї справи, якi не дуже якiсно перейматимуться проблемами найкращого створення майбутнього, за звичкою. От через це i з"являється потреба в жорсткому наглядi за їх дiями, щоб не знiвечити з самого початку розумну iдею. Коли працюватимуть звичайнi люди, то i стимули та загроза повиннi бути ясними та реальними. Вiд того бiльше людей врятується.
Боротьба розуму з неуцтвом є дiйсно вiйною, в якiй переможе той, хто доведе власну користь. При цьому людство виконує роль дегустатора, споживаючи їжу то дуростi, то розуму. Бiльше приваблива, звичайно, їжа дуростi, бо не потребує напруження для роботи мозку. Та наслiдки її не дуже втiшнi, що зараз i бачимо. Тому доведеться скуштувати їжу розуму, яка iнодi дуже гiрка, але не викликає постiйного голоду. Та iнерцiя мислення людей не дозволяє дуже швидко переналагодити iдеали життя. Саме це i є причиною виникнення образу вiйни: боротьби небажання з необхiднiстю. Небажання постiйно мiркувати з необхiднiстю це робити. Небажання шукати розумний шлях до кращого життя з необхiднiстю робити все, щоб мрiї перетворились на реальнiсть. Ось ця боротьба, або вiйна, i вимушує застосовувати жорсткi дiї.
Та все повинно бути в межах розумного: не надто багато, як i не надто мало. Не треба бачити себе всюди оточеним ворогами, як i не треба всiм все пробачати. У великих справах не вдається бути гарним для всiх. В боротьбi розуму з неуцтвом головним i справедливим суддею повинне бути розумiння iстини, яке наче мечем розмежує необхiдне та зайве. Щоб були зрозумiлi цi слова, спробуй зрозумiти жорстокiсть хiрурга, який скальпелем розтинає живу тканину тiла, щоб видалити глибоко схований гнiйник. Коли вiн це не зробить, то все тiло буде отруєне мiазмами i загине. Це маленький приклад для пояснення. Тi жорстокi дiї з вiдтину голови у визнаного винним урядовця, якi тебе так збентежили, синку, i є одним з наочних образiв необхiдних дiй голови нової держави, який вимушен бути схожим на вказаного хiрурга. Iнакше i це суспiльство буде приречене на неминучу смерть, а разом з ним i людство. Як уникнути такої небезпеки розповiдають, як не дивно, Євангелiї.
В Новому Завiтi вказано, що новонародженого Христа вiтали три волхва, але не вказано ким були вони. Розкрию таємницю: перший волхв був пастухом, який знався на безмежностi простору, законах розвитку природи та був знайомий з небезпеками i насолодою самотностi, i принiс "ладан" - чудовий аромат досконалого майбутнього; другий волхв був лiкарем, знавцем перетворення живої матерiї та був знайомий з необхiднiстю та межею, i принiс "смирну" - життєдайну гiрку рiдину, як усi лiки, що наповнить силою та захистить слабке людство; i третiй волхв був погоничем верблюдiв, який був знайомий з рiзними культурами, мав вдосталь часу для мiркування i був знайомий з зовнiшнiми та внутрiшнiми проявами любовi, i принiс "золото" - мудрiсть для мандруючих крiзь пустелю марних уявлень щодо кращого життя. Цi три складовi є обов"язковими частинами будiвництва вчення дiйсного християнства - переходу до нового iдеалу життя. У ньому складовi виконують такi функцiї: "золото" - фундамент, "ладан" - стiни будинку, "смирна" - дах.
Як золото нiколи не ржавiє, так i фундамент будинку нового суспiльства, який буде заснований на "золотi"-мудростi, нiколи не перетвориться на щось протилежне i буде мiцно тримати весь будинок при всiх випробуваннях. Як грудка ладану наповнює приємним запахом велике примiщення, так i стiни будинку нового суспiльства, орiєнтованого на досконале майбутнє, наповнять приємною атмосферою довiри, дружби та взаємодопомоги його мешканцiв та спонукатимуть до пошуку ще бiльшої досконалостi життя. Як гiрки лiки дозволяють змiцнити iмунну систему хворої людини та створити захист проти подальшого захворювання, так i дах їз "смирни"-iстини дозволить захистити людей вiд загрози захворювання на самообман та змiцнить здатнiсть до розумiння. Тодi в звичайних сiм"ях почнуть народжуватись "геракли" та "титани" могутньої думки, якi перетворять "гусiнь" людства на справжнiх послiдовникiв Психеї, яка є матiр"ю Насолоди - досконалостi.
От така стисла вiдповiдь на твоє питання, синку, чому я часто згадую вирази з Бiблiї.
Син.
Але таких пояснень неможливо побачити в Бiблiї.
Батько.
Так, це синтезоване пояснення з використанням образiв грецьких мiфiв. Але вся головна розповiдь починається з першої лiтери книги "Буття", яка в символiчному виглядi розповiдає про етапи створення майбутнього свiту, до будiвництва якого i закликаю. Сiм днiв творiння в дiйсностi є сьома етапами по шiсть мiсяцiв кожний. Таким чином i виникає три з половиною роки, або 1290 днiв, про якi казав "муж у льнянiй одежi" пророку Даниїлу. Фразу ж про початок подiй, яка наголошує про "...кiнець часу i часiв i напiвчасу.." треба розумiти таким чином: "кiнець часу" - то дев"ятка, бо дев"яткою закiнчується лiчба, "часiв" - як два нулi, бо двома нулями починається кожне сторiччя, а "напiвчас" - як двiйка, бо "час" є десяткою, його половина - п"ятiркою, яка за правилом "дзеркала" перетворюється на двiйку, бо при перекладi вилучене незрозумiле слово "немов", а "немов напiвчасу" незрозумiло неукам та знищує сенс буквального читання, закликаючи до мiркувань.
Пам"ятаючи, що євреї пишуть справа налiво, отримуємо - 2009 рiк. I головнiшим з "днiв творiння" є перший етап перших пiвроку. А ще найголовнiшими є першi три мiсяцi, коли деякi люди отримають свiдчення про наступнi подiї, i, звiсно, не вiритимуть цьому. Ось тодi, пiсля 49 днiв почнеться час ще 50 днiв, якi народять продовження пояснень. Але першi сiм тижнiв вже розпочнуть вiдомий "Потоп" iнформацiї, коли вiдкриються таємницi джерел "Великої безоднi" та розчиняться вiкна до "Неба". Вказаний в Старому Завiтi свiт був зроблений з "води", яка в час творiння наповнювала все. Що то за "вода" була, що можливо було з неї створити тверде "небо"? Чому її можна було зiбрати у одне мiсце, але за межами "неба"? З чого це пiд "водою" опинилась "суша"? Як створилась "вода", коли ще не було свiтла, а лише "темрява над безоднею"?
Вiдгадка починається з образу вiдомого бiблiйного Змiя. Безглуздо припускати, що Творець створив iстоту не закладаючи в неї властивостей. Отже Змiй був створений навмисно. Навiщо? Заради iспиту людини. Людина народжується зовсiм не для того, щоб склавши руки чекати, коли до рота вкладуть готову до вживання солоденьку їжу вiрних рiшень. Вона повинна сама їх вiдшукати, навчаючись, помиляючись, але завжди мiркуючи. А для того, щоб навчитись шукати, треба мати сумнiви та розумiти де схована правда, а де на очi лiзе брехня. Змiй схожий на черв"яка. I шукач завжди має сумнiви, вiрно вiн робить чи нi. Вiн повинен прийняти рiшення. Iнакше неможливо нiчого вiдшукати. Цей Змiй має вiдому нам назву: черв"як сумнiвiв. Недарма його поява супроводжується питанням: "Чи дiйсно казав Бог..."?
Сумнiви є невiд"ємною частиною будь -якого пошуку. Але маючи їх людина повинна мати i розумiння про межу мiж добром та злом, яка iнодi зовсiм непомiтна. Тому бiля Дерева пiзнання добра та зла першою скуштувала плiд Єва - цiкавiсть, а вже потiм сам Адам - шукач, отримуючи розумiння. Цiкавiсть є початком розвитку мозку людини. I мiсце, звiдки була вилучена "кiстка", яка названа "ребром" зовсiм з iншої причини, - невiд"ємна частина основи людини у виглядi Єви - цiкавостi, в дитинствi дiйсно вкрита лише тоненьким шаром плотi. Це тiм"ячко. Вирок Бога Змiю доводить вiрнiсть цим висновкам, бо лише черв"як все життя переробляє грунт та органiчнi вiдходи (порох) на добриво, пересуваючись на черевi. Отже мiж нащадками сумнiвiв, вiрою та зневiрою, та нащадками цiкавостi, питаннями та вiдповiдями, дiйсно є деяка ворожнеча: питання вражають вiдповiдями сумнiви в головi, а сумнiви вражають вiдповiдi в незахищену основу, залишенi без вiдповiдi питання, примушуючи людину блукати та повертатись туди, де вже нiчого немає.
Тому для досконалого суспiльства фундамент повинен витримувати будь -якi випробування. Що може бути мiцнiше мудростi? Пробач, що вiдволiкся. Так от, логiчний ланцюг пошуку можна будувати за вказаним шаблоном. Буде бажання - спробуй. Дуже захоплююча, але важкувата справа. Та не пошкодуєш. Гарантую. Колись сам з цiкавостi спробував розшифрувати книгу "Буття" i отримав занадто неймовiрний текст. Але з часом все зрозумiв та подякував невiдомим помiчникам. Чи не бажаєте послухати її частину, Ваша Величнiсть?
Син.
Звiсно, що бажаю!
Батько.
Тодi вiзьмить, будь ласка, Бiблiю в шафi, а я вiдшукаю зошит.
Син.
Почекай, тату. А ти впевнений, що саме цього року повинне початись перетворення свiту?
Батько.
Звичайно. Досить об"єднати факти, помiркувати про причину їх виникнення, додати вiдомi загадки старовини i подивитись на них уважно, ознайомитись з написанням лiтер та чисел, роздивитись символи всiх часiв, самостiйно (!) прочитати головнi релiгiйнi та "єретичнi" книги i збагнути їх суть, та при цьому постiйно мiркувати над суттю їх створення. Не так це вже i важко. Звичайно, на таке потрiбно мати час та бажання, але ти сам здатний вирiшити, що важливiше: без думок дивитись телевiзор, пити горiлку та пиво, удавати з себе "жеребця" та бiгати за красунями, чи природним потягам вiдвести обмежений час та мiсце, а у свята та часи вiдпочинку навчатись мiркувати. По всьому свiту поширились вчителi медитацiї, але нiхто з них не пояснює, що є насправдi ця медитацiя. Коли б розумiли, то згорiли б з сорому, бо медитацiя є лише станом "вiдключення" вiд подразникiв зовнiшнього середовища пiд час зосередженого мiркування на обрану людиною тему.
Через це Сократ Платона iнодi застигав посеред вулицi на декiлька годин, коли "занурювався" у думки. Хiба цьому так важко навчитись? Та тi пустельники, яких церква вважає "святими", а також нашi вiдьми та колдуни, навмисно ховались у пустельних мiсцях, щоб нiхто не заважав мiркувати. I через це отримували схованi вiд звичайних людей знання. Недарма ж вказується, що Ганеша, бог навчання, з допомогою власного бивня написав усi 92 тисячi двовiршiв "Махабхарати" пiсля того, як Шiва приробив йому голову мудрого слона.
Чому єврейський ханукальний восьмисвiчник має дев"ять свiчок? Лише через пам"ять про визволення та освячення Другого Храму Iудою Маккавеєм, чи через те, що перший свiтильник не згасав вiсiм дiб не маючи оливи в лампадах? А може тому, що кiнець "цього свiту" повинен бути проголошений у останню мить, або з дев"яткою на закiнченнi року? А також тому, що в цей час буде втретє i назавжди вiдроджений Храм, який є захистом Святої Святих - Життя Творцiв з великої лiтери, добути яке можливо лише з допомогою мудростi? А може тому, що "Кожен з нас - малесенький вогник, А всi разом ми - велике свiтло!"? У ханукальному свiтильнику свiчки подiленi на два боки i через це вiн аналогiчний тризубу. I знову бачимо цифри 2 та 9, а також символ "трьох шляхiв" або лiтери "шим" з абетки iвриту, яка символiзує пошук чи порятунок. Цiкаво подивитись на отриманi цифри з точки зору математики: три у другiй степенi дорiвнює дев"яти, а два у третiй степенi - вiсiм, що вiдповiдає розташуванню свiчок свiтильника.
Щоб занадто не заглиблюватись у дослiдження прадавнiх культур, згадаємо про дев"ять паличок Одина, з перетину яких вiн сформував руни, або "тi, що розмовляють пошепки", (як не згадати перського царя На Вухо Доносора?), висячи дев"ять дiб на Деревi Життя. Що це, як не символи лiтер та знакiв? Що це, як не частина iнформацiйної системи? Задовго до цього самовiдданого i мудрого прояву допомоги людям, Один приймає участь в будiвництвi дев"яти рiвнiв свiту, а потiм мандрує ними на конi о восьмi ногах. Знову цифри 8 та 9. Матриця створення рун дуже нагадує зiрку Соломона, у якої вiдсутнi два протилежних маленьких трикутника, але вказанi, у порiвняннi з зiркою, три складовi риски. Вiдновивши матрицю, можна пояснити, чому рун лише 24 i лише 12 помiчникiв було у керманичiв прадавнiх скандинавських племен.
Можна ще наводити приклади з релiгiй рiзних народiв, та краще вiдповiсти на питання, чому я так тримаюсь за цифри 2, 3, 8 та 9. Все пояснення сховане в Апокалiпсисi, де вказана символiчна форма майбутнього свiту. Куб має 8 кутiв, якi пов"язанi з трьома iншими кутами та серединою кубу, яка є дев"ятою частиною суспiльства, його ядром. Графiчно це можна вiдобразити як шiсть чотирикутних пiрамiд з верхiвками в центрi куба. Три пiрамiди на планетi вже збудували. Нам лишилось збудувати останнi три, якi будуть дзеркальним вiдображенням того життя, яке маємо на сьогоднi. Iнакше кажучи нам потрiбно збудувати другу половину кубу, найпростiшого кристала: символiчного зображення початкового рiвня суспiльства Творцiв.
От яку роль грають цифри: 1, 2, 3, 8 та 9. Зараз 2009 рiк. З погляду на послiдовнiсть вказаних цифр його можна зашифрувати як 01001, де одиниця вказує на присутнiсть цифри. В трiйниковiй системi обчислення цьому коду вiдповiдає цифра 28 десятичної системи обчислення, а нi 29, якi ми використали. Як таке сталося? Невже пiдтасування даних? Нi. Вся справа в тому, що у свiй час iсторики вкрали у людства один рiк.
Син.
Це як?
Батько.
Нi до нашої ери, нi в нашу - нiколи не було нульового року на межi переходу епох. Пiсля 31 грудня 1 -го року до нашої ери настав час 1 сiчня 1 -го року нашої ери. Так, звичайно, зручнiше вiдлiчувати строки, але потрiбно вносити корективи при математичних розрахунках часiв подiй. А хто пам"ятає про це? Таким чином сьогоднi у нас на дворi нi 2009 рiк, а математично дiйсний 2008 -й. Звiдси i виникла цифра 28 замiсть 29.
Син.
А якщо взяти iнший рiк?
Батько.
Диво не повториться. Якщо бажаєш - перевiр. Коли дуже багато незалежних свiдоцтв вказують на якийсь один факт, пояснюючи його з рiзних бокiв, чи варто вiдкидати їх лише тому, що нiхто не побажав перевiрити данi чи взагалi не побачив їх? От тому i стверджую, що у 2009 роцi вiдкриються "усi джерела великої безоднi" i "вiкна небеснi" теж розчиняться. I, до речi, серед розумних iудеїв дуже поширена цiкавiсть до вчення, яке вiдоме пiд назвою "Каббала". Одним з напрямкiв дослiдження "Каббали" є спроба зрозумiти значення влади цiфр. Як натяк на схований змiст влади цiфр є те, що одна з єврейських бабок-повiтух, у розповiдi про Мойсея, мала iм'я Шiфра. Ще питання є?
Син.
Поки що - нi.
Батько.
Тодi пропоную поновити наше знайомство з Бiблiєю. Книгу взяв з шафи?
Син.
Узяв.
Батько.
Вiдкривайте першу главу книги "Буття", Ваша Величнiсть, а я читатиму свiй переклад. Є?
Син.
Так.
Батько.
Починаю. "Спочатку Наймудрiший описав Мету та Вiдродження. Можливiсть Вiдродження ранiше не бачили i не вiдчували, i неуцтво поширювалось у далеке майбутнє, i Дослiдження мудреця шукало сенс серед життєвих переваг..."
Син.
Пробач, тату, але тут такого немає.
Батько.
Звiсно. Я ж читаю розшифровку.
Син.
Розумiю. Але чому "землю" ти розшифрував як "вiдродження"?
Батько.
М-м-м. Добре. Я використав те припущення, що Бiблiя є великою коштовнiстю, i охоронцi навмисно створили фальшиву оболонку навколо неї для захисту вiд "злодiїв". Але розумна людина повинна зрозумiти, за деякими ознаками, що вона бачить. Головна з них - вiдсутнiсть логiки у деяких мiсцях розповiдi. Це повинно викликати подив та надихнути на пошуки дiйсних значень. При переробцi "коштовностi" на "бiжутерiю" були використанi поясненi ранiше "iнструменти перетворення": аналогiя, алегорiя та "правило дзеркала".
З цих же "iнструменiв" та логiки я створив шаблон логiчного пошуку. Читаю з Бiблiї: "I казав Бог: нехай буде твердь посеред води, i нехай вiдокремлює вона воду вiд води". Бог воду не створював, а лише землю та небо. Отже вода була повсюди на початку творiння. Що вона таке? Вода постiйно змiнює себе. Є навiть такий вираз: "Неможливо два рази увiйти в одну й ту ж рiку". Але вода є частиною природи. А що є "водою" в людському життi, бо людина теж є частиною природи? До чого тут люди?
Мудрецi все роблять для людей, наближаючи їх до свого рiвня знань в розумiннi, а нi для порожнечi. Коли ж Бог є Наймудрiшим, то i вiн все робив для людей. Таким чином все було створене з постiйно видозмiнюваного середовища, яке в грецьких легендах має назву "хаос" або "влада багатьох, вiдсутнiсть ясної мети". Навiть латиняни, перетворюючи давнi сказання, не наважились знищити свiдчення про Януса, бога з двома обличчями, який хаос, безвладдя, перетворив на порядок. I, до речi, всi його атрибути, як ознаки упорядкування майбутнього життя, згаданi на початку Апокалiпсису, хоча i не вказане це iм"я "схожого на Сина Людського".
То що є "водою" в людському життi? Саме в людському! Життєвi переваги. Вони постiйно змiнюються, в залежностi вiд часу, розуму людини, з огляду на оточення i таке iнше. Немає мiнливiше iдеалiв, нiж переваги в життi. Кожна дрiбниця змiнює їх. Коли так, то що може бути "твердю" серед цих переваг? Це повинно бути чимось великим, що не подолають нiякi труднощi, щось мiцне та значуще, що нагадує якiр для некерованого судна, рятувальний пояс для втопаючого, оазу в пустелi. Що може бути таким? Заради чого i сьогоднi батьки обмежують власнi потреби? Заради власних дiтей, заради нащадкiв. Отже, та "твердь" може бути лише "метою майбутнього життя". Чи є сьогоднi жадане зображення майбутнього? Нi. I нiхто його не спроможний змалювати, бо мiнливi життєвi переваги заполонили розум людини. А без розуму людини немає. Залишається лише гiрше визначення злобної тварини, яка завжди невситима достатком.
Мета ж не має обмеження. Вона має певнi кордони лише на деякий чаc. Коли людина наближається до них, то бачить наступний край, до якого ще йти та йти. Це наче небокрай - завжди попереду. Маючи мету в життi, людина мало уваги придiляє нерозумним намаганням. А отже, невситимi життєвi переваги посунуться у куток i не заважатимуть тому, хто знайшов власний шлях до розумного майбутнього. Навiть необхiднi потреби зменшаться в розмiрах. Той, хто знайшов шлях i заради його подолання вдосконалює самого себе, стає схожим на грецького Атланта, велетня, який тримає на плечах бажану мету - "небо" i захищає вiд наруги знайдений сад знань, де зберiгаються чудовi плоди життя нащадкiв.
Першоджерел грецьких мiфiв ми нiколи не побачимо, але можна їх зрозумiти, при великому бажаннi. Немає нiчого нездоланного. Є лише тимчасовi труднощi. Тому, вiльний вiд мiнливих переваг життєвий простiр повинен бути чимось заповнений. Чим? Здавна iснує абстрактне значення мудростi, але немає в життi його прикладiв. Мiж тим багато людей впевненi, що мудрiсть краще розумностi. Розумнiсть шукає зиску. А що шукає мудрiсть? Нiчого. Вона все має в собi самiй. Треба лише розгорнути її таємний покрив, i смiливець матиме всього вдосталь. Та спочатку треба знайти мудрiсть "за морями та окiянами, за тридев"ять земель, у тридесятому царствi", куди без певних здiбностей нiчого й намагатися йти. Тому немає сенсу бiгти за примарою.
Є краще рiшення: вiдродити владу мудростi. Спочатку в собi. Потiм - в родинi. Далi - в державi. Недарма в релiгiї вказано, що всi ми дiти Творця. А отже, маємо здатнiсть вiдкрити в собi джерело мудростi, бо Творець є Наймудрiшим, i має в собi це ж джерело. Чи не про це вказано у Iоанна: "Хто вiрує в мене, у того, як вказує Писання, з черева потечуть рiки води живої"? "Пiзнай самого себе" було вказано на брамi Дельфiйського храму. Чи не для цього? Виходячи з цих мiркувань я й переклав слово "земля" фразою "Вiдродження Життя", Вiдродження життя людства. I впевнений, що так воно i є. Без вiдродження мудростi, ми приреченi на смерть. З нею не лише врятуємось, а й набудемо нових якостей. Ось так.
Згiдно з цим шаблоном, розшифровцi пiддаються всi головнi значення. Тому "темрява" перетворюється на "неуцтво", "безодня" - на "далеке майбутнє", а незрозумiлий "Дух Божий" - на "Дослiдження мудреця". Чому? Дух, згiдно тлумачного словника, - свiдомiсть та мислення. Але усвiдомити щось, вiдшукати, навчитись мислити можна лише тодi, коли є в цьому необхiднiсть. А якщо людина не бачить її? Отже, академiчне визначення змiсту Духа не є досконалим. Менi допомогли розшифрувати слово "дух" як "джерело хисту". Кожне джерело намагається розвинутись щонайшвидше, якщо є можливiсть.
Коли людина вiдчуває власний хист, що вiн є i цiкавить власника незалежно вiд думки оточуючих, то починає вдосконалюватись. А разом з цим дослiджує всi можливi вiдгалуження хисту, роблячи висновки про власний шлях та збираючи знання з усього свiту, щоб потiм мати досить "їжi". Таким чином "дух" є "джерелом хисту" i одночасно "дослiдженням". Тому його мають лише тi з людей, хто має мужнiсть вiдстоювати власнi розумнi думки. Аналогiчно з цим шаблоном, слово "душа" є "джерелом шляху". Шляхи бувають рiзнi. Якiсь вказують на напрямок до повноцiнного життя, якiсь - до iснування, а нi життя, а якiсь - до неминучої смертi. До речi, останнiх дуже багато. Тому потрiбно розумiти, у який бiк тебе спрямовує цей шлях. Через це слово "душа" переклав як "розумiння шляху". В казках часiв Русi про це досить докладно розповiдається. Сподiваюсь, що заперечень немає.
Ну i як завжди треба чернетки обробляти зрозумiлою мовою, щоб читач добре сприйняв змiст, а нi розмовляти з ним на якiйсь дивовижнiй мовi. Творець на самотi бачить власний свiт, але знайомить з ним всiх бажаючих, i так, щоб вони його теж сприйняли. Хто розумiє це, i так робить, той залишиться в пам"ятi людей на вiки. Хто не робить цього - "калiф на час", метелик на один день життя, про якого завтра вже забудуть.
Син.
Добре татуню, я зрозумiв. Може читатимеш далi?
Батько.
"I мiркував Наймудрiший: потрiбне вiдкрите навчання. I уявив вiдкрите навчання. I зрозумiв Наймудрiший сенс вiдкритого навчання, i що воно надає яснiсть; i вiдокремив Наймудрiший вiдкрите навчання вiд неуцтва. I назвав Наймудрiший час вiдкритого навчання "днем розуму", а час неуцтва - "нiччю розуму". I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап перший.
I мiркував Наймудрiший: потрiбна мiцна основа серед життєвих переваг, i нехай розмежує вона життєвi переваги. I описав Наймудрiший мiцну основу; i вiдокремив життєвi переваги, якi не мають мiцної основи, вiд життєвих переваг, якi мають її. I назвав Наймудрiший мiцну основу "Метою Майбутнього". I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап другий..."
Сподiваюсь, що ти вже зрозумiв про якi етапи мовиться, i навiщо вони потрiбнi. За нiч, якщо вона не космiчна, можна лише нотатки зробити до навчання. Може хтось за одну нiч i здатен написати роман для людей, але неможливо якiсно обмiркувати щось. Коли б ти був знайомий з текстами "Авести", то побачив би майже повну аналогiю мiж її абстрактними виразами та розшифрованою частиною книги "Буття". Я не намагався навмисно це зробити. Змiст сам менi пiдказував. Тому, логiчнiше було замiсть слова "день" використати якесь iнше, що згодом i пiдтвердилось, в наступних главах. Так "день" творiння перетворився на "етап". Етап побудови нового свiту. Про призначення всiх семи "днiв творiння" ранiше вже казав. Зрозумiв це?
Син.
Не дуже, але спробую зрозумiти. Продовжуй, будь ласка.
Батько.
"I мiркував Наймудрiший: якщо зсунути життєвi переваги, якi не мають мiцної основи, у один бiк, то повинен з"явитись незайманий простiр життя. I уявив такий. I назвав Наймудрiший незайманий простiр життя "Вiдродженням Життя Людства", а зсунутi життєвi переваги - нерозумними хвилюваннями. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I мiркував Наймудрiший: для Вiдродження потрiбно описати новий iдеал, пояснення, яке стимулюватиме розвиток, вчення з висновками, яке матиме визнання своїх висновкiв про розвиток його (вчення) в часи Вiдродження. I уявив таке. I описав для Вiдродження новий iдеал, "Пояснення", яке стимулюватиме розвиток його (iдеалу) визнання, i вчення з висновками, якi вказують на те, що потрiбен розвиток визнання вчення. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап третiй.
I мiркував Наймудрiший: потрiбнi зрозумiлi навчання для змiцнення основи Мети, для вiдокремлення часiв "дня розуму" вiд часiв "ночi розуму", i для розкриття фактiв та вiдлiку часу, i днiв, i рокiв; I вони повиннi бути частинами постiйного навчання для змiцнення основи Мети, щоб постiйно навчались заради Вiдродження. I уявив таке. I описав Наймудрiший два величнi навчання: зрозумiле навчання всього населення, щоб користуватись ним в часи "дня розуму", та зрозумiле навчання для обраних, щоб користуватись ним в часи "ночi розуму", та iншi зрозумiлi навчання далекого майбутнього. I окреслив Наймудрiший їх значення для змiцнення основи Мети, щоб постiйно навчались заради Вiдродження, I спрямовували прихильникiв часiв "дня розуму" та часiв "ночi розуму", i вiдокремлювали вiдкрите навчання вiд неуцтва. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап четвертий.
I мiркував Наймудрiший: потрiбно вказати в життєвих перевагах спрямування, розумiння шляху до вдосконалення життя; i цi утвердження повиннi заснувати Вiдродження, змiцнюючи основу Мети. I описав Наймудрiший намагання величi та рiзнi розумiння шляхiв до спрямованих потреб, якi вважають за визнанi життєвi переваги, i до визнання рiзних багатогранних утверджень. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I досить докладно виклав їх Наймудрiший, мiркуючи: нехай роблять висновки та обирають, i засновують життєвi переваги серед нерозумних хвилювань, i з цих утверджень нехай обирають заради Вiдродження. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап п"ятий.
I мiркував Наймудрiший: потрiбно для Вiдродження вказати на визнання розумiння шляху до вдосконалення життя, на необхiднi потреби та на оновленi життєвi переваги, i на визнання свiдомо обраних потреб для Вiдродження. I уявив таке. I описав Наймудрiший визнання свiдомо обраних потреб для Вiдродження, i визнання необхiдних потреб, i визнання рiзних оновлених життєвих переваг для Вiдродження. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I мiркував Наймудрiший: опишу в творi мислячого з якостями нашими, якi нагадають про нас; i повиннi головувати вони над намаганнями нерозумних хвилювань, i в утвердженнях змiцнення Мети, i над необхiдними потребами, i в усi часи Вiдродження, i над рiзними оновленими життєвими перевагами, якi спрямовують до Вiдродження. I описав Наймудрiший в творi мислячого з якостями своїми, з якостями мудреця описав його; обов"язки тлумача та обов"язки шукача описав.
I досить докладно виклав їх Наймудрiший, i мiркував Наймудрiший: нехай роблять висновки та обирають, i засновують Вiдродження, i будують його, i головують над намаганнями нерозумних хвилювань, i в утвердженнях змiцнення Мети, i над рiзними потребами, якi спрямовують до Вiдродження. I мiркував Наймудрiший: ось я дам рiзнi пояснення, якi стимулюватимуть розвиток, який буде впродовж всього Вiдродження, i рiзнi вчення, в яких висновки вчень стимулюватимуть розвиток: все це потрiбно буде для вдосконалення; А для рiзних свiдомо обраних потреб в часи Вiдродження, i рiзних утверджень для змiцнення Мети, i кожному, хто прямує до Вiдродження, у якого є розумiння шляху до вдосконалення життя, надам рiзнi пояснення нового iдеалу для вдосконалення. I уявив таке. I зрозумiв Наймудрiший все, що вiн же описав, i ось, викладено досить ясно. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: шостий етап опису нового свiту". Кiнець глави. Як вiдчуття?
Син.
Незвичне. Все зовсiм по iншому, нiж звикли чути. То що, нiякого матерiального створення свiту не було?
Батько.
Було. Але зовсiм не так, як нам розповiдали. Природа робить свою справу, а людина повинна робити свою. Навiщо втручатися в те, що нездатний зробити добре? Краще вдосконалити потрiбне, у потрiбному напрямку розвитку. Так буде мудрiше. Тому нас, людей, з одного боку треба визнавати за штучнi iстоти, а з iншого - ми природнi дiти Землi. Та рано про це ще розповiдати. Бiблiя вказує на потрiбний нам напрямок дiяльностi, не виконати який ми не маємо права. Спочатку треба створити "плацдарм" для успiшного розвитку людства, а потiм будемо забезпечувати власну розумну появу на планетi.
Тому згадай початок Євангелiя вiд Iоанна: "Спочатку було Слово. I Слово було у Бога. I Слово було Бог. Воно було спочатку у Бога. Все через нього почалось, i без нього нiчого б не почалось, що почалось. В ньому було життя, i життя було свiтлом для людства. I свiтло в темрявi свiтить, i темрява не огорнула його". Навiть буквальне прочитання вказує, що першим повинно бути пояснення - те "Слово" з великої лiтери, яке нiяк не бажають пояснювати церковники. Хiба не про опис створення свiту мовиться? Iнша справа, що головними будiвельниками постають нi невiдомi "вищi сили", нi надприродна iстота на прiзвище Бог, а майстри своєї справи, мудрецi. От це вже дiйсно новина. Такого нiхто ще офiцiйно не наголошував. А при розшифровцi я використовував лише аналогiї, алегорiї та "дзеркальне правило", про яке розповiдав. Хiба нi? Спробуй сам випробувати цю схему розшифровки, i побачиш, що неможливо впиратись доводам логiки.
Лише тодi, коли людина не бажає нiчого бачити, лише тодi вона нiчого i не отримує, бо буде використовувати насадженi провiсниками брехнi закони логiки, а нi розумнi. I саме розумнi закони логiки пiдказують, що з того Слова, пояснення, все й почалось. Що? Нове життя, яке "було свiтлом для людства". Нi через появу Бога, нi через його бажання, а саме через Слово.
I цей свiтильник повинен з"явитись з темряви, яку ми зазвичай ототожнюємо з лихом, що в загальному значеннi так i є. Ця передумова необхiдностi перетворення iснуючого свiту, це лихо свiтового масштабу прийшло до нас з мiсця Чорної Звiстки, яке зветься Чорнобиль. Тут, на атомнiй електростанцiї, сталася аварiя, про причини та наслiдки якої нiхто не бажає розумно помiркувати. В цьому осередку лиха i повинно запалати те "свiтло", яке пошириться далi, бо "темрява (поширення неуцтва, "нiч розуму") не огорнула (не зачинила доступ до джерела) його".
Гадаєш, що пiдтасовую факти пiд власне бачення подiй? Можливо й так. Але з iншого боку є багато цiкавих натякiв, якi мають тексти, i якi сьогоднi вже не здаються дивними, коли над причинами їх виникнення добре помiркувати. Спробуй вiдповiсти на такi питання: чому Саваоф, Бог Iзраїлiв, в пророцтвi Iєремiї казав, що нагодує "цей народ" полином? Чому повитуха євреянок в книзi "Вихiд" має iм"я Шифра? Чи не занадто воно "сучасне"? Чи нi з того ж джерела натякiв вийшло й iм"я перського царя Навуходоносора, який нiбито поневолив нащадкiв Мойсея? Цiкавi питання? I ще один факт. Полин має обмежений регiон поширення: захiд Росiї, схiднi землi Захiдної Європи та вся (!) територiя України. Це її природнi мiсця розповсюдження. Як в сьомому вiцi до нашої ери, чи ще ранiше, євреям було вiдомо, що полин гiркий та iснує в природi? Чи не натяк це на знання грекiв, яким були добре вiдомi рослини степiв України?
Як в пророцтвi зрозумiти слова: "...нагодую їх, цей народ, полином, i напою їх водою з жовчю; i розсiю їх мiж народами, яких не знали нi вони, нi батьки їхнi, i нашлю потiм на них меч, доки не знищу їх"? Чи не про вiдкрите навчання це мовиться, нi на невiдомi бiльшостi населення факти щодо минулого цивiлiзацiї вказано? Адже жовч, хоча й гiрка, та має лiкувальнi властивостi. Але в цiй фразi вказується на алегорiю жовчi: гiрку правду, яка для розумних краще солоденької брехнi, бо дозволяє вилiкуватись вiд пандемiї нашого часу - головування обдурення, яке знаходимо майже на кожному кроцi справ i пересiчних громадян, i державних керманичiв. Таким чином пророцтво можна зрозумiти так: оголошене пояснення (годування), що призначене для громадян, вкаже на гiркi наслiдки (гiркий сiк полину) звичних справ та розповiсть (вода) гiрку правду (жовч) про рiзницю у обох напрямках розвитку майбутнього. А потiм в поясненнi буде вказане на дiйсне походження рiзних народiв, на їх справжню родину, поява якої ще огорнута таємницею для сучасних вчених. I на закiнчення будуть вказанi умови подiлу населення на два табори, що розмежують, наче мечем, розумних та неукiв, та подальшi подiї, якi знищать останнiх.
Дуже незвичне тлумачення? Так. Але для цього є причини: докладно можна розповiсти лише про те, що вже вiдбулось та вiдоме, а нi про подiї, якi ще не сталися. Їх можна планувати досить логiчно довершеними, та виконання обов"язково буде рiзнитися з iдеалом через вiдомий нам "людський фактор". Однак в пiдручнику арифметицi розвитку, який звемо Бiблiєю, ясно вказується: " Що було, те й зараз є, i що буде, те вже було; i Бог оголосить минуле". Тому й наголошую на необхiдностi якiсно дослiдити описи свiту, якi вже маємо, хоча вони, заради захисту вiд "вдосконалення" неукiв, i зашифрованi.
Якщо це не так, то чому рiзновиду полину набагато ранiше часу катастрофи дали назву "чорнобиль"? Чому так назвали мiсто? Чи не "пророкуємо" ми самi про майбутнi подiї, навiть не розумiючи про це? Де заховане джерело передбачень, що надає нам iнформацiю та стимулює до обов"язкового її розголошення? Яким чином навiть в нiкчемнiй за змiстом книзi можна знайти одну чи двi перлини розумних речень? Чи не занадто це вiдвертi натяки на зв"язок мiж здiбностями людини у минулому та майбутньою метою людства? Чи не захована доля України у пророцтвах Бiблiї згiдно вiдкритої заяви: "Нехай будуть останнi першими, а першi - останнiми; бо багато покликаних, та мало обраних"?
Це утвердження, синку, пiдтверджуються i в пророкуваннях Нострадамуса, який ще 450 рокiв тому оголосив про появу "свiтлого шляху" саме в центрi Європи, в Українi. Як гнiйник, перетворюючи клiтини та поширюючись в органiзмi, наближає власну смерть, так i темрява, iм"я якiй "наслiдки неуцтва", поширюючись в суспiльствi та перетворюючи розум людей, наближає власну смерть на iм"я "вiдродження мудростi" або "свiтло". Бо наслiдки владарювання неуцтва загрожують смертельним вироком всьому людству. А люди iнстинктивно не бажають вмирати, i тому будуть обирати мiж смертю та життям, коли з"явиться вибiр.
От для цього i запалає Слово з осередку найбiльшого лиха нашого часу, щоб було з чого обирати. Далi вже вирiшує кожна людина самотужки i отримує свiдоцтво зробленого вибору: або "печатку на лобi" у виглядi зморшок, через постiйнi мiркування, чи "печатку на праву руку" у виглядi мозолi вiд важкої працi на будiвництвi нового свiту, чи нiякої вiдзнаки про успiшне складення iспиту з користi людини для майбутнього суспiльства.
Можливо для кого й дивно чути такi висновки, але самi науковцi згодились, що якiсь дози радiоактивного випромiнювання можуть активiзувати мутацiю органiзмiв та створити умови для появи досконалих iстот. Скiльки часу на це потрiбно, нiхто не вирахує. В Старому Завiтi вказано, що на якусь гору у зачиненiй зонi зiйде Бог. Одразу пiсля катастрофи, дехто з науковцiв порiвнював Чорнобильську зону з мiсцем вiдкриття Бога народу Мойсея.
Але не маючи доказiв, цi "пророчi" слова так i щезли у небуття. Коли слово "Бог" є схованим змiстом звання "Наймудрiший", то i ця "гора" може бути лише "звеличенням" Наймудрiшого, що я й намагаюсь обґрунтувати. Мутацiя може змiнювати не лише властивостi органiзму, створюючи нову iстоту, а й змiнювати систему мислення людини, перетворюючи її з "Homo vulgaris", людини звичайної, на дiйсного "Homo sapiens", людину мудру. Ззовнi це майже непомiтно. На вiдмiнностi вкажуть справи. Завдяки цiй мутацiї мозку i з"явиться людина з зачиненої зони обов"язкового вiдселення, яку з часом визнають Богом Живим, разом з усiма наслiдками. Це зрозумiло?
Син.
Так.
Батько.
I на додаток до цього добре було б помiркувати над тим, який чинник є найбiльше важливим для подальшої еволюцiї всiх iстот. Коли вiрно його оберемо, то вiдкриються таємницi жаданого майбутнього, а разом з ними й минулого. Люди зрозумiють де саме зробили помилку у виборi шляху розвитку, чому, i як треба її виправити. Бажаєш побалакати на цю тему, чи вже стомився вiд надлишку iнформацiї?
Син.
Давай побалакаємо. Якщо цi докази дiйсно нададуть ясностi тому, що почув, то зовсiм iншими очима погляну на твої вказiвки.
Батько.
Можливо ти й правий, i я не завжди ясно пояснюю. Отже звернемо увагу на шлях еволюцiї. Яким чином нащадки стають досконалiше предкiв? Що в них змiнюється? Що є рушiєм розвитку? З яких головних частин створена кожна iстота? Спробуй помiркувати.
Син.
Чесно кажучи, окрiм тiла нiяка iнша матерiальна частина iстоти на думку не спадає.
Батько.
Тiло - важлива частина iстоти, та й вона якимось чином з зародку перетворюється на дорослого. Як? З допомогою чого? Щоб легше було мiркувати, обери людину, але при перевiрцi гiпотези згадуй й iншi iстоти.
Син.
Людина стає бiльше досконалою, коли вiдчуває потребу у розвитку. Таке, частiше за все, спостерiгається, коли у людини розвинутий мозок. А мозок є частиною нервової системи. I серед тварин та риб краще пристосовуються до змiн навколишнього середовища тi, хто має краще розвинуту цю систему. Отже для еволюцiї iстоти потрiбний розвиток саме нервової системи. Так?
Батько.
Так. А далi? Яким чином зародок починає розвиток у потрiбному напрямку? Як одна клiтина створює мiльярди iнших з рiзними властивостями? Через що це вiдбувається?
Син.
Не знаю.
Батько.
Добре. Поки що закiнчимо про це розмовляти. Прийде час, завершимо пошук доказiв. А поки сам спробуй помiркувати над цим питанням. Мати теоретичнi докази добре, але бажано мати i щось матерiальне з доказiв про майбутнє. Так, синку?
Син.
Так було б краще.
Батько.
Дiйсно, скiльки не кажи "халва", а вiд цього у ротi солодше не стане. Тому пропоную тобi, пiсля того як вибачишся та все розповiш, спiймаєш ляпасу та побачиш майже всiх своїх помiчникiв, зробити невеличку мандрiвку. Прийди з хлопцями на Майдан та захопи для цього i Бiблiю. Уважно подивиться на архiтектурний комплекс площi, а потiм вiдкрийте книгу, i в книзi "Вихiд", в главi 25, якщо не помиляюсь, прочитай опис "кришки ковчега завiту". А потiм знову подивиться на оригiнал. I пам"ятайте, що описана не сама площа, як ми її зараз бачимо, а її зашифрований образ, разом з вказiвками на майбутнi, для нас, подiї. Як зрозумiти деякi алегорiї, сьогоднi розповiв. Це перший подарунок вам вiд нащадкiв, щоб змiцнiли сили для створення об"єднання.
Другий трохи складнiше розшифрувати. В Новому Завiтi вказано, що Христос вигнав з Храму усiх, хто продавав та купував, а також мiняйл грошей. В цьому ж Храмi збирались люди на свята та щоб вислухати рiзних промовцiв. I в ньому ж словом лiкували хворих. До того ж слiд згадати, що храми, зазвичай, будували на площi. I саме на площi, зазвичай, збираються люди на обговорення та для створення базару. На українськiй мовi площа також зветься i "майданом". А на нашому Майданi Незалежностi хiба не обмiнюють грошей i в буквальному значеннi? Хiба на ньому не збираються люди на обговорення, їх не "лiкують" словом агiтатори полiтичних партiй, їх не "купують" i не "продають" тi ж партiї? Хiба Майдан не є своєрiдним Храмом суспiльного життя України?
Хiба пiд час "помаранчевої революцiї" люди йшли на Майдан не для того, щоб збудувати засади подальшого щасливого життя не лише для себе, але й для нащадкiв? Те що сталося потiм - iнша справа. Кожне намагання треба або здiйснювати, або не починати зовсiм. Iнакше наслiдки обернуться проти тебе самого. Так вже було ранiше, i так же сталося й цього разу. Українцi знову наступили на знайомi граблi i знову отримали держаком у лоба. Ще одна така помилка, ще раз не забажає нацiя мiркувати до того як щось вирiшити, i щезне вона як привид перед ранком. Помiркуй.
Згадай пророцтва про японський Кайдан та Мадйан з Корану. А коли i цього буде замало, то в соборi Софiї Київської повинно залишитись одне послання саме для вас, молодi. Фахiвцям воно було вiдоме як "абеткова молитва". Знайдiть її та прочитайте. Тодi, можливо, всi ви отримаєте ще один доказ вiрностi моїх застережень та подарунок у виглядi звiстки з минулого. Хочу подивитись, чи зрозумiє хто прадавнiй напис, чи досить у вас розвинуте мiркування, щоб квалiфiковано очолювати людей на шляху до нової держави. Складiть iспит.
Це першi докази, якi можна побачити власними очима i помацати вже зараз. Сподiваюсь, що нiхто не загорлає про навмисну мiстифiкацiю. Тi архiтектори, що проектували Майдан, i гадки не мали про його таку подальшу долю. З часом прийдуть й iншi докази. Майже всi вони iснують роки, i навiть стали звичними для нас, одначе їх значення для майбутнього нiхто вже не розумiє. На жаль.
Все, синку, на сьогоднi досить. Лягай спати, а то менi кортить швидше закiнчити справу.
Син.
Йду, татуню, йду. На добранiч.

Глава 4.

Син.
Добрий вечiр, татуню.
Батько.
Добрий вечiр, коли воно так насправдi.
Син.
Чому б i нi?
Батько.
Дивлячись на твоє обличчя, бере сумнiв, що цей вечiр дiйсно добрий.
Син.
Що заробив, те й отримав. Чого ж жалiтися?
Батько.
Розумно.
Син.
Хочу спитати, тату.
Батько.
Питай.
Син.
Звiдки ти знав, що саме так все станеться?
Батько.
Що саме?
Син.
Що нiхто не залишиться?
Батько.
Та про що ти кажеш?
Син.
Про створення об"єднання. Я всiх зiбрав знову i все розповiв прямим текстом, як ти казав. Може трошки перебiльшив, коли розповiдав про можливiсть загибелi. Був такий скандал!
Батько.
I що далi?
Син.
Не знаю. Все вiдбулось лише вчора. Славко ледь не вбив мене. Таких слiв я ще не чув. За що? Ще ж нiчого не сталося?
Батько.
Сталося. I дуже багато. По -перше, ти своєю поведiнкою вимусив всiх замислитись, що не кожному до вподоби. По -друге, знищив у декого надiю на швидке збагачення та прийнятий суспiльством засiб звеличитись. I по -третє: знищив уявлений ними iдеал майбутнього легкого життя. А нiхто з людей не бажає працювати на те, що може загрожувати життю, протидiє суспiльнiй думцi та не гарантує хоч якогось зиску зараз же. Навiть фанатики можуть вiддати власне життя лише в обмiн на краще життя на тому свiтi. Тiльки справжня жiнка, мати, може свiдомо занехаяти власне здоров"я, а отже i життя, в обмiн на повноцiнне життя членiв родини. Що це? Свiдоме рабство? Нi. Це звичайна поведiнка розумної людини, яка усвiдомлює, що має родину, але заради її добробуту погоджується на смерть, бо розумiє рiвень вiдповiдальностi перед членами сiм"ї. Це розумiння не свiту цього, а того, який буде. Коли дав обiцянку, то повинен її виконати, не зважаючи на власнi труднощi та небезпеки. Слово повинно бути мiцнiше алмазу, а життя - дорожче усього золота свiту.
Коли кожен почне мiркувати ще до того, як щось пообiцяти чи розповiсти, а справи будуть приносити користь оточуючим, i тим паче нащадкам, змiниться весь свiтогляд людства, що позитивно вплине на його розвиток. Мало хто це ясно усвiдомлює, та для кожної людини потрiбен якийсь "якiр", якийсь мiцний iдеал, що допомагає цiй людинi розумiти власну зацiкавленiсть в життi. Досить позбавити хоч кого наймiзернiшої надiї на можливiсть досягнення мети, i можна впевнено готуватись до його поховання. Нервова сила такого вигнанця так швидко вичерпається, що у нього тiльки i залишаться думки про смерть, як кращого рiшення в такiй ситуацiї. Тому першою допомогою кожному потенцiйному самогубцевi повинно бути надання йому розумного iдеалу для подальшого життя. Тодi, замiсть розгубленої людини, одразу побачиш палаючу постать, яка знищить кожного, хто побажає знову сховати мету його життя.
Таким станом населення користувались колись, користуються i сьогоднi, закликаючи та обiцяючи те, до чого людина прагне. Невиконання обiцянок призводить до повторення депресивного стану населення, доки не знайдеться новий розумник, що знову намагатиметься збудувати власну велич на кiстках ошуканих громадян. I багато хто вже звик саме до такого вiдношення з боку керiвникiв рiзного рангу. I коли ти, синку, почав ламати цю погану традицiю, i заздалегiдь почав попереджати про можливу небезпеку для життя послiдовникiв, у них сталася iстерика, яка i призвела саме до витоку тих слiв, якi ти нiколи i не чув. Тому не ображайся на них. Вони не звикли до чуйного ставлення до себе. Оговтаються через деякий час, i їм же буде соромно за таку поведiнку. Але мудра людина повинна розумiти причини таких "виразiв" i продовжувати навчати людей, не згадуючи їм про власнi образи. Це дуже важка робота: "тягнути з багнюки бегемота". Та iнакше неможливо вiдродити людину з образу раба, в який її примусили повiрити. Тому зрозумiй, синку, що ти робив вiрно, i не треба себе картати. Ти робив краще, нiж чекали вiд тебе. Роби так i далi, та нiчого не лякайся. Як каже китайське прислiв"я: "Долає шлях той, хто йде".
Син.
Дякую, татуню. Де ти навчився так добре заспокоювати?
Батько.
Я тебе зовсiм не заспокоював. Лише пояснив де захованi помилки та яка їх причина. Твiй розум сам зробив вибiр та пiдтвердив якiсть рiшення, i тому ти заспокоївся. Так i вказано було в книзi "Буття". Хiба забув?
Син.
Ой, татуню! Все пригадував та пригадував твiй переклад, але нiяк не мiг досить логiчно пояснити хлопцям, про що дiйсно там розповiдається.
Батько.
А навiщо було згадувати моє тлумачення?
Син.
Так цiкаво же.
Батько.
То може саме це (!) був привiд для iстерики?
Син.
Яке вiдношення має Бiблiя до скандалу?
Батько.
А ти добре пам"ятаєш, що казав хлопцям? Згадай все. Можливо вони звернули увагу на таке, що для тебе вже стало звичним, але нi для них. Що розповiдав? Як? Хто був присутнiй при цьому? Про що питали? Яким тоном? Можеш вiдповiсти?
Син.
Нi. Навiть не звертав на це уваги.
Батько.
Коли для тебе всi товариши на одне обличчя, то чого тодi образився на слова, яких нiколи не чув? I чи дiйсно Славко їх казав?
Син.
Вiн! Це я добре пам"ятаю.
Батько.
Отже, того, хто тобi погрожував, ти запам"ятав, а тих, кому розповiдав - не пам"ятаєш. Коли б сам бачив, як все сталося, i все це було б правдою, то вже там таких би запотиличникiв понадавав тобi, щоб аж до цього часу голова гула, наче дзвiн.
Син.
За що?
Батько.
За неуцтво! Коли розповiдаючи не бачив облич слухачiв, хiба не виявляв неповагу до них? Коли емоцiї взяли гору над розумом, хiба не нагадав тих керманичiв, якi вважають виборцiв "бидлом"? Як можна намагатись осягнути мудрiсть, коли не вiдмовився вiд взiрцiв неуцтва, вiд неповаги до оточуючих? Коли твої емоцiї взяли гору над твоїм розумом, хiба слухачi не вiдчули зверхнє ставлення до себе? З чого це ти звеличився над ними? Тому що почув те, про що вони ще не чули? Хiба ти витрачав зусилля на пошук, щоб було що розповiсти товаришам? Навiщо копiювати найгiршi зразки поведiнки? Ти - людина, i розмовляли з тобою теж люди, якi теж бажають бути "людиною мудрою". То i вiдносини повиннi бути людськими, приязними, розумними. Яке, врештi решт, має значення з ким розмовляти?
Вiдносься до дому по -людськи, i вiн вiдповiсть тобi теплом та заспокiйливою атмосферою. Вiдносься по -людськи до тварини, i вона слухатиметься тебе краще нiж через загрозу. Вiдносься по -людськи до землi, i вона вiдповiсть тобi так саме. Кожен вчинок повинен отримати вiдповiдь. Погано те, що забуваємо про це. А коли згадуємо, час для кращої вiдповiдi вже минув. От i отримуємо зовсiм не те, на що сподiвались. Хiба я розповiдаю щось нове? Кожен про це знає, але мало хто виконує. Через таке ставлення i взяло гору неуцтво. I ти, синку, власною поведiнкою знову змiцнив його. Навiщо? Мудрiсть намагається розбурхати в кожнiй людинi майстра, митця, щоб свiт наповнився чудовими неповторними шедеврами вiд рук людських, а неуцтво намагається всiх зробити схожими, щоб нiхто не мiг навiть мiркувати поза межами певних уявлень. Мудрiсть намагається ще бiльше розвинути можливостi людини, створити свiт без обмежень в творчостi, зробити його багатогранним, кольоровим, а неуцтво насаджує певнi кордони розвитку, поведiнки, певнi незрозумiлi фантастичнi iдеали для запобiгання пошуку дiйсно кращого життя. Мудрiсть тягне людство вгору, до безоднi можливостей, а неуцтво вимушене робити власних послiдовникiв все бiльше неосвiченими, щоб вони й не намагались звернутись до мудростi та знищити його, неуцтво, i використовує для цього весь арсенал вiдомих та непомiтних залежностей. Намагання хоч якось звеличитись, щоб про тебе розповiдали в суспiльствi хоча б п"ять хвилин, навiть через згадку про скандал, i є одним їз проявiв низки цих залежностей. I ви обидва, ти та Славко, пiймались на цей гачок.
Син.
Але це вiн почав!
Батько.
Вiн лише вiдповiв на твоє бажання звеличитись через намагання розповiсти про те, чого сам досконало не зрозумiв, i тому не мiг все пояснювати власними словами. Хiба не так?
Син.
Твоя правда. Весь час намагався пригадати пояснення i не змiг.
Батько.
Через це розповiдь була плутаною, нiкому не зрозумiла i замiсть цiкавостi викликала лише роздратування. Можливо тебе про щось запитували, але намагання згадати пояснення блокувало потребу вiдповiдати. Це було схоже на спiлкування з глухим, який не чує нi себе, нi оточуючих. Кому таке сподобається? А коли пiсля такої розповiдi, ти промовив про можливiсть небезпеки для них, не дивно, що здiйнявся ґвалт. Розумiєш чому?
Син.
Чому?
Батько.
Бо хлопцям здалось, що тебе хтось вже "перекупив" i ти намагаєшся вiдсторонити їх вiд справи, вигадуючи якiсь неймовiрнi небезпеки. I та розповiдь, про нiбито неймовiрнi новини з Бiблiї, була лише поганою спробою вiдволiкти увагу, щоб обуренi такою витiвкою твої товариши самi пiшли геть. Хiба зрада товаришив, на користь власного збагачення, не звична справа в наш час? Хiба вона не розквiтає найбiльше помiж можновладцiв, з яких iншi люди намагаються брати приклад? Чого тодi дивуватись реакцiї хлопцiв?
Син.
Але ж я не бажав цього?
Батько.
Важливiше справи, а нi намiри. Коли створювали Радянський Союз, намiри теж були дуже гарними. Однак засоби, якi використовували для здiйснення цих намiрiв, знищили все розумне, i всiх, хто сподiвався на добрi наслiдки. Були намiри збудувати державу вiльних, а створили державу рабiв полiтичної партiї, в якiй пошана надавалась нi виконавцям задуму, а керiвникам, якi й керувати добре не вмiли, i дiйсних причин знущань не розумiли. Були намiри перетворити весь свiт на квiтучий сад, а добру землю перетворили на багнюку. Спочатку знищували неосвiченiсть навiть у старих, а потiм знищували знайдених найрозумнiших у концтаборах. Ось так гарнi намiри перетворились на жахливi справи. Все залежить вiд людини, вiд його розумiння вiрностi шляху до майбутнього. Коли розум присипляють, перемогу отримує вiдверте ґвалтування населення. I тодi починає панувати страх за власне життя, а нi намагання збудувати краще майбутнє для нащадкiв.
Раб, який народився в часи рабства батькiв, i якого довгi роки навчали лише покорi, при отриманнi волi перетворюється на невситимого злодiя, бо не мав, через постiйний голод у минулi часи, iншого взiрця для отримання достатоку у майбутньому, з якого можна було брати приклад. А як вiдомо, ерзац лише тимчасово насичує, i тим паче ерзац дiйсної мети. Коли ти, синку, запропонував спиратися на мудрiсть, а нi на тимчасовi намагання, хлопцi iнтуїтивно вiдчули вiрнiсть пропозицiї. Якби у той час ти ще розповiв i про можливi небезпеки їх життю, то реакцiя була б зовсiм iнша: змiцнилась би впевненiсть у заздалегiдь розробленому шляху вiрного перетворення країни. Тому й казав, щоб не приховував загрози. А вчора хлопцi вже зневiрились в твоїй щиростi. I цю помилку виправити набагато важче, нiж зробити. Чому люди не мiркують ще до того, як щось робити?
Син.
Татуню! Але ж виправити її можна?
Батько.
Звичайно, що можна. На Землi немає нiчого неможливого. Треба лише знайти вiрне рiшення, щоб оминувши одну пастку не потрапити у iншу. Добре. Помiркую, що потрiбно зробити. А тебе, хлопче, останнiй раз попереджаю: не роби те, в чому не впевнений. Життя є життям, i коли з"явились дуже важливi питання, а вiдповiсти на них не спроможний, дзвони навiть серед ночi. Ця справа має таку важливiсть, що на багато питань згоден вiдповiсти тобi навiть по телефону. Гучномовець же у мобiльнику є?
Син.
А як же.
Батько.
Добре. Тодi вiдповiдь почуєш не лише ти один, i це знищить деякi питання та допоможе поступово вiдновити твiй авторитет. Лише не роби дурниць. Дуже прошу. На створення доброго iменi потрiбно багато часу, а лишитись його можна за двi секунди. Зрозумiв?
Син.
Я намагатимуся, тату.
Батько.
Тодi зробимо так: пiдемо поїмо, а я тим часом помiркую. Потрiбен якийсь вагомий запотиличник i тобi, i хлопцям, щоб не ворогували помiж себе. Все. Пiшли до столу.

Пiсля вечерi.

Батько.

Смачно поїв, синку?
Син.
Так, дякую.
Батько.
Тодi настав час для розмови. Спробуємо вiдродити подiї вчорашньої пригоди. З чого все почалось? Ти зiбрав хлопцiв та почав говорити. Про що?
Син.
Спочатку сказав, що прошу мене вибачити, бо не все розповiв про створення об"єднання. Воно дiйсно потрiбно i про це вказується навiть у Бiблiї. Тут дiвчата почали горлати, що не треба їм замальовувати очi сектантськими вченнями i що нiчого схожого в Бiблiї нiколи не було.
Батько.
Отже серед хлопцiв є й дiвчата. Чому ж тодi згадував лише хлопцiв?
Син.
Якось за звичкою.
Батько.
Можливо. Що ж, згадуй далi.
Син.
Ну, щоб довести, що в Бiблiї все ж є натяк на наше майбутнє, почав згадувати твоє пояснення. Але розповiдь, мабуть, дiйсно була не дуже переконливою, i тодi Славко почав глузувати та смiятися, обзиваючи мене "мухоловом". Я вiдповiв, що вiн сам дурень, ну i зчепились.
Батько.
А потiм, коли запас лайливих слiв у вас закiнчився, ти почав розповiдати про небезпеку їх життю. Так?
Син.
Так.
Батько.
Чого тодi обурився? Якщо сам винен, навiщо лаяти товаришiв? Теж "за звичкою"?
Син.
Не знаю. Але вийшло все якось по дурному. Я ж не бажав цього.
Батько.
Звичайно. Бажав зробити найкраще, а зробив як завжди. Ну, добре. Я сам схожу ситуацiю свого часу "спiймав". Як гадаєш, коли ще запросиш товаришiв зiбратися, вони погодяться?
Син.
Може. Не всi, звичайно, але дехто прийде.
Батько.
Тодi зробимо так: запросиш всiх, i Славка теж. Вибачишся за вчинений скандал та за намагання звеличитись над ними. Спокiйно прочитаєш стос паперiв, що дам тобi, у тiй послiдовностi яку вкажу. I нiякої самодiяльностi. Iнакше все зiпсуєш. Зрозумiв?
Син.
Так.
Батько.
Ось, тримай. Прочитай їх зараз, щоб зрозумiв, про що мовиться, а потiм вiдповiм на питання, якщо вони з"являться. Згода?
Син.
Так.
Батько.
Тодi, Ваша Величнiсть, з Вашої згоди, я владнаю деякi справи у власному господарствi, доки будете зайнятi читанням. Сподiваюсь, що години вистачить. Добре?
Син.
Добре.

Через годину.

Батько.

Як справи, Ваша Величнiсть?
Син.
Як у шахтаря.
Батько.
Тобто?
Син.
Чим бiльше заглиблююсь, тим важче дихати.
Батько.
Чому?
Син.
Бо питання гарцює на питаннi. Якщо вiрш можна ще так -сяк зрозумiти, то розшифровку без пояснень сприйняти немає сил. Куди подiлися всi iмена з книги?
Батько.
Чесно кажучи, в оригiналi їх не було нiколи. Це вже згодом, при затемненi змiсту, замiсть значень використали схожi на iмена поєднанi символи. Можна було б вказати дiйснi слова, але як потiм пояснити їх вiдмiннiсть з текстом книги "Буття", яку читали i читають багато людей? А в такому виглядi набагато зрозумiлiше бачити вiдповiднiсть обох текстiв. Потiм, коли буде доведена вiрнiсть цiєї розшифровки, яка пiдтвердиться фактами, можна буде перейти на наступний щабель та паралельно з цими двома текстами оприлюднити дiйсний, з якого i була складена шифрована Бiблiя. А поки i цiєї версiї мало хто спроможний буде вiрити. Занадто вже вона незвична, на тлi так званих "розшифровок Бiблiї". Чи є конкретнi питання?
Син.
Почну з початку. З яких мiркувань ти, тату, саме так розшифрував iм"я Адам?
Батько.
Щоб досконало вiдповiсти на це питання, яке вiрне i своєчасне, потрiбно розповiсти про значення букв, iсторiю євреїв, дiйсну iсторiю появи цього народу на планетi, показати послання, якi схованi в абетцi iвриту, значення лiтер в цiй абетцi, i одночасно в абетках грекiв, латинян i сучасної кирилицi, довести їх однакове значення i ще багато чого. Це довгий, хоча i вiрний шлях. Тому прошу поки що повiрити, що лiтери Кирила та Мефодiя не були скопiйованi зi стелi. Вони ховають певний змiст i складають досить розумну картину. Частина її знаходиться в Київському Софiйському соборi пiд назвою "Абеткова молитва", про яку й казав ранiше.
Син.
Ми до неї так i не дiйшли.
Батько.
Як i до Майдану. Тому пропоную пiти iншим, але теж логiчно довершеним шляхом. Вiдомо, що прадавнi майстри для створення кола використовували циркуль. Абетки грекiв, латинян та кирилицi починаються з лiтери "А", яка нагадує циркуль. Але зображення кожної лiтери є символом чогось, як i єгипетськi iєроглiфи. Коли лiтера "А" та циркуль дуже схожi за обрисами, чи не логiчнiше мiркувати, що в лiтерi захований сенс призначення циркуля, про час створення якого немає нiяких свiдчень через давнину бiльше 4000 рокiв? Звiдки з"явився та навiщо був створений цей iнструмент? Циркуль застосовують не лише для креслення кiл, але й для вимiру вiдстанi мiж двома точками поверхнi. Але лiтера таких функцiй не має. Отже вона є схожiстю, алегорiєю циркуля, алегорiєю засобу дослiдження. Таким чином лiтера "А" отримує код "алегорiя". До схожих висновкiв дiйшли i засновники зiбрання уривкiв давнього знання, яке оголосили "Окультною наукою", вказавши, що алегорiя є головним "iнструментом" розкриття таємниць схованих знань.
Iм"я Адам є лiнгвiстичним перетворенням слова з iвриту. На iвритi воно вказано як АДМ. Досить довге вивчення змiсту Старого, та й Нового Завiтiв, вказало на постiйнiсть деяких головних значень. Узагальнюючи їх, отримав вiдповiднiсть цих значень з символами лiтер кирилицi. Перевiрив i отримав перехiдну абетку, з допомогою якої вже потiм розшифровував Бiблiю православної церкви, яку читають на кирилицi. Так лiтера "Д" отримала код значення "джерело", яке пов"язане в Бiблiї з мiсцем напування худоби та колодязями, лiтера "Г" - код "гармонiя", лiтера "С" - "спадщина", лiтера "Ш" - "шлях", а лiтера "М" - "мудрiсть". Тодi слово АДМ перетворилось на "Алегорiю Джерела Мудростi". I ця назва має пiдтвердження в Новому Завiтi, яке вказане в листi апостола Павла, що "Адам" - образ майбутнього. Хiба Джерело Мудростi не вiдповiдає цьому значенню? Хiба воно є сьогоднi? Хiба в наш час шукають мудрiсть?
Коли людина Адам є лише зображенням Джерела Мудростi у виглядi людини, тодi стає зрозумiло, чому вiн був створений першим i чого був один. А звiдси i значення слова "людина" теж повинно мати алегорiєю, яка вкаже на головну властивiсть самої людини. Це слово "мислячий". А мислячий повинен мати "подразника -спокусника", який примушує людину бути саме "мислячим", без чого вiн не може бути таким. Це звивини мозку, якi схожi на змiй. Тому образ вiдомого "Змiя - спокусника" переклав як "здатнiсть до мислення". I це є головною властивiстю людини. А що ж тодi "жiнка", помiчник Адама, яка була "зроблена" з ребра Адама? Алегорiя ховає абстрактне поняття в виглядi художнього образу. Ребро - частина основи, яка схована в серединi Адама, а отже є "схованою частиною образу", який теж повинен вмiти мiркувати. Таким чином "схована частина образу" Алегорiї Джерела Мудростi є дослiдником, який самостiйно вiдшукує шлях до розумно та власноруч сформульованої мети.
Дослiдник аналогiчний шукачу. I кожна жiнка теж є шукачем, який все свiдоме життя постiйно шукає: або їжу, або прикраси, або супутника життя, або сенсу свого життя. Через це при перекладi i був використан образ жiнки, супутника чоловiка. Виконуючи свiй обов"язок, шукач першим використовує "здатнiсть до мiркування" i знаходить вiдповiдi на питання. Але якiсно розповiсти цi вiдповiдi iншим сам шукач не завжди спроможний i тому йому потрiбна допомога тлумача, який достатньо логiчно та переконливо вкаже на розумнiсть висновкiв. Обов"язки знайти шлях до якiсного рiшення проблеми та ясно пояснити його - два боки сенсу життя мудреця.
Кожна людина повинна мати обличчя, або, iнакше кажучи, мати головну рису людини, яка є здатнiстю до розумiння. Це необхiдна умова iснування кожної справжньої людини. Тому чудернацьке правило з Нового Завiту: "Коли тебе вдарили по щоцi, пiдстав iншу" потрiбно розумiти таким чином: "Коли тебе вимусили сприйняти якiсь умови у виглядi необхiдностi, ти повинен вказати i на iнший бiк цiєї необхiдностi". Здатнiсть бачити два боки будь -якої справи дозволяє ухилитись вiд наслiдкiв неуцтва. А це, в свою чергу, дозволить завжди мати потрiбний результат, що автоматично вiдобразиться на полiпшенi рiвня добробуту населення, яке задiяне у виконаннi цих справ.
Першi глави книги "Буття" розповiдають про становлення вiдкритого навчання, яке буде необхiдною умовою будiвництва нового суспiльства. I коли таке суспiльство утвердиться, замiнить сьогоднiшнє, тодi на Землi i почнеться створення того жаданого Золотого Вiку - Вiку головування Мудростi. Використовуючи розшифрованi символи кирилицi, можна прочитати, що той Єрусалим, який буде збудований на сьомi пагорбах i про будiвництво якого провiщали монахи київських печер, є Еталоном Розвитку Спадщини Людяної Мудростi - мудростi майбутнiх справжнiх "Homo sapiens", бо розвиток людства можливий, доки залишається потяг до людяностi у вiдносинах. Звiдси можна зрозумiти i значення одного з найдавнiших богiв грецького пантеону: Ероса - Еталона Розвитку, який разом з Хаосом (безвладдям i одночас простором для розвитку безмежних можливостей) та Ураном (бачимою, але недосяжною за час одного людського життя, метою майбутнього) є будiвельником всього свiту через утвердження мудрої любовi, без якої обрати вiрний напрямок розвитку неможливо. Це вже згодом тi, кому не було вiдоме призначення Ероса, почали зображувати його молодим, а те й малятком.
I на останок пояснюю, чому так впевнено утверджую про вiрну розшифровку значень тих образiв, якими наповнена Бiблiя та iншi релiгiйнi посiбники. Якщо побудованi гiпотези надають тобi вiдповiдi на майже всi питання, i ти отримуєш свiдчення про iм"я, по батьковi та прiзвище того Бога, про якого провiщає Бiблiя, бо вiн є людиною i через це має звання Бога Живого, а також назву того Бога, що дiйсно не є людиною, не має тiла, i через це його неможливо побачити очима, а лише через його справи, i якого в дiйсностi можна назвати Творцем Всесвiту; i якщо, виконуючи оголошений через мозок наказ, опиняєшся саме в тому мiсцi, де знаходиться таємне джерело знань i фактично робиш саме тi дiї, якi заздалегiдь описанi в книзi Буття, хоча i з iншої причини, нiж ранiше пояснювали церковнi дiячi, чи має сенс вiрити у вiрнiсть логiчної побудови тих доказiв, якi це таємне, для iнших, джерело тобi надає? Якщо в рiзних текстах знаходиш опис власної особи з несподiвано повними поясненнями, чому саме ти повинен зробити те i те, чи має сенс вiрити цiм вказiвкам, якi в якостi доказiв вказують на рiзнi аспекти твого життя, якi вже сталися, чи через деякiй час стають реальнiстю? Якщо за те, що повiрив у мудрiсть предкiв, тобi вiдкривається схований змiст символiв рiзних легенд, казок, мiфiв, сказань рiзних народiв, а також давнiх вчень та сьогоднiшнiх утверджень i вiдкриттiв, i разом з ними роль у майбутнiх подiях iснуючих сьогоднi органiзацiй, то чи треба на все це затуляти очi? Чи не буде дурiстю замовчувати та вiдкидати так несподiвано вiдкритi знання лише тому, що ранiше такого з тобою ще не було i суспiльство ще не визнає цих знань, бо ще не чуло про них?
Висновок може бути лише один: коли тобi дозволили брати участь у такiй мiсiї, то не лякайся i не роби як йолоп, а працюй на повну "котушку", доки є дихання та сили. От таке, хлопчику, стисле пояснення причини моєї впевненостi у правдивостi майбутнiх подiй та вiдсутностi в цiй розшифровцi Бiблiї iмен людей, якi звикли бачити при буквальному читаннi тексту.
Син.
Але ж це дуже дивно, тату, так впевнено утверджувати якiсь докази на основi перекладу з iншої мови. Можливо це мало б сенс, коли Бiблiя була б написана на кирилицi. Та всiм вiдомо, що вона перекладена з iвриту.
Батько.
По -перше: першоджерела нiхто ще не бачив, а схожi за змiстом тексти вiдомi на багатьох мовах. По -друге: з якоїсь причини всi прадавнi абетки майже не мали голосних, i старослов"янська - не виняток. По-третє: нiхто не може досить впевнено стверджувати вiк якоїсь мови чи культури, бо археологiчнi знахiдки постiйно знищують усталенi твердження, продовжуючи вiк людства у глибочiнь часу. Не здивуюсь, якщо майбутнi знахiдки на мiсцях Трипiльської культури здивують свiт майже сучасними речами. Але я хочу тобi дещо показати.
Ось три картки. Що зображено на першiй?
Син.
Звивина.
Батько.
Чи схожа вона на змiя, як його малювали в давнину?
Син.
Схожа.
Батько.
А на яку лiтеру вона схожа?
Син.
На "дабл - ве".
Батько.
А ще на яку?
Син.
На перевернуту лiтеру "ем".
Батько.
А на що схоже це зображення?
Син.
На нашу лiтеру "же".
Батько.
А ще на що? Увiмкни фантазiю!
Син.
На Дерево Життя?
Батько.
Вiрно. Чи не дивно побачити таке зображення? Скiльки клiтинок вмiщують малюнки?
Син.
Перше 18, а друге - 30.
Батько.
Абетка iвриту має саме 18 головних лiтер. Але 18 - це три шiстки, або число 666 без знакiв складення. Iудеї не визнають Нового Завiту, i тим паче зловiсного значення числа 666. I вiрно роблять, бо ця "сатанинська ознака" має зовсiм сучасне джерело. Потiм поясню. Пiсля третьої картки. Добре?
Син.
Так.
Батько.
Коли в кожну клiтинку пiдставити лiтеру, то на що буде схожа фiгура?
Син.
На шлях, яким треба читати лiтери.
Батько.
А якщо кожна лiтера є схованим значенням, символом чогось, як у моєму прикладi розшифрованої Бiблiї, то що тодi це є?
Син.
Зашифрованим посланням.
Батько.
Всi цi три послання я знайшов в абетцi iвриту, коли розташував головнi лiтери iвриту у три рядки та застосував дзеркальне правило та трiйкову систему обчислення. Чи не дивно, що в абетцi iвриту, створеного дуже давно, використанi обриси лiтери тих мов, яких тодi ще не було, бо "дабл -ве" не було навiть у латинiв, а за утвердженнями науковцiв у 10 сторiччi до нашої ери абетки у грекiв також не було.
Син.
А чому застосував саме трiйкову систему?
Батько.
Бо це прадавня система обчислення, до якої ми ще не спромоглись дiстатись розумом. Про неї вказується в усiх текстах давнини у рiзних варiантах. I найвiдомiшi нам з них: тризуб; трiйця; три значення життя пiсля смертi - рай, пекло та чистилище; три першi дiйовi особи релiгiї християн - Бог, Адам та Єва. Лише в iвритi окрiм звичайних нам однини та множини, iснує дивне подвiйне число. Тобто при розшифровцi можна прочитати не лише "тисячi", а й "двi тисячi", не лише "багато висновкiв", а й "два висновки". Що це як не натяк на трiйкову систему обчислення? А посилання у наших казках на "тридев"яте царство, за тридев"ять земель у тридесятому государствi" хiба не вказує на трiйкову систему?
I саме в нiй можна знайти розумне пояснення застосування цифри "6" при обчисленнi. Наприклад: "6" у десятичнiй системi обчислення вiдповiдає числу 20 у трiйковiй; "12" у десятичнiй - 110 у трiйковiй; "24" у десятичнiй - 220 у трiйковiй. Чи не дивний такий натяк на взаємозв"язок системи вiдлiку часу в Америцi та Європi iз стандартом напруги в цих країнах? 30 рокiв у трiйковiй системi позначаться як 1010, яке нiбито зображує лiтеру "М", а 40 рокiв - як 1111, наче цифрове зображення квадрату. I на додаток саме трiйкова система обчислення надає розумне обґрунтування потрiбного шляху до довершеного суспiльства: без надлишку та без нестачi, а по серединi мiж ними. Бо надлишок породжує лiнощi та небажання мiркувати, а нестаток - озлоблення та неможливiсть мiркувати через пошуки засобiв мати їжу. Без мiркувань людина не може вправно поводитись та розвинути власний розум. I саме в третьому станi речовини схована та могутня енергiя, яка буде потрiбна людству у майбутньому, щоб змiнити власне життя. От тепер подивись на третю картку та скажи, що на нiй бачиш?
Син.
Але ж це ракета!
Батько.
Так. I ще що?
Син.
Знак безмежностi.
Батько.
Майже вгадав. Це графiчний знак "шляху мудростi", про який розповiв: без надлишку та нестачi. Вiн же є вiсiмкою. I вiн же є зображенням того схiдного "середнього" або "восьмирiчного шляху", про який вчив принц Гаутама, або Будда, та мiфiчний Гермес Трисмегiст в "Iзумруднiй скрижалi": "Те, що знаходиться у низу, повинне бути схожим на те, що знаходиться на верхiвцi, i навпаки: те, що знаходиться на верхiвцi, повинно бути схожим на те, що знаходиться у низу - заради виповнення дива єдностi". Чи не нагадує це тобi, синку, вказiвку на головний принцип побудови керiвництва довершеної держави? А все це зображення є емблемою пращурiв єврейського народу - космiчних монтажникiв, якi останнiми повернулись на планету пiсля знищення брами часового переходу у майбутнє, яка вже не була потрiбна.
I ту скарбницю для нащадкiв в Долинi Царiв саме вони будували, майже одночасно з вiдомими пiрамiдами. Але нi як раби, а як фахiвцi. Щоб вказати на це, у Старому Завiтi використанi свiдчення про тi подiї, але у перекрученому виглядi, як i все оповiдання. Чому? Бо як iнакше попередити про одночасно i велику небезпеку того, що знаходиться пiд пiрамiдами, i про його величне значення? Як залишити в пам"ятi нащадкiв, що стогнатимуть пiд владою неосвiчених керiвникiв, координати потрiбного мiсця? Як розповiсти про причину, через яку люди залишились на Землi, коли щезли знання? Вже сучаснi археологiчнi знахiдки свiдчать, що померлих будiвельникiв пiрамiд ховали з повагою, як шановних людей, а нi як худобу, про що ранiше стверджували на основi буквального читання Тори авторитетнi вченi та тлумачi Бiблiї.
Праця в космосi змусила предкiв євреїв прийняти взаємодопомогу як необхiднiсть, як життєвий закон. Тому й iснує анекдот, що яму з євреями повиннi уважно охороняти численнi охоронцi, через те, що один єврей, який опиниться на твердiй землi, витягне усiх з ями. Багато свiдчень ховають релiгiї. Сьогоднi євреї ворогують з арабами, а предки їх народiв працювали разом, бо не через дурiсть зороастрiйцi й досi вклоняються вогню, а мусульмани вклоняються храму Кааба. Вогнепоклонники є нащадками тих, хто винайшов та сконструював джерело енергiї, яке дозволило здiйснити подорож крiзь чаc. Воно мало, чи буде мати у нашому майбутньому, таку силу, що для вiдкриття брами переходу, земляни вимушенi були збудувати космiчну платформу поза межами Сонячної системи, через небезпеку знищення планет при можливiй аварiї. А предки арабiв, наче казковi джини, створили постiйно дiючу трасу "Платформа - Околоземна станцiя" на межi можливих швидкостей, по кiлька мiсяцiв не виходячи з кабiн космiчних "скакунiв", майже без сну та вiдпочинку. Хто сьогоднi, за якi грошi, згодиться так самовiддано працювати заради врятування людства?
Храм Кааба має кубiчну форму будiвлi. I вона не є химерною вигадкою якогось архитектора, а вказує на велич символу майбутнього суспiльства. Куб символiзує збереження суспiльством структури вiдносин при будь -яких випробуваннях. З якими б хитруваннями ми не кинули кубик на будь -яку поверхню, зупинившись, вiн все одно спиратиметься на власну грань i не змiнить форми. Про те ж саме вказано i в Апокалiпсисi, де Новий Єрусалим, який з"явиться на Землi пiсля перемоги святих, має однаковi розмiри: "Мiсто розташоване чотирикутником, i довжина його така сама, як i ширина. I вимiряв вiн мiсто тростиною на 12 тисяч стадiй; довжина i ширина i висота його рiвнi". I якщо трикутники зiрки Давида з середнього положення зсунути у обидва крайнi положення, то у одному випадку вони вкажуть на цифру "вiсiм", або на символ "шляху мудростi", а у другому - на чотирикутник Нового Єрусалиму. Три рiзновиду релiгiї, заснування яких розмежували сторiччя, та представники трьох народiв: євреї, греки та араби, розповiдають про однаковi символи у схожих сюжетах. Чи може це бути звичайним запозиченням? Чи нi вiдштовхувались творцi релiгiй, при створеннi, вiд одного ясного сюжету, на який сьогоднi нiхто не бажає подивитись вiдкритими очима?
Легенда про Фаетона, який не впорався з керуванням вогняної колiсницi i був знищений Зевсом, не має нiчого спiльного з аварiєю джерела чи з якоюсь космiчною трагедiєю. Вона у алегоричному виглядi розповiдає зовсiм про iнше: про сьогоднiшнiй шлях людства назустрiч власної загибелi пiд керiвництвом неуцтва.
Як це розумiти? Фаетон - син Гелiоса, бога Сонця, одного з керiвникiв божественного сонму, а отже син можновладного батька. Нащадки можновладцiв бажають користуватись владою батькiв, не зробивши i кроку до її досягнення. Так i цього разу, Фаетон побажав "покататися" на колiсницi батька, не вмiючи керувати кiньми. Вiдчувши слабку руку нового водiя колiсницi, конi звернули до свiту людей, у яких почався перiод "репресiй". Передбачаючи небезпеку для подальшого життя, сам Зевс вбив блискавкою Фаетона та вiдвернув коней вiд Землi. Тiло ж невдахи -водiя впало в рiчку Ерiдан, яка знаходилась на краю свiту.
Пояснення. На Сонце незахищеними очима дивитись не можна, бо заслiпнеш. Символ Сонця є образом мудростi. Фаетон звик до проявiв влади, до значення могутностi керiвництва i через це втратив розумiння (зiр) значення мудростi. Коли намагався керувати, не усвiдомлюючи можливi загрози оточуючим, не маючи навичкiв та розумiння призначення керманича, його шлях збочився i посунув у напрямку знищення розумного укладу життя людей. За це Зевс, голова наймудрiших керiвникiв, був вимушений знищити нерозумного "водiя" колiсницi розвитку та повернути її на потрiбний напрямок. Хiба це нерозумна легенда? Хiба сьогоднi саме так не вiдбуваються подiї в наших державах? Хiба саме так не потрiбно робити з "Фаетонами влади"? Хiба про це "вбивство" не вказано в Апокалiпсисi, пiсля якого з"явиться образ досконалого свiту?
А тi чорнi каменi у храмi Кааба, до яких кожен рiк прямують мусульманськi паломники, i є свiдками майбутньої перемоги на шляху до досконалого свiту, якiй священики зображують у виглядi пекла.
Щоб це зрозумiти, треба неупереджено подивитись на суть "раю" та "пекла". Що таке "рай" священикiв? Це мiсце, де не потрiбно працювати, де не треба мiркувати, де все заздалегiдь розплановане. Хто може витримати постiйне байдикування? Лише той, хто не звик постiйно працювати, кому важко мiркувати, хто має двi "лiвi руки" i не має жодного розвинутого хисту, хто бажає постiйно розважатись. Будь якi розвинутi здiбностi примушують власника шукати їх застосування. А отже таким працьовитим та непосидючим людям буде важко жити в "раю" священикiв. Через такi висновки можна зрозумiти, що цей вигляд "бiблiйного раю", який наповнений "вiдпочиваючими", створили тi, хто не розумiє i не бажає розумiти призначення людини.
А людина доти залишається людиною, доки здатна мислити та думки перетворювати на потрiбнi людству справи. Це її iстотна та обов"язкова умова життя, завдяки якої людина наближається до рiвня Наймудрiшого. I тому дiйсно стає на нього схожа, на власного Батька, як i належить синам та донькам.
Проаналiзуємо "пекло". В ньому мешканцi, яких назвали чортами, постiйно працюють, постiйно слiдкують за працездатнiстю свого обладнання, шукають новi засоби знищення "грiшникiв" i таке iнше. Вони постiйно зайнятi дорученими справами, як i належить робити кожнiй нормальнiй розумнiй людинi. А хто такi "грiшники"? Це тi, хто щось робить, але не розумiє чому i навiщо так робить. I пояснюють це звичкою, чи "так належить робити". Тому i вказано у Новому Завiтi, що всi люди зачатi во грiху, бо батьки, коли зачинали дiтей, зовсiм про них не мiркували, не створювали власних дiтей вже подумки i заздалегiдь не готувались до виховання нащадкiв. Хiба "нi"?
Iнакше кажучи: "грiшник" - це нерозумна людина. Коли чорти знищують розумiння шляху (душу) нерозумних людей, хiба вони роблять погану справу? Навiщо потрiбнi наслiдки нерозумних дiй? Якби на Землi не лишилось наслiдкiв нерозумно зроблених справ, хiба ми б погано жили? Чого ж тодi лякатись того чорного "брудного" кольору працьовитих iстот i тягнутися до бiлого кольору ледарiв? Чи не навмисно в дзеркальному вiдображенi вказана суть цих двох частин свiту? Невже дурiсть краще за розум?
Поряд з поясненням змiсту "пекла" треба дещо пояснити про суть "диявола", "сатани", яких так вправно створила церква. Пояснення цих значень вказана ще апостолом Яковом у його листi: "якщо в своєму серцi маєте гiрку заздрiсть та сварливiсть, то не хвалiться та не брешiть на iстину: це не є мудрiстю з неба, а земна, душевна, бесiвська (!); ..." Отже розбрат, намагання звеличитись самому за рахунок обмовляння iншого, заклики лiдерiв до знищеня того, чого не мають самi, але є у сусiдiв, утримання певного рiвня розумiння населення за принципом: "Менше знатимуть, краще будуть спати", i таке iнше - не є мудрими дiями керманичiв, що "вболiвають" за державу, а подоба поведiнки малюкiв у дитячому садку, коли кожен бажає мати те, що виглядає привабливiше у руках iнших.
Таким чином звичайна, або "бесiвська", мудрiсть є лише спiльною думкою натовпу, в якiй прийняте рiшення лише ззовнi чудово виглядатиме, i нiхто не розумiє наслiдки цього рiшення. Вислiв: "У риби починається гниття з голови" - дiйсно є людською мудрiстю. Але вона лише констатує факт i не вказує на шляхи запобiгання гниттю. Звiдси робимо висновок: той "диявол", якого паплюжить церква, є образом системи мiркування без належного розумнiй людинi пояснення.
Коли ж сама церква не бажає пояснювати схованi iстини, а звертає на шлях звеличення всiляких фантастичних див, закликаючи вiрити у такi пояснення, а нi шукати дiйсних, то таку систему мислення сама церква i пiдтримує, а отже вклоняється "сатанi", що i пiдкреслене в листах апостола Павла. Створення ж сект так званих "сатанистiв" - є лише сконцентрованою вiдповiддю на наслiдки дiй такої полiтики християнської церкви. I нема чого махати руками, проклинати нiбито перевертнiв християнства та ображатись на це. Яку юшку зварили, таку й їжте, будь ласка, i до самого денця. Iстина нiколи не буває солоденькою. Лише люди приймають рiшення: вклонятись їй чи нi.
Мудрi люди складали Бiблiю. Лише тi, хто постiйно питають, хто не задоволений оголошеними ухильними вiдповiдями, хто вмiє мiркувати i не лякається дослiджувати усталенi догми, лише тi знаходять iстину. Вони є шукачами не за посадою, а за хистом. I лише вони можуть знайти все, що потрiбно людству, навiть серед пустелi, наче "козел вiдпущення" - воду.
Хто ж тi "чорти", якими лякають людей священики? Сама назва вказує на походження зображення: "чорне тiло" - чорт. В природi чортiв немає, а отже це штучна назва, яка ховає в собi якусь таємницю. Спробуємо її вiдкрити. Та людина, яка не дуже шанує здатнiсть до мiркування, все одно повинна чимось займатись, i тому найбiльшу увагу придiляє зовнiшностi як власної персони, так i житла, в якому перебуває. Все повинно блищати: вiд пiдлоги до дiамантiв на грудях. Однак в головi "гуляє вiтер", через що виникають роздратування, заздрiсть, ревнощi i таке iнше. З цього можна зробити такий висновок: коли тiло бiле, нiжне та доглянуте, то думки - чорнi, не вмитi, через вiдсутнiсть часу у господаря такого тiла на мiркування про власне призначення та шляхи його найкращого застосування.
У людини, яка щось дослiджує, чимось займається, немає часу слiдкувати за постiйною чистотою i в примiщеннi, i в одязi, i в їжi. Iнодi такi люди дуже неохайнi, i може скластися враження, що вони нiчого не помiчають. Iнодi так i буває. Однак в думках у них постiйно вiдбувається перетворення звичайних явищ на щось величнiше. Коли такi "неохайники" оприлюднюють власнi твори, людство частiше за все буває шоковане гармонiєю в тих романах, картинах, музицi чи винаходi. Про таких людей можна сказати: чорний ззовнi (через виснаження постiйними мiркуваннями, пошуками та прийняттям рiшень), але думки освiтлюють всiх.
Спробуй, синку, уявити маленьке мiстечко, де б працювали хоча б сотнi з двi таких людей. Що їм потрiбно? Окрiм засобiв для виконання власної справи - нiчого. Їх навiть вчасно їсти треба примушувати, щоб мали досить сил працювати. З точки зору людини без розвинутого хисту, що за атмосфера буде головувати в такому мiстечку? Пекло, де немає мiсця для розваг, бо дослiдники не марнуватимуть на них час. Не потрiбнi їм нi шикарнi авто, нi блискучi вечiрнi вбрання, нi плiтки "вищого свiту", нi моднi зачiски. Жах, з погляду звичайної людини.
А самi мешканцi мiстечка? Вони будуть задоволенi такими умовами життя, де нiхто не заважатиме займатись улюбленими справами, наслiдки яких ще бiльше звеличать розум людини. Чи не через це було створене жахливе зображення пекла, якого немає в головних книгах релiгiй, щоб жодна людина й не намагалась вiдсторонитись вiд нерозумного суспiльства, де зайвi для повноцiнного життя намагання головують над необхiдними? Бо як iнакше можна буде обдурити людей, коли нiхто не купуватиме нi блискучих камiнцiв, нi яскравих тканин, нi прикрас з нiбито iнших країн, через їх непотрiб для насиченого змiстом життя?
Мабуть тому й цькували розумних, примушуючи їх жити подалi вiд суспiльства. Мабуть тому зверталися за допомогою до вiдьом, чаклунiв чи лiкарiв з потрiбним хистом, а потiм "вiддячували" химерними вигадками про рiзнi жахи навкруги них. Чи не занадто велику цiну ми й досi платимо за дурiсть? Може прийшов час перевернути свiт до землi ногами i знову звеличити мудрiсть, доки не захлинулись власною кров"ю? Може досить вбивати один одного на поталу тим, хто має з цього якийсь зиск i сам не бажає вмирати першим? Чому "людина мудра" не може бути мудрою в дiйсностi? Хто може їй заборонити хоча б наблизитись до Наймудрiшого за розумом? Як гадаєш, синку?
I про значення числа 666. Подивись на цей малюнок. Я поєднав всi три цiфри навколо осi. I що бачиш?
Син.
Але ж це дюзи та стабiлiзатори третьої ступенi ракети!
Батько.
То тож i воно. Недарма ж було застереження: "Тут мудрiсть. Хто має розум, той нехай прочитає число звiра, бо це число людське". То в який час було спрямоване послання? Коли вiдбудеться остання битва? Яким чином творцi Нового Завiту мали можливiсть оприлюднити таємницю абетки iвриту, якби не мали знань про майбутнє? Чи не тому i вказане, що Новий Завiт є пророцтвом? Ще в 6 -му сторiччi до нашої ери мудрець казав: "Пророкам вiдоме лише те, що вже сталося". Що це як нi ще одне пiдтвердження гiпотези: нашi предки є лише нащадками наших нащадкiв. Боги народжують самих себе.
Син.
Тобi б, тату, лекцiї читати в академiї.
Батько.
В якiй?
Син.
Там, де готують справжнiх священикiв.
Батько.
Але її ще немає. Це по -перше. По -друге: сучаснi уявлення про священикiв не вiдповiдають їх дiйсному призначенню,бо кожен справжнiй священик повинен нести свiтло в життя людей, а нi закликати їх до вклонiння незрозумiлим твердженням. I по -третє: створення академiї має сенс лише тодi, коли населення зрозумiє потребу в знаннях та шукатиме їх джерело. А поки що такi дiї передчаснi, бо люди не мають свiдчень про власну спадщину, яка вже стiльки сторiч чекає можливостi розкрити власну могутнiсть для розквiту людства.
Син.
То треба її створити!
Батько.
А хiба те, що розповiдаю, вже не є лекцiями в цьому навчальному закладi? Нехай ти один мене слухаєш, але кожна потрiбна справа починається з однiєї людини, навiть академiя. Згадай Платона. Згадай Сократа чи Iсуса. Вони самi приходили до однiєї людини, яка потiм приводила iнших. Майбутнє все одно прийде, бажаємо ми цього чи нi. Так чому до нього розумно не пiдготуватись? А що може бути ще розумнiше, нiж вiдкрите навчання про будiвництво потрiбного нам майбутнього, в якому будуть врахованi минулi помилки? Його одна людина не створить, це так, але вона може вказати вiрний напрямок i почати першою йти по шляху. Ранiше вже казав слова китайського мудреця Лао -цзи про те, що народом буде важко керувати, коли воно розумово розвинеться. В часи його життя такого не було. Так для кого i навiщо була оприлюднена ця iстина? Чи не в наш час була скерована? Чи нi в той час, коли людство "скуштує" всi страви неуцтва? Чи не тому досi знавцi не зрозумiли прадавнi тексти та пророцтва, що не була з горою наповнена скринька страждань?
Тому, хто має великий рiвень достатку, важко потiм мати лише необхiдне для життя. Лише той, хто не має нiчого зайвого, не злякається навiть смертi, якщо пiсля неї обiцяють гарантувати краще життя дiтей. Цю просту iстину керманичi використовували тисячi рокiв, кидаючи напiвголодних людей проти супротивникiв, щоб по трупах неосвiчених пiднятися на верхiвку влади. Багато талановитих людей розумiли це, але не бачили можливостi змiнити життя. А сьогоднi, коли самi можновладцi закликають до вiдкритостi iнформацiї, звичайно на власний розсуд, прийшов час започаткувати саме той шлях, по якому необхiдно вже навiть не йти, а бiгти, бо часу обмаль. Але поспiх завжди породжує помилки. А нам вже немає можливостi їх виправляти. Тому єдиний шлях, щоб не впасти у знайому яму дуростi - розумно навчатись всьому населенню, використавши досвiд Радянського Союзу з подолання неписьменностi. I для кращого виконання цього завдання, треба використати технiчнi засоби, якi маємо. Як гадаєш, що треба робити?
Син.
Заснувати академiю?
Батько.
I скiльки людей зможуть вчитися в нiй одразу?
Син.
Сто чи сто п"ятдесят.
Батько.
А iншi?
Син.
Ну, можна використати Iнтернет.
Батько.
Чи всi мають можливiсть до нього пiдключитись?
Син.
Так що робити?
Батько.
Мiнiстерство радiо та телебачення давно вже мрiє вiдкрити громадське мовлення, але немає глобальної iдеї. Чому замiсть розповiдей про церковнi "дива", якi нiчому не навчають населення, не почати вiдкрите навчання розумiнню, використовуючи досвiд створення цiкавих радiоп"єс? Це дозволить за досить малий строк все частiше уникати конфлiктiв серед людей та сприятиме розвитку нацiї, яка почне мiркувати. Все частiше вiдкриватимуться талановитi особистостi, навiть серед тих, кого зазвичай вважаємо iнвалiдами. Все частiше зустрiчатиме допитливих, якi не будуть погоджуватись з iснуючими традицiйними поясненнями та догмами.
Здавна вiдомо, що чистiше там, де не смiтять. I за цим же алгоритмом можна казати, що злагода народжується там, де починають розумiти один одного. Щезатиме штучне подiлення людей, якi розмовляють на рiзних мовах. Пiде у небуття "мовне питання", а сусiди розмовлятимуть на тiй мовi, якою одночасно добре володiють. Розкриття схованого змiсту рiзних релiгiй пiдтвердить здогадки про той час, коли нашi славетнi пращури складали одну велику родину.
Якi можуть бути вiйни мiж освiченими батьком та сином, матiр"ю та донькою, представниками однiєї раси з представниками iншої, мiж освiченими членами однiєї сiм"ї з освiченими членами iншої, коли всi володiтимуть розумiнням? Якi можуть бути сутички на релiгiйнiй основi, коли буде доведено, що всi релiгiї доповнюють одна одну i розповiдають у символiчнiй формi про засоби подолання небезпек на шляху до кращого життя на матерiальнiй Землi? Цi та iншi риси майбутнього життя багатьом вiдомi з iдеалу комунiзму. Та мова зараз не лише про це. Головне - необхiдно згуртувати рiзнi верстви населення рiзних народiв, рiзного вiку, з розумними поглядами на майбутнє, пiд одним дахом мудро викладеної зрозумiлої iдеї, i повести їх вперед, подалi вiд небезпечних, для всього населення, i потворних зазiхань неукiв.
Так от, якщо розумнi керiвники побажають перетворити Україну з окраїни цивiлiзацiї, з країни наповненої лихом, на країну з безмежним потенцiалом мудростi, то згодяться раз на тиждень, в часи, коли населення зазвичай закiнчує всi справи i готується спати, передавати лекцiї по подоланню "неписьменностi" в мiркуваннi. Краще це робити у суботу, приблизно о 8 -iй вечора. Ну а для тих, хто був зайнятий у цей час, треба повторювати передачу у недiлю о 10 -й ранку. Тодi з понедiлка по суботу всi будуть обговорювати почуте i вже самi слухачi будуть вдосконалювати власнi уявлення.
Спочатку, звичайно, передачi породять багато чуток i рiзнi "знавцi" намагатимуться використати їх на власну користь. Та пiсля трьох або чотирьох передач, безглуздi домисли поступляться мiсцем спочатку лякливому розумiнню, а згодом i впевненому. Суспiльство почне перетворюватись "на очах". Все вiльнiше почуватимуть себе розумнi. Все важче буде керувати неукам. Гримання все менше буде доводити до тремтiння в колiнках. Навпаки, спокiйна та щира розмова створюватиме дива у рiзних справах. Населення потягнеться нi за "корiнцями", а за справжнiми знаннями, вчителi яких самi будуть, скрегочачи зубами та лементуючи на згаяний ранiше час, навчатись по ночах.
А якщо можновладцi злякаються такого початку, то ще є можливiсть досить звивистого шляху доведення iнформацiї через той же Iнтернет представниками лiтературного свiту, якi i є мешканцями того справжнього Сiону, про який проголошено у Старому Завiтi. Мовнi iнтелектуали є провiсниками змiн в суспiльствi. Це є схованим змiстом звеличення бiблiйного Слова, яке повинне вiдродитися у якостi Свiтла для життя людства, як i вказував бiблiйний Iоан.
I створення порталу вiдкритого навчання необхiдностi вiдродження мудростi в свiтi - є створенням того самого Нового Єрусалиму на мiсцi зруйнованого старого, де сьогоднi, окрiм "пацюкiв" та "диких звiрiв" сучасних образiв, не залишилось нiчого вартого уваги, при поверховому оглядi творiв мистецтва.
Важко буде всiм знову навчатися якiсно мiркувати та дiяти. I сивина на скронях вже не буде гарантувати шанобливого ставлення, якщо навiть слова свiдчитимуть про неуцтво людини. Але коли "Homo sapiens" поступово почне пiдiйматись у весь свiй велетенський рiст, тодi зруйнується головна брама захисту джерела iнформацiї i людство отримає пояснення та докази багатьох власних можливостей, а також пояснення про ту прадавню науку, на яку сьогоднi кажуть "магiя", а потрiбно казати "мудрiсть гармонiї". Мудрiсть гармонiї розвитку свiту. I всi побачать, що немає нi бiлої, нi чорної, нi сiрої, нi якоїсь кольорової магiї. Вона є лише одна, яку бачимо з рiзних бокiв та пiд рiзним кутом зору, в залежностi вiд рiвня мiркування. Щось зрозумiв?
Син.
Не все. Але про магiю кажеш цiкаво. Так що вона таке?
Батько.
Звичайна наступна сходинка на щаблинi розвитку людства. I немає в цьому нiчого дивного. Природа постiйно привертає нашу увагу до неї. А ми, як звичайнi неслухи, не бажаємо цього бачити. Є декiлька зразкiв пояснення потрiбного напрямку нашого розвитку. Вони вiдомi ще iз шкiльного курсу навчання. Та ми, чомусь, не бажаємо застосовувати їх у вiдношеннi до себе. Можна навести чимало алегорiй, а можна логiчно дослiджувати шлях еволюцiї людини. З чого починати?
Син.
Байдуже.
Батько.
Не зовсiм. Та не буду сперечатись. Вони всi пов"язанi у один ланцюг. Найпростiше його починати розглядати з бiологiї. Людина - ссавець, а отже перший приклад повинен торкатись тваринного свiту. Колись давно на планетi iснували динозаври. Вони мали велику силу серед iнших тварин i тому лише мiж собою ворогували. Та з часом вимерли, бо не були пристосованi до змiнившихся умов життя. Засоби та технологiя викохування нащадкiв була занадто уразливим їх мiсцем. А природнi умови життя не бажають бути стабiльними тривалий час. Згодом така ж участь наздогнала i мамонтiв, якi виколисували нащадкiв у дуже обмежених межах клiматичних умов життя. Звикнув до надлишку звичної їжi, незагартованi молодi мамонти не були здатнi подолати певну вiдстань мiсцевостi, де почали розквiтати рослини з новими властивостями. Лише тi ссавцi, якi постiйно зазнавали впливу спеки та холоду, i пристосувались до життя в умовах постiйної змiни клiмату, лише вони продовжували жити та розмножуватись, змiнюючи властивостi наступних поколiнь. Надлишки доброго породжують приховане зло, а найлютiше зло завжди приховує джерела добра. I треба мати мудрiсть, щоб вчасно помiтити та не знищити паростки рятiвного шляху.
До чого цi слова? Розмiри мозку у динозаврiв, по зрiвнянню з розмiрами тiла, були занадто малими. У мамонтiв - трохи краще показники, але все ж недостатньо. Ми, люди, хоча i маємо його досить розвинутим, та не використовуємо властивостi мозку навiть на третину потужностi. Чому природа створила iстоти з великим об"ємом м"язiв i не створила iстоти з великим об"ємом мозку? Мабуть для цього є причини. Якi? Що є мозок? Вiн аналогiчний приймально -передавальному пристрою, який аналiзує отриману iнформацiю i спрямовує рiшення у потрiбному напрямку. Можна порiвнювати його з комп"ютером, який має логiчно -аналiтичний блок, що керується певною програмою.
I знову постає питання: хто ж створив цю програму i звiдки мозок отримує додаткову iнформацiю для своїх рiшень? Чи нi на це питання ховали вiдповiдь вiд нерозумних спiввiтчизникiв нащадки мудрецiв, створивши образ нематерiального повсюди iснуючого бога, який все бачить? Розкрив цю таємницю природи, ми отримаємо вiдповiдь i на питання чому немає iстот з великим об"ємом мозку. Чесно кажучи, вiдповiдь вже iснує в давнiх манускриптах, але у дуже затемненому виглядi. Отже, що керує мозком всiх iстот нашого свiту?
Тiла риб, птахiв, тварин та рослин створенi з клiтин. Мозок, як частина нервової системи, теж створений з клiтин. Чому клiтини розмножуються i змiнюють свою "спецiалiзацiю"? Звiдки надходить наказ? З мозку? З мозку зародку у виглядi поєднаних двох статевих клiтин? Де ж вiн там знаходиться? Отже, це "наказ" ззовнi. Звiдки? Чому у фiзично здорових людей певний час може не бути дiтей, а одного разу зґвалтована дiвчина - завагiтнiє?
Що керує процесом створення життя? Iнформацiя. А що є носiєм iнформацiї? Те, що є в кожному мiнiмальному об"ємi повiтря. Без концентрацiї цього носiя немає життя, бо вiн є водою, властивостi якої ми не спромоглись дослiдити. Вода створена з атомiв. Це так. I атоми теж мають сховану в собi iнформацiю. Але у сконцентрованому та незмiнному, впродовж довгого часу, станi. Для розвитку потрiбно активiзувати рух iнформацiї. А це можливо лише при поєднаннi досить рiзних за властивостями атомiв. Синтез змiнює стан отриманої речовини i дозволяє обмiн iнформацiєю. В залежностi вiд того, що поєднується, сконцентрована iнформацiя надає дозвiл на тi чи iншi дiї речовини. Тому навiть каменi мають сховану iнформацiю, але дiстатися до неї дуже важко. Сучаснi науковi засоби та методи не дозволяють цього зробити досить впевнено, а тому науковцi слiпо використовують виявленi ненароком властивостi мiнералiв. Та повернемось до води.
Вiдома нам хiмiчна формула води - Н 2 О. Два атоми водню поєднанi з одним атомом кисню. Що це, як не натяк на трiйкову систему обчислення, символ тризуба чи зображення потрiбного нам шляху розвитку суспiльства: О -свiченiсть активна, велична, в центрi, а по обидва боки вiд неї - Н -еуцтво, яке пасивне та незначне, хоча i дуже поширене навiть у Всесвiттi. Вода має три стани свого iснування: газоподiбний, у виглядi рiдини та як кристали. В залежностi вiд цього змiнюються i властивостi перенесення iнформацiї. Вода в газоподiбному станi може проникнути куди завгодно, i тому схована в нiй iнформацiя поширена по всiй планетi.
Але активний стан має певнi температурнi кордони, якi обумовлюють розвиток живих iстот певної складностi. Чим складнiше побудова iстоти, тим вужче коридор комфортного iснування тiла, i тим ближче до кристалу повинна бути вода для найбiльше повного та якiсного сприйняття iнформацiї з неї. Чому? В фазi рiдини вода найкраще сприяє отриманню iнформацiї, яка в нiй схована, клiтинами. В залежностi вiд зовнiшнiх подразникiв, об'єм iнформацiї змiнюється. Висока температура зовнiшнього середовища сприяє швидкому оновленню кiлькостi клiтин тiла, а отже не дозволяє досить довго цим клiтинам використовувати потрiбнi свiдчення пiд час стабiльного стану. Подiлення клiтин зупиняє сприйняття iнформацiї на певний час. Чим швидше розмножуються клiтини, тим менше iнформацiї для подальшого розвитку вони отримують, а отже перетворюються на iнформацiйних "вампiрiв" тiла, через брак потрiбних "вказiвок". Зниження температури середовища дозволяє впорядкувати процес утворення клiтин, i одночасно ускладнити їх структуру та стимулювати до "спецiалiзацiї".
Мiж тим, цi дiї вимагають створення нових видiв клiтин, якi б надавали можливiсть тим клiтинам, що "перетравлюють iнформацiю", досить iнтенсивно "харчуватись". Отже ускладнюється побудова органiзму. Досить низка температура тiла затримує "харчування" клiтин, i з другого боку не дає можливостi розвивати тiло. Розвиток нервових клiтин, якi "перетравлюють iнформацiю", на певнiй стадiї розвитку тiла потребує часу на аналiз отриманої iнформацiї, через її iнтенсивне надходження при життi в водi. Тому частина iстот почала освоювати суходiл. Це зменшило напiр даних та знову ж обумовило необхiднiсть удосконалення структури тiла. Вода з повiтря дозволяла отримувати "вказiвки", але у дещо складнiшому варiантi їх розшифровки. Починається розвиток головного мозку. Досить рiзкi змiни температури на поверхнi призводять до ускладнення побудови органiв тiла, щоб забезпечити комфортнi умови дiяльностi нервової системи всерединi органiзму. Таким чином першими вдосконалювались допомiжнi функцiї життя. Тому тiло набуває певної маси при використаннi старих схем життєдiяльностi, i швидко зменшує масу при вдосконалених.
Збiльшення кiлькостi хворих на ожирiння, дiабет, серцевi захворювання i таке iнше; втрата захисного потенцiалу iмунної системи; припинення iнтенсивного розвитку iнтелекту - свiдчать про нагальну потребу подальшого вдосконалення органiзму для наступного оберту розвитку нервової системи. Це нове утвердження? Нi. "Всi хвороби вiд нервiв...". Таким чином пiдтверджується давне утвердження, що хвороба свiдчить про нестаток чогось в органiзмi. I вклонiння проявам неуцтва теж є хворобою - хворобою нервової системи, яка свiдчить про нестаток чогось для її повноцiнної дiяльностi. То чого їй не вистачає? Якiсно нової iнформацiї для початку наступного етапу розвитку.
Першим "донором" потрiбної iнформацiї була вода у станi рiдини. Другим - вона ж, але вже у газоподiбному станi. Отже, наступний етап розвитку вимагає вiд нас можливостi сприймати iнформацiю з твердої води, з кристалiв льоду. Навiщо? Щоб пiдготуватись до ще наступного етапу розвитку, коли мозок людини буде здатний сприймати iнформацiю вже безпосередньо вiд атомiв, якi є лише досить сконцентрованими частинами iнформацiйного Всесвiту. Хто "сконструював" його, не можу сказати. Немає про це знань. Та людство отримає потрiбну їй iнформацiю про це, коли залишить позаду всi небезпеки п"ятого стану розвитку, який у манускриптах вказан пiд виглядом "раси".
Кожну таку "расу", або головне направлення розвитку, предки позначили кольором, щоб навiть учнi мудрецiв мали можливiсть зрозумiти кроки еволюцiї суспiльства, яке вимушене зазнавати стан деградацiї пiд час переходу вiд однiєї "раси" до наступної. Тому не погоджуюсь з висновками авторитетних окультистiв i стверджую, що першим був чорний колiр, через те, що керували мудрецi, або церковнi "чорти". Другим - червоний, через суперечки, якi виникли в суспiльствi, що звикло до значного рiвня добробуту i не бажало розумiти необхiдностi постiйно застосовувати мiркування. Саме у цей час почалось зближення представникiв людства їз схожими на людей iстотами для власних потреб та задоволення. Це було "падiння богiв", якi використовували генетично несумiсних з ними iстот для "безпечного сексу". Аналогiчна ситуацiя створилась i сьогоднi, коли багатiї вирiшили, що велика кiлькiсть грошей є гарантiєю стабiльностi їх життя, доступом до всiх можливих втiх, та мiцним захистом проти змiни уявленого ними майбутнього.
Третя "раса" мала жовтий колiр, бо мудрецi почали зашифровувати та заховувати у визначених мiсцях потрiбнi наступним мудрим нащадкам головнi знання, створювати та налагоджувати iнформацiйну систему, поширювати серед населення основи астрологiї та релiгiї, у початковому станi цих таємних вчень, якi дуже рiзняться з тим, що ми отримали через сторiччя. Четвертий колiр - бiлий, бо головною iдеологiєю свiту були проголошенi бiлi одежi церковного раю, до якого ми звикли i про який пояснював. За аналогiєю з маятником, четверта "раса" є найнижчою точкою розвитку людства. З неї є лише два шляхи: або суспiльство затулить очi вiд жаху перед висновками iстини та впаде у темряву смертi фiзичної, знищив само себе у якомусь конфлiктi; або мiцно зачiплиться за кий маятника розвитку та витягне само себе у наступнi етапи перетворення. Якщо так зробить, то колiр п"ятої "раси", напрямку розвитку, буде зеленим через зворотнi дiї до дiй представникiв третьої "раси": наче зеленi паростки на згарищi, почнуть вiдроджуватись та застосовуватися прадавнi мудрi знання, якi учнi вiдкритого навчання будуть здатнi знайти та розшифрувати.
Колiр наступної "раси" - блакитний, через порiднення з Небом -майбутнiм; оволодiння головними таємницями властивостей води, використання їх на користь людству, i на цiй основi розкриття таємницi подолання та керування часом i простором, що дозволить створити "технологiю" матерiалiзацiї та засвоєння космiчного простору в межах всiєї Сонячної системи. Остання, сьома "раса" не матиме кольору з двох причин: по -перше нематерiальне людство у матерiальному свiтi не може мати кольорiв; по -друге, алегорично кажучи, - чорне на чорному фонi неможливо помiтити. Це час, коли людство самостiйно складе iспити на право життя та подальшого навчання в суспiльствi всiх розвинутих свiтiв, якi теж свого часу самостiйно знайшли шлях у школу iнформацiйної системи Всесвiту.
Закiнчуючи це пояснення хочу повернутись трошки до наших проблем. Хоча наука i намагається головувати в суспiльствi, але наслiдки нерозумних дiй предкiв не дозволяють їй це зробити. Знання не повиннi бути привiлеєю якоїсь частини людства, а повиннi бути природнi, наче дихання, i доступнi для кожного мешканця Землi. Через те, що сьогоднi такого немає, то ми i лякаємось оволодiти схованими можливостями власної побудови. Нi мускулатуру, головним чином, треба розвивати, бо вона є лише оболонкою для захисту нервової системи iстоти, а силу мiркування, яка є рушiйною силою кращого шляху розвитку, i яка дозволяє перетворюватись людинi у нову iстоту, в залежностi вiд нових умов життя. I головним в нервовiй системi є саме мозок, розвиток здiбностей якого вказує на новий напрямок еволюцiї. Динозаври свого часу отримали бiльше розвинуту мускулатуру, нiж ми. Та це не врятувало кровожерливого тиранозавра -рекса вiд вимирання.
Сьогоднi змiнюються умови життя людства. Хизування власною силою все менше подобається населенню. Надлишок фiзичної сили пiдштовхує людину до бiйки, в якiй вона бажає всiм показати особисту могутнiсть. Через це в масовiй творчостi поширений образ супер людини, яка рукою зупиняє потяг чи власними генiталiями - ланцюг працюючої бензопилки. Через це вiйськовi генерали постiйно готуються до вiйни i вимагають все жахливiших засобiв вбивства супротивника, навiть умовного. Через це полювання розглядається нi як рiзновид вбивства, а як вид спорту. Чи не занадто швидко "людина мудра" перетворилась на кровожерливого "динозавра"? Чи не занадто швидко людство забуло чужi помилки на шляху розвитку? Колись римський полiтик Катон Старший повторював в сенатi фразу: "Карфаген повинен бути знищений" до того часу, доки це не сталось. За аналогiєю кажу: "Динозаври повиннi вмерти!" Як вiдчуття, синку?
Син.
Ще тижнi з два таких вправ, i я, наче кашалот, зможу затамувати подих на пiвгодини. Таке вiдчуття, наче у пустелi потрапив пiд крижану зливу.
Батько.
Але це навiть нi дощ, а так, окремi крапельки. I до того ж без грому та блискавок. Чого лякатись? Хiба моя розповiдь про "раси" не є лише спробою пояснення сутi тих "Церков" з перших глав Апокалiпсису? Хiба ранiше не казав, що ангели є лише мудрими розповiдями, поясненнями, а нi якимись надприродними iстотами? Хiба мої ранiшнi розповiдi не є спробою розкриття сутi тих п"яти печаток, якими була захищена Книга у тому ж Апокалiпсисi?
Син.
Татуню! Дай хоч дихання заспокоїти.
Батько.
Добре. Зробимо таким чином: я читатиму наданi тобi тексти у потрiбнiй послiдовностi, як ти сам потiм читатимеш хлопцям та дiвчатам, а ти, наче стороння людина, слухай. Може у якомусь мiсцi треба щось змiнити чи доповнити пояснення. Згоден?
Син.
Згоден. А можна, тату, хоча б чаю випити?
Батько.
Чайник - злiва вiд тебе, а чашки та все iнше - за тобою у шафi. Готуй i слухай. Часу обмаль. Вже добра нiч на дворi, а нам потрiбно все зробити ще сьогоднi. Отже, починаю.
У розвитку людства є певний вiнець,
Тому найгарнiше сховав в нас Творець.
Як тi осокори пiдняв нас у свiтi,
Наповнених розумом в мовi, в освiтi.
Як сховище вчення та доказiв ми.
Ти свiт таємничий в собi вiдчини,
Мiркуй, розумiй та постiйно шукай,
Яку дивну долю ховає наш край.
Невже вiриш казцi про шлях в райський сад,
I вищих в собi ти не бачиш засад?
Земнi та небеснi, та мудрi бажання
З"єднати в одне, чи не наше завдання?
Почухай в потилицi, може дiйде:
Не все те потрiбно, що з натовпу дме.
Без згоди людини не буде омани,
А вiльне повiтря потрiбне для шани.
Призначення людства ховалось вiками:
Ми - дiти Творця, i є також богами!
Щоб бути могутнiми, згiдно сказань,
Потрiбно засвоїти тисячi знань.
Без розуму боги не роблять i кроку,
Щоб дурень не жив на Землi навiть року.
Тому, щоб на простiр нам вийти творити,
Спочатку потрiбно нам браму вiдкрити,
З дитячого саду земного буття
До Всесвiту школи, де є майбуття.
Багато шляхiв нас запрошують радо,
Але справжнiй той - де їз мудрiстю влада.
Та доки людина не знає про долю,
Себе бачить гноєм, а нi як Тополю,
Яку загорнули в кайдани раби,
Малюючи смерть бiльш тобi, нiж собi.
Щоб бути творцем - неможливо лякатись,
Та слави собi вiд юрби сподiватись.
Важливо лишитися чесним у зграї,
Щоб вивести з темряви тих, хто бажає.
Дурне всiх тягти на мотузцi до волi,
Багато хто звик плазувати в неволi.
Та це i найкраще, можливо, усе,
Бо якiсть потрiбна, а кiлькiсть - пусте.
Хай юнi вiдкриють всi власнi таланти,
Та стануть неначе античнi атланти.
I небо майбутнього людству будують.
А смертi провiсникiв хай не турбують.
Нам краще життя провiщали пророки,
На довгi сторiччя, еони, нi роки.
Раби не пiзнали секретiв життя,
Тому i не вiрять вони в майбуття
Для тих, хто пiзнає закони сказань,
Якi є пiдручником тисячi знань.
Утвердження це не нове, вже повiр.
У назвi Русi заховався той звiр,
Який вiльний змалку i дужий як барс.
Про рись ти же чув? Вона ближче, нiж Марс.
Прадавнi батьки залишили нам знак:
Чубом -оселедцем позначен козак.
Питання то знак перетворен в чуприну.
За ним в усiм свiтi пiзнають дитину,
Яку у Завiтi звеличив Юдей,
Вказавши як треба навчати людей.
Юдей не навчав би людей навмання.
Вiн iстину бачив у свiтлi знання.
До глупством наповнених Бог не озветься.
Лише наймудрiшим пошана дається.
I слава, i честь, i багатства без краю,
Бо власним нащадкам казав: "Я чекаю!"
Якщо Наймудрiший створив це усе,
Невже нерозумним свiй спадок несе?
Де бачили ви, у якому повiтi,
Щоб батько забув - хто i де власнi дiти?
На рiчцi з порогами жив Прометей,
До того, як вчити почав вiн людей.
I греки славетнi про це не забули:
В вiдомiй трагедiї всi про це чули.
Вогонь у тростинцi принiс син титана
На радiсть народам. Нема тут обману.
Вогонь цей є свiтлом подальшої долi,
Яка зустрiчає нащадкiв Тополi,
Якi не бажають пiддатись на чари
Провiсникiв смертi, церковної "шари".
Вогонь цей - рiшучiсть, мета та знання,
Що замiсть того дорогого вбрання
Вкривають високе чоло мудрецiв,
Архангелiв Всесвiту - славних Отцiв.
Цей вступ невеличкий навмисно створив,
Щоб дати можливiсть почути прорив,
Який зробить з гуркотом Слово повсюди,
Зламавши як трiску всю стiнку запруди,
Де здавна ховали пiдручник ясний.
Про це у пророцтвах казав черговий,
Який день i нiч все кружляв наче беркут,
Над плаєм, над брамою, вiрний наш рекрут.
Iм"я його, кажуть, було Нострадам,
I вiн зберiгав вiд брехнi ясний план,
Кому i коли вiще Слово розкрити,
Щоб правду почули з Вiтчизни Освiти.
Цей час вже настав, i наблизилась мить.
Покажчик "До Суду!" на щоглi висить.
Та годi блукати задвiрками тину.
Почуйте батькiвське послання до сина.

Сподiваюсь, що цього разу вiрш вже дещо iнакше сприймав.
Син.
Звичайно. Було б дивно, якби пiсля досить тривалого прослухування твоєї лекцiї, жоднi уявлення не змiнили своє значення.
Батько.
Це звинувачення?
Син.
Нi. Однак дуже важко вiдiйти вiд попереднiх уявлень та незаперечно сприйняти новi.
Батько.
Тому i була створена легенда про заснування Києва трьома братами та їх сестрою. А значення зашифрованих iмен були такi: Кий - спис, гостра вказiвка, дошкульнi пояснення, що викликають незадоволення у бажаючих нiколи не мiркувати, а таких людей завжди було вдосталь; Шок, а нi Щек - стан розгубленостi через неймовiрнi свiдчення та докази в цих поясненнях; Хирява, а нi Хорiв - тремтiння тiла та слабкiсть, наче пiд час хвороби, через розкриття наступних подiй та наслiдкiв продовження руху обраним шляхом, який є наслiдком шоку; Лобода, а нi Либiдь - найпоширенiша "їжа" для отримання основ розумiння, яку й досi вважали звичайнiсiньким "бур"яном", який завжди можна знайти бiля нiг, i яку намагались повнiстю знищити "захисники чистоти та порядку", але яка постiйно вiдроджувалась, нiбито народжувала сама себе, бо лише жiнка може народжувати i чоловiкiв i жiнок, власних нащадкiв, дуже схожих на матiр. За те, що розкриття сенсу iснування так званих "братiв" - наслiдкiв, та "сестри" - причини, залежить вiд впливу старшого "брата" - дошкульної вiдповiдi за намагання скривдити "сестру" - причину надходження iнформацiї, то "мiсце дiйсного повернення" назвали Києвом, де свого часу звеличаться (стануть наче гори) сiм головних рис справжнього суспiльства.
Син.
Досить тату. Я вже нiчого не можу сприйняти. Коли це лише окремi краплини, то що тодi вiдбудеться при "потопi"?
Батько.
Тодi врятуються лише тi, хто буде здатен зрозумiти всi алегорiї та аналогiї створених нашими предками символiв. Чи можна їх звинувачувати в тому, що найменше три алегорiї вони об"єднали у один сюжет? Чи виннi вони, що мали мудрiсть, вiд якої iншi чкурнули наче вiд страхiття? Якби намагались звеличитись, наче сьогоднiшнi "зiрки", чи згодились би на приниження серед неукiв та замiсть сну працювали на майбутнє? Афiна, богиня мудростi, яка з"явилась з голови Зевса, мала символами сову, яка нечутно лiтає не лише вночi, а й у день, коли потрiбно; вужа, який добре пересувається по землi та водi, проникає у непомiтнi щiлини та використовує для власних потреб "вiдкинуту схожiсть на їжу", яку зазвичай звемо порохом чи гноєм; а також їжака, доброго господаря та сiм"янина, якого "голими руками" неможливо узяти. З якої причини так заховано для неукiв та зрозумiло для мiркуючих були створенi цi образи?
Син.
Татуню! Не можу бiльше. Голова - наче пустий баняк.
Батько.
Дзвiн постiйно пустий, але його голос чути далеко. То що, ще бажаєш пiзнавати мудрiсть?
Син.
Так. Мiй стан на намiри не впливає.
Батько.
Тодi краще готуйся до нашого спiлкування, бо я навiть не починав навчання, а провожу лише вступну лекцiю. I нiчого дивуватись такому навантаженню. Ранiше попереджав, що буде важко, дуже важко, тому, що часу обмаль, а свiдчень - сила силенна. Так що, вибачай за тиск, але те що намiтили, повинно бути виконане за будь -яких обставин. Отже уважно слухай наступну частину твого виступу. Читай так само, як почуєш.

Книга "Буття". Глава друга.

1. Так досконалi небо i земля та все вiйсько їх.

Так обмiркованi були Мета i Вiдродження, та всi складовi їх.

2. I завершив Бог до сьомого дня справи свої, якi вiн робив, i спочив у день сьомий вiд всiх справ своїх, якi робив.

До настання сьомої ознаки удосконалював Наймудрiший нотатки свої, якi робив, i вiдродився при вiдкриттi сьомої ознаки завдяки усiм нотаткам своїм, якi робив.

3. I благословив Бог сьомий день, i освятив його, бо у цей день спочив вiд всiх справ своїх, якi Бог чинив та створював.

I досить докладно виклав Наймудрiший сьому ознаку, i зрозумiло виклав її, бо тодi вiдродився завдяки усiм нотаткам своїм, якi Наймудрiший обмiрковував та описував,

4. Таке походження неба та землi, при створеннi їх, в той час, коли Господь Бог створював землю та небо.

Таке походження Мети та Вiдродження, при описаннi їх, в тi часи, коли Голова мудрецiв описував суть Вiдродження та Мети.

5. I всякий польовий чагарник, якого ще не було на землi, i всяку польову траву, що ще не росла; бо Господь Бог не надсилав дощу на землю, i не було людини для обробки землi;

I рiзнi новi паростки знань майбутнього, яких ще не було до Вiдродження, i рiзнi пояснення майбутнього, яких ще не бачили; бо Голова мудрецiв не надсилав свiдчень про Вiдродження, i не було твору про мислячого для започаткування Вiдродження;

6. Але пара здiймалась з землi, i зрошувала все обличчя землi.

Але змiни в життєвих перевагах вже тягнулись до Вiдродження, i готували всiх до необхiдностi Вiдродження.

7. I створив Господь Бог людину з пороху земного, i вдихнув в обличчя її дихання життя, i стала людина душею живою.

I описав Голова мудрецiв в творi образ мислячого у виглядi перекрученої, ще до часiв Вiдродження, схожостi, i вказав у ньому на необхiднiсть розповiдi про новий свiт, i окреслив в творi розумiння шляху мислячого до вдосконалення життя.

8. I насадив Господь Бог рай у Едемi на сходi, i помiстив там людину, яку створив.

I утвердив Голова мудрецiв Розвиток Алегорiй Iстини для Еталону Джерела Мудростi в часи початку вiдкритого навчання, i звеличив у цьому творi мислячого, якого описав.

9. I виростив Господь Бог їз землi всяке дерево, приємне на вигляд i добре для їжi, i дерево життя посеред раю, i дерево пiзнання добра та зла.

I надав свiдчення Голова мудрецiв про рiзнi вчення часiв Вiдродження, зрозумiлi для навчання i яснi для вдосконалення; i вчення про новий свiт в центрi Розвитку Алегорiй Iстини, i вчення, що пояснює яснiсть та наочнiсть.

10. З Едему витiкала рiка для зрошення раю; i потiм подiлялась на чотири рiки.

Еталон Джерела Мудростi вказав на потрiбний напрямок розвитку життєвих переваг для пiдготовки Розвитку Алегорiй Iстини; який подiлявся на чотири напрямки.

11. Iм"я однiєї Фасон: вона обтiкає всю землю Хавила, ту, де золото;

Назвою першого було "Форми Спадщини Навчання": вона розповiдала про всякий Хист у Вiдродженi Людяностi заради Вiдродження життя, в якому захована мудрiсть;

12. I золото тiєї землi добре; там бдолах i камiнь онiкс.

I вiд того мудрiсть Вiдродження стала ясна; там було "Будiвництво Джерела Людяностi" i мiць "Основ навчання про край та Спадщину".

13. Iм"я другої рiки Гихон: вона обтiкає всю землю Куш.

Назвою другої частини було "Гармонiя Хистiв при Навчаннi": вона розповiдала про змiст значення Краю на Шляху до Вiдродження.

14. Iм"я третьої рiки Хиддекель: вона протiкає перед Ассирiєю. Четверта рiка Євфрат.

Назвою третьої частини було "Хист вiд Джерела та Край Людства": вона розповiдала про часи становлення Алегорiй Спадщини та Розумiння. Четверта частина - "Еталон Вiдродження та Форми Розумiння Тлумачення".

15. I взяв Господь Бог людину, i оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його i оберiгати його.

I згадав Голова мудрецiв про твiр з образом мислячого, i звеличив його в об"єднаному вченнi про Еталон Джерела Мудростi, щоб започаткувати його та зберiгати єднiсть його.

16. I заповiв Господь Бог людинi, кажучи: вiд усякого дерева в саду ти будеш їсти;

I передрiк майбутнє Голова мудрецiв в творi про мислячого, мiркуючи: з усiх вчень об"єднаного вчення ти будеш спроможний вдосконалюватись;

17. А вiд дерева пiзнання добра i зла не їж вiд нього; бо в той день, коли ти з"їси вiд нього, смертю помреш.

Але вiд вчення, що пояснює яснiсть та наочнiсть, не матимеш вдосконалення; бо вiд тiєї ознаки, коли розшифруєш висновок, залишиш цей свiт.

18. I казав Господь Бог: не добре бути людинi однiй; створимо їй помiчника, схожого на нього.

I мiркував Голова мудрецiв: не дуже зрозумiлий твiр про мислячого, коли там один; потрiбно описати того, хто бере приклад з нього, схожого за якостями на нього.

19. Господь Бог створив їз землi всiх тварин польових i всiх птахiв небесних, i привiв до людини, щоб побачити, як вона назве їх, i щоб, як назве людина всяку душу живу, так i буде iм"я їй.

Голова мудрецiв описав рiзнi майбутнi потреби часiв Вiдродження, i рiзнi утвердження для змiцнення Мети, i ввiв їх до твору про мислячого, щоб зрозумiти, як зможе пояснити вiн їх, i щоб, як пояснить в творi мислячий розумiння рiзних шляхiв до вдосконалення життя, таке i було пояснення тому шляховi.

20. I дала людина iмена всiй худобi i птицям небесним, i всiм звiрам польовим; але для людини не знайшлось помiчника, схожого на нього.

I надав в творi мислячий пояснення всiм необхiдним потребам i утвердженням для змiцнення Мети, i всiм свiдомо обраним потребам майбутнього; але в творi для мислячого не знайшлось того, хто брав би приклад з нього, схожого за якостями на нього.

21. I навiв Господь Бог на людину мiцний сон; i коли той заснув, узяв одне з ребер його, i закрив те мiсце плоттю.

I залишив Голова мудрецiв твiр про мислячого на малий час; i коли той забувся, згадав про один схований образ його, i вiдновив той образ до iснування.

22. I створив Господь Бог з ребра, яке взяв у людини, жiнку, i привiв її до людини.

I описав Голова мудрецiв за схемою схованого образу, про який згадав для твору про мислячого, обов"язки шукача, i ввiв їх до твору про мислячого.

23. I сказала людина: ось це кiстка вiд кiсток моїх, i плоть вiд плотi моєї; вона буде зватися жiнкою, бо взята вiд людини.

I мiркував за твiр про мислячого: ось це є основою серед основ моїх, i iснуючий заради iснування мого, вiн матиме звання Шукач, бо нагадає в творi про мислячого.

24. Тому залишить людина батька свого i матiр свою, i пристане до жiнки своєї; i будуть однiєю плоттю.

Тому використаю в творi про мислячого образ батька свого та образ матерi своєї, i об"єднаються мислячий з Шукачем своїм; i будуть обидва одночасно iснувати.

25. I були обидва нагi, Адам i дружина його, i не соромились.

I будуть обох добре бачити, Алегорiю Джерела Мудростi та Шукача її, i не будуть соромитись за них.

Книга "Буття". Глава третя.

1. Змiй був хитрiшим за всiх звiрiв польових, яких створив Господь Бог. I казав змiй жiнцi: чи дiйсно казав Бог: не їжте нi вiд якого дерева у раю?

Здатнiсть до мислення була мудрiша за всiх свiдомо обраних потреб майбутнього, якi описав Голова мудрецiв. I мiркувала здатнiсть до мислення Шукача: чи вiрне мiркування Наймудрiшого, що не можна вдосконалитись вiд будь -якого вчення з Розвитку Алегорiй Iстини?

2. I казала жiнка змiю: плоди з дерев ми можемо їсти,

I мiркував Шукач з допомогою здатностi до мислення: висновками вiд вчень ми можемо вдосконалюватись,

3. Лише плодiв з дерева, яке посеред раю, казав Бог, не їжте їх i не доторкайтесь до них, щоб вам не вмерти.

Окрiм висновкiв вчення, яке в центрi Розвитку Алегорiй Iстини, бо мiркував Наймудрiший, що неможливо вдосконалитись вiд них i не треба розшифровувати їх, щоб нам не вбити самих себе.

4. I казав змiй жiнцi: нi, не вмрете;

I заперечила Шукачевi здатнiсть до мислення: нi, цим неможливо вбити самих себе;

5. Але знає Бог, що того дня, коли ви з"їсте їх, розкриються очi вашi, i ви будете наче боги, що знають добро i зло.

Але вiдомо Наймудрiшому, що у тi часи, коли розшифруємо цi висновки, вiдкриються суперечностi в зображеннi нашого шляху, i ми перетворимось на мудрецiв, якi розумiють значення ясностi та наочностi.

6. I побачила жiнка, що дерево приємне для очей i жадане, тому що дає знання; i взяла плодiв його i їла; i дала також чоловiку своєму, i вiн їв.

I зрозумiв Шукач, що вчення зрозумiле саме через суперечностi зображеного шляху i довго очiкуване, тому, що розповiдає про розумнi рiшення; i сприйняв висновки його i вдосконалювався; i розповiв також Тлумачу, i вiн вдосконалювався.

7. I розкрилися очi у них обох, i пiзнали вони, що нагi, i зшили фiгове листя, i зробили собi оперезання.

I зробилась вiдомою суперечнiсть зображеного шляху для них обох, i зрозумiли вони, що ж таке добре побачили, i поєднали вiдокремленi суперечливi свiдчення вчень, i сформували своє пояснення.

8. I почули голос Господа Бога, який ходив по раю пiд час прохолоди дня; i сховався Адам i жiнка його вiд обличчя Господа Бога мiж деревами раю.

I сприйняв заклик Голова мудрецiв, який готував Розвиток Алегорiй Iстини на час початку "дня розуму"; бо дiзналися Алегорiя Джерела Мудростi та Шукач її про вiдкрившийся сенс необхiдностi Голови мудрецiв з вчень Розвитку Алегорiй Iстини.

9. I закликав Господь Бог до Адама, i казав йому: де ти?

I звернувся Голова мудрецiв до Алегорiї Джерела Мудростi, i казав: ось яка ти!

10. Вiн казав: голос твiй я почув у раю, i злякався, тому що я нагий, i сховався.

Вiн казав: заклик твiй я сприйняв в Розвитку Алегорiй Iстини, i зрадiв вiд змiсту того, що ти добре побачила i дiзналась про вiдкрившийся сенc.

11. I казав: хто казав тобi, що ти нагий? Чи не їв ти вiд дерева, з якого я заборонив тобi їсти?

I казав: хто ж це розповiв тобi, що ти так добре побачила? Чи не вдосконалювалась ти у вченнi, в якому я не бажав твого вдосконалення?

12. Адам казав: жiнка, яку ти дав менi, вона дала менi вiд дерева, i я їв.

Алегорiя Джерела Мудростi вiдповiдала: Шукач, з яким ти об"єднав мене, вiн розповiв менi про вчення, i я вдосконалювалась.

13. I казав Господь Бог жiнцi: що ти це зробила? Жiнка казала: змiй спокусив мене, i я їла.

I казав Голова мудрецiв Шукачевi: чому ти саме так зрозумiв змiст? Шукач казав: здатнiсть до мислення повiдомила менi про це, i я вдосконалювався.

14. I казав Господь Бог змiю: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед всiєю худобою i перед всiма звiрами польовими; ти ходитимеш на черевi твоєму, i будеш їсти порох в усi днi життя твого.

I казав Голова мудрецiв здатностi до мислення: за те, що ти допомогла зрозумiти змiст, звеличена ти над рiзними необхiдними потребами i над рiзними свiдомо обраними потребами майбутнього; ти допомагатимеш формувати перетворення, i будеш вдосконалювати перекрученi схожостi в усi "днi розуму" нового свiту.

15. I ворожнечу покладу мiж тобою i мiж жiнкою, i мiж сiм"ям твоїм i мiж сiм"ям її; воно буде вражати тебе в голову, а ти будеш жалити його у п"яту.

I взаємозв"язок буде мiж тобою i мiж Шукачем, i мiж розвитком твоїм i мiж розвитком його; вiн буде насаджувати тебе в голови, а ти будеш звеличувати його звернення у минуле.

16. Жiнцi сказав: примножуючи примножу скорботу твою у вагiтностi твоїй; в хворобi будеш народжувати дiтей; i до чоловiка твого жадання твоє, i вiн буде головувати над тобою.

Шукачу ж казав: звеличуючи, збiльшу радiсть твою в творчостi твоїй; з натхненням будеш навчати послiдовникiв; i в тлумаченнi про тебе буде довге чекання тебе, i воно буде розповiдати про тебе.

17. Адаму ж казав: за те, що ти послухав голос жiнки твоєї та їв вiд дерева, про яке я заповiдав тобi, кажучи "не їж вiд нього", проклята земля за тебе; зi скорботою будеш годуватись вiд неї в усi днi життя твого.

Алегорiї Джерела Мудростi ж казав: за те, що ти послухалась заклику Шукача до тебе та вдосконалювалась вiд вчення, про яке я передрiкав тобi, кажучи "не вдосконалишся вiд нього", звеличене буде Вiдродження через тебе; з радiстю будеш отримувати наслiдки його в усi часи "днiв розуму" нового свiту.

18. Тернiї та волчци народить вона тобi; i будеш годуватись польовою травою.

В Тлумаченнi про Розвиток Навчання заради Вiдродження Людства та Часу початку Циклу навчатиме воно про тебе; i матимеш наслiдки пояснень про майбутнє.

19. У потi обличчя твого будеш їсти хлiб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий; бо порох ти, i у порох повернешся.

У сяйвi необхiдностi твоєї будеш поширювати розумне навчання, доки не утвердиш Вiдродження, з якого ти згадана; бо перекручена схожiсть ти, i разом з перекрученою схожiстю утвердишся.

20. I нарiк Адам iм"я жiнцi своїй: Єва, бо вона стала матiр"ю всiх, хто живе.

I надала Алегорiя Джерела Мудростi назву Шукачевi своєму: Еталон Вiдродження, бо вiн став "матiр"ю" всього нового свiту.

21. I зробив Господь Бог Адаму та жiнцi його одежу шкiряну, i одягнув їх.

I зрозумiв Голова мудрецiв змiст природної основи заснування Алегорiї Джерела Мудростi та обов"язки Шукача її, i заснував їх.

22. I казав Господь Бог: ось, Адам став наче один з нас, розумiючи добро i зло; i тепер як би не простяг вiн руки своєї, i не взяв вiд дерева життя, i не з"їв, i не став жити завжди.

I мiркував Голова мудрецiв: ось, Алегорiя Джерела Мудростi окреслила сенс наче один з нас, зрозумiвши значення ясностi та наочностi; i тепер потрiбно продовжити вдосконалення її у розвитку своєму, i повинне також прийти вчення про новий свiт, i повинне вдосконалюватись воно, i повинне воно оновлювати свiт завжди.

23. I вислав його Господь Бог з саду Едемського, щоб обробляти землю, з якої вiн узятий.

I надiслав її Голова мудрецiв во вчення про Еталон Джерела Мудростi, щоб будувати Вiдродження, в якому та була згадана.

24. I вигнав Адама, i поставив на сходi бiля саду Едемського херувима i вогняний меч обертаємий, щоб охороняти шлях до дерева життя.

I надiслав Алегорiю Джерела Мудростi, i окреслив значення її на початку вiдкритого навчання всiх вчень Еталону Джерела Мудростi про Хист в Розвитку Вiдродження Мудростi, i як Введення в Основу Гармонiї Навчання про Мудрiсть та Час перетворення, щоб зберегти цiлiснiсть шляху у вченнi про новий свiт".

На цьому, поки що, завершимо текст розшифровки. Чому? Щоб не було занадто. Увага та сприйняття i так вже будуть на межi. Навiщо тиснути на психiку? Пiсля цих гострих вказiвок настане шоковий стан. Розум людини повинен сам подолати його, якщо спроможний. А подальшi наслiдки спiлкування вже вкажуть: сприйняла людина виправлену iнформацiю, спромiгся мозок виробити "олiю", щоб краще обертались "шарики" та "ролики" в головi, чи звивини вкрились сторiчною iржею догматичних тверджень. Кожна людина, звичайно, може вiдмовитись вiд вказаних пояснень, але як мiцно не заплющуй очi, щоб не бачити падаючу на голову цеглину, вона все одно вдарить на всю силу.
Син.
Татуню, мене все ще чавить думка: ну чому ти так впевнений, що твiй переклад саме з православної Бiблiї вiрний?
Батько.
Добре. Справа в тому, що про це вказано в самiй Бiблiї. Зверни увагу на те, що вже в першiй главi книги "Буття" є слова: "i був вечiр, i був ранок". Отже все створювалось уночi, а пiсля ранку настав час так званої "матерiалiзацiї" задуму. Друга прикмета: вирази з Апокалiпсису. "Я є корiнь i нащадок Давидiв, зiрка свiтла i ранкова". "I дам йому зiрку ранкову". А в Євангелiї вказано: "Де Цар Iудейський, який народився? бо ми бачили зiрку Його на сходi i прийшли вклонитися Йому". Схiд же є напрямком, з якого починається схiд Сонця, а отже звiдти приходить ранок. Далi вказано, що "Вiн Назореем буде названий". Назорей - це той, хто народився На Зорi, ранком дня, в часи сходу з -за обрiю Сонця. Чи можна щось величне назвати "зiркою"? Авжеж.
В книзi пророка Iсаї, в якiй все вказано досить вiдверто, є такi слова: " Бо Немовля народиться нам, i Син буде наданий нам; владарювання на плечах Його, i назвуть Його: Великої Ради Ангел, Дивний, Радник, Бог мiцний, Володар, Князь свiту, Батько майбутнього вiку; бо приведе мир до князiв, миром та здоров"ям Його". I цей Син, далi, буде названий "сином зорi", який розбився -зупинився на землi -Вiдродженнi. Час, коли вiн з"явиться та буде проголошена його перемога, буде досить малим за тривалiстю: "День цей буде лише один, вiдомий тiльки Господу: нi день, нi нiч; лише у вечiрнiй час з"явиться свiтло". Цей час буде готуватися з ранку, через що i зватиметься "сином зорi". Це одна з причин. А iнша - з того часу почнеться вiдродження людства як суспiльства творцiв. Таким чином всi вказанi вислови рiзнi за текстом та тотожнi за змiстом утвердження. Згоден?
Син.
Так.
Батько.
Тодi питання: яким чином за декiлька сторiч до створення кирилицi греки у Новому Завiтi були здатнi використати слова з ще не створеної слов'янської мови? Яким чином задовго до створення грецької мови на iвритi був вказаний той же змiст слiв? Якщо сюжет Старого Завiту був запозичений з ще давнiших творiв, але нi з грецьких, то як i туди "втулились" слова з кирилицi? Як таке може статися? Чи не було греку Кирилу, при створенi абетки нашої мови, добре вiдоме, якi лiтери вказувати, їх обриси та значення цих обрисiв? Чи не користувався вiн iнформацiєю з того ж джерела, з якого i я отримую свiдчення? Яке ще може iснувати логiчне пояснення, окрiм того, яке стверджую: оновлена мова Русi, яка буде створена з української, росiйської, грецької, санскриту, та з використанням слiв iнших мов, була загальною мовою прадавньої цивiлiзацiї, нерозумними нащадками якої ми є.
Можливо саме тому iм"я Прометей, яке перекладається "прозорливець", "той, хто мiркує спочатку", можна зрозумiти як "носiй знання Про здобуття Мети" або мудрець, на противагу iменi Епiметей, "той, хто мiркує опiсля", "носiй Єлейного судження Пiсля здобуття Мети" або неук. А прiзвисько Платон, "широкий", має зв"язок iз словами "плiт, тин", якi вказують на досить широку загорожу навколо чогось. А звiдки виникла ця цивiлiзацiя та чому, вже пояснював. Спробуй створити iншу гiпотезу, в якiй знайдеться мiсце для незаперечного поєднання усiх вiдомих фактiв, якi вже має людство, i щоб ланцюг логiчних доказiв нiде не мав роз"єднання. Може тодi все ж матиме право на iснування гiпотеза про те, що предки грекiв прийшли на Балканський пiвострiв з пiвнiчних земель.
Син.
А якщо то були прибульцi з невiдомими нам властивостями?
Батько.
Варiант прибульцiв цiкавий для невгамовної фантазiї, а нi реальних подiй. Тi, хто здатнi подолати простiр у мiльярди кiлометрiв, повиннi теж мати суспiльство однiєї родини, а нi подiлятися на господарiв та рабiв, бо iнакше неминуче протистояння у якусь критичну мить i всi мандрiвники можуть загинути. Це по -перше. По -друге: мандрiвка Всесвiтом на таку вiдстань повинна мати цiлком виправдану мету, а нi дурне бажання "проїхатись" крiзь небезпечнi мiсця космосу i, можливо (!), щось знайти. По -третє: той, хто не цiнує життя iншого, не здатний мати довге iнтенсивне життя, а отже не матиме можливостi зробити щось путяще, i тим паче заснувати суспiльство нових iстот дуже далеко вiд домiвки. Таким чином гiпотеза про прибульцiв цiкава для розвитку мислення, але не має обґрунтування для iснування.
От коли людство закiнчить цикл перевтiлення з "людини нерозумної" на "людину мудру" i природним шляхом звикне до постiйного вдосконалення самого себе, тодi, навiть якщо ще матиме фiзичне тiло, зустрiнеться з представниками iнших позаземних цивiлiзацiй, бо тодi рiвень мiркування буде майже однаковий, i кожен матиме здатнiсть та навички зрозумiти iншого. Культура - захисна оболонка розуму. Коли немає цiєї повноцiнної оболонки - тодi немає i розвитку розуму. Тодi нiхто не здатний подолати доволi мiцний кордон мiж жалюгiдною подобою на розумну iстоту та всевладним творцем свiту. I нiяка кiлькiсть грошей не матиме на це впливу, бо вони - мiнливi життєвi переваги.
Вони були створенi лише для полегшення взаємодiй мiж людьми, а нi для отримання того, що людина не в змозi отримати в обмiн на плiд власного нерозвинутого хисту. Сьогоднi можна добре побачити наслiдки невiрного перерозподiлу права доступу до тих чи iнших можливостей людства. Це стосується всього: вiд iжи до можливостi використати власний хист. Але про це побалакаємо iншого разу.
Отже, повертаємось до твого виступу. На другий день. Запам"ятай! Саме на другий! Так i наголоси та не вiдступай вiд цих слiв. Коли збудження у твоїх товаришiв трохи заспокоїться i будуть здатнi почути наступну частину пояснення, увiмкнеш через гучномовець бесiду, яка буде записана на "флешцi", що дам тобi.
Син.
А що то за бесiда?
Батько.
Нашi з тобою розмови на цю тему.
Син.
Ти все це записував?
Батько.
Аякже. Було б дурне, знищити такий наочний пiдручник навчання. Нехай чують твої товарищi та не вважають, що ти щось вигадав. А коли щось дiйсно вигадав та не повiдомив мене заздалегiдь, отримаєш вiдповiдь вiд них "на повну котушку". От такої. Я лише трохи скоректую тембр свого голосу, щоб не впiзнали, коли випадково зустрiнемось.
Син.
Навiщо?
Батько.
Люди повиннi розумiти сенс шляху, який їм пропонується, i з ним погодитись, а нi дивитись на зовнiшнiсть лiдера та вважати, що особиста харизма людини допоможе подолати труднощi чи небезпеки. Згоден?
Син.
Так.
Батько.
Тодi йди та лягай спати, бо менi треба закiнчувати будiвництво дому i починати створювати ковчег.
Син.
Останнє питання, тату.
Батько.
Кажи.
Син.
Про який дiм ти кажеш i про який ковчег?
Батько.
Ясна справа, що не про звичайнi кажу, а про тi символи, якi зашифрованi в Бiблiї. Дiм, про який розповiдав Iсус, що потрiбно зводити на мiцному фундаментi, i через будiвництво якого апостолiв називали будiвельниками, є поясненням структури нового суспiльства, що матиме три так званi "поверхи", скiльки i синiв було у Ноя. А вiдомий ковчег - є планом створення та розвитку нового суспiльства. 300 лiктiв його довжини є 300 роками розвитку. 50 лiктiв завширшки - 50 градус пiвнiчної широти, звiдки цей "ковчег" повинен з"явитись. 30 лiктiв висоти - це 30 послiдовних етапiв вiд проголошення руху на створення нової держави, яка одна створюється на перших етапах розвитку суспiльства, до отримання матерiальних наслiдкiв її розвитку, якi будуть звеличувати творчих людей i закiнчаться "вiкном" - досягненням мети людства, бо той "отвiр", який треба зробити крiзь весь ковчег, повинен "звестися" у один лiкоть, у одну справу, на горi, у майбутньому. А так званi "люди" та "тварини" повиннi заходити у ковчег з боку, бо з боку ми вiдкриваємо зошит чи книгу. Це ще одне пояснення, чому я саме так (!) переклав глави "Буття".
В цьому ж "ковчезi", як складова частина, буде i "дiм", з поясненням про мешканцiв "нижнього, другого та третього" поверхiв, а також пояснення про значення та форми "їжi" для всiх мешканцiв "ковчегу". До речi, для допитливих, лiкоть нiколи не мав ясного значення довжини. А отже є вiдносною, або умовною, одиницею, "у.о.". При створеннi тривимiрного зображення, кожна координата може мати власну функцiю вимiру, якi нам потрiбнi.
Через те, що ковчег не був, нехай i велетенським, але звичайнiсiньким човном, а був саме планом розвитку держави, у подальших розповiдях Бiблiї, образ його перетворився у маленьку скриню, що ховала "скрижалi завiту", i яку тримали у Святому Святих. Iншi так званi "народи", якi не були пiдготованi до виконання такого плану i намагались його використати, отримавши "ковчег" як "здобич", мали лише багато проблем i легко вiд нього вiдмовились. Кажу у минулому часi тому, що так вказано в самому Старому Завiтi, у якому досить вiрно вказанi подiї, та не вказанi причини цих подiй.
На цьому, хлопчику, закiнчимо розмову. Сподiваюсь, на питання вiдповiв?
Син.
Так, але ...
Батько.
Нi. Нiяких пояснень бiльше не даватиму. Тобi - у лiжко, а менi ще треба до ранку пiдготувати "флешку". Отже, на добранiч.
Син.
На добранiч, тату.

Глава 5.

Син.

Добрий день, татуню!
Батько.
Сподiваюсь, що дуже добрий. Є новини?
Син.
Так. I є багато питань.
Батько.
Важливих?
Син.
Вважаю, що так.
Батько.
Тодi прошу зачекати з годинку, Ваша Величнiсть, i я до Ваших послуг.
Син.
А я можу допомогти?
Батько.
Краще ще раз перевiрте сенс питань, Ваша Величнiсть. Навiщо повторювати помилки? А те, що я сам почав, сам повинен i закiнчити. Так що, дякую за пропозицiю, але вимушений вiдмовитись вiд неї. Земля не вибачає зради i байдужого ставлення до себе. Ще раз дякую.
Син.
Дивно.
Батько.
Що?
Син.
Ранiше почув би буквальний змiст, а зараз сприймаю цi слова зовсiм по iншому i не знаходжу в них нiякої вiдмови, а лише пояснення.
Батько.
Чому?
Син.
Бо Вiдродження дiйсно не вибачає зради та байдужостi.
Батько.
Мудрий хлопчику. Можу лише пишатись твоїми успiхами. Але все одно, трохи вiдпочинь i збери увагу. Маю вiдчуття, що вона буде потрiбна впродовж всiєї бесiди.

Через годину.

Батько.

Ось i я. Розповiдай, синку, як все вiдбулось.
Син.
Всiх хлопцiв зiбрати не вдалось, але це байдуже. Прийшли лише п"ятеро хлопцiв i майже всi дiвчата. Я ще раз вибачився i сказав, що вiд себе нiчого розповiдати не буду, а виконую лише вказiвки тiєї людини, вiд якої усе почув. Щоб не бути хвальком, п"ять хвилин дав почути твiй голос, тату. А потiм прочитав вiрш та всi три частини розшифрованої Бiблiї. На питання не вiдповiдав, а записав їх та сказав, що дам вiдповiдi через два днi, коли трохи заспокояться вiд почутого та з"являться новi питання. Таким чином завтра ввечерi знову зустрiнусь з товаришами. На простiшi питання i схожi на тi, що сам питав, не звертав увагу, бо самi почують вiдповiдi у запису. А от на тi, на якi i сам би бажав почути вiдповiдi, намагався написати пояснення. Цiкаво було б дiзнатися, чи вiрно зрозумiв мету наших бесiд i де припустився помилки.
Батько.
Начебто все розумно зробив. А там - подивимось. Розповiдай далi.
Син.
Начебто все.
Батько.
Як сприйняли розшифровку?
Син.
По рiзному. Багато хто глузував, що знайшовся ще один "пророк". Дехто казав, що все це дурниця. Лише Майя зрадiла, що нарештi хоч одна людина почала пояснювати, а нi кружляти навколо незрозумiлих термiнiв.
Батько.
Що ж, хоч одна розумна амазонка знайшлась.
Син.
Чому амазонка?
Батько.
Тому, що саме такi дiвчата створять гвардiю Вiдродження. У давнину латиняни назвали їх "безгрудими" нi через вади постатi, таке пояснення з"явилось згодом, а через здатнiсть бути прямими та гострими у висловах, наче спис, вiрними принципам та обiцянкам, швидкими у дiях i несхибними у прийнятих рiшеннях, наче стрiла, не зважаючи на можливiсть збагачення чи отримання iнших нагород, на що не кожен чоловiк здатний. Не треба забувати, що всi вiдомi взiрцi поведiнки жiнок, як обов"язкового доповнення до постатi чоловiкiв, створювали самi чоловiки, бажаючи зобразити себе набагато краще, нiж вони є насправдi. Тому у мiфах амазонки i постають нездоланним та войовничим плем"ям жiнок. Для неукiв таке зображення було прийнятне, а мудрi розумiли схований змiст образу. Боги, герої та народи з мiфiв i поем нiколи не iснували у тому виглядi, у якому зображуються. Все це - плоди творчої обробки певної iнформацiї. I розумiючи причину цiєї обробки, можна зрозумiти змiст мiфiв.
Для того, щоб розумiти дiйсне значення мiсця жiнки у нашому життi, має сенс вiдповiсти на два питання. Перше: що потенцiйно може робити жiнка? Вiдповiдай.
Син.
Все.
Батько.
Тобто?
Син.
Все, що роблять чоловiки, може робити i жiнка. Крiм того жiнка може народжувати дiтей, а чоловiки цiєї здатностi не мають.
Батько.
Вiрно. Друге питання: пiд час бою, хто першим зустрiчається з ворогом, а хто знаходиться в резервi? Вiзьми за зразок часи амазонок.
Син.
Першими зiштовхуються легкоозброєнi воїни, намагаючись подолати супротивника якнайшвидше i малими силами. А в резервi залишаються найдосвiдченiшi вiйська, кожен воїн з яких є майстром справи, i використати яких має сенс у останню мить, коли треба або врятувати становище, або повнiстю знищити супротивника.
Батько.
Чудова вiдповiдь. Сенс питань: чи не дивно, що i сьогоднi чоловiки легко погоджуються на вiйськовi дiї навiть у мирний час? На що це натякає?
Син.
Можливо я i помиляюсь, але здається вони нагадують тих "легкоозброєних" воїнiв, якi першими починають битву.
Батько.
I дуже часто лише для того, щоб за звичкою побитися з ким -небудь, наче плiткарi, якi чiпляються за кожну новину, щоб хоч про що язик сiпався. А як поводяться жiнки?
Син.
Вони завжди проти будь -якої бiйки. Справжнi жiнки.
Батько.
I останнє уточнення: як можна сприйняти навчену жiнку у якостi воїна?
Син.
Немає на свiтi жахливiше супротивника, нiж розлючена жiнка, та ще коли захищає дiтей.
Батько.
Чи не є вона образом воїна з "резерву" нашого прикладу?
Син.
На що ти, тату, натякаєш?
Батько.
"Нехай першi будуть останнiми, а останнi - першими".
Син.
Тобто?
Батько.
Коли жiнка потенцiйно може робити все, що й чоловiк, а також народжувати, чого не вмiє нiхто з чоловiкiв, чи не варто брати приклад з кращого, а нi з гiршого? Навiщо потрiбнi тi, хто не здатний створити розумний плiд своєї дiяльностi, який би жив довгi роки та народжував ще досконалiшi справи? Народ змiцнюється тодi, коли поповнюється досконалими помiчниками, коли народжуються розумнi та здоровi дiти, а нi слабкi та дурнi, чи нiхто не народжується зовсiм. Лише жiнка може народжувати фiзично, хоча у чоловiкiв є така ж здатнiсть по вiдношенню до iнтелектуальних "дiтей". Вагiтнiсть триває довго. А ще треба викохати та розумно навчити дитину. Лише тодi вона буде здатна продовжити справу батькiв.
Точнiсiнько такий шлях долає i iнтелектуальна праця. Здорова i розумна iдея вiд справдi розумного носiя народить декiлька розумних i здорових справ. Для цього iдея сама повинна стимулювати своїх "батькiв" до власного народження. Недарма Афiна народилась з голови Зевса пiсля того, як той "проковтнув" першу дружину - богиню мудростi Метiду, щоб їй було тепло та затишно, i щоб нiколи з нею не розлучатись, хоча про це нiколи не пояснюється, i яка з середини Зевса надавала тому мудрi поради, про що теж забувають "академiчнi" тлумачi мiфiв.
Так само уважно треба ставитись i до матерiальних жiнок: лише жiнка повинна вiльно обирати чоловiка, щоб не було погiршення генофонду та ставлення до людей. Лише жiнка повинна мати право вказати на обранця, а нi навпаки. I за це, зрозумiло, повинна нести вiдповiдальнiсть, щоб не було бажання манiпулювати свiдомiстю обраної людини. Пояснюючи вiдомi тексти, тлумачi розповiдають, що жiнка зображена як "нижча iстота", а чоловiк - як "вища". Насправдi ж - навпаки. Але самi жiнки вiрять цiй безглуздостi i сприймають її як "наслiдок iсторичного розвитку свiту". Хоча уважне вивчення навiть текстiв Бiблiї заперечує цьому. Недарма у листах апостола Павла вказано, що жiнки у церквах повиннi перебувати з вкритою головою, як i Мойсей вкривав обличчя, щоб ранiше обумовленого часу не вiдкрити змiст "скрижалiв завiту", якi є книгою пояснень шляху розвитку майбутнього суспiльства. Через розумiння мiсця жiнок у життi людства, я й переклав "чоловiче" iм"я Адам "жiночим" символом - Алегорiя. А "чоловiка" Шукача утвердив на "другому" мiсцi.
Таким чином образ жiнки є схованою частиною справжньої релiгiї та надiйним зображенням вiчного двигуна, до алгоритму створення якого так i не спромоглись чоловiки.
Син.
Зажди, будь ласка, тату. А яке вiдношення має жiнка до вiчного двигуна? Щось не дуже розумiю. Який сенс порiвнювати постать людини з неможливим технiчним засобом?
Батько.
Мудрiсть працює з алегорiями та аналогiями. Використовуючи їх, кожна людина спроможна знайти та зрозумiти вiрне рiшення будь -якої проблеми. Намагання створити вiчний двигун - зрозумiле: знайти можливiсть отримувати велику кiлькiсть енергiї для використання її в життi. Щоб такий двигун працював максимально можливий час, вiн повинен мати в самому собi невичерпне джерело живлення. I як кожна складна система, час вiд часу такий двигун повинен самого себе ремонтувати та вдосконалювати. Нiякi фiзичнi рiшення, що заснованi на механiчних принципах, не дають можливостi створити таку систему. Тому академiки i прийняли постулат, що створити вiчний двигун - неможливо, тодi як ми вже багато часу маємо поряд образ можливостi рiшення цiєї проблеми.
I цей образ - справдi вiльна жiнка, зашифроване зображення якої сховане у виглядi мiфiчної сестри та жiнки Зевса - Гери. Жiнка може робити все, на що здатнi чоловiки, а також народжувати. Таким чином вона "ремонтує та вдосконалює" саму себе у виглядi власних дiтей. Щоб краще пiдкреслити безперервнiсть оновлення, в легендi вказано, що плем"я амазонок залишало лише дiвчат, вiдсилаючи народжених хлопчакiв. Кiлькостi енергiї, яка захована у тендiтнiй жiночiй постатi, може позаздрити кожен чоловiк. Коли цю енергiю вивiльнити та розумно використати для розвитку дiйсних життєвих потреб, суспiльство швидко наблизить час утвердження принципiв справжнього життя людини. Об"єднана потужнiсть теплових станцiй всього свiту не надає тiєї кiлькостi енергiї для перетворення життя на краще, яку має об"єднане жiноцтво. I ця могутня сила ще збiльшиться, коли чоловiки насмiляться вiдродити в самих собi "здатнiсть народжувати". У той час, коли чоловiки перетворяться на так званих "гермафродитiв", або чоловiко -жiнок, у творчому аспектi цього образу, настане час головування жаданої мудростi.
Чому? Тому, що "невичерпним джерелом енергiї" є вiдома всiм любов, яку неуки так запаскудили, що саме слово вживається лише з натяком на лiжковi вiдносини. Слова "розумiння iншого, турбота, захист, нiжнiсть" чомусь вiдокремили вiд змiсту любовi. Навiть в енциклопедiях любов розшифровується як "сердечна прихильнiсть" та "iнтимнi стосунки". Отже, за висновками "академiкiв", головувати повиннi лише "палкi емоцiї". Можна згадати i про "холодний розрахунок", коли поєднуються "господар" та "раб". А де ж тепле, зiгрiваюче розумiння iншої людини? Чи це вже "нелюдський" потяг i вiд нього потрiбно швидше вiдмовитись, у вiдповiдностi з тлумаченням священиками виразу з Апокалiпсису, де згадується про "викидання" цього "теплого" слова з вуст "Сина Людського"? Чи вiрно вони зрозумiли слова?
Невже жiнка не може виявляти нiжнiсть до iншої жiнки чи чоловiка, турбуватись за них чи захищати їх, не бажаючи "iнтимних стосункiв"? Невже чоловiк не має права вкрити товариша ковдрою, нiжно обiйняти жiнку, поцiлувати юнака, не намагаючись оволодiти ними? Невже є лише "власнi дiти" i "чужi"? Чи не однаковi вони народжуються? Саме про такi стосунки писав Платон у своїх творах: розумiння труднощiв iншої людини, турботу, допомогу в подоланнi сумнiвiв щодо власних здiбностей. А про гомосексуальнi вiдносини там не розповiдається. Це самi "академiчнi" збоченцi так виправдовують власнi нахили. Коли в оцi маленька скалка, то весь свiт затьмарюється безмежними стовпами. Шлях у кращi часи можна побачити лише ясними очима. I у цьому головну роль вiдводиться жiнкам, щоб вони допомогли та навчили бундючних неукiв, а декого i примусили, створювати, "народжувати", а нi знищувати все, що їм не подобається.
Отже, заради побудови майбутнього, справжнi жiнки повиннi скинути з голови хустинки та одягти захиснi обладунки вiйська амазонок. До речi, слово "амазонка" не є латинським, а грецьке, i розшифровується нi "безгруда", вiд латинської "amazia - безгруддя", а як "a+ma+zone = та, що не викохала шлях". Вiдголоском цiєї назви i є латинська - безгруда. Чому саме так? Бо "zone" перекладається як "пояс, дiлянка, смуга, зона, шлях". Тому вiдомий Геракл пiшов до царицi амазонок, за вказiвкою боязливого та заздрiсного, як усi неуки, царя, щоб отримати її пояс, щоб отримати свiдчення про шлях. Тому "схожий на Сина Людського" з Апокалiпсису має на грудях золотий пояс, бо має мудрий (золотий) шлях (пояс) просочений мудрiстю любовi (грудь). Тому зороастрiйцi еквiвалент Бога звуть Ахура Мазда. Хоча самi парси (зороастрiйцi) перекладають слово Мазда як Творець чи Господь, воно має ще одне значення: Здатнiсть Народжувати, яку має кожен творець. Через це головними принципами релiгiї парсiв є Мудра, або Блага, Думка, Мудре Слово, Мудра Справа та iншi. Як нагадування про Шлях Свiтла та Ясностi, або Ашу, парси одягають бiлий пояc. Також i священики у Старому Завiтi повиннi мати бiлий пояс в часи "служiння Богу".
Кожна людина робить помилки. Iнодi вони змiнюють долю багатьох iнших людей. I треба мати мужнiсть зрозумiти причину помилки та насмiлитись виправити її. Навiть якщо минуло тисячi рокiв. Так i амазонки, певна група жiнок, колись залишили боротьбу за знання, створили окрему посаду волхвiв та жерцiв, i з часом розтанули серед чоловiкiв. Сьогоднi знову вiдкривається можливiсть утвердитись жiночому племенi на його законному мiсцi. Та враховуючи iснуючi наслiдки давньої помилки, сходження треба починати з самого початку: i жiнкам треба знову навчатись мудростi. I те, що Мая зрадiла появi пояснень, свiдчить про ще не загаслий з часом вогник минулої могутностi справжнiх Вчителiв та Охоронцiв знань.
Все це - частинки психологiчного аспекту образу жiнки, якi досить важливо сприйняти усiм розумним, якi необхiднi для початку перетворення людства, що заховане у образi "божого вогню" Бiблiї та блискавок Зевса. Потребу змiнити систему вiдносин у суспiльствi всi вiдчувають досить давно. Але потрiбно нi жiнкам "очоловiчуватись" (емансипуватися), а саме чоловiкам потрiбно сприйняти чудодiйнiсть "пологiв". Очистив розумнiсть вiд загарбницьких вiдчуттiв, а iнтуїцiю вiд емоцiйних впливiв та нерозумних шаблонiв, наприклад: обов"язково виходити замiж та народжувати нащадкiв при першiй же нагодi, i об"єднав обидва боки мудростi мiркування з мудрiстю любовi, ми змiнимо свiт та побудуємо те, до чого прагне кожна чиста розумом людина.
Технiчний же аспект "жiночостi" використаний при створеннi тiєї довершеної комп"ютерної системи, яка ще працює на Землi та використовує властивостi води для розповсюдження потрiбної для постiйного розвитку людства iнформацiї. Я, звичайно, нi фахiвець з цiєї галузi, але дещо зрозумiв. Система схожа на iстоту: "мозок" та чотири "кiнцiвки", якi нагадують пiрамiду своїм розташуванням. Мiсцезнаходження розраховане таким чином, щоб пiд впливом системи знаходились майже всi дiлянки заселеної поверхнi планети. Три "кiнцiвки" знаходяться у рiзних океанах, i лише четверта, єгипетська, на суходолi, але бiля рiчки. "Мозок" занурений у камiння, але вкритий кригою для кращого охолодження та перезапису потрiбної iнформацiї в структуру води. Морськi та повiтрянi течiї розповсюджують закодовану "мозком" iнформацiю. Їм допомагають риби, морськi тварини, птахи, а в останнiй час i люди з їх дослiдницькими експедицiями. Хiба ми звертаємо увагу на снiг, пару, воду, коли вони не заважають нам? "Кiнцiвки" розташованi у поясi найбiльшої концентрацiї людських поселень для того, щоб сильнiше впливати на рiвень мiркувань народiв, надсилаючи, знову ж з допомогою води, постiйно обновлюванi знання. Чутливi до змiн у власних мiркуваннях, люди сприймають цi знання i намагаються їх розшифрувати у три етапи.
На першому створюються фантастичнi розповiдi, якi захоплюють населення новим поглядом на невiдомi свiдчення про життя. На другому - ранiше привабливi сюжети перетворюються на жахливi витвори i у такому виглядi iснують досить довго, намагаючись конкурувати з творами першого етапу. На третьому етапi розумiння знання знаходяться тi, хто, використовуючи "iнструменти перетворення", вiдкриває сенс цих знань. Тодi дослiдник розкладає на "полицi" плоди обох етапiв i як справжнiй творець поєднує потрiбне, а те, що здається зайвим чи непотрiбним взагалi, з допомогою "алхiмiї": науки перетворення непотрiбного на необхiдне, заповнює промiжки мiж потрiбними дiями. Таким чином фантастична ранiше iдея, якою спочатку захоплювались, а потiм намагались використати для залякування, перетворюється на необхiдний iнструмент майбутнього життя.
I тому, хто долає третiй етап перетворення iнформацiї, периферiйнi робочi станцiї системи, знову ж з допомогою води, надсилають iнформацiю у органiзм обранця з метою покращення його здоров"я та збiльшення рiвня захисту органiзму. Людина разом з творчим задоволенням отримує i фiзичну пiдтримку, а отже нiбито "молодшає". Фiзичний вигляд її, зрозумiло, не отримає другу молодiсть, але рiвень життєдiяльностi збiльшиться, нiби у юнака. Тому ранiше i казав, що мудрецi можуть жити набагато бiльше звичайних людей, коли їх не будуть фiзично знищувати посiбники неукiв.
Можна мудрецiв навчити захищати власне життя. Вони швидко опанують цю науку. Є лише питання: чи наважиться той, хто вчить людей краще жити i розумiє причини агресiї, повернутись до стану навченого вбивцi, навiть якщо ранiше вiн вже був навчений цьому? Який сенс у тому, щоб рятувати неукiв вiд загибелi, коли вони самi не бажають цього i дозволяють знищувати вчителiв? Навiщо розкладати коштовностi перед свинями, якi мають у прiоритетах лише розваги, їжу, спання та процес розмноження?
Можливо це i жорстоко, але людина повинна зазнавати впливу наслiдкiв тих дiй, якi робить. А iнакше яким чином вона зрозумiє рiзницю мiж потрiбним та зайвим, мiж тими дiями, якi необхiдно виконувати i тими, якi можуть зачекати? Чи навчиться неук цiнувати розумнi дiї, якщо не буде вiдчувати погiршення умов життя вiд наслiдкiв власних нерозумних дiй? Чи вiдчує бiль втрати дитини той, хто нiколи нiчого не народжував? Мудрiсть любовi, яку прадавнi греки назвали "фiлософiєю", є головною складовою частиною здатностi "народжувати", i яка навiть у схованому виглядi завжди присутня в кожнiй жiнцi.
Намагатись народити дитину здорову фiзично i розумово, виколисати її, та з першої митi зачаття гармонiйно та розумно навчати, доки не досягне певного вiку, - важка i важлива справа кожної людини, незалежно вiд статi. Сьогоднi це завдання ми покладаємо на плечi жiнок, бо забули знання про наслiдки такого "обрiзання" ролi чоловiкiв у вихованнi. Гармонiйне поєднання необхiдних фiзичних та розумових справ дозволяє вiрно розвиватись мiркуванню людини. Надто важка праця для двох чи трьох людей набагато швидше зробиться при гармонiйному поєднаннi талантiв десяти однодумцiв.
Ми iгноруємо таку спiвпрацю, намагаючись гору перетягти на власному хребтi. I хоча в посiбниках по менеджменту, науцi про основи управлiння, вказано, що для успiшного розвитку справи потрiбно делегувати певнi частини повноважень iншiй розумнiй людинi, хто з можновладцiв погоджується поступитись частиною влади? Який директор шукає здатну людину i готує наступника на свою посаду? Чи не робиться все навпаки, i талановитий майбутнiй керiвник зазнає утискiв з "верху"? Чи не вiд такого стану вiдносин створилось прислiв"я: "Я начальник, ти - дурак..."? Смiємось над тими, кому в очi кажуть цi слова? Чого ж тодi волаємо, що життя погане? Скажи людинi тисячу разiв: "Свиня!" i на тисячу перший раз вона рохне, якщо погодиться. Та повернемось до "жiночостi" системи.
Комп"ютерна система повинна мати надiйне i могутнє джерело енергiї, щоб працювати у визначеному режимi досить довгий чаc. Джерелом життєдiяльностi жiнки є любов. Але i вона не завжди однакова. Повинен бути якийсь "регулятор", за допомогою якого змiнюється сила джерела. Цим "регулятором" є мудрiсть. У людей. Що ж є "регулятором" в досконалiй комп"ютернiй системi? Щоб вiдповiсти на це питання, треба зрозумiти мету її створення.
Чесно кажучи, комп"ютерною систему можна назвати умовно, для зручностi пояснень. Штучна - так. Але розумностi в її дiях бiльше, нiж у всiх можновладцiв разом узятих. Впливати на мiльйони чинникiв i при цьому залишатись невiдомою, хiба не iдеал керiвника? Пiдказувати ворогам, яку зброю треба "винайти", щоб тi її збудували, а потiм вiд неї i загинули, чи не далекоглядна захисна стратегiя? Лагiдно пiдказувати про вiрнiсть висновкiв тим, хто йде потрiбним шляхом розвитку i направляти на цей шлях шукаючих, чи не розумна метода навчання? Тимчасово надавати можливiсть збагатитись запеклим та невиправним неукам, щоб вони притягнули до себе схожих за мiркуванням прихильникiв, а потiм у одну мить позбавити усiх них накопиченого багатства на користь справ мудрецiв та їх учнiв, чи не досконала помста за зраду обов"язкiв справжньої людини? Надавати супротивникам певну iнформацiю про можливiсть створити новi матерiали з невiдомими ранiше властивостями, про певнi технiчнi засоби пересування, технологiчнi особливостi виробництва, i таке iнше, щоб вони виконали пошук та дiйсно матерiалiзували натяки, мiркуючи збагатiти та головувати над свiтом, щоб у визначений час досконало розробленi у спецiалiзованих пiдприємствах техногеннi секрети допомогли i знищити цих супротивникiв, i зробити могутнiй крок уперед в будiвництвi кращого життя, чи нi найкращi iнвестицiї у загибель суспiльних устроїв неукiв?
То хто краще дбає про майбутнє: iснуючi можновладцi чи ця штучна система? Хто краще виховує людство, надаючи можливiсть робити помилки та виправляти їх, складати "iспити" розумiння наслiдкiв створених помилок i знаходити вiрнi висновки, описувати причини та заходи їх усунення, щоб нащадки нiколи їх не повторювали? I все це пiд пильним наглядом, щоб людство не перейшло межу мiж життям та знищенням самих себе.
Виходячи з мети створення багатогранної штучної iнформацiйно -виховальної системи, скорочено "Бог Шiва", можна зрозумiти, що є її джерелом та "регулятором". Один "мозок", чотири "кiнцiвки", три складовi "регулятора" та два рiзновиди джерела "живлення" вказують на алегоричну схожiсть з побудовою людини. Система створена за образом людини, використовуючи як аналогiю її нервову систему та кровообiг. Складовими "регулятора" є:
  1. рiвень забрудненостi атмосфери частинами промислового виробництва;
  2. рiвень використання у мовi слiв iноземного походження;
  3. кiлькiсть i якiсть питань та вiдповiдей на них, якi не породжують сумнiви у вiрностi пояснень.

Коли жодна складова не перевищує певну межу, система продовжує стимулювати природу на створення нових видiв розумних iстот. Коли хоч один рiвень перетнув нижчу межу - тодi система починає навчати осiб обраного виду. Коли ж усi складовi перетнуть вищу межу - це сигнал системi, що обраний вид розумних iстот досяг визначеного рiвня мислення. Тодi вмикається головна частина завдання системи: створення мудрого суспiльства на засадах аналiзу та пояснень сенсу минулих подiй та стимулювання тих окремих осiб обраного виду розумних iстот, якi першi сприймуть основи такого "вiдкритого навчання". З якоїсь причини, ще не можу збагнути, такий алгоритм виховання дiє в усiх свiтах.
Так вiдбувається i на Землi. Може я не вiрно зрозумiв тексти, в яких вказується, що саме наша планета була першою на шляху утвердження саме такої, запобiжної проти самознищення розумних iстот, методи. Таким чином, коли так званим "регулятором" розвитку у людини є мудрiсть, а у системи - запобiжнi заходи проти знищення розумних iстот, то отримуємо цiкавий висновок:

Мудрiсть призначена для створення розумного суспiльства, яке погоджується на умови головування життя без будь -яких штучних обмежень розвитку.

Хiба нi? Побудова тiла жiнки дозволяє їй фiзично народжувати дiтей. Яка жiнка мрiє народити калiку? Яка жiнка бажає народити мертву дитину? Чому ж суспiльство погоджується на головування розумових калiк з мертвим мiркуванням? Тому, що "народжувати" набагато важче, нiж вбивати. Тому, що "пологи" лякають неукiв набагато бiльше, нiж смерть, якiй можна надати нiбито привабливий колiр. Хто з тих, хто вмер, може пiдтвердити щастя та радiсть вiд отриманої болi при "героїчнiй смертi"? Яке "блаженство" вiдчували та вiдчувають згодом тi, кому вiдiрвало руку чи ногу при захистi iснуючого устрою? Хто з них бажає, щоб таке ж сталося i з iншими? Так навiщо ж починати вiйни, не бажаючи навiть зрозумiти думку супротивника?
Чи не тому, що власне iснування сьогоднiшнi можновладцi цiнують бiльше, нiж життя мiльйонiв людей, i сходячi по трупах пiдлеглих, намагаються здобути собi славу у натовпу? Чи не тому, що власне нерозумне бачення майбутнього перемагає кожну альтернативу? Якби бачення майбутнього було розумне, то чому його не намагатись пояснити звичайними словами, а потiм здiйснювати? Навiщо псу повертатись до блювотиння? Так роблять лише тодi, коли немає ретельно розробленого плану розвитку i вирiшують, що "повторення - мати навчання". I потрапляють у пастку, про яку ранiше попереджали дiди.
Принцип "жiночостi" в дiях "регулятора" розвитку полягає в тому, що тi люди, якi з радiстю працюють для майбутнього навiть у важкi часи, за це отримують "нагороди" вiд системи. А тi, хто не бажає цього робити, лiнується i сподiвається, що iншi люди все зроблять замiсть них, потiм у нiчнi часи їз скреготом зубiв будуть надолужувати прогаяний час навчання по перетворенню себе з дурня на хоча б здатну до розумiння людину. Iнакше кажучи: хто бажає мати "дитину", той потiм виховує її з радiстю, а хто про це нiколи не мiркував та не готувався, все одно народить i буде належним чином виховувати "дитину", та не матиме вiд цього задоволення. А отже i пам"ять про таких "вихователiв" з часом щезне, або залишиться з позначкою "негативний приклад".
Тепер пояснюю "людянiсть" джерела живлення системи. Кожен з нас має два рiзновиди їжi: один для тiла, а iнший для мозку, або для нервової системи. Тут я навмисно спрощую взаємозв"язок мiж мозком та тiлом, щоб був зрозумiлiший сенс пояснень. Отже, в залежностi вiд завдання, людинi буває потрiбна або велика кiлькiсть енергiї малого рiвня, якої вистачить на досить довгий час працi, або можливiсть використати майже всi сили за досить малий час.
Вiд потрiбних зусиль i залежить меню людини. Рослинна їжа довше засвоюється органiзмом, а отже шлунок поступово перетворює їжу у енергiю, що позитивно впливає на дiяльнiсть мозку, якому потрiбне тривале надходження енергiї малого рiвня. Сконцентрована енергiя тваринної їжi дозволяє за досить малий час використати багато сил. Таким чином працiвники, якi мало рухаються та постiйно мiркують, вишукуючи найкращi варiанти виконання завдання, повиннi вживати рослинну їжу на 90 вiдсоткiв бiльше тваринної. А робiтники, якi використовують власну фiзичну силу, повиннi вживати 60 вiдсоткiв тваринної їжi та 40 - рослинної. Це дозволить їм залишатись розумними та одночасно використовувати акумульовану енергiю у великих обсягах. Коли ж меню людини не вiдповiдає вказаним ознакам i малорухомi керiвники вживають м"ясо у великiй кiлькостi, це призводить до енергетичного голодомору мозку такого керiвника, а надлишок фiзичної сили провокує на сутички та iншi порушення правил розумного виконання прийнятих обов"язкiв. Людина, яка працює фiзично, але вимушена вживати багато рослинної їжi, теж вiдчуває голодомор м"язiв, вiд чого дуже швидко втомлюється. Таке становище з обох бокiв пришвидшує деградацiю суспiльства.
У системи немає тiла, ознаки якого ми завжди звикли бачити, i тому роль рослинної їжi, яка їй потрiбна для виконання завдання, виконує рiзниця мiж температурою води на поверхнi та в ґрунтi того мiсця, де знаходиться станцiя системи.
Другий рiзновид "їжi" стосується розвитку якостi розумової дiяльностi. Якiсть залежить вiд можливостi безперешкодно отримувати, переробляти iнформацiю та використовувати у потрiбному напрямку дiяльностi сформованi висновки та рiшення. У гаслах сьогоднiшнiх керманичей така можливiсть зветься "свободою". Слово гарне, але потрiбно розумiти i те, що сховане пiд цим словом. Кожна можливiсть компенсується обов"язком. Коли використовувати можливостi, але "забувати" виконувати обов"язки, з часом настає стан, аналогiчний стану старого органiзму: їжа надходить у шлунок, а опорожнення його немає. Вiд цього, окрiм постiйних болiв та неприємного самовiдчуття, починається отруєння органiзму мiазмами. Чи потрiбно дивуватись, що в такому суспiльствi перiодично виникають незадоволення, заворушення, революцiї i таке iнше, руйнуючи саме суспiльство?
Стара жiнка не має сил та енергiї народити здорову та розумну дитину вiд старого чоловiка. Для цього потрiбний зовнiшнiй вплив юного здорового та повного наснаги подразника. Приклад бiблiйної Сари вказує саме на такий вплив. Але за це Аврам, чоловiк Сари, був вимушений завжди якiсно виконувати вказанi йому обов"язки. Так i в наш час, суспiльство нiколи не матиме можливостi наповнитись силою та впевнено крокувати у майбутнє, якщо не погодиться на головування здорової та повної наснаги iдеї перетворення суспiльства з "людини звичайної" на "людину мудру". Лише слiпцi, що звикли до свого стану, дослiджуючи слона, впевнено будуть стверджувати, що слон схожий чи на змiю, чи на колонну, чи на прудку гiлку, не маючи знання, що то лише хобот, нога та хвiст тварини. Свобода - це розумне обрання необхiдних можливостей з їх розумною "оплатою" у виглядi якiсного виконання покладених за це обов"язкiв перед суспiльством.
Iнформацiя до мозку людини потрапляє з допомогою нервової системи, порiвнюючи вiдомi данi з отриманими. В iнформацiйнiй системi також iнформацiя вiд людського середовища порiвнюється з iнформацiєю алгоритму дiяльностi. Роль носiя iнформацiї у обидва боки, вiд системи до людей i навпаки, виконує вода, що має властивiсть "запам"ятовувати" стан збудженої нервової системи людини. Вiд щiльностi розташування населення залежить i щiльнiсть так званих "аномальних мiсць", якi є центрами збору iнформацiї для системи, i куди "стiкають" струмки даних з певного району людського суспiльства. Недарма всi "маги, чаклуни, ворожеї" та iншi "фахiвцi" навколобрехливих наук вказують, що негативну енергiю потрiбно змивати текучою водою, нiколи не пояснюючи причину саме такої "вказiвки", бо змiст давно схований вiд них.
I коли мусульмани "омивають" обличчя сухою землею, вони все одно вмиваються водою, бо усе iснуюче на поверхнi Землi просочене водою у тiй чи iншiй концентрацiї. Через це думки, розумовi пошуки сенсу подiй та життя, що в релiгiї замальоване словом "молитва", проникаючи у структуру вологого повiтря, потрапляють до "центру збору iнформацiї", а звiдти по естафетi i до "мозку" системi. Вiрнi намагання отримують пiдтримку системи, у виглядi виконання iншими людьми необхiдних дiй для здiйснення проголошеного рiшення, а дурнi залишаються поза увагою. Через те, що вiддаль вiд "замовника" до осередку системи має певну фiзичну довжину, навiть потрiбна пiдтримка не надходить миттєво, а минає деякий чаc. I треба пам"ятати, що вiдповiдь отримає не лише "замовник", а багато людей одразу. Тому навiть одна людина впливає на натовп, коли вiрно мiркує, а дурне бажання натовпу не здiйсниться, хай навiть вiки горлають про нього. Отже, другим рiзновидом "їжi" є могутнiсть думки, якою найкраще вмiють володiти жiнки навiть сьогоднi, примушуючи чоловiкiв здобувати їх прихильнiсть та виконувати примхи власних обраниць.
Могутнiсть думки постачає таку енергiю органiзму, що потреба в постiйному прийняттi звичайної їжi у деяких творчих осiб поступово атрофується. На основi цього явища i створений мiф про "їжу святого Антонiя". На основi цього i утвердилось поняття про пост, як про засiб "очищення та зцiлення" людини, не розумiючи схованого значення якого спочатку священики, а потiм i "науковцi", почали утворювати рiзнi теорiї про фiзичне омолодження органiзму. Мабуть нiхто з них нiколи не читав книги пророка Iсаї, де ясно вказано призначення "посту". Що ж, нехай кожен куштує наслiдки власних справ та намагань.
Про членiв "ремонтних бригад", що здiйснюють нагляд за справнiстю системи, розповiдати не хочу, бо це вiдверне увагу вiд головного змiсту розповiдi. Нехай вiйськовi за ними ще полюють: може встигнуть створити ще щось корисне для нащадкiв, окрiм того що вже є.
Син.
Цiкаво! Але, тату, у мене виникло таке питання: надане пояснення про роль жiнки у нашому життi нi надає вiдповiдi на змiст порiвняння її з вiчним двигуном. То навiщо ти про таке наголошував? У чому схований змiст твого пояснення?
Батько.
Чудове запитання, синку! Наданi тобi запотиличники повернули таки у твою голову розумiння. Пишаюсь тобою! А змiст пояснення полягає у тому, щоб мати можливiсть почати те вiдкрите навчання шляху розвитку, про яке ти свого часу запитував. Можна створити вiчний двигун, та вiн не працюватиме доти, доки хтось не надасть йому першого i найпотрiбнiшого поштовху, доки хтось не зрушить з мiсця нерухомий механiзм. Ми, чоловiки, менш досконалi iстоти, нiж жiнки. I у цьому зiзнаннi немає нiякої образи. Ми "легкоозброєнi" воїни i саме ми повиннi почати "вiйну" за перемогу досконалостi над хаосом. Саме ми є "пiонерами" досi невiдомого простору майбутнього, бо навченi бути грубими, дужими, витривалими, щоб мати сили очистити поле дiяльностi для довершеного, "тонкого" будiвництва нового життя. Ми - молот, сокира, бульдозер, нищiвний вогонь, який робить дуже важку, але таку потрiбну справу знищення зайвого, непотрiбного, так довго головуючого шлаку.
Використовуючи лише необроблену глину, хiба можна побудувати комфортабельний 100 поверховий будинок з усiма зручностями? Використовуючи лише шлiфувальний камiнь, хiба можна з глиби створити гарну скульптуру? Чи можна закликами з найкращими намiрами створити гарне життя? Нi! Потрiбна дужа рука, яка буде пiдкорятися розумним вказiвкам та з самого початку бачити креслення того, що будується. Ми першi, недосконалi зразки досконалих нащадкiв. Тi динозаври, якi повиннi вмерти. I саме з наших кiсток з"являться Шукачi, якi доведуть справу до логiчного завершення, перетворюючи грубих матерiальних неукiв на довершених творцiв Всесвiту. Але для цього, як нi "привабливе" майбутнє, ми повиннi самостiйно удосконалюватись, щоб ясно направити нащадкiв у потрiбне русло. Це наше завдання, наш обов"язок.
Та iнформацiйно -виховальна система, "Бог Шiва", частиною якої є згадана ранiше Шамбала, працює автономно i не чекає нi розкриття Брахми, нi появи Вiшну. Тому не потрiбно дивуватись утвердженням сказань Iндiї, де вказується, що Шiва є одночасно руйнiвником та творцем життя. Треба розумiти яке життя вiн руйнує, а яке створює. Сподiваюсь, у тебе, синку, сумнiвiв та питань з цього вже немає. Завдання "боговi" створювали люди. Вони багато розумiли та багато пам"ятали. Честь i хвала творцям "Шiви"! Сподiваюсь, що коли настане час, бик Нандi (дев'ятий) допоможе "Шiвi" розкрити всю велич могутностi того невмираючого символу життя, яке мудрi iндуси заховали пiд виглядом лiнгаму. Можливо тодi шанувальники релiгiй побачать повну вiдповiднiсть того прапору, який пропонував для об"єднання, з цим символом животворної сили. I багато таємниць давнiших мiфiв та сказань разом скинуть покрив, вiдкриваючи сенс своєї таємничостi. Так буде. Але спочатку потрiбно пiдготувати людство, щоб не було дурних смертей вiд радощiв чи жаху. Час - призначений!
Сенс мого пояснення полягає в тому, що жiноцтво, як i вiчний двигун, є матерiальним образом джерела безмежної енергiї. Треба лише надiйно "увiмкнути" його довершенiсть. А потiм постiйно пiклуватись, щоб нiхто не "вимкнув" його. Таке вже було. Довершенiсть нi вшановує агресiю, i тому ми, чоловiки, захопили владу у жiнок, щоб мати можливiсть при кожному бажаннi "наїстися" м"якої, цiлющої та життєдiяльної енергiї жiнок. Щоб запобiгти у майбутньому проявам непокори, був створений мiф про вищiсть чоловiка над жiнкою, про обов"язкове пiдкорення жiнки чоловiку, про "нерозумнiсть" жiнки. Хоча життя знищила ошуканство таких утверджень, але такi вiдносини мiж особами обох статей тривають i сьогоднi. Але при цьому неможливий повноцiнний розвиток людства. Коли немає розвитку, то наближається смерть.
Тому "грабiжник" повинен повернути вкрадене, доки не пiзно, у повному обсязi, у той самий храм, який пограбував, та ще докласти власне, щоб залишитись у життi. Коли таке зробить, та ще створить досконалу охорону вiд справжних "грабiжникiв", тодi можна сподiватись, що жiнки пробачать нашi, чоловiчi, помилки, сприймуть допомогу i не згадуватимуть у майбутньому про таке. Визнати себе винним, навiть коли помилцi пращурiв тисячi рокiв, шляхетнiше, нiж робити вигляд, що все гаразд.
Умови життя постiйно надають можливiсть виправити те, що зроблене невiрно. Залишається лише знайти в собi мужнiсть зрозумiти та визнати дурiсть. Тi, хто започаткував головування неукiв, не врахував одного - палиця завжди має два кiнцi. I якщо ти вдарив когось дрючком, iнший вдарить тебе так саме. Коли машина головування добре вiдрегульована, то здається, що нiчого не потрiбно робити - все робиться саме по собi. Коли ж потрiбно мiркувати, як запобiгти у майбутньому небажаних подiй i чому виникла загроза їх появи, тi, хто не навчився добре мiркувати, шукають винного. Подiї вiдбуваються i населення отримує небажанi наслiдки. Хоча "винного" покарано, та ситуацiя не змiнюється на краще. Щоб не позбутися влади, неуки вигадують закони, згiдно яких устрiй суспiльства поступово з нiг перевертається на голову. З"являються штучнi обмеження та штучнi привiлеї. Немає нiчого достатньо постiйного, нiж тимчасове. Змiнюються голови держав. Забуваються причини погiршення умов життя. Але на бумазi залишаються закони, якими керуються наступнi голови, теж у свою чергу "коректуючи" їх на власну користь.
Як вiдомо, нiхто не бажає накладати на себе тягар виконання важкої працi. Звичайна людина надає перевагу фiзичнiй працi на протязi чiтко вказаного часу. Так, це набагато легше, нiж постiйно мiркувати. Мозок не визнає нi перерв, нi вихiдних. Одначе дуже привабливим здається перебувати постiйно у чистiй одежi та "лише" керувати. Так мiркують неуки, i тому намагаються посiсти керiвнi мiсця. Наслiдки такого "керiвництва" дуже швидко стають вiдомими оточуючим. Врятувати ситуацiю можуть лише тi, хто навчився розумно мiркувати. Та у законах немає на це вказiвки, i тому погiршення умов життя все збiльшується. Це - загальна картина причин та наслiдкiв головування неуцтва.
Щоб людство не зникло з поверхнi планети, необхiдно приймати жорсткi правила життя. Одна людина мало що може зробити. Тому потрiбен гурт однодумцiв, якi будуть об"єднанi у державу. Державу нового зразку. I життя в нiй повинне пiдкорятися певним правилам. А самi правила повиннi бути створенi заради досягнення однiєї мети та нiбито для "блаженного" життя однiєї людини, згiдно з висловлюванням: "Полюби iншого, як самого себе". Правила має сенс узгоджувати з мудрiстю, щоб у подальшому не коректувати їх, отримав помилковi рiшення. Розвиток мислення людей не вдається зробити однаковим. Хтось мiркує швидко, хто - повiльно. Хист також накладає якiсь обмеження. Тому в державi, до певного часу розвитку суспiльства, повинне залишитись iснуюче подiлення населення на керiвникiв та пiдлеглих. Але призначення кожної посади повинне обов"язково виконуватись. Через недолiки та зловживання керiвництва в часи попереднiх устроїв, потрiбно мати нову основу в процесi обрання людини на посаду та вiдносин мiж громадянами.
Цi вимоги повиннi пiдкорятися логiцi та бути тiсно пов"язанi мiж собою, наче ланцюг. На мою думку, головнi засади правил повиннi бути такими:
  1. Головувати в державi повинна нi одна особа, чи гурт осiб, а одна розумно викладена iдея про шлях розвитку громади на довгi роки.
  2. Iдея повинна бути викладена зрозумiлою для усiх громадян мовою, мати яснi пояснення кожного пункту втiлення iдеї в життя та бути оприлюднена у поширених державних засобах масової iнформацiї для обговорення iдеї населенням держави на протязi 30 дiб.
  3. Iдея оголошується прийнятою громадою, коли немає розумних заперечень проти виконання її пунктiв. Кожен доказ i кожне заперечення повиннi мати розумне обґрунтування.
  4. Для втiлення iдеї у життя, з представникiв громади обирається гурт фахiвцiв рiзного фаху, якi до вступу на посаду повиннi скласти iспити з фаху, психологiчної сумiсностi з iншими людьми лише на "вiдмiнно" та фiзичного здоров"я хоча б на "добре". Крiм того, кожен претендент повинен подати власний план виконання обов"язкiв при втiленнi iдеї у життя та власне бачення шляху розвитку держави як в цiлому так i за фахом. Строк - 30 дiб з часу оприлюднення факту утвердження iдеї у поширених державних ЗМI.
  5. Обранi претенденти складають присягу i з цього часу все їх життя, на визначений строк виконання обов"язкiв вiдповiдної посади, регулюється умовами присяги. Порушення виконання обов"язкiв карається згiдно положень присяги. Виконання покарання вiдбувається привселюдно.
  6. Призначення на посаду не повинне залежати вiд статi, вiку, нацiональностi, полiтичних та релiгiйних переконань, зовнiшнього вигляду. Рiшення про призначення повинне грунтуватись лише на умовах перемоги вiдкритого конкурсу серед претендентiв на посаду.
  7. Необхiднi засiдання, зустрiчи та iншi гуртовi форми спiлкування мiж керiвниками повиннi вiдбуватися лише в часи вiдпочинку населення, заради якiсного виконання обов"язкiв обраної посади та для виконання умов можливостi спiлкування громадян з кожним потрiбним керiвником до початку часу вiдпочинку.
  8. Прийнятi рiшення оголошуються населенню чи колективу пiдприємства (установи), в залежностi вiд сутi рiшення, призначеною особою з посадовцiв вiдповiдного вищого рiвня керiвництва, ранком наступної робочої доби.
  9. Умови працi вiдповiдальних осiб повиннi допомагати виконувати обов"язки дорученої посади, використовуючи мiнiмальну кiлькiсть необхiдних iнструментiв та без зайвих витрат коштiв. Умови життя - допомагати витримувати iнтенсивний темп працi та мислення, утримуючи органiзм вiдповiдальної особи вiд виснаження.
  10. Керiвник не має права залишити обрану посаду ранiше закiнчення зазначеного строку перебування на посадi. Впродовж всього строку виконання прийнятих зобов"язань, справи повиннi виконуватись якiсно та в строк. Можливi умови дострокового припинення виконання обов"язкiв визначенi в присязi.
  11. Нiхто не має права звеличуватись над iншими: нi керiвник над пiдлеглими та iншими керiвниками, нi пiдлеглий над iншими пiдлеглими та керiвниками рiзних рiвнiв. Кожен керiвник є радником пiдлеглих, їх вчителем, майстром з усiх професiй пiдлеглих та взiрцем у поведiнцi. Пiдлеглий - учень, який ще не розвинув власного хисту i тому має багато прогалин в знаннях та розумiннi. Кожен пiдлеглий має можливiсть власними зусиллями перемогти на конкурсi серед претендентiв на посаду керiвника, а керiвник може свiдомо зайняти мiсце пiдлеглого, пiсля закiнчення строку перебування на посадi, щоб змiцнити силу власного хисту. Звеличення повинне розглядатись як посадовий злочин i вiдповiдним чином каратися.
  12. Для запобiгання проявам неуцтва, в усiх установах та навчальних закладах повинне бути категорично заборонено використання висловлювань, аксiом, утверджень та законiв без докладного пояснення їх вiрного застосування. Норми поведiнки та спiлкування повиннi бути заснованi на мудрих поясненнях сенсу такого поводження та наслiдках iгнорування гiдностi оточуючих.
  13. Для унеможливлення у майбутньому владарювання наслiдкiв нерозумних рiшень та проявiв нерiвноправних вiдносин, всi громадяни нової держави повиннi постiйно навчатись розумiти сенс i змiст знань, висловлювань та дiй будь -яких носiїв iнформацiї, незалежно вiд того образу, у якому знаходяться цi носiї: думки, природнi явища, мова, вчинки людей, книги та iншi твори мистецтва.
  14. Для розвитку вiрного шляху вдосконалення людства та створення найкращих, порiвнюючи з попереднiми часами, умов життя всього суспiльства, громадяни повиннi з перших дiб особистого життя i до останньої її митi розумiти сенс та змiст власного хисту i змiцнювати його могутнiсть, допомагаючи один одному знаходити вiрне застосування схованим в кожнiй людинi проявам мудростi.

Такi, на мою думку, повиннi бути головнi засади правил життя майбутнього суспiльства. Я вiдповiв на всi твої питання, синку?
Син.
Майже. Залишилось лише одне: чим може бути пiдтверджена твоя, тату, впевненiсть, що початок перетворення повинен заснуватись саме в Чорнобильськiй зонi?
Батько.
По -перше: на розумiннi схованого сенсу першої так званої молитви, з якою майже знайомi всi християни, через змiст якої утверджую, що Новий Завiт є лише пророцтвом про майбутнi подiї, i яка зветься "Отче наш". Спробуй уважно її прочитати i впевнишся у вiрностi мого висновку, використовуючи аналогiї слiв. А по -друге: у тому ж Євангелiї вiд Матфея, у попереднiй главi, знаходиться пояснення змiсту створення пророцтва та опис тих, хто почне перетворення. Ось цi слова вчення згодний прочитати у вiрному значеннi. Слухай: " Задоволенi будуть тi, хто шукає розумiння шляху, бо їм призначене Царство Мети Майбутнього. Задоволенi будуть тi, хто викладає твори їз сенсом, бо їх зрозумiють. Задоволенi будуть тi, хто свiдомо допомагає людям, бо їх спадщиною є Вiдродження. Задоволенi будуть тi, хто шукає та бажає iстини, бо вони її знайдуть. Задоволенi будуть тi, хто навчився мiркувати, бо вони звеличенi будуть. Задоволенi будуть тi, хто має гiднi думки, бо вони мудрiсть побачать. Задоволенi будуть тi, хто не шкодуючи власного життя рятує людей з небезпечних мiсць та вiдновлює спокiй серед людей, бо вони будуть зразком рiшення про головування мудростi. Задоволенi будуть тi, хто не пiдкорився вимогам неуцтва, бо їм призначене Царство Мети Майбутнього".
Питання: хто є тими, "хто не шкодуючи власного життя рятує людей з небезпечних мiсць та вiдновлює спокiй серед людей"? Хто цi "миротворцi"? Вiйськовi зi зброєю в руках, якi можуть вбити людину? За знищення одного життя вiдповiсти знищенням ще десяти? Чи це творцi незрозумiлої "олiї", сенс застосування якої нiхно не може пояснити? Нi! Це тi, хто знешкоджує наслiдки нерозумних дiй людей, якi сприймаємо у виглядi зла. Землетруси, аварiї, повенi порушують спокiй життя населення. Але вони тимчасовi i не охоплюють буття значної частини населення. Пальцi є частинами тулубу, яке керується головною частиною тiла - головою. Голова бiльше за важливiстю за тiло. Так створене i зло. Коли навчимось знешкоджувати дiю голови зла, тодi подолаємо i всi iншi небажанi прояви. Це змiст мiфу перемоги Персея над Медузою -горгоною. I це найбiльше зло, як визнали фахiвцi всього свiту, є наслiдками Чорнобильської катастрофи, якi намагаються зупинити та знешкодити звичайнi робiтники Мiнiстерства надзвичайних ситуацiй, головною турботою яких i є Чорнобильська зона, не маючи для цього достатньо можливостей. Через це i гинуть люди при виконаннi прийнятих обов"язкiв, власним життям зупиняючи поширення радiоактивного пилу, що створюється внаслiдок пожеж у лiсах зони.
Створення захисного укриття реактора - важлива справа. Але ще важливiша - унеможливити створення пустелi навкруги пошкодженого та зупинених реакторiв, щоб накопиченi за 23 роки у ґрунтi радiонуклiди не прийняли рiшення "помандрувати" свiтом. Цiєю проблемою переймаються пожежники та лiсники зони. Лише що вони можуть якiсного зробити, коли через зусилля неукiв не мають коштiв навiть на патрулювання мiсцевостi? Як запобiгти зрубанню та крадiжкам дерев, коли 98 вiдсоткiв обладнання вже непридатнi для використання та немає палива? Чи не навмисне створена така ситуацiя неуками, щоб спокiйнiше було наповнювати власний гаманець "лiвими" прибутками, не турбуючись за життя людства?
Робiтники МНС виконують прийнятий обов"язок, як i належить розумним людям, i не намагаються ухилитись вiд нього, переборюючи створенi труднощi. Але неможливо спиратися лише на сумлiння. Потрiбнi мудрi рiшення маємих проблем з якiстю керiвництва державою та самою Чернобильською зоною. Доки знову не наповнилась кров"ю нова революцiя. Через це i повинне було з"явитись саме з Чорнобильської зони Слово, щоб на яскравих прикладах та дiйсних подiях людство побачило необхiднiсть змiн та було попереджене про зростання загрози нової справжньої вiйни, спровокованої самими неуками.
Вiдповiдь зрозумiла?
Син.
Так.
Батько.
Тодi наступного разу почнемо навчання. Готуйся.
Син.
Добре. А все ж Мая вiрно казала, що ти, тату, "не вiд свiту цього".
Батько.
Звичайно. Хiба Чахлик Невмирущий може довго жити у цьому свiтi? Все. Лягай спати.
Син.
На добранiч.
Батько.
На добранiч, дракончику. I нiяких запитань. Все iншого разу.
Син.
А я все ж спитаю. Розумiння змiсту текстiв повинне було з чогось початися. Що пiдштовхнуло тебе, тату?
Батько.
Райдуга. Колись менi забороняли дивитись на райдугу. Чому? Щоб я не опинився у iншому свiтi, як пояснювали. Коли почав читати Старий Завiт, то побачив, що райдуга - ознака договору людства з Богом. Мене це дуже зацiкавило, i почав уважно вивчати тексти. З цього все i почалось. А зараз вже, мабуть, хворий на дешифрування. Чому? Бо той текст Бiблiї, що нам вiдомий - є навiть не пiдручником, а конспектом пiдручника, що мiстить найбiльше потрiбнi свiдчення, але не має потрiбних нам пояснень.
Звiсно, концентрат займає мало мiсця, та вiн не дуже смачний у такому виглядi. Щоб "наїстися", потрiбно його зробити бiльше "рiдким", бiльше зрозумiлим та докладно викладеним. Чим зараз i займаюсь. Нажаль - часу не вистачає. Якби можна було не гаяти часу на сон та їжу, а займатись справою! Ранiше мiцностi мозку вистачало лише на пару годин мiркування, а зараз вже став "наркоманом" - нi митi без мiркувань над змiстом пояснень. Якщо ранiше потяг розумiння ледь рухався, то зараз можна й не вимикати сигнал попередження для власних рук, щоб не вийти з себе та не знiвeчити пихатого неука.
Важко одному лiтати над Землею. Доведеться її огорнути крилами. Ну все, хлопчику, на добранiч.

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"