|
|
||
Поэма на украинском языке, 2003 г. |
Україна -- країна моєї мрiї
Поема
Одного разу сон привидiвся менi:
Блукаю мiстом я золотоверхим.
Минають днi, спливають днi...
А я блукаю пiшки, верхи...
Палають свiчками каштани...
О Боже, град який прегарний!
Жива iсторiя сторiч!
Вiдбиток людства на брукiвцi.
Шляхетний приклад протирiч:
На Володимирiвськiй гiрцi ?
Великий князь i... шум машин.
Днiпра задума й шерхiт шин...
Модерн i давнина ? все гармонiйно.
Над златом бань ? космiчнi кораблi.
Широкi вулицi лiнiйно
Пересiкають вулички малi...
Понiс мене пегас крилатий
У синь небес, у лiтакiв пенати.
Iз висоти ? чудова панорама...
Та це ж Вкраїна, моя рiдна мама!..
...Вiдлинув сон -- i дивний, i жаданий...
Про Україну -- матiнку кохану.
Якби ж насправдi осiдлать коня-пегаса,
В майбутнє полетiти, мов стрiла...
Побачить Київ -- України цю окрасу,
Що стане краще, нiж вiки пред цим була...
Побачить України пишний розквiт,
Що, мов перлина, помiж iнших засiя...
Та не повториться в життi мiй "сонний досвiд",
I не здiйсниться мрiя ця моя...
... Заходжу я до поїзда в задумi.
Легенький вiтерець в пустiм купе...
З перону долинає спiв "Любе",
Минає мiсто у iмлi, вечiрнiм шумi...
I раптом -- на сидiннi зошит сiрий ...
Беру до рук. "Щоденник А.С.П.".
У зручному, м'якенькому купе
Хтось загубив записничок довiри ...
Менi цiкаво. Я щоденник вiдкриваю.
Немає пiдпису. I прiзвища немає.
I невiдомо, хто цей Iкс, цей А.С.П.
Чужий щоденник я читаю у купе ...
День перший
Не думав, що вiзьмуся за перо,
Й писатиму, немовби Шарль Перо.
Та мемуари, знаю сам, не те.
Тут почування свiжi, непiдробнi.
(Хоча кумеднi в мене засоби пiдсобнi:
Сiренький зошит i перо, бач, золоте).
Менi, як винахiднику, вже личить
Корисноплоский новомодний монiтор.
Але, на жаль, думок моїх простор
Лягає на папiр старий, як звично.
Машина часу -- мов фантазiя Уелса.
I сам не вiрю, що -- ура! -- менi вдалось.
У свiтi тих фантастiв повелось,
Що вигадка i правда -- vica versa
Готове все до запуску -- стартую.
Секунда -- i крiзь простiр полечу.
Менi вiднинi -- всi епохи по плечу!
В просторi часу, мов чаклун, подорожую.
У третiй вимiр провалився я без страху.
У мене швидкiсть -- за хвилину день один.
В наступнiм тижнi був за кiлька я хвилин.
(Я час зловив за хвiст, неначе птаху).
Вернувшись до теперiшньоо часу,
Помiтив, що вже вечiр настає.
... Тепер я вiдкладу перо своє.
Писати темно -- за хвилину сонце згасне.
То, виявляється, щоденник -- незвичайний!
У ньому -- винахiдника всi тайни!
В Машину Часу дотепер нiхто не вiрив ...
Та доказ є! -- записничок довiри.
Щоденник цей для мене -- просто шок,
Адже цiннiше за мiльйони вiн книжок!
Куди ж цей винахiдник помандрує?
Сторiнку хочу я перегорнуть ...
Iз ним рушаю в невiдому, дивну путь.
Вона цiкавiсть мою спраглую втамує.
День другий
Прокинувся я пiзно, як на диво.
Куди помандрувати? Ось питання.
Вже серпень. I на завтра -- святкування.
I вiд напруги голова болить зрадливо.
Та нi. Не зрадить розум мiй менi.
В майбутнiм проведу серпневi днi.
А потiм в день оцей i повернуся.
Яка ж то буде Українонька-матуся?
Мерщiй! На скiльки ж рокiв уперед?
На тридцять вiсiм! Пiвстолiття Українi!
Робитиметься що на Батькiвщинi?
Життя -- полин, чи справжнiй мед?
Натиснув важiль. За секунду рiк минає.
За пiвхвилини уповiльнюю свiй хiд.
Навколо мене -- незнайомий свiт.
Будинок старовинний мiй -- на мiсцi,
Але квартира! Цiлий поверх! Все моє.
Одне лиш сонечко по-старому встає...
Лабораторiя нова -- ну просто пiсня!
На всю стiну -- стереовiзор незвичайний.
Ввiмкнув я пульт -- замиготiв екран.
Нiяк того я не чекав, звичайно,
Що запахiв ввiрветься ураган.
Ще новина -- окремi є канали:
Музичний, ретро, вiтчизняний, для дiтей,
Канал ток-шоу i канал, де є аннали
Документальнi ... Все найкраще -- для людей...
Канал освiтнiй -- у великiй вiн пошанi.
А еротичний -- уночi i на "замку".
Транслюють фiльми i вiдомi, i незнанi,
Та не показують дурницю будь-яку.
Натрапив на новини випадково:
"Шановнi панi та панове! --
Мiнiстр культури (з монiтора) до народу. --
Не ввiйдеш двiчi у одну i ту же воду.
Все розвивається, бiжить, немов рiка.
Вiдома в свiтi наша пiсня вже дзвiнка.
Немає краще за вкраїнських спiвакiв!
В пiснях вкраїнських -- вiдгомiн вiкiв!
I наша опера Ла Скалу потiсня
Красою форм. Там непотрiбен мiкрофон!
Сiяє золотом пiд променями дня.
Славетний Мельпомени храм
На радiсть розквiта синам!--
Вкраїнцi ж бо кохаються в мистецтвi.
I радий я, народе мiй,
Розмову горду вести.
Ученiше нема, яснiй
За наших українцiв.
Iмен вкраїнських прибува
На Гiнесса сторiнцi.
I це не лиш однi слова:
Самi ми гарно знаєм,
Культура завше в нас жива,
Буя повiк розмаєм.
I кожен зна багато мов:
У нас в пошанi книга.
Не застарiла ця любов,
Хоча й живем сучасно.
Та зрозумiли вчасно:
Не страшне нам нi iго,
Анi всесвiтнє зло,
Читаєм доки книгу --
Живильне джерело.
У нас Казок Країна --
Куди там Дiснейленд!
Старанна в нас людина
По кiлька ма фазенд!
Недолiки, звичайно, ми маєм, як усi.
Та Ненька розквiтає в достатку та красi!"
Здивований до краю,
Я вимкнув монiтор.
Пiду-но погуляю.
I вийшов на простор.
Як завше, древнiй Київ...
Задумливий Днiпро...
Шляхетний вiн i сивий,
I вiчний, мов добро...
Та мiсто споважнiло.
Найкраще на землi!
Пiд ноги шлях стелило,
Що вiв в новi краї.
Як пишно розрослося!
Є швидкiсне метро!
Так здавна повелося,
Що для киян -- добро.
Собори та музеї...
Все велич та краса!
Куди там Колiзею у формi колеса!
Розваги європейськi.
(Не лиш одне кiно!)
I "шиночки єврейськi"
Забулися давно!
Лунає рiдна мова,
Мов джерело криштальне.
У Києвi казково!
У Києвi осяйно!
Завтра пiвстолiття Українi милiй!
На ланах вкраїнських -- золотi жита,
А над головою -- небо мирне, синє.
Наша Батькiвщина пишно розцвiта.
О Боже милий! Був у руку той мiй сон!
Бо є у долi свiй якийсь закон.
О, бiйтесь мрiяти! Збуваються ж бо мрiї!
З космiчної матерiї надiї!
Вперед, вперед! Щоденник -- не простий!
Цей А.С.П. -- ну просто золотий!
День третiй
"Сьогоднi славний день для України!
О слався, слався, Батькiвщино!
Славетна дата для великого народу --
Вже пiвстолiття незалежнiсть процвiта.
I радiснi, й скрутнi були лiта,
Та зберiгли свої права ми та свободи.
(Уважно слухаю я слово президента.
Не упустити нi одного би моменту!)
Ми з гордiстю сказати маєм право,
що Україна -- правова то є держава,
Демократична й соцiальна! Поясню:
У нас чудове соцiальне страхування,
У планi спорту ми виконуєм завдання:
На Мiжнародних представляємо змаганнях
Достойно Україну ми свою!
"Здоровий дух -- в здоровiм тiлi!"
Прислiв'я це доводимо на дiлi.
Вiд юнi й до людей за сiмдесят --
Здорова нацiя. Стрункий курсантiв ряд --
Майбутнi воїни, захисники Вiтчизни.
Живий ще дух вiдважних козакiв!
Не зникне вiн у шепотi вiкiв!
В пошанi лицарство й смiливiсть старовизни.
Реальним змiстом ми наповнили статтi:
Свобода слова невiд'ємна у життi,
Прозора влада -- ми працюєм для народу;
Перед законом абсолютно рiвнi всi;
Суспiльство громадянське у красi
Своїй розквiтло -- як i матiнка-природа.
Добробут та достаток -- в кожнiм домi,
I працьовитим зараз злиднi невiдомi.
Вкраїнське диво те економiчне
Було проблемою державною одвiчно.
Та заявляю вам вiдповiдально:
Сьогоднi Україна процвiта.
Давно минули тi нужденнiї лiта.
Давно держава вхожа наша до ЄС,
Хоча князiвську гривню не забули.
У НАТО членство українцi вже здобули
I на аренi мiжнароднiй в нас прогрес:
Вкраїна -- то наступниця Русi,
Її у свiтi вже давно цiнують всi.
Забули з Польщею ми давнi негаразди,
У нас Канада -- вiрний побратим.
Курорт вiдомий ми на теренi своїм
Зробили, мов перлину ясну.
Це давнiй Крим, цiлющий Крим!
Античний та сучасний.
З ООН допомагаєм мир творить.
Шанованi у мiжнароднiй ми спiльнотi.
В ЮНЕСКО ми задiянi роботi,
Палiй вiйни вкраїнську пильнiсть не приспить!
Я повiдомить хочу, громадяни:
Причину радостi ми маємо iз вами!
Наука наша йде попереду усiх!
Новi тенденцiї впроваджуєм смiливо.
Я обiцяю: незабаром нове диво
Чека на нас на базi винаходiв цих.
Ну, власне, ось i все, що мав сказати..
Дозвольте же вам щиро побажати
Добробуту, достатку, щастя, миру!
Я обiцяю урочисто й щиро,
Що будемо робити все можливе,
Аби Вкраїна процвiтала i надалi.
Я вдячний за увагу", -- мовив далi.
Тривало святкування допiзна.
Я захмелiлий був i без вина.
Я вирiшив вiдвiдати село
В котрому зрiс. Заснув вповнi щасливий.
У снi я був веселий та вродливий,
I молодий. Кладу своє перо.
Захопленням я сповнена до краю.
Щоденник цей iз рук не випускаю.
Дiждуся я такої України,
Про котру мрiю щогодини i щоднини!
Читаю далi: день четвертий на порозi ...
Стукоче потяг... Я в захопливiй дорозi!
День четвертий
Скляна стiна, i вид який чудовий...
Погасли зорi. Рожевiє неба край...
I променi освiтлюють поволi славетне мiсто,
мiй ранковий рiдний край...
Зiбрав валiзу. Вирушаю за хвилину.
...Ну ось, летить вже швидкiсний експрес.
Я п'ю сповна погожу лiтню днину,
Мене дивує i захоплює прогрес.
Дiстав я "кишеньковий" телевiзор.
Канал освiтнiй. Огляд всiх подiй.
Транслюється iз рану аж до пiзна.
Дивись -- радiй. За Матiнку радiй.
Навчання -- профiльне, як я колись i мрiяв,
В пошанi вчитель -- вихователь душ.
У освiтян здiйснилися надiї;
Права дитини -- анi кроку в бiк не руш.
Таланти розцвiтають буйним квiтом,
Як Сухомлинський нам заповiдав.
Подорожують учнi влiтку свiтом
Заради знань нових, а не забав...
... Поля мене зустрiли златом давнiм...
Вкраїна -- то країна золота!
Золотяться на обрiї осяйно,
Шумлять i колосяться ген жита...
Напитись синi хочеться iз неба...
Добратись до святої висоти...
Небесна юнiсть, мов богиня грецька Геба.
Усе приречене живе увись рости...
А ось i рiчка, як i перше, чиста...
Що їй вiки! Пройдешнi сторiнки.
В водi криштальнiй риба є срiблиста...
Було i буде, доки свiту. Повiки.
Село розквiтло у садiв п'янкiй красi.
Милує око на зеленiм оксамитi...
Для мене найдорожче ти на свiтi!
У шумi гроз i в ранiшнiй росi,
В цвiту весни, у снiжних заметiлях,
У спецi жнив, у осенi сльозах...
Тебе люблю, завжди у тебе вiрю,
Лечу до тебе, наче жайворонок-птах...
...Прогрес сюди заглянув оком пильним.
Iде вперед вже кроком семимильним:
Новi сорти (вiват, вiват ученим!
Селекцiя шанована в селi).
Мов золото, врожайнi стиглi зерна,
Й тварин породи плiднi, чималi...
Чудовий опис. I урок поетам.
Не бачила, щоб вчений так писав!
Куди ж тепер етюдам та сонетам!
Яка душевнiсть, щирiсть та краса!
День п'ятий
До Києва я мушу повертатись.
В майбутньому не гоже зоставатись.
Та Боже мiй, як хороше тепер!
Країна мрiї -- наша Україна.
Славетна Русь i божая дитина!
Для мене час послужливо завмер...
... Востаннє кину погляд я навколо...
Звичайно, не побачив я всього...
Та мiру треба знати. Буду скоро
У кабiнету просторi свого.
... Ну ось i все. Експеримент скiнчився.
Лише щоденник -- свiдок мандрувань.
Менi так несподiвано вiдкрився
Казковий спосiб здобуття незвичних знань...
Мiй винахiд частково небезпечний.
Як "мирний атом", що загрожує Землi.
Не знаю я, чи буде це доречним --
Експерименти донести до всiх мої?
Мiркую так: пора вже вибиратися за мiсто
I попрохати допомоги у лiсiв.
Вони росли з доiсторичних там часiв.
Страшенно мудрi! Допоможуть, звiсно.
... Сiдаю за кермо. Щасливий усмiх.
На завтра я вiдвiдаю своїх.
Без сумнiву, чека Вкраїну успiх!
I я не стримую щасливий, юний смiх!..
Напевно, згубив вiн щоденник,
Як їхав до рiдних країв...
А потiм журився, напевне, i ночi духмянi зорiв.
Епiлог
Здiйснилася мрiя одвiчна,
Надiя примарна моя...
Вкраїна ж бо житиме вiчно,
Мов зiрка ясна засiя!
I мова її калинова,
Й простори пiсеннi земнi --
В пошанi купаються знову
Всi ночi, години i днi!
Причину я дива вгадала:
Народ наш незламний в вiках!
Талантiв ж бо маєм чимало,
Героїв шануємо прах;
Жадаєм колишнюю славу
Будь-що поновить. По слiдах
Богдана пiдем Хмельниченка,
Засвоїм уроки його,
Надiю ми сповним Шевченка,
Пророка i батька свого.
... Щоденник будь-що повернути --
Це рiшення тверде моє.
Вiн цим А.С.П. не забутий,
Вiн втратою цею жиє...
Я дам оголошення завтра
До київських рiзних газет.
Про винахiд, певно, не варто.
Це наш з ним маленький секрет...
16-17.02.2003р.
|
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души"
М.Николаев "Вторжение на Землю"