Рось Анна : другие произведения.

Ти моя сестра

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    БЕЗКОШТОВНО. ДЛЯ ПIДЛIТКIВ книга 5 iз серiї ЛАСТIВКА МОЯ. Юнi дiвчата йдуть потанцювати в клуб i тут трапляється найнесподiванiше. Це заключна книга iз серiї ЛАСТIВКА МОЯ. Але на цьому iсторiя героїв не закiнчується. Чекайте на новi книги про життя пiдлiткiв.


0x01 graphic

  
   Галя сидiла в кiмнатi та малювала. Несподiвано пролунав телефонний дзвiнок.
   - Хто це? - запитала Оленка.
   - Вiка, - усмiхнулася Галя, прочитавши iм'я контакту у мобiльному телефонi. - Алло, - вiдповiла вона.
   - Привiт, Галю, - пролунав голос Вiки. - Чому не приходиш?
   - Ми тут з Оленою вдвох, дiвчатка роз'їхалися, - вiдповiла Галя.
   - Ти менi дуже потрiбна, - сказала Вiка. - Без тебе мене не пустять до клубу потанцювати. Набридло сидiти вдома, приходь сьогоднi, сходимо разом у клуб.
   - А нас пустять?
   - Пустять, ми ж удень.
   - Ну, не знаю, Оленка сама, - роздумувала Галя.
   - Не хвилюйся, - вiдповiла Оленка, почувши розмову, - я пiду до Iри та Лариси з двiстi четвертої, вони у себе.
   - Добре, Вiко, я скоро зберуся, - погодилася Галя. - А хто попередить Iрину Петрiвну?
   - Мама домовиться. Я зараз пiд'їду на конi та заберу тебе, - сказала Вiка.
   - Добре, я збираюся, - Галя натиснула кнопку припинення розмови. - Ти точно не образишся? - запитала вона Олену.
   - Звiсно, ??нi, - спокiйно вiдповiла подруга. - Не переживай за мене. Ми з Сергiєм та Вовою завтра пiдемо на збирання нектаринiв.
   - У тепличне господарство? - запитала Галя.
   - Так.
   - Може це твоя доля.
   Олена мовчки зiтхнула i подивилася на малюнок Галi, на зображення моря, на свiтловолосу жiнку.
   - Ти гостюй, скiльки треба, про мене не турбуйся, - сказала Оленка.
   - Не сумуй, бувай, - попрощалася Галя.

*

   Вiку довго чекати не довелося. Вона вже була у парку з Аркадiєю.
   - Привiт, Аркадiє, - Галя погладила лошицю.
   - Ой, дiвчата вчора були в клубi, кажуть, там новий солiст Анрi, так класно спiває, - почала розповiдь Вiка.
   - Якi дiвчата? - запитала Галя.
   - Я з ними навчалася в одному класi - Алiса та Єва.
   - А чого ти з ними не пiдеш у клуб? - здивувалася Галя.
   - Так, у них своя компанiя, я не хочу з Мiланою в одну компанiю.
   - А хто ця Мiлана?
   - Вона на рiк старша i менi вона не подобається. Ходiмо зараз, я тобi знайду щось одягнути, пiдфарбуємося, - продовжувала Вiка.
   - А це обов'язково? - запитала Галя.
   - А як же, - засмiялася Вiка. - Ти що, вперше йдеш у клуб?
   - Вперше, - Галя знизала плечима.
   - Нiчого, сьогоднi все дiзнаєшся, там класно, весело.

*

   Вдома Вiка перерила свiй гардероб.
   0x01 graphic
   - Я одягну бриджi з кофтиною, а тобi цi шорти-спiдниця, одягай, - командувала Вiка.
   Галя примiряла вбрання:
   - Я в них смiшна, - засмiялася вона.
   - Просто ти не звикла, я тобi їх дарую i цей топ.
   - Нi, топ не треба, краще цю футболку.
   - Добре. Ось, пiдфарбуй тiнi на повiках i губи цим блиском для губ, - Вiка подала косметику.
   - Це губна помада? - здивувалася Галя.
   - Так, це сучаснi помади. Я тобi дарую.
   - Дякую, - невпевнено сказала Галя, не знаючи, чи потрiбна їй губна помада взагалi.
   - Бабусю, ми готовi, - крикнула Вiка, взуваючись.
   Вiра Андрiївна вийшла iз кухнi.
   - Ой, красунi, - сплеснула вона руками. - Тiльки ви недовго, бо мама хвилюватиметься.
   - Бабусю, ми тiльки потанцюємо трохи, - запевнила Вiка.

*

   У клубi було дуже незвично. Вiн працював до восьмої вечора для тих, кому до вiсiмнадцяти рокiв, потiм всi покидали клуб i туди заходили потанцювати парубки та старшi дiвчата.
   Галя з подивом розглядала оформлення клубу, розмальованi яскравi стiни, вiдблиски вiд свiтломузики, барну стiйку з коктейлями та морозивом, непомiтно роздивлялася ошатну публiку.
   - Привiт, Вiко! - крикнула здалеку Алiса. - Потанцюємо?
   Вiка махнула їй долонею та посмiхнулася. Єва, подруга Алiси, теж махнула у вiдповiдь рукою.
   Заграла музика, молодь почала танцювати. Вiка танцювала дуже красиво, рухи її були вигостреними, чiткими, ритмiчними. У Галi так зовсiм не виходило танцювати. Вона подивилася на всi боки. Молодь танцювала по-рiзному, кожен у своєму стилi. Галя перестала наслiдувати Вiцi i стала просто ритмiчно рухатися на мiсцi.
   - Молодець! - похвалила Вiка, перегукуючи музику.
   Галя усмiхнулася. Вiд напруження пiсля танцю їй стало жарко.
   - Зараз замовимо морозиво, охолонемо, - посмiхнулася Вiка. - Ти не напружуйся, танцюй вiльно.
   - А де ти навчилася танцювати? - запитала Галя.
   - Ходила колись у танцювальну студiю, - вiдповiла подруга.
   Знову заграла музика. Дiвчата пiшли танцювати. На сцену вийшов солiст i заспiвав у ритмi блюзу.
   0x01 graphic
  
   - Твої очi - два озера в ночi, в них глибина i синь , я заблукаю в них, готовий я дивитися в твої очi, шепочучи тобi слова кохання, та я боюся признатися їм, та я боюся почути "нi", почути "нi" у вiдповiдь.
   З перших нот Вiка дивилася на Анрi, як заворожена. Вiн уразив її тембром свого голосу. Зовнi вiн теж був дуже симпатичним, високим, струнким. Вiцi здалося, що в нього така сама гарна душа, як i його голос.
   Вiка та Галя танцювали поруч, i солiст, здавалося, не зводив очей з Вiки.

*

   Пiсня закiнчилася, всi аплодували Анрi, вiн вклонився i пiшов за кулiси.
   У холi Анрi побачив свого друга:
   - Глюк, йди сюди.
   Хлопець пiдiйшов:
   - Що треба?
   0x01 graphic
   - Як справи сьогоднi? Беруть?
   - Не погано. Постiйна публiка бере. Вечiр обiцяє бути спекотним.
   - А що це за новенька танцювала бiля сцени, бачив? - поцiкавився Анрi.
   - З хвостом? Це Вiка. У неї батьки забезпеченi, вона за кордоном живе з батьком. У них кiнь класний. Кажуть, Лiсовик iз напарником хотiли його вкрасти, але не вдалося. У неї бабця влучно стрiляє.
   - Значить батьки забезпеченi? Може, пригостиш дiвчинку коктейлем, - запропонував Анрi.
   - Тобi простiше, вона з тебе очей не зводила, - вiдповiв Глюк i простяг Анрi пакетик iз порошком.
   - Гаразд, давай, - вiдповiв солiст, беручи наркотик.

*

   Вiка та Галя пiдiйшли до столика.
   - Зараз замовимо морозиво, - сказала Вiка. - Ой, правда, вiн класний, а голос який! - захоплювалася дiвчина.
   - По-моєму, вiн йде до нас, - вiдповiла Галя, - не повертайся.
   - Привiт, дiвчата, - привiтався солiст, обнявши Вiку за талiю, - перший раз у нашому клубi?
   - Привiт, - вiдповiла Вiка. - Пiсля ремонту перший. А ти Анрi?
   - Вiн самий. А вас як звати, красунi?
   - Я Вiка, а це Галя, моя подруга - вiдповiла дiвчина. - Класний сiнгл. Давно очолюєш групу?
   - Це мiй гурт. Ми виступали у "Три конi", тут виступаємо другий мiсяць. Дiвчата, а можна я пригощу вас коктейлем? Шеф, - покликав вiн хлопця-офiцiанта. - Три пiвденнi ночi.
   - Зараз принесу, - охоче вiдповiв хлопчина.
   Незабаром вiн з'явився з тацею, на якiй стояли три коктейлi.
   - Сподiваюся, безалкогольний, - крикнула Вiка офiцiантовi.
   - До восьми тiльки безалкогольнi, - вiдповiв вiн i пiшов.
   В цей час свiтло у клубi згасло i замигали вогнi прожекторiв. Заграла музика. Нi Вiка, анi Галя не помiтили, що у цей момент у склянку Вiки посипався наркотичний порошок.
   0x01 graphic
   Анрi подав склянку Вiцi.
   - За знайомство, - сказав вiн.
   Дiвчата спробували коктейль. Галi вiн здався смачним. Їй хотiлося пити i вона охоче потягувала його iз трубочки.
   - Дивний якийсь, солодкий, - скривилася Вiка. Випивши половину, вона вiдставила келих.
   - Пий, - сказав Анрi.
   - Годi, - пересмикнулася Вiка. - Галю, хочеш мiй коктейль? - запитала вона.
   - Я напилася, - вiдповiла подруга.
   - Пiшли танцювати, - покликав Анрi, бачачи, що нiхто з дiвчат не хоче допивати коктейль.
   Анрi трохи потанцював iз дiвчатами i пiшов за кулiси. Незабаром вiн з'явився на сценi i почав спiвати ритмiчну пiсню.
   - Ти сказала, що сьогоднi разом пiдемо в кiно, я купив квитки та квiти, тiльки ти сказала: "О, ти купи менi поп-корну, шоколаду та конфет, iще треба для бульдога два хот-доги та бiлет".
   Танцююча молодь почала смiятися i пiдспiвувати: "Для бульдога два хот-доги та бiлет". Вiка теж танцювала. Несподiвано вона почала сильно стрибати в танцi i смiятися.
   Анрi заспiвав останнiй куплет:
   - Ти сказала, що сьогоднi разом пiдемо в спортзал, я купив квитки та м'язи собi трохи пiдкачав, я озув новi кросiвки, ще тобi купив конфет, та забув я - для бульдога два хот-доги та бiлет".
   На цей момент Вiка так розвеселилася, що нiяк не могла зупинитися. Вона смiялася, стрибала, мотала волоссям у рiзнi боки.
   - Вiка, зупинись, - кричала Галя, але Вiка її нiби не чула.
   Галя дiстала телефон та зателефонувала батьковi Вiки:
   - Дядю Олеже, ми в клубi, заберiть нас.
   - Зараз буду, - коротко вiдповiв вiн.
   Закiнчивши спiвати, Анрi пiдiйшов до Вiки i шепнув на вухо:
   - Ходiмо, мала.
   Вiн узяв її за руку i почав вести за кулiси. Галя вiдчула недобре.
   - Пусти її! - закричала вона.
   Галя помiтила, що осторонь стояли подружки Вiки Алiса та Єва i посмiювалися разом iз Мiланою. Їм i на думку не спало заступитися за подругу.
   0x01 graphic
   Але Анрi нiби не чув Галю, а продовжував вести Вiку кудись коридором. Галя вчепилася в подругу i не вiдпускала її, i тут вона вiдчула удар в обличчя. Незважаючи на бiль, Галя мiцно тримала Вiку.
   - Ану, пiшла, - грубо вiдштовхував її Анрi.
   Його було не впiзнати. З м'якого ввiчливого хлопця вiн перетворився на грубого, нахабного, злобного.
   - Ми разом прийшли, разом i пiдемо, - кричала Галя, хапаючись за подругу.
   Галя не знала, чим би закiнчилася справа, якби не пiдбiг батько Вiки.
   - Ану, вiдпусти дiвчаток, - попередив вiн.
   - Пiшов ти, - сказав Анрi.
   Дядько Олег ударив хлопця пiд дихало. Той похитнувся, хапаючи повiтря. На допомогу йому бiг хлопець Глюк.
   - Зараз i тобi пiддам, - грiзно сказав отець Вiки.
   Глюк вплутуватися в бiйку не наважився. Вiн пiдтримав пiд руку свого поваленого друга.
   0x01 graphic
   - Скажи охоронi, - прошепотiв Анрi Глюку.
   Дядько Олег почув це i попередив:
   - Не грайте з вогнем, хлопцi, якщо не хочете великих неприємностей.
   Хлопцi залишилися стояти на мiсцi, а дядько Олег iз донькою та Галею спокiйно вийшли з клубу та поїхали додому на таксi.

*

   Вдома на них уже чекали мама та бабуся.
   - Ой, боже! - скрикнула бабуся, побачивши внучку та Галю.
   Вiку сильно нудило. Її одразу повели до туалету рвати та пити багато води.
   - Що ви пили? - запитала Нiна Сергiївна.
   - Тiльки безалкогольний коктейль, так сказав бармен, - вiдповiла Галя.
   - Наркотик? - Нiна Сергiївна звернулася до чоловiка.
   - Схоже, - вiдповiв вiн.
   - Що будемо робити? Викликати полiцiю, заявити на клуб? - вирiшувала Нiна Сергiївна.
   - Та всi вони знають, напевно, самi покривають цей клуб. Якщо таке дiється вдень, то що там дiється ввечерi, - вiдповiв дядько Олег.
   - Мамо, не треба полiцiї, - просила Вiка. - Менi краще.
   0x01 graphic
   - Ви подивiться, який синець у Галi пiд оком, - сказала бабуся. - Хто це тебе?
   - Це солiст, вiн тягнув Вiку, я її не пускала, вiн мене вдарив, - вiдповiла дiвчинка.
   - Нi, треба викликати полiцiю, - розсердилася бабуся, - i потанцювати молодi не можна, крiзь бандити.
   - Бабусю, не треба полiцiю, - знову просила Вiка.
   - Бiльше в клуб нi ногою! - суворо сказав тато.
   - Ти уявляєш, що з тобою могло статися, Вiко? Я попереджала тебе, що це не мiсце для порядних дiвчаток. А ти - ми лише потанцюємо. Бачиш, чим обернулося? Наркоманський притон, - сердилася мати Вiки. - Бракувало ще, щоб тебе ще на наркотики пiдсадили. Бiльше не заїкайся про клуб.
   - Добре, мамо, - обняла її Вiка.
   - Галю тепер не можна вiдпускати в дитбудинок, он який синець пiд оком, добре око цiле. Не болить? Чи треба до лiкаря? - запитала Нiна Сергiївна. - Що я скажу Iринi Петрiвнi?
   - Не болить, не треба до лiкарнi, - вiдповiла Галя.
   - Гаразд, завтра вирiшимо, - сказала Нiна Сергiївна.
   - Нехай Галочка у нас поживе, - пiдказала бабуся.
   - Iдiть у твою кiмнату, - звернулася мама до Вiки, - вiдпочивайте. Ми з бабусею вечерю приготуємо. Спасибi тобi, Галочко, що не покинула Вiку i не побоялася. Зараз я тобi мазь вiд синцiв принесу. А в лiкарню все ж таки треба навiдатися.

*

   Дiвчата пiшли до кiмнати Вiки.
   Вiка обiйняла Галю:
   - Спасибi тобi. Не знаю, куди вiн мене тягнув. Ось тобi й солодкоголосий Анрi. А я закохалася, як дурна, а вiн таким негiдником виявився.
   - Не засмучуйся, Вiко, на помилках навчаються. А твої подружки смiялися, коли вiн тебе потягнув.
   - Вони менi не подруги, зрадницi, - з образою говорила Вiка. - Може, вони спецiально хвалили цей клуб, знають, мабуть, що там наркотики.
   - Тобi дуже погано?
   - Погано, гiрше не вигадаєш. Не так нудить, як перед батьками соромно, перед бабусею.
   - Вони свої, вибачать. Тим бiльше, ти нi в чому не винна. Коли ж тобi пiдсипали наркотик?
   - Напевно, у коктейль. Виходить, що це зробив Анрi? - з очей Вiка закапали сльози.
   0x01 graphic
   - Не засмучуйся, Вiко. Виходить, не можна бути довiрливою з незнайомими людьми, нас навчають у дитбудинку менше довiряти незнайомим.
   - Я побачила гарну картинку, високого, симпатичного хлопця, а виходить, що всерединi у нього труха. Адже ми неповнолiтнi. Нащо я йому?
   - Щоб збувати наркотики, - задумливо вiдповiла Галя.
   - Дякую тобi, що не покинула мене, - Вiка обiйняла Галю. - Тепер ти моя сестра, найближча подруга.
   - Сестра? - здивувалася Галя. - У мене нiколи не було сестри. Менi приємно. Я тебе нiколи не зраджу, обiцяю.
   - Я скажу батькам, щоб вони удочерили тебе, будьмо сестрами, - сказала Вiка.
   - Говорять, простiше оформити опiку, - усмiхнулася Галя. - Я вас усiх полюбила. Менi дуже хочеться мати таку родину.
   До кiмнати зайшла мама:
   - Галочко, намаж пiд оком маззю. Зараз будемо вечеряти. Спускайтеся вниз.
   - Добре, мамо, - посмiхнулася Вiка.

*

   Наступного дня Оленка, Вова та Сергiйко прийшли до саду пiдсобного господарства. Оленка зняла босонiжки:
   - Яка м'яка трава, - усмiхнулася вона.
   - Хлопцi, бачите нектарини, їжте, не соромтеся, - запрошувала їхня Майя Тимофiївна.
   - А чого їх називають нектаринами? - запитав Сергiйко, зриваючи фрукт. - У них усерединi нектар?
   Майя Тимофiївна засмiялася:
   - Коли вони стиглi, то солодкi, як нектар. Взагалi, це вид персика, тiльки у персика шкiрка оксамитова, а у нектарину вона гладка, як у сливи. Коли наїстеся, складатимете в цi ящики, тiльки не кидайте фрукти, щоб вони не побилися i добре зберiгалися. Цi ящики поїдуть прямо до вас до дитбудинку, вашим друзям на частування. Все зрозумiло, хлопцi?
   - Зрозумiло, - хлопчаки жували соковитi нектарини.
   - Я простежу, щоб нектарини не торкалися верхньої скриньки, - сказала Оленка.
   0x01 graphic
   - Молодець, ти вiрно помiтила, - похвалила Майя Тимофiївна, - треба, щоб фрукти не пом'ялися. А переспiлi фрукти краще їжте одразу, їх у ящик складати не треба. Впораєтеся?
   - Упораємося, - пообiцяли пiдлiтки.
   - Ящики зараз пiдвезе Лев Кирилович, - повiдомила Майя Тимофiївна. - Обiдати будете в мене, запрошую всiх у гостi, мiй будинок неподалiк. А поки що збирайте. Оленка за старшу.
   - Добре, - вiдповiла дiвчина. - Все зберемо, не хвилюйтеся, все буде гаразд.
   - Не забувайте, фрукти для ваших друзiв, - нагадала Майя Тимофiївна та пiшла займатися тепличним господарством.

*

   За пiвдня Лев Кирилович вантажив ящики з нектаринами у свою машину.
   - Молодцi, добре постаралися, - хвалив вiн.
   - Ми ще можемо допомогти, - зголосився Сергiй.
   - Ще? - усмiхнулася Майя Тимофiївна. - Сподобалося? А помiдори ви любите?
   - Любимо! - вiдповiли хлопцi.
   - Що ж, запрошую вас завтра на збирання помiдорiв. Доведеться вас оформляти, як робiтникiв господарства, - засмiялася вона. - А тепер усi запрошуються на обiд! Василь Артемович уже чекає на нас.
   - А хто це? - поцiкавився Вова.
   - Це мiй чоловiк. Усi за мною! Тут йти недалеко.

*

   Василь Артемович зрадiв, побачивши гостей. Вiн був немолодий, сивий з такими ж сивими вусами. "Це не вiн на малюнку", - перше, що подумала Оленка.
   - Я вам стiл у саду накрив, - сказав господар. - Давайте знайомитися. Я дядько Василь.
   - Вова, Сергiй, - хлопцi по-чоловiчому подали руки.
   - Олена, - скромно представилася дiвчина.
   - Оленко, допоможи менi, - покликала Майя Тимофiївна. - Розстав тарiлки та склянки.
   - Добре, - Олена зрадiла можливостi допомогти.
   Майя Тимофiївна та Василь Артемович були хлiбосольними господарями. Вони намагалися нагодувати гостей смачною домашньою їжею. Тут була молода картопля, котлети, салат з помiдорiв та огiркiв, оладки з варенням та компот.
   0x01 graphic
   - Ой, вилки та ложечки забула, - схаменулась Майя Тимофiївна.
   - Я збiгаю, - сказала дiвчина.
   - Оленко, вони у висувнiй шухлядi столу, - пiдказала господиня.
   - Зараз принесу, - вiдповiла дiвчина, прямуючи до кухнi.

*

   - Дякуємо, - сказали хлопцi, наївшись.
   Тут пiд'їхала машина директора Лева Кириловича.
   - Ну що, пообiдали, помiчники? - спитав вiн. - Сiдайте в машину, вiдвезу вас додому.
   - А завтра ви нас заберете? - -апитав по-дiловому Сергiй.
   - Завтра? - здивувався Лев Кирилович.
   - Хлопцi хочуть збирати помiдори, - пояснила Майя Тимофiївна.
   - О, якi у нас помiчники, - усмiхнувся Лев Кирилович. - Якщо Iрина Петрiвна дозволить, то я iз задоволенням. Помiчники нам потрiбнi.

*

   Пiдлiтки попрощалися та поїхали.
   - Гарнi хлопцi, - закрутив вуса Василь Артемович.
   - А Оленка? - запитала Майя Тимофiївна.
   - А дiвчинка диво, - похвалив чоловiк.
   - Може, вдочеримо її? - несмiливо запитала Майя Тимофiївна.
   - Доньку хочеш? - усмiхнувся Василь Артемович. - А як же Федько?
   - Хочу, - помахала головою дружина. - Дуже хочу. А що Федя, вiн дорослий, має свою сiм'ю.
   - Майєчко, - чоловiк обiйняв її за плечi. - Ну, якщо хочеш, поговори з Iриною Петрiвною. Менi теж Оленка сподобалася, буде нам радiсть на старiсть.
   - Спасибi тобi! - зрадiла Майя Тимофiївна i змахнула сльозу.

*

   Маша з братами гостювала у тiтки Лiди та дядька Богдана. Машi тут було зручно. Вона бачила, що братам, Мiшутцi та Валерцi, подобалося тут жити, їх любили i навiть трохи балували. Хлопчаки ганяли у футбол, грали у пiсочницi новими машинками, якi їм подарували прийомнi батьки. Тiтка Лiда та дядько Богдан уже оформили документи та чекали на остаточне рiшення щодо усиновлення.
   - Тiтко Лiдо, а можна я ходитиму до школи при дитбудинку? Я так звикла до своїх дiвчат, - спитала якось Маша.
   - Але ж тобi доведеться їздити на автобусi п'ять зупинок, а тут поряд з будинком нова школа, з басейном та комп'ютерним класом, - вiдповiла тiтка Лiда. - Хiба тобi не хочеться познайомитись iз новими друзями, вiдвiдувати басейн? Навчитися на комп'ютерi.
   - Комп'ютери нам торiк подарували спонсори, - задумалася Маша. - Менi на морi дуже сподобалося плавати, в басейн я, звичайно, хотiла б ходити.
   - До першого вересня час ще є, - усмiхнулася тiтка Лiда. - Звичайно, краще вирiшити ранiше, раптом мiсць у школi не виявиться. Але все одно до рiшення комiсiї з усиновлення ми не робитимемо жодних дiй. Тож думай.
   - Ось i я, - сказав дядько Богдан, зайшовши у двiр iз сумками. - Хлопчаки, збирайтеся! Там приїхав пересувний цирк, неподалiк магазину встановили намет. У них i верблюд є, i дресированi собачки, i клоун. О п'ятiй годинi вистава.
   Маленький Мишко i Валера iз захопленням дивилися на дядька Богдана.
   0x01 graphic
   - Клоун! - запитав Валера. - Ура! Цирк!
   - Ура! Цирк! - повторив за братом Мишко. - Ходiмо дивитися собачок!
   - От би покататися на верблюдi! На конi ми вже каталися, - замрiявся Валера.
   - Спочатку пообiдаємо, а потiм у цирк, - сказала тiтка Лiда. - Машо, пiдемо на стiл накривати.
   - Обiдатимемо в саду? - запитала дiвчинка.
   - Звичайно, в саду, лiто ж, - засмiялася господиня. - Хлопчики, складайте iграшки та мити руки!

*

   Галя вже два тижнi гостювала у Вiки. За цей час вони добряче потоваришували, разом читали книги, ходили в кiно, разом каталися на Аркадiї. Вiка продовжувала займатися навчанням Галi верховiй їздi, розповiдала, як поводитися з дiтьми, особливо хворими, навчала, як їх пiдтримувати.
   - Ти молодець, - похвалила Вiка, - Аркадiя тебе слухається. Мама планує з твоєю допомогою продовжити заняття з дiтьми.
   - Я iз задоволенням їй допоможу, - усмiхнулася Галя.
   - Тобi доведеться жити у нас, мама закiнчує оформляти документи щодо опiкунства, - повiдомила Вiка.
   - Я так рада! Ви моя сiм'я! Яке щастя, що я тодi впала в яму, i твоя Аркадiя знайшла мене! - радiла Галя.
   0x01 graphic
   - Тiльки ось менi з татом скоро їхати, - засумувала Вiка. - Я до тебе так звикла!
   - Так, - зiтхнула Галя.
   - Але ти не сумуй, я обов'язково приїду на канiкули. I телефони у нас є, будемо телефонувати.
   Галя махнула головою.
   - Ти пiдеш у мою школу вчитися? - запитала Вiка.
   - Нi, тут мiй дитбудинок недалеко, скоро всi дiвчата з'їдуться, я вчитимуся з ними. Щоправда, Машу з братами усиновлять, мабуть, Маша навчатиметься в iншiй школi. Я рада за неї. Головне, що її iз братами не розлучили. Мишко i Валерка такi милi! Треба тебе познайомити з моїми подругами Надiйкою, Наташею, Мариною.
   - Давай коли вони повернуться пiсля канiкул, покатаємо їх на Аркадiї, - запропонувала Вiка.
   - Давай! Спасибi тобi! Яка ти хороша, сестро, - радiсно сказала Галя.
   - Пр, - скомандувала Вiка i дала Аркадiї шматочок цукру, коли та зупинилася.

*

   Цього разу Галя проводила Вiку в аеропорту разом iз Нiною Сергiївною. Вiка та Галя трималися за руки. Їм було шкода розлучатися. Мама та тато поглядали на дiвчаток i посмiхалися. Їм було приємно, що дiвчатка потоваришували.
   0x01 graphic
   - Закiнчується реєстрацiя на рейс 322, закiнчується реєстрацiя на рейс 322, - оголосили в аеропорту.
   Мама обняла Вiку:
   - Дзвони частiше, доню, - поцiлувала вона дочку в щоку.
   - Буду, мамо. Бувай, Галю, - попрощалася Вiка.
   - Бувай.
   Вiка з батьком взяли валiзу та рюкзак i пiшли на посадку.
   - Щасливого польоту, зателефонуйте, як приземлитесь, - крикнула Нiна Сергiївна.
   Вiка послала їй повiтряний поцiлунок, дядько Олег лише махнув рукою.
   На очах Галi виступили сльози.
   - Ну, що ти, ластiвко моя, - обняла Галю Нiна Сергiївна. - Скоро Вiка прилетить на канiкули. А на нас з тобою чекають великi справи. Менi дозволили знову вiдкрити центр реабiлiтацiї дiтей.
   - Правда! - зрадiла Галя.
   - Тiльки дивись, я розраховую на твою допомогу, - усмiхнулася Нiна Сергiївна.
   - Звiсно, - сказала Галя. - А у нас у дитбудинку є Микита. Чи можна йому допомогти?
   - Обов'язково допоможемо, люба моя, - запевнила Нiна Сергiївна.
   - Ви така гарна! - Галя обiйняла жiнку.
   - Все буде добре, - Нiна Сергiївна гладила дiвчинку по волоссю. - Все буде добре.
  

НА ПОЧАТОК ЗБIРКИ

МАЛЮНОК З МОГО ДИТИНСТВА



КНИГА, ЩО НАДIХНУЛА НА СТВОРЕННЯ СЕРIЇ

ЛАСТIВКА МОЯ


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"