Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

ПутIн I Байден У ГрI Богов!

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Боги-демiурги вирiшили зiграти в супергру i вселили Джо Байдена у Гiтлера та Володимира Путiна у Сталiна. В результатi два лiдери стали вести вiйну один проти одного у нових тiлах та на полях другої свiтової вiйни. А за їх вiдсутностi в Росiї та США вiдбулися суттєвi змiни. 5 квiтня 2022 року у Росiї почалося нове життя, вже без Володимира Путiна.
  ПУТIН I БАЙДЕН У ГРI БОГОВ!
  АННОТАЦIЯ
  Боги-демiурги вирiшили зiграти в супергру i вселили Джо Байдена у Гiтлера та Володимира Путiна у Сталiна. В результатi два лiдери стали вести вiйну один проти одного у нових тiлах та на полях другої свiтової вiйни. А за їх вiдсутностi в Росiї та США вiдбулися суттєвi змiни. 5 квiтня 2022 року у Росiї почалося нове життя, вже без Володимира Путiна.
  . ПРОЛОГ
  Богиня-демiург Еммануель i в ечний хлопчик-демiург Сферо Катастрофов лiтали по щойно створеному ними всесвiту. Це було так здорово створювати новi, чудовi
  i дуже крутi свiти.
  Дiвчина-богиня Еммануель взяла i чиркнула пальцем i виникла нова планета.
  I на нiй йшла альтернативна iсторiя Другої свiтової вiйни.
  I ось Еммануель взяла душу Джо Байден вселила в Гiтлера. А Сферо Катастрофов душу Володимира Путiна у тiло Сталiна.
  А подiї на фронтах Другої свiтової вiйни розвивалися дещо по-iншому.
  Битва на морi пiд Мiдвей була виграна японцями. А потiм їхнi вiйська захопили i Гавайський архiпелаг з базою в Перу-Харбор. Пiсля чого японцi вторглися до Iндiї.
  Щоб врятувати свою головну колонiю, Черчiлль зняв частину вiйськ з Єгипту. I перекинув на схiдний фронт. Внаслiдок чого в Африцi настало затишшя.
  Нiмцям не вдалося уникнути поразки пiд Сталiнградом та розгрому взимку. Але контрудар Майнштейна в березнi виявився сильнiшим. У ньому взяло участь
  кiлька дивiзiй бiльше, оскiльки нiмцi не перекидали вiйськ до Африки. I тридцять новеньких тигрiв замiсть того, щоб зникнути без користi в пiсках Сахари
  взяли участь у контрнаступi. Плюс ще й суттєвi сили авiацiї. Тим бiльше Ганс-Iоганн Марсель не загинув i залишився живим. Мало того, вiн перевищив рахунок
  у триста збитих лiтакiв i отримав вперше в iсторiї Третього Рейху другий Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям мечами та дiамантами.
  Пiсля цього його вiдправили на схiдний фронт.
  Марсель був прозваний радянськими льотчиками чорним дияволом. Так вiн їх трощив. За чотириста збитих лiтакiв отримай хрест нiмецького орла з дiамантами, а за п'ятсот
  Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Марсель трощив ворогiв без жалостi та сумнiвiв. I загалом нiмцi досягли бiльшого i змогли вiдбити не лише Харкiв та Бiлгород, а й Курськ. I в оточення потрапило
  бiльше радянських вiйськ i вони зазнали колосальної шкоди. А потiм було затишшя через бездорiжжя. А потiм i вагань у нiмецькому командуваннi.
  Особисто Гiтлер-Байден хотiв повторити наступ на Воронеж та Сталiнград. Але були iдеї та штурмувати Ленiнград. I це логiчно. хоча фортеця теж серйозна.
  Пiсля суперечок було обрано Воронеж i план нового наступу на Кавказi. Тiльки цього разу на Сталiнград за схожими напрямками.
  Такий ось подвiйний удар з Таманського перешийка та Курська.
  Для наступу нiмцi приготували новi танки: "Тигр", "Пантера" та "Лев". Остання машина надiйшла в серiю, оскiльки Третiй Рейх майже не бомбили, оскiльки США згорнули.
  фронт у Європi. I у нiмцiв бiльше вцiлiло заводiв та робочої сили. Отже, виробництво зросло.
  Танк "Лев" формою скидався на "Пантеру", але був бiльше, важив дев'яносто тонн i озброєний 105-мiлiметрiв гарматою в 70 ЕЛ. I його броня товща. 150-мiлiметрiв
  лоб корпусу пiд нахилом, борти 82-мiлiметри, лоб голови в 240-мiлiметрiв пiд нахилом. Дуже сильний захист у "Лева" - це чоло. Борт гiрший, але з нахилами
  i краще, нiж у Тигра. Гармата, зрозумiло, забiйна, але менш скорострiльна - п'ять пострiлiв за хвилину. Дуже сильна машина. Мiнус ходовi якостi. Двигун у вiсiмсот
  кiнських сил. Так слабкувато.
  Ця машина могла бути тараним проривом. Як i Фердинанд - потужна САУ.
  Сталiн-Путiн вважав за краще сидiти в оборонi.
  I ось рушили в бiй 5 липня 1943 року, красивi нiмецькi дiвчата на танку "Лев", i вони були босонiж i в бiкiнi.
  Ось їхнiй танк гуркоче i йде попереду всiх.
  Герда реве:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Шарлота руда бестiя пiдспiвує:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина проревела:
  - Не вiримо сльозам!
  I голою п'ятою як дiвча натисне.
  Магда проворкувала:
  - А злим олiгархам дамо по мiзках!
  Ось цi дiвки взялися за тотальне знищення ворогiв. I снаряди вiд лобової бронi танка "Лев" вiдскакують наче горох вiд стiни. Не пробивають таку похилу
  та товсту броню радянськi снаряди.
  Але є ще, ясна рiч, i мiннi загородження. А ось у танк "Лев", потрапив снаряд 203-мiлiметрової зброї, i його гарненько струснуло.
  Магда вiдзначила:
  -Смертельний вийшов номер!
  Презент смертi пiшов у рикошет. Та нiмцям довелося нелегко.
  Все ж таки п'ять днiв вони вклинилися на тридцять-тридцять п'ять кiлометрiв. Далi розгорнулися танковi битви. Бої показали, що у зустрiчнiй битвi "Пантера" не має
  собi рiвних. I дуже вона пристойний танк. Бойовi дiї показали всю неоднозначнiсть обох сил. З боку СРСР основним танком була тридцятьчетвiрка.
  Вона недостатньо потужна проти нiмцiв, зате жорстока. Бої показали свою неординарнiсть у використаннi машин. Зокрема, "Лев" показав себе сильним у захистi,
  але недостатньо ходовим танком. Хоча броня має значення.
  Непоганий був i "Тигр" дуже грiзний танк. Та й "Пантера" - бойова машина вищого класу. Принаймнi у таких питаннях як винищення своїх колег.
  Принаймнi лiнiя оборони радянських вiйськ повiльно, але, мабуть, пiддавалася. Хоча нiмцi й несли колосальну шкоду. Спiввiдношення сил перед битвою в реальнiй iсторiї
  було приблизно один на два на користь Червоної Армiї, яка ще й займала потужну оборону. I то нiмцi мало не прорвалися i не замкнули казан. А зараз у нiмцiв за рахунок
  зростання виробництва технiки, було бiльше танкiв i авiацiї. Вони не витрачалися на захiдний фронт, i майже не страждали вiд бомбардувань. Плюс ще зберегли
  значнi сили, що згинули в Африцi. Особливо сильно нiмцi додали в авiацiї, тому США припинили бомбардування повнiстю, а Британiя звела їх до мiнiмуму.
  Нiмцi навiть у найкращих умовах змогли запустити в серiйне виробництво досконалiший, швидкiснiший i потужнiше озброєний МЕ-309. Ця машина мала швидкiсть 740 кiлометрiв
  на годину, три 30-мiлiметрiв авiацiйних гармати, i чотири кулемети. Потужна була рiч. А Як-9 поступався їй i швидкiстю i переважним у озброєннi. У ЯК-9 лише одна 20
  -мiлiметрова гармата, та один кулемет. I швидкiсть 600 кiлометрiв на годину. Не потягнути радянським лiтакам проти нiмцiв.
  З'явився в серiї i Ю-288, у нього швидкiсть 650 кiлометрiв на годину, i чотири тонни бомбового навантаження, i шiсть тонн з перевантаженням.
  Проти такого лiтака червоної авiацiї не встояти. Як вiн бомбардує.
  Тож нiмцi набагато сильнiшi. А СРСР слабший. У тому числi через вiдсутнiсть постачання пiд ленд-лiз, i великi втрати в попереднiх боях.
  Гiтлер-Байден не переслiдує євреїв, i це теж призводить до того, що союзники з Третiм Рейхом практично не воюють!
  Тож нiмцi, долаючи глибокоешелоновану оборону, готовi цього разу Червоною Армiєю таки йдуть уперед. Щоправда, цього разу нiмецький наступ очiкувався.
  I Червона армiя нарила окопiв та траншей. I нiмцям доводиться проривати одну лiнiю оборони за iншою. I нiмцi не можуть вийти на оперативний простiр.
  I втрати у фашистiв вiдчутнi.
  Утiм, у повiтрi гiтлерiвцi поступово захоплюють iнiцiативу.
  Йоганн-Ханс Марсель такий грiзний ас, що про нього ходять легенди. А Сталiн-Путiн за його голову призначив нагороду мiльйон рублiв. I це стало втiхою. За сiмсот п'ятдесят збитих
  лiтакiв Марсель отримав унiкальну нагороду: Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. I це, звичайно, дуже круто.
  Марсель - це справдi боєць вiд Бога! I, звичайно, радянським льотчикам до нього далеко.
  У небi нiмцi встановили своє панування. А на сушi до кiнця серпня дiйшли так цiною величезних збиткiв до Воронеж. Але були змушенi зупинитися, так вiйська у них вимоталися,
  а втрати були величезнi. Та й Червона армiя стояла на смерть i багато втрачала. Загалом термiн Байдена-Гiтлера зiрвалися. Хоча нiмцi i змогли таки прорвати оборону
  i просунуться до Дону. Сам Воронеж вони штурмувати не наважилися i наполовину оточивши пострiлювали. Байден-Гiтлер пробував натиснути на Японiю, мовляв, час пiдсобити з другим.
  фронтом. Хiрохiто дав принципову згоду, але не ранiше за весну сорок четвертого. Японцям треба пiдкопити сили, та й наступати в Сибiру на зиму дивлячись - стрiмко!
  Тож нiмцi були змушенi перейти до оборони. Досвiд двох минулих зим показав, наскiльки радянськi вiйська в холодну пору року небезпечнi. Цього разу нiмцi до зими готувалися
  капiтально i будували укрiплення та закопувалися в землю. У вереснi почала випускатися бiльш досконала "Пантера"-2. Вона мала менших розмiрiв та значно вже вежу.
  Також нижчий силует корпусу. Що дозволило нiмцям пiдняти товщину бронi: корпус лоб 120-мiлiметрiв пiд нахилом 45 градусiв, а борти 60-мiлiметрiв, а лоб
  вежi взагалi в 150-мм, при гарматi в 88-мм 71 ЕЛ. При цьому вага зросла всього до 47 тонн, що при потужнiшому двигунi в 900 кiнських сил навiть
  дозволило пiдняти ергономiку. "Пантера"-2 для свого часу дуже гарний танк, який перевершував усi радянськi машини. У тому числi навiть IС-2 та Т-34-85, який
  будуть у СРСР випускати лише наступного року.
  Тож Червона армiя зiштовхнулася з проблемою. А ось "Тигр"-2 виявився не надто затребуваним. При вазi на двадцять одну тонну бiльше, вiн дорiвнював у озброєннi,
  i трохи товщi бронi, нiж "Пантера"-2. А двигун у 700 кiнських сил, для цього мастодонта явно застарiв. Тому надходження "Тигр"-2 у серiю затримувалося.
  I Гiтлер зажадав зробити "Пантеру"-2 основним нiмецьким танком якнайшвидше. Але, зрозумiло, все ще випускалися i "Тигри" та "Пантери", i навiть Т-4. Останнiй
  танк постiйно модернiзувався. Загалом нiмцi до зими виявилися готовими. Червона армiя пробувала наступати у груднi Пiвднi, але з змогла пробити оборону.
  Ленiнграда деблокувати також не вдалося. Нiмцi розкрили задум радянського командування та змогли встояти у потужнiй фортецi оборони.
  Взимку Гiтлер наказав: нi кроку назад. I фрицi вiдчайдушно трималися. Наступ у лютому в центрi теж не дав Червонiй Армiї переваги та прориву...
  Нiмцi змогли взимку уникнути катастрофи. I загалом устояли. Марсель збив понад тисячу лiтакiв i отримав чергову унiкальну нагороду: Зiрку Лицарського Хреста
  Залiзного Хреста i срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. I це серйозна нагорода.
  Навеснi фашисти планували розпочати власний великий наступ. У гiтлерiвцiв у серiї з'явилися реактивнi лiтаки, зокрема винищувач МЕ-262, та гвинтовий
  багатоцiльовий лiтак ТА-152 - еволюцiя Фокке-Вульфа зi швидкiстю 760 кiлометрiв на годину, i шiстьма авiацiйними гарматами на озброєннi. Це дуже серйозна
  авто. Гiтлерiвцi цим отримали велику силу. Крiм того, з'явився перший у Люфтваффi серiйний чотиримоторний Ю-488. Ця машина хороша тим, що її швидкiсть
  в 700 кiлометрiв на годину дозволяє йти вiд радянських винищувачiв, та й потрапити з зенiтки в такий лiтак дуже важко. I бомб вiн несе багато.
  Площа крила даної машини куди менша, нiж у американського Б-29, так що нiмецький бомбардувальник куди швидше i маневренiше. Таким чином нiмцi отримали лiтак
  здатним бомбардувати радянськi заводи на Уралi та за Уралом. I це, певна рiч, серйозна для Червоної армiї проблема.
  Гiтлер взагалi монстр. I його армiя - це монстри. А на пiдходi ще й реактивний бомбардувальник " Арадо ", який жоден лiтак, нi СРСР, нi союзникiв не наздожене.
  Основний танк "Пантера"-2 досить спритний, добре захищений в лоб, але недостатньо з бортiв. Бої показали, що у наступi "Пантера"-2 не дуже незважаючи
  на пристойну швидкiсть та хорошi ходовi якостi. Але надто вразлива для стрiлянини в борт!
  Йде розробка "Пантери"-3 з бiльш товстою бронею та важчою. Але це у проектi танкiв нового поколiння - серiї Е. Що теж непогано.
  Нiмцi цiною величезних втрат змогли просунутися вздовж рiчки Дон, i дiйти до червня до закруту. Червона Армiя вiдступила за рiчку. Ситуацiя ускладнилася.
  Гiтлерiвцi в небi поки що не могли досягти переважної переваги через недосконалiсть реактивної авiацiї. ХЕ-162, на який покладалися надiї, був
  чудовий за швидкiстю, маневренiстю, льотним характеристиками, i дешевизною виробництва. Але керування ним вимагало льотчикiв високої квалiфiкацiї. Тому вiн
  й у реальної iсторiї був прийнятий озброєння у СРСР. Хоча здавалося машина вищий клас.
  Так нiмцi поки що не могли перейти повнiстю на реактивнi лiтаки. МЕ-163 виявився надто коротким на польотний час. Зате ТА-152 показав себе вдалою моделлю,
  перевершує Фокке-Вульф на всi статтi. ТА-152 можна було використовувати як штурмовик, i як фронтовий бомбардувальник. Чудова робоча конячка.
  МЕ-309 винищувач теж дуже непоганий. Правда в Третьому Рейху розроблявся досконалiший МЕ-262 Х, який мав ще бiльшу швидкiсть i кращу маневренiсть.
  Нiмцi як кажуть - кермували i педалiлi . I це було класно.
  Восени 1944 року вже намагалася наступати Червона армiя. Але не надто вдало. У боях вперше взяли участь легкi нiмецькi САУ Е-10 та Е-25. Бої показали, що
  це машини непоганi i в оборонi, i дуже добре ходовими якостями, мають низькi силуети, i порiвняно простi у виробництвi. САУ Е-10, дуже маленьких
  розмiрiв та висотою в 1,4 метра, стала улюбленою машиною в оборонi.
  Адала i Агата боролися в нiй лише удвох i наполовину лежачи. Дiвчата билися в одному лише бiкiнi та босонiж, показуючи свiй вищий клас.
  I справдi великi героїнi.
  Адала пробивши радянську машину пискнула:
  - Я найкрутiше дiвчисько у свiтi!
  Агата iз цим не погодилася:
  - Нi! Це я найкрутiше дiвчисько у свiтi!
  I дiвчата взаємно показали язики. А потiм шльопнули босими, точеними нiжками. Ось це дiвки.
  Червона Армiя намагається прорватися й у центрi. Але тут позицiї у нiмцiв мiцнi. Радянськi вiйська застосовують IС-2 та Т-34-85. Цi машини хорошi, але все-таки поступаються
  "Пантере"-2 та новим САУ iз серiї Е. У боях нiмцi застосовують активну оборону. Непогано показали себе системи реактивного вогню. Але нiмцi роблять найсильнiшi
  другу та особливо третю лiнiю оборони. I їх так просто не пробити. Хоча артпiдготовка та потужна. Але фашисти добре зариваються в землю i використовують рiзного
  роди прийоми. Байден це не Гiтлер i з фахiвцями радиться. Треба вiдзначити, що в реальнiй iсторiї Гiтлер, будучи дилетантом в оборонi, часто припускався помилок,
  i це призвело до передчасної поразки Третього Рейху. А тут Байден був i розумнiший, i гнучкiший. I оборона гiтлерiвцiв виявилася мiцнiшою. Та й нiмцi вiдчували
  себе впевненiше. Крiм того, у серiйному виробництвi у нiмцiв дуже непогана штурмова гвинтiвка МР-44, яка дозволяє вiдбивати атаки переважаючих сил
  Червоної Армiї.
  Восени та взимку фашисти сидiли в оборонi. I вiдбивали спроби Червоної Армiї наступати. Але розрахунки на нову зброю у гiтлерiвцiв виправдалися лише частково.
  МЕ-262 Х, виявився хорошим i ефективним, МЕ-1100 занадто складним в управлiннi через крила мiнливої стрiловидностi. Реактивнi бомбардувальники непоганi,
  особливо Ю-287. Подавали надiї та безхвостки . Грiзною виявилася i шестимоторна ТА-400. Загалом нiмцi в авiацiї частково досягли успiху. МЕ-163 теж вийшла
  вже з польотним часом у п'ятнадцять хвилин, i її можна застосовувати. Але розрахунки на диво-зброю дисколету не виправдалися. Машини хоч i мали
  колосальну швидкiсть, але надто дорогi та вразливi для стрiлецької зброї.
  "Пантера"-3 вийшла недостатньо вдалою. Її бортовий захист становив лише 82-мiлiметри. Що не задовольнило командування. Лоб правда корпусу мав 150-мм
  а чоло вежi 185-мiлiметрiв з великими нахилами. Вага машини була у шiстдесят тонн у двигунi що розганялася про 1200 кiнських сил. Ходовi якостi - непоганi.
  Гармата 88-мiлiметрiв в 100ЕЛ дуже точна i робила дванадцять пострiлiв за хвилину, дуже пробивна.
  Тiльки радянський IС-3 мiг у лоб хоч якийсь захист проти "Пантери"-3. Але загалом танк не зовсiм влаштував нiмецьке командування.
  Розробка ж Т-54 затримувалася.
  I в березнi нiмцi розпочали новий наступ. Причому масово застосовуючи прилади нiчного бачення та наступаючи у темний час доби. Що дозволило їм побити потужну
  оборона Червоної армiї в центрi. Гiтлерiвцi змогли просунутися кiлометрiв на двiстi. I вперлися до Можайської лiнiї оборони. А влiтку почався наступ i на Кавказi.
  Ситуацiю посилило те, що нiмецький генерал-агент напав на радянськi вiйська у Закавказзi. I Туреччина брали вiйну. I це також грiзна взаємодiя.
  Ось турки й стали пробиватися з пiвдня, а нiмцi наступати на Кавказ iз пiвночi. I все буквально здригалася вiд розривiв.
  Нiмцi хоч i повiльно, але просувалися. У боях взяли участь танки нового типу. Зокрема, Е-100. Ця машина виявилася порiвняно гарною.
  Лобова броня 250-мiлiметрiв пiд нахилами, а бортова разом зi щитками 210-мiлiметрiв. I двi гармати: у 75-мiлiметрiв i 128. I вага у 130 тонн при двигунi
  1500 кiнських сил. Що давало їй задовiльнi ходовi якостi. Тож машина просувалася впевнено.
  Як танк просувався непогано. I нiмцi протаранили радянську лiнiю оборони. I ось наприкiнцi липня вже пiдходили до Грозного та Орджонiкiдзе. I це було дуже криваво.
  Ось бойовi дiї йшли пiд Сталiнградом. У серпнi розпочався штурм цього мiста. Штурм, ясна рiч, повторний.
  Мiсто, зрозумiло, вiдважно захищають хоробрi та бойовi дiвчата.
  Наташа дає чергу, i кидає босими пальчиками нiжок гранату.
  Розриває гiтлерiвцiв i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Зоя теж стрiляє по супротивнику. Скошує ворогiв, жбурляє босими нiжками вбивчої сили гранати i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Августина чергою з кулемета скосила шеренгу гiтлерiвцiв. Кинула голою п'ятою руйнiвну лимонку i гаркнула:
  - За СРСР!
  Свiтлана теж довбанула супротивника, зрiзала масу коричневих воїнiв i пропищала:
  - За свiт комунiзму!
  I теж як шпурне руйнiвної i незмiрної сили презент смертi пальчиками босих нiжок. I капiтально ворогiв порвала.
  Ось це дiвчата просто супер...
  Наташа помiтила, скошуючи наступаючих гiтлерiвцiв:
  - Прут вони буквально як сарана!
  I дiвчина знову жбурнула в ворога гранату голою п'ятою. I неабияк ворогiв порвала.
  Зоя теж як лупне влучною чергою по коричневих солдатах. Капiтально викосить їх i проворкує:
  - За Росiю!
  I знову босими пальчиками нiжок метне забiйний подарунок смертi.
  Августина ведучи вогонь по супротивнику i буквально скошуючи гiтлерiвцiв, зрiзуючи їх немов культиватором i пискнула:
  - За Батькiвщину-мати!
  Свiтлана, зрубуючи ворогiв, реально викошуючи воїнiв агресивної iмперiї, i вибиваючи їх курганами, видала:
  - За Вiтчизну та новi перемоги!
  I знову як шпурне вбивчої сили гранату пальчиками босих, точених нiжок.
  Дiвчата капiтально розiйшлися. I лупили переважаючi кiлькiстю армiї Третього Рейху. I наступали великими потоками.
  Воюють на танку та екiпаж Єлизавети.
  Дiвчата тут теж в одному лише бiкiнi та босi. I при цьому чудово воюють. У Третього Рейху танки новiтнi та краще за якiстю нiж радянськi, але їх досить багато.
  Деякi машини умiльцi коричневої iмперiї виготовляли з бетону та пластмаси. Що треба сказати дуже прогресивно.
  Єлизавета за допомогою босих пальчикiв нiжок робить пострiл i пробиває нiмецький танк, пiсля чого гарчить:
  - Я найкрутiша баба у свiтi!
  Катерина теж довбає, використовуючи голу п'яту, рознесе супротивника i пискне:
  - За СРСР!
  Олена, недовго думаючи, вистрiлить по противнику. Розiрве його на частини i пискне:
  - За комунiзм!
  Єфросинiя теж як рiже по ворогах. Розiб'є танк гiтлерiвцiв i в'якне:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  I це дiвчата, вони просто супер. Проти таких жодної сили не встоять. I вони войовницi воiстину найкрутiшi та хортнi. I проти них нiхто не зможе виступити.
  I якщо вони стали битися, це буде просто бiй гипеменок .
  I Єлизавета знову пальне за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискне:
  - За новий СРСР!
  Катерина теж по черзi вистрiлила у супротивника i пискнула:
  - Так Сталiн керiвник, м'яко кажучи, не дуже!
  I дiвчисько покрутило голою, круглою п'ятою.
  Олена продовжувала молотити гiтлерiвцiв i прочирикала:
  - За великий комунiзм у СРСР!
  I босими пальчиками нiжок додала саме руйнiвне та вбивче!
  I потiм як лупне дiвчина Єфросинiї. I рознесе ворога i пискне:
  - За Богиню Ладу!
  Ось це їхнiй бойовий наступ.
  I войовниця як стали косити супротивникiв, i як вони їм не давали пощади, винищуючи гiтлерiвцiв.
  Єлизавета теж стрiльнула по супротивнику, i теж застосувала голу п'яту i проворкувала:
  - За комунiзм у країнi порад!
  I ось вона така бойова та войовнича баба.
  Ось уже з неба гiтлерiвцiв молотять.
  Анастасiя Вiдьмакова у бою дуже гаряча. I трощить усiх пiдряд. I в небi збиває гiтлерiвськi лiтаки та завдає ударiв i по сушi. Ось таке дiвчисько агресивне.
  I вона заспiвала зi смiшком:
  - За Вiтчизну нашу матiр, усiх фашистiв убивати!
  Акулiна Орлова пiдтвердила, вискалив зубки:
  - Справдi фюрер бiс, на СРСР полiз!
  I збила войовниця черговий гiтлерiвський лiтак.
  Мiрабела Магнiтна, крушивши воїнiв коричневої iмперiї в небi та на сушi, при цьому використовуючи босi пальчики нiжок, в'якнула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Ось така бойова у небi бореться трiада. I вона молотить гiтлерiвцiв iз великою iнтенсивнiстю. I ворогiв капiтально збиває.
  Акулiна Орлова на кнопки голою п'ятою i в'янула:
  - За велику нашу країну!
  I як пiдморгне своїм напарницям.
  I знову збиває гiтлерiвцiв. I це дуже агресивнi у дiвчат заскочки.
  Анастасiя прочирiкала з усмiшкою вискалив зубки, збиваючи нiмецьких льотчикiв:
  - Ми є войовницi, що переможуть будь-яку армiю!
  I знову пiдбила гiтлерiвську машину.
  I дiвки тут взялися за винищення воїнiв коричневої iмперiї капiтально. I трощать...
  Оленка теж б'ється вiдчайдушно, i показує найвищий пiлотаж. I збиває ворогiв, немов вони макети.
  А гiтлерiвцi все лiзуть та лiзуть. I їх убивають у колосальних кiлькостях.
  Оленка жбурнула босими пальчиками нiжок, щось забiйне i заспiвала:
  - Ми бiлi вовчицi!
  Анюта iз цим погодилася, викошуючи без церемонiй супротивникiв:
  - А ми найкращi у свiтi!
  I теж пiддала гранату голою п'ятою.
  I ось Алла теж стрiляє з кулеметiв. I вибиває масу гiтлерiвцiв i реве:
  - Слава епосi комунiзму!
  Марiя теж дуже влучно палить по гiтлерiвцях. I вибиває їх капiтально. I також кидає гранати, використовуючи босi пальчики нiжок. I реве:
  - Слава Сварогу!
  Олiмпiада теж б'є по супротивнику з величезною, вбивчою силою. Скошує ворогiв iз коричневої iмперiї та пищить:
  - За весь свiт в епосi комунiзму!
  I знову дiвча скеляє зуби i влучно стрiляє по вороговi.
  I Маруся теж по гiтлерiвцях строчить. I червоним соском натискає на кнопку базуки, i вибиває супротивникiв i пищить:
  - За Русь велику!
  Отакi тут дiвчата.
  А ось Мотрена як по гiтлерiвцях довбає, використовуючи босi пальчики нiжок, трощить супротивника з Третього Рейху i верещать:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Ось це дiвки пiшли i як гiтлерiвцiв молотять - просто жах. I йде буквально тотальне та загальне їх винищення. Мабуть, у нiмцiв настали дуже поганi днi.
  Оленка вiдзначила, ведучи вогонь по гiтлерiвцях та їх скошуючи:
  - Це Батькiвщина моя!
  I голою п'ятою як пiддасть вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвки - просто скажемо супер.
  Анюта агресивно вiдзначила, стрiляючи по гiтлерiвцям:
  - Слава комунiзму!
  Бойова Алла, ведучи вогонь, i натискаючи червоним соском на кнопки базуки, пискнула:
  - Героям слава!
  I Марiя довбала супротивника вбивчою силою, проворкувала:
  - Найкласнiшiй Батькiвщинi - слава!
  Олiмпiада додав, руйнуючи ворогiв i показуючи пiдвищенi обороти:
  - Найпроцвiтаючiй країнi велика слава!
  Мотрона, довбаючи супротивникiв, i використовуючи босi пальчики нiжок при стрiльбi, взяла i пискнула:
  - I найкрутiшим войовницям слава!
  Маруся, теж строчачи по ворогах, i буквально викошуючи їх, оглушливо проворкувала:
  - I СРСР теж велика слава на вiки!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  I войовницi як розсмiються на всю горлянку. I оскалять зубки.
  Оленка з великою посмiшкою вiдзначила:
  - За нашу Батькiвщину ми серце вiддамо!
  Анюта з люттю продовжила:
  - I вистоємо та переможемо!
  Ось такi вони, скажiмо, чудовi дiвчата. I їм дуже подобається боротися на повну силу.
  А ось i Олег Рибаченко, i Маргарита Коршунова у бою.
  Хлопчик та дiвчинка на вигляд дiти рокiв дванадцяти, а насправдi безсмертнi попаданнi так агресивно борються. Що проти них нiчого не встоїть.
  Оленка, скелячи зубки i зрубуючи супротивникiв iз Третього Рейху з посмiшкою проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося!
  Анюта, ведучи вогонь i жбурляючи бомби босими пальчиками нiжок додала:
  - А наш бронепоїзд встиг розiгнатися!
  I руда Алла, пiдскакуючи i звиваючись, додала, пiдморгуючи:
  - Нумо цiлуватися!
  Олег Рибаченко провiв мечами млин, зрубуючи голови гiтлерiвцям i пискнув:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок запустив убивчий подарунок смертi.
  Дiвчинка теж мечами прорубав прийом метелик. Зрiзала супротивника i пискнула:
  - Слава радянському строю!
  I теж босими пальчиками нiжок покине презенти анiгiляцiї, знищуючи ворогiв.
  I дiти, круша супротивника хором заспiвали:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець ведмедям.
  Яскраво засвiтить сонце,
  Злих ворогiв переїдемо!
  Дiти в самому дуже крутi бiйцi. А ще вони й свистять, обрушуючи на супротивника цiлу хмару оглушених i одурманених ворон. I це надзвичайно круто.
  Олег Рибаченко, рубаючи гiтлерiвцiв, з усмiшкою зазначив:
  - З нами юнiсть усiєї планети,
  Наш всесвiтнiй будзагiн!
  I хлопчик голою п'ятою пiддав руйнiвний подарунок смертi.
  Маргарита Магнiтна, ламаючи коричневих воїнiв, теж прочирiкала, вискалив зубки:
  - Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  I теж як рубанет по гiтлерiвських шеренгах. I це треба сказати дуже жорстоко i круто.
  Тим часом фашисти захопили в полон хлопчика рокiв чотирнадцяти. Вони його подiли i прив'язали до дерева. Пiсля чого спочатку вiдшмагали, розполосувавши шкiру до кровi.
  Потiм посипали рани пiдлiтка сiллю. Потiм стали смажити вогником i пiдпалили дитинi п'яти. I це було так жорстоко. I зрештою закатували
  хлопчика до смертi.
  I знову йдуть жорстокi бої...
  I за позицiями Китаю б'ють радянськi штурмовики, використовуючи авiацiю. I тут дубасять гiтлерiвцiв та ракети. А вони всi лiзуть i лiзуть, мов жаба на корч.
  I цiлi кургани трупiв залишають за собою.
  Маргарита з посмiшкою проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося!
  I Олег Рибаченко, рубаючи гiтлерiвцiв, гаркнув:
  - Зумiли розiбратися!
  I хлопчик знову босими пальчиками нiжок як метне вбивчої сили гранату.
  I цих гiтлерiвцiв так впевнено й лихо молотять.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  I борються безсмертнi створiння босонiж, i дуже активно трощать супротивникiв.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  А тим часом душi двох президентiв Джо Байдена та Володимира Путiна залишили тiла своїх власникiв якраз 5 квiтня 2022 року. I це дуже драматично.
  В Америцi смерть Джона Байдена, якому скоро має виповнитися вiсiмдесят рокiв, не викликала особливого ажiотажу. Пост автоматично переходив до вiце-президента
  у цьому випадку Камалi, i так до наступних виборiв у 2024 роцi. А ось у Росiї набагато складнiше. За конституцiєю виконувати обов'язки президента має прем'єр-мiнiстр.
  Але ось протягом трьох мiсяцiв мають обрати нового президента. I тут питання хто пiде? По iдеї повинен йти виконуючий обов'язки президента Михайло Мiшустiн, але
  у Сергiя Шойгу зiграли амбiцiї! Адже вiн очолював список "Єдиної Росiї" на виборах до Держдуми i як це можна обiйтися без такого героя?
  Сергiй Шойгу, вже немолодий, сам хотiв стати президентом Росiї. Михайло Мiшустiн у свою чергу мрiяв про трон. I теж рвався до престолу.
  Та й Медведєв також мав амбiцiї. Сєчiн теж вiдчував, що наступник Путiна його так просто не залишить i рвався до престола. Тож виникли колiзiї.
  З боку опозицiї теж розлад. Найсильнiшi це, звичайно ж, лiвi, якi помiтно додали на останнiх виборах до Держдуми. Але Зюганов вже не раз битий старуватий,
  Павло Грудiнiн себе скомпрометував. Так що за трон битися нема кому.
  Зюганов, втiм, побоюючись отримати ганебний вiдсоток та розумiючи вiдсутнiсть перспектив у Грудiнiна, висунув Андрiя Кличкова - губернатора Орловської областi.
  Така iдея, звичайно ж, не всiм сподобалася... Але робити нiчого. Володимир Жириновський, теж постарiлий i дещо здав позицiї на виборах до парламенту, також
  вiдчував вагання - йти чи не йти. З одного боку начебто час давати дорогу молодим. З iншого можна втратити частину ЛДПР. Вже був досвiд iз висуванням
  Малишкiна, який потiм вiдколов частину партiї. Тобто довелося старому лiцедiєвi висуватися вже всьоме. Втiшаючи себе тим, що вiн встановлює рекорди.
  На похорон Володимира Путiна прилетiла Камала, яка стала президентом США. I це, зрозумiло, у всiх викликало величезний iнтерес. Її зустрiв особисто Михайло Мiшустiн.
  Вiдносини iз Сергiєм Шойгом склалися напруженi. Мiнiстр оборони, який має масу нагород та медалей, рвався до престолу. I у нього високий рейтинг. Плюс ще пiдтримка
  значної частини Єдиної Росiї. У партiї влади взагалi настав розкол. Дмитро Медведєв також полiз у президенти. I разом iз ним i Сергiй Шойгу.
  А тут ще й Матвiєнко та Сечин рвонули в президенти.
  Володимир Путiн не залишив собi явного наступника i партiя влади роздiлилася. Однак i в опозицiї, найсильнiшої лiвої єдностi немає. Ось Павло Грудiнiн iз частиною
  прихильникiв вирiшив спробувати щастя. Зрозумiло, що iншого шансу у нього i не буде. Тривiально забудуть. Геннадiй Зюганов явно здав за станом здоров'я i нiкуди
  не лiз. Зрозумiло, знову у бiй iде Максим Сурайкiн . на виборах Держдуму в нього ледь-ледь не вистачило на взяття п'ятивiдсоткового бар'єру. I, зрозумiло, полiзли знову
  Бабурiн, Явлiнський хоч i старий пень, Титов, якi вже програли. I, зрозумiло, Ксенiя Собчак - ну як без неї!
  Проте справжнє сум'яття викликало висування у президенти Росiї Рамзана Кадирова. Ставши главою Чечнi, коли йому ще не було тридцяти, зрозумiло , Рамзан претендував
  на бiльше. Тим бiльше, термiн повноважень давно минув, а як складуться стосунки з наступником Володимира Путiна невiдомо. Так що давай - висувайся!
  Рамзану Кадирову скоро сорок шiсть. Вiн ще молодий i хоче влади, i дуже великої влади. Шiстнадцять рокiв керував Чечнею - цього мало й набридло.
  А шанси на перемогу є. Зокрема, за рахунок мобiлiзацiї всiх мусульман, що живуть у Росiї, та й узагалi всiх неросiйських. I ця заявка дуже серйозна.
  Плюс ще частина членiв Єдиної Росiї пiшла за Рамзаном Кадировим. Отже, розкол у партiї влади ще бiльше поглибився.
  I якби у лiвих сил був сильний кандидат, то шанси комунiстiв на перемогу були б суттєвими.
  Ну, якщо навiть i не на перемогу, то принаймнi на другий тур. Втiм, це ще квiточки - ягiдки попереду. Михайло Мiшустiн взяв та помилував Андрiя Навального!
  I це спрацювало наче детонатор. Ще одного гравця було випущено на арену, i гравець скажемо прямо - серйозний. Отакий шурум-бурум виходив.
  Андрiй навальний багатьом сплутав карти.
  Отже, передвиборна кампанiя стала набувати характеру iнтриги та справжнього детектива. Такого в iсторiї Росiї ще нiколи не було. У дев'яносто першому явним
  Лiдером був Єльцин. I лише вибори тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року були непередбачуванi, i нiхто не знав хто переможе. А далi вже була епоха Путiна.
  Ну i одного разу майнув Медведєв . але теж вiн був очевидним лiдером. Та iнтрига виявилася надовго вбита. А тут такий розклад та така боротьба! I навiть неясно хто
  вийде у другий тур. Якщо в дев'яносто шостому роцi, було два явнi фаворити Зюганов та Єльцин, то зараз їх уже кiлька. Зрозумiло, i Шойгу, i Мiшустiн у якого
  адмiнiстративний ресурс, Медведєв, Сечин i Матвiєнко правда слабший. I дуже серйозний суперник Рамзан Кадиров. I єдиний кандидат вiд лiвих Андрiй Кличков. I зрозумiло
  кiт у мiшку, але надзвичайно розпиарений i мученик Андрiй Навальний. Iншi звичайно ж слабшi, але теж можуть щипати голоси. Це Ксенiя Собчак, i Грудiнiн який
  був минулого разу другим, i багато iнших. Додала iнтриги та висування Максима Галкiна. Один на кшталт нього зумiв стати президентом України. I це серйозно!
  Несподiвано у президенти Росiї пiшов i Дiма Бiлан. Справдi, колись найяскравiшу зiрку естради стали забувати. I вiн вирiшив засвiтитися за новою.
  Iдея звичайно ж не найоригiнальнiша, але чим чорт не жартує. А там дивишся знову рейтинг зашкалити.
  Михайло Боярський також рвонув у президенти Росiї. Теж зiрку великої величини явно забули. А хочеться звичайно ж показати iкла.
  З новачкiв у полiтицi висунулась Наташа Соколовська - рокiв тридцяти п'яти - красуня та спортсменка. Тобто пiднялася команда. Найстарiшим кандидатом у
  президенти хотiлося бути, звичайно, Володимиру Жириновському. Але оновити рекорд йому не вдалося. Полiз у президенти Росiї Лев Лещенко. Йому теж хотiлося слави i зрозумiло
  себе засвiтити.
  Анатолiй Кашпiровський у президенти Росiї теж сунувся. Але йому вiдмовили у реєстрацiї , нiбито через наявнiсть ранiше українського громадянства.
  але Михайло Мiшустiн пiдтримав висування гiпнотизера та великого лiкаря-цiлителя. I Анатолiя Михайловича зареєстрували найстарiшим кандидом у президенти Росiї.
  Так що iнтриги ще бiльше побiльшало. Ось так все пiшло та поїхало.
  Михайло Мiшустiн очевидно намагався пiдняти собi рейтинг. Зокрема пiдняв одразу втричi мiнiмальну зарплату та пенсiю. Але це все призвело до рiзкого
  стрибок iнфляцiї. Та й рубль почав рiзко падати. Тодi Михайло Мiшустiн вдався до доларових iнтервенцiй.
  I зумiв змiцнити рубль, причому помiтно. Створивши видимiсть благополуччя. I цей рiзкий у нього рух, наприклад, дати послаблення багатьом. Ось зокрема значно пом'якшити
  антитютюновий закон, що для курцiв вiдрада. Також було дозволено на телебачення рекламу пива. Крiм того, дозволялося розпивання слабоалкогольних спиртних напоїв
  у громадських мiсцях.
  Крiм того, Михайло Мiшустiн зробив найголовнiше, зупинив вiйну в Українi i оголосив про виведення звiдти вiйськ. Тим самим вiн показав себе миротворцем.
  I це теж величезний плюс нової полiтики, що настала пiсля смертi Володимира Путiна. А ця вiйна вже повнiстю втратила популярнiсть у суспiльствi. I бiльшiсть народу хотiла позбутися подiбного кошмару.
  Михайло Мiшустiн виявив себе миротворцем, що оцiнили позитивно свiтовi ЗМI.
  Щоправда, Рамзан Кадиров пiдняв страшний хай, що мовляв у Росiї вкрали перемогу. Так ситуацiя на виборах знову рiзко загострилася. Сергiй Шойгу теж пробував зiграти в яструба, хоча сам сильно нахлинався в цьому пеклi. Андрiй Кличков, який вважався головним кандидатом вiд лiвих сил, зайняв обережну позицiю. Геннадiй Зюганов намагався поводитися агресивнiше, i останнiй момент таки кинув заяву про участь у виборах президента Росiї. А що якщо Лев Лещенко може, то чому бiльш матерому полiтику не спробувати? Хоча лiвий фланг ще бiльше розпорошується. Але ж наука, як завжди, нiкому на користь не йде. I хочеться, якщо не перемогти, то зiгрiтись.
  Як, наприклад, Володимир Жириновський пiшов на вибори, будучи фiзично сильно ослабленим. Буквально в бiй з лiкарняного лiжка. I при цьому, маючи високий рейтинг.
  Як Олексiй Навальний пiшов у президенти, прямо з тюремних нар.
  Ось такi виявилися тут вибори - найбiльш, мабуть, конкурентнi та яскравi iсторiї Росiї. Стiльки тут рiзних iмен. Анатолiй Михайлович Кашпiровський теж отримав дозвiл на участь у президентських виборах. Оскiльки конституцiйний суд витлумачив, що громадянство колишнiх республiк СРСР не є iноземним. Тож i знаменитий психотерапевт у виборах змiг взяти участь. I став вiковим кандидатом у президенти Росiї, перекривши показник Льва Лещенка. Тож боротьба пiшла за всiма напрямками. I очiкувалося багато рiзного.
  Наприклад, Михайло Мiшустiн, який виконує обов'язки президента Росiї i має величезнi за конституцiєю повноваження.
  А отже, буде жорстока боротьба. Наприклад, на Сергiя Шойгу виплив компромат. Наприклад, що за Єльцина вiн завищував кошторис шкоди заподiяної стихiйними лихами, а рiзницю вкладав у кишеню. Плюс ще у нього виявили й великi рахунки за кордоном. Вiд чого спалахнув неабиякий скандал. I Михайло Мiшустiн наказав заарештувати Сергiя Шойгу . Пiд час арешту пiдкинули наркотики, i це вилилося у великi зiткнення. Почалася стрiлянина мiж вiйськовими та полiцiєю. Шойгу абияк скрутили. I вiдправили до Лефортова. Але збунтувалися генерали. Вони вiдмовилися пiдкорятися виконувачу обов'язкiв президенту Михайлу Мiшустiну .
  I рушили вiйська на наступ на Москву. Розгорнулися тяжкi бої. Частина росiйських вiйськ залишилися вiрними законному виконувачу обов'язкiв президента Росiї Мiшустiну . А тут ще Рамзан Кадиров кинувся в атаку на Кремль. I десятки тисяч чеченських солдатiв кинулися у наступ.
  Але Михайло Мiшустiн не такий простий. Взяв i одного з найвпливовiших польових командирiв пiдкупив. I той вдарив Кадирову в тил. Виникла жорстока та кривава битва. Мiшустiн пiдкупив ще пару генералiв iз команди Шойгу. Виникла вiдчайдушна рiзанина. Билося одне з одним вiдразу кiлька дивiзiй. Внутрiшнi вiйська, Росгвардiя i МВС разом iз ФСБ пiдтримали Михайла Мiшустiна. Бо вiн їм утричi збiльшив зарплати. Плюс ще зробив директора ФСБ та мiнiстра МВС у маршали. Медведєв був знятий з посади i заарештований.
  Йому теж звинуватили в корупцiї. А Сергiя Шойгу було також звинувачено i в змовi з метою захоплення влади. I це серйозно. А оскiльки на територiї Росiї йдуть справжнiсiнькi бої i рясно ллється кров, то було введено справжнiсiньке вiйськове становище.
  I зрозумiло за нього нiякої зайвої демократiї . Швидше навпаки - закручування гайок.
  Але вибори президента Росiї Михайло Мiшустiн скасовувати не став. Навпаки, мотивацiя навiть посилилася. Взяти i пiд шумок вибратися. Заодно жодних мiтингiв та жодної зайвої демократiї. I фальсифiкацiї масовi здiйснити. Щоб перемогти у першому турi. I великою перевагою залишивши у списку лише кiлька статистiв - типу Ксенiї Собчак. I це також для нового правителя Росiї шанс.
  Тут уже не до демократiї.
  Проте Михайло Мiшустiн до конституцiї на референдум внiс кiлька правок: дозволити голосувати з чотирнадцяти рокiв, обиратися до Держдуми з вiсiмнадцяти, до губернаторiв з двадцяти одного року. Плюс ще дозволити голосувати i ув'язненим , якi перебувають у мiсцях ув'язнення за вироком суду, i право таким ув'язненим балотуватися до Держдуми та губернаторiв, якщо вони вiдбувають покарання за злочини, малу та середню тяжкiсть. Плюс ще кандидату в президенти Росiї достатньо проживати в нiй постiйно п'ять рокiв, i навiть дозволялося мати подвiйне громадянство та власнiсть з активами за кордоном. Мовляв, Росiї слiд вiдкрити себе свiтовi. I з Путiнiзмом має бути покiнчено. Досить, Росiї з усiма лаятися та гризню влаштовувати. Як то кажуть - хлопцi давайте жити дружно!
  Крiм того, до конституцiї вносилася поправка, що дозволяє чиновникам мати власнiсть за кордоном, рахунки i активи, нерухомiсть. Що апарат чиновникiв сприйняв дуже позитивно. I на Заходi таке знайшло розумiння. I в США заявили, що їх новий правитель Росiї дуже влаштовує.
  Михайло Мiшустiн зауважив:
  - Я все можу! I на Росiю чекають великi змiни!
  Пiдкупивши ще кiлька генералiв i польових командирiв, Михайло Мiшустiн розпочав рiшучий наступ на бунтiвних генералiв та загону Кадиров.
  Тепер вiн мав над ними перевагу. Плюс ще США надали допомогу авiацiєю. Натомiсть Михайло Мiшустiн пообiцяв вiддати Донбас назад Українi та виплатити компенсацiю за Крим. Це було сприйнято з великим ентузiазмом на Заходi та Українi.
  Михайло Мiшустiн попросив також допомоги у Держдуми. Зрозумiло, заплативши великi грошi депутатам. I Держдума, i рада федерацiї пiдтримали виконувача обов'язкiв президента Росiї Михайла Мiшустiна. Звичайно, як аргумент було збiльшення зарплат i премiальних депутатiв Держдуми та Ради федерацiй уп'ятеро.
  Також Михайло Мiшустiн оголосив про вiдмiну пенсiйної реформи та зниження пенсiйного вiку до шiстдесяти рокiв чоловiкам. Щоправда, жiнкам встановили з п'ятдесяти восьми рокiв. Бо вони й так живуть довше за чоловiкiв.
  З iнших iдей - пiдвищення МРОТ, до ста тисяч рублiв, i до того ж розмiру мiнiмальної пенсiї. То справдi був явний перебiр, що пiдхльостує iнфляцiю.
  Але теж непогано ... Михайло Мiшустiн рулив i педалiл . Геннадiй Зюганов, як конкурент, зовсiм не лякав Михайла. Швидше навпаки куди зручнiший суперник, нiж Андрiй Кличков. I це очевидно .
  Старий голова КПРФ зручний та передбачуваний суперник. I з ним легко та зручно боротися.
  Михайло Мiшустiн все ж таки має над Зюгановим двадцять два роки фори, i плюс ще досвiд управлiння. А що Зюганов? Вiн слабкий.
  Можна залишити серед кандидатiв у президенти. Як i хворого, старого та слабкого Володимира Вольфовича - це не конкуренти. А ось Андрiю Кличкову у реєстрацiї вiдмовити. Нiчого йому будь-яку марення нести. Молодi конкуренти для Михайла Мiшустiна є небезпечними. А ось старi треба сказати не дуже. Мабуть навiть кориснi. Хоч є видимiсть демократiї та вiльних виборiв. Немов вiдбувається реальна боротьба з ворогом, який навiть не страшний, не злий, а смiшний. Два старi Жириновський i Зюганов зрозумiло не конкуренти у боротьбi за посаду президента Росiї Михайлу Мiшустiну . А якби навiть i були конкурентами, то Михайло б вибори завжди в умовах воєнного стану може скоригувати. I це справдi серйозно. Тут боротьба йде зовсiм не жартiвлива. Але до участi допускаються лише старi блазнi. Зрозумiло, є й молодi - наприклад, Ксенiя Собчак. Її висунули очевидно заради веселощiв. Але це старий кiнь. А ось Максим Галкiн - це цiлком демократичний кандидат у президенти. I його участь - це супер. Анатолiй Кашпiровський також кандидат у президенти. Теж дуже старий, рекордсмен за вiком. А ось i Гаррi Каспарова як кандидат у президенти Росiї зареєстрували. I це також особливий знак довiри.
  I Михайло Мiшустiн випустив горiлку зi своїм портретом у половину лiтра, але цiною лише дев'яносто дев'ять рублiв. I це теж у народi сприйняли з розумiнням.
  Справдi, краще може бути горiлки, яка тепер стоїть як буханець хлiба. Ось Михайло наказав випустити i сигарети зi своїм портретом. I також дуже дешевi. Причому їх курити можна i в громадських мiсцях.
  Зрозумiло реклама алкоголю та тютюнових виробiв повернулася на телебачення. Країнi потрiбнi грошi. Плюс Михайло Мiшустiн висунув гасло: бiльше свободи та демократiї. I свободи розумiється у всьому. Включно iз шкiдливими звичками. Крiм того Михайло запропонував оголосити повну та загальну амнiстiю жiнкам i тим, хто вчинив свої злочини у вiцi до двадцяти одного року.
  Це також крок конструктивний. Лише бойовi дiї поки що затягували ухвалення рiшення про загальну амнiстiю.
  Та в США на цьому не наполягали. Розмова пiшла, про те, що мовляв настав час Росiї подумати про вступ до ЄС i НАТО.
  Мiшустiн повiдомив, що треба поки що подолати iнерцiю колишнього мислення холодної вiйни. Але Росiя та Захiд обов'язково будуть разом.
  Валентина Матвiєнко пiшла у вiдставку з посади спiкера Ради Федерацiй, i взяла самовiдвiд на користь Михайла Мiшустiна. I це теж було сприйнято щодо позитивного суспiльства.
  Як i рiшення Михайла Мiшустiна посмертно нагородити зiркою героя Росiї i Сталiна, Берiю, Бориса Нємцова, Анатолiя Собчака, Бориса Єльцина.
  А Михайла Горбачова нагородили зiркою героя Росiї ще за життя. Що очевидно , було сприйнято дуже позитивно пiсля Заходi.
  Ну звичайно ж Михайло Мiшустiн не мiг нехай i iз запiзненням не нагородити англiйську королеву Єлизавету другу орденом "Андрiя Первозванного". I це було дуже мудре рiшення. I англiйська королева вiддячила, у вiдповiдь вручивши Михайлу Мiшустiну знаки Золотого Руна. Що теж надзвичайно гарно щодо полiтичного жесту. Але, звiсно, Михайло Мiшустiн дiючи за принципом: i вашим i нашим, нагородив орденом Андрiя Первозванного та голови КНР. Той був дуже скривджений тим, що Володимир Путiн досi не дав йому цiєї нагороди. Загалом у Китаї назрiвали демократичнi змiни. Особливо хотiв демократiї бiзнес та нова буржуазiя. Та й чиновники розраховували, що у разi лiбералiзацiї їх не розстрiлюватимуть за хабарi. Це, зрозумiло, теж велика мотивацiя для Китаю пом'якшити внутрiшню полiтику.
  Смерть президента Росiї Володимира Путiна пiдштовхнула демократичнi змiни у всьому свiтi. Справдi, набридли всiм автократiї. Хотiлося людям мати волю вибору.
  А що у Сирiї? Там теж Асад усiм набрид. I народ почав виходити на масовi акцiї протесту, вимагаючи вiдставки диктатора. I в Бiлорусiї знову поновилися протести. Зрозумiло, люди хочуть змiн. Всiм набридла ця стагнацiя.
  Як сказала одна бабуся: слухаючи Лукашенком я молодею - вiн обiцяв п'ятсот доларiв на мiсяць ще двадцять рокiв тому!
  Михайло Мiшустiн поки що воював iз внутрiшнiм ворогом. Бунтiвнi генерали невдовзi здалися, їм пообiцяли амнiстiю. Але чеченцi перейшли до партизанської вiйни. I розгорнули боротьбу у горах. У Дагестанi знову спалахнуло. Але в iнших республiках Кавказу вдалось утримати ситуацiю пiд контролем. Втiм, бiльшiсть чеченських командирiв отримавши грошi вирiшило, що воювати невигiдно. Щоправда, частина вiдмовилася вiд грошей i продовжила боротьбу в горах.
  Але сам Грозний та основнi мiста Чечнi росiйськi вiйська взяли пiд контроль, а партизанська вiйна могла вестись ще довго. Але загалом Мiшустiн країну утримав.
  Чим заслужив на повагу серед народу. Самого Володимира Путiна поховали з пошаною у золотiй трунi. Але разом iз ним поховали i його полiтику.
  Михайло Мiшустiн несподiвано вирiшив посмертно нагородити зiрками героя Росiї та Миколи Другого, i Олександра Другого, та Олександра Третього.
  Що було монархiстами сприйнято позитивно. Крiм того, Верховний Суд на пропозицiю виконуючого обов'язки президента також скасував заборону на дiяльнiсть i ранiше заборонених Свiдкiв Єгови.
  Насправдi це цiлком невиннi люди, якi нiкому не шкодили . Тим бiльше, заборона на переливання кровi носити стала рекомендацiйною. Та й служба в армiї - швидше, питання вже совiстi, i не обов'язково виключати.
  Михайло Мiшустiн також несподiвано нагородив зiрками героя Росiї посмертно i Петра Першого, i Новодвордську , i академiка Сахарова, i царя Iвана Грозного. Тим самим показавши свою абсолютну всеїднiсть. I бажання догодити i вашим, i нашим.
  Також Михайло знизив вiк згоди до чотирнадцяти рокiв - мотивуючи це тим, що пiдлiткам треба вчитися, i проти природи не попреш. А досвiдчений, дорослий наставник кращий за малодосвiдченого однолiтка.
  Мiшустiн справдi показав себе лiбералом великого розливу.
  Зюганов пiдняв хай проти такого рiшення. А ось Володимир Жириновський таке саме пiдтримав.
  Михайло Мiшустiн зауважив:
  - Свободи хочуть розумнi, у неволю лiзуть дурнi!
  Геннадiя Зюганова активно критикували комунiсти. Справдi, який у них голова КПРФ? На дату виборiв у липнi вiн буде навiть старшим за Байден. Чи варто голосувати за дiда?
  Щоправда є ще один старший дiд: Анатолiй Михайлович Кашпiровський. Але вiн виглядає як! Своє волосся, та ще й чорного кольору. I форма спортивна якась. Зокрема Анатолiй Михайлович заявив, що хоче побити свiй власний рекорд i сiсти двiстi шiстдесят кiлограм. Що для такого вiку - показник найвищий. Може навiть майже рекорд для ветеранiв у цiй ваговiй категорiї.
  Але принаймнi були сумнiви - чи встоїть Зюганов якщо його навiть трапиться така фантастика i виберуть? I чи дотягне до кiнця шестирiчного термiну. У будь-якому разi i для Жириновського, i для Зюганова цi вибори будуть останнiми.
  Михайло Мiшустiн запропонував винести на референдум ще одну поправку до конституцiї: президентом можна обиратися з тридцяти рокiв включно на дату виборiв, i не старше сiмдесяти включно. Мовляв, занадто старих обирати не слiд. Влада - це справа молодих, лiки проти зморшок.
  Це у народi сприйняли позитивно. Мудра позицiя. Також Михайло Мiшустiн запропонував закон про полiтичнi партiї. Що партiю може голова очолювати не бiльше як три строки по п'ять рокiв. I це також крок до демократiї.
  Також Михайло Мiшустiн взяв та нагородив Римського папу Франциска Першого орденом Андрiя Первозванного. I це теж дуже сподобалося.
  А до речi чомусь i двадцять п'яте грудня не зробити вихiдним днем у Росiї. Весь свiт цього дня святкує Рiздво. I це треба сказати, народ сприйняв з ентузiазмом. Ще один день вiдпочити та мати привiд випити - це чудово!
  Михайло Мiшустiн заявив:
  - Релiгiї свiту мають об'єднувати, а не роз'єднувати. Я вважаю, що Католицька та Православна Церква мають подолати розкол. Коли ми єдинi ми непереможнi! - I потiм виконуючий обов'язки президента додав. - I немає нiчого дурнiшого та шкiдливiшого за релiгiйний фанатизм.
  Також у Росiї вирiшили взяти та скоротити термiн служби в армiї. Михайло запропонував з одного року скоротити до шести мiсяцiв. I призовники i, матерi, очевидно , задоволенi. I на Заходi скорочення росiйської армiї було сприйнято позитивно.
  Михайло Мiшустiн заявив, що у найближчi чотири роки Росiя злiтає на Марс. I це буде дуже крутим проривом. Заодно змiнили i главу Роскомоса . Дмитро Рогозiн повинен був замiнити хворого i Володимира Вольфовича Жириновського, який сильно здав, на посадi голови ЛДПР.
  Рогозiн погодився, то це цiкавiше, нiж бути держчиновником. А Павло Грудiнiн отримав посаду мiнiстра сiльського господарства у ранзi вiце-прем'єра i це дуже добре. Народ i це схвалив.
  А на Михайла Мiшустiна тепер усi свiтовi ЗМI працювали. Вони звеличували Михайла Другого. Який навiть народився 3 березня, якраз на день пiзнiше за Михайла Горбачова, що дуже символiчно.
  Олександру Лукашенку сказали: на обiцянку - конституцiя прийнята, треба йти. Може, посаду ще в Мiшустiна отримаєш.
  Той погодився на листопад 2022 провести новi вибори президента, але в них вже не брати участь. Тим бiльше, у конституцiї у президента прописанi довiчнi гарантiї. А крiм санкцiй Заходу, ще терпiти й санкцiї Росiї - це реально втратити голову.
  З Асадом було ухвалено рiшення обмежити президента Сирiї двома термiнами по п'ять рокiв, але без обнулення. Тож пiсля референдуму за конституцiєю одiозний диктатор вирушає.
  У Венесуелi теж Мадуро подав прохання про вiдставку. Надто вже одiозною особистiстю вiн став. Та й хвилювання спалахнули з новою силою. А без Росiї та вiйськовi вже не хотiли стрiляти в народ.
  Отже, на Венесуелi теж змiни. Ну, ще в КНДР пообiцяли реформи. Справдi, пiсля смертi президента Росiї Володимира Путiна авторитаризм став не модним. I знову з'явилася мода на демократiю. Такою є вже свiтова тенденцiя. Маятник хитнувся в iнший бiк. I це говорило - що свiт змiнюється. I що жити буде людям все краще та краще.
  У США ж править тепер жiнка, перша в iсторiї США представниця прекрасної статi, та ще й темний колiр шкiри i це чудово.
  Михайло Мiшустiн впевнено йшов до перемоги на виборах президента Росiї в липнi 2022 року ще в першому турi, i всi були сповненi ентузiазму та вiри у краще майбутнє, для всього людства.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Весною 1945 року, нарештi у вiйну вступила i Японiя. Вiйська Японiї атакували Владивосток. I це було люто.
  У хiд пiшли авiаносцi та лiнкори. Вони викидали важкi снаряди. Були тут гармати шiстнадцять дюймiв, i навiть вiсiмнадцять. Вони викидали потоки шаленого вогню.
  Удар по Владивостоку давно очiкувався, але виявився тактично раптовим.
  Одночасно чотири дiвчата-нiндзя перетнули кордон i атакували радянськi вiйська.
  Дiвчина-нiндзя iз синiм волоссям махнула одразу двома мечами, зрубуючи голови росiйським солдатами. Потiм кинула босими пальчиками нiжок горошинку з потужною вибухiвкою i розiрвала бiйцiв Червоної Армiї.
  Пiсля чого перевiряла:
  - Японiя пiднiмається високо!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж взяла i рубала ворога мечами, i розсiкла на частини росiйських солдатiв. Потiм пальчики босих нiжок дiвчини кинули руйнiвний бумеранг у виглядi свастики. Той пролетiв та зрiзав воїнам СРСР голови.
  Войовниця заспiвала:
  - Японiя забере своє!
  I блиснула слiпуче посмiшкою, яка була наче перли.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, теж дуже красива i спритна.
  Вона провела мечами прийом бабки. I падали, зрiзанi войовницею голови росiйськi солдати. А потiм вона жбурнула босими пальчиками нiжок вибуховий пакет iз вугiлля. I той так рвонув, що цiлу роту росiйських солдатiв було пiдкинуто й розiрвано. I це було дуже круто.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям кинулася в рубку. I її мечi немов метелик замахали, i немов бритва зрiзали волоски, голови росiйських солдатiв. I це дуже крутий поворот.
  А потiм босi пальчики нiжок войовницi з бiлими волосками запустили отруйнi голки, якi пробивали солдатiв радянської Росiї та звертали їх буквально в момент трупи.
  Ось це справдi бiй. I чотири японськi дiвчата взялися за радянськi вiйська з великим апетитом.
  А крiм них бився ще й хлопчик- нiндзя Карась . Якому на вигляд рокiв лише дванадцять. Але рухається ця дитина наче блискавка. I як махне хлопчик-нiндзя мечами та падають зрубанi голови радянських солдатiв.
  А потiм босими пальчиками нiжок горошинку смертi покине. I та розiрве два дюжини росiйських солдатiв та офiцерiв. Що дуже круто з колосальним треба сказати руйнуванням. I ось вiд кидка горошинки що зробив хлопчик-нiндзя, радянський танк IС-2 взяв i перекинувся.
  Японська дитина зi свiтлим волоссям проспiвала:
  - Усiх ворогiв Японiї зiтремо!
  Хлопчик-нiндзя голою дитячою п'ятою врiзав у пiдборiддя росiйському полковнику. I того полетiла щелепа.
  I пацан заспiвав з посмiшкою:
  - Ну добре що заснув учора в тирсi,
  Ну гаразд у щелепу врiзали ногою.
  Ну гаразд потягли на ношах -
  Скажи ще дякую що живий!
  I хлопчик-нiндзя провiв мечами млин, i три голови радянських солдатiв були зрубанi.
  Ось ця п'ятiрка дiяла так енергiйно та круто. Ось це дiвчата, що поперли зi сходу.
  I лiнкори Країни Вранiшнього Сонця викидали важкi снаряди з великих з довгими стовбурами гармат. I летiли вони з руйнiвною мiццю. I рiвняли Владивосток iз землею. I топили нечисленний та роззброєний росiйський флот. I це була така колосальна i неповторна руйнацiя.
  Ось один iз великих, японських снарядiв, знiс радянську батарею. I розiрвав гармати на частини.
  I безлiч трупiв росiйських солдатiв.
  Один з босоногих, незважаючи на снiг пiонерiв Петька, що ще не розтанув, взяв i заспiвав:
  - Все переплуталося, переплелося,
  Глотки вiд крику хриплять.
  Хибна правда, правдива брехня,
  В обличчя вбитих солдатiв!
  I хлопчик пробив босою, дитячою нiжкою кромку льоду , яка покривала калюжа.
  Снiг ще лежить у Примор'ї, але сонце свiтить вже по-березневому, тобто як навеснi. I рухаються легенi, але численнi японськi танки. Вони важать тонн шiстнадцять, i нагадують Т-34, тiльки меншi за розмiрами, але спритнi i на дизелях. Головне таких танкiв багато. I вони лiзуть у бiй iз усiєю агресивнiстю.
  У кожному японському танку по три особи. Ось в одному вродливi дiвчата борються.
  Вони незважаючи на прохолоду б'ються босонiж i в бiкiнi. Щоправда, дизель, коли танк рухається дає тепло. I битися можна з великою силою. I показувати свiй видатний клас.
  Дiвчина Асаха, натиснувши босими пальчиками нiжок на кнопку, випустила вбивчий снаряд. I пробила ще одну радянську гармату. I пiсля чого прочирiкала:
  - Японiя, Японiя, Японiя, буде незабаром тут бiзонiя !
  Японськi танки новi. Вони нижчi за силует тридцятьчетвiрок. I приблизно близькi до лобової бронi. I найголовнiше самураї спритнi. Ще є Японiя i середнiй танк. Вiн бiльший, важчий i потужнiший. Але не такий спритний.
  Проте найцiкавiшi у самураїв лiтаки. Вони у них дуже маневренi та спритнi. Вмiють битися льотчики у японцiв. Та й льотчицi також.
  Зрозумiло, дiвчата в лiтаках, волiють битися босонiж i лише трусиках. I це дуже круто.
  Войовницi до червоностi бойовi та надзвичайно крутi. I в них груди оголенi, i соски червонi виблискують.
  Дiвча якраз рубiновим соском натиснула на кнопку, i випустила ракету за радянськими позицiями, i завдала руйнувань. Жертв справдi було багато.
  Дiвча взяла i заспiвала:
  - Прав Японiя ти миром,
  Стане самурай кумиром!
  Войовницi тут слiд зазначити великого розливу. Асаха на танку знову стрiляє. I використовує босi пальчики нiжок для ураження.
  Ось це дiвка. I хоробрий дочка Японiї.
  Асаха, до речi, любить займатися сексом з чоловiками. Особливо пускаючи у хiд мову. I це слiд зазначити здорово.
  Асаха взяла i прочирiкала, скалячи зубки:
  - Ми найсильнiшi воїни свiти!
  Її напарниця натиснула на кнопку, що керувала гашетками кулеметiв, i почала викошувати росiйських солдатiв. I при цьому заспiвала:
  - Дiвчата з Японiї - найкрутiше,
  Самураїв iстини - чекає на успiх!
  Войовницi - це здорово.
  Увечерi войовницi допитували радянських полонених. Вони змушували їх цiлувати свої босi нiжки, а потiм i спонукали, без жодної дурницi, лизати i дiаманти жiночностi. Що дуже приємно для дiвчаток.
  Вони розставляють свої витонченi нiжки, а чоловiки працюють язиком, i горе їм якщо вони спробують виливати. У деяких полонених виникає нудота. I це дуже навiть можна сказати їм неприємно. Але деякi навпаки трудяться мовами з ентузiазмом.
  Асаха хихикала, i смикала за волосся того юнака, який працював, уткнувшись обличчям мiж нiг гарної дiвчини. I вона стогнала з великою хтивiстю, i бурчала вiд задоволення.
  Асаха навiть спiвала, скелячи зубки, i стогнучи:
  - А я хлопчикiв люблю,
  Я їх разом зберу,
  Уздовж лiнiї прибою,
  За собою поведу!
  Войовниця вона найвищого класу. I дуже грiзна. I любить катувати.
  Особливо хлопчику, у якого ще не пробиваються вуса. Особливо смажити їм босi, дитячi п'яти. I в цьому Асаха велика дока.
  Справдi взяти хлопчику та босi пальчики нiжок, ламати за допомогою розпечених щипцiв.
  Особливо добре, коли хлопчик практичнi голий i висить на дибi. А лише одна червона краватка , що прикриває тонку шию.
  I японки луплять дитину батогами по спинi, боках, сiдницях. Хлопчик кричить вiд дикого болю. А ще йому сiль сиплють прямо на рани, що дуже боляче. А потiм до босих п'ят пiднято запалений факел. I хлопчик волає благим матюком. Коли вогонь палить босi п'яти дитини, йому дуже боляче.
  I всi пальчики на босих ногах Асаха йому зламали. Що слiд зазначити надзвичайно жорстоко та боляче.
  I знову дiвчата били хлопця. Тiльки цього разу колючим дротом.
  А потiм вони цей дрiт взяли i розжарили. I вона стала червоною вiд жару. I слiпуче сяяла.
  Асаха смiялася i ревла:
  - Я найсильнiша у свiтi та крута!
  Пiсля чого взяла з камiна щипцями шматок розпеченого залiза, i приклала його до голих грудей хлопчика.
  Пiонер як заволає, адже це боляче. Дуже боляче, коли залiзо, що пише жаром, прикладають до голих грудей.
  А Асаха смiється i реве:
  - Круче за мене немає на планетi! Нехай веселяться дорослi та дiти!
  Чи їй таке говорити, що мучила дитину? Але катування приносить японським дiвчатам велике задоволення.
  Наприклад, можна хлопчику та яйця роздавити розпеченими щипцями. Але це вже вiрна смерть вiд болючого шоку. I дуже буде боляче.
  Владивосток сильно був зруйнований японською авiацiєю та лiнкорами з крейсерами.
  Мiсто буквально палало. На нього скинули навiть запальнi бомби з напалмом. I це слiд зазначити так жорстоко.
  Потонув крейсер "Клим Ворошилов". Його буквально зграбили снаряди.
  Було вбито i радянського адмiрала Антонова. Та мiцно самураї радянської Росiї дали.
  Пiонер Петька носився по руїнах. Вже була нiч та температура мiнусова. Хлопчик очевидно майже голий, в одних шортах i босий.
  Йому холодно. I дитина-пiонер пiдбiгає до розпалин, що димлять i горять. I поринає у потоки теплого, i навiть гарячого повiтря.
  I хлопчик спiває:
  - Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись.
  Так i вiдтепер жити тобi i менi,
  I в зорянiй висотi,
  I гiрськiй тишi...
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  Приємно хлопцевi пiсля морозу ловити торсом потоки, якi наче Гольфстрiм.
  Дитина рокiв одинадцяти зовнi весела. Це дiйсно круто. I не
  Дуже пацан розумiє, що загинули тисячi росiйських людей. I такого завдано нищiвного удару.
  Хлопчик, хiхiкаючи взяв i промовив:
  - Слава нашiй Батькiвщинi, хоч зi сходу i лiзуть самураї!
  Дiти дуже симпатичнi, навiть якщо бруднi та замурзанi. I зазвичай босi.
  Тiльки в мороз вони можуть взутися. А зараз палають пожежi. I нiчого вже не холодно.
  Голi п'яти дiтей миготять, вони почорнiли вiд кiптяви та бруду. Вони цi хлопцi просто супер.
  Войовницi теж гарнi. I носяться Владивостоком. I теж у дiвчат-комсомолок миготять темнi, курнi, але при цьому круглi та спокусливi п'яти.
  Ось якщо вони беруть участь у боях, то показують дуже високий i кривавий клас. А треба й мови в хiд, без жодних проблем та забобонiв пустять. Вони це люблять.
  Японки-нiндзя цi вродливi дiвчата теж воювати дуже люблять. Цiлих курган нарубали мечами з росiйських солдатiв. I це справляє враження.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям дiстала батiг.
  Перед войовницями з Японiї висiла на дибi пов'язана комсомолка.
  Її спочатку роздiли, зiрвали форму, сорочку, лiфчик, труси, чоботи, онучi. I вивернули руки у суглобах. Пiсля чого стали без зайвих церемонiй хльостати розжареним у камiнi дротом. I били дiвчину з великим азартом та ентузiазмом.
  Вона скрикувала, i стогнала. Особливо коли розпечений прут тицьнув комсомолцi, яка дуже гарна, в босу, круглу п'яту. I дiвчата-нiндзя смiються.
  Дiвчина з Японiї з червоним волоссям, взяла i вп'ялася в червоний сосок комсомолки. I стала його енергiйно лизати язиком. I робила це з ентузiазмом.
  А дiвчина з Росiї була вже по-звiрячому побита розпеченим дротом i змучена до напiвсмертi. I це їй сподобалося. Дуже вже пустотливий був у дiвчини-нiндзя з червоним волоссям язичок.
  I сама вона теж зняла бюстгальтер. I показала свої червонi соски. Їх дуже люблять цiлувати чоловiки. I лизати також. Що надзвичайно приємно для красунь та одночасно вбивць.
  А потiм вони дiвчинi-комсомолцi стали ламати пальчики нiжок. I робили це з помiрним ентузiазмом. А якщо ще й лоно Венери пiдпалити вогником? Це буде зовсiм супер. I як комсомолка вiд цього вiзьме та завиє. Їй так боляче, що збожеволiти можна. I її волосинки на лобку взяли i обвуглилися.
  Дiвчина-комсомолка вiдчула, як її розпеченим ломом пхають у п'яту точку. I це так боляче. I просто непорiвняннi страждання.
  А дiвчата-нiндзя ревуть i кричать:
  -Право Японiя - квiтучi поля,
  Ми не будемо рабами нiколи!
  Вiйницi слiд зазначити показують пiд час тортури мови. I уявляють собi щось особливе та художнє. Пульсуючi, нефритовi стрижнi так приємно обробляти мовами. I чого хочуть усi дiвчата - саме цього.
  А ось наступного дня знову бiй. I знову дiвчата мечами зрубують голови росiйським солдатам i роблять це дуже енергiйно. Адже нiндзя це дуже круто.
  Вiйницi звичайно ж надзвичайно крутi. I босими пальчиками нiжок метають отруйнi голки. I роблять це дуже активно.
  Японiя - це грiзний супротивник. У неї повно колонiй i рiзного роду живої сили. I лiзуть самураї з величезним натиском. Серед них є i деякi танки i бiльшi. Наприклад, лiцензiйна копiя пантери-2. Це серйозна зброя. Здiбне пробивати всi радянськi танки з великої дистанцiї.
  "Пантера"-2 в японському варiантi озброєна гарматою в 88-мiлiметрiв i 100 ЕЛ довжина ствола. Така гармата по-перше дуже точна, по-друге, дуже бронебiйна i ще швидкострiльна. Поки щоправда у японцiв такi танки тiльки-но з'явилися на озброєннi. Але першу машину отримав екiпаж iз дiвчат.
  I це дуже красиво та символiчно.
  Чотири красивi дiвчата з Японiї на "Пантерi-2" борються. I вони розумiють майже голi та босi. Як i належить дiвчатам, якi хочуть великих досягнень та перемог.
  Одна з них взяла i червоним соском натиснула на гачок. Зiрвала вежу iз радянської тридцятьчетвiрки. I дiвчата-танкiсти взяли i хором заспiвали:
  - Ми найсильнiшi та найкрасивiшi,
  I у нас заскоки дуже дивнi!
  Гарнi войовницi треба сказати. Дуже у них чудовий одяг - однi трусики. Ось це дiвча - просто вищий клас. А соски виблискують наче рубiни. Такi войовницi можуть зробити щось особливе та чудове.
  I особливо якщо пустять у хiд свої мови.
  А от заспiвати теж можна. Але що саме їм спiвати? Якщо на вухо не настав ведмiдь.
  Iнша дiвчина на "Пантерi"-2 довбанула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила супротивника з великою точнiстю. I перевiряла, скелячи зубки i вереск:
  - Наш Бог у Японiї, особливий...
  Її напарниця додала:
  - У нас Бог не один, а їхнi мiльйони!
  I дiвчата-танкiсти взяли та ревли:
  - Ми найсильнiшi та найкрутiшi,
  А нiжки у нас такi босi.
  Справдi, хорошi дiвчата, особливо коли у них соски натискають на кнопки. I зрозумiло войовницi не тiльки в бою звiрi, а й у життi.
  Наприклад, хлопчика можна катувати не лише вогником, а й струмом. Це їх як казати шарм.
  Дiвчата-японки їх хлiбом не годуй, а дай гарненького пацана помучити.
  Особливо, якщо пропускати електричнi розряди по всьому тiлу. I буде тодi хлопчик риватиме. I стогнати вiд жорстокого i дуже рiзкого болю.
  I дiвчата проводами стосуються босих ступнiв хлопця. I змушують його скрикувати вiд нестерпних страждань. I як вони пiонера струмом мучили.
  Добре, що поруч є динамо-машина. Яку можна крутити на всi боки.
  Ось це катування.
  Японки - це дiвчата красивi, але у тортурах великi доки. У цьому планi їм просто нема рiвних. I просто, наприклад , зламати пальчики нiжок - це зовсiм не варiант.
  Нi, вони обов'язково зроблять щось бiльш витончене. Ось наприклад , пiонеру можна взяти i босими пiдошвами нiжок, прикласти широкi розпеченi смуги залiза, щоб хлопчик заволав на всю горлянку. I це буде дуже ефективно.
  Японки - те, що шедевр маркiза де Сада. Коли буквально вихваляється бiль. I стає все болючiшим i жорсткiшим. Дiвчата, до речi, стрiляють влучно.
  "Пантера"-2 - це танк найвищого рiвня. Хоча не зовсiм досконале у ньому компонування. Найдосконалiша у нiмцiв "Пантера"-3. Ну це зрозумiло.
  Танки теж мають власну еволюцiю.
  Дiвчата-нiндзя треба вiдзначити рубають радянських солдатiв мечами. Але ось хлопчик-нiндзя Карась, крiм мечiв, ще й штурмову гвинтiвку застосовує.
  I це слiд зазначити весь ефективний спосiб впливу. Дитина-нiндзя дасть чергу. I цiла шеренга росiйських солдатiв скошена.
  Оце пацан-термiнатор. Проти нього не встояти. Адже дiвчата-нiндзя його багато чого навчили.
  Войовницi, до речi, босими пальчиками нiжок жбурляють маленькi, тоненькi, але при цьому отруйнi голки. I пробивають багато росiйських солдатiв. Вони дiвчата надзвичайно гарнi. I при цьому борються лише у бiкiнi.
  Вони не мають традицiйних для нiндзя чорних балахонiв. А навпаки, напiвголi та босонiж.
  Войовницi слiд сказати дуже гарнi. У них не лише азiатська, а й європейська кров. А хлопчик-нiндзя Карась наполовину росiйський. У нього волосся свiтле. Що робить дитину-термiнатора такою гарною. I вiн так метає горошинки смертi, i вчиняє колосальнi руйнування, несучи тотальну загибель.
  Хлопчик-нiндзя Карась - це певною мiрою досконала, нехай i невеликого розмiру машинка. Вiн здатний битися немов справжнiй титан.
  Хлопчик-нiндзя Карась, найвищий слiд вiдзначити клас. I ось вiн вiдклав штурмову гвинтiвку. I знову змахнув мечами i зрiзав голови з росiйських солдатiв. А капiтановi хлопчик-нiндзя взяла i голою п'ятою довбанув у пiдборiддя. I того полетiла щелепа i висипалися всi зуби.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям взяла i довбала по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, шпурнувши вбивчої сили на смерть.
  I порвала на частини ворога.
  Воїнки взяли заспiвали, скелячи зубки, що сяють перлинами, i дають яскравi вiдблиски:
  - Ми дiвчата-феномени,
  Вживаємо дружно заходiв!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям взяла i рубала по ворогах з радянської Росiї своїми гострими мечами. Порубала супротивника голови, i вискалив мордочку - сказала:
  - Японiя - нехай буде у славi!
  Дiвчата, до речi, виглядають зовсiм юними. Але лiт їм чимало. Вони билися ще з росiйською армiєю за царя Миколи Другого. I саме завдяки їм i впала гора Висока. А вона була ключем до всiєї оборони Порт-Артура. Пiсля чого фортеця вже була приречена. Дiвчата-нiндзя вiдiграли величезну роль у вiйнi. Вони показали тодi своє вмiння володiти мечами.
  I робити так, що в них не потрапляють нi кулi, нi уламки снарядiв.
  Ось такi вони виявилися непереможними дiвчатами. Якщо починають рубати, то вже точно не зупиняться. I рубатимуть i метал, i тiла.
  Хлопчик-нiндзя Карась також не так просто. Ось вiн босими пальчиками босих, дитячих нiжок жбурнув убивчий подарунок анiгiляцiї. I розiрвав два дюжини радянських солдатiв.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям пiдморгнула i вiдзначила:
  - Ти маленький, але дуже крутий боєць!
  Хлопчик-нiндзя Карась взяв i ревiв:
  - Я не жалюгiдна комашка, супер-нiндзя-черепашка...
  Панцир нiби промокашка.
  Прихованi таланти!
  Отримуємо гранти!
  Дiвчина войовниця червона волоссям нiндзя схвально кивнула:
  - За нашу нову Японiю!
  Хлопчик-нiндзя Карась проспiвав:
  - Прав Японiя ти миром,
  Стану новим я кумиром!
  I пiдморгнув пацан свої волошковими очима. А вони в нього треба вiдзначити такi блискучi та гарнi. Просто можна сказати вiдверта жах.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям схвально кивнула, пiдморгнувши своєму юному вiзавi:
  - Ти Супермен!
  Хлопчик-нiндзя Карась взяв i прочирикав:
  - Я великий воїн та супермен!
  I хлопчик взяв i кинув босими пальчиками нiжок отруйнi голки , якi пробили кiлькох радянських солдатiв. I це було просто чудово.
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям засвистiла, i її свист виявився пронизливим. Кiлька сотень ворон отримали серцевий напад i впали вниз, пробиваючи черепи радянським солдатам.
  Дiвчина-нiндзя, створивши подiбне, взяла та проворкувала:
  - Диявол тут, Диявол там,
  Життя як сон - суцiльний обман!
  Хлопчик-нiндзя на це цiлком логiчно заперечив:
  - Сон - це не обман. Я увi снi часто в космос граю, i там таке цiкаве часом у мене зустрiчається.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям рубаючи росiйських солдатiв, i розсiкаючи їх на частини, i босими пальчиками нiжок жбурляючи агресивнi подарунки анiгiляцiї проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму, який збудують невидимi бiйцi!
  I гола п'ята дiвчини як дасть росiйському генералу в лоб, i ось черепок взяв i трiснув.
  Войовницi-нiндзя в черговий раз взяли i заспiвали, вискалив свої мордочки:
  - Ми самi у свiтi крутi,
  Б'ють нiжки такi босi.
  Краса у дiвчат звичайно велика. I колiр волосся у них дуже яскравий.
  А ось коли їхнi босi пальчики нiжок кидають бумеранги. Тi крутяться i зрiзають голови росiйським солдатам. I роблять це капiтально та вельми агресивно.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям рубаючи росiйських солдатiв, взяла та оголила сосок грудей. I ось з цього оголеного соска злетiла блискавка i спалила пару дюжин радянських солдатiв.
  Войовниця дотепно помiтила:
  - Добре бути великим бiйцем,
  Став нам Сайго могутнiм батьком!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям у вiдповiдь жорстко вiдзначила:
  - Бiйцем бути добре,
  Але дурнем кепська.
  Без розуму ти нiчого,
  Немов тупа зебра!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям хихикнула i пiдморгнула своїми сапфiровими очками, вiдзначивши:
  - Наша влада велика,
  Ти побий дурня!
  Хлопчик-нiндзя Карась iз посмiшкою зазначив:
  - Але це не так,
  То зовсiм не дурень!
  I ось гола, дитяча п'ята юного воїна знаходить собi за мету. I ламає чергову щелепу росiйському полковнику. Ось це хлопчик-термiнатор.
  Просто можна сказати - супер!
  Проти такого, як вiн нiкому, чесно кажучи, не встояти. Це хлопчик-термiнатор, у величезнiй та крутiй славi.
  I якщо починає ламати щелепи, то проти нього нiяка навiть дубова дошка не встоїть.
  Хлопчик-нiндзя Карась, вискалив зубки, показавши свiй довгий, дитячий, але дуже сильний язик, плюнув. Його плювок виявився просто смертельним. I кiлька десяткiв радянських солдатiв разом згорiло.
  Дiвчина-нiндзя дуже круте дiвчисько з червоним волоссям, фантастичне дiвчисько.
  I ось її босi пальчики нiжок кинули руйнiвний i згубний бумеранг. Вона дуже швидка.
  Пам'ятають дiвчата штурм гори Високої, який фактично вирiшив результат вiйни. Тому що це призвело до загибелi Тихоокеанської ескадри. Та й у боях з Куропаткiним їхня четвiрка вiдзначилася. Без них Японiя не перемогла б. У росiян тодi було i солдатiв бiльше, вони були бiльшими, i мали досконалiшi рушницi. Знаменита гвинтiвка Мосiна - вона могла зробити армiю царя непереможною. Але тодi перемогу принесли чотири дiвчини та хлопчик. Той теж був великий боєць на прiзвисько Тигр. Дитина i чотири вiчнi дiвчата. Вони показали найвищий рiвень бойової пiдготовки.
  Войовницi треба вiдзначити те, що вмiють ще не на сто вiдсоткiв.
  Ось, наприклад, зараз, ворон уже безлiч зiбралося. I можна взяти i засвистiти в п'ять ковток. I ще використовуючи для свисту пальчики босих нiжок. I ось на голови радянських солдатiв впали непритомнi ворони. I вони валилися наче чепурнi, i вiдмороженi. Падають униз, i пробивають черепи.
  Хлопчик-нiндзя Карась взяли проспiв:
  - Чорний ворон, у виглядi смертi,
  Жертву чекає опiвночi...
  Що ти слабкий ви не вiрте,
  I в могилу скинемо вас!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Нiмцi наступали, рвалися у напрямку Москви. I ось вони вже оточили Смоленськ. I досягли великих успiхiв i на iнших напрямках.
  Ситуацiя все ускладнювалася. Бої розгорнулися за мiсто Калiнiн. А це вже зовсiм поряд iз Москвою.
  Тут вiдчайдушно билися дiвчата. Вже травень сорок п'ятого року. Дiвчата борються майже оголенi, але роблять це запекло.
  Жiночий снайперський батальйон, пiд командуванням капiтана Владлени Стрельцова , зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Владлена у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Владлена воює вже понад два роки i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж у грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не бояться розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Владлена тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Королiвський Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Ця машина має сто тонн ваги i товщину бронi чола в триста мiлiметрiв пiд нахилом, i бортiв двiстi мiлiметрiв теж з нахилами.
  Поруч iз нею повзе Нiколетта. Теж босонога, тому що всi дiвчата з батальйону вiдмовилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви стирчать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Нiколетти брудне i довге. Трохи в'ються. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима i з великою головою.
  Але Нiколетта пережила вже багато. Встигла побувати й у фашистському полонi, переживши жорстокi тортури та копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко, нiколи не скажеш, що її били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Нiколетта стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб, падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Владлена пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Тигр"-4 та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Тигр"-4 має 170-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких IС-7 або типу цього. Але гусеницi - це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Блондинка Свiтлана дає чергу з автомата. Солдат, невiдомо якоїсь нацiональностi, падає. Нiмцi, одержуючи допомогу вiд бiльшої частини схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв, якi з пелюшок навченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Роммель пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Босонога Владлена спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Нiколетта вiдстрiлюється. Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вища за середнiй зрiст i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мамонти"-3 взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Владлена, "Королiвський Лев" проїхав трохи i уткнувся у купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка-термiнатор Владлена, наче змiйка, прошипiла:
   - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера, орди Третього Рейху загрузли у позицiйних боях у досить великому i добре укрiпленому мiстi.
  Нiколетта жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв, чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Нiколетта з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує на вас? Шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил зi своїми пружними, на повнi груди. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуться важкi снаряди, i з неба падають бомби. Але нiщо не зламає мужностi радянських героїнь.
  Ось Владлена бачить, як проповзає Пантера-3. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом . Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дерен босими пальцями нiг i лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Чи було дiвчинi, майже дiвчинцi, страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, немов зграя диких бджiл, уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi, Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом . Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Анжелiка з посмiшкою шепоче:
  - Спасибi тобi, о Всевишнiй Iсусе! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається у щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Владлена, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi, сяють волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках на голому, курному, сильному тiлi. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилося прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла, стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Владлена, зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Нiколетта вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Нiколетта, точно пальнувши, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз юним бiйцем Славою, приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий Слава вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ятами вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила його по шиї i вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Хлопець пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Слава навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Слава з пафосом заспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Владиславу всього шiстнадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише штанах. Бiле вiд природи волосся у нього стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля берегла його вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому голод, здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Королiвський Лев," отримавши важкою вибухiвкою в ходову частину, став, немов затятий курець, пускати димок.
  Слава заспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно ж, велику халепу отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святi росiйськi особи... Дай Боже, замочи ти хоч з тисячу фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загубить - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспорт знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку, блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Владлена тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою убiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю та щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Владлена тихо шепоче:
  - Мамо, тату, вибачте!
  Нiколетта кинула в "Тигр"-3 гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Пролунав вибух, i дуло "Тигру" покорежило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша ваша не поступиться!
  Нiколетта зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги вiн росiйським мотузком крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Нiколетта, пальнувши, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший " Штумртiгр ". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Владлена бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи реактивної модифiкацiї. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
   - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-4 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв та наелектризував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли, здавалося, язики вогню лижуть небо i трiщать фiолетовi, оранжевi та червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула, погана старенька? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Нiколетта на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф-490, отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно, гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
   - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Нiколетта чхнула, розсiюючи пил, i сказала:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, та так, що той, потрапивши в око, вийшов у фриця через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Слава розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопець ревiв:
  - Санта Клаус, що розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-3, втративши рiвновагу, зiткнувся з "Королiвським Левом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Владлена посмiхнулася i вiдзначила:
  - Ну, а Слава молодець!
  Той агресивно гаркнув:
  - Завжди готовий!
  Дiвчина у вiдповiдь мотнула босою ногою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Славi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма вiн не боїться бiгати по згарищах.
  Нiколетта на розспiв, сказала:
  - Юнiсть - це добре, старiсть - це погано!
  Анжелiка, ця не журиться рижуха, погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Куди подiлося юнiсть, не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Слава шаркнув тонкою, але спритною ногою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната, разом iз вибух-пакетом , з усього розмаху пролетiла у позицiї гiтлерiвцiв, хай навiть пiд командуванням Роммеля.
  Так, не давався їм Сталiнград. Вже мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвчина-капiтан Владлена прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Нiколетта лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на покритому кiптявою щебенi:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Нiколетта iгриво заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситься... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Нiколетта люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Королiвський Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Королiвський Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина, вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся, як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
   - Це , непристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолка стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда, побачивши, що нiмець падає, ринула:
   - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi, фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом стає шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана, втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила, в намагається непомiтно пiдiбратися до позицiй росiян, фриця. У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан Владлена посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлила, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлилася. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Нiколетта зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника, звичайно, вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола i замурзана наче чортовка, шпурнула одразу двома ногами гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату, використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр"-3 отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого, гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти наче черепаха, яку застала пожежа.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати, i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки, яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка, найсексуальнiша з войовниць, розлючена. Ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ та вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи, як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь i розфарбоване камiння вп'ялися в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете у пеклi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Нiколетта проспiвала з великою натхненням:
  - I коли труба Господня кличе битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо зареготали, а Владислав з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна, як цi голi та сильнi ноги Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  . . РОЗДIЛ Љ5.
  Вражають проти радянських вiйськ та нiмкенi. Ось наприклад на "Пантерi"-3 б'ється екiпаж Герди .
  Дiвчата вiдбивають спробу контратаки з боку Червоної Армiї.
  Там пруть танки Т-34-85. Поки що вони в серiї. Новий танк Т-54 ще тiльки розробляється. Тож поки що ставка зроблена на цю, мабуть, морально застарiлу машину. До плюсiв "Пантери"-3 можна вiднести гарнi ходовi якостi, вiдмiнну гармату, i прекрасний захист чола, при кращiй нiж у "Пантери"-2 бронi бортiв. Що цiкаво, нiмцi змогли у "Пантери"-3 навiть трохи знизити вагу порiвняно з "Пантерою"-2, але броню посилили, поставивши бiльш досконалу гармату. Тож фрицi помiтно змогли прогресувати.
  Герда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробиває танк Т-34-85 i, посмiхаючись, вимовляє:
  - Нашi нiмецькi гармати крутiшi!
  Шарлота теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i погодилася, скелячи зубки:
  - Так! Мабуть, крутiшi будуть!
  По черзi вистрiлила i Христина. I теж застосувала босi пальчики нiжок, якi у неї дуже гострi та красивi.
  Христина взяла i заспiвала:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  I засяє сонце !
  Далi пальнула Магда. Дiвчина була така гарна блондинка iз золотистим волоссям. I якщо вже палить, то робить - це виключно влучно, i пробиває в даному випадку IС-2.
  Ось це дiвки - класна четвiрка .
  Проти них жодна сила не встоїть. А гармата в 88-мiлiметрiв у 100ЕЛ довгi взагалi супер. Такi тут дiвчата.
  А люблять тортури. Звичайно, пiонера помучити було б для них дуже круто.
  Взяти i його добре розтягнути мiж блоками. I повiсити на нiжки вантаж. Щоб розтягнувся i кiстки буквально заскрипiли. Пiсля чого хлопчик з-за рота викидає звуки, що кажуть дуже боляче. I треба сказати жорстоко.
  Магда взяла i заспiвала:
  - А на пiонерiв вся країна дивилася,
  Ось яка справа - морда схудла!
  I дiвчата смiються наче заведенi. Ось це крали - скажiмо так, войовницi просто суперкласу.
  А нiжки у них такi спокусливi. Ось це дiвчата найколосальнiший набiг i розбiг. А як починають битися. I скалять свої дуже красивi перлиннi зубки.
  Герда дотепно вiдзначила:
  - У мене така сила, що порву крокодила.
  Дiвчата, до речi, встигли повоювати в Африцi. Там вони бiгали по пiсках Сахари босонiж. I їм це дуже сподобалося. Такi вони вже класнi войовницi. У них буквально круглi, рожевi п'ятки миготiли пiд час бiгу.
  Таких дiвчат нiяка сила не вiзьме. Билися вони з англiйцями. Показували свiй найвищий клас. А потiм полоненi солдати та офiцери цiлували красуням босi, точенi нiжки. I це було прямо так скаже - здорово та круто.
  Герда знову пальнула, пробивши радянський танк i запитала у Шарлоти, вискалив собi мордочка:
  - Ми найсильнiшi у свiтi?
  Руда мегера охоче вiдповiла:
  - Звичайно! Ми є найсильнiшими у свiтi!
  Христина хихикнула, i пiдморгнула сапфiровими очима, показавши свої зуби-клики:
  - Та ми велика войовниця!
  Магда з сумною усмiшкою вiдповiла:
  - Але в танку битися не те! Найкраще було босонiж у пустелi!
  I дiвчата знову пробили танк IС-2. Вони красунi найвищого польоту орлицi.
  Пiсля того як бiй закiнчено, дiвчата трохи вирiшили пограти у карти.
  Це цiкаво кидати валет на даму, особливо босими пальчиками нiжок.
  Дiвчата грали...
  Герда згадувала їх перший похiд.
  Рота дiвчат з особливого батальйону СС "вовчицi" перелiтала транспортним лiтаком Ме-323 до Тунiсу. Дiвчата-войовницi були всi як на пiдбiр, юнi i ще незамiжнi. Переважно високi спортивнi блондинки, колiр нiмецької нацiї, її кров та сiк.
  Двоє дiвчаток медова блондинка i вогненно-руда видiляються серед iнших войовниць, теж, до речi, гiдних подiуму своєю красою, i серйознiстю у поглядi. Якщо всi iншi войовницi були з-помiж досвiдчених бiйцiв, якi встигли понюхати пороху у Францiї та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплиннiсть бойових дiй i не бажання, посилати дiвчат у саме пекло. Вони вже билися, то цi двi були зовсiм юнi, майже дiвчатка останнiй, що замiнили загиблих пiд час авiанальоту. Звичайно теж навченi з усiєю нiмецькою педантичнiстю, але ще такi невиннi їм ледве виповнилося шiстнадцять. Справжнi троянди, кинутi у пустелi.
  Вогняно-руда "вовчиця" запитала у своєї подружки блондинки:
  - У Британськiй армiї багато негрiв. Вони дуже грубi й жорстокi, а уяви Герда, що буде, якщо ти потрапиш у полон i почнуться тортури?
  Медова блондинка спокiйно вiдповiла:
  - Я постараюсь не траплятися в полон Шарлота, але якщо така буде воля Господня, не видам ворогам нiчого!
  Рудоволоса Шарлотта пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром розпочнеться велика вiйна на сходi з Росiєю. I вже пiдтягуються вiйська, концентрують сили. Адже недарма в армiю призвали стiльки пiхоти, дiвки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловiкiв!
  Герда зiтхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести вiйну, з росiйськими: жорстокими та фанатичними, з їхнiми безкрайнiми просторами та суворими зимами... Це буде, щось жахливе!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росiяни не змогли перемогти, навiть крихiтну фiнську армiю, а ми розбили, найбiльшi сили супротивника! Пiд нами вже вся Європа, а Роммель трощить англiйцiв в Африцi. Чому ти думаєш, ви програємо?
  Герда неохоче вiдповiла:
  - У росiян велике населення, i безкраї простори. Вони поглинуть надто багато вiйськ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росiї до зими, то нашi воїни будуть елементарно замерзати, а технiка засмутиться, i загрузне в кучугурах, це буде просто жахливо!
  Шарлота енергiйно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такi гидоти, давай краще заспiваємо якийсь романс. Про кохання...
  Герда безневинно посмiхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспiваємо!
  Дiвчата "Вовчицi" заспiвали, своїми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачiска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дiвчина як несмiлива берiзка,
  Боюся, i ворухнутися, i зiтхнути!
  
  I що на вушко шепоче свiжий вiтер?
  Хрумтить пiд ножною босою пiсок...
  I немає мене щасливiшим на планетi,
  Коли з тобою я крокую в лiсок!
  
  Вiдкрий коханий менi велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобi пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Менi юнак з тугою вiдповiдає;
  Надовго розлучить iз тобою вiйна!
  Щоб знайти нам мiсце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У вiдповiдь кивнула струнка берiзка,
  Ти ж менi бiльше, нiж щирий друг!
  Хоч може результат битви слiзний,
  Але з нами Бог Iсус-пастух!
  
  Розвiємо пекла бiсiв - злi тiнi,
  Щоб гаї розцвiтали зеленi!
  Погладь менi засмаглi колiна,
  Сильнiше милим обiйми мене!
  
  А вiн вiдповiв нiби дiвi жартома,
  Сказав пiд дзвiн розлогих гiлок;
  - А чекатимеш мене ти рiк голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлiв!
  
  У вiдповiдь йому сказала я так суворо,
  - Не буду штатської бiля верстата стояти!
  I менi до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злих перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гiлки-коси,
  Менi дали новий iз диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навiщо невиннiсть стала як солдат!
  
  Тому, що Батькiвщина менi всiх дорожча,
  Вiтчизна вище зiрок горить у душi!
  Не те нутро, що барити на ложi,
  А ночувати з гвинтiвкою у куренi!
  
  Прийде перемога, у це вiрю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посмiхнiться радiснiшi хлопцi,
  Нас чекає, повiрте добра доля!
  Разом з ними спiвала вся роду, при цьому дiвчата розгойдували головами та поплескували долоньками. Але тут їхня iдилiя перервалася, завила сирена i в небi з'явилися англiйськi лiтаки! Спiтфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустрiч їм вiдважно кинулися МЕ-109 iз конвою супроводу. Вогняно-руда Шарлота навiть пiдскочила вiд радостi:
   - Ось вона починається битва у повiтрi! Це буде круто!
  Герда збуджено пiдтвердила:
   - Ось зараз нашi, їм пiддадуть!
  Англiйських спiтфайрiв було вiсiмнадцять, а нiмецьких "месерiв" п'ятнадцять, не велика рiзниця. Забили кулеметнi черги та авiацiйнi гармати. Шарлота посмiюючись, вказала пальчиком:
   - Ось глянь, як нашi їх молотять! Краса!
  Герда фiлософськи промовила:
  - У бiйцi виграє не найсильнiший, а пiдлий настiльки, щоб її спровокувати, а самому не залазити!
  - Вiйна - це змагання, де всiх дисквалiфiкують ще до початку старту! - пiдтримала Шарлота.
  Вiн з англiйських " Спiтфайрiв " вже спалахнув, i став падати, слiдом за ним став падати i нiмецький ... Бiй почав розгорятися з ще бiльшою жорстокiстю. Англiйськi лiтаки мали кулеметне озброєння, а у нiмцiв були гармати в одних 20-мiлiметрiв одна штука, в iнших цiлих три 20-мiлiметровi гармати, але таких машини, було тiльки двi... Швидкiснi характеристики та маневренiсть майже однаковi, мабуть, навiть у МЕ -109 навiть вага менша i вiражi вiн робить швидше. Але й англiйцi не такi простi, ось три їх винищувачi рвонули до транспорту, не зважаючи на вогонь прикриття. Дiвчата, що перебувають усерединi, заволали:
  - Ану хлопцi не пропускайте! Форсованим вогником плi!
  Шарлота як завищить:
  - Фоєрр ! Фоєрр !
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловiк десанту, у ньому шiсть кулеметiв оборонного озброєння. Вони розташованi системою "їжак" i починають строчити... Винищувачi палять, i кулi великого калiбру встромляються в обшивку i пробивають покриття. Дiвчата-войовницi вiдскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У сучi левенята.
  Одну з дiвчат зачепило, i вона б'ється в конвульсiях. До неї пiдскакує дiвчина-лiкар i одразу констатує:
  - Пробило навилiт! - I робить їй перев'язку. - Та заспокоюється i намагається стримати стогiн.
  Але " Мессершмiт " заходить англiйському винищувачу в тил, точнi пострiли i той спалахує i падає. Дiвчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник, що прикриває фюзеляж (а це чоловiк), падає пробитий кулею навилiт. Герда кидається як блискавка, чiпляється за дрiт i падає, у неї злiтають чобiтки. Молода дiвчина миготить босими, рожевими п'ята парою стрибкiв через збитi тiла, пiдскакує до кулемету i натискає на гашетку. Зi стовбура випльовується свинець i " Спiтфаєр " втрачає управлiння, починає завалюватися в штопор.
  Дiвчата-вовчицi захоплено верещать i скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Нiмеччина проти Британiя два-нуль!
   Герда втiм , другий винищувач збити не встигла, його знищили нiмецькi льотчики. Повiтрянi бої швидкоплиннi, i втративши бiльше половини винищувачiв, англiйцi втекли. Рахунок був 11 проти 3 на користь нiмцiв. Дiвчата у вiдповiдь вигукували, так радiсно i тиснули один одному руки. Хвалили i Герду, яка, не розгубилася i записала до свого активу перший збитий лiтак, свою жертву! Дiвчина почервонiла вiд сильного хвилювання i пробурмотiла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсiм уже немислиме! Я як у трансi...
  Шарлотта з невдоволеною усмiшкою пробурмотiла:
  - А я ось собi не можу, пробачити зволiкання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мадлен потiшила Шарлоту:
  - Попереду ще стiльки боїв! Ось вона Африка!
  Шарлота хихикнула i зiстрила:
  - Маленькi дiти нема за що на свiтi, не ходiть дiти в Африку гуляти! В Африцi акули, в Африцi горили, а в Африцi великi крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усi дiвчата хором засмiялися. Як це було класно...
  Столиця Тунiсу, теж зветься, Тунiс у нiй розташовується основна база нацистiв в Африцi. Головний союзник Нiмеччини: Муссолiнi вступив у другу свiтову вiйну лише 17 червня, за п'ять днiв до капiтуляцiї Францiї. Вiн хотiв "перемогти", точнiше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималi територiальнi надбання. Ну, а у разi невдачi Нiмеччини, самому вiдкрити другий пiвденний фронт проти Третього Рейху! Iталiйська армiя дiяла, не дуже успiшно i не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла цiною величезних втрат просунутися лише кiлька кiлометрiв. Але так Муссолiнi не дуже успiшно вступив у вiйну. Надалi iталiйцi воювали дуже маловдало. Бiти в Грецiї, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефiопiї, маючи майже в п'ять разiв бiльше сил, нiж англiйцi, i в Лiвiї втративши майже всю територiю з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партiю, ще до приходу Гiтлера до влади, завдав англiйцям найсильнiшого контрудару. Причому вiн почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи лише десять танкiв i п'ятдесят замаскованих пiд танк вантажiвки. Швидким кидком, був захоплений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лiвiя повернулася пiд контроль гiтлерiвцiв. Однак добре укрiплена фортеця Толбук , так бездарно здана iталiйцями, все ще тримається! У Роммеля всього двiстi танкiв, причому всi Т-1 i Т-2, тобто легкi, а ще двiстi iталiйських це взагалi кулеметнi танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: якi мають лобову броню в 78 мiлiметрiв i 70 мiлiметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабiлiзуватиметься, обидвi сторони накопичують сили.
  Рота СС висадилися в аеропорту i, на них вiдразу подуло розпечене Африканське повiтря. Ще б лiто, червень i Африка! Втiм , дiвчата намагалися крiпитися i не показати, що їм жарко. А тут ще Мадлен наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробувати сонцезахиснi креми, стрибатимете в купальниках!
  Дiвчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди приємнiше, нiж мундирi, та ще й бронежилетах, якi теж можуть змусити одягнути.
  Дiвчата швидко переодяглися в купальнi костюми, розфарбованi пiд колiр пустелi, почала мазатися захисним кремом, який, до речi, ще повинен їм допомогти швидше засмагнути. Герда допомагала мазатись Шарлотi, а та Гердi. Рудоволоса помiтила:
   - Ось якi все ж таки Тунiсi, на околицях нетрях, тiльки в центрi пiвсотнi кам'яних будинкiв i десяток мечетей. Я ось читала казки i очiкувала побачити у арабiв чудовi палаци з фонтану та садами!
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, якби у нашому свiтi була як у казцi! На жаль, свiт нещадний наш, несправедливий, пiдступний! Стiняє i страждає у муках тiло!
  Шарлотта продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здається, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, i трохи перед нанесенням крему сполоснувшись у холоднiй водi, дiвчата-красунi вiдчували деяке полегшення. Якщо в самому лiтаку, було ще не так спекотно, то в аеропорту та мiстi просто пекло. Щоправда iншi вовчицi вже встигли повоювати у Грецiї, де й у квiтнi тепло, але все ж таки не так як в Африцi влiтку.
  Пiсля душу дiвчата були в шкiряних шльопаннях, але Мадлен i наказала:
  - Взяти до рук iнший крем i гарненько змастити пiдошви! Ви будете робити марш-кидок через пустелю босонiж! Що моргаєте - зрозумiли, то приступайте.
  Дiвчата мазали собi витонченi ступнi босих, дiвочих нiжок, без особливого ентузiазму. Адже пiсок Сахари, це майже розпечена сковорода. Правда, тут ще близько до узбережжя, i часто потрапляють зарослi травами луки. Але бiгти голими пiдошвами по каменю, гравiю, пiску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалi дикiсть!
  Втiм, дiвчата не такi вже нiжнi, програма пiдготовки елiти включає марш-кидки для дiвчаток з Жiночого нiмецького союзу, причому теж часто босонiж, i по пересiченiй мiсцевостi. Так що войовницi не сперечаються! Взагалi для фашистської Нiмеччини характеру, потяг до рiзних експериментiв. Гiтлер гарячий шанувальник теорiї Нiцше про надлюдину, або людину майбутнього. Вiн має бути сильнiшим, швидшим, розумнiшим i найжорстокiшим, нiж сучасна людина. Iстинний нiмецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що вiн арiєць! Але й арiйки, якi народжують богатирiв, самi мають бути богатирками, а силу слiд виховувати! Тому найбiльш добре пiдготовлених дiвчат посилено тренують, загартують, виховують! От i їх роду, генетично обдарованих красунь, має пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арiйцю та арiйцi всi випробування пiд силу, i не того бар'єру який не може взяти - непереможний i бравий солдат Третього Рейху!
  I ось рота, залишивши вiйськове мiстечко, бiжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунiсу.
  Босi дiвчачi п'яти колють чорнi, гострi камiнчики дороги, i жорстоко пече. Але мастило i справдi злегка пом'якшує опiки, i коли бiжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень i максимальна температура. Втiм, замурзанi арабськi дiтлахи дрiбнiють, чорненькими п'яточками, без жодного крему i навiть не морщаться. Видно набили собi мозолi на пiдошвах. На майже голих дiвчат у купальниках, i з розвиненими мускулистими тiлами, чоловiки-араби дивляться; роззявивши роти, а жiнки швидше лунають убiк, ще сильнiше кутаючись у чорну паранджу.
  А дiвчата бiжать; тримаючи на плечi автомати та кожна рюкзак iз припасами та гранатами. А це загалом кiлограм двадцять... Навiть якщо врахувати, що дiвчат пiдiбрали фiзично мiцних, i вже не перших рiк тренуються у спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусiв у тiнi, а подолати необхiдно марафонську дистанцiю .
  Герда бiжить, намагаючись дихати якнайправильнiше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останнi її вiсiм рокiв пройшли в спецшколi, для дiтей генетичної елiти. Але це зовсiм не означає, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки пiдйом о п'ятiй ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробiжка i далi пара годин працi. Потiм навчання, перед обiдом, знову тренування, зокрема й бойовi спаринги. Вiйськова пiдготовка, навчання, тренування до десяти годин, пiсля чого вiдбiй. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочi, фрукти, риба, кондитерськi вироби та солодощi, лише на день народження фюрера, Рiздво та 1 Травня. Вiльного часу практично немає, все найсуворiше регламентовано... З них готували людей майбутнього, якi мали наказувати Землею. Сам Гiмлер глава СС тримав пiд контролем таку програму.
  Що думала Герда про фашистiв i Гiтлера? Чому й вчили, що Гiтлер найбiльший генiй всiх часiв i народiв, непереможний полководець i майбутнiй правитель Землi. А так само , як перший арiйець Iсуса Христа, намiсник Всевишнього Бога, що наказав пiдкорити цей та iншi космiчнi свiти!
  I справдi Нiмеччина перемагала, i вiра у фюрера мiцнiла! Але тепер, вона вже фактично на вiйнi. Вони бiжать, коричневi вiд мастила дiвчата по пустелi, босi ножi припiкає сумiш пiску i гравiю, i вже починає вiдчуватися наростаюча втома; бiль у ликах, спинi, i сухiсть у ротi. Але вона справжня арiйка, i нiколи не зламається! Швидше хай лопне серце, нiж вона здасться. Та й не вперше Гердi, ось бiгати. Пам'ятатися вони робили марш-кидок по горах. Босоногая, дiвчинка Герда з пiстолет-кулеметом на плечi, бiгла по гострому камiнню перевалу , вкрай порiзавши пiдошви, так що по каменях залишалися кривавi слiди, але пройшла свiй шлях до кiнця. То що вона зараз здасться? Нi! I ще раз нi! Битиметься до кiнця, поки не пройде дистанцiю. Правда нiколи, вiн не бiгла за такої спеки, але... З чогось i треба було починати, щоб пройти до кiнця випробування i повiрити в майбутню Перемогу! I не Нiмеччини: у цьому вона й не сумнiвається, а перемоги саме над собою!
  Ось уже ставати легше, i вiдкривається друге дихання в тренованих легень... Сонце вже схиляється до заходу сонця i задушлива спека вiдступає. Повiльно, майже непомiтно, але вiдступає!
  Рудий Шарлота теж страждає, але крiпитися. Вони з Гердою давнi подруги, навiть лiжка у дiвочiй казармi стояли бiля них. Нерiдко вони спарингували один з одним. Двi подруги позбавленi дитинства та рано подорослiшали. Втiм, життя боротьба, вiчна боротьба. I можливо найбiльшою трагедiєю для людства i для кожної окремої людини, стане, коли нема за що боротися!
  Вперше Шарлота побачила Гiтлера на мiтингу; коли її самiй було лише п'ять рокiв. Тодi вiн ще не був фюрером Великої Нiмеччини, а лише одним з опозицiйних полiтикiв. Але в вiдчувалося щось особливе: непередавана харизма цього лiдера, з маленькими вусиками! Про що конкретно говорив майбутнiй фюрер, Шарлотта не пам'ятала. Адольф Гiтлер виступав дуже емоцiйно, енергiйно розмахував кулаками, часто вимовляв слова: Велика Нiмеччина, доблесть, честь, лицарство, сила, гiднiсть! I весь натовп просто гарчав у невимовному захватi. А якi були оплески. I вже тодi Шарлота зрозумiла, що перед нею Бог утiлить!
  Тож їй запам'ятався цей день! Її батьки любили фюрера, його задовго до приходу Гiтлера до влади. Вступили до партiї наприкiнцi двадцятих рокiв, коли шанси нацистiв на прихiд до влади здавалися примарними, а гiтлерiвцi набило по два-три вiдсотки голосiв! Ну, що ж, фюрер уже тодi був фюрером та справжнiм вождем! Але знадобилася жорстока криза, яка потрясла вщент всi засади суспiльства, щоб Нiмеччина в ньому знайшла свого лiдера. Дiвчинка росла за суворих умов елiтної казарми, де провела вiсiм рокiв, але жодного разу в душi не зненавидiла фюрера.
  Навiть коли її та iнших подруг жорстокого пороли широкими ( щоб не розсiкти шкiру!) ременями, або вiдправляли в карцер, де доводилося штовхати перед собою колесо. Теж витончене покарання, вигадане в СС. Ти крутиш колеса, а тiлу прилiплено датчики, з яких б'є струм. Чим швидше ти його крутиш, тим електрика б'є слабше, а коли сповiльнюєшся сильнiше. Свого роду сумiш покарання за провини та фiзичне тренування. Їх загартовували i тренували в Стилi стародавньої Спарти, якою захоплювалися i Гiтлер, i його головний полiцейський, i кат Третього Рейху Гiмлер !
  Як говорив фюрер: "нiмецький хлопчик повинен з дитинства терпiти побої та звикати до жорстокостi!". Ну, а Гiмлер поширював подiбну тезу i на дiвчаток! Так вiн любив цитувати Нiцше - жорстокiсть, жорстокiсть, i ще раз жорстокiсть , що цементує нацiю!
  Дистанцiю в пiвсотнi або навiть трохи бiльше кiлометрiв уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку i з вантажем для таких маленьких дiвчаток. Герда, Шарлота вже не вiдчували своїх тiл, вони бiгли як сомнамбули, вiдчуваючи щось рве м'язи, i тупий бiль у головi. Але вже слiдує команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дiвчатка сповiльнюються та йдуть уже швидким кроком. П'ятки починають свербiти, ще сильнiше. Герда шепнула Шарлотi:
  - З пекла в чистилищi!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий ґрунт закiнчився i босi, змученi нiжки дiвчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Герда вигукнула:
  - А як блаженство, пiсля тортур колючим камiнням, i пекучими пiсками пустелi, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шарлотта охоче погодилася:
  - Звичайно, це справдi рай! Пiсля такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дiвчата врештi-решт вийшли на майданчик, Мадлен зупинилася їх i наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступнi i вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! I шкiра не лущиться, i пухирiв на пiдошвi немає. I навiть п'ята не запилилися, залишилися рожевi , наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мадлен, зробила паузу, i друг зi швидкiстю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем iз дзеркала сонячний зайчик, i вiстря прицвяжило великого, чорного скорпiона. Голос офiцера СС став грубiшим, а красивi риси дiвчачого обличчя жорсткiшi. - Завтра бiгтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арiйки ви чи нi? Якщо так повиннi витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на мiсцi! На перший, другий розрахуйся.
  Пiсля перерахунку дiвчат ще змусили вiджиматися i робити прес, а потiм милосердно вiдправили спати. Поки що можете розслабитися.
  Герде снилося, що вона войовниця в армiї Атiлли( Згiдно з новим викладанням iсторiї в Третьому Рейху Атiлла германець!). Ось вони йдуть до Риму, величезна армiя варварiв. А головний кiстяк цього нiмецького вiйська становлять прекраснi дiвчата i атлетично складенi молоденькi хлопцi. З приблизно порiвну, вони крокують плiч-о-плiч. Крiм пiхоти, є ще кiннота, причому частина бiйцiв у лицарських обладунках, а iншi, зокрема й атлетично складенi дiвчата оголенi до пояса! I це вiйсько рухається як лава вулкана. Б'ють барабанщики, це вже зовсiм маленькi хлопчаки в шортиках i формi кiндер -югена , тобто молодшого вiддiлення, Гiтлер -югента . А ще й грають горнистi, майорять прапори iз зображенням драконiв та рiзних звiрiв, птахiв i навiть плазунiв ! Маленькi барабанщики посмiхаються i їх дрiб стає частiше.
  А ось попереду з'явилися списи та центурiї, римської армiї. Що ж трапиться те, про що вони варвари i водночас носiї вищої арiйської культури так довго мрiяли. Дати бiй цим невмiлим i ледачим iталiйцями i тодi Стародавнiй Рим впаде!
  Атiлла величезний i багатирськи складений, як титан, що ожив iз давньогрецької статуї, командує:
  - В атаку мою доблеснi сини та дочки!
  Дiвчата та юнаки мчать на ворога: барабанний дрiб досягає найвищої точки. Герда бiжить, спереду i з бокiв її миготять голi п'яточки дiвчат, що позеленiли вiд трав. Ось i сам велетень Атiлла пришпорює свого вогняно-рудого скакуна. Могутнi копита, так б'ють у землю, що вона починає здригатися.
  Римськi вiйська не змiнюючи кроку, йдуть до них на зустрiч. Ось обидвi армiї i з силою збиваються... Починається справжня гарна баталiя. Герда вiдбивши пару випадiв бородатого легiонера (а їй жахливо не подобатися борода!), спритно встромила йому меч в живiт. Громила впав, а войовниця вигукнула:
  - Чоловiки народженi програвати, якщо, звичайно , це не нiмецькi чоловiки!
  Дiвчина кидається на наступного супротивника. Той, користуючись перевагою в зростаннi i вазi, намагається потiснити Герду. Дiвчина навiть здивувалася, як швидко розпалися на окремi острiвцi, а стрiй легiонiв зруйнувався. Втiм , її це навiть на користь, вона маленька, а значить крута. Проводить прийом "хвiст бiлки" i ... лезо меча надрубує шию велетенську. Герда посмiхається:
  - Товста, бичача шия зазвичай характерна, для не людей блискучих, тонким розумом!
  Втiм, її потужний суперник, все в агонiї, ще змахнув кiлька разiв, намагаючись дiстати зухвалу переможницю. Герда добила його, а потiм кинулася на третього, тут вона помiтила, що двадцяти метрiв вiд неї одразу ж iз двома бiйцями бореться Шарлота. Рудоволосу приятельку сильно тiснять. Герда вiдволiкається i отримує вiстрям по щоцi, з розрiзаної смужки капає кров. Дiвчина шкодити у вiдповiдь:
  - Нi, це вам так просто не пройде! Жiнка може програти чоловiковi у всьому, окрiм умiння розжалобити! Тiльки останнiм, я i не збираюся користуватися!
  Розлютившись Герда, перейшла в наступ. Її чорношкiрий противник ( це був широкоплечий мавр), повiльно задкував назад.
  . РОЗДIЛ Љ6
  Бої йшли з перевагою гiтлерiвцiв. Перевага Третього Рейху наростала. Воно ставало дедалi визначальнiшим. У небi лiтали сильнi лiтаки. Наприклад, ТА-400 i ТА-500, якi виявилися значно потужнiшими i руйнiвними.
  I такi сильнi бомби скидають. Деякi важать десять тонн i викидають справжнiсiнькi голки. Якi роблять колосальний руйнiвний розгром.
  Третiй Рейх продовжував наступ.
  Альбiна та Альвiна гарнi дiвчата-льотчицi боролися у небi. Вони збивали радянськi лiтаки iз великою енергiєю. I показували свiй найвищий пiлотаж.
  А збивати лiтаки вони вмiють дуже добре.
  Ось Альбiна босими пальчиками нiжок як вiзьме i лупне по ворогу. I розiрве кiлька росiйських лiтакiв. I змусить їх буквально обуглитися.
  Альбiна взяла i з посмiшкою заспiвала:
  -Буде смерть дракону, не уникнути розгрому!
  I знову босою п'ятою як натисне на гашетку. I зiб'є росiйський лiтак.
  Ось це дiвча. У них клас просто найвищий.
  Альвiна збила супротивника з великою точнiстю. Пiдрiзала, його у смертельному вивертi. I теж заспiвала:
  - Наш великий клас - буде Карабас!
  I це виглядало трохи кумедно.
  А на сушi борються мужнi радянськi дiвчата.
  Наташа стрiляє з автомата i жбурляє босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату. Розриває супротивникiв i реве:
  - За новi рубежi комунiзму!
  Августина також строчить, але вже з кулемета. I босими пальчиками нiжок жбурляє великою руйнiвною силою гранати у фашистiв.
  Заодно згадує як її по-звiрячому катували;
  Тодi була зима i стояли сильнi морози. З Августини зiрвали теплий одяг та чоботи. Роздiли її, до тоненьких трусикiв. Зв'язали рудiй дiвчинi ззаду руки. I повели, далi майже зовсiм голу.
  I її босi, витонченi, точенi нiжки залишали на снiгу слiди. Дуже красивi, i дуже спокусливої форми. I хоча лютих вiтер гуляв по голих ребрах дiвчинки, смикав її полуничнi соски, i рельєфний прес. Також дiвчисько виявляло переважну силу енергетику.
  Августина пiдняла голову з мужнiм пiдборiддям, i розпрямила плечi.
  Вона навiть не намагалася прикрити свої оголенi груди. Тим бiльше, руки пов'язанi ззаду. Її босi пiдошви вiд твердого снiгу буквально палають, i це так боляче.
  Але дiвчина-красуня не згинає спину. Вона, навпаки, горда. Та холодно, та боляче, i вiдчуваєш приниження, що ти гола, а навколо тебе волохатi, смердючi тварюки.
  Немає видно дiвчина налаштована так, щоб її запросто не зламали.
  А ось до неї пiдходив волохатий гiгант, що сильно скидався на ведмедя гiтлерiвець з генеральськими еполетами.
  I його могутня рука лягає на оголенi груди дiвчинки. Починає крутити полуничний сосок красунi. Августина хмурить мордочку, але мовчить, i очi не вiдводить. Хоча їй треба сказати дуже гидко.
  Але дiвчина намагається на виду. А ще одна лапа генерала-фашиста лягає вже на iнший сосок. I починає щипати ще грубiше i жорсткiше.
  Августина, щоб не показати, що їй гидко i боляче, жорстким голосом, вимовляє:
  - А щось серйознiше не можеш? Ти як чоловiк що нуль?
  Генерал iз роду гiтлерiвцiв проревiв:
  - На дибу її!
  I дiвчину провели ще трохи снiгом. Довели до пристрою, яке було дуже схоже на турнiк з рiзноманiтними тренажерами.
  I тут висiли сталевi ланцюги.
  Дiвчинi заломили руки назад i мiцно закували. Пiсля чого взяли та потягли ланцюг. Стали вивертати дiвчину, пiднiмаючи її кiнцiвки вище.
  Августина вiдчула бiль у передплiччях, зап'ястях та ключицях. Руда войовниця почала вигинатися, нахиляючись. Її мiцнi м'язи сильно набрякли, а жилки набрякли.
  Два великi гiтлерiвцi-кати взяли i смикнули дiвчину за тулуб i повернули красуню. Голова Августини прослизнула мiж пiднятих догори рук.
  Дiвчина тяжко охнула. Її буквально прорiзало болем.
  Генерал-фашист промовив на розспiв:
  - Говори злочинниця, злодiйка та терористка, де перебуватиме ваш склад зi зброєю?
  Августина жорстко заявила, хоча їй було i боляче, i страшно, i трохи соромно, i навiть дуже гидко:
  - Не скажу! Нiчого я вам не скажу, як би ви мене не мучили, не катували, не катували б!
  Генерал-фашист iз задоволеним виглядом облизнув собi фiолетовi губи, з-пiд яких стирчали кривi iкла.
  I прохрипiв:
  - Тим краще! Яке задоволення, катувати таку гарну, з гладкою, засмаглою шкiрою людську самку. Нам навiть було б прикро якщо ти вiдразу розкололася б позбавивши нас гiтлерiвцiв, такої величезної насолоди, яка куди краще, нiж тебе просто зґвалтувати!
  Августина зло вимовила:
  - Ну, якщо ви на iнше нездатнi, то спробуйте зламати вiдчайдушну войовницю-космополiтку!
  Фашист-генерал наказав:
  - Десять ударiв по нiй батогом iз береженням !
  Однi з катiв дiстав iз урни , в якiй плавали iнструменти порки, вербовий прут. Махнув їм у повiтрi, той засвистiв.
  I волохатий ведмiдь у половину замаху вдарив дiвчину.
  Августина вiдчула бiль вiд удару. Її шкiра на спинi набрякла, але не луснула.
  Кат знову вдарив.
  Руда дiвчина стиснула сильнiшi зуби, щоб не видати борошно. Вона вирiшила, щоб не сталося, мовчати, мовчати та ще раз мовчати.
  Фашист-генерал прохрипiв:
  - Три!
  Коханий кат знову вдарив. М'язисте тiло дiвчини здригнулося. Громила врiзав уже набагато нижче, змусивши набрякнути свiжу смужку шкiри.
  Гiтлерiвцiв зiбралася дюжина i вони жадiбно дивилися на майже оголену дiвчини в одних лише трусиках, що висiла на дибi i злегка хитається пiд ударами катувальника.
  Фашист-генерал скомандував:
  - Шiсть!
  I знову на дiвчину взяли i обрушився сильний i жорсткий удар.
  Августина, зробила вимучену посмiшку.
  Генерал продовжував командувати:
  - Сiм! Вiсiм!
  Удари сипалися на дiвчину, але терпiла i намагалася не стогнати. Її обличчя було i гарним, i мужнiм водночас.
  Фашист-генерал закiнчив:
  - Дев'ять! Десять, поки що досить!
  Кат опустив батiг. Потiм пом'яв його пальцями, i кинув у кошик.
  Августина внутрiшньо здригнулася. Що її можуть вигадати для неї кати.
  Адже гiтлерiвцi дуже любили мучити жертви. Треба вiдзначити, що у свiтi майбутнього, який запланував Гiтлер - жiнок у багато разiв бiльше, нiж чоловiкiв, i тому гiтлерiвцi вiдчували при катуваннях сексуальну насолоду.
  Фашист-генерал запитав, знущально посмiхаючись:
  - Ну скажеш ти нам десь схованку? Чи ти хочеш тортури жорсткiшi?
  Августина жорстко заявила:
  - Я вам нiчого все одно не скажу!
  Фашист-генерал наказав:
  - А тепер струсiть її гарненько!
  Кати стали регулювати турнiк. Катування вiдбувалося на свiжому повiтрi. I її могли бачити багато хто.
  Вже стали збиратися i орки, i представники iнших цивiлiзацiй. Їм було цiкаво подивитися на подiбне, дуже цiкаве видовище.
  А поруч палала i жаровня, а також iншi iнструменти для катувань.
  Августина зрозумiла, що їй доведеться пройти через пекло. З одного боку, це страшно. Але з iншого навiть цiкаво та цiкаво. I головне скiльки ти зможеш витримати, пiд нелюдськими катуваннями.
  Турник наче антена пiднiмався вгору. Також Августину потягло до вершини. Бiль у передплiччях i ключицях став сильнiшим.
  Ланцюг, за який була прикута Августина, скрипiла, i шарудiла.
  Ось вона пiднялася на добрих десять метрiв - це приблизно рiвень четвертого поверху.
  Ось дiвчина зависла на вершинi. I ланцюг здригався, i навiть побрязкував.
  Генерал-фашист проревiв:
  - Вiдпускай!
  Гiтлерiвцi вiдпустили барабан. Тiло мускулистої дiвчинки впало вниз. Воно долетiло майже до самої поверхнi. Але тут воно несподiвано зависло. I дiвчисько рiзко на натягнутому ланцюгу, як заволає вiд дикого болю. У неї навiть вiдбило подих.
  Августина почувалася так нiби її рвали на частини. Який жорстокий бiль i нестерпнi страждання.
  Дiвчина волала, її тiло незважаючи на мороз вiд дикої напруги спiтнiло i почало блищати.
  Коли крики Августини притихли, вона з великим зусиллям стиснула собi зуби, генерал-фашист запитав:
  - Ну, а тепер скажеш?
  Августина рiшуче та твердо заявила:
  - Нi, не скажу!
  Генерал-фашист наказав:
  - Струсiть її ще раз!
  I знову скрiпить, злегка поржавiлий сталевий ланцюг. Дiвчина пiднiмається, все вище та вище. I її ланцюг тягне за руки, вивертаючи суглоби.
  I ось Августина знову на вершинi. Вона озирнулася навколо i вниз. М'язистi руки дiвчини пiднятi вгору i ворушити шиєю було дуже боляче.
  Зараз вона впаде вниз.
  Генерал-фашист скомандував:
  - Вiдпускай!
  I ланцюг знову був вiдпущений катами. Сильне тiло дiвчини полетiло вниз. I вона впала, i зависла бiля самої поверхнi. Цього разу здвоєний вiд без того розтягнутих зв'язок бiль виявився настiльки сильним, що, зазнавши ударного шоку - дiвчина знепритомнiла.
  Генерал-фашист наказав:
  - Привести її до тями!
  Кат вилив на неї цебро крижаної води. Августина прийшла до тями. Разом зi свiдомiстю повернувся i бiль. Жорстокий i страшний бiль у руках, плечах, ключицях.
  Августина застогнала. Але перехопивши отруйнi усмiшки гiтлерiвцiв, прикусила губу, мiцно стиснувши зуби. I ось вона знову мовчить. Мокра, майже гола, боса, i мускулиста.
  Генерал-фашист жорстко її огрiв батогом i запитав:
  - Говоритимеш?
  Августина ревла, розлiпивши губи:
  - Нi!
  Генерал-фашист наказав:
  - А тепер розтягнiть її гарненько!
  Кати пiднесли колодку i защемили її на босих ногах красунi. Як слiд затиснули їй кiсточки.
  Августина вiдчула тяжкiсть дубової, кованої залiзом колодки, та посилення болю. Дiвчина важко задихала i стиснула сильнiшi зуби.
  По краях колодки висiли гаки.
  Один кат обережно повiсив на гак гирю праворуч, а iнший катувальник лiворуч.
  М'язисте, добре, засмагле тiло дiвчини витяглося ще сильнiше. Бiль теж став куди жорсткiшим.
  Хоча Августина з усiх сил i стиснула зуби, все одно з її горла виривалися тихi стогiн.
  Вже вкотре фашист-генерал проревiв:
  - Говоритимеш! Розкажи нам усе, що знаєш, i твої муки припиняться!
  Августина вигукнула:
  - Не скажу!
  Генерал-фашист наказав:
  - Ще додати!
  Кати з рiзних бокiв колодки, щоб не перекошували, акуратно повiсiли ще по однiй пудовiй гирi.
  Августина заскреготiла зубами вiд нестерпних страждань. Її загрожувало порвати навпiл. А зв'язки i так сильно розтягнутi через дикi струси.
  Августина почувається розтягнутою на дибi, неначе свята на хрестi. А може, навiть ще болючiше. З тiла капає пiт, i вода якої її облили.
  I водночас холодно. Намагаються ж дiвчинку на морозi.
  Самi гiтлерiвцi, по-перше, одягненi в чоботях, а по-друге, у них ведмежа шерсть.
  Генерал знову спитав розтягнуту на дибi дiвчину:
  - Говоритимеш!
  Августина проревела:
  - Не скажу!
  Генерал-фашист наказав:
  - А тепер пiдсмажте їй, тобто цiй дiвчинцi п'яти!
  Кати стали складати тонкi полiна пiд босими нiжками дiвча.
  Iнший притягнув шланг вiд балона з газом. I також приєднали. I шланг вiд балона iз киснем.
  Кати як бути були готовi. Августина дивилася на цi приготування зi страхом. Коли ти навiть на вугiлля стаєш, це боляче, а тут ще пiдошву тобi збираються пiдсмажити.
  Генерал-фашист наказав:
  - Змастiть їй п'яточки олiєю! Щоб довше мучилася!
  Кати закивали. I витягли з бочки сулiю з маслом, судячи з запаху з оливок. I полили собi на волохати лапи. I потiм стали мазати не надто грубi, але й не надто нiжнi ступнi дiвчинки.
  У неї пiдошва рожева, пружна, iз витонченим вигином круглої п'яточки.
  Августина вiдчула лоскоту вiд дотикiв грубих, волохатих рук гiтлерiвцiв.
  I мимоволi вишкiрила мордочка, хихикнувши незважаючи на бiль у розтягнутому тiлi.
  Генерал-фашист крикнув:
  - Ти ще будеш скелятися чортiвня!?
  Августина гаркнула:
  - Я вас не боюсь!
  Генерал-фашист проревiв:
  - А тепер смажте, тiльки акуратнiше, щоб довше болiло!
  Кати включили кранiки та пустили газ. Потiм клацнули запальничкою.
  I пiд босими нiжками розтягнутого на дибi дiвчата спалахнуло полум'я.
  Воно дуже бурхливо розгорiлося. Але спочатку босi нiжки Августини, вiдчули лише приємне тепло.
  Але потiм їх почала припiкати. Полум'я лизало голi, рожевi, густо змащенi олiєю пiдошви дiвчинки.
  Августина вiдчувала подвiйну у своїх босих п'ятах, що смажила вогонь, i розтягнутому на дибi всiм тiлi. I це дуже треба сказати боляче. I страждання нестерпнi.
  Августина стискала щелепу з усiх сил, але стогiн все одно виривалися з горла.
  А пiдсмаженi пiдошви дiвчата хворiли i дико сiдали все сильнiше i сильнiше.
  Генерал-фашист проревiв:
  - Ну, а тепер ти нам видаси схованку зi зброєю?
  Августина промовила:
  - Нi!
  Генерал-фашист наказав:
  - А тепер їй п'ять ударiв батога... на повну силу!
  Кат пiдiйшов до ступи. Вибрав у нiй батiг куди мiцнiший, i товщий, з колючими кiнцями.
  Примiряв його на руку. Потiм пiдiйшов до жертви. Розставив ноги ширше. I вклався з усiх сил у удар.
  Загорiла, вже й так вкрита смугами, що здулися, шкiра на спинi дiвчини лопнула. I полилася червона кров.
  Августина здригнулася, i застогнала. Але потiм стиснула собi титанiчним зусиллям щелепи, i замовкла.
  Кат ударив з усього розмаху знову, стрясаючи все тiло. Дiвчина, важко дихаючи, тихо простогнала.
  Генерал-фашист скомандував:
  - Три!
  I знову жорстокий удар по спинi. I це надзвичайно слiд сказати боляче.
  Августина тримається.
  Генерал-фашист командує:
  - Чотири!
  I знову удар. Все тiло у дiвчинки здригається. Крiм болю вiд батога, ще вiддається в плечах i тiлi вiд страшного струсу.
  Знову команда:
  - П'ять!
  I знову кат iз-за всiх сили б'є. I лопається шкiра, i кров буквально стiкає струмком.
  Августина мовчить.
  Генерал-фашист запитує:
  - А тепер ти скажеш?
  Дiвчина продовжує мовчати. Кат запитливо дивиться на генерала. Той бачить, що бранка впертий.
  I наказує:
  - А тепер пiдсмажимо йому груди! Змастiть її маслом, щоб не вiдразу згорiла!
  Кати полили собi жирну рiдину на лапи. А потiм їхнi руки сунулися до оголених грудей дiвча.
  Грубi, довгi, товстi лапи гiтлерiвцiв м'яли дiвчинi погруддя i полуничнi соски.
  Августина вiдчула мимовiльне збудження. I голi груди разом затвердiли, i стали жорсткими. Дiвчина навiть застогнала, цього разу не вiдболи, а вiд збудження. Гiтлерiвець хоч i фашист, але при цьому i бiлковий самець, який жiнку не може не порушити.
  Августина пробурчала:
  - Який сором...
  Нарештi гiтлерiвцi скiнчили їй м'яти грудей. I залишили їх такими блискучими.
  Кати взяли в руки смолоскипа, занурили в жаровню i пiдпалили.
  Потiм пiднесли до оголених грудей Августина. Дiвча вiдчула жахливий бiль. Не одразу вона була сильною. Але змащенi олiєю соски нагрiлися, i вiдчували тепер найжорстокiший опiк. Причому диявольськи жорстокий i надзвичайно болiсний.
  Августина застогнала, а потiм почала вити... Який це жах...
  Кати водили по грудях i посмiхалися.
  Генерал-фашист уже вкотре запитав:
  - Ну, скажеш, де ви партизанки ховаєте зброю?
  Незважаючи на жахливi страждання Августина знайшла в собi сили, зухвало вiдповiсти:
  - Партизанки? А хiба ви не називали нас терористками?
  Генерал-фашист посмiхнувся i вiдповiв:
  - Хочеш, щоб тебе називали терористкою? Що ж будь ласка! Ну говоритимеш терористка?
  Августина зухвало вiдповiла, переносячи жахливий бiль:
  - Нi! Не скажу!
  Генерал-фашист наказав:
  - А зараз зламайте цiй зухвалiй дiвчинцi пальцi на ногах.
  Кати здали доставити iз повiшених на стiнi щипцi.
  Генерал їх несподiвано обiрвав:
  - Зламайте їй пальчики розпеченими щипцями!
  Тi, хто розумiє, закивали. I дiстали щипцi, якi вже
  наперед були розжаренi на електричнiй плитi. I ось кати пiдiйшли до Августини .
  I один iз них тримаючи в руках червонi вiд жару щипцi нахилився в її закутiй нiжцi. I схопив дiвчисько за мiзинець. I розпечене залiзо взяло i вчепилося в маленький пальчик красунi. I став його викручувати i ламати.
  Бiль був подвiйний. I вiд дотику червоного вiд жару залiза палило шкiру, тоненькi кiсточки ламалися. Августинi також продовжували палити i босi п'яти, i розтягувати її тiло дибки, i з вантажем на ногах.
  Генерал-фашист грiзно запитав:
  - Говоритимеш!
  Августина гаркнула:
  - Не дочекаєтесь!
  Генерал наказав:
  - Ламайте їй пальцi, все до одного!
  Кат продовжив, повiльно, але дуже болiсно i жорстоко ламаючи пальчики на босих ногах дiвчини. I це так боляче, що Августина мимоволi стогнала. Хоча терпiла з усiх сил. Але ж скiльки можна триматися. Як болiсно i жорстоко. Ось уже катувальник зламав i мiзинець на лiвiй нозi та на правiй. Що дуже боляче.
  Потiм взявся за безiменнi пальчики.
  Генерал-фашист наказав:
  - А тепер давайте ще й нанесiть кiлька ударiв розпеченим дротом по спинi!
  Дрiт уже нагрiли на електричнiй плитi. I тому на нiй була спецiальна ручка, а сам кат був у рукавичках.
  I ось вiн пiдняв свою червону вiд жару батiг. Пiдiйшов до дiвчинки i огрiв її через сили.
  Августина взяла i скрикнула, вiдчувши дикi страждання. I дiвчисько забилося в конвульсiях. А ще продовжили i бити, по спинi розпеченим дротом, i смажити голi п'яти, i голi груди, i ламати пальчики на ногах, i ще розтягувати дибки.
  Ось таке поєднання всього i жаху:
  Генерал-фашист запитав:
  - Говоритимеш?
  Августина прошипiла:
  - Нi!
  Генерал-гiтлерiвець посмiхнувся i помiтив:
  - Стiйка дiвчина. Але все ж таки ми ще спробуємо!
  I громила з еполетами проревiв:
  - А тепер пiдсмажте їй та лоно!
  Гiтлерiвцi захрюкали вiд задоволення. I не дуже довго думаючи взяли i зiрвали з дiвчинки трусики. I тепер вона повнiстю оголилася. I гiтлерiвцi вже хотiли пiднесли до лону смолоскип iз вогнем.
  Генерал-фашист обiрвав їх:
  - Зачекайте! Спочатку змастiть її лоно Венери, щоби не згорiла вiдразу!
  Кати енергiйно закивали. I стали лити собi на лапи олiю.
  Воно пахло дуже апетитно.
  Гiтлерiвцi навiть облизувалися. I ось їхнi лапи полiзли дiвчинi в грот Любовi. I стали там мазати. Вiд цих грубих дотикiв Августина вiдчула i сором, i муку раптового бажання. Але цей сором, поєднувався i голосом пожадливостi, i переконаннями, що це недобре.
  Августина крикнула:
  - Безсоромники!
  Генерал-фашист проревiв:
  - Говори бiса! Або тiльки буде тобi погано!
  Августина знайшла у собi сили вимовити:
  - А що гiрше може бути?
  Генерал-фашист сухо наказав:
  - Палiть її!
  Кат пiднiс смолоскип до змащеного маслом лону дiвчини. Кучеряве волосся на лонi Венери дiвчата скрутилися разом i обвуглилися. Спочатку Августина вiдчула жар, а потiм сильний бiль.
  А iнший катувальник продовжив їй ламати пальчики на босих, дiвочих нiжках. I це було теж дуже боляче. Пальчики хрумтiли, i Августина тремтiла вiд страждань.
  I її кiсточки просто ламалися, i нiгтики виверталися назовнi. А два смолоскипи палили їй оголенi груди, один лоно Венери, жаровня смажила красунi п'яти. Одночасно колодка розтягувала дiвчинцi тiло. I в той же час ще один з катувальникiв отримав наказ вiд генерала гiтлерiвця.
  - Розпеченим дротом її!
  I на дiвчину обрушилися удари ще й червоною вiд жару дроту.
  I в цiй ситуацiї Августина не тiльки не втратила, свiдомостi вiд тортур, а й навпаки в нiй додалося мужностi, i вона взяла та заспiвала;
  На дибi гола , з плечей вириває суглоби,
  Вишу, пiд ударами рветься спина!
  I сипле з усмiшкою кат - сiль на рани,
  Набився веселий худоба хмiльного вина!
  
  А я ж не просто рабиня, а царська дива,
  Правителька, i земна сестриця богiв!
  I якщо страждаю, то значить, страждаю красиво,
  Не висловлю страху, перед моторошним оскалом iклiв!
  
  До нiг моїх босих шматок розпечений торкнувся,
  Димок обпалений лоскоче гидливо нiздрю!
  За що я вiддала безневинну царську юнiсть!
  За що так страждаю , нiяк рок долi не зрозумiю!
  
  Але воїни -дiви я знаю, поспiшають на допомогу,
  Мечами трощать злiсних монстрiв, кидаючи зло у багнюку!
  Знай, густо ми трупами мерзенними стелем дорогу,
  Адже з нами могутнiй воїн iз мужнiстю князь!
  
  Противник позадкував , бачу лайно, вiдступає,
  Жорстокий кат ти в бою не король, не художник!
  Зруйноване зацвiте , вишнею у травнi,
  Хто псував i палив все отримати в п'ятак!
  
  А що ще є променистiшим i кращим за Батькiвщину,
  Що вище за неї, i покликання найпростiше честь?!
  За що я готова вiддати, до кiнця роки життя,
  Кому перед боєм молитву святу прочитати!
  
  Звичайно, таке є слово, воно дорогоцiнне,
  Виблискує променисто , алмазiв свiтила затьмарив!
  Адже Батькiвщина - це поняття кохання - зовсiм,
  Воно, безмежно включаючи всесвiтнiй свiт!
  
  Адже заради її не стогнала, вiд болю дибки,
  Зламатися принцесi пiдмiсячного свiту - грiшно!
  Вклонимося низько Вiтчизнi - святинi,
  Снiжок удома випав i став бiлим, як бiло!
  
  Тепер моє слово до майбутнiх нащадкiв,
  Не треба вам трусити, перемога завжди настає!
  Вiд усiх супостатiв залишаться лише уламки,
  I вилетять зуби того, хто вiдкрив жадiбний свiй рот!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Сталiн-Путiн був дуже стурбований ситуацiєю на фронтах. I зiбралася вкотре ставка ДКО та деякi iншi фахiвцi. Вони почали обговорювати поточну ситуацiю, коли СРСР затискали i з боку Японiї, i Третього Рейху.
  Сталiн-Путiн слухав доповiдь маршала Василевського. Щодо молодий маршал i найбiльший стратег Червоної Армiї виглядав стомленим i старим.
  Данi говори про те, що нiмцi ось-ось захоплять Кавказ i у вiйну має вступити Туреччина.
  Дiвчата в коротких спiдницях i з босими, засмаглими нiжками принесли вiйськовим на фужерах вино разом iз чорною iкрою та осетрами. Також дiвчата принесли ще шашлики з баранини, змащенi соусом.
  Сталiн-Путiн ковтнув вина. Вiн страшенно нервувався. СРСР капiтально пiдтискали з усiх бокiв.
  I був ризик програти вiйну, тодi доведеться вiддати назад Українi Крим та Донбас. Точнiше це вже зроблять i без нього. Помер головний лев, i тепер новий правитель усе помiняє. Як це завжди було в Росiї, йде один, приходить iнший на змiну, i знову по-новому.
  А тут ти ще й зливаєш вiйну. У нiмцiв у небi реактивна авiацiя, а в тебе основний винищувач ЯК-9, який нiмецькi лiтаки не можуть навiть дiстати i наздогнати.
  Василевський зазначив:
  - Резерви добiгають кiнця. Все частiше у бої доводиться кидати жiнок та пiдлiткiв. Ситуацiя дуже важка.
  Сталiн-Путiн зiтхнув:
  - Союзники нас фактично зрадили. Через це i стався такий облом. Але в будь-якому випадку нам слiд знайти внутрiшнi резерви, i створити нову чудо-зброю, здатну переламати результат вiйни.
  Маршал Жуков, який був заступником Верховного Головнокомандувача, запропонував:
  - Може розпочати наступ пiд Ленiнградом. Нiмцi там мають переважно блокаднi вiйська. I ми з ними успiшно впораємося.
  Сталiн-Путiн похитав сивою головою:
  - Там у ворога дуже потужна оборона! Так просто не пробитись. Може, є якiсь iншi iдеї?
  Маршал Василевський помiтив:
  - Найкраще було б натиснути на фiнiв. Ситуацiя є критичною. Разом iз фiнами борються i шведи. Поки що це так званi добровольцi, але крiм них є i регулярнi частини та танки. Нiмцi треба сказати освоїли масовий випуск САУ - Е-10 та Е-25 та їх так просто голими руками не вiзьмеш.
  Сталiн-Путiн у вiдповiдь хрипким голосом заспiвав:
  - Прямо голими руками,
  Розправлявся я з цунамi.
  А будь-який дев'ятий вал,
  Як цуценя дресирував !
  Маршал Василевський з усмiшкою кивнув:
  - Ви як завжди розумнi та мудрi товаришу Сталiн!
  Вождь усiх часiв та народiв iз хрипом вiдповiв:
  - Та нi! Був би я розумнiшим, то не допустив би такої ситуацiї. Ну, добре що скаже Яковлєв.
  Заступник наркома авiацiї та вiдомий конструктор вiдповiв:
  - Випуск винищувача ЯК-3 утруднений через брак дюралю. Як i ранiше, наймасовiший винищувач це ЯК-9. Вiн вiдносно дешевий. Вiдносно непогана маневренiсть, правда слабка швидкiсть i недостатнє озброєння. ЛА-7 випускається у менших обсягах. Вiн складнiший у виробництвi та дорожчий. Хоча за швидкiстю краще. Можливо, в серiю пiде ЛА-7 iз трьома авiацiйними гарматами. Хоча проблеми воєнного часу створюють проблеми.
  Сталiн-Путiн перебив, зi злобою:
  - А коли буде готова реактивна авiацiя?
  Яковлєв зiтхнув i вiдповiв:
  - Проблем iз цим занадто багато. Потрiбно i час, i кошти. Треба вiдзначити нiмецькi ТА-400 та ТА-500 здатнi бомбардувати нашi заводи в Сибiру. I це справдi для нас така проблема. Вже бомбили й авiазавод у Новосибiрську. Дiстають нас уже не на жарт.
  Сталiн-Путiн жорстко запитав:
  - А як ППО?
  Яковлєв з усмiшкою вiдповiв:
  - Зенiтка у 100 мiлiметрiв калiбру непогана. Але ракети поки що не мають достатньої точностi. Вони не зовсiм ще ефективнi.
  Сталiн-Путiн проривав:
  - Ми маємо створити бiльш досконале ППО.
  Яковлєв вiдповiдно кивнув:
  - Зрозумiло, повиннi, але не все виходить. Нестача фiнансування та вчених кадрiв плюс ще проблеми технiчного плану. Та ще й садять часом тих, хто потрiбен.
  Берiя на це заперечив:
  - Лише тих, на кого є доноси!
  Яковлєв зло вiдповiв:
  - Доноси i на тебе є.
  Сталiн-Путiн перебив:
  - Не розводьте розбирання. Краще працюйте. Може бути скопiювати нiмецький ХЕ-162?
  Яковлєв заперечив:
  - Вiн складний в управлiннi. Та й взагалi товариш Сталiн у мене є пропозицiя вiдмовитись вiд кулемета на ЯК-9. Це зробить лiтак i легшим i дешевше. Ми вiд подiбного лише виграємо!
  Сталiн-Путiн запитав:
  - А чи правда, що у нiмцiв двi дуже сильнi льотчицi є: Альбiна та Альвiна?
  Берiя енергiйно кивнув:
  - Так є такi товаришi Сталiн. Вони дуже серйознi льотчицi. За п'ятсот збитих лiтакiв отримали Лицарський Хрест Залiзного хреста з золотим дубовим листям, а сiмсот п'ятдесят Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Це двi дiвчини вiдомi тим, що борються в одному лише бiкiнi та з босими нiжками.
  Сталiн-Путiн хихикнули i зазначив:
  - Добре було б їх босi нiжки пiдсмажити на вогнику!
  Берiя згiдно кивнув:
  - Ми їх цiлком можемо спiймати! Якщо хочете товариш Сталiн, їх доставлять вам прямо в клiтцi!
  Сталiн-Путiн кивнув:
  - Добре було б їх допитати дибки. I бити батогом, а можливо i припекти п'яти розпеченим залiзом!
  Берiя хихiкнув i зазначив:
  - Палками по п'ятах - найкраще!
  Вождь знову звернувся цього разу до наркома важкої iндустрiї:
  - Що ти скажеш нам Миколо?
  Вознесенський зiтхнувши вiдповiв:
  - Випуск танкiв ми намагаємося збiльшити. Але через брак легуючих елементiв падає якiсть сталi та бронi. Бiльш-менш добре захищений у лоб новий танк IС-3. Але ця машина досить складна у виробництвi.
  А за умов воєнного часу великої кiлькостi таких танкiв не виробиш. Тому IС-2 поки що не знято з виробництва. Основний наш танк це Т-34-85. Але його знаряддя недостатньо потужне, та й iз захистом проблеми. Навiть застарiла Пантера його з двох кiлометрiв пробиває. Адже у нiмцiв все збiльшується кiлькiсть "Пантер"-3 все зростає. А таку машину в лоб навiть IС-2 не бере. А сама вона iз чотирьох кiлометрiв радянськi танки пробиває. Окрiм IС-3, який краще захищений у лоб, але поки що таких танкiв мало. Загалом треба визнати ми поки що якостям гiтлерiвцям поступаємося. I розрив лише зростає.
  Сталiн-Путiн запитав:
  - А Т-54? Який це на вашу думку танк?
  Вознесенський зiтхнувши вiдповiв:
  - Над цим танком ще багато роботи. I готовий вiн буде не ранiше сорока сьомого року.
  Сталiн-Путiн помiтив:
  - На шарашку б вас усiх!
  Вознесенський смiливо вiдповiв:
  - Не найкраща iдея!
  Берiя запропонував:
  - Дайте я всiх учених заарештую, i робота прискориться!
  Сталiн-Путiн кивнув:
  - Ми над цим подумаємо. А поки що... Потрiбно ставити до верстатiв школярiв, i старих людей, i збiльшити випуск технiки. Особливо тридцятьчетверок.
  Василевський запропонував:
  - А може краще на СУ-100 зробити ставку? Вона самохiдка на третину дешевша за тридцятьчетвiрки i простiше у виробництвi. А при цьому має бiльш потужну гармату.
  Жуков похитала головою:
  - Бiля самохiдки не обертається вежа. Через це вона в танковiй битвi не така ефективна. А Т-34-85, навiть "Пантере" -3 можуть пробити борт. I прослизнути у ближнiй бiй.
  Василевський заперечив:
  - Су-100 також можуть пробити в борт i повернутися. Крiм того, багато нiмецьких танкiв дана САУ здатна влаштувати i в лоб. Треба вiдзначити, що без вежi машини, що обертається, набагато дешевше i простiше у виробництвi.
  I це також слiд враховувати.
  Сталiн-Путiн жорстко наказав:
  - Додати випуск i тих, i тих!
  Нарком оборони Вознесенський кивнув:
  - Це можна! Тiльки не треба вибирати робiтникiв на фронт. А то в нас i так бiльше половини - це пiдлiтки та жiнки бiля верстата.
  Сталiн-Путiн зазначив:
  - Потрiбно на фронт i хлопчикiв iз чотирнадцяти рокiв вiдправляти. Пiдлiтки працiвники не дуже, але як солдати не гiршi за звичайних новобранцiв. А жiнки, особливо на танках, навiть рiдше гинуть.
  Василевський згiдно кивнув:
  - Так у жiнок на танках i лiтаках вiдсоток смертностi вдвiчi менший, нiж у чоловiкiв. Але слiд зазначити, що чоловiки намагаються, щоб жiнки не гинули. У цьому їхнє кредо.
  Сталiн-Путiн кивнув:
  - Зрозумiло! Але як би не було потрiбно нам формувати новi дивiзiї. Ще в Середнiй Азiї є резерви. Слiд набирати якнайбiльше солдатiв.
  Берiя впевнено промовив:
  -Наберемо про найбiльший ...
  Настала пауза. Знову дiвча в коротких спiдницях з'явилися. I їхнi босi, точенi нiжки миготiли. Вони принесли ще вина та закуски. Чудовi можна сказати крали.
  Сталiн-Путiн запропонував:
  - Давайте формувати новi дивiзiї! З жiнок та пацанiв. Причому можна брати i з дванадцяти, або навiть iз десяти рокiв хлопчакiв. Випускати спецiальну дитячу зброю. I винищувачi як кiлька менших розмiрiв. Вони ж дiти можуть битися непогано. I не лише хлопчики, а й дiвчатка. - Вождь зробив паузу, ковтнув вина зi склянки та продовжив. - Iнакше ми не матимемо жодних шансiв. А так ми можемо виграти час для створення нової чудо-зброї.
  Берiя з посмiшкою пiранiї зазначив:
  - Якщо вчених простимулювати, особливо заходами фiзичного впливу, то вони стануть значно кмiтливiшими.
  Сталiн-Путiн подивився на наркома внутрiшнiх справ i запитав:
  - А як щодо атомної бомби?
  Берiя зiтхнувши вiдповiв:
  - Це дорогий та дуже важкий проект товариш Сталiн. В умовах вiйни якось це зробити... Ми намагаємося, але маса рогаток стоїть на дорозi!
  Сталiн-Путiн згiдно кивнув:
  - Я про це здогадуюсь. Але є таке слово - треба!
  Берiя iз цим погодився:
  - Я розумiю про велике, що треба. Але... ми не всесильнi. Тим ще треба розробляти Уран. А у нас усi ресурси протилежнi. Самi розумiєте, тягнути надто багато важко.
  Сталiн-Путiн буркнув:
  - В атомнiй бомбi полягає i порятунок, i перемога!
  Берiя цiлком логiчно зауважив:
  - Якщо одна атомна бомба коштуватиме як сто тисяч маленьких, то не зрозумiлим буде сенс її створення.
  Вождь ревiв:
  - У тебе мiзки собачi!
  Нарком внутрiшнiх справ затнувся.
  Вознесенський пiднявся i цiлком логiчно зауважив:
  - Я гадаю в практичному планi, було б непогано скопiювати нiмецьку самохiдку Е-10. А може, навiть спробувати її вдосконалити!
  Сталiн-Путiн невдоволено буркнув:
  - Ви тiльки зараз про це додумалися?
  Вознесенський зiтхнув:
  - Гарна думка, приходити пiсля.
  Сталiн-Путiн хихикнув i проревiв:
  - Ми зробимо Гiтлера! Я обiцяю!
  Настала знову пауза. Дiвчата знову принесли, тiльки цього разу чорної кави. I до нього чогось того, що було смачнiше. Вождь дивився на їхнi голi нiжки . Вже у минулому життi Путiну було майже сiмдесят рокiв. I вiн вiдчував згасання статевої функцiї. А тут Сталiн, начебто тiло за роками молодше, але таке зношене алкоголем та цигарками. Радостi скажемо так мало. А навантаження пiд час вiйни непомiтнi. Тож навряд чи тут протягнеш понад сiмдесят три роки, якi прожив реальний Сталiн. А з росiйських царiв та цариць найбiльше прожила Катерина Велика шiстдесят сiм рокiв. З правителiв на посадi пробув найбiльше Леонiд Iллiч Брежнєв. Якщо рахувати перiод Київських князiв, то тут рекорд у Ярослава Мудрого - сiмдесят шiсть рокiв. Якщо ж данi з народження точнi. Сперечатися взагалi нема про що.
  Вдруге вже вмирати не страшно. Ти вже точно знаєш, що душа таки є. I що особистої не зникає безслiдно у порожнечi всесвiту.
  Сам Володимир Путiн формально називав себе православним. Але фактично вiн був швидше за агностик, або навiть майже атеїст. Використав Православ'я у своїх цiлях, як i Iслам. Але сам вважав , що всi релiгiї - це людська вигадка, на яких роблять грошi i полiтику.
  Проте душа таки є. I Володимир Путiн у цьому змiг переконатись. Щоправда, ще питання вiдкрите - якщо пекло чи рай. Або щось iснує iнше - типу паралельного всесвiту, або якихось особливих свiтiв. Тут можна довго сперечатися та ворожити.
  Поки що сам туди не потрапиш. Але Путiна сунули в тiло Сталiна у свiтi, де Японiя виграла битву при Мiдвей , i капiтально притиснуло США. Але без Америки та СРСР не дуже досяг успiху. Взагалi Володимир Путiн мав просто патологiчну ненависть до США. I це реально далося взнаки.
  I радiсть виявилася передчасною. Справдi, чому йому радiти? Без союзникiв нiмцi сильнiшi, а Росiя слабшi. Змiстився трохи хiд iсторiї, i... I баланс сил змiстився. I не на користь Росiї. Вiйна почала реально затягуватися. I нiмцi, збiльшивши випуск озброєнь, стали перемагати.
  Володимир Путiн побачив , що його знання майбутнього не дуже працюють. Саме технiка сорокових-п'ятдесятих рокiв у Путiна темна пляма. А щось сучаснiше все одно ти не застосуєш при технологiях i виробничих циклах сорокових рокiв. I тут уже ти не прогресор , а якийсь iшак на тронi.
  I взагалi тут не пощастило з всесвiтом та свiтобудовою. Полководець Путiн не важливий, може й гiрший за Сталiна. А тут Гiтлер не такий дурень, щоб людей знищувати у таборах смертi. Вiн їх просто змушує працювати, i непогано годує. I полякам обiцяє Рiч Посполиту, i бiлорусам, i особливо Українцям, та формує дивiзiї з усiєї Європи. I це допомогло фашистам переламати перебiг вiйни.
  Сталiн-Путiн опинився у тяжкому становищi. Особливо пiсля вступу у вiйну Японiї. Берiя навiть дав пораду: укласти з японцями свiт. Але самураї вимагали собi занадто багато. У тому числi тисячу тонн золота.
  Сталiн-Путiн запитав, у Молотова, який до цього скромно мовчав:
  - А що з Японiєю?
  Нарком закордонних справ зiтхнувши вiдповiв:
  - А нiчого товаришу Сталiну. Самураї наступають. I проти них доводиться спрямовувати вiйська.
  Вождь СРСР iз посмiшкою вiдповiв:
  - Так, я це розумiю! Але ж наша армiя все одно сильна, якщо їй не заважають генерали!
  Молотов зiтхнувши вiдповiв:
  - Нiмцi як озброєння вийшли вперед. Вони мають сказати такi сили.
  Сталiн-Путiн зiтхнувши вiдповiв:
  - Та нiмцi перевершили очiкування. Проте як щодо Лiвшi - феноменального умiльця?
  Молотов з усмiшкою вiдповiв:
  - I Левше потрiбен iнструмент!
  Сталiн Путiн звернувся до конструктора Мiкояна:
  - А чим ти можеш нас порадувати?
  Мiкоян зiтхнувши вiдповiв:
  - Поки що практично нiчим товариш Сталiн. МIГ-15 реактивний поки що лише у проектi, i до його зльоту ще далеко.
  Вождь жорстко помiтив:
  - То ми можемо все втратити!
  Мiкоян лише розвiв руками.
  Жуков цiлком логiчно зауважив:
  - Суворов умiв перемагати i п'ятикратну перевагу противника.
  Василевський помiтив:
  - У Суворова була перевага як вiйська. Плюс ще поганi турецькi полководцi. А у нiмцiв вiйська кращi за нашi. I їхня штурмова гвинтiвка - теж дуже ефективне озброєння. У нас такої немає, МР-44 - це небезпечна зброя, яка нiмцям дозволила переламати хiд вiйни. Та й краще є види. Наприклад, у створеннi МР-64. I для нас це стає проблемою.
  Сталiн-Путiн запитав:
  - А автомати подiбного рiвня ви не намагалися розробляти?
  Вознесенський з усмiшкою вiдповiв:
  - Пробували, але поки що не виходить. У нас багато проблем. Один iз них брак фiнансування дослiджень рiзного рiвня. Це дуже серйозна проблема.
  Берiя агресивно зазначив:
  - Нехай не вирiшити нам усiх проблем, не вирiшити всiх проблем, але стане радiснiше всiм, веселiше стане всiм!
  Сталiн-Путiн ринув:
  - Я посланий вам зовсiм не дарма,
  Нести вам благодать...
  Коротше кажучи, коротше кажучи.
  Коротше кажучи -
  Мовчати!
  I оточення дружно зааплодувало. Хоча i трохи натужно. Потiм знову у всiх став сумний вигляд. Дiйсно обстановка на фронтах невесела. I тут у них виникли проблеми.
  Сталiн-Путiн задумався... Що робити? Перейти на глухий захист? Теж не вихiд. Може, справдi пiти на сепаратний свiт iз Японiєю? Але умови самураїв зовсiм непомiрнi.
  Вони хочуть вiджати землi до самого Уралу. Так що тут занадто великi вимоги.
  Сталiн-Путiн згадав, що в минулому життi вiн хотiв стати чимось на зразок Наполеона, i може навiть перевершити великого корсиканця. I спочатку йому щастило. У Чечнi знайшлися зрадники. З Грузiєю вiйна виявилася швидкою i вiдносно легкою, якщо не брати до уваги збитих лiтакiв. Тодi вистачило розуму уникнути спокуси окупацiї Грузiї. Захоплення Криму було немов казка. Причому самому особисто не довелося рухатися. Потiм росiйськi спецслужби влаштували заколот на Донеччинi. Були бої i лилася кров.
  Тодi саме Путiн виявив нерiшучiсть i зупинив мiсцевi сили та вiдправлений пiд виглядом добровольцiв спецназ.
  Була й вiйна у Сирiї, де все обiйшлося порiвняно малими втратами. Втiм, дiяла цiла коалiцiя. I мабуть, внесок американцiв був вище. Коротше кажучи, Путiн щастило у чотирьох вiйнах. Хоча, зрозумiло, не тiльки справа у везiннi. Скiльки, наприклад , тiєї Чечнi? I багато чеченцiв розчарувалися в незалежностi, за Дудаєва i Масхадова. Якби Єльцин не примудрився першу вiйну в Чечнi програти, нiхто б не вважав, що Путiн щось таке велике там зробив. Але iстина пiзнається на розмаїттях.
  Єльцин надто провальне мав правлiння, i на його тлi дуже посереднi досягнення в економiцi, i то за рахунок зростання цiн на нафту та газ у божевiльних кiлькостях виглядали непогано. З Грузiєю також вiйна не однозначна. Скiльки росiйських лiтакiв збили. А понтiв пропаганда багато давала.
  Але сам Володимир Володимирович уявив себе непереможним i взяв i влiз у вiйну з Україною. I треба було напасти на суверенну країну, поставивши проти себе майже весь свiт. I ще у вiйнi загрузнути. Сергiй Шойгу обiцяв захопити Україну за сiмдесят двi години. Вiн взагалi хвалько. Шойгу i дня не прослужив в армiї, i був улюбленцем Єльцина.
  Ось говорили розумнi люди Путiну - убили всiх ставленикiв Борьки. I що вiд них лише буде шкода. Але Володимир Володимирович не послухався. Що бiльше, що Шойгу мав певний вплив на народ. Його добре та вмiло розпиарили.
  Але в цiлому як мiнiстр оборони, вiн явно не на своєму мiсцi. Та й iншi чиновники також. Сам Путiн увiрував у свою непогрiшнiсть.
  А потiм i помер 5 квiтня 2022 року. Видно його хтось причепив. Зрозумiло, не всi хочуть з плешивого тирана конфлiктувати з усiм свiтом. Багато хто з Путiнiв ненавидить, хоча боятися сказати це прямо в очi. Особливо Путiн не довiряв Михайлу Мiшустiну . Вiн виявився надто хитрою i сильною особистiстю. I намагався з усiма ладнати. Щось було подiбне мiж Михайлом Мiшустiним та Черномирдiним. Путiн подумував вiд Мiшустiна позбутися. Але, видно, прем'єр його випередив. Адже вiн за конституцiєю виконує обов'язки президента. I це - мiнус конституцiї.
  Сам Володимир Путiн пожалкував, що до конституцiї не внiс поправки, аби заснувати посаду вiце-президента. А треба було б це зробити. Але у Путiна, як радники, виявилися не дуже. Ось у США вб'ють президента на його мiсце вiце-президент. На Росiї особливi проблеми. Тут уже справдi досвiд твiй ворог. Але ж i в США був конфлiкт мiж президентом i вiце-президентом, але ж не скасували через це посаду вiце-президента! I деякi вiце-президенти - наприклад, Буш, Теодор Рузвельт - успiшними правителями виявилися. Тут уже проти цього не попреш. А як там Михайло Мiшустiн? Може, справдi цей тип здатний багато на що? У тому числi щоб затоптати Володимира Путiна?
  Особливо пiсля смертi? Це слiд сказати цiлком можливий варiант. Сам Володимир Путiн хотiв поставити прем'єром когось iз молодих. Але ще не вибрав когось.
  Молодi, втiм, хортовiшi. Наприклад, у Бiлорусi молодше поколiння керiвникiв опозицiї змогло влаштувати справжнiй майдан.
  Що, зрештою, Путiну пiшло на користь. Але Росiя повiсила собi на шию гирю. Тепер у Росiї ситуацiя загострилася. I вiйна пiшла не за правилами.
  Путiн став символом свiтової реакцiї та руйнування. В даному випадку це справдi серйозно. Вiйна в Українi - це як напад Гiтлера на СРСР - пiк полiтики завойовника. Але пiк це i початок спаду.
  Слiд зазначити, що багато країн СНД перелякалися Росiю. I Путiн став пугалом, i вилюдком пекла. Може, й краще було б йому загнутися? Пiти на самому пiку слави?
  А ось зараз вiн опинився в тiлi Сталiна, i не дуже досяг успiху. Тим бiльше, в альтернативнiй реальностi. Сам Путiн постiйно хотiв зла США. I ось опинився у свiтi, де Америку побили японцi. I що через це хiба стало краще? Швидше, навпаки, гiрше.
  Це приклад того, що не рiй яму iншому - сам у неї потрапиш. Що дуже тривожне явище.
  Мовчання порушив Георгiй Жуков:
  - Я пропоную розпочати контрнаступ у центрi. Це буде сильним iз нашого боку ходом.
  Василевський помiтив:
  - Але не виявиться тактичною несподiванкою! Ми можемо провалитися!
  Маршал, що вiдрiзняється агресивнiстю, ринув:
  - Якщо стояти на мiсцi i чекати, i лише вiдображати загрози, то наша поразка буде лише питанням часу!
  Маршал Рокоссовський, який ранiше мовчав, помiтив:
  - Треба пiдсiкти кавказьке угруповання Третього Рейху.
  Василевський зазначив:
  - Це рiч! Але практично важко здiйснити. Тим бiльше, нам потрiбен новий танк прориву. Бiльш захищений i при цьому спритний.
  Вознесенський зiтхнув:
  - Тiльки IС-3 бiльш-менш захищений, особливо вежа. Розробляємо ми та IС-4. Танк правда вийде важчий, зате краще захищений з бортiв та чола. Ще бiльш амбiтний проект IС-7, дана машину, матиме гармату потужнiшу, бо знаряддя IС-3 - "Пантеру"-3 в лоб не бере.
  Ми працюємо. Але новi танки досить дорогi i складнi у виробництвi. А нам їх слiд випускати дуже багато.
  Сталiн-Путiн запитав:
  - А як IС-2? Адже вiн гарний!
  Жуков логiчно зауважив:
  - IС-2 непоганий. Вiн, навiть не пробивши в лоб "Пантеру"-3 або щось важче, здатний вивести обладнання з ладу. Хоча, звичайно, скорострiльнiсть i прицiльнiсть гармати не важлива. I оглядовiсть у танка обмежена.
  Вознесенський впевнено заявив:
  - Швидкострiльнiсть нової гармати буде вище. Ми вже запускаємо в серiю щось краще. А в IС-7 плануємо зробити швидкiсть стрiльби по п'ять пострiлiв за хвилину. I гармата калiбр 130-мм i початкова швидкiсть снаряда 900 метрiв в секунду. Така машина могла б стати для нiмцiв неабиякою проблемою. Хiба знову проблема запустити таку складну конструкцiю у велику серiю.
  Сталiн-Путiн спитав насилу стримуючи гнiв:
  - А самохiдку зробити зi 130-мiлiметровою гарматою не пробували? Адже це простiше танка?
  Вознесенський знизав плечима i вiдповiв:
  - За традицiєю спочатку виходить танк, i лише потiм на базi його шасi робиться самохiд. А навпаки, рiдко. Хiба що нiмецькi Е-10 та Е-25,
  Стали винятком iз правил!
  Сталiн-Путiн кивнув i помiтив:
  - Потрiбно бiльше уваги придiляти самохiдкам. Вони простiше танкiв i при цьому на рiвному шасi несуть потужнiшу гармату. I в цьому планi було б непогано створити i нову гармату - калiбру в 152-мiлiметри та початковою швидкiстю не менше 1000-метрiв на секунду. I самохiдку пiд цю зброю.
  Вознесенський зiтхнув:
  - Таку гармату, щоб створити, потрiбно буде не менше року. А ще не вiдомо, чи у нас цей рiк!
  Сталiн-Путiн ринув:
  - А треба! Нам потрiбна потужнiша самохiдка!
  Вознесенський помiтив iз посмiшкою:
  - Можна зробити самохiдку iз 203-мiлiметровою гарматою. Це корабельне знаряддя, i ми можемо швидше налагодити випуск таких машин. Щоправда, для цього потрiбно шасi IС-7 i новий двигун. Швидко зробити таке практичне неможливо!
  Сталiн-Путiн жорстко наказав:
  - А все ж таки ви зробите цю самохiдку. I IС-4, i IС-7 запустiть у серiю. Як би вам цього не хотiлося.
  I вождь, позiхнувши, промовив:
  - А тепер усiм спати! Шiсть годин на добу треба спати обов'язково!
  I збiговисько тимчасово закрилося.
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Наприкiнцi лiта 1945 року почався новий наступ радянських вiйськ у центрi. Нiмцi, зрозумiло, готовi. I здатнi вiдбити тиск Червоної армiї зi своїми танками i, особливо, самохiдкою Е-10. Або, ще бiльш захищеною зi знаряддям "Пантери", Е-15. Ця машина на п'ять тонн важча, але з бiльш товстою бронею та двигуном у 550 кiнських сил. I її знаряддя в 75-мiлiметрiв 70 ЕЛ значно ефективнiше i скорострiльне.
  Двадцять пострiлiв за хвилину - це круто.
  З радянських танкiв лише IС-3 мав достатнiй захист чола, але надто складний у виробництвi, щоб бути масовим. Плюс ще у нього ходовi якостi, особливо снiгом, неважливi.
  IС-3 важив сорок дев'ять тонн, при двигунi 520 кiнських сил, i ще вежа занадто великий перекiс давала на передню частину.
  Хоча цей танк, якраз знаряддя "Пантери" не могло взяти в лоб навiть у упор.
  Але поки що, основним танком у СРСР був Т-34-85, тому що Т-54 ще не був готовий до серiйного виробництва.
  Байден-Гiтлер взимку вiддавав перевагу оборонi. Нiмцi планували розпочати наступ навеснi. I бажано, разом iз японцями.
  А на фланзi вже боролися турецькi вiйська. I вони навiть спробували взяти штурмом, обложений Єреван.
  У бiй рушили проданi османам у кредит американськi танки "Шерман" та "Першинг".
  Зрозумiло, їх зустрiв батальйон радянських дiвчат. Незважаючи на зиму, дiвчата були в одному лише бiкiнi та босонiж.
  I ось вони смiливо борються.
  Наташа дала чергу по османах. Скосила їх.
  Потiм шпурнула босими пальчиками нiжок гранату i заспiвала:
  - За росiйський дух!
  Зоя, ухилившись вiд кулi, зрiзала моджахедiв, випустила їм кишки, i голою, круглою п'ятою пiддавши подарунок смертi, вякнула:
  - I буде велика перемога!
  Августина теж дала влучну чергу з османiв. Зрубала їх немов снiп соломи, i кричала:
  - За комунiзм!
  Свiтлана, куляючи по турках, i теж босими пальчиками нiжок жбурнувши вбивчу, видала:
  - За рiшучi перемоги!
  Але дiвчата у бiкiнi, як правило, на висотi.
  Анастасiя босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика, пiдбиваючи супротивника, i проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Акулiна теж бореться вiдчайдушно та ефективно. I її червонi соски завжди при справi.
  Дiвчата, втiм, великi майстринi у всьому. Зокрема дуже люблять чоловiкiв. I це їм дуже подобається.
  А пiд час вiйни у Вiрменiї проти туркiв, подiбне дуже важливо для пiдняття своєї карми та аури. Тодi ти стаєш дуже сильною жiнкою, увiбравши в себе енергiю чоловiкiв.
  Акулiна знову йде пiкiрування i посилає ракети за допомогою босих пальчикiв витончених нiжок. Це так здорово їй iде.
  I ось тепер удари по османах завдає радянська авiацiя i робить це швидко, з великим розмахом.
  Точнiше, настiльки, наскiльки вистачає у них лiтакiв. Iз цим, треба визнати, напруга.
  А туркiв дуже багато. I лiтаки у них пристойнi - американськi.
  Ось це справдi проблема. Особливо, якщо б'ється " АероКобра ". Ця машина дуже грiзна.
  Є у туркiв та МЕ-309. У цiєї машини цiлих сiм вогняних точок. Три тридцятимiлiметровi авiацiйнi гармати та чотири кулемети. Спробуй такий Месер подолати. Грiзна i дуже небезпечна вийшла у нiмцiв машина, але цього разу з нiмецьким екiпажем. Тож притиснули Червону армiю капiтально.
  Проте Єреван таки утримали. Хоча частина мiста, османи цiною великих втрат захопили.
  Зима в самому розпалi, i йдуть спроби таки пробити, або хоча б розхитати нiмецьку оборону.
  I шiстка: п'ятiрка дiвчат зi спецназу та хлопець Олексiй, б'ються на сухопутному лiнкорi - експериментальному IС-6. Це особливий вид важкого, але водночас рухомого танка.
  Нинi вони вирiшили трохи пограти у карти. Вшестером гра йде дуже швидко. I карти лiтають iз боку в бiк.
  Оленка кинула туза босими пальчиками нiжок i проворкувала:
  - Ну, все, я вийшла!
  Льоша посмiхнувся. Гра, справдi, i проста, i вимагає вмiння, а також запам'ятовування.
  Той, хто програв, робить десять вiджимань.
  Цього разу вiджиматися довелося Олiмпiадi. Вона найбiльше дiвчисько з п'ятiрки, i дуже мускулиста.
  Вiджимається легко. Але Льоша сiдає їй на спину.
  Що ж, то куди цiкавiше. Бiлобрисий хлопець упирається голими п'ятами дiвчинi в лопатки широкої спини.
  Олiмпiада посмiхається, i вiджалася разiв з двадцять. Її тiло дуже засмагле, а волосся свiтле, i м'язи сильнi.
  Льоша зiскочив зi спини i знову почав роздавати карти. Вони у своєму танку з дизельним двигуном трощили фашистiв капiтально.
  Лiше довелося вiджиматися наступного разу самому. Анюта поставила свою босу ногу на його гострi лопатки. Льоша вiджимався сопучи, дiвчина тиснула. За рахунку двадцять вiн встав, i пограючи плитками преса, видав:
  - Я росiйська, не переможений,
  Ще не народжений.
  Хто мiг би мене зламати!
  Пiсля чого, знову сiв грати ... Руда Алла лоскотала хлопцевi голу, круглу, огрубiлi п'яту i помiтила:
  - Скоро ти станеш сильним чоловiком!
  Олексiй з усмiшкою вiдповiв:
  - А тобi що хочеться?
  Вогняна мегера хихикнула:
  - А ми за допомогою магiї, тебе надовго зробимо хлопчиськом!
  Льоша хихикнув у вiдповiдь i вiдповiв:
  - Я хочу стати офiцером!
  Марiя, ця дiвчина iз золотим волоссям, помiтила:
  - Тобi сподобається бути дитиною!
  Але пауза завершилася, i шiстка заповзає в танк. За штатом, важку машину з дюжиною кулеметiв та 130-мiлiметрової гармати мають обслуговувати шестеро людей.
  Екiпаж спочатку мав би бути жiночим. Але Альоша, ще ранiше втiк з дитбудинку, i мандрував усiм СРСР. I навiть дiстався Iрану.
  Там його й упiймала Алла. I запропонувала стати шостим членом екiпажу.
  Хлопець погодився. I тепер вiн разом iз дiвками-термiнаторами.
  А як красунi взялися за фашистiв, i молотять гiтлерiвцiв iз колосальною, забiйною силою.
  Оленка натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i проворкувала, скалячи зубки:
  - Слава Росiї, i буде у нас комунiзм!
  Анюта енергiйно пiдтвердила, натиснувши на кнопку червоним соском грудей, i вразивши фрицiв ракетами:
  - Так, буде у нас комунiзм!
  Руда Алла, крушивши гiтлерiвцiв, енергiйно видала:
  - Слава славнiй епосi комунiзму!
  I голою п'ятою, як натисне. I полетять газовi гранати.
  А ось Марiя полуничним соском натиснула на кнопки джойстика i лупнула блискавками. I вiйськам Третього Рейху довелося не солодко.
  I войовниця гаркнула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Олiмпiада, ця найбiльша з дiвчат, i немов зiткана з канатiв м'язiв, в'якнула:
  - За Батькiвщину велику!
  I пальчиками босих нiжок на кнопки натисне i так по гiтлерiвцям довбанула з забiйною силою.
  I Льоша теж голою п'ятою натиснув на важiль... I по фашистах довбало електричним розрядом. Вбивчий надважкий танк радянської армiї у дiї, i не дає фрицям пiти, мелючи їх сотнями!
  I юний боєць навiть заспiвав:
  Ми, пiонери, дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А що в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi, воїни рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  Моя Вiтчизна, навiть небо гарнiше -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч ми ростом, так, на жаль, малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiляємо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? Робити справу миру -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так опостило.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi, разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А решта, труси, пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога, досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга, колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли свiтанок!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  Танк вийшов хороший - цей IС-6 у надважкiй модифiкацiї, але вiн лише один у Червоної армiї.
  А ось у нiмцiв вже на фронтi з'явився перший екземпляр "Пантери"-4 i ця машина дуже серйозна. I в нiй борються дуже бойовi нiмецькi дiвчата.
  Втiм, вони зрозумiло, що зi своєї гармати ефективно радянськi танки вибивають.
  I це не так уже й цiкаво.
  А в Єреванi б'ються з турками дiвчата з Червоної Армiї, i дуже добре.
  I Наталя теж дала чергу по османах. Скосила їх немов серпом пшеницю.
  Кинула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Слава росiйським богам!
  Зоя, ламаючи армiю iмперiї пiвмiсяця, i вибиваючи кургани трупiв, видала:
  - I нашим героям слава!
  Пiсля чого її гола п'ята, златоволосої кралi, пiдкинула вбивчий подарунок смертi.
  А ось руда Августина скосить османiв. Лупанет за допомогою червоного соска з базуки i свиснув, видасть:
  - За нашу Русь Сварога!
  Пiсля чого у бою Свiтлана. Ця дiвчина також великою агресивнiстю вiдрiзняється.
  I вона трощить османiв з колосальною люттю. I її босi пальчики нiжок жбурляють колосальної забiйної сили - подарунок смертi.
  Свiтлана вимовляє:
  - За Вiтчизну наша мати -
  Пекельних гадiв вбивати!
  Ось це четвiрка в бою, така агресивна та неповторна. I вони як за османiв взялися, i йде їхнє тотальне винищення.
  Не завжди Червона армiя перемагає. Iнодi її противники досягають успiхiв i мають свої бойовi дiвчата.
  А зверху Альбiна, як урiже ракетами по радянськiй армiї. Що ж - це дiвчисько зовсiм не слабке. I як ворогiв трощить.
  Альбiна блондинка та красуня натуральна. I її ракетнi удари з неба просто зносять у рiзнi боки брукiвки. I нiби посилає кит iз фонтану масу палаючої землi та металу. Це дуже круто.
  Альвiна теж босою, точеною нiжкою натисне на кнопку, i як пiсля цього рвоне. I безлiч вбивчих потокiв йде в небо.
  I дiвчина, натуральна блондинка, реве:
  - За славу вiтчизни та небес!
  Ось так дiвчата радянських солдатiв трощать.
  Але це поганi дiвчата, а є й добрi.
  Скiльки цих гарних дiвок на фронтах.
  На Т-44, що вже знято з виробництва, борються Єлизавета, Катерина, Олена.
  Три дiвчини на радянському танку дуже гарячi. I посилають у ворога снаряд по снаряд.
  Єлизавета, скелячи зубки, промуркотiла:
  - I нiхто з початку свiту,
  Не бачив такого бенкету!
  Катерина кивнула, розносячи османiв:
  - Перемагаємо, ставлячи бан -
  Нам доля вiд Роду дано!
  Олена, стрiляючи по турецьких вiйськах, видала:
  - Славиться наша країна,
  Чи не переможе Сатана!
  I трiада дiвчат дiє дуже енергiйно. Вони посилають снаряди з великою руйнiвною фугасною дiєю.
  Єлизавета натискає босими пальчиками нiжок на кнопки панелi управлiння, вибиває супротивника та спiває:
  - Ми живемо на батькiвськiй землi!
  Катерина натиснула червоним соском на гачок прицiлу, пiдбила цiлий взвод турецьких солдатiв i пискнула:
  - Онуки Сварога - славнi дiти!
  Олена довбала, натиснувши голою, круглою п'ятою на кнопку i в'якнула:
  -I летить на крилатому конi.
  I всi дiвчата хором проревiли:
  - Русь у далекi тисячолiття!
  Ось так танк Т-44 показує свою колосальну силу та приголомшливу мiць.
  Ось як трiада дiвчат енергiйно дiє. Войовницi - це найвищий пiлотаж, особливо коли вони майже голi.
  Єлизавета дотепно заспiвала, натиснувши на кнопку червоним соском:
  - Смiялася Русь i плакала, i спiвала,
  На всi вiки, на те вона i Русь!
  Ось такi тут бойовi дiвчата... А османи не жартують.
  Потрапила їм у полон Веронiка. Так дiвчину спочатку роздiлили догола. А потiм стали з великим ентузiазмом пороти. Били її не лише батогом по спинi, а й палицями по босих, круглих п'ятах.
  Веронiка навiть заволала вiд дикого болю. I її драли батогом та цiпками, до втрати свiдомостi. Потiм посипали рани сiллю. А босi, опухлi вiд побоїв ноги, затиснули в колодку i розпалили пiд ними багаття. I смажили дiвчинi голi п'яти.
  Веронiка кiлька разiв непритомнiла вiд бойового шоку. Її приводили до тями. I заразом пiднесли смолоскип i до грудей, попередньо змастивши її олiєю. I як палали червонi соски дiвчини.
  Веронiку довго катували. Пiдпалили вогнем i лоно Венери... Що вiзьмеш - османи в цьому випадку виявилися майже варвари.
  Насамкiнець Веронiку обмiняли на когось iз польових командирiв. I дiвчина поклялася помститися османам.
  А ось турками молотять ракетами. Сталенiда та Вiкторiя наводять заряди на цiлi.
  I руйнують у трiски гори...
  Сталенiда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки панелi управлiння i проворкувала:
  - Вiрю, весь свiт за нас!
  Вiкторiя натиснула червоним соском на кнопку казенної частини гармати i вiдповiла:
  - Та миру на нас наплювати!
  I справдi, свiтовi ЗМI були на боцi фашистiв. I повiдомляли, смакуючи подробицi, про варварськi бомбардування, яким, нiбито, пiддавали радянськi ВПС турецькi мiста.
  Звiсно, було не без цього. Вiйна взагалi мала надзвичайно жорстокий i кривавий характер.
  Сталенiда, натиснувши знову рубiновим соском на цiль, пропищала:
  - За Батькiвщину мрiї!
  I зiтхнула... Їй ось якось снився якийсь зовсiм безмежно нереальний i фантастичний сон. У СРСР, нiбито, вибори вiдбуваються головою ДКО. Основна боротьба мiж старим i явно нездоровим Йосипом Сталiним, i молодим наркомом важкої iндустрiї та держплану Миколою Вознесенським. I тут якраз схоже саме молодий i обдарований комунiст виходить уперед.
  Сталенiда, Вiкторiя та Тамара знову наводять ракети на цiлi. Дiвчата борються в одних лише трусиках. Але це чудово.
  Сталенiда проспiвала:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм,
  I пiд шум прибою.
  Вiкторiя натиснула голою п'ятою на кнопку i продовжила:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Танцювати нам дано iз тобою!
  Тамара тут теж босими пальчиками нiжок натиснула i прочирiкала:
  - За Вiтчизну - нашу сестру!
  Ось це дiвча - приголомшливий клас!
  Тут би добре, можна було б подолати вищу силу фашистiв Роммеля, але...
  А ось ще дiвчата з Японiї - найманцi-нiндзя. Оце серйозно.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, взяла i з червоних соскiв запустила блискавку, i спалила масу радянських солдатiв.
  Потiм провела мечами млин, зрубуючи бiйцям Червоної Армiї голови.
  Пiсля цього, її босi пальчики нiжок жбурнули горошинку з вибухiвкою.
  Порвало на частини росiян, i дiвчина проворкувала:
  - За благо Японiї!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, теж довбала по супротивниках iз полуничних соскiв. Войовницi мали з одягу лише тоненькi трусики. А мечi вiдтворили прийом метелик, змушуючи падати голови у радянських касках. А потiм босi пальчики дiвочих нiжок запустили бумеранг, зрiзаючи голови червоним солдатам.
  Воїтельки проворкувала:
  - За польоти нiндзя!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям випустила з рубiнових соскiв вбивчу силу пульсари смертi. А потiм мечi, подовживши зрубали радянським солдатам голови. А потiм босi пальчики нiжок кинули гострi, вiдточенi диски, що рiжуть голови, мов бритва.
  Войовниця проворкувала:
  - Нашi японськi боги атакують!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, теж довбала по ворогах вогняною грудкою, яка вилетiла з малинових соскiв. Пiсля чого проворкувала:
  - Нашi боги супер!
  I її босi пальчики нiжок, жбурнули пакет iз вугiльної вибухiвки, розриваючи на дрiбнi уривки радянських солдатiв.
  I ось мечi знову зносять голови. Ось це дiвчата - найвищого польоту птаха.
  Ось якi найманцi прибули з Японiї. I давай молотити, наче вiдбивною битою, радянських солдатiв.
  Але на поганих дiвчат противника знайдуться i добрi, росiйськi, або зовсiм росiйськi дiвчата.
  Алiса та Анжелiка теж ведуть свою вiйну. Вони використовують снайперськi гвинтiвки.
  Палять по османах.
  Алiса за допомогою гвинтiвки вразила супротивника, який намагався дiстати радянський гелiкоптер американським, примiтивним, але вже небезпечним, "Стiнгером". Пiсля чого, прочiрiкала:
  - За нашу Вiтчизну, та прийде знову щастя СРСР!
  Анжелiка теж довбанула по супротивнику з великою влучнiстю, збила ворожий лiтак i буркнула:
  - За нашу Ладу!
  Лiтак в османiв, втiм, лише саморобний аероплан. Вони самi кустарним способом виробляють велику кiлькiсть авiацiї. I б'ються вiдчайдушно.
  Алiса, ця дiвчина-блондинка, б'ється з великим ентузiазмом. Вона войовниця найвищого рiвня.
  I вбиває чергового турецького солдата. Ось це красуня-краля. I верещать на всю горлянку:
  - Слава епосi комунiзму!
  Анжелiка, ця руда та велика дiвчина в бiкiнi, з цим погодилася:
  - Велика слава буде епосi комунiзму!
  I обидвi дiвчата ховаються за скелi. Вони дуже засмаглi та м'язовi красунi. Але при цьому, спритнi спритнi.
  Алiса кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили на смерть i пискнула:
  - За свiт комунiзму!
  Анжелiка помiтила, стрiляючи:
  - А що ти маєш на увазi пiд комунiзмом?
  Алiса рiшуче вiдповiла, голою п'ятою пiддавши вибух пакет:
  -Справжнiй рай на землi!
  Анжелiка iз цим охоче погодилася:
  - Ну рай - це й є рай!
  I руда дiвчина босими пальчиками нiжок, жбурнула цiлу зв'язку гранат.
  Отака тут у них агресивна вийшла бравада. А дiвчата на пару працювали. I посилали кулю по кулю.
  Їхнi голi, круглi п'ятки злегка запилилися. I дiвчата сполоснули нiжки в калюжах. I знову стали жбурляти в супротивника босими пальчиками те, що приносить знищення.
  Алiса заспiвала з ентузiазмом:
  Безпросвiтний морок спокою,
  Занурив у вир дрiбних бiд...
  Тишу прорви ти полум'я бою,
  Розiрвi мовчання гул перемог!
  Анжелiка агресивно вiдзначила, збивши за допомогою червоного соска чергового злого османа:
  - До раю подають гарнi дiвчатка, а войовницi потрапляють у Гiперрай !
  Алiса iз цим погодилася:
  - Ми потрапимо туди, куди прагнуть усi патрiоти Вiтчизни!
  Воїтельки виявилися налаштованi на реальну перемогу...
  I ось черговий солдат Османа впав ними пробитий. Ось це дiвча - тривiально, вони ураган.
  Наташа, тим часом, упiймала мiсцевого командира. Усi чотири дiвчата поставили ватажка на колiна i змусили цiлувати їх босi, огрубiлi пiдошви.
  Ватажок це робив покiрно. I це йому навiть подобалося.
  Зоя прочiрiкала:
  - Добре, що тебе полонили жiнки?
  Той, облизуючись, пробурчав:
  - Ви справжнi гурiї!
  Августина запропонувала:
  - Може, тебе пiдiбгати вогником?
  Ватажок по булькал:
  - Не треба!
  Свiтлана, агресивно вискалившись, рикнула:
  - Так кажи, поки ми не розсердилися.
  I генерал великої iмперiї Османа став давати свiдчення.
  Втiм, зимова компанiя Червоної Армiї не вдалася. I настала весна.
  Цього разу вже фрицi готовi наступати. А зi Сходу зiбрали армiю японцi.
  Для наступу в серiї вже приготували танки "Тигр"-3 у досконалiшiй модифiкацiї, i крутi "Пантери"-3 i навiть першi "Пантери"-4.
  А в небi у нiмцiв вже повне панування та появи МЕ-363, та ТА-283 досконалiших реактивних винищувачiв. Плюс її безхвостка МЕ-263 на ракетному реактивному двигунi, бiльш досконала та стрiмка. I вона завдяки малим розмiрам майже не вразлива.
  Є у нiмцiв i планери, i досконалiшi реактивнi бомбардувальники, включаючи ТА-500, якi можуть бомбардувати буквально всю територiю СРСР.
  Тобто вiйська Байдена-Гiтлера сильнi. I в них навiть автомат з'явився досконалiший МР-64, який буквально викошував Червону Армiю.
  Зросла кiлькiсть у фрицiв та транспортерiв. А також потужних газометiв.
  Їхня армiя була ретельно пiдготовлена. I цього разу прорив провели на найвищому рiвнi.
  I гармат рiзних калiбрiв пiдiгнали безлiч. I удар був у центрi нищiвний.
  Позицiї Червоної Армiї виявилися прорванi. I нiмцi просувалися, встилаючи свiй шлях трупами.
  Герда та її екiпаж билися на експериментальному "Тигрi"-4. Ця машина була з потужною гарматою: 105-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, i лобовою бронею в 250-мiлiметрiв пiд нахилом в 45 градусiв, i бортовий в 170-мiлiметрiв також з нахилами.
  При цьому був новий газотурбiнний двигун у 1800 кiнських сил, а вага танка змогли втиснути в шiстдесят п'ять тонн.
  Так з'явилася бiльш досконала та грiзна машина. I на першiй з них жiночий екiпаж.
  Герда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробує радянський танк i верескує:
  - Шторми семи морiв,
  Я всiх ворогiв сильнiший!
  Їхнiй танк мчить на всiх швидкостях.
  Шарлота теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, прошибла радянський IС-2 i прочирiкала:
  - За дружбу та кохання!
  Потiм лупнула з гармати i Крiстiна. Пропалила дiрку в танку Червоної Армiї, вiдiрвала вежу i прочирикала:
  - За визначнi рубежi!
  Магда також довбала по супротивнику. I при цьому спустила лiфчик, використовуючи червоний сосок.
  Пiсля чого, провизжала:
  - З нами, хай буде кохання!
  I дiвчата хором розсмiяються.
  Серпень 1945 видався спекотним. I нiмцi проривають оборону.
  А тим часом Японiя раптово ще раз силою атакувала Владивосток. Удар був завданий практично всiма силами.
  В атацi взяли участь навiть льотчики-камiкадзе. I вони таранили радянськi кораблi.
  I тi буквально вибухали. Радянський флот у Владивостоку був сильний.
  Так що удару по ньому було завдано нищiвного.
  А радянськi прикордоннi вiйська атакували пiхотинцi та японськi танки.
  А також дiвчата-нiндзя.
  Оце справдi войовницi найвищого класу, з дуже гострими мечами.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям взяла i провела мечами млин, зрубуючи голови росiйським солдатам.
  Потiм її босi, точенi нiжки кинули вбивчої сили на смерть, який укладав на смерть радянських воїнiв, i зрiзав їм голови.
  Дiвча-нiндзя проспiвала:
  - Iдемо ми в атаку, банзай!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж рубає радянських солдатiв дуже гострими i забiйними мечами-катану. I, одночасно, її нiжки кидають гострi зiрочки, якi пробивають росiйських воїнiв.
  Дiвча кричить:
  - Слава епосi лицарiв самураїв!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, безупинно крутить мечами, наче лопатями вертольота.
  I її босi пальчики нiжок кидають отруйнi голки. I красуня з Японiї репетує:
  - Ми всi вбиваємо до кiнця! На славу Японiї запалимо серця!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям теж розрубує росiйських солдатiв. Вона їх розтинає навпiл. I бризкає на всi боки червона кров.
  I ось її гола, кругла п'ята потрапляє у щелепу радянському генераловi.
  I буквально вилiтають вибитi зуби.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям реве:
  - Ми смерть ворогам Японiї несемо,
  I голови всiм витяям знесемо!
  Ось це дiвча.
  Втiм, з iншого боку, Мальвiна та Фаїна борються.
  I це дiвчата стрiляють японцями з автоматiв.
  I заразом ще кидаю босими пальчиками нiжок убивчої сили лимонки.
  Якi розривають самураїв, що наповзають.
  Дiвчата-комсомолки спiвають:
  I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I молодий Жовтень попереду!
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Нiмцi все ще зберiгали iнiцiативу. У них повно енергiї та запалу. Але, зрозумiло, вiд вiйни втомилися всi. I нiмкенi-войовницi в тому числi.
  Герда у цьому планi була винятком.
  Але їхня "Пантера"-3 бореться. Червона Армiя досi намагається атакувати. Танкiв випускає все ще дуже багато в радянськiй Росiї, хоч i iз гранично спрощеною технологiєю, i низькою якiстю металу. А деякi танки роблять навiть iз дерева. Це знижує їхню вартiсть i знижує весь.
  Ось дiйсно зробити в Т-34-85 броню зi спресованого дуба залишивши з металу тiльки знаряддя, двигун i ходову частину. Вага танка зменшиться, а вартiсть впаде. I технологiчно зробити легше.
  Ця машина великої швидкостi йде на зближення з "Пантерою"-3.
  Нiмецька машина має лобову броню корпусу 150-мiлiметрiв пiд дуже великим нахилом, лобову броню вежi 185-мiлiметрiв, теж нахил 50-градусiв. I її не проб'є навiть IС-2 iз близької дистанцiї.
  А ось борт має лише 82 -мiлiметри, правда з нахилами. I Т-34-85 може пробивати.
  Особливо якщо використовувати пiдкалiберний снаряд. Сам нiмецький танк важить лише п'ятдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил - дуже спритна машина. А гармата у 88-мiлiметрiв у 100ЕЛ довгою ствола,
  Пробиває прицiльно танки iз п'яти кiлометрiв.
  I цей танк у нiмцiв стає головним. Вiн поблизу в лоба та IС-3 проб'є.
  Тому все частiше радянськi танки використовують броню з дерева. Вiд куль вона бiльш-менш захищає. А вiд снарядiв i залiзна безсила.
  Нiмецька гармата робить п'ятнадцять пострiлiв за хвилину - вона напiвавтоматична, або майже автоматична. Навiть вже почали застосовувати джойстики - нiмецька новинка.
  Розробляється i "Пантера"-4. Вона повинна мати газотурбiнний двигун i сильнiший захист бортiв. Вага "Пантери"-4 збiльшує до сiмдесяти тонн, натомiсть бортова броня 170-мiлiметрiв, а лобова 250. I це ще пiд нахилами. Навiть IС-2 у борт таку не проб'є. А газотурбiнний двигун повинен дати 1500 кiнських сил i задовiльнi ходовi якостi. Принаймнi краще, нiж у звичайної вже знятої з виробництва "Пантери".
  А поки що дiвчатам-нiмкеням доводиться стрiляти. Аж надто напирають радянськi танки.
  Вони лiзуть буквально наче лавина. Серед них ще є обманки. З фанери зробленi макети i мотоцикли або пiвторашки використовуються. I теж вiдволiкають увагу i справляють враження масовостi машин.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Пробила росiйську машину i проворкувала:
  - Слава подвигам солдатiв!
  Лупанула, натиснувши оголеним, червоним соском грудей Шарлотта.
  Дiвчата проворкувала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi.
  I радянська тридцятьчетвiрка горить.
  Пальнула потiм i Христина. Що зробила дуже влучно. Росiйський танк горить. I знову пруть танки.
  I потiм по черзi цвяхнула i Магда. Зробила це дуже влучно. I точно вразила радянську машину, хай навiть її броню з дуба.
  I палила дiвчина рубiновим соском грудей, натискаючи кнопку джойстика.
  Ось такi вони войовницi чудової четвiрки.
  Герда знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i дотепно вiдзначила:
  - А Бог таки любить Нiмеччину!
  Шарлота з цим охоче погодилася, довбавши за допомогою червоного соска грудей, i пробивши росiйську машину:
  - Та безперечно любить!
  Христина зiтхнувши вiдзначила, знову лупанувши по вороговi, за допомогою босих пальчикiв нiжок. I пробивши радянську машину, дотепно вiдповiвши:
  - З нами буде Всевишнiй та його намiсник фюрер!
  Магда теж лупнула, але в даному випадку використавши, вже полуничний сосок грудей, зазначивши:
  -Фюрери приходять та йдуть, а Нiмеччина залишається!
  I всi чотири дiвчата взяли i хором заспiвали:
  - Нас нiщо не зупинить,
  Нас нiхто не переможе,
  Усiх ворогiв Рейху разом уроєм,
  Меч буде гострий та щит!
  Воїтельки вiдбивають атаку радянських вiйськ. Справдi, значна частина танкiв - це макети з фанери. Дехто навiть на велосипедах. Якi не дають потрiбну швидкiсть.
  Герда вiдчуває впевненiсть у перемозi. I в нiй холоднокровнiсть удава. Можна, наприклад, згадати i свої колишнi подвиги. А вони мали супер.
   Герда побачивши, що її противник, задкуючи не зовсiм, стiйко стоїть, раптово стрибнула, довбавши, йому своєю босонiжкою нiжкою пiд колiно. А коли мавр почав падати, вiстря меча пройшло йому мiж бронзовими пластинами та ребрами. Шарлотта також стала махати мечами куди енергiйнiше. Дiвчата одночасно верещали як свинки. Хоча мечi в них i рухалися по-рiзному, проте вiдчувалася синхроннiсть. Герда зчепилася з великим римським воїном, шолом у якого виявився, прикрашений павичами пiр'ям. Цього разу в неї справдi виявився дуже досвiдчений i сильний супротивник. Про його досвiдченостi та заслуги говорили i золотистi нашивки. Вiдбивши кiлька випадiв свiтловолосого дiвча громила, мабуть знатний вельможа перейшов у наступ. Герда вiдступаючи, свиснула:
  - А ти не iталiя!
  Грiзний патрицiй вiдповiв:
  - А ти просто босонога шльондра! Чи багато ти думаєш, чи зможеш протриматися, проти давньоримського клинка?
  Герда парирувала:
  - Проти клинка не знаю, а тобi бородатий i протистояти нiчого!
  Однак, не дивлячись на весь оптимiзм, випромiнюваний голоногою Гердою , дiвчинцi доводилося задкувати назад. Римляни ввели в бiй свiжi резерви, дiвчата i хлопчаки все частiше отримували поранення або падали заколотi до смертi. Хлопчики лучники втiм намагалися стрiляти поверх головою, разя пiдходящi когорти.
  Шарлота тим часом обережно поклала ще одного супротивника, а iншому зрубала кисть. Войовниця заспiвала:
  - Ядерний меч, хоче тебе розсiкти! Пекельним багаттям палає, лазера промiнь! Але ти не думай, як своє життя зберегти, вiрним коханню, ти до кiнця будь!
  Герда здивувалася:
  - А ти спiваєш як справжнiй учений!
  Шарлота у звiт проспiла:
  - Чудово коли у фiзицi пiлоти, вперед науку керують своєю! Але головнi вирiшуються питання у строю, у строю, у строю!
  Герда пiдтвердила пiдхопивши:
  - Приємно жити серед вогню та диму! I чути, як цвiрече кулемет! Веди нас фюрер у бiй непереможний! Вперед, уперед, уперед!
  Шарлотта пiдтримала:
  - Коли снаряди рвуться вдень i вночi, швидше йдуть чини та ордени! Нехай над свiтом люто гуркоче - вiйна, вiйна, вiйна!
  Герда надихнулася, вiдчувши у своєму атлетичному тiлi пульсуючу енергiю. А швидкiсть стала раптом, нiби помахи крилець бабки. I ось воїн Стародавнього Риму пропустив тичок вiстря в нiс. I вiдволiкся, а войовниця Герда розпорола йому сухожилля на правiй руцi:
  - Не смiй грубити жiнцi!
  Громила, з павичем пiр'ям смикаючи нижньою губою, засмучено вiдповiв:
  - Адже це був лише жарт! Адже це був лише жарт!
  Герда знущально, рубанувши по руцi, вiдповiла:
  - Не треба з вовчицею жартувати!
  А коли римський богатир упав на колiна, войовниця довбала його колiном у пiдборiддя. Шарлота схвалила:
   - Ось це цiлком у нашому стилi СС!
  Герда тут отримала вiстрям у плече, i ойкнула:
  - Ну, i ви мужлани!
  Шарлота порадила:
  - Роби млин! I рiзче мечами пiдкручувати!
  Тут у хiд вступили лучники римлян, вони були важкi в бронi, якi знаряддя з людський зрiст. Звичайно довгi пiвтора метри стрiли, надто вже небезпечна зброя проти напiвголих дiвчат i хлопчикiв. Атiлла мабуть зрозумiвши, що далi чекати не можна; кинув в атаку кавалерiю, яку особисто повiв у бiй.
  Цей велетень обертав одразу двома мечами, довжиною з лицарський турнiрний спис кожен!
  Герда посмiхнулася i пiдморгнула:
   - Ось , нарештi, наш красень настає!
  Шарлота хихикнула:
  - Бити треба дуже й головне вчасно! Коли ефект вiд цього буде максимальним!
  А великi стрiли усi сипалися зверху. Дiвчата i хлопчаки спритно вiдскакували вбiк, i навiть скрикували:
   - Оце буде по-нашому! Можна втекти i вiд кулi, а що стрiла.
  Але декого стрiли таки вражали. Причому гинули як представники нiмецьких полкiв Аттили, а й, у великих кiлькостях, вiд гостинцiв своїх же римськi воїни. Втiм, вершники варварiв, обiйшовши свої шеренги, обрушилися на ворожу пiхоту. Ну, а сам Аттiла виглядав просто шик.
  Герда вiдкинула ударом ноги прилипливого кавалера:
  - Не лапай, не твоя!
  Шарлота похитала головою:
  - А хлопцi тут i непоганi, хоча не подружжя нашим! Нашим соколам-арiйцям!
  Герда рубанув мечем римлянина, погодилася:
  - Звичайно ж, не подружжя! Нiмецька мiць Риму вiр не подружжя! Роздавимо як воша i, не здригнеться рука!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Та ще й якщо меч буде не з лайна!
  Дiвчата жваво додали, закручуючи мечами кренделя i спiваючи:
  - Ми за праву справу б'ємося! Компромiсiв iз багнетом пекельним немає! Не закриється хмарами сонце! Не накриє мороку швидкий свiтанок!
  Нарештi й сама Атiлла прорвався до лучникiв Риму. Втiм, судячи з величини, цi луки явно робили у Британiї. Борючись Герда, згадала iсторiю. За Едуарда Третього, прозваного англiйцями великим, саме лучники стали головним родом вiйськ... Причому частина з них була посаджена на коня! Переважаючi сили французiв були безжально битi. Взагалi й Юнгфолiнгу та Союзi Нiмецьких дiвчат, шапкозакидництво не вiталося... Англiйцiв визнавали супротивником небезпечним, що завоювало бiльше земель, нiж будь-яка iнша нацiя за всю iсторiю планети Земля!
  Але зараз вершники варварiв трощили лучникiв, розсiкаючи їх потужними ударами до самого табору. Герда ж зiштовхнулася iз супротивником iз Китаю. Вiн був не дуже високий, зате хвацько крутив взутими в чоботи зi шпорами ногами.
  - Нiмцi це паразити - неодмiнно будуть битi! - ревiв вiн.
  Герда вiдповiла кинджальним випадом:
  - Даремно противник вважає, що нiмцiв вiн змiг звалити! Хто смiливий той у бою нападає, ворогiв люто битиме!
  Шарлота пiдхопила:
  - Не спiткає планету лиха бiда! I даремно супротивник кинув сили у похiд! Здолати в битвi грiзною зумiєм ворога! Темрява розсиплеться в пилюку - час свiтла прийде!
  Герда знову замахала з ще бiльшою енергiєю, резюмувавши:
  - Слово не горобець, але словоблуддя його перетворює на ворону!
  Шарлота потримала:
  - Коли язик мелiє, з муки випiкають грудку в горлi!
  Герда потужним, навiть як не по жiночому ударом меча , осiкла голову бiйцю, що стрибнув з лiва, а потiм знову зчепилася з китайцем. Войовниця-блондинка люто i дзвiнко кричала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  Китаєць-воїн вiдповiв:
  - А тебе й брати не треба, ти вже передi мною.
  Герда хихикнула у вiдповiдь:
  - Близький лiкоть, але не вкусиш!
  Тут вiстря меча подряпнуло дiвчину немов кобра, розрубавши броньову пластину i оголивши груди: пишну i з малиновими сосками. Китаєць сумно проревiв:
  - А тепер тобi лишається тiльки молитися! Якiй ти церквi вважаєш за краще: католицьку чи євангельську.
  Герда зло вiдповiла:
  - Церква вiд повiї вiдрiзняється тим, що блаженство завжди вiдкладає на потiм!
  Китаєць вишкiрив свої кривi зуби:
  - А що почуття гумору тобi не зрадило! Ох дiвчина як менi шкода калiчити таку красу як у тебе!
  Герда вишкiрила зубки:
  - А менi не шкода! Взагалi шкода у бджiлки, а бджiлка на ялинцi, а ялинка у лiсi! Де лiс - на носi!
  Китаєць гаркнув у вiдповiдь:
  - Ворогiв у Нiмеччини багато!
  Герда спритно парирувала:
  - Багато кухарiв - псують кашу!
  Пiсля чергового випаду вузькоокого воїна на грудях дiвчисько залишилася кривава смуга. Герда ойкнула i вiдступила. Китаєць прогарчав:
   - Ось i ти отримуєш!
  Дiвчина холоднокровно вiдповiла:
  - Хто не отримує по мiзках, той нiколи не розумiє! Мiзки, як гаманець, треба отримувати, щоб їх наповнити!
  Китаєць огризнувся:
  - Ну, ти любиш софiстику! Вперше бачу настiльки освiчену та ерудовану дiвчину. Знаєш, може тобi краще перейти до армiї Великого Риму. У нас будь-яка людина, незалежно вiд нацiональностi, може зайняти найвище становище при iмператорi!
  Герда заперечила:
  - Краще померти, нiж зрадити!
  Вузькоокий воїн помiтив:
   - Це не розумно, дивись у бiй iде наша кавалерiя... I коли ти потрапиш у полон, то буквально витимеш вiд болю на дибi!
  Герда холоднокровно вiдповiла:
  - Краще один раз спокiйно вдарити, нiж сто разiв несамовито прогортати!
  Але на жаль китаєць прав, тисячi римських вершникiв на чолi з самим iмператором (його обладунки немов покритi кiркою з алмазiв, рубiнiв i смарагдiв!), мчать на армiю варварiв. Втiм, вершники Атiлли вже встигли перебити бiльшу частину ворожих лучникiв, хлопчаки варварського вiйська самi почали посилати стрiли у ворожi ряди. Шарлота, що вiдчайдушно рубається, пiдбадьорила свою напарницю:
  - Не здавайся Герда! Не пiддавайся на його обiцянки! Краще зберись i рiшуче переможи!
  Атiлла разом зi своїми воїнами врубався в римський стрiй. Його велетенськi мечi, наче лопатi гвинта, збивали кривавий мiксер. А сам громила, йшов уперед, намагаючись прорватися до iмператора .
  Герда фiлософськи помiтила:
  - Хочеш стати пастухом стада, не будь бараном!
  Шарлота погодилася:
  -Кожен баран хоче стати пастухом, поки вовк далеко, а гвинтiвка поряд!
  Тут Герда дiстала чергове поранення в живiт. Дiвчина знову вiдступила. Її боса нiжка раптом встала на вiстря кинджала, що стирчить, i Герда пискнула:
  - Ой ой ой! Як боляче!
  Шарлота сама вже зазнала кiлькох поранень i подалася назад. Войовниця прокричала:
  - Бережи сили, римляни не витримають довгої сiчi!
  Але варварам справдi доводилося туго. У бiй вступали дедалi новi загони римлян. Ось у жорстоку битву помчали вершники в золотих обладунках. Над ними майорiли прапори з вовчими головами. А попереду мчав богатир, мабуть, навiть бiльший за Атiллу. Римляни при цьому навiть намагалися охопити армiю варварiв з флангiв, пустивши два могутнi з списами та бронзовими латами полку в обхiд основного мiсця сутички. Герда благала:
  - У нас вичерпаються сили, ми ось-ось програємо!
  Шарлотта запропонувала:
  - А ти заспiвай у вiдповiдь! Нам пiсня будувати та жити допомагає! Пiд барабан пiд червоним прапором у похiд! I той, хто з пiснею життя крокує; той нiколи й нiде не пропаде!
  Обидвi дiвчата хором заспiвали, причому, не дивлячись на поранення їх голос; був немов трубний:
  Є таке покликання солдатiв,
  Чи не професiя це, не звання!
  Хоч часом у сто пудiв автомат,
  Нi не марш, плотi мука-терзання!
  
  Але йдемо ми, вперед ставлячи крок,
  Тому що ми служимо Вiтчизнi!
  Вiр, переможеним буде злий ворог,
  Щоб весело було за життя!
  
  Нас вчили з пелюшок майже,
  За Батькiвщину з мужнiстю битися!
  Ранiше були зi сталi мечi,
  А тепер РПГ у мiцному ранцi!
  
  Не вiдступимо, нi кроку назад,
  Хоч тiлами вустелем могили!
  Супостатiв ми викосимо ряд,
  Нехай додасть Всевишнiй нам сили!
  
  Танки пруть, лiтаки летять,
  Бомби сиплють та рвуться снаряди!
  Не тримай нас за мерзенних цуценят,
  Загартованими стали солдати!
  
  Ось товариш загинув як герой,
  Нiчого не покладеш пiд хрестик!
  Часто люди грають iз долею,
  Але любитимуть, будуть мiцнiшi - повiрте!
  
  Хоч у бою, де цвяхають тяжко,
  Згадаймо наших уславлених предкiв!
  Як на Рим ми ходили давно,
  Що не жерти в рабствi мерзенному недоїдку!
  
  Не стало поклони нам бити,
  Чи не поставити наш свiт на колiна!
  Ми ж кречети - самi б'ємо дичину,
  Представники всiх поколiнь!
  
  Ось зусилля ще й кидок,
  Ворог уже бачимо, дрiбно трясеться!
  Куля мало не зачепила скроню,
  Потемнiло в очах наше Сонце!
  
  Але пiднялися в атаку йдемо,
  Крушимо мерзенних багнетами прикладом!
  Випалимо фрицiв, якщо над вогнем,
  Наш боєць став без цiн - просто скарбом!
  Щойно дiвча дозрiло, як вiд удару Атiлли впав головний богатир римської армiї в золотих обладунках. А китайця натхнене дiвчисько зрубало ще ранiше, i тепер накинулося на представника командувача пiхоти. Вiн вступив у бiй зi справжнiм, однооким велетнем i навiть почав тiснити його, махаючи мечем:
  - Тобi нелюд iз нами не впорається! Тому що ми нiмцi!
  Громила грубо вiдповiв:
  - Нiмцi-перцi! Нацiя калiк!
  Герда не на жарт розсердилася:
  - Нi! Ми нiмцi апрiорi нацiя великих воїнiв. Та нацiя, що звикла перемагати i не перед ким не згинатися!
  Велетень скривив губу i вiдразу отримав вiстрям меча в горло. З бичачої шиї буркнув фонтанчик... Вiн захитався, i одразу отримав укол пiд серце... Герда вигукнула:
  - Героїзм не має вiку!
  Шарлота пiдбадьорила подругу:
  - Правильно круши їхня милочка сильнiша... Буде натиск ще стрiмкiший!
  У цей момент один iз босоногих хлопчикiв-лучникiв влучним пострiлом звалив римського iмператора. I треба було потрапити стрiлою прямо в око!
  Герда скалячись, заспiвала:
   - Оце так! Не в брову, а в око!
  Шарлота крутнула пальцем бiля скронi:
  - А що! Краще один раз врiзати, нiж сто проклясти! Ну зараз супротивник побiжить!
  Герда зрубавши ще одного воїна, пiдтвердила:
  - Ворог вiд страху затремтить i втече!
  Справдi, ряди римлян завагалися i стали пiддаватися. Взагалi коли армiя утiкає це страшно. Навiть якщо це така дисциплiнована армiя як Стародавнiй Рим. Недарма ж, Чингiсхан, якщо бiг один десяток наказав стратити цiлу сотню ... Хоча достовiрнiсть останнього наказу, пiддають сумнiву, чи це не вигадка iсторикiв. Навiть у Римi пiд час втечi стратили кожного десятого. Миготивши голими нiжками, дiвчата i хлопцi кинулися переслiдувати ворога. I заграли гори...
  Герда прокинулася, рiзко схопившись, дiвчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби i знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелi. Так вони босоногi в одних купальниках i помчали пiщаним пеклом.
  Арабськi дiтлахи здивовано показували на них пальцями i свистiли.
  - Дойче Акбар!
  Герда озирнулася i з тугою подивилася на пальми, що вiддалялися, пiсля чого шепнула Шарлотi:
  - Знову в пеклi!
  Рудоволоса дiва з усмiшкою вiдповiла:
  - Усi люди грiшники, а пекла природний стан грiшникiв!
  Герда пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Людина не може не грiшити!
  Шарлота кивнула своєю вогненною шевелюрою i на бiгу почала роз'ясняти:
  - Я згодна! Навiть тисячу разiв згодна! Взагалi грiх це вiдносне i чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль стародавнього свiту, то в ньому добре було того, що йшло на користь i самiй людинi, i його племенi-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не грiхом!
  Герда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважає, що найкраще жiнцi завагiтнiти вiд героя вiйни, нiж вiд свого далеко не завжди доблесного чоловiка. Особливо якщо ще у чоловiка є ознаки шкiдливої, нечистої кровi.
  Мадлен крикнула на дiвчат:
  - Бережiть подих дiвчини, цього разу ми бiгти до знемоги!
  Герда усмiхнулася у вiдповiдь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Пiвгодини дiвчата бiгли мовчки, а потiм Шарлота шепнула:
  -Знаєш, Який менi дивний сон подружка наснився?
  Герда здивувалася:
  - Та менi зiзнаюся теж! А що?
  Шарлота скалячись, вiдповiла:
  - Нiчого! Такий сон, нiби я був воїном в армiї великого варвара Атiлли. I ми билися з восками Стародавнього Риму. I все при цьому було так красиво, i жорстоко водночас...
  Герда хихикнула у вiдповiдь:
  - А знаєш, менi це теж снилося! Навiть якось дивовижний збiг. Я ось тебе увi снi бачила!
  Шарлотта пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий i жовтоличий воїн тебе мало не вбив!
  Герда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буває, щоб двi людини, одночасно бачили той самий сон?
  Шарлота заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворiють, то i сновидiння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспiльствi Тулi є спецiальнi медiуми, якi приймають зiлля, i дихають настойками трав, а пiсля чого занурюються у видiння! I їм цiлком удається бути пророками!
  Герда перестрибнув через брукiвку, погодилася:
  - Звичайно! У принципi дар пророцтва не вимагає надприродних сил, можуть iснувати цiлком матерiальнi, i доки розгаданi фiзичнi закони у природi. Але що ж до чого цей сон?
  Шарлота знизавши плечима, вiдповiла:
  - Не знаю! Може до того, що Третiй Рейх переможе Британiю i США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго гадати!
  Герда хотiла щось сказати, як раптом її вухо вловило ще чутний шум моторiв. Не дивлячись на вiддаленiсть, було очевидно, що шумлять двигуни лiтакiв, i що вони наближаються... Мадлен скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дiвчата зупинилися, витягли з рюкзакiв маскувальнi плащi, розфарбованi пiд колiр пустелi. Потiм стали стрiмко окопуватися, причому, що зверху не було помiтно, чого неприродного. Тут Герда подякувала долi, що вони мали i зброю, i сапернi лопатки. Iнакше дiвчата у пустелi могли б стати легкою здобиччю британських штурмовикiв або пiкiруючих бомбардувальникiв. Шарлота пiдскребаючи пiсок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунiсi... Невiдомi шляхи Господнi!
  Герда з хитрим виглядом заперечила:
  - Вiдсутнiсть точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Нiмцi тепер розпочали штурм Тули. Залишилося нiби зовсiм небагато, але пройти останнє було неймовiрно важко. Навiть масове використання " Штурмтигрiв " не допомагало. Хоча руйнування реактивнi бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмовi бомби.
  Батальйон з дiвчат порiдшав, але красунi все ще боролися. 10 жовтня 1945 року повалив снiг, а красунi все босонiж. Залишають по бiлому покривалу витонченi слiди та їх круглi, голi п'яти не мерзнуть!
  Гарнi дiвчата трохи повалялися в снiгу i стали чистiшими. Олiмпiада пiсля того, як полонили юного Владислава, не знаходила собi мiсця. Ще б пак, втратити такого розумного i красивого юнака. I що його чекало у фашистському полонi? Спочатку тортури, а потiм i смертна кара!
  Хлопець i справдi був близький до розстрiлу, але опинився в рудниках. Робота по шiстнадцять годин на день i мiзерна пайка, батiг наглядача чекали Славу.
  Точнiше, вiн уже в каменоломнi, i працює там, наче iшак. Зате там пiд землею значно теплiше, нiж на поверхнi. А войовницi, щоб не замерзнути, змушенi пiдскакувати та бiгати. Дiвчата борються. Ось пре могутнiй танк "Королiвський Лев" у бiльш штурмовiй модифiкацiї. Зброя у нього в 150-мiлiметрiв, куди бiльш ефективна i практична для боїв у мiстi. Фрiци люблять цей танк, тому що вiн добре захищений з рiзних бокiв.
  Трохи позаду повзає "Маус"-3. Нiмецька машина пiд двiстi тонн теж озброїлася 150-мiлiметровою гарматою i скорострiльною сiмдесятип'яткою . Так куди практичнiше. Кiлькiсть кулеметiв зросла до чотирьох, i до танка вже, як ранiше, просто не пiдiбратися.
  Свiтлана, Нiколетта та Анжелiка намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Старанно пiдбираються до нього.
  Свiтлана з натхненням заспiвала:
  - Як жили ми, борючись, i смертi не боячись... Так i тепер жити тобi i менi! I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi, у морськiй вiйнi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  "Маус"-4 був останньої модифiкацiї, з цiлими шiстьма кулеметами, два спаренi зi стовбурами, а чотири крутилися на шарнiрах.
  Нiколетта, пiдповзаючи снiгом, прошипiла:
  - Ми нiколи не здамося! Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  Дiвчина, пiдiбравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет в гусеницю "Мауса"-4. Гримнуло пiд щитком, i луснула ковзанка.
  Дiвчата-босонiжки зрадiло проорали:
  - Отримуй фашист!
  I голими, трохи запиленими п'яточками замиготiли.
  Анжелiка замахнулася i шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста пiдкинуло вибуховою хвилею, разом iз ним вiдiрвало голови двом чорношкiрим бiйцям iз колонiальних вiйськ.
  Руда красуня просвистiла:
  - За Батькiвщину та за Сталiна!
  Свiтлана знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по бронi i розiрвалося на поверхнi сталевого панцира.
  Дiвчина в досадi вимовила:
  - Ех, я мазила!
  I поповзла за новою порцiєю саморобної вибухiвки. Миготiли її червонi вiд холоду круглi п'яти. Майже голе дiвчисько, повзало по снiгу, трохи не по собi. Але терпимо. Тим бiльше, коли проходять артобстрiли, вiд зайвої спеки снiг тане.
  Свiтлана навiть заспiвала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвiнкий...
  I вже бiжать калюжами -
  Босоногi дiвчата!
  Дiвчина стрiляє, i араб iз колонiальних вiйськ завалюється. Спроби противника дiяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стрiляє уламковим коротка гармата "Мауса"-4. Снаряди рвуться десь у диму. I багато розривiв...
  Нiмцi вже майже захопили Тулу... Залишилося небагато. Але саме це i заважає вермахту застосовувати великi бомби та важку артилерiю. Фрiци пускали вперед iноземцiв, яких не шкода.
  Нiколетта вистрiлила iз гвинтiвки. Фашистський найманець завалився i покотився по каменях руїн.
  Дiвчина потерла собi голi, з червоними сосками груди. Зовсiм вони войовницi обносилися - скачуть собi в одних трусах. Зате й попадань у них майже немає. Мабуть, нагота, якось особливо захищає красунь. Якщо вони здатнi вижити в подiбному пеклi!
  Анжелiка струшує з себе сумiш снiгу та бруду, i знову стрiляє. Прямо в очi потрапила чорношкiрому бiйцю. Влучна стерва, нiчого не скажеш.
  Троє дiвчат знову наближаються до "Мауса"-4. Важко пробити машину, яка має таку товсту броню з усiх бокiв. Але войовницi сповненi оптимiзму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не вiдiрвати ствол.
  Анжелiка, вiдкидаючи босими ногами бруднi грудки, заспiвала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко променi! Буде свiтлим наше завтра, потечуть iз гiр струмки!
  Войовницi вже давно озброїлися трофейними МР-64. Цi автомати вiдрiзняються великою дальнiстю бою. Красунi впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкiрi. Вони пускають фонтанчики червоної кровi.
  Нiколетта стрiляючи, у неї на плечах i гвинтiвка, i трофейний автомат, заспiвала:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є iз Росiї священну, росiйську кров!
  Йому супостату все мало i мало, уб'є той,
  Хто живить до Росiї кохання!
  До Росiї кохання!
  Дiвчина посилала кулi в рiзномасту "гвардiю", що лiзла зi щiлин. Красуня посмiхалася, її личко хоч i схудло, але зберегло красу i чарiвнiсть.
  Взагалi, в їхньому батальйонi всi дiвчата гарнi. Ось, наприклад, татарка Серафима. У неї батько татарин, але мати з Бiлорусiї, i вiд неї Серафима успадкувала волосся кольору стиглої пшеницi. Теж красиве дiвчисько, босонога, i майже гола. I веде вогонь iз трофейного автомата короткими чергами. На неї наповзають фашисти з iнших вiйськ.
  Серафима стрiляє досить влучно. Поруч iз нею лягла златоволоса Нiколетта . Обидвi дiвчата ведуть вогонь та спiвають.
  - Батькiвщина! - Почала Нiколетта...
  - I армiя! - продовжила, стрiляючи Серафима.
  Нiколетта прочирiкала:
   - Це ...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повiдомила:
  - Два стовпи!
  Нiколетта посмiхаючись, цвiркнула:
  - На...
  Серафима, пальнувши, додала:
  - Яких...
  Нiколетта, зрiзавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримається!
  Серафима, ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Нiколетта, пострiлюючи, цвiркнула:
  - Грудьми...
  Серафима, пострiлюючи, промуркотiла:
  - Захистимо...
  Нiколетта розбила голову фашисту i видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гiтлерiвцiв кулями, прошипiла:
  - Країна!
  Нiколетта посилаючи влучнi кулi, прочiрiкала:
  - Усiм.
  Серафима, стрiляючи, все влучнiше додала:
  - Народом!
  Мiрабела вiдкидаючи з чола золоте, брудне волосся, проспiвала:
  - Рати...
   Серафима куляючи та посилаючи пострiли, видала:
  - Твоя...
  Нiколетта потрапивши фашисту в горло, продовжила:
  - Зiгрiта!
  Татарка-блондинка, посилаючи пострiли, продовжила:
  - Хмари...
  Нiколетта точно стрiляючи, додала:
  - Прохолодно!
  Серафима, скалячись, цвiркнула:
  - Ну а...
  Нiколетта влучно вистрiливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима, б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Нiколетта зi смiшком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима, нiби ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Нiколетта додала влучних пострiлiв:
  - Плечо...
  Серафима зi смiшком, додала:
  - Солдату!
  Нiколетта захоплено заспiвала, стрiляючи:
  - Викопаю...
  Серафима, ведучи винищувальну стрiлянину, додала:
  - Могилу.
  Нiколетта зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дiвчат скiнчилися патрони. I вони змушенi були спритно бiгти в укриття. Постачання, через канал дуже утруднене. Постiйнi бомбардування та обстрiли. Ось пливе рота пiдкрiплення з того берега.
  Навколо човнiв закипають фонтани бризок та уламкiв. У небi ревуть штурмовики. Ось залiтають i реактивнi Фокке-Вульфи. I вони скидають бомби.
  Декiлька човнiв розкололося. Радянськi солдати тонуть та гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожої артилерiї. Але голоногих дiвчат, цим навiть на цент, не залякаєш.
  Навiть уночi фрицi усi тримають пiд обстрiлом. I гасають їх пiкiрувальники. У тому числi й дiдусь Ю-87. Хоча вже до серiї пiшли й реактивнi лiтаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Вiн бореться iз нiмецьким МЕ-609. Зiйшлися маневренiсть, проти швидкостi та озброєння. Нiмець намагається вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдається. Як, у свою чергу, прагне зайти в хвiст, але гiтлерiвець iде за рахунок високої швидкостi.
  Швидший нiмець, з найсильнiшим озброєнням, проти маневренiшого росiйського. Але стрiмкий полiт триває. Фашист використовує сiм вогневих точок проти семи, i зачiпає радянську машину. Та втрачає швидкiсть i починає падати.
  З неї виходять струмки диму. I горить двигун.
  Що ж, то вiйна! Важко протиставити такiй потужнiй в озброєннi машинi, як МЕ-609, в якiй сiм вогневих точок компенсують зайву вагу та гiршу маневренiсть.
  Велика швидкiсть дозволяє фашисту пiти у пiкiруваннi, а лоб у нiмецького винищувача броньований непогано.
  Свiтлана знову намагається пiдiрвати "Маус". Дiвчина ризикує життям. Вона i так вся подряпана, повзаючи голяка по укрiпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах . Але ось кидає гранату iз приробленим вибухом пакетом. Її навiть зачiпає чергою з кулемета. Дряпає красунi плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-мiлiметрової гармати. I нiмець уже отримав суттєве пошкодження. Насилу машина зсувається з мiсця, i вiдповзає в розташування своїх вiйськ, щоб зализувати рани.
  У небi з'являються Фокке-Вульфи та кiлька ТА-152. Вони розпочинають обстрiл радянських позицiй. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Цi стерв'ятники розвивали швидкiсть до восьмисот кiлометрiв на годину, i майже неможливо було потрапити.
  Дiвчата стрiляють у вiдповiдь нiмцям. Шанс зачепити супротивника завжди є, незважаючи на потужний захист штурмовикiв вiд наземного вогню.
  Свiтлана та Анжелiка витягли трофейний Люфтфауст . Це зброя, що складається з дев'яти пов'язаних мiж собою безвiдкаток двадцять мiлiметрiв.
  Можна стрiляти, наче з невеликої зенiтки.
  I войовницi наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидвi красунi вперлися босими ногами на щебiнь, вiдчуваючи плавну вiддачу.
  Фокке-Вульф, iз шiстьма авiагарматами, починає димитися - його черево розпорото.
  Дiвчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Iншi нiмецькi лiтаки починають крутитися над головами дiвчат. Красунi юркають у пiдземнi ходи, уникаючи реактивних снарядiв Фокке-Вульфiв.
  Свiтланi припалило вогником круглу п'яту, що огрубiла. Дiвчина пробурчала:
  - О, пекельне полум'я!
  Пiдошва у дiвчинки вкрилася пухирями i болiсно занила. Хотiлося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхнi розриви продовжуються. Шипить вiд полум'я снiг, розриваються руїни. Нiмцi заливають позицiї вогнем, але користi вiд цього зовсiм небагато. Войовницi поховалися, наче мишки в норки. Нехай собi прасують.
  Анжелiка шепнула Свiтланi на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили в них багато, але у Сталiнградi вони не мають можливостi розвернутися!
  Дiвчина-блондинка гордо вiдповiла:
  - Ми тут, мов триста спартанцiв! Вiдбиваємо переважаючi сили супротивника!
  Руда Анжелiка хихикнула i пiдморгнула дiвчинцi-напарницi:
  - I нас не обминеш!
  Коли дiвчата вибралися на поверхню - налiт закiнчився. З'явилися новi чорношкiрi пiхотинцi. Вони лiзли вперед, i дiвчатам довелося вiдкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бiй пiшли "Королiвськi Леви" та "Тигри"-3. Нiмцi намагалися пресувати радянську армiю важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Бiльш вразливий "Тигр" намагався не вiдриватися вiд своїх побудов. Гримкали i мiномети.
  Дiвчата стрiляли по нiмцях та їх найманцям. Вибивали супротивникiв. Анжелiка та Свiтлана вели вогонь парами. З'являлися ворожi морди та осiдали. Потiм новий шар наступаючих ворогiв.
  Дiвчата пiд час бою спiвали.
  Анжелiка почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Свiтлана, стрiляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Анжелiка, лупнув, додала:
  - Легiон...
  Свiтлана, зрiзавши трьох, шикнула:
  - Ворогiв...
  Анжелiка цвяха супротивникiв ляпнула:
  - Вони.
  Свiтлана, знiсши пiдлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Анжелiка, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Свiтлана, стрiляючи, прошипiла в лютi:
  - Кромсати...
  Анжелiка, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Свiтлана, продовжуючи цвяхувати, прошипiла:
  - Але, ти...
  Анжелiка, нiби стрiляючи, свиснула:
  - Не бiйся...
  Свiтлана, зробивши точний пострiл, ринула:
  - Ворожих...
  Анжелiка, пальнув наче снайпер, продовжила:
  - Штиков...
  Свiтлана, паля далi, гаркнула:
  - Здатна...
  Анжелiка, не припиняючи пальби, прошипiла:
  - Сила...
  Свiтлана, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Смiливiсть...
  Анжелiка в жорсткому екстазi, прострiливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Свiтлана, стрибаючи стрiляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Анжелiка, трясучись рудими кучерями, продовжила:
  - I супостатiв...
  Свiтлана, потрапивши арабу у живiт, видала:
  - Вiдразу...
  Анжелiка, ведучи вогонь усiма калiбрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дiвчата перевели подих. I пострiлявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязi снайперської гвинтiвки, голосок убивства дзвiнкий!
  Хвиля напiрних колонiальних вiйськ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-4 зi своїми довгими дулами i пускали снаряди по всьому, що встигали помiтити.
  "Тигр"-4 мав оригiнальну форму вежi та нахили броньових листiв з бортiв. Це його робило дещо живучим. Воїнки знову обрали як мету гусеницi танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковородi.
  Свiтлана кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 i пропела:
  - Я з гостинцем тебе зустрiла... Мiсце в трунi, звiсно намiтила!
  Анжелiка прошипiла, iз задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране !
  I вiд вибуху довге дуло нiмецького танка скрутилося. I Королiвський тигр почав повертати назад. Знову фашиста мiцно поранило. Анжелiка взяла i гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобi в дубовiй трунi!
  Скло, пролетiвши, потрапило прямо в горло iндусу, у складi колонiальних нiмецьких вiйськ.
  Свiтлана пiдморгнула напарницi i заспiвала:
  - Головою в цю дiжку окуну! Усiх окуну!
  Анжелiка дала чергу з автомата. Нiмцi знову лягли пiд ударом. Дiвча прошипiла:
  - Ми можемо все! I перемагатимемо!
  Свiтлана пальнула з гвинтiвки та видала:
  - Чекає велика перемога! Нехай будуть у славi нашi дiди!
  Анжелiка зробила сальто i прокотилася, крутячись, мов ялинка. Дiвчина, пiдморгуючи, заспiвала:
  - Мiстер успiх, куди ж ви... Мiстер успiх - фашистам смiх...
  Нiмецькi танки, не заощаджуючи снарядiв, посилили вогонь. Сипали свої розривнi презенти. I наближалися до радянських позицiй, намагаючись не допускати розривiв.
  Свiтлана, використовуючи дрiт, як їх навчав полонений Слава, пiдтягла важку мiну. "Королiвський Лев" неквапливо пiдповзав до радянських позицiй. Його 150-мiлiметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дiвчата шипiли i пiдморгували.
  Свiтлана проспiвала:
  - Нiмцi-перцi, фашисти-нацисти... На вас чекає кiнець пацифiста!
  Анжелiка з усмiшкою вiдзначила:
  - Пацифiзм... Навiть безглуздо говорити про пацифiзму, коли йдеться про гiтлерiвцiв!
  Свiтлана потрапила влучним пострiлом у перенiсся арабу з колонiальної гвардiї i прочирiкала:
  - А вони в мисленнi калiки... I в ратнiй справi не такi вже й сильнi! Скоро ми їх, взагалi, з лиця планети Земля зiтремо!
  Анжелiка дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебiнь i заспiвала:
  - Я росiйський витязь, на колiна дикуни... Ворогiв Вiтчизни я зношу з лиця Землi!
  Дiвчата струсили дружно оголеними грудьми .
  Руда красуня пiдморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", нiмецькi лiтаки-навiдники.
  Пiдповзав, раз у раз, застряючи в буреломi нiмецький "Лев". I його гармата постiйно плювалась.
  Свiтлана, перемiстивши мiну пiд гусеницю нiмецького танка, прошипiла:
  - За Славку.
  Нiмець зупинився i знову пальнув. Снаряд розiрвався за спинами дiвчат.
  Свiтлана перевiряла:
  - Снаряди молоком, у кого мiзки немовляти!
  "Королiвський Лев" якийсь час стояв. Чи нiмецький досвiдчений екiпаж вiдчув попереду небезпеку, чи хотiв витратити бойовий комплект. Але " Королiвський Лев " деякий час простояв i поплював забiйними снарядами.
  Свiтлана зазначила, що нiмецький танк має досконалiшу гармату та стрiляє частiше, нiж КВ-2. I це, зрозумiло, робить цю машину значно небезпечнiшою. Свiтлана перехрестилася i прошипiла:
  - Та звернуться безбожнi в пекло!
  Анжелiка пальнув фашисту в сонячне сплетiння, i гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! I скiнчиться все добре!
  Свiтлана теж зрiзала турка, i заспiвала:
  - Хоч, здається, що незабаром життя перерветься, коли лихо стукає у свiй чорний рiг ... Конi iржуть i кров рiкою ллється, i знову земля йде з-пiд нiг!
  Анжелiка, замочивши iранця, додала:
  - Але в землi теж є свiй хранитель... I мiж зiрок протягнутi до нього... Незримi рятiвнi нитки, щоб Гiтлера заслати на Колиму!
  Дiвчата, ведучи вогонь, заспiвали в унiсон:
  - Зламаємо Адольфа, йому буде боляче! Я вiрю, фашизм переможемо! I в нашiй Росiї, з'явиться месiя, народiв усiх країн Пане!
  I войовницi продовжували стрiлянину. Але пiхота супротивника залягла, i почала стрiляти i жбурляти гранати. Фашистськi орди намагалися викурити дiвчат мiнометним вогнем. I кидали безлiч гранат.
  Анжелiка фiлософськи помiтила:
  - Числом можна взяти на виборах, умiнням на виборах без вiйни!
  Свiтлана хихикнула та вiдзначила:
  - Вiйна - це сфера, де якiсть б'є кiлькiсть, вибори, як правило, навпаки, i це анекдот!
  Войовницi злегка вiдступили, надто вже густо сипалися гранати та їх уламки. Анжелiка навiть перехопила ногою покинутий подарунок i шпурнула назад. Граната пролетiла та вдарила фашистiв по касках. I як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Анжелiка фiлософськи вiдзначила:
  - Удача - друге щастя, успiх - третє, але перше вмiння!
  Свiтлана хихикнула i вставила:
  - Удача нагорода за смiливiсть, але не за нерозсудливiсть!
  Анжелiка вибила око iндусу з колонiальної армiї i прошипiла:
  - Кому щастить, у того душа спiває!
  Свiтлана посмiхнулася i перевiряла:
  - Добре, коли щастить, це означає, що Бог врятує!
  Дiвчата ще трохи загострили. Потiм нiмецький "Лев" таки рушив уперед i пiдiрвався на мiнi. Гусениця наїхала на вибуховий пристрiй, i його порвало.
  Поранений "Королiвський Лев" закрутився i встав...
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд ... Цiкавiшої людини нiчого на свiтi немає!
  Свiтлана дала довгу чергу, як раз iноплемiнна рать пiднялася на штурм, i заспiвала:
  Є у нас ракети лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  "Королiвський Лев", схоже, здорово пошкодився. Так i завмер, виплюнувши ще пару снарядiв.
  З'явилася спритна "Пантера"-3. Втiм, вона побоювалася заглиблюватися в позицiї радянських вiйськ, а пострiляти. Снаряди свистiли над головами дiвчат. I розбивали щебiнь.
  Свiтлана приготувала для кидка гранату, готова пiдловити момент, коли фашистський танк наблизиться на доступну вiдстань. Але в "Пантерi" теж не дурнi сидять. Нiмцi стрiляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землi. I буквально вигрiбали кожен камiнчик.
  Анжелiка, поплескавши себе по оголених грудях, помiтила:
  - Тактика у фрицiв ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Свiтлана дотепно помiтила:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги куди швидше за свиню, що заковтує великими шматками!
  "Пантера"-3 зробила понад вiсiмдесят пострiлiв
  i, витративши боєкомплект, розгорнулася, попрямував назад у своє лiгво. На її мiсцi з'явився новий мастодонт Штурмтiгр-3. Машина прикривала свiй широкий стовбур ковпачком. Видно, таким чином, розраховуючи себе заощадити.
  "Штурмтигр"-3, пальнув за позицiями радянських вiйськ з дистанцiї. Гримнув реактивний снаряд. Пiднялася вгору земля, i вогняний фонтан вилив струменi полум'я.
  Дiвчата ледве вцiлiли, їх добряче присипало. Свiтлану навiть трохи оглушило. Дiвчина раптом побачила себе на конi. I що вона командує дружиною, яка атакувала татарське вiйсько. А з нею на конях скачуть войовницi. Монголо-татари, не витримавши удару, вiдступають i тисячами гинуть пiд копитами.
  Свiтлана ж махає двома мечами i рубає ворогiв. Але бачення раптово перервалося.
  Анжелiка врiзала своєї напарницi по щоках, струшує, промовляючи:
  - Ну все! Тепер досить тобi вiдлежуватися!
  Свiтлана сердито вiдповiла:
  - Я не вiдлежувалася, а боролася!
  Дiвчина люто схопилася i жбурнула гранату. Презент, пролетiвши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свiй важкий стовбур.
  Свiтлана на всю горлянку вигукнула:
  - Я є витязь Русi!
  Анжелiка дала чергу з автомата i прогарчала:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллється море кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Свiтлана впала на щебiнь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотнi автоматних черг промайнули над її головою. Дiвчина показала мову i промовила:
  - Безумство хоробрих солдатiв - паличка-виручалочка розумних генералiв!
  Анжелiка погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник пiдступний, успiх тiльки з мудрою вiдвагою солiдарний!
  Дiвчата знову вiдкрили вогонь i прочирiкали солiдарно:
  Над ним ескадрильї
  Ревуть в унiсон,
  Адольф дурень сильний -
  Насаджує Содом!
  З'явився ще один броньований "Королiвський Лев". Вiд нього вiдбiгли два солдати, судячи з смаглявих осiб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягти розвинений танк iз поля бою.
  Анжелiка та Свiтлана вистрiлили, одночасно уклавши технарiв. Воїнки проспiвали:
  - Себе не губи та виручи товариша, iншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося троє чорношкiрих. Вони мчали з ланцюгом з усiх нiг, але теж були пристреленi дiвчатами. Причому Свiтлана зi рушницi стрiляла, натискаючи на собачку пальчиками босих нiг.
  I їй вдавалося вразити супротивникiв на рiдкiсть, немов у Робiна Гуда,
  влучно.
  Анжелiка помiтила:
  - Мiток не той, хто влучає успiшно, а хто промахується з невдачею!
  Свiтлана жбурнула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Найвлучнiший, iз зором кинджала, може схибити, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до мiномету i почали рватися, детонуючи мiни.
  Так, нелегко нiмцям давалося мiсто. Отримали вони в нiй страшну цитадель смертi!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Вiйна йде своєю чергою. I у тилу дiють партизани. Звичайно ж, сили нерiвнi. I партизанський рух не однорiдний. Тим бiльше Гiтлер-Байден намагається проводити бiльш гнучку окупацiйну полiтику, i менше мучити мiсцеве населення. I бiльше використати полiцаїв, i батальйони з мiсцевих сил.
  Намагаються фашисти бути хитрiшими, i iдея нацiонал-соцiалiзму поширювати. I пропаганду вести, i партизанiв стравлювати.
  Але все одно є вiдважнi народнi месники, навiть дiти беруть участь у диверсiях проти гiтлерiвцiв.
  Ось одна дiвчинка партизанцi Лара, показує свiй пiлотах. Вносячи свiй внесок, нехай i не в стилi Голлiвуду.
  16 жовтня 1945 року Лариса Михейко вирушила iз завданням до села. Дiвчинка була вже досвiдченою пiдпiльницею та розвiдницею. Йти виявилося нелегко. Грубi черевики на дерев'янiй пiдошвi сильно натерли ноги. Дiвчинка зi зiтханням роззулася i пiшла босонiж. Бруд вiд нiчного морозу, змерз у крижанi грудки, i дзвенiв пiд дитячими ногами. Iти босонiж було холодно, i навiть майже болiсно. Дiвчинка щоб не замерзнути додавала кроку. Її голi пiдошви, що огрубiли за лiто, дряпалися вiд твердої поверхнi . Дiвчинка йшла довго, босi пальчики стали синiти вiд холоду, ступню саднiло, у порожньому животi бурчало вiд холоду. Руде волосся стирчало з-пiд хустки, i майорiло за вiтром.
  Маленька партизанка Лара, щоб було не так паскудно спiвала пiсеньку.
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  Ми Вiтчизна навiть неба красивiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiляємо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  Дiвчинка спiвала дуже зворушливо та повнозвучно. У драному жебраку сукня холоднувата, але коли йдеш швидко це зiгрiває. Лара чимось нагадує Герду, що блукає обмерзлою осiнньою дорогою в пошуках Каю. Але на рахунку партизанки вже є пiдiрваний мiст, кiлька дрiбних диверсiй та безлiч здобутих вiдомостей про перемiщення гiтлерiвцiв.
  Настрiй у Лари - препоганий. I не тiльки тому, що пiшла з дому засвiтло i не поснiдавши. I не тiльки тому, що босi, збитi об кромки льоду дiвочi ступнi горять вогнем i страшенно ниють.
  Найсумнiше це здобутi новини з фронту. Нiмцi вже захопили майже звiстку Кавказ, крiм Баку та Єревана, впав Архангельськ та ряд мiст на пiвночi. До Москви гiтлерiвцям лише пара сотень кiлометрiв. Японiя зi сходу насiдає, проковтнувши цiлком Монголiю та Примор'я i пiдiйшовши до Алма-Ати.
  Немає жодної радостi вiд звiсток iз фронту. I Лара хмуриться вiд цього. Вже третiй рiк вiйни, а змiн на краще не спостерiгається. Невже вони мають програти? I немає жодних шансiв на перелом? Щоправда, поки столиця стоїть, є i надiя!
  Лара щоб себе заспокоїти згадала Жанну Дарк . Англiйцi захопили бiльше половини Францiї та столицю Париж. Тим не менш, французи змогли переламати хiд вiйни, i висунути англiйцiв зi своєї країни. Можливо, те саме станеться i зараз. Головне , щоб не знiтився народ i його дух.
  Босi нiжки Лари проломили скоринку льоду в калюжi, це було лоскiтно для мозолiв, що наросли на пiдошвi. Дiвчинцi стає веселiше i вона вимовляє:
  - А я дикунка... Дика i безстрашна!
  На бiлому iнеї лишилися босi слiди. Мокрим ногам холодно i дiвчинка майже переходить на бiг, здається , що пiд пiдошвою пекучi вугiлля. Якби не була Лара загартована тисячами пройденими мiж сiл верст, у неї б кривалися огрубiлi пiдошви.
  А так боляче i палає, але трохи притуплене, i жорстка пiдошва витримує.
  Загартована постiйними переходами дiвчинка бiгла довго, у неї вiдкрилося друге дихання, вона зiгрiлася, i навiть трохи спiтнiла. Тiльки дуже хворiли збитi пiдошви, i занурiли натрудженi iкри.
  Але й село, треба пiдiйти до жовтої хатки i назвати пароль.
  Дiвчинка стукнула тричi. З'явилася молода, досить приваблива жiнка у селянськiй сукнi. Вона з пiдозрою подивилася на злиденню, з червоними вiд холоду ногами i запитала:
  - Ти з доброю звiсткою, або чорта зграєю!
  Лара машинально вiдповiла:
  - Чортiв не буває, а Бог Один!
  Жiнка повторила вiдгук:
  - Бог Один, а святих багато!
  I простягла дiвчинцi руку.
  - Заходь мила, мабуть промерзла з дороги!
  Лара увiйшла, несучи грубi черевики в руках. Дiстала iз дерев'яної пiдошви шифр. Жiнка взяла його в руки, сховав за рукав, свиснула:
  - Принеси тазик iз теплою водою синку!
  З'явився бiлобрисий хлопчик рокiв десяти. Худенький, у простий селянськiй одяг, босонiж , але веселий.
  Жiнка ласкаво наказала:
  - Вимий ноги гостi!
  Лара знiяковiло замотала головою:
  - Я сама. Чи не панi!
  Жiнка вiдмахнулась:
  - Я чула, про тебе Лара. Ти багато неприємностей завдала фрицям i тебе навiть представили до ордена "Великої Вiтчизняної вiйни".
  Дiвчинка тяжко зiтхнула. Хлопчик узяв у руки маленький шматок господарського мила i почав терти жорсткi, подряпанi в саднах i забоях нiжки дiвчинки.
  Жiнка спiвчутливо промовила:
  - Ти боса йшла в такий мороз?
  Лара кивнула вiдповiвши:
  - Черевики дуже грубi, не за розмiром, натерли п'яти. Та й менi босонiж звичнiше, i нiжкам легше!
  Жiнка з посмiшкою промовила:
  - Так i просто не довго. А взуття дiстати особливо для дiтей важко, пiд окупацiєю народ зубожiв. Але ось Дiт Мiхей вiдмiнний постоли плете, може замовити i тобi за розмiром? Це краще, нiж дерев'янi черевики!
  Лара вiдмахнулася:
  - Ай, не треба... Я нiколи в дитинствi не хворiла, i без взуття схожу. А так у лаптях, я вiдчую себе жебраком сильнiшим, нiж боса.
  Жiнка сама потерла Ларi нiжку, шорстку пiдошву i помiтила:
  - Вона в тебе, як у селянки, жорстка! Але шлях має бути близький. Може, спiваєш на дорогу?
  Лара, яку вже другий день мучив голод, кивнула:
   - Оце можна!
  Обiд виявився скромним. Жiнка була вдова i ростила п'ятьох дiтей. Усi отримали по картоплi у мундирi та чашцi молока. Лара вже була досить високою, i в неї формувалася постать, обiцяючи незабаром перетворитися на квiтучу та гарну дiвчину. Однiєї картоплини, було, зрозумiло, мало для органiзму, що росте. Але попросити ще за такої бiдностi совiстi не вистачало. Дiти худi, але веселi, постiйно усмiхалися та посмiювалися.
  Лара облизала собi пальцi та випила смачне молоко до краплi. Їсти захотiлося навiть бiльше, нiж до обiду. Але вона вже звикла харчуватися надголодь. Нiчого вже картоплина, зжована разом шкiркою, i жирне молоко щось дало для органiзму. А там може, потрапить на хату багатшою i партизану прогодують.
  Жiнка передала Ларi шрифт. Дiвчинка сховала його у дерев'яну пiдошву важкого черевика. Пiсля вiдносно теплої хати на вулицi її обдало холодом. Жiнка пiдбiгла до неї i накинула на плечi хустку. Лара вiдкинула назад:
  - Не треба! Ви такi бiднi! Нехай буде краще дiтям!
  Вдова поцiлувала дiвчинки на прощання i промовила:
  - Ну, з Богом! Бажаю дiйти!
  Лара рушила завмерлою дорогою. Щоб зiгрiтися, перейшла на бiг. З пiвночi вiяв холодний вiтер, небо у хмарах, i день видався морозним. А вона в однiй лише старiй сукнi вище колiн, i босими, червоними ногами. Пiсля теплої води, на крижаному вiтрi ще холоднiше. Неначе клiщi хапають за голi п'яти.
  Лара бiжить, намагаючись тримати подих. Так хоч трохи теплiше. Пiд босими, багряними ногами крижана кiрка. Згадався розповiдь про Зою Космодем'янську. Як їй було болiсно, босий по снiгу. Недарма фашисти застосувала подiбнi тортури.
  А Лари застукотiли зуби, i вона додала кроку. Подумала, що дарма не взяла хустки. У другiй половинi дня жовтневий мороз тiльки посилився. Але ж вона радянська пiонерка i зобов'язана витримати. Аби вистачило сил. Тiло у неї натреноване численними переходами, i зможе все перенести. Нехай навiть кожен крок вибухає болем! Швидкий бiг, зрештою, почав зiгрiвати Лару. Стало теплiше, i вiд червоних, як варенi раки нiжок дiвчинки навiть пiшла пара. Бiль ослаб, i вiдкрилося друге дихання. Що ж вона показала, що може... Як та Герда, що мчала боса у лютий мороз до палацу снiгової королеви. I хоч попереду ще добрих двадцять верст Лара була впевнена - добiжить!
  Нiмецькi дiвчата на лiтаках продовжували здiйснювати авiанальоти у небi. Вони не лише билися з радянськими лiтаками, але били i за наземними цiлями.
  Альбiна дотепно заявила, довбаючи по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Ми найсильнiшi у свiтi! Дiвча такi крутi!
  Альвiна теж довбала по супротивнику, використовуючи пальчики голих нiжок, i проворкувала:
  - За великi нашi перемоги!
  I обидвi красунi взяли i прошипели:
  - За наш найвищий клас!
  Ось це дiвчата, в одному лише бiкiнi, i дуже гарнi.
  Обидвi блондинки, i дуже люблять, коли полоненi цiлують їм босi, точенi нiжки. Краса у них чудова. I дуже сексуальнi дiвчата. У них i полум'я та лiд одночасно.
  Альбiна знову пальнула, розбила радянський танк, i причому стрiляла за допомогою червоного соска грудей, проворкувавши:
  - Слава нашої iмперiї!
  Альвiна теж довбанула, застосувавши полуничний соскок грудей, i збила радянський лiтак, проревiвши:
  - Слава нашим дiвчатам!
  Вiйницi звичайно ж у небi дуже фiгуристi та крутi.
  У них стiльки спека та пожежi.
  Альбiна, до речi, дуже любила мучити хлопчикiв. Особливо якщо вони красивi зi свiтлим волоссям. I береш, наприклад, пацана, сiпаєш на дибу. А потiм запалюєш паяльну лампу i пiдсмажуєш, наприклад, хлопчику його босу, витонченої форми п'яту. I вiн починає смикатися i кричати вiд болю. А ти вдихаєш нiжний запах, баранчик якого смажать.
  Альвiна теж любить мучити хлопчикiв. Вона б'є їх по спинi, боках, сiдницях, спочатку батогом, а потiм i ключем дротом. Але самий смак якщо цей дрiт розжарити. I це стає надзвичайно крутим.
  I обидвi дiвчата активно працюють. I батоги свистять повiтрям, i обрушують на голi, засмаглi, мускулистi тiла хлопчакiв.
  Особливо приємно мучити пiдлiткiв, якi ще не росте борода. Коли їх смажиш вогником, такий апетитний запах.
  Альвiна збила черговий радянський лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок i заспiвала:
  - Ми такi дияволиця,
  I здатнi заснувати жартуючи столицю!
  Вони войовницi очевидно диявольського розливу.
  Альбiна зiрвала вежу з чергового радянського танка та заспiвала:
  - А крутiше за дiвчат босих,
  Немає у свiтi нiкого,
  Немає у свiтi нiкого...
  Хлопцiв так багато блакитних,
  А треба одного,
  А треба одного!
  Войовницi в будь-якому разi вiдрiзняються колосальною крутiстю та силою.
  Дiвчата очевидно в лiжку багато що можуть. I мови у них дуже спритнi, i щось люблять лизати.
  А що секс надає дiвчатам силу, особливо оральний.
  Це всi знають та розумiють.
  Альбiна взяла i заспiвала, скелячи зубки:
  - Я ти такi рiзнi.
  Альвiна теж пiдтримала порив, пiдбиваючи черговий росiйський танк iз повiтря:
  - Ти i я такi рiзнi!
  I войовницi довбаючи по противнику босими пальчиками нiжок видали:
  - Але ж кривавою дружбою пов'язанi, ми з тобою!
  I давай ворогiв iз неба агресивно молотити. Що взагалi просто супер.
  Альбiна помiтила, посилаючи в ворогiв подарунки анiгiляцiї, за допомогою червоних соскiв грудей.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Ми всiх сильнiшi...
  Войовницi багато чого вмiють. Вони стiльки всього бешкетного. I вони справдi дуже здiбнi чортiвки.
  Альвiна взяла i заспiвала:
  - Слава епосi комунiзму на арiйський лад!
  I дiвчата як засмiються.
  У них азарту та лютi багато.
  А ось ще одна войовниця льотчиця Хельга. Вона в основному б'є за наземними цiлями. Дiвчисько треба вiдзначити надзвичайно бойова.
  I зi свого штурмовика, як ворогiв, молотить. I робить це надзвичайно жорстко.
  Хельга стрiляє, натиснувши на кнопку за допомогою червоного соска грудей i дотепно помiчає:
  - Немає мене сильнiшого за нiкого! Окрiм Бога самого!
  I розсмiяється, вискалив мордочки. Ось це дiвчисько - здатне на багато чого.
  Особливо якщо пустить у хiд свiй язичок. Вона це любить. I взагалi жiнкам дуже подобається працювати мовою, i вони це роблять iз величезним задоволенням.
  Альбiна, Альвiна, Хельга - це дiвчата матерi аси. I багато знищили росiйську технiку. I дуже люблять своїми мовами творити чудеса.
  Втiм, помучити дiвчину їм також подобається.
  Ось, наприклад, красуню-комсомолку можуть пiдняти на дибу. Або, наприклад , взяти прикрутити дротом до динамо-машини. I давай електроди приставляти до оголених, яскраво-червоних сосками грудей з одного боку, i до лону Венери з iншого. I катування треба вiдзначити дуже класне.
  I дiвчата вiд цього ревуть, мов буйволицi на бiйнi. Це дуже агресивний заскок.
  Альбiна також могла ще й пальчики на босих, гострих нiжках дiвчини-комсомолки зламати. Войовницi треба зазначити такий колосальний пiлотаж показують. I їхня вiра i сила великi.
  Альбiна пальнула по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила росiйський танк, зiрвала з нього вежу i проворкувала:
  - За Пруссiю велику!
  Альвiна з цим погодилася, довбаючи ворога з великою iнтенсивнiстю.
  Дiвчина прочирiкала, скеля зубки видала:
  - За новi виверти!
  А дiвчата й справдi викрутки такi агресивнi роблять. I вони очевидно дуже босi i їхнi голi п'яти виблискують.
  Немає проти таких дiвчат зовсiм не встояти. Вони скажемо так - чемпiонки свiту, особливо якщо язичок лиже щось пульсуюче, i таке солодке, приємне, тепле.
  Ну добре три льотчицi своє вiзьмуть i в них цього не забереш. А ось ще дiвча часом насiдають, i стрiляють, i вбивають. I показують убивчий клас.
  Фрiда, наприклад не проти двох полонених хлопчакiв роздягнуться i по свiжому осiнньому снiгу поганяти. I хлопчики босi та голенькi бiжать снiгом. А за ними нiмецькi жiнки i батогами пiдганяють. I це дуже красиво. А потiм можна хлопчикам i п'ята пiдсмажити i батогом поганяти. Це очевидно само собою. I висiкти добре наприклад сталевим, i розпеченим на камiнi батогом. I тортури зрозумiло будуть обов'язково.
  А як це без тортур обiйтися? I обiйтися, наприклад , без того, щоб зламати хлопчикам пальчики босих нiжок.
  А як пiонери ревуть вiд болю. Це дуже жорстоко i показує звiрства гiтлерiвцiв. I їхнi жорстокi та кривавi жiнки.
  Адже катування - це ще не все.
  Гiтлер-Байден замiсть ракет ФАУ зробив ставку на реактивну авiацiю. Це було очевидно правильним рiшенням. Тим не менш, у мiру того, як у нiмцiв все бiльше i бiльше перемог, i бажання полетiти на Мiсяць стає сильнiшим.
  Але поки що у нiмцiв є бiльш цiкавi види озброєнь. Наприклад, дисколети. I ось така бойова машина над радянською землею. Вона вiбрує та посилає подарунки анiгiляцiї.
  Лiтаюча тарiлка робить до чотирьох махiв i при цьому її обтiкає ламiнарний струмiнь. I її збити не так уже й просто.
  Єва i Гертруда борються на цiй тарiлцi, що лiтає. Ця машина одна iз перших.
  Дiвчата в одних лише трусах, i дуже гарнi.
  Ось Єва натискає яскраво-червоним соском грудей, на кнопку, i її дисколет таранить росiйськi лiтаки.
  I Єва дотепно спiває:
  - Слава епосi комунiзму!
  Гертруда теж довбала по супротивнику. I також використовувала полуничнi соски грудей, прочiрiкавши:
  - Ти мала видно через арiйський комунiзм!
  Єва з цим погодилася:
  - Та я мала на увазi арiйський комунiзм! Хоча якщо реально комунiзм не є арiйським?
  I обидвi дiвчата розсмiяються на всi ковтки.
  Гертруда теж вступила в лайку, i лупнула по радянських лiтаках, використовуючи босi пальчики нiжок, i проворкувала:
  - За нашу рiдну Нiмеччину!
  Єва теж врiзала по ворогу, зробила це дуже точно, з великою руйнацiєю i видала:
  - За нашу рiдну сiм'ю дiвчат у трусах!
  I войовницi знову як розсмiяються. I покажуть свої мови. У них стiльки азарту та шарму.
  I дiвчата очевидно дуже люблять мовами працювати. У воїнок це взагалi вiзитна картка. При кожному зручному випадку, а може i не зовсiм зручному пускати в хiд язичок. Що їм дуже подобається.
  Гертруда помiтила з посмiшкою:
  - Мови, мови, мови,
  Лижуть, лижуть, лижуть яйця,
  Нашi мови!
  Єва хихикнула i вiдзначила:
  - Не всi розумiють, як це дiвчатам приємно! I вони знову облизнуться. Ось це дiвчата. Просто суперклас.
  А язичок це любить.
  А ось i Герда та її команда в перериваннi мiж боями розслабилася. I кожне дiвчисько пропустило за нiч через себе два дюжини чоловiкiв. I це їм дуже сподобалося.
  Справдi, така колосальна зарядка енергiї, немов батарейки на термокварковiй тязi. А потiм знову у бiй.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда їдуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I її озброєння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  Войовницi собi їдуть i насвистують.
  Герда стрiляє з довгої гармати. Пробиває в борт з дистанцiї Т-34-85 i цвiрiнькає:
  - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  А Сталiна засмажимо i з'їмо!
  Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянських бункер i пискнула:
  - Ми непереможнi!
  Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  - Буде час, настане перемога!
  Герда провизжала, стрiляючи:
  - Нас нiкому не зупинити!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Але пасаране !
  Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим жовтневим наступом. Багато чого бачила руда чортiвка.
  I готова битися до кiнця!
  Крiстiна теж стрiляє, i вишкiрилася. Її волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  А в зубках жодної дiрочки.
  Магда має шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляє, i з усмiшкою помiчає:
  - У свiтi багато є й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бої i бої... Це реально вимотує!
  Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  - Але Британiя досi не переможена!
  Магда пальнула по росiйських i ринула:
  - А має бути повалена! Це наше кредо!
  Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слонової кiстки:
  - Нам потрiбна перемога!
  Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  - Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  - Нi! Чи не постоїмо!
  Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Шарлота пiдспiвуючи додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина пiдтримала пiсенний порив:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Магда спiвуче продовжила:
  - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцiї важко пробити IС-3 у чоло. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армiї багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  Коли гола пiдошва стикається з поверхнею землi, це омолоджує. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми героїчнi.
  Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку їм навiть приємно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  Герда стрiляє i спiває:
  - Ми пройдемо вогонь та воду!
  Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  - Слава прусському народу!
  Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  - Ми керуватимемо планетою!
  Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  - Обов'язково будемо!
  Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  - Нас не зупинить навiть напалм!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I навiть атомна бомба, яку ми не боїмося!
  Христина шикнула i вiдповiла:
  - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  Нiмцi в жовтнi просувалися в обхiд Москви з пiвночi. Їхнi танковi колони сильнi i багато набраної в Африцi та арабських країнах пiхоти. Беруть фрицi числом.
   Крiм того , у Нiмеччини з'явилися на озброєннi дисколети невразливi для стрiлецької зброї.
  Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  Альбiна, нагинаючи свiй дисколет , помiтила:
  - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  - Але все вирiшує дух!
  Альбiна уточнила:
  - Самий що не є саме бойовий дух!
  Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, їй щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
   I перш нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки приємно i заряджає енергiєю. Войовницi люблять пити iз чарiвної судини. Це реально їм свято плотi.
  Ось як добре дiвчатам.
  Альвiна збила два радянськi ЯК-15 i прочирикала:
  - Славне наше полювання!
  Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  - I нiколи не стане останньою!
  Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
   - Ось як ти думаєш, Бог любить Нiмеччину?
  Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  - Зважаючи на все не дуже!
  Альвiна хихикнула i перепитала:
  - А чому ти так думаєш?
  Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  - Вiйна триватиме надто довго!
  Альвiна логiчно помiтила:
  - Зате ми наступаємо!
  Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  - Тож i перемога прийде!
  Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  - Неодмiнно прийде!
  Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  Альвiна з цим погодилася:
  - Правильно не за правилами!
  Альбiна в досадi пискнула:
  - Ми стали програвати!
  Альвiна пропищала з досадою:
  - Безперечно стали!
  Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  - Хiба це не проблема для нас?
  Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  - А зараз що ми бачимо?
  Альвiна прочирiкала з апломбом:
  - Щось непохитне та неповторне!
  Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  - Те, що Третiй Рейх перемагає!
  Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiлої раси. I їм це дико подобалося. До чого тiлам таке приємно. Але потiм повiї потрапили пiд радянський удар. Їх захопили у полон. Ну, красунi думали, що їх зґвалтують. А ось чортос два!
  Змусили повiю рити окопи та траншеї. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  I поклялися росiянам помститися.
  I воювали проти Росiї. Такi ось бiса...
  Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Не можна навiть, а треба!
  Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - А коли буває й гiрко?
  Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I заспiвали;
  Ми лицарi вiри фашизму,
  Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  I як розсмiяються, скелячи свої гори з бiлими верхiвками.
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  А самi нiмцi не тiльки билися, а й робили жорстокi звiрства. Пiд час боїв лiнiя фронту часто перетасовувалась. От i попався хлопчик-розвiдник Сергiйко Пантелєєв у пастку.
  Дванадцятирiчний пацан опинився в нiмецькому казематi, його роздiлили i обшукали, знайшовши записник i маленький американський пiстолет.
  Нiмецька жiнка офiцер росiйською мовою запитала Сергiйка:
  - Ти хочеш жити?
  Пантелєєв, опустивши голову, вiдповiв:
  - Я нi в чому не винний!
  Жiнка люто блиснула очима i грiзно вимовила:
  - Ти був не один... Куди пiшли двоє старших товаришiв?
  Сергiйко зiщулився i вiдповiв з небажанням:
  - Навiть якби я й знав, то все одно не сказав би... - Тут хлопчик пiдняв голову i крикнув. - А вам все одно скоро кiнець!
  Жiнка злiсно хихикнула:
  - Помиляєшся! Фюрер непереможний, а ти нам ще багато чого розповiси!
  Сережку в одних бiлих трусах вивели на снiг. Босi ноги вколола холодна i скiлька поверхня з крижаною скоринкою, а по голих ребрах худенького хлопчика, що випирають як прути кошика, пройшовся, неприємно лоскочучи холодний вiтерець. Хлопчика затрясло не лише вiд холоду, а й страху. Вiн здавався таким собi безпорадним i жалюгiдним. Жiнка крокувала за ним, i снiг хрумтiв пiд її чоботями.
  Серьожка мимоволi потер охолоне, трохи шорсткi пiдошви, i постарався додати кроку. Але зв'язанi ззаду руки на мотузку мимоволi сiпнулися. Хлопчик зупинився. Вже стояли заздалегiдь приготовленi вiдра з крижаною водою, величезний пук свiжих рогiв. Стоїть грубо виточена диба, горить багаття, на якому грiються щипцi i гидкий кат. Безсердечний кат, який приготувався до допиту з пристрастю.
  Серьожка вiдступив i заплющив очi. Дитинi-розвiднику стало страшно - невже її почнуть ось так, просто на морозi катувати.
  Але, схоже, саме так воно i буде, причому катувати стануть публiчно - ось натовп зганяють на огляд. Нiмецькi охоронцi грiзно покрикують. Росiйський, бiлобрисий хлопчик, вiдчайдушно намагається вгамувати тремтiння, п'яти вже припiкає мороз, але, незважаючи на холод, по худорлявому, але жилистому тiлу пацана потiк пiт.
  Жiнка тим часом витягла з кишенi портсигар та запальничку. Неспiшно прикурила, а потiм раптом рiзко ткнула цигаркою пiд гостру лопатку хлопчика.
  Серьожка мимоволi скрикнув, i отримав кулаком у нiс. Потекла слабенька юшка. А жiнка-змiя прошипiла:
  - Розповiдай нам швидше, де ще у вас зв'язковий, який у пiдпiлля пароль?
  Хлопчик крикнув на всю горлянку:
  - Все одно я вам нiчого не скажу! Нiколи не скажу!
  Жiнка жорстко наказала:
  - Тодi на дибу його!
  У Серьожки вже були пов'язанi за спиною руки, i помiчник ката грубо штовхнув хлопця. Декiлька угорських баб своєю мовою спiвчутливо перевiряли:
  - Ой! Ой! Вiн же зовсiм дитина!
  - Зовсiм голенький на морозi.
  - Невже його катуватимуть!
  Серьожка не знав угорської, але непогано навчився розумiти нiмецьку - iнакше який вiн розвiдник, якщо не знає мови ймовiрного супротивника! Але це вiн, зрозумiло, перед загарбниками приховав, i намагався здаватися дурнiшим, є. Один iз малорослих помiчникiв ката, збив маску i змушений був її зняти. Сергiйко свиснув вiд подиву. Зовсiм ще дiвчинка, зi свiтло-рудим волоссям, заплетеним у тоненькi кiски, опинилася у складi м'ясоїдної команди.
  Юна нiмкеня, перехопивши погляд хлопця, показала мову i прошипiла, нiмецькою мовою:
  - Я сильна! Я ламатиму i виламуватиму тобi розпеченими щипцями кiсточки!
  Серьожка кинув погляд на щипцi i зблiд. Якщо вiд маленького вогню цигарки, так болiсно i гидко ниє пiд лопаткою гола шкiра, то буде, коли його тiла торкнеться червоне залiзо, що пахне пеклом?
  Жiнка-офiцер наказала гавкаючим тоном:
  - Здерти хлопця на дибу!
  Дiвча-кат, не одягаючи маски, дуже спритно накинула на мiцну мотузку, що зв'язала юному розвiднику руки гачок. Iнший бiльш масивний, у чорнiй масцi помiчник ката, за допомогою пристосування, що крутиться, потягнув ланцюг, до якого лiпився гачок.
  Гнучкий, як акробат Сергiйко, майже не вiдчув болю, коли його руки злетiли вгору, а плечi прокрутилися на дибi. Адже, зрозумiло, розвiдник мав великий досвiд лазiння у кватирки, трубами димоходу, i навiть брав уроки у циркачiв. Однак помiчниця кат проявивши не дiвочу силу, спритно накинула на босi ноги хлопчика колодку i мiцно заклала замки.
  Судячи з гримаси їй, не дивлячись на вправнiсть - було важко начепити колодку, а в плечах i зв'язках хлопчика, чия вага зросла бiльше, нiж удвiчi стрiльнуло болем. Тепер почалося справжнє катування.
  До хлопчика-розвiдника пiшла молоденька медсестра у бiлому халатi та у гумових рукавичках. Вона поклала руку навпроти серця хлопчика i прослухала пульс, потiм посмiхнувшись iз iзуверською радiстю повiдомила:
  - У нього дуже мiцне серце, може багато винести!
  Жiнка-офiцер по-росiйськи прошипiла:
  - Говори пароль!
  Серьожка, згадуючи хлопчика-Кiбальчича, якого, напевно буржуїни теж розiп'яли голого на дибi i вимагали видати найголовнiшу таємницю, додав собi мужностi. Як не дивно, але реальний бiль пригнiчував страх i давав сили чинити опiр гiтлерiвськiй гидотi.
  Юний розвiдник вигукнув:
  - Я нiчого вам не скажу! А Гiтлеру змiтиме i кiлок!
  Жiнка, яка вже багато разiв була на допитах, i зовсiм втратила всяку подобу совiстi та жалостi, лаконiчно наказала:
  - Бий!
  Хлопця взялося лупити юне дiвчисько. Напевно, вона фахiвець iз прочуханки численних малолiтнiх бранцiв. Здатна заподiяти бiль, але при цьому не запороть до смертi i, не даючи пiрнути з пекла катувань до раю тотальної "вiдключення" свiдомостi.
  Удари обрушилися на худу, але жилисту спину Серьожки, кусаючи його неначе рої плечей.
  Було боляче, але хлопчик, важко дихаючи i вiдкривши рота, не волав вiд болю. Йому в цьому представлявся самий настiй бiй, в якому вiн вiдчуває Мальчиш-Кiбальчиш. На мiсцi Мальчиша-Кiбальчиша б'ється i командує вiн - Серьожка. Тiльки борються вони не бiляками, а справжнiми фашистами.
  Ось пруть страшнi нiмецькi "Тигри", машини, чий навiть вигляд дуже страшний. Але зараз вони виглядають, наче картоннi, i ти по них рубаєш шашкою!
  Жiнка-офiцер, бачачи, що хлопчик, незважаючи на вiдкритi очi практичнi, не реагує на удари, жорстко наказала:
  - А тепер жаровню!
  Дiвчина-катувальник пiдскочила до жаровнi i дiстала з шуфлядки банку з оливковою олiєю. А потiм пiдбiгла до хлопчика, i скрививши пику в презирствi стала, мазати пацану жорсткi, не встигли розм'якшитися пiсля босоногого лiта пiдошви нiг.
  Сережцi навiть було приємно, коли до задубiлих, босих ногами торкнулися, теплi дiвчачi ручки, i нагрiте масло. Хлопчик досить буркнув, але безжальна дiвка-кат показала йому кулак i ламаною росiйською мовила:
  - Пiдсмажимо тобi хлопчисько п'яти! Вовком витимеш!
  Серьожцi згадався переглянутий у кiнотеатрi, якраз напередоднi вiйни фiльм: "Острiв Скарбiв". Там переодягненiй пiд хлопчика-юнгу дiвчинi теж погрожували пiдсмажити п'яти. Це означало, щось болюче i мабуть погане. Тодi Сергiйко з цiкавостi запалив свiчку i пiднiс свою круглу, дитячу п'ята до вогника.
  Як вiн заволав потiм не своїм голосом! Це справдi було дуже боляче i на п'ятi здувся багряний пухир, на який неможливо було встати. Так що пацан якийсь час був змушений ходити правою ногою на шкарпетках. Пухир, щоправда, швидко зiйшов, але спогади залишилися.
  Восени, коли ступнi хлопчика огрубiли до утворення мозолiв, Сергiй намагався пробiгтися вугiллям. Так деякi румунськi хлопчаки вмiли робити. Проте все одно його обпалювало - видно тут у них були свої мiсцевi секрети. А ось по битому склу, мозолистi пiдошви могли, якщо поступово розподiляти свою вагу ступати. Не кажучи про те, щоб бiгати по гiрських, гострих каменях. Це вже для Серьожки майже норма.
  Спогади вiдволiкали вiд моменту, коли пiд ногами розгорiлося невелике багаття. Така методика тортур, смажити босi п'яти, неквапливо, але болiсно довго. А масло не дає обгорiти товстiй грубiй шкiрi пiдошв. I це дiйсно так боляче i головний бiль поступово наростає, до того, що не виноситься.
  Спина, боки, сiдницi, i навiть ноги ззаду у Серьожки вже були спокушенi до кривавих смуг. Але бiль якось сприймався притуплено. Може поєднання вiдразу кiлькох страждань притупляло, або спогади про закатованих пiонерiв-героїв надавало мужностi.
  Але дiйсно факт, у реальнiй iсторiї мало хто з дiтей, якi потрапили у фашистський полон, розколовся i видав на допитi таємницi. Дорослих розколювали пiд тортурами швидше та частiше. Так що незламнi у фашистських катiвнях пiонери - це зовсiм не мiф!
  Серьожка спочатку вiдчув у пiдошвах приємне тепло, але потiм стало палити, наче полився окрiп. Бiль дуже пекучий i хлопчик-розвiдник вiдчайдушно пiдтягнув вгору ноги, пiднявши важку рiжучу колодку. Тут же дiвчисько-катувальник, мабуть чекаючи подiбне вiд бранця, плюхнуло на колодку важку колоду. Найгострiший бiль пронизав суглоби, зв'язки та плечi, змусивши хлопця закричати.
  Тепер катування посилилося, руки буквально виривало, а ноги палило. Сергiй Пантелєєв не раз читав, як на допитах мучили партизанiв i, у найважчий момент, на допомогу приходила втрата свiдомостi. I тодi ти провалюєшся, наче глибоке пiдземелля.
  Але Серьожка якраз вiдрiзнявся дуже мiцною головою i тим, що не втрачав створiння, навiть отримуючи добре по головi. Та й кати, напевно, професiонали, знають, як катувати.
  Дуже боляче, а тут ще й сама жiнка-офiцер вирiшила розважитись. Їй подали в руки розпечений на полум'ї скибочку, i вона почала їм припiкати, найчутливiшi мiсця, на жилистому тiлi хлопчика.
  I тодi, щоб стримати крики, Сергiйко як справжнiй пiонер-герой заспiвав;
  Ми захистимо тебе, мiй рiдний край,
  Вiтчизни безмежнi простори,
  Народ Росiйський з партiєю єдинi -
  Мороз малює у вiкнi вiзерунки!
  
  Менi краватка червона - прапор червоним кольором,
  Пов'язаний був на гордiсть та на совiсть!
  Ми йшли похiдним ладом спекотного лiта,
  Багаття рубiном осяє осiнь!
  
  Але вермахт раптом ударив як кувалда,
  Радянський воїн, не терпiти ганьби!
  Ми зробимо фашистам дуже жарко,
  А Гiтлера поганого на палю!
  
  Ми пiонери все в строю єдинi,
  Боротьба за Вiтчизну наша мета!
  Солдат Русi в боях непереможний,
  А хто нацист, насправдi, просто пень!
  
  На фронт пiшли за покликом серця знайте,
  Хоч хлопчикiв хотiли не пускати,
  Але не сидiти, нам пiд замком на партi,
  Лише на фронтах отримаєш п'ять!
  
  Хоч пiд обстрiлом нашi вiдступають,
  Але вiримо, чи буде Вермахту розгром!
  Загони нашi як бурулька тануть,
  Але Бог знай, винiс Рейху вирок!
  
  Дiвчисько бореться боса,
  Хлопчаки обдерли всi носи,
  Цвiте країна порад молода,
  А ми по сутi витязi-орли!
  Хлопчик-розвiдник спiвав, i бiль вiдступав, нi жаровня, нi розжарений метал його не бентежили, i здавалося навiть за спиною розходяться величезнi орлинi крила.
  Дiвчисько катувальник у досадi вихопила розiгрiту на вогнищi батiг, iз сталевого, колючого дроту i почала бити хлопчика по i без того закривавленiй i розбитiй спинi.
  Але Сергiйко спiвав з усiм великим i великим ентузiазмом;
  Ми будемо до кiнця з нацизмом битися,
  Оскiльки немає у росiйських справ важливiше,
  Парит над свiтом з червоним кольором птах,
  Став яструбом наш солодкий!
  
  Мати молода, але вже сива,
  З iкон блищать святих як глянець обличчя,
  Ти для мене вiтчизна дорога,
  Я за тебе готовий до смертi битися!
  
  Полювання пiдняти пекельний Рейх на рею,
   Смiкалкою захоплений кулемет,
  I окрилений боєць високою метою,
  Пiдняв гранату i на танк iде!
  
  Хлопчик лише, i пiд ногами сльота,
  Вже iнiй вранцi, але ти босий,
  Але не личить пiонерам плакати,
  Хто боягуз вже лежить пiд Сатаною!
  
  Тому немає мiсця - знай неробством,
  Воно лише в пекло прiрви приведе,
  Iнший вигукнув - страху не сприймаю,
  Струменем розрiзав небо лiтак!
  
  Та льотчикам заздрить хлопчик,
  Вони лiтають у небi - пiтьму розбивають...
  А у тебе лише iржава гвинтiвка,
  Ти командир сопливий жовтень!
  
  Але є таке слово - битися треба,
  Немає вибору iншого, немає шляхiв,
  Дiтьми простими були ми колись,
  Але воїни поки що, живий злодiй!
  
  Вже пiд Москвою злий вермахт - луплять гармати,
  Вiд бомб великих земля трясеться - морок!
  Ти опиши землi бiль - мудрий Пушкiн,
  Прийшов на Землю - нещадний страх!
  
  Коли мороз, вганяє голки - у пеклi лiта,
  Бадьоримо себе баченням м'яким, дивним,
  Як добре нам було в годину мрiї свiтанку,
  Бiгли босонiж, по смарагдових травах!
  
  Нехай снiг пiд голою пiдошвою дитини
  Але ж пiонера Сталiн вiрою грiє!
  I смiх у вiдповiдь пролунав дуже дзвiнкий,
  Що вiдступають у лютi хуртовини!
  
  Так коли знай, чекає мамону гада-ката,
  Покiнчимо з владою, супостатiв блудної -
  Тепер земля трясеться вiд гуркоту,
  А небозведення покрило, милою чавунною!
  
  Мороз нас не зламав, адже дух гарячий,
  А фрицям вуха мiцно вiдморозив...
  Але бачить кожен, хто реально зрячий,
  Що ми солдати смiття косимо!
   Нiмецькi кати катують Сергiя Пантелєєва, вже буквально витрiщили очi про натуги. Дiвчисько-мучителька розчервонiлася немов рак, i по її гарненькому, але спотвореному шаленою злiстю личку стiкали крапельки каламутного поту. Гiтлерiвськi кати виявилися безсилими перед мужнiстю дитини та її героїчною пiснею.
  З Москви шлях, до успiху Сталiнграда,
  Ще хлопцi, але розум дорослий,
  Перед боєм ми сидимо - молода пара,
  Над нами тiнь дають, в опалi сосни!
  
  Ну, що ж вiримо через перелом,
  Що Волга стане фрицям усiм могилою...
  Що гидота технотронного Содому,
   Повалена в Тартар радянською силою!
  
  Наш Бог не iдол iз простого гiпсу,
  Ведуть до успiху Ленiна заповiти,
  Нам належить з ордою сталевою битися,
  У поемах стануть подвиги оспiванi!
  
  Знай, пiсня рiже сталь вiрнiше за метал,
  Вона сама без зайвих струн орлиця!
  Молю, щоб наша молодецтво не пропала,
  Щоб не збентежила, дурiсть-небилiце!
  
  Адже у свiтi сiм спокус дуже багато,
  Часом за життя маю навiть страшно...
  Але якщо ворог у твого порога,
  То не уникнути схватки рукопашної!
  
  Котел замкнутий пiд Сталiнградом мiцно,
  О Волга, що бiгла вздовж битви...
  Не можна пройти цей iнститут заочно,
  Потрiбнi для спайки духу та позбавлення!
  
  Прийдемо хоч iз скорботою до закiнчення в травнi,
  Нiхто слов'ян не бачив у полон покiрних,
  Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Гуляти нам iз пiснею на просторих луках!
  
  Але зламався Вермахт - ми в атацi,
  Пiд Курском теж було дуже страшно.
  Козаки смiливо з шаблею i в папасi,
  На "Тигр" кидалися, битий фриц вiдважно!
  
  Ми там билися, як пiонерам треба,
  Кидали бомби, гусеницi у бризки.
  Хоч важко, зi снарядами натужно,
  Лише про трiумф стали нашi думки!
  
  Що "Тигр" зробив - лише iкла вiдкинув,
  "Пантере" теж шкуру ми спустили...
  До Днiпра пiдходимо - огнезарно осiнь,
  Коли ж ми будемо з тобою у Берлiнi?
  
  Немає мiсця в рабствi - жодному раю,
  Оскiльки спину росiйською гнути - ганебно,
  Цвiсти, бути вiчно ситим, бiлим краєм,
  Виховувати нащадкiв благородних!
  
  Ось Київ символ нашої єдностi,
  Його ми штурмом брали босоп'ятим !
  На славу свiту, у Сонцi комунiзму,
  Iшли, атакую Вермахт ми хлопцi!
  
  А в Мiнську, взятому, до комсомолу вступили,
  Хоч року термiну точно не вистачало,
  Але ми так фрiцiв люто лупили,
  Що всi визнали - ми Русi солдати!
  
  А треба буде - правимо ми горами,
  Наука сили дасть - що не вимiряти,
  Нам було тяжко, мерзли, голодували,
  Але не пiддалися отруйнiй лiнощi!
  
  Та багато наших з битви не повернулося,
  Залишилися версти, i з трупiв милi,
  Але знай у Берлiнi, ми зустрiчаємо юнiсть,
  У старших дружини над могилою голосили!
  
  Ось добре ми супостатам дали,
  Таку мiць безмежну розбили,
  Нам комунiзм вiдкрив святi дали,
  Шлях, вказавши для матiнки-Росiї!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Герда вистрiлила з гармати i вразила IС-3 вниз корпусу, i прочирiкала, блимаючи сапфiровими очима:
  - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Рязанi, i до Москви буде рукою подати! Точнiше вiзьмемо у кiльце.
  Христина вишкiрила свої перлиннi кусачики i в'янула:
  - Дiйдемо, буде час i до Владивостока!
  Магда з жалем вiдзначила:
  - А японцi вже його оточили. Це дуже серйозно, ми маємо дуже важливий союзник.
  Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  - Обiйдемося i без них!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Якщо малюк усмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  Христина видала у риму:
  - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  Магда пiдтримала її:
  - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  I войовницi взяли й розреготалися. У них iскрометної енергiї можна сказати i з надлишком!
  Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  - Майбутнє столiття стане за нами!
  Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  - Буде й польоти до космосу!
  Христина охоче таке пiдтвердила:
  - Будемо у космос лiтати!
  Магда довбанула з бомбомета i видала:
  - Сiвши в зiрковий лiтак!
  Герда показала мову i пропищала:
  - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  - I четвертого теж.
  Пiсля чого красуня знову розвернула радянський танк.
  Христина, це войовниця-чортiвка, блискаючи перлинними зубками, пропищала:
  - Хай буде новий порядок! I слава Великої Iмперiї!
  Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  - Слава iмперiї!
  Герда знову пальнула i видала:
  - Нам також слава!
  I, видно, дiвка потрапила.
   Цвяхнула i Шарлотта. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  - Б'ємось за новий порядок!
  Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  - I без жодних сумнiвiв доб'ємося!
  Герда знову цвяхнула , та дуже влучно i видала:
  - Доб'ємось з великим запасом!
  I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'якнула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  - Все буде просто найвищий пiлотаж!
  Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила IС-2 i пискнула:
  - I майбутнiй екiпаж!
  Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився IС-4. Машина дуже велика. I у неї гармата 122 - мiлiметри з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  Герда примружилася i запитала Шарлоту:
  - Ти можеш накрити її бомбометом?
  Руда чортiвка вiдповiла:
  - Шанс, звичайно ж, є... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  Христина запально запропонувала:
  - Дай я зi своєї 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  Герда скептично помiтила:
  - У цього IС-14 лобова броня 400-мм пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немає! Лише чутки!
  Магда пiдказала:
  - Я теж думала, що то деза! Але бачимо, що це не так! I стовбур у росiйської такий довгий!
  Герда проспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  Христина запропонувала:
  - А що, якщо пiдбити радянський танк влучним снарядом у стовбур?
  Герда засумнiвалася:
  - Ти так зможеш, з великої дистанцiї?
  Христина пiдтвердила:
  - Якщо пiднести полум'я запальнички до моєї босої пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i її гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  Герда пiднесла вогонь до дiвочої пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже приємний запах, нiби смажать шашлик.
  Христина прошепотiла:
  - I до другої п'яти!
  Тут запалила вогонь Магда. Обидва язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарної та рудої дiвчини.
  Потiм Шарлота в'якнула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i яскраво-червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур великої, радянської машини.
  Немов велетенському слону вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього нiби вибили меч iз рук.
  От пощастило повiям!
  Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  - Тiльки страх нам подарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати!
  Герда з азартом додала:
  - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  Герда та її екiпаж обкатали експериментальний нiмецький танк. Але загалом у Гiтлера-Байдена не лежала душа до надважких машин. Вони i дорогi та незграбнi. Зрозумiло, що це зовсiм не найкраще придбання.
  А ось "Пантера"-4 у практичному планi, можливо, i найкращий танк.
  Герда довбала по ворогу за допомогою босих пальчикiв нiжок. Зiрвала з росiйської машину вежу. I разом iз нею убила кiлька солдатiв Червоної Армiї та заспiвала:
  - Нехай славиться наша технiка!
  Потiм пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок за радянськими вiйськами Шарлотта, i пискнула:
  - На нас чекає велике майбутнє!
  Христина теж довбанула за допомогою босих пальчикiв нiжок i розбила броню радянському танку i в'янула:
  - За новi перемоги!
  I Магда лупнула, тiльки цього разу натиснувши на кнопку джойстика червоним соском. I точно вразила тридцятьчетвiрку.
  Контратака радянських танкiв було вiдбито. I знову дiвчата поринули у свої спогади подвигiв.
  Над замаскованими дiвчатами пролетiло два десятки англiйських лiтакiв, вони, напевно, нiчого не помiтили, i вже почали розчинятися за лiнiєю горизонту, як раптом почулися новi пiдозрiлi звуки. Мадлен скомандувала:
  - Усiм лежати i не рухатися!
  Дiвчата завмерли, вони чогось чекали. I ось з'явилися через бархан легкi транспортери та вантажiвки. Судячи з конструкцiї, англiйського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бiк столицi Тунiсу. Мадлен трохи розгубилася. Вiн вважала, що до лiнiї фронту ще далеко, а отже, англiйцi ще не встигнуть з'явитися. Точнiше не повиннi з'являтися. А тут пре цiла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такi, якась бойова група, обiйшовши пустелями аж нiяк не суцiльний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логiчно, хоча з технiкою їх легко помiтити у пустелi. У всякому разi, треба передати своїм по рацiї, а вогню не вiдчиняти. Тим бiльше, що їх лише сто людей, а англiйцiв понад три сотнi!
  Герда шепнула Шарлотi:
   - Ось вони англiйцi! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! I серед них стiльки негрiв!
  Справдi, не менше половини англiйцiв, були чорношкiрi. I колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближчi й ближчi...
  Тут нерви однiєї з дiвчат не витримали, i вона вдарила з пiстолет-кулемета. В ту ж мить вiдкрили вогонь та iншi войовницi, а Мадлен запiзно гаркнула:
  - Плi!
  Кiлька десяткiв англiйцiв виявилися разом скошенi, одна з вантажiвок запалала. Iншi англiйцi вiдкрили безладну стрiлянину. Мадлен вловивши момент, прокричала:
  - Наступальнi гранати дружно кидати!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi", жбурляють гранати далеко i влучно. А що з дитинства натренованi, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зi струмом, трохи зволiкала з кидком i тебе розрядом. Шпурнули свої гостинцi i Герда з Шарлотою. А англiйцi шкереберть i догори дригом... Забавно так. Стрiляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумiлою мовою. Ось точно вiдморозки.
  А Герда стрiляє та кидає, при цьому ще й спiває:
  - У зiницях СС нiчний жах! Один стрибок - один удар! Вовчицi ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвiст!
  Шарлота у вiдповiдь також порикує. Кулi, випущенi нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очi. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом бiлобрисого напарника в бiк. Той кров'ю у вiдповiдь плюне. Шарлотта пiдспiвує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у Всесвiтi зруйнують! У небо злетiти швидким соколом треба! Щоб уберегти вiд смертi душi!
  Англiйцi дiють неорганiзовано, бiльшiсть iз них колонiальнi солдати: негри та iндуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки рiзко схоплюються i починають гасати, як угорiлi зайцi. Втiм, дiвчата стрiляють влучно, та й гранати хоч уламки i недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогiв лишилося небагато. Мадлен кричить англiйською, у неї голосок такий оглушальний голосний, що не треба навiть рупора:
  - Здавайтесь i ми пошкодуємо вашi життя! У полонi у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подiяло миттєво i вже здаються... Руки вгору i ...
  Зiбрали пiвсотнi полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  "Вовчицi" без церемонiй пустили кулi у скроню, тим хто не мiг стояти на ногах, а решту занурили в машини i погнали на них у найближчу базу.
  Пiсля розпеченого пiску пустелi босим ножачкам Герди дуже приємно вiдчувати м'яку гуму. Вона навiть блаженно постає... Американськi вантажiвки дуже зручнi, i пiд час поїздки не трясуться. Здобувши перемогу дiвчини веселi. Шарлота запитала Герду:
  - Скiльки ти вбила?
  Дiвчина здивовано знизала плiчками:
  - Не знаю? Не я одна стрiляла... Але гадаю, що багато!
  Шарлота пiдрахувала:
  - Нас сто, убив близько трьохсот, отже, по три на брата, тобто на сестру! Вражаючий початок вiйни!
  Герда байдуже махнула рукою:
   - Це для мене не має значення! Головне, що жодна подруга не загинула. Хоча це, звичайно, статистика, ворогiв знищено триста, а з нашого боку лише двi войовницi-вовчицi легко пораненi. Я навiть дивуюсь, як ми ще Африку повнiстю не захопили, з такими вояками.
  Шарлотта одразу ж зiпсувала настрiй:
  - Так цим горе-воякам ми у вiсiмнадцятому програли!
  Герда сердито труснула свiтлою, наче обсипаною новорiчним снiгом головою:
   - Це через зраду! А насправдi, ми були як нiколи близькими до перемоги i це було очевидно кожному, хто не слiпий! На жаль, нам завадили!
  Шарлота погодилася, спритно почухавши пальчиками босої ноги за своїм лiвим вушком:
  - Та зрада, диверсiї, бездарнiсть вiйськових .... А росiян ми все-таки зламали, змусивши їх у вiсiмнадцятому роцi здатися! Ех добре б прогулятися просторами Росiї, там прохолодно , а тут спека!
  Герда весело хихикнула:
  - Зате в Росiї такi суворi морози... А от коли босонiж бiгала снiгом у горах, знаю яке це борошно.
  Шарлота вишкiрила зубки:
  - Маленька Герда босонiж бiжить по пекучому снiгу... Це символiчно немов у казцi... Казки про чисту, ще дитячу i зовсiм не егоїстичну...
  Герда задерикувато пiдморгнула подрузi:
   - Це як у нас до фюрера?
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Майже! Ми просто їдемо, а не бiжимо босоногi розпеченим пiском пустелi. Та ще й пiсля перемоги.
  Пов'язаний негр пробурмотiв нiмецькою мовою:
  - Грiзнi ангели я ладен вам служити! Ви богиня, я ваш раб!
  Шарлота погладила своєю злегка огрубiлою ступнею чорношкiрого бранця по коричневому кучерявому волоссю.
  - Ви негри вже за своєю природою раби! Це, звичайно , з одного боку добре, повинен же хтось i працювати вiд зорi до зорi, виконувати чорну роботу... Але раб за своєю натурою, мерзенною природою зрадник i йому не можна довiряти зброю. Ми ж нiмцi, у свою чергу, найбiльш культурна i високо органiзована нацiя на Землi. Велика нацiя воїнiв, i недарма ж у всiх Європейських армiя i навiть у Росiї служили найманцi-нiмцi, причому найчастiше на командних посадах!
  Герда люто кинула:
  - Та ти будеш служити нам як раб. У нас є спецiальнi звiринцi для чорношкiрих. А тобi залишається поки що...
  Шарлотта запропонувала:
  - Нехай вiн цiлує нам ноги. Адже це буде приємно, а нiгер принизитися.
  Герда енергiйно замотала головою:
  - Не знаю як тобi, а гидко, якщо чистої шкiри iстиною арiйки стосуватимуться губи смердючого нiгера. Так що...
  Шарлотта не погодилася:
  - Та нi! А менi навпаки сподобалося. Ну дивись...
  Вогняно-руда красуня засунула чорношкiрому свою ноженьку. Той з ентузiазмом почав цiлувати довгi, рiвнi, точенi пальчики богинi. А дiвчина у вiдповiдь лише нiжно посмiхалася, товстi губи негра лоскочуть засмаглу шкiру. Ось язик бранця пройшовся пружною, злегка запиленою ступнею дiвчинки. Приємно таки, коли принижуєш сильного, майже двометрового чоловiка.
  Герда здивувалася:
  - Дивно, а тобi що, чи не гидко?
  Шарлота посмiхнулася:
  - Та нi! А з чого менi має бути гидко?
  Герда вважала за краще промовчати: ну що її втручатися у справи подруги. Взагалi-то їх виховували, що нiмецька жiнка має бути не лише воїном, а й люблячою, нiжною дружиною та здоровою матiр'ю. Але сама вона поки що не думала про хлопцiв, може внаслiдок важких фiзичних навантажень, або просто поки що не знайшла своєї пари. Втiм, i Шарлотi, схоже, це набридло. Вона вдарила негра кiсточкою по носi, та так, що потекла юшка i запропонувала Гердi:
  - А може заспiваємо?
  Герда кивнула:
  - Звичайно, заспiваємо! Iнакше стає сумно!
  Дiвчата заспiвали, а їхнi подруги дружно пiдхопили, тож пiсня полилася як водоспад:
  Iдемо ми з миленькою з хащi,
  Сум неземний затаївши!
  А холод, пекучий льодовий,
  Пронизав надламаний мотив!
  
  По снiгу ножi босi,
  Дiвчата бiленькою йдуть!
  Ревуть як вовки завiрюхи злi,
  Зриваючи зграї птахiв-пiчуг!
  
  Але дiвчина не знає страху,
  Вона боєць могутнiх сил!
  Ледве прикрила плоть сорочка,
  Ми неодмiнно переможемо!
  
  Наш воїн найзагартованiший,
  Його кувалдою не зiгнути!
  Ось ворушаться нiжно клени,
  Снiжинки падають на груди!
  
  Боятися то не наш звичай,
  Тремтiти вiд холоду не смiй!
  Супротивник жирний з шиєю бичачою,
  Вiн липкий, бридкий наче клей!
  
  Така сила у народу,
  Що створив святий ритуал!
  За нас i вiра, i природа,
  Переможним буде результат!
  
  Христос Вiтчизну Надихає,
  Наказує нам битися до кiнця!
  Щоб планетi стала раєм,
  Вiдважнi будуть усi серця!
  
  Щасливими стануть незабаром люди,
  Нехай життя часом тяжкий хрест!
  Жорстоко смертоноснi кулi,
  Але той, хто впав - уже воскрес!
  
  Наука дарує нам безсмертя,
  А розум загиблих поверне!
  Але якщо струсимо, ви повiрте,
  Противник одразу вкрутить рахунок!
  
  Тому молись хоч Богу,
  Плохати не треба, лiнощi геть!
  Суддя Всевишнiй дуже строгий,
  Хоч може й часом допомогти!
  
  Менi Батькiвщина найдорожче,
  Свята, мудра країна!
  Тримай наш вождь мiцнiше вiжки,
  Цвiстi Вiтчизна народжена!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" спiвали як гарно, i слова були задушевнi. Взагалi склався стереотип, що есесовець - значить кат! Але це не так. Iснували, звичайно, спецiальнi каральнi пiдроздiли, найчастiше у складi охоронних дивiзiй, що проводили спецоперацiї, але бiльшiсть дивiзiй СС були просто елiтною гвардiєю Вермахту. Взагалi треба сказати, що червона, тоталiтарна пропагандистська не найнадiйнiше джерело вiдомостей про Другу свiтову вiйну. Адже зрозумiло, що комунiстичнi керiвники Агiтпропа не могли не бути неупередженими та об'єктивно висвiтлювати подiї. Тож достовiрно важко судити, де була реальна правда, про звiрства фашистiв, а де вигадка. У всякому разi, те , що не кожен воїн СС - кат i нелюд, змушенi визнати тi, хто серйозно займається iсторичними дослiдженнями. Крiм того до нападу на СРСР; гiтлерiвцi загалом на окупованих територiях поводилися терпимо, захiднi джерела вказують якiсь масовi звiрства i розправи.
  Ось i зараз дiвчата допомогли бранцям вибратися з машин; дружньо поплескували по широких плечах мужнiх чоловiкiв. Пiсля чого дiвчат запросили пiдкрiпитися.
  Обiд був скромним, але зате в пустелi пристрелили зебру i кожнiй дiвчинцi дiстався приготовлений арабською шашлик. Взагалi араби, принаймнi, зовнi були налаштованi дружелюбно i тi, хто знав нiмецьку, навiть намагалися жартувати, або обережно погладити нiжки дiвчатам.
  Герда вiдштовхнула липного араба i заявила:
  - Не тобi я!
  Шарлота наслiдувала її приклад:
  - Заведи собi гарем!
  Герда посмiхаючись, запропонувала:
  - А ось скажи Шарлота, щоб ти робила, якби стала султановою дружиною?
  Рудоволоса подруга iз сумнiвом помiтила:
   - Це взагалi спiрне щастя... Хоча дивлячись ще дружиною якогось султана. Якщо великої iмперiї Османа перiоду розквiту, то... Було б навiть дуже непогано... Я б реформувала турецьку армiю, удосконалила зброю... I напевно спочатку б звернула свiй погляд на схiд.
  Герда погодилася:
  - Правильно! Але ганьба для Туреччини, що вона навiть у перiод розквiту не змогла пiдкорити Iран. Ось це було цiлком реально, тим бiльше що армiя персiв була вiдсталою. Ось цiкаво, великий фюрер, яке ухвалить рiшення, завоювати Туреччину, чи все ж таки включити у свою коалiцiю, кинувши османам кiстку, зокрема й деяких не надто цiнних земель Iрану?
  Шарлотта здивовано знизала плечима:
  - Не знаю! Взагалi-то останнiм часом ходили чутки, що ми нападемо на СРСР ... Кажуть , що росiйськi багатства та огряднi землi України, на дуже навiть потрiбнi!
  Герда пiдхопила пальчиками босонiжки кружечко чаю i, досить спритно пiдняла її до пiдборiддя, вливаючи в себе коричневу рiдину. При цьому дiвчина примудрялася говорити:
  - В Українi дуже багатi, огряднi землi. Пiд мудрим нiмецьким керiвництвом, i з нашою високою культурою землеробства, вони даватимуть рекорднi врожаї. I тодi у нас хлiб буде дешевше води. Та й самi українцям це буде на благо, адже радянська влада просто грабує їх, змушуючи голодувати!
  Шарлота кивнула:
  - Ми цих слов'ян навчимо нашiй великiй нiмецькiй культурi! Просвiтимо їх!
  Тут розмова перервалася грубими окриками, час вiдпочинку скiнчився.
  Але пiсля обiду дiвчат знову побудували i змусили робити марш-кидок пустелею. Пiсля їжi бiгти було важко i дiвчата навiть трохи стогнали, поки втiм , їхнi тiла не розiгрiлися. I так i помчали як тушканчики.
  А тим часом полковник СС Десс , таємно надiслав нову шифрувальну записку англiйцям. Ось здавалося навiщо Дессу зраджувати Третiй Рейх ризикуючи потрапити до гестапо. Грошi є, пристойна платня, плюс вiйськовий видобуток, чого ще треба... Але є люди, якi мають природну властивiсть, потяг до зради. Зраджуючи вони просто ловлять кайф, i балдеють наче вiд трави. Ось i зараз Десс писав англiйцям данi про перекидання нових вiйськ, i появу додаткових лiтакiв. А ще те, що знав про термiни прибуття нiмецьких вiйськ. Звичайно йому теж iнодi ставало соромно, що з його провини гинуть товаришi, i страшно перед можливим викриттям... Але мабуть йому вже пiзно вiдступати, крiм якщо Третiй Рейх програє, то... Останнiм часом ходили затятi чутки про операцiю, що готується на сходi. Та й не лише чутки, до Польщi та Румунiї перекидалися вiйська, особливо танки. Хоча престиж росiйської армiї був не дуже високий, але саме удар царської Росiйської армiї, зiрвав блiцкриг в 1914 роцi. Крiм того , радянськi добровольцi непогано билися в Iспанiї, або удар танкового кулака в Маньчжурiї. Iмовiрнiсть того , що Вермахт там загрузне i не встигне до зими, була дуже велика. А того й Британiя разом США встигнуть розгорнути сили. Втiм, можливо, СРСР до зими не протримається, особливо якщо удар по ньому буде раптовим, i росiяни не встигнуть вжити заходiв для вiдображення агресiї. Та ще й Японiя допоможе...
  Видавши секрети, Десс закурив, дiставши з пачки американськi цигарки. Хоча не його таємний рахунок у швейцарському банку й надiйшла кругленька сума, вiн i так бiдний. Зокрема один iз шейхiв приховав заначку iз золотом та камiнчиками. Арабський iнформатор видав їм одного i слуг цього шейха, який мiг знати, що його шеф сховав скарби. Що ж не заважало б розпитати полоненого докладнiше, що та як, якщо вiн знає.
  I Десс попрямував до катiвника, до нього незабаром приєднався араб-iнформатор. Десс хитро пiдморгнув йому:
  - Що ж у нас з'явилася зачiпка?
  Каземат СС був обладнаний багато. Була навiть динамо-машина для тортур струмом. А ось i привели полоненого. Десс побачивши його, випустив свист розчарування: звичайний, арабський хлопчик, навряд чи старший за чотирнадцять. Смуглявий , худенький, але намагається дивитися прямо i не видати страху. Втiм, цiкавi хлопчаки, як правило, можуть знати дуже багато, пiдслухавши таємницi дорослих. Десс вiдчуваючи дефiцит часу скомандував:
  - На дибу арабського хлопця!
  З пацана жваво зiрвали вже пошматований костюм слуги. I ось так голяка i пiднялися на дибу. Браслети замкнулися на руках хлопчаки, i стали витягувати ззаду руки. Арабченок став нахилятися, його босi нiжки затиснули у колодки з вантажем. Хлопчик охнув, суглоби перевернулися в плечах, хлопець важко задихав. Десс грубо запитав:
  - Як звати тебе цуценя?
  Перекладач повторив арабською.
  - Алi! - тремтячим голосом видавив iз себе хлопчик.
   Десс вже ласкаво промовив:
  - Розкажи, де твiй господар сховала скарби. Скажеш, отримаєш високу нагороду, ми тебе шейхом зробимо. А нi будемо катувати доки ти не випустиш дух.
  Хлопчик забелькотiв:
  - Я нiчого не знаю!
   Десс криво посмiхнувся:
  - Не вiрю! Що хлопчик з такою хитрою пикою, та нiчого не знав. Ну, що ж ти нам сам принесеш задоволення.
  Величезний есесовець зняв зi стiни шкiряну батiг, iз вкрапленнями iз зiрочок. Спецiально присутнiй лiкар у бiлому халатi та фартуху, пiдiйшов до хлопчика i поклав йому долоню на праву частину грудей. Прослухав пульс i, посмiхаючись, заявив:
  - У нього надзвичайно здорове серце. Здатний, багато витримати, але дуже терплячий. Твердим може бути горiшком.
   Десс знущально посмiхнувся:
  - Тим краще... Хоча доведеться попрацювати.
  Кат СС i за сумiсництвом зрадник завдав сильного удару по житловiй спинi араба-пiдлiтка. Проступила кривава смуга, хлопчик важко задихав, обличчя скривилася, але вiн придушив стогiн, що виривається. Десс вдарив ще, вiн гидко посмiхався i м'яко скалився. Взагалi-то катування багатьом приносить задоволення... Може, це ще пов'язано з тваринним iнстинктом бажанням показати свою перевагу, що ти понад людина, а жертва лайно. Ще Фрiдрiх Нiцше вважав, що надлюдина майбутнього "щасливого" свiту вiдрiзнятиметься значно бiльшою жорстокiстю i по вiдношенню до iнших i до себе. Десс у планi жорстокостi до себе був не дуже жвавий, а ось до iнших...
  Удари слiдували, за ударами, худа, але жилиста спина хлопця перетворилася на криваве мiсиво, потiм батiг почала гуляти по ногах. На честь Алi вiн хоч пiд кiнець i почав тихенько стогнати, але зумiв стримати гучнi крики. Десс зупинив порку i знущально запитав:
  - Подобається тобi нiмецька лазня?
  Побитий хлопчик простогнав:
  - Нi!
  Полковник СС найсолодшим тоном, запитав:
  - Якщо ти хочеш видати таємницю, роби це зараз. А то понiвечимо, i ти вже не зможеш служити в СС.
  Алi знайшов у собi мужнiсть вiдповiсти:
  - Нiчого я вам не скажу! Я присягнув iм'ям Аллаха!
   Десс по-лисьому посмiхнувся:
  - Що ж продовжимо! Ти нам принесеш задоволення. Що б зараз застосувати?
  Лiкар-садист запропонував:
  - Жарiвню! Це катування хороше ще й тим, що його можна застосовувати у комбiнацiях з iншими.
   Десс гидко хихикнув:
  - Звичайно ж, жаровню! Зараз би ласкаво пiдсмажимо п'ята.
  Полковник СС не погребував, i сам став мазати пальмовим, щоправда, вже встиглим протухнути маслом, огрубiлi, але перед тортурами вiдмитi пiдручними катувальника вiд пилу пiдошви хлопчака. Лiкар схвально кивнув:
  - Так ступнi згорять не вiдразу, i ми можемо надовго розтягнути "райську насолоду"!
  Пiсля чого двоє помiчникiв-арабiв винесли забезпечену автоматичним управлiнням жаровню, розмiстивши її приблизно в пiвметрi вiд босих нiг смаглявого, гарненького хлопчика. Пiсля чого Десс особисто почав розпалювати вогник.
  Язички полум'я хижо побiгли по вугiльних брикетах. Хлопчик захрипiв, став судорожно смикати головою.
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Настало 27 жовтня 1945 року. Бої тривали з неослабною iнтенсивнiстю, на пiвднi i трохи на пiвнiч. Фашисти, почали просування до Тихвiна з третьої години ранку. У боях взяли участь новi англiйськi танки "Черчiлль"-2. Марiонетковий режим Британiї робив зброю для Третього Рейху. "Черчiлль"-2 вiдрiзнявся установкою сiмнадцятифутовою гарматою, що можна порiвняти з "Пантерою", i лобовою бронею 152 мiлiметри, i бортовою в 95 -мiлiметрiв. При вазi в сорок п'ять тонн i нiмецькому двигунi в сiмсот кiнських сил. Вийшла машина краще захищена з бортiв, нiж "Пантера-2" i досить озброєна.
  Так серiя КВ поступово сходила нанiвець, як i надважкi танки, попит на супер гармати падав.
  Сталiн-Путiн, вирiшив зробити ставку на Т-34-85 i сiмейство Iсов - легших, i не менш ефективних, нiж динозаври КВ.
  "Черчiлль"-2 виявився у першому ж бою цiлком надiйним танком. Його не могло пробити радянську стрiлецьку зброю, i вiдскакували снаряди. Керували танком англiйськi екiпажi.
  Гiтлер вирiшив вiдрiзати Ленiнград вiд решти радянської територiї, i за зиму виморити мiсто. Випуск танкiв у Третьому Рейху був високий, але наближалася зима та погоднi умови погiршувалися.
  28 жовтня 1945 року орда Третього Рейху просунулась на п'ятнадцять кiлометрiв завглибшки. Успiху сприяла надзвичайно спокiйна i безвiтряна погода.
  Снiгу випало мало, стояв помiркований морозець, бруд змерз. Авiацiя Третього Рейху виявилася максимально активною. Що дозволило фрицям придушити бiльшу частину вогневих точок. А потiм у наступ ринули тисячi нових танкiв.
  В англiйському "Черчiллi"-2 їхав екiпаж. Командиром виявилася Джейн Гамiльтон. I троє дiвчат-англiйок. А чому б i нi? Адже жiнки дуже непогано воюють!
  А для дiвчат це шанс вiдзначитися на полi лайки та отримати англiйське громадянство. I вони такi юнi, свiжi, поспiшно навченi лозини в танку.
  Джейн Гамiльтон, дочка лорда. Вона в вовняному, спортивному костюмi та тенiсних туфлях. Все ж таки холоднувато, щоб воювати: босонiж i в бiкiнi як волiють це нiмкенi. Ну, що на те вони арiйки. А англiйки одягнулися тепло та зручно.
  Тим бiльше, коли танк iз потужним двигуном повзе, то вiн i зiгрiвається. Сам "Черчiлль", обрисами трохи похiд на "Пантеру", але тiльки гусеницi бiльше i вище, а сама вежа потопає мiж ними. З одного боку, це додатковий захист бортiв - їх прикривають ще й ковзанки. З iншого трохи гiрше вести вогонь при розворотi вежi.
  "Черчiлль" - 2 втiм , танк з досить щiльною компоновкою i зовсiм не обтяжливий . I щодо дешева машина.
  Джейн командир танка, а навiдниця Грiнгета , рудувата дiвка. Простолюдинка, але дуже влучна. Бажаючи показати, що їй холод байдуже, з голими ногами, i однiй майцi.
  Джейн усмiхається. Ну гаразд поки машина на ходу, вона буде ось так хорти , а коли танку доведеться з вимкненим двигуном стояти в засiдцi?
   Грiнгета треба визнати все ж таки красива. Витягла свої босi ноги, витонченi нiби у принцеси, з рiвними пальчиками та перламутровими нiгточками .
  Двi iншi дiвчата свiтловолосi, теж, як i Джейн у спортивних вовняних костюмах та взуттi схожого на кросiвки.
  Чотири дiвчата - три блондинки та руда, англiйськi бойовий екiпаж. Росiйськi гармати стрiляють по танку. Але захист у "Черчiлля"-2 у лоб навiть трохи кращий, нiж у "Лев"-2. Вiд похилої бронi снаряди супротивника вiдскакують.
   Грiнгета наводить зброю i, присвистуючи, вимовляє:
  - Що росiйським подати на обiд?
  Джейн посмiхнулася:
  - Снаряд у сiмнадцять футiв вагою!
   Грiнгета захихотiла, i провела голою пiдошвою по бронi. У войовнички було мiдно-червоне волосся, яке надавало особливу красу юному, свiжому дiвочому обличчю.
  Потов Джейн скомандувала:
  - Тридцятьчетвiрка попереду. Будь готова!
   Грiнгета просвистiла, своїми перлинними зубами:
  - Завжди готова!
  Англiйська навiдниця взяла радянський танк на прицiл. Погода стоїть гарна. Нижня частина росiйської машини присипана мiшками з пiском, i стирчить тiльки незграбна, порiвняно маленька вежа.
   Грiнґета розумiє, що на ходу потрапити важко i просить:
  - Зменште, будь ласка, швидкiсть!
  Малання водiйка-блондинка з посмiшкою вiдповiдає:
  - Переходжу на першу швидкiсть.
  I красуня пересуває важiль. Машина сповiльнюється. Грiнгета упирається босими ногами i шепоче. Це її перший бойовий пострiл. Тут важливо нi в якому разi не схибити. Рудо-червона войовниця шепоче:
  - Допоможи свята Магдалино!
  I стрiляє .... Вiдстань все ще велика, i снаряд на повнiй швидкостi, пролiтає повз. Втiм, вибух лунає позаду танка, i не зовсiм пропадає задарма - двом радянським солдатам вiдриває ноги.
  Але Грiнгета в досадi б'є себе кулаком по лобi:
  - Ух, промахнулася стервоза!
  Малання заспокоює руду:
  - Перший млинець завжди грудкою! Ти постав пiдошву на щось колюче i тобi це допоможе концентруватися.
   Грiнгета сприймає iдею всерйоз. Ставить голу пiдошву на металеву щiтку. Вiдчуває поколювання i посилює свою концентрацiю.
  Потiм збирається iз силою, включаючи автозарядку зброї. Наводить свого монстра. Натискає на кнопку.
  Снаряд випльовується iз силою. I летить у напрямку супротивника. Розсiкає повiтря, виробляючи завивання, та руйнування.
  Джейн шепоче:
  - На славу короля!
  I снаряд iз великою точнiстю потрапляє в лоб радянської вежi. Майже одночасно до "Черчiлля", потрапив снаряд 85-мiлiметрової радянської зенiтки. Звичайно, презент пiшов у рикошет, але дiвчата вiдчули дзвiн. Грiнгета навiть трохи скривилася, вiд струсу щiтка дуже встромилася дiвчинцi в пiдошву. Наводчице втiм , не звикати. Адже вона сiльська. Звикла ходити босонiж з дитинства.
  Але в останнi мiсяцi пiдошва стала трохи м'якшою, тому що у навчаннi дiвчат змушували ходити у суворiй формi та чобiтках. Як не дивно, але на вiйнi лiберальнiше, нiж у навчаннi. Грiнгета iз задоволенням скинула взуттю, i вiдчувала блаженство, пробiгши снiгом.
  Ось зараз дiвчина знову наводить зброю... Цього разу цiль зенiтна зброя. Воно досить влучно стрiляє у англiйський танк. Але пiд кутом у сорок сiм градусiв 152-мiлiметрову броню не надто прошибеш. Але може зашкодити гусеницi. Ось снаряд знову потрапляє до похилої, порiвняно невеликої та вузької вежi "Черчiлля"-2. I йде в рикошет.
   Грiнґета стрiляє... Перший раз пристрiльно, але за другий точно в цiль.
  Джейн схвалює:
  - Ти влучна!
  Дiвчина-сiльщина заперечує:
  - На жаль немає! Справжня влучна, потрапляє з першого ж разу!
  Джейн з усмiшкою вiдповiла:
  - Навiть найкращi танковi аси Британiї промахувалися... На жаль, нiмцi виявилися нас спритнiшими!
   Грiнґета примхливо пропищала:
  - Але ж не мене! Я доведу свою перевагу над ворогом!
  I войовниця знову пальнула... I потрапила в шухляду зi снарядами, i тi стали рватися.
  Нiколетта вiдкрила вогонь iз двох кулеметiв. Росiйськi солдати, пробитi кулями, падали, пускаючи вгору фонтани кровi. А кулемети продовжували косити.
  Малання вона була водiєм, прочирiкала:
  - Прав Великобританiя! Безкрайнi моря! Ми не станемо рабами нiколи!
  I дiвчата хором вигукнули:
  - Раби не ми! Ми не раби!
  I четвiрка почала реготати. Та невесело їм... Батькiвщину захопили фашисти, i тепер Англiя у складi Третього Рейху. Як таке могло вийти? Адже навiть уявити подiбне бiльше, нiж принизливо. Джейн посмiхнулася, i наказала:
  - Дiвчата, може заспiвати?
   Грiнґета вистрiлила, накривши 76-мiлiметрову гармату i, охоче погодилася:
  - Спiвати, коли загрожує смiти, це добре, але краще жити приспiвуючи!
  I дiвчата, ведучи вогонь i давлячи росiйських солдатiв танками, заспiвали;
  Жила була принцеса чотирнадцяти рокiв,
  I правила Британiєю впевнено...
  Хай буде цiєї правительки, порив благого оспiвання,
  Дуже гарною дiвчинкою з мечем вона була!
  
  На вiйнах рiзних лицарi трофеї їй несли,
  Алмази, смарагди та золото мiшками.
  Дарунки текли до Британiї, з усiєї вважай Землi,
  I щедро було навiть зайве iз засiками!
  
  Англiйська корона, ти дуже тяжка,
  Але дiвчинка на тронi впевнено вставляла...
  Але була королiвська, велика мрiя,
  Вона от якось принца зустрiла!
  
  Нi не павич заморський, i не доблесний монарх,
  Простий пастух, хлопчик босоногий -
  Їй глянувся, а значить, справа буде просто швах,
  Швидше забирай ти жебрак ноги!
  
  Дворянство обурилося, що хлопчик без вусiв,
  Безрiдний свинопас державою правитиме...
  Чимало йшло ричання i всяких лайливих слiв,
  Тут виявився всякий вельможа Каїн!
  
  Але королева горда i повела до вiнця,
  Свою любов, хлопчика роду жебракiв.
  Їй виявився цей хлопець уявiть до палацу,
  Народ же трiумфував, i вийшли тисячi !
  
  Видав король, випечений тодi такий указ,
  Усi землi подiлити - роздати народу!
  Так сповiщав могутнiсть його дзвiнкий голос -
  Начхати на всiх вельмож i на породу!
  
  Але царедворцi хитрi йому, пiдсипавши отруту,
  Переворот у момент здiйснили...
  А з народу тi, хто вийшов у стрункий ряд,
  Їхнi орди басурманськi розбили!
  
  I час спокути принцесi настає,
  Всi, хто в коханнi їй присягався - тi у зрадi!
  I ось босу дiвчину ведуть на ешафот,
  Рванiє, i ряса брудна на тiлi!
  
  Принцеса вклонилася i кинула до народу:
  -Любила я i в тому не винна...
  Зараз на мене чекає цей з катами ешафот,
  За почуття серця знай, прийшла розплата!
  
  Вона схилила голову, на плаху поклавши,
  I п'ятки босi, стирчать як дiвки жебракiв...
  Але не тремтiти, нi плакати, у неї вистачило сил,
  Хоч батогом по спинi кат їй свище!
  
  Пороли цю дiвчину, що лилася з неї кров,
  Потiм сокира на шию зi скрипом опустилася.
  Головка вiдлетiла, помчала в мрiю любов,
  I похмурнiли у вельмож враз обличчя!
  
  Закiнчилась iсторiя, але дiвчина в раю,
  Вони з закоханим янголи, щасливi назавжди...
  Христа вiд зла рятiвника всiм серцям я люблю,
  Господь Всевишнiй до добрих людяний!
  Дiвчата спiвали гарну пiсню, але поводилися не найкращим чином - тиснули радянських солдатiв i розстрiлювали з кулеметiв. Перша лiнiя оборони виявилася прорваною.
  29 жовтня бої тривали. Рiзномасна орда вiдносно повiльно просувалася вперед. Радянськi вiйська намагалися контратакувати. Але великих успiхiв не досягали. Фашистськi орди просувалися до Тихвiна.
  30 жовтня 1945 року гiтлерiвцi ще пройшли iз боями кiлометрiв десять.
  "Черчiлль"-2, яким керувала Джейн, поки не отримав серйозних пошкоджень i залишався на ходу. Хоча втрати нiмцi й зазнали. Особливо слабкi "Пантери" i Т-4, вразливi з бортiв.
  Хоча цi танки фашисти пускали, зазвичай, ззаду. Танком прориву став Тигр-2. Масова машина, не надто складна у виробництвi та надiйно захищена з двигуном у тисячу кiнських сил, показала себе ефективною. Ще стiйкiшим виявився "Маус". Його пускали у всякий пекло. I розумiє "Лев". Але "Лев" надто важкий.
  "Черчiлль"-2 несподiвано виявився найкращим серiйним танком, оскiльки "Пантера"-2 з шiстдесятьма мiлiметрами бортової бронi ще не здавалася адекватною, а бiльш досконала модифiкацiя здавалася не настiльки досконалою.
  31 жовтня бої розгорнулися третьому найбiльш укрiпленому рубежi оборони.
  Радянськi вiйська билися героїчно. Пiдтягнули з тилу артилерiю. Взагалi гармат у СРСР вироблялося дуже багато. I вони створювали фашистам пiд час просування проблеми.
  Джейн та її екiпаж одразу ж зiткнулися з протидiєю. Радянськi снаряди засипали буквально англiйський танк. Дiсталося i гусеницям. Лопнуло кiлька ковзанок i "Черчiлль"-2 зупинився.
  Малання почала виводити машину на заднiй передачi. Англiйська машина на щастя для мегер не втратила рухливостi. Грiнгета вела вогонь у вiдповiдь. Їй вдавалося часом змушувати замовчати ворожi гармати.
  Але нiмцям вела вогонь та артилерiя важкого калiбру. Заробили, хай i не надто точно радянськi знаряддя 203-мiлiметрового калiбру.
  Такi снаряди, навiть не бронебiйнi, дуже небезпечнi для танкiв.
  Малання розгойдувала танк, i машина повiльно задкувала. У лоб корпусу потрапило важким сто кiлограмовим снарядом. Гримкало так, що навiть заклало вуха... Танк здригнувся. На щастя вiдрикошетило , але пом'яло машину спереду порядком.
  Джейн, коли гуркiт замовк, промовила:
  - Дiдька лисого! Ось якi гармати є!
   Грiнгета вистелила по стовбурах, зумiла потрапити, i прокричала:
  - Не хвилюйся красуня... Ми не пропадемо! I вiрю, своє щастя знайдемо!
  Джейн потерла собi вушка. Вони сильно хворiли пiсля розриву. Немає зовсiм не всi радянськi знаряддя, такi вже невиннi. Тут пiдтягли морськi гармати, i вони б'ють вiд i до. Можуть пробити навiть ту лобову броню, розраховану на невразливiсть вiд звичайних протитанкових засобiв.
  Правда, на щастя для зброду Третього Рейху, цi гармати не надто точнi.
   Грiнґета з боязкою надiєю помiтила:
  - Тут ще наша авiацiя зi ворогом зiграє у хмурки!
  Справдi, з'явилися нiмецькi бомбардувальники. У тому числi, i поки що наймасовiший Ю-288. Реактивнi " Арадо ", теж були в наявностi.
  Нiмцi почали гладити радянськi позицiї. Назустрiч гiтлерiвським армадам, кидалися винищувачi ЯК-9 та Лагг-5. Радянськi машини були важчими за еталонну вагу, що негативно позначалося на маневреностi та швидкостi.
  З боку нiмцiв дiяла рiзнотипна камарильня та реактивнi машини та гвинтовi. Загалом для гiтлерiвцiв характерна перевага у озброєннi та швидкостi, а також використання найефективнiшої зброї 30-мiлiметрової авiагармати. Протистояти таким силам дуже складно.
  Найнебезпечнiшим нiмецьким асом залишався Марсель, який активно набирав рахунки.
  Цей льотчик просто вiн у тiлi. Схожий на дитину, але надзвичайно ефективний i грiзний.
  Iнша зiрка Хаффман ще тiльки пiднiмається. Але вже теж цей льотчик отримав лицарський хрест залiзного хреста i перевищив позначку сотню машин.
  МЕ-262 з чотирма 30-мiлiметровими гарматами та реактивними снарядами, мабуть, найгрiзнiший iз винищувачiв. Сильнi та Та-152 та МЕ-309. Не пасує i сильний у озброєннi Фокке-Вульф. Дуже ефективний НЕ-162, легкий маневрений. Але реактивнi лiтаки, хоча беруть участь у бойових дiях, поки що не витiснили гвинтовi.
  Йде нищiвний обмiн ударами. Грандiознi повiтрянi битви розгортаються по всьому повiтряним рiвням.
  Нiмцi намагаються взяти кiлькiстю i великою чисельнiстю авiагармат. Та й аси у них досвiдченiшi. Тож радянських пресують. Крiм того , дається взнаки i нестача в радянськiй промисловостi дюралю. Через це лiтаки виходять значно важче еталонних моделей, i гiрше в льотних характеристиках. Що дозволяє збивати їх з одного заходу - тим бiльше, що 30-мiлiметрова авiагармата розбиває радянську машину з одного влучення.
  Серед нiмецьких льотчиць вирiзняється Есмеральда. Така ось моторошна дикiй красi блондинка з кучерявим волоссям! Ось це дiвка, смертоносна для всiх i вся!
  Ось вона виходить на вiраж, на своєму МЕ-309, i працюють авiагармати... Красуня скеля зуби, п'ятеро радянських винищувачiв нею збито з однiєї черги.
  По нiй зiтхають iншi аси... О чарiвний сон ти Есмеральда.
  А дiвчисько вкотре показує, що жiнки чудовi льотчицi. I здатнi битися, немов херувими Диявола. Есмеральда зрешетiла Як-9, що намагався прорватися до неї, i розреготалася. Згодом наступною жертвою красунi став Лагг-5. Войовниця показувала перлиннi зуби.
  Радянськi льотчики боролися смiливо i йшли на таран. Нiмцi навiть задкували, боячись такої лютi.
  Фашисти намагалися використовувати тактику вибивання винищувачiв, користуючись характеристиками своїх машин на великiй швидкостi.
  Найсмiливiшим асом показав себе Марсель. Вiн збивав за бiй по парi десятком радянських машин та демонстрував феноменальний пiлотаж.
  Есмеральда була вищою за зростанням Марселя. Вона блондинка, а Марсель брюне.
  Але обидва вони визначнi аси.
  Ось на пару вони кидаються прямо на вiстря атаки радянських якiв. Есмеральда щебече:
  - Ти знай, що воїн свiтла! Воїн снiгiв та вiтру! Наша душа оспiвана! Троянда не знає терну!
  Марсель випустив кiлька авiаснарядiв . Потрапив радянськими машинами. У тих лопалися крила i вибухали двигуни. Есмеральда також стрiляє з дистанцiї. Така ось вона чудова блондинка.
  Тряся кучерявими локонами, дiвчина спiває:
  - Раз, два, три - вперед ковбой дивись! Чотири, вiсiм, п'ять - почни козел грати!
  Марсель, зробивши пострiл, що збив Як-9, вимовляє:
  - А ти бешкетник! Крута цариця!
  Есмеральда збила однiєю чергою три радянськi лiтаки: два Лагга i Яка, вони розлетiлися, наче палаючих картон. I войовниця заспiвала:
  - Не здавайся, не здавайся, не здавайся! На шляху ведмiдь, ти зовсiм не бiйся! - Який чудовий голос у голонога блондинки. - Усмiхайся, посмiхайся, посмiхайся - адже з посмiшкою життя, повiрте веселiше!
  Есмеральда вважає за краще боротися в одному бiкiнi, i любить бiгати боса по снiгу. Цим вона вiдразу ж видiлилася з-помiж iнших войовниць.
  Коли вона так носиться, залишаючи витонченi, босi слiди на поверхнi кучугури, то це дуже здорово i естетично!
   Але а вбиває красуня нiби пилкою зрiзаючи... I залишаються тiльки тирса i попiл...
  Танк екiпажу Джейн все ж таки зумiв пiти в тил, на безпечну дистанцiю. Там його почали ремонтувати. Дiвчата вийшли iз машини. Грiнґета уступила босими ногами на снiг, потупала. Скривилася - неприємно. Дiвчата стали грати у карти. Посiдали на верандi. Потiм, коли змерзли, перейшли до будинку.
  Нiжки у Грiнгети стали червонi вiд холоду, i вона їх iз задоволенням вiдiгрiвала, пiдсунувши ближче до камiна.
  Джейн спiвчутливо запитала:
  - Чому ти не взуєшся? Що за задоволення мерзнути?
   Грiнґета холодно вiдповiла:
  - Так менi легше зосередитись! Через голi п'яти йде енергiя вiд землi. Я це вiдчуваю i переповнююсь силою!
  Малання хихикнула, i помiтила:
  - Гарна думка... Може й менi спробувати. Буду краще вiдчувати танк!
  Нiколетта запропонувала:
  - Може, вип'ємо. Тут, напевно, знайдеться гарний, мiсцевий самогон!
  Джейн заперечливо закрутила головою:
  - В армiї нiяких не буде п'янок! Ми з цим органiзовано боремося!
  Нiколетта хихикнула i вiдкидала:
  - А наша руденька подруга наче спустила кросiвки в шинку!
   Грiнґета кивнула i помiтила:
  - Якось господиня вiдправила мене передати листа своїй приятельцi, за сто миль. Лише хотiла заощадити на поштi, i вручила менi бандероль. Я пiшла босонiж, щоб зберегти черевички. Думала, що це дрiбниця для сiльської дiвчинки. Але через кiлька годин ходу кам'янистою дорогою, пiдошви запалали. Кожен крок давався з болем, i я трималася лише на мужностi та впертостi. - Руда красуня посмiхнулася i стукнула нiжками, що вiдiгрiлися, по пiдлозi. - Насилу дiсталася струмка i там остудила копита. Потiм довелося йти вночi, i мої ножi задубелi вiд холоду. Коротше кажучи, помучився капiтально, збив пiдошви в кров. I довелося ще йти назад. Що дуже погано. Я не думала, що ходити босонiж буде так болiсно.
   Грiнґета чарiвно посмiхнулася i продовжила:
  - Пiсля цього я намагалася, щоб мої нiжки не були м'якими, ходити босий не лише коли тепло, а й у холодну погоду. I за все життя жодного разу не пiдхопила нежить. У навчаннi, на жаль, не можна бути одягненою не за статутом, i пiдошви моїх нiг стали м'якшими. Але на вiйнi я хочу, щоб вони знову огрубiли, покрилися мозолями, як копито верблюда, i знову могли пройти по камiнню сотнi миль!
  Нiколетта хихикнула i помiтила:
  - Дякувати Богу, ми не вiдрiзнялися бiднiстю! Взагалi у нас у Британiї, босонiж ходять лише жебраки. Але, мабуть, ти в цьому знаходиш особливий шик!
   Грiнгета показала у вiдповiдь мову. Джейн засмiялася i роздала карти.
  Четвiрка почала грати у перекладного. Час за картами летiв швидко.
  Незабаром стемнiло i дiвчата лягли спати.
   Грiнгета та Джейн бачили спiльний сон. Наче вони войовницi зi свiту ельфiв. I виходять боротися з армiєю тролiв. Йде запекла рубка, тiльки встигають мечати.
  Дiвчата рубалися, i навiть злегка виявилися подряпанi... Втiм, сон видався сумбурний i, в ньому запам'яталося мало що. Хiба тiльки як дiвчата вдвох завалили велетня. Громила з рогами впав на землю, i вiд цього стався землетрус.
  Сон, втiм, освiжив дiвчат.
  Наступного дня "Черчiлль"-2 вже полагодили, i замiнили ковзанки. Усю нiч позицiї радянських вiйськ бомбили i обстрiлювали. За позицiями радянських вiйськ працювали тисячi бомбардувальникiв. Застосували фрицi та газомети. Багато заподiяли руйнувань та знищень.
  Вранцi атаку не починали... Продовжували бомбити. Але часу не гаяв. Поверх гусениць попереду повiсили сто мiлiметровi щитки. Весь день тривали бомбардування. Нiмцi скидали зверху навiть напалм. I всi поспiль випалювали.
  Окопи виявилися залитi вогнем. А газомети лютували, i буквально терзали землю i розбивали дзоти та окопи.
  1 листопада 1945 року нiмцi вiдновили наступ. Танк Джейн знову рухався, долаючи завали та руйнування. Грiнгета вела вогонь по тих мiсцях, звiдки вели вогонь радянськi знаряддя. I це виявилося цiлком ефективно.
   Джейн бачачи, як хвацько працює Грiнгета , вiдзначила:
  - А ти феномен! Бач, яка спритна!
  Войовниця зi смiшком вiдзначила:
  - Я з села! Плоть та кров народна!
  Нiколетта пострiлюючи з кулеметiв, пирхнула:
  - Чучела ви городнi!
  Цього разу нiмцям удалося прорвати i третю лiнiю оборони. Їхнi орди пiдходили до Тихвiна. Радянськi танки спробували контратакувати.
   Грiнґета вела вогонь по наступаючих радянських машинах i спiвала:
  - Я вовчиця i на менi... Вогненна колiсниця - не вiддамся сатанi!
  Англiйський танк тепер мав гарний лобовий захист гусениць i виявився стiйким.
  Гармата сiмнадцять фунтiв вела влучний вогонь. Вона багато подiбна з "Пантерою" i мала столик, що повертається при стрiльбi. Воювали i нiмецькi "Пантери". Фрiци просто зупиняли свої танки, вiдбивали вiдчайдушнi радянськi атаки.
  Окремi тридцятьчетвiрки все ж таки проривалися на ближню дистанцiю. I стрiляли у борти. Для "Черчiлль"-2 такi пострiли не є небезпечними, а ось простi "Пантери", страждали.
   Грiнґета звернувши на це увагу, зауважила:
  - Ми в однiй ваговiй категорiї iз цим серiйним танком. Але куди краще захищенi!
  Нiколетта з досадою сказала:
  - Та не встигли створити такий танк до окупацiї! Але зараз вiд душi!
  Атака радянських танкiстiв виявилася недостатньо пiдготовленою i захлинулась.
  Зверху з'явилися броньованi Фокке-Вульфи. Вони добивали вцiлiлi радянськi машини.
  Але з'явилася й друга хвиля. Рухало кiлька танкiв КВ. На них майже одразу ж обрушилися нiмецькi штурмовики. З'явилися ТА-152, грiзнi та маневренi.
  Радянськi танки потрапили пiд удар. Стали розсипатися.
   Грiнґета наводячи зброю, помiтила:
  - Все ж таки тридцятьчетвiрки такi маленькi. У них потрапити велика проблема!
  Джейн тяжко зiтхнула. Їй захотiлося в цей момент опинитися поряд iз хлопцем, щоб той притиснув її до себе та приголубив. Втiм, не так i важко знайти чоловiкiв, головне не соромитися. Якогось гарного, мускулистого хлопця, щоб надерти боки знатнiй особi.
  Один Римський тато, здається, сказав, що якби не подружнi зради, то королiвськi пологи Європи давно б виродилися. Але були жiнки, якi вносили в королiвську породу свiжу кров. З допомогою зрад.
  I не зупиняла їх нi релiгiйнiсть, тотальна на той час, нi жорстокi покарання - аж до катувань i страти.
  Ех, а є дурнi жiнки, що зберiгають вiрнiсть своїм подружжю до труни! I було б кому!
   Грiнґета ж стрiляла. Вона теж думала про чоловiкiв. Сiльська дiвчина рано пiзнала секс, i їй це сподобалося. Особливо якщо ти сама керуєш чоловiком. Тепер вона теж вiдчувала деяку нудьгу. Але вчора пiд час затишшя вона встигла перепхатись iз парою хлопцiв. I це чудово.
  Ось добре б згвалтувати i полонених. Цiкаво, як вони це сприймуть?
   Грiнґета вистрiлила, вiдiрвала радянському танку вежу, i проворкувала:
  - Я вiдьма, люблю робити смiливим мiнет! Я вiдьма i прекраснiшої професiї немає!
  Джейн похитала головою:
  - Ти пiшло спiваєш! Не добре так в екiпажi дочки лорда Гамiльтона.
   Грiнґета пропищала, тупаючи голою нiжкою:
  - Але i я стрiляю дуже влучно! I все тому, що певною мiрою вiдьма!
  Нiколетта помiтила:
  - Росiяни дiють надмiрно прямолiнiйно. Їхнi гармати надто слабкi, i тому їм доводиться скорочувати дистанцiю. Але саме до цього ми найбiльше й готовi!
   Грiнґета вистрiлила, пробила корпус i перевiряла:
  - Я лицар вiйни! I всiх кошторис!
  Поруч працював "Фердiнанд". Дещо вже морально застарiла машина винищення танкiв. Натиск радянських вiйськ видихався.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Дiвчат Сталiн-Путiн любив, i вони постiйно поряд iз ним. Їхня присутнiсть заряджає енергiєю та силою. Ось вождь робить пробiжку, а поруч iз ними бiжать дiвчата в купальниках. Миготять їх червонi на морозi, круглi п'ята.
  Сталiн-Путiн вимовляє:
  - Злiсний вермахт виповз iз космiчної трясовини,
  Хоче в ланцюзi пекла - закувати навiк слов'ян.
  Росiйськi сильнi, сильнi, коли єдинi -
  На удар пiде ще сильнiший удар!
  Та вiн таки в тiлi великого поета. Чи не було б Сталiна, перемогли б нiмцi, захопивши весь свiт. I довелося б горбатися на iмперiю Гiтлера. Будувати пiрамiди i зводити зорельоти. Планета у цьому випадку рвонула б до космiчної експансiї. I було б якось навiть круто... Але на що чекало б Росiю та росiян? Рабство? Чи може бути, згодом як це сталося у Стародавньому Римi, всi б отримали б рiвнi права? Гiтлер, швидше за все, прожив би не надто довго. Кажуть, вiн був хворий на хворобу Паркiнсона. А без такого радикала могли прийти до влади i помiрнiшi нацисти. Тут Сталiн-Путiн упiймав себе на думцi: чи не думає вiн уже про той перiод, коли переможуть фрицi? Це було б огидно та iнтелектуальною зрадою.
  Сталiн-Путiн у вiдповiдь рiшуче промовив, точнiше заспiвав:
  - Нi, сказали ми фашистам,
  Не потерпить наш народ...
  Щоб росiйських хлiб запашний -
  Називався, словом брiд!
  
  I вiд моря до моря,
  Пiднялися бiльшовики...
  I вiд моря до моря -
  Встали росiйськi полки!
  Пiсля чого Сталiн-Путiн, вiдбiгаючись, знову взявся до роботи. Треба працювати немов бджiлка. Тодi й фрицi захоплять Росiю.
  Сталiн-Путiн сказав:
  - Тiльки страх нам подарує друзiв,
  Тiльки бiль спонукає працювати...
  Тому я хочу все сильнiше,
  З автомата по фрицям врубатися!
  3 листопада нiмцi оточили Тихвiн, i бої розгорнулися у самому мiстi. Червона армiя поволi вiдступала. Бiльшiсть мiста Баку вже захоплено, радянськi вiйська вiдступають до острова. Єреван ще ледве тримається. Сталiнград на межi знищення.
  Але все одно Сталiн-Путiн наказав це мiсто не здавати. Бої розгорнулися за Астрахань. У цьому мiстi теж намагаються просунутися фрицi. Посилено бомбять усi пiдступи та руйнують iнфраструктуру.
  Наближається зима... I перебiг вiйни стає менш передбачуваним. Але Сталiнград, мабуть, не втримати. Постачання через Волгу ускладнює льодостав i масованi бомбардування.
  4 листопада Тихвiн на дев'яносто вiдсоткiв було вже взято. А нiмцi пiдiйшли до фiнської територiї. Радянськi вiйська, зазнавши вiдчутних збиткiв, не могли зiбрати достатньо сил, щоб зупинити супротивника.
  Фiни та марiонетковi шведськi вiйська теж завдали на зустрiч удару. Використовували значнi сили.
  5 листопада нiмецька коалiцiя та фiнсько-скандинавськi вiйська з'єдналися. Так довкола Ленiнграда замкнулося подвiйне кiльце. Нова велика перемога Третього Рейху.
  6 листопада бої все ще продовжувалися на пiвнiчнiй дiлянцi. Гiтлерiвцi розширювали коридор. Обстановка склалася дуже важка. У Тихвiнi догоряли останнi рештки опору. Нiмцi обстрiляли балiстичними ракетами Єреван. Випустили три презенти. Заподiяли суттєвi руйнування з жертвами. Але остаточно нiчого не зламали.
  Мiсто Астрахань виявилося вiдрiзаним по сушi вiд решти, радянської територiї. Ситуацiя загострилася. Новi нiмецькi та англiйськi лiнкори обстрiляли Мурманськ. При обстрiлi загинув комендант гарнiзону та багато офiцерiв.
  Стало ще гiрше.
  А 7 листопада 1945 року фашисти увiрвалися до Волхова, i остаточно придушили опором радянських вiйськ Тихвiнi. Таким чином, розрив iз Ленiнградом рiзко вирiс. Стало зрозумiло, що мiсто в блокадi навряд чи виживе.
  8 листопада пройшли нарештi довгоочiкуванi випробування танка "Лев"-2. Машина мала змiнену компунувальну схему. Двигун, трансмiсiя та коробка передач розташовувалися в одному мiсцi та спереду, а бойове вiддiлення ззаду.
  Машину енергiйними зусиллями нiмцi пiд керiвництвом Порше зробили на рiчницю путчу.
  Дiйсно завдяки нижчому силуету, при збереженнi озброєння та бронювання "Лева", вага машини знизилася до шiстдесяти тонн, при двигунi 1200 кiнських сил. Бойовi випробування показали, що вийшов цiлком прийнятний танк. Саме те, що треба!
  Поєднання хороших ходових та броньових якостей.
  Фюрера, втiм, це задовольнило. Вiн вимагає посилити бронювання бортiв i корми, а також поставити 88-мiлiметрову гармату з довжиною ствола в 100 ЕЛ.
  Iншою машиною на випробуваннях став Е-100. Цей танк втiм , вийшов ще дуже важким: в 140 тонн, зате чудовим захистом з усiх ракурсiв i озброєнням "Мауса". Загалом серiя "Є" обiцяла стати вкрай перспективною. Нiмцi, як видно, даремно часу не втрачали.
  Був продемонстрований i танк "Барс" з двигуном в 1000 кiнських сил, машина втiм , здалася Гiтлеру мало захищеною.
  Показувалися на рiчницю та рiзноманiтнi лiтаки. Зокрема штурмовики та модифiкацiї МЕ-262. А також ТА-183. Цiлий парад технiки.
  Включно з потужними газометами, здатними зносити цiлi мiста та села.
  Тут i справдi продемонстрували дуже сильнi системи поразки.
  Пройшла випробування i "Пантера"-2 при вазi п'ятдесят тонн, вона мала лобову броню в 150-мiлiметрiв пiд нахилом, i гармату "Королiвського тигра". Бортова броня була 82 мiлiметри, пiд нахилом. Такий танк бiльш-менш влаштував Гiтлера, так був здатний протистояти тридцятьчетвiркам i в ближньому бою.
  Загалом фашисти зачесали звiринець.
  Пройшли й випробування винищувачiв "Гота", здатних розвивати швидкiсть в тисячу сто кiлометрiв на годину.
  Коротше кажучи , вiдперезалися .
  Сталiн-Путiн безсило загрожував у небо кулаком!
  9 листопада впав Волхов. Ситуацiя досягла свого апогею. I знову радянськi танки намагалися контратакувати.
   Грiнгета застигла бiля гармати. "Черчiлль"-2 стояв навпроти радянських машин i випльовував бойовi припаси.
  Дочка лорда Джейн пiдраховувала влучення. Радянськi танки уповiльнювали свiй хiд, коли в'їжджали у рiв. I цим користувався нiмецький звiринець.
  Нiколетта взяла i заспiвала:
  - Англiйський воїн смертi не боїться,
  Пiд небом зоряним смерть нас не вiзьме!
  За лева з коронною буде хоробро битися,
  Я заряджу могутнiй кулемет!
  Малання схвально кивнула:
   - Це шикарно! I ми також зарядимо!
  Гармата працювала дуже активно. Снаряди так i миготiли, наче сiрники залишаючи контури в повiтрi. Та енергiйнi попалися дiвчата. I головне влучнi.
   Ґрiнгета киваючи головою, послала снаряд на пiдставi вежi тридцятьчетвiрки. Пробурчала:
   - Оце смерть! Вона до моїх ворогiв прийде! I знаю надалi, вона на ворогiв вусатих чекає!
  Нiколетта з посмiшкою промовила:
  - Вклонилися всi звiрi вусатому... Щоб йому провалитися проклятому!
   Грiнґета знову розреготалася, i вистрiлила, зашипiвши:
  - Мiй снаряд найвлучнiший. Ми обов'язково потрапимо!
  Нiколетта пiдняла вгору вказiвний палець i вимовила:
  - Пiф , Паф - не влучив! Зайчик сiрий поскакав!
   Грiнґета ведучи вогонь, заспiвала:
  Кожен вибирає по собi,
  Жiнку, релiгiю, дорогу...
  Дияволу служити або пророку,
  Кожен вибирає по собi!
  Джейн похитала головою i заперечила:
  - Не зовсiм так! У дев'яносто дев'яти вiдсоткiв вiру людини визначає народження, а чи не знання. Ось ми належимо до англiканської церкви... А якщо розiбратися, на якiй пiдставi? Це що наш вибiр?
   Грiнґета хихикнула i помiтила:
  - Я особисто була у вiруючiй сiм'ї, але зараз дедалi бiльше схиляюся до атеїзму!
  Нiколетта хихикнула i показала мову:
  - Атеїзм... Це цiкаво!
  Малання фiлософськи вiдзначила:
  - I однаково вiддалено вiд усього! Коли Бога немає, i немає надприродних сил, то будь-яка релiгiя хибна!
   Грiнґета кивнула головою, охоче пiдтвердивши:
   - Це як у комунiстiв! Вони вигадали, що це релiгiї - це лише фантазiї людей. I на цьому збудували доктрину!
  Малання скептично скривила губи:
  - I що на них чекає пiсля смертi?
   Грiнґета химерно посмiхнулася. Випустила снаряд, розкроївши корпус черговому радянському танку i вiдповiла:
  - Тут можна багато чого вигадати... Навiть воскресiння мертвих силами науки!
  Малання нагадала, посмiхаючись:
  - Читала я одну книгу про свiт майбутнього. Там уже є космiчна iмперiя. Немає смертi, старостi, хвороб. I, зрозумiло, голоду... Правда, бiльшiсть населення не має роботи, але всiм вистачає.
  Наприклад, автомобiлi роздають безплатно. I є електроннi машини, за допомогою яких пiдтримують зв'язок iз усiм свiтом.
  Нiколетта цiлком серйозно помiтила:
  - Прогрес розвивається швидко. Ось поглянь на цi танки... Як вони просунулися i стали досконалiшими. Все ж таки "Черчiлль"-2, не порiвняти з "Матiльдою".
  Малання з цим погодилася:
  - Та просунулися танки... Це шик!
  Чергова атака радянських танкiв захлинулась, i настала перерва.
  10 та 11 листопада нiмцi проводили невеликi наступальнi операцiї, на пiвночi зрiзаючи кути.
  Радянськi вiйська намагалися контратакувати на пiвнiч вiд Сталiнграда, але не досягли особливого успiху. У мiстi трималися вже останнi будинки. Зруйнованi при цьому, вщент. Але поки що Сталiн наказав тримати до кiнця.
  Мiста Баку вже майже захоплено. Але нафтовi свердловини горять, i серед них розгорнулися бої. Бомблять нiмцi безперервно.
  Бої i в Астраханi на самому пiку...
  12 листопада турки здiйснили атаку на Єреван. Натиск виявився вiдбитий. Османи зазнали шкоди. Натомiсть знову вистрiлили фау . 13 листопада нiмцi зайняли останнi квартали Баку - оголосивши про взяття мiста. Тiльки на пiвостровi ще тривали бої, а небо було чорним вiд палаючих свердловин.
  14 листопада фашисти розпочали штурм Мурманська. Вони використовували артилерiю та авiацiю.
  Сталiнград був у вогнi, але перекинутi радянськi пiдкрiплення дозволяли ще триматися. Хоча тiльки за краєчок мiста i цiною колосальних втрат.
  Пiд час штурму Мурманська зiбралася велика армада лiнiйних кораблiв, пiдiйшли й авiаносцi. Мiсто пресували, наче катком iз плазми. I бомбили та обстрiлювали.
  15 листопада 1945 перейшли в рух фашистськi вiйська, атакуючи мiсто, єдиний незамерзаючий порт у Льодовитому океанi. У боях взяли участь "Мауси" i навiть танк "Щур", який фашисти хотiли випробувати на практицi.
   Втiм "Щур" дещо розчарувала. Вона спочатку просунулася, а потiм застрягла в кучугурах. I зупинилася на околицi мiста. Нiмцi виявилися не цiлком готовими до наступу. Але обстрiл не припинявся. 16 листопада фашисти практично завершили зачистку нафтових свердловин. Але частина пiвострова була їм недоступна, через пожежi, що розрослися, до сьомого неба.
  17 листопада гiтлерiвцi захопили останнiй рукав дельти Волги, i тим самим блокували Астрахань бiльш капiтально. Баку ж давно було вiдрiзаним.
  Штурму зазнав i Єреван. Мiсто на пагорбi, дуже зручне для оборони, але штурмувати його особливо танками важко.
  18 листопада радянськi вiйська знову спробували на мiцнiсть оборону фашистiв на пiвнiч вiд Сталiнграда. Це послабило тиск на те, що залишалося вiд року на Волзi, але коштувало вiдчутних втрат.
  19 листопада нiмцi зупинили через великi втрати штурм Мурманська.
  Таким чином, бiснуватий фюрер нiяк не мiг вирвати, численнi скалки зi своєї позицiї. Плани нацистiв покласти край СРСР до зими - провалилися.
  Найгiрше, що i Японiя, призупинила наступ, через холоди, i величезнi втрати в живiй силi. Єдине, самураї збiльшували випуск власних тридцятьчетверок та лiцензiйних "Пантер". I могли вже наступного лiта завдати неприємностей.
  20 листопада нiмцi загасили частково пожежi, очистили бiльшу частину пiвострова.
  21 листопада радянськi вiйська знову атакували нiмцiв i, навiть вклинися на пiвнiч вiд Сталiнграда на кiлька кiлометрiв. Фашистам довелося послабити свiй тиск, i намагатися вiдновлювати позицiї.
  Бої як кажуть у таких випадках, просто на рiвнi фрейку !
  22 листопада фашисти спробували просунутися у районi Туркменiстану. I пройшовши десяток кiлометрiв, було зупинено. Але 23 листопада, ввiвши в бiй шахськi бригади, знову просунулися. Ситуацiя гранично загострилася у районi Середню Азiю.
  24 листопада на фронтах не вiдбулося суттєвих змiн.
  25 листопада фашисти вiдновили штурм Мурманська. Шпурнули у бiй новi частини. Але користi поки мало.
  Настало 26 листопада - одинадцять рокiв з виборiв до Рейхстагу, пiсля яких Гiтлера було призначено Рейхсканцлером.
  Вперше на фронт виявився перекинутий новий танк Е-100.
  Це була бойова практика подiбної машини.
  Танк виглядав досить довгим, майже плескатим. З нього стирчало довге дуло 128-мiлiметрової гармати. I лобова броня пiд кутом iз сорок п'ять градусiв. I сам нахилений iз бортiв.
  Танк Е-100 рухався завдяки новiтньому двигуну в 1500-кiнських сил, бiльш спритно, нiж "Маус". I вiд нього вiдскакували снаряди.
  А всерединi машини з'явилася безжурна четвiрка Магда, Крiстiна, Герда та Шарлотта.
  Дiвчата народили для фюрера дiтей i залишили їх пiд наглядом особливих няньок з СС.
  I щойно прибули на фронт. Дiвчата дуже веселi. Вони скучили за баталiями. I тут якраз можливiсть проявити себе. Взяти нарештi цей пiвнiчний Севастополь.
  I затвердити панування Третього Рейху в Льодовитому океанi. Ось справдi, скiльки ще можна затягувати вiйну? А четвiрка думає: може з ними разом хоч щось та змiнитись?
  Пiд Мурманськом не надто морозно - утеплює Гольфстрiм. Дiвчата налаштованi по-бойовому. У кожної народилася пара - хлопчик та дiвчинка! Тож можна й порадiти.
  Магда та Христина крутилися бiля гармат. Танк новий i управляється досить легко. З бортiв його захищає 120-мм похилої бронi, плюс ще 50-мм щиток. Тож машину не пробити з усiх ракурсiв.
  Дiвчата насвистували пiсеньку. Їм у душi здорово.
  Герда з посмiшкою на бурштинових вустах помiтила:
   - Ось тепер у нас iз Гiтлером спiльне потомство. Ми є членами царської родини!
  Шарлота хихикнула, помiтивши:
  - А попереду - самi нулi!
  Танк "Е"-100 пiдходив до радянських позицiй. Все навколо було зруйноване настiльки, що пострiли з боку порад рiдкiснi, i, як правило, з легких гармат.
  Магда навела 128-мiлiметрову гармату i пальнула по радянськiй сорок п'ятi. Дiвчина медова блондинка заспiвала:
  - Я тигриця, i в мене оскал... I злий тигр усiх розiрвав!
  Радянська сорокап'ятка вiдкотилася, кiлька росiйських солдатiв було вбито.
  Магда промуркотiла немов кiшка:
  - Я супермен мiй метод простий... Я вiдгризу тим, хто з вовни хвiст! I пiсля цього дiвчина як стала реготати. Ну, прямо як буйнозмiшана богиня.
  Дiвки повiї Гiтлера розгойдували танк. I самi пiдскакували в машинi iз похилою бронею.
  Але ось войовницi повернули свою машину. Шарлота ця красуня з волоссям кольору мiдi, як проспiває:
  - Цок, цок, цок... Катитись потiк! Кiннота нацистiв з'їла весь пiсок!
  I пiсля цього Шарлота як захоче... Навiть зубами забрязкала. А знову танк крутнувся. Нiмцi зiрвали паркан iз колючим дротом. Машина розмiрами з тиранозавра паскудно гарчала. А войовницi скалили свої милi та м'ясоїднi мордочки.
  Дiвчата винесли у собi та народили дiтей вiд Адольфа Гiтлера. А це вже дещо говорить. Гарнi мегери, але при цьому моральнi виродки. Ось розчавили радянського солдата, котрий потрапив пiд колеса. I вм'яли в ґрунт 76-мiлiметрову гармату. Проїхалися нею. Розплющили сталь. Войовицi показали фiгурний пiлотаж. Снаряди здавались невиннiшими за горох, у брязкальцi якого трясе дитина. Наступна гармата, яку розплющив Е-100, була 85-мiлiметрова.
  Магда хихикнула:
  - А ми давимо росiян, як клопiв!
  Крiстiна поправила свою подругу:
  - Швидше, навiть як ведмедiв! А ведмiдь тварина велика!
  Руда Шарлота додала, скеляючи iкла:
  - I зубасте!
  Нiмецькi танки продиралися, крiзь мiськi лiнiї оборони. Радянськi вiйська билися дуже вперто. До рук зброю взяли всi. В ополченнi боролися навiть десятирiчнi хлопцi. Чимало було й дiвчаток. Зiбралися всi мешканцi, але не вистачало зброї. Масовий героїзм виявлявся у всьому. Пiонери, використовуючи саморобну вибухiвку, або зв'язки гранат, пiдбиралися до гiтлерiвських танкiв i кидалися пiд гусеницi - помираючи за Батькiвщину.
  Танк Е-100 отримав кiлька пошкоджень. Один з хлопчикiв зумiв проштовхнути важку мiну. Загинув сам, але пошкодив машину. Лопнув ковзанку, i злетiла частина гусеницi. Велика машина сповiльнилася. Потiм пара воїнiв кинула зв'язки гранат, розбиваючи товстi гусеницi.
  Е-100, пройшовши передню лiнiю, втратив рухливiсть.
  Герда навела шiсть кулеметiв i врубила їх, коли радянськi солдати спробувала контратакувати. Десятки росiян та представник iнших народiв Росiї, завалювалися, пробитi кулеметними кулями. Радянськi солдати, втiм , бiгли вперед. Кидали гранати i гинули. Частина уламкiв долiтала, до Е-100, але кулемети працювали справно. А бiсова Герда така влучна. I її кулi майже не пролiтають задарма.
  I гинуть росiйськi солдатики...
  Крiстiна палили iз скорострiльної 75-мiлiметрової гармати, осколковими снарядами, i палила iз спареного кулемета. Руда бестiя, розриваючи кулями радянських солдатiв, прошипiла:
  - Носителька смертi я... Сам сатанi менi рудою є рiдня!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Ну, не треба так. Сатана ворог Божий i приречений на вогняне озеро!
  Христина шльопнула босою нiжкою по металу i проревела:
  - А що озеро вогняне? Моє волосся, такi як полум'я!
  Герда з усмiшкою вiдзначила:
  - Сам фюрер вiдпустить нам будь-якi грiхи... Точнiше саме поняття грiха є по сутi застарiле?
  Магда знизала плечима:
  - Хочете сказати, що поняття грiха застарiло...
  Герда знову врубала кулемети, придушуючи вiдчайдушну контратаку росiйських солдатiв. Кулi вбивали їх немов гостинцi з пекла. Дуже сильно захищений Е-100 у цiй модифiкацiї. Цiлих вiсiм кулеметiв, два спаренi з гарматами, iншi керувалися на шарнiрах. I луплять вони дуже сильно.
  Герда ревла з усмiшкою:
  - Грiх, це i є основою iснування Третього Рейху! Наша релiгiя, це воiстину вiра звiрiв!
  Руда Христина, палячи з гармати i вбиваючи росiйських солдатiв, проспiвала:
  - Мiй ласкавий i нiжний звiр... Твої iкла люблю повiр! Мiй пекельний i iкластий звiр!
  Одна з радянських зенiток знову примудрилася потрапити по катках i розбити їх. Е-100 остаточно зупинився. Магда, правда, покарала настирливу зенiтку, накривши її важким зарядом. Ну, гусеницi виявилися розбитi.
  Скривившись Герда, викликала буксир i попросила:
  - Витягнiть нас, будь ласка! Ми гинемо! Гусеницi розбитi!
  Вiдповiдь була негайно:
  - Буксир буде!
  Христина з посмiшкою проспiвала:
   - Ось цей хiд! Ворогiв у витрату!
  Магда вистрiлила по гарматi, яку росiйськi солдати намагалися витягнути на пряме наведення. Рознесла ствол i розкидала в рiзнi боки радянських бiйцiв. Один iз солдатiв був розiрваний навпiл, i бився в агонiї.
  Блондинка-християнка перехрестилася, i пiднявши очi до неба благала:
  - Вибач менi, Господи! За мимовiльний грiх та вбивство!
  Христина захихотiла i помiтила:
  - Нi, так не можна! Ти маєш бути твердою як скеля! Стань скелею заради нас!
  Магда впевнено вiдповiла:
  - Скеля є лише одна - Iсус Христос!
  Руда дияволиця гаркнула:
  - Iсус був пацифiстом! А наша вiра та професiя вiйна!
  Танк Е-100 пiдхопили на буксир та потягли у бiк нiмецьких позицiй. Герда з посмiшкою снiгової королеви помiтила:
  - Ковзанки - це найвразливiша частина танка. I iз цим треба боротися!
  Шарлота похитала головою:
  - Щитками повнiстю ковзанки не прикрити. Це неможливо, так частина гусениць все одно виявиться вiдкритими!
  Магда запропонувала:
  - А якщо зробити ковзанки маленькими та без пiддону?
  Руда дияволиця хихикнула i показала перлиннi зуби:
  - А як надати їм бiльшої швидкостi?
  Магда потерла голою пiдошвою по металу i запропонувала:
  - А якщо використати електродвигуни?
  Шарлота пiдтягнула живiт i покрутила шиєю:
  - Можливий варiант... I танки горiтимуть менше!
  Магда плаксиво вимовила:
  - Ось коли ми потрапимо в пекло, то горiтиме i палатиме, як смолоскипи!
  Руда чортiвка гаркнула:
  - I що ж... I ангели створенi з яскравого полум'я! Будемо янголами!
  Христина взяла i оглушливо заспiвала:
  - Я не ангел, а просто чорт, але для людей я стала святою .... Отримайте вороги розрахунок, пiд тортуром болю такий неземний!
  Дiвчата замовкли... У небi крутилися штурмовики i гуркотiла канонада. А бомби всi сипалися i сипалися... Неначе справжнiй град руйнування та спустошення.
  Мурманськ горiв i гинули люди. Нiмцi навiть запустили балiстичну ракету. Не надто ефективна зброя. Найпростiше скинути п'ятитонну бомбу з Ю-488, буде точнiше i дешевше.
  Крiстiна вискочила першою босонiж на снiг, коли танк вiдвели запасну стоянку. Там взялися фахiвцi за ремонт. Дiвчата ж перебралися у теплу хату. Влягли на матраци. Герда та Шарлотта стали грати у кишеньковi шахи.
  Магда та Крiстiна стали робити прес, щоб животи були рельєфними, i не обвисали пiд час вагiтностi. Красивi до тремтiння в стегнах войовницi. Ще свiжi, але це вже жiнки, якi народили дiтей. I вмирати тепер не так вже й страшно - є кому продовжити рiд! Нехай навiть iз насiнням такого пiдонка як Гiтлер.
  Але дiвчат з батальйону СС "Тигрицi", фюрер - це справдi щось на зразок Бога. Причому вже не язичницького божка, а чогось Всемогутнього та незбагненного у своїй генiальностi.
  Герда ж грала королiвський гамбiт та розвинула сильну атаку. Шарлота завзято захищалася. Iшов обмiн ударами. Але скiнчилося все взаємним винищенням i нiчиєю. Потiм стали грати у шахи, Магда та Крiстiна. А Шарлота та Герда стали робити прес i вiджиматися. Дiвчина активно пiдтримувала форму.
  Магда, граючи i тiснячи противницю, фiлософськи помiтила:
  - А все-таки дивно...
  Христина з безневинною посмiшкою на вустах запитала:
  - Що дивно?
  Блондинка-супермен вiдповiла:
  - Те, що бiлi - це кольори добра, але вiйну саме вони починають першi!
  Руда чортiвка рацiонально помiтила:
  - Але ж ми теж несемо добро... Але на Росiю бiльшовикiв напали першими!
  Магда у вiдповiдь iз сумним тоном проспiвала:
  - Але ось перед нами все цвiте, за нами все горить.
  Христина у вiдповiдь дзвiнким голосом додала:
  - Скилити не треба! З нами той, хто все за нас вирiшить!
  Герда продовжила спiвати:
  - Веселi, не похмурi повернемося додому - атлети бiлявi нагородою буде нам!
  Пiсля чого вся четвiрка розреготалася... З'явився пiдлiток, що прислуговує, i роздав дiвчаткам бутерброди з маслом, сиром, ковбасою, а також сухофрукти. Дiвчата поїли, i їх у теплi розморило. Красунi задрiмали. Добре, коли ти молодий i здоровий - легко йдеш у сон.
  Наступного дня 27 листопада, Е-100, виявився лише частково вiдновлений. Дiвчата не брали участi у наступi. Зате в одному бiкiнi, i босонiж по кучугурах влаштували пробiжку. На них дивилися, нiби на чокнутих, у мороз линули майже голяка. Але дiвчата це взагалi вищий пiлотаж. Вони ж особливi люди майбутнього!
  Герда вирвалася вперед. А не так босонога дiвчинка Герда, що була в казцi Андерсена. Але теж мужня та загартована. I водночас стала природженою вбивцею. Швидке дiвчисько, з мiцними м'язами.
  Втiм, усi чотири дiвчата добрi. Вони промчали у швидкому темпi пiвсотнi кiлометрiв i повернулися назад. Потiм зробили серiю вправ, заспiвали, i похиталися. Трохи повправлялися у стрiльбi.
  Лише наступного дня танк Е-100 полагодили. Ну що ж, i це не так уже й погано. Тим бiльше що в цiй надважкiй машинi було оригiнальне розташування ковзанок, вiдмiнне вiд шахового порядку, що пiдвищувало ходовi якостi по снiгу, але створювало з незвички певнi проблеми ремонтникам. Хоча саме монтувати Е-100 простiше, нiж "Тигр" або "Пантеру".
  28 листопада гiтлерiвцi змогли трохи глибше прорватися у Мурманську. Але опiр радянських вiйськ просто незбагненний. I навiть шiстнадцятидюймовi снаряди лiнкорiв Британiї та Нiмеччини не могли зламати волю захисту.
  Але фашисти все одно просувалися. Танк Е-100 пройшов за день кiлька кварталiв, але знову пошкодив гусеницi. Але цього разу ремонт зайняв лише кiлька годин. 29 листопада дiвчата-термiнатори зiткнулися з танком КВ- 3. Радянська машина кiлька разiв потрапила до лобової бронi, але снаряди вiдлетiли вiд нахилу. Магда прошибла у вiдповiдь росiйський танк, змусивши його палати, наче купу складених смолоскипiв.
  Христина зi знущальною усмiшкою запитала напарницю:
  - А тобi що тих росiян зовсiм не шкода?
  Магда щиро вiдповiла:
  - Я всiх жалкую, навiть тих, хто не вартий жалостi!
  I дiвчина тяжко зiтхнула, звернувши очi до неба. Войовницi намагалися дiяти дедалi обережнiше. Щоб не вiдволiкатись на ремонт. Знаряддя 128-мм i 75 працювали немов iшаки. Але все одно танк отримував ушкодження.
  Ось одна зi стiн вибухнула та обрушувалася на машину. Подряпала i злегка пом'яла броню.
  30 листопада гiтлерiвцi ще бiльше просунулися. Подекуди навiть вийшли до центру мiста. Але цього ж дня, влучний пострiл сорокап'ятки, пошкодив дуло 128-мiлiметрової гармати, i дiвчата були змушенi знову встати на ремонт. Причому, мабуть, довша.
  Тодi четвiрка вирiшила замiсть танка битися, наче проста пiхота. Красунi намагалися вести бої, борючись в одному бiкiнi. Але в мороз дiвчата могли витримати лише кiлька годин у такому напiвголому виглядi, а потiм тiкали вiдiгрiватися.
  Герда заривалася в снiг, стрiляла з нового автомата МР-44, i вбивала росiйських солдатiв досить активно. Ось воно босонога дiвчинка, з бiлим волоссям, потрапила в голову полковнику Червоної армiї. I сказала:
  - Нi, я таки арiйка!
  Шарлота, яка просувалася з iншого боку, хихикнула:
  - Ти войовниця, яка приносить ворогам смерть. - Тут руда, голонога дiвка, пальнула в майора i потрапила йому прямо пiд око. Досить вишкiрилася. - Ось бачиш, я стрiляю анiтрохи не гiрше!
  Герда дала чергу, прикiнчивши комсомолку, i капiтана росiйських вiйськ показала зубки стерва:
  - Та ти стрiляєш, а пилю! Неначе бензопила!
  Шарлота метнула босими пальцями ноги уламок скла. Той догоди в шию лейтенанту росiйської армiї, i прочирiкала:
  - А я ось, скельцями балуюся!
  Герда пробiгла снiгом, залишаючи босi, витонченi слiди. Вона мчала нахилившись. Потiм дiвчина-тигриця перекинулася i зробила сальто. Перекрутилася i посунула головою в пiдборiддя радянського солдата. Той виплюнув кров'ю. Герда стиснула голими ногами горло i задушила росiянина.
  Руда диявола Шарлота душила пiонера. Ось якi гидкi та злi виявилися дiвчата.
  Магда теж убивала росiйських солдатiв, але не чiпала дiтей. Нi, на дитину вона руку нiколи не пiднiме. I взагалi пролиття кровi не приносило їй задоволення. Але все-таки вона тигриця з батальйону СС i має виконувати наказ.
  Ось Христина кинула кинджал у хлопця, на вигляд рокiв дванадцяти. Вже жорстока. Нi, не повиннi дорослi вбивати дiтей!
  Магда перехрестилася i прошепотiла:
  - Вибач Господь! Ти ж це менi гидко, але вiйна є вiйна!
  I блондинка вистрiлила в росiйського снайпера, той упав, пробитий точним попаданням у перенiсся. На жаль, з'явилася уславлена четвiрка. Дiвчата спочатку вбивали англiйцiв та частково американцiв, але тепер взялися за
  росiян. Такi гримучi оскали Другої свiтової вiйни. Оскали якi показують самi що не наїсти реальнi, i гострi iкла!
  Христина потерла босою ногою по дереву, мерзляку все-таки i помiтила:
  - Бридко? А чого ви хочете вiд рудих вiдьом!
  . РОЗДIЛ Љ 16
  Сталiн-Путiн знову у працях. Треба подбати i про постачання Ленiнграда. Мiсто на Невi виявилося вiдрiзаним. Тож ситуацiя загострилася до свавiлля.
  Сталiн-Путiн обдзвонює своє оточення. I знову розсилає накази. Адже вiн дуже грiзний правитель. Але, на вiдмiну вiд реального Сталiна, не поспiшати розстрiлювати. Взагалi вiйна - це вiйна. У ньому суворi закони. Але й реальний Сталiн якось пом'якшав свого часу, i не так лютувало НКВС, як у довоєннi роки. I кров лилася на фронтах потоками. Аби тiльки встояти. Резервiв для контрударiв, на жаль, не вистачало.
  Сталiн-Путiн, вiддаючи накази, прошипiв:
  - Войовничiсть - це властивiсть нацiї!
  I знову розсилання наказiв... Потiм нападає наприкiнцi дня страшна втома. Коли з тобою дiвчата довше тримаєшся. Вони пiдживлюють своєю енергiєю тiло, лiтню, втомлену людину.
  Сталiн-Путiн намагається вiдновитись, але пiсля сну ще важче. Поки не розiгрiєшся, у головi гуде.
  Найкращий спосiб повернути бадьорiсть, це прокрутити велотренажер. Тодi трохи легшає. I ти крутиш машину i дзвониш собi. Ось, наприклад, Микита Хрущов пообiцяв, що зиму країна переживе i голоду не буде.
  Сталiн-Путiн подумав, а чи не розстрiляти Микиту Сергiйовича? Все-таки саме вiн розтрощив культ особистостi. Хоч i не ангел був Сталiн, але його викриття пiдiрвало вiру в народу. У Росiї як би генералiссимус був дуже популярний. Але головний сталiнець Сурайкiн та одного вiдсотка на виборах не взяв. Хоча експерти пророкували йому до п'яти вiдсоткiв та четверте мiсце.
  Але начебто перспективний полiтик виступив слабо. I народ не купився, на обiцянки випатрати олiгархiв, хоча, мабуть, це багатьом i хотiлося. Справдi, скандальна слава iнодi спрацьовує, а iнодi нi.
  Ось тут не вгадаєш... Експерти говорили Єльцину, що людина iз зовнiшнiстю та голосом Путiна нiколи не стане популярною в народi. Що iдеальний президент: зростання до стелi, громовий голос басом, широкi плечi, важкi кулаки. Мовляв, треба мати лютiсть, щоб тебе полюбив народ.
  Але полюбили росiяни Путiна без оглушливого басу, i стукання по столу. Хоча зовнi вiн не був страшним.
  Та й що Сталiн такий страшний? Хiба що обличчя кавказької нацiональностi, а так на вигляд цiлком добродушна людина.
  Сталiн-Путiн вiддавав накази. Вимагав будувати бiльше машин ЯК-9, якi можна ефективнiше, нiж ЛАГГ-5, i випускати бiплани. Мовляв, фашистам не дозволять розвернутись. I перемога все одно буде за Росiєю.
  Але важко все-таки. Дуже важко...
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Ах, Гiтлер, що ти хочеш виродок смердючий... Ти отримаєш трупiв купи! А я Путiн, я щасливий!
  Втiм, якраз поки що особливо i везiння якраз i немає. Фашисти наступають i це факт. Так що радiти нема чому. Хiба тому, що й США добре притиснули.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Не валяй дурня Америка,
  Я забрав у тебе янки Крим...
  Що Сибiр, що Аляска два береги
  Все одно всiх ворогiв переможемо!
  Все одно всiх ворогiв переможемо!
  I знову дзвiнки та вимоги згорнути шию фашистам та японським мiлiтаристам.
  А час iде, i гiтлерiвцi все бiльше i бiльше звiрiють i лютують!
  Настав грудень... Поки йшли кровопролитнi бої на фронтах, у тилу розгорнулася партизанська вiйна. Втiм, поряд iз партизанами дiяли полiцаї та зрадники. Партизанка Лариса Михеєнко потрапила до засiдки. Дiвчинка вiдстрiлювалася, i потiм жбурнула гранату, сподiваючись забрати бiльше ворогiв iз собою. Але граната не вибухнула. Фашисти схопили Лару та вiдвезли її до комендатури. Там її допитував Штурмбанфюрер СС Краузе, що ранiше допитував i Андрiйку.
  Краузе подивився не на дiвчинку. Лара була вже досить високою, дiвчинкою-пiдлiтком, з фiгурою, що вже формується. Симпатична, з мiдно-червоним волоссям, яке спускалося нижче плечей, на головi хустку. Одягнена досить бiдно, черевики грубi, з дерев'яною пiдошвою, чорнi, рванi колготки.
  Дивиться на фашистського слiдчого прямо та нахабно.
  Краузе росiйською мовою досить виразно запитав:
  - Ти партизанка?
  Оскiльки Лара потрапила в полон, борючись заперечувати, не було сенсу. Дiвчинка смiливо вiдповiла:
  - Та партизанка!
  Краузе похмуро посмiхнувся i запитав:
  - З якою метою ти прийшла до села?
  Дiвчинка крикнула, скелячи зуби:
  - Щоб убивати вас сволочiв!
  Краузе насупився i помiтив:
  - Хто ще у селi пов'язаний iз партизанами?
  Лара показала мову i зухвало вiдповiла:
  - Не скажу!
  Краузе з кислою мiною помiтив:
  - Тодi я накажу пiддати тебе тортурам!
  На обличчя Лари не здригнулися i м'язи. Дiвчинка гукнула:
  - Все одно нiчого не скажу! Моя воля не зламана!
  Краузе сухо наказав двом полiцаям, що сидiли на лавцi:
  - Приступайте!
  Рослi полiцаї пiдскочили до дiвчинки, зiрвали хустку та кожушок. Схопили за руде волосся. Нахилили. Вусатий полiцай дiстав з-за пояса батiг i почав хльостати Лару по спинi. Личко у дiвчинки перекосилося, i партизанка закусила губу, намагаючись пiд тортурою не вимовити жодного звуку.
  Полицай лупцював дiвчину по спинi розмiрено i вмiло.
  Краузе з досадою скривився i наказав:
  - Дротом її!
  Полiцай перестав бити, вiдiйшов до столика. Взяв руки пук дроту, дiстав ножик i став оголювати дрiт. Краузе похмуро посмiхнувся i м'яко промовив:
  - Ми дуже довго i боляче мучитимемо тебе дiвчинка. Поспiшати нам нема куди. Назви явки, i ми не лише позбавимо тебе болю, а й подаруємо корову та тисячу марок!
  Лара хитнула головою i вiдповiла:
  - Я готова померти за Батькiвщину! А Червона армiя все одно вас переможе! I прийде сюди, а ти будеш повiшений!
  Краузе скептично посмiхнувся i заявив:
  - Ми поруч iз Москвою, вже наш Кавказ. Взято Мурманськ. Що ви можете протиставити нам! Нам, чиї вiйська захопили Австралiю, Африки та подiлили з Японiєю Азiю! Ми непереможнi!
  Лара у вiдповiдь заспiвала:
  - Адже вiд тайги до британських морiв, Червона армiя найсильнiша!
  Краузе у вiдповiдь заволав:
  - Заткни їй горлянку! Бий!
  Полiцай пiдняв пук дроту i хльонув Лару по спинi. Дiвчинка охнула, але тугiше прикусила губу.
  Краузе жорстко скомандував:
  - Бий мiцнiше!
  Полiцай почав лупцювати дiвчинку з усього розмаху, а iнший помiчник фашистiв мiцнiше тримав Лару за волосся. Вiд ударiв лопнула сукня, i полилася кров. Лара застогнала, але ринула:
  - Не скажу!
  Краузе проревiв на всю горлянку:
  - Говори стерво! Або ти помреш!
  Лара промовила:
  - Не скажу!
  Полiцай бив. Кров капала з її розбитої сукнi. Дiвчинка шепотiла i стогнала, кричачи:
  - Не скажу! Будьте ви проклятi!
  Личко Лари сильно зблiдло, i вона знепритомнiла. Краузе зробив жест. Полiцай припинив бити. Iнший вiдпустив руде волосся Лари, i рушив до рогу. Там стояло цебро, в якому плавали шматки льоду. Полiцай вилили на дiвчинку води. Лара розплющила очi. Її дiвоче личко стало блiдим, як смерть.
  Краузе пiдскочив до дiвчинки, схопив її за волосся, i просипiв:
  - Говоритимеш?
  Лара проскрипiла зубами:
  - Нi!
  Краузе вiдпустив волосся дiвчинки, i просипiв:
  - Посмажте це дiвцi п'яти!
  Полiцай пiдiйшов до Лари, i рiзким рухом зiрвав з неї черевики та панчохи. Дiвчинка здригнулася. Iнший помiчник фашистiв схопив за руки молоду партизанку. Вусатий полiцай вийняв iз кишенi запальничку, i спалахнув червоним полум'ям. Потiм пiднiс вогник до босої пiдошви дiвчинки. Лара скрикнула i сiпнулася. Полiцай схопив дiвча за ногу, i знову пiднiс запальничку до круглої, рожевої п'яти. Лара заскреготiла зубами, але стримала крик. Її блiде обличчя, стало червоним вiд болю.
  Полиця вмiло водить полум'я, по ступнi. Намагаючись пiдсмажити всю поверхню, але не спалити повнiстю. Пiдошви дiвчинки були жорсткi, мозолi ще не встигли розм'якшитися. Лара бiгала босою вiд морозу до морозу, i навiть деякий час пiсля того, як випав снiг.
  Краузе дивлячись на бездоганнi, гарнi нiжки, майже доросле дiвчисько вiдчув у собi бажання. Йому навiть захотiлося не поспiшати зi здобиччю iнформацiї, а мучити, i насолоджуватися тортурами такого гарного дiвчиська...
  Краузе наказав:
  - Давай другу нiжку, i не покалiчити!
  Полiцай дуже гидко посмiхнувся, i кивнув:
  - Я вже маю досвiд! Катування можна буде i повторити!
  Лара знову засiпалася, заскреготiвши зубами. Але стримала крики, хоча важке дихання, i пiт, що збiгав по червоному обличчi, казав, що дiвчинцi це дається нелегко.
  Краузе жадiбно дивився, насолоджувався болем, якого вiдчувала юна партизанка. Отак... Закричить чи не закричить? На босiй пiдошвi у дiвчинки багато нервових закiнчень, i вiд вогню вироблятись моторошний, нi з чим незрiвнянний бiль. Лара вiдчуває своєю мовою кров. Їй дуже боляче. Дiвчинка намагається вiдволiктися. Уявляє, що вона бiгає гарячим пляжем. А це не страшно... Ось Краузе також не страшний. Пузатий паршивий фашист.
  Гiтлерiвцi, напевно, уклали завiт iз темними надприродними силами, раз змогли завоювати половину свiту, i значну частину СРСР. Проте не все втрачено, якщо стоїть столиця Москва. Так Сталiнград, судячи з останнiх новин, все ще тримається. Як повiдомляв Левiтан - виснажуючи противника, Червона армiя утримує Сталiнград. З цим мiстом пов'язанi надiї те що, що вдасться переламати хiд вiйни.
  Лара через силу розтягла губи в посмiшцi.
  Фон Краузе стукнув кулаком по столу i проревiв:
  - Поведiть її, завтра на свiтанку повеземо на розстрiл!
  Лару пiдхопили пiд руки i потягли до пiдвалу. Дiвчинка знайшла у собi сили крикнути:
  - Смерть фашистським катам!
  Полiцаї витягли, сидяча в кутку жiнка в бiлому халатi i темних окулярах запитала у штурмбанфюрера:
  - I що дiвчисько так дешево вiдбудеться?
  Фон Краузе пихато заявив:
  - Її розстрiл буде хибним! Нехай дiвчинка тремтить вiд страху перед неминучою смертю!
  Жiнка в бiлому халатi кивнула i помiтила:
  - Наполегливе дiвчисько, для нас було б справою честi її зламати i змусити зiзнатися!
  Фон Краузе важко зiтхнув i помiтив:
  - Як не дивно, але найзатятiше мовчать пiдлiтки. Толi молодий органiзм має бiльш високим больовим порогом, або цi сопляки не розумiють цiнностi життя.
  Жiнка у темних окулярах кивнула:
  - Швидше, пiдлiтки навiть сильнiше вiдчувають бiль, нiж дорослi. Але маленький герой живе у серцях. Вони сильнiше вiрять у комунiстичнi марення, i щирiшi у своїй мужностi. Але ми пропустимо Лариску через пекло, i проводитимемо на нiй експерименти катувань!
  Краузе посмiхнувся i, потираючи руки, помiтив:
  - Та я люблю такi експерименти! Це буде справжнiй вибiр!
  Лару разом з iншими полоненими жiнками замкнули в пiдвалi, за кованими залiзом дверима. Дiвчинка лягла на гнилу солому, але по-звiрячому хворiла спокусана спина. Лара перекинулася на живiт. Саднили покритi пухирями пiдошви i дiвчинка приклала їх до холодної стiни.
  Стало трохи легше, але Лару стало знобити. Жiнки в камерi теж були напiвроздягненi, босонiж. Усi молодi, а троє й зовсiм дiвчатка не старшi за юну партизанку. Одна з них, худенька, iз синцями на обличчi, прикрила Лару хусткою. Двi жiнки лягли з правого та лiвого боку дiвчинки, вiд чого було трохи теплiше. Камеру не топили, але жiнок багато, i вони зiгрiвали примiщення своїми тiлами. Полонянок разули, багатьом били i припiкали п'яти. Ноги у всiх мерзли, i взагалi сидiти в камерi болiсно.
  Солома пiдгнила, зi стелi капало. Вiконце в самому верху, i забрано ґратами.
  Лара тяжко зiтхнула. Завтра її розстрiляють. Не хочеться вмирати у чотирнадцять рокiв. Втiм, мабуть, не хочуть iти на той свiт i в iншому вiцi.
  Чи буде життя пiсля смертi? Чи пiде на порох i попереду небуття? Це на кшталт того, що тебе опустили в темний пiдвал. Тiльки ти нiчого не вiдчуваєш. Нi звуку, нi зiтхання, нi почуттiв, нi свiтла, нi думок... Неiснування! Це страшно! Так навчають атеїсти!
  Але останнiм часом ставлення до церкви почало змiнюватися. I люди моляться, i патрiархат у Москвi вiдновлено, а значить, Бог начебто вже i є...
  У всякому разi, не такi категоричнi комунiсти у твердженнi, що Бога немає. А за релiгiєю пiсля смертi є життя. Залишається душа, а потiм воскресiння мертвих. Далi йдуть однi в життя вiчне, а iншi в вiчне мука.
  Лара була в церквi, але виконуючи особливе завдання партизанiв, i пiдтримувала зв'язок. Була пiонеркою, i вже збиралася вступати до комсомолу. Встигла пiдiрвати мiст iз нiмцями, видно когось убила. Дiвчинка й сама не знала, куди її вiдправлять, якщо Бог є до раю чи пекла. Можливо i в рай. Вона юна, патрiотка своєї країни, бореться з фашистами . I навiть мучениця, що пройшла тортури.
  Лара заплющила очi i стала занурюватися у важкий сон. Звичайно, коли спина сполосована до кровi дротiв, а ступнi у пухирцях хорошого не зiснеш .
  Ларi здавалося, що вона пливе на кораблi, скута ланцюгами. Хвилi розгойдують бригантину. Дiвчинцi боляче, ниє спина, тисне на живiт. Окови натирають ноги. Вона каторжниця. Дочка герцога, засуджена до довiчного ув'язнення та продажу у рабство. I її везуть, скуту, i побиту разом з iншими бранками. Корабель штормить, i Лара страждає вiд морської хвороби. I їй так погано, що навiть нудить. Потiм обпалює батогом...
  Далi партизанка вже не пам'ятала. Вранцi ледь почало свiтати її, пiдняли i потягли надвiр. На обпаленi ноги було важко ступати, i тiльки зробивши крок на снiг, бiль трохи вщух.
  Лара була лише у старiй, подертi сукнi, i на морозi її затрясло. Полiцай, приклав дiвчинцi лягти на сiно воза, i вкрив рогожiв. Юна партизанка укуталася сильнiше, i закопалась у солому, намагаючись зiгрiтися. Особливо кочнiли, босi, пiдпаленi ноги. Двоє гiтлерiвських солдатiв сiли на воз. Ще одна машина поїхала за ними позаду. Лара зiтхнула.
  Залишилися жити лiченi хвилини. Незабаром її розстрiляють.
  Воз пiдганяв полiцай пугою . Нiмцi їхали, одягнувшись у кожушки, та валянки. Грудень i звичайно дуже холодно. Машина, що їхала ззаду, мала колеса з шипами та кулемет. Так просто не вiдiб'ють.
  Лара здригнулася, коли воз струснула, посiченим дротом спинi, дуже боляче. Дiвчинка простогнала, i повернулася на бiк. Жах... Якби продовжилися тортури, чи надовго її вистачило б?
  А попереду - смерть. Вона здається такою колючою та холодною.
  Тут Лара побачила попереду хлопчика. Вона була рваною кожушком i незграбних валянках. Молодша за Ларису. Дiвчинка впiзнала Миколку та вiдкинула рогожу. Хлопчик теж упiзнав Лару. Дiвчинка була блiдою, сукня вибухнула i в кровi, ноги червонi вiд опiкiв i холоду. Але Лара знайшла сили посмiхнутися, i задерла руку в пiонерському салютi. Її дмухнув вiтер, i мiдно-червоне волосся дiвчинки розгорнулося, мов пролетарський прапор.
  Лара крикнула:
  - Завжди готова!
  Миколка салютував у вiдповiдь! По щоцi хлопця скотилася сльоза. Але Лара не зламана це правильно! Дiвчинка помахала на прощання.
  Наближається час смертi. Трясе трохи вiз, шарудить снiг. Б'ють по льоду копита. З кожною миттю дедалi ближче до кiнця.
  Ось, нарештi, вони пiд'їхали до невеликого пагорба i за ним яру. Навколо намотаний колючий дрiт i стоїть кулеметна вежа. Тут розстрiлюють людей.
  З Лари зривають рогожку i виштовхують iз воза. Босi, покритi пухирями ноги дiвчинки стають на кучугуру. Холодить, трохи колко. Лара набирає повнi груди повiтря. I робить першi кроки. Нiмець кричить:
  - Шнель ! Шнель ! ( Швидше!)
  Дiвчинка, навпаки, намагається крокувати повiльнiше. Вдихає морозне повiтря. Намагається запам'ятати вiдчуття. Незабаром кiнець, i її тiла не буде. I нiчого що спина виснажена i болiсно ниє, а босi та обпаленi ноги ранить кiрка льоду. Це життя, i навiть бiль показує, що дiвчисько ще на землi, а не на тому свiтi!
  Лара крокує повiльно, i гiтлерiвець пiдштовхує її прикладом. Сполосованiй спинi дуже боляче, i юна партизанка мало не впала. Але встояла i пiшла трохи швидше. Лара намагалася триматися прямо i мужньо, хоча їй це давалося насилу, точнiше титанiчними зусиллями.
  Не хотiлося вмирати, було бажання кинутися i благати про помилування. Але Лара придушила його. Смерть така смерть! Вона помре, як належить пiонерцi, без п'ять хвилин комсомолцi.
  I навiть добре, що її розстрiляють, а чи не повiсять! Ось iде вона босонiж на розстрiл, наче Зоя Космодем'янська i має вимовити щось особливе в останньому словi.
  Але що сказати? Ларi не спадало на думку нiчого оригiнального. Щось банальне типу : Хай живе Сталiн! Або - Слава Батькiвщинi!
  Лара пiдiйшла до краю яру. Послiдувала команда:
  - Повернись!
  Дiвчинка розгорнулася, стала обличчям. Вже досить висока, на блiдому обличчi нi кровi, волосся червоною мiддю розвивається за вiтром. Рване, закривавлене плаття, вище колiн, червонi вiд холоду ноги. I смарагдовi очi горять i палають гнiвом. Вони не мають страху, а лише рiшучiсть пройти до кiнця.
  Лара на всю горлянку крикнула:
  - Змiряй фашистським катам! Слава Батькiвщинi!
  Гiтлерiвцi пiдняли автомати, i чекають на команди. Лара думає: "ось зараз вона дiзнається, де нове свiтло"!
  I тодi... Зустрiти з Iсусом та дiдусем Ленiним. I все те залишилося... Напевно, буде не надто боляче, коли кулi встромляться в живiт i груди. У всякому разi, не бiльше, нiж полум'я, що обпалює, по п'ятах, i сталевий дрiт, що рве шкiру на спинi.
  А потiм уже кiнець, i одразу в рай. Побачити там свого дiдуся. I багато iнших бiйцiв, що вже склали голови у вiйнi з фашизмом. А потiм вони всi зустрiчатимуться у щасливiй вiчностi! I будуть жити в радостi та блаженствi!
  Лара дивиться прямо... Без страху, не звертаючи на холод, i крижаний вiтер, що продує рванi лахмiття її старої сiрої сукнi.
  Слiдує команда i, нiмцi вiдкривають вогонь. Дiвчинка змушує себе дивитись прямо. Смерть це лише кiнець мукам, а не життя.
  Кулi пролiтають над головою, одна з них навiть зрiзає пасмо червоного волосся, але жодна не зачiпає Лару.
  Слiд повторна команда, i знову фашисти стрiляють... Кулi проносяться повз. Пара з них пробила подоли короткої сукнi. Лара дивується i хихикнув:
  - Мазили!
  Гiтлерiвський командує:
  - Взяти її та вiдвезти до в'язницi!
  Дiвчинку грубо хапають за волосся, i знову тягнуть до воза. Ларi доводиться заплiтати ноги i йти зiгнувшись. I знову бiль i волоссi, i в спинi, пiдошви зводить вiд холоду, i крижаної кiрки, вiд якої лопаються пухирi.
  Лара замiсть полегшення, що розстрiл минув, вiдчула досаду. Замiсть близького раю знову муки, i тортури. I їй це доведеться витримувати.
  Ну, що слiд зiбрати всю мужнiсть i триматися до кiнця.
  Лару тягнуть до воза, погрожуючи зiрвати скальп. Потiм дiвчинку прив'язали за руки мотузкою до даху спини воза. I посiдали за коней.
  Знайшли нове катування. Змусили босий, i напiвроздягненого бiгти за возом по снiгу.
  Лара задихалася вiд бiгу. Голодна, змучена дiвчинка мчала за возом. Фашисти вибирали швидкiсть, так щоб Лара ледве встигала перебирати босими, пiдпаленими i збитими ногами. Юна партизанка зазнавала запаморочення, але продовжувала мчати.
  Нiмцi гидко хихотiли. Вказували на дiвчинку пальцями. Лара, зiбравши сили, крикнула:
  - З вас шкуру здеруть!
  I у вiдповiдь смiшки. Вiзник пiдхльоснув коня, мотузок натягнувся, i Лара впала на живiт, її поволокло. Дiвчинка закричала вiд болю. Драло груди, розривало шкiру.
  Деякий час Лару тягли, доки вона не знепритомнiла. Потiм її пiдняли, поклали на воз i вкрили. Вiдвезли до в'язницi.
  Досвiдчений нiмецький лiкар уколов укол, i дiвчинка знову прийшла до тями.
  Фашист помiтив:
  - Нехай сьогоднi вiдпочине!
  Лару буквально вiднесли до камери. Дiвчинка провела там пiвдня та нiч, напiвзабуття. Але пiд ранок прийшла до тями i заговорила. На снiданок в'язням дали погано випеченого хлiба та кропив'яного супу. Лара поїла i їй стало трохи легше. Але було дуже боляче. Хворiли i здертi груди, i живiт i змущена спина, i збитi, вкритi пухирями, що лопнули, ноги. Поболювали i волосся, за яке смикали, i вкритi синцями кистi рук.
  Так катували її добряче. Лара здригнулася. Що їй обiцяє наступного дня?
  Чи тортури будуть?
  Незабаром знову з'явилися фашисти, i потягли ледве прикриту закривавленими лахмiттям дiвчинку-пiдлiтка на допит. На цей Лару ввели в спецiальний кабiнет, стiни якого обвiшанi рiзними тортурами.
  Фон Краузе сидiв на шкiряному крiслi. Поруч метушилися кати, у червоних масках. Праворуч вiд штурмбанфюрера стояла жiнка в бiлому халатi i окулярах, що давали дзеркальнi вiдблиски. На руки вона одягла гумовi рукавички.
  Фон Краузе лагiдним тоном запитав:
  - Ну, ти передумала? Говоритимеш? З ким ти пiдтримуєш зв'язок у селi?
  Ларi стало у цьому пiдвалi по-справжньому страшно. Горiв камiн, на якому грiлися пристрої. Пахло паленим м'ясом, i засохлою кров'ю iз сечею. Дуже моторошне мiсце.
  Але Лара тремтячим голосом вимовила:
  - Не скажу!
  Фон Краузе гаркнув:
  - На дибу її!
  Лару потягли до диби. Кат одним рухом зiрвав, i без того ледь трималися, закривавленi лахмiття. Голе, худеньке, але жилисте тiло дiвчинки. Вже сформувалися невеликi, подряпанi об крижану кiрку кучугур грудей, промальовувалася тонка талiя. Вся спина була в шрамах та порiзах вiд дроту. Через кiлька рокiв Лара обiцяла стати симпатичною, фiгуристою дiвчиною. Руки та ноги здавались тонкими, але з м'язами, iкри вирiзнялися рiзкiше, тому що Лара щодня проходила десятки кiлометрiв.
  Фон Краузе посмiхнувся, i розтяг губи в м'ясої усмiшцi. Йому подобалося катувати дiвчат та молодих жiнок. Непогано також i хлопчикiв. А це дiвчинка нiчого симпатична. I багато з нею вiн проведе приємний годинник.
  Ларi закрiпили ззаду руки i стали пiднiмати вгору, викручуючи суглоби. Босi, змученi ноги вiдiрвалися вiд кам'яної статi, захрумтiли кiстки.
  Дiвчинка нахилилася вперед, i кат взяв за вузькi плечi i рiзко її смикнув, скручивши в суглобах.
  Охнувши, Лара перекинулася в лопатках. Iнший з катiв начепив спецiальнi, виготовленi для тортур дiтей колодки з вузькими дiрочками, i закрiпив їх на кiсточках. Додаткова вага колодки посилила бiль у плечах.
  Фон Краузе посмiхнувся i промовив:
  - Ну, Лара... у тебе є вибiр - терпiти лютий бiль, чи все розповiсти нам. Ми в цьому випадку тебе пробачимо, вилiкуємо, вiдправимо вчитися до Нiмеччини! Ну говори з ким ти пiдтримувала зв'язок?
  Лара в очах її свiтився бiль, уперто промовила:
  - Не скажу!
  Фон Краузе холодно промовив:
  - Починайте!
  Кат заходився розмiрено, неквапливо, нiби вибиваючи килим, лупити полонену партизанку семихвостатим батогом по спинi та сiдницях. Лара стиснула в титанiчному зусиллi зуби i мовчала. Хоча бiль найстрашнiший, тим бiльше, що удари лягали на вже змучений ранiше дротом спину.
  Дiвчинка дихала важко, з губи потекла цiвка кровi, але мовчала. Нi крику, нi стогiн.
  Фон Краузе в досадi наказав:
  - Сильнiше! Давай сильнiший!
  Рослий широкоплечий кат став бiльше вкладатися в кожен удар. Вiдчинилися рани, i полилася кров. Але Лара вперто мовчала. На сотому ударi руда голова дiвчинки мотнулася, i вона знепритомнiла.
  Досвiдчений кат хлюпнув заздалегiдь припасованим вiдром води з льодом. Жiнка у бiлому халатi пiдiйшла до Лари. Поклала руку в бiлiй рукавичцi на груди i почала слухати пульс. Потiм з усмiшкою вiдповiла:
  - У неї здорове та сильне серце! Можна й надалi катувати!
  Лара прийшла до тями, зi стогоном. Але тут же прикусила губу i замовкла. Юна партизана з ненавистю дивилася на гiтлерiвцiв. Фон Краузе жорстко сказав:
  - А тепер жаровню!
  Один iз катiв став змащувати Ларi босi пiдошви нiжок, а другий пiдтягнув жаровню з регулятором. Дiвчинка простогнала:
  - Не скажу! Все одно не скажу!
  Жаровню пiдвели до нiг, катувальник клацнув запальничкою, i спалахнуло полум'я. Вогонь палав на певнiй вiдстанi вiд голих п'ят дiвчинки.
  Фон Краузе гаркнув:
  - Говоритимеш?
  Лара заперечливо хитнула головою. Кат повернув краник i полум'я побiльшало.
  Фон Краузе прорепетував:
  - Досить! Якщо спалити їй ноги повнiстю, вона перестане вiдчувати! А ми з нею так скоро не розлучимось!
  Кат повернув краник назад, зменшивши полум'я. Iнший катувальник взяв у руки гумовий стек, i знову став наносити несильнi, але болючi удари по зламанiй спинi Лари.
  Гiтлерiвський кат зробив плаксиве обличчя i прогарчав:
  - Ох, як боляче!
  Справдi, бiль страшний. Лара застогнала, але потiм знову стиснула щелепи. Її вкритi червоним нальотом зуби заскреготiли. Зеленi очi дiвчинки-партизанки болiсно блищали.
  Фон Краузе, щоб краще було видно, дiстав з кишенi лiнзу i подивився на Лару через збiльшувальне скло. Красива дiвчина зi спотвореним вiд болю обличчям. Їй поступово пiдсмажують вже й так пiдпаленi ранiше вогником п'ята.
  Але вона мовчить, стиснула зуби. Дивуєшся, яку мужнiсть виявляють цi росiяни. Просто фанатизм. I дiти у тому числi. Чомусь навiть пiдлiтки ламаються рiдше, нiж дорослi. Ось це дiвчинка дивиться з ненавистю i зазнає болю.
  Фон Краузе в досадi говорить:
  - Приєднайте датчики та електроди!
  Жiнка в бiлому халатi здивовано вимовила:
  - Ви хочете спробувати струм?
  Краузе енергiйно кивнув:
   - Ось саме!
  Жiнка, будучи досвiдченим катом, помiтила:
  - Вона вже й так розтягнута на дибi, її хльоскують батогом, i смажать п'яти. Ще струм i больовий шок погасить свiдомiсть!
  Краузе прошипiв:
  - Я примушу цю бiса волати вiд болю! Чи я не король катiв!
  Жiнка сухо наказала:
  - Виконуйте!
  Кати стали приєднувати електроди до шиї, грудей, колiн дiвчинки.
  Протягли дроти... Лара знову вигукнула:
  - Не скажу!
  Фон Краузе наказав:
  - Включiть мiнiмальний розряд! Я не хочу, щоб дiвчисько занурилося вiд шоку!
  Кат у червонiй масцi повернув подiл. По тiлу дiвчата пройшли розряди.
  Лара здригнулася, бiль став нестерпним i її сумарнiсть виривала з горла крик. Кат посилив струм, змусивши дiвчинку трястись вiд муки. Сльози бризкали з очей.
  Лара розумiла, що ще ось-ось i розриветься, почне волати i благати про пощаду. I тодi дiвчинка, раптом вiдчувши натхнення, заспiвала;
  Я дiвчинка проста партизанка,
  Билася з фрицем, люто борючись...
   Бувало в цiй лайцi дуже жарко,
  Бо у фашистiв потужний князь!
  
  Була простою дiвчинкою-пiонеркою,
  Коли нацист на Батькiвщину напав...
  Ми танцювали у хороводi дiтки,
  Для нас товариш Сталiн - iдеал!
  
  Але ворог проклятий швидко настає,
  I ось увiйшов до села фрiцiв танк...
  Там ленiнградка Лара вiдпочиває,
  Такий стався скажений розклад!
  
  Довелося дiвчинцi жити пiд окупантом,
  А це голод, постiйний страх.
  Коли увiйшли до квартири квартиранти,
  I обернули дiм твiй у попiл на порох!
  
  Але дiвчинка стала партизанам,
  I стала їхнє завдання виконувати...
  Довелося їй пiднiматися дуже рано,
  I босонiж у розвiдку п'яти рвати!
  
  Взуття, берегло дiвчисько Лара,
  Голодна, ходила в нiч та в день...
  Боса по камiнню дощем бiгла,
  I їй з серпом працювати знай не лiньки!
  
  Без черевикiв ходила до морозiв,
  На пiдошвах мозолi, що верблюд.
  Носила партизанам у свято троянди,
  О тепер фашистiв мiцнiше б'ють!
  
  Але ось удача - враз i вiдвернулася,
  Потрапила Лара в найжорстокiший полон...
  Ох, ти моя, боса дiвки юнiсть,
  Невже чекає смерть i тлiн!
  
  Пiд тортурами дiвчинка не зламалася,
  В обличчя смiялася зухвало катам,
  Нi, не доставить фрицям Лара радiсть,
  На дибi гордо, смiливо промовчавши!
  
  Вогонь лоскоче п'яточки дiвчинцi,
  Викручував суглоби бузувiр.
  Тiльки смiх лише лунає дзвiнкий,
  Бо Лара хоробрий пiонер!
  
  Так нiчого фашистам не сказала,
  I на розстрiл по снiгу босонiж...
  Тепер їй буде пам'ять iз п'єдесталу,
  Спiймала славу мужностi силомiць!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Вже зима та Сталiн-Путiн їде на лижах. А навколо нього скачуть дiвчата, i теж розмахують цiпками. Чудово все й гарно. Ось попереду мчить руда комсомолка, i її волосся майорить, наче пролетарський прапор. Вона бiжить без жодних лиж i боса. Гарнi у войовницi нiжки, по снiгу залишають слiди.
  Сталiн-Путiн вимовляє:
  - Дiвчата найвищий колiр! Буде орден чи нi!
  Але, звичайно, не все йому масляна. Росiя нагадує боксера, який перейшов на глухий захист. I панчера , що вiдбиває агресивний натиск . Але все одно фрицi сильнi. I продовжують наступ. Хоч уже не так шалено, як спочатку.
  Сталiн-Путiн вимовляє:
  - Росiйських дух вiн не погас,
  Фюреру, двинем лiктем,
  Прямо пiд око!
  I вiд цього жарту стає куди веселiше. Але вiдомо, що Гiтлер тобi не Обама. Масштаб особистостi зовсiм iнший. I можна цiлком реально закопати себе. I країну також.
  Сталiн-Путiн сказав, човгаючи палицею:
  - Чарiвна країна! I пишнi плоди! Але править Сатана i слуги Сатани!
  I закашляв, ух тут i застудитися недовго. Та й фраза якась двозначна. Наче сам Путiн є Сатана! Ех, у славi вiн таки президентом був! Як би на мiсцi Сталiна i не спростоволоситься. Адже все йде не так...
  Сталiн-Путiн згадав Висоцького i заспiвав:
  - Нi, хлопцi, все не так .... Все не так як треба! Ех мра ! Та ще раз! Та й ще раз хлопцi! Навiть у церквi все не так! Все не так, як треба!
  Путiн згадав як пiд час перебування президентом Росiї, вiн теж замислювався про реформування Православ'я. Все ж таки Християнство в основi своєї пацифiстської вчення, i навряд чи пiдходить для iмперiї. Або у всякому разi не буде добрим воїн, знаючи, що сам Бог у тiлi говорив: вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву!
  Та й вiд Юдаїзму в Православ'ї багато, у тому числi й бороди з довгим волоссям священикiв. А хотiлося бачити попiв: гладко поголеними, стриженими у вiйськовiй формi. Щоб у кожного воїна христова були погони i знаки вiдмiнностi.
  Iдея змiнити церкву i перебудувати релiгiю, яка спочатку була пацифiсткою на новий лад, була цiкавою та привабливою. Але Путiн не наважився на масштабнi реформи Православ'я. Видно, справдi не той масштаб особистостi, щоби зробити в Росiї нову релiгiю. Нерiшучий цар!
  Адже з таким успiхом можна було б i на це пiти. Справдi, що можна сказати про Християнство? Почасти це здебiльшого Юдаїзм з новим принципом: полюби свого ворога! I що це потрiбне для Росiйської iмперiї.
  Але Путiн все ж таки розумiв, що спроба радикально реформувати Православ'я з Християнства в Рiдновiр'я, приречена на серйозний опiр. I побоявся розколоти суспiльство за умов конфронтацiї iз Заходом. Хоча, швидше за все, бiльшiсть церкви перебудову б прийняла. Золотi банi та дзвони можна було залишити. А замiсть хреста поставити Коловрат.
  Сам Путiн також вiдчував невпевненiсть, коли твiй Бог висить на хрестi. Справдi, чи може подiбний Всевишнiй тебе захистити i дати силу, якщо вiн сам страждає? I як взагалi брутальнi римляни повiрили в те, що Всемогутнiй Бог мiг дозволити знущатися? Адже це очевидна дурiсть! Але Християнство перемогло!
  Сталiн-Путiн пробурмотiв пiд нiс:
  - Потрiбна нова вiра! Але поки що час для радикальних змiн не настав!
  Набiгавшись на лижах, так що закололо в боцi, Сталiн-Путiн повернувся назад i знову став дзвонити. Якщо вже керувати, то з усiєю рiшучiстю.
  Але зрозумiло, коли ворог захопив у тебе стiльки землi - Ленiнград у подвiйному кiльцi, Москва неподалiк лiнiї фронту, Кавказ пiд фашистам , не час вводити нову вiру.
  Або стару вiру модернiзованого рiвня. Де головний Бог Рiд. Та нашi пращури й вiрили в Рода. Навiть i вираз: Природа - походить вiд при Родi! Весь всесвiт при Родi. Рiд є, насамперед, i Ним усе тримається разом!
  Сталiн-Путiн вимовив сакраментально, i загрожуючи голоногим дiвчатам-служницям пальцем:
  - Богiв багато, а притулити голову не кому!
  Нiмцi поступово заморожували активнiстю. У тому числi й авiацiйну - причому вимушено через погiршення погодних умов. Виконати поставленi напередоднi настання завдання не вдалося. Щоправда, Кавказ практично захоплено. Бакинське нафтовище пiд контролем. СРСР втратив своє найбiльше джерело нафти. Щоправда, самi нiмцi ще змушенi витратити час на вiдновлення свердловин. Захоплена i Карелiя, Архангельськ, частина пiвнiчного узбережжя. Вiдрiзаний остаточно вiд зв'язку з рештою Росiї Ленiнград. Деякi iншi територiї захопленi у центрi. Половину Туркменiї теж окуповано. Японiя захопила цiлком Монголiю, i також вклинилася в Середню Азiю i частково створила плацдарми за Амуром, в Усурiйському краї. Щоправда, самураї досягли успiху трохи менше. Владивосток блокований повнiстю та його обстрiлюють.
  До Москви залишилося кiлометрiв за двiстi. I вже нiмцi можуть обстрiлювати столицю балiстичними ракетами та бомбардувати реактивною авiацiєю. Але взимку i мороз Вермахт втратив можливостi проводити подальший наступ. Тим бiльше, колонiальнi вiйська: iндуси, африканцi, араби сильно мерзнуть. I втратили бiльшу частину боєздатностi. Грiх подiбною ситуацiєю не скористатися. Хоч Червона армiя i зазнала величезних втрат, i теж сильно виснажена.
  Дiйсно, генштаб прийняв рiшення, незважаючи на всi труднощi з постачанням i втратою Кавказу провести взимку кiлька великих, наступальних операцiй. Нехай поки що фашисти взимку i носа не смiють висунути, зате ми їх примружимо i задавимо.
  Або, принаймнi, змусимо битися в найгiрших погодних умовах.
  Василевський голова генерального штабу i заступник мiнiстра оборони цiлком логiчно, припустив, що СРСР не зможе виграти технологiчнi перегони у всiєї Європи та Африки з Азiєю на додачу.
  У цьому планi за зиму перевага супротивника, особливо в авiацiї, тiльки зросте. Так, звичайно, радянськi конструктори вже розробили i продовжують розробляти новi досконалiшi танки. Зокрема, Т-34-100 з бiльшою вежею та потужною гарматою. Ну, а на пiдходi i IС-7 зi знаряддям у 130 - мiлiметра. Але ж i нiмцi не стоятимуть на мiсцi. Крiм того, навiть новi машини не досить хорошi, щоб побити "Лева" або якусь важку машину.
  Та й навряд чи вдасться тепер досягти чисельної переваги.
  Виступив i Вознесенський. Вiн також висловився за якнайшвидший наступ:
  - Пiсля втрати Кавказу, наша армiя вiдчуватиме найсильнiший дефiцит пального. Точнiше сказати, ми його вже й так вiдчуваємо повною мiрою. Проте в зимовий час денний перiод набагато менший, часто стоїть нельотна погода i витрати пального також скоротяться.
  Нарком Жданов теж поспiшив додати:
  - Крiм того, нашi бiйцi та сапери пiдiрвали всi нафтовi свердловини на Кавказi. А це означає, що фрицi поки що не можуть скористатися нашою нафтою. Але з огляду на те, як швидко жорстокi фашисти вмiють все будувати та вiдновлювати, то вже навеснi в артерiї економiки Третього Рейху потече й Бакинська нафта.
  Сталiн-Путiн пiдбив дискусiї пiдсумок:
  - Наприкiнцi грудня завдамо першого зимового удару. Питання лише де?
  Тут уже єдностей вiйськовi не мали. Жуков пропонував ударити у центрi та вiдкинути супротивника вiд Москви. Василевський припускав, що краще намацати слабке мiсце у Тихвiнi. Заодно i допомогти Ленiнграду, який подвiйне кiльце блокади може i не пережити.
  Рокоссовський висловився за наступ у напрямку Воронежа. Були iдеї атакувати нацистiв в Астраханi, або навiть пiд Архангельськом. Сталiн-Путiн вислуховував усi зауваження, щось чиркав i думав.
  Думка вiдсунути супротивника вiд Москви виглядала спокусливою та напрошуючою. Проте саме в центрi фашисти зараз найсильнiшi та добре змiцнилися.
  Атакувати, форсуючи Волгу, здавалося нелогiчним, рiчка велика i повноводна, i перша фаза операцiї стане затяжною.
  Можливий варiант атаки мiж Доном та Волгою, але там уже нашi били, i нiмцi теж добре змiцнилися.
  Найбiльш логiчно виглядає iдея Василевського. На пiвночi нiмцi слабшi, та й у їхнiх вiйськ якось менше бойового досвiду. Тим бiльше i Тихвiн зайнятий нещодавно, нiмецькi вiйська розташувалися на виступi. Але, можливо, i фрицi так мiркують.
  Дати всiма силами у напрямку Воронежа? У конфiгурацiї фронту утворився балкон, який було б дуже рацiонально спробувати пiдсiкти, немов косий осот.
  Ще деякi цiкавi думки - це довбати пiд Архангельськом. З огляду на те, що пiдкрiплення фрицям доведеться перекидати морем - рацiонально зерно i в цьому напрямку є.
  Хоча й самi свої вiйська постачати важко, тим бiльше, що пiдводний флот у фашистiв у морi тотально домiнує. Та й новi крейсери у гiтлерiвцiв входять до ладу. Начебто навiть ранiше затоплений лiнкор "Бiсмарк" вони майже побудували. Причому новий корабель має побити рекорднi розмiри та озброєння "Ямато".
  Хоча, з iншого боку, навiщо фрицям лiнкори? Пустити всьому свiтовi в очi пилюку? Бiльше турбують данi про новi види озброєнь, що розробляються у Третьому Рейху. Особливо про ракети, i реактивну авiацiю, а це серйозно.
  Трохи похитнувшись, Сталiн-Путiн затвердив план: розпочати наступ на Тихвiнську область наприкiнцi грудня, а на початку сiчня помацати супротивника пiд Воронежем.
  В цiлому подiбне виглядало логiчним ... А тим часом вже призабута четвiрка дiвчат продовжувала своє геройство на Схiдному фронтi. Герда i Шарлота, i Христина, i Магда фон Зiнгер - пiсля паузи , викликаної тим, що вони майже одночасно завагiтнiли; потiм народили здорових дiтей, повернулися на фронт.
  Погода стояла холодна прилетiла красуня якраз двадцять п'ятого грудня. Йде снiг i накручує кучерi вiтер. Та й мiсце вони собi обрали не найтеплiше - просто пiд Ленiнград.
  Пiсля прибуття дiвчата в бiкiнi влаштували собi пробiжку кучугурами. Справдi, справжнi арiйки повиннi показати, що їм не страшний нiякий, навiть лютий холод. Разом з ними бiг хлопчик-нiндзя, який прибув з Японiї, якого всi називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спецiальних операцiях. Приємнi схiднi риси, разом зi свiтлим волоссям, успадкованим вiд невiдомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дiвчата навiть будували йому у вiдповiдь очi, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, немов дрiт i бiжить, що за ним не наздогнати навiть цим загартованим i все тигрицям.
  Дiвчата пiсля пологiв на тренувальнiй основi повнiстю вiдновили форму, але витримувати такий крижаний темп не кожному супермену дано.
  Христина, яка встигла, як i Магда, фон Зiнгер побитися з росiянами помiтила:
  - Морози та снiги їхнiй головний союзник. А так нiчим не крутiший за англiйцiв!
  Магда слушно помiтила:
  - Я б так не сказала. Росiяни набагато сильнiшi i пiдроздiли практично нiколи не вiдходять назад!
  Шарлота зробивши сальто, пiд час пробiжки, хихикнувши, помiтила:
  - Але це швидше їх слабкiсть, нiж плюс.... Я взагалi не розумiю таких методiв управлiння вiйськами, як створення загороджувальних загонiв i розстрiлiв командирiв вiдступаючих пiдроздiлiв.
  Босонога Герда сама, перевернувшись при бiгу i зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно - з-пiд палицi не вийде добрих вояк. - Тут дiвчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росiяни воюють, якщо вже цiлих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучiсть!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Нам кажеш?
  Герда хихикнула, помiтивши:
  - Ми ж елiта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усiх часiв i народiв, не дивлячись на категоричну заборону Гiтлера, який хотiв, щоб цей символ непереможностi зосередився виключно на викладацькiй роботi - адже вiн все-таки генерал-лейтенант все ж таки вирвався на фронт.
  Точнiше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде нiмцям десь погано.
  Фашисти, звiсно, про всяк випадок змiцнювали оборону i готувалися до зими, але дуже сумнiвалися, що з росiйських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцiй.
  Проте розвiдка працювала. Тобто iнформацiя про наступ, що готується, з метою звiльнення Тихвiна все ж таки просочилася. Причому радянськi вiйська розпочали потужну артпiдготовку якраз на Рiздво.
  Лупили "Катюшi" i навiть пара перших реактивних пускових установок пiдвищеної потужностi "Андрюша". I гуркiт стояв вiд розривiв такий, що босоногi, напiвзамерзлi дiвчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий i очi виблискують iскорками.
  Переглянувшись мiж собою, дiвчата дiйшли висновку:
  - Що ж тепер поб'ємося, як слiд!
  А хлопчик-нiндзя Карась повiдомив:
  - Моє завдання буде увiйти до Ленiнграда i там розвiдати. Ви надто гарнi для розвiдниць!
  Магда млосно нахилила вiї вiдповiвши:
  - I ти теж... А якщо росiйською здасться дивним, то твiй акцент?
  Карась логiчно зауважив:
  - Коли говориш росiйською мовою надто правильно, це в тобi набагато сильнiше видає iноземця. Принаймнi я побiг, а гарненько придавiть супостата на фланзi.
  Дiвчата помчали до свого танка. Вони ж танкiстки-випробувальницi. I вибрали собi щось нове. Точнiше навiть одразу два танки-новачки, якi мають пройти обкатку на фронтi.
  А саме "Ласки", машини з двома членами екiпажу дуже низьким силуетом. Найпершi моделi танкiв нового поколiння, де нiмцi справдi серйозно зайнялися ущiльненням схеми компонування. I деякi цiкавi ноу-хау в управлiннi. Зокрема, електрична трансмiсiя та розташування коробки передач, вмонтованої у двигун. А самi танкiсти парочка розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмiсiю та двигун помiстили ззаду, а дiвчата зручно розташувалися на животах. I їхнi нiжки давили передачi та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканнi рухалися зручно. Найлежаче сидiння зроблено на замовлення i копiює форму їх тiл. Башти правда немає - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розкиданi назовнi.
  Звичайно, повертати не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам винищувач хвацько розгортається навколо своєї осi, i компенсує цим вiдсутнiсть вежi.
  Магда пояснила дiвчаткам-напарницям:
  - Там без вежi танки отримують дешевшi та нижчi. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрiв i пiднiмаючи до 1,5... Майже як партизани повземо-пластунськи.
  При вазi 12 тонн машина мала вiдмiнне лобове бронювання 82 - мiлiметри пiд кутом нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi у верхнiй частинi. А нижня - зовсiм маленька. Борти захищенi гiрше в 60 мм, але ще прикривають самi ковзанки. Двигун 400 кiнських сил забезпечує вiдмiннi ходовi якостi. Плюс ще розташування коткiв i пiдвiска, дають можливiсть не тiльки знизити силует, але й також забезпечують прекрасну прохiднiсть по заметах.
  Як не крути, але бiльш важкий звiринець, починаючи з "Пантери", куди бiльш громiздкий i незграбний. А на кучугурах i зовсiм труновiй.
  Гердi, яка, розташувалася зi своєю давньою напарницею Шарлотою, i мимоволi вона вiдчувала дискомфорт у тiсному, компактному та довгастому ящику танка. Хоча, звичайно, треба вiддати належне, що машина iз озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Найкомфортнiшими танками, були "Тигр" та "Лев". У цiй машинi навiть нам дiвчатам важко повернуться.
  Шарлота заперечила:
  - Зате захист... Як у новiтньої "Пантери", що тiльки з Листопада i почала вступати у вiйська з 60-мiлiметровим корпусом.... Правда лоб закритий краще за нашого з 120-мiлiметрiв, але в нього ще треба i потрапити. У такому вугiллi як у нас 85-мiлiметрова гармата дасть рикошет i при стрiльбi впритул.
  Герда почухала собi ногою за вушком, але вiд цього руху байдуже вперся в похилий дах i помiтила:
  - У росiян нас попередили, чи можуть з'явитися танки з калiбром у 122 - мiлiметри. Розвiдка не спить!
  Шарлота впевнено вимовила, надуючи щоки i кривлячи в гнiвi рот:
  - Наша розвiдка, як завжди, на висотi. Тiльки нас замкнули в тiсному ящику.
  Новий двигун в 400 кiнських сил, як свiдчила iнструкцiя, мiг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумiшшю. В цьому випадку танк мiг кiлька хвилин промчати зi швидкiстю понад 100 кiлометрiв.
  Радянськi вiйська пiшли у прорив, перед цим зрешетивши всi траншеї та дзоти фашистiв. Але гiтлерiвцi бiльшу частину вiйськ вiдвели на другий та третiй рубiж. Пiсля чого спробували зустрiти пiхоту артилеристським вогнем та кулеметними рядами.
  Попереду, ясна рiч, рухалися танки. Так як потужнiша Т-34-85, ще не надiйшла в масове виробництво, атакували бiльш дрiбнi та рухливi Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лiзли на лiнiю окопiв i користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снiгу.
  А ось i нiмецькi машини намагаються вiдповiдати. Т-4 вже знято, з виробництва, але кiлька таких ще знаходяться в строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по кучугурах, нiж новi монстри. Тим ще треба завести, щоб очистити снiг, що забився мiж катками. Навiть смiшно як фрицi кип'ятять у котлах воду, а потiм ллють її на гусеницi, щоб зiйшла ця мерзенна кiрка.
  Навiть найкращий нiмецький танк "Лев" i то мучиться з подiбними катками. Правда в самих модифiкацiях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна i обставити тридцятьчетвiрку... Але це лише умовно кажучи так просто.
  Але пара нiмецьких танкiв таки зрушила... Але зате iншi як сказати... У топi! Щоправда, зi "Лева" крутi танкiсти намагаються лупити Т-34-76 з великої дистанцiї. Треба вiдзначити, що з огляду на крихкiсть бронi бiля литої вежi радянської конструкцiї, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементiв настiльки гостра, що навiть 50-мiлiметровi знаряддя фрицiв небезпечнi. Втiм, вiд влучень маленької 37-мiлiметрової гармати теж трапляються обвали та обсипання бронi, або корпус iз вежею виходять трiщинами.
  Вiдносна вразливiсть "тридцятьчетвiрки" призвела до того, що iдею переозброєння "Пантер" потужнiшою гарматою вiдклали до кращих часiв. Або точнiше найгiрших - якщо до серiї пiдуть IС. Але поки що IС-1 не став масовою серiєю. Але на рахунок IС-2 iнформацiя вже просочилася. Оскiльки багато генералiв вже розумiли, що СРСР майже приречений, i не знаходили ганебним зрадити за грошi Батькiвщину. Отже, кiлькiсть шпигунiв, у тому числi й генштабi, значно зросла.
  Ось важка модифiкацiя "Лева" зi 128-мiлiметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок... Але спробуй потрап.
  Втiм, радянськi танкiсти вирiшують атакувати фрицiв самi. Нехай навiть з огляду на скорострiльнiсть знарядь вермахту це й самогубно.
  Ось "Леву" вдалося вiдiрвати вежу i четверо друзiв вiдлетiли голубами на той свiт... Але iншi танки ще активнiше пiдтискають... Ось нагострилися умiльцi якось форсувати дизельнi двигуни, що тi нехай на короткий час, але без жодних сумiшей розганяють танк до 70 км. Нехай двигун пiсля цього i ламається. Але тут в атаку iдуть вiдчайдушнi хлопцi, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо iнакше не можна жити, то забудь про виживання.
  I ось немов демон зi снiгового свiту, радянський танк, обравши собi найдорожчу жертву - таранiт важкого та забiйного "Лева". Нiмецька машина тiльки-но почала виїжджати з ангари.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький i корпуси обох машин сплющуються. А потiм вибухає розташований попереду нiмецький двигун. I починається пожежа, i втеча гiтлерiвцiв через нижнiй люк.
  Не всi, звичайно, радянськi танки змогли прорватися на таранну дистанцiю. Зброї у фрицiв працюють i перемелюють. Але хто вдався, той i як урiже!
  Герда та Шарлота трохи випередили своїх подруг i опинилися в межах, коли вже видно радянськi машини. Що ж можна стрiляти, але краще наблизитися. З п'яти кiлометрiв, навiть тендiтну броню тридцятьчетвiрки проблемно взяти.
  Вогняна Шарлотта фiлософськи помiтила:
   - Ось завжди так. Не можна лупити на вiдстанi!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуацiя не змушувала вiдкривати вогонь з великих дистанцiй. Та й їх пофарбований у бiлий танк навряд чи хтось помiтить. А так добре йде машина. Нiхто не дорiкне ходовiй частинi.
  Та й хiд плавний. Радянськi машини теж непоганi i вже зламали першу лiнiю нiмецької оборони i прориваються через другу. А погода нельотна, пiднялася хуртовина, i численна авiацiя вермахту у вiдключеннi.
  Враховуючи чисельну слабкiсть червоної авiацiї, i найгострiший дефiцит пального, то найкращої погоди i бути не може.
  Нехай фрицi ховаються. Ось уже деякi з них навiть бiлими ганчiрками почали розмахувати. Буде Гiтлеру капут...
  Герда вистрiлила iз двох кiлометрiв. У принципi це ще поразка не напевно, але бачачи, скiльки нiмцiв росiйськi встигли покалiчити, чого чекати. Тим бiльше тридцятьчетвiрки ще менш живучi, нiж на початку вiйни, а розробити новi родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термiнатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже вiдвикла вiд бойової стрiлянини - якщо не рахувати штурму Мурманська, хоча продовжувала i пiд час вагiтностi, а також перших мiсяцiв правлiння вправлятися в тирах та полiгонах. Але мабуть у бiкiнi i босий воювати легше, стаєш з машиною одним цiлим... Снаряд потрапив, i перекосив вежу... Нi, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися приятель. А тепер iншу жертву...
  Шарлота шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зiйде... - Герда вистрiлила, i руда войовниця поправила. - Точнiше ми всi разом ворогiв зведемо до могили.
  Бiлоснiжка-термiнатор зло перебила:
  - Є, немає натхнення, не вiдволiкай пiсню!
  Шарлотта благаюче попросила:
  - Заспiвай сама! Адже ти така здатна!
  I Герда ведучи вогонь, заспiвала;
  Батькiвщина та армiя це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всiм народом твоя рать зiгрiта!
  
  Хмари прохолоднi, а свiтила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вiтчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Та часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Небагато вiдступився, i боєць загинув,
  Вiдкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокiй,
  Рай, блаженний воїновi, не свiтить!
  Свiт на батькiвщинi ношу з собою,
  Плiд перемоги смакують нашi дiти!
  Герда поки що спiвала, побила ще дев'ять танкiв, помiтно покращивши свiй рахунок.
  Тодi й Шарлотта заспiвала:
  Вабнi зорянi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали!
  А нашi людей свiту думки,
  Мрiя про Iкаря, що летить!
  
  Мiй погляд невiдривний вiд неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда
  Зворушили їх довго i нудно!
  Тут дiвчина не втрималася i стала сама наводити та палити... Радянськi танкiсти не звертали на пострiли уваги, хоча пiдключилася й самохiдка Магди. Все ж у завiрюху не сильно розглянеш, де, що i як б'є. Плюс ще обидва танки пiдсiли i стали майже невиразнi з кучугурою. Та й нова гармата була непомiтнiшою, i на кiнцi стояв глушник з вiдведенням вогника. Така ось пiдступна машина вийшла у фрицiв.
  Карась, який у цей момент завис iз боку, з азартом проспiвав:
  - Якщо жiнки б'ються - краще в бiйку не вступай!
   Ось, здавалося, який збиток можуть завдати двi машинки лише по дванадцять тонн кожна? Однак у цьому випадку кадри вирiшують усе. Дiвчата практично не промахувалися, хоч i не всi влучення виявлялися смертоносними. Три або чотири похила броня тридцятьчетвiрок давала рикошет, приблизно десяток всаджень привели до пошкоджень рiзного ступеня машин, але з тих, що легко виправити в полi. Але близько пiвсотнi поважної за якiстю бронi радянських машин постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвiрку стало рвати, коли детонував боєкомплект. Вежу далеко вiдкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянськi танкiсти iз запiзненням зрозумiли, що їх жалять i спробували контр атакувати.
  Дiвчатам-тигрицям, дуже тiсно, зате боєкомплект в 82 снаряди цiлком можна порiвняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в нiс i про них дiвчата обдирають локтя . Але поки що є чим вистрiлити, а при зближеннi потрапити до росiйських простiше.
  Герда дуже швидко хреститься i вiдправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це вiдважнi хлопцi, але хтось iз їхнiх командирiв круто збожеволiв!
  Шарлота помiтила, iстерично шепнувши:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кiнець!
  Справдi тридцятьчетвiрки стрiляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись вiд струсу. Звичайно, їх попадання рiдкiснi, пострiли неточнi, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений i броня, як не крути високої якостi, цементована. А це означає, що поверхня пiдвищеної твердостi дає вiдмiнний, просто як стрибки кролика рикошет.
  Але все одно всерединi вiд цього стрiмко, все одно, що залiзти в барабан i по ньому лупитимуть важкими кийками.
  Правда, кабiна вiд влучень сильно нагрiлася, але коли ти в бiкiнi, це навiть приємно пiсля пiрнання в замети. Але куди неприємнiше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанка. Це для ходових якостей машини як ломиком пiд око. Хоча якщо врахувати, що ковзанки не шаховi, а окремим вiзком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим пiти. Ось це слiд робити ранiше. А так захист корми слабший. I кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може пробити. Не такi вже гармати у росiян слабенькi.
  Герда прошепотiла, знову випускаючи подарунок пекла їх напiвавтоматичної гармати:
  - Але пасаране !
  Хоча це слово, точнiше девiз iспанських комунiстiв для нiмецьких тиражних войовниць виглядає зовсiм не доречним. Адже гiтлерiвцi воювали на боцi Франка. Хоча часом солдати охоче переймають чужi прийоми.
  При стрiльбi Шарлота трохи повертала самохiдку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм у цьому планi проблему.
  Радянськi танки кучугурами мчали не так швидко як по шосе, але все одно їх стрiмкi стрибки, заважали i прицiлу, i були швидкi.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  I Герда палить на граничнiй швидкостi, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Шарлота прокричала:
  - I навiть якщо потраплю я в товщi пекла - до колиски не повернусь!
  Дiвчата стрiляю до кiнця, але снаряди проносяться з бортiв i встромляються, ламаючи ковзанки. Броня трiскається, i машина спалахує.
  Герда приймає рiшення:
  - Пiдриваємо машини та йдемо!
  Шарлота з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залiзо?
  Герда рiшуче вимовляє:
  - Є речi важливiшi за метал, наприклад кадри!
  Шарлотта зриває невелику кiнокамеру i кричить:
  - Зате нашi подвиги будуть зафiксованi назавжди!
  Герда босими пальчиками повернула важiль, що приводить у дiю вибухiвку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дiвчинi-тигрицi було дуже шкода знищувати подiбний витвiр мистецтва, але куди дiнешся, якщо iнакше радянськi воїни, яким не вiдмовиш у хоробростi, захоплять унiкальнi технологiї.
  Так що пiдiрвали "Ласку" i пiрнули в кучугуру, щоб урятувати свої унiкальнi життя.
  Магда фон Зiнгер i Крiстiна теж не хотiли вiдступати i їхню машину розiрвали точнi влучення снарядiв. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої вiйни. Коли тобi доводиться ретуватися, залишаючи своє серце. Адже дiвчата билися вправно, i встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче змiям у кучугуру i там намагатися вiдсидiтися вiд невблаганних радянських знарядь.
  Коли ти спiтнiла i в бiкiнi, то залiзти в глибини снiгу iдея не найприємнiша. Але хiба часто в нашому свiтi ти робиш те, що тобi приємно. У всякому разi, наприклад, вогник серйозно встиг Крiстiнi, що стрiляє до кiнця, обпалити пiдошви, божественних нiжок. Але дiвчина вiд цього стала ще злiшою i кричала:
  - Честь i хоробрiсть на вагу не продаються!
  Магда, яку теж пiдпалило, ось навiть засмагла шкiра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь - це жар, а не пожежа!
  Радянськi танки, втiм, полегшили завдання. В лютi вони розстрiлювали покинутi "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десяткiв снарядiв. Заодно частина танкiстiв висунулася з люкiв i, немов каскад водоспаду, крила самi нiмецькi машини i тих, хто сидiв за кермом матом.
  Магда скривилася, помiтивши:
  - Вони, бiльшовики, звичайно ж, хоробри, але вкрай безкультурнi!
  Христина, спльовуючи снiг, що лiз у рот, несподiвано проявила сувору справедливiсть:
  - А ти думаєш нашi воїни краще?
  Магда з приколом помiтила:
  - Звичайно, краще, раз перемагаємо. Кавказ уже наш, далi до Москви всього кiлька сотень кiлометрiв... - I медова блондинка суворо вишкiрила довгi iкла. - Чи ти хочеш везти промови?
  Христина, яка, встигла вже надивитися всього i всякого тiльки пiдняла нiжкою фонтан снiгового пилу i хихикнула, вiдзначивши:
  - Часом мовчання є найстрашнiшим видом зради.
  Нiч, завiрюха та кучугури давали четвiрцi дiвчат хороший шанс на виживання.
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Сталiн-Путiн теж хотiв зробити собi видовище. Може навiть гладiаторськi бої, якi влаштовують фашисти. Хоча це й дороге. Але розважитися хотiлося. Коли втрачено Кавказ, то жити стає бiльш стрiмко.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Як жили ми, борючись, i не боячись смертi! Так i вiдтепер жити тобi та менi!
  I вождь вождiв як урiже з усього розмаху кулаком по дубовому столу. Навiть вiд стукоту срiбнi вилки та ложки пiдскочили.
  Пiсля чого дзвiнок Берiї, та вимога додати у випуску озброєння. I скорiше пiдтягувати танки пiдвищеної сили.
  Сталiн-Путiн пiсля цього потанцював трохи, i велiв танцювати перед собою дiвчатам. А сам знову зателефонував.
  Запитав у Яковлєва, як iдуть роботи з ЯК-3.
  Конструктор зауважив, що потрiбно багато якiсного дюралю, i новий винищувач навряд чи стане серiйним.
  Сталiн-Путiн гаркнув:
  - З дерева робiть!
  Взагалi думка про дерев'янi лiтаки та танки, була й непоганою. Особливо вигравали танки, стаючи рухливими, легкими та дешевими.
  Т-34 iз деревом замiсть сталi - це ж чудово. Таку машину нiчим не пробити. Нi, звичайно, дерево не таке мiцне, як сталь, зате такi машини дуже практичнi i дешевi.
  Радянськi танкiсти вже пробували дерев'янi макети, i результати атак показали - це супер!
  Сталiн Путiн навiть проспiвав:
  - рубль дерев'яний,
  Ну а так дубовий,
  Сталiн найголовнiший -
  Свiт збудує новий!
  Пiсля чого дiвча пiдскакують i крутяться собi... Сталiн-Путiн подумав, що в охоронi можна залишити лише одних дiвчат. Так буде трохи красивiше та ефективнiше.
  Сталiн-Путiн взяв i сказав:
  Є жiнки у нашiй Росiї,
  Що водять жартома лiтак...
  Що всiх у всесвiтi красивiше -
  Легко приб'є супостата!
  
  Вони народженi для перемоги
  Знак Русь на вiки прославляти...
  Адже нашi могутнi дiди,
  За них збирали вiдразу!
  I дiвчата своїми повнозвучними голосками так i пiдспiвували. Сталiн-Путiн радiв, коли поряд з ним дiвчата. Вони передають вождевi енергiю.
  Коли дiв багато i енергiї теж кипуче через край.
  Сталiн-Путiн взяв i заспiвав:
  - Один два три! Фюрер-заєць виходь!
  I як лясне в долонi. Дiвчата заплескали в унiсон. Вони такi гарнi, засмаглi, м'язовi. Так хочеться з ними попустувати. Тiльки ось, зазвичай, пiсля цього енергiя падає. Дiвчата треба пожирати очима. Тодi i буде набагато бiльше сили.
  Сталiн-Путiн захоплено вимовляє:
  - Я великий вождь та ваш секс-символ.
  I потiм знову дзвонить. Наприклад, Косигiна. Мовляв пiдтягнись, i давай нову зброю постачай на фронт. Або тебе в мурашник послати.
  Сталiн-Путiн згадав, що в той час , коли вiн ще не злетiв так високо, любив почитати Єфремова i Стругацьких. I особливо цiкаво у свiтi комунiзму. Там, зокрема, дiти жили у особливих, великих, дитячих будинках.
  I їх виховували колективно.
  Сам Путiн став президентом подумував перейняти подiбну систему. Але вiдразу це зробити складно. Але поступово щось робилося. Були й деякi плани колективного виховання. Але взагалi Путiн свого часу витрачав не рацiонально, i багато до чого руки не доходили. Ось навiть для проблеми виховання молодi. Не доходять руки, тож хоч простягай ноги.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Нi, не будуть золотими гори! Фюреру я шию розсiчу! Я йому пригадаю цi шпори! I голову Адольфу посiк!
  Пiсля чого великий вождь пiдняв голову! Вiн почував себе тепер бадьорiше.
  Подзвонив Ворошилову. Дав йому наганяй, що партизанським рухом командує мляво. I результати не такi, що вражають, могли б бути.
  Сталiн-Путiн також переговорив iз Ватутiним. Генерал армiї повiдомив, що вони продовжують поколювати фашистiв. I що гiтлерiвцям спокою на радянськiй землi не буде.
  Сталiн-Путiн вiдповiв:
  - Головне вiдрiж! Вiдрiзають, щоб мiряти... Тьху! Мiрають, щоб вiдрiзати, а не навпаки!
  Малиновський теж пообiцяв, що будуть бити фашистiв. Чуйков же доблесно вiдбивався у Сталiнградi.
  Сталiн-Путiн прошипiв:
  - Ну, все при дiлi!
  Зателефонував i Кагановичу. Вимагав, щоб той теж пiднатиснув. I щоб перебiжчикiв було не так уже й багато.
  I багато чого ще... Дзвiнки та дзвiнки, та вимоги нарощувати зусилля.
  Поки що сам не заклював Сталiн-Путiн носом.
  I дiвчата розташувалися довкола нього. Їхнi юнi тiла омолоджували тiло постарiлого тирана.
  До речi, з якого року Сталiн? 1879 чи 1878? Хто вiн? Тигр чи кiт? Принаймнi це загадка природи.
  А бої трохи спадають.
  Затяжна вiйна стомлювала гiтлерiвцiв. Попри всi розрахунки, СРСР не здавався. А у Третьому Рейху йшли роботи з подальшого вдосконалення технiки.
  Фюрер вiдпочивав узимку на Кiпрi. Мiсце досить тепле, i водночас не спекотне. Вiйна йшла здебiльшого успiшно для Третього Рейху. Вже є завоювання, що не снилися Чингiсхану. I СРСР майже вже повалений.
  Однiєю з розробок, яку показували фюреру, став "Маус"-2. Машина, в якiй 150-мiлiметрову гармату замiнив реактивний бомбомет, а замiсть, короткоствольної 75-мiлiметрiвки, поставили знаряддя вiд "Пантери".
  На машину був встановлений також новий двигун 1800 кiнських, а сама вона важила двiстi тонн.
  Фюрер дуже сподобався це "Маус"-2, що поєднує в собi якостi штурмової зброї, i винищувача танка.
  Втiм, Гудерiан висловився скептично:
  - Навiщо нам створювати подiбний танк-монстр? Це дорого i майже неможливо ефективно перекидати на фронт такi мастодонти. Простiше зробити два меншi танки - штурмовий i винищувальний, нiж об'єднувати в одному!
  Гiтлер-Байден негативно махнув головою:
  - Цей танк не вразливий, при стрiльбi з усiх ракурсiв!
  Гудерiан логiчно зауважив:
  - Лев-2 теж живучи в бою, але не такий громiздкий. I взагалi краще зосередити зусилля на створеннi танкiв нового поколiння "Е", нiж витрачати ресурси на модернiзацiю застарiлої схеми компонування.
  Фюрер прошипiв немов кобра:
  - Ми про це також не забуваємо!
  Лобова броня "Мауса"-2 склала 250-мiлiметрiв, бортiв та корми в 200, щоправда з невеликим нахилом у 15 градусiв. Машина i справдi вийшла переобтяжена , нехай i надiйно захищена. Новинкою став потужнiший двигун, який надавав танку дещо бiльшу швидкiсть.
  Втiм, Гiтлер-Байден незабаром охолов до машини i влаштував бенкет. Навiть вегетарiанський стiл вражав розкiшшю. Стiльки на ньому було рiзних, фруктiв, овочiв, тортiв та кулiнарних виробiв.
  Оточенню фюрера довелося задовольнятися багатою, але позбавленою м'яса та риби трапези. Єдиний виняток - це чорна i червона iкра, яку любив фюрер i яку внесли в золотi страви босоногi красунi.
  Дiвчата напiвголих тут багато i це дуже здорово.
  Їдальнi були тонкої роботи i теж iз золота. Танцювали красивi дiвчата та молодi жiнки. Вони починали одягненi в легкi схiднi сукнi та повiльно, витончено оголювалися.
  Грала музика, зi стелi сипалися пелюстки троянд та iнших екзотичних кольорiв. Пахло парфумами...
  Гiтлер неквапливо жував бутерброд на фруктовiй олiї та з чорною iкрою. Дивився на танцi дiвчат, поки тi оголилися. I думав...
  За iронiєю долi, навiть не отримавши середньої освiти, фюрер став найбiльшим правителем Землi. Втiм, i найбiльший завойовник давнини Чингiсхан не вмiв читати та писати.
  Багато рiзних пригод пережив Гiтлер. Яких тiльки зигзагiв не було у його долi. Але майже завжди зрештою перемагав. Навiть коли здавалося, мета недосяжна. Британiя не вiдразу пiддалася, але й вона була взята. СРСР виявився сильнiшим, нiж думав фюрер. Проте передчуття пiдказувало йому, що буде дуже важко.
  Але Гiтлер дуже побоювався, що Сталiн ударить йому в спину. Iнакше б вiдправив вiйська в Африку та метрополiю. Але чи можна iгнорувати таку сильну армiю на кордонах. Тим, коли нiмцi вдарили, з'ясувалося, що росiяни до оборони не готовi, натомiсть зiбрали тисячi танкiв бiля самого кордону та на виступах.
  Спочатку Третiй Рейх перемагав, але термiни "Барбаросса" зривалися. Потiм кожен крок давався все важче, доки не було важкої поразки пiд Москвою. Пiсля цього нiмцi, втiм, переглянули стратегiю, напружили сили i почали знову перемагати.
  Гiтлер тодi без зайвих забобонiв закликав до армiї пiдлiткiв та робiтникiв. Поставив iноземцiв та жiнок до верстатiв. Ввiв трудову повинность для всiх iз десяти до сiмдесяти рокiв. Жiнки замiнили наглядачiв у таборах та на заводах. Вiйськовополонених змусили працювати. Фашисти збiльшили випуск озброєнь, вдаючись до драконiвських заходiв щодо iноземних робiтникiв. Сформували новi дивiзiї, використовуючи хiвi та європейцiв з албанцями.
  Багато чого було зроблено, але змогли посилити Роммеля i стали перемагати Сталiна. Зрештою, вождь СРСР попросив перемир'я. Передбачаючи важку зиму, Гiтлер прийняв пропозицiю та обвалився всiма силами на Британiю. Та й Японцi молодцi: розбили США пiд Мiдвей та захопили Гавайський архiпелаг.
  Найважче, здавалося, це захопити Британiю висадкою десанту, але все пройшло благополучно та швидко. Настiльки успiшно, що Гiтлер потiм шкодував, що не зважився на висадку ще в сороковому роцi.
  Тодi було б швидше та легше. Може, i з Росiєю б закiнчили куди швидше. Розрахунок на швидку перемогу цього року не виправдався. Втiм, Гiтлер i передбачав, що тоталiтарний СРСР виявиться твердiшим, нiж захiднi демократiї. Звичайно, жорсткий сталiнський тоталiтаризм i масована та вправна пропаганда бiльшовикiв гуртують численний радянський народ.
  Та й важка iндустрiя в Росiї розвинулася, поставляючи велику кiлькiсть танкiв, лiтакiв i особливо гармат. Не так просто зламати фанатикiв. Згадати, як трималися Баку, Сталiнград, Мурманськ... Все ще тримаються Єреван i Астрахань.
  Але час їхнього падiння наближається. Росiяни намагаються атакувати нiмцiв у Тихвiнi? Тим гiрше для них!
  Фюрер пахнув рукою i наказав:
  - А тепер давайте гладiаторськi бої!
  Танцiвницi втекли зi сцени. Натомiсть есесiвцi виштовхнули двох дiвчат. Обидвi войовницi в одних трусах та з мечами в руках. Досить симпатичнi та м'язовi дiвки.
  Гiтлер-Байден любив милуватися голими i мускулистими тiлами войовниць. Ставок не укладали, тому що це була проста i щоденна розвага фюрера. Гiтлер-Байден пiсля того вирiшував поточнi питання, йшов бенкетувати з друзями точнiше зi свитою на узбережжi моря.
  Тут вiн продовжував керувати битвою та спостерiгав за поєдинками, вбираючи славу Нерона.
  Дiвчата почали рубатися. Вони виглядали дуже спокусливо i еротично, майже позбавленi одягу, i зi змащеною олiєю, блискучими засмаглими тiлами.
  Фюрер милувався i навiть узяв у руки бiнокль. Приклав до очей, щоб було краще видно. Але мовчки дивитися, Гiтлер не любив, i знову помчала вiльна мова:
  - Iдея створення надважких машин належить менi особисто. Я сам вирiшив створити танки, рiвних, яким не було б у ворога. I це вдалося. Маус, ще бiльш досконалий Е-100, i Маус-2 з потужним реактивним бомбометом, це все мої генiальнi iдеї. Це добре, але всього цього дуже мало! Нам потрiбен танк з унiверсальним озброєнням подiбним до "Мауса"-2 i в той же час легший, але не менш захищений.
  Шпеєр охоче кивнув головою:
  - Декiлька конструкторських бюро працюють над цим мiй фюрер. Зокрема, Порше пропонує iдею "Королiвський лев", танк вагою сто тонн. За своєю бронею попереднiй розрахунок обiцяє лобову 300-мiлiметрiв, бортову 200-мiлiметрiв. Щоправда, гармата одна 210-мiлiметрiв. Напевно, танк iз бомбометом та знаряддям "Пантери", буде
  Трохи важче. Але в будь-якому випадку, завдяки ущiльненню компонування схеми менше ста п'ятдесяти тонн, i броня розташована пiд нахилом.
  Гудерiан рацiонально зауважив:
  - Для похилої бронi 300-мм це надмiрно. Досить цiлком i двохсот. Зате швидкiсть та транспортабельнiсть зросте. Бажано, щоб вага не перевищила ста тонн.
  Шпеєр поспiшив пiдтримати головного танкового стратега:
  - Перевезення танкiв важче ста тонн створюють серйознi проблеми для залiзничних колiй.
  Гiтлер-Байден зневажливо пирхнув:
  - Але ж з перевезеннями "Мауса" нашi залiзничнi колiї цiлком справляються. Та й у бою машина показала себе непогано! Хоча згоден, краще мати танк щiльного компонування i рухливий. Як, наприклад, вiдбуваються випробування самохiдки Е-10?
  Гудерiан добродушно промовив:
  - Загалом, непогано мiй фюрер. Четвiрка дiвчат-термiнаторiв набирає рахунки. Думаємо "Ласки", будуть цiлком респектабельним танком. Або точнiше самохiдкою!
  Гiтлер-Байден жорстко запитав у Шпеєра :
  - А чому все-таки вийшла самохiдка, а не танк?
  Iмперський мiнiстр охоче вiдповiв:
  - Самохiдка приблизно на третину дешевша за танк, i має нижчий силует. При цьому Е-10, легко розгортається, що компенсує вiдсутнiсть у неї вежi, що обертається. Лобова ж броня достатня, щоб вiдбивати пострiли радянських тридцятьчетвiрок. Ми створили цiлком прийнятну машину.
  Гiтлер-Байден вiдповiдно кивнув:
   - Це не погано! Але незабаром ви повиннi встановити ще потужнiший двигун 550-кiнських сил, i посилити бронювання. I тут росiяни нiчого не зможуть їй зробити!
  Шпеєр кивнув i пiдтвердив:
  - Проект Е-50 передбачає створення танка , що перевершує "Пантеру"-2, i машину, яка має стати основною. Ми хочемо зробити в перспективi такий танк, який був би непробивним з усiх ракурсiв i мав би наймогутнiшу гармату. Хоча поки що навiть "Пантера" зi своїми противниками справляється.
  Шелленберг голова зовнiшньої розвiдки повiдомив:
  - У СРСР розробляють, i незабаром запустять у серiю Т-34-85 та IС-2. Останнiй танк хочуть озброїти 122-мiлiметровою зброєю. Це означає, що проста "Пантера" стає вразливою. Але "Пантера"-2 у новiтнiй розробцi зi 150-мiлiметровою похилою лобовою бронею цiлком з радянськими машинами справлятиметься. Лобова броня вежi бiля IС-2 лише 100-мiлiметрiв, i 88-мiлiметрова гармата її проб'є з великої дистанцiї. Загалом мiй фюрер, незважаючи на те, що зброя у IС-2 найпотужнiша, через найгiршу якiсть снаряда його бронебiйнiсть приблизно 130-мiлiметрiв на 1000 метрiв. Щоправда, падає з вiдстанню менше. Параметри 100-мiлiметрiв з 2000 метрiв.
  Гiтлер-Байден серйозно зауважив:
  - Простий "Тигр", явно застарiв. Потрiбно зняти цю робочу конячку з виробництва, i взагалi менше використовувати у боях.
  Гудерiан iз цим погодився:
  - Проти Т-34-76 "Тигр" цiлком справляється, то 85-мiлiметрова гармата його братиме i в лоб. Причому з дистанцiї до кiлометра. Зрозумiло, "Пантера"-2 пробиватиметься з бортiв, навiть у новiтнiй модифiкацiї.
  Шпеєр уточнив:
  - У "Пантери"-2 товщина бронi еквiвалентна "Тигру"-2, а нахил бронi навiть трохи бiльше, при рiвному озброєннi. При цьому Пантера легша на вiсiмнадцять тонн при двигунi 900 кiнських сил. Цей основний танк цiлком прийнятний для бойових дiй. Ми його намагаємося випускати серiйно все бiльшими та бiльшими обсягами.
  Гiтлер-Байден кивнув i повiдомив:
  - Ви, звичайно, працюєте, але працюєте мало! Хоча зiзнатися в сорок першому роцi радянськi тридцятьчетвiрки були кращими за нашi танки, то зараз перевага перейшла до нас. Думаю, навеснi треба наступати на Москву.
  Звiринець схвально зааплодував... Дiвчата все ще воювали. Вони дiяли досить обережно i не форсували подiї. Але фюреру це здалося мало, i пiд босi ноги дiвчата посипалися вугiлля.
  Це додало бою бiльше колориту i вигуку красунь, i запах паленого, схожого на шашлик м'яса.
  Гiтлер-Байден зареготав i, вказавши на бiй, повiдомив:
   - Оце справдi здорово... Ну гаразд я сьогоднi добрий! Вiдпустiть дiвчат, нехай живуть!
  Красунi, накульгуючи, покинули сцену. За сигналом фюрера замiсть них погнали танцiвниць. Теж босоногих дiвок i ледь прикритих шматками яскраво-червоної тканини на стегнах. Дiвчата обпалювалися, але їх пiдхльостували батогами.
  Це Гiтлеру-Байден теж подобалося. Взагалi, коли гарна жiнка вмирає, це недобре - людство стає бiднiшим. Але вiдмовити залюбки помучити собi дiвчат?
  Особливо фюрер любив тортури босих, жiночих нiг. Це приносило садисту космiчних масштабiв величезне задоволення. Особливо якщо жертва красива та бiлої раси.
  Дуже подобалося Гiтлеру помучити, потерзати. Це в нього був такий апетит iз дитинства.
  Навiщо це роблю? Подобається! Просто подобається! Це ще маркiз де Сад наголошував у своїх працях. Коли отримуєш насолоду, завдаючи iншому болю.
  Гiтлеру-Байдену подобалося, коли страждають жiнки. Недарма для фашистiв улюбленим тортуром було ганяти жiнок i дiтей босонiж по морозу та снiгу.
  Фюрер, розглядаючи видовище, переклав розмову iншу тему:
  - А як справи з авiацiєю?
  Зауер перший заступник Шпеєра повiдомив:
  - випуск реактивної авiацiї постiйно збiльшується великий фюрер. Особливо винищувача НЕ-162 такого дешевого та простого у виробництвi. На даний момент ми випускаємо лiтакiв стiльки, скiльки у нас запитує Люфтваффе. У них є обмеження в кiлькостi льотчикiв. НЕ-162 випускається по 100 штук на день i бiльше не потрiбно!
  Гiтлер-Байден досить кивнув:
   - Це добре... У повiтрi нам поки що нiхто крiм погоди не суперник. Але бомбардувальники, як з ними?
  Зауер гордо вiдповiв:
  - Ю-287 та " Арадо " в серiї, i виконують бойовi завдання. ТА-400 освоюється серiйно, Ю-488 показав себе найкращим гвинтовим бомбардувальником. Загалом, все гаразд мiй фюрер!
  Гiтлер-Байден висловив невдоволення:
  - Штурмова авiацiя... Це нам потрiбне насамперед!
  Зауер зiтхнув i вiдповiв:
  - Реактивний штурмовик виявився не цiлком технiчно надiйним - хоча його швидкiсть перевищувала 800-кiлометрiв на годину. Зате ТА-152 успiшною йде на змiну Фокке-Вульфу. Так Фокке-Вульф прекрасна робоча конячка, що перевершує на голову радянський IЛ-2. Незабаром буде готовий реактивний штурмовик, з iншим, надiйнiшим двигуном, i противнику взагалi стане не до жиру!
  Гiтлер-Байден перебив Зауера :
   - Це погано, що ви розчарували мене зi штурмовиком. Я думав, що росiян будуть громити ефективнiше з повiтря. Втiм, є ще й МЕ-163 найшвидший винищувач. Начебто вiн уже здатний вести до п'ятнадцяти хвилин бою у повiтрi?
  Зауер охоче пiдтвердив:
  - Так мiй фюрер! I це не межi. Слiд зазначити, що ця безхвостка невелика за розмiрами i швидка. Вона ефективна у повiтряному бою, але лише на обмеженiй територiї. Бiльш перспективне сiмейство МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами. Незабаром цей лiтак буде готовий до серiйного виробництва та наше домiнування у повiтрi посилиться!
  Фюрер сухо наказав:
  - Дiйте! СРСР - це не останнiй наш рубiж... Наступним кроком стане Америка. США, безперечно, слiд добити!
  Шпеєр охоче пiдтвердив:
  - Ми збiльшуємо випуск великих надводних кораблiв та пiдводних човнiв. Зокрема, в серiю надходять субмарини на перекису водню, а ще з'явилися проекти нових кораблiв здатних лiтати зi швидкiстю гвинтового винищувача!
  Гiтлер-Байден здивувався i перепитав:
  - Корабель, що летить iз швидкiстю реактивного винищувача?
  Шпеєр поправив фюрера:
  - Не реактивного, а гвинтового, десь зi швидкiстю 500-600 кiлометрiв на годину. Це дасть нам велику перевагу у морських битвах. I такi кораблi не боятимуться не мiн, нi крижаних полiв, нi штормiв!
  Гiтлер-Байден посмiхнувся i помiтив:
   - Це схоже на казку .... Втiм, i реактивна авiацiя, теж здавалася колись зовсiм недавно казкою! А тепер нашi льотчики трощать поради!
  Фюрер зробив жест. На арену вивели двох хлопчикiв, рокiв чотирнадцяти. Жiнки стали їм цiлувати босi ноги i гладити мускулистi тiла. Хлопчики почервонiли вiд збентеження. Засвистiли батоги, i хлопчики в одних плавках стали танцювати.
  Фюрер дивився на це... Жiнки гладили хлопчикiв, i час вiд часу цiлували пацанiв у колiна та п'яти чи плечi. Досить кумедне видовище. Гiтлеру-Байдену згадалося, як його, коли вiн був пiдлiтком, спокусила тридцятидворiчна фрау мадам Штефан . Це запам'яталося фюреру протягом усього життя. Сумiш сорому, i задоволення, моторошне тремтiння... Ще досить свiжа i красива жiнка з хлопчиком-невинним. Це так круто!
  Жаль, але зв'язок зi Штефан тривала всього кiлька разiв i, вона поїхала. Гiтлеру не дуже щастило з жiнками. Вiн пiдхопив вiд Штефан гонорею i довгий час приховував, вiд чого став фактично iмпотентом. Що викликало чимало жартiв на його адресу. Звичайно ж Штефан (єврейка !) була повiя, якщо спокусила гарненьку дитину. З того часу Адольф i зненавидiв цей народ. I ненавидiв люто.
  Спроби Гiтлера-Байден обзавестися потомством природним шляхом завершилися невдачею. Але нещодавно нiмецькi лiкарi взяли сперму безпосередньо з яєчок фюрера i заплiднили сотню спецiально пiдiбраних дiвчат-арiєк, як нiмкеня, так i скандинавок. Всi високi та м'язовi блондинки. З них i четвiрка войовниць: Герда, Шарлота, Магда, Христина. Тепер у фюрера народилося сто двадцять п'ять дiтей - трохи бiльше половини з них хлопчики, а решта дiвчаток.
  Таким чином Гiтлер-Байден зумiв продовжити свiй рiд. Було прийнято, що наслiдуватиме нащадок фюрера. Хто саме? Звичайно ж, чоловiк,
  i найдостойнiший.
  Обзавiвшись потомством, Гiтлер-Байден вiдчув собi впевненiше. Тепер навiть у разi замаху, його рiд продовжено! А значить, є надiя, що Третiй Рейх i надалi розвиватиметься i процвiтатиме.
  Спочатку Третiй Рейх пiдкорить землю. Гiтлер вже давно ухвалив рiшення: iмперiя на планетi Земля буде лише одна. I головний нiмецький союзник - Японiя пiде за Британiєю та США. Туди вирушать i Муссолiнi, i Франко, i Салазар . Гiтлер-Байден хотiв всесвiтньої, iмперської гегемонiї. У якiй не було мiсця незалежним державам. Нiмеччина обiцяла стати такою iмперiєю.
  Тiльки боляче вже завзято пручається СРСР. Навiть росiяни наступають пiд Тихвiном. Як їх зупинити та приборкати наступальний порив пiд Тихвiном? Взимку боєздатнiсть Вермахту та рiзних iноземних дивiзiй падає, i ти думаєш, як самому вцiлiти!
  Фюрер запитав у Шпеєра :
  - А як показав себе танк "Щур"?
  Iмперський мiнiстр озброєнь зiтхнувши вiдповiв:
  - На жаль, не надто добре. Загалом, нiж один робити танк iз батареєю, куди практичнiше вiдтворити кiлька маленьких. Або хоча б менше!
  Гiтлер-Байден проревiв немов вiл:
  - Для Нiмеччини характернiше елiтне мислення. Нашi танки якщо є, то найкращi у свiтi. Такою є аксiома вiйни. Звичайно великий "Щур" породжує чималi проблеми. Але всi цi проблеми цiлком можна розв'язати. I ми здатнi їх вирiшувати!
  Шпеєр кивнув i помiтив:
  - Транспортабельнiсть "Щур" нульова. Танки важчi за двiстi тонн, не перевезти потягом. Потрiбно розумiти, що iснує певний лiмiт залiзничних колiй.
  Гiтлер-Байден жорстко помiтив:
  - Я наказав будувати залiзничнi колiї з колiєю не менше трьох метрiв. Це дозволить поїздам їздити швидше. Я дуже мудрий фюрер. Крiм того, є проекти такої зброї, що перевершить усе, що iснує ранiше. Наприклад, диск Бiлонцi . Вiн дозволить нам розрiзати лiтаки супротивника, а самим залишатися невразливими.
  За цим проектом майбутнє!
  Шпеєр цього разу погодився:
  - Якщо попереднi розрахунки вiрнi, диск Белонцi надасть нам великi переваги. Тiльки питання у тому, коли буде створено таку машину. Це дуже дорогий проект!
  Фюрер схрестив на грудях руки i продзижчав:
  - Я всiх зiтру в порошок! Буде моя влада над свiтом! I нехай хлопцi борються!
  Жiнок батогами погнали з арени. А пацанам дали до рук мечi. Мовляв, розважте фюрера. Гiтлер у свою чергу лiг у крiсло, i поклав руку на стегно служницi. Красива дiвчина-блондинка розiмлiла, вiд дотикiв небожителя. Фюрер м'яв шкiру красунi i дивився за поєдинком. Хлопчаки майже одразу отримали поранення. А потiм один пропустив тичок меча в живiт. I впав... Став корчитися, намагаючись пiдвестися.
  I отримав удар мечем по головi. Пiсля чого остаточно затих.
  Мавр припалив розпеченим залiзом голу п'яту. Пацан здригнувся, але не прийшов до тями.
  Гiтлер-Байден наказав:
  - Добий! Ну негайно!
  Хлопчик здригнувся i приклав меч до грудей свого вiзавi. Потiм натиснув. Меч повiльно входив у голi, засмаглi груди тяжко пораненого хлопця.
  Фюрер обжалив губи i прогорлав:
  - Слава менi! А цьому пацану-переможцю припiйте п'яту!
  Хлопчика поставили на колiна, i торкнулися огрубiлої пiдошви, розпеченим шматком залiза. Юний гладiатор розлютився, але два мавра-амбала утримало його за плечi. Мученик торкнувся залiзом i другої п'яти. Гiтлер насолоджувався криками та стогонами хлопця. Як це приємно коли пiдлiток стогне вiд болю i хныкає як дiвчисько.
  Гiтлер-Байден став пестити красуню енергiйнiше i сказав:
  - А тепер випорiть хлопця... Сто ударiв батогом! I вiдправте потiм у шпиталь!
  Юного гладiатора пiдняв на вже заздалегiдь приготовлену переносну дибу i стали пороти. Маври били мiцно, лопнула шкiра i потекла кров.
  Гiтлер-Байден звернувся до Зауера :
  - Нам потрiбнi лiтаки, якi не так сильно залежали б вiд того лiтня погода чи нi. Зараз наприкiнцi грудня наша численна авiацiя фактично вийшла з гри!
  Зауер не дуже впевнено промовив:
  - Швидше за все, диски Бiлонцi виявляться невразливими i за поганої погоди, мiй фюрер. Крiм того, реактивна авiацiя бiльш стiйка до урагану, нiж гвинтова!
  Гiтлер-Байден хихiкнув i помiтив:
  - Я найгенiальнiший полководець у свiтi i Сталiну до мене далеко!
  Свита хором гаркнула:
  - Та славитись великий фюрер!
  Гiтлер-Байден несподiвано вiдчув у собi приплив милосердя i наказав:
  - Досить пороти хлопця!
  Пацана, втiм, уже добили до непритомностi, перетворивши його спину i стегна на криваве мiсиво.
  А сабантуй у варварiв продовжився. Втiм, фюрер уже почав клювати носом.
  Йому стали снитися подвиги... Як вiн немов Атiлла полководець давнiх часiв. У нього пiд командою гарнi дiвчата-арiйки, котрi керують вiйськами.
  Ось Адольфу сниться, як вiн вiдправляє дiвчат у розвiдку:
  Герда, тим часом, разом iз загоном наблизилася до цитаделi Ерф . Вона з тривогою поглядала на великi вежi. Мiсто мало майже неприступний вигляд. Загiн войовницi налiчував не менше сотнi добiрних мечiв. Дiвчата у ньому становили меншiсть, досвiдчена Герда не хотiла пiдставляти своїх подруг. У її поглядi проглядала занепокоєнiсть:
  - Так! I що я зроблю. Навiть порох не одразу розiб'є такi стiни. Щоправда, можна спробувати атакувати з узбережжя. Це дуже спокусливий спосiб завдати вороговi неприємностей.
  Почув неясний гул, щось дивне майнуло в повiтрi. Герда, разом iз єдинорогом, плюхнулася вниз. Над її головою стрiли збили листя. Декiлька воїнiв впали, пробитi арбалетними болтами.
   - Ось чорт! Адже неможливо дiстати з подiбної дистанцiї! - заверещала Герда.
  Її напарниця Шарлота, що втратила коня, крiзь зуби пробурмотiла.
  - Я бачила велику стрiлу i два дюжини дрiбних.
  Войовниця повернулася:
  - Що ти сказала?
  Дiвчина Шарлота терпляче пояснила:
  - Зi стiни летiв товстий спис, а потiм вiн вибухнув, вибивши з себе арбалетнi болти.
  Герда почухала потилицю:
   - Це стає дуже цiкаво. Куди спис упав.
  - Он туди! - Дiвчина вказала пальцем.
  - Зараз перевiрю.
  Незважаючи на ризик, Герда помчала до ворожих позицiй. По нiй знову вистрiлили, i тут вона помiтила в польотi подобу колоди. Пролетiвши чималу вiдстань, вона нiби рвонула, викинувши не менше трьох десяткiв арбалетних болтiв. Герда пiшла вiд бiльшої частини предметiв, i лише один болт потрапив їй у спину мiж лопатками. Вiд попадання було боляче, тим бiльше що болт був обтяжений свинчаткою, мабуть, набило синець, але броню зi шкiри срiбного дракона пробити їй виявилося не пiд силу. Яким чином жiнка-генерал дiстала таку рiдку шкiру, Герда не сказала б i пiд тортурами. Але у рiзних кланiв свої секрети хитрої вiйни iз драконами.
  Войовниця пiдскочила до колоди. Воно було розiрваним i порожнистим. Вiн виходив з нього специфiчний запах. Були помiтнi численнi дiрки, де, мабуть, ранiше стирчали болти. Герда скривилася, хвилюючись, пробурмотiла:
  - Ого, так пахне газ, що пробивається крiзь кору землi. Мабуть, його стиснули, потiм пiдпалили i, вiн рвонувши, викинув цi гостинцi. Однак хитрi Гiперборейцi i в них майстернi майстри. Стрiляють, схоже, iз гiгантських арбалетiв. Що ж, треба зiграти ретираду, а то смуга везiння
  може й скiнчитися.
  Герда вiдiгнала свого скакуна.
  Тим часом, на протилежному боцi, Крiстiна люто вичитувала полковника.
  - Навiщо ти вiдкрив вогонь по розвiдувальному загону? Невже ти не розумiєш, що краще пiдпустити супротивника ближче i накрити пострiлами значну частину вiйська.
  Полковник простогнав:
  - Вибачте ваше сiятельство, але не стримався, спрацював рефлекс. Бити ворога, не даючи пощади.
  Христина вдарила полковника кулаком по обличчю. Вона була мiцною, дуже високою з коротко остриженим мiдно-рудим волоссям. Її цiлком можна було прийняти за не за роками розвиненого бiйця-юнака з потужними руками. Тож не дивно, що вiд удару зламався нiс, а полковник знепритомнiв.
  - На кол його! Це буде прикладом тим, хто наважиться осушуватися даного у воєнний час наказу. А ви, мої брати, готовi по зброї?!
  - Радi намагатися ваше сiятельство. - пiдтвердили дружним криком солдати.
  Христина пiдiйшла до величезного арбалета, пiдкрутила його механiзм. Поправила, схоже на великий балон, спис. Суть вiйськової новинки полягала саме в цьому газi, що змiшується з мiнералом, щоб вiдбулася реакцiя з сильним розширенням, що викидає на велику дистанцiю болти, що пробивають навiть важкi лицарськi обладунки. Жодна катапульта чи балiста не била на таку дистанцiю. Значить був шанс протриматися проти ворога, до пiдходу пiдкрiплень. Втiм, були й мiнуси у подiбних набоїв, трудомiсткий процес виробництва, добре, що Христина заздалегiдь навантажила ковалiв, змушуючи працювати їх день i нiч. Запас все ж таки обмежений i його не варто марнувати.
  Її помiчниця, Магда, запропонувала:
  - Може, зробимо вилазку!
  Христина заперечила, хмурячись:
  - Проти переважаючих сил?
  Магда кивнула:
   - Ось саме, противник захопиться i переслiдуватиме нас. Ми ж просто переб'ємо переслiдувачiв за допомогою нашої зброї.
  Христина поплескала її по плечу.
  - Ах, Магдо, свiтла голова. Але хай спочатку пiдiйде все вороже вiйсько. Час, полководець, повинен вибирати ретельнiше. Двi жiнки були схожi на тiлобудови, красивi, хоча Магда була трохи тонша, у неї трохи довша за руку. Войовниця, розмiрковуючи, вiдповiла:
  - Ворогiв дуже багато! Вкрай важливо, витримати перший напад з переважаючими силами. Пiсля цього пiде набагато легше, якщо вдасться збити бойовий настрiй супротивника.
  - Перший млинець завжди грудкою, а вiд першої склянки нудить. - Христина дiстала з-за пояса булаву. - Я б з радiстю випробувала її на тупiй головi герцога Адольфа Гiтлера.
  Фюрер при цих словах стрепенувся, i прокинувшись як прореве:
  - Усiх караю i розстрiляю!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Сталiн-Путiн прийняв лазню у компанiї дiвчат. Оголенi мускулистi красунi хльостали вождя вiниками. Потiм розiм'яли тiло. Пiсля чого Сталiн-Путiн вибiг разом iз дiвчатами на снiг. I разом з ними перекидався в кучугурах. Що дуже здорово.
  Пiсля такої лазнi й почуваєшся веселiше. Тiльки потiм i робиш, що обдзвонюєш оточення.
  Сталiн-Путiн iз дiвчатами сидiв у басейнi i, одночасно не виходячи, набирав номери та вiддавав накази. При цьому покрикуючи на пiдлеглих.
  Йому це подобалося.
  Курчатов ця дурна борода все ще не зробила атомну бомбу. Ну, що з ним розберуться ще. Треба буде i термокваркову зроблять.
  Сталiн-Путiн читав, що Олег Рибаченко цей генiй написав про зброю, засновану на реакцiї зi злиття кваркiв. Справдi, вийшло щось супер. I до того рвонула, що уламки розлетiлися на всi боки вiд одного краю галактики до iншого з надсвiтловою швидкiстю.
  Оце забiйна гармата, точнiше бомба!
  Сталiн-Путiн подумав, що мало вiн цiнував Олега Рибаченка, цього видатного генiя, та великого майстра зi зброї. Адже справдi видатний гросмейстер слова Олег Рибаченко. I зброярi найбiльший. Його конструкцiї здатнi завоювати не лише свiт, а й всесвiт! Оце екстра-клас!
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Кривавою загравою затягнутий горизонт,
  I гул розривiв чується вдалинi...
  Iде на бiй солдат вишневий кiт,
  I топить одним помахом кораблi!
  Сталiн-Путiн пiсля цього стукне кулаком по водi. I дiвчат забризкає.
  Конструктор та заступник мiнiстра Iллюшин повiдомив, що вiн готовий надати нову модифiкацiю IЛ-2 з дерева. I це дуже прогресивно.
  Сталiн-Путiн, згадавши роман Жуль Верна - "Альбатрос", проревiв:
  - Використовуйте та спресований папiр! Це дасть таку мiцнiсть матерiалу, що й не подряпає!
  Iллюшин охоче пiдтвердив:
  - Звiсно ж, дасть товариш Сталiн! Нашi лiтаки найсильнiшi у свiтi!
  Сталiн-Путiн навiть у дикому захватi проспiвав:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Замочимо ворогiв усiх у сортирi.
  Не вiрить Вiтчизна сльозам,
  Фашистам дамо по мiзках!
  Iллюшин це пiдтвердив:
  - Так точно товариш Сталiн!
  Вождь наказав люто, сяючи очима тигра:
  - Бий фашистiв!
  Iллюшин з полюванням пiдтвердив:
  - Битиму! I ламатиму!
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Ти їх не щади, нищи їх гадiв! Як клопiв души! Пали як тарганiв!
  Iльюшин брязнув:
  - Я завжди готовий!
  Сталiн-Путiн зробив ще дюжину дзвiнкiв. Поговорив i з двома мiкоянами. Конструктором та мiнiстром. Але, звичайно, тут вже дорога добра порада.
  Потiм зателефонував i Ботвиннику. Чемпiон СРСР з шахiв, бадьоро повiдомив, що готовий дати пораду вождю!
  Сталiн-Путiн сухо запитав:
  - Куди краще нам рушити фашистiв?
  Ботвинник упевнено вiдповiв:
  - За найслабшим мiсцем!
  Сталiн-Путiн проорав на всю горлянку:
  - Нехай буде так! Тому що я так сказав!
  I знову крутяться шестернi вiйськового механiзму. Грозячи перемолоти не один мiльйон людських життiв.
  А дiвчата навiть нiмецькi так виють, i показують iкла. Що проти дiвчат може протиставити чоловiк? Та по сутi нiчого. Дiвча сильнiше за будь-якого мужика.
  Тим бiльше супротивникам не спало на думку прочiсувати снiги i шукати в кучугурах голоногих чортiв. Тож войовницi, закопавшись у снiжок, вiдсиджувалися, а радянськi танки рушили далi, розвиваючи прорив. Хоча бiльше сотнi росiйських машин так i залишилося валятися розбитими, перекошеними, у результатi дiя дiвчат-тигриць.
  В цiлому радянськi вiйська в першi кiлька днiв досягли деяких успiхiв i зумiли помiтно вклинитися у ворожi побудови.
  Фрiци вiдiйшли до самого Тихвiна i постаралися закрiпитись у мiстi. Звичайно, будинки i житловi масиви, самi по собi вже досить серйозний захист вiд радянських вiйськ.
  Вiдважна четвiрка дiвчат-тигриць встигла вiдiйти до Тихвiна. Але їм довелося, взявши до рук пiстолет-кулемети обороняти мiсто. А для танкiстiв це не найприємнiше проведення часу.
  Шарлота, вiдстрiлюючись вiд пiхоти, що насiдала, вiдправляючи чергового червоного солдата на той свiт, висловилася:
  - Ну, хiба ж ми не чудовиська... А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвiн зазнав серйозних руйнувань ще при захопленнi мiста нiмцями.
  Зараз же фрицi осiдлали на барикади i розраховували збудувати неприступну лiнiю оборони.
  Герда вiдкрила вогонь одиночними - слiд берегти патрони. Радянськi вiйська втратили надто багато танкiв i тому в атаку пiшла пiхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерiв радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забiй. А їх зустрiчали кулемети та автомати. Четвiрка стрiляла непогано i спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспiвала:
  - Нам треба ратний подвиг здiйснити - iнакше сенсу не отримаємо, жити!
  Бiй кипiли у всьому мiстi. А зверху вже сипалися бомби, тим бiльше, що погода помiтно покращала, i фрицi отримали фору.
  Герда в лютi метнула свої витонченими босими пальчиками кинджал i прокричала:
  - Наш бiй буде переможним, iнакше не можна!
  Шарлота, не гiрше стрiляючи у вiдповiдь, додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда зрiзавши короткою чергою кiлька бiйцiв, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянськi самохiдки обстрiлювали Тихвiн, польова та облогова артилерiя пiдтяглася трохи згодом. Фрiци посилила оборону та авiацiйний пресинг. Радянськi вiйська стягували новi лiтаки.
  Поява легендарного Марселя рiзко змiнила спiввiдношення сили.
  Великий ас лiтав на МЕ-309, дуже потужнiй по озброєнню машинi. I буквально зметав усiх на своєму шляху. Навiть у радянськiй армiї спецiально попереджали, що подiбний монстр з'явився у повiтрi.
  Сам Марсель у жодному разi не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Вiн думав, що, борючись iз Червоною армiєю, лише виконує свiй священний обов'язок перед Батькiвщиною. Тим бiльше, що багато фактiв про звiрства фашистiв йому не були вiдомi. Та й надто багато списувалося на вiйну.
  Але ось перший пiсля повернення бiй супераса . Летять радянськi бомбардувальники, штурмовики та винищувачi. Вони хочуть дати жорстокий бiй наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить i ще з дистанцiї за п'ять-шiсть кiлометрiв вiдкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через нiс.
  Радянськi машини та вiдважнi аси ще до ладу i не розгледiли супротивника, як їхнi лiтаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стрiляв, не цiлячись, а iнтуїтивно. Вiн нiби заздалегiдь знав, куди кожен льотчик полетить i спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак iз дитячим обличчям змiтає крилатi армади.
  Новий рiк хоч i морозний, але видався спекотним. Радянськi вiйська вiдчайдушно i, завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвiн. Фрiци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у мiстi, де лежала артерiя, яка живила неприступний Ленiнград. Крiм того, йшлося про престиж нiмецьких вiйськ, яким важко та соромно вiддавати великi мiста.
  Погода, як на зло, покращилася i численнi бомбардувальники супротивника особливо масовий Ю-288, жалили позицiї радянських вiйськ та бомбили комунiкацiї.
  Радянський лiтак ЯК-9 i Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєннi та швидкостi. Зокрема МЕ-309, немов дракон вибивав слабшi радянськi машини. Крiм того, нiмцi розробили тактику подвiйного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякi проблеми з маневренiстю у живучих, сильно озброєних, але важких нiмецьких машин новiтнiх Фокке та МЕ. Крiм того, на фронтах стали з'являтися i реактивнi МЕ-262, правда це машина поки що не цiлком технiчно надiйна, а також легка, маневрена та дешева модифiкацiя НЕ-162. Остання машина, була простiшою у виробництвi i технiчно надiйнiшою за реактивнi месершмiти . Але для її управлiння були потрiбнi льотчики досить високої квалiфiкацiї. Що дещо знецiнювало, такi позитивнi якостi даної розробки, як мала вага лiтака - всього 1,6 тонни в порожньому виглядi, дешевизну та технологiчнiсть виробництва, i найкращу у свiтi маневренiсть.
  Але тi нiмецькi аси, що освоїли цю машину, марнували її похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два пiсля Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши, результат у 300 збитих машин Хаффман отримав високу нагороду Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Його тактика зближуватися до мiнiмуму, а потiм бити i вiдлiтати назад максимально зручна на НЕ-162. Отже, Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 р. - збитих лiтакiв все ще недосяжний.
  Тим бiльше другого сiчня 1946 року цей льотчик-легенда з'явився в небi, все ж таки вламав Гiтлера, нагадавши, що нiмецьким вiйськам погано, а потужнiша нiмецька технiка явно пасує в снiгах. Тож слiд забезпечувати повiтряне постачання оточеному Тихвiну, де осiли нiмецькi вiйська та бомбили всi пiдступи до мiста.
  Дiвчата-тигрицi стрiляли на землi, а суперас набирав рахунки на небi.
  Першого ж дня Марсель здiйснив шiсть вильотiв i збив бiльше сотнi радянських лiтакiв. Щоправда, 4 сiчня погода рiзко зiпсувалася... Пiднявся буран, а радянськi вiйська пiшли на штурм мiста.
  Чудова четвiрка дiвчат-термiнаторiв волiла битися разом - плiч-о-плiч. Такi неповторно красивi та смертоноснi. Вони змушенi були через холод все-таки накинути на себе камуфляж i битися у бiлому.
  На допомогу прибули i хлопчик-нiндзя Карась. Безстрашна дитина-термiнатор, не боявся холоду i бився в одних шортиках. Єдиним засобом зiгрiвання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну вiд засмаги шкiру бiлої пiд снiг, який продовжував iти, засинаючи всi вулицi. Причому використовував у бою метальнi дуже тонкi металевi диски та меч-катану. Але, зрозумiло, i стрiляв вiн чудово, причому з трофейної зброї. Втiм, дiвчата також не промахувалися, використовуючи автоматичнi гвинтiвки.
  Така зброя купнiше пiстолетiв-кулеметiв, а головне надiйнiше. Втiм, автомати МН-44 нiмцiв, як правило, не пiдводили. До п'ятої зими добре налагоджена нiмецька вiйськова машина була готова. Зокрема, навiть у хуртовину Фокке-Вульф i МЕ використовуючи пiдiгрiв, примудрялися завдавати радянським вiйськам болючих хоч i обмежених уколiв.
  Герда стрiляючи навскидку, намагаючись не дивитись у бiк, де падали радянськi солдати. Багато бiйцiв були дуже молоденькi сiмнадцяти-шiстнадцяти рокiв. Пiхоту набирали обвалами, пiдгортаючи усi ресурси. Справдi, багато виявилося втрачено.
  Але серед фрицiв повно iноземцiв. Зокрема, Швецiї, в якiй на недавнiх виборах перемогли нацисти, i ця марiонеткова територiя пiд контролем Третього Рейху. Ну, а вже двi дивiзiї та чотири бригади зi Швецiї прибули у ролi добровольцiв. У самiй країнi проходять мiтинги та масовi ходи з вимогою - вiйни. I носять портрети Гiтлера та Карла дванадцятого.
  Так що вступ Швецiї у пряму вiйну питання часу. Iспанiя та Португалiя вже воюють, але посилають вiйська куди на пiвдень. А зараз узимку вони взагалi намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус мабуть готовий зробити стрибок, до Середньої Азiї, де вже з новою силою розгорається рух басмачiв.
  Але це все деталi, що в Тихвiнi бореться i дивiзiй власiвцiв. Цi хлопцi б'ються зло, розумiючи, що на полонi на них чекають страшнi катування i неминуча петля. А що нiмцi? Втiм, не цукор! Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибiру, але все ж таки вiшати без розбору їх не будуть.
  Герда змiнивши обойму, i скошуючи одягнених у сiрi шинелi солдатiв - на всiх у росiйських не вистачає маскувальних халатiв, уявила, що може чекати їх у разi полону... I посмiхнулася можливiй сексуальнiй, крутiй пригодi. Правда, потiм у Сибiру буде гiрше. Як цей мороз дiстає - вогнеметний жар i краще. Ось у пустелi вони швидко звикли до розжареного пiску i носилися босонiж, але тут так не вийшло. Через пару годин у бiкiнi по морозу, починало трясти i слiд було вiдiгрiватися в лазнi. Там їхнi юнаки з елiтного батальйону СС розiгрiвали тiла ударами ялинового вiника. Ну i не тiльки, зрозумiло, вiником - там хлопцi добiрнi красенi-арiйцi, те, що треба!
  Вони вже зовсiм втратили колишню сором'язливiсть, а може, навпаки, набули розкутостi мачо жiночої статi. Але зараз їм доводиться трохи вiдступати - радянськi пiхотинцi, завалюючи пiдступи трупами, пiдiйшли на занадто небезпечну близькiсть i стали закидати гранатами.
  Потрiбно було розiрвати дистанцiю, щоб не потрапити пiд осколковий град.
  Магда отримала невелике розсiчення осколком i у вiдповiдь за три секунди випустила вiсiм куль. Радянськi солдати бiгли майже, не зриваючись, лише трохи пригнувшись i обойма знайшла собi жертви. Розрядила вiсiм патронiв та Христина. Агресивна руда диявола виразилася:
  - Безумству хоробрих, спiваємо ми пiсню!
  Але радянськi воїни, мабуть, вирiшили довести, що в цьому мудрiсть життя. Нiмецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його пострiли немов iгноруються. Хоча солдати i падають, але тi, хто вцiлiв, продовжують бiгти i навiть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити i ранiше.
  Карась дуже спритно кидає диски, одним зрiзаючи двох-трьох солдатiв. Потiм атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтiвки - легко, наче сiрники!
  Хлопчик-нiндзя ще зовсiм малий, на вигляд одинадцять-дванадцять рокiв, але такий швидкий... У нього не встигають i потрапити, нi захиститися. Дитину виховували i тренували з самого народження, жбурляючи в немовля мечi, змушувала розплутувати i розрубувати стрiчки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спецiально навчених кiшок. Ну i багато iншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смертi. Його мати нiндзя у двадцять п'ятому поколiннi, батько могутнiй сибiрський чародiй, та iдейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика та тренування з магiєю - зробили хлопчика найкращим серед нiндзя. I звичайно iмператор Хiрохiто, щоб показати нiмцям, що не вони найкрутiшi надлюдини , а є i в Японiї крутi хлопцi вiдправив хлопчика на нiмецько-радянський фронт.
  I Карась (риба карась символiзує собою гордiсть та життєву стiйкiсть самураю!) виявився гiдним воїном.
  Ось, наприклад, вiн босими, злегка почервонiли вiд багатьох годин знаходження на лютому холодi пальчиками метає тонший за волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечi, щоб легше було рубати густi шеренги ворогiв. Який страшний це дитина-термiнатор, що може вперше радянськi воїни, будучи беззахисною пiд ударами мечiв i пусками дискiв, подалися назад зазнавши реального страху.
  Дiвчата ж змiнивши обойми стали проходити ще швидше, а точнiше i нiкуди.
  Трупи пiхотинцiв нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозi, i по них пiдiймалися новi солдати. Ось так лiзли i її зважали на втрати. Але бiй вступав нiндзя i знову, нiби хвилi страху.
  Майже цiлодобово вирував вiдчайдушний напад. Радянськi вiйська цiною найбiльших втрат зайняли кiлька кварталiв, потiснивши нiмцiв на рядi рубежiв. Але слабка пiдтримка артилерiї - нiмецька авiацiя колишнi днi розбомбила залiзничнi колiї, позбавивши пiдвезення i дуже багато жертв серед частин, що приходили, змусили тимчасово призупинити рух пiхоти.
  Незважаючи на ризик подiбної тактики в бiй були кинутi танки. Потрiбно зламати супротивника пiд Тихвiном, поки фрицi, використовуючи свою перевагу в технiцi, не деблокують мiсто.
  I в цьому штурмi було прийнято досить ризиковане рiшення - використати танк IС-4. Машину спецiально розроблену як танк прориву. Так як потужна зброя через низьку скорострiльнiсть, i вiдносно слабку купчастiсть стрiлянини погано пiдходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успiшно громити неброньованi цiлi.
  Так, хоч танки в мiських умовах смертники, але треба проламувати позицiї хай навiть лобом.
  Першими рушу тридцятьчетвiрки. Щодо легких i невеликих машин, мчали вузькою колiєю... З дахiв на них посипалися гранати та пляшки iз запалювальною сумiшшю. Потiм вибухнули замаскованi баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкiстiв СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися в центр мiста, i там вступали в завзятий обмiн ударами. Навiть ефективнi фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвiркам слабку бортову броню, не лякали радянського солдата.
  У бiй було кинуто одразу три танковi армiї. Сталiн навiть вирiшив вiдмовити вiд другого удару у напрямку Воронежа, заради рiшучої перемоги над Тихвiном та порятунку "Колиски революцiї". Нехай навiть пального видають за жорстким лiмiтом, на пару годин їзди на добу - Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрiбен час та грошi, людськi ресурси яких радянської iмперiї пов'язаної вiйною на два фронти катастрофiчно не вистачає.
  Але Тихвiн - це артерiя Ленiнграда i дороги життя, а головне - це символ того, що радянськi вiйська можуть i вмiють перемагати численних i добре озброєних фашистiв. Так, що цiною не постоїмо...
  Танк IС-4, виглядає переконливо - теж схожий на тридцятьчетвiрку, тiльки вежа ще сильнiше зсунута вперед. Звичайно, сам ствол товстий i довгий, не порiвняти з Т-34-85, яка поки що домiнує на полi бою. За весь сiчень титанiчними зусиллями Т-34-100 буде випущено не бiльше сотнi.
  Щоправда впадає у вiчi вразливiсть чола вежi - плоскуватого i дуже товсто броньованого.
  Карась, який у танки кидав невеликi, але дуже потужнi розривнi гранати, пiдбiг до дiвчат i запропонував:
  - Давайте захопимо IС-4 i покатаємось на ньому?
  Магда потримала iдею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цiлих чотири кулемети!
  Карась пiдморгнув дiвчатам помiтивши:
  - Так це добре. Скоро знову пiде на напад пiхота, а ви її покосите!
  Магда пiдштовхнула хлопця-нiндзя:
  - Поспiшай термiнатор!
  Рожевi п'ятки замиготiли як крильця комара, карате-пацан бiгав швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Для початку вiн шпурнув у грiзний IС маленьку грудочку з димовухою -згортком. Спалахнула реакцiя, повалив густий дим. При цьому чорнi струменi розiйшлися в рiзнi боки, заслiпивши кулеметникiв.
  Зрубавши кiлька пiхотинцiв, Карась пролетiв як брукiвка, випущена з балiсти i, видерся на вежу. Спецiальним гаком пiдчепив люк i вiдкинув важку кришку. Далi вже всi просто - пара помахiв двома мечами та п'ятеро членiв екiпажу важкого танка, розлучилися в головах . У слiд за ним заскочили i дiвчата, якi скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бiкiнi. Що ж у танку пiд час руху тепло. Дизель у 720 кiнських сил непогано прогрiває метал. Та саму машину босi дiвочi пiдошви вiдчувають набагато краще, нiж через спецiальнi зимовi чоботи з ребристою пiдошвою iз синтетичного каучуку. Нiмецька iнтендант-служба врахувала досвiд суворих зим i створила нову амунiцiю, при якiй ноги в мороз не так мерзнуть. А то справдi ганьба, фрицi забирали у мiсцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися у хутрянi хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи i сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимуся, де куди краще вмiю вбивати.
  Герда в захопленнi поцiлувала хлопчика в слизьку пружну п'яту i вимовила:
  - Ти диво!
  Христина додала:
  - Еталон арiйця!
  - Я знаю! - Вимовив шибеник i вискочив на мороз одним стрибком iз напiввiдкритого люка... Потiм кришка з гуркотом упала... I дiвчата отримали можливiсть битися на зброї супротивника. А гармата справдi потужна. Сильнiше тiльки Лев-3, що зовсiм недавно з'явився, або як його ще називали "Королiвський Лев" з 128 - мiлiметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали пiд час святкування 8 листопада бiснуватому фюреру. Звичайно, поки що вiн ще не в серiї. Як i IС-2 проходить, свою першу обкатку.
  Ось поки навiть радянськi танкiсти не зробили жодного пострiлу, з гармати мабуть вибираючи собi мету напевно.
  Крiстiна єхидно помiтила, повертаючи механiзм:
  - Ех, старiє... Тут немає автоматики i все треба робити вручну...
  Герда яка у наведеннi собаку з'їла помiтила:
  - I прицiл галимий i оглядовiсть не має значення. Їм не надто добре наводити на цiль.
  Магда, торкаючись босою нiжкою передачi, i повертаючи коробку, помiтила:
  - I все ж таки в порiвняннi з тридцятьчетвiркою є деякий прогрес. Зокрема , перемикати передачi легше. У кабiнi тiсно, але бiльш-менш рухатися можна. Боєкомплект правда замалий. Двадцять вiсiм снарядiв.
  Герда логiчно помiтила:
  - Для стрiлянини по обмеженому кiлькiсть дзотiв може i вистачити, але для повноцiнного танкового бою явно замало.
  Шарлота знайшла в танку i гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висотi! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише двi " плювалки " на таку машину...
  Христина, розганяючи двигун, пiдтвердила:
  - Саме так! Хiба це озброєння для такого важкого сто вiсiмдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, рикнула:
  - Курам на смiх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що IС-4 шосе ще їде, але при бездорiжжi його змiщений вперед центр ваги позначиться. Але нiчого, поки що можна розслабитися i вибирати собi гiдну мету.
  Магда вiдкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один IС- 4, це гарна iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа , але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi, найбiльш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, i б'є скорострiльнiше.
  Магда вирiшила всадити з дистанцiї за два кiлометри. Наказала мiнорним тоном:
  - Стрiляти точно в лоб башти... I... Вам зрозумiло!
  Машина зупинилася, так плавнiсть ходу була нiяка, i Герда нарiкаючи на неважливу якiсть оптику, яку, напевно, шлiфували ненавченi пiдлiтки, навела стовбур. Дiвчата допомогли зарядити снаряд вагою пiвтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася вiдчути чужу машину. Адже вона нiколи ранiше не стрiляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарiлий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалi знаряддя, звiсно ж, не планувалося для танкiв. Але мабуть розроблена в 1940 протитанкова модифiкацiя 107 - мiлiметрової зброї виявилася занадто ненадiйною i вiд неї змушенi були вiдмовитися. А тут треба в умови поганої видимостi з дистанцiї 2000 метрiв вразити цiль. Та й противнику важко буде вiдповiсти, i потрапити, але...
  Герда поцiлувала казенну частину зброї, швидко визирнула з люка, пiдчепила язиком жменю снiгу, проковтнула, уперлася голими п'ятами в важелi i... вистрiлила!
  Вiддало, так що закололо зап'ястя та iкри, i запахло димком.
  По довгiй дузi презент пролетiв i... IС-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потiм почав рватися боєкомплект...
  Магда радiсно вiдповiла:
   - Ось ми їм дали! - I логiчно, точнiше алогiчно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  I дiвчата напружилися... Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попотiти, але так вiн i веселiше, тим бiльше що танк, що стоїть, швидко остигає. Залiзо як хороший провiдник.
  Вдруге Герда вистрiлила швидше та впевненiше. IСи продовжували рухи, i мабуть там ще не розiбралися, звiдки б'ють гармати. Та й зупинятися над росiйському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в цiль...
  Герда облизує губи i командує:
  - I третiй сюди...
  З великим запiзненням четвертий IС-1, вiдкрив на ходу вогонь... I, як не дивно, влучив, хоча з такої дистанцiї з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирiшують все! Однак дистанцiя для 85-мiлiметрової зброї занадто велика, за межею пробивання. Але грюкнуло в вежi капiтально i лобова броня прогнулась. Герда послала у вiдповiдь четвертий "лист-бандероль" вагою пiвтора пуда... Лоб танка IС- 2 розколовся i високо в небо злетiли помаранчевi мови.
  Гарно борються дiвчата... Цього дня для них був успiх. Але можливостi радянської армiї не зрiвняннi.
  Незважаючи на всi зусилля фрицiв 13 сiчня цiною найбiльших зусиль колосальних втрат Тихвiн було взято... Окремi нiмецькi частини намагалися вирватися з оточення, їм назустрiч пробивали коридор - одразу шiсть нiмецьких дивiзiй iз добiрними танками "Лев" прагнучи врятувати героїчну оборону.
  Нiндзя-хлопчик i четвiрка дiвчат пробиралися окремим загоном у стилi трьох мушкетерiв. А саме де не виходило тихо обiйти з боєм i по трупах. Природно IС-2 довелося кинути, але по дорозi, зовсiм несподiвано натрапили теж на рiдкiсний танк Т-34-100, машинi, яка повинна замiнити застарiлий i недостатньо потужний в пробивнiй силi зброї Т-34-85.
  Машина мала подiбний корпус i ходову частину, але бiльша вежа з довгоствольною i товстою гарматою. Зброя трохи поступалася в пробивнiй силi "Пантере" як через нижчу початкову швидкiсть снаряда, так i якiсть боєприпасу. Але все ж таки рiзниця виглядала не переважною як 76 - мiлiметрiвкою.
  Для звичайного "Тигра" вже небезпечна, для "Лева" поки що немає - так 100 - мiлiметрiв у нього нахиленi. Хоча пiд певним ракурсом з'являвся шанс. Або в нижню частину корпусу, але ще гусеничнi щитки.
  Танк взяли на абордаж та очистили вiд екiпажу. Всерединi звичайно набризкалося кровi. Сама машина дуже нова, але боєкомплект скромний - всього 35 снарядiв. Кабiна не надто простора, але краще за стару тридцятьчетвiрку.
  Герда звернула увагу:
  - А тут i командирська вежа є. Це означає, що у нас з'являється сильний конкурент. Тепер росiяни будуть не такi слiпi.
  Магда єхидно посмiхнулася i вiдзначила:
  - А росiяни i так непогано стрiляли, хай i з найгiршою оглядовiстю. Крiм того вежа стала бiльшою i в неї легше потрапити!
  Герда на це дзвiнко засмiялася:
  - Ну-так ! Це найбiльша проблема для наших танкiстiв i, мабуть, коронна перевага даного танка! Спробуй, потрап!
  Шарлотта проспiвала:
  - Раз, два, п'ять! Вийшов "Тигр" пострiляти!
  Христина пiдхопила:
  - На зустрiч Т-4, ноги вищi за руки ширшi!
  I ось вони помчали на танку, який рухався легше за IСа ... Герда згадала, як вони з чотирьох кулеметiв лупили по радянськiй пiхотi. Косили пристойно, а росiяни навiть не зрозумiли, звiдки на них впала така напасть. Зате, вирушивши, полiзли в атаку, жбурляючи гранати... Пара штук не дивлячись на пристойну дистанцiю, долетiла розiрвавшись на вежi. Звичайно, для бронi в 100 i 90 мiлiметрiв IС це що слону дробинка, але неприємно гуде. Та й гусеницi можна посiкти.
  Так що довелося завести мотор i вiдступати. А потiм i набої закiнчилися. Не сотню вони червоних солдатiв скосили.
  Герду вражало таку зневагу до смертi радянських людей. У арабiв з їхнiми обiцянками гаремiв та перлинних палацiв такої самовiдданостi й близько не було. Адже це атеїсти - люди, якi не вiрять у потойбiчне життя i казки про райськi сади. I що спонукає їх так уперто боротися, коли результат вiйну вже вирiшено наперед i це не бiльше, нiж лють приречених?
  Ось цього зрозумiти i збагнути неймовiрно важко.
  Хоча, звiсно, чимало серед росiйських зрадникiв. "Визвольна армiя" Власова за пiвроку iснування сформувала шiсть дивiзiй та дев'ять окремих бригад. Хоча, звичайно, зрозумiло, що бути солдатом Вермахта легше, нiж працювати по п'ятнадцять-шiстнадцять годин бiля верстата за набагато гiршу пайку, але все ж таки... Чомусь не видно на фронтах нiмецьких дивiзiй з колишнiх вiйськовополонених...
  Хоча, втiм, у полонi нiмцiв мало, а радянських... Здається вже понад шiсть з половиною мiльйонiв. Може не так вже й багато власiвцiв, хоча багато полонених розiйшлися за нацiональними дивiзiями та легiонами пiдконтрольними СС. Крiм того частина росiйських спрямована на формування дворян та монархiстiв.
  Але в будь-якому випадку, вони зумiли так взяти Тихвiн, не дивлячись на покращення погоди та масованi бомбардування. Хоч i заплатили цiну неймовiрну.
  Герда отримала наказ i вистрiлила по тридцятьчетвiрцi з легшої вагової категорiї. Швидкострiльнiсть зброї вище, так що можна почуватися впевненiше. Раз, потiм другий, i насамкiнець третiй танк на звалище...
  Так треба акуратнiше. Iнакше їх тут пригорнуть у машини тiльки лобова броня вежi стала сильнiшою i товщiшою, а так майже колишнiй формат. Особливо корпус вразливий. Серед росiйських танкiстiв зустрiчаються умiльцi. Втiм, за такий рiдкiсний танк, як IС-4 або IС-2, не посадять слабака. А тридцятьчетвiрки звичайного формату можуть бути i з простими бiйцями. Через прорiз командирської вежi вони виглядають мов морди конячок, з вусiком дулом. Навiть якось i незручно за такими красунями робити прицiльний пострiл.
  Карась цього разу в вежi з дiвчатами, вiн вибрався служити їм провiдником i не може залишити дiвчат у казанi. Правда Магда логiчно помiтила:
  - Ми можемо i так виїхати, не стрiляючи i не провокуючи...
  Карась, по-дитячому скрививши мордочку, плаксиво заявив:
  - Нi - не стрiляючи, буде нецiкаво!
  Магда все ж попередила дiвчат:
  - Вiдкривати вогонь на поразку лише коли машин не бiльше трьох-чотирьох. Ми повиннi цей новий танк обов'язково привести цiлим до своїх частин.
  Герда погодилася:
  - Поки що цiєї новинки серед трофеїв немає, а значить, це нам ще знадобиться.
  Дiвчата-тигрицi продовжили полювання з помiрним ентузiазмом. Вони не надто досягли успiху, але ще сiм танкiв i п'ять вантажiвок у свiй актив записали. Одного разу довелося i побитися поза машиною, щоб захопити паливо для дозаправки.
  Коротше чотири пустотливi пустуни вибралися з казана, i мало не загинули вiд вогню своєї артилерiї. Виручив лише вчасно пiднятий прапор iз свастикою-павуком.
  Ось уже вони припиняють траншею i навiть знаходиться пара букетiв з паперовими квiтами, якi вручають войовницям-героїням.
  Йосип Сталiн, який став хлопчиком, якому набридло дивитися це знущальне кiно, прорепетував:
  - Та чого ти мене все сук проклятих показуєш! Скiльки можна дивитися вбивство росiйських людей!
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Сталiн-Путiн вiдсвяткував новий рiк iз шампанським та вином, в оточеннi дiвчат та своїх друзiв. Як це чудово. Вiн i сам подiбний до язичницького бога, може навiть i Сам Будда! Дивишся ще, Сталiн-Путiн пiднесеться на небо.
  Головне - це з дiвчатами покуролiсити. I щекотати красуням п'яти. Тодi i свiт стає свiтлiшим. Справдi, чого панiкувати? Нiмцi зупиненi, i не лише. Їх луплять пiд Тихвiном, знову пробиваючи коридор до Ленiнграда. I тепер уже фрицi вiдступають i їх довбають.
  Тож можна i з дiвчатами розслабитися. А незабаром Червона армiя пiде на Берлiн.
  Сталiн-Путiн, випивши вина та шампанського, танцюючи разом iз дiвчатами гопак, заспiвав.
  Здається це пiсня чудового та суперкласного гурту "Корозiя металу"! Просто супер:
  - Брудний божевiльний манiяк, з божевiльною дикою славою! Вiн у походi на Схiд! Всiх захопив напiвдержавою ! Поплести намагаючись свiт, павутиною у виглядi свастик!
  Прокажений череп як вампiр! З ненаситною вовчою пащею!
  Сталiн-Путiн пiдскакував все сильнiше, а дiвчата його пiсню дружно пiдхопили:
  - Бачиш у небi затемнення! Грiзний кривий символ!
  Це є пекло знамення! Зграї з Тартара воєн!
  Авадон - прокляття встає!
  Авадон - тотальна смерть!
  Авадон - i мертвих полицi!
  Авадон - шалений веде!
  Авадон!
  I дiвчата скачуть наче бiлочки. Так iз ними хочеться зайнятися коханням. Ех, чи не розстрiляти своє оточення. I замiнити на молодших i здiбних. Ось Єльцин так любив омолоджувати команду. Свiтла була у Єльцина голова.
  Адже зрештою саме Борис Миколайович його i призначив наступником i майбутнiм президентом. Хоча, напевно, теж сумнiвався - чи слухатимуться росiяни карлика? Може, тому Микола Другий i програв, що був найменший iз Романових? Великi ж були царi на тронi.
  Свого часу Путiн думав повернути на престо Георгiя Першого Романова, що при ньому правити регентом. Але потiм ця думка йому самому здалася смiшною. Але не трапишся до теракту 11 вересня невiдомо, щоб вiн Путiн ще й робив. Може, його рейтинг опустився б до нижньої позначки, i довелося б пiти з ганьбою.
  А престол би захопили б комунiсти. I Геннадiй перший став би новим царем Росiї. I правил би поки що вперед ногами не винесуть!
  Та це вже не кумедно. Ех, удача скiльки разiв ти Путiна рятувала. I зараз, здається, вже обернулася обличчям. Незважаючи на чисельну перевагу Вермахту, нiмцi битi пiд Тихвiном. I вперше з моменту втiлення Путiна в тiло Сталiна здобуто перемогу на фронтах Другої свiтової вiйни.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Батькiвщина моя, свiтобудовi темрява,
  Над тобою зависла, пекельних сил сокира...
  Став раптом всемогутнiй - страшний Сатана,
  Над всесвiтом усiм - долонь свою простяг!
  I дiвчата слiдом за ним пiдхоплювали. I це весело, красиво, багато. Дiвчат було багато, i багато майже голi. А тiла такi спокусливi, змащенi олiєю, червонi соски блищать.
  Ах, якi дiвчата, скiльки в них грацiї та кохання. Стiльки спокуси та краси. I цiлуєш їх прямо в полуничнi соски. I ллєш на груди шампанське.
  Веселишся вiд душi... А ще феєрверк пускають над Москвою. Адже нiмцi битi, так що... Можна це вiдсвяткувати гарматними залпами.
  Сталiн-Путiн подумав, що якби вiн був Богом, то створив би всесвiт, де б на одного чоловiка припадало по мiльйону вiчно юних i красивих дiвчат.
  I яка це була б чудова свiтобудова. Однi дiвки, i все в бiкiнi чи трусах. Частина босi, частина дiвчат у туфельках, усипаних дiамантами. Наскiльки прекрасним був би такий всесвiт. Як у нiй було б добре. I дiвчата, багато, дуже багато дiвчат...
  Сталiн-Путiн все ж таки i пiд час свята не мiг розслабитися. Обдзвонював своїх пiдлеглих. Тi неохоче брали трубки, але вiдповiдали:
  - Так точно товариш Сталiн!
  Вождевi дуже сподобалася iдея дерев'яних танкiв, якi своєю кiлькiстю наводили гiтлерiвцiв на жах. I вiн вимагав нарощування обсягiв. Танки з дерева - це вражає! Добре було б ще робити машини з паперу.
  Сталiн-Путiн сказав:
  - I безневинних жертв змiєю ковтаючи, мiсто оббiгає суєта!
  Та вождь справжнiй орел. Який розправив крила над всесвiтом! I буде нiмцям тотальне та фiгуральне побиття. Ось як фашистiв били, i ламали їм роги.
  Сталiн-Путiн особисто надавав вказiвки пропагандистам, як подавати розгром фрицiв пiд Тихвiном. Що, мовляв, це переломна перемога, i фашисти пiдуть у схил.
  Взагалi, пропаганда велика сила. Будь-яку вiйну можна подати красиво та привабливо. I увiйди Росiя в Афганiстан знову, то ця вiйна стала б популярною i переможною! Вже п'ята вiйна за часiв правлiння Путiна, мабуть, рекордний показник у росiйських царiв та генсекiв.
  Як спiвав Висоцький: агресивний бестiя, чистий фараон... Ну а де агресiя там менi не резон.
  Ну, що ж за всiєї своєї войовничостi, Путiн все ж таки часто не користується плодами перемог i вiддає їх iншим!
  Але ось i на фронтах дiється рiзне... Може й справдi ось-ось Червона армiя зламає хребет фашистам!
  Вже настав новий 1946 рiк. Сьомий рiк Другої свiтової вiйни. Коли все навколо заходило в глухий кут. Так само як дiти крутили це чортове колесо. Їх продовжували пiдгодовувати, начебто вони стали учасниками якогось дивного експерименту. Серьожка вже помiтно пiдрiс, i став на пiвголови вище хлопчика Йосипа Сталiна, та Лариси Михейко . Хлопчик Сталiн i дiвчинка -партизанка двадцятого столiття майже не змiнилися. У них навiть нiгтi на руках i ногах перестали рости, i тiльки дуже повiльно пiдростало волосся на головi. Дiтей, втiм, нового року постригли наголо, видно, щоб не заводилися вошi. Не пощадили i Ларису Михейко . Тепер дiвчинка мала лису, майже голу голову. Враховуючи, як повiльно росте у попадань волосся, Йосипу i Лариса, до того моменту, коли з'явиться бiльш-менш задовiльна шевелюра доведеться чекати не один рiк. А очiкування, коли майже голий, крутиш пiд ударами батiг колесо, досить болiсне.
  Йосип Сталiн, який став хлопцем, пiд час монотонного руху, раз у раз провалювався у видiння. Або мрiї... I щоразу виникали рiзнi, найнеймовiрнiшi уявлення.
  Ось ще одна альтернативна iсторiя... За деякими даними у реальнiй iсторiї, сам Сталiн востаннє запропонував через Литвинова сепаратний свiт Гiтлеру у вереснi сорок третього року. Становище Нiмеччини на той момент стало майже безнадiйним. Союзники висадилися в Iталiї i швидко розширювали там плацдарм. А на схiдному фронтi виявилася програна Курська битва. Останнiй розрахунок перехопити iнiцiативу влiтку не справдився. Червона армiя показала, що може бити фашистiв у теплу пору року. Зима, що наближає, загрожувала нiмцям черговими поразками i катастрофами. У умовах пропозицiя Сталiна було для Гiтлера як манна небесна! Умови свiту без анексiй та контрибуцiй, повернення колишнiх кордонiв та вiдновлення економiчних вiдносин.
  За не цiлком достовiрними даними фюрер вiдкинув пропозицiю Сталiна, заявивши: "зараз не час йти на свiт, так нашi вiйська на фронтах зазнають поразки, потрiбно спочатку досягти рiшучих успiхiв!"
  Рiббентроп несмiливо запитав:
  - А якщо нашi вiйська досягнуть рiшучих успiхiв, яких умов миру ми вимагатимемо?
  Гiтлер на це жорстко вiдповiв:
  - Нiякого свiту, пiсля рiшучих успiхiв, ми вимагатимемо ще рiшучiших!
  Так начебто було у реальнiй iсторiї. Сам факт, що Сталiн пропонував такий свiт офiцiйно заперечувався, але чим чорт не жартує. Тим бiльше, така iнформацiя пiдтверджувалася з рiзних джерел.
  Як би там не було, в одному з паралельних свiтобудов фюрер надiйшов розумно i вже в практично безнадiйному становищi прийняв сепаратний свiт Сталiна. СРСР без бою отримував контроль над дуже значною частиною своєї територiї, а Вермахт вивiльняв основнi та найкращi сухопутнi сили, а також бiльше половини авiацiї, та частина флоту.
  Крiм того, нiмцi тепер могли купувати в СРСР нафту та рiзну сировину, що було потрiбно для ведення вiйни. А окупованi радянськi землi надто вже насиченi партизанами, щоб давати прибуток. Швидше це навiть тягар, нiж збiльшення ресурсiв. Крiм, можливо, Захiдної України, i окремих районiв Прибалтики.
  Звичайно, сепаратний свiт iз СРСР змушував нiмцiв подаватися на захiд, зате розв'язував руки.
  Здоровий глузд узяв нагору над амбiцiями. Тим бiльше хитромудрий Майнштейн, щоб переконати фюрера, навiв логiчний аргумент.
  - Ворогiв найкраще бити частинами мiй фюрер. А якщо ми розiб'ємо Захiд, що завадить нам повернутися на схiд та перемогти у свою чергу Росiю?
  На Гiтлера подiбний аргумент подiяв, i вiн наказав:
  - Даю згоду на почесний, мир iз порадами!
  З 1 жовтня 1943 року бойовi дiї повнiстю припинилися, i почалося поетапне вiдведення вiйськ. Нiмцi, зрозумiло, намагалися вивезти з окупованих районiв все цiнне та гнали робочу силу до Нiмеччини.
  На заходi картина боїв вiдразу змiнилася. Число нiмецьких лiтакiв зросло бiльш нiж удвiчi, з'явилися в повiтрi багато уславлених асiв. Втрати союзникiв рiзко зросли. I Iталiю стали перекидатися додатковi вiйська.
  Розгорнулися повiтрянi битви. Жовтень пройшов у хиткiй рiвновазi. У листопадi боротися стали "Фердинанди", "Пантери" та "Тигри". Пiдтягнулися нiмецькi танки нового поколiння. З'ясувалося, що "Шерман" зовсiм проти них не тягне. Найсильнiшим виявився "Черчiлль", але бiльше у захистi, нiж у нападi. "Пантера" показала свою перевагу над захiдною технiкою, як i "Тигр". А "Фердинанд" взагалi поза конкуренцiєю, але їх лишилося мало.
  Листопад пройшов у запеклих боях. У груднi пiдтягнувши великi танковi сили, i загартованi на сходi частини нiмцi перейшли у наступ. Погоднi умови погiршилися, що швидше виявилося на користь гiтлерiвцям, якi поки що не могли конкурувати з авiацiєю супротивника. Хоча нiмецькi аси були кращими за захiднi.
  Англiйцi та американцi пiд ударами нiмецьких вiйськ покотилися на пiвдень.
  Утворилося кiлька казанiв, у яких i згинули сотнi тисяч англiйських та американських солдатiв. Бразильський корпус, майже без бою бiг, покинувши бiльшу частину технiки.
  Пiвдень Iталiї знову захопили фашистами протягом трьох з половиною тижнiв. Залишки розбитих частин вiдiйшли на Сицилiю, де спробували прикрити кораблi союзникiв. Справдi, флот у союзникiв дуже потужний, i великi лiнкори обстрiлювали узбережжя, намагаючись не пропустити нiмцiв до Сицилiї.
  Фашисти намагаються вибити флот за допомогою авiацiї та численних субмарин. Випуск озброєнь у Третьому Рейху зростав. У лютому Гiтлер зустрiвся iз Франком. Фюрер зажадав надати коридор для нiмецьких вiйськ i взяти штурмом Гiбралтар.
  Франко вагався. Гiтлер пригрозив окупацiєю. Вермахт все ще дуже сильний, i руки фашистiв розв'язанi. Натомiсть Адольф пообiцяв Iспанiї деякi територiї в Африцi. Крiм того, фюрер дедалi впевненiше говорив про нову зброю.
  Франко зважився нарештi пропустити нiмецькi вiйська, але у вiйну з Британiєю та США не вступати.
  У березнi двадцять чотири добiрнi нiмецькi дивiзiї за командуванням Майнштейна атакували Гiбралтар. Неприступна фортеця впала за три днi.
  Нiмцi здобули велику перемогу. Пiсля цього фашисти почали перекидання вiйськ у Марокко, прагнучи повернутися до Пiвнiчної Африки.
  Чисельнiсть нiмецького пiдводного флоту зростала. Як зростали й втрати союзникiв. Можливостi для висадки у Францiї все скорочувалися.
  Нiмцi у червнi та травнi захопили з боями Марокко, i вступили до Алжиру. Наприкiнцi червня, все ж таки була спроба висадки в Нормандiї. Нiмцi чи не вгадали мiсця висадки, чи навмисне вирiшили дати союзникам, бiльше спустити на континент вiйськ.
  Слiд зазначити, що Нiмеччина значно посилила свою авiацiю. У червнi у фашистiв вже було понад тисячу реактивних лiтакiв МЕ-262, з чотирма 30-мiлiметровими авiагарматами. Союзники зазнавали дуже великих втрат у повiтрi, i їхня перевага падала. Найдосконалiшим виявився i ТА-152, який прийшов на змiну Фокке-Вульфу. Випуск лiтакiв все у Третьому Рейху зростав.
  У липнi 1944 року нiмцi перейшли в наступ i завдали нищiвної поразки вiйськам союзникiв. У боях знову з'ясувалося , що "Пантера" та "Тигр" мають перевагу. У битвах взяв участь i "Королiвський тигр". Така машина не мала собi рiвних i на французькiй рiвнинi показала себе дуже високо. Потужну броню не брали гармати союзникiв у чоло, а знаряддя пробивало всi танки з великої дистанцiї.
  У боях непогано показали себе i "Пантера", зi скорострiльною гарматою, i довгим стовбуром, i дещо гiрше вже знятий з виробництва та дещо застарiлий "Тигр". Розгром союзникiв у Францiї дозволив нiмцям активiзувати бойовi дiї в Африцi. У серпнi нiмцi вже увiйшли до Тунiсу, просуваючись на схiд.
  Якiсть нiмецьких бойових пiдроздiлiв була вищою, нiж у союзникiв, а постачання англiйських та американських вiйськ рiзко погiршилося з падiнням Гiбралтару.
  Нiмцi та iноземнi дивiзiї поступово просувалися пiвнiчною Африкою. Роммель командував досить вдало. Але бої кипiли запеклi. Наприкiнцi вересня американцi та англiйцi спробували висадитись у Марокко, але виявилися розбитi та викинутi в море. До середини жовтня вiйська Роммеля увiйшли до Олександрiї. А на початок листопада форсували Суецький канал.
  Англiйцi та американцi були змушенi залишити Сицилiю, оскiльки перервалося постачання їхнiх вiйськ. Одночасно фашисти обстрiлювали Лондон ракетами Фау-1 та Фау-2. Руйнування виявилися значними i зростала кiлькiсть жертв.
  Восени у нiмцiв з'явилася найкраще захищена модель "Пантери" типу F
  з 120-мiлiметрами бронi корпусу, i 150-мiлiметрами вежi, та 60-мiлiметрiв бортiв. Новий танк зовсiм невразливий навiть для сiмнадцятифутових гармат у лоб, i трохи краще прикривав борти. З'явилася i бiльш досконала модель "Тигра"-2 з двигуном 1000 кiнських сил, який вiдрiзнявся набагато бiльшою надiйнiстю та ходовими якостями.
  Успiх сприяв i Японiї. При спробi США висадитися на Фiлiппiнах, десантнi кораблi, та пара авiаносцiв, виявилися потопленi лiнкорами країни Вранiшнього Сонця.
  Продовжуючи просуватися, гiтлерiвцi захопили у груднi Iрак та Кувейт. А в сiчнi та лютому 1945 року фашисти окупували Близький Схiд. Фашистська Нiмеччина поступово посилювалася. НЕ-162 став масовим i простим у виробництвi винищувачем, який завадив американцям здiйснювати масовi бомбардування. А субмарини на перекисi водню стали найкращими у свiтi.
  Ось виробництво ракет ФАУ почало скорочуватися. Занадто вже дорогi вони, а вже у нiмцiв є реактивний, цiлком повноцiнний бомбардувальник " Арадо ", та Ю-287. Реактивнi бомбардувальники могли тiкати вiд винищувачiв i їх майже неможливо збити зенiтками. I вони могли бомбити Лондон набагато точнiше i дешевше, нiж балiстичнi ракети.
  Вiйна тривала... Хоча пiсля смертi Рузвельта у квiтнi сорок п'ятого року, у США посилилися iзоляцiйнi настрої. Нiмцi вели наступ у Суданi, i далi у напрямку пiвдня Африки. Наступали i на петлю Нiгера, i на Екваторiальну частину чорного континенту. До серiї почали надходити i танки "Е". Спочатку наприкiнцi сорок четвертого року надiйшли в серiю "Е"-10 i "Е"-25, що володiють для своєї ваги вiдмiнними ходовими та бойовими якостями. Згодом i "Е"-100. Втiм, останнiй танк все ще був надто важким, i його не пустили у великий тираж.
  Вдалiшою виявилася "Пантера"-2 порiвнянна в озброєннi та бронюваннi з "Тигром"-2, але куди легша i рухлива. I навiть американський "Першинг" для неї був не суперником.
  У Японiї теж стали з'являтися потужнiшi та досконалiшi танки, зробленi за лiцензiєю "Пантери".
  Поступово нiмцi потягували свiй рiвень. Але особливо небезпечними стали дисколети - невразливi, i стрiмкi. Поки що їх було мало, зате вони не могли бути збитi зенiтками. Дисколети втiм , створюючи ламiнарний струмiнь, мали захист, але самi не могли вести вогонь. Зате збивали лiтаки, методом тарана.
  Втрати англiйцiв та американцiв у повiтрi рiзко зросли. Мiнiатюрнi пiдводнi човни теж активним чином вибивали англiйськi та американськi кораблi. У червнi та липнi сорок п'ятого року нiмцi вже перетнули екватор i стали з боями пiдходити до ПАР. У серпнi нiмцi посилили бомбардування Британiї, з реактивною авiацiєю та дисколетами . А у вереснi впала ПАР. У жовтнi загинув Мадагаскар.
  У японцiв надiйшли в серiю лiцензiйнi МЕ-262 та ХЕ-162. Якi боролися iз американською зграєю. Поступово в серiю стали надходити i танки "Е"-50, новi машини виявилися добре захищеними, у порiвняннi з "Пантерою"-2 у них набагато товщi за броню. Новий нiмецький танк мав лобову броню 250-мiлiметрiв, а бортiв 150-мiлiметрiв пiд нахилами. Вага танка досягла шiстдесяти п'яти тонн, але це компенсувалося двигуном 1200 кiнських сил. Потiм з нового 1946 року став встановлюватися газотурбiнний двигун в 1500 кiнських сил.
  Похiд на Iндiю стався пiсля того , як Сталiн, дав дозвiл пропустити нiмецькi вiйська через Iран.
   Сам, втiм , генералiсимус i вождь усiх часiв i народiв, у вiйну з Британiєю поки що не вступав. Хоча Гiтлер i обiцяв подiлитися Iндiєю та Iраном. Але Сталiн, можливо, хотiв залишатися чистим. У всякому разi, нiмцi та їх дивiзiї пройшли Iран та увiйшли до Iндiї. Там майже без опору окупували цю густонаселену територiю та з'єдналися з японцями.
  Наступного року новi нiмецькi реактивнi винищувачi остаточно завоювали панування повiтря. А ТА-400 та ТА-500 продовжували розвивати удари. У червнi 1946 року вiйська Третього Рейху здiйснили успiшну висадку у Британiї. Бої тривали трохи бiльше мiсяця. Останньою стала Шотландiя, де боролися американськi вiйська. Падiння Британiї призвело до переваг держав осi.
  Розробки атомної бомби у США дещо сповiльнилися, через збiльшення витрат на вiйну та урiзання фiнансування. Потiм виникли коливання iз застосуванням.
  Авiацiя Третього Рейху виявилася сильною, а Японiя була занадто далеко, щоб її дiстати з Тихого океану. Американцi спробували скинути атомну бомбу на узбережжi Францiї, але втратили її у збитому лiтаку. А пiсля захоплення Британiї зовсiм не зважилися на подiбну зухвалiсть. Та дiстати Берлiн ставало важко. У США ще й зростав вплив прагматикiв-iзоляцiонiстiв. Мовляв, нехай Нiмеччина, i Японiя у Схiднiй пiвкулi роблять будь-що. А навiщо нам стiкати кров'ю.
   Крiм того нова зброя Третього Рейху особливо стрiмкi дисколети, що досягають чотирьох-п'яти швидкостей звуку - викликало страх. Американська стрiлецька зброя була безсила проти дискiв Белонцi . I нiчого не можна цьому протиставити.
  США почали намагатися домовитись iз Третiм Рейхом. Пропонували роздiл сфер впливу та навiть певну компенсацiю за бомбардування нiмецьких мiст.
   Втiм, Гiтлер уже знав, що у Америки є ядерна бомба. Трохи розкинувши мiзками, бiснуватий i пiдступний фюрер вирiшив, що не можна дозволити США поставити виробництво атомної бомби на потiк.
  Нiмцi створили багато iноземних дивiзiй пiд командування етнiчних германцiв. I озброїли їх чудовою технiкою. У сорок сьомому роцi з'явився найдосконалiший формою танк - "Гладiатор". Вiн став розвитком Е-50.
  Нiмцi та пiдневiльнi вченi створили машину пiрамiдальної форми. Це була форма, яка забезпечувала максимальний кут рацiонального нахилу бронi з будь-якого ракурсу. I крiм того захищала вгору машини вiд атак штурмовикiв та гармат.
  Зброя виявилася 105-мiлiметровою з довжиною ствола в 100 ЕЛ, i скорострiльнiстю в 10 пострiлiв за хвилину, автоматичною. Броня у першiй половинi машини у 250-мiлiметрiв великим рацiональним нахилом, та 200-мiлiметрiв у заднiй частинi. Вага ж уклалася у 65 тонн, i двигун у 1500-кiнських сил. Що забезпечувало чудовi ходовi якостi.
  Так з'явилася машина, яка мала собi рiвних. I нiмцi стали наступати. Насамперед вторгнення вiдбулося в Канаду. Нiмцi захопили спочатку Iсландiї, а потiм i Гренландiї. Аргентина передала бази Третього Рейху. Потiм Бразилiя перейшла на бiк Нiмеччину. Створивши там плацдарм, фашисти стали просуватися пiвнiч, вторгнувшись до Венесуели. Там частина вiйськових та мiсцевого населення перейшла на бiк Третього Рейху. Наставали i японцi, i коалiцiйна армiя Вермахту.
  Сорок сьомий рiк пройшов у запеклих битвах. Фашисти захопили схiд Канади та всю Латинську Америку. I ввiйшли до Мексики.
  Теж частина мiсцевого населення i вiйськ перейшла на бiк Нiмеччини. Американцi намагалися використовувати "Першинги" та " Шермани ", але цi танки сильно поступалися нiмецьким. Навiть пiзнiший "Патон" не мiг нiчого певного дати.
  Нiмецькi лiтаки i танки значно перевершували американськi, як i автомат МР-54 перевершував пiстолет-кулемети. Нiмцi 1947 року пiдступили до безпосередньої територiї США. Увiрвалися в Техас, Калiфорнiю та пiвнiч.
  1948 показав, що нiмецький пiрамiдальний танк, не має собi рiвних. Фашисти просувалися територiєю США. Лiтаючi тарiлки розвивали швидкiсть у 8-10 разiв бiльшу за звукову i залишалися невразливими. Спроба застосування ядерної зброї лише прискорила агонiю. Нiмцi взяли штурмом Нью-Йорк та Вашингтон. I 22 червня 1948 року США капiтулювали.
  Так був повалений черговий ворог Третього Рейху. Але, на жаль, Друга свiтова вiйна на цьому не закiнчилася.
  Гiтлер хотiв свiтового панування. I, природно, готував вiйну проти СРСР. Сталiн не добив Третiй Рейх. I фашистська Нiмеччина набрала чинностi, разом з Японiєю розчавив усiх союзникiв i поглинувши всi колонiї, i безлiч рiзних країн. Нiмцi винайшли найпотужнiшу зброю, дисколет якої не був рiвним, пiрамiдальнi танки з газотурбiнними двигунами. Реактивну авiацiю.
  I ось 22 червня 1949 року фашистська Нiмеччина зi своїми численними територiями вирiшила разом iз Японiєю напасти на СРСР. I завершувала пiдготовку. Нiмцi мали розвинений танковий парк. Основною машиною став "Гладiатор" чи Е-50. Але, звичайно ж, iснували машини i важчi й легшi, нехай менш численнi.
  У СРСР розгорнулося виробництво Т-54. Новий радянський танк був легшим за нiмецький i поступався у бронювання, особливо у захистi бортiв, i озброєннi, i навiть у швидкостi, нiмецькому "Гладiатору". Але був простiше i дешевше у виробництвi, нiж нiмецька. Проте фашисти поховали пiд себе ресурси майже всiєї планети. I це дозволяло їм, використовуючи рабську працю випустити десять тисяч нових танкiв.
  На Гiтлера та Хiрохiто працювали ресурси та робiтники США, Канади, Британiї, всiєї Європи, майже всiєї Африки, Iндiї та Азiї, та Австралiї. Вважай увесь свiт, об'єднаний нiмецькою та японською органiзованiстю та тоталiтарною дуже жорсткою та ефективною системою - виробляв масу зброї. I сформував десять мiльйонiв колонiальних вiйськ. Величезна армiя зiбралася на СРСР. I найкращi реактивнi лiтаки готовi до наступу.
  Виробництво ж нового радянського винищувача МIГ-15 ще тiльки починало розкручуватися. Нiмецькi машини ХЕ-262, МЕ-362, МЕ-2010, ТА-283 перевершували радянську машину в озброєннi та швидкостi, а ХЕ-262 i в маневреностi. Але найголовнiше винищувачiв МIГ-15 було ще порiвняно небагато, так масове виробництво його почалося лише кiлька мiсяцiв тому i винищувачi з реактивними моторами, щойно освоювалися радянськими вiйськами. Iншi реактивнi винищувачi, наприклад ЯК-23 i Лагг-18, ще менше мали число, та й поступалися МIГ-15 у бойових характеристиках.
  Головним радянським винищувачем був ЯК-9, наймасовiший, але вже безнадiйно застарiлий. Трохи кращий за ЯК-3, але теж далекий, вiд реактивних машин, як i Лагг-7. З iнших лiтакiв найкращий бомбардувальник ТУ-4. Досить потужна гвинтова машина з вiсьма авiагарматами. Правда їй далеко до ТА-600 або ТА-500 i навiть давнiшої ТА-400. Нiмецькi реактивнi бомбардувальники дуже сильнi. I серед них навiть величезнi, безхвостi машини.
  А IЛ-28 перший реактивний фронтовий бомбардувальник СРСР поки що тiльки проходить випробування i не пущений у серiйне виробництво. Нема чого протиставити реактивним машинам i штурмовикам Люфтваффе.
  Таким чином, у нiмцiв велика перевага як авiацiя, i мабуть танкiв. У СРСР у серiю надiйшов з важких машин лише IС-4. Бiльш потужний та перспективний IС-7 опинився поза серiєю. Частково цю машину забракували через великi розмiри та проблеми з перевезенням, пiд ймовiрними авiаударами бомбардувальниками Третього Рейху. Так що IС-4 зi своїм сильним захистом, все ж таки пробивався нiмецькими танками навiть у лоб. А самим радянським танком фашистський "Гладiатор" не пробивався.
  Бiльш потужний озброєнням IС-7 не пiшов у серiю, тож нiмцям поки що нiчого побоюватися. Числом танкiв СРСР майже не поступався Третьому Рейху, маючи шiстдесят п'ять тисяч машин проти вiсiмдесят тисяч. Але якiсть на сторонi нацистiв. Як i чисельнiсть пiхотних творiв. Сильнiша, i численна авiацiя Люфтваффе. А дисколетам зовсiм немає рiвної альтернативи.
  Протистояти подiбнiй зброї, мабуть, у принципi поки що неможливо.
  Артилерiя у СРСР багато, але у ворога таки бiльше, особливо великих калiбрiв. Автомат АК тiльки-но з'явився, i ще був освоєний радянськими частинами. Нiмцi ж освоїли новий МР-54, який прийшов на змiну МР-44. Поки що перевага у стрiлецькому озброєннi у Вермахту.
  Усi нiмцi вже бiльш-менш освоїли. I могли битися з Росiєю, маючи перевагу. Крiм того , розгорнула свої вiйська i Японiя з колонiями i сателiтами. У походi проти СРСР брали участь усi країни свiту, крiм Монголiї.
  Бразилiя, Аргентина, Португалiя, Iспанiя, Iталiя, Туреччини тощо вiдправили свої вiйська. У Вермахта виникла велика перевага в пiхотi. Щоправда iноземна рать виявилася рiзномастною та строкатою, що дещо знижувало її бойовi якостi. Зате число велике: тiльки в першому ешелонi Третiй Рейх розгорнув тридцять мiльйонiв солдатiв та офiцерiв i яких нiмцiв трохи бiльше п'яти мiльйонiв.
  Їм на спис Сталiн виставив у першому ешелонi всього десять мiльйонiв пiхотинцiв. Щоправда, вiйська СРСР спиралися на потужнi укрiпленi позицiї. I це давало шанс затягувати вiйну. Фашисти розгорнули шiстдесят тисяч танкiв у першому ешелонi. Їм протистояло 45 тисяч радянських машин. Плюс ще десять тисяч нiмецьких самохiдок проти п'яти тисяч радянських.
  Але якщо брати важкi танки, то перевага фашистiв тут переважна. У Росiї в основному тридцятьчетвiрки, i швидко набирають темпи виробництв Т-54. IС-4 виробляється у вiдносно невеликих кiлькостях. Бiльш масовий IС-2, дещо застарiлий у бронюваннi та бiльш захищений у лобовiй бронi IС-3. Загалом таких танкiв вироблено трохи бiльше чотирьох тисяч. Разом iз IС-4 близько п'яти тисяч. У нiмцiв важких машин дев'яносто вiдсоткiв всього парку. У тому числi понад половину новi - " Гладiатори " . Але є й застарiлi машини: починаючи вiд "Пантер", "Тигрiв", "Львiв" та серiї Е.
  Колишня серiя Т-4 знята з озброєння. "Пантери" практично не використовуються. Крiм нової "Пантери"-3, але i цей танк сильно поступається пiрамiдальному. Бiльш-менш поки що котирується "Королiвський Лев", "Е"-100, з бомбометом i гарматами. Але "Гладiатор" став домiнуючим, введу свою живучiсть i велику ефективнiсть. Цей танк випускався i в штурмовiй моделi з гаубицею, мортирою, бомбометом. Став унiверсальною зброєю.
  Нiмецька якiсть робила становище СРСР незавидним. Ще гiрше спiввiдношення в авiацiї триста тисяч лiтакiв третього Рейху проти вiсiмдесяти тисяч радянських. За тотального домiнування реактивної авiацiї Люфтваффе.
  Тож бережiться... Сталiн пiшов iз нiмцями на сепаратний свiт, а тепер Третiй Рейх повернувся, щоб пiдкорювати Росiю.
  Виявилося, що Гiтлер вiддячив Сталiну за те, що той Третiй Рейх не добив. Не дав Червонiй армiї пройтися Берлiном. Хоча всi шанси були на боцi СРСР. Фюрер перемiг союзникiв. I знову повернувся до вiйни з Росiєю.
  На що розраховував Сталiн? Може вiн думав, що вiйна мiж Третiм Рейхом та Заходом затягнеться? I скiнчиться все взаємною анiгiляцiєю? Але фашистська Нiмеччина виявилася сильнiшою, i виграла гонку озброєнь, протиставивши якiсть кiлькостi. Потiм, коли виборола колонiї, пiдiгнала i кiлькiсть!
  Британiя та США не змогли створити танкiв, рiвних нiмецьким, i вiдстали в реактивнiй авiацiї. Пiдводний флот у Нiмеччини теж виявився досконалiшим, як i екраноплани. Вермахт зумiв обiйти захiдний свiт у технологiях, а сухопутнi сили прихопити колонiї, позбавивши ворога ресурсiв.
  Розв'язавши на сходi двiстi дивiзiй, нiмцi отримали достатнi сили, для завоювання Африки та Близького сходу. А цi завоювання у свою чергу дозволили сформувати новi дивiзiї та побудувати кораблi.
  I Третiй Рейх, посилюючись з кожним днем, змiг пiдкорити Британiю, її колонiї, а потiм i США.
  Сталiн зумiв довести: що СРСР союзники не те що не змогли б перемогти Нiмеччину та її союзникiв, а й зовсiм би програли. I поразка стала фактом!
  Сталiнська правота пiдтвердилася, але тепер один проти ресурсiв всього свiту. I технологiчна перевага Третього Рейху не лише над союзниками, а й Росiєю! I виявився Сталiн у власному капканi.
  Але така iронiя долi. I 22 червня 1949 року розпочалася друга Велика Вiтчизняна вiйна.
  Вiйська Третього Рейху перейшли у наступ на широкому фронтi. Зi сходу вдарила Японiя. I спалахнула нова грандiозна битва. Вже першi днi вiйська Третього Рейху змогли значно просунутися на територiю СРСР. Перший ешелон оборони було прорвано. Але радянськi вiйська, зазнавши шкоди, постаралися закрiпитися на Сталiнськiй лiнiї оборони, яку швидко вдалося вiдновити.
  Нiмецький пiрамiдальний танк "Гладiатор" показав свою повну перевагу над радянськими машинами, вражаючи їх з дистанцiї i сам залишаючись непробивним з усiх ракурсiв. Видно було, що озброєння IС-4, i Т-54 мало , щоб пробити високоякiсну цементовану сталь, що дає з-за великого кута рацiонального нахилу рикошет.
  Як машина прориву цей мастодонт теж дуже непоганий. А знаряддя вистачало для бронебiйностi навiть проти IС-4. Нiмцi 3 липня взяли мiсто Мiнськ i стали проривати радянськi позицiї.
  Особливо небезпечними виявилися атаки дисколетiв , що використовують радiокерованi ракети та метод тарана ламiнарним струменем. Проти них був у Росiї протидiї. Вермахт, який пiдкорив увесь свiт трiумфував - фрицi наступали, ковзанка зi сталi просувався.
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  Ось це цiкавий свiт... Сталiн-Путiн вилетiв у напрямку Ташкента. Хоча це великий ризик. У лiтаку великий вождь теж був дiвчиськом. Зв'язок був встановлений i, Сталiн-Путiн дзвонив своїм. Середня Азiя - це мiсце накопичення пристойних резервiв. I тут, звичайно, слiд було дiяти з усiєю в'їдливiстю.
  Сталiн-Путiн поговорив iз Ждановим. Той запевнив, що з артилерiєю, як i ранiше, немає проблем, i що кiлькiснi показники хорошi. А на бiльше не вистачить людей.
  Сталiн-Путiн помiтив:
  - Потрiбно i гармати з дерева робити!
  Жданов на це заперечив:
  - Казенник дерев'яним не може бути!
  Сталiн-Путiн уточнив:
  - Я маю на увазi макети гармат. Чисто для того, щоб вводити нiмцiв у страх кiлькiстю стовбура.
  Жданов додав:
  - I ще щоб їхня авiацiя трощила за хибними цiлями? Розумiю товаришу Сталiн!
  Вождь попередив Жданова:
  - Нам потрiбнi знаряддя бiльш бронебiйнi! Нiмецькi такнi сильнi!
  Нарком помiтив:
  - Проти "Пантери", навiть сорокап'ятка ще не застарiла. Вона її чудово прошиває в борт!
  Сталiн-Путiн пiдтвердив:
  - Та нашi гармати ще не безнадiйнi! Але ж i фашисти не стоятимуть на мiсцi. У них, напевно, з'явиться потужнiшi i досконалiшi танки!
  Жданов з видимою впевненiстю промовив:
  - Тодi й у нас будуть забiйнi гармати. Втiм, чим поганий калiбр 152 мм. Навiть танку "Лев" вiд нього неприємно!
  Сталiн-Путiн недовiрливо запитав:
  - Може, лоб вежi "Леву" пробити?
  Жданов чесно вiдповiв:
  -Нi, але ... Саму вежу зрушує, i виводить, нехай i тимчасово гiтлерiвський танк з ладу. А в борт пробити може.
  Сталiн-Путiн дуже суворо помiтив:
  - Нам потрiбнi новi конструкторськi рiшення. Так що зволiкання може бути смертi подiбне!
  Жданов погодився:
  - Зима не вiчна товариш Сталiн!
  I це справдi так. З моменту, коли спадуть морози, все могло пiти цiлком навперейми.
  Сталiн-Путiн зателефонував ще до генерала Соколовського. Порадив тому, активнiше використовувати танки з дерева та фанери.
  Потiм Сталiн накидав у щоденник кiлька мудрих висловiв.
  Типу:
  - Хто мислить на рiк - сiє рис, хто на десять рокiв - садить дерево, хто на вiки вiдкриває школи!
  I це, звичайно ж, думки та непоганi. Долетiти до Ташкента без дозаправки не вдалося. I лiтак приземлився.
  Сталiн-Путiн вийшов провiтритися. Поза лiтаком мороз. Неприємно... Згадалося, що пiд час перебування президентом Росiї Путiн подумував про утеплення клiмату.
  Iдеї тут були рiзнi. Зокрема, зведення гiр зi снiгу на пiвночi. Тодi холодне повiтря не пiде далi за Сибiр. Думка, загалом, хороша. I можна за її допомогою утеплити Росiю. Щоправда, за лiто гори пiдтануть i швидше за все нiчого не вийде.
  Взагалi клiмат у свiтi i так теплiшає. Можна подумати, що зробити для того, щоб не затопила поверхню планети Земля. А що саме тут можна створити?
  Були iдеї вчених поглибити свiтовий океан. Зокрема, Марiанський жолоб зробити таким глибшим. За допомогою серiї спрямованих ядерних вибухiв. А що, тим не iдея? Всi iдеї iдея! А на комп'ютерах розрахувати так, щоб не викликати катастрофи.
  Рiзнi тут були iдеї. Але Гольфстрiм поки що не потiк на пiвнiч, i нiчого страшного не сталося.
  Добре було б взагалi й Сахару озеленити. Ех, був би у свiтi єдиний уряд, можна було б планетою керувати по-науковому за допомогою комп'ютерiв. Але не всi так, на жаль, умiють.
  Сталiн-Путiн сказав:
  - Багатополярний свiт - шлях у безвихiдь! Даєш полiтичну та економiчну глобалiзацiю!
  Справдi, всесвiтнiй єдиний уряд - це порятунок людства. Потрiбно поєднувати свiт, а не розколювати його.
  Як хотiв всесвiтньої єдностi, пiд прапором комунiзму Сталiн! I був близький до цього!
  А що, якщо фашисти таки придушать США? Як би Путiну цього хотiлося! Адже тодi прийшов би Росiї порятунок, а свiтовi свiт пiд час миру!
  I комплекс С-400 закриє пiдступи до столицi, i тодi нiмцям та реактивнi забiйнi машини не допоможуть.
  Сталiн-Путiн повернувся до лiтака i продовжив полiт до Ташкента. Там плюсова температура i дуже симпатичнi мiсцевi дiвчата. Можна буде поїсти шашлику, кавунiв i випити мiсцевого вина.
  З падiнням Тихвiна фрицi не зазнали вирiшальної поразки, але шкода все одно виявилася iстотною. Радянськi вiйська спробували розвинути успiх, але зiткнулися з багаторiчною лiнiєю оборони - Ленiнградським валом. На ньому i зав'язли, коли супротивник, пiдтягнувши значнi сили, зумiв зупинити настання радянських вiйськ.
  Особливо критичними бої стали на початку лютого, коли радянськi вiйська змiстили вiстря трохи на пiвдень, намагаючись намацати бiльш уразливе мiсце для прориву оборони нiмцiв. У хiд йшли як резерви ставки, i ополченческие формування. Була спроба прихопити супротивника i нав'язати йому зимове винищення. Розрахунок частково будувався на тому, що гiтлерiвцi не витримають виснажливого пресингу.
  Особливо якщо атакувати трохи ближче до Москви, звiдки простiше постачати частини i перекидати резерви.
  Четвiрка дiвчат, хоч i отримала особистий наказ Гiтлера вiдiйти в тил i не брати участь у боях, скористалася тим, що радянськi вiйська все-таки вiдчайдушним зусиллям прорвали оборону на пiвнiч вiд Ржева, i виникло певне сум'яття, знову опинилися на фронтi.
  Випуск технiки економiка Третього Рейху, вже переповнена робочою силою та сировиною, забезпечувала на всi сто та бiльше вiдсоткiв потреб армiї.
  Тож дiвчатам без зайвих суперечок видiлили по танку "Пантера"-2. Точнiше один танк новiтньої моделi. Пiсля чого тi знову опинилися у своїй стихiї.
  "Пантеру-2" щоб вона не змерзлася, довелося тримати на пiднесеннi, пiсля чого машина "пустилася в танець". Тобто рушила по кучугурах назустрiч долi.
  Але дiвчатам насамперед довелося несподiвано вiдбивати пiхоту, яка вiдiрвалася вiд танкiв. Магда вела вогонь, потiм її змiнила Крiстiна. Ситуацiю полегшувало те, що радянськi пiхотинцi замiсть залягти перейшли в наступ, вiдважно атакуючи нiмцiв.
  Але ця хоробрiсть, коли маєш справу з войовницями такого високого класу, воiстину самогубна. Дiвчата побоювалися лише того, що їм не вистачить боєкомплекту. Дiйсно обидва кулемети розжарилися наче вугiлля... Тодi вони вiдкрили вогонь з автоматичних гвинтiвок, а потiм навiть Герда кинула впритул пару дискiв, як її навчав карась.
  Атака захлинулась. Хоча кiлька гранат i вибухнуло поруч iз вежею або на корпусi, а одну з презентiв Шарлота кинула босими пальчиками назад.
  I як рвоне... Вдало потрапила чортовка, та ще й такою потужною модифiкацiєю класу Ф...
  Останнiх радянських солдатiв дiвчата зустрiли ударами нiг та багнетiв. На щастя чортiв супротивникiв, у них залишилося небагато... Та й радянськi солдати у теплих ватниках та кожушках поступалися дiвчатам у бiкiнi. Адже в танку досить тепло, щоб сидiти напiвголими, а солдатам Червоної Армiї доводиться по морозах пересуватися цiлодобово.
  Герду трохи подряпнула багнетiв, у вiдповiдь вона посунула супротивника ногою в пiдборiддя. Вiдключила, але не стала добивати безусого юнака, навряд чи старшого шiстнадцяти. Навпаки, навiть шкода стало, i вона поцiлувала його в блiдi губи i, зiрвавши пару кожухiв з трупiв радянських бiйцiв, накрила його.
  Шарлота зневажливо пирхнула, рудi жiнки такi безжальнi:
  - Та кинь його! Будь їхня перемога - сама знаєш, щоб з нами було!
  Герда з несподiваною смиреннiстю вiдповiла:
  - Я знаю... Але це все-таки їхня земля.
  Шарлотта несподiвано погодилася:
  - Це вiдчайдушнi хлопцi та герої... Як їм не вистачає обачностi. Ми нiмцi хитрiшi, i, мабуть, боягузливiшi...
  - I тому перемагаємо! - рикнула Крiстiна.
  Тут уже Герда образилася:
  - Ми особистий наказ Гiтлера порушили i влаштували самоволку в пекло. Хто нас пiсля цього дорiкне в боягузтвi?
  Вiдповiдати сенсi не було... А слiд було поповнити кулеметний боєкомплект i потiм полювати на танки супротивника.
  Прицiл "Пантери"-2 розрахований на чотири кiлометри, снаряд 2000 метрiв пробиває iз гарантiєю. Але можна в принципi i з бiльшої дистанцiї накрити ослаблi за якiстю бронi тридцятьчетвiрки.
  Герда та Шарлота пiднiмають дуло. Гармата "Пантери"-2 зручнiша для роботи, нiж у радянських зразкiв i б'є кучнiше. У цьому вiдношеннi, звичайно, у неї зброя зручна, скорострiльна, спецiально пристосована для боротьби з танками супротивника.
  Однак у новiй моделi нiмцi пiдiбгали компонування, у тому числi отримавши вiдомостi про появу росiйського тигра - IС-2. Не знижуючи масовостi, в серiю пiшла машина з бiльш вузькою та меншою вежею. А кут рацiональних нахилiв бронi вирiс. "Пантера" стала краще захищена, але й екiпажу працювати вже. Загалом це стало вiдображенням нової тенденцiї в нiмецькому танкобудуваннi - добиватися i гарного захисту та ходових якостей та озброєння одночасно.
  В принципi, все одно бортове бронювання залишалося недостатнiм, за лоб захищений надiйно. I нiмцям нема чого боятися зустрiчного бою. Треба вiдзначити, що гармата такого калiбру не має достатньої потужностi фугасного снаряда i в цьому планi "Пантера" як танк прориву не оптимальна, хоча для боротьби з iншими танками поки пiдходить iдеально.
  Герда i Шарлота з обох бокiв поцiлували казенник зброї, а потiм шльопнули пiдошвами. Пiсля чого без пристрiлу войовниця-блондинка послала снаряд у радянський танк, що вирвався вперед.
  I несподiвано радянська машина рвонула так, наче вибухнула невелика атомна бомба. Кiлька тридцятьчетвiрок, що рухалися поряд з нею, виявилися вiдкинутi вибуховою хвилею. Їх перевертало, зриваючи гусеницi та згинаючи дула. Багато чого виявилося видавлено та викошено. Навiть снiг трохи пiдтанув вiд сильних розривiв та палаючого напалму.
  Магда фон Зiнгер свиснула:
   - Оце так! А танк виходить з каверзою!
  Герда несподiвано зiзналася:
  - А я це одразу зрозумiла!
  Командир недовiрливо посмiхнулася:
  - А це ще як?
  Блондинка-термiнатор пояснила:
  - А в нього дуло, було лише дерев'яним камуфляжем. Значить, справа не чиста!
  Магда холодно наказала:
  - Розумниця - стрiляй ще!
  Все ж таки дистанцiя в чотири кiлометри для "Пантери"-2 велика. Наступний снаряд потрапив, але пiшов у рикошет. Тодi дiвчата зупинили машину i стали чекати, наче iндiанець у засiдцi.
  Але шум багатьох моторiв численних IЛ-2 явно показав, що легкого життя гiтлерiвцям не буде. Однiєю з найнебезпечнiших атак було застосування кумулятивних бомб малої ваги. Щоправда, вiд них захистом були звичайнi сiтки, що детонували чутливi механiзми подарункiв смертi.
  Герда несподiвано люто спалахнула очима i пальнула в низьколетячий IЛ-2. Хоча, безумовно, з танкової гармати стрiляти у крилату машину справа майже безнадiйна, чортiвка-блондинка все ж таки потрапила, а вiдеокамера зафiксувала поразку... I войовницi забили гарними нiжками на знак схвалення!
  Пiсля чого над танками спецiальнi пристрої вивiсили сiтки, i тепер можна сподiватися, що їх так просто не дiстануть. А сама "Пантера"-2 почала рухатися, щоб утруднити попадання в саму себе.
  Вогонь вiдкрили iз двох кiлометрiв, i це виглядало вбивчо.
  Взагалi, чого б, не слiд робити, то це намагатися взяти нiмцiв нахрапом. Танкiв у них стояло досить багато, i в них досвiдченi екiпажi. Ось навiть на танку "Лев" - вензель Вiттмана. Машина, до речi, у нього надiйна та захищена зверху 100-мiлiметровою бронею. А гармата взагалi нова, iз ще бiльшою довжиною ствола. Вiн може лупити з дистанцiї.
  Легендарна особистiсть цей Вiттман, вже має мечi до лицарського хреста, а незабаром мабуть дiстане дiаманти.
  Але у нього конкуренти сильнi - четвiрка дiвчат, якi цвяхують швидко i не промахуються. Ось спробуй таких, вiзьми голими руками!
  Противник у фрицiв бiльш нiж гiдний, i радянськi танкiсти стрiляють на ходу, вражаючи ворога практичнi, не маючи шансiв на успiх. От i по "Патерi" потрапило... Але поки що без страху - по Сеньцi шапка, не по зубах броня. У вежi дзвенить, але на ефективнiсть стрiлянини це не впливає. Швидше навпаки, дiвчини ще швидше i, зiбранiше . Тiльки механiзм самої гармати обмежує скорострiльнiсть... Але все ж таки п'ятнадцять пострiлiв за хвилину - це чимало.
  Боєкомплект у 82 снаряди досить швидко витрачений, але й противник, залишивши багато сотень розбитих, покалiчених машин, захлинувся в наступi. Лише кiлька танкiв зумiло прорватись на ближню дистанцiю, щоб таранити. Решта все так i залишилося валятися, у вогниках пожеж, що розлилася по снiгу павутиннi вихорого полум'я. А дивом уцiлiлi танкiсти i не думали рятуватися, а пiднiмалися та бiгли на ворога.
  Деякi з Iлiв теж вiддавали перевагу тактицi самогубного тарана. Ось "Лева" Вiттмана мало не знищили. Але досвiдчений водiй встиг зрушити машину вiд смертоносного вантажу. Нiмцiв частково врятувало, що у "Лева" потужний мотор i вiдмiннi ось саме на вiдмiну вiд "Королiвського тигра" ходовi якостi.
  А от "Маусу" явної моделi невдах не пощастило, потрапив до нього радянський лiтак та вiдiрвав вежу. А обидва зiрванi дули ще пiвхвилини крутилися в повiтрi.
  Але поява НЕ-162 та iнших лiтакiв зумiла розставити фiгури на мiсця.
  А потiм почався рух радянської пiхоти. Самогубне, але водночас гiдне лiтописiв. Радянськi солдати навiть не бiгли, а рухали шеренгами та строєм, спiвали на ходу бойову пiсню. Хлопчаки-барабанщики вiдбивали дрiб, а червонi прапори служили символом бадьоростi та готовностi все вiддати до останньої краплi кровi.
  Але хто може повiрити, що в таку атаку пiдуть солдати в серединi двадцятого столiття, пiд кулемети та уламковi фугаси...
  А ось перший пострiл вiдтворив "Ведмiдь". У цiєї машини замiнили 305-мiлiметрову гаубицю - 600-мiлiметровим, реактивним бомбометом покращеною моделлю вiд "Штурмтiгра". I знову сотнi вбитих та скалiчених бiйцiв...
  Але вцiлiлi все одно намагаються не порушувати лад i рухаються далi - стиснувши сильнiшi зуби. Так що з чола капає холодний та червоний пiт. Жодної пощади до себе та ворогiв, тiльки вперед i нi кроку назад! Рухи далi i нiяких гальм, або спроб вiдступу. Солдати Червоної армiї не можуть вiдiйти i вiдступити - це сто вiдсоткiв аксiоми.
  Герда вiдкривши вогонь, використовуючи вже фугаснi снаряди, сама зблiдла i зашепотiла:
  - Витязi-титани... Ну, невже вам не хочеться жити!
  Навiть Магда, що бачила всяке, знiяковiла. Видовище солдатiв, що вперто йдуть на забiй iз приреченiстю i закланням зомбi, кого завгодно шокує. Ось вони вмирають - але при цьому, здається, що просто падають, скiльки в них сили життя та енергiї любовi до Вiтчизни. Таких можна звалити, але не можна поставити на колiна!
  Але, на жаль, дух у цьому випадку не може перемогти матерiю... Солдати гинуть, i починає свiтати...
  Тим не менш, нiмцi отримали i тут певну шкоду, хоча втрати радянських вiйськ виявилися бiльш суттєвими.
  Прорив в обхiд Ржева вдалося трохи розширити i поглибити, але фрицi хоч насилу, але контратакували. Їм вдалося частково вiдновити своє становище.
  На iнших дiлянках нiмецьку лiнiю оборони також спробували на мiцнiсть. Зокрема, все ж таки атакували турецькi вiйська, що розташовувалися на однiй iз гiлок дельти Волги. Проте нащадки яничарiв несподiвано виявилися досить стiйкими, i коли вдарила нiмецька танкова дивiзiя, позицiї виявилися вiдновленi.
  Ще однiєю зухвалою спробою стала висадка десанту в Баку... Але це справдi дуже зухвало. Десантних засобiв дуже мало, а противник домiнує в повiтрi... частина вiйськ загинула ще на морi. Але все ж таки бiй ворогу небагато вцiлiлi дали, i пару свердловин встигли пiдпалити.
  Хоча практично нiхто з тих, хто висадив, так i не пiшов. Але це був новий подвиг.
  Вiдзначився Покришкiн - льотчик ас, якому Сталiн вперше у СРСР двадцять третього лютого вручив чергову зiрку героя. Вже мiж iншим четверту в золотi!
  Сталiн iз цього приводу сказав таке:
  - Наш народ не може програти. Вiн народжений для перемоги. I не може вiдступити, бо його призначення наступатиме, наступатиме i ще раз наступатиме!
  Коли вождь вимовляв цi слова, ситуацiя на фронтах знову загострилася, i радянськi вiйська на пiвнiч вiд Ржева потрапили в оточення. Але це не похитнуло впевненостi в остаточнiй перемозi. I всi як один кричали на всi ковтки:
  - Слава Батькiвщинi та товаришу Сталiну!
  I Олег Рибаченко все це бачив... Та це дуже галимо ходити майже голому взимку, штовхати колесо i такi видiння отримувати.
  Моральне борошно вiд споглядання вбивчих красунь продовжилося.
  Кiнець лютого пройшов у запеклих боях, радянське командування спробувало за всяку цiну врятувати своїх оточених солдатiв. З iншого боку, якщо вже битися, то поки що зима, i фрицi не на конi. Щоправда, i вищi сили не надто сприяли. Погода встановилася непогана, i нiмецькi аси покращували рахунки. Причому, звичайно, Марсель, це вбивця з ангельським обличчям, як завжди, попереду всiх i надзвичайно небезпечний.
  Але першими показали, зрозумiло, дiвчат-термiнаторiв. Вони боролися у танку "Лев". Тобто отримали можливiсть обкатувати нову модель з покращеним оглядом, сильнiшим бронювання зменшеного в розмiрах даху та напiвавтоматичною гарматою, що робить до десяти пострiлiв за хвилину.
  У цьому танку використовувався для управлiння та наведення джойстик - iнновацiї, яка мала полегшити управлiння танком. Але дiвчата-тигрицi, навпаки, страждали з таким пристосуванням. Тим бiльше, кнопочки iнодi пiдклинивали.
  Магда наказала:
  - Перейти на ручне керування!
  Герда охоче погодилася... У танк "Лев" взимку тепло, дiвчата-тигрицi знову в бiкiнi. Вже двадцять дев'яте лютого - високосний рiк... До цього вони билися на "Пантерi" та загалом збiльшували рахунки без серйозних пошкоджень машини. А оскiльки у них виходило навiть краще, нiж у Вiттмана, то їм в подяку за це передали одну з перших новiтнiх модифiкацiй танк "Лев" - Г. Так що дiвчата могли пишатися собою.
  Навiть Гiтлер досить лояльно поставився до того, що жiнки займаються нежiночою справою. Втiм, досвiд показав, що втрати серед жiнок-льотчиць та дiвчат-танкiстiв, якщо брати пропорцiї менше, нiж серед чоловiкiв. Причому значно!
  Це вiдкриття трохи змiнило ставлення Гiтлера. Крiм того, у Третьому Рейху вже можна було брати в дружинi ще двох дружин iноземок. I в цьому випадку, чому б не обдарувати подiбним привiлеєм найкращих воїнiв. Однак якщо у росiян все частiше виють жiнки, то фрицям слiд їх переплюнути, на пару парсекiв.
  Поява танка IС-4 призвела до того, що перед нiмецькими конструкторами було поставлено завдання, не виходячи за межi розумної ваги створити танк, невразливий з бортiв для 122-мiлiметрової гармати. Нi "Маус" звичайно вже був подiбним танком, але хотiлося б чогось легшого та практичного.
  Наприклад, "Лева" з найкращим захистом, але бажано без надмiрного набору ваги. Так як танки понад 75 тонн, ставали дуже проблемними для перевезень залiзничними колiями. Хоча й "Мауси" примудрялися перевозити.
  Але "Маус" це швидше за танк прориву, а не винищувача технiки.
  Дiвчата поки що машина їхала, перекинулися в карти, i повiсили Шарлота погони.
  У битву вони вступили вже пiсля полудня. Радянськi вiйська проривали сильний захист i вже загрожували виходом на оперативний простiр. Ну, їх, звiсно , дуже вдало зустрiли, як кажуть у таких випадках - приорали...
  Герда хитромудро нiби сита лисиця, скалячись на передачi з розвороту випустила свiй перший снаряд... Дистанцiя близько восьми кiлометрiв, але попереду йдуть Т-34-85 , якi все ще наймасовiша за випуском модель. За весь лютий тридцятьчетвiрок зi 100 мiлiметровою гарматою випустили всього 143 штуки... Далися взнаки проблеми з налагодженням нової для бiльш важкої вежi трансмiсiї, i брак мiдi. А так слабко загартована броня в 52 мiлiметри при попаданнi важкого снаряда i так зруйнується.
  Герда сплеснувши руками, хихикнула:
  - Напевно, рекорд поразки! Камера, сподiваюся, фiксує?
  Магда хихикнула i з досадою помiтила:
  - Частину знищених нами танкiв пiдтвердити не вдалося, але все одно нас загальний зафiксований рахунок становить - 253 танки та САУ, а реально на сто п'ятдесят машин бiльше. Але цього разу є шанс перекрити рекорд Вiттмана.
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - I не просто є шанс, а ми його рекорд справдi перекриємо. Ось скiльки цiлей...
  Магда помiтила:
  - У Вiттмана вже є два Лицарськi хрести Залiзного Хреста з дубовим листям, мечами та хрест вiйськових заслуг з дiамантами. Але поки що жоден танковий ас не отримав дiамантiв бiльш престижний лицарський хрест.
  Герда гордо помiтила:
  - А менi найбiльше сподобалося, коли фельдмаршал Модель нагородив мене та всiх нас простим орденом "Мужностi" з бронзи за прорив iз Тихвiна!
  Вогняна Христина жорстко рикнула:
   - Це зрозумiло! Гiтлер дуже злий на нас за те, що ми порушили його наказ i прорвалися на фронт. Ось вiн i не хоче нас нагороджувати!
  Шарлотта нагадала обiцянки фюрера:
  - Той, хто перевищить результат - 500 пiдбитих танкiв супротивника, у будь-якому разi отримає дiаманти до лицарського хреста!
  Герда замiсть вiдповiдi сама вiдкрила вогонь по ворогу. Якщо цвяхити, то цвяхити...
  Вiдстань скоротилася, i попадати стало легше. Поки що противник був на безпечнiй вiдстанi. Дiвчата зупинили машину, навiть не допомагали заряджати. Тут навiть Магда зауважила, що у "Левi" пара членiв екiпажу з п'яти до трьох може бути скорочена. Особливо якщо лупити стрiчкою.
  Ну, а радянськi танкiсти, як завжди, назад не вiдходять. Деякi нiмецькi машини теж вiдкрили вогонь iз великої дистанцiї. Мабуть, розрахунок будувався на тому, що дiстануть вони чи нi, але точно зашкодять.
  Герда вже стрiляла на автоматi, можна сказати, що не думаючи. Вiн злилася розумом та енергiєю тiла з гарматою. Такий чарiвний стан, транса берсекта , що дозволяє не промахуватися навiть з великих дистанцiй.
  Одночасно дiвчина згадала своє дитинство у безжальному загонi СС. Коли їх прагнули виростити понад жiнок.
  А потiм i свого законного чоловiка Марселя. Супераса , який продовжував залишатися схожим на хлопчика, i навiть вусики не пробивалися, а обличчя залишалося округлим. Тiло, щоправда, засмагле i мускулисте, але теж iз гладкою та чистою шкiрою раннього пiдлiтка. Щось явно було на рiвнi генетики або, може, бiоенергетики зрушено в Марселi. Так iнакше, вiн би
  i не змiг, набирати такi божевiльнi, за межею фантастики рахунки лiтакiв.
   До речi , ще й дружиною другою обзавiвся - цього разу льотчицею - Маргарет.
  Ну гаразд у нього є на це законне право. Герда воює в танку i вже спалює двадцять п'яту машину в цьому бою. А iнша дружина пiдтримує воїна та аса номер один у небi. I їм обом не так уже й погано.
  Марселю та Маргарет не дали як слiд виспатися, а викликали до аеродрому, де вже у повнiй бойовiй готовностi стояли нiмецькi лiтаки. Розрахунок фашистського командування будувався на тому, щоб пiд час артпiдготовки атакувати з повiтря всi засвiченi радянськi опорнi та вогнянi точки. Загалом це, звичайно ж, було вiрним рiшенням, тим бiльше, що Червоне командування планувало всадити, чи не весь боєкомплект, вiрнiше половину свого арсеналу.
  Для Марселя як найкращого аса Люфтваффе було зарезервовано одразу два лiтаки. Ме-309 та штурмова модифiкацiя Фокке-Вульфа. Для Маргарет законної другої дружини Марселя: теж дуже здiбної льотчицi, що говорили нагороди; залiзнi хрести першого та другого класу, i спецiальний орден морської зiрки за потоплений радянський есмiнець, а також планка срiбного кубка Люфтваффе. Ось тiльки лицарського хреста поки що у дiвчинки немає, але юна Маргарет дуже розраховує його отримати, тим бiльше, що назрiває, а вiрнiше вже почалася нова битва.
  Марсель як завжди в одних лише спортивних трусиках, у лiтаку з могутнiм, форсованим двигуном трохи спекотно, тим бiльше, що бiля Сталiнграда вже 8 березня справжня весна, а Фоккен -Вульфе де повiтряне охолодження тим бiльше ширяє. Крiм того, так краще вiдчуваєш машину, i вона пiдкоряється тобi, коли ти просто передбачаєш можливi контрманеври та пiдступнi удари супротивника.
  Марселя, що виглядав пацаном, раптово гукнули англiйською з американським акцентом:
  - Куди бiжиш хлопчисько?
  Юний Ас повернувся до них i заявив на найчистiшому говiрцi Британiї:
  - Бiжу робити те, що вам янкi не пiд силу...
  Кiлька льотчикiв у ковбойських шапках курили "Кемел", серед них був навiть один чорношкiрий. Одяг цiлком типовий для американцiв джинси, кросiвки, шкiрянi куртки. I обличчя... Очi суворi, а губи посмiхаються, при цьому вони ще й умудряються жувати, бач якi скуласти вiд харчової гумки морди.
  Це найманцi яких охоче прийняли на службу Третього Рейху - бо крилатих машин уже й так наштамповано з надлишком, а от досвiдчених, або принаймнi добре навчених асiв - вкрай не вистачає.
  Один iз ковбоїв iз нашивками, у тому числi й пурпурним серцем, хихикаючи, сказав:
  - Хлопчик каже, що може зробити, що нам не пiдсилу . А знаєш, що я Янг Рейган, що збив двадцять японцiв i п'ятьох росiян? А ти хоч i льотчик, але ще сопляк босоп'ятий !
  Марсель вирiшив приховати своє iм'я i поблажливо посмiхнувся:
  - За двадцять п'ять лiтакiв у небезпечному СРСР дають зiрку героя. Але поки що у росiйських немає вiдзнак, щоб вiдзначити бiльше двохсот!
  Чорношкiрий, американський пiлот навiть пiдскочив на мiсцi:
  - Та добрий заливати, ти хлопчисько... Нi який ти не ас, а скорiше прислуговуєш льотчикам, то на побiжках.
  Ковбой iз нашивками перервав негра:
  -Не заводь Бiллi. Я здається цього хлопця знаю... Рельєфна мускулатура, що бореться в одних шортиках, чорнявий... Напевно, це ангел смертi про якого люблять писати в нiмецьких агiтках. Ну, що ж хлопчик, чи не хочеш закурити i трохи вiскi з нами!
  Марсель крутий поборник здорового способу життя, заперечливо хитнув головою:
  - Нi, не курю i вам не раджу! Ось краще скажiть, який у вас лiтак.
  Ковбой iз орденами набучився:
  - Велика " Аерокобра ", машина з 37-мiлiметровою авiацiйною гарматою та чотирма кулеметами в 13-мiлiметрiв. Зовсiм ще нова модель нещодавно запущена у виробництво спецiально для кращих американських асiв. Втiм, звичайна, " Аерокобра " теж сильна, лише кулемети дрiбнiшi за калiбро, i трохи слабшi за мотор. Так що гiдний хлопчик, я добре озброєний.
  Марсель кивнув, спiймав пальцями правої руки, що летить поблизу бетонного покриття весняну бабку, заявивши:
   - Це непогане озброєння, але не порiвняти з Ме-309. Ця машина має вiдмiнну аеродинамiку i, не дивлячись на вагу, що зросла пiсля установки додаткового озброєння, розвиває 740 кiлометрiв на годину. А на самiй повiтрянiй тачцi цiлих сiм точок, що стрiляють, що навiть не в кожному двомiсному винищувачi зустрiнеш. А покриття крил лощене, гвинт у польотi кроку, що змiнюється... Чудова машина непереможного Люфтваффе.
  I смiшки у вiдповiдь...
  Холодно стояти в одних шортах i кедах. Марсель помчав, неначе солодкий заєць.
  Герда ж згадувала вона босонiж бiгала у тренувальному таборi, по горах. Вже було холодно, i дiвчатка мчали лише в трусиках, по кам'янистiй дорозi. Їм лише по дев'ять рокiв, а пiдошви нiг вже стали роговiти. Але бiгти дуже боляче, особливо через пару годин, коли мозолиста ступня збивається про гостре камiння.
  А дiвчат пiдганяють, хоча кожен крок вибухає стражданням. Але це екстремальна пiдготовка людей майбутнього - спроба виростити нову расу.
  Гiммлер намагався створити новий рiд та новий вигляд людини. Точнiше навiть надлюдини - перевершує за параметрами звичайну особину.
  I дiвчаток пресують. I марафонською дистанцiєю, i жорстокими спарингами.
  Та пiсля пробiжки, дiвчат змушували битися один з одним. I це теж входило до програми пiдготовки. А далi стрiльбища, проходження смуги перешкод.
  Нi, не можна сказати, що це було масовим. Гiтлер i справдi вважав, що це вiйна не для жiнок. Але Гiммлер йшов далi за свого трохи консервативного фюрера. Глава таємної полiцiї розраховував виховати цiле поколiння надлюдей. Крiм того, Гiммлер любив науку та проводив безлiч експериментiв. I багато цих експериментiв за всiєї їх нелюдяностi давали тi чи iншi результати.
  Герду змушували не лише боротися у рукопашцi . Вона розминалася на тренажерах, навчалася розтяжцi, тренувала прес, i взагалi проходила разом з iншими дiвчатами повноцiнну загальнофiзичну пiдготовку.
  Одним iз способiв тренувань, стало ходiння канатами. А спробуй, пройдись? Це дуже складно!
  А якщо босонiж дiвчинцi пройтися по рiжучому дроту? Та це взагалi буде супер!
  Дiвчинка росла не надто жорстокою, але ставала сильною та загартованою. Войовницi взагалi у Третьому Рейху показували багато чим могли пишатися навiть чоловiки-арiйцi. Крiм того, дiвчата вивчили кiлька мов i могли досить пристойно спiлкуватися на них.
  Дiвчата опинилися у спецiальному таборi iз семи рокiв. До цього мешкали в нормальних сiм'ях.
  Герда пам'ятала трохи та вибори до Рейхстагу. Нацисти тодi мали повного успiху. Мало того, Гiтлер програв вибори президента i симпатiї роздiлилися: п'ятдесят на п'ятдесят. Самого фюрера Герда вперше побачила у п'ятирiчному вiцi. Перше враження було не найприємнiшим. Гiтлер багато розмахував руками та кричав. Правда всi навколо бурхливо аплодували, i буквально ревли вiд захоплення.
  Та щось було в цьому невисокiй людинi з маленькими вусиками, що вiн заводив натовп. Щось, мабуть, навiть магiчне.
  Герду вiдправили до спецiального табору СС, де пороли за найменшу провину, але годували непогано. Натомiсть i ганяли з ранку до ночi. Герда в найпершi днi та тижнi було найважче. Вона не висипалася, i трiщала голова, а м'язи жорстоко хворiли вiд фiзичних навантажень. Але згодом дiвчина поступово втягнулася.
  I навiть почала знаходити задоволення в жорстких спарингах. Проходь мiсяцi, а потiм i роки. Герда познайомилася iз Шарлотою. Вони потоваришували. Потiм дiвчата стали першими у випробуваннi танкiв. Хоча обидвi мрiяли про те, щоби зробити льотну кар'єру. Але й танкiстами бути непогано.
  Герда багато чому навчилася - у тому числi й умiння терпiти бiль. Але найголовнiше дала практика реальних битв. Вона по-справжньому вiдшлiфувала дiвчаток, перетворивши їх з алмазiв на дiаманти. I стали їхня четвiрка воiстину легендарною.
  А що їм i море по колiна! Герда мрiяла про те, щоб пiдняти свою кар'єру до космiчних висот. Злiтати, наприклад на Марс або Юпiтер, бути схожим на Мiсяць.
  Ех, а довкола вирує вiйна.
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  Сталiн-Путiн вiдвiдав Ташкент, потiм злiтав у Душанбе. Далi в Ашгабад i звiдти в Алма-Ату. Звичайно, жаль було, що Росiйська iмперiя свого часу втратила цi територiї.
  Царi Романови розширювали iмперiю i були завойовниками. I царська iмперiя зростала. Ставала сильнiшою, дедалi бiльше розвиваючись. I Петро Перший збудував Пiтер, хай i на кiстках.
  Сталiн-Путiн теж думав про будiвництво великого мiста в Сибiру. Там були великi плани. Але до реалiзацiї справа не дiйшла. То цiни на нафту падали. То на Крим пiшли величезнi кошти. Потiм, коли цiни пiшли нагору, почалася вiйна з Україною. I взагалi Путiн не встиг наказати, i перемiстився в тiло Сталiна.
  Ось таке сталося. I тепер долi свiту залежать вiд нього бiльшою, нiж будь-коли.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Надiя, наш земний компас! Удача нагорода за смiливiсть... А пiснi досить однiєї, щоб тiльки про будинок у нiй спiвалося!
  Та чудово часом проходили бої. Ось, наприклад, зараз Червона армiя завдає удару за ударом.
  Нова iдея, що не спала на думку Сталiну, це використовувати величезну кiлькiсть дерев'яних танкiв. Що дуже ефективно. Ось у реальнiй iсторiї не дiйшли до цього стратеги. Втiм, дерев'яний танк практично не має захисту. I навiть дрiбнi гармати здатнi його пробивати.
  Зате танк "Лев" зi своєю смертоносною зброєю виглядає дуже смiшним.
  А "Маус" тим паче. Взагалi iдея "Мауса", сама по собi хибна. Особисто Путiн нiколи не наполягав на розробцi надважких танкiв. Вiн це питання вiддав на розсуд спецiалiстiв. Свого часу Єльцин наказав розробити, незважаючи на нестачу фiнансування танка нового поколiння: "Чорний орел". Машина вийшла дуже дорогою, i не цiлком практичною. I до серiї не пiшла.
  Хоча сама собою iдея створення танка нового поколiння: цiлком розумна. Це й намагалися у Росiї зробити. Довгий час не виходило. Комплекс "Армада" - це не зовсiм танк. Хоч щось у ньому було вiд танка.
  Може зараз схоже вiдтворити? Але потрiбна електронiка.
  Так що поки що нiмцi можуть спати спокiйно.
  А ось Сталiн-Путiн дзвонить професору Лебедєву. I вимагає прискорити роботу над створенням комп'ютера. Тодi буде все справно та чiтко. Таке розроблять, що й чортам стане стрiмко.
  Сталiн-Путiн подумав, якби вiн, наприклад ватажком банди, то тодi б не схибили.
  Путiн у дитинствi якось вiдчув тягу до бандитської романтики. Це щось таке, що лоскоче нерви. Навiть кiлька разiв ходив на справу. Знiмали шапки з перехожих. Можливо, що Путiн рано чи пiзно б попався... I поставив би хрест на своїй кар'єрi в силових органах. За часiв СРСР iз цим було суворо.
  Але доля пiдсунула Володимиру тодi книгу "Честь" Мединського. Пiсля неї, якось розхотiлося йти у блатний свiт. Тим бiльше там страшнiше, нiж у книзi Мединського, i хлопчикiв часом ґвалтують. Загалом, це брудний свiт. I робити кар'єру, рости до злодiя в законi... Та сидiти у в'язницi не хочеться. Це неприємно.
  Сталiн-Путiн порвав iз романтикою та вступив на юридичний факультет. Пройшов важко, i частково тому, що надто багато серед охочих виявилося євреїв. А вiн син робiтника-передовика. На межi пропустили.
  Кар'єра розвивалася не надто бурхливо. Особливими талантами Путiн не блищав. I якщо не перебудова, i надзвичайне везiння так високо вiн не пiднявся б.
  Путiн з повагою ставився до Жириновського, який зробив собi сам, i був близьким до трону. Справдi помри Єльцин у 1994 роцi, швидше за все наступний царем, став би Володимир Вольфович. I iнша iсторiя.
  Чи змiг би Жириновський розвинути iмперiю? Якби втримався в першi роки, то, напевно, змiг.
  Багато чого тут теж залежало вiд щастя, i вiд поведiнки Жириновського. Захiд мiг вiдразу ж запровадити вбивчi санкцiї та спровокувати масовi заворушення у Росiї. Жириновський, втiм, мiг би не рвати зв'язку iз Заходом. Тут полiтика непередбачувана. У Бiлорусiї Лукашенко йшов до влади пiд радикальними гаслами, потiм повiв бiльш помiрковану полiтику. Хоча зрештою встановив авторитарний режим. Що робив Жириновський незрозумiло.
  Втiм, поки що Сталiн-Путiн i сам не знає, що йому робити. Хiба що фашистiв продовжувати колоти, i довбати.
  У березнi нiмцi вирiвняли фронт, прибравши деякi вклинення. Крiм того, впав Єреван, i остаточно була захоплена Астрахань. Назрiвало новий нiмецький наступ на схiдному фронтi. Сталiн розумiв це i готувався.
  Ставку передбачалося зробити на новi танки Т-34-100 та IС-4. Проте вже пущена в серiю модифiкацiя "Пантери"-4 помiтно перевершувала цi машини у лобовому бронюваннi та озброєннi. Нiмецька машина вагою в п'ятдесят тонн, краще захищалася в лоб i мала перевагу в бронебiйностi за хорошої рухливостi.
  Так що поки що мови про перевагу як не було. А кiлькiстю такої армади, що стояла тепер за Третiм Рейхом, не перевершити. Тож лiто обiцяло стати спекотним.
  Березень пiд кiнець мiсяця, втiм, вiдрiзнявся бездорiжжям i тимчасово заморозив бойовi дiї.
  Чотири дiвчата щойно отримали новiтнiй танк Е-25 i проводили його випробування. Ця машина мала змiнити застарiлу Т-4. Багато iдей виявилися запозиченi з Е-10, але в даному випадку у виробництво б пущений саме танк з рухомою i маленькою вежею. Машина мала щiльну компоновочну схему та розташування трансмiсiї та двигуна разом, як i коробки передач. Висота танка, втiм, становила майже два метри. Лобова броня мала великi кути рацiонального нахилу, як i верхiвки корпусу. А гармата була вiд простої "Пантери".
  Машина вiдрiзнялася також двигуном у 700-кiнських сил та швидкiсть до 70 кiлометрiв на годину. Екiпаж складався iз трьох людей. А лобова броня в 82-мiлiметри при 60-мiлiметрах бортової. Не пробити таку радянським тридцятьчетвiркам якщо бити прямо.
  Герда залiзла всередину, а потiм вилiзла i буркливо помiтила:
  - Не зовсiм те, що потрiбно... Не найдоробленiша модель!
  Шарлота логiчно помiтила:
  - Три члени екiпажу... Так не рацiонально!
  Магда свиснула i промовила:
  - Вже є "Панцер"-2, який близький до цiєї машини з озброєння та бронювання. Для танка нового поколiння це можна вважати кроком назад.
  Христина струснула головою i заперечила:
  - Непогана та рухлива вийшла машинка. Ми цiлком можемо на нiй боротися з порадами.
  А що стосується того, хто зайвий, то давайте кинемо жереб!
  Герда заперечливо хитнула головою:
  - Не найкраща iдея... Давайте залiземо до неї вчотирьох i покатаємось!
  Воїнкам припало це до смаку, нехай усерединi i тiсно.
  Танк Е-25 заводився легко i мав досконалiшу систему управлiння джойстиком. Ця машина належала до нового поколiння i вiдрiзнялася найкращим прицiлом та оптикою, а також системою заряджання. Крiм того, довгоствольна гармата мала кiлька режимiв стрiлянини, в тому числi могла бити як зенiтка по 40 пострiлiв за хвилину.
  Воїнки рушили до лiнiї фронту, щоб випробувати свою машину. I їм на зустрiч стала пiдходити важчий та потужнiший IС-2.
  Передбачалася танкова дуель - вiч-на-вiч.
  Христина свиснула, вона любила це робити, i злякано промовила:
  - У нього така велика гармата. Калiбр у 122-мiлiметри!
  Герда шльопнула сою напарницю босою нiжкою по заду i проворкувала:
  - Та цей танк просто незграбний... Та й наша зброя не гiрша!
  Магда запропонувала:
  - Давайте я по ньому пальну!
  Дiвчата хором вигукнула:
  - Куляй!
  Магда вистрiлила з дистанцiї чотири кiлометри. I потрапила прямо до центру вежi IС-2. Радянський танк струснув, i росiйська вистрiлила у вiдповiдь. Звичайно, з такої дистанцiї i в русi потрапити неможливо. Але снаряд пролетiв i розiрвався поряд iз Е-25. Пiдняв подарунок цiлу купу пилу та уламкiв.
  Герда помiтила:
  - У нього снаряд важить у чотири рази бiльше за наш. Слiд бути обережними.
  Магда, хихикнувши, вiдповiла:
  - Зараз я зроблю так, що радянський мастодонт i не вистрiлить!
  Дiвчина, перебираючи босими нiжками, навела гармату i пальнула... Iншi дiвчата засвистiли немов солов'ї-розбiйники! Снаряд потрапив прямо в стовбур танка IС-2, зовсiм розбивши дуло... Немов морква потрапила пiд прес.
  Христина теж почала хихикати i додала ходу... Танк заскакав по брудi. Руда войовниця рикнула:
  - Ми доб'ємо його! Неодмiнно доб'ємо!
  Нiмецький танк наближався. Радянська машина якийсь час за iнерцiєю рухалася вперед, а потiм почала розвертатися. Пiдставляти пiд удари корму. Звичайно Е-25 набагато швидше i наздоганяє росiйську машину.
  Цього разу стрiляє Герда, наводячи на прицiл своєю босою ногою. I її пальчики спритно реагують на шорсткiсть металу. I ось випльовується новий презент. I летить прямо у корму росiйської машини.
  Дiвчата хором ревуть:
  - А ми потрапили! I по рогах порад дали!
  Магда випустила ще один снаряд на добивання. Зреагував i почав рватися боєкомплект. Розсипалися на всi боки уламки. Здавалося, що це невеликий феєрверк.
  Дiвчата заплескали в долонi, i гаркнули:
  - Ми сiємо смерть ворогам! Їм буде сором i сором!
  Радянська артилерiя вiдкрила вогонь нiмецьким танком. I вже дiвчатам довелося втiкати. Їхня машина буквально тряслася i ревла, тiкаючи вiд влучень.
  Магда помiтила:
  - Я ось влучна, а вони червонi мазили!
  Шарлота заперечила:
  - Вiдстань велика. Та й танк наш маленький та швидкий! Але не слiд спокушати долю!
  Немов у такт її словах снаряд потрапив у корму, але на щастя пiшов у рикошет. Але нiмецький танк здорово струснув.
  Магда прогарчала, погрожуючи кулаком:
  - Я порву вашого президента!
  Шарлота поправила блондинку-термiнатора:
  - У росiян не президент, а голова ДКО. Це головний титул Сталiна!
  Магда прошипiла:
  - Їх не врятує хрест та плач!
  Коли дiвчата пiд'їхали назад на них уже чекали танки "Лев"-2. Бiльш досконала машина з похилою бронею i пристойними ходовими якостями вважалася танком прориву.
  Дiвчата оглянули цю машину... Модифiкацiя "Лева" була трохи обтяжена з бiльш скорострiльною гарматою. Товщина лобової бронi виросла до 240 мм пiд нахилом, а бортiв до 120 мм плюс екран в 10 мм. Вага танка склала тепер сiмдесят шiсть тонн, зате його захист став цiлком задовiльним, при стрiльбi з усiх ракурсiв. Ходовi якостi трохи знизилися, але все одно вищi, нiж у колишнього "Лева".
  Четвiрка войовниць залiзла до машини. I трохи вирiшила її проганяти. Дiвчата залiзли всередину та запустили танк. Насвистували собi пiд симпатичнi носи.
  Магда помiтила:
  - Гармата стала напiвавтоматичною. I її скорострiльнiсть помiтно зросла. Притому, що мiць не впала.
  Шарлота логiчно помiтила:
  - Калiбр дещо надмiрний.
  Особливо для тридцятьчетверок. Адже вони крихкi, i навiть з 75-мiлiметровою гарматою, пробиваються з великої дистанцiї. I не кожен потрапить!
  Христина помацала казенну частину гармати, своєю босою, жорсткою пiдошвою i помiтила:
   - Це на запас... Новi тридцятьчетвiрки сильнiше заброньованi вежею, як i IС-2. Тож не варто розслаблятися!
  Дiвчата направили танк до радянських позицiй. Кут нахилу в сорок п'ять градусiв при бронi 240-мiлiметрiв це досить надiйно проти знарядь майже будь-яких калiбрiв. А протитанковi гармати тим бiльше не вiзьмуть.
  Тож артилерiя Червоної Армiї могла попрацювати. I нехай снаряди сиплються, як горох. А "Лев"-2 модифiкацiї С, вийде на пряме наведення i обстрiлюватиме радянськi позицiї. I його снаряди наче кара Господня.
  Дiвчата стрiляли по радянських гарматах по черзi. Вони багато хихотiли, i радiли попаданням. I змушували злiтати гармати у висоту. А iнодi пiдривали бойовий комплект. Вогонь у вiдповiдь нiчого не мiг заподiяти якiснiй бронi досконалiшого "Лева".
  Магда провела своїми витонченими пальчиками нiг по казеннiй частинi зброї, потiм торкнулася щоки Христини. Та замуркотiла у вiдповiдь. Дiвчина з рудим волоссям провела своєю долонею по пiдошвi. Вiдчула твердiсть i шорсткiсть ступнi дiвчинки. Так красива частина тiла - жiночi ноги.
  Магда хихикнула i помiтила:
  - Все ж таки, напевно, Бог є, якщо створює такi гарнi тiла як у нас!
  Шарлота жорстко помiтила:
  - Може i є Всевишнiй... Але явно не такий, як у Бiблiї!
  Магда промуркотiла:
  - А це ще чому?
  Руда дияволиця вiдповiла:
  - Тому що Новий Завiт пацифiстський i держава не може iснувати, живучи за принципом - полюби свого ворога! А старий завiт агресивнiший, але дає привiлеї євреям. Тобто хоч як крути iмперiї Третього Рейху в ньому мiсця немає!
  Магда свиснула i помiтила:
  - Але ж i альтернативи немає... Що може бути альтернативою Бiблiї?
  Христина запропонувала:
  - Ну, наприклад, Коран!
  Магда рацiонально помiтила:
  - Але Коран теж будуватися на Бiблiї. I формально пiдтверджує, що Бiблiя - слово Боже. А якщо що бiльш логiчне.
  Iндуїзм з його мiльйонами богiв, ще безглуздiший, а в Буддизмi немає i привабливостi, i логiки.
  Христина, постукуючи голою нiжкою, заперечила:
  - Нi, у Буддизмi є привабливiсть!
  Магда витрiщила очi:
  - У чому привабливiсть Буддизму? Вiн проповiдує аскетизм, чернецтво, сотнi заборон, а натомiсть навiть не обiцяє вiчного життя та блаженства в раю. А що таке нiрвана i сам Будда не знає i каже, що знати не обов'язково!
  Христина посмiхнулася i помiтила:
  - Зате практика Буддизму дозволяє досягти певних здiбностей Землi. Буддизм це не тiльки вчення про досягнення нiрвани, але й обiцянку, що i за життя ти станеш кращим за iнших або надлюдиною. Адже Будда був надлюдиною, яку поважали навiть Боги!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Саме так! Як i йоги... Не тiльки заради нiрвани, а заради того, щоб на Землi пiдпорядковувати богiв i мати надздiбностi. Йога приваблює можливiстю жити довше, бути здоровими, сильними i крутими... Може навiть панувати над iншими методами гiпнозу!
  Герда схвально кивнула:
  - Та рiзнi схiднi навчання, приваблювали бiльше можливостей стати сильними та крутими, надлюдьми вже на Землi. Як, наприклад, Будда, який творив чудеса. Зрозумiло, стати аскетом, i читати мантру, бажали європейцi не заради нiрвани, а щоб отримати додатковi надздiбностi. Особливо я думаю, приваблював їхнiй гiпноз та можливостi омолодження.
  Шарлотта охоче пiдтвердила:
  - I передбачення! Можна, наприклад, стати пророком i ясновидцем. I взагалi лiтати та левiтувати.
  Герда шльопнула босою нiжкою по металу i карбуючи голос вимовила:
  - Саме так! Йоги вмiють лiтати! I в цьому полягає їхня сила! Навiть привабливiсть для нас! Хто не захоче злетiти! А це краще за нiрвани!
  Магда хихикнула i помiтила:
  - Так... У цьому планi Бiблiя, яка забороняє чаклунство не така приваблива!
  Христина припустила:
  - Можна вигадати свiй власний арiйський монотеїзм, i з раєм для героїв-арiйцiв, i пеклом для ворогiв Третього Рейху. Це лише питання фантазiї!
  Герда посмiхнулася i припустила:
  - Арiйський монотеїзм... Новий порядок i нова релiгiя... Це так просто i зрозумiло, i водночас природно!
  Шарлота поспiшила пiдтвердити:
  - Арiйська релiгiя має бути саме монотеїстичною. Один Бог як один фюрер. I як одна iмперiя на всю земну кулю! I без зайвих нашарувань!
  Герда знизала плечима. Вистрiлила та помiтила:
  - Монотеїзм... У язичництвi багато богiв. Але ж фюрер на всю планету один. Коли багато кухарiв псуватись, каша, коли багато богiв - вiра! Навiщо нам багатобожi... Якщо Єдинобож куди практичнiше!
  Христина логiчно помiтила:
  - Можна i зовсiм без богiв... Як за комунiзму! Ось борються росiяни дуже непогано, i немає в них нi язичництва, нi монотеїзму.
  Магда поправила напарницю:
  - Це вони ранiше не мали, а зараз є. Вони вiдроджується Православ'я. Росiяни повернулися до витокiв. Якщо, звiсно, вважати витоками Православ'я, а чи не Рiдновiр'я.
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Та вiдмова вiд комунiзму .... Як поєднувати - культ Ленiна та Христа? Це ж гнилизна!
  Магда рацiонально заперечила:
  - Нiмеччина також протестантська... I при цьому є культ Гiтлера. Багато хто, точнiше переважна бiльшiсть нiмцiв вiруючi.... I при цьому люблять, вважають подобою Бога фюрера. Чи не назвеш це гниллю i ти?
  Христина знизала сильними плечима i пробурмотiла:
  - Так цiкаво... Стiльки номiнальних християн серед нiмцiв. Вважають пацифiста Христа Богом, i водночас убивають... Причому не лише солдатiв, а й жiнок та дiтей. I це завжди дивувало... Як хрестоносцi з вченням про те, що Христос закликає любити своїх ворогiв - благословляли вiйни. I теж цитували Христа!
  Герда пiдтвердила:
  - Саме так! Парадокси релiгiй. Коли пiонер одягає пiд червону краватку хрестик, а люди моляться Боговi та Сталiну. Або Богу та Гiтлеру. Коли разом i хрест iз добрим Христом, i фотографiї повiшених жiнок. Свiт сповнений парадоксiв!
  Магда на це додала:
  - А ми матерi та жiнки вбиваємо людей сотнями! Теж парадокс!
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Та це загадка природи... Вбивати i водночас дарувати життя! Ех часом думаєш - i що ми робимо!
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Коли ми завоюємо весь свiт, то всi вiйни припиняться, а людство об'єднатися у новому порядку. Тодi й закiнчиться багато нещасть! У цьому фiлософiя - вiйна не заради процесу, а заради найвищої мети!
  Магда зiтхнула i полебезила:
  - Ви мене втiшили! Ми б'ємося не заради бiйки, а щоб у майбутньому бiйки не було!
  - Вiйна заради миру! - вигукнула Герда, i пiдняла руку вгору, ударивши кулаком об дах танка.
  Дiвчата замовкли. Iдея справдi здалася грандiозною. I справдi - вбив людину... Але людина смертна. Його б все одно вбила б природа, i куди болючiше, нiж на полi лайки. I вмираючи в лiжку, мабуть, багато колишнiх солдатiв думають: ах краще б мене грохнуло на полi лайки. Чим так мучитися...
  Ось зараз скiльки людей вони вiдправляють на небо, позбавляючи вiд проклятої старостi!
  "Лев"-2 розгубив бойовий комплект та повернув назад. Дiвчата почувалися як пiсля лазнi. I полегшення, i вивернення . Типу того, що очистилися, але бруд знову загрожує прилипнути.
  Але чи має сенс вiйна?
  Магда помiтила з посмiшкою:
  - А ось все ж таки коли читаєш християнську лiтературу, то здається все простим i зрозумiлим. А коли починаєш її обговорювати, то вже не все так логiчно!
  Христина iз цим погодилася:
  - Саме так! Рiзниця мiж Старим i Новим Завiтом рiзко впадає у вiчi. Особливо жорстокiсть євреїв, що давлять iншi народи, i новозавiтний принцип полюби свого ворога. I це при тому, що Бог нiколи не змiнюється. Але видно, що закон змiнився. У Нагiрнiй проповiдi Iсус зовсiм не схожий на грiзних царiв давнини, що стирають народи з лиця Землi.
  Магда зiтхнула i помiтила:
  - Воно справдi парадоксальне. Iсус, який благав Батька за катiв, на хрести, i Iсус, який виливав вогонь на Содом та Гоморру. I той Iсус одкровення Iвана, що насилає страти на землю. Це все важко зрозумiти та усвiдомити. Складно домислити, чому Єлисей убив дiтей, якi дражнили його за батiг, а Стефан просив за катiв своїх.
  Христина зробила висновок:
  - Зiрвеш дах! Просто стрiляй та вбивай!
  Наступного дня активiзувалися нiмецькi штурмовики. Якi плани мав Гiтлер?
  Фюрер перебував у путi роздумiв. Почати новий наступ на Росiю, щойно пiдсохнуть дороги, або навпаки перенести бойовi дiї на iншi театри.
  Тривожили новини iз США. Американцi придушили повстання чорношкiрих i знову стали нарощувати свiй потенцiал.
  I найголовнiше це повiдомлення розвiдникiв про роботи над атомною бомбою. А якщо така надзброя i буде створена... Тодi США голими руками не вiзьмеш!
  Гiтлер серйозно побоювався американської вiйськової сили. Але, з iншого боку, США за океаном i так просто Третiй Рейх не дiстануть. А Росiя має сухопутний кордон.
  Вермахт опинився перед дилемою: бити чи не бити. На Захiд чи на Схiд?
  Насправдi, Третiй Рейх отримав що хотiв, включаючи i Кавказьку нафту. Продовжувати вiйну з порадами не було сенсу. Але США дiстати важко.
  Фашисти опинилися на роздорiжжi... Труднощi полягали в тому, що Нiмеччинi пропонувати перемир'я було б принизливо.
  Сталiн також збирав сили. У нього залишилося у пiдпорядкуваннi ще близько сотнi мiльйонiв слухняного i фанатично вiдданого населення. I заводи виготовляли безлiч видiв вiйськової технiки. Звичайно, СРСР ослаблений, але ще небезпечний.
  Гiтлер побоювався, що у разi наступу на Америку Сталiн все ж таки вдарить йому в тил. Тим бiльше, що, добивши США, Нiмеччина рвоне i до Москви. Така ось виникла ситуацiя.
  Тут хоч до ворожки ходи! I не прийдеш до однозначного висновку, наступати на СРСР чи нi!
  Тим не менше, першого квiтня фашисти перейшли в наступ уздовж Каспiю, у напрямку Гур'єва та Уральська. Тут уже на пiвднi в степу дороги встигли пiдсохнути, i можна тицьнути Червону армiю, кулаком. Крiм того, найкращi радянськi частини зосередженi у Москви, а значить, оборона радянська на узбережжi Каспiю слабша.
  Герда та її команда були перекинутi на передову. Войовницi отримали собi нову САУ - "Е"-50. Це був винищувач танкiв з потужнiшим бронюванням щiльною компонувальною схемою. У цiєї машини пiд величезним нахилом 160-мiлiметрiв лобової бронi, i 120-мiлiметрiв бортової, при низькiй пiвтора метри висотi танка. Зброя в 88-мiлiметрiв iз довжиною ствола в 100 ЕЛ i шiсть кулеметiв. Найперше випробування у бою втiленої у металi самохiдки нового поколiння. Дiвчата розташувалися лежачи i рушили у бiй.
  У машинi дещо тiсно. А попереду рвуться снаряди. Радянська артилерiя обстрiлює.
  Герда логiчно помiтила:
   - Це наш дах... Ми маємо перемогти!
  Магда рiшуче заявила:
  - Переможемо, злу пощади не дамо!
  Нiмецькi танки, стрiляючи на ходу, зламували оборону. Дiвчата теж вели вогонь. Не було в них жодного сумнiву. I сповненi вони азарту мисливцiв на гепардiв.
  Гiрше довелося, коли пiдiйшли до радянських позицiй впритул i кiлькiсть влучень збiльшилася.
  Христина помiтила:
  - Добре б мати здiбностi Будди! Жаль, що доводиться ламати залiзо!
  Руда Шарлота гаркнула:
  - А проломимо i, гiрше не буде!
  Радянськi танки намагалися контратакувати... Насамперед тридцятьчетвiрки кинулися на штурм. Їх зустрiчали пострiлами довгоствольних гармат. Герда вела вогонь i прицмокувала язиком:
  - Гарна гармата! Усiх бере!
  Магда ляснула босою ногою, по металевiй пiдлозi i прошипiла:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо за владу арiйцiв! I станемо назавжди зiркою вбивцею!
  Христина розреготалася i тицьнула свою напарницю в бiк лiктем:
  - Християнка хоче стати вбивцею!
  Магда, гордо випроставши голову, вимовила:
  - Нi, я хочу стати переможницею!
  Вiйницi вiдбили досить слабку контратаку росiян. Що ж є вiйна. А в небi кружляють штурмовики. Вони сиплють реактивнi ракети i знищують позицiї.
  Герда босою нiжкою пiдхопила цукерку i кинула собi в рот. Дiвчина прожувала i зiтхнувши помiтила:
  - Та це вiйна! I в нiй є чимало гарного!
  Магда, крутнулась, i натиснула голою нiжкою на важiль. Їхня самохiдка прискорилася...
  Хлопчик у червонiй краватцi жбурнув їм пiд гусеницi зв'язку гранат, i пiдiрвався сам. Жаль дитини, зате винищувач танкiв сповiльнився, луснула кiлька ковзанок.
  Герда брудно вилаялася i помiтила:
  - Пекельнi дiти в них! Нi себе не шкодують, нi iнших!
  Магда погодилася:
  - Завзято борються. Вони мають дух!
  Христина засмiялася:
  - Арiйцi! Ось хлопчик вчинив як арiєць, хоч вiн i смугленький !
  Шарлота погрозила кулаком у бiк Москви:
  - Я покажу росiйською, де Гiтлер ловить ракiв!
  Полонених захопили небагато. Але серед них були i пiонери, i дiвчата. Полонених погнали до табору. Пiдхльостували батогами.
  Пiонерiв погнали по вугiллi, змушуючи обпалювати босi ноги. Теж витончене катування. Хлопчики кривили обличчя, але намагалися стримати крики. Їх пороли без жодної жалостi.
  Герда схопила одного з хлопчакiв за волосся i приклала його губами у своїй голiй пiдошвi. Росiйською прошипiла:
  - Цiлуй менi цуценя!
  Хлопчика у вiдповiдь вкусив. Герда вдарила пiонера з такою силою, що з-за рота вилетiла цiла жменя зубiв. I хлопчик вiдключився. Тигриця з СС, дiстала з-за пояса запальничку, i пiднесла до босої ноги дитину. Блакитне полум'я торкнулося огрубiлої, сизою вiд пилу п'яти хлопчика.
  Пiонер скрикнув i побiг. Герда зiрвала цiлий кущ, i ганяла пацана, хльостала, i лупила.
  Поки, нарештi, пiсля особливо сильного удару хлопчик не знепритомнiв. Так войовниця розважалася.
  Потiм четвiрка пробiгла вугiллям. Їм красуням це подобалося.
  Магда з променистою усмiшкою на вустах помiтила:
  - От i ми теж, наче йоги!
  I вся четвiрка розреготалася. Пiсля чого дiвчата взяли та стукнулися лобами. Так що посипалися iскри з голосiв.
  Герда перевiряла:
  - Я зла богиня, i Росiя буде моєю рабинею!
  Фашисти тим часом роздягали полонених дiвчат. Гiтлерiвцi без церемонiй мацали комсомолок. Залазили пальцями в iнтимнi мiсця, били по сiдницях. Лапали без жодних церемонiй.
  Шарлота, дивлячись на це, помiтила:
  - Мене б чоловiки помацали б!
  Герда хихикнула:
  - Попроси!
  Блондинка дiвчина подивилася на свою ногу. На нiй залишився слiд вiд зубiв хлопця. Противний пацан, вкусив арiйку. Добре ще за огрубiлi ноги, а не за груди. Герда хотiла змусити хлопця, обсипати себе цiлими поцiлунками.
  Шарлота попрямувала до чоловiкiв. Вона була в одному бiкiнi зi шкiряним поясом на стегнах. Дуже красива, але чоловiки чомусь соромилися i вiдводили очi. Мабуть четвiрка була дуже знаменитою. I мала загрозливу репутацiю.
  Герда та Христина теж попрямували до чоловiкiв. Дiвчатам хотiлося, щоб їх стали лапати чоловiки. Цiлком природне бажання, для темпераментних красунь. Вони ж не холоднi, а навiть гарячi. I тiла у жiнок дуже чутливi та їм хочеться ласки.
  Герда впевнено сказала:
  - Ну, чого дивилися... Дозволяю вам нас трохи помацати i попестити. Так це можна!
  Молодi чоловiки пiдходили не надто впевнено. Але дiвчата поводилися розкуто. Вбивши стiльки людей, бiльше хочеш собi задоволення, нiж дбаєш про мораль. Тим бiльше що грати активну роль жiнцi особливо приємно.
  Одна лише релiгiйна Магда вiдвела очi, i скромно стояла осторонь.
  . РОЗДIЛ Љ 23.
  Ось Сталiн-Путiн, знову вже вкотре дзвонив по рiзних мiсцях. Розмовляв i з Баграмяном. Той повiдомив про уколи по нiмцях. Б'ють фашистiв смертним боєм. А тi не поступаються i не збираються здаватися.
  Сталiн-Путiн взяв i сказав:
  - Ми будемо фашистiв бити! Бити! I ще раз бити!
  Баграмян прошелестiв:
  - Ви генiй товариш Сталiн!
  Вождь у вiдповiдь заспiвав:
  Даремно противник вважає,
  Що росiйських зумiв вiн зламати.
  Хто смiливий той у бою нападає -
  Ворогiв люто битимемо!
  Баграмян у вiдповiдь прорепетував:
  Бити! Бити! Бити! Бити! Бити! Бити!
  Сталiн-Путiн прошипiв:
  - Мочити в сортирi! Усiх мочити у сортирi!
  Баграмян пiдтвердив:
  - Сам чорт тобi не брат! Хай живе пiрат!
  Сталiн-Путiн зателефонував i Чуйкову. Привiтав його з наполегливою обороною Сталiнграда i оголосив про нагородження зiркою героя СРСР.
  Далi i бiльше. Ось iз Тимошенко поспiлкувався. Такий активний маршал. I знову розмови.
  Тимошенко пообiцяв:
  - Нiмцiв розколемо i переламаємо навпiл!
  Сталiн-Путiн ревнув у вiдповiдь:
  - Якщо зустрiну тисячу чортiв! Розiрву на тисячу частин!
  I стукне кулаком по столу.
  Знову погрози та нагороди. Сталiн-Путiн переговорив iз Кошкiним.
  Той повiдомив, що дасть креслення нового танка Т-34-100 конструкторам, щоб його переробили.
  Сталiн-Путiн прошипiв:
  - Гарний танк! Фрiцам ламатимемо i носи , i хребти!
  Кошкiн зауважив:
  - "Пантера"-4, досить досконала машина, але все одно неповна. Одна її гармата б'є на великiй вiдстанi.
  Сталiн-Путiн пробашив:
   - Це їм не допоможе! Ми як ангели добра, два бiлi крила над свiтом!
  Кошкiн погодився:
  - Ми янголи добра! А проти нас чорти!
  Сталiн-Путiн наказав:
  - Потрiбно в танку щось змiнити. Зробити його спритнiшим!
  Кошкiн усмiхнувся i помiтив:
  - Буде броня з дерева, стане спритнiшим!
  Сталiн-Путiн iз сумнiвом сказав:
  - Чи iз пластмаси?
  Кошкiн заперечливо мотнув головою:
  - Не найкраща iдея! Такий буде дорожчий за металевий i навряд чи мiцнiший!
  Сталiн-Путiн уточнив:
  - А з гуми?
  Кошкiн не витримав i розсмiявся:
  - Броня iз гуми? Але як ви це уявляєте саме про великий генiй?
  Сталiн-Путiн уловив у словах Кошкiна iронiю i зауважив:
  - Така броня вiдбивала б усi снаряди, вiдводячи їх у рикошет!
  Кошкiн усмiхнувся i запропонував:
  - А з бетону не куштували?
  Сталiн-Путiн у риму сказав:
  - Заготовили бетону, триста тридцять три вагони! Дев'ятсот кубiв землi на платформах привезли!
  Кошкiн зауважив:
  - Можливо в iдеї зробити броню танка з гуми, щось є товариш Сталiн. Але це має бути трохи iнша, жорсткiша гума. I звичайно ж вартiсть... Адже гума дорожча за метал!
  Сталiн-Путiн гаркнув:
  - Зате дерево дешевше! Ось iз нього ви й робитимете танки!
  Кошкiн скептично сказав:
  - А гусеницi теж?
  Сталiн-Путiн рiшуче вiдповiв:
  - I гусеницi навiть! Тiльки залiзо краще пресуйте!
  Кошкiн зiтхнув i помiтив:
  - Потрiбнi новi технологiї!
  Сталiн-Путiн стукнув кулаком по столу:
  - Будуть у найкоротшi термiни!
  Далi знову дзвiнки та опитування. Багато рiзних дзвiнкiв та розглядiв.
  А ситуацiя на фронтах ускладнювалась, як скарлатина пiсля грипу.
  Сталiн-Путiн з усiх сил намагався виправити становище, але в нього не дуже добре виходило. Неначе фортуна повернула обличчя до фюрера.
  Гiтлерiвськi вiйська прорвали радянську оборону та просувалися до Гур'єва. Росiя агресивно хиталася! Радянськi частини вiдступали. У квiтнi Каспiй мав тепло i досить сухо. Лютiла Люфтваффе. Протистояти цьому росiйська авiацiя не могла. ЯК-9 недостатньо сильний, ЯК-3 ще не пiшов у серiю, Лагг-5 виглядав непереконливо.
  Найгiрше те, що радянськi лiтаки не досягали своїх еталонних якостей. Були на триста-чотири кiлограм важче, i зрозумiло, форсований двигун швидше виходив з ладу. Перемагати Люфтваффе з його реактивними лiтаками не вдавалося.
  Фрiдрiх Бiсмарк, закiнчив льотнi курси i став наймолодшим льотчиком у Третьому Рейху. Цей хлопчик, якому всього лише тринадцять, звичайного для свого вiку зростання - бiлобрисенький i шалений має два ордена Лицарського Хреста Залiзного хреста, тепер отримав у своє розпорядження ХЕ-162.
  Це, мабуть, найдешевший i маневренiший нiмецький винищувач. Озброєний, двома авiагарматами по 30 мiлiметрiв. Панель керування цiлком зручна.
  У квiтнi вже майже спекотно. Фрiдрiх бореться в одних плавках. М'язистий i бiлобрисий хлопчик, просто сущий ангел. Ось його перший повiтряний бiй. Проти пацана два Лагга-5. Фрiдрiх, не маючи ще досвiду битви в атмосферi, але вбивши пристойно на землi, рiзко зближується i вiдкриває вогонь на поразку. Авiапушки стрiляють легко. Перший Лагг переламується навпiл, а другий намагається зустрiти. Але й вражають авiаснаряди. Фотоапарат фiксує влучення.
  Фрiдрiх радiсно вимовляє:
  - Який бiль, який бiль! Нiмеччина проти Росiї: два - нуль!
  Пiсля чого хлопчик знову набирає швидкiсть. Ось попереду ЯК-9 - наймасовiший радянський винищувач. Фрiдрiх натискає босою нiжкою на педаль, набирає швидкiсть i збиває радянську машину з одного заходу. Та буквально обростає вогнезорим пiр'ям.
  Хлопчик хихотить:
   - Оце ваша смерть i ви гiднi померти!
  Четвертою та п'ятою машиною за перший вилiт стали IЛ-2, вони намагалися атакувати нiмецьку колону танкiв.
  Але бiлобрисий чортеня, зайшов їм у хвiст.
  Коротка черга, i радянськi машини збитi. А навiдники на хвостi навiть промазали, пройшовши побiжно такої стрiмкої машини.
  Пiсля першого ж вильоту - п'ять збитих лiтакiв! Таким чином, Фрiдрiх став асом за пiвгодини.
  Протягом дня хлопчик-термiнатор зробив ще шiсть вильотiв i збив ще дванадцять радянських лiтакiв - непоганий початок кар'єри.
  У повiтрi Третiй Рейх панував. Червонiй армiї доводилося дуже туго, бо у голому степу важко сховатись i зачепитися. Перевага супротивника у повiтрi тривiально давалася взнаки.
  8 квiтня нiмецький танковий клин вийшов до околиць Гур'єва. Його спробувала контратакувати П'ята танкова армiя. У бiй кинуто було близько восьмисот радянських танкiв, переважно Т-34-76.
  Їм протистояло близько п'ятисот нiмцiв "Пантери", "Тигри", "Пантери"-2, "Леви", "Лев"-2, "Тигр"-2. Воювали на цьому полi i дiвчата в Ягдпантерi-3. I виявляли мужнiсть!
  Магда та Герда по черзi вели вогонь. Швидкострiльна та потужна гармата зривала вежi з радянських машин.
  Але бiй видався страшним. Радянськi танкiсти на граничних швидкостях прагнули зблизитися. I якщо це вдавалося, не гидували i тараном. Iнодi тридцятьчетвiрки могли вразити i "Пантеру", або застарiлий "Тигр" у борт.
  Магда, ведучи вогонь, прочирикала:
  - Пробач менi, Боже, бо не знаю, що творю!
  Герда прошипiла, ведучи вогонь:
  - А я знаю, що творю! I впевнена, у своїй перемозi!
  Христина взяла i заспiвала:
  - У нашiй битвi спрага бурi, сила гнiву, полум'я пристрастi.
  Шарлотта додала:
  - I впевненiсть у перемозi, чує лицар у нашiй битвi!
  Ледве не таранили самохiдку дiвчат. Але Крiстiна в останнiй момент ухилила " Ягдпантер ". I радянський танк пролетiв повз. Потiм спробував розвернутися, i Крiстiна знову з'їхала з лiнiї. Iшов маневрений бiй. Нiмецька довжиностволка добре лупила на великiй дистанцiї, але в ближньому бою нагадувала довгорукого боксера.
  Радянськi танки, втiм, здебiльшого були пiдбитi пiд час самогубної атаки. Але вцiлiлi продовжували пресувати. Кого таранили, а когось i пiдбивали.
  Але дiвчата змогли уникнути ушкоджень.
  Магда помiтила:
  - Це нам Бог допомiг!
  Герда суворо промовила:
  - Нi слова про релiгiю... Може Карл Маркс i правий - це опiум для народу!
  Христина витерла пiт з чола i запропонувала:
  - Може, знайдемо собi корову та вип'ємо молока?
  Шарлота захихотiла i помiтила:
  - Молочко захотiлося? Випий смоли!
  Христина у вiдповiдь схопила босими пальцями ноги руду напарницю за носа. Та вирвалася i своєю чергою теж нижньою кiнцiвкою, хотiла прихопити свою пасiю. Обидвi рудi стерви звивалися i штовхалися.
  Герда крикнула на них:
  - Годi! Ви не малi! Давайте продовжимо рух...
  Проте нiмецьке командування розсудило iнакше. Втративши двiстi танкiв, гiтлерiвська колона зупинилася та повернула назад. А в небi знову закрутились фашистськi штурмовики.
  Втрати Червоної армiї виявилися вчетверо бiльшими, але головне нiмцi вiдчув свою вразливiсть.
  Самохiдка все ще залишалася на ходу. Ремонтнi бригади, на мiсцi лагодили танки, або їх евакуювали в тил. Дiвчата вилiзли... Погода стояла сонячна та тепла, можна позагорати. Гарнi войовницi трохи пробiгли. Як це приємно босонiж промчати степом, коли голi пiдошви лоскоче трава.
  Пiд час бiгу Герда помiтила:
  - Наша авiацiя все ж таки прошляпила i допустила колону червоних, пiд атаку.
  Шарлота зневажливо пирхнула:
  - Льотчики не на висотi! Втiм, на вiйнi буває рiзне!
  Магда взяла i заспiвала:
  - Все неможливе можливе в нашому свiтi... Живемо необережно, мов у тирi!
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Двi блондинки i двi рудi... Такий екiпаж непереможний!
  Магда скинула вгору обидвi руки i прокричала:
  - Коли ми єдинi, то непереможнi!
  Герда зi смiшком помiтила:
  - А ми все ж таки переможницi за натурою... Навiть шкода, що йдемо на Гур'єв, а не Москву!
  Шарлота захоплено вигукнула:
  - Гiтлер крутiший за Чингiсхана!
  Христина голосно вигукнула:
  - А нашi танки найкращi!
  Дiвчата побiгали ще кiлька годин, а потiм повернулися в самохiдку. Цього дня нiмцi не пiшли на Гур'єва. Наступного дня пiдiйшли новi танки, i фрицi рвонули до мiста. Вже маючи досвiд, фашисти не заходили в мiсто, а просто вiдрiзали його основний артерiї.
  Дев'ятого та десятого квiтня точилися бої навколо мiста. Водночас нiмецькi вiйська форсували рiчку Урал. У нiй викупалася i знаменита четвiрка.
  Плескаючись, Герда помiтила:
  - А далеко нашi вiйська зайшли! То вже Казахстан! Просунулися на схiд!
  Шарлотта зi смiшком проспiвала:
  - Я Iндiю бачив, Iран та Iрак! Я Iндiю бачив, чи не попка дурень! Не треба рахувати там однi дикуни! Корамбо , карудо i чорт забирай!
  Магда заперечливо похитала головою:
  - Не треба тiльки про чортiв! Це навiть грiшно!
  Шарлотта у вiдповiдь заспiвала:
  - Любов i смерть... Добро та зло! Що святе, що грiшне, зрозумiти не судилося! Любов i смерть... Добро та зло! А вибрати нам дано лише одне!
  Герда захлюпалася в рiчцi i стала спiвати:
  - Буде проклятий рай та пекло! Хто зiрвав покрив! I священний меч вiйни - розрубав ворогiв!
  I дiвчата хором заспiвали, хлюпаючись по водi:
  - Наш король, обранець небес! Наш король, як примарний бiс! Наш король посланець долi! Наш король - це лише ти! Фюрер-бог! Фюрер-бог! Фюрер-бог!
  Гур'єв опинився в оточеннi. Але радянськi вiйська й не думали вiдступати. Бої розгорiлися за саме мiсто i трохи вище за Уральськ. Нiмцi пiдтягли самохiдки з реактивними бомбометами та обстрiлювали населений пункт.
  Дiвчата теж палили зi своєї самохiдки, вираховуючи мiсця та скупчення артилерiї. Робота здавалася майже монотонною.
  Герда ведучи вогонь, запитала:
  - Як ти думаєш, Москва буде взята цього року?
  Магда впевнено вiдповiла:
  - Буде взята! Якщо на те буде воля Господня!
  Шарлота люто брязнула:
  - Нi, нехай краще буде наша воля!
  Христина хихикнула i заспiвала:
  - На руїнах Кремля, ми збудуємо табори! Буде нам олiмпiада - хi-хi-хi та ха-ха-ха!
  Герда посмiхнулася i помiтила:
  - Маси кiстковий i ледачi... У чому я згодна, вони повиннi мати одну вiру та одного Бога!
  Христина проворкувала:
  - Нашi Боги дуже кривавi! Нашi Боги - Боги вiйни!
  Шарлота пустила iскри з вуст i гаркнула:
  - Нашi Боги марширують!
  Магда поправила дiвчат, i шльопнула по водi, голою нiжкою:
  - Бог Єдин i у трьох iпостасях! Є Бог-Батько, Бог-Син, Бог-Святий Дух! Але нема трьох Богiв, є Один Бог!
  Герда посмiхнулася i пiдморгнула:
  - Тобто три в одному? То ваша вiра вчить?
  Магда люто вишкiрилася:
  - А що не ваша вiра? Вас що не хрестили?
  Герда розреготалася i прошипiла:
  - Я народилася вночi в годину вовчої молитви... Виходила просто краса! I ревiть мовчки, за годину кохання заочної, буде Люцифера чистота!
  I дiвчата - всi чотири як розреготаються!
  Поплавали i знову в бiй, за владу нацизму... Щоби отримати, вiд комунiзму!
  Гур'єв тримався пiд ударами. Каспiйська флотилiя здiйснювала йому допомогу. Звичайно, постачати мiсто було майже неможливо, тому що реактивне Люфтваффе домiнувало в повiтрi. I бомби всi сипалися та сипалися на море.
  Нiмцi повiльно, але, мабуть, просувалися в Гур'євi. Щоб зменшити втрати гiтлерiвцi використовували тактику вогняної ковзанки. Лiли тисячi тонн металу та полум'я на окопи Червоної армiї. I просувалися...
  13 квiтня Гур'єва вистрiлили ракетою Фау. Але ця зброя надто дорога, щоб її витрачати на порiвняно невеликi мiста. 14 квiтня Гур'єв зазнав килимового бомбардування. Там використовувався i напалм. Мiсто палало немов свiчка, точнiше величезний смолоскип. 15 квiтня обробили i бомбомети.
  Почалося нове настання... У хiд пiшли i "Мауси"-2. Якi розбивали по дорозi всi окопи та дзоти за допомогою бомбометiв. I просувалися вперед.
  Окрiм знаменитої четвiрки боролися й англiйки. Чарiвний екiпаж на чолi з Джейн. Красивi дiвчата: тут... Руденька Грiнгета цiлить з гармати... Нiколетта виблискує очима... I блондинка Малання...
  У другiй половинi квiтня бiля узбережжя Каспiю спекотно. Плюс ще й двигун додає температури у танку. Усi чотири дiвчата в одному бiкiнi та босонiжки .
  Гарнi вони i смертоноснi. Оскiльки вiдзначилися та надiрвали пристойнi рахунки, їм передали новий танк "Фюрер"-3. Стару абревiатуру з деяким запiзненням забрали. Тепер з'явився новий, точнiше новий танк. Дещо ущiльнений з великим кутом рацiонального нахилу чола по сорок п'ять градусiв, товщi та бортова броня у 105-мiлiметрiв, пiд великим нахилом. Вага танка залишилася незмiнною, тiльки двигун став потужнiшим у 900-кiнських сил. I знаряддя вiд "Пантери", але з довшим стволом 100ЕЛ.
  Так з'явився покращений та ущiльнений варiант "Черчiлля", плюс ще вiшалися щитки для прикриття великих ковзанок. Це збiльшувало вагу, але захищало краще гусеницi та нижню частину корпусу.
  Джейн хихикнула, виблискуючи перлинними зубками:
  - Ми росiйською покажемо!
  Однак у Гур'євi якщо й зустрiчалися танки, то тiльки закопанi в землю. I їх розбивав iз дистанцiї. Вражаючи з фантастичною точнiстю.
   Грiнгета це вiчно босонога дочка селянки, палила за радянськими цiлями i спiвала:
  - Я теж королева, хоч у поглядах лiва!
  Джейн помiтила:
  - Я дочка лорда, але так не звеличуюся!
   Грiнґета вишкiрила зубки, блискучi як розсип перлiв i пропиляли:
  - Королеви люди захоплювалися ого! Всi хлопчаки, на подвiр'ї закохаючись ого! Стала вона володарем всесвiту, славою вкрилася нетлiнною!
  I рижуха спiвала та стрiляла. Палила напрочуд влучно.
  Малання крутила бублик, а Нiколлета строчила з кулеметiв. Дiвчата розправлялися iз витонченим цинiзмом. I постiйно смiялися, коли того чи iншого росiйського чи представника iншої нацiональностi пробивало кулею.
  "Фюрер"-3 пройшов першу лiнiю оборони. I розчавив зброю i разом iз радянськими солдатами.
  Джейн хихикнула, i видала:
  - Ми давимо росiян! I це круто!
   Грiнґета посмiхнулася i вiдповiла:
  - Добре зловити пару хлопчикiв i помучити!
  Малання шльопнула босонiжкою нiжкою по похилiй, злегка шорсткiй бронi танка:
  - Ех, добре б з чоловiками попустувати .... Особливо молоденькими, ще безусими!
  Нiколетта проспiвала:
  - Все неможливе, колись станеться. Не треба тiльки в дурнi шалено лiкуватися!
  Джейн посмiхнулася, та так що мало не порвала собi рота, прошипiвши:
  - А така є крута, бiжу в дурдом голяка! Та тiльки потяг запiзнiлий, раптом у нiч пiшов!
   Грiнгета посмiхнулася i погрозила вказiвним пальцем:
  - I це дочка лорда! Такi вульгарностi спiває!
  Джейн знiяковiла i почервонiла, вiдповiвши:
   - Це я так... розслабилася!
   Грiнгета пальнула, розбивши точним попаданням сорокап'ятку i гаркнула:
  - А я всiх кошторис! I в пилюку розмiту!
  Росiйська лiнiя оборони пiддалася... I знову фрицi її прорвали. I все це супроводжувалося пролиттям кровi.
  17 квiтня, радянськi кораблi, незважаючи на щiльний вогонь, все ж таки зумiли прорватися до узбережжя. Висадили пiдкрiплення. Матроси атакували фашистiв. Пройшов жорстокий бiй... В атаку знову рвонули гiтлерiвськi танки.
  Пiшли у наступ i потужнi САУ "Їжак". Ця машина має дванадцять кулеметiв. I вона як почала скошувати радянських матросiв. Буквально немов серп.
  Радянськi воїни опинилися пiд зливою куль. Але все одно примудрялися кидати гранати i доблесно вмирати.
  Хлопчик-пiонер зумiв просунути вибуховий пакет пiд "Їжачок", i пiдiрвався сам, але розбив чотири ковзанки фашистському мастодонту. Героїчна дитина, вiддала життя за Вiтчизну.
  Iнша дiвчинка змогла, скориставшись димовою завiсою, пiдкотити дiжку з вибухiвкою до нiмецької "Пантери". Дiвчинка-пiонерка упиралася босими нiжками, в колючий щебiнь i шепотiла;
  Душу, серця, вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi!
  Вистоємо та переможемо -
  Житимемо за комунiзму!
  I дiвчинка з червоною краваткою пiдiрвала представницю гiтлерiвського звiринця. I її маленька душа прямувала прямо до зiрок. I до Iсуса Христа!
  Дiти гинули, але виявляли героїзм!
  19 квiтня охоплений вогнем Гур'єв був уже здебiльшого захоплений фрицями. Залишки радянських вiйськ гинули. Мiсто захищали майже всi мешканцi. Билися навiть жовтята. Фашисти напирали, намагаючись опанувати цей ключовий населений пункт до дня народження фюрера.
  Жорстокi бої протiкали i в Уральську. Радянськi вiйська з боку Оренбурга намагалися перейти в контрнаступ. Розгорнулася танкова битва.
  IС-4 ще не зовсiм досконалий, але потужний показав нiмцям, що СРСР теж має танки гiднi легенди.
  Втiм, Т-34-100 бiльш спритний, дещо з найсильнiшою гарматою, теж завдав неприємностей. Бiльш досконала "Пантера"-4 показала себе дуже небезпечною. Нiмцi демонстрували перевагу на дистанцiї.
  Крiм того, активно поводилися штурмовики. ТА-152 показав себе чудовою бойовою машиною, здатною винищувати танки пачками.
  Тут боровся i Фрiдрiх. Хлопчик iз СС "Леопарди", дуже швидко набирав рахунки. Усього за два тижнi вiн збив бiльше сотнi радянських лiтакiв i отримав третiй Лицарський Хрест Залiзного Хреста.
  Пацан стрiляв, майже не схибив. Вiн на своєму Хе-162, мов на гойдалцi. Фрiдрiх багато реготав i палив. Ох цей хлопчик-термiнатор. Справжнє винищення.
  Ось пацан летить над степом. Йому назустрiч мчати радянськi лiтаки. Знаменита Пе-2, фронтовий бомбардувальник.
  Хлопчик тисне голою п'ятою, на важiль i шипить:
  - Я вовк-винищувач, мiй мотор горить, небо моя обитель! Росiйський витязь нехай буде битий, порвемо генералам кiтель!
  Фрiдрiх пiдбиває однiєю чергою три радянськi "пiшаки". Машини починають рватися... Сильна таки 30-мiлiметрова авiагармата. Фрiдрiх, проводжаючи поглядом розбитi машини, просвистiв:
  - Я вас у труну! I вийшов термiн!
  Пiсля чого хлопчик, знову вкотре додав швидкiсть. Ось попереду Якi. Що ж влаштує вiн їм уявлення. Фрiдрiх стрiляє з дистанцiї. Навiщо ризикувати влучення. Особливо небезпечна важка модифiкацiя Яка. Така теоретично може збити i з одного влучення.
  Але хлопчик не промах. Звичайно, це бiлобрисий чортеня. I палить дуже i майже завжди влучно. Чотири Яки розбитi у повiтрi лобовим попаданням.
  Хлопчик-термiнатор вимовляє:
  - А я вовк, по лобi клац!
  I знову хлопець розвертає свiй лiтак, прозваний "саламандрою". Ось перед ним два Лагга . Що ж вiдправити їх на той свiт? Жорстка тварина цей хлопчик. I смiється гiтлерiвська вигодовування . Так жест те , що вiн робить.
  Вже 9 лiтакiв збив. Оце сволота... I скеля зуби.
  Ось летять радянськi Iли-2. Вони збираються атакувати нiмецьку колону. Хлопчик веде вогонь. Збив два лiтаки, на щастя, боєкомплект збито лише три лiтаки. Але й дванадцять машин за один вилiт - непогано!
  Добре, що Хе-162 порiвняно невеликий боєкомплект до авiагармат.
  Фрiдрiх гарчить вiд досади, але нiчого не вдiєш, треба повертатися назад. Поповнювати бойовий комплект.
  Пацан повернувся... Вискочив iз лiтака. Прилiг на траву... Мимо пробiгла французька льотчиця Мерседес... Така гарна блондинка. Висока, фiгуриста. Фрiдрiх схопився за нею. Дiвча в одному бiкiнi, а хлопчик уже майже чоловiк. Принаймнi за нагородами.
  Але француженка заскочила до потужної, штурмової модифiкацiї Фокке-Вульф. I помчала на збирання врожаю.
  Фрiдрiх зупинився, на пилюцi залишився витончений слiд босої нiжки льотчицi. Хлопчик нахилився i поцiлував його. Вiдчув тiсноту в плавках i почервонiв. Раптом хтось побачить?
  Щоб не помiтили повстання, пацан почав вiджиматися на кулаках вiд бетонної смуги. Так як привабливi жiнки.
  А твiй органiзм, що росте, вимагає ласки.
  Добре по вiджимавшись Фрiдрiх скинув напругу, що накопичилася, i помчав бiгом до лiтака. Його вже встигли заправити та перезарядити. Працювали в основному теж хлопчики та дiвчата з хiвi. Такий обслуговуючий персонал.
  Але француженка Мерседес здавалася Фрiдрiху найкрасивiшою.
  Ось лiтак хлопчика знову летить у небi ... I пацан зустрiчає Iли... Ця машина наймасовiша у радянськiй авiацiї. I незважаючи на те, що IЛ-2 дещо застарiв, її не знiмають iз виробництва. Тим бiльше, що IЛ-10 лише ненабагато швидше, а коштує дорожче i бiльше вимагає якiсного дюралю.
  Фрiдрiх вважає за краще атакувати радянськi Iли з дистанцiї. Щоб самому не постраждати вiд кулеметника на хвостi. Власна авiагармата радянську машину цiлком бере. Взагалi знаряддя в 30-мiлiметрiв якраз. Досить потужне, i водночас не громiздке, майже не дає вiддачi i має бiльший запас снарядiв, нiж 37-мiлiметрове.
  Радянськi Iли справдi небезпечнi. Скидають маленькi кумулятивнi бомби, i стрiляють з гармат по наземних цiлях. Вiд таких i оберiгають нiмецькi винищувачi небо.
  Фрiдрiх стрiляє по Iлам, записуючи собi переможний рахунок.
  Хлопчик хихотить, i веселитися... Самого його вразити поки що не можуть... Завтра ж день народження фюрера.
  Фрiдрiх розстрiляв вiсiм радянських Iлiв i набрав висоту. Уявив собi зустрiч iз Гiтлером. Як йому маленькому асу вручають дубове листя до Лицарського хреста. Так це було б чудово.
  Хоча поки що Фрiдрiху i далеко до феномену Марселя. Той якось крутiше за всiх виявився. I навiть вплинув на хiд Другої свiтової вiйни. Ех уже це математика перемоги.
  Фрiдрiх засмiявся. Вiн був боксером. Почав займатися єдиноборствами на три роки. I багато досяг. Перемагав старших хлопцiв, i бiльше за себе. Став чемпiоном Третього рейху серед юнiорiв. А потiм воював.
  Перше бойове хрещення отримав у Африцi. Чорний континент його приваблював, як гладiаторська арена.
  Вiйна пiшла для нiмцiв сприятливiше. Хоча пiсля поразки Вермахту пiд Москвою, багато нiмцiв стривожилися. Справдi страшно: у вiйну вступили США, i здавалося переважаючi сили обрушуватися Нiмеччину.
  Але потiм були перемоги. У тому числi у Францiї. Де спробували розвинути свiй успiх, були майже миттєво битi янки.
  Фрiдрiх повернувся на аеродром. I насамперед намагався оглянути Мерседес. Але лiтак, на якому лiтало гарненьке, i фiгуриста дiвчинка поки не повернувся.
  Хлопчик покрутився. Ущипнув дiвчину, що прислужувала в аеропорту. Та навiть верещала. Але глянувши на хлопчика, заспокоїлася. Усмiхнувшись, сказала:
  - Я к вашим послугам!
  Фрiдрiх пiдiйшов до неї, i почав гладити юнi груди, пiд легким платтям. Дiвчата заплющила очi i дихала. Їй подобалося, що гарний, м'язистий хлопчик, та ще й уславлений ас гладить її. Фрiдрiх озирнувся, незважаючи на всi бажання, не можна ж це робити за всiх. А кущiв довкола майже немає.
  Хлопчик шепнув:
  - Сьогоднi опiвночi ти на мене чекай!
  Дiвчина з русявим волоссям кивнула. Вона вже мала досвiд в обслуговуваннi нiмецьких солдатiв, i не ламалася.
  А Фрiдрiх знову вилетiв на завдання. Але думав пацан бiльше про Мерседеса.
  Француженка тим часом завдавала ударiв на своєму штурмовику по радянських укрiпленнях.
  Красива дiвка пiшла в льотчицi. Вона вiдчувала у цьому покликання. Можна боротися у iноземних дивiзiях. Пiсля того, як випуск лiтакiв у Третьому Рейху рiзко вирiс, i жiнок та французiв стали охоче брати до льотних вiйськ.
  Мерседес дiстався не найновiший, зате потужний i надiйний Фокке-Вульф. I дiвчисько лiтало на ньому, переважно атакую наземнi цiлi.
  Нехай навiть вiйна це i не французiв, але Мерседес розраховувала зробити кар'єру та здобути нiмецьке громадянство.
  Пiсля того як капiтулювала Британiя, мало хто вiрив, що Третiй Рейх можна перемогти. Росiяни билися - слiв немає, дуже хоробро, але їхнi шанси на те, щоб встояти все одно танули. I якщо взимку Червона Армiя досягла успiхiв пiд Тихвiном, то зараз уже нiмцi наступають, увiйшовши до Середньої Азiї.
  Не дуже йдуть справи у ворогiв Третього Рейху. Ось i зараз Мерседес помiтила колону радянських танкiв. Рухають дванадцять нових Т-34-100, i три IС-4. Цi машини показують себе вкрай небезпечними у боях. Оскiльки здатнi пошкодити танк, навiть не пробивши броню.
  Мерседес знижується i атакує насамперед IС-4. Цi танки бiльшi i рухаються повiльнiше. Потрiбно пробити їм дах.
  Француженка тисне на педалi босими нiжками. Вона й справдi божество руйнацiї.
  Мерседес стрiляє, намагаючись утримувати подих. Попадає в один танк, змушує його димiти.
  Красуня вигукує:
  - За Наполеона Бонапарта!
  I знову лупить. Не завжди, звичайно, можна потрапити до руху. Та й кулемети у супротивника стрiляють. IС-4 - це скорiше не винищувач танкiв, а машина прориву. I тому на нiй цiлих чотири кулемети. Мерседес спльовує i вимовляє:
  - Ех, я мазила... Дочка дебiла!
  А потiм робить новий розворот, i обстрiлює знову важкi радянськi танки. Потрапляє до IС-4, записуючи нову жертву.
  Радянська колона намагається додати ходу. Але IС -4 i так йде на межi. Дуже небезпечний танк. Навiть для "Лева", або "Тигра"-2.
  Мерседес пiднiмається у повiтря. Згадує, з яким обожнюванням на неї дивився бiлобрисий, засмаглий хлопчик. Але дорослiй дiвчинi це видається несерйозним. Хоча насправдi, всi кажуть, як швидко Фрiдрiх набирає рахунки. Перевищив сотню збитих машин та отримав законний лицарський хрест.
  Ну, а її спецiальнiсть знищуватиме червоних на сушi. Ось новий захiд i знову стрiляє.
  IС-4, отримавши влучення, зупиняється. Знову рве бойовий комплект, розлiтаються на всi боки росiяни. Така ось виходить катавасiя.
  Мерседес спiває в унiсон думкам, що скачуть:
  - Перед собою хочу бачити порожнечу! У нiй я збудую свiй замок, свою мрiю!
  На тридцятьчетвiрки вже боєприпасiв немає i доводиться повертатись на базу.
  Але нова гармата калiбру в 100-мiлiметрiв не така небезпечна. Танки "Лев" здатнi тримати її снаряди навiть у борт. Та й "Тигр"-3 так просто не вiзьмеш.
  Мерседес повернулася, вискочила з лiтака. Почала робити гiмнастику. За нею, майже голою, в одному бiкiнi спостерiгають хлопчаки, що прислуговують на астраханському аеродромi, i молодi солдати.
  Мерседес усмiхається... Ех погладили б її. Коли жiночої шкiри стосуються, чоловiчi руки - адже це так приємно.
  Дiвчина розiм'ялася i зробила прес. Потiм лягла на живiт i крикнула:
  - Походь менi по спинi!
  Хлопчик рокiв чотирнадцяти пiдскочив до красунi. Обережно став на м'язисту, жiночу спину. Пiдлiток вiд дотику до такої красунi буквально задихався вiд хвилювання.
  Мерседес вiдчувала збудження пiдлiтка, i це передавалося. Звiсно, подобатися. Огрубiлi пiдошви хлопчика лоскочуть мускулисту спину француженки.
  Мерседес бурчить:
  - Давай, давай, прямо на кiсточку! На хребет п'ятою!
  Пацан обережно ставати... Дiвчина буквально млiє. Так добре...
  Хлопчик продовжує рухатися. Все ж таки пiдлiтки куди естетичнiшi, зi своєю гладкою, i свiжою, безволосою шкiрою. Мерседес подобається такий масажик .
  I вона починає спiвати, росiйською мовою:
  - Ех, хлопчики, та грабiжники... Гаманцi, гаманцi, та гаманцi ... Крали вночi долари, зуби золотi! Ну, а життя суворе, пiд замком блатнi!
  Потiм дiвчина перекинулася. Взяла босу ногу хлопчаки i полоскотала огрубiлою пiдошвою собi груди. Яскравий сосок вiдразу ж набух. А хлопчик-пiдлiток вiд хвилювання став червоним. Мерседес насилу поборола бажання, накинеться на пацана. Стiльки свiдкiв, не спарюватися ж на очах у всiх, хай навiть i звичаї панують зараз вiльнi, вiйськовi.
  Мерседес скинула хлопця i помчала до заправленого та зарядженого Фокке-Вульфа.
  Така у цiєї дiвчинки пристрасть - трощити i вбивати! Нехай навiть росiяни їй особисто нiчого не зробили. А як щодо Наполеона?
  Наполеон Бонапарт був великим правителем, але програв Росiї. Його племiнник Наполеон Третiй, фiгура дрiбнiший, але Кримську вiйну все ж таки виграв.
  Потiм правда Францiя з Росiєю потоваришувала i уклала союз. Була i невдала вiйна Наполеона Третього з Нiмеччиною, i свiтова, яку Францiя виграла.
  Напередоднi другої свiтової республiка опинилася на пiку могутностi, але Гiтлеру знадобилася лише пiвтора мiсяцi, щоб її перемогти. I Францiя опинилася пiд окупацiєю.
  Було спочатку дуже стрiмко. Але коли Британiя капiтулювала, бомбардування припинилося. Стали вiдновлюватися заводи та будуватися новi. Наводився порядок.
  Францiя втратила незалежнiсть, i кожен шукав своє покликання. Мерседес знайшла його в авiацiї. Непогано було б дослужитися рицарського хреста i вийти замiж за нiмця.
  Набираючи висоту, дiвчина знову згадала Фрiдрiха. Хлопчик i дуже гарний. Тiльки ще сором'язливий . Такого в чоловiки брати, то всi засмiють. Тим бiльше вона досить росла i вже цiлком доросла дiвчина. Але ось зайнятися коханням...
  Мерседес вiдволiклася вiд роздумiв. З'явився у небi Як-9. Досить небезпечна машина, коли поруч iз тобою немає реактивних винищувачiв. Може зайти штурмову модифiкацiю Фокке-Вульфа в хвiст. Щоправда швидкiсть у нiмецької машини бiльша, i дiвчисько натискає голою п'ятою на газ. Радянський льотчик рве за нею.
  Мерседес сердитися. Фокке-Вульф взагалi важчий за марки Ме, а тут ще й штурмова модифiкацiя, з посиленою бронею та гарматами.
  Вести маневрений бiй на такий складно. Тим бiльше машина у росiян попалася, високої якостi з асом, у якого на фюзеляжi зiрочки.
  I Мерседес термiново попросила допомоги по радiо. Та ну гордiсть, вона має з цiєї вiйни повернутися живою та народжувати дiтей.
  Фрiдрiх виявився поруч i рвонув на всi швидкостi на допомогу.
  . РОЗДIЛ Љ 24.
   Сталiн-Путiн, як завжди, поєднує вiйну та вiдпочинок. Ось зараз весна та великий вождь вибiг на галявину. Навколо нього пiвсотнi дiвчат, майже оголених, але дуже гарних. Як вони приємно пахнуть. А стегна, якi, а груди. Справжнi добротнi буйволицi. Ну як з такими не попустувати.
  Сталiн-Путiн згадав царя Соломона, який теж спав серед красивих дiвчат. I юнi тiла омолоджували лiтнього монарха. I скiльки тут красунь. Усi комсомолки i такi спортивнi. I скiльки бiлявок. А так вiд красунь пахне.
  Так приємно з ними тiкати. Сам вождь у кедах, а дiвчата босi, i голенькими п'ятами миготять.
  Сталiн-Путiн iз захопленням проспiвав:
  - Перервалась нитка... Нам загрожує зла смерть! I щоб жити - герой зобов'язаний померти!
  Дiвчата у вiдповiдь прокрутили сальто. Вони такi дотепнi та веселi. Дивишся на них i до тебе повертається молодiсть! Як усе тут гарно з цим кралями.
  Сталiн-Путiн iз захопленням промовив:
  - О Батькiвщина я так тебе люблю,
  У всьому всесвiтi немає тебе прекраснiше...
  Росiю не розтягнуть рублем -
  Усiм поколiнь буде мир та щастя!
  I Сталiн-Путiн як вишкiрить зуби. Ну, вiн просто як вовк! От i загризе фашистiв! Знатимуть, як на Русь поткнутися! Думали, що прихоплять землi та рабiв. Втiм, у цьому перевернутому свiтi, так воно у фрiцiв i виходить. Перемагають чорти!
  Сталiн-Путiн взяв i спробував перекрутитись у сальто. Але тiло лiтньої людини не послухалося, i дiвчата ледве встигли пiдхопити вождя, що падав.
  Сталiн-Путiн проорав:
  - Обережнiше чортiвня роздавiть!
  I поплескав дiвчатами по стегнах. Так воно здорове! Вiн самий досконалiсть i iдеал вождя! Ось чорт пiд час перебування президентом не мiг дозволити собi i до дiвчини доторкнутися. А тут такi вiльностi. Коли захопить владу над свiтом, то й таке не буде! Адже Сталiн i Путiн в одному флаконi! А це забiйне поєднання!
  Цiкаво, якби Сталiн вселився б у Путiна, що було б? Мабуть, полетiли б голови! Так би взявся Коба давити п'яту колону.
  Ось вiн Путiн не став пускати кров потоками. I садити опозицiю. Хоча окремих перспективних лiдерiв i переслiдували. Зокрема Удальцова, Демушкiна, Навального. Тих, хто був небезпечний. А Ксенiя Собчак? Вона лише на користь влади. Новодворську садити i зовсiм безглуздо. Робити з цього лякала лiбералiв - мученицю. Втiм, були двi дiвчини, що посидiли у в'язницi, за голий танець у храмi.
  Як їх пiарили - героїнями зробили, а що толку?
  Реально, звiсно, можна було красунь i саджати. Справдi, чим вони гiршi за Новодворську? Той уже голяка танцювати i зовсiм стрiмко.
  Може, Путiн i дав би умовних термiн в iншiй ситуацiї, але не хотiлося показувати свою слабкiсть. Надiю Савченко вiн Путiн теж не хотiв вiдпускати - вважали б це тим, що можна будь-яку злочинницю з в'язницi випустити.
  Але ось увi снi з'явився у Путiн якийсь крилатий демон i порадив Надiю помилувати. Хоч це й виглядало слабкiстю - що, мовляв, продавили! Поступився ти нам?
  Але демони часом дають i слушнi поради. От зараз би демон щось та порадив би йому.
  Крiм думок запропонувати Гiтлеру перемир'я, нiчого на думку не спадає. Або замах на фюрера зробити, а потiм звалити на США. та iншi прожекти.
  Ех, добре все ж таки було Сталiну, який мав i союзникiв i переламав хiд вiйни пiд Сталiнградом.
  У його альтернативцi здiйснити подiбне неможливо - нiмцi прорвалися до Астраханi, i операцiя з оточення вiйськ фашистiв пiд Сталiнградом не проходила.
  Сталiн-Путiн дiяв iз оглядкою, i знову вiддавав розпорядження. Були iдеї та лазери задiяти. Щоб усiх шматувати i винищувати, каскадними випромiнюваннями.
  Iдей начебто багато, а толку мало... I будуть великi змiни!
  20 квiтня у нещодавно вiдбудованому палацi фюрера вiдбулося грандiозне свято. Вiдзначали день народження. I навiть майже ювiлей у 57 рокiв.
  Звiсно, у програмi грандiознi гладiаторськi бої та розваги.
  Шпеєр показав фюреру нову розробку - танк "Е"-100.
  Машина мала щiльнiшу компоновку, i її вага зменшилася до ста тонн. Замiсть гармати вставлено модернiзований, реактивний бомбомет калiбру 410-мiлiметрiв, i знаряддя 75-мiлiметрiв довжиною ствола в 100ЕЛ.
  Таке поєднання в одному танку штурмової зброї, i протитанкової гармати. При цьому вдалося максимально ущiльнити схему, використовуючи новiтнi технологiї. Броня можна порiвняти за товщиною зi стандартним "Е"-100, але з ще бiльшим кутом рацiонального нахилу.
  Двигун в 1800-кiнських сил розганяв машину до 60 i бiльше кiлометрiв на шосе, що робило танк цiлком придатним до бойового використання.
  Так найкращi конструктори, щойно встигли до дня народження фюрера зварганити серйозну машину. Деякi дрiбнi недоробки ще мали виправити. Але вийшов досить практичний та добре захищений танк.
  Гiтлер-Байден виявився задоволеним:
  - Ну, нарештi, ви зробили машину, яка влаштовує вiйськових! А що льотчики?
  Ме-262 зi стрiлоподiбними крилами, розвинув швидкiсть до 1200 кiлометрiв на годину, перевищивши звуковий бар'єр. Пройшов випробування та МЕ-263 з ракетним, реактивним двигуном. Ця машина розiгналася понад 1350 кiлометрiв на годину, встановивши свiтовий рекорд швидкостi. Причому безхвостка могла перебувати в повiтрi в русi вже близько двадцяти хвилин, роблячи ракетну конструкцiю придатною для бою.
  Пройшов випробування i ХЕ-262, теж легкий i дешевий, але озброєний трьома авiагарматами в 30-мiлiметрiв, i ще швидший i краще захищений.
  Технiка в Третьому Рейху, що поглинув ресурси, бiльше половини свiту розвивалася стрiмко. Використовувалися вченi з усього свiту, в тому числi євреї. Останнi, втiм, працювали у концтаборах пiд наглядом СС.
  З технiки демонструвалися також ракети земля-повiтря. Поки що вони ще не дуже потрiбнi, але теж кориснi.
  Керованi радiо, здатнi збивати лiтаки країн коалiцiї.
  Демонструвалися також i планери, легкi лише у вiсiмсот кiлограмiв, дуже практичнi у повiтряних битвах.
  Ще однiєю новинкою стала модифiкацiя "Е"-25 у виглядi самохiдки з 88-мiлiметровою гарматою. Машина виявилася нижчою за танк, всього пiвтора метри, i краще озброєної. Сто мiлiметрова лобова броня мала кут нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi, що робило САУ непробивним для радянських знарядь. Навiть гострi снаряди IС-2 вiдскакували вiд її поверхнi.
  Та перед фюрером зробили демонстрацiю. Порше хвалькувато заявив:
  - Це найкращий винищувач танкiв. Всього двадцять шiсть тонн, а захищений, не гiрший за "Фердинанда", i двома членами екiпажу.
  Шпеєр поправив Порше:
  - Цей поки що з трьома, але скоро буде вдосконалено.
  Гiтлер-Байден енергiйно струснув головою:
  - Правильно! Потрiбно посилити захист бортiв i ще бiльше знизити висоту.
  Адреса помiтив:
  - САУ "Е"-50 бiльш потужна та важка. I у неї краще захист, у тому числi й бортiв!
  Порше посмiхнувся i помiтив:
  - Так вага її майже вдвiчi бiльша! Але ми будемо й надалi удосконалювати нашу зброю.
  Демонструвалися й новi бронетранспортери. Рiзних форм...
  Показували й автомати, здатнi стрiляти з-за рогу. Причому робити це дуже вмiло. Новi оптичнi прицiли...
  Особливо сподобалася Гiтлеру зброя з iнфрачервоним пiдсвiчуванням. Фюрер особисто випробував гвинтiвку. Красива, висока, фiгуриста блондинка показувала Гiтлеру, як слiд стрiляти зi снайперки .
  Фюрер перепитав войовницю:
  - Ти кажеш, що потрапить точно там, де червоний гурток?
  Дiвчина з вузькою талiєю, широкими стегнами та високим грудьми кивнула:
  - Так мiй фюрер!
  Гiтлер-Байден узяв снайперку в руки i приклав до плеча. Фюрер пройшов першу свiтову вiйну та вмiв стрiляти. Плавно натиснув на курок. Куля, пролетiвши точно, потрапила, прямо в коло мiшенi!
  Гiтлер-Байден прицмокнув губами:
  - Чудово! Я справдi супермен!
  I знову бiснуватий фюрер, приклався до прикладу. I знову пальнув. Точно б'є бандит i нацист номер один. Втiм, ця снайперка в нього така. А не сам вiн крутий!
  Випробувавши зброю, Гiтлер-Байден поклав руку жiнцi на стегно i потер. Та забурчала наче кiшка. Їй це сподобалося!
  Огляд зброї продовжувався. Фюрер показали новий багнет нiж, розташований горизонтально, щоб проходити мiж ребрами, особливої форми каску для солдатiв, що дає рикошет у разi потрапляння кулями. Йшла демонстрацiя та деяких iнших видiв. Мiнiатюрнi пiстолети. Пiстолетiв у виглядi чорнильної ручки, або замаскованих пiд жiночий вiяло. Показували i автомати з досконалiшими заторами, i вiдвiдними частинами.
  Одна з розробок МР-54, яка повинна була в майбутньому замiнити МР-44, що недавно надiйшов до Вермахту.
  Сподобався Гiтлеру i нiж, що стрiляє на двадцять п'ять метрiв лезами, та деякi види специфiчної зброї СС.
  До ювiлею багато чого було пiдготовлено. У тому числi Курт Танк показав i новий вертолiт, здатний стрiляти по повiтряних та наземних цiлях.
  Машина була озброєна шiстьма 30-мiлiметровими авiагарматами, але поки що не зовсiм досконала, i дещо громiздка.
  Курт Танк повiдомив:
  - Ми надамо вертольоту дископодiбну форму i озброїмо реактивними ракетами, це стане справжнiм бичем Божим для всiх ворогiв!
  Показували фюреру та цивiльну технiку, зокрема готовий до серiйного виробництва кольоровий телевiзор iз досить великим екраном. А кiлька вантажiвок привезло перший ламповий комп'ютер. Гiтлер, щоправда, засумнiвався:
  - Чи варто витрачати стiльки радiодеталей та ламп, коли у нас вистачає iнженерiв, що зможуть здiйснювати розрахунки, використовуючи папiр, ручку та рахунки?
  Шпеєр рацiонально помiтив:
   - Це лише першi нашi розробки про найбiльший. Незабаром з'являться комп'ютери на транзисторах. Вони будуть набагато компактнiшi, i я сподiваюся, що практичне використання стане найширшим, у тому числi i вiйськовiй сферi!
  Гiтлер-Байден насупився i помiтив:
  - Перспектива... Бажано швидше закiнчити вiйну з СРСР. Хоча в майбутньому ми розвинемо технологiї! I збудуємо новий всесвiтнiй рай!
  Гiммлер пiдтвердив:
  - Вся наука людства буде в єдиних руках i поєднана iз зразковим нiмецьким порядком. I на нас чекатиме помiтний якiсний стрибок у всiх сферах життя.
  Шпеєр пiдтвердив:
  - Так мiй фюрер! Готується зараз нова зброя. Воно дасть нам переважну перевагу в повiтрi над будь-яким ворогом. Вже проходили випробування, i незабаром воно буде готовим!
  Гiтлер-Байден люто рикнув:
  - А чому зараз цього немає?
  Шпеєр розгублено розвiв руками:
  - Не встигли виготовити у металi мiй фюрер! Але незабаром пройдуть випробування. Дисколети будуть готовi, i ця зброя стане невразливою для всiх видiв зенiток противника!
  Фюрер похмуро помiтив:
  - Ну, нiчого, у нас уже достатньо металу. Але ж немає танка Е-50, теж не готовий?
  Шпеєр впевнено вiдповiв:
  - Ми плануємо запуск у серiю танка, що має параметри , що перевершують "Лев". Хочемо зробити танк непробивний з усiх ракурсiв навiть для IС-2, але при цьому не перевищуючи вагу в сiмдесят тонн, щоб не створювати проблем з перевезеннями.
  Фюрер рiшуче зауважив:
  - Так це важке завдання, але ви зобов'язанi його вирiшити. Нам потрiбен унiверсальний танк, який не надто важкий, але тримає удари. Ви це повиннi зробити i швидше.
  Шпеєр гордо помiтив:
  - Iз "Е"-100 ми вже зробили. Ще два-три мiсяцi i з'явиться "Е"-50. Ще б робимо доведення газотурбiнного двигуна в 1800-кiнських сил, це затримує роботи. Але питання технiки, питання недалекого майбутнього.
  З iнших видiв зброї цiкавий винахiд демонструвалося безхвостi винищувачi "Гота", якi не поступалися МЕ-262 новiтньої модифiкацiї. Потiм показали i Ю-287 досконалiшої форми. ТА-400 з шiстьма моторами та тринадцятьма авiагарматами, надзвичайно грiзна вийшла машина. I чого тут ще не наклепалося .
  Продемонстрували i легший бомбардувальник у моделi безхвостої. Очiкувалося випробування i бiльш важкої модифiкацiї, здатної з територiї Нiмеччини бомбити США.
  I чого ще тiльки не було ... Перстень який стрiл крихiтними голками, чоботи-пiстолети, деякi iншi дрiбницi.
  Продемонстрували i найбiльший презент супертанк "Монстр", зi знаряддям калiбру в 880-мiлiметрiв. Бомбомет поки що виявився не готовим, i поставили покращений варiант "Дори". Знаряддя вийшло потужнiше, далекобiйне , точнiше, i скорострiльнiше. "Монстр" посилав снаряди до сiмдесяти кiлометрiв i показав себе не зовсiм мертвою машиною.
  Шпеєр помiтив:
  - Можна випробувати її пiд Ленiнградом.
  Гiтлер-Байден, бризкаючи слиною, перебив:
  - Нi! Я не хочу таке мiсто перетворювати на руїни! Слiд взяти Ленiнград iзмором!
  Майнштейн впевнено заявив:
  - Ми можемо вже в травнi наступати, на Тихвiн! Там у ворога сильна оборона, але якщо дороги пiдсохнуть, то ми їх здорово зiтремо!
  Гiтлер-Байден знизав плечима:
  - Ще не вирiшив iз приводу СРСР. США, ось це i справдi зростаючий геморой!
  Майнштейн логiчно зауважив:
  - Америка нас не дiстане... Але якщо ми, не добивши СРСР, перейдемо в наступ, то у Сталiна проти нас пряма дорога, до... Ну ви й самi знаєте куди!
  Фюрер похмуро помiтив, стукаючи пiдборами, по мармуровiй плитцi дорiжки:
  - Я дуже шкодую, що не розпочав вiйну зi США ранiше, нiж iз СРСР. Потрiбно було спочатку завоювати весь свiт, а потiм прийти до Росiї. Адже росiяни i є найтвердiший горiшок!
  Майнштейн рацiонально сказав:
  - Доб'ємо росiян цього ж лiта... I справа з кiнцем! У нас вистачить i сил та ресурсiв!
  Свiт дружно крикнула:
  - Зiнд Хайль!
  Фюрер наказав:
  - Досить про справи та технiку! Тепер я хочу подивитись гладiаторськi бої! А то голова вже почала трiщати!
  Колiзей на Кiпрi звели великий на двiстi п'ятдесят тисяч мiсцi. У почесному, мармуровому ложi розмiстилися Гiтлер та його оточення. Висiв кольоровий екран, що показує зображення войовниць крупним планом.
  Щоб порадувати фюрера, зiбрали справдi багату залу.
  Ось, наприклад, перша битва. Дюжина дiвчаток проти трьох крокодилiв.
  Дiвчата за традицiєю босоногi, в одних лише тоненьких трусиках. У половини в руках списи, а у другої половини, гострi й довгi мечi.
  Така ось зiбралася команда.
  А крокодили великi, з оскаленими пастями.
  Гiтлер-Байден заявив на всю горлянку:
  - Ставлю на дiвчат! Нехай прийде до них перемога!
  Свита ревла:
  - Слава милостивому фюреру, на вiки вiкiв!
  I дiвчата пiдбадьорилися. Почався зовсiм не оперетковий бiй. Крокодили кидалися на гарних войовниць, а тi енергiйно вiдбивалися. Рубали алiгаторiв мечами, кололи списами. Вiдскакували гладiаторки , задираючи голi нiжки. Та виглядало все дуже здорово.
  Гiтлер-Байден прошипiв змiєю:
  - Вiйська готовi Сатана! Ми всiх знищуватимемо! Знищувати!
  I свита ревла в унiсон:
  - А перед нами все цвiте, за нами все горить! Ти фюрер - справжнiй Бог, хто сталлю всiм загрожує! Веселi хлопцi повернутися додому ... В обiймах дiвчата нагородою будуть нам!
  Фюрер у вiдповiдь проскулив:
  -Все попереду, а нинi, за метром метр... Iдуть Казахстаном, солдат групи "Центр". Молотять дуже хоробро i росiйськi бiжать, в барлогах динозаври ревуть!
  Один iз крокодилiв почав стiкати кров'ю та затихати. Дiвчата веселилися та смiялися. Щоб їм не так вiльно було, пiд босi нiжки стали кидати розжаренi вугiлля.
  Це улюблена гра Гiтлера-Байдена - пiдсмажити гарнiй дiвчинi п'ята. Фюрер мимоволi згадав свої "подвиги" пiд час першої свiтової вiйни. Тодi вони троє нiмецьких солдатiв-вiдморозкiв викрали медичну сестру. Зiрвали з неї одяг i прив'язали до дерева. Потiм пiд босими ногами дiвчата розклали гiлки й запалили багаття. Як вона кричала вiд болю, а троє покидькiв, у тому числi i майбутнiй фюрер мастурбували.
  А лiсом розносився запах шашлику. Потiм нелюди пiдпалили дiвчинi i голi груди, i полуничнi соски. Намагалися i змивалися рiзними способами. I чого тiльки не робили. Поки дiвчина не здохла.
  Та запам'яталося це катування Гiтлеру. Досi приємно згадувати.
  Отримавши владу, фюрер, дуже часто розважався, катуючи гарних дiвчат та хлопчикiв. Особливо бiснуватий Адольф любив смажити босi п'яти. Це була його справжня пристрасть.
  Також подобалося Гiтлеру-Байдену ламати пальчики на ногах i заганяти голки пiд нiгтi. I що тiльки фашист номер один не перепробував. Яких тiльки тортур не пiддав людей.
  Подобалося це Гiтлеру... Особливо якщо мучить гарну блондинку. I не вбивати - жiнок вбивати грiшно, а саме мучити та виривати з них стогiн та крики.
  Ще, будучи юнаком, Адольф прочитав у нацiональнiй Бiблiотецi працi Маркiза де Сада. Так це так збуджує i дуже подобається. Особливо тортури!
  Катував Гiтлер i єврейських жiнок, але їм волосся фарбувало у бiлий колiр.
  Ех, катування та спроба! Євреїв фюрер мучив вже до самої смертi, вириваючи розпеченими щипцями груди, i круша ребра.
  Дiвчата забили i останнього крокодила, тепер поєдинок закiнчився. Тiльки нiжки собi обпалювали ... Ну звичайно ж гарно спрацювали. Йдуть красунi накульгуючи.
  Гiтлер-Байден плескав у долонi i ревiв:
  - Давай, давай, давай... I не дерзi, на полi, а дерзай!
  Наступними знову вивели дiвчат... Десять красунь, таких апетитних. Атлетично складенi войовницi, з довгими мечами та щитами. Проти них вивели й десяток хлопчикiв.
  Пацани були рокiв дванадцяти-тринадцяти. Судячи по слiдах батогiв, на засмаглих i пiдсмажених тiлах взятi з каменоломень, i за провини приреченi на смерть.
  Хлопчики зовсiм не навченi, тримають у руках мечi наче палицi. Так зробили спецiально. Гiтлер дуже любив, коли б'ються жiнки, але не терпiв, коли вони гинуть. За винятком євреїв та негритянок.
  Ось i зараз хлопчакiв вивели просто на забiй. I жiнки та пацани були в одних лише плавках.
  А пiд босi ноги знову посипалися iз спецiальних труб вугiлля. Голi круглi п'ятки дiвчат та хлопчикiв обпалювалися.
  Дiвчата атакували не поспiшаючи. Їх попередили, щоб вони не поспiшали вбивати пацанiв, а створили видимiсть боротьби. Що ж досвiдченi войовницi справлялися iз завданням. Фюрер дивився на м'язистi, блискучi тiла дiвчат i згадував...
  Гiтлер хотiв свого часу союзу з Польщею проти Росiї. Цiла коалiцiя могла напасти на Сталiнську iмперiю. Iталiя, Японiя, Нiмеччина, Польща, Угорщина, Фiнляндiя, Словенiя, Румунiя... Та ще й Iспанiя, Португалiя, Туреччина, Iран, а може навiть i Францiя з Британiєю могли скласти компанiю у вiйнi з СРСР.
  Гiтлер тодi ще не вважав Нiмеччину достатньо сильною, щоб самотужки завоювати весь свiт, або навiть тiльки Росiю. Але швидкi перемоги над Польщею, i ще дивнiша i рiшучiша на Заходi проти Францiї, Бельгiї, Голландiї та Британiї додали фашисту номер один самовпевненостi. Тодi народилася iдея походу на схiд. Крiм того , Сталiн приєднав до себе Молдову, тим самим створивши загрозу нафтовим родовищам Румунiї.
  Правда, нiмцi могли захопити Африку, i Близький Схiд. Тим самим отримавши i сировину, i рабiв, життєвi простори. Дiйсно Чорний континент манив себе. Тим бiльше Британiя не мала сил його утримати, а Францiя вже капiтулювала.
  Але Гiтлер трохи зволiкав iз наступом на Гiбралтар. Тут пiдвiв Франко, який побоювався, що Британiя оголосить вiйну Iспанiї, як це зробила Третьому Рейху.
  Франка вламати, одразу не вдалося. А потiм i Гiтлер дещо охолодiв до Африки. Ситуацiю ускладнив вiзит Молотова. Набираючий вiйськовий потенцiал СРСР повiвся надто нахабно, а Сталiн вимагав багато. Не вiдбулася i особиста зустрiч вождя Росiї та Гiтлера. Хоча потiм Сталiн i знизив вимоги, фюрер вирiшив вирвати з коренем бiльшовицький бур'ян.
  Та Гiтлер боявся удару в спину. I звичайно ж, хотiв отримати для себе багатi чорноземом землi України та Кавказ iз нафтою.
  Не кажучи про те, що вiдкривалася дорога до Iндiї та Близького Сходу. А якщо йти вiд Лiвiї, через Єгипет, то комунiкацiї розтягувалися.
  Фюрер вирiшив покiнчити з СРСР. Точних даних щодо Росiї у нього не було. Як незабаром з'ясувалося, чисельнiсть i вiйськова мiць Червоної армiї виявилися сильно заниженими. У СРСР напередоднi вiйни було вчетверо бiльше танкiв та лiтакiв, нiж у Третього Рейху. I Гiтлер полiз у битву, помiтно поступаючись у бронетехнiцi, та авiацiї.
  Зате Червона армiя виявилася не готовою до оборони, радянськi генерали дiяли за шаблоном, i всiляко намагалися швидше наступати, нiж обороняться. З'ясувалося, що i грiзнi танки БТ - зовсiм не пристосованi для боїв, їхнє бронювання нижче за плiнтус. А Т-34 та КВ не освоєнi екiпажами. Багато чого ще виявилося пiд час бойових дiй.
  Нiмцi перемагали, i фронт вiдкочувався до Москви. Для такої сили, якою володiла Червона Армiя, звичайно, вiйська фюрера боролися дуже непогано.
  Але взяти Москву до зими та осiннього бездорiжжя не встигли. I вперше за довгий час нiмцi зазнали поразки. Але повного розгрому вдалося уникнути, нехай навiть втрати виявилися чималими. У сорок другому роцi мобiлiзувавшись Вермахт, збiльшив свою чисельнiсть i став наступати i перемагати.
  Наразi фашиста номер один турбує Америка. Що якщо вона все ж таки створить надбомбу? Чи варто цього припускати? А СРСР, мабуть, i не пiде!
  Дiвчата вже прикiнчили п'ятьох хлопчакiв, а решта боягузливо задкували. Можна й справдi пацанам зрадiти. Вони з гiтлерiвської каторги прямують на небеса.
  Фюрер свиснув, наче соловей розбiйник:
  - Давайте їх рвiть!
  Бiй йшов за сценарiєм, який планувався наперед. Напружено, але передбачувано.
  Фюрер запитав у Шпеєра :
  - Ти, звичайно, обiцяєш нам золотi гори?
  Iмперський мiнiстр щиро вiдповiв:
  - А хiба економiка Третього Рейху не творить чудес? Ми можемо практично все!
  Гiтлер-Байден суворо наказав:
  - Тож давайте збiльшуйте випуск кораблiв. Нам потрiбно мати достатню кiлькiсть транспортiв та лiнкорiв для вiйни зi США. I звiсно ж нової авiацiї!
  Шпеєр охоче заявив:
  - ТА-400 цiлком здатний бомбити територiю США. I будуть незабаром iншi, ще сильнiшi лiтаки! Ми впораємося з Америкою.
  Гiтлер-Байден прогарчав як тигр:
  - I це слiд зробити! Нам слiд рiшуче мобiлiзуватись.
  Пiсля чого увага нацi один знову переключилася на ринг. Один з хлопчикiв зумiв таки подряпати дiвчину-гладiатора.
  Це трохи внесло рiзноманiтнiсть у одностороннє побиття. Але не надовго.
  Фюрер пiдскакував, як заведений в'юн. I свистiв у нiздрi, наче й сам впав у дитинство.
  Зауер вигукнув:
   - Оце найбiльша мудрiсть, не кожен на це здатний!
  У вiдповiдь у звiринцi насилу стримали смiх.
  Останнього хлопчика дiвчата порубали на шматки. Закiнчивши нерiвну битву, красунi проревiли:
  - Тi, що йдуть на смерть - вiтають фюрера з фюрерiв!
  Пiсля чого маршуючи босими нiжками покинули ристалище... Потiм нова битва. Цього разу рiвнiша. На ринг спочатку вибiгли негритянки, голi в одних пов'язках на стегнах, а потiм i бiлi, з фарбованим пiд бiлий колiр волоссям.
  Борман шепнув фюреру:
   - Це єврейки про великий! Не варто їх шкодувати!
  Гiтлер прошипiв:
  - Тодi хай покажуть бiй!
  Жiнок вибiгло по двадцять людей iз кожного боку. Негритянки озброєнi тризубом та кинджалом, єврейськi жiнки мечами та щитами.
  Пiд босi ноги красунь посипалися вугiлля. Дiвчата як закричать вiд болю.
  Фюрер наказав:
  - Нехай починають бiй!
  Бiлi дiвчата спробували з ходу прорвати лад чорних. Тi зустрiли атакуючих ударами тризубцiв. Пролилася кров. Одна бiла жiнка впала, пробита кинджалом. Але тут же за нею вiдлетiла вбита негритянка.
  Звiринець пожвавився: ось це бiй! Всiм боям бiй!
  Фюрер вимовив, патетично спiваючи:
  - Немає жалю в менi - то неспроста! Люблю насильство, i не терплю безсилля, ось тiльки шкода, що нема з мечем Христа!
  Дiвчата i бiлi, i чорнi падали пронизанi мечами та тризубами. Агонiя вмираючих красунь була жахливою. Вони буквально корчилися i потрапляли на вугiлля, i смажилися.
  Гiтлер жадiбно дивився на видовище. Красиво... Згадалося як пiдвалi вiн особисто катували гарненького хлопчика, причому нiмця. Розпеченими щипцями спочатку пiдпалив пацану п'яти, потiм стали ламати ребра. Насолоджувався криками. Потiм катували дiвчину... Це справжнiй смак. Як Гiтлер любив катувати жiнок та дiтей. Йому робота ката приносила справжню насолоду. А вид кровi збуджував.
  Фюрер навiть готували зранку спецiальне питво: кров немовлят та грудне молоко матерiв-арiєк. Гiтлер не тiльки пив, але ще й купався у ваннi зi свiжої кровi та грудного молока. Так вiн розраховував знайти безсмертя.
  А дiвчата вмирають, убиваючи один одного.
  Фюрер заспiвав, трохи фальшивий:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю! Тiльки тодi виживе рiд! Слабкi гинуть, їх убивають... Очищаючи священну кров!
  Пораненим дiвчатам, розпеченим залiзом припiкали круглi п'ята, змушуючи схоплюватися i кричати. Все менше залишалося красунь. То був бiй не на життя, а на смерть! I Гiтлер насолоджувався цiєю садисткою оргiєю.
  Ех, добре бути фюрером - можна вдосталь знущатися з людей.
  Однiєю з улюблених розваг Гiтлера було особисто бити гарних дiвчат та хлопчикiв гумовою палицею по п'ятах. Це приносило нацисту номер один велике задоволення.
  Ех, як фюрер вiд цього балдел, як йому подобалися дикi крики. I лупиш по жiночiй пiдошвi, i роздмухуєш у тебе мошонка.
  Так подобається Адольфу мучити людей. Це його непривiтна пристрасть! I як вiн любить, коли жiнки та гарненькi хлопчики стогнуть i плачуть!
  Гiтлер, з одного боку , вегетарiанець, але любить пити людську кров. Вона теж дає по мiзках, не гiрше за горiлку! Це для фюрера насолоду!
  Ось вмирає в агонiї остання негритянка. Залишилися двi пораненi, бiлi жiнки на ногах.
  Гiтлер-Байден хихикає i вимовляє:
   - Ось так! Євреї перемогли! Ну що ж всипте їм як нагороду по двiстi ударiв батогом, i викиньте левам!
  Несправедливо вчинив фюрер, але ось така, вiн сволота. Справжнiй Сатана, причому iз комiксiв.
  Дiвчат подергують на дибу i починають жорстоко пороти. Плетi свистять, i удари сиплються. Наскiльки це все огидно. А фюрер регоче i тицяє пальцем.
  Герман Герiнг жадiбно пожирає шоколадний торт. Обжирається i розмазує жирним обличчям солодкий крем. Гiтлер з усього розмаху тицьнув рейхсмаршала у зад. Той аж пiдскочить i давай хрюкати. А оточення навколо смiється.
  Фюрер вимовляє:
  - Грiм гримить, земля трясеться за велiнням моїм!
  Свiт пiдхоплює пiсеньку:
  - Навiть жiнка смiється за велiнням твоїм!
  I фюрер знову тицьнув чоботом Герiнга з зад. Ех, яка жирна туша, так приємно бити в таку!
  Гiтлер навiть подумав: а чи не повiсити Герiнга? Цiкаво подивитися наскiльки розтягнеться мотузок пiд такою тушею.
  Потiм фашист номер один кинув погляд на поле , де лупцювали дiвчат, точнiше на арену. Стiкала з красунь кров. Дiвчата вже знепритомнiли. Ось вони жертви забаганки диктатора, кривавiшого якому не знала планета.
  Фюрер вигукнув на все горло:
  - Вогнем їх! Посмажте цим дiвчатам п'яти!
  I запалав вогонь. I навiть стало жарко... Фюрер згадав, як вони змушували хлопчакiв i дiвчаток бiгти по вугiллях, а самi пiдганяли батогами та прикладами. Це було справдi здорово. Вони садисти вiд цього буквально балделi.
  Ех, як високо злетiв Гiтлер, як вiн звик мучити i вбивати людей!
  Дiвчата палили вогнем, так що їх нiжна, засмагла шкiра обвуглилася. Потiм дiвчат зiрвали з диби i потягли за гаки до клiтин левiв.
  Але на цьому оргiя ще не скiнчилася.
  Пролунав горн i на арену виштовхали пiвсотнi голих, i напiвголих дiвчат - чорношкiрих, бiлих євреїв та азiаток. Красунi були озброєнi мечами, списами та сокирами.
  А на них напустили бойових слонiв. Три мастодонти накинулися на красунь i стали їх топтати. Тi несамовито кричали, i вiдчайдушно намагалися вiдбитися. А слони кидалися i всiх трощили хтось траплявся пiд їхнi широкi ступнi-колони.
  Гiтлер-Байден подiбне винищення дуже подобалося. Прицмокуючи губами, фашист номер один вигукував:
  - Цок! Цок! Цок! Катитися потiк, армiя нацистiв тисне тих, хто поганий!
  Слони це та тi ще звiрi. Пiсля захоплення Iндiї та Африки крiм кiнної полiцiї стали формувати i пiдроздiли на слонах. У Росiї, щоправда, холоднуватий клiмат, але чому не використовувати бойовi пiдроздiли зi слонами влiтку? Чи у Середнiй Азiї?
  У всякому разi, подiбнi думки фюреру дуже подобалися. I нацист номер один розпорядився створити змiшанi бригади з танкiв та слонiв.
  Ще фюреру подобалися собаки. Потрiбно збiльшити кiлькiсть нiмецьких вiвчарок у пiдроздiлах. Тим паче ефективно пси борються проти партизанiв.
  А коли собаки кидаються на дiвчат i кусають їх - це i зовсiм непередаваний кайф! Ех, хто зрiвняється з нацистом номер один? Вiн сильнiший за Диявола, швидше за чорта!
  Дiвчата, борючись iз слонами, примудрялися пошкодити хобот, хоч його прикривали кольчугою. Слони лютували i топтали красунь з ще бiльшою люттю. Ломали їм руки та ноги, розчавлювали високi, пишнi груди. Скiльки крикiв та крикiв.
  Фюрер ревнув:
  - А нiби пiрат та акробат! Усiх вас застрелю, i шлях ваш уб'ю!
  Дiвчат убивали... Робили це жорстоко та витончено. Ось це i є той самий звiрячий оскал фашизму. Тих, хто ворушився, їх обпалювали смолоскипами та розпеченим залiзом. А потiм поливали бензином та запалювали. Хоча вiд цього ревли й слони.
  Гiтлер гаркнув:
  - Правитель теж бути золотим розумом, сталевим серцем, срiбним голосом!
  . РОЗДIЛ Љ 25
  Сталiн-Путiн спробував стрiляти iз лука. Зiр у тiла Сталiна добрий, але рука не надто точна. Вели вогонь та дiвчата. Вже вкотре Путiн пожалкував, що не отримав молодого тiла. Та й взагалi куди краще бути подалi вiд Сталiна. Виходило на його мiсцi не дуже добре.
  Хоча хiба Путiн не хотiв напасти Заходу, що йому блискуче вдалося.
  Але не рiй яму iншому - сам у неї потрапиш. I слiд було вiд цього якось викручуватися. Одними дерев'яними танками вiд фашистiв не вiдiб'єшся! Хоча хочеться чогось нового i придумати самому. Але в голову лiзуть лише лазери. Якi й у ХХ столiттi розвитку не отримали.
  Створити атомну бомбу поки що неможливо. I так територiї втрачено багато. Зi сходу нахабно лiзуть самураї. Не вдасться на два фронти роздiлити сили.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Гарна країна Японiя, але Росiя найкраща!
  А що робити? Як у метро напис - "Виходу немає"! Може, ще раз запросити ворожку?
  Берiя казав, що циганки вгадують майбутнє за статистикою вiдсоткiв на сiмдесят. I вони особистостi вiдомi. Ось у деяких ворожок це краще виходить.
  I привели до Сталiна-Путiна таку. Так розклала карти, перетасувала колоду. Покрутила їх у руках. Потiм знову перетасувала. Подула, закрутила, розкидала. Знову перетасували i з усмiшкою вiдповiла:
  - Буде в тебе щастя, якщо ти зможеш перемогти воїна, з бiлим волоссям.
  Сталiн-Путiн помiтив iз посмiшкою:
  - Марсель чорної мастi?
  Ворожка терпляче пояснила:
  - З'явитися боєць ще гiрше та небезпечнiше! То що дивись... А так? Була вiйна, буде перепочинок, i знову вiйна!
  Сталiн-Путiн сердито буркнув:
  - А що нiмцi нас не переможуть?
  Ворожка з посмiшкою вiдповiла:
  - Майбутнє ще не визначене! Ти й сам касатик зовсiм не той , за кого себе видаєш, i ким тебе люди вважають!
  Сталiн-Путiн свиснув i ляснув ворожку по плечу:
  - Та ти, я бачу, справдi щось бачиш... Коли фюрер здохне?
  Ворожка посмiхнулася i вiдповiла:
  - А ось це треба погадати самому Гiтлеру. Але через тебе вiн проживе довше, нiж мусить!
  Сталiн-Путiн усмiхнувся, i шльопнув у долонi:
  - Ну, ти багато знаєш... А як звати мене насправдi?
  Циганка струснула волоссям вороної мастi i вiдповiла:
  - Ти iм'я Ленiна носиш... Добре носиш!
  Сталiн-Путiн дiстав iз кишенi мiшечок iз царськими червiнцями. Бразнув ними i запитав:
  - Скажи менi, де краще вдарити по нiмцях. Тодi отримаєш золото!
  Ворожка двозначно вiдповiла:
  - Бий, але не вiдбивайся!
  Сталiн-Путiн цього разу бiльш сердито перепитав:
  - А точнiше?
  Ворожка впевнено заявила:
  - Де не бий, скрiзь на тебе чекатимуть! Так що хлопчик мiй... Поки не вирiшиш проблему зi своєю душею, скакатимеш як заєць, i не доскачеш нi до чого!
  Сталiн-Путiн старався, не гнiвається. Придушивши спалах гнiву, звичним зусиллям волi вождь запитав:
  - А як мiй наступник Медведєв? Вiн гiдно тримає трон чи нi?
  Ворожка почала знову тасувати карти... Пересуваючи колоду - помiтила.
  - Вiн є змiя по гороскопу... Змiя змiнила дракона. Настав час хитрощiв i змiн!
  Сталiн-Путiн у вiдповiдь перепитав:
  - Змiя? Медведєв народився на рiк Змiї! I ти це знаєш! То все-таки хто переможе у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi?
  Ворожка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Переможе дружба! А багато знатимеш - скоро постарiєш! До побачення Володимире Володимировичу! На сьогоднi ворожiння закiнчено.
  I циганка крутанула, i розчинилася в повiтрi.
  Сталiн-Путiн на 1 травня слухав не надто приємнi новини. Гiтлерiвцi остаточно опанували - Гур'євим та Уральським. Назрiвало настання фашистiв i на Саратовському напрямку. А у справи йдуть не дуже добре.
  Верховний головнокомандувач виїхав на полiгон. Там мало вiдбутися випробування нового танка IС-6. Ця розробка розвиток сiмейства Iсов .
  Сталiн-Путiн хотiв особисто оглянути цього мастодонту. Машина виглядала дещо краще, нiж IС-4. Але важила 74 тонни, дорожче та складнiше у виробництвi. Щоправда, захищена сильнiше, особливо лоб вежi.
   Зброя втiм була теж сама. Дещо краще було при стрiльбi гарматою звичайної "Пантери". Але "Пантера"-2 все одно пробивала з дистанцiї пiвтора кiлометри.
  Сталiн-Путiн вiдчув деяке розчарування i помiтив:
  - Дорога машина, а зовсiм не котить!
  Жуков знизав плечима:
  - IС-2 слабенький у бронювання чола. Його пробивають навiть знаряддя Е-10 та застарiлого Т-4. У цьому планi IС-6 хоч якесь має прикриття вежi.
  Жданов рацiонально спростував:
  - Машина вийшла недостатньо сильна. Бiльш перспективний це проект IС-7, з шансами створення бiльш товстої бронi, зокрема непробивної для 88-мiлiметрових гармат.
  Сталiн-Путiн енергiйно кивнув:
   - Це слiд розробити! Тим бiльше, у нас немає ресурсiв, щоб запустити в серiю новий дизель у сiмсот кiнських сил, а старий 520 не потягне таку машину до нормальної швидкостi.
  Жуков висловив незгоду:
  - Не варто очорняти цей танк. IС-2 зазнавав втрат вiд стрiлянини нiмецьких танкiв з пристойної дистанцiї. Цей танк має товщу броню вежi i ще пiд нахилом. Нам не слiд ним нехтувати!
  Коба-Путiн холодно помiтив:
  - Вагомiше не означає жирнiше, вище не означає довше!
  Вознесенський вставив свою думку:
  - Доведення нового двигуна займе ще деякий час. Цього року ми точно поставити на такий потiк не встигнемо!
  Сталiн-Путiн кивнув i вивiв афоризм:
  - Повiльнiсть курей на смiх, поспiшнiсть змушує реготати пiвнiв!
  З iнших видiв технiки, поки Т-54 не готовий. СУ-130 також не втiлена в металi. Потрiбен був час до осенi. Натомiсть СУ-152 виявилася готовою. Для винищення танкiв вона недостатньо точна i скорострiльна, зате потужна.
  В авiацiї пройшли випробування нових машин Лагг-7, що показав швидкiсть близьку до Фокке-Вульф, i ЯК-3. Останнiй лiтак перевершував у маневреностi ЯК-9, але через дефiцит якiсного дюралю не обiцяв пiти у велику серiю.
  З реактивними лiтаками поки що провал, та й ресурсiв для їх розробки не вистачає. Поки що нiмцям протиставити в небi нiчого. Хiба що йшли розмови про ракету земля-повiтря.
  Обiцяли i нову зенiтку 100-мiлiметрiв. I це поки що все. Сталiн-Путiн хмурився. Розробки автоматiв тривали, але поки що основна зброя - старовинна гвинтiвка Мосiна. Хоча начебто пiстолет-кулеметiв виробляється чимало. Автоматичнi гвинтiвки не виправдовують себе.
  У серiю надiйшли Т-34-100, якi дещо сильнiшi за колишню тридцятьчетвiрку, але все одно недостатнi. Та й боєкомплект скоротився, а вежа стала бiльшою i в неї легше потрапити.
  Найголовнiше - це панування супротивника у повiтрi. Як цьому протистояти?
  Людськi ресурси у СРСР йдуть на спад. Багато вiйськ зазнають втрат. Японiя пiдтягує новi, великi сили. Що протиставити їм? Сталiн-Путiн опинився у розгубленостi. Потрiбно пережити ще наступне вiйськове лiто.
  Жуков, бачачи, що Сталiн-Путiн мовчить, запропонував:
  - Давайте вдаримо в центрi. Там у нас найбiльше сил, i ми здобумо перемогу!
  Верховний головнокомандувач вiдповiв:
  - Хто б'є з розумом, не отримує по мiзках!
  Маршал Василевський логiчно зауважив:
  - Нiмцi у центрi добре змiцнилися. Швидше за все вони розумiють, що там серйозно залiзли в оборону i ми. Тому фашисти намагатимуться наступати на периферiї. Це дасть нам певну вiдстрочку.
  Сталiн-Путiн розважливо сказав:
  - Нова зброя... Нам знадобиться якийсь час для модернiзацiї свого потенцiалу. I слiд виграти цей час!
  Молотов зiтхнув:
  - Можна було б запропонувати нiмцям перемир'я... Але хiба Гiтлер пiде на це?
  Сталiн-Путiн посмiхнувся i запропонував:
  - Спроба не катування! Я думаю, нiмцi вже добряче втомилися з нами воювати, i теж готовi дати собi перепочинок.
  Вознесенський згiдно з кивнув:
  - Наша промисловiсть перебуває пiд сильним пресингом ворожої авiацiї, особливо Ю-488 та новiтнiх ТА-400. Невелика вiдстрочка допомогла б краще пiдготуватися до майбутньої вiйни. Але тiльки хто її дасть?
  Сталiн-Путiн сказав:
  - Пiдмога, як блискавка, приходить раптово, i за похмурого неба майже напевно!
  Вознесенський погодився:
  - Найстрашнiший грiм при ясному небi та туманнiй стратегiї!
  Сталiн-Путiн поплескав наркома важкої промисловостi по плечу. I запропонував:
  - Давайте пообiцяємо Гiтлеру, що платитимемо йому репарацiї, i заморозимо партизанську вiйну. В цьому випадку, може, взагалi йтиметься не про перемир'я, а про реальний свiт!
  Молотов вiдповiдно кивнув:
  - Запропонувати свiт... А чому нi! Третiй Рейх дуже сильний, i втративши половину Росiї, ми його навряд чи подолаємо. А фашисти, можливо, заспокояться.
  Сталiн-Путiн знову вимовив афоризм:
  - Господь все може, тiльки в спробi наздогнати людськi амбiцiї безсилий!
  Молотов на це заперечив:
  - Найбiльшi амбiцiї зводять нанiвець маленькi неприємностi!
  Вознесенських логiчно додав:
  - Немає нiчого бiльше людських амбiцiй, i нiкчемнiших можливостей людських тiл!
  Сталiн-Путiн пiдбив пiдсумок:
  - То вип'ємо за те, щоб нашi можливостi завжди спiвпали з нашими амбiцiями, i нiколи не поступалися тiлесним обмеженням!
  Молотов запитав свого патрона:
  - Тож зробити запит у Берлiн i запропонувати свiт?
  Сталiн-Путiн полiз у кишеню i вийняв звiдти монети. Поклав її на долоню i промовив:
  - Пiдкинемо в небо. Буде орел - запропонуємо свiт, буде решка - продовжимо вiйну!
  Молотов дотепно зауважив:
  - Доля лиходiйка, тiльки для тих, у кого немає доброго здорового глузду!
  Дотепнiсть зникла, i Сталiн-Путiн у супроводi дiвчат поквапився до поїзда. Рухатися, звiсно
  вже не так просто лiтньому диктатору. Дошкуляють i невеселi думки. Що чекатиме на нього, коли нiмцi вiзьмуть Москву? Чи не зрадять Сталiна-Путiна свої, а оточеннi?
  Багато кровi пустив верховний головнокомандувач. Особливо затятим у репресiях виявився тридцять сьомий рiк. Тодi Сталiн ще не цiлком контролював НКВС, i Єжов багато робив по-своєму. Лише поставивши Берiю, вождь став диктатором. З початком вiйни Сталiн-Путiн та де-юре оформив свою тиранiю.
  Вiйна вiд початку пiшла для СРСР невдало. Якщо не брати до уваги кiлька приватних успiхiв: найбiльший з яких, це контрнаступ пiд Москвою - вiйна йшла до вкрай невдало. Нiмцi перевершували як вiйська, якi командування виявилося бiльш умiлим i, мабуть, удачливим. А США та Британiя надто слабкi союзники. Втративши всi колонiї лише Англiя, посилила Третiй Рейх. I зробила Вермахт майже непереможним!
  У вагонi Сталiн-Путiн трохи заспокоївся. Запитав у Василевського, якому довiряв бiльше за iнших полководцiв:
  - Де ви думаєте завдати чергового удару?
  Маршал Василевський чесно вiдповiв:
  - Дуже складне питання товариш Сталiн. У противника велика перевага в живiй силi та технiцi. Можливо, найкращий варiант - це активна оборона!
  Сталiн-Путiн логiчно зауважив:
  - Оборонятися, i тiльки боронитися! Потрiбно шукати контргру, як говорив Ботвинник!
  Василевський зiтхнувши вiдповiв:
  - Ну як казав Михайло Мойсейович - у поганому становищi, всi ходи поганi!
  Сталiн-Путiн неохоче погодився:
  - Ботвинник говорив справу... Може його зробити твоїм помiчником?
  Василевський розвiв руками:
   - Це цiкава пропозицiя Йосипе Вiссарiоновичу. Можна над цим подумати!
  Сталiн-Путiн випив трохи червоного вина, i закусив бутербродом iз чорною iкрою. Пiсля чого запитав:
  - I де ворог наступатиме?
  Голова генерального штабу не надто впевнено вiдповiв:
  - Швидше за все, на Саратовському напрямку, щоб оминути найсильнiшi укрiплення на шляху до Москви!
  Сталiн-Путiн запитально дивився на Василевського:
  - А варiант штурму Ленiнграда?
  Маршал знизав плечима i помiтив:
  - Це сильна фортеця.
  Вождь кивнув i повiдомив:
  - Розвiдувальнi данi говорять про можливий штурм мiста Ленiна.
  Василевський засумнiвався:
  - Може бути деза? Оборона Ленiнграда дуже сильна. Сумнiвно, щоб нiмцi, втративши стiльки у боях за Сталiнград, ризикнули б на штурм ще бiльшого та укрiпленого мiста.
  Сталiн-Путiн почав розкурювати люльку. Коли сильно хвилювався, то придушити таку звичку сили волi не вистачало. Скрипучим голосом вождь, прохрипiв:
  - Є iнформацiя, що супротивник пiдтягнув пару супертанкiв для штурму мiста. Хоча, можливо, цього мало. Крiм того, нiмцi посилюють свою активнiсть у повiтрi, та реактивної авiацiї. Бомбять нашi позицiї i заводи, i мiста. Ми зазнаємо величезних втрат...
  Василевський розвiв руками:
  - Вiйна без жертв не обходиться товаришу Сталiну. Японiя також посилює авiацiйний пресинг. Нас бомбять, i поки що закрити небо нiчим.
  Сталiн-Путiн стукнув кулаком по столу i гаркнув:
  - Слiд придушити супротивника! У цьому полягає наша мета! Завдати превентивного удару. I не просто сидiти, склавши руки!
  Василевський важко зiтхнув i запропонував:
  - Може, розпочати наступ на Уральськ?
  Сталiн-Путiн посмiхнувся i примружився:
  - На мiсто, яке фашисти зовсiм недавно зайняли?
  Маршал кивнув:
  - Це досить логiчна iдея. Так комунiкацiї супротивника максимально розтягнутi. Йому важче постачати своє угруповання. А близькiсть до Сибiру, дає нам можливiсть перекидати бiльше технiки i прямо з колiс.
  Сталiн-Путiн знизав плечима. Вiскi нили, голова була важка. I вождь промовив:
  - Ми добре подумаємо над цим... А поки спати!
   Вождь не чекаючи, коли пiде Василевський лiг на матрац, i не роздягаючись захропiв. Ух, i змучився вiн. Вождевi майже вiдразу ж став снитися хитромудрий малюнок Морфея.
  Великому вождевi снилося, що вiн юний, але дуже сильний воїн, i сидить у засiдцi разом iз гарною, бiлявою подругою. Дiвчисько було мускулистим, її груди прикритi пластиною, але плечi, спина, руки, ноги голi, хоча це й нелегко розглянути в темрявi. Воїтелька на мить виринула i шепнула юному Сталiну-Путiну:
  - Думаю, нам не знадобиться бiльше трьох пострiлiв. Я якщо знадобиться, то можеш пiдвiсити мене за волосся.
  Сталiн-Путiн шепнув:
  - Дивне, як першосортна бавовна волосся!
  Дiвча кивнула, вона була швидкою як хижа ласка, i блиснувши голими п'ятами розчинилася в листi. Навiть гострий погляд дикуна не мiг розгледiти войовницю.
  Сталiн-Путiн розглянув свою зброю, гiбрид бумеранга та арбалета, вiн вiддав подрузi, топiрцi та меч. Вiн мав вибiр! Вороги з'явилися майже одразу. Почулися горластi звуки розмови, груба мова сумiшi воя шакала, квакання жаб, шипiння гадюки. Схоже, вони поверталися пiсля невдалих пошукiв втiкачiв та явно вважали себе у безпецi. Коли з'явилися фiгури, Сталiн-Путiн вiдчув мимовiльне здригання: це були просто демони. Чорнi як вугiлля, i рила, нiби у тиранозаврiв. Десять виродкiв, дивно, але в головi випливло, що має бути ще два. Це погано, як карти схований у шахрая в рукавi.
  Чужа мова, ставала дедалi огиднiшою, громiздкi постатi погойдувалися. Банда йшла якось скучено, хоча їх мова все бiльше i бiльше скидалася на клацання затвора автомата, Сталiн-Путiн дещо вловив. Нуди вони шукають, бiглу рабиню, дивовижної краси, для цар-дракона. Ось вони виходять на лiнiю, де на них чекає дiвчисько, воїн i чудеса, що творять, в любовi. Крокують, громили з хрускотом, таких не беруть у розвiдку. Крок, ще один крок, ось уже всi десять на обумовленiй дистанцiї. Здається, що войовниця заснула. Сталiн-Путiн мимоволi пiдняв голову намагаючись розiбрати, чим зайняте це дiвчисько. I цього моменту сталося незрозумiле.
  Чорношкiрi монстри разом завмерли, наче почувши окрик командира. Потiм одночасно повернулися у бiк войовницi.
  - Я чую вiдбивши зубiв демона! - вигукнув один iз них, хапаючись за кривою меч.
  Сталiн-Путiн у досадi стиснув зуби: невже дiвчинка видала себе?
  Срiбляста свастика майнула в повiтрi, i почувся дикий крик, i слiдом за ним iнший ще пронизливiший. А третiй у надтонкому дiапазонi. Арбалетнi бумеранги, рубанули по горлу та надплiччю , де шкiрнi пластини, були тоншими i м'якшими. Хльоснула отруйно-жовта кров, монстри стали осiдати. Удари виявилися смертельними, пiдтвердивши: смерть не завжди гарна, але краса завжди смертельна! Вцiлiлi тварюки кинулися у бiк войовницi. Вихоплюючи мечi, узгодженiсть їхнiх дiй виявилася несподiваною для Сталiна-Путiна.
  Тупiлi, що втратили пильнiсть, вони були як на долонi, великi, що притягують ненависть мiшенi. Сталiн-Путiн не став зволiкати. Пiдставляти войовницю, було б верхом цинiзму. Розлючена злiсть раптом спалахнула в грудях, рука сама схопила сокиру, метнувши з лютою люттю. А лють додає сили, i сокира, немов таран, розсiкаючи повiтря, пробила бiчнi пластини найближчого монстра, роздробивши вiдразу двi печiнки. Тварина вiдлетiла, безглуздо смикаючи ногами. Їй агонiя була огидною, так зазвичай зiтхають шаленi пси. Сталiн-Путiн кинув три дротики, в стилi римського пращника, вiдпустивши резюме:
  - Найкращий подарунок життя, найнеминуча смерть, а найказковiший безсмертя!
  Двi постатi пригальмували, схопившись за живiт, i присiли пiдвиваючи. Але монстр не зовсiм дарма тварюка, тут же схопившись, вони кинулися на Сталiна-Путiна. Над головою юного вождя (вiн ледве встиг нахилитися), пролетiли кинджали. Супротивники, рухаючись за iнерцiєю, схльоснули в дзвонi сталi. Бiй на мечах тiльки в кiно буває довгим, насправдi цiєю зброєю легше вдарити, анiж парирувати. Ну, а хто має менше майстерностi, той у програшi. Сталiн-Путiн дiяв блискавично, з першого удару розкроївши прибульцю, що набiг, шолом i шию нижче вуха, встиг парирувати наручним удар другого гада i штовхнути ногою третього. Мечi при зустрiчi хижо клацали - блискучi плоскi шматки металу. Груба рукоятка сильно вiддавала в долоню при ударi, намагаючись вискочити. Сталiн-Путiн вiдчував себе молодим жеребцем, уражаючись власною майстернiстю. Втiм, i противник не був слабким. Двоє чорних громил, що протистоять йому, тепер билися злагоджено, наче частини одного тiла. Здавалося , що це плавчинi в синхронi , наскiльки узгодженi удари та блоки. Уражаючись їхньої тренованостi, Сталiн-Путiн був змушений перейти до оборони. Тiльки висока технiка дозволяла йому залишатися поки неушкодженим, вислизаючи вiд парних ударiв. Вороги насiдали, впевнено перехоплюючи iнiцiативу.
  Почувся брязкiт стали на боцi, там уже рубалася войовниця. Сталiну-Путiну пощастило, або далася взнаки хитрiсть, спiймавши легкий промах одного з супротивникiв, вiн завдав несподiваного удару. Вириваючи димне лезо з його грудей. Сталiн-Путiн несвiдомо пiдхопив, з ослаблої руки ворога другий кладенец. I раптом вiдчув кайф, нiби все життя провiв з мечами в обох долонях. Блиск крутного металу в його руках, нагадував розряди блискавок тропiчної грози. Це був дивовижний стан, коли ти почуваєшся набагато сильнiшим за будь-якого суперника, на зразок золотого чемпiонського пояса, не обтяжуючи, а окриляючи! Коли ще один ворог звалився на колючки, Сталiн-Путiн тiльки посмiхнувся i поспiшив на допомогу дiвчинi. Але почуття небезпеки не пiдводило вождя не лише увi снi. Перехопивши меч лезом до себе, без замаху рiзко вдарив назад. Хижа сталь важко увiйшла в тiло ворога, зупиняючи на мiсцi i змушуючи болiсно кривлятися. Розвернувшись, Сталiн-Путiн з розмаху обрушив другий меч, обрубуючи по лiкоть здригнуту руку з уже пiднятим клинком.
  Жовта кров на листi, крики болю, перекошенi обличчя, дзвiн стали, стогiн вмираючих. Смерть була художником iз фантазiєю. У цей короткий ескiз було накинуто так багато - повнiстю наповнивши його ненавистю i вiдчаєм, агресiєю i азартом, споконвiчним змаганням м'язiв i навичок, змаганням життя i смертi.
  Кожна клiтина тiла Сталiна-Путiна хрипiла вiд напруги. Навколо дiвчини вже злагоджено орудувала пара, теж натренована як автомати. Войовицю намагалися притиснути до дерева, пiд босими нiжками дiвчинки звивалася кропива та кривi колючки. Обидва монстри набагато бiльшi за дiвчину i здавалося результат, битви для неї вирiшили. Сталiн-Путiн мчав як ураган, але не встиг вразити тварюку, вона розгорнулася. На головi пишний шолом, блискучi наклепки. В очi стiльки злостi, що вистачило випалити пiдлогу Москви . Сталiн-Путiн iронiчно зауважив:
  - Якби очi могли вбивати, я порiвняв би тебе i мiнометом "Iшак".
  Противник замiсть вiдповiдi, всадив мечем, вождь парирував, вiдчув неймовiрну силу, бiль вiддався в передплiччя. Сталiн-Путiн округлив очi - на лезi з'явилася величезна зазубрина, чи не чверть ширини. Клином немов зачарований i рiже сталь як дерево. Противник глузливо посмiхнувся, замахав рожевим мечем ще швидше. Продовжуватиме фехтування, сталь проти сталi безглуздо. Сталiн-Путiн став, вiдхиляються в сторони, уникаючи разючих ударiв. Противник, незважаючи на масу, був швидкий, не зовсiм задарма мабуть став вождем. Його майстернiсть велика, але все ж таки тварюка є тварюка. Сталiн-Путiн вiдбивав рожевий метал лише за дотичною. Все ж величезна гора м'яза уповiльнювала реакцiю i швидкiсть, а вождь був у худому, але жилистому тiлi юнака. Сталiн-Путiн вирiшив скористатися перевагою в мобiльностi i провiв серiю вiдколiв, потiм обрушив всiєю силою подвiйний удар. Чудовисько встигло вiдбити лише один випад, щоправда, зрубавши меч, як сокиру ялинову гiлку. Уламок вiдлетiв крокiв на двадцять, але другий клинок обрушився на лобову кiстку. Удар був добрий, череп трiснув, так що вилетiли мiзки, а ноги пiдкосилися, наче з них випустили повiтря.
  Сталiн-Путiн ударив ще раз по головi, а в цей момент бiлява войовниця закiнчила останнього супротивника.
  Вождь прокинувся i вiдчув собi набагато бадьорiше. Зробив дзвiнки на фронт. Японiя справдi активiзувала свої бомбардування, причому у самураїв з'явилися лiтаки, скопiйованi з нiмецьких Ю-488. Це дуже небезпечнi бомбардувальники. Здатнi нести багато тонн бомб, i прориватися на бiльшу вiдстань.
  Активiзували бомбардування та нiмцi. Втрати вiд їхнiх авiаударiв дуже вiдчутнi. Руйнують дороги, горять мiста, зростає кiлькiсть жертв.
  Сталiн-Путiн зателефонував Молотову i знову сказав:
  - Постарайтеся за всяку цiну домовитися з Нiмеччиною про перемир'я. Обiцяйте все, що тiльки спадає на думку. Нам потрiбен перепочинок.
  Молотов урочисто заявив:
  - Ми докладемо всiх зусиль. Зробимо можливе та неможливе.
  Сталiн-Путiн знизав плечима, i вiдчув у собi сонливiсть. Вождь зажадав:
  - Принесiть каву...
  Пiсля чого Сталiн-Путiн пiдхопився i почав робити гiмнастику. Та вiн старiє. А попереду ще стiльки справ. Молодшi i iкластi вовки будь-якої митi можуть вчепитися в горло. I це зрозумiло. Вiн Сталiн-Путiн став невдахою. Тим, хто програє.
  Вдарити по Уральську? А чому б i нi? Але це якщо з нiмцями не вдасться домовитись. А так слiд використати, може, останнiй свiй шанс.
  Сталiн-Путiн подумав про танк Т-54. Нова машина мала поперечне розташування двигуна та трансмiсiї. Це дозволило знизити висоту на тридцять сантиметрiв та посилити бронювання. Але цей танк у серiю не запустити ранiше, нiж до осенi. А на цей момент може i впасти Москва. Та й фашисти не стоять дома. Крiм того, Т-54 теж не межа досконалостi. Потрiбен час i створити реактивну авiацiю.
  Остання життєво необхiдне. А що протиставити пiдступам диявола Гiтлера?
  Був час, коли справжнiй Сталiн навчався у Семiнарiї. Чи вiрив вiн у Бога? У своєму важкому та голодному дитинствi майбутнiй вождь часто молився. I рiдко Господь допомагав. Потiм у духовному училищi юнак зiткнувся з невiрою смiшками, насильством. Розчарувавшись у релiгiї, справжнiй Сталiн пiшов у революцiонери. I виявилося, що вiн знайшов себе.
  Багато чого йому довелося пережити. Навiть на охоронку завербувався. Але це давало йому вiдому безкарнiсть. Тодiшньому Сталiну багато прощалося, чого вiн сам нiколи не прощав. Звик Коба, вдаю i дворушничать. З того часу вiн уже нiкому не довiряв. I мало кого шанував. Так вiдчував повагу до Ленiна, i певну симпатiю до Гiтлера. З останнiм були думки домовитися i подiлити свiт.
  Але Сталiн Гiтлеру недостатньо довiряв. I не поспiшав укласти союз. I особиста зустрiч iз фюрером не вiдбулася. Хоча, мабуть, i варто було зустрiтися. Вождь об той i пожалкував.
  Нацист номер один, пропонував подiл свiту. Обiцяв реальному Сталiну Iндiю, яка населена густо, але бiдна. А собi хотiв Близький Схiд та Африку.
  Справдi, Сталiн думав про такий союз, але побоювався, що Гiтлер порушить союз i тодi вже не буде допомоги вiд Заходу.
  Щодо визвольного походу до Європи були у Коби думки. Але зважитися на вiйну - це величезний ризик. Тим бiльше, вiйна з фiнами показала, що наступати на Берлiн Червона армiя ще не готова. Справжнiй Сталiн розраховував, що Гiтлер i надалi воюватиме з Британiєю, а потiм i США. Поки що Європа не спливе кров'ю. Може, навiть вiн i напав би на Третiй Рейху. Хоча самому розпочинати велику вiйну не хотiлося.
  Хоча були плани завдати превентивного удару. Були плани i наступати... Взагалi, Червона армiя готувалася до наступу. Це можливо i стривожила Гiтлера.
  Але в сорок першому роцi навiть новi танки не освоєнi вiйськами. Чи можна у такiй ситуацiї утримуватись вiд оборони заради наступу? Але й оборони немає готовностi.
  Справжнiй Сталiн тодi сильно луснув. Але вiйни не хотiв. Були i тривожнi передчуття, i ворог занадто сильний. Не така людина реальна Сталiн щоб кидатися першому на силу. Якби не розкол трiади: Зiнов'єв, Каменєв, Троцький, навряд чи Коба ризикнув би пiти проти головного полководця Червоної Армiї. Але пiдступному Сталiну тодi пощастило. Загалом у полiтицi багато що вирiшує успiх. Почасти на користь зiграло i те, що Троцький лише у сiмнадцятому роцi приєднався до бiльшовикiв.
  Реальний Сталiн незабаром отримав значну владу, але не поспiшав надати авторитаризму юридичне оформлення. У цьому, втiм, потреби не було. Росiї властивий авторитаризм. I портрети Сталiна висiли всюди, незважаючи на не зовсiм ясний його статус.
  Сталiн-Путiн випив кави i вiд нього не зробило. Вiн вiдчув себе трохи краще. Вождь зателефонував до лiнiї уральського фронту. Нiмецький звiринець вiв iнтенсивну артпiдготовку у напрямку Оренбурга. Може будь-якої митi розпочатися наступ.
  Нiмецькi танки стали сильнiшими. "Пантера"-2 у покращенiй модифiкацiї перевершувала IС-2. I в лобовому бронюваннi та бронебiйностi гармати. А про "Лев" i говорити нiчого. Важко протиставити нiмецькiй технiцi. Тим бiльше, коли авiацiя руйнує заводи та фабрики, а з неба сиплються постiйнi гостинцi.
  Сталiн-Путiн замислився. Як вирiшити проблему переваги супротивника у технiцi? Особливо в авiацiї? Однiєю з iдей була спроба наводити зенiтки на свiтловi вiдблиски. Але це дуже складно. Наводити зенiтну гармату радаром? Але поки що до цього дуже далеко. I поки що i сам принцип не розкритий.
  З бiльш реального, це поки що розробка Лагга-7. Чи обiцяють, що ця машина зможе боротися з Хе-162? Але чи не брешуть? Чи зможе гвинтова машина бути рiвною реактивною? Ледве! Ех, може розстрiляти десяток-другий конструкторiв, тодi запрацюють швидше!
  До кiмнати до Сталiна-Путiна зайшла служниця. Красива дiвчина рокiв двадцять. Вона принесла вождевi невеликий, срiблястий глечик вина. Сталiн-Путiн наказав:
  - Залишся!
  Та сiла. Висока, фiгуриста, свiтловолоса. Вождь глянув на неї. Очима здається, хотiв би її з'їсти, але фiзичних сил не було. Ех, жiнки. Лицемiрнi iстоти. I водночас приємнi. Ось Соломон спав одразу з двома дiвчатами, i вони омолоджували його. Хоча все одно цар Iзраїля загнувся.
  Сталiн-Путiн почував себе виснаженим та спустошеним. Вiйна, очевидно, програвалася, i сила Росiї йшла на спад.
  Добре було б створити танк, що нагадує жiночi груди. Це було б дуже здорово! I посадити за кермо дiвчат. Якi б тисячами винищували фашистiв.
  Сталiну-Путiну згадалися розповiдi про легендарну четвiрку войовниць. Цi дiвчата вже вiдомi всьому свiту. Герда, Шарлота, Магда, Крiстiна - популярнiсть красунь, що борються в танку. Ех, добре б i нам таку завести.
  Покришкiн на сьогоднi найкращий воїн ас. Чотири рази герой СРСР. Пiднесений крутiше за всiх! I будуть нiмцi тремтiти вiд страху, i буквально трястись!
  Сталiн-Путiн iз посудини вiдлив трохи вина у склянку. Це особлива рiдина. Дуже дороге вино, якому понад двiстi рокiв. Таке треба пити неквапливо, i смакуючи. Тодi може бути й повернеться чоловiча сила. А Сталiну-Путiну потрiбна жiнка. Вiн хоче нових подвигiв для себе та набуття впевненостi. I буде так!
  Вино полилося в пересохлу горлянку. Разом iз ним пiднiмався i настрiй. У стегнах пожвавлювалася кров. Ставало з кожним ковтком веселiше. I серце б'ється все сильнiше i мiцнiше.
  Сталiн-Путiн пiднiмається, вiн вiдчуває, як чоловiча гiднiсть набухає, i нiби молодшає тiло. Та це чудове вино допомагає, вiдчути себе конем, нехай навiть i на короткий час.
  А що за кавказькими поняттями Сталiн-Путiн ще джигiт: на гору, на коня, на жiнку! I вождь пiдскакує до дiвчини. Начитає її роздягати. Та вдавано бентежиться, хоча вже не вперше вiддається сильним свiту цього.
  А якi у неї груди - наче вим'я як у найдобрiшої буйволицi.
  Сталiн-Путiн вже не пам'ятати собi, кидаючись у ураган пристрастi.
  А йому намагаються додзвонитись. Нiмецькi танки рушили у напрямок Оренбурга. Видно, i розтягнутiсть комунiкацiй фашистам не завада. Крiм того, i на московському напрямку посилилися артобстрiли. Але хiба до вождя додзвонишся?
  Дiвчина ця пишнотiла блондинка почала стогнати. I вiдчувалося, що її охопила справжня хвиля оргазму. А що, чому й не балдiти вiд захоплення, збiгаючись iз живим богом Сталiним-Путiним.
  А десь i людина номер два Берiя теж затискає дiвчисько. Ну що ж Боговi богове, кесаревi кесареве, а розпусникам оргiї. Берiя навiть дiзнавшись, що Гiтлер влаштовує гладiаторськi бої, пропонував запровадити таке й у СРСР.
  Сталiн-Путiн тодi на це вiдповiв:
  - Отримаємо перемогу i тодi...
  Нарком внутрiшнiх справ пролебезив :
  - Тодi полонених у нас буде - мабуть-невидимо!
  Сталiну-Путiну сподобалося таке:
  - Так мiльйони та мiльйони! А буде час, захопимо й США!
  А ось зараз з ним дiвчисько, яке стогне i реве вiд задоволення.
  Добре i Сталiну-Путiн! А незабаром буде ще краще!
  А куди нiмцi подiнуться? Вони приреченi! Проти них Володимир Володимирович i не має значення, що фашисти вже пiдходять до Уралу!
  . РОЗДIЛ Љ 26.
  Сталiн-Путiн вирiшив заплатити ворожкам, щоб тi пiдхльоснули свiдомiсть Гiтлера на укладання перемир'я з СРСР. Бажання воювати i бути пiд пресом фашистiв у вождя не було. Хотiлося якраз сповзти з килима. I вiдлежати. Зiбрати сили та нову зброю, вдарити фрiцiв по рогах.
  Ось все ж таки не дуже в сороковi роки в Радянському Союзi технарi. Зробити швидко Т-54 не можуть. А що було в реальнiй iсторiї затягнiть вiйна? I Третiй Рейх встиг би запустити серiю танкiв "Е"? Напевно, вийшло б для Росiї куди гiрше. Ех щастило i Сталiну. Нiмцi лише трохи не встигли з самохiдками Е-10 та Е-25, якi могли б надовго затягнути вiйну.
  Сталiн-Путiн з посмiшкою промовив:
  - Стратегiя, полягає у хитрощi! А хитрiсть приводить до перемоги! Я нiколи не здамся i мiй народ також!
  Пiсля цього вождь зробив цiлу серiю дзвiнкiв. Перемовився i з Литвиновим. Який i повинен переконати Гiтлера вдатися до перемир'я. Iнакше вiдомо всiм погано буде!
  А ось США - це не кролики, i начебто повстання чорношкiрих уже придушили. Отже, будуть потiм у перспективi у фашистiв неприємностi.
  Сталiн-Путiн разом iз дiвчатами навiть заспiвав, щоб пiдняти настрiй;
  На дубi зеленому,
  Та над тим простором
  Два соколи ясних
  Вели розмови.
  
  А соколiв цих
  Люди всi дiзналися:
  Перший сокiл - Ленiн
  Другий сокiл - Сталiн.
  
  А довкола лiтали
  Соколята зграєю...
  
  Ой, як перший сокiл
  З другим прощався,
  Вiн iз передсмертним словом
  До друга звертався.
  
  Сокiл ти мiй сизий,
  Час прийшов розлучитися,
  Усi працi, турботи
  На тебе лягають.
  
  А iнший вiдповiв:
  Забудь тривоги,
  Ми тобi клянемося -
  Не звернемо з дороги!
  
  I стримав вiн клятву,
  Клятву бойову.
  Зробив вiн щасливою
  Всю країну рiдну!
  Гарна ця пiсня... Ех умiли писати. Ось Володимир Володимирович не зовсiм подобалося, що про нього складають сучаснi поети. Душевностi нема!
  Та й взагалi Сталiн-Путiн ловив себе на думцi, що заздрить Сталiну.
  Який зумiв себе пiдняти до рiвня небожителя. А Путiн залишався все ще надто реальним. I може навiть набридлим персонажем. А Сталiн... Вiн став бiльшим, нiж правитель чи людина.
  Харизма це... Свого часу хтось сказав - Путiну лише шкодить екран.
  Можливо, телебачення пошкодило б Сталiну. Ти не завжди переконливий Бог, коли тебе постiйно видно. Адже публiчнiсть у полiтицi може бути надмiрною.
  Сталiн-Путiн помiтив фiлософськи:
  - Прокидайся рано! Геть швидше з дивана! Вiд телеекрану! Вiд телеекрану геть!
  I самому стало смiшно! Та вiн Володимир Володимирович, надто зловживаючи своїм чином на телебаченнi. Ну добре може вищi сили допоможуть йому виграти час i протистояти чудовиську з рiчки Дунай.
  Гiтлер-Байден донесли, що Сталiн пропонує Третьому Рейху свiт. Фюрер поки що вагався. Йому хотiлося сильнiше спустошити та перемолоти радянськi частини.
  I був наказ, наступати на Оренбург, щоб розколоти радянський фронт. I знову закипiли, наче на розпеченiй сковорiдцi бої.
  А Фрiдрiх за свої успiхи отримав пiдвищення. Хлопчик попросив собi потужнiший i ефективнiший лiтак МЕ-309. Така машина максимально задовольняла в озброєннi та бойовiй ефективностi.
  Фрiдрiх мрiяв про успiхи та подвиги.
  Ось зараз вiн розмовляв iз американським ковбоєм, який дуже багато хвалився.
  Фрiдрiх кивнув, спiймав пальчиками босої, хлоп'ячої ноги весняну бабку, що летить поблизу бетонного покриття, заявивши:
  - Це непогане озброєння, але не порiвняти iз Ме-309. Ця машина має вiдмiнну аеродинамiку i, не дивлячись на вагу, що зросла пiсля установки додаткового озброєння, розвиває 740 кiлометрiв на годину. А на самiй повiтрянiй тачцi цiлих сiм точок, що стрiляють, що навiть не в кожному двомiсному винищувачi зустрiнеш. А покриття крил лощене, гвинт у польотi кроку, що змiнюється... Чудова машина непереможного Люфтваффе.
  Ковбой хотiв щось солоне всадити у вiдповiдь, але пролунав сигнал тривоги, i Фрiдрiх майнувши голими, ще не встиглими запилеться п'ятами, кинувся до "Месера". Вiчний хлопчик швидко схопився, i звичними, вiдпрацьованими рухами завiв свого могутнього коня. Безперечно, на даний момент Ме-309 найкращий з поршневих винищувачiв свiту, за всiма параметрами, вiд озброєння, до льотних характеристик. Хоча, наприклад, звичайно ж, льотнi якостi у ХЕ-162 кращi, та й сам лiтак дешевший у виробництвi, нехай i немає сильно озброєний.
  Фрiдрiх подумав. Що може далi очiкувати людство у разi перемоги нацизму у свiтових масштабах. У тому, що фрицi переможуть, хлопчик не сумнiвався. Справдi, вони розпочали другу свiтову вiйну з малого. Фактично одна країна вступила в боротьбу зi значною частиною свiту, маючи ще й нейтральний Сталiн. I перемогла майже всiх. Залишається лише США та наполовину захоплений СРСР. Та й ще може бути Канада. Чи варто тут побоюватися неприємностей? Доб'ють їх!
  Але найцiкавiше буде потiм... Що чекає на свiт? Швидше за все, Гiтлер пiдпорядкує собi Японiю, та iнших союзникiв, створивши iмперiю всю планету. Потiм розпочнеться творча пора. Будуватимуть заводи, фабрики, канали, дороги, аеродроми. Пiднiметься сiльське господарство, розвинуться технологiї. Мабуть, через двадцять-тридцять рокiв всесвiтня iмперiя вирiшить усi економiчнi проблеми. Тодi навiть у кожного негра, буде окрема квартира та власний автомобiль. Дороги будуть усюди, навiть на Антарктидi. I будуть, мабуть, i приватнi вертольоти, чи щось грандiознiше. Поселення на Мiсяцi, з агромiстами. I на Марсi. А на Меркурiї поблизу Сонця збудуємо сталеливарнi заводи. I черпатимемо в них енергiю.
  Далi експансiя у космос. Єдине людство побудує зорельоти, i ми полетимо до iнших сузiр'їв. I будуватимемо велику космiчну iмперiю. А потiм наука переможе старiсть i навiть навчиться воскресати давно померлих людей. I буде вiчний рай у масштабах всесвiту. Нескiнченне щастя та радiсть!
  Поява ворожих, радянських лiтакiв, що кинулися на зустрiч нiмецькiй з союзниками пiндосами ескадрi, перервала роздуми Фрiдрiх. Хлопчик-термiнатор вiдчув часте, як барабанний дрiб загону серцебиття, що бiжить в атаку, i майже вiдразу ж рух навколо нього сповiльнилися, немов пацан занурився разом з товаришами у воду.
  Фрiдрiх переклацнувши на одиночнi пострiли, заходився з великою п'ять-шiсть кiлометрiв дистанцiї курити вручну. Благо нiч майже повномiсячна свiтла, i гармати 30-мiлiметрового калiбру з великою початковою швидкiстю снаряда дозволяють розбивати, навiть iз такою помiтною для повiтряного бою дистанцiї. Особливо якщо потрапляти точно... Як, наприклад, захищений дуже погано, трохи важче здолати в лоб майже суцiльно дерев'яний Лагг-5, з розташування двигуна повiтряного охолодження перед кабiною, хоча i його пробиває в троє важчий, нiж 20-мiлiметровий снаряд тридцятимiлiметровки .
  Сам Фрiдрiх швидкий, у головi грає музика, гармати добре слухаються i не єдиного промаху, не дивлячись на швидкий полiт. Втiм, юний ас все ж таки зменшив швидкiсть, щоб не дуже швидко зблизитися з ворожою армадою.
  Радянських лiтакiв напрочуд багато, не дивлячись на величезну шкоду в попереднiх боях. Може, їх зняли з iнших фронтiв? Фрiдрiх натискає на гашетки швидко, все в машинi автоматизовано та налагоджено. Ось як вони вибухають, наче шнур пiдведений до динамiту. Вибух за вибухом i спалахи iскор, наче лiд пiдсiкають ковзанами спритнi фiгуристки. А радянськi лiтачки або розвалюються, або просто вибухають у повiтрi. Втiм, якщо всадити в Лагг-5, то пiлот має куди бiльше шансiв вижити.
  Найбiльш живучими є двомiснi Iл-2. Втiм установка заднього кулеметника, погiршила i без того неважливi льотнi характеристики цiєї машини. Фрiдрiх Iли-2 вирiшив трощити зблизька, а поки що перед ним винищувачi та пiшаки. Втiм, i ще один Пе-8 затесався, чотири моторнi машини, плюс ще п'ятий двигун допомiжний. А це шiсть очок ( подвоєння за нiчний час!). Волька збив його двома влученнями, вiд яких у цього монстрика вiдвалилися крила. У своє Пе-8 був найкращим лiтаком даного класу у всьому свiтi, але до 1943 його конструкцiя застарiла. Тепер же нiмцi можуть бути росiян цiлком впевнено i той же Ю-288 або До-317, не поступаючись в бомбовому навантаженнi, значно перевершують радянськi машини в льотних характеристиках.
  У головi Фрiдрiха грає оркестр i звучить музика:
  Хто не з нами той, звичайно, ворог,
  Компромiсiв нема у вовкiв!
  Дав Адольф такий наказ,
  Що б вирвати серце з кайданiв!
  У бiй без жартiвливих проказ,
  I вiйна без солодких мрiй та снiв!
  
  Натискає ас ногою на газ,
  Нехай буде щедрим улов!
  Довбанули кулаком пiд око,
  Щоб не витрачати, зайвих нудних слiв!
  А iнший i мати i за грiш продасть
  Не вартий звання злодiїв!
  
  Буде ворог нацистською силою скорботний,
  Ми здамо, iспит цей на п'ять,
  Наш жорстокий хижакiв закон,
  Без пощади жертв своїх мучить!
  Буде щедрою їжа для ворон,
  Нехай усi трупи засмоктає - гать!
  
  Колишнiй свiт у нас пiде на злам,
  Будемо новим свiтло з тiл вiяти,
  Адже, по сутi свiт - дурдом,
  Це треба лицарi нам знати!
  Щоб культ насильства зведено,
  Найвищу заслугу благодать!
  
  Нас фашизм таких вже виховав,
  Жалiсть, людянiсть у прiрву геть!
  Адже будь-яке спiвчуття - кал,
  Ти зумiєш все в дусi перемогти,
  Щоб серце як броня-метал,
  Щоб день враз перетворився на нiч!
  
  Перемiгши, справляють фрицi бенкет,
  Така у нас iз стали рать,
  Навiщо Всевишнiй створив свiт;
  Щоб його нацистам пiдкорювати!
  Адже для нас лише Люцифер кумир,
  Хочеться курити всiх i мучити!
  
  I пощади ти вiд нас не чекай,
  Отакi грiзнi вовчари!
  Тому що хто щадить - нулi,
  Милосердя дурнi - забави,
  Про голову ламаємо цеглу,
  Народженi арiйцями недарма!
  
  А культура - просто маєта,
  Пiстолет за поясом натура!
  Ми вирiшили краще без Христа
  Сатани могутня постать!
  Кров пролити - ось це краса,
  У цьому є Нiмецька культура!
  
  Так там виховав нас Рейх,
  Ми вбивства злi машини!
  Так що в битвi ти не дрейф,
  Ми як пальцi в кулаку єдинi,
  Термiнатор я - не людина,
  Гiтлеризм у боях непереможний!
  
  Iнодi буває соромно нам,
  Совiсть i нацистам мука теж!
  Адже роздасть Бог по сережках,
  Стануть жебраками вельможi,
  Але є каска з титану до чола,
  Захистить кабанья вiрю пика!
  Фрiдрiх, розстрiлявши найближчi машини, полетiв убiк, продовжуючи трощити, виписуючи кренделя. Поблизу можна вже й кулеметне озброєння включити, набоїв все-таки бiльше, нiж снарядiв. Iншi нiмецькi льотчики також взялися за винищення, засаджуючи гостинцi. Фрiдрiх уже збив сто сорок один лiтак , як побачив, що небо перед ним майже розчищене. Першу хвилю радянської протидiї придушено. Уцiлiлi радянськi машини, нiмецькi та американськi аси без особливих проблем добивають. Ось, наприклад, аерокобра ковбоя, дуже пристойно куляє. Як i на дистанцiї, так i зблизька, американець влучний.
  Втiм, радянськi льотчики б'ються вiдчайдушно i йдуть на таран, тiльки в цьому бою було щонайменше десять таранiв. Нiмцi також отримують здачi та зазнають вiдчутних втрат.
  Фрiдрiх на посиленiй модифiкацiї крилатого коня - пiкiрує вниз... Вiн уже бачить нову для себе мету: колону радянських танкiв, яка, мабуть, перекидається як резервна. Юний термiнатор рiзко знизившись (нiмецькi лiтаки в пiкiрування з крила не мають собi рiвних у свiтi!), вiдкрив вогонь по танках, причому, як i лiтаками практично не цiлячись, а поклавшись на iнтуїцiю. У Т-34-76, дах люка недостатньо захищений, i його цiлком здатний пробити снаряд 30-мiлiметрової гармати з початковою швидкiстю 860 метрiв за секунду. Пiсля чого за iнерцiєю або вибухає бак (розмiщений поблизу бойового вiддiлення!), або гине екiпаж, особливо якщо потрапити стразу з трьох гармат. Танкiв Т-34-85, всього одинадцять, i їх знищення знадобилося всього пара заходiв. Кулемети, щоправда, огризаються у вiдповiдь, i кiлька подряпин крилам завдали.
  Фрiдрiх-термiнатор, придушивши цю привабливу мету, перемiстився на батарею "Катюш". Вiн був непоганий, але дим вiд пострiлiв видавав прихильнiсть. А знищення реактивної пускової установки цiнувалося навiть бiльше за танки. Хлопчик запитав шiсть дев'ятилограмових бомб, потiм накрив противникiв точними пострiлами. Батарея була посиленою i цiла дюжина гармат разом перестала iснувати. Розрахунки, що розбiгаються, юний воїн просто зрiзав кулеметними чергами. I знову не жалостi, анi спiвчуття, один хижий азарт.
  Ось ще трохи присипанi травою два танки i чотири бронетранспортери (з колишнiх поставок по ленд-лiз!). Фрiдрiх стрiляє дещо розкосо, використовуючи клямки уповiльнивши свiй рух. I знову - результат на п'ять, влучення...
  Тут раптом Фрiдрiха охопило почуття тривоги i вiн, здiйснивши реактивне впорскування водометанолової сумiшi, рiзко набрав швидкiсть. Рвонув назад...
  Як з'ясувалося недарма, Фокке-Вульф його подруги-дружини та напарницi Маргарет уже димився - його атакувало одразу п'ять лiтакiв супротивника. З них одна АероКобра .
  Фрiдрiх стрiляє навскидку, гнiв надає хлопцю сили. Раз-два-три-чотири... Сорок п'ять лiтакiв збито, а п'ятий знищує влучна льотчиця Маргарет. Може Фокке-Вульф i не особливо маневрений, але бронювання, озброєння та живучiсть на висотi! Як, втiм, i майстернiсть найбiльшого воїна Марселя, який вiдкрив у собi дар. Або як його тепер називають смерть, що розбиває згори!
  Винищувач-штурмовик Маргарет серйозно пошкоджений, але дiвчина-ас все ще не залишає спроб його посадити i довести до лiнiї фронту. Фрiдрiх намагається супроводжувати її, але Маргарет кричить, через рацiю:
  - Та сама дотягну до аеродрому. Краще виконуй свiй обов'язок перед Батькiвщиною!
  Юний воїн-термiнатор погодився:
  - Борг понад усе!
  Хлопчик-ас атакував знаряддя, що все ще продовжують стрiляти. Так бомб у нього не залишилося, зате боєкомплект був посиленим, так що ще можна було вразити ту чи iншу зброю, точним попадання в стовбур або казенну частину. Хоча, звичайно, тут потрiбна була просто неймовiрна влучнiсть. Але ж Фрiдрiх це боєць номер один. I ще двадцять чотири гармати, зокрема Шiсть гаубиць калiбру 203 мiлiметри (на них знадобилося не менше десятка влучень!) виведено з ладу.
  Боєкомплект вийшов, пальне теж закiнчується (хоча дальнiсть Ме-309 все-таки вище, нiж у 309), значить можна i повертатися!
  Фрiдрiх повернувся задоволений i веселий, як сто сорок п'ять лiтакiв за один бiй! Це новий найбiльший рекорд за всю iсторiю авiацiї. Але тiльки-но приземлившись, юнак-вбивця вiдразу перескочив у вже заправлений з повним боєкомплектом монстр Фокке-Вульф штурмової модифiкацiї. Вiйськовий обов'язок понад усе! Маргарет, схоже, долетiла, i її машину вже ремонтують прямо на ходу. Марсель крикнув їй i махнув рукою:
  - Я помщуся за тебе! Повiр, вони матимуть!
  Дiвчина-льотчиця у вiдповiдь крикнула:
  - Бережи себе!
  I знову злiт, стрiмкий полiт. Хоча нi, важка машина не так швидко набирає висоту, як Ме-309. Бронювання в машинi потужне, а озброєння двi гармати 37-мiлiметрiв з посиленим боєкомплектом, двi ще авiацiйнi знаряддя в 20 - мiлiметрiв. Правда крильовi знаряддя або кулемети прибрали, що не збiльшувати i так велика вага i не погiршувати аеродинамiчнi якостi. З останнiм до Фокке-Вульфа гiрше, нiж у Ме-309.
  Втiм, ще й бомби несе його повiтряний корабель, тож буде весело.
  Огляд спереду та знизу дещо утруднений через потужний двигун повiтряного охолодження, але в цiлому є задовiльним. Втiм, того збiльшувальна труба значною мiрою компенсує подiбний недолiк. Тож себе можна почувати цiлком упевнено.
  Оскiльки це штурмовик, то й цiлi насамперед наземнi. Фрiдрiх вiв вогонь по гарматах, дзотах, траншеях i танках (якщо їх вдавалося виявити). Вивести з ладу гармату завдання не з легень, так їх так часом присипають землi, що лише дула стирчать. Дещо простiше справи з протитанковою артилерiєю. Вона потребує маневру, i перемiщення, тому її так сильно заривають. Катерина теж на колесах, але її мобiльнiсть це i мiнус, тому що полегшується виявлення з повiтря.
  Фрiдрiх боровся з азартом хлопчика, який вперше дорвався до комп'ютерної "стрiлялки", колекцiонуючи знищених юїтiв. Але при цьому майже не промахувався i мав чуття монстра.
  Пiд час другого вильоту, потрапили три радянськi винищувачi, але їх Фрiдрiх звалив на великiй дистанцiї, однiєю короткою чергою, нiби бавлячись. А ось гарматами, гарматами пощастило набагато бiльше, хоча танкiв вразив лише два, плюси САУ-76.
  Але лиха бiда почала, щойно Фрiдрiх приземлився, на нього вже чекав Ме-309, причому внизу поклали додаткову бронеплитку для захисту, i збiльшили кiлькiсть маленьких пiдвiшених бомб.
  I Фрiдрiх знову злетiв. Його азарт, втiм, став ще гострiшим. Артпiдготовку було завершено, вже свiтало. Чотири Лагга-5 спробували було щось довести, але були розстрiлянi, на такiй вiдстанi, що вони взагалi не мали шансiв. Пiсля чого Фрiдрiх знову впав на сухопутнi частини. Зокрема, розбомбив кiлька дзотiв. Завдав реальних пошкоджень i кулеметам, i гарматам.
  Пiд час четвертого вильоту знову на F-190, Фрiдрiху пощастило. Танкова колона швидко перекидалася до переднього краю. Йшли i танки та самохiдки, у тому числi i САУ-85. Остання була однiєю з поки що вкрай нечисленних у радянськiй армiї машин, здатних побити лобову броню "Тигра", "Пантери", "Шеврона" (крiм важких модифiкацiй "Черчiлля" та американських монстрiв, "Фердинанда").
  Фрiдрiх розстрiлював пробиваючи верхи танкiв, знищивши за кiлька крутних заходiв( щоб заощаджувати час, на маневри, юний ас виконував, щось на зразок прийому "Бочка" але в усiченому варiантi), сiмнадцять Т-34-85, чотири Т-26, i вiсiм САУ з них три 85. Гарно!
  П'ятий вилiт, тiльки два винищувачi, один танк, зате пристойна кiлькiсть стовбурiв.
  Фрiдрiх спiтнiв, день був спекотний, повiтряна битва в самому розпалi, та ще й зенiтки, як 85-мiлiметровi, так i 57 дiстають i їх теж треба розносити.
  Хлопчик-термiнатор показав оскал вовченя. Ну що вiн антигерой. I в цьому планi просто нелюд-малолiтка. Але показав себе i справдi крутим убивцею.
  Обстановка на всiх фронтах розпалювалася, як електропаяльник. Японiя також значно активiзувалася. Ситуацiю посилило те, що пiсля затяжної блокади та голоду впав Владивосток. Самураї перейшли в наступ, прагнучи обiйти рiчку Амур. Основний удар завдавав у напрямi Алма-Ати. I щоб його парирувати були потрiбнi значнi сили.
  Японцi активно використовували скопiйований танк Т-34-85. Вони надавали перевагу данiй машинi, в порiвняннi з "Пантерою". Насамперед завдяки технологiчнiй простотi. А ресурсiв та робочої сили у самураїв вистачало, щоб виробляти цей танк у великiй кiлькостi.
  Єдина вiдмiннiсть - це наявнiсть бiльш довгоствольної гармати з кращою баллiстикою. Вона пробивала на бiльшiй вiдстанi, нiж радянськi танки. Японiя вгризалася своїми клинами у радянськi позицiї.
  Дуже активно поводилися i жiнки-нiндзя. Цi войовницi проникали у позицiї Червоної армiї i там сiяли смерть та руйнування.
  Четвiрка дiвчат-японок здiйснила зухвалий напад на штаб радянських вiйськ. Було вбито кiлька генералiв та викрадено важливi документи. Крiм того, виявився порушений зв'язок.
  Жiнки-нiндзя також викрали новий радянський танк IС-2. Великими здiбностями мали красунi невидимки. Йдучи на захопленiй машинi, японськi красунi вiдкрили вогонь радянськими танками. Старша з красивих жiнок-нiндзя Харамана навела зброю i прочирiкала:
  - На славу iмператора!
  I послала снаряд. Важкий презент полетiв у бiк радянських частин. I вразив тридцятьчетвiрку. Снаряд вагою двадцять чотири кiлограми, вiдiрвав у росiйського танка вежу.
  Харамана прочирикала:
  - I знову точиться бiй, i серцю тривожно в грудях... I наш iмператор такий молодий, з катана мечем попереду!
  Дiвчата-нiндзя проривалися iз боєм.
  I захоплений танк плювався снарядами, розкраюючи, наче кувалду горiхи радянськi вежi.
  Юнi та дуже гарнi японки спритно впиралися у стiни радянського мастодонту босими нiжками. Вони стрiляли вiртуозно, жодного разу не схибнувши. Адже нiндзя мають колосальнi надздiбностi. I те, що вони можуть - схоже на казку.
  I при цьому дiвчата ще сексуальнi. Перш нiж вбити росiйських генералiв, вони зайнялися з ними любов'ю, доставивши перед смертю масу насолод. Звичайно, це чудово, вмирати у лiжку з чудовими даними.
  Харамана до речi натуральна блондинка з кучерявим i золотистим волоссям. Вона успадкувала вiд матерi зi Скандинавiї високий зрiст i чудову шевелюру. Буквально зводить така жiнка з розуму, i нiхто не запiдозрить, що це японка.
  Зараз уже нiкого не дивує, що нiндзя беруть дружин iноземок, або вагiтнiють вiд європейцiв. Так, навiть навпаки, потомство виходить бiльш обдарованим i великим.
  Харамана впирається своїми витонченими дiвочими нiжками в важелi i розгортає танк. Усi весь боєкомплект крiм одного снаряда витратили, i тепер можна йти. Не дуже швидка у росiйських машина, та ще й з центром тяжiння, змiщеним уперед. Через це зростає навантаження на переднi ковзанки.
  Японки крутяться у танку. Досить тiсно у цiй машинi. Сильнi войовницi. Володiють гiпнозом. Харамана пам'ятає, як її ще, будучи маленькою дiвчинкою, вводили в клiтку з тигром, i вона повинна була змусити вiдмовитися вiд великої кiшки вiд агресiї.
  I це справдi випробування. Але тигр пiдкорявся людинi. I йшов у кiнець клiтки i лягав.
  Войовницi-нiндзя не вперше виконували завдання. I робили вiдчайдушнi вилазки. Проводили бойовi завдання та чоловiки-нiндзя. I теж завдавали Червоним втрат. I пiдривали залiзничнi колiї, мости, робили зухвалi нальоти.
  Яскравi особи були серед японцiв. Теж боролися самураї на славу.
  Найзапеклiшим видався останнiй штурм Владивостока. Наперед погнали китайцiв. Ззаду рухалися загороджувальнi загони японцiв. Китайцi буквально закидали окопи трупами. Але просувалися вперед, не звертаючи уваги на шкоду.
  Багато китайцiв тривiально пiдривалися на мiнах, iншi гинули пiд кулеметами. Але тi, що проривалися, вiдчайдушно кололи багнетами i вступали в рукопашну сутичку з росiйськими солдатами. Штурм ледь не захлинувся, але у захисникiв залишилося дуже мало патронiв. I Владивосток, пiсля багатомiсячної облоги впав.
  Його взяття японцi порiвнювали з Порт-Артуром, який свого часу теж довго не пiддавався натиску самураїв. Але зрештою загинув... Тепер уже Японiя прийшла до Сибiру i в неї величезнi людськi ресурси пiд контролем.
  Пiд час штурму Владивостока мiсто активно обстрiлювалося з моря. "Ямато" викидав величезнi снаряди, що руйнують цiлi будинки. Як, втiм, лупили по Владивостоку та iншi лiнкори.
  Крiм того, самураї виготовили i копiю нiмецької "Дори". Стали метати снаряди вагою сiм тонн. Хоча як з'ясувалося, овчинка вичинки не варто. Краще використовувати скопiйованi лiцензiйнi Ю-488. Вони кидали бомби, i не менш точно, нiж "Дора".
  Росiяни виявили героїзм, i полонених захопили порiвняно небагато. Серед захисникiв чимало жiнок та дiтей. Пiсля полону на них чекали жорстокi тортури та знущання.
  Самураї жорстоко катували пiонерiв. Спочатку їх публiчно вiдшмагали. Роздiли, розклали на козлах, i заходилися шмагати. Лупили поки хлопчики i дiвчатка не перетворилися на криваве мiсиво. Потiм посипали рани сiллю i залишили на сонцi. Жахлива жорстокiсть.
  Далi запалили смолоскипи i пiдносили вогонь до босих п'ят, змушуючи скрикувати бранцiв та бранок. Жорстокiсть ритуалу, i водночас танцi пiд барабан, i звучання труб.
  Намагалися юних бранцiв публiчно, i навiть знiмали це на стрiчки. Пiсля тортур у справу вступали лiкарi, i намагалися вiдкачати бранцiв та бранок, щоб вони не померли.
  Потiм давали кiлька днiв, щоб шкiра пiдкурила i починали пороти знову, заодно змащували п'яти маслом, щоб шкiра пiдошв у дiтей не вiдразу обгорала. Катування не мали практичного сенсу - мiсто взято, i сказати пiонерам нiчого. Тож просто завдавали пiонерам бiль.
  А може, тут був i елемент релiгiї. Щоб злi духи наситилися стражданнями та негативними емоцiями, i допомогли японцям у подальшiй вiйнi.
  I яких тiльки жорстокiсть не творять в iм'я iдеї чи рiзних богiв. Босi ступнi пiдлiткiв спочатку отримали удари бамбуковими палицями, а потiм їх смажили, причому вогонь ставили на вiдстанi, щоб не вiдразу спалило шкiру.
  Деякi бранцi, не витримавши, кричали, але частина пацанiв i дiвчат зчепивши зуби мовчала. Навколо них стояли вiйська самураїв i дивилися на тортури.
  Багато японцiв дивувалися мужностi полонених дiтей, яких навiть вогонь було змусити стогнати i плакати. Вони думали, що бiлi не здатнi на подiбний героїзм.
  Щоб змусити пiонерiв кричати, на закривавленi спини посипали розжарене вугiлля. Тут уже такий бiль, що багато юних бранцiв непритомнiли вiд шоку. Катування не вiдрiзнялися особливою витонченiстю. Незвичайним була лише їх публiчнiсть, i навiть ритуальний характер, коли ставилася мета видобути iнформацiю, i катувалися лише молодих. Може тому, що у них не така зiпсована карма, як у дорослих.
  Для найзавзятiших, яких навiть вугiлля на рану не змусили скрикнути i застогнати пiдiгнали динамо-машини. Пiд'єднали електроди та врубали
  електрика. Стали пропускати через пiонерiв-героїв струм. Здавалося, такий бiль нiкому не витримати.
  Але юнi бранцi заспiвали, i вся площа пiдхопила;
  Ми народженi пiд прапором жовтня,
  Простi хлопчики та швидкi дiвчата.
  Пов'язаний краватка червона нам не дарма,
  I роздає хор, веселий, дзвiнкий!
  
  Ми дали клятву Батькiвщинi служити,
  На славу iдеалiв комунiзму...
  Нехай не перерветься нашого життя нитка,
  Хоч увiрвалася одра з мечем фашизму!
  
  Ми пiонери дiти жовтня,
  Пiшли на фронт, хоч нас i не пускали.
  I палає червона зоря -
  Ми фрiцiв, самураїв убивали!
  
  Билися герої, Батькiвщини сини,
  I дiти свiтлих прапорiв комунiзму...
  Нехай проти легiони Сатани,
  Зло пре орда, без жалю фашизму!
  
  Нам Сталiн дав такий крутий наказ,
  I пiд Москвою ми знайте, встояли!
  Вражає вогонь не в брову, а прямо в око,
  Є вiра буде свято у теплому травнi!
  
  Але ось мороз, ми дiти босонiж,
  З фашизмом люто, орли билися...
  I самураїв у пекло прямо,
  Вони впали, одразу й вiджалися!
  
  Бої йдуть нам дуже важко,
  Ми голодуємо, кулемети тягнемо...
  Залишилось iз кораблiв однiєї весло,
  Але вiрю, чи буде для Вiтчизни щастя!
  
  Не пощастило, потрапив хлопчик у полон,
  Його давай катувати, дуже жорстоко...
  У катiв немає жалю проблем,
  Вони готовi випалити око!
  По спинах батiг, а до п'ята вогонь,
  Клiщами кiстки хлопчику ламають...
  Але пiонер їм розсмiяється знову,
  I жодних тортур не зламають!
  
  Ми всi пройдемо, все витримаємо, повiр,
  I буде вiчний прапор комунiзму...
  Нехай у пекло буде лютий звiр,
  Зламаємо враз, ярмо - клешнi фашизму!
  
  Настане, вiрю, новий свiтлий свiт,
  Коли Господь усiх воскресить миттєво...
  I буде Iсус святий кумир...
  У великому щастя знаю неодмiнно!
  ПРОМIЖНИЙ ЕПIЛОГ!
  Сталiн-Путiн та Гiтлер-Байден вирiшили таки переговорити один з одним по телефону. Звичайно, СРСР був потрiбен свiт за всяку цiну. Шанси вистояти проти Третього Рейху танули просто на очах. Фашисти вже оточили та штурмують Оренбург. Подумати лише, наскiльки глибоко вони примудрилися просунутися до Росiї. Просто диво якесь.
  Москва поки що тримається, але теж перебувати пiд ударом. Тут уже проти цього нiяк не попреш.
  Потрiбно за будь-яку цiну виграти час. Iнакше буде точно кiнець. I спробувати врятувати свою шкуру.
  I Сталiн-Путiн запропонував особисту розмову.
  Байден-Гiтлер був схильний добити Росiю. Вiн, як нiхто iнший, розумiв, наскiльки ця країна небезпечна. I особливо колись напала на Україну.
  Хотiлося звичайно повернути на захiд i завоювати США. Але хто дасть гарантiю, що пiдступний Сталiн не вдарить йому в тил. Немає жодних гарантiй.
  Швидше, навiть навпаки, такою можливiстю навiть грiх не скористатися.
  Але водночас переговорити не завадить. I це буде дуже добре, у сенсi ознайомлення один з одним.
  Сам Сталiн-Путiн теж, напевно, вважав за краще б на мiсцi Гiтлера добити СРСР. Аж надто великий потенцiал у радянської Росiї, особливо iнтелектуальний. А раптом намагаючись все-таки вдасться створити атомну бомбу? А може, щось крутiше i оригiнальнiше? А Гiтлер - може у вiйнi зi США i загрузнути. Тим бiльше, Америку ще потрiбно дiстати через океан. А це не так уже й просто.
  Справдi, спробуй швидко побудувати величезний морський флот. Адже це не танки i лiтаки, якi можна штампувати ударними темпами. Це значно бiльш тривалого i дорогого виробництва вимагає.
  I Гiтлер-Байден це розумiє Сталiн-Путiн. Плюс ще зрозумiло , хоча
  Частково Байден i змiшався з Гiтлером, проте США його батькiвщина, i теж якось нападати на свою Вiтчизну неприємно.
  Але обидва диктатори вирiшили таки переговорити. I подiбна розмова обiцяла стати корисною.
  Гiтлер-Байден як той, хто виграв вiйну, почала розмову першою:
  - Судячи з усього, у тебе вже зовсiм поганi справи, якщо ти вирiшив зi мною переговорити?
  Сталiн-Путiн вiдповiв, намагаючись надати твердостi у своєму хрипкому голосi:
  - Не такi вже й поганi. Народ вiрний менi, ми робимо багато зброї. Москва та Ленiнград досi не взятi. Нашi вiйська прямо як скеля!
  Гiтлер-Байден вiдповiдно кивнув:
  - Це правда... Але мої вiйська захопили нафту в Баку, у нас хлiб України, вугiлля Донбасу, а нашi вiйська вже оточили Оренбург. I майже оточили Москву. А Ленiнград у повнiй блокадi й приречений. Так що ... Вам у будь-якому випадку кiнець!
  Сталiн-Путiн помiтив:
  - Ми вестимемо партизанську вiйну, i ми її вже ведемо! I битиметься до кiнця. А ви гiтлерiвцi все одно приреченi.
  Гiтлер-Байден вiдповiв:
  - Рано чи пiзно партизанська вiйна скiнчиться i буде встановлений мир. Таке, в принципi, неминуче. Ми зумiємо налагодити гарне життя на окупованих територiях. I тодi буде набагато краще, нiж за радянської влади. А ваш режим канети в небуття!
  Сталiн-Путiн заперечив:
  - Немає пiдстав так думати! Ми ще здатнi битися i битися завзято.
  Гiтлер-Байден пiдтвердив:
  - Я це знаю! Тим бiльше пiдстав добити вас!
  Сталiн-Путiн вкрадливо промовив:
  - А хiба сила США вас не лякає. Це найпотужнiша економiка свiту i великий iнтелектуальний потенцiал. Вони можуть майже всi. У тому числi створити атомну бомбу. I ця бомба здатна спалити усi мiста Європи.
  Настала пауза. Гiтлер-Байден вiдповiв не вiдразу:
  - Ми маємо сильну реактивну авiацiю i вона не допустить удару атомної бомби. Тож не треба нас цим лякати. Ми здатнi в принципi дуже багато. Та й у США не ризикнуть напасти на такого сильного супротивника, як ми. У нас є ресурси континенту!
  Сталiн-Путiн логiчно зауважив:
  - Тому вони i завдадуть ядерного удару, щоб не дати вам часу створити ядерну зброю та спалити американськi мiста. Ви це знаєте. Вони можуть завдати удару з-за мiркувань самозахисту!
  Гiтлер-Байден зауважив:
  - А навiщо нам США? Ми можемо тривiально подiлити сфери впливу. I тодi все буде гаразд. Вони на Захiднiй пiвкулi, а ми на Схiднiй пiвкулi. I всi будуть надзвичайно задоволенi.
  Сталiн-Путiн заперечив:
  - США вам не повiрять. Їм такий потужний конкурент як Нiмеччина не потрiбна. Ви їх просто економiчно задавите. Отже, їм простiше розпочати вiйну, нiж конкурувати з вами, i саме ядерну вiйну.
  Гiтлер-Байден зауважив:
  - Ми роздiленi величезним Атлантичним океаном. До нас їм не дiстати, а до них. А з тобою у нас тисячi кiлометрiв сухопутного кордону. I якщо ми полезем через океан, то Червона армiя вдарить нам у спину. А США все-таки знадобиться не один рiк, щоб зробити достатню кiлькiсть атомних бомб, щоб розгромити нам. А там i у нас з'явиться ядерна зброя, i вони не ризикнуть на нас поткнутися. Тож не треба нам ворогувати з Америкою. А ось ти можеш створити атомну бомбу i ризикнути її застосувати, i ось це буде погано!
  Сталiн-Путiн помiтив:
  - Можливо... Але ми можемо пiдписати договiр, про дружбу, кордони, та союз! Хiба не так?
  Гiтлер-Байден хихiкнув:
  - Договiр про ненапад - це не гарантiя. Тим бiльше, що ти можеш сказати, раз фюрер порушив пакт про ненапад i вдарив, то не грiх довбати i менi! Ось воно виходить!
  Сталiн-Путiн заперечив:
  -Моє слово закон! Я дотримаюсь обiцянки!
  Гiтлер-Байден хихiкнув i зазначив:
  - А Тухачевський, Бухарiн, Каменєв, Зiнов'єв та iншi у твоє слово вiрили? Де вони тепер?
  Сталiн-Путiн зiтхнувши вiдповiв:
  - Але ж я не напав на вас у сорок першому, коли ви атакували Югославiю! Адже мiг!
  Гiтлер-Байден кивнув:
  - Правильно! Але ваша армiя була ще готова до наступу. А взагалi вашi вiйська стояли надто близько до нашого кордону. I це створювало загрозу.
  Сталiн-Путiн зазначив:
  - Ми можемо навiть разом з вами воювати проти США. Нам треба забрати Аляску.
  Гiтлер-Байден гаркнув:
  - Оце правильно... Але ви можете прямо зараз оголосити Америцi вiйну?
  Сталiн-Путiн завагався. А потiм спитав:
  - А у нас на фронтах буде перемир'я?
  Гiтлер-Байден знизав плечима i вiдповiв:
  - Ми подумаємо над цим, а поки оголосiть Америцi вiйну!
  Сталiн-Путiн зiтхнув:
  - Потрiбен привiд!
  Гiтлер-Байден вiдповiв:
  - Привiд уже у тому, що США вам не допомагає! Так вимагаю, щоб ви конкретно оголосили вiйну Америцi. Iнакше я бiльше з вами не розмовлятиму, а продовжу вiйну до кiнця!
  Сталiн-Путiн зiтхнувши вiдповiв:
  - Треба подумати!
  Гiтлер-Байден рiшуче промовив:
  - Даю вам двадцять чотири години!
  Пiсля чого взяв та поклав трубку. Сталiн-Путiн злiсно плюнув у кут.
  Схоже, людина з чубчиком його переграла.
  А Гiтлер-Байден тим часом вирiшив подивитись гладiаторськi бої. Це непогано вiдволiкало вiд складних думок. Тим бiльше, зi США воювати не хотiлося, але атомну бомбу вони цiлком могли створити. Адже в реальнiй iсторiї створили вже минулого року. Але зараз у них щось не виходило.
  А поки що можна розважитися переглядом гладiаторських боїв.
  Вибiгає троє хлопчикiв на вигляд рокiв дванадцяти-тринадцяти. Вони з короткими мечами та щитами, i в одних червоних плавках, голенькi та босi. Кланяються фюреру.
  I стають у бойову позу.
  Потiм вибiгає проти них дiвчина у короткiй спiдницi та з оголеним торсом. Вона досить досвiдчена i дуже м'язова красуня. Гiтлер-Байден упiзнав її i крикнула:
  -Адала! Покажи їм!
  Дiвчина теж босонiж i майже оголена в її руках шабля i кинджал. Вона на голову вища за хлопчакiв. Тi видно ще новачки, але їх троє. Забавний двобiй, змiшаних пар.
  Звiринець робить ставки...
  Гiтлер-Байден, зрозумiло, ставить на Адалу . Вона мускулиста i спритна. Але й хлопчаки мiцнi та загартованi тяжкою роботою. Але видно поспiхом навченi...
  Звучить гонг... Бiйцi сходяться.
  Хлопчики миготять голими п'ятами. Пробують атакувати. Махають мечами. Дiвчина парирує шаблею i вiдступає. Вона знає, що хочуть фюрер та його оточення конкурентного бою.
  I тому не поспiшати... Маше мечем, i робить випади.
  Гiтлер жадiбно дивиться на її голi ноги та хлопчикiв.
  Але водночас фюрер смажить хлопчикам та дiвчатами п'ята, балдея вiд чужого болю.
  Ось зараз один iз хлопчикiв падає отримав розсiчення. Червона кров капає. Шкiра засмагла у хлопчика, а волосся свiтле. Може, навiть подумав Гiтлер -Байден i фарбований.
  Адала поранила ще одного хлопчика. Той упав, але змiг пiдвестися. Лилася кров та босi, витонченi слiди залишали хлопчики. Фюрер подумав, що у чоловiкiв, коли вони дiти, нiжки дуже непоганi.
  Але з вiком вони стають волохатими i дуже неприємними i їхня форма часто грубiє, i запах неприємний. З вiком i жiночi ноги теж часто втрачають свiжiсть та форму.
  Iнодi ноги у жiнок можуть бути понiвеченi взуттям або спочатку бути грубуватою форми. А в цьому планi фюрер любив, коли пальчики рiвнi та витонченi, i самi нiжки засмаглi.
  I, зрозумiло, не худi, а з мускулатурою. Неприємно, коли ноги тонкi як сiрники, або жирнi. Хлопцiв що працюють у каменоломнях годують зараз непогано.
  Хлопчик падає вiд удару, i вже вiн серйозно поранений, навiть не може пiднятися. I Адалу трохи подряпало. I з неї капає кров. Хлопчику припiкають розпеченим залiзом п'яту,
  той скрикує. I реве вiд болю. Але знову падає... Адала добиває хлопчика ударом по головi. Все одно фюрер хлопчикiв майже нiколи не милує. Ось жiнок вiн часто щадить.
  Хоча iнодi жiнкам Гiтлер пальчики босих нiжок щипцями ламає. Та й хлопчикам пальчики , на ногах любить ламати, ще при цьому розжаривши щипцi. Щоправда, Гiтлер-Байден зазвичай намагається.
  зламати кiстки так, щоб вони зросталися.
  Ось тяжко поранений падає i другий хлопчик. Йому теж припiкають босу п'яту розпеченим залiзом. I це дуже боляче. Хлопчик схоплюється i знову кидається на Адалу .
  Дiвчина-гладiатор скеляє зубки i верещить:
  - За нашу Вiтчизну!
  I знову рубає, i хлопчик, що вже закiнчується, отримує удар по шиї. I падає, захлинаючись кров'ю. Поєдинок продовжується. Залишився останнiй пацан. Вiн бачить, що проти досвiдченої
  Дiвчата з рельєфними м'язами у нього шансiв немає. Починає задкувати. Але йому мiж лопаток встромляється смолоскип. I хлопчик скрикує. I намагається атакувати Адалу .
  Хлопчик у повному розпачi.
  Дiвчина-гладiатор знову атакує супротивника. Робить обманний рух i б'є молодого гладiатора рукояткою меча по головi. Хлопчик падає, вiдключившись.
  Адала ставить свою босу нiжку пацану на груди i буркує:
  - За перемоги над ворогом!
  I дивиться на трибуни. Дiвчина чекає на сигнал - милують хлопчика чи нi. Навiть у разi помилування доля дитини незавидна. Швидше за все, Гiтлер його катуватиме.
  Фюрер, втiм, цього разу не схиляє милувати та опускає палець униз. Дiвчина заколює переможеного. У прислужники у масках за традицiєю припiкають дитячу п'яту. А потiм
  А потiм нанизують супротивника на гак i тягнуть пацана за ребро. Убитих гладiаторiв зазвичай згодовують хижакам.
  Адалi Гiтлер-Байден кидає квiтку, i та кланяється. Iде, залишаючи босi, витонченi, дiвочi слiди.
  Знову лунає сигнал... Цього разу першим виходить на арену лев. Що ж поєдинки iз тваринами завжди цiкавi. А лева зупинити не так вже й просто. Втiм,
  дивлячись яка зброя. Ось виходять на арену хлопчики. Теж у плавках, мускулистi, пiдсмаженi. Вони озброєнi тризубцями. Чотири роки дванадцяти, один чотирнадцяти-п'ятнадцяти.
  У того хлопця що старше не тiльки тризуб, а й мережа.
  Гiтлер -Байденн зауважує:
  - Гарний хлопчик, свiтленький... Жаль такого?
  Борман вiдповiв:
  - Вiн iз Африки мiй фюрер. Волосся пофарбувала, а шкiру зробило свiтлiшим! Трохи пiдправили носа. А то це негр!
  Гiтлер кивнув:
  - Я цього лева знаю! Вiн людожер i дуже небезпечний!
  Лев насправдi вiдносно молодий i великий, i iкла в нього сильнi.
  Бiй тварина почала пiсля гонгу. Хлопчики виставили тризуби. Старший спробував кинути мережу. Вона налетiла на лева, але її швидко скинув.
  Отримав удар тризубом.
  Але збив хлопця i полоснув iклами по животу.
  Хлопчик захлинувся кров'ю. Але решта кинулась колоти звiра. Але шкуру левову прошити дуже складно. Тим бiльше, тризубцi не дуже гострi.
  Гiтлер хихикнув. Йому подобалося також пороти хлопчакiв батогом, а потiм посипати сiллю. А це треба зiзнатися боляче.
  А коли жiнок порють теж їм боляче.
  Ось лев схопив хлопця за голу нiжку i перекусив її. Хлопчик оглушливо заволав. I ось стало все так жорстоко.
  Гiтлер-Байден запитав Шпеєра :
  -А як проходять випробування танка "Пантера"-5?
  Iмперський мiнiстр вiдповiв:
  -Досить успiшно мiй фюрер! В даному випадку цей танк розвиватиме швидкiсть понад сто кiлометрiв на годину, i пересуватиметься дуже стрiмко з вiдмiнною лобовою бронею.
  Гiтлер -Байден iз захопленням свиснув:
  - Танк у формi пiрамiди себе успiшно показав. А тепер буде ще крутiше!
  Ось лев знову кидався на хлопчакiв i розпоров одного з них. Звiр гарчав i кусався. Найстарший хлопець пробував його дiстати тризубом. Але той лише подряпав шкiру.
  Фюрер ревнув:
  -Моя сила в кулаку!
  I знову атакував лев хлопця, пробивши лапою йому мускулистий живiт. Ось уже чотири хлопчики буквально роздертi монстром. Той, хто старший намагається контратакувати.
  Але поки що без успiху.
  А гладiаторськi бої також протiкали. На це билися красивi дiвчата. Три войовницi проти трьох. Вони були в одних трусиках i з оголеними грудьми.
  У першої трiади, що вибiгла, були плавки червонi, а у другої зеленi.
  Пролунав гонг. Дiвчата стали битися... У них були мечi та круглi щитки. Посипалися iскри вiд мечiв... Миготiли голi, кругленькi п'ятки красунь.
  Гiтлер спитав у Гiммлера:
  - Партизанський рух великий?
  Голова таємної полiцiї похитав головою:
  -Немає мiй фюрер!
  Гiтлер кивнув iз посмiшкою:
  -Це добре! Але слiд не втрачати пильностi!
  Гiммлер висловив думку:
  -Час працює на нас. Скоро вся планета забуде своє минуле, i здаватиметься, що Третiй Рейх - вiчний!
  Фюрер кивнув:
  - Нехай забудуть епоху роздробленого свiту! I ми будемо єдиними назавжди!
  Глава таємної полiцiї зауважив:
  - Все буде добре про великий!
  Гiтлер випив трохи соку з кiлькох фруктiв. Його настрiй був пiднятий. Незабаром у космосi також розвиватимуться свастики.
  Дiвчата борються, але майже не завдають один одному поранень. I це їхнiй бойовий шарм. Вони так б'ються, i показують агресивну силу пiлотаж. Бойовi дiвчата i водночас
  обережнi. I нiжки у них такi гарнi та дуже босi.
  Гiтлер-Байден, дивлячись на бiй, помiтив:
  - Є дiвчата добрi бiйцi та лiжка пристойнi!
  Фюрер згадав, як вiн такiй дiвчинi ламав пальчики на ногах. Це було красиво та Адольфу приємно. Спочатку пальчики йдуть туго. Потрiбне зусилля, щоб їх зламати. А босi нiжки
  затиснутi в колодки. I на них ще вiшаєш гирки, щоби розтягнути. I войовницi так витягуються. I їхнi тiла блищать вiд поту, i тремтять.
  Гiтлер дуже любить тортури дiвчат та хлопчикiв. Любив муки. Йому ще у дитинствi подобалося читати маркiза де Сада. Якi там катування та класнi тортури - справжнiй садизм!
  Ось зараз дiвчата борються i їхнi засмаглi тiла починають блищати вiд поту. I це так виходить гарно. I дiвчата такi засмаглi i босi, i голi, а соски грудей немовби
  бутони троянд.
  Гiтлеру-Байдену їх хочеться полизати та обсипати поцiлунками. Ось це дiвки - як їх не хочеться вбивати, але зате полювання помучити i потерзати! Гiтлер дуже любить катувати гарне i гармонiйне.
  От би зробити весь свiт iз одних юних дiвчат та хлопчикiв? Це було б погодьтеся дуже здорово!
  Фюрер дивився на бiй дiвчат i пестив руками одну з дiвчат. Одночасно Гiтлер спiвав:
  -Я всю планету пiдкорив,
  Я Бог i чорт i херувiм!
  I як пiдморгне це чортiв правитель планети Земля. Як би там не було на Землi порядок нехай i встановлений драконiвськими методами i йде космiчна експансiя.
  Гiтлер взяв i ревiв:
  - Давайте ви баби живiшi! А то щось нудно!
  I дiвчат стали стимулювати, штовхаючи запаленими смолоскипами до спини. А вогонь палав дуже спекотно. А гiтлерiвцi ревли наче мавпи, що побачили солодке. Фюрер насвистував:
  -Врiжу я вам у бiк, врiжу я вам у Бок!
  I як розсмiяється цей бойовий вождь.
  I водночас велике чудовисько перевершило i Чингiсхана, i Олександра Македонського, i Тамерлана i Наполеона разом узятих . Завойовник i тиран, жорстокий i водночас
  здатний i бачити. Гiтлер порiвнював Третiй рейх iз Стародавнiм Римом. Римляни були жорстокi, але вони мали Римське правничий та сувора справедливiсть. I певною мiрою Римська iмперiя
  була прогресивним явищем.
  Дiвчата стали битися енергiйнiше, полилася кров. А пiд їхнi босi нiжки кидали вугiлля. Дiвчата наступали на них голими пiдошвами та скрикували. I одночасно смiялися i
  скеляли зубки.
  Дiвчата такi хорти i дуже гарнi.
  Гiтлер-Байден ревнув:
  -Колiть один одного!
  Ось одна з дiвчат впала, знепритомнiвши... До її босої п'яти пiднесли розжарений метал i припалили. Дiвчина скрикнула i рiзко схопилася. Але стояла невпевнено,
  її хитало. Дiвча знову отримала рану i впала. I їй знову голу подушку посмажили червоним вiд жару залiзом.
  Бої тут кипiли дуже агресивнi та дiвчата цiлком спортивнi. Просто можна сказати - супер! I в них шалений азарт.
  Гiтлер облизнув губи i заспiвав:
  -Сильний мiй друг на iм'я Самбо!
  Любитиму дiвчат так славно!
  Фюрер дуже бойової породи малий... А ось Герiнг цей боров реве:
  - Слава нашої iмперiї!
  I як зареготає цей шматок жиру. А Гiтлеру теж досить весело. Змiг вiн свого часу обдурити Сталiна i застати хитрого грузина зненацька! I як тодi посипалася
  Червона армiя. I якi були здобутi славнi перемоги.
  Звучить знову сигнал... Вибiгають на арену п'ятеро хлопчикiв. Теж у плавках, смугастого кольору та з довгими мечами. Рокiв їм по тринадцять-чотирнадцять, досить мускулистi.
  Вони вклоняються фюреру до землi. Крiм мечiв, у них нiчого немає. Свiтловолосi пiд смак фюрера, який любить блондинiв-хлопчикiв. I готовi прийняти будь-який виклик.
  А проти них цього разу супротивник небезпечний i незручний... У цьому випадку носорiг. А проти такого монстра практично немає шансiв i у бiльш досвiдчених бiйцiв.
  Гiтлер-Байден зауважив:
  - Нерiвний бiй виходить!
  Гiммлер зазначив:
  - Коли Нiмеччина починала в тридцять дев'ятому роцi маючи всього шiсть дивiзiй з легких танкiв проти всього свiту, сили теж здавались нерiвними та безнадiйними. А таки ми перемогли!
  Гiтлер-Байден кивнув:
  - Перемогли та завоювали майже весь свiт!
  I як розсмiяється.
  I глянув на як стрiмко кинувся на хлопцiв голодний та агресивний носорiг. I подумав, що краще виставити хлопцiв двадцять. Найдовше б бiй продовжився б.
  Ось одного хлопчика збив i почав топтати. Адже таку шкуру мечами не вiзьмеш. З носорогом людинi битися самогубно. А хлопцi. Вони гарнi та мускулистi.
  Фюрер вiдчув у собi тугу. Скiльки народу вiн уже занапастив? Порахувати, мабуть, важко! I цього йому пробачить Бог? Якщо, звичайно ж, Вiн є?
  Носорiг тупцював хлопчакiв. I пiддягав їх рогом. То була жорстока битва в самi ворота. Пiдлiтки мечами все одно не могли пробити таку товсту та мiцну шкуру.
  I це бiй, у якому шансiв у хлопцiв практично не було.
  Роздертим хлопчикам, втiм, все одно припiкали розжареним залiзом п'яти. Фюрер подумав, як приємно дитячу п'яту припекти розпеченим залiзом. I це реально пожвавлює
  всi думки та почуття.
  Гiтлер-Байден навiть завiвся, спiваючи:
  - Я грiзний хлопець i завжди в ударi!
  I як покаже мову! Справдi, бойовий фашист вийшов... I дуже бойовий...
  Фюрер проспiвав, скелячи зуби:
  - Я ласкавий i нiжний звiр,
  Усiх задушу зараз повiр!
  Я лагiдний i нiжний звiр!
  I Гiтлер-Байден як пiдморгне своїм вiзавi...
  Ось i останнiй хлопчик затоптаний... У душi тирана виник жаль. Пiдлiтки просто виконали свiй обов'язок i такi юнi та здоровi загинули. Адже це жорстоко ... Можна сказати,
  навiть дуже жорстоко.
  Фюрер тяжко зiтхнув... Мабуть, свого часу i Наполеону Бонапарту було так незручно i часом паскудно на душi. Коли вiдбувалося стiльки звiрств та вбивств. I все заради великої мети.
  Але Наполеон виявився лише кривавим невдахою. I все, що мiг провалив. А що можна сказати про Гiтлера? Насправдi фюрер виявився значно успiшнiшим у своїх захопленнях.
  I зумiв досягти олiмпу.
  Знову гладiаторський бiй... Цього разу тривало десять хлопчикiв проти десяти. Причому, свiтловолосi протистояли негринятам... Бiй очiкувався непередбачуваним та цiкавим.
  Пацанам була рокiв тринадцять-дванадцять на вигляд. Всi мускулистi i дуже засмаженi. На них приємно дивитись. Чорнi воїни у червоних плавках, та їхнi юнi вiзавi у синiх.
  I зрозумiло, у всiх мечi та кинджали. Тiльки у чорношкiрих хлопчикiв мечi кривi, а у свiтленьких - прямi. I це цiлком бойовi загони.
  Гiммлер зазначив:
  -Хлопчаки що треба! В даному випадку хтось переможе невiдомо навiть нам!
  Гiтлер-Байден кивнув своєю чубком:
  - Ну, так навiть краще! Нехай покажуть непередбачуваний бiй!
  Представники звiринцю робили ставки.
  Фюрер поставив на свiтлiших... Бiльшiсть його оточення теж симпатизував хлопчикам iз бронзовою вiд засмаги шкiрою.
  Почався неабиякий бiй. Хлопчаки рубали один одного мечами та кололи кинджалами. I це було досить жорстоко та показово агресивно. У них була маса енергiї та азарту.
  Пiдлiтки рипiли зубами i готовi були один одного кусати. Гiтлер дивився цього разу на бiй iз цiкавiстю. Кололи дiти один одного сильно. I три хлопчики впали вiдразу.
  I їм припалили голi, круглi п'ятки розпеченим залiзом. I юнi воїни знову схопилися, щоб потiм знову отримати i бути припiкати. I ось уже першi вбитi.
  Хлопчаки падали сколотi та порiзанi. Щитiв у них не було, однi кинджали та мечi. I це дуже виходило смертельно. I дуже багато лилося кровi.
  Гiтлер-Байден проворкував:
  - За майбутнi перемоги!
  Шпеєр помiтив, поглинаючи коктейль:
  -У нас i минулi вони непоганi!
  Фюрер кивнув... Був час, коли був жебраком бродягою, який пiдробляв написанням картин та ескiзiв.
  Ось уже видно, що свiтловолосi хлопчаки таки взяли нагору! Добили чорношкiрого...
  Фюрер особисто кинув їм букет квiтiв, i прогорлав на все горло:
  - Молодцi!
  Пiсля чого Адольф Гiтлер заспiвав:
  Нехай рiчки кровi,
  Течуть по землi...
  Нехай стогнуть вiд болю
  Пожежi скрiзь!
  Нехай смерть пожирає,
  Жнива людських тiл...
  Планета страждає
  Панує свавiлля!
  I знай тiльки пекло,
  Править лютий бал,
  Такий результат,
  Палає напалм!
  I почет дружно аплодував експромту фюрера. А тиран розпорядився пiдготувати двох хлопчикiв, якi перемогли, йому для тортур. Втiм, Гiтлер дав слово, що вiн їх мучить,
  але не покалiчить. I залишити жити...
  Очi Гiтлера-Байдена злипаються вiд втоми, i вiн провалюється в сон, надто багато емоцiй та вражень у нього було.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"