- Чому невесела, Оленко? - запитав Микола Петрович Снiговiй в онуки, завiтавши до неї першого сiчня. - Нещасна я дитина, - зiтхнула дiвчинка, явно цитуючи бабусю з материного боку, - Випало ж менi народитись в такiй країнi, де навiть снiгу на Новий Рiк не дочекаєшся. Микола Петрович задумався. Вiн, на вiдмiну вiд своячки, не вважав свою країну винною навiть у глобальному потеплiннi. Але дитина й справдi за свої шiсть рокiв ще нi разу не бачила снiгу на Новий Рiк. Заслужений рацiоналiзатор-винахiдник Снiговiй не звик жалiтися на життя i чекати бiля моря погоди. Не минуло й пiвроку, як вiн за допомогою старих друзiв виготовив пристрiй, що змушував хмари просипатися снiгом за будь-якої погоди. Єдиним недолiком цього пристрою був невеликий радiус дiї, через що його треба було застосовувати з лiтака. А для оренди лiтака пенсiї було малувато. Микола Петрович пiшов до мера. - Iдея хороша, та й грошей треба не дуже багато, - погодився мер, вислухавши винахiдника. - Але сам я приймати таких рiшень не можу. Демократiя, боротьба з корупцiєю... самi розумiєте. Вiдповiдне рiшення спочатку має схвалити мiська рада. Рада теж сприйняла пропозицiю Снiговiя прихильно. В порядок денний було включено питання про формування комiсiї з питань снiгопадiв. Винахiдника попросили залишити свої координати i чекати дзвiнка. Через три мiсяцi Микола Петрович поцiкавився, чи не загубився десь папiрець iз його телефоном. - Не заважайте працювати, дiдусю, - доброзичливо вiдповiла секретарка. - Вчора затверджено персональний склад комiсiї, в понедiлок почнуть узгоджувати кандидатуру на посаду її голови... Коли буде треба, вас викличуть. На початку грудня друзi порадили Миколi Петровичу звернутись до мiсцевого олiгарха Петюна Гливого. Недавно той з рекламною метою тягав над мiстом пiдвiшену до лiтака свиню, тож мiг видiлити грошi i на снiгопад. - Снiг з рекламною метою? Взимку? Ти що, дiд, за лоха мене маєш? - вiдповiв Петюн, i винахiдник був дуже радий, що його просто виставили за дверi, а не спустили сходами. Тридцятого грудня Микола Петрович знову завiтав до мiськради i його порадували повiдомленням про те, що голову комiсiї обрано i залишилось лише узгодити кандидатури його заступникiв. Але це буде лише пiсля тринадцятого сiчня, бо депутати, шануючи звичаї всiх конфесiй та верств населення, з двадцять четвертого грудня пiшли на канiкули. Винахiдник, не помiчаючи нiчого навколо, побрiв додому. I наштовхнувся на якогось чоловiка. - Чому такий сумний, чоловiче? - спитав незнайомець. Снiговiй пiдвiв очi. Перед ним стояв Дiд Мороз. Правда, якийсь несправжнiй: кожух мiсцями потертий, валянки пiдшитi, борода не ватяна... Проте усмiшка в незнайомця була справжньою. Такою щирою та приязною, що Микола Петрович незчувся, як розповiв усю свою iсторiю. - А ти не хочеш попрацювати зi мною? - запитав Дiд Мороз. - Бо через той розвиток телекомунiкацiй стiльки замовлень, що я один не встигаю. Тому й з погодою новорiчною казна-що коїться... Мабуть в очах Миколи Петровича вiдбилося занепокоєння, природне при зустрiчi навiть iз тихим божевiльним, бо Дiд Мороз раптом глянув на годинника, тицьнув Снiговiєвi вiзитну картку i заспiшив кудись, кинувши наостанку: - Завтра все буде як треба! А про роботу подумай... Наступного вечора небо затягло хмарами i вперше за багато рокiв всю новорiчну нiч, як колись у давнину, падав легкий пухнастий снiг. I всi зимовi канiкули дiти, а серед них i маленька Оленка, каталися на санчатах i гралися у снiжки. А ще за кiлька днiв судовиконавець вручив Снiговiєвi повiстку. Мiська влада подала на винахiдника позов про вiдшкодування збиткiв, заподiяних мiському господарству несанкцiонованим снiгопадом. Оцiнивши цi збитки у суму, що дорiвнювала пенсiї Миколи Петровича за двадцять рокiв. Закривши за судовиконавцем дверi, винахiдник полiз до кишенi по валiдол i наткнувся на вiзитну картку...
Бiльше Миколу Петровича нiхто не бачив. Але з того часу кожної новорiчної ночi в мiстi йде снiг i не тане до кiнця шкiльних канiкул. А пiд час останнього перед депутатськими канiкулами засiдання мiської ради, на якому за регламентом присутнiй i мер, будинок мiськради так засипає снiгом, що мiсто на кiлька днiв залишається без свого керiвництва. Але комiсiя з питань снiгопадiв вже майже узгодила кандидатури заступникiв свого голови i скоро, безперечно, розбереться iз цiєю природною аномалiєю.