Я вiдчуваю- 
вже пора. 
Пора!Пора! 
Та менi тяжко. 
Я не боюся каяття, 
Я тиха, мила,-не своя. 
Я не боюся жити далi, 
я не боюся покарань. 
I хоч якi нестерпнi рани 
я починая шлях назад. 
Я бачу милi лиця тих, 
для кого я нестерпна мука, 
для кого я-не я, не та, 
для кого я- не мила й не чужа. 
Я не боюся каяття, 
Менi нема чого боятись. 
I не боюся смертi я- 
її любить бажаю.