Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

МагIчна Оборона МIста ЕльфанI

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Двi красивi дiвчата захищають сильне мiсто Ельфань. Вони володiють магiєю та дуже сильнi войовницi. Пiд їхньою командою цiле вiйсько з людей та тролiв. Проти них лiзуть на штурм орки, тролi та iншi нечистi. Ну i, зрозумiло, ще й дракон, i чародiй-нiндзя, як без цього.
  МАГIЧНА ОБОРОНА МIСТА ЕЛЬФАНI
  АННОТАЦIЯ
  Двi красивi дiвчата захищають сильне мiсто Ельфань. Вони володiють магiєю та дуже сильнi войовницi. Пiд їхньою командою цiле вiйсько з людей та тролiв. Проти них лiзуть на штурм орки, тролi та iншi нечистi. Ну i, зрозумiло, ще й дракон, i чародiй-нiндзя, як без цього.
  . РОЗДIЛ Љ 1
  Войовниця стала на оборону Ельфанi . Разом iз нею була i нiмфа Кракатау.
  Обидвi дiвчата в легких обладунках, у кожнiй руцi по шаблi. I пiд ногами спецiальнi тонкi диски.
  Величезна армiя оркiв та тролiв лiзла на штурм.
  Безлiч довгих сходiв разом покрили стiни. Вони були рiзнi: пов'язанi з кореневих тесин, збитi сосновi лiси з перекладинами. Використовувалися i важкi сходи з рядами колод. Вали, завдяки ударним темпам будiвництва, виявилися вищими, нiж очiкували орки, тролi та iншi нежити, багато сходiв не дiставали до верху. Плюс ще мороз їх обливали водою, i вони стали слизькими.
  Це ноу-хау генiального дiвча Еллiфи.
  Попереду, злi орки погнали нечисленних полонених людей та ельфiв. Зрозумiло, i ельфи, i люди вiддавали перевагу смертi за полон.
  Але орки та тролi були невблаганнi.
  Безжально штовхаючи загостреними списами виснажених людей i ельфiв, вибивали вгору, розраховуючи на те, що ельфи, що захищають мiсто, i люди, не бажаючи вбивати своїх, здадуться. Численнi дiвчата-заручницi обох рас залишали численнi слiди босих, витончених нiг представниць прекрасної статi.
  Був розрахунок, що тривiально зламаються вiд такого морального пресингу захисники та захисницi. Або самим пiд прикриттям полонених просочитися на крижаний вал. Деякi з бранцiв з криками кидалися вниз, скочуючи по застиглих льоду, збиваючи ненависних оркiв, вириваючи з їхнiх рук мечi i вiдразу падаючи порубаними. Сходами швидко дерлися орки i люди, не зрозумiєш, якого роду i племенi?
  Напiвголi, у лахмiттi, з дубом у руках, зi сколотими в кров спинами. Закутий у лати мужик-богатир Вурдалак уже занiс величезну сокиру, як знизу вiдчайдушно заволали:
  -Не губи нас витязь, свої ми люди!
  Воєвода Дикий паросток пiдскочив до стiни, прокричав:
  -Я чую, нашi, це!
  Вiдчайдушний крик, це пiдтвердив:
  -Стривай рубати, свої! Серед нас немає оркiв та тролiв, що зенки вилупив? Не бачиш?
  Дуже розумна Еллiфа прокричала:
  -Хто правильно перехреститься, той свiй!
  - Хрестись народ православний!
  Жахливим голосом, аж за версту шарахнулися конi, проревiв велетень Ваула Моровiн.
  Дiвчина-богатир, Варвара-корова проревела:
  - Та хрестiться!
  Захисники Рязанi схвалили:
  -Вiрно! Iстинно!
  Дружно пiдхопили на всiх стiнах:
  -А ну брати, твори хресне знамення!
  Сотнi обiрваних, посинiлих вiд холоду полонених i босоногих, чарiвних полонянок, перелазячи через вал, падали, продовжуючи машинально хреститися. Деякi одразу ж пiдхоплювали заздалегiдь складенi каменi, i розлючено метали в оркiв i тролiв. Багато, особливо представники людського роду, бачили оркiв вперше, навiть багато традицiйних противникiв, тi ж гоблiни, переодягнулися на лад оркiв i прийняли їхнiй вигляд за допомогою сильної магiї.
  Дiвчата, що билися на стiнах, босоногi, незважаючи на мороз i холод холоду, прокричали:
  Воїни темряви - видно сильнi,
  Зло править свiтом, не знаючи числа.
  Але вам сини Сатани не зламати силу Христа!
  Вороги були в довгостатевi шуби, настiльки довгi, що плуталися в подолах. А навiщо їм ще шуби, якщо орки й так зарослi вовною, наче ведмедi, дуже смердючi. Ось про таких можна i сказати - вiчнi мерзляки. Втiм, для цього свiту зима явище рiдкiсне - снiг випадає раз на десять рокiв. Але в даному випадку саме пекельна магiя i викликала небувале вторгнення.
  А Еллiфа має, разом зi своєю напарницею, якраз узяти i врятувати цей свiт вiд жахливої агресiї.
  Бiля добiрних нукерiв-оркiв на грудях висiли мiднi та залiзнi пластини, спини були вiдкритi. Для залякування захисникiв, особливо ельфiйок (прекрасна, але вiдважна пiдлога, що чудово володiє стрiлами, i мечами), багато хто розфарбував кров'ю i без того злiснi, ведмежi подiбнi обличчя.
  Але захисники, як чоловiки, так i жiнки, ельфiйки та людськi, не здригнулися, зустрiвши ворога мечами та сокирами. А дiвчата ще стрiляли i з арбалетiв, хвацько накручуючи барабани, i натягували тятиву лукiв, за допомогою своїх, спритних пальчикiв босих i дуже спритних, як лапки шимпанзе, нiг.
  Вiд потужного розгонистого удару Вауєва, представника сильної статi, що має в собi ще й домiшку кровi гнома (i незважаючи на це, ще ростом i комплекцiєю, справжнiй бик, що пiднявся дибки!), полегло вiдразу п'ятеро оркiв i тролiв, другий удар, i ще троє оркiв i два тролi! Iншi ратники та войовницi рубалися не гiрше.
  Дiвчата ще й метали босими пальчиками нiг отруйнi голки. Тi встромлялися в горла i морди тварюкiв, змушуючи їх болiсно вмирати.
  Одна i дiвчаток крутнула барабан голою, круглою п'ятою. Той прокрутився i з такою силою викинув болт, що той пробив одразу сiмох оркiв.
  Войовницi хором вигукнули:
  - Але немає духу ельфiв, знай сильнiше,
  З руїн свiй свiт ми вiдродимо...
  Воїн свiтла меч вiзьми швидше,
  Вистоємо та знову переможемо!
  Орки, i не такi численнi темнi тролi, незграбно лiзли вгору по слизькому валу, вони не могли, як слiд прикриватися щитами, рубати шаблями. Коли цiною величезних втрат, оркгольська рать досягла верху, на них полився окрiп i страшна зброя: смола, що горiла.
  Навiть жiнки та малi дiти лили воду, що обпалює, кидали камiння та брили. Та юнi воїни, навiть зовсiм маленькi i то вносили свiй внесок у бiй, i показували найбiльшу доблесть, мужнiсть i безприкладний героїзм. I недарма вони вийшли на бiй.
  Особливо ефективними були маленькi рогатки з отруєними стрiлами, з них могла стрiляти навiть п'ятирiчна дитина, яка ще не здатна натягнути тугу тятиву своїми маленькими, дитячими рученятами. А промазати, палячи в таку густу масу, набагато важче, нiж потрапити. Штурм явно захлинався, понiвеченi трупи у великих кiлькостях скочувалися вниз.
  Дiвчата-ельфiйки теж не вiдставали. Вони навiть використовували спецiальнi стрiли, що подiлялися на частини, як дрiб, i збiльшували кiлькiсть жертв.
  Через майстерно виготовлену фiджiйцями пiдзорну трубу Фуюк-хан уважно стежив за битвою. Вiн облизувався i прицмокував губами, раз у раз, поправляючи золотий, на хутрi шолом, що вперто й набридливо залазив на чоло. Потiм у гнiвi вiдкинув трубу.
  -Нашi воїни гинуть! Бурундука та Жовтого змiя до мене!
  Тургауди-орки спiшно кинулися виконувати розпорядження наслiдного кагана-троля. Фуюк сiв у вирiзане зi слонової кiстки крiсло, як на його плече м'яко лягла рука:
  -Не турбуйся, великий! Заспокой погляд свiй дикий!
  Промуркотiв тягучий наспiв, що добряче скидався на жiночий голос.
  Фуюк-хана потягло на сон, вiн ледве втримався на ногах. Так це вiн. Знову, ось так, як привид, перед ним виник Жовтий змiй - найстрашнiший iндивiд у його вiйську, пекельний демон iз далекої та неприступної Ряфпонiї.
  -Ти!
  Нерозумно тицьнув пальцем спадкоємець верховного троля-кагану. Жовтий змiй продовжував розливатись, то збiльшуючись, то навпаки зменшуючись:
  -Я! I бачу я тебе наскрiзь. Пора стримати злостi плоть. Ну, а точнiше, введи швидше у бiй усi резерви. А вам, брати, допоможу, такий сюрприз всаджу вороговi. Коронний хiд, повiр менi, буде вiрним!
  I не зрозумiєш, хто це. Надто вже мужня жiнка, або жiнкоподiбний чоловiк.
  -Дзе, Дзе, Дзе! Я кину у бiй добiрний тумен пiд командуванням Бурундука! Ви разом очолите атаку!
  Iндивiд невiдомої породи блиснув очима, вискалив великi червонi з iклами зуби.
  -Там немає бiлих демонiв, я хочу вбивати рiвних собi! Як справжнiй нiндзя!
  Жовтий змiй блиснув талiсманом, у ротi непомiтно з'явився свисток, почулася переливна мелодiя.
  Фуюк подумав, що з нього знущаються, але не було нi сил, нi бажання сперечатися з чарiвником-нiндзей. У цей момент тургауди-орки грубо вштовхнули Бурундука, Фуюк-хан недолюблював цього покiрного ставленика Фубудай-Багатура.
  -Ти, Дiрявий бурдюк! Хiба не бачиш, що найкращi ратники гинуть пiд стiнами ельфiйської столицi. Бери негайно, тумен "Львiв-Беркутiв" i, пройшовши рiчку, пiдрубай ельфiв i жалюгiдних людей ударом пiд праву стiну.
  Досвiдчений Бурундук наважився заперечити:
  -Лiд ще не змiцнiв, пiд ударами тисяч копит вiн просто лусне.
  Несподiвано за Фуюка вiдповiв грiзний iндивiд-нiндзя.
  -Твоє занепокоєння похвальне. Але даремно виявляєш старання! Чарiвний порошок скував на рiчцi лiд мiцнiший за ратну сталь! Ану, скачи вперед, тобi ми наказали!
  У цей момент дiвчата-лучницi вибили стрiлами черговий полк оркiв i вирiс уже цiлий курган трупiв.
  Так, босi красунi дуже ефективнi бiйцi. Одна кинула навiть пучок розрив-трави, i розiрвало разом двi дюжини волохатих оркiв i трьох тролiв, бiльш привабливих на вигляд у срiблястих обладунках.
  -Великий нiндзя-батир знає, що каже! Скачи швидше, коли оволодiєш градом, одвiрок коней я дам у нагороду!
  Прокричав, трясучись пальцями Фуюк-хан. Бурундук не посмiв бiльше суперечити - загрожує смертю. Монгол зi зграйкою волохатих вершникiв зник з очей. Раптом насунулася тiнь, над головою зашумiло, вiд сильної повiтряної хвилi з наслiдного кагана-троля злетiв шолом:
  -Харакiрi! От i припурхнув Метелик! Тепер буде людям та ельфам "припарочка".
  Гiгантський дракон завис над поверхнею, його крила, що вiдливали золотом, здували кучугури, а з трьох хижих пащ вивалювалися полум'янi язики.
  -Дивний монстр-термiнатор!
  Фуюк навiть не встиг злякатися:
  -Вiн здатний спалити весь цей мегаполiс людей та ельфiв.
  Оце класно!
  I рев у вiдповiдь:
  -Всю не всю, а стiну пiдпалить. Вперед, мiй маленький Годзiлло!
  Чудова фантазiя пiд час босоногого пiшого ходу дiвчина продовжилася. Еллiфа мала колосальний дар уяви.
  А дiвча в її оповiданнi почали кидати в оркiв ще й пакетики з вугiльним пилом. I волохатi, потворнi, iкластi ведмедi з кiгтистими лапами завили й загарчали вiд дикого болю та досади.
  А воїнки заспiвали з ентузiазмом:
  Добро має бути з автоматом,
  Разити, як запекла сталь...
  Щоб лилася кров водоспадом
  Злих не шкодуй, вони лише тварюка!
  
  А якщо дiвчина ногою,
  Тут орку в щелепу довбає...
  I побiжить у мороз голою,
  Усiх супостатiв розiб'є!
  I їхнi босi ноги метають у орду гострi леза з отрутою, i з чимось надзвичайно вбивчим. Тож спробуй до таких красунь пiдступись. Втiм, у атакуючої армiї кошмарних ведмедiв є сильний джокер. I його грiх не пустити в хiд. А якщо є потужна карта - так вона i буде скинута!
  Могутнiй дракон, з розмахом крил у п'ятдесят метрiв, злетiв у висоту. Орки, i шамани-тролi, що супроводжували їх, люто вили. Тумен пiд командуванням Бурундука, хвацько залетiв на лiд, кiлька коней спiткнулися, їх одразу разом iз вершниками розтоптала шалена залiзна маса. Триголовий монстр, тим часом, плавно спiкував на стiну. Дикий паросток, наполовину людина, а наполовину i ельф - дуже гарний i гарненький юнак, ранiше за iнших усвiдомив всю небезпеку повiтряної атаки. Що ж, не хотiлося, звичайно, заздалегiдь розкривати козирi, але задля порятунку мiста доведеться застосувати до цього дня невiдому зброю. Крилатому чудовиську протистояв механiчний монстр, який вiддалено скидався на сумiш павука i сталевої сороконiжки. З парового казана вже курився димок. Молодцi юнаки, що заздалегiдь закинули вугiлля.
  Хлопчики по снiгу залишають босi слiди, хоча ноги в них i так почервонiли, наче гусячi лапки.
  Парова катапульта, це майстерне поєднання технологiй паровоза, лебiдки, багатолапних балiстiв i навiть... музичної табакерки. I цей викований iз загартованої сталi звiр мiг метати майже зi швидкiстю кулемета, на дистанцiї до двох верст будь-яку вражати мету. Дiвчата-войовницi були першими у свiтi, хто здогадався пристосувати поршневий двигун пiд метання зарядiв. Дикий паросток особисто повернув важiль, майстерно викована з ланцюжкiв, стрiчка почала рухатися, вставляючи камiння в лопатi, що швидко обертаються.
  Оскiльки озвiрiлi орки мчали щiльною купою, промахiв майже не було, навпаки, кожен важкий камiнь, вiдскакуючи, збивав по кiлька вершникiв, що напирали. Одне погано, шкала прицiльностi слабенька, в оркiв i тролiв потрапити ще можна, а спробуй, врази дракона, що летить! Триголовий монстр повернув голови i розкрив широкi, iкластi, що вiдливали алмазами пекельних зубiв пащi.
  Дiвчата, що боролися на стiнах, з криком вигукнули:
  Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд, соколиний, орлиний...
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Дiвчина в хлопчик серце,
  Щоб ми не знали смутку...
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами сяяли!
  Але противник, розмiром iз добрий авiалайнер, не дрiмав. Було видно, що джокер зовсiм не галимий.
  Полум'я, що вилетiло, пролетiло повз вал i вдарило по будинках. Почувся вереск i крики, кiлька, наполовину слiпих жiнок, бiгли вулицею, з неприродною швидкiстю спалахнули вдома. На щастя, пiсок та важкi бочки з водою, а також пожежнi команди були напоготовi. Частина хат, особливо близьких до стiни, та тих, що з дерева, була вкрита пожежостiйким азбестом. Пiд дружним натиском, хижий вулкан зблiд i, втративши силу, звернувся до струмкiв блiдого диму.
  Дiвчата хором кричали:
  - На кожного дракона - свiй меч!
  Ми красивий, дiвки пiдлога,
  Монстру буде злий розгром!
  Але дракон явно не хотiв здаватися, вийшовши з пiку, вiн розвернувся з витонченiстю перевантаженого штурмовика i знову обрушив потоки вогняного смерчу. Орки i тролi вже встигли дiстатися стiни, тому шалене полум'я вразило їх. Серед жертв виявився i грiзний Бурундук, розкiшний одяг спалахнув, i вiн з ревом пораненого вепря кинувся назад. Дiсталося i ельфiйським воїнам i воїнкам, а частина льоду помiтно оплавилася, оголивши землю та колоди. Одяг на Дикому паростку тлiла, але юний боєць, що стоїть на стiнi, рокiв чотирнадцяти, але дуже спритний i здатний, встиг вилити на нього вiдро води, вiд розпеченої кольчуги повалила пара.
  -Що за диявольське наслання, шкода, що крута Еллiфа нас не бачить!
  Дракон знову розвернувся i спробував зайти на третє коло. Ельфiйка Савелiвата чиркнула пальцями, їй вдалося запустити невелику вогненну кульку, удар припав у середню голову дракона. Невеликий вибух не завдав триголовому монстру особливих втрат, але злегка збив з траєкторiї, внаслiдок чого, дракон пальнув ранiше, вогняний вихор припав по нукерсько-оркiйських рядах, що нагромадилися. I знову шаленi завивання, частина оркiв подалася назад. Отут Дикий Росток i примiтив молоду високу дiвчину, що хвацько махає двома гострими мечами. З нелюдською швидкiстю вона кромсала в капусту своїх супротивникiв, завдавала страшних ударiв ногами, лiктями i навiть головою, пурхаючи як метелик.
  Її волосся розвiвалося за вiтром, немов полум'я олiмпiйського смолоскипа.
  Лише одна, вiрнiше, двоє людей могли зробити подiбне спустошення:
  -Елiфа! Золотий ангел, це ти?
  -Носом нюхаєш квiти! З трьох метрової висоти!
  Iз смiхом вiдповiла Еллiфа. Дiвчина-войовниця, зi швидкiстю очумiлого гепарда, злетiла на вал, залишивши на стiнi ледь помiтнi кривавi слiди. А її боса нога жбурнула бумеранг. Той пролетiв, зрiзав одразу дюжину голiв оркам, i повернувся назад, i його знову спiймала спритна, дiвоча нога.
  -Не кажи, i так все ясно! Треба загасити крилатий смолоскип!
  Еллiфа дико свиснула, дракон, вирiвнявши полiт, заходив на четверте коло. Стояча поряд войовниця в тунiку, яка метала в оркiв подарунки смертi руками та ногами, пiдказала їй:
  -Використовуй катапульту, Еллiфа, збий його валуном.
  Дiвчина-войовниця грiзно гаркнула.
  -Я сама краще знаю, що менi використати!
  Еллiфа блискавично пiдхопила три майстерно викутi ланцюжки. Це була, теж їхнiх дiвчат-войовниць iдея, поєднала два, або три невеликi каменi, пострiл iз двох, або бiльше балiст, i скошена, понiвечена цiла шеренга. Розгорнувши парову катапульту, Еллiфа заскочила на лопату i вдарила ногою важiль. Її пiдкинуло високо вгору, вже в польотi дiвчина-войовниця замахала руками, вiртуозно обертаючи мечами, спрямовуючи стрiмкий рух, примудрилася приземлитися на спину дракона, що втикала шипами. Чудовисько здригнулося, спробувало скинути зухвалу дiвку-сiдка, але майстерно звитi ланцюги захлеснули величезнi пащi - грiзний монстр виявився повнiстю осiдланим.
  -Навiщо тобi три голови? Однiєї не вистачає? Дiрявi, то я їх ланцюжком закую, щоб останнi мiзки не вилетiли!
  Дiвчина-войовниця розсмiялася своїм незграбним жартом. Дракон рiзко набрав висоту, потiм вiдтворив петлю Нестерова, м'язи пiд шкiрою ходили ходуном, монстр докладав вiдчайдушних зусиль, щоб скинути непроханого сiдока. Гарячi потоки повiтря обдували велетенське тiло, змiй мчав, як камiнь, випущений з катапульти, або, швидше за все, метеор. Атмосферна хвиля збивала оркiв з коней.
  Еллiфа проворкувала:
  -Не вражає!
  Фантазiя великої войовницi у своїх мрiях, а бiй босоногої дiвки в рванiй тунiцi Еллiфи все ще продовжувався. Трохи розмрiялася дiвчина, точнiше, навiть трохи, а пристойно.
  Дiйсно, що для дiвчини-термiнатора дракон, що смикається, коли вона проходила пограничнi навантаження в дванадцяти змiнних площинах, розганяючись до ста п'ятдесяти земних тяжiнь i, одразу пiрнаючи в невагомiсть, потiм знову виходячи на сублетальну межу навантаження. Будь-який представник флори та фауни черв'як перед цим продуктом генної iнженерiї.
  Чудовисько зробило спробу розгорнути голови, страшно брязкаючи величезною пащею. Дiвчина-войовниця з усього розмаху рубала легендарним мечем, вона цiлилася по найчутливiшому мiсцю - нiздрi. Перший удар був плашмя, з нiздрi вилетiли срiблястi бiсеринки, подiбно до перлiв, вони виблискували на сонцi.
  -Гарнi у тебе соплi, мабуть, кажуть, що дракон може випорожнитися золотом.
  Змiй ударив вогником. У вiдповiдь, красива i моторна Еллiфа рубала вiстрям, удар був рiзкий i точний, лезо трохи почервонiло, а з величезного носа виступили вишнево-рубiновi росинки. Вони застигали просто на льоту, сплiтаючись у дивовижний орнамент.
  Дiвчина засмiялася:
  -Клас, а ну-ка, повтори трюк!
  Монстр уже смикався, проте продовжував набирати висоту, стiльний град, де жили ельфи i люди, ставав все менше i менше. Ось вiн у вiзкове колесо, ось уже в блюдце, а ось i з маковим зернятком, остаточно сховавшись за хмарами. Блиснуло чорне, у яскравих зiрочках небо, вони залiзли в стратосферу, стало важко дихати, повiяло холодом вакууму. Хоч легендарна Еллiфа, у своїх фантазiях непроста людина, але без повiтря обходитися не може. Але, мабуть, i дракону нема, рептилiя виходить судомами, задихається, от i доводиться знизити висоту. Повторювати подвиг Груслана, який три днi i три ночi тримав бороду Красноморця, явно не полювання. У головi з'являється фраза з дитячого сайту, чомусь їй дуже хочеться її повторити.
  I дiвчина-войовниця, тупаючи босими, гострими, засмаглими ногами, вимовляє:
  -Ми З тобою однiєї кровi, ти i я!
  Дракон, наче вловив сенс, здригнувся i припинив полiт. Потiм почав повiльно знижуватися.
  Красива i мускулиста войовниця промовила:
  -Правильно мислиш, крилатий мiй брат! Чи буде з тобою у нас результат!
  Внизу кипiло справжнє побоїще, монголи вже вiдкочувалися вiд стiн, i чудова воїнка з кров'ю богiв Кракатау вирiшила, що настав оптимальний момент для удару. Молодець, хоробрий дiвчина-нiмфа, її видно вiдразу, де вона пройшла, залишається кривава, густо вимощена трупами дорiжка. Не тiльки ноги й руки, двi подовженi коси Кракатау розiб'ють вплетеними на ланцюгах кинджалами iз загартованої сталi.
  Елiфа сказала сама собi, тупаючи ногою:
  -Я собi такi причиндали обов'язково зроблю! А тепер, зiгрiємо оркiв та тролiв!
  Дике полум'я вирвалося потрiйним вулканом з луджених ковток, орки скупчилися надто щiльно, i їх просто сотнями смажило пекельним багаттям, що виливається з пащ. Особливо сильно злякалися конi, проте бiльшiсть скакунiв вже були вiдбитi раптовим ударом у спину, лише особиста охоронна, тисяча Фуюк-хана залишалася пiд сiдлом. Виверження тривало, змiтаючи одним залпом у вогненний ураган сотнi та сотнi бiйцiв. Жовтий змiй з очима, що звузилися, спостерiгав за поверненням свого дракончика.
  Боєць зi сходу проревiв:
  -Зрадник! Ось ви всi представники драконячого роду, завжди зраджуєте i служите тому, хто сильнiший!
  В лютi, нiндзя-чарiвник спробував вразити зухвалого наїзника, з кулеметною швидкiстю метаючи пульсари. Юна воїнка Еллiфа посмiхнулася i повнозвучно спiвала:
  - З вогненною водою - перекинь склянку! Ти чужинець крутий - полум'ям харкал!
  Ось це дiвчина - весела, з гумором. I пульсари з вогню їй не страшнi.
  Еллiфа легко збивала їх, використовуючи легендарну зброю i час вiд часу направляючи звiра на ворожi загони. Такий багаторазовий вогнемет з крилами, краще ста механiчних, на кiннiй тязi.
  Мабуть, навiть це по кручi штурмовика, i звiдки в нього стiльки пального, не спливає запал? Треба буде на дозвiллi вивчити монстра i створити нову, ранiше небачену зброю! Стрiли так просо вiдскакують вiд товстої, переливистої, мерехтливої всiма кольорами веселки, броньованої шкiри. Попадання лише на мить змiнюють розмальовку. Рубiново-червоне стає бузково-фiолетовим. Лiлово-сапфiрове, навпаки, звертається в ало-оранжеве, золотисто-жовте, в смарагдово-салатове. Це дуже красиво, шкода, що в гарячцi кривавого бою, нiколи насолоджуватися казковим видовищем.
  Ельфiйськi ратники та ратницi, людськi солдати Бiлого легiону, теж переважно їх пiдлiткiв, сформованого дiвчатами, тим часом уже порубали бiльшу частину ратi оркiв i тролiв. Особливо моторошно стало, коли в справу вступили механiчнi вогнемети, такий подвiйний удар будь-яка армiя не може витримати. Ще хвилина, i почнеться безладна втеча. Жовтий змiй на мить завагався.
  Наказ Багатура-троля зрозумiлий, пiд шумок убити спадкового кагана, але плата надто низька. Нi, вiн його вб'є згодом, а поки виведе з-пiд разючих ельфiйських мечiв:
  -Вiдiйдемо, каган, я тебе прикрию!
  Троль-сановник прорепетував:
  -А як же триголовий мангус? Я не дозволю йому мучити мою армiю!
  Нiндзя клацнув пальцем, посипалися iскорки:
  -Я можу прочитати складне заклинання, i вiн повернеться у свiй свiт, але тодi сiм рокiв не зможу його викликати! Хоча є варiант! Заклинання рiвня Хале!
  -Це як?
  Не по роках жирне й одутле обличчя Гуюка витяглося. Нiндзя-кiлер пояснив:
  -А Так! Якщо я його бiлого мангуса вб'ю, то мiй дракон буде, якщо вiн мене, то його!
  Дуже просунутий у магiї чародiй прошепотiв довгу мантру, талiсман блиснув яскравiше за сонце. Захоплена азартом винищення, Еллiфа раптом вiдчула, як зникла пiд нею гнучка лощена спина могутнього i вже слухняного монстра. Вона опинилася в повiтрi, зi швидкiстю каменя летячи вниз. Падiння було не надто приємним, але не смертельним. Пробивши метрову кучугуру, з люттю пораненого кабана воїнка-термiнатор обрушилася на оркiв.
  А решта дiвчат взяли i пустили в хiд свiй головний резерв, гранати iз сумiшi вугiльного пилу та розрив-трави. I кидали їх своїми босими, сильними, мускулистими та спритними ногами.
  При цьому, дiвчина репетували:
  Слава Ельфiї, Слава...
  Буде перемога, повiр...
  Велика держава ельфiв.
  Хоч нас атакує звiр...
  
  Але ми на колiна не станемо,
  I з орками смiливо у бiй...
  Нехай буде наш свiт раєм,
  I ельф не зiграє у вiдбiй!
  Останнiй органiзований опiр впав, жалюгiднi залишки величезного вiйська кинулися в повальну втечу.
  Найкрасивiшi дiвчата, Еллiфа та Кракатау, буквально змагалися у винищеннi нукерiв-оркiв, що втратили орiєнтацiю. Фуюк-хан, тим часом, став практично невидимий, його хортий кiнь бив усi рекорди iподрому, спадковий каган-троль думав лише про власну шкуру.
  -Нi, це не гiганторою! Жалюгiдний боягуз. У падлу служити такому королю-мiкадо!
  Гаркнув нiндзя невiдомої породи.
  Жовтий змiй дiстав два могутнi катани, схрестив їх i рiзко смикнув, вiд лез вiдокремилася iскриста рожева кулька. Магiчний самонавiдний пульсар стрiмко злетiв у напрямку до прекрасної Еллiфи.
  Войовниця-термiнатор встигла помiтити рух, на льоту зрубала вогненний потiк, невеликий вибух розлетiвся блискавками, розкидав десяток-другий оркiв i тролiв:
  -Це диявол! Гiганторою пекла!
  Крикнув Жовтий змiй. Нiндзя вже приготувався було рвонути на зустрiч кривавiй Еллiфi, як на його голову прийшла елементарна думка. "Що якщо вiн одразу не вб'є цю найсильнiшу дiвку-бiйця, то до неї приєднається блондинка-термiнатор i нiмфа Кракатау, i тодi наслiдки стануть катастрофiчними. Тим бiльше, що вона пiдкорила дракона, а пiдкорити великого змiя може лише дуже могутнiй воїн".
  Нiндзя просипiв:
  -Я Змиваюся, пташки! Iду, щоб повернутися!
  Жовтий змiй, розгорнувши бiлий плащ, закопався у снiг. Потiм захлинаючись, почав шепотiти заклинання перемiщення.
  А то ще дiвчата, що в такiй лютiй хвилi атакують i винищують оркiв, i його затопчуть своїми такими спокусливими голими ногами, з дуже витонченим вигином п'яти.
  Еллiфа продовжувала шалене переслiдування, крута нiмфа Кракатау не вiдставала. Не дивлячись на всю жорстокiсть сутички, вони не на мить не випускали з поля зору царський намет наслiдного кагана-троля.
  -Вiн втече, наздоженемо ватажка!
  Запропонувала Еллiфа. Метнувши ногою диск, нiмфа Кракатау недбало вiдповiла, продовжуючи стрiмкими помахами рiвняти монголiв, що втiкають.
  -А навiщо! Зайву радiсть принесемо Багатуру, та й це надто гуманно. Меч вбиває легко, а джихангiр просто здере з нього шкуру - причому буквально.
  I дiвчата з величезним ентузiазмом рубали оркiв. Так що на всi боки летiли їх зрiзанi iкластi i волохати голови.
  А кров у оркiв була така смердюча, отруйно-зеленого кольору.
  I дiвчата стали кидати босими ногами отруйнi голки, i пробивали волохатим тварям потилицi.
  Еллiфа, зрiзавши одним помахом чотирьох, а потiм, ще провiвши млин, сiмох оркiв, зареготала.
  -Якщо вiн сам не обломить Багатуру роги! Будемо гнати їх до самого табору, чи як?
  Нiмфа Кракатау хихикнула i видала:
  -Батий неабияк наклав у штани, а чим менше тролiв та оркiв уцiлiє, тим краще!
  Дiвчата-термiнатори додали кроку, це нагадувало гру в наздоганяння, нукери-орки вiдчайдушно хлестали коней, роздираючи в кров боки. Докладаючи вiдчайдушних зусиль, їм вдалося злегка вiдiрватися вiд ельфiйських i людських вершникiв, але не можна уникнути тих, хто був сконструйований швидше за гепард!
  Та й пiшi дiвчата теж не слабкi войовницi. Вони ось пiд кiнець застосували свiй козирний та забiйний джокер.
  Взяли, сунули собi в рот босi пальчики нiг. I щосили взяли, як дунули, з усiєю люттю i запеклiстю.
  I пролунав оглушливий свист. Величезнi хмари ворон, що кружляли над полем, зазнали нищiвного удару по мiзках, i струс повiтря викликав сильнi, серцевi напади. I ворони, приголомшенi й обдуренi, повалилися вниз. Мов падали градинки. I їхнi дзьоби обрушилися на голови оркiв, i почали пробивати їх наскрiзь, розколюючи черепи, i буравучи тiм'ячко. I виплескуються фонтани брудної та неприємної, дуже смердючої кровi оркiв.
  Дiвчата, бачачи, як гинуть їхнi вороги, взяли i заспiвали, скелячи зубки;
  Слава нашiй Батькiвщинi Ельфiї,
  Слава, якщо править сам дракон.
  Немає наших дiвчат красивiших,
  Ну, а оркам злим суцiльний розгром!
  
  Де йде дiвчина боса,
  Там цвiтуть, знай, райськi сади...
  Буде час, немов у вiчному травнi,
  Вiдобразимо натиск сталевої орди!
  
  Люблять справедливiсть нашi дiвки,
  Їм хочеться створити Едем...
  Знiмемо, вiрю, ми в битвах пiнки,
  Чи стане час до частиною змiн!
  
  Ми дiвчата може хоробро битися,
  Перемогти будь-яку, знайте рать...
  Талiсмани потужнi є в ранцях,
  Якщо треба оркiв убивати!
  
  Слава буде ерi ельфiнiзму,
  Що побудує щастя на вiки...
  А натиск кошмарного оркшизму,
  Знай, у нас перемога велика!
  
  Дiвчата здатнi мислити здорово,
  Перемагати ворогiв, повiр легко...
  Попереду на нас чекає слава,
  А на нагороду сир та молоко!
  
  Бог творець свiту був не боязкий,
  Вiн сказав - дiвчата рвiться у бiй...
  Якщо свiт тобi ельфiйський дорогий,
  Вiрю, чи буде Батькiвщина з тобою!
  
  Дай Господь велику нагороду,
  Усi хто бився за Ельфiю, знай...
  Перемогти i тролiв теж треба,
  I тому боєць дерзай!
  
  Ну, коротше побiгли орки,
  Дiвчата ж у плюсi на вiки...
  Попереду ще шлях боротьби дуже довгий,
  Але в результатi здiйсниться мрiя!
  
  ГУЛIВЕР I ДРУГ-ВIКОНТЕСУ
  АННОТАЦIЯ
  Знов у пригоди Гуллiвера, який став вiчним хлопчиком. I мiж ним та вiконтесою зароджується своєрiдний роман.
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  Колишнiй капiтан i прославлений мандрiвник, що став юним тiлом, прокинувся.
  I ось йому довелося знову тупотiти босими, дитячими нiжками по гострому каменю дороги в напрямку порту.
  Дiвчинка зi знатного роду взяла i злiзла зi свого єдинорога.
  I пойшла разом, знявши з себе прикрашенi коштовними камiнчиками сандалiї.
  При цьому вона помiтила:
  - Потрiбно щоб ступнi на ногах не ставали м'якими, а були якомога жорсткiшими i мiцнiшими!
  Хлопчик Гулiвер кивнув:
  - Це дуже мудре зауваження! Але якщо чесно говорити, у нас у Британiї бажання вiконтеси ходити босонiж, здалося б дуже дивним!
  Дiвчинка у вiдповiдь заспiвала:
  Вся земля теплом зiгрiта,
  I по нiй я бiжу босонiж.
  Я хочу, щоб було лiто,
  Не затягнеш у кучугури силомiць!
  Хлопчик-капiтан погодився:
  - Та влiтку набагато краще! Так приємно коли свiтить сонце, i переливаються у променях кучугури!
  Тут Гулiвер видужав:
  - Я хотiв сказати перлиннi росинки на травi!
  Дiвчинка засмiялася i заспiвала:
  - Роса, роса, роса, роса,
  Дзижчить як рiй оса!
  I одразу додала:
  - Нi! Це нi до села, нi до городу!
  Гулiвер погодився:
  - Та нi до села, нi до городу! Але в будь-якому випадку ми з тобою здорово, заспiвали.
  Дитячi нiжки хлопчика за нiч пiдбурили, i крокувати тепер було вже не так боляче, як учора.
  Настрiй також пiднявся.
  Гулiвер зазначив:
  - Ось справдi чого я не зрозумiю, навiщо вам раби?
  Вiконтеса зневажливо пирхнула:
  - А що тут незрозумiлого?
  Хлопчик серйозно зауважив:
  - Ви вiчнi дiти, адже у вас хороша витривалiсть - можете i самi працювати!
  Дiвчинка розсмiялася i прочiрикала:
  - Топни права нога,
  Махнi ручцi лiва.
  Добре на свiтi жити,
  Нiчого не роблячи!
  Гулiвер заперечив:
  - Нiчого не роблячи нудно!
  Вiконтеса хихiкнула i вiдзначила:
  - Виходили з хати,
  Здоров'янi жлоби...
  Хлопчик запитав:
  - Ну, i що з того?
  Дiвчинка вiдповiла:
  - Порубали всi дуби,
  На труни!
  I як вiзьме ця вiчна дитина i розсмiяється. Та це дуже здорово.
  Гулiвер спитав у вiконтеси:
  - А ви буваєте серйозною?
  Дiвчинка заспiвала:
  У жартiвливому королiвствi,
  Так давно повелося...
  Нiчого, як вiдомо -
  Не буває всерйоз!
  Хлопчик з усмiшкою вiдповiв:
  - Так, я це розумiю! Вiчне дитинство i в розумi, i в тiлi!
  Вiконтеса помiтила:
  - Буття визначає свiдомiсть!
  Гулiвер енергiйно кивнув своєю дитячою головкою:
  - Важко не погодиться! Ось зараз, я себе, принаймнi, фiзично вiдчуваю дуже добре i бадьоро. I навiть збитi пiдошви в дитячому тiлi так швидко грубiють, i стають мiцними та мозолистими, що вже не болять, а навпаки крокувати стало навiть приємно.
  Дiвчинка енергiйно кивнула i помiтила:
  - Я можу на цю тему заспiвати!
  Хлопчик-капiтан згiдно кивнув:
  - Звичайно ж, заспiвай! Ми будемо дуже радi!
  Вiконтеса з великим почуттям та задоволенням заспiвала;
  У свiтi новому дива,
  Немов це у кольорi казка...
  Тут така краса,
  Не знайти ваду указкою!
  
  Ну а якщо новий день,
  Над Землею настає...
  Значить нам вставати не лiньки,
  Круче у свiтi не буває!
  
  Буде у славi нове свiтло,
  Де дерева як цукерки.
  Станемо ми зустрiчати свiтанок,
  У вiчному щастя нашi дiтки!
  
  Настає нове столiття,
  Цей край такий чудовий...
  Буде щаслива людина -
  Проходячи шлях небезпечний!
  
  Так планета розквiтне -
  Скоро стане пишним раєм.
  Вiдкривай переможний рахунок,
  Буде свiт променистим травнем!
  
  До чого ж добре,
  Якщо сонце яскраво свiтить...
  Дятел свердлить долото,
  Всiм чудово на планетi!
  
  Як все весело у нас,
  Щастя повна долина...
  Буде вiр розквiту годину,
  Золота середина!
  
  Хто б зробив нашу долю,
  Дуже доблесним гарним...
  Якщо буде передiл,
  То ти стань бiльше сили!
  
  Не опустимо ми голову,
  Спину гордо випрямляючи...
  До млинця олiя, сир,
  Враз господиня додає!
  
  Так що буде щастя, знай,
  I свiтло з Iм'ям Сварога...
  Справжнiй стане рай,
  Помолилися люди Боговi!
  
  Господь дав одну вiдповiдь:
  Треба в радостi працювати...
  I тодi прийде привiт -
  Висвiтляться яскраво обличчя!
  
  Ось дiвчисько босонiж,
  Осiдлала черепаху...
  Треба врiже кулаком,
  Наганяючи масу страху!
  
  Де трапляється пожежа,
  Ну, а де багаття палає...
  Нищiвний удар,
  Ворог жорстокий нападає!
  
  Не вороговi ми не здамо,
  Такого вважай прагнення...
  Розправляє херувим,
  Крила та ворогам прощення!
  
  Скаже, скоро буде те,
  Що перемогою називають...
  Цирк буває Шапiто,
  I часом собаки гавкають!
  
  Скоро стане як у раю,
  Свiт весь зробимо красивим.
  Ладу я дякую -
  Златом свiтять херувими!
  Хлопчик Гуллiвер заляпав у долонi i з захопленням промовив:
  - До чого чарiвно! Оце поезiя! I голосок у дiвчинки просто диво!
  Дiвчинка скромно вiдповiла:
  - Це дар богiв! А взагалi, що подаровано, щось не цiнується!
  Хлопчик знову помiтив:
  -З цим важко не погодиться! Але в будь-якому випадку, ми не дiти з досвiду та життєвих знань!
  Вiконтеса посмiхнулася i запитала:
  - А ти можеш довести, що ти вже не дитина? Причому, саме з розуму та знань!
  Хлопчик Гулiвер кивнув:
  - Звичайно! Я це можу i, звичайно ж, хочу!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i проревела:
  - Так давай, доведи прямо зараз!
  Хлопчик взявся з люттю i азартом викидати iз себе крилатi афоризми;
  Побачити супротивника перемогти наполовину, залишитися невидимим самому - перемогти повнiстю!
  Шампанське перемоги, розпивають лише на трьох воїнiв; доблестi, мужностi та честi. Втiм, на вiдмiну вiд людської гулянки, четвертий приятель - удача, аж нiяк не зайвий!
  З усiх неприємностей найнешкiдливiша смерть, бо вона нiколи не повторюється i пiсля неї гiрше не буває!
  На вiйнi гостро вiдчувається рутина вiд притуплення почуття небезпеки!
  Добре лiтати, коли париш над нiкчемами - куди злетiти вiд стусану пiд зад!
  Хто лiтає, використовуючи паливо гiрких людських слiз, пролетить у своїх солодких мрiях!
  Дотепна критика - краще за тупi славослiв'я!
  Людина нi за якi грошi не хоче потрапити в дiрку, за винятком Лона Венери! За це вiн готовий доплатити i навiть вiддати останнє!
  Впустити престиж не бояться тi, у кого нiколи не впаде гiднiсть!
  Хто не спiває в годину випробувань, завиє, коли зрозумiє, що страждав даремно!
  Мовою можна перемолоти все, крiм каменiв недорiкуватостi та каменю тупостi!
  Жiнка лань - добре, чоловiк олень - погано!
  Олень вiдрiзняється вiд лося, тим, що першого гальмує другий, а видобуток дiстається лисицi!
  Справжнiй воїн повинен мати вдачу звiра, але не iнтелект тварини!
  У свiтi вовкiв, на мiсце лева, зазвичай мiтять шакали!
  Хочеш, має мiцний удар, що укладає ворога, не бий, лежачи на диванi байдики!
  Найсильнiший удар, у кого патрiотизм не по барабану!
  Вiдбиваю з ворога, роблять тi, у кого мiзки не вiдбитi, а очi не залитi!
  Перемагати можна i числом, а користуватись плодами перемоги, тiльки вмiнням!
  Егоїст не бажає пасувати, обов'язково рятує перед проблемою!
  Атакуючи звичайно є ризик поразки, але зазнаючи атаки, ти вже програв!
  Не ходи хлопчина лiворуч, будеш у ямi, навiть якщо, по сутi, маєш рацiю!
  З косими руками не вiдкосиш, вiд старої з косою!
  Краще бути Остапом Бендером, нiж бiдним бовдуром!
  Хитрiсть не завжди збагачує, але нехитрость руйнує напевно!
  Лис у людськiй подобi, не завжди яскравий шубою, але завжди темний намiрами!
  Свiтла душа, як правило доводить тiло, до похоронної блiдостi!
  Осел може сидiти на тронi, але не змусить стати на колiна!
  Не той лев, хто голосно реве, а той, хто сильно кусає та мiцно б'є!
  Не треба палити будинок, борючись iз мишами. Не варто перетворювати країну на концтабiр - прагнучи перемогти корупцiю!
  Iнтуїцiя - це, звичайно, зрадник, але не в твоєму станi!
  Не бiйтеся розумного шахрая - бiйтеся чесного дурня!
  Хто славить тирана, заспiває пiвнем на нарах!
  Тиран як лев, навiть гладячи, кiгтями здирає м'ясо та шкiру!
  На вiйнi комфорт, як шоколад на салi, тiльки витрушує трупами!
  У церквi прийнято ставити свiчки, але вони навiть у найбiльшiй кiлькостi не в змозi загасити полум'я людських пристрастей!
  Можна мати крижане серце, стилу як проточна вода кров, але жага успiху в людини завжди буде спекотною!
  Поспiх у всьому веде до поганих наслiдкiв, окрiм спроби самогубства!
  Кожен народ може виграти конфлiкт, але перемогти у вiйнi можуть лише росiяни, то вони не прагнуть вигадати собi матерiальнi придбання!
  Феєрверк вiйни, це свято для всiх крiм трусiв, i загальна жалоба, за винятком останнiх дурнiв!
  Найчастiше плутаються саме прямi звивини!
  А виплутуються з неприємностей, звивини, чiтко розкладенi по полицях!
  Багато чухає язиком, той, у кого вiд порожнечi свербить у головi!
  Найкраще вкладення капiталу в труни твоїх супротивникiв, хоч воно нiколи не буває прямим!
  Армiя нiчого не виробляє, але окупає з лишком iнвестицiї за смiливого правителя!
  Коли перемагає чоловiк - наслiдок смерть та приниження! Коли жiнка - життя та насолода!
  Жiнки витрачають на свої перемоги бiльше, нiж усi армiї свiту, але зате беруть iз переможених контрибуцiю, що вiддається з значно бiльше полюванням!
  Жiнка на вiдмiну вiд армiї без обмундирування перемагає швидше!
  На вiдмiну вiд чоловiкiв для жiнки, справжня перемога досягається пiсля капiтуляцiї!
  На вiйнi, як у картах, треба вмiти вiдбитися, i на вiдмiну вiд них захiднi треба зберегти, а передати супротивниковi!
  Вiйна це покер, тiльки пiддивитися карту не шахрайство, а подвиг розвiдника!
  Воювати без хитрощiв, що сьорбати суп без ложки, тiльки ось ханжi чомусь обговорюють тiльки останнє!
  Чоловiки б'ються - їх швидше рознiмай! Якщо жiнки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  На вiйнi все крутiше, нiж у мирному життi, крiм скошеного чола у начальства!
  Сила без добра, пiднiмає цивiлiзацiю, як повiшеного петля!
  Без вiдбиття чужої пики, не вiд'їси власну!
  Iшака б'ють завжди, але вбивають лише, коли вiн перестає приносити користь!
  Смiливий вбиває ворога, боягуз - раба!
  Iнiцiатива на вiйнi дорого варта, особливо привченому до дешевих шаблонiв противнику!
  Iстотам нижнього порядку часом власний негативний досвiд кориснiший, будь-якого позитивного настанови!
  Насущний хлiб поливають своїм потом, а святковий кров'ю своїх ворогiв!
  Коли полiтик багато меле мовою: виходить не мука, а мука!
  Коли правитель багато балакає, тiсто може вийти пишним, але швидко протухає!
  Чорне серце правителя, всю країну здатне посадити на сухарi!
  Полiтика вiд математики вiдрiзняється тим, що в математицi на нуль дiлити не можна, а в полiтицi дiлять суцiльнi нулi!
  Полiтик генiальний математик, але тiльки в однiй дiї - вiднiмання!
  Говорити можна про все, а засуджувати тiльки те, що приносить користь!
  Розмова без сенсу - балаканина, розмова зi змiстом - полемiка, розмова з користю - повчання, а найбiльший прибуток дає мовчання до мiсця!
  Тiльки малий розум бере нагору великою кiлькiстю!
  Двоє краще за одного, тiльки не в тому випадку, якщо це загиблi товаришi!
  Блаженний, хто вiрує, а хто не вiрує благ у двiйнi, то вiн має впевненiсть у власних силах i розумi!
  Погано коли немає гальм, ще гiрше, коли гальмуєш!
  Нi, страшний чорт як його малюють, але найгiрше малюнок ангела у виконаннi мазили!
  Звiрi живуть у лiсi - а озвiрiлi люди все перетворюють на гущавину!
  У царствi звiра - однi пiвнi та папуги, а орлiв переклали перину!
  Хороша конструкцiя iз запiзненням, ставати застарiлою, хороша людина, спiзнившись, стане ненависною!
  Смерть у бою породжує пара вiдваги та дуростi, якщо при цьому союз укласти з мудрiстю, то буде переможне життя!
  Все пiддається маскуванню, крiм власної дурницi!
  Все пiддається викриттю, крiм чужого розуму, яким ти живеш!
  Червона мова, краще засiб вiд пролиття червоної кровi!
  Найжорсткiший метал, це м'який свинець, з якого вiдливають кулi!
  Найнебезпечнiший свинець не той, що в кулях, а якщо вiн заливає мозок!
  Найкраще у свiтi це те, що нiколи не скажеш - гiрше бути не може!
  Що у свiтi погано, на вiйнi якраз, а пiсля перемоги краще не буває!
  Милосердя на вiйнi на вiдмiну вiд публiчної дiвки коштує дорожче, а задоволення дати не може!
  Тiльки людина по-справжньому пiднесена духом, не соромиться милостi до полеглих!
  Говорити можна про що завгодно, але базiкати тiльки у справi, тому що вiд порожньої балачки, суп виходить кривавим проносом!
  Мовчання золото, яке дає корозiю при замовчуваннi свавiлля!
  Слова срiбло, яке не дає згаснути джерелу живої води знання та iстини!
  Країна iз сильною авiацiєю нiколи не залишиться у прольотi!
  Найбiльше горе вiд мiзерної кiлькостi розуму!
  Вiд молока, що походить iз промахiв стрiльцiв, виростають лише дiти бiди та страждань!
  Фiзкультурна зарядка потрiбна, щоб батарея життя сiдала лише у твого опонента!
  Пiдколювати iнших, люблять володарi тупого розуму i носiї почуття гострої власної неповноцiнностi!
  Гострi язики, на вiдмiну вiд кинджала, разять, навiть через кольчугу тупизни!
  Добре казка каже, погано реальнiсть виконується!
  Все в свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Все в свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Влучне око найкраще дозволяє вiдкосити вiд призову в армiю покiйникiв!
  А влучне настанова не дозволить промахнутися повз дорогу, що веде точно до мети!
  У пеклi лише одна перевага над раєм, немає страху перед вигнанням!
  У християнському раю найнеприємнiше, що найкращого не захочеться й бажати!
  Христос єдине ягня, при якому зайчик набуває левових рис у вовчому свiтi!
  Вмирають лише тi, хто не зумiв убити у собi страху!
  Безсмертя знаходить той, у кому страх i не живе!
  Хто боїться великої кiлькостi противника, обрахується iз союзниками!
  Хвилина, витрачена на розвiдку, економить вiк життя та мить трiумфу!
  Хто не розбирає дороги, той надто часто не збере кiсток!
  Найбiльших збиткiв ворогу завдає той, хто не втрачає почуття мiри!
  Людина не знає заходiв у своїх амбiцiях, зате її завжди обмiрюють можливостi!
  Ось це Гулiвер видав - круто! I все буквально на одному подиху. Справдi, бувають генiальнi дiти, якщо у них вселилася душа дорослої людини.
  Дiвчинка-вiконтеса вiдзначила:
  - Та вiд цього можна i дахом рушать! Ось як ти складати вмiєш!
  Хлопчик-капiтан кивнув:
  - Та життя мене багато чого навчило! I в тому числi цiєї мудростi!
  Дiвчинка тодi запитала:
  - А чому ти не король у своїй країнi!
  Гулiвер засмiявся i вiдповiв:
  - Знаєш, менi якось не спадала на думку iдея битися за трон. Але якщо чесно говорити варто та подумати!
  Вiконтеса проспiвала:
  - У душi його вирує пристрасть,
  Потрiбна хлопчику лише влада!
  Гулiвер помiтив:
  - Якщо тисяча рокiв життя я вже маю, як i з'явилося здоров'я, то чому б i не помрiяти про владу!
  Дiвчинка наказала:
  - Врiжте йому батогом!
  Двоє хлопчикiв-стражiв взяли i обiгрiли Гулiвера по голому торсу. Той скрикнув.
  Вiконтеса зупинила бiйцiв:
  - Досить! Це для того, щоб вiн зрозумiв i знав своє мiсце! А його мiсце - мiсце раба!
  Хлопчик Гулiвер прохрипiв, струшуючи з себе крапельки поту на шкiрi, що лопнула:
  - Як не зрозумiти! Тут останнiй осел i то зрозумiє!
  Дiвчинка тупнула своєю маленькою, точеною нiжкою i пискнула:
  - А тепер спiвай! Доки я не сiла на коня!
  Хлопчик-капiтан заспiвав, долаючи небажання;
  Багато прийшло на По-батьковi бiд,
  Скiнчилося все колосальним розгромом.
  Радуйтеся лицарiв бiльше немає,
  Честь i хвала вашому дому!
  
  Я Гулiвер є великий боєць,
  Знайте, вмiю люто битися.
  Марс цей воїн добрий батько,
  I кладеня мiй захований у ранцi!
  
  Я по морозу бiжу босонiж,
  П'ятки кругляшки по снiгу мелькають...
  На доставлю фриця силомiць,
  Буде перемога в лютому травнi!
  
  З арбалетiв я оркiв крушу,
  Зрiзу разом дюжину гномiв...
  Треба я, троля за нiс укушу,
  Воїном знати став дуже веселим!
  
  Нi нiколи для хлопця такий,
  Свiтлана кiнець повiр менi не настане...
  Буду я бiгати вiчно босий,
  Щоб перемоги не святкував Каїн!
  
  Батькiвщина наша свята країна,
  Не пошкодуємо, повiр до тебе життя...
  Хоч атакує народ Сатана -
  Буде, квiтуй дерево монархiзму!
  
  Слався Британiя доблесний край,
  У нiй найбiльша слава Вiтчизни...
  Правив колись святий Еномай,
  Нинi дiвчата б'ються з оркшизмом!
  
  Нi не поступимося вороговi нiколи,
  Нехай над планетою сонце сяє...
  Яскрава силi свiтить зiрка,
  Буде нам мiсце свiтле у раї!
  
  Бог Iсус повелитель всього,
  За людство злiсним розп'ятий...
  Дякуйте людям його,
  Будьте ви теж хоч трохи святi!
  
  Лицаря ось дiвка боса чекала,
  Лати шукала, що чистять до блиску...
  Видно, така Паллада-доля,
  Лицаря зустрiнь люблячи якщо чесно!
  
  Щастя я вiрю, подарує прогрес,
  Мертвi люди в науцi воскреснуть...
  Буде доступний будь-який знайте секс,
  Будемо в екстазi - колонки не трiснуть!
  Дiвчинка розсмiялася i погрозила пальчиком:
  - Ну, ти похабник! Адже ти забув, що тепер дитина. I будеш дитиною ще тисячу рокiв. Ти маєш навiть фору над нами. Колишнє життя не береться до уваги. У тебе ще попереду десять повних столiть, а в мене вiконтеси менше!
  Гулiвер з усмiшкою кивнув:
  - Я вам спiвчуваю!
  Дiвчинка буркнула:
  - Давай на цю тему говори чогось генiй!
  Гулiвер знову почав сипати крилатими виразами;
  Хочеш стати Богом не будь мавпою у звичцi наслiдувати нечистого!
  Не хочеш працювати як вiл, заробиш собi хомут на шию!
  Вiконтеса перервала:
  - Що менi розхотiлося слухати подiбну фiлософiю та афоризми! Краще, знову заспiвай щось веселе!
  Хлопчик-капiтан заспiвав з деяким небажанням. Складати сил не було, i вiн виконав пiсню народну вiд росiйського бунтаря Стенька Разiна. Ну що ж - що на думку спало, те й заспiвав:
  Як по Волзi-рiцi, по широкiй
  Випливав гостроносий човен, Як на човнi веслярi завзятi, Козаки, хлопцi молодi.
  Не дивиться Стенька Разiн на царiвну,
  А дивиться на матiнку на Волгу.Як промовив грозен Стенька Разiн: "Ой ти гой єси, Волга, мати рiдна! Чи за мене молодця не дрiмала, Козакiв моїм добром надiлила. Що нiчим тебе ще ми не дарували".
  Ходив Стенька Разiн
  В Астрахань-мiстоТоргувати товаром.Стал воєводаВимагати подарунки.Пiднiс Стенька РазiнКамки хрущатi,Камки хрущатi -Парчi золотi.Стал воєводаВимагати шуби. дай , Стенька Разiн, Вiддай з плеча шубу! Вiддаси, так спасибi; Не вiддаси - повiшу Що в чистому полi На зеленому дубi, На зеленому дубi, Та в собачiй шубi ".
  Став Стенька Разiн
  Думати думу: "Добро, воєвода. Вiзьми собi шубу. Вiзьми собi шубу, Та не було б шуму".
  Що не кiнський топ, не людська говiрка,
  Не труба трубача з поля чується, А погода свище, гуде, Свище, гуде, заливається. розбiйник лихий, ти розгульний буян, Ти сiдай на човни свої швидкi, Розпусти вiтрила полотнянi, Втечi по морю по синьому.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Дiвчинка, що топає босими, маленькими нiжками заплескала в долонi i прочирикала:
  - Як це чудово! Ти воiстину чудо-хлопчик! I навiщо тобi бути дорослим?
  Гулiвер з усмiшкою вiдповiв:
  - У тiлi хлопчаки я почуваюся як нiколи добре! I в мене дуже навiть бойовий та мажорний настрiй!
  I хлопчисько-капiтан як зашльопає своїми босими, маленькими, вкритими свiжою засмагою нiжками.
  Пiсля чого проспiвав:
  Першокласник, першокласник,
  У тебе сьогоднi свято...
  Година гарна i весела,
  Зустрiч перша зi школою!
  I Гулiвер пiдморгнув свiй бiлозубою посмiшкою. Ось у тi часи, коли б у тебе не дай Бог захворiв би зуб - така це була б мука! А тут чудово, ти навiчно дитина i буквально щасливий на всi сто - о, о, о!
  Ось це справдi смiшно. Ти все бiльше сприймаєш себе хлопчиком.
  Адже були дуже добрi часи. Ось як Гулiвер був у королiвствi чаклунiв, якi могли навiть викликати душi мертвих. Тодi навiть помирати стало нестрашно - отже, iншi душi є, i життя й пiсля смертi триває.
  Ось наскiльки так здорово.
  Хлопчик продовжував шльопати босими нiжками по дорiжцi i заспiвав, скелячи дитячi зубки;
  Добридень Мамо! Вже вкотре намагаюся написати тобi. Ось i зараз ти передi мною i начебто всi проблеми йдуть.
  
  По небу пливе мiсяць, на вулицi тиша,
  А в хатi не спить тiльки мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  
  I якщо коли-небудь нас полюбить хто-небудь,
  То сльози втре, зрозумiє - тiльки мама.
  I якщо колись вирушимо в далеку дорогу,
  То на нас чекатиме одна тiльки мама.
  I якщо колись вирушимо в далеку дорогу,
  То на нас чекатиме одна тiльки мама.
  
  Як ми маємо справи? Та якось усi розбрелися. Анька померла, а Стюарди розлучилися. Та якось все в метушнi справ. Мама! Ти чому мовчиш?
  
  По небу пливе мiсяць, на вулицi тиша,
  А в хатi не спить тiльки мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  
  Ось i цього разу нiчого не вийшло у мене з листом. Мамо, але я обов'язково напишу, обов'язково. Прости мене.
  
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  Дiвчинка хихикнула i вiдзначила:
  - Такi вже справи... Ти про маму подумав. А ми не маємо нi мами, нi тата?
  Гулiвер здивувався:
  - Ого! А це як? Як ви з'являєтеся на свiт?
  Вiконтеса з усмiшкою вiдповiла:
  - У людей дiтей приносить лелека. А у нас казковий дракон. Тiльки у людей казка про лелеку лише вигадка для маленьких дiтей, а у нас справжнiй дракон. Оскiльки ми також смертнi, i нам треба час вiд часу поповнювати своє населення.
  Хлопчик-капiтан помiтив:
  - Тисяча рокiв життя - це так мало! Особливо якщо ти завжди повний сил i енергiї!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Хай пролетить миттєво! Не встигнеш i озирнутися! Хоча з iншого боку, швидше за все вас продадуть у каменоломнi, а там час iде дуже повiльно!
  Гулiвер узяв i заспiвав:
  - Про те, що праця мука,
  Взимку та навеснi...
  Лише виняток -
  Коли ти iз Сатаною!
  Вiконтеса спохмурнiла:
  - Ти ж такий завзятий християнин. А тепер уже i про Сатана згадав! Де твоя вiра!
  Гулiвер вiдповiв:
  - Я звичайно в Бога вiрю,
  I люблю Христа всiм серцем.
  Отримали ми втрату,
  Але зате має дверцята!
  Дiвчинка сердито тупнула босою, маленькою нiжкою i пискнула:
  - Давай заспiвай чогось фiлософ!
  Гулiвер знову взяв i заспiвав;
  Чуєте громовi гуркiт,
  Дике виття прокляття, плач i стогiн,
  Це настає час розплати -
  Бiй Армагеддон, бiй Армагеддон!
  Вiконтеса сердито тупнула, своєю маленькою, босою нiжкою i проревела:
  - Менi що такi пiснi не подобаються!
  Хлопчик-капiтан єхидно посмiхнувся:
  - Як не подобаються? Тодi сама i спiвай, якщо тебе моя музика не в кiстку!
  Вiконтеса вишкiрила зубки i гаркнула:
  -Ось вiзьму та заспiваю!
  I дiвчинка взяла й великим ентузiазмом заспiвала свої зубки бiлi, якi як слонова кiстка скеля;
  А ми ельфiмолки дiвчата лихi,
  Ми любимо, боротися на славу Вiтчизни...
  У нас бойова, нiг босих стихiя,
  I вiримо, збудуємо палаци ельфiнiзму!
  
  Немає нашої Ельфiї прекраснiшої країни,
  У нiй сонце народiв рахуй усього свiту...
  I нехай атакує орда Сатани,
  Ми зробимо щось крутiше за Шекспiра!
  
  Любiть ви Батькiвщину нашу вiкiв,
  Що в будiвлях вирощувала iсторiю нашу...
  Вiд найбiльших i пишних вiнкiв,
  Варили колись спартанську кашу!
  
  Не скинути Батькiвщину нашу на злам,
  Яке горде, просто святе...
  Коли ми клялися двоголовим орлом,
  А нинi серп iз молотом нам дороге!
  
  Ми вище небес у висоту здiймемося,
  До самого космосу даху пiднiмемо...
  Над нами могутнiй ширяє херувим,
  Таке велике слово - Ельфiя!
  
  Не буде кривава падати сльоза,
  I Ельф не топтати п'ятої басурманiв...
  Здiйсниться наша свята мрiя,
  Швидше вставайте хлопцi з диванiв!
  
  Безкрайнього космосу бурхливий простий,
  Таке прекрасне слово - Ельфiя,
  Ми винесемо вермахту злий вирок,
  I зробимо Батькiвщину нашу щасливiшою!
  
  Нехай буде Отче наше цвiсти,
  Як кущ кольору ягоди райського саду.
  Ми противника хвацько змiсти,
  Отримає хлопчик вiд Бога нагороду!
  
  Не вiрю, що буде з перемогою оркшизм,
  Крокувати Ельфскве загребаючи катками.
  Нехай править в Ельфiї святий ельфiнiзм,
  Дiвчата бiжать, так мелькаючи ногами!
  
  Не плачте подруги, що впали чоловiки,
  Усi мертвi волею Сварога воскреснуть...
  Кого заколи, хто впав вiд рушницi,
  Але всi ми билися по хороброму чесно!
  
  Не знаю навiщо у свiтi царює зло,
  До чого дав Господь силу супостатам...
  Ельфiї нерiдко в боях не щастило,
  Хоча немає смiливiшого у битву солдата!
  
  Ну що ельфiмолка ти хоробрий знай,
  Вмiєш боротися i дуже вiдважна...
  Сидить на престолi великий знай цар,
  Його ми обрали повiр не даремно!
  
  У Вiтчизнi нашiй фiалки квiти,
  Лiси смарагдовi, перли берiзок.
  Ельфiя прекрасна - вiнець краси,
  Хоч хоче Оркольф Батькiвщину вбити!
  
  Нi, ми ельфiмолки такi бiйцi,
  Що немає на планетi смiливiше i крутiше.
  Нехай нами пишаються i дiти, батьки,
  Розвiється хай над Батькiвщиною хмари!
  
  Не знаю, до чого дiвчата прийдемо,
  Чи зумiємо зробити Вiтчизну щасливою...
  Битися звикли ми гострим мечем,
  I ми перемагаємо, повiрте гарно!
  
  Не знає, противник наскiльки сильний,
  Дух ельфiв, прекрасного у вiрi народу...
  Ворогiв неодмiнно в бою розiб'ємо,
  Отримаємо нагороду святу свободу!
  
  Так знайте у Вiтчизнi щастя та мир,
  Його принесли на багнетах ельфiмолки...
  Тепер найсильнiший у нас херувiм,
  А нашi хлопцi ударом так спритнi!
  
  Минуть столiття, прийде ельфiнiзм,
  Усi загиблi у боротьбi воскреснуть тiлесно...
  I шлях вiчно вгору нi митi вниз,
  Нам навiть без краю всесвiт тiсний!
  Ось так гарно вiконтеса заспiвала, тупотiючи своїми дуже витонченими, дитячими нiжками. Гулiвер навiть пошкодував, що вона дiвчинка. Доросла дiвчина була б набагато привабливiшою. Особливо вигин п'яточки на пiдошвi.
  Ну хай навiть i так. Хлопчик-капiтан вiдповiв:
  - Ми так нiчого не робимо, а тiльки спiваємо та розважаємось!
  Дiвчинка буркнула:
  - Чий би голос спiвав, а твiй би сопiв!
  I настала пауза. Хлопчики, на якi перетворилися матроси, тепер гострими каменями ступали майже без болю. Дуже швидко босi пiдошви дiтей грубiють. Це справдi факт позитивний. I настрiй очевидно пiднiмається у висоту.
  Хлопчаки-раби навiть заспiвали;
  У променях денного сонця вогнем горить спина,
  Наглядач не спить, i батiг йому вiрний.
  Коли ж нiч настане, то бiлий пан,
  Засне у своєму лiжку мiж бiленьких перин.
  
  Я, цукор добуючи все життя з тростини,Не знав iншої нагороди, як палицею тумака.
  
  Як злодiй бiжу i ховаюся, трава не висока, Собак ще не чую, але це тiльки поки. На ранок мене схоплять, пiдвiсять у стовпа, А хлопчики-брати будуть дивитись з-пiд чола.
  
  Вже вiд спраги гину, води менi не бачити, Але цiлий день свободи хто зможе вiдiбрати!
  Пiсня, звичайно ж, не Бог знає яка. I оптимiзму не додає.
  Гулiвер з дитячою посмiшкою помiтив:
  - Ось такi повороти бувають у долi! Ось я йду i сам не знаю, куди. А попереду чекає... Ну, у своїх колишнiх пригодах якось бiльше було динамiки та iнтересу. А тут тiльки пiсеньки, i тупаєш собi наче робот заводний.
  Вiконтеса згiдно кивнула:
  - Тобi потрiбна динамiка? А що ж це можна!
  I дiвчинка дiстала з-за пояса батiг i давай їм лупцювати Гулiвера. Хлопчик завив вiд болю, i прохрипiв:
  - Я зовсiм не це мав на увазi!
  Вiконтеса засмiялася i вiдповiла:
  - А тебе ж виховувати треба! Може, розкажеш якусь веселу iсторiю?
  Хлопчик-капiтан кивнув i почав плести розповiдь:
  Iмператор Дiоклетiан вiдмовився вiд вiдходу вiд влади, бо розумiв, що без нього Римська Iмперiя не встоїть. Тим бiльше у Дiолектана з'явився Син i спадкоємець прозваний Юлiєм, як Цезар. Iмператор про правил ще до 320 року, зумiвши змiцнити колишню вiру Риму, модернiзувавши язичництво. Головним Богом став Юпiтер, якi виявляється ще й творив всесвiт.
  Також виникло i було змiцнено вчення i про рай, i про пекло. Тобто замiсть похмурого царства Аїда - було введено вчення про казкову iмперiю, де душi померлих одержують тiла, i живуть знову. Героївоїни , зрозумiло, ще мають i наложниць i справляють бенкети. А iмператори мають там власнi держави. Ну i звiсно ж раби залишаються рабами. Але тi, якi слухаються панiв i себе добре ведуть - їм життя легше i краще i тiла дають молодi та здоровi пiсля смертi. А неслухняних рабiв i християн, дуже жорстоко мучать, i так катують по-звiрячому, що їм залишається тiльки плакати i каятися.
  Пiсля смертi Дiоклетiана його син Юлiй продовжив традицiї батька. I навiть зробив кiлька завойовницьких походiв - довiвши пiвденний кордон iмперiї до самої Iндiї.
  Так навiть виникла нова династiя Дiоклетiанiв. Яка забезпечила Риму стабiльнiсть та процвiтання. Християнство поступово згасало i зiйшло нанiвець. Справдi, казка про Христа поступово вийшла iз моди. Та й християни не могли довести, що вони хоч щось можуть i чогось вартi. I ось все йшло до забуття того, що багато хто вважав вiдгалуженням вiд Юдаїзму. Але в арабiв, якi ще були пiдкоренi Великим Римом, з'явився Магомед.
  На той час римляни пiдкорили вже Iндiю. Їхня iмперiя стала такою величезною, що їй важко керувати. У Європi римляни дiйшли до Вiсли. I пiдкорили майже всю Нiмеччину. I на пiвднi просуваючись уздовж Нiлу, пiдпорядкували Судан та Ефiопiю. Але науковий прогрес розвивався повiльно.
  I контролювати такi територiї iз єдиного центру виявилося дуже складно.
  Ну i арабiв тому, якi були бiднi та жили в пустелi дали спокiй.
  Так само як римляни не стали завойовувати слов'ян, якi надто далеко й у суворому клiматi живуть. I Китай, до якого теж повно i гiр, i рiчок, i пустель, а велике населення. I так Римська iмперiя велика i населенням, i територiєю. I особливо в Китай не хочеться iмператорам i лiзти.
  I в Африцi теж немає дорiг, комунiкацiй. Ну, а були ще через Атлантичний океан в Америку, то теж ще не доросли. Хоча окремi кораблi й запливають якнайдалi.
  Але пiд командуванням Магомета арабськi вiйська, пiдпорядкувавши саудiвську Аравiю, вторгаються в Римськi володiння.
  Але у римлян очевидно в багато разiв бiльше населення i вiйськ, нiж в арабiв.
  Однак вони розкиданi численними провiнцiями. А поки що арабськi вiйська в Палестинi. I з ними бореться римський намiсник Скорпiус, з п'ятьма легiонами та найманою арабською кiннотою. Але араби у вирiшальний момент битви перейшли на бiк Магомета та вдарили у тил римлянам.
  I сталася велика i кривава рiзанина.
  I запалали римськi провiнцiї. Але Магомет раптово помер. А з iнших провiнцiй пiдiйшли численнi та добре органiзованi вiйська. I араби були розбитi.
  А потiм їх взагалi пiдкорили. Але це все не пройшло даремно. I новий iмператор Риму Костянтин вирiшив щось запозичити з Корану. Є вiра у Всевишнього Бога, i заборона iнших богiв i божеств. Однак самi Римський iмператор був проголошений Особою Аллаха та Всевишнього Бога на Землi та матерiальному свiтi. Так виникла нова релiгiя типу Iсламу, але Римський лад.
  Зрозумiло, Намаз, Рамадан, заборона їсти свинину та пити вино, а також хадж у Мекку були скасованi - як непотрiбнi. Зате, зрозумiло, багатоженство само собою узаконено. Ну, а замiсть хаджу до Мекки - хаджу до Риму. Та й очевидно багато iншого.
  Жiнкам теж не забороняли ходити напiвголими. Зате, ясна рiч, iншi релiгiї заборонили. У тому числi i Юдаїзм. I шанувати iнших богiв теж. Ранiше був головний Бог Юпiтер, якого зробили основним творцем всесвiту римляни, але й iншi боги залишалися об'єктом поклонiння. А тепер було запроваджено тотальну заборону.
  Так виник i оформився остаточний монотеїзм.
  Римська iмперiя продовжила свої територiальнi захоплення!
  Дiвчинка перервала:
  - Це, зрозумiло, цiкаво, але давай краще заспiваємо!
  Гулiвер глибоко зiтхнув i заспiвав;
  Як часто ми блукаємо
  I просто забуваємо,
  Що свiтом править метушня.
  Часом у кохання граємо,
  Грiхiв не помiчаємо,
  А в серцi бiль та порожнеча.
  
  Приспiв:
  Прийди до Iсуса i скажи:
  Я не можу так бiльше жити,
  Я бiльше не хочу грiшити
  Прости мене.
  Прийди до Iсуса i повiр,
  Що життя змiниться тепер
  I що свята кров Христа
  Врятує тебе.
  
  Господь простить будь-кого,
  Вiн зцiлить хворого,
  Наповнить серце добротою.
  Його любов свята
  Живе i перемагає,
  Приносить радiсть та спокiй.
  
  Приспiв:
  Прийди до Iсуса i скажи:
  Я не можу так бiльше жити,
  Я бiльше не хочу грiшити
  Прости мене.
  Прийди до Iсуса i повiр,
  Що життя змiниться тепер
  I що свята кров Христа
  Врятує тебе.
  Вiконтеса похмуро помiтила:
  - Пiсня якась у мистецькому планi не дуже! Можеш заспiвати про Христа, щось яскравiше й красивiше?
  Гулiвер знизав дитячими плечима i вiдповiв:
  - Тобi хочеться яскравого? Але хiба Iсус не яскраво, як сонце опiвднi на екваторi?
  Дiвчинка засмiялася i вiдповiла:
  - Ну, тодi спiвай ще, як ти можеш, якщо, звичайно ж, на щось та здатний.
  Хлопчик-капiтан з ентузiазмом заспiвав;
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  
  У моє життя прийшов Ти, все наповнив свiтлом,
  Освiтив мене, дав менi,
  У мiсце болю радiсть, благодать спасiння,
  Тепер у заповiтi я,
  
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  
  Чую я Твiй голос, Ти поруч зi мною,
  Я в Твоїх руках, знаю,
  Нi Тебе дорожче, Ти моя нагорода,
  На вiки з тобою я...
  
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  
  З кожним днем сильнiший, бути з Тобою хочу,
  Лише Тобою одним, я Мiй Бог живу,
  Не перестану спiвати, буду для Тебе,
  Бiльше життя я люблю Тебе.
  З кожним днем сильнiший, бути з Тобою хочу,
  Лише Тобою одним, я Мiй Бог живу,
  Не перестану спiвати, буду для Тебе,
  Бiльше життя я люблю Тебе.
  
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Вiконтеса почала плескати в долонi i прочирикала:
  - Ось так воно набагато краще! Ти справдi вмiєш добре спiвати мiй хлопчик!
  Гулiвер вклонився i вiдповiв:
  - Так! Я люблю Всевишнього Бога Iсуса Христа, i зрозумiло Пресвяту Богородицю!
  Дiвчинка з усмiшкою кивнула:
  - Це чудово! Ось заспiвай, будь ласка i про Пресвяту Богородицю, щоб було все яскраво та красиво!
  Хлопчик тупнув, босий, дитячою нiжкою i заспiвав;
  Свята, пречиста Дiва Марiя
  Народила Спасителя, дала нам свiтло.
  Але твої дiти зимою босi -
  I в брудних пiдвалах зустрiчаємо голодний свiтанок!
  
  Адже як вийшло, що свiт зло мучить,
  Що бiдних бiльше, нiж у злачних полях сарани.
  Що навiть вiд холоду мерзнуть рослини у травнi,
  Що звичайнiсiнька вiдповiдь - якщо ти жебрак то танцюй!
  
  Вiддати мiдний грiш багатим шкода,
  Хоча їхнiй мамон до меж пристойностi розбух...
  Їхнiй головний наставник над нами дубова палиця -
  Але гуркотом стане, коли проголосить голос пiвень!
  
  Господь наказав вам багатим дiлитися
  Щоб не було мертвих i плач не мучив Божий Слух.
  Хто слабкий допоможи - говорять з iкон добрi обличчя,
  Якщо ти милосердний - маяк у райський шлях не згас!
  
  Але багатьом мамон i душi та порятунки дорожчi,
  Вони кажуть, що за золото куплять святих!
  Запливла вiд жиру лихваря мерзенна пика
  А серце без миру - холодний гранiт!
  
  Що нам ваш бiль - мiзерний народ?
  У палацах ми й стогонiв не чуємо!
  Бажаєте притулок? Та вам буде притулок,
  Пiд тюремним на каторзi даху!
  
  Навiщо вiддавати вам, нам те,
  Що ми силомiць успiшно забрали?
  Ви були нiщо i назавжди нiщо,
  Не вам неба дали!
  
  Але смерть їм несподiвано прийшла,
  Як навчав Всемогутнiй Творець!
  Тепер вони там, де горить Сатана,
  Де скрипить i реве вiд страждань зрадник!
  
  Так що ви вирiшили Всевишнiй жартував -
  Говорячи, щедрий буде пiднесений?
  I що Iсус сам Творець втiли,
  Був, не правий кажучи, що з'їдять скарб злих мишей?
  
  Покайтеся, молитву Марiї прочитавши,
  I впавши на колiна i каючись - стогнучи!
  Коли перед тобою плаче дитя,
  I тремтить вiд холоду дiвчина боса!
  
  Вiзьми свiй тугий i скупий гаманець,
  Та грошенят вiдсипаючи з посмiшкою.
  Тодi Iсус Бог Любовi проведе,
  I не дасть звалитися вниз зi стежки хиткою!
  Дiвчинка заплескала своїми милими, дуже витонченими долоньками, вигукнувши:
  - Браво! Це чудесно!
  Гулiвер ця вiчна дитина запитала:
  - Може, i ти заспiваєш?
  Вiконтеса кивнула своєю свiтлою, як весняна кульбаба головкою i заспiвала:
  Ти бачиш лише те, що хочеш бачити.
  Але хiба життя може бути таким, яким ти його собi уявляєш?
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  Ти повнiстю поглинений насущними проблемами
  I витрачаєш життя на злобу та жалю.
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Безглуздо шукати винного.
  Знай, я теж страждаю.
  Якщо я тебе втрачу, моє серце буде розбите.
  Кохання немов птах, вона прагне свободи.
  Не дозволяй образам ковтати тебе зсередини.
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Ти бачиш лише те, що хочеш бачити.
  Але хiба життя може бути таким, яким ти його собi уявляєш?
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце.
  
  ПРИГОДИ Хлопчика-маркiзу
  АННОТАЦIЯ
  Хлопчик iз нашого часу перемiщається у середнi вiки i стає маркiзом. Але Юлiя Цезаря - як звати хлопчика, чекає не найласкавiший прийом, i його пригоди стають дуже дикими.
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  Хлопчик iшов дорогою i бачив навколо себе якесь середньовiчне мiсто, в якому чергувалися жебраки та хатнi будинки з бiлого каменю.
  Юлiй був у дорогому та розкiшному костюмi. На ногах чепурнi, надраєнi чоботи, а на головi капелюх з пером. Тепер вiн начебто знатна особа - юний маркiз, якому рокiв тринадцять, але спадкоємець знатного роду.
  Хлопчик йде, тупаючи пiдборами, i посмiхається. Мимо пробiгають дiти. Майже всi босоногi, в рваному, простому одязi, але веселi, засмаглi, з посмiшками.
  Ось справдi дiти майже завжди посмiхаються i в хорошому настрої. I їм не треба вдавати. А якщо дитина хмуриться i сумна, то в неї щось болить, або якiсь серйознi неприємностi. Тип двiйки в щоденнику.
  Юлiй же, став знатним, хоч малолiтнiм маркiзом заспiвав:
  - Я король, менi все пiдвладно,
  Керую дуже пристрасно.
  I тремтить вся Земля,
  Пiд п'ятою короля!
  I хлопчисько, як вiзьме i розсмiяється, показавши свої перлиннi зуби, що виблискують на сонцi.
  Ось це справдi пацан, який, якщо треба, гори згорне. Мимо пробiгла дiвчинка рокiв десяти, що виблискує босими, рожевими п'яточками, простягла руку i попросила:
  - Дай менi копiйчину, знатний сеньйоре!
  Хлопчик дiстав iз гаманця золоту монету, кинув її дiвчинцi i сказав:
  - Вiзьми, але за умови!
  Дiвчинка тупнула маленькою, засмаглою, подряпаною дитячою нiжкою i запитала:
  - За якої умови, пане?
  Юлiй вiдповiв:
  - Ти нiкому не скаже, що я дав тобi монету.
  Дiвчинка труснула рудими кучерями i запитала:
  - А чому? Адже це добра справа.
  Хлопчик-маркiз логiчно вiдповiв:
  - Тому що тодi набiжить цiла купа жебракiв, босих, обiрваних дiтей, i вони не дадуть проходу.
  Дiвчинка перехрестилася i урочисто промовила:
  - Клянуся, Божою Матiр'ю, нiкому не скажу!
  I блиснувши, босими, круглими п'яточками, побiгла далi.
  А Юлiй, вiдчувши в собi приплив натхнення, заспiвав;
  Я пишаюся своєю країною,
  Вона вiдкрила космосу простiр...
  Хоч атакують орди iз Сатаною -
  Зовсiм не прохiдний буває двiр!
  
  Ми, хлопчики, воїни лихi,
  Бiжимо в атаку прямо на ворогiв...
  Мороз, кучугура, а ноженьки босi,
  На обличчях багато видно синцiв!
  
  Хлопчакiв, втiм, ворог не зупинить,
  Вмiємо битися дуже хоробро ми...
  I фюрера, повiрте, так уроєм,
  Прийде вiдплата слугам безоднi-темряви!
  
  В iм'я променистої Вiтчизни,
  Ми, прямо, смiливо воюватимемо...
  Побудуємо ми вершини комунiзму,
  I розiб'ємо будь-яку, знайте, рати!
  
  Ми пiонери, просто ще дiти,
  Наша краватка червона - кольори кумача.
  Але за свою країну, повiр, у вiдповiдi,
  I славитиме справу Iллiча!
  
  Так, наша Батькiвщина, повiр, прекрасна,
  У нiй у заполяр'ї яблунi цвiтуть...
  I з хлопчиками в лайку йти небезпечно,
  Вони фашистiв у трiски розiб'ють!
  
  Ми захоплюватимемося комунiзмом,
  Який будуємо у щастя та коханнi...
  I зможемо порахуватись ми з фашизмом,
  Що проливає океан кровi!
  
  Не вiрте, пiонером бути не слабо,
  Я хлопчик, але боєць такий крутий.
  Для нас, повiрте, навiть свiту мало,
  Шпурнув гранату босою ногою!
  
  Строчу я фашистами дуже влучно,
  I почав дуже активно потрапляти...
  I не рятує навiть сiтка,
  Та отримую я стабiльно п'ять!
  
  Не вiрте, що фашизм непереможний,
  Я з ним боровся хоробро, пiонер...
  Над нами крила реють херувими,
  Покажемо iншим зараз приклад!
  
  Билися в Iм'я Бога Iсуса,
  I з нами великий Бог Сварог...
  Впiзнали ми перемоги слави смаку,
  Адже з нами сила, Бiлий, Мудрий Бог!
  
  Так, Батькiвщина моя найдорожче,
  Я пiонер, за Русь зараз б'юся...
  I рушу прямо фюрера по пицi,
  Так ось хлопчисько бийся i не лякайся!
  
  Потрапив я якось у полон до ворога випадково,
  Дитинi фрицi п'ята припалили...
  Вогонь пiд пiдошвами пече нещадно,
  Зламали пальцi хлопчика ноги!
  
  Поролi дуже сильно, трохи до смертi,
  До грудей залiзо iз жаром пiднесли...
  Фашисти, це нiби з пекла чорти,
  Ледве голову хлопчику не знесли!
  
  Вони мене вели до петлi босої,
  Хоч я ще зовсiм, рахуй мальця...
  I багато чув слова злого,
  Але Сталiн все одно ти менi тато!
  
  В останнiй момент пострiл партизана,
  Шеренгу злiсних нелюдiв скосив...
  Ворогам тодi не здалося мало,
  Хоч хтось у дикому страху голосив!
  
  Я знову у свiй загiн повернувся,
  По снiгу босонiж пацан бiжу...
  I верби над кучугурами тремтять,
  Не дам пощади видно я вороговi!
  
  Нехай славиться епоха комунiзму,
  I Сталiн найславетнiший наш батько...
  Розвiємо в попiл орди ми фашизму,
  Хто з нами, той навiчно молодець!
  
  Так, наша Батькiвщина не знає заходiв,
  Ми фрiцiв завзято винищуватимемо...
  Позбавимо край вiд лютої холери,
  Щоб зумiти собi призи забрати!
  
  Я хлопчик, пiонер, великий вояк,
  Б'юся, повiрте, наче велетень...
  А Гiтлер, це просто, знайте, бяка,
  А менi Сварог лише з Родом пане!
  
  I якщо треба, час комунiзму,
  Настане у славi витязiв країни...
  Зламаємо ланцюги злого реваншизму,
  I вiдобразимо потоки темряви орди!
  
  Ось ми в Берлiн бiйцi вступаємо,
  Беремо на напад бункери, палаци...
  Прийшла перемога в променистому травнi,
  Пишаються нами онуки та батьки!
  Добре хлопчик-маркiз заспiвав, просто чудово. Хоча пiсня була не з тiєї опери, а з iншого часу. I взагалi, не зовсiм доречна на цей момент. Але заспiвав i задоволенням i почуттям, i це вже добре.
  До Юлiя пiд'їхали кiлька вершникiв на вороних конях та в обладунках. Найбiльший iз них, у позолоченому шоломi, грiзно запитав:
  - Що це тут таке спiваєш? Ти що, iноземець?
  Юлiй смiливо вiдповiв:
  - Якщо так, то що!
  Громила зауважив:
  - Одяг у тебе розкiшний, але ти йдеш пiшки, а не на конi. А це чому?
  Хлопчик-маркiз у вiдповiдь iронiчно заспiвав:
  Ну чому,
  Жити неможливо з розуму,
  Ну чому,
  Не можна не вiрити нiкому,
  Ну чому нас життя не вчить нiчому,
  Ну чому, чому!
  Громила зазначив:
  - Ми тебе заарештуємо i вiдправити до тортур. Там кати з'ясують, хто ти такий. Може, навiть шпигун!
  Юлiй вiдповiв жорстким тоном:
  - Я маркiз де Цезар!
  Глава вартових рикнув:
  - Документ покажи!
  Хлопчик полiз за пояс. Вiн щось знав, що в цьому свiтi, вiн маркiз iз знатного роду. Але це ще треба довести. I показати документ iз гербовою печаткою.
  Але щось документа й не було. Як прекрасного бiлого коня. Хлопчик згадав, що кiнь i документ i зброю вiн залишив у заставу у вампiра Гесса. Чому?
  Вампiр за це випустив полонених дiтей. I мав би повернути заставу, якби Юлiй змiг знайти чарiвну табакерку, яку цей чарiвник-кровосос десь у цьому мiстi посiяв.
  Юлiй розраховував її вирахувати, але ця мiсiя в нього вилетiла з голови. Ось так вийшло.
  I тепер хлопчик опинився у скрутному становищi. Без документiв йому нiхто не повiрить. А одяг можна вкрасти, як i золото.
  Стражники, бачачи розгубленiсть Юлiя, зiскочили з коней. Поспiшно обшукали хлопця, забрали золото. Зiрвали також дорогий камзол та чепурнi чоботи. Пiсля чого пов'язали хлопчика.
  I босого, в однiй сорочцi та закочених штанах, з мотузкою на шиї повели до замку.
  Юлiй почував себе приниженим. Його ведуть, як собаку, чи раба на повiдку. Та ще й руки пов'язанi за спиною, вiд чого боляче, i кистi, i лiктi, i плечi затiкають i нестерпно ниють.
  Та й вулиця брукiвки середньовiчного мiста дуже брудна, i по нiй розкиданi кiнськi та коров'ячi коржi. Вiд чого дуже гидко.
  Босi пiдошви хлопчик досить пружнi i мозолистi. Вони ще не встигли знiжитися i розм'якшитися. Швидше вiн страждає вiд втрати дорогих i блискучих чобiт морально, нiж фiзично.
  Але гидко почуватися пограбованим. I нiби ти вже не маркiз, а простолюдин.
  Хлопчик крокував, човгаючи босими ногами, його настрiй був не мажорним.
  Проте, щоб трохи пiдняти настрiй, можна було б заспiвати. Але на думку, щось нiчого не спадало. Наче вiдключили натхнення. I повна вiдсутнiсть ентузiазму.
  Юлiй зiтхнув ще дужче. До нього несподiвано пiдбiгла колишня, босонога дiвчинка в рванiй, бiднiй сукнi i прочирикала:
  - Ти бранець?
  Стражник прикрикнув на дитину:
  - Вiдвали! Ми ведемо на допит шпигуна!
  Дiвчинка залепетала:
  - Ого! Але ж це так цiкаво!
  Головний стражник зауважив:
  - Якщо хочеш, щоб тобi кат пiдсмажив п'яти, то можеш iти з нами. Можливо, ти його спiльниця?
  Дiвчинка заперечила:
  - Нi! Я його вперше бачу. Але вiн ще хлопчик, i невже ви йому смажитимете пiдошви вогнем?
  Головний стражник кивнув:
  - Звичайно! Кати у нас професiонали. I чекають хлопця i диба, i батiг, i розпеченi клiщi!
  Дiвчинка прочирикала:
  - Але ж це так жорстоко!
  - Ми й тебе зараз випоремо! - I стражник замахнувся на дiвчинку батогом. Та вiдскочила i кинулася бiгти, миготивши голими, рожевими п'ятами.
  Юлiй важко зiтхнув. Його настрiй був не мажорний. А зараз i зовсiм зiпсувалося.
  Ось хлопчика пiдвели до паркану з гострими списами по вершинi. Тут розташовувалося будинок мiської в'язницi. I це справжнiй форт. У дворi в'язницi, якраз пороли дiвчисько. Вона була досить гарна, хоча трохи худа i кiстлява. I її по голiй спинi хвистав батiг ката. Сам катувальник був у червоному балахонi, i досить м'ясистий та масивний.
  I бив сильно. У дiвчини вся спина i боки були сполосованi, i стiкала кров. Вона на всю горлянку волала вiд болю.
  Юлiй вiдчув нудоту i вiдвернувся. Так, дикуватi тут звичаї. Але скоро, видно, батiг пройдеться i по його мускулистiй, засмаглiй, жилистiй спинi.
  Юлiй здригнувся. Пiсля приємного тепла нагрiтих на сонцi каменiв брукiвки та двору, босi ноги хлопчика вiдчули холод та вогкiсть усерединi в'язницi.
  Юлiй проспiвав:
  Таганка, я твiй беззмiнний арештант,
  Загинули юнiсть i талант.
  У твоїх стiнах!
  I хлопчик знову мимоволi здригнувся. Його одразу ж повели до тортур. Кати, як вiдомо, не терплять простою. Та й робота у них нелегка, часом доводиться працювати цiлодобово.
  Та й дивлячись кого катувати. Не завжди ж трапляються гарнi дiвчата та гарненькi хлопчики.
  Головний стражник передав Юлiя головному кату. Судячи зi стогонiв i вою, йшла дуже iнтенсивна робота.
  Головний кат подивився на Юлiя та зазначив:
  - Гарний! Ну, за що тебе до нас?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Нiзащо!
  Головний стражник повiдомив:
  - Вiн видавав себе за графа.
  Юлiй перебив:
  - За маркiза!
  Великий воїн кивнув:
  - Тим бiльше! I ми пiдозрюємо, що це шпигун! Потрiбно вибити в нього зiзнання та iмена спiльникiв.
  Кат вiдповiдно кивнув:
  - Зрозумiло! Але в нас поки що диби зайнятi. Проте спробуємо iспанськi чоботи.
  Головний стражник пiдтвердив:
  -Я вiрю у ваш професiоналiзм.
  Старший кат зауважив:
  - Iспанський чобiт, це дуже болючi тортури. Може, й так нам розкажеш, хто тебе направив сюди i з якою метою?
  Юлiй заявив:
  - Нiхто мене не скеровував. Я сам собою.
  Головний катувальник кивнув:
  - Приступайте!
  Помiчники ката схопили хлопця i потягли його до сталевого в шипах крiсла. Оскiльки Юлiй би вже босонiж, то йому трохи вище пiдняли закатану штанину i пiдтягнули прилад. Вiн мав при поворотi колеса поступово стискати ногу.
  Ретельно закрiпивши, кат знервовано посмiхнувся.
  У залi сидiли переписувачi, i вони записували всi свiдчення. А також стояло нелюдське виття, що виривалося з ковток катованих. Двоє з переписувачiв приготувалися записувати все, що скаже Юлiй.
  Хлопчик з досадою запитав:
  - А вам самим не гидко те, що ви робите?
  Кат логiчно зауважив:
  - У кожного своя робота. Золотарям теж не подобається те, що вони роблять, але їхня робота теж по-своєму корисна. Ось i ми, наприклад, теж приносимо користь, викриваючи таких шпигунiв, як ти!
  Юлiй впевнено промовив:
  - Я не шпигун!
  Кати кивнув:
  - Ось це ми зараз i з'ясуємо. Проведемо з тобою допит iз пристрастю, i ти нам все розповiси.
  До них пiдiйшла жiнка з вогненно-рудою шевелюрою i, поставивши пiсочний годинник, промовила:
  - Оскiльки йому ще немає п'ятнадцяти - вiку повнолiття, то катувати його можна лише той час, коли сиплеться пiсок у годиннику.
  Кат зауважив:
  - А може, йому вже їсти п'ятнадцять. М'язи то литi!
  Руда кивнула:
  - Цiлком можливо! Але в даному випадку, нехай буде щадний режим. Я сама крутитиму колесо, щоб не зламати дитинi кiстки.
  Кат пiдтвердив:
  - Так, ти великий фахiвець з тортур соплякiв. Але все-таки, практика показує - жорстокий метод, i є найефективнiшим!
  Руда жiнка замiсть вiдповiдi крутанула валик iспанського чобота. Юлiй вiдчув, як метал стиснув ступню. Крiм того, ще й шипи крiсла через тонку сорочку неприємно кололи спину.
  Жiнка кат ласкаво запитала:
  - Тобi боляче, мiй хлопчику?
  Юлiй чесно вiдповiв:
  - Небагато!
  Руда єхидно посмiхнулася:
  - Зараз буде болючiше!
  I знову крутнула валик. I справдi, бiль посилився. Здавило набагато сильнiше.
  Юлiй рiшуче вiдповiв:
  - Так, ви вiд мене нiчого не досягнете!
  Жiнка-кат подивилася хлопчику в очi i помiтила:
  - Можливо! - I посмiхнувшись, додала. - А знаєш, я думаю, що ти напевно непогано вмiєш битися.
  Хлопчик кивнув:
  - Поняття є.
  Руда запропонувала:
  - Давай, я тобi запропоную бiй iз таким же пацаном, як i ти. Якщо переможеш, то сьогоднi тебе катувати не будуть.
  Юлiй усмiхнувся:
  - Тiльки i всього!?
  Жiнка вiдповiла, скелячи зубки:
  - А чого ти ще хотiв? Ну гаразд, отримаєш шматок м'яса на вечерю i спатимеш в окремiй камерi, що для хлопчика дуже непогано. Тiльки в цьому випадку, ти вже битимешся щодня. I не лише з такими сопляками, як сам, а й iз дорослими!
  Хлопчик з усмiшкою помiтив:
  - Ви хочете з маркiза зробити гладiатора?
  Руда пiдступно посмiхнулася:
  - Ти хочеш, щоб тебе пiдняли на дибу? I пiдсмажили твої п'яти? А ще, пiднiмали до стелi i рiзко скидали вниз, така струс дуже навiть болюча.
  Юлiй спокiйно запитав:
  - А ви можете вiдпустити мене?
  Жiнка-кат вiдповiла з м'ясоїдною посмiшкою:
  - Якщо ти заробиш багато для мене грошей, то я, можливо, i подарую тобi волю. А поки що дерся до переможного кiнця.
  Чоловiк-кат зауважив:
  - Поки час не минув, ти його повинна катувати. Може, розпечене залiзо прикласти до пiдошв?
  Руда посмiхнулася i вiдзначила:
  - Оце iдея! Але можна пошкодити ступню дитинi. Краще я спробую iнше, не так небезпечне для здоров'я, але не менш ефективне.
  Жiнка-кат вiдкрутила валик. I Юлiй вiдчув у собi певну свободу та полегшення. Потiм кати вiдкотили убiк iспанський чобiт.
  Руда дiстала з кошика страусове перо i вiдзначила:
  - Ось зараз я тобi лоскочу п'яти.
  I обережно провела по трохи запиленiй пiдошвi хлопчики. Юлiй вiдчув приємне лоскотання. Жiнка почала рухати страусовим пером по дитячiй, огрубiлiй ступнi. Вона це робила дуже спритно, i хлопчик захихотiв. Та це здорово. Таке ось катування.
  Жiнка, хитро посмiхнувшись, попросила:
  - Може, заспiваєш?
  Юлiй хихикаючи, вiдповiв:
  - Це було, ха, ха, ха, дуже навiть здорово! Але не так вже й просто!
  Руда кивнула, вiдiбрала перо i гаркнула:
  - Спiвай!
  Хлопчик-маркiз заспiвав;
  Я народився вiльним, повiрте,
  Був хлопчиськом з великим апломбом.
  Ми гралися, адже малi дiти,
  I хотiлося стати дуже крутим!
  
  Але раптом орда набiгла,
  Начепили на хлопця аркан.
  Видно їм територiї мало,
  Немов грiзний реве ураган!
  
  Що ж робити менi у свiтi суворому,
  Де тепер став хлопчик рабом...
  Наклали зi сталi кайдани,
  I погнали на ґрунт босонiж!
  
  Я йшов по каменях по найгострiших,
  То коле, то батогом зло б'ють.
  Менi хотiлося мати багато жiнок,
  А тепер бачу, скоро капут!
  
  На мене покладали кошики,
  У них важкi каменi лежать.
  Батiг наглядача порає менi спину,
  Краще б дали скорiше автомат!
  
  Але Господь, вiн звичайно, не дрiмає,
  Пацану дав неймовiрний шанс.
  Не народився хлопчик у селi,
  I не пив iз пiною вицвiлий квас!
  
  Ось йому запропонували побитися,
  Благо мода така була...
  Немає шансу, повiр, хлопцi здатися,
  Шлях пройти вiд початку до дна!
  
  Ти ж тепер пацан-гладiатор,
  А не просто тупий осел.
  I попреш у цю битву, як трактор,
  Дитина у хлопчика гострий!
  
  Ось зiйшовся вiн у суворiй битвi,
  I суперник такий самий пацан...
  Вiн приймає не новий,
  I завдає мечами удару!
  
  Але у вiдповiдь зробив випад хлопчика,
  I противника так вразив...
  Був удар дуже сильний, аж надто,
  Навпiл вiн хлопця розрубав!
  
  Бiй закiнчено, i буде нагорода,
  Дали хлiба та сала до нього...
  Новий бiй проводити знову треба,
  I не спитаєш, на жаль, чому!
  Руда жiнка схвально кивнула своєю вогняною шевелюрою:
  - Чудово! А тепер пiшли, будеш битися.
  I швидко поволокла з тортури хлопчика. Кат помiтив з усмiшкою:
  - За це, ти нам вина наллєш!
  Руда самка-кат пiдтвердила:
  - Звичайно!
  I додала кроку. Вона також, як Юлiй, була без чобiт. Бо в тортурi спекотно. Та й взагалi, жiнки не дуже люблять взуття, волiють у тепло ходити босими, що куди приємнiше.
  Ось вони пройшли подвiр'ям i вийшли на невеликий стадiон. Там уже зiбралася публiка.
  Проходили бої i зi зброєю, i без неї. За останнього, звичайно ж, менше жертв, але це не так цiкаво. Постали ставки.
  Руда зняла з хлопця шовкову сорочку, яка майже не приховувала м'язiв. Помацала йому рельєфнi, пружнi м'язи i пошепки сказала:
  - Перший бiй, неповнолiтнi бiйцi до п'ятнадцяти рокiв, коли вони новачки проводять зазвичай з однолiтками i без зброї. Я бачу, ти сильний боєць, i зможеш укласти свого вiзавi легко. Тому, прошу, затягни бiй i дай себе трохи побити. Iнакше буде не надто добре. Я хочу заробити на тоталiзаторi, коли проти тебе виставлять бiйця серйознiше!
  Юлiй кивнув:
  - Я розумiю - бiзнес. Ну, що ж, битимемося!
  Руда пiдштовхнула його:
  - Iди! Ти новачок, перший.
  Хлопчик, човгаючи босими ногами, вийшов на ринг. Вiн був дуже гарний i м'язистий. I його буквально пожирали очима, особливо жiнки.
  Глашатай оголосив:
  - Цей боєць уперше на аренi. Його звуть Юлiй. Поки що без прiзвиська, яке має дати сама публiка!
  У вiдповiдь схвальний гомiн.
  Юлiй вклонився, ставши в центрi рингу. Вiн ранiше, ось так не бився заради призу. У колишньому життi в нього була дещо iнша професiя. Хоча вiн, зрозумiло, мав i поняття, був дуже сильний вiд природи. Може, й справдi, його батько був кимось дуже крутим.
  А ось майже бiгцем вискочив його суперник. Теж хлопчик, але з чорним волоссям, на вiдмiну вiд свiтловолосого Юлiя. Також красивий i мускулистий, i вище за свiй вiзи всього на пару сантиметрiв.
  Глашатай оголосив:
  - А це його противник на прiзвисько Кiт, чотири перемоги, одна поразка. Робiть ставки панове.
  Рельєф м'язiв у Юлiя був рiзкiшим, але його суперник приблизно на рiк старший, трохи вищий i важчий. I головне, вiн мав досвiд боїв, що важливо. Стали укласти ставки. Кiт був у одних плавках, за звичаєм, для неповнолiтнiх бiйцiв, босоногим. Його обличчя начебто ще дитяче, але очi злi, що бiгають.
  Не встиг пролунати сигнал гонгу, як вiн узяв та кинувся на Юлiя. Щоправда, хлопчик, який був рабом, не раз отримував раптово удар батогом i був, зрозумiло, напоготовi. I зустрiв його кулаком у груди. I обидва хлопцi зчепилися i почали боротися.
  Суперник Юлiя, можливо, i не такий гарний генетично, але добре натренований, i намагається завалити за допомогою пiднiжки. Юлiй дав йому себе повалити, але потiм вивернувся, буквально вислизнувши. I хлопцi розiйшлися.
  Тепер Кiт почав намагатися потрапити ударами босої ноги в живiт, чи пах. Юлiй вiдповiв. Двоє хлопчикiв стикалися, потiм знову зiйшлися у боротьбi.
  Юлiй змiг пiдняти свого вiзавi та перекинути його через себе. Той впав, охнув, але знову схопився. I бiй продовжився iз новою силою.
  Хлопцi замахали кулаками, i один на одного обрушили цiлий каскад ударiв. Юлiю потрапило i по носi, i по обличчю, але вiн теж не залишився у боргу.
  Пацани знову зчепилися i почали боротися. Противник пробував знову зробити пiднiжку. Але Юлiй був напоготовi, i змiг вiдiрвати свого супротивника вiд гравiю i, пiднявши, знову шпурнути з силою. Той впав i знову застогнав вiд болю. Спробував пiдвестися, але гомiлка Юлiя потрапила йому прямо в пiдборiддя.
  Хлопчик брязнув зубами i впав ще раз. Юлiй пiдняв його за волосся. Вiн згадав прийом, який бачив по телевiзору. Взяв, перевернув свого вiзавi донизу головою. А потiм як вiзьме i присяде, з силою довбавши в гравiй.
  У того полилася кров iз нiздрiв. I, схоже, хлопчик остаточно вiдключився.
  Юлiй обережно поклав його та вклонився публiцi. Потiм пiдняв руки нагору.
  Тут до нього пiдскочила босонога жiнка-реферi, майже без одягу, але мускулиста, мов гiмнаст, i сказала:
  - Постав йому ногу на груди. Якщо пiсля трьох ударiв вiн не вiдiрве лопатки вiд гравiю, буде зафiксована твоя перемога!
  Юлiй iз посмiшкою запитав:
  - А як вiдiрве?
  Жiнка-реферi впевнено вiдповiла:
  - Тодi, ти його вдариш ще раз, щоб не сiпався!
  Хлопчик поставив свою босу, сильну ногу на груди поваленого пацана. Вона була з татуюванням кота, спiтнiла, засмагла, мускулиста i важко здiймалася в диханнi.
  Блондинка-жiнка почала бити. При третьому ударi хлопчик смикнувся i вiдiрвав лопатку вiд щiльного гравiю.
  Та подивилася на хлопчика та вiдзначила:
  - Немає утримання. Добий його!
  Публiка заревiло у всi горлянки:
  - Добий його! Добий!
  Юлiй взяв i знову пiдняв нещасно юного гладiатора, знову перевернув його i вже, навiть пiдстрибнувши, посунув головою того щiльного гравiю. I мало не зламав шию. Потiм шпурнув, куди грубiше, нiж ранiше. I перевернув на спину. З нiздрiв кров ринула куди ряснiша. Юлiй вимочив у неї свою ногу i залишив червоний, босий, витончений вiдбиток на гравiї. А потiм ще пару.
  Потiм поставив свою закривавлену ступню на груди.
  Реферi-блондинка не поспiшаючи завдала трьох ударiв бiля лiвого вуха хлопчика, що втратив свiдомiсть, i оголосила:
  - Аут! Перемога нокаутом!
  I пiдняла рiзко догори мускулисту руку пацана-гладiатора!
  Юлiй вигукнув:
  - Вiкторiя!
  
  ПОДАРЕНИЙ ЛЮДИНI ЧАС
  АННОТАЦIЯ
  Юнак i дiвчина несподiвано опиняються за межами реальностi, i не дають спалити час. У результатi планета Земля уникає загибелi.
  ПРОЛОГ
  Напередоднi Нового Року столиця Москва схожа на велетенський, щедро розцвiчений вогнями вулик. Всi поспiшають закiнчити численнi справи, що накопичилися за рiк, щоб поринути в солодкi вихори святкових веселощiв.
  I юному Алексу зi своєю подругою Ангелiною довелося крутитися, розносячи численнi подарунки. Пiд валянками рипiв липкий, брудний снiг, у ватянiй кожусi Дiда Мороза жарко, а пiд волокнистою бородою рум'янi, що не знали бритви, щоки юнака щипає солоний пiт. Ангелинi, в костюмi снiгури трохи легше, хоча пiсля двадцятого будинку починаєш аж нiяк не фiгурально валиться з нiг.
  Але як вiдмовитися вiд можливостi пiдробити як Новорiчну пару?
  Грошей на новi оновлення не вистачає, а стипендiя вкрай мала, за божевiльних цiн...
  - Це ви кудлатi куди чапаєте? - почувся кострубатий голосок.
  Лiхтар зненацька згас, i в темрявi майнули зловiснi тiнi. Бородатий, вузькоокий бандит труснув довгим кинджалом, за ним ще кiлька, що скидалися на чортiв, що вирвалися з пекла.
  - Рiж невiрних! - Звучить, що терзає барабаннi перетинки, неприємний, як скрегiт iржавої пили по бетону голос.
  Хоча звичайно за Голлiвудським сценарiєм, пара повинна була стати в стiйку i разом вирубати бандитiв, що осатанiли, але життя прозаїчнiше. Алекс та Ангелiна дали стрекача. Вони звичайно молодi, спортивнi, але важкi мiшки з подарунками за спиною та громiздкi шати здорово заважають бiгти.
  За спинами чути важкий перегар, бруднi мати, ось юнаковi полоснули кинджалом по спинi, розрiзаючи кожух...
  Пiд ноги тiкає студентiв летить сiрий предмет, здається, що це майнув щур з iскристим (горить запал!) хвостом. Ангелiна верещала: вона не любила щурiв, втiм, те, що було насправдi набагато страшнiше.
  Гримнуло! Асфальт брукiвки, рiзко здибившись, ударив в обличчя, а тiла миттєво пронизав гострий, що рве клiтини на частини бiль.
  ОСТАННIЙ ШАНС Людства
  Коли насувається така незлiченна армада, це страшно, здалеку здавалося, повзе багатобарвна туманнiсть. Причому кожна iскорка, це лютий демон або дух, що тремтить, викликаний магiєю чаклуна-некромана. Фронт розтягнувся на пару парсекiв, у таких масштабах навiть флагманськi ультралiнкори виглядають як пiщинка в Сахарi.
  Людська конфедерацiя разом з iншими расами, що населяють метагалактику, вийшла на вирiшальний бiй.
  Стiльки тут кораблiв, з приголомшливим, хоча в бiльшостi випадкiв лише заважають ефективно боротися рiзноманiтнiстю. Ну, от наприклад зорелiт у виглядi клавесину або з довгими згорнутими в шомпол дулами замiсть струн арфа, а то й зовсiм контрабас iз прямокутною вежею танка. Таке може i справляє враження на слабонервних особин, але швидше здатне викликати смiх, нiж страх особливо у досвiдчених вояк.
  Їхнiй противник iмперiя, що претендує на роль всесвiтньої держави. Великий Гробзагонат, де все поставлено на службу вiйнi, головне гасло - ефективнiсть та доцiльнiсть. На вiдмiну вiд коалiцiї зорельоти гробзагонiв вiдрiзняються лише розмiрами. А форма практично та сама - дуже хижi на вигляд, глибоководнi риби. Може з єдиним винятком: скидаючi на товстi, що вiдливають сталлю кинджали - анiгеленосцi.
  Зiрки в цiй частинi космосу не надто густо розкиданi по небу, зате колоритнi, своєрiднi у своїй свiтловiй гамi. Чомусь дивлячись на цi свiтила, виникає сумне почуття, нiби дивишся в очi ангелiв, що засуджують живi iстоти свiтобудови за їхню мерзенну, воiстину дикунську поведiнку.
  Армiя Гробзагоната, не поспiшала вийти на зустрiч, лише окремi мобiльнi загони, стрiмко, користуючись перевагою в швидкостi, атакували супротивника, завдавали шкоди i йшли назад. У вiдповiдь їх намагалися зустрiчати загороджувальним вогнем, але бiльш спритнi i з технологiчно досконалим захистом гробзагони, дiяли набагато ефективнiше. Рвалися як при детонацiї мiни, вивергаючись гейзером уламкiв крейсера та есмiнцi. Але вдалося звалити i велику дичину. Один iз величезних лiнкорiв людської конфедерацiї виявився пiдбитим, корабель густо задимив, на борту велетенського зорельоту "Сталiнград" панує катавасiя.
  Його з усiх сил намагаються врятувати, у дiвчат i юнакiв вiд жаркого жару буквально злазить шкiра. А в повiтрi немов модницею розпорошилася рожева вода, молекула азоту i кисню вступають у реакцiю, пiднiмаючи i без того позамежну для людини температуру. Ось дiвчина впала на колiна, i схилившись цiлує оберiг Перуна, крапельки слiз випаровуються, не встигаючи долетiти до надмiцного металевого покриття. Ось вона смерть, юнак, який ще пiвгодини тому намагався її закадрити, валиться на пiдлогу, i палає, червоне м'ясо злазить з кiсток.
  Бойовий робот, кидає з широкого дула крапельки мастила, здається, що це машина реве, переживаючи муки, посилала молитву електронним богам, на основi двiйкового коду. Система вентиляцiї виходить з ладу, перетворюючись на подобу маленьких, але численних чорних дiрок, що ризикують увiбрати в себе все i вся.
  Ось двi чарiвнi войовницi, безуспiшно чiпляючись руками за абордажний мiномет, намагаються вiдстрочити загибель. Їхнi нiжнi, рожевi обличчя перекошенi, а прекраснi риси спотворенi нестерпним болем. Але натиск всмоктуючого торнадо зростає. Вiдриває пальцi, з розiрваних м'язiв i сухожиль бризкає багряна кров, i дiвчата прямують у м'ясорубку. Нальоту руденька дiвчинка стикається з юнаком, тараня в живiт скидається на капелюшок лисички головкою.
  Встигають посмiхнутися один одному, перш нiж пiти в те мiсце, звiдки немає повернення. Ще одна жiнка вже бiльше, нiж наполовину обвуглилася, накреслила обгоряючою рукою на стiнi: "Смiливий помирає один раз, але живе завжди, боягуз живе один раз, але назавжди помер". Блакитно-зелене полум'я додає спеки, охоплюючи ще кiлька миттєвостей тому чудове, гiдне найпрестижнiших подiумiв тiло. Ось оголюються дiвочi кiстки, а мiцнi м'язи, що отримали з дитинства загартування, розсипаються бiленьким попелом.
  Лiнкор жорсткого палав, вириваючи у вакуум бульбашки повiтря, що переливаються, а потiм рвонув, розлетiвшись на безлiч осколкiв.
  Гiпермаршал Гробзагоната принц "Велетенська палиця" наказав:
  - Висунути вперед п'ять мiльйонiв вiсiмсот п'ятдесят тисяч надфрегатiв, а також крутi анiгеносцi. Та пронесеться орда свiтобудов на ворожих спинах!
  Фрегати намагалися тримати лад, вишикувавшись окремими лiнiями. Ракетнi крейсера i грейфери разом iз винищувачами утворили подобу дрiбної мережi. Спочатку вони намагалися обстрiлювати супротивника на великiй дистанцiї, використовуючи вже не нову для всесвiту, але надзвичайно руйнiвну зброю: термокварковi ракети. Наче боксерська тактика великого панчера: пробивай довгий лiвий джеб i тримай партнера на дистанцiї. Кораблi коалiцiї позадкували, ар'єргардна частина зорельотiв рвалася вперед, намагаючись вчасно прорватися до поля битви. Гробзагони використовуючи свою перевагу в органiзованостi i маневреностi, немов кат сокирою пiдсiкали бiльш пухке побудова протистоїть їм сил. Серед тих, хто намагався, наступати iномiрян все зростали втрати.
  Диявол красуня-генерал герцогиня де Фурiя мчить на своєму швидкiсному анiгеносцi. Це такий рiзновид бойового зорельоту, що на вiдмiну вiд звичайних крейсерiв на ньому замiсть гармат стоять антеннi випромiнювачi, при бойовому застосуваннi - броню кораблiв противника, що роз'їдають своїм впливом. Ось iдуть гравiоплазмовi хвилi, стрiмко проносячись вакуумом. Чорний космос вiд їхнiх рухiв, що заливають простiр, фарбується, наче вода вiд пролитого бензину. Дiя дуже руйнiвна. Перекошують знаряддя тих, хто безуспiшно намагається їм опонувати iномiрян, викликають перешкоди в комп'ютерному наведеннi, або навiть при великiй iнтенсивностi викликають детонацiю в анiгiляцiйних запалах термокваркових ракет. Звездолети противника як риби пiд плiвкою машинного масла, деякi з них не з металу чи керамiки, а бiологiчного походження i цiлком реально корчать у найстрашнiших конвульсiях.
  Ось ще один iз лiнкорiв починає, палаючи розсипатися, немов величезний дiаметром завширшки протоки Ламанш корабель складений iз облитих бензином кiсточок домiно. Про втрати з числа зорельотiв дрiбнiше нiчого й казати. Коалiцiя iномiрян i землян явно пасує, мабуть, новiтня зброя стелзанiв - гравiоплазма, що випускається, буквально шокувала космiчнi вiйська кiлькох сотень iмперiй.
  Граф де Барсов управляє вогнем, рухаючи у порядку пальцям долонi перед сканером. Зовнi труна генерал шести зiрок схожий на могутнього богатирського складання людини зi смугастим обличчям тигра. Агресивно-привабливий звiр, але це зла краса - Люцифера. Труну злiсно скеляться, завдаючи нещадних ударiв. Вiн вiдчуває розгубленiсть рiзномастного зброду, що зiбрався з кiлькох галактик. Ну, хай вони ще дужче зiб'ються в купу, посилять панiку. Коли в бiй вступлять основнi сили Безпощадної, гробової iмперiї, буде переможний, радiсний для одних i найсумнiший для iнших кiнець.
  Коалiцiя дiє дещо хаотично, замiсть органiзованої вiдсiчi, малозрозумiлi маневри, ось навiть два грос-лiнкори не дивлячись на космiчнi вiдстанi, заслiпивши, попливли назустрiч один одному, потiм з гуркотом, за допомогою гравiтацiйних хвиль, що болiсно вiддають у вухах бiйцiв, що близько перебували.
  Усерединi їх ламалися перегородки, змiнювалися бойовi вiддiлення, казармовi каюти, тренувальнi та розважальнi зали. Вiдбувалося це все зi швидкiстю припливу, досить швидко, щоб позбавити шансiв на порятунок, але все ж болiсно повiльно, даючи шанс мiльйонам живих iстот, що потрапили в пастку, вiдчути жахливий страх перед невблаганною смертю.
  Ось графиня раси фiшки, дуже схожа на букетик фiалки з рожевими в золотистих завитушках жаб'ячими лапками, приймає болiсну смерть, сповiдаючись... Свiй бойовий випромiнювач. Голограма комп'ютера читає молитви та в ударному темпi вiдпускає грiхи. Така релiгiя це гламурної нацiї, твоя високотехнологiчна зброя виконує роль священика, так вважається лише кiбернетичний iнтелект, має достатню святiсть i непорочнiсть, щоб служити посередником мiж живим органiзмом та Всевишнiм Богом. Останнiми словами священика-випромiнювача стали:
  - Свiт не позбавлений принади, але в жертву Богу не приносять гидоту!
  Герцогиня де Фурiя струнка i атлетична вiдвалу команди у особливому режимi, стиснутого мовного коду що грає двояку роль. Перше щит шифрує вiд можливих прослуховування команди. Другий маготелепатичний iмпульс.
  Крейсери, есмiнцi, бригантини, i навiть одна космоматка, це пошкодженi або тотально знищенi її зорельотом суду. Де Фурiя логiчно зазначає:
  - Вiдвага може компенсувати недостатню виучку, але нiколи виучка не компенсує вiдваги!
  Їхнiй грейфер вже майже до краю спустошив термокваркову енергiю (поки що її застосування так не зовсiм) реактора i з тривогою чекає команди. Вже знищено багато сотень тисяч ворожих кораблiв основних класiв, битва вiдбувається на найширшому фронтi.
  Наказ вiдданий, вони поспiшили, органiзовано вiдступити, щоб знову зарядитися на вантажних станцiях - спецiальних контейнерах-звездолетах.
  А принц "Велетенська палиця" кинув у бiй новi сили:
  Зокрема, його особистий флагман ультра-лiнкор "Чудовисько".
  Далi висунулися два iнших велетня "Шок i трепет" та "Червона зашморг". Вони розгорталися десятками тисяч великих i маленьких знарядь та випромiнювачiв. Над ними мерехтiло кiлька захисних шарiв: гравiоматриця, магопросторовi поля (що пропускають матерiю лише в одному напрямку), силовий вiдбивач. Усi кiбернетичнi прилади працювали на пiдрiвневiй теоплазмi, що надавало стiйкостi до перешкод. Одночасно йшли величезнi радари, якi самi створювали електронiцi противника єзуїтськi загвоздки.
  Наче вбивчий град на посiви, посипалися "гостинцi" смертi, що несли... Три громади прагнули розiйтися ширше, щоб максимально ефективно винищувати противника. Вони практично невразливi, немов кульова блискавка, пролiтаючи, спалює тополиний пух, що пурхає в космосi, такого i їх смертоносний вплив на зорельоти iномiрян. Змушуючи їх у панiцi вiдступати. По вакууму розсiюються незлiченнi скидаючi на дитячi кольоровi пiгулки рятувальнi модулi, їх дедалi бiльше здригаються вiд розривiв ракет, немов буйки при морському хвилюваннi. Гробзагони поки що на них не звертають уваги, ламай насамперед небезпечних i сильних, потiм можна буде добити - iномирян, якi втратили вiд жаху залишки розуму. Бiй ще не виграно, вiйська Безжалiсної iмперiї теж несуть, щоправда, мiзерно малi в порiвняннi з противником втрати.
  Але при цьому на палаючих зорельотах немає штовханини i панiки. Евакуацiя проходить дуже злагоджено, немов це не живi органiзми, а бiороботи. Мало того ретирада ще немов на глузування з смертi супроводжується бравими пiснями.
  А ось i анiгеносець де Фурiї: такий спецносiй гравiтацiйної плазми, який виявився несподiваним по руйнiвнiй потужностi. Заряджання енергiї руйнування пройшло майже миттєво i знову в бiй.
  Зорелiт набирає, максимальний розгiн, герцогиня навiть дотримується за стабiлiзатор, крiзь напiвпрозору тканину бойкостюма видно, як напружилися не по-жiночому великi бiцепси. Їй та iншим членам екiпажу доводиться докладати зусиль, щоб не впасти на спини. Герцогиня з тигриною головою неповторна, немов войовниця з комiксiв, погляд пронизливий, дуже яскраве, довге i густе волосся майорить вiд потокiв зустрiчного повiтря.
  Важко повiрити, що цiй дiвчинцi-богатирцi вже стукнуло двiстi циклiв. Наскiльки у неї свiже i чисте обличчя, дуже рухливе, то з лютим виразом, то навпаки ангельським чи грайливим. Багато в неї за плечима битв, але нiколи здавалося, що вона вiд них не втомиться. Кожен новий бiй це щось особливе, зi своїм невимовним за красою та насиченiстю малюнком, захоплюючим ритмом.
  Ось i зараз у них найновiша за принципом дiї зброя, проти якої вороговi навряд чи вдасться знайти ефективний захист, принаймнi до остаточної перемоги Гробзагонату.
  Як безпорадний дредноут раси Фiзт. Ослiплий, що втрачає орiєнтири. Крутитися пущеним атлетом диском, що за кiлька хвилин його складовi розпорошилися по просторах галактики. Або чергова нещасна жертва, одразу три мiноносцiв, що гинуть в обiймах гравiоплазми, тремтять i плющаться кораблики, немов мальки, викинутi прибоєм на пекучий пiсок.
  Барон де Алiгатор, коригуючи наведення випромiнювачiв (i не без успiху, вiд нового спопеленого крейсера залишилися лише моноблочнi палички), з жалем зазначив:
  - Вбити легко, воскресити важко, а без насильства прожити взагалi неможливо!
  Де фурiя, керуючи своєю групою зорельотiв, розряджаючи черговий потiк руйнування, i дивлячись як перероблений з вантажного транспорту корабель, що також обплутується плазмовою мережею, позначила:
  - Смерть як вiрна подруга, обов'язково прийде, але якщо ти хочеш довше погуляти з примхливим життям, доведи свою вiдданiсть розуму та вiдваги!
  Граф де Барсов хрипко гаркнув, продовжуючи дотепну словесну чергу:
  - Дурням закони не писанi, зате санкцiї за їх порушення вони отримують i за тих розумних, хто цi закони писав!
  Органiзований опiр рiзнотипної армади зламано. Втеча в космiчних просторах подiбна навiть до гiрського обвалу, воно смерч накрив одвiрок мошкари, що збив i пiдхопив усiх разом... Почалося переслiдування. Немов зграя вовкiв жене стадо овець. Тiльки гробазагони куди злiшi, нещаднiшi за вовкiв. Для них це навiть питання не виживання, а демонстрацiї незламної волi та безжальної лютi. Переслiдуй, мукай, не дай пiти. I хоч багато дiтей не дочекаються своїх батькiв (а тут зiбралися iстоти вiд одностатевих до дюжини статей), а матерi, батьки, нейтрали, своїх синiв, дочок i ще невiдомо кого... Яка доблесть у подiбному вбивствi, коли навiть стрiлянина в курiпок потребує бiльше вмiння та напруження. Уламки затопили простiр i падають на свiтила, викликаючи коронарнi обурення, протуберанцi, плазмовi вихори. Окремi зiрки навiть змiнюють кольори вiд безлiчi стороннiх предметiв, що потрапили на їх поверхню. Не кожен зрозумiє, але має серце: особливо жахливо, якщо згоряє живцем iстота має особистiсть, а особистiсть це цiлий iррацiональний i непередбачуваний свiт.
  Навiть вакуум може заплакати вiд такого розгрому.
  Студенти першокурсники Алекс та Ангелiна бачили все це, причому навiть не як у кiно, а все одразу, у безлiчi точок та деталей, коли все входить, наповнюючи свiдомiсть калейдоскопом сприйняття.
  Тут вони помiтили, що один iз людських зорельотiв - бригантина з контурами малюка дельфiна, рухається в ... У бiк блискучого всiма кольорами веселки, що знаходиться в сплячому станi квазара. Щось говорило студентам, що це саме квазар, хай навiть i не з такими променями, що спалюють все живе. Але навiть у зменшеному виглядi вiн таїв смертоносну небезпеку всьому матерiальному. I ця бригантина здавалася вiдважним самогубцем.
  Анiгеносцi пiд командуванням герцогинi де Фурiї отримали наказ: "Перехопити, зорелiт землян!". I три величезнi тисячi солдатiв, що майже не отримали пошкоджень, i десятками тисяч бойових роботiв на борту рушили за бригантиною.
  Немов хижi акули переслiдують маленького каченя, що захлинається в бурхливих водах бурхливого океану.
  Алекс несподiвано вiдчув, що здатний не тiльки парити, а й перемiщатися, крикнув подрузi: "Давай ангел за ними". Дiвчина вiдповiла: "Та я вiдчуваю, що можу".
  Нехай Михайло Боярський i спiвав: "Хоч тiло без душi не тiло, але як слабка душа без тiла!". Може, це й справедливо, але... Дух може, увiйшовши в чуже тiло, i взявши її пiд контроль, виявиться у казковiй могутностi...
  З трьох кинджалiв викидалися пекучi потоки анiгiлюючих випромiнювань i, здавалося, що людська бригантина, керована вiдважним капiтаном Оленою Снiговою, не має жодних шансiв. Вже магоплазмовi хвилi, встромилися в корпус, деформуючи срiблясту броню, змушуючи, немов переваренi макарони, опадати стовбури легких гармат. Члени екiпажу зазнають моторошного болю, розпадаються бойовi скафандри, злазить шкiра, слiпнуть очi. Здається, немає шансiв ... Бригантина починає палати, залишаючи за собою шлейф, що димить, з iкорками антиматерiї.
  Але в цей останнiй, коли валишся в безпросвiтну прiрву пекла небуття митi, два анiгеносцi, що знаходяться по флангах, не розвертаючись, всадили випромiнювання в середнє.
  I почалося, центральним кинджалом пройшлися райдужнi хвилi, автоматика переключилася на захист. А людський кораблик, що здається крихiтним на тлi велетнiв, втрачаючи частини конструкцiї, вирвався-таки з магоплазмової мережi, що переливається.
  Алекс засiв у тiлi барона де Алiгатора, а Ангелiна осiдлала свiдомiсть графа де Барсова. Пересiчнi гробозогони, як i офiцерський склад, привченi не обговорювати, накази командирiв, а виконувати. Якщо влучники в тiла, використовуючи пам'ять своїх "скакунiв" наказали змiнити об'єкт стрiлянини означає... Так треба. Як говорить головне правило Гробозагоната: "Клянуся беззаперечно пiдкорятися Гiперiмператору, йому особисто, а також будь-якому начальнику, поставленому ним!".
  Наказ вiдданий i виконується ... Але особистостi гробозагонiв не хочуть змиритися з тим, що безтiлеснi душi молодих влучили їх тiлами. Починається жорстока боротьба, Алiгатор i Барсов застигають, з тигринi очi склянуть. Н наказ уже дано i вiн буде виконуватися доки не скасовано.
  Втiм, бригантина вже зазнала смертельних поранень, ще трохи... Олена Морозова, з останнiх сил тримається за тонюсеньку ниточку свiдомостi. Її скафандр разом з мундиром обвуглився, i полум'я жорстоко пестить тiло, яке вже зовсiм оголилося. Шкiра покривається великими пухирями, потiм злазить. Вiдвалюються шматочки мису... Ще трохи...
  Ось вiн тоненький хвостик квазара куди треба потрапити її бригантинi, вiрнiше тому, що вiд неї залишилося ... Особи Алiгатора i Барсова вже повернулися, знову включається магоплазма .... Осипаються спаленi кiсточки Олени, i свiдомiсть пропалюється в чорну вирву... I за нiкчемну частку наносекунди, остаточного знищення, командирський уламок бригантини влiтає у пробумеранець квазара...
  Все припинилося раптово, наче й не починалося зовсiм. Армада флоту Пурпурного Сузiр'я застигла, а її супротивники разом зникли. Здавалося крила, i лапи космiчних стерв'ятникiв приклеїли до простору i не могли поворухнутися. I водночас нiхто не вiдчував жодного струсу чи поштовху. Все, що вiдбувалося, виходило за рамки звичайної фiзики.
  Герцогиня де Фурiя люто рикнула:
  - Це хто такий, крутий, що зумiв нас зупинити?
  Генгiр Вовк подивився з неприхованою ненавистю:
  - Не маю поняття... Це в принципi неможливо, хоча... - Генерал-труна понизивши голос, до шепоту явно злякавшись, його видавало нервове бiгання крижаними очима на всi боки, додав. - Наш агент доповiдав, що земля можуть викинути жарт iз часом.
  Герцогиня спокiйно, навiть зневажливо вiдповiла:
  - Це, звiсно ж, прикро, але нiхто не в змозi заборонити воювати живим особинам, а нам перемогти труна!
  Алiгатор, демонстративно позiхнувши i кинувши собi в рот, подiбнiсть до круто заправленого сендвiча. Погладжуючи непокiрне волосся тигрицi-ад'ютанта, енергiйно з гучним хрускотом жуючи кулiнарний вирiб, але при цьому цiлком виразним i сильним голосом пiдбив пiдсумок:
  -Недобитий ворог як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  Поруч iз знесиленими душами Ангелини та Алекса, немов iз ополонки виринула сяюча субстанцiя духу Олени. Обличчя звiльненої душi сяяло немов сонечко. Перехопивши незрозумiлi погляди влучникiв-студентiв, дiвчисько-капiтан з радiсним ентузiазмом пояснило:
  -Ми перемогли! Загрозу людству лiквiдовано, як цю, так i сподiваюся майбутнi виклики.
  Ангелiна розгублено пробурмотiла:
  - А яким чином?
  Оленка почала пояснювати:
  - Великий учений Павло Карпов зробив вiдкриття, що час має структуру подiбну до повноводної, безмежної рiки з багатьма мiльйонами самостiйних потокiв. I що можна поставивши свого роду хвилерiз впливати протягом, тiєї чи iншої потоку. На жаль, вiн помер, так розкривши до кiнця механiзми впливу, а iншого генiя не знайшлося. Але один спосiб створення подiбного хвилерiзу i був ним розкритий. Якщо вирвати енергiю сплячого квазара в певний дiапазон, i тiльки пiд час точно опiвночi святкування на планетi Земля Нового Року, то енергiя, що видiлила, викличе своєрiдний сплеск у минулому планети, i в Сонячнiй Системi вiдбудеться здвоєння тимчасового потоку.
  Алекс розгублено, i блимаючи ефiрними столiттями, прошепотiв:
  - I яке це матиме значення?
  Войовниця Олена пояснила:
  - Всi люди в Сонячнiй Системi отримають додатковий рiк життя, а отже, Павло Карпов встигне закiнчити свої унiкальнi вiдкриття... Точнiше, вже встиг, перед нами немає ворожої армади!
  Ангелiна з тремтiнням вигукнула:
  - Невже ви їх знищили!
  Капiтан бригантини ласкаво усмiхнулася i пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Думаю що нi! Просто поставлений у рiчку часу хвилерiз закрутив їм хронопотiк по колу. Значить, труни будуть вiчно жити, в однiй тимчасовiй петлi, нескiнченно число разiв проживаючи один i той же рiк!
  - А ми? - Запитав Алекс.
  - Ви повернетеся свого часу, i сподiваюся, наступного разу не пiдете вулицею з бандитами...
  Юнак i дiвчина прокинулися стоячи прямо перед Кремлiвськими Курантами, на Червонiй площi. Велетенськi годинники стали розмiрено i велично бити пiвнiч.
  Новий рiк настав.
  
  
  ЯК МIЛЬЯРДЕР СТАВ ПIДРОСТКОМ
  АННОТАЦIЯ.
  Мiльярдер вiддав все своє майно заради вiчної юностi. Але йому довелося також пожертвувати i свободою, стати рабом та iграшкою чарiвницi-дiвчинки. Зате ти юний, здоровий, сильний, i здатний на подвиги, зокрема перемогти Кощея Безсмертного, що прагне до влади над свiтом.
  . РОЗДIЛ Љ 1
  Один мiльярдер уже у старому вiцi дуже хотiв повернути собi юнiсть. I був готовий заради цього буквально на все. Справдi, коли тобi вже за вiсiмдесят iз хвостиком, життя не на радiсть. I ти готовий заради молодостi пожертвувати хоч усiм. Зрозумiло - це практично всiм старим. I хто цього не знає. Точнiше хто зi людей похилого вiку такого не знає, як бажання отримати юнiсть за будь-яку цiну.
  Але мiльярдер не дурень i розумiє, що довкола повно шахраїв, якi хочуть скористатися його слабкiстю. I пiдсунути всяку погань пiд виглядом лiкiв для вiчної юностi.
  Тож Володимира Ейзештайна так просто не розведеш. I вiн не купиться на солодку обгортку.
  Тим не менш, одне дiвчисько, прийшло до нього. Вона проникла крiзь стiну та охорону. I вже це було вражаюче.
  Красива, така блондинка. На вигляд їй рокiв двадцять, але в очах стiльки мудростi та пiдступностi, то Ейзештайн був вражений.
  Вона ж сказала:
  - Чи хочеш знову стати юним?
  Володимир кивнув:
  - Хочу, але без обману, про передоплату i мови не може бути!
  Дiвчина засмiялася i вiдповiла:
  - Я можу це зробити! Але твiй стан мене, чарiвницю не надто цiкавить!
  Ейзештайн пожвавiшав:
  - Ось як? А чого ти хочеш?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Твою душу! Передай свою душу в моє вiчне користування, i ти знову будеш юним i здоровим. I твоя молодiсть вже буде назавжди!
  Володимир спитав:
  - Ти Сатана, що купуєш душу?
  Дiвчина-блондинка заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Я лише його дочка! Але повернути тобi юнiсть можу! Але тiльки натомiсть ти будеш менi вiчно служити!
  Ейзештайн поцiкавився:
  - А мiй стан? Це двадцять мiльярдiв доларiв! Я згоден тобi вiддати половину, тiльки-но в мене з'явиться юне тiло!
  Дiвчина-блондинка посмiхнулася:
  - Половину? А може, тодi краще все! Адже якщо ти станеш моїм слугою, то тобi вже не знадобиться стан. А твоїх спадкоємцiв ти сам ненавидиш лютою смертю!
  Володимир запропонував:
  - Якщо юнiсть буде вiчною, я вiддам тобi весь стан! Потiм все одно зароблю. Але якщо я надовго стану твоїм слугою, то тодi який сенс мати безсмертя!
  Дiвчина-чаклунка тупнула босою нiжкою i запропонувала:
  - Добре! Ти вiддаси менi весь свiй стан, а також я тебе продам у рабство. Але натомiсть ти отримаєш вiчну юнiсть. А з рабства можеш, якщо хочеш втекти... Якщо, звичайно, в тебе вийде! То ти згоден?!
  Езейштайн прикинув i вiдповiв:
  - Чудово! Я буду безсмертним i зможу знову заробити мiльярди! А рабство?! Тож вiчно цi раби правителями стають!
  Дiвчина-блондинка нагадала:
  -Стають, але тiльки в казках! Хоча, кажуть, що найуспiшнiший правитель усiх часiв i народiв Чингiсхан, теж був рабом.
  Володимир кивнув:
  - Тим бiльше! Я готовий!
  Дiвчина-чарiвниця кивнула i вiдповiла:
  - Добре, ось тобi папiр. Пiдпиши її особливим чорнилом, з кров'ю, i ти отримаєш що хочеш, i я теж у вiдповiдь це знаходжу!
  Езейштайн глянув на папiр. Бачив вiн уже не дуже добре. Але лiтери були великi.
  - Я з одного боку отримую вiчно юне тiло, яке не старiє, а з iншого передаю все своє майно, i дозволяю себе продати в рабство. На цьому ставлю пiдпис.
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Так саме! Вiчнiсть у юностi, в обмiн на те, що ти i так скоро втратиш!
  Ось тобi чорнило з кровi!
  Олiгарх вмокнув перо i обережно вивiв свiй пiдпис. Все було зроблено дуже обережно.
  Дiвчина-чарiвниця дiстала з-за пояса дзеркало i прочирикала:
  - Заплющ очi i не вiдкривай! Коли дорахую до п'яти вiдбудеться перемiщення.
  Володимир стали вважати:
  - Раз два три чотири п'ять...
  На останнiй мовi його пiдхопив вихор, i вiн вiдчув сильний жар. Мiльярдера закружляло, немов у центрифузi на величезнiй швидкостi.
  Потiм усе завмерло. I вiн розплющив очi.
  Перед Езейштаном було велике дзеркало. У ньому вiдбивався гарний, засмаглий, бiлобрисий i голий пiдлiток рокiв чотирнадцяти на вигляд. Тiло було бронзовим вiд засмаги i з рельєфною мускулатурою.
  Володимир простяг руку, торкнувся свого зображення i свиснув, округливши блакитнi очi:
  - Вау! Це я!
  З ним поряд з'явилася дiвчина-блондинка. Поклала руку на мускулисте плече хлопчика i проворкувала:
  - Так це ти!
  Езейштайн з усмiшкою вiдповiв:
  - Начебто нiчого, але надто вже юний!
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Ти хотiв, був юним, i здобув юнiсть. Чого тебе не влаштовує?
  Володимир зауважив:
  - Ну, пiдлiткiв не сприймають серйозно, та й багато жiнок не захочуть iз хлопчиком лягати у лiжко...
  Дiвчина-чарiвниця кивнула:
  - Зате тобi не доведеться голитися. I крiм того, якщо ти кудись у тому чи iншому свiтi влiзеш, як малолiтка отримаєш менший термiн!
  Ейзейштайн посмiхнувся i помiтивши, що в нього немає навiть трусiв, сором'язливо прикрив руками сором. Причому його чоловiча досконалiсть стала мимоволi набухати.
  Дiвчина-блондинка засмiялася i вiдповiла:
  - Що вже варте! Погодься це краще, нiж бути старим, якому нiчого не хочеться!
  Володимир зауважив:
  - Я був мiльярдером, i до мене липли дiвчата заради грошей. I найписанiшi красунi лягали постiль. А хто захоче сексу з безвусим пiдлiтком, у якого немає за душею жодного гроша!
  Дiвчина-чарiвниця кивнула:
  - Та в тебе тепер нiчого немає! Навiть пов'язки на стегнах! I тебе голого виставлять на аукцiон, де продадуть як худобу з молотка! Але зате ти нiколи не постарiєш! I в цьому буде твоя надзвичайна перевага над iншими смертними!
  Хлопчик кивнув головою. Його тiло було гарним, симетричнi плечi, досить широкi для такого вiку, дитяча, але дуже гарненька мордочка, рельєфний прес плиточками, тренованi м'язи. Вiн був немов чемпiон фiтнес- змагань серед юнiорiв. I безумовно тiло було добрим. I в ньому вже вирували пiдлiтковi гормони.
  Дiвчина, дивлячись на нього, кивнула:
  - Не переймайся! Менi ти саме такий молодий, з гладкою, чистою шкiрою подобаєшся!
  I оскiльки ти мiй раб, то я займуся з тобою коханням прямо зараз! Що зрадiв, очi як засяяли. Не забувай ти лише невiльник, а не рiвний. Ось давай навколiшки, i цiлуй мої ноги.
  Хлопчик i колишнiй мiльярдер розгубився:
  - Як прямо так на колiна?
  Дiвчина-чарiвниця, недовго думаючи, взяла i схопила хлопчика босими пальчиками нiжок за нiс. I мiцно його стиснула. Вовка-пацан завив вiд болю i просипiв:
  - Тiтонька не треба!
  Та посмiхнулася i вiдповiла:
  - Звикай до покiрностi хлопчику, iнакше не виживеш!
  Колишнiй мiльярдер зненацька зловив себе на думцi, що опинившись у юному тiлi, вiн почав говорити як типовий пiдлiток. Хоча якась йому це тiтонька, якщо вже душi рокiв за вiсiмдесят, i вона принаймнi зовнi, йому у внучки годиться.
  Хоча з iншого боку, можливо, цiй вiдьмi не одне столiття. I її за реальними роками можна називати навiть бабусею.
  Дiвча-блондинка, вгадавши його думки, сказала:
  - Я ще царя Навуходоносора виховувала... Ти ж знаєш, як це було давно!
  Вовка з усмiшкою помiтив:
  - Чоловiкiв така рiзниця у вiцi шокує!
  Дiвча посмiхнулася i помiтила:
  - На аукцiонi тебе може купити поважна матрона, для любовних втiх. А то ще гiрший якийсь чоловiк!
  Хлопчик, колишнiй мiльярдер скривився:
  - Брр! Нiколи не спав iз мужиком i не хочу пробувати! Давай краще, я стану твоїм рабом, слугою та коханцем?
  Дiвчина сердито рикнула:
  - Тодi цiлуй ноги!
  Пiдлiток упав ниць, i смачно поцiлував босу, засмаглу, дуже витончену i спокусливу нiжку чарiвницi. На смак шкiра була лощена i дуже приємна, i так апетитно пахла. I Вовка ще кiлька разiв поцiлував у дiвчини голi ступнi.
  Та посмiхнулась i вiдповiла:
  - Молодець! Ось бачиш - це зовсiм не страшно та навiть приємно. Я можу тобi ще щось наказати, але поки що тебе пошкодую.
  I дiвчина облокотилася, юнака i почала його цiлувати i пестити. Вовка ще нiколи не бачив дiвчину красивiшою. А вiн скинула з себе одяг i обвила хлопця. Голова мiльярдера перетвореного на пiдлiтка закружляла, i вiн помчав у дикому штормi несамовитої пристрастi.
  А потiм усерединi його все вибухнуло.
  Прокинувшись, Вовка побачив, що з'явилися ще двi красивi дiвчата з помаранчевим волоссям. Вони пiдхопили хлопця i повели коридором.
  Дiвча-чарiвниця пояснила:
  -Тебе вимиють перед аукцiоном i змажуть, щоб ти був красивiший. Потiм одягнуть перед продажем iз молотка!
  Вовка здивувався:
  - Я думав мене будуть продавати голим!
  Дiвча пiдтвердила:
  - Та тебе повнiстю роздягнуть. Але оголюватимуть поступово, щоб пiдняти цiну. Я хочу продати тебе дуже дорого. Можеш радiти, на каменярi не потрапиш.
  Вовка з надiєю запитав:
  - А можна зробити так, щоб мене купила жiнка?
  Дiвча-чарiвниця з подихом вiдповiла:
  - Тебе продадуть тому, хто бiльше заплатить. А у чоловiкiв зазвичай грошей бiльше, нiж у жiнок!
  Хлопчика примхливо пробурчав:
  - Я цього не переживу!
  Дiвча-чаклунка помiтила:
  - Гаразд, не скули! Одна моя знайома королева дуже хотiла мати коханця, щоб тiлом як м'язистий пiдлiток, але душею якийсь важливий i лiтнiй тип. А вона дуже багата. I майже напевно тебе купить!
  Вовка буркнув:
  - То у вас iз нею договiрняк!
  Дiвча-чарiвниця помiтила:
  - А чого ти незадоволений? Житимеш як принц у королеви хай не молодою, але дуже добре виглядала, їсти i пити на золотi. Чи в каменоломнi краще?
  Вовка кивнув:
  - Я згоден на все! I дякую вам!
  Дiвчина-чаклунка кивнула:
  - Зараз тебе вимиють до блиску. I постарайся посмiхатися пiд час торгу. За усмiшки бiльше платять.
  Хлопчик i колишнiй мiльярдер заспiвав:
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Навiть якщо небажання...
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Щоб грошей нагромадити,
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Щоб бiльше заробити,
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Щоб менше заплатити!
  Дiвчина-чарiвниця кивнула i почеркала:
  - А ти молодець - швидко вчишся!
  Хлопчика дiвчата у бiкiнi вiдвели до невеликого басейну. Там вони почали терти, гладку, бронзову пацанову шкiру мочалками i покривати шампунiв.
  Вони вимили бiле, злегка присипане золотою пудрою, густе, трохи кучеряве волосся гарного пiдлiтка. Потiм потерли пiд пахвами. Але особливо ретельно дiвчата-служницi терли мозолистi, злегка запиленi ступнi хлопчика.
  Також пацан пополоскав рота рожевою водою, i йому потiм навiть зробили клiзму. Що досить принизливо та неприємно. Хоча коли його мили рабинi, колишнiй мiльярдер майже не вiдчував почуття сорому. Вiн навiть навпаки вiдчував паном. Навiть коли йому помили мошонку, що знову викликало сильну ерекцiю. Хлопцевi тiло легко збуджувалося.
  Загалом хлопчик i колишнiй мiльярдер поки що був задоволений. Вiн вперше за кiлька рокiв змiг зайнятися коханням iз гарною дiвчиною. Справдi, що користi в нечуваному багатствi, якщо в тебе не варто?
  А та й останнiх рокiв тридцять, щоб хоч що зробити з жiнкою олiгарху доводилося приймати лiки.
  А так у нього навпаки збудження постiйне i ти сповнений сил i енергiї. I зараз так чудово почуваєшся. I ще гарнi дiвчиська тебе миють i розтирають.
  I сам ти такий красень. Володимир Езейштайн не був i в молодостi красивим. А тут вiн свiтленький, iз золотистим волоссям, а тiло таке - наче чемпiон серед юних культуристiв.
  Його добре вимили. Потiм дiвчата-служницi принесли обiд. Їжа була розкiшною, але складалася майже виключно iз фруктiв.
  Дiвчина-чарiвниця пояснила:
  - Ти маєш приємно пахнути! Можливо, я тебе продаватиму частинами, а не вiдразу!
  Вовка здивувався:
  - Це як частинами?
  Дiвча-чарiвниця пояснила:
  - Я можу продати тебе хтивим жiнкам на нiч з аукцiону. Так вона буде навiть кращою. Якщо ти добре покажеш себе, то назавжди тебе продадуть набагато дорожче!
  Хлопчик-мiльярдер свиснув:
  - Ого! Це круто! Я згоден, але тiльки щоб жiнкам, а не чоловiкам!
  Дiвча засмiялася i помiтила:
  - Я ось кохалася з чоловiками, i це було приємно. Нiчим не гiрше, нiж з жiнками, тож не купуйся на забобони!
  Вовка зазначив:
  - Але з особливою протилежною статтю, заняття коханням природнi. А однiєї статi немає!
  Дiвчата хихикнула i вiдзначила:
  - Одностатеве кохання i у тварин зустрiчається. А взагалi, нема чого тобi гасати. Ти раб i знай своє мiсце! Якби не я, то ти через пару рокiв помер би в муках, i твiй дух пiшов би в небуття. А тепер на тебе чекає радiсне, вiчне життя!
  Колишнiй мiльярдер запитав:
  - А мене можуть вбити?
  Дiвчинка-чарiвниця вiдповiла з усмiшкою:
  - Теоретично можуть. Але ти куди живучий, нiж проста людина. I ти пам'ятаєш серiал "Горець", ось ти типу цього, тiльки трохи краще!
  Вовку стало цiкаво:
  - А чим я кращий за горця?
  Дiвча-чарiвниця вiдповiла, причому впевнено:
  - Якщо тобi вiдрубають голову, то ти можеш її пiдхопити i поставити руками на мiсце. Але все одно, якщо потрапиш до епiцентру ядерного вибуху, i тiло випарується, то в тебе залишиться тiльки душа. Так що...
  Вовку стало цiкаво:
  - А душа безсмертна? Чи є рай чи пекло?
  Дiвча-чарiвниця засмiялася i вiдповiла:
  - Цього тобi знати не належить! А то ще подумаєш, що тiлесне безсмертя не такий уже й великий подарунок! I не буде, як слiд берегти своє життя!
  Хлопчик запитав:
  - А моє життя вам треба, особливо пiсля продажу з молотка?
  Чарiвниця помiтила:
  - Ти менi ще послужиш! I будеш радий, що знайшов у моєму обличцi господиню та друга!
  Вовка, колишнiй олiгарх, а тепер раб заспiвав:
  Кожен хоче любити,
  I солдат i моряк.
  Кожен хоче мати,
  I наречену та друга!
  Дiвчина кивнула, i провела хлопчика по засмаглих, м'язистих грудях, змусивши пiдлiтка здригнутися вiд хвилювання. Той вiдчував, як його збудження зростає, i чоловiча досконалiсть нестерпно набухає. I навiть погрожувати лопнути.
  Дiвча засмiялася:
  - Ну ти даєш! Справдi, справжнiй жеребець! Можеш жiнцi доставити масу насолоди! Я тебе спершу продам тiльки на одну нiч!
  Вовка заспiвав, зi смаком:
  - Ти маєш нас зрозумiти,
  Ти маєш нам допомогти...
  Як ми чекали на тебе,
  Жовтоока нiч!
  Дiвчина-чарiвниця у вiдповiдь сильнiше його притиснула до себе i поцiлувала. Потiм хлопця намазали пахощами, i намастили. I вiн став ще бiльш красивим та привабливим. Справдi, його бронзове вiд засмаги i м'язисте, рельєфне тiло так блищить.
  Дiвчата-рабинi кидають на нього хтивi та голоднi погляди. I ось чарiвниця вiддала наказ. I дiвчата стали юнака масажувати та розiгрiвати.
  Нарештi Вовку довели до кондицiї. I ось його у супроводi конвою вiдправили на аукцiон.
  Хлопця вкрили покривалами, наче дiвчисько. I вiдвели за спецiальну ширму. Перед цим зробили клiзму, ретельно промивши кишечник, i змусили пополоскати рот рожевою водою. I проробили все це надзвичайно акуратно та професiйно.
  Хлопчик-красень присiв i тепер мiг бачити зал аукцiону. Тут сидiли i жiнки, i чоловiки, i ще якiсь казковi iстоти. Що бентежило хлопчика не жартiвливим апломбом.
  Ось вивели на помiст красиву дiвчину, закриту покривалами. Двоє дiвчат у шкiряних костюмах i туфлях на високих пiдборах стояли по обидва боки.
  Дiвча виставили на торг, i ось з неї голови зiрвали перше покривало. Вiдкрилося миле смагляве личко i чорне волосся, виставлене на торг рабинi.
  Глашатай оголосив:
  - Десять пiастрiв!
  Чоловiк у чалмi крикнув:
  - Одинадцять!
  Юнак з вушками рисi, мабуть, ельф пискнув:
  - Дванадцять!
  Жiнка в паранджi прошипiла:
  - Тринадцять!
  Носатий юнак, швидше за все, троль прошипiв:
  - Чотирнадцять!
  I невеличкий з кiнської голови колобок пiдстрибнув i з пiдскоком видав:
  - П'ятнадцять!
  Настала пауза. Дiвчина-чарiвниця пiдiйшла до юнака i вiдзначила:
  - Це арабка! Блондинки коштують набагато дорожче! А в тебе таке красиве, свiтле довге волосся!
  Вовка злякано пробулькав:
  - Тут самцi! Вони мене...
  Дiвчина-чарiвниця кивнула:
  - Та можуть! Але ж це лише на одну нiч!
  Тим часом дiвчата зняли з виставленої на аукцiон красунi друге покривало. I оголили її до пояса. Дiвчина-рабиня затремтiла. Вiд хвилювання, її свiтла шкiра вкрилася росинками поту, i набула перламутрового вiдтiнку. А соски червоного кольору пiднялися. Дiвчисько спробувала прикрити їх руками, але двi служницi схопили її i розвели руки вбiк. I це виявилося сильним ходом. Дiвча-рабиня смикнулася. Її смагляве личко стало червоним вiд гнiву i сорому.
  Торг дещо пожвавiшав.
  Чоловiк у рожевiй чалмi буркнув:
  - Шiстнадцять!
  Чоловiк у зеленiй шапцi пискнув:
  - Сiмнадцять!
  Колобок вiдразу ж додав:
  - Двадцять!
  Тролль подав голос:
  - Двадцять п'ять!
  Ельф пробурчав:
  - Тридцять!
  I жiнка в паранджi буркнула:
  - Сорок!
  Ще один чоловiк у блакитнiй чалмi прохрипiв:
  - П'ятдесят!
  Пролунав гул, i настала пауза. Для брюнетки-арабки, який на торгах хоч хоч греблю гати дуже велика сума. Все-таки таких багато. Але те, що дiвчина бентежиться, i швидше за все незаймана дiвчина i їй соромно заводила публiку. Однак викладати за брюнетку дуже багато не хотiлося.
  Ось дiвчата-прислужницi зняли з неї останню деталь одягу. Юна рабиня виявилася цiлком оголеною. Її тiло було блiдiшим за обличчя, i видно, що її не часто дозволяли засмагати i бути голою. Босi нiжки у красунi були такi нiжнi та витонченi.
  Вовка вiдчув, як його чоловiча досконалiсть напружено i встало, наче кiльк. I тепер стирчало просто немилосердно. I плавки могло порвати.
  Дiвчина-чарiвниця кивнула:
  - Як ти збудився мiй хлопчик! Так i на аукцiонi. Тодi тебе точно придбає жiнка! I ти отримаєш уроки кохання!
  Вовка помiтив зiтхаючи:
  - У мене в минулому життi стiльки дiвчат було! Особливо коли я розбагатiв! А зараз у мене нiчого немає, навiть плавки належати господинi, i це стрiмко!
  Дiвчина-чарiвниця посмiхнулася:
  - Так нi ж! Ти зараз вийдеш на помiст i вiдчуєш себе рiччю! У тебе, до речi, дуже гарнi та витонченi ступки, тому виведуть у чоботях. I це стане для хлопчика неповторним каскадом вiдчуттiв.
  На торгах гасали цифри:
  - Шiстдесят!
  - Сiмдесят!
  - Вiсiмдесят!
  - Дев'яносто!
  I нарештi, чоловiк у червонiй чалмi назвав:
  - Сто!
  Головний розпорядник пiдняв молоточок i став на спiв читати:
  - Сто пiастрiв разiв! Сто пiастрiв два! Сто пiастрiв три! Продано за сто пiастрiв!
  Чоловiк вiдсипав золотi монети. Сто пiастрiв непогана сума за смагляву арабку. Хоча всiм хочеться блондинок.
  Ось нарештi i Вовка Езейштайна вивели на торг. Хлопчик був закритий покривалами. Причому дуже хитрi, щоб оголювати поступово. Вiн натуральний блондин i дуже гарний. А хлопчики у цьому свiтi котируються нарiвнi з дiвчатами.
  Глашатай оголосив:
  - У минулому життi це був найбагатший олiгарх, i дуже досвiдчений самець! Зараз дуже гарний хлопчик-блондин. Продається тiльки на одну нiч, i з ним можна робити все, що завгодно - тiльки не калiчити! Стартова цiна 20 пiастрiв.
  Трибунами пролунав невдоволений гул. Вовка стояв закритий ковдрами. I ось дiвчата зняли в нього перше, оголили золотисте, злегка хвилясте волосся хлопчика i верхню частину чола.
  Чоловiк у зеленiй чалмi буркнув:
  - Двадцять один пiастр!
  Жiнка в паранджi пискнула:
  - Двадцять два пiастри!
  Ще одна жiнка в розкiшнiй сукнi прочирикала:
  - Двадцять п'ять пiастрiв!
  Чоловiк у блакитнiй чалмi пробурчав:
  - Тридцять!
  Троль iз виразним носом прогримiв:
  - Сорок!
  I гном у шапочцi та бронi видав:
  - П'ятдесят пiастрiв!
  Настала пауза. Вовка вiдчув у собi сором i приниження. Ось його продають наче якась тварина на торгу. Що вiн не людина чи що? I добре ще якщо купить жiнка, а не якийсь iз смердючих чоловiкiв!
  Дiвчата-прислужницi зняли ще одне покривало. I обличчя хлопчика цiлком оголилося. Воно було дуже гарненьким, немов у дiвчинки, i нiжним, але водночас iз мужнiм пiдборiддям. Публiка знову завелася.
  Колобок крикнула:
  - Шiстдесят пiастрiв!
  Гном буркнула:
  - Сiмдесят!
  Жiнка в паранджi прочирикала:
  - Вiсiмдесят!
  Троль проревiв:
  - Дев'яносто!
  Жiнка в розкiшнiй сукнi видала:
  - Сто!
  Знову настала пауза. Сто пiастрiв це вже маленький мiшечок iз золотом, на нього можна купити п'ятьох непоганих рабiв для каменоломнi. А тут якийсь гарненький молодик, хай навiть i чудової краси, i тiльки на нiч.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Дiвчата-прислужницi взяли i зняли з хлопця, ще одне покривало, оголивши м'язистi плечi та руки. Стала видна i сильна, засмагла шия пiдлiтка та верхня частина грудей. Вовка напружив свої бiцепси, i вони здулися трикутниками. Пацан усмiхнувся, i його усмiшка така мила з перлинними зубками, просто краса.
  Знов у публiцi пожвавлення.
  Жiнка в чорнiй сукнi схожа на черницю видала:
  - Сто десять!
  Чоловiк у зеленiй чалмi подав голос:
  - Сто двадцять!
  Чоловiк, який купив ранiше дiвчину-брюнетку, пискнув:
  - Сто тридцять!
  Троль видав:
  - Сто сорок!
  Колобок прочирикав:
  - Сто п'ятдесят!
  Жiнка в паранджi видала:
  - Сто шiстдесят!
  Ельф дуже гарний юнак пискнув:
  - Сто сiмдесят!
  Несподiвано старенька, з косою в руцi, схожа на Бабу Ягу, прохрипiла:
  - Двiстi!
  Знову настала пауза. Вовка мимоволi здригнувся. Думка про те, що на нiч продадуть до старої, була дуже огидна. I його застрягло.
  А дiвчата-служницi зняли ще одне покривало. I тепер оголився торс повнiстю. Стали виднi плитки преса, якi немов у шоколадки, i богатирськi груди хлопчика заходили ходуном. Серце билося вiд хвилювання так, що, здається, готове порватися.
  А бронзова шкiра хлопчика заблищала вiд поту, що виступив вiд хвилювання.
  Жiнка в сукнi черницi видала:
  - Двiстi п'ятдесят пiастрiв!
  Вже iнший троль, вступивши у торг, буркнув:
  - Триста пiастрiв!
  Колобок, пiдскакуючи, пробурчав:
  - Триста п'ятдесят!
  Гном впевнено додав:
  - Чотириста пiастрiв!
  Чоловiк у чалмi з рубiнами прошипiв:
  - Чотириста п'ятдесят пiастрiв!
  Баба Яга скалячи свої блискучi сталлю зуби, прошипiла:
  - П'ятсот!
  I знову настала пауза. Така ось напружена. Вовка вiдчув на своїх стегнах руки дiвчат-прислужниць. Одна навiть непомiтно стиснула йому яєчка. Чоловiча досконалiсть хлопця знову повстала. I оголилися м'язовi ноги, до колiн прикритi чоботями. А плавки не приховували, як випирає гiднiсть.
  Жiноча аудиторiя завелася.
  Ельфiйка пропищала:
  - Шiстсот пiастрiв!
  Жiнка в сукнi черницi ринула:
  - Сiмсот!
  Баба Яго прошипiла:
  - Вiсiмсот!
  Жiнка в розкiшнiй сукнi видала:
  - Дев'ятсот!
  Колобок несподiвано пробурчав:
  - Тисяча!
  Йому в спину тицьнула палицю гном i прошипiв:
  - Це цiна, п'ятдесят дорослих невiльникiв! Ти що готовий, вiддати такi грошi за одну нiч iз юнаком! Це смiшно!
  Колобок у вiдповiдь прочитав:
  - Тобi смiшно,
  А менi прикро!
  Тобi гiвно,
  А менi повидло!
  Проте встановилася пауза. Хлопчик-красень стояв перед величезним, сповненим хтивих облич залом в одних лише плавках i чоботях. Видно було, що все не терпиться побачити його повнiстю оголеним. Це так заводить публiку.
  I ось дiвчата-прислужницi зняли з гарненького, фiгуристого пiдлiтка ще й чоботи. Вiдкрилися дуже м'язистi, витонченi, засмаглi, ноги хлопчика. Iкри були немов мережа жилок. Публiцi пройшов гул вiд дикого захоплення. Особливо завелися жiнки.
  Одна з них, дуже товста баба, промовила:
  - Тисяч п'ятсот!
  Жiнка в розкiшнiй сукнi видала:
  - Двi тисячi!
  Баба Яга буркнула:
  - Двi п'ятсот!
  Гном пробурчав:
  - Три тисячi!
  Жiнка в сукнi черницi видала:
  - Три п'ятсот!
  У торг вступив троль:
  - Чотири тисячi!
  I колобок як пискне:
  - П'ять тисяч!
  I всi завмерли. Гном помiтив iз шипом:
  - Ти колобок блефуєш! А знаєш, що буває з тими, хто не може заплатити потрiбну суму для торгу?
  Колобок прочирикав:
  - Я це чудово знаю!
  Гном кивнув:
  - Тебе вимажуть смолою, вивалюють у пiр'ї i поженуть батогами з мiста! Зрозумiло?
  Колобок хихикнув, заспiвав:
  - У далекому сузiр'ї Тау Кiта,
  Все стало для нас незрозумiло.
  Сигнал посилаємо ми тiльки там,
  А нас посилають!
  Вовка стояв босонiж, i в одних плавках. Але юного невiльника мають продати цiлком i до кiнця. I ось iз нього гарнi дiвчата-прислужницi зiрвали плавки. Вiд сорому i крайнього збудження чоловiча досконалiсть злетiла у хлопця вгору. I гранично надулася.
  Знову пролунав оглушливий гомiн.
  Жiнка товстуха проревела:
  - Шiсть тисяч!
  Жiнка в сукнi черницi пискнула:
  - Сiм!
  Жiнка в розкiшнiй сукнi подала голос:
  - Вiсiм!
  Ельфiйка пропищала у захватi:
  - Дев'ять тисяч!
  Баба Яга агресивно прошипiла:
  - Десять тисяч!
  Це цiна п'ятисот здорових чоловiкiв рабiв, i навiть цiлого, великого корабля. Можна також придбати пару галерей. I лише за одну нiч зi гарненьким молодцем.
  Настала важка пауза. Вовка згоряв вiд сорому, зовсiм голий, i з надутою досконалiстю на невiльничому торгу. Йому було дуже соромно, i водночас пiкантнiсть ситуацiї, коли голого, гарненького хлопчика продають на аукцiонi з молотка, збуджувала страшно. Як це все незвичайно, i ти стоїш цiлий стан.
  Ельфiйка з коштовностями невпевнено видала:
  - Одинадцять тисяч!
  Баба Яга сердито гаркнула:
  - П'ятнадцять тисяч!
  Це вже цiна трьох галер. Та серйозно розiйшлися хтивi панi. Перебити таку цiну було руйнiвно для багатьох гаманцiв.
  Глашатай пiдняв молоток i почав вимовляти:
  - П'ятнадцять тисяч разiв! П'ятнадцять тисяч пiастрiв зо два! П'ятнадцять тисяч пiастрiв три... - Не встиг його молоточок вдарити, як дуже гарна жiнка в розкiшнiй сукнi й усипанiй зiрками коронi на головi вимовила:
  - Двадцять тисяч пiастрiв!
  Пронiсся гул... Баба Яга прохрипiла:
  - Тридцять тисяч!
  Молода i красива жiнка проворкувала:
  - П'ятдесят тисяч! I пам'ятай Баба Яга, що буде, якщо в тебе не вистачить грошей!
  Та стукнула сталевими зубами i прошипiла:
  - Ну, чорт iз ним! Бери шмаркач за цiлий стан!
  Глашатай, точнiше, розпорядник пiдняв вище молоток i почав повiльно вимовляти:
  - П'ятдесят тисяч пiастрiв разiв! П'ятдесят тисяч пiастрiв зо два! П'ятдесят тисяч пiастрiв три.
  I в цей момент коли зрадiлий Вовка вже думав, що вiн дiстанеться королевi, i такiй гарнiй жiнцi, щоб нiч провести в райськiй насолодi та в лiжку, як прогуркотiв скрипучий голос:
  - Сто тисяч пiастрiв!
  Усi повернули голови. Голос належав худiй, високiй людинi в чорних обладунках, i теж з короною на головi. Вiн виглядав дуже страшним та зловiсним.
  Королева з подивом запитала:
  - Навiщо тобi безсмертний хлопчик?
  Кощiй вiдповiв з люттю:
  - Не твоя справа смертна! Це хлопчик потрiбний менi, i я його отримаю!
  Королева буркнула:
  - Сто десять тисяч!
  Кощiй агресивно рикнув:
  - Мiльйоне! Ось так одразу мiльйон пiастрiв, цiну цiлої армiї! I в тебе не вистачить скарбницi, щоби перебити цю цiну!
  Трибунами прокотився шум подиву. Цiлий мiльйон пiастрiв - гору золота, лише за одну нiч з хлопчиськом? Може, Кощiй Безсмертний прожив не одне тисячолiття тривiально збожеволiв? Але торгiв є торг.
  Дiвчина-чарiвниця посмiхнулася i вiдповiла:
  - Попереджаю Кощiй, ти отримаєш хлопця лише на одну нiч. I повинен його вранцi повернути назад, живим i здоровим, не покалiченим!
  Кощiй Безсмертний кивнув, своєю схожою на череп головою, на тонкiй, кiстлявiй шиї:
  - Я це розумiю! Тим не менш, повторюю свою цiну:
  - Мiльйон золотих пiастрiв!
  Головний розпорядник кивнув:
  - Слово покупця закон!
  I пiднявши молоточок, на розспiв став вимовляти:
  - Мiльйон пiастрiв разiв! Мiльйон пiастрiв два! Мiльйон пiастрiв три!
  Продано Кощiю Безсмертному!
  Вовка був приголомшений. I впав у ступор. Невже його продають цьому костлявому старому, хай навiть усього на одну нiч?
  На хлопця накинули покривало, пiдскочили слуги Кощiя. Вони начепив на шию пiдлiтка сталевий нашийник, i повели його далi босого i безпорадного.
  Кощiй пiдiйшов до хлопця, обсмикнув покривало. Подивився його ближче. Поторкав холодними руками м'язистi груди i вiдзначив:
  - А ти гарний!
  I засмiявся. Вiд цього реготу стало якось Вовцi моторошно. Кощiй кивнув йому:
  - Не бiйся! З тобою станеться щось найкраще, чим чого ти сам очiкуєш!
  I безсмертний свиснув. I хлопця обiгрiли прутиком. Що втiм через покривало не боляче.
  Вовка йшов, i його босi, майже дитячi нiжки пiдлiтка ступали гострими каменями брукiвкою. Що було досить боляче, тому що пiдошва хлопчика лише трохи огрубiла, ще не була мозолистою i жорсткою. Щоправда, кров не виступала. Все ж юна пiдошва босих нiг пiдлiтка була пружною та мiцною, але бiль вiдчувала.
  Вовка крокував за Кощеєм. I думав, куди його ведуть. До лiгва напевно добиратися надто довго. I навряд чи вони встигнуть туди та назад за нiч. I що з ним зробить Кощiй? Навряд чи мiльйон золотих пiастрiв цей скупий персонаж виклав лише за потiху з хлопчиськом. Якщо Кощiй взагалi на щось у цьому випадку здатний.
  Але навiщо йому знадобилася ця гра?
  Несподiвано Безсмертний дiстав iз-за пазухи кристал смарагдового кольору. Потер його, вказiвним пальцем, повiяв, пробурчав заклинання. I Вовка вiдчув, як його пiдкинуло наче хвилею цунамi.
  Потiм хлопчик злякано заморгав очима. Вiн тепер опинився у похмурому замку. Його руки були скутi за спиною i в кайданах. I це так неприємно. Сталевi обручi вп'ялися в зап'ястя, а руки вивернулися з плечей.
  А примiщення явно нагадувало катувальну.
  По стiнах були розвiшанi рiзноманiтнi iнструменти для катувань i заподiяння болю. I чого тут тiльки не було, свердла, щипцi, кусачки, розтягувачi, пристрої для дроблення, рiзного роду грушi i таке iнше.
  Вовка закричав:
  - Ви не повиннi мене калiчити!
  Безсмертний Кощiй, що сiв на трон, пробулькав:
  - Не бiйся! Все в тебе загоїться! Але менi потрiбний твiй бiль!
  Хлопчик помiтив:
  - Мiг би помучити якогось пацана-раба, який коштує куди дешевше!
  Кощiй кивнув:
  - Мiг би... Але твiй бiль унiкальний, i вiн надасть менi небаченої сили, i колосальної влади над свiтом!
  Вовка прошипiв:
  - Сволота!
  Безсмертний наказав:
  - Струс його!
  Двi великi, м'язистi дiвчата в бiкiнi, тупаючи босими нiжками, пiдскочили до барабана i стали його крутити. I ланцюг зi скрипом пiднiмав хлопця.
  Вовка вiдчув бiль i в плечах, i в кистях у якi вчепилися залiзнi кайдани, i груди вiддавалися трохи. Це дибка найдавнiша i ефективнiша зброя тортури, витримати яку не кожному. Хоча цього разу Кощiй та його банда не ставили запитань. Вони просто мучили, i видно бiль - це хлопчика давала якусь силу. Навколо диби, Вовка помiтив дюжину кристалiв i ще один кристал на головi Кощiя в коронi.
  Ось його пiдняли до самої стелi, ледь не торкнувшись сирої, мармурової стiни. Потiм хлопець завмер на мить. I дiвчата-кати, дуже великi для прекрасної статi та мускулистi вiдпустили барабан.
  Вовка вiдчув падiння вниз. I в нього нiби щось обiрвалось у шлунку. I так усе стрiмким було.
  На кiлька хвилин бiль у витягнутих жилах послабшав. Але бiля самої пiдлоги ланцюг натягнувся. I Вовку як ударило, пекельним болем. Пронизало вiд босих, хлопчачих п'ят, до потилицi.
  I хлопчик як заволає. Наче молоде теля рiже. I дуже це подобалося Кощiю. I ось кристали як яскраво засвiтилися, вiдчувши хвилю жаху i страждань пiдлiтка.
  Потiм бiль трохи вщух, i Вовка стиснув зуби, важко задихав.
  Кощiй наказав:
  - Ще раз струсити!
  I знову дiвчата-атлети закрутили барабан. Вовка дивився на дiвчат-катiв. Якi вони м'язовi - просто культуристки. I м'язи, мов канати по бронзовiй вiд засмаги шкiрою. А волосся при цьому свiтле, густе, злегка хвилясте.
  У Вовки знову почала набухати чоловiча досконалiсть при жадiбному поглядi на атлетично складених дiвчат.
  Ось його пiдняли до стелi. I Вовка милувався на те, як перекочуються у представниць прекрасної статi кульки м'язiв пiд коричневою шкiрою.
  Потiм вони знову вiдпустили. Коротке, чудове вiдчуття польоту. I знову пекельний бiль, що пробиває буквально наскрiзь все мускулисте тiло юного атлета.
  Вовка не втримався i знову заревiв. Наскiльки все це було моторошно. I пробивало, наче по кожнiй клiтцi тiла били кувалдою.
  Потiм стало легше. Iз рельєфних м'язiв закапав пiт.
  I знову кристали засяяли набагато яскравiше, нiж ранiше.
  Кощiй пожадливо посмiхнувся. Вiн явно помолодшав, i вже не здавався таким ось старим i безпорадним старцем.
  Настав:
  - Я люблю трiйцю! Ще раз струсити!
  I знову красивi, атлетичнi дiвчата почали пiднiмати вгору хлопчика.
  Ще одна дiвчина-кат дивилася на Вовка з пожадливiстю. Як блищить засмаглий пiдлiток вiд поту. I наскiльки вiн гарний.
  Дiвча-кат сунула руку собi мiж нiг, i почала масажувати, насолоджуючись болем, що завдавала юному красеня.
  Вовка теж вiдчув хвилювання, дивлячись на дiвчину. I його чоловiча досконалiсть стала як кiл. Ось вiн знову бiля самої стелi. Завис у напрузi.
  Вовку навiть стало страшно, зараз його, як пронизає, щось убивче. I ось хлопця вiдпустили.
  М'язисте, спiтнiле, засмагле тiло пiдлiтка впало вниз. I бiля самої статi знову натяглося. I ланцюги вкотре вивернули жили iз суглобiв.
  I знову Вовку вдарило пекучим болем, i вiн заволав.
  А кристали почали сяяти ще яскравiше, i свiтилися немов зiрки.
  Кощiй ще помолодшав, i зморшки розгладилися. Тепер вiн виглядав не старше тридцяти.
  I ось безсмертний кивнув:
  - Ну добре! З розтяжною достатньо! А тепер у колодки його.
  Дiвчата-кати схопили хлопця за босi, мускулистi ноги. А двi iншi принесли важку, дубову, оковану залiзом колодку. I защемили її хлопчику на босих, гарних ногах.
  Вовка вiдчув бiль у жилах з новою силою i застогнав. Його i так розтягнув i змучили неабияк.
  По краях колодки стирчали гаки.
  Кощiй наказав:
  - По два пуди з обох бокiв!
  Дiвчата пiднесли гирi i повiсили з одного боку i для рiвноваги з iншого. Вовка заволав вiд нестерпних страждань. Як його жорстоко розтягли.
  Кощiй iз задоволенням дивився як хлопчик був розтягнутий. I його жили буквально набубнявiли, а все тiло м'язистого пiдлiтка так напружилося вiд розтяжки.
  Вовка стогнав i волав, а кристали горiли.
  I дiвчата-кати тремтiли вiд збудження, їм це було так приємно.
  Кощiй наказав:
  - А тепер десять ударiв батогом у пiвсили!
  Дiвчина-кат дiстала з кошика лозину. Пiдiйшла до безпорадного, голого, м'язистого хлопчика. Встала ззаду нього i завдала в пiврозмаху удару.
  На бронзовiй шкiрi здулася багряна смуга.
  Iнша дiвчина-кат прочирикала:
  - Раз!
  I катувальниця завдала знову удару.
  Дiвчина-кат пискнула:
  - Два!
  На тлi розтяжки удари батогом не здавалися Вовцi особливо болючими. I вiн стогнав бiльше вiд пекучого болю в розтягнутих жилах та зв'язках.
  Скiнчивши бити, дiвчисько-катувальник подивилася на Кощiя.
  Той наказав:
  - П'ять ударiв на повну силу!
  I дiвчина цього разу обрала батiг з кошика товстiшим i мiцнiшим. Розмахнулась i з усього розмаху врiзала. I великою вiдтяжкою. Бронзова шкiра на м'язовiй спинi хлопчака лопнула i полилася кров.
  Вовка цього разу вiдчув дуже сильний бiль i заревiв, як поранене слоненя.
  I кристали засвiтилися яскравiше.
  А дiвчина-кат продовжувала бити. I кров уже потекла з стрункою, що лопнула шкiри.
  Iнша красуня скомандувала:
  - П'ять!
  I настала пауза. Дiвчата-кати подивилися на Кощiя!
  Той наказав:
  - А тепер жаровню, i перед цим змастити п'яти!
  Дiвчата витягли посуд з оливковою олiєю. Вiдкоркували i полили себе на долонi. Пiсля чого з великим задоволенням стали мазати пiдошву хлопчику. Вона у нього була пружна, з витонченим вигином босої, рожевої п'яти. Самi дiвчата просто принаднiсть i розчарування.
  Вовка вiдчував у собi сумiш та болi та задоволення. I вiд дотикiв сильних рук, гарненьких, м'язистих дiвчат, його знову охопило збудження. I чоловiча досконалiсть почала пiднiматися. Що викликало у красунь грайливi смiшки.
  Потiм, коли змащення закiнчилося, муки витягли жаровню. У нiй були спецiальнi камфорки iз регулюванням подачi газу. I дiвчата-кати включили їх.
  Зайнялося полум'я, i пiдвелося. I босу, круглу, рожеву, блискучу вiд масла п'яту гарненького пiдлiтка лизнув рудий язичок.
  Вовка вiдчув бiль не одразу. Спочатку було приємне тепло. Але потiм голi пiдошви хлопчаки стало нестерпно палити та припiкати. I це було так зiзнатися неприємно та боляче.
  Плюс ще саднила вимушена спина, i нiли розтягнутi на дибi i обтяженi колодкою зв'язки.
  Вовка стогнав, i по його щоках текли сльозу. Ось як його катували.
  Кощiй наказав:
  - Плеснiть йому солоної води на спину!
  Дiвча кат дiстала кухоль. Налила води з вiдра i кинула у неї шматок солi. А потiм взяла i як хлюпнуть на сполосовану спину хлопчиська.
  I той заволає вiд страждань.
  I знову кристали засвiтилися ще яскравiше.
  Кощiй зазначив:
  - Молодцi! Однак чи не час йому ще й розжареним дротом додати.
  Дiвчата-кати дружно кивнули. I ось найросла з них витягав з камiна палицю з приробленим дротом. Та була буквально червоною вiд жару. Пiдiйшла до Вовки i посмiхнулася, дивлячись на страждання пацана.
  Пiсля чого дiвчина розмахнулася та врiзала з усього розмаху по спинi. Удар був сильний i сiк шкiру, одночасно обпалюючи її.
  Хлопчик закричав, вiд дикого болю.
  А Кощiй наказав:
  - Ось так бийте його! I дуже пiд босими п'ятами зробiть сильнiшими!
  I справдi запалалося сильнiше, i бiль набув i зовсiм моторошних виразiв.
  Вовка волав вiд нестерпних страждань. А кристали вбирали силу.
  А кiстлявий Кощiй Безсмертний зовсiм перетворився на м'язистого, гарного, сильного юнака, з майже дитячим обличчям, але широкими плечима.
  Вiн легко схопився, i пiдстрибнув, пiсля чого прокричав:
  - Оце чудово!
  I сам узяв у руки батiг. Побiг до хлопця i з усього розмаху врiзав за його досконалiстю. Удар був дуже вiдчутним. Вовка завив вiд моторошного болю.
  Кощiй засмiявся i помiтив:
  - Ну, як тобi добре малюк?
  Вовка у вiдповiдь лише хрипiв. I йому було i справдi так боляче, що i рота розкрити завдавало страждання.
  Кощiй єхидно прошипiв:
  - Це дуже добре!
  I дiстав iз камiна розпеченi щипцi. Пiдскочив у Вовку, i червоних вiд жару метал, затиснув яєчка хлопчику. Той кричав вiд дикого страждання, i запахло смаженим м'ясом сильнiше.
  I ще яскравiше спалахнули вогнi кристалiв!
  Кощiй проревiв:
  - Це все дуже добре! Але мало! Щоб була влада над свiтом, треба ще додати йому страждань!
  Дiвчина-кат запропонувала:
  - А якщо застосувати ще й струм!
  Безсмертний молодик усмiхнувся:
  - Струм?! Це те, що буває в блискавках! Ну звичайно, давайте його пiдсмажимо струмом.
  Дiвчата кати витягли гальванiчний елемент iз алюмiнiю та срiбла. I вiд нього йшли рiзнi проводи.
  I вони стали приєднувати їх до рiзних дiлянок тiла хлопчика, що намагався. I до чоловiчої досконалостi, i босих пальчикiв нiг, i до язика, i до п'ятої точки. Зрозумiло приєднали i до шиї, i до потилицi, i до вух.
  Закрiпили цей дрiт. I взяли i як врубають вбивчий струм. Той пройдеться розрядами, по всьому тiлу мускулистого пiдросту.
  I Вовка знову заволає, вiд нестерпних страждань.
  I кристали засвiтилися яскравiше, нiж полярна зiрка, у ясну нiч.
  Кощiй Безсмертний заволав:
  - Тепер увесь свiт мiй! Усi пiдкорилися менi! Моя магiя сповнена нескiнченної сили!
  I чарiвник Ада клацнув пальцями. Перед ним постала дiвчина-чарiвниця. Кощiй Безсмертний засмiявся:
  - Тепер я Всемогутнiй, i можу все - подiбно до Господа Бога!
  Дiвчина-чарiвниця рикнула:
  - Ти не мав права так катувати цього хлопця! Є домовленiсть!
  Кощiй розреготався:
  - Ти менi ще порадь! Та я тебе сам!
  I Всемогутнiй лиходiй клацнув пальцями. I дiвчина-чарiвниця сама опинилася вже на iншiй дибi. Вона була гола i безпорадна. I її смажили вогнем змiї, що вже виникли раптово. Чарiвниця репетувала вiд моторошного з нi з чим не порiвнянного болю. I її босi пальчики нiжок ламали щипцi, що прийшли в рух. А полум'я лизало голi, круглi, дiвочi п'ятки.
  А Кощiй Безсмертний реготав, промовляючи:
  - Можу рукою вмiю,
  З небес дiстати Мiсяць.
  Слона з мухи зроблю,
  I оком не моргну!
  Тут Вовка вiдчув у собi приплив мужностi та гнiву, i в дикiй лютi взяв i заспiвав, з усiєю енергiєю;
  Ми соколами пильно дивимося,
  Орлами як вище скель паримо!
  З мечами скачуть у лайку лихi сотнi -
  Збудуємо новий пролетарський свiт!
  
  У нас солдат - космiчне братство,
  До лиця хлопчику - плазми автомат.
  Ми витязi завжди вмiли битися -
  Летить в атаку смiливцiв загiн!
  
  Реве труба i б'ють барабани -
  Наказ дав велика людина!
  Тому швидше злети з дивана
  Щоб на ньому не кукувати весь вiк!
  Домогтися можна багато на боротьбi,
  Купити перемогу дорогою цiною -
  Жорстокi бiйцi - iномiрцi.
  Але проти чоловiк iз великою мрiєю!
  
  На зорельотах гармати та ракети,
  Вихоритися космос - вакуум горить.
  У поемах нашi подвиги оспiванi-
  Хай буде проклятий злий паразит!
  
  Отримає ворог пiдступний за заслугами,
  А доброму нагороди - цiлий рiг!
  Знайдеться хлопець i тобi дружина,
  Не втече смерть на порiг!
  
  Нам пiдкоритися час i простiр,
  Будь-яка справа сперечатися - ти знай...
  Побудуємо ми на благо людям царство-
  Борись пацан за це i дерзай!
  
  Нi Батькiвщини у всьому всесвiтi красi,
  Армади зорельотiв як шипи
  Завжди важливiша за лiнощi справа наша,
  Iмперiя - у серцях бiйцiв лише ти!
  
  Ми народилися не знаючи слова - слабкiсть,
  Будь-який з нас як вихор та ураган!
  Сподiваюся не створити проблеми старiсть,
  I не прийде маразму каламут - туман!
  
  Досягнемо цiлей на планетах скоро,
  Побудуємо променистий, чудовий свiт!
  Чужим не обминути в боях розгрому,
  А лише свято залишається бенкет!
  Тут на останнiх словах, на мiсцi де знаходився Кощiй стався вибух, i спалахнула справжнiсiнька наднова зiрка. I великий чародiй i король Ада розлетiвся на фотони.
  В ту ж мить почав руйнуватися i його замок. Чарiвниця-дiвчина i хлопчик колишнiй олiгарх миттєво звiльнилися вiд кайданiв. I тепер оголенi, засмаглi, обiйнялися. Численнi слуги Кощiя, майже всi дiвчата-атлети повалилися навколiшки i стали вибачатися.
  Дiвчина-чарiвниця вiдзначила:
  - Знову перемогло зло добро,
  Хоч зло пiдступне було й сильно.
  Ах, якби було так завжди-
  Таке життя настало б тодi!
  
  ГЕНОМ ВАРВАРИ-КРАСИ I УКРАДЕНИЙ ВСЕСВIТ
  Хоча спочатку це здавалося безумством, але викрадено цiлий всесвiт. Трильйони галактик iз мiльярдами зiрок забрала банда з паралельного свiтобудови. I тепер професор Карен i Таша, разом iз космiчним воскресленим Ленiним та чарiвницею Крупською вирiшують проблему.
  Таша кивнула. Тепер їх чекала друга фаза операцiї "Смерть". Потрiбно було виманити ватажкiв на переговори i там знищити.
  - Ну що прощавай брате, нам з тобою дуже сподобалося, але справи, перш за все!
  - Я розумiю. Ви знаєте навiть незручно брати з вас грошi, за такий кайф, що зловила я з вами, можна i самiй заплатити. - Перевiряла гарна дiвчина, яка не лише кохалася, але й ще постачала iнформацiєю клiєнтiв.
  - Розумiємо, iнакше тебе приб'є мафiя! Але повiр, скоро з цiєю гiдрою буде покiнчено раз i назавжди! - Карен рубанув кулаком у повiтрi. Сiма вiдсахнулася:
  - Та НУ! Хто з нею впоратися - влада? Та чиновницька верхiвка давно зросла бандитами, вiд президента до маршала всi цим годуються.
  - А якщо прийде чесний президент? - Запитав Карен.
  - Це малоймовiрно, результат виборiв залежить вiд кiлькостi грошей, та й що вiн зробить один! Його лiквiдують за двi секунди!
  - Можливо, але якщо з ним буде сильна команда та партiя, а також пiдтримка народу.
  - Такого просто не допустять до виборiв. Система антидемократична. Та й я щось не чула про таку партiю.
  - I все-таки вона є! - Карен пiдняв руку.
  - Досить агiтувати бiдного хлопчика, йому ще треба добувати хлiб. - перервала агресивна Таша.
  - Ви незвичайнi люди. - сказала Сiма, iнформатор та плутанина. - Я хочу мати нагоду з вами зв'язатися.
  - Залишаємо номер, - Таша продиктувала цифри. А взагалi ти де не вчилася?
  - Писати, читати таблицю множення. У цьому борделi я настiльки завантажена, що ледве вистачає часу на їжу та сон.
  - На вiзьми, купюри це буде подарунком. - Таша засунула дiвчинi грошi. Тут унизу вдарила автоматна черга, посипалися шибки.
  - Знову шоу! - Запитав Карен.
  - Це банда Клауса. - прошепотiла нiчна фея. - Їм господар пристойно заборгував!
  - Ось як тепер ми у звичному для себе амплуа. - сказав Карен i став поспiшно одягати туфлi. Зовсiм новi вони трохи жали, i навiть трохи встигли розтерти ноги. Професор подумки вилаяв тих, що придумав взуття, яке не особливо й потрiбне, навiщо схопився. Двi дiвчини помчали разом з ним, у залi , де приймали їжу панувала катавасiя, багато столiв перевернуто їх поливають свинцем. Чути крики та стогiн поранених валяються прострiленi трупи дiвчат та альфонсiв. Погрожують люди в чорних масках, б'ють по всьому, що рухається. Ось розлетiвся акварiум iз рибками, бiдна живнiсть упала i задихається.
  Карен вiдчуває, що йому не вистачає швидкостi, та ще й без зброї. Що ж прощай доросле тiло, вiн стане хлопчиком-мультяшкою.
  - Ти не лiзь на рожон Сiма краще сховатись. - Сказав вiн.
  - Це чому? - пискнула дiвчина.
  - Та тому що ти проста людина, тебе убити не важко, а ми разом з Ташею знову станемо монстрами.
  - Такi як були в порту! - перевiряла красуня.
  - Зрозумiло! Бути дорослим приємно, до реальної вiйни це тiло занадто велике i незграбне. - рiшуче заявив професор.
  Карен i Таша прочитали заклинання, знову звернувшись до хлопчика та дiвчинки. Вiдчувши легкiсть та швидкiсть, Карен рвонув до найближчого бандита. Сильний удар розтрощив щелепу гангстера, той розкинув руки, випустивши автомат. Тепер хлопчик був у своїй стихiї, всi довкола за винятком добре знайомої Ташi рухалися як соннi мухи. Можна збивати їх однiєю чергою, випускаючи кулi вiялом. Ось один iз бандитiв отримавши гостинець у живiт, полетiв через перила, вдарившись головою в мармур.
  У iншого типу просто вибили мiзки. Потiм Карен зрiзав цiлий десяток i в стрибку рознiс чергову голову. Його ноги стали, твердiше стали, вiн бив як снаряд, виправдовуючи дану мафiєю прiзвисько. Таша також не вiдставала вiд нього. Хлопчик-професор та дiвчинка закружляли у вихорi, хтось iз нападникiв встиг кинути гранату. Карен вiдхилився вiд уламкiв, i навiть примудрився зловити один iз них босими пальцями на льоту, а потiм шпурнув у бандита. Шматок металу пробив скроню, i вийшов через потиличну частину.
  - Ну, як круто! - запитав хлопчик-професор.
  - Приголомшливо! Але я також так можу! - Таша вiдтворила п'ятикратне сальто, врiзавши гангстер по вухах. Одночасно дiвчинка-кiлер не припиняла стрiлянину, укокошивши в польотi дюжину бойовикiв.
  - Ти теж класна. А тепер давай наступного поверху.
  Ватажок банди Клаус, був у шоцi, тому що дiти пересувалися надто швидко, вiн бачив лише маленькi тiнi. Здавалося, що з ним воюють привиди, а це страшнiше, нiж мати справу навiть iз самими жорстокими та вправними людьми. Тому Клаус поквапився до броньованого "Токiо" прагнучи зберегти власну шкуру та залишки банди.
  - Давай роздiлимось! - крикнула Таша. - Я зачищу верхнi поверхи, а ти поспiшай за ватажком.
  - Це само собою! Не дамо головному пiвню вибратися з курника.
  Хлопчик-професор, прихопивши другий автомат i змiнивши боєкомплект, поспiшив за босом.
  Йому по дорозi траплялися бандити, Карен їх розстрiлював. Тi, щоправда, намагалися огризатися, але хлопчик був швидше встигаючи, ухилиться вiд черг, i прикритися трупом у бронежилетi. Найголовнiше це була перевага мультяшки у швидкостi, людська реакцiя не встигала за ним. Ось ще десяток бандитiв лiг у безуспiшнiй спробi врятувати свого ватажка.
  Той уже залазив у машину, як Карен у стрибку заклинив дверi i заразом зачинив охоронця, ударом долонi зламавши шию:
  - Не лiзь поперед батька в пекло.
  Клаус склав молитовно руки, вiн приймав хлопця-професора за вищу iстоту.
  - О, великий ангел! Пощади мене грiшного.
  - А навiщо менi тебе рятувати. - здивувався Карен. - Я не ангел, а чортеня. Виходить, з тебе ми зробимо вiдбивну.
  Ззаду гримнуло, спрацював гранатомет. Карен встиг вiдскочити, i граната рознесла частину машини, розiрвавши тулуб Клауса.
  - Я не встиг тебе страчувати, закiнчили свою. - Фiлософськи вiдзначив хлопчик, вiдкинувши вище вiдiрвану голову.
  Втiм, стрiлець, теж прожив не довго, Карен вистрiлив, не цiлячись в око, змусивши замовкнути нахабника.
  Iнших бандитiв довелося наздоганяти, проте ноги не пiдводили хлопчика-професора. Наздоганяючи, їх вiн колов i стрiляв, залишаючи штабелi трупiв. Дехто намагався забратися на мотоциклах. I їм не пощастило, Карен наздогнав невдаху "рокера" пiдняв його над головою i з силою жбурнув, збивши двох iнших бандитiв, що вмотувались. Бензобак вибухнув, спалахнула пожежа. З iншими мотоциклiстами пацан вчинив простiше - розстрiляв на ходу. Останнiй гангстер, щоправда, встиг сховатися, тодi Карен жбурнув хвацько, закрутивши гранату. Вона вдарила у вiкно, потiм, вiдскочивши в друге, i далi перекрутившись навколо стовпа, звалилася в капюшон.
  - Так вiн i закiнчив життя, без слави, але з гуркотом. - Зiстряв Карен.
  Тепер залишилося дочекатися лише Ташi. Дiвчинка теж недовго церемонилася, а повернувшись, витягла за ногу єдиного вцiлiлого гангстера.
  - Ось вiн останнiй кiбер-панк, волосся замiсть швабри. - Сказала вона.
  - Я бачу, що з ним робити!
  - Може, допитаємо з пристрастю, i вiн розповiсть нам, де ховається бандитське трiо.
  - Це логiчно, хоча нi, пiд тортурами ця шiстка багато не скаже.
  - Можливо, не кожному дано цю таємницю знати.
  - Давай я його допитаю. - Карен почав ламати у бранця на руках пальцi. Той мукав, ревiв.
  - Знаєш де Кости ль, Ящер, Бджiлка. - питав хлопчик-професор.
  Гангстер знепритомнiв.
  - Слабкуватий бойовик, попався!
  - А звiдки йому знати, звичайний пiшаку. Якщо ти хотiв отримати вiдомостi, треба було не вбивати Клауса. Ось вiн мiг би нам дещо розповiсти. - з докором промовила Таша.
  - Щодо цього не маю вичерпних вiдомостей, але запалу сутички не зрозумiв. Ось була мета вбити, а захопити язика, якось, ну сама знаєш. - Карен розвiв руками.
  - Треба було менi йти за ватажком. Хоча ця трiада такi щури, що не довiряють навiть найближчим сподвижникам. Це я можу сказати тобi малюк на втiху.
  - Не проллю багато слiз! А де Сiма?
  - Зараз знайдемо, орiєнтуйся на запах.
  Дiвчину виявили швидко, вiн обiймалася з Тарзаном. Вони, мабуть, вирiшили пiд шумок знову скуштувати забороненого плоду.
  - Ось ви як ми стрiляємо, а ви тягнетесь.
  - А чому б i нi! Це не секс, а кохання. Нашi стосунки найчистiшi.
  - I головне абсолютно безкоштовно.
  - Ну гаразд Сiмо, зараз сюди налетять полiцейськi, а зайвi свiдки нi їм, нi нам, нi до чого.
  - Можна я проїду з вами, Тарзан, здається, знайшов своє кохання.
  - Гаразд, ми вас висадимо, нам треба виконати свою роль.
  - Поведу автомобiль я! Тому що дiтям не можна сiдати за кермо.
  - За грошi все можна!
  - Дайте менi покататися! - попросив Тарзан.
  - А ти вмiєш?! - Хiхiкнула Таша.
  - Невеликий досвiд є, востаннє я вiв машину пiвроку тому.
  - Тодi дозволяємо.
  Тарзан спочатку вiв "Монолiт" обережно, потiм почав додавати газу. Турбогенераторний мотор на воднi видавав пристойну швидкiсть. Хлопчик i дiвчинка сидiли позаду. Вони не поспiшали ставати назад дорослими, оскiльки Крупська попередила їх, що не можна занадто часто змiнювати стан тiл, оскiльки це виснажує магiю.
  Тепер Карен мiг порiвнювати, хоча дiвчина, що сидiла поряд з альфонсом, була чудовим представником жiночого роду, суто фiзичне бажання зникло. Вiн розумiв її красу, око тiшилося, але жодного бажання не виникало. Хлопчик-професор навiть здивувався:
  - Ось як тiло впливає на свiдомiсть, куди подiлося лiбiдо.
  - Це природно, в тобi вирують незрiлi гормони, мiй любий.
  - Як незрiлi?
  - Це коли битися хочеться, а кохати нi.
  - Дивне слово любити в ньому стiльки вiдтiнкiв та значень.
  - Мабуть, я вважаю...
  Знову задзвонив "стiльник" картовий голос став суворiшим.
  - Ви чого так довго пораєтеся?
  - У нас було невелике розбирання, довелося замочити банду Клауса.
  - Цього головорiза? Правильно вiн погрожував моїм iнтересам, зокрема казино, збираючись його пiдпалити. Я вже хотiв найняти на нього кiлерiв, але ви мене позбавили цiєї турботи.
  Карен вигукнув:
  - Тим краще, ми радi, що не гаяв час даремно Володимир Iллiч.
  - Проте завдання номер один поки не виконано. Насамперед ви повиннi зробити дзвiнок мега-номеру. Тiльки не дзвонiть прямо з машини, вас можуть засiкти.
  - Добре ми зрозумiли.
  - Що говорити ви i самi зрозумiєте. Та й голоси помiняйте, вашi дитячi пищалки не викликають довiри.
  - Це просто! - Карен змiнив голос, вiн став низьким, як бас у попа. - Чого ласкаво! Хочете жити у раю, жертвуйте церквi! Повернiть борги Боговi! - заспiвав вiн.
  - Ти чудово копiюєш цих ошуканцiв. - пiдтвердив Ленiн. - Я дивуюся до чого треба бути темними i забитими людьми, щоб вiрити в химери.
  - Я згоден з вами, навiть символ церкви у цьому всесвiтi - три блискавки, дивний. Вiн нiби каже, я вас знищу, вражу! - вiдповiв Карен.
  - Ти розумний хлопчику, схоплюєш нальоту. У моєму свiтi це був хрест iз розiп'ятою людиною. Ну, хiба можна з таким символом створити всесвiт. Чи пiде той, хто має всемогутнiсть на жорстоку кару. - журився Ленiн.
  - Не знаю, я думаю, якби творець всесвiту реально iснував як особистiсть, то вiн би не залишить своїх дiтей напризволяще. Хiба любляча мати, надiлена всемогутнiстю, покине свою дитину. Всесвiт народився сам iз вiчно iснуючої матерiї.
  Фiлософськи промовив хлопчик-професор.
  Ленiн почухав потилицю. Адже вiн сам ще зовсiм недавно розмовляв i тиснув руку тим, хто створив таку свiтобудову. Альфа-Мир та Ельфа-Ада, добрi, наївнi i, по сутi, ще дiти. У них вистачило сил i мудростi створити, але керувати i зробити всiх щасливими цi боги-демiурги не в змозi. Жаль їх, помучитися вони в цьому безжальному свiтi. Як знати, чи не страждав творець i на людський всесвiт.
  - Це не так уже й важливо, де i що народилося. Головне зрозумiйте: люди повиннi самi змiнити свiй свiт та вирiшувати свою долю. I нiхто не Бог, нi старший брат за розумом, нi чарiвна паличка їм не допоможуть. Першим моїм кроком стане обрубування шкiдливих бур'янiв. - гаркнув Володимир Iллiч.
  - Що ж замахнувся так бий! - сказала Таша.
  - Не знаю, але якщо творець всесвiту iснує, то це поганий Бог, якщо допускає подiбне свавiлля. - пiдтвердив альфонс. - Наприклад, моїх батькiв бандити розчинили живцем у кислотi, i нiхто не понiс покарання. - Тарзан навiть заплакав.
  - А хто це зробив?
  - Головний органiзатор ватажок банди Гуляш, а виконали, спiльники Тип та Кiп.
  - Обов'язково вб'ю їх та ще й жорстоко.
  - А от як ви можете бути дорослими, то дiтьми.
  - Про це диво, ми тобi пiзнiше розповiмо, а поки що подумай сам. - вiдповiла Таша.
  - Не iнакше як чаклунство. - запропонував юний альфонс.
  - Певно! А тепер ми вилазимо, треба брязнути.
  Хлопчик та дiвчинка випурхнули з машини. Вигляд у них пiсля перетворення на мультяшки був жебрацький, i пара перехожих здивувалася - що вони робили в такому розкiшному автомобiлi. Таша i Карен шльопали голими п'ятами асфальту, що палав, поряд з ними бiгли такi самi обiрванi дiтлахи. Щоб не привертати до себе зайвої уваги, дiти не розганялися до надлюдської швидкостi. Вони просто отримували задоволення, розминаючи ноги та смiючись. Кiлька разiв Карен простягав руки, щоб смикнути Ташу за косу, та усувалася. Тодi хлопчик-професор човпнув її долонею по заду, за що у вiдповiдь отримав ляпас.
  - Та я пожартував.
  - Я теж! Ну, ти ж дорослий хлопчисько Карен, не поводься як "ясельник".
  - Менi просто хочеться попустувати. Я важко стримую себе, щоб не врубати чудо-швидкiсть.
  - Це зрозумiло, а ось i телефон-автомат. Давай подзвонимо.
  - Говоритиму я! Чоловiчий голос викликає бiльше довiри.
  - Зате жiночий солодший, i частiше обманює.
  - Цього разу ми скажемо їм майже правду.
  Дзвiнок коштував дорого, тож i черги не було. Щоправда, сам апарат висiв високо, довелося стати на шкарпетки та простягнути руки вгору. Хлопчик-професор набрав номер, пiдглянутий у документах, якi везли наркодилери, вiрнiше їхнi шофери. Тепер можна було трохи по блефувати.
  З того боку слухавку пiдняла дiвчина з приємним голоском:
  - Чого ласкаво панове.
  - Зв'яжи мене з найголовнiшим босом. - сказав, гранично знизивши голос Карен. - У мене є iнформацiя щодо недавнього iнциденту в порту.
  - Важлива iнформацiя? - Голос дiвчини передавав хвилювання.
  - Через дрiбницi не дзвонимо, якщо бос хоче повернути товар, то нехай щедро розщедритися.
  - Зараз з'єдную!
  Зазвучала музика, що скидається на похоронний марш i, за кiлька секунд пролунав грубий голос.
  - Хтось так смiє мене турбувати.
  Карен продовжив басом.
  - Моє iм'я чи поганяло, нiчого вам не скаже. Та головне для вас гадаю не це.
  - Тут ти маєш рацiю! Але тебе все одно вирахуємо.
  - Це зайве, я прийду сам. Для мене головне отримати нагороду.
  - За що?
  - Я можу передати вам вiдомостi, де зберiгаються викраденi у вас наркотики, у тому числi знаменитий синтетичний "Пил Всевишнього".
  - Ого! Блеф тобi може дорого коштувати. Коли тебе спiймають, ти благатимеш про смерть, такi жахливi тортури на тебе чекають.
  - Банальна загроза. Був би я полохливим, то не подзвонив, а погрожуватимете, кину трубку i пiду. Голос я змiнив i вам не вирахувати мене.
  - Тодi не ганяй буран, кажи, що тобi треба.
  - Насамперед грошi, сто мiльйонiв доларiв готiвкою та вiллу. Друге дiйне мiсце у бандi.
  - Що! Сто мiльйонiв надто жирно! Досить i п'яти!
  - Але ж тут наркотикiв на мiльярди!
  - Це якщо їх продати, для цього потрiбна широка мережа та зв'язки. А так спробуй продати хоч малу дозу, тебе пристукнуть або нашi люди, або полiцiя.
  - Все одно п'ять це мало. Давайте хоч п'ятдесят.
  - Мафiя не повiя, торгуватися не любить.
  - Я можу звернутися до конкуруючого синдикату.
  - У нас немає серйозних опонентiв, крiм Ленiна, який нещодавно з'явився, але ми його скоро лiквiдуємо.
  - Наркотики особливо "пил всевишнього" продукт тендiтний, його можна затопити або пiдпалити. Навiть якщо ви i впораєтеся з Ленiним, це не факт, що ви повернете товар.
  - Велика ложка рот дере, але ми не такi скупцi. Даю десять мiльйонiв, i це остання цiна.
  - А посаду?
  - З тобою поговорить наш бос. Якщо побачить що ти людина, що стоїть, то в синдикатi тобi знайдеться мiсце.
  Карен уже зрадiв, що так спритно провiв гангстерiв, як Таша стиснула йому руку i шепнула на вухо:
  - Телефонну будку оточують!
  - Ось нас намагаються зловити.
  Почулося шипiння газу.
  Хлопчик та дiвчинка одразу усвiдомили загрозу. Карен вискочив як пробка з пляшки, а Таша зробила шестиразове сальто. Хоча бандити й намагалися ховатися, кiлька голiв у протигазах виглядало з-за рогу та дерев.
  Пiдскочивши до найближчого бойовика, хлопчик-професор тицьнув пальцями в скельця протигазу, вибивши очi, потiм вирвав автомат. Дiвчинка повторила прийом, тiльки долонею всадила у горло. Рухалися дiти настiльки стрiмко, що гангстери бачили лише розмите простiр. Карен викошував засiдку, лiквiдував тих, хто стояв за рогом. Потiм звалив ударами мотоциклiстiв. За будинком стояв БТР, що належить мафiї i шiсть кулеметiв, що стирчали з нього. Вони навiть не встигли вiдкрити стрiлянину, настiльки стрiмко рухався хлопчик-професор.
  Пiдскочивши до машини, дитина застрибнула на броню, збивши трьох солдатiв, потiм уже в падiннi вихопила в одного з них гранату i шпурнула всередину. Пролунав вибух, понiвеченого бандита викинуло в повiтря, Карен додав ударом ноги йому швидкостi i змiнив напрямок польоту:
  - Орлята навчаються лiтати, з дивана прямо на лiжко. З лiжка прямо на буфет, з буфета одразу в туалет! - жартував хлопчик-професор, ламаючи при цьому кiстки бандитам, розстрiлюючи їм тiла. Таша не вiдставала: бандитiв прибуло майже батальйон понад двiстi чоловiк, тож на двох хлопцiв роботи вистачало. Карен замiнив боєкомплект, благо всi бандити озброєнi та вбивати, можна їхньою власною зброєю. Автомат несподiвано заклинило i хлопець розлютився, розiрвав руками наступну жертву, далеко вiдкинувши останки трупа.
  Карен змiнив зброю, замочив ще одного, розжившись другим автоматом. Стрiляти з обох рук набагато практичнiше та приємнiше. Бандити били у слiпу, вони були в панiцi. Ватажок їх Мiтеран, щось кричав у рацiю. Хлопчик-професор розiрвав йому рота i засунув рацiю в горлянку.
  Бiй ставав усе бiльш осередковим. Карен вилуговував бойовикiв.
  У Ташi противникiв було менше, i вона швидше закiнчила, прибувши на допомогу хлопчику. Потиснувши на бiгу один одному руки - дiти-термiнатори обрушили на ворогiв свинцеву зливу.
  Ось один iз снайперiв був збитий влучним пострiлом, а другий примудрився потрапити до дiвчини. Та на мить завмерла, потiм рвонула до ворога, та високо стрибнула, що жодна кiшка не зрiвняється. Схопила снайпера за тулуб i рiзко смикнула вниз. Той завалився, i сильний кидок полетiв головою вперед, i бабах у стiну, навiть шолом розколовся.
  - Такою головою, тiльки палi забивати!
  Карен пробiг повз хати, потiм з розбiгу залiз на дах. Там строчив великокалiберний кулемет, i крутилося три десятки бандитiв. Хлопчик професор обрушив на них всю свою вогневу мiць. У нього кинули двi гранати, але дитина стрибнула i перехопила їх пальцями нiг на льоту, запустивши назад, що кидала. Бойовики завищали, падали посiченi осколками. Карен переслiдував уцiлiлих, декого, скинувши на асфальт. Завзятий опiр зумiв надати лише один гангстер. Причому це був не чоловiк, чотирирукий їжачок, з мордочкою свинi. У кожнiй руцi вiн тримав пiстолет-кулемет i не хотiв помирати. Лише коли кулi пронизали всi три його очi, для чого хлопцевi довелося зiрвати з монстра броньованi окуляри, тварюка затихла. Останнiй бандит став навколiшки:
  - Я зрозумiв ти бог! Пощади найбiльший.
  Карен зупинився перед ним i поважно сказав:
  - Цiлуй мене п'яти.
  Зморщившись гангстер поцiлував запиленi ступнi хлопчика, потiм, подумавши, що суперпацан вiдволiкся, спробував вихопити пiстолет. Карен ударив його ногою в морду, причому з такою силою, що вiдлетiла голова, зруйнувавши кiсточки шиї.
  - Мм-так мразь, тебе гидко торкатися.
  На дах вилiзла Таша, але вiдразу зрозумiла, що спiзнилася.
  - Ось як хлопчик, ти впорався сам.
  - Внизу немає нiкого?
  - Усiх перебили!
  - Тодi саме час змотатися, щоби не нарватися на полiцiю.
  Сирени вили, але, як завжди, правоохоронцi на розбирання прибутку iз запiзненням.
  Дiти, вiдклавши зброю i стерши з неї вiдбитки пальцiв, попрямували до сусiднього кварталу. Звiсно, нiхто не мiг запiдозрити, що маленькi та невиннi жебраки щойно перебили велику банду. Карен навiть пожартував:
  - Може, ми надто дорослi для такої роботи. Треба було найняти з ясел.
  - Не найдурнiша iдея!
  Карен вибрав вiдповiдний телефон-автомат, але заходити не поспiшав. Йому дуже хотiлося морозива, i вiн купив двi порцiї мега-пломбiру. Це була досить дорога страва з сiмома рiзними начинками, але продавщиця не стала питати, звiдки в обiгрiшної грошi. Бiзнес є бiзнес.
  Таша схвалила неквапливiсть.
  - Нехай бандити, дiзнавшись, що їхнiй атакуючий батальйон знищений, тричi подумають, перш нiж знову потикатися.
  - Мене це не лякає, навпаки, таке задоволення отримуєш, коли ось так молотиш поганих дядькiв. Все це мерзота, вiдморозки, паразити на тiлi трудового народу: їх убиваєш без жодного сорому.
  - Я теж розумiю, поганих людей легко вбивати. Я сама була нагода, вiдмовилася влаштувати нещасний випадок невиннiй дитинi.
  - А кому треба вбивати дитину.
  - Це через спадок. Щоправда, замiсть мене вiдразу знайшли iншого кiлера. Вбивць на свiтi багато.
  - У кожному хлопчаку живе воїн! Гаразд, давай подзвонимо ще раз.
  Вони увiйшли до кабiни, Карен знову набрав знайомий номер.
  - Але з'єднайте мене з босом, бажано вище, поки я не розсердився.
  - Слухаємось!
  Знайомий голос тремтiв, i був набагато ввiчливiшим.
  - Слухаю вас!
  - Так ось, тепер ви мене розлютили, тепер я вимагаю сто мiльйонiв готiвкою i нi цента менше.
  - Ми не хотiли на вас нападати, то була iнша банда.
  - I кого ти хочеш обдурити? За брехню я пiдвищую вимоги. Iз вас сто п'ятдесят мiльйонiв.
  - Я зв'яжуся з Костилем, i вчинимо, як вiн скаже.
  - Поспiшай шiстка! I не надумай хитрувати, бiльше буде ваших трупiв, а мене не дiстати!
  За хвилину пролунав неприємний, скрипучий голос:
  - каже Костиль! Чого фраєру треба!
  - Ви втратили наркотики, що загрожує великими збитками. Уявiть, що буде, якщо наркотики закiнчуватимуться, а наркомани заб'ються у важкiй ломцi.
  - Армагеддон дури! I що ти хочеш.
  - Сто п'ятдесят мiльйонiв готiвкою!
  - Круто! А не боїшся!
  - Боягуз не грає з мафiєю.
  - Гiдна вiдповiдь! Загинуло двiстi п'ятдесят моїх добiрних бiйцiв, ти гадаєш, це прощається.
  - Наберете нових, лиха вистачає!
  - Почасти вiрно! Ти менi подобаєшся, пропоную вступити до нашого синдикату. Займеш мiсце Ведмедя.
  - Це хто?
  - Той, хто говорив з тобою, його щойно закiнчили, можеш тепер ти командувати.
  - Якщо у вас так легко вбивають, то який менi сенс iти у ваш синдикат.
  - А такий, щоб ми пробачили, ти повинен нам послужити. В iншому випадку можеш легко здогадатися, що на тебе чекає.
  Карен задумався, йти в банду це означає, багато чого дiзнатися про структуру синдикату зсередини, а може й пiдiбратися до ватажкiв. Знайти вкрадений всесвiт. Але ж вiн не дурень, вiд нього багато приховуватимуть i не довiрятимуть. Мало того, при першiй же нагодi вб'ють. А ватажки так i не вiдкриють свого мiсця розташування.
  - Мене це не дуже приваблює. Давай зустрiнемося з тобою та Ящером iз Бджiлкою та обговоримо разом, який пост менi найбiльше пiдходить.
  Милиця хрюкнув - це було нахабство.
  - А якщо я скажу, нi!
  - Тодi можете попрощатися з наркотиками! Я знаю собi цiну, в чому ви недавно переконалися.
  Милиця почухала собi чоло, можливо, це його робота викрасти наркотики, готiвку, золото. Отже, вiн заплатить кому? Але з iншого боку, вiдмовити безглуздо, краще переграти супротивника, заманити i захопити його.
  - Я особисто поговорю з тобою! Сподiваюся, ти прийдеш сам.
  - Можна зi своєю дiвчиною?
  - Зрозумiло, так навiть краще, приходь без зброї, я дам слово честi.
  - Словом гiпервора у законi?
  - Так гiпервора! Ти сам знаєш, що це означає.
  - Але менi хотiлося б бачити також Ящера та Бджiлку.
  - А вони навiщо?
  - Раптом ми з тобою домовимось, а вони скасують рiшення. А так одразу три найбiльшi авторитети абсолютна гарантiя.
  - Вони досить примхливi, особливо Бджiлка.
  - А скiльки мiльярдiв потрiбно вам ще втратити, щоби почати мислити прагматично?
  - Нi скiльки, я намагатимусь на них вплинути, може вони й погодяться на зустрiч.
  Карен посмiхнувся, нарештi, вони зможуть напасти на слiд ватажкiв мафiї. Адже знайти важче, нiж убити.
  - I де ми зустрiнемося?
  - Про це ви дiзнаєтеся в останнiй момент.
  - Але менi потрiбно буде, заздалегiдь пiдготується.
  - Жодної пiдготовки, ви прийдете один чи з подругою, а iнакше ми на зустрiч не пiдемо.
  - Як я дiзнаюся, що ви дозрiли?
  - Подзвони нам через шiсть годин, ми дамо вiдповiдь.
  - Що ж, якщо це ваше останнє слово...
  - Мафiя двiчi не повторює! - Милиця заскреготiла золотими зубами.
  - Тодi я згоден, чекаю!
  З того боку повiсили люльку. Карен про себе вилаявся. Вiн, не дивлячись на юнi тiло розумом прагматик, розумiв, що мафiя готує каверзу, хитру пастку, навряд чи негiдники гратимуть чесно. Таша пiдтвердила його побоювання:
  - Вони влаштують нам засiдку. Спробують захопити живими, а потiм убити.
  - Я це й сам розумiю, але на зустрiч йти треба.
   - Тодi спочатку вiдвiдаємо Крупську, може вона нам дасть пораду.
  - Потрiбно обрубати хвости, за нами стежать.
  Хлопчик випурхнув iз телефону-автомата i пiдбiг до сусiдньої будки. Там було два суб'єкти в чорних окулярах. Вони щось передавали та записували на магнiтофон. Карен, вибивши з рук зброю, схопив шпигунiв за горло:
  - Чим займаєтесь бандити?
  Тi поперхнулися, але, побачивши, що перед ними лише хлопчик, навiть не пiдлiток хихикнули:
  - Що ясельник закурити хочеш.
  Затягнувши сигару, агент тицьнув її в голу колiна дитини. Карен не вiдчув опiку, вiн перехопив пальцi i рiзким рухом зламав:
  - Що дурень руки розпускатимеш.
  Тим часом Таша пiдiйшла до шпигуна ззаду i схопила за волосся:
  - Що громила, тепер можеш згадати всiх твоїх предкiв.
  Той заскулив, а дiвчинка почала викручувати шию:
  - Говорите на кого працюєте?
  - Не можемо. Простонал бандит. - Наш шеф нас уб'є?
  Карен висунув мову:
  - А ми, думаєте, вас не вб'ємо! Причому дуже нестерпно.
  - Вони вирiжуть усi нашi родини.
  - Якщо ви все нам розповiсте, то Костиль, Бджiлка та Ящiр будуть мертвi, нiкому вiддавати наказ.
  - А ви вже знаєте? - здивувалися тi.
  - Звичайно! То де шефи?
  - Ви лише дiти, вам не впоратися з охороною.
  - Ми впоралися з вами, завалимо та iншу нечисть. Так ось чи не хочете стати вiдбивними. - Карен легенько тицьнув агента в нiс, потекла юшка. Той проскулив:
  - Не варто! Ми всi скажемо.
  Шпигуни почали говорити. Де знаходяться шефи, вони не знають, але найчастiше вони перебувають у печерах Груммо, там справжня пiдземна фортеця та лабiринт. Безлiч ходiв i коридорiв, так що навiть у разi тотальної облави ватажки можуть пiти. Охоронцiв кiлька тисяч.
  - Ну, що вам це допомогло! - Агент блиснув очима.
  Таша кивнула:
  - Я знаю про це цитаделi, але вони перебувають там далеко не весь час. Навiть навпаки їм подобається розважатися, i блукати мiстом. Найчастiше вони вiдвiдують борделi.
  - Їм зазвичай повiю доставляють у палац, а Бджiлка бiсексуальна, любить збочення та катування. - сказав шпигун. - Навiть такi дiти, як ви iнодi беруть участь у її сексуальних iграх. Так вiн любить їх катувати i мучити. Тож хлопцi не зв'язуйтесь з нею.
  - А може, їй краще з нами не зв'язуватися. Я теж люблю зводити важливих, надутих тiтоньок. - Карен сперся об лiхтарний стовп, а потiм хлопчик почав згинати його. Незважаючи на здiбностi мультяшки, це було нелегко, товстий шматок сталi, вiдчайдушно чинив опiр. Тим не менш, дитина скрутила стовп, викликавши вигук здивування у шпигуна:
  - Ну i силище у тебе! Хлопчик-супер!
  - А ти що думав? Усi розповiли?
  - А що вам ще треба? Ватажки боятися на себе замаху їх дуже важко дiстати.
  - Але ж є ще дрiбнiшi мафiозi, передайте про них iнформацiю.
  Шпигуни заговорили, а Таша уважно дивилася на обличчя, якщо хтось прикручував, вона стискала їм зап'ястя, змушуючи його хрумтiти.
  Раптом їхня розмова перервалася, двi кулi прошили наскрiзь груди невдалих шпигунiв, потiм ударили в дiтей.
  - Якi ми iдiоти! - Вилаялася Таша. - Упустити подiбний розклад.
  Карен вiдчув бiль, i, не розмiрковуючи, рвонув на пострiл. Масивна машина рвонула, розраховуючи втекти в потоцi, але хлопчик наздогнав її в кiлька вiдчайдушних стрибкiв.
  Карен розбив ударом карате, лобове скло, розквасив обличчя шоферу. Машина загальмувала. Хлопчик-професор почав викручувати голови, вiдiрвав одну, двi.
  Усерединi вибухнула граната, Карена вiдкинула хвилею, уламки зачепили груди. Хлопчик побачив, що автомобiль спалахнув, потiм зiткнувся з iншою машиною.
  -Та це грандiозне караоке! - Сказав вiн.
  Таша свиснула:
  - Зараз полiцiя набiжить, змотуємось.
  Розiгнавшись до надзвукової швидкостi, дiти змоталися з мiсця подiй. На бiгу їх мало видно. Так вони мчали, поки не досягли пiдвалу, де чаклувала Крупська. Бiля входу вони пригальмували. Охорона вiддала їм честь, вiтавши хлопчика та дiвчинку як найвище начальство. Карен салютував у вiдповiдь:
  - З виконанням мiсiї панове!
  Таша перебила його:
  - Ми ще не зiграли нашу роль до кiнця, тож мiсiя ще не закiнчена.
  - Гаразд, я пожартував.
  Вони ввiйшли в коридор, тут їх зустрiло нове кiльце охорони, що складається з кiлькох туго набитих тирсою живих опудал. Монстри обнюхали хлопчика i дiвчинку, потiм проревели:
  - Проходьте!
  Всерединi було жваво, Крупська, як завжди працювала разом iз помiчниками.
  Карен не переставав дивуватися, як це на вигляд зовсiм ще дiвчинка змогла досягти такого мистецтва в магiї.
  - Що Карен! - сказала дзвiнким голосом Крупська. - Здiбностi мультяшки знадобилися?
  - Цiлком! Ми влаштували мафiї - Нiч довгих ножiв!
  - А ти Таша задоволена?
  - Таким жахливим убивцею я нiколи не була. Це щось!
  - Я на iнше не чекала. У вас було кiлька сутичок, i вони закiнчувалися для мафiї плачевно. - посмiхнулася зовнi юна вiдьма.
  - Вони отримали за заслуги.
  - Але тепер ви йдете на зустрiч у саме лiгво бандитiв.
  - Куди конкретно не знаємо.
  - Дiзнаєтесь! Швидше за все, у пiдземнi лабiринти. Там на вас чекає страшна пастка.
  - Ми це розумiємо, тож i прийшли до тебе Крупська.
  - Гаразд, я вам допоможу, часу, даремно не втрачаючи. Але ви повиннi дещо врахувати.
  - Що саме?
  - Вам доведеться прийняти вигляд дорослих людей, з дiтьми нiхто не розмовлятиме.
  - Це зрозумiло!
  - Тому важливо, щоб ви могли проявляти свої надздiбностi не тiльки в дитячих тiлах. Можливо, Карен тобi доведеться навчитися не тiльки любити в дорослому тiлi, а й винищувати ворогiв тисячами.
  - А що ти вже знаєш? Бачила у дзеркало?
  - Здогадалася, всi ви хлопчики однаковi, а коли ви стаєте чоловiками, то проявляється основний iнстинкт.
  - Ти теж можеш стати дорослою Крупською.
  - Поки немає жодного бажання, я вже була i менi це не сподобалося! Ви мене вiдволiкайте, а краще сядьте в крiсла та розслабтеся.
  - I що?
  - Чаруватиму! Крiм того, треба трохи допомогти й Ленiну.
  Дiвчинка-вiдьма розвела руками, потiм дiстала стiльник i набрала номер:
  - Алло Володимир Iллiч Кiллер-пара прибула мета близька.
  - А зiлля: вiдведи лаву готове?
  - Вже так!
  - Нехай доставлять до мене!
  - На лiтаку, краще навiть одномiсному винищувачi. Його потрiбно не так уже й багато. Хоча, мабуть, навiщо витрачати бензин я пришлю ворона, це сильне зiлля, надто складно у виготовленнi. Лiтак можу збити, а кому спаде на думку палити у ворон.
  - Це чудово, а поки що я закiнчу модуляцiю гiпервiрусу.
  Маленька чарiвниця Крупська тим часом заряджала магiєю своїх друзiв хлопчика-професора та жiнку-кiллера.
  - Якщо ви посунетеся до них у дорослому виглядi, вас одразу не вб'ють. Мафiї також потрiбнi вашi скарби. Вони спробують вас вiдключити, приспати, щоб потiм тортурами i погрозами вичавити з вас iнформацiю про знаходження наркотику, а також можливо грошей.
  - Це зрозумiло! - обiрвав Карен. - Але як нам дiяти.
  - На жаль, щоб стати ультраберсеками, вам потрiбно знову прийняти дитячу особу. Моя магiя недосконала i я поки що можу що можу.
  - Це погано. - сказав Карен.
  - Немає чому! - заперечила Таша. - Мене дитячий образ не бентежить. Навпаки це кльово, дiвчинко-термiнатор, адже я тодi всiх ворогiв викошу, а вони не встигнуть злякатися.
  - А менi хотiлося надiрвати їм дупу в дорослому виглядi. Крiм того, у мене тепер все маленьке i я втратив потяг до чудової пiдлоги.
  - Нiчого страшного, пiдростеш i все вiдновитися само собою, а поки що насолоджуйся здатнiстю вбити.
  - У моїй магiї є один маленький недолiк, коли ви станете невидимими, то все одно легкий ваш силует можна буде розрiзнити у червоному свiтлi.
  - Це чому? - запитав хлопчик-професор.
  - Тiла гарячi, випромiнюють тепло чи iнфрачервоне випромiнювання. Найiмовiрнiше, саме з цього.
  - Тодi менi все зрозумiло. Жаль колiр прапора свободи, наша головна слабкiсть.
  - Поки що я не можу нейтралiзувати. Я ще молода за мiрками вiдьми! - скромно промовила Крупська.
  - Та скорiше дiвчинка! Знаєш чим займається Ленiн? - Запитав Карен.
  - Хай виготовляє комп'ютернi вiруси та готує нову кiбернетичну зброю.
  - I все?!
  - Нi, ще пiдриває вулкани, я йому в цiй справi трохи допомогла, а взагалi ти надто цiкавий хлопчик.
  - А що я не член команди?
  - Нi, але тебе можуть упiймати, i пiд тортурами ти скажеш зайве.
  - Жоднi муки мене не розколуть.
  - Сподiваюся, iнакше доведеться тебе лiквiдувати. - жартома, сказала Крупська, але мабуть Карен сприйняв її опус серйозно.
  - I ти готова мене вбити?
  - Не вбити, а позбавити мук. Невже думаєш, що навiть якщо ти розколешся, тобi збережуть життя.
  - Я нiколи не розколюся i не зраджу справу Ленiна.
  - Тодi дерзай! А поки що випий ось це. - Дiвчинка подала двом магiчним кiлерам двоколiрний напiй.
  - Цей елiксир посилює здiбностi мультяшки, крiм додає додатковi властивостi, зокрема здатнiсть розрiзняти найневловимiшi запахи та чути падiння крапельок води, на дистанцiї в п'ять миль.
  - А чого я цього не мiг?
  - Коли був мультяшкою, так не мiг. Досить питати, пийте повiльно, вiн солодкий.
  Карен спробував, справдi навiть занадто солодкий - нудотний, в'яже зуби.
  - Не морщись, бувають дуже гiркi настоянки, а це куди краще.
  - А менi подобається, все одно, що фiрибутико жувати.
  - А що це таке? Нiколи не пробував. - запитав хлопчик-професор.
  - Дуже рiдкiсний i дорогий фрукт, що плодоносить лише раз на дев'ять рокiв. З нього роблять чудову настоянку, яку п'ють мiльйонери.
  - Тодi я обов'язково спробую. Шкода, що ми її не замовили у ресторанi.
  - Ще встигнемо. Знаєш, а дорослим ти менi бiльше подобався, але що звiсно, те не злочинно!
  Таша спохмурнiла:
  - Його не треба спокушати, навiть у дорослому тiлi у нього по сутi дитячi мiзки, а це загрожує психозами.
  - Повiр Крупська, я дуже стiйкий.
  - Може вистачить! - сказала Таша. - Чи не час нам їхати.
  - Звичайно! Зателефонуйте та вирушайте за ними хоч у пекло. Але будьте обережнi, цi типи можуть пiдсунути двiйники.
  - Старий прийом! Я про нього читав, можна розпiзнати за вiдбитками пальцiв.
  - Але ж ми їх не дiстали, крiм того, це теж можна пiдробити. Пластична хiрургiя.
  - Тодi райдужна оболонка ока. Її так просто не пiдробиш.
  - Його в нас немає! - сказала Таша.
  - А фотографiю!
  - Тiльки Костиля, вiн iз цiєї трiйки найвiдкритiший. Можете подивитись. - Дiвчинка сунули i чорно-бiлий знiмок.
  - Не густо, але якщо нашi здiбностi загострюватись я зможу вiдрiзнити актора вiд оригiналу.
  - На це я i розраховую. Та й врахуйте, чи можуть спробувати залити вас газом, але я дещо змiнила у вашому метаболiзмi - не подiє. Остерiгайтеся фтору, надто активний елемент, але в цiлому, не завдавайте удару першими. Нехай супротивник розкриє карти.
  Таша зазначила:
  - Ти ще дiвчинка, не старша на вигляд Карена, а кажеш як зовсiм уже доросла.
  - Чаклунство старить i омолоджує одночасно. Є такi заклинання, що збережуть мене вiчно юною. - вiдповiла Крупська.
  - Як? - пожвавiшала Таша. - Навчи!
  - Обов'язково, але тiльки пiсля того, як ви виконаєте завдання. Крiм того, ти не боїшся помсти церкви.
  - Та я з раннього дитинства зневажала жерцiв та попiв. Навiть якщо є Всевишнiй, вiн навряд чи зацiкавлений, щоб його слуги набивали мамон.
  - З цим я згодна, а заздрiсть людей. Адже ти не будеш вiд цього свiту. Усi старiють, а ти така молода.
  - Переживу. Ось ельфи теж вiчно молодi, але нiхто їм не заздрить, вiрнiше вони на нашу заздрiсть клали!
  - Як сказати, тим бiльше, що вони не люди. - зазначила Крупська. - Втiм, мої помiчницi. - Вона вказала трьох дiвчаток i двох хлопчикiв. - Чудово мене розумiють.
  Дiти вклонилися.
  - Цього й слiд було чекати. А чи не могла ти начарувати нову суперзброю, наприклад мега-гравiтацiйний лазер?
  - Тiльки витягти iз суперцивiлiзацiї. Поки що, менi випадково дiстався гном. Знахiдка цiнна, але поки що єдина. А я хочу навчитися витягувати з космосу живi iстоти та матерiю цiлеспрямовано, а не як завгодно примхливiй удачi.
  - Це похвально! Я теж хочу стати чарiвниками. Читав у журналах, викинутих на смiтник роман про маленького, слабенького хлопчика, якого всi били, ображали, принижував. Але ось вiн трапився диво, вiн потрапив до школи магiв i почав мстити кривдникам. Правда i там у нього був сильний ворог, джин Сапiрато i безлiч його пiдступних спiльникiв. Але й хлопчаки Гота Пiра з'явилися друзi. Там така захоплююча боротьба, я з нетерпiнням чекаю, що буде далi.
  - Це лише казка. Хiба те життя, яке ми проживаємо насправдi менш захоплююче, нiж будь-яка фантастика. - сказала Крупська.
  - Останнiм часом нi! У нас навiть крутiше! - Карен округлив очi. - Покинути виклик тим, хто тероризував п'ятимiльярдну країну, це щось!
  - Так i не бiйтеся! Справа Ленiна переможе, бо воно праве!
  Ламарка пiдняла руку. Котел завирували сильнiше, i спалахнуло полум'я. Її помiчницi змiшували iнгредiєнти у колби, а хлопчик розраховував спiввiдношення, пропорцiї та кути заломлення на комп'ютерi. Всi були при дiлi, Карен навiть здивувався:
  - А ти ще говориш. Нi, коли ми переможемо, обов'язково стану чарiвником.
  - Я вiзьму тебе в учнi, але знай, якщо будеш не слухняним, сiчу рiзками або пiдвiшу за нiс.
  - У мене великi здiбностi, я можу перемножувати в думцi великi числа добувати корiння, запам'ятовувати цiлi сторiнки тексту. - похвалився Карен. - I це при тому, що не знаю школи.
  - Знання ти здобув на смiтнику. - Хiхiкнула, нерозумно пожартувавши Таша.
  - Так! Але не соромлюся цього. - пiдтримав грайливий тон професор.
  - А я закiнчила iнститут з вiдзнакою, то краще слухай мене.
  - Природний розум може замiнити освiту, але нiколи освiта не замiнить природного розуму! - промовив по-сократiвськи Карен.
  - А ти фiлософ. Гаразд, малюк тобi вестиме переговори.
  - Випийте ще ось цього, я не знаю, правда, як воно працює.
  - I даєш нам пити? - вишкiрився Карен.
  - Воно дiє, якщо прочитати коротке заклинання. Якщо ви помилитеся, воно здатне повернути час назад ви потрапите на годину тому.
  Карен насупив лобiк:
  - Я i про це читав, у фантастичних романах, нi до чого хорошого гри згодом не приводять. Йде своєрiдний розпад реальностi. Тобто в одному мiсцi ми як би вбитi, а потiм раптом оживає. Так можна й у тимчасову петлю влетiти, щоби вiчно в нiй кружляти.
  - Менше читай фантастики! - обiрвала Крупська.
  - Ну ти даєш! Смерть це теж пригода, свiжа реальнiсть, новi свiти, а нескiнченно довго ковзати петлею, бачити весь час одне i теж я не хочу. Тож краще Крупська залиш подiбне до себе.
  - Дай менi я прочитаю у скрутну мить! - рiшуче сказала Таша.
  Крупська похитала головою:
  - Я поки що зробила той тип заклинання, що дiє лише, коли його вимовляє чоловiк.
  - Чому? - Запитала Таша.
  - Особливостi органiзму та фiзiологiчної будови. Тож нехай хлопчик подумає, чи потрiбен йому додатковий козирний туз у рукавi чи волiє бути голеньким проти такої сили.
  - А може, боїться, бо пиття гiрке. - пiдколола Таша.
  - Нi!
  - А вона вимагає мужностi, щоб її випили. - сказала Крупська.
  - Ну добре. Я вип'ю, але заклинання не скажу.
  - Твоє право! А тепер дивися.
  Крупська пiднесла хлопчику-професору склянку. У ньому хлюпала гранатова рiдина:
  - Пий красень.
  Карен потяг, трохи палило горло i нагадувало за смаком кров. Хлопчик професор зробив кiлька ковткiв, пiшло легше i вiн його закiнчив.
  - Вже захоплює дух! Я не виявився глухим!
  -Тепер у вас повний арсенал. Можете смiливо брати бика за роги.
  - Може до картки перекинемось у нас є ще час.
  - Дорослими найкраще вам стати прямо зараз, щоб не вимовляти заклинання надто часто, витрачаючи енергiю.
  - Це розумно, давай.
  Хлопчик i дiвчинка моментально виросли, набувши солiдного вигляду панiв життя.
  - Ну, а тепер можна i за грошi.
  - Удвох грати нецiкаво, Крупська приєднуйся до нас.
  - Нiколи! Магiя вимагає постiйної концентрацiї та навчання.
  - Раз так ти не розумiєш, чого втрачаєш.
  - Вам аби линди бити! Кiлька партiй забiть i краще без iнтересу i на вихiд.
  - Три партiї!
  Цi карти на вiдмiну вiд земних були рiзноманiтнiшими i численнiшими, сто двадцять вiсiм штук з повним набором чиновникiв i силових мiнiстрiв, чотири джокери.
  Гра затяглася, Карен умiв хитрувати i шахрайствувати, Таша також не промах, обидва з деякого роду кримiнального середовища. Першу партiю виграв хлопець, другу дiвчину. Третя була найдовшою i наполегливою, але все йшло до розкладу. Тут несподiвано втрутилася Крупська.
  - Ви шахраєте i хитрiть. Хiба це можна стосовно свого товариша боротьби. Я забороняю карти i бiльше ви не зiграєте i партiї.
  - Тiльки спробуй! - загрозливо зашипiв Карен i спробував пiдвестися.
  Колода раптово зникла, високий широкоплечий чоловiк, немов прилич ногами до пiдлоги.
  - Ось так! - сказала юна чарiвниця. - Азартнi iгри це вiд буржуїв, i вони розкладають морально. А хтось може промотати народнi грошi.
  - Мабуть, вона має рацiю. Нам потрiбно перевиховуватись Карен. - З придихом промовила Таша.
  Як не крути, а заперечити нема чим.
  - Вiдтепер я граю в карти лише з ворогами.
  - А тепер йдiть дзвонити, час пiдходить.
  Карен i Таша посiдали на грандiозну машину "Лiнкор" i помчали до телефону-автомата. Потiм Карен передумав:
  - Так не солiдно, краще зi стiльника.
  - Нас жваво запеленгують.
  - Нападати не ризикнуть, якщо мафiя отримує по зубах, то ставати обережною.
  - Ти дуже часто будуєш припущення.
  - Проте наберу номер, я впевнений, що всi телефони-автомати вони i так пасуть.
  - Можливо, ти маєш рацiю, наша впевненiсть зробить мафiю зговiрливiшою.
  Коли на протилежному кiнцi, пiдняли слухавку, Карен гаркнув.
  - Милиця до мене!
  Як не дивно їх швидко з'єднали, "Милий" був досить привiтний.
  - Це ви великi воїни?
  - Ми потребуємо не комплiментiв, а дiї.
  - Ми зустрiнемося з вами усi троє. Мої колеги дали гарантiю.
  - Де?
  - У пiдземнiй фортецi Груммо, це в горах недалеко за мiстом.
  - А чому не в самiй столицi?
  - Наближаються вибори, надто велика спокуса чинному президентовi заарештувати когось iз босiв мафiї i пiдняти тим самим свiй низький рейтинг.
  - Зрозумiло! Гучна справа, замiсть реальної роботи.
  - Така полiтика!
  - Полiтика мистецтво обману, брехня серце виборiв, наклеп їхня кров! - знову блиснув словом Карен.
  - Люблю мати справу з розумними людьми. Я сподiваюся, ми швидко домовимось.
  - Тим швидше, краще для вас.
  - Ти приїдеш один?
  - З подругою!
  - Це нас влаштовує. Довiряй i розташовуйся як вдома. Там у нас пiд землею найрозкiшнiший палац, царськi палати, краще за якi й у президента держави не було, i немає.
  - Що це прогрес. Багато грошей можна зiстригти на кровi.
  - Та не мало. Вступиш у нашу банду, ще бiльше отримаєш "бабла".
  - Якщо не балуймося!
  - Коли будете у нас?
  - Вже їдемо!
  - Вас супроводжують нашi гелiкоптери.
  Карен зрозумiв, що їх уже запеленгували, а зверху ширяють двадцять "вертушок".
  - Ось як мафiя нас боїться.
  - Страх батько ненавистi - не спокушайся Карен.
  Колишнiй хлопчик-професор, який став чоловiком, подивився на Ташу i знову вiдчув суто фiзичне бажання. Але близькiсть зустрiчi з кошмарною мафiєю не давало цього почуття цiлком опанувати його. Щоб не думати про секс, вiн завiв розмову про зброю:
  - Багатошаровi кулi з урановим сердечником ефективнi, але надто дорогi. Набагато краще пiдходять, простiшi розривнi i забiйна сила не менше i дешевше.
  - Я мала справу зi всякою зброєю i можу сказати, що розривних куль прицiльнiсть набагато гiрша, нiж у уранових. Тут головну роль грає щiльнiсть i початкова швидкiсть, звичайно осердя з збiдненого урану має велику питому вагу, вiд чого зростає i початкова швидкiсть кулi i дальнiсть польоту.
  Цiна їх, щоправда, висока i на озброєннi в армiї, як правило, застарiлий свинець або сталь.
  - З урану я вiрю скоро навчитися робити бомби! Це розкiшно!
  - Дуже погано тодi буде, немає мiй хлопчику, молись, щоб минула нас ця чаша.
  Автомашина було застрягла в пробцi, як полiцейськi змусили автомобiлi розступитися. Далi дорога була послужливо перекрита.
  - Схоже, мафiя попередила i полiцiю, на нас чекає не жартiвлива облава.
  - I цiла армiя бойовикiв, що втiм, не така вже й страшна.
  Вертольотiв ставало дедалi бiльше, ось їх кiлькiсть наблизилася до сотнi.
  - Як ховрахiв обклали! - констатувала Таша.
  - Цiла армiя на двох? Та якi ми ховрахи, нас навiть левами назвати не можна, немає таких звiрiв, за якими посилали б сотню "вертушок". - вигукнув Карен.
  - Вiрно, а у нас навiть зброї немає!
  - А ми хiба не зброя. Найруйнiвнiша бомба - людський мозок!
  - А ти софiст! Не свого часу народився!
  - Правильно! Краще в майбутньому пiдкоряв би космос. Втiм, оскiльки Крупська обiцяла вiчну молодiсть, я можу дожити до цього щастя.
  - Це втiха, хоч може попереду чекає смерть. Подумати тiльки вдвох i з голими руками, проти як мiнiмум дивiзiї.
  - Доблесть б'є кiлькiсть!
  Вдалинi з'явилися вершини гiр, тут була пiдземна цитадель-лабiринт Груммо. Вони наближалися, а по дорозi все частiше траплялися блокпости, з танками, самохiдками в тому числi "Черепаха" з сiмома дулами-гаубицями. Їх навiть не гальмували, лише пару просили скинути швидкiсть i просвiчували радаром.
  Тут були й солдати в армiйськiй формi та бики у шкiрянках та майках, накаченi анаболiками та обвiшанi зброєю. Карен навiть розгубився:
  - I коли вони так до нашої зустрiчi примудрилися пiдготуватись?
  - Так дiють оперативно, але я маю сказати, що в Груммо сотнi рокiв були пiдземнi лабiринти потужнi бункери. Цей опорний пункт має захистити столицю.
  - Тодi бiльш-менш зрозумiло. Залишається звинувачувати лише наших продажних генералiв.
  - Генерали найгiрша публiка, гордi i водночас своєкорисливi.
  На останньому блокпостi їх разом iз машиною просвiтили наскрiзь рентгеном.
  В'їзд у печеру було ретельно замасковано. Тим не менш, розсувна брама розкрилася, i машина в'їхала всередину.
  Усерединi була широка дорога, яскраво освiтлена прожекторами, вона вела вниз.
  З обох бокiв снувала охорона, стояли кулеметнi та гарматнi платформи, де-не-де висовувалися вогнемети.
  - I чого вони так злякалися? - Карен покрутив пальцем бiля скронi.
  Ось, нарештi, вони прибули до гаража, його стiни вiдливали золотом, а стеля була дзеркальною. Десяток дiвчат, у купальниках прикрашених чи то справжнiми, чи пiдробленими коштовностями стали полiрувати машину, а їх кришталевi туфельки на високих пiдборах задерикувато постукували по золотiй плитцi.
  Тут навiть Таша знiяковiла, їй здалося, що вона одягнена мало розкiшно.
  Карен звиклий ходити на рiзнi презентацiї, навпаки, вiдчував себе впевнено, тiльки трохи тиснув комiрець i натирали туфлi з транс-черепахової шкiри. (Транс-черепаха це така тварина, що має пащу крокодила та еластичний панцир, її шкiрка, якщо змастити ваксою або навiть простою водою починає переливатись.)
  Дiвчата i справдi не зводили очей з шикарного чоловiка, виглядав Карен чудово - гарний хлопчик перетворився на карколомного чоловiка. Таша також була дивовижною, а її хода повiтряною. На зустрiч вийшла дама в чорних окулярах, що закриває пiдлогу обличчя. Своїм м'яким, як шелест трави голосом вона промовила:
  - Я буду вашим провiдником. Слiдуйте за мною, iнакше потрапите в халепу.
  - Менi доводилося в дитинствi вештатися печерами i лабiринтами. Якось розберуся! - смiливо вiдповiв Карен.
  - Яке брутальне слово вештатися? Можна просто сказати ходити. - Дама посмiхнулася ще ширше. Таше це сподобалося, вона любила iнтелiгентних людей, особливо жiнок.
  Два масивнi орки пiдiйшли до них, виявивши бажання супроводжувати. Так як орки вимираюча раса Таша та Карен затримали на них погляд. Незважаючи на масивнi iкла, цi звiрi мали дуже добродушний вигляд. Одягненi вони також були з голочки в пишних мундирах iз блискучими коштовностями орденами та медалями.
  - Ви, мабуть, офiцери, раз заслужили стiльки нагород. - Запитав Карен. - Або пiдiймай вище!
  - Нi, що ви! Прохрипiв крокуючий праворуч орк. - Це лише камуфляж, чисто для краси. Нас приставили зустрiчати найдорожчих гостей синдикату.
  - А виходить ми у цiнi!
  - Звичайно!
  - А генералiв, маршалiв, мiнiстрiв ви зустрiчали?
  - Та їх i навiть президента!
  - Правильно, кажуть найкращий спосiб зберегти грошi - обдарувати владу. Хто заощаджує на хабарах ставати жебраком! - Зiтхнув Карен.
  - А ви випадково не кандидат у президенти? - поцiкавився лiвий орк.
  - Нi! А чому ви так подумали?
  - Боляче у вас гарний склад, як у полiтика-професiонала.
  - Рiзниця мiж полiтикою та повiєю у суму, яку здирають iз клiєнта.
  - Глибоко помiчено! - погодився Орк.
  Вони вийшли на пiдземну станцiю, там стояла охорона навiть дещо незграбних, але страшних роботiв-кумiшiв. У кожного по чотири кулемети та один вогнемет, щоправда, для реальної вiйни надто дорогi та тупi. Вклонившись, вони посiдали у вагон повний численних лакеїв, повiй та охорони. Усерединi вiн блищав золотом, зовнi срiблом, грала музика, свiтився величезний екран.
  - Чого ви хочете подивитися по кiбервiдео? - запитала дама, що супроводжувала їх.
  - Я! Карен завагався. - Хочу! Порнофантастичний бойовик.
  - Нi краще без порно! Заперечила Таша. - Це не пристойно.
  - Добре я пропоную вам подивитися короткий уривок найновiшого блокбастера, цей швидкiсний поїзд у вас не буде багато часу.
  - А тут у вас i метро є!
  - Та кiлька лiнiй iде в рiзнi боки за мiстом. Ти що був пiдземцi?
  Карен хотiв сказати що їх босоногих безпритульних (у цьому свiтi вiн був частiше в тiлi хлопчика, нiж дорослого!) в метро не пускаю, але кiлька разiв вiн примудрився просочитися. Але якщо тут у пiдземному мiстечку мафiї станцiї були розкiшнi як у казцi, то у мiстi "пiдземка" була глибокою похмурою, щоправда чистою.
  Хоча блокбастер i блищав спецефектами, станцiї метро повз якi вони теж могли служити заставками фiльмiв.
  - Та подумати тiльки, якої кровi й слiз це вартувало! - помiтив Карен.
  - Нехай вас це не турбує! Краса вимагає жертв! Чим бiльше ллєш кровi народу, тим товстiший схiд цивiлiзацiї.
  - Неповноцiнна логiка, чому б вас самим не лягти кiстками?
  - Закон життя говорить - виживає сильнiше i розумнiше. А мафiя всiх сильнiша i розумнiша, а значить i має панувати.
  - До пори та години!
  Приїхали швидко, i їх знову зустрiчає охорона, а за ними йдуть орки, i це трохи дивна жiнка. Вона явно намагається говорити їх.
  - Ви служили в армiї?
  - Звичайно! - вiдповiв Карен.
  - Офiцер!?
  - А що я схожий на пересiчного?
  - I вбивав!
  - На менi не менше чотирьохсот трупiв!
  - Молодець, справжнiй герой.
  - Їм ще пощастило, що я воював надто мало!
  - А ви? - гiд звернулася до Ташi.
  - Теж офiцер!
  - Бойовий?
  - Звичайно! Якщо хочеш знати, вбивала пристойно, хоч радостi це не приносить.
  - А азарт?
  - Азарт є! Коли йде бiй захоплює, але потiм гидко. Втiм, порядних людей я не вбивала.
  - Адже поряднi i є головнi вороги мафiї. - Здавалося, що жiнка пiдморгнула, хоч за чорними окулярами цього не видно. Потiм замовкла, затягнувшись товстою сигарою.
  Тим часом вони йшли справжнiм двором, безумовно розкiшним, але надто старомодним. Тут було видно давнi будiвлi, багато статуй i кам'яних чаш.
  Потiм пейзаж ставав все сучаснiшим, i веселiшим. Росло та кiлькiсть коштовностей та картин на стiнах.
  - Непогано тут! - зазначив Карен. - А ти як думаєш?
  - Це створено згодом i кров'ю мiльйонiв i мiльярдiв. Знаєш Карен, я волiю нагодувати народ, нiж заганяти пiд землю такi багатства.
  - Та це злочин! Таких треба карати! Сховати вiд людей нацiональне надбання.
  Орк щось невиразно промимрив. Не зрозумiло чи схвалює вiн чи навпаки заперечує. Як би там не було, у професора Карена зросла рiшучiсть знищити це змiїне гнiздо.
  Один за одним вони пройшли сiм залiв. Починаючи з червоного, викладеного рубiнами i закiнчуючи яскраво-фiолетовим з рiдкiсного дорогоцiнного камiння - кiфорики, синiй зал був сапфiровим. Пiдлога була встелена настiльки пишними майстерно вишитими килимами, що Карен пошкодував, що вiн не в тiлi хлопчика, а то пройшовся по них босими нiжками, вiдчув, як ворсинки лоскочуть дитячi п'яти.
  Ось на одному вишита батальна сцена морської битви iз застосуванням гармат та катапульт. Дерев'яний корабель палав i розколювався, пiдрубана щогла валилася вниз, а на передньому планi рубалося два капiтана - жiнка з розпатланим чорним волоссям i одноокий чоловiк з огидним обличчям.
  - Це справжня iсторiя, зiйшлися дочка Фiрмана та Скунс! - вiдзначила жiнка, що йшла за ними, в темних окулярах. Карену здалося що, незважаючи на м'який тон, вона скидається на кобру.
  - А хто перемiг?
  - Дочка Фiрмана - Змiна! - Вона стала легендою флiбустьєрiв. Архiпатрiарх зрадив її анафемi, потiм проти неї наймали чаклунiв, магiв, чарiвникiв. Нiщо не могло її зупинити. Потiм вона раптово зникла, кажуть, що вбили, скинули в море i оглудали хижаки, а за iншою версiєю її забрав космiчний корабель.
  - Швидше за останнє герої так просто не вмирають.
  - Можливо!
  Наступною сценою була пекла демони, i демони всiляко катували грiшникiв, причому не тiльки людей, а й представникiв iнших свiтiв. Зокрема особливо яскраво описувалися муки ельфiв.
  - Вражає! - сказав Карен. - А чому така ненависть саме до цих iстот?
  - Саме до цих? - Перепитала жiнка-гiд. - Та тому що вони свого часу вiдвiдували нашу планету, наплодивши цiлу купу напiвкровок. Це призвело до божевiльної рiзанини, а потiм епiдемiї, що викосила двi третини людства.
  - Пристойно! Щоправда, я чув, що тiльки одна третина загинула.
  - Спочатку навiть менше, а потiм з'явилися вампiри, вони добряче кривушки попили.
  - Вампiри, про них багато знято фiльмiв.
  - А реальнiсть страшнiша, бо вони здатнi заражати людей своїм вiрусом.
  - Жах! - Карен навiть скривив фiзiономiю.
  - Так от боєць! Цi чудовиська були знищенi лише тому, що проти них було винайдено iншу супербацилу, вона била вибiрково проти вампiрiв, викосивши це плем'я. Повинна сказати, що цi iстоти важко знищенi в п'ять разiв сильнiше за людину i головне плiднi, як щури. Нi дякую церквi трьох блискавок, вона позбавила нас цiєї напастi!
  - А я знаю, що є iншi свiти, де є цiлi цивiлiзацiї вампiрiв.
  - сказала Таша.
  - Звичайно, але це казна-що! - Гiд замовкла.
  Карен пройшов килим, йому стало трохи веселiше. Далi була сцена в борделi, де з шокуючою вiдвертiстю злягалися пари. Таша зазначила:
  - Це символiчно! Спочатку налякай пекла, а потiм повну розпусту.
  - Звичайно, це вже рай для обраних. За великi грошi ми купуємо прощення грiхiв, це дозволяє пiсля смертi отримувати всiлякi насолоди.
  - Ось як! Тодi нам урятуватися дуже просто! Грошi тобто! - Карен ляснув себе по вiдстовбурченiй кишенi.
  - Гаразд, панове, зараз ми увiйдемо в дзеркальну залу, у нiй усi стiни дають вiдображення, причому криве, я думаю, вас це потiшить.
  Золотi дверi вiдчинилися, i хлопцi увiйшли у свiт сюрреалiзму. I справдi тут було вiд чого збожеволiти, їх розтягувало i витягувало, викривляло i скручувало, роздувало i покривало горбками. Загалом тут не було жодного рiвного кута, жодної чiткої лiнiї. Карен прямо млiв вiд захоплення i не мiг стримати смiх.
  Вiн, як i ранiше, вiдчував себе маленьким хлопчиком у великому тiлi. Навiть став пiдстрибувати. Таша смикнула його за рукав:
  - Поводься чинно.
  - Це як?
  - Як дорослий!
  - Досить нудно!
  Одне з кривих дзеркал привернула особливу увагу. Там хлопця роздiлило на двадцять частин i вони перемiшалися в калейдоскопi. Карен показав мову, вiн вилiз з-за рота, зiгнувся, став схожим на удава кролика, що заковтнув.
  - Дивно! Нова бойова кiнцiвка!
  - Ну добре! До чого ти примхливий хлопчисько. Давай пiшли швидше.
  I посланцi додали кроку. Тим часом дзеркальна зала проносилася повз них i здавалася нескiнченною.
  - Це футуризм! - зазначив Карен.
  - Як скажеш!
  Потiм вони пройшли тренажерний зал, з безлiччю значних качкiв. Тут були рiзнi атлети, але, як правило, пари чоловiка та жiнки. Дiвчата кивали, iз захопленням поглядали на Карена. Той навiть зняв для вiрностi пiджак. Ташу також удостоїли увагою, але їдких жартiв нiхто не вiдпускав - дисциплiна. Потiм вони знову опинились у палацi, вже в стилi рiп, хевi-метал, панк! Все дуже строкате i химерне, кожна рiч нiби хотiла побити рекорд екстравагантностi, а якiсь скульптури, будь-який авангардист повiситься вiд заздростi.
  - Пiшло! Поганий смак! - рiшуче заявила Таша.
  - А менi подобається! - перебив Карен.
  - Ти що такий несмак насолоджуєшся?
  - А чому б i нi! Ох, Таша, твоя проблема в тому, що ти надто строга та академiчна. А ось мафiя нiчого не боїться щодо нових напрямкiв у мистецтвi.
  - Цього не вiдiбрати! Але мене коробить.
  Нарештi вони минули ще одну залу, за нею iншу. I нарештi опинилися на справжньому стадiонi. Стояло двi дюжини танкiв, розташовувалися сотнi солдатiв. Вони вишикувалися в трикутники, квадрати та шеренги. На висотi купола стирчали гармати. А в самому центрi розташувалися господарi життя: три шишки-мафiозi, що контролюють країну, що займає майже пiв планети. Ось вони господарi життя та смертi. Зовнi не сильно вражають, у чорних окулярах закриває пiдлогу обличчя, у чоловiкiв схожi на хижий дзьоб носи. Бджола взагалi виглядає погано подвiйне пiдборiддя, жодної привабливостi.
  - I це тi, перед якими тремтять дурнi! - зневажливо сплюнув Карен.
  Ватажкiв закривала товста прозора броня, на вiчко завтовшки не менше метра. Хоча зрозумiти чого вони побоюються, вiд беззбройних - хлопця та дiвчата було важко.
  - Ось щури! - прошепотiв юнак-професор. - Дивно бачити таку боягузтво.
  - Вони просто обережнi понад будь-яку мiру! - зауважила Таша. - Останнi подiї їх налякали.
  - От як, а якби ми з'явилися в дитячiй подобi, нас що теж так боялися, тремтiли?
  - Не виключено, навiть бiльше.
  - Вiдморозки! Навiть не розумiю, за що їх шанують!
  - Помовч, не виключено, що нас прослуховують.
  Всi троє босiв одягли навушники, солдати та братики пiдняли зброю, танки закрутилися. Вiйська їх повнiстю оточили, з'явилися навiть три ракетнi установки. Схоже, бандити вiддали належне страху, побрязкавши зброєю. Трiйця скинула руку у привiтаннi, потiм до них звернувся Костиль:
  - Навiщо завiтали молодi фраєри!
  - Наче ти сам не знаєш! - зло вiдповiв Карен.
  - Вам у падлу сказати?
  - Щоб отримати свою частку грошима. Мiльярд за наркотики та членство у кримiнальному правлiннi.
  - Викiндоси у вас крутi.
  - А що ми повиннi розмiнюватися на дрiбницi!
  Тут слово взяв Ящер:
  - Чи варто так заплiтати крила! Можна i зад офiгенити.
  Таша втрутилася розмова:
  - Не варто мостити по блатнiй фенi. Давайте говорити як iнтелiгентнi люди, адже у вас є освiта.
  - У мене п'ятдесят чотири дипломи. - гордо вимовив Ящер.
  - А в мене шiстдесят два! - похвалився Милиць.
  - Невелика заслуга! - обiрвала Бджiлка. - Можна з нашими грошима мiльйон купити дипломiв. Я сама семиразова героїня республiки, а могла стати стократним. Суть не в цьому. Гнилий базар нам не потрiбен, кажiть прямо, де наркотики.
  - Поки ми не отримали грошi, не скинемо навiть битої iнформацiї.
  - Ви всерйоз упиратиметеся?
  - Так!
  - А те, що вас знищать, не лякає!
  Карен, згадавши фiльм, схрестив руки на грудях:
  - Нi! Якби хотiла нас убити, то могли б це зробити дорогою, а так ми потрiбнi вам живими.
  - А тортури?
  - Нiчого ви вiд мене не досягнете, а ось ваш товар пропаде назавжди.
  Бджiлка замовкла i скривила рота, наче у неї захворiв зуб.
  - Ти певен, що зможеш витримати?
  - Цiлком!
  - Тодi випробувай себе сам.
  Таша почала розмову:
  - А чому б вам замiсть погроз не запросити нас за стiл i запропонувати чаю.
  - Ще чого ви не вартi подiбної честi! - гаркнув Костиль.
  - А потиснути нам руки? - Запитав Карен.
  - Тим бiльше, ви можете бути заразнi. Швидше кажiть, де сховали грошi та наркотики.
  - А плата?
  - Нiякий! Точнiше життя!
  - Ах, життя! Тодi можна я подзвоню по "стiльниковi". - Карен полiз у кишеню, намагаючись дiстати ручний телефон.
  - Це мiсце не проникне для радiохвиль.
  - А як я попереджу друзiв?
  - А нiяк! Просто розповiси нам, де захованi багатства, а ми на цей час тебе затримаємо.
  - А потiм?
  - Вiдпустимо!
  - Гарантiї!
  - Слово пахана! Або ти хочеш, щоб мої хлопцi "отимели" твою подружку в усi дiрки та цiлим полком, а потiм взялися за тебе!
  Карен усмiхнувся, вiн i не сподiвався, що вдасться домовитися. Йому навiть навпаки було гидко i хотiлося якнайшвидшої бiйки. Тому вiн вирiшив прискорити неминучу кризу. Це крутi "лохи" думають, що заманили його в пастку, адже насправдi це вiн проникнув їм у серце.
  - Я вас заберу козли! - крикнув вiн.
  - Взяти їх! Розiбрати по кiсточках. - гаркнули боси.
  - Тепер час! - Карен i Таша прочитали заклинання, а на них уже рушили солдати, а зверху полилася клейка рiдина. У ту ж мить дорослi чоловiк i жiнка зникли i на їхньому мiсцi з'явилися хлопчик i дiвчинка. Подiбне перетворення викликало шок. Адже дiти можуть перетворитися на дорослих i то не одразу, а протягом багатьох рокiв, а навпаки - це дика фантастика.
  Карен стояв голий по пояс i в коротких штанцях, його смаглява шкiра блищала, наче змащена олiєю, а рельєф мускулатури був такий, що позаздрив будь-який дорослий, навiть мiстер "Всесвiт". Таша в короткiй сукнi, була не такою ефектною, але ноги i руки перетягнутi сухожиллями. Це були страшнi та гарнi дiти-монстри, випустивши свист, вони накинулися на армiю.
  Тут почалася справжня бiйня, хлопчик i дiвчинка виривали у солдатiв автомати i стрiляли вiдразу з обох рук, i навiть використовували пальцi нiг, що стали надзвичайно гнучкими. Рвалися гранати, бойовики вiдкрили безладну стрiлянину.
  Карен i Таша дiяли так точно, що кожна куля лягала в цiль, вражаючи неприкритi обличчя. На головi каска, на тiлi бронежилет, навiть морда прикрита броньованим склом. Але куля все одно пробиває.
  Карен, здається, що його вороги рухаються надзвичайно повiльно, кулi потрапляють в обличчя, i не зрозумiєш, вбив ти чи нi, наскiльки розтягнутий час, коли немов iз густої смоли почне вибиватися фонтан iз пробитого органу. Тут чудова зброя, i вiн бачить навiть як летять гостинцi з урановим осердям. Вони здатнi пробити титан. Солдати з елiтних куплених мафiєю частин та просто озброєнi бандити, стрiляють багато, частина куль трасують.
  Карен дивиться за їх польотом, вiдхиляється, танцює повз ураново-свинцевi струни. Потiм або кине ногою гранату, або полосне у вiдповiдь, блискавично змiнюючи розрядженi обойми.
  Таша не поступається йому, те, що вона здається маленькою дiвчинкою, робить її спустошення ще страшнiшими. Дiти рухаються настiльки швидко, що навiть без заклинання незримостi не видно. При цьому Карен намагався не втрачати з уваги ватажкiв, якi поки не показували страху, спостерiгаючи за канонадою, що розгортається. Хлопчик-професор зробив не складний пiдрахунок. Новий автомат "Барракуда" здатний стрiляти зi швидкiстю шiстсот пострiлiв за хвилину. Але з огляду на час необхiдний для змiни обойм, реально виходить навiть iз його надздiбностями чотириста. Жодна куля не пропадає задарма, значить iз двох автоматiв за хвилин вiсiмсот трупiв. Це в iдеалi, а реально виходить близько п'яти сотень. Ногами, зачепивши босими пальцями, жбурляєш гранати, з автомата палити не так ух i зручно. Уламки втiм, сiчуть ворогiв. Загалом на двох за хвилину трохи бiльше, а iнодi й менше тисячi трупiв. Досить пристойно для двох дiтей. Солдат i бойовикiв на стадiонi тисяч шiсть не рахуючи танкiв. З останнiми належить розiбрати окремо. Хлопчик i дiвчинка перемелюють ворогiв, iнодi роблячи дикi, зовсiм неймовiрнi стрибки, проносячись повiтрям. Ось пацан вiдiрвав комусь голову, жбурнув "подарунок" на вiстря гармати. Потiм розсмiявшись задерикувато вимовив.
  - Давай Таша, закручувати гвинт.
  - А ти Карен дивися, щоб не попливли рибки.
  Ватажки й справдi довго дивилися, але вигляд того, як страшно пустiють їхнi лави, як валятися солдати, i скрикують, востаннє братики кого хочеш, збентежить. Перебивши за п'ять хвилин майже всiх бiйцiв, Леон спробував прорватися до ватажкiв, вдаривши у стрибку ногою в бронескло. Але тут мабуть використовувалися останнi досягнення технiки, коштувала така броня надзвичайно дорого, зате була пружною, мiцною, мабуть, не поступаючись титану. Хлопчик-професор кiлька разiв спробував пробити її, завдаючи удару з розвороту, але навiть у мультяшному тiлi це було не пiд силу. Тодi дитина пiдбiгла до важкого зi знаряддям крейсера танка. Пiдскочив i перевернув на бiк махину. Потiм вiддер нижню кришку люка, влiз усередину, перестрiлявши екiпаж.
  - Ось так Таша дiю супермени.
  Прошепотiв прокляття i всадив снарядом. Вибух був сильний, прозора броня прогнулося. Троє ватажкiв зникли, вони швидко спускалися на лiфтi. Було видно, як закриває вхiд титанова кришка.
  - Не здаєшся гад! - Хлопчик-професор послав ще один снаряд у тугiшу точку.
  Рвонуло дужче, прозорий ковпак розсипався.
  - За ними Таша.
  З пiхоти в залi живих залишилося максимум кiлька десяткiв, а трупiв валялися тисячi. Карен вискочив з танка настiльки стрiмко, що мало не встиг заклинити кришку. Проте запiзнився на частки секунди.
  - Знову не пощастило! Хлопчик був розлючений i забив по кришцi кулаками, вона навiть стала прогинатися вiд рiзких ударiв супердитини. Таша пiдбiгла до нього, тiльки-но дiвчинка знищила пару танкiв i сказала:
  - Треба поринути у комп'ютер. Ти хоч раз був у Iнтернетi?
  - Звiсно, був! Адже у мене були знайомi хакери, деякi з них на Ленiна працюють. Я маю навички.
  - Я теж, та програмну роботу про це писала в iнститутi. Так що давай мiй хлопчик, зламу їх базу даних.
  Дiти розмовляли з невловимою для вуха швидкiстю та ще в ультразвуковому дiапазонi. Потiм вони прислухалися i рвонули до того мiсця, де йшла передача даних. Це можна було визначити з дзижчання дротiв. Назустрiч їм раптом вибiгли ящiри зi змiїними головами. Хлопцi не стали стрiляти, а засвистiли в ультрадiапазонi, звiрi злякано розбiгалися, мало того вони з виттям кидалися на бiйцiв, що йшли ззаду, кусаючи i розриваючи їх.
  - Де вони таких виродкiв набрали! - сварився хлопчик-професор.
  - Цi тварини повиннi незабаром замiнити полiцейських собак, у них i слух, i нюх краще, та в бою з отруйними зубами набагато небезпечнiше.
  - Це мутацiя?
  - Нi бiоiнженерiя!
  - До чого винахiдливий часом буває розум!
  - Що ж поробиш логiка та iнтелект на службi пристрастей та iнстинктiв. - зiтхнула Таша.
  Домчавши комп'ютерного центру, i перебивши однiєю чергою змiну разом з охороною, хлопчик i дiвчинка стрiмко влiзли в мережу. Не лише фiзичнi, а й розумовi здiбностi у них активiзувалися, i вони стрiмко зламали паролi та сторожовi програми.
  - Алло! Ми тук-тук! - сказала Таша. - Залазимо до мережi.
  - Приступаємо до обробки файлiв. Ого, здається, до нас надiйшла iнформацiя. - сказав Карен. - Включаємо тотальне прослуховування.
  Хлопчик-професор натиснув кiлька кнопок, у навушниках почулася какофонiя звукiв. Лише завдяки надздiбностям їх вдавалося розрiзнити. Багато лайки, матюки, взаємних закидiв. А ось дещо цiкаве.
  - Ми ледве встигли забратися! - проворкував голос, що належить Костилю. - Це що диявольське.
  - Я мало не втратила зачiску. - вiдповiла Бджола.
  Грубий голос перервав їх:
  - Ви хоч i не на десять зробили свою роботу. Цi гади купилися, подумали що ви це ми!
  - Та схоже на те!
  - I що було потiм?
  - Ви не повiрите, вони перетворилися на дiтей та перебили цiле вiйсько.
  - Тобто два добiрнi полки.
  - Так, практично до останнього солдата.
  - Ми вже отримали цю iнформацiю. Взагалi нагадує марення божевiльного.
  - Правильно шеф, але ми швидше рушимо розумом, нiж повiримо, що таке можливо. Однак факт є факт, вiйська перебитi, а цi дияволята кудись подiлися.
  - Швидше за все, вони йдуть вашим слiдом.
  - Логiчне припущення шефа. Чи може нам сховатися на лiнкорi "Фарт"?
  - Що! У вас з'їхав дах, хочете i наше лiгво засвiтити.
  - Нi, але що нам робити?
  - Вирушити до пункту на станцiї Висок. Там поки що сидiти.
  - Але ж до нас дiстануться суперкiлери!
  - Ми вiдстежимо ваш шлях i перехопимо ворога дорогою.
  - Тодi ми спокiйнi.
  - На багато не претендуйте, адже ви всього лише шiстки - двiйники великих людей.
  - Ми цiлком задовольняємося вашою платнею.
  - А тепер вдайте, що вiддаєте накази, треба створити навколо вас якомога бiльше шуму.
  - Ми зрозумiли, зiграємо свою роль, як у нотах.
  Зв'язок тимчасово перервався, а потiм почувся iнший голос.
  - Активiзуйте всi мiни, на станцiї Висок, а також пiдвезiть додатковi, вибух має бути сили, щоб не залишилося шансу.
  - Ось як! - зiтхнула Таша. - Проти нас складено змову, вони готовi i все пiдземне мiсто дiстати заради двох бiйцiв.
  - Весь не пiдiрвуть, мафiозi жадiбнi. Скiльки добра в цьому лiгвi. - сказав Карен. - Я навiть готовий посперечатися, що станцiя Вiсок найбiднiша i найдешевша у всьому цьому лабiринтi.
  - Я згодна. Та й назва не милозвучна. - пiдтвердила Таша.
  - Ну, а тепер куди пiдемо?
  - До лiнкору "Фарт". Адже там ватажки. Це буде дуже цiкаво, якщо ми їх "вивищимо".
  - Звичайно, це хороша iдея, гори примикають до затоки, як я вiдразу не здогадалася де їх шукати.
  - Кажуть, мафiя безсмертна! А я стверджую, навпаки, все залежить вiд мистецтва кiлера.
  - Ось ми їм i станцуємо жалобний марш. - Таша продовжила прослуховування.
  - Ну, зроби звернення! - сказав ватажок.
  Через пару секунд у всiх примiщеннях пролунав брязкiтливий голос:
  - Слухайте мене уважно. Каже Костиль. Прочесати всi входи та виходи, вiдсiки заблокувати та бути готовими до пуску газу.
  - Це не схоже на провокацiю, вони й справдi можуть спробувати.
  - А що їм це дасть, адже солдати, що ми вбивали повний набiр протихiмiчного захисту. Так просто нас не дiстати.
  - Вони могли про це забути.
  Справдi зашипiло, з отворiв повалив їдкий дим, стало смердiти.
  - Хоча Крупська i обiцяла нам, що отрута, не подiє, найкраще змотатися.
  - сказав Карен.
  - Так, а то зроблять щось гiрше, газової атаки.
  Хлопчик i дiвчинка рвонули коридорами. Вони навiсили на гранат, а мчали швидше не те, що експреса - стрiмкiша за лiтак. Якщо їм по дорозi траплялися дверi, то вони її пiдривали. Тут на бiгу, Карен спала на думку.
  - Лiнкор, швидше за все великий, та й противник, дiзнавшись про наше пересування, може причаїтися.
  - Правильно, думаєш! - сказала Таша.
  - Тодi я пропоную, дещо змiнити та пiдiрвати станцiю Скроня. Ватажки подумають, що ми загинули i втратить пильнiсть.
  - Це розумно! Даючи малюка, спочатку знайдемо цю станцiю.
  - Коли пробiгали вздовж лiнiї метро, я бачив вказiвник, там увесь час блимало.
  - Ось як! Так треба спробувати.
  Дiвчинка попрямувала до лiнiї передач:
  - Для програмування вибуху не обов'язково потрiбний кiберцентр.
  - Я знаю, щоб мiни детонували достатньо викликати перепад напруги та коротке замикання.
  - Але дещо перепрограмувати доведеться. Особливо якщо ти хочеш, щоб вибух був потужнiшим.
  - Я сам з цим розберуся.
  Хлопчик-професор дiяв як природжений диверсант, крiм того, допомагали численнi прочитанi книги та шпигунськi романи. Якщо у тебе супертiло та доступ до електрики органiзувати диверсiю раз плюнути. Карен навiть пошкодував, що не пiдiрвав двiйникiв, одразу, хоч це, те саме, що бити тiнь.
  - Не знаю Таша, але легальне проникнення, можливо, не найкраща iдея.
  - Чому ми хоч довiдалися, що в них у головi. Тепер ясно, що миру вони не хочуть.
  - Одна скоринка хлiба, краще, нiж сто спiвчуттiв. А один пострiл краще, нiж сто ляпасiв. - Фiлософськи вiдзначив хлопчик.
  - Та менi здається, що саме тебе Ленiн обере своїм наступником, у демагогiї досяг успiху.
  - Ленiн не демагог, а великий практик революцiї. Ти що йому не вiриш?
  - Я йому звичайно вiрю! Але дуже важко все разом ощасливити. Я навiть маю сумнiв, що це може зробити навiть всемогутнiй творець.
  - Люди мають стати iншими - перевиховатись. Адже що почали робити насамперед бiльшовики, коли прийшли до влади у Росiї? Боротися з неграмотнiстю та мракобiсся.
  - Може, це найкраще, що було зроблено.
  - А тепер я рвону! - Хлопчик-професор пересмикнув дроти, надiслав сигнал.
  - Ти все зробив правильно?
  - Я впевнений!
  Вдалинi глухо рвонуло, навiть склепiння землi завагалося. Хлопчик пiдстрибнув:
  - Ну якою є потужнiсть вибуху.
  - На слух приблизно з кiлотонну, а може й бiльше.
  - А тепер поки що не вийдемо на лiнкор жодного вбивства. Хто ловить лева, не вiдволiкається на курiпок.
  Хлопцi помчали через всi сили, по лiнiї метро. Ось назустрiч їм промчав експрес. Дiти ледве встигли пiдстрибнути вгору i зависнути, вчепившись пальцями в стелю, а пiд ними пробiгали вагони.
  - Метро непоганий винахiд. - прошепотiв Карен. - Але менi особисто бiльше подобається просторово-спiральний поїзд. Такi машини здатнi одночасно пронизувати i планету i будь-яке яким би воно не було великим тверде тiло.
  - Знову фантастика?
  - А чому б i нi! Ось слухай Таша уяви собi всесвiт як абсолютно тверду субстанцiю, без планет, без зiрок, тiльки грунт з пiдземними ходами.
  - Це жах Карен, а що дає свiтло?
  - Ґрунт пронизаний фотовипромiнювачами, вони свiтять у рiзних дiапазонах i тому у цьому всесвiтi весь час ясно, крiм того, виростають рослини, а в анклавах можуть жити люди. Свiй образний свiт, де i вiйни вiдбуваються особливо.
  - Ти де таке вичитав?
  - Нiде щойно сам написав.
  - Ну й уяву в тебе. Немов не хлопчик-безпритульник, а пацiєнт психлiкарнi.
  - Нi! Чому ти думаєш, що всi всесвiти мають бути однаковi? Люди рiзнi, планети рiзнi i свiтобудови мають бути рiзнi. Фiзичнi закони можуть вiдрiзнятися капiтально.
  - Правильно мiй хлопчик! Але це вже лише домисли та гiпотези.
  - Чому б не напружити уяву, якщо навiть Всемогутнiй Бог i є, то вiн почав би створювати все рiзним. Або Богiв Творцiв всесвiтiв багато. Ти подумай, якi ще можуть бути свiти.
  - Зi скла, наприклад, уяви собi неймовiрно прозору кришталеву кулю.
  У ньому живуть iстоти, що складаються фотонiв, альфа i гамма-випромiнювань: свого роду хвильовий розум.
  - Молодець дiвчинка складай ще!
  - Не дуже хочеться маленький фiлософ. До речi, експрес проїхав, побiгли до мети.
  - Ти хочеш їх убити Таша.
  - Це поганi люди вiд них лише зло.
  - Тодi мочитимемо за сигналом, як солдати в строю.
  - I ти теж хочеш взяти участь у правосуддi?
  - Ми всi завжди робили разом!
  Хлопчик i дiвчинка стрибнули на бетоннi пофарбованi в смужку шпали i знову помчали, як два маленькi вогнянi конячки. Кiлька разiв коридори розсувалися, траплялися роз'їзди та стрiлки. На станцiях було повно охорони: люди їх не помiтили, а от роботи спалахнули з вогнеметiв, злегка пiдсмаживши братикiв. Одного з них збила Таша , зламавши кiстки та вiддерши голову. Хлопчик-професор пiдфутболив її, але голова розлетiлася об камiння.
  - А ти крута! - прошепотiв Карен.
  - А ти футболiст!
  - Вважаю за краще реслiнг. Гарно б'ються, є такий серед дiтей.
  - Та там i ще не засвiтилися, хоча гладiаторськi сутички теж дуже цiкавi.
  Пара термiнаторiв наздогнала поїзд i промчала по дахах вагонiв, потiм промчали попереду. Тут Карен вiдчув запах моря.
  - Схоже, ми вже близькi до узбережжя.
  - Певно! Люблю, коли плескається хвиля. Їх пливуть кораблi, i, розрiзаючи гладь, пiднiмаються субмарини.
  - Так, а якщо вони пересядуть на пiдводний човен.
  - Ми їх i там дiстанемо!
  Хлопцi на виходi натрапили на шiсть кулеметних вишок, оскiльки вони трохи сповiльнили рух, дiтей-термiнаторiв обстрiляли. Карен i Таша вiдстрибнули в сторони, вiдiйшовши вiд хижих трас куль, що вивергаються. Потiм атакували вежi. Це виглядало вражаюче швидкi стрибки, серiя ударiв по командi, що стрiляє. Бандити летять униз, падають. Ось тiло валиться на дрiт iз струмом, сиплються iскри, боєць сiпається.
  Iнший уже роздертий, розiрваний на частини, голову рознесло на уламки. Новi жертви падають, висять на дротi, обсипаються i навiть обвугливаются. Карен розвертає кулемет, викошуючи своїх ворогiв:
  - Ось так Таша - клин клином вибивають. - крикнув хлопчик.
  - Я теж так можу! - Дiвчинка повторює прийом.
  Кулi добивають i вибивають охорону, вбитих не менше сотнi, тi, хто сидiв у засiдцi, також викошенi:
  - Ми перемагаємо незлiченнi орди! - крикнула Таша.
  - Коса косила i ножем та пiстолетом. I смерть любила хлопця iз привiтом! - зiстряв у риму Карен.
  Юнi бiйцi продовжували масову розправу, рухаючись коридором. Черговий танк Карен схопив за ствол i спробував пiдняти машину.
  Дуло зiгнулося, але танк все одно вистрiлив. Iдея була не найкращою, гармату зашкодило. Тодi Таша стрибнула на сталевого монстра, врiзавшись у стрибку у вежу. Танк скосило вiд рiзкого поштовху, а дiвчинка вiдчула невеликий бiль. Леон потис їй руку:
  - Давай врiжемо разом!
  Хлопчик та дiвчинка розбiглися, стрибнули синхронно. Їм не вистачало маси, зате величезною була швидкiсть i мiцнiсть тiл. Корпус танка зiрвало, вежа злетiла, а члени екiпажу розмазали.
  - Отак колективна могила! - Карен приземлився, вiдчуваючи п'ятою струс.
  - Мiй хлопчик це було приголомшливо! - Таша вдарила зiрвану вежу ще раз, та пiдлетiла у повiтря, а потiм впала. - Хiба не блиск!
  - Кукенквакене! - Хлопчик-професор побачив, що один iз бойовикiв ще живий. Вiн був весь татуйований, зi страшним рилом.
  - Що ще один щур пищить! - сказав Карен.
  Той все блимав очима! Не вiрив! Дiти знищують гангстерськi вiйська, хiба таке можливо.
  - Ви хто? Демони!
  - Бери братика вище! Боги! - Карен пiдняв бандита за пiдборiддя i жбурнув його до стiни. Той урiзався, роздробивши голову. - А наш гнiв жахливий! - додав хлопчик i знову врiзав вежею.
  - Гаразд, побiгли! - Дiвчинка потягла Карена.
  - Зрозумiло, доки вони не спливли.
  Далi шляхом хлопцям знову зустрiвся танк, i вони по ньому врiзали не змовляючись.
  - Подвiйний удар! Безцiнний дар! - прокоментував Карен.
  Потiм дiти направили дружним ударом вежу в шеренгу роботiв, що стоїть на входi. Примiтивнi машини не змогли не тiльки вiдскочити, але навiть зреагувати.
  Було видно, як розлетiлися бляшанки.
  - Ми руйнуємо тiло i сталь! - Таша по-дитячому показала мову.
  - I перемагаємо наче Таль! - З мозку Карен вирвалася асоцiацiя з вiдомим непереможним боксером Талем Тайсоном.
  Юнi воїни почали добивати тих, хто вцiлiв, таких набралося пристойно, причому в хiд йшла не тiльки куля, а й кулак. Це навiть цiкавiше, рух, як i ранiше, сприймаються уповiльнено. Карен згадав, як нестерпно довго пiд ними пливли вагони. Тут нiби б'єш не людей, а манекени.
  - Ось що означає швидкiсть! - сказав хлопчик-професор.
  Нарештi i з цiєю бригадою покiнчено i можна зайнятися iншими. Хлопцi подолали останню перешкоду шлагбауму та кiлька мотоциклiв. Два з них мчали просто на дiтей. Карен схопив мотоцикли руками i, стрибнувши, врiзав ними за десяток браткiв. Тих немов згрiбли лопатою, знову крики i скрегiт кiсток.
  - Ну, що отримали! - Карен плюнув крiзь зуби.
  Слина хлопчака полетiла з такою силою, що пробила наскрiзь одразу двi голови бойовикiв.
  - Ого, я не знав, що схоже на кулю!
  Хлопчик-професор продовжив удари мотоциклами, це кумедно та зручно. Таша тим часом пiдскочила до БТРу, раз i перевернула його. Колеса закрутилися. Все вiдбувалося настiльки стрiмко, що вiйська мафiї не зрозумiли, що час давати деру. Хлопчик i дiвчинка стали кошмаром, порвавши огорожу, а потiм пiдхопили i жбурнули один одного фугаснi мiни. Рвонуло - осколки посипали на вцiлiлих бойовикiв. Карен уловив, один з них на льоту:
  - Пригодитися для колекцiї.
  - Твої пальцi стали мiцнiшими, видави форму! - запропонувала Таша.
  - Зараз!
  Хлопчик-професор почав м'яти залiзо. Ось у нього вийшло кумедне звiрятко.
  - Так краще малюк! А чи не хочеш ти чогось iншого!
  - Поринуть швидше в море!
  Дiти-термiнатори вибiгли на узбережжя. Там уже копошилися бiйцi, стояло кiлька катерiв, а вдалинi дрейфував величезний лiнкор "Фарт". Зовнi все виглядало неприступним.
  - Як будемо прориватися! - Запитав Карен.
  - Бултих пiд воду! - вiдповiла Таша.
  - Жарко! Купання не зашкодить!
  Хлопцi пiрнули, i помчали зi швидкiстю реактивної торпеди, що перевищує тягу. Робота руки та ногами була iнтенсивною, настiльки, що кiлька катерiв мафiї затонуло.
  Тим не менш, незважаючи на водне середовище, юнi бiйцi все ще могли розмовляти:
  - Це нагадує серiал людина-баракуда! - сказав Карен, я читав комiкси. Досить цiкаво пiдводний кiлер здатний на короткий час приймати людську подобу i спокушати дiвчат. Втiм, останнє не таке цiкаве, а пригоди iнтриги, змови це дуже цiкаво. Ось дiвчину вiддають не за коханням замiж, вона плаче, а людина-барракуда здiйснює вилазку, ламає невдаху нареченому кiстки, i в того вiдпало бажання.
  - Людина-баракуда досить грубуватий серiал, для тiнейджерiв, а прототипiв була книга "Кохання i море" це було набагато драматичнiше, i справжньої пристрасної i трагiчної прихильностi.
  - На жаль, таку книгу важко знайти на смiтнику на вiдмiну вiд комiксiв. Крiм того, менi подiбна класична лiтература здається нудною, як наприклад пiдручник з вищої математики. Якщо фiзику ще цiкаво читати, це нагадує абстрактну нiсенiтницю.
  - Математика теж потрiбна, наприклад, в артилерiї чи пiд час будiвництва великих кораблiв. Зокрема лiнкор "Фарт" один iз найбiльших у свiтi.
  - Вiн бiльше нагадує нафтотанкер. Менi здається, це не найкраще рiшення, коштує дорого: з одного корабля можна зробити десять тисяч танкiв.
  - З такого навiть бiльше, зате якi мiркування про престиж.
  - Знаєш менi шкода його топити, стiльки людей напружували мозок, десятки тисяч робiтникiв працювали, це такi зусилля нацiї. Можливо, обмежимося лiквiдацiєю ватажкiв?
  - А я що iнше пропоную! - обурилася Таша.
  - Тодi не пробиватимемо борт.
  - Можна обережно вiдкрити люк i проникнути тихо.
  - Правильно! Саме це ми й зробимо!
  Хлопцi наблизилися до громадини, крутi борти здiймалися високо, стирчали жерла гармат та мiнних апаратiв бiля поверхнi. Проникнути на таку фортецю нелегко, проте швидкiсть допомагала дiтям. Карен i Таша миттю пiднялися, пройшовши повз торпедну зброю, потiм вiдламали товстелезну кришку люка, що не пробивався. У дiвчинки навiть занили пальцi, м'язи розтягнулися. Потiм вони стрибнули всередину. У каютi виявилося галасливо, двi повiї обiймалися з клiєнтом. Карен i Таша пiдскочили до них i перш нiж зреагували, звернули голови.
  - Ось так покiнчено з монстром.
  - Так це ти є монстр! - сказала дiвчинка.
  - Нi! Я ангел!
  - Давай рухатися безшумно, не вбиваючи дорогою. Адже ми такi маленькi, прослизнемо як мишки. - запропонувала Таша.
  - Тодi пробiжимося на шкарпетках. До речi де знайти головних босiв - адже корабель такий великий.
  - Найлогiчнiше вони в адмiральськiй каютi. Наївно позбавляти себе розкошi.
  - Це виглядає правдоподiбно. Мафiозi люблять розкiш i найменше їх треба шукати у брудному кубику матросiв.
  - Ти хотiв сказати в останню чергу! - перебила Таша.
  - Хто знає, чого я хотiв! Але щури насамперед люблять лайно. - Може, пошукаємо їх у сортирi.
  - Ти навiв на непогану думку. Потрiбно пошукати їх за допомогою комп'ютерiв.
  - Як це вже пробували у пiдземеллi? Давай прислухаймося! Ого, я вже чую накрученi на кiбер дядьки там! - Хлопчик-професор тицьнув пальцем.
  Легко немов бiлочки дiти пробiгли в кiнець коридору, зловивши митi, коли охоронець моргнув. Потiм заскочили в передавач, там працювало лише два програмiсти.
  - Вирубати чи вбити! Ось у чому питання! - сказав Карен.
  Несподiвано в руках хлопчиська-професора, засяяло всiма кольорами веселки намисто, i почувся величний голос:
  - Не ви знайшли всесвiт, а всесвiт вас!
  Таша в досадi тупнула дитячою нiжкою:
  - На найцiкавiшому мiсцi - кiнець!
  
  ЯКЩО Б ЗЮГАНОВ ПРОЯВИВ Б БIЛЬШЕ СМIЛОСТI ДАЛЕНОВИДНОСТI
  У травнi 1999 року Зюганов вирiшив не затверджувати кандидатуру Степашина, а йти на достроковi вибори на думу. Комунiсти та їхнi союзники ухвалили консолiдоване рiшення голосувати проти Степашина. Тим бiльше, їх образили i позбавили постiв в урядi. Таке рiшення якраз i було б найвiрогiднiшим в iсторiї, якби не був Зюганiв Троянським конем, у станi комунiстiв, який пiдривав i компрометував лiвi iдеї.
  Достроковi вибори до парламенту обiцяли комунiстам чимало вигод, у тому числi через меншу кiлькiсть конкурентiв та iмiджу мученикiв.
  Та й показало це те, що комунiсти за свої крiсла зовсiм не чiпляються, а важливiшi.
  Вдруге Єльцин знову внiс Степашина, а потiм узяв i Аксененка втретє. Дума знову не затвердила, i її взяли та розпустили. Новi вибори було призначено на вересень.
  Впертiсть парламенту дещо змiнила перебiг iсторiї. Бомбардування Югославiї тривали довше - оскiльки Мiлошевич сподiвався на допомогу з боку Росiї. А розпуск парламенту давав шанси на перемогу опозицiї.
  Комунiсти встигли знову поставити на голосування iмпiчмент Єльцину.
  I знову не вистачив зовсiм трохи, цього разу лише двох голосiв. Депутатiв турбувала близькiсть виборiв до парламенту, i небезпека в них не пройти.
  Думу було розпущено, а прем'єром затвердив Єльцин своїм указом маловiдомого Аксененка.
  Загалом надiї Зюганова, що вибори вiдбудуться, справдилися. Хворий та ослаблий президент не пiшов проти конституцiї. I не ризикнув, маючи два вiдсотки рейтингу перевищувати повноваження. Примаков бачачи, що його коалiцiя не встигає сформуватися та пройти реєстрацiю, пiшов на союз iз комунiстами. "Яблуко" та ЛДПР йшли на вибори. Блок "Єднiсть" не встигав сформуватися, а НДР ослабла.
  Тут ще вторгнення бойовикiв до Дагестану, i нерiшучiсть силовикiв пiд час виборiв.
  Комунiсти разом iз Примаковим та Лужковим здобули колосальну перемогу. Набрали понад п'ятдесят п'ять вiдсоткiв голосiв. Другим був блок "Яблуко", який теж виступив гiдно взявши вiдсоткiв п'ятнадцять. Несподiвано непогано виступила i, ЛДПР зiбравши понад дванадцять вiдсоткiв. ПДР не взяв п'ятивiдсотковий бар'єр - повний розгром! Жириновський став єдиним прокремлiвським лiдером у думi. Щоправда, конкуренцiя була слабкою. За новим законом партiї не пiзнiше, нiж за рiк до виборiв мають пройти перереєстрацiю, i багато хто не встиг.
  У парламентi знову домiнувала лiва опозицiя i "Яблуко" з одномандатниками, i в меншостi ЛДПР.
  I звичайно ж виник конфлiкт... Вiдразу пiсля обрання спiкера Держдуми, вив винесений вотум недовiри уряду. I знову пiшла розмова про iмпiчмент. Цього разу двi третини зiбрати було б легко!
  Єльцин пiсля вагань вирiшив повернути на крiсло прем'єра Примакова i першого вiце-прем'єра Маслюкова.
  Лiва коалiцiя погодилася на це, але повноваження президента були тимчасово урiзанi. А до нових виборiв майже нiчого. Пiсля переговорiв усерединi коалiцiї у президенти було вирiшено висувати Примакова. Прем'єром ставав Лужков. А Зюганов отримував посаду голови законодавчої влади! Тобто Суперскiпера! Щодо нової мали навiть прийнятi поправки до конституцiї.
  Бойовикiв вибили iз Дагестану. Але до Чечнi не пiшли. Там запалала громадянська вiйна. Росiя пiдтримувала Масхадова та Кадирова, проти Басаєва та Радуєва.
  Примаков вибори президента Росiї зумiв виграти у першому ж турi. Уряд, втiм, отримав додатковi повноваження. Як i законодавча влада пiд контролем комунiстiв.
  У Росiї продовжувалося економiчне пiднесення, зростали цiни на нафту i газ, вiдроджувалася промисловiсть.
  Американцi, як i в реальностi, пiсля теракт 11 вересня влiзли в Афганiстан i загрузли в Iраку. Примаков був легко обраний i другий термiн. Але у 2008 роцi поступився крiслом дуже успiшному прем'єру Юрiю Лужкову.
  Новий президент продовжив колишню полiтику спiлки з комунiстами. Зюганов став прем'єром.
  Деякий час у зовнiшнiй полiтицi було партнерство iз Заходом та дружба з Китаєм. В Українi змiцнився режим Януковича. Так Лужков, на вiдмiну вiд Путiна, проводив бiльш проукраїнську полiтику i дорожив союзом слов'янських держав. Україна навiть 2016 року увiйшла до складу Євроазiатського Союзу. Лужков вiдбув два термiни та пiшов у вiдставку. Зюганов нарештi став президентом, теж досить легко вигрававши вибори. Жириновський брали участь уже всьоме, у всiх з 1991 року i знову програв.
  Восени 2015 року Росiя влiзла у вiйну в Сирiї i бомбила там. До влади у США прийшов Трамп. Зюганов, незважаючи на формальний комунiзм, продовжував в економiцi колишнiй курс. Росiя, незважаючи на формальне панування КПРФ, залишалася ринковою, демократичною та помiрно-авторитарною країною.
  Iз Заходом партнерство, та помiрна конкуренцiя. З Україною та Бiлорусiєю, i Казахстаном союз, але теж не надто тiсний. 2020 року Зюганов вибрався на другий термiн. Загалом трохи знизивши результат на межi другого туру. А в Українi пiсля вiдходу Януковича, несподiвано перемiг несистемний Зеленський. Пiшов i Назарбаєв.
  Зюганов повiдомив, що вiн не змiнюватиме конституцiю, i пiде пiсля другого термiну.
  Таким чином, лiдер КПРФ все ж таки встиг покерувати Росiєю, виявивши трохи бiльше смiливостi. А свiт виявився безпечнiшим i спокiйнiшим, нiж у реальностi.
  А хто такий Путiн? Як склалась його кар'єра? Пiсля того як Примаков став прем'єром, Путiна як надто близького до Єльцина вiдправили у вiдставку. Звинувативши зокрема в тому, що ФСБ пройшло вторгнення бойовикiв до Дагестану. Путiн ще деякий час крутився у полiтицi. Балотувався безуспiшно до Держдуми. Потiм i до мерiв Санкт-Петербурга.
  Але потiм пiшов iз полiтики, i влаштувався у службi охорони однiєї приватної фiрми. Тож його вже мало хто пам'ятав.
  Жириновський у 2020 роцi вже восьмий раз пiшов на вибори президента i знову програв зi скромним результатом. Але все ще має фракцiю в Держдумi. I навiть Зюганов пiсля виборiв 2020 року надав йому звання генерал-майора. Дональд Трамп несподiвано програв вибори молодому конкуренту з-помiж демократiв. Меркель пiшла достроково у вiдставку. А Лукашенку рiзко погiршило здоров'я.
  2021 року, нарештi, росiйськi космонавти злiтали на Мiсяць. I там встановили червоний прапор! Зюганов оголосив своїм офiцiйним наступником Афонiна. Ну, загалом життя прокрутилося ще раз по колу.
  Як бачимо, i без Путiна розвалу Росiї не сталося. I свiтло не перекинулося.
  
  
  
  
  
  
  ЯКЩО Б МЕНШИКОВА ЧАСIВ МИКОЛИ ВБИЛИ Б
  . У якому царська Росiя виграла Кримську вiйну. Загинув вiд шаленої кулi Меньшиков, i його мiсце зайняв бiльш здатний полководець. Тобто сталася випадковiсть i змiнила хiд iсторiї.
  Зворотний той, щоб з Макаровим. Французи та англiйцi виявилися розбитi частинами. I Росiя, захопивши величезну кiлькiсть полонених та трофеїв, вiдбила Крим.
  Туреччина зазнала поразки у Закавказзi. Вiддала Росiї Карс, Ерзерум, i майже всю Вiрменiю. Росiйськi вiйська зайняли Румунiю. Однак вести наступ далi не довелося. Султан попросив свiту. Одночасно Австрiя окупувала Боснiю та Герцеговину.
  Турки погодилися надати автономiю Сербiї, Болгарiї, Чорногорiї, а Румунiя стала росiйським васалом. Водночас Росiя забрала собi i Вiрменiю: Карс, Ерзерум, Танрог розширивши свої володiння Пiвднi.
  У Францiї спалахнули бунти, i почалася громадянська вiйна, i вона могла бiльше посилати вiйська. Британiя вийшла також iз конфлiкту. Ослабло й Сардинське королiвство. Посилилася Австрiя. Невдовзi австрiйцi здобули Сардинське королiвство, змiцнивши своє панування над Iталiєю.
  Невдовзi пiймали i Шамiля, закiнчивши вiйну на Кавказi. Росiя уклала вигiдний мир iз Китаєм, вiдiбравши навiть бiльше територiї, нiж у реальнiй iсторiї, так авторитет росiйської зброї був вищим.
  Микола Перший не пiдтримав пiвнiч у вiйнi проти пiвдня. Навiть навпаки вирiшив допомагати жителям пiвдня разом iз Британiєю, щоб змiцнити свої позицiї на Алясцi.
  На територiї Америки Росiя стала будувати мiста та фортецi. Навiть з'явилися проекти залiзницi до Чукотки. Цар Микола багато намiтив. Росiйськi вiйська завойовували Середню Азiю. Помер цей монарх у 1867 роцi. Залишивши Росiю могутньою та процвiтаючою. Його син Олександр не став скасовувати Крiпацтво, а продовжив рух на пiвдень. Зокрема, провiв переможну вiйну з Туреччиною, приєднав Константинополь до Росiї. Потiм i Месопотамiю.
  Знову вiйна з Британiєю та розгром англiйцiв в Азiї. Олександр другий трохи довше проправив, не роблячи суттєвих реформ, крiм судової, та дещо вдосконалюючи систему управлiння.
  Скасування крiпацтва так i не було. Проте Росiя приєднала до себе Iран. Помер цар рiвно за двадцять рокiв пiсля Миколи Першого в 1887 роцi. Олександр Третiй правил зовсiм недовго, до 1894 але встиг приєднати до Росiї практично цiлком Iндiю. А Микола Другий продовжив рух до Iндокитаю, i до самого Китаю.
  Була вiйна iз Японiєю. Загалом переможна. I повне пiдкорення Китаю та Iндокитаю. I проникнення до Австралiї. А ось у Європi дещо iнший вийшов розклад.
  Австрiйська iмперiя приєднала себе пiвдень Францiї. А потiм розбила Пруссiю, захопивши пiвдень Нiмеччини. Саме Австрiя стала свiтовим гегемоном. Францiя була сильно ослаблена громадянською вiйною. Пруссiя не могла поєднатися. Зрештою австрiйцi взяли i захопили всю Пруссiю, а також частину схiдної Францiї. Утворилася велика iмперiя, що лiзла до Африки. Невдовзi австрiйцi завоювали ще й Бельгiю, Голландiю та масу земель в Африцi. Потiм була вiйна Австрiї та Росiї проти Британiї. Вона завершилася роздiлом Африки мiж австрiйцями та росiянами.
  Iмператор Франц воiстину став найбiльшим монархом перевершивши Наполеона Бонапарта пiдкоривши майже половину Африки i бiльшiсть Європи. Францiя теж виявилася незабаром цiлком захопленою, разом з Iспанiєю та Португалiєю. Так успiшно все пройшло, але...
  Спадкоємець iмператора Франца захотiв приєднати до себе i Сербiю! I почалася 1920 року велика вiйна мiж Росiєю Миколи Другого та Австрiйською Великою Iмперiєю.
  На боцi Австрiї вся Європа. Крiм Британiї, яка не така сильна як у реальнiй iсторiї, i ще майже половина Африки. Плюс проти Росiї виступила Швецiя. А Норвегiя та Данiя були ще за iмператора Франца захопленi.
  Це було ще й половина лиха. США залишилися розколотi i другорядною державою. А ось Британiя все ще контролювала Канаду та Австрiю. I пiсля перших двох мiсяцiв коливання теж вступила в лайку на боцi Австрiї.
  Тож запалала велика вiйна. Австрiя та Англiя проти Росiї.
  Зрозумiло, Олег Рибаченко тут як тут. I бореться немов реальний, i незламний герой.
  Хлопчик строчить по iноземнiй ратi з кулемета i спiває:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  У всьому всесвiтi немає її гарнiшої...
  Стисни мiцнiше витязь лучемет -
  Помри за Богом цю Росiю!
  I лупить собi, трощить кулеметом рать з усiєї Європи та частково з Африки.
  I не пiддається собi хлопчик. Ось босими пальцями нiг жбурляє гранату i пищить:
  - Не поступимось i не здамося!
  I знову пацан випускає забiйну i разючу чергу. Не хоче вiн супостату пiддаватися.
  I спiває собi:
  - Нас нiхто не зупинить! Навiть лев не переможе!
  Хлопчик справжнiй витязь. Не згинається i непереможний. Лицар вiри! Хай i не християнської!
  I ось австрiйську атаку вiдбито.
  У австрiйцiв та англiйцiв є танки, але Росiя теж має мастодонти.
  У Миколи Другого таки набагато бiльше населення з урахуванням колонiй. Вважай вся Азiя, схiд Європи, частково Балкани, бiльш як половина Африки.
  Отже, Росiя перевершує кiлькiстю пiхоти. А солдати борються дуже хоробро.
  I не втрималися австрiйцi, вiдкинутi вiд Варшави. Потiм росiйськi вiйська просунулися до Одера, захопили Схiдну Пруссiю. Пала та Галичина, зi Львовом. Обложили Перемишль. Звiльнили Кракiв.
  Тут з'ясувалося, що слов'яни з росiянами не хочуть воювати i масово здаються в полон.
  Бої також показали, що легшi i моторнi росiйськi танки ефективнiшi за важчi i незграбнi нiмецькi. А в авiацiї царська Росiя взагалi на порядок сильнiша за якiсть англiйцiв та австрiйцiв.
  Росiйськi вiйська пiсля паузи вiдновили наступ. Вони брали i числом, i вмiнням.
  Ось був оточений i взятий у Будапешт. На морi адмiрал Колчак розбив англiйцiв i захопила Австралiю. На сушi росiйськi вiйська оточили та взяли Берлiн. А потiм i Вiдень.
  Австрiйська iмперiя програвала битву й у Африцi. Зазнав поразки та англiйського корпусу. Неприємно складалися справи в iмператора Адольфа.
  Сунувся вiн зовсiм не туди, i став тотально програвати. Де вже йому встояти проти такої сили.
  Пiсля падiння Вiдня опiр австрiйцiв став носити осередковий характер. I незабаром росiяни зайняли всю Європу та Африку. Одночасно з Аляски розпочався i наступ на Канаду. Англiйцi також програвали.
  Британiя опинилася в iзоляцiї та намагалася вiдсидiтися на островi.
  Але зрозумiло, що Росiя здолає, почавши повiтряний наступ.
  I розбомбила майже все, що було на поверхнi. А потiм i на сушi був висаджений десант, що привiв Британiю до покiрностi.
  Таким чином, вся схiдна пiвкуля, а також Аляска та Канада стали росiянами.
  Це, загалом чудово! Микола другий зробив тимчасову паузу, перетравлюючи володiння. США поки що роздiленi i не надто сильнi, як i iншi держави, що залежнi вiд Росiї.
  1937 року цар Микола Другий розбився в лiтаку. Престол успадкував Олексiй Другий. На вiдмiну вiд реальної iсторiї спадкоємець був цiлком здоровим i бадьорим. I в 1941 вирiшив завоювати все, що не встигли захопити предки.
  Нехай на планетi Земля вже буде одна iмперiя. I рушила росiйська армiя спочатку пiвнiчнi штати Америки, та був на пiвденнi. США були несильнi, швидко виявилися захопленими. А Мексику пiдкорити виявилося її простiше. Потiм рух нагору. Поодинцi захоплюючи одну країну за iншою. Найбiльша та найсильнiша Бразилiя. Але й вона протрималася менше нiж мiсяць.
  I ось завоювали Латинську Америку та Нову Зеландiю. Алесей Другий увiйшов до iсторiї як завершувач усiх завоювань Росiї. А вже 1947 року росiйськi космонавти вступили на Мiсяць. А 1958 року на Марс! 1961 року на Венеру. У 1972 на Меркурiй, а 1973 на супутники Юпiтера. 1975 року у вiцi 71 року помер Олексiй Другий. Прозваний Завершитель. I царем став його син Микола Третiй. У 1980 роцi людина вступила на останню, найдальшу планету Сонячної Системи - Плутон. Правил Микола Третiй не надто довгою. Помер 1985 року. I на престол зiйшов його син Олександр четвертий. Молодий цар рокiв двадцяти семи. I наказав цар готуватися до стрибка за межi Сонячної Системи. I почали будувати зорельоти, i фотонову ракету. I ось, нарештi, 2017 року стартувала перша, мiжзоряна експедицiя.
  
  У ЦАРЯ МИКОЛИ ДРУГОГО УДАЧУ ПРЕЗИДЕНТА ПУТIНА
  Знаменитий письменник та поет Олег Рибаченко вiдчував, що у свiтi щось не так. Людство було так залишається роздробленим. Кiлькiсть країн планети Земля лише збiльшується. А якщо хтось i додає у впливi, то лише тоталiтарний, диктаторський Китай. А Росiя пiсля закiнчення правлiння Володимира Путiна поринула в глибоку кризу. Знову палає вiйна на Кавказi, бунтують лiвi та нацiоналiсти. Знову економiка на спадi, зростає злочиннiсть. I Росiя починає розпадатися.
  Незважаючи на феноменальне везiння - Володимир Путiн так i не змiг створити мiцної, стiйкої полiтичної системи, i економiки, що стабiльно й швидко зростає. Не вирiшено виявилося i багато соцiальних i мiжнацiональних проблем. Рiдкiсне везiння дозволяло Путiну пiдтримувати видимiсть благополуччя. Але як тiльки вiн пiшов, то всi так i не зцiленi гнiйники разом розкрилися.
  Та ще й загроза ядерної вiйни нависла! Свiт у хаосi, Росiя котиться у масштабнiй громадянськiй вiйнi! Це треба термiново виправляти.
  Хлопчик у книзi прочитав, що можна змiнити долю людей, та помiняти її мiсцями! I є одна могутня циганка, що може це зробити з будь-якою людиною.
  То чому не помiняти мiсцями удачу та везiння Путiна та Миколи Другого?
  Тим бiльше, якщо Микола Другий буде таким феноменально щасливим як Путiн, то хiд iсторiї змiниться. I в двадцять першому столiттi в Росiї правитимуть Романови. А значить Путiну везiння i не знадобиться. Або принаймнi Росiї везiння Путiна.
  А в ХХ столiттi успiх царської Росiї дуже потрiбна.
  Знаменитий письменник вирiшив вирушити до циганки. Благо в Iнтернетi була її адреса, а розвинена iнтуїцiя пiдказувала письменнику та поетовi, що це зовсiм не шарлатанка.
  Справдi циганка не простоя. Живе в особняку в Москвi, i виглядає рокiв на двадцять, хоча гадає ще з радянських часiв. Вiдразу видно вiчна дiвчина з чорним кучерявим волоссям - є непересiчна!
  Олег Рибаченко попросив її:
  - Зроби добре дiло! Помiняй удачу Володимира Путiна та Миколи Другого!
  Вiчно юна дiвчина-циганка подивилася на Олега Рибаченка та вiдповiла:
  - Це добре, що ти не егоїст i кинеш не за себе, а за Росiю! I ще краще, що в тебе багата енергетика та небувала, неймовiрна надлюдська фантазiя!
  Циганка пiдморгнула i продовжила:
  - Так сильно змiнити iсторiю навiть менi нелегко! Але ти володар найсильнiшої та найбагатшої у свiтi фантазiї менi можеш допомогти!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - Я готовий на все! I виконаю будь-яке прохання!
  Юна циганка кивнула i повiдомила:
  -Я перетворю тебе на хлопчика рокiв дванадцяти, i ти будеш рости вкрай повiльно i старше чотирнадцяти тiлом нiколи не станеш. Я тебе вiдправлю до паралельного свiту, де ти спочатку станеш рабом!
  Олег Рибаченко згiдно кинув:
  - Я готовий!
  Циганка кивнула i продовжила:
  - Ти менi повинен дiстати дев'ять каменiв-артефактiв: чорний, бiлий, червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синiй, фiолетовий. I крiм цього, десятий артефакт - корону Кощiя!
  Це складно, але в тебе буде вiчно юне, швидке, сильне , витривале тiло хлопчика-воїна. А плюс ще й неабиякий iнтелект, i феноменальний дар уяви. Рано чи пiзно, ти збереш артефакти та повернешся назад у свiй свiт. I вже назавжди ти будеш у тiлi феноменально сильного та швидкого хлопчика рокiв чотирнадцяти, i тебе неможливо буде вбити. Тобто отримаєш нагороду ще й безсмертя!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - Про це можна лише мрiяти!
  Вiчно юна вiдьма помiтила:
  - Але ж десять артефактiв мої, i тiльки мої! Вони дадуть менi таку силу, що ти заслужиш з лишком безсмертя! А поки що я зануру тебе в сон, i ти прокинешся вже хлопчиком-рабом у каменоломнях. А далi вже твоя кмiтливiсть пiдкаже, як iз цього вибратися!
  Коли ти перемiстишся, то я зможу помiняти долю, удачу i везiння президента Путiна та царя Миколи Другого. Ти збиратимеш по рiзних свiтах артефакти для мене, а тим часом з початку двадцятого столiття iсторiя Росiї пiде вже по-iншому. Тобто навiть якщо ти не збереш артефакти - дев'ять каменiв та корону Кощiя, все одно цар Росiї Микола Другий отримає удачу, долю, та везiння президента Росiї Володимира Володимировича Путiна!
  Олег Рибаченко широко посмiхнувся i вiдповiв:
  -Це добре! У новому свiтi я буду спокiйний, що нарештi ходи iсторiї змiнився на краще! I що Росiя зможе навести у всьому свiтi лад i стати країною-гегемоном! I гегемоном-абсолютним!
  Вiчно юна циганка наказала:
  - Лягай на диван!
  Олег Рибаченко лiг.
  Дiвчина-чарiвниця забурчала:
  - А тепер спи! Ти прокинешся в iншому свiтi.
  Очi у Олега Рибаченка зiмкнулися, i вiн практично моментально поринув у сон.
  Циганка ж витягала з шуфлядок заздалегiдь припасованi iнгредiєнти i почала готувати зiлля. Включила газ пiд заздалегiдь приготовленим для магiї казаном. I почала туди кидати рiзне, вимовляючи заклинання. Одночасно вiчна дiвчина витягала i кишенi колоду карт i заспiвала:
  - Ой, доля, доля Миколi допоможи! Вiд Путiна удача, до царя Романова прийди!
  Нехай Романов перемагає,
  Править немов Чингiсхан...
  Нехай у успiху прибиває,
  Путiна викрав дар!
  
  Для Росiї це краще,
  Микола великий цар...
  Чи стане Чингiсхана крутiше,
  Як Володимир Путiн стань!
  Котел закипiв, i в ньому завирувало зiлля. Циганка зробила розклад карт, вимовила заклинання i жбурнула колоду в кипляче марево... Повхнув надяскравий спалах, наче вiд тисячi фотоблиць. Спальний Олег Рибаченко зник... А потiм, засвiтившись, згинув i казан.
  У просторiй залi, де чаклувала велика чарiвниця, стало порожньо i тихо!
  Вiчно молода вiдьма сказала:
  - Ну що! Я змiнила хiд iсторiї, i це круто! А якщо цьому iдеалiсту пощастить i вiн збере артефакти, то я стану настiльки могутньою, що Сам Сатана менi позаздрить!
  I циганка-чарiвниця блиснула смарагдовими очима!
  I сталося диво!
  Що й справдi очiкувало на Миколу Другого... Дiйсно дуже багато чого змiнилося. Не було кривавої колотнечi пiд час коронацiї. I успiшно йшла експансiя до Китаю. Вiйна з Японiєю, зрозумiло, сталося. Це взагалi було iсторично неминуче. Зрозумiло, що слiд було роззброїти i знищити монстра в особi самураїв. I вiд цього нiкуди не подiтися. Не можна залишати небезпеку на рубежах.
  Вiйну першою розпочала Японiя, але її спроба нападу на росiйськi кораблi виявилася невдалою. Росiяни не отримали суттєвих пошкоджень, а десяток мiноносцiв Країни Вранiшнього Сонця виявилися потопленi.
  "Варягу" теж вдалося вирватися з оточення. Що виявилося великим успiхом. Та й на море швидше прибув адмiрал Макаров i давай трощити японцiв. I генерал Куропаткiн розбив самураїв на сушi i повнiстю зайняв весь Корейський острiв.
  I ось навiть цар Микола Другий ухвалив рiшення: треба вiд Японiї убезпечитися назавжди! А як? Так висадити десант i цiлком приєднати до Росiї, як губернiю.
  I ось на морi вiдбулася вирiшальна битва, де японський флот остаточно був добитий адмiралом Макаровим.
  У бою брала участь i четвiрка дiвчат! Голоногих та у бiкiнi!
  Наталя, Зоя, Аврора, Свiтлана. Чотири красунi, якi, розмахуючи шаблями, беруть на абордаж найбiльший корабель самураїв.
  Наташа розтинає японця i кричить:
  - Будеш розмазаний вузькоокий!
  Зоя розрубала, iншого самурая, i помiтила:
  - А в тебе очi сапфiровi!
  Наташа, провiвши млин, пiдтвердила:
  - Звiсно так! Звiсно так!
  А тут Аврора ще взяла i голою п'ятою рушила японцю в пiдборiддя. Зламала йому щелепу, i ревела:
  - За Батькiвщину Ура!
  Свiтлана взяла, знесла голову самураю i в'янула:
  - За царя Миколу Другого!
  Так зрозумiло вiд успiху багато залежить. Зокрема адмiрал Макаров залишився живим. I виявився другим Ушаковим. Як спритно командує. Сам на рухомому крейсерi, скрiзь встигає. I японцiв, у яких, до речi, великої переваги в гарматах не було, б'ють вроздрiб i тактично.
  Мистецтво полководця чи флотоводця бере нагору над невеликою чисельною перевагою.
  Тим бiльше на цей час i японцi кiлькiстю слабшi. Так що Макаров громить їх. Нав'язує ближнiй бiй, де росiйськi кораблi, що мають бронебiйнi снаряди, куди сильнiшi.
  I японцi зазнають поразки. А дiвчата захоплюють черговий, самурайський корабель. I на ньому прапор царської iмперiї здiймається!
  Що японцi? Не дуже у вас з фартом? Микола Другий отримав успiх Володимира Путiна i так добре у нього все пiшло!
  А дiвчата? Четвiрка красунь у бiкiнi - це вiдьми-рiдновiрки якi вирiшили битися за царя, хоча зазвичай їм немає жодного дiла до цього свiту.
  Але в цьому випадку допомогти росiйському народовi треба. I це внаслiдок везiння Путiна. Нiколи б вiн не захопив би Криму без пострiлу, якби нi тi ж чотири дiвчини-вiдьми. Вони допомогли здiйснити диво. Але чи потрiбно було вiдбирати Росiї у братського народу Крим, це ще питання. А ось приєднати Китай до Росiйської iмперiї чудова iдея! Уявiть собi, скiльки пiдданих виявиться у Росiйського царя - та можна весь свiт задавити!
  Коротше кажучи, дiвчата тут задарма час не втрачають. I вже новий броненосець штурмують.
  I знову його захоплюють. А шаблi в руках красунь так i миготять, та ще й такi гострi. I стiльки японцiв змiшали.
  Битва на морi закiнчилася остаточним потопленням японської ескадри та полоненням адмiрала Того.
  I почалася висадка десанту. Пароплавiв та транспортiв не вистачало. I в хiд йшли i баркаси, i на крейсерах та броненосцi перевозили, i багато чого iншого робили. Цар наказав використовувати пiд час десантування i торговий флот.
  Росiйськi вiйська обивали тиск самураїв, якi намагалися їх скинути з плацдарму. Але царська армiя трималася мужньо. I масована атака виявилася вiдбитою з великими втратами.
  Дiвчата вiдьми пiд час штурму рубали шаблями, i кидали у противника босими ногами гранати.
  Вони звичайно на найнебезпечнiших мiсцях. А як iз кулеметiв почали палити. Кожна куля в цiль.
  Наташа вела вогонь, жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Немає мене крутiше!
  Зоя, б'ючи з кулемета, кинула босими пальчиками нiжок подарунок смертi i пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Аврора, продовжуючи палити з кулеметiв, i пiдскакувати, як огризнеться i видасть:
  - За велику Русь!
  Свiтлана, продовжуючи трiпати ворога, агресивно видала, скелячи зубки, кидаючи голою п'ятою гранату:
  - За царську iмперiю!
  Воїтельки продовжували бити, i молотити. У них такий запал енергiї. Вони стрiляють собi i трощать наступаючих самураїв.
  Вбитих ним японцiв уже тисячi, десятки тисяч.
  I розбитi самураї бiжать... Дуже вже забiйнi проти них дiвчата.
  А росiйськi багнетами, шматують самураїв ...
  Штурм вiдбито. I новi росiйськi вiйська висаджуються на узбережжя. Плацдарм розширюється. Та непогано, звичайно, для царської iмперiї. Одна перемога за iншою. I адмiрал Макаров теж з гармат допоможе. Кошторис японцiв.
  I ось росiйськi вiйська вже рухаються Японiєю. I їхню лавину не зупинити. Вони шматують противника, i колють багнетами.
  Наташа, атакуючи самураїв, i рубаючи їх шаблями, спiває:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю! Тiльки тодi виживе рiд!
  I як метне босими пальцями нiг гранату!
  Зоя пiдспiвує, з лютою агресiєю. I теж метаючи босими нiжками, щось неповторне, забiйне:
  -Слабкi гинуть, їх вбивають! Захищаючи священне тiло!
  Августина стрiляючи по супротивнику, i рубаючи шаблями, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, верещить:
  - У буйному лiсi йде вiйна, звiдусiль, виходять погрози!
  Свiтлана, ведучи вогонь, i кидала босими нiжками презенти смертi, взяла i провизжала:
  - Але ж перемагаємо завжди ворога! Бiлi вовки салют героям!
  I дiвчата хором, винищуючи супротивника, спiвають, метаючи босими нiжками смертельне:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор iмперський уперед! Слава полеглим героєм!
  I знову дiвчата стрiляють i оглушливо завиваючи спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Бiлi вовки давлять ворога! Бiлi вовки - салют героям!
  Дiвчата йдуть i бiжать... I армiя Росiї рухається до Токiо. I японцi гинуть, i їх викошують. Рухається росiйська армiя. I одна перемога за iншою.
  Цар Миколай справдi витяг щасливий квиток. Ось уже росiйськi вiйська приступають до штурму японської столицi. I це все так чудово.
  Дiвчата тут, звичайно, попереду всiх i на великiй висотi їхнiй натиск i подвиги.
  Особливо, коли босими ногами гранати метають. Це взагалi викликає шок та трепет у самураїв.
  А ось вони пiднiмаються на стiну японської столицi. I рубають собi в капусту людей та коней. Розкришили супротивникiв у трiски. Наступають, з криками та реготом дiвчата! I голими п'ятами як довбануть у пiдборiддя. Японцi летять догори дригом. I падають собi на кiлки.
  А войовницi ще дужче шаблями махають.
  А самураї зазнають поразки за поразкою. Ось росiйськi вiйська та Токiо взяли.
  Мiкадо в страху бiжить, але йому нiкуди не втекти. I ось дiвчата беруть його в полон i пов'язують!
  Чудова перемога! Японський iмператор пiдписує зречення на користь Миколи Другого. Титул росiйського царя значно подовжується. Корея, Монголiя, Маньчжурiя, Курили, Тайвань i Японiя стають росiйськими губернiями. Хоча Японiя має невелику, обмежену автономiю. Але її росiйський iмператор, самодержавний цар!
  Микола Другий залишається абсолютним монархом, нiчим не обмеженим. Вiн є самодержавний цар!
  I тепер ще й iмператор Японiї, Жовторосiї, Богдихан, Хан, Каган, та iнше, iнше, iнше...
  Та бiльше везiння. Ось зауважте успiх, Путiна дозволила скiльки завоювати! Двадцять перше столiття, на жаль, не надто пiдходить для захоплень!
  А яка користь Росiї вiд того, що ворог Путiна Маккейн помер вiд раку головного мозку? Везiння, звичайно ж, колосальне, тут навiть навмисне не вигадаєш - щоб твiй ворог такою поганою i неприємною смертю помер!
  Але вiддача Росiї конкретна нуль.
  А ось для Миколи Другого, такий успiх i везiння Путiна обернулися великими територiальними придбаннями. А насправдi навiщо фортунi давати подарунки Путiну. Ну, вiд того, що Собчак так вчасно помер i не довелося давати йому посаду голови конституцiйного суду, як користь Росiї?
  А цар Усiя Русi Микола другий особистiсть непересiчна. Звичайно пiсля такої великої перемоги, його влада i авторитет змiцнилися. А отже, можна деякi реформи провести. Зокрема у Православ'ї! Дозволити дворянам мати по чотири дружини, як в Iсламi. А також давати право на другу дружину солдатам нагороду за подвиги та вiрну службу.
  Гарна реформа! Якщо кiлькiсть iновiрцiв та iноземцiв в iмперiї зросла, то треба росiйським числом прирости. А як це зробити? За рахунок жiнок iнших народiв. Адже якщо росiйська вiзьме собi за дружину трьох китаянок, то в нього будуть вiд них дiти, а цi дiти хто будуть за нацiональнiстю?
  Звичайно, росiяни по батьковi! I це чудово! Микола Другий маючи прогресивний розум, був бiльш релiгiйний для виду, нiж у душi. I, зрозумiло, поставив релiгiю на службу державi, а не навпаки!
  Микола Другий у такий спосiб змiцнив свiй авторитет в елiтi. Тож чоловiкам цього давно хотiлося. I прискорив русифiкацiю околиць.
  Ну, а попи теж уже не заперечували. Тим бiльше, що вiра у ХХ столiттi ослабла. I релiгiя служила царевi, не дуже вiрячи в Бога!
  А вiйськовi перемоги зробили Миколу популярним у народi, i той, хто звик до авторитаризму, не хотiв особливо змiн. Iншої влади росiяни i не знали!
  А в економiцi зростання, зарплата зростає. Щороку по десять вiдсоткiв приросту. Насправдi, до чого змiни.
  У 1913 роцi цар Микола на трисотлiття Романових, ще раз скоротив робочий день до 10,5 години, а в суботу i передсвятковi днi, ще до 8 години. Зросла i кiлькiсть вихiдних та свят. Стала вiдзначатись як вихiдний день i дата капiтуляцiї Японiї. I день народження царя, i день народження царицi, i день коронацiї.
  Пiсля того як з'ясувалося, що спадкоємець престолу хворий на гемофiлiю, цар Микола взяв собi другу дружину. Таким чином, вирiшувалося питання престолонаслiдування.
  Але насувалася велика вiйна. Нiмеччина мрiяла передiлити свiт. Однак царська Росiя до вiйни була готова.
  У 1910 року росiйськi приєднали собi Пекiн, i розширили iмперiю. Британiя погодилася на це в обмiн на союз проти Нiмеччини.
  Царська армiя була найчисленнiшою i найсильнiшою. Її чисельнiсть у мирний час досягла трьох мiльйонiв та тисячi полкiв. Нiмеччина у мирний час мала всього шiстсот тисяч. Плюс ще Австро-Угорщина, та її вiйська небоєздатнi!
  Адже нiмцi ще планують воювати з Францiєю та Британiєю. А де їм потягти два фронти?
  У росiян першi у свiтi легкi танки "Мiсяць"-2 у серiйному виробництвi. I бомбардувальники чотиримоторнi "Iлля Муромець" та винищувачi з кулеметами "Олександр" та багато iншого. I, звичайно ж, потужний флот.
  Немає Нiмеччини рiвних сил.
  А нiмцi ще надумали наступати, на Бельгiю i в обхiд Парижа. Тут їм зовсiм нiчого не свiтило.
  Але вiйна все одно розпочалася. Нiмеччина зробила свiй фатальний хiд. I її вiйська рушили до Бельгiї. Тiльки ось сили нерiвнi. Росiйськi вiйська Пруссiєю i Австро-Угорщиною вже рухаються. I танка "Мiсяць"-2 зi швидкiстю 40 кiлометрiв це вже колосальна сила.
  Причому, зауважте, везiння царя Миколи в тому, що почалася вiйна. Сам би цар на Нiмеччину не напав би. А так на боцi росiйських великий, переважна перевага в силах, танки, перевага в артилерiї, i краща в кiлькостi та якостi авiацiя. I сильнiша економiка, як вдалося уникнути спаду, викликаного революцiєю та поразкою у вiйнi. А так весь час пiдйом та успiхи за успiхами.
  Очевидно, нiмцi потрапили пiд удар. А тут ще й самi полiзли основними силами проти Францiї та Британiї. А куди їм!
  А Iталiя вiзьми i вiйну Австро-Угорщини оголоси! Єдиний плюс, що Туреччина у вiйну проти Росiї вступила. Але це царевi навiть краще, можна нарештi забрати собi Константинополь i протоки! Так що...
  А ще й чотири вiдьми, вiчно юнi рiдновiрки Наташа, Зоя, Аврора, Свiтлана у битвi! А вони вже врiжуть! Так i врiжуть i нiмцям, i туркам!
  Письменник та поет Олег Рибаченко прийшов до тями. Вiчно, юна вiдьма-чарiвниця виконала свою обiцянку, давши Миколi Другому удачу Володимира Путiна i тепер Олег Рибаченко має виконати своє. Пробудження було нелегке. Хлоп'яче тiло обiгрiло жорсткий батiг. Пацан пiдскочив. Та Олег Рибаченко тепер м'язистий хлопчик скований ланцюгами за руки та ноги. Видно засмагле до чорноти, сухе та жилисте тiло, з рельєфними м'язами. Дiйсно сильний i витривалий раб, з мiцною шкiрою, яка настiльки вже задубiла, що її не може розсiкти бити наглядача. Ти бiжиш разом з iншими хлопчиками снiдати, вставши з гравiю, де юнi невiльники сплять зовсiм голi i без ковдр. Щоправда, тут тепло, клiмат на кшталт Єгипту. I хлопчисько всi голi, тiльки однi ланцюги. Втiм, досить довгi та ходити практично не заважають, як i працювати. Але широкий крок у них не зробиш.
  Перед їжею сполашуєш руки в струмку. Отримуєш, пайку: махаю з рису, i шматочки риби, що пiдгнили. Втiм, голодному хлопчику-рабу це здається делiкатесом. А потiм iдеш на копальню. Вранцi ще сонце не зiйшло i досить приємно.
  Босi ноги хлопчаки огрубiли, ороговiли настiльки, що гострi камiнцi зовсiм не боляче, навiть приємно лоскочуть.
  Каменоломнi, де дiти працюють до шiстнадцяти. Звичайно у них меншi тачки, i знаряддя працi. Але працювати треба п'ятнадцять, шiстнадцять годин як i дорослим.
  Смердить, то потребу справляють прямо бiля вибоїв. Робота нехитра, рубати кирками камiння, потiм їх вiдносити у кошиках, або на ношах. Iнодi треба штовхати й вагонетку. Зазвичай хлопчаки штовхають її по двоє та троє. Але Олега Рибаченка ставлять одного, так вiн дуже сильний. I кирка в його руках як у дорослого. Йому потрiбно виконати значно бiльше завдання, нiж iншим.
  Правда i дають бiльше i частiше. Тричi на день, а не два.
  Хлопчик-раб у чиє тiло вселився Олег Рибаченко тут уже не перший рiк. Слухняний, працьовитий, всi рухи вiдпрацьованi до автоматизму. Дiйсно бiса сильний, витривалий i практично не знає втоми. Але при цьому хлопчик майже не росте, i йому зараз на вигляд не бiльше дванадцяти за середнього для цього вiку зростання.
  Але сили натомiсть... На кiлька дорослих. Малолiтнiй богатир. Що втiм, мабуть, нiколи не стане дорослим, i в нього не буде рости борода.
  I слава Богу! Як письменник та поет Олег Рибаченко не любив голитися. Працюєш собi i ламаєш камiння, кришить їх. I в кошик. Потiм несеш її у вагонетку. Пхати її важко, i це роблять дiти по черзi.
  Хлопчики тут майже чорнi, але риси обличчя або європейськi, або iндусiв чи арабiв. Причому європейських набагато бiльше.
  Олег придивляється до них. Розмовляти рабам не можна, луплять батогом.
  Олег Рибаченко поки що теж мовчить. А вивчає. Тут крiм чоловiкiв-наглядачiв є ще й жiнки. Вони теж жорстокi i б'ють батогом.
  Причому не у всiх хлопчикiв шкiра така мiцна, як Олег. У багатьох лопається, тече кров. I можуть наглядачi забити на смерть. Робота дуже важка, i хлопчаки, особливо коли сонце пiднiмається, начитають сильно потiти.
  А тут сонце не одне, а цiлих два. I день вiд цього дуже довгий. I багато роботи. Хлопчаки не встигають виспатися та вiдпочити. Для них це велика мука.
  Олег Рибаченко працював собi, машинально рубав та грузив. Перемiшував собi...
  I уявив собi картину, що дiялося пiсля того, як Микола Другий отримав успiх президента Росiї Володимир Путiна.
  Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана атакують австрiйцiв у Перемишлi. Росiйське вiйська вiдразу взяли Львiв. I атакують найсильнiшу фортецю.
  Дiвчата голоногi й у бiкiнi стрiмко мчать вулицями мiста.
  Вони рубають австрiйцiв та кидають маленькi диски босими нiжками.
  Одночасно дiвчата спiвають:
  - Царю Миколою наша месiя,
  Грiзний правитель - могутньої Росiї...
  Свiт весь трясе - де вiн пройде -
  За Миколу з пiснею вперед!
  Наташа рубає австрiйцiв, i кидає босими пальцями ноги гранату i спiває:
  - За Русь!
  Зоя теж трощить ворогiв, i пiдспiвує з апломбом:
  - За царську iмперiю!
  I летить кинута її босою ногою граната! Ось це дiвка забiйна. Може скрушити щелепу i випити море!
  I Аврора теж босими пальцями нiг метне диск, розкидає австрiйцiв i пискне:
  - За велич Росiї!
  I вишкiрить свої дуже гострi зубки! Якi сяють наче iкла.
  Свiтлана теж пiддавати не забуває, i реве:
  - Русь Святого та Непереможного Миколи Другого!
  Дiвчина показує колосальний азарт. I босими нiжками все пiдкидає, i пiдкидає подарунки!
  Наташа, ведучи вогонь i рубаючи, i метаючи босими ногами забiйне, пищить:
  - Я Русь свою люблю! Я люблю Русь! I всiх вас розпилю!
  А Зоя теж стрiляє i завиває, жбурляючи босими пальцями нiг, щось розривне:
  - Великого Миколи царя! Нехай належать йому гори i моря!
  Аврора, покрикуючи з дикою, лютою люттю, i метаючи босими пальцями нiг презенти, виє:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Дiвки лихi тиснуть ворогiв, босими нiжками, голими п'ятами!
  I знову дiвчата у дикому натиску. Захоплюють Перемишль з ходу та спiвають, пишучи на ходу;
  Славиться Русь наша свята,
  У нiй багато майбутнiх перемог.
  Дiвчина бiжить боса,
  I її красивiшої у свiтi немає!
  
  Ми лихi Родновiрки,
  Вiдьми, що завжди боси...
  Дуже люблять хлопцiв дiвки,
  Своєї лютої краси!
  
  Нiколи ми не поступимося,
  Не прогнемося пiд ворогiв...
  Хоч у нас босi ступнi,
  Буде багато синцiв!
  
  Дiвчатам милiше мчати,
  По морозу босонiж...
  Ми воiстину вовченята,
  Можемо врiзати кулаком!
  
  Нас зупинити не в змозi,
  Фрiцев грiзна орда...
  I не носимо ми черевикiв,
  Нас боїться Сатана!
  
  Служать дiвки Боговi Роду,
  Що, звичайно, великий...
  Ми за славу та свободу,
  Буде кайзер бридкий бiт!
  
  За Росiю, що всiх красивiше,
  Пiднiмаються бiйцi.
  Ми поїли жирної кашi,
  Чи не згинаються бiйцi!
  
  Нас нiхто не зупинить,
  Сила дiвчат гiгант...
  I сльозинки не впустить,
  Тому що ми талант!
  
  Нi дiвчата не зiгнутися,
  Вони мiцнi завжди...
  За Вiтчизну яро б'ються,
  Нехай здiйсниться мрiя!
  
  Буде щастя у всесвiтi,
  Буде Сонце над Землею...
  Своєю мудрiстю нетлiнною,
  Кайзера багнетом зарой!
  
  Вiчно Сонце людям свiтить,
  Над найширшою країною,
  У щастя дорослi та дiти,
  I будь-який боєць герой!
  
  Не буває багато щастя,
  Бути вдачi вiрю нам...
  Нехай розвiється негода -
  А ворогам ганьба та сором!
  
  Рiд наш Бог такий Всевишнiй,
  Немає прекраснiшого за Його...
  Станемо ми душею вищою,
  Щоб злий всiх рвало!
  
  Переможемо ворогiв, я вiрю,
  З нами Бiлий, Росiйських Бог...
  Буде в радостi задум,
  Не пускай зло на порiг!
  
  Ну, коротше за Iсуса,
  Будемо вiрними завжди...
  Вiн же росiйський Бог послухай,
  Бреше що Вiн жид Сатана!
  
  Немає на дiлi Бог Всевишнiй,
  Нас Найсвятiший головний Рiд...
  Як надiйний Вiн дах,
  I його Син-Бог Сварог!
  
  Ну, коротше за Росiю,
  Не соромно померти ...
  А дiвчата всiх гарнiших,
  Силої баби, як ведмiдь!
  
  
  Плани не змiнилися
  Гiтлер всього-на-всього не став змiнювати план ОКВ, i наступ на Сталiнград велося i з пiвночi i пiвдня, групами армiй А i Б. А штурм був доручений Майнштейну. В результатi Сталiнград упав за десять днiв штурму з усiх бокiв. А радянськi вiйська опинилися у повному оточеннi. Пiсля чого вермахт рушив уздовж узбережжя Волги до Каспiйського моря. А чим вiдповiла Червона армiя? Наступ у центрi виявився не надто успiшним.
  Плюс ще й Японiя виграла битву пiд Мiдвей, щоправда вiдкривати другого фронту не стала, проте захопила Гавайськi острови. I водночас сухопутнi частини самураїв рушили на Iндiю. Щоб утримати цю колонiю Британiї, довелося зняти частину вiйськ з Єгипту, вiдмовившись вiд операцiї "Смолоскип".
  Нiмцi володiли iнiцiативою на схiдному фронтi. Швидке взяття Сталiнграда обвалило пiвденний фланг. Фрiцi проскочили до Каспiйського моря i вiдрiзали Кавказ суходолом. А тут ще й Туреччина вступила у вiйну. Її армiя хоч i не надто сильна, але досить численна i здатна битися смiливо.
  Вже в першi днi турки взяли Батумi, i оточили Єреван. Та їх досягнення пристойнi, бо Червона армiя скута нiмецьким фронтом.
  Слiд зазначити, що гiтлерiвцi користувалися тим, що радянськi вiйська вступали в бiй прямо з ешелонiв i били їх частинами. Це, зрозумiло, перебiг вiйни впливало негативно.
  Сталiн теж нервував i психовав - вимагав утримати Кавказ за всяку цiну.
  Коротше не вийшло героїчної оборони Сталiнграда, i все посипалося. I навiть вiдсутнiсть японських дивiзiй Далекому сходi не допомогло.
  Нiмцi рухалися вздовж узбережжя Каспiйського моря до Дагестану. Зупинити їх пилися - проте, сили нерiвнi, крiм того Червона армiя зазнавала великих труднощiв iз постачанням. I прогиналася. I бомбили фрицi активно.
  США майже не чiпали Третiй Рейх абстрактнi перемогами Японiї. Британiя трохи послабшала, i теж не лiзла на рожен! Тепер нiмцi мали надто багато лiтакiв i могли пресувати реально.
  Сталiн же показав свої гiршi якостi i дуже часто зривався i репетував, але приймав не найкращi рiшення.
  Тож втрата Кавказу ставала неминучою.
  Ось уже на кордонi з Азербайджаном триває бiй.
  Радянськi дiвчата вiдчайдушно борються. Ось б'ються красунi вiдчайдушно.
  I не вiдступають i не здаються. I повзають собi тилами.
  Наташка, Зоя, Августина та Свiтлана притягли з тилу нiмецького генерала. Це здорово. Дiвчата поставили його на колiна та змусили собi цiлувати босi нiжки. Той цмокав їх з великим ентузiазмом! I облизував дiвчатам п'ятки.
  Воїтельки взагалi такi сексуальнi та чарiвнi. Потiм дали фрицям бiй.
  Наталка полоснула чергою, зрiзала фашистiв. Шпурнула босою ногою гранату i прочирикала:
  - За велику славу!
  Зоя теж вистрiлила i пискнула:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Взяла босими пальцями нiг жбурнула гранату. Розкидала гiтлерiвцiв i пропищала:
  - За СРСР!
  Дiвчата такi прекраснi та чудовi.
  Августина теж кинула босою ногою гранату, i скелячи зубки, взяла i прошипiла:
  - Я така бойова! Як термiнатор!
  I Свiтлана, теж запустить босими пальчиками нiжок таке забiйне та руйнiвне. I знову заспiває:
  - Наша дружба монолiт, i на тому вона стоїть!
  Четвiрка, та так б'ється - ось це дiвки! Смiшнi красунi i показують у вiдповiдь свої довгi мови.
  Воїтельки найвищого розряду. I як лупнуть, i як прокричать.
  Давлять собi нiмцiв, наче ягоди пресом.
  Наташа вистрiлила, кинула босою ногою гранату i заспiвала:
  - Ми воїни свiтла i червоного прапора!
  Зоя теж босими пальцями нiг запустила забiйне i в'янула:
  - I за Ленiна битимемося!
  А далi полоснула Августина, вискалившись:
  - В iм'я великої радостi!
  А потiм стрiльнула i Свiтлана, i босими нiжками запустила гранати, проревiвши:
  - За таке ми вiзьмемося та перевернемо!
  Четвiрка активно працює та стрiляє. Ну, це все-таки дiвки якi знаються на винищеннi. I б'ються не так собi.
  А як треба реальним термiнаторам... Воїтельки високого польоту. I у них азарт руйнування.
  Наташа знову босою ногою кинула гранату i прошипiла:
  - Я свiт чудово цей розумiю, як загострення класової боротьби!
  Зоя теж прошипiла, кидаючи босими пальцями нiг забiйну гранату, що розриває тiло.
  - У якому будинку буде червоний прапор!
  А потiм Августина дала чергу. Викосила гiтлерiвцiв, i голою ногою кинула гранату - прошипiвши:
  - Великий космос, це наша земля, i все це ми!
  Вiйницi справдi здатнi порвати навiть грiлку.
  А тут i Свiтлана як шугане босою нiжкою гранату, дасть чергу i видасть з люттю:
  - В сказi вогонь, i брикливий кiнь!
  Дiвчата очевидно як заведуть. I бадьять.
  А з боку нiмцiв екiпаж Герда бореться на Т-4. Знову як заведеться, то не розминешся i не придушиш такий натиск. В очах у дiвчат таке пекельне полум'я.
  Вони стрiляють собi i не дають шансiв на порятунок. I не встояти проти їхнiх бiлих, перлинних зубiв.
  Воїтельки агресивнi та завивають:
  - Дикий аромат! Усiх ворогiв вiдправимо до пекла!
  Герда пальне, пiдiб'є тридцятьчетвiрку i пискне:
  - Майбутнi перемоги!
  Шарлота пальцями босих нiг натисне на гашетку i булькне:
  - На частини розiрвемо!
  Магда теж пальнула, розбила Т-26 i видала:
  - Розкриємо.
  I босими пальчиками струсила.
  I Христина теж як натисне босими нiжками на педалi i прошипить:
  - За нашу партiю ура!
  Дiвчата зрозумiло i майже голi в бiкiнi та босi. I при цьому вкрай сексуальнi.
  I ведуть наступи на своєму не надто досконалому, але ефективному Т-4. I куляють собi по вороговi. Не поступитися таким дiвчатам нi в чому! А як вони вишкiряться. А як скривлять пику!
  Герда реве собi, стрiляючи за допомогою босих пальцiв нiг:
  - Герда любить вбивати, ось цього Герда!
  I знову випускає снаряди.
  А далi стрiляє по черзi Шарлота i реве, пiдбивши тридцятьчетвiрку:
  - Я їм розпорю животи!
  I босими нiжками знову запустить.
  А тут ще й Христина вбивча додасть. Також за допомогою босих пальцiв нiжок.
  I прореве:
  - Я втiлення агресивностi!
  А талiя в неї якась, а рельєфний прес!
  А тут i Магда вiзьме i влучить, i прореве:
  - Банзай!
  I теж у неї нiжки босi, i точенi!
  Четвiрка нiмкеня лiзе собi i реально перемагає. У нiй стiльки агресiї та життєвої енергiї.
  Войовницi пруть собi та стрiляють. Не дають узвозу Червоної армiї.
  А в небi теж льотчицi борються i таке показують. Що їхнiй дух незмiрний.
  Ось найновiший нiмецький Фокке-Вульф. На ньому Гертруда. I це дiвчина показує, що вона крутiша за чоловiкiв. Так фашистiв молотить. Не дає їм не найменшої пощади. Справжнiй бiй затiяла Гертруда.
  I збиває радянський Як i верещить:
  - Я є дiвка супер!
  Пiсля чого вiзьме та покаже мову. I знову вiзьметься за тотальне винищення. Ось це дiвчисько. I теж боса й у бiкiнi. А потiм ЛАДГ збила, i знову проревела:
  - Летчиця навiдниця!
  I захоче на всю горлянку. А потiм вiзьме i ПЕ-2 зiб'є. Таке ось дiвчисько, найкрутiшого розмаху та класу. Далi знову провела маневр i з авiагармат потрощила Як. I пробоїть.
  - Я вовчиця неба!
  А зубки як вишкiрить! I як визвiритися! Та й баба! Всiм бабам баба!
  Але, зрозумiло, ще фашисти i на пiвднi намагаються наступати.
  Там, зокрема, льотчиця Хельга б'ється на МЕ-109. I так успiшно, що вiд англiйцiв вiдлiтають уламки.
  Збила дiвчина "Мустанг" i заспiвала:
  - Бузковий туман над нами пропливає!
  Взагалi, як добре битися босий i в бiкiнi. До чого це практично! I дуже зручно.
  Хельга льотчиця. Досить розуму фюреру послухати порад i допустити дiвчат на танки лiтаки, i в армiю. I як набагато краще пiшли у фрицiв справи.
  Вони й самi не очiкували, що жiночi тiла такi ефективнi. Ось Хельга лихо набирає собi обороти та рахунки.
  Дiвчина босонiжками натискає собi на педалi i реве:
  - Я така чудова - буря!
  Хельга збиває ще два англiйськi лiтаки i харчує:
  - За мною Нiмеччини воїни в ряд!
  I ще збила бомбардувальник! Ось це дiвка! Всiм дiвкам велика та крута воителька. Якщо вже винищує, теж без жодних церемонiй та жалю.
  Дiвчата взагалi тут такi сексуальнi!
  А вiйська Роммеля рвуть пустелею, не чекаючи пiдходу додаткових сил. Треба перемогти, отже, треба. Легендарний полководець "Лис пустелi" звик уже битися з переважаючими силами. I солдати його також такi. Ось, наприклад, добiрна рота воїнок з СС. Їх перекинули на початку грудня, коли фронт трiщав, нiмцi вiдступали, а англiйцi, навпаки, проривалися, деблокувавши Толбук, i погрожували скинути вермахт з африканської землi.
  Тодi бiснуватий фюрер i запропонував: перекинути жiночий батальйон тигриць. Не тому, що дами змiнять баланс сил, але щоб чоловiкам особливо iталiйським стало соромно i вони б куди агресивнiше i вмiло билися. Адже якщо загартованi суворими тренуваннями, елiтнi дiвчата попереду, то чоловiкам буде дуже навiть соромно.
  Воювали в одному бiкiнi, використовуючи для захисту спецiальнi креми. За пiвроку їх босi, дiвочi нiжки настiльки ороговiли, що не боялися розпечених як сковорiдка пiскiв, а вiд засмаги шкiра набула темно-шоколадного кольору. I у багатьох уже не один десяток трупiв за плечима.
  Марго i Шелла, - двi зовсiм ще юнi, але вже загартованi в боях арiйки. Вони наймолодшi в ротi, але за пiвроку вже встигли заробити залiзним хрестом Першого Класу (другий клас, вже мали все в батальйонi), безжальнi й добрi.
  Марго мала волосся кольору вогню, а Шелла бiла з домiшкою меду бiлявка. Ось вони борються, вiдбиваючи натиск британських танкiв, що контратакують. "Матiльди" з їх потужним бронюванням рухаються попереду. Далi прохiднi "Кромвелi" з фугасними снарядами та легшi машини. Дiвчата закопали в пiсок. Стрiляти в лоба по таких танках марно. Треба, щоб їх не помiтили, а потiм...
  "Матiльда" i "Кромвель" важать близько тридцяти тонн, i коли вони проїжджають над викопаними в глинистому пiску окопами, ставати страшно. Зверху сипле на голi, засмаглi шиї, вiдчуваєш на собi моторошний тягар, машини викидiв. Ось та сама "Кромвель", типова праска з похилою бронею в 70 - мiлiметрiв, яку навiть 88-мiлiметрова гармата не завжди може взяти. Пахне британським, дуже рiзким запахом бензином i машинним маслом. У дiвчат є свої сюрпризи, легкi безвiдкатки. Найпершi моделi Фаустпатронiв. Так чоловiки як це прийнято пропускають жiнок вперед, так їм випробування нового i як очiкується перспективної зброї.
  Але й виставили дiвчат, попри лицемiрне гасло нацизму: "вiйна чоловiча справа, жiнкам мир!", у пекло.
  Втiм, пiхота вiдстала, а отже є шанс вiдсидiтися в окопах i перемогти.
  Шелла вимовляє пошепки, боячись чхнути вiд пiску, що забиває нiздрi, що обсипається з окоп.
  - Тiльки витримка на полi бою, дозволить уникнути бродiння протухлого вiд пропущених термiнiв шампанського перемоги!
  Марго погодилася:
  - Хто не має витримки, то буде кисле вино поразок i гiрке пiйло втрат!
  Але "Матiльди", "Кромвелi", i дюжина легких "Мангустiв" уже позаду них. Тепер настав час збирання врожаю.
  Шелла, чиє колись перлове волосся посiрiло вiд пилу, i впирається босими п'ятами в гарячий пiсок, подумки звертається в дiвi Марiї та iншим святим, мовляв, не пiдведiть. Палець натискає на собачку плавно, щоб кумулятивний заряд потрапив у бензобак.
  Марго натискає на курок разом iз нею, теж неквапливо. Пiсля чого обидвi дiвчата плескають одна одною в долонi. Заряди вражають у корму, пiсля чого бензобаки пiдриває. Помаранчеве полум'я розбризкується як пiна хвиль повiтрям, чути чиїсь прокляття.
  Потiм короткi дула британських танкiв згортаються вiд поштовхiв до своєрiдних трубок.
  А дiвчата-тигрицi вiдважно кидають на ворогiв iз гранатами. I летять на всi боки уламки, рве, немов лапа вогняної кiшки промокашку броню руйнiвний потiк кумулятивних частинок.
  Ось вона жiноча лють, що говорить, що нiмкем аж нiяк не властива холоднокровнiсть. I вони вмiють битися... I нехай захлинеться атака.
  Вiдбити натиск пiхоти, що складається, як правило, з набраних шляхом облав або рiзних обiцянок, арабiв i негрiв набагато простiше. Бачачи, що танки пiдбитi, а попереду серйозний опiр вони вже за перших втрат задкують.
  Ну, а потiм i зовсiм звертаються в повальну втечу. Раз такий стиль - ображай слабких, нехай буде i так нелюдам!
  Коли атака остаточно видихнулася i дiвчата вже надвечiр продовжили свiй бiг пустелею, на ходу у них виникла розмова. Шелла запитала Марго:
  - Думаєш, все ж таки ми будемо в Олександрiї?
  Вогняна войовниця впевнено вiдповiла:
  - Думаю, що не пiзнiше, листопада, а може, у жовтнi, ми займемо, нарештi, Єгипет.
  Шелла логiчно i не звертаючи уваги на свербiж у мозолистих, вiд розпечених пiскiв пiдошвах, запропонувала:
  - Коли розгромлять цей цвях у нашому пiдчерев'ї, базу на Мальтi, постачання стане кращим, як пiдiйдуть новi частини, у ворога вже не буде шансiв.
  Марго озирнулася, скiльки там лишилося сонцю до заходу. Щоб нарештi лягти i гарненько виспатися. Близькiсть червоного свiтила до лiнiї горизонту заспокоїла войовницю. Вона лiниво помiтила:
  - Я думаю, фюрер не пропустить пiсля Перу-Хабор i Мiдуея повторити чудове десантування на Критi. Тiльки цього разу й справдi знесуть Мальту.
  Шелла з прокляттям крикнула в небо:
  - Та обрати Всевишнiй усi бази англiйцiв у пекло.
  Сонце остаточно сховалося за обрiй, найкрутiший день рокiв 21 жовтня добiг кiнця. А разом iз ним розпочалася операцiя "Бiлий ведмiдь". Чому саме бiлий? Хитра дезiнформацiя, щоб подумали, що йдеться про пiвнiч, а насправдi нищiвний свiнг боксера на пiвднi.
  Найбiльша Британська база справдi нагадувала пекло. На неї обрушилося понад тисячу зiбраних з усього схiдного фронту i бойових досвiдiв, якi отримали пристойний бойовий досвiд, бомбардувальникiв, разом з винищувачами супроводу. Англiйцi звичайно вже воюють давно, але такого потужного масованого удару не очiкували. Справдi, хто повiрить, що фрицi наважуватиметься оголити фронт, нехай навiть противник i тимчасово притих. Але британських воякiв тепер безжально б'ють. Наприклад, їхнi кораблi атакованi Ю-87, знаменитою "штукою". Не дуже швидкiснi, але зате володiють найвищою (для свого часу) точнiстю бомбометання вони терзають британський флот, що причаївся в бухтах. Бiльш сучаснi Фокке-Вульф не вiдстають, серед них навiть самий легендарний фон Рудель, король штурмової авiацiї. Вiдомий потоплення найпотужнiшого радянського лiнiйного корабля - лiнкора "Марат".
  Ось, наприклад, капрал Рiчард бачить, як немов санки з гiрки скочуються стерв'ятники. Як хижi риби з ополонки виринають численнi нiмецькi бомбардувальники. Вже вiковий англiєць кидає у страху трубку. Такого страшного видовища вiн нiколи не бачив. Сирени виють iз великим запiзненням, вже пiсля розриву бомб. Вибухова хвиля пiдкидає британських солдатiв, летять у рiзнi боки вiдiрванi руки та ноги. Ось одна iз залiзних касок розжарилася i потрапила офiцеру в морду. А той як завищить:
  - Черчiлль капут! Гiтлер крутий!
  Зенiтки англiйцiв почали стрiляти не вiдразу, а лише коли посипалися тисячi бомб. Противник все правильно розрахував: жодна бомба не повинна зникнути задарма. Так що круши ворога та бий. Усi сектори заздалегiдь позначенi на картi. Причому нахабнi англiйцi, навiть як слiд, не замаскувалися. Багато їх зенiтнi знаряддя стоять як на долонi та їх змiтають насамперед.
  Ось ствол 85-мiлiметрової довжиною в тридцять два фути зенiтки пiдкинуло i зiгнуло в повiтрi наче бублик. Пiсля чого вона впала, придавивши п'ятьох англiйцiв. Оце черево одному з негрiв розпороло i вивалися кишки.
  А бомби сипалися, i все палало, грюкнув склад iз пальним, почали рватися, розкидаючись мало не по всьому кiстяку снаряди, потiм довбав ще один склад. На додачу по всьому наполегливо вили встановленi в обтiчниках Ю-87 i Фокке-Вульф сирени, викликаючи жах у негрiв i арабiв з числа колонiальних вiйськ. Але схоже й бiлi лякаються не менше.
  Ось, наприклад, два британськi фрегати зiткнулися, та так, що гримнули котли. I навiть уламки фрегатiв, що злетiли, рвалися в повiтрi, наче замiнованi поля, а крейсер елементарно пiдсiв на дно.
  Англiйський танк "Кромвель" з коротким дулом, зате з пристойною швидкiстю i досить потужним лобовим бронюванням у панiцi розiгнався i таранив свiй власний склад, навiть ще по дорозi розчавив десяток своїх божевiльних солдатiв. Хаос наростав. Ось ще й англiйський авiаносець став просiдати, а потужний дредноут вiдкрив вогонь... узбережжям, де копошилися власнi солдати.
  I в цiй пекла двi людини залишалися абсолютно незворушними. Один iз них iндiанець, розмiрено розкурював трубку, а iншим була жiнка, явно арабського походження, але воєнної форми. Удвох вони не звертаючи уваги на проносну в смерть. Точнiше цiлу орду вершникiв анiгiляцiї, рiзалися в зовсiм звичайну карткову гру. Це була гра п'ятдесяти двома картами з джокерами, та ще й за правилами, придуманими самим червоношкiрим.
  Жiнка-арабка заявила:
  - Шуму однак багато! I що так панiку влаштовувати.
  Один iз солдатiв зi спиною посiченою осколками мало не налетiв на iндiанця, але його недбало вiдкинув немов кошеня. Крапельки кровi потрапили на обличчя червоношкiрого, i вони, посмiхаючись, злизав. Пiсля чого помiтив:
  - Створювати шум доля слабких блiдолицих. Ми ж апачi вважаємо так - немає ворога добре, з'явився супротивник - ще краще!
  Смаглява жiнка помiтила:
  - Це типова слабкiсть тих, хто сповiдує вiру Христову. Люблять поговорити про жертву, але не приносять у жертву себе.
  Iндiанець швидко кивнув:
  - Порядок будується на фундаментi, де цемент вiра, а пiсок воля! Вiра - золоте серце, а воля - залiзний кулак! Тiльки у блiдолицих немає нi того, нi iншого.
  . РОЗДIЛ Љ 5
  А на бомбардувальнику нiмецькою теж дiвчина. У цьому випадку Вiола. Дуже гарна блондинка, а в парi Нiколетта. I обидвi дiвчата дуже сексуальнi. Скидають iз висоти бомба. I теж войовницi босi й у бiкiнi.
  Ревуть собi дiвки:
  - Ми є такi кралi, що супермени!
  Нiколетта теж випльовує з фюзеляжу бомби. I трощить ворога. Англiйцям так дiстається.
  Вiола теж як запустить забiйну бомбу згори. I заб'є бiйцiв iмперiї Лева.
  I теж як провоє:
  - Я страх вселяю Британiї!
  I босою нiжкою трусить. I спiв:
  - Черчiлля порвемо!
  Дiвчата з Ю-188 дуже непогано кидають бомби. Машина у них нова досконала. Дуже скорострiльна у неї конструкцiя гармат.
  Ось дiвчата та англiйський винищувач збили.
  Їхнiй лiтак досить швидкiсний. Воїтельки знову за допомогою босих нiг куляють руйнування.
  Вiола реве:
  - Я в труну ворогiв усiх заганяю!
  Нiколетта пiдвиває:
  - I противника закидаю!
  I босими нiжками як вiзьме та струсить!
  Ось це дiвки i як ворогiв молотять. I не зупинитись. Справжнi арiйки.
  А коли крутять i трясуть голими цицьками.
  I знову скидають бомби.
  А ще тут дiвчата на iнших лiтаках. Ось Єва бомби скидає. Крушить англiйцiв i спiває:
  - Я є така що супер!
  I Єва теж босими нiжками крутить педалi.
  А ось Вiола знову бомбу скине i прореве:
  - Я дика дiвчина, хочу вiдразу десять чоловiкiв за годину, що дуже круто i чудово!
  Декiлька палаючих британських солдатiв кинулися у воду, щоб змити з себе полум'я. Навiть кипiло вiд входження у воду, чулися крики, дикi стогiн. А по морськiй пiнi поповзли кривавi кола, спочатку густi, потiм розходилися поступово блiдими. А воїни колись найбiльшої i найбiльшої iмперiї Землi втрачали людську подобу. Арабка зневажливо пирхнула:
  - I цi чоловiки змушують нас носити паранджу!
  Червоношкiрий хитро мружись, помiтив:
  - Мабуть, їх лякає, твiй грiзний погляд!
  Арабка єхидно скелячи зуби, заявила:
  - М'якiсть жiнки подiбна до в'язкостi бронi, тiльки куди бiльш смертоносна i унiверсальна в захистi!
  Нiмцi вважали за краще вiдразу всадити всiма силами, тактика боксера, який, розраховуючи на неготовнiсть противника, вiдразу ж кидається всiма силами на ворога. Коли десятки ворожих лiтакiв горять на аеродромах не в змозi злетiти. Коли всерединi "Ланкастерiв" рвуться їхнi власнi бомби, руйнуючи все навколо i вся. Жорстка, але ефективна тактика. Ось i симфонiя пекла досягла пiку своєї сили, а потiм почала спадати.
  Але цим, звичайно, справа не скiнчилася, в хiд вступили десантна дивiзiя. Поки англiйцi пiсля подiбної обробки, нiякi їх можна брати тепленькими. Благо вже виготовленi в необхiдних кiлькостях планери десантування та налагодженi методи їхнього буксирування. Мабуть, на сьогоднi найкращi у свiтi.
  Ось вони й летять, не як шулiки - повiльнiше, але досить швидко, та ще й у супроводi музики Вагнера - улюбленого шедевра Гiтлера. Хто ще з тих, що живуть, пам'ятав фiльм "Апокалiпсис", де американцi саме цю музику використовували, атакуючи в'єтнамцiв. Як їх це лякало. Так i тут Вагнер, i гуркiтливi мотиви через пiдсилювачi. Десантники намазали собi обличчя фосфором, i розмалювалися, вони виглядають страшенно нiби демони їх пекла. Теж розрахунок на психологiчний ефект. Плюс ще у фосфор додали деякi реактиви, i трохи магнiєвої крихти, щоб хоча б на короткий час викликати свiчення. Такi моторошнi, особливо на тлi димової заграви, численних пожеж. Вони навiть кулемети є, теж закамуфльованi як пащ драконiв. Далi вже луплять спiвучi нiмецькi та трофейнi пiстолет-кулемети. I викошенi, рванi шеренги падають до чобiт переможцiв. А багато хто просто волiє здатися, незважаючи на те, що англiйцiв набагато бiльше, нiж нiмцiв.
  Iндiанець i арабка сховалися в невелику ретельно замасковану нору. Червоношкiрий зазначив:
  - Добре ми їх проорали!
  Чорновола жiнка здивувалася:
  - Ти кажеш ми? Може, маєш на увазi нас?
  Iндiанець заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Блiдоликi б'ють англiйцiв i це хороша ознака! А буде час, то настане i наше свято! Коли iндiанцi звiльнять свiй континент!
  Арабка зневажливо пирхнула:
  - А на владу над свiтом, ви випадково не претендуєте?
  Iндiанець ласкаво, нiби пояснюючи розумово вiдсталiй дитинi, посмiхнувся:
  - Хто хоче отримати надто багато - зазвичай залишається з нi чим! Так що велика ложка - рот дере!
  Фюрер, звичайно ж, не бачив, що витворяють його соколи та яструби, але в принципi здогадувався, що нiмецька вiйськова машина вiдпрацює все чiтко. Взагалi нiмецькi вiйськовi наступальнi операцiї до Курської дуги виконувались високому професiйному рiвнi. Деякi навiть називають еталонними. Навiть дивно, що подiбна машинка забуксувала, а потiм i зовсiм розвалилася.
  I дiвчата бачать подiбний сон, свого роду пророче бачення, перерване жорсткою командою - пiдйом!
  
  
  ГЕНОМ ВАРВАРИ-КРАСИ I КРИМСЬКА ВIЙНА
  Карен та Таша знову розбирали геном. Вони мали новi цiкавi iдеї.
  Справдi, чому не спробувати, використовуючи можливостi своєрiдної машини часу вплинути хiд вiйни. У цьому випадку на битву Iнкермонiвської битви. Того, що було переломним пiд час Кримської вiйни. I саме поразка у цiй битвi за деякими даними i пiдштовхнула Миколу першого до самогубства.
  Цар справдi був напрочуд здоровим дитиною, i його смерть у п'ятдесят вiсiм рокiв виявилася несподiваною.
  Карен i Таша переглядали через призму, як насуваються з усiх бокiв вiйська. I росiйськi, i французькi, англiйськi, Сардинського королiвства та турки. Проти Росiї виступила цiла коалiцiя. I Карен i Таша, звичайно, не могли це iгнорувати.
  Карен запропонував, своїй дружинi:
  - Ну що ж. Маєш подруги?
  Таша охоче пiдтвердила:
  - Та кiлька дiвчат проходить навчання бiйкам та рукопашному бою.
  Карен з усмiшкою промовив:
  - Ми японцiв били? Били! Гiтлеру допомогли зламати хребет? Допомогли! А тепер i коалiцiю молотитимемо!
  Таша iз цим охоче погодилася:
  - Молотитимемо!
  Карен прикрикнув на подругу:
  - Клич дiвчат! Я зараз приготував забiйну рiч!
  Таша замигтiла босими п'ятами, i помчала надвiр. Одночасно вона дзвонила айфоном.
  Прибули чотири дiвчини. Три блондинки та руда. Така ось задерикувата команда. З Ташею разом п'ять дiвчат!
  Карен оголосив:
  - Тепер будемо бити супротивника!
  Подруга Ташi Оленка з подивом запитала:
  - А як дерти?
  Таша вiдповiла:
  - Ось Карен нехай пояснить!
  Професор з усмiшкою вiдповiв:
  - Дуже просто! Я запущу у бiй квазiматерiальнi танки. Вони сумнiватимуть противникiв Росiї! I буде так! Бо я так сказав!
  Карен повернув важiль, i почулася гарна, нiжна музика. I нiби з-пiд землi почали з'являтися цiлком сучаснi i дуже бойовi та мiцнi танки.
  Гуркiт сотень гарматних залпiв змушував трястися земне покриття немов скейтбольну дошку на гребенi морської хвилi. Князь Меньшиков широкоплечий, незважаючи на молодiсть з уже вiдрослим важким черевцем, iстерично б'є з бокiв великого арабського скакуна. Нащадок вiдомого прiзвища реве, перемiшуючи слова команд iз перцевим матом.
  Його товсте обличчя почервонiло, блищить вiд поту, i з пухких губ злiтають слова:
  - Їй ви там козацькi .... Пришпорьте кiстянi мiшки i галопом до гармат ...
  Власний кiнь князя Меньшикова вже з обох бокiв покритий червоною пiною: дуже жорстокого порав безжальний сановник скакуна золотистими шпорами прикрашеними дiамантами... Полководець нервував, його почет теж. Пiсля початкової успiшної, що перекинула англiйськi порядки атаки - у битву вступили добiрнi та загартованi частини французької гвардiї.
  Особливо вбивчо дiяла артилерiя, i оснащенi найсучаснiшими нарiзними рушницями єгерськi батальйони. Вiдчувалося, що цi величезнi пластiвцi свинцю i полум'я, що безперервно сиплються на росiйськi вiйська, ось змусять податись назад - спочатку гарячу козацьку кiнноту, а потiм стiйка пiхота сама потрапить пiд удар французьких уланiв, якi вже перебувають на пiдходi уельських вершникiв.
  Тисячi ворон з неприємним карканням i пилячим запахом, що терзає нiздрi, вже злiтаються до свiжих трупiв, не звертаючи уваги на спiвучу вбивчу картеч i швидкi помахи шабель.
  Князь Барятинський виглядав дуже архаїчно у своїй срiблястiй, одягненiй поверх мундира кольчузi, пальнув iз довгого з золотими в завитушках курками пiстолета у улана - потрапив чи нi не видно, французи в русi i теж енергiйно куляють.
  Їхнiй генерал-лейтенант Ней розкотистим басом реве:
  - Пiдтягнiть мортири. Бомбами по росiйських як лiпимо!
  Французькi естрадницi смертi перемiщаються на чотирьох, утиканих шипами колесах. Широкi дула викидають по високiй дузi бомби, важкi презенти, якi розриваючись, на десятки сажень розкидають убивчi i зi свистом осколки, що крутяться.
  Ось зараз їх виводять на пряме наведення - точнiше на дистанцiю майже стовiдсоткової поразки - збираючись смачно зарядити вбивчою подачею!
  Колеса мортир незважаючи на казку гидко скриплять, а одному з невдалих гармат переїхало ногу, наскрiзь пробивши гомiлка шипом. На пару секунд йому вдалося перекричати канонаду битви, перш нiж затихнути вiд болючого шоку.
  Але ось "останнiй аргумент королiв" розгортається в двi стрункi лiнiї, щоб обрушити на ворога щiльний здатний внести рiшучий перелом залп.
  Росiйська пiхота вже частково змiшалася з ворожою, i англiйцi, а також шотландський легiон вiдчайдушно намагалися вiдiрватися вiд щелеп-багнетiв, що так смачно хрумкали людське тiло.
  Красива, статна дiвчина Димка бореться в перших рядах. Хоча в росiйськiй, царськiй армiї i не належить, щоб баби лiзли зi багнетом на передову, але ж сам князь Меньшиков прихопив дворову крiпосну, що вражає своєю грацiєю i красою найзнатнiших вельмож як... ну зрозумiло коханої.
  Досить освiчена i знає кiлька мов, крiпацтво знайшло чималу владу над князем. Вiн їй дозволяв дуже багато. Наприклад, боротися в однiй тунiцi, залишаючи голими плечi, руки i майже по самi стегна, мiцнi ноги на загальний огляд солдатiв. Ну розумiє, Димка чудово стрiляла, скакала на найкращих конях, а вже билася багнетом - вiртуозно.
  Для неї вiйна - це насолода та радiсть. Босонога Амазонка, iз задоволенням вiдчуває голою пiдошвою, що остигають у листопадi кримськi каменi. Вночi навiть видався заморозок i на iнеї залишилися витонченi слiди її точених, бездоганної форми нiжок.
  Коли холодок покусує босi п'яти, їх вiдмiнно зiгрiває бiг. А потiм яку ти вiдчуваєш насолоду: зануривши роздертi ступнi в щойно пролиту, теплу, парну кров.
  Дiвчисько селянка-рейнджер мчить швидше вiтру, її золотисте волосся немов смолоскип нестримного олiмпiйського полум'я, потрапивши в морду одному з англiйських п'яниць - важке пасмо до кровi розбило нiс i вилицi, змусивши супостата смачно впасти в осiнню бруд.
  Димка врiзала в пах шотландцю. У своєму картатому хiтi, що так сильно скидається на бабську спiдницю цей непоголений, рудий тип виглядає не страшним, а комiчним. Його багнет пролiтає повз, а сам горець пiдскочив жабою вiд сильного потрясiння падає мертво.
  Красива тигриця Димка скеля перлиннi зубки, знущально вимовляє:
  - Ти одержав задоволення!
  I тут же її багнет розсiкаючи немов блискавка повiтря, встромляється в горло англiйському капралу. З британського унтер-офiцера злiтає кокарда, i гублячи рушницю, боєць осiдає. За iнерцiєю зброя встигає вистрiлити, але гола ножа Димки встигла розгорнути стовбур i куля встромилася в бiк смаглявого, англiйського солдата.
  Дiвчисько-войовниця голосно смiється i кричить:
  - У вiйни не жiноче обличчя, зате хтиво в пожираннi чоловiкiв лоно!
  I знову миготять, завдаючи ударiв її шоколаднi вiд засмаги iкри. I те що вже зима на носi, напiвголу Димку не лякає: вона, будучи крiпаком, загартувалась у всьому - плюс ще й могутнє, сибiрське корiння.
  Щiльний як струмiнь фонтану, вибитий домкратом один удар колiном - чоловiк падає, а решта англiйських солдатiв, отримавши команду, намагаються пiти, бо ось-ось обрушаться важкi, розривнi бомби.
  Заодно пiдходять новi англiйськi, французькi та турецькi полки, що загрожують створити вирiшальну перевагу в силах.
  I ось з'явилися, немов ангел iз пiтьми, шiсть невеликих, але дуже забiйних танкiв. Вони були обставленi багаторазовими ракетами, типу граду яким можна палити без перерви, i автоматичною гарматою з нерозмiнним снарядом.
  Це новий вид озброєння, вигаданий професором Кареном. Типу того, що розмножується матерiю. Був один танк - стало шiсть! Була одна ракета, стало безлiч, якi розмножуються наче бактерiї при прискоренiй зйомцi.
  Ось це за певної подачi енергiї подвоєння матерiї - вiдбувається. А енергiя виробляється вiд термокваркового синтезу, який 144 мiльйони разiв сильнiший за термоядерний. Вiд одного грама матерiї виходить енергiї, як вiд двох мiльярдiв тонн спалювання найдобiрнiшого вугiлля. Тож можна заправлятися тривiально водою. I мочити собi супротивникiв, давити їх i шматувати.
  Шiсть танкiв розгорнулося i вдарило.
  Монстри технотронного пекла - всього шiсть штук, але такi смертоноснi... I навiть росiйськi шеренги рефлекторно подалися назад: наскiльки це все надзвичайно виглядало!
  Єдине, що вселяло хоч якийсь оптимiзм - триколiрнi росiйськi прапори на цих чудовиськах.
  Ось перше, незграбне диво взяло i виплюнуло свiй гостинець. Снаряд розiрвався у шерензi - розкидаючи мортири. Дюжина короткоствольних, але великого калiбру гармат перекинулася, а пару штук розiрвало. Командувач нарядом генерал-майор Олiвер виявився розплющений, немов травневий жук (подiбнiсть посилювала безлiч нагород на грудях i навiть закрiпилися на великому черевцi.). Неабияк труснуло - його велика волохата рука, створивши в польотi потрiйне сальто шльопнулася на броню танка. Золотий англiйський годинник привабливо блиснув i чиясь смаглява жiноча рука зi словами: "Рiд великий", вискочила з лючка i спiшно схопила знахiдку.
  Потiм вiдлетiла назад облуплена кiнцiвка i лунає знущальний вигук:
  - Вiд Чорнобога отримаєш компенсацiю!
  Та взялися дiвчата за знищення. А як урiжуть ракетами. Як пiднiмуть купу розiрваних тiл та трупiв. Чи не втримати їх. Несуться ракети сотнями. I цiлi полки англiйцiв розривають, змушуючи кидати прапори.
  Та не чекали союзники такого, що їх так лупцюватимуть. Що всього шестеро людей на ракетних танках вiзьмуться за рать. I що ракети полетять каскадом.
  Пiднялися цiлi хвилi розiрваних тiл. Як пiхотинцiв, i вершникiв. I гармати англiйцiв i французiв розриваються на частини i розколюються на дрiбну потерть, що горить.
  Свiжий пiхотний полк французiв з великої дистанцiї вiдкрив вогонь по голоногих дiвчатах у бронниках. Кулi рикошетили вiд надiйного захисту, тим бiльше що дистанцiя виглядала пристойною. Дiвчата в танках смiялися, показали дулi i, синхронно змiнивши магазини авiацiйних гармат, врубали чергами у вiдповiдь...
  Здавалося це валитися картковий будиночок, як почали спритно обсипатися французькi та шотландськi шеренги. Блакитнi та помаранчевi мундири покривалися плямами кровi, а круто накрученi автоматичнi гармати та ракети, що давали свiй "окрiп" розплавленiй сталi на ворожi когорти.
  Ось один за одним, тисяча за тисячею, полк за полком. Шiсть ракетних танкiв валять катком.
  Наташка, войовниця в бiкiнi, керуючи танком за допомогою джойстика, на який натискала босими пальчиками нiжок, заспiвала:
  - Коловрат! Росiйський Коловрат! Захисник Вiтчизни! Перуна солдатiв! Коловрат! Росiйський Коловрат! Героїв Русi збирає на сполох!
  Таша у вiдповiдь заспiвала, руйнуючи союзнi вiйська:
  - Батькiвщина наша! Свята країна! Не буде в Криму панувати Сатана!
  Оленка, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, прочирикала:
  - Не пануватиме! Ах, не пануватиме!
  Останнiм пiдроздiлом, який намагається вчинити хоч якийсь, органiзований опiр, став гренадерський полк iмператора Наполеона Третього.
  Три тисячi добiрних, найкращих французьких солдатiв - не один з них на зрiст не був нижчим за метр вiсiмдесяти. Вуса хвацько закрученi: обличчя кам'янi, а багнети пiднiмаються одночасно, немов клавiшi пiанiно. Вони вишикувалися рiвними прямокутниками, немов на парадi, щiльно зiмкнувшись.
  Це викликало у Ташi лише поблажливу посмiшку:
  - Ну що ж? Буде бiльше жертв!
  I дiвчата як взяли i лупнули по супротивнику ракетами. Вiдразу ж три тисячi бiйцiв, практично з першого ж залпу виявилися розiрванi на шматки!
  Оленка, тупаючи босими п'яточками, прокричала:
  - Яка перемога!
  Таша прочирикала:
  - Ми вiчнi Боги Росiйської землi!
  Бiй виявився досить коротким. А що? Проти Японiї виявилося достатньо всього одного танка. А тут шiсть i досконалiших iз ракетами.
  Але спочивати на лаврах зарано.
  Карен сухо наказав:
  - Потрiбно знищити ще й тих, хто тримає в облозi Севастополь!
  Оленка засумнiвалася:
  - А може нашi так упораються?
  Карен жорстко вiдповiв:
  - Звичайно ж нi! Потрiбно поберегти росiйських солдатiв i закiнчити вiйну якнайшвидше!
  Марiя, ця дiвчина iз золотим волоссям, логiчно помiтила:
  - Недобитий ворог, як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  Князь Меньшиков вiд подиву i чого грiха таїти страху, втратив дар мови i зараз, як i бiльшiсть бiйцiв, лише спостерiгав за дiями, немов град на голову пiдмоги, що звалилася з неба(?). Втiм, козачий отаман Валера Платов вирiшив вчинити смiливiше i оглушливо ревучи, скомандував:
  - У шаблi їхнi дiточки! Круш басурманську нечисть!
  I козаки, по купах яких пройшлася жива бриж, агресивно пришпоривши коней, i махаючи немов соколи крилами шаблями кинулися гнати, до самого Стамбула (море не завада!) супротивника!
  Дiвчата з авiацiйних гармат добили ворога. Таша, Оленка, Наташка, Марiя та Августина - п'ять дiвчат, що билися босоногi та в бiкiнi, провели непогану роботу. Дещо вiд'їхали вiд росiйського вiйська, вийшли з танкiв.
  I перекусили, випили по пляшцi пива, i з'їли по банцi чорної iкри.
  Войовницi були веселi та задоволенi.
  Августина помiтила:
  - Ось сьогоднi чоловiкiв значно менше на планетi Земля стало!
  Марiя хихикнула i вiдповiла:
  - I слава Богу! Вони такi неприємнi i волохати!
  Оленка запропонувала:
  - А давайте всiх самцiв перевiшуємо!
  Наташа погодилася:
  - Давайте!
  Таша заперечила:
  - Не треба! Вони теж здатнi принести жiнкам задоволення!
  I всi п'ять дiвчат розреготалися!
  Бiля Севастополя знаходилося ще чимало англiйських та французьких вiйськ. Плюс ще й турецькi полки. Хоча iмперiю Османа вже здорово придавили на Кавказi i турки не надто активно лiзли в Крим.
  Принаймнi Меньшиков не розраховував, що зможе виграти генеральний бiй виключно самотужки.
  Танки та транспорти, випередивши кавалерiю, обрушили на найближчий табiр супротивника.
  Англо-французькi вiйська мабуть про всяк випадок заздалегiдь пiдготувалися до вiдбитку атаки.
  Хоча броня танкiв i невразлива для знарядь союзного вiйська, але мiни...
  Втiм, дiвчата вже давно напоготовi, i їх на м'якiнi не проведеш. Взяли i з дистанцiї, як почали лупити ракетами. I як викосили масу пiхоти та гармат.
  Мов у небо падали сотнi невеликих, але дуже руйнiвних бомб. Вони сиплються собi, винищують французiв та англiйцiв. Проводять смертельне вбивство.
  Спочатку побиття йшло в однi ворота. Але потiм рвонуло двi тонни пороху, i один iз танкiв перекинувся. Дiвчина Оленка, задригала нiжкам.
  Карен пiдказав їй:
  - Тисни на синю кнопку!
  Оленка натиснула босими пальчиками нiг. I танк пiдстрибнув, i знову став на мiсце.
  Дiвча знову його розгорнула i як застрочить. Пiшло реальне винищення союзної армiї. I тотальне, i жорстоке.
  Дiвчина-блондинка заспiвала:
  - Батькiвщина моя! Б'є хвилею струмiнь! Батькiвщина моя! Росiйська Земля!
  I знову войовницi i зминають супротивникiв, i ведуть винищення у тотальному варiантi.
  Наташа завзято заспiвала, пiдскакуючи наче м'ячик:
  - Занесло мене! Кудись занесло!
  Марiя ведучи вогонь i розбиваючи англiйцiв, заспiвала:
  - Вiд човна, що ми плавали, лишилося лише весло!
  I войовницi додали обертiв. I лупили тепер ракетами з двох рук.
  Таша теж стрiляла, i пищала:
  - Майбутнє столiття! I ми цього столiття на бiлому, гарячому конi!
  Танки не лише стрiляли, а й давили гусеницями пiхоту. Противник у свою чергу буквально закидав iз гранатами. Хоча начебто для сучасних танкiв такi пороховi (динамiт поки що не надiйшов у серiйне виробництво) чурки безпечнi, наче горох, але...
  Усерединi машин вiдчуття вкрай неприємнi, наче ти начепив собi на голову барабан i по ньому енергiйно б'ють дерев'яними паличками. Та й оптика вiд маси дрiбних пошкоджень i кiптяви страждає.
  Димовi гранатомети, заважають i огляду танкiв, а в iнфрачервоному баченнi таке розпливчасте i хаотичне. А крiзь фiльтри вже проникає у вежу вся ця кiптява.
  Наташка з досадою помiтила:
  - Танк, сконструйований Кареном, повинен проходити крiзь епiцентр ядерного вибуху i плисти пiд водою. Звiдки в ньому запах гару!
  Августина в досадi рушила босою нiжкою по коробцi. Не так сильно, щоб пошкодити, але достатньо, щоб тривожно мигнула червона лампочка. Вогняна дияволиця логiчно помiтила:
  - Щоб нашi, примудрилися здати танк i рекордний термiн i без недоробок... Нонсенс!
  Наташа сердито в'янула:
  - А якби нас урки газами отруйними.
  Августина запитавши витрачену кулеметну стрiчку, вона повисла наче удав iз випущеними кишками на важелi, знову вiдкрила пальбу. Треба вибивати гвардiйцiв та давити пiхоту. Iнакше їх так i справдi трупами закидають.
  Не такi вже слабаки цi англосакси чи "жабники", не тiкають вiд монстрiв - огризаються! Видно коли табiр заволокло димом спустошення виробленi свинцевим дощем i осколковими боєприпасами менш помiтнi. Та й солдати на те й солдати, щоб не кидатися навтьоки при перших пострiлах. Але в даному випадку їхня завзятiсть створювала проблеми. Та ще один танк лопнув гусениця. Хоча машина й не втратила ходу, але рух сповiльнила. I тут же по гусеницях iнших машин полетiли гранати або ще небезпечнiше барила з досить потужним бездимним порохом.
  Досвiдченi офiцери союзної армiї, одразу протнули слабку ланку, хоча керованiсть армiй стала обмеженою.
  Вiйницi пресували, немов справжнi шаблезубi тигрицi союзну армiю. Вони були надзвичайно агресивнi, i дуже бойовi. А ракети це огнезарний град, i низка руйнувань. Справжнiй каскад вищих сил i впливу геєни вогненної, що ллється з небес.
  Не встояти проти дiвчаток.
  Одна за одною знищуються батареї супротивникiв. Безлiч гармат, уже зiм'ятий, розплющений, розплавлений, i горить.
  Оленка заспiвала:
  Може, ми образили когось даремно!
  Скинули п'ятнадцять мегатонн.
  Ось уже валить дим, горить, горить земля.
  Де стоять колись Бiлий дiм!
  Наташка заспiвала зi смаком:
  - Скатертиною, скатертиною, пекельний дим стелиться.
  I забирається в морду нам стволом!
  Кожному, кожному, у краще вiриться,
  Те, що на союзникiв чекає - крутий розгром!
  Танки крутилися i розмазували союзникiв у коржики. Тиснули i гусеницями, i розривали ракетами.
  Бiй пiдходив до своєї кульмiнацiї.
  Красива Таша без побоювання вступила босою нiжкою у вогонь, лагiдно i навiть приємно полум'я. А потiм як рубанет, що одразу п'ятеро британських солдатiв втратили голи.
  Ситуацiя створилася критична i час для гiмну, чудова Таша як заспiває;
  Зiрки на небi - червоний каскад,
  Ви злiтаємо дуги горизонту!
  Хоч нашi сестри у плазмi горять,
  Хувати не можна висунь жало з парасольки!
  
  Космос без граней - райський простiр;
  У ньому навiть зiрки - лик херувимiв!
  Хоч i занiс пекло сокиру -
  Наша Вiтчизна непереможна!
  
  Штик до Берлiна - вибив iскру,
  Десь уже зрiють вишнi на Марсi!
  До фюрера з бомбою вiрте прийду,
  Хоч бiснуватий в шаленому трансi!
  
  Горе буває - свiт, як скеля;
  Круто i боляче - у свiтлi огляди!
  Для сильних духом Бог вiр воскрес,
  Ну, а мороз по вiконцях вiзерунки!
  
  Але для душi нам потрiбний не Христос.
  Бо не можна стати сильним, прощаючи всiх!
  Життя череди з безлiчi смуг:
  Її ведемо ми не за чашкою чаю!
  
  Адже ратна праця - почесна на вiки,
  Бо у ньому зосереджений Вiрiй!
  Виконатися велика мрiя,
  Наш герб iз волошок та нiжних лiлiй!
  
  Ризикнути можливо над головою,
  Її зiрвавши по волоссю не плачуть!
  Ти спокушаємо отрок Сатаною,
  Але не прошляпиш якщо смiв удачу!
  
  Ризикнемо, доб'ємося - вiзьмемо кордон,
  Сумнiви, бiди, прикрощi вiдкинемо!
  Лiмiт на боягузтво хоробро ти урiж -
  Не дай собi прiрви в глухiй трясовинi!
  У критичний момент у бiй вступили лихi матроси Севастополя та мiсцеве ополчення. Хоча захисникiв порiвняно мало, але вже надламаного противника це серйозний удар.
  Залишивши останню кулеметну стрiчку на "розлучення" Августина пiдморгнула подрузi:
  - По-нашому врубаємо!
  Та зупинила i без того танк, що майже спорожнiв паливом, i вигукнула:
  - Звичайно!
  Мечi у дiвчат блиснули, i вони легко вискочили з люка, що автоматично розкрився. I розпочалася вирiшальна битва престолiв. Обидвi войовницi голосно, наче циркулярнi пилки верещали, а рубали ще смертоноснiше.
  Кожен їх помах - вiдразу кiлька розрубаних тiл. Iншi танки, схоже, теж витратили кулеметнi стрiчки i майже вичерпали лiмiт пального. Так що вони могли в кращому разi тиснути покрученими гусеницями.
  Але Карен знову включив множник матерiї. I танки ожили. I знову летять i сиплють ракети, добиваючи останнiх англiйцiв, французiв, туркiв, представникiв Сардинського королiвства.
  Ось як дiвчата хвацько взялися. I поєднання ракет та снарядiв. Мало того дiвчатам ще хочеться i особисто попрацювати шаблями. Скiльки можна лупити супротивника на дистанцiї. А вони вбивати супостатiв люблять. Справжнi термiнатори.
  Марiя поспiвала, стрясся золотистим волоссям:
  - Дiвчата люблять вбивати! Такi дiвки!
  Наташа, скелячи зубки, погодилася:
  - Ми всi дивимось у Наполеони! Двоногих тварин мiльйони!
  Оленка, рубаючи англiйцiв та французiв, додала:
  - Для нас покликання одне!
  Августина вiдразу двома шаблями зрубуючи, видала:
  -Трушити ворогiв i пити вино!
  А ось i вiд Меньшикова мчить пiдмога. Першими природно приспiли кавалеристи. Адже поки немає мобiльних транспортерiв, все доводиться царицi полiв тупотiти власними кiнцiвками.
  Натомiсть кiнь, вiн i в Африцi кiнь.
  Крiпа дiвка i водночас люта войовниця Димка на своєму прекрасному скакунi примудрилася вирватися попереду всiх. Красуня-селянка б'є голими п'ятами по крупу скакуна i люто розмахує шаблею.
  Ось i її перших "трофей", забруднений у пилу улан, вiдбив тiльки перший випад освiченої селянки, а другий виверт майже вiдсiємо йому цiлком голову. Француз навiть скрикнути з перерiзаним горлом не мiг, а просто впав з крупи. А Димка заспiвала:
  - У чистому полi волошки... Далека дорога!
  Розчула своїм надгострим слухом Наташа, прогарчала в унiсон:
  - Вздовж дороги, лiс густий iз бабами Ягами!
  Голонога Таша додала, перекриваючи гомiн битви - всi цi гармати i клинки:
  - А в кiнцi тiєї дороги: плаха з сокирами!
  Димка спритно пiшовши вiд клинка, промовила, вже без всякого реву:
  - Ех, раз!
  Пiсля цього слова впав уже англiйський вершник...
  - Та ще раз!
  А тут не пощастило турецькому пихатому нiби паша кавалеристу.
  - Та ще багато, багато, багато разiв!
  Тут уже босоп'ята Таша перебила в стрибку разом розкидавши своїми витонченими нiжками цiлу дюжину загарбникiв:
  - Та що ти по разу канючиш! Давай краще одразу ж мiльйон!
  Вогнезарний термiнатор Августина запустивши в польотi босими пальчиками сталевий шолом, прогарчала:
  - Тримаємо у банку - мiльйони i начхати нам на закони!
  Наташа погодилася з таким розкладом:
  - Правильно: один закон порушиш злочинець, дещо - небiжчик, все Господь Бог!
  Августина дотепно помiтила:
  - Як говорив Великий письменник i фiлософ Рибаченко: дурням не писанi закони, генiям не наказанi закони природи!
  Дуже сильна дiвка-мутант Таша спритно пiдкинула нiжкою барило з порохом. Подивилася на блискучу вiд кровi пiдошву i коли бочка з пекельним зiллям рвонула, прочирикала:
  - Мова дана розумному, щоб приховувати роздуми про дурнi й безглуздi речi!
  Але мабуть дiвчата не думали... Танк професора, здатний лiтати, захлинаючись вiд нестачi пального, почав втрачати висоту. Досвiдчений воїн, вiдчайдушно намагаючись зберегти машину, посадивши її на бiльш-менш гладке мiсце. На щастя на цей момент останнi запаси мужностi у союзних вiйськ вичерпалися. Крiм того героїчна росiйська пiхота, подолавши суворовським марш-кидком, величезна вiдстань уже пiдходила до охопленого грандiозною баталiєю поля та пагорбiв.
  А ось i сам князь Меньшиков, як завжди, готовий потиснути незаслуженi лаври переможця.
  Карен фiлософськи вiдповiв:
  - Комусь лiтати, а комусь повзати!
  Вiдомий письменник та поет Олег Рибаченко дуже хотiв стати хлопчиком.
  I його мрiя здiйснилася. Справдi супермени-ельфи перетворили письменника на хлопчика на вигляд десяти-одинадцяти рокiв. I вiдправили його босонiж i в шортах до Криму на вiйну.
  Для початку свiжоспечений хлопчик, щоб накопичити сили поринув у медитацiю i бачив дива.
  П'ятiрка гарних дiвчат - босоногих та у бiкiнi боролася з японцями. Воїтельки атакували самураїв, якi намагалися розбити росiйськi вiйська, що прикривають далекi пiдступи до Порт-Артура.
  Дiвчат лише п'ять, i вони озброєнi лише шаблями. Але босими нiжками метають гостро оточенi диски. I кожна з них уражається масою японцiв.
  Воїтельки знищують десант, який висадився, неподалiк Порт-Артура. I роблять це дуже лихо. Ось Таша головна, у цiй п'ятiрцi, як вiзьме i босими пальцями ноги диск метне. I вiдразу ж дюжинi самураїв горло перерiже.
  Пiсля чого заспiває:
  - Я люблю вбивати i не терплю брехнi!
  Далi метає босими пальчиками нiжок та Оленка. Збиває японцiв, i щебече:
  - А вороговi не буде й рубля!
  Потiм у бiй вступає крута Наталя. Теж метне босими пальцями нiг щось забiйне, пара десяткiв самураїв пiдiрванi, i реве собi:
  - А я в боях зовсiм непереможна!
  I покаже свою довгу мову!
  Марiя теж босими пальчиками нiжок, вiзьме i запустить, щось таке надзвичайно вбивче i прочiркає:
  - Ми мислимо, значить iснуємо!
  I чудова Августина, як вiзьме, i босими пальцями ноги метне, розпечена куля. I розкидає супротивника i заспiває:
  - А якщо iснуємо, значить мислимо!
  I знову розсмiяється! I вишкiрить свої зубки-клики.
  Дiвчата тут виметають супротивникiв дуже швидко, i з розмахом. Не знають слова - пощади. I ось десант остаточно розсiяний! Здобуто повну, i цiлком переконливу перемогу!
  П'ятдесят тисяч японцiв знищено!
  Таша вимовляє iз захопленням:
  - Не буде поразки вiд країни Вранiшнього Сонця! Нi, на нас чекають виключно перемоги!
  Оленка захоплено вiдповiла:
  - I винятково перемоги!
  Наташа пiдтвердила, запустивши за допомогою босих пальцiв нiг, щось схоже на презент анiгiляцiї:
  - Класнi перемоги!
  Марiя златоволоса красуня гаркнула:
  - Я чемпiонка!
  Августина пiдтвердила:
  - З першого ж раунду!
  Поки Олег Рибаченко медитував та пiрнав у глибокi верстви - минуло понад добу. Якраз вирував сильний шторм, що вибухнув у реальнiй iсторiї 14 Листопада 1854 року, завдав колосальної шкоди флоту союзникiв. Вони безповоротно тодi втратили 53 корабля, за винятком посудин, що отримали серйознi пошкодження.
  Зараз, однак, наслiдки могли виявитися ще гiршими - транспортнi кораблi перевантаженi залишками розбитого десанту, а бухту триматиме пiд ударом росiйськi гармати.
  На багряному з фiолетовими цятками небi, наче демони розлютилися - здавалося, нiби чорти водять хоровод! Наскiльки все виглядало гротескно та жахливо!
  Шторм i справдi жахливий, особливо щодо спокiйного Чорного моря. Морськi хвилi здiймаючись, нагадують бикiв, що збожеволiли, бадять кораблi. Ось, наприклад, як падає такий свинцевий молот, ударяючись тисячотонною кувалдою в черевце пароплава.
  Англiйський фрегат "Вiкторiя", зi зламаними палубами мляво дрейфує i вже нахилений загрожує затаранити себе на узбережжi. Декiлька десяткiв матросiв уже змило за борт. Вони не надто довго змогли протриматися на буквально киплячiй, котлом Везельвула вогнянiй водi.
  Перекошенi особи, судомно зведенi разом вилицi. Велика кiлькiсть жертв...
  Старий матрос Гаррi Смiт як завжди споєний - буря знатна, але штормовi сороковi широти пiвденної пiвкулi часом дарували шторми куди крутiше i дев'ятий вал вище. Але й тут фрегат буквально трiскотить i загрожує розiрвати на частини. А вода за кормою холодна. Щоправда, не настiльки щоб людина миттєво перетворилася на льодяник. Накопичене за лiто тепло ще не встигло випаруватися i...
  Все одно плоска пляшка вiскi доводиться як нiколи до речi. Чудовий чудь солодкуватий, але терпкий напiй - яка ласкава i оксамитова хвиля струмує по горлу i повiльно опускається до живота, наповнюючи тiло енергiєю, а думки райдужними переживаннями та чудовими забарвленнями.
  Тут уже i без бiса. Все круто! Не страшно те, що шастають i перекочуються спученою поверхнею - виглядають зовсiм не страшними!
  Навпаки такi кумеднi чортики, що хочеться їм мiцно потиснути руку.
  У п'яне обличчя матроса хлюпнуло крижаною хвилею - фрегат уже став загрозливо кренитися на лiвий борт.
  Матрос п'яно прогарчав:
  - О море, море, море, море - сидять ворони на парканi!
  Зiрвана штормом гармата гасає по палубi, неначе лихий ковзаняр. Ось одному з юнг не пощастило - хлопчика потрапив пiд колеса i тепер корчився у жахливих муках. Кiстки на ногах роздробленi, а вода, немов iз колеса для страт, усе прибуває. Матрос втiм, навiть видимостi спiвчуття не зобразив:
  - Таке життя хлопчик! - I п'яно икнув, заспiвав. - Наш девiз чотири слова - тонеш сам - драговини iншого!
  Фрегат, схоже, отримав пробоїну, чи точнiше розiйшовся погано склепаний шов на залiзi. Пробите нутро посудини - зяяло, немов чорна дiрка, в утробi планети, а потоки води вривалися немов дикi кочiвники.
  А сплескування ще зловiснiшi, нiж дикi крики або навпаки шипiння гадюк.
  Матрос, похитуючись насилу став на двi ноги i пробасил:
  - Полундра - свистати всiх нагору!
  I тут же вдарило начебто м'якою, але страшенно важкою палицею. Захлинаючись бородач намагався щось веселе заспiвати, але його невблаганно вабило в безодню, а на харю наче начепили важкий i безпросвiтний кляп!
  А стихiя продовжувала вирувати i здавалося все набирає обертiв.
  Олег Рибаченко, що став дитиною, вискочив з укриття на вулицю i почав люто шльопати босими, хлопчачими нiжками по вкритих скляних кiрках калюжах. Але незабаром зуби застукали вiд крижаної зливи, i вiн швидко повернувся назад у тепле примiщення.
  Майже вiдразу з'явилася чудова Таша.
  Дiвчина i не приховувала свою радiсть, вказуючи на небо i трясучись своїми важкими грудьми:
  - Ось, нарештi, i Боженька став нам допомагати!
  Босоногий в одних лише шортах хлопчисько, Олег Рибаченко кривлячи свою круглу пику, заперечив:
  - Боги росiяни, вiрю сильнi,
  Але вони допомагають не слабким!
  Якщо Батькiвщинi служать сини,
  То сильнiше не знайдете держави!
  Симпатична Таша демонстративно скривилася i помiтила:
  - Те, що прикметник ти римуєш iз iменником - це вже прогрес!
  Хлопчик-поет засмiявся i логiчно зауважив:
  - Раз дощечка, двi дощечки буде драбинка - раз слiвце, два слiвце - стане пiсенька!
  Дiвча-мутант несподiвано рушила хлопчика долонею по губах i гаркнула:
  - Плагiатор ти малолiтнiй!
  Олег у вiдповiдь атакував вертушкою, вiн уже непогано вмiв розтягуватися, але, зрозумiло, проти противника такого класу його жалюгiднi спроби атакувати виглядали смiшно.
  Крута Таша контратакувала, спiймавши пацана босими пальчиками за нiс i навiть вiдiрвала його вiд пiдлоги змусивши смiшно дригати, блискучими вiд пiщаних калюж п'ята.
  Хлопчик спробував ущипнути злу тiтку в iкру, але шкiра у воївки-мутанта нi подружжя навiть горезвiсної алiгатоської шкiри. Так що пальцi лише ковзнули по глянцевiй шкiрi. Олежка завив:
  - Ой, не треба, бо ж бо як!
  Коли Свiтлана його вiдпустила, на всьому обличчi буквально набула величезна слива.
  Хлопчик погрозив злiй тiтцi кулачком i несподiвано спитав:
  - А мене робити диверсiю вiзьмете?
  Таша красуня з геному, грайливим тоном проспiвала:
  - Звичайно ж нi!
  Олег Рибаченко скривився:
  - А це ще чому?
  Блондинка-термiнатор заспiвала:
  - Ти не знаєш вина, смаку мiцних цигарок!
  Хлопчик, зрозумiвши кого перевертає голонога Таша, проскулив:
  - А ти Вiяла Сердючка i з блiхами смердючка!
  Пiсля таких слiв неминуче було суворе покарання. Таша заломила хлопчику-поетовi руку i почала бити його ременем. Хлопчик Олег заверещав вiд болю i безуспiшно намагався вирватися. Удари такого дiвчинки дiставали i через одяг та джинсовi штани. А тут ти, незважаючи на холод майже голий. I боляче це i гидко, а головне соромно!
  Несподiвано крута Таша перестала пороти хлопчика, що вiдчайдушно вiдбивається, i ласкаво запропонувала:
  - Дай ми тебе вiзьмемо у розвiдку...
  Не вiрячи своєму щастю, Олег Рибаченко пiдскочив на мiсцi i прогарчав:
  - Ось це так! Ми зi свiтлом назавжди!
  Деякий час ще зайняло перечекання затяжної i небезпечної бурi.
  Iмператор Микола Перший тим часом вивчав лист свiтлiшого князя Меньшикова, що прибув з термiновим, мчався на сумiжних конях кур'єром.
  Хитрий царедворець всiляко звеличував власнi заслуги i фактично нiчого не повiдомляв про надану йому допомогу з боку прибульцiв iз двадцять першого столiття. Навiть прiзвище командира ударного батальйону Стрєлкова не було згадано.
  Натомiсть себе князь не забув...
  Микола загалом теж був дуже задоволений: 150-тисячний десантний корпус союзникiв практично перестав iснувати. Блокаду з Севастополя знято, а отже, головну скалку вирвано. Залишилося тiльки захопити мiсто-фортецю Карс у Закавказзi i можливо Екзерум - i тодi турки самi попросять свiту.
  Сам цар Микола не коштував надто амбiтних планiв щодо експансiї до Малої Азiї. Тим бiльше, майже весь чорноморський флот потоплений, а значить вести наступ на Стамбул вкрай авантюра.
  Навiть найбiльший полководець усiх часiв i народ Олександр Васильович Суворов не наважився атакувати столицю iмперiї Османа. Хоча тодi в нього на руках були всi козирi: Австрiя воювала проти туркiв i була разом iз Росiєю, у Францiї спалахнула революцiя i їй уже не до втручання, а грiзна Британiя скована як у Францiї.
  Коротше кажучи, тодi був шанс нахилити туркiв, але мабуть не зважилися.
  Миколи бiльше цiкавило iнше: хто цi дивнi прибульцi? Меншиков зрозумiло правди не скаже, але хитрий iмператор отримує iнформацiю з рiзних джерел.
  Олег Рибаченко, який став хлопчиком, бiгав босонiж по свiжому кримському снiжку. Йому це було дуже приємно, хоч голi п'ята й припiкало.
  Як добре бути сильним i здоровим хлопчиськом. Бiгай собi босим, в холодну погоду i це виглядає природно i ти не соромишся.
  Хлопчик озирнувся, дитячi слiди на снiгу здавались витонченими та красивими.
  Олег Рибаченко став своїми хлопчачими нiжками викладати орнамент. Так виходило просто чудово.
  Хлопчик заспiвав iз радiстю:
  - Не страшнi миготiння днiв i рокiв,
  Тiльки менi Олежцi на планетi -
  Добре таким бути чи нi,
  Добре таким чи бути нi!
  Класно жити вiдповiсть!
  Тим часом Карен переробив танк у гелiкоптер. I назвав його "Чорна акула". Це вражаюче, витвiр мистецтва. Воiстину вищий клас.
  I дiвчата виготовились до бою. Вони хочуть затопити флот союзникiв? Нехай буде так!
  Таша захоплено сказала:
  - Вiйна це повiтря для легень,
  Не будемо цькувати його своєю невпевненiстю!
  Карен пiдтвердив:
  - Не будемо!
  Ще не встигло заспокоїтись пiсля шторму мору, а "Чорна акула" вже пiднiмається у свiй каральний полiт. I зрозумiло на нiй смертоносна четвiрка дiвчат. Оленка залишилася з Кареном, так розпорядився жереб.
  Олегу Рибаченка теж пощастило - Босонога Таша дозволила хлопчику летiти разом iз ними.
  Блондинка-вихор логiчно та розумно висловилася:
  - Починати героїчну дорогу нiколи не рано!
  Пацан на вигляд Олег, який за календарними роками зовсiм не хлопчик, iз цим охоче погодився:
  - Людина старiє, коли в це вiрить... Так само i хлопчик чоловiк - якщо почувається крутим мужиком!
  Красива Таша ласкаво вщипнула борзу дитину в пухку щоку:
  - I це правильно! Треба й справдi вiдчувати i жити бойовим духом, i тодi нiхто й нiколи тебе не здолає!
  "Чорна акула" вiдiрвалася вiд землi дуже тяжко. На неї навантажили бочки з порохом - запаси сучасних снарядiв майже зовсiм вичерпалися i кiлька реактивних, невеликих розмiрiв ракет залишили як НЗ. Тож для бомбових ударiв обрали - старовинний, громiздкий, але цiлком надiйний елемент.
  Насамперед i це, зрозумiло, напрошувалося, удару слiд було завдати по великих лiнiйних кораблях. На той момент термiн лiнкор, у всякому разi, офiцiйно не використовувався, але потужнi, на паровiй тязi кораблi зi знаряддями великих калiбрiв вже надiйшли до серiї.
  Особливо їх любили англiйцi - "Британiя володарка морiв". Хоча Лев ще досяг зенiту своєї могутностi, але Туманний Альбiон переживав колосальний пiдйом, стрiмко розширюючи свою колонiальну iмперiю.
  Британiя побоювалася експансiї Росiї у Середню Азiю i далi до Iндiї, не подобався їй пiдрив свого впливу Туреччини.
  Зрозумiло i Микола перший велику увагу придiляє Росiйським збройним силам - зовсiм не збирався вiдмовляти вiд експансiї Пiвднi. Проте затяжна вiйна на Кавказi iз чеченським отаманом Шамiлем змусила обережного монарха тимчасово вiдкласти плани експансiї.
  Але в будь-якому разi Британiя виставила в Чорному морi все найкраще, що має. Лiнiйнi крейсери майже не постраждали вiд урагану, найбiльше дiсталося транспортам та потонуло багато пiхотних з гарматами пiдроздiлу. Чимало виявилося розбите i викинуте на берег дрiбнiших посудин. Серед загиблих чи серйозно пошарпаних виявилися i фрегати, i навiть кiлька легких крейсерiв.
  Флот союзникiв зазнав колосальної шкоди, але зберiг бiльшу частину своєї гарматної могутностi. У реальнiй iсторiї, така трiпання не завадила Британiї та Францiї, продовжувати постачати своє угруповання та вести обстрiл Севастополя. Хоча теж сприяла затягуванню облоги.
  Професор Карен з цим змирився, оскiльки iнших лiтальних апаратiв не залишилося: один його танка, з яких можна переробити у вертолiт, взагалi розбитий так, що його в польових умовах вiдремонтувати не реально, а для другого ще потрiбно приготувати спецiальне пальне.
  В принципi, можливо, пiдiйшов би i гас, але вищої якостi, нiж у серединi ХIХ столiття. У будь-якому випадку виготовлення палива потребувало часу. Хоча, в принципi, це завдання за кiлька мiсяцiв цiлком можна вирiшити.
  А от у боєприпасах... Тут уже дуже складно - хоч пара фахiвцiв при загонi є. Але щоб без креслень вiдтворити весь цей складний ланцюжок?
  "Чорна акула" мала запас палива, та й двигун мiг хоч i гiрше, але попрацювати на спирту. Принаймнi дiвчата палали оптимiзмом, завантажуючи на борт порох.
  Наташа як найбiльший фахiвець у галузi авiацiї та бомбардувань запевнила професора Карена:
  - Якщо точно потрапити, то ми зможемо розколоти лiнiйний крейсер навiть примiтивним порохом!
  Досвiдчений вчений i творець унiкального геному, стримано похвалив дiвчат, але застерiг:
  - "Чорна акула" не найзахищенiший лiтальний апарат - потрапляння до неї можуть бути небезпечними!
  Четвiрка войовниць хором вигукнула:
  - Ну, вiд гвинта!
  I замиготiли голi, дiвочi п'ятки.
  Атака велася вночi, у похмуру погоду. Через це, зрозумiло, виник колосальний ризик розбити унiкальний вертолiт. Особливо якщо зважити на те, що його перевантажили.
  Наташа навiть висунула претензiї до Августини:
  - Навiщо стiльки вантажити дурниця! Можна ще кiлька разiв злiтати!
  Руда бестiя у вiдповiдь кинула у свою напарницю тонкий, сталевий диск. Так його спiймала перлинними зубами i ринула:
  - Будеш дурня валяти?
  Августина зло вiдповiла:
  - Не дурня, а дурню!
  Босонога Таша крикнула на них, пiдштовхнув рукою м'язистого хлопчика Олега:
  - За дитини прошу непристойними словами не висловлюватися!
  I вся четвiрка розреготалася. Дуже вже забавною стала тепер здаватися вiйна. Та ще в минулому...
  Хоча гвинт перевантаженого вертольота i справдi трiщить, а титановий корпус здригається вiд навантаження. Втiм, тут не зовсiм титан, якийсь складнiший i легший сплав. Може навiть iз елементами вуглепластику. У всякому разi, дана модифiкацiя "Чорної акули" - понад шiстсот мiльйонiв доларiв коштує. Дорога вийшла штучка. Наташа навiть подумала, що нiколи б її таким гарненьким чортiвкам, як дiвки в бiкiнi, не передали б - якби не було бiля штурвала такого вмiлого пiлота як вона!
  Вмiлого, бо вона мутант... Точнiше змiнений органiзм! Як i у всiєї четвiрки, чи точнiше п'ятiрки!
  Олег Рибаченко їх любить порiвнювати з нiндзя-черепашками - знаменита на весь свiт четвiрка тварин-мутантiв. Тiльки вони мультяшки, а їм дiвчаткам довелося пережити все по-справжньому. I не дай Бог друговi випробувати тi муки, що вони пережили пiд час трансформацiї тiла та iнтелекту. Так вони стали набагато кращими i сильнiшими, нiж звичайнi люди, але...
  Заздритимуть їм...
  Втiм - легко не виловиш i рибку зi ставка, а вони тепер супервоїни. Можуть навiть собi дозволити лiтати за такої погоди i перевантаженим вертольотом.
  Перша мета, зрозумiло, i найбiльша. Величезний лiнкор з двома сотнями гармат, причому п'ятнадцять штук iз них з велетенський для свого часу калiбром.
  Коли дванадцятидюймовi снаряди починають шматувати Севастополь - це надто малоприємне побиття...
  Сам корабель навiть у маревi скидався на гiганта-крокодила, що розпластався в морськiй гладi. Ось широченi труби мляво чадять, а довгi стовбури найновiших облогових знарядь хижо пiднесенi до неба. Сам лiнкор має широке осадження i добре захищений броньовим шаром з бортiв.
  У морськiй битвi потопити подiбну цитадель важко, а цього часу майже неможливо. А як облоговий корабель - забiйний монстр цiни практично не має.
  Покрита товстою бронею палуба, здається малоприступною, на нiй i матросiв вважай, нi. А у "Чорної акули", що майже безшумно ковзає повiтрям лише примiтивнi бочки з порохом i запалом.
  Наташка згадала, наскiльки вдалося вмовити генерала Нахiмова передати їм порох. Тьху! Нахiмов взагалi-то не генерал, а адмiрал, але в будь-якому випадку виявився не таким вже позитивним персонажем. Хоча найсвiтлiший князь Меньшиков ще гiрший.
  За бiй вони уявлення до нагороди не здобули - лише стриману словесну подяку. Може правда це природна реакцiя людей на все надзвичайно i виходить за межi звичних уявлень. А там настане час i їх обов'язково полюблять?
  Принаймнi їх дiвчат не можна не полюбити! Причому причина кохання може виявитися рiзна. Наприклад, зараз вони... Скинуть бочку з порохом прямо в широку трубу. Це повинно спричинити вибух парового котла та ланцюгову реакцiю з пожежею.
  Ну, що б ще змогла так шпурнути барило - точно в цiль i не промахнутися?
  Наташа керує гелiкоптером, а Августина i крута Таша вперлися босими ногами i намагаючись вловити всi бiопотоки нахиляють двосоткiлограмове барило.
  Олег - цей невгамовний хлопчик явно намагається їм допомогти, але дiвчата лише шикають на нестерпного пустуню.
  А ось лиха Таша розумниця, взяла i залiпила шибенику затрiщину, змусивши крутитися. Тодi Олежка немов дiвчисько розриветься... А воїнка-блондинка пальчиками босих нiг на носик пацана хвать.
  - Не реви, краще вiзьми гвинтiвку i стiй на стременi!
  Олег Рибаченко сердито потираючи опухлий нiс, швидко прихопив свою снайперку i сердито гаркнув на круту Ташу:
  - Давно б так!
  Та пригрозила своєму зброєносцi:
  - Не стрiляй без команди, бо скупаю в крижанiй водi!
  Пацан у вiдповiдь лише свиснув i... Але зухвало не посмiв. Чортiвка може, кого завгодно i замучити i зовсiм прикiнчити.
  Коли "Чорна акула" пiкiрувала, дим iз труби повалив уже набагато сильнiше. Нiжнi обличчя дiвчат, наче капот машини пiд шаром фарби вкрилися сажею. Але сильнi ноги вiдштовхнули дiжку. Та перекрутившись потрапила прямо в жерло вулкана.
  На коротку мить барило завмерло, здавалося, його ось-ось виб'є пробкою з шампанського... Але ще раз пихнуло i бочка з несучою анiгiляцiєю начинкою прорвало вниз.
  А голонога Таша допомогла подати ще одну барило. Щоби котли стали рвати i з iншого боку. Навiть якщо лiнкор не затоне, то свiй хiд вiн втратить назавжди.
  А двох презентiв цiлком достатньо!
  Здобувши полегшення на чотириста кiлограм пороху, плюс ще вага тари "Чорна акула" додала швидкостi та маневреностi.
  А всерединi вже почали рватися казани та повалили агресивнi, кудлатi, димовi демони. Вони мучили i розбивали, всiх хто траплявся в їхнi найпекучiшi, що собi можна уявити обiйми.
  Лiнкор поступово обростав пiр'ям, вогневими трасами.
  Хоча дiвчата повернули свою гелiкоптер, для виходу нову мету, Олег Рибаченко встиг вистрiлити... Причому, гострий зiр генома Ташi розглянув, що куля влучила точно в цiль, високий англiєць у розкiшному мундирi та золотими еполетами, завалився на спину, а на лобi виверження мiнiатюрного вулкана розкрилася гнiйна рана.
  Дiвча-мутант рушила хлопчика голою ногою, але Рибаченко вже чекав цього, ледь помiтним рухом шиї вiдхилився, пiсля чого вигукнув:
  - Та ти азбучно ревнуєш мене до слави!
  Пантера Таша люто визвiрилася:
  - Це ще ти чого?
  Хлопчик охоче пояснив:
  - Я завалив адмiрала ... - I тут же дотепно i разом з тим по-дитячому додав. - Нельсона Манделу!
  Августина пiсля такого каламбуру розреготалася, а Марiя помiтила:
  - Мандела-це здається ранкова зiрка?!
  Вогняна дияволиця видала:
  - А пiд буквою зiрка - пропускає потяги!
  Голонога Таша в унiсон додала:
  - Якщо поїзд не пройде - вартовий збожеволiє!
  Смiшно, звичайно, особливо якщо врахувати i що другий лiнiйний корабель отримав свою порцiю... А в першого схоже вiд жару почало трiскати нутро. Разом iз потоками води в черево корабля хлинули також кiлька хижих кальмарiв, якi розраховують поживиться пiдсмаженим людським м'ясом.
  Напевно, жар вiд пожежi та пiдiгрiв води лише приваблює цих падальникiв.
  Олег Рибаченко як пропищує:
  - Гей, кальмари - розiрвемо вас на пульсари!
  I знову пальнув вибравши в якостi мiшенi капiтан першого рангу (це типу полковника!).
  Другий кораблик трохи менший, але теж величезний i небезпечний. Великих знарядь вже не п'ятнадцять, а дванадцять, але бити вони також дуже вмiють. Але його, схоже, вивели з ходу...
  Дiвчата перемiщують цiлi, а хлопчик Олег Рибаченко як заспiває:
  - Божевiльний будинок у вогнi, а млинець чорта на плитi!
  Босоп'ятий Таша пiдштовхує хлопця своєю точеною ногою i жорстко вимагає:
  - Досить пургу гнати!
  Тут Рибаченко вирiшив показати свою ерудицiю:
  - Пургу гнати - це означає, нести всяку нiсенiтницю чи брехати...
  Наташка тут пiдтримала хлопця - термiнатора:
  - Правильно! Вiн складає...
  Вiдходлива Таша тодi запропонувала:
  - А може, заспiваєш?
  Олег Рибаченко важко зiтхнув:
  - Щось я сьогоднi не в голосi...
  Дiвчата замовкли, мабуть вирiшивши не годувати "троля". Справдi, який сенс: зараз вершиться iсторiя, а вони базiкатимуть iз дитиною.
  Наталка згадала, як вона борола пiд Донецьком. Реально у ополченцiв не було шансiв - i це зрозумiло, хто сильнiший за той i перемагає.
  Але багато що вирiшує воля командира... Тодi Наталя i вирiшила проникнути в штаб. Така ось зухвала iдея їм разом iз гарною Марiєю спала на думку.
  Дiвчата тодi...
  Спогаду вiдвернула атака третього цього разу французького лiнiйного корабля. Наполеон Третiй зрозумiло дуже хотiв реваншу за поразки, якi зазнав вiд росiйських його великий дядько.
  I очевидно Наполеону Третьому дуже хотiлося перевершити генiального Першого. Адже їх порiвнювали. Та й певнi iнтереси у французiв також до Росiї були.
  Наприклад, створити власне Польське царство, або отримати землi в Туреччинi.
  Хоча Бонапарт не збирався зовсiм уже рвати вiдносини з Росiєю. Назрiвало протистояння з Нiмеччиною, i тодi матиме союзника на сходi...
  Але в будь-якому разi кримська кампанiя вже виявилася безнадiйно програною. I загибель найкращого лiнiйного корабля французької iмперiї. На нього не пошкодували й трьох бочок.
  Добре ж горить - справжнє багаття! Абетково можна сказати... А ще коли боєкомплект починає рватися i все здригається, навiть хвилями ходять цунамi...
  Олег Рибаченко вигукнув i заспiвав:
  Ми пiонери дiти комунiзму,
  Багаття, намет, мiдi дзвiнкої горн!
  Над свiтом павутиння зла, фашизму,
  Якого чекає - загибель та розгром!
  
  Ми народилися в країнi рад яскравої,
  Країнi, де править Сталiн та Господь!
  Для нас нагороди, найкращi подарунки,
  Тi випробування - гартуючи плоть!
  
  Фашисти тиснуть росiйських великим танком,
  I пiд Москвою вже стерв'ятник - кар!
  Їм допомагають таємно, пiдло янкi,
  Погрожує Адольф нам завдати удару!
  
  Загашнику вже гуде ракета,
  У нiй атом заготовив хитрий фриц!
  Ось думає нацист, що пiсня заспiвана,
  Хоча його вколе з отрутою шприц!
  
  Не думай ядерною бомбою погрожувати,
  Нас пекельним Сатаною не злякати!
  I будуть тiкати з переляку фрицi,
  Коли побачать росiян у силi рать!
  
  Але що ж робити, якщо ворог всесильний?
  На що розрахунок, якi мечi взяти?
  Потужнi фронтiв окопи строгих лiнiй,
  Хоч нахабнiв з ревучим "Тигром" тати!
  
  Розмах битв просто безмежний,
  Вихiд вирiшити, чи здатнi ми завжди!
  Приклад покажеш у цiй боротьбi особистий,
  Ми обламаємо фюреру роги!
  
  Закiнчимо лайку увiйшовши в Берлiн i Лондон,
  Там прапор як червоний маку пекучий колiр!
  Такi пiонери - лик їхнiй гордий,
  Над свiтом знову лiто та свiтанок!
  Поки хлопчик спiвав, дiвчата-мутанти затопили ще один лiнiйний корабель, не одну тисячу матросiв та морських офiцерiв змусивши поринути у потiк.
  Залишилася остання бочка... Повертатися з нею назад було б не надто розумно.
  Чудова Таша несподiвано запитала свого зброєносця:
  - Ну, Олежок скажи куди нам шпурнути останню барило!
  Рибаченко Олег покрутився i цiлком логiчно запропонував:
  - Треба їм довбати по фрегату "Барракуда".
  Крута Таша iз сумнiвом помiтила:
  - Та це ж вiтрильник, та ще пiратський!
  Хлопчик хотiв брякнути, що ось тому його й слiд пустити на дно, але раптом передумав. Це ж пiрати! Причому справжнiсiнькi, а не кiношнi! Як було б цiкаво з ними познайомитись! Взяти i наприклад битиметься з Крюком?
  Рибаченко Олег як заволає:
  - То давай їх порубаємо мечами! А скинемо на лiнiйник!
  Наташа засумнiвалася у такому виборi:
  - Однiєї бочки може й не вистачити на лiнкор! А так!
  Олег агресивно крикнув:
  - Не вистачить, то прилетимо i доб'ємо!
  На тому й вирiшили... Цього разу, правда, англiйцi трохи зрозумiли, та й видимiсть стала кращою i на "Чорну акулу" посипалися кулi. Покриття найкращого з росiйських вертольотiв-танкiв, звичайно, цей "дощ" витримувало. Але все одно дуже неприємний шум, а скидати барило стало складнiше. Ось навiть напiвголу Марiю зачепило, але куля пiшла в рикошет вiд мiцної шкiри.
  I цей презент, як належить, опинився у великiй та широкiй трубi.
  Августина висловилася:
  - Запечатали пащу Дияволу!
  Винахiдлива Таша поправила:
  - Скорiше роздрукували дракону! Ось зараз вiн як почне вивергатися та iскрити блискавками!
  Наталя рiшуче повернув гелiкоптер назад. Слiд поповнити "боєкомплект" та знову атакувати.
  Ось так вони з Марiєю свого часу в серпнi здiйснили такий славний рейд. Нiхто не повiрить, що це двi дiвчини переламали перебiг безнадiйно програної ДНР вiйни. Хоча так це схоже на казку!
  Але хто знає чи не знає, що часом казка стає буллю!
  Але тут Наталка раптом вiдчула, що хлопчик несподiвано схрестив ноги в позi лотоса i поринув у медитацiю.
  Ну, що хай хлопчик щось та й побачить.
  А дiвчата тим часом приземлилися на дозаправку та поповнення бойового комплекту. Вони дiяли злагоджено, немов спецiальнi машини. Чудова Таша навiть iз цього приводу висловилася:
  - Цi чоловiки, що пiшли на штурм, куди бiльшi смiливцi, нiж ми!
  Руда Августина на це згiдно кивнула:
  - Якщо врахувати, що на вiдмiну вiд нас вони зазнатимуть втрат, то...
  Олег Рибаченко видав:
  - Безумству хоробрий спiваємо ми пiсню! Безумство хоробрих - ось мудрiсть життя!
  Досвiдчена Таша строгим тоном помiтила:
  - Це вже Олежка не твоє, а Максима Горького!
  Хлопчик не надто розумно брикнув:
  - А хiба нам не дуже гiрко?
  Августина хоч жорстока руда баба, але при цьому регiт, та ще:
  - Гiрко, гiрко - бабусi кричать: сорок правнукiв i двадцять п'ять онукiв!
  А "Чорна акула" знову пiднiмається, все вище та вище. Її новий рейд та майбутнi жертви.
  Олег Рибаченко запропонував:
  - Треба допомогти нашим, що беруть абордажем лiнiйний крейсер Британської iмперiї.
  Дiвчата зробили прикид: шiсть лiнкорiв, що нiкуди вцiлiли, не подiнуться. Тим бiльше хоч один iз них захопити цiлим - буде шикарно. Але головне бiйцiв з дев'ятнадцятого столiття отже якщо не брати до уваги тяжко поранених (включаючи i легендарного героя Нахiмова та його команди!) тож залишилося небагато - менше пiвсотнi тисяч включаючи гренадерськi та ополченськi екiпажi.
  Дiвчата пiдморгнули один одному i включи автопiлот.
  Чудова Таша суворо наказала Олеговi:
  - Стеж за показаннями приладiв i якщо що-небудь стрiляй зi снайперки... Тiльки не стрибай до нас на палубу!
  Хлопчик-поет образився:
  - Та я що без поняття!
  I ось невловима четвiрка дiвчат, навiть не попрацювавши начепити на себе парашути, взяла i сиганула з борту вертольота. У польотi вони приземлилися немов кiшки, а їхнi витонченi, дiвочi нiжки глухо шльопнули об палубу.
  I не потрiбнi дiвчатам-мутантам автомати: гострi мечi iз зачарованими мечами найкраща зброя.
  Олег Рибаченко, не перестаючи вiдстежувати за войовницями з вертольота, сам собi сказав:
  - Ось пам'ятаю зорянi вiйни Лукаса... Навiщо козi баян, а вiк бластерiв свiтловий меч?
  Мабуть, мiж ним i дiвчатами iснував ментальний зв'язок, бо голоногi красунi вiдразу ж показали навiщо. Ось узяли i закрутили мечами, що сам Дон Кiхот злякається.
  I жодна в красунь, прикритих одним бiкiнi, потрапити не може. Ось вона промениста геном Таша стрибає i одразу п'ятеро англiйських морячкiв валиться зi зрiзаними немов качани капусти головами.
  Дiвча реве:
  - Затятий будзагони з люттю лад загiн! Адже ми клинок-булат, а не плач жовтень!
  I вся четвiрка стрiмко заведеться, i давай усiх бити. Ось, наприклад Наташа як голою нiжкою довбає i крикне:
  - Пускаю я ворогiв у витрату - мiй перший хiд останнiй хiд!
  Августина у вiдповiдь заспiвала з ще отруйнiшим тоном i присмаком:
  - Я Сатана - мiй простий... пустити ворога на корм у гнiй!
  Марiя тут же зруйнувала всю риму:
  - Не поминайте Диявола марно! Адже грiх який!
  I пiсля чого Бiлоснiжка як вiзьме i бадьорить ворога своєю точеною головкою. I того вiд такого "хука" половину черепа знесе.
  Олег Рибаченко, вибравши собi в цiль капiтана першого рангу i спритно всадивши в нього кулю, промуркотiв:
  - Маленький хлопчик знайшов кулемет... Бiльше у селi нiхто не живе!
  Ось кулемет у нього якраз i є, але цей плювальний апарат стоїть без патронiв? Не бiльше, нiж порожнiй гаманець. Хоча, звичайно, обзаведись Росiя такою зброєю i в цьому свiтi їй уже не було б рiвних. Навiть вiйни стали б кiношними комiксами. У стилi: Чiп та Дейл поспiшають на допомогу!
  Олег, точним пострiлом зваливши полковника морiв, промуркотiв:
  - Дуже часто бiда стукає у дверi, але не складно в мутантiв баб повiрити! Не варто тiльки дiвок кликати, по пицi можуть мiцно дати!
  I хлопчик засмiявся сам собi. Дуже смiшна пiсенька вийшла. Тим бiльше, коли четверо дiвчат скачуть по палубi i залишають за собою лише пошматованi трупи.
  Ось, наприклад, найпекуча воїнка Августина знову метає босими пальчиками гостро вiдточенi диски. I як це в неї спритно отримує, та й сама дiвчина надзвичайно гарна. Олег Рибаченко навiть мимоволi вiдчув, що до його мордочки приливає фарба. Щоб вiдволiктися, хлопчик, зрадивши собi, просто послав кулю з величезного негра.
  Адже офiцерiв найвищого рангу не так вже й просто знайти. Тим бiльше, що дехто навмисне поховався i керує з укриттiв.
  Загалом у Британiї бiльшiсть офiцерських чинiв продаються за грошi, що явно знижує якiсть їхнього командування. Хоча якiсь iспити вони все одно змушенi складати.
  Ось як у Дефо було, що один хлопчик цiлий стан скупив собi крадiжкою, i... Чин офiцера не встиг купити одразу, але зробив це пiзнiше. А двоє його приятелiв хоч досягли успiху в пограбуваннях i крадiжках - скiнчили свої днi на шибеницi.
  Олег якось уявляв себе злодiєм. Ось, наприклад, залазить вiн багатий маєток олiгарха i бере там скарби. Зокрема такий особливий дiамант, який дозволяє вигравати усi азартнi iгри та... не лише азартнi!
  Наприклад, у шахи граєш: укладаєш перед собою дошку i бачиш, як вона вiдсвiчує... Олег Рибаченко iз задоволенням перервав роздуми, побачивши контр-адмiрал. Звичайно, англiєць керував своїми пiдлеглими через укриття. Лiнкор великий - другий у флотi i матросiв на ньому було близько двох тисяч (тепер уже менше!). Тож якi сили нерiвнi для абордажу.
  Безперечно, не слiд було атакувати ворога поодинцi. Але у росiян дух такий. Безстрашний i безшабашний... Мабуть, навiть надто вже розвинене бажання завжди наступати i кидатися в бiй, не думаючи i нехтуючи розрахунками.
  Ось зараз, наприклад, можна було, i попередити своїх...
  Олег Рибаченко сердиться i вперше за довгий час маже по контр-адмiралу. Чорт куля пройшла майже поряд iз головою. Хлопчик у досадi б'є кулаком собi в обличчя i гарчить:
  - Ух, ти ж мавпа!
  I, здається, тоненький голосок йому вiдповiдає:
  - Маленька макака i є!
  Самi дiвчата-мутанти рубаються добре. Вони не стоять на мiсцi, а атакують, перестрибують, поєднуються з ворогом. Тим самим не даючи обсипати себе кулями. Та шкiра у них... Пiсля всiх цих перетворень така пружна. На дотик здається цiлком людською, а як потрапить куля немов супергум її вiдбиває. Краса!
  Бiй уже перемiстився у внутрiшнi вiдсiки. Аж надто страшно коли вiдьми в бiкiнi з такою швидкiстю обертають мечами i укладають усiх, хто не встиг ворухнути шийкою.
  Олегу Рибаченку теж пощастило: вiн таки зняв "свого" адмiрала i цим вiдкрив собi новий стовпчик придбань.
  Але загалом бiй затягнувся i батальйон захисникiв Севастополя вiрнiше те, що вiд нього залишилося, знову зазнав вiдчутних втрат. Зокрема, англiйцi пiдiрвали кубик, буквально порвавши на частини трьох бiйцiв i покалiчивши або перевернувши десяток. Це змусило атакуючих, дiяти набагато обережнiше i використовувати засадну тактику.
  Тепер уже вирiшували мечi та мечi.
  Олег подумав - ну ось вони займають лiнкор i обливаються кров'ю, хоча легко можна було його просто затопити i не зазнати втрат. Це на кшталт комп'ютерної вiйськової стратегiї, коли ти примудряєшся так вмiло розрахувати оборону i провести наступну контратаку, що не приятель не встигає тобi завдати непоправної шкоди.
  Адже, наприклад, поранених ще можна вилiкувати, але вбитих зазвичай у комп'ютерних iграх не воскрешають.
  Так ось їхня п'ятiрка цiлком могла так дiяти, а ворожi бандформування... Точнiше сказати звичайнi пiхотинцi i навiть десантники немає.
  Ворог все ж таки отримує по рогах i його ретельно затискають у кулачцi.
  Тут головне не втратити почуття мiри, чи навпаки не розслаблятися пiд час битви.
  Чудова Таша справдi вже ковзає коридорами, праворуч вiд неї Наташа. Двi стерви та обидвi блондинки, тiльки у Наташi волосся з блакитом. Ну, прямо Мальвiна. А Марiя блондинка медова iз золотавим вiдливом. Уся четвiрка дiвчат чудово складена i фiгуриста, а головне швидка. Через це з ними практично неможливо налагодити простим смертним. А мечi нiчого не зможе парирувати.
  Вони рiжуть будь-яку сталь та титан. Ось як заспокоїли на вiки одне з капiтанiв другого рангу. Нi не негра, а араба. Нехай i лежить розрубаний i гниє.
  Наташа, вловивши думки чудової Ташi помiтила:
  - Немає права на могилу його не слiд позбавляти!
  Войовниця-блондинка хитро заперечила:
  - А ми його не позбавляємо, навпаки - море розкiшна могила!
  Наталя розсмiялася:
  - А краби схожi на священикiв у султанах!
  Чудова Таша єхидно помiтила:
  - I вiдспiвують безшумно!
  Дiвча прокрутило метелика на головою кiлька переляканих матросiв втративши голови, один обидвi руки, а другий випустив смердючi кишки!
  Так ось i скiнчилася незграбна засiдка бойовикiв.
  Дiвчата своїми босими, пружними пiдошвами чудово вiдчували найменшу вiбрацiю та деренчання металу. Вiйницi переверталися, крутилися i навiть збиралися пiрнати.
  Ось Наташа як довбане у найближчого супостата в тiльнику своїм лобiком. Адже якщо бити весь час у стiну чолом - згодом лоб перетворитися на лом!
  Чудова Таша, навiть з цього приводу зламавши п'ятою шию буйволу-боцману, вивела афоризм:
  - Лоб толокольний, а значить склад прикольний!
  I пiсля цього дiвчисько буквально зiстрибнуло з трапу. Її забiйнi ноги знайшли собi цiлi, змусивши трьох морякiв надрукувати тiлами, залiзних аркушах парового крейсера.
  Наташа ж бадьокнула головою капрала, у того ока вилетiли немов кiсточки з плювальної трубки. Та й мiзки яких по сутi й не розтеклися. Бiле дiвчисько верещало:
  - А насправдi смерть раю пантера!
  I як у стрибку рушить своєю гутаперчевою ногою. Ребра у супостата i хрустки. А войовниця англiйською як гаркнет:
  - Кидай зброю! Рятуй свої життя!
  Несподiвано подiяло i в цiлому секторi припинився наполегливий опiр.
  Августина та Марiя билися не гiрше i незабаром лiнкор опинився в їхнiх руках... Тiльки пiдступнiсть англiйцiв явно недооцiнили. Раптом, як кюрпт-камера в боєкомплектi. Хтось iз фанатикiв вирiшив не здавати крейсер!
  Вибух виявився найсильнiшим, нiби скинули атомну бомбу в безодню.
  Метал миттєво побурхав i де-не-де навiть спалахнув. Крики та стогiн поранених, самi дiвчата виявилися вiдкинутими хвилями до стiнок, якi у свою чергу згорнулися гармошками.
  Але для мутантiв з надлюдськими тiлами подiбна струс зовсiм не страшна. Дiвчата перекинулися i кинулися до поверхнi крейсера - треба встигнути пiти, поки розiрваний корабель не втопиться.
  Розлючена воителька Таша помiтила:
  - Ось чорт! - I в досадi сама себе вщипнула босими пальчиками за загривок. - Ну, чому ми так увiрували, що англосакси не здатнi на вiдчайдушнi вчинки?
  Наташа погодилася з напарницею:
  - Звичайно! Якби ми трохи обережнiше не пропустили б камiкадзе до складу боєкомплектiв!
  Крута Таша ринула з гнiвом:
  - Стереотип - не буде холоднi солдати Туманного Альбiону жертвувати собою!
  Наташа в лютi помiтила:
  - Вони третину свiту захопили, а ми лише шосту його частину! Значить можуть часом бити куди крутiше за нас!
  Чудова Таша тут згадала:
  - Треба швидше рятувати полковника Пирожкова. I кого ще встигнемо!
  На жаль, вiдносно важкi бронежилети не залишали серйозних шансiв уцiлiти у вирi. Втiм, навiть добрий плавець i без вантажу, коли його затягує вирва майже не здатна до опору. Багато було прикладiв, коли, наприклад, вiд 900 осiб екiпажу "Бородiно" залишився лише один.
  Але дiвчата все ж таки понад воїни, але навiть з їхнiми здiбностями, кожна встигла пiрнувши пiдхопити лише по одному бiйцю. На щастя серед них виявився i полковник Пирiжков, який, втiм, добряче сьорбнув води.
  На вертолiт евакуювалися просто: кинула Августина тонку, але мiцну волосiнь i пiднялися чотири мутанти i ще четверо оглушених, наполовину втоплених чоловiкiв.
  "Чорна акула" навiть почала захлинатися гвинтами вiд навантаження. Олег ударом кинджала скинув одну з бочок... Чорт iз ним - цей запас цiлком заповнимо, а якщо перевантажений вертолiт потоне?
  Адже "Чорну акулу" у дев'ятнадцятому столiттi, навiть з огляду на феноменальну пам'ять дiвчат побудувати практично неможливо. Та й взагалi ця четвiрка воїни, а не конструктори. Тож зiграти роль прогресорiв не вдасться!
  Або принаймнi тут у них можливостi обмеженi.
  Та гаразд, головне людей врятували... I це чудово.
  При приземленнi професор Карен засмутив п'ятiрку:
  - Все доведеться пiти! Наш час тут минув i бiльше нам не витримати!
  Олег Рибаченко примхливо затупав босими нiжками:
  - Я ще надто мало пробув дитиною! Не хочу, знову стає дорослим!
  Професор з усмiшкою вiдповiв:
  - Можеш бути дитиною i двадцять першому столiттi! А поки що давай на вихiд!
  I всi сiм попаданцiв покинули двадцять перше столiття. Втiм, справа була зроблена.
  Англiйцi, французи та турки розбитi, та їх флот частково захоплений, i частково потоплений.
  Царська армiя провоювала ще кiлька мiсяцiв. Туреччина пiшла на свiт, поступившись Росiї Вiрменiєю, Карсом, Ерзерумом, Танрогом. Крiм того, автономiю отримала Болгарiя, а Румунiя стала Росiйським васалом.
  Цар Микола Перший не став надто вже зариватися, повернувши собi своє. А Вiрменiю треба було приєднати, бо вона вже дуже страждала вiд ярма Османiв. Пiсля чого Росiя продовжила вiйну з Шамiлем, добиваючи цього бунтiвника.
  У 1859 i 1961 рр. Росiя приєднала до себе частину земель Китаю. Це сталося без вiйни. I в порiвняннi з реальною iсторiєю Росiя взяла собi ще бiльше територiї, оскiльки авторитет росiйської зброї був надзвичайно високий.
  Царська Росiя пiсля капiтуляцiї Шамiля вiдновила експансiю в Середнiй Азiї. У громадянськiй вiйнi США, Росiя стала на бiк Пiвдня. Так як цар не хотiв появи в Америцi сильної країни, яка могла б загрожувати росiйськiй Алясцi. У самiй Алясцi почалося будiвництво фортець та мiст.
  Цар Микола Перший прагнув закрiпитися в Америцi i не про який продаж таких цiнних земель, мови не було. Тим бiльше, Росiя показала свою силу i авторитет.
  А ось Францiя, навпаки, переживала спад. Наполеон Третiй втратив авторитет i спалахнула реальна революцiя. Країна була охоплена громадянською вiйною.
  Австрiя навпаки змiцнiла, пiд час вiйни з Туреччиною, вона приєднала себе Боснiю i Герцеговину. А потiм спалахнула вiйна мiж австрiйцями та Сардинським королiвством. Австрiйцi перемогли та захопили ще й цю територiю. Папська область була зменшена у розмiрах. А заколот Гарiбальдi дозволив австрiйцям захопити та включити до складу iмперiї ще й королiвство Неаполя.
  Австрiя посилилася настiльки, що коли спалахнула вiйна з Нiмеччиною, то здобула перемогу, захопивши пiвденнi Землi. Внаслiдок цього iмперiя Габсбургiв стала великою i головною силою в Європi.
  США виявилися розколотi. Вiйська жителiв пiвдня розбивали сiверян, i взяли Вашингтон i Нью-Йорк. Був убитий i Авраам Лiнкольн. У результатi пiсля семи рокiв вiйни було закрiплено роздiлений статус Америки. А сама країна виявилася ослабленою i в нiй зберiгалося рабство.
  Микола Перший дожив до 1867 року, i помер сiмдесят один рiк. Його царство виявилося одним iз найтривалiших i славетних в iсторiї Росiї.
  Кордони iмперiї розширилися, було побудовано фортецi на Алясцi, у Середнiй Азiї росiйськi вiйська сягнули Кушки. Царська iмперiя досягла своїх максимальних кордонiв за iсторiю.
  I при цьому зберiгалося в Росiї крiпацтво. I стабiльне становище.
  Олександр Другий, який успадкував трон не став скасовувати "Фортечне право", але продовжив полiтику батька, який поступово скорочує кiлькiсть пiдневiльних селян.
  Царська Росiя разом з Австрiєю розпочала 1877 року нову вiйну з Туреччиною, за визволення Балкан. I ця вiйна була переможною, i швидкою.
  Росiйськi вiйська взяли Константинополь. Британiя окупувала Єгипет та Судан. Росiя взяла собi Малу Азiю, Iрак, Сирiю, Палестину i Константинополь. Частину Балкан зайняла Австрiя.
  Вперше Росiя вийшла до Iндiйського океану. I стала великою iмперiєю. Олександр Другий значно розширив межi iмперiї. I покiнчив iз Османською iмперiєю остаточно.
  Потiм у 1883 роцi була вiйна з Iраном. I пiдкорення цих земель.
  1887 року Олександр Другий загинув внаслiдок замаху. I царем став Олександр Третiй. Його правлiння виявилося також досить успiшним.
  Росiя провела експансiю до Китаю, i побудувала Порт-Артур. Потiм 1904-1905 року була переможна вiйна з Японiєю. Яка завершилася, окупацiєю i надалi на референдумi приєднанням країни Вранiшнього Сонця.
  Олександр Третiй правив до 1913 року, на той час Росiя приєднала себе половину Китаю, Монголiю, Японiю, Корею. Iмперiя стала найсильнiшою.
  Новий цар Микола Другий отримав найсильнiшу армiю з танками, авiацiєю та броньовиками.
  Але настав 1914 року. Вiйна мiж Росiєю та Нiмеччиною та Австрiєю.
  А республiканська Францiя - союзник Росiї. I розпочалася битва. Але вiйська Росiї i числом бiльшi за набагато нiмцiв, i з танками, у тому числi й важким мастодонтом сина Менделєєва. I давай прусакiв та австрiйцiв трощити.
  I так люто їх лупили, i тиснули, що врештi-решт взяли Берлiн. А потiм i Вiдень.
  Австрiйцi та прусаки поваленi. I Росiя захопила бiльшу частину Європи.
  А цар Микола Другий замiсть "лаврiв" невдахи теж увiйшов до числа завойовникiв.
  Пруссiя та Австрiя увiйшли до складу Росiї. Iталiя здобула формальну незалежнiсть, але будучи васалом корони, i цар Микола другий став королем Римським.
  Францiя трохи отримала землi за Рейном. Потiм Росiя вже разом iз Францiєю почала вiйну з Британiєю в 1930 роцi. Росiйськi вiйська захопили Африку, подiливши її з Французами, i Iндiю, i Китай. Виникла величезна iмперiя.
  Росiя стала такою колосальною iмперiєю, а США залишалися розколотими.
  Ось новi плани. Однак у 1937 роцi цар Микола Другий помер. I новим iмператором всiєї Русi став Олексiй. Чудовий iмператор. I на вiдмiну вiд реальної iсторiї, цiлком здоровий. Мати в нього була iнша.
  Олександр Третiй подбав, щоб цариця була бiльш здоровою та вигiдною.
  Ось цар Олексiй Другий i розпочав нову вiйну вже з Францiєю у 1941 роцi. Забрав у неї Iндокитай, володiння в Африцi, i саму Францiю приєднав, зробивши королiвством у складi Росiї.
  А потiм Росiя у 1945 роцi приєднала до себе та Британiю. Потiм був переворот в Iспанiї та Португалiї. I цi землi у 1948 роцi були приєднанi до Росiї. А незабаром у 1950 роцi добровiльно увiйшли Швецiя та Норвегiя. А 1954 року i Данiя з Голландiєю.
  Таким чином, вся Європа та Азiя, i Африка, i Австралiя стали росiйськими.
  А 1961 року розпочався похiд проти Америки. Потрiбно було поспiшати, щоб янкi не встигли створити ядерну зброю. I знову радянським вiйськам сприяв успiх. Вони мали перевагу i в чисельностi та як. Воювали i вертольоти, i дисколети, i реактивна авiацiя.
  США поваленi разом з Мексикою. Ще одна перемога!
  А 1970 року внаслiдок маленької, переможної вiйни захоплена Бразилiя та Венесуела.
  1973 року цар Олексiй Другий помер. I на престол зiйшов його син Володимир Третiй.
  Росiя в 1976 остаточно захопила Чилi, Аргентину та iншi землi Латинської Америки. А в 1980 роцi завершилося приєднанням Нової Зеландiї. Пiсля чого весь свiт став царською Росiйською iмперiєю. На той час росiяни мали поселення на Мiсяцi, i побували на Марсi. 1982 року росiйськi космонавти приземлилися i на Венеру. А 1985 року i на Меркурiй та супутники Юпiтера.
  До 2000 року вже росiйськi космонавти побували на всiх планетах сонячної системи, а на Марсi, Меркурiї та Венерi будували мiста. А у 2020 роцi розпочався полiт, першим пiлотуємо зоряної експедицiї за межi Сонячної системи.
  А це так круто та грандiозно!
  Хлопчик Олег Рибаченко подивився альтернативне майбутнє, через комп'ютер iз кодом геному, i в досадi зауважив:
  - Скiльки ми можливостей упустили!
  I вiчна дитина сердито ляснула босими нiжками.
  Таша помiтила з усмiшкою:
  - Ну, хоч у цьому всесвiтi людство набуло щастя та єдностi. А так такий зараз у свiтi бардак!
  Професор Карен серйозно зауважив:
  - Бардак тому, що у свiтi немає одного господаря! Це i є наша величезна трагедiя!
  Хлопчик Олег Рибаченко просипiв:
  - То давайте i наш всесвiт виправимо! Вирушимо ще за часiв Iвана Грозного, i там проведемо переможну вiйну!
  Професор Карен посмiхнувся i помiтив:
  - Але хлопчику, мабуть, буде нудно без комп'ютерних iгор за часiв середньовiччя!
  Олежка пiдскочив i шльопати босими, дитячими нiжками заспiвав:
  - Не нудьгувати, хлопцi! Нi, не нудьгувати! Ми складемо iспити на п'ять!
  Наташка метнула босими пальчиками нiг кинджал, i пробила лiтаючу муху, прошипiвши:
  - За святу Русь!
  Оленка прочирикала:
  - Ну, вiд гвинта!
  Августина гаркнула:
  -Комсомолки армiї вперед!
  Марiя перевiряла:
  - Майбутнє столiття за нами!
  Таша пiдтвердила:
  - За наше поколiння мутантiв!
  I дiвчата хором заспiвали:
  -Все неможливе, можливо у нашому свiтi, не забувайте жити не складно i у квартирi!
  Олег Рибаченко стиснув дитячi кулачки i прошипiв:
  - Я завоюю весь свiт!
  
  
  
  ЦАР МИХАЙЛО ДРУГИЙ
  Микола Другий став жертвою замаху у Японiї. Ще тодi загинув, коли був спадкоємцем престолу. Вiдомий замах, який був у реальнiй iсторiї. Цесаревич Микола був поранений, але дивом залишився живим.
  А ось не сталося дива. Цього везiння, для самого невдачливого царя у всiх iсторiї Росiї. Загинув Микола... I разом з ним помер i великий невдаха, який звичайно мимоволi, але все ж таки занапастив царську iмперiю та династiю.
  I ось 1894 року у вiцi п'ятнадцяти рокiв на престол зiйшов Михайло Другий. Брат царя Миколи. Людина загалом недурна, досить жорстка i хоробрий. Михайло Олександрович Романов командував пiд час першої свiтової вiйни дикою дивiзiєю, вiдзначився у боях. Був, загалом, людина жорсткiша за Миколу, вище зростанням, бiльш виразною особою. Чи був вiн розумнiшим? Микола Друга не дурна, талановита людина. I все-таки мало жорсткий, вольовий, i народжений бути царем. Плюс ще звичайно проблеми Миколи Другого особливо з дружиною.
  Михайло не дурнiший за брата, i головне - щасливiше... Ну Микола, все ж таки iм'я якесь погане для царiв. I Микола перший був невдахою. Iз самого початку заколот декабристiв. Потiм невдалий початок вiйни з Iраном. Перемогу було здобуто, але завоювань не так i багато. Та й Iран Росiї апрiорi не суперник. Вiйна iз Туреччиною. Теж не дуже вдала спочатку. I коштували перемоги великої кровi. I завоювань небагато.
  А потiм вiйна на Кавказi майже сорок рокiв iз Шамiлем. А це погано, заморозилася експансiя. I, нарештi, поразка в Кримськiй вiйнi. I за чутками цар Микола перший наклав на себе руки.
  Та невдалим був той цар. Михайло Перший... Запанував у Смутнi часи. Росiю зберiг. Небагато, у Польщi мiст вiдвоював. У Сибiру просунувся. Прожив, щоправда, обмаль. Але цар був, загалом нормальний. I без серйозних проколiв.
  Полiтика Михайла Романова була як i Миколи Другого: експансiя до Китаю та Сходу. Будiвництво Порт-Артура. Дипломатiя з Нiмеччиною, пiдготовка вiйни iз Японiєю. Звичайно, було очевидно, що без вiйни з Країною Вранiшнього Сонця не обiйтися. Аж надто вона активно озброювалася. А молодий цар хотiв слави, хотiв завоювань, хотiв створити Жовторосiю. Крiм того, очевидно було, що Китай у майбутньому обiцяв стати колосальною силою, i його краще подiлити зараз. Поки що вiн роздроблений.
  Японiя напала на росiйську ескадру у Порт-Артурi.
  Потiм був спрямований адмiрал Макаров. Цього разу загибель не вiдбулася. Почасти й тому, що Михайло не допустив заважати Макарову цесаревича Кирила i не було на кораблi. А це трохи змiнило маршрут.
  Адмiрал Макаров навчав ескадру. Потiм, коли японцiв пiдловили на мiни, змiг атакувати флот Того.
  Морський бiй закiнчився переконливою перемогою росiйського флоту. Щоправда, потiм, японцi все ж таки осадили Порт-Артур. Але не надовго. Михайло вiдсторонив Куропаткiна, призначивши полководця молодшого i здiбнiшого. I знову здобули перемоги i на сушi.
  Японiя загалом була розбита на морi. А потiм був висаджений десант.
  Самураї здалися. Росiя повернула собi Курили, захопила Тайвань i Корею.
  Надалi, добровiльно до складу iмперiї увiйшла низка китайських провiнцiй, утворивши Жовторосiю. Царська iмперiя розширилася та розцвiла.
  Жодної думи, жодної зайвої демократiї. Не життя, а благодать! Бурхливий розвиток країни. Але природно перша свiтова вiйна була неминучим. I ось настав час дракона.
  Але Росiя до цього часу вже мала легкi танки "Мiсяць"-2, важкi: "Петро Перший", сконструйованi сином Менделєєва та найпотужнiшi у свiтi бомбардувальники: "Святогор" та "Iлля Муромець". Така була вже мiць!
  I Росiйська армiя з перших днiв почала перемагати. Та й кiлькiсть царських вiйськ через фактор вже наполовину приєднаного Китаю була великою.
  Росiйськi вiйська розбили нiмцiв у схiднiй Пруссiї i оточили Кенiгсберг. Взяли вiдразу i Львiв i Перемишль. Росiя мала дуже багато солдатiв, i багато легких, рухливих танкiв. Якi не мали собi рiвних та показали грiзною силою. Падала одна армiя за iншою.
  Ось уже росiйськi ратi захопили Будапешт.
  Нiмеччина опинилася у скрутному становищi. Росiйськi вiйська вже наближалися до Одеру. Вiйну Австрiї оголосила й Iталiя. Щоправда, османська iмперiя вступила у вiйну, проти Росiї. Але це тiльки обернулося розгромом i поразкою на всiх фронтах.
  Росiйськi вiйська вже форсували Одер. I взимку розпочали штурм Берлiна. Утримувати мiсто виявилося нiчим. Так у нiмцiв все ще багато сил скута на Заходi.
  I Вiльгельм зi штабом оголосив спiшно мир, а точнiше капiтуляцiю.
  Вiйна тривала лише пiвроку. Росiйськi вiйська взяли Стамбул. I Туреччина була зайнята армiєю царя Михайла Другого.
  Пiсля чого було укладено у Петергофi свiт. Австро-Угорщина розпалася та припинила своє iснування. Галичина та Буковина стали росiйськими губернiями. Чехiя та Словаччина стали королiвствами на чолi з царем Михайлом Другим. Угорщина визнала монархом своїм також росiйського царя.
  Кракiв та iншi землi увiйшов у царство Польське. Схiдна Пруссiя виявилася вiдрiзаною, Данциг став росiйським мiстом. Мала Азiя, i бiльшiсть Iраку з Багдадом стала росiйською. Англiйцi отримали лише провiнцiю Басра та Палестину, а Францiя пiвдень Сирiї.
  Утворилося ще й королiвство Югославiя, де спiвправителем став Михайло Другий. Трохи урвала, собi та Iталiя. Таким чином, Росiя спромоглася стати великим завойовником. I зазнала невеликих втрат при незначних витратах. А ось Нiмеччинi ще довелося, i виплачувати Росiї бiльшу частину репарацiй. Вражаюча перемога!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Пiсля цього було ще кiлька малих воєн. Росiя захопила бiльшу частину Афганiстану - пiвдень дiстався Британiї, i двi третини Iрану - пiвдень теж Британський. Потiм царськi, французькi та англiйськi вiйська остаточно подiлили Саудiвський Острiв. Виникла гегемонiя. Японiя теж встигла прихопити собi трохи нiмецьких володiнь.
  Аж до 1929 року у свiтi спостерiгався економiчне зростання - найсильнiший у Росiї. Але була Велика депресiя. Це й призвело до Нiмеччини до влади Гiтлера.
  У Росiї також спостерiгалося зростання революцiйних та страйкових настроїв. Але в 1931 роцi сталася нова вiйна з Японiєю через Китаю. Росiя була сильнiшою, i командував флотом гiдний наступник адмiрала Макарова - адмiрал Колчак.
  Перемоги, висадка десанту, та Японiя з усiма її Тихоокеанськими володiннями став губернiєю Росiї. А цар Михайло Другий та ще iмператором Японським. Так добре виходило. Але боротьба за свiтове панування не закiнчувалася.
  Гiтлер нарощував сили. I виникла коалiцiя: Нiмеччина, Iталiя, Росiя проти Британiї, Францiї, Голландiї, Бельгiї та США.
  Царська армiя в 1940 фактично завершила пiдкорення Китаю i вперлася у французькi, Голландськi та англiйськi володiння.
  Гiтлер 22 червня 1941 року розпочав вiйну iз вторгнення до Францiї. У фюрера був чудовий план i генiй Майнштейна. Росiя почала наступ на англiйськi та французькi колонiї в Азiї та в Африцi. Така жорстока вiйна.
  Росiя по населенню займала вже перше мiсце у свiтi, її армiя оснащувалась кращими та найбiльш досконалими танками та авiацiєю. Вже в серiйному виробництвi гелiкоптери, винищувачi, штурмовики, бомбардувальники, у тому числi реактивнi! Взагалi, якось усе йде чудово.
  Гiтлер за пiвтора мiсяцi окупував Францiю, Бельгiю, Голландiю та Данiю! Царська Росiя зайняла Норвегiю та Швецiю. А також Iндiю, Iндокитай, Пiвдня Iрану, Саудiвський пiвострiв i увiйшла до Єгипту.
  Колонiальнi англiйськi та французькi вiйська вiдрiзнялися малою бойовою здатнiстю, i мали дуже низький ратний дух - здаючись практично без опору.
  Гiтлер хотiв сам рушити на Африку, але Iспанiя виступила проти Нiмеччини. Тодi фашисти атакували режим Франка та розгромили його. А потiм i Португалiю. Пiсля запеклого штурму взяли Гiбралтар!
  Далi Росiя та Нiмеччина захоплювали Африку. Тут бiльше заважали бiльшi простори, джунглi, пустелi, вiдсутнiсть дорiг, нiж опiр слабких i розгублених колонiальних вiйськ Британiї, Францiї, Португалiї.
  Iшло захоплення територiй. Епiзодичнi бої, осередковий опiр. Росiйськi танки, як i ранiше, найкращi i з гарною прохiднiстю особливо середнiй: "Микола", який був названий на честь вбитого японцями цесаревича Миколи.
  Однак знай, вiд якої злої долi врятував самурай Цуди Сандзо , Росiю йому пам'ятник з Ейфелеву вежу в Пiтерi вiдгрохали б. А може, назвали ти танк його iм'ям.
  Принаймнi "Микола"-3 був вiдносно легким - пiд тридцять тонн, рухомим з дизельним двигуном танком. У нього швидкiсть була вищою, нiж у легендарно тридцятьчетвiрки i товщi i пiд великим нахилом лобова броня i нижче силует, i бiльш довгоствольна гармата, щоправда подiбного до 76-мiлiметрiв калiбру.
  Як ти не було, Росiя захопила понад двi третини Африки, решту дiсталося Нiмеччинi та Iталiї. А пiсля масованих бомбардувань у травнi 1942 року вiдбулася спiльна Росiя та Нiмеччина висадка вiйськ у Британiї. Бої тривали лише два тижнi i Англiя, i Iрландiя виявилися окупованими.
  А за мiсяць зайняли й Iрландiю.
  Америка поводилася, досить пасивно побоюючись вступати в таку небезпечну вiйну, але Британiї все ж таки допомагала ресурсами. Тож Гiтлер, Муссолiнi та Микола Другий прийняли рiшення добити наймогутнiшу в економiчному планi державу.
  Тим у Росiї є спiльний кордон з Америкою щодо Аляски. А ще вже збудували i залiзницю до Чукотки - що дуже корисно для вiйни!
  I ось Росiйська, царська армiя як рушить... I увiйде до Аляски. А американськi танки проти росiян i не котять. Така ось вийшла нагода.
  Росiйськi вiйська стали висаджуватися на Алясцi з 1 вересня 1942 року ... I просувалися дуже успiшно.
  Швидко розширюючи плацдарм. I в боях, як завжди, беруть участь красивi росiйськi дiвчата.
  Вони на новому танку "Микола"-4. Войки босоногi, в одному бiкiнi. I у них потужнiша 85-мiлiметрова довгоствольна гармата: гроза "Шерманiв".
  Вже листопад, випав снiг, але гарнi дiвчата: Наталя, Марiя, Аврора та Свiтлана, не визнають нiкого одягу та борються майже голяка.
  Ось войовницi стрiляють та розбивають точним попаданням снаряда "Шерман". Скалять собi зубки. Наташа пальнула i ревла:
  - Я за царя всiх б'ю!
  I як ще пальне!
  Потiм Марiя вистрiлить i так влучно, що вiдiрвала "Шерману" вежу.
  Взяла i прочiрiкала:
  - Я дiвка що зрiзає метал!
  А пiсля Аврора запустить снаряд. I теж точно та чiтко.
  Войовниця пищить:
  - Найвищий пiлотаж!
  А далi вже як Свiтлана довбає, з усiєю своєю шаленою силою. Блондинка дiвчина руйнiвник. I провiзить:
  - Я демон пекла!
  I вся четвiрка як вiзьметься, рухаючись пiвднем Аляски.
  А ось танк "Олександр"-4, також нова модель з прекрасними дiвчатами. Потужна 130-мiлiметрова довгоствольна гармата, i цiлих вiсiм кулеметiв та екiпаж iз п'яти красивих дiвчат у бiкiнi.
  Теж їдуть собi та стрiляють, вирубують американцiв, пробивають "Шермани".
  Оленка випустила за допомогою босих пальцiв нiг снаряд i заспiвала:
  - На славу царя Михайла!
  Ведучи вогонь, Анюта пiдтримала, викошуючи американцiв:
  - Великого царя!
  Врiзала i Августина, проламала "Шерман", прошипiвши:
  - За мир, працю, iмперiю!
  Наступною вiдкрила вогонь i Мiрабела. Теж зламала броню супротивниковi i прошипiла:
  - За новий росiйський порядок!
  А потiм i випустила снаряд Олiмпiада, як лупне i прореве:
  - Я така мiць i бiль для супротивника!
  Дiвчата добре йдуть собi та ведуть вогонь. У їхнiх смарагдових i сапфiрових очах полум'я пекла.
  I новий, непробивний з усiх ракурсiв танк "Олександр"-4, йде собi i молотить американцiв. Таке ось уявлення та безумовне знищення.
  А дiвки те, якi, мороз, а вони в одному бiкiнi та майже голi - краса! Ми веземо iз собою кота!
  Оленка як випустить снаряд американською машиною. Як протаранить її i заспiває:
  - Я свiтова зiрка!
  А тут ще й Анюта вiзьме i випустить, зрiже супротивника, i прошипить:
  - I слава iмперiї!
  А далi й Августина довбане снарядом, викосить противника, зламає броню вороговi i пискне:
  - Я руда та безсоромна дiвка!
  I далi вже Мiрабела як засандалити. I випустить по вороговi снарядом забiйним. Вiдiрве вежу i провiзить:
  - Таран iз тарана!
  А потiм вiзьме красуня-богатир Олiмпiада. Випустить найзабiжнiшим iз снарядiв. Розкришить танк противника i прокриче:
  - Усiх кошторис!
  Ось танк вагою сiмдесят тонн йде, i ламає ворожi редути. I легко при цьому рухається снiгом - двигун найновiший - газотурбiнний! Таку машину так просто не зупиниш.
  Оленка спiває:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки рвуть ворога! Росiйськi вовки - салют героям!
  I знову за допомогою босих пальцiв нiг натискаючи на курок, вражає ворога. Ось це дiвка!
  Анюта теж впали використовуючи голi ноги i, верещить:
  - А я супер!
  А далi Августина як запустить снаряд i провоє:
  - Дика дiвка я!
  I Мiрабела випустить щось зовсiм забiйне i прореве:
  - До нових, незламних рубежiв!
  I покаже язик свiй такий рожевий i довгий.
  А далi Олiмпiада лупне, i рознесе американцiв, i зробить це дуже здорово.
  Ну, загалом очевидна перемога. Ця битва виграно i росiйськi, царськi вiйська просуваються далi.
  До кiнця грудня 1942 року вся Аляска вже захоплена царською армiєю, i бої йдуть у Канадi.
  Крiм танкiв, борються i льотчицi на реактивних лiтаках. Авiацiї у США багато, але якiсть її дуже слабка. Не порiвняти iз росiйськими реактивними машинами. Якi трощать ворога з iнтенсивнiстю термiнаторiв.
  I дiвчата Анастасiя та Маргарита на своїх лiтаках "Катерина"-6 як ефективно набирають рахунки.
  Анастасiя однiєї черги з п'яти авiацiйних гармат збиває вiсiм американських лiтакiв i верещить:
  - Я просто войовниця суперкласу!
  I босими нiжками натисне на педалi.
  Маргарита одна черга збиває десять американських лiтакiв i харчує:
  - А я ще класом вищий!
  Анастасiя босими пальцями нiг, як натисне на гашетки, i спалахне по ворогу. Зiб'є сiм машин армiї США i пискне:
  - Я така войовниця, що цар у захопленнi!
  Маргарита теж випустить забiйного i пропище:
  - I не лише цар! Дуже ми красивi!
  Дiвчата борються та збивають рiзнi машини. Викидають супротивника, немов здохлих мишей у смiтник. I трощать авiацiю США.
  Анастасiя збила ще кiлька лiтакiв i прогарчала:
  - За двоголового царського орла!
  Маргарита, вискакувавши зубки-клики, перевiряла:
  - За таке та круте!
  I теж збила ще дюжину американських машин. Ось такi дiвки. Дiвчата люблять вбивати. I розривати на частини!
  I ця пара працює...
  Переходить на наземнi цiлi. I давай iз "Шерманiв", пробиваючи їх наскрiзь. Немов голка метал. I розколюючи наймiцнiше залiзо та сталь. Ось так узяла їхня круша.
  Анастасiя пробиває кiлька "Шерманiв" i верещить собi:
  - Я дiвка яка здатна на багато чого!
  Маргарита теж молотить американцiв на сушi i пищить:
  - А мене нiщо не зупинить i нiколи не зупиняло!
  Анастасiя трощить ворога, збиває танки i верещить:
  - За царя, якого немає мудрiшого i крутiшого!
  Дiвчата очевидно чудовi! I головне лише в одному бiкiнi! I непереможнi!
  Нiхто дiвчат перемогти i зупинити не може!
  Анастасiя стрiляючи, верещать на всю горлянку:
  - Я є дiвка, що ламає сталь!
  Маргарита, продовжуючи стрiлянину, додає:
  - I будь-який метал!
  Дiвчата летять собi та стрiляють... Хоч мороз та зима, але їх це не зупиняє. У Канадi бої вирують.
  Анастасiя знову палить, i реве:
  - Я як пацан!
  Маргарит активно пiдтверджує i молотить з люттю пантери:
  - Я є така, що веселiше за всiх i крутiше!
  Дiвчата як видно дiйсно розрахунку великого та удачi невимовної!
  Набирають собi напiвголi рахунки! I горя не знають, жодних сумнiвiв! У них багато видно рiзних думок!
  Але, коротше кажучи, пощастило красуням. Взяли та накрили ударом з повiтря генерала iз чотирма зiрками. Чудова красуня. Як довбануть, так i довбануть!
  I знову рухаються Канадою росiйськi та нiмецькi танки.
  Ось екiпаж Герди, нiмецькою Т-4. Машина вiдверто слабка на тлi радянських машин. Зате дiвчата непростi - босонiж i в бiкiнi в мороз борються. А це про щось та каже!
  Такi войовницi скажемо прямо - крутi! Не знають сумнiвiв та слабкостi! У їхнiх очах сапфiри та алмази горять! Не поступляться такi красунi вороговi нi п'ядi землi! Вони святi та порочнi одночасно.
  Рухають собi iз колосальною енергiєю.
  I так собi руйнують американцiв.
  Герда вистрiлила, за допомогою босих пальцiв нiг i прочирикала:
  - Буйна я дiвка! I зовсiм не цiлка!
  I пiсля цього як смiється.
  Шарлота теж пальнула з гармати. Нехай не надто потужною, зате скорострiльною:
  - Я як розпечена i кусача бджола!
  Пiсля чого красуня вiзьме та покаже свiй довгий язичок!
  А тут i Христина як лiпить i пискне:
  - А мiй вокал! Iклiв удар!
  I теж зубки вовчi вишкiрить i прореве:
  - Буде нова перемога!
  Воїтельки й справдi такi жорсткi та агресивнi. I їх стiльки м'язової сили та шаленої лютi.
  I Магда теж по ворогу влiпить. Розiб'є з дистанцiї "Шерман", потрапивши дуже точно встик i прореве:
  - Я така, нiмця крута!
  Четвiрка, незважаючи на те, що машина не найкраща, бореться успiшно.
  А чому? Бо на них майже немає одягу! I войовницi дуже красиво ворога винищує.
  Герда з гордiстю зауважує:
  - Ми такi гiднi i фюрера!
  Пiсля чого красуня знову вистрiлить i вискачить свою милу мордочка.
  Вiйницi тут духу арiйського. I холоди не бояться. Хоча взимку на Заходi Канади ще дуже холодно.
  Але нiчого - тiльки босонiж, i майже голими. Тодi буде й удачi та перемога!
  Це войовницi сповненi гордого духу.
  Ось i зараз арiйкам немає рiвних у завзятостi. Якщо не рахувати росiйських дiвок.
  А ось Наташа на "Миколаї"-3 теж у бiкiнi та боса вистрiлив, виверне i пройдеться. Її танк втiм, краще за нiмецький Т-4. Бої тут жорсткi та дуже агресивно протiкають.
  Янки намагаються огризатися. Але Наташка пiдбила "Вiдьму", i прошипiла з оскалом перлинних зубiв:
  - Я така дiвка, що нiхто не пiдступиться!
  I Марiя влучно по американських танках вистрiлив. Проб'є їх i прошипить iз оскалом зубiв:
  - Жоднi сили нас не вiзьмуть!
  I ось Аврора теж по черзi вистрiлить. "Шермана" знищено. Та дiвка що треба.
  I потiм Свiтлана свiй внесок внесе ... Як дасть по американцях боляче.
  На морi також бої протiкають. Росiйський флот захоплює Фiлiппiни.
  I тут теж команда: босоногi дiвчата-морячки. Також майже голенькi красунi, у бiкiнi. Щоправда на Фiлiппiнах погода та взимку чудова - тепла, адже це майже екватор.
  I дiвчатам приємно боротися та стрiляти. I гасати босими, круглими п'яточками. Такi тут дiвчата просто принаднiсть. Найкращi - супер!
  Полонених до речi люблять ґвалтувати! Прив'язують собi, а потiм катаються на них. Та ще так, що бранцi непритомнiють! I винищення собi влаштовують тотальне - точнiше не собi, а ворогам.
  Такi вже класнi екiпажi iз напiвголих дiвчат. I їх уже нiчим не зупинити та не придавити!
  Воїтельки беруть на абордаж американський крейсер. Заскакують собi майже голi, босi, з м'язами, що перекочуються пiд засмаглою шкiрою. I люто рубають американцiв. I не дають жодного шансу на виживання.
  I ось видно красуню Стелла та її напарницю Машу. Обидвi дiвчата - високi м'язовi блондинки, як усiх рубають. Що не удар, то розрубування i розпарювання тiл!
  Дiвчата йдуть собi американським кораблем. Махнуть праворуч - вулиця, махнуть лiворуч - провулок!
  I не зупиниться дiвчаткам! Чи не залишають противникам шансу! А якщо заревуть, i почнуть м'язами трясти!
  I знову махають собi мечами, i виють:
  - Ми дiвки що є за царя, Батькiвщину та Михайла Романова!
  I рубають наче капусту самураїв. Ось Стелла взяла i босою ногою рушить офiцеру США в пах. Той пiдлетить вище i вискочить за борт.
  Блондинка-термiнатор як видасть:
  - За мої удари, платять гонорари!
  I знову вишкiриться, i перлинними зубками блисне! Ось це дiвка! Самий сiк та аромат!
  I мчать собi дiвчата. I проходять, наче приплив торнадо. Не дають шансiв вороговi. Вони колосальна сила. Темряви тим чортiв i тисячi тисяч ангелiв.
  А ось i Маша як рубанет, i одразу двома шаблями три голови знесе! Ось це дiвка - всiм дiвкам дiвка!
  Обидвi красунi рубають наче цвяхи мечами забивають. I немає в їхнiх дiях слабкостi та сумнiвiв. Рушаються собi, не вiдступаючи i не здаючись. Справедливiсть вимагає поєднати людство. Одна iмперiя, одна корона, одна мета та експансiя до космосу.
  Саме в цей час проходить виведення на орбiту першого штучного супутника Землi. Ось вiн летить навколо земної кулi.
  А росiйськi дiвчата у бiкiнi борються собi. I не поступаються противнику. I падають розрубанi красунями американцi. Все-таки дiвчата вищого класу та майстерностi.
  Вони свого часу встигли повоювати у Японiї. Теж боролися на висотi. Самого iмператора полонили. Показали свою колосальну майстернiсть. У них такий азарт i стiльки м'язової сили. Звичайно, такi дiвчата - це диво iз чудес!
  Рубали самураїв у палацi. I теж були майже голi та босi. Дiвчата, якi могли робити таке, що дивувало ворогiв.
  I рубали будь-яке м'ясо i демонстрували свiй артистизм. Войовницi не знаючи сумнiвiв, настають.
  Ось американському адмiралу зрубали шаблею голову. I як захочуть красунi, вискалив свої iкла.
  I знову в наступ i рубають собi. Такi войовницi справжнi монстри. А на престолi цар Михайло. Син Олександра Третього, та не той. Удачливiший, бiльш рiшучий, бiльш вольовий, i теж талановитий правитель.
  Але, звичайно ж, удача має значення, плюс ще бiльша жорсткiсть - Михайло вiв непримиренну боротьбу з корупцiєю, що вплинуло на армiю. А ось найефективнiше ноу-хау - це використовувати дiвчат у бiкiнi для ратних цiлей. А дiвчата дуже гарнi, коли майже голi та босi.
  Ось i протiкають бої зi змiнним успiхом. А гарнi войовницi стрiляють дуже влучно, краще за чоловiкiв. I головне, коли дiвчата майже голi, вони практичнi невразливi. Їх не беруть кулi та снаряди. Дуже сильна рать войовниць. Оце круто. Така iдея царя Михайла - використовувати дiвчат майже голих та босих, i це приносило перемогу.
  А дiвчата в боях ще й босими пальцями нiг кидали гранати та кинджали. I демонстрували свою дику лють.
  Дiвчата дуже лихi. I дуже красивi, швидкi, та швидконогi. Їх нiхто не мiг утримати.
  Войовницi дуже хорти ... Босi дiвочi нiжки - дуже ефективна зброя. Що вони можуть? Дуже багато. Самi голi пiдошви отримували енергiю вiд землi та воїнки красунi жвавi.
  Треба сказати, що дiвчата найкрасивiше у свiтi, що є i чудове, i з люттю кобр!
  Крейсера американцiв захоплено. Полоненi чоловiки падали ниць. Пiсля чого воїнкам нiжки свої їм сунули в обличчя. I змушували цiлувати. I дiвчата воркували, а їхнi голi пiдошви, коли лижуть мови приємно та лоскiтно.
  Але красунi насолодилися тим, що їхнi босi ноги обсипають поцiлунками, i п'ята цiлували.
  Пiсля цього дiвчата як розсмiються. А скалять зуби!
  Але стало краще, дiвчата трохи позасмагали голi i купувалися. Такi ось чудовi войовницi. А як таку нiжку взяти та поцiлувати. I кожний пальчик лизнути.
  Дiвчата супер.
  Ось знову танк "Олександр"-4 у бою. Преть собi i вже лютий iде. Вiйська рухаються далi. Все ближче та ближче до територiї США. Дiвчата такi класнi.
  Ось Наташка стрiляє влучно. I пробиває дуже точно.
  Дiвчина надзвичайно стрiляє влучно i кричить:
  - Ми зламаємо ворога!
  Далi стрiляє Марiя. Взяла та перемогла супротивника:
  - Я є супер!
  Марiя дуже гарна дiвка i дуже активна.
  I босi її нiжки її дуже гарнi та витонченi своєї еротичностi:
  - Ми рознесемо ворога!
  I Аврора така дiвка, i супер у нiй i голi животи та груди, а такi червонi соски надулися:
  - Спробую ворогiв i зроблю супер!
  I рудим волоссям як трусить!
  I знову довбане i своїми босими, точеними нiжками. Такi войовницi дуже круто!
  А потiм i Свiтлана вiзьме i довбає ворога:
  - Я люблю царя i повiшу ворогам на шию петлю!
  Ось дiвчата й розсмiяються. Як вони стали хортами та крутими.
  Американцi вiд дiвчат бiжать. Або здаються. Або гинуть. Вiйницi такi красивi, i дуже босонiгi, i дiвчата такi чудовi. I в одному бiкiнi боротися приємно та ефективно. Войовницi такi чудовi.
  Наташа знову стрiляє по американцях i шипить:
  - Ти мiй брат та я твiй брат! А точнiше, сестра!
  I знову язиком довгим як ворухне. Агресивна скажiмо войовниця та краса!
  А тут Анюта як трусить оголеними грудьми. I закричить, i вишкiриться. I снаряд в американцiв надiшле. I вiзьме i довбає.
  - Рознесла красуня! I пискне:
  - Я така ось i дiвка супер!
  Красива дiвчина i любить секс. А це приємно!
  I взяла дiвчина i лупнула - загарчала:
  - Ми переможемо i рознесемо супротивника!
  А ось i Аврора довбане i лупне:
  - Я є цар i крута дiвка!
  Войовниця може бути й дуже хорт.
  Дiвчата регочуть собi.
  А ось Свiтлана взяла i дуже круто. I це давала за знищення противника такi гонорари, i цiлувала чортiв:
  - Це такий тоталiтарний пiлотаж!
  Танк дуже спритний i забiйний. Вiн б'є слабкий та високий "Шерман". Ось i бої тут на користь царської Росiї.
  Наташа знову як пальне. I проворкує:
  - За твого кумира!
  Марiя почала стрiляти. Дiвчина дуже гарна, i в неї золоте волосся. На вигляд.
  Дiвчина довбала, i босими пальцями нiг нацiлить i пискне:
  - Це вбивство за царя!
  А ось i Аврора довбала американця. I дiвчина така скажемо реально украй агресивна i пискнула:
  - На реальний абордаж!
  I ось дiвчина показала собi реально сильну.
  I Свiтлана агресивна та бойова. Довбанула голою нiжкою, i розiрвала ворога.
  I прочирикала, скелячи зуби:
  - Я є жiнка, що лiтає орлицею!
  Ось дiвчата й почали довбати з дикою силою. I не зупинити таку агресiю красунь. Не вiдступаючи i не прогинаючись.
  Наташа знову вистрiлила i прошипiла:
  - До повного знищення!
  I Марiя без будь-яких цвяхiв, куди бiльше знищенням ворогiв досягла успiху, i стала ламати супротивникiв.
  А далi Аврора взяла i як довбає по вороговi з гармати. I навiть дуже вдало, з колосальним апломбом. I розчавити, роздробити ворога. I вiд "Шермана" летять на всi боки оплавленi уламки.
  I Свiтлана теж вистрiлить i як заспiває:
  - Я дiвчина великої мрiї та великої краси!
  Воїтельки справдi чудову волю до перемоги демонструють.
  Адже недарма iмперiя стала крутою i великою. Могла перевершити досягнення Чингiсхана.
  Войовницi рухаються собi... I стрiляють, стрiляють, i лопають ворожi позицiї, наче розпоровуючи ножем. А точнiше дуже гострим та загартованим кинджалом. I ось росiйськi вiйська вже реально непереможнi. I царство великої iмперiї.
  Якщо розiбратися, то в Росiї багато було воєн i важких перiодiв. Але Миколi Другому здебiльшого просто не щастило! Вiн виявився невдахою. А ось тактика має велике значення. Що показав великий росiйський шахiст Альохiн. Коли вiн починав грати замiсть свого супротивника, перевертаючи дошку та перемагаючи. Генiальнiсть i є генiальнiстю.
  При всiх проблемах царської Росiї, лише чинник оголених дiвчат багато що вирiшував.
  Ось у боях беруть участь i гелiкоптери. Бойовi машини, також екiпажi з дiвчатами в бiкiнi, i босими. Яка якiсть армiї, що складається з дiвчат? Найвидатнiше. Таку армiю нiщо не може зупинити та перемогти.
  Так у цiй армiї босi та майже голi дiвки. Екiпаж на вертольотi капiтана Варвари. Чи це не диво! Море здувається бурхливо! I як авiацiйнi гармати вдарять. А потiм ще й ракети. Ось це дiвки - справжнi урагани на кшталт торнадо.
  Не поступаються вони вороговi нi в чому. Росiйська армiя готова до битв i величезних звершень.
  Варвара це красива дiвчина з русявим волоссям i майже гола. Як прореве на всю горлянку:
  - Вороги не пройдуть! I не втечуть!
  I вiзьме, випустить забiйний розряд iз усiх струменiв своєї крутої машини. I пронесеться над противником. I вiзьме, повикає з руйнiвним загином.
  А ось скромна Ольга взяла i випустила по позицiях американцiв ракету i прошипить:
  - Я воював, не з лаптем, а боса!
  I пiдморгне своїми сапфiровими очима. Та це дiвки - такого неймовiрно чудового пiлотажу. З ним можна i в гору пиятики, i голi дракону знести.
  А нiжки настiльки витонченi та неповторнi! А талiї тонкi, i тiла дуже мускулистi.
  Варвара довбає, i провоє:
  - Я за царя можу дiрку в глобусi зробити!
  I мордашку вискалить, i пiдморгне очима.
  Войовницi тут на висотi. Ось Тетяна теж дiвчина в бiкiнi, як вiзьме та провiзить:
  - Хай буде цар над усiєю землею!
  I своїми перлинними зубками блисне. I з вертольота забiйним як цвях. I вбивчо пройдеться. I реально пiдсмажить метал. I викличе руйнування дзоту.
  Ось це дiвки - всi дiвки дiвки! I потiм коли полонених наводять, тi дiвчата потiм босi нiжки цiлують i лижуть. Це взагалi найвитонченiший спосiб i принизити та заохотити.
  
  НЕПЕРЕМОЖНИЙ РОММЕЛЬ
  У нiй армiя Роммеля у листопадi, груднi 1941 року, змогла здобути перемогу в Африцi. Це сталося ще й тому, що напарник генiального Роммеля не припустився тих грубих помилок, що сталися в реальнiй iсторiї.
  Внаслiдок чого нiмцi розбили англiйцiв, що наступають, i втримали свою територiю. Спочатку пiд час боїв це позначалося, тож на схiдному фронтi нiмцi зазнали поразки пiд Москвою.
  Однак надалi плани фюрера змiнилися. Роммель до цього моменту змiг взяти Толбук i рушив до Єгипту. Гiтлер вирiшив перейти до тимчасової оборони на схiдному фронтi, i поки що зосередити зусилля в Африцi та на Близькому Сходi.
  Тим не менш, оскiльки наступ в Африцi вимагав менше сил, гiтлерiвцi провели кiлька операцiй i на сходi. Розбили радянськi вiйська у Керчi. Оточили пiд Харковом. Вирвали скалку i на смоленському напрямку. Поразкою закiнчилося i наступ другої ударної армiї генерала Власова пiд Ленiнградом.
  Впав пiсля облоги та штурму Севастополь. I фрицi змiцнилися. Бої розгорнулися на Ржевському виступi. Тут гiтлерiвцям удалося встояти.
  Натомiсть у Єгиптi Роммель отримавши пiдкрiплення здобув переконливу перемогу. Розвиваючи успiх, нiмцi пройшли Палестину, захопили Iрак та Кувейт. А потiм i весь Близький Схiд отримав доступ до нафти.
  Пiсля чого фашисти повернули на Судан, i спробували захопити Африку.
  Одночасно вiдбувся штурм Гiбралтару i проникнення нiмецьких вiйськ у Марокко i далi в Африканськi простори.
  Але успiхам нiмцiв сприяла енергiйна робота у тилу. Де Гiтлер теж, що робив вправнiше, нiж у реальнiй iсторiї.
  Прокинувшись Гiтлер-термiнатор разом iз дiвчатами прийняв ванну, поснiдав салатом, кашею з цвiтної капусти та ще деякими овочами, додавши знежиреного багатошарового козячого сиру та iкри. Пiсля чого викликав Шпеєра, офiцiйно вручивши новому iмперському мiнiстру документ iз пiдписаним законом про надзвичайнi повноваження. Адольф бiснуватий, був дуже в'їдливий:
  - Випуск озброєнь у Третьому Рейху вкрай низький! Ми вiдстаємо не лише вiд Британiї, що воює, а й вiд тоталiтарного СРСР. А нам потрiбне панування у повiтрi, причому нарощуючи випуск старих озброєнь, переходити на новi. Особливо перспективнi реактивнi бомбардувальники. Адже їх величезна швидкiсть i висока верхня стеля, дозволяють майже безкарно трощити британськi мiста!
  Шпеєр випромiнював оптимiзм:
  - У Нiмеччинi та Польщi з надлишком вугiлля, у Францiї залiзняку, а обладнання у нас вистачить на випуск безлiчi машин. Адже ми виготовляємо алюмiнiю та дюралю бiльше, нiж усi країни свiту разом узятi!
  Бiснуватий Адольф кивнув:
  - До пори до часу! Британiя та США також розкручують виробництво, а нам потрiбно берегти кожен грам металу. Нехай школярi та iншi дiти з п'яти рокiв ще й металом збирають. Крiм того, навiщо робити крила та фюзеляж цiлком з дюралю. Можна використовувати дерево i полотно. Наприклад, робити моноблочнi крила. А що? Нам потрiбен новий реактивний винищувач вагою не бiльше двох тонн, легкий у пiлотуваннi, простий у виробництвi та дешевий! Число складальних деталей повинно бути скорочено до мiнiмуму, так само знайти можливостi максимально зменшити вагу лiтака i полiпшити його аеродинамiчнi властивостi. Зараз до речi авiаконструктори прийдуть, ми будемо їх навчати.
  Шпеєр посмiхнувся:
  - Звичайно, мiй фюрер. Наскiльки я зрозумiв, чи ви збираєтеся повернути з армiї всiх висококвалiфiкованих робiтникiв?
  Бiснуватий Адольф пiдтвердив:
  - Тiльки з високою квалiфiкацiєю, простих роботяг наберемо з-помiж iноземцiв. Так воно краще менше нероб, а значить i партизанiв. Чисельнiсть сухопутних вiйськ звичайно скоротимо, якщо вiйни з СРСР не буде, то нам не потрiбно стiльки пiхоти, але ... Не радикально, так я планую найближчими мiсяцями розгромивши Гiбралтар i Мальту, зайняти всю пiвнiч Африки i далi на ближнiй схiд. Нам ще знадобляться сухопутнi частини. Крiм того, необхiдно побудувати додатковi суднобудiвнi верфi як у самiй Нiмеччинi, так i у Францiї, Бельгiї, Голландiї, Норвегiї. Нам потрiбнi авiаносцi, лiнкори та транспорти. А Середземне море перетворитися нiби на внутрiшньонiмецьке озеро. Тобi зрозумiло?
  Шпеєр вклонився:
  - Так мiй фюрер! Я вже доручив розробити програму будiвництва.
  Хитрий Адольф доповнив:
  - Тривалiсть робочого дня може продовжуватися до 16 години, якщо цього вимагають нашi екстренi плани. Випуск лiтакiв має бути доведений, до ста машин на добу всього за дев'ять мiсяцiв... Бiльш нiж у троє порiвняно з нинiшнiм, i то аж нiяк не факт, що цього буде достатньо!
  Шпеєр поспiшив пiдбадьорити фюрера:
  - Нашi льотчики вищi за клас британських, тож далеко не все вирiшує кiлькiсть. А ми знайдемо новi способи перекувати репетування на мечi. Наскiльки я зрозумiв, що є прiоритетом, для нас це авiацiя?
  Фюрер стиснув кулак мiцнiше:
  - Прiоритет для нас реактивна, бомбардувальна авiацiя, а далi винищувальна, плюс випуск нової технiки, та розробка чудо-зброї! Втiм, не лише в галузi авiацiї, а й танкiв, артилерiї насамперед реактивної... Про це ми поговоримо докладнiше.
  Почувся дзвiнок i до помешкання увiйшли провiднi авiаконструктори Третього Рейху.
  Мессершмiт, вiдносно молодий з високим чолом, Хейнкель уже лiтнiй, але дуже рухливий, атлетично складений Танк, Лiппiш, i ще кiлька менш вiдомих.
  Адольф вказав їм на крiсла i наказав розкласти креслення на стiл:
  - Ваше завдання це створення нової, дуже потужної та сучасної зброї. У Нiмеччинi аеротруби бiльше, нiж у будь-якiй iншiй країнi свiту, а технологiї багатьох лiтакiв дуже вiдсталi. Адже тiльки в Ю-88, можна помiтно збiльшити швидкiсть за рахунок надання машинi бiльш обтiчних форм. Зокрема кабiнi надати краплеподiбну, опуклу форму, що i огляд покращить, i просторiше льотчику буде, i ще додасть швидкiсть, за рахунок покращення аеродинамiки на добрих п'ять кiлометрiв. Плюс ще обтiчну форму потрiбно надати вогненним точкам, як бомбардувальника, так i винищувачам, бомбоутримувачам, повiтряним гальмам у неробочому положеннi.
  Ви записуєте, що я вам говорю!
  Конструктора дружно закивали:
  - Так точно великий фюрер!
  Адольф продовжив:
  - ХЕ-129 - повинен бути перероблений для того, щоб обтiчна форма була надана i самiй коробцi зброї i була встановлена рухома авiацiйна гармата для захисту вiд атак з задньої i нижньої пiвсфери. Крiм того, цей штурмовик слiд забезпечити системою форсування двигуна. Одночасно разом iз перебудовою, потрiбно збiльшити випуск подiбних штурмовикiв. Їхнi разючi удари з повiтря, паралiзують активнiсть англiйцiв. Крiм того i бомбардувальник Ю-87, що пiкiрує, повинен бути використаний у Британiї. Застарiлi машини пустимо в бойку.
  Адольф зробив паузу. Конструктори мовчали. Фюрер зауважив:
  - На рахунок F -190 у мене великi сумнiви виникли. Машина вийшла важкою i недостатньо маневреною, крiм того, у неї вiдсутня система заповнення бакiв iнертними газами, що замiняють вироблене паливо. Через що цю машину можна навiть пiдбити однiєю запальною кулею. Що скаже iз цього приводу Танк.
  Знаменитий конструктор есесовець, витягнувшись у струнку, помiтив:
  - Це наша недоробка великий фюрер. Хоча розмiщення бакiв треба визнати досить вдало, вони менш вразливi вiд вогню противника, i одночасно захищають пiлота. Що ж до маневреностi, то... Одна броня важить 120 кiлограм, i нам не так просто, його полегшити...
  Бiснуватий Адольф запропонував:
  - Намагайтеся пiдняти аеродинамiчнi якостi Фоккен-Вульфа. Насамперед за рахунок зменшення ваги, i необхiдно загнути кiнцiвки крила, для пiдвищення керованостi та маневреностi машини. Крiм того, встановить захист задньої пiвсфери... Що стосується розташування мотора попереду кабiни пiлота, то це захищає льотчика, але потребує оснащення машини катапультувальним пристроєм. До речi саму форму двигуна, можна зробити бiльш обтiчною, що слiд обов'язково врахувати нашим промисловцям. До речi, як щодо робiт над МЕ-309?
  Мессершмiт дещо сконтузився:
  - Ми над цим працюємо великий фюрер. Розрахунковi характеристики обiцяють пiдняти швидкiсть машини, до 740 кiлометрiв на годину, при озброєннi у виглядi семи вогняних точок! Це буде наймогутнiша смерть для англiйцiв.
  Адольф перервав:
  - Доведення слiд робити швидше. А ви Шпеєр прискорiть освоєння нової скорострiльної авiацiйної гармати в 30 мiлiметрiв. Ще можна буде успiшно використовувати i для стрiльби по наземних цiлях i проти ворожої авiацiї! Новий МЕ-309 повинен прийти на змiну МЕ-109. Що ж до вашої реактивної машини МЕ-262, то, на жаль, у неї багато недолiкiв: велика вага, низька експлуатацiйна надiйнiсть, надмiрна аварiйнiсть.... Я сам зроблю нарис того реактивного лiтака, що нам потрiбен.
  Адольф Гiтлер почав креслити машину, використовуючи свої знання про сучасних реактивних винищувачiв. Втiм, не найсучаснiших, а приблизно п'ятдесятих рокiв, щоб адаптувати пiд нинiшнiй рiвень виробництва та технологiї. Особливу увагу вiн придiлив технологiї змiни стрiлоподiбностi крила. Роз'яснюючи всю перевагу такої конструкцiї:
  - Пiд час посадки та старту стрiловиднiсть зменшуватиметься, а пiд час польоту збiльшуватиметься. Тiльки за рахунок цього винищувач з мотором сучасно МЕ-262 зможе розганятися до 1100 кiлометрiв на годину. Та й вага у нього буде суттєво меншою.
  Мессершмiт подивився на схему, поморщив свiй високий iз залисинами лоб i видавив:
  - Генiально! Але мiй фюрер, звiдки у вас такi глибокi знання в аеродинамiцi?
  Бiснуватий Адольф хитро примружився:
  - А що хiба тiльки в аеродинамiцi? Обдарована людина, як правило, обдарована у всьому! А бездарнiсть та в Африцi бездарнiсть! Що до речi з бомбардувальником Арадо? Покажiть схему?
  Фюрер-попаданець бiгло подивився, заперечливо мотнув головою:
  - Нi, так не пiде! Iдея з вiзком нiкуди не годиться, через неї лiтак не розгорнеться i розбиватиметься. Потрiбнi звичайнi шасi, що забираються. Передбачте деякi змiни конструкцiї, для кращої аеродинамiки. Без зайвої вигадки, але зi кмiтливiстю.
  Адольф з дахом зробив ще кiлька зауважень:
  - Лiтак "Грифон" Хе-177 має вкрай ненадiйну силову установку. Її необхiдно негайно замiнити, новi поршневi мотори, спочатку по чотири стоять окремо. Потiм на найсучаснiшi двигуни потужнiстю 2950 кiнських сил. Що стосується можливостi завдавати ударiв з великої висоти i в пiкiруваннi, то... Починайте розробку Хе-277, ця машина також стане знаряддям немезиди. Але головне це реактивнi бомбардувальники. Це завдання прiоритетне. Ось наприклад таким повинен бути Ю-287.
  Фюрер знову зробив малюнок iз крилами зворотною стрiловиднiстю, роз'яснюючи тi чи iншi нюанси конструкторам. Адольф захопився, показуючи тi чи iншi схеми. Особливо бомбардувальник безхвостiк. А що схема реактивної машини лiтаюче крило бiльш нiж перспективна. I при цьому машина здатна бомбардувати навiть територiю США. Прямо вказав, що до робiт треба залучити конструкторiв з усiєї Європи та навiть євреїв. Нарештi зрозумiвши, що конструктори вже досить завантажилися, милостиво вiдпустив їх, залишивши Липпiша. Фюрер прокричав:
  - А вас Олександр я прошу залишитись! Вам буде доручено створення нової, надзвичайно ефективної зброї.
  Лiппiш здивувався:
  - Я вам вдячний фюрер!
  Гiтлер-термiнатор почав пояснювати:
  - Вам, звичайно ж, вiдома теорiя Вiзельсбергера, який свого часу був асистентом професора Прандтля в Геттiнгенi. Вiн був першим, хто розробив теорiю впливу екрану на поверхню, що пiдстилає.
  Лiппiш посмiхаючись, кивнув:
  - Ви чудово знаєте мiй фюрер! Та я знаю цю теорiю!
  Бiснуватий Адольф продовжив:
  - Потрiбно створити екраноплан - такий собi гiбрид торпедного катера та гiдролiтака. Вiн летить правда набагато нижче, за якихось 20-40 сантиметрiв вiд води. У цьому випадку маса повiтря, що пiдтримує човен-екраноплан, складається з двох частин. Одна - заморожений потiк пiд крилом; iнша - досить незначна - виходить з-пiд крила в районi задньої кромки i постiйно поповнюється повiтрям, що надходить зверху, вiд шкарпетки крила.
  Лiппiш охоче пiдтвердив:
  - Воiстину так мiй фюрер!
  Бiснуватий Адольф продовжив:
  - Однак головна маса повiтря залишається пiд несучою поверхнею i створює там тиск, що дорiвнює швидкiсному натиску. Вона грає роль своєрiдної повiтряної ковзанки, за якою човен-екраноплан "котитися" як по маслу! Першим, хто на практицi використав подiбне, був фiнський iнженер Каарiо, вiн розробив просто прямокутне крило-санi, що ковзає над снiгом за допомогою екрана i навiть отримав на це патент. На жаль, вiйськовi не вчасно оцiнили подiбне вiдкриття. Кажуть, що i росiйський професор Левков проводив подiбнi експерименти... Тобто це може стати новою чудо-зброєю, здатною доставляти бомби, торпеди, десант до узбережжя Британiї, зi швидкiстю лiтака, i при цьому невидимi для радарiв. Плюс ще разючi удари по англiйських кораблях! Згоден?
  Лiппiш пошарив рукою, послужливi офiцiантки налили йому соку.
  - Та це iдея багата, хоч будуть деякi проблеми технiчного плану. Наприклад, стiйкiсть.
  Бiснуватий Адольф дружньо кивнув:
  - Я тобi накидаю зразкову схему це краще зробити, а дрiбнi технiчнi деталi ви самi вiдшлiфуєте. Корпус повинен бути довгим, що скидається на фюзеляж авiалайнера, що переходить у дельфiновий нiс кабiни, вiтровi опуклi стекла i турбореактивнi двигуни. Хоча, можливо, в перших моделях зiйдуть i поршневi. I коли цю махину вiдбуксують на чисту воду, оглушливо заревуть мотори i вузький хижий тулуб рвоне, як кит пiднявши хмару бризок. Зауваж ця махiна здатна нестися, наче винищувач за кiлька метрiв вiд поверхнi води.
  Лiппiш свиснув у непiдробному захопленнi:
  - Багата уява у вас фюрер!
  Лихий Адольф ще бiльше надихнувся:
  - Звичайно, це б чудо-зброя. Адже екраноплани не бояться жодних штормiв. Їм не страшнi криги - вони летять над ними. Їм не загрожують болотистi гирла рiчок i прибережнi каменi, про якi можуть розбитися звичайнi кораблi, а мiлини взагалi як дитячий ставок. Висаджувати десанти вони здатнi скрiзь: вiд африканського берега Скелетов з його диявольськими рифами, до обох узбереж США, арктичних земель Канади та Аляски. Ось таких машин би кiлька сотень, i Британiя впала б у два мiсяцi.
  Лiппiш несмiливо зауважив:
  - А мiни?
  Фюрер засмiявся:
  - Ось саме мiни! Вони не загрожують нi пiд поверхнею вод, нi на мiлинах! Як i торпеди з пiдводних човнiв. А сам вiн iдеальна зброя для боротьби з найдосконалiшими пiдводними човнами, луплячи їх глибинними бомбами. Крiм того, екраноплани можуть лупити по ворожих кораблях ракета i мiнами. Так я, звичайно ж, ознайомлю конструкцiєю керованих бомб. Ну i звичайно десанти... Iдеальний засiб доставки десантури, причому не лише з пiхотою, а й танками! Тодi весь характер вiйни вiдразу змiниться! Чи зрозумiв Лiппiш, яку тобi справу довiряє фюрер?
  Конструктор вже меркантильнiше запитав:
  - А нагороди?
  Серйозний Адольф пiдтвердив:
  - Звичайно найщедрiшi, залiзний хрест iз дiамантами, землi, колонiї, пiдданi! Якщо ми пiдкоримо Африку, то землi вистачить на всiх!
  Лiппiш заявив:
  - Якщо будуть данi грошi та кошти екраноплан буде готовий, але... У мене ще є проекти винищувача безхвостi.
  Фюрер-термiнатор поспiшив заспокоїти винахiдника:
  - Реактивний бомбардувальник безхвостiк, я вже накидав, їм займуться iншi. Як до речi i винищувач! Екраноплани важливiшi, так це принципово нова зброя... Крiм того, фiрма "Гота" має дуже талановитих конструкторiв, якi цим займуться. А ти поки що на екранопланах попрацюй. Взагалi, зараз у мене багато невiдкладних справ, треба ще з танковими генералами поговорити... Розпорядження буде вiддано...
  Лiппiш залишив фюрера дуже окриленим. Адольф подумав, що, може, краще було б спочатку поговорити з фiзиками-ядерниками, з приводу створення атомної, а в перспективi й водневої бомби, але вирiшив не надто багато, вантажити себе та iнших людей за раз.
  Конструкторiв було кiлька, у тому числi найвiдомiшi: Порше та Адерс. Взагалi якщо в авiацiї, i пiдводному флотi нiмцi мали над порадами якiсну перевагу (хоча це i не всi визнають!), то танковий парк у панцвалi помiтно вiдставав. Зокрема радянськi машини КВ, Т-28, Т-34, перевершували нiмецькi у бронюваннi та озброєннi, а Т-34 ще й у ходових якостях. Втiм, гармати нiмецьких танкiв недостатньо сильнi i для англiйських "Матiльд" i "Кромвелей", а тим бiльше конструкторами, що вже розробляються, "Черчiллей" i "Челленджерiв". Не кажучи вже про слабкiсть бронi нiмецьких конструкцiй.
  Запросивши гостей сiсти, фюрер почав читати мораль:
  - На жаль, у Нiмеччини на даний момент немає надiйної протитанкової гармати... Оснащенi 50-мiлiметровою зброєю Т-3 можуть лише погладжувати броню "Матiльд" або КВ.... Адже "Матiльда" надiйшла на озброєння Британiї ще до початку Другої свiтової вiйни. У нас самих є трофейнi "Матiльди", чию лобову броню не пробити. Ну, а у Радянських КВ не пробити навiть борт чи корпус. Максимум, що наша машина може зробити це розбити гусеницю! Тобто ви конструктори поставили нас у таке становище, що у противника танки набагато сильнiшi нам у бронюваннi, а новi американськi "Гранти" i вже готовi до запуску в масове виробництво "Шермани" перевершує i озброєння. Не говорячи про росiйськi машини з гарматою 76-мiлiметрiв. I як ви виконуєте завдання щодо створення нових танкiв, зокрема з 88-мiлiметровою зброєю.
  Порше розгублено вiдповiв:
  - Звичайно, ми ведемо такi розробки великий фюрер. Нам 26 травня управлiння озброєнь дало замовлення на 45-тонний танк ViK -4501. Вiн має бути саме таким, з 88-мiлiметровою зенiткою, переробленою пiд танкову вежу. Ми вже маємо попереднi креслення. Можете з ними ознайомитись найбiльший.
  Фюрер запитав:
  - А ти Адерс?
  Ервiн кивнув:
  - Ще у сороковому роцi пройшли успiшнi випробування vk -3001. Нової важкої машини з гарматою 75-мiлiметрiв. У нас є подiбна зброя у протитанковiй моделi, але поки що не запущена у масове виробництво. Крiм того, проводилися роботи зi створення Т-6, з масою до 65 тонн. I легшi моделi в 36 тонн. Ми намагаємося великий фюрер.
  Адольф, який уявив себе всезнайкою, почав швидко оглядати креслення. Ось вони першi нариси грiзного "Тигра" найвiдомiшого танка Нiмеччини Другої свiтової вiйни. Ця машина стала знаменитою пiд час курски дуги. У радянськi часи "Тигри" як правило, охаювали, потiм ставлення до цiєї машини стало бiльш об'єктивним. Для свого часу цей танк, звичайно, був непоганий. Пiд час першої великої сутички з нашими КВ - три "Тигри" пiдбили десять радянських машин, а самi пiшли без ушкоджень. Головна перевага це машини, була потужна 88-мiлiметрова гармата, у якої довгий час не було гiдного опонента. Втiм, на курскiй дузi, незважаючи на якiсну перевагу в технiцi гiтлерiвцi, все одно були розбитi... Статистика бойового використання цiєї машини, а також спiввiдношення втрат, загалом говорять, про неї як одну з найкращих машин Другої свiтової вiйни. Але й недолiки видно не озброєним оком. Велика вага в 56 тонн, при бронюваннi всього в 100 - мiлiметрiв (бортiв лише 80!), велика висота, вiдсутнiсть кутiв рацiонального нахилу бронi та поганi ходовi якостi. Взагалi танк IС-2 за вагою на десять тонн менше перевершував тигр i в бронюваннi, i в озброєннi... Але з'явився цей танк лише у лютому 1944 року. "Королiвський тигр" взагалi важив 68 тонн, при лобовому бронюваннi в 180 - мiлiметрiв... Звичайно такий танк не годився для вiйни в Африцi, в пустелi, для десантури, це просто машина, як колос на глиняних ногах. Немає звичайно для свого часу i "Королiвський тигр" був дуже ефективний, вiн мiг знищити за бiй кiлька танкiв противника, а один раз пiдбив двадцять п'ять "Шерманiв" протягом години. Начебто була iнформацiя про знищених "Тигром" у ходi однiєї битви двадцяти трьох танкiв Т-34. Але в будь-якому випадку, цей танк просто втiлення нерацiонального використання потужностi та маси. А ось, наприклад, радянський танк Т-54... Свого роду втiлення вдалого рацiонального застосування фактично колишнiх технологiй Другої свiтової вiйни.
  Фюрер рiшуче заявив:
  - Нi панове! Такий проект годиться! Робити машину в п'ятдесят шiсть тонн за всього лише 100 мiлiметрiв бронi... Де ж наша хвалька нiмецька економiчнiсть i рацiональнiсть.
  Адерс несмiливо зауважив:
  - Французький С-2, при вазi 70 тонн мав броню 45 - мiлiметрiв...
  Фюрер-термiнатор зло перебив:
  - Це танк ще з часiв першої свiтової вiйни. А ось у росiйських КВ-2 мав 152-мiлiметрову гаубицю при вазi 52 тонни. Але ж це 152 - мiлiметри, а не 88.
  Тому я даю вам завдання 88-мiлiметрова гармата калiбру 71, на танк з вагою не бiльше сорока тонн i лобової бронi не менше 180 мiлiметрiв, бортiв i корпусу 150 мiлiметрiв, двигун у шiстсот, сiмсот кiнських сил. I цей танк має бути запущений у масове виробництво крайнього термiну, через пiвроку.
  Нiмецькi конструктори зблiдли i в них затремтiли руки. Олександр знущально глянув на них. Завдання справдi було найскладнiше; озброєння та бронювання характерне для "Королiвського тигра" зразка 1944 року, а потрiбно вкластися в меншу на 28 тонн вагу! Втiм, Адольф вважав це цiлком реальним, i навiть дружньо ляснув Порше по плечу:
  - Не засмучуйтесь, я вам сам намалюю оптимальну схему, за якої можна обiйтися i такою порiвняно невеликою вагою. Адже я не самодур, а рацiоналiст. Тiльки перебудувати вам доведеться багато. Зокрема розташовувати трансмiсiю та двигун разом.
  Адерс сумно помiтив:
  - Це створить нам певнi проблеми. Зокрема в такому розташуваннi будуть такi недолiки.
  Жорсткий Адольф перебив:
  - Звичайно, деякi проблеми будуть, але вони в принципi легко усунутi. Зокрема у технiчному планi. Зате можна куди компактнiше розмiстити мотор, змiстити пiдвiску i ... Висоту танк необхiдно знизити до двох метрiв, а екiпаж розмiстити, напiвлежачи, тодi все буде куди рацiональнiше.
  Фюрер почав робити малюнок, свого роду креслення, на кшталт наймасовiшого радянського танка пiслявоєнного часу Т-54. Ця машина була настiльки вдалою, що ще почала випускатися ще в 1947 роцi використовували i пiд час боїв в Афганiстанi з талiбами, iракськi вiйська билися на них з армiєю США в ходi "Бурi в пустелi" та операцiї "Шок i трепет" або "Свобода Iраку" ". Загалом цих танкiв було випущено понад 70 тисяч штук. А машина була дуже успiшна. При вазi 36 тонн, лобова броня - 200 мiлiметрiв, а гармата калiбру - 100 мiлiметрiв. Цей типаж успiшно бився й американськими "Патонами" та "Першингами" ще пiд час корейської вiйни. Так що для даного технологiчного рiвня модель дуже пiдходяща та реальна для втiлення. I досить проста у виробництвi - дешева... Що стосується нiмецької гармати 88-мiлiметрiв 71 ель, то вона була досить пробивною, для всiх танкiв Другої свiтової вiйни (за винятком лобової бронi IС-3, що надiйшов на озброєння в травнi 1945 року) . Що ж IВ-3? Чудовий танк у планi бронювання, i вежi, якiй надали щучу форму. Щоправда, ходовi якостi були поганi, i його незабаром зняли з виробництва. Потiм було ще кiлька моделей IС-4 i так далi поки не зупинилися на IС-10, перейменованим пiсля смертi Сталiна в Т-10. I це виявився останнiй важкий радянський танк. Хрущов заборонив усi розробки важких машин, а його наступники не стали це переглядати!
  А чи взагалi потрiбен нiмцям танк важчий за сорок тонн, якщо i на середньому танку можна встановити гармату, яка пробиває на дистанцiї в 1000 метрiв 193 - мiлiметра бронi?
  Американцi швидко вiдмовилися вiд важких танкiв, i вага "Першингу" не перевищувала 42 тонн, а "Шермана" взагалi 32. Але пiсля того, як стало очевидно, що ось-ось може спалахнути вiйна з СРСР, з'явився монстр з гарматою калiбру в 120 мiлiметрiв. та початковою швидкiстю снаряда майже 1000 метрiв за секунду. Однак невдовзi американцi розчарувалися й у цьому танку. До появи IС-10, наймасовiшим пiслявоєнним танком був IС-4, з лобовою бронею 250 мiлiметрiв, i бортовий 170... Надiйна машина, хоч i важила бiльше 60 тонн. У будь-якому випадку потрiбно доручити виробництво для Нiмеччини та важкого танка, але не бiльше 50 тонн. Наприклад IС-10 якраз i важив 50 тонн маючи лобове бронювання у 290 - мiлiметрiв та гармату у 125 - мiлiметрiв... До речi який калiбр найвдалiший? У ходi вiйни наймасовiшi моделi "Шерман" та "Черчiлль" мали броню в 100 та 152 мiлiметри (лобову). Ну, що ж "Королiвськi тигри" з нею цiлком справлялися... А от "Пантера" стала трохи вiдставати калiбр 75 - мiлiметрiв навiть з високою початковою швидкiстю снаряда ставав недостатнiм. Тому з'явилися "Пантери" у 88-мiлiметровими гарматами, правда тiльки наприкiнцi вiйни, та й було їх небагато. Але той факт, що у вермахтi не було планiв, переозброїти танки та протитанковi гармати великим калiбром каже, що цей стан справ усiх влаштовував. Була правда САУ "Ягдтигр" з гарматою 128 мiлiметрiв, i лобовою бронею 250 мiлiметрiв, але їх випустили всього 71 штуку i в такiй мiзернiй кiлькостi вплинути на хiд вiйни вони не могли. До речi, до моменту капiтуляцiї "Ягдтигрiв" ще 43 штуки залишалося в строю, що говорить про надзвичайну живучiсть подiбної машини.
  Сталiн до речi наказав, щоб IС-2 вiдразу ж озброювався 122-мiлiметровою гарматою, хоча її пробивна мiць була надмiрною для нiмецьких танкiв (крiм "Королiвського тигра", але таких танкiв було випущено лише 458). Багато хто радив диктатору обмежитися стволом у 100-мiлiметрiв. САУ Т-100 виявилася найкращою за сукупнiстю бойових характеристик. Адже чим бiльше калiбр, тим менший запас снарядiв, нижча скорострiльнiсть, початкова швидкiсть снаряда, дальнiсть i точнiсть стрiльби... А у нiмцiв наймасовiший танк Т-4 i САУ на його базi важили всього 22-24 тонни. САУ "Панцер" втiм, була дуже вдала: озброєння "Пантери" та лобова броня майже як у неї, за такої малої ваги та висоти. Треба буде наказати запустити у виробництво якнайбiльше простих i дешевих "Панцерiв".
  А що калiбру зброї, то що ж? Для протитанкових гармат калiбр в 128 мiлiметрiв занадто великий, це краще використовувати як штурмову зброю, а обрати промiжний в 105 мiлiметрiв.
  Адольф показав нiмецьким конструкторам схему:
  - Це наша нова секретна зброя! Найближчими мiсяцями танк має пройти випробування. Його бойове застосування буде 1943 рiк. А поки що вам проект створення важкого танка зi 105-мiлiметровою гарматою. А також легких САУ. Тож за роботу панове.
  Адерс несмiливо заперечив:
  - Конструкцiя, запропонована вами, виглядає привабливо, але ось у чому проблема цей танк не в дусi наших традицiй... Та й екiпажу буде незатишно...
  Адольф замiсть вiдповiдi випив соку i запропонував:
  - Може, пообiдаємо пани-товаришi. Взагалi цей танк можна буде штампувати у великих кiлькостях, i я не думаю, що американцiв та англiйцiв до кiнця вiйни з'явиться щось краще. Та й сьогоднi можна буде з'їсти трохи м'ясного...
  Дiвчата швидко накрили стiл. Олександр розумiючи, що шлунок фюрера, який вiдвик вiд м'яса може захворiти, вважав за краще залишитися вiрним собi, i лише трохи з'їв осетра, згадавши при цьому Собакевича їх "мертвих душ". Мда, начебто поки що все робить правильно. Перекладає економiку на вiйськовi рейки, оголошує тотальну вiйну, приймає закони, якi слiд було прийняти ще в 1939 роцi. штука, у чомусь навiть краще за першi моделi "Калашнiкова". Тiльки важкувата ... Може й справдi взяти за основу автомат АКМ? Ех, добре б створити зброю, що поєднує точнiсть американської М-16, зi скорострiльнiстю i надiйнiстю АКМ. Загалом прогрес розвиває нерiвномiрно. Наприклад, мотори в танках не особливо додали мощi, а ось комп'ютер став взагалi недосяжним. Але вiн має знання майбутнього, але що може запропонувати в планi, наприклад замiнника нафти. Досi ефективно виробляти бензин з вугiлля не навчилися навiть в Америцi! Не дивлячись на зростаючi цiни на нафту. Ну, що вiн може запропонувати. Динамiчний захист, турбогенераторнi двигуни... I це буде, але трохи згодом, щоб не поспiшати викладати козирi. За сiмдесят рокiв прогрес пiшов далеко вперед, але доки старiсть не переможена, хвороби теж, i людина не Бог! Мало того, в чомусь навiть спостерiгається регрес... Наприклад, зростання релiгiйностi, особливо в Росiї та пострадянському просторi, а також iсламських країнах. Адже великi мислителi епохи вiдродження та нового часу передбачали, що релiгiя поступово вiдмиратиме!
  Але хоч як дивно релiгiйний екстремiзм наростає... А попи дедалi бiльше втручаються у полiтику держави. I в цiй ситуацiї полiтика влади незрозумiла, невже вона всерйоз вважає, що iстина в Православ'ї чи Iсламi? Всi цi освiченi та вульгарнi люди? Якщо нi, то який сенс вiдмовлятися вiд свiтської моделi державностi? Заради ефективностi управлiння масами? Але саме Православ'я i довело свою неефективнiсть у ролi державної релiгiї... Справа в тому, що маючи формально основою Християнство i в першу чергу Новий Завiт, Православ'я має як базис пацифiстське вчення: не противься злому i полюби ворога свого! Але при цьому фактична полiтика iмперiї агресивна i потребує насильства та захоплень. Вiд чого народжує протирiччя мiж формою i сутнiстю. Навiть якщо багато людей цього свiдомо не розумiють, пiдсвiдомо це вiдчувають!
  Через що Православне вчення i неефективне, позбавлене логiки, намагаючись бути, iмперським i християнським одночасно. А християнським - значить юдейським та пацифiстським! Адже Бiблiя майже повнiстю написана євреями, а може навiть i цiлком, тому що апостол Павло говорить велику перевагу юдеям тому, що їм довiрено слово боже! Значить, росiйськiй вiрити Бiблiї не личить! Значить, потрiбна iнша вiра, але вже не заснована на юдейському писаннi... Яка? Її мають розробити досвiдченi професiонали та психологи пiд керiвництвом ФСБ! Тодi багато протирiч буде успiшно вирiшено...
  Треба сказати, що дитина, яка читає Євангелiє: нiколи не стане сильним, смiливим, жорстоким воїном, що любить Росiю! I яка країна славиться у Бiблiї? Iзраїлю!
  Правда вiн сам Адольф бiснуватий, цей гравець, опинившись на мiсцi Гiтлера, зовсiм не збирається посилювати переслiдування євреїв. Навпаки, кориснi юдеї користуватимуться пiльгами i працюватимуть на Третiй Рейх. Таких дурниць, щоби розстрiлювати єврейських учених чи людей мистецтва не буде! Але поки що скасовувати антисемiтськi закони передчасно. По-перше, народ може не так зрозумiти, а по-друге, це джерело багатства i джерело солiднiший! Але пом'якшити антисемiтську полiтику, в обмiн на пiдтримку iудеїв, звичайно ж, можна.
  А як вчинити i з папою римським? Вiдносини з Ватиканом далекi вiд iдеальних, але вiдкрита вiйна завдасть на даному етапi лише шкоди. Значить, потрiбно шукати пiдтримки Ватикану, але при цьому наполягати на своїх iнтересах... В iдеалi поставити на престол Петра свою марiонетку i поступово реформувати релiгiю...
  Порше перервав роздуми Адольфа:
  - Ми дуже задоволенi вашим обiдом фюрером!
  Бiснуватий Адольф милостиво посмiхнувся:
  - Ну що ж, поки я зустрiнуся з Гiмлером, а потiм нехай прибуде Гейнзеберг. А ви хлопцi дивiться: термiни вам поставленi дуже твердi!
  Армiя фюрера рухалася собi Африкою. А проти СРСР тримала оборону.
  Взимку Червона армiя розпочала наступ на Ржевському виступi, але гiтлерiвцi там чекали i змогли вiдбити удар. На пiвднi нiмцi теж устояли, утримавшись на орлiвському та харкiвському напрямку. I лише пiд Ленiнградом радянськi вiйська змогли провести операцiю "Iскра", але бої тривали майже мiсяць i перемога була куплена надзвичайно дорогою цiною.
  Зиму сорок другого - сорок третього року, фрицi абияк пережили.
  Але навеснi вже бiльшiсть Африки ними пiдкорена. I фюрер промацує ґрунт свiту з Британiєю.
  Черчiлль трохи холодно до цього ставиться. Хоча Британiя i зазнає поразки за поразкою.
  З Японiєю теж не однозначно - битва при Мiдвей Америкою програна, i поки самураї б'ють численний флот американцiв частинами. I Америка не може отримати вигоду вiд своєї кiлькiсної переваги на морi та в повiтрi.
  Гiтлер же хоче наступати проти СРСР, але навiть пiсля оголошення загальної, тотальної мобiлiзацiї в нього занадто мало для цього сил. Оскiльки фрицi розкиданi Африкою.
  Влiтку Червона Армiя готова до просування. Фашисти, щоправда, пiдкоривши Африку, утворюють колонiальнi вiйська. I одержують додатковi ресурси.
  Використовують їх для танкiв "Лев", "Тигр", "Пантера". Втiм, данi монстру вийшли не зовсiм вдалi. Надто вже дорогi, надто важкi. Щоправда, для оборони "Пантера", гарний винищувач танкiв зi скорострiльною гарматою.
  А ось найневдалiшим виявився "Лев", важкий, дорогий, але не дуже ефективний. Гармата надто потужна, проти радянських тридцятьчетвiрок i легких танкiв, а скорострiльнiсть значно нижча, нiж у "Пантери" та "Тигра". А броня, щоправда, краща, нiж у "Тигра", i ще пiд рацiональними нахилами. "Лев", вийшов як велика "Пантера" вагою дев'яносто тонн i двигуном у вiсiмсот кiнських сил. Втiм, дещо швидше, нiж у реальнiй iсторiї до серiї надiйшов "Тигр"-2 на двадцять двi тонни легше. Близький за рiвнем захисту до "Леву", але рухливiший, легший. Зброя, щоправда, калiбру 88-мiлiметрiв - проти 105, але цiлком достатня для поразки всiх радянських танкiв. I що суттєво - бiльш скорострiльне - вiсiм пострiлiв проти п'яти.
  Тож "Лев" це дитя нiмецького, похмурого генiя не прижилося.
  Нiмцi захопили за лiто всю Африку, включаючи Мадагаскар. Сталiн надто довго вичiкував.
  Може, вiн сам сподiвався, що нiмцi почнуть наступ. Особливо бачачи, як прибувають танки "Лев", "Тигр", "Пантера". Але фрицi поки що вирiшували проблеми на чорному континентi.
  Сталiн змарнував момент. Наступ радянських вiйськ почався у напрямку Орла та Харкова. Саме де нiмцi були добре готовi. Та й досягти тактичної раптовостi не вдалося. Першi ж бої показали, що "Пантера" чудово показує себе в оборонi. Непоганi та "Фердинанди". Вони теж добрi.
  Та й "Тигр", танк результативний. I добре набирає рахунки. Нiмцi активно обороняються. I тримають удари супротивника. Червона армiя за три мiсяцi дуже завзятих боїв, просунулась лише на п'ятнадцять кiлометрiв. I втрати у неї були вiдчутнi.
  Над замаскованими дiвчатами пролетiло два десятки англiйських лiтакiв, вони, напевно, нiчого не помiтили, i вже почали розчинятися за лiнiєю горизонту, як раптом почулися новi пiдозрiлi звуки. Мадлен скомандувала:
  - Усiм лежати i не рухатися!
  Дiвчата завмерли, вони чогось чекали. I ось з'явилися через бархан легкi транспортери та вантажiвки. Судячи з конструкцiї, англiйського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бiк столицi Тунiсу. Мадлен трохи розгубилася. Вiн вважала, що до лiнiї фронту ще далеко, отже англiйцi ще встигнуть з'явитися. Точнiше не повиннi з'являтися. А тут пре цiла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такi, якась бойова група, обiйшовши пустелями аж нiяк не суцiльний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логiчно, хоча з технiкою їх легко помiтити у пустелi. Принаймнi потрiбно передати своїм по рацiї, а вогню не вiдкривати. Тим бiльше, що їх лише сто чоловiк, а англiйцiв понад три сотнi!
  Герда прошепотiла Шарлотi:
  - Ось вони англiйцi! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! I серед них стiльки негрiв!
  Справдi, не менше половини англiйцiв, були чорношкiрi. I колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближчi й ближчi...
  Тут нерви однiєї з дiвчат не витримали, i вона вдарила з пiстолет-кулемета. В ту ж мить вiдкрили вогонь та iншi войовницi, а Мадлен запiзно гаркнула:
  - Плi!
  Кiлька десяткiв англiйцiв виявились разом скошенi, одна з вантажiвок запалала. Iншi англiйцi вiдкрили безладну стрiлянину. Мадлен вловивши момент, прокричала:
  - Наступальнi гранати дружно кидати!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" кидають гранати далеко i влучно. А що з дитинства натренованi, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зi струмом, трохи зволiкала з кидком i тебе розрядом. Шпурнули свої гостинцi i Герда з Шарлотою. А англiйцi шкереберть i шкереберть ... Забавно так. Стрiляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумiлою мовою. Ось точно вiдморозки.
  А Герда стрiляє та кидає, при цьому ще й спiває:
  - У зiницях СС нiчний жах! Один стрибок - один удар! Вовчицi ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвiст!
  Шарлота у вiдповiдь також порикує. Кулi, випущенi нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очi. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом бiлобрисого напарника в бiк. Той кров'ю у вiдповiдь плюне. Шарлота пiдспiвує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у всесвiтi зруйнують! У небо злетiти швидким соколом треба! Щоб уберегти вiд смертi душi!
  Англiйцi дiють неорганiзовано, бiльшiсть iз них колонiальнi солдати: негри та iндуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки рiзко схоплюються й починають гасати, як пригорелi зайцi. Втiм, дiвчата стрiляють влучно, та й гранати хоч уламки i недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогiв лишилося небагато. Мадлен кричить по-англiйськи, у неї голосок такий приголомшливий, що не треба навiть рупора:
  - Здавайтесь i ми пощадимо вашi життя! У полонi у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подiяло миттєво i раз вже здаються... Руки вгору та ...
  Зiбрали пiвсотнi полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  "Вовчицi" без церемонiй пустили кулi у скроню, тим хто не мiг стояти на ногах, а решту занурили в машини та погнали на них у найближчу базу.
  Пiсля розпеченого пiску пустелi босим ножачкам Герди дуже приємно вiдчувати м'яку гуму. Вона навiть блаженно постає... Американськi вантажiвки дуже зручнi, i пiд час поїздки не тремтять. Здобувши перемогу дiвчата веселi. Шарлота запитала Герду:
  - Скiльки ти вбила?
  Дiвчина здивовано знизала плечима:
  - Не знаю? Не я одна стрiляла... Але гадаю, що багато!
  Шарлота пiдрахувала:
  - Нас сто, убив близько трьохсот, отже, по три на брата, тобто на сестру! Вражаючий початок вiйни!
  Герда байдуже махнула рукою:
  - Це для мене не має значення! Головне, що жодна подруга не загинула. Хоча це, звичайно, статистика, ворогiв знищено триста, а з нашого боку лише двi войовницi-вовчицi легко пораненi. Я навiть дивуюся, як ми ще Африку цiлком не захопили з такими вояками.
  Шарлота вiдразу зiпсувала настрiй:
  - Так цим горе-воякам ми у вiсiмнадцятому програли!
  Герда сердито труснула свiтленькою, наче обсипаною новорiчним снiгом головою:
  - Це через зраду! А насправдi ми були як нiколи близькi до перемоги i це було очевидно кожному, хто не слiпий! На жаль, нам завадили!
  Шарлота погодилася, спритно почухавши пальчиками босої ноги за своїм лiвим вушком:
  - Так зрада, диверсiї, бездарнiсть вiйськових. А росiян ми таки зламали, змусивши їх у вiсiмнадцятому роцi здатися! Ех добре б прогулятися просторами Росiї, там прохолодно, а тут спека!
  Герда весело хихикнула:
  - Зате в Росiї такi суворi морози... А от коли босонiж бiгала снiгом у горах, знаю яке це борошно.
  Шарлота вишкiрила зубки:
  - Маленька Герда босонiж бiжить по пекучому снiгу... Це символiчно немов у казцi... Казки про чисту, ще дитячу i зовсiм не егоїстичну...
  Герда задерикувато пiдморгнула подрузi:
  - Це як у нас до фюрера?
  Шарлота пiдтвердила:
  - Майже! Ми просто їдемо, а не бiжимо босоногi розпеченим пiском пустелi. Та ще пiсля перемоги.
  Пов'язаний негр пробурмотiв нiмецькою:
  - Грiзнi ангели я ладен вам служити! Ви богиня, я ваш раб!
  Шарлота погладила своєю злегка огрубiлою ступнею чорношкiрого бранця по коричневому кучерявому волоссю.
  - Ви негри вже за своєю природою раби! Це, звичайно, з одного боку добре, повинен же хтось i працювати вiд зорi до зорi, виконувати чорну роботу... Але раб за своєю натурою, мерзенною природою зрадник i йому не можна довiряти зброю. Ми ж нiмцi, у свою чергу, найбiльш культурна i високо органiзована нацiя на Землi. Велика нацiя воїнiв, i недарма ж у всiх Європейських армiя i навiть у Росiї служили найманцi-нiмцi, причому найчастiше на командних посадах!
  Герда люто кинула:
  - Та ти будеш служити нам як раб. У нас є спецiальнi звiринцi для чорношкiрих. А тобi залишається поки що...
  Шарлота запропонувала:
  - Нехай вiн цiлує нам ноги. Адже це буде для нас приємно, а нiгер принизиться.
  Герда енергiйно замотала головою:
  - Не знаю як тобi, а гидко, якщо чистої шкiри iстиною арiйки стосуватимуться губи смердючого нiгера. Так що...
  Шарлота не погодилася:
  - Та нi! А менi навпаки сподобалося. Ну дивись...
  Вогненно-руда красуня сунула чорношкiрому свою ноженьку. Той з ентузiазмом почав цiлувати довгi, рiвнi, точенi пальчики богинi. А дiвчина у вiдповiдь лише нiжно посмiхалася, товстi губи негра лоскочуть засмаглу шкiру. Ось язик бранця пройшовся пружною, злегка запиленою ступнею дiвчинки. Приємно таки, коли принижуєш сильного, майже двометрового чоловiка.
  Герда здивувалася:
  - Дивно, а тобi що, чи не гидко?
  Шарлота посмiхнулася:
  - Та нi! А з чого менi має бути гидко?
  Герда вважала за краще промовчати: ну що її втручатися у справи подруги. Взагалi-то їх виховували, що нiмецька жiнка має бути не лише воїном, а й люблячою, нiжною дружиною та здоровою матiр'ю. Але сама вона поки не думала про хлопцiв, може внаслiдок важких фiзичних навантажень, або просто поки що не знайшла своєї пари. Втiм, i Шарлотi, схоже, це набридло. Вона вдарила негра кiсточкою по носi, та так, що потекла юшка i запропонувала Гердi:
  - А може заспiваємо?
  Герда кивнула:
  - Звичайно, заспiваємо! Iнакше стає сумно!
  Дiвчата заспiвали, а їхнi подруги дружно пiдхопили, тож пiсня полилася як водоспад:
  Iдемо ми з миленькою з хащi,
  Сум неземний затаївши!
  А холод, пекучий льодовий,
  Пронизав надламаний мотив!
  
  По снiгу ножi босi,
  Дiвчата бiленькою йдуть!
  Ревуть як вовки завiрюхи злi,
  Зриваючи зграї птахiв-пiчуг!
  
  Але дiвчина не знає страху,
  Вона боєць могутнiх сил!
  Ледве прикрила плоть сорочка,
  Ми обов'язково переможемо!
  
  Наш воїн найзагартованiший,
  Його кувалдою не зiгнути!
  Ось ворушаться нiжно клени,
  Снiжинки падають на груди!
  
  Боятися то не наш звичай,
  Тремтiти вiд холоду не смiй!
  Супротивник жирний з шиєю бичачою,
  Вiн липкий, бридкий наче клей!
  
  Така сила у народу,
  Що створив святий обряд!
  За нас i вiра, i природа,
  Переможним буде результат!
  
  Христос Вiтчизну надихає,
  Наказує нам битися до кiнця!
  Щоб планетi стала раєм,
  Вiдважнi будуть усi серця!
  
  Щасливими стануть незабаром люди,
  Нехай життя часом тяжкий хрест!
  Жорстоко смертоноснi кулi,
  Але той, хто впав - уже воскрес!
  
  Наука дарує нам безсмертя,
  А розум загиблих поверне!
  Але якщо злякаємося, ви повiрте,
  Противник одразу вкрутить рахунок!
  
  Тому молись хоч Богу,
  Плохати не треба, лiнощi геть!
  Суддя Всевишнiй дуже строгий,
  Хоч може й часом допомогти!
  
  Менi Батькiвщина найдорожче,
  Свята, мудра країна!
  Тримай наш вождь мiцнiше вiжки,
  Цвiстi Вiтчизна народжена!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" спiвали настiльки гарно, i слова були задушевнi. Загалом склався стереотип, що есесовець - значить кат! Але це не так. Iснували, звичайно, особливi каральнi пiдроздiли, найчастiше у складi охоронних дивiзiй, що проводили спецоперацiї, але бiльшiсть дивiзiй СС були просто елiтною гвардiєю Вермахту. Взагалi треба сказати, що червона, тоталiтарна пропагандистська не найнадiйнiше джерело вiдомостей про Другу свiтову вiйну. Адже зрозумiло, що комунiстичнi керiвники Агiтпропа не могли не бути неупередженими та об'єктивно висвiтлювати подiї. Тож достовiрно важко судити, де була реальна правда, про звiрства фашистiв, а де вигадка. У всякому разi, те, що не кожен воїн СС - кат i нелюд, змушенi визнати тi, хто серйозно займається iсторичними дослiдженнями. Крiм того до нападу на СРСР; гiтлерiвцi загалом на окупованих територiях поводилися терпимо, захiднi джерела не свiдчить про якiсь масовi звiрства i розправи.
  Ось i зараз дiвчата допомогли бранцям вибратися з машин; дружньо поплескували по широких плечах остогидлих чоловiкiв. Пiсля чого дiвчат запросили пiдкрiпитися.
  Обiд був скромним, зате в пустелi пристрелили зебру i кожнiй дiвчинцi дiстався приготований арабською шашлик. Взагалi араби принаймнi зовнi були налаштованi доброзичливо i тi, хто знав нiмецьку, навiть пробували жартувати, або обережно погладити нiжки дiвчатам.
  Герда вiдштовхнула липкого араба i заявила:
  - Не тобi я!
  Шарлота наслiдувала її приклад:
  - Заведи собi гарем!
  Герда посмiхаючись, запропонувала:
  - А ось скажи Шарлота, щоб ти робила, якби стала султановою дружиною?
  Рудоволоса подруга iз сумнiвом помiтила:
  - Це взагалi спiрне щастя ... Хоча дивлячись ще дружиною якогось султана. Якщо великої Османської iмперiї перiоду розквiту, то... Було б навiть дуже непогано... Я реформувала б турецьку армiю, удосконалила зброю... I напевно спочатку звернула б свiй погляд на схiд.
  Герда погодилася:
  - Правильно! Але ганьба для Туреччини, що вона навiть у перiод розквiту не змогла пiдкорити Iран. Ось це було цiлком реально, тим бiльше що армiя персiв була вiдсталою. Ось цiкаво, великий фюрер, яке ухвалить рiшення, завоювати Туреччину, чи все-таки включити до своєї коалiцiї, кинувши османам кiстку, зокрема й деяких не надто цiнних земель Iрану?
  Шарлота здивовано знизала плечима:
  - Не знаю! Загалом останнiм часом ходили чутки, що ми нападемо на СРСР... Кажуть, що Росiйськi багатства та опасистi землi України, на дуже потрiбнi!
  Герда пiдхопила пальчиками босонiжки кружечку чаю i, досить спритно пiдняла її до пiдборiддя, вливаючи в себе коричневу рiдину. При цьому дiвчина примудрялася розмовляти:
  - В Українi дуже багатi, огряднi землi. Пiд мудрим нiмецьким керiвництвом, i з нашою високою культурою землеробства, вони даватимуть рекорднi врожаї. I тодi у нас хлiб буде дешевше води. Та й самi українцям це буде на благо, адже радянська влада просто грабує їх, змушуючи голодувати!
  Шарлота кивнула:
  - Ми цих слов'ян навчимо нашiй великiй нiмецькiй культурi! Просвiтимо їх!
  Тут розмова перервалася грубими окриками, час вiдпочинку закiнчився.
  Але пiсля обiду дiвчат знову побудували i змусили робити марш-кидок пустелею. Пiсля їжi бiгти було важко i дiвчата навiть злегка стогнали, поки їх тiла не розiгрiлися. I так i помчали як тушканчики.
  Оце вiртуальний бiй... I Африка стає нiмецькою... А радянсько-нiмецькому фронтi...
  Взимку Червона армiя знову перейшла у наступ. Iдуть запеклi бої.
  Крiстiна, Магда, Маргарет та Шелла, борються у "Пантерi". Машина, хай i не iдеальна, зате зi скорострiльною, далекобiйною гарматою, в мiру спритна, i непоганою лобовою бронею.
  Нiмецькi дiвчата босонiж i в бiкiнi, незважаючи на мороз. I ведуть маневрений бiй.
  Ось Христина робить пострiл... Снаряд потрапляє до вежi Т-34-76 i пробиває її. Радянський танк зупиняється пiдбитим.
  Дiвчата кричать у всi ковтки:
  - Наша взяла!
  Потiм стрiляє Магда. Теж лупнула красуня з золотистим волоссям.
  Так що у тридцятьчетвiрки вежу зiрвало.
  Дiвчата-тигрицi стрiляють по черзi. I дуже влучно. Ось вони вразили ще один радянський танк.
  Далi влiпила Маргарет. I вразила САУ СУ-76. Спритно довбала. I заспiвала:
  - Наша пекельна Нiмеччина сильна, охороняє свiт вона!
  I як покаже мову!
  Потiм довбала з гармати Шелла. Вразила радянський танк КВ-1С. Теж непогано дiвчина спрацювала.
  Та четвiрка воїнок у бiкiнi бойова та холоду не боїться. Пiсля того, як жiнки стали битися, справи у Третього Рейху пiшли значно успiшнiше.
  Ось i в небi льотчицi Альбiна та Альвiна. Обидвi красунi в бiкiнi i босонiж. Воюють собi на Фокке-Вульфах. А це машина дуже серйозна.
  Альбiна, стрiляючи з авiагармат, вимовляє:
  - Активний крокет! Вiд слова крушi не шкодуй!
  I як блисне слiпучою усмiшкою! I зб'є одразу два радянськi лiтаки.
  Альвiна теж зрубала авiагарматами цiлих три i прочирикала:
  - Мiй захiд, буде смертельним та матовим!
  Пiсля чого дiвчина вишкiрилася i показала зуби! Вона сама чарiвнiсть i повна феноменальної чарiвностi.
  Альбiна зрiзає ще лiтак ЯК-9 i харчує:
  - А навiщо потрiбнi радянськi льотчики?
  Альвiна збиває ЛАГГ-5 i впевнено вимовляє:
  - Щоб ми нiмкенi набирали рахунки!
  Чудова пара дiвчат. Як вони взялися за набiр собi нагород. Ось уже справдi проти таких красунь не попреш. Вони збивають лiтаки i скалять собi зубки.
  А головний секрет, це в холод, дiвкам треба бути босими й у бiкiнi. Тодi рахунки самi прийдуть.
  I нiколи не одягайся. А тряси оголеними грудьми, i буде завжди в пошанi!
  Альбiна зрiзала черговий лiтак Червоної армiї та проспiвала:
  - У великiй висотi та зорянiй чистотi!
  I пiдморгнула, пiдстрибуючи, i смикаючи босими нiжками, ревучи:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I в лютому i лютому вогнi!
  I знову дiвчисько енергiйним заходом збиває лiтак.
  А тут Альвiна атакує супротивника. Робить це з розвороту, скеля собi зубки i пищить:
  - Я буду суперчемпiоном свiту!
  I знову падає збита дiвчиськом машина. I Червоної армiї неабияк дiстається.
  А Альбiна з диким екстазом реве:
  - Я тепер кат, а не пiлот!
  Збиває черговий радянський лiтак, i шипить:
  - Нагинаюся над прицiлом i, ракети мчать до мети, попереду ще один захiд!
  Воїтелька дiє гранично агресивно.
  Ось обидвi дiвчата атакують i наземнi цiлi. Альбiна пробиває тридцятьчетвiрку i верещить:
  - Оце буде кiнець!
  Альвiна вражає СУ-76 i шепоче:
  - До повного розгрому!
  I босою нiжкою як трусить!
  Взимку Червона армiя не змогла досягти iстотних успiхiв. Лише в районi Ржева вдалося трохи вклинитися, але ввiвши резерви, нiмцi вiдновили становище. Фрiци справдi сильнi.
  А в травнi 1944 року поповнивши свої вiйська новими танками, у тому числi й бiльш досконалою та краще захищеною "Пантерою"-2 перейшли в наступ, у районi Курська, та Ростова-на-Дону.
  Все було б не так уже й погано, якби в наступi не взяла б участь велика кiлькiсть арабiв, i чорношкiрих. А найголовнiше у вiйну вступила ще й Туреччина. Тож ситуацiя склалася вкрай тривожна.
  I Червона армiя, несучи великi втрати, вiдступала перед вищими силами Вермахту.
  Але вiдважна шiстка дiвчат на чолi з Оленкою люто билася з фрицями. I сили явно були нерiвними.
  Оленка боролася за Курськ, який штурмували гiтлерiвцi. Вiдчайдушна красуня кинула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Слава за Русь та партiю рiдну!
  Потiм Наташка запустила босими пальчиками нiжок гранату i прошипiла:
  - Дiвчину бережемо босу!
  Пiсля Анюта теж пальчиками голих нiжок подарунок смертi послала, i пров'якала:
  - Чудовий удар!
  Руда Августина взяла i надiслала босою нижньою кiнцiвкою подарунок анiгiляцiї i пискнула:
  - Направивши в небо радар!
  А потiм i златоволоса Марiя голими нiжками смерть подарувала фашистам.
  I заспiвала:
  - У Мадагаскарi, у пустелi та Сахарi! Скрiзь була, бачила бiле свiтло!
  А тут уже й Маруся босими пiдошвами нiг цiлу зв'язку, жбурне i заспiває:
  - У Фiнляндiї, Грецiї, i в Австралiї, Швецiї, вам скажуть, що прекраснiших дiвчат цих немає!
  Та шiстка дiвчат боролася дуже здорово. Але Курськ все одно фрицi взяли...
  Нi, не встояти проти таких переважаючих сил. Прут собi фашисти i пруть.
  А що дається взнаки пiдготовка нелюдiв.
  Адольф Гiтлер просто балдел: вiдчуваючи себе справжнiм деспотом, якому всi пiдкоряються i тремтять. Та якщо хочеш сталiнських успiхiв, то треба й бути начебто Сталiна, без жалостi i вимогливим до iнших i собi( ось саме так i в такiй послiдовностi й думав Йосип Вiссарiонович!). Тепер же шерех пристойний i машина почне рухатися. Взагалi у Нiмеччини з урахуванням сателiтiв величезну перевагу над СРСР у кiлькостi промислового обладнання, у квалiфiкованiй робочiй силi та числу iнженерiв усiх рiвнiв. Це факт, а випуск озброєнь таки не на висотi! Вiдставала Нiмеччина вiд СРСР всю вiйну, незважаючи на всi руйнування в Росiї. А чого? Звичайно, внаслiдок певного бардака, що панував у рiзних вiдомствах i, особливо у вiйськовiй промисловостi. Крiм того, негативну роль вiдiгравала нестача сировини, а також недооцiнка потенцiалу противника. Зокрема у 1940 роцi випуск озброєнь у Нiмеччинi були нижчими, нiж у 1939 (якщо вважати валом з урахуванням боєприпасiв), i це незважаючи на те, що вже йшла вiйна, i Третiй Рейх взяв пiд контроль великi територiї з величезними запасами виробничих потужностей. Ну що можна сказати про органiзаторськi здiбностi Гiтлера? Не надто, то вiн блиснув у сферi вiйськової iндустрiї.
  Фюрер заявив у довгiй промовi:
  - У справi курування авiацiї, надзвичайнi повноваження надаються Зауеру. Вiн уважно стежитиме i за кiлькiстю технiки, що випускається, i що не менш важливо за якiстю. Крiм того багато твоїх друзiв Герiнг, нехай i були колись хорошими асами, але до керiвної роботи не здатнi. Не кожен добрий солдат, ще й видатний генерал, тож технiчною сферою замiсть повiшеного Ерiка керуватиме людина з-помiж професiйних пiдприємцiв, здатна здiйснити реформування та переозброєння авiацiйних сил. Адже Британiя не спить, вона нарощує як кiлькiсть, так i якiсть своїх збройних сил, i особливо авiацiї. Нам треба випереджати супротивника на двi голови, на дюжину крокiв iнакше ми повнiстю втратимо перевагу над ворогом. А тому потрiбнi якiснi кроки.
  Герiнг несмiливо заперечив:
  - Мої друзi, перевiренi люди, якi довели свою бойову ефективнiсть та професiоналiзм.
  Бiснуватий диктатор розлютився:
  - А може я, на твою думку, забув, хто битву за Британiю програв? Або хтось провалив чотирирiчний план розвитку народного господарства. Або ти теж хочеш, щоб тобi врiзали рiзками, та ще й публiчно. Так що заткни собi пащу i мовчи, доки не посадили на кiлок!
  Герiнг навiть сiв вiд страху. На жаль, з фюрером жарти поганi. Потiм знову почувся гомiн, у небо злетiв черговий реактивний лiтак МЕ-262. Машина була масивною i мала цiлих два мотори. Крила трохи стрiлоподiбнi, сам винищувач має досить грiзний вигляд. Його швидкiснi характеристики, для 1941 року загалом пристойнi, i навiть за свiтовими поняттями рекорднi. Щоправда, сама машина ще не цiлком надiйна i потребує налагодження. Втiм, фашистський диктатор вже дав характеристики нових, бiльш досконалих винищувачiв... МЕ-262 важить понад шiсть тонн, що є деяке перевантаження. Реактивний винищувач повинен бути маленьким, дешевим i швидким. Щодо цього МЕ-163 мiг би бути непоганим, але його ракетний двигун надто вже форсований i працює лише шiсть хвилин (вiрнiше ще працюватиме!), а значить дальнiсть дiї лише в радiусi ста кiлометрiв. Як бомбардувальник у стилi "блiц" або винищувач прикриття для ударiв армад по Англiї, вiн, звичайно, не годиться.
  А ось МЕ-262 може нести тонну бомб, тобто стiльки, як i Пе-2 радянський фронтовий лiтак. Тобто вiдмiнне рiшення i для винищувальної зачистки та пiдтримки вiйськ. Втiм, чому не створити винищувач у стилi "Комета" МЕ-163, але вже без ракетного, а з турбореактивним двигуном? "Комету" намагалися покращити i начебто довели польотний час до 15 хвилин ( це радiус дiї до 300 кiлометрiв), що Битвi за Британiю загалом прийнятно. Лондон ще можна з Нормандiї дiстати... Хоча не все так очевидно, треба ще й вiдбомбити i повернутися назад, та й п'ятнадцять хвилин були не в такому форсованому режимi. У майбутньому ракетнi, реактивнi винищувачi були визнанi глухим напрямом в авiацiї. Але конструкцiя "Комети" дуже навiть цiкава, своїми маленькими розмiрами i легкiстю, а значить дешевизною i маневренiстю.
  Крiм того, є ще досить перспективнi винищувачi вагою взагалi в 800 кiлограм, такi планери, що можна їх використовувати в повiтряних битвах. Щоправда, через малу дальнiсть польоти на них можна вести лише обороннi бої, або доставляти до Лондона на... Транспортах, а потiм чiпляти назад льотчикiв. Тут треба буде подумати. У реальнiй iсторiї планери так i не встигли повоювати, а Кореї чомусь радянськi генерали вiд авiацiї не наважилися випробувати цю iдею. Взагалi як це не сумно, але в ходi Корейської вiйни рахунок перемог першим вiдкрив американський пiлот. Тож янкi не варто недооцiнювати.
  Пiсля того як полiт закiнчився з кабiни, вискочила юна свiтловолоса дiвчина i на всiх парах пiдбiгла до фюрера.
  Бiснуватий нацi номер один простяг їй руку для поцiлунку. Що ж приємно коли дiвчата тебе люблять, а фюрера, схоже, цiлком щиро обожнюють усi нiмцi, чи вiрнiше майже всi, крiм небагатьох в'язнiв концтаборiв. Летчиця вимовила з натхненням:
  - Це просто чудовий лiтак, у ньому така швидкiсть та мiць. Порвемо всiх левенят як грiлку з сурогату!
  Фюрер схвалив порив дiвчинки:
  - Звичайно ж, порвемо, але ... Налагодження машини слiд вести швидшими темпами i особливо це стосується моторiв. Тут вже звичайно потрiбнi будуть радикальнi заходи, для їх полiпшення, але якщо допоможе вождь-конструктор!
  Всi хором гаркнули:
  - Слава великому фюреру! Хай допоможе нам провидiння!
  Заграв гiмн Третього Рейху та рушила колона юних бiйцiв iз Гiтлер-югента. Хлопчаки вiд чотирнадцяти до сiмнадцяти рокiв пройшли пiд барабан особливою побудовою. А далi було найцiкавiше: марширували дiвчата-пiдлiтки iз жiночого союзу Нiмеччини. Вони були в коротеньких спiдничках, голенькi, босонiжки нiжок красунь притягували до себе погляди чоловiкiв. Дiвчата намагалися задирати ноги вище, але при цьому вiдтягували шкарпетку, акуратно ставили п'яту. Цiкаве видовище красунь з бездоганними фiгурками... Обличчя правда були рiзнi i в деяких юних фашисток дещо грубуватi, майже чоловiчi, та ще вони кривили їх. Особливо коли зводили разом брови.
  Естет Адольф зазначив:
  - Потрiбно, що хлопцi та дiвчата бiльш масово отримували фiзичне загартування. А знаю, що з цього приводу багато робиться зокрема в Юнгфольку, але потрiбна всеосяжнiсть i переймання спартанських методiв. Звичайно, крiм заохочення крадiжок... Нашi юнаки та дiвчата повиннi рости порядними i водночас безжальними людьми.
  Верховний головнокомандувач зробив паузу. Генерали мовчали, мабуть, боятись заперечувати, а пiдтверджувати очевидне не хотiлося. Фюрер продовжив:
  - Вiйна не жарт, але безжалiснiсть до ворогiв, має поєднуватися iз взаємодопомогою та почуттям братства по вiдношенню до товаришiв. Ось це ми й повиннi всiм вселяти... Нова надлюдина, нещадна до iнших, але ще бiльшою мiрою вона має бути нещадною до себе. Бо неповноцiннiсть треба в першу чергу викоренити у своїй душi, ну а тодi й немiчне людське тiло пiдбадьориться!
  Знову пауза ... Генерали i конструктори раптом зрозумiли i почали бурхливо аплодувати. Фюрер, схоже, був задоволений:
  - Це вже краще, а зараз менi хотiлося б побачити iмiтацiю повiтряного бою. Таку ось грiзну i всесокрушуючу...
  Хейнкель несмiливо поцiкавився:
  - З бойовими патронами чи снарядами мiй фюрер?
  Нацi номер один кивнув:
  - Звичайно, з бойовими. Крiм того менi хотiлося б розглянути дiю катапультуючого пристрою. Адже ви працюєте над ним... - Фюрер труснув кулаками. - Коли, нарештi, воно буде готове та запущене у масове виробництво. Адже досвiдчений льотчик, це i є досвiдчений льотчик, якого треба берегти для майбутнiх битв!
  Фюрер-термiнатор все ж таки вирiшив показати конструкторам бiльш сучасну схему катапультуючого пристрою. Ця система має бути менш громiздкою, бiльш простою та легкою. Що ж недорогий i вже освоєний нiмецькою промисловiстю, пiропатрон цiлком пiдходить для цiєї мети.
  Схему доводилося малювати на ходу, але Гiтлер був справдi непоганим художником, i малював чiтко, швидко, лiнiї схем та повороти були рiвними та чiткими без жодних лiнiйок та циркулiв. Термiнатор-попаданець подумав, що дивно звичайно, що нiмцi, маючи, загалом, таку сильну i певною мiрою передову iдеологiю як нацiонал-соцiалiзм та тоталiтарну систему злили росiйською вiйну. Можливо, це пов'язано з тим, що росiйськi воїни були мiцнiшими i витривалiшими за нiмецькi i швидше вчилися воювати.
  Взагалi якщо подивитися на хiд вiйни в цiлому, то так росiйськi, вiрнiше радянськi вiйськовi вчилися воювати, а нiмцi як би розучилися ... Їх командування приймало рiшення на рiвнi першокласникiв, а може навiть i нижче, якщо першокласник має досвiд ведення вiйськових дiй у стратегiях реального часу . А що iнодi дiти рокiв шести вже так спритно керують вiртуальними армiями, то їм i Жукову з Майнштейном немає грiха повчитися. Втiм, деякi дослiдники вважають Жукова i Майнштейна бездарностями. Є також протирiччя щодо чисельностi технiки, зокрема трофейної, французької. Пам'ять Гiтлера (хороша пам'ять, особливо коли вiн ще здоровий!), пiдказувала, що трофейних танкiв захоплених у французiв було 3600, дуже велика цифра ... Деякi моделi такi як SiS-35 за своїм бронюванням, правда тiльки лобового бронювання перевершували Т- 34 . Так що цей танк цiлком можна виробляти i на французьких заводах, хiба що замiнивши 47-мiлiметрову зброю, на довжину 75-мiлiметрiв. Загалом i цього може виявитися мало. Британiя та США загалом у своїх танках завжди найбiльше цiнували броню. Ось, наприклад, сорока тонний "Черчiлль" мав бронювання в 152 - мiлiметри проти 120 - бiля важкого танка IС-2.
  Фюрер ще дещо повiдомив конструкторам:
  - У нас цiлком вистачає аеродинамiчних труб, так що займайтеся пошуком бiльш оптимальної моделi лiтака та створенням обтiчних форм, не доводячи справу до дорогих випробувань, де ще й гинуть найкращi нашi аси. Наприклад, модель лiтака на кшталт лiтаюче крило дуже ефективно, особливо якщо товщину i кут нахилу можна було б мiняти. Я вже дав вам креслення, так що безхвостка має бути готова. Її розрахункова швидкiсть становитиме навiть за двигуна Юмо до 1100 кiлометрiв на годину. Так що дерзайте, але не дерзiте!
  Адольф-попаданець ще порадив, як слiд збiльшити швидкiсть продування труби. Вiн уловив погано приховану iронiю у поглядах конструкторiв: звiдки, мовляв, простий єфрейтор стiльки знає. Вони що у генiальнiсть фюрера не вiрять? Що ж ми розберемося... чи нi не розбиратимемося, а доведемо їм свою освiченiсть.
  Пiсля пролунав обiд на свiжому повiтрi, дiвчата-прислужницi розставили столи та стiльцi. Гарно... Але що ж якi реформи в нацiонал-соцiалiзмi зробити? Такi, щоб максимально зменшити кiлькiсть ворогiв та знайти друзiв. Ось, наприклад, не звеличувати нiмецьку расу на кожному кроцi i може навiть перестати дiлити народи на класи. Втiм, формально ще подiл нацiй на неповноцiннi та арiйськi ще не узаконено. Це спрощує справу. Загалом Гiтлер взявся за масове знищення євреїв саме пiсля нападу на СРСР. Навiщо б це в нього з'явилися заскоки? Може розраховував, що всесвiтнiй сiонiзм благословить його на вiйну з бiльшовизмом, а Захiд пiдтримає. А потiм, коли Британiя та США сказали рiшуче, немає вермахту, фюрер розлютився? Чи помстився тим євреям, до яких змiг дотягнутися? Гiтлер звичайно iдiот що влаштував Голокост i тим самим дискредитував iдеї нацiонал-соцiалiзму. Тепер слово нацист та кат стали синонiмами. Багато хто також плутає нацiоналiзм i фашизм, можливо через спiвзвучнiсть слова нацi. Але це взагалi негаразд. Фашизм у принципi до нацiонал-соцiалiзму прямого вiдношення не має. За своєю суттю поняття фашизму виникло у Францiї в дев'ятнадцятому столiттi i мало зовсiм iнше значення.
  Свого роду суть вчення фашизму у початковому варiантi зводилося до встановлення корпоративного духу, почуття товариства серед капiталiстiв. Потiм Муссолiнi запровадив вчення фашизму для своїх чорносорочникiв. Ну, а нацистiв фашистами насамперед стали називати їхнi вороги та полiтичнi конкуренти. Чого грiха таїти гiтлерiвцi дiяли жорстоко, тому фашист набуло лайливого, негативного сенсу. У Росiї свого часу нацiоналiсти переживали певний пiдйом, особливо на початку дев'яностих рокiв, досягнувши максимуму в 93-94 роках. Потiм вiйна в Чечнi призвела до зростання пацифiстських настроїв у суспiльствi та тимчасового спаду нацiоналiзму. Вiйна в Югославiї та бомбардування Сербiї призвели до тимчасового стрибка патрiотизму, але потiм настав розкол у нацiональному русi. У Росiї нацiоналiсти мали проблему з лiдерами... Свого фюрера не виявилося... Правда Жириновського порiвнювали з Гiтлером, i вiн навiть дещо перевершив Адольфа. Наприклад, у швидкостi полiтичного зльоту, за чотири роки пiсля заснування партiї посiсти перше мiсце на парламентських виборах. Але Жириновський повiвся нерозумно i зумiв не те що розвинути успiху, i навiть утримати досягнуте. Тут треба сказати насамперед була його особиста вина. Недостатня дисциплiна в партiї, скандали, в якi вiн влазив. Але реальний Гiтлер взагалi жодного разу не засiдав у Рейхстагу i його кiношнi iстерики нiхто не показував по телебаченню. Та й самого телебачення не було. Хоча успiх Жириновського на виборах 1993 року це заслуга саме вдалої роботи з телеаудиторiєю.
  Красива дiвчина з-помiж прислуги, присiла до фюрера i поклала собi його руку на голе колiно. Проворкувала:
  - Ви про щось замислилися мiй фюрер?
  Нацистський диктатор i водночас вiртуальний гравець стрепенувся. Вiн помiтив, що так i не доїв овочевий суп та фруктовий салат. Фюрер поцiлував дiвчину в губи, вiдчувши її юний, солодкий аромат i заявив:
  - Поїдеш у машинi зi мною. А ви все за роботу, час їсти закiнчився.
  I знову шестернi державного, не цiлком, щоправда, налагодженого механiзму закрутилися. На шляху фюрер зайнявся любов'ю з красунею, i навiть здивувався, звiдки в нього стiльки енергiї i сил. Адже казали, що фюрер - iмпотент i взагалi нiбито iнвалiд, який перехворiв на сифiлiс (брехня) i скупчений (загалом вигадка!). Правда обзавестися потомством Гiтлеру не вдавалося ... Що ж завтра, вiн сам займеться цiєю справою ... Або нi доведеться все ж таки запросити Гiмлера. Загалом у реальнiй iсторiї фюрер рiзко посилив роль СС. Мабуть, i йому в цiй альтернативцi доведеться пiти таким шляхом. А що пiдпорядкування кримiнальної полiцiї структурi СС загалом розумно, тепер усi данi та картотеки зливатимуться в одне джерело. Крiм того застосування проти карних злочинцiв, i тих передових методiв дiзнання, що характернi для Гестапо та iнших структур таємної полiцiї значно пiднiме розкриття.
  Щоправда, може зрости i кiлькiсть постраждалих невинно, але... Переважна бiльшiсть есесiвцiв поряднi люди, а досвiдчений слiдчий, як правило, одразу бачить: бреше людина чи говорить правду, i помиляється рiдко . Що про це можна судити за багатьма кримiнальними хронiками.
  Вирiшивши ще кiлька поточних справ i запросивши для зiгрiвання лiжка двох новеньких дiвчат фюрер, поклавши голову на оголенi пишнi груди красунi, заснув.
  Цього разу вiн повернувся до перерваного ранiше сну, про грандiозну космiчну битву. Знову у своєму прозорому винищувачi, а противник при цьому намагається атакувати лави армiї Великої Росiї. А влучник у фюрера гри Гiпернета, та його напарниця, пишнотiла, але при цьому м'язова блондинка намагаються дiяти, синхронно допомагаючи один одному. Потворнi ворожi винищувачi, намагаються взяти числом, використовуючи свою чисельну перевагу. Дисгармонiя бойових армад Дермостана впадає у вiчi дедалi бiльше. Їхнi кораблi здаються дедалi бiльш огидними. Капiтан Владислав, застосувавши прийом "вiдро", цiлком вдало зрiзав машину у виглядi скривленого черевика i висловився:
  - Що ж недарма i Гiтлер, i Сталiн батько був шевцем!
  У вiдповiдь його напарниця-блондинка блиснула голими, рожевими п'яточками:
  - А менi чоботи чи iнше взуття не потрiбне. Я босонiж куди краще вiдчуваю найменшi викривлення вакууму, або вiбрацiї простору! О мiй фюрер хотiлося б тобi стати дiвчиною?
  Владислав хихикнув у вiдповiдь:
  - На короткий час було б цiкаво. Всi кажуть, що у жiнок оргазм набагато сильнiший i тривалiший, нiж у чоловiкiв, так дуже хотiлося перевiрити чи це так насправдi?
  Блондинка хихикнула:
  - Прогрес може подарувати тобi можливiсть випробувати i це... Якщо, звичайно ж, ми не програємо грандiозну космiчну битву. Ворогiв дуже багато. Може загинути i сам, що ще не народився, але вже командувач нами iмператор Алмазтигр 13.
  Влучник у фюрера зауважив:
  - Великий полководець, на вiйнi як голова, тим бiльше розмiр тим важче втрата!
  Блондинка замiсть вiдповiдi почала вивертати свiй винищувач. Вiн виписала крендель, ледве вiдiйшовши вiд тарана, а потiм дуже точно пальнула у вiдповiдь. Машина противника запалала i почала розколюватися, причому на дуже дрiбнi, як макове зернятко палаючi шматочки. Дiвчисько, пiдхопивши пальчиками босої ноги жувальну гумку i кинувши її так спритно, що вона потрапила прямо її у висунутий язичок:
  - Чудово! Коли жуєш, тодi спiваєш!
  А ось крутому воїновi пощастило не так сильно, в нього знову потрапили, нехай навiть по дотичнiй i воїн-капiтан рикнув:
  - Як мене дiстали цi бабськi погладжування!
  Блондиночка блиснула очима:
  - Тебе не влаштовують погладжування? Хочеш, мабуть, чогось серйознiшого? Ось якi ви всi чоловiки нетерплячi, схильнi до зради!
  Владислав засмiявся i мало не проковтнув жорстку вiдповiдь з-помiж винищувачiв Дермостану. Картина бою дещо змiнилася. Ворог здавався невичерпним, вводячи у бiй дедалi новi сили. Особливо небезпечними були ультра-лiнкори, величезнi немов астероїди вони повiльно немов намальованi симпатичними чорнилом (якi проступали, коли на них свiтиш лампою) проступали з вакууму. Дермостан намагався насамперед прогнути фланги, зробити маневр обхвату, ймовiрно, щоб створити котел у космосi.
  Вiйська Великої Росiї билися мужньо, i навiть не цуралися маневрiв. Так використовувався метод, рухливої оборони, а так зухвалих маневрiв та пiркiв. Наприклад, бойовi крейсери та грейфери космiчної армiї Великої Росiї, то зникали, то навпаки з'являлися в тилу жахливого супостата. Це нагадувало полювання риби в ополонцi - виринули, схопив видобуток (якась зимова комаха, а якщо мисливець сом, то й птицю!) i знову в ополонку. Кораблi Дермостана в цьому випадку одразу ж губилися, починали збиватися в купу, а то й вiдкривали один по одному вогонь. Кумедне плазмовиверження з спопеленням зорельотiв. Ось, наприклад, навiть ультра-лiнкор отримавши кiлька попадань термопреоннових ракет, спалахнув блакитним i зеленим полум'ям. Тут великий воїн (продовжуючи трощити байдужих листя лайнов, що липнули!) друг побачив картину всерединi палаючого ультра-лiнкора. А що велика махина, екiпаж на цiлих два мiльйони солдатiв i п'ятдесят мiльйонiв роботiв!
  Бойовики всерединi корабля рiзнотипнi вiдморозки: тролi, гоблiни та кiлька гiбридних типiв, наприклад наймасовiша: сумiш клiщiв та цигарок, вiрнiше навiть недопалкiв! Ну i страшнi тварюки, немов iз жахiв намальованого наркоманом.
  Тварини вiдчайдушно хочуть втекти, але при цьому стикаються одна з одною, колють, рiжуть, кусають. Ось з'явилася фехтувальна машина, спецiально створена для абордажного бою. I озброєна вона: квазиплазмовими мечами, причому не прямими, а вигнутими на найрiзноманiтнiшi маневри. Ось перша фехтувальна машина включилася в живе мiсиво величезного корабля, що витiкають з палаючого вогнем. Вiдразу ж полетiли на всi боки шматки розрубаного м'яса, i тiл, що обгорiли. За нею з'явилася друга, вона скидалася на павука, тiльки кiнцiвку було не менше тридцяти, i вони були у виглядi анiгiляцiйних потокiв, здатних перерiзати навпiл навiть динозавра.
  Один iз офiцерiв Дермостана заволав:
  - Ой, не рiжте мене! Пiшак з'їла ферзя!
  Але йому не пощастило, недопалок з лапами клiща, тiльки ще бiльш огидними наткнувся на антену i повис на нiй проткнутий. Втiм, як вiн верещить, уже не було чути в тiй дикiй, все наростаючiй какофонiї. Мови принцепс-плазмового полум'я переважно блакитного та помаранчевого кольору наздоганяли переляканих бiйцiв Дермостана, змушуючи їх смажитися. А фехтувальнi машини лютували всерединi ультралiнкору. Мабуть у їхнiй програмi чiтко надрукувалося: убий, убий, i ще раз убий! А кого їм, по сутi, не важливо. I в коридорах шумiла жахлива гiперрубка.
  Втiм, ось ультраполум'я вже досягло i фехтувальних машин, а також багато гоблiнiв, i клешнi - недопалки вже розсипалися на фотони. Ось i ультралiнкор став поступово розпадатися на кiлька частин. Хоча розкол i вiдбувався повiльно, але вiд цього не здавався менш зловiсним. Особливо на тлi великої безлiчi iнших, то спалахують мiнiатюрними надновими зiрками, то навпаки зорелiтами, що зморщуються. На жаль не тiльки Дермостана, а й Великої Росiї.
  Наприклад, крейсер з емблемою серпа i молота не втримав управлiння i таранився у вороже дредноут. Коли стикаються двi маси iз субсвiтловою швидкiстю, то це рiвносильно тарану анiгiляцiйної ракети. Рве з переважною силою (якщо звичайно можна так висловитися). Вибух розцвiв тюльпаном у рiзнокольоровими пелюстками раптово поглинувши все, що iснує навколо десятка iншого кiлометрiв. Владислав-Адольф висловився:
  - А нашi хлопцi схожi вже на небеса!
  Блондинка фiлософськи помiтила:
  - Небеса це єдине гарне мiсце, куди нiхто не поспiшає потрапити, навiть якщо знаходиться в пеклi!
  Влучник у Гiтлера погодився:
  - Такi парадокси свiтобудови. До гарного мiсця не хочемо потрапляти, а погане саме затягує! Тож навiть не ясно, що краще, життя чи смерть.
  Дiвча фiлософськи помiтила:
  - Життя завжди краще за смерть. Недарма майже всi люди саме так i вважають. Втiм, думка людей, як i все у нашому свiтi, вiдносно.
  Фюрер виконавши черговий досить хитрий вiраж, що дозволив йому збити двомiсний, а значить куди дорожчий i багато озброєний винищувач (як гарно вiн вибухнув, немов феєрверк зi складних поєднань пiротехнiчних матерiалiв спалахнув), розсипалися по вакууму перлини розколотою. Владислав-Адольф зауважив:
  - Уявлення людей як про природу, так i про Бога дуже суперечливi. Взагалi навiть є поняття реактивного, тобто навiть деструктивного розуму, який змушує вести людину зовсiм не так, як повиннi повелiвати прагматичнi iнстинкти та мiркування доцiльностi.
  Блондинка насилу вийшовши з жорстокого пiку (а ще робити, коли на тебе кидається вiдразу сiм винищувачiв), сказала:
  - Та кинь ти прагматику - увiмкни математику!
  - Не смiшно! - парирував Владислав.
  Раптом перед капiтаном-попаданцем iз морської авiацiї, випливло зображення командного пункту армiї Великої Росiї. Справдi це, звичайно ж, дар вмiння проникати у святу святих i навiть розпiзнавати нехай навiть задуми не чужого, а свого командування.
  Ось вiн флагманський лiнкор, значний дiаметром у сто кiлометрiв флагман космiчної армiї Великої Росiї. I це корабель природно теж бореться, бо не можна прирiкати на бездiяльнiсть десятки тисяч стволiв могутньої артилерiї. Тим не менш, флагманський ультралiнкор намагається дiяти синхронно, з iншими великими кораблями. Не можна противнику дати найменшого шансу на знищення флагмана, де знаходиться головне командування ескадри космiчної армiї Великої Росiї.
  Навiть дивно, але генеральний полководець i монарх лише зародок, що лежить в утробi матерi. Сама мати занурена в стан сну типу анабiозного, тому що в iншому випадку виконання її обов'язкiв було б занадто болiсно. А функцiонування вже досить розвиненого, що має кiнцiвки i головне великий головний мозок зародка-монарха забезпечують численнi кiбернетичнi агрегати. Сам зародок, що царює над Великою Росiйською iмперiєю, почувається цiлком комфортно.
  Так звичайно i його обтяжує необхiднiсть, перебуває вже, який рiк усерединi матерi. Про те, щоб пробiгтися, пересунути якусь рiч можна лише мрiяти. А це мрiї болючi, бо народження означає негайне зникнення. Зародок спiлкується iз зовнiшнiм свiтом за допомогою сканерiв. Звичайно ж, вони показують не справжнiй вид командувача ембрiона, а зображення бiльшою мiрою здатне навiяти довiру. Зокрема у виглядi царя, що не народився, виступає гарний юнак. Вiн чiтким, командирським голосом вiддає накази вiйськам:
  - Використовуйте принцип еластичної оборони. Як ще тисячi рокiв тому, слабкi сили, поступаючись кiлькiстю, використовували той безперечний факт, менша маса куди рухливiша за велику. Так як мiзернiй масi властива i незначна iнертнiсть!
  Дiвчина-маршал пiдтвердила:
  - Звiсно... Здатнiсть армiї до маневру запорука перемоги. Тiльки звичайно, при цьому потрiбно уникати крайнощiв. Зрештою, адже не мураха цар звiрiв!
  Ембрiон-полководець посмiхнувся:
  - Найсмертоноснiшi iстоти це бактерiї. Хоча нi, мабуть, навiть вiруси! Хоч примiтивний органiзм, але ефективний! Тут противник зiбрав сили величезнi, з усього практично всесвiту, отже, оголив iншi дiлянки.
  Маршал ельф Фего з лiловими та помаранчевими кiсками помiтив:
  - Iнодi для перемоги достатньо, начебто б i незначної переваги, на обмеженiй дiлянцi фронту. Така дивна аксiома багатьох битв, рiзних цивiлiзацiй!
  Зародок-iмператор хихикнув через сканери:
  - У цьому випадку ти дивишся в корiнь.
  Тим часом армади Дермостана на ходу намагалися перешикуватися. З тилу їм пiдiйшов дуже суттєвий резерв. Тисячi великих зорельотiв i мiльйони кораблiв менше вийшли, використовуючи побудову дзвiн. В результатi вогненна мiць паразитiв помiтно зросла. Дiвчина-маршал з хвилюванням вимовила:
  - Ось ще одна козирна карта викинута супротивником. Все ж таки наша розвiдка була не зовсiм на висотi, можливiсть введення такої величезної кiлькостi сил не була передбачена.
  Голограма iмператора у виглядi хлопчика завдала удару ногою по мечу. Мiтальний заряд врiзався у ворота. Майже вiдразу рвонуло. Спочатку спалах виїдає очi, а потiм виростання фiолетового гриба, що винищує все в межах пострiлу зброї лiнкора. Хлопчик-голограма заявив:
  - Ось воно феноменальне забивання м'ячiв! Що ж хай противники викладеться. У мене для нього готовий сюрприз.
  Ельф Фего подивився на картину бою з певним сумнiвом. Аж надто грiзною виглядала армада Дермостана. Особливо ультралiнкори, чиї дiаметри доходили до двохсот п'ятдесяти кiлометрiв. Ельф раптом згадав свою рiдну планету... Iдилiчна там природа, навiть комах-кровососiв немає. А леви... Ну не зовсiм таки леви, а так гiбриди з волошки. А взагалi це гарний звiр: тулуб квiтка-василька, а золота грива розвивається на вiтрi. Причому волошки змiнюють вiдтiнок... Тут же вiдверта потворнiсть спрямована як проти людей, так i проти ельфiв.
  Маршал-блондинка заявила:
  - Скiльки у противника резервiв, ми не знаємо, але менi здається, настав час рушити свiй засадний полк.
  Iмператор-зародок заперечив:
  - Зараз не час розкривати карти!
  Дiвча-маршал спробувала оскаржити:
  - Якщо нашi люди загинуть, то не буде кому битися!
  I тут полководець-ембрiон знайшовся:
  - На вiйнi без жертв не можна виграти. У шахах можна, а в реальнiй битвi не можна! Безжальний закон вiйни - втрати як дощ, що зрошує сходи перемоги, тiльки необхiдно стежити, щоб втрати не переросли в зливу, що змиває пагони! - Потiм голограма, що посилається з утроби, раптом стала добрiшою за обличчя. - Але ти не думай, щоб знизити втрати особливо вiд вогню ультралiнкорiв, нехай зiркольоти Великої Росiї вiдходять по спiралi.
  Ельф-маршал пiдтримав головнокомандувача-ембрiона:
  - Саме так, тiльки так. Ще не вiдомо, скiльки сил противник зможе викинути з пекла.
  Справдi зорельоти Дермостана намагалися йти густою зграєю. При цьому вони зовсiм не економили боєприпасiв, викидаючи ракети мiльйонам, навiть не дбаючи про точнiсть влучення. Здавалося, мiльярди сiрникiв чиркають по вакууму, щоб спалахнути гiперплазмою, спалити все живе i рухоме, а потiм згаснути. Росiйськi воїни стрiляють куди точнiше, ось грос-дредноут супротивника гримнув, подiбно до хлопушки розсипавши уламки немов конфеттi. Конфеттi смертоносне, що збило кiлька катерiв Дермостана. А число знищених фрегатiв ублюдочної цивiлiзацiї зовсiм не пiддається обчисленню. Щоправда, i росiйськi кораблi гинуть. Ось пошкоджений крейсер у розпачi рвонув наче росiйський танк на Курськiй Дузi i таранив ультралiнкор противника. Сотнi тисяч життiв разом перервалися, а палахкотiло, при цьому наче пiдiрвали велетенську трубу газопроводом.
  Маршал-гном похмуро помiтив:
  - Нас прогинають, але ми не здається! - Помiтив квадратний командувач (вiрнiше його голографiчне зображення, сам гном знаходився на iншому кораблi класу Гросс-дредноут!). - Треба було б хоч якiсь контрудари наносити за ворожими комунiкацiями та лiнiями постачання.
  Iмператор-зародок посеред своєї хлоп'ячої голограм посмiхнувся:
  - А що я, на твою думку, лох!
  Маршал-гном крякнув i розвiв лапами:
  - Але вони зовсiм не заощаджують боєприпасiв. Це означає, що їм вистачає. Хiба не так, мiй королю?
  Iмператор-ембрiон заперечив:
  - Нi, не так! Великий полководець цiннiший за голову, тож каска обережностi та камуфляж хитрощi йому не завадить! Коротше кажучи, противник поки що перебуває в солодкiй iлюзiї, нiби в нього все добре, а насправдi наша перемога вже близька! Вдарити несподiвано, рiвносильно замiнi кулака, на меч iз легованої сталi!
  
  
  Вiттман залишився живим
  Невелика змiна iсторiї пов'язана з великим успiхом гiтлерiвцiв у ходi при Арденнах. Фашисти просунулися швидше, змогли перетнути мости та захопити склади зi зброєю, боєприпасами та пальним. Успiху сприяла i участь в ударi Вiттмана, який, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, не загинув! А що? Справжнi герої не гинуть та безсмертнi! Вiттман продовжував боротися i набирати рахунки. Пiсля знищення двохсотого танка, вiн став першим i поки що єдиним танкiстом, нагородженим лицарським хрестом залiзного хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Генiй Вiттмана трохи змiстив перебiг iсторiї. I нiмцi трохи виявилися щасливiшими, швидше, ефективнiшими. I вдалося їм те, що майже вийшло i в реальнiй iсторiї, але не вистачило буквально кiлькох годин. А так захопленi склади, i нiмецька армiя набула руйнiвної сили. Внаслiдок чого взято Брюссель, а в полонi опинилися сотнi тисяч англiйських та американських солдатiв.
  Сталiн поки не поспiшав наступати, бажаючи, щоби союзникiв сильнiше розгромили на Заходi.
  Бої показали, що "Тигр"-2 дуже ефективна зброя i озброєнням i лобовою бронею. Нiмцi, бачачи, що Червона армiя пасивна на сходi перекинули до бою додатковi частини, i почали розвивати успiх. У фрицiв з'явилася i новiтня САУ Е-25, яка мала малими розмiрами i вагою, зате сильним озброєнням i непоганою бронею, а головне рухливiстю.
  В результатi новi перемоги... Ось уже фрицi й у Парижi. Знову беруть французьку столицю.
  А Сталiн цього й хоче - щоби союзникiв перебили, i потiм вся Європа СРСР дiстанеться.
  Хитра лисиця Сталiн... Але й Черчiлль не iдiот. Коли Рузвельт помер, вони разом iз Труменом взяли i уклали перемир'я з Третiм Рейхом. Заодно виводячи залишки розбитих вiйськ iз Францiї. I зрозумiло з повним обмiном вiйськовополоненими, i навiть з поставками до Третого Рейху пального та запасiв.
  У вiдповiдь Нiмеччина скасовувала антисемiтськi закони. Втiм, євреї залишилися у таборах, але їх не спалювали, а лише змушували працювати, а американцi посилали консерви та крупу до таборiв.
  Нiмцi розв'язали собi руки у Францiї та Iталiї. Тепер Сталiн звернувся з пропозицiєю сепаратного свiту. Але Гiтлер вiдхилив. У червнi почався наступ фрицiв. До серiї надiйшли першi танки "Е"-50. Але, як з'ясувалося, машина не зовсiм виявилася вдалою. Її вага залишалася високою майже 65 тонн, при нижчому правда силуетi нiж у "Тигра"-2, але броня однакової товщини, явно недостатня особливо по бортах. Дещо краще виявилася гармата 88-мiлiметрiв i довжиною ствола в 100 ЕЛ. Вона робила дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Ходовi якостi додав потужнiший двигун, що розганяється до 1200 кiнських сил. Загалом танк, звичайно ж, додав у порiвняннi з "Тигра"-2 i мав трохи бiльший рацiональний нахил бронi, але залишався вразливим з бортiв.
  Краще захищеним був Е-100, але його велика вага ускладнювала перевезення та бойове використання. Найвдалiшою виявилася САУ Е-25, з дуже низьким силуетом лобовою бронею у 120-мiлiметрiв великим нахилом, i бортовою у 82, i гарматою для "Тигра"-2, вона була найкращою машиною САУ Вермахта та Другої свiтової вiйни. Розганялася до сiмдесяти кiлометрiв на годину - двигун у 700 кiнських сил, i рикошетила в лоб снаряди навiть IС-2.
  Нiмцi завдали головного удару з боку Угорщини, намагаючись врятувати все ще оточений Будапешт. Бої кипiли вкрай запеклi.
  Наступ почався 22 червня, i дуже потужна у Червоної армiї була споруджена оборона. Танкiв серiї "Е" у нiмцiв ще мало, лише САУ Е-25 у досить великiй кiлькостi - вона досить проста у виробництвi та дешева. Ось у нiй i лежать двi дiвчини у бiкiнi. Машина нижче, нiж пiвтора метри i завдяки цьому так добре захищена i озброєна при порiвняно невеликiй вазi.
  Двi дiвчини Шарлота та Герда розташувавшись лежачи, вели вогонь по радянських гарматах. Перед ними рухалися крихiтнi машинки, керованi радiо i розчищали мiннi поля.
  Руда Шарлота вистрiлила зi зброї. Завалила радянську зброю, i труснула ледь прикритою тоненькою смужкою тканини грудьми. I проворкувала:
  - Шалений вогонь гiперплазми!
  А потiм i Герда як лiпить, використовуючи босi пальцi нiг. I прочiркає:
  - Я дiвка дуже крута i не погана.
  Самохiдка рухається собi. I iнодi зупиняється. Її лобова броня сильно нахилена, i це дає добрий захист. У радянських гармат снаряди чутливi до рикошету. I в лоба такiй самохiдцi нiчого не загрожує. Ось у борт ще можуть пробити. Але дiвчата не поспiшають. Ефективна самохiдка у бронебiйностi перевершує СУ-100, а також краще захищена, рухливiша i при цьому легша.
  Та й сушок у Червоної Армiї мало. В основному танк Т-34-85, який знаряддям недостатньо потужний, i бронею слабенький. I нiмецька самохiдка Е-25, до речi, легша, куди його сильнiше бронею та знаряддям.
  Дiвчина борються... Дуже красивi та юнi. I їх САУ бомбить i кидає.
  Фрiцам зрештою вдалося прорватися до Будапешта. Переконлива перемога оточили радянськi частини. Багатьох взяли в полон та вбили.
  Щоправда, й втрати у гiтлерiвцiв вiдчутнi. А сил не так уже й багато. Ну, якщо ще технiку виробляється, то людських ресурсiв обмаль.
  А армiю закликають дiтей та жiнок. Або iноземцiв, але тi недостатньо надiйнi.
  Тим не менш, бої йдуть собi... Червона армiя дуже вперто чинить опiр, iм'я багато оборонних рубежiв. Нiмцi просуваються ще сотню кiлометрiв та зупиняються. Бракує сил. I Червона армiя сама переходить у наступ. Але теж не надто процвiтає i злегка вiдтiсняє нiмцiв.
  Поки що не настає зима... Лiнiя фронту стабiлiзується. Червона армiя у сiчнi 1946 року наступатиме у Схiднiй Пруссiї та Польщi, але просувається незначно.
  Нiмцi взимку не рипаються. Бої проходять кровопролитнi. Але лiнiя фронту малорухлива.
  I настає перiод, характерний для першої свiтової. Лiнiя фронту стає малорухливою. Нiмцi та iноземнi дивiзiї наступають влiтку, а Червона армiя взимку. I нiхто не може досягти iстотних успiхiв.
  Йде рiк за роком вiйни. Нiмцi дещо випереджають СРСР розробках реактивної авiацiї. У СРСР лише 1949 року у серiйному виробництвi утворюється МIГ-15. Але натомiсть у нiмцiв до цього часу МЕ-462 та ХЕ-362. I найголовнiше дисколети, якi збити з потужного ламiнарного струменя стрiлецькою зброєю неможливо.
  У танках нiмецька серiя "Е"... На противагу з'явилися Т-54 та IС-7. Але й нiмцi розгорнув потiм серiю АГ - досконалiшу пiрамiдальну.
  Але нiхто не мав переваги. Лiнiя фронту стоїть собi дома.
  Поки що у березнi 1953 не помер Сталiн...
  I тут скориставшись деяким сум'яттям у партiйному керiвництвi та боротьбою за владу, нiмцi змогли досягти успiху. Але потiм пiсля арешту та розстрiлу Берiї, призначення Верховним головнокомандувачем Василевського, великого стратега та змiцненням Глави ДКО Маленкова. Лiнiя фронту стабiлiзувалася у межах Європи.
  Нiмцi поки що була перiодом боротьби за владу в СРСР, змогли вийти до Нiману, i вiдбити назад Балкани, Румунiю, Болгарiю, Словаччину, Грецiю, Албанiю i повернули повний контроль над Європою.
  Але лiнiя фронту знову стабiлiзувалася вже на кордонах СРСР 1941 року.
  I ось грудень 1955 року ... Червона армiя взимку за традицiєю знову настає. Вже скiльки рокiв триває вiйна? Жах чотирнадцять з половиною! I кiнця краю не видно!
  Поки Гiтлер живий, вiйнi не скiнчиться. Маленков схиляється до свiту у колишнiх кордонах до 22 червня 1941 року. Але Гiтлер упертий i хоче за всяку цiну перемогти!
  Червона армiя настає. У бiй iде новий танк ИС-12. Машина зi знаряддям 203 - мiлiметра калiбр. Велика така, iз десятьма кулеметами. I шiсткою дiвчат - членiв екiпажу. Вони пробують найпершу модель танка. Чи не дуже вiн великий i важкий. Чи ефективна машина? Дiвчата, незважаючи на Рiздво 25 грудня та мороз, в одному бiкiнi. Щоправда, в танку новий газотурбiнний двигун, i в ньому тепло. Крiм того сама шiстка дiвчат - не проста.
  Вони iз сорок першого року воюють. I звикли бути майже голими за будь-якої погоди. Справдi, коли ти весь час у бiкiнi, то вже перестаєш мерзнути. I шкiра стає еластичною та мiцною.
  Дiвчата голими нiжками керують забiйною машиною. Вони i справдi милi та красивi.
  Оленка тут головна i командир екiпажу. Чого тiльки дiвчина не побачила за чотирнадцять iз половиною рокiв вiйни. Де вона тiльки не побувала. Пройшла фронт вiд Бреста, до Сталiнграда, вiд Сталiнграда до Вiсли, а зараз вони настає бiля Бiлостока. Сам Бiлосток поки що утримують нiмцi. Лiнiя фронту утворилася стабiльна. I нарили траншей пристойно.
  Ось i справдi, вiйна нескiнченна... I може йти ще не один рiк. I чого хоче цей упертий Гiтлер?
  Тут ще й США та Британiя не хочуть миру мiж СРСР та Третiм Рейхом. Вони бажають, щоб обидвi сторони один одного повнiстю анiгiлювали.
  Дiвчата на IС-12 рухаються вперед. Броня лобова бiля танка 450 мiлiметрiв пiд нахилом. Снаряди вiдскакують. А дiвчата палять у вiдповiдь.
  Але такий танк у СРСР поки лише один. IС-10 вже в серiї, але вагою 50 тонн. IС-7 досi випускається, як Т-54. Серед масових з'явився i Т-55, але поки що вiн тiльки вступає в серiю. У нiмцiв танки пiрамiдальнi. Також дуже сильнi та досконалi. I гармати високого тиску з короткими стволами.
  Так що боротьба має бути найсерйознiша. Наташа та Анюта стрiляють iз потужної, корабельної зброї, i пищать:
  - Буде наш прапор над Берлiном!
  I скалять собi бiлi, перлиннi зубки. I не зупинити дiвчат мiнами.
  У лобову броню потрапляють два снаряди... Iдуть у рикошет. Нi IС-12 машина серйозна, i її так просто не взяти.
  А ось IС-7 що рухається праворуч вiд дiвчат, схоже, отримав вiд гармати високого тиску, потрапляння i зупинився. Пошкодила красеня.
  Оленка, граючи м'язами преса, спiває:
  - Все неможливе можливе в нашому свiтi, Ньютон вiдкрив, що двiчi по два чотири!
  Бої все ще йдуть не слабшаючи. Радянська гармата б'є по нiмцях. Велика Маруся вставляє снаряди до казенної частини. Ось така у дiвчат життя i доля. I вони спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, росiйськi вовки - салют героям!
  Августина строча з кулеметiв, вимовляє:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор Росiї вперед, слава полеглим героям!
  I знову гуркоче забiйна гармата, i звучить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, у них крута знайте рука!
  Марiя ця дiвчина iз золотим волоссям спрямовує танк i пищить:
  - Давимо круто фашистiв!
  Нiмцям доводиться несолодко, у небi теж вирують бої. Але поки що МIГ-15 поступається у швидкостi та озброєннi нiмецьким маркам. Бiй iде поетом нерiвний.
  Хаффман цей чудовий льотчик-ас зробив за роки вiйни непогану кар'єру. Точнiше чудову та фантастичну. Пiсля досягнення трьохсот лiтакiв отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Пiсля досягнення чотирьохсот збитих лiтакiв - отримав лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот лiтакiв отримав орден нiмецького орла з дiамантами, i пiсля тисячi лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А досягнувши двох тисяч лiтакiв, здобув i Великий хрест Лицарського хреста.
  Унiкальний льотчик змiг зробити безлiч повiтряних перемог. I поки що був живий. Нещодавно Хаффману було надано звання генерала. Але вiн все ще лiтав, як рядовий льотчик.
  Як то кажуть i у вогнi не горить i у водi не тоне. За багато рокiв вiйни Хаффман набув iнстинкту мисливця. Став льотчиком надлегендарним i дуже популярним. Але в нього з'явився сильний конкурент - Агава, яка теж перевищила цифру двi тисячi збитих машин. I наздоганяла Хаффмана. Адже вона ще зовсiм юна, i поки що не втратила жодного свого винищувача.
  Дiвчина натиснула на педалi босими, точеними нiжками, дала чергу з авiагармат. I ось чотири радянськi машини МIГ-15 збитi.
  Агава хихикає i вимовляє:
  - Якоюсь мiрою всi ми стерви! Але в мене сталевi нерви!
  I знову дiвчина вивертається. Збиває однiєю чергою сiм лiтакiв СРСР - шiсть Мигiв та один ТУ-4, i пищить:
  - Я взагалi якщо й не супер, то гiпер!
  Агава, звичайно ж, стерво. Летчиця вiд Люцифера. Дуже красива медова блондинка.
  Ось дає ще чергу i збиває одразу вiсiм радянських лiтакiв МIГ-15 i харчує:
  - Я найкреативнiша i найреактивнiша!
  Дiвка й справдi не тупа. Все може i все вмiє. Не назвеш її рядовий.
  I нiжки такi засмаглi, такi витонченi...
  А ось проти неї бореться Мiрабела... Довгий час найкращим радянським асом був Кожедуб. Вiн зiбрав шiсть золотих зiрок героя СРСР, збивши сто шiстдесят сiм лiтакiв. Але згодом загинув. Потiм його рекорд нiхто не мiг перекрити. I лише недавно Мiрабела перевершила Кожедуба. I збивши понад сто вiсiмдесят лiтакiв, стала семиразовим героєм СРСР.
  Ось це дiвчина-термiнатор! Така як вона i коня на скаку зупинить, i в хату, що горить, увiйде.
  А то й ще крутiше.
  Мiрабела мала складну долю. Потрапила до дитячої, трудової колонiї. Боса та сiрою робе, рубала лiс та пилила стовбури. Вона така сильна та здорова була. У лютi морози ходила боса i в тюремнiй пiжамi. I хоч раз чхнула б.
  Звiсно, такий феномен i на фронтах вiдзначився. Довгий час Мiрабела воювала у пiхотi, а потiм стала льотчицею. Мiрабела перше бойове хрещення отримала у битвi пiд Москвою, куди вона вирушила одразу пiсля колонiї. I там показав собi крутий.
  Билася боса i майже гола у лютий мороз Вермахт, що буквально паралiзував. Таке чортове, i непереможне дiвчисько було. I досягла успiху капiтально.
  Мiрабела вiрила у швидку перемогу СРСР. Але час iде. Жертв стає дедалi бiльше, а перемога не приходить. I стає реально стрiмко.
  Мiрабела мрiє про перемоги та досягнення. Вона має сiм зiрок СРСР - це бiльше, нiж будь-хто! I чорт забирай, вона гiдна своїх нагород! I нестиме ратний хрест i далi. Нехай навiть Сталiн помер, але справа його живе!
  Дiвчина заходить i зависає... Збиває нiмецький ХЕ-362 i харчує:
  - Вищий пiлотаж! I новий iз чортом екiпаж!
  Справдi, класне дiвчисько. На багато здатна i справжня кобра.
  Мiрабела це нова зiрка....
  Бої тривають кiлька дiб, доки не настає новий рiк... Радянський IС-12 отримав, пошкодження ковзанок та гусениць - ремонтується. Та така жорстока i нещадна вiйна. I скiльки вона ще триватиме?
  А все через те, що Вiттман уцiлiв у боях на Заходi.
  Сам Вiттман ще якийсь час бився в танковому екiпажi. Довiвши рахунки до трьохсот машин, крiм знарядь, мiнометiв, вантажiвок, мотоциклiв та iншого - був нагороджений: Лицарським хрестом Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами, i був зроблений у генерали.
  Пiсля чого вже сам не бився. Зате командував шостою, есесовською танковою армiєю.
  Курт Кнiпсель став найрезультативнiшим танковим асом Вермахту. Але лише пiсля п'ятисот знищених танкiв отримав лицарський хрест залiзного хреста.
  Якось обдiлений виявився нагородами. Щоправда, досягнувши тисячi танкiв отримав, нарештi: лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Курт Кнiпсель дуже ефективна бойова машина. Бився на рiзних танках. Був i навiдником та командиром. Довгий час йшов без конкуренцiї попереду всiх.
  Але красуня Герда, його вже змогла наздогнати. Дiвчата билися добре. Але потiм вони мали паузу. Усi чотири красунi завагiтнiли та народили по парi: син та донька. Але пiсля перерви швидко надолужили.
  I тепер Герда обiйшла Книселя.
  А як їм не оминути? Вони ж борються босонiж i в одному бiкiнi. Дiвчата зробили ще одну паузу, знову народивши дiтей. А тепер наближалися до двох тисяч пiдбитих танкiв. I могли розраховувати на небувалу нагороду: зiрку лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось це дiвки!
  Герда стрiляє радянською машиною. Зриває з не вежу i верещить:
  - Я бiсова тварюка!
  I знову стрiляє. Пробиває Т-54. I пищить:
  - Батькiвщина Нiмеччина!
  Смикається собi дiвчисько. I дуже вона активна... Така стратегiчна у неї жилка. Ось уже 1956 рiк ... Вiйна триватиме i триватиме ... Не бажаючи припинятися. Червона армiя намагається наступати у рiзних мiсцях. Але досить обережно, так людських ресурсiв залишилося небагато.
  I спливає Росiя кров'ю.
  Червона армiя намагається просунутися у напрямку Румунiї. I тут потужна артпiдготовка, стрiлянина та вбивства.
  Але противник чекає. У нiмцiв наймасовiший танк АГ-50. Вiн перевершує Т-54 у захистi, особливо бортiв i, мабуть, у бронебiйностi гармати, але важче. Щоправда, швидкiсть у нiмця за рахунок газотурбiнного двигуна вища.
  Нiмецький танк стрiляє та набирає рахунки.
  Б'ється екiпаж Маргарет. Холоднокровно б'ється. Дiвчата-нiмкенi збивають радянський танк. I пищать вiд насолоди.
  Та й тут не пройти.
  У небi паморочиться дисколет керований Альбiною та Альвiною. Двi блондинки дiвчата збивають радянськi машини. I роблять це вiртуозно. Дисколет абсолютно невразливий таранiт Мiги та Ту. Забiйна машина. А войовницi натискають собi босими пальчиками нiг. I не дають Червонiй армiї у небi шансу.
  Дисколет це те, що не можуть скопiювати вченi СРСР. Це те, чому не знайдено протиотрути. I нiмцi в повiтрi почуваються дуже впевнено. I б'ються собi як чаклуни з чарiвною паличкою.
  Альбiна, наводячи свiй дисколет на супротивника, пропищала:
  - Ось якщо Бог i є, то вiн нiмець!
  Альвiна трощачи супротивника, пiдтвердила:
  - Точно нiмець!
  I дiвчина засмiялася... Вона загалом теж втомилася вiд нескiнченної вiйни. Ну вбивають один одного нiмцi та росiяни. Точнiше Червона армiя та Вермахт. А лiнiя фронту поки що нерухома... I не видно цьому нi кiнця, нi краю.
  Вiйна. Це вже реальнiсть. Воюють у небi i землi вже воїни, народженi пiсля початку вiйни.
  Наприклад, Ганс Фойєр. Наймолодший нагороджений орденом Залiзний хрест першого класу. А потiм i наймолодшим нагородженим за полон радянського генерала орденом Лицарський хрест Залiзного хреста.
  Та це й справдi дуже круто.
  Ганс Фойєр запеклий боєць. Хлопчик б'ється як велетень, i мороз, взимку в одних лише шортах.
  Це дiйсно дуже круто!
  Ганс прославився на вiки!
  I взагалi така вiйна тут йде неймовiрна i напружена... Будь-яка АI меркне.
  I в Румунiї Червона Армiя не може пробити нiмецької оборони. Обидвi сторони зазнали втрат. Сiчень iде собi... I з кожним днем все новi й новi вбитi та пораненi.
  Нема нi початку, нi кiнця маразму.
  Агава знову на небi i збиває радянськi машини. Вона мисливець та хижачка. Вражає ворога.
  Падають збитi нею машини. А потiм дiвчина обстрiлює й сухопутнi вiйська. Пiдбиває IВ-7. I регоче:
  - Я краще всiх! Я дiвчина, що вбиває ворогiв!
  I знову на повiтрянi цiлi переноситься. Ось це винищувачка танкiв та всiх машин що лiтають та стрiляють.
  Ну, це на фронтах вирує таке. А тилу намагаються вченi щось створити забiйне. Хоча виходить не найкращим чином.
  Але маленький танк АГ-5. Машина вагою сiм тонн. Проходить бойовi випробування. I гризе i гризе супротивника.
  I в пору спiвати - нас нiхто не зупинить i не переможе!
  АГ-5 мчить собi, i стрiляє на ходу. I не зупинити такий танк. I в рикошет йдуть снаряди.
  А всерединi машинки сидить хлопчик десяти рокiв Фрiдрiх, i пищить:
  - А я буду реально бiйцем супер!
  I знову як вистрiлив... I потрапить у центр вежi. I забiйна сила в нього хоч i малий калiбр величезна.
  А в небi Хельга бореться. Рахунки набирає босонога дiвчина у бiкiнi. I радiє своїм фантастичним успiхам.
  А Агава виривається вперед... I теж б'ється.
  Ось уже й лютий 1956 року. Червона армiя не змогла нiде досягти успiху. Але й нiмцi теж не можуть просунутися. Ось у бiй iдуть грiзнi пiдземнi танки. Але вони суто тактичної якостi.
  Дiвчата промчали пiд землею, перебили батарею радянських гармат i повернулися назад.
  Захопили при цьому кiлька пiонерiв. Спiйманих хлопчикiв дiвчата роздiлили, i почали катувати. Побили пiонерiв дротом, потiм засмажили їм босi п'яти вогнем. Потiм стали ламати пальцi нiг, розпеченими щипцями. Хлопчаки вили вiд дикого болю. Пiд кiнець дiвча випалили їм розпеченим залiзом зiрки на грудях, i розчавили чоботями чоловiчi досконалостi. Останнє пiонерiв доконало i вони загнулися вiд болючого шоку.
  Дiвчата, коротше кажучи, показали екстра-клас. Але знову нiмцi нiчого суттєвого не досягли.
  Потужнi самохiдки: Штурммаус, обстрiляли радянськi позицiї. Провели масу руйнувань та знищень. Але радянський штурмовик пiдбив одну iз машин, i фрицi повернулися назад.
  Гiтлерiвцi пробували дисколетами, давити радянськi батареї. Проти них застосовували їжаки та вибухiвку. Iшов тотальний обмiн ударами.
  Ось знову Альбiна та Альвiна на своїй лiтаючiй тарiлцi. Наводять за допомогою босих пальцiв нiг, що натискають на кнопки джойстика i роблять це надзвичайно спритно.
  Дiвчата, звичайно ж, демонструють найвищий пiлотаж. Ось смикнули свiй дисколет, i дюжина радянських лiтаючих машин збита.
  Альбiна щебече:
  - Затятий будзагiн! Буде зорепад!
  I знову розгортає свою машину. I трощать дiвчата Червону армiю. Причому капiтально...
  Альвiна теж збиває десяток радянських лiтакiв i пищить:
  - Шаленi дiвки, i зовсiм не цiлки!
  Щодо останнього правильно. Їхня пара вдосталь погуляла з чоловiками. I чого тiльки не витворювала. Любили чоловiки - це їм приємно! I особливо якщо язичком працювати.
  Дiвча вищого розряду... Ось пiонера помучили... Спочатку роздягли, i залили йому в горлянку пару вiдер води. Потiм до розпухлого живота пiднесли гарячу праску. I як припалили! Пiонер заволав вiд дикого болю... Запахло паленим.
  Альвiна його вдарила розпеченим дротом по боцi. I як захоче... Це дуже смiшно.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Набридло тили боронити - хочу щастя своє подразнити!
  I як розсмiяється! I перлиннi зубки вишкiрить! Дiвчина любить вбивати, ось це дiвка!
  I нiжки у дiвчини всi босi та витонченi. Вона дуже любить ходити босими пiдошвами вугiллям. I ще ганяти полонених пiонерiв. Тi так верещать, коли їм смажать п'яти. Дуже навiть Альвiн смiшно. А Альбiна теж дiвчина прямо скажемо - супер! Як рушить супротивника лiктем у пiдборiддя. I пропишiть:
  - Я дiвка найвищий клас!
  I вишкiрить перлиннi зубки. Якi сяють наче надраєнi. А войовниця вражає! Таке може, що й у казцi не сказати, нi пером описати!
  Обидвi воїнки радянськi Миги збивають у небi. Активно дiють красунi. Немає в них нi тiнi найменшого сумнiву. I така дика i несамовита краса.
  Вiйницi пальцями босих нiг керують джойстиком, i нападають на росiйськi машини. Як давлять, то задавлять винищувачi, немов палицею по кришталю. Дiвчата безжальнi та нещаднi. У них сила гнiву та полум'я пристрастi. I впевненiсть у перемозi. Нехай навiть вiйна триває вже п'ятнадцятий рiк. Але й закiнчуватись не хоче. Альбiна та Альвiна на самому пiку своєї популярностi. I не хочуть нi мить вiдступити чи зупиниться. I рухаються собi, i таранять противника.
  Альбiна, збиваючи радянськi лiтаки - верещить:
  - Набридло дiвчинi плакати, краще втоплю я лапоть!
  I як вишкiриться, i блисне перлинними зубками. А як їй зараз хочеться мужика. Вона любить ґвалтувати чоловiкiв. Це їй дуже приємно. Ось вiзьме та зґвалтує.
  Альбiна реве:
  Секс дiвчата це секс,
  За великою спiваю прогрес!
  I войовниця розреготається... I давай знову вбивати всiх своїх ворогiв. У нiй енергiї чимало. I повнi м'язи сили.
  А Альвiна як прореве:
  - Рознесемо противника на пагорби!
  I войовниця активно реготатиме! I уявила собi як її хлопцi лапають. Але ж це так скажемо прямо приємно.
  Ось уже й березень на носi... Сонце свiтить усе бiльше й бiльше. У перший день весни бiжать росiйськi хлопчики босонiж по пiдтанув снiгу. Смiються собi, скалять пику, i показують нiмцям фiги.
  Пiонери з червоними краватками, з короткими стрижками, деякi зовсiм пiд нуль. Бiжуть собi пiдскакуючи. Їхнi босi ноги майже не мерзнуть. Дуже огрубiли. Бiжуть i дiвчатка, також без взуття. З рожевi, круглi п'ятки виблискують на сонцi. Чудовi радянськi дiвчата. Стрункi, спортивнi, якi звикли обходитися малим.
  I зубцi собi все скалять i скалять... Перший день весни - справжня радiсть i спрага свiтла та творення!
  А у небi повiтряний бiй. Мiрабела, це радянська льотчиця номер один, збиває черговий нiмецький лiтак. I як завжди, в одному бiкiнi дiвчина. Вiчно юна i не в'яне. Така ось у нiй прихована душевна сила.
  Втiм, Мiрабела теж любить, коли її стосуються чоловiки. Це їй дуже подобається. На те вона i льотчиця... Коли голе, м'язисте тiло дiвчини мнуть чоловiчi руки - це справжнiй смак. I велике задоволення!
  Мiрабела збиває чергову гiтлерiвську машину i шипить:
  - Я броньована стерва!
  Дiвчина б'є навiть своїми босими, круглими п'ятами по панелi управлiння. Вона чудова. I неповторна.
  Мiрабела викручується. I їй назустрiч летить Агава. Ось, нарештi, двi найрезультативнiшi войовницi-льотчицi зустрiлися. Куляють один одного з розвороту. Намагаються дiстати з дистанцiї. Але не надто виходить. Обидвi красунi злiтають iз лiнiї стрiлянини. I агресивно скалять зуби. Та й баби-стерви. Жорстко дивляться один одному у вiчi. Точнiше лоба в лоба i стрiляють знову. Нiмецький МЕ-562 все ж таки озброєний краще, нiж МIГ-15, i радянська машина збита...
  Але Мiрабела встигає катапультуватись, уперше в льотнiй кар'єрi втрачаючи лiтак. Найгiрше, що вона опинилася на територiї ворога. А це погано. Такi ось неповторнi повороти долi. I 1 березня 1956 року свiт змiнюється, а правлiння фюрера в кiбернетичнiй грi залишається.
  ВАРВАРА-КРАСА I КОСМIЧНI АМАЗОНКИ
  Карен i Таша пустували в лiжку. Молода дружина вирiзнялася бурхливим темпераментом. Але всьому приходить кiнець. Тим бiльше несподiваний. Почувся оглушливий гуркiт.
  Найпотужнiший вибух сколихнув будiвлю, стiни моментально розiйшлися трiщинами, а потiм розлетiлися на шматки. Професор i Таша з диким вереском полетiли шкереберть. Плеснули з усього розмаху об купу гарячого попелу. Таша злякано заверещала:
  - Землетрус!
  Карен, неабияк приголомшений ударом, пробурмотiв:
  - Ось чортiвня!
  Таша напiвоголена, сильна, мускулиста пiдскочила i крикнула:
  - Смерть Дияволу! Слава Богу!
  I одразу ж присiла. На горизонтi спалахнуло. Швидко виростав i бугрився гриб. Будинки довкола палали. Живцем горiли люди. Ось на подвiр'ї група хлопчикiв грала у футбол.
  Їх накрила напiвпрозора рожева хвиля. Дiти, що потрапили пiд удар, засвiтилися, наче лампочки новорiчної ялинки. I на долю секунди звернулися до скелетiв. У той же час трава залишилася недоторканою, тiльки трохи димiла.
  Таша вiдчула, що її босi ноги обпалило чимось розпеченим. Вона верескнула i пiдстрибнула з диким криком
  Карен вихопив пiстолет i прошипiв:
  - Ну, ви зараз отримаєте!
  Мiсто Москва зазнавало бомбардування. Пекучi згустки, схожi на ляпки падали на мiсто. Будинки та споруди рiзних типiв пiдкидали вгору, i вони розсипалися, немов картковi будиночки, викидаючи в рiзнi боки язики полум'я та рiзнокольорове пiр'я.
  У небi стрiмко проносилися дископодiбнi апарати,
  дуже схожi на горезвiснi лiтаючi тарiлки.
  Їм на зустрiч мчали винищувачi. Намагалися дiстати ракетами.
  Але дисколети фарбувалися райдужною оболонкою, вiдбиваючи будь-якi заряди. I сяяли собi.
  Ракетнi комплекси iз землi намагалися дiстати iнопланетян. Але тi наче не помiчали їх.
  Промiнь свiтла обрушився на Останкiнську телевежу. Вона вмить зiгнулася i запалала. Декiлька будiвель навколо неї немов зритi бульдозером i потрiскалися у вогнi.
  Таша вигукнула:
  - Блокбастер Армагеддон!
  Карен вистрiлив угору i буркнув:
  - Скорiше б прокинутися!
  Пройшла зелена хвиля. Впала на росiйськi винищувачi. Тi, немов крижанi бурульки, миттєво розтанули i залишили по собi лише цiвки диму.
  Таша хихикнула i видала:
  - Бурульку тануть - весна надворi!
  Карен буркнув:
  - Ти що, взагалi не при своєму розумi?
  I замахнувся. Тут перед ним постали двi дiвчини. Одна вогненно-руда, iнша медова блондинка. Дуже красивi, та майже голi. Руда справа рушила Карену ногою у вухо. Блондинка ляснула долонею злiва. Професор важко задихав i осел.
  З'явилася третя дiвчина, з семибарвною зачiскою та густо обвiшана коштовностями. Причому намисто, брошки, браслети, рiзнi прикраси iз слiпучих самоцвiтiв висiли на голому тiлi.
  Дiвча шикнуло:
  - Вiн тепер буде наш!
  Таша схопилася i вiдповiла, вставши в стiйку i стиснувши кулаки:
  - Не вiддам!
  Дiвчина обернулася до неї. Згорнула очима, що сяють усiма кольорами веселки. Її волосся вiнчала сяюча, немов зiрки в ясну нiч, дiадема.
  Космiчна войовниця сказала:
  - I ти пiдеш iз нами!
  Таша видихнула:
  - На той свiт?
  Красуня з семикольоровою зачiскою вiдповiла:
  - На краще свiтло у всесвiтi!
  Потiм простягла долоню i випустила промiнчик. Карен i Таша вiдчули, що їх щось м'яке пестить i лоскоче. А потiм дiвчина i вже немолодий чоловiк моментально зменшилися. Ставши, наче макове зернятко. Їх пiдхопив вихор i засмоктав у камiнчик персня на вказiвному пальцi семибарвної дiвчини.
  Та повернулася, двi красунi, чия одяг складався лише з намист на стегнах i намисто на грудях, вiддали честь. Пiсля цього зникли.
  Залишивши по собi лише витонченi вiдбитки нiг на асфальтi.
  Тарiлки, що лiтають, прощально покружляли над напiвзруйнованою Москвою, вiд Кремля залишилися лише обвугленi руїни. Пройшла ще одна рожево-зелена хвиля, що добиває вцiлiлi будiвлi та людей. Землю струснуло.
  Станцiї метро одразу вдавило. I вся пiдземна Москва взяла i сплющилася. Сотнi тисяч людей виявилися розчавленими пекельним пресом. Пiсля чого дюжина лiтаючих тарiлок вишикувалася i майже миттєво зникла. На небi залишилася лише бiла напiвпрозора смужка.
  Прибульцi, якi створили безглузду жорстокiсть, пiшли.
  Карен i Таша опинились у лiсi. Або на кшталт лiсу. Дерева були незвичайнi. На них росли великi, дуже яскравi квiти. А також на гiлках i кущах тiстечка, торти та рiзного роду їжу. Така апетитна та барвиста на вигляд, що Таша не витримала, зiрвала тiстечко i почала їсти.
  Пробулькала, смакуючи:
  - Смачно!
  Карен дав їй по руках i прошипiв:
  - Не чiпай! Це отрута!
  Таша ображено шморгнула носом i логiчно помiтила:
  - Хотiли б нас убити, зробили б це одразу!
  Карен знизав плечима:
  - Може, ще експерименти над нами ставити будуть!
  Таша хихикнула i зiтхнула:
  - Експерименти? Як це цiкаво!
  I дiвчина знову обрала рiзнобарвне, усеяне квiточками тiстечко. Стала його жувати. Зуби у неї гострi. Карен насупився, але не став заважати. Йому теж захотiлося їсти. Тим бiльше, що вони провели досить бурхливу пару годин. А не так не розпалює апетит, як радiсний секс.
  Таша жадiбно їла тiстечко. Навiть вимазала кремом. Професор думав:
  -Чого хочуть вiд них дiвчата? I що це за цивiлiзацiя? Зважаючи на все, дуже могутня i зла. Без зайвих церемонiй стерли у руїни столицю Росiї. А навiщо? Якщо їм потрiбнi були тiльки Карен та Таша? Навiщо така жорстокiсть?
  Карен зробив кiлька крокiв туди, а потiм назад. Нiздрi лоскотали апетитнi запахи кулiнарних виробiв. Їсти хотiлося все сильнiше та сильнiше.
  Здоровий глузд пiдказував, що вбивати їх точно не будуть. Зате може чекати доля гiрша за смерть. Але голодувати навiщо? Потрiбно бути сильним для боротьби!
  Карен пiдiйшов до дерева i зiрвав тiстечко. Воно було теплим, м'яким.
  Професор обережно вiдкусив. У ротi наче розцвiли незабудки. Буквально тануло. Та такого смачного тiстечка вiн нiколи не їв. Карен вiдкусив ще й ще. Виявився в безоднi насолоди.
  Навiть у головi заграв бравий марш.
  Карен потягся ще за тiстечком. Але намагався їсти не поспiшаючи i, смакуючи.
  Так, дивна цивiлiзацiя. Такi гарнi дiвчата, а стерли на порошок цiле мiсто. Зминали будiвлi, наче вакуумною бомбою розмiром iз мiсяць.
  Карен спробував торт, i той здався ще смачнiшим i приємнiшим. У ротi немов це й справдi Едем.
  Карен дожував торт. Зрештою вiдчув насичення. I зупинився. Сiв на м'яку траву. Все ж вiн не такий уже й молодий. Так, потрапив у переробку. Воювати з цiлою цивiлiзацiєю, у якої розвиток куди вищий за земний - це завдання явно непосильне.
  Карен насилу придушив спокусу прилягти на траву i залишився сидiти навпочiпки. Вiн намагався вигадати якийсь план, щоб обхитрити цих стерв. Обдурити диявольську цивiлiзацiю.
  Перед ним раптово, немов чортик з табакерки, з'явилася вже знайома дама з семикольоровою зачiскою та дiадемою на головi. Вона i справдi слiпуче гарна. Усмiхнулася блискучими, наче алмази на сонцi, зубами i ласкаво запитала:
  - Тобi тут подобається?
  Карен серйозно вiдповiв:
  - Не дуже!
  Дiвчина здивувалася i перепитала:
  - А чому?
  Професор чесно заявив:
  - Я люблю цивiлiзацiю!
  Дiвчина босими пальцями нiг взяла Карена за нiс i прошипiла немов кобра:
  - А може, ти хочеш струму високої напруги?
  Професор схопив дiвчину за ногу i спробував звiльнити носа. Але руки наче уткнулися в титан. Стало набагато болючiше. Потiм гола кругла п'ята дiвчини вдарила Карена у пiдборiддя. Удар був настiльки сильний, що вилетiло кiлька зубiв, i бризнула червона кров.
  Професор осiв на траву i безпорадно хапав ротом повiтря.
  Дiвча засмiялася. Таша вигукнула, розмахуючи кулаками:
  - Що ви робите? Адже йому боляче!
  Красуня з семикольоровою зачiскою у вiдповiдь простягла їй руку, сама при цьому вставши на одне колiно, промовивши:
  - А ви, ваша високiсть, не турбуйтесь! Цей потворний, старiючий чоловiчок не для вас! Ви народженi, щоб наказувати iмперiями!
  Таша знiяковiла i пробурчала:
  - Наказувати? Влада?
  Дiвчина кивнула i пiдтвердила:
  - У менi вирує ця пристрасть! Звiсно влада! Буквально влада!
  З'явилися у повiтрi чотири дiвчини. Вони були в коротких спiдницях, оголеним торсом, ледве прикриваючи груди намистами. З голими руками та ногами, але прикрашеними браслетами у виглядi переплетених змiйок та квiтiв. Вони стали на колiна i молитовно промовили, звертаючись до Ташi:
  - О, повелителько, цариця семи галактик - дозволь нам поцiлувати твої ноги.
  Таша знiяковiло пробурмотiла:
  - А це ще навiщо?
  Дiвчина ниць прошепотiли:
  - Щоб ми могли вiддатись тобi служити!
  Таша вiдчула, що її переповнює гордiсть. I вона, випроставшись, простягла босу ногу i заявила:
  - Цiлуйте!
  Дiвчата iз задоволенням цмокали її голi пiдошви! Потiм пiднiмались i низько кланялися.
  Дiвчина iз семикольоровою зачiскою оголосила:
  - О, обранице небес, ти йдеш на трон, а цей... - Вона тицьнула пальцем у бiк професора. - Якщо так любить цивiлiзацiю, то стане рабом на античнiй планетi. Одна втiха - його плоть буде вiчно юною. Тож вiн має шанс бути вiчним рабом!
  А поки що пiшли з нами про велика королева!
  Таша посмiхнулася i помiтила:
  - Але ж я люблю Карена.
  Дiвчина рiшуче заявила:
  - У тебе будуть будь-якi самцi, найкрасивiшi у всесвiтi, на вибiр! У нього ж свiй шлях! Ти обраниця з унiкальним геномом, i народжена правити!
  Таша примхливо помiтила:
  - А якщо я хочу, щоб вiн був зi мною?
  Дiвчина тут раптово виросла в розмiрах з десятиповерховий будинок i проревела:
  - Нi! Вiн лише проста людина! Втiм, якщо ти хочеш мати землянина, то дозволяємо взяти зi збою Петю!
  Перед нею виник юнак у шортах та прикрасах. Дiвчина з семикольоровою зачiскою привiтно посмiхнулася:
  - Вiн твоя iграшка. Хочеш ще гарнiше?
  Таша гукнула:
  - А якщо я вiдмовлюсь?
  Дiвчина серйозно вiдповiла:
  - Тодi ми зiтремо пам'ять про цього нiкчемного чоловiчка! I буде так, нiби його й не було!
  Таша скривилася. Їй не хотiлося, щоб хтось прав її дорогоцiнну пам'ять. Та й не надто їй i подобався професор - голова лисiє, пузо росте, не дуже молодий. Справдi, вона матиме багато, дуже багато самцiв i колосальну владу. Але найголовнiше, якщо вона скаже: нi, то втратить можливiсть допомогти Карену назавжди. Що дасть її впертiсть у протистояннi з цивiлiзацiєю, яка пролетiла мiльйонно свiтлолiт i розмазала Москву?
  Таша труснула грудьми (вона все ще залишалася майже голою пiсля занять коханням) i пропищала:
  - Справа дiвки ясна, я на все згодна!
  Тiєї митi красуню Ташу закрутив вихор, i вона зникла. Професор вiдчув, що стало щось змiнюватись у ньому. Вiн наче зменшується. I тiло худне.
  А мова видала питання, що напрошується:
  - А чому у вас самi дiвчата?
  Красуня, з дiадемою вiдповiла:
  - Тому, що самцi це найнижча раса, i не можуть мати громадянства Гiперiмперiї. А ти зараз вирушиш у каменоломнi. I зрозумiєш, що таке непослух.
  Карен вiдчайдушно закричав:
  - Я ладен вам служити! Я знаю багато i можу принести вам бiльше користi на волi!
  Красуня хихикнула i махнула босою ногою. Професора закрутило, i навколо затанцювали, мов виверження тисяч вулканiв, зiрки. Але тривало це лише пару секунд.
  Потiм Карен вiдчув твердий ґрунт пiд ногами. Вiн опинився на дерев'яному помостi. Перед ним, нижче, шумiв натовп людей у тогах, або тунiках. Вони виглядали дуже архаїчно. Тут були переважно дорослi чоловiки, але зустрiчалися i молодики, i жiнки. Останнi хихикали, показуючи пальцем на Карена.
  Вiн опустив очi i глянув, як мiг на себе. I здивувався. Тепер у нього було мускулисте, рельєфне, сильно засмагле тiло юнака. Десь не старше сiмнадцяти рокiв, так шкiра гладка, бронзова, без волосся, але з дуже розвиненою мускулатурою. Карен помацав обличчя. Так, шкiра на щоках та пiдборiддi чиста. Ще навiть вусики не пробиваються.
  Вiн став юнаком рокiв сiмнадцяти, але сильним, з прекрасною статурою. У головi навiть майнуло: "Чи не про це ти мрiяв? Про повернення юностi для старiючого тiла". Ти омолодився, а знання, пам'ять та досвiд збереглися.
  Але пекучий удар батогом по спинi вивiв iз райдужного настрою. Позаду зашипiли:
  - Давай, пiднiми камiнь, рабе!
  Карен побачив пiд своїми босими ногами важкий валун. Навiть у своєму колишньому, дорослому тiлi, вiн би не наважився пiдняти таке - можна i жили порвати, i пуп лусне.
  Але зараз машинально нахилився. Його руки i ноги були жилистими, а тiло-тренованими. Валун був важкий, але цiлком пiдйомний. Карен узяв його на пуп, потiм на груди. Йому ззаду пiдказували.
  - На витягнутi руки, раб.
  Карен узяв великий камiнь зручнiше, i, пiдштовхнувши ногами, витяг його, як штангу над головою. Тримати було не надто зручно. Але йому шепотiли:
  - Тримай, змiєня!
  Карен вирiшив, що поки вiн не розiбрався що до чого, то краще не чинити опiр i виконувати накази. Де вiн взагалi, чорт забирай? I чому iншi люди говорять росiйською, а одягненi, немов у Стародавньому Римi?
  Тим часом глашатай зачитав:
  - На торг виставляється раб Алкмен - рокiв сiмнадцяти. Цiлком здоровий, фiзично дуже сильний, витривалий, привчений до найважчої роботи. По шiстнадцятiй годинi на добу обертав ручку жорна i незамiнний, при складнiй справi.
  Початкова цiна десять цехiнiв!
  Карен трохи пiдкинув камiнь, щоб узятися зручнiше. Так його м'язи були напруженi, i видно було, якi вони рельєфнi. Так, вiн тепер раб, i тiло в нього справдi дуже треноване.
  Одна з жiнок, що стоїть у переднiх рядах, крикнула:
  - П'ятнадцять цехiнiв!
  Чоловiк, що стояв праворуч, помiтив з усмiшкою:
  - Такого прекрасного жеребця хочеш мати?
  Та огризнулася:
  - Не твоя справа!
  Карен раптом стало соромно. Його виставили на аукцiон, щоб продавати наче тварину. Та ще й перед дядьками та тiтками зовсiм голого. Хоч би пов'язку стегна дали. Втiм, рабiв зазвичай i продають абсолютно голими, щоб господарi бачили всi недолiки чи переваги товару.
  Згадалася тут Анжелiка, як її роздягли i продавали. Щоправда, на двiстi тисяч цехiнiв навряд чи може розраховувати.
  - Шiстнадцять цехiнiв!
  Крикнув чоловiк у тозi.
  - Сiмнадцять!
  - Вiсiмнадцять!
  Жiнка знову буркнула:
  - Двадцять!
  I пiдiйшла до платформи, простягла руки i погладила йому ноги. Жiнка вже не молода, але сорока немає, i не надто гидка. Карен вiдчув хвилювання i приємний лоскiт. Йому дуже хотiлося, щоб його гладила жiнка. I як це приємно.
  Аукцiонiст пiдняв молоток i почав вважати:
  - Двадцять цехiн разiв... Двадцять цехiнiв два...
  Цехiн, це золота монета вагою три з половиною грами. Може, для юнака, хай i гарненького, в умовах, коли достатньо рабiв, це й достатньо. Сiмдесят грамiв золота. Христа оцiнили дешевше.
  - Двадцять цехiнiв три... Молоточок злетiв угору.
  Але тут же грубий голос перервав:
  - Цей раб не продається в роздрiб! Його вiдправляють у каменоломнi, за зухвалiсть i норовливiсть!
  Жiнка розчаровано пробурчала. Втратила втiху.
  Слiдує команда:
  - Опусти камiнь!
  Карен покiрно опускає. Важкий камiнь, уже й руки сильнi ниють.
  Слiдує команда:
  - Вiдвести до коваля i таврувати!
  Карен злякано скрикнув:
  - Не треба!
  Вiстря списа вкололо пiд лопатку. Мовляв, йди. Рабство буде справжнiм.
  Таша, тим часом, летiла в яскравiй алмазiв каретi. Дiвчина, в якiй була i пам'ять, i особистiсть сучасної Наталки, дивилася та вражалася. Величне мiсто пропливало перед нею.
  Будинки йшли на сотнi метрiв у висоту, i були найхимернiшими i неймовiрно строкатими забарвленнями.
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою нахилилася до Ташi i, поцiлувавши її в перстень, який сяяв на руцi свiжоспеченої королеви, вимовила:
  - Це ваша столиця - семи галактик, о велика!
  Таша засмiялася i вiдповiла:
  - Лiпота! Лiпота лiпотiнь!
  Столиця iмперiї помiтно розрослася, перетворившись на гiгантський мегаполiс, що майже йде в нескiнченнiсть. Широченний проспект мiста Гiперград - столицi свiтової та всегалактичної космiчної iмперiї, блищав усiма немислимими фарбами та вiдтiнками. Мiльйони фланерiв, аеробусiв та iнших рiзноманiтних, але, в основному, краплинних формою лiтальних апаратiв, наче мухи носилися в повiтрi. Хоча нi, на вiдмiну мух, їх руху були суворо впорядкованi, пiдпорядкованi особливим правилам. Тек пластиковий рiзнокольоровий асфальт, по краях тротуару повiльно, а ближче до центру все прискорюючись i прискорюючись. Мiлiцейськi бронемобiлi, схожi на срiблястi кулi, час вiд часу виринали з простору, розтинаючи атмосферу, потiм знову ставали невидимими. Величезнi будiвлi у формi призм, елiпсисiв, трикутникiв, п'яти та семи кiнцевих зiрок, рожевих бутонiв та iншої чарiвної архiтектури ширяли та оберталися в повiтрi. Кожна будова великої столицi вiдливала дивовижним свiтлом i здавалася викладеною дорогоцiнним камiнням. Тiльки великому поетовi пiд силу вiдтворити дивовижну красу чудового граду - висячi сади iз золотими квiтами, кiлометровi фонтани, що сяють феєрверком, чиї струменi пестили блакитне небо. А чудовi, немислимої релiгiї храми та собори, їх куполи з найчистiшого сусального золота, зачаровують i полонять, викликаючи почуття божественного здригання. Деякi з культових споруд сяють усiма кольорами веселки, прикрашенi синтетичними, але ще бiльш яскравими коштовностями.
  Велетенська статуя дуже гарної дiвчини, майже голою, але в прикрасах, з розпростертими руками, дає випромiнювання, яке зачаровує i приковує погляд.
  Велика Богиня нiби каже - я принесла благодать у священну Iмперiю!
  Колосальних розмiрiв, схожа на Московський Кремль цитадель блищала яскраво-червоним кольором, i її високi кiлометровi вежi встромлялися в небо, алмазнi орли виблискували яскравiше за сонце, осяяючи всьому людству шлях у свiтле майбутнє.
  Навiть самих свiтил було три, поряд iз жовтим диском свiтили вогненно-червона та блакитна кульки. Коли вiдразу три променi грають у дiамантових бризках фонтану, це просто чарiвно.
  Таша захоплено повторила:
  - Лiпота...
  Праворуч, але нижче вiд неї сидiв Петя. Юнак був голий до пояса, в шортах, а його сильну шию вiнчав золотий, посипаний дiамантами нашийник, до якого був причеплений тонкий ланцюжок з дуже яскравого невiдомого земної науцi металу.
  Юнак теж був вражений i помiтив:
  - Оце футуристичне майбутнє.
  Особливо Петю вразив повiтряний зоопарк. Якi у ньому чудовi тварини. I мавпочки з тулубом полуницi, i хвостами павича. Самовар iз собачою головою, лапками жаби та гребенем пiвня. Мотоцикл, з крилами мишi, що лiтає, i замiсть переднього колеса - паща дракона.
  А ось слони з хоботами у виглядi айстри та крилами метеликiв - ну чим не краса!
  Петя захоплено промовив:
  - Якi у них мiста!
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою вiдповiла:
  - Це твої мiста, Таша!
  I красуня нахилилася i покiрно поцiлувала нову королеву в литу з дiаманта туфлю.
  Ташi не дуже подобалося тепер ходити в туфлях на високих пiдборах, та ще й з алмазу. Але в цьому свiтi всi дiвчата пiдданi виключно босонiж, i королiвськi туфлi - ознака особливого статусу!
  Таша спитала:
  - А коли мене коронують?
  Дiвчина пробурмотiла:
  - Дуже скоро, о найбiльша з найбiльших!
  Таша зiтхнула i з деяким сумнiвом запитала:
  - I всi мої бажання виконуватимуться?
  Дiвчина кивнула:
  - Все, ваша величнiсть!
  Таша вигукнула:
  - Вау!
  Нова королева скинула дiамантовий туфель, i потерла голою пiдошвою м'язисту спину Петi. Подумала, а який все ж самець гарний. Приємно про таке терти ноги.
  Взагалi, це дуже правильний свiт - правлять жiнки, а чоловiки раби сидять на нашийниках.
  Дiвчина подивилася на будiвлю у виглядi ведмедя, що стояв на заднiх лапах iз чотирма лисьими хвостами. Причому вiнчає голову звiра султанка i б'є фонтан. У струменi плескаються голi, з лише дорогоцiнними нитками навколо стегон, дiвчата. I теж усi гарнi та фiгуристi.
  Петя взяв її ногу в руки i лагiдно поцiлував. Таша забурчала вiд задоволення. Юнак цiлував кожен її пальчик, йому самому дуже хотiлося.
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою огрiла Петю, що раптом виникла в руках батогом. Юнак скрикнув. На засмаглiй шкiрi здулася кривава смужка.
  Таша обурилася:
  - За що ви б'єте мого?
  Дiвчина сердито вiдповiла:
  - Раб цiлував вашi ноги без наказу!
  Таша впевнено заявила:
  - А я це й хотiла!
  Дiвчина суворо помiтила:
  - Нижча iстота не має права торкатися жiнки! Самки це святе! Нехай знає своє мiсце!
  Таша грiзно крикнула:
  - Я королева, i дозволяю йому мене торкатися! Зрозумiло!
  Дiвчина вклонилася i поцiлувала Ташу в п'яту, промовивши зрозумiло, найбiльша!
  Таша буркнула:
  - Отож!
  Карен, тим часом, поки його пасiя насолоджувалась владою, переживав не найкращi часи. Йому одягли на руки й ноги важкi товстi ланцюги. Закували й потужну шию юнака-богатиря. Причому, коли вбили розпечений клин, злегка обпалили шкiру. Карен мовчав. Вiн придивився уважнiше. На лiвому плечi в нього вже красувалася випалена зiрочка - тавро раба. Однак цього разу його таврували особливо - ганебний раб, якого вже не мав права звiльнити навiть господар.
  У камiнi грiлося, розмiром з половину долонi дорослої людини, тавро, що скидається на знак "Зорро", тiльки товщi.
  Тепер його мають поставити на груди. Карен стиснув сильнiше зуби. Вiн вирiшив, що в жодному разi не повинен закричати, i навiть слiд стримати стогiн.
  Показати, що вiн гiдний звання чоловiка. Кат був великий, жирний, пузатий. Карен, хоч i м'язистий, але звичайний для свого вiку за зростанням. А громила був вищий за нього бiльше, нiж на двi голови.
  Усмiхаючись щербатим ротом, кат витяг розпечене залiзо з камiна. I не поспiшаючи став пiдносити до голих грудей хлопця. Карен не смикався, i смiливо дивився у вiчi. Вiн вiдчував шкiрою жар вiд розпеченого залiза, було гаряче та боляче. А потiм воно торкнулося грудей i щiльно причепилося. У нiздрi вдарив запах паленого м'яса.
  Бiль розривав нутрощi i пройшов хвилею по тiлу. Стиснувши мiцнiше зуби, Карен надлюдським зусиллям стримав крик. У ротi вiддавався смак кровi вiд прокушеної губи.
  Кат, широко посмiхаючись щербатим ротом, спитав:
  - Ну що, боляче?
  Карен заперечливо мотнув головою i видав:
  - Нi! Мов баба шилом кольнула!
  Кат дружелюбно стукнув м'язистого хлопця по плечу:
  - Молодець, справжнiй чоловiк! А зараз на копальнi!
  I бризнув на опiк нагрiту олiю, вiд чого сильно защипало. Карена вивели у ланцюгах iз кузнi. Його хитало, а тавро горiло. Рухи вiддавалися болем у грудях. Ось чорт, ну йому й зробили пуанцiвку. Ось варвари. Невже вiн тепер приречений на вiчне рабство?
  Але були раби, а був i Спартак. Може, його теж отак таврували, вiдправили до копалень. А вiн вирiс, став сильнiшим, i навiть прославився у вiках.
  Карена прикували до спiльного ланцюга, де вже стояли юнаки вiд п'ятнадцяти до сiмнадцяти рокiв. Видно вони працювали у каменоломнях окремо вiд дорослих. Карен навiть подумав, а чи не є вони вiчними пацанами.
  Пiсля чого їх, пiдганяючи батогами, погнали по гострому каменю до рудникiв. Усi були скутi спiльним ланцюгом за руки та шию.
  Карен став прикидати шанси втекти. Виходило, що їх небагато. Лише двадцять чоловiк проти понад тридцяти кiнних стражникiв. Плюс ще кiлька звiрiв бiгали. Щось подiбне до барсiв, тiльки з голками дикобразiв на спинi.
  Загалом, це явно не земля. I трава iншого кольору. I на небi одразу три сонця.
  Хоча населення схоже на людей. I юнаки вiд людських нiчим не вiдрiзняються. Хiба що спини сполосованi, i тiла вiд важкої роботи худi та жилавi. Сам Карен м'ясистiший. Може його годували краще.
  Та й поїсти б не заважало.
  Iдеш собi босонiж по гострому каменю. Але шкiра на ногах така мозолиста, огрубiла, що гостроти майже не вiдчуваєш. Навiть трохи приємно вiд уколiв.
  Вiн у тiлi раба, на щастя юному, здоровому, витривалому. Що ж, його самого лякала думка про наближення старостi. Коли можуть почати виявлятися хвороби та немочi. Однак тепер немов друге народження в тiлi, нехай невiльника, але сильного.
  I може навiть гарного. Як на нього жадiбно дивилися жiнки пiд час торгу.
  Карен запитав скутого поруч хлопця. Приблизно рiвного колишньому професору за зростанням, але худiшого тiлом:
  - Ти звiдки?
  Хлопчик вiдповiв:
  - З Галлiї!
  Карен усмiхнувся i вiдповiв:
  - Давно у рабствi?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - З народження!
  Карен вирiшив вiдразу взяти бика за роги:
  - Хочеш втекти?
  Той тяжко зiтхнув:
  - Вiд дикобарсiв не втечеш! Та й на нiч ми залишаємось скутими одним ланцюгом.
  Карен з боязкою надiєю помiтив:
  - Ланцюг можна перепиляти!
  Хлопчик похитала головою:
  - Рабськi ланцюги мiцнi. Та й вiд дикобарсiв не втечеш!
  Карен буркнув:
  - Можна їх обдурити!
  Хлопчик напружився i спитав:
  - А як?
  Карен не зовсiм впевнено вiдповiв:
  - Поки що не знаю, але обов'язково придумаю!
  
  
  Таша опинилася у тронному залi. Це нагадувало велетенський, на багато мiльйонiв мiсць стадiон. Численнi, багатобарвнi ложi, прикрашенi великим дорогоцiнним камiнням, простягалися на величезну висоту.
  Вона опинилася у центрi. На величезному майданi стояли мiльйони дiвчат. Вони розташувалися стрункими шеренгами. Всi обвiшанi коштовностями, але цього разу у кожної з них колiр камiння особливий. Вiд чого утворився дуже складний рисунок. Всi дiвчата голоногi, але на кiсточках та зап'ястях браслети з електронними циферблатами.
  Гострий зiр Ташi розглянув, як бiгають цифри. Хоча не зовсiм зрозумiло, що це означає.
  Дiвчина дивилася собi та дивувалася. А скiльки дiвчат на стадiонi? Немов у чумацькому шляху. I всi напiвголi, в коштовностях. Їх, мабуть, мiльйони. Красивi, м'язистi, з волоссям усiх кольорiв та вiдтiнкiв. Трохи рiзнилася i шкiра засмаги. Вiд темно-бронзових, майже чорних до свiтло-мiдних. Але загальне, що всi без винятку красивi, нi краплi нi в кого жиру. Всi юнi, у всiх бездоганна, гладка, чиста шкiра та досконалi за формою тiла.
  I однi дiвчата - як у казцi. Чоловiк тiльки один - юнак Петя, що повзе за нею рачки. А решта дiвчат. З них дюжина iз семикольоровими зачiсками та слiпуче яскравими дiадемами. Дуже дорогi та красивi на дiвчатах прикраси: у формi квiтiв, рибок, комах, звiрят. Але при цьому ноги все одно босi, а тiла напiвголi, лише з навiшеними прикрасами.
  Лише одна Таша в туфельках на високому пiдборi, i якiйсь сукнi, теж з чудовими, сяючими коштовностями.
  Багато запахiв дорогих парфумiв, що походять вiд дiвчат. Пiдлога з рiзнокольоровими, чудовими вiзерунками дорогоцiнного камiння. Дiвчата по ньому босими ногами крокують безшумно, а ось каблучки Ташi стукають собi.
  Королева йде i стає в коло, що нагадує сонечко.
  Звучить громовий, але видно, що все-таки жiночий голос:
  - Принцеса Таша коронується i стає iмператрицею семи галактик та мiльйона сузiр'їв! Вiдтепер її слово, моє слово!
  I перед ними постала голограма велетенських розмiрiв. У формi лицаря, у виблискуючих яскравiше сусального золота обладунках. Видно було за формою обладункiв, що то жiнка. Але обличчя приховано забралом, лише дев'ять рiзнокольорових кiсок стирчать. Голос, правда, юний, але приголомшливий.
  Всi дiвчата разом скинули праву ногу i вигукнули:
  - Слава тобi, о великий Гiперiмператор! Хай свiтиться весь всесвiт пiд тобою про найяскравiший з найяскравiших!
  Голограма нахилилися, в її велетенськiй руцi виникла корона, яка здавалася такою крихiтною на тлi дiвчини-гiганта.
  Голос став тихiшим i лагiднiшим.
  - Моя молодша сестра Таша, отримує зараз з моїх рук корону та трон значної частини всесвiту. Тепер для мiльйонiв планет вона iмператриця, королева та богиня! Її слово, моє слово! Її воля! Моя воля!
  Хай буде прославлена Таша!
  Дiвчата хором вигукнули, тупаючи босими ногами:
  - Гiперiмператору слава! Iмператору Ташi слава! Вiват, на вiки вiкiв!
  Голограма з лицарем-дiвчиною продовжила:
  - А тепер, моя сестро, перш нiж надiти корону, дай вiдповiдь, хто є найнижча i мерзенна iстота у всесвiтi?!
  Таша зам'ялася i невпевнено вiдповiла:
  - Не знаю. Може, Сатана?
  Дiвчина-лицар у вiдповiдь оглушливо розреготалася так, що весь велетенський зал-стадiон затрусився.
  - Нi, дурненька! Найнижча i мерзенна iстота у всесвiтi - це чоловiк-самець! I нiчого не вартий окрiм зневаги!
  А тепер вiзьми корону, прав i пам'ятай! Можна робити все, окрiм як дати панувати над собою чоловiковi!
  Таша здригнулася i вiдповiла, опустивши очi:
  - Ви маєте рацiю, ваша величнiсть!
  Гiперiмператор поправила:
  - Ваша гiпервеличнiсть! Тож треба до мене звертатися! А тепер стань на одне колiно та прийми корону.
  Таша покiрно пiдiгнулася. Решта дiвчат, усi цi мiльйони войовниць, стали на два колiна i нахилили голови. Корона була багатобарвною i надзвичайно красивою, з великим смаком зробленою. Гiперiмператриця одним мiзинцем поклала її на золотисту голову Ташi i сказала:
  - Тепер ти велика, рiвна за владою менi! I тiльки престолом я вищий за тебе!
  Правь справедливо i розумно! А тобi допоможуть!
  Дiвчата знову вигукнули хором мiльйонiв ковток:
  - Слава Гiперiмператору! Ташi слава!
  Дiвчата кричали п'ять хвилин. Потiм Гiперiмператриця оголосила:
  - А тепер, що робитимемо з цiєю домашньою твариною, яку веде наша королева на повiдку!
  Дiвчата хором вигукнули:
  - Намагатись його! Мучити у мiльйонi iпостасей!
  Таша вигукнула зi страхом:
  - Нi! Не треба, вiн добрий!
  Гiперiмператор усмiхнулася i запитала нову королеву:
  - А що ти можеш нам дати, щоб ми не мучили самця?
  Таша розгублено пробурмотiла, блимаючи очима.
  - Вимагайте! Все зроблю!
  Гiперiмператриця вiдповiла лагiдним тоном:
  - Добре! Але ти натомiсть маєш завоювати iмперiю Термiдор. Там правлять самцi - огидно!
  Таша розгублено пробурмотiла:
  - А в мене вистачить сили?
  Гiперiмператриця впевнено вiдповiла:
  - Досить крихта! Повiр, ми тобi допоможемо! А поки, прав i насолоджуйся владою!
  Таша, про всяк випадок, запитала:
  - А я все можу?
  Гiперiмператриця кивнула:
  - Всi! Хочеш, накажи i мiльйон дiвчат, що стоять у залi, буде пiдданий найжорстокiшим катуванням!
  Таша похитала головою:
  - Нi! Я не хочу нiкого нi вбивати, нi мучити! Менi хочеться щось добре зробити!
  Гiперiмператриця охоче кивнула:
  - Роби! Твоя воля, моя воля!
  Таша заморгала i запитала у семикольорової дiвчини:
  - У вас жебраки є?
  Так гордо випроставши табiр, вiдповiла:
  - Нi!
  Таша невпевнено запитала:
  - А безробiтнi?
  Дiвчина вiдповiла гордо:
  - У нас комунiзм! Все безкоштовно, вiд кожного за здiбностями, кожному за потребами!
  Таша запропонувала:
  - Тодi може щось збудувати?
  Дiвчата хором вигукнули:
  - Що завгодно збудуємо, о найбiльша!
  Гiперiмператор сказала, урочисто:
  - Моя воля, це твоя воля!
  I зникла, наче вiдключили зображення.
  Карен тим часом йшов своїм шляхом. Пiсля тривалого та досить стомливого переходу, хлопцiв ввели до пiдземних шахт.
  З самого початку в нiс ударив сильний сморiд. Ще б пак - смолоскипи чадили в темрявi, а раби i наглядачi справляли потребу прямо там, де працювали.
  Сморiд, це найгiрше в напiвтемрявi каменоломень. Отруйнi випари, трупи, що розкладалися. Постiйно вмираючi раби.
  I якщо сталеве тiло Карена могло тримати навантаження, то запах терпiти було нестерпно.
  Наглядачi були у спецiальних масках, якi хоч трохи, але захищали вiд отруйних випарiв.
  Карена пiдштовхнули списом пiд час входу до шахти. Видав йому кирку та лопату. Робота проста. Коли камiння i складай у тачки. А потiм по черзi їх виштовхуватимеш. Для загартованого тiла не надто важко. Щоправда, триває це двi третини доби. Але Карен i до цього звичний.
  Iнодi i наглядачi втомлюються, можна трохи вiдхилятися вiд роботи.
  Вiд вони нудило. Але через кiлька годин Карен уже принюхався, i вже майже не помiчав сморiд.
  Тiло майже не втомлювалося. Вiн працював з помiрним ентузiазмом, не викладаючись, але й не сповiльнюючись. Iнодi наглядачi все одно хльостали батогом. Карен вiдхилявся i пом'якшував удари. I продовжував працювати. Що в ланцюгах не надто зручно.
  Потiм їх вiдвели до печери, дали огидної бурди, яку довелося сьорбати брудною п'ятiрнею. I лягли спати просто на камiння. Так, така професiя у раба. Працюй голий у ланцюгах, а отримуй лише батог.
  У першу нiч Карен вiд переходу i роботи надто втомився, i поетом вирiшив поспати. I лише потiм обмiркувати, як втекти. Звiсно ж, це непросто. Але в напiвтемрявi i вони цiлком реально втекти.
  Головне не заблукати у лабiринтi шахт. А це, мабуть, найскладнiше.
  I можна втекти та не повернутися.
  Перша нiч у рабствi пройшла тяжко. Сон був тривожний, сповнений кошмарiв.
  Рiзного роду тварюки шастали в мрiях, мучили кошмари. Снилися тортури на дибi, страта на колесi, велетенськi щури, що гризуть плоть. I маса всього паскудного та неприємного.
  А наступного дня пiдйом. Огидна прокисла каша. I знову за роботу. Може, для сильного i витривалого тiла не надто виснажлива, але нудна та монотонна.
  Карен iшачив собi, кляв усiх богiв. Ось пощастило його потрапити в рабство. I як таке можливе! I це iз досконалим геномом.
  Набагато цiкавiше було у Ташi. Дiвчина-королева наказала побудувати нову будiвлю.
  I чисельна технiка запрацювала. Все закрутилось, закрутилось. I за кiлька годин з'явився величезний i дуже пишний палац.
  Тана свиснула i вигукнула:
  - Ось це темпи!
  Петя, що тулився бiля її нiг, прошепотiв:
  - Фантастика реалiзується!
  Дiвчата час вiд часу злiтали в повiтря. Вони кружляли i махали бластерами.
  Вже знайома войовниця iз семикольоровою зачiскою нагадала:
  - Настав час виконувати обiцянку i завоювати Термiдор! Мої дiвчата просто палають вiд нетерпiння.
  Таша розгублено заморгала i помiтила:
  - Що, це прямо зараз?
  Семиколiрна кивнула:
  - Так! Чого ще зволiкати!
  Таша зiтхнула i запитала:
  - Але хiба я не ваша королева?
  Дiвчина вигукнула:
  - Ви дали слово! Або ми знищимо, ця тварина! - I вона тицьнула пальцем у Петю.
  Хлопець буквально стиснувся вiд страху.
  Таша з усмiшкою вiдповiла:
  - Добре, буде вам вiйна!
  Дiвчина кивнула з перловою усмiшкою:
  - Вiйська готовi, панi королева!
  Перед ними постала голограма зоряного неба. Незлiченна кiлькiсть зорельотiв усiх видiв та конструкцiй. Воїтельки збудували масу космiчних кораблiв. I багато хто з них виглядав дуже хижа. Немов м'ясоїднi пiранiї. Або гострi, блискучi кинджали.
  Чудовi кораблi.
  Таша розгублено запитала свою пiдлеглу, а може й командуючу:
  - А як ми вбиватимемо? По-справжньому, чи навмисно?
  Дiвчина iз семикольоровою зачiскою впевнено вiдповiла:
  - Напевно, навмисне б'єтеся тiльки ви, люди, на комп'ютерах! А в нас буде все по-справжньому!
  Таша зiтхнула i вiдповiла:
  - Я не хотiла б стати причиною чиєїсь смертi!
  Дiвчина жорстко помiтила:
  - Така воля Гiперiмператора! Вона наказала, ви пiдкоряєтеся! Тож не обговорюйте наказ, а виконуйте! Термiдор має бути завойований!
  Таша махнула рукою i скомандувала:
  - Ну що ж. Тодi вперед! Атакуємо всi разом!
  I армада космiчних кораблiв рушила у напрямку жовтих та блакитних зiрок.
  А сама Таша перенеслася на бойовий флагман. Сiла у прозоре крiсло i подивилась на голограму. Її величезний флот повзе чорним космосом.
  Петя поруч iз нею. Трохи пiдвiвся i спитав:
  - То що тепер справжня космiчна битва буде?
  Таша згiдно кивнула:
  - Так, типу зоряних вiйн!
  Петя свиснув:
  - Дивно! Ну, як у кiно!
  Таша не надто весело вiдповiла:
  - Але люди, або живi iстоти гинуть по-справжньому, а не навмисно. I це дуже сумно!
  Петя кивнув i помiтив з сумним виглядом:
  - Так, життя жорстоке! Ось i тварини подiляються на тих, хто їсть та кого їдять!
  Таша важко зiтхнула i жорсткiшим тоном сказала:
  - Гаразд, помовчи! Тут i твоя провина є!
  Петя розгублено заморгав:
  - До чого тут я?
  Таша сердито вiдповiла:
  - А до того ж. Ну, гаразд, швидше за все це було й так неминуче! Що ж, доведеться тепер освоїти роль командувача!
  Петя самовпевнено заявив:
  - Я тобi допомагатиму!
  Назустрiч кораблям дiвчат поспiшав флот Термiдора. Теж численний та добре озброєний.
  Обидвi армади наближалися. Мiльйони зорельотiв рiзних моделей та конструкцiй. Вiд одномiсних винищувачiв до ультра-грослiнкорiв розмiрами з половину Мiсяця. Так, значнi сили зiбралися тут.
  Дiвчина iз семикольоровою зачiскою оголосила:
  - Мiж нами вiдбудеться космiчна битва! Як бачиш, флот Термiдора готовий i супротивники розгорнули силу заздалегiдь!
  Ось з'явилося зображення на голограмi. З'явилося обличчя гарного юнака, дуже схоже на людське, але з вушками, як у рисi.
  У головi у Ташi майнуло - ельф!
  Поруч iз ним з'явилося iнше дiвоче личко. Втiм, на перший погляд, рiзниця не велика. Що в юнака, що у дiвчини гладкi рум'янi обличчя, без бороди та вусiв. I теж пишне волосся з прикрасами. Так що якщо не видно фiгури, то у ельфiв вiдрiзнити вкрай складно, хто якої статi.
  Але Таша зрозумiла одразу хтось самець, а хтось самка. Юнак повiдомив:
  - Я гiпермаршал Татанка. Вiтаю нову королеву!
  Таша не зовсiм доречно брязнула:
  - Я нова королева Таша. Той, хто йде на смерть, вiтає тебе!
  Хлопець засмiявся i вiдповiв:
  - Ви дуже гарнi i можете стати коханою дружиною у моєму гаремi!
  Таша залилася фарбою i прошипiла:
  - Дякую...
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою крикнула:
  - Ну що ж, битимемося! Або ви пiд нас, або ми пiд вас!
  Татанка хихикнув i помiтив:
  - Тобi самця треба! Ось ти яка нервова!
  Дiвчина загарчала:
  - Спiймаємо тебе, ми вже потiшимось! Знатимеш нашу ласку!
  Гiпермаршал Татанка кивнув:
  - А ти пропустиш за годину сотню ельфiв! Подивимося, як тобi це сподобається!
  Пiсля чого голограма згасла. Почалася битва.
  Першими вiдкрили вогонь iз дистанцiї зорельоти Термiдора. Вони перешикувалися пiвмiсяцем i намагалися дiстати войовниць семи галактик.
  Таша, яка нiколи не командувала космiчними битвами, розгубилася.
  Бiльш досвiдчена семикольорова дiвчина наказала:
  - Термопреонними ракетами у вiдповiдь залп!
  I з боку космiчних амазонок полетiли вбивчi ракети. Вони спалахували, немов надновi зiрки. Такi яскравi кораблi, що спалювали траплялися, випаровують метал.
  Таша раптом побачила зорельоти ельфiв зсередини. Хоча чоловiки й були в цiй iмперiї панiвним класом, але дiвчат у двадцять разiв бiльше за самцiв.
  I коли пiдбитий лiнкор запалав, то дiвчата-ельфiйки розбiгалися, а полум'я лизало їхнi ноги, змушуючи скрикувати.
  Таша буркнула:
  - Їм же боляче!
  Семиколiрна дiвчина зло помiтила:
  - Так їм i треба! Нема чого дозволяти чоловiкам тримати себе в рабствi!
  I войовниця вишкiрила зуби.
  Таша скинула туфлю i босою ногою рушила в м'язистий бiк Петю, прошипiвши:
  - Скiльки бiд вiд вас чоловiкiв!
  Петя злякано шморгнув носом:
  - Але ваша величнiсть...
  Таша впевнено наказала:
  - Тримати супротивника на дистанцiї! Бити напевно.
  Амазонки мали деяку перевагу в озброєннi. Їхнi термопренi ( заснованi на процесi злиття преонiв ) ракети були потужнiшими i досконалiшими . I вибивали у ельфiв значнi сили.
  Тож бiйцi Термiдора привели мiльйони своїх зорельотiв у зближення. Вони включили також променеву зброю, прагнучи збити ракети зоряних амазонок ще на пiдльотi.
  Таша холоднокровно скомандувала:
  - Вiдходити та тримати на дистанцiї!
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою розлютилася:
  - Як це вiдходити?
  Таша рiшуче заявила:
  - А ось так, працювати другим номером та тримати на дистанцiї довгими джебами!
  Дiвчина, дуже хортова особа, розсмiялася:
  - Це не бокс, а космiчний бiй! I тут нема джебiв!
  Таша сердито тупнула голою, круглою п'ятою по броньованiй поверхнi:
  - Я сказала, вiдходьте, i ви вiдiйдете! А iнакше я накажу тебе висiкти!
  Або викуповувати у гiперплазмовiй ваннi!
  Дiвча знiяковiло i покiрно вiдповiла:
  - Воля ваша, панi!
  Таша зiйшла до пояснення:
  - Так ми збережемо життя зiркових амазонок, якщо ельфiв зберегти не пiд силу!
  Петро захоплено вигукнув:
  - Ти генiй!
  I став цiлувати босi, витонченi пальцi дiвчини-королеви.
  Таша звiльнила i другу ногу вiд вельми твердої, виточеної з цiлiсного дiаманта туфлi, i сказала:
  - Не будь собачкою!
  I схопила його за вухо. Той скрикнув, злякано попискуючи:
  - Боляче ж!
  Таша засмiялася i заявила:
  - Я не кiшка, я тигриця, та ще й у коронi, тож тобi доведеться потерпiти, красеньку!
  Пiсля цього дiвчина подивилася на поле бою. Армада iз багатьох мiльйонiв кораблiв злагоджено вiдходила. Здавалося, що дiє єдиний механiзм. Космiчнi амазонки, природженi войовницi. Їхнi рухи вивiренi, але не механiчнi, а творчо розвиненi.
  Таша вигукнула:
  - Пануватимемо над свiтами!
  Її саму захоплювала битва.
  Космiчний флот дiвчат бився професiйно. Ельфи прискорюючись, намагалися зблизитися. Вони смiливо проривалися на щiльну дистанцiю. Прагнули нав'язати обмiн ударами.
  Космiчнi амазонки продовжували стрiляти важкими ракетами. Вибухали термопреонновi подарунки. Вони загрожували спопелити i стерти ворога в найдрiбнiшi осколки. Розплющити в космiчний пил.
  Таша вигукнула:
  - Оце якофонiя!
  I включала шпигунську голограму. Ось вона побачила помiст. Лютий вигукує команди, гiпермаршала Татанку. I дiвчат, що носяться миготливими ногами, i самцiв у чобiтках. Такi ось дiвчата витонченi.
  Петрик замикав вiд захоплення. Його буквально трясло вiд любовної томлi.
  Ось грос-лiнкор ельфiв надто близько пiдiйшов до небезпечної межi. Тож у нього потрапило кiлька забiйних зарядiв.
  Махiна трiснула. Лопнула броня, i загорiвся метал. Знову бiжать чудовi, голоногi дiвчата. Їхнi точенi ноги покриваються пухирями.
  Але ракети ельфiв зачепили i есмiнець амазонок. Ось дiвчата, оголенi через вогонь, мчать. Їх наче ошпарили.
  Петя простогнав:
  - Як сексуально!
  Дiвчина з семибарвною зачiскою сунула йому босу ногу в обличчя i наказала:
  - Цiлуй!
  Петя почав обсипати засмаглу, приємно пахнучу шкiру поцiлунками. Як вiн заводився. Як йому хотiлося спаритися з цiєю дiвою. Хлопець змучений. Вигляд такої кiлькостi оголених, чудових тiл. Чоловiча досконалiсть надулася i ось-ось, здавалося, лусне.
  Таша реготала i кричала:
  - Ось так, пiддай їм!
  Азарт битви тiльки її захоплював!
  Дiвчина була в досконалому азартi. Ось великий, немов астероїд ультра-грослiнкор ельфiв, отримав вогнезарний спалах термопреоннової ракети. I його метал проїло. Ряд платформ, що стрiляли, були зметенi. Ось на однiй iз них дiвчата-ельфiйки виявилися збитими. I їх буквально розмозжило.
  Як горiли чудовi дiвчата. Ось iз усiєю чарiвнiстю цього гламурного народу.
  Та й хлопцi постраждали. Деякi з них просто стали попелом.
  Дiвчата верещали вiд болю. Одна з ельфiй потрапила в гiперплазмовий мiхур, який повiльно, але невблаганно стискався. У цих умовах дiвчина-ельф почала сповiдатися.
  I вона стала на колiна i звернулася до свого чарiвника (особливої зброї ельфiв!) з проханням:
  - Про велику, священну зброю, прошу тебе, вiдпусти мої грiхи всi вiльнi та мимовiльнi. Вiд чарiвника вiдокремилася голограма з чудовою, красивою дiвчиною з крильцями метелика. Вона сказала:
  - Ти щиро каєшся у своїх грiхах, о ельфiйко?
  Дiвчина-ельф щиро вiдповiла:
  - Звичайно! Я зраджувала свого чоловiка, бо нас у нього було триста! I я так довго не знала сексу. I не витримала, спарилась iз орком.
  Голограма, що виходить вiд чарiвника пiдморгнула i логiчно помiтила, з докором у голосi:
  - Спаритись з орком - це вже досить серйозний злочин! I великий грiх проти раси!
  Ельфiйка злякано закричала:
  - Вiдпусти менi грiхи, найбiльша! Iнакше я не потраплю в iншу свiтобудову, i мене мучитимуть у пекло!
  Голограма промовила з докором:
  - Треба б на тебе епiтiмiю накласти!
  Ельфiйка вiдчайдушно простогнала:
  - Нiколи! Мене спалює гiперплазма!
  Голограма урочисто оголосила:
  - Оскiльки ти гинеш у бою, я тобi цей грiх прощаю!
  Ельфiйка вигукнула iз захопленням:
  - Слава Всевишньому Роду!
  I її ноги обпекла гiперплазма. А спину пiдпалило потоком розпеченої суперматерiї.
  Таша, з сумом у голосi помiтила:
  - Оце так жахливо!
  Петя пискнув, мов щур, i промимрив:
  - Я б iз нею!
  Юнака трясло вiд збудження. Вiн мучився i страждав. Тож йому хотiлося дiвчину. Так хотiлося кохання, що у жилах буквально кипить.
  Космiчна битва протiкала все бiльш гостро. Ось уже ельфи, все ж таки змогли скоротити дистанцiю i увiйти в ближнiй бiй.
  Воювали один з одним i одномiснi винищувачi.
  Ось ельфiйка проти амазонки, ледь прикритої дорогоцiнними нитками.
  Вони маневрують на одномiсних винищувачах. I намагаються то зблизитись, то, навпаки, розiрвати дистанцiю. У лоба силове поле не пробити, i войовницi намагаються один одному вийти у хвiст.
  Ельфiйка та амазонка нiяк не можуть переграти один одного. Тодi амазонка розпочинає агiтацiю:
  - Ну, навiщо тобi битися за цих проклятих, волохатих самцiв, що тримають вас у чорному тiлi!
  Ельфiйка захоплено вiдповiдає:
  - Нашi самцi зовсiм не волохати! Вони красивi, ласкавi, i можуть принести самцi масу задоволення!
  Амазонка люто заперечила:
  - Самець насамперед має бути рабом! I його мiсце бути твариною! Не може чоловiк бути паном!
  Ельфiйка заперечила:
  - Самець, це наш захисник, i вiн любить жiнок! Краще повернiть самцям їх мiсце. Не робiть iз них рабiв!
  Амазонка проревела:
  - Та я тебе розшматую!
  I як накинеться на супротивницю. Обидва винищувачi зiткнулися лоб у лоб. I давати боротися i давити один на одного.
  У ближньому бою перевага амазонок у озброєннi не так iстотно. I вони зазнають також чималих втрат.
  Таша сама вiдчула, що по її ультра-гросслiнкорну потрапляють. I що величезний зорелiт трясе, i стає спекотнiше.
  Дiвчина-корольова спробувала прикинути розклад сил. При зразковiй рiвностi зорельотiв, у амазонок бiльше гармат i вони потужнiшi. Але втримати перевагу непросто.
  Ось крейсери зiткнулися i запалали. Стало все трястись i ламатися. Висипалися рятувальнi капсули. Вони були схожi на рiзнокольоровi пiгулки. Такi, що випускають у формi зiрочок, щоб дiти їх охочiше їли.
  Ось одна з дiвчат, що тiкають, помилково потрапила в анiгiлятор. I її миттєво розклало на атоми. Але принаймнi це вже не боляче.
  Таша скрикнула:
  - Жахливо!
  Один iз есмiнцiв потрапив у грос-лiнкор. Корабель почав вибухати i детонували ракети. Палали термокварковi, термопреоннi заряди. Маса руйнувань.
  Платформи з батареями та встановленими гарматами зриває, i вони мчать у вiдкритий, космiчний простiр. Перевертаються у польотi.
  Зiштовхуються один з одним i вибухають.
  Тана вигукнула:
  - Оце блиск!
  Карен проводив час не так цiкаво. У смердючих каменоломнях. У важкiй, хай навiть i звичнiй для загартованого тiла, працi.
  I було тужливо, i принизливо.
  У думках лише одне - втекти! План, загалом, простий. На нiч їх приковують на спiльний ланцюг. Перепиляти, яку можна, але це зажадає занадто багато часу. Тож бiгти краще пiд час роботи. Наглядачi самi намагаються бути ближчими до струменя живлющого повiтря, i дивляться не весь час за рабами. Iнодi i перекушують, i випивають, що дає хвилини без нагляду. Що ж, можна i втекти в незлiченнi, розробленi лабiринти. А там уже побродивши, вибратися на поверхню.
  Орiєнтуватися в печерах та штольнях просто - потрiбно постiйно дотримуватися однiєї сторони. Тодi й не заблукаєш, i не тинятимешся там, де ранiше. I абияк потрапиш в iнше мiсце.
  Планета явно примiтивна - не вище за античнiсть. I чомусь дуже схожа на Стародавнiй Рим. Хоча свiтив цiлих три, i не буває тут зими, i дуже короткi та свiтлi ночi.
  Але у розмовi з рабами Карен з'ясував цiкавi речi. Що є iмператор, якого звати Кесар, i патрицiї, легiонери, трибуни, сенат. Тобто те, що характерно для Стародавнього Риму. I навiть столицю названо майже однаково: Ром. I iмперiя Ромська! Так, дивовижнi справи творяться.
  I вiйни з iншими народами, i безлiч рабiв. Все працюєш собi i працюєш.
  Раб чи працює, чи спить. Так, жорстоке гасло. Тим паче слiд втекти.
  Iншою спокусливою iдеєю було пiдняти заколот. Тим бiльше, тут одна молодь. А вони смiливiшi за дорослих i бiльш схили до бунту.
  Карен подумав, що вмовити всiх разом напасти на наглядачiв цiлком реально. I пiдняти свiй прапор повстання.
  I розпочалася пiдготовка до "революцiї".
  Карен, пiсля того, як вони поїли, i їх вiдвели спати, запропонував:
  - Давайте збунтуємося i переб'ємо наглядачiв.
  Пацани охоче пiдтримали iдею. Але повстати краще всiм разом. Один iз юних рабiв помiтив:
  - Якщо дорослi нас не пiдтримають, то переб'ють легiонери!
  Карен заперечив:
  - Що їм не хочеться свободи? Хiба їм не набридло кошмарне рабство?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Вони вже звикли та бояться смертi!
  Карен помiтив:
  - Хiба можна звикнути до болю! Хiба стане тобi легше, сидячи на розпеченiй сковорiдцi, якщо на нiй посидиш довше?
  Юнi раби дружно заволали:
  - Нi! Звичайно ж нi!
  Карен рiшуче заявив:
  - Завтра ж i виступаємо! На мiй сигнал - потрiйний свист, ламаємо кирками черепа наглядачам.
  Один iз хлопцiв запропонував:
  - А може, й iнших попередимо?
  Карен заперечливо мотнув головою:
  - Дуже довго зволiкати нема рацiї! Виступимо негайно. Голоднi та приниженi раби, як сухий порох. Спалахне iскра, i все запалає!
  Хлопцi хором пiдтвердили:
  - Правильно! Бiльше терпiти не можна!
  Карен сухо наказав:
  - А тепер усiм спати! Завтра у всiх мають бути сили!
  Юнi раби вiдповiли:
  - Їсти, спати!
  I затихли. У такому вiцi засинаєш легко. Карен теж лiг на бiк, що тiлу було зручнiше. I поринув у дрiмоту. Йому майже вiдразу наснився Спартак.
  Повстання рабiв. Спартак величезний, сильний рубає римлян. Перший, найважчий етап повстання, коли рабiв дуже мало. Як сiмдесят вiсiм гладiаторiв пробираються горами, ховаючись вiд римських легiонiв. I дорогою грабують вiлли патрицiїв i дають рабам свободу.
  I вiйсько Спартака зростає. Поки що його не затиснули на Везувiї. Але вiдважний ватажок гладiаторiв наказав сплести сходи з лози. I спуститися по стрiмкiй скелi.
  Карен разом зi Спартаком. Вiн у тiлi мiцного хлопця, i вже має довiру ватажка. I бореться, наче справжнiй звiр!
  Так, вiн покаже цим римлянам. Вони знатимуть, як знущатися з людей, i насамперед дiтьми.
  Ось Карен вибiгає на рiв i рубає мечем римлян. Тi падають закривавленi та роздертi.
  А тим часом Таша командує космiчною битвою. Пiсля бродiння, все ж таки вгору взяла амазонка i збила винищувач ельфiйки.
  Пiсля чого у бiй пiшла резервна гвардiя. Космоматки вивергали планери, яким керували мiкрочiпи. Iшла запекла битва. Але амазонки вводили в бiй дедалi новi сили, i пресували дедалi бiльше вiдчутно.
  Вони перемiщалися бiльш звивистими траєкторiями. I жалили, наче гадюки. Стрiмкi та отруйнi.
  Проте ельфи не здавалися. Один iз їхнiх крейсерiв таранив космоматку. I пролунав потужний вибух. Наче пульсацiя квазара спалахнула гiперплазма. I космоматка лопнула, наче помiдор пiд ножем, оголивши палаючi нутрощi, що розколюються.
  Декiлька кораблiв амазонок також отримали серйознi пошкодження i почали вiдходити до ремонтних трейлерiв.
  Таша злякано скрикнула:
  - Як ляпас!
  Петро пискнув, немов цуценя, яке намагалося здаватися хоробрим:
  - Накажи, велика, i я порву їх!
  Таша погладила йому голову пiдошвою своєю, такою витонченою ноги i вимовила з смiхом:
  - Ти самець! Значить, нижча масть!
  Петро скривджено заявив:
  - Я все зроблю для тебе, моє кохання!
  Таша засмiялася i вiдповiла:
  - Зроби масаж моїм ногам, але вище колiн не пiднiмайся!
  Петя пробулькал:
  - Так, найбiльша!
  I його спритнi руки стали масажувати пiдошви та кiсточки гарної дiвчини-королеви.
  Тим часом, амазонки почали пiдтискати ельфiв iз флангiв. Одномiснi винищувачi дедалi частiше стикалися. Вибухали й мiни.
  По вакууму розтiкалися гази, що викривляють променi, i траєкторiї ракет, що ламають.
  Все бомбилося, i вибухало, розходячись лютими пучками по космiчнiй порожнечi. I ось знову стикаються зорельоти. Два ультрагрослiнкори таранили один одного в лоб. Обшивки затрiщали. Зiгнулися стволи гармат. Закрутилися вихори з випущених газiв.
  Фонтани гiперплазми виривалися з велетенських кораблiв. Немов по небу розмазали фарбу, i кисть танцювала в руках пустотливої дитини.
  Ультра-грослiнкор амазонок виявився сильнiшим, вiдкинув махину ельфiв.
  Та впала, ламаючи кораблi i вибухаючи власнi машини.
  Пара-трiйка крейсерiв ударила з такою силою, що по вакууму розлетiлося пiр'я вогняної гiперплазми.
  Багато ельфiйки та ельфи загинули, або виявилися спаленi в потоцi гiпервогню.
  Декiлька дiвчат, втiм, застрягли на уламку. I намагалися втриматись. З ним був i найманий пiрат орк.
  Такий ось звiр, на кшталт ведмедя, але з головою бульдога, з вухами слона. Вражаючий тип.
  Ось вiн i пробурчав:
  - Дiвчата, хочете, кохаємося?
  Ельфiйки злякано запищали:
  - Ну знайшов собi момент!
  Орк логiчно зауважив:
  - Вiдчуття, коли ти на межi смертi, гострiший!
  Ельфiйки згiдно закивали головами:
  - Давай! Але першими будуть тi, хто старший за звання!
  Орк прохрюкав:
  - У мене на всiх вистачить!
  Таша, яка це бачила через шпигунську голограму, помiтила:
  - Менi здається, що ельфiйки не вартi рiвного становища з чоловiками!
  Дiвчина з семикольоровою зачiскою буркнула:
  - Чоловiки нiчого не вартi! Самець - це нуль!
  Петя подав голос:
  - Я плюс один!
  Дiвчина взяла, та як огрiє батогом. Юнак скрикнув i пiдскочив. Та вiн, таки альфа-самець. А його так принижують!
  А семикольорова амазонка заявила:
  - Не пощади самцям! Адже чоловiк, це просто марення i сором!
  Петя закричав:
  - Не треба, я вас кохаю!
  Амазонка запропонувала:
  - Давай, я тебе на дибу пiдняв! Якщо не застогнеш, не скрикнеш, то так i бути, пересплю з тобою!
  Петя скривився:
  - На дибу?
  Красуня з семикольоровою зачiскою кивнула:
  - Саме так! Я люблю ламати кiстки самцям!
  Дiвчина облизнулась i додала:
  - Особливо розпеченим залiзом!
  Петя пробурмотiв:
  - Ваша величнiсть....
  Таша вигукнула:
  - Нi! Я забороняю катувати мого раба! I якщо вiн так хоче, то сама з ним пересплю!
  Красуня з семикольоровою зачiскою помiтила:
  - Iз рабом ви можете робити що хочете! Це ваша воля! Але цей самець заслужив дуже сильної прочуханки!
  Таша вiдволiклася. Подивилася на перебiг бою. Амазонки вже повнiстю захопили iнiцiативу та пресували ельфiв. Вони майже з усiх бокiв оточили представникiв цього гламурного народу. Ось-ось, здавалося, i ельфи остаточно зламаються. Особливо коли вибухали в їхнiх рядах термопреонновi бомби, рiзали товстi променi.
  У бiй вступили спецiальнi кораблi - дромонти. Вони випускали бiльше ляпки гiперплазми, яка розтiкалася по вакууму i ловила своїми липкими, широкими лапками, що змiнюють форму, зорельоти ельфiв.
  Тривiально їх розплющувало i смажило, наче котлети.
  Таша прошипiла:
  - Я, супербоєць! Та, що проковтне сто галактик!
  Семиколiрна дiвчина крикнула:
  - Слава великiй королевi!
  I вклонилася своїй володарцi.
  Ось найбiльший флагманський ультра-лiнкор, що розмiрами не поступається Мiсяцю, став розквiтати пелюстками гiперплазмового вогню. I вiн чимось нагадував велетенську курку, яку смажать у грилi. Безлiч ельфiй i ельфiв гасали по нiй, рятуючись вiд вогню.
  Пересiчнi ельфiйки були в скромному одязi. Вищi за званням, були золотистими, i мали на собi прикраси. Але не в таких кiлькостях, як амазонки. Якi нiчого, крiм намист, намист, брошок, браслетiв, годинникiв, сережок i не носили.
  А навiщо дiвчинi одяг? Вона лише приховує красу!
  Ось i гасають красунi. А пожежi на флагманському ультра-грослiнкорi все спалахують.
  I сам гiпермаршал Татанка вже пiд загрозою. Але вiн вiдмовляється покинути зорелiт.
  Його заступник, маршал Сiма, чарiвна ельфiйка запитує:
  - Будемо й далi марно проливати дорогоцiнну кров ельфiв?
  Гiпермаршал розгублено пробурчав:
  - А що ще робити?
  Маршал запропонувала:
  - Давай капiтулюємо!
  Гiпермаршал розгублено заморгав i пробурчав:
  - А що нам це дасть?
  Маршал Сiма впевнено заявила:
  - Це збереже нашi життя та планети вiд руйнування!
  Татанка люто вишкiрився:
  - А ви. Самки, станете панiвним класом!
  Сiма посмiхнулася i помiтила:
  - Зате ви самцi не нестимете жодної вiдповiдальностi! I це, погодьтеся, чудово!
  Гiпермаршал запитав Сiму:
  - А ти не вiдмовиш менi в коханнi?
  Маршал-ельфiйка з усмiшкою вiдповiла:
  - Звичайно ж нi! Мене дуже подобається з тобою!
  Татанка махнув кулаком, i сказав:
  - Ну, вiдповiдь моя ясна! На все, згоден!
  I гiпермаршал оголосив:
  - Ми здаємось на милiсть переможцiв!
  Таша без зайвих антимонiй оголосила:
  - Приймаємо! Здавайтесь! Усiм гарантую життя!
  Семиколiрна красуня помiтила:
  - А може, не варто приймати капiтуляцiю? Краще добити?
  Таша стукнула ногою по броньованiй пiдлозi:
  - Нi! Я виявляю милосердя! Приймаємо їхню здачу! I всi залишаються живими! Зрозумiло?
  Семиколiрна дiвчина гаркнула:
  - Так точно, зрозумiло!
  I з явним небажанням оголосила:
  - Приймаємо капiтуляцiю та забираємо полонених!
  Так закiнчилася епiчна, космiчна битва. Ремонтнi бригади розлетiлися пошкодженими кораблями. Їх активно вiдновлювали, намагаючись полагодити ударними темпами.
  Гiпермаршал Татанка пiдписав акт:
  - Про добровiльний вступ Термiдора до складу iмперiї Дiамантового сузiр'я!
  За звичаєм Таша пiдписала це, тримаючи ручку двома пальцями. I потiм Татанка тричi поцiлував королiвську ногу.
  Так Таша здiйснила своє перше завоювання. А її колишнiй партнер Карен поки що боровся за виживання.
  Але ось i для нього настав час. Пiдстрибнувши, вiн перекинувся i обрушив кирку на потилицю наглядача. Коли той упав, Карен витягнув з-за пояса поваленого ворога короткий меч. I оглушливо тричi засвистiв.
  Свист пронiсся штольнями та коридорами шахти. Юнаки обрушилися на своїх ненависних наглядачiв. I почали вбивати. Причому противники погано бачили через маски i реагували iз запiзненням. Та й юних невiльникiв було бiльше.
  За лiченi хвилини все було закiнчено. I повстання розтеклося по всiх шахтах.
  Невiльники-пiдлiтки пiднялися дружно. Але й дорослi чоловiки, коли вони вдерлися до них i почали трощити наглядачiв, охоче приєдналися. Почалася неабияка рiзанина.
  Вбивали ненависних катiв та наглядачiв. Захоплювали шахту за шахтою.
  Карен особисто рубав стражникiв i наглядачiв, використовуючи одразу два захопленi мечi.
  Вiн був у дуже сильному та рухливому тiлi юнака. Йому повернули юнiсть, може навiть, зробивши трохи молодшим, нiж хотiлося. Але як приємно рухатися, як легко даються рухи. Ти стрiмкий, наче метеор. I рубаєш ворога, з люттю голодної пантери.
  Карен у стрiмкому русi. Невтомний, iз чудовою реакцiєю. Ухиляючись вiд ударiв стражникiв i вражаючи їх. Ось вiн зiгнувся, пропускаючи над собою списом, i потiм як вiзьме, i мечем у сонячне сплетiння. Чудовий боєць, здатний вразити будь-якого, найсильнiшого ворога.
  Карен з люттю шипить:
  - Сарин на кичку!
  Вiн немов легендарний отаман, Стенько Разiн! I йому пiдкоряються, i з великим полюванням раби.
  Ось шахти захопленi. I раби вибiгають на поверхню. Молодi й не надто, невiльники перекидають варту, захоплюючи вежi. Охорони на поверхнi не надто багато. Але бiйня серйозна. Рубляться невiльники, спричиненi вiдчаєм. А Карен попереду всiх. Ось упав зрубаний ним старший наглядач. Потiм ще один.
  Вiн пiдстрибнув i рушив стражниковi колiном у пiдборiддя, i прогарчав:
  - За честь та свободу!
  Потiм Карен рушив ногою в пах, а потiм провiв млин. Зрубав одразу трьох стражникiв. Ще трохи, i бiй закiнчено.
  На поверхню вибралося понад п'ять тисяч чоловiкiв i близько п'ятисот мiцних, тренованих жiнок. I хоча бiльше половини повсталих були дуже молодi, все ж таки це велика сила.
  Карен вилiз на оглядову вежу i прокричав:
  - Ми здобули свободу - це так! Ромляни повернуться i знову переловлять усiх! Нам слiд дати волю всiх пригнобленим у цiй iмперiї! Тому пропоную продовжити боротьбу i вибрати собi ватажка!
  Раби хором закричали:
  - Ти, наш ватажок! Ти, наш цезарю! Будь полководцем!
  Дорослi невiльники невдоволено мовчали. Кому хочеться визнавати повелителем сiмнадцятирiчного хлопця. Нехай навiть i чудового бiйця, i дуже, судячи з фiгури, сильного! Але двi третини всього вiйська - це молодь вiд п'ятнадцяти до сiмнадцяти рокiв. I безбородi невiльники обирають iз свого середовища.
  Сивий бородатий раб пiдвiвся i спитав у Карена:
  - I якi у тебе плани, юначе?
  Юнак-професор смiливо вiдповiв:
  - Обiйти всi шахти на хребтi та звiльнити всiх тих, хто працює у рудниках. А потiм ми захопимо й вiйськовi заводи!
  Сивий раб погодився:
  - Розумний план! Але чи пiдемо ми на Ром?
  Карен рацiонально вiдповiв:
  - Коли зберемо сто тисяч бiйцiв, то й рушимо туди! Крiм того, потрiбно вчити невiльникiв битися!
  Сивий кивнув:
  - Так. я бачив, ти чудово фехтуєш! Ну що ж, хай вiн буде нашим полководцем та ватажком!
  Карен урочисто оголосив:
  - А ти будеш моїм помiчником та правою рукою! Ми разом поведемо повсталих рабiв, i боротимемося доти, доки не отримають свободу всi пригнобленi планети Земля.
  Тут професор зрозумiв, що сказав не те, але раби цiлком по-людськи йому аплодували. Особливо хлопчики.
  Далi Карен дав пiвгодини, щоб вiдпочити i гарненько поїсти. I рушив рабiв на штурм нової копальнi. А що, до чого зволiкання. Головне - це швидкiсть.
  Рудники захищенi стiнами, але ромляни вже кiлька столiть не воювали на своїй територiї i тому прикриття було вiд балди. I раби легко захопили й наступну копальню.
  Карен особисто кидався у бiй. Йому хотiлося рубати та трощити. Вiн, як i ранiше, був майже голяка. Клiмат тут, вiчне лiто. Щоправда, наглядачi та варти були в чоботях, або сандалях i в обладунках. Взагалi, тут сандалiї були ознакою вiльної людини, а босонiж ходили раби та рабинi. Лише на знак особливого кохання невiльникам або невiльницям могли видати взуття.
  Ну, ще й дiти вiльних громадян могли бути босонiж та напiвголi. I то не в сiм'ях патрицiй. Для них дитина без одягу та взуття, ганьба.
  Хоча погода тут завжди лiтня. Трохи бiльше нiж тридцять градусiв тепла. Щось на кшталт екваторiального клiмату. Вiчно тепло та волого. Йдуть грози. I планета квiтучий рай, де можна знiмати по три-чотири врожаї на рiк.
  Але рабство...
  Так, у цiй iмперiї рабiв бiльше половини населення, або навiть понад двi третини. I, звичайно ж, це несправедливо.
  Найбiднiший громадянин Рома мiг стати рабом. Щоб було комусь працювати за нього, або знущатися.
  З рабом могли робити будь-що. Бити, знущатися, морити голодом, зґвалтувати. Не було жодних обмежень. Раба навiть можна було по-звiрячому вбити, не пояснюючи причин. Тiльки останнiм часом цезарi стали все ж таки вводити деякi обмеження.
  Але, що не можна було зробити, це звiльняти деякi категорiї рабiв. А також були обмеження у кiлькостi звiльнених рабiв. Один господар не мiг дати свободу бiльш нiж п'ятистам рабам, i бiльш нiж однiй п'ятiй вiд загальної кiлькостi.
  Не всi раби народилися в рабствi. Тут були й дiти, проданi вiльними, але бiдними громадянами за борги у рабство. I захопленi в ходi завойовницьких воєн полоненi. I вiдданi в рабство за тi чи iншi провини вiльнi громадяни. Крiм того, батько мiг продати своїх дiтей у рабство. Мiг зробити рабом будь-якого пiдданого iмперiї, причому без жодних пояснень, цезар - iмператор. Iнодi дiтей вiддавали у тимчасове рабство - за плату бiдняки. Iнодi поганих учнiв отруювали у каменоломнi.
  Тож охочих взяти в руки меч i повстати, вистачало. Карен навiть здивувався, вiд чого повстання не спалахнуло ранiше. Адже все нагадує дiжку з порохом.
  Найвiдповiдальнiша вiдповiдь: страх! Страх кожної окремої людини перед покаранням. Через саме страх, i не повстають доведенi до вiдчаю люди.
  Ось унiкальною особистiстю iсторiї залишився Спартак. Вiн змiг не тiльки пiдняти рабiв, а й розбивати римськi легiони. У тому числi i пiд проводом консулiв.
  Карен же керував доволi впевнено. Вiйсько рабiв швидко зростало. Але, звичайно ж, i тут буває пiдводне камiння.
  Ось серед звiльнених невiльникiв виявився проданий у рабство легiонер Крiсс. I вiн вiдразу ж почав качати права.
  - За яким правом нами командує молодик?
  Карен агресивно заявив:
  - Я не дитина! Я веду рабiв до волi!
  Крiсс запропонував, розмахуючи зброєю:
  - Давай на мечах з'ясуємо, хто з нас гiдний!
  Карен погодився:
  - Давай, якщо немає iншого виходу!
  Вони стали один проти одного. Карен в однiй лише пов'язцi на стегнах, i великий воїн, в захоплених у ромлянах обладунках.
  Почалася сутичка. Крiс був досвiдченим ветераном. Вiн дiяв холоднокровно i обачливо. Карен легший i рухливiший. Намагався маневрувати i зайти супротивниковi в тил. Крiс, у свою чергу, парирував випади, i чекав, коли хлопець припуститься помилки.
  Пiсля чого, ловлячи, намагався вразити в груди. Але Карен встигав iти. Вiн зрозумiв, що його противник великий майстер фехтування i його так просто не взяти. Але все одно за всiєї досвiдченостi, вiн у швидкостi поступається. А значить, його слiд розсмикувати i разити в потрiбний момент.
  Карен часто атакував супротивника, бiй затягувався. Але Крiс поки що не здавав фiзично. Надiї, що вiн утомиться, не виправдовувалися. Тим бiльше, Крiс стояв на ногах нерухомо, а Карен весь час маневрував. Тож ще невiдомо, хто бiльше втомиться, особливо фiзично.
  Але є ще психологiчна втома. Ось це найгiрше. I Карен, знаючи це, привчив свого супротивника до певної послiдовностi ударiв.
  I коли той хотiв скористатися цим, щоб пробити настирливого хлопця, Карен розвернувся i кольнув мечем в пензель.
  Пальцi ослабли i, що став молодим, професор вибив зброю їхнiх рук Крiсса.
  А потiм його клинок торкнувся шиї богатиря.
  Той розгублено пробурчав:
  - Ну, ти i спритний.
  Карен, з переможною посмiшкою промовив:
  - Визнаєш мою перемогу?
  Крiсс без особливого опору видав:
  -Визнаю!
  Карен кивнув i простяг руку колишньому легiонеровi:
  - Нам потрiбний твiй досвiд, твої навички та знання. Ти будеш моїм найближчим помiчником. I поведемо разом усiх пригноблених до свободи та щастя!
  Крiс чесно сказав:
  - Свого часу я зневажав рабiв, поки сам не став одним iз них. Розумiю, яке вам у неволi! Звiсно, готовий боротися, за свободу та найкраще майбутнє до кiнця!
  Обидва, професор i загартований, досвiдчений легiонер потиснули один одному руки.
  I повстання продовжилося. Карен дiзнався, що два римськi легiони йдуть на придушення повстанцiв. Ну що ж. Тим краще вiн готовий до нових викликiв.
  Життя у новiй реальностi ще тiльки починається. I вiн має бути готовим до викликiв.
  Чи зможе вiн перемогти? Хай допоможе йому Всевишнiй! Тодi нарештi буде все чудово.
  А Таша тим часом наголошувала на чудовому завоюваннi космiчної iмперiї Термiдор.
  Чому б юнiй королевi й не порадiти. Але ще краще Пете, якого добре пом'яли дiвчата. Нарештi темпераментний юнак змiг насолодитися, як слiд любов'ю. I йому стало набагато приємнiше. Дiвчата розсудили, що улюбленець королеви чудова iграшка, тож з ним можна потiшитися.
  А Таша, тим часом, у величезнiй залi бенкетувала. Величезний торт, розмiром iз гарний будинок, принесли для бенкету. Мiнiатюрнi роботи роздiлили його на частини. I найкращий шматок пiднесли, зрозумiло, до самої королеви.
  Таша вiдламала шматочок, i посмiхнулася:
  - Нехай буде наше життя буде таке ж солодке, як це торт! - I обережно вiдкусила частину кулiнарного виробу.
  Дiвчина була дуже горда собою. Вона показала, що здатна керувати iмперiєю та вигравати битви. Та ще й малою кров'ю. Ну, хай i не такої малої, але набагато легше, нiж очiкувалося. I це багато що змiнило. Вона сама не чекала такої удачi.
  А так все склалося - iмператриця володарка мiльйонiв свiтiв та багатьох трильйонiв пiдданих. Як це чудово! Просто чудово!
  I дiвчина пiдстрибнула вiд захоплення. Ось щойно її чекає далi? Ну життя вмiє давати загадки, а вiдгадки прийдуть самi.
  Дiвчина прикусила ще нiжного тортика. Подумала, а яке загиблим ельфам, що на них далi чекає? Напевно, iнший всесвiт, i нове прекрасне життя!
  Тут вона побачила юнака дуже схожого на Карена. Вiн майнув перед її очима з закривавленим мечем i гордим поглядом. I повернувшись, зустрiвшись поглядом з Ташею, промовив:
  - Слабий раб i на тронi, сильний цар i у в'язницi! Не дай себе зiгнути моя дiвчинка!
  Таша урочисто сказала:
  - Життя боротьба! Приз - перемога! Все ще тiльки починається, i вiрю, ми витримаємо, переможемо та помстимось за загиблих людей!
  Карен вiдповiв:
  - За вiру, надiю, кохання!
  I його зображення розчинилося у повiтрi. Таша пiдтвердила:
  - За вiру, надiю та любов!
  
  
  
  Тут раптово перед ними виникла блискуча в коштовностях, i в масцi дiвчина Гiперiмператор. Тiльки замiсть золотих обладункiв на нiй було мiнi-бiкiнi у забарвленнi з безлiчi квiтiв. Вона прогуркотiла:
  - Слухайте люди! Ви в моїх руках. Але я дам вам останнiй шанс уникнути мого праведного гнiву i остаточного знищення планети Земля.
  Ви повиннi пройти найскладнiший i заплутаний лабiринт, i тiльки тодi зможете набути впевненостi i, якщо все закiнчиться благополучно, на вас чекає класний сюрприз.
  I ось промовивши це - дiвчина Гiперiмператор космiчної iмперiї махнула босою нiжкою, вони весь трiумвiрат опинилися бiля входу в ущелину.
  Навколо були багато квiтiв i вiдтiнкiв гори. Також безлiч великих дерев iз величезними квiтками. Все красиво та романтично. Їх верхiвок бiльшостi гiр били фонтани, що ревуть, що випускають купу дiамантових i рубiнових струменiв.
  Так як воїн повинен вмiти боротися в колективi, їхнє трiо: красуня Таша, Карен, Петя, потягнуло спецiальний краник, який мав визначити в який коридор стрибати i, вони, отримавши добро: шлях у печеру вiдритий - прогримiв голос Богинi та Гiперiмператора половини Всесвiту , попрямували до входу. Тут було кiлька тунелiв, хлопцi зупинились. За рiвнем труднощi вони були приблизно однаковi, не меншою, втiм, проблемою були не тiльки штучнi перешкоди, але й сам шлях легко заблукати.
  Перед походом юнакiв-попаданцiв та дiвчину-королеву, а Таша залишалася королевою, гарненько вимили у дiамантовому фонтанi. Досвiдчена Таша, анiтрохи не бентежилася, що її гарне, голе тiло бачили хлопцi, якi навiть шкрябали її мочалкою, терли i груди, та iншi нiжнi мiсця. Їх теж привчили до рiвностi статей.
  Iншi дiвчата стояли довкола. Також майже оголенi i дуже гарнi, з дорогоцiнними намистами та намистами.
  Пiдбадьорили красунi смертникiв та видали зброю. Два мечi кожному завдовжки з руку, два кинджали та по промасленому смолоскипу. Тепер вони мали обiйтися цим мiнiмумом.
  Таша, яка знає як зiркова королева, пояснила своїм хлопчикам-попаданцям:
  - Вам в iншому свiтi чекає безлiч пригод та смертельних битв. А зброї, навiть чiпа чи лазерного ножа не перетягнеш. Так що...
  Карен поцiлував красунi в голу колiна i сказав:
  - Звичайно! Ми за тебе у вогонь та у воду!
  Петрик теж брязнув:
  - Та хоч у сiрчану кислоту!
  Перший крок по коридору ледь не виявився смертельним, як оси вилетiли невеликi стрiли, хлопчаки певною мiрою президенти у своїй сферi i дiвчина-корольова ледве встигли впасти на камiння. Одна з них подряпнула симпатичну Ташу по шкiрi, залишивши неглибоку, але довгу борозну.
  - шкодує змiйка. - прошепотiла, трохи здригнувшись, дiвчина-корольова.
  Петя (зовнi зеленому пiдлiтку, а на дiлi не надто досвiдченому студенту ВНЗ, завжди хочеться показати свiй розум), нiби фахiвець запропонував:
  - Тут повно пасток на пiдлозi. Пропоную повзти один за одним.
  Карен енергiйно заперечив, сяючи очима:
  - Тодi наша дорога займе тисячу рокiв, а в нас немає навiть води. Пропоную рiзко додати кроку, бiгцем швидше проскочимо.
  Королева Таша i ця пропозицiя спокiйно заперечила:
  - I те iнше неприйнятне. Чергуватимемо повзки та короткi перебiжки. Вiйськова тактика має бути подiбною до сталi, мiцної, але гнучкої, з якої роблять булат!
  I дiвчина-королева босою ногою роздавали таргана з колючками на спинi.
  На тому й вирiшили, поєднавши три мозолистi руки разом, у єдиному рукостисканнi.
  Юнi, принаймнi зовнi бiйцi рушили бiгом уперед, тут їм довелося жваво пiдстрибнути, внизу пролетiли кривi тесаки, а потiм рiзко виросли бузковi, найгострiшi ножi, якi швидко засувалися. Вони нагадували плавцi акул, що атакують у морi самотнiх плавцiв. Тiльки траєкторiя руху куди складнiша, а форма ножiв химернiша. Моторошно! Спочатку хлопцям iз земного свiту та дiвчинцi-королевi вдавалося уникнути поразки, а потiм їх таки зачепило, роздерши голi ноги хлопцiв. Петi ледь не вiдтяв великий палець.
  - Ще дешево вiдбулися. - сказала, струшуючи пiт Таша. Дiвчина поцiлувала хлопчику-попаданцю ногу, зупинивши язиком кровотечу.
  Карен одразу вiдповiв на лютий кидок зi стiни змiї. Розрубав i промовив, у голосi лунав сумнiв:
  - Якщо врахувати, що ми тiльки на початку шляху, то погано, ми ризикуємо спливти кров'ю, я вже шкутильгаю.
  Петя, не дивлячись на втрати, не втрачав оптимiзму:
  - Ми ще здивуємо наших конкурентiв. Крiм того, ми всi, принаймнi в цьому життi тiлах хлопчакiв незайманi, а отже, повиннi жити, боги не можуть про це не подбати.
  - Загалом, навiть у легендах, вони частiше карали, нiж милували. - помiтила з сумнiвом Таша, махнувши витонченою рукою, але зi збитими кiсточками.
  - А ти, богохульниця! - Весело граючи бiцепсом, заявив Карен. - Так на тебе чекає доля вiчного раба, що б'ється батогом. Богiв треба хвалити, їм треба молитися, зi жаром складати гiмни, оди i тодi вони вiддячать тебе сторицею. Ось я подумки читаю молитву, i зауважте, палець лише злегка надрiзало, адже могло вiдтяпати цiлком.
  - А менi потрiбна перев'язка. - Петрик вiдiрвав шматок сорочки i замотав палець. - Надiюсь це допоможе.
  Дiвчина-королева вiдповiла:
  - Мiй поцiлунок допомагає краще!
  Ось крiм стрiли вилетiв диск, що обертається - сталева снiжинка. Вiн рухався ламаною лiнiєю, не передбачуванiсть траєкторiї робило його вельми небезпечною зброєю. Вiд одного хлопцi вiдхилилися. Наступним заходом таких i навiть бiльших дискiв були десятки. Потiм коридор став набагато вже. З-за стiн викидалися кинджали, вилiтали списи, били ланцюги, сокири, якi юнi бiйцi ледве встигали рубати чи повертатися. Ось вони уткнулися в першi дверi, покритi шипами. Спробували крутнути ручку, а зверху впав водоспад важких каменiв, юнакiв-попаданцiв урятувала лише феноменальна реакцiя, вироблена електронними уроками бузувiрських тренувань та колосальним досвiдом.
  - Ну що тепер робити? - спитав, демонструючи розгубленiсть, Карен.
  - Може, повернемось назад i пошукаємо iнший вхiд. - запропонував Петя, що втрачає оптимiзм. - Не дарма тикатимемося.
  - Нi, я маю iдею. - вiдповiла Таша.
  - Яка? Що ти вигадала?
  Дiвчина-корольова посмiхнулася:
  - Досить проста! Давайте вiзьмемо важчий камiнь i, дружно запустимо його в ручку.
  - I що це дасть? - Карен був налаштований скептично.
  - Багато! Ручка туга, не крутитися просто так, значить, її потрiбно вдарити якнайсильнiше. - Голонога Таша для переконливостi, провела рубом долонi, по лобi.
  Карен неохоче погодився:
  - Звучить логiчно. Ну що ж, майбутнi лицарi джедаї спробуємо.
  Утрьох вони важко пiдняли великий кремiнь i, хитаючись, важко дихаючи, гострi камiнцi кололи хлопчакам i дiвчинi босi ноги пiднесли до дверей. За командою обвалили валун на ручку. Удар був сильний, у вiдповiдь полетiли стрiли, i навiть спалахнуло вогнем. Хлопцiв трохи обпалило, i вони побiгли вперед, ззаду ще раз спалахнуло полум'я, а потiм все стихло.
  - Ми трохи вцiлiли. - Карен почухав п'ятiрнею обпалену спину.
  - Не роби так, можеш занести заразу. - попередила, швидко моргаючи Таша.
  Юнак-попаданець неохоче погодився:
  - Так, вогонь це жорстоко, так неприємно.
  - Але ж ми його пробували. - Таша скривилася вiд малоприємних спогадiв.
  - Правильно, але звикнути до обiйм полум'я, на вiдмiну вiд жiночих, не можна. - Хлопець, який володiє колись величезною таємною владою, посмiхнувся.
  Дiвчина-королева схопилася:
  - Час працює проти нас, треба поспiшати.
  Коридор був смертельно небезпечний, ось вiн раптово провалився, i хлопець-попаданець з дiвчиною-королевою, витязi, що йшли попереду, ледве встигли вiдстрибнути назад. Карен, щоправда, звалився, зачепившись за край, розбив носа, i його витягли за руки.
  - Не дуже я важкий, друзi? - спитав вiн, опинившись на твердому ґрунтi.
  - На овочах та фруктах не ожирiш. - вiдповiла, хихотiла красуня Таша.
  Далi по тернистому шляху, їм довелося важко протискатися крiзь стiну в повнiй темрявi при слабкому вiдблиску смолоскипа, i зловiсних тiнях. I тут на них чекали пастки, Ташу обпалило розплавленим металом, Петю серйозно поранило, висувним кинджалом у живiт, а на коротко стрижену, свiтлу голову Карена, обвалилася залiзна палиця. Вiн ледве встиг пом'якшити удар. Втiм, кiлька секунд перебував у грозi.
  Поступово коридор став ширшим, але безпечнiше вiд цього не стало. Крiм рiзних вражаючих предметiв з мiдi, сталi, вогню, голок розсипаних i падаючих, на них чекали великi павуки. Вони покрили поверхню суцiльним килимом, засипавши весь коридор. Хлопцi встали:
  - Вони можуть бути отруйними. - iз занепокоєнням промовив Петя. Його юне обличчя почервонiло.
  - Напевно, але пам'ятаєш, чому нас вчили. - промовила пошепки Таша.
  Хлопчик-попаданець шепнув:
  - Що саме?
  Дiвчина-королева стабiльно сказала:
  - Якщо рухатися плавно, не наступаючи, гусеничним кроком, то павуки не шкодують.
  - Правильно, мабуть ти маєш рацiю, але дозволити доторкнутися такої гидоти. - Обличчя хлопчика-попадця скривилося.
  - А що робити, доки не зустрiчали вiдгалужень та альтернативного шляху. Значить, потрiбно пройти павукiв. Я дiвчина i пiду першою, щоб ви чоловiки нiчого не побоювалися. - Дiвчина-королева струсила головою. Рiшуче ступивши босими, багатостраждальними нiжками.
  Троє вiдважних хлопцiв, акуратно, намагаючись не вiдривати стопи, увiйшли до волохатого болота. Це було безболiсно, але дуже лоскiтно, павуки перебирали лапками, чухали мiж пальцями, лоскотали голi стопи. Вони поступово занурювалися, спочатку по щиколотку, потiм по колiно, пiсля шар павукiв дiйшов до пояса. Тут Петя зупинився i злякано пробурмотiв:
  - Далi я не пiду!
  - Це ще чому?! - Крута Таша почала сердитися, тупнула босою нiжкою по гострому каменю.
  Хлопчик-попаданець зблiд:
  - Менi не можна. Якщо вони торкнутися мого обличчя, вирве, кишки виповзуть на виворот.
  Дiвчина-корольова зневажливо пирхнула:
  - I що ти так стоятимеш, доки плоть не скам'янiє. Будь чоловiком! Думаєш, менi приємно!
  Петя, який бiльше був хоробрий на словах, нiж насправдi, несмiливо запитав:
  - А якщо я повернусь?
  - Ми тебе не тримаємо, повертайся, але лише один. - Красива Таша махнула рукою, демонструючи зневагу - ти вiльний!
  Перспектива залишитися одному в пiдступному лабiринтi здалася страшнiшою за павукiв. Хлопчик-попаданець зробив рiшучий крок уперед. По круглому блiдому обличчю струмками стiкав пiт.
  Хлопцi та дiвчина продовжували занурюватися, спочатку по груди, потiм по шию. Тут навiть досвiдчена Таша злегка завагалася, але потiм, вирiшивши двом смертям не бувати, однiєї не оминути рушила далi. Павуки облiпили обличчя, вони були надто великi, щоб залiзти у нiздрi чи вуха, але дихати пiд таким покривом було набагато важче. Голови хлопцiв були наголо поголенi, потiм волосся можна вiдростити все одно дуже швидко, i перебирання лапками нагадувало легкий масаж.
  Таша подумала, вiдчуття, наче її смикають за косу. Адже зовсiм знiмають волосся тiльки у найменших, а потiм у мiру дорослiшання, дiвчатам заплiтають коси з голками i лезом, перетворюючи шевелюру на знаряддя вбивства.
  Хлопцi-попадцi трималися один, за одного намагаючись не збитися. Еммануель вiдчувала тремтiння пальцiв Петi. Партнер, будучи ще хлопчиком-попаданцем, дуже бентежився, притримуючи її за м'язистi плечi. Страшно йти пiд таким покривалом, правда всерединi досить свiтло, павуки не дуже яскраво блищали, може вiд фосфору чи чогось iншого, ось тiльки смолоскипи довелося згасити. Розмовляти природно прохiднi випробування воїни i войовниця не могли, а час тягнувся як каучук, що було додатковим моральним борошном, навiть серце здавалося, сповiльнилося, нiби вода капає на мозок.
  Але все погане теж має кiнець, i хлопцiв вибралися з живого холодця. Спочатку з'явилися голови, потiм плечi, жива хвиля вiдступала, правда пара павукiв залишилося висiти на обличчi Петi. Одна з комах лапками сунулася хлопцевi в нiс. Той крiпився з усiх сил, але всьому їсть межу, фiзiономiю перекосило, та як чхнув... Павуки злетiли з обличчя, а решта загули. Їхнiй гул був гучним, наче реве великий, поранений слон. Переляканi хлопцi зупинилися, серця билися так сильно, що здавалося, ось-ось лусне груди. Нарештi страшний шум повiльно, як шторм у морi стих, i юнi воїни рушили далi.
  Карен промовив дзвiнким голосом:
  - Ну, ти даєш, мало нас не занапастив.
  Хлопчик-влучник засмучено сказав:
  - А що залишалося робити. Схопи я його руками, вiн би мене вкусив, а далi терпiти було нестерпно.
  Карен зневажливо пирхнув:
  - Все одно, бач, як вони загули.
  Таша обiрвала їх:
  - Не треба суперечити, ми одна команда i те, що досi живi, велика удача.
  - Тодi, щасливої дороги. - Юнак-попаданець усмiхнувся.
  - Треба запалити смолоскип. - запропонувала босонога Таша. - Стало темно, хоч виколи око.
  За допомогою тертя це вдалося швидко зробити, тим бiльше, що стiна в основному складалася з кремнiю.
  Потiм знову пастки, випади копiй. Одне з них спритна Таша вiдсiкла, вийшло вельми пристойне довге бiйка.
  - Навiщо воно тобi, кинь! - рiзко сказав Карен.
  Таша заперечила:
  - Нi, менi здається, що незабаром воно нам знадобиться.
  Справдi, невдовзi погiршало. З'явилася нова дверi, що здавалася непереборною перешкодою. Ручки не було, а стирчав круглий вентиль.
  - Ось бачиш, i пiдходити не треба! - зрадовано заявила Таша.
  Дiвчина-королева просунула палицю, дверi заiскрила, пройшлися по уламку крихiтнi блискавки.
  Навiть мiцна долоня Ташi вiдчула струшування.
  - Ого, та тут магiя.
  - А чого дивуватися, представники самої раси у всесвiтi досягли успiху в чарiвництвi. - спокiйно зауважив Карен.
  - Це звичайно не дивно, але нам чари застосовувати заборонили, а проти бiдних учнiв, будь ласка! - обурилася дiвчина-королева, чухаючи сверблячу долоню.
  - У свiтi повно не справедливостей. З них найсправедливiше саме життя, тому що дається тiльки один раз i його не можна дати в борг - Фiлософськи сказав, що бажає показати себе розумним Петя.
  Крутити вентиль довелося довго, несподiвано перед ними виникла прiрва, вона з'явилася миттєво i хлопцi ледь не впали. Карен заглянув униз, там плескалася розпечена магма.
  - Ух, ти, пекла прокинулася i тягне до нас жадiбнi щупальця.
  - Не страшнiше за павукiв, зробимо мiст i перейдемо наче посуху. - Таша була спокiйна, продовжуючи обертання, хоч крутилося туго. Дiвчина упиралася босими, точеними ногами i була така гарна, у своїй напрузi витончених м'язiв.
  - А може, ти крутиш не в той бiк. - припустив юний "радник" i студент не найлiпшого рiвня Петя.
  Дiвчина-королева заперечила:
  - За годинниковою стрiлкою, цiлком логiчно.
  Наче на пiдтвердження його слiв дверi вiдчинилися, вона вражала своєю товщиною, прiрва ж зникла, наче її й не було.
  Карен кинув камiнь, але нi, не мiраж, їм уже нiщо не заважало.
  Пiсля цього випробування хлопцi здобули впевненiсть, хоча пiдступних пасток менше не ставало. Навпаки, кожна нова пастка була витонченою за колишню.
  Число глибоких i дрiбних подряпин i порiзiв на тiлах юних бiйцiв постiйно зростало, їх почала долати сильна втома.
  - Так можна послабшати i впасти вiд втрати кровi. - захникав Петя. - На менi живого мiсця немає.
  Дiвчина-королева була сповнена презирства, не дивлячись на роздерту фiзiономiю, рiшучiсть не ослабла:
  - Що хочеш повернути назад?
  Петя простогнав, чухаючи пухирi на п'ятi:
  - Ну, це хiба випробування, у такий спосiб винищують студентiв Росiї. Хiба можна так чинити з майбутнiми воїнами. Впевнений, що i без лабiринту, я цiлком здатний укласти п'ятьох, а то й десятьох.
  Таша напружилася, розправила плечi:
  - У нас немає iншого гiдного виходу, щоби вижити потрiбно пройти до кiнця. Хтось запанiкував, той уже наполовину програв. Крiм того, тебе не тягли за язик: погодився сам.
  Наступний просторий, трохи пiдсвiчений зал був наповнений схожими на кольоровi стрiчки змiями. Ось цi тварюки вiдразу ж зашипiли i пiдняли голови.
  - Давайте пройдемо навшпиньки. - запропонувала, спокiйно посмiхаючись, Таша. - Може, пронесе.
  - Щось менi пiдказує, що нi! - Петрик затремтiв.
  - Згадай наставникiв, змiя одразу без провокацiї не нападає. - Тоном, що не терпить заперечення, вимовила дiвчина-корольова.
  Хлопчик-студент Росiї зiщулився:
  - Це ти їм, шиплячим, скажи.
  - Я йду перша! - рiшуче заявила Таша. - Боятися не в моїх правилах.
  I вона пiшла, спритно ступаючи на шкарпетки i обминаючи живi вузли. Її босi, дiвочi ноги, незважаючи на численнi забитi мiсця, удари i набивання загартованими залiзними, а часом розпеченими в печах ломами, були стрункi i витонченi. Хлопцi-попадани мимоволi залюбувалися ними. При невiрному, блакитному свiтлi смолоскипа вони здавалися таємничими, немов у стародавньої богинi. Її м'яка. i водночас горда хода, надала впевненостi. За нею пiшли два товаришi-попадани.
  Рухалися не поспiшаючи, але твердо, можливо, тут зiграв свою роль позитивний досвiд iз павуками. Швидше за все, i тут вдалося б пройти, але кiлька крапель кровi впали на рептилiй, що ворушаться. Цього виявилось достатньо, щоб вони кинулися на юнакiв.
  - Рубiть обома мечами, i бiгом. - вiдчайдушно закричала Таша.
  Взявши смолоскипи до зубiв, хлопцi почали прориватися. Змiї кидалися з усiх бокiв, їх рубали. У вiдповiдь тварюки кусалися. На щастя, бiльшiсть їхнiх укусiв були неотруйнi.
  - Бiжи швидше не давай їм кинутися пекельним гуртом. - крiзь зуби проскрипiла Таша.
  Страх та активнi тренування у бiгу надали хлопцям сил. Вони прискорювалися i прискорювалися. Змiї мчали за ними. Тут зовсiм несподiвано твердий ґрунт скiнчився, i вiдчайдушнi хлопцi-попадани, i дiвчина-королева опинилися перед невеликим озером. По ньому плавали велетенськi ящери у бронi з великими головами та метровими пастями. У кожнiй зубiв у шiсть рядiв, панцир покритий шипами.
  Мiркувати торгуватися нiколи, першою стрибнула Таша, за нею iншi. Хлопцi стрибали з однiєї спини на другу, вони мали досвiд подiбних стрибкiв по колодах. Щоправда, шипи кололи, але пробити багатостраждальнi, мозолистi ступнi хлопчакiв-попаданцiв та бойове дiвчисько-королеви було не так просто.
  Тут Петя простогнав:
  - Менi погано, сильно паморочиться в головi.
  - Тримайся, лишилося трохи. - крикнув виснажений, що став майже братом Карен.
  - Я падаю. - Це вже був не вигук, а повний бiль зойк, студента з Росiї.
  Юнак i справдi не дострибнув, плашмо впав у воду. Тут черепаха з головою дуже великого бегемота, кинулась на нього, моментально перекусивши навпiл. Втiм, бiдолашний хлопчик-попаданець, гине, навiть не скрикнув, колись наївнi, але смiливi очi надовго застигли.
  - Схоже, вiн помер вiд змiїного укусу. - З жалем промовив, бойовий Карен.
  - Сподiваюся в небеснiй органiзацiї, якщо це, щоправда, на рахунок паралельних свiтобудов, наш товариш знайде собi гiдне мiсце. - промовила з гiркотою голонога Таша.
  - На жаль! В нас першi втрати. - Юнак-попаданець Карен шморгнув хлопчачим носом.
  - Сподiваюся останнi. Вiн був такий веселун i завжди вигадував смiшнi iсторiї. Як шкода його. - у смарагдово-сапфiрових очах дiвчини блиснула сльоза.
  - Не плач дiвчисько, не лий дощi! Засмiйся дзвiнко, бiди не чекай!
  Тут Карен не втримався i зiрвався донизу, плюхнувшись у зелену воду. На нього накинулися дивнi iстоти, звичайно чудовиська, але через велику масу їхня швидкiсть була невелика, i жвавий юнак-президент встиг вискочити. Сколонивши руки, вiн вилiз на спину i знову застрибав коником, тiльки смолоскип згас.
  - Менше за розмови. - пiдвела пiдсумок Таша.
  Лише коли вони опинилися на сушi, Карен, вiдпльовуючи, i капаючи кров'ю, спитав:
  - А багато їх тут, кiлька сотень, чим вони харчуються?
  - Не знаю! Ймовiрно, всеїднi тварюки. - хитнула головою дiвчина-корольова.
  - Але краще, точнiше безпечнiше змiй, не такi тварюки рухливi. - Карен потряс своїми рельєфними м'язами.
  Хлопець-попаданець i хоробрий дiвчина-королева продовжили бiг. Тепер стало свiтлiшим, рiзнi тварюки атакували набагато рiдше. Здавалося жахливий лабiринт, вичерпав пастки. Хоча смертоноснi "гостинцi" часом зривалися зi стiн. Але ось "капризний," як дорога повiя, коридор знову звузився. Доводилося протискатись, при цьому стiни тунелю нагрiлися i палили шкiру.
  Тепер будь-який рух був як страта, болiсно болючим, гарячий пiт заливав порiзи, слиз липла, ускладнюючи рухи. В один iз моментiв Карен застряг. Мiцна Таша, несамовито, люто, вiдчайдушно намагалася, напружуючи всi сили, штовхаючи i босими ногами i руками, пропхати свого напарника далi - вперед, але в результатi зав'язнула сама:
  Спочатку Карен несамовито кричав:
  - Кинь, кохана мене!
  Та, демонструючи залишки енергiї, заперечувала:
  - I не думай! Адже для мене, ти принц, дорожчий за життя.
  Тепер же вони обидва "герої" чарiвно лабiринту iмперiї амазонок, опинилися у скрутному становищi. Тунель, очевидно, не хотiв вiдпускати свої жертви.
  - Давай дружно видихнемо! - З деякою часткою вiдчаю запропонував Карен.
  - I якомога рiзкiше. - пiдтримала iнiцiативу м'язова Таша i втягнула прес.
  Хлопець-попаданець з дiвчиною-королевою так i вчинили, їм, нiби вужам, вдалося, дряпаючись трохи просунутися. Таша перебила босими пальчиками своїх сильних нiг, але потiм вони зав'язли сильнiше, камiнь стиснув груди. Яскравi соски дiвчата-королеви затрiщали.
  - Ну, ось тепер нам точно кiнець. - прошепотiв, блiдий хлопчисько-влучник Карен.
  - Не треба ховати нас ранiше. Ще є шанси, тим бiльше, що ми живi. - Вимовила Таша. Хоча говорити було важко, сам процес заспокоював.
  - Якi!? - у голосi юнака-попадця промайнула надiя.
  Дiвчина-королева запропонувала:
  - Повисимо затиснутi, а потiм схуднемо i вислизнемо.
  - А ти думаєш, ми витримаємо, у мене i так язик розпух, пити хочеться. - Прошепотiв Карен.
  - Але це нам не вперше, я пам'ятаю, як мене замкнули в карцерi, розтягли ноги i змусили тримати на вазi руки. При цьому нi краплi води, нi грама їжi, та ще полум'я свiчки, повiльно пiдсмажує босi, круглi п'яти дiвчинки. - Колишня Таша зiщулилася вiд спогадiв.
  - Так це i в мене було жодного разу, але там нам все рано не дали б померти, а тут ми просто згинемо. - Карен хруснув кiсточками.
  Таша тоненьким голоском прочирикала:
  - Нi, швидше за все, просто висохнемо i перетворимося на мумiї.
  - Нам що, вiд цього буде легше? - Незважаючи на трагiзм ситуацiї, юнак-професор усмiхнувся.
  - Не знаю, легше чи важче, але в посмертному списку досягнень це врахують. - Сиронiзувала Таша, яка не втрачає оптимiзму.
  - Наша розмова стала зовсiм дурною, краще помовчимо. - Юнак-професор деякий час i справдi мовчав, а потiм не витримав, прорвався:
  - А може, Таша, ну до демонiв це клятву. Застосуй магiю i звiльни нас. Мертвi ми потрiбнi лише некромантам.
  Дiвчина-королева не видала жодного звуку. Вона напружено думала, шукала виходу.
  Гра в мовчанку могла затягнутися надовго, але раптом гостра чутка учнiв войовничого ордена космiчних амазонок вловила шипiння i слабке шелестiння.
  Спритна Таша босими пальцями нiг розчавила комаху i шепнула:
  - Спокiй тiльки спокiй.
  Карен трагiчно промовив:
  - Ось i прийшла смерть на нашу душу.
  - Змiя тiльки одна, отже й уб'є одного. - заявила, нiби не розумiючи, що цим не заспокоїти, Таша.
  - Ага! Ти забула, що є особливi смугастi кобри, чию отруту використовують у стрiлах, один такий монстр може смертельно вжалити дюжину мiцних хлопцiв. - простогнав багато знаючий Карен.
  - Тим краще, не хотiлося б вмирати, маючи поряд мертвого товариша. - променисто блиснувши зубами в напiвтемрявi, посмiхнулася, вiчно не сумує Таша.
  - Ти жартуєш мила в нашу останню годину. - Навiть Карену стало смiшно i вiн, захихикавши, трохи зрушив. - А кажуть її кидок невловимий, а жорстока отрута дiє дуже болiсно. Змiя тим часом пiдповзла до Ташi, вона була в блакитних смужках, переливалася, вiдкидаючи зеленi та помаранчевi вiдблиски. Її iкла надзвичайно довгi i дуже гострi, блищали в темрявi, а очi постiйно змiнювали колiр, причому в складнiй послiдовностi, зiницi вiбрували як спiралька. Здавалося, вона заворожує.
  - Схоже на подiбнiсть гiпнозу. - зауважила, не втрачаючи контролю бувала Таша. Дiвчина-королева мiцнiше стиснула кинджал, приготувавшись до удару.
  Смугаста в цятку кобра стрiмко роздула каптур i раптом рiзко кинулася. Таша натренованим рухом пiдставила лезо. Вона правильно вгадала, що змiя насамперед ударить у шию.
  Карен ойкнув, простогнав, дихання обтяжилося, наче удар припав по ньому. Насправдi ретельно нагострене вiстря кинджала потрапило прямо в горло кобри, зрiзавши їй голову.
  Таша задоволено сказала:
  - Перемога!
  Отрута з iклiв капнула на камiнь i зашипiла, наче сильна кислота. Карен звернув увагу на це, голос юнака-професора тремтiв.
  - У нас би вiд її укусу скипiла б кров.
  - Звiсно, жили б погано, але не довго. - Дiвчина-корольова i у скрутнiй ситуацiї, переживши загрозу загибелi, не губилася.
  - Це все одно, що здоровий зуб видаляти кувалдою. - зазначив Карен, професор-хлопчик був явним фiлософом. - А взагалi може ми, її даремно вбили, адже смерть вiд голоду i спраги набагато болючiша.
  - А чому ми, а не я! - заперечила уразлива Таша.
  - Ну так! Я взяв її гiпнозом. Коли мова прилипла до носа! - Юнак-професор вiдразу продемонстрував це.
  Красива Таша реготала i тут помiтила, що вона теж змiстилася.
  - А знаєш, смiх допомагає, давай голосно смiятися, може, й вирвемося з пастки. - запропонувала вона.
  - Щось менi не весело. - вiдповiв, насупившись, юний хлопець-професор та винахiдник.
  - А ти лоскочу себе, або давай краще я, руки вiльнi, зможу дотягнутися. - Дiвчина-королева грайливо замуркотiла.
  - А я тебе, так набагато кумеднiше. - щиро зрадiв Карен. Перспектива торкнутися дiвочого тiла збуджувала мiцного бiйця, який не надто багато мiг дозволити собi в колишньому життi.
  Хлопець-професор i дiвчина-королева почали лоскотати один одного, смiху верескливого та iстеричного було вище даху. Красуня Таша порушувалась вiд дотикiв пальцiв справного хлопця. Її червонi соски набрякли i стали слизькими. Карен iз задоволенням лоскотав, її чорнi вiд пилу, мозолистi i водночас нiжнi, пружнi п'яти.
  - Ну як, тобi подобається? - посмiхаючись, спитав вiн.
  - Просто до чортикiв. - розсмiялася темпераментна Таша. - Нiколи не вiдчувала такого задоволення.
  Дiвчина-королева вiдповiдала тим самим. Нове тiло у юнака-професора ще не встигло вкритися волоссям, було гладким, як лощений папiр, шкiра здорова та пружна. Стосуватись такої шкiри, одне задоволення. I справдi, з кожним новим вибухом смiху вони просувалися все далi й далi. Нарештi дихати стало вiльнiше, напiвголi хлопцi почали просуватися самi. Коридор розширився, i перед ними виник тренажер, що шалено обертався.
  Вiн складався: з п'яти ланцюгiв, шести сокир, семи копiй, восьми найдовших мечiв, булави, що обертається, кувалди з шипами, i чотирьох трубочок що вивергають полум'я. Обiйти ж його було неможливо.
  Карен просипiв:
  - Ой ой ой! Ну що робити!
  - А ми хiба з такими монстрами не мали справу? - сказала Таша, демонструючи безстрашнiсть.
  Хлопчисько-професор злякано зауважив:
  - Але ж не такої швидкостi! .
  - Не велика рiзниця, будемо вдвiчi швидше. - Дiвчина-корольова вiдмахнулася.
  - Ти пiдеш першою? Нi, я чоловiк i весь смертельний ризик маю лягти на мої плечi. - Заявив, надувши груди Карен.
  - Краще вдвох, дiючи синхронно, тодi вдаривши разом, легше вiдбити атаку, хiба тебе не вчили? - промовила крута Таша тоном начальника.
  - Та вчили! Що ж, то краще! - охоче погодився хлопчик-професор.
  Таша легко провела вiстрям меча своєю витонченою, жорсткою, дiвочою п'ятою.
  - Двi руки вiдбивають надiйнiше, нiж одна!
  Юнак-професор i дiвчина-королева пробурмотiли молитву i рвонули вперед, немов гончi пси, за зайцем. Вiд мечiв, вони ухилилися, пiрнувши, як бобр, потiм стрибнули, пропустивши ланцюги, одразу чотири з них Таша i Карен вiдбили дружним рухом клинкiв, одна з ланок виявилася розсiченою.
  Дiвчина-корольова пiдморгнула напарнику:
  - Ось бачиш, i знадобилося, що нас двоє.
  А от булава, що обертала в колючках, мало не зачепила юних бiйцiв, крiм того, в обличчя спалахнуло вогником. Кувалда трохи подряпала плече Карена. Спритна Таша навiть встигла всадити мечем по трубцi, злегка надрубавши стовбур, внаслiдок цього струмiнь полум'я вибився в iнший бiк.
  Ще кiлька копiй вони зрубали i вирвалися на чисту поверхню.
  - обiйшлися без втрат. - пiдвела пiдсумок, скелячи перлинними зубами Таша.
  - Здається попереду ще одна болванка. - У голосi Карена лунала тривога.
  Наступний тренажер був ще бiльшим, нiж пара, зайвi ланцюги з шипами i в самому низу крутилися леза.
  - Нi, це вже нiкуди не годиться! Нас перевiряють, скiльки виживемо. Як диких тварин. - iстерично прокричав хлопець-професор.
  - Не лякайся! Карен. - Це лише болванка. Давай подвоїмо, або потроїмо зусилля i прорвемося. - промовила вiдважна дiвчина-корольова.
  - Шляху назад немає! - У словах Карена звучав трагiзм. Хлопчик-професор сплюнув кров'ю.
  Хлопець-професор i дiвчина-королева: гаряча пара впали на кшталт трансу, вони з усiх нiг бiгли, вистрибували, подумки намагалися сповiльнити обертання. Карен розполосував кiсточку, але вiн примудрився домчатися до мети, а Ташу обпалило, полум'я лизнуло плечi, пiдступний вогонь в останнiй момент змiнив напрямок, пройшов по оголених грудях i полуничному соску дiвчини-королеви. Юна чарiвниця i повелителька амазонок втiм, не звернула на це уваги, Карен же помiтивши це, торкнувся їй мiцної шкiри:
  - У тебе навiть пухирiв немає. - здивовано промовив вiн.
  - А що, ти сам знаєш, вогонь палить тiльки тих, хто його боїться. - рiшуче заявила дiвчина-корольова.
  Хлопчисько-професор показав поперед себе пальцем.
  - Ось ще один тип. Не зрозумiєш, хто буде битий.
  - Сподiваюся не ми! - Дiвчина-королева поправила косу.
  Останнiй тренажер був найстрашнiший: списи, сокири, мечi, булави, шомпола, кувалди, цiлих тринадцять трубок з палаючою геєнною, а також безлiч вил та iнших рiжучих i колючих предметiв, яким навiть важко пiдiбрати назву. Навiть дивно, що вони крутилися без галасу. За iдеєю мав стояти страшний гул.
  - Це, здається, кiнець! - сказав Карен. По розсiченому лобi юнака-президента стiкав пiт, змiшаний iз кров'ю.
  - Нi, якщо страшнiше за звiра i бути не може, значить, лабiринт "Шлях пекла" закiнчується. - видавила з себе оптимiзм подряпана Таша.
  - Оце навряд чи, вiн занадто довгий. - скептично промовив хлопчик-професор.
  - А тепер треба помолитися i надати тiлу гнучкiсть води, швидкiсть вiтру, жар вогню, мiцнiсть драконової шкiри! - рiшуче стиснувши кулаки, мовила дiвчина-воїн та зiркова королева.
  - Я бачив одного разу дракона, його викликав верховний чарiвник США. - Не з того, не з цього брякнув юнак-професор.
  - Не брешеш? Чому я не бачила! - Цiкава Таша спохмурнiла.
  - Ви спали в клiтцi, а я чергував. - Просто, без вигадки сказав, точнiше, пожартував Карен.
  Крута Таша розреготалася i пискнула:
  - Вiрю, попросимо сили у Сета та iнших духiв.
  Дiвчина-королева та хлопець-професор стали на колiна. Дiти молилися досить довго, навiть сльози виступили вiд надмiрної запопадливостi. Потiм, залишивши свою голову порожньою, очистивши вiд думок, вони дружно гаркнули i кинулися, пiрнувши в море заточеної сталi. Еммануель i не пам'ятала, як вона рубала, що робила, тiло працювало самостiйно, воно рухалося i разило, вбиваючи i перемагаючи. Всi враження заспiвали в колючий клубок. Коли босонога дiвчина вибралася зi стихiї, то насамперед вiдчула, що порiзiв побiльшало, але таки жива i все на мiсцi. А ось її коханий Карен, вискочивши вiдразу, звалився тихо стогнучи.
  Непохитна Таша нахилилася, щось було явно не так, але що саме послушниця, сама приголомшена каскадом вражень, не зрозумiла.
  - Вставай Карен, ми пройшли.
  - Моя рука Ташка, я втратив руку i тепер безпорадний. - У голосi непохитного хлопця-професора чулися сльози.
  Справдi, права кiнцiвка Карена була вiдсiчена по лiкоть, сочилася кров. Дiвчина-королева свиснула:
  - Тепер на двох у нас три руки.
  - Зате гiднiсть одна на всiх. Я його можу подарувати, але не здатний дати у позику свого кохання. - Карен i в прикрощi не переставав жартувати.
  - Молодець, не втратив почуття гумору. Головне виживи, кажуть, що волхви мають секрет вирощувати кiнцiвку. - Втiшала, погладжуючи обрубок гарна дiвка Таша. - Пам'ятаєш, ми навiть уроки з цього приводу проходили.
  - Це складнiше нiж заробити рану, але цiлком можливо, тiльки ось чи вважають мене досить цiнним, щоб витрачати магiю. - У голосi Карен лунав сумнiв.
  - Калеки навiть серед нижчих слуг не потрiбнi. Давай перев'яжемо її, щоб ти не вичерпався кров'ю. - запропонувала Таша.
  Хлопчисько-професор зойкнув:
  - А чим?
  - Уривком з пов'язки на стегнах. - Дiвчина лукаво усмiхнулася.
  Таша вiдiрвала смугу, i перев'язав якомога тугiше. Карен, що звик до болю, стиснув зуби. Вiн оглянув свою куксу.
  - Ось я тепер калiка, сподiваюся тимчасово, але з однiєю лiвою рукою, я не такий цiнний. - З гiркотою промовив юнак-професор.
  - Ну, нiчого, може навiть навпаки, бiльше думатимеш у бою. А тепер, сподiваюся, найважче позаду. - Дiвчина примружилася, прошепотiла коротку молитву.
  Однак i тут легше не стало, дорiжка виявилася заваленою розпеченим вугiллям, а з бокiв летiли стрiли, зверху падали розплавленi краплi, зi свистом розтинали повiтря найгострiшi диски. Втiм, дiвчина-королева i хлопець-професор, точнiше його тiло часто бiгали босонiж по вугiллям, що горять, на ступнях у них були набитi неабиякi мозолi, але коридор був надмiрно звивистий i довгий. По ньому бiгти було виснажливо. Кiлька разiв i Ташу i Карена потрапляло, i вони висмикували стрiли, леза-скорпiони з голих, понiвечених тiл. Їм ще щастило, що жоден життєво важливий орган зачеплений не був. Поступово вугiлля ставало дедалi менше, ось вони скiнчилися, стало прохолоднiше.
  Таша, сама облита потiм i страшенно змучена, пiдтримала Карена, що падає з нiг:
  - Ось i це борошно закiнчується. Зараз сядемо, трохи вiдпочинемо.
  I боса нiжка дiвчини-королеви струсила з пiдошви крапельки кровi.
  Юнак-професор прошепотiв:
  - Я хочу пити, вмираю вiд спраги.
  - Та я теж, але ми не маємо iншого вибору. Де тут узяти води? - Сказала, Таша, що ледве тримається на ногах.
  - Мої ноги пiдкошуються, я не зможу йти далi. - насилу вимовив Карен.
  - Нi, ти можеш! Крiм того, як знати, що на нас чекає на тому свiтi. - гаркнула, пересохлим ротом дiвчина-корольова.
  - Пам'ятаєш, ми брали участь у спiритичних сеансах i нам були душi воїнiв та вчених чоловiкiв. - у слабкому голосi Карена звучала надiя.
  - Ми ж точно не знаємо, чиї це духи, хоча те, що смерть не є кiнцем, це очевидно. Душа, я точно знаю, здатна залишати тiло i рухатися поза тiлом, самостiйно, вiрнiше, пiдкоряючись уявному наказу. - Незламна Таша знаходила впевненiсть.
  - Зараз тiло завдає менi суцiльних мук. Я навiть думаю, чи не проткнути себе мечем. - промимрив Карен, хлопчисько-професор.
  - А народити спiльного вiд нас сина. Адже цього не зможе зробити небiжчик, а хочу мати вiд тебе дитину. - впевнено промовила дiвчина-корольова.
  - Умовила, стисну волю в кулак i пiду далi. - Хлопець-професор зло плюнув у стiну.
  Юнак-професор та дiвчина-корольова, ще деякий час посидiли, масажуючи руками один одного. Поцiлувалися i, хитаючись, рушили далi. Пастки ще траплялися, але їх поменшало. Зате ставало все холоднiшим i холоднiшим. Спочатку це було навiть приємно, особливо скалiченим обпаленим ступням, потiм, коли камiння вкрилося iнеєм, а зверху стали звисати бурульки, почало трясти. Вони вже давно йшли без смолоскипа, але самi стiни давали рiвне, мертве свiтло. Трамп не втримавшись, пiдбiг до бурульки i припав до неї ротом:
  - Жага мене вбиває. - Пояснив вiн, трохи бентежившись.
  - Та я й сама не проти попити! - Заявила, все ще прекрасна в стражданнi дiвчина-королева Таша. - Недарма п'яницi спускають увесь свiй стан.
  Яке це задоволення лизати потрiсканим язиком лiд, вiн здається таким солодким, а вода, танучи, тече в глотку, вгамовуючи страшну спрагу.
  Вони злизували одну бурульку, за iншою i нiяк не могли насититися. Здавалося, що вони потрапили до раю, i жують те, про що вони читали лише у пiдручниках - оповiдь мiфiв про чудове морозиво.
  Час летить непомiтно, але щастя скiнчилося раптово, спрага зникла, а потiм, мов удар по лобi, вони вiдчули дикий холод i голод.
  - Треба йти, iнакше ми застигнемо. - наказала, вiдчуваючи тривогу Таша.
  - Зате перестанемо страждати. - Схоже, Карену було байдуже.
  - Я не хочу такого кiнця, пiшли чи краще бiгцем, безпечнiше та зiгрiємось. - запропонувала дiвчина-королева, хоч i в неї самої ноги пiдкошувалися.
  - У цьому є хоч якась логiка, хоча можливо скривити дистанцiю, використовуючи заклинання телепортацiї. - з надiєю вимовив юнак-професор.
  - А ти його знаєш? - Скептичний настрiй Ташi посилився.
  - Цьому нас не вчать, треба бути найвищими адептами. Та й ми заприсяглися, не застосовувати магiю. Який безсердечний наш учитель iз найвищих сил. - Карен сказав це, будучи впевненим у правотi.
  Бiг допомагав зiгрiтися, тiльки їсти хотiлося дуже сильно, навiть дивно, адже голодували вони не вперше. Коридор знову звузився, потiм повернув убiк, а далi стало зовсiм темно.
  - Спалимо смолоскип. - запропонувала Таша.
  - У тебе двi руки, так що постарайся. - Брязкаючи зубами, вимовив Карен.
  Смолоскип був iз секретом, мiг горiти дуже довго, не вiдволожуючи. Еммануель зауважила:
  Наче й iнею немає, а так холодно.
  - Нас вогонь лише висвiтлить, але не зiгрiє. - У голосi юнака-професора вiдчувалася безнадiйнiсть.
  Свiтло це велике благо, i коридор запалав усiма фарбами. Стiни виявилися дзеркальними.
  - Ого, це гарно! - захоплено вимовив Карен.
  Дуже красива, незважаючи на рани опiки, дiвчина-королева, з дуже сильною мускулатурою.
  - Так гарно! Тiльки от дзеркала найпiдступнiшi пастки.
  Як на пiдтвердження його слiв, зверху вилетiла тiнь. Спритна Таша ледь ухилилася, рубавши по нiй мечем. Привид несподiвано виявився щiльнiшим i розлетiвся на двi частини. Вони, розвернувшись, пролетiвши як рванi ляпки, плюхнулися в стiну, розбившись, мов кульки ртутi.
  У ту ж мить з усiх бокiв вiд дзеркал помчали страшнi наведення найрiзноманiтнiших форм i вiдтiнкiв.
  - Побiгли Карен, я знаю, у тебе немає сил, але це наш останнiй шанс, заради любовi до мене. - закричала в останнiй надiї Таша.
  Ноги та її не слухалися, але страх пiдхльостував. На льоту дiвчина-королева рубала субстанцiю та вiдчувала жахливi дотики привидiв. Їй доводилося як покарання, вiдчувати дотик розпеченого залiза до голої плотi, але тут було незрiвнянно болючiше. Вона навiть не могла стримати крику. Правда, бiль посилював швидкiсть i лють, хотiлося за всяку цiну її уникнути.
  Зачiпали й Карена, той скрикував, розгойдуючись як маятник, але втiк вiд цього ще швидше.
  Дзеркальний коридор, здавалося, не мав кiнця. Крiм того, iз пiдлоги вискакували скелети, вони дико стрибали, розмахуючи косами.
  Еммануель била за ними, але отримувала у вiдповiдь. Причому жорстко, її м'язистi, босi нiжки перетворилися на суцiльну рану. Втiм, мертва плоть не дуже мiцна i пiддавалася пiд рiзкими ударами юнака-професора та дiвчини-королеви.
  "Долина смертi" вже добiгала кiнця, як Карен пропустив рiзкi удари одразу трьох скелетiв у живiт.
  - Ох, менi вивертають кишки. - Простогнав вiн.
  Кишки справдi випали з розрiзаного живота. Юнаковi-професоровi стало зовсiм погано, i вiн почав падати.
  Ризикуючи всiм, Таша пiдскочила до нього, розрубуючи небiжчикiв. Коса вiдтнула їй одразу два пальцi на правiй нозi, але дiвчина не помiтила цього. Скрушивши кiстки, звалила хлопця на плече.
  - Заспокойся, я з тобою.
  - Не треба, кинь мене, удвох не втекти. - Професор-хлопчик був готовий проявити самопожертву.
  - Нi, за кого ти мене приймаєш, нiколи я не залишу своє перше кохання. Ти ж мене б не покинув. - Дiвчина-королева нахилилася, поцiлувавши хлопця у закривавлений лоб.
  - У мене не було вибору, виходячи, я повз тим же коридором, що i ти i все одно б застряг. А в тебе є вибiр. - Кожне слово звучало тихiше за попереднє, Карен втрачав сили.
  Дiвча-королева вiдважно заявила:
  - I я його зробила. Краще померти, нiж зрадити!
  Вiдважна Таша продовжувала прорубуватись, як раптом перед ним виник величезний, розмiром iз дзвiницю, скелет. Цей монстр рiзко i сильно вдарив сокирою. Таша ухилилася i спробувала проскочити мiж нiг. В цей момент їй в обличчя вдарив струмiнь гарячого повiтря, i тiло Карена зiрвало з плечей. Велетенська сокира рвонула за ним, по дорозi зустрiвши нещасного однорукого юнака-професора.
  - Прощавай, хочу вижити! - крикнув вiн, вмираючи, а потiм затих.
  - Я виживу. - пообiцяла Таша, рубаючи по ногах скелета.
  Цього разу, їй не вдалося розтрощити тiло, мечi вiдскочили вiд товстiшої кiстки. Капнула отруйно-зелена кров. Видно монстр не зовсiм мертвий. У душi Ташi кипiло два бажання - помститися чи втекти. Хотiлося покарати чудовисько за вбивство кохання: першого i тому особливо сильного, але на думку не спадало, як цього реально досягти. Iнший варiант: вижити, змiцнiти, а потiм розiбратися в першу чергу з бiлими волхвами, що пiддають людей такому суворому випробуванню, i помститися за вбивство батькiв.
  Таша тiкала, а скелет йшов за нею, переслiдуючи, не даючи перепочинку. Щоправда, бив iз запiзненням. На плечi монстра тремтiло тiло Карена. Чомусь чудовисько скинуло його на себе. Може, грала роль перекручене сприйняття гiгантської тварюки. Тут дiвчина-королева знову налетiла на пастки, зокрема провалилася в яму з кiлками, але встигла, стрибнувши, зачепитися за край, а пiдтягнувшись перебратися на той бiк.
  Тут праворуч i лiворуч на неї обрушилися двi величезнi колоди з бронзовими наконечниками у формi баранiв. Таша зумiла ухилитися, але її противник сунув ногу. Почувся страшний трiск, кiстяна кiнцiвка розсипалася. Виявилось, що мертва плоть може вiдчувати бiль. Вiд такого жахливого заможного крику, дiвчина впала, затиснувши вуха. На неї кинувся великий, як собака ящiрка, i Таша вдарила їй у око кинджалом, отримавши у вiдповiдь хвостом по ребрах, вiстрям розпороло до кiстки, пробивши груди, i вiдiрвавши сосок.
  - Ось напасти! Присягаюсь усiма богами, виживу.
  Тiло Карена впало на неї. Дiвчина пiдхопила тiло хлопця, що почало холодiти.
  - Не знаю, Карен, як це станеться. Але я досягну, щоб тебе поховали з усiма почестями. - промовила з пафосом порiзана Таша, задихаючись вiд бiгу.
  Далi вона вже майже нiчого не пам'ятала, дiючи в режимi зомбi. Шрамiв i розсiчень ставало дедалi бiльше, а сил дедалi менше. Все злилося i перетворилося на одну стихiю. А на плечах ще чимала вага, що було для Ташi дорожче за всiх богiв i навiть життя.
  Коли дiвчина пiдiйшла до останнiх дверей, у них не знайшлося сил навiть наблизитися до неї. Змочена Таша впала, не в змозi пiднятися. Можливо, вона пролежала б довго, але ззаду пролунав рик i з'явився жахливий красень - шаблезубий шестилапий тигр.
  Вiн наближався повiльно, перебираючи лапами. Пiдiйшовши, до Ташi лизнув, розкрив пащу i вiдкусив обпалену та подряпану дiвочу ступню.
  Дiвчина-королева заревiла, i рубала мечами по мордi звiра, рiзко перекотившись. Тигр стрибнув, але Таша просто без сил впала, i звiр врiзався у дверi. Удар струсонув їх, у звiра увiйшла жахлива енергiя. Тигр навiть не встиг рикнути, разом звернувшись у жменьку попелу.
  Дверi вiдчинилися, i однонога дiвчина-королева з вантажем на спинi поповзла далi.
  Останнiм випробуванням було вiдвалити важкий камiнь, тут довелося застосувати спосiб важеля, використовуючи мечi. Таша зi стогоном, докладаючи надзусилля, це зробила. Потiм проповзла ще кiлька метрiв до особливої пофарбованої кров'ю лiнiї. Там стояло троє парубкiв iз iклами, на яких не було живого мiсця. Вони були всi у виразках. Найвищий з них сказав:
  - Що сучка, хочеш скуштувати мертвого тiла.
  Стоячи праворуч упир, зазначив:
  - Вона некрофiлка, бачиш, труп тягне.
  Нахилившись, виродок вiдкусив вухо Ташi.
  Останнiй акт святотатства надав дiвчинi-королевi гнiву. Зi всього розмаху вона рубала мечем, упираючи. Потiм схопилася на однiй нозi, виконуючи танець смертi.
  -Подонки, вам вiд мене нiчого не дiстанеться. Це мiй хлопець.
  Найвищий ударив її мечем, але дiвчина пропустила його пiд пахву i всадила мечем прямо в шию. Голова вiдлетiла, вибухнувши пiд час падiння на пiдлогу. Третiй упир спробував її вкусити, але отримав удар колiном i випустив меч. Шалена Таша в божевiльному гнiвi, порубала вовкулака в капусту. Навiть гнилi кiстки розсипалися.
  Пiсля цього подвигу свiтло померкло в стомлених очах Ташi. Коли минула небезпека дiвчина-королева, не могла поворухнутися.
  Дiвчина-королева прийшла до тями... Поряд висiли на силовому полi Карен i Петя. Хлопчик-професор та пацан-студент знову були вiдновленi. На вигляд вони пiдлiтки рокiв шiстнадцяти, але дуже рельєфною та литою мускулатурою. Красивi, бронзовi вiд засмаги. З короткими стрижками пiд напiвбокс. Рудий Петрик i блондин Карен. Обидва хлопчаки-термiнатора вiдновленi пiсля руйнування, але перебування у лабiринтi, i цей кошмар запам'ятали, схоже, назавжди.
  Таша стоїть разом iз ними... Ось звучить чудова, космiчна музика. I навколо них стадiон... Величезний, велетенський з трибунами, що йдуть у хмари. I на них багато трильйонiв дiвчат. Майже голих, тiльки груди та стегна прикритi коштовностями та дивовижними прикрасами, а на кiсточках та зап'ястях браслети у виглядi квiтiв та змiйок. Дiвчата дуже красивi, всi мускулистi, тiльки вiдрiзняються прикрас, кольором волосся, i iнтенсивнiстю засмаги: вiд темно-шоколадного до свiтло-золотистого. I всi вони стоять, пiднявши праву руку.
  Силове поле опустило Ташу... З'явилась у повiтрi золота дорiжка.
  Нею спускалася вже знайома дiвчина Гiрперiмператор, у мiнi-бiкiнi. Вона ступала дуже грацiозно босими ногами, нагадуючи королеву, що йде на ешафот.
  Пiдiйшовши до Ташi, Гiперiмператриця легким рухом зiрвала з себе маску. Виникло юне, дiвоче, майже дитяче, з сумним сапфiрово-смарагдовими очима обличчя. Володарка половини всесвiту стала навколiшки, i тричi поцiлувала босi ноги Ташi. Потiм пiднялася i вручила їй золоту усипану коштовностями маску зi словами:
  - Тепер Гiперiмператор ти! Хай буде твоя абсолютна воля над всесвiтом! Абсолютна та досконала воля карати та милувати!
  Таша урочисто вдягла на себе маску - символ Всемогутностi та урочистим тоном оголосила:
  - Мiй перший наказ полягає в наступному! Вiдтепер чоловiки отримують рiвнi права з жiнками, i Карен стає моїм чоловiком та вашим Гiперiмператором!
  Виникла важка пауза.
  Яку потiм перервали приголомшливi вигуки:
  - Слава Гiперiмператору! Хай буде його абсолютна воля у всесвiтi!
  Таша урочисто пiдтвердила:
  - Нехай буде так! Тому що я так сказала!
  Багато трильйони майже оголених дiвчат закричали на всi ковтки:
  - Хай буде абсолютна воля Гiперiмператора на вiки та вiки вiкiв!
  У всесвiтi починалося нове, бурхливе життя пiд керiвництвом чудової та променистої Ташi.
  Юнак Карен пiдвiвся поруч iз нею... Стиснув кулаки вiдповiв:
  - Не думайте - це лише початок! Далi буде ще крутiше!
  
  ЯКБИ ГРИГОРIЯ РАСПУТIНА НЕ ВБИЛИ Б
  Тут згадався створений iндивiдуальною комп'ютерною програмою фiльм.
  Там хлопчик - Олег Рибаченко, який потрапив iз майбутнього в минуле, цiлком випадково врятував життя Григорiю Распутiну.
  Здавалося б дрiбниця, але як змiнилася вiд цього iсторiя! Григорiй Распутiн продовжував залишатися громовiдведенням невдоволення народу i найголовнiше елiти царем. I внаслiдок цього вiйськовий, палацовий переворот так i не оформився. Тим бiльше, багатьох влаштовував порiвняно м'який i добрий цар, та й неясно ким замiнити Миколу. А республiка все ж таки лякала.
  Та й, якщо чесно говорити, пiд час такої важкої першої свiтової вiйни ще й змови влаштовувати - надмiрна розкiш!
  На зраду скидається... У всякому разi, випадкове порятунок Святого Старця, змiнило хiд iсторiї. I у лютому перевороту не сталося.
  А хлопчик рокiв дванадцяти Олег Рибаченко потрапив на фронт i став сином полку. Хлопчик дуже спритний був.
  У фiльмi було показано вiйськовi буднi. Пацан ходить у розвiдку, i навiть кiлька разiв там добував мови, так був дуже сильним та спритним.
  У серединi квiтня, щойно пiдсохли дороги, вiйська пiд командуванням Брусилова почали наступ проти австрiйцiв на пiвденнiй дiлянцi фронту.
  I хлопчик бився разом iз ними. Босоногий вiн шльопав по калюжах, i бiг в атаку. Коло австрiйцiв та фрицiв. I зрозумiло, робив подвиги. Зокрема взяв у полон генерала. Молодець пацан! Справжнiй батир i росiйський витязь!
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї росiйська, царська армiя не розкладена дурними декретами Тимчасового уряду i готова битися. Вона велика за чисельнiстю, вiдносно непогано навчена та озброєна. Боєприпаси тепер виробляють у достатнiй кiлькостi. А австрiйцi вже битi Брусиловим, i їхнiй бойовий дух слабкий. Та ще й Америка, щоб не запiзнитись до пограбування Нiмеччини, спiшно оголосила вiйну.
  Так що стратегiчно результат першої свiтової вирiшено наперед. Залишилося лише зробити це фактом. I в реальнiй iсторiї росiйська армiя в ходi цього наступу досягла спочатку великих успiхiв, а потiм її згубила зрада.
  А тут зради не сталося, бойовий дух високий. I Львiв упав. А потiм був оточений i Перемишль. Успiшно вiдбувався наступ i в Румунiї.
  Росiйськi вiйська взяли Бухарест, i бiльшiсть Трансiльванiї.
  Тiльки серйозно послабивши вiйська на заходi, i перекинувши значнi сили з центру, нiмцi змогли призупинити переможний наступ росiйських частин.
  Успiшно просувалася росiйська армiя й у Закавказзi, громячи туркiв. Дуже ефективно дiяв i чорноморський флот на чолi з Колчаком. Завдаючи удару за ударом. I вже висаджуючи десант пiд Константинополем.
  Особливо вiдзначився тут екiпаж, що складається з голоногих дiвчат у бiкiнi.
  Красивi войовницi: переважно зi свiтлим волоссям, засмаглi та мускулистi штурмували берег Туреччини.
  Вони так миготять своїми красивими, гострими, босими нiжками - просто краса. I вриваються у позицiї османiв. Колють дiвчата багнетами, i рубають шаблями.
  I залишають босими, спокусливими нiжками - витонченi слiди з кровi.
  Звичайно, хто проти таких ось дiвчат та встоїть? Вони сама генiальна досконалiсть. Вiд посмiшки до жесту вище за всякi похвали.
  Царська армiя громить османiв. I штурмує Константинополь. На нiмецькому фронтi поки що панує затишшя. Лише артилерiя працює. Союзники намагаються наступати, але без особливого успiху. Австрiйська армiя деморалiзована i тримається виключно на кайзерiвських багнетах.
  У умовах росiйськi вiйська посилюють турецьке напрям. Крiм того, звiльнення Румунiї вiдкриває шлях наступу i на Болгарiю. Народ цiєї слов'янської країни не хоче боротися iз Росiєю. I в Болгарiї вiдбувається переворот, i скидають пронiмецького царя. А новий уряд оголошує нiмцям та туркам вiйну.
  I росiйська армiя пiдтримує десант iз сушi та бере Стамбул, або Константинополь. Вiкова мрiя Росiї здiйснюється. Османська iмперiя остаточно розвалюється та капiтулює. Так iз чотирьох союзникiв Нiмеччина втратила одразу двох. Так Австро-Угорщина дихає на ладан. Ось уже й Перемишль упав.
  У цих умовах цар Микола Другий посилює своє угруповання в Австро-Угорщинi, i починає новий великий наступ. Незважаючи на осiнь та дощi, росiйськi вiйська успiшно просуваються. Ось упав Будапешт, Прага, потiм росiйськi вiйська пiдiйшли до Вiдня.
  Австрiйська iмперiя остаточно розпалася. I росiйська армiя взимку рушила на пiвдень Нiмеччини. Нiмцi почали вiдступати i вiдводити вiйська з Бiлорусiї та Прибалтики. У умовах Нiмеччина саме 7 сiчня 1918 року капiтулювала.
  I пiсля чого розпочалися переговори про подiл вiйськової спадщини. Головним переможцем, очевидно, стала царська Росiя. Туреччина та Австро-Угорщина припинили своє iснування.
  Мала Азiя, Константинополь i протоки вiдiйшли Росiї. Iрак та Палестину отримала Британiя, а Сирiю - Францiя. Близький Схiд i Саудiвський пiвострiв були подiленi на сфери впливу: мiж - Росiєю, Британiєю, Францiєю.
  Росiя приєднала до царства Польського Кракiв та Познань, а також Данциг. Клайпеда вiдiйшла до Прибалтiйської губернiї. Галичина та Буковинця стали Росiйськими. Було утворено Угорське та Чехословацьке королiвство, що увiйшли за збереження певної автономiї до складу Росiї. Росiйський цар Микола Другий слав ще й королем Угорським та Чехословацьким. Австрiя стала дуже маленькою країною. Трансiльванiя увiйшла до складу Румунiї. Була утворена Югославiя, як васальна держава Росiї. I Румунiя стала васальною Росiєю, i Болгарiя.
  Таким чином, царська iмперiя значно розширила свої межi та стала великою державою. Iталiя теж дещо вхопила собi.
  Великобританiя захопила Намiбiю, Японiя володiння Нiмеччини в Тихоокеанському регiонi. Так був заново граничний свiт. Росiя розширила свої володiння i ще бiльше. I Великобританiя додала колонiй. Дещо менше досягла успiху Америка, так i не встигла, як слiд повоювати. На Нiмеччину були накладенi репарацiї, причому на цiлих 99 рокiв, i вона була знезброєна.
  Виникла Петергофська система свiту. Авторитет царя Миколи Другого змiцнився. Росiя пiднялася ще вище на щаблi розвитку.
  Згодом був перiод вiдносного свiту. Щоправда, царська iмперiя разом iз Британiєю воювала в Афганiстанi i остаточно подiлила цю країну. Пiвдень вiдiйшов англiйцям, пiвнiч та центр Росiї. Потiм було повстання моджахедiв у Саудiвськiй Аравiї.
  Царськi, англiйськi та французькi вiйська захопили весь пiвострiв i включили до складу iмперiй. А потiм Росiя та Британiя подiлили й Iран. Так завершився подiл Iсламського свiту. Бiльше не залишилося незалежних мусульманських держав.
  У свiтi бiльше десяти рокiв спостерiгалося економiчне пiднесення. Найбiльш бурхливий у Росiї зi збiльшенням показникiв утричi. Далi США на сiмдесят вiдсоткiв, Францiя у пiвтора рази, Нiмеччина на сiмнадцять вiдсоткiв, i лише у Британiї спостерiгався застiй. Дещо добивала Iталiя, де до влади прийшов Муссолiнi, перший фашист.
  Росiя вийшла на друге мiсце, у свiтi обiгнавши Британiю та Нiмеччину. Вона стала країною з автомобiлебудуванням, лiтакобудуванням, танкобудуванням.
  Пiд керiвництвом сина Менделєєва було створено найкращi танки у свiтi. Пiд керiвництвом Сiкорського, лiтаки та першi вертольоти. З'явилися й новi пiстолет-кулемети. Царська армiя стала передовою у свiтi та найчисленнiшою. Розвивався i флот. У тому числi пiдводний.
  Росiя була готова до будь-якої вiйни.
  Тому коли вибухнула Велика депресiя, i знову почали трусити Росiю хвилювання, вихiд було знайдено: вiйна-реванш iз Японiєю!
  Давно цього хотiлося Миколi Другому. Наскiльки образливою була перша поразка, вiд самураїв. Справдi, бути сильнiшим за ворога i програти.
  Але тепер царська армiя вже не та. У неї i танки, i лiтаки, i гелiкоптери, i пiдводнi човни. I є сильнi полководцi. Наприклад, ще старий адмiрал Колчак, великий флотоводець. Генiальний Брусилов, щоправда, помер, але й iншi воїни. Зокрема Денiкiн, Врангель, Калейдiн, Корнiлов. З молодих генералiв видiлилися Василевський та Тухачевський.
  Тож на Японiю чекали нелегкi часи. Скориставшись як привiд агресiю Країни Вранiшнього Сонця проти Китаю, царська Росiя в червнi 1931 року почала вiйну з самураями.
  Першi бої показали, що царськi танки, як легкi, i важкi найсильнiшi у свiтi. А авiацiя перевершує японську. Ну, а гелiкоптери тодi були ще тiльки в Росiї.
  Найголовнiше i командири непару Куропаткiну та генералу Рiздвяному. Вмiють, i бити, i наступати. Адмiрал Колчак ще до пiдходу сил iз Середземного та Балтiйського моря завдав нищiвної поразки японцям. I росiяни вiдбили назад пiвдень Сахалiну, та був i Курильську гряду.
  Розгром японцiв по сушi вже другого мiсяця осадили Порт-Артур. А потiм без особливих проблем, щоправда, пiсля кiлькох потужних бомбардувань взяли цю фортецю. Уся Корея теж виявилася звiльненою.
  Олег Рибаченко, який отримав кiлька нагород i в першу свiтову вiйну, i в Афганiстанi, теж бився. Йому було надано звання майора, але зовнi вiн залишався дванадцятирiчним хлопчиськом. I через це його кар'єрне зростання дещо призупинилося. Незважаючи на новi вражаючi подвиги. Полон трьох генералiв, що проти Японiї - досягнення супер, i багато iнших перемог. Росiя вела вiйну остаточно. Виснажена Великою депресiєю Америка не втручалася. Та й Британiя опинилася у жалобi.
  I Росiя скористалася цим для того, щоб здiйснити висадку в Японiї. I без зайвих церемонiй взяти i захопити цiлком Країну Вранiшнього Сонця. Благо i сили, i кошти та мiжнародна обстановка дозволяли Росiї це зробити. I Японiя виявилася захоплена. Росiйськi вiйська висадили десант, пiсля трьох мiсяцiв завзятих боїв, остаточно пiдкорили самураїв.
  Так упала найдавнiша iмперiя. А всi володiння Японiї стали росiйськими.
  1933 року в Нiмеччинi прийшов до влади Гiтлер. Але розгулятись йому не дали. Росiя надто сильна, щоб мрiяти про вiйну з нею. I Нiмеччину попередили - не смiти озброюватись. Дещо кращi справи були в Iталiї. Муссолiнi таки захопив Ефiопiю, i розширив свої володiння.
  Все ще економiчно слабкою залишалася Британiя - ризикуючи втратити свої колонiї.
  Цар Микола Другий думав про кидок на Iндiю. А поки що Росiя в добровiльно-примусовому порядку ковтала Китай. Однак у листопадi 1937 року лiтак з царем Миколою Другим зазнав аварiї. Так закiнчилося славне правлiння Великого iмператора. Увiйшовши iсторiю пiсля початкових невдач, зi знаком плюс, iмператор став справдi найбiльшим iз правителiв i завойовником номер один за iсторiю Росiї.
  Царська iмперiя стала найсильнiшою країною у свiтi. З величезним населенням, найбiльшою армiєю та колосальним потенцiалом. Та бувають такi перевертнi, бо тривiально не вбили Григорiя Распутiна.
  Олег Рибаченко на той час була вже полковником, з величезною кiлькiстю нагород, але все ще виглядав як хлопчик рокiв дванадцяти.
  Тому йому не хотiли давати генерала. Але попереду ще стiльки часу та воєн.
  Ось зокрема в Росiї за рiк одразу три царi виявилося. Микола другий восени, успадкував йому Кирило Романов - племiнник. Бо рiдний син Олексiй уже помер. Але й Кирило перший жив недовго. I теж помер, щоправда, 1938 року. I на престол зiйшов його син - молодий Володимир Третiй.
  Ось цей цар справдi захотiв свiтового панування. I чому б у Британiї та Францiї не вiдiбрати всi їхнi колонiї. А для цього запропонував коалiцiю з Нiмеччиною та Iталiєю. Гiтлер та Муссолiнi охоче погодилися. Хоча Нiмеччина i не озброїлася, зате на той час сильно змiцнiла економiчно. I в нiй було бурхливе пiднесення! А тут цар Володимир i дозволив озброюватись... Але це вже iнша iсторiя i за iншого царя.
  
  ГЕРЦОГ МОНТЕКРИСТО
  Продовження iсторiї графа Монтекрiсто. Пiсля того, як Едмонд Дантес вiддав двадцять мiльйонiв франкiв своєму друговi, у нього залишалося ще вiсiмдесят мiльйонiв. Граф захопився грою на бiржi. I в нього шпигунiв i iнформаторiв, що має свiй ланцюг, це непогано виходило. Вона будувала залiзницi, порти, заводи. Продовжував нарощувати статки.
  Треба було чимось зайняти себе. I Монтекрiсто захопився бiзнесом. Вiн не знав, що має позашлюбного сина. Бенедiто вiдбував свiй термiн на каторзi. Там i випадково познайомився з одним зухвалим, бiлявим хлопчиськом, ватажком зграї каторжникiв-малолiток. Зворушлива iсторiя втраченого сина королiвського прокурора справила таке сильне враження на суддiв, що Бенедiто отримав лише п'ять рокiв каторги, i то за втечу та плюс ще досиджувати свiй колишнiй термiн.
  А ватажок хлопчакiв уникнув страти лише тому, що був надто юним. Але малолiтки повстали. I вбили стражникiв. Приєдналися до цього дорослi. Бенедiто термiн, якого закiнчувався вiд повстанцiв, змiг втекти.
  Хлопчика цього вiн запам'ятав. З голим не по роках мускулистим торсом, босоногий i спритний, вiн боровся як легендарний воїн. Їжачок свiтлого волосся, трохи вiдрослий пiсля голiння наголо, дуже рiшучий погляд блакитних очей. Хоча граф Монтекристо i була чорнявим, i в нього нiмого iнше розмальовка дуже, але певну схожiсть Бенедiто вловив. Хоча хлопчик пiд алжирським сонцем i був смаглявим, наче араба, а волосся зовсiм бiле i вигорiле.
  Але щось було у нього з графом невловимо схоже. Бенедiто дiзнався, потiм, що у хлопчика була мати: гарна блондинка та розбiйниця, що потрапила на жiночу каторгу. I батько дитини - Едмонд Дантес. Все сходилося.
  Бенедiто вчасно втiк iз повстання, i навiть трохи допомiг у придушеннi заколоту. I достроково вийшов. Отримав навiть паспорт. I будучи ще досить молодим, блукав Францiєю. Граф Монтекрiсто на той час ще бiльше розбагатiв, i навiть набув герцогства. I отримав тим самим найвищий титул. Його вже знала вся країна. Найбагатшої людини в Європi, кавалера ордену почесного легiону та ще кiлькох найвищих нагород, включаючи орден Святого Духа.
  Звичайно, Бенедiто розраховував порадувати герцога Монтекристо звiсткою, що у того є рiдний син i щось отримати натомiсть. Тим паче хлопчику загрожувала смертна кара за ватажки заколоту. Його i так сильно вiдшмагали, i уклали в одиночну камеру. Там вiн чекав на смертний вирок. Тiльки те, що йому лише чотирнадцять рокiв, поки давало вiдстрочку кату. Але це дiйсно природжене креслення, з гарною мордочкою, i надзвичайно швидке. I напевно працювати на каторгi, йому було веселiше, нiж сидiти на самотi.
  Герцог Монтекрiсто зустрiв Бенедiто прохолодно, але потiм вiдтанув. I згадав, щоб у нього була iнтрига з блондинкою, темпераментною та пристрасною. I те, що має сина, втiшило Едмона Дантеса. А що йому вже за п'ятдесят, а статки перевищили триста мiльйонiв франкiв. А кому це лишити? Краще за свою кров?!
  А те, що його син злочинець? Так Едмонда Дантеса все життя оточували злочинцi. I герцог Монтекрiсто наказав видати десять тисяч лiврiв Бенедiто, i дав йому посаду на своєму подвiр'ї.
  Далi слiд було врятувати хлопчика. З грошима герцога це начебто й не так уже й важко. Але хлопчисько, як з'ясувалося, сам примудрився бiгти. Йому вдалося звабити дочку тюремника, i та допомогла юному ватажку повсталих тiкати.
  Ось це так! Обидва пiдлiтки в лахмiттi бродили пiвднем Францiї. Зiбрали ватагу хлопчакiв i знову почали грабувати. Завдяки широким зв'язкам у злочинному свiтi, герцог Монтекрiсто знайшов Едмонда-молодшого.
  Але його син вiдмовився визнати свого батька. Вiн вважав за краще разом з подругою та iншими хлопчиками босонiж бiгати лiсами та гiрськими стежками, i жити грабунками. Вiльно й цiкаво, а небезпека лоскоче нерви.
  Герцог вирiшує не вiдмовляти свого сина, а дочекатися, поки той пiдросте i дозрiє розумово.
  У Францiї тим часом вiдбувається революцiя. Маса жертв. I син герцога Монтекристо один iз головних ватажкiв повстання. А потiм сам герцог Монтекрiсто стає президентом Францiї. А потiм на референдумi одержує титул iмператора.
  Далi вже АI. Францiя, зрозумiло, процвiтає i завойовує новi землi. Едмонд стає принцом, а згодом i королем Iталiї. Далi Францiя перемагає i Нiмеччину та Австрiю. Похiд на Iспанiю та Португалiю.
  Об'єднання Європи... Монтекрiсто живе досить довго, але зрештою вмирає. Едмонд другий новий iмператор i має досить багато дiтей. Створюється iмперiя, яка пiдпорядковує i Африку.
  Ну, загалом, на цьому книга закiнчилася.
  
  ЩО МОЖЕ ЧЕМБЕРЛЕН НАЗЛО СРСР
  Ось, наприклад, програється АI, iнша реальнiсть, у якiй Чемберлен не пiшов у вiдставку, а встиг укласти почесний свiт iз Гiтлером.
  Нiмцi гарантували недоторканнiсть Британської колонiальної iмперiї, в обмiн на визнання своїх завоювань у Францiї, Бельгiї, Голландiї тощо, включаючи i Польщу. Ну, Чемберлен вирiшив - своя сорочка ближча до тiла, тим бiльше шансiв на перемогу все одно немає!
  I британськi сухопутнi сили надто слабкi, щоб захопити Європу. Звiсно, нiмцiв разом iз дiаспорою близько ста мiльйонiв крiм iноземних дивiзiй. I куди тут потикатися.
  Гiтлер теж не хотiв далi воювати iз Британiєю... Але з СРСР будь ласка! Крiм усього iншого, нiмцям потрiбнi українськi чорноземи. I взагалi комунiстична Росiя країна надто сильна, небезпечна тоталiтарна.
  Вiйна розпочалася 15 травня 1941 року. Югославiя не повстала проти Третього Рейху. Британських вiйськ у Грецiї не було. А Iталiя, не воюючи в Африцi з Англiєю, бiльше кинула на Еллiнську країну i змогла її захопити.
  Отже, похiд на Схiд видався ранiше, i в ньому брав участь генiальний Роммель. А також i Японiя завдала удару зi сходу. Щоправда, трохи згодом.
  Спочатку нiмцi змогли досягти тактичної раптовостi. I Червона армiя, як i реальної iсторiї, була готова до оборони. Але на цей час у нiмцiв було бiльше часу до проливних осiннiх дощiв та морозної зими. Внаслiдок чого спочатку все було схоже на реальну iсторiю. Включно з поворотом нiмецьких вiйськ на пiвдень. Але потiм наступ на Москву пройшов на пiвтора мiсяцi ранiше. I нiмцi змогли оточити столицю СРСР ще у вереснi 1941 року.
  Потiм бої дещо затяглися. Але наступ Японiї Далекому Сходi скувало радянськi дивiзiї, i контрудара Москвою не вдалося.
  I зрештою 25 грудня 1941 року столиця СРСР впала. Пiсля важкої зими навеснi фашисти рушили на пiвденний напрямок. Пiсля падiння столицi бойовий дух Червоної армiї впав. Зросла кiлькiсть дезертирiв та перебiжчикiв. Так втрачено був великий, промисловий регiон.
  Та й самi нiмцi були налаштованi по-бойовiшому. Тож вони змогли цього разу швидко захопити Сталiнград. Особливо завдяки стрiмкому маневру, проведеному Роммелю з пiвденного напрямку пiд час удару мiстом на Волзi. А з падiнням Сталiнграда i Кавказ виявився вiдрiзаний по сушi.
  Сталiн пропонував фюреру свiт, але вусатий затятий, i слухати не хотiв.
  Фашисти продовжували вiйну, доки захопили весь Кавказ. Але взимку йти до Уралу не наважилися. Лише травнi 1943 року почався наступ у напрямi Сибiру.
  У боях брали участь новi "Тигри" та "Пантери". Армада рухалася собi. Пала Казань, Уфа, Свердловськ, Челябiнськ. Червона армiя вже помiтно ослабла i впала духом. Багато генералiв зраджували. Та ще й Японiя не скута вiйною з Америкою зi сходу напирає. Зокрема захопивши Примор'я, Монголiю та ще безлiч земель. Нарештi нiмцi та японцi з'єдналися. Прихопили собi та Середню Азiю.
  Але й 1944 року ще вирували бої. Поки що в березнi 1945 року не було вбито бомбовим ударом Сталiн. I за два мiсяцi Берiя пiдписав капiтуляцiю. За її умовами Росiя зберiгала обмежену автономiю у складi Третього Рейху. Берiя навiть став намiсником, хоча СРСР i подiлили на частини.
  Однак, звичайно, Гiтлер на цьому не заспокоювався. Йому було мало, що Нiмеччина розширила свої володiння порiвняно з початковими територiями бiльш, нiж у тридцять разiв. За своїми розмiрами з урахуванням французьких та голландських колонiй, Нiмеччина стала величезною iмперiєю. Але Британiя порiвняно слабка, але дуже велика колонiями приваблювала.
  Фюрер хотiв свiтового панування. I посилено збирав сили. Новi танки серiї "Е", розвинена реактивна авiацiя, пiдводнi човни на перекисi водню. I головне грiзнi дисколети, якi не можна вразити звичайною стрiлецькою зброєю. I пiдземнi танки. А в США роботи над атомним проектом виявилися замороженi через нестачу фiнансування. Та й мало хто вiрив у таку казку, як атомна бомба.
  I ось у травнi 1947 року полки Вермахту рушили проти англiйцiв. Їхнi танки i автомати, i бронетранспортери виявилися набагато сильнiшими, нiж у Британiї. I вiйна вiд початку пiшла за програним, для Англiї сценарiєм. Гiтлерiвцi захопили всi колонiї iмперiї Лева в Африцi. Потiм у груднi 1947 року здiйснили раптову висадку в самiй метрополiї. За два тижнi вся Британiя була захоплена. I капiтулював гарнiзон Лондона.
  Одночасно нiмцi просунулися на Близький схiд, а також захопили Iндiю. Здiйснили цим давню мрiю Наполеона. Iндiя стала нiмецькою колонiєю. А Японцi захоплювали все iнше в Азiї. Тож подiї розвивалися наче ураган. А США хотiли вiдсидiтися за океаном.
  Але це виявилося не реальним. I Третiй Рейх та Японiя з обох бокiв обрушилися на Америку. I натиснули зi страшною силою.
  Особливо ефективнi у бою нiмецькi дисколети. Вони та швидкiсть мають до десяти звукових. I що суттєво у них ламiнарний, дуже потужний струмiнь, який буквально збиває будь-якi снаряди та уламки. Нiчим дисколет не взяти.
  I ось летять у бiк Америки двi дiвчини на дисколiтi: Альбiна та Альвiна. Вони обидвi красивi, дуже стрункi та сильнi бiлявки. I впевненi у собi.
  Однак Агава тут не промах. Купує у вiдповiдь ще бiльш досконалий дисколет iз лазером i мчить назустрiч ворогам Америки.
  Альбiна та Альвiна збивають своїм корпусом американськi машини. Вони блискучi i практично невразливi для будь-яких зiткнень. Дiвчата натискають босими пальчиками нiг на кнопки джойстика, i хихикають, скелячись такими великими, вiртуальними зубками.
  Пронiсся їхнiй дисколет i цiлий десяток американських винищувачiв зрiзаний. Потiм лiтаюча тарiлка нiмецької армади атакує лiнкор США. Наносить немов рiзаком удар, що таране. I величезний корабель з диким трiском розколюється навпiл. I тонуть американськi матроси.
  Альбiна та Альвiна дико регочуть, i показують мови. Вони так спритно розтрощили корабель вартiстю тисячу важких танкiв. Як i не радiти.
  Але в Агава мчить на них. Таких дисколетiв немає у повiтряної армiї США, але їх можна придбати на просторах Гiпернету.
  I ось як лупе лазер. I прошибе ламiнарний струмiнь... I обидвi нiмецькi дiвчата буквально верещать вiд болю. Так їм пiдпалило вогником босi круглi п'ятки.
  I вони падають у море... А Агава химерно наїжачила свої гострi зуби робота-термiнатора.
  А потiм взялася за реактивнi лiтаки супротивника. I давай з гармати лупити. Що не пострiл, то попадання. I таке влучне. I розколюються лiтаки, розсипаються на найдрiбнiшi уламки.
  Агава навiть заспiвала з великим захопленням:
  Нiч по небу розмела зiрковi уламки,
  Приготував Третiй Рейх похмуре пекло....
  Хто з фашистiв битий - труп на барахолцi,
  А iнший iз них горить, звернувся до пекла!
  I Агава знову закрутить свiй стрiмкий та невтомний дисколет. Давай цiлими дюжинами фашистiв збивати.
  А фрицi вже пруть через Аляску. Рухають їх новi танки по снiгових полях. Ось грiзний "Е"-500. Справжнiй монстр, якого нiчим не пробити цiлою батареєю озброєнь. Йде снiгом такий незламний, сухопутний лiнкор. А всерединi його голоногi дiвчата в одному бiкiнi.
  I ось стрiляють забiйнi гармати, а також реактивнi бомбомети. I руйнують усю поверхню перед собою.
  Командир нiмецького, танкового екiпажу Герда верещить:
  - Адольф Гiтлер - пекельний демон, неприступний у бою,
  Вiн триликий монстр пекла, пекло вартовий ворiт,
  Всiх ворогiв заженемо в череду, дикий демон рознесе!
  I дiвчата пiдскакують, б'ють собi голими п'ята i стрiляють.
  Розбитi американськi "Паттони" з вiдiрваними вежами вiдповзають.
  А от як одразу чотири гаубицi пiдiрванi бомбометом i пiдлiтають у повiтря. Перевертаються в польоти, i вибухають на дуже дрiбнi осколки.
  Шарлота помiчниця Герди верещить:
  - Досить веселий жарт зiграли на танку дiвчата, ворогом криють фарбою синiй, а частiше ще мiцним матом!
  I теж як натисне босими пальчиками витончених нiжок на кнопки джойстика.
  I пре собi величезний i непробивний мастодонт.
  Герда пiдспiвує собi, пiдскакуючи зi смаком, жуючи гумку:
  - Ми не придумали порох,
  Нацiя швидких ракет.
  Лупить вбивчий молот,
  Запуск каскадних комет!
  А ось у небi й льотчиця Хiльга. Вона збила вже 470 лiтакiв. Така ось вiдчайдушна рекордсменка. Перевершила всiх асiв чоловiкiв, i цим дуже пишається. I її секрет дуже простий: у лiтак сiдати тiльки босий i в бiкiнi. Отодi й приходить перемога!
  Дiвчина дуже задоволена собою, i натискає на педалi босими пальчиками таких гарних, точених нiжок. I крутить свiй новий винищувач МЕ-462. Скелятися i спiває:
  - Все вище, i вище, i вище мчать на жертву орли,
  Ми воїни Третього Рейху, насправдi сини Сатани!
  Воїтелька реально можна сказати на величезнiй висотi. I пiкiрує собi. Збиває ворогiв, пiд зiрково-смугастим прапором i реве:
  - Нас дiвчат босих Рейха не втопиш ти в ставку,
  Надто рано пив ром Черчiлль у вiсiмнадцятому роцi!
  I ось Хельга атакує американцiв та збиває потужний бомбардувальник Б-29. Пiсля чого дiвчина, зробивши частоколом зубки, вимовляє з апломбом:
  - Не любите дурниць, краще вже без тупостей!
  Та дiвчата сама чарiвнiсть. Але от потрапляє назустрiч Агавi. I промiнь лазера знаходить свою прекрасну, гламурну, i водночас таку беззахисну жертву.
  У повiтрi вiртуальної реальностi разом iз уламками на землю падають ще й двi босi, точенi, дiвочi нiжки. Вiдiрвало у уславленої льотчицi.
  А що зробиш проти лазера, та ще й з анiгiляцiйним накачуванням.
  Агава збиває та iншi нiмецькi лiтаки. А що фрицi США полiзли? Проти когось рушили. От СРСР перемогли i їм вiд цього значно легше.
  Агава розправляється iз лiтаками. Збиває їх десятками. Руйнує реактивнi машини та спiває:
  - Я ас винищувач, мотор мiй горить,
  Небо вiйни обитель...
  Поставлю Америцi надiйний щит,
  Хоч дуже тендiтнi життя нитки!
  Потiм дiвчисько, розправившись iз повiтряними цiлями, переносить удар на наземнi. I давай лупити їх лазерами. I розбивати танки, зрубувати башти, розплавляти метал.
  I навiть грiзний нiмецький "Е"-500, потрапивши пiд струмiнь, стає, нiби презерватив, що лопнув. I розсипається собi, палає слово пiр'я папуги, з бронi виростають.
  Агава, ведучи пальбу з лазерної, дуже забiйної гармати, керує нею босими нiжками i реве собi:
  - Усiх уб'ємо, всiх розiрвемо!
  I як всадить ще бiльшим танком "Е"-1000 i провiзжить на всю горлянку:
  - А кого в бою знайдемо! А кого в бою знайдемо! А кого в бою знайдемо... З тим жартувати не станемо! На частини розiрвемо! На частини розiрвемо! На частини розiрвемо та молотком приб'ємо!
  Дiвча розкручує свiй дуже вбивчий дисколет i перемикається на бронетранспортери.
  
  ВАРВАРА-КРАСА ТА ОБОРОНА ПОРТ-АРТУРА
  Карен повiдомив секрет Таше:
  - Зараз ми можемо використовувати геном як машину часу.
  Таша витрiщила очi i запитала:
  - А це ще як?
  Професор показав на складенi разом рiзнокольоровi кубики i повiдомив, вкрадливим тоном:
  - Ми можемо перенестися будь-коли, в минуле молекул ДНК. Вони перетворяться на мiжпросторовi коридори. I винесуть нас у будь-яке мiсце!
  Таша подумала i спитала:
  - У майбутнє нас можуть перенести?
  Карен заперечливо похитав головою:
  - Геном може перенести лише у минуле. Майбутнього поки що немає. А те, що було, воно не зникає, а живе в iншому вимiрi!
  Таша пiдскочила i зрадiло вигукнула:
  - Отже, ми теж безсмертнi у певному вимiрi.
  Карен уточнив:
  - Наша душа безсмертна у будь-якому разi!
  Таша задумав i спитала:
  - А на вiйну потрапити ми можемо?
  Карен вiдповiдно кивнув:
  - Звичайно!
  Таша запропонувала:
  - Тодi давай допоможемо Порт-Артуру встояти проти японської армiї. Мене завжди дратувала ганьба поразки вiд самураїв!
  У Карена спалахнув погляд:
  - Це хороша думка допомогти Росiї в цiй вiйнi! Але треба взяти з собою зброю та пару вiдмiнних бiйцiв.
  Таша запропонувала:
  - Петя та Юлiана! Вони чудовi стрiлки. Хай прихоплять зброю, у них такi чудовi снайперки!
  Карен вiдповiдно кивнув:
  - А я дещо пiдганю крутiше! Не вiддамо Порт-Артур Японiї!
  Таша зiтхнувши помiтила:
  - А ми самi не зникнемо?
  Карен впевнено вiдповiв:
  - Нi! Будь-якi дiї в минулому не змiнять сьогодення! Просто в паралельному всесвiтi росiйськi люди житимуть в iмперiї царiв Романових!
  Таша iз задоволенням стукнула каблучками туфельок об паркет пiдлоги:
  - Ви пам'ятаєте, яке життя було? Пiд крилами двоголового орла!
  Карен зник. Видно побiг збирати команду. Справдi, серйозна справа планується.
  Таша увiмкнула комп'ютер i пiдняла електронний пiстолет. Нинi вона пострiляє. Дiвчина налаштована дуже по-бойовому. На широкому екранi монiтора стрiмко мчать лiтаючi тарiлки. Войовниця, i водночас звiрятко, натискає на кнопку. Дисколети вибухають. Це все так здорово та фантастично.
  Таша розбиває пострiлами тарiлки i вимовляє:
  - Буду чемпiонкою! Це моя доля!
  Дiвчина навiть скинула туфлi, що її стискують. I почала стрiляти одразу з двох рук. Це так захоплює.
  Таша веде вогонь i спiває:
  -На зорельотах мчимо хвилями,
  Пiняються кварки у вихорах ефiру,
  Що я планетi своїй передам -
  Дiтям пiдмiсячного бурхливого свiту!
  Пiсля чого дiвчина кинула в рот шматочок сиру. I розреготалася. Адже вона трохи мишка.
  Затремтiв стiльниковий телефон. На екранi з'явилося зображення Карена.
  - Ну, дiвчинко, вилiзай! Всi готовi!
  Таша вискочила з квартири, промчала сходами наче метеор.
  I вийшла на вулицю. Там стояв ультрасучасний танк: Т-95. Професор сидiв у вiдкритому люку. А на вежi Петя та Юлiана. Остання дiвчина руда, агресивна та дуже красива. У короткiй спiдницi та кросiвках, така собi вогняна дияволиця.
  Карен iз захопленням повiдомив:
  - Ну, рвонемо друзi! У Порт-Артур?
  Накачений, гарний юнак Петя кивнув:
  - У Порт-Артур!
  А Юлiана отруйно буркнула:
  - Та хоч до бiса, аби пострiляти!
  Таша засмiялася:
  - Вау!
  Карен агресивно скомандував:
  - А тепер у танк! Розженемося й прямо до гори Висока!
  Таша закричала на всю горлянку:
  - За царя та Батькiвщину!
  I заскочила до нової машини. Усерединi було комфортно, i чудовий огляд, що дається комп'ютерами з усiх бокiв. Машина рушила з мiсця дуже швидко i помчала, набираючи швидкiсть.
  Професор гордо спитав:
  - Ну, як вам моя машинка?
  Петя недовiрливо прицмокнув губами:
  - Ну, так, ваша!
  Карен надувся i буркнув:
  - Так моя! Я її вдосконалив та покращив. Вона має, зокрема, термоядерний реактор, що працює на водi. Крiм усього iншого, вiн вiдтворює енергiю, що викликає подвоєння кожного атома матерiї. I тому цей танк може везти вогонь без перерви i пiдзарядки хоч сто рокiв!
  Петя здивувався:
  - А що, хiба таке можливе?
  Карен усмiхнувся i нагадав:
  - Наука все може! Це квазiматерiя. Вона не зовсiм повноцiнна i матерiальна, як має бути справжня, живе лише кiлька секунд, тож щоб убити i розiрвати супротивника, цього достатньо!
  Юлiана скривджено зiтхнула, стукнувши ногою по бронi:
  - А я те, думала, що вже можна буде золото розмножувати! I хотiла стати мультимiльярдером!
  Карен насмiшкувато заспiвав:
  - Хто веселий, той смiється, хто хоче, той досягне! Хто шукає той завжди знайде!
  Танк усе прискорювався. Його гнала термоядерна тяга, керованого синтезу водню. Миготiли по сторонах будинку, машини, проспекти. Ось уже й швидкiсть перевищила сто кiлометрiв на годину.
  Карен переможно сказав:
  - А зараз заплющте очi, таке буде!
  Супертанк влетiв у вогняну заграву, яка раптово з'явилася у повiтрi. Дiвчата та хлопцi вiдчули себе, як у лазнi на верхнiй полицi.
  Таша вигукнула:
  - Вау! Ва!
  Але тривало це недовго. I ось ультрасучасний танк Т-95 вилетiв на пагорб. Вже була пiзня осiнь, i по бронi забили струмки дощу.
  Карен повiдомив:
  - Вирiшальний день битви за гору Висока! Ту гору, що ключ до всiєї оборони Порт-Артура. Сьогоднi, якраз 21 листопада, чи 4 грудня за новим стилем. - Професор люто стукнув кулаком по бронi i вигукнув. - Але не бути захоплення гори Висока! Тихоокеанська ескадра буде живою!
  Японцi вже майже захопили високу гору. Вони наповзали наче мурахи, густими потоками з усiх бокiв. Т-95 iз 152-мiлiметрової скорострiльної гармати вiдкрив вогонь.
  Юлiана натискала на кнопку джойстика, i автоматична гармата била, наче зенiтка, японцями. Потужнi уламково-фугаснi снаряди вибивали одним пострiлом сотнi японцiв.
  Таша, у свою чергу, писала з восьми великокалiберних кулеметiв. I теж волiла використовувати джойстик.
  Карен керував танком, супермашина впевнено пiдiймалася по кручах, i гусеницi тиснули воїнiв країни Вранiшнього сонця.
  Петя, свиснувши, заявив:
  - Ми робимо iсторiю!
  Професор люто пiдтвердив:
  - Звичайно! У жодному разi не дамо здати Порт-Артур!
  Юлiана, ведучи вогонь зi зброї, робила двадцять пострiлiв за хвилину, випльовуючи снаряд пiдвищеної забiйної сили в пiвсотнi кiлограмiв вагою. За одну хвилину прицiльно вивергалася тонна металу та вибухiвки.
  А била дiвчина дуже влучно.
  I кулемети по п'ять тисяч патронiв за хвилину бив кожен. Або по сорок тисяч великих куль протягом короткого часу. А як взялися вони за самураїв. Як стали їх пресувати.
  Юлiана навiть заспiвала:
  - I летiла додолу ворожа зграя, пiд натиском сталi i свинцю!
  Росiйський танк агресивно працював. Ось вiн зрiзав одну тисячу японцiв, другу. Забираючи їх пластами.
  Таша хихотiла i спiвала:
  - На славу Русi! Нiколи не забудемо Вiтчизну!
  I знову стрiляє з кулеметiв забiйного калiбру. I тисячi японцiв убитими валяться.
  Карен взяв i прошипiв:
  - Царю Миколаю! Ти будеш великим.
  I давай давити гусеницям недобитих самураїв.
  Петро логiчно зауважив:
  - Микола Другий мiг бути найбiльшим iз царiв. Вiн мав усi шанси зробити Китай Росiйською губернiєю - Жовторосiєю!
  Карен ударив по самураях, пронiсся ними гусеницями, i сказав:
  - Нехай буде так!
  Снаряд вилiтав за снарядом. Вони множилися, як квазiматерiя, що вимагаємо куди менше енергiї, нiж реальне збiльшення атомiв i молекул.
  Юлiана, натискаючи витонченими пальцями на кнопки джойстика, навiть вигукнула:
  - В iм'я росiйських царiв!
  Зброя собi гуркотiла i гуркотiла. Хоча не так уже й голосно, а приглушено розмовляти було можна.
  Петя спитав професора:
  - А що, кiлькiсть снарядiв нескiнченна?
  Карен вiдповiв:
  - Квазiматерiя для свого створення не потребує багато енергiї. А наповнити водою термоядерний реактор найпростiше!
  Петя свиснув:
  - Так, це генiально! Так можна й морозиво у шоколадi робити!
  Карен зiтхнув:
  - Поки що нi, але дуже скоро, так! Шкода, що поки що виходить тiльки квазiматерiя!
  Юлiана натискаючи пальцями на кнопки джойстика, посмiхаючись великими зубками тигрицi, помiтила:
  - Ця здатнiсть творити матерiю, теж квазiбожественна!
  Карен посмiхнувся. Японцiв навколо гори ставало дедалi менше, а трупiв, дедалi бiльше. Самураї намагалися стрiляти по танку, але марно. Снаряди вiдскакували вiд бронi, як краплi дощу.
  Професор зауважив:
  - А людина i створена за образом i подобою Божою.
  Юлiана, стрiляючи забiйними снарядами, помiтила:
  - Якщо, ще створено. Може, ми люди, є найрозумнiша, найсильнiша i наймогутнiша iстота у всесвiтi!
  Карен логiчно припустив:
  - Тим паче потрiбна консолiдацiя людства! Нам слiд поєднатися! Тодi ми не знатимемо горя та поразок!
  Таша впевнено заявила:
  - Царська iмперiя здатна всiх об'єднати! I всiх без винятку згуртувати в монолiт!
  I дiвчина знову вдарила з кулеметiв. Завалюючи японцiв, якi намагаються зайти з лiвого флангу. Гранати не завдавали шкоди танку Т-95. А гармати теж з дистанцiї або промахувалися, або їх снаряди були малоефективними. Тим бiльше, що бронебiйних поки що немає в жоднiй країнi свiту. Та й такий танк i не проб'єш так просто. Його захист на найвищому рiвнi.
  А кулемети косять i снаряди виметають. I все роблять конкретно i дуже вбивчо.
  Таша хихикнула i сказала:
  - Багатьох не дорахуються японцi!
  Юлiана iз цим погодилася:
  - Дуже навiть багатьох!
  I блиснула сапфiровими очима. А в нiй стiльки рiзного у дiвчини, справжнього термiнатора.
  Воїтельки ведуть вогонь. А самураї стiкають кров'ю. Сорок тисяч куль i тонна снарядiв за хвилину, це дуже велика забiйна сила.
  Таша зауважує:
  - Ми воїни, якi несуть серйозну смерть!
  Юлiана iз цим погодилася:
  - I не просто смерть, а джерело сили в усьому свiтобудовi!
  Петя розважливо помiтив:
  - Якщо царська Росiя завоює весь свiт, то з усiма вiйнами в iсторiї людства буде покiнчено раз i назавжди!
  Карен iз цим погодився:
  - Звiсно малюк! Вiйни нiкому не потрiбнi! Але людство має стати єдиним!
  Таша прошипiла з радiстю пантери завалу бика:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  I випустила з очей iскри! Ось це дiвчина! У нiй полум'я пожежi, i крига i сталь.
  Але вже останнi японцi гинуть. I бiльше штурмувати гору нема кому. Понад п'ятдесят тисяч вбитих воїнiв країни Вранiшнього сонця залишилися пiд горою Висока.
  Битва закiнчилася.
  Четвiрка зайняла мiсце на височини, i Карен зауважив:
  - З гарнiзоном нам краще поки що не розмовляти. Взагалi, що робитимемо?
  Юлiана запропонувала:
  - Японцiв ще багато. Давайте знищимо повнiстю армiю Ноги.
  Петро з цим охоче погодився:
  - Саме так! Усiх самураїв видавимо! I це буде чудово!
  Карен посмiхнувся i помiтив:
  - А наш танк ще може i пiд водою плавати, i випускати снаряди. Давайте потопимо японський флот!
  Таша iз захопленням заверещала:
  - Саме так! Правильно, вiзьмемо i зiтремо всiх самураїв на морi.
  Саме японська ескадра розпочала своє чергове бомбардування. Полетiли снаряди, в тому числi i з одинадцяти та дванадцятидюймових гармат. А це вже, погодьтеся, серйозно.
  Танк рвонув до узбережжя. Юлiана стукаючи пальцями по корпусу машини, помiтила:
  - Ну гаразд, на морi. Але як ми могли дати iнiцiативу японцям на сушi?
  Петро, який деякi знання мав про вiйну, нагадав:
  - У нас i кулемети були, i гвинтiвка Мосiна куди надiйнiша i ефективнiша за японську. I якщо на морi не все виходило, то на сушi у самураїв шансiв не було!
  Юлiана сердито посунула ногою по пiдлозi i буркнула:
  - Зрада! Тривiальна зрада!
  Таша запропонувала:
  - Усiх повiсимо!
  Танк пiшов у воду. З бортiв з'явилися гвинти, якi керували машиною. Ось i перша мета: японський есмiнець. Таша натиснула тонкими пальцями на кнопки джойстика.
  I снаряд iз забiйною силою потрапив у саме днище корабля. Розвернув броню.
  Есмiнець одержав ще один снаряд. Таша знову натиснула пальчиком.
  I ось японець тоне.
  Юлiана хихикнула:
  - Давайте топити по черзi! Кулемети пiд водою не дуже ефективнi!
  I дiвчина натиснула джойстик, цього разу посилаючи снаряд у днище мiноносця.
  Петро з усмiшкою вiдповiв:
  - Ну i жiнки у нас!
  Таша знову послала снаряд i гукнула:
  - В iм'я Русi, хай буде перемога!
  Юлiана виплюнула снаряди. Розкроїла днище корабля країни Вранiшнього сонця i помiтила:
  - Все ж таки царська влада в Росiї була не така вже й погана, як стверджувала пропаганда.
  Петро з цим погодився i охоче заговорив, тим паче йому робити все одно нiчого.
  - За царя Миколи Другого Росiя ввела золотий стандарт грошей. Волюта iмперiї стала найтвердiшою та найстабiльнiшою у свiтi. Цiни також практично не зростали. А за царя Миколи латка досягла тридцяти семи рублiв на мiсяць. Фактично Росiя за рiвнем життя стала однiєю з провiдних країн свiту. Промислове виробництво стало четвертим у свiтi.
  Юлiана стрiляла японцями. Потопивши цього разу крейсер, заспiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить вiтчизна сльозам,
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  I дiвчина засмiялася. I її зуби блищали перлинами!
  Карен припустив:
  - Оскiльки вiйна з Японiєю закiнчиться перемогою, то економiчне зростання у Росiї буде ще бiльшим! I царська iмперiя стане найбагатшою країною!
  Юлiана потопила ще один мiноносець i шикнула:
  - Ми завжди були багатi! Бракувало порядку!
  Таша вдарила по броненосцi Країни Вранiшнього Сонця i помiтила:
  - Нi в чому ми не поступалися нiмцям у першу свiтову вiйну. Але через п'яту колону, упустили перемогу!
  Юлiана теж послала ще один снаряд у черево броненосця i заявила:
  - Звичайно! У всьому винна п'ята колона. У ходi першої свiтової вiйни нiмцi навiть до Мiнська пiдiйти не змогли i були битi в Галичинi. А за Сталiна, вони вже в бiноклi бачили Кремль. Про що це каже?
  Таша випустила ще один снаряд у дно броненосця i буркнула:
  - Зрада! Ми змарнували таку перемогу!
  Петро ще вважав за потрiбне нагадати:
  - Якби не зрада, то ми отримали б у володiння Константинополь i Малу Азiю, а також вихiд у Середземне море. А ми стiльки втратили через зраду та п'яту колону!
  Юлiана запустила черговий снаряд:
  - Так, це п'ята колона! Скiльки бiд через неї! Росiйська iмперiя - це унiкальна освiта, яка могла розширитися до меж свiту i зробити людство єдиним!
  Таша агресивно буркнула:
  - Звичайно! Все могла б i обов'язково зробила б! I бути людству єдиним та непереможним!
  Дiвчина надiслала черговий снаряд, пiсля якого броненосець остаточно розколовся. I тонули японцi.
  Петя, з тривогою в голосi помiтив:
  - Ось подивiться, що зараз у свiтi робиться? Росiя та США на межi вiйни. А Китай перенаселений i тоталiтарний. Немає у свiтi порядку та процвiтання!
  Таша послала новий снаряд, цього разу в крейсер, i погодилася:
  - Немає у свiтi порядку! Потрiбне єдине керування!
  Юлiана випустила снаряд i вiдповiдно кивнула:
  - I таким керуванням могла б стати царська iмперiя! Самодержавство Росiї - це гарант всесвiтньої стабiльностi та процвiтання!
  I дiвчина посла ще один снаряд, який остаточно розколов крейсер.
  Японцi явно псували. Вони вели безладну стрiлянину, не розумiючи, хто їх топить.
  Слiд зазначити, що у сушi, Японiя у вiдсутностi великої переваги чисельностi. I навiть у реальнiй iсторiї, втратила вбитими та пораненими набагато бiльше, нiж Росiя.
  Але на морi, виробленi в Британiї та США, кораблi Країни Вранiшнього Сонця, були трохи кращими за росiйськi, в основному вiтчизняного виробництва.
  Але i тут якiсна перевага у японцiв дуже незначна. А стрiляють росiяни, мабуть, влучнiше.
  Таша, ведучи вогонь i потопивши черговий мiноносець, у досадi помiтила:
  - Ось, справдi, Росiя перемагала i сильнiших супротивникiв. Наприклад, Наполеона!
  Юлiана, пославши снаряд до броненосного крейсера, додала:
  - О так! Наполеон був генiй! I був сильнiшим, але ми його перемогли!
  Петя важко зiтхнув i пробурчав:
  - Програти японцям. Це так прикро та прикро!
  Юлiана iз цим погодилася:
  - Дуже прикро! На жаль, скiнчилася через це епоха династiї Романових. Епоха славна, героїчна, iз завоюваннями та перемогами. I хоч у нас не було свого Чингiсхана, але ми пiднiмалися з часiв Iвана Калiти.
  I дiвчина надiслала черговий, дуже забiйний снаряд. I броненосний крейсер розiйшовся на двi частини.
  Таша продовжувала i одним снарядом потопила черговий мiноносець. А мiноносцiв у самураїв багато.
  Воїтелька запитала у хлопцiв:
  - Але цiкаво, чому в iсторiї свiту, жодна з iмперiй не досягла абсолютної могутностi?
  Юлiана знову послала снаряд до черева чергового мiноносця i заявила:
  - Так, ось справдi, чому? Усi падали. I Перська iмперiя, i Олександра Македонського, i Римська. Чому нiхто не об'єднав людство?
  Таша в досадi тупнула ногою. Потопила черговий корабель i сказала:
  - Саме так! Чингiсхан створив iмперiю, яка могла пiдiм'яти пiд себе весь свiт. Але пiсля його смертi, сини та онуки влаштували розбирання та розiрвали iмперiю на частини. Тiльки царська Росiя, з її унiтарною системою була такою країною, що могла iснувати багато столiть i розширюватися, доки не поглине всю земну кулю!
  Юлiана блиснула очима i заявила, потопивши черговий есмiнець:
  - Слава великої iмперiї царя Миколи! Не дамо владу нелегiтимним бiльшовикам та тимчасовому уряду!
  Таша теж послала снаряд у корабель. Потопила японця i заспiвала:
  - Боже, Царя бережи,
  Сильний державний
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Царюй на страх ворогам -
  Царю Православний!
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Дiвчата видно завелися по-справжньому. Так трощили самураїв, залюбуєшся. А Карен вiв свiй забiйний, пiдводний танк. Взагалi, це крута в нього зброя. Топить собi цiлий флот Японiї. Адже це велика сила.
  Дванадцять, тiльки великих броненосних кораблiв, десятки дрiбнiших, у тому числi i крейсерiв. Одних мiноносцiв понад шiстдесят. Потрiбен час, щоби все це знищити.
  Таша. добиваючи черговий корабель, запитала Карена:
  - А як ти гадаєш, Бог є?
  Професор посмiхнувся i вiдповiв:
  - В якому сенсi?
  Таша послала новий снаряд, добиваючи есмiнець, i вiдзначила:
  - Так версiй у релiгiй багато! Є i язичницькi, i монотеїстичнi! Ось часом починаєш думати про це. I сумнiваєшся, є Бог, коли такий ось бардак у вченнях!
  Юлiана розколола ще один мiноносець i, хихикнувши, помiтила:
  - Так, у цьому планi важко повiрити у Бiблiю. Щоб один Бог так поводився. Та ще заводив улюбленцiв!
  Таша згiдно кивнула:
  - Саме так. Вiрити, що один народ i є народ Божий? Це явно недостойно найвищого розуму!
  Пiсля цього дiвчина стала топити броненосець великого тоннажу. Воїтелька працювала.
  А ось Петя висловив свою думку:
  - Ось таки незрозумiло, як це можливо, що люблячий Бог так спотворює жiнок!
  Таша здивувалася:
  - Як це, спотворює?
  Петро чесно вiдповiв:
  - Та перетворює їх на старих! А що може бути противнiше старої!
  Юлiана пустила снаряд у черево крейсеру i заявила:
  - На землi, навiщось ходять дуже мерзеннi бабусi, що i безглуздо, i страшенно некрасиво!
  Таша труснула головою i пiдтримала:
  - I несимпатично! I не естетично!
  Войовниця засмiялася i пiдморгнула напарницi. Мовляв, вона, така ось крута та агресивна.
  Карен серйозно зауважив:
  - Насправдi, старiсть це дуже погано. Вона робить людей негарними, слабкими, вразливими. Але в нiй є, з погляду еволюцiї, деякi плюси!
  Юлiана здивувалася. Вразивши черговий мiноносець, запитала:
  - А якi можуть бути плюси в цьому огидному станi?
  Карен серйозно вiдповiв:
  - Стимулює цей розвиток науки та iнтелекту. Якби людина не вiдчувала втоми, то й автомобiль їй винаходити нi до чого. Так само, слабкiсть кiгтiв i iклiв призвела до винаходу ножа. Холоднi часи та льодовиковий навчили розпалювати вогонь. Хвороби стимулювали розвиток медицини. - Професор подивився, як спритно Юлiана вiдправила черговий японський корабель на дно i продовжив. - Багато в чому людськi слабкостi та стимулювали науку. Ми не вмiли лiтати, але створили лiтаки. А це є прогрес!
  Таша надiслала черговий снаряд i вiдзначила:
  - Прогрес. Але все ж таки, коли дивишся на стареньку, так гидко стає. Невже не можна обiйтися без потворностi людини?
  Юлiана iз цим погодилася:
  - Лiтак можуть i молодi винайти. А навiщо старiсть прокляту набивати! Це жахливо та гидко!
  Петя не зовсiм до мiсця проспiвав:
  - Не розлучуся з комсомолом! Буду вiчно молодим!
  I юнак, як рушив кулаком по металi.
  А тим часом тонув черговий броненосець.
  Пiдводний танк продовжував палити японський флот. Адмiрал Того i сам опинився у водi, i був змушений рятуватися на шлюпцi. Японiя мала великий флот, але зiткнулася з принципово новою зброєю. I зазнавала тепер повної поразки.
  Юлiана, продовжуючи топити кораблi Японiї, вискалив зуби, якi в неї дуже великi та гострi, запропонувала:
  - Ось про що я думаю. Звичайно ж, має бути естетика тiл. I не можна, щоб жiнки ставали негарними, з в'ялою шкiрою i тiлами, що зiгнулися.
  Таша, пустивши на дно черговий мiноносець, з подiбним дуже охоче погодилася:
  - Звичайно! Ось над цим працює наука!
  Обидвi войовницi виявилися дуже веселими. Адже вони успiшно топлять флот ворога.
  Агресивнi дiвчата здатнi великi подвиги.
  Петро тим часом висловив свою думку:
  - Релiгiї теж виникли через слабкiсть людини. Якби людина була сильнiшою, то й релiгiй не було б. I, звичайно ж, смерть i страх перед смертю призводить до того, що людина шукає собi втiху!
  Юлiана нагадала:
  - Я брала участь у спiритичному сеансi, i дещо дивне бачила. Так що духи є!
  Таша, з хитрою в голосi, помiтила:
  - Немає нiчого дивного в iснуваннi духiв! Адже лiтаємо ми увi снi. Отже, є душа, i як пам'ять про польоти!
  Карен вiдповiдно кивнув:
  - Так, душа є! У цьому планi людина унiкальна! А зараз ми, можливо, повеселимося хоч трохи!
  Японський флот танув. Пiдводний танк грав роль кiлера. Трохи сумно було Петровi. Вiн, по-перше, опинився у ролi статиста. А по-друге, що прикро, не надто все добре видно, коли ти пiд водою. Взагалi, щодо Бога, Петро сильно сумнiвався. Справдi, чому пiсля того, як росiяни прийняли Християнство, ними посипалися рiзнi бiди. I монголо-татарське нашестя, а ранiше, феодальна роздробленiсть князiв. Вiйна мiж росiйськими людьми.
  Ось коли, зрештою, з часiв Iвана Калити почалося вiдродження Росiї,
  Московiя мiцнiла. Поки що, наприклад, за Iвана Третього остаточно не стала єдиною, централiзованою державою. I скинула татарське ярмо.
  Так, звичайно, Росiя пiднiмалася вгору. Поки що не спiткнулася на Японiї.
  Це ознаменувало закiнчення iсторiї монархiї та династiї Романових.
  Проте монархiя пiшла, а авторитаризм лишився.
  Петя обережно погладив Юлiану по спинi. Дiвчина досить забурчала. Схоже, це їй подобалося.
  Карен логiчно зауважив:
  - Нiчого поганого в тому, що чоловiк любить дiвчину, а дiвчина чоловiка немає. Це цiлком природно. Але при цьому люди повиннi дотримуватися пристойностi.
  Петро невдоволено заперечив:
  - Давайте без читання моралi. Не люблю цього!
  Професор посмiхнувся:
  - А хто любить! Але треба дивитися правдi у вiчi. Люди в цьому планi помiтно вiдрiзняються вiд тварин!
  Петро згiдно кивнув:
  - Так, мiж нами велика прiрва!
  Юлiана єхидно вiдповiла:
  - А ти знаєш, мiж тобою та мавпою, я особливої рiзницi не помiчаю!
  Петрик засмiявся. Юлiана потопила тим часом останнiй з дванадцяти броненосних кораблiв Японiї. Пiсля чого дiвчина помiтила:
  - Ми вже майже покiнчили з ворожим флотом!
  Карен єхидно посмiхнувся:
  - Так, ви добрi трудiвницi! I справдi, здатнi на дуже багато! Взагалi я люблю войовниць - це так сексуально!
  Петя закрутив корпусом i заспiвав:
  - Я здається сексуальний, я наче процесор! I рухаюся наче робот - звуковий агресор!
  Пiсля чого студент погладив Юлiану трохи смiливiше. Дiвчина натискала довгими пальцями на кнопки джойстика та виглядала чарiвно.
  Як грацiознi її рухи.
  Уява намалювала Пете принцесу, що йде босонiж на ешафот. Як це романтично. I принцеса така руда. З неї зняли всi прикраси та дорогу сукню. Залишили тiльки дерюгу. Але тюремна роба ще бiльше вiдтiняє красу милого, приємного, свiжого, наче троянда обличчя. I вогняне волосся. Яка прекрасна принцеса, яка йде на страту.
  А там нагорi тонуть тисячi людей. Розколюються кораблi, вирує стихiя.
  I Японiя зазнає колосальної, неповторної поразки. Отже, доводиться самураям, мабуть, каятися в грiхах.
  Петя подумав, а у що вiрять японцi? Яка у них релiгiя? Адже вони язичники. Але перемогли Православну Росiю. Ось пiсля цього i думай, чий Бог сильнiший!
  I монголи були язичниками, але скiльки територiй захопили.
  Петро спитав Юлiану:
  - Скажи менi красуня, як тобi подобається Рiдновiр?
  Дiвчина широко посмiхнулася i, потопивши черговий мiноносець, вiдповiла:
  - Дуже гарна релiгiя! Там такi гарнi казки!
  Петро вкрадливо запитав:
  - А ти думаєш казки? А може, й справдi всi цi росiйськi Боги iснують?
  Юлiана знизала плечима i вiдповiла:
  - Можливо, i ельфи, i гноми iснують! Все може бути у нашому свiтi. I важко сказати, що iснує насправдi, а що нi!
  Карен логiчно зауважив:
  - Якоюсь мiрою все у нашому свiтi iснує. Всi нашi думки, мрiї, бажання, те, що ми залишаємо пiсля себе. Ось у мене є дуже цiкава теорiя Гiперноосфери, в якiй iснує абсолютно все, що коли-небудь було придумано людьми. Тобто iснує думка вiчно. I вона залишається у якихось iнших, паралельних свiтах.
  Петро єхидно запитав:
  - А як на рахунок, наприклад, бiльш класичного подiлу: на рай та пекло?
  Карен похмуро помiтив:
  - Це, швидше за все, примiтивне уявлення давнiх про вiдплату пiсля смертi. Насправдi, швидше за все, дещо складнiше!
  Таша вигукнула iз захопленням, затопивши один iз останнiх японських кораблiв:
  - Заклятий та давнiй,
  Ворог знову клянеться
  Мене розтерти
  Розтерти на порошок.
  Але ангел не дрiмає,
  I все обiйдеться. I скiнчиться все гаразд!
  Дiвчата добивали ворожий флот. Карен розганяв танк, переслiдуючи самураїв. Так, вони тут добре попрацювали. Ось цiкаво, як можна скоригувати iсторiю. Царська Росiя була могутньою країною, яка пiднiмалася у висоту. Хоча не всiм людям добре жилося.
  Але країна пiднiмалася. Скорочувався робочий день. З'являлися новi свята. Створювалося мiсцеве самоврядування. Зростала латка при стабiльних цiнах. Вiдкривалися школи. За царя Миколи другого витрати на освiту зросли в шiсть iз лишком разiв. Початкова освiта стала обов'язковою.
  Так, не все змiнювалося на краще досить швидко, але скiльки країна втратила через революцiю та громадянську вiйну. Скiльки розумних людей загинуло та залишило Батькiвщину? I тепер, у цiй частинi всесвiту з'явився шанс подiбне запобiгти.
  Танк, обтiчної форми, швидко i безшумно плив пiд водою. I ось вже останнiй мiноносець Країни Вранiшнього Сонця потоплений.
  Таша iз захопленням промовила:
  - Ось яка я молодчина!
  Юлiана поправила дiвчину, уточнивши:
  - Якi тут усi ми молодцi! Билися, як левицi!
  Петро в досадi помiтив:
  - А нiчого особливого! У нас просто технiка була кращою!
  Юлiана хихикнула i вiдповiла:
  - Але ж стрiляли з гармат ми самi!
  Таша пiдтримала подругу:
  - I наводили також ми самi! I це влучне око...
  Петя пiдколупнув:
  - Косi руки!
  Таша засмiялася i вiдповiла:
  - А ти чарiвний хлопчик!
  Петя чесно заявив:
  - А менi шкода японцiв. Вони чудовi мультики малюють. Особливо менi подобається хентай!
  Юлiана розреготалася i крутнула ногою в повiтрi:
  - Хентай, це круто! Навiть дуже круто!
  Таша, з посмiшкою дiвчинки покуштувала варення, запропонувала:
  - А давайте, може, ще фашистам надеремо дупу!
  Карен з усмiшкою кивнув:
  - Хороша iдея. Але давайте спочатку доб'ємо сухопутнi вiйська Японiї. I допоможемо закiнчитись вiйнi швидше. Щоб у цьому всесвiтi фашизму i не з'явилося.
  Дiвчата хором вiдповiли:
  -I не з'явиться, i Китай буде наш!
  Пiсля того, як флот Японiї було потоплено, супер танк Т-95 вибрався на поверхню.
  Часу минуло багато, i четвiрка вирiшила трохи поспати. Потрiбно вiдновлювати сили. I вони поринули в обiйми Морфея.
  Юльфi снилося, що вона опинилася за часiв навали Бату-Хана. Войовниця стала на оборону Рязанi. Разом iз нею була й Таша.
  Обидвi дiвчата в легких обладунках, у кожнiй руцi по шаблi. I пiд ногами спецiальнi тонкi диски.
  Величезна армiя монголо-татар лiзла на штурм.
  Безлiч довгих сходiв разом покрили стiни. Вони були рiзнi: пов'язанi з кореневих тесин, збитi сосновi лiси з перекладинами. Використовувалися i важкi сходи з рядами колод. Вали, завдяки ударним темпам будiвництва, виявилися вищими, нiж очiкували татари, багато сходiв не дiставали до верху. Попереду монголи погнали нечисленних полонених урусiв. Росiяни люди волiли смерть ганьбу полону.
  Але монголи були невблаганнi.
  Безжально штовхаючи загостреними списами, виснажених людей вибивали вгору, розраховуючи на те, що росiйськi люди, не бажаючи вбивати своїх, здадуться. Або самим пiд прикриттям полонених просочитися на крижаний вал. Деякi з бранцiв з криками кидалися вниз, скочуючи по застиглих льоду, збиваючи ненависних нукерiв, вириваючи з їхнiх рук мечi i вiдразу падаючи порубаними. Сходами швидко дерлися люди, не зрозумiєш якогось роду i племенi?
  Напiвголi, у лахмiттi, з дубом у руках, зi сколотими в кров спинами. Закутий у лати чоловiк Ваула вже занiс величезну сокиру, як знизу вiдчайдушно заволали:
  -Не губи нас витязь, свої ми, руси!
  Воєвода Дiкорос пiдскочив до стiни, прорепетував:
  -Я чую, нашi це!
  Вiдчайдушний крик, це пiдтвердив:
  -Стривай рубати, свої! Серед нас немає магланiв!
  Дуже розумна Юлiана прокричала:
  -Хто правильно перехреститься, той свiй!
  - Хрестись народ Православний!
  Жахливим голосом, аж за версту шарахнулися конi, проревiв велетень Ваула-Моровiн.
  Захисники Рязанi схвалили:
  -Вiрно! Iстинно!
  Дружно пiдхопили на всiх стiнах:
  -А ну брати, твори хресне знамення!
  Сотнi обiрваних полонених, що посинiли вiд холоду, перелазили через вал, падали, продовжуючи машинально хреститися. Деякi тут же пiдхоплювали заздалегiдь складенi каменi, i розлютилося метали в монголiв. Багато рязанцiв бачили татар вперше, навiть багато традицiйних противникiв, тi ж кипчаки, переодяглися на монгольський лад.
  Вороги були в довгостатевi шуби, настiльки довгi, що плуталися в подолах. У добiрних нукерiв на грудях висiли мiднi та залiзнi пластини, спини були вiдчиненi. Для залякування урусiв, багато хто розфарбував кров'ю i без того злiснi жiночоподiбнi обличчя.
  Але уруси не здригнулися, зустрiвши ворога мечами та сокирами. Вiд потужного розгонистого удару Ваули полегло вiдразу п'ятеро монголiв, другий удар i ще троє! Iншi ратники рубалися не гiрше. Татари незграбно лiзли вгору слизьким валом, вони не могли, як слiд прикриватися щитами, рубати шаблями. Коли цiною величезних втрат монгольська рать досягла верху, на них полився окрiп i страшна зброя: смола, що горiла.
  Навiть жiнки та малi дiти лили воду, що обпалює, кидали камiння та брили. Особливо ефективними були маленькi рогатки з отруєними стрiлами, з них могла стрiляти навiть п'ятирiчна дитина, яка ще не здатна натягнути тугу тятиву своїми маленькими руками. А промазати, палячи в таку густу масу, набагато важче, нiж потрапити. Штурм явно захлинався, понiвеченi трупи у великих кiлькостях скочувалися вниз.
  Через майстерно виготовлену китайцями пiдзорну трубу Гуюк-хан уважно стежив за битвою. Вiн облизувався i прицмокував губами, раз у раз, поправляючи золотий, на хутрi шолом, що вперто й набридливо залазив на чоло. Потiм у гнiвi вiдкинув трубу.
  -Нашi воїни гинуть! Бурундая та Жовтого змiя до мене!
  Тургауди спiшно кинулися виконувати розпорядження спадкового кагану. Гуюк сiв у вирiзане зi слонової кiстки крiсло, як на його плече м'яко лягла рука:
  -Не турбуйся, великий! Заспокой погляд свiй дикий!
  Промуркотiв тягучий наспiв, що добряче скидався на жiночий голос.
  Гуюк-хана потягло на сон, вiн ледве втримався на ногах. Так це вiн. Знову, ось так, як привид перед ним виник Жовтий змiй - найстрашнiша людина в його вiйську, пекельний демон iз далекої та неприступної Японiї.
  -Ти!
  Нерозумно тицьнув пальцем спадкоємець верховного кагану! Жовтий змiй продовжував розливатись, то збiльшуючись, то навпаки зменшуючись:
  -Я! I бачу я тебе наскрiзь! Настав час стримати злостi плоть! Ну, а точнiше, введи швидше у бiй усi резерви! А вам, я брати допоможу, такий сюрприз всаджу вороговi! Коронний хiд, повiр менi, буде вiрним!
  -Дзе, Дзе, Дзе! Я кину у бiй добiрний тумен пiд командування Бурундая! Ви разом очолите атаку!
  Японець блиснув очима, вишкiривши великi жовтi зуби.
  -Там немає бiлих демонiв, я хочу вбивати рiвних собi! Як справжнiй нiндзя!
  Жовтий змiй блиснув талiсманом, у ротi непомiтно з'явився свисток, почулася переливна мелодiя.
  Гуюк подумав, що з нього знущаються, але не було нi сил, нi бажання сперечатися з чарiвником-нiндзей. У цей момент тургауди грубо вштовхнули Бурундая, Гуюк-хан недолюблював цього покiрного ставленика Субудай-Багатура.
  -Ти, Дiрявий бурдюк! Хiба ти не бачиш, що найкращi ратники гинуть пiд стiнами столицi. Бери, негайно тумен "Беркутiв" i, пройшовши рiчку, пiдрубай ударiв урусiв пiд праву стiну.
  Досвiдчений Бурундай насмiлився заперечити:
  -Лiд ще не змiцнiв, пiд ударами тисяч копит вiн просто лусне.
  Зненацька за Гуюка вiдповiв грiзний японець.
  -Твоє занепокоєння похвальне. Але даремно виявляєш старання! Чарiвний порошок скував на рiчцi лiд мiцнiший за ратну сталь! Ану скачи вперед, тобi ми наказали!
  -Великий нiндзя-батир знає, що каже! Скачи швидше, коли оволодiєш градом, одвiрок коней я дам у нагороду!
  Прокричав, трясучи пальцями Гуюк-хан. Бурундай не наважився бiльше суперечити - загрожує смертю. Монгол зi зграйкою волохатих вершникiв зник з очей. Раптом насунулася тiнь, над головою зашумiло, вiд сильної повiтряної хвилi з наслiдного кагану злетiв шолом:
  -Харакiрi! От i припурхнув Метелик! Тепер буде урусам "припарочка".
  Гiгантський дракон завис над поверхнею, його крила, що вiдливали золотом, здували кучугури, а з трьох хижих пащ вивалювалися полум'янi язики.
  -Дивний мангус!
  Гуюк навiть не встиг злякатися:
  -Вiн здатний спалити всю Рязань.
  -Всю не всю, а стiну пiдпалить. Вперед, мiй маленький Годзiлло!
  Чудовий сон у дiвчини продовжився. Юлiана мала колосальну фантазiю.
  Могутнiй дракон, з розмахом крил у п'ятдесят метрiв, злетiв заввишки. Монголи i шамани, що супроводжували їх, люто вили. Тумен пiд командуванням Бурундая, хвацько залетiв на лiд, кiлька коней спiткнулося, їх тут же разом iз вершниками розтоптала шалена залiзна маса. Триголовий монстр, тим часом, плавно спiкував на стiну. Дiкорос ранiше усвiдомив всю небезпеку повiтряної атаки. Що ж, не хотiлося, звичайно, заздалегiдь розкривати козирi, але задля порятунку мiста доведеться застосувати до цього дня невiдому зброю. Крилатому чудовиську протистояв механiчний монстр, який вiддалено скидався на сумiш павука i сталевої сороконiжки. З парового казана вже курився димок. Молодцi юнаки, що заздалегiдь закинули вугiлля.
  Парова катапульта, це майстерне поєднання технологiй паровоза, лебiдки, багатолапних балiстiв i навiть... музичної табакерки. I цей викований iз загартованої сталi звiр мiг метати майже зi швидкiстю кулемета, на дистанцiю до двох верст будь-яку вражаючу рiч. Дiвчата-войовницi були першими у свiтi, хто здогадався пристосувати поршневий двигун пiд метання зарядiв. Дикорос особисто повернув важiль, майстерно викована з ланцюжкiв стрiчка почала рухатися, вставляючи камiння в лопатi, що швидко обертаються.
  Так як татари мчали щiльною купою, промахiв майже не було, навпаки, кожен важкий камiнь, вiдскакуючи, збивав по кiлька вершникiв, що напирали. Одне погано, шкала прицiльностi слабка, в монголiв потрапити ще можна, а спробуй, врази дракона, що летить! Триголовий монстр повернув голови i розкрив широкi, iкластi, що вiдливали алмазами пащi.
  Полум'я, що вилетiло, пролетiло повз вал i вдарило по будинках. Почувся вереск i крики, кiлька, наполовину слiпих жiнок, бiгли вулицею, з неприродною швидкiстю спалахнули вдома. На щастя, пiсок i важкi бочки з водою, а також пожежнi команди були напоготовi. Частина хат, особливо близьких до стiни, була покрита пожежостiйким азбестом. Пiд дружним натиском, хижий вулкан зблiд i, втративши силу, звернувся до струмкiв блiдого диму.
  Але дракон явно не хотiв здаватися, вийшовши з пiку, вiн розвернувся з витонченiстю перевантаженого штурмовика i знову обрушив потоки вогняного смерчу. Татари вже встигли дiстатися стiни, тому шалене полум'я вразило i їх. Серед жертв виявився i грiзний Бурундай, розкiшний одяг спалахнув, i вiн з ревом пораненого вепря кинувся назад. Дiсталося i росiйським воїнам, а частина льоду помiтно оплавилася, оголивши землю та колоди. Одяг на Дикоросi тлiла, але боєць Антонов, що стояв на стiнi, встиг вилити на нього вiдро води, вiд розпеченої кольчуги повалила пара.
  -Що за диявольське наслання, шкода, що крута Юлiана нас не бачить!
  Дракон знову розвернувся i спробував зайти на третє коло. Волхв Савелiй чиркнув пальцями, йому вдалося запустити невелику вогненну кульку, удар припав у середню голову дракона. Невеликий вибух не завдав триголовому монстру особливих втрат, але злегка збив з траєкторiї, внаслiдок чого, дракон пальнув ранiше, вогняний вихор припав по нукерських рядах, що нагромадилися. I знову шаленi завивання, частина татар подалася назад. Тут-то Дiкорос i примiтив молоду високу дiвчину, що хвацько махає двома гострими мечами. З нелюдською швидкiстю, вона рiзала в капусту своїх супротивникiв, завдавала страшних ударiв ногами, лiктями, i навiть головою, пурхаючи як метелик.
  Лише одна, вiрнiше, двоє людей могли зробити подiбне спустошення:
  -Юлiана! Рудий ангел, це ти?
  -Носом нюхаєш квiти! З трьох метрової висоти!
  Iз смiхом вiдповiла Юлiана. Дiвчина-войовниця, зi швидкiстю очумiлого гепарда, злетiла на вал, залишивши на стiнi ледь помiтнi кривавi слiди.
  -Не кажи, i так все ясно! Треба загасити крилатий смолоскип!
  Юлiана, дико свиснула, дракон, вирiвнявши полiт, заходив на четверте коло. Воїн, що стоїть поруч, пiдказав їй:
  -Використовуй катапульту, Юлiана, збий його валуном.
  Дiвчина-войовниця грiзно гаркнула.
  -Я сама краще знаю, що менi використати!
  Юлiана блискавично пiдхопила три майстерно викутi ланцюжки. Це була, теж їхнiх дiвчат-войовниць iдея, з'єднай два або три невеликi каменi, пострiл з двох, або бiльше балiст i скошена, понiвечена цiла шеренга. Розгорнувши парову катапульту, Юлiана заскочила на лопату i вдарила ногою важiль. Її пiдкинуло високо вгору, вже в польотi дiвчина-войовниця замахала руками, вiртуозно обертаючи мечами, спрямовуючи стрiмкий рух, примудрилася приземлитися на спину дракона, що втикала шипами. Чудовисько здригнулося, спробувало скинути зухвалою дiвку-сiдка, але майстерно звитi ланцюги, захлеснули величезнi пащi - грiзний монстр виявився повнiстю осiдланим.
  -Навiщо тобi три голови? Однiєї не вистачає? Дiрявi, то я їх ланцюжком закую, щоб останнi мiзки не вилетiли!
  Дiвчина-войовниця розсмiялася своїм незграбним жартом. Дракон рiзко набрав висоту, потiм вiдтворив петлю Нестерова, м'язи пiд шкiрою ходили ходуном, монстр докладав вiдчайдушних зусиль, щоб скинути непроханого сiдока. Гарячi потоки повiтря обдували велетенське тiло, змiй мчав, як камiнь, випущений з катапульти, або, швидше за все, метеор. Атмосферна хвиля збивала татар iз колiй.
  Юлiана проворкувала:
  -Не вражає!
  Сон великої воительки Юлiани все ще продовжувався. Трохи розпалася дiвчина.
  Дiйсно, що для дiвчини-термiнатора дракон, що смикається, коли вона проходила пограничнi навантаження в дванадцяти змiнних площинах, розганяючись до ста п'ятдесяти земних тяжiнь i, одразу пiрнаючи в невагомiсть, потiм знову виходячи на сублетальну межу навантаження. Будь-який представник флори та фауни черв'як перед цим продуктом генної iнженерiї.
  Чудовисько зробило спробу розгорнути голови, страшно брязкаючи величезною пащею. Дiвчина-войовниця з усього розмаху рубала легендарним мечем, вона цiлилася по найчутливiшому мiсцю - нiздрi. Перший удар був плашмя, з нiздрi вилетiли срiблястi бiсеринки, подiбно до перлiв вони виблискували на сонцi.
  -Гарнi у тебе соплi, мабуть, кажуть, що дракон може випорожнитися золотом.
  Змiй ударив вогником. У вiдповiдь, гарна i спритна Юлiана рубала вiстрям, удар був рiзкий i точний, лезо трохи почервонiло, а з величезного носа виступили вишнево-рубiновi росинки. Вони застигали просто на льоту, сплiтаючись у дивовижний орнамент.
  Дiвчина засмiялася:
  -Клас, а ну повтори трюк!
  Монстр уже смикався, проте продовжував набирати висоту, стiльний град Рязань ставав дедалi менше. Ось вiн у вiзкове колесо, ось уже в блюдце, а ось i з маковим зернятком, остаточно сховавшись за хмарами. Блиснуло чорне, у яскравих зiрочках небо, вони залiзли в стратосферу, стало важко дихати, повiяло холодом вакууму. Хоч легендарна Юлiана i не проста людина, але без повiтря обходитися не може. Але, мабуть, i дракону нема, рептилiя виходить судомами, задихається, от i доводиться знизити висоту. Повторювати подвиг Руслана три днi i три ночi Чорноморця, який тримав бороду, явно не полювання. У головi з'являється фраза з дитячого сайту, чомусь їй дуже хочеться її повторити.
  I дiвчина-войовниця вимовляє:
  -Ми З тобою однiєї кровi ти i я!
  Дракон немов уловив сенс, здригнувся i припинив полiт. Потiм почав повiльно знижуватися.
  Красива i мускулиста войовниця промовила:
  -Правильно мислиш крилатий мiй брат! Чи буде з тобою у нас результат!
  Внизу кипiло справжнє побоїще, монголи вже вiдкочувалися вiд стiн, i чудова Таша вирiшила, що настав оптимальний момент для удару. Молодець, хоробрий дiвчина, її видно вiдразу, де вона пройшла, залишається кривава, густо вимощена трупами дорiжка. Не тiльки ноги й руки, двi подовженi коси Ташi потрощують вплетеними на ланцюгах кинджалами iз загартованої сталi.
  Юлiана сказала сама собi, тупаючи ногою:
  -Я собi такi причиндали обов'язково зроблю! А тепер, зiгрiємо магланiв!
  Дике полум'я вирвалося потрiйним вулканом з луджених ковток, татари скупчилися надто щiльно, i їх, просто сотнями смажило, пекельним багаттям, що виливається з пащ. Особливо сильно злякалися конi, проте бiльшiсть скакунiв вже були вiдбитi раптовим ударом у спину, лише особиста охоронна тисяча Гуюк-хана залишалася пiд сiдлом. Виверження тривало, змiтаючи одним залпом у вогненний ураган сотнi та сотнi бiйцiв. Жовтий змiй з очима, що звузилися, спостерiгав за поверненням свого дракончика.
  Боєць зi сходу проревiв:
  -Зрадник! Ось ви всi представники драконячого роду, завжди зраджуєте i служите тому, хто сильнiший!
  В лютi, нiндзя-чарiвник спробував вразити зухвалого наїзника, з кулеметною швидкiстю метаючи пульсари. Юна воїнка Юлiана посмiхнулася i повнозвучно спiвала:
  - З вогненною водою - перекинь склянку! Ти чужинець крутий - полум'ям харкал!
  Ось це дiвчина - весела, з гумором. I пульсари з вогню їй не страшнi.
  Юлiана легко збивала їх, використовуючи легендарну зброю i час вiд часу направляючи звiра на ворожi загони. Такий багаторазовий вогнемет з крилами, краще ста механiчних на кiннiй тязi.
  Мабуть, навiть це по кручi штурмовика, i звiдки в нього стiльки пального, не спливає запал? Треба буде на дозвiллi вивчити монстра i створити нову, ранiше небачену зброю! Стрiли, як просо вiдскакують вiд товстої, переливної, мерехтливої всiма кольорами веселки, броньованої шкiри. Попадання лише на митi змiнюють розмальовку Рубiново-червоне стає бузково-фiолетовим. Лiлово-сапфiрове, навпаки, звертається в ало-оранжеве, золотаво-жовте, в смарагдово-салатове. Це дуже красиво, шкода, що в гарячцi кривавого бою, нiколи насолоджуватися казковим видовищем.
  Росiйськi ратники i солдати Бiлого легiону, сформованого дiвчатами, тим часом вже порубали бiльшу частину монгольської ратi. Особливо моторошно стало, коли в справу вступили механiчнi вогнемети, такий подвiйний удар будь-яка армiя не може витримати. Ще хвилина, i почнеться безладна втеча. Жовтий змiй на мить завагався.
  Наказ Батия зрозумiлий, пiд шумок убити спадкового кагана, але плата надто низька. Нi, вiн його вб'є пiзнiше, а поки виведе з-пiд росiйських мечiв:
  -Вiдiйдемо, каган, я тебе прикрию!
  -А як же триголовий мангус? Я не дозволю йому мучити мою армiю!
  Нiндзя клацнув пальцем, посипалися iскорки:
  -Я можу прочитати складне заклинання, i вiн повернеться у свiй свiт, але тодi сiм рокiв не зможу його викликати! Хоча є варiант! Заклинання рiвня Хале!
  -Це як?
  Не по роках жирне й одутле обличчя Гуюка витяглося. Нiндзя-кiлер пояснив:
  -А Так! Якщо я його бiлого мангуса вб'ю, то мiй дракон буде, якщо вiн мене, то його!
  Японський чародiй прошепотiв довгу мантру, талiсман блиснув яскравiше за сонце. Захоплена азартом винищення, Юлiана раптом вiдчула, як пiд нею зникла гнучка лощена спина могутнього i вже слухняного монстра. Вона опинилася в повiтрi, зi швидкiстю каменя летячи вниз. Падiння було неприємним, але не смертельним. Пробивши метрову кучугуру, з люттю пораненого кабана воїнка-термiнатор обрушилася на монголiв. Останнiй органiзований опiр впав, жалюгiднi залишки величезного вiйська кинулися в повальну втечу.
  Найкрасивiшi дiвчата, Юлiана та Таша, буквально змагалися у винищеннi нукерiв, що втратили орiєнтацiю. Гуюк-хан, тим часом став практично невидимий, його хортий кiнь бив усi рекорди iподрому, спадковий каган думав лише про власну шкуру.
  -Нi, це не самурай! Жалюгiдний боягуз. У падлу служити такому мiкадо!
  Гаркнув нiндзя.
  Жовтий змiй дiстав два могутнi катани, схрестив їх i рiзко смикнув, вiд лез вiдокремилася iскриста рожева кулька. Магiчний самонавiдний пульсар, стрiмко злетiв у напрямку до прекрасної Юлiани.
  Войовниця-термiнатор встигла помiтити рух, на льоту зрубала вогненний потiк, невеликий вибух розлетiвся блискавками, розкидав десяток-другий монголiв:
  -Це диявол! Самурай пекла!
  Крикнув Жовтий змiй. Нiндзя вже приготувався було рвонути на зустрiч кривавiй Юлiанi, як на його голову прийшла елементарна думка. "Що якщо вiн одразу не вб'є цю найсильнiшу дiвку-бiйця, то до неї приєднається блондинка-термiнатор Таша, i тодi наслiдки стануть катастрофiчними. Тим бiльше, що вона пiдкорила дракона, а пiдкорити великого змiя може лише дуже могутнiй воїн".
  Нiндзя просипiв:
  -Я Змиваюся пташки! Iду, щоб повернутися!
  Жовтий змiй, розгорнувши бiлий плащ, закопався у снiг. Потiм захлинаючись, почав шепотiти заклинання перемiщення.
  Юлiана продовжувала шалене переслiдування, крута Таша не вiдставала. Не дивлячись на всю жорстокiсть сутички, вони не на мить не випускали з поля зору царський намет наслiдного кагана.
  -Вiн втече, наздоженемо ватажка!
  Запропонувала Юлiана. Метнувши ногою диск, Таша недбало вiдповiла, продовжуючи стрiмкими помахами рiвняти монголiв, що втiкають.
  -А навiщо! Зайву радiсть принесемо Батизi, та й це надто гуманно. Меч вбиває легко, а джихангiр просто здере з нього шкуру.
  Юлiана, зрiзавши одним помахом чотирьох, зареготала.
  -Якщо вiн сам не обломить Батию роги! Будемо гнати їх до самого табору, чи як?
  Таша хихикнула i видала:
  -Батий неабияк наклав у штани, а чим менше магланiв уцiлiє, тим краще!
  Дiвчата-термiнатори додали кроку, це нагадувало гру в наздоганяння, нукери вiдчайдушно хлестали коней, роздираючи в кров боки. Докладаючи вiдчайдушних зусиль, їм вдалося злегка вiдiрватися вiд руських вершникiв, але не можна уникнути тих, хто був сконструйований швидше за гепард!
  Пiсля сну Юлiана помiтно пiдбадьорилася. Як i її команда.
  Петро першим взяв слово:
  - Давайте, покiнчивши з Японiєю на морi, доб'ємо їх i на сушi!
  Юлiана палко пiдтримала цю iдею:
  - Звичайно! Навiщо припускати загибель нових росiйських солдатiв!
  Таша також висловилася:
  - Куропаткiн надто нерiшучий полководець. Тож не факт, що вiн зможе перемогти, навiть з урахуванням ослаблення японцiв пiд час штурму Порт-Артура!
  Карен рiшуче пiдбив пiдсумок:
  - Наступаємо! Це наш шанс i шанс Росiї!
  Пiсля чого, потужний i ультрасучасний танк почав рухатися. Так, у Японiї поганий день. I вони не раз проклянуть момент, коли їм спало на думку воювати з Росiєю.
  Танк рухався у напрямку японських вiйськ. Юлiана iз захопленням промовила:
  - А менi такий дивовижний сон снився. Нiби я та Таша захищаємо Рязань вiд полчищ Бату-Хана.
  Петя пожвавiшав:
  - А я увi снi був?
  Юлiана заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Тебе якраз не було!
  Юнак з досадою простогнав:
  - Як шкода!
  Юлiана засмiялася i помiтила:
  - Ти мiг нам завадити! Зате ми з Ташею були такi крутi!
  Дiвчина-блондинка спитала з подивом:
  - Крутi були?
  Юлiана охоче пiдтвердила:
  - Так, дуже крутi! А я навiть осiдлала дракона!
  Таша засмiялася i вiдповiла:
  - На драконi ти була дуже красивою!
  Юлiана охоче пiдтвердила:
  - Це як у казцi! Там де дракони, i ельфи, i все таке гламурне!
  Петя вiдповiв iз щирим почуттям:
  - Ти i без дракона дуже гарна! Просто фея, i диво iз чудес!
  Юлiана впевнено заявила:
  - Я всiх перемагатиму! I з драконами, i без драконiв!
  I войовниця показала кулак.
  Першим росiйський танк атакував японцiв, якi стояли пiд стiнами Порт-Артура. Їх було досi досить багато. Запрацювала артилерiя. У вiдповiдь ударила гармата 152-мiлiметра грiзного танка, а також вiсiм забiйних кулеметiв. I знову самураїв почало скошувати сотнями.
  Кулемети - "Дракони", дуже забiйна рiч. П'ять тисяч куль за хвилину - просто звiр якийсь.
  Японцi падали пробитi, розiрванi на шматки, з роздробленими черепами. Їхнi животи лопалися, а тiла пiдскакували, пiдкинутi нищiвними ударами вогню.
  Рвалися й уламковi з кумулятивною начинкою снаряди. Вони вiдмiнно пiдходили як у стрiльбi пiхотою, так i для пробивання днища кораблiв.
  Ось це дiвчата-термiнатори i професор справжнiй генiй. Так взялися молотити самураїв.
  Юлiана вигукнула:
  - Хай славиться росiйський дух!
  Таша натиснувши на кнопку джойстика, послала зливу куль, продовжила:
  - I наш цар, Микола Другий!
  Юлiана продовжувала посилати снаряд по снаряд. Кожнi три секунди вилiтало забiйне. I замовкали японськi батареї. I гинули жовтошкiрi солдати у великiй кiлькостi.
  Таша, викосивши кiлька шеренг самураїв, пiдтримала:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває.
  Юлiана. продовжуючи, плюватися снарядами з забiйною начинкою, а вони куди потужнiшi вiд пластиду, продовжила:
  - У всьому всесвiтi немає його красивiшого.
  Таша ведучи нещадний вогонь японцями, додала:
  - Стисни мiцнiше витязь кулемет.
  Юлiана ламаючи самураїв, закiнчила:
  - Помри за Богом цю Росiю!
  Дiвчата справдi такi, що супер! Чудова красуня. Дивишся на них i милуєшся. А ось японцям це чиста смерть. Танк пройшовся батареями. Вибив гарматнi розрахунки. Зробив це дуже, i дуже швидко. Потiм пройшовся окопами. Теж багатьох викосив. Точнiше не багатьох, а майже всiх. Винищення виявилося тотальним. Тут уже, звичайно, все виходило автоматом. Так знищували японцiв.
  Юлiя, зi смiшком помiтила, натискаючи на кнопки джойстика:
  - Ми, швидше за кати, нiж воїни!
  Таша хихикнула i погодилася:
  - Свободи, генiя та слави кати!
  I знову цiвками стрiляє. I вибиває самураїв iз дикою силою.
  Петя рацiонально зауважив:
  - Менше буде блакитних, у Японiї виникне дефiцит чоловiкiв!
  Юлiана розреготалася, i знову врiзала снарядом:
  - Стережiться жiнок! Жiнок, бережiться!
  Ось це справдi така дiвчина, що вiд неї вiдскакують i снаряди, i уламки, i будь-якi кулi. Принаймнi дiвчина є реальним термiнатором.
  Таша взяла i заспiвала:
  - Крокують легiони,
  Блищать у них багнети.
  За нами мiльйони,
  О росiйськi полки!
  I знову як посипле зливою на супротивника. I не дає їм спуску на соту частку ампера.
  Юлiана, викидаючи з монотоннiстю дятла снаряди, прошипiла, щойно проспiвавши з глузуванням:
  - Раз, ударник, два ударники, вiн хитається.
  Таша ведучи вогонь, пiдтвердила пiсню:
  - Раз ударник, два ударники, вiн валяється!
  Юлiана енергiйно пiдтримала:
  - Раз дощечка, два дощечка - труна будується.
  Таша, продовжуючи пальбу i вибиваючи супротивника кулеметними чергами, прошипiла:
  - Раз лопатка, два лопатки - ямка риється!
  I войовниця пiдморгнула своїми сапфiровими очима. Адже вона реально така краса.
  Юлiана придивлялася до позицiй. Танк працював швидко, i вiд армiї генерала Ноги практично нiчого не залишилося. Схоже, i самого командувача вбили. Добиваємо останнiх японцiв з облогової армiї.
  Карен логiчно зауважив:
  - Ось до чого технiка дiйшла! Чотири людини за кiлька годин знищили понад вiсiмдесят п'ять тисяч японцiв.
  Юлiана, зло посмiхнувшись, помiтила:
  - Потрiбно знищити й решту! Нiкого не кинути!
  Таша заспiвала, ведучи вогонь за останнiми тисячами самураїв:
  - Нi, не будуть золотими гори, всiх ворогiв Русi уроєм скоро!
  Петя додав:
  - Нi, не геморой, супостата ти скорiше урою!
  Викосивши поголовно армiю генерала Ноги, дiвчата-термiнатори тимчасово вилiзли з танка i пробiгли босонiж снiгом. А що вже зима.
  Вже однiєї пiхоти вони винищили понад сто п'ятдесят тисяч. I плюс ще японський флот. Тим не менш, ще понад двiстi п'ятдесят тисяч японцiв стоять проти армiї генерала Куропаткiна.
  Юлiана, човгаючи босими ногами, запитала у Ташi:
  - А що ти вiдчуваєш, вбиваючи стiльки людей?
  Дiвчина-блондинка чесно вiдповiла:
  - Не знаю! Таке сприйняття, наче це комп'ютерна гра! Нi лютi, нi гнiву, чи особливої радостi не вiдчуваєш!
  Юлiана хихикнула з досадою:
  - Ось це i є вiйна!
  Таша перекрутилась у сальто. Її червонi, круглi п'яти так i миготiли. Взагалi вона чудове дiвчисько, здатне домагатися без особливих зусиль дуже багато чого. I не миттям, то катанням.
  Дiвчата бiгли снiгом. Їхнi тiла дуже виразнi. Груди великi, стегна розкiшнi, наче крупи у коней, мускулатура рельєфна. Такi ось красунi-богатирки. Вони найреальнiша жiноча сила. Стiльки грацiї. А ноги - пiд засмаглою шкiрою перекочуються кульки м'язiв.
  Ось їм назустрiч попалися три японськi розвiдники.
  Дiвчата перекрутились у сальто. I як голими п'ятами врiжуть самураям у пiдборiддя. I реально зламали їм щелепи. I вибили усi зуби. Пiсля чого дiвчата заспiвали:
  - Велич росiян визнала планети,
  Ми мчимося впевнено вгору.
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  I знову красунi пiдморгнули смарагдовими очима. Вигляд у них такий бойовий. Активно дiють войовницi. I знову пробiжка.
  Юлiана пiдстрибнула. Прокрутила в повiтрi вертушку i помiтила:
  - Ми такi крутi. Можемо i весь свiт завоювати!
  Таша хихикнула i вiдповiла:
  - Iмператриця планети Земля -
  Це дуже круто!
  I обидвi дiвчата пiдморгнули одна однiй. Пiсля чого помчали назад. Справдi, щодня вiйни дуже дорого обходиться скарбницi царської Росiї. I швидше час iз японцями кiнчати.
  Карен зустрiв дiвчат iз променистою посмiшкою:
  - Ну, як, набiгалися?
  Юлiана заявила з усмiшкою:
  - Набiгалися i готовi до бою!
  Таша агресивно зауважила:
  - Усiх переб'ємо!
  Карен махнув рукою i наказав:
  - Тодi погнали!
  Юлiана засмiялася i вiдповiла:
  - Наша четвiрка найбiльш смертоносна у свiтi!
  Таша на це заперечила, тупаючи босою ногою:
  - Не у свiтi, а у всесвiтi!
  I потужний, агресивний та забiйний танк погнав на всiх швидкостях. Ще понад двiстi п'ятдесят тисяч японцiв попереду. Але ж снарядiв вистачить i на мiльярд солдатiв!
  Дiвчата, професор i студент- ось це команда, яка всiх сомне i скрутить в баранячий рiг. I летить собi танк до японських вiйськ. Грiзно мчить собi. Хоче всiх поламати.
  Юлiана заспiвала iз захопленням:
  Простори Росiї - прекрасної, рiдної,
  Де перли снiгiв, рiчок безкраїх кришталь,
  А росiйський солдат iз генералом єдинi.
  Святий символ держави - орел Православний, наш царю!
  I ось швидкий танк фактично злетiв. Пронiсся наче реактивний винищувач. I опинився перед японцями. Знову запрацювала унiверсальна гармата та кулемети-дракони. Дiвчата за справу взялися дуже завзято. Без зайвих церемонiй.
  Юлiана стрiляла з гармати, вибивала японцiв i спiвала:
  - Славитись Русь моя, Сталiн i Ленiн, одна сiм'я!
  I сяє руде чортове смарагдовими очима. А як довбає самураїв. Залюбуєшся.
  I Таша теж не поступається. Молотить японцiв.
  I спiває:
  - Швидкiсть ти не скидай на вiражах. Наша доля, дiвчата перемагати!
  Войовниця була у повному ажурi. I така стрiмка у поливаннi противника вогнем.
  А пальчики натискають кнопку джойстика.
  Юлiана ведучи пальбу, помiтила:
  - У Росiї двi бiди...
  Петя тут її перебив:
  - Якби тiльки двi!
  Юлiана ведучи вогонь, iз задоволенням погодилася:
  - Так, якби тiльки двi!
  Таша стрiляючи, укладала японцiв сотнями, взяла та заспiвала:
  - За двi, за двi зими. За двi, за двi весни!
  Юлiана, ведучи вогонь, додала:
  - Замочу японцiв i повернуся!
  Таша хихикнула i вiдповiла:
  - Порт-Артуре наш! I нiкому не дозволимо забрати нашу Манчжурiю!
  I войовниця знову молотила самураїв. Росiяни не програють японцям. Це вкотре доводить, наскiльки Росiя непереможна!
  Юлiана рознесла батарею i проворкувала:
  - Славитися Русь у найдальших країнах та столiттях!
  Таша теж просипiла:
  - I жодної сили нас не зупинять!
  I знищила ще кiлька тисяч самураїв. Потiм танк просунувся вперед, i збирання врожаю продовжилося.
  Петя, дивлячись на це, висловив свою думку:
  - Якщо вiйна буде настiльки блискуче виграна, то що робитиме Росiя далi?
  Карен подивився, як дiвчата хвацько викошують японцiв, i припустив:
  - Чи буде вiйна, чи з нiмцями, чи з англiйцями! Але в будь-якому випадку битва з Країною Вранiшнього Сонця не остання!
  Юлiана, рознiсши чергову батарею, заявила:
  - Ось ми так нiмцям дамо, ну так їм дамо, що мало не здасться!
  Таша, круша самураїв, додала:
  - I не буде кого набирати Гiтлеру у Вермахт!
  Юлiана, натискаючи пальцями на кнопки джойстика, агресивно заявила:
  - А шкода арiйцiв. Стiльки загинуло гарних бiлих хлопцiв!
  Таша з цим, сумно киваючи, погодилася:
  - Так, загинуло стiльки гарного народу! I заради чого!
  Дiвчина вдарила по японцях i помiтила.
  - I японцi гарна нацiя, а ми змушенi з ними воювати! Хоча це теж не надто добре!
  Петро логiчно зауважив:
  - А звiрi? Хiба вони не вбивають один одного? А людина, це лише тварина вищого порядку!
  Карен усмiхнувся i заперечив:
  - Людина, на вiдмiну вiд звiра, має душу! I його душа справдi унiкальна та безсмертна! Тож ми i тварини цiла прiрва!
  Петро на це заперечив:
  - А мавпи? Адже у них теж високий рiвень iнтелекту. Ось одна з них знає три з половиною тисячi слiв!
  Професор вiдповiв:
  - Але ж вони нашi родичi!
  Юлiана вистрiлила японцями i проспiвала:
  - Я мавпа! Теж людина!
  Таша, викошуючи самураїв, проворкувала:
  - Не ходити в мавпах цiле столiття!
  Супертанк продовжував викошувати японцiв. А чому б i нi? Адже вiн справдi божевiльний звiр,
  котрий по сорок тисяч куль викидає за хвилину. А його броня непробивна, практично для будь-яких снарядiв. I не лише початку ХХ столiття.
  Юлiана, стрiляючи, агресивно заявила:
  - Для Росiї цар Микола зробив багато, але так i залишився неоцiненим i недооцiненим!
  Таша, заливаючи японцiв вогнем, погодилася:
  - Це вiрно! Царя вбили. Змусили батюшку вiдiйти вiд престолу! А що хiба стало краще?
  Юлiана вистрiлила з гармати i додала:
  - Стало ще гiрше! I прийшли до влади, ще пiдлiшi люди!
  Таша хихикнула, вдарила по японцях i заявила:
  - Так битимемося за краще майбутнє! I за волю Росiї!
  Юлiана, ведучи вогонь, сказала:
  - За змiни та перемоги!
  Пiсля чого показала свiй кулак. Вона дiвчина, яка здатна створити таке. Що потiм i самураям не розв'язатись. А кулемети працюють. Усi косять та косять.
  Вони, справдi, проорюють цiлi шеренги трупiв. I вбивчо розчищають простiр.
  Генералу Куропаткiну донесли, що у японцiв твориться щось дивне. Стрiлянина, вибухи, хтось на них напав.
  Куропаткiн заявив:
  - Спокiй! Тiльки спокiй!
  Генерал Лiневич помiтив iз тривогою:
  - Ваше превосходительство, може завдамо зараз удару?
  Генерал-ад'ютант Куропаткiн заявив:
  - Нi! Звичайно ж нi! Це може бути японська пастка!
  Генерал Лiневич несмiливо зауважив:
  - Це наш шанс виграти нарештi цю вiйну!
  Куропаткiн тремтячим голосом заявив:
  - Терпiння, терпiння та ще раз терпiння!
  Лiневич бiльш сердито заперечив:
  - А ось Олександр Суворов казав: мить дає перемогу!
  Куропаткiн сухо буркнув:
  - Командую тут я! I ми маємо насамперед зберегти армiю. I взагалi, Японiя скоро видихнеться!
  Лiневич запропонував:
  - Може, хоч провести розвiдку?
  Куропаткiн неохоче погодився:
  - Це можна тiльки обережно!
  Лiневич агресивно буркнув:
  - В Iм'я царя та Батькiвщини!
  А супертанк тим часом пiдчищав японцiв. Вибивав їх, розстрiлював у рiзний спосiб.
  Юлiана, ведучи нещадний вогонь, запитала професора:
  - А це що наша остання операцiя?
  Карен з усмiшкою запитав:
  - А чому ти так думаєш?
  Руда бестiя помiтила:
  - Бiльших з'єднань у японцiв немає!
  Цвяха i розстрiлюючи самураїв, Таша теж погодилася:
  - А справдi, Японiї бiльше нема чим воювати!
  Карен вiдповiв з дещо невпевненим виглядом:
  - Японiя може зiбрати ще новi вiйська та закупити у Америки та Британiї новi кораблi. Тож вiйна, скажiмо прямо, ще не зовсiм закiнчена!
  Юлiана, ведучи вогонь по самураях, помiтила:
  - А якщо Росiя запропонує свiт Японiї на помiрних умовах? Ми заберемо тiльки Курильську гряду, а решта залишиться, як i було до вiйни?
  Професор погодився:
  - У цьому випадку, швидше за все, буде свiт!
  Петя сердито зауважив:
  - Якби не революцiя, то все одно японцiв перемогли б. Нiкуди б вони не подiлися!
  Таша, заливаючи самураїв вогнем, охоче погодилася:
  - Звичайно! Нiкуди б вони не подiлися!
  Юлiана, снарядами розриваючи японцiв, запропонувала:
  - А давайте захопимо мiкадо!
  Таша агресивно пiднялася:
  - Захопити мiкадо? А що цiкаво!
  Петя помiтив iз посмiшкою:
  - А чи це не буде перебором?
  Карен також висловив сумнiв:
  - А чи це не перебiр? Адже одна справа захищати своє, а iнша, лiзти до Японiї, яка, скажiмо прямо, теж воює не на споконвiчно-росiйських землях!
  Юлiана прошипiла, знову розбиваючи японцiв снарядами:
  - А чи варто виявляти подiбне милосердя?
  Таша, натискаючи пальчиками на кнопки джойстика, кивнула:
  - Справдi, чого нам таке? Можемо й мiкадо захопити!
  Петрик засмiявся:
  - Я на тобi, як на вiйнi! А на вiйнi, як на тобi!
  Карен суворо вiдповiв:
  - Потрiбно знати мiру! Адже ми не випадковi попаданцы! Ми тi, хто серйозно та свiдомо змiнює iсторiю! Тож треба виявляти почуття, зокрема й заходи!
  Юлiана вистрiлила i заспiвала:
  - Ех, мiра, мiра! До чого є холера!
  Супертанк працював активно. Вже понад сто двадцять п'ять тисяч японцiв знищено. Залишилась половина.
  Таша заспiвала з усмiшкою:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  До основи, а потiм,
  Ми новий класний свiт збудуємо,
  Щоб у ньому не знали бiд, проблем!
  Юлiана, ведучи дуже забiйний вогонь, шикнула:
  - За доброго та справедливого царя!
  Петро запропонував:
  - А може, захопимо пару трофейних бочок саке?
  Юлiана отруйно посмiхнулася:
  - А що, ти хочеш випити?
  Петя заперечливо похитав головою:
  - Спортсмени не п'ють!
  Юлiана, пiдiрвавши чергову батарею, хихикнула:
  - З дрiбного посуду!
  Таша запропонувала:
  - Вип'ємо пальмового пива. Воно кориснiше!
  I збила чергових японцiв.
  Карен вiдповiв:
  - Спершу справа, а розваги потiм!
  Модернiзований танк Т-95 продовжував винищення самураїв у геометричнiй прогресiї. Ця машина демонструвала свою ефективнiсть. I негативну силу лютi квазiматерiї, що розмножується.
  Юлiана, ведучи вогонь японцями, логiчно помiтила:
  - Все ж таки це не зовсiм правильно. Виходить, ми без суперзброї нiчого не можемо!
  Таша сердито вiдповiла:
  - Якiсь вищi сили завадили Росiї виграти вiйну з Японiєю. Адже хороша намiчалася справа, євангелiзацiя Китаю. А так вийшло не надто гарно!
  Петя поставив запитання:
  - А як же тодi Бог? Чому не допомiг Православ'ю?
  Юлiана, посилаючи снаряд по снаряд, вiдзначила:
  - Ось i воно! Насправдi, допустити перемогу японцiв над Православною країною. Це i справдi така зрада для росiйської вiри!
  Таша, заливаючи японцiв вогнем, сердито помiтила:
  - Iмперська релiгiя не має бути пацифiстською. Хiба можна стати великою країною, якщо жити по заповiдi: вдарили тебе правою щокою - пiдстав лiву!
  Юлiана з цим охоче погодилася, руйнуючи японцiв:
  - Звичайно! Пацифiзм нам нема до чого! Полюби свого ворога! Хiба це заповiдь?
  Петя заспiвав iз наснагою:
  Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Так повелося - горила взяла камiнь.
  Коли на лайку, той, хто жив приречений,
  А в серцi палко палахкотить полум'я!
  
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Йому ж танк милiший за лiмузин.
  Хто хоче грiш звернути в п'ятак -
  З народження розумiє - править сила!
  Таша вигукнула, з люттю вулкана, що клекотить, заливаючи японцiв вогнем:
  - Так, автомат! I сила-це головне! Ми повиннi перемогти!
  Юлiана в несамовитостi i лютi прошипiла, вибиваючи японцiв:
  - Я є те, що народжене перемагати! I анiтрохи не менше. Наша перемога буде за нами!
  Таша погодилася, натискаючи на кнопки джойстика:
  - Так буде найкраще! Ми правили, i правитимемо завжди! Я маю на увазi, Росiю!
  Юлiана, вибиваючи японцiв, пропиляла:
  - Не лукавитиму, менi хочеться правити! Але не машиною iржавою, а цiлою державою!
  I дiвчина смiла вже останню батарею країни Сонця, що сходить. Вона ж така красуня, що бути їй чемпiонкою свiту. I нiколи не пiддатися слабкостi та боязкостi.
  Таша, стрiляючи, пробурмотiла:
  - Стану королевою! Або, ще краще, iмператрицею!
  Юлiана продовжила:
  - А що вiйна, а що вiйна, погана тiтка та стерво вона! Зате гарних плодить хлопцiв, велить - ти боягуза в собi убий!
  Петро згiдно кивнув:
  - Правильно, убий у собi труса! Я думаю, якщо Микола другий i зрiкся престолу, то зовсiм не через боягузтво!
  Юлiана рiшуче заявила:
  - Тепер уже не зречеться! Ми змiцнимо царський престол, так що вiн стоятиме вiками!
  Таша вигукнула:
  - Будь великим царем Миколай другий! Ми тебе пiдтримуємо! Не буде революцiї - буде Велика Росiя!
  Ось, нарештi, войовницi закiнчили iз винищенням армiї країни Вранiшнього Сонця. Знищили понад двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв. Таким чином, майже всi сухопутнi вiйська Японiї виявилися знищеними. Так само, як i вiйськово-морський флот припинив iснування.
  Юлiана з усмiшкою помiтила:
  - I варто було так поратися? Тобто я хотiла сказати психовати? Не надто довго чинячи опiр армiя, яка примудрилася здолати Росiю!
  Таша впевнено заявила:
  - Росiя програла виключно через п'яту колону. В iншому випадку, все одно ми б перемогли!
  Петя запитав професора:
  - А ми що робитимемо? Повернемося, чи продовжимо?
  Професор увiмкнув комп'ютер i повiдомив:
  - Нинi нам видадуть прогноз подальшого розвитку царської Росiї. Якщо все буде гаразд, то повернемося.
  Почувся приємний жiночий голос;
  Пiсля повного знищення сухопутних японських сил та флоту, мiкадо запропонував свiт. США та Британiя висловилися бути посередниками. Умови були вигiдними для Росiї. Країна отримала Курильську гряду та Тайвань. А також контроль над Манчжурiєю, Кореєю, Монголiєю. Крiм того, Японiя ще й виплатила контрибуцiю двiстi п'ятдесят мiльйонiв золотих росiйських рублiв.
  Авторитет царя Миколи другого вирiс, i стався спад революцiйних настроїв. У країнi почалося бурхливе економiчне пiднесення. Виникла Жовторосiя. Частина Китаю добровiльно увiйшла до складу Росiї, а також Кореї та Монголiї. Царська iмперiя стала бiльшою, виросло її населення. Економiчне зростання почалося ранiше, нiж у реальнiй iсторiї, i було сильнiшим.
  Держдуми був, i царський уряд мiг краще пiдготуватися до Першої свiтової вiйни. У Росiї з'явилися першi у свiтi легкi танки "Мiсяць"-2 у серiйному виробництвi та чотиримоторнi бомбардувальники "Iлля Муромець" та "Святогор". Перша свiтова вiйна все одно почалася, але проходила успiшнiше для Росiї.
  Так як населення, економiка та армiя у царя було бiльше. Та й внутрiшнє становище мiцнiше. Немає Держдуми - розсадника бунту та вiйськового перевороту.
  Зi змiнним успiхом, але, загалом, з iнiцiативи Росiї та виграшу бiльшостi битв, вiйна закiнчила 7 листопада 1915 капiтуляцiєю Нiмеччини. Австро-Угорщина розпалася, i її подiлили. Галичина та Буковина стали росiйськими губернiями. Кракiв та найближчi землi увiйшли до царства Польського, як i Познань, Данциг, частина Схiдної Пруссiї. А Клайпеда приєдналася до прибалтiйської губернiї. Виникла Чехословаччина - королiвство у складi Росiї.
  Румунiя приєднала до себе Трансiльванiю. Угорщина стала самостiйним королiвством, але пiд заступництвом Росiї, а цар Микола спiвправителем. Австрiя стала дуже маленькою країною. Виникла королiвство Югославiя, теж пiд покровительством Росiї i при спiвправителi Миколi другому.
  Туреччина зникла з полiтичної карти свiту. Iрак та Палестина увiйшли до складу Британiї, Сирiя до складу Францiї, Мала Азiя та Стамбул стали росiйськими губернiями. Таким чином, Росiя знову збiльшила собi територiї. Але це все не закiнчилося. Потiм був завойований разом iз французами та англiйцями Саудiвський пiвострiв. А далi Росiя та Британiя подiлили Iран та Афганiстан. Пiвнiч та центр стали росiйськими губернiями, а пiвдень Британською колонiєю.
  Свiт здавалося, набув стiйкостi. Вiйна тривала лише у Китаї. Але в 1929 роцi вибухнула серйозна економiчна криза, що призвела до великої депресiї.
  У Росiї знову зростали революцiйнi настрої. Спалахували страйки, акцiї протесту. Але криза виявилася не надто сильною. Тим паче 1931 року знову спалахнула вiйна з Японiєю. Самураї хотiли реваншу. Але на це росiйська армiя була сильнiшою за всiма статтями. А адмiрал Колчак - генiальний флотоводець.
  Японiю не лише розгромили, а й захопили. Цар Микола другий у лютому 1932 року був коронований офiцiйно, як японський iмператор мiкадо. Таким чином Росiя ще бiльше розширилася. I приєднала майже весь Китай.
  I з населення, i з територiї Росiї був рiвних. Тим бiльше, що Британська iмперiя слабшала. Гiтлер прийшов до влади в Нiмеччинi в 1933 роцi, але мiг зробити проти Росiї. Да нiчого. Цар Микола другий помер у 1937 роцi, показавши дуже успiшне правлiння, друге за тривалiстю пiсля Iвана Грозного. I з рекордними за площею та населення завоюваннями.
  Однак у особистому життi царя в повному обсязi склалося. Спадкоємець Олексiй помер молодим. Молодший брат Михайло через нерiвний шлюб був позбавлений права на престол Росiї.
  Корону успадкував Кирила Романов, який не прожив i року помер у 1938 роцi. I новим царем став його син Володимир Третiй. Його коронували, i монарх правив довго та щасливо, до 1992 року. I Росiя спочатку забрала колонiї у Францiї та Британiї разом iз Нiмеччиною. Потiм виборола i Нiмеччину. А потiм увесь свiт. Коротше кажучи, новий цар Георгiй Перший у 1992 р. став всесвiтнiм iмператором.
  Карен закiнчив огляд i повiдомив:
  - Мабуть, для цього всесвiту достатньо! Повертаємось!
  I всi четверо крикнули:
  - Слава царевi Миколi Другому!
  
  
  
  ЯКЩО Б НIМЦI ВIДБРАЛИ Б ВИСАДКУ В НОРМАНДIЇ
  Ось припустимо нiмцi вiдобразили висадку союзникiв у Нормандiї, тому що Гiтлер, володiючи розвиненою iнтуїцiєю i чуттям, вгадав мiсце i час десантування. I внаслiдок чого союзники виявилися вщент розбитi. Одними полоненими втративши понад пiвмiльйона бiйцiв.
  Червона армiя просунулась у центрi, але не надто значно. Фюрер змiг знайти найкращий вихiд зi становища, вiдвiвши нiмецькi вiйська до Мiнська. У найбiльшому мiстi Бiлорусiї розгорнулися запеклi бої. Нiмцi його заздалегiдь змiцнили, перетворивши на фортецю. I боролися... Гiтлер правильно передбачав, що основною метою радянського командування буде Мiнськ i пiдтяг до великого мiста резерви та вiдвiв вiйська.
  Внаслiдок чого Червона армiя приступила до штурму мiста. А там дуже сильна оборона. У боях взяли участь i "Тигри"-2 та досконалiшi "Ягдпантера".
  Битва тривала змiнним успiхом, i з невеликими паузами до кiнця вересня. Цiною величезних втрат Червона армiя опанувала Мiнськ. Але не здобула остаточної перемоги. Довелося призупинити наступ. Лише у листопадi Червона армiя спробувала прорив у Румунiї. Але нiмцi знову зумiли розгадати плани радянського командування. Вони вiдвели вiйська з переднього краю, знизивши ефект вiд артпiдготовки. А потiм змогли контрударом танкових частин вiдновити становище.
  Бої показали ефективнiсть численних нiмецьких танкiв та самохiдок в оборонi, а також практичнiсть нового нiмецького автомата МР-44. Непогано показав себе i МЕ-262 винищувач живучий, швидкiсний, потужно озброєний.
  Нiмцi вiдступили лише кiлометрiв на шiстнадцять i трималися до середини сiчня. Поки що Червона армiя остаточно не видихнулася.
  Не змогли поради розвинути наступ у Прибалтицi. Сiчневий i лютневий поступ виявився вкрай незначним.
  У сорок п'ятому роцi воювати гiтлерiвцям полегшало. З'явилися досконалiшi танки серiї Е, розвинулася реактивна авiацiя, масовим стали автомат МР-44, який постiйно модернiзувався.
  Фашисти тримали оборону. I навiть наносили контрудар.
  Влiтку сорок п'ятого року союзники знову повторили спробу висадки у Францiї, але знову були битi. Гiтлера знову не вдалось провести.
  Потiм були спроби Червоної армiї наступати i в центрi, i на флангах. I теж опiр фрицiв вiдчайдушний, i ефективний.
  Коротше кажучи, вiйна затягнулася... Союзники зазнавали все бiльшої шкоди вiд нiмецьких реактивних винищувачiв, ракет земля-повiтря, i особливо невразливих дисколетiв. I внаслiдок чого бойовi дiї виявилися замороженими.
  Атомну бомбу створити не вдалося... Проект визнали надто фантастичним i витратним. Так що вiйна тривала i тривала.
  Нiмцi навiть змогли досягти деяких успiхiв на сходi. Червона армiя вiдiйшла за Днiпро, у сорок шостому роцi у нiмцiв уже були сильнi танк Е-50 та Е-75, а у росiян ще не було Т-54. Потiм новi радянськi танки, включно з IС-7, дещо вирiвняли ситуацiю.
  Вiйна перейшла до затяжної позицiйної стадiї з малорухомим фронтом.
  Захiд, формально не укладаючи миру та перемир'я, пустив конфлiкт на гальма. Схiдний фронт пройшов по Днiпру, i далi Псков, i Нарва, i теж малорухливий. Але якщо на Заходi вже практично не було бойових дiй, то на сходi битви дуже кровопролитнi.
  I Сталiн, i Гiтлер не хотiли поступатися. Але вiйна тривала та тривала.
  У березнi 1953 року помер Сталiн. Його наступником автоматично став заступник iз ДКО, Молотов. Його постать звичайно бiльшою мiрою влаштовувало оточення Вождя, нiж голови НКВС Берiї, другого заступника Сталiна за ДКО. Незабаром Берiя звинуватили в зрадi i розстрiляли. Молотов намагався знайти компромiсне рiшення i пропонував свiт. Гiтлер вiдмовлявся. Фюрер хотiв вiйни до переможного кiнця.
  Тодi Червона армiя припинила спроби наступати, перейшовши на глухий захист. Тiльки фрицi iнодi намагалися прориватися.
  Iнтенсивнiсть боїв знизилася. Тiльки в повiтрi вирували битви. У нiмцiв все ж таки була перевага як реактивна авiацiя, а дисколети непробивнi для авiагармат i ракет стали справжнiм гемороєм.
  Але сушi радянськi вiйська трималися дуже мiцно. I не давали гiтлерiвцям просунутися.
  Фюрер також не вiчний. I 30 сiчня 1956 року, у святкування тридцяти трьох з посади канцлера було вбито. Точнiше розбився у лiтаку. Але злi язики казали, що зовсiм не випадково. Вiйна внаслiдок цього втратила популярнiсть. Новий наступник фюрера молодий Гюнтер оголосив про початок переговорiв. Було запропоновано компромiс. Кожен володiє тим, що захопив. СРСР, виснажений вiйною прийняв пропозицiю. I новий кордон пройшов Днiпром, Псковом i Нарвою.
  Так завершилася друга свiтова та Велика Вiтчизняна Вiйна. Нiмцi дещо отримали, i поки що затихли... У СРСР поки що генсеком був Молотов i країна вiдбудовувалася. Свiт тривав довгий час. Молотов проправив до 1980 року, доки передав пост Шеллепину. Той правив до 1994 року.
  У свiтi була ядерна зброя, i вона пiдтримувала баланс сил. Але в 2000 роцi в Третьому Рейху винайшли спецiальний випромiнювач, який виводив з ладу всi заряди. У 2005 роцi пiсля того, як вся ядерна зброя вiдмерла, Третiй Рейх почав вторгнення в СРСР.
  Вже була нова технiка та iншi танки. Вiйна комп'ютерiв та технологiй. Те, в чому не буває переможцiв i переможених. А змагаються роботи.
  I маса кровi пролилося... На боцi Третього Рейху економiчна мiць усiєї об'єднаної Європи. Росiя таких сил немає. Економiка СРСР пiд соцiалiзмом дещо вiдстала. Хоча Червона армiя i сильна. Генсеком був Лiгачов. Старий вiсiмдесят п'ять рокiв вiд народження.
  I вiн не мiг, як слiд з орiєнтуватися.
  Нiмцi наступали... Найгiрше, що й Америка вступила у вiйну, а також прозахiдний Китай. I стиснули Червону армiю у двi сторони. А це так неприємно... Але все одно блiцкриг зiрвався. I пiд Москвою нiмецькi та європейськi орди зупинили. А ось Сибiр вiд Китаю та США втримати не вдалося.
  I китайцi разом iз американцями захопили схiд СРСР. Домоглися успiху. А наступного року i Москва впала... та вийшла така ось антиутопiя. 2008 року припинилися останнi масовi бойовi дiї на територiї СРСР. I фашистська Нiмеччина вступила в битву зi США i Китаєм i коалiцiєю.
  Але тут уже нiмцi набрали собi пригоди на дупу. I почали програвати вiйну. Щоправда, Америка не могла швидко перемогти Третiй Рейх. Але разом iз Китайцями та англiйцями поступово долала.
  Вiйна тривала цiлих десять рокiв... Уся Європа та Євразiя опинилися у руїнах та спустошенi. Але Третiй Рейх упав... I у 2018 роцi встановилася всесвiтня гегемонiя США. Такий уже вийшов розклад.
  США були битi внаслiдок поразки у Нормандiї, але в майбутньому змогли взяти переконливий реванш.
  Так от i буває... Такi ось перевертень у долi.
  
  ЗДАДНИЦТВО СОЮЗНИКIВ.
  Наляканi перемогами СРСР на Курськiй дузi виявилися США та Британiя. Союзники 1 вересня 1943 року оголосили про укладання перемир'я з Третiм Рейхом, призупинення всiх бойових дiй i початком переговорiв. Тобто вони вирiшили пiдставити СРСР i виснажити i Третiй Рейх i Росiю в затяжнiй вiйнi.
  Єдина умова Нiмеччини - припинити масове винищення євреїв. Фюрер дав згоду, але поставив як умову, вiдновлення економiчних контактiв, i постачання до Третого Рейху нафти i нафтопродуктiв у кредит. Адже саме палива i потребувала найбiльше Нiмеччина.
  Союзники ухвалили такi умови. I вимагали з СРСР оплати ленд-лiзу. Це був пiдступний удар у спину Росiї.
  Сталiн трохи розгубився, i теж припинив бойовi дiї. Запропонував переговори. У Гiтлера вистачило розуму, погодитись. Дiйсно, зима на носi, а битися в мороз нiмецька технiка не готова. Тож куди тут дiнешся. Почалися переговори з СРСР.
  Але обидвi сторони готувались до боїв. Фюрер надав Шпеєру надзвичайнi повноваження. Нiмцi, користуючись затишшям, нарощували випуск танкiв та лiтакiв. З'явилися у фрицiв "Тигр"-2, який дещо ранiше пiшов у серiю. I "Маус".
  А ось "Пантера"-2 забуксувала. Гiтлер вимагав для нового танка помiтно посилити бронювання та озброїти 88-мiлiметровою гарматою, але без iстотного збiльшення ваги. Плюс ще встановлення нового двигуна.
  "Маус" все ж таки в серiю вступив. До 1 березня 1944 року було на фронтi 150 "Маусiв". Завдяки енергiйним заходам Шпеєра, Вермахт отримував стiльки технiки, скiльки можна було освоїти з огляду на те, що i екiпажi слiд пiдготувати. "Тигрiв", i "Пантер" було виготовлено безлiч. З'явилися винищувачi МЕ-309 та ТА-152, стали надходити i МЕ-262 найпотужнiшi реактивнi машини. Нiхто не хотiв поступатися. СРСР теж розгорнув виробництво Т-34-85, та IС-2. А також ЛА-7 та ЯК-3. Щоправда радянськi лiтаки сильно поступалися нiмецьким, у швидкостi та озброєннi.
  У червнi 1944 року так i не домовившись, нiмцi перейшли у наступ. Головна ставка була зроблена на "Мауси". Вони йшли першими, i насувалися як хвиля. Нiмцi спромоглися спочатку просунутися у напрямку Полтави. Бої показали, що "Маус" досить повiльний, але при цьому добре захищений танк, здатний пiднiматися в гору, i долати воднi перешкоди.
  Але все одно для "Мауса" проблемами стали мiннi поля. Хоча машина, безперечно, живуча i добре озброєна.
  "Пантера" недостатньо захищена з бортiв. Дещо краще були в бронi "Тигри" та "Тигри"-2.
  У зустрiчних танкових битвах нiмцi все ще були сильнiшими. Було зафiксовано кiлька танкових таранiв у "Маусах". Звичайно нiмецький монстр непробивний для радянських танкiв, а сам здатний бити з великої дистанцiї. Але дорогий, трудомiсткий у виробництвi, i головне важкий, що ускладнює перевезення цiєї машини.
  Нiмцi змогли просунутися на зустрiчних напрямках з пiвночi та пiвдня лiвобережною Україною. Але замкнути котел не змогли i виявилися зупиненими.
  Радянськi штурмовики вiдчайдушно атакували. Бої показали, що найбiльш вдалий нiмецький винищувач ТА-152, який є досконалiшим за Фокке-Вульф, але схожий на бронювання та озброєння.
  Дещо гiрше виявився МЕ-309, хоча й володiла машина найпотужнiшим озброєнням i великою швидкiстю. МЕ-262 був живучим, швидкiсним, з потужним озброєнням, але недостатньо маневреним.
  Та й ще нiмецький винищувач виявився надто дорогим i трудомiстким у виробництвi. Лише реактивний бомбардувальник "Арадо" показав свою ефективнiсть. Вiн мiг тiкати вiд радянських винищувачiв, i його дуже важко збити iз зенiтки.
  Бої показали, що новi нiмецькi реактивнi лiтаки надають надiї. Особливо коли фрицi стали розробляти ХЕ-162, що вiдрiзняється, маневренiстю, швидкiстю, i дешевизною у виробництвi i малою вагою.
  Лiто пройшло у битвах на всiх фронтах. Нiмцi не змогли розвинути первiсний успiх. А потiм взагалi вiдiйшли на вихiднi позицiї.
  Але Червона армiя загрузла. I до пiзньої осенi не просунулась суттєво на жодному напрямку. У нiмцiв з'явилася бiльш досконала модель "Пантери", з нижчим силуетом, вузькою вежею, краще захищеною, i гарматою довжиною ствола в 100 ЕЛ.
  На пiдходi була, i серiя Е. З'являлися i досконалiшi лiтаки з реактивним двигунами. Але Червона армiя також сильна. У сiчнi Сталiн почав великий наступ у центрi. Але довелося долати дуже потужну оборону. У боях взяли участь i бiльш досконалi танки "Тигр"-2 iз двигуном у тисячу кiнських сил, та покращеною трансмiсiєю.
  Бої показали, що нiмцi гарнi в оборонi. Їх гармати скорострiльнi, i довгоствольнi винищували радянську технiку.
  Та й нiмецький автомат МР-44 перевершував радянський ППШ, i виявився добрим в оборонi.
  Бої показали стiйкiсть нiмцiв. Крiм того, не вдалося досягти тактичної раптовостi. Сильна авiарозвiдка на нiмецьких реактивних лiтаках розкривала пiдготовку до удару у центрi. Крiм того, нiмцi активно використовували iноземнi дивiзiї, у тому числi й польськi.
  Гiтлерiвцi змогли вiдобразити радянський наступ пiсля того, як бої тривали бiльше мiсяця. Потiм у березнi фашисти рушили самi. Вони використовували прилади нiчного бачення та тактику наступу у темний час доби. Крiм того в боях взяли участь бiльш досконалi та компактнi Е-10 та Е-25. I змогли прорвати радянськi лави, органiзувавши два казани. Нiмцi захопили чимало трофеїв та полонених. Нiмцi навiть захопили Харкiв та частину Донбасу.
  Влiтку ситуацiя для росiйських вiйськ ускладнилася. Нiмцi виробляли САУ Е-25 у великiй кiлькостi. I пресували Червону армiю дедалi сильнiше. Наступали нiмцi.
  Взяли Орел, Бiлгород, Курськ. Просувалися стрiмко. Поки не зупинили новi великi резерви СРСР.
  Гiтлерiвцi наступають та перемагають. Але теж з'явився в них танк Е-50. Товщина бронi як у королiвського тигра, але пiд великими кутами рацiонального нахилу. Сама машина з компонуванням дуже щiльною i низьким силуетом. Присадкуватий танк уклався в п'ятдесят тонн i при двигунi в 1200 кiнських сил виявився досить спритним.
  Бiльш важкий Е-75 мав весь у сiмдесят тонн, але за рахунок бiльш щiльного компонування набагато товщу броню, нiж "Тигр"-2.
  Е-50 оснащувався гарматою 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ, з гiдростабiлiзатором та скорострiльнiстю в 12 пострiлiв за хвилину.
  Е-75 отримав гармату в 128-мiлiметрiв i скорострiльнiсть у вiсiм пострiлiв за хвилину. Цi танки виявилися, наче звiрi i трощили всi радянськi машини.
  Сталiн вiдчував, що вiдстає вiд нiмцiв та вимагав вiдповiдi. Поява IС-4 мала компенсувати нiмецькi монстри серiї Е. Але народження цього танка затримувалося. Нiмцi змогли прорватися до Воронеж. Радянськi вiйська намагалися контратакувати, але безуспiшно. Єдиною втiхою стало для них те, що фашисти загрузли в штурмi мiста. I зазнали шкоди. Однак у боях взяли участь "Штурмтiгри" з реактивними бомбометами 380-мiлiметрiв калiбру. I ще "Штурммауси", з реактивними бомбометами 600-мiлiметрiв.
  Вони буквально вибивали цiлi квартали. Таке робилося смертельне дiйство. Тож Воронiж пiсля мiсяця завзятих боїв упав.
  Але вже була на носi зима i нiмцi не ризикнули просуватися далi. Червона армiя спробувала наступати пiд Ленiнградом, але змогла подолати потужної оборони противника. Невдачею закiнчився i наступ у центрi.
  Навеснi з'явився в Червонiй армiї танк IС-7, але труднощi у виробництвi зробили машину дуже рiдкiсною на полi бою. Нiмцi розробили у вiдповiдь бiльш досконалу машину Е-50 вагою в 65 тонн, двигуном газотурбiнним 1500 кiнських сил, лобовою бронею в 250-мiлiметрiв, бортовий 150-мiлiметрiв i гармат в 105-мiлiметрiв в 100 ЕЛ довжиною ствола. I скорострiльнiсть десять пострiлiв за хвилину.
  Т-54 ще не надходив до масової серiї. Нiмцi скористалися цим i почали наступ на Кавказ. Поки що їм вдавалося просуватися. Поки що влiтку їхнi вiйська не вперлися у Сталiнградський вузол. Бої розгорнулися кровопролитнi. Жодна зi сторiн не збиралася поступатися. У боях взяли участь i нiмецькi дисколети. Гiтлерiвцi на пiвднi прорвалися до мiст Грозного та Орджонiкiдзе, але були зупиненi. Бої затяглися до зими. I взимку лiнiя фронту мало змiнилася.
  Наступного року вже у боях взяли участь танки Т-54. Вони були краще захищенi i зi 100-мiлiметровими гарматами. Але все одно поступалися нiмцям. Бої кипiли запеклi. Але гiтлерiвцям все одно не вдавалося взяти Сталiнград. Та й на пiвднi лiнiя фронту була малорухливою.
  Але й Червона армiя загрузла... Так бойовi дiї й затяглися. США на той час пiдкорили Японiю, й у перебiг вiйни не втручалися. А дивилися згори, мовляв, хто кого здолає.
  Бойовi дiї мiж гiтлерiвцями та Червоною армiєю затяглися до кiнця 1950 року. З'явилися радянськi реактивнi МIГ-15 та нiмецькi МЕ-363 та МЕ-2010, та ТА-283. Удосконалилися дисколiт. Але лiнiя фронту прочитай не змiнилася. Гiтлерiвцям лише вдалося захопити Сухумi, Гудауту, але їх зупинили у Зугдiдi. Червона армiя теж не досягала успiхiв. Нiмецькi машини вже непогано їздили i взимку, i кучугурами. Тож прошити їхню оборону не уявлялося можливим. На дiлянку прориву виходили нiмецькi танки та самохiдки. Вони зустрiчали радянськi машини влучними пострiлами. I зупиняли просування. Росiйськi вiйська зазнавали втрат i зупинялися. У небi протiкали битви. Хаффман зумiв перевищити результат у тисячу збитих лiтакiв, за що був нагороджений Лицарським хрестом Залiзного Хреста, з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Така унiкальна нагорода спецiально була придумана для Хаффмана та Руделя. Такi це були великi воїни.
  Кожедуб теж збив понад сто шiстдесят лiтакiв i отримав за це шiсть золотих зiрок героя СРСР. Так належить: золота зiрка героя за двадцять п'ять збитих лiтакiв.
  Хаффман, звичайно, суперас. Але й радянськi льотчики сильнi.
  Хоча нiмецькi та результативнiшi.
  З 1 сiчня 1951 пiсля майже десяти рокiв вiйни повторно встановилося перемир'я. Почалися переговори. Гiтлер наполягав на тому, щоб йому вiддали i Кавказ i Ленiнград. Сталiн цього не погоджувався. Але обидвi сторони готувались до битви. У СРСР виникли деякi проблеми в галузi розвитку танкової технiки i поки що залишалися Т-54 та IС-7, i трохи пiзнiше за IС-10. Але останнiй танк не такий потужний i бронебiйний гарматою як IС-7 i гiрше захищений з бортiв. Нiмцi ж розробили пiрамiдальнi АГ - бiльш проведенi, порiвняно простi у виробництвi та краще захищенi. Серiя АГ з газотурбiнними двигунами та потужними гарматами виявилася для радянських конструкторiв проблемною. Розвивалася i реактивна авiацiя. А головне дисколет стали невразливими для стрiлецької зброї. Що й створило бiльшовикам чималу проблему.
  Сталiн помер 5 березня 1953 року. I ситуацiя вiдразу ж загострилася. Гiтлер вирiшив скористатися моментом i почав наступ 20 квiтня 1953, якраз у свiй день народження. У принципi, у нiмцiв iншої альтернативи i не було. США мали ядерну зброю i вже розкручували виробництво водневої бомби, отже вести наступ Захiд - зовсiм неможливо. I надто небезпечно.
  У СРСР поки що ядерної зброї немає, те, що можна i сунутися. Третiй Рейх теж надто запiзнився з розробками атомної бомби.
  Зате зумiв створити обтiчнi ламiнарним струменем дисколети, якi неможливо збити.
  Крiм того, пiрамiдальний танк це рiч, яку не зупинити.
  I ось почався наступ гiтлерiвцiв. Справдi, спочатку в СРСР i справдi виник хаос. Берiя хотiв очолити ДКО. Але бiльшiсть членiв полiтбюро висловилася за Вознесенського.
  Незабаром Берiю розстрiляли. Причому фактично без суду та слiдства.
  А нiмцiв, користуючись цим, захопили i Кавказ, i Сталiнград. Ситуацiю ускладнило i вступ у вiйну за Третього Рейху та Туреччини. Переважна сила гiтлерiвської коалiцiї, до якої приєдналися i Iспанiя, i Португалiя, i Швецiя досягли великих успiхiв. Фашисти восени 1953 року почали наступ i Саратов, i Москву. А на пiвночi захопили Карелiю та Астрахань.
  Ситуацiя дуже загострилася.
  Нiмцi в центрi дiйшли до Вязьми, взяли це мiсто та пiдiйшли до Ржева.
  Їм вдалося увiрватися до Саратова. Але в цьому мiстi Червона Армiя героїчно чинила опiр. I зупинила супротивника. Втримали i Ржев. Настала чергова вiйськова зима. Нiмцi, щоправда, отримали собi Кавказьку нафту, але в росiян чорне золото було у Сибiру, Поволжi та ще багатьох мiсцях.
  Нiмцi взимку зупинилися, i лише обстрiлювали та намагалися здолати у повiтрi. Особливо небезпечними для радянських вiйськ стали дисколети, якi буквально таранили росiйськi лiтаки. Безжально збиваючи ворогiв. Росiйським довелося дуже туго в повiтрi, але поки що дисколетiв у Третього Рейху було небагато. Але тi, що в строю дiяли дуже активно.
  Настав 1954 рiк. Фюрер наказав бомбардувати Москву i ламати опiр. Нiмецький пiрамiдальний танк АГ-50 показав у боях бiльшу ефективнiсть. Весняний наступ на пiвднi закiнчився взяттям Куйбишева та до червня просуванням до Ульяновська. I лише мiсто Ленiна чинило завзятий опiр. А у липнi нiмцi взяли Уральськ, у серпнi Гур'єв. I створили загрозу Казахстану.
  Восени нiмцi наступали на Москву. Пiсля завзятих боїв взяли Ржев i Калiнiн. Пiдiйшли до Тулi. У груднi загинув Ульяновськ. Фашисти просунулися до Казанi. У лютому 1955 року впала Тула. А у березнi ще й Пенза. Нiмцi також у Середнiй Азiї опанували i Ташкент, а також масу землi.
  У квiтнi нiмецькi вiйська перейшов у наступ i на початок травня оточили Москву. Мiсто опинилося у досконалiй блокадi. А Ленiнград, як не дивно, ще тримався. Штурм Москви затягнувся. Дуже велике мiсто. Багато вiйськ та ополченцiв. Пiд рушницю ставили й десятилiтнiх хлопчикiв. Одночасно нiмцi штурмували й Казань. Ленiнград був у повному кiльцi блокади, i вiдчував сильний голод.
  У липнi пiсля кривавих боїв впала Казань. А 9 серпня припинився опiр у Москвi. Мiсто рубалося до кiнця. Так i столицю СРСР виявили. У вереснi нiмцi взяли Рязань, а в жовтнi оволодiли мiстом Горьким, а також Вологдою. На пiвденному фланзi фашисти захопили Алма-Ату, i майже всю Середню Азiю, i навiть Уфу i Оренбург.
  У жовтнi нiмцi спробували просунутися i до Свердловська. Але погоднi умови заважали фашистам. I все-таки до початку листопада вони пiдiйшли до третьої столицi СРСР.
  Але 8 листопада 1955 року Гiтлер став жертвою замаху. I якраз на рiчницю пивного путчу виявилося вбито. I перервалося правлiння Великого та жахливого диктатора. Фашисти захопили значну частину СРСР та майже всю Європу. Мрiя про свiтове панування фюрера виявилася нездiйсненною.
  Але завоювання Третього Рейху є значними. I Нiмеччина помiтно додала у розмiрах.
  Пiсля смертi Гiтлера США та Британiя оголосили ультиматум СРСР та Третьому Рейху. Мовляв, кiнчайте з вiйною. I домовляйтесь про мир.
  Але нiмцi вже пiд Свердловськом. Шелленберг став наступником Гiтлера i регентом за малолiтнього спадкоємця Вольфа, запропонував мир у межах Уральському хребту, i Середня Азiя у складi Третього Рейху.
  США пiдтримала такий варiант. Вознесенський вiдмовився.
  Тодi США та Британiя оголосили вiйну СРСР. З Нiмеччиною було укладено договiр: до Уралу її, за Уралом решта Американське i Британське.
  I в 1956 роцi почався спiльний наступ США, Британiї та Нiмеччини. Радянський Союз запустив у серiю новий танк IС-15, який мав рекордну потужнiсть i вражаючi характеристики. Але це вже не могло вплинути на перебiг вiйни. СРСР за рахунок вiдстаней протримався ще трохи бiльше року i був окупований. А Вознесенський загинув. Очолив опiр маршал Василевський.
  Партизанська вiйна тривала ще десять рокiв. Поки що не завершилася офiцiйно пiдписанням угоди про автономiю, Росiю.
  Третiй Рейх став високорозвиненою iмперiєю. Обзавiвся ядерною зброєю. Мало того, гiтлерiвцi злiтали на Мiсяць ще ранiше американцiв.
  Але стабiльнiсть тривала не надто довго в 1988 роцi в Третьому Рейху був створений генератор, що запобiгає випромiнюванню ядерної та термоядерної реакцiї. А до 1990 року нiмцi вже змогли таким випромiнюванням накрити всю земну кулю.
  I нарештi, 1991 року розпочалася нова велика, Третя свiтова вiйна проти США, Британiї та їх союзникiв. На боцi Третього Рейху воювали Португалiя, Iспанiя, Швецiя, Туреччина та iншi сателiти.
  Вiйна розпочала день народження Гiтлера 20 квiтня 1991 року, i ознаменувала собою новий перiод iсторiї людства.
  ЧИ ПРАВ БУВ РОКОССIВСЬКИЙ?
  В альтернативнiй АI, Сталiн став на бiк Рокосовського i наказав знищити вiйська Паулюса у Сталiнградi замiсть удару по Майнштейну. Це було рiшення спiрне, але на кшталт Сталiна, який задумав створити ще один котел.
  Але сили Паулюс були недооцiненi, крiм того вони розташовувалися в дуже укрiпленому районi. I радянськi вiйська, зокрема друга гвардiйська армiя, зазнали великих втрат. А Майнштейн таки прорвав оборону i з'єднався з Паулюсом. Нiмцi пробили коридор та намагалися втримати Сталiнград.
  Сталiн зажадав взяти мiсто за всяку цiну. I розгорнулися запеклi бої. Сталiнград нiмцi намагалися утримати. Їм щастило, оскiльки Червона армiя не зовсiм гармонiйно справлялася. I фашисти здiйснювали постачання через коридор.
  Але поки що позицiї утримувалися. Бiй затягнувся до кiнця лютого. Так i не взявши цiлком мiсто Червона Армiя зупинилася.
  Виникла пауза.
  Гiтлер, який зазнає серйозних проблем на африканськiй дiлянцi Другої свiтової вiйни, запропонував Сталiн перемир'я на пiвроку.
  Сталiн, чиї вiйська не змогли за зиму досягти вiдчутних успiхiв, i побоюючись нового весняного настання, пропозицiю прийняв.
  Фашисти скористалися цим, значно посиливши авiацiю у Середземному морi. I оголосивши тотальну вiйну.
  В Африку перекидалися "Тигри" та "Пантери". Вже першi сутички з англiйцями показали, що нiмецькi танки у бронi та озброєннi не мають собi рiвних. Дещо гiрше були справи з ходовими якостями нових машин. А також велика вага ускладнювала транспортування.
  Але це компенсувалося потужними гарматами, що пробивали англiйськi машини.
  Настання гiтлерiвських вiйськ призвело до захоплення Лiвiї i розгрому американцiв в Алжирi. У полон потрапило понад сто п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв. Фашисти захопили всю Екваторiальну Африку та Гiбралтар. Пiсля цього Роммель провiв наступ у Єгиптi. I не лише здобув там перемоги, а й прихопив ще й Iрак та Близький Схiд.
  На цей момент перемир'я мiж СРСР i Третiм Рейхом закiнчилося. Втiм, Сталiн не поспiшав вiдновлювати бойовi дiї. Вiн намагався пiдкопити сили i знайти нову зброю. Тому ухвалив пропозицiю Гiтлера - продовжити перемир'я ще на пiвроку.
  Фюрер намагався повнiстю взяти Чорний континент пiд контроль. I схоже це йому вдавалося. Нiмцi громили i англiйцiв та американцiв в Африцi.
  У фашистiв з'явився танк "Пантера"-2. Машина мала 88-мiлiметрову гармату, з довжиною ствола в 71Ель, i броню в лоб 120-мiлiметрiв, борт 60, лоб вежi в 150-мiлiметрiв. При вазi п'ятдесят тонн та двигунi у 900 кiнських сил.
  Такий танк гарний з усiх точок зору, включаючи ходовi якостi. А його гармата найефективнiша.
  "Пантера"-2 могла стати машиною, яка перевершувала i IС-2, i Т-34-85.
  Сталiн знову намагався вiдкласти вiйну. Гiтлер поки що не поспiшав. Його вiйська у червнi 1944 року здiйснили висадку десанту у Британiї. I змогли захопити метрополiю.
  Причому буквально за два тижнi. I Лондон упав. Пiсля чого США, пiдiбгавши хвiст, самi запропонували перемир'я.
  Японiя тим часом дещо просiдала пiд американськими ударами. I фюрер пропозицiю вiдхилив. I вирiшив захопити Америку.
  А Сталiн виявив готовнiсть вступити у вiйну проти США. Таким чином виникла коалiцiя держав осi. Обидвi сторони були задоволенi.
  Червона армiя та Третiй Рейх разом iз японцями вели наступ. Нiмцi розгорнули у сорок п'ятому роцi виробництво танкiв серiї "Е", якi вiдрiзнялися низькими силуетами, великими кутами рацiонального нахилу бронi та потужними двигунами. Новi танки Е-50 та Е-75 замiнили "Пантеру"-2 та "Тигра"-2. Завдяки щiльнiшiй компонуваннi вони були нижчими за силует, мали набагато товстiшу броню i потужнiшi гармати.
  Такi танки не мали собi рiвних i в армiї США та Росiї. Сталiн поки не мiг вiдмовитися вiд тридцятьчетверок. А у США все ще в серiї "Шермани" та "Першенги". Бої показали, що це суперники для серiї нiмецьких танкiв нового поколiння.
  "Першинг" ще мiг битися з Т-34-85. Вiн був навiть потужнiшим знаряддям, i трохи товщi лобової бронею. Але з Е-50 не тягнув у лобовiй битвi.
  Реактивна нiмецька авiацiя поза конкуренцiєю. А ще почали з'являтися дисколети. Якi зовсiм невразливi для стрiлецької зброї.
  У умовах нiмцi наступали. А разом iз ними й дiвчата з Червоної армiї теж.
  Наташка, Марiя, Анжелiка та Свiтлана воюють собi на СУ-100. Ця самохiдка прямо скажемо хороша. Може, пробивати американцiв iз будь-якої дистанцiї.
  Наташка стрiляє, пробиває "Шерман" i кричить:
  - Слава великої Росiї!
  I дiвчина босими нiжками впирається у педалi.
  Потiм стрiляє златоволоса Марiя. Теж вражає влучно. Пробиває супротивника.
  I пiсля цього щебече:
  - Ах ти, Батьку моя!
  I босi пальчики дiвочих нiжок ворушаться.
  Наступний пострiл, здiйснює вогняна Анжелiка. Вражає супротивника з потужної "Сушки" i спiває:
  - Один два три! Батькiвщина всiх розiрви!
  Пiсля чого дiвчина скеляє зубки.
  Далi по черзi палить Свiтлана, i вимовляє:
  - Затятий будзагiн! Затятий будзагiн! Яскраво вогнi горять!
  СУ-100 ефективна самохiдка, досить швидкострiльна. Напевно, найкраща машина у Червонiй армiї, бо Т-54 поки що не в серiї.
  Але теж не дуже добре захищена - лобова броня всього 75-мiлiметрiв. Щоправда, пiд нахилом 50 градусiв.
  Але все одно "Першинг" може пробити. Тож треба лупцювати в випередження.
  Наташка заспiвала з посмiшкою:
  - Радiсть! Радiсть! Геть старiсть!
  I дiвчина босими нiжками як шльопає. I вишкiрить собi мордочка.
  Марiя взяла i заспiвала:
  - Батькiвщина моя, свiтобудов темрява,
  Вiдбити можу натиск злих ворогiв.
  Без тебе кохання не прожити i дня,
  За мрiю країну життя вiддати готовий!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок натиснула на спусковий гачок i пiдбила американську машину.
  Пiсля чого прочирiкала:
  -Бiллi, Бiллi, Бiллi - апетити крокодилячi!
  I дiвчина показала мову!
  Анжелiка заспiвала стрiляючи:
  - Марiє! Марiє! У хлопця малярiя!
  I всi чотири дiвчата як розсмiяються!
  Пiсля чого СУ-100 як довбане. I знесе "Шерман", розколе його навпiл.
  Наташка в'янула:
  - Я смерть!
  Нiмцi, росiяни, просувалися Аляскою. Вже майже повнiстю її захопили. Американцi вiдступали. Одночасно рухалися i гiтлерiвцi i японцi вiд Аргентини, далi разом iз Бразилiєю, i до Панамського перешийку.
  Там боровся танковий екiпаж Герди.
  Розсiявши американцiв, нiмецькi дiвчата вилiзли з танка. I давай катувати спiйманого свiтловолосого юнака рокiв шiстнадцяти. Жертва була красивою та, це заводило дiвчат.
  Спочатку його роздягли, i привели до дерева. Потiм четвiрка дiвчат стала танцювати. При цьому красунi повнiстю оголилися.
  Потiм хапали по черзi чоловiчу досконалiсть юнака i стискали яєчка своїми сильними руками. А це боляче. Хлопчик кричав, i коли лапи давили занадто сильно, втрачав свiдомiсть.
  Пiсля чого дiвчата почали стрiляти по хлопцевi з лука. Час вiд часу потрапляли до нього та пробивали. Потiм розпалили багаття пiд босими п'ятами i почали смажити шкiру. Приємно запахло паленим.
  Дiвчата як розсмiяються:
  - Чинганчук!
  I знову почнуть стрибати та пiдстрибувати. Ну i стерви! Потiм Герда босими пальцями нiг взяла хлопця за нiс i пропищала:
  - Ось так живе Нiмеччина з Європою!
  I як стисне йому нiс...
  Пiсля чого дiвчата стали пiдносити смолоскипи до голого, мускулистого тiла юнака та палити його вогнем. Буквально спалюючи. I не даючи пощади.
  Та й дiвчата-героїнi! Просто супер та вищий пiлотаж!
  Юнака палили, вiн репетував, втрачав свiдомiсть. Дiвчата-садистки його перчили, сипали сiль на опiки. I знову палили.
  А потiм стали тривiально їсти. Просто ось взяли та пожирали юнака.
  Без будь-яких забобонiв.
  А потiм знову їли i пожирали! Наїлися людським м'ясом до вiдвалу дiвчини i заснули.
  Четвiрка голих красунь взяла i спала. I їм снилося таке...
  Начебто вони захопили всесвiт i влаштували в ньому безладдя зi смертельним наслiдком. I кожну з них зґвалтували сотнi чоловiкiв. Що дуже круто!
  Прокинувшись дiвчата, продовжили рух у танку Е-50. Машина дуже прогресивна.
  Герда вистрiлила по американському "Шерману", пробила йому чоло i заспiвала:
  - Оце краса! Ми веземо iз собою кота!
  I войовниця як розсмiється! I вишкiрить зубки!
  Вона уявила собi як до її рота входить пульсуючий, нефритовий жезл i забурчала вiд захоплення.
  Дiвчата були сповненi радостi. Зокрема гарненько наїлися, i з'їли гарненького юнака. I продовжували собi їхати та кермувати танком.
  Стрiляли собi, розбивали "Першенги" та "Шермани".
  Герда згадувала, стрiляючи по американцях, свої пригоди пiд час вiйни.
  Як вона в сорок першому роцi, боролася на схiдному фронтi разом iз Шарлотою.
  Було лiто, i вони дiвчата билися босонiж. I потрапили у пастку. Виявилися затиснутi червоними солдатами.
  Обидвi воїнки пiдпускали радянських воїнiв ближче i стрiляли просто у вiчi. I змушували падати вбитими наповал.
  А росiяни всi лiзли та лiзли. Двi тридцятьчетвiрки наближалися до нiмецьких дiвчат.
  I тодi Герда тримаючи босими пальцями нiг гранату, шпурнула її в гусеницю. I тодi радянський танк, отримавши пошкодження, повернувся на бiк i таранив свого вiзавi.
  Герда засмiявшись, заспiвала:
  - А той, хто з пiснею по життю крокує,
  Той нiколи й нiде не пропаде!
  I знову войовниця розреготається!
  Шарлота та Герди вибралися з тiєї колотнечi, i навiть отримали досить скромну за нинiшнiми мiрками нагороду: залiзнi хрести другого класу. Але цим дiвчата могли пишатися.
  А потiм вони в запеклому бою захопили в полон генерала. Причому войовницi не посоромилися, змусити його цiлувати їм босi нiжки, iз зеленою вiд трави пiдошвою.
  Дiвчата билися в бiкiнi та босонiж, це давало їм особливу силу. Христина та Магда тим часом теж голоногi рубалися в пустелi.
  Герда та Шарлота помучили радянського генерала i здали його своїм. За це їх нагородили залiзними хрестами першого класу.
  Пiд час контрнаступу радянських вiйськ пiд Москвою, дiвчата теж безстрашно були босонiж снiгом. I змогли вiдбити натиск переважаючих сил, в одному бою знищивши три сотнi радянських солдатiв та одинадцять танкiв.
  Тим самим вони прикрили вiдхiд своїх вiйськ. Дивлячись на те, як одному бiкiнi в трiскучий мороз борються вiдважнi, м'язистi дiвчата, нiмецькi солдати морально зiгрiвалися.
  Герда та Шарлота були символом героїзму арiєк. I нiколи не соромили себе.
  Вони дуже любили мучити i ґвалтувати полонених. Але при цьому самi билися вмiло. Саме їхнiй героїзм допомiг утриматися фрицям у Сталiнградi.
  Там четверо дiвчат зустрiлися разом. I Герда, Шарлота, Христина i Магда билися немов звiрi. Вони змогли зупинити просування переважаючих сил Червоної армiї.
  Герда пам'ятала Сталiнград, як вони билися, напiвголi в мороз. Вiдбиваючи атаки червоних вiйськ.
  Герда жбурнула босими пальцями нiг гранату, розкидала радянських солдатiв i заспiвала:
  - А великий Рейх, сказав нам, не дрейф!
  Шарлота теж завзято билася. Кинула босою нiжкою презент смертi i прошипiла:
  - Не вiдступати!
  Христина вела вогонь iз автоматiв. I теж босою нiжкою як запустить щось забiйне. Розкидає фашистiв i спiває:
  - Ми не здаватимемося, а завжди битимемося!
  I покаже мову!
  Магда ця дiвчина з золотим волоссям, теж метне забiйний презент i пискне:
  - Не дамо себе образити! Ми фашисти, лупимо в спину!
  I босими нiжками як жбурне гранату.
  У Сталiнградi дiвчата билися майже голi взимку. I дуже досягли успiху. Головний секрет - це босими ногами метання гранат.
  Ось Герда жбурне босою нiжкою i пропище:
  - А я така страшна.
  Шарлотта пiдтверджує, запускаючи босими пальцями нiг.
  - I не нафарбована страшна, i нафарбована!
  I пiсля цього теж голою п'ятою пiддасть.
  А тут ще й Христина як звалить по вороговi. I босими пальцями нiг вiдправить руйнування. I розкидає радянських солдатiв.
  I заспiває:
  - Один два три! Сталiна ти розiрви!
  Пiсля чого покаже свої зубки-клики!
  А тут ще й Магда як урiже. I як полосне. I прокриче на всю горлянку:
  - Я дiвка супер!
  I вiд її босої ноги ще один подарунок руйнування летить.
  Усi дiвчата дуже задоволенi. I трощать Червону армiю. I такi сексуальнi. I люблять чоловiкiв. Адже не просто дiвчата, а вiдьми.
  А секс надає магiчну силу.
  Так що через цi чортовi, i не вдалося взяти Сталiнград! А тепер вони просуваються Панами i молотять американцiв.
  Герда пробиває "Шерман" i спiває:
  - Ми смiливо у бiй пiдемо, за владу нацистiв! I вiрю переб'ємо всiх пацифiстiв!
  Та дiвчата тут гiбриднi та активнi.
  Наступ фашистських вiйськ йде, як по маслу. Ось їхнi частини рухаються Канадою. I вже пiдходять власне до територiї США. Нiмецькi танки набагато сильнiшi. Але i в повiтрi реактивна авiацiя лютує.
  Ось летить собi дiвчина Агава суперлетчиця. Без жодних проблем собi молотить американцiв. Загалом дiвчина за штурвалом лiтака - це круто. Особливо якщо вона в одному лише бiкiнi та босонiж.
  Агава стрiляє собi i верещать у лютi:
  - Хай буде Пруссiя сильна!
  I знову як пульнет! I три лiтаки одразу однiєю чергою збитi.
  А її напарниця Агата не вiдстає. Обидвi дiвчата майже голi та дуже гарнi. А так рубають i трощать усi марки лiтакiв.
  Агава збила чергою ще чотири лiтаки i пискнула:
  - Заради вiчної перемоги! На свiтове панування!
  А Агата теж пальнула цвяхнула. Збила п'ять лiтакiв i в'янула:
  - Заради Батькiвщини та Матiнки-Нiмеччини!
  I босими нiжками як трусить. Та дiвчата тут скажемо просто чудовi.
  Вони летять на новiтнiх МЕ-262 модифiкацiї "Х", що дуже швидкi, зi стрiлоподiбними крилами, i дуже маневренi. А озброєння дуже потужне.
  Американцям поки що не вдалося створити достатньо боєздатного винищувача. I їх молотять i трощать, наче горох.
  Агава, стрiляючи i збиваючи, заспiвала:
  - Баба сiяла горох...
  Агата продовжуючи вогонь i вибиваючи американцiв, верескнула:
  - Один два три чотири!
  Агава, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Двi горошини та трьох!
  Агата продовжуючи курити, видала:
  - Один два три чотири!
  Агава, збиваючи лiтаки, i натискаючи босими нiжками на кнопки джойстика, прочирикала:
  - А за бабою ходить дiд!
  Агата пострiлюючи, пискнула:
  - Один два три чотири!
  Агава, стрiляючи без угаву, продовжила:
  - Дивиться, сiє чи нi!
  Агата проревела:
  - Один два три чотири!
  I дiвчата знову як почнуть смiятися. Їм то полювання дуже битися.
  Але Агава атакує i наземнi цiлi. I так всаджує свої черги по американських машинах i спiває собi:
  - Раз, два, три, ти янкi розiрви!
  Агата ведучи вогонь, пiдтверджує:
  - Чотири, вiсiм, п'ять - вмiю чаклувати!
  Та дiвки скажемо прямо неординарнi. Вони боролися, зокрема, i на схiдному фронтi. Билися пiд Ржевом, де наступали частини Жукова.
  Битва була наполегливою. Дiвчата взимку були босi й у бiкiнi. Але зате як боролися.
  Агава метала босими нiжками гранати та спiвала:
  - Слухала рекламу лише раз,
  Користуйтесь резинками фiрми.
  I як рвоне за росiйськими шеренгами. Та це зовсiм не iграшка.
  А Агата теж довбає неабияк. I стрiляє собi, i молотить ворога, наче грушi з дерев падають.
  I босими нiжками дiвчисько все метає та метає.
  Агава iз захопленням взяла i заспiвала:
  - Лисицi, i бджоли, адже ви актори!
  I вiд голої п'яти дiвчини летить убивчий презент. Та це дiвки, якi якщо вже й вiзьмуться за вбивство, то й не вiдпустять!
  Агата прочирикала:
  - А великий Рейх, нам сказав не дрейф!
  I знову босою нiжкою пущена дiвчинкою граната.
  Та дiвки колись майже голi, їх не куля, нi снаряд не беруть. Не всi це розумiють.
  Так що дiвча таке можуть витворити, i так всiх здивувати. Що iскри з очей сиплються.
  Агава кинула босою нiжкою гранату i просипала:
  - Нi, не буває свiту середина! Присипана горою кривавих тiл!
  I знову дiвчина-термiнатор викошує радянських солдатiв.
  А Агата сама спiває i шепоче:
  - А якщо чекають на нас роки попереду! Ми не поступимося, вiрте злому бiсу!
  I буде багато тепла та свiтла! I рушимо Сталiну, ми просто в морду!
  I дiвчина знову кидає босою ногою гранату!
  А Агава спiває собi:
  - Як жили ми борючись! I смертi не боячись! Так i вiдтепер жити тобi та менi! I у зорянiй висотi! I гiрськiй тишi! - Дiвчисько метнула босими пальчиками витончених нiг гранату i продовжила. - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  Вiйницi так хвацько радянських трощили, що й Ржев змогли втримати.
  Ось що буває, коли дiвки б'ються.
  А ось вони зараз такi хорти та крутi. I лiтаки не дуже з ними можуть з ними потягатися. А войовницi класнi.
  Агава, ведучи вогонь, спiває:
  - Собака буває кусачим...
  I знову стрiляє!
  Агата активно пiдтверджує:
  - Тiльки вiд життя собачого!
  I знову палить, i винищує.
  Дiвчата, звичайно ж, найвищого класу войовницi.
  А ось на дисколiтi мчати - Альбiна та Альвiна. Вони такi симпатичнi блондинки. I у них лiтаюча тарiлка практично невразлива.
  Воїтельки смiються собi i ревуть:
  - Ми дiвки супер! Усiх зметем!
  I знову скеляться, i зубки показують. А проти таких дiвчат i будь-який дракон буде безсилим.
  Альбiна розгортає дисколет та збиваючи американцiв, згадує.
  - А я так хвацько з росiянами билася!
  I розсмiяється!
  Вони разом iз напарницею билися свого часу пiд Ленiнградом. Тодi, коли Червона армiя проводила операцiю "Iскра". Тодi обидвi дiвчата майже голi та босi, билися на снiгу.
  I саме їх оголенi тiла дозволили вiдобразити настання переважаючих сил противника. Ось це були дiвчата! Який у них азарт, а скiльки полум'я та горiння.
  Альбiна та Альвiна, кидали босими нiжками гранати по радянських вiйськах i тримали оборону.
  Особливо ефективно, коли дiвчина ще й лiфчик знiмає, i трясе собi червоними сосками.
  Альбiна кинула босою ногою гранату i заспiвала:
  - Ой цей заповiдник! Я крутiший за всiх!
  Альвiна кидаючи за допомогою босих пальцiв нiг забiйне, пискнула:
  - А я звiр! Дикий звiр!
  Обидвi дiвчата дуже любили секс та були крутими!
  А як розсмiються собi! I як загавкають!
  Альбiна захоче, кидаючи босою ногою гранату:
  - Я є миша!
  Альвiна протарахтiла у вiдповiдь:
  - Мовчиш! А також миша!
  I обидвi дiвчата хором в'якнули:
  - Всiм спати!
  А як вони взимку голi, в одних трусиках б'ються. На це варто подивитися. А тортури вони дуже поважають.
  Альвiна пропищала, збивши черговий лiтак янкi:
  - I жодних цвяхiв!
  Альбiна додала:
  - I голих грудей!
  Дiвчата-войовницi пресували США капiтально. Ось уже об'єднанi сили увiйшли до пiвнiчних штатiв Америки. Пал Квебек.
  I нiмцi наступають разом iз Червоною армiєю.
  Наташка, i її команда разом iз Джейн та її командою влаштували промiжний бенкет.
  Стали їсти собi жирнi страви i запивати вином. I при цьому лапати красивих в одних шортиках юнакiв, якi прислуговували жiночiй аудиторiї.
  Наташка напилась i ревела:
  - Ах, бараночки, цукерки! Бари, растрабари! Ми лiсовi самоцвiти - дикi гiтари!
  Августина з голим бюстом пiдскакувала i верещала:
  - А кого в лiсi знайдемо! А кого у лiсi знайдемо! З тим жартувати не станемо! На частини розiрвемо! На частини розiрвемо!
  I Марiя майже гола танцюючи на столi, прокричала:
  - На частини розiрвемо!
  А Свiтлана верещала:
  - I Гiтлера вб'ємо!
  Дiвчата розвеселилися. А нiмкенi полiзли в бiйку. Почалася бiйка, i кусали, один одного й ревли. А скiльки тут було вереску.
  Одна баба вкусила iншу за полуничний сосок. I полилася кров.
  Так це все було кумедно.
  Росiйськi дiвки билися з нiмкенями i кричали:
  - Це наш останнiй i рiшучий бiй!
  I така дика сутичка вiдбувалася. А обидвi сторони лiзли на стiну.
  Ну, потiшилися дiвчата i знову бiй.
  Наташа їде до СУ-100 i спiває:
  - Дiвчата бувають рiзнi, але кольори душа тiльки червоного! I всiм однаково хочеться стати сильними як пророчиця!
  I вiзьме дiвка, та як iз гармати й лупне.
  Ось це дiвки! Полюбляють собi вбивати.
  Марiя стрiляючи, заспiвала:
  - За нами Вiтчизна,
  Крутий Бiлий Бог...
  Прийдемо до комунiзму,
  Ворогiв скрутимо в рiг!
  Дiвчата треба сказати дуже навiть, що видно крутi.
  Августина прокричала, пальнувши по американцях i зiрвавши з "Шермана" вежу:
  - Вставай прокляттям затаврований!
  Свiтлана стрiляючи, пiдтримала:
  - Весь свiт голодних та рабiв!
  Наташа пальнула, i додала:
  - Кипить наш розум обурений!
  Марiя агресивно продовжуючи, вставила:
  - На смертний бiй iти готовий!
  I натисне босими пальчиками нiжок на вбивчий курок.
  Ось це дiвчата крутi.
  А Джейн бореться на iншому танку Герiнг. Зброя має 88-мiлiметрiв, але дуже довгий стовбур. I як лупе така гармата. I як все розб'є.
  Джейн попискуючи, реве:
  - Британський лев вишкiрившись короною!
  I теж босими пальчиками нiжок натисне.
  Дiвча дiє вкрай активно. I стрiляє, мов iз кулемета.
  А далi босi нiжки дiвчаток ворушаться.
  Ось Гертруда стрiляє собi, за американцями. I вибиває їхню машину. Пiсля чого хихикає.
  Далi вогонь веде Маланья. I теж дуже влучно. Вражає ворога у вежу.
  А потiм i Матiльда. I за допомогою босих нiжок. Точне дiвчисько, не скажеш, що слабке.
  I як урiже собi.
  Танк "Герiнг", проїхав повз палаючу будiвлю. Вiд руїн здiймалися клуби диму. I крутилися чорнi, i фiолетовi баранчики.
  Джейн прочитала:
  - У небi буде гроза, i падає сльоза!
  Смiшно дiвчинцi стало. I вона розреготається. I помчав їхнiй танк далi.
  А ось i Альбiна з'явилась. Вона цього разу босонiж бiгає i з автоматом. I стрiляє собi. I строчить немов iз ракетницi. I довбає американцiв.
  А поруч iз нею Альвiна. Дiвчатам набрид дисколет, i вони вважають за краще в пiшому строю битися.
  Такi ось крутi та вiдмiннi дiвчата.
  А ще босими нiжками на ходу кидають гранати. Ось це дiвчата такi чудовi.
  Альбiна стрiляючи, вимовляє:
  - Я горю немов яскрава зiрка!
  Альвiна ведучи вогонь, репетує:
  - I не розлучуся нiколи!
  Ось дiвчата й атакують. Зминають позицiї американцiв.
  А екiпаж Герди вже минув Мексику i входить до штату Техас. Теж дiвки дуже справнi.
  Стрiляють собi так влучно, що не розгорнеться брюнетка. I пре собi їх танк. Тисне гусеницями американцiв.
  При цьому Герда згадує. Ось вони разом iз Шарлотом упiймали пiонера. I прив'язали його до дерева. I почали гартувати кочергу в багаттi i припiкати хлопчику тiло.
  I п'ята припалили, а потiм груди. Намагалися хлопчика, мучили собi.
  А потiм коли набридло, взяли, надрiзали артерiю та пили собi кров.
  Такi ось у них були розваги.
  Герда подумала, що її тезка в Андерсена була надто доброю. Пiшла боса блукати Європою. А заради якогось шибеника. А от якби захопитися пiратами.
  I як розреготається блондинка-термiнатор.
  Танк Е-50 дуже забiйну гармату калiбру 105-мм має, i з великої дистанцiї все пробиває. Природно, що Герда користується цим.
  Зброя плюється, а дiвчата босими нiжками тремтять собi. I їх гармата як довбане. I вежу разом зiрве.
  Герда заспiвала:
  - Бiла краса, я бiжу боса!
  Вогняна Шарлота влучним пострiлом перевернула американський танк i додала:
  - Боса! Ох, боса!
  I дiвчата знову дуже влучно стрiляють! I в них вигляд украй бойовий.
  Христина теж пальнула i помiтила:
  - Я теж воїнка високого класу!
  Магда прочирикала у вiдповiдь:
  - Шалена гвоздика у нас!
  I прокрутила босими нiжками бiля бронi.
  Дiвчина, зрозумiло, пiлотаж вибудовує. I кричить собi:
  - Ку-ку! Ку-ку! Я стану велетнем!
  Пiсля чого як закричить! I перлинними зубками блисне!
  Нiмецький танк пре собi i стрiляє. Не дає пощади нi правим, нi лiвим.
  А ще дiвчата на небi американцiв молотять. В даному випадку це Агава та Агата.
  Обидвi чортовики-блондинки такi крутi. I збивають лiтаки наче конвеєром!
  Агава заспiвала, зрiзуючи "Мустанг":
  - Вирує грiм, реве вiйни гроза,
  Я вибралася з пекла пекла!
  Зможу всю землю випалити аж дотла,
  Щоб перемогти - ось найвища нагорода!
  I обидвi дiвчата такi спортивнi та крутi. I, зрозумiло, абсолютно босi.
  I в одному бiкiнi. I сексуальнi. Багато, дуже багато через себе чоловiкiв пропускають, щоби пiдзарядиться чорною магiєю.
  Агава ось верещить:
  - Великий секс, це супер!
  I знову падають збитi чортiвкою лiтаки. Ось це дiвчина - найвищого польоту.
  Агата тим часом верещить:
  - Ах, як хлопцi, якi гарнi! Їх ми поимеем, просто так до душi!
  I скалять собi дiвчата зубки. А такi вони перлиннi - великий пiлотаж!
  Так що бiй iде за всiма правилами та без правил! Молотять войовницi американцiв. А коли молотили й росiян. I собi зубки так вишкiрили.
  А ось ще дiвки борються. Маргарет та Шелла. Обидвi дiвчата такi крутi. I мчати на дископодiбному гелiкоптерi. Чудовi войовницi.
  З шести авiагармат як молотять, як довбануть. I обрiжуть усiх цих фрицiв. Викошують капiтально.
  Маргарет стрiляючи, спiває:
  - Гутен морген, гутен так! Б'ють по пицi так i так!
  Пiсля чого знову стрiлянина та перескоки, вертольота з мiсця на мiсце!
  Шелла дуже дотепна дiвка, як гаркне на всю горлянку:
  - Але пасаране! Я партизан!
  I розреготається. Згадала, як вони зловили комсомолку. Роздiлили її до трусiв i погнали по снiгу. I заразом пiдстьобували прутиками. А так верещала вiд болю. Та це було кумедно.
  Потiм вони разом iз Маргарет вiдрiзали дiвчинi груди та з'їли! А свiжа, сира грудинка це так смачно!
  Шелла заспiвала, ведучи вогонь по американцях:
  - Полюбилася м'яснику блондинка,
  Полюбилася м'яснику бiлявка!
  До чого гарна грудинка,
  Е-е-е чудовий фiле!
  I дiвчина аж пiдскочить у крiслi. А їхнiй дископодiбний апарат як вiзьме i трусить.
  Маргарет заспiвала:
  - Наш пан Адольф,
  Дуже любив свободу...
  I вражає у брову -
  Добра хотiв народу!
  I дiвки знову у повнiй заквасцi. Взагалi дiвчата скажемо так - класу суперменiв.
  А як воюють? Немов чортiвнi з пекла! А якщо спiвають i скачуть, то наче колесо.
  Дiвчат звичайно можна тiльки роздратувати.
  А ось їхнiй гелiкоптер ще збив винищувач Америки - показав, що може й закопати, розпеченою лопатою!
  Ось уже нiмецькi та радянськi вiйська штурмують Фiладельфiю. Це просто чудове мiсто.
  Нiмцi та поради його оточують, i пресують.
  Вражає екiпаж Єлизавети. Дiвчина бореться на IС-3 i спiває собi:
  - Чунга Чанго синiй небозвiд! Чунга Чанго - лiто цiлий рiк! Чунга Чанго пробив смертi годину! Чунга Чанго - фюрер кулю у око!
  I дiвчата радянського екiпажу як проспiвають:
  - Чудо-острiв! Чудо-острiв! Жити на ньому легко та просто! Жити на ньому легко та просто! Чунг Чанго!
  I Катерина натиснула босою нiжкою на гашетку i заспiвала:
  - Наше щастя постiйно! Жуй кокоси, їж банани! Жуй кокоси, їж банани - Чунга Чанго!
  Дiвчата скеляться собi i стрiляють.
  Олена пальнула по американцях i заспiвала:
  - Iшов мандрiвник пустелею! I побачив це плем'я! Тут його вони запитали - тумба-юмба чи смерть?
  Аврора, скалячись i стрiляючи, прочiрикала:
  - Тумба-юмба разiв! Тумба-спiдниця два! Тумба-юмба три!
  Катерина теж довбанула з гармати i прошипiла:
  - Прожектора протри!
  А Єлизавета брязнула:
  - Адольфа розiрви!
  I дiвки як розсмiяються. I оскалять свої милi мордочки. Адже якi славнi дiвчата.
  I палять собi, i цвяхають.
  Олена довбала по супротивнику i пискнула:
  - Сталевi вiки! Ось залiзнi!
  I знову розреготалася!
  I танк IС-3 як вiзьме та попрет. I давай давити, i давай трощити. Усiх ворогiв зминаючи, i пощади не даючи.
  А як довбане цей танк i зробить дуже боляче.
  А ось ще дiвки. Оленка впiймала чорношкiрого американця. I сунула йому свою босу, запорошену нiжку в обличчя. Той змушений цiлувати та пищати:
  - О богине!
  Оленка заспiвала:
  - Я велике творiння Божества,
  Ти моя велика, свiтова країна!
  I знову пику вискалить!
  Фiладельфiя впала, i нiмцi та росiяни просуваються вперед. I вже пiдходять до Нью-Йорка.
  
  
  АДОЛЬФ ГIТЛЕР Вбито
  1 травня 1944 року в результатi змови було вбито Адольфа Гiтлера, i повалено його оточення. Фюрером Нiмеччини став Роммель, а канцлером Шпеєр. Союзники припинили проти Третього Рейху бойовi дiї. Роммель навiть оголосив за патронажiв США та Британiї про створення Євросоюзу для боротьби з бiльшовизмом.
  Спiввiдношення сил на фронтах помiтно змiнилося. До 22 червня початку наступу радянських вiйськ у Бiлорусi вермахт розгорнув на схiдному фронтi понад триста дивiзiй, крiм французьких i сил сателiтiв. Спiввiдношення сил у пiхотi стало приблизно рiвним, за переваги фашистiв у танках i САУ, i зразковому паритетi в авiацiї, яке, втiм, теж швидко переходило в перевагу Третього Рейху. Лише в артилерiї у СРСР зберiгалася чисельна перевага.
  Наступ радянських вiйськ у центрi досяг лише вiдносного успiху. Роммель посилив своє угруповання, i прислухавшись до порад командувачiв вiдвiв вiйська за Березину, тим самим зменшивши Полiсковий балкон. Нiмцi змогли бiльш-менш органiзовано чинити опiр, i уникнути котлiв. Тим не менш, вiйська Роммеля вiдiйшли в Мiнськiй лiнiї оборони, завдавши радянським вiйськам значних втрат.
  Наступ Червоної Армiї на румунському фронтi виявився не надто успiшним. Роммель вiдвiв вiйська з передньої частини оборони та посилив найбiльше саме третiй ешелон вiйськ. В результатi масована артпiдготовка виявилася не такою дiєвою.
  Нiмцi змогли встояти i там... Безуспiшною виявилася спроба вересневого наступу радянських вiйськ i на лiнiї "Пантери" у Прибалтицi. Там i зовсiм радянськi вiйська пройшли лише десяток кiлометрiв.
  Восени на озброєннi панцвалi з'явилася серiйна "Пантера" - "F". Вона мала сильнiше лобове бронювання та бортовий захист, без збiльшення ваги та зниження ходових якостей. Поява досконалiшої "Пантери", а також машини з 88-мiлiметровою гарматою, погiршила становище радянського танкового парку. Тим бiльше радянська замiна Т-34-85, Т-44 виявилася мало технiчно надiйною, щоб її запустити в серiйне виробництво.
  Але найгiрше те, що фашистiв з'явилася реактивна авiацiя, i вона не скута бомбардувальниками союзникiв. Як з'ясувалося, МЕ-262 не має гiдного опонента нi в швидкостi, нi в озброєннi. Дуже сильним виявився також i гвинтовий ТА-152. Ця машина за льотними характеристиками значно перевершувала Фокке-Вульф, не поступаючись у озброєннi та бронюваннi.
  Серйозну проблему для радянських вiйськ стали й реактивнi бомбардувальники "Арадо". А в листопадi-груднi в серiйному виробництвi з'явилися самохiдки Е-25, i Е-10 з низькими силуетами, потужним озброєнням, i чудовими ходовими якостями. Новi самохiдки вiдрiзнялися, бiльш досконалою схемою компонування, пiдвiскою, i щiльнiстю. Вони перевершували радянськi аналоги - особливо компактна Е-25 з 88-мiлiметровою гарматою.
  Взимку нiмцi змогли вiдобразити наступ радянських вiйськ пiд Мiнськом i втримати фронт у Прибалтицi.
  А в березнi почався наступ вiдомий як весняне пробудження. Вперше масово фрицi застосували прилади нiчного бачення, ведучи наступ у темний час доби, коли радянська артилерiя менш ефективна. I їм удалося прорвати оборону, розпочавши зближення з флангiв. У результатi на Правобережнiй Українi утворився величезний казан. I в ньому опинилися сотнi тисяч радянських солдатiв.
  Проте частина Червоної Армiї вiдчайдушним проривом вирвалася iз оточення. Хоча нiмцям вперше з березня 1943 року i вдалося просунутися вперед, захопивши частину радянської територiї, але надто великi втрати, заважали розвинути успiх.
  Радянськi вiйська у травнi знову спробували прорвати нiмецьку оборону в районi Мiнська. Але хитромудрий Роммель поставив у пастку i змiг перекинути слабшi радянськi фланги, зайти в тил. Таким чином, ситуацiя для Червоної армiї ще бiльше загострилася. Однак Сталiн кинув у бiй додатковi резерви, якi прикрили пролом, i не дали Роммелю розвинути подальший наступ. Настало лiто 1945 року. Нiмецькi конструктори завершили роботу над досконалiшим танком "Лев", i найголовнiше, з'явився Е-50 з характеристиками, що перевершують "Пантеру"-2. Особливо сильний був танк Е-50 в бронюваннi, зi знаряддям в 105-мiлiметрiв, i зi швидкiстю понад 60 кiлометрiв на годину, що забезпечував потужний на 1250 кiнських сил двигун з прямим упорскуванням пального на поршнi. Поява подiбної бiльш досконалої машини, що помiтно перевершує радянськi розробки, могла виявитися дуже великою неприємнiстю для Червоної армiї.
  Але поки що розгорталася ця серiя. Небезпечний танк iз великими нахилами бронi не надiйшов ще у великi партiї. З'явилися дисколети. Цi машини дуже небезпечнi - практично невразливi для стрiлецької зброї та небезпечнi для завоювання панування в небi.
  А ще додати реактивнi лiтаки: масова серiя МЕ-262 та НЕ-162, реактивний бомбардувальник Ю-287, i серiї АР, та iнше, iнше, iнше. Включно з реактивними штурмовиками, а також планерами.
  Осiнь 1945 панування в повiтрi повнiстю перейшло Люфтваффе. Червона армiя пiсля кiлькох невдалих спроб наступу перейшла до стратегiчної активної оборони. Настала зима... Щодо затишшя змiнилося лютневою спробою наступу в Українi. I тут досягти успiху не вдалося. Мало того, нiмцi змогли знову обiйти росiян з флангу i утворити котел. Пала Вiнниця, фашисти пiдiйшли до Житомира.
  Але навеснi 1946 року нiмецька спроба взяти Київ закiнчилася для нiмцiв великими втратами i зупинкою фронту. У центрi бої розгорнулися рiчцi Березина, пiвнiч вiд Нарвою. Фiнляндiя все ще вела вiйну iз Червоною армiєю. А Японiя пiсля ядерних ударiв капiтулювала.
  I влiтку йшли запеклi бої. Жодна сторона не могла здобути переваги. Нiмцi просунулися в центрi кiлометрiв п'ятдесят i виявилися зупиненими. Обмежених успiхiв вони досягли в Українi, вийшовши у низцi мiсць до Днiпра. Але восени та взимку вже Червона армiя зробила низку контратак i змогла знову прорватися до Мiнська.
  Настав 1947 рiк. З'явилися в Червонiй армiї реактивнi ЯК-15 та Т-54. Новий радянський танк Т-54 дещо знизив розрив як з нiмецьким Е-50, а IС-4, уже мало в чому поступався нiмецькому танку, хiба що мав недостатню гармату. Але IС-7 своєю появою позначав кiнець домiнуванню Е-50 на полi бою.
  Хоча IС-7 вийшов дуже дорогою машиною i не дуже придатною для бойового використання.
  Влiтку нiмцi ще утримували фронт. Їхня авiацiя, як i ранiше, була сильнiшою за радянську. Зокрема з'явився МЕ-262 "Х", зi стрiлоподiбними крилами та бiльш досконалими двигунами. I навiть МЕ-362. Непогано показав себе i ТА-183 та МЕ-1010. Поки що ЯК-15 не мiг з ними конкурувати на рiвних. Бiльш перспективною розробкою вважався МIГ-15, але вiн ще навiть не злетiв у повiтря.
  Але восени, i особливо взимку, нiмцi знову стали прогинатися. 29 сiчня 1948 року загинув Мiнськ. I до березня радянськi вiйська вiдтiснили фашистiв на Нєман та Буг. I з'явився нехай поки що не надто масово i МIГ-15, що скоротив якiсну перевагу нiмецької реактивної авiацiї. Тiльки дисколети поки що залишалися недосяжним рiвнем у сферi повiтряної вiйни.
  Тут уже США почали тиснути на СРСР iз вимогою припинити вiйну. У травнi 1948 почалися переговори, але вiйна вiд цього не припинилася. Роммель хотiв отримати вiд СРСР територiальних надбань, щоб вiйна була зовсiм порожньою. Але й Сталiну хотiлося щось отримати за сiм рокiв такої жахливої вiйни. Червона армiя i вся Росiя були виснаженi i пораненi. Але й Третiй Рейх навiть з урахуванням iноземних дивiзiй i так званих добровольцiв i найманцiв, якi прибувають з-за кордону.
  США та Британiя схилялися до iдеї: вступити у вiйну вiдкрито. Але громадська думка до цього була ще не готова. I розпочалася психологiчна обробка.
  Розширився рух антикомунiстiв i почалася масштабна iстерiя.
  Американськi вiйськовi всерйоз стали обмiрковувати застосування ядерної бомби проти СРСР. Передбачалося скинути атом щонайменше на сiмдесят мiст iз знищенням радянського потенцiалу.
  Влiтку СРСР розпочав новий наступ, який вiдкинув фашистiв до Вiсли. А на пiвднi до Львова, на пiвночi до Клайпеди. Напередоднi осенi для Нiмеччини склалася критична ситуацiя. Роммель бачачи, що захiд вагається, запропонував Сталiну нульовий варiант: свiт без анексiй та контрибуцiй. Верховний головнокомандувач зненацька погодився. I ось 10 вересня 1948 р. мiж СРСР i Нiмеччиною було пiдписано мирний договiр.
  Обидвi сторони поверталися до кордонiв 1941 року. Коштувала ця вiйна десяткiв мiльйонiв життiв з обох бокiв, а все повернулося до кола свого.
  
  МIСIЯ ГЕСА УСПIШНА
  Мiсiя Гесса, який запропонував вiд iменi Гiтлера, Черчiль мирну угоду i спiльну вiйну з СРСР виявилася успiшною. Великобританiя отримувала можливiсть вийти з виснажливої вiйни з Нiмеччиною, не ставлячи пiд загрозу iснування своєї колонiальної iмперiї. Мало того, Третiй Рейх погоджувався передати англiйцям низку пiвнiчних територiй СРСР. Для Гiтлера було важливо лiквiдувати бiльшовицьку загрозу зi сходу, а життєвих просторiв у нiмцiв i так вистачало з надлишком. Тож їм захоплювати ще землi не було чого. Черчiлль купився на щедрi обiцянки, та й уроджений антивелиезм виявився сильнiшим за iншi мiркування.
  Британiя та Нiмеччина уклали почесний мир i таємницi союзу проти Росiї. Сталiн у свою чергу сподiвався випередити Гiтлера превентивним ударом, але в той же час не хотiв провокувати нiмцiв. I як результат, план "Барбаросса" все одно виявився реалiзованим, а напад Нiмеччини очiкуваним, але й водночас раптовим.
  Спочатку СРСР зазнав поразки. Хiд вiйни нагадував той, що i в реальнiй iсторiї, хiба що панування нiмецької авiацiї виявилося вiдчутнiшим, так їх не сковував англiйський повiтряний флот.
  Англiйцi скористалися приводом для вступу у вiйну, бомбардуванням територiї Фiнляндiї. Атаку британцiв зазнали Мурманськ, i що суттєво Баку з нафтовими свердловинами. Пiсля того, як нiмцi взяли Смоленськ, i форсували Днiпро оточивши на мiсяць ранiше за реальнiсть Київське угруповання, у вiйну ступили турки. А це близько тридцяти дивiзiй.
  Але найнебезпечнiше, як i Японiя зважилася на вiдкриття другого фронту. Не захотiлося самураям залишатися падальщиками, коли СРСР хитається. I вони вiдчинили вже третiй фронт. Червона армiя чинила опiр героїчно. Росiйськi воїни змогли вiдстояти Ленiнград, але наступ на Москву почалося бiльш, нiж мiсяць ранiше. I не було сибiрських дивiзiй, здатних прикрити радянську столицю. Москва потрапила в оточення, але саме мiсто вiдчайдушно чинило опiр. Нелегко взяти таку густонаселену столицю, з безлiчi будинкiв та кам'яних будинкiв.
  Численнi ополченцi теж билися вiдчайдушно, i чинили запеклий опiр. Фрiцi та англiйцi змогли взяти мiсто лише у груднi, сильно зруйнувавши його. Щоправда, нiмцi зумiли дiйти i до Сталiнграда. Але сувора зима застала фашистiв на Волзi, змусивши призупинити наступ, i не давши їм з'єднатися з турками i англiйцями, що наступають з боку Iрану. Але взимку радянськi вiйська промацали лiнiю оборони нiмцiв. Але прориватися не стали. Бойовий дух Червоної армiї пiсля падiння Москви надто впав, i низка генералiв змiнили командування, i цього разу не тiльки i не стiльки Власов.
  Це ускладнило органiзацiю контрударiв, та й Сталiн впав у депресiю, нехай тимчасово, але Берiя спробував органiзувати вiйськовий переворот, i зiткнувся з протидiєю Молотова. Внаслiдок цього Берiю розстрiляли, але хаос ще бiльше внаслiдок цього посилився.
  Весною нiмцi вiдновили наступ, i змогли, з'єднавшись iз турками захопити Кавказ, i вийти до Свердловська. Радянськi вiйська вiдступили далеко до Сибiру. Гiтлер рахунок себе переможцем i в березнi 1943 року пiсля того, як Японiя атакувала американцiв на Перу-Хабор напав на Британiю.
  На той час нiмцi вже налагодили серiйне виробництво таких танкiв як: "Пантера", "Тигр", "Лев" i у них з'явився реактивний МЕ-262. Британiї довелося погано. Нiмцi захопили пiсля короткого штурму Гiбралтар i розгромили англiйську базу на Мальтi. Пiсля чого через Марокко почалося вторгнення вермахту до Африки. Близько п'ятдесяти дивiзiй Третього Рейху перейшло по найкоротшiй вiдстанi на чорний континент, i розгорнули наступ на Петлю Нiгеру та Алжир. Їхнiм основним противником стали англiйськi вiйська. Одночасно Роммель, що вже отримав на схiдному фронтi погони фельдмаршала, розгорнув наступ з Лiвiї на Єгипет.
  В ударi Роммеля брало участь двадцять п'ять загартованих у битвах нiмецьких дивiзiй.
  Їх нищiвний удар призвiв до утворення казана з дванадцяти англiйських дивiзiй пiд Олександрiєю. Роммель звитяжно вийшов до Суецького каналу, але там потрапив пiд контратаку. Жорстокi бої розгорнулися у повiтрi. Нiмецькi льотчики мали найкращу пiдготовку, а Фокке-Вульф значно перевершував англiйцiв у озброєннi. Але особливо сильний, виявився реактивний МЕ-262 з потужним озброєнням iз чотирьох 30-мiлiметрових авiагармат i реактивних снарядiв. Проти нього в англiйцiв та й у американцiв не було рiвної зброї.
  Противники обмiнювалися ударами у небi Нiмеччини. Фашисти активно використовували рабську працю i збiльшували випуск озброєнь. Ресурсiв у Третього Рейху вистачало. З територiї Кавказу розпочався наступ на Близький Схiд. Багато перемог здобула i Японiя, яка дiяла спiльно з вермахтом. Противник iз держав осi пiдтискав дедалi бiльше.
  Близький схiд виявився окупованим ще 1943 року, як i пiвнiч, а також частина центральної Африки. У 1944 роцi розгорнулися в Третьому Рейху реактивнi бомбардувальники, i вони почали терзати Британiю, сиплячи десятки тисяч бомб i практично не несучи втрат. Одночасно активiзувалися i пiдводнi човни. Особливо небезпечнi тi, що працюють на перекисi водню. Вони постiйно мучили, американський i англiйський флот, вибиваючи безлiч посудин. Взимку та навеснi 1944 року нiмцi завершили окупацiю Африки та Iндiї. А у травнi впав Мадагаскар i був захоплений десантом.
  Почалася пiдготовка до вторгнення до Англiї. Нiмцi захопили панування у повiтрi. Їхня реактивна авiацiя била, численний повiтряний флот союзникiв за рахунок якiсної переваги.
  Висадка десанту розпочалася 8 листопада 1944 року. До цього часу у фрицiв виявилося все готове, i хтось чоловiка англiйцi не очiкували, що фашисти ризикнуть на висадку пiзньої осенi.
  Тактична, раптовiсть, якiсна та кiлькiсна перевага гiтлерiвцiв, у яких на озброєннi вже з'явилися танки серiї "Е". Крiм того фашисти застосував Ноу-Хау - дисколети з видатними льотними характеристиками i що найголовнiше
  Невразливi, для стрiлецької зброї. Це стало для англiйцiв та американцiв справжнiм шоком. Через два тижнi пiсля початку операцiї - впав Лондон i через три днi капiтулювало i англiйське угруповання в Шотландiї.
  Таким чином, метрополiя виявилася поневоленою. Учорашнiй союзник Третiй Рейх завдав Британiї удару в спину. А Черчiлль, схоже, пошкодував, що прийняв пропозицiю Гесса. Але спокуса подiлити СРСР виявилася надто великою, але прем'єр iз зовнiшнiстю добродушного бульдога не врахував, що Гiтлер взагалi не захоче дiлитися. I розгромивши СРСР, спис вермахту впирається в спину Британiї. I вiдсидiтися за Ламаншем не вдасться.
  Але в США сподiвалися вiдсидiтися за океаном. До нiмцiв звернулися з дуже приємними пропозицiями про мир.
  Але Гiтлер захотiв правити усiєю планетою. I могутнi США, в захiднiй пiвкулi не ходили в його плани. I розпочалася нова вiйна. Нiмцi для початку провели операцiю "Iкар" в Iсландiї, потiм почали спiльно з Японiєю атакувати через Аляску.
  Сталiн змiг виторгувати у Гiтлера умови почесної капiтуляцiї. Нiмцi пiшли на це, бо надто їх виснажувала партизанська вiйна, яку вiв героїчний росiйський народ. Та й Сталiн теж смертельно втомився вiд такої бiйнi. Обидвi сторони домовились: Росiя отримує автономiю у складi Третього Рейху та приєднується у вiйнi проти США. Натомiсть сталiнська автономiя отримувала Аляску, та частину Канади.
  1945 пройшов у найзапеклiших i найзапеклiших боях. Нiмцi, японцi, росiяни захопили Аляску, Канаду i наприкiнцi року вклинилися на територiю Америки. У груднi США застосували атомну бомбу, але серйозних збиткiв Вермахту не завдали, тим бiльше з п'яти презентiв вибухнув лише один, а решту було втрачено в збитих лiтаках.
  В 1946 активно застосовуючи невразливi дисколети, i новi види танкiв, а також використовуючи колонiальнi вiйська, гiтлерiвцi, задавили США. Країна капiтулювала за iронiєю долi саме 4 липня 1946 року якраз на день незалежностi. Але свiт тривав лише кiлька рокiв. Гiтлер 6 серпня 1948 напав на Японiю, завдавши по нiй серiю ядерних ударiв. I спалахнула нова вiйна. Знову загинули мiльйони. Але Японiя виявилася пiдкорена.
  I ось у свiтi встановилася Нiмецька гегемонiя: повне панування Третього Рейху. Вiд полюса до полюса. Незалежнi держави поступово поглиналися iмперiєю. Коли 5 березня 1953 року помер Сталiн, саме в цей момент Адольф Гiтлер i вирiшив скасувати федеральну автономiю Росiї. I 20 квiтня 1953 року розпочалася нова Нiмецько-Радянська вiйна. Вiйна масштабна i не має аналогiв.
  
  ВРЯТУВАТИ АДМИРАЛА МАКАРОВА
  Ось про це навiть мало хто й знає. Вона свого часу перемiстилася пiд час росiйсько-японської вiйни часiв Миколи Другого. Там Мiрабела спромоглася врятувати адмiрала Макарова. Витягла його з води. За що здобула нагороду: Георгiївський хрест. I в результатi флот зберiг воєначальника високого рiвня.
  Японiя зазнала збиткiв у морськiй битвi. Було пiдiрвано два броненосцi. А росiйський флот атакував самураїв. Того був розбитий, i втратив ще броненосець, чотири крейсери i кiлька дрiбнiших кораблiв. Пiсля чого самураї вiдступили. Деякий час Того маневрував i не наважувався вступати в бiй.
  Тодi адмiрал Макаров гарненько пiднатренувавши ескадру сам напав на японцiв.
  I Мiрабела Магнiтна була тут як тут, разом iз легендарним адмiралом. Японцi зазнали чергової поразки. Втратили шiсть великих, i пiвтора десятки дрiбнiшi за судна. I ще один броненосець, Мiрабела-Маргарита, взяла особисто на абордаж. Захопивши цiле i неушкоджене.
  На сушi через нерiшучiсть Куропаткiна справи були дещо гiршi. Порт-Артур виявив, вiдрiзаний суходолом i в блокадi.
  Однак це не завадило Макарову знову атакувати Того i рознесли його флот поту понад двадцять суден. Певнi проблеми у японцiв виникли iз постачанням свого угруповання.
  Макаров прославився. Його порiвнювали iз Ушаковим. А Маргарита-Мiрабела стала легендарною жiнкою на росiйському флотi. I також робила собi кар'єру.
  Японцiв били ще раз. Топили та захоплювали їх транспорт. Облога Порт-Артура затяглася, але мiсто могло отримувати пiдкрiплення, i постачання снарядiв та продовольства морем. Куропаткiн довгий час зволiкав i виявляв нерiшучiсть. Поки що у лютому цар Микола не змiнив його на Лiневича. Новий полководець у березнi, нарештi, перейшов у наступ i маючи перевагу в чисельностi розбив порiдiлi через облоги, що затяглася, японськi вiйська.
  Росiяни на той час захопили практично всi Курильськi острови. А потiм сухопутнi частини зайняли Корею. Японiя пiшла на свiт. Вiддала Росiї та Курильську гряду, i Тайвань. Останнiй великий острiв був захоплений рiздвяною ескадрою.
  Росiя взяла пiд контроль Корею, Манчжурiю та Монголiю, де спалахнуло антикитайське повстання. Так з'явилася i Жовторосiя. Iмперiя змiцнилася. Нi революцiї, нi Думи не було. Країна швидше увiйшла в економiчне зростання i стрiмко розвивалася.
  До першої свiтової вiйни Росiя була краще готова i мала бiльший економiчний потенцiал. Та й населення було бiльше, як i чисельностi армiї. З'явилися першi у свiтi легкi танки. Оскiльки економiка була сильнiшою, їх встигли запустити у серiйне виробництво.
  Мiрабела-Магнiтна тим часом уже покинула цю свiтобудову, але встигла переглянути подiї.
  Зокрема, справдi перша свiтова вiйна почалася як у реальнiй iсторiї. Спочатку розвивалася приблизно також. Але мiсто Перемишль було взяти значно ранiше. А розгром пруссакiв у ходi невдалої спроби нiмцiв наступати на Варшаву виявився значнiшим. У п'ятнадцятому роцi царська армiя була сильнiшою i краще органiзованою. I постачання виявилося сильнiшим. Нiмцi не змогли досягти великих успiхiв. Максимум, цiною величезних втрат Нiмеччина вiдтiснила росiян за Вiслу, i змогла взяти Перемишль, проте Росiя втримала Львiв. Втрати росiян були меншими, нiж у реальнiй iсторiї, а нiмцiв бiльше.
  У шiстнадцятому роцi росiйськi вiйська прорвалися в Пруссiї, а потiм на пiвднi змогли не лише знову вiдбити Перемишль, а й узяти Кракiв. Османська iмперiя практично виявилася розгромлена.
  Оскiльки думи був, то лютий сiмнадцятого року проскочили без особливих проблем. А навеснi дотиснули Австро-Угорщину, до лiта капiтулювали османи i австрiйцi. Осiнь росiяни наступали проти нiмцiв. Пiджимали й американцi iз союзниками. 30 листопада 1917 року Нiмеччина капiтулювала.
  Росiя отримала збiльшення територiй на заходi i пiвднi. Туреччину подiлили на частини, i вона зникла з карти свiту. Зникла i Австро-Угорщина. Галичина, Буковина, Кракiвська область, Познань, Клайпеда, Данциг увiйшли до складу Росiї. Росiя також включила Стамбул, Малу Азiю. Iрак та Палестину приєднала Британiя, Сирiя стала французькою. Росiя також включала до свого складу Словенiю i зробила протекторатом Угорщину та Чехiю. Австрiя стала зовсiм маленькою.
  А на Нiмеччину було накладено репарацiї.
  Що дуже вигiдно всiм країнам свiту. Царська iмперiя змiцнiла ще бiльше. А авторитет царя Миколи Другого ще вирiс. У народi цар став дуже популярним. Причому латка зростала, а тривалiсть робочого дня скорочувалася. Спочатку цар скоротив робочий день до 11,5 години. Потiм у 1922 роцi робочий день було скорочено ще на годину до 10,5 години, у суботу та передсвятковi днi ще до 8 години. Заплата ж до кiнця 1928 перевищила в середньому п'ятдесят п'ять рублiв на мiсяць. Причому горiлка коштувала лише двадцять п'ять копiйок, а корову можна купити за три рублi. Новий автомобiль можна було купити лише за 180 рублiв та в кредит.
  Тривали й малi вiйни. Росiя та Британiя роздiлили остаточно Афганiстан та Iран. Приблизно навпiл. Пiвнiч Росiї, пiвдень Британiї.
  Далi Антанта подiлила Близький Схiд. Францiя, Британiя, Росiя взяли собi приблизно по третинi територiї. Завершивши подiл Iсламського свiту.
  Росiя завдяки цьому отримала основи й у Iндiйському океанi. Що це плюс.
  Росiя також отримала мiсце для храму в Єрусалимi.
  Свiт здавалося, набув стабiльностi. Але 1929 року вибухнула велика депресiя. I знову у Росiї почалися масовi виступи. У 1931 роцi Японiя знову атакувала росiйський флот. Почалася нова вiйна у Тихому океанi.
  Командували росiйською армiєю флотом Колчак та сухопутними вiйськами Денiкiн.
  Вдалося швидко розбити японцiв на сушi та море. Пiсля чого вiдбулася висадка десанту у самiй метрополiї. Японiя вiдчайдушно чинила опiр, але була повалена. I тепер її включили до складу Росiї. А Росiйський цар Микола Другий став i iмператором Японським. Росiя також пiдкорила значну частину Китаю. Взявши собi те, що дозволили англiйцi.
  А в Нiмеччинi прийшов до влади Гiтлер. Царство Миколи Другого було одним iз найтривалiших в iсторiї Росiї, i дуже славетним. Царя назвали Миколою Великим.
  Але в 1934 роцi, саме 7 листопада лiтак з iмператором зазнав аварiї. I у вiцi шiстдесяти шiсть рокiв перервалося правлiння славного i успiшного царя. У якому Росiя домоглася надзвичайно великих завоювань.
  Понад сорок рокiв тривало правлiння Миколи Великого. Але потiм настала негаразди. Син Миколи Другого Олексiй Другий, був уже хворий, коли вступив на престол, i правив менше року. Потiм царем став Кирило Романов. I теж уже був досить хворим, правивши до 1938 року, поки престол не успадкував Володимира Кириловича Романова. Який став царем Володимиром Третiм.
  Гiтлер тим часом посилився. Приєднав Австрiю. А Муссолiнi захопив Ефiопiю. Обидвi диктатори, звичайно ж, побоювалися Росiї. I фюрер схилявся до союзу iз царським режимом.
  Володимир Третiй, теж думав, що краще, забрати у Британiї та Францiї всi колонiї, а з Нiмеччини i взяти щось.
  Так що склалася спiлка Осi. Москва, Берлiн, Рим, проти Британiї, Францiї, Бельгiї та Голландiї.
  Причому Росiя була явно сильнiша, i мала найбiльшi сухопутнi сили. Шiсть мiльйонiв солдатiв та двi тисячi полкiв - це колосальна мiць. Причому ще у мирний час.
  Прирiст населення Росiї перевищив через зниження смертностi три вiдсотки рiчних i земельнi надiли дрiбнiшали. Натомiсть армiя була великою.
  Танкiв випускалося багато, i вони були найкращими та досконалими у свiтi. Як лiтаки та вертольоти.
  Росiйська армiя хотiла завоювань. Мрiяв перевершити славу Миколи Великого i молодий, честолюбний цар.
  Тож союз склався швидко.
  I 15 травня 1941 року почалася вiйна... Росiя посунула вiйська на Iндiю, Iндокитай, Близький Схiд, Єгипет.
  А Гiтлер ударив по Бельгiї, Голландiї та Францiї... Як i в реальнiй iсторiї фашисти розгромили союзникiв за пiвтора мiсяцi. Росiя ж завойовувала колонiї. Але у сорок першому роцi захопити Британiю не вдалося.
  1942 року Росiя вже захопила i Iндiю, i Близький схiд, i Iндокитай, i володiння Британiї в Тихому океанi. I вже царська армiя просувалася разом iз iталiйцями Африкою.
  Одночасно Росiя розпочала разом iз Нiмеччиною пiдводну вiйну та повiтряний наступ на противника. Британiю капiтально пресували. Це була спроба задушити англiйцiв.
  Повiтряний наступ продовжувався весь сорок другий рiк.
  Росiя та Iталiя захопили всю Африку. Росiя також зайняла Австралiю.
  А 1943 року, нарештi, вiдбулася висадка в Британiї. Пiсля мiсяця запеклих боїв - метрополiя впала.
  Так завершилася масштабна битва та друга свiтова вiйна. Росiя завоювала бiльшу частину свiту. Третiй Рейх включив до свого складу, Бельгiю та Голландiю, i значну частину Францiї. Нiмеччина в Африцi отримала лише Марокко. Дещо дiсталося Iталiї. А решту поглинула Росiя.
  Втiм, свiт тривав зовсiм недовго. Володимир третiй зажадав вiд Америки повернути Аляску, i як привiд початку бойовi дiї.
  Нiмеччина, Iталiя та Бразилiя теж вступили у вiйну. До них приєдналися Аргентина, Iспанiя, Португалiя, а також Венесуела.
  Розгорнулася масштабна вiйна.
  США противник сильних. Але американськi танки поступаються як росiйським, так i нiмецьким. Так чисельно царська армiя набагато сильнiша. I поступово розчавлює американцiв.
  Вiйна розпочалася у серпнi 1945 року. Тривала ще майже два роки. Основний удар завдавав Чукотки на Аляску. Розтягнутiсть комунiкацiй та лiнiй постачання ускладнювала перекидання вiйськ.
  Що затягнуло вiйну.
  Крiм того, американцi дуже багато випустили "Першингiв" i "Шерманiв", мобiлiзували значнi сили i билися завзято. На боцi США були Канада i Мексика. Через що протистояння виявилося надзвичайно жорстоким.
  Росiйська армiя просувалася, але повiльно, i долаючи завзятий опiр.
  Але зрештою США капiтулювали... I в червнi 1947 року запанував свiт...
  Мiрабела Магнiтна, могла бачити тiльки те, що дiялося до кiнця вересня 1948 року. Тобто дотепер. У тому всесвiтi, де вона повоювала, царська Росiя на чолi з Володимиром Третiм процвiтаюча держава.
  Найбiльший i багатий свiт. I якому немає рiвних. Гiтлер поки що править Нiмеччиною. Вiн отримав колонiї, на територiї США, Мексики та Канади на подяку за вiйну проти США.
  Мало того, Володимир щедро дозволив включити до складу Третього Рейху i Судетську область в Чехiї. Це дуже щедро.
  Поки що Гiтлер з Росiєю вiн великий державний дiяч i його обожнює нiмецький народ.
  Але якщо у фюрера пiде в голову клин, то його чекає просто розтерзання i перемелив кiсточок у потерть. Тож фюрер просто зобов'язаний це розумiти.
  I не рипатися. А стане викаблучуватися, то навiть краще. Не буде Нiмеччини та Iталiї на картi. Володимир Третiй пiдкорить увесь свiт. I увiйде в iсторiю як Володимир Великий. А це дуже крутий титул!
  
  БIЛИЙ ТИГРЕНЯ
  Кримською, лiтньою дорогою йшла маленька циркова група. Першим крокував босоногий, бiлобрисий хлопчик рокiв дванадцяти. Худенький, але жилистий пацан у шортах, i йшов у спеку з оголеним торсом. Стирчали ребра, але жилки як дрiт, пiд майже чорною через засмагу шкiрою.
  За ним iшла дiвчина. Свiтло-русяве волосся вигорiло на сонцi, наче перестигла пшениця. Брови у дiвчини теж свiтлi, а обличчя вiд пилу та сильної засмаги смагляве, як у циганки. Але риси обличчя дуже гарнi, лише трохи загостренi через худорлявiсть. Дiвчина струнка, в легкiй ситцевiй сукнi вище колiн. I теж боса, хоча не позаздриш тим, хто без взуття, якщо вони крокують кам'янистою дорогою Криму. Не тiльки камiння гостре, але ще й розпечене на лiтньому сонцi.
  Але дiвчата i хлопчик звикли босячити i в спеку, i в холоднечу, i з бронзових ног, i мозолистих пiдошв не звертають уваги на подiбнi дрiбницi.
  За ними семенить симпатична iстота. Бiла, але з коричневими смужками. Симпатичний тигреня-альбiнос. Теж схудлий, дуже голодний, ловить на ходу метеликiв i бурчить.
  За плечима дiвчини шарманка в руках деякi приналежностi. Навантажений трохи та хлопчик. Крокують вони з самого ранку. Хлопчик наступив на пляшечний уламок. I вiдчув через мозоль укол, зашкутильгав.
  Дiвчина, посмiхнувшись, помiтила:
  - Обережнiше Олежка! На дорогах iнодi трапляються сюрпризи!
  Хлопчик сердито буркнув:
  - Та нiчого страшного, навiть кровi нема! А ось чим годуватимемо Бiмбо!
  Дiвчина важко зiтхнула i помiтила:
  - Та здала тигреня! Йому потрiбне м'ясо! На одних недоїдках довго не протягне!
  Хлопчик з усмiшкою вiдповiв:
  - Тут багато дач iз багатими людьми. Може, напоїмо на м'ясо. А ти Олеся теж схудла...
  Дiвчина струснула, i помiтила:
  - А менi це йде! Спритностi навiть побiльшало!
  I дiвчина пiдстрибнула i прокрутилася на шкарпетцi. Олежка свиснув вiд захоплення, а тигреня загарчало.
  Кiлька рокiв тому вони були в однiй цирковiй групi, яка зв'язалася з народовольцями i була розгромлена. Олеся теж брала участь, i з чуток навiть гримнула генерала. А зараз блукала Росiєю босонога i неприкаяна. Взимку вони перебиралися до Iрану, Iраку, там шльопали по кручах i давали вистави. Влiтку спускалися до Росiї. Олесi знала кiлька мов, у тому числi перська i навчила Олега.
  Навiть смiшно ходити Iраном у чадрi, але з босими ногами. Вони тиснули на виставу, а зовсiм недавно у них з'явився Бiмбо. Теж утiкач, з якоїсь групи. Рiдкiсний по красi звiр, але моторошно ненажерливий. На нього швидко пiшли запаси, хоча й збирав народу тигреня чимало. Але останнiми днями для групи настала темна смуга. Чомусь гарнiй дiвчинi, хлопчику та тигренку-альбiносу не перепадало грошей. I вони голодували. Причому найгiрше голод переносив маленьких хижакiв.
  Трiумвiрат сiв на роздорiжжя. Олеся двi маленькi картопини, подiлила мiж собою хлопчиком, а весь хлiб вiддала тигреню. Той жадiбно збив i запитав ще. Шкода так скиглить... Немов цуценя. А який худне.
  Олеся рiшуче встала, i шльопнула голими пiдошвами:
  - Ходiмо! Будемо розважати панiв!
  Вже перша дача їх зустрiла непривiтно. Двiрник вiдмовився пускати, i обiзвав Олесю повiєю.
  На другий прийом був кращий. Паня тридцяти п'яти рокiв дозволила увiйти. Олег перевдягся у старе трико, i спритно скакав. Намагалася Олеся. Її дiвоча фiгурка гiмнастки дуже спритна. Бiмбо вмiв трохи, але теж стрибнув через обруч, який Олеся тримала босими пальчиками нiжок, з огрубiлими пiдошвами, але не втратили витонченостi. Панi була дуже задоволена i спитала Олега:
  - Ти добрий клоун!
  Хлопчик скривджено вiдповiв:
  - Я не клоун, а акробат i трохи жонглер!
  Панi попросила:
  - Пожоргуй!
  Олег iз задоволенням став пiдкидати предмети. У тому числi i ручку i гребiнець, що лежить на столi.
  Панi, досить усмiхаючись, запитала:
  - А це жiнка твоя мати?
  Олег заперечливо мотнув головою:
  - Нi, моя напарниця!
  Паня кивнула:
  - Та вона надто молода... А в тебе батьки є?
  Хлопчик тихо зiтхнув:
  - Я не знаю своїх батькiв!
  Панi сумно зiтхнула i вiдповiла:
  - Сирiтка! Ну гаразд, у мене вiд колишньої служницi залишилися туфлi! Принеси їм!
  Лакей, бурчачи, пiшов. Олеся задоволено посмiхнулася. Потiм з'явився лакей. Туфлi вже були зношенi, i з шкiрою, що лопнула.
  Панi буркнула:
  - Я сама у боргах i бiльше дати на жаль не можу!
  Олеся взяла взуття i стримано подякувала панi. Потiм вони покинули дачу. Дiвчина невдоволено пробурчала:
  - За такi старичок бiльше п'ята не дасть. У жмити! А скiльки часу витратили!
  Олег зауважив:
  - День довгий, зберемо ще!
  На наступнiй дачi пощастило ще менше. Їх прийняли, але пiсля вистави дали лише тарiлку недоїдкiв зi столу. Тигреня втiм, їх жваво проковтнуло. Хоч у цьому прибуток.
  Але на четвертiй дачi, у хлопчика луснула чешка, i довелося далi виступати босонiж не формою одягненим. А подали лише гривеньник.
  На п'ятiй дачi їх не пустили. На шостiй виявилося кiлька дiтей, якi, оточивши тигреня, стали пхати йому тiстечка. Почастували й Олежку. Голодний хлопчик злапав iз задоволенням крем з шоколадом. Але їм довелося попрацювати. Дiти довго не хотiли вiдпускати. Виставу подивився i пан. Йому особливо сподобався виступ гiмнастки Олесi. Вiн кiлька разiв вимагав повторити. Потiм теж пригостив дiвчинку тiстечком. Часу зайняло багато, вже й сонце схилялося до заходу сонця. А заплатили лише два гривень.
  Пiд кiнець пан поклав свою лапу на голу ногу Олесi i пробулькав:
  - Iз твоєю зовнiшнiстю можна заробляти великi грошi iншим шляхом!
  Олеся обсмикнулася:
  - Нiколи! Я не пiду на панель!
  Пан посмiхнувся i помiтив:
  - Циркачцi важче знайти вигiдного нареченого, нiж жiнцi легкої поведiнки.
  Олеся дотепно помiтила:
  - Але легше кохання!
  Але двадцять копiйок - це теж грошi. За них уже можна купити пляшку горiлки. У всякому разi, тигреня взяли шматок м'яса. Олеся продала туфлi за сiм копiйок. На їжу їм вистачало.
  Вже стало темно, i по дачах не схожий. Олеся сказала Олеговi:
  - У нiчлiжку не пiдемо?
  Хлопчик впевнено кивнув:
  - Не пiдемо! Там смердить!
  Олеся погодилася:
  - I до мене п'янi волоцюги лiпитимуться. Знайдемо собi мiсце в печерцi, а перед сном викупаємось.
  Хлопчик кивнув головою. Вони купалися в пустельнiй заплавi. Вода була тепла i солона. Олег милувався на фiгурку Олесi, дуже мускулиста та струнка. Тiло її зовсiм не здавалося худим, а було дуже гармонiйним. Засмагла, дiвчина-гiмнастка. Як вона активно розгрiбає руками та ногами. Немов пантера, яка виходить на полювання.
  Олег згадав твiр про "Мауглi". Там була цiкава iсторiя про хлопчика, якого виховували серед вовкiв. Щось схоже i в них. Бродиш собi, зате вiльнi, стiльки бачать. Тi ж дачi розкiшнi, деякi з фонтанами та скульптурами. Дуже красиво. Особливо влiтку у Криму. А взагалi чудова пора лiто. Взимку гiрше. Навiть в Iранi та Iраку ночами холодно. Вони часто перемiщаються в нiчний час, щоб не замерзнути, засинаючи просто неба.
  Вдосталь накупавшись, хлопчик i дiвчина заснули. Вони молодi, здоровi, тренованi. Сплять як дикi звiрi: мiцно, не зважаючи на тверду поверхню. А що коли тiло здорове не треба перин? А на свiжому повiтрi дуже добре спитись.
  Але на вiдмiну вiд звiрiв люди бачать сни... Олегу снилося, як вiн став юнгою на пiратському кораблi i бився. Iз шаблею, атакуючи англiйських солдатiв у мундирах. Руб i кромса ворогiв. Ось хлопчик завдає удару босою ногою в пах. Пiдскакує та трощить англiйцiв. Носитися мiж ворогами. Тi падають, розрубанi та покрученi. А хлопчик пiдхоплює другу шаблю. Проводить млин, причому дуже вiртуозно. Пацан дуже спритний...
  Але сни розпливчастi i пам'ятаєш лише вiд них спiльнi риси.
  Наступного дня треба знову йти по дачах. Тим бiльше вони переб'ються, а тигреня слiд погодувати.
  Дiвчина намагалася здаватися веселою та посмiхалася. Дуже вона гарна, i їй охоче вiдчиняли дверi сторожа. Але ось подавали набагато гiрше. У першiй дачi панове охоче дивилися їхню пантомiму. Особливо пану подобалося спостерiгати за миготiнням голих, мускулистих, засмаглих нiг Олесi. Але подали тiльки недоїдки зi столу, якими нагодували тигреня.
  У другiй дачi тримали довго, пан навiть погладив дiвчину за нiжку. Панi пригостила Олежку тiстечком. Дали гривеньнику. Наступнi двi дачi виявилися порожнiми - пани не приїхали.
  Олеся розгублено помiтила:
  - Так ... Стан тут не заробиш!
  Олежка сердито буркнув:
  - Краще розбоєм промишляти! Вигiднiше!
  Олеся у вiдповiдь подивилася вгору i заспiвала:
  - Яке небо блакитне. Ми не прихильники розбою!
  Наступна дача вiдрiзнялася величезними розмiрами та дивовижною розкiшшю. Фонтани були позолоченi та били високо у небо. Бiля входу стояли розкiшно одягненi лакеї. Олеся навiть знiяковiла свого вiдверто босятського вигляду. Старший iз лакеїв крикнув:
  - Жебракам не подаємо!
  Дiвчина у вiдповiдь вигукнула:
  - Циркачi ми! Розвiємо смуток!
  Олеся свиснула i пiдняла свою босу ногу. Бiле тигреня перестрибнуло, i смiшно перевернулося в повiтрi. Олежка пiдставив обруч, i Бiмбо проскочив у нього i знову перевернув догори лапками.
  Старший лакей свиснув i пробурчав:
  - Не погано! Можете пройти!
  Хлопчик та дiвчина увiйшли у ворота. Вбiг i бiлий тигреня. Пан-материк саме вiдчував нудьгу, у своєму розкiшному палацi дачного типу. Сидячи в альтанцi перед розкiшним столом, знатний вельможа жував жирне м'ясо i запивав дорогим вином iз золотого кубка. Поруч iз ним сидiла молода, красива жiнка в сукнi, прикрашенiй коштовностями. На верандi стрибала дiвчинка рокiв семи в ошатнiй сукнi i дуже схожа на дружину пана, тiльки волоссям свiтлiшим.
  Пан уп'явся поглядом в Олесю. Вона дiаметральна протилежнiсть дружинi. Блондинка проти брюнетки, струнка, м'язова, суха фiгура проти повноти. Смаглява шоколадна шкiра проти аристократичної блiдостi. Звичайно, знатний вельможа жадiбно розглядав дiвчину, її босi ноги, високi груди, тонку талiю. Та подумав пан, моя дружина погладшала. А ця...
  Олеся та Олег заходилися виконувати номери. Олесi танцювала в однiй комбiнацiї, що так подобалося чоловiкам. Олег тепер виступав у трико та блискучiй майцi. Босонiж навiть було якось спритнiше, нiж у чешках. Хлопчик крутився, робив сальто, пiдскакував. Олеся пiднiмала його на витягнуту руку. Бiлий тигреня стрибав через обручi, руки та ноги, проходив через ножицi.
  Олеся прокручувала й мелодiю на невеликiй шарманцi. Хлопчик жонглював. Потiм жонглювала дiвчина, потiм вони разом. Циркачi були моторнi, багато крутилися. Олеся навiть виконувала подвiйне сальто, i вони ходили разом на руках. Потiм тигреня знову стрибало через обручi, якi Олеся тримала босими пальцями нiг.
  Пiд час вистави дiвчинка крутилася i те й справи захоплено скрикувала. Барiн та його дружина аплодували стримано. Але було видно, що вони задоволенi.
  Насамкiнець хлопчик i дiвчина заспiвали, а голоси у них чудовi, повнозвучнi. Пiсля чого Олеся простягла шапку для збирання грошей. Вона була така гарна, ледве прикрита комбiнацiєю. Пан-материк посмiхнувся, i зауважив:
  - Я був, колись сам жебраком, щоправда, дворянського роду. А зумiв стати мiльйонером та купити собi княжий титул. Що ж може колись i ви станете багатими!
  Олеся з усмiшкою вiдповiла:
  - Дякую вам, ваше сiятельство!
  Пан сухо помiтив:
  - Але марнотратний, не здобуде багатства! Тому я пропоную вам продати менi вашого звiрка.
  Олеся через силу посмiхнулася i промовила:
  - Бiмбо наш друг, вiн не продається!
  Пан сердито посмiхнувся i помiтив:
  - Так кажуть зазвичай, коли хочуть заламати високу цiну! Але ж мене вам не провести! Я знаю що до чого! Пропоную червiнець, i не пiвшки бiльше!
  Олеся похитала головою:
  - Вибачте пан, але цей друг не продається! Нi за якi грошi!
  Князь сердито буркнув:
  - Та ви повиннi радiти, що я вас рятую вiд такого тягаря. Тигра прогодувати потрiбно цiлий стан. А коли вiн виросте... Думаєте, що вам дозволять блукати з великим i небезпечним хижаком мiстом?
  Олеся знiяковiла. Справдi, думка про те, що робити з Бiмбо коли вiн пiдросте, часом спадала на думку. Вже зараз на них косо дивляться полiцейськi, а що буде за кiлька мiсяцiв?
  З Бiмбо в будь-якому випадку доведеться скоро розлучитися. Десять карбованцiв теж грошi. Можна купити собi цуценя та видресувати його. Собака i є менше, i з нею можна мандрувати жоден рiк. Пiдкопити собi грошi, i може вiдкрити якусь справу. Або вискочити замiж... Адже вона красива, фiгуриста.
  Олеся завагалася, здоровий глузд пiдказував, що тигреня буде краще у князя, нiж голодувати з бродячою групою. I якщо розлучатися з хижаком, то краще, це зробити зараз, коли пiдвернулася така можливiсть.
  Але тут донька пана дiвчинка з вишитими перлами бантиками забила нiжками i закричала:
  - Хочу тигра! Хочу бiлого тигра!
  Князь вiдмахнувся i стукнув кулаком:
  - Помовч! Нинi я роблю бiзнес!
  Дружина вигукнула:
  - Не треба кричати на дитину!
  Дiвчинка видно була розпещена, i не злякалася. Але вiдскочивши, вже тихiше пропищала:
  - Купи татко! Купи тигреня ...
  Дружина з усмiшкою помiтила доньцi:
  - Це звiрятко може бути небезпечним... Це хижак i вiн є маленьких дiвчаток!
  Пан хруснув пальцями i сказав:
  - Останнє слово п'ятнадцять карбованцiв! Бiльше хоч навколiшки стань, не додам!
  Олеся вклонившись, запитала:
  - Можна, нам пiти ваше сiятельство?
  Князь рикнув:
  - Нi! Останнiй раз питаю, вiддаєте тигреня за п'ятнадцять карбованцiв?
  Олеся хитнула головою. Пан-материк єхидно спитав:
  - А звати тебе як?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Олеся.
  Князь зловiсно посмiхнувся:
  - А паспорт у тебе є? Давай покажи!
  Олеся здригнулася i зблiдла. Князь ляснув у долонi i крикнув:
  - Взяти їх та викликати полiцiю! Вони в мене тигра вкрали, i перстень iз дiамантом!
  Дiвчинка iз захопленням вигукнула:
  - Браво тато!
  На Олесю накинулися лакеї. Дiвчина не чинила опiр. Її та Олежку зв'язала мотузками, i замкнули у пiдвалi. Незабаром прибула полiцiя.
  Вислухавши князя, вони одягли Олесi та Олегу на руки та ноги кайдани. Причому вони мали спецiальнi за розмiрами для дiтей. У якi заковували малолiтнiх злодюжок.
  Пiсля чого дiвчину та хлопчика вiдвезли до острогу. Там їх подiлили. Олега кинули у пiдвал, де вже була дюжина скованих кайданами хлопчакiв, а Олесю в камеру до жiнок. Було несолодко. У камерах сморiд замiсть вiдхожого мiсця дiрка в пiдлозi, сиро, i напiвтемно. Хлопчакiв тримали у кайданах, що дуже незручно. Руки та ноги скутi. Перемiщатися тiсною камерою важко. Годували тiльки хлiбом i водою, iнодi давали фрукти, що пiдгнили.
  Тут сидiли до суду. Потiм на пацанiв чекала або каторга, або тюремний притулок. Жiнок теж або на каторгу до Сибiру, або до Середньої Азiї на прибирання бавовни, або у в'язницю з роботами на якiйсь фабрицi за казеннi харчi. А до суду сидiти можна на розсуд начальство. Крiм того, ув'язнених ще й пороли.
  Олега та Олесю було наказано вiдшмагати одночасно. Хлопчика i дiвчина оголили по пої, i розтягли на козлах. З бокiв у них стало двоє полiцейських. Правоохоронцi вимочили прути у ступi. Змахнули в повiтря, збиваючи крапельки. А потiм разом по командi обрушили удари на спини хлопчаки та дiвчата. Олеся та Олег стиснули мiцнiше зуби, щоб не кричати. Порка йшла спокiйно. Полiцейськi лупцювали з помiрним ентузiазмом, просто виконуючи свiй обов'язок. Хлопчик i дiвчина, тяжко дихаючи, терпiли. Пiсля дюжини ударiв шкiра луснула i закапала кров. Було дуже боляче.
  Комендант, який прописав сотню ударiв, посмiхнувся. Якщо вiдкинуть копита караючi така доля божа. Їм довiчна каторга свiтить. За крадiжку в особливо великих розмiрах, за замах на князя та його дружину з дочкою. А тут ще й з'ясувалося, що Олесю як спiвучасника у вбивствi губернатора шукають. У всякому разi, дiвку заганять назавжди до Сибiру. Як i хлопчика. Тож може бути й краще бути забитими.
  Олег та Олеся мужньо перенесли всi сто ударiв, так i не знепритомнiвши. Але їхнi спини перетворилися на криваве мiсиво. Пiсля чого на них знову одягли кайдани та кинули в острог.
  
  ГIТЛЕР НЕ НАПАВ НА США
  Гiтлер в альтернативнiй iсторiї не став оголошувати вiйну США. Справдi, не дуже це розумно. Лiзти проти такого монстра. Тим бiльше, Японiя точно згоди напасти на СРСР не дала. А якщо так, то... Нiмцi поки що виявили розсудливiсть.
  Спочатку перебiг вiйни не вiдрiзнявся вiд реального. Хiба що японцi перемогли американцiв та битву при Мiдвей. Поки Майнштейн не завдав контрудару. Який дещо виграв у силi. А Роммель зумiв зупинити англiйцiв у Лiвiї. Внаслiдок вiдсутностi американських сил, Майнштейн увiв у бiй на кiлька дивiзiй бiльше. I нiмцi змогли взяти з ходу Курськ. Крiм того, в боях взяли участь не лише "Пантери", "Тигри", а й "Леви".
  Нiмцi пiсля взяття Курська якийсь час стояли на мiсцi. Вони збирали сили.
  I зрештою Гiтлер ухвалив цiкаве рiшення: Роммеля посилити, а проти Росiї не наступати.
  Поки що Британiя на конi. А фюрер вважає, що слiд захопити Єгипет та Близький схiд.
  I ось у червнi Роммель перейшов у наступ. Одночасно був напад на Мальту, i висадка там десанту.
  Успiх сприяв нацистам. Особливо сильними виявилися "Тигри" та "Пантери", що зiм'яли англiйськi позицiї. А Сталiн поки вичiкував, що нiмцi самi рушити. Але тут гiтлерiвцi годували дезiнформацiєю. Насправдi Гiтлер хотiв насамперед покiнчити з Британiєю. Крiм того, фашисти i не знали куди їм поткнутися.
  У напрямку до Москви дуже мiцна лiнiя оборони, а пiд Сталiнградом нiмцi вже отримали.
  Роммель без особливих проблем захопив i Єгипет, i перетнув Суецький канал. Потiм опанував i Палестину, пiдкоривши Iрак та Кувейт. Фашисти закрiпилися на Близькому Сходi.
  I лише 1 вересня Сталiн наказала наступати на Курсько-Орлiвському напрямi.
  Але нiмцi на це вже чекали. Їхня оборона потужна, а танки дуже хорошi для захисту. Особливо "Лев", який, дiючи через засiдку, розстрiлював танки Росiї з великої дистанцiї.
  Бої тривали понад мiсяць без особливих успiхiв Червоної армiї. Фюрер запропонував узимку Сталiну перемир'я. Але вождь СРСР не хотiв упускати сприятливий час. I знову наставала Червона армiя. Взимку вдалося досягти успiху пiд Ленiнградом. Блокаду було знято. I нiмцi виявилися розбитими. Але на пiвденнiй дiлянцi фронту фрицi встояли.
  Вони мали багато танкiв. Включно з "Маусом", потужною обороною. I головне вони чекали там удару. Та й пiд час наступу з'ясувалося, що Червона армiя не зовсiм мобiльна. Та й що нiмецький автомат МР-44 кращий за радянський, i непоганий в оборонi.
  Загалом на пiвднi Майнштейн зумiв встояти. Втiм, нiмцi вiдмовилися вiд танка "Лев", який за вагою дев'яносто тонн, майже не мав переваги, над "Тигром"-2 у бронi, а його потужнiша гармата була надмiрною i менш скорострiльною.
  У травнi нiмцi пiдтягли додатковi сили. З'явилися в небi МЕ-262 з потужним озброєнням, дуже швидкiснi та важкi для збивання.
  Наприкiнцi травня гiтлерiвцi рушили на Воронеж. Але радянськi вiйська чекали на це. I в завзятих боях фрицi просунулися за мiсяць лише на п'ятдесят кiлометрiв.
  Сталiн на це вiдповiв потужним ударом у центрi, але не зумiв досягти успiху.
  Обмiн уколами продовжувався i восени, i взимку. Але без суттєвих змiн фронту.
  Нiмцi поступово перехоплювали iнiцiативу в повiтрi, i їхня реактивна авiацiя завойовувала панування.
  З'явилися першi самохiдки серiї "Е", легкi, рухливi, компактнi, з низьким силуетом, i непогано броньованi.
  У сiчнi Червона армiя знову намагалася наступати, але загрузла у щiльному захистi нiмецьких вiйськ. У березнi нiмцi несподiвано вдарили пiд Ленiнградом i знову взяли в блокаду мiсто. У травнi Сталiн вже сам запропонував перемир'я. Нiмецькi реактивнi лiтаки особливо ХЕ-162 були сильнiшими i ефективнiшими за радянськi машини. А самохiдки iз серiї "Е", безперечно, найкращi у свiтi.
  Гiтлер погодився, але зажадав:
  - Нехай СРСР, платить репарацiї нафтою, сировиною та хлiбом!
  Сталiн погодився.
  I нiмецькi вiйська повернули на захiд. У липнi 1945 року було взято Гiбралтар. А за другу половину року захопили i всю Африку.
  Наступний рiк пройшов у повiтряному наступi на Британiю. США у вiйну не втручалися. I все було вдало для нiмцiв.
  Вiйна мiж Америкою та Японiєю все ще тягнулася. А атомну бомбу не було створено.
  У червнi 1947 року нiмцi здiйснили висадку десанту в Британiї i захопили острiв.
  А 1948 року, 22 червня знову вiдновилася вiйна на сходi. СРСР нарощував випуск танка Т-54 як основного, та IС-4 як важкого. У нiмцiв основним танком став Е-75, машина досить сильна. За бронювання вона була близька до IС-4, а озброєнням 128-мiлiметровою гарматою 55 ЕЛ навiть перевершувала. Природно її перевага над Т-54 була ще бiльшою.
  Виробництво МIГ-15 ще тiльки розгорталося. А нiмцi вже мали МЕ-262 та ХЕ-262. Сильнiшими були й нiмецькi реактивнi бомбардувальники. Вони i в швидкостi першi радянськi машини цього типу перевершують i в озброєннi та бомбовому навантаженнi.
  Фашисти вели основний наступ у напрямку Кавказу. Саме 1 серпня у вiйну за Нiмеччини вступила i Туреччина. Османам теж хотiлося поживитись, за рахунок радянських земель. I вони, очевидно, не стали вiдмовлятися вiд як їм здавалося доступної видобутку.
  Туркам вдавалося оточити Єреван, i захопити бiльшу частину Батумi. Але на цьому всi їхнi успiхи закiнчилися. Османiв зупинили.
  Зате фрицям, якi використовували безлiч iноземних i африканських дивiзiй, удало до середини вересня пiдiйти до Сталiнграда. За мiсто на Волзi, як i в сорок другому роцi, розгорнулися дуже запеклi бої.
  Гiтлерiвцi численнi, сильнi, i вони мають багато технiки. Але загартована Червона армiя завзято бореться.
  I навiть грiзнi машини: "Штурмльов", "Штурммаус", "Штурмведмiдь" не допомагають фашистам. Просуваючись на Кавказi, гiтлерiвцi пiдiйшли до мiст Грозний та Орджонiкiдзе. I теж виявилися зупиненi. Бої затяглися до зими, пiсля чого фашисти зупинилися. Червона армiя спробувала у груднi повторити Сталiнградське оточення. Але цього разу їм це не вдалося.
  Тому що фашисти вже були навченi гiрким досвiдом, i на флангах тримали великi сили. Крiм того, штурмом Сталiнграда командував досвiдчений i дуже талановитий полководець Майнштейн. Якого на м'якiнi не проведеш. I фашисти накопали окопiв, i пiдтягли потужнi та бiльшi забiйнi танки.
  Червона армiя не змогла досягти iстотних успiхiв, зате вiдвернула значнi сили фашистiв вiд Сталiнграда. До травня нiмцi тiльки обстрiлювали i бомбили мiсто. I лише напередоднi лiта вiдновились штурми. Пробували фрицi наступати i Кавказi, через Терские ворота. I їм вдалося лише оточити Грозний, i взяти Орджонiкiдзе. Наприкiнцi серпня впала також i Сухумi.
  Нiмцi восени не зумiли взяти Сталiнград, але вiдрiзали його Волгою i з пiвночi i з пiвдня. Взимку настало чергове затишшя. Червона армiя пробувала наступати в центрi та на Воронезькому напрямку, але нiмецькi вiйська та зими готовi та вiдбили всi спроби прорватися.
  Весною 1950 року, наприкiнцi квiтня гiтлерiвцi рушили свої сили вздовж Волги у пiвденному напрямку. Це був хiд загалом стратегiчно правильний. Фрiци збиралися вiдрiзати Кавказ сушею.
  Але в них не одразу вдалося. Червона армiя цього чекали, i чинила опiр наполегливо. Крiм того, фашистiв дещо сповiльнилося переозброєння сил, i основним танком залишався не надто досконалий, i досить важкi Е-75.
  Випуск винищувача МIГ-15 рiзко зрiс, i машина могла конкурувати з нiмецькою технiкою. Тож фашистам не все так просто.
  А Японiя та США все ще воювали. Нiмцi захопили Iндiю та допомагали, маючи спiльний кордон - Японiї. Але це теж вiдволiкало сили СРСР.
  Фашисти змогли просунутися за лiто лише на сiмдесят кiлометрiв. Лише трохи їм удалося i територiєю Калмикiї. Щоправда, упало мiсто Грозний, що знаходиться в багатомiсячнiй облозi. Нiмцi пiдiйшли до Шалi.
  Взяли фашисти також i Гудауту iз Зугдiдi.
  Практично вся Абхазiя була захоплена. Турки абияк опанували Батумi.
  Восени, коли полилися дощi, нiмцi остаточно зупинилися. Взимку Червона армiя провела кiлька наступiв, але вони виявилися вiдбитi.
  У нiмцiв реактивна авiацiя та дисколети проводили вiдмiнну розвiдку, i Червонiй армiї нiяк не вдавалося зосередити потай сили.
  Настав 1951 рiк ... Нiмцi дещо модернiзували Е-75, ще бiльше ущiльнивши компонування i встановивши бiльш сучасну i досконалу гармату високого тиску. Збiльшився i випуск дисколiтiв.
  У травнi фашисти знову наступали вздовж Волги. I їм удалося досягти деяких тактичних успiхiв. За лiто гiтлерiвцi просунулися на сто кiлометрiв, а в районi Калмикiї навiть вийшли до Каспiйського моря.
  СРСР знемагав вiд вiйни. Восени бої мали епiзодичний характер. А взимку вже Червона армiя, щоправда, не дуже колола.
  Настав 1952 рiк ... Навеснi нiмцi знову намагалися наступати вздовж Волги. I за лiто просунулися кiлометрiв на вiсiмдесят. На Кавказi фашисти, нарештi, взяли Шатою та Ведено, повнiстю захопивши Чечню.
  Восени фашисти знову зупинилися. Перейшли до оборони. Взимку втомлена Червона армiя практично не наступала.
  А у березнi 1953 року помер Сталiн. Перекинулася чергова сторiнка iсторiї.
  Верховним головнокомандувачем став Василевський, мiнiстром оборони Жуков, головою ДКО Маленков, секретарем КПРС, Микита Хрущов. А головою ради мiнiстрiв став Берiя. У принципi виникло колективне управлiння. Але поки що Червона армiя трималася мiцно.
  Гiтлер знову спробував взяти Сталiнград.
  Але штурм закiнчився невдачею, продовжившись до глибокої осенi. А взимку Червона армiя без особливих успiхiв наступала.
  Але в 1954 роцi ситуацiя несподiвано погiршилася. США так i не змогли створити атомну бомбу i здолати Японiю на морi. 29 травня 1954 року Америка уклала з японцями нiмцями перемир'я. Справдi, скiльки можна вбивати один одного. Америка iз грудня 1941 року воює. I їй радощiв мало. Нiмцi допомагають японцям, а їх пiдводнi човни найкращi у свiтi - похмурий тевтонський генiй.
  Фюрер, звiльнивши бiльше сил, знову перейшов у наступ уздовж Волги. I зумiв, чогось досягти. Його вiйська вийшли до дельти Волги i остаточно вiдрiзали Кавказ суходолом. Восени нiмцi, просуваючись уздовж узбережжя Каспiйського моря, зайняли Дагестан. Але взимку знову зупинилися.
  Тiльки бомбардували та обстрiлювали. Порiдшала Червона армiя теж практично не наступала. Поки що у травнi 1955 року, фашисти не вiдновили поступ до Баку.
  I ось до кiнця серпня 1955 року гiтлерiвцi та турки з'єдналися розрiзавши Кавказ на двi частини. У вереснi 1955 була взята столиця Грузiї Тбiлiсi, що дуже втiшило фрицiв.
  А 15 жовтня 1955 року почався штурм Баку. Вермахт готувався захопити багатi на нафту простори.
  Але п'ятiрка дiвчат: Оленка, Анюта, Алла, Марiя та Мотрена залишивши Сталiнград, перемiстилися до Баку i там борються. I демонструють надзвичайну стiйкiсть.
  Оленка кидає босими пальцями нiг гранату, i цвiрiнькає:
  - Слава комунiзму!
  Анюта пiддає голою п'ятою презент смертi та пiдтверджує:
  - Героям слава!
  Руда Алла дає чергу. I знову босими пальцями нiг пiдкине гранату i верескне:
  - I Батькiвщинi слава!
  Марiя теж як вiзьме i запустить щось забiйне босою нiжкою i видасть:
  - За святий соцiалiзм!
  А Мотрона взяла голими пiдошвами цiлу зв'язку гранат, як закине, i прореве:
  - За росiйських, могутнiх богiв!
  I вся п'ятiрка вiдразу прореве вiтання, i покаже перлиннi зубки, якi не брудняться. I це так здорово, що войовниць нiчим не проймеш. Вони з сорок першого року воюють, а як i ранiше, такi свiженькi, справнi, гарнi.
  Як були дiвчатами, так i лишилися. А що? З чого їм старiти! Вiйна справа молодих! Лiки проти зморшок!
  Оленка босими пальцями нiг метає гранату, вона лише в трусиках, i спiває:
  - О Батькiвщина моя! Злиденна країна! Невже ти так збожеволiла!
  А далi метає босими нiжками та Анюта. Розкидає фашистiв i кричить:
  - Я суперас!
  Вогняна Алла, теж жбурнувши подарунок смертi босими пальчиками, пискнула:
  - А я рудий мамонт!
  Марiя ця дiвчини з золотим волоссям, i теж з оголеними грудьми i з полуничними сосками, кидає босою нiжкою забiйний подарунок смертi i шепоче:
  - А я золота дiвчинка!
  I Мотрена, ця дiвчина-богатир. Ото вiзьме й потужними ногами цiлу бочку з саморобною вибухiвкою, в гiтлерiвцiв жбурне. I розкидає їх на шматки рваного м'яса. Яке себе так i димитися.
  Та п'ятiрка дiвчат просто пекельна. I куди вже фашистам проти них. Вже п'ятнадцятий рiк дiвчата воюють. I немає цього краю нi кiнця. I взагалi, скiльки можна битися?
  Оленка заспiвала зi смутком у голосi:
  Ну скiльки можна ближнiх вбивати?
  Адже людина народжена, повiр для щастя!
  На фронт не вiдпускає сина мати
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  I дiвчина пiсля цих слiв знову з дикою силою метає гранату... Оборона Баку буде героїчною. Це очевидно всiм. I фрицям також.
  Так ось!
  Дiвчата з команди Оленки билися у руйнованому нацистами Баку. Вже кiнець листопада стало холоднiше. З повiтря прорвалися туги i навiть випав снiг.
  Але дiвчата все одно безстрашно борються босонiж i в одних трусиках. I не бояться свiжого снiжка. Вони залишають на ньому витонченi, гарнi слiди, дiвочими ногами.
  Оленка кидає гранату босими пальчиками i щебече:
  - За Росiю, яку ми не втратимо!
  Анюта теж запустила голою ногою презент смертi i пискнула:
  - Нi! Нiколи не втратимо!
  I гарна Алла теж взяла i випустила, забiйне та смертельне, прошипiвши:
  - Наш шлях це комунiзм!
  Ось i Марiя дiвчина в трусиках i з шевелюрою iз золота, пропищала:
  - Повалений буде фюрер!
  I Мотрона цiлу велику зв'язку гранат жбурнула босими ногами i в'янула:
  - За перемогу комунiзму у всьому свiтi!
  А гiтлерiвцi на захоплених територiях лютують. Ось, зокрема, спiйманого пiонера Сашка витягли на допит. Зiрвали з хлопця одяг, i в одних лише трусиках вивели на снiг. Вночi мороз, пiонеровi холодно. Босi ноги червонiють i коченi. Нiмцi водять хвилин двадцять, а потiм у жарко натоплене примiщення. I це дуже боляче.
  Хлопчик червоний як рак i тремтить.
  Його вели так кiлька разiв. Потiм прив'язали до лави. I розкрили рота i вставили туди воронку. Почали лити воду. Теж болiсно. Живiт роздмухується, тисне на легенi, i пiонер задихається. Тодi йому на живiт ставлять гарячу праску. I чується запах паленого.
  Спочатку живiт. Потiм розпеченi до червоної смужки залiза прикладають до босих пiдошв пiонера. Дуже навiть боляче це хлопчику. Вiн захрипiв i заскреготiв зубами, але зумiв стримати крик.
  Потiм пiонеру приклали i розпечене залiзо до голих грудей. Хлопчик вiд больового шоку знепритомнiв.
  Йому дали пiсля тортур пару днiв вiдлежатися, i знову катувати. Цього разу за допомогою диби. Зрозумiли до стелi та вiдпустили. Все тiло струснули, хлопчику. Потiм знову пiдняли.
  Полiцая бив батогом по ногах пiонера. Потiм хлопчика сiкли розпеченим дротом по спинi та сiдницях. Пiонер знову знепритомнiв. Так нiчого не довившись Сашка, кинули в каземат. Шкура у хлопчика була поранена та пiдпалена. Але хлопчик був напрочуд живуч. Вже за кiлька днiв став вставити i повзати, обмацувати стiни камери.
  Його знову притягли на допит. Пiднялися на дибу. Один кат бив батогом по спинi. А другий палив п'яти i нагрiбав жар. Хлопчик навiть не стогнав. Вiн оглядав примiщення, щоб краще вiдволiктися вiд болю. I навiть усмiхнувся. Сашу лупили, доки вiн не вiдключився. Зняли з дибки.
  I полковник СС, що був на допитi, зiтхнув:
  - У цiєї дитини сталева воля! Може, пообiцяємо йому волю?
  Жiнка кат вiдповiла:
  - Дайте спробуємо щось досконалiше!
  Та знайшли нiмцi нове борошно. Датчики до тiла пiдключили та врубали струм високої напруги. Жiнка-кат накручувала динамо-машину, а полковник СС ставив запитання.
  Зцiпивши з усiх сил зуби, Сашко мовчав. Вiн знав, що коли розкриє рота, то пролунає крик. I тримався з останнiх сил. Поранена, вкрита ранами та виразками, опiками, i пухирями шкiра буквально свiтилася вiд струму.
  Хлопчик важко дихав, але терпiв. Виявив нелюдську мужнiсть пiд тортурами.
  Лiкар зробив знак:
  - Поки все! Може зупиниться серце!
  Iмпульси перестали пускати. Пiонер розслабився та вiдключився. Його вiднесли назад у камеру на ношах.
  Жiнка-кат запропонувала:
  - Давайте його в стiну замуруємо! Все одно вiн нам нiчого не скаже! Тiльки даремно час втрачаємо.
  Полковник СС заперечив:
  - Найкраще спробуємо ласкою!
  Жiнка-кат рацiонально помiтила:
  - Де не допомiг бiль, ласка не допоможе! Я таких фанатикiв знаю!
  Полковник СС хитро пiдморгнув:
  - У мене iдея є... А що, якщо спробувати сироватку правди?
  Жiнка-кат посмiхнулася i помiтила:
  - Цiкава думка! Але вона не завжди спрацьовує!
  Полковник СС усмiхнувся i похитав головою:
  - Так це вiрно! Iнакше б не потрiбнi були тортури! А поки що свiжого хлопчика обробимо.
  Вовку вiдвели до тортур. Показали хлопчику рiзного роду iнструменти та палаючий жаром камiн. Хлопчик мовчав. Тодi з нього зiрвали одяг, i на голе тiло почали лити окрiп. Пiонер не витримав i закричав.
  Його пiдняли на дибу, i нiмець бив залiзним i розпеченим батогом по ногах. Покалiчений хлопчик знову кричав, а потiм знепритомнiв.
  Його облили крижаною водою, i босу пiдошву нiг пiонера пiдсмажили язиком полум'я. Хлопчика пiдпалили капiтально, i вiн знову знепритомнiв. Дiвчину комсомолку роздягли i припiкали соски запаленими цигарками. Та вiдчайдушно кричала i корчилася. Потiм у її бюсту приклали велику, пишучу жаром сталеву зiрку. I комсомолка знепритомнiла.
  I дiвчину знову терзали розпеченими щипцями. Потiм ламали комсомолцi пальчики на ногах. Почали з мiзинчика i закiнчили великим. Потiм знову рвали груди. Поки дiвчина не померла вiд болючого шоку.
  Ось як потiшалися з росiйських людей фашисти. I що витворяли.
  Настав грудень 1955 року. Нiмцi все ще штурмували Баку, горiли нафтовi свердловини. I мiсто заволокло димом.
  Оленка та її команда вiдважно билися з фашистами. Вони все ще трималися у Баку. Намагалися вiдстояти Кавказ. Хоча на Кавказi залишився лише Єреван, не взятий фашистами.
  Оленка кинула босими пальцями нiг важку гранату i заспiвала:
  - Комунiсти вперед!
  Анюта теж жбурнула босою, витонченою ногою подарунок смертi, i люто прошипiла:
  - I до найвищих здобуткiв!
  Вогняна Алла теж запустила презент анiгiляцiї, i пропищала:
  - До максимальних здобуткiв!
  А тут i Марiя як закине лимонку босими пальчиками нiжок i в'якне:
  - Розколемо Рейх!
  I гарна дiвчина-богатир Мотрона взяла i запустила важку дiжку з вибухiвкою i в'янула:
  - I будемо фрицям амба!
  Але гiтлерiвцi, схоже, не надто бояться. Ось знаменитий льотчик Хаффман у червнi 1945 року вiн збив 400 лiтакiв, за що отримав п'ятий ступiнь Лицарського хреста Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А навеснi 1946 вийшов на 500 лiтакiв. За це був нагороджений орденом Нiмецького орла iз Дiамантами.
  Пiсля того як навеснi 1948 року збив уже 750 лiтакiв, був удостоєний третього лицарського хреста залiзного хреста з мечами дiамантами. Пiсля досягнення у лютому 1950 року 1000 збитих лiтакiв нагороджено вчетверте лицарським хрестом залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами, а також Великим хрестом залiзного хреста.
  Незважаючи на генеральське звання, Хаффман продовжував лiтати. Його не брала не смерть, анi куля, анi авiацiйний снаряд. До березня 1955 року великий ас був уже 2000 збитих лiтакiв. За кожнi 500 лiтакiв Хаффман отримував по Лицарському хресту залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за 2000 лiтак йому було вручено персональну нагороду: Лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. До грудня 1955 у Хаффмана вважалося 2340 збитих лiтакiв.
  Це результат вартий цiлого авiакорпусу. При цьому Хаффмана траплялося, збивали, але жодного разу не було серйозно поранено.
  Але з'явилася в небi льотчиця Альбiна. Яка стрiмко наздоганяла Хаффмана найрезультативнiшого аса Другої свiтової вiйни.
  Дiвчина вже перевищила двi тисячi збитих лiтакiв i отримала теж унiкальну нагороду: Лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Секрет результативностi Альбiни був простий: вона билася весь час босонiж i в бiкiнi. I тому не промахувалася. Дуже молода дiвчина.
  А у повiтрi битви собi так киплять.
  Альбiна збиває однiєю чергою дюжину радянських винищувачiв МIГ-15 i вимовляє:
  - Що менi холоднеча, що менi спека....
  I знову палить iз семи авiагармат МЕ-462, збиває вiдразу сорок радянських лiтакiв, i повторює:
  - Що менi дощ проливний!
  I тисне дiвка-термiнатор, босими круглими п'ятами на педалi, агресивно ревучи:
  - Коли мої друзi зi мною!
  Пiсля чого войовниця знову врiзала i, ведучи вогонь, збивши ще дев'ять лiтакiв, продовжила:
  - Коли мої друзi горою!
  Та коли Альбiна у повiтрi росiйським лiтакам доводиться туго. Взагалi така вона вродлива дiвчина-блондинка. I трощить усiх поспiль. На сьогоднi вже нема лiтакiв.
  Дiвчина приземлилася та пересiла у штурмову модель лiтака. I взялася за наземнi цiлi. Зокрема вони крiм Т-54, полюють на потужнiшi IС-15. Оце танк, створений радянським конструкторами. У ньому така забiйна i смертоносна гармата.
  Альбiна, ведучи вогонь радянськими машинами, спiває:
  - Я люблю всiх бити, i можу всiх розтрощити!
  I знову як смикне босими п'ятами нiг.
  Дiвчина має колосальну силу. Ось вона пiдбила вiсiмнадцять танкiв Т-54 i прочирикала:
  - За Батькiвщину, за Сталiна вперед!
  I як розсмiється... А на вiйнi не все так просто, як здається. Ось уже вiсiмнадцятий рiк триває Друга свiтова вiйна. I не видно цьому нi кiнця, нi краю. Ось уже справдi якась антиутопiя.
  Альбiна взяла i захоплено заспiвала:
  - У себе дiвчисько вдома не бувало нiколи. - Дiвчата пiдбила ще шiсть танкiв та продовжила. - Нiколи туди не ходять iноземнi судна. Але в сонячнiй Нiмеччинi, Нiмеччинi моїй. Такий достаток i немає таборiв!
  Дiвчина воює давно. Головне її правило, боротися босонiж i в бiкiнi, тодi нiщо дiвчат не вiзьме.
  Поки дiвчата босi, i майже голi їхнiй батальйон практично не нiс втрат. А де тiльки войовницi не побували. I в Африцi, i в Iндiї та СРСР.
  По гiрських стежках тисячi кiлометрiв пройшли, проскакали босi нiжки дiвчат.
  Дiвчина Альбiна пiдскочила на винищувачi-штурмовику i прошипiла:
  - Набридло менi нiсенiтниця городити!
  I войовниця знову випустила авiацiйний снаряд по даху танк, пробиваючи супротивника:
  - Хочу щастя своє подразнити!
  Альбiна знову стрiляє, i до того ж вкрай влучно. Жоден снаряд повз нього не проноситься.
  Дiвчина згадує, як вона бiгала зi своїм батальйоном дiвчат по пустелi Сахара.
  Вони миготять босими п'ятами i не бояться спека. Вiйницi майже голенькi. А коли зовсiм туго, треба ще й бюстгальтери зняти. I буде супер.
  Альбiна, посилаючи забiйнi снаряди, заспiвала:
  - За перемогу звикли боротися! I веселi пiснi спiваємо!
  Її напарниця Альвiна додала:
  - Злiтаємо вище сонця! I пiсня так мчить! Противникiв у колапси розiб'ємо!
  I теж босими нiжками як вiзьме та стукне. Ось це дiвки.
  Вони дуже люблять з юнаками працювати мовою. I це їм дуже подобається. Насправдi таке задоволення. I ще приємно, коли кропивою хльостають по голих пiдошвах. I вiд цього ще бiльше насолоди!
  Альбiна побила IС-15 потужний танк iз 203-мiлiметровою гарматою. Оце монстр. I войовниця заспiвала:
  - Найвища мiтка! Ми вищий пiлотаж!
  Альвiна прочирикала у вiдповiдь:
  - Ще снаряд потрапив до капота, i розлетiвся лiтак!
  I теж босими пальцями нiг натисне кнопку джойстика. I як спрацює. Вiзьме та рвоне. Вiд радянських машин тiльки уламки рванi летять.
  Але є й радянськi аси. Ось льотчиця Мiрабела. Дiвчина з золотим волоссям. Найрезультативнiша з усiх. Довгий час найбiльш плiдним вважався Кожедуб.
  Вiн у травнi 1945 року обiгнав Покришкiна. I продовжував збирати врожай. Кожедуб збив до 1950 року понад сто п'ятдесят лiтакiв став першим льотчиком i воїном СРСР, що має шiсть зiрок героя СРСР. Але восени 1950 року цей унiкальний ас загинув. Довгий час його рекорд вважався недосяжним для радянських асiв, але Мiрабела змогла його побити. Вона збила понад двiстi лiтакiв. I здобула за кожнi двадцять п'ять машин за зiркою героя СРСР.
  Але потiм дiвчисько, яке билося босонiж i в одних трусиках стало трощити нiмцiв так хвацько, що спецiально для неї заснували нову нагороду: платинову зiрки героя СРСР. Яку давали за цiлих сто збитих лiтакiв. I у Мiрабелi таких накопичило вже сiм. Вона наближалася до тисячi збитих машин. I не було їй рiвних. А все тому, що боролася босоногою i в трусиках.
  Мiрабела в одних лише трусиках мчить на Мiг-15 i молотить нiмцiв. При цьому спiває:
  - Гiтлеру буде така трiпка, що вiн здохне пiд лебiдкою!
  I дiвчина босими пальцями нiг натиснула на важiль i збила чотирнадцять фрицiв однiєю чергою. Пiсля чого проревела:
  - Ех, хвiст i луска! Дайте дiвцi два карбованцi!
  I Мiрабела замрiяно закотила очi. Згадала сорок перший рiк. Як тодi фашисти просувалися радянською землею.
  Юна дiвчина тодi тупала боса по радянськiй землi. I її голi, ще не встигли огрубiти пiдошви вiдчували кожну шишечку, гiлочку, i горбок лiсу.
  Мiрабела була голодна i втомлена. Але все йшла та йшла. Її нiби пiдганяло на схiд. Адже хотiлося тодi сильно їсти. Дiвча хапала на ходу ягоди, конюшину, i шишки.
  Дiвчина почувала себе стомленою. Особливо сильно нили iкри, а збитi пiдошви нiг палали.
  Мiрабела щоб трохи вiдволiктися вiд болю думала собi. Ну чому все ж таки сталася така несправедливiсть i Нiмеччина зумiла вiдродитися. Ось якби в Росiї залишався б цар, то щоб було?
  Перша несправедливiсть сталася за часiв Iвана Грозного, коли Росiя воювала двадцять п'ять рокiв, але зрештою програла вiйну полякам, шведам та нiмцям.
  Адже так добре все так починалося. Брали по двадцять фортець за пiвроку. I Полоцьк узяли успiшно. Але що за невдача? А почалися неприємностi з битви при Чашниках.
  Саме там загинув Петро Шуйський та його вiйсько. I це багато що змiнило. Що не могло не засмутити перебiг вiйни.
  Мiрабела йшла боса по шишках, i її пораненi ноги мучилися. Дiвчина думала, як добре було б прилягти на сiно та заснути. А ще краще поїсти. I щоб вiдволiктися уявила собi.
  Мовляв, вона попередила Петра Шуйського, i росiйська армiя виявилася готовою до битви.
  Завдала поразки гетьману i в результатi взято Мiнськ, i взагалi Литва стала росiйською провiнцiєю. А потiм взагалi була пiдкорена Польща. I новий цар Iван Грозний, є король Польщi та Великий князь Литви. Створено iмперiю.
  Мiрабела заспiвала:
  - Велике свiтло iмперiї,
  Всiм людям дарує щастя.
  У всесвiтi незмiрною-
  Нам не знайти чудовiше!
  
  Кистями дорогоцiнними,
  Вiд краю до краю ...
  Розкинулася iмперiя,
  Могутня, свята!
  I Мiрабела додала кроку... Та Iван Грозний. Цар при якому Росiя вдвiчi розширила свою територiю. Неоднозначна особистiсть. I кат, i водночас великий iмператор, зробив багато для Росiї. Збудували за Iвана Грозного великий флот.
  А ось Сталiн також не однозначний. I людей багато при ньому вирiшили, i удар гiтлерiвцiв пробив.
  Ех, Сталiна теж не можна так просто взяти та пробачити! Але Росiя за нього пiднялася, але опинилася пiд ударом фашистiв.
  Мiрабела йде собi боса, i спiває:
  - Велич росiйську визнає планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм,
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  I дiвчина просто чудова. I тупає своїми босими нiжками, i не боїться сучкiв.
  Та, звичайно ж, битва при Чашниках переломна точка вiйни. Не рахуючи ще й штурму Полоцька. Тодi теж Росiя мала шанси встояти. Коли це мiсто упало все посипалося.
  I поляки, i татари почали топтати росiйську землю. Але за цих умов Росiя пiдкорила Сибiр. Не всю звичайно, але за Уралом.
  Багато було в Русi звершень. Але Росiйсько-японська вiйна 1904-1905 року стоїть особняком. Умудрилися її програти. I це очевидно ганьба. Але Росiя, зрештою, i за це змогла взяти реванш. Хай не щастило царевi Миколi Другому. А якби навпаки?
  Мiрабела уявила собi, що росiйський цар виявився успiшним. Японiя переможена, а за нею i Нiмеччина. Туреччина зникла з карти свiту. I Росiя - найбiльша держава кордону, якою проходить Одером. Впустили через лютневу революцiю таку перемогу!
  I це зрозумiло ганьба!
  Мiрабела заспiвала:
  Росiяни в боях непереможнi,
  Чи не потерпить славний витязь сором....
  Росiяни сильнi, сильнi, коли єдинi,
  На удар буде удар!
  I дiвчина знову затупала своїм босими, точеними нiжками. Та наїло їй дурiсть тиснути, хоче своє щастя засудити!
  Мiрабела знову заспiвала:
  - Славься наша земля!
  Сталiн це слава бойова,
  Сталiн це мудростi полiт.
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним пiде!
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним пiде!
  I дiвчина знову пiдскочила i пiдскочила вище. Але в неї не дуже виходило.
  Зате тепер у лiтаку вона всiх нищить, i руйнує лiтаки вермахту.
  Ось уже вийшла на тисячу! Яка їй за це нагорода буде?
  Дiвчина не знала, що їй приготували щось особливе. Зокрема велику дiамантову зiрку героя СРСР.
  Що ж хiба вона цього не заслужила?
  Дiвчина заспiвала:
  Нам данi блискучi крила,
  Смiливiсть нам велика дана.
  Сталiнським, колгоспним достатком,
  Славиться радянська земля!
  Ось скiльки вродливих дiвчат бореться на фронтах. I їм так хочеться спаритись. А вiйна все тече собi. Вже середина грудня. Нiмцi цiлий мiсяць штурмують Баку.
  Дiвчата як завжди у битвi, i з автоматами. Стрiляють собi i метають босими нiжками гранати. П'ятiрка б'ється ентузiазмом. I вiрить у свою перемогу.
  Але тяжко. Фашисти вже стiльки територiї захопили. I Баку вже майже повнiстю зруйновано. Стiльки трупiв завалило мiсто. Нiмцi женуть уперед африканцiв, арабiв, iндусiв. Намагаються переламати хiд бiйнi. I як гарматне м'ясо використовують солдатiв.
  Дiвчата Червоної армiї скористалися нетривалим затишшям, щоби пописати про головну надiю Росiї: росiйських богiв! На них можна сказати i всю надiю!
  А росiйськi Боги сильнi та їх багато.
  Ось, наприклад, прекрасний вiчно юний бог слов'ян Коляда.
  Оленка стрiляючи, босими пальцями ноги писала:
  Коляда - Бог Молодого Сонця, Бог Зимового Сонця, народжений у нiч зимового сонцевороту, у найдовшу нiч року. Є кiлька версiй походження iменi Бога Коляди:
  Тут уже продовжила чудова блондинка Анюта:
  • Етимологiчний словник слов'янських мов визначає походження слова "Коляда" вiд назви обряду, пов'язаного з початком року;
  • Походження вiд слова "коледiв", що означає "довго, хто йде", або вiд слова "коледа", тобто "круговi страви" (версiя Дмитра Щепкiна);
  • Петро Безсонов вважає, що iм'я Коляда походить вiд слова "колода" та пов'язане з традицiєю спалювання пня пiд час святкування Коляди;
  • За версiєю Миколи Костомарова, Коляда походить вiд Коло, що означає коло.
  Далi стрiляючи i тримаючи пальцями босих нiг ручку, строчила Алла:
  У всiх версiях ми бачимо, що iм'я слов'янського Бога Коляди так чи iнакше пов'язане зi святкуванням народження Молодого Сонця пiсля найдовшої ночi року. За повiр'ями, перед Колядою настає Корачун - нiч, коли старе сонце вмирає. Читайте докладнiше у великiй статтi: "Карачун - хто це?" .
  Далi вже златовласа Марiя продовжила своїми босими нiжками виводити гарне;
  Бога Коляду слов'яни шанують як Бога Волхвiв, що принiс мудрiсть, втiлення Вишнього Бога, Бога, що спрямовує людей дорогою Прави. З його приходом пов'язують не лише свiтло сонця, яке починає прибувати пiсля Зимового Сонцестояння, а й свiтло мудростi, знань.
  А далi продовжила строчити босими пальцями i дiвчина-богатир Мотрона;
  Згiдно з слов'янською мiфологiєю Бог Коляда народжений Майєю-Золотогiркою , першою дружиною Дажбога . Майя-Золотогiрка пiшла в Нав, не виконавши свого призначення, не народивши дитину, яка стане новим втiленням Вишнього Бога. Тодi Род-Творець попросив Макошь змiнити долю Золотогiрки, Вiй дав дозвiл на якийсь час повернути її душу у свiт Явi, а Велес принiс Дажбогу кiльце, здатне повернути час назад. Так разом Боги все залагодили, щоб з'явився на свiт Коляда, Бог Молодого Сонця.
  Ось i Оленка знову босими пальцями нiг стала швидко i гарно виводити письмена;
  Майю-Золотогiрку Боги сховали в пiнезьких печерах, щоб сили Хаосу не завадили їй народити Бога Молодого Сонця. Допомагала Золотогiрцi Жива , Богиня Лiта. У свiй термiн народила Золотогiрка двох дiтей: Коляду, Бога Зимового Сонця та Авсеня , Бога Осiннього Сонця. Так i повелося з того часу, що всюди йдуть вони один за одним.
  Далi Анюта знову взяла i босими пальчиками нiжок як застрочить;
  Коли прийшла пора Майє-Золотогiрцi знову йти в Навь, її дiтей Коляду та Авсеня передали Хорсу , Богу Сонячного Диску. Так i виростив Хорс разом зi своєю дружиною Зорею-Заряницею двох юних сонячних Богiв.
  I вогняна Алла продовжить своє голими ногами майструвати;
  Слов'янський Бог Коляда недарма народжений найдовшої ночi. Слов'янськi мiфи розповiдають, що Боги вирiшили повернути час назад, щоб змiг народитись Коляда, бо боялися, що люди згорнуть зi шляху Прави. Навiть Темнi Боги допомогли народженню Коляди, тому що завдання свiту Навi - вiдокремлювати Яв i Праву вiд Хаосу, який прагне захопити свiт.
  А тут i Марiя вiзьме та босими пальчиками нiжок вiзьме та напише агресивно;
  Особливо шанують Коляду волхви. За легендою, Молодий Бог Коляда зiбрав 60 волхвiв з рiзних народiв i передав їм знання про те, як слiдувати шляху Прави. Коляда ж навчив людей обчисленню часу, завдяки чому вони змогли трохи далi зазирнути в майбутнє, перестали жити одним днем i почали замислюватись про результати своїх вчинкiв у далекому майбутньому.
  Тут узяла i Маруся i босими пальчиками пiхв насвердлила;
  Найвiдомiший символ Коляди - Колядник . Той самий знак зображений на слов'янських Резах Роду, позначаючи Бога Коляду. Колядник - свастичний знак з вiсьмома променями, що обертаються посолонь, а хвостики променiв у цей час загинаються протисолонь. Символ Колядник носять, щоб уберегтися вiд невдач i лих, залучити достаток, досягти успiхiв у роботi.
  Оленка продовжувала вести вогонь, i при цьому писала собi;
  Iнший символ Бога Коляди - Чорне Сонце. Цей оберег означає сонце свiту Навi, бо мати Коляди повернулася зi свiту Навi i сам Бог Зимового Сонця проводить там частину року. Такий символ старi носили тiльки волхви, зараз його може носити будь-яка доросла людина, але тiльки добре усвiдомлюючи силу знака Чорне Сонце.
  А ось i Анюта теж писала. I використовувала босi пальчики нiг для роботи;
  Як Бог-Покровитель, Коляда вибирає людей, схожих на нього характером. Часто це знають, тi, хто прагне знань. Тi, кому близький Коляда, люди спокiйнi, витриманi. Вони дотримуються суворих принципiв, прагнуть не вiдступати зi шляху Прави. Часто такi люди суворi до оточуючих щонайменше, нiж себе. Водночас вони рiдко яскраво виявляють своє невдоволення поведiнкою iнших людей. У таких людей добре почуття часу: вони вмiють рiвномiрно розподiлити роботу, побудувати плани так, щоб встигнути все задумане.
  А тут ще й Алла своє налаштувала, за всiєї своєї агресивностi i тiльки босими нiжками;
  У характерi тих, кому близький Коляда, є такi якостi :
  • Принциповiсть;
  • Витримка;
  • Практичнiсть;
  • Любов до самотностi;
  • Постiйнiсть у звичках;
  • Вiрнiсть;
  • Прагнення допомогти iншим.
  • На слов'янськiй Резi Бога Коляди символ Колядника, про який ми писали вище.
  • Номер Рези - 34.
  • Тут i Марiя своїми босими нiжками накреслила таке, що просто приголомшливий пасаж про росiйського Бога;
  • Реза Коляди приходить у гаданнi, коли для запитуючого настає перiод активних дiй. Саме зараз можна багато зробити, щоб покращити життя, змiцнити своє становище. Коли вiдповiдає Реза Бога Коляди, не можна зволiкати та сумнiватися, треба дiяти.
  • Зi слов'янським Богом Колядою пов'язанi обряди, якi традицiйно проводять на свято Зимового Солнцеворота. У цей час проводять один iз чотирьох готових сонячних обрядiв захисту будинку, сiм'ї, всього нажитого людиною.
  • Далi вже Мотрона написала з апломбом;
  • Докладнiше про значення Рези Бога Коляди у гаданнi у статтi "Рiза Роду Коляда".
  • Оленка босими пальчиками нiжок вивела;
  • Зимове Сонцестояння - час народження Коляди, Бога Молодого Сонця. Зимове Сонцестояння - плаваюча дата, припадає на 20-22 грудня . Завжди можна дiзнатися точну астрономiчну дату та час свята.
  • I Анюта агресивно закiнчила;
  • Традицiйно у нiч Сонцестояння святкували Коляду лише волхви. Миряни святкують Коляду 25 грудня , коли Зимове Сонце вже починає приростати.
  Алла замiсть того, щоб писати, взяла i кинула босими пальцями витончених нiжок презент смертi. I розкидала нiмецьких найманцiв та набраних iноземцiв.
  А потiм ось златоволоса Марiя, як вiзьме i гранату метне, i фашистiв розб'є.
  А пiсля Мотрена босими ногами цiлу скриньку вибухiвки запустить, i гiтлерiвцям забiйна амба. А вiд гiтлерiвцiв летять рванi шматки м'яса та кiсток.
  Оленка взяла i написала, ведучи вогонь босими нiжками.
  На початку Був Бог! I Iм'я Бога Рiд! I Бог Рiд був завжди! Через Нього з'явилося все, що сталося. I без Нього не з'явилося нiчого з того, що почало бути. Бо Богом Родом створено все видиме та невидиме, все земне та небесне! Все ним створено i ним тримається разом!
  I породив Бог рiд iнших богiв i богинь помiчникiв собi, i творили вони разом безлiч всесвiтiв! Людина онук Рода та Сварога, не глина, а є нащадок Всевишнього!
  Пiсля чого дiвчата заспiвали своїми повнозвучними голосами, пишучи на ходу;
  В iм'я Роду створив весь свiт,
  Який король Бог всесвiту...
  Який найбiльший наш кумир-
  Своєю силою у вiках нетлiнної!
  
  Рiд розпростерший словом небеса,
  Створив все Одним великим словом...
  Така в ньому велика чистота,
  Вiн може скрушити могутнiм громом!
  
  Великий Бог, який назавжди,
  Всiм людям подарував життя у всесвiтi.
  Горить Сварога яскрава зiрка,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Нехай славиться Росiя ти країна,
  Який сам Сварог дав силу Роду.
  I не зламає росiян Сатана,
  Така наша мiцна порода!
  
  В iм'я Роду комсомолки на бiй,
  Вони в лайку голоногi мчать...
  Дiвча своєю босою ногою,
  Розбила помахом iз порцеляни блюдця!
  
  Дiвча дуже класна тодi,
  Коли виблискує грудьми оголеною.
  Виблискує її яскрава зiрка,
  I освiтлює шлях Ярило Сонце!
  
  Великий зброяр наш Сварог,
  Вiн зламає ворогiв Росiї люто.
  I наш Великий дуже Бiлий Бог,
  Нас не лякає лютий Малюта!
  
  За славу Русский Рiд країну врятує,
  Хоч Вермахт ненависний настає.
  Але вiрю, що настане Новий рiк,
  I буде знищений злий Каїн!
  
  Нас Сварог до звершень поведе,
  Хоч дуже сильний сталезубий вермахт.
  Вирушимо в шалений похiд,
  Хоча народ Росiї дуже бiдний!
  
  А вiд чого проблеми все у нас,
  Що люди Бога Роду забули...
  I вразимо противника ми в око,
  Коли Сварог накручує милi!
  
  Ось дiвчата по снiгу босонiж,
  Такi голоногi мчать...
  I фюреру по пицi кулаком,
  I округлилися дуже класно блюдця!
  
  А нашi Боги росiяни сильнi,
  Вони здатнi пекло знищити...
  Хоч наступають орди Сатани,
  Не треба спочивати бiйцям на ложi!
  
  Ось стане наша Батькiвщина сильнiшою,
  Коли ми станемо дуже крутi...
  А нiби це зовсiм не бiйся,
  Хоча, однак, ми не є алеути!
  
  I дуже цiкавi справи,
  Коли єдинi Ленiни зi Сварогом.
  Здiйсниться велика мрiя,
  I ми орлом постанемо перед Богом!
  
  Так явно буде дуже важко,
  Поки Росiя Рода не визнає...
  Пiднiмемо ми могутнє весло -
  А стане мiсце теж у вiчному раї!
  
  
  ВАРВАРА-КРАСА ПРОТИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
  Карен i Таша налаштовували генотип перемiщення iншими свiтобудовами.
  Професор пояснив своїй коханiй:
  - Iснує цiлий гiпервеєр свiтiв, якi мають тi чи iншi вiдмiнностi вiд нашого. Тому дiя в минулому нiяк не позначається на сьогоденнi. I вбивши Гiтлера в дитинствi, ми абсолютно нiчого не змiнимо у нашому реальному свiтi.
  Таша зiтхнула i, постукуючи каблучком, помiтила:
  - Це, значить, вбивши фюрера, ми не запобiгемо другiй свiтовiй вiйнi у нас?
  Карен пiдтвердив з деяким небажанням:
  - У нас так, але в паралельному свiтобудовi вже не буде другої свiтової вiйни. У всякому разi, у такому виглядi як зараз. Хоча можливий i найгiрший варiант!
  Таша свиснула i запитала:
  - А як це, найгiрший?
  Карен увiмкнув монiтор комп'ютера, показав зображення. З'явилося кiлька молекул i кристалiчних ґрат. Вони були рiзнокольоровi та зi складним малюнком.
  Професор пояснив:
  - Це звивини геному, якi дають нам пересуватися. Ось ви можете їх переглянути. Одне з паралельних свiтобудов. - Карен зiтхнув. - Де вийшло гiрше, нiж насправдi!
  I увiмкнулося зображення. Третiй рейх, лабораторiї. Створення нової зброї. Ось, наприклад, виникло мiсце конструювання самохiдок Е-10, розпочате ще сорок другого року. Над нею працювали найкращi конструктори, у тому числi й ув'язненi. Двигун та трансмiсiю розмiстили разом i впоперек. А екiпаж, лише двi людини, лежачи. Вийшла дуже легка самохiдка вагою всього десять тонн, але з двигуном чотириста кiнських сил. Гармата при цьому 75-мiлiметрiв завдовжки 48ЕЛ. Броня лобова за шiстдесят сантиметрiв, але пiд дуже великим кутом нахилу за сорок градусiв вiд горизонталi.
  Що робить машину малопомiтною, висота всього метр тридцять сантиметрiв, i дуже швидкою, забiйною, дешевою та головне простий у виробництвi.
  Бажаючи випробувати Е-10 у боях пiд Курською дугою, Гiтлер навiть кiлька разiв вiдкладав наступ. В результатi у Сталiна, зрештою, урвався терпець, i 1 серпня 1943 року радянська армiя перейшла в наступ. Просувалися у двох напрямках - Орла та Харкова. Нiмцi були готовi та сидiли у потужнiй оборонi.
  У боях взяла участь "Пантера". Вона показала себе надзвичайно ефективним танком оборони. З дистанцiї за два кiлометри пробивала тридцятьчетвiрки i робила п'ятнадцять пострiлiв за хвилину. При цьому в лоб її радянськi гармати не брали. Непогано показав себе i "Тигр". Але особливо хорошi в оборонних боях, не надто рухливi "Фердинанди". Вони непробивнi у чоло, i дуже потужну мають гармату.
  Радянськi танкiсти вiдчули на собi перевагу броньованого парку Вермахту у озброєннi та захистi. Коротше кажучи, бої затягнулися. Маючи багато танкiв, фашисти тримали рухливу оборону. I майже не просiдали. На пiвднi радянська армiя взагалi пробити оборону не змогла. Зупинилася на пiдступах до Бєлгорода. На Орловському напрямi змогли досягти деяких успiхiв. Але в Сицилiї нiмцi досягли бiльшого, нiж у реальнiй iсторiї. Фюрер, вiдклавши наступ на Курськiй дузi, посилив своє угруповання на островi. Енергiйна контратака узбережжя скинула англiйськi та американськi вiйська у море. Тим бiльше, там був Роммель, великий полководець.
  I перевороту в Iталiї не сталося. Муссолiнi поки що не пiшов. I нiмцi дещо бiльше мали вiйська. Радянськi вiйська просувалися на Орловському напрямку по одному або два кiлометри на день. I долали дуже сильну оборону. Але бої тривали довго. Радянськi вiйська у серединi жовтня пiдiйшли до Орла. Розгорнулися бої дуже запеклi. Орел все ж таки взяли десятого листопада сорок третього року.
  Радянськi вiйська зазнали великих втрат i тимчасово зупинилися. У Сицилiї також розгромлено союзникiв, i дещо знизилася iнтенсивнiсть бомбардувань. Сталiн все ж таки розраховував на зимову кампанiю.
  Але нiмцi вже встигли розгорнути виробництво Е-10 i стали потужною лiнiєю оборони. Там вони дуже впевнено чинили опiр. Тим не менш, радянськi вiйська змогли просунутися наприкiнцi грудня i в сiчнi бiльше нiж на сто кiлометрiв. Щоправда, цiною великих втрат.
  Невдачею закiнчилася спроба зняти блокаду з Ленiнграда. Нiмцi змогли утриматися на потужнiй лiнiї оборони. З'явилася на фронтi, потужнiша САУ Е-15. Її лобова броня була 82-мiлiметри пiд нахилом, 52 мiлiметри по бортах, плюс ще ковзанки. I знаряддя "Пантери". Вага зросла до шiстнадцяти тонн, але двигун був встановлений у 550 кiнських сил.
  I це допомогло зберегти феноменальну рухливiсть.
  А навеснi вже билися винищувачi МЕ-262, якi були реактивними i не мали собi рiвних у озброєннi та швидкостi.
  У червнi союзники зазнали жорстокого поразки в Нормандiї, проваливши висадку десанту. Лише полонених захопили гiтлерiвцi понад пiвмiльйона. Спроби радянських вiйськ наступати не досягли iстотних результатiв. Вдалося просунутися лише на десять-п'ятнадцять кiлометрiв. I з великою шкодою.
  Потiм у серпнi вже фашисти намагалася наступати. Вони змогли також просунутися в Українi лише на тридцять-сорок кiлометрiв i загрузли у глибокоешелонованiй оборонi. Ситуацiя ускладнилася. У фрицiв дедалi бiльше реактивних лiтакiв, i цiлком ефективнi САУ серiї Е.
  Ось з'явилась i Е-25. З 88-мiлiметровою гарматою довжиною калiбру ЕЛ71, лобовою бронею в 120-мiлiметрiв лобової та 82-мiлiметра бортової бронi при висотi в пiвтора метри.
  Так з'явився ще один мастодонт та показав свою ефективнiсть. Його гармата з великої дистанцiї брала всi радянськi танки, при цьому рухливiсть, завдяки вiдносно невеликiй вазi та двигуну в сiмсот кiнських сил, дуже висока. Та й у чоло цю самохiдку не брали радянськi гармати.
  Бої показали стiйкiсть фрицiв у оборонi.
  Настав сорок п'ятий рiк. Реактивних лiтакiв побiльшало. Втрати авiацiї союзникiв швидко зростали. Нiмецький винищувач ХЕ-162 показав себе не лише ефективним, а й дешевим лiтаком. Та й бомбардувальники "Арадо" з реактивними двигунами дуже сильнi. Британiї також дiставалося.
  З'явився в нiмцiв невдовзi й повноцiнний танк "Е"-50, машина нового поколiння. З низьким силуетом, потужною та бронебiйною гарматою та сильним захистом. Та ще й з гiдростабiлiзатором. Такого монстра спробуй, здолай. Вiн винищував танки гарматою 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ i мав лобову броню на 250-мiлiметрiв пiд нахилами, а бортову на 150-мiлiметрiв. Двигун у 1200 кiнських сил забезпечував пристойну швидкiсть за вагою 65 тонн. Тобто дуже могутнiй танк.
  Його так просто не взяти.
  У квiтнi до того ж помер Рузвельт. Не все лагодилося в США та у вiйнi з Японiєю. Лiнкори країни Вранiшнього Сонця зумiли перехопити авiаносцi Америки i потопити їх. У США посилилися iдеї - воювати лише проти Японiї. У Британiї Черчiлль також постарiв. Коротше кажучи, у травнi 1945 року було пiдписано перемир'я мiж союзниками та Третiм Рейхом. I всi сили вермахту обрушилися на СРСР. У червнi нiмецькi новiтнi танки перейшли в наступ.
  Вони прорвали оборону, знову взяли Орел, Курськ, i Воронеж. Бомбардування радянських позицiй у всiх напрямках. Реактивнi машини дуже i дуже сильнi. Їх майже неможливо збити. Вони пресують радянськi вiйська нищiвними ударами та розбивають iз повiтря.
  Бої кипiли, i за кiлька мiсяцiв фашисти знову увiрвалися до Сталiнграда.
  I там загрузли. Не змогли взяти мiсто з ходу. Вiйськовi сили Третього Рейху штурмували Грозний та Орджонiкiдзе. Бої йдуть дуже завзято. Але радянськi вiйська контратакують. I намагаються оббити у нацистiв ворота Терськi.
  Нiмцi взимку зупинилися. Але вони з'явилися новi види озброєнь. Зокрема, бойовi дискольоти. Якi невразливi та практично непереможнi.
  Так, поява дисколетiв небезпечна. Як дископодiбнi гелiкоптери, якi дуже ефективнi в польових боях. I також пресинг займаються. Балiстичнi ракети також використовувалися. Але вони занадто дорогi i недостатньо точнi. Взимку були окремi обмiни ударами. Весною сорок шостого року нiмцi намагалися знову наступати. Бої надзвичайно запеклi.
  У червнi 1946 року у вiйну вступила Туреччина. I її вiйська оточили Єреван та взяли Батумi. Нiмцi вiдновили наступ на Кавказi. Їм вдалося прорвати оборону Радянської армiї на Кавказькому хребтi. I поєднатися з турками.
  До кiнця грудня сорок шостого року весь Кавказ, у тому числi й Баку, були захопленi фашистами. А наприкiнцi квiтня фрицi рушили вздовж Волги до Саратова. Їхнi сили були великi, i перевага значним. Одночасно фашисти наступали й у центрi. Взяли Калiнiн та Тулу. Створилася загроза оточення Москви. Ситуацiя стала критичною.
  Таша перервала огляд:
  - Досить! Ми вже все зрозумiли! Що робити?
  Юлiана запропонувала, трясучи рудою шевелюрою:
  - Довбаємо по фашистам! Не дамо їм перемагати!
  Карен з подивом запитав:
  - Хочете надiрвати їм зад?
  Таша пiдтвердила:
  - Звичайно! Не доводити справу до поразки!
  Петя, цiкавлячись, запитав:
  - А чим, все-таки, закiнчилася друга свiтова вiйна у цьому всесвiтi? Це дуже цiкаво!
  Карен вiдповiдно кивнув:
  - Можеш подивитись! Хоча це навряд чи тебе потiшить!
  I професор увiмкнув зображення. Нiмцi до кiнця серпня взяли Саратов, у серединi жовтня завершили оточення Москви. Сорок сьомий рiк таким чином видався важким. Москва проте протрималася ще пiвроку. Але все йшло до поразки. У сорок восьмому роцi нiмцi захопили все Поволжя та пiдiйшли до Уралу.
  Тим не менш, зима та мороз зупинили фашистiв. Фюрер запропонував Сталiну мир та кордон по Уралу. А Сталiн вiдмовився вiд цього. I продовжив вiйну остаточно.
  Нiмцi просувалися Сибiром. Їхнi комунiкацiї були дуже розтягнутi. Це ускладнювало постачання вiйськ. Плюс ще й суворий клiмат Сибiру. Але ж солдат така iстота, що здатна творити чудеса. Та й самi нiмцi нацiя органiзована, та ще й за тоталiтарного управлiння. I жорсткими методами забезпечували постачання угруповання. Поступово фашисти протягом року захопили i Сибiр, дiйшовши до Владивостока. Сталiн у березнi 1950 року помер.
  Його наступники Молотов та Берiя пiшли на мир iз Нiмеччиною, на певних умовах. СРСР увiйшов до складу Третього Рейху, але автономiєю, федеральним устроєм, iз мiсцевим самоврядуванням.
  Втiм, валютою стала марка, i фашисти отримали контроль над колосальними природними та людськими ресурсами. Але iмперiя Третього Рейху ще завершила всi свої завоювання. Фюрер мрiяв про свiтове панування. Але ж у США є атомна бомба! Тодi розпочалися розробки антиядерної зброї. I фрицi змогли створити випромiнювання, здатне нейтралiзувати атомний вибух. I ось 1 листопада 1955 року почалася вiйна зi США та Британiєю.
  Нова, кривава вiйна. Але вже без ядерної зброї. Тут, однак, уявлення комп'ютера перервалося, дисплеєм застрибали хвилi. I стало дуже стрiмко на душi.
  Карен строгим тоном промовив:
  - Очевидно, система огляду барахлiт. Що ж, ми вже подивилися досить. Треба щось робити!
  Таша запропонувала, сяючи очима:
  - Може, вирушити в минуле та повiсити фюрера?
  Карен похитав головою:
  - Нi, це якраз ми й не можемо! Потрiбно щось iнше!
  Юлiана припустила:
  - На завадi створенню самохiдки Е-10? Чи ще щось витворити?
  Карен негативно заявив:
  - I це не найголовнiше! Потрiбно насамперед перемогти фашистiв ще в сорок першому роцi! Оце головне!
  Петя розгублено помiтив:
  - А що ми зробимо вчотирьох?
  Професор рiшуче заявив:
  - Дуже багато! Якщо, звичайно, опинимося в потрiбний час, i в потрiбному мiсцi. Мало того, нам доведеться роздiлитись! Але це все для блага людства! А поки що, побачимо нову зброю!
  Карен натиснув кнопку, i з'явився арсенал. Але одразу ж з'ясувалося, що озброєнь у них лише на двох бiйцiв. Як i лiтальних апаратiв. Та й мощi геному вистачало лише на двох.
  Професор рiшуче заявив:
  - Полетимо ми з Ташею. Причому нам навiть доведеться зменшитися!
  Дiвчина здивувалася i заляпала очима:
  - Це як зменшитися, о, вчений чоловiк?
  Карен пояснив:
  - А так, щоби виконати завдання! Перетворимося на хлопчика та дiвчинку. Причому автоматично. Бiльш дорослi тiла через тимчасовий бар'єр не пройдуть! Тобi це зрозумiло, моя люба Таша? I що доведеться змиритися з тим, що ти не будеш такою великою та красивою!
  Дiвчина уточнила:
  - Тимчасово?
  Професор кивнув:
  - Так, тимчасово!
  Таша захоплено вигукнула:
  - Тодi я згодна! Чого не зробиш заради Батькiвщини!
  Професор попередив Петю та Юлiану:
  - Ми йдемо i, невiдомо, чи повернемося. Сподiваюся, ви, у разi чого, зумiєте продовжити нашу справу!
  Студент та його напарниця хором вигукнули:
  - Так, професоре! Зрозумiло, зумiємо!
  Тут Петя трохи знiяковiв i розвiв руками:
  - Хоча на всi сто вiдсоткiв гарантiй дати не можу!
  Карен кивнув Ташi i пiдморгнув їй:
  - А зараз ми йдемо!
  Пiсля чого вони вдяглися в бойкостюми, якi самi наскочили на них. Професор натиснув на кнопки кубика. Пiсля цього вони зникли.
  Перемiщення сталося миттєво. Вони перетворилися на хлопчика та дiвчинку. Такими є наслiдки перемiщення в часi. I стали крутими.
  Прямо на парад приземлились. I виглядають, як дiти рокiв iз десяти. Сталiн любив дiтей та вважав, що за ними майбутнє країни. Навiть нащадки ворогiв народу мали шанс на краще життя. Як сказав Сталiн: - Син за батька не вiдповiдає. Сталiн вiтав маршируючих. Пiсля вiйськової технiки мали проходити фiзкультурники.
  -Ось у цьому наш шанс. Прошепотiла Таша, що стала дiвчинкою. - Давай трохи змiнимо камуфляж, надамо йому вигляду спортивної форми.
  Напiввоєннi костюми, створенi Кареном, могли змiнювати колiр та форму. Таким чином, замаскувавшись, дiти прилаштувалися до спортсменiв. Зазвичай шпигуни намагаються поводитися непомiтно, але Карен i Таша, навпаки, виконували складнi акробатичнi трюки, недоступнi навiть дорослим професiоналам. Вони всiляко намагалися привернути увагу Сталiна.
  Як не дивно, їхнiй затятий натиск заспокоїв агентiв НКВС, мабуть через явну нелогiчнiсть, терористи не привертатимуть до себе увагу, та й хто пiдозрюватиме дiтей на вигляд десяти рокiв, а реально, ще молодше. Сталiн ковзнув по них нудним поглядом, але коли Таша вiдтворила п'ятикратне сальто, то навiть вождь звернув на це увагу.
  -Ось яке славне, нове поколiння росте за соцiалiзму. Нашi дiти набагато сильнiшi i спритнiшi за нас. Надiшлiть їм у подарунок два букети квiтiв вiд товариша Сталiна.
  Молотов трохи вклонився, цей спритний сановник завжди вiдчував трепет перед вождем i нагадував шакала при тигрi.
  -Слухаюся, товаришу Сталiн.
  Дiти, дивуючи дорослих, продовжували творити чудеса циркового мистецтва. Вiдчайдушний Карен, який став хлопчиком, робив сальто за допомогою рук i активно на них пружинив, потiм пiдкидав ногами Ташу вгору. Але, незважаючи на всi їхнi зусилля, до Сталiна нiхто їх не викликав. Так i проїхали вони всю площу з кiнця до кiнця. Голова фiзкультурникiв полковник Терешков здивувався.
  -А Ви звiдки взялися.
  -З вiйськово-спортивної школи iменi Ленiна. - вiдповiла Таша.
  -А там ви всi такi?
  -Нi, ми найкращi, тому нас i вiдправили на парад. - промовив гордовитим тоном Карен.
  -А чому нас заздалегiдь не попередили?
  -Хотiли зробити сюрприз. - Дiвчинка Таша посмiхнулася. - Ми дуже розраховували на зустрiч iз товаришем Сталiним.
  -Ну, дiти, так просто до вождя не потрапити, вiн надто зайнятий.
  Професор-хлопчик Карен не втримався.
  -У нас для нього є тривожна звiстка: 22 червня фашисти нападуть на СРСР
  -А ти звiдки знаєш? - Спортсмени насторожилися.
  "Що, сказати їм, правду? Нiхто не повiрить, визнають за божевiльних".
  Подумав Карен i вiдповiв:
  -Я побачив сон. Вiн був дуже страшним, нагадував реальнiсть.
  Полковник спокiйно вiдповiв:
  -Ну, дiти, мало, що можна бачити в сновидiннях. Ось якось менi снився полон, як мене катували фашисти, виколовши очi. Моторошно звичайно.
  -А я воював в Iспанiї, i пiсля цього менi часто сняться кошмари. Вимовив один високий, зi шрамом спортсмен. - Гадаю, вiйна з Гiтлером iсторично неминуча i чим пiзнiше вона почнеться, тим краще для нас.
  Таша вигукнула:
  - Добре б ударити першими. Навiщо чекати, коли фашисти обрушать на нас усю свою погану мiць.
  Фiзкультурники засмiялися.
  -З вас вийдуть чудовi солдати, але надайте займатися полiтикою дорослим.
  
  
  Пiсля цього, свiжоспеченi попаданцы вважали за краще разом зникнути. I змiститися вже в iнше мiсце та час: у Кремль. Потрiбно брати бика за роги? Так вони його без жодних церемонiй i вiзьмуть.
  Дiставши променемети, новi дiти прорiзали подвiйне скло та проникли до вождя. Той щойно закiнчив iз Жуковим i збирався викликати Берiю. Раптова поява хлопцiв, якi вискочили, як чортик iз табакерки, не злякала його. Сталiн одразу впiзнав юних спортсменiв.
  -Ось дияволята, як ви проникли сюди?
  Вперше зiткнувшись iз великою iсторичною особистiстю, хлопцi не злякалися. Дитина-професор Карен правда трохи тремтiла, наскiльки вразила постать Сталiна, особливо проникливi очi тигрiв.
  -Прорiзали лазером броньоване скло товариш Сталiн.
  Той здивувався:
  -А як же моя охорона?
  -А Ми вмiємо лiтати.
  Вождь подивився на дiтей, у головi у нього крутилися шестернi. Це було, надто неймовiрно, якiсь сопляки лiтають i крiзь охорону проходять у серце Кремля.
  -Покажiть, як ви це робите? - Сталiн посмiхнувся у вуса.
  Карен змахнув рукою, благо стеля висока, i зависла в повiтрi, дiвчинка Таша, п'ять разiв у швидкому темпi облетiла навколо хлопця.
  -Браво. Чудеса ворожої технiки. Нашi так не вмiють. З якої ви країни?
  -Як з якої? - здивувався професор Карен.
  Сталiн став перераховувати:
  -З Нiмеччини, Англiї, США, а може Японiї.
  -З Росiї.
  -Брешiть, нашi вченi ще не винайшли таких лiтальних апаратiв, здатних дати крила, уподiбнивши птицi одну людину.
  Блондинка Таша засмiялася кришталевим передзвоном дзвiночка. Сталiн мимоволi нею залюбувався - гарна дiвчинка, волосся блищать, наче вiдбиваючи сонячне промiння.
  -Ми з майбутнього, товаришу Сталiн.
  -Як iз майбутнього?
  Дiвчинка пояснила:
  -Ми вашi нащадки, використовуючи чарiвну силу, прилетiли до минулого.
  Вождь розумiючи кивнув:
  - Ах так, я читав Уельса "Машину часу" i деякi схожi романи. Отже, ось так виглядають мої нащадки.
  Таша пiдтвердила:
  -Так, товаришу Сталiн.
  Вождь трохи засумнiвався:
  -А чому дiти, адже якщо органiзовувати експедицiю у минуле, то треба надiслати найперевiренiших та випробуваних дорослих.
  Таша вiдповiла м'яким тоном.
  -А нас нiхто не посилав. Ми прилетiли самi з власної iнiцiативи.
  Вождь здивувався:
  -Навiщо?
  -Попередити про смертельну небезпеку навислої над нашою спiльною Батькiвщиною.
  Сталiн примружився, його погляд став лагiдним i чарiвним.
  - Мої нащадки хочуть мене врятувати. Що говорять про мене у майбутньому?
  Карен вiдповiла за Ташу:
  -Все найкраще, товаришу Сталiн, вас навiть канонiзували, оголосивши святим.
  Вождь досить посмiхнувся:
  -Цього я i чекав. То яка менi загрожує небезпека?
  Таша, благаючи тоном, сказала:
  -Не тiльки вам, а й усiй країнi. 22 червня фашистська Нiмеччина нападе на Радянський Союз, буде кривава вiйна i майбутнє батькiвщини зависне над бездонною прiрвою.
  Сталiн вiдкинув голову назад, знову затяг трубку.
  -Клiкушество. Вже не перший рiк пророкують, що Нiмеччина нападе на СРСР, а насправдi захiднi пси одержують по перше число.
  Карен вiдповiв сердито:
  -Але цього разу пророцтво вiрне, ми не для того вiдмахали хвилями вiчностi, прибули в минуле, щоб брехати.
  -Ось як, а ми вам не вiримо. Ви самi хоч бачили вiйну?
  Хлопчик-професор розгубився, пробулькав:
  -Нi, але iснують фiльми.
  Сталiн трохи награно розсмiявся.
  -У кiно можна показати все, що завгодно, ось нещодавно у нас зняли фiльм, де Радянський Союз воює з Польщею та Нiмеччиною. I де тепер Польща?
  Таша сердито брязнула:
  -Але ж це всi знають, що 22 червня розпочалася Велика Вiтчизняна вiйна.
  -Хто це все, ви з якого часу?
  Карен вирiшив збрехати, заради загального блага:
  -З 2997 року, вiд Рiздва Христового.
  Вождь СРСР скептично посмiхнувся:
  - Тобто минуло бiльше тисячi рокiв, за цей час змiнилося багато поколiнь, i хiба ви дiтлахи можете бути впевненi в тому, що вашi предки нiчого не наплутали.
  Карен не надто впевнено вiдповiв:
  -Я був у музеї, товаришу Сталiн, i особисто бачив зразки нашої та нiмецької технiки.
  Вождь почав сердитися:
  -Ну, так це всього лише експонати. Можливо, цей конфлiкт вигадано. Крiм того, чому я маю вiрити, що ви з майбутнього, а не iноземнi шпигуни?
  Карен холодно вiдповiв:
  -Ви бачили нашу технiку.
  Вождь цiлком логiчно зауважив:
  -Агентам завжди видiляють найкраще. Ось якщо ви справдi все знаєте про минуле, розкажiть, кого завтра я збираюся прийняти у цьому кабiнетi.
  Хлопчик-професор безглуздо заморгав, на допомогу прийшла Таша.
  -Ми зовсiм i повиннi знати всi деталi минулого, нас цього не вчили у школi.
  Обличчя Сталiна висвiтлилося усмiшкою.
  -Наступну нiч я маю намiр провести на дачi i опитати Маленкова, Молотова, Тимошенко, Берiю, Кагановича. А ви цього не знаєте.
  Залiзний вождь пiдвiвся, глянув на годинник. "Нiчого, Берiя терплячий, ще трохи зачекає". Потiм встав i набив тютюном трубку, продовживши розмову з жовтими "прибульцями".
  Вождь знущально промовив:
  -Ах, Вас не вчили. I де, у школi? Скiльки вам рокiв?
  -Скоро буде багато. А ми лише виглядаємо дiтьми. Чесно вiдповiв Карен.
  Вождь сердито вiдповiв:
  -Ось як, i ви, такi сопляки, даєте поради главi великої держави. Пiдростiть спочатку.
  -Як говорив вiдомий поет - "Героїзм не має вiку". Так, ми ще дiти, але звикли любити свою Батькiвщину i не дозволимо, щоб її вермахт розтоптав.
  Вождь сердито буркнув:
  - Пафос, причому зовсiм дитячий. Ви не знаєте деталей минулого, отже, i ваша заява, що вiйна почнеться 22 червня не бiльше, нiж блеф. А може, це провокацiя, влаштована Гiтлером, вiн хоче взяти мене на понт.
  Таша злякано заморгала:
  -Нi, що ви, товаришу Сталiн, нашi намiри чистi.
  Вождь сухим тоном промовив:
  -Ваше щастя, що я люблю дiтей i дозволяю вам пiти, а iнакше наказав би заарештувати вас. За вiком, ви пiд кримiнальну вiдповiдальнiсть не потрапляєте, а отже, дитбудинок.
  -Нам не звикати до казарми. Зухвало вiдповiв професор-хлопчик. - Але так просто ми не пiдемо.
  Вождь обурився:
  -Це чому?
  Карен з пафосом вiдповiв:
  -Треба рятувати Батькiвщину, у цiй вiйнi загине тридцять мiльйонiв росiян, i наш обов'язок запобiгти їх марному знищенню. Нiмцi дiйдуть до Москви i Поволжя, принесуть горе i страшнi звiрства, а ви, товаришу Сталiн, можете все це запобiгти одному своєму жесту.
  Погляд Сталiна став злим, здавалося, що тигр прокинувся i кидає пекучi погляди у пошуках здобичi.
  -Я одразу зрозумiв, що ви просто маленькi провокатори, яких безпринципнi дорослi змусили танцювати пiд свою дудку. Вас негайно заарештують, а потiм розкажете, хто послав вас до мене.
  Сталiн рiзким рухом натиснув кнопку.
  Таша сказала з придихом.
  -Тепер тримайся, у нас тiльки один вихiд.
  Хлопчик-професор запитав:
  -Який?
  Дiвчинка вiдповiла:
  -Взяти його з собою, щоб великий вождь побачив усе на власнi очi.
  У примiщення ввалювалися великi накаченi охоронцi. Хлопцi пiдстрибнули i завдали точного удару ногами в пiдборiддя. Потiм провели прийом "Подвiйний гвинт". Ще четверо високих охоронцiв завалилось у нокаут. Iншi потягнулися до зброї, але генетично покращенi дiти виявилися швидше. Спритний Карен пiдпiрнув пiд пiстолет-кулемет, ударив долонею по горлу, потiм тицьнув iншого громила пальцем у скроню. Таша врiзала колiном у пах, потiм розiгнула ногу, вдаривши в сонячне сплетiння. Пiсля чого, у стрибку врiзала лiктем у чоло. Хлопчик i дiвчинка рухалися зi швидкiстю тiней. Знов удари в уразливi точки, головне, про що турбувалися дiти, це не вбити своїх же. Настала пара пострiлiв, зроблених наослiп, потiм вони захлинулися, що стрiляли знепритомнiли. Тому вони вибирали тi точки, що були заздалегiдь вiдсканованi в їхньому мозку, а потiм мiцно вбитi в голови пiд час спарингiв та кiбернетичних навчань.
  Тут, щоправда, вони вперше били справжнiх живих людей. Однак, у момент бою все це сприймається на рiвнi автомата, ти не замислюєшся, а лише виконуєш програму, закладену з дитинства роками тренувань. Нирок, пiдсiкання, удар в одну з восьми сотень уразливих точок на тiлi людського органiзму.
  Охоронцiв безпосереднього прикриття Сталiна, було небагато, всього двадцять п'ять чоловiк i всi вони лежали вперемiш, важко дихаючи i здригаючись вiд конвульсiй. Карен i Таша швидко схопилися i пiдбiгли до Сталiна. Той встиг дiстати два револьвери, але вистрiлити йому не дали. Зброя була вибита, а вождя пiдхопили пiд руки. Товариш Сталiн вирiшив, що настав його смертний час.
  -Що ж, слуги капiталу, ви перемогли, i тепер менi доведеться випити смертну чашу. Але справа соцiалiзму не загинула. Ви можете мене вбити, але прийде другий Сталiн, i вiн довершить почате мною.
  Таша перервала оратора:
  -Помовчiть, ми не для того прилетiли сюди, щоб вас вбивати. Навпаки, ми врятуємо вас та ваш народ. Якщо ви не вiрите нам, то будьте ласкавi подивитися на все на власнi очi.
  -Ви менi покажете кiно? - скептично промовив упертий вождь.
  -Так! Ви полетите з нами та побачите початок вiйни. Таша взяла Карена за руку i пiдвела Сталiна.
  -Тепер ми вирушив у 22 червня цього року, щоб ви у всьому переконалися особисто.
  Карен поклав руку на плече Сталiну i потер браслет. Хлопчик-професор сказав:
  -Хочу потрапити у перший день початку Великої Вiтчизняної вiйни.
  Пiднявся вихор, i їх закружляло у тимчасовому штормi, здавалося, що навколо клекоче полум'я. Цього разу, перемiщення було набагато швидшим, i вони виявилися вдень на площi невiдомого мiста. Було приблизно дванадцята година дня. Свiтило спекотне сонце, пахло липовим медом. Був недiльний день, тож народу досить багато, панувало радiсне пожвавлення.
  Таша зловтiшно промовила:
  -Ось прислухайтеся затятий. Наразi буде важливе урядове повiдомлення.
  Сталiн все ще був у розгубленостi, звичайно, пережити на собi подобу замаху i бути викраденим дiтьми. Вождь почував себе приниженим, але страху не було. Сталiн взагалi не звик боятися, його вiдрiзняла обережнiсть i водночас особиста хоробрiсть.
  -Каже Москва! Чується вiдомий голос.
  -Сьогоднi, о четвертiй годинi ранку, без оголошення вiйни та висування претензiй Нiмеччина напала на СРСР. Далi слiдує знайомий голос Молотова, вiн явно читає папiрець, це не та людина, що здатна надихнути маси до опору. Сталiн його не поважає, типова шiстка, лiзоблюд, який заздалегiдь передбачає всi його бажання. . Якi таки нiкчемностi його оточують.
  -Казенна мова, мертва i дерев'яна. - Сталiн зрушує брови та вдивляється в обличчя. Люди слухають напружено i на нього з дiтьми не звертають уваги. Навiть прикро, ось вiн вождь перед ними, а стоять, ляскають очима.
  Коли Мотов скiнчив, натовп загомонiв, почулися тривожнi голоси.
  -От горе щось привалило. - зiтхали жiнки, знову чоловiки та сини пiдуть на фронт.
  Молодшi хлопцi були налаштованi по-бойовому.
  -Та ми в два тижнi розтопчемо цих нiмцiв, а фюрера повiсимо в Берлiнi.
  -Так так! Заперечив старий. - Адже Гiтлер має таку силу, вся Європа пiд ним ходить.
  -Так вона буржуазна ця Європа, а в нас радянська влада. Та ти бачив, якi у нас танки!
  -Як не бачити. З фiнами теж обiцяли за три днi впоратися, а билися три з половиною мiсяцi, i скiльки наших поклали.
  У вiдповiдь сердитi вигуки:
  -Та ти дiд просто провокатор.
  -Та вiн кулак колишнiй. - подав голос босоногий бiлобрисий хлопчик.
  -Зрозумiло контра, бач панiку навиває. У його НКВС.
  -У НКВС я не боюся, я правду кажу, сувора нам чекає битва, не на живiт, а на смерть, i багато хлопцiв додому не повернутися.
  Декiлька людей загомонiли, i дiдка пiдхопили пiд руки, i повели в дiлянку. Хлопчик-професор втрутився:
  - Не чiпайте старого. Вiн правду каже.
  -А це ще, що за соплi вискочило? Може онук?
  Спритний Карен пiдстрибнув високо на два метри вгору.
  -Я Сталiнський фiзкультурник. Навчався в розвiдшколi i знаю, що на нас прет страшна мiць, тiльки разом згуртувавшись, ми можемо здолати ворога. Чи ви думаєте, що країни Європи добровiльно лягли пiд фашистську сокиру?
  -Вiрно вiн каже, на третiй рейх уся Європа працює. Вимовив схожий на студента юнак. - Вважай, всi ударнi сили свiтового iмперiалiзму кинутi проти нас.
  Люди завагалися, справдi, малозрозумiла вiйна з фiнами ще надто свiжа в пам'ятi, i в душу закрадається страх.
  - А чому Сталiн не виступає? - несмiливо пискнув чийсь голос.
  Натовп насторожився, дiйсно, чому в таку скрутну годину з ними немає улюбленого вождя.
  - Я б виступив трохи згодом, увечерi. - прошепотiв Сталiн. Симпатична Таша почула та заперечила.
  - У реальнiй iсторiї ви виступите лише третього липня i скажете промову, яку згадуватимуть i цитуватимуть через сторiччя.
  -Сталiн говорить лише про важливе. - промовив явно сiльський мужик. - Я думаю, треба чекати на виступ увечерi.
  Чулися тривожнi голоси:
  -Вiрно, вiн обов'язково скаже щось цiнне.
  -А нам, мабуть, завтра доведеться збиратися на фронт. Треба поспiшити, бо Берлiн вiзьмуть без нас.
  Загалом Сталiн, уважно прислухаючись, був задоволений, настрiй бойовий народ, його поважають, вiн справжнiй лiдер країни. Потiм природна пiдозрiлiсть дає знати.
  Вождь спитав бойову пару:
  -Як вас звати хлопцi?
  -Я, Карен. - Хлопчик-професор трохи нахилив голову.
  -А Я Таша. - Дiвчинка зробила пiонерський салют.
  Сталiн запитав iз пiдозрою:
  -Ти, Карен, не родич генерала Конєва?
  Хлопчик-професор впевнено заявив:
  -Того, що стане маршалом Радянського Союзу? Так, вiн мiй далекий предок, прапрапрадiду.
  -Смiливий генерал, а щодо маршала, якщо заслужить, то нагородами не ображу. Таша теж бойова, я бачив, як ти трощила моїх охоронцiв - найкращих солдатiв НКВС. У вас у майбутньому всi такi?
  Хлопчик i дiвчинка схитрили:
  -Не всi! Ми належимо до бойової елiти, але, в середньому, завдяки бiоiнженерiї нашi дiти сильнiшi й розумнiшi за нинiшнi.
  Сталiн iз цим погодився:
  -Я так i уявляв це в комунiстичному майбутньому.
  Усмiхаючись, Таша зам'ялася.
  -Ну, у нас не зовсiм комунiзм, iсторiя розвивалася по спiралi, переживаючи спади та пiдйоми.
  Сталiн зробив суворi очi:
  -Ви хочете сказати, що були й у майбутньому вiдходи вiд комунiзму?
  Дiвчинка, з жалем кивнула свiтлою головою:
  -Так, на жаль, були, i не один.
  -Розкажете менi про це пiзнiше. - Сталiн дав зрозумiти, що ця тема для нього неприємна. - А поки що, я хочу на власнi очi побачити, як фашисти здiйснюють вторгнення.
  Карен впевнено промовив:
  -А який напрямок ви хочете вибрати?
  Сталiн заявив:
  -Там, Де було особливо спекотно.
  Хлопчик-професор кивнув:
  -Отже, Бiлостокське.
  Вождь СРСР погодився:
  -Там, де розмiщено наше ударне танкове угруповання. Мабуть, краще там.
  Дiти та Сталiн склали разом руки, i Таша промовила.
  -Тодi час, але п'ятдесят кiлометрiв на схiд вiд Бiлостока.
  Знов спалахнуло i закружляло.
  Армiя Готи проривалася на пiвнiчний схiд вiд Бiлостока, прагнучи вiдсiкнути радянське танкове угруповання. На боцi нiмцiв була раптовiсть, крiм того, вони зосередили потужний кулак майже з тисячi двохсот танкiв, в основному знаменитi Т-3. Вони легко зламали майже неприкриту лiнiю оборони, однiєю бавовною зiм'явши недобудованi прикордоннi застави. Тепер ця танкова маса поспiшала зайти до росiйського тилу. За нею рухалися мотоциклiсти та пiхота. Саме в цей пекло i перенесло дiтей разом iз Сталiним. Вони опинилися на вiстрi атаки.
  Перемiщення зайняло дуже мало часу. Сталiна та хлопцiв збило з нiг, але вони швидко пiднялися.
  -Ну, ви i чорти - куди вас носить?
  Карен вимовив iз радiстю:
  - Тепер, великий вожде, ви можете особисто спостерiгати за нiмецькою атакою.
  Вони опинилися на пагорбi лише злегка прикритим колючим чагарником. Внизу було видно танки. Фашисти йшли клином, тобто свинею. Попереду рухалися найважчi та броньованi Т-4, i трофейнi французькi Б-2, i велетенський С-2. Цi монстри iз трьома гарматами нагадували сталевих динозаврiв. Сталiн дивився на них, як заворожений, здалеку вони здавались iграшковими i не страшними.
  - У вас є прилад, за допомогою якого можна збiльшити зображення? - спитав вождь.
  Карен охоче пiдтвердив:
  -Так є. Можна використовувати плазмокомп. Вiн видасть голограму, яка збiльшить зображення.
  Сталiн сердито буркнув:
  -Тодi спробуйте, я хочу бачити цих монстрiв поблизу.
  Карен ввiмкнув зображення, перед ними виникла проекцiя з танковими колонами, що рухаються.
  -Ну, от i вони залiзнi собачки. Чи може врiзати по них, товаришу Сталiн?
  Вождь огризнувся:
  -Давно пора. Замахнувся, то бий.
  -Тодi ми почнемо.-Карен зняв з руки плазмо-комп.
  -Тепер, ви може спостерiгати це одночасно поблизу i здалеку.
  Зробивши гвинт, дiти злетiли у повiтря i зависли над скелею. Променi бластерiв зловiсно блиснули. Свiтило сонце, краєвид був майже мирний, щебетали пташки. Перший промiнь лазера вдарив у танк С-2. Так як це був лише дитячий лучемет, то танк не випарувало моментально, а розрiзало навпiл. Наполовину спаленi трупи нiмецького екiпажу бились у конвульсiях, як розсiченi лопатою черв'яки. Броня розправилася миттєво, розрiз був рiвним, наче пiд лiнiйку. Карен вiдчув себе героєм, нiмцi були страшними ворогами Росiї, i нiчого, крiм радостi, їхнє вбивство не могло принести агресивним дiтям. Таша навела лазер на iнший танк, розкромсавши його, проходячи сталеву плоть з легкiстю голки, що пронизує масло.
  Адже щойно хлопцi переступили невидиму межу: не в грi, а в реальному бою винищивши не вiртуальних монстрiв, i навiть не iнопланетян, а живих людей. Не всякiй людинi дано вбити iншу людину, хай навiть негiдника. Але майже кожен, при цьому, вiдчуває певний здригання, неприємне почуття бридкостi. У деяких може початися блювання, до горла пiдступає невблаганна нудота. Iнших, пiсля цього дуже довго мучить совiсть, вони не сплять ночами або їм знятися кошмари. Як правило, вбивши один раз, людина переступає невидиму межу, за якою вже немає повернення. Тим не менш, сприйняття вбивства справа суто iндивiдуальне, одним воно вiчно стоїть грудкою поперек горла, а iншi проковтують його з жадiбнiстю голодного бульдога. Може через своє тiлесне дитинство, або через iншi причини, Карен i Таша вбивали ворогiв Батькiвщини, не вiдчуваючи душевних мук, навпаки, вони поводилися як азартнi мисливцi, їм було радiсно.
  -Давай почнемо анiгiлювати щурiв. Цi паразити мають бути видавленi з нашої землi. Ти праворуч, я лiворуч, на чужу територiю не заступати.
  - Тодi i ти будь уважним, знiмай танки акуратно, шар за шаром.
  Дiти розсмiялися i приступили до "зачистки". Багато танкiв горiли та вибухали, детонував боєкомплект. Спочатку пiд роздачу потрапили важкi трофейнi танки французiв, їх було небагато, лише вiсiмдесят штук. Їх перебили досить швидко, щоправда, променемети в руках дiтей трохи нагрiлися. Нiмцi активно били у вiдповiдь, вони були хлопцями не боязкого десятка i одразу зрозумiли, звiдки виходить небезпека, обстрiлюючи пагорб.
  Карен попередив дiвчинку:
  -Таша, обережнiше, товариш Сталiн може загинути.
  Дiвчинка вiдповiла:
  -Не хвилюйся хлопчик, Сталiн набагато розумнiший за нас, вiн надiйно сховався в блiндажi.
  Справдi, на пагорбi був залишений блiндаж. Це було надiйне бетоноване укрiплення, що сягає глибоко пiд землю. А ось самi юнi герої наражалися на сильний ризик.
  Силових полiв у них не було, тому вони ризикували отримати пряме влучення снаряда чи кулi. Нiмцi стрiляли з усiх сил, але хлопцям поки що щастило.
  -Давай, войовниця свiтла, рiж їх швидше.
  Дiвчинка гукнула:
  -Я б рада, Карен, та потужностi не вистачає.
  На додачу до всього з'явилася авiацiя. Багато лiтакiв, насамперед винищувачiв, мчали вперед. Вони також вели вогонь, щоправда, наослiп. У камуфляжi хлопцiв мало видно, лише сонце давало вiдблиски. Однак нескiнченно везти не може. Куля з великокалiберного кулемета влучила Карену в плече, пробивши мiцну тканину легкого бойкостюму. Що таке чотирнадцятимилiметровий великокалiберний кулемет? Це майже миттєва смерть, або калiцтво. Якби не пом'якшувальна дiя надмiцної тканини, то її просто вбило б.
  Карен застогнав, але потiм стримав бiль, почав накручувати кола. Ташi також не пощастило, куля потрапила їй у ногу, перебивши кiстку. А це дуже боляче. Не привчи її в дитячому садку, точнiше в лабораторiї, терпiти бiль, вона б розплакалася в три струмки. Але й так її зуби заскреготiли, а стрiлянина стала нерiвною, променi лазера буравили землю. Щiльнiсть вогню все посилювалася, винищувачi наближалися, а на довершення до всiх бiд, через ушкодження почав глючити захист, i хлопцi стали виявлятися, спалахуючи брудними, ледь помiтними плямами. Добре ще, що променi бластера були вдень практично, невидимими, iнакше їх вирахували набагато ранiше.
  Хлопчика-професора хитало i вело повiтрям, але вiн продовжував досить влучно стрiляти. Вiн перевiв вогонь на винищувачi, хоча потрапити в цiль набагато складнiше, нiж повзуть по полю. Але черговий пiдступний великокалiберний гостинець перебив йому руку, такi кулi могли пробити двадцятимiлiметрову броню, що для них тiло дитини, тим бiльше, що руки були голi. Кiнцiвка перебила, i вона повисла на шкiрi, майже одночасно Таша дiстала попадання в груди, було зламано кiлька кiсток, але дякую боєкостюму, серце залишилося цiле.
  Хлопчик-професор скрикнув:
  - Ташенько, тебе видно знову поранило?
  Дiвчинка погодилася:
  -I тебе теж, Карен.
  Хлопчик-професор прошепотiв:
  -Ти зрозумiй, що це не гра, нас можуть убити по-справжньому, i тодi знаєш, що буде?
  Дiвчинка запитала:
  - Що?
  Карен з тривогою в голосi продовжив:
  -Сталiн не зможе повернутися, i вiйна почнеться без нього, а, втративши такого генiального лiдера, СРСР зазнає поразки.
  Таша погодилася:
  -Тодi треба змотуватися. Усi дiрки в iсторiї не заштопаєш.
  Дiти повернули до бункеру i пiрнули у вiдчиненi дверi. У цей момент Карену роздробило ногу, а уламок снаряда поткнув обличчя, постраждала i Таша, їй потрапило по животу i уламком зрiзало палець. Дiти, незважаючи на темряву, моментально знайшли Сталiна, орiєнтуючись на запах. У зверху ревло, бетонна стеля потрiскалася вiд розривiв, сипалася земля. Лiдер великої країни спокiйно сидiв на стiльцi i курив трубку, нiби не помiчаючи какофонiї, що панує на верху.
  - На жаль, наш вождь, ми програли. Вимовила сумно Таша. - Треба евакуюватися у безпечнiше мiсце.
  Вождь iз цим погодився:
  -Добре, мої юнi друзi, але менi б хотiлося ще подивитися на вiйну.
  Карен прохрипiв:
  -Що ж, вона триватиме чотири роки, щоб переберемося на 22 липня.
  Дiти склали руки. Знову спалахнуло, i вони змiстилися.
  Зовнi, здавалося, нiчого не змiнилося, той же бункер, але шум i гуркiт стихли, крiм того пiдлога була сильно витоптана солдатськими чоботями.
  Таша посмiхнулася:
  -Схоже, нас шукали.
  Карен погодився:
  -Зрозумiло, ми дали їм прикурити.
  Сталiн запитав:
  -Скiльки ви вбили нiмцiв?
  Карен з гордiстю вiдповiв:
  -Приблизно понад двiстi танкiв i близько ста лiтакiв.
  Сталiн iз захопленням сказав:
  -Молодцi, за це я б дав вам за зiркою героя. Тiльки як вас поранили цi фашистськi стерв'ятники.
  Таша, незважаючи на бiль, усмiхнулася:
  -Нiчого страшного, товаришу Сталiн, за кiлька годин рани затягнутися, а кiстки зростуться, не залишиться навiть шрамiв.
  Вождь здивувався:
  -Ось як дива медичної науки.
  Дiвчинка-термiнатор пiдтвердила:
  -Так! Найкращi бiоiнженернi розробки. Наша плоть влаштована таким чином, що вiдновлення вiдбувається в десятки разiв швидше, нiж у людей i є абсолютним.
  Вождю стало цiкаво:
  -А як це вiдбувається?
  Таша охоче подiлилася iнформацiєю:
  -У нашi клiтини впроваджено спецiальнi генетичнi змiни, взятi з ДНК кiлькох мутацiй тварин, у тому числi i iнопланетного походження. Ось подивiться на нас, бачите, рани вже затягуються.
  Сталiн iз захопленням вигукнув:
  -Чудово! Це схоже на диво. От би таке впровадити в нашу армiю, не знадобиться нi шпиталiв, нi лiкарень, пораненi, майже миттєво повернуться до ладу.
  Хлопчик-професор пояснив:
  -Це було б чудово, але для цього треба спочатку пiдкорити тi планети, звiдки було надiслано унiкальний набiр геному. Але я думаю, що людству вже недовго залишилося до виходу в iншi свiти.
  Вождю стало цiкаво:
  -Я теж так гадаю. А якщо менi перелити вашу кров, то що буде?
  Карен щиро вiдповiв:
  -Не знаю, товаришу Сталiн, але менi здається краще цього не робити.
  Вождь знову затягнувся.
  -Мабуть, менi потрiбно буде злiтати з вами у майбутнє, пiдкинете мене мої дорогi?
  -Звичайно, товаришу Сталiн, у нас так цiкаво. - сказав Карен.
  Розумна Таша помiтила.
  -Звичайно, можна взяти з майбутнього зразки озброєнь, але для їхнього виробництва потрiбна вiдповiдна матерiально-технiчна база. Крiм того, багатьох елементiв та унiкальних мiнералiв немає на Землi, i їх доведеться видобувати в iнших свiтах.
  Сталiн згiдно кивнув:
  -Все одно, мої розумницi, заздалегiдь знати вiдкриття не буде зайвим. Зокрема, як виявить себе РПУ?
  Таша вiдповiла:
  -Та, яку назвуть катюшею, дуже пристойно, фашисти її боятимуться. Якби ви трохи ранiше налагодили їхнiй випуск, то хiд вiйни був би iншим.
  Сталiн насупився, йому було неприємно згадувати, що вiн не вiдразу гiдно оцiнив реактивну пускову установку. Втiм, це не його вина, пiдвели конструктори, а може й шкiдники, машина, яка стрiляє толом, вибухнула. Пiсля чого випробування були згорнутi, а декого, на щастя не всiх, розстрiляли.
  -Я думаю, щоб поламати вермахт буде достатньо вже наявних сил. Я дуже багато придiляв увазi змiцненню оборони i це дало ефект, у мене пiд рукою майже двадцять чотири тисячi танкiв, i приблизно стiльки ж лiтакiв, а що в Гiтлера?
  Карен, як професор, одразу ж вiдповiв:
  - Гiтлер має майже шiсть тисяч танкiв, приблизно стiльки ж лiтакiв.
  Сталiн вiдповiв iз тривогою:
  -Це кинуто проти нас?
  -Нi, мається на увазi загальна кiлькiсть, - заявив хлопчик-професор.
  -Ось як. Виявлятися розвiдка завищила чисельнiсть ворога, щонайменше вдвiчi. Я розстрiляю Судоплатову. Цей козел прийняв хибнi вiдомостi за достовiрнi.
  Логiчна Таша лагiдно вiдповiла.
  -Вiн, я думаю, не навмисне товариш Сталiн, адже Англiя i Францiя були розгромленi вермахтом у найкоротшi термiни, тому важко було повiрити, що нiмцi змогли це зробити, не маючи значної переваги в живiй силi та технiцi.
  Сталiн кивнув, вiн i сам думав, що нiмцi мали куди бiльшi ресурси, iнакше, нiж пояснити їх гучнi перемоги.
  -Добре, нехай Судоплат живе, але все одно я цю бездарнiсть, помiняю. А поки що, дайте вiдповiдь менi на таке запитання. У майбутньому буде створено супер-бомбу?
  Карен охоче пiдтвердив:
  -Так, звичайно, i не одна, а кiлька видiв.
  Вождю спитав:
  -I якi розробки найефективнiшi?
  -Ми знаємо про це лише загалом, але найближчими роками американцi можуть створити бомбу, засновану на принципi ланцюгової реакцiї з використанням збагаченого урану. -
  Почав хлопчик-професор.
  -Або плутонiю. - додала ерудована Таша.
  Сталiн зауважив:
  -А це такий елемент, який не знайшли нашi вченi?
  Дiвчинка пiдтвердила:
  -У вiльному станi вiн майже не зустрiчається на Землi, але його можна синтезувати.
  -Яким чином?
  Таша важко зiтхнувши, вiдповiла:
  -Точно не знаємо, нас цьому не вчили, але треба розганяти його центрифугами.
  -Ну Гаразд, що з вас вiзьмеш. Злетiв у майбутнє, i ви менi доставите докладну документацiю.
  Професор-хлопчик охоче пiдтвердив:
  -Це простiше простого, товаришу Сталiн.
  Вождь сам собi сказав:
  -Цiкаво, чи дiйшли вашi подвиги до Гiтлера?
  Справдi, перший день вiйни був для нiмцiв не дуже вдалим. Фюрер влаштував наганяй генералу Гота, погрожуючи розстрiлом. Той виправдовувався, посилаючись те що, що росiяни застосували невiдоме зброю. Щоправда, надалi нiмцям все одно вдалося оточити i вiдсiкти бiлостоцьке угруповання, тож про цю неприємнiсть швидко забули. Тим не менш, на схiдний фронт вирушила комiсiя, щоб вивчити наслiдки застосування феноменальної могутностi та розкрити секрети росiйської технiки. Початковi дослiдження результатiв не дали, не залишилося нi слiдiв, нi натяку на те, що тут було що-небудь, крiм покинутого бункера. Нiмцi з тривогою чекали звiсток про повторне застосування суперзброї, але поки що на фронтах їм доводилося зважати лише на традицiйнi види озброєнь. Добре укрiплений Смоленськ узяли практично з ходу, але радянське командування кинуло в бiй останнi резерви. Найцiкавiше, що у цьому свiтi було два Сталiна. Один, реальний, командувач вiйськами, а iнший, що вирушив у подорож з дiтьми. Тим не менше, поки живий один Сталiн житиме i iнший.
  - Ну що ж. - Вождь вiддав комп-браслет Карену. - Може, прогуляємось?
  Хлопчик запитав:
  -А Ви як хочете, товаришу Сталiн. Пiшки, чи полiтати?
  Сталiн нетерпляче вiдповiв:
  -Зрозумiло, краще полiтати, це швидше та зручнiше.
  -Тодi Сiдайте менi на спину. - запропонував Карен.
  -Нi, краще менi! - перебила, усмiхаючись Таша.
  Професор-хлопчик не погоджувався:
  -У жодному разi, я чоловiк, i менi належить везти вождя.
  -Навпаки, я дiвчина, i кавалери повиннi менi поступатися. - наполягала Таша.
  -Тодi давай кинемо жереб. - Професор був упевнений, що фортуна сприятиме йому.
  Дiвчинка кивнула:
  -Я згодна, що вибираємо прутик, чи монету?
  -Давай монету, то роблять ковбої.
  Таша хихикнула:
  -Тодi кидай, вiрнiше, закрути на столi, а я лясну долонею.
  Карен не погодився:
  -Нi, у тебе надто хороша реакцiя, ти можеш пiдробити це пiд себе.
  Дiвчинка поступилася:
  -Добре, нехай паморочиться, поки не впаде сама.
  Сталiн лише посмiхався до вусiв, чекаючи, чим це скiнчиться. Дiти спустилися вниз i пiдiйшли до столу. Швидкий Карен поспiшив вимовити першим - орел!
  Таша вiдкинула золотисте волосся, її голос був спокiйний. - Решко, - вiдповiла вона.
  Хлопчик поклав монету на ребро та клацнув пальцями. Вона швидко закружляла i вовчком закрутилася по столу. З тривогою i тремтiнням, як справжнi гравцi, що програють цiлий стан, дивилися вони за шматком металу, що обертається. Хоча, здавалося, велике значення, хто понесе Сталiна. Та й грати роль конячки не дуже приємно, але тут зiграла гордiсть. Нарештi i рух сповiльнився, i монета впала.
  Горда Таша переможно промовила - Решка! Тепер вождь полетить зi мною.
  -Ну добре! Дивись не надорвись, Таша.
  Дiти повернулися, вигляд у професора-хлопчика був дуже похмурий.
  -Вона виграла i тепер їй належить честь взяти вас на шию i покатати в польотi.
  Сталiн засумнiвався:
  -А не роздавлю, такий бик як я, її?
  Дiвчинка похитала головою:
  -Нi, я дуже сильна. Пам'ятайте, як ми уклали вашу охорону, для мене якихось вiсiмдесят кiлограм дрiбниць.
  -Ну гаразд дiвчинко, я сяду i буду акуратний.
  Сталiну було трохи незручно. Таша, пiдрегулювавши костюм, розправила i так занадто широкi для дiвчини плечi.
  Сталiн майже нiколи не лiтав лiтаками, за винятком розвiдувального рейду скоєного ним на аеропланi. Тодi вiн виявив не дуже особисту хоробрiсть i розбомбив бронепоїзд, що вплинуло протягом всiєї компанiї. Тепер вiн насолоджувався свiжими враженнями польоту, коли вiтер дме тобi в обличчя, а внизу пролiтають лiси та поля. А ось перша зупинка - спалене село, стоять кiлька шибениць з повiшеними людьми.
  -Схоже, попрацювала СС. - зауважив сердитий Карен. - Бачиш, нацисти намагаються.
  -Тим краще, вони своїми дiяннями розпалюють ненависть у серцях людей. Сталiн погладив вуса. - Скоро цей край запалає.
  - Хай краще горить Нiмеччина! - хлопчик пiдняв кулак. - Звiйтесь багаттями бочки з бензином, ми пiонери пiдриваємо машини!
  Сталiн цiнував гумор i засмiявся на вуса.
  -Так, якби всi нашi пiонери були такими - Гiтлер капут!
  -Попереду, здається табiр, видно вежi та колючий дрiт. - Повiдомила гостроока Таша.
  Карен буркнув:
  - Тодi атакуємо.
  На територiї табору вiдбувалися такi подiї. Щойно пригнали велику, понад тисячу людей колону вiйськовополонених. Бої були завзятi, i бiльшiсть солдатiв були сильно виснаженi, страшенно обiрванi, багато поранених i хиталися. Нiмцям треба було на комусь вимiсити свою злiсть, i вони з усiєю ненавистью обрушилися на беззахисних невiльникiв вiйни.
  -Шнель! Шнель! Русиш будуватися! - репетували високi есесiвцi. I всi такi випещенi i важливi, що загрозливо виглядали на тлi понiвечених солдатiв.
  Полоненим роздали лопати, багато трофейних тупих, або поламаних. До них пiдiйшов есесiвський полковник Гюнтер Бок, його голос верещав, як у баби.
  -Росiйськi Iвани, тепер ви повиннi копати собi ями по горло. Тих, хто не впорається за годину, розстрiляємо. По натовпу вдарила кулеметна черга, кiлька людей упали, забившись у конвульсiях.
  Тисяча почала копати, солдати рили повiльно, але, видно, старалися, нiхто не хотiв помирати. Бiльшiсть iз них зовсiм молоденькi, нещодавно покликанi, вiдiрванi вiд хат. Їх пiдштовхують прикладами та колють багнетами. Полковник смiється, вiн з насолодою дивиться на роздертi тiла та обличчя.
  - Росiя попрана чоботом Нiмеччини. Ви, жалюгiднi черви, нашi вiчнi раби. Єдиний шанс вижити, це добре працювати на Велику Нiмеччину.
  Один iз солдатiв не витримує, вiн кидає лопату в есесовця та кричить.
  -Хай живе Сталiн!
  Йому в живiт встромляється штик-нiж, i фашисти починають його бити. Потiм закривавлене тiло тягне до танка. Бранцю надрiзають руку i прикручують сухожилля до гусеницi. Потiм танк, легкий Т-2, заводять, а солдату хлюпають водою в обличчя, щоб той швидше прийшов до тями. Полонений стогне, танк тягне його по землi, а сухожилля розтягується. Там iз нещасного радянського вiйськовослужбовця буквально дiстають усi жили. Вiн вмирає повiльно та болiсно. А фашисти стрибають навколо тiла, що смикається, б'ють ногами i регочуть.
  -Русиш швайн! Ми тебе пiдсмажимо i з'їмо.
  Смерть вкрай повiльна i болiсна, сухожилки виходять повiльно. Коли полонений затих, його пiдчепили за гак i повiсили на стовп паркану, що оточував концтабiр.
  -Дивiться, росiйськi свинi i лякайтеся. Та ж доля чекає i на вас.
  Потiм гiтлерiвцi заграли на губних гармошках, виконували щось веселе, схоже на нiмецький варiант марсельєзи. Пiсля розправи робота пiшла швидше, через годину ями були готовi.
  -Ну, росiйськi Iвани, ви впоралися iз завданням, а тепер стрибайте в них.
  Солдати завагалися, тодi по них ударили чергою. Нiчого не вдiєш, довелося стрибати.
  -Гуд! Гуд! А зараз. - Полковник дав вказiвку iншим полоненим, що покiрно стояли осторонь. - Закопуйте їх!
  Невiльники затремтiли.
  -Ми не будемо! - почувся чийсь крик. Нiмцi вдарили з кулеметiв. Полоненi повалилися додолу. Понад сотню так i залишилося лежати.
  -Що щури, працюватимете. Закопаєте. Допоможiть їм.
  Есесiвцi спустили вiвчарок, тi накинулися на бранцiв, почали рвати й терзати їх.
  -Шнель! Шнель! Гаразд, вiдтягнiть собак.
  Похнюпивши голови, полоненi пiдiбрали лопати i почали закидати ями. По їхнiх обличчях сльози котилися, а морди нiмецьких вiвчарок були в кровi.
  Ось уже ями зарiвнялися i залишилися тiльки голови, що стирчать.
  -Але Гуд! Росiйськi свиня виконали свою роботу, тепер ми потiшимося.
  Полковник пiдiйшов до заритого по горло солдата i штовхнув ногою в обличчя.
  -Ти комунiст?
  Той чесно гаркнув:
  -Нiяк нi!
  -Швайн! Тебе ми вб'ємо пiзнiше.
  Потiм на цей раз пiдiйшов до майора Клименка.
  -Офiцер! - прокричав вiн. - Тобi кiнець собака.
  Наслiдував хльосткий удар по обличчю. З розбитого носа потекла кров.
  - Ти, нiкчемний пiгмей, пiзнаєш усю силу ненавистi Третього Рейху. - Фашист плюнув зверху, потiм знову вдарив важким чоботом.
  -Мовчиш росiйський Iван. Ану, благай про пощаду.
  -Нi!
  -Що нi?! - гаркнув нiмець.
  Чоловiк мужньо вiдповiв:
  -Я не принижуся перед шакалами. I якщо менi судилося померти, я помру гордо.
  Садист проревiв:
  -Нi, ми не дамо тобi померти гордо. Зараз я i мої офiцери справимо на тебе потребу.
  - Ви бiльше не здатнi, як накласти в штани.
  Нiмець дiстав пiстолет, але стрiляти не став, вiн не дасть цiй росiйськiй так легко померти.
  -Ну давайте. В чергу. Полковник спершу помочився сам, а потiм пiдiйшли iншi офiцери. Клименко мовчав i лише вiдпльовувався.
  -Ну що, росiйське опудало, тобi мало?
  -Все одно наша земля буде вiльна, а товариш Сталiн помститься за нас.
  Гiтлерiвцi зареготали i почали кидати недопалки в обличчя радянському офiцеру:
  -Сталiн уже труп, нашi вiйська оточують Москву i не випустять його iз сталевих лап. А на тебе, русиш, чекає наступне.
  Полковник зробив жест, до нього пiдскочив есесовець iз канiстрою в руцi.
  -Пiджар цю порожню голову.
  -Зер Гуд! Нiмець вилив смердючого, з вугiлля вигнаного бензину i дiстав запальничку.
  - Впали його!
  Фашист чиркнув вогником, спалахнуло полум'я. Вогонь разом охопив голову майора, той закричав вiд нелюдського болю, своєю чергою повiтря, що горiло, забило легенi.
  -Ось так, дохлий черв'як пiдсмажений, зараз ми займемося рештою. Накладайте хмиз. Ну чого стоїте?
  -Не будемо! - пролунав твердий голос. - Можете всiх нас вбити, але своїх братiв палити ми не дозволимо.
  Фашист дав сигнал, ударило два кулемети. Декiлька десяткiв вiйськовополонених було скошено.
  -Ну, А тепер будете?
  Радянськi солдати прокричали:
  -Нi! Не будемо! Краще смерть, анiж рабство.
  -Ну, так подихайте всi разом. - Полковник пiдняв руку, чотири вишки та вiсiм штурмових кулеметiв повернулися до табору.
  -Тепер вам кiнець пiгмеї. Ого... Хотiла скомандувати тварину в погонах, але не встигла. Два, практично невидимi променi лазера зрiзали кулеметнi вишки, знищивши кулеметникiв, що стоять на них.
  -А-Аа! Заволав жирний борiв - Росiйськi атакують.
  Невидимий вогонь пронiсся есесовськими рядами. Кати разом перетворилися на жертви, вони почали кричати i розбiгатися. Частина фашистiв залягла i хаотично вiдстрiлювалася.
  Однак це не рятувало вiд лазерних променiв. Подiбнi до дiтей, Карен i Таша, вели вогонь на поразку. Вони трохи запiзнилися, бо дiвчинка спустилася вниз i сховала товариша Сталiна за дерево. Проте табiр йому було видно. Потiм хлопцi атакували нацистських тварин. Їхнiй лютий натиск викликав панiку в гiтлерiвських рядах. Той факт, що проти есесiвцiв використовувалася ранiше невiдома зброя, викликав шалене тремтiння. Карен i Таша просто добивали фашистiв, ховаючись за кронами дерев, їх камуфляж внаслiдок влучень прийшов у непридатнiсть.
  -Ось так, смiття, отримуйте. - Крутий Карен влiпив зарядом по фiгурах, що розпласталися.
  Чудова Таша не вiдставала вiд нього, пiдсилюючи вогонь. Нiмецькi вiвчарки, потрапляючи пiд промiнь, падали роздертi. Вiйськовополоненi, похопивши лопати, накинулися на фашистiв, прикiнчуючи їх i подрiбнюючи їм голови. Iншi, прихопивши трофейнi автомати, палили нiмцями. Особливо дiсталося полковнику, його в лютi топтали, били лопатами, перетворюючи товстопузого на криваве мiсиво. Незабаром все було скiнчено, солдати, що постраждали в полонi, просто добили нiмцiв. Коли бiй припинився, вони кинулися вiдкопувати закопаних товаришiв.
  -Оце правильно, в першу чергу потрiбно виручати своїх. Вимовив спритний Карен.
  Втома у полонених як рукою зняло, вони працювали дуже енергiйно, i незабаром звiльненi в'язнi, обтрусившись, вилiзли з згубних нiр. Дiти вийшли їм на зустрiч, воїни зустрiчали їх здивованими вигуками.
  -Давай покличемо сюди товариша Сталiна. - запропонувала Таша.
  Карен бромiв:
  -Та ось вiн i сам йде.
  -Вiтайте Сталiна! - на всю горлянку крикнула дiвчинка. Її голос був звучний, як труба пiонерського горна.
  Справдi, вождь з'явився раптово. Коли вiн вийшов, запанувала тиша. Вiйськовополоненi не вiрили своїм очам. Знайомий за численними плакатами та фотографiями профiль, добрi глибокi очi, виразний погляд. Сталiн йшов не поспiшаючи, i такою була сила його харизми, що навiть немiчнi калiки знаходили в собi сили пiднятися i витягнутися по струнцi. А коли вiн став навпроти них, натовп закричав.
  - Слава великому вождевi!
  Навiть якщо хтось iз них i сумнiвався ранiше у велич Сталiна, то тепер, пiсля чудового порятунку з полону, всi як вони були єдинi у своїх почуттях любовi до нацiонального героя. Очi посвiтлiшали i горiли вiд захоплення, вони жадiбно вдивлялися в кожну рису батька нацiї.
  -Ну що, соколики. - Голос Сталiна став суворим, почувся метал. - Як ви примудрилися потрапити в полон? Хiба ви не знаєте, що це ганьба? Очi вождя блиснули, i здавалося, випустили блискавку.
  -Ми не хотiли товариш Сталiн, так вийшло. - почулися несмiливi вигуки.
  -Ви прямо гiрше маленьких дiтей. Мовляв, не хотiли. Невже вам не зрозумiло, що своїм вчинком ви зрадили Батькiвщину. Адже добровiльна вiдмова вiд боротьби, це зрада!
  Солдати стояли, похнюпивши голови, заперечити нi хто не смiв.
  - Отже, ви всi виннi перед країною i повиннi спокутувати свою провину кров'ю! - iз апломбом закiнчив Сталiн.
  -Ми готовi, товаришу Сталiн, на все заради вас та своєї Батькiвщини.
  -Берiть приклад iз цих дiтей. - Сталiн вказав, на Карена i Ташу, що стоять по праву вiд нього руку. - Вони ще такi маленькi, а так доблесно борються з ворогом, вище за всякi похвали. Це вони врятували вашi шкiри. А тепер слухайте наказ. Iз вас формується особливий полк. Лiнiя фронту вже далеко, тому прориватися безглуздо, ви маєте з'єднатися з партизанами та знищувати нацистiв у тилу. Зрозумiло?
  Воїни гаркнули:
  -Так точно, товаришу Сталiн!
  -А тепер, нехай частина з вас переодягнеться в нiмецьку форму. Так вам буде зручнiше розчинитись у тилу i терзати нiмцiв раптовими ударами. Я ж, у свою чергу, змушений залишити вас, там попереду на мене чекають великi справи.
  - Є! Наш великий вождь!
  Сталiн, як завжди, вiддалявся неспiшно, намагаючись робити якнайменше рухiв. Хлопцi йшли за ним, раптово свiтловолоса чортiвка Таша розвернулась i заспiвала.
  У важку годину нас окрилив,
  Зробивши волю, мiцнiше стали!
  Вiд чуми визволив свiт,
  Дорогий товаришу Сталiн!
  У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної!
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив,
  Вказавши його надовго!
  Духом нацiя сильна,
  Мiцне батькiвщина Росiя!
  У столiттях славиться країна,
  Сталiн наш герой-месiя!
  I бойова Таша закiнчила та вклонилася.
  Карен схвально кивнув:
  -Не погано Ташка, але погодься, що чогось не вистачає.
  Дiвчинка-термiнатор люто вiдповiла:
  -Колись, складу повну пiсню, присвячену видатному герою минулого.
  Сталiн озирнувся, на його вустах грала посмiшка.
  -А я i не думав, що ти так вмiєш. Адже я теж поет.
  Дiти хором вiдповiли:
  -Ми це знаємо!
  -Але захоплений державними справами я давно не складав. Зараз мене надихає природа. Як приємно пройтися свiжим лiтнiм лiсом. Сталiн тихо заспiвав, його голос приємний i глибокий плив по блискучому смарагдами полю.
  Вiтерець пробiгся свiжою травою,
  У серцi шепочуть дерева, хитаючись!
  Вiдчуття таке, пливеш хвилею,
  На орбiтi планети - незримо обертаючись!
  
  Смарагдова хлюпає вода за бортом,
  У небi зiрки над нами сяють, мерехтять!
  Освiтив Господь Землю священним хрестом,
  Благодаттю людський рiд, вiд безоднi рятуючи!
  
  Я до тебе звертаюсь священний Христос,
  Чому стiльки у свiтi страждання та злостi?
  Стогне Русь, заливаючись потоками слiз,
  Розiрви пролетарiй сталевi пута!
  
  Православна вiра вiльних слов'ян,
  Каже, не грiши, будь пiдкорений!
  Але у вiдповiдь ми мечами завдаємо удару,
  Честь i хоробрiсть: у душi мiцнiє воїн!
  Сталiн перехрестився. Його м'який наспiв здавався сумним.
  - А що, у майбутньому люди ще вiрять у Бога?
  Професор Карен трохи прибрехав:
  -Звичайно, Росiя Православна країна, навiть у дитсадку нас привчали молитися. Ось тiльки Ташка сумнiвається.
  -Я! - Дiвчинка знiяковiла - Нi, просто багато в релiгiї менi здається не логiчним.
  -А що саме? - спитав Сталiн - Я сам навчався у семiнарiї, i менi часто доводилося розмовляти з атеїстами.
  Дiвчинка-геном логiчно вiдповiла:
  -Наприклад, якщо Бог є, то чому вiн ховається вiд нас i його не видно?
  Сталiн, голосом досвiдченого священика вiдповiв:
  -Гарне питання. Оскiльки людський рiд загруз у грiхах, Господь приховав своє обличчя, iнакше людство не винесе його святостi. Господь настiльки прекрасний i чистий, при цьому ненавидить грiх, що ми були б моментально вбитi яви вiн себе.
  Скрупульозну Ташу, схоже, це пояснення не влаштувало.
  -Але ж ми всi дiти Божi, хiба поява люблячого батька може занапастити його чада?
  Сталiн цього цiлком авторитетно пояснив:
  -Для цього i прийшов на Землю Iсус, явлений у тiлi Бог. Вiн уособлює у Трiйцi милосердя. Ця видима божа iпостась здатна спiлкуватися i з грiшною людиною. Бог-Отець уособлює собою справедливiсть i тому при появi його грiшники гинуть.
  Таша розгублено пробурмотiла:
  -Отже, ми можемо бачити Бога-Сина, але не можемо дивитися на Бога-Батька.
  Сталiн пiдтвердив:
  -Ось саме, дiвчинко.
  Таша злегка здригнулася:
  -Але тодi ми всi помремо. Адже праведного жодного.
  Вождь СРСР впевнено вiдповiв:
  -Ось ти помиляєшся, дiвчинко, для того Iсус i пiшов на хрест, щоб кожен вiруючий у нього не загинув, а мав життя вiчне. Для тих, хто увiрував у нього, грiхи змитi кров'ю Христа.
  -Нам це вже пояснювали, як i багато iншого. - перебив хлопчик-професор. - Вiрнiше, теологiєю нам не забивали голову, а вчили мистецтву космiчної битви. Тепер, коли почалася Велика Вiтчизняна вiйна, хто вбиває нацистiв, той i праведник.
  Погляд Сталiна став суворим.
  -Євангелiє це для душi, а реальна практика управлiння країною iнодi вимагає вiдступу вiд заповiдей Божих. Доводиться хитрувати, вбивати, порушувати це слово. Так що, дiти, вiрити - вiруйте, але чинiть, як доцiльно для країни та для народу.
  -Отже, смерть фашистам! Христос нехай висить на хрестi, а меч, як рубав, так i рубатиме. - Вимовив, трясучи кулаками Карен.
  -Ну Не так грубо. Все ж таки Бог вiддав життя за нашi грiхи, i ми повиннi вiчно шанувати Iсуса. - поправив його Сталiн.
  Карен трохи здивувався:
  -А хiба ВКП(Б) не атеїстична партiя?
  Вождь СРСР iз зiтханням вiдповiв:
  -Так, i в цьому моя трагедiя, що я змушений приховувати свої почуття та вiрити у душi. Але коли розпочнеться вiйна, Православну церкву буде вiдновлено у повному обсязi.
  - У вас є влада, i зробити це потрiбно якнайшвидше. - промовила Таша тоном наставницi.
  Сталiн, з цiлком впевненим та авторитетним виглядом, вiдповiв:
  -Звичайно, найголовнiша помилка Ленiна в тому, що вiн став переслiдувати церкву та руйнувати храми. Православ'я, Самодержавство, Народнiсть - основнi засади Росiї. Ленiну не слiд їх чiпати. Все, що було добрим у царськiй iмперiї, буде вiдновлено. - Для того, щоб надати своїм словам переконливiсть, Сталiн з несподiваною силою стукнув кулаком по дереву. Ствол похитнувся, злетiла шишка.
  Вождь присягнув:
  - Вiдтепер, жодне волосся не впаде з голови Православного священика!
  -Нехай буде так! - Хором вiдповiли дорослi дiти.
  Вони продовжували йти лiсом, уже не розмовляючи. Хлопцям набридло лiтати, та й Сталiн хотiв пiти пiшки. Минула одна година, потiм друга. Дерева стали рiдшати, i вони вийшли на зарослу ромашками i волошками галявину. Спритна Таша почала зривати квiти i заплiтати їх у вiнок. Карен оголився до пояса i почав засмагати, граючи плиточками м'язiв. Сталiн сiв на пеньок, про щось задумався. Потiм пiдняв голову i з пiдозрою спитав.
  -А в майбутньому у мене будуть вороги?
  Хлопчик-професор Карен також зривав квiти, вiн уперше у життi намагався сплести живий вiнець. I неохоче вiдповiв:
  -На жаль так, товаришу Сталiн.
  Вождь СРСР набуло:
  - I хто?
  Хлопчик-професор посмiхнувся:
  - Микита Хрущов, вiн виступить на двадцятому з'їздi з нападками на вас.
  Вождь невпевнено промовив:
  - Йому, мабуть, вiдiрвуть голову.
  Карен, граючи пресом, вiдповiв:
  -Як не дивно, нi, аплодуватимуть, i ухвалять постанову про боротьбу з культом особистостi Сталiна.
  У голосi вождя була гiркота:
  -Ось як, а чому Микита, адже саме завдяки менi, вiн зробив кар'єру.
  Карен зi злобою заявив:
  -Його син потрапить у ходi вiйни в полон i стане зрадником. Пiсля цього цей член полiтбюро стане iзгоєм.
  Сталiн стиснув кулаки:
  -Зрозумiло, недарма батько має вiдповiдати за сина. А хто його спiльники?
  -Не знаю! - Карен, не дуже любив копатися в минулому, i знизав м'язистими плечима. - Нам викладали iсторiю лише у найзагальнiших рисах, може Таша знає?
  Дiвчинка заперечливо похитала головою.
  -Я знаю те саме, що i ти! Правда, був Булганiн, але вся iнiцiатива належала Хрущову.
  Сталiн зловiсним тоном вiдповiв:
  -Нiчого, я все добре дослiджую i виведу всiх на чисту воду. Це сталося пiсля моєї смертi?
  Дiти хором вiдповiли:
  -Так!
  Вождю стало цiкаво:
  -Як я загинув?
  Професор-хлопчик Карен зам'явся, i замiсть нього вiдповiла всезнаюча Таша.
  -Встановлено, що вас отруїли, i в день смертi розпустили варту. Можливо, до цього причетний Берiя.
  Сталiн сердито насупився:
  -Ось худоба! Я обов'язково розправлюся з ним. Вiн був разом iз Хрущовим?
  Таша хихикнула i мотнула негативно головою:
  -Нi, його розстрiляли через кiлька мiсяцiв пiсля вашої загибелi.
  -Собаки собача смерть. Ну, дякую, хлопцi що попередили, я вам цього столiття не забуду.
  Сталiн пiдвiвся, i вони продовжили шлях. За пiвгодини команда вийшла на узбiччя дороги i зупинилася. Вдалинi почувся шум, це їхала колона. Пара десяткiв вантажiвок i дюжина мотоциклiв мчали нерiвним асфальтом.
  Вождь спитав:
  -Ну що, ви впораєтеся з окупантами?
  Дiти хором вiдповiли:
  - Звичайно, товаришу Сталiн, за двi секунди.
  Послiдувало клацання, i вдарили лазери. Променi миттєво розрiзали i пiдiрвали машину, що несла попереду. Потiм потоки гiперплазмових частинок пройшлися iншими вантажiвками. Колона не встигла зупинитися, як виявилася знищеною. Лише мотоцикли встигли роз'їхатися в рiзнi боки i з автоматiв вiдкрити вогонь у вiдповiдь.
  Пiдхопивши i поклавши на живiт Сталiна, вождь був надто гордим, щоб самому сховатися, стрiмка Таша, немов кiшка, вiдскочила вбiк, перевiвши вогонь фашистам, що намагалися втекти в лiсi. Нацисти, якi звикли до легких каральних операцiй, не змогли чинити опiр тисячолiтнiй перевагi в бойовiй технiцi. I лише надто самовпевнений Карен примудрився зловити пару автоматних куль. Втiм, порiвняно з кулеметними зарядами це не страшно.
  Хлопчик встояв на ногах, його м'язи були пружними, а кiстки досить мiцними, щоб кулi в них застрягли. Ухнув Карен, видавив нерiвнi шматки свинцю.
  -Вам не налякати мене нацi.
  Останнi пострiли змовкли. Схоже, гiтлерiвцi швидко захлинулися.
  Сталiн пiдвiвся, обтрусившись вiд дорожнього пилу.
  -Ви просто грубi примхливi дiти, треба ж так штовхатися.
  Дiвчинка скривджено заявила:
  -Я не хотiла могутнiй товариш Сталiн, але iнакше вас могли вбити. Подивiться на Карена, з нього капає кров.
  Вигляд кровi заспокоїв вождя.
  -Добре, я i сам розумiю, наскiльки цiнне моє життя, щоб так ризикувати. Це вже наша третя сутичка з фашистами i щоразу встигають огризнутися.
  Таша сердито буркнула:
  -А що взяти з вовкiв, недарма вони свою ставку назвали "Вовче лiгво".
  -Я пам'ятаю, Гiтлер якось сказав, якщо Черчiлль шакав, то Сталiн тигр. - вставив професор-хлопчик Карен.
  Вождь СРСР щиро промовив:
  -Що ж, в устах цього людожера схоже на комплiмент. Втiм, якби Гiтлер жив у моїй країнi, я знайшов би йому вiдповiдну посаду. Має рiдкiсний дар мови.
  Сталiну дуже захотiлося затягнутися солодким димом, але тютюн у трубцi скiнчився, а iншого в нього не було. Гостроока Таша помiтила це.
  -Курити шкiдливо, товаришу Сталiн. Руйнiвна дiя тютюну давно доведена наукою майбутнього.
  -I минулого теж! - перебив Сталiн. - Недарма православна церква забороняє курiння, але слухавка допомагає менi зосередитись i думати.
  -Це iлюзiя, товаришу Сталiн. Курiння позичає судини та шкодить мозку. - iз наполегливим тоном заявила вперта Таша.
  Сталiн не хотiв погоджуватися:
  -Багато великих людей курили, у тому числi й у нас на Кавказi, при цьому жили понад сто рокiв. А ось Ленiн не курив i прожив лише п'ятдесят три роки.
  - Ленiн мав тяжке поранення в шию. - Вставила всезнаюча Таша.
  Несподiвано дiвчинка нахилилася на вождя. Ззаду вдарили чергу, i Ташу зачепило, три кулi потрапили в спину. Проте Сталiн не постраждав, а Карен встиг кинути камiнь, влучним ударом вiдключивши нiмця.
  -От, диявол його забирай. Ми мало не втратили вас, товаришу Сталiн. - вигукнув вiн з досадою.
  Вождь пробурмотiв:
  -Я-то нiчого, але дiвчинка жива?
  -Звичайно! - дзвiнко промовила войовнича Таша. - Це пiстолет-кулемет, кулi не надто великi, навiть лопатку не пробили, а кiстки у нас мiцнiшi, нiж у звичайних людей, та й костюм у станi мене захистити, на вiдмiну вiд Карена, я його не знiмала. Проте, проти зенiтного кулемета навiть наша плоть встояти не може.
  -Спiвчуваю вам. Але я лише вождь, а не Бог, щоб зробити вас абсолютно невразливими.
  -Вже i над цим йде робота, скоро створять таких людей, у яких тiла будуть незламнi. Це лише справа часу.
  -Тодi давайте допитаємо нiмця. - запропонував Сталiн.
  Дiвчинка засумнiвалася:
  -А Що вiн може нам сказати. Чи може краще пiднятися вгору i все розглянути?
  -Дивно хлопцi, невже ви ще не голоднi?
  Чесна Таша вiдповiла дзвiнким голосом.
  -Якщо чесно говорити, то по-звiрячому хочеться їсти. Я навiть схудла.
  - I я теж! Пiсля важких поранень нам треба їсти. - Сильний Карен зiрвав пучок трави, розжував i проковтнув. - Якщо нiчого iншого не буде, то наїмося муравою, нашi шлунки все переварять.
  -Ну вже, нi, я траву їсти не буду. - посмiхнувся вождь у вуса. - Полетiли до найближчого населеного пункту.
  Хлопчик-професор iз цим погодився:
  -В даному випадку ми згоднi, якось неприємно бути кору i гiлки. Щоправда, наш метаболiзм побудований таким чином, що ми всеїднi.
  Вождь згiдно кивнув:
  -Зрозумiло, на вiйнi не завжди є запаси, а люди з майбутнього зобов'язанi подбати про своє виживання.
  Юнi воїни злетiли разом iз Сталiним. Пiд ними звично замиготiли дерева. Всi, iз задоволенням, насолоджувалися польотом. Вождь, своєю чергою, ласкаво погладив по головi Ташу.
  -Я завжди хотiв мати доньку таку бойову, як ти. Моїй Свiтланi, на жаль, до тебе далеко, i Васi теж.
  Дiвчинка вiдповiла:
  -Ми були в рiзних умовах, товаришу Сталiну, крiм того, на нашому боцi новi нанотехнологiї, не рiвний розклад.
  Вождь повiдомив:
  -Погляньте краще вниз, здається, нiмцi ведуть наших людей.
  Справдi, вдалинi з'явилася колона. Сотнi людей, у супроводi цiлого батальйону на мотоциклах СС, брели дорогою. Серед них бiльше половини становили жiнки та дiти. Зважаючи на все, вони йшли давно, босi ноги у багатьох дiтей i жiнок були збитi, залишали кривавi слiди на нерiвному кам'янистому асфальтi. Тих, хто вiдставав, фашисти добивали на мiсцi, причому стрiляли в живiт чи кололи багнетом, щоб жертва бiльше мучилася. Ось однiй дiвчинцi, що впала, есесовець став на горло i натиснув чоботом.
  -Схоже, що для нас є робота. - дружно вимовили Карен i Таша.
  Дiти прицiлилися, i вже приготувалися обрушити на ворога потоки плазми, як Сталiн сказав.
  - Скiльки таких жертв у тисячах мiсцях, адже всiх не перестрiляєш.
  Таша рiшуче заявила, сяючи очима:
  - Безперечно! Але навiть допомогти одному - це подвиг. Що, дивитимемося, як фашисти з наших людей знущаються?
  - Я б i сам такого не зазнав. Однак чому весь час ви стрiляєте однi, ось у мене теж є пiстолет-кулемет, я приєднуюся до вас. (Сталiн прихопив трофейну зброю).
  - А чий автомат кращий наш, чи нiмецький? - поставив дитяче запитання Карен.
  Сталiн, як фахiвець, авторитетно сказав:
  - Нiмецький пiстолет-кулемет легший i в нього краща прицiльнiсть, зате наш швидкострiльний. Якщо ставити усереднену оцiнку, я б оцiнив як зразкову рiвнiсть. На жаль, у нашiй армiї подiбної зброї ще дуже мало. Навiть кулеметiв, мабуть, бiльше, нiж, як ви назвали?
  Хлопчик i дiвчинка хором вигукнули:
  - Автомати!
  Сталiн похмуро помiтив:
  - Так цю зброю назвуть у майбутньому, але зараз це поки що не прийнято. Адже все одно вiйну виграли ми.
  Хлопчик-професор сердито зауважив:
  - Але якою цiною, а тепер у нас є шанс закiнчити швидше i малою кров'ю.
  - Для цього я завдаю удару першим, i не допущу ворога на свою територiю. - Сталiн випнув груди i пiдкрутив вуса. Потiм мiцно взявши пiстолет-кулемет, направив на нiмцiв.
  Бойовi дiти Карен i Таша у свою чергу взяли пiд прицiл танки Т-1, якi рушили попереду, щоб не дати застосувати їм грiзне кулеметне озброєння.
  -Першим стрiляю я. - промовив товариш Сталiн. Автомат у його руках смикнувся, пролунала спiвуча трель. Декiлька нiмцiв, що йшли попереду, впали. В ту ж мить ударили променемети. Танкетки вибухнули.
  Гiтлерiвцi повалилися на землю, але їх це не рятувало вiд безжальних променiв.
  - Зiг Хайль! - кричали вони, вмираючи без мук, але страшно. Колона полонених почала розбiгатися. Фашисти, не бачачи мiшеней, вiдкрили стрiлянину по них, намагаючись вимiсити на беззахисних людях свою злiсть.
  - Не бiжiть, краще ляжте! - на всю горлянку крикнув блискучий Карен. - Ми їх самi викосимо!
  Його вигук подiяли люди залягли. Дiти посилили вогонь, видавлюючи нацистiв плазмою. Мотоцикли спалахували i вибухали, двi броньованi машини, що бредили в хвостi, були розрiзанi. Нова зброя вплинула, почулися знайомi з фiльмiв вигуки.
  -Гiтлер Капут.
  Фашисти, що невблаганно знищуються, пiднiмали руки.
  - А що нам iз полоненими робити? Я думаю, найкраще лiквiдувати. - промовила нещадна Таша.
  - Правильно, вони для нас лише тягар. - Хлопчик-професор Карен став водити променем набагато швидше. Незабаром стихли крики, останнi нiмцi були випарованi.
  Сталiн примружився.
  - Ось як, навiть допитати нема кого.
  -А що вони можуть нам сказати окрiм чергової дурницi. Цi нiмцi-перцi пiдлягають консервацiї. - Зiстряв, агресивний Карен.
  - Тодi готуй бляшанки. - пiдтримав жарт Сталiн.
  - Вважаю за краще з грибами. - продовжила, усмiхаючись Таша.
  Дiти та вождь розсмiялися. Хоча навколишнє оточення не налаштовувало на веселий лад. Чотири танки та двi сотнi нiмцiв були знищенi, а мiж ними валялося бiльше сотнi вбитих i, ще бiльше, поранених людей, з яких переважно були жiнки та дiти.
  Добросерда Таша, дивлячись на те, як люди корчилися, мимоволi сплакала.
  - Шкода, слiв немає, хлопцiв, але що ми можемо зробити, адже ми не маємо регенераторiв. Так вони й приреченi на страждання.
  Хлопчик-професор перебив:
  - Як це нi? У майбутньому все є. Дай я злiтаю i принесу те, що треба.
  Таша здивувалася:
  -Один?
  Карен впевнено пiдтвердив:
  - А навiщо ти менi? Побудь поки що, охороняй товариша Сталiна.
  - Я теж хотiв би злiтати в майбутнє. - звернувся вождь.
  Хлопчик-професор логiчно вiдповiв:
  - Звичайно, ви злiтаєте, тiльки спочатку я принесу унiверсальний регенератор, щоб мати можливiсть допомагати пораненим та калiкам. Ви навiть нiчого не помiтите, час пролетить як одну мить.
  -Вiн правий. - погодилася Таня. - За допомогою цього браслета можна прилетiти в ту саму точку, вiд якої i перемiстився, пронизуючи час. Ми справдi нiчого не помiтимо.
  Вождь СРСР сердито заявив:
  - Гаразд, я дозволяю тобi летiти в майбутнє, тiльки там не затримуйся. Не може бути одразу двох Сталiних.
  Карен логiчно попередив:
  - У нас вдома є солiдний запас, аби тiльки не перехопили практиканти. Вони, напевно, про мене турбуються.
  Розумна Таша запропонувала:
  - А ти повернися в той час, коли вони i ти щойно вилетiли з дому. Тодi тебе, напевно, ще нiхто не шукав. З iншого боку, по крайнього заходу у межах Землi, з допомогою браслета можна перемiщатися у часi, а й у просторi.
  -Я зрозумiв. - перебив свою напарницю Карен. - Треба змiститися одразу у свою квартиру. Там зможу без затримки прихопити потрiбну кiлькiсть регенератора.
  - Хороший хлопчик. - Таша жартiвливо провела рукою по хвилястому волоссю професора. - Розумiєш!
  Карен сердито вiдмахнувся:
  -Не поводься, як стара тiтка.
  Пiсля цього хлопчик-професор поклав руку на браслет i промовив.
  - Перенеси мене на чотири години пiзнiше за той час, з якого ми стартували в 1 травня 1941 року. Я хочу опинитись прямо в моїй квартирi.
  Як i зазвичай, спалахнуло, простiр закружляв, потiм все зникло. Коли Карен розплющив очi, вiн побачив знайомi стiни, меблi. Щоправда, звикнувши проводити час у вiртуальних битвах та навчальних боях, вiн ще не встиг освоїтися у своїй просторiй квартирi. Деякi кiмнати вiн ще не заглядав.
  Тут комп'ютер несподiвано пропищав:
  - Досить Карен!
  Професор озирнувся i спитав, глянувши на монiтор.
  - Що вистачить?
  Комп'ютер повiдомив рiшучим тоном:
  - Досить втручатися в минуле. Повертайте Сталiна назад. I вважайте, що вашу мiсiю виконано!
  Карен з посмiшкою повiдомив:
  - А так воно й є! Що ж, повертаємось до товариша Сталiна!
  I ось знову вiн переноситься у минуле. I це вiдбувається за короткий час при iскрах та полум'ї. Потiм звернення до великого вождя.
  - Ми вас повертаємо в минулому, товаришу Сталiн! Ви вже досить побачили та попередженi!
  Вождь СРСР важко зiтхнув i вiдповiв:
  - Розлучатися iз такими славетними хлопцями сумно. Але ж життя є життя! Добре, вiдлiтайте, i ми залишаємось друзями на завжди!
  Хлопчик та дiвчинка знову пiдхопили вождя. Посадили собi на плечi, i задали параметри:
  - Кремль, 1 травня 1941 року об одинадцятiй годинi вечора!
  Пiсля чого було стрiмке перемiщення. Сталiн опинився знову у своєму кабiнетi. Потис хлопцям на прощання руки. Потiм залiз у шафу, дiстав звiдти скриньку.
  Подарував їм по зiрцi героя СРСР i заявив:
  - Тепер ви назавжди у серцi росiйського народу! I в моєму теж!
  Пара дружно вигукнула:
  - Служу Радянському Союзу!
  Сталiн ще раз потис їм на прощання руки. I дiти повернулися та зникли.
  Назад вони перемiстилися вже в колишнiх, дорослих тiлах.
  Петя та Юлiана здивовано вигукнули:
  - Невже так скоро?
  Карен з посмiшкою, лукавою такою, сталiнською вiдповiв:
  - А зволiкання смертi подiбне!
  Петя взяв, кинув собi в рот горiх. З'їв i спитав:
  - А ви у тому свiтi як? Виправили?
  Таша впевнено заявила:
  - Та без жодних сумнiвiв! Тепер Сталiн в курсi всього!
  Юнак-студент, цiкавлячись, запитав:
  - А як щодо того свiту, де Третiй Рейх захопив СРСР. Чим усе це скiнчилося?
  Карен вiдповiв з усмiшкою:
  - Нi! Третiй Рейх не захопив СРСР. Втiм, якщо ти хочеш, то ми можемо тобi показати продовження тiєї iсторiї, яка не буде реалiзована вже нiколи.
  I професор увiмкнув комп'ютер. Справдi, хай подивляться.
  Ось 1 листопада 1955 року йде вiйна мiж Третiм Рейхом та його колонiями проти США та Британiї. Фашисти, використовуючи новi пiрамiдальнi танки, перетинають кордон США на Алясцi. I досягають швидких успiхiв.
  Одночасно вони настають i в Африцi. Мiсцеве населення вiтає фрицiв як своїх визволителiв. Особливо веселi араби. Одна перемога йде за iншою.
  Нiмцi використовують дисколети з тепловими променями, та лазерну зброю. Проти них американцi та англiйцi не мають жодних шансiв. I броня у нiмецьких танкiв надзвичайно мiцна. Навiть вага машин зменшили, що тепер на газотурбiнному двигунi розганяються пiд двiстi кiлометрiв.
  Ось Шарлота та Герда на пару в такому танку мчать. I трощать американцiв на Алясцi. Незважаючи на те, що довкола снiгу, дiвчата в одному бiкiнi. Втiм, теплозахист нового металу на висотi, а ще й газотурбiнний двигун дає спеку.
  Так що дiвчатам-термiнаторам, загалом, майже оголеним, дуже комфортно.
  Шарлотта пробиває американський танк "Пантон", з гармати високого тиску i вимовляє зi смiшком:
  - Я дуже мудра дiвка!
  Герда натискаючи босими пальчиками нiг на кнопки джойстика, з цим погоджується:
  - Та й ти розумна, i я теж! Завоюємо Америку, отримаємо собi маєтки, i житимемо наче королi!
  Шарлота влучно пострiла, пробила американський танк наскрiзь i прошипiла:
  - Або точнiше королеви!
  Вiйницi дуже гарнi. Герда блондинка, арiйка чистої кровi, Шарлота руда, колiр апельсина. Дуже красивi обидвi дiвчата та м'язистi.
  Взагалi жiнок у вiйнi використати, виявилася iдеєю розумною. Так у них вiдсоток убули вдвiчi менше, нiж у чоловiкiв.
  Шарлота знову натискає босими пальчиками нiжок. Пробиває машину армiї США i цвiрiнькає:
  - Така ж наша армiя! Немає її сильнiшої! А слово не горобець!
  I знову регоче... Нiмецька машина розганяється. I тисне пiхотинцiв. I багато кровi та трупiв.
  Пiрамiдальний танк iз жодного ракурсу не пробити. Як не стрiляй вiн практично невразливий.
  I нiмкенi в бiкiнi цим користуються. А дiвчина, загалом, такий боєць, що проти її i будь-якому чоловiковi дуже навiть стрiмко. I хочеться їй стати вищим i крутiшим!
  Армiя вермахту захопила Аляску, i рушила вже Канадою. I наближається до земель пiвночi США. А ось i Британiя отримує розплату.
  Тричi, напевно, шкодував Черчiлль, що не прийняв благородну пропозицiю миру в липнi сорокового року. Тодi був шанс зберегти та примножити iмперiю.
  А так просуваються собi фашисти... I ось уже й Африка загалом захоплена ними.
  А нiмецькi вiйська приступають до атаки власне територiї метрополiї. I великими силами висаджуються у кiлькох мiсцях. Лондон потрапив до оточення, i щоб уникнути зайвих руйнувань - капiтулює! Так що все вiдбувається дуже здорово! Для нiмцiв, звичайно!
  Петрик навiть у досадi сказав:
  - Ось вони фрицi крутi! Нiхто зупинити не може!
  Карен логiчно зауважив:
  - А що вони можуть без СРСР? Так практично нiчого! Тож реально вiзьмуть i зiмнуть! Адже внесок Росiї у загальну перемогу був приблизно двi третини. А куди б подiлися США та Британiя без нас!
  Черчiлль не встиг втекти i влучив у полон. Двi гарнi нiмецькi дiвчата: руда Христина та медова блондинка Магда, без зайвих питань взяли та поставили колишнього прем'єра Британiї на колiна. I змусили цiлувати свої, дiвочi, круглi, огрубiлi вiд бiгу босонiж, i запиленi п'яти.
  Черчiлль покiрно цiлував, i скиглив. Потiм дiвчата йому за допомогою босих пальцiв нiг вiддерли вуха i заштовхнули в мiшок. Таким чином, англiйський диктатор опинився у полонi. Причому взяли його дiвчата з батальйону СС - "Тигрицi". Що вдвiчi ганебно. Втiм, такi витонченi та сексуальнi нiжки як у Христини та Магди, цiлувати приємно.
  Нехай навiть вони оббiгали босонiж майже всю Африку, вiд Лiвiї до ПАР i частину Європи. Вiд чого пiдошви стали мозолистими, наче у верблюдиць. Але дiвчата все одно грацiознi та красивi.
  Британiя впала, i фашисти пiдтискали й Америку. Їхня технiка була бiльш досконала, нiж у США, i бiльше природних ресурсiв. А тут ще й чорношкiрi повстали. Вiд чого стало ще гiрше. Такий пресинг.
  А нiмецькi лiтаки вже швидкостi в чотири звукових досягли - таким не можна протистояти! Дуже швидкi. I ракети у гiтлерiвцiв самонаводяться. I вражають американцiв, як смертельнi укуси оводiв. Ось нарештi гiтлерiвцi приступили до штурму Вашингтона.
  А що можна вдiяти проти такої колосальної сили!
  Ось на дисколiтi мчать Альбiна та Альвiна. Дiвчата дуже красивi, пишногрудi бiлявки. У них стiльки краси та азарту боротьби. Це войовницi колосального потенцiалу.
  Ось Альбiна, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, посилає лазерний промiнь. I одразу цiла зенiтна батарея американцiв замовкає.
  Дiвчина шкодити i вимовляє:
  - Ось який у нас геном, чи буде Кеннедi розгром!
  I пiдморгує своїй подружцi. Альвiна своєю чергою викручує дисколет. I ламiнарним струменем збиває американськi винищувачi. Дисколет дiвчат-термiнаторiв абсолютно невразливий. I зрубує всiх наче рiзак кору.
  Альбiна висловилася:
  - Проти такої космiчної сили, важко по життю пройти до кiнця!
  I з сапфiрових очей як вiзьме та випустить блискавку.
  I ось i Бiлий дiм обрушився.
  Ще двi дiвчини цього разу росiйськi льотчицi: Марiя та Свiтлана. Вони на реактивних штурмовиках винищують американськi лiтаки. I дуже непогано. Дiвчата вже мають нагороди: залiзний хрест першого класу, хрест вiйськових заслуг у срiблi, хрест вiйськових заслуг у золотi та найцiннiший орден: Лицарський хрест залiзного хреста.
  Росiйськi льотчицi билися у вермахтi. I звичайно ж в одному бiкiнi, як це заведено у дiвчат - мiнiмум одягу, максимум свободи.
  Ось Марiя збила дюжину американських лiтакiв i промовила:
  - Я вiрю, що Росiя ще вiдродиться!
  Свiтлана зрiзала тринадцять винищувачiв та бомбардувальником США та проворкувала:
  - I я в це вiрю ще бiльше!
  Пiсля чого дiвчата зi скорботою в голосi заспiвали:
  Сталiн живе в моєму серцi,
  Щоб ми не знали печалi.
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами сяяли!
  А тут i iншi росiйськi дiвчата: Оленка та Оксана. На танку собi їдуть та всiх молотять.
  А хто АГ-50 зможе здолати? Це не танк, а монстр. Непробивний, наче шматок титану з усiх ракурсiв.
  Оленка своїми босими пальчиками нiг так хвацько тисне на кнопки джойстика i спрямовує танк на американських солдатiв. I проходить пiхотою. А
  Оксана натискає пальчиками голих нiжок i стрiляє. Розбиває неначе скло машини армiї США.
  I пищить собi:
  - Я така чудова войовниця! Найвищий з усiх пiлотажiв у свiтi!
  Росiйськi дiвчата так взялися за ворога. I так молотять. I гармата все працює, i б'є з великою швидкiстю.
  А тут ще й лазерне пiдсвiчування. Маса знищення та розгрому...
  Оленка теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв, таких ось сексуальних кiнцiвок i заспiвала:
  - Лiкар думав, що вiйна... Зробив гармату з... фекалiй!
  Оксана зареготала, i теж натиснула босими пальчиками на кнопочки... I так цвяхне по американцях. I ще жує перлинними зубками собi жуйку. Агресивне дiвчисько - просто супер!
  Оленка, ведучи вогонь i пiдскакуючи, уявила, що вона юному, але дуже мускулистому хлопцевi. I що їй дуже весело та здорово.
  Дiвчина взяла i заспiвала:
  - Сюрприз! Сюрприз! Хай живе сюрприз!
  Оксана пiдскочила та видала:
  - Банду Гiтлера пiд суд!
  I натисне голою п'ятою на кнопки джойстика! I труну отримали янкi. А войовниця захоче...
  Ось i ще льотчицi: Єва та Гертруда. Це гарнi нiмкенi. I також блондинки.
  Як ще врiжуть! I вiзьмуть, розкромлять американцiв.
  Гертруда взяла та скинула вакуумну бомбу на янкi. I ось цiла зенiтна батарея пiдлетiла в повiтря, i чотири танки. Причому один iз мастодонтiв важить понад сто тонн. I його вiзьме та переверне. I гусеницi нагору. I ковзанки взяли i покотилися.
  Єва теж випустила дюжину реактивних ракет - добиваючи американцiв, i просипала:
  - Той, хто серця та душi i позбавлений! Буде в безоднi пекла воскрес! Стане найкращим братом Сатани - ми дiвчата класнi орли!
  I теж керує лiтаком за допомогою босих пальцiв дуже красивих, точених нiжок.
  Гертруда просичала:
  - Затягнувши гострий молот! По вулицях крокує Сатана! - Тряхнуть майже оголеними грудьми. - Ставить вiн на грiшникiв капкани! Пiд плащем бiлiє гострий нiж! Хто пiддасться на його брехнi! Душу свою згубить не за грiш!
  I цiла дюжина дiвчаток кричала:
  - Диявол тут! Диявол там! Життя як сон - суцiльний обман!
  А тут ще й ракета А-30 як довбає... Цiлий квартал перетворився на вирву. Така ось забiйна зброя у фашистiв є!
  I запуском ракети командувала теж дуже гарна, i майже зовсiм гола дiвчини iз семикольоровою зачiскою.
  Гарнiзон Вашингтона капiтулював. А за кiлька днiв й iншi американськi вiйська. Так ось закiнчилася друга свiтова вiйна iз двох частин. А може, i Третя. Гiтлер втiм, не надто довго насолоджувався трiумфом.
  20 квiтня 1957 року, якраз у день народження авiалайнер великого диктатора та злочинця зазнав аварiї. Так i завершилося бурхливе правлiння фюрера.
  Пiсля смертi диктатора виникла усобиця, i взагалi нiчого путнього не вийшло. Дiти Гiтлера, отриманi шляхом штучного заплiднення, виявилися надто малi, щоб успадкувати престол. А сам фюрер не залишив собi надiйного регента.
  Петя вiдзначив iз незадоволеним виглядом:
  - Дуже неприємна перспектива!
  Таша агресивно вякнула:
  - Але вiд неї ми якраз i позбавили людство! I все стане краще, i куди веселiше!
  Карен прицмокнув губами i заявив:
  - Звичайно ж, стане все набагато краще! У країни з'явиться перспектива i новi рубежi, вершини зростання!
  Петя запропонував, не надто впевнено:
  - Там, може, вип'ємо?
  Карен погодився:
  - Вип'ємо!
  Таша насупилась i проворкувала:
  - Але тiльки шампанського! Мене вiд горiлки каламутить!
  I пiдбiгла до секцiї, вiдкриваючи шафку позолоченим ключиком.
  Розливши пiнисту рiдину, всi три герої хором вимовили:
  - За нашу перемогу!
  А Таша додала, пiдскочивши:
  - За Батькiвщину! За Сталiна!
  
  
  
  
  
  КОРОТКИЙ ВИКЛАД ПРИГОД ОЛЕКСIЯ СОТНИКОВА
  АННОТАЦIЯ
  Олексiй Сотников та його дружина Оленка обзавелися потомством. У Олексiя наданий царем маєток, i княжий титул. I вiн уже майже забув, що його головна мета - пошук олiгарха-втiкача.
  Разом зi своєю дуже сильною i майстерною дружиною-вiдьмою, вони готуються до нових майбутнiх боїв. Могутнi та досвiдченi воїни знають, що Рiч Посполита збирає сили, зокрема з фiнансовою допомогою Ватикану. Звiсно, влучник заготовив чимало неприємних сюрпризiв. Насамперед, використовуючи, очевидно знання майбутнього.
  Серед них i єдинороги, i крем'янi рушницi, повiтрянi кулi для розвiдки та бомбардувань. А також управлiння вiйська за допомогою прапорцiв та органiзацiя лiнiйних шеренг.
  Але i вороги не сплять. Орден єзуїтiв наймає страшенно сильного майстра-нiндзя, щоб убити Скопiна-Шуйського та його вiрних слуг. Замах вiдбувається практично вiдразу пiсля прибуття Сотнiкова та Оленки.
  Вiдважна пара пiсля дуже важкого бою вбиває найнебезпечнiшого супротивника, але отримує важкi поранення. А Скопiн-Шуйський зазнав смертельного поранення. Щоб повернути його душу з паралельного свiтобудови, Сотников змушений розпочати жорстоке змагання. У тiлi дуже сильного пiдлiтка вiн бореться з цiлим загоном найманцiв та чаклунiв. З величезним трудом, частинами перемагає противника.
  Оленка теж проходить кiлька запеклих сутичок, перш нiж повернути свого коханого i остаточно вiдновити Скопiна-Шуйського. Звичайно битви вiдбуваються в паралельних свiтобудовах, i дуже напруженi.
  Але мети досягнуто i Скопiн-Шуйський оживає. На той час шведи i поляки вже обложили росiйськi мiста. I Смоленськ пiд ударом.
  Скопiн-Шуйський спочатку здiйснює похiд у напрям Новгорода. Серiєю раптових ударiв розбиває шведiв. Сотникiв хитрiстю бере кiлька мiст. У полонi виявляється навiть шведський король. Причому, будучи зовсiм молодим монарх захоплюється однiєю з найпрекраснiших подруг Оленки.
  Росiйськi вiйська користуючись наявнiстю якiснiшого i сучасного озброєння( спасибi знанням далекого майбутнього!) i, найкращою органiзованiстю беруть Нарву, Ревель, i встановлюють контроль над Прибалтикою.
  Потiм слiдує впевнений кидок добре органiзованої та численної армiї Скопiна-Шуйського з розгромом полякiв та найманих вiйськ пiд Смоленськом.
  Росiйським вiйськам навiть вдається захопити в полон короля Польщi Сигiзмунда та його сина Владислава.
  Однак потiм єзуїти за допомогою бояр-зрадникiв органiзують втечу польському монарху та принцу. Як з'ясувалося, будь-якi ворота здатнi вiдкрити золотий ключик.
  Втiм, це вже не може змiнити перебiг вiйни. Тим бiльше у Оленки є кiлька подружок-вiдьом, дуже гарних, зовнi юних, але насправдi тих, що прожили довго i вже досвiдчених. Цi вiдьми навiть пiд час походу розповiдають про свої пригоди у магiчних свiтах. I зрозумiло, що ми зовсiм не однi у всесвiтi!
  Росiйська армiя захоплює iнiцiативу. Отримує одну перемогу за iншою.
  Сам Скопiн-Шуйський настає у центрi, i йде до Полоцька. Бере його майже без бою, використовуючи досконалiшу артилерiю. Потiм займає i Мiнськ та Вiльно.
  Сотникiв разом iз Оленкою теж стає воєводою, i бере майже без опору Київ. Потiм рухається Україною. Мiсцеве населення, яке втомилося вiд влади шляхти, пiдтримує росiйськi вiйська. Сила армiї Сотнiкова зростає. Ось узятий i Львiв... Потiм ще кiлька перемог, i пiсля жорстокого штурму впало найбiльше мiсто Польщi - Кракiв.
  Скопiн-Шуйський тим часом бере Гродно, Брест i пiдходить до Варшави.
  Сотников мчить iз кавалерiєю йому на допомогу. Але дорогою несподiвано стикається зi старим знайомим єзуїтом. Це ще пiвбiди!
  Разом iз ним ще й генерал всемогутнього ордену. Обидва князi церкви мають феноменальну магiчну силу, i дають вирiшальний бiй.
  Але пара Оленка та Олексiй не пасують. Вони борються з несамовитою люттю. I зрештою перемагають своїх вiзавi та їхню магiю.
  I тут спадає маска i з'ясовується, що генерал ордена єзуїтiв насправдi i є той самий олiгарх-утiкач Артем Синиця, за якого i були обiцянi мiльйони доларiв.
  Мiсiю виконано, i статую Сварога знайдено. Сотников намагається повернутися разом iз Синiциним.
  Але пiсля повернення несподiвано з'ясовується, що замiсть нагороди та обiцяних мiльйонiв Олексiю загрожує в'язниця. Виявлено, що вiн убив вiсiм бандитiв. Крiм того, на Сотнiкова повiсили помилково застреленого спецназiвця. Тож у цьому свiтi, для колишнього каскадера та кандидата наук, ветерана вiйни, мiсця немає. Вiн оголошений у всесоюзний розшук, i змушений буде ховатись все життя.
  Єдина втiха, що у його дружини народилася вiдсутнiсть Олексiя двiйня, i тепер у майора п'ятеро дiтей. Щоправда їх ще треба виростити та прогодувати.
  Олексiй змусив олiгарха все ж таки подiлитися гонораром за розшук, i заплатити всi борги.
  Пiсля чого залишив двадцять перше столiття i повернувся назад у смутнi часи, де вiн так успiшно робив кар'єру i творив великi справи. Тим бiльше, що й Оленка чекає вiд нього на другу двiйню.
  
  КОНТРУДАР ГУДЕРIАНУ
  У червнi 1944 року, голова генерального штабу Гудерiан, все ж таки зумiв умовити Гiтлера завдати раптового, превентивного удару на пiвднi. Гiтлерiвцi довбали з територiї Молдови та заходу України за схожими напрямками. Командувати цим поставили Майнштейна як найдосвiдченiшої i найхитрiшої особи. Нiмцям вдалося досягти повної тактичної раптовостi.
  А танкiв вони мали багато, включаючи i найновiший, найпотужнiший "Тигр"-2. При вмiлому використаннi ця машина не мала собi рiвних. Її лобова броня не пробивалася радянськими гарматами, а знаряддя великої дистанцiї вражала технiку Червоної Армiї.
  Бої показали, що радянськi збройнi сили не цiлком готовi до оборони, а командування реагувало iз запiзненням. Нiмцi мали велику перевагу в танках, оскiльки найкращi радянськi частини готувалися наступати в Бiлорусiї.
  Гiтлерiвцi навiть змогли утворити великий казан, оточивши кiлька радянських армiй. Тактично-оперативний успiх фашистiв призвiв до скасування операцiї "Багратiон". I Сталiн швидко став перекидати вiйська з центру на пiвдень.
  У Францiї союзники також не досягли успiху. Гудерiан розгадав плани висадки в Нормандiї, i заздалегiдь пiдтягнув танки до мiсця десантування. I англiйцiв, американцiв скинули у море. Нiмцi все ще були сильнi в машинах. А їх "Пантера" куди сильнiша за "Шерман" i "Черчiлля".
  Розгром радянських вiйськ в Українi вивiв Сталiна iз себе. Вождь дiяв дуже сумбурно, заборонивши вiдведення вiйськ, i водночас намагаючись перекидати сили з центру, причому дуже поспiшно.
  Майнштейн скористався цим, щоб бити супротивника частинами. Радянськi вiйська зазнавали поразки за поразкою. Нiмцi створювали новi казани. Ось упав i Житомир.
  У Францiї Роммель вiдбив повторну спробу висадки союзникiв у липнi. У полонi опинилося безлiч англiйцiв та американцiв. Великих збиткiв завдавали союзникам i нiмецькi пiдводнi човни. Торiшнього серпня третя спроба висадки закiнчилася черговим розгромом. Союзники тимчасово призупинили бомбардування Нiмеччини. Занадто багато солдатiв потрапило в полон. Нiмцi, у свою чергу, здобували перемоги в Українi. Взяли низку мiст, розбиваючи Червону армiю. I навiть пiдiйшли до Києва.
  Сталiн вирiшив вiдiйти за Днiпро. I одночасно радянськi вiйська спробували наступати на Псков i Таллiнн. Але ця спроба виявилася вiдбитою. У боях Сходi нiмцi вмiло використовували свої танки. Особливо "Пантеру". Дуже хороший, виявився i новий автомат МР-44, який не мав собi рiвних.
  Бойовi дiї показали, що пiд умiлим командуванням нiмцi досi здатнi перемагати.
  Восени сорок четвертого року в гiтлерiвськi частини почала надходити досконалiша i краще захищена модифiкацiї "Пантери" "Ф". I з'явився "Тигр"-2 iз двигуном у 1000 кiнських сил. Союзники та нiмцi дещо знизили iнтенсивнiсть бойових дiй. Бомбардування Третього Рейху припинилося. Випуск озброєнь у Нiмеччинi продовжував наростати. МЕ-262 показав себе машиною швидкiсною, потужно озброєною та живучою.
  Бомбардувальник "Арадо" теж продемонстрував свою мiць. Нiмцi змiцнилися за Днiпром та приготувалися до зимової кампанiї. Вони досi розраховували на перемогу.
  Сталiн у сiчнi 1945 року розпочав наступ у центрi. Цiною величезних втрат Червона армiя прорвала оборону Вермахту i змогла просунутися за Днiпро. Але у лютому потужнi гiтлерiвськi танки, включаючи нову "Пантеру", прорвали оборону на фланзi i вiдсiкли радянськi частини. Японцi потопили нiмецькi десантнi кораблi, якi збиралися висадитись на Фiлiппiнах.
  Знову виникли котли та розгром. У США Рузвельт програв вибори i поступився республiканцю. Той остаточно уклав з Третiм Рейхом перемир'я i припинив постачання пiд ленд-лiз до Росiї. I Британiя теж iз вiйни вийшла.
  А у нiмцiв з'явився танк Е-50. Машина дуже крута. За рахунок економiї на кадарному валi та розташування трансмiсiї та двигуна разом висота машини знизилася. Ще бiльше знизило її та бiльш досконала трансмiсiя з провiдними заднiми колесами. Це дозволило нiмцям пiд час бронювання "Тигра"-2 знизити вагу танка до 50 тонн, а двигун розганяти до 1200 кiнських сил. Кути нахилу броньованих листiв також зросли, що посилило захист.
  А гармата в 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ з великою точнiстю, високою скорострiльнiстю в 12 пострiлiв за хвилину, та гiдростабiлiзатором. Вежа була вужча i компактнiша нiж у "Тигра"-2. Машина вийшла маневреною, моторною, для сорок п'ятого року добре захищеною в лоб, i з винищувачем танкiв у гарматi.
  Бойове використання показало практичнiсть "Е"-50. I ефективнiсть у боях - iдеальний танк прориву. Нiмцi отримали основну машину, що перевершує у своїх характеристиках "Пантеру". Бойовi дiї розпочалися з весняного наступу в центрi. I прорив радянської оборони.
  Нiмцi вдарили вночi, використовуючи iнфрачервонi прилади. I зiм'яли поради, мов промокашку.
  Знову женуть сотнi тисяч полонених i взяли Смоленськ. Потiм i Вязьму. У нiмцiв ще й САУ Е-10 та Е-25. З'явився й танк Е-75. Машина з ущiльненою компонувальною схемою та поперечним розташуванням двигуна i трансмiсiї. Висота машини знизилася, а вона стала низькою, присадкуватою. Товщина чола корпусу 200-мм пiд нахилом, бортiв в 125-мм, корми 150-мм пiд нахилом. Башта ще сильнiша: 252-мiлiметри лоб, 150-мiлiметрiв борту та корми пiд нахилами. I гармата 128-мiлiметрiв. При цьому вклалися нiмцi сiмдесят тонн, зберiгши задовiльнi ходовi якостi при двигунi в 1200 кiнських сил.
  Е-75 став найпотужнiшим танком Третього Рейху з серiйно, що випускаються. Е-100 у серiю не пiшов, та й його компонувальна схема - застарiла.
  Нiмцi до серпня 1945 року пiдiйшли до Москви i знову оточили Ленiнград.
  Сталiн поки що не мiг протиставити нiчого реактивної авiацiї Люфтваффе i новим танкам серiї Е. Розробка Т-54 затягувалася, а IС-3 виявився дорогим танком.
  Сталiн запропонував Гiтлеру перемир'я. Але той природно вiдмовився. Восени нiмцi остаточно оточили Москву, а уряд СРСР переїхав до Куйбишева.
  Вiйна з Японiєю дещо затягнулася через тактичнi успiхи самураїв у битвi пiд Фiлiппiнами. I Окiнава американцi не взяли. Та й ядерний проект забуксував. У ньому справдi стiльки пiдводного камiння.
  I не виходило Сталiну отримати чиюсь допомогу.
  А у нiмцiв уже в строю дисколет, i реактивний бомбардувальник Ю-287.
  Наприкiнцi грудня впала Москва. А в лютому нiмцi почали наступ на Горький та повернули у пiвденному напрямку. У березнi впав Воронеж. Гiтлерiвцi повернули до Сталiнграда.
  Вродливi дiвчата їхали на САУ Е-15, вже потеплiло, була весна, квiтень. Войовницi Альбiна та Альвiна iз задоволенням роздяглися i залишилися в одному бiкiнi. Вони удвох їхали, лежачи на практичнiй самохiдцi. Висота всього 1,4 метра, знаряддя вiд "Пантери", лобова броня 82-мiлiметрiв пiд нахилом 45 градусiв, бортова 52-мiлiметра, плюс ще й ковзанки. Двигун 550 кiнських сил, при вазi 16 тонн. Гарна скажемо прямо машинка. Сильнiше, нiж Т-34-85. I дiвчата мчать на нiй. Потужний двигун дає тепло, i войовницi шльопають босими нiжками.
  Альбiна стрiляє по радянськiй тридцятьчетвiрцi. I потрапляє точно в цiль, насвистуючи:
  - Я нiмкеня i дуже крута.
  Альвiна теж розбиває вежу радянськiй машинi i щебече:
  - Люблю по морозу боса!
  Дiвчата навiть пiдскакують вiд збудження. I босими нiжками крутять. До чого вони красивi i сексуальнi.
  Альбiна пальнула по радянськiй машинi. Гармата "Пантери" лупить сильно i сердечник уранового снаряда. I пробиває з великої дистанцiї. Отримують червонi вiд нiмцiв. А чого вони хотiли? Зв'язалися Вермахтом. А у нiмцiв сильний аргумент - дiвчата: босi й у бiкiнi!
  Альвiна розбила росiйську машину i прочирикала:
  - Стережiться нас... Ми крутi!
  Альбiна атакувала радянський танк, протаранила йому корпус i прошипiла:
  - Я з родини котячих!
  Пiсля чого знову показала мову. Дiвчина уявила собi, як вона лиже язиком збуджену чоловiчу досконалiсть i хтиво застогнала. Ну, до чого ротику дiвчини вiд такого приємно.
  Альвiна теж лупнула по росiйському танку. Пробила вежу, вiдiрвала метал, наче шматок пластилiну i просипала:
  - Пронiсся середньої сили ураган!
  Альбiна теж довгу мову застосувала, знесла вежу радянськiй машинi i в'янула:
  - Жiнки крутi, де берете сили!
  I сама собi пiдморгнула. У нiй повно рiзноманiтних енергiї. I такi взагалi сили. Що не в казцi сказати, нi пером описати. А мiць взагалi неймовiрна.
  Альвiна хихикнула, i прочiрикала, стрiляючи по тридцятьчетвiрцi:
  - А коник побiжить здавати пляшки!
  Альбiна теж лупнула, рознесла радянську машину i гавкнула:
  - I про щось запилюємо на скрипцi!
  Та ось це пара войовниць. I на такiй розкiшнiй САУ їздять. Проти них нiяка сила встояти неспроможна. Навiть якщо ця сила i заморожена у виверженнi вулканом.
  Альвiна розбивши радянську машину, щебече:
  - Нас нiхто не зупинить!
  Альбiна розколiв росiйський танк, видала:
  - Нас нiхто не переможе!
  Альвiна розстрiлявши радянського мастодонта, шикнула:
  - Бiлi вовки давлять ворогiв!
  Альбiна взяла i теж довбала снарядом. Розпорошила ворога, i пискнула:
  - Бiлi вовки салют героям!
  Парочка дiвчат виглядала дуже вражаюче. Вони скелялися, iскрили зубами перлiв. I надсилали презенти на всi боки.
  А що це за САУ Е-15? Дуже гарна зброя. Малопомiтний, спритний, дуже спритний, i непоганий захист чола. Ось вже справдi гiдна розробка. I ковзанки обидва борти прикривають. Така присадкувата самохiдка.
  Альбiна проревела на всю горлянку, розпилися точним попаданням тридцятьчетвiрку:
  - На священнiй вiйнi - буде наша перемога!
  Альвiна розбила радянський танк i в'янула:
  - Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  I дiвчата хором заспiвала:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Баби-арiйки трощать ворога! Баби-арiйки теж герої!
  I пiдморгнули войовницi. I вишкiрили собi зубки. I вигляд у них був такий, що нiби торгують салом та ковбасою.
  Альбiна взяла, промичала з апломбом, руйнуючи радянськi машини:
  - Злi арiйки збиваються в зграю! Тiльки тодi виживе рiд! Слабкi гинуть, їх убивають, очищаючи священну кров!
  I обидвi дiвчата хором заспiвали:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Баби арiйки затопчуть ворога! Баби-арiйки салют героям!
  Нiмцi пiдiйшли до Сталiнграда. Спалахнула друга iсторiя свiту битва за мiсто на Волзi. Тiльки зараз було для СРСР складнiше. Москва вже взята, а нiмцi мають "Штурмтигри", i ще потужнiшi "Штурммауси".
  Остання машина мала реактивний бомбомет у 600 мiлiметрiв i все зносила. Як урiже, так цiлий квартал i зносить. Ось це забiйна сила.
  Нiмцi вже захопили майже все Поволжя та брали Сталiнград за допомогою пiкiруючих бомбардувальникiв.
  Мiсто було взято за два тижнi, про що активно ревела вся нiмецька пропаганда. А потiм i впав Куйбишев. У вiйну вступила Туреччина, просуваючись Кавказом.
  А нiмцi буквально ревуть вiд захоплення. До кiнця 1946 фашисти вийшли до Уралу. Сталiн утiк у Новоросiйськ. Добре, що Японiя i США все ще виють, i досить спокiйно.
  Гiтлер тодi нарештi запропонував свiт. Нiмеччину отримує заразом i Середню Азiю. А Сибiр та Далекий Схiд залишаються милостиво за Сталiним.
  Якось домовилися. Пiдписали мирову угоду. I уклали мир. Середня Азiя опинилася пiд Третiм Рейхом. I фашисти продовжили вiйну з Британiєю та США. Благо руки розв'язанi, а свiту ще немає.
  Гiтлерiвцi рушили на Iндiю. А у березнi 1947 року взяли Гiбралтар. I висадились у Марокко. По найкоротшiй вiдстанi почали перекидатися до Африки. Розгорнулися запеклi бої. Нiмецький танк Е-50 отримав потужнiший газотурбiнний двигун i важчав. Його вага зросла до шiстдесяти п'яти тонн. Лобова броня стала в 250 мiлiметрiв бортiв 170-мiлiметрiв. Гармата залишилася незмiнною, оскiльки цiлком справлялася з танками союзникiв. Тiльки оптика стала ще кращою. Вдосконалилися й прилади нiчного бачення.
  Нiмцi дiяли досить активно. Захопили Марокко, Алжир, Тунiс, Лiвiю. А потiм i Єгипет. Перевага в кiлькостi та якостi озброєнь занадто вже давалася взнаки. Американський "Першинг" не мiг впоратися з Е-50 i зазнав поразки за поразкою. Поступово вся Африка стала нiмецькою. Тiльки розтягнутiсть комунiкацiй заважала постачанню.
  Одночасно йшла пiдводна вiйна. 1947 року були захопленi i Iндiя, i Iран. А в сiчнi 1948 року впала i ПАР. Почалася пiдготовка вторгнення до Британiї. Американцi запропонували Третьому Рейху подiл сфер впливу. Гiтлер заявив, що вже надто пiзно. I треба було миритися у сороковому роцi.
  У червнi 1949 року пройшла успiшна висадка на Британiю. Пiсля мiсяця завзятих боїв метрополiя впала. Одночасно гiтлерiвцi та колонiальнi вiйська захопили Китай. Створилася планетарна загроза. Осiнь вiдбулася висадка в Австралiї. А потiм японцi та нiмцi створили плацдарм i в Латинськiй Америцi.
  1950 пройшов у наступi на США з пiвдня i пiвночi. Янки втрачали землi та вiдступали. 30 сiчня 1951 року, Америка капiтулювала. Склалася ситуацiя свiтового гегемона Третього Рейху та Японiї. Сталiн помер 5 березня 1953 року. А 20 квiтня 1953 року Третiй Рейх напав на Японiю. Почалася чергова вiйна. Через пiвроку Японiя пiдкорилася. Так Третiй Рейх став абсолютним гегемоном. 20 квiтня 1955 року нiмецькi вiйська почали наступ i те що залишилося СРСР.
  На чолi держави був тепер Маленков. Берiю заарештували та розстрiляли. Червона армiя отримала новий танк Т-55, який, втiм, поступався нiмецьким маркам. I сили були нерiвнi. Протягом перших кiлькох тижнiв боїв нiмцi просунулися на тисячу кiлометрiв iз заходу та зi сходу. Було взято Владивосток, Хабаровськ, Кемерово, ряд iнших мiст. Нiмцi пiдiйшли до Новосибiрська.
  Але Адольф Гiтлер 22 червня 1956 року розбився лiтаком. I у вiцi шiстдесяти семи рокiв перервалося керування великого диктатора. Так уже вийшло.
  Наслiдувати фюреру мав його найздiбнiший син. Але старшому iз синiв фюрера ще не було тринадцяти рокiв. Тож виникла неспокiйна ситуацiя. А вiйна iз СРСР триває. I в цих умовах Майнштейн спробував здiйснити вiйськовий переворот.
  I скинув-таки Шелленберга та його СС. Тож у фашистiв перервалася династiя Гiтлерiв. А хто слухав молодець?
  
  ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАТИ ГРИГОРIЙ РОМАНIВ
  У березнi 1985 року новим генеральним секретарем ЦК КПРС став не Горбачов, а Григорiй Романов. I це суттєво змiнило перебiг iсторiї. Григорiй Романов, розумiючи необхiднiсть реформ економiки, став впроваджувати госпрозрахунок i обмеженi ринковi вiдносини. Але в полiтицi навiть став дiяти жорсткiше за попередникiв. Активно переслiдували дисидентiв, посилили покарання за прогули. Ще бiльш активiзувалася розпочата Андроповим боротьба з корупцiєю. I звичайно антиалкогольна компанiя пiшла ще жорсткiше. Григорiй Романов не пiшов на демократизацiю, а навiть намагався закручувати гайки ще жорсткiше.
  США тим часом обрушили цiни на нафту. Але в СРСР стали бiльш жорстко стежити за посiвною та прибиранням.
  Григорiй Романов особисто об'їжджав простори Росiї та ганяв недбайливих господарiв. Слiдували i арешти, i дисциплiнарнi стягнення. Iшло омолодження кадрового складу. Приходили новi люди. Використовувався метод батога та пряника. Масова боротьба з корупцiєю вiдбувалася й у Середнiй Азiї.
  В економiцi стали розлучатися з зрiвнялiвкою в оплатi працi, i посилили попит iз начальникiв. Стали давати великi плани i садили тих, хто їх не виконує. Таким чином, вийшло бiльшого прискорення економiки.
  Впроваджувалися новi технологiї, культурнiшi методи сiльського господарства. I продовжувалася вiйна в Афганiстанi. Радянське угруповання навiть почало нарощуватися.
  Вiйська набували все бiльшого i бiльшого досвiду, i громили душманiв. Але вiйна все ще не вщухала. Хоча радянськi вiйська й пресували моджахедiв.
  Вiдносини зi США залишалися ворожi. Але, як з'ясувалося створити ПРО, для Америки нереально. I за нового президента Буша знову почалися переговори про скорочення ядерного потенцiалу. Проте, цiни на нафту продовжували падати. I Садам Хусейн окупував Кувейт.
  I нафтовi цiни рiзко пiдскочили. США почала перекидати вiйська до Саудiвської Аравiї. СРСР направив свiй змiцнiлий флот з авiаносцi до берегiв Кувейту. Почалося протистояння мiж Америкою та СРСР у Перськiй затоцi.
  Обидвi сторони багато загрожували, бунтувала Палестина, йшло протистояння з Iзраїлем. Кувейт увiйшов до складу Iраку i був навiть проведений референдум на цю тему. А протистояння з Америкою затягнулося довгi роки. 1992 року до влади в США прийшов Клiнтон, i вiдносини з СРСР трохи потеплiшали. Пiшли розмови щодо скорочення ядерного потенцiалу. Одночасно спостерiгалося зближення СРСР та Китаю. Торговi вiдносини вийшли нового рiвня. Подейкували i про вiйськовий союз. Китай може вступити у вiйськовий договiр, у тому числi Варшавський. Почалася громадянська вiйна у Югославiї.
  За наказом Романова радянськi вiйська увiйшли до соцiалiстичної країни. Хорватськi сепаратисти були розгромленi. Югославiя офiцiйно увiйшла до Варшавського договору. Албанiя, де був заколот iсламiстiв, також змушена була приєднатися до блоку СРСР. Варшавський договiр розширився i став сильнiшим. До серiї надiйшов новий газотурбiнний танк - Т-90. Ця машина була не такою як у реальнiй iсторiї, а бiльш спритною, i краще броньованою.
  Розвивалися у вiйськовi технологiї iнших рiвнях. У тому числi й протиракетнi. Створювалося своє ПРО. У США економiка зростала, Бiлл Клiнтон був на висотi становища. Але СРСР за планом швидко розвивався. Жорсткий тоталiтарний режим та обмеженi ринковi реформи допомагали рухатися багатою сировиною iмперiї вперед.
  Змагання у галузi озброєнь тривали. I ставали все гострiшими. Але Бiлл м'який був хлопець, i з Романовим вони домовилися скоротити ядернi озброєння. Особливо стратегiчний. А армiю нiхто утискати не став. В Афганiстанi душмани було розбито i масштабнi бойовi дiї припинилися. Налагоджувалося мирне життя, зростала економiка. Афганiстан навiть вступив до РЕВ та Варшавського договору. Сама країна стала атеїстичною.
  Режим у СРСР залишався тоталiтарним i навiть жорсткiшим, нiж у Брежнєвськi часи. I це давало ефект. Народжуванiсть теж зросла - оскiльки аборти були забороненi, а протизаплiдних засобiв вироблялося небагато. З еротикою правда стало трохи вiльнiше. Навiть частково легалiзували порнографiю. Але за гомосексуалiзм карали дуже жорстко. Збiльшили податки на холостякiв, бездiтнi сiмейнi пари, пари, якi мають лише одну дитину. I заразом пiдняли допомогу на дiтей, i ввели материнський капiтал.
  Населення у СРСР збiльшувалося швидше, нiж у США та економiка зростала швидше. 2000 року вiдбувся перший полiт на Марс. Радянськi космонавти вiдвiдали Червону планету. I повернулися назад. Це чергова перемога СРСР у космiчних перегонах. Клiнтона змiнив Буш-молодший. Вiдносини iз СРСР стали знову погiршуватися. Радянська Росiя почала проникати й у Латинську Америку. У Венесуелi прийшов до влади антиамериканський Уго Чавес, який став орiєнтуватися на СРСР. А пiсля спроби воєнного перевороту Радянський Союз там створив базу.
  Ситуацiя загострилася неймовiрно. Буш-молодший багато погрожував, маневрував вiйськами, але на вiйну не наважився.
  Цiни на нафту зростали. Вiдносини з Iраном залишалися напруженими. У СРСР був атеїзм i навiть агресивнiший, нiж за Брежнєва. Тиснули, зрозумiло, i Iслам - закривали мечетi, переобладнали мiнарети. У Середнiй Азiї та мечетей практично не залишилося. У кiлька разiв скоротилася i кiлькiсть парафiй у Росiї.
  Тиснули i садили i протестантiв. Адвентистiв та баптистiв офiцiйно заборонили як деструктивнi секти. Вiруючих карали. Комунiста дитину виганяли з партiї. З'явився i союз "Войовничих безбожникiв". До нього записували всiх поспiль. Переслiдували i циган, i навiть євреїв.
  Iран довгий час допомагав моджахедам в Афганiстанi, i з ним стосунки зiпсованi. Садам Хусейн, поповнивши свою армiю новiтнiми радянськими танками, почав наступ. Його вiйська розбили Iранську армiю. СРСР надав допомогу Iраку. Iран розпався. Пiвнiч цiєї країни увiйшла до складу СРСР. Курди, азербайджанцi та деякi iншi народи отримали автономiю.
  Iрак розширив свої володiння. I став сильнiшим... Вже з'явилися думки про похiд i на Саудiвську Аравiю. СРСР та США були у конфронтацiї, яка балансувала на межi ядерної вiйни. Але у 2008 роцi помер Григорiй Романов. Йому було вiсiмдесят п'ять рокiв. I наступникiв став Геннадiй Зюганов. В Америцi також змiнилася влада, i прийшов чорношкiрий Обама.
  Ситуацiя дещо розрядилася. Крiм того, стали погiршуватися вiдносини СРСР з Китаєм.
  Пiднебесна iмперiя надто посилилася i загострилася конкуренцiя через продаж рiзних товарiв. Експорт Китаю конкурував iз експортом СРСР. У радянськiй Росiї вироблялося надто багато товарiв, i була розвинена i автомобiльна промисловiсть, i легка. Це стикалося з китайською. Суперечностi торкнулися i Монголiї та Кореї. Китай опинився у ситуацiї суперництва з Росiйською iмперiєю.
  Мимоволi, але двом радянським iмперiям тiсно в одному барлозi. I Америка iз СРСР стали зближуватися. Зюганов дещо пом'якшив полiтику у сферi релiгiї, i знову почали вiдкриватися православнi парафiї. Деяка лiбералiзацiя торкнулася i полiтики. Зокрема за Романова кiлькiсть ув'язнених занадто зросла. У в'язницю людей вiдправляли за найменшу провину.
  Зюганов оголосив амнiстiю та пом'якшив кримiнальний кодекс. На Заходi вiн отримав репутацiю лiбералу. Полегшилися умови утримання ув'язнених. Вiк кримiнальної вiдповiдальностi, знижений за Романова до десяти рокiв, знову пiднявся до чотирнадцяти. Був допущений в обмежених дозах до захiдного Iнтернету.
  Спочатку вiдносини зi США покращилися. Але загострилося протистояння СРСР та Китаю в Африцi. Там постiйно спалахували вiйни. СРСР вважав Африку традицiйно своєю вотчиною, i пускав туди Китай. Протистояння все загострювалося. США та СРСР ще бiльше зблизилися, витiсняючи китайцiв iз Африки. У тому числi й вiйськовими операцiями.
  У 2012 роцi Обама було переобрано на новий термiн. Поки все було б нiчого, але спалахнув заколот iсламiстiв у Сирiї. А потiм почалися виступи i в Єгиптi та iнших мiсцях. Особливо в Iранi, який був подiлений на зону радянських iнтересiв. Знову вiйни, кров. Масовi вбивства.
  СРСР потримав Сирiю, але заколот перейшов Саудiвську Аравiю. Це призвело до зростання цiн на нафту та рiзкого сплеску тероризму. Заворушилися iсламiсти й у Середню Азiю. Зросла кiлькiсть терактiв.
  У СРСР знову почали закручувати гайки. Знову вiк кримiнальної вiдповiдальностi пiднявся, точнiше знизився до десяти рокiв. Почали переслiдувати вiруючих.
  З Iсламом боролися з допомогою наукового атеїзму. I тут гайку пiдкрутили капiтально.
  I США знову загострилися стосунки. А також iз Китаєм. За нового президента США Трамп була спроба намацати союз з Китаєм. Але не вийшло. Тепер у свiтi виникло три центри сили: СРСР, США та Китай. I всi три ворожi один одному.
  Росiя та США боролися за iсламський свiт, Китай намагався також влiзти туди i до Африки. I чорний континент запалав. СРСР опинився у тяжкiй ситуацiї, але просувався. США з Китаєм теж ворогували. Свiт знову завис на межi ядерної вiйни.
  А тут ще й у Кореї з'явилася воднева бомба. Повний дурдом. I ось-ось почнуть обмiнюватися ядерними ударами.
  
  ЯКЩО БРИТАНIЯ НЕ ОГОЛОШИЛА ВIЙНУ НIМЕЧЧИНИ.
  
  Британiя пiсля нападу Нiмеччини на Польщу не ризикнула оголосити вiйну Третьому Рейху. Все ж таки це могло призвести до колосальних витрат i жертв. А Францiя без Англiї тим паче. Та й у реальнiй iсторiї цi країни воювали суто номiнально. Можливо розраховуючи, що Гiтлер, незважаючи на пакт Молотова - Рiббентропа, таки нападе на СРСР. А тут вирiшили й номiнально не воювати.
  Вiдмiнностей спочатку не було. I Польщу розгромили, i СРСР захiд України та Бiлорусiї зайняв. Але... Тут уже Гiтлер у якого не було фронту за спиною, почала тиснути на Сталiна. Чи не дуже багато того хоче? А хiба Галичина входила до складу царської Росiї? Чи не надто широко замахнулися комунiсти? А Прибалтика? Адже теж не та сфера впливу!
  I виникли серйознi тертя. Мовляв, панове комунiсти ви надто багато чого хочете!
  Стосунки одразу ж зiпсувалися. Фюрер хотiв собi Прибалтики та iншої територiї, i в нього розв'язанi руки. I Британiя пiдштовхує до вiйни.
  I Фiнляндiя теж починає хортнути. Сталiн намагався порозумiтися з Нiмеччиною. Але фюрер не хотiв поступатися Прибалтикою. Ситуацiя виявилася напруженою.
  У конфлiкт як завжди втрутилися фiни. Вони обстрiляли радянськi позицiї та спалахнули бойовi дiї. Радянськi вiйська загрузли у цьому напрямi, i Третiй Рейх посунув свої полки. Розгорнулися битви. У вiйну за Нiмеччини вступила Румунiя, а трохи згодом Iталiя, i що значно - Японiя.
  Блiцкрига нiмцям домогтися не вдалося, вони змогли лише оточити i взяти Мiнськ i Вiльно, але зупиненi на рiчцi Березина. На пiвднi гiтлерiвцi ще пiд час польської компанiї захопили Львiв та Брест, та змогли просунутися до Житомира. Румуни i угорцi, i iталiйцi вiдрiзали Одесу, обложивши це мiсто. Сороковий рiк закiнчився стабiлiзацiєю фронтiв. Нiмцi також змогли захопити Ригу, але поки що теж виявилися замороженi.
  Фрiцам не вистачало танкiв та лiтакiв для рiшучого наступу. Червона армiя теж була не зовсiм готова - майже всi її численнi танки були легкi, а застарiла авiацiя. Крiм того, зi сходу напирала Японiя, яка має багато пiхоти, але теж слабка танками та авiацiєю.
  Тож вiйна вiдрiзнялася вiд реальної. Якщо реальної вiйнi як i сорок першому року лiнiя фронту була дуже рухливою, й у оборонi нiхто не затримувався, то вiйни, розпочатої груднi 1939 року навпаки лiнiя фронту швидко стабiлiзувалася.
  Червона армiя закопалася в землю, роючи окопи та їжаки. Нiмцi також зводили укрiплення. Спроба навеснi i влiтку сорок першого року наступати обернулася великими втратами у фрицiв. Їхнi танки все ще були слабкi, тiльки авiацiя бiльш-менш адекватна. Але i той штурмовик Ю-87 явно застарiв.
  Фашисти просунулися незначно, i лише на пiвднi, де Червона армiя не очiкувала потайного перекидання нiмцiв, змогли вийти до Днiпра. Пала Вiнниця, i було втрачено частину правобережної України. Восени вже Червона армiя намагалася наступати. Але нiмцi сидiли у потужнiй оборонi. I теж вдалося, лише трохи просунуться. Взимку тривали бої.
  Нiмцi не ризикували наступати. А у Червоної армiї, яка билася з цiлою коалiцiєю держав, не вистачало сил. У тому числi її сковувала i Японiя.
  Самураї мали багато пiхоти, i пiдготовлених резервiв, i населення сто мiльйонiв. I це, звичайно, велика проблема. У сорок другому роцi нiмцi, пiдкопивши за зиму резервiв, навеснi та влiтку таки взяли Одесу та Київ. Тут особливо вiдзначився Майнштейн, що став справжнiм генiєм штурмiв i облог. Непогано показав себе i Роммель. Теж чудовий полководець. Червона армiя остаточно залишила Правобережну Україну, зате змiцнилася за Днiпром i Березиною. Лiнiя фронту остаточно стабiлiзувалася. Пiзньої осенi та взимку радянськi вiйська наступали в центрi та на Ригу, але не змогли досягти iстотних успiхiв.
  Влiтку сорок третього року вже намагалися наступати гiтлерiвцi. У тому числi й використовуючи новi важкi танки "Пантера", "Тигр", "Лев" та САУ "Фердинанд". Їм удалося прорвати радянську оборону. Але нiмцi просунулися лише на тридцять-тридцять п'ять кiлометрiв, i зазнавши великих втрат у технiцi зупинилися. Бої показали, що найважчий "Лев" незважаючи на потужну гармату та броню не надто гарний. Багато було втрачено i "Фердинандiв" на мiнних полях. Слабкiсть бортової та кормової бронi "Пантери" також позначилася дуже негативно.
  Радянськi вiйська встояли. Але самi теж пiд час осiннiх та зимових боїв лише вiдтiснили нiмцiв на вихiднi територiї.
  Вiйна тривала... Сорок четвертий рiк. У нiмцiв новi танки "Пантера"-2, "Тигр"-2, "Маус". У Росiї IС-2, i Т-34-85. В авiацiї у СРСР ЛА-7 та IЧ-3, у нiмцiв ТА-152, еволюцiя Фокке-Вульф, та МЕ-309, плюс ще дуже потужний бомбардувальник Ю-288. I трохи згодом перший чотиримоторний Ю-488. Але найголовнiше це реактивна авiацiя. Вона у нiмцiв розвивалася швидше, нiж у росiян. Хоча бойове застосування перших МЕ-262 дещо розчарувало - дорога реактивна машина виявилася надто важкою та недостатньо маневреною. Хоч i швидкiсний. Натомiсть ХЕ-162 обiцяв стати машиною i легкою, i дешевою, i дуже маневреною.
  Лiто 1944 року Червона армiя намагалася наступати у центрi. I це був великий наступ. Але фашисти чекали. В оборонних боях "Маус", "Тигр"-2 та "Пантера"-2 та "Пантера" проста показали себе дуже добрими танками. Нiмцi також застосовували газомети, i бiльш досконалi ТА-152, якi могли бути i винищувачами, i штурмовиками.
  Бої у повiтрi показали, що нова нiмецька багатоцiльова машина дуже вдала. Бiльш швидкiсна i маневрена, нiж Фокке-Вульф, вона мала потужне озброєння та бронювання. Могла бути i штурмовиком i фронтовим бомбардувальником та винищувачем. ТА-152 показав себе машиною вищого класу.
  Лiтнiй наступ Червоної армiї захлинувся i коштував величезної кровi. Нiмцi змогли перехопити iнiцiативу i просунулися далi до Днiпра, захопивши майже всю Бiлорусь. Але на Днiпрi їх зупинили. Осiнь пройшла в обмiнах ударами. I нiчого особливого не сталося. Такий малорухливий захист.
  А взимку знову бої та спроби Червоної армiї наступати. Але не надто успiшнi. Поки, нарештi, i нiмцi навеснi намагалися завдати удару. Вперше застосували самохiдки iз серiї "Е", але не надто вдало, оскiльки САУ краще для оборони пiдходять.
  Натомiсть реактивна авiацiя у фашистiв розвинулася. I до лiта нiмцi остаточно захопили панування у повiтрi. ХЕ-162 у вiдсутностi собi рiвних у льотних характеристиках, але був дешевим, i простим у виробництвi. Влiтку нiмцi наступали в обхiд Днiпра та змогли взяти Псков. Але мiсто чинило опiр майже до середини осенi. Проте проблему було вирiшено. Нiмцi все ж закрiпилися, i пiдiйшли до Таллiнна. Мiсто потрапило в оточення.
  Але тримався дуже вперто. Так до зими та взимку. Поки не настав 1946 рiк. Нiмцi пережили зиму, i у квiтнi намагалися наступати. Але навiть перевага у повiтрi не допомагала їм. Пiсля запеклих боїв фрицi зупинилися. Людськi резерви та Нiмеччини та Iталiї виснажувалися. Усерединi Румунiї та Угорщини зрiли протести. Усi хотiли якнайшвидше закiнчити вiйну на виснаження.
  Влiтку нiмцi ще трохи потикалися. Восени вже наступала Червона Армiя, яка також була на межi виснаження. Але не досягла успiху.
  Так до зими i нового 1947 року... Пiсля появи цього року танка Т-54 полегшало. Але й нiмцi розгорнули досконалiшi Е-50 iз низьким силуетом, i потужною гарматою. Обмiн ударами продовжувався, билися в повiтрi. Але вже лiнiя фронту мало рухалася. Навiть Таллiнн нiмцi не могли взяти.
  Так обмiнювалися уколами до сорок восьмого року. I там теж малорухливий фронт. Єдине, що влiтку фашисти змогли нарештi опанувати i Таллiнн, але це був їхнiй останнiй успiх. Насамкiнець виснаживши, фашисти заспокоїлися... I лише бомбардували використовуючи реактивну авiацiю. Червона армiя за традицiєю наступала взимку, але це мало допомагало.
  Ось i 1949 рiк настав... Гiтлерiвцi намагалися обстрiлювати Ленiнград ракетами ФАУ i бомбардувати радянськi позицiї. Але майже не наставали. Бiльше стрiляли з обох бокiв. Червона армiя намагалася наступати тiльки пiзно восени, але так i не досягла успiху. Ось милувало десять рокiв з моменту початку вiйни мiж Нiмеччиною та коалiцiєю та СРСР. У Червоної армiї з'явився МIГ-15 реактивний лiтак, i танк IС-10, який бiльш-менш влаштовував вiйськових.
  А у нiмцiв поки що серiя "Е", до пiрамiдальних танкiв, у цiй iсторiї їхнi конструктори не додумалися. Зате дисколети пiшли в серiю. А машини невразливi i дуже швидкi.
  Навеснi 1950 року помер Муссолiнi. I в Iталiї вже вiдкрито заявили, що поки що укладатиме мир. Скiльки можна воювати? Усi вже втомилися до межi.
  У Нiмеччинi в армiю закликали вже з чотирнадцяти до шiстдесяти п'яти рокiв. I вперше у небi та в танках воювали жiнки. Вимоталися i румуни, i угорцi, i фiни. Багато загинуло й японцiв. Зрозумiло, i Червона армiя та Росiя гранично виснажена. Вже понад десять рокiв вiйни. А вiз i нинi там. I ось у липнi 1950 було укладено перемир'я i почалися переговори. Але тут з'ясувалося, що Гiтлер згоден, тiльки якщо кордони пройдуть лiнiєю, яку фашисти вже встигли захопити, плюс виплати вiд Росiї репарацiй. А ось Сталiн був згоден лише на межi 1939 року.
  З'ясувалося, хто Коба не хоче так багато територiї поступатися, увiйти в iсторiї як той, хто програв нiмцям.
  Обидва наполегливцi не змогли домовитися... I з 1 сiчня 1951 року вiйна вiдновилася. Червона армiя намагалася наступати, але нiмцi сидiли в оборонi та вiдбивали атаки. Так тривало до весни. А навеснi вже намагалися наступати самi фрицi, змогли лише взяти Нарву.
  Так бої затягнулися знов.... Весь 1951 пройшов в уколах ... Потiм настав 1952 рiк. У Червоної армiї на озброєннi з'явилися потужнiшi танки Т-64, з гарматою бiльшого калiбру i товщi бронею. Але це не дало вирiшальної переваги над серiєю "Е", тож нiмцi теж удосконалювали технiку. У повiтрi у фрицiв з'явилися ХЕ-262 i МЕ-462, якi перевершували радянськi МIГИ. I все мчало по колу.
  Обмiн ударами, великi втрати, i вiдсутнiсть прогресу та вирiшального успiху у тiєї чи iншої сторони.
  Нарештi, у березнi 1953 року помер Сталiн. Новий режим, у якому головними стали Маленков та Берiя знову запропонували Гiтлеру переговори. I у серпнi 1953 року було укладено, нарештi, свiт. Нiмеччина отримала собi всю Бiлорусiю, правобережну Україну, Прибалтику, Псковську область та Мурманськ. Хоча останнє мiсто i не було взяте нiмцями, але Маленков i Берiя поступилися його нiмцям. Як невелику частину Бiлорусiї не захоплену фрицями.
  Крiм того, СРСР вiддавав нiмцям безоплатно всiх полонених, а сам платив викуп за кожну голову. Плюс її та репарацiї, щоправда, досить помiрнi, хлiбом та нафтою. Петрозаводськ вiдiйшов до Фiнляндiї. Декiлька дрiбних мiст пiд Ленiнградом теж. Нiмцi також отримали ще й базу в Криму, причому на сто рокiв, i безоплатно, а також усiх своїх поволзьких людей.
  Вiйна закiнчилася ... Гiтлер, звичайно ж, переможець, але дуже дорогою цiною. Щоб заповнити спад чоловiчого населення, фюрер дозволив офiцiйно мати чотири дружини як в Iсламi, i ввiв новi податки на холостякiв та бездiтнi пари, а також на пари, якi мають лише одну дитину.
  Крiм того, у Третьому Рейху була введена нова релiгiя. Теж дуже схожа на Iслам. Один Бог та його посланник фюрер. I багатоженство та священна вiйна. Тiльки ось, звичайно, без Намаза, i Рамадану. Навiть навпаки тиражувалася оголене тiло, як у Грецiї. I жiнки могли зрадити чоловiка з сильнiшим i найрозумнiшим самцем. А якщо вiн герой Третього Рейху, то тим бiльше. Гiтлер змiг змiцнити нову релiгiю та досить швидко. Нiмеччина з новими землями пiднiмалася економiчно. Росла народжуванiсть.
  Але 20 квiтня 1958 року у вiцi 69 рокiв фюрер на день народження розбився в лiтаку. Його дiти, одержанi шляхом штучного заплiднення, були ще неповнолiтнiми. I владу захопив бiльш помiркований Шелленберг став наступником Гiмлера посадi глави СС.
  Фюрер залишився живим богом, але його дiти влада не отримала. А режим поступово пом'якшувався i ставав лiберальнiшим. Втiм, це не завадило Нiмеччинi стати другою економiкою свiту, майже наздогнавши США. СРСР же був довгий час у стагнацiї, а потiм i розпався... Прийшли до влади новi буржуї та уряд пiд сильним впливом Нiмеччини, США, Британiї, Францiї та Японiї.
  Остання країна довго воювала ще з Китаєм, але отримала там сфери впливу, подiлившись iз США. Америка створила атомну бомбу на двадцять п'ять рокiв пiзнiше, нiж у реальнiй iсторiї i не запустила її в серiю.
  Нiмеччина дещо ранiше, але перейшла до використання мирного атома.
  Релiгiя в Третьому Рейху залишилася гiтлерiвською, i досить популярною, але загалом домiнувати став атеїзм. А фюрер, звiсно, залишився в iсторiї.
  Коротше кажучи, свiт, у якому не розпалася колонiальна система, i дуже сильними були Британiя та Францiя.
  Бiльш стабiльний та безпечний... I зi свiтовою глобалiзацiєю. Яка все бiльша i активнiша набувала рис. Спочатку Нiмеччина та Францiя та Британiя уклав Євросоюз. Потiм до нього приєдналася США та Японiя. А далi й колишнi республiки СРСР. I ось у 2020 роцi у всьому свiтi було запроваджено єдину валюту, армiю та уряд. А людство попрямувало до космосу.
  Бiльше стабiльностi та передбачуваностi нiж у реальностi! I бiльше свiту та польотiв у космос!
  
  
  
  
  ЯКЩО Б ГIТЛЕРА ВЗДОРВАЛИ Б У 1943 РОКУ
  У березнi 1943 року Гiтлера було пiдiрвано лiтаком. Це цiлком могло статися насправдi, але не сталося. А тут ось бомба спрацювала i Гiтлера немає. Герiнг офiцiйний наступник здiйснив вiйськовий переворот i розстрiляв Геббельса, Бормана, Гiммлера, Кальтербрунера. I заявив про зупинення геноциду євреїв. Натомiсть Британiя та США погодилися укласти перемир'я та розпочати переговори.
  Настала на заходi пауза. А на сходi фашисти збiльшували зусилля. У небi з'явився МЕ-309, а потiм i Ю-288, на яких у реальнiй iсторiї не вистачило ресурсiв. Нiмцi вiдновили роботу над танком "Лев" та "Маус".
  Сталiн поки вичiкував ... Герiнг, теж вiдчував вагання. Бiльш обережний, нiж Гiтлер новий iмператор Нiмеччини мабуть вважав, що дуже ризиковано наступати на Курськiй дузi, якi мають переваги у силах.
  I йому хотiлося накопичити бiльше танкiв особливо нових моделей. I заразом нiмцi розраховували захопити панування в повiтрi.
  Тут у них був Фокке-Вульф i МЕ-309, але останнiй ще тiльки вступав у серiйне виробництво. Нiмецькi винищувачi також мали сильне озброєння та велику швидкiсть.
  Але бої не виявили особливої переваги. I Герiнг вагався. Ось i липень минув. У серпнi Червона армiя сама перейшла у наступ. Почалося воно 5 серпня у напрямку Орла та Харкова. У порiвняннi з реальною iсторiєю, нiмцi мали бiльше танкiв, пiхоти, артилерiї, i особливо лiтакiв. З Францiї, Iталiї, Балкан, Африки було перекинуто значних сил. Крiм того, частина гармат була знята з Атлантичного Валу та лiнiї Зiдрiх. Багато перекинуто i зенiток у Заходi. Пiд Орлом була серйозна оборона i багато гармат. Крiм того, боролися i "Пантери", i "Тигри", i "Фердинанди". А вони в оборонних боях вельми сильнi.
  Нiмцi чекали на основний удар на Орловському напрямку, i зосередили там понад сорок дивiзiй, у тому числi й танковi. Особливiстю цього наступу була готовнiсть нiмцiв, велика кiлькiсть авiацiї. Оборона у фашистiв виявилася добре пiдготовленою.
  А бої показали, що "Пантера" чудовий винищувач танкiв. Радянська вiйськова машина забуксувала. Фрiци воювали. Мобiль на орловському напрямку вiдповiдала вiйську з передньої лiнiї оборони i зберегла їх пiд час артпiдготовки. А друга лiнiя та третя билися вкрай завзято.
  Багато сил було й у Майнштейна. I там нiмцi були готовi оборонятися.
  Бiльше мiсяця тривало настання радянських частин. Цiною величезних втрат червона армiя просунулася не бiльше тридцяти кiлометрiв i зазнавши величезної шкоди зупинилася. Втiм, i нiмцi виявилися пошарпаними, i не наважилися перейти в контрнаступ. Сталiн зробив паузу. Червона армiя поповнювала свої лави. Особливо багато було втрачено танкiв. "Пантера" та "Тигр" показали себе вкрай ефективно в оборонi, як i "Фердинанд". Останнiй винищувач танкiв навiть надiйшов у серiйне виробництво. Чого не було у реальнiй iсторiї.
  З'явився i довгоочiкуваний "Лев". Танк був озброєний 105-мiлiметровою гарматою та важив дев'яносто тонн. При цьому в лобовому бронюваннi вiн не мав переваги над "Тигром"-2, який надiйшов у серiю трохи ранiше, нiж у реальнiй iсторiї. Гармата була за рахунок калiбру потужнiша, зате поступалася скорострiльнiстю. Трохи товщi за 100 мiлiметрiв була броня корми та бортiв.
  "Лев" як показали бої, поступався у ходових якостях та бойових "Тигру"-2 i при цьому був важчим i дорожчим. Проти наймасовiшого радянського Т-34-76 його гармата надмiрна. А з великої дистанцiї спробуй ще потрапити до такого танка.
  Лише найкращий захист бортiв: 100-мiлiметрiв i пiд ухилом давав цьому танку деякi можливостi в ближньому бою. I меншу вразливiсть. Але двигун 800 - кiнських сил явно недостатнiй для дев'яноста тонн. I лише лобова броня вежi в 240-мiлiметрiв, та ще й пiд нахилом давала повну непробивнiсть "Леву" в це найбiльш вражаюче мiсце.
  Взимку Червона армiя почувала себе впевненiше. А нiмецькi танки явно губилися у морози, а їхнi ковзанки показали недосконалiсть. Радянськi вiйська вдарили у центрi. Але там зiткнулися з дуже завзятою обороною. Потiм був наступ на Орел. Хоча нiмцi й чекали на нього, але мiсто втримати не змогли. Хоча бої i затяглися до середини сiчня i коштували значних втрат Червоної армiї. Орловський виступ був зрiзаний. Але за Бєлгород бої затяглися до кiнця лютого. Зумiли фашисти вiдбити наступ пiд Ленiнградом. Тут далася взнаки велика кiлькiсть iноземних дивiзiй.
  Герiнг, будучи гнучкiшим, нiж Гiтлер, навiть iз полякiв формував дивiзiї. Багато пiхоти набиралося з пiдкорених земель. Крiм того, США погодилися продати в кредит велику кiлькiсть хороших, автоматичних гвинтiвок. I тi поповнили арсенал Третього Рейху. Найактивнiше почала воювати не пов'язана другим фронтом Iталiя, а Болгарiя замiнила своїми вiйськами нiмецькi на Балканах. Iспанiя теж збiльшила постачання добровольцiв.
  Навiть у США нiмецька дiаспора сформувала добровiльну дивiзiю. Нiмцi навiть дали автономiю Францiї та зiбрали все, що могли iз Заходу.
  I встояли у потужних укрiпленнях пiд Ленiнградом та у центрi. Бiлгород упав, але взяти Харкiв Червоної армiї не вдалося.
  Настала весна. Нiмцi отримали у своє розпорядження реактивну авiацiю, i стали дедалi активнiше придушувати Червону армiю у повiтрi. Крiм того, постiйно зростав i випуск лiтакiв. Поради не могли брати кiлькiстю. А нiмецький МЕ-309 все ж таки надто гарний у швидкостi та озброєннi. Ще й ТА-152 з'явився та МЕ-262. Та туго доводилося червоним у повiтрi.
  На сушi радянськi новi танк IС-2 i Т-34-85 були кращi за колишнi, але в масовостi поступалися нiмцям. Не маючи проблем iз бомбардуваннями та маючи бiльше сировини, гiтлерiвцi запустили в серiю i "Маус". Втiм, цей танк себе не виправдовував. Та його не можна було пробити нi в борт, нi в лоба. Але штурмовик все одно вражав гiганта. Та й ходовi якостi "Маус" явно пiдкачали. Але машина все ж таки могла i рухатися i маневрувати i пiднiматися в гору.
  Бої показали що "Маус", все-таки багато може. Особливо в оборонi, якщо готовий до неї наперед. Та й у наступi, цi танки йшли немов клин.
  У травнi нiмцi розпочали наступ на орловському напрямку. За мiсяць боїв все ж таки вiдбили назад Орел, але були зупиненi контратаками. 22 червня 1944 року радянськi вiйська спробували нiмцiв на мiцнiсть у центрi. Але теж не досягли суттєвих успiхiв. Лiнiя фронту ставала дедалi малорухливою, а вiйна перетворювалася на позицiйну на виснаження.
  Роботи над "Пантерою"-2 затягнулися. Нiмцi намагалися створити танк iз потужним озброєнням та бронюванням, але при цьому досить легкий та рухливий. Що виявилося непросто, за традицiйної нiмецької компунувальної схеми. З'явилася на фронтi САУ Е-10. Ця машина бiльш-менш влаштовувало командування. Але була ще недосконалою. Трохи пiзнiше виникли Е-25 та Е-100. Остання машина не поступалася "Маусу" у захистi, i була легшою, з нижчим силуетом, та кращими ходовими якостями. Е-25 з'явилася як самохiд. Але вона мала принципової переваги над вже серiйним "Панцер"-4 з гарматою "Пантери". I Герiнг наказав доопрацювати цю серiю.
  "Пантера"-2 народжувалась надто довго, i замiсть неї був висунутий танк Е-50. Машина вийшла не надто вдалою. При вазi в 65 тонн, бронювання було по товщинi можна порiвняти з "Тигром"-2 тiльки з трохи бiльшим нахилом бронi, а гармата була 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ. Зброя звичайно дуже бронебiйна i точна, з гiдростабiлiзатором. I двигун при форсуваннi розганявся до 1200 кiнських сил.
  Погано iнше - машина вийшла важка, досить висока i дорога. I теж не дуже зручна для транспортування.
  А Е-75 вийшов i зовсiм вагою вiсiмдесят п'ять тонн. Такий "Тигр"-2, що сильно пiдрiс. Вежа, щоправда, гарна 252 мiлiметри лоба, 160 мiлiметрiв борту i пiд нахилом. I гармата 128-мiлiметрiв, та ще й зенiтки - досить швидкострiльна. Машина, з двигуном в 1250-кiнських сил ще досить рухлива.
  Зима 1945 пройшла у взаємних спробах прорватися. Але лiнiя фронту була малорухливою. У березнi вiйська Майнштейна оточили та взяли Бiлгород. Але цим їх успiхи обмежилися. У травнi з"явилися радянськi IС-3. Сталiн вирiшив не розробляти танки важче сорока семи тонн.
  I це при тому, що Е-50 важив шiстдесят п'ять тонн i вважався за середнiй танк. "Пантера"-2 так i пiшла в серiю. Натомiсть народився "Лев"-2. Порше розташував трансмiсiю та двигун разом та спереду, а вежу змiстив назад. "Лев"-2 за рахунок економiї на кадарному валi став нижче силуетом, помiтно легше, i у вазi зрiвнявся з Е-50, при приблизно подiбному бронюваннi, i навiть кращим по бортах i лобi вежi. Таким чином "Лев"-2 став найкращим нiмецьким танком, а його характеристики перевершили колишнi машини.
  Влiтку сорок п'ятого року нiмцi нiчого суттєвого не досягли. Але їхня перевага в повiтрi ще бiльше зросла. Реактивнi бомбардувальники та винищувачi терзали Червону армiю. I вiдповiсти на це не було чим.
  Осiнь фашисти знову наступали, i використовуючи новi танки, все-таки змогли опанувати Курськ i просунутися до Ворошиловграда. Взяли Краснодонськ.
  Але було знову зупинено. Все бiльше оборона ставала сильнiшою за напад.
  США у серпнi 1945 року скинули бомби на Хiросiму та Нагасакi. Але Японiя вiдмовилася капiтулювати. Вiйна на Тихому океанi тривала. Але Сталiн i Герiнг вiдчули зростаючу мiць Америки. Почалися спроби намацати ґрунт для свiту. Але, зрозумiло, Третiй Рейх не хотiв поступатися окупованим, а СРСР не мiг пiти на свiт з великими територiальними втратами.
  Взимку нiмцi тримали оборону та самi контратакували. Настав сорок шостий рiк. Поки що Т-54 був у розробцi, а важчi танки взагалi замороженi. У нiмцiв головним танком став Е-50. Його трохи модернiзували, знизивши висоту i вагу до п'ятдесяти п'яти тонн, i ще бiльше збiльшивши кути рацiонального нахилу. Так, у СРСР все ще основний танк Т-34-85 нiмцi вважали бронювання Е-50. А якщо нi, то й важчий Е-75. Його також модернiзували. Зробили нижче силует та ущiльнили компонування, знизивши вагу до сiмдесяти тонн. Пiсля чого Е-75 став цiлком адекватним танком та його випуск нарощували.
  Користуючись тим, що в сорок шостому роцi СРСР ще не мав нi реактивної авiацiї, нi танкiв Т-54 нiмцi, маючи вже хорошу серiю Е i розвинену авiацiю, почали наступ на пiвднi. А тут ще у вiйну вступила i Туреччина.
  I влiтку, восени впав Кавказ. Росiя втратила значнi територiї. I втратила масу нафти.
  Взимку наступ радянських вiйськ захлинувся. Настав сорок сьомий рiк. У травнi США все ж таки почали висадку на Японiю. А що їм ще залишалося робити? А нiмцi наступали на Саратов та Москву. Почали з'являтися танки Т-54. Вони були здатнi ще пробити Е-50 i трохи тримати нiмецькi гармати. Загалом нiмецький танк дещо перевершував радянський у бронебiйностi гармати, i лобової бронi корпусу, i був близьким у лобовiй бронi вежi.
  Трохи нiмець все ж таки був сильнiшим. А Е-75 залишався поза конкуренцiєю, тож пiсля IС-3 не було iнших розробок. У нiмцiв також з'явився i "Лев"-3 з бiльш ефективною та точною 88-мiлiметровою гарматою в 100 ЕЛ та дванадцятьма пострiлами за хвилину. Вага залишилася колишня в 65 тонн, а ось броня стала ще товщi i збiльшився нахил.
  Нiмцiв цiлком влаштовувала за бронебiйнiстю та точнiстю гармати в 88ЕЛ, тим бiльше Т-54 поки що випускався малими серiями, а проти Т-34-85 бронебiйностi вистачало iз запасом.
  Москва, вперто обороняючись, все-таки впала восени сорок сьомого року. Взимку бої трохи вщухли. Сталiн запропонував Нiмеччинi мир i припинення партизанської вiйни. Герiнг, вийшовши на лiнiю Астрахань-Казань, погодився.
  
  ЯКЩО Б ГIТЛЕР I СТАЛIН ЗАМIРИЛИСЯ
  Остання пропозицiя про сепаратний свiт Сталiн викинув Гiтлеру за деякими даними у вереснi 1943 року. Зробив це заступник Молотова Литвина пiд час вiзиту до Норвегiї. Тяжкi втрати СРСР пiд час битви на Курськiй Дузi, особливо в танках, нерiшучiсть союзникiв. Швидкий розгром Iталiї, яка намагалася скинути фашизм, дещо збили зi Сталiна войовничий тон.
  Верховний головнокомандувач став побоюватися, що росiяни спливуть кров'ю у затяжнiй вiйнi з гiтлеризмом. I вирiшив спробувати розв'язатись з вiйною вiдразу.
  Це була вже не перша подiбна пропозицiя. У сорок першому роцi через болгарського посла передали Гiтлеру бажання другого Брестського договору. Сталiн йшов бiльш територiальнi поступки, але Гiтлер розкусив, що Коба просто тягне час.
  У сiчнi сорок другого року знову була пропозицiя сепаратного свiту. Нiмеччина вступила у вiйну зi США та програла битву за Москву. Але Гiтлер ще вiрив у реванш, та й Сталiн хотiв, щоб нiмцi надто далеко вiдступили на захiд. Обидвi сторони мали надто далекi позицiї для укладання миру.
  Повторне пропозицiю Сталiна наприкiнцi серпня 1942 року, передбачала значнi поступки нiмцем. Коба навiть був згоден вiддати Україну, Бiлорусь та Прибалтику цiлком. Але гiтлерiвцi тодi наступали, а найласiший шматочок - Кавказ та Бакинську нафту Сталiн вiддавати не захотiв.
  Пiсля Сталiнграда та контрудара Майнштейна Верховний головнокомандувач запропонував знову свiт Нiмеччини. Але територiальнi поступки Сталiна були суто символiчними. Гiтлер вiрив, що влiтку здобуде новi перемоги i знову зможе диктувати свої умови.
  Але його розрахунок не виправдався, щоправда, втрати радянських вiйськ особливо в танках виявилися набагато бiльшими за нiмецькi.
  Однак тепер обидвi сторони близькi до домовленостi як нiколи. Третiй Рейх скований в Iталiї, спроба наступу провалилася. Ось-ось обвалить фронт нiмцiв на лiвобережнiй Українi. Вже готовий план оборони щодо Днiпра. Але Гiтлер все ще вперто не бажає вiдводити вiйська за водну перешкоду.
  Пропозицiя Сталiну вже остання. Варiант нульовий - свiт без анексiй та контрибуцiй. Обмiн вiйськовополоненими - всiх на всiх. Складне питання про вивезених росiйських людей до Нiмеччини. Усiх повернути назад чи лише за бажанням. Але якщо за бажанням, то нiмцi будуть обманювати.
  Звичайно, Гiтлеру такий сепаратний свiт видається невигiдним. Нiмецькi вiйська ще утримують Смоленськ, бiльшу частину України i навiть Новоросiйськ з Таманським пiвостровом, поки у нiмцiв пiд контролем Крим, та їхнi вiйська беруть в облогу Ленiнград.
  Але стратегiчне становище Третього Рейху майже безнадiйне. Союзники вже вибили iз Японiї наступальний дух. I створили великий плацдарм на пiвднi Iталiї. Наступного року буде висадка на пiвночi Францiї, або, можливо, на Балканах. У будь-якому разi нiмцiв пресують. Масованi бомбардування руйнують вiйськовi заводи Третього Рейху.
  Щоправда, випуск озброєнь поки що збiльшується. Але якiсть металу падає.
  I найголовнiше росiяни вже наступають i Пiвднi i центрi. Розрахунки на те, що пiсля кривавої битви на Курськiй Дузi, настане оперативна пауза, не виправдалися. Росiяни продовжили наступ майже вiдразу. I щодня просувалися на широкому фронтi. I пiд Таганрогом, i на Донбасi, i верхiв'ях Днiпра.
  Темп просування досить швидкий, хай i не рекордний, але... Найнеприємнiше те, що нiмцi не мають жодних перспектив. Резерви формувати не встигають, у тилу лютують партизани, а колишнi союзники, бандерiвцi та iншi розбiгаються чи переходять на бiк бiльшовикiв.
  Тому незважаючи на те, що нiмцям довелося б далеко вiдступити на захiд майже генерали, i мiнiстри висловилися за прийняття миру. Герiнг та Гiммлер теж пiдтримали iдею розв'язати на сходi руки. Проти висловив хоч як дивно Борман - якого вважали розумним прагматиком i Геббельс.
  Мiнiстр пропаганди вважав, що Сталiн запропонував свiт не вiд доброго життя i незабаром бiльшовики видихнулися, а Нiмеччина задарма втратить великi землi Сходi i трудову силу.
  Шпеєр у вiдповiдь на це зазначив, що схiднi землi особливо в Бiлорусiї сповненi партизанiв. Крiм того, Сталiн обiцяв вiдновити економiчнi вiдносини з Третiм Рейхом.
  Гiтлер вагався. У реальнiй iсторiї вiн зрештою вiдхилив пропозицiї Сталiна, сказавши буквально наступне.
  - Зараз не час вимагати укладати свiт - наша армiя зазнає поразок. Потрiбно досягти рiшучих успiхiв на фронтах!
  Майнштейн запитав фюрера:
  - А якщо ми досягнемо рiшучих успiхiв, то тодi укласти мир?
  - Нi, тодi ми повиннi досягти ще бiльш рiшучих успiхiв! Треба кувати залiзо поки що гаряче!
  У реальнiй iсторiї останнiй реальний шанс у Другiй свiтовiй вiйнi для Третього Рейху сплив.
  Але в альтернативi Майнштейн застосував досить переконливий Гiтлер аргумент.
  - Ми пiдемо мiй фюрер, щоб повернутися!
  Адольф злякався, запитавши:
  - А як?
  - Розгромимо захiд, отримаємо ресурси в Африцi, а потiм розвернемося на схiд i вже разом iз Японiєю доконаємо Сталiна! - Закiнчив Майнштейн.
  Ця аргументацiя подiяла чарiвно i Гiтлер прийняв пропозицiї Сталiна про сепаратний свiт.
  П'ять мiльйонiв солдатiв Третього Рейху крiм полiцейських формувань, стали залишати схiдний фронт. З 15 вересня 1943 року встановилося перемир'я, i далi почалося вiдведення нiмецьких вiйськ, яке мало б бути завершено до нового року.
  Рiшення про мир Третього Рейху та СРСР викликало справжнiй шок на Заходi. Виходило, що вiдволiкаючи бiльшу частину сухопутних пiдроздiлiв Сталiнський кулак вийшов iз гри.
  А тепер капiталiстам довелося знову зчепитися мiж собою. I Гiтлер насамперед почав перекидати вiйська до Iталiї.
  Першими посилення нiмцiв вiдчули англiйськi та американськi льотчики. Зi схiдного фронту прилетiло безлiч досвiдчених асiв. Тим бiльше, найрезультативнiшi нiмецькi пiлоти боролися саме проти Червоної Армiї та соколiв Сталiна. З'ясувалося, що проти англiйцiв аси-орли б'ються анiтрохи не гiрше.
  Втрати союзної авiацiї зросли багаторазово. Нiмецький авiапарк вирiс одразу бiльш нiж у два рази, а в якiсному вiдношеннi ще бiльшою мiрою.
  Але головне, з чим зiткнулися союзники, це, зрозумiло, сухопутнi вiйська Вермахту. Вони пройшли загартування вогнем i мечем, борючись iз Червоною Армiєю. У Британiї i тим бiльше США не було й сотої частини того досвiду, що мав Вермахт.
  Та нiмецькi "Тигри" та "Пантери" значно перевершували у своїй потужностi "Шермани" та "Черчiллi". Ситуацiю посилювало ще й те, що новi "Шермани" - М 4 ще не надiйшли у серiйне виробництво, а "Пантери" та "Тигри" вже штампувалися на повну силу.
  Контрнаступ нiмцiв розпочався 17 жовтня. Як з'ясувалося, на сушi вермахт мав переважну перевагу. Щоправда, у повiтрi встановився хисткий паритет.
  Втратою союзники несли значно бiльшi, нiж Люфтваффе. Майнштейн рiшучим ударом утворив пару котлiв, завдавши жорстоку поразку союзним частинам.
  Англо-американськi вiйська подалися до узбережжя, пiд прикриття морських далекобiйних знарядь. У полон потрапило понад двiстi сорок тисяч захiдних, i понад сто двадцять тисяч iталiйських. Це була перша, з часiв Роммеля велика перемога гiтлерiвцiв на заходi. Проте через тиск союзникiв та їх численного флоту просуватися на Сицилiю - важко.
  Гросс-адмiрал Деннiц отримав завдання: вибити кораблi супротивника i домогтися панування на морi. Випуск пiдводних човнiв збiльшився до сорока на мiсяць, стали випускатися бiльш досконалi, обтiчнi наче акули, або кити, а також воднi, що працюють на перекисi.
  Нiмецький пiдводний морський флот, став найчисельнiшим i якiсно кращим у свiтi.
  Ключовим пунктом бою за Сицилiю мав стати штурм Гiбралтару.
  Крiм того, гiтлерiвцi планували, пiдключить до конфлiкту i Туреччину. Щоб спiльно з османами наступати на Палестину та Сирiю, i далi до суетостського каналу. Турки не проти експансiї, але побоюються англiйцiв та американцiв.
  8 березня 1944 року нiмецька авiацiя завдала раптового удару по Мальтi. Противник не очiкував, що нiмцi ризикнуть ще до захоплення Сицилiї здiйснити таку зухвалу висадку десанту. Але недарма фрицi загартувалися Сходi i там навчилися зухвалостi. Здавалося, що фортеця на островi неприступна, а вона впала за кiлька годин. У полонi опинилося понад тридцять п'ять тисяч англiйцiв, десять тисяч американцiв. Виявились захопленi величезнi трофеї.
  Успiх нiмцiв мав i моральне значення. Туреччина дозволила нiмецьким вiйськам через свою територiю йти в Палестину i далi в Суетський канал.
  Генералiссимус Франко продовжував вагатися, вiн дуже хотiв розширити простори Iспанiї i знайти колонiї, але побоювався поразки. Все активнiше спiвпрацював з Третiм Рейхом Салазар. А Бразилiя, бачачи, що шанси на завоювання Європи падають, i що їй, швидше за все, доведеться вмити кров'ю - поспiшила вийти з вiйни з Нiмеччиною.
  У травнi почався наступ нiмецьких вiйськ на Палестину. Командував ним знаменитий фельдмаршал фон Бок.
  Гiтлер вирiшив змiнити гнiв на милiсть i дати настiльки досвiдченому фельдмаршалу реабiлiтувати себе. На iнших фронтах поки що панував вiдносний затишок. Союзники зазнавали великих втрат на морi, але поки що утримували Сицилiю. Але головна битва мала розгорнутися пiвнiч Францiї. У червнi 1944 року було намiчено висадження. Через великi витрати на свiтову вiйну, а також через те, що Атлантичний вал продовжував змiцнюватися, союзники були змушенi поквапитися.
  Крiм того, у гiтлерiвцiв у серiйному виробництвi з'явився Ме-262. Лiтак ще не повнiше технiчно надiйний, зате дуже швидкий, з сильним озброєнням i вiдрiзняється живучiстю.
  Захiд не мав порiвнянної машини, i нiмцi, якi так значно посилилися в повiтряних боях, цiлком могли покiнчити з повiтряною перевагою супротивника.
  На пiвночi Францiї розташувалося близько ста двадцяти цiлком боєздатних дивiзiй, їх двадцять одна танкова. Велика кiлькiсть "Тигрiв" та "Пантер". Причому серiї з'явилися вже й "Пантера-2" та знаменитий "Королiвський тигр".
  Так, що на вiдмiну вiд реальної iсторiї шанси союзникiв виявилися набагато меншими. Слiд зазначити, що ще значнi сили фрицiв про всяк випадок перебували у Голландiї та Бельгiї. Крiм того активнiсть вовчих зграй Деннiка, завдавала союзному флоту колосальної шкоди.
  I авiацiя не спала. Зокрема, керованi по радiо бомби, дуже ефективнi для морських цiлей.
  А ось балiстичнi ракети Фау-2 не надто виправдали себе. Але їх зробили менше, нiж у реальнiй iсторiї. Справа в тому, що з льотчиками, особливо пiсля обмiну з росiйськими полоненими в Люфтваффi полегшало. I з'явилися цiлком розумнi - чи цi слiпi безпiлотники потрiбнi? Крiм того, колишнiй ворог Сталiн несподiвано припинився в друга i навiть вирiшив допомогти нiмцям.
  А чим найбiльше бракує Нiмеччини? Випуск авiацiї у Третьому Рейху перевищив сто лiтакiв на день i вiдчувається дефiцит досвiдчених асiв. То хай у битву вступлять ще й добровольцi.
  Серед тих, кого добровiльно-примусово, направили воювати з проклятими капiталiстами вважався i Кожедуб, який незабаром став легендарним.
  Висадка в Нормандiї, незважаючи на те, що в першi днi здавалося, що союзники успiшнi, змогли створити три плацдарми, зрештою закiнчилася найбiльшою, за всю iсторiю Другої свiтової вiйни поразкою Заходу.
  Майже одночасно нiмцi захопили i Суетський канал, передавивши Британiї артерiю. А в Скандинавiї пройшла операцiя "Бiлий ведмiдь" - Швецiя майже без втрат була окупована за два тижнi.
  Пiсля того, як нiмцi влаштували провокацiю, Франко нарештi вступив у вiйну, на боцi Третього Рейху. Гiтлерiвцi наприкiнцi 1944 року пiд час триденного штурму опанували Гiбралтар.
  Пiсля почалося наступ в Африцi. 1945 року став роком швидкого розгортання нiмецької реактивної авiацiї. Бої в Африцi вирували жорстокi. Американцi перекидали великi сухопутнi сили на чорний континент, щоправда, їм доводилося тягтися вiйськами та постачанням через Атлантичний океан.
  Це нiби гримуча змiйка розтягувалася...
  Нiмцям удалося захопити i Сицилiю. Почалася битва за Африку, точнiше продовжилася. Гiтлерiвцi використовували численнi пiдводний флот та зручнiше розташування для наступу на чорний континент.
  У американцiв не надто ладилося у боях з Японiєю. Висадка на Фiлiппiни закiнчилася повним провалом.
  Лiнкори країни сонця, що сходить - у тому числi гiгант "Ямато" нарештi проявили себе i потопили кораблi з американським десантом. Тяжкi втрати рiзко сповiльнили просування Нiмiца i Манкурта Тихим океаном.
  Нiмцi поступово вирiвнювали битву у небi. МЕ-262 i НЕ-162, потiм МЕ-1010 та ТА-138. Цi реактивнi винищувачi забезпечили якiсну перевагу над захiдною кiлькiстю.
  Пiсля смертi Рузвельта США рiзко посилилися позицiї iзоляцiонiстiв. Вони вимагали миру з Третiм Рейхом i вiйни виключно проти Японiї.
  Даллес намагався через Швейцарiю намацати шляхи сепаратного свiту з Нiмеччиною. Але тут виникла проблема - закiнчувати вiйну не хотiв сам Гiтлер. Нiмцi нехай повiльно, але просувалися Марокко та Єгипту. Їм уже вдалося захопити Iрак, а отже отримати доступ до нафти. Ось-ось упаде i Кувейт. Куди тодi Англiя подiнеться? I пiдводний флот у гiтлерiвцiв все сильнiшим i сильнiшим стає. I реактивнi бомбардувальники вже дiстають Лондон i всi околицi, не кажучи вже про ФАУ-2.
  Гiтлер не хотiв миру, вiн сподiвався бiльше.
  Але в кишенi виявився сильний козир.
  Через це японцi зберегли контроль над бiльшою частиною своїх комунiкацiй, перша спроба скинути атомну бомбу на Хiросiму провалилася. Самурайськi винищувачi перехопили Б-29, що йшов без прикриття. I сама машина, i атомна бомба на її борту загинули. Наступний удар по Хiросiмi був 19 серпня. Цього разу американцi змогли видiлити прикриття та атакували з великою кiлькiстю бомбардувальникiв. Удар пройшов не надто чисто, бомба вибухнула за десять кiлометрiв вiд мiста, але ефект все одно виявився вражаючим.
  Тут Тореадора тимчасово перервалася. Їй принесли другий снiданок - запiканку з родзинками. I ще одна склянка чаю. Пiдкрiпившись дiвчина вiдчула себе набагато бадьорiше. Ручка летiла значно швидше.
  Тепер вийшло, що в США є величезної потужностi ядерна палиця, а значить, Нiмеччина зi своїми союзниками ризикує отримати дуже сильно по рожi здачi.
  Але тут вступив у справу третiй чинник. Тривалий час сидить у засiдцi, зализывающий рани, заподiянi Другої свiтової вiйни Сталiн, запропонував вперше у iсторiї, провести особисту зустрiч iз Гiтлером. Адольф Гiтлер одразу ж погодився. Мало того фюрер Третього Рейху навiть погодився приїхати заради цього до Москви, пiд особистi гарантiї безпеки Сталiна.
  Зустрiч вiдбулася 2 вересня 1945 року. Пiшов сьомий рiк Другої свiтової вiйни. У реальнiй iсторiї вона саме до цього моменту i закiнчилася. А зараз її розпал. Нiмцi вже вибили англiйцiв iз Кувейту, заходу Iрану, Iраку, разом iз турками з Єгипту i билися в Лiвiї, Суданi, на Арабському пiвостровi. А також бої кипiли в Марокко, i на пiдступах до Алжиру.
  У цiлому нинi iнiцiатива була за нiмцiв, а й союзники билися завзято. Зростання пiдводного флоту Третього Рейху компенсувалося будiвництвом нових i нових кораблiв i бiльш досконалими способами захисту вiд вовчих зграй.
  Британiю бомбардували, атакували ракетами. У вiдповiдь бомбардували територiю Третього Рейху. Нiмцi збiльшували випуск озброєнь, особливо реактивних лiтакiв. Формували iноземнi дивiзiї та дивiзiї змiшаного складу. Використовували рабську працю i винаходили новi види озброєнь.
  Зокрема, дисколети виявилися не лише надзвичайно швидкiсним видом озброєнь, а й здатними набирати висоту у стратосферi. I це зробило їх небезпечними та невразливими висотними бомбардувальниками.
  ТА-400 теж став машиною, яка не має собi рiвних, перевершивши за всiма статтями Б-29. Але найбiльш здатний це очевидно, БД-18 - лiтак-крило. Вiн здатний бомбардувати територiю США i повертатися назад до Нiмеччини. Дальнiсть польоту реактивної машини до 20 тисяч кiлометрiв.
  Але її поки що лише вiдчувають. Але вже є в серiї дрiбнiшi безхвостi.
  Нiмцi як авiацiя попереду союзникiв. Танки серiї "Е" теж набагато сильнiшi за американськi "Шермани" i "Першинги". Реально навiть нiмецька "Пантера"-2 не має поки що гiдного опонента. Адже "Пантера" - 2 машини в серiйному виробництвi - головний нiмецький танк. Тiльки англiйська САУ "Тортiла" може з нею конкурувати. Але важить така машина - 80 тонн. Тож поки що фашисти б'ють ворога якiстю. Але у вiдповiдь супротивник використовує кiлькiсть. Нiмцi та їхнi союзники все одно перемагають... Але чинник ядерної бомби та ще застосування 19 серпня 1945 року турбує Сталiна. Японiя змогла зупинити наступ англiйцiв i американцiв, але поки сильно пошарпаної на морi наступати, не може.
  Вождь усiх часiв i народiв зрозумiв. Далi вiдсиджуватися немає сенсу, i можна виявитися в положеннi дурної мавпи - яка сидить на пальмi i чекає... поки звалюватися банани. А що дурнiше, чекати на падiння бананiв, якщо ти вже й так сидиш на них?
  Сталiн посмiхнувся до Гiтлера. Фюрер виглядав стомленим, але веселим. Обидва диктатори приблизно одного, трохи нижче середнього зростання. Обидва вусатi. Але в Сталiна вуса бiльше, з сивиною, у Гiтлера зовсiм маленькi i трохи смiшнi. Чубчик надає молодшого вигляду нiмецькому тирану. Та вiн i на десять рокiв молодший за Йосипа Вiссарiоновича.
  Сталiн привiтавшись, вiдразу ж узяв бика за роги:
  - Ми готовi вступити у вiйну зi свiтовим капiталiзмом та сiонiзмом!
  Гiтлер гранично логiчно запитав:
  - А на яких умовах?
  Вождь усiх часiв i народiв вiдповiв iз типовою для себе показною чеснiстю:
  - Хто що захопить, того й буде!
  Гiтлер глянув на Сталiна. Вождь пiсля укладання миру був нагороджений орденом Перемога i другою зiркою героя радянського союзу. Це логiчно СРСР оголосив себе переможцем. Мало того Сталiну надали звання генералiсiмуса. Але мундир вiн не надiв. Може й не лише через скромнiсть. Втративши двадцять мiльйонiв населення, великий вождь усiх часiв i народiв, зумiв звести грандiозну баталiю лише внiчию.
  Народ може негаразд зрозумiти. У СРСР зросла кiлькiсть незадоволених режимом.
  I головне майже зник страх. Пiсля такої вiйни НКВС стали значно менше боятися. Та й повернулося з полону безлiч людей, якi ненавидять радянську владу та... Наслухалися антирадянської пропаганди.
  Але найголовнiше Сталiн зрозумiв: якщо дати США час, то вони можуть розгорнути виробництво ядерної зброї на потiк i пiсля Нiмеччини зрiвняють iз землею СРСР.
  А можливий варiант i миру iз Третiм Рейхом. А згодом вiйна коалiцiї капiталiстичних хижакiв проти СРСР. У будь-якому разi треба повернути країну до другої свiтової вiйни. Надати Гiтлеру допомогу у розгромi США та колонiальнiй Британськiй iмперiї.
  А далi буде видно! Операцiю "Гроза" щодо звiльнення Європи застосувати нiколи не пiзно.
  До речi, США та Британiя вiдчайдушно намагалися пiдштовхнути Сталiна до вiйни-реваншу. Але надто вже були жадiбнi, i мало пропонували. Вождь вимагав вiд Америки вiдразу без жодних попереднiх умов - передати Аляску та Гавайськi острови.
  Але американцi та англiйцi навiть у Європi майже нiчого не хотiли давати. I на бiса з ними такий союз?
   За що не платять, то нiчого не варто, а за те, що нiчого не варто треба розплачуватись найдорожче!
  Чи не захотiли союзу зi Сталiним проти Гiтлера, то буде навпаки. Тим паче обидвi їхньої iмперiї тоталiтарнi i вони мають єдине спiльне - ненависть до захiдної демократiї та лiбералiзму.
  Гiтлер вiдповiв з не зовсiм собi своєрiдною лаконiчнiстю, i рацiоналiзмом:
  - Справедливо! Настав час укласти договiр i розпочинати спiльнi бойовi дiї!
  Сталiн iз широкою тигриною усмiшок, свiй неприродно великих зубiв вiдповiв:
  - Я вже наказав! I договiр готовий!
  Фюрер посмiхнувся i, потиснувши руку, вiдповiв:
  - Наказ важливiший за договiр!
  Сильнi сухопутнi вiйська СРСР увiйшли до Iрану i з бою стали просуватися до Iндiї. А одночасно з настанням зими великi сили рушили на Аляску. Зрозумiло, поява в небi радянських лiтакiв, а море кораблi i пiдводних човнiв додало союзникам проблем.
  На боцi Третього рейху вже боролося безлiч радянських асiв. Двоє вже отримали лицарськi хрести. Першим нагородженим таким орденом став Кожедуб. Вiн мав рахунок у 123 знищених англiйських та американських лiтакiв. Рекорд серед радянських добровольцiв.
  Але найкращий результат до Хаффмана - 19 серпня, якраз у день бомбардування Хiросiми вона збила чотирисотий лiтак, тим самим вставивши вже третiй рекорд. За це його нагородили орденом нiмецького орла з дiамантами, а ще ранiше за 350 лiтак п'ятим ступенем лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Iндiю прикривали порiвняно нечисленнi англiйськi батальйони, а сипаї колонiальнi вiйська перейшли на бiк Червоної армiї. Жорстокiшi бої кипiли в Iранi. Там у Британiї та США значно бiльше сил. Але чисельна перевага, а також безцiнний досвiд ВВВ далися взнаки, i за два з половиною мiсяцi весь Iран виявився повнiстю звiльнений.
  Жорстокi бої ще кипiв у Бiрмi.
  Але загалом до нового року Iндiя, Пакистан, Iран, Близький схiд та вся сухопутна Азiя опинилися пiд контролем СРСР та Третього Рейху.
  Пiсля чого на сушi радянськi вiйська вступили до Африки. Плюс узимку розгорнулася справжня битва за Аляску.
  Американцi поки що побоювалися завдавати ядерних ударiв по СРСР i намагалися довбати Японiю. Але з трьох атомних бомб до кiнця року вони змогли скинути лише одну на Нагасакi.
  Трумен iстерично вимагав збiльшити кiлькiсть ядерних боєголовок та вдосконалити засоби їх доставки.
  Нiмцi ж наступаючи в Африцi, задумали висадку в Британiї.
  1946 протiкав пiд знаком спiльних успiхiв коалiцiї диктаторських держав. Африка протягом року перейшла пiд повний контроль коалiцiї, але висадку в Британiї союзники зумiли вiдбити.
  США скинули атомну бомбу на Владивосток i ще п'ять на Японiю. Одну на Чукотку. I три на територiї пiдконтрольнi Третьому Рейху. У нiмцiв рiвень реактивної авiацiї та система ППО виросли настiльки, що союзники з трьох удач - двi на Францiю та одну на Норвегiю - саму Нiмеччину зачепити не вдалося.
  Але поки що гiтлерiвцi не мали атомної бомби щоб вiдповiсти. Про свiт не йшлося. Вiйна виявилася тепер уже без компромiсiв - повне знищення.
  Настав 1947 рiк. Пiсля захоплення Африки та Азiї пiд контролем Антизахiдної коалiцiї виявилися майже всi ресурси Схiдної пiвкулi. Радянськi вiйська вели наступ в Алясцi та Канадi, нiмцi намагалися створити плацдарм у Латинськiй Америцi i нарештi покiнчити з Британiєю-метрополiєю.
  Англiйцi ж перетворили свiй "Острiв Свободи" на неприступну, морську фортецю. Але активнiсть вовчих зграй та героїчних радянських пiдводникiв призвели до фактичної блокади метрополiї.
  А на змiну сухопутним битвам прийшли морськi. На морi вирували небаченi битви. Нiмцi сильнiшi за кiлькiсть i якiсть пiдводних човнiв - у США та Канади бiльше великих надводних кораблiв. Тобто обидвi iмперiї один одного коштували. Або точнiше не iмперiя, система. Формальна захiдна демократiя проти схiдного та нiмецького мiлiтаризму та тоталiтаризму.
  Поєдинок систем ... I ресурсiв. А людських та природних ресурсiв - бiльше у спiлки диктаторiв. Як не крути, але хто сильнiший, той i повинен зрештою виграти.
  Латиноамериканськi диктатури бiльше симпатизували фашистам i мiлiтаристам, але всiляко намагалися уникнути масштабного втягування своїх країн у другу свiтову вiйну. Крiм того, Сталiнський бiльшовизм багатьох вiдлякував. Лише Аргентина вiдкрито приєдналася до тоталiтарного союзу. Нiмцi там накопичували сили i бомбардували Iталiю.
  А радянськi вiйська намагалися розвинути успiх на континентальнiй територiї Америки. Розтягнутiсть комунiкацiй, проблеми з постачанням угруповання та завзятий опiр американцiв заважали швидкому успiху.
  Радянськi вiйська просунулися взимку, але влiтку 1947 вже американцi перейшли в контрнаступ. Далася взнаки причому дуже негативно втрата якiсної переваги СРСР над Америкою. Розробка та доведення до розуму танка Т-54 сильно затрималася i, як i ранiше, основною машиною, був Т-34-85.
  Ходовi якостi цього танка порiвняно непоганi, але озброєння стало вiдставати вiд американського "Першингу". Тим паче американцi зумiли встановити потужнiшу довжину ствола в 73 ЕЛ та калiбру 90 - мiлiметрiв зброю. Тим самим отримавши перевагу у вогненному бою над радянською машиною. I бронювання у основного американського танка виявилося трохи кращим.
  IС-3, звичайно, мiг конкурувати зi своїм американським опонентом, але ця важка машина не була масовою.
  I реактивний МIГ - 15 був поки що на стадiї розробки. Такого вирiшального перелому досягти не вдалося. Але й американцi не змогли кинути в Тихий океан загартованi радянськi вiйська, хоча бої вирували там страшнi.
  Натомiсть 1947 року коалiцiя диктаторiв остаточно закрiпила свiй контроль над Австралiєю та Новою Зеландiєю.
  США скинули близько двадцяти атомних бомб, завдали серйозної шкоди тим чи iншим мiстам та структурам, але дiстати змогли лише другоряднi мiста та пункти зосередження. Але людей загинуло близько мiльйона, i це суттєво. Особливо пiсля падiння ядерної бомби в Африцi.
  У 1948 роцi в Червону армiю став нарештi серiйно надходити Т-54. Машина не позбавлена недолiкiв, але потужнiше озброєна i живуча, нiж колишнi тридцятьчетвiрки.
  З'явилися й першi МIГ-15. Втiм i американцi збiльшили випуск реактивних машин. Битва на виснаження тривала. Радянськi вiйська просувалися вкрай повiльно, але змогли остаточно вiдвоювати Аляску i створити плацдарми у Канадi. Просування йшло серiєю послiдовних операцiй, на рiзних дiлянках фронту. У боях брали участь i нiмцi та японцi.
  Але Гiтлер ухилявся вiд посилки на американський континент великих сухопутних сил. Фюрера дуже турбувало, що нiмецька нацiя виснажувалась, що вибитi мiльйони чоловiкiв, а жiнки не можуть знайти собi чоловiка. Так що Адольф прийняв через Рейхстаг - безпрецедентне рiшення6 дозволити чоловiковi мати чотири дружини. Католики трохи побурчали, але погодилися. Не йти ж до концтабору. А мужикiв у Європi справдi не вистачало.
  Якщо гiтлерiвцi i посилали солдатiв на забiй, то серед iноземних дивiзiй i колонiальних вiйськ. Але й радянський союз мiг використати у битвах iндусiв та арабiв, яких вдалося прихопити Сталiну, а також китайцiв.
  1949 для Америки видався ще важче. Вiйна затягувалася, i проїдали резерви капiталiстичної економiки. Крiм того, союз диктаторiв перевершував вiльний свiт кiлькiстю ресурсiв. Особливо людських... Червона армiя продовжувала повiльно витiсняти Америку. Темп просування не перевищував у середньому одного - двох кiлометрiв на день. Але за рiк уже набiгала пристойна територiя.
  Ось, наприклад, у ходi першої свiтової вiйни, i кiлька рокiв стабiльно трималася одна й лiнiя фронту. А тут змушували Америку хоч надто повiльно, але просiдати.
  Радянська вiйськова промисловiсть пiдвищувала випуск нової технiки. З'явився у серiйному виробництвi танк IС-7 - ймовiрно, шедевр танкобудування. Щоправда, вагою шiстдесят вiсiм тонн, зате сильнiше за всi американськi моделi.
  У США, щоправда, "Першинг" змiнив досконалiший "Патон", з'явився танк "Авраам" зi 120-мiлiметровою довгоствольною гарматою. Нiмцi змогли розвинути пiрамiдальний танк, що до рiвня не поступається IС-7, а по бортах навiть трохи краще.
  Атомних бомб американцi скинули близько тридцяти, але перебiг вiйни це суттєво не вплинуло.
  1950 рiк... Нарештi у травнi нiмцi та радянськi вiйська висадилися у Британiї. Метрополiя боролася майже два мiсяцi i нарештi впала. Це вже суттєвий успiх. У Канадi наступ, як i ранiше, повiльний, але вiрний. Найiстотнiше те, що Янка вже не має великих успiхiв. На Тихому океанi їх б'ють, втрачено Гавайський Архiпелаг, i навiть японцi висадилися в Панамi, але були звiдти вибитi.
  Країни Латинської Армерики тримають нейтралiтет. Вони й не проти атакувати США, але боязко отримати ядерну зброю на голову.
  У вже розробляють водневу бомбу.
  З деяким запiзненням у 21 грудня 1950 року проходять випробування ядерної зброї в СРСР.
  Частково затримка була викликана тим, що Сталiн хотiв виготовити кiлька зарядiв таємно та приховати їх вiд Гiтлера.
  А в Нiмеччинi ядерну зброю випробували 29 квiтня. Пiсля чого США несподiвано оголосили, що заморозять застосування ядерної зброї, якщо цей приклад наслiдуватиме СРСР i Третiй Рейх. Рiшення частково розумне. Гiтлер несподiвано його потримав i Сталiну, нiчого не залишалося робити, як до нього приєднатися.
  Радянськi вiйська в лютому 1951 року нарештi вступили на територiї континентальної Америки - Аляска не береться до уваги.
  Але американцi вiдчайдушно трималися. Вони виявляли стiйкiсть та героїзм. Показали себе непоганими солдатами. I в американськiй армiї дуже масово воювали жiнки. Що зовсiм типово для Третього Рейхи i навiть СРСР. Зокрема Сталiн вважав за краще берегти жiнок i посилати як гарматне м'ясо iндусiв та китайцiв з арабами.
  А у травнi 1951 року в СРСР теж ввели офiцiйно багатоженство. Крiм того, що це компенсувало брак чоловiкiв, подiбне рiшення допомагало асимiляцiї околиць.
  А в листопадi впало Торонто, а в груднi Квебек. Сильний союзник США - Канада вийшла iз гри.
  1952 року мiг би стати останнiм у Другiй свiтовiй вiйнi. США задихалися вiд напруги, їм оголосила нарештi вiйну Бразилiя, а разом з нею iншi країни Латинської Америки. У тому числi й Мексика. Але Америка продовжувала битися, вiдмовляючись капiтулювати. Протягом року США втратила майже третину територiї, але билися янкi дуже щiльно i наполегливо, i вiйна перейшла наступного року.
  Сталiну не судилося дожити до капiтуляцiї Сполучених Штатiв Америки. Вiд важкої роботи, непомiрного курiння, а також випивки та нiчних пильнувань вождя вистачив iнсульт i 5 березня 1953 року Йосип Вiссарiонович помер.
  Обов'язки голови ДКО перейшли до його правої руки Берiї. Ну, до цього результату вiйну вже вирiшено. Радянсько-нiмецькi вiйська вже оточили Вашингтон i майже взяли Нью-Йорк.
  Те, що залишилося вiд Америки, капiтулювало 9 травня 1953 року. Так закiнчилася Друга свiтова вiйна. Спiлка диктаторiв перемогла, але надзвичайно великою цiною.
  Гiтлер ненадовго пережив Сталiна, за iронiєю долi, померши як у день його народження 21 грудня 1955 року. А Муссолiнi помер ще ранiше. Берiя як голова ДКО успадкував Сталiну, але пiсля закiнчення вiйни не захотiв розлучатися з надзвичайними повноваженнями та був убитий у себе в кабiнетi.
  
  Е-10 МАШИНА ВЕДУЧА СВIТ ДО ПЕРЕДПЛАТНОЇ
  Ще одна АI. Фюрер наказав зробити новi танки серiї "Е" у виглядi самохiдок i залучив до цього найкращих фахiвцiв. Нiмцi зосередились на САУ Е-10. Внаслiдок чого до червня 1943 року було втiлено у металi маленький шедевр. Машина щiльного компонування - трансмiсiя i двигун разом, висота всього метр тридцять п'ять сантиметрiв. При вазi десять тонн машина мала лобову броню в 60 мiлiметрiв, хто компенсувався великим кутом рацiонального нахилу i бортову в 30-мiлiметрiв. Усього два члени екiпажу. Гармата 75-мiлiметрiв калiбру 48 ЕЛ. I двигун у 400 кiнських сил забезпечує швидкiсть близько 80-90 кiлометрiв на годину.
  Задоволена проста у виробництвi i легка самохiдка, низька, малопомiтна, що легко маскувалася, обiцяла стати дуже перспективною, i головне масовою зброєю. Щоб його випробувати Гiтлер, вкотре вiдклав наступ на Курськiй дузi. Сталiну це вже набридло i 1 серпня радянськi вiйська вдарили першими. У двох напрямках - орлiвському та харкiвському. Але на пiвднi сильнiше угруповання Майнштейна вiдбило радянськi удари. А на пiвночi нiмцi чинили опiр бiльш завзято, нiж у реальнiй iсторiї. Їхнi "Пантери", "Тигри", "Фердинанди" в оборонi значно сильнiшi, нiж у наступi. I дiяли ефективно. Показала себе дуже боєздатною та САУ Е-10. Радянськi вiйська змогли взяти Орел лише 30 жовтня. I те, що частина нiмецьких сил виявилася, вiдвернена на вiйну в Iталiї.
  До середини листопада наступ радянських вiйськ остаточно зупинився. Червона армiя зазнала величезних втрат, особливо в танках. Сталiн навiть завагався. I хотiв запропонувати перемир'я. Але Жуков та iншi звернули увагу - що нiмцiв завжди били взимку. I найiмовiрнiше так буде i цього разу. Може, так воно й було б, як не САУ Е-10. Ця машина швидко стала масовою. У лоб вона не пробивалася Т-34-76 через великий кут рацiонального нахилу бронi в сорок градусiв вiд горизонталi.
  У борт машина дещо вразливiша, але низький силует вже сам по собi непоганий захист, плюс швидкiсть i маневренiсть. Крiм того, самохiдка дуже розгорталася, стаючи своєю найзахищенiшою стороною.
  Але найголовнiше це технологiчнiсть та мала вага. Вона вироблялася з великих i у дедалi бiльших кiлькостях, i снiгом їздила навiть краще, нiж Т-34, а тим паче серiя КВ.
  Нiмцi навiть згорнули виробництва Т-4 та Т-3 заради Е-10, i скоротили випуск "Тигрiв" та "Пантер", заради Е-10. Машина iдеально пiдходила для боротьби з радянськими танками, i гарна i для наступу, i для оборони. Радянськi вiйська пробувала наступати на Харкiв у груднi та сiчнi, але потрапили в пастку Майнштейна i зазнали нищiвної поразки. Мало того, нiмцям навiть вдалося розвинути успiх i взяти Курськ, i Орел.
  Дещо кращi справи для Червоної армiї були в центрi. Там з боями вдалося просунутися на п'ятдесят-шiстдесят кiлометрiв, але резерви пiшли на закриття пролому на пiвденному фланзi i не отримавши пiдтримки радянськi вiйська зупинилися.
  На Ленiнградському фронтi, Червона армiя з наполегливими боями просунулася всього на п'ятнадцять кiлометрiв i зупинилася, зазнавши величезної шкоди.
  Нiмцi змогли пережити цього разу зиму i уникнути катастрофи. Дещо гiршi для фрицiв справи були в Iталiї. Там союзники зумiли взяти Неаполь. Але теж зазнали колосальних втрат, втративши частину бойового духу. До речi, малий розмiр Е-10 робив його добрим засобом боротьби з ворогом за умов панування противника у повiтрi.
  Настала весна. Стало теплiти. Нiмцi обзавелися i новою машиною Е-15. Фактично це була модернiзацiя Е-10. Тiльки броня стала товщою. Лобова в 82-мiлiметра пiд великим нахилом. Бортова за 52-мiлiметри, плюс ковзанки. Гармата подовжила ствол до 70 ЕЛ як у "Пантери". Вага танка зросла до 16 тонн, але це компенсувалося потужнiшим у 550 кiнських сил двигуном. Нова САУ, що не пробивалася в лоб Т-34-85, i мала велику ймовiрнiсть похилою бронею вiдправити в рикошет та снаряди важкого, радянського танка IС-2. Е-15 зберiг усi переваги колишньої моделi - низький силует, малопомiтнiсть, швидкiсть i маневренiсть, але став живучiшим, а його пробивала на дистанцiї бою всi танки антигiтлерiвської коалiцiї. Крiм того, у нiмцiв з'явився в серiї i реактивний винищувач МЕ-262, дуже швидкий, сильно озброєний i головне живучий. Особливiстю даного лiтака було те, що два реактивнi двигуни дозволяли зробити машину важчою, а отже краще захищеною. Та й чотири 30-мiлiметровi авiагармати, плюс реактивнi снаряди, це дуже потужне озброєння.
  Серйозною машиною став унiверсальний ТА-152. Подiбно до Фокке-Вульф даний лiтак виявився багатоцiльовим: i штурмовиком, i винищувачем, i фронтовим бомбардувальником. Справжнiй бойовий конячок, тiльки бiльш швидкiсний i маневрений нiж F -190. Тож нiмцi кардинально посилилися.
  Проте загроза висадки союзникiв у Нормандiї, заважала фрицям розпочати великий наступ на СРСР. Гiтлер змушений був посилювати свої вiйська у Францiї та Iталiї. Вiйна на два фронти тяжка. А Сталiн також посилюється. Штампує новi танки: IС-2 та Т-34-85. А також новi лiтаки бiльш швидкiсний ЛА-7 i бiльш маневрений ЯК-3. Втiм, останнiй не замiнив ЯК-9 внаслiдок своєї дорожнечi. А у нiмцiв з'явився i бомбардувальник Ю-288, дуже потужний, i швидкiсний.
  Сталiн завагався, i знову запропонував фюреру перемир'я, на рiк.
  Гiтлер цю пропозицiю не без вагань прийняв. Потрiбно розв'язатись з другим фронтом. А поки що нiмцi нарощували випуск САУ Е. Е-15 навеснi випробувала себе у битвi з IС-2. Бiльш важка радянська машина пробивалася з дистанцiї кiлометр на чоло, а то й далi. А сама мала шанс пробити лише не далi 500 метрiв, i то у меншостi випадкiв з того, що великий кут нахилу бронi давав сильний рикошет.
  Нiмцi остаточно зняли з виробництва "Тигр" i вiдмовилися вiд запуску в серiю "Тигр"-2, а також майже припинили випуск "Пантери". Так Е-15 за всiма статтями перевершила "Пантеру", будучи в кiлька разiв дешевшою, технологiчнiшою та легшою. А замiсть "Тигра"-2 була розроблена САУ Е-25, з 88-мiлiметровою гарматою 71ЕЛ, i при вазi 26 тонн, з лобовою бронею 120-мiлiметрiв, i бортовою 82-мiлiметра. Тобто легша i дешевша за "Тигр"-2 не менш захищена, але непомiтна, з низьким силуетом, i швидкiсна. Двигун 700 кiнських сил цiлком достатнiй, для великих швидкостей.
  Єдиний плюс "Тигра"-2 це вежа, що обертається. Але з огляду на велику швидкiсть розвороту Е-25 та низьку повороту вежi "Тигра"-2, то й це не має значення.
  Перемир'я почалося з 1 червня 1944 року. А 6 червня почалося вторгнення союзникiв до Нормандiї. Нiмцi не вгадали нi дати висадки, нi мiсця. Зате отримали можливiсть використовувати вiйська зi схiдного фронту.
  У тому числi i серiю Е, яка показала свою колосальну унiверсальнiсть та ефективнiсть. I "Черчiлль" i "Шерман" пасували перед Е-15, який їх пробивав, а сам був набагато ефективнiшим i кращим. Та й реактивнi нiмецькi лiтаки, з дуже ефективною 30-мiлiметровою авiагарматою, набагато сильнiшими.
  Бої показали, що винищили США та Британiї в основному озброєнi кулеметами, проти МЕ-262 та ТА-152 дуже слабкi. Хiба що великою кiлькiстю. Натомiсть нiмецькi аси найрезультативнiшi у свiтi.
  Бої у Нормандiї затяглися остаточно серпня i закiнчилися повним розгромом союзникiв. Втратили лише полоненими понад сiмсот тисяч людей.
  У вереснi нiмцi розпочали наступ в Iталiї. Яке тривало два мiсяцi, поки весь пiвдень країни Муссолiнi не виявився захоплений фашистами. Потiм був удар i по Сицилiї. У груднi й цей острiв захопили гiтлерiвцi. Бої велися дуже запеклi. Але нiмцi були набагато сильнiшими. I технiка у них краща, i авiацiя, i танки, i автомат МР 44, i загартованi, навченi i дисциплiнованi вiйська. I, зрозумiло, командування мають бiльше бойового досвiду з дуже сильним i фанатичним противником.
  Розбивши союзникiв, нiмцi атакували Мальту, розбомбили, а потiм висадили десант. А потiм i Гiбралтар. I нiчого Франка iншого не залишалося, як погодиться пропустити фрицiв.
  Фашисти рушили Африкою. I вже Британiя, яку дiставали пiдводнi човни, почала вести переговори про перемир'я. Захопити Англiю, особливо до закiнчення перемир'я з СРСР було нереальним. Пройшовши до Єгипту i повернувши собi французькi володiння, фюрер погодився на статус-кво. Нiмцi отримали собi нафту Лiвiї та Нiгерiї з Камеруном i розв'язанi руки. Британiя зiтхнула вiльнiше. Тим бiльше, що у гiтлерiвцiв з'явилися реактивнi бомбардувальники "Арадо", здатнi руйнувати Британiю практично безкарно. I це очевидно лякало.
  Гiтлер вважав, що в будь-якому випадку треба швидше покiнчити з Радянським Союзом. Iнакше Сталiн обдурить його лупне.
  Тож 1 червня 1945 року вiйна з СРСР вiдновилася. Гiтлерiвцi до цього часу пiдготували нову САУ Е-50, бiльш броньовану, iз сильним знаряддям. Лобова броня склала 160 мiлiметрiв пiд великим нахилом, бортова 125 мiлiметрiв, плюс ще й екрани 50-мiлiметрiв, i гармата 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ довжина стовбура. При вазi машини в п'ятдесят тонн i двигунi при форсуваннi, що досягає 1200 кiнських сил. Так, нова САУ мала вiдмiнний захист з усiх ракурсiв i здатнiсть винищувати радянськi танки. При цьому залишаючись у низькому силуетi, малопомiтною i простою у виробництвi. Вiдмiнна риса - сильний захист бортiв сумарно 175-мiлiметрiв, плюс ковзанки. I лоба у великому кутi рацiонально нахилу бронi. Крiм 88-мiлiметрової гармати, встановлювалася i 105-мiлiметрова. САУ Е-25 теж, втiм, не втрачало своєї актуальностi.
  Нiмцi багато уваги придiлили розробцi повноцiнного танка Е-50. Машина завдяки бiльш щiльному компонування обiцяла стати унiверсальною.
  Бiльше iнших роботи просунулися танком Е-100. Це вже була не САУ, а машина з вежею, що обертається. Але двi гармати обтяжили вежу. I багато разiв довелося переробляти цей проект. I вийшло щось не надто зручне. У всякому разi, що поступається, в бойовiй ефективностi колишнiм серiям Є. СРСР поки що зберiгав у масовому випуску Т-34-85, i тiльки запустив IС-3, не розробляючи танки важче за сорок семи тонн. Тож Е-100 виглядав екзотикою. Куди рацiональнiшою виглядала САУ штурмової модифiкацiї Е-50. Вона, принаймнi, виглядала бiльш рацiонально.
  Наступ нiмцiв почався на пiвденному напрямку. Фрiци прорвали радянську оборону i вийшли до Воронеж.
  Дещо загрузли в боях за це мiсто. Радянськi вiйська зачепилися за Воронiж, i дуже завзято обороняли це мiсто. Билися воiстину титанiчно. I не думали поступатися чи здаватися.
  Гiтлерiвцi кинули в бiй "Штурмтiгри" та САУ Е-50 з бомбометом. Використовували i реактивну авiацiю. Бої кипiли вкрай завзятi. Воронеж виявився сильно зруйнованим. Понад мiсяць тривав штурм мiста. Зрештою, радянськi вiйська залишили цей населений пункт. Але й гiтлерiвцi втратили масу сили та часу. Наступ уздовж Дону розвивався повiльно. Червона армiя змушувала фашистiв послiдовно проривати одну оборонну лiнiю одною. I вимотувала фрицiв.
  Найгiршi справи були в повiтрi. Нiмецький МЕ-262 показав собi машиною швидкiсною та живучою, а реактивний НЕ-162 виявився найбiльш маневреним та швидкiсним винищувачем свiту. I нiмецька 30-мiлiметрова гармата є дуже ефективною. З одного влучення збивала радянськi машини.
  Хаффман освоїв НЕ-162, який найбiльше пiдходив до його манери битися на гранично близьких дистанцiях. За чотириста збитих лiтакiв цей ас отримав другий в iсторiї Третього Рейху Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  У небi з боку СРСР бився як основний винищувач Як-9 i вiн не мiг тягатися з нiмцями в швидкостi. Втiм, i ЯК-3, i ЛА-7. Нiмецькi машини також перевершували радянськi у озброєннi.
  Єдина в чому не була перевага у ТА-152 та МЕ-262 це маневренiсть горизонталлю. Але ХЕ-162 перевершував радянськi машини й у маневреностi. Пiд кiнець року з'явився досконалiший нiмецький реактивний бомбардувальник Ю-287, який створив червоним вiйськам серйознi проблеми.
  До ладу надiйшли й реактивнi штурмовики. Якi дуже живучi, та стрiмкi.
  I в танках у нiмцiв була якiсна перевага. Цьому, втiм, радянська iндустрiя намагалася протистояти кiлькiстю. У бiльших обсягах випускався танк Т-34-85. Дещо менше сходило IС-3 машина досить складна у виробництвi, хоча з кращим лобовим захистом, нiж IС-2. Оскiльки доопрацювання Т-54 затримувалося, став нарощуватися випуск i СУ-100 з потужнiшим знаряддям, здатним хоч щось протиставити нiмцям.
  Але й фашисти не стояли дома. Отримавши доступ до африканської сировини, i маючи людськi ресурси Європи, Близького сходу, значної частини СРСР Третiй Рейх озброєний у величезних кiлькостях. I Росiя, втративши значну частину територiї i втративши постачання по ленд-лiз, тривiально не могла обiгнати Нiмеччину кiлькiстю технiки.
  Єдине, що Третiй Рейх був змушений формувати величезну кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв. I навiть у нiмецьких дивiзiях була величезна кiлькiсть хiвi. Через це боєздатнiсть Вермахту знижувалася.
  Щоправда, кiлькiстю солдатiв фашисти не поступалися. Вони мають половину Африки, i Близький Схiд, i майже всю Європу, i сотнi тисяч колишнiх радянських громадян.
  Фашисти вийшли на закрут Дону i виявилися зупиненi. Тут i Гiтлер наказав наступати на Москву. Але там оборона радянських вiйськ виявилася наймiцнiшою. Фашисти просунулися вiд тридцяти до п'ятдесяти кiлометрiв цiною колосальних втрат, i зупинилися, коли на них посипався снiг.
  Цiлей гiтлерiвська Нiмеччина не досягла, зумiвши, захопивши порiвняно невелику територiю. I навiть не вийшовши до кордонiв максимального поступу в сорок другому роцi. Адже якi були надiї. Тим паче наставала зима. I Червона армiя активiзувалась.
  Але взимку бої кипiли на рiвних. Знову основним нiмецьким танком стала Е-25. Проста у виробництвi, легка i маневрена вона чудово боролася снiгом. У повiтрi нiмцi зберiгали i навiть посилювали перевагу. З'явилася в серiї досконалiша модифiкацiя МЕ-262 Х, зi стрiлоподiбними крилами, та ТА-183. Виникли i лiтак Б-18 з безхостiй модифiкацiї, i досконалiшi ракетнi винищувачi МЕ-263 здатнi лiтати по пiвгодини, маленькi i дуже маневренi.
  Авiацiя Люфтваффе розвинулася. А СРСР поки що не мiг запустити в серiю реактивнi лiтаки i безнадiйно програвав.
  Це завадило йому перехопити взимку iнiцiативу i досягти iстотних успiхiв. Нiмцi вiдбили атаки, i навiть у березнi змогли знову по сушi вiдрiзати Ленiнград. Таким чином склалася воiстину критична ситуацiя.
  Навеснi фашисти вiдновили настання. Вони били скрiзь, де тiльки могли. Використовували тактику масованих бомбардувань. Крiм того, на озброєння панцвалi надiйшов турбогенераторний двигун. Це дозволило, нарештi, отримати довгоочiкуваний танк Е-75 непробивний з усiх ракурсiв, але не втратив рухливостi, i досить швидкiсний.
  Ця нiмецька машина через свою унiверсальнiсть, i скорострiльнiсть гармати виявилася ефективним варiантом.
  Фрiцi змогли заплутати радянську розвiдку i завдати раптового удару по Тихвiну, взявши Ленiнград у подвiйне кiльце, i прорвавшись до Москви з пiвночi.
  Червона армiя спробувала наступати в районi Воронеж, але Майнштейн передбачав це. Вiн дозволив радянським вiйськам зiм'яти слабших iталiйцiв, а потiм виконав пiдсiкаючий удар, утворивши великий котел. Фрiцi скористалися пробитим брехом i рушили свої армади в обхiд Москви. I Майнштейну вдалося навiть захопити Рязань, перерiзавши комунiкацiї.
  Але у сорок шостому роцi ситуацiя для нiмцiв була ще тяжкою. США та Британiя в серпнi пiсля скинутої дюжини атомних бомб змогли змусити капiтулювати Японiю. I у вереснi 1946 року Британiя та США вийшли з режиму перемир'я, не даючи добити СРСР. У нiмцiв до цього часу в серiї з'явилися дисколети - непробивнi для стрiлецької зброї, але здатнi до тарану. Самi фрицi з дисколетiв вести вогонь не могли, зате й самi залишилися через ламiнарний струмiнь невразливим. Величезна швидкiсть дисколетiв дозволяла наздоганяти лiтаки та таранити ворога.
  США та Британiя почали бойовi у жовтнi зi спроби ядерного удару. Але зiткнулися з досконалiшими нiмецькими винищувачами. Тi збили три американськi бомбардувальники, якi намагаються прорватися до Берлiна.
  Нiмцi вже мали досконалу систему радарного захисту та оповiщення.
  У листопадi вiдбулася висадка десанту в Марокко. Фашисти змогли за допомогою пiдводних човнiв, у тому числi на перекисi водню потопити частину американських суден.
  Десант зазнав великих втрат. Але в цей час гiтлерiвцi вже майже оточили Москву, i прагнули добити СРСР, чия потужнiсть, що зростала, лякала Третiй Рейх.
  Тому вiйськ нiмецьких у Марокко було мало, i американцi зумiли створити плацдарм. I почали нарощувати угруповання. Але вiддалена вiдстань, активнiсть нiмецького пiдводного флоту, робили їхнi зусилля наразi небезпечними. Наприкiнцi грудня 1946 року кiльце навколо Москви зiмкнулося. Столиця опинилася в оточеннi. У сiчнi та лютому кипiли запеклi бої.
  Спроба розблокувати столицю Росiї провалилася. А наприкiнцi березня був взяти Кремль. Хоча радянськi частини ще в Москвi чинили опiр до кiнця квiтня.
  США та Британiя захопили до цього часу половину Марокко. Вели активний, але не надто успiшний повiтряний наступ на Третiй Рейх. Нiмцi використовували новi винищувачi ХЕ-262 такi ж дешевi та маневренi як i ХЕ-162, але краще захищенi та сильнiше озброєнi.
  Бої показали Люфтваффе сильнiше за американцiв, у повiтрi, особливо якiстю лiтакiв i пiдготовкою асiв. А дешевизна та проста у виробництвi з ХЕ-262 дозволяло дещо вирiвняти ситуацiю з кiлькiсною перевагою союзникiв.
  Пiсля падiння Москви, i Ленiна, що зголоднiв, нiмцi дещо розв'язали собi руки. Почалося наступ на Кавказ, у вiйну вступили за Третього Рейху Туреччина. Одночасно у травнi нiмцi наступали i на мiсто Горьки. Сталiн знову запропонував перемир'я Гiтлеру. Фюрер прийняв пропозицiю, але не одразу. Спочатку фашисти захопили Кавказ, Горький, Казань. Фюрер хотiв твердо стати на Волзi i вибити Червону армiю. Щоправда, вiйна на сходi затяглася до серпня. Але 1 вересня було укладено угоду на кабальних умовах.
  СРСР зобов'язався платити Нiмеччинi данину, i позбавлявся значної своєї територiї. Крiм того, Сталiн повинен був поставити в Нiмеччину бiльшу частину обладнання з Уралу, кращих iнженерiв, i видати нiмцям практичну всю свою технiку.
  Сталiн, вiдчуваючи марнiсть опору, погодився i це. Зате зберiг за собою право мати армiю i розробляти новi види озброєння. Деякi мiста на Волзi - зокрема Куйбишев та Саратов залишилися за СРСР, як i Ульяновськ. Кордони були проведенi за принципом - що захопили, то є твоє. Архангельськ, втiм, фашисти встигли взяти.
  А тепер вiйна перейшла на Захiд. Який зумiв кiлька атомних бомб скинути на Європу.
  Але поки що були вагання. Надто сильнi в нiмцiв винищувачi. Крiм того, дуже ефективно показали себе i нiмецькi ракети: земля-повiтря. Здiбнi наводитися на звук чи тепло, вони завдавали великих втрат союзникам.
  Вагався i Трумен. Вiйна з Третiм Рейхом коштувала американцям надто дорого.
  Але фашисти перекинули великi сили в Африку, в жовтнi 1947 року розгромили там США i Британiю. А у груднi нiмецькi вiйська увiйшли до Iндiї, пiдкоривши i цю колонiю. Почалося велике настання фашистiв в Африцi.
  1948 пройшов в обмiнi ударами. Нiмцi дiставали за комунiкацiями за допомогою пiдводних човнiв та реактивних бомбардувальникiв. Вони використовували дуже потужнi ТА-500 та ТА-600, а також реактивний новiтнiй мастодонт Ю-387 та винищувач МЕ-362. Чудово себе показали й нiмецькi дисколети. Вони таранили, несли роль розвiдки, i невразливi.
  Фашисти до лiта захопили ПАР та Мадагаскар, окупувавши Африку. А на осiнь заплановано вторгнення до Британiї.
  Але поки що кипiла битва у повiтрi. Хаффман пiсля 500 збитих лiтакiв отримав орден Нiмецького орла iз дiамантами. А пiсля того як у жовтнi 1948 року досяг тисячi, його нагородили новим орденом спецiально заснованим ступенем Лицарський хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Хаффман став другим нагородженим цим знаком найвищої вiдзнаки. Рудель теж отримав його, i трохи ранiше за Хаффмана. Обидва цi героя опинилися на недосяжнiй висотi.
  Серед танкiстiв видiлився Крiгман. Цей танковий ас був найрезультативнiшим, хоч i не надто щедро нагородженим. Кригман був навiдником i порядною людиною. Коли рахунок його танкiв перевищив п'ятсот, то був нагороджений, нарештi, Лицарським хрестом Залiзного хреста з дубовим листям, золотом i з дiамантами хрестом винищувача танкiв.
  4 листопада 1948 року розпочалася операцiя Пiвнiчний Гамбiт, з посадки в Британiї. Англiйцi не очiкували, що нiмцi вирiшуватимуться на операцiю в листопадi, i опинилися зненацька. Далася взнаки й активнiсть нiмецької авiацiї та пiдводних човнiв. Тож висадка проходила пiд перевагою фашистiв. На жаль, така Паллада.
  Черчiлля вже не було при владi. А без нього все розладналося. Американцi, звичайно, допомагали англiйцям, але їх замало. Нiмцi використовували новий танк Е-50, з бiльш досконалим захистом, i всього двома членами екiпажу. Щоправда, у цьому свiтi у фашистiв не з'явилося пiрамiдальних танкiв. Але все одно Е-50, мав висоту менше двох метрiв, i перевершував американськi "Патони" та англiйськi "Коленкури".
  Британiя впала в серединi грудня. Тодi й завершилася операцiя з примусу англiйцiв до миру. У сiчнi 1949 року була захоплена й Iрландiя.
  Гiтлер оголосив себе переможцем. Нiмцi почали наступ на Iндокитай. I поступ до Японiї. США поки що продовжували вiйну, але вже не могли дiстати Нiмеччину. Втiм, фашисти дещо загрузли в Китаї. Численна проамериканська армiя Чан Кайшi i Червона армiя Мао об'єдналися проти Вермахту.
  Китайцiв дуже багато i борються вони завзято. Дещо легше гiтлерiвцi пiдкорили В'єтнам, Таїланд, i далi Iндонезiю. А восени сорок дев'ятого року висадилися й у Австралiї.
  Бої розтяглися. Настав 1950 рiк. Гiтлер не захотiв миру зi США. Хоча новий президент Ейзенхауер i пропонував роздiлити сфери впливу, обiцяючи нiмцям волю у схiднiй пiвкулi. Головний фашист хотiв влади над свiтом. Хоча дiстати США дуже важко.
  1 травня 1950 року вiдбулася iсторична зустрiч двох диктаторiв Гiтлера та Сталiна. Пiсля чого Нiмеччина та СРСР уклали союз проти Америки. Сталiн розумiв, що сил перемогти Третiй Рейх у нього все одно немає, а Аляску повернути не завадить. Крiм того, фашисти обiцяли припинити брати з СРСР репарацiї. Що теж дуже непогано.
  Сталiн почав наступ iз Чукотки. Вiн вiдправив вiйська, зокрема новий танк IС-7 на Аляску. Нiмцi теж пiшли цим маршрутом. Осiнь 1950 року пройшла в битвах, де якiсть була кiлькiсть. Фашисти просувалися разом iз Червоною армiєю. Бої показали, що нiмецький танк Е-50 залишається найкращим у свiтi, хоча i IС-7 хороший.
  А ось в американцiв iз технiкою туго. "Патон" не тягне. Його гармата поступається i Т-54 i IС-7, причому останньому набагато, а броня тим бiльше. Нiмецький Е-50 близький за рiвнем до IС-7, тiльки знаряддя менше калiбру, але бiльш скорострiльне i точне, з бiльшою довжиною стовбура. Тiльки нiмецький танк у Третьому Рейху основний, а радянський IС 7 не такий масовий. Має фашистiв i ще мастодонти. Е-75, теж низький компактний, товстiшою бронею i бiльше калiбру гарматою. I Е-100 У теж двогарматний, але одна зброя бомбомет, а друга протитанкова 88-мiлiметрiв, але для "Патона" зiйде. Трохи кращий за американський "Лiнкольн". Вiн має гармату 120-мiлiметрiв з початковою швидкiстю снаряда вище 1070 метрiв за секунду.
  Втiм, танк має масу недоробок, i часто ламається. Проте хоч здатний пробити поблизу в лоб IС 7 i Е 50.
  В авiацiї нiмцi поза конкуренцiєю i це факт. Ось з'явився у них i МЕ-462, i безхостий бомбардувальник, що всi зминають. Вони лiтають на величезнi вiдстанi. А ще й дисколет - машини, яким немає рiвних. I проти них безсила будь-яка авiацiя.
  1950 пройшов у дуже завзятих i запеклих боях. Аляска була пiдкорена. Наступна зима почалася з просування Канадою. Танки коалiцiї рухалися, прорубаючись через американськi вiйська. Тi намагалися чинити опiр. "Паттон" отримав бiльш довгоствольну, але все одно недостатню гармату. Американцi намагалися скидати на Червону армiю i нiмцiв атомнi бомби, але це їм мало допомагало. Роль окремого солдата зростала.
  У боях фашисти застосували нових солдатiв iз генами щура. Експеримент, втiм, пройшов не зовсiм вдало. Новi бiйцi виявилися сильними, але не дуже кмiтливими.
  Втiм, американцi у вiдповiдь пробували деякi види допiнгу для своїх солдатiв. I тi загалом дещо пiдвищували свою силу, але вирiшальної переваги не домагалися.
  Коли коалiцiя пройшла Канаду i вступила на територiю США, опiр став бiльш жорстоким. Iнодi йшли контратаки.
  Американцi намагалися використовувати для стрiлянини по радянських та нiмецьких танках ракети. I це хоча дорожче, але все-таки ефективнiше. Одним iз способiв вiйни стало використання легких бронетранспортерiв, якi стрiляли ракетами. I завдавали певної шкоди коалiцiї.
  Але Америка поступово здавала позицiї. Ось уже й Лос-Анджелес упав. I пiдiйшли гiтлерiвцi до Фiладельфiї. Стало дуже тривожно.
  До кiнця 1951 року бiльше половини територiї США опинилося пiд контролем коалiцiї. А до березня 1952 року Америка капiтулювала. Там i минула тривожна i небезпечна пора вiйни.
  Настав тимчасовий затишок. Сталiн у березнi 1953 року помер. Гiтлер поки що живий. I робить наступ саме на 20 квiтня 1955 року.
  У Третього Рейху до цього моменту з'явилися особливi танки з керамiки та вуглепластику. I фашисти рвуться на схiд. Вони хочуть захопити те, що ще залишилося вiд СРСР. Але 9 травня 1955 року Адольф Гiтлер розбився пiд час перельоту лiтаком. I урвалася епоха небаченого тирана. Фюрера, що перевершив Чингiсхана. I того, хто зумiв зробити таке, про що iншi тирани тiльки могли мрiяти.
  Червона армiя продовжувала вперто чинити опiр ордам Гiтлера, що лiзли вперед.
  Але, на жаль, сили нерiвнi... Хоча Червона армiя i застосувала новi танки Т-64, якi втiм не змогли зупинити фашистiв.
  Та вiйна виявилася майже односторонньою. Третiй Рейх має весь свiт, у СРСР лише половина Росiї.
  Так завершилось завоювання. Сумне та сумне...
  
  ЯКБИ ФРАНКО ДАВ БИ ЗГОДУ НА ШТУРМ ГIБРАЛТАРУ
  Iспанський диктатор Франко, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, дав згоду нiмецьким вiйськам атакувати англiйську фортецю Гiбралтар. В обмiн Iспанiя отримувала деякi Британськi та французькi землi в Африцi.
  Штурм пiд командування Майнштейна пройшов вночi з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англiйцi не цiлком виявилися готовими до подiбного вiйськового ходу i гiтлерiвцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падiння мало значнi змiни на хiд вiйни. Вермахт отримав можливiсть перекидати сили по найкоротшiй вiдстанi до Африки, а англiйцям було блоковано вхiд у Середземне море зi Сходу.
  Нiмецьке командування запровадило кiлька дивiзiй до екваторiальної Африки. Крiм того, корпус Роммеля був перекинутий до Лiвiї, на кiлька мiсяцiв ранiше реальностi.
  Англiйцi, у свою чергу, вiдмовилися вiд наступу проти iталiйцiв в Ефiопiї i стали посилювати свої позицiї в Єгиптi. Однак Роммель встиг випередити їх, i внаслiдок превентивного удару розбив колонiальнi вiйська, захопивши Олександрiю та Каїр. Становище Британiї в Африцi ускладнилося. Нiмцi вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схiд. Крiм того, з'явилася можливiсть просуватися i до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи iталiйцiв у Грецiї, але пiдхiд додаткових сил iз Нiмеччини врятував становище.
  У Гiтлера з'явилася дилема: наступати на СРСР чи добити Британiю? Успiхи Вермахту в Африцi пiдштовхнули до другого рiшення - розв'язати руки на Заходi. Хоча вiйськовi приготування СРСР i вселяли фюреру побоювання.
  Червона армiя посилювалася, але нiмцi теж не сидiли, склавши руки. Випуск танкiв у 1941 роцi порiвняно з 1940 роком подвоївся, а авiацiї зрiс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальтi. Потiм Роммель прорвав оборону i на Суецькому каналi, i увiйшовши до арабського Iраку, який повстав проти британського панування. Нiмцi порiвняно легко пiдкорили i Кувейт, i весь Близький Схiд. Сталiн дотримувався вичiкувальної тактики. А Черчiлль уперто продовжував вiйну. Вермахт дiйшовши до Iрану, повернувся на Пiвдень Африки.
  Добiгав кiнця 1941 рiк. Випуск пiдводних човнiв збiльшувався, а Британiя втрачала колонiї. США поводилися пасивно. Але Японiя не могла сидiти, склавши руки i, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова вiйна на Тихому океанi. I Гiтлеру довелося знову вiдмовитися вiд планiв наступу СРСР.
  Потрiбно допомогти японцям, захопити Iран та Iндiю, а також Пiвденну Африку. I головне саму Британiю. Тим бiльше, американськi бомбардувальники це не iграшка. Вони можуть заподiяти Третьому Рейху безлiч неприємностей. А найзручнiше завдавати бомбових ударiв саме з територiї Британiї.
  Отже, фюрер був змушений i в 1942 роцi вiдмовитися вiд iдей вторгнення на схiд.
  Ризик, що Сталiн сам вiдкриє фронт, iснував, але... Треба знати характер Сталiна. Дуже стриманий вiн у зовнiшнiй полiтицi. Вiйна з Фiнляндiєю зробила Червоного диктатора ще обережнiшим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельнiсть авiацiї на 1 сiчня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танкiв, бiльше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячi танкеток. Загалом Сталiн задумав завершити комплектування 20 механiзованих корпусiв, iз загальним числом танкiв в 32 тисячi машин, їх новiтнiх КВ рiзних марок i Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танкiв Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Нiмцi, зiткнувшись iз "Матiльдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи вiдомостi про те, що англiйцi розробляють важкi танки, теж почали майструвати своїх мастодонтiв. В першу чергу "Тигр" з 88-мiлiметровою гарматою, i бронею гарматою, що не пробивається, в 75-мiлiметрiв з довгим стовбуром.
  Вiдомостi про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому парадi на Червонiй площi, i 34 були деякi данi.
  У всякому разi, коли Шпеєр очолив iмперське мiнiстерство озброєнь та боєприпасiв, розробки в технiцi пiшли швидше. Гiтлеру захотiлося мати найкращi у свiтi танки, i важчi вагою. Але поки Нiмеччина СРСР явно поступалася. I числом машин та їх якiстю. У серпнi 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка 68 тонн, зате озброєна 107-мiлiметровою гарматою з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речi, ще й не запустили в серiю.
  Ще потужнiшим виявився КВ-5 з вагою 125 тонн i двома гарматами. Щоправда, така важка машина створювала радянськiй армiї бiльше проблем, нiж користi. А в 1942 роцi на озброєння було прийнято варiант i КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР мiг по праву пишатися своїми найважчими танками у свiтi, та й найпотужнiшими.
  Зате в авiацiї Нiмеччина розвинулася непогано. Ю-188, пiдiйшовши в серiю, розвивав швидкiсть порiвнянну з винищувачами. Пристойно виглядав i ДО-217. Активно розроблялися реактивнi лiтаки. Так Британiя була головною метою, то реактивним бомбардувальникам придiлялося набагато бiльше уваги, нiж у реальнiй iсторiї.
  Нiмцi активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кiлькiсть негрiв. Чорношкiрi робiтники були слухняними, витривалими, але низькою квалiфiкацiєю. Їх використовували на допомiжних роботах.
  Але контролюючи Європу, нiмцi могли набрати достатньо кiлькостi та квалiфiкованої робочої сили.
  Шпеєр навiть вдалося вламати Гiтлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництвi авiацiї i технiки.
  Ставку було зроблено повiтряний наступ проти Британiї та масовану пiдводну вiйну.
  Однак вступ до конфлiкту Америки, додав фрицям головного болю, i змусило рiзко збiльшити кiлькiсть вовчих зграй.
  Нiмеччина була змушена iз запiзненням розкручувати виробництво бомбардувальникiв та стратегiчної авiацiї. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифiкацiї "Ф" в цiлому був гiдним опонентом для англiйських машин. Але розробка МЕ-209 зазнала невдачi, як i МЕ-210.
  Невдалим виявився i бомбардувальник ХЕ-177, що пiкiрує. Натомiсть Шпеєр вiдiграв кiлькiстю. Крiм того, Фокке-Вульф став найпотужнiшим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякi слабкостi МЕ-109. Та й льотна школа у нiмцiв виявилася кращою, англiйською i американською. У травнi 1942 року гiтлерiвцi захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва пiд Мiдвей виявилася американцями програна: капiтан третього рангу, який так зiграв вирiшальну роль у цьому баталiї, виявився за iронiєю долi на Мадагаскарi. У США хотiли зберегти базу в Африцi та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погiршило їхнє становище в Тихому океанi.
  Щоправда, i японцi дiяли не зовсiм на висотi. Битва за Гавайський архiпелаг затяглася.
  Фашисти отримали пiд свiй контроль Африку i величезнi запаси стратегiчної сировини, а також захопили Iндiю та Iран. Ресурси пiд контролем Третього Рейху величезнi, але їх треба перетравити.
  Повiтряна битва за Британiю не така однозначна. Постiйно збiльшуючи випуск лiтакiв нiмцi пресингували, але тотального домiнування не було. Давалася взнаки i брак потужностi стратегiчної авiацiї, i допомога США, i то пiдводних човнiв недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стiльки надiй, пiдкачала.
  Фюрер так i не наважився в 1942 здiйснити висадку в Британiї. Ставка була зроблена на посилення морської могутностi та пiдводного флоту. Заодно будувалися авiаносцi та лiнкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрiбен час.
  Балiстичнi ракети класу А також вимагали доведення. Натомiсть масово стали виготовлятися роботи-снаряди ФАУ-1. Вiдносно дешевi машини, на простому паливi, мали ту безперечну гiднiсть, що не потребували пiлотiв.
  Гiтлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсiв i запасiв робочої сили, хотiв зберегти життя нiмецьких льотчикiв. ФАУ-1 як простi у виробництвi та безпiлотнi видалися оптимальним рiшенням. I тисячi таких роботiв-снарядiв обрушилися з осенi 1942 року на Лондон.
  Водночас нiмцi прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балiстичних ракет.
  Сталiн продовжував вичiкувати i накопичувати сили. У 1942 роцi СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34 i близько тисячi старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 i Т-60 i двiстi плаваючих. Посилився i лiтаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових та старих машин увiйшло до ладу. Навiть виник дефiцит льотчикiв. Виробництво "Катюш" зростало повiльно.
  Фашистська Нiмеччина випустила понад тридцять тисяч лiтакiв, але зазнала вiдчутних втрат у боях. Танкiв нiмцi випустили близько шести з половиною тисяч. Найбiльше Т-3 та нової модифiкацiї Т-4 з довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою. Нових "Тигрiв" виготовлено трохи бiльше сотнi, а "Пантери" ще лише у досвiдчених екземплярах.
  Натомiсть у серiю став надходити автомат МР-44 конструкцiї Шмейстера. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, не довелося розробляти автомат iз урахуванням дефiциту кольорових металiв. А це прискорило розробку простiшої штурмової гвинтiвки, з легованою сталлю.
  Тож у стрiлецькiй зброї нiмцi стали отримувати перевагу. Але їм теж потрiбен був час, щоб автомат переозброїв усi вiйська.
  А ось у пiдводному флотi, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на мiсяць, у нiмцiв справдi немає рiвних.
  З'явилися дуже швидкiснi пiдводнi човни на перекисi водню. Прискорилися роботи та в ядернiй програмi. Добре, що ресурсiв дуже багато. I навiть помилка нiмецьких фiзикiв, що графiт не пiдходить як сповiльнювач не виявилася катастрофiчною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кiлька, зокрема й у Африцi.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистiв запрацював у груднi 1942 року. Навiть дещо ранiше, нiж у американцiв. У них пiсля поразок на Тихому океанi почалися серйознi розбiрки. I фiнансування ядерної програми помiтно урiзали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гiтлером Тотальної Вiйни i введення на окупованих територiях загальної трудової повинностi. Масованi удари Фау-1 по Лондону не виправдали себе. Англiйцi навчилися частково вiдбивати такi удари, але нiмцi брали кiлькiстю.
  А ось пiдводна вiйна виявилася справдi згубною для Британiї. Випуск озброєнь на островi через нестачу сировини рiзко впав. Метрополiя опинилася на межi падiння. Крiм того, фашисти захопили Мадагаскар, а японцi разом з гiтлерiвцями вторглися в Австралiю i порiвняно швидко домоглися її капiтуляцiї.
  Хоча Сталiн i розумiв всю небезпеку вичiкувальної тактики, але залишався вiрним собi, не влазячи в бiйку. Нехай краще капiталiсти себе винищуть до кiнця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недолiки. Користуючись величезними ресурсами, Третiй Рейх уже готував вiйну i проти СРСР. Випуск танкiв у Третьому Рейху досяг у 1943 роцi в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохiдки зовсiм слабкi. "Фердинанди", "Джмелi", "Ягдпантера". Враховуючи, що нiмцi майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалi вiдбувалося вже вдвiчi швидше, нiж у Червоної армiї. I кiлькiсний розрив у технiцi на користь СРСР почав скорочуватися.
  У якiсному вiдношеннi, у фрицiв з'явився "Королiвський тигр" за вагою подiбний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навiть дещо перевершує за рахунок якостi снаряда та сильнiшим лобовим бронюванням. Ну, а надважкi радянськi КВ-5 i КВ-4 виявилися дуже технiчно ненадiйними, особливо їхня ходова частина. Тож бойове використання подiбних монстрiв опинилося пiд сумнiвом.
  А Сталiн ще наказав створити КВ-6 iз сiмома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настiльки важкою та довгою, що її i на поїздi не провезеш, нi в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цiлком вдала, але слабша в лобовому бою, нiж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 i КВ-2 можна порiвняти з нiмцями за вагою, але в боданнi "Пантерам" i "Тиграм" поступаються. Нiмецький Т-4 зрiвнявся з тридцятьчетвiркою в бронюваннi i перевершив озброєння, оглядовiсть i оптику, i це при рiвнiй вазi, або навiть меншiй, якщо порiвнювати бiльш важкi модифiкацiї.
  Коротше фриця пiдтягнула i якiсть на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу i як авiацiя. Як i Ю-488, найкращий чотирьох моторний бомбардувальник. А за ними й реактивнi моделi. Такi як Ю-287 та "Арадо".
  У вереснi 1943 року гiтлерiвцi зрештою здiйснили успiшну висадку в Британiї. Пiсля двох тижневих боїв - Англiя капiтулювала. I хоча Черчiлль утiк у Канаду, результат вiйни у країнах здавався наперед вирiшеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника i побоюючись зростаючої могутностi Третього Рейху, попросив миру.
  Гiтлер пiсля обговорень зi своїм оточенням поставив США умову: вiдмова вiд ядерної програми та визнання всiх завоювань Японiї та Третього Рейху. А також виведення вiйськ з Iсландiї, яку фрицi i так уже фактично обклали пiдводним флотом. Контроль Країни Вранiшнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крiм того, Гiтлер вимагав матерiальної компенсацiї для Третього Рейху та Японiї за всi руйнування, i вiйськовi витрати завданi США та Британiєю.
  Хоча умови мири i виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресi та сенатi.
  Велику роль у поступливостi США вiдiграли натяки Сталiна, що не проти приєднатися до коалiцiї держав осi, i як мiнiмум готовий вiдвоювати Аляску.
  Перемiг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузiазм i емоцiї. Крiм того, у нiмцiв ядерна програма розвивалася швидше, американською i це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. Але фюрер хотiв тепер покiнчити з СРСР.
  Несподiвано вичiкувальна тактика Сталiна та його вiрнiсть справi свiту у всьому свiтi зiграло зловiсний жарт. Проти Йосипа опинився Третiй Рейх i Японiя з усiма ресурсами Схiдної пiвкулi, включаючи i Австралiю, i деякi плацдарми i на Захiдному свiтлi.
  Країна Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цiлком могла вiдкрити i другий фронт. Гiтлер активно формував колонiальнi вiйська, i iноземнi легiони. Заодно зростав i випуск озброєнь.
  У першiй половинi 1944 року випуск танкiв та САУ у Третьому Рейху досяг i перевищив сто машин на день. Пантера-2 за рiвнем обiйшла всi радянськi машини. З'явився i досконалiший нiмецький танк "Лев", а невдовзi i "Королiвський лев".
  I головне серiйно розвинулася реактивна авiацiя. У вiдповiдь у СРСР у серiю пiшли танк Т-34-85 та IС-1 та IС-2, серiю КВ теж нiхто з виробництва не знiмав. Наймасовiшим серiйним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Бiльш важкi моделi випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кiлькостях. I нiмцi не хотiли сильно гнати ваги при радянських дорогах i Сталiн став вiдчувати недовiру до серiї КВ, та й IСи вийшли надто сирими.
  Однак нiмецька "Пантера"-2 з 88-мiлiметровою гарматою калiбру 71 Л перевершувала Т-34-85 у бронебiйнiй силi гармати, у лобовому бронюваннi та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостях iз двигуном у 900 кiнських сил та вагою 47 тонн. Навiть коли вага нiмецького танка зросла до 50,2 тонн, i це виявилося не смертельно.
  А реактивної нiмецької авiацiї зовсiм не було гiдного опонента.
  Гiтлер вирiшив, що краще не тягнути гуму, i розпочав вiйну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та iноземних дивiзiй, i сто двадцять дивiзiй сателiтiв. На боцi Третього Рейху виступили Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Фiнляндiя, Швецiя, Iталiя, Португалiя, Iспанiя, Болгарiя, Аргентина, Туреччина.
  Нiмцi також використовували у Вермахтi величезну кiлькiсть iноземцiв та хiвi. Загалом Третiй Рейх лише у першому ешелонi жбурнув у бiй дванадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, з яких нiмцiв за нацiональнiстю не бiльше сорока вiдсоткiв. Сателiти додали ще мiльйони три. Загалом у першому ешелонi майже шiстнадцять мiльйонiв пiхоти, танкiв близько тридцяти трьох тисяч, лiтакiв понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат i мiнометiв близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув тринадцять iз половиною мiльйонiв солдатiв, але частину сил довелося тримати Далекому Сходi та внутрiшнiх округах. У першому ешелонi було вiсiм мiльйонiв солдатiв, близько тридцяти тисяч танкiв, майже сорок тисяч лiтакiв, близько двохсот тисяч гармат та мiнометiв.
  Таким чином на сторонi Третього Рейху є подвiйна перевага у пiхотi, та п'ятикратна у мобiльностi сили, у бiльш якiсному автоматi. Щоправда, СРСР багато кулеметiв, майже паритет.
  Рiзниця в танках не велика, але вiдсоток застарiлих машин у СРСР вищий, як i танкiв раннiх випускiв.
  Реактивна нiмецька авiацiя не має опонента, та й гвинтовi лiтаки у Третього Рейху бiльш швидкiснi i краще озброєнi. Щоправда, радянськi машини перевершують у горизонтальнiй маневреностi.
  В артилерiї та мiнометах найближче спiввiдношення сил до рiвностi. I кiлькостi та якостi.
  Правда флот у Третього Рейху особливо пiдводний, багаторазово сильнiший за радянський. Як i в Японiї.
  Крiм того, у гiтлерiвцiв є вже балiстичнi ракет класу А в серiйному виробництвi, i злетiли першi дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнiшими, i Сталiн цiлком резонно готував, хай i iз запiзненням оборону. Але багато чого не встигли. Лiнiя Сталiна виявилася недостатньо вiдновлена, а найголовнiше вiйська недостатньо навченi тримати оборону. Хоча їх вiдчайдушно перевчали.
  Лiнiя прикордонна Молотова, за три роки фори була в цiлому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, i не мала достатньої глибини. Крiм того, Сталiн наказав будувати i третiй ешелон за Днiпром, але й це було розпочато лише пiсля капiтуляцiї США.
  Щоправда, окрiм радянських вiйськ можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельнiсть довели до мiльйона солдатiв i ополчення. Це близько чотирьох мiльйонiв людей лише у захiдних мiстах. Хоча звичайно їхня боєздатнiсть набагато гiрша, нiж регулярних частин.
  Нiмцi, як i реальної iсторiї, завдали основного удару в центрi, пiдсiкання Бiлостоцького виступу та Львiвського кулака. Найпершi днi боїв показали, що нiмцi, незважаючи на велику кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв, ведуть наступ бiльш-менш злагоджено. А ось радянськi вiйська часто губляться.
  Крiм того, боєздатнiсть українських частин виявилася сумнiвною. Багато дезертирiв i тих, хто здався в полон у першi днi вiйни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. I тут Сталiн припустився помилки, заборонивши вiдхiд частин на основну лiнiю i вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але iз запiзненням. Нiмцi змогли захопити Мiнськ вже 28 червня, проламавши лiнiю Сталiна у центрi.
  плутанина тiльки посилювалася. 30 червня траплялося очiкуване вступ у вiйну Японiї та її сателiтiв. Так про перекидання вiйськ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив нiмцiв у центрi все розширювався. Виник величезний пролом, який вiдчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися i 16 липня увiрвалися до Смоленська.
  Кинувши в бiй усi готiвковi резерви, i ставлячи пiд рушницю ополченцiв Сталiн та Жуков змогли призупинити наступ фрицiв у центрi. Але Гiтлер повернув вiйська на пiвдень. Фашисти створили величезний котел у Києвi та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленiнград, вторглися до Криму. Хiд бойових дiй дуже сильно скидався на 1941 рiк, наче невiдступна карма. Але вiдмiнностi були досить iстотнi. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженнi деякi вiльнi резерви, а зараз усе було й так мобiлiзовано. I коли у жовтнi пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гiтлерiвцi до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталiна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на вiдмiну вiд реальної iсторiї, мали значну чисельну перевагу. У них вистачило дивiзiй для обходу Москви з Пiвночi та пiвдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по рiзних напрямках.
  Реально в 1941 роцi Сталiн пiсля мобiлiзацiй отримав над Вермахтом перевагу в кiлькостi особового складу, а лiтакiв i танкiв у нього було вчетверо бiльше, нiж у Третього Рейху вiд початку вiйни. I зроблено за першi п'ять мiсяцiв вiйни технiки СРСР у реальнiй iсторiї бiльше.
  Але тепер i гiтлерiвцi всi козирi, на сторонi i кiлькiсть i якiстю озброєнь i особового складу. А у Червоної армiї тi ж болячки як i 1941 року. У тому числi не бажання українцiв, прибалтiв та багатьох малих народiв вмирати за радянський лад. Масовi зради та перебiг постраждалих вiд репресiй, розкулачених та iнших скривджених усiх мастей. У тому числi й iдейних ворогiв радянської влади.
  А те, що нiмцi ще й перемогли Захiд, лише збiльшує кiлькiсть зрадникiв.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а нiмцi захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталiнграда.
  Зима 1944 року на бiду не така морозна i снiжна як 1941. Москва втiм, героїчно протрималася до кiнця грудня 1944 року. Але виявилася, зрозумiло, взята. Сталiнград загинув у сiчнi 1945 року, i бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня нiмцi та їхнi сателiти повнiстю захопили Кавказ та Бакинськi нафтовi свердловини.
  Далi наступ iшов Волгою. На Саратов, на Куйбишева, i далi Оренбург i Казань.
  Сталiн утiк у Свердловськ. У травнi впала Казань. Влiтку нiмцi та японцi продовжили рух у глибину Росiї. Опiр радянських вiйськ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталiн нарештi погодився на капiтуляцiю. В обмiн на власне життя та свободу.
  Друга свiтова вiйна завершилась. Але свiт панував недовго. Провiвши випробування ядерної зброї, Гiтлер переконався у його феноменальнiй руйнiвнiй могутностi.
  Тепер виходило, що Японiя та США все ще стоять на шляху до свiтового панування Третього Рейху. I хоча фюрер завоював бiльше землi, нiж Чингiсхан, Олександр Македонський, Наполеон, iмператор Троян, i Сулейман Чудовий разом узятi, вiн вирiшив розгромити i Японiю.
  Через три роки пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни сто балiстичних, мiжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранiшнього Сонця.
  А потiм почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Нiмцi порiвняно швидко захопили володiння Японiї в Азiї, а саму метрополiю зрiвняли iз землею атомними бомбами.
  Бiльше тривалий опiр чинили тихоокеанськi володiння Японiї. Але до червня 1949 року все було скiнчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим бiльше, привiд був. Американцi всупереч угодi все ж таки розробляли ядерну зброю i провели її таємне випробування.
  Гiтлер розпочав вiйну 1 сiчня 1950 року, скинувши на новий рiк вiдразу триста ядерних ракет.
  Нищiвний ядерний удар знищив сто найбiльших американських мiст i вбив кiлька десяткiв мiльйонiв людей. Додалося ще один найбiльший злочин Адольфа Гiтлера до найдовшого списку, найодiознiших злочинiв.
  Потiм почалося вторгнення до Канади, i з пiвдня разом iз Латино-Американськими диктатурами. Американцi були ослабленi та шокованi, але билися вiдчайдушно. Вони розумiли, що поразка їм означає - лише рабство i повiльну, болiсну смерть.
  Тому це була найвiдчайдушнiша з усiх вiйни. I тривала вона ще бiльше року, змусивши Третiй Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядiв, i перетворити багато родючих земель на радiоактивну пустелю.
  Але мети все-таки досягнуто i останнiй противник Третього Рейху повалений. А за цим почався процес так званої свiтової глобалiзацiї. Єдиною свiтовою валютою стала нiмецька марка. Навiть формально незалежнi країни були зведенi до рiвня колонiй Третього Рейху, за збереження лише обмеженого мiсцевого самоврядування.
  Євреї та цигани були поставленi поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масовi чистки, i лютувала. Настав справжнiй жах - година дракона. Або навiть точнiше, епоха. Фюрер будував справжню всесвiтню тоталiтарну iмперiю iз претензiєю космiчної експансiї.
  1959 року пiд час святкування сiмдесятирiччя фюрера вiдбулася офiцiйна коронацiя, всесвiтнiй плебiсцит - який узаконив титул суперiмператора. А коли Адольф Гiтлер помер у 1967 роцi, його титул та влада успадкував син.
  Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Мiсяцi та на Марсi з Венерою, i активно готувалася до експансiї, до зовнiшнiх зоряних свiтiв... Фашисти хотiли вселенської iмперiї - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю свiтобудову. I ось 2001 року розпочалася перша мiжзоряна експедицiя з п'яти зорельотiв, якi прямували до Альфа-Центавра. Полiт тривав десять рокiв, поки досягли зiрки, i стiльки ж пiшло назад. 2037 року зорельоти вперше змогли перевищити швидкiсть свiтла.
  Настав перiод зоряних вiйн. Точнiше поки що людство не зустрiчало своєму шляху будь-яких серйозних форм життя. Але у фантастицi така тема була дуже модною. I моделювалися подiї пiд космiчну та круту.
  
  ЯКЩО ПУТIН НЕ СТАВ БИ ПРЕЗИДЕНТОМ РОСIЇ
  Торiшнього серпня 1999 року Єльцин запропонував нову кандидатуру посаду прем'єра, заразом оголосивши Путiна офiцiйно наступником. Але Зюганов i його оточення вирiшили: на вибори йти краще в думi, але поторгуватися, нiколи не завадить. А раптом, щось та отримаємо?! Та й увага ЗМI переключиться на Держдуму, а вiд блоку Вiтчизня вiдтягнути голоси, та iнформацiйна увага не завадить.
  Коротше кажучи, всi три лiвi фракцiї консолiдовано виступили проти кандидатури Путiна. А Зюганов ще й звинуватив у корупцiї колишнього заступника Собчака. Бiльша частина фракцiї "Яблуко" теж не пiдтримала кандидатуру наступника Єльцина. Коротше кажучи, з першого разу твердження не вiдбулося i виникла напружена пауза. Єльцин пробурчав щось невиразне. Погрозив, думi... I запропонував на посаду прем'єра Михайла Кастьянова.
  Новий кандидат також влаштовував олiгархiв. Але мiг бути неприємний думi.
  Комунiсти поторгувалися, помчали щось невиразне. Вдруге Кастьянова вiдхилили. Але в третiй ... Чим чорт не жартує! Ну, не захотiли, хай i на короткий час втрачати свої теплi, насидженi мiсця комунiсти. I затвердили Михайла Кастьянова iз третьої спроби.
  Так i змiнився перебiг iсторiї.
  Бойовикiв iз Дагестану видавили. Але штурмувати ваххабiтськi села не стали. У свою чергу, i Басаєв не став наступати на Дагестан. Михайло Кастьянов зустрiвся з Масхадовим та пообiцяв останньому допомогу.
  У Чечнi, втiм, назрiвав конфлiкт. Басаєв звинуватив Масхадова у зрадi. Салман Радуєв та Хаттаб приєдналися до нього. Почалася громадянська вiйна. Масхадова пiдтримали помiрнi польовi командири та Росiя. Басаєва пiдтримували радикальнi угруповання. Захiд на словах був за Масхадова.
  Бойовi дiї йшли зi змiнним успiхом. Кадиров i Ямадаєв стали на бiк Масхадова.
  Чаша вагою вагалася в той чи iнший бiк. Чеченцi та безлiч iноземних найманцiв билися. Росiя своїх вiйськ не вводила.
  Вибори до Держдуми вiдбулися, як i реальної iсторiї 17 грудня 1999 року. Партiя влади спробувала створити блок Єднiсть. Але вiн не досяг великого успiху, i лише насилу подолав п'ятивiдсотковий бар'єр.
  У парламент пройшли: перше мiсце блок комунiстiв "За перемогу", далi "По батьковi - вся Росiя" на чолi з Примаковим, потiм ЛДПР Жириновського (цю партiю активно пропiарили прокремлiвськi ЗМI, i це спрацювало!), четверте мiсце посiло "Яблуко". Далi "Єднiсть" на чолi з Шойгу, i шосте останнє на межi п'ятивiдсоткового бар'єру "Союз правих сил".
  Дума вийшла досить строкатою, але комунiсти не втримали свого домiнування. Хоча й мав найбiльше. Але багато пройшло одномандатними округами i прихильниками Примакова, майже наздогнавши лiвих. ЛДПР майже не зазнала втрат, але все ж таки зменшилося на кiлька мандатiв. Щоправда, зате по одномандатних округах пройшли деякi бiзнесмени та кримiнальнi авторитети до парламенту. Яблуко зменшилося сильнiше. Новi партiї з'явилися: УПС та "Єднiсть".
  Почалася передвиборча кампанiя у президенти. Кастьянов став офiцiйним наступником i йшов вiд партiї влади. Висунулися також Примаков, Зюганов, Жириновський, Явлiнський, Лужков та iншi.
  Така ось пiшла розважання.
  Вибори мали iнтригу. Зокрема основнi лiдери Примаков, Лужков, Зюганов йшли нiздря в нiздрю. Але до них швидко наблизився Кастьянов. Його дуже активно розкручували ЗМI прокремлiвської орiєнтацiї, а такi домiнували на телебаченнi. Крiм того, Кастьянов змiг домовитися з Гусинським, i той став пiарити за певну плату кандидата вiд Кремля.
  Мер Москви Лужков пiд тиском слiдчих прокуратури погодився на прем'єрство при президентi Кастьяновi. I зняв свою кандидатуру на користь представника Кремля. Жириновський теж дуже хотiв посади, за царя. Але кремлiвськi аналiтики вирiшили зберегти його на другий тур. Примакова рясно поливали брудом.
  На виборах у другий тур вийшли Зюганов та Кастьянов. Причому комунiст номер один навiть зiбрав бiльше голосiв, нiж у прем'єра. Але у другому турi Жириновський, котрий посiв четверте мiсце, отримав посаду секретаря ради безпеки. А Примаков, який обiйняв третє, був висунутий на посаду голови конституцiйного та верховного суду. Явлiнський отримав посаду першого вiце-прем'єра економiки. Коротше кажучи, всi навалилися на Зюганова. Але в другому турi Кастьянов перемiг насилу. Рiзниця всього в три вiдсотки, та й тi сфальшованi.
  Але Єльцин остаточно пiшов, i настало нове життя.
  У Чечнi спалахувала громадянська вiйна. Басаєв та Хаттаб не пiддавалися. Росiя допомагала Масхадову, але свої вiйська не задiяла. Цiни на нафту зростали, економiка зростала. 11 вересня 2001 року стався теракт у Нью-Йорку. I розпочалася вiйна Америки в Афганiстанi. А потiм i в Iраку.
  Але цiни на нафту продовжували зростати. Економiка Росiї пiднiмалася. 2004 року Кастьянов впевнено перемiг у першому ж турi. А комунiсти програли вибори у думу. Втiм, Зюганов був другим i цього разу. Пiднiмалася економiка досить швидко. У Чечнi вiйна тривала, але Масхвадову вдалося захопити основнi населенi пункти, i боротьба перейшла партизанську фазу.
  Економiчне зростання в Росiї супроводжувалося i збiльшенням вiйськової могутностi. Але стосунки з Америкою залишалися дружнiми. Кастьянов уникав антизахiдної риторики, i прагнув добросусiдських вiдносин. Пiсля закiнчення термiну президентських повноважень новим президентом було обрано Олега Дерибаско. Найбiльший олiгарх продовжив колишнiй курс Кастьянова та лiбералiв.
  Вiдносини з Америкою залишалися дружнiми. Мало того, Росiя навiть вступила до НАТО. Дерибаско змiцнив свою владу. Але через економiчну кризу ситуацiя у країнi погiршилася. На виборах 2012 року Зюганов зумiв знову вийти у другий тур. Але зазнав поразки у другому. Дерибаско ухвалив низку законiв, що обмежують дiяльнiсть комунiстiв. I провiв поправку до конституцiї, яка скасовує обмеження президента на два термiни поспiль.
  Комунiстiв до виборiв 2016 року не допустили, i Дерибаско було переобрано на третiй термiн у першому ж турi. Водночас Росiя вела разом iз Америкою бойовi дiї у Сирiї. Вiдносини мiж Заходом та Росiєю дружнi. А зарплата в доларах вже перевищила 1200. Водночас у Росiї пройшла компанiя зi знесення пам'ятникiв Ленiну, а мумiю вождя винесли з мавзолею.
  Це все назвали: Ленiнопад. Ленiна, щоправда, поховали разом iз матiр'ю по-людськи. Рiвень життя Росiї продовжував зростати. Телебачення було цiкавим. Iснувала багатопартiйнiсть, але домiнувала "Єдина Росiя". ЗМI щодо вiльнi та iнодi пощипували Дерибаско. Держдума навiть набула деяких додаткових прав. Зокрема, депутати могли двома третинами голосiв зняти окремого мiнiстра, i двiчi протягом трьох мiсяцiв винести вотум недовiри. Але це практично нiчого парламенту не давало, так право призначати i знiмати всiх мiнiстрiв залишалося за президентом. Крiм того, парламент отримав право двома третинами голосiв присвоювати нагороди. I насамперед нагородження посипалися на Олега Дерибаску. Вiдносно молодий у сорок рокiв став президентом Росiї, олiгарх не мав бажання будь-кому вiддавати свою владу. У зовнiшнiй полiтицi дотримувався проамериканського курсу, але iнодi робив критичнi висловлювання.
  Щодо режиму Лукашенко зайняв жорстку полiтику. Не визнав вибори президента Бiлорусiї у 2010 роцi. Ситуацiя в Бiлорусiї через економiчну кризу рiзко загострилася. Прокотилися масовi заворушення. А у вiдповiдь на репресiї Росiї та Захiд запровадили дуже жорсткi економiчнi санкцiї. Скiнчилося це у 2013 роцi вiйськовим переворотом, внаслiдок чого Лукашенка було повалено.
  Новим президентом Дерибаско поставив молоду жiнку Ольгу Карач. Бiлорусь увiйшла до рублевої зони. А на референдумi серпня 2018 року остаточно приєдналася до Росiї. Що ще бiльше змiцнило авторитет Олега Дерибаски. У 2020 роцi на виборах президента Росiї за чинного главу держави проголосувало понад 90 вiдсоткiв. Заробiтна плата перевищила пiвтори тисячi доларiв. А 2021 року вiдбувся перший полiт на Марс. Вiн тривав майже рiк i виявився сенсацiйно успiшним. У Казахстанi пройшли пiсля вiдходу Назарбаєва масовi заворушення, i забрала собi шiсть росiйських областей. Ще бiльше розширивши iмперiю.
  Китай же впав у стан стагнацiї. I виникла в ньому криза надвиробництва.
  Почалися хвилювання та вимоги демократизацiї. Справдi, однопартiйна система всiм набридла. Як i палична дисциплiна. Людям хотiлося бiльшої волi. Та й населення Китаю занадто багато. На всiх не вистачало. Тож спалахнула революцiя, яка переросла у громадянську вiйну. I потекла кров... I маса вбивств, жертв та руйнувань.
  Китай почав розвалюватися.
  
  ЛЕНIН ПРЕЗИДЕНТ США
  1 сiчня 1938 року. Володимир Iллiч Ленiн нервово мiряє кроками величезним кабiнетом у Бiлому домi. Ситуацiя в усьому свiтi загострюється. Слiдом за Iспанiєю комунiсти досягли успiху у Францiї.
  Росiя, якою править генералiсимус, i президент Корнiлов уже ясно дала зрозумiти, що не дозволить проводити експансiю бiльшовизму до Європи. П'ятсот дивiзiй у десяти мiльйоннiй росiйськiй армiї - це зовсiм не жарт!
  Володимир Iллiч це розумiє. I пропонує тактичну спiлку Британiї проти Росiї.
  Англiйцi завжди стався вкрай насторожено до росiйської експансiї. Але радикальний комунiзм їх лякав ще бiльше. Треба було вбити клин мiж ними та Росiєю.
  Ленiн готувався прийняти мiнiстра оборони Черчiлля i заразом надати англiйцям - доказ непохитної могутностi США.
  А для початку плiшивий диктатор заслухав доповiдь про нову зброю - горезвiсна "атомна бомба".
  Оппенгеймер витримав доповiдь у дуже стриманих тонах. Та вже є успiхи i навiть запущено атомний реактор, але до появи атомної бомби ще дуже далеко. Головна проблема отримання збагаченого урану та плутонiю. Крiм того, i це новина не зовсiм приємна - коштуватиме одна така бомба буде як кiлька лiнкорiв. Так, що ще питання - чи варто витрачатися на одну велику бомбу - якщо можна зробити сто тисяч маленьких?
  Ленiн малорослий, плешивий, але все ще не втратив рухливостi старий (шiстдесят сiм рокiв втiм - це ще далеко до глибокої старостi!), енергiйно походжаючи великим холом кабiнету - зауважив:
  - Ви товариш не розумiєте дiалектики! Та бомба поки що буде ще дорога, але потiм її вартiсть iз переходом на серiйне виробництво знизиться на архi порядок!
  Оппенгеймер несмiливо зауважив:
  - I росiяни не сидiтимуть, склавши руки!
  Наслiдував логiчний i жорсткий висновок вiд Володимира Iллiча:
  - Значить треба випередити їх за всяку цiну!
  Тут чорношкiрий помiчник Оппенгеймера як заспiває:
  - Адже нам потрiбна перемога! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Оппенгеймер вклонився президенту США Ленiну i прогарчав:
  - Ви генiй! Зрозумiло, ми за цiною не постоїмо i випередимо росiян, але нам потрiбнi грошi!
  Ленiн впевнено промовив, постукуючи пiдборами, туфель iз крокодилячої шкiри:
  - Грошi будуть!
  - I раби!
  Володимир Iллiч вимовив iсторичну фразу:
  - Я не обмежую вас у коштах! Я обмежую вас у часi!
  Шестернi командної та адмiнiстративної машини iмперiї США закрутилися.
  Але це не найголовнiше. Володимир Iллiч як нiхто iнший розумiв - щоб перемогти Росiю - треба пiдiрвати її зсередини.
  Володимир Iллiч поморщив свiй високий, у довгих, нерiвних зморшках лоба i енергiйно знявши трубку з телефону, заходився набирати Даллеса.
  Коли головний шпигун пiдiйшов до апарату, Ленiн виючи на повну горлянку оглушливо прокричав:
  - Нам потрiбна людина, рiвним або принаймнi не багатьом, що поступається менi в умiннi бунтувати, обманювати i спокушати народ!
  Даллес дуже впевненим тоном вiдповiв:
  - Така людина менi вiдома Володимир Iллiч!
  Ленiн, пiдскакуючи, немов чортик ревiв:
  - То хто ж вiн? Хто цей рукотворний генiй?
  Даллес, розтягуючи стилю на розспiв, сказав:
  - Йосип Вiссарiонович Сталiн! Ви його, мабуть, знаєте Володимир Iллiч!
  Ленiн пiдморгнув сам собi у дзеркало iз позолоченим i дiамантовим обрамленням i проревiв:
  - Це кухар готує лише гострi!
  Даллес, впевнено усмiхнувшись, пiдтвердив:
  - Але саме такий, нам i потрiбний!
  Ленiн знову пiдморгнув i рикнув:
  - Дай Сталiну все, що вiн просить. I пообiцяйте йому мiсце цього архi нiкчемного генералiсiмуса Корнiлова!
  Даллес оглушливо гаркнув:
  - Буде виконано Володимир Iллiч!
  Та вже, звичайно, Сталiн кумир мiльйонiв. I генералiсимус альтернативного шляху.
  Курська дуга не вiдбулася
  Ось цiкава АI, в якiй Гiтлер, як вважають, медiумом вiдчув. Що нiмцi зазнають поразки, в останнiй момент вiдмовився вiд наступу на Курськiй дузi. I це призвело до того, що артпiдготовка радянських вiйськ пройшла даремно.
  Нiмцi засiли в оборону. I посилили себе у Сицилiї. Сталiн все ще вичiкував. У липнi запеклi бої лунали в Сицилiї. Вони завершилися поразкою союзникiв, якi зазнали великих втрат. Сталiн почав наступ, лише 30 серпня. Коли вже всi термiни спливли. А союзники на Сицилiї втратили десятки тисяч убитими та полоненими. Наступ радянськi вiйська розпочали i на Орловському та на Харкiвському напрямку. Бої розгорнулися вкрай запеклi. Нiмцi билися вiдчайдушно, i загалом умiло. На пiвднi, де був Майнштейн, та сильнiшi нiмецькi вiйська - Червона армiя взагалi не змогла просунутися.
  Дещо кращi справи були на Орловському напрямку. Там нiмцi були трохи слабшi, але ним керував лев оборони Модель. В оборонних боях "Пантера" показала себе чудовим винищувачем танкiв.
  Дуже ефективний, виявився i "Фердiнанд". Радянськi вiйська просувалися вкрай повiльно. Або наприкiнцi листопада цiною величезних втрат взяли Орел. Таким чином, виступ виявився зрiзаним.
  Взимку нiмцям довелося важче... Їх давили i в центрi, i на пiвднi, i на пiвночi.
  Але в центрi фашисти, вправно органiзуючи оборону, встояли. На пiвднi Майнштейну вдалося впiймати радянськi вiйська у пастку. I завдати важкої шкоди. На пiвночi нiмцi були напоготовi, а радянських сил не вистачило, щоб розвинути успiх i зняти блокаду з Ленiнграда. Зимовi бої виявилися неоднозначними.
  
  ЯКБИ США I БРИТАНIЯ ПIД ЧАС ДРУГОЇ СВIТОВОЇ ВIЙНИ БУЛИ Б ВIДРЕЗАНI
  Так i настав непереборний вплив, який вiдключив союзнi сили з 1 сiчня 1943 року. Пошарпаний корпус Роммеля зупинився на кордонi з Лiвiєю. I всi бомбардування фашистської Нiмеччини припинилися. Спроби летiти у бiк Лондона також оберталися провалами. Нiмецькi лiтаки не розбивалися, але вiдкидалися. Сталося ранiше небачене диво, розподiл свiту теомагiчною силою.
  Однак спочатку нiмцям це не надто допомагало. Сталiнград, точнiше угруповання Паулюса у ньому, мабуть, вже не врятувати. I радянськi вiйська впевнено просувалися вперед. Успiшно пройшов наступ Воронежем та iнших напрямах. Майже як у реальний термiн Червона армiя звiльнила Курськ, Бiлгород, Харкiв.
  Однак пiсля перекидання загартованих дивiзiй Роммеля з Африки i тих сил, якi в реальнiй iсторiї були теж без жодної користi кинутi в Алжирськi та Тунiськi пустелi знаменитий контрудар Майнштейна помiтно виграв у силi. Оскiльки в ньому взяло участь значно бiльше нiмецьких сил, особливо авiацiї.
  Та й тридцять новеньких "Тигрiв", що без толку загрузли в Сахарi, виявилися зовсiм не зайвими.
  Тут i вiдбулася перша iстотна розбiжнiсть iз реальною iсторiєю. Майнштейн завдав контрудару на чотири днi ранiше i маючи набагато бiльше сил, просувався швидше. Харкiв було вiдбито на дев'ять днiв ранiше, Бiлгород на дванадцять, причому з ходу, а головне було взято Курськ, який у реальнiй iсторiї фрицям не пiддався.
  Кiлькiсть нiмецьких сил виявилася задiяною значною. Нiмцi використовували i перекинутi резерви з Францiї, практичнi всi боєздатнi танковi частини та головна авiацiя. Як не крути, але майже половину Люфтваффе вiдволiкав Захiдний фронт, тож значнi сили у повiтрi у ворога додалися. I це сказав на ходi нiмецького схожого на удар серпа контрнаступу.
  Та й Майнштейн у реальнiй iсторiї переграв радянських генералiв, а тут у нього на двадцять дивiзiй бiльше сухопутних сил i з урахуванням концентрацiї ресурсiв утричi бiльше за лiтаки. I Фокке-Вульф зовсiм непоганий при грамотному використаннi: швидкiсть велика, потужне озброєння. Що значно Ф-190 найефективнiший за чисельної переваги. Так як його потужне озброєння дозволяє збити лiтак з одного заходу, а вiн може пiти за рахунок високої швидкостi пiкiрування.
  Радянськi вiйська зазнали тактичної поразки, i залишили Курськ, багато солдатiв i офiцерiв потрапило в оточення. Частково однi загинули, iншi, щоправда, меншiсть потрапили в полон, багато хто й вирвався, втративши правда технiку.
  Втрати радянськi вiйська зазнали колосального i настання їх виявилося зупинено. Але й нiмецькi танки не могли розвинути успiх через весняне бездорiжжя.
  Виникла тимчасово рiвновага сил.
  Однак у вiйну могла вступити i нова сила Японiя. У самураїв теж руки розв'язанi. Америка не доступна, але не атакує. Щоправда, поки сильна сухопутна армiя Японiї тисне на Китай. Тут у Чан Кайшi дуже складне становище. Чи намагатися домовитися з японцями, чи воювати, але вже не отримуючи пiдтримки грошима та зброєю зi США, Британiї та iнших країн.
  Природно, нiмцi прагнули вiдкриття другого фронту, щоб вiдволiкти частину сил противника зi сходу. Все ж таки в них втрати були зазнанi вiдчутнi. Особливо багато сил забрав Сталiнград. Радянськi вiйська теж втратили дуже багато, i частина й вiйськ опинилась у Харкiвському та Курському котлi.
  Фашисти збiльшували випуск озброєнь. Завдяки вiдсутностi бомбардувань, фрицi змогли збiльшити випуск танкiв на бiльш значну цифру, як i авiацiї. Бомбардування сильнiше заважали фашистам, нiж прийнято вважати. Тим бiльше в реальнiй iсторiї Нiмеччина збiльшувала випуск технiки багато в чому завдяки перебудовi економiки на вiйськовий лад i все бiльш активному використанню рабської працi, а не тому, що бомбили їх слабо.
  Нiмцi поки що вичiкували та будували новi танки, навчали екiпажi, роблячи ставку на сучасну технiку. Заодно залишалося вiдкритим питання, де розпочинати наступ? Курського виступу вже не було. А це природна зачiпка. А так i самi нiмцi, i Гiтлер вагалися. Була думка взяти штурмом Ленiнград. Хоча в цьому випадку довелося б прориватися через потужнi змiцнення.
  Повторно йти на Сталiнград нiмецьким генералам не хотiлося. Але вибiр прямо скажемо, не широкий. Хiба що наступати на саму Москву. Серед фашистських ватажкiв виникли серйознi розбiжностi. Майнштейн, Гудерiан i Роммель навiть висловилися в тому сенсi, що краще взагалi не наступати, а нехай росiяни поткнутися самi i залучимо їх у пастку.
  Альтернативний план передбачав розпочати наступ з Таманського пiвострова та з Ростова-на-Дону, це добре укрiплене мiсто фрицi змогли вiдстояти, перекинувши пiдкрiплення з Балканського угруповання, замiнивши свої окупацiйнi вiйська на болгарськi та iталiйськi.
  Фюрер, якому подобалися операцiї, коли вiйська прориваються за напрямами, що сходяться, все бiльше i бiльше схилявся до цього плану, але зволiкав з його реалiзацiєю. Зокрема танк "Пантера" виявився примхливим i часто ламався, тож були потрiбнi його доопрацювання. Нехай додаткове навчання екiпажiв. I "Тигрiв" фюреру хотiлося наштампувати якомога бiльше.
  Сталiн зрештою це набридло. Побоюючись, що другий фронт вiдкриє Японiя, що досягла великих успiхiв Пiвденного Китаю, чия чисельнiсть сухопутної армiї вже перевищила сiм мiльйонiв солдатiв i даних про зростаючий вiйськовий потенцiал Третього Рейху, вiн сам наказав почати наступ на Курському та Донбаському напрямку. Коливання Гiтлера, прагнення фюрера сформувати дивiзiї iз сотнями "Тигрiв" та "Пантер" призвели до попередження.
  Втiм, радянськi вiйська, розпочавши настання 7 липня 1943 року, самi не мали вирiшальної переваги в силах. Проти 6600000 радянських солдатiв i офiцерiв дiяло 5560000 нiмецьких вiйськ, близько мiльйона двохсот п'ятдесяти тисяч воїнiв сателiтiв. Муссолiнi пiсля зникнення загроза наступу iз заходу та пiвдня значно збiльшила кiлькiсть iталiйських вiйськ на сходi. Зросла i чисельнiсть iспанських пiдроздiлiв. Надiслав дивiзiю "добровольцiв" i Салазар. Воювали i французькi легiони, румуни, бiльш активно угорцi, албанцi, i з усiєї Європи iноземнi дивiзiї до СС.
  Таким чином, радянська армiя не мала переваги в чисельностi, але розмаїтiсть коалiцiї, знижувала якiсть сил противника. У танках та артилерiї у Червоної Армiї деяка чисельна перевага. Але поки, мабуть "Тигри" та "Пантери", поки що не мають собi рiвного по вогневiй потужностi та бронюванню опонента. Та й Т-4 отримав перевагу у вогневiй силi зброї над Т-34-76. Зате в СРСР є реактивна артилерiя, а в нiмцiв, незважаючи на наявнiсть розробок зокрема газометiв, це розвинуте слабко.
  У авiацiї приблизний чисельний паритет. Нiмецькi винищувачi МЕ-109 "Г", Фокке-Вульф сильнiшi, правда, нiж радянськi машини у озброєннi та швидкостi, але трохи слабшi у маневреностi. А досвiдчених та результативних асiв у Нiмеччини, на жаль, бiльше. Бомбардувальник Ю-188, мабуть, краще в льотних характеристиках, нiж ПЕ-2 та ТУ-3. I на озброєння став надходити Ю-288. Щоправда тiльки вiн почав впроваджуватися, як i МЕ-309.
  Але в будь-якому разi не маючи переваги в силi, Червона Армiя розгорнула наступ на заздалегiдь пiдготовлену оборону супротивника. I зiткнулася з наполегливим опором. Але радянськi вiйська наполегливi в наступi, не зважаючи на втрати, вони лiзли вперед. Хоча в середньому темп просування виявився i невисоким один-два кiлометри на день. Противник огризався i встигав окопуватися знову. Проте героїчне просування тривало. До середини серпня цiною великих втрат радянськi вiйська просунулися до ста кiлометрiв, пiдiйшли до Курська розгорнули запеклi бої за саме мiсто, пiдiйшовши ще й до Бєлгорода.
  19 серпня 1943 року Японiя, подолавши коливання, вiдкрила фронт Далекому Сходi. До цього часу зазнавши ряду поразок, режим Чан Кайшi пiшов на вигiдний для самураїв свiт. Японцi отримували контроль над важливими комунiкацiями, i позбавлялися необхiдностi вести важку партизанську вiйну в погано органiзованими, але дуже численними китайськими вiйськами. Натомiсть Чан Кайшi була обiцяна пiдтримка у вiйнi з Червоною Армiєю Мао Дзедуна. У Японiї вже з'явилися всi засоби для ведення вiйни з СРСР. I вони вирiшили не чекати дощової осенi i суворої сибiрської зими. Не кажучи про те, що Гiтлер вiйну США ще 1941 року оголосив, а самураї його не пiдтримали. Вiдкриття другого фронту в 1942 роцi могло б врятувати гiтлерiвцiв вiд нищiвного розгрому пiд Сталiнградом.
  Рiшення Японiї було цiлком очiкуваним. Тим не менш, у нападi на Владивосток самураї досягли тактичної раптовостi, i завдали серйозної шкоди радянському Тихоокеанському флоту.
  Нiмцi наприкiнцi серпня спробували контратакувати, використовуючи масу нових танкiв. Але їхнiй пiвденний контрудар змiг досягти лише вiдносних успiхiв. Радянське командування вже передбачало подiбну нагоду, вiдвело вiйська на вихiднi рубежi. Лише загальновiйськова 31-армiя потрапила в котел i здебiльшого виявилася знищена.
  Проте радянськi вiйська не досягли своєї мети i зазнали дуже значної шкоди, не зумiвши вiдвоювати територiї. Особливо багато було втрачено понад шiсть з половиною тисяч танкiв, проти близько восьмисот нiмецьких. У танковому парку чисельна перевага перейшла до гiтлерiвцiв. У вереснi нiмцi змогли зрiвнятися з СРСР у випуску лiтакiв по сотнi на день, а в листопадi приблизно в машинах, нарощуючи випуск "Пантери" до 650-700 танкiв на мiсяць. Тут велику роль зiграло використання ресурсiв окупованих країн насамперед Францiї, i навiть Бельгiї та Голландiї, де запровадили трудову повинность.
  Нiмцi з деяким запiзненням у вереснi розпочали давно запланований наступ з Ростова-на-Дону та з Таманського пiвострова. I натрапили на запеклу радянську оборону. А Японiя вела наступ на Монголiю, захопивши Улан-Батор та Примор'я. Але там просунувшись трохи.
  Це вiдвернуло значнi резерви i пiсля пiвтора мiсяця найзапеклiших боїв, нiмецькi угруповання з'єдналися. Але втрати фрицiв теж виявилися дуже суттєвими, i вони змушенi були зупинитися. Але цей тактичний успiх спровокував вступ у вiйну Туреччини та вiдкриття третього фронту в Закавказзi.
  Тепер доводилося вiдбивати й у цьому напрямi.
  До зими лiнiя фронту Далекому Сходi стабiлiзувати. Японцi просунулися в районi Примор'я вiд п'ятдесяти до ста двадцяти кiлометрiв, захопили бiльшу половину Монголiї разом з Улан-Батором, але їхнiй наступ зупинився. Турки пiдiйшли до Єревану та атакували Батумi, останнє мiсто їм вдалося захопити на двi третини. Самi нiмцi просунуся за осiнь не дуже. I поки що не опанували iнiцiативу.
  Вiйна ставала все бiльшою мiрою позицiйною, i затяжною. На виснаження i на технологiчну перевагу. За 1943 рiк СРСР збiльшив випуск лiтакiв у пiвтора рази з 25 тисяч до 37 тисяч. Фашистська Нiмеччина вiд понад 15 тисяч до 32 тисяч, бiльш нiж вдвiчi. В останнi мiсяцi року нiмцi зрiвняли свої показники iз радянськими виробничими результатами в лiтаках. I в танках i САУ теж - за якiсної переваги. Адже СРСР треба ще вiдбиватися i вiд Японiї. Крiм того, деяка кiлькiсть лiтакiв i танкiв виробляється в Iталiї, i в iнших країнах сателiтiв Третього Рейху. Нехай i не надто багато. Плюс ще нiмцi, користуючись вiдсутнiстю вiйни, стали добувати i постачати для своїх потреб нафту з Лiвiї.
  Так що поступово дефiцит енергоносiїв у Третьому Рейху слабшав. Крiм того, непоганим джерелом сировини обiцяли стати Африканськi Французькi володiння.
  Тож гiтлерiвцi могли себе постачати непогано. У вiдповiдь червонi конструктори Сталiну приготували новi типи танкiв з 85-мiлiметровими та 122-мiлiметровими гарматами. Нiмцi дещо пригальмували роботи над "Пантерою"-2. Нелегко отримати танк з потужним озброєнням, сильним бронюванням та вiдносно рухливий. А "Королiвський тигр" вийшов надто важким у 68 тонн. Щодо успiшної обiцяла бути лише модернiзацiя "Пантери". А танк Т-4, судячи з усього, свої можливостi вичерпав. Поступово з нового 1944 випуск цiєї машини став знижуватися. Щоб повнiстю припинитися у квiтнi.
  Радянське командування здiйснило кiлька наступальних операцiй взимку. I на Таманському пiвостровi, i в центрi, i на Ленiнградському напрямку, i пiд Курськом. Але нiде не вдалося досягти суттєвого успiху. Противник уже мав чисельну перевагу у живiй силi i в танках, i в авiацiї. Тiльки страх погоди змушувала фрицiв дотримуватися оборонної тактики.
  Негативну роль вiдiгравала й зросла дезертирiв i зрадникiв, i навiть те, що нiмцi розвинули висотну авiацiю, що ефективнiше займалася розвiдкою з повiтря.
  Крiм того, радянське командування дещо неправильно пiдходило до процесу концентрацiї сил. Зокрема сама тактика розпочинати наступну операцiю на iншiй дiлянцi ще до завершення попередньої, мала сенс за чисельної переваги. Як у першу свiтову вiйну розсмикуючи нiмцiв. Але якщо ворог тебе числом перевершує, то це заважало на окремiй дiлянцi здобути перевагу в силах.
  Якщо Сталiну вдалося б створити перевагу на окремiй дiлянцi фронту приблизно при спiввiдношеннi три до одного, то може i був би, досягнутий тактичний успiх.
  А так на однiй дiлянцi йде наступ, на iншiй готуються, а реально нiмцям та їхнiм союзникам легше вiдбивати. Тим бiльше вже з'явилися у фрицiв висотнi, швидкiснi розвiдники з чудовою оптикою, якi дозволяли вiдстежувати пересування вiйськ. А взимку маскуватися складнiше, а нiч не панацея, то у нiмецьких розвiдникiв з'явилися непоганi прилади нiчного бачення.
  "Королiвський тигр" як запланований танк прориву затримався iз серiйним виробництвом i виявився не зовсiм вдалим. "Пантера"-2, яку Гiтлер наказав посилити бронюванням до непробивностi IС-2, i встановити двигун в 900 кiнських сил, важила в 51 тонну, навiть з урахуванням установки алюмiнiєвого кожуха, що заощадив 800 кiлограм. Проте бортову броню з'явилася можливiсть посилити до 82 мiлiметрiв пiд рацiональним нахилом. Це зробило нiмецький танк не таким уразливим з бортiв, як колишнi моделi. Але знову "Пантера"-2 i "Лев"-2 у бiльш досконалiй компоновочнiй схемi поки що лише в процесi розробки.
  Проте за зиму нiмцi повнiстю взяли пiд контроль французькi володiння в Африцi, включаючи i "Петлю Нiгера". А там i нафта, i газ i боксити, i ще бiльшi запаси урану, особливо в Конго. Де Голля спiймали - без допомоги союзникiв вiн нiчого не коштував, а Скоррелi спрацював чисто та вмiло.
  Таким чином, до травня 1944 проблеми з нафтою були в основному вирiшенi. З Лiвiї вже всю йшли поставки, i залишалося тiльки бурити все новi й новi свердловини.
  Але у травнi нiмцi ще наступати були не готовi. Окрiм застарiлого за своєю конструкцiєю "Тигра" у них не було серйозного танка прориву. Правда "Тигр" вже вироблявся масового i завдяки високiй якостi бронi i товщинi бортiв, а також скорострiльнiй, точнiй гарматi мiг вiдiгравати роль нехай i не iдеального, але бiльш-менш стерпного танка, що зламує оборот вiйськ СРСР.
  Нiмецьке командування пiсля серiї суперечок повернулося до колишнього плану 1942 року. А саме розпочати наступ на флангах. Взяти в подвiйне кiльце Ленiнград i прориватися до Сталiнграда. Тим бiльше, пiсля того, як Вермахт залишив Ржевсько-В'яземський виступ, було втрачено зручний плацдарм для наступу на Москву. Тож до столицi вiдносно далеко.
  План гiтлерiвцiв теж не оптимальний, але... У Швецiї вiдбулися достроковi вибори до парламенту, де вражаючою перемогою здобули нацисти. Країна з населенням у вiсiм мiльйонiв чоловiк, i з розвиненою економiкою виявилася готовою вступити у вiйну проти СРСР. Найпопулярнiшою фiгурою став Карл Дванадцятий. Шведи жадали реваншу за колишнi поразки та приниження в ходi програної Петру першому та Олександру першому воєн. Таким чином проти СРСР уже воювала вся Європа. Причому Франко та Салазар вирiшили вступити у вiйну офiцiйно, що претендувати на свою частину видобутку. Лише одна Швейцарiя залишилася формально нейтральною, але вона вислала дивiзiю добровольцiв.
  Чисельна перевага виявилася на боцi нацистської коалiцiї. Крiм того, до середини травня 1944 року нiмцi вже мали в строю близько тисячi реактивних лiтакiв МЕ-262. Машини самої по собi є досить вдалою, але з недоробленими двигунами. Але поступово мотори пiдтягувалися, ставали потужнiшими, надiйними знижувалась витрата палива.
  Наступ почався на пiвднi. Фрiци намагалися повторити план, розроблений ОКВ ще для операцiї "Блау" в сiчнi 1942 року, але потiм самовiльно змiнений Гiтлером. Коли ведеш наступ на Сталiнград i з пiвдня i з пiвночi, за напрямками, що сходяться. Але спочатку тут нiмцям слiд прорватися до Дону. Фашистськi "Тигри" перейшли в атаку, але зiткнулися iз мiцною лiнiєю оборони. Просування фрицiв виявилося повiльним, вони загрузли в глибокоешелонованiй оборонi радянських вiйськ. Пройшовши за першi десять днiв лише 35-40 кiлометрiв у напрямку Воронежа.
  Потiм фашисти за два тижнi завзятих боїв просунулися всього на десяток кiлометрiв i через великi втрати були змушенi зупинитися.
  Бiльш успiшно розвивався наступ Пiвднi. Там вiйськ радянських менше, i обороняться складнiше. Численнi "Пантери", "Тигри", "Фердинанди" (ця САУ виявилася бiльш масовою через вiдсутнiсть стратегiчних бомбардувань!) та першi моделi "Ягдтигр" та особливо ефективної "Штурмтигр". Нiмцi вдалося прорвати першi лiнiї оборони та вийти на оперативний простiр.
  Одночасно наступ перейшла i японська армiя. Самураї збiльшили чисельнiсть свого танкового парку та їх новi середньої ваги машини, практично не поступалися у озброєннi та ходових якостях Т-34-76, а лобовiй бронi навiть перевершували, поступаючись втiм, у захистi з бортiв.
  Наступ Японiя вела в Монголiї, де важче витримувати оборону. Радянське командування зiткнулося з дефiцитом резервiв, вiдбиваючись попри всi три фронти. Та й втрати особового складу пiд час зимового настання були чималi.
  Наступ нiмцiв на Тихвiн, а фiнiв та шведiв з боку Бiломорканалу вiдбивався насилу. Просувалися фашисти повiльно, але майже безперервно. У серединi червня на пiвднi вiйська Майнштейна увiрвалися до Сталiнграда. Почалася друга Сталiнградська битва. А на початку липня пiсля падiння Тихвiна та Волхова, фiни, шведи та нiмцi з'єдналися - утворивши друге кiльце навколо мiста Ленiна.
  Таким чином, склалася вкрай важка ситуацiя для радянських вiйськових сил.
  Але Сталiнград Майнштейну не пiддавався. I це завадило нiмцям розвинути наступ у iнших напрямках. На пiвднi вони як у 1942 роцi дiйшли лише до Терської брами: загрузнувши пiд Грозним i Орджонiкiдзе. Тяжкi бої тривали i на Воронезькому напрямку. До вересня радянськi вiйська змушенi були вiдiйти за Доном. Ось iронiя долi до кiнця жовтня лiнiя фронту на пiвднi повторила 1942 в момент найбiльшого просування фашистiв.
  Гiрше було на пiвночi, де Ленiнград опинився у тотальному кiльцi блокади. Крiм того нiмцi, фiни та шведи змогли розрiзати оборону Червоної Армiї на Карельському пiвостровi, вiдрiзавши по сушi Мурманськ вiд основної частини СРСР.
  Близько сорока радянських дивiзiй опинилися в iзоляцiї. Втiм, їх чисельнiсть була далекою до штатної. Швецiя виставила близько двадцяти п'яти досить добре оснащених дивiзiй. Разом iз загартованими фiнами та нiмецькими вiйськами вони отримали чисельну перевагу. А перекидати резерви на Карельський пiвострiв дуже складно.
  Взагалi Червона Армiя не могла отримати потрiбних поповнень, так японцi виявилися несподiвано сильними, їхня кiлькiсть разом iз марiонетковими вiйськами перевищила п'ять мiльйонiв, i це фактично повноважний другий фронт. Тож проти нiмцiв та їхнiх союзникiв доводилося лише вiдбиватися.
  Поступово зона контролю радянських вiйськ у Карелiї скорочувалася, i Мурманськ виявився повнiстю блокованим i фактично приреченим. Так у морi панував ворожий флот i особливо пiдводнi човни, так що налагодити постачання не було чим.
  На жаль, але в листопадi 1944 СРСР не мав резервiв, щоб повторити перелом 1942 року. Майже всi витратили, щоб не допустити втрати Кавказу. Крiм того, нiмцi бiльш професiйно вели штурм Сталiнграда, i туди нiби у вирву Тартара доводилося постiйно перекидати резерви. Сталiн наказав утримувати мiсто на Волзi за всяку цiну. Але в умовах панування авiацiї противника в повiтрi цiна виявилася неймовiрно високою.
  Тим бiльше, що Майнштейн, на вiдмiну вiд Паулюса, не поспiшав i берег солдатiв. Внаслiдок чого спiввiдношення втрат склалося не на користь Червоної Армiї.
  Гiтлер квапив Майнштейна, але хитрий фельдмаршал умiв ухилятися i витримувати тиск.
  Однi iз сильних видiв озброєнь стали "Штурмтiгри". Вони мали надзвичайно потужнi бомбомети снаряди вагою триста двадцять кiлограм. Причому снаряди реактивнi i куди потужнiшi, нiж гаубiчнi. Можна їх назвати гiдною вiдповiддю на "Катюшi", хай i на гусеницях. Крiм того, деякi бомбомети встановлювалися i на вантажiвках, з бiльшою дальнiстю стрiлянини.
  Використовували нiмцi та газомети. I, зрозумiло, реактивнi бомбардувальники.
  У груднi японцi захопили практично всю Монголiю i впритул пiдiйшли до Владивостока, частково захопивши Примор'я та Хабаровськ. Але генерал мороз змусив їх зупинитись.
  Користуючись цим, Червона Армiя органiзувала серiю контрударiв на нiмецьких флангах, що намагалися захопити те, що залишилося вiд Сталiнграда. Яка хоч i мала частина мiста утримувалась i на початку 1945 року. Нiмцi досягли у 1944 роцi певних успiхiв, але навiть не змогли пiдкорити Кавказ i отримати Бакинську нафту. Щоправда для потреб їм вистачало поки що i Румунської, Угорської, Лiвiйської, i Камерунської i Нiгерiйської.
  Ленiнград поки що тримався у блокадi. У ньому були заздалегiдь створенi великi запаси продовольства та боєприпасiв, так що мiсто могло пережити i цю зиму, продовжуючи сковувати значнi сили Вермахту та його союзникiв.
  Радянське керiвництво встигло зробити i стратегiчнi запаси сировини у мiстi Ленiна для виробництва зброї. Тож поки що фашистам це не надто багато дало.
  А ось Мурманськ виявився повнiстю заблокованим. З десяти транспортiв фрицi, що йшли до мiста, допили дев'ять.
  У сiчнi радянське командування намагалося перевiрити на мiцнiсть нiмцiв у центрi. Однак побити дуже потужну та розвинену в iнженерному вiдношеннi оборону не вдалося. Максимальний поступ становив п'ять-шiсть, у кращому випадку не бiльше восьми кiлометрiв. А втрати радянських дивiзiй виявилися дуже вiдчутними. Здебiльшого частин до половини складу.
  Але частина нiмецьких сил вiдвернула увагу, дозволяючи утримувати Сталiнград... У березнi нiмцi самi почали наступ на Терських воротах. Їм удалося прорвати лiнiю радянської оборони та оточити Грозний та Орджонiкiдзе, але у фрицi вперлися у лiнiю Ведено, Шалi i далi мiстами.
  Саме мiсто Грозний ще у повнiй блокадi протрималося до травня. У травнi остаточно впав Сталiнград. Вiд мiста та його передмiсть, а також танкового заводу, навiть практично не залишилося руїн.
  Нiмецька коалiцiя теж видихалася, але фюрер хотiв перемоги. У сiчнi пройшли першi успiшнi випробування дисколету, що розвинув швидкiсть до двох звукових i пiднявся до 18 кiлометрiв у висоту. У травнi дисколет вже розвинув чотири звуковi швидкостi i пiдскочив на висоту 30 кiлометрiв.
  Але нова машина при всiх своїх сильних i навiть унiкальних льотних характеристиках виявилася вразливою для стрiлецького вогню i дорогою. Проблема вразливостi незабаром була вирiшена пуском ламiнарної струги, але це збiльшило витрату палива та знизило польотний час машини. Та й сам дисколет у ламiнарнiй "шубi" не мiг вести ефективного вогню.
  Але початок епохи "лiтаючих тарiлок" було покладено. Крiм того, нiмцi обзавелися сильним козирем: танками нового поколiння класу "Е". Вони вiдрiзнялися при подiбному з "Королiвським тигром" i "Пантерою" вагою набагато щiльнiшою i досконалiшою схемою компонування, низьким силуетом i товстою бронею.
  У серiйному виробництвi та на полях битв себе показали пристойно "Пантера-2" i "Тигр"-2, а потiм i "Тигр"-3. Остання машина з бiльш щiльним компонуванням i маленькою вежею мала сильне бронювання i двигун в 1080 кiнських сил. "Мауси" так i не прижилися. Але пристойно показала себе модифiкацiя "Пантер" - "Ф".
  Через брак легуючих елементiв радянськi танки мали не надто якiсну броню i поки що "Пантера" i з 75-мiлiметровою гарматою цiлком справлялася зi своєю роллю. А 120-мiлiметрова пiд нахилом лобова броня захищала вiд 85-мiлiметрової радянської гармати Т-34-85 досить надiйно. Але, мабуть, СУ-100 радянська самохiдка виявилася гiдним опонентом "Пантери", що посилила бронювання. Т-4 вже знято з виробництва. I з серiйних танкiв "Пантера" виявилася найлегшою.
  Першою передовою за своєю схемою компонування став серiйний танк "Лев". Башта цього танка була змiщена назад, а трансмiсiя, двигун та коробка передач розташувалися одним блоком спереду. В результатi силует у машини вийшов низький, i бронювання при потужнiй 105 мiлiметровiй гарматi можна порiвняти з "Королiвським тигром", а чоло вежi ще потужнiше.
  Змiщення вежi назад давало "Леву" ще й ту перевагу, що при пересуваннi лiсом дуло його довгоствольної зброї не так чiплялося за стовбури дерев.
  Гiтлерiвцi пробували також iншi схеми, а також бомбардували радянськi позицiї сильною авiацiєю.
  Японiя теж намагалася наступати та остаточно вiдрiзати Владивосток вiд Великої землi.
  Нiмцi у червнi та липнi намагалися прорватися до Москви. Але радянська лiнiя оборони видалася дуже мiцною, i фашисти зазнавали колосальної шкоди. Навiть танк "Лев" не цiлком адекватний у наступi, насамперед через недостатнє прикриття бортiв.
  Радянське командування все активнiше i активнiше використовувало калiбр гармати 100 мiлiметрiв. Зрозумiло, що СРСР не має ресурсiв, щоб побити ворожi танки, такими ж танками, але можна масовано використовувати протитанкову артилерiю.
  Е-100 у початковiй моделi виявився надто важким у 140 тонн, i бортовим бронюванням у 120-мiлiметрiв (чоло 240 мiлiметрiв!), хай навiть i пiд нахилом. Цього вже було замало. Не кажучи про те, що i "Мауси" безнадiйно вiдстали у своєму компонуваннi.
  Реально танк "Лев" та САУ - Е-10, Е-25 були передовими нiмецькими машинами, де розташування двигуна, трансмiсiї та коробки передач поєдналося. Однак нiмцi випускали масу технiки, що вiдставала. Наприклад "Пантери", "Тигри", "Ягдтигри", "Ягдпантери" з досить високими силуетами, що вiдстають у розробцi.
  Не цiлком вдало виявилася i "Е"-70. Машина вийшла з потужною гарматою в 128-мiлiметрiв i передовою компонувальною схемою, але через прагнення зберегти бойовий комплект не менше 80 пострiлiв i не виходячи за рамки 70 тонн, її броньовий захист виявився порiвнянним з "Королiвським тигром" - зразка 1944 року для прориву. "Тигр"-3 i то захищений краще. Натомiсть на Е-70 був успiшно випробуваний двигун з турбонагнеталем потужнiстю 1200 кiнських сил, що дозволяло розвивати танку на шосе швидкiсть 60 кiлометрiв на годину.
  У будь-якому разi нiмецькi танки зазнавали великих втрат, як i пiхота. Багато втрачали й iноземнi дивiзiї та сателiти Третього Рейху.
  До середини серпня нiмцi просунулися в центрi лише на 40-50 кiлометрiв i не змогли вийти на оперативний простiр. А втрати виявилися величезними. У вереснi гiтлерiвцi розпочали новий наступ на пiвднi... За пiвтора мiсяцi найважчих боїв противник прорвався до Каспiйського моря, вiдрiзавши Кавказ суходолом.
  Але радянське командування зумiло налагодити постачання морем, щоправда, цiною величезної шкоди. У листопадi фриця цiною величезних зусиль i великої шкоди вийшли до дельти Волги. У груднi лiнiя фронту стабiлiзувала. Розрив мiж фронтами Кавказу та основною радянською територiєю зрiс. Крiм того, японцi зумiли вiдрiзати Владивосток, взявши радянське мiсто в облогу.
  Мурманськ зумiв, незважаючи на блокаду, героїчно протриматися до грудня 1945 року. Але все одно впав...
  1946 року бойовi дiї продовжилися... Становище радянської групи армiй на Кавказi виявилося надзвичайно важким. Вони вiдрiзанi суходолом, i є загроза остаточної втрати Баку.
  Сталiн вiдчував у собi надзвичайне нервове та фiзичне виснаження. Жорстокi бої розгорнулися у напрямi Тихвiна. Була спроба врятувати оточений Ленiнград. У самому мiстi запасiв їжi залишилося менше, нiж на пiвроку i продуктовi картки знову урiзали.
  Спочатку радянськi вiйська прорвали лiнiю фронту, але потiм переважаючий кiлькiстю танкiв ворог, зумiв провести контрудар i навiть вiдрiзати частину радянських вiйськ. Лютий пройшов у запеклих боях як на пiвночi, так i на пiвднi, де радянськi вiйська пробували противника, i намагалися вiдбити Сталiнград. I останнє частково вдалось. Радянськi танки увiрвалися до мiста, але, на жаль, не змогли звiдти вибити фашистiв.
  Натомiсть спалахнула третя Сталiнградська битва. Досягнули радянськi вiйська щодо великих успiхiв i пiд Воронежем. Але i там фрицi, використовуючи велику кiлькiсть танкових пiдроздiлiв та свою технологiчну перевагу, змогли вiдновити становище. У березнi в бойових дiях почали брати масову участь дископодiбнi вертольоти та дисколети. Нiмцi дещо вдосконалили лiтаючi тарiлки i змогли завдавати ними ракетних ударiв по радянських позицiях. Але на практицi дисколет не виправдовував сподiвань, як чудо-зброю.
  Подiбно до того, як балiстична ракета фон Брауна виявилася надто дорогою i низькою точностi, щоб її активне використання в бойових дiях себе виправдало.
  Натомiсть у нiмцiв з'явилися безхвостi реактивнi бомбардувальники, здатнi нести до десяти тонн вантажiв, пролiтати вiдстань до 16 тисяч кiлометрiв (!).
  Радянська реактивна авiацiя поки що, на жаль, вiдставала, i в повiтрi ворог панував майже тотально. У всякому разi, не може гвинтова авiацiя в принципi перевершити в льотних характеристиках реактивну. А власнi розробки надто запiзнилися. Та й перехiд з гвинтової авiацiї на реактивну надто болiсний.
  I льотчикiв переучувати треба i злiтно-посадковi смуги подовжувати, i спецiального типу паливо готувати. Ну i самi двигуни ще випробовувати та налагоджувати!
  Нiмцi виявилися вiдволiканими на Сталiнград... Як не дивно, але Третiй Рейх i вся коалiцiя видихалися, а Червона армiя була подiбна до птаха Фенiкс. I квiтень, i травень пройшов у запеклих боях пiд Сталiнградом. I навiть у червнi Червона армiя все ще намагалася наступати, сковуючи супротивника. Але в липнi, незважаючи на спеку, гiтлерiвцi все ж таки рушили вздовж узбережжя Каспiйського моря в напрямку до Баку. Просування йшло надто повiльно. У середньому щодня по 1,5 кiлометра. Дагестан огризався... Радянськi вiйська давили фрицiв та його союзникiв за всi азимутам.
  Били ворога i в центрi, i на пiвночi. Не пускали до Архангельська... Але у вереснi темп нiмецького поступу на Кавказi прискорився. Сили Кавказького угруповання сильно виснаженi, а морем iз десяти транспортiв припливала за умов панування авiацiї противника повiтря вiд сили два-три. Наприкiнцi жовтня фашисти все ж таки вступили до Азербайджану. А в листопадi просунулися до Бака. А на початку грудня фрицi поєдналися з турками, у Грузiї...
  Ще до березня точилися бої на Кавказi, а Єреван узагалi протримався до червня 1947 року.
  Усю зиму Червона армiя невтомно намагалася наступати. Сильно вони пошматували коалiцiю. Хоча японцi, зрештою, у квiтнi i взяли Владивосток, але це лише дозволило СРСР мiцнiше осiсти за Амуром.
  Хоча Червона Армiя i взимку i в березнi не досягла своїх наскокiв вiдчутних успiхiв, але урок коалiцiї завдавала неабиякого. Усерединi країн Нiмецьких сателiтiв все сильнiше загострювалася ситуацiя. Людськi ресурси виснажувалися, а втрати були величезнi. Економiчний тягар i зовсiм ставав нестерпним. Навiть успiхи на фронтах радували європейського обивателя дедалi менше. Бажання свiту зростало все сильнiше та сильнiше.
  Але Гiтлер уперто хотiв добити СРСР. Хоча розрахунки те що, Червона армiя втратить боєздатнiсть пiсля втрати Баку i виправдалися. За 1946 рiк СРСР виробив рекордну кiлькiсть озброєнь близько 60 тисяч лiтакiв та 40 тисяч танкiв та САУ, 250 тисяч гармат та мiнометiв. Так радянська авiацiя в основному це винищувач ЯК-9, все ще не знятий з виробництва штурмовик IЛ-2. ЯК-3 та ЛА-7 випущенi у невеликих кiлькостях. Все ще у виробництвi ПЕ-2 та ТУ-3. Так авiацiя можна вважати застарiла проти реактивних монстрiв супротивника, але є. Як i Т-34-85, IС-3 та СУ-100, iншi машини в малих кiлькостях.
  А в 1947 роцi на озброєння став надходити Т-54, який мав би покiнчити з якiсною перевагою нiмецької технiки. Звичайно, Т-54 з вагою в 36 тонн, не мiг бути сильнiшим за всi танки противника, але вiн цiлком мiг змагатися "Пантерами" та "Тиграми".
  Основним нiмецьким танком став "Е"-50, який отримав назву "Лев"-3. Машина подiбна до "Лева", але з бiльш потужним двигуном в 1200 кiнських сил, i товстою бронею. При вазi в 75 тонн, товщина бортової бронi у нiмецького танка зросла до 140 мiлiметрiв, а лоба склала 240 мiлiметрiв зi знаряддям в 105 мiлiметрiв i довжиною стовбура в 100 ель. Нова нiмецька машина має стати основною. Вона перевершує радянську в озброєннi та бронюваннi, але бiльш нiж у два рази важче.
  Втiм, Т-54 ще тiльки починає надходити у виробництво.
  Але лiто 1947 року видається ще спекотнiшим. Нiмцi намагаються знову наступати на Москву. Вони також прориваються до Саратова. Бої затягуються до пiзньої осенi. Саратов фрицям таки вдається взяти. Але в районi Москви їм вдалося просунутися на максимум на шiстдесят-сiмдесят кiлометрiв. I Ржев та Вязьма, щоправда, останню наполовину оточили, залишилися за СРСР.
  Москва не пiдкорена, i зиму гiтлерiвцям та їхнiй озвiрiлiй коалiцiї доводиться зустрiчати в окопах. Цього разу радянське командування береже людей i збирає сили. Зокрема, танк Т-54. А 31 грудня 1947 року пройшло успiшне випробування МIГ-15, яке має покiнчити з нiмецькою монополiєю на реактивну авiацiю в повiтрi.
  Щоправда, у лютому 1948 року впав пiсля багаторiчної облоги Ленiнград. Дуже важкий удар по престижу радянської влади.
  Становище СРСР травнi 1948 року переставляється безнадiйним. У нiмцiв та їхньої коалiцiї пiд контролем Кавказ, далi Волга до Саратова, i Тамбова з Воронежем. Потiм на схiд вiд Орла, майже поряд з Тулою, потiм у Вязьмi та пiд Самим Ржевом, аж до самого Архангельська.
  Ну, що в такiй ситуацiї можна ще зробити? Плюс у японцiв пiд контролем все Примор'я на рiчку Амур i захоплений єдиний союзник: Монголiя.
  I за сiм рокiв вiйни втрачено земель, на яких до окупацiї жило не менше половини населення СРСР, а може й бiльше. Червона армiя за сiм рокiв вiйни втратила безповоротно щонайменше двадцять мiльйонiв солдатiв i офiцерiв. Крiм тих, хто став пораненим або калiкою. Крiм великих втрат вiд масованих бомбардувань, артобстрiлiв i голоду.
  Навiть з урахуванням евакуйованих сiмей у Сталiна пiд контролем залишилося не бiльше ста мiльйонiв живої сили, мабуть, може й менше. З них кожен п'ятий призваний до армiї. Близько двадцяти мiльйонiв рiзних вiйськ. До верстатiв дозволили ставити дiтей з п'яти рокiв i пенсiонерiв, i iнвалiдiв першої, другої групи.
  Країна гранично мобiлiзована. Випуск озброєнь в 1947 роцi лише трохи знизився ... Так що поки ставити хрест на країнi Рад дуже рано!
  Сам Сталiн у всякому разi так не рахував. Та й Гiтлер теж хотiв дотиснути Росiю - отримати одразу все! Тож компромiсом i не пахло.
  Влiтку нiмцi розпочали новий наступ на Москву. Вони все ще розраховували, що зможуть зламати столицю та покiнчити з СРСР. З боку Червоної армiї Москву прикривало понад три мiльйони солдатiв та ополченцiв. У них на озброєннi було дванадцять тисяч танкiв та САУ. Щоправда Т-54 всього близько п'ятисот, переважно билися Т-34-85 i СУ-100. IС-3 до цього часу вже знято з виробництва. Танкiв IС-4 випущено через технологiчну ненадiйнiсть даного мастодонту, дуже мало. Було випущено шiсть танкiв IС-7, але до серiйного виробництва ця машина не пiшла. Хоча, мабуть, дарма. Вона могла пробивати своєю 130-мiлiметровою гарматою 240-мiлiметрову броню 75-тонного "Лев"-3. Правда у нiмцiв з'явився досконалiший танк "Королiвський Лев" вагою в 100 тонн з двигуном в 1800 кiнських сил, i 128-мiлiметровою з дуже довгоствольною гарматою з початковою швидкiстю снаряда в 1260 метрiв за секунду.
  Але Сталiн якось охолодiв до важкої технiки, i вважав за краще: нехай краще маленький, але далеко.
  Натомiсть четвiрка войовниць: Зоя, Вiкторiя, Олена, Надiя так не рахували. I вони якраз отримали пiд своє керування танк IС-7. Причому i пiд номером сiм. Так четвiрка цю машину виготовили власним коштом. Дiвчата знайшли в Сибiру золотi зливки i подарували їх у фонд мiнiстерства оборони. А тепер їм захотiлося самi пострiляти з цiєї чудової машини.
  I саме наставав знаменний день 22 червня 1948 року. Гiтлерiвськi вiйська саме вели населення, прагнучи обiйти i оточити радянське мiсто Ржев.
  I четвiрка дочок росiйських Богiв-демiургiв як завжди у критичний для Росiї момент вирiшила втрутитися! Адже вони завжди рятують у потрiбний час i мiсце свою Батькiвщину - Русь!
  Дiвчата очевидно босонiж.
  Чотири дiвчата в одному танку це чудово. Пахне всерединi не бензином чи неприємним чоловiчим потом, а дорогими i при цьому натуральними парфумами. Красивi дiвчата, як завжди в бiкiнi, з поясом навколо стегон - у якому ховають складнi мечi та луки. А сам танк великий, але з низькою вежею. Цiлком вдалий витвiр мистецтва, блищить красою та дизайном. Тiльки вежа складної форми, рiзна за товщиною та броня зiгнута пiд пресом. Тобто танк вийшов надто дорогим та складним у виробництвi. Тож дiвчатам слiд з ним бути уважнiшими.
  Гармата калiбру в 130 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда в 900 метрiв в секунду. Ранiше цей калiбр використовувався на крейсерах - зброю морську, перероблену для стрiльби за наземними цiлями. Снаряд важкий, майже тридцять кiлограм. I зазвичай у такому танку потрiбен ще другий заряджаючий. Але, зрозумiло, дiвчата чудово обходяться без нього.
  Адже вони реально, не тiльки красивi, але сильнi. У самому танку дуже тiсно через те, що боєкомплект доведений до сотнi снарядiв. Але дiвчата тiльки потирають руки вiд передчуття того, що невдовзi почнеться.
  Ось справдi, нiби зоря сходить над планетою. I разом iз нею звучить гомiн сотень ворожих танкiв. Спираючись на ресурси пiдкореної Європи, Донбасу, Кавказу та багатьох iнших земель, у тому числi використовуючи африканських рабiв i працю вiйськовополонених, гiтлерiвцi щодня виробляють по двiстi п'ятдесят танкiв i самохiдок. Серед їхньої технiки є i таким монстром як "Штурммаус" з реактивним бомбометом у 600-мiлiметрiв калiбр, i маленький до 10 тонн вагою розвiдувальний плаваючий танк "Ласка". Є i Е-150 прозваний "Мамонт". Машина схожа на "Королiвський лев" своїм дизайном, плеската, але з ще крутiше потужнiшою 150-мiлiметровою гарматою, i теж з довжелезним стволом. I броня ще товща. "Пантери" вже знято з виробництва, але ще в армiї зустрiчаються. "Тигр"-4 з 88-мiлiметровою гарматою ще в строю, але теж унiфiкований зi "Левом". Тiльки гармата у "Тигра" менша за калiбро, що дозволило зменшивши розмiри танка отримати машину подiбну до бронювання та запасу снарядiв, але на п'ятнадцять тонн легше. Вiд цього "Тигр"-4 має при вазi в 60 тонн i двигунi 1200 кiнських сил вiдносно непоганi ходовi якостi, кращi, нiж у "Лев" - 3. Танк "Мамонт" при всьому 150 тонн i двигунi 1800 кiнських сил дорiвнює в ходових якостях радянському IС-3, розвиваючи швидкiсть на шосе 40 кiлометрiв на годину. Лоб "Мамонта" має лобову броню 350 - мiлiметрiв, а борт - 250...
  I саме "Мамонти" рухаються попереду. Типова нiмецька тактика - "клина" або "свинi". I не можна не визнати, що в цьому є рацiональне зерно. Навiть 203-мiлiметрова радянська польова гармата не може пробивати похилу лобову броню "Мамонта" з оригiнальною формою вежi без верху та даху. I "Мамонт" не пiд силу взяти штурмовику. Виробництво МIГ-15 ще тiльки починає розкручуватися, i нiмецька авiацiя поки що тут панує.
  Ось це завжди дивувало Олега Рибаченка: як дiвчата примудряються одночасно опинятися вiдразу ж у багатьох свiтобудовах? Але якщо врахувати, що за ними стоїть Всемогутня Сила Рододавця, Рода, то нiчого дивного в цьому немає! Адже Рiд Єдин у рiзноманiтностi. I рiзноманiття Всемогутнього Росiйського Бога-Творця Роду надзвичайно великою цифрою виражається. Також i незлiченна кiлькiсть Всесвiтiв створених Ним. I число синiв та дочок Рододавця значно. Бiлобог i Чорнобог - це два першi Сини, причому вони не народженi, а споконвiчнi. Навiть важко зрозумiти як подiбне, в принципi, можливо... Предвiчна також жiноча четверта iпостась Лада. Таким чином, чотири iпостасi Роду та Рододавця споконвiчнi i iснували завжди. А решта народжених i в той же час у певному сенсi слова також предвiчнi. I якщо найвищi Боги-демiурги це Сини та Дочки Роду, то люди це Його онуки, i теж кожна людина несе в собi Божественну Частину Всемогутнього Рододавця.
  Через це i слуги, служницi Всемогутнього, Всюдисущого, Вiчного, Всезнаючого Роду здатнi бути вiдразу i багато в рiзних мiсцях.
  А ось зараз вони з усмiшкою дивляться на "Мамонти". Броня танк IС-7 зовсiм не заважає огляду. Хороша машина, але має ще один недолiк: уразлива - якщо снаряд потрапляє встик мiж корпусом та вежею. У цьому випадку вiдбувається таке: немає рикошету, оскiльки мiж корпусом i вежею зазор, i машина ризикує вибухнути.
  Вiкторiя наводить гармату, а Зой подає снаряд. Олена поки що зупинила танк. Усерединi поки що не спекотно, ще тiльки встає Сонце, але що буде потiм. А як все-таки красивi дiвчата, дивлячись на їхнi тiла, важко не помилуватися.
  Вiкторiї волiє вести вогонь iз великої дистанцiї. На погляд " Мамонт " i є мамонт. У нього немає слабких мiсць або зазорiв у лобовiй частинi бронi. Вона виконана так, що спереду це машина справжня праска з подвiйним рацiональним нахилом бронi, яка не пробивається засобами протитанкової оборони противника.
  Або точнiше перевернутий iз гострим кутом нiс корабля.
  Але ж Вiкторiя не дарма дочка i служниця Самого Чорнобога - Бога вiйни i Зла! Вона точно знає, де i як слiд завдавати удару. Вогняна Войовниця вперлася п'яточками об сталевий край, i перший свiй снаряд послала натисканням носиком на пусковий механiзм.
  Снаряд вилетiв повiльно, принаймнi у сприйняттi дiвчат-войовниць. Зоя повела своїми вiями. Вони у неї пишнi, чорнi та довгi. Тiльки мигнула, i нiмецький "Мамонт" виявився розсiданий. Його лобова броня трiснула, а наступним кроком стала детонацiя бойового комплекту. I рвонуло танк та так, що з копит його вежу зiрвало. А потiм розкрилося черево i з нього посипалися вогнянi iскорки та безлiч людських трупiв.
  Вiкторiя прицмокнула пишними губками, i прочирикала:
  - Я не люблю порожнiй захiд! Мiй перший хiд i не останнiй хiд!
  Надiя сама подала другий снаряд, до супротивника ще кiлометрiв сiм i проревела:
  - Ось там ми лупимо ворога по-росiйськи! Тобто жорстоко!
  Красивi дiвчата, i такi як ми бачимо безжальнi. Але чи можна щадити такого жорсткого i пiдступного ворога як фашисти?
  Ось вибухає черга зiм'ятий як яєчна шкаралупа кувалдою "Мамонт". А що витворював командир цього танка гаупман Лiфердорф?
  Буквально два днi тому вiн особисто допитував упiйману дiвчинку розвiдницю-зв'язкову. Спочатку дитину жорстоко висiкли. Дiвчинка-партизанка та розвiдниця Лара знепритомнiла. Її привели до тями, вилив холодної води з колодязя. Пiсля чого гiтлерiвцi розпалили багаття i поставили огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж нiжки дiвчинки на червонi вугiлля. Як це був нелюдський i мерзенний. Дiвчинка пiдстрибувала i причала вiд нестерпного болю. Лара пускала сльози в три струмки, якi стiкали, змiшавшись з кров'ю по її обгорiлих дитячих щiчках. Тигр заплаче, дивлячись на подiбне. Але безжальний Лiфердорф, хотiв лише дiзнатися iнформацiю про партизанiв та радянськi частини. I дiвчинку-пiонерку фашисти продовжували катувати. Били розпеченим дротом по голiй спинi, ламали на ногах пальчики. I так нiчого не домiгшись вiдправили в тил до фанатiв-професiоналiв. I чи можна пiсля цього вважати гаупмана СС Лiфердорфа, людиною гiдною людського спiвчуття?
  У всякому разi дiвчата-войовницi знали, яку капосну шваль убивали. I третiй снаряд у своїй влучностi не поступався першим двом - вражаючи точно в найуразливiшу точку масивний мастодонт "Мамонт".
  Деякi нiмецькi танки даного класу Е-150 були озброєнi гаубицями та реактивним бомбометами у 450 - мiлiметрiв. Штурмова модифiкацiя танка прориву!
  Ось, незважаючи на вiдсутнiсть можливостi, точно прицiлиться один iз "Мамонтiв" робить пострiл у бiк позицiй радянських вiйськ. I реве пущений вагою в пiвтонни снаряд iз сумiшi вибухових речовин.
  Гримнуло попереду п'ятсот метрiв вiд танка, в якому сидiли дiвчата-рейнджери. Незважаючи на солiдний недолiт, рвонула з такою силою, що струснуло радянську машину. А застарiла Т-34-85, яка була ближчою до епiцентру вибуху, перекинулася, i навiть кiлька разiв перекрутилася в повiтрi.
  Вiкторiя свиснула, через нiздрi, що втiм, у неї вийшло оглушливо голосно i, репетувала:
  - Ого! Ну, б'є бомбомет!
  Олена, енергiйно подаючи черговий снаряд, зауважила:
  - Крутiше, нiж наш "Андрюша" мабуть, буде!
  Вiкторiя замiсть вiдповiдi навела ствол, беручи пiд прицiл штурмову модифiкацiю "Мамонта". Справдi, про що їй вести розмови? Перед тобою ворог, якого треба знищити. Хай допоможе їй у цьому сила Всемогутнього Чорнобога. Звичайно, багато людей страждають вiд зла, i випробування Богiв-демiургiв яким вони пiддають людство - без жодного сумнiву, жорстокi. Особливо коли на Русь прийшло монголо-татарське ярмо: плата за вiдступ вiд споконвiчних, росiйських богiв.
  Але саме в цих випробуваннях i кується душа войовниць. А якщо повернутися до колишнього поклонiння, то тодi багато найважчих проблем людства буде вирiшено.
  А ось зараз посланий вогнезарною дияволицею снаряд рiшучим чином вирiшує проблему мiсцевого масштабу.
  Величезний "Мамонт", що скидається на праску, отримує попадання прямо жерло своєї широченої зброї. Навiть хитрий ковпачок йому не надто допомагає. Точнiше Вiкторiя пiдловила саме момент, коли вiн почав вiдкриватися. I як рвоне мастодонт. Боєприпаси детонували: i нищiвний вибух розiрвав штурмову модель Е-150. Немов луснула посудина, битком набита пекельними джинами. Пара десяткiв нiмецьких виявилася перевернутою i понiвеченою вибуховою хвилею, що пройшла цунамi... Подарунок, отриманий вiд Вiкторiї, виглядав смертоносним гостинцем, i не тiльки виглядав таким, а й був насправдi!
  Войовниця Вiкторiя смачно прицмокнула повними губками i прочирикала:
  - Та-та-та! Краса! Смачно гримнули кота!
  Зоя ввела снаряд знову до казенної частини. Руда дияволиця пальнула, i наступний пострiл дiстав новий "Мамонт" iз приголомшливим ефектом. I це потрапило теж у штурмову модель... Втрати серед найважчих танкiв прориву виявилися вiдчутними.
  Втiм, є САУ ще масивнiша: "Штурммаус" iз реактивним бомбометом у 600-мiлiметрiв. Вона весь 250 тонн i в неї цiлих два мотори в 1800 кiнських сил кожен. Ось вiн "Штурммаус" вiдкриває вогонь з великої дистанцiї... Якось Вiкторiя цей пострiл прошляпiла, можливо розраховувала цей жирний шматок взяти на закуску.
  Взагалi для нiмцiв в атацi танки основний таран. Бо пiхота на штурм радянських, найпотужнiших укрiплень усiяних, наче їжачок голками кулеметами, i гарматами не пiде. Спершу рухаються танки, а потiм бронетранспортери.
  Так ось "Штурммаус" це найжахливiший i найпотужнiший мастодонт прориву. Його знаряддя за своєю руйнiвною силою не поступається "Дорi", в машину перемiщається на гусеницях.
  Снаряд вагою двi тонни рвонув за спиною IС-7. Цього разу шкода завдана радянським машинам виявилася значною. Пара десяточкiв танкiв було знищено, а до пiвсотнi зазнали вiдчутних ушкоджень.
  Сильно струснуло i IВ-7. Надiя навiть отримала ящиком зi снарядами по головi, а Вiкторiя врiзалася чолом об казенну частину 130-мiлiметрової гармати. Постраждали i Зоя, i Олена. А сам танк зiрвався з мiсця i проїхав трохи вперед.
  Вогняна дияволиця в лютi кричала:
  - Проклятий фюрер! Щоб ти здох!
  Було вiд чого журитися. Дуже сильний снаряд у реактивних бомбометiв. Мабуть, навiть небезпечнiша, нiж бомба такої ваги чи сотня гостинцiв вiд гаубицi. Тим бiльше, що якийсь дурень розташував радянськi танки занадто щiльно. А треба зосередити. Тим, що противник може i балiстичними ракетами шуганути, i головне з повiтря позицiї накрити.
  Проте гармата на щастя не втратила здатностi стрiляти. Олена та Зоя синхронно поцiлували казенну частину зброї, завантаживши туди снаряд. А Вiкторiя для вiрностi навiть зробила пострiл босими пальчиками нiг.
  Презент анiгiляцiї полетiв високою дугою. Стовбур бомбомета був, здiйнятий i ковпачок вiдкритий. Бо нiмцi думали, що потрапити у широку частину ствола буде неможливо. Проте вогняна дияволиця все передбачала та вiдчувала. Останнiй її снаряд потрапив у щойно закладену бомбу.
  I тепер рвонуло одразу шiстдесят тонн бойового комплекту. I кiлька сотень нiмецьких танкiв виявилося пiдiрвано i знищено на мiсцi, а кiлька сотень отримали пошкодження. Втiм, цi збитки не обмежилися. Ще один "Штурммаус" i п'ять "Штурмтигрiв" вiд струсу детонували, багаторазово збiльшуючи завданi збитки. Вiд чого вибухали новi танки...
  Вiкторiя блиснула вискаленими зубками i досить промуркотiла:
  - Як добре вийшло! А є ще на свiтi такi мужики - як жiнку побачать, то одразу дурнi!
  Надiя логiчно помiтила:
  - Коли великий Перун втiлювався, вiн був бабником. Той самий Iлля Муромець: його позашлюбний син!
  Зоя пiдтвердила подiбний лiкнеп:
  - Це точно! Iлля провiв тридцять три роки на Олiмпi, а зовсiм не сидiв на печi!
  Олена спiвуче промуркотiла:
  - На печi сидить Ємеля... То його пiшов тиждень!
  I вкотре Вiкторiя пальнула... Немає все-таки щось особливе, романтичне в кожнiй битвi. Особливо коли ведеш вiйну з подiбними нелюдами. Ось, наприклад, оберштунбанфюрер Клаус-с. Взимку вiн влаштував жорстоку забаву. Гiтлерiвцi обрали у селах дiтей симпатичнiшi та привезли їх до хати. Причому хлопцi були нi партизанами, нi пiдпiльниками. З них не став добувати iнформацiю чи катувати.
  Просто переодягли в нову пiонерську форму i босонiж вигнали на мороз. Потiм змусили бiгти по кучугурах, мелькаючи червоними вiд стужi п'яточками, а босими слiдами спустили собак.
  Це було жорстоке, безглузде полювання. Фашисти таким чином тривiально бавилися i задовольняли свої садистськi iнстинкти. Нiхто з хлопцiв i дiвчат не залишився живим. Тих, кого не порвали собаки, бузувiри-гiтлерiвцi тривiально пiдвiсили на вертепи i живцем засмажили на багаттi. Про що вони думали, коли хлопчики i дiвчатка покривалися пухирями, i кричали полум'ям, що пожираються? Що було в серцях цих нелюдiв? Невже нiхто з них не згадав про свою власну родину, своїх дiтей? Теж бiлявих, i схудлих вiд харчування за картками.
  Але якщо фрицi втратили людську подобу i так поводяться: гiрше нiж варвари, опустившись на рiвень людожерiв, то й кiнець їм нехай буде бiльш, нiж жорстокий!
  Вiкторiя, яка бачила тiньовий бiк речей та вiдчувала шкiрою та серцем подiбнi звiрства не прощала.
  Бо в прагненнi покарати грiшника: Чорнобог нещадний i благородний. I Великий Рододавець, i Бiлобог, i Чорнобог, i Лада - борються за справедливiсть. Але якщо Лада i Бiлобог використовують переважно добро i ласку, то у Чорнобога методи значно жорсткiшi, але цього ще ефективнiшi. Але, на жаль, нелегко перемогти зло добром, а тим паче злом!
  Нiмцi зазнають величезних втрат вiд вогню Вiкторiї. А з наближенням танкiв противника у них зростають втрати. Е-25... Одна з найефективнiших самохiдок, з екiпажем у двi людини, та 88-мiлiметровою гарматою. Висота машини всього 1,4 метра, i вiн чудовий винищувач танкiв. Мабуть, щоправда її знаряддя недостатньо потужне для Т-54, але з лишком перевершує броню Т-34-85. А останнiй танк все ще наймасовiший.
  Е-25 намагаються прорватися на ближню дистанцiю, але Вiкторiя напоготовi. Але поступово i в IС-7 добiгають кiнця снаряди. Щоправда, нiмцi й самi видихаються. Ось у лоб IС-7 кiлька разiв потрапляли снаряди вiд "Тигра"-4 та "Лев"-3... Радянська машина з честю витримала випробування, але тiльки всерединi її сильно дзвенiло. Ось уже останнi снаряди пущенi в хiд.
  А згори вже атакую реактивнi штурмовики фашистiв. Олена розвертає машину i уникає ворожих некерованих ракет. Нi, не дасть вона сама свiй танк ударити з повiтря. Не на ту дiву вiйни фашисти напали.
  Войовниця легко ухилялася вiд ракет, що вибухають, i бiля її танка раз у раз палахкотiли фонтани розiрваних ракет i бомб... Радянських МIГ-15 ще недостатньо чисельний, щоб протистояти МЕ-362 i МЕ-2010, найбiльш досконалим лiтакам Третього Рейху. Крiм того i у гiтлерiвцiв з'явилася нова марка: МЕ-462 iз сiркою вогненними точками: шiсть 30-мiлiметровими вiдносно легкими та компактними гарматами, та 50-мiлiметровою центральною зброєю. Остання гармата була здебiльшого знаряддям для стрiльби по наземних цiлях, але й у повiтрi була серйозною небезпекою. МЕ-462 володiв високим ступенем живучостi, i тому чудово пiдходив на роль штурмовика та бомбардувальника. На жаль МIГ-15 поки що залишався лише винищувачiв, i далеко не наймасовiшим. У небi бився ЯК-9, гвинтова машина - свого роду дiдусь авiацiї. Ну не зовсiм дiдусь, але в серiю пiшла така машина ще 1942 року i шiсть борються на нiй. I досi ця машина наймасовiша.
  Причому є як i спрощена модель: камiкадзе. Тут очевидно наслiдування японського варiанту, але з росiйським героїзмом. Зазвичай у камiкадзе записуються пiдлiтки. Вони виконують ритуал хрещення та освячення Православним батюшкою, а потiм, чотири рази перехрестившись, сiдають у кабiну. Виник звичай знiмати перед цим одяг, щоб не пропало даремно добро i летiти на смерть в одних плавках.
  Ось тринадцятирiчний хлопчик iде на таран важкого, реактивного штурмовика ХЕ-384. Про що думає хлопчик Пашка? Мабуть не про те, що вiн так мало пожив. I мабуть не райськi гурiї йому мерехтять, коли вiн включає граничну швидкiсть форсованого, найпростiшого двигуна.
  Жити, звичайно, хочеться, дуже хочеться особливо в такому вiцi, коли ти тiльки-но вiдкриваєш для себе новий свiт. Ти вже не дитина i усвiдомлюєш цiннiсть життя, яке втiм ще як слiд i не почав їсти.
  Але хлопчик мабуть ненавидить фашизм набагато сильнiше, нiж любить життя. I тому смiливо йде на таран. Остання думка та крик перед смертю: Слава Великої Росiї!
  I ось нiмецький ас не встигає ухилитися вiд вiдчайдушного кидка виробленого росiйським хлопчиком.
  Розрив знищує тiло, а душа, вирвавшись iз кайданiв, здiймається до вершин! Фашистське порiддя бiси тягнуть у пекло, чи пекло!
  А четвiрка красунь виходить з-пiд обстрiлу, вiдчуваючи доблесними переможницями! Нiмецька атака в обхiд Ржева видихнулася!
  Але знову iронiя долi четвiрку вiдкликає грiзний вигук Чорнобога. Мовляв, втрутилися ви один раз, i тепер слiд зробити паузу... Суть проблеми їм стане скоро зрозумiла.
  Запеклi бої пiд Москвою продовжуються. Нiмцi та їх сателiти напирають, зi сходу посилюють тиск самураї. Японiя скопiювала танк Т-34-85 та СУ-100. I їхнi машини вже достатньо досконалi, щоб боротися з радянською технiкою на рiвних. Або майже на рiвних. Особливо небезпечною ситуацiя стала коли вiйська країни Сонця наприкiнцi липня увiрвалися в Алма-Ату i захопили столицю Казахстану. А гiтлерiвцi у свою чергу рушили до Уральська, прагнучи з'єднатися з армiєю Країни Вранiшнього Сонця. У центрi фашисти зрештою змогли опанувати Вязьму.
  I тут Червона Армiя зробила контратаку, щоб вибити японцiв iз Алма-Ати.
  Знову дiвчата у танку, але цього разу замiсть IС-7 вони у Т-54. Занадто жирно перекидати таку важку та досконалу машину з-пiд Москви до Алма-Ати.
  Але ситуацiя на фронтi склалася критична. Пiвнiчне угруповання гiтлерiвських вiйськ пiдiйшло до Тверi, i наблизилося Калiнiну. Пiсля падiння Ленiнграда розв'язалися великi сили в шведiв i в усiх пiвнiчного угруповання.
  Четвiрку дiвчат вiдправили битися на пiвденно-схiдну дiлянку фронту. А ось Олег Рибаченко волею росiйських богiв перемiстився в перiод альтернативного ведення Другої свiтової вiйни. Це коли СРСР бореться один, без союзникiв проти величезної фашистської коалiцiї та всiєї Європи.
  Чорнобог сказав вiдважному хлопцевi:
  - А Бог темного боку речей та зла, але при цьому покровитель росiйського народу! Тебе дається честь боротися, на сторонi Червоної Армiї! - Тут король ночi додав. - I я навiть даю тобi можливiсть вибрати вiйська, за якi ти б хотiв боротися!
  Олег Рибаченко надув собi груди i з пафосом промовив:
  - Я хочу бути льотчиком на МIГ-15! Стати найкращим радянським асом!
  Чорнобог пiдтвердив:
  - Нехай буде так!
  Найрезультативнiшим радянським асом вважався Кожедуб. Вiн виявився єдиним, радянським льотчиком, який змiг перевищити бар'єр у сто збитих лiтакiв. I Кожедуб у травнi 1946 став першим радянським чотири рази героєм СРСР. Iншому видатному асу Покришкiну Сталiн категорично заборонив лiтати. Останню свою пiдтверджену 59 перемогу Покришкiн здобув у листопадi 1944 року. Пiсля чого отримав звання генерала. А зараз Покришкiн навiть був пiдвищений до маршала авiацiї i також отримав четверту зiрку героя СРСР. Чотири рази героєм СРСР був також i маршал Жуков. Крiм того, рахунок Покришкiна був офiцiйно збiльшений ще на п'ятнадцять машин, якi ранiше не були пiдтвердженi. Країнi потрiбнi герої.
  Ще два радянськi льотчики перевищили кiлькiсть збитих лiтакiв у 75 штук i стали тричi героями РСРСР. Двiчi героїв лiтакiв, що збили понад п'ятдесят, було вже близько вiсiмдесяти. Хоча треба визнати останнiми роками облiкова полiтика змiнилася, i НКВС навiть намагалася приписати кiлькiсть пiдбитих лiтакiв, нiж урiзати.
  В умовах, коли вiйна йшла не найкращим чином, країна потребувала нових героїв. Так що багато асiв, особливо останнiх рокiв вiйни, були дутими величинами.
  Зрозумiло, дивно, що хлопчик рокiв дванадцяти без зайвих розмов вручили такий ще рiдкiсний i дорогий винищувач, як МIГ-15. Але Чорнобог, зрозумiло, зiграв свою позитивну роль.
  Тим бiльше, наймасовiший радянський винищувач ЯК-9 за своїми льотними, технiчними характеристиками та озброєнням був абсолютно неконкурентоспроможним у битвi з реактивною авiацiєю противника. МIГ-15 можу конкурувати у своїй якостi з нiмцям. Швидкостi у фрицiв були, щоправда, вище й озброєння потужнiшi, зате маневренiсть у легкого МIГ-15 як мiнiмум не гiрша. Крiм того, радянська наука не стояла на мiсцi. Удосконалювалася i оптика лiтака, i льотнi показники.
  Крiм того, 37-мiлiмерова гармата досить потужна, щоб збивати навiть важкi лiтаки противника. Нехай навiть не з одного пострiлу.
  Нiмцi вважали найголовнiшим: броню та озброєння, вiд цього у них реально страждала маневренiсть та швидкiсть виконання вiражiв.
  Олег Рибаченко бiгом подався до свого лiтака. У хлопчика буквально виблискували п'яти, тим бiльше, що вiн шльопав босонiж по калюжах. Насправдi ще лiто, i в самому машинi спека. Навiщо iнший одяг, крiм плавок?
  Пацан-термiнатор заскочив у машину. Крила у МIГ-15 стрiлоподiбнi, а сам винищувач здається дуже витонченим. Рукотворнi соколики ЯК-9, що стоять по сусiдству з ним, здаються зробленими дуже незграбно. На жаль, так воно й є. Машини споруджувалися грубо, їх здебiльшого майстрували жiнки та дiти з найдешевших матерiалiв. ЛА-7 так i не став масовою моделлю, а легший i маневренiший ЯК-3 вимагав якiсного дюралю. Отже, поки що МIГ-15 на вагу золота.
  Хлопчик мав загальне уявлення, як керувати реактивними винищувачами. А ця машина на щастя не надто складна. Зараз саме йде авiаналiт, i реактивний винищувач легко вiдривається вiд злiтно-посадкової смуги.
  Олег Рибаченко посмiхається. Дюралевий кiнь виявився слухняним. Можливо, i Чорнобог трохи допомiг добре навченому пацану. Або дався взнаки досвiд польотiв на бiльш сучасних, але цiлком схожих реактивних машинах - крутiше, нiж ця.
  А ось i нiмецькi бомбардувальники. Грiзний ТА-600: вiсiм двигунiв i здатнi нести без навантаження двадцять тонн, i його обороняє 18 авiагармат, а також реактивнi снаряди.
  Взагалi нiмцi вже активно розробляють i ракети, що самонаводяться, якi орiєнтуються на фотоелементи i тепло. I в цьому випадку, звичайно, вести поєдинок з фашистськими стерв'ятниками стане складнiше, але й росiйськi конструктори, що-небудь та придумають!
  Хлопчик вступає у бiй з МЕ-362. Це основний нiмецький винищувач iз двома моторами та п'ятьма вогневими точками. За вогневою потужнiстю у противника навiть перевага: чотири 30-мiлiметровi гармати i одна 37-мiлiметрова. У МIГ-15, двi 23-мiлiметровi та одна 37-мiлiметрова. Але хлопчику це начхати. Босi п'яти натискають на педалi, йдучи вiд вогняних струменiв супротивника, снаряд iз самої важкої гармати потрапляє встик мiж крилами. I грiзний, сильно броньований МЕ-362 розколюється.
  Олег Рибаченко, будучи хлопчиком, досить облизується, наче вiдкусивши вiд шоколадної цукерки:
  - Один нуль! Вiдкриваємо рахунок!
  У новiй радянськiй машинi є фотоелемент, що фiксує попадання. Поки таких винищувачiв мало, можна розоритися i на перевiрочнi кадри. Тим бiльше, ситуацiї, коли ворог на поступах до Москви, взяв Ленiнград, i Кавказ, будь-яка перемога виглядає цiнною та зовсiм не зайвою!
  А що там скеляє роги Золота Орда? З нею якось та розберуться!
  Пацан-термiнатор, спритно йде вiд пострiлiв, i робить у польотi млина, змушуючи одразу три ворожi винищувачi вiд однiєї черги горiти, отримавши пошкодження в хвости. А ось i легший МЕ-2010. Ця машина має лише один двигун, розташований у фюзеляжi та дуже схожа на МIГ-15 своїм дизайном. Тiльки лiхтар кабiни краплеподiбний, а стрiлоподiбнiсть крил регулюється. Ну, це навiть краще... Хоча зазвичай на таких машинах лiтають аси високого класу.
  Ну-так... Нiмець встиг утекти вiд пострiлу, ледь не розпушив Олегу живiт. Судячи формою хреста на фюзеляжi, це ас нагороджений дiамантами до лицарського хреста залiзного хреста. А їх вручають тим нiмецьким асам, що досягли цифри збитих машин 250 штук. У нiмцiв таких на цей день лише двадцять три льотчики. А найвидатнiший це, безсумнiвно, Хаффман. Справжнє бiлобрисий чортеня, якого вже не раз збивали, але яке завжди примудрялося виживати.
  Хаффман став другим пiсля Руделя нагородженим золотим дубовим листям до лицарського хреста з дiамантами. Рудель теж, наче заговорений джокер, продовжував кар'єру. I був це штурмовий термiнатор нагороджений за тисячу пiдбитих танкiв - небувалий у Третьому Рейху випадок: платиновим листям до Лицарського хреста Залiзного Хреста, iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами, а також солiдною до цього премiєю.
  Хаффману Гiтлер кiлька разiв забороняв лiтати, але треба вiддати належне: бiлобрисий чортятко виявляв наполегливiсть при проривi на фронт. Пiсля чотирьох сотень збитих лiтакiв вiн отримав золоте листя до хреста. Пiсля п'ятисот отримав орден Нiмецького орла, а пiсля шестисот платинове листя до Лицарського хреста. Руделя якого збивали сорок п'ять разiв, i який половину своїх танкiв набрав уже борючись iз протезом, вижив, але на сорок шостий раз потрапив таки в полон.
  Сталiн вiдмовився видати Руделя навiть за величезний викуп у 100 мiльйонiв золотих нiмецьких марок - цiна чотириста танкiв серiї "Лев"-3. Але самого Руделя утримували в полонi з шаною.
  Хаффман довiв своє свiтло вже 860 машин... Гiтлер пообiцяв, що при досягненнi тисячi, як виняток Хаффману буде наданий Великий Хрест Лицарського хреста - нагорода, яку за звичаєм отримували виключно полководцi.
  Нi у своєму першому бою Олег Рибаченко зiткнувся не з Хаффманом, але з суперником бiльш нiж гiдним. I вони обоє показували чудеса маневру.
  Хлопчик, не бажаючи гаяти часу на затяжний бiй, застосував оригiнальний прийом. А саме пострiл, ногами наослiп, поклавшись на вiдчуття малюнка... I це вже не вперше спрацювало... Фашиста зачепило снарядом i його охоплений вогником винищувач каменем помчав униз.
  Олег Рибаченко перейшов на наступну мету. Цього разу МЕ-362 став новою жертвою, йому хлопчисько вогнула три снаряди у лiхтар... I це чудово... А ось ще один тип нiмецького винищувача - ТА-283. Цей винищувач уже отримав прiзвисько "Вампiр", у нього подовжений фюзеляж i знову копало свиняче.
  I хлопчисько-ас уже ас, пiдрiзає йому нутро. А потiм ще один ТА-283 скосився зрiзаний. Ну i ось тепер найжирнiша мета: ТА-600. I пацан пальнув з дистанцiї... Потрапив у двигун, пробивши його броню i вискочив назад. Олег Рибаченко змушений був знову зiткнутися з МЕ-362. Авiапушки пальнули, i вiдiрвалися нiмецькi крила. Хлопчик босонiж тиснув на важелi i вiдчував до потилицi ментальну картину, от i чотири могутнi нiмецькi винищувачi запалали. I пiшли заривати дзьобами до поверхнi планети.
  Пацан-ас оскалився. Ось i НЕ-362, легка одномоторна машина з пiнопласту. Маневрена, але тендiтна... П'ять їх нахлинуло на хлопчика-льотчика, i розкололися немов бурульки, що падали на камiнцi.
  Олег Рибаченко розреготався i зробив нiс фрицям. Але знову зайти для атаки ТА-600 йому завадив ХЕ-477, двомiсний авiамонстр: тринадцятьма гарматами: десять 30-мiлiметрових двi 37-мiлiметровi i одна 75-мiлiметрова для ударiв по наземних цiлях.
  Хлопчик зумiв цю дванадцяти тонну горилу зрiзати, лише випустивши майже весь бойовий комплект.
  А останнiм своїм пострiлом точно у хвiст Ю-288 вже теж морально застарiлою гвинтовою машиною Люфтваффе.
  Пiсля чого, довiвши свiй рахунок до вiсiмнадцяти збитих машин, хлопчик побив рекорд, ранiше встановлений нiмцем Геленом, сiмнадцять збитих машин. Теж легендарна особистiсть Гелен: єдиний генерал-фельдмаршал авiацiї, який лiтав, як рядовий льотчик на реактивних винищувачах: та ще бився дуже успiшно. Пiд час того легендарного бою вiн перекрив результат Хаффмана у шiстнадцять лiтакiв, але й сам був збитий. Гелен вижив, але отримав пошкодження спини, що покiнчили з його льотною кар'єрою, i нiмецький маршал змушений був перейти на академiчну роботу. I став третiм нагородженим платиновим листям до Лицарського хреста, золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Але зараз Олег Рибаченко вдвiчi перекрив радянський рекорд i на один лiтак нiмецький!
  I це зробив босоногий хлопчик, який до цього не мав досвiд подiбних битв.
  Але ж це лише перший вилiт! А зараз машину, яка не отримала жодної подряпини, дозаправлять i завантажать боєкомплект i вона теж злетить.
  Майже весь обслуговуючий персонал: дитячий, надто багато загинуло дорослих, як робота тут така, що десятирiчнi хлопчики i дiвчатка впораються. Коли Олег лiг, на нього одразу ж прикрикнула жiнка похилого вiку:
  - Чого розлiгся бездельник, давай допомагай iншим!
  Хлопчисько-вундеркiнд, який ще зовсiм не втомився, якщо тiльки морально одразу ж пружинкою схопився, i вигукнув:
  - Iз задоволенням!
  I помчав допомагати хлопцям. Вiн вже досить великий, щоб комфортно керувати винищувачем, але не настiльки дорослий, щоб курити (до чого погана i дурна звичка!) з льотчиками, бiльша частина з яких теж молодняк - хоча молодняк, що вже голиться. А є й лiтнi хлопцi з сивими вусами!
  Хлопчик кинувся працювати i дiяв енергiйно. Пацан-термiнатор сповнений ентузiазму, його гострi лопатки стрибали мiж брижах м'язiв, що колихалися, пiд засмаглою до кольору шоколаду шкiрою. Олег потягнув iз собою ящик з авiаснярадами, точнiше три ящики. I пiвтора центнери поволок на собi.
  Сивий льотчик, кавказької зовнiшностi, i герой СРСР, залопотiв:
  - Любий хлопче! Надiрвешся, вiдпочинь!
  Олег гордо вiдповiв:
  - Працюючи, вiдпочиваю!
  Вiн дотяг ящики. Лiтнiй кавказький ас простягнув хлопчику-вундеркiнду сигарету:
  - Натуральний "Казбек"! Затягни дорогою!
  Олег Рибаченко зухвало вiдповiв:
  - Все отрута з отрут нехай i натуральна! Тiльки задишка вiд нього i безплiддя!
  - Що безплiддя? - Кавказець злякано загасив цигарку. - Його обличчя витягнулося. - А ти в цьому певен!
  Хлопчик насилу придушив сльози i серйозно вiдповiв:
  - Сторiчний досвiд!
  Пацана захихикали i не якi не гидували пiдбирати недопалки. Олег Рибаченко вирiшив з ними поговорити у жорсткому дусi, щоб поводилися гiдно пiонерiв. А так навiть не личить таке i за кримiнальними мiрками пiдбирати недопалки.
  Олег Рибаченко насилу дочекався своєї черги i влетiв знову до МIГ-15. Нiмцi пресингували пiд час наступу на Москву, i бомбили фактично щогодини. Хлопчик-вiтязь влiз у вже знайому кабiну, i опустився на зручне для його пiдлiткового, мускулистого крiсло. I як порiвняно легко вiдривається МIГ-15. Зараз у СРСР є ще тiльки ЯК-23 iз двома 23-мiлiметровими гарматами, реактивна машина. Вона легша, але не так сильно озброєна.
  Олег бачить, як зменшується аеродром, та збiльшуються фашистськi стерв'ятники. Хлопчик цього разу дiє набагато впевненiше, i стрiляє на дистанцiї. I веде вогонь, використовуючи малюнок бою i вiдчуваючи свого чудового коня. Став цвяхувати i наймасовiшi МЕ-362 стали лопатися лiхтарями. I винищувачi стали з вiдiрваними головами i падали в них.
  Хлопчик плотоядно проспiвав:
  - Ми вовки неба та ведмедi вiтру! Але краще за хлiб i трохи перцю!
  Олег Рибаченко зрiзав одинадцять винищувачiв МЕ-362 в однiй черзi та хихiкнув. Та ще черга й заспiвала:
  - Росiйський орел над планетою,
  Крила, розправивши, злетить!
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi -
  А наш кулак монолiт!
  Гарнi вiршi та дванадцять машин з них НЕ-362 чотири, МЕ-362 чотири, двi ТА-383, двi АР-383. Двi останнi це вже багатоцiльовi бомбардувальники!
  Цiлих двадцять три машини - збито! I перебито свiй власний рекорд! Хлопчик-вундеркiнд смiється i показує мову.
  Олег Рибаченко перейшов в атаку на ТА-600, давно настав час цього монстра замочити. Живий рiк. Однiєї бронi на ньому висить цiлих чотири тонни. Спробуй вiзьми. Але хлопчик-вундеркiнд, вирiшив цього разу покiнчити з ворогами за всяку цiну.
  I ось вiн дає чергу i заливає звiдти, зливається свинцева градина. Точнiше потiк градинок.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Раз! Два! Чотири п'ять! Будемо чаклувати!
  Але ТА-600, звалився лише, коли до нього влетiв останнiй авiаснаряд. Точнiше захитався i став планувати вниз, i готувався шльопнутися... I вже не врятуватися нiмцям, вiн вискочив iз лiхтаря кабiни за допомогою катапульти.
  Загинуло двадцять нiмецьких лiтакiв. Рахунок став сорок двi машини! Усього два лiтаки-вильоти, а вже перевиконано норму золотого звання героя СРСР. А пацан ще тiльки почав розганятися.
  Повернувшись, прудкий Олег Рибаченко кинувся допомагати завантажувати свiй бомбардувальник. Точнiше винищувач, але можна i кiлька сотень кiлограм повiсити. Чотири бомбошки будуть скинутi на сухопутну територiю. Ми бомбитимемо - вирiшив хлопчик-вiтязь! Двоє пацанiв ще молодше допомагали йому i дивилися з повагою. Тим бiльше що Олежка важкi ящики перемiщав слово шматки пiнопласту.
  Хлопчик полетiв утретє, на лайку. I мчав немов лютий, розлючений кiнь. I йому хотiлося битися... Цього разу битися довелося з кiлькома винищувачами. Нiмцi намагалися маневрувати. Хлопчику довелося пересуватися, i це призвело до втрати темпу. Вдалося збити лише вiсiм машин. Але потiм хлопець вiдiрвався i зумiв скинути чотири бомби. Вибухнув "Мамонт", i два "Тигра"-4, а також один "Штурмтигр". Останнiй вибухнув, пошкодив кiлька сусiднiх танкiв.
  I повернувся назад, маючи вже п'ятдесят збитих нiмецьких лiтакiв.
  Але четвертий вилiт виявився вiдносно невдало. Тiльки три збитi лiтаки... П'ятий вилiт уже кращий, одинадцять пiдбитих машин iз них потужний ТА-600. Лише шiстдесят один лiтак!
  Але число шiсть виявилося невдалим. Хлопчик почував себе надто самовпевненим. А нiмецькi машини не траплялися, i вiн помчав за лiнiю фронту. I тут iз голови Олега Рибаченка вилетiло, що можуть i з сушi збити. Нiмцi влiпили ракетами земля-повiтря, якщо з зенiтки в суперас не потрапити. Ракети рвонув практично поряд, i збитий пацан-ас полетiв униз. I тодi вiн узяв та виплюнув себе за допомогою катапульти.
  Точнiше катапультуючого пристрою... На жаль, така дорога i ще рiдкiсна машина втрачена. Який жах!
  А фашисти й справдi розробили непоганi засоби ППО - ракети, що наводяться на звук. I Олег Рибаченко не вiдразу зрозумiв, що такi ракети можна збити. Хотiлося збити дорожчi МЕ-362. Або зловити дорожчого МЕ-462.
  Хлопчик вiд злостi навiть не скористався парашутом. Не варто щадити себе. Приземлення на траву без гальмування жорстке, але цiлком терпиме. Пацану вп'ялися в голi п'яти колючки, але це його тiльки пiдбадьорило. Погано тiльки що така дорога втрачена.
  Ех добре коли дiвки човгають босими нiжками i метають їм диски.
  Чотири дiвчата-войовницi атакували японцiв. Їхнi надздiбностi спалахнули яскравим полум'ям... Вiкторiя послала на самураїв мор, i руйнування технiки. Блискавки врубала Надiя дочка Перуна. I взяла, спалила ударами, спалила, спепеляла людей тисячами i залишала однi скелети. I розплавлена зброя... А потiм i Олена нацькувала танки на самураїв, i почали стрiляти в один одного з автоматiв. I викошували одне одного.
  А Зоя, вона перетворювала, вбив у прекраснi квiти та алеї. Це добре i красиве диво. Але чи згоднi з цим японцi?
  Але, на жаль, на насильствi саме на жорстокостi, тримається вся свiтобудова. От якось Чорнобог - Батько зла та суворої справедливостi розповiв їм iсторiю. I ця iсторiя не була нi вигадкою, нi правдою!
  I ось з'явилася дiвчина, яка хотiла навести до Гiпервсесвiту порядок.
  Дiвча-красуня, iм'я якої не можна вимовити розсмiялася, i нотками примхливостi в голоску вiдповiла:
  - Навiть не Всемогутнiсть, а Гiпервсемогутнiстю... Менi пiдпорядковується безлiч Богiв-демiургiв i Творцiв-свiтобудов...
  Чорнобог дiвчатам-войовницям дуже навiть послужливо (не треба думати, що Батько Зла, порочний, нi, Вiн справжнiй Витязь!) пiдказав:
  - Вона сама творить Богiв-Творцiв... Серед нас всемогутнiх є, як i серед людей, своя Iєрархiя. Так що однi всемогутнi, а iншi ще Всесильнiшi! Є Бог-пересiчний, а є Бог-маршал!
  Чотири дiвчата разом свиснув, i задали питання, що напрошується для практично будь-якої людини, яка живе на Землi:
  - А чому ви припускаєте зло? - Бачачи, що погляд дiвчини та Надбожества залишається поблажливо веселим, чотири дiвчата синхронно з натиском продовжив. - Чому ви допускаючи страждання, причому страждання нестерпнi практично для всього творiння. Адже Бог є любов i ваш обов'язок захистити своїх дiтей, своє творiння вiд болю!
  Тут Надбожество важко зiтхнуло, i простягла долоню, над ними не спалахнула багатовимiрна голограма, i богиня богинь сумним тоном вимовила:
  -Вже було таке, коли я намагалася допомогти людям, та iншiй тварюцi на Землi, але вiд цього вийшло тiльки гiрше. Втiм, краще сам подивися iсторiю, як це сталося насправдi!
  Надбогиня iм'я, якою не можна вимовити дуже розсердилася, дiзнавшись яким стражданням i мукам, пiддаються люди, якi живуть планети Земля. I войовниця Наддемiург вигукнула:
  - Труни в розпалювання поганим i жорстоким Богам-демiургам знадобляться, i розум не мiй, щоб битися! Я дiвчинка - не плач паяця!
  У гнiвi я з'явилася у виглядi страшного дракона, у якого голiв було бiльше, нiж атомiв у тому всесвiтi, що створила четвiрка Божественних iпостасей над людьми. А кожен роздiл легко проковтнув би тисячу галактик, i Гiперiсполiнський дракон завис над ним, навiть не приступивши, як слiд до трапези.
  Видовище гiрше i не придумати, кожна голова розмiром з добрий свiтобудова i є найжахливiшим, що можна уявити i неповторний кошмар i кошмарiв.
  Але слiд вiддати належне людським творцям - вони не злякалися!
  Роздiл Всемогутнiй Рододавець Бог-Батько Творець незлiченної безлiчi свiтобудов тримався молодцем, не висловлюючи нi тiнi страху, гiднiсть i мудрiсть читалися в його поглядi. Бог-Син Бiлобог, який пiзнав за людей ранiше бiль i приниження, виглядав не так впевнено. Звичайно, анiгiлювати Творцiв свiтобудов, у нас Гiпервсемогутнiх Надбогiв немає права, але... Перетворити їхнє перебування на суцiльну муку, для нас цiлком реально.
  Проте Бог-Батько Всемогутнiй, Всюдисущий, Вiчний Рiд не даючи повернути навколо себе сяючому ореолу смiливо вiдповiв:
  - О Гiпервелике Надбожество, повiр - люди такi iстоти, що не заслуговують на себе iншого, бiльш доброго та поблажливого ставлення!
  У його словах вiдчувалася переконанiсть, i це викликало в менi бурю обурення: самi створили людину за образом i своєю подобою, а зараз нахабно стверджуєте - що маєте повне право помiщати мiльярди живих iстот фактично свого виду в нестерпнi умови?
  Ось, наприклад, прикрасили свiй палац рiзного роду камiнчиками, що так повно переливаються i виблискують... Але я бачила в мiльярди разiв бiльш багатi за колiрною розмальовкою камiння, яким, по сутi, всi яхонти даної системи i на електронну хмару не годилися.
  I Гiпервсемогутня Надбогиня жорстким тоном вiдповiла:
  - Не вiрю! I не можу повiрити в подiбне, поки сама не побачу, що такi люди!
  Бог-Син Чорнобог схвально менi кивнув, пiдтверджуючи:
  - У цьому переконатися, на жаль дуже навiть не складно, хоч i боляче!
  Вiчно юна красунi Лада важко зiтхнула:
  - I в мене собою розривається серце вiд болю!
  Надбогиня пiдморгнула Божественнiй Четвiрцi на чолi Родновiрцiв усi своїми ста трильйонами в трильйонному ступенi голiв i, зiрки знову не надто балуючи розмаїттям, засяяли у цьому всесвiтi.
  Далi Чорнобог повiв розмову вже вiд iншої особи, i робив чесно.
  А дiвчата вели бiй, згадуючи цю сильну легенду...
  Та бiдний все-таки тут будiвельний матерiал всього сто десять елементiв, i при цьому деякi з них вже навчилися будувати люди.
  Надбогиня сама ж прийнявши образ людського дiвча, зависла на однiй iз площ. Вибрала мiстечко собi теплiше та ближче до екватора - на цiй планетi та зими. Вау! I людиною бути виявляється досить таки кумедно. Колючi та гарячi камiнчики приємно залоскотав мою - босу, дiвочу пiдошву... От цiкаво тiльки чому, не дивлячись на спеку, тут усi так закуталися? А жiнки, взагалi на себе якiсь чорнi та сiрi ганчiрки начепили? Це ще до чого? Ну, добре це шкодлива Трiйця не потурбувалася про те, щоб забезпечити людству зручний для життя клiмат, але ж тут цiлком можна ходити природно - голяка! А вiтерець так чудово приємно обдуває нiжну дiвочу шкiру, сонячнi промiнчики пестять твоє тiло.
  Декiлька чоловiкiв у довгих балахонах щось закричали, пялячи на мене здивованi очi. Ого, вони здається, мене збираються вiтати i вшанувати, що прийнято у цих примiтивних приматiв щодо вищих iстот... Але як вони емоцiйнi, скiльки в їхнiх криках справжнього захоплення i захоплення! Невже вони й справдi здогадалися, що перед ними Гiпервсемогутнє Надбожество власною, персоною i в мене пiд наглядом всесвiтiв (причому незрiвнянно красивiших i рiзноманiтнiших, нiж це бiдне свiтобудова, куди припекли людство!) бiльше, нiж атомiв у галактицi?
  Ось вони збiгаються, продавцi кидають товари, чоловiки дивно закутаних дружин, а водiї свої до потворностi примiтивнi машини, що витiкають iз себе сморiд (ну чому в це всесвiту, пiсля вогню так неприємно смердить, ось у моїх свiтобудовах таке чудове пахощi породжує полум'я!) .
  Надбогиня розправила собi оголенi груди (iдеальної за людськими мiрками форми, з вiдливаючим рубинними сосками) i гордо випросталася, як i належить сутностi вищого порядку. Бо заперечувати свою Божественнiсть виявилося б просто смiшною брехнею. Щоправда, дивно, що зiбралися мене вiдчувати лише самцi. Ось людськi самки, скромно опустивши очi i злякано вiдводячи очi, стовпилися на вiддалi.
  По-своєму мiсто з кам'яними та глиняними будинками гарне, але сухе, наприклад квiтiв-велетнiв не вистачає, але нiчого, я може землян, ще обдарую, та так що у них очi на лоба вилiзуть!
  Кричать чоловiки, щось на зразок:
  - Шайтан! Iблiс! Диявол!
  А це в них так вищi сили називаються... Цiкаво, мене прийняли за надприродну сутнiсть iз мiсцевого пантеону, або здогадалися, що я насправдi i не знаючи мого справжнього iменi хором висловлюються пошана...
  Ось серед них з'являється людина в бiлому: ух до чого ж у нього пом'ята i зморшкувата шкiра, в якихось неприємних трiщинах. На пiдборiддi висить срiблястий вiник... Виглядає безглуздо, але люди звуть цей волосяний покрив бородою i дуже пишаються ним. Ну, що ж - адже навiть Боги-демiурги Четвiрки iпостасi Рододавця авторiв цього свiтобудови теж такi вiники на пiдборiддях носять. Значить, знаходять у них щось привабливе. От тiльки запахи вiд людських тiл у чоловiкiв такi надзвичайно неприємнi... Ну, їм таку ущербну фiзiологiю зробив?
  Пам'ятий чоловiк, скидає руки, та iншi чоловiки починаю виламувати з брукiвки, шматки... як це у них називається... асфальту. А в деяких камiння вже заздалегiдь припасовано... Зрозумiло, це у них такий ритуал вiддання почестей вищому Божеству. Ось як цiкаво тепер буде!
  Перший камiнь, що летить у бiк Надбогинi - кинутий пожованим старим. Вiн такий маленький, що схожа красуня його приймає на груди, немов тенiсист ракеткою кулька... Спритно потрапило прямо в червоний сосок...
  По рядах самцiв мiсцевого розливу проноситься гомiн. А потiм у мiй бiк летить цiлий град предметiв кристалiчного походження. Браво! Ось це справдi тi, хто молиться з таким непiдробним ентузiазмом подiбне роблять. Граючи я вiдбиваю деякi предмети голими пiдошвами та руками, а iншi приймаю на себе!
  Ух ти! Та й найгострiшi виникають вiдчуття! Наче тобi роблять грубий, але дуже енергiйний масаж - Надбогиня просто у захватi. I пiдбадьорюю самцiв:
  - Дайте енергiйнiше хлопцi! Гострими предметами, кристалiчного походження - це кайф!
  
  
  
  НЕЧЕКОВАНЕ РОЗВ'ЯЗАННЯ
  Сотников вступив до своєї квартири. За руку вiн тримав Артема Синiцина. Пам'ятий олiгарх не намагався чинити опiр. Мало того, вiн, мабуть, був дуже задоволений. I побачивши комп'ютер, одразу ж кинувся до нього з диким криком:
  - Цивiлiзацiя!
  I набрав iнтернет... Йому хотiлося багато дiзнатися! Сотников також звернув увагу, що квартира трохи змiнилася. Хоча колишнi його плакати культуристiв та боксерiв, як i ранiше, висiли на мiсцi. Але додалася пара нових. Та й пора року була iнша. Сотников залишив свою країну 5 жовтня 2013 року, якраз напередоднi матчу Кличко - Повєткiн.
  Не раз вiн згадував про цей бiй i думав iз тривогою, чим закiнчився. Цiкаво було, чи зможе Повєткiн протистояти з таким великим майстром як Кличком. До мiнусiв Володимира можна вiднести не надто сильне пiдборiддя, витривалiсть, технiчну одноманiтнiсть. Останнє взагалi не можна пробачити для чемпiона свiту.
  Повєткiн до того ж жодного разу не програвав, i не пам'ятали, чи був вiн взагалi колись у нокдаунi. Плюс бiй у Москвi, на його територiї, що теж бiльше пiдмога. Коротше кажучи, шанси - п'ятдесят п'ятдесят. I можна, зрозумiло, битися.
  Синiцин вигукнув iз подивом:
  - Вже березень 2015 року, багато часу минуло... I вiдзначають приєднання Криму до Росiї!
  Олексiй Сотников здивувався:
  - Що?
  Артем пiдтвердив:
  - Та я й сам уражений! Крим уже у складi Росiї! I загалом стiльки змiнилося!
  Олексiй дещо стримано зауважив:
  - Я вiдбув зi спокiйного свiту в Смутнi часи. А зараз виходить i тут назрiвати буря!
  Артем не зовсiм впевнено вiдповiв:
  - Може, i тут все обiйдеться! Ну, пошумлять, спонукають санкцiї, i все повернеться до кола свого! Та й взагалi не про полiтику треба думати зараз, а про бiзнес!
  Олексiй згiдно кивнув:
  - Так ... Адже за тебе я ще не отримав нагороду! А в мене троє дiтей, i треба подумати про грошi та хлiб насущний!
  Артем на це заперечив:
  - Уже п'ятеро! У комп'ютерi, твоя дружина зробила додавання: народилася двiйнята хлопчик i дiвчинка! Олексiй насупився:
  - А коли?
  Артем вiдповiв з усмiшкою:
  - Саме 9 травня 2014 року... А що не збiгається!
  Олексiй iз полегшенням повiдомив:
  - Нi! Саме збiгається! Я не знав, що вона вже вагiтна! Що ж краще!
  Артем запитав свого вiзавi:
  - Ти чекатимеш дружину чи заїдеш до офiсу за нагородженням?
  Олексiй, кiлька секунд подумавши, сказав:
  - Посидь у мене. Випий чайку, спiваєш, i подивимося телевiзор! Ми вже втомилися вiд вiдсутностi цивiлiзацiї.
  Артем погодився, але додав:
  - Може чогось i мiцнiше чаю!
  Олексiй похитав головою:
  - Я не п'ю!
  Синiцин недовiрливо посмiхнувся:
  - А як же на бенкетах?
  Сотников неохоче погодився:
  - Тодi сухого вина!
  I полiз у бар. Там усi колишнi пляшки були на мiсцi. Ну, зрозумiло дружина-спортсменка не питиме за його вiдсутностi. Аби коханця не завела. Адже вона у чудовiй формi i красуня-блондинка. Щоправда, вже з п'ятьма дiтьми!
  Сотников любив дiтей, i хотiв, щоб у них була цiла хата.
  Вони увiмкнули телевiзор, Олексiй намазав чорний iкри на бутерброд, банку у нього завжди була. I вони разом iз олiгархом стали дивитися телевiзор.
  Клацали канали... За пiвтора року змiнилося багато чого... В Українi змiнилася влада, у Росiї впав рубль, приєднаний Крим, але в економiцi стало гiрше. Все стало бурхливiшим. Сотников iз тривогою помiтив:
  - От цiкаво, а за квартиру iпотеку моя дружина, звiдки брала грошi виплачувати? Хоча в мене й було щось на рахунку за зйомки в кiно, i такi випадковi заробiтки, робота археологом, але все ж...
  Артем запропонував:
  - Напиши, роман про свої пригоди у Смутному часi! Станеш багатим!
  Олексiй похитав головою:
  - Нi! Я вже писав про свою автобiографiчну вiйну у Чечнi та заробив якiсь копiйки. Бiльше грошей отримуєш за науковi статтi! Хiба що заради слави можна побалуватись!
  Артем потяг ще вина i запропонував:
  - Можеш, пiдеш у мою охорону? Я тобi добре платитиму!
  Олексiй похитав головою:
  - Не знаю... За тебе обiцяно три мiльйони доларiв нагородження! Iз такими грошима можна взагалi не працювати! Або вiдкрити свою справу, що куди цiкавiше!
  Артем свиснув:
  - За мене три мiльйони! А контракт письмовий чи усний?
  Олексiй посмiхнувся:
  - Звичайно, письмовий! Я ж знаю, що слова як вiтер!
  Артем хихикнув i вiдкусив бутерброда з iкрою, помiтивши:
  - Пристойно мене оцiнили! Ну, що ж дерзайте!
  Ось почувся ключ, що провертається в замку. Сотников вискочив назустрiч. Йому дуже хотiлося побачити дружину. I ось вона ... Майже не змiнилася, хiба що трохи стала повнiшою, але все ще спортивна i струнка. У вiзку було двоє дiтей Артема. Хлопчик i дiвчинка. Колясок було двi, i другу тягнув молодик, на вигляд рокiв двадцяти. Сотников жорстко запитав:
  - А це хто?
  Дружина була злегка приголомшена:
  - Ти? Повернувся?
  Олексiй набрався:
  - А що?
  Дружина пробурмотала з переляком:
  - А ти знаєш, що тебе у всеросiйський розшук оголосили, звинувачуючи у вбивствi дев'ятьох людей!
  Олексiй буркнув:
  - Ну так... Ось сюрприз!
  Дружина сухо наказала:
  - Пiшли до хати!
  Молодий чоловiк, зиркнувши, зайшов за ними. Вiн був одягнений у дуже модну шкiряну куртку, а на вказiвному пальцi був перстень iз дiамантом.
  Артем Синiцин зустрiв Наташу привiтно. На вигляд дружинi Сотнiкова немає тридцяти, i вона дуже гарна. Не дивно, що юнак за нею i приголомшив.
  Наташа, бачачи колкi погляди чоловiка, промовила:
  - Це Борька ... Син багатих батькiв, i дуже добрий друг! Якби не вiн, то нашу квартиру вже конфiскували б за борги!
  Пiсля чого дружина пояснила:
  - Зокрема Олексiй звинувачують у вбивствi вiсьмох людей у парку. I це правда - убив вiн! А також повiсили i вбивство омоновця, хоча помилково його застрелили свої. Так що Олексiй у всеросiйському розшуку, i числитися як зниклий безвiсти. Мало того, i Iнтерпол його шукає. I що навiть цiлий рiк бiля його квартири чергували оперативники.
  Та ще й рахунок заарештували.
  Щоправда, вагiтну матiр трьох, а потiм п'ятьох дiтей виселяти не стали. Потiм вона познайомилась iз Борисом. Вiтрений юнак зайнявся коханням iз досвiдченою жiнкою i йому сподобалося. I вiн почав давати їй грошi та гуляв з її дiтьми. I Борис юнак дуже добрий у МДУ вчитися, i взагалi прекрасний хлопець, i без нього вона надала б з дiтьми на вулицi.
  Тим бiльше тепер у Олексiй альтернатива - чи знову податись у бiгу, чи надовго сiсти у в'язницю. А вбивство дев'яти осiб, у тому числi й омоновця, плюс ще колишня судимiсть малолiтком - тягнуть на довiчне.
  Олексiй, вислухавши все це, запропонував:
  - Тодi я йду з цього свiту! Попереду маю багато iнших справ!
  Не встиг вiн це сказати, як почувся дзвiнок у дверi i майже одразу ж удари по металi. Заревли грубi голоси:
  - Полiцiя! Вiдкрийте!
  Олексiй дiстав з-за пояса статую Сварога, потиснув на прощання руки Борису та Артему, поцiлував дружину i вискочив у сусiдню кiмнату. Полiцейськi вже ламали дверi. Били омоновцi прикладами.
  Сотников вимовив заклинання i слова: Бог Великий Сварог, - поверни мене назад у Смутнi часи.
  Дверi впали, i в квартиру вломилися полiцейськi та омоновцi. Вони розбiгалися кiмнатами. У спалахнув яскравий, наче сотнi фотоблиць спалах, i Олексiй зник.
  Бурхливi столiття промайнули перед ним.
  
  
  ГОРБАЧОВ РОЗБУВСЯ В 1988 РОКУ
  I не зовсiм типове. У 1988 роцi, у травнi зазнав аварiї лiтак, на борту якого знаходився Михайло Сергiйович Горбачов. I знову перебiг iсторiї змiнився. Новим генеральним секретарем ЦК КПРС став Єгор Лiгачов. Варшавський договiр ще не встиг розвалитися.
  Єгор Кузьмич почав закручувати гайки. Демократизацiя скiнчилася. Почалося змiцнення дисциплiни та наведення порядку. Формально курс на розбудову зберiгся, але наповнився iншим змiстом. Почали жорстко переслiдувати нацiоналiстiв i боротися з корупцiєю. Мало того, за кiлька рокiв було прийнято новий, бiльш унiтарний варiант радянської конституцiї.
  Єгор Кузьмич пiдкручував гайки. Але при цьому намагався зберегти добросусiдськi вiдносини iз Заходом. Проте виходило погано. Радянськi вiйська все ж таки пiшли з Афганiстану i продовжували допомагати Наджибулi. Вони також використовували авiацiю та невеликi загони спецназу.
  Перемогти моджахедiв не вдавалося, зате втрати радянської армiї в Афганiстанi були невеликi. У схiднiй Європi змiнилися лiдери, на молодших, але теж прорадянських.
  Реформи йшли й у полiтичному устрої. Єгор Лiгачов таки заснував посаду президента СРСР, але вибори пройшли безальтернативнi. Повноваження глави держави було розширено. Практично встановилася диктатура особистостi. Спочатку було обмеження на два термiни. Але потiм провели референдум та подiбну норму конституцiї скасували.
  1991 року Iрак захопив Кувейт. Цiни на нафту пiдскочили. СРСР пiдтримав Саддама Хусейна. Виникла конфронтацiя.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї США не наважилися на "Бурю в пустелi", але свої вiйська в Саудiвську Аравiю перекинули. Конфронтацiя мiж Росiєю та Заходом знову посилилася. Щоправда, Буш-Старший програв вибори Клiнтону. Останнiй хотiв пом'якшити вiдносини з СРСР. Обстановка трохи розрядилася. Кувейт увiйшов до складу Iраку. В Афганiстанi точилася вiйна. Почався розпад Югославiї.
  СРСР прийняв рiшення допомогти Сербiї. У результатi Югославiю вдалося вiдновити силою, i вона набула Варшавського договору. Албанiя пiсля змiни режиму теж повернулася в лоно РЕВ i СРСР. Певною мiрою соцiалiстичний табiр змiцнився. Навiть намiтилося зближення iз Китаєм.
  У мiру посилення Китаю вiдносини зi США псувалися у пiднебесної iмперiї. А СРСР якось не сперечався iдеологiчно i став важливим джерелом сировини для Китаю. У цiлому нинi, реформи у Росiї пройшли обмежено. Економiка залишалася плановою. Тiльки трохи вiльнiше стало у торгiвлi. Кооперативи залишились. Можна було працювати на присадибних дiлянках. Фермерство не заборонялося, але серйозного поширення не набуло.
  Плановими методами та жорсткими директивами Єгор Кузьмич зумiв модернiзувати економiку. Ну, в принципi опенькiв Пiвнiчної Кореї показав, що i без ринку можна робити цiлком сучасну зброю, будувати будинки, виробляти товари.
  У сталiнському стилi змiцнювалася дисциплiна, виборювали пияцтво, вiшали хабарникiв. Якийсь ефект у багатiй та розвиненiй країнi це давало. Упорядкували роботу НДI, змогли за допомогою шарашок просунути науку. Розвивали директивними методами та кiбернетику. Планова економiка працювала i розвивалася. I заводи будували, i модернiзацiя проходила.
  Дещо змiнилася схема оплати працi: з урiвнилiвкою покiнчили.
  Жорстко карали дармоїдство. Помiтно зростав випуск продукцiї.
  Як з'ясувалося, i соцiалiзм цiлком ефективний лад. Омолодили кадри, пiдняли дисциплiну, пiдхльоснули науку та розвиток технологiй. I пiшло, поїхало.
  У 1998 роцi у Венесуелi прийшов Уго Чавес i оголосив про зближення з СРСР. Радянська iмперiя почала захоплювати плацдарми i в Латинськiй Америцi. Iшов розвиток соцiалiзму. В Афганiстанi багаторiчна вiйна почала згасати. Моджахеди вiдчували, що не можуть перемогти i поступово поверталися до мирного життя.
  2001 року радянська iмперiя отримала нового союзника - комунiсти перемогли у Грецiї та Iталiї. Обидвi країни оголосили про вступ до РЕВ.
  Обстановка у свiтi знову розпалювалася. Новий президент-республiканець нарощував збройнi сили Америки. Свiт висiв межi ядерної вiйни. I СРСР та США будували СОI та протиракетну оборону. 2003 року Буш зважився на вiйну з Iраком.
  Але отримав протистояння iз СРСР. Американська авiацiя зазнала великих втрат вiд ППО Iраку поставленого СРСР, а сухопутна операцiя захлинулась. Радянський Союз, не вступаючи у вiйну, допомiг Iрану та Iраку. Тi кинули вiйська США. Цiни на нафту рiзко злетiли. Втiм, це великого значення не мало. Жорсткими заходами в СРСР навели лад у колгоспах i виробництво сiльгосппродукцiї зросло. Благо, територiя велика, i клiмат став м'якшим. А технологiї та селекцiя розвинулися.
  Справдi пiднiми селекцiю i виведи новi породи худоби, то й надої виростуть. Втiм, молока в СРСР i так вистачало.
  А м'яса? Новi ефективнiшi породи вивели, комплекси налаштували, порядок навели, i м'яса стало навiть бiльше, нiж потрiбно. I ось уже СРСР експортує продовольство. Як з'ясувалося, якщо були проблеми, то тому, що Брежнєв усiх розпустив. А як гайки пiдкрутили, планова система запрацювала. Та й за Брежнєва не так уже й погано було. М'ясо дешеве, зарплати пiдняли. Люди закуповували про запас, i виникав дефiцит. Провели реформу цiн i все з'явилося. Додали виробництва, i подiти м'ясо нiкуди.
  Тож... Все йде за планом! Все йде за планом! I проблеми вирiшуються, а будинки будуються. В економiчному планi радянський обиватель жив уже непогано. Та в принципi вiн i за Горбачова не бiдував. Це швидше пропаганда роздмухала мiф про високий рiвень життя на Заходi i низький в СРСР. Та й дефiцит теж виник через iстерiю, що нагнiтається в ЗМI.
  Випустивши пресу та електроннi засоби масової iнформацiї, з-пiд контролю комунiсти самi собi викопали могилу. Журналiсти отримували з-за кордону гранди, i, не вiдчуваючи контролю пiд диктовку захiдних партнерiв, почали топити свою країну. А пропаганда може, що завгодно вселити. У тому числi снiг чорний, а вугiлля бiле. Виникла iлюзiя, що у СРСР погано, але в Заходi добре. Насправдi i за Горбачова громадяни Росiї жили лише трохи гiрше за американцiв. А в планi стабiльностi та безпеки навiть краще.
  А за Лигачова ще пiднялася економiка за планом. Злетiла, пiдхльостується, жорсткiшим примусовим механiзмом i суворим режимом. Соцiалiзм взагалi ефективний, якщо диктатор бюрократичний апарат змушує ворушитися, особливо саджаючи недбайливих, а кого i вiшаючи.
  Приклад ефективностi сталiнського режиму дуже яскравий. Отримавши до рук зруйновану громадянської вiйною країну, жорсткий Сталiн змiг за короткий час зробити її iндустрiальною, наддержавою. Яка сорок першого року мала найбiльшу за кiлькiстю танкiв i лiтакiв армiю.
  Звiсно, це лише особиста заслуга Сталiна. Це заслуга твердої комунiстичної системи. I ефективної планової економiки. Саме собою розвиток за планом - це великий плюс, i натомiсть ринкової стихiї.
  За Сталiна, i деякий час пiсля Сталiна економiка СРСР зростала швидше захiдних держав. Навiть за Брежнєва промислове виробництво потроїлося. Але останнi роки стала Росiя вiдставати вiд усього свiту.
  Дався взнаки застiй, i старiння не тiльки Брежнєва, а й усього полiтбюро. А також падiння дисциплiни, зростання корупцiї, лiньки директорiв, якi не бажають напружуватися. I бюрократи-егоїсти гальмують впровадження нових технологiй, аби самим не ворушитися.
  Але жорсткий Єгор Лiгачов застосував батiг, пiдхльоснув бюрократiв. Омолодив кадри, почав вимагати впровадження нових технологiй. Ввiв обережно деякi ринковi елементи, покiнчив iз зрiвнялiвкою в оплатi працi. Посилив дисциплiну, i фактично встановив сухий закон. Жорстко стимулював народжуванiсть i вiв податки на бездiтнi подружнi пари, на холостякiв, якi на пару мають лише одну дитину.
  Жити у матерiальному планi ставало краще. Але, як i ранiше, панувала однопартiйна система. Щоправда, порiвняно з часом Брежнєва, дещо змiнилося. Зокрема, вибори стали проходити альтернативнi.
  Але все одно висування кандидатiв залишалося пiд контролем влади. Висунули двi-три кандидатури перевiрених КДБ. Але вже якась iмiтацiя виборiв проводилася. Не так, як ранiше. Проте нових партiй не з'явилися. Лiгачов вирiшив - що краще, менше, але краще. Цензура була на телебаченнi, у пресi - може й жорсткiше, нiж за Брежнєва. Iншедумцiв садили у в'язницi, рiдше в психлiкарнi. Можна було одержати термiн навiть за анекдот.
  При цьому все ж таки були, якi iмiтацiї демократiї. Стало вiльнiше iз сексом. Зокрема знiмалися еротичнi фiльми з оголеними дiвчатами. Гомосексуалiзм карався, але еротику узаконили. Стимулювалася народжуванiсть. У питаннях релiгiї, посла первiсного пом'якшення, знову почав закручуватися атеїзм. Видно виступи iсламiстiв налякали режим, i вирiшили давити фундаменталiзм на коренi.
  Закривалися мечетi та парафiї, заборонялася релiгiйна лiтература. Атеїстична пропаганда. Заборонялися рiзноманiтнi протестанти: баптисти, свiдки Єгови, адвентисти, п'ятдесятники.
  Комунiстична iдеологiя змiцнювалася.
  З'явилися i спроби створити альтернативу посмертному iснуванню, яке обiцяли рiзнi релiгiї. Наприклад, воскресiння з мертвих силою науки.
  2005 року радянськi космонавти здiйснили полiт на Марс. Приземлилися та стартували з поверхнi. То справдi був черговий трiумф комунiстичної науки.
  США вели затяжну вiйну з Iраком та Iраном. Втрати зростали, а перемогою не пахло. У 2006 роцi Буш зробив останнiй наступ. Але загруз у боях.
  Пiсля поразки республiканцiв американцi залишили у 2009 роцi Саудiвську Аравiю. Цей регiон перейшов пiд контроль Iрану та Iраку. Що ще бiльше пiдняло цiни на нафту. Але поки що ситуацiя залишалася напруженою. Погрожувала ядерна вiйна. Хоча реально її нiхто не починав i не хотiв. Розвивалося ПРО.
  Обидвi сторони балансували на межi зриву.
  Однак за Обами ситуацiя стала змiнюватися. Промацувалися обережнi спроби зближення. 2013 року Єгор Лiгачов перенiс операцiю на серцi. I зважаючи на похилого вiку, заявив про складання з себе повноважень президента СРСР.
  До цього часу країна пiднялася в економiцi дуже високо. Збройнi сили найкращi у свiтi та численна армiя з грiзними пiрамiдальними танками.
  Новим президентом став теж уже вiковий Геннадiй Зюганов. Єгор Лiгачов поставив свого добре вiдомого заступника. Який таки був на двадцять чотири роки молодший.
  Зюганов продовжив колишнiй курс - побудова комунiзму. Радянська iмперiя стала першою економiкою у свiтi. Поєднання високих технологiй, видобутку сировини в найбагатшiй країнi свiту, жорсткої сталiнської дисциплiни, пiдхльостування бюрократичного апарату давало ефект.
  Розвинулася й вiйськова промисловiсть, особливо протиракетна оборона. Фактично СРСР став невразливим! I Зюганов став проводити жорсткiшу свiтову полiтику.
  Насамперед поради активiзувалися в Африцi. Одночасно арабськими країнами прокотилася низка червоних революцiй. У Єгиптi прийшли до влади iсламськi комунiсти. Як i в iнших країнах.
  У Венесуелi та Латинськiй Америцi було створено радянськi бази.
  Почалося вторгнення радянських вiйськ до Пакистану. Благо там гранично загострилася боротьба влади.
  Вiйськова операцiя у Пакистанi пройшла швидко. I коштувала мiнiмальнi втрати. Там поставили прокомунiстичний режим i змiцнилися. Iндiя заявила у вступi до РЕВ, та Варшавський договiр. З'явилася єдина карбованцева зона.
  РЕВ стали найпотужнiшою органiзацiєю, куди увiйшла i Фiнляндiя. Наростивши м'язи СРСР, мрiяв про свiтове панування комунiзму. Прихiд у США до влади Трампа лише погiршив ситуацiю у свiтi. Обидвi країни та два блоки Варшавський договiр та НАТО обмiнювалися погрозами.
  СРСР розгорнув виробництво пiрамiдальних танкiв. У тому числi й машин УТ-5 одномiсних та досконалiших. З'явились i танки на електродвигунах. Вони рухалися дуже швидко i практично не горiли.
  Але головне це новiтнi системи ПРО оборони на УКХ здатнi вивести з ладу обладнання ядерних ракет, якi прикрили всю територiю СРСР.
  Тут виникло цiлком закономiрне питання, а чи не час? Може, справдi покiнчити з Америкою силою зброї?
  Запитання ще з ким буде Китай. Пiднебесна iмперiя не така сильна як у реальнiй iсторiї. Далася взнаки конкуренцiя з боку СРСР - який витiснив китайцiв та англiйцiв з Африки. Та й товари радянськi у всьому свiтi. Негативно на Китаї далася взнаки i небажання розвивати реформи, а також старе керiвництво, незмiнне при цьому. Якщо самi Зюганов та Лiгачов були старi, то команди у них молодi.
  Китай трохи повагався. Йому хотiлося разом iз Америкою завоювати Сибiр. Але якось боязко. Тим бiльше, i в Iранi вiдбулася змiна влади, i прийшли iсламськi комунiсти. Тобто люди пiд червоно-зеленим прапором. А що? Комунiзм та Iслам у чомусь схожi. А те, що в СРСР панує атеїзм, можна проiгнорувати. Тим бiльше, атеїзм якось менше дратує iсламiстiв, нiж Православ'я.
  I ось 2019 року Варшавський договiр розпочав наступ проти НАТО. Удар десяткiв тисяч радянських танкiв виявився чарiвним. За кiлька днiв виявилася захоплена вся Нiмеччина i комунiстичнi вiйська вдарили по Парижу.
  Червоний прапор здiйнявся над Ейфелевою вежею. Бої показали переважну перевагу радянської технiки над захiдною. А пiрамiдальнi танки не пробивалися застарiлою 120-мiлiметровою гарматою пiд жодним ракурсом. Взагалi, безглуздо стiльки часу не модернiзувати свою артилерiю. Але й 140-мiлiметрова гармата пiрамiдальнi танки не брала б.
  У боях показала себе сильнiшою i радянська авiацiя. Бої тривали майже одностороннi. Давалася взнаки велика дальнiсть поразки радянських ракет. Противника рiзали на вiдстанi. I це, звичайно ж, було певною мiрою мiнусом - у льотчикiв знижувалася можливiсть проявити свою доблесть.
  Невеликi проблеми могли виникнути лише Англiї. Але й тут радянська армiя форсувала Ламанш порiвняно швидко. I одразу ж на Лондон. На вiдмiну вiд Гiтлера Зюганов змiг досягти значно бiльшого, i за короткий термiн.
  Здалося в полон велику кiлькiсть захiдних вiйськ. Як з'ясувалося, до вiйни армiї НАТО не готовi. Вiдбувся блiцкриг iз захопленням усi Європи та Британiї лише за мiсяць. З ходу було взято Гiбралтар.
  Пiсля чого Червона армiя разом iз китайцями рушила через Аляску на Америку. Тим бiльше до Чукотки було збудовано залiзничну гiлку. Тож радянська iмперiя виявилася готовою до подвигiв. I просування Аляскою йшло своїм ходом.
  Бої показали, що американський "Амбрамс" попри всi модернiзацiї безнадiйно застарiв. I проти пiрамiдального танка зовсiм не тягне. Тож радянськi машини успiшно просуваються. I майже не зазнають втрат. Дещо гiршi справи у китайцiв, але вони буквально закидають супротивника трупами.
  Наступ на Європу розпочався 1 травня 2019 року. А до Америки радянськi вiйська просунулися з липня. Вже за мiсяць практично вся Аляска була захоплена. Втiм, американцi билися досить завзято. Їхнi пiхотинцi непогано стрiляли. Але проблемою виявились радянськi танки, проти яких не було ефективних засобiв боротьби. Надто вже надiйний захист - ця пiрамiдальна форма. Як з'ясувалося, американцi надто вже запiзнилися з модернiзацiєю "Амбрамса".
  До середини жовтня радянськi танки вже пройшли Канаду та увiрвалися до континентальних США.
  Трамп спробував оголосити тотальну вiйну, але це було смiшно. Американцi стали заручниками найгiршою кiлькiстю та якiстю армiї. Та ще й вiдсутнiстю союзникiв. Збиралися сильнi, ударнi сили.
  У боях брали участь i надважкi радянськi машини на атомному двигунi. Якi нiчим не зупинити нiчим.
  I вони наскрiзь проходять будь-якi позицiї. Та й у повiтрi, тримати американцiв нема чим. Точнiше, американцi не можуть себе захистити. Прориваються цiлi армади радянських лiтакiв. Та ще з лазерною зброєю та їх нiчим не зупинити. Така мiць прет. Неповторна сила.
  Адже вiд тайги до британських морiв - Червона армiя найсильнiша!
  Але американцi все ж таки билися вiдчайдушно. Навiть у хiд пiшов новий танк "Рейган". На нього поставили 155-мiлiметрову гармату. I ця машина нарештi змогла завдати хоч якоїсь шкоди пiрамiдальним танкам СРСР.
  Але нiчого вже не могло врятувати Америку. До нового року радянськi вiйська взяли Нью-Йорк та Вашингтон. Пiсенька Америки була заспiвана. До кiнця сiчня залишки американських вiйськ капiтулювали. Здалося кiлька мiльйонiв людей.
  Так закiнчилася, продовжившись менше року - третя свiтова вiйна. Зюганов цей загалом не надто привабливий лiдер зумiв здобути собi лаври переможця Третьої свiтової. I змiцнити могутнiсть.
  А ядерна зброя нiчого не змогла змiнити. Усi американськi ракети виявилися збитими. А СРСР ядерних ударiв по США i не завдавав.
  Втiм, 2020 встановив гегемонiю радянської iмперiї. Але є ще Китай. Скiльки там можна терпiти надто самостiйний режим?
  У 2021 роцi, скориставшись тим, що в Китаї стався вiйськовий переворот, Червона армiя перейшла в наступ.
  Бої видалися досить завзятi. Китайцiв багато, i в них достатньо нехай i застарiлої технiки. Але зате радянськi вiйська набагато мобiльнiшi.
  Вiйна трохи затяглася. Блiцкрига не вийшло, бо китайцi згуртувалися в єдиний кулак, перед агресором!
  Радянське командування навiть змушене пiти застосування ядерної зброї. Iнакше втрати були б надто великi.
  Пiсля двох рокiв вiйни Китай нарештi здолали. А кровi при цьому пролилося. У двадцять разiв бiльше, нiж у третiй свiтовiй вiйнi. Але ж змогли розчавити пiднебесну iмперiю. Винищили бiльшу частину населення.
  Встановилася радянська гегемонiя у свiтi - тепер остаточно. У 2025 роцi проголосили зону рубля. I контроль свiтових фiнансових потокiв. Остаточно проковтнули й Африку.
  А незабаром розпочалося проведення референдумiв щодо добровiльного вступу до СРСР. Збирали колосальнi сили. Країни одна за одною вступали до iмперiї. Iшла та експансiя до космосу.
  Релiгiйна полiтика за Зюганова помiтно пом'якшилася. Дозволили дiяльнiсть протестантiв, вiдкривалися новi парафiї. Але формально все одно партiя залишалася атеїстичною.
  2034 року дев'яностолiтнiй Зюганов залишив посаду президента Росiї, передавши його Сурайкiну.
  На той час майже всi країни свiту вже увiйшли до СРСР. Так завершилося формування радянської гегемонiї. А головною метою стала космiчна експансiя. Водночас проводилися роботи зi змiни клiмату.
  Щоб уникнути затоплення, заглибили свiтовий океан. Тож сушi навiть побiльшало. Льодовi шапки розтанули, i клiмат у свiтi став набагато теплiшим.
  Навiть Антарктида стала зоною землеробства. А в середнiй смузi Росiї росли банани та кокоси, ананаси та iншi екзотичнi фрукти.
  Ранiше стимулювання народжуваностi змiнилося стримуванням. Особливо серед китайцiв, iндусiв, арабiв, чорношкiрих. Тривалiсть життя помiтно зросла. Навiть почали проводити успiшне омолодження. У 2045 роцi вiдбувся перший полiт за межi сонячної системи. Вiн тривав десять рокiв. Життя не виявлено.
  2054 року експедицiя попрямувала до зiрки Сiрiус. Виявлено пару планет близьких розмiрами до землi. Форми життя там найпростiшi лише на рiвнi бактерiй.
  2064 року створено перше поселення на планетах Сiрiуса. У 2072 роцi побудований перший в iсторiї людства, зорелiт здатний розвивати надсвiтлову швидкiсть. До 2099 року вже радянськi космонавти досягли вiдстанi тисячу п'ятсот свiтлолiт вiд землi. Контакту iз позаземними цивiлiзацiями не виявлено.
  Як показала наука - самозародження життя поки що спостерiгається лише в найпримiтивнiших формах. Чим було дано пояснення. На жоднiй планетi були виявленi двостатевi iстоти.
  Експансiя до космосу тривала. До 2150 радянськi космонавти досягли краю галактики. 2174 року пройшла перша експедицiя в iншу галактику. Вона тривала кiлька рокiв. Але й там не виявлено було розумного життя.
  А також форм життя складнiше найпростiших одноклiтинних тварин та рослин. Це стало певним феноменом еволюцiї. Але нiчого не страшно. Планет придатних життя виявилося чимало. I почала розростатися радянська iмперiя. Як кажуть СРСР пiдкорює черговi горизонти. У 2204 роцi було вiдкрито термопреонновий синтез. Люди отримали найсильнiшу зброю. Те за допомогою якого можна вести колосальних розмахiв вiйни.
  Але поки що нi прогнози Єфремова, нi Лукаса не виправдовувалися. Жодних ознак розумного життя у всесвiтi не виявлено. У 2300 роцi, радянськi космонавти вже створили поселення за межами галактичного скупчення. Щось там наробили.
  У 2400 роцi, радянський зорелiт на гiперсвiтлову швидкiсть долетiв до краю всесвiту. Далi виявлено порожнечу. Сам всесвiт продовжує розширюватися. Теорiя величезного вибуху пiдтвердилася.
  Розумне життя у всесвiтi не виявлено.
  3000 нашої ери. Людство заселяє всесвiт. За межi летять трильйони людей. Навчилися вже створювати планети iз зiрок штучним способом.
  А це такi вiдкриває перспективи. Одночасно Землi вже немає старостi. Всi люди завжди молодi i здоровi. Не знайома людям злиднi i голод. Навпаки всi щасливi та вiльнi. Грошей немає - вiд кожного за здiбностями, кожному за потребами.
  4000 рiк нашої ери ... Навчилися воскрешать мертвих, у тому числi померлих дуже давно i з тiлами, що абсолютно розклалися. Таким чином, давня мрiя людства - про вiчне життя та воскресiння мертвих здiйснилася. Виникла нова релiгiя Архiгомотеїзму. Люди стали подiбнi до богiв.
  5000 рiк. Люди змогли долетiти до сусiднього всесвiту. I знову не виявили там розумного життя. Що це за вакуум? Щоправда, через пiвсотнi рокiв знайшли планету, де жили двостатевi iстоти. Тепер людству доступнi супер та гiпер швидкостi. I вони рухаються паралельним всесвiтом. Щось шукають...
  6000 рiк. Вже кiлька сотень сусiднiх всесвiтiв заселяються надiстотами, до яких звернулися люди. Людство тепер складається iз безсмертних, гiперплазмових iстот. Вже створюються новi галактики. На пiдходi вихiд до рубежiв всемогутностi.
  7000 рiк... Створено перший великий всесвiт. Її заселяють розумними iстотами. Зокрема ельфами, тролями, гномами, хобiтами. Йде формування лiнiї життя. В iнших всесвiтах розумне життя поки що не виявлено... Або майже...
  Ось, наприклад, є тварини з дуже складною органiзацiєю i щось схоже на наших мавп. Навiть iз якоюсь власною, дуже примiтивною релiгiєю.
  Але цивiлiзацiя поки що не видно. I слiдiв також не виявлено. Правда нашили деякi свiдчення, що може бути, у свiтах вирувала страшенно давно космiчна вiйна. I що може бути не однi люди все-таки у всесвiтi.
  10000 нашої ери. Люди вiдвiдали мiльярди всесвiтiв, засновуючи там свої поселення, i створили мiльйони своїх свiтобудов. Усi мертвi воскресенi. Усi люди безсмертнi i подiбнi до ангелiв. Усi матерiальнi потреби задоволенi.
  Побудовано справжнiй гiперкомунiзм!
  САМОХIДКА Е-10
  Наприкiнцi сорок третього року до серiйного виробництва надiйшла до Третього Рейху САУ Е-10. Ця машина вийшла досить успiшною. Низький силует, великий кут рацiонального нахилу бронi, вiдмiнна рухливiсть та маневренiсть, швидкострiльна гармата. I при малiй вазi, простотi виробництва, i дешевизнi. САУ взагалi простiше i дешевше за танки. I при цьому нижче силует i малопомiтний. А тут машинка всього вагою десять тонн. Дещо слабка лобова броня в 60-мiлiметрiв, зате великий кут нахилу, з високою ймовiрнiстю рикошету. Та й низький силует робить машину непомiтною, важкою для влучення. А двигун 400 кiнських сил, при вазi 10 тонн забезпечує прекрасну рухливiсть.
  I лише два члени екiпажу. А вiдсутнiсть вежi, що обертається, з лишком компенсує, здатнiсть САУ до швидких поворотiв. Машина коротка. I двигун розташований разом iз трансмiсiєю поперечно.
  Коротше кажучи, виходили ефективна i головна проста у виробництвi самохiдка.
  Спочатку пiд час вiйни це позначалося трохи. Але вже в боях за Одесу нiмецькi САУ помiтно пожалували Червону Армiю. З'явилася нова модифiкацiя Е-15. У неї стала товщi броня 82-мiлiметра лобова i 52 мiлiметра бортова. Зброю було встановлено вiд "Пантери", причому зi скорострiльнiстю в 20 пострiлiв за хвилину. Вага машини зросла до 16 тонн, але це компенсував новий двигун у 550 кiнських сил.
  Е-15 стала самохiдкою унiверсальною та чудовою. Небезпечний навiть для IС-2 i непробивної в лоб снарядами тридцятьчетверок.
  Пiд час посадки десанту в Нормандiї, союзники зiткнулися з цiєю самохiдкою. I зазнали величезних втрат.
  У Бiлорусiї радянський наступ почався трохи згодом. Бо бої за Одесу надто затяглися. Нiмцi встигли посилити свiй танковий парк. I насамперед Е-15. Машиною в бойовiй ефективностi перевершує "Пантеру", але набагато дешевшою i легшою.
  Радянськi вiйська в Бiлорусiї не досягли успiху. Вони зiв'яли в боях з Е-15. Ця САУ дуже вдало маскувалася в лiсах i довбала радянськi частини.
  А машин такого роду виявилося дуже багато. Червона армiя припинила просування.
  Не змогли розвинути наступ i союзники. Їм вдалося лише створити один великий плацдарм, але далi вони не просунулися. Бої затяглися до пiзньої осенi. Нiхто нiкого нi кого не змiг здолати. Нiмцi утримали фронт. З'явилася в них нова САУ Е-25. При вазi в двадцять шiсть тонн дана машина була озброєна 88-мiлiметровою гарматою "Королiвського тигра", мала броню в 120-мiлiметрiв чола пiд кутом нахилу в 45 градусiв i 82 мiлiметри бортової бронi, плюс ще й ковзанки, якi повнiстю за ковзанки . I двигун у 700 кiнських сил, з поперечним розташуванням разом iз трансмiсiєю.
  Дана САУ дорiвнювала озброєнню "Тигру"-2, у бронюваннi йому практичнi не поступалася. Але при цьому набагато спритнiшi, нижчi за силуети, непомiтнiшi, i дешевшi. Звiсно, ця нова серiя була унiверсальною. Виробництво танкiв "Пантера", "Тигр", "Тигр"-2, Т-4 виявилося згорнуто. На користь нових САУ.
  Нiмцi вiдобразили наступ радянських вiйськ у Бiлорусiї. I навiть розпочали наступ iз Заходу України у напрямку Молдови.
  Зимовий наступ фрицiв виявився тактично раптовим. А їх новi самохiдки чудово рухалися снiгом. Внаслiдок чого утворився котел, на заходi України, та на кордонi з Румунiєю. Радянськi вiйська вiдiйшли до Житомира. Дуже вже їх жалила, нова досконалiша нiмецька технiка.
  У лютому, скориставшись погiршенням погоди, гiтлерiвцi атакували союзникiв у Нормандiї. У боях взяла участь i САУ Е-50. Спочатку нiмцi мали намiр зробити повноцiнний танк. Але це вимагало часу та коштiв. I вийшла самохiдка. З кiлькома видами зброї. Гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ, знаряддя 105 мiлiметрiв ЕЛ71, i 128-мiлiметрiв 55 ЕЛ. Лобова броня при вазi 50 тонн досягла 160-мiлiметрiв, пiд кутом у сорок п'ять градусiв, а бортова 120-мiлiметрiв, плюс ще й прикриття щитком у 50-мiлiметрiв поверх ковзанок захистивши боки. I двигун при форсивi у 1200-кiнських сил.
  Коротше кажучи, машина вийшла супер! Непробивна в лоба для всiх гармат союзникiв. Та й у борт теж. А ось ворога вона могла пробити з великої дистанцiї.
  Унiверсальна САУ прориву.
  Союзники внаслiдок нiмецького удару виявилися розгромленi. Сталiн тим часом поводився пасивно, i допомагав. Тим бiльше, що незадовго до цього Червона армiя зазнала поразки на пiвднi. У березнi залишки вiйськ союзникiв капiтулювали. У полонi опинилося понад вiсiмсот п'ятдесят тисяч чоловiк.
  Нищiвна поразка! Плюс ще й реактивна авiацiя дiставала союзнi вiйська. А у квiтнi помер Рузвельт. I Трумен вiдразу ж запропонував Третьому Рейху перемир'я. Черчiлль пiдтримав таке.
  Сталiн люто наказав наступати в центрi. У Бiлорусiї загримiли бої.
  Все б ще нiчого, але дуже сильний Вермахт.
  САУ Е-100 стала черговою розробкою конструкторiв Третього Рейху. Машина була туже серiєю низькосилуетних, з великими кутами рацiонального нахилу бронi машин. Її озброєння склала 174-мiлiметрова довгоствольна гармата. А лобова броня досягла 250-мiлiметрiв пiд великим нахилом, а бортова 200-мiлiметрiв плюс ще щитки в 50-мiлiметрiв поверх ковзанок.
  Машина абсолютно непробивна радянськими гарматами нi пiд якими ракурсами, вагою трохи бiльше ста тонн, i двигуном 1800 кiнських сил.
  Але її озброєння все ж таки надмiрне, i краще пiдходить для стрiлянини за неброньованими цiлями.
  Бiльш практична це все-таки САУ Е-25 з бронею досить мiцною, i гарматою досить бронебiйною. Або навiть Е-50. А Е-100 - надмiрний монстр.
  Але кiнець квiтня 1945 року, i Червона армiя настає Бiлорусiєю. Iдуть бої з переважаючими технiкою силами фашистiв. СРСР має вже СУ-100, але вони нiмецьким машинам поступаються.
  За цiлий мiсяць боїв радянськi вiйська просунулися в центрi лише на тридцять-сорок кiлометрiв. I зупинилися. Пiсля наступу вже гiтлерiвцi.
  Вони проривають радянську лiнiю фронту. Беруть на пiвднi Житомир та блокують Київ. Червона армiя вiдступає до Днiпра. У центрi фашисти прориваються на пiвнiч i беруть Псков. Ситуацiя загострюється.
  Сталiн пропонує Гiтлеру перемир'я. Фюрер почувається на конi. Реактивна авiацiя Люфтваффе лютує у повiтрi. У серпнi фашисти пiдходять до Смоленська.
  У боях бере участь IС-3. Поки що нiмецькi самохiдки "Е" найкращi у свiтi. Радянська машина лише краще захищена у лоб вежi. Але нижня частина бронi дає рикошет. Та й машина складнiша за формою, i дорога. Сталiн дуже нервує. У вереснi фашисти повертають на пiвдень.
  Просуваються в обхiд Києва. Добиваються певних успiхiв. У жовтнi утворився казан.
  Декiлька сотень тисяч радянських солдатiв потрапило в оточення. Проте частина їх змогла вирватися. У небi панували нiмецькi реактивнi лiтаки. Особливо настирливим був простий у виробництвi, та з дуже гарними льотними характеристиками ХЕ-162. Проти нього росiянам дуже складно встояти. I реактивнi бомбардувальники дiставали. Вони майже не зазнавали втрат i всю встигали.
  Сталiн не знав, що робити та психовав. Взимку фашисти оточили Смоленськ i зайняли половину Донбасу, а також блокували Крим. Просувалися фрицi, щоправда, повiльно. Радянськi вiйська чинили опiр вкрай завзято. I були загартованi попереднiми битвами. Але все ж...
  З'явився новий нiмецький танк Е-75. У даному випадку це була не самохiдка, а саме танк з вежею, що обертається. Нiмецькi конструктори зробили машину новим ущiльненим компонуванням. I при цьому намагалися зробити її непробивною з усiх ракурсiв. Лобова броня корпусу досягла двохсот мiлiметрiв чола, ста шiстдесяти бортiв та корми пiд нахилом, а вежа 252 на 180-мiлiметрiв i теж iз нахилами. Крiм того, машина знайшла потужну гармату 105-мiлiметрiв довжиною ствола в 100 ЕЛ. Але це диво вийшло важким. Майже вiсiмдесят тонн. Хоча за рахунок економiї на кадарному валi знизився корпус, а вежа була вже.
  I вперше у нiмецькому та свiтовому танкобудуваннi було встановлено газотурбiнний двигун у 1500 кiнських сил.
  Нiмецький танк у бронюваннi досить задовiльний. Нова гармата мала гарну скорострiльнiсть i гiдростабiлiзатор, а також точнiсть i купчастiсть. Мабуть, для боротьби з танками вона i найкраща у свiтi. Але вага машини все ж таки завищена. Для такого щiльного компонування дещо це не дуже добре.
  Зате вперше вийшов танк здатний тримати удари радянських машин з практично всiх ракурсiв, i сам довбає. Щось на кшталт покращеного "Тигра"-2.
  Нiмцi взимку вiдобразили контрудари Червоної армiї. Насувалась весна 1946 року. Японiя на цей момент ще трималася проти Америки. Але вже зазнала ядерних бомбардувань. Втiм, США продовжили перемир'я. Черчiлль упав. Лейбористи також продовжили перемир'я. Допомога з ленд-лiзу надавали, але суто символiчну. Тож це суттєвої ролi не грала. Трумен заявив, що нехай два диктатори знищать один одного.
  Так чекати допомоги немає вiд кого. Третiй Рейх у березнi почав наступ на пiвднi. Гiтлерiвцi взяли Орел, Курськ, Бiлгород. I наприкiнцi квiтня вийшли до Воронеж. Однак теж зазнали шкоди. I змушенi були зупинитись. Причому зазнаючи постiйних контратакiв.
  Ситуацiю для Червоної армiї посилила поява бiльш досконалої модифiкацiї МЕ-262 Х та дисколетiв. У повiтрi поки Росiя не мала повноцiнного бойового реактивного винищувача. Досi билися ЯК-9, наймасовiший серiйний винищувач. Нiмцi вже майже вiдмовилися вiд гвинтової авiацiї, окрiм багатоцiльового ТА-152 еволюцiї Фокке-Вульф.
  У травнi Сталiн наказав ударити по центру. Втiм, нiмцi вiдобразили наступ. Їхнi самохiдки були досконалими для свого часу.
  У СРСР розроблялися Т-54. Машини здатнi боротися на рiвних з Е-25, а може навiть трохи їх i краще.
  Вiдповiддю для важчих мастодонтiв обiцяв стати I-7.
  
  ПЕРЕМОГА В КРИМСЬКIЙ ВIЙНI
  Кримська вiйна виграється. Це цiлком реально. Тим паче росiяни були близькi до перемоги. Тiльки бездарнiсть Меньшикова цьому завадила. Але припустимо, цар змiнив командування на Муравйова. I той розбив англiйцiв та французiв.
  Пiсля поразки у Криму, у Францiї спалахнула революцiя. Наполеон Третiй скинутий. Великобританiя також вийшла з вiйни. Турки втрачають Карс i зазнають поразки. Потiм росiйська армiя бере Ерзерум та Танрог.
  У 1956 роцi Микола перший все ж погоджується на свiт. Росiя отримує частину Румунiї та Закавказзя. У тому числi турецькi землi. Карс, Ерзерум, Танрог стають росiйськими. Крiм того, в Єрусалимi православнi отримують шматок землi.
  Автономiю вручили й Болгарiї. Росiя помiтно розширилася Пiвднi. Але Османська iмперiя ще дешево вiдбулася.
  1861 року царська Росiя приєднала без вiйни значнi територiї на сходi. Причому навiть бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, оскiльки авторитет росiйської зброї цiнувався вище.
  Микола перший пiд час громадянської вiйни США пiдтримав пiвденнi штати. Бо був консерватором, i противником скасування крiпосного права. I не хотiв давати чорношкiрим рiвнi з бiлими права.
  У Європi вiдбулися деякi змiни, порiвняно з реальною iсторiєю. Австрiя перемогла Сардинське королiвство i включило його до свого складу. У самiй Францiї йшла громадянська вiйна мiж прихильниками Наполеона Третього та республiканцями. Крiм того, до них приєдналися i марксисти.
  Бунтували болгари та чорногорцi iз сербами проти Туреччини. Румунiя хотiла повної незалежностi.
  Росiя також наблизилася до Iраку. Курди бунтували проти туркiв.
  Змiцнiла Австрiя запропонувала Росiї союз проти iмперiї Османа. Щоб роздiлити остаточно Балкани.
  Цар Микола перший погодився. Але у травнi 1863 року раптово помер. Проте його син Олександр Другий охоче пiдтримав намiри батька. Почалася 1864 року вiйна з Туреччиною. Вiн тривав пiвтора року i закiнчився взяттям Константинополя.
  Скасування крiпосного права дещо затрималося. Росiя вела вiйни i в Середнiй Азiї, i Олександр побоювався, що рiшучi реформи послаблять державу. Натомiсть поступово скорочувалася кiлькiсть крiпакiв. Iшло еволюцiйне переродження країни. Будувалися новi заводи та залiзницi. Формувалася армiя нового зразка.
  Але реформи вiдбувалися повiльно. Справи й так зовнi виглядали благополучно, i було великого бажання змiн.
  Громадянська вiйна США затяглася. Авраама Лiнкольна було вбито. I незабаром мiж пiвнiччю та пiвднем пописали перемир'я. Країна залишилася розколотою. На пiвднi збереглося рабство. Найгiрше було у Францiї. Країна сильно ослабла. Тулон змогли захопити собi австрiйцi. Iмперiя Габсбургiв стала надзвичайно сильною. Вона включила i Хорватiю, Боснiю, частину Сербiї i захiд Румунiї.
  Нiмеччина спробувала об'єднатись, але зiткнулася з австрiйцями. У 1870 вiдбулася вiйна мiж iмперiями. Численнiшi австрiйцi перемогли прусакiв.
  Пiвдень Нiмеччини вiдiйшов до Австрiї. Могутньою державою, що стала могутньою в Європi.
  Олександр Другий тривалий час перебував при владi. Вiн захопив землi в Середнiй Азiї i пiвнiч Афганiстану. Потiм була вiйна з Iраном, яка завершилася приєднанням цих земель, аж до Пакистану. Втiм, Британiя та Росiя зрештою змогли домовитися про подiл сфер впливу. Австрiя приєднала себе i Неапольське королiвство. Також частина папської областi.
  Мало того Австрiйцi вторглися до Лiвiї та Алжиру. Далi на Марокко. Почалася експансiя iмперiї до Африки.
  Олександр другий дуже обережно проводив реформи i не скасував крiпосне право. В результатi не було руху народовольцiв i полювання терористiв на царя. Олександр другий прожив значно довше, нiж у реальнiй iсторiї. Вiн навiть змiг пережити Олександра Третього, i 1901 року вiдразу передати владу Миколi другому.
  Росiя ще провела вiйну з Туреччиною. Остаточно подiливши Османську iмперiю. I вийшовши через Середземне море до Палестини. Британiя включила до свого складу Єгипет та Судан. Австрiя Лiвiю, Алжир, Марокко i продовжила рух на пiвдень до петлi Нiгеру.
  Францiя пробувала воювати, але зазнала поразки, i потерла всi землi на пiвднi. Австрiйцi також приєднали до себе захiд Нiмеччини, а також Ельзарц та Лотарингiю. Пруссiя у 1903 роцi увiйшла до складу Австрiї.
  Росiя за царя Миколи Другого вступила у вiйну з Японiєю. Але на цей противник у Японiї був куди сильнiший. Крiм того, Росiя могла вiдправити броненосцi i з Перської затоки, що набагато ближче. На цей момент Близький схiд вже повнiстю був пiд контролем царської iмперiї. А кордон пройшов Суецьким каналом iз Британськими колонiями.
  Вiйна з Японiєю пiсля початкових невдач пiшла успiшнiше, коли прибули кораблi з Iрану. Все ж у Росiї була надто велика перевага в силах.
  Сухопутна царська армiя налiчувала значно бiльше полкiв, нiж самураї. Давалася взнаки i перевага в населеннi Росiї. Але все одно довгий час успiх не йшов до росiян. Навiть упав Порт-Артур. Але потiм у серпнi 1905 року, що вдвiчi перевершують росiйськi сили, всього розбили японцiв. I погнали їх на пiвдень.
  У вереснi Порт-Артур знову виявився обложений. А у листопадi пiсля завзятого штурму та бомбардувань взято. На сушi японцiв до сiчня 1906 року розгромили повнiстю. Тiльки на морi, поки що їх флот домiнував.
  Але царська iмперiя будувала новi кораблi. Спускала на воду броненосцi. I поступово домагалася переваги.
  США тим часом залишалися роздiленими. I великої ролi у зовнiшнiй полiтицi не грали. Францiя виявилася урiзаною та ослабленою. Тiльки Австрiя розбухла, ставши свiтовою державою. Ну, зрозумiло разом iз Британiєю.
  Пiсля переговорiв Японiя, яка втратила понад мiльйон солдатiв убитими, все ж таки пiшла на свiт. Росiя зберегла свої завоювання i зробила Корею протекторатом. Японiя зберегла Курили. Все ж таки успiшнi дiї на морi далися взнаки.
  Обидвi сторони залишилися майже з нулiв. Хiба що вплив Росiї в Кореї та Манчжурiї ще бiльше змiцнiв. Утворилася Жовторосiя. Китай поступово дiлили iз Британiєю та Австрiєю.
  Але мирне становище залишалося оманливим. Австрiйцi прагнули експансiї. Ними рухала спрага панування. Амбiцiї були у Британiї. Росiя теж хотiла свого розширення на всiх напрямках. Виникло три величезнi iмперiї: Австрiя, Росiя, Британiя - якi суперничали.
  США були подiленi на двi країни. Причому Пiвднi i ХХ столiттi зберiгалося рабство.
  Австрiя була абсолютною монархiєю, як Росiя. Причому формально у Росiї досi дiяло крiпацтво. Найбiльшим царем вважався Олександр Другий - у якому Росiя домоглася найбiльших завоювань. Микола природно заздрив своєму дiдовi. Тож вiйна була неминучою. Австрiйцi хотiли розбити Росiю та взяти всi Балкани собi. Росiя планувала повернути собi всi слов'янськi землi та розгромити нiмецьку iмперiю.
  Союзником Росiї могла стати республiканська Францiя. Але в цiєї держави слабка армiя i флот. Австрiя намагалася об'єднатися iз Британiєю проти Росiї. Але англiйцi хитрували. У 1915 роцi все ж таки спалахнула вiйна мiж Австрiєю та Росiєю. Приводом стало вбивство спадкоємця престолу.
  Хоча Росiя тут була не до чого. Австрiя мобiлiзувала армiю та 1 серпня оголосила вiйну. На вiдмiну вiд реальної iсторiї це була величезна iмперiя. Вона включала всi нiмецькi землi, половину Балкан, Iталiю, половину Францiї, колонiї Африцi та Iндокитаї. Росiя втiм, теж була ширшою, нiж у реальнiй iсторiї. У її складi понад те, що було - Iран, Туреччина, Близький схiд, бiльшiсть Афганiстану, Пiвнiч Китаю, Монголiя, Тибет, Корея, Аляска. I навiть частина Канади та половина Балкан. Як бачимо великi ресурси. I промислове виробництво розвинене.
  Австрiя сильна, але внаслiдок консерватизму дещо вiдстає. Але також численна армiя.
  Обидвi сторони стали навпроти одного. Насувалися австрiйськi полки повiльно. Росiя вже мала на озброєннi легкi всюдиходи "Луна"-2, ймовiрно кращi легкi танки того часу.
  Майже з самого початку австрiйцi зазнали величезної шкоди, i потрапили в казани. Царська армiя вiдкинула їхню вiдмiннiсть вiд Варшави. I зайняла у Галичинi Львiв. А потiм оточила фортецю Перемишль.
  Австрiя вiдчайдушно намагалася наступати, але програвала. Наприкiнцi грудня росiяни взяли Кракiв i пiдiйшли до Кенiгсбергу.
  Наступного року росiяни розпочали новий наступ. Прорвали у Буковинi, взяли Перемишль та Познань. Остаточно блокували Кiнiгсберг. Весна стала для австрiйцiв дуже важкою. Але 30 травня 1916 року у вiйну, проти Росiї вступила Англiя. А за мiсяць i Японiя. Ситуацiя знову ускладнилася.
  Росiйський флот не мiг протистояти Британiї i став зазнавати поразки за поразкою. Англiйськi вiйська на сушi поспiшили на допомогу австрiйцям.
  Влiтку росiйськi вiйська, незважаючи на всi труднощi, досягли деяких успiхiв. Було взято Кенiгсберг. Просунулися трохи до Одера. Вiдбили спробу наступу англiйцiв iз Єгипту. Восени стало складнiше. Японцi знову висадилися в Кореї i рушили до Порт-Артура. Їх пiдтримували англiйськi вiйська та кораблi.
  На захiдному фронтi ж точилися бої. Але оборона стала малорухливою. Взимку росiйська армiя вiдбила спробу австрiйцiв та англiйцiв наступати на Кракiв.
  Настав сiмнадцятий рiк. Порт-Артур оборонявся героїчно. А у флотi з'явився новий великий адмiрал Колчак. Дуже талановитий полководець завдав кiлька чутливих поразок англiйцям та японцям. Дещо знизивши їх потенцiал. Влiтку сiмнадцятого гора росiйська армiя рушила на Iндiї. За пiдтримки мiсцевого населення росiйськi вiйська вступили до Делi.
  Восени було взято i Бомбей. На захiдному фронтi росiйська армiя вiдбила всi атаки австрiйцiв та англiйцiв. Взимку росiйськi вiйська навiть розпочали наступ у Польщi. Просунулися аж до Одера. Успiху сприяла та обставина, що англiйськi колонiальнi вiйська в морози втратили боєздатнiсть, а слов'янськi австрiйськi полки вiдмовилася воювати з росiянами.
  У 1918 роцi росiйськi вiйська почали наступ на Єгипет i досягли успiху, звiльнивши Каїр. Мiсцеве населення пiдтримувало росiйськi вiйська.
  На захiдному фронтi вирували бої. Ситуацiя для росiян загострилася. Англiйцi кинули у бiй танки. I це ускладнило ситуацiю. Але панiки був, i з натиском боролися росiйськi солдати дуже мужньо. I англiйцiв скинувши iз плацдармiв, знову викинули за Одер.
  Восени та взимку росiяни змогли ще просунутися за захiд. А навеснi дев'ятнадцятого року пiдiйти до Будапешта.
  В Африцi росiйськi вiйська звiльнили Лiвiю та Судан. На сходi увiйшли до Бiрми i далi на Iндокитай. Порт-Артур змiг встояти пiд час багатомiсячної облоги та його деблокували. Росiйський флот набирав обертiв, i особливо успiшно дiяли пiдводнi човни. Вони досить такi активнi та для свого часу ефективнi.
  Восени дев'ятнадцятого року оточений Будапешт був узятий. Росiяни вибили австрiйцiв i iз Заходу Грецiї, i Хорватiї. Англiйцi зазнавали поразки за поразкою. Взимку росiйськi вiйська остаточно видавили з Угорщини австрiйцiв i пiдiйшли до Вiдня. Настав двадцятий рiк. Росiйськi вiйська вибили японцiв з Кореї, i майже повнiстю захопили Iндокитай. Успiшно просувалася царська армiя й у Африцi.
  Весною двадцятого року iмператор Австрiї Йосип третiй запропонував Росiї перемир'я. Iмператор Микола другий погодився на це, але Британiя категорично виступила проти.
  Росiйська армiя, влiтку використовуючи новi танки Менделєєва оточила Вiдень. Столиця Австрiї впала. Пiсля чого почалися масовi дезертирства та здавання в полон. У вереснi 1920 року впав Берлiн. А в груднi вся територiя Австрiї в Європi виявилася пiдконтрольною Росiї.
  Вiйна втiм, тривала ще й 1921 року. Великобританiя вперто не хотiла свiту, але втрачала свої колонiї в Африцi. Поки що до осенi не впав домiнiон ПАР. А наступного 1922 року пiшла висадка до Британiї, яка завершилася трiумфом царської Росiї. Одночасно притиснули на море та Японiю, змусивши укласти вигiдний царськiй iмперiї мир.
  Коротше кажучи, вiйна 1922 року закiнчилася, а Росiя стала свiтовим гегемоном.
  Цар Микола Другий став щасливим монархом. Точнiше навiть великим. Отже, iсторiя Росiї вiдбулися перевертыши. I дуже багато змiнилося.
  Цар Микола другий правил успiшно, на вiдмiну вiд реальної iсторiї. Поки що у 1935 роцi у червнi його не змiнив Олексiй другий. Але вiд iншої матерi був спадкоємець i тому здоровий.
  А США поки що залишалися другорядною державою. Росiя приєднала себе i Австралiю. Iшла поступова унiфiкацiя свiту.
  Оленка накидала таку розповiдь. А сама продовжувала кидати босими нiжками гранати у японцiв.
  Що обiцяла Росiї, сама iдея свiту без революцiї. Тут можна гадати довго. Принаймнi виграти Русь першу свiтову вiйну i це була б наддержава. Друга у свiтi за територiєю пiсля Британiї. А у разi розпаду останньої у майбутньому могла стати i першою. Ворожити тут можна довго i по-рiзному.
  
  ЛЕТЧИК ЛЮФТВАФФЕ ЕЛЬФ
  Ще однiєю смiшною конфiгурацiєю була думка про льотчика-ельфа, який надiйшов на службу Люфтваффе. Спочатку йому довелося послужити на Середземноморськiй дiлянцi фронту. Перший свiй рахунок ельф вiдкрив 1 жовтня 1941 року. А оскiльки ельфи набагато сильнiшi, швидше, i мають бiльш швидку реакцiю i феноменальну влучнiсть, то незабаром цей льотчик видiлився зi своїх колег. I став визначним феноменом в авiацiї, справжньою легендою.
  Але здавалося, що один льотчик, хай навiть такий обдарований i крутий як ельф королiвської кровi, не зможе вирiшальним чином вплинути на хiд Другої свiтової вiйни. Ну, що може зробити один, коли борються мiльйони? Але виявилося чимало. Ось узяв цей ельф i збив лiтак iз найталановитiшим англiйським полководцем Монтгомерi. В результатi наступ Роммеля в серпнi-вереснi 1942 року в Єгиптi виявився переможним.
  Потiм фашисти увiйшли до Iраку, i за пiдтримки мiсцевого населення зайняли Багдад та Кувейт. Сталiн у вiдповiдь ударив по корпусу Роммеля. Але це спровокувало вступ Туреччини у вiйну, i вiдвернув значнi радянськi сили вiд операцiї пiд Сталiнградом.
  I знову повторився знайомий сценарiй. Нiмцi втрималися взимку на Волзi, а травнi , поповнивши сили тотальної мобiлiзацiєю, продовжили завоювання Кавказу.
  Завдяки важким танкам i бiльш вигiдному стратегiчному становищу, фрицi, нехай навiть i величезною працею, завойовували Кавказ у 1943 роцi. Тут i Японiя могла показати свої зуби Далекому Сходi. Крiм того, фашисти взимку 1943-1944 року просувалися i в Африцi, пiдбираючи пiд себе значнi територiї.
  I ось до 1 квiтня 1944 року у льотчика-ельфа кiлькiсть тiльки збитих лiтакiв досягла 2020 штук, плюс ще понад тисячу п'ятсот танкiв, близько трьох тисяч гармат, безлiчi автомашин i плотiв, кiлька десяткiв кораблiв.
  Коротше кажучи, феноменальний результат у ельфа-термiнатора. А на радянсько-нiмецькому фронтi поки що панує затишшя, нiмцi наступають в Африцi i вже ведуть бої в ПАР. Все вийшло дуже круто i може бути безглуздо.
  Але ось ПАР упало, i в червнi сорок четвертого року фрицi наступають на Москву. Просуваються повiльно, долають потужну оборону. Головним танком прориву став "Маус". Машина, яку випускають серiйно, використовують для прориву. А от iз "Пантерою"-2 щось у нiмецьких конструкторiв не склалося. Натомiсть використовується "Лев" та "Маус" та "Тигр"-2. Такi ось монстри. Разом iз звичайною "Пантерою".
  А також САУ "Ведмiдь". Велика i дорога машина.
  Нiмцi просувалися повiльно, але вiрно до Москви. Все ж таки "Маус" ефективний, та й "Лев" непоганий. Преть собi i прет. А ельф у небi все набирає та набирає рахунки.
  Дуже ефективним вийшов льотчик - свiтового класу. До кiнця осенi Москву оточили. I нiкуди не дiнешся. Попались!
  
  СТАЛIН Б'Є ПЕРШИМ
  А це також можливо... Припустимо, Сталiн випередив би Гiтлера i вдарив би 12 червня 1941 року.
  Нiмецькi вiйська неготовi до оборони зазнають поразки за поразкою. А Червона армiя успiшно просувається. I ось у серпнi впав Берлiн. А до кiнця вересня вся Європа стала радянською.
  Ось це вже куди приємнiше.
  Сталiн далi захоплює Iспанiю та Португалiю. Бере Гiбралтар.
  Радянськi вiйська входять до Африки. Просуваються далi. Але поки що не можуть здолати Британський фронт.
  Але Чорний континент приречений. Так само як i Iндiя. Японiя входить у вiйну проти навiть Британiї. I досягає успiхiв.
  У сорок другому роцi вся Африка стала радянською.
  I Сталiн веде наступ на Англiю з повiтря. А також будує пiдводний флот. Терзає Британiю i дуже сильно.
  Але у вiйнi ще й США. Треба пiдтягувати флот та армiю. Серiя КВ показала надмiрну вагу та громiздкiсть. Її замiнили IСи.
  I через Аляску починається вторгнення дуже великих радянських сил.
  США вiдчайдушно пручаються. Але проти них сильнiшi радянськi танки та САУ.
  Поки нарештi ... До кiнця сорок третього року США не капiтулюють перед СРСР.
  А в сорок п'ятому роцi Сталiн розпочинає вiйну i з Японiєю. Ну, куди проти радянської армiї самураям.
  До сорок сьомого року весь свiт пiд єдиною червоною, комунiстичною владою. Владою жорсткою, але ефективною.
  I теж будуватись у всьому свiтi комунiзм iз перспективою космiчної експансiї. Сталiн вмирає, але його замiнює надiйний Берiя. I дуже навiть непогано справи у свiтi.
  Економiка розвивається за планом. Жити ставати все краще та краще. I ось до 2018 року людство створило поселення у всiх куточках Сонячної системи. I перша мiжзоряна експедицiя вирушає до iнших зiрок.
  Так завершилася боротьба єднiсть людства.
  У будь-якому разi єдина, всесвiтня влада це благо! I скiльки можна дробити сили людей на безглузду боротьбу мiж країнами. Даєш загальну глобалiзацiю та полiтичну iнтеграцiю.
  
  ГIТЛЕР Вбито у травнi 1942 року
  
  Ось Гiтлер став жертвою замаху у травнi 1942 року. I в результатi прийшли до влади помiрнiшi, щодо антисемiтизму, кола на чолi з Герiнгом. В результатi Британiя та США спочатку згорнули бойовi дiї, а потiм i офiцiйно уклали перемир'я з Третiм Рейхом. При такому розкладi спочатку на ходi бойових дiй це не надто позначилося. Нiмцi перекинули кiлька дивiзiй, що вивiльнилися, з Африки та Європи.
  Їм вдалося уникнути прориву радянських вiйськ у центрi, i трохи бiльше досягти успiху в Сталiнградi. Радянськi вiйська все одно провели свої Канни, але з дещо меншим ефектом. Тактичної раптовостi вдалося досягти, але у фрицiв виявилося бiльше резервiв i вони змогли пробити коридор для постачання угруповання Паулюса. Особливо негативно вiдсутнiсть другого фронту позначалося на авiацiї. Люфтваффе зберiгало перевагу у повiтрi, i це, зрозумiло, створювало проблеми у наступi.
  Не вдалося проламати фашистський фронт у центрi. Бої пiд Сталiнградом затяглися. Вермахту, якого не вiдволiкала Африка, i можна було до мiнiмуму знизити присутнiсть у Францiї та на Балканах, полегшало. Взагалi, радянськi вiйська в 1942 лише трохи перевершували нiмцiв числом, тому, пари десяткiв повнокровних дивiзiй iз заходу, виявилося достатнiм, щоб уникнути катастрофи. Хоча, напевно, фашисти могли уникнути розгрому i за реальних сил, якби вмiло й рацiональнiше розставляли свої вiйська.
  Але без другого фронту до перелому не вистачило Червоної армiї лiчених батальйонiв.
  Утримавши взимку фронт, нiмцi навеснi пiдкопили сили тотальною мобiлiзацiєю, i вже наприкiнцi травня перейшли в наступ, використовуючи важкi танки "Тигр", "Лев" та "Пантера". В результатi боїв, до кiнця 1943 фашисти змогли захопити цiлком Кавказ. А навеснi 1944 року почався наступ вiйськ Вермахту на Саратов та Пензу. Червона армiя поволi вiдступала.
  У боях взяли участь "Тигр"-2, "Лев"-2 та "Пантера"-2. Машини дещо досконалiшi, нiж колишнi. I очевидно реактивнi винищувачi.
  Америка ж програла битву пiд Мiдвей i поки що не надто процвiтала, хоч i не вiдволiкалася на вiйну з Третiм Рейхом.
  Японцi поки що перегравали американцiв тактично, i тримали фронт i периметр оборони островами.
  Розрахунок самураїв будувався у тому, що США усвiдомивши безплiднiсть своїх спроб перехопити iнiцiативу, видихнутися.
  Нiмцi влiтку захопили Пензу, Ульяновськ i пiдiйшли до Казанi.
  Сталiн нiчого не мiг вдiяти. Його армiя втратила бойовий дух.
  Залишалося лише одне - здаватися! I куди тiльки Йосип Вiссарiонович подiнеться?
  Восени фриця захопили й Казань iз мiстом Горьким. I обiйшли Москву з тилу.
  Сталiн виявився блокованим. I вiдмовився покинути столицю. Зима сорок четвертого, сорок п'ятого року, фактично, останньої. Наприкiнцi лютого столиця впала, а Йосип Вiссарiонович загинув пiд обстрiлом.
  Берiя спiшно пiдписав капiтуляцiю.
  СРСР був подiлений на частини. I вийшла деяка подоба федерацiї з марiонетковими урядами.
  Потiм був наступ i проти Британiї. Герiнг теж честолюбний диктатор. А насправдi, чому б, обзавiвшись дисколетами i найсильнiшою реактивною авiацiєю свiту, не повернути на Захiд.
  Благо Японiя поки що тримається. I ось у другу половину сорок п'ятого року, Третiй Рейх захоплює Пiвнiч Африки та Близький схiд.
  У першу половину сорок шостого року - всю Африку та Iндiю та Австралiю. А у серпнi 1946 року висадка у Британiї i там перемога!
  Хiба це не круто?
  Залишилися лише США. Атомна бомба дещо затрималася у розробцi. А у Нiмеччини та Японiї пiд контролем усю схiдну пiвкулю.
  Плюс ще грiзна реактивна авiацiя, дисколети що невразливi, та пiдводнi човни на перекисi водню. А ще й розробки екранопланiв.
  Ну Америцi довелося якось туго. Сорок сьомого року пройшов у подвiйному пресингу. Тиснули i зi сходу та заходу. Просувалися з Аргентини Бразилiї. I через Iсландiї, Гренландiї, Канади.
  Затискали... США капiтулював у сiчнi 1948 року.
  Настала над свiтом Японо-нiмецька влада. Поки що через п'ять рокiв у 1953 роцi не спалахнула вiйна i мiж Нiмеччиною та Японiєю. Як то кажуть. До кiнця. Японiя за рахунок великої територiї та населення, але поступаючись фрицям технiчно, протрималася лише рiк.
  I настав мир у всьому свiтi. Жорстка, єдина та ефективна влада.
  З прицiлом на космiчну експансiю, та стрибок до зiрок!
  Такi ось вийшли мiхури.
  
  ЯКБИ ВПАЛА БРИТАНIЯ
  У ньому Гiтлер таки зважився здiйснити висадку десанту у Британiї. I як не дивно, ця авантюра увiнчалася повним успiхом. Ну, що нiмцi мали шанси на успiшну висадку в Британiї, вважали багато фахiвцiв. Тим паче, що оборона Англiї була iдеальної, а боєздатних сухопутних вiйськ у країни Альбiону мало.
  Та й гiтлерiвськi вiйська перевершували британськi у боєздатностi та вишколi.
  Нiмцi задiяли у висадцi десанту свiй власний торговий флот i кораблi вже завойованих держав. Тож авантюра "Морський лев" пройшла на ура.
  Менше двох тижнiв знадобилася для перемоги, а Сталiн як за розгрому Францiї, так i не наважився вдарити Гiтлеру в спину.
  Найцiкавiше було потiм. Нiмцi поставили на Британський престол пронiмецького короля i нацiонал-соцiалiстичний уряд. I пiдгребли пiд своє фактичне керування колонiї. Хоча формально Британiя та Францiя лише повернули нiмцям їхнi колишнi володiння, фактично нiмецькi корпорацiї отримали нечуванi пiльги та можливостi збагачення.
  А також можливiсть формувати колонiальнi вiйська та використати в промисловостi десять мiльйонiв рабiв майже з усього свiту.
  I фюрер вирiшив: а чому б йому не покiнчити з бiльшовизмом? I розпочав у 1943 роцi вiйну на сходi. Нiмцi перед вторгненням ретельно готувалися. Нiмецька розвiдка донесла, що СРСР є сильнi важкi та середнi танки, а також цiлком сучасна авiацiя.
  Зате у Гiтлера набагато бiльше i обладнання та робочої сили.
  Тому фашисти ризикнули розпочати вiйну, лише обзавiвшись "Тиграми" , "Левами" i "Пантерами". Але й СРСР є Т-34 та серiя танкiв КВ, включаючи i КВ-5 вагою сто тонн. Так що фрицi не досягли суттєвої якiсної переваги. Лише танк "Лев" вагою дев'яносто тонн i 105-мiлiметрової гармати з довгим стволом мав перевагу над танками КВ-3, КВ-4 i КВ-5. У цих машинах була протитанкова гармата калiбру 107-мiлiметрiв, але поступається "Леву" в початковiй швидкостi снаряда. I, звичайно ж, численнi Т-34-76 порiвняно дешевi, i простi у виробництвi танк, але досить ефективнi. Основним нiмецьким танком залишався модернiзований Т-4, який бойовими якостями не надто перевершував тридцятьчетвiрки. Хоча мав бiльш довгоствольну гармату та кращий снаряд. Але й то не на всiх моделях. Не було вiдчутної переваги як.
  Зате трохи пiдрiвнялися кiлькiстю, використовуючи ресурси Європи, Африки та величезну кiлькiсть рабської сили наштампували безлiч рiзної технiки. У тому числi потужнi у озброєннi Фокке-Вульф, МЕ 309, Ю-288 та iншi види грiзних стерв'ятникiв.
  Реактивна авiацiя, щоправда, до боротьби не встигала. Але це ще не трагедiя.
  Досить непоганий у фрицiв з'явився i пiстолет-кулемет iз промiжним патроном. Але й росiян є власнi розробки. Найголовнiше фрицi не зможуть розраховувати на раптовий напад. Але вони мають потужний союзник Сходi - Японiя. А в неї руки, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, розв'язанi.
  США, боячись вiйни на два фронти i пiкнути, не смiли коли країна Вранiшнього Сонця всi колонiї Британiї та Францiї в Азiї прихопила. I тепер на Росiю чекали суворi випробування.
  Бойовi дiї розгорнулися у прикордоннiй смузi. Невдовзi з'ясувалося, що радянськi вiйська мають масу недолiкiв, але борються героїчно. Але все ж таки, доводиться вiдступити до Днiпра. Як з'ясувалося, i танки серiї КВ недопрацьованi, i ще гiрше теж не iдеальних нiмецьких "Пантер" та "Тигрiв" i особливо "Лева" - який раз у раз ламався.
  Тобто нiмецький танк-гiгант не виправдав надiй, хоча в боданнi був сильнiший за всi моделi КВ. Останнi втiм теж постiйно ламалися i застрявали. Особливо КВ-4 вагою 107 тонн i лобовою бронею 180-мiлiметрiв. Найновiший iз танкiв, але самий при цьому ненадiйний. Не виправдали себе й плаваючi машини. Занадто слабке бронювання дозволяло розстрiлювати машини з протитанкових рушниць та фаустпатронiв.
  Лише Т-34 показав себе непоганим танком, лише недостатньо потужним та захищеним.
   "Пантера" часто ламалася, але подавала надiї. "Тигр" у наступi, мабуть, найефективнiший, хоч i дещо застарiлий i надто важкий.
  У боях брали участь, як нiмецькi, i колонiальнi вiйська. Крiм того, частина сил пiшла на вiдображення японської агресiї.
  Самураї втiм, не надто досягли успiху, i змогли лише блокувати Владивосток.
  Тож лiнiя фронту стабiлiзувалася наприкiнцi 1943 року на Днiпрi. Київ лишився радянським. А взимку Червона армiя провела кiлька наступальних операцiй, пiдiйшовши до Мiнська. Нiмецька технiка не найкраще воювала взимку, але деякi прорахунки радянського командування та перекидання значних сил та технiки дозволили фрицям уникнути повного розгрому.
  Танки "Лев" та "Маус" показали свою повну неспроможнiсть та їх зняли з виробництва. А що дорогi, важкi, i взимку практично не здатнi пересуватися.
  Для Червоної армiї погiршилася ситуацiя у повiтрi: оскiльки з'явилися реактивнi лiтаки Люфтваффе. Особливо МЕ-262 - величезна швидкiсть, потужне озброєння та сильна броня. Влiтку нiмцi кинули в бiй бiльш досконалi "Тигр"-2 та "Пантера"-2, зумiвши трохи змiнити спiввiдношення сил.
  Данi машини, особливо "Пантера"-2 бiльш досконалi, та з потужними двигунами. Не так часто як ранiше ламаються i здатнi безпосередньо бити. Та й японцi активiзувалися. Стали наступати на Монголiю. Ставало все важче та важче.
  У хiд пiшли арабськi та африканськi дивiзiї. Радянськi вiйська знову вiдiйшли до Днiпра та втратили Естонiю. Вiдступили також до Києва. Зате взимку знову почали перемагати, прорвавшись аж до Немана. Але це був останнiй успiх. У серiйне виробництво пiшли танки "Е" з бiльш досконалою ходовою частиною, низькими силуетами, щiльним компонуванням i великими рацiональними кутами нахилу бронi. Крiм того, реактивна авiацiя Люфтваффе захопила остаточне панування в повiтрi. I навеснi 1945 року почався нiмецький контрнаступ у Бiлорусiї. Противник використав новi бiльш досконалi в компоновочнiй схемi танки, якi не поступалися в бойових якостях радянським машинам, а може навiть дуже помiтно перевершували їх.
  Особливо Е-50, що перевершує "Тигр"-2 у озброєннi та бронюваннi, але легший i з двигуном у 1200 кiнських сил.
  Ситуацiю посилило й те, що Японiя скопiювала радянськi танки i зумiла налагодити їхнє масове виробництво i теж обзавелася реактивною авiацiєю.
  У СРСР поки роботи над новiтнiм Т-54 сповiльнилися, а реактивнi лiтаки взагалi пробуксовували.
  США проводили полiтику самоiзоляцiї, торгували i з СРСР i з Нiмеччиною та Японiєю, потихеньку робили атомну бомбу.
  Дотримувалися вичiкувальної тактики, радiючи, що тоталiтарнi режими винищують один одного.
  Але оскiльки вiйни був фiнансування ядерної зброї, був прiоритетним. Тим бiльше, Радянський Союз i не думав здаватися. Влiтку та восени нiмцiв затримали у боях пiд Смоленськом, а взимку радянськi вiйська зробили спробу контрнаступу. Але пройшло не так успiшно, як ранiше, бо нiмецька технiка зумiла пристосуватися до зими.
  САУ Е-25 iдеально пiдходила для винищення танкiв, маючи швидкiсть i низький силует.
  Крiм того, у фрицiв з'явилися дисколети. Цi невразливi для стрiлецької зброї лiтальнi апарати з унiкальними характеристиками виявилися здатними розрiзати лiтаки. Обтiкаючий їх ламiнарний струмiнь виявився настiльки потужним, що дисколет не збити не з якої зброї!
  Справдi, машина - Ноу-Хау.
  1946 видався для СРСР важким. Нiмцi втрималися пiд Смоленськом i навiть оточили це мiсто.
  Вони кидали як гарматне м'ясо чорношкiрих, арабiв, iндусiв. I з'явилися досконалiшi модифiкацiї Е-50.
  А потiм повернули на пiвдень. Створилася загроза схiднiй Українi. Противник, кидаючи у бiй безлiч рiзноманiтних танкiв насамперед серiї " Е " поступово долав. Але кожен крок коштували гiтлерiвцям дуже дорого. Вони просувалися повiльно, послiдовно прориваючи одну за одною радянськi лiнiї оборони. I використовуючи свою перевагу у повiтрi. До кiнця року фашисти все ж таки вийшли до Дону. А японцi просунулися до Магадана.
  Але мiж Третiм Рейхом i країною Сонця виникли тертя.
  Взимку радянськi вiйська зробили проти самураїв контрнаступ i зрештою змусили їх вiдiйти за Амур.
  Фашисти побоюючись посилення Японiї, поводилися пасивно.
  Проте нiмцi навеснi почали наступ з Дону на Кавказ. У вiйну за Третього Рейху вступила i Туреччина. Запеклi бої розгорнулися за Сталiнград. Лише пiзно восени гiтлерiвцi змогли його взяти, але при цьому зазнали таких великих втрат, що змушенi були зупинитися. Вiйна вже тривала п'ятий рiк. Настав 1948. У СРСР з'явився в серiйному виробництвi танк Т-54 та IС-7, якi, як мiнiмум, не поступалися нiмецьким Е-50 та Е-75. Та й винищувач МIГ-15 подавав надiї.
  Лише проти дисколетiв не було протиотрути, але вони надто дорогi та не серiйнi.
  Нацистський фюрер уже почав промацувати ґрунт для свiту. Але Сталiн наполягав на вiйнi до перемоги. Знову пiшов обмiн ударами. Нiмцi використовували колонiальнi дивiзiї, що давало їм чисельну перевагу, i все ще були сильнiшими в повiтрi. Таким чином їм вдалося просунутися в пониззi Волги i вийти до Каспiйського моря. Крiм того, у фашистiв з'явилися бiльш досконалi газотурбiннi двигуни на танках, що дозволило Е-50 пiсля модернiзацiй утримати свою перевагу в бронi та озброєннi, над легшим Т-54. Нiмцi довели вагу Е-50 до сiмдесяти тонн, що за 1500 кiнських сил газотурбiнного двигуна ще не критично. Зрозумiло, тридцяти шести тонний Т-54 було перевершити нiмецьких. А IС-7 виявився надто трудомiстким у виробництвi, щоб стати масовим танком.
  Зброя ж IС-4 недостатньо бронебiйна проти серiї Е.
  1948 пройшов у запеклих боях. Гiтлерiвцi повiльно просувалися Кавказом. До кiнця року тривали бої. I наступного 1949 року, йшов зимовий штурм Баку. I лише до кiнця весни Третiй Рейх та його сателiти встановили контроль над усiм Кавказом. Зважаючи на крайнє виснаження сил, пiсля шести рокiв безперервних боїв, Сталiн запропонував перемир'я.
  Справдi, скiльки можна колошматити один одного. А СРСР показав себе у вiйнi з переважаючими силами, цiлком гiдно.
  Втомленi нiмцi погодилися. Тим паче найжирнiший шматок: Бакинська нафта завойована, а Москва фашистам не дуже й потрiбна.
  До Америки так просто не дотягнешся.
  Кiлька рокiв країни вiдпочивали, доки не обзавелися ядерними бомбами. Пiсля чого й зовсiм вiйни нiхто й не хотiв. Сталiн помер у березнi 1953 року. Його наступником став Маленков. У Нiмеччинi поки що правив молодший вегетарiанець Гiтлер, хоча в нього теж були деякi проблеми зi здоров'ям. Атомнi бомби ще тiльки почали вироблятися. Iшов 1954 рiк. I саме в цей час в СРСР опинився влучник. Треба сказати, Росiя втратила через перемир'я багато. Смоленська область, та частина Ленiнградської, нiмецькi. Фiни зi шведами вiдчепили Петрозаводськ та Мурманськ. Далi кордон пройшов Доном, Волзi включаючи нiмецький Сталiнград i половину дельти, i навiть частина Астраханi.
  Не дуже це добре
  Примор'я по Амур, Владивосток i Хабаровськ Японськi. СРСР втратив повнiстю: Україну, Прибалтику, Бiлорусь, Кавказ. I з цим нiхто не хотiв миритися. Але розпочинати вiйну з таким могутнiм противником як Третiй Рейх надто ризиковано. Особливо пiсля смертi Сталiна. Багато хто думав, що пiсля того, як пiшов у свiт iнший такий великий, мужнiй i вольовий чоловiк, нiхто не посмiє кинути виклик фашистам.
  Адже й боротьба за владу розпочалася не жартiвлива.
  Тим бiльше, що Гiтлер, це найбiльший завойовник, поки що живий. I тоталiтарний режим, що контролює половину свiту - його дуже мiцний i продовжує посилюватися.
  Проте дивуються i в життi трапляються!
  Так от попаданець придумав новий вид бронi, який повинен дати радянському танкобудуванню вирiшальну перевагу. А атомних бомб ще не так багато й обох сторiн, щоб це щось вирiшувало. Тим бiльше у свiтi було укладено угоду: не застосовувати ядерну зброю.
  Адже воно може знищити життя на Землi.
  Навiть Адольф Гiтлер заявив, що нiколи не ухвалить атомну бомбу першим. Хоча вiрити подiбному пiддонку та демагогу не можна.
  Однак нова зброя з використанням знань двадцять першого сторiччя має дати шанс на перемогу.
  Але радянське керiвництво повiрило попаданню з майбутнiх часiв. З'явилися новi танки, лiтаки та лазерна зброя. I в 1955 роцi якраз 1 травня, Червона армiя перейшла у рiшучий контрнаступ. Бої кипiли дуже запеклi. Ворог був сильний, численний, але поступався технiчно. I радянськi вiйська наступали, долали найзапеклiший опiр.
  Надто вже велике населення Третього Рейху.
  Ось було вiдбито Смоленськ. Потiм Червона армiя вступила до Мiнська. Тут довелося вiдбивати тиск швидких дисколетiв супротивника розвивають швидкiсть в 10-12 звукових. I колосальних результатiв, що домагаються.
  Але проти них знайшлися бiльш досконалi ультразвуковi гармати та тепловi променi.
  Нiмцiв молотили. Радянськi танки та лiтаки стали непробивними для супротивника.
  Фрiци дивувалися, як це танки вагою сорок тонн, невразливi проти знарядь найбiльших калiбрiв.
  А лазер взагалi виявився чудо-зброєю. Тим чому фрицi було неможливо протистояти. I тодi Червона армiя пiсля успiхiв у Бiлорусiї повернула на пiвдень та увiйшла до Києва. Це знаменувало найбiльше досягнення радянської технiки та масового героїзму народу. Нiмецький фронт на сходi впав, i гiтлерiвцi запросили пощади. Але їх нiчого не могло врятувати.
  Та й про який свiт може йтися, якщо вiйна йде з людожерами?
  Радянськi вiйська вступили до Варшави i там зробили коротку паузу для перегрупування.
  Водночас i звiльнили Румунiю, де вiдбувся антинiмецький переворот.
  Потiм продовжили наступ до Берлiна. Нiмцi кидали в бiй свiй новiтнiй винахiд: пiрамiдальнi танки , що важко пробиваються з усiх ракурсiв, але i це фашистам мало допомагало. Так як проти лазера це не найкращий варiант.
  Будь-яка броня безсила проти променя з температурою мiльйони градусiв.
  Iнша рiч, що лазерних установок, особливо кишенькових бластерiв, поки що не вистачало. Але тi, що були, вносили сум'яття до нiмецьких лав i провокували панiку.
  I один боєць мiг рознести за бiй половину дивiзiї.
  Дiставалося фрицям i вiд особливої гравiомагнiтної сталi. Її не брали навiть 210-мiлiметровi довгоствольнi гармати танкiв "Королiвський лев"-3 i не могли пробити реактивнi бомбомети. I головне лiтаючi тарiлки вже не давали фашистам жодної переваги, а навпаки, радянськi лазери легко пробивали ламiнарний струмiнь, виводячи дисколети з ладу.
  Самим гiтлерiвцям винайти лазер - слабко!
  Отримали фашисти очевидний та жорстокий розгром. Американцi, злякавшись мощi країни рад, вступили у вiйну за Нiмеччини. I навiть застосували атомну бомбу.
  Хоча на що розраховували американцi - незрозумiло.
  Їхнi стратегiчнi бомбардувальники змогли прорватися до Ленiнграда та скинути чотири презенти. Ще двi атомнi бомби впали на звiльнений вiд японцiв Владивосток, а одна на Петропавловськ-Камчатськ. Це пiдступний удар не залишився без вiдповiдi. Пiсля падiння Берлiна, Червона Армiя повернула i почала звiльнення Америки з Аляски. Туди вирушили новi невразливi танки з особливими гравiомагнiтними включеннями. Вони пройшли заслони з гармат янкi, немов сокира через фольгу. I просувалися впевнено, увiйшовши до Канади.
  Американськi танки ще гiршi за нiмецькi. I вони не мають жодних шансiв.
  А в Європi радянськi вiйська визволили Париж i навiть висадилися у Британськiй метрополiї. Заодно здолавши Пiренеї, зайняли Лiсабон i через Гiбралтар вступили до Африки. Нiхто вже не мiг зупинити запущений механiзм настання Червоної Армiї. А якщо вже росiйський Iван прокинувся i вступив у лайку, то тут уже мало не здасться нiкому. Тим бiльше, що багато вже вирiшувало технiчну перевагу. Проти якого вже ти нiяк не попреш. I атомна бомба здавалася лише невинною хлопушкою.
  А хто боїться ядерної зброї: той лох!
  Ось Червона армiя вступила на територiю США. Вона просувалася iз боями. Американцi спочатку билися завзято, але потiм почали розбiгатися пiд невблаганними авiаударами та лазерними пучками. Хто мiг перемогти супротивника зi зброєю двадцять першого столiття.
  Наука поєднувалася з комунiстичним устроєм!
  Особливо небезпечними виявилися радянськi дисколети з лазерами. Вони висадилися бiля Бiлого дому i перебили президентську охорону, взявши главу держави в полон. Пiсля чого вiд Америки залишилися лише рiжки та нiжки. Було пiдписано капiтуляцiю.
  Достатньо почесна для Америки.
  Пiсля чого вiдбулися вибори, на яких передбачувану перемогу здобули комунiсти. Ну, а потiм, пiшло прохання - добровiльно вступити до СРСР. I очевидно пiдтверджена референдумом. I те саме у всiх країнах спочатку Європи, а потiм i Африки.
  Гарний спосiб консолiдацiї людства!
  До складу СРСР вступила також Японiя. Лише у Китаї виникло тимчасове коливання. Але Мао застрелили, i теж пройшов референдум iз одноголосним результатом.
  Китайцi були тiльки радi, розумiючи, що жити їм стане краще!
  Коротше кажучи, до 1958 року всi країни свiту стали частиною СРСР. Адольфа Гiтлера було засуджено всесвiтнiм трибуналом до розстрiлу. Хоча, швидше за все, фюрера варто було повiсити. Але особисто Маленков милостиво замiнив шибеницю - пострiлом у серце.
  Та примудрився Гiтлер дожити, до смертi. А застрелитися самому у фюрера не вистачило мужностi.
  Потiм планета стала єдиною. Замiсть витрачати стiльки сил на боротьбу одна з одною, країни свiту заробили в однiй упряжцi. Адже подумати, що наука могла б розвиватися набагато швидше. Адже в рiзних країнах однi й тi самi НДI, працюють на одну й ту саму тематику. Та ще й секретять один вiд одного.
  I вiруси iз хробаками через Iнтернет пускають.
  Якби науково-дослiднi iнститути свiту працювали узгоджено один з одним i обмiнювалися iнформацiєю, то наука розвивалася б набагато швидше.
  А так через побоювання шпигунства, скiльки iнформацiї ховається вiд наукового свiту. Великi шкоди завдавали прогресу, i вiйни, пiд час яких гинули найкращi люди.
  I вибухала матерiальна база всiх країн-учасниць.
  Хоча з iншого боку вiйна i прискорює прогрес, є свого роду стимулом для науки. Але у разi об'єднання зусиль людства рiзко посилило космiчну експансiю. Ось уже 1967 року вiдбувся перший полiт на Марс. А десять рокiв потому радянський космонавт побував на найдальшому планi Сонячної системи - Плутонi. А у 2011 роцi запустилася у полiт перша мiжзоряна експедицiя на фоновiй ракетi.
  Це найбiльша подiя iсторiя людства.
  I з'ясувалося експериментально - можливий рух швидше за швидкiсть свiтла. 2013 року радянський зорелiт перевищив свiтлову швидкiсть. А в 2015 роцi перший радянський космонавт хвацько вступив на одну iз планет зiрки Сiрiус.
  У 2018 роцi вже дюжина планет за межами сонячної системи виявилася обжитою.
  Так богатирськи ступали на зорянi свiти червонi воїни. I це ще лише початок космiчної експансiї.
  Все зростає ураганними темпами.
  Людство досить швидко розселялося по галактицi. Створювалися новi досконалiшi зорельоти, наука розвивалася дедалi бiльше бурхливо. Термокварковий, а надалi i термопреонновий синтез забезпечили доступ до колосальних мас енергiї. I це дозволяло людям долати все бiльшi та бiльшi простори. Так вони перейшли в сусiдню галактику. Там зiткнулися iз ворожою бiлковою формою життя на напiвпровiдниках.
  Що ж таке буває!
  Почалася перша iсторiя людства мiжгалактична вiйна. У нiй задiянi найсильнiшi види озброєнь. I рiзного роду поля, включаючи i кiнепросторовi.
  А що? I магоядерна зброя теж має людей!
  Або ще щось крутiше!
  У ходi цiєї вiйни земляни вiдкрили собi машину часу. I почали витягувати загиблих воїнiв iз часiв Другої свiтової вiйни, перемiщуючи їх у зорянi свiти.
  I не даючи реально померти!
  Так виникло цiле поколiння нових i водночас старих бiйцiв, якi пройшли рубку другої свiтової та першої зiркової. Вони вiдточували свою подвiйну майстернiсть, пiднiмали рiвень збройних сил СРСР на феноменальнi космiчнi висоти.
  Тож винахiдливiсть сильна!
  I ось пiсля запеклих боїв iмперiя напiвпровiдникових iномiрян виявилася розгромлена. I таким чином людство перекинуло ще одну сторiнку власної iсторiї. А наступним кроком стала експансiя до галактичних надскупчень.
  Ми пiдкоримо простiр всесвiту: сяють у маршi чоботи!
  Як з'ясувалося, хоча планет у всесвiтi чимало, розумна форма життя досить рiдкiсна. I зустрiти тим бiльше якусь, надцивiлiзацiю було неможливо. I це дозволяло людству почуватися досить комфортно, заселяючись рiзними свiтами, галактиками, надскупченнями.
  I водночас вирiшивши проблему продовження життя, навчившись омолоджувати органiзми.
  I ось люди долетiли до краю всесвiту. Побачили чудову порожнечу простору i вирiшили... Що далi? I ось було побудовано новий зорелiт, здатний пролiтати колосальнi вiдстанi. I люди помчали до нових свiтiв. Пролетiвши кiлька сотень трильйонiв свiтлолiт, вони нарештi домчалися до iншого свiтобудови. I там також були зiрки, планети комети. I нарештi зустрiлася надцивiлiзацiя. Але людство розмовляло з нею на рiвних, бо саме стало понад всякою мiрою цивiлiзованим.
  А що хiба й у Бiблiї не передбачено, що людина уподiбниться богам?
  Люди навчилися воскресати мертвих. У тому числi померлих дуже давно, i навiть тих, чим порох був розвiяний за вiтром.
  Воскресили практично всiх, навiть жертв аборту, та злочинцiв. Останнiх, у тому числi й Гiтлера, вiдправили до комфортабельних таборiв, на перевиховання.
  Отже людство набуло i всемогутностi та щастя. I люди вже пробували i самi створювали галактики, перетворюючись на творцiв-демiургiв.
  Усi фiзичнi закони стали людству пiдвладнi.
  
  АЛЬТЕРНАТИВНА ВIЙНА СМУТНОГО ЧАСУ
  Пiсля розгрому корпусу ляхiв та найманцiв, росiйська кавалерiя зi здобиччю та полоненими поверталася до Львова.
  Сотникiв розгойдуючись на конi, спитав Оленку:
  - Як ти думаєш, життя пiсля смертi є?
  Дiвчина-вiдьма рiшуче заявила:
  - Звiсно ж, є! А що ти вагався?
  Князь вiдповiв:
  - Я часом думаю, скiльки ми людей убили... А що, якщо їхнi душi нас проклинають на тому свiтi?
  Оленки тоненько хихикнула i логiчно помiтила:
  - Як не кляли Чингiсхана, а вiн прожив сiмдесят два роки, що для того часу багато. Та й взагалi не забивай собi голову. Я знаю, як перемогти старiсть i тобi це не загрожує!
  Сотникiв важко зiтхнув i пробурчав:
  - Старiсть... Це звучить гидко i лякаюче!
  Дiвчина хихикнула i прочiрикала:
  - Удар богатиря як молот,
  В iм'я Батькiвщини святої...
  Адже ми сильнi i дух наш молодий
  Вперед товаришi, за мною!
  I дiвчинi кинула своєму чоловiковi зiлля, що бадьорить. Той ковтнув i вiдчув собi ще бадьорiшим.
  До Львова пiдiйшла артилерiя та пiхота. Почався обстрiл. Працювали єдинороги та гаубицi.
  Дiвчата скакали вiд гармати до гармати, вiддаючи команди. Били чавуннi та кам'янi ядра. Ось виявилися зруйнованi три вежi, i кiлька ворiт.
  Мiсто запалало вiд запальних бомб.
  Ляхи зважилися на вiдчайдушну вилазку.
  Першою поперла угорська кавалерiя. А за нею й польськi вершники. Потiм панцирна пiхота.
  Сотников наказав не стрiляти, а чекати на противника. У ворога багато прапорiв i б'ють барабани.
  Коли кавалеристи пiдiйшли на вiдстань пiстолетного пострiлу, по них довбали з рушниць i новеньких мушкетiв. А потiм як цвяхнуть гармати з картеччю. Просто цiлi просiки вирубуючи у шеренгах ляхiв, угорцiв, нiмцiв.
  Сотников прокричав:
  - Безперервним вогонь!
  Кавалерiя супротивника, що потрапила пiд свинцевий дощ, змiшалася, i гублячи сотнi трупiв, повернула назад. Врiзалася у свою власну пiхоту.
  Тодi Сотников недовго думаючи, взяв i вихопив шаблi, наказавши:
  - Атакуємо противника!
  I росiйська кавалерiя прагнула переслiдувати ворога.
  Немов тигри кинувся за пораненим кабаном. Який вiдчайдушно намагається втекти. Але росiйськi воїни були невблаганними.
  Мчала Оленка з двома шаблями в руках. Носiлася Альбiна i невловима Катька.
  Ляхiв рубали, рiзали, розпарювали, перерубували. Пробивали черепи, зносили голови.
  I вже бойовий дух шляхетської армiї був пiдiрваний. I пiхота, i кавалерiя розгубленi та розбитi тiкають собi. I встеляють усi пiдступи трупами.
  Сотникiв рубаючи з обох рук шаблями, репетує:
  - За Русь-матiнку не посоромимо себе!
  I знову помахи та удари. Такий ось стрiмкий боєць, цей князь iз двадцять першого столiття.
  Оленка теж метає диски, i шипить:
  - Заради моєї країни, ми дiвчата орли!
  Вiдчайдушно бореться i Альбiна. Рубить ворога, немов кропиву прутиком сiче.
  I вимовляє:
  - Мета виправдовує засоби!
  А ось люта Катька, все настає собi, i робить кульбiти, чи потрiйне сальто.
  I теж як проведе вбивчий млин. Як знесе кiлька голiв i заспiває:
  - Вурдалак реве, що вiн нам несе: вир чи брiд?
  I як рушить голою п'ятою у рогатий лоб угорця, скидаючи супротивника з коня.
  Росiйськi вiйська, переслiдуючи ворога, ввалюються до Львова. Увiрвалися до мiста, розгорнувши вуличнi бої.
  Комендант мiста разом iз польською панною Лiзою вже збирає коштовностi, збираючись витiкати через пiдземний хiд. Панна Лiза щебече:
  - Дiдька лисого! Чи не можна було все приготувати заздалегiдь?
  Комендант розгублено вiдповiдає:
  - Та хто знав...
  I безглуздо хлоп, хлоп очима. Ну, як риба, викинута на берег.
  Лiза пiдступно посмiхнулася. За її наказом холопку Мар'ю зазнали жорстоких тортур. Тiльки через симпатiю, висловлену до москалiв.
  Кат палив дiвчину розпеченим прутом.
  Лiза та ще стерво. Хоча й гарна. На нiй навiшано коштовнiсть, наче на лавцi ювелiра. I хтива. Вона має цiлу дюжину коханцiв.
  А росiяни вже проривають до замку.
  З досадою, бурмочучи лайки Лiза пiдхоплює вузлик iз золотими монетами, браслетами, кiльцями та брошками. Бiжить до дзеркала. Натискає на статую позолоченого лева. Вiдчиняються потаємнi дверi.
  Комендант намагається стрибнути за нею, але. Лiза вихоплює з-за пояса прикрашений дорогоцiнними камiнням пiстолет i стрiляє. Куля встромляється прямо в око комеданти.
  Пана смiється i закриває дзеркало, пiсля чого починає обережно спускатися вниз тунелем. Вузлик iз золотом та прикрасами великий, i тягти його важко. Та ще й туфлi на високих пiдборах ох як заважають.
  Але босонiж бiгти сирою, холодною, з пацюками землi страшно.
  Лiза просувається повiльно i, важко дихаючи.
  Замок був захоплений стрiмко. Ляхи та найманцi не могли протистояти стрiмкому натиску. А гранати, що кидаються росiйськими воїнами, просто змушували впадати в ступор i викликали панiку. Ще б пак, коли таке забiйне рве, i пiднiмає в небо цiлi стовпи уламкiв.
  Особливо руйнiвними були вугiльнi бомби сконструйованi Сотником та Оленкою.
  Ось це справдi таке смертовбивство. На всi боки розлiтаються порванi кiнцiвки, i розплющенi голови ворогiв.
  Оленка, жбурнувши чергову бомбу, пискнула:
  - Я чорт у спiдницi!
  Катерина, запустивши презент смертi, видала:
  - Сильнiше Диявола, швидше чорта!
  I колiном як рушить величезного найманця в пах. Той пiдлетiв на два метри i пробив рогатим шоломом ще двох ляхiв.
  Мiсто впало на подив швидко. Маса полонених, ксьондз вже на ходу складав присягу вiрностi росiйському царевi.
  Все виглядало надзвичайно ефектно. Головний опорний пункт у Галичинi повалений.
  Залишилося тiльки збирати видобуток та перевiряти скарбницю.
  Пана Лiза насилу вибралася з тунелю. Вона накульгувала. Бiля туфлi вiдвалився пiдбор. Дiвчина сильно втомилася, тягнувши стiльки коштовностей та золота. Взяла вибравшись плюхнулась об траву. Проте вже верхiвка осенi. I довго не полежиш.
  Панi Лiза, вiдчуваючи тремтiння вiд холоду, пiдвелася. Ух, що робити? Туфлi остаточно розвалися, а босонiж її нiжнi ноги довго не витримають. I нi коня, нi слуг.
  Мабуть, слуга Арнольд, який мав її чекати з трьома змiнними скакунами, змотався.
  Панi Лiза озирнулася... Довго вона нести не зможе. Потрiбно буде десь його приховати до найкращих часiв. А ноги, обмотати ганчiрками. Так вона дiйде до найближчого села, а потiм за кiльце чи брошку купить собi кiнь.
  Скинувши розбитi туфлi, панi, вiдiрвала вiд досить довгої, за середньовiчною модою сукнi, шматки тканини, i обмотала свої, з пухирями на п'ятах ноги. Потiм почала шукати мiсце, куди можна покласти коштовностi.
  Як несподiвано перед нею з'явився хлопчик. На вигляд рокiв не старше чотирнадцяти, але дуже м'язистий. Незважаючи на восени прохолоду, в одних лише коротких штанях та з голим торсом. А м'язи так i перекочуються немов бриж по водi. У руках аж двi шаблi.
  Лiза вихопила пiстолет, мала ще один заряд. Але хлопчисько випередив, i ударом босої ноги вибив зброю з руки панi.
  Лiза охнула, i пропищала:
  - Не треба...
  Хлопчик посмiхнувся:
  - Що не треба?
  Панi посмiхнулася i вiдповiла:
  - Я дам тобi брошку з дiамантами, а ти мене вiдпустиш!
  Оголець заперечливо мотнув головою:
  - Я можу вбити тебе, i забрати все, у тому числi i мiшечок з добром!
  Панi Лiза затремтiла i пискнула:
  - Не треба вбивати! Гаразд, я дам тобi i мiшок, i всi свої прикраси, i навiть займуся з тобою любов'ю, якщо ти мене вiдпустиш!
  Хлопчик зневажливо пирхнув:
  - Про вас панi Лiза така слава йде, що жодного гарненького молодика не пропускаєте. Менi з такою й розмовляти гидко. Так що... Вiдведу сам до своїх, хай судять.
  Панi впала на колiна i навiть спробувала поцiлувати босу, запорошену ногу хлопчика:
  - Не треба! Не губи! Все вiддам! Ну, хочеш мiй маєток!
  Оголець зневажливо пирхнув i вiдповiв:
  - Давай так, я забираю у тебе мiшечок i всi прикраси i вiдпускаю, але... Ти про це нi слова нiкому не скажеш!
  Панi Лiза зрадiло проворкувала:
  - Я згодна!
  I стала складати свої сережки та обручки. Хлопчик дивився на неї спiдлоба. Хмурився. Коли панi склала з себе, все, залишившись у багатiй сукнi, юний воїн заявив:
  - Ти катувала хлопчика Андрiйку. За твоїм наказом огольцю всипали п'ятсот батогiв i припалили розпеченим залiзом п'яти, вiд чого той i помер.
  Панi Лiза пробулькала:
  - Не я це... Це комендант!
  Хлопчик замiсть вiдповiдi сховав шаблi за пояс i вирвав iз куща гiлку. Кинувся хвистати Лiзу. Пана кинулась тiкати. Почалося переслiдування.
  Юний воїн насiдав, i мiцно бив:
  - Ти мучила жiнок та дiтей, ти крала скарбницю, вбивала селян, спалювала людей. Тобi буде за це...
  Поява рудого дiвчиська, а воно виникло раптово, наче чортик з табакерки перервав шмагання.
  Вогняна войовниця крикнула:
  - Досить тобi Єгорка! Участь полонених вирiшує царський суд. I взагалi тут усi не ангели! А цiнностi у царську скарбницю!
  Єгорка примхливо зауважив:
  - Та хоч брошку за працю!
  Катька погрозила шаблею:
  - I не думай! Нам i так належить частина видобутку! I ми багато чого захопимо ще! А полонянку веди до табору!
  Єгорка хихикнула:
  - Все ж я встиг їй кров пустити!
  Справдi, сукня у пани вiд ударiв лопнула, i почервонiла тканина.
  Львiв був узятий, i в ньому за традицiєю справили короткий, i не надто хмiльний бенкет. Пiсля чого рушила армiя далi.
  Панi Лiзу помiстили у лазарет. Лiкар протер її рани, i молоду жiнку поклали на м'яке лiжко.
  Загалом усе було й непогано. Вiйна йшла успiшно та переможно.
  Сотникiв пiд час бенкету майже не пив, але багато танцював. Дiвчата веселилися, i смiялися i спiвали.
  Прилетiв уранцi голуб. Повiдомлення про те, що вiйська Скопiна-Шуйського пiсля короткого, але кровопролитного штурму опанували Вiльно. I що ляхи тiкають. Падiння столицi Великого князiвства Литовського велике досягнення.
  Навiть Сигiзмунд уже пропонував, що Русь отримає i може навiть сам князь Скопiн-Шуйський престол Литовський, а Польща повернеться до своїх колишнiх кордонiв.
  Але Скопiн-Шуйський вважав, що слов'яни мають стати єдиними. I поляки, i українцi та росiяни жити в однiй державi. I продовжував свiй похiд.
  Бiльшiсть бiлорусiв та українцiв пiдтримувала росiйськi вiйська.
  Росiйськi полки були краще i сучаснiше озброєнi та органiзованi. Управлялися за допомогою сигнальних прапорцiв i мали досить ефективнi рушницi та гранати.
  Полякам не було чого цьому протиставити. А Туреччина сама скута не надто вдалою вiйною з Iраном, не наважувалася надати вирiшальну допомогу.
  Швецiя розбита i вийшла з гри. Залишається Нiмеччина, але вона роздроблена та розпорошена на безлiч держав. I їй легше постачати лише найманцiв.
  У Францiї також немає свiту. Герiнга Наварського вбито, а його син ще надто юний. Iспанiя переживає занепад. Великобританiя сильна на морi, але її сухопутнi сили недостатньо численнi. Саме час приєднати Польщу до Росiї i злити обидвi країни. Тодi виникне найсильнiша iмперiя у свiтi. Особливо враховуючи спад османiв та iспанцiв.
  Росiйське вiйсько пiдiйшло до мiста фортецi Перемишль. Це була сильна цитадель. Остання неприступна твердиня на шляху до найбiльшого мiста Польщi - Кракова.
  Мiсто дрiбнiше брали з наскоку. Втiм, Україна закiнчувалася, i розпочиналася власне територiя Польщi. Тут опiр ставало бiльш завзятим i сильним.
  Вiйсько Сотнiкова продовжувало зростати. З Москви повиннi були прибути новi, бiльш досконалi та потужнi гармати.
  Втiм, i тi, що є, розпочали масований обстрiл мiста. Сотником вилiз на високу сосну, що стояла на пагорбi, i оглядав мiсто через пiдзорну трубу.
  Руйнiв ставало дедалi бiльше. Князь спитав у Оленки, що примостилася поруч з нею.
  - Ну, що краса... Зруйнуємо ворота i пiдемо на штурм. Чи чекатимемо на прибуття збройового вбрання з Москви?
  Оленка рiшуче заявила:
  - А що зволiкати? Найкраще поки що снiг не випав взяти i Кракiв i Варшаву. Польща має бути наша!
  Сотников не надто охоче погодився:
  - Так винна! Але близький лiкоть, але спробуй, вкуси!
  Оленка скептично посмiхнулася, i похитала свiтло-золотистою голою:
  - Що за вiдсутнiсть оптимiзму? Ми народженi перемагати, i будемо брати нагору чого б, це не варто нам!
  Сотников прийняв рiшення:
  - Ще три години пострiляємо i на штурм!
  Проте життя вносить свої корективи. Через двi години обстрiлу фортеця вислала посланця.
  Чоловiк у рясi єзуїта, на iшаку привiз великий i мiцний мiшок iз золотом. I запропонував Сотникову пiти, обiцяючи натомiсть, десять возiв iз багатою здобиччю.
  Князь iз посмiшкою запитав:
  - А де цi десять возiв?
  Єзуїт вiдповiв смиренним тоном:
  - В мiстi...
  Сотников гаркнув:
  - Вiзьмемо самi! А ти повертайся та передай, що даю вам ще одну годину, щоб ви викинули бiлi прапори. А потiм буде штурм!
  Єзуїт повернувся... Так поспiшав, що iшак спiткнувся i князь церкви вивалявся в багнюцi. Та не вийшло йому з месiєю.
  Росiяни довго смiялися. А потiм продовжили обстрiл.
  Лупили ядра, розлiталося камiння, цвяхили єдинороги. А потiм i росiйськi вiйська пiд прикриттям димових шашок попрямували на вiдчайдушний штурм.
  Попереду все, звичайно ж, Олексiй Сотников та Оленка. Як завжди, всiх рубають i кидають бомби.
  Несеться у бiй росiйська орава...
  Єзуїт тим часом послав голуба з посланням. I поволок цiлий короб дорогоцiнного камiння. Пiдземнi ходи є у всiх великих мiстах.
  Та мiцно росiяни пресують. Ось якою силою володiють їхнi руйнiвнi бомби. Всi здатнi змiсти, i проломити мiцну стiну.
  Це тобi не те, що вiдьом катувати. Зазвичай найкрасивiшi жiнки ставали жертвою iнквiзицiї. Єзуїт iз важким коробом на шиї спускався до пiдземелля. Згадував, як вiн та його зграя саму герцогиню звинуватили у чаклунствi.
  Горда найяснiша особа була роздягнена, i обстежена грубо та безцеремонно. Потiм її босу, i в робi водили пiдземеллю. Далi, звичайно ж, тортури. I жаровня, i диба, i залiзна дiва, i багато ще рiзних гидотiв.
  Сам Єзуїт вважав за краще щось витончене. Те, що спричиняє бiль, але не залишає слiдiв. Та бiдна герцогиня. Її вiн особисто катував, розжаривши прут, але трохи не торкаючись змоченою сумiшшю води та олiї шкiри. I боляче герцогинi i жодних слiдiв тортури.
  Потiм її продали туркам. I прибуток отримали. А що жiнка молода, блондинка, та ще з королiвською кров'ю. Османи таких цiнують.
  Остання жертва iнквiзицiї залишилася змучена i обгорiла в пiдземеллi.
  I отримали безневиннi жертви дикi катування. I нiхто не може сказати, що це милосердно.
  Росiяни вже перехлеснули через стiни. Бої киплять на вулицях. Маса кровi, маса вбивств. I безперервне брязкiт зброї. Стукання клинкiв, що корчаються пораненi.
  I новi успiхи. Сотников кидає бомбу, розкидаючи ворогiв.
  Знову падають збитi ляхи.
  Оленка працює i дуже енергiйно шаблями. Рубить усiх поспiль. Далi борються решта воїнiв. Стають розбитими трупами дедалi новi бiйцi.
  Оленка, наступаючи, спiває:
  - Один два три! Противники помри!
  Катька, кидаючи гранату, завиває:
  - Чотири, вiсiм, п'ять почни швидше грати!
  Альбiна, ведучи наступ, пiдтверджує:
  - Даєш крутий парад! Розчавлений буде гад!
  I знову кидок саморобної лимонки.
  Дiвчата та хлопцi борються з однаковою доблестю.
  Сотников зiткнувся з полковником. Справжнiй гiгант iз довгим мечем. Князь пiдстрибнув i рубанув по шолому. Противник захитався.
  I наступний удар уже вiдокремив голову вiд тiла.
  Сотников сказав:
  - Але не втрачайте голови, не витрачайте час задарма.
  I посунув пiдбором знатного ляха в пах. Воїн князь, звичайно ж, дуже крутий.
  Оленка метнула босою нiжкою диск. Перерiзала горло двом ляхам, i прочирикала:
  - На Мадагаскарi дуже тепло!
  I пiдморгнула Сотникову. Та дiвчина, скажемо прямо - велетень!
  Катька, рубаючи ляхiв i найманцiв, прочирикала:
  - Ех, Батькiвщино! Хай кричать потвора! Але ж вона нам подобається! Грiзна красуня!
  I войовниця зробила сальто. I довбанула голими, круглими п'ятами в груди противнику.
  Альбiна, зрiзуючи ляхiв, пискнула:
  - Боже ... Дай людям вiчну молодiсть - щоб було красиво!
  I теж метає голою нiжкою диски. Симпатична дiвчина. Єгорка випускає з пiстолетика отруйнi голки, вражаючи ляхiв. При цьому хлопчика заспiвав:
  - Насправдi вiйна не iграшка,
  Не варто рахувати - раз, два, три...
  Вона дуже зла старенька,
  Та ну її Бог розiрви!
  I хлопчик знову як рубане бомбою. I ляхи у рiзнi боки летять.
  Сотников теж пальнув iз пiстолета з пiстонами отруйними голками. Скосив дюжину ляхiв i ревiв:
  - Озброєний, значить сильний!
  I знову молодий чоловiк в атацi. Рубить собi ворогiв, i не вiдступає, не зупиняється, нi на мить.
  Ось уже вцiлiлi ляхи та найманцi починають кидати зброю.
  Пiвсотнi татар намагаються обрушити стрiли, але дiвчата кидають у них кiлька бомб. I татари розiрванi на клаптики, i розбитi.
  Оленка кричить:
  - А ми народ такий гарячий!
  Катька зрiзає найманцiв шаблею i вимовляє:
  - I не виносимо нiжностей телячих!
  Альбiна запально реве, i скеляться:
  - А роздерти ми з оскалом тушi!
  I дiвчата хором проревiли:
  - Любимо бити людей i бити байдики!
  Останнiм загоном, який перебили у Перемишлi, була рота єзуїтської варти.
  Оленка рубала i кидала гранати з особливим розлюченiстю. Бо єзуїти жорстоко мучили жiнок, нарiвнi з iнквiзиторами. I взагалi, як це гарну дiвчину спалити живцем? Це ж гiрше за варварство.
  Оленка тому й полюбила Рiдновiру, що в ньому магiя вважалася задарма Богiв, а зовсiм не сатанiзмом.
  Оленка в це вiрила i боролася, в тому числi й за росiйських богiв. Їй хотiлося чогось такого, що дарувало щастя людям на землi, а не просто обiцянки вiчного життя.
  Коли перебили всiх єзуїтiв, з'ясувалося, що один зник. Але пiти йому не вдалося. Катька не гiрше за шукача знайшла супостата по запаху. I наздогнала у тунелi.
  Без церемонiй зарубала i захопила багатий видобуток. Одних дiамантiв на вiдро. Втiм, найбiльший i найкрасивiший камiнчик, дiвчина сховала собi в рот. Потрiбно i про себе подумати. А вiд царя не зменшиться!
  Потiм звичайно, за традицiєю, переможний бенкет... Як без цього.
  Сотникiв знову танцював. А Оленка та Альбiна билися - звичайно жарт на шаблях...
  Тим часом Сигiзмунд та його син Владислав збирали сили у Варшавi.
  Ватикан знову видiлив кошти i набирали найманцiв з усiєї Європи. Мобiлiзували й панiв. Шляхта, звикнувши до вольницi, не дуже хотiла йти пiд сильну царську владу в Росiї.
  Формально цар ще Юрiй Шуйський. Але фактично найвпливовiший це Михайло Васильович Скопiн-Шуйський. I найулюбленiший.
  Герцог Барбаросса теж збирав сили. I мобiлiзував вiйська. Готувалася фiнальна битва.
  Хоча король Польщi та його син i потрапили в полон, але сталася нагода: їм вдалося втекти.
  Зрозумiло, не випадково. Боярська п'ята колона дiяла. За бiльше грошi єзуїти пiдкупили конвой, i думського боярина Функiн, що вiдповiдає за полонених.
  Тож польський король отримав черговий шанс. Досi залишалася ймовiрнiсть замаху на Скопiна-Шуйського. Але Юлiана та Марiя, його добре охороняли. А це дiвчата не простi, а вiдьми релiгiї "Рiдновiрство". I їх просто голими руками не вiзьмеш. Такi дiвчата кого хочеш, босими ногами замочуть.
  Вiйницi вiдрiзняються колосальною силою, i навiть попи не смiють заперечувати проти їхнiх коротких спiдниць та голих, мускулистих нiжок.
  Вони як подивляться, так усi опускають очi. I незважаючи на середнi вiки, дiвчатам дозволяють обходитися мiнiмум одягу.
  Марiя запитала Скопiна-Шуйського:
  - Скiльки можна терпiти боярську зраду? Короля та королевича випустили, за пару мiшкiв золота! Час князь вам брати корону!
  Михайло Васильович спокiйно вiдповiв:
  - Я не хочу бути узурпатором. Юрiй не має дiтей, i вiн не зовсiм здоровий... Трон вiд мене не втече!
  Юлiана тихо хихикнула i помiтила:
  - Тебе князь уже чотири рази намагалися отруїти. Зрада навколо, i безлiч єзуїтiв, що плетуть сiтi!
  Великий князь i великий воєвода серйозно вiдповiв:
  - Але з такими охоронцями як ви, менi нiчого не загрожує! Ви зможете захистити у будь-якiй ситуацiї!
  Дiвчата-вiдьми посмiхнулися. Зубки у них такi великi.
  Марiя серйозно вiдповiла:
  - Поки ми поряд i куля не пролетить! Живи вiчно великий князь ... Але знай, що i вороги не сплять!
  Скопiн-Шуйський впевнено заявив:
  - Польща буде нашою! Усi слов'яни на Землi стануть єдиними!
  Юлiана м'яко сказала:
  - Отже, потiм на Туреччину князь?
  Скопiн-Шуйський пiдтвердив:
  - Та з басурманам битися не минеш!
  Дiвчата хором вигукнули:
  - Розраховуй на нашi шаблi та бомби!
  Росiйськi вiйська пiдiйшли до Гродно. Потужна i багато оснащена армiя Скопiна-Шуйського одним своїм виглядом вганяла ляхiв у тремтiння. А коли вже запрацювала артилерiя. То й зовсiм стало так стрiмко. I просто жахливо для шляхти.
  Бомбардування тривало десять годин. Пiсля чого розпочався штурм.
  Скопiн-Шуйський та двi дiвчини з шаблями боролися за правду та Русь.
  Могутнiй воїн i великий воєвода стрiмко залiз по напiвзруйнованiй стiнi. Рубанув мечем з людського зростання. Розрубав з одного розмаху - пару ляхiв.
  Дiвчата борються праворуч i лiвою рукою вiд великого князя. Вони менше гiганта, тоншi, але куди спритнiшi. I проводять млина, рубають ляхiв немов маленьких сосункiв.
  Марiя розрубуючи супротивникiв, пискнула:
  - Ех, Батьку моя! Ти кохання сiм'я! Батькiвщина моя - вiдступити не можна!
  I дiвчисько ще сильнiше рушило голою нiжкою пiд дих найманцю. А потiм як рубане.
  I в рiзнi боки бризкає кровi.
  Скопiн-Шуйський розрубує полковника вiд шиї до таза i вимовляє:
  - У кого хвалений вигляд! Кого хочеш переможе! З одного розмаху!
  Марiя рубаючи супостатiв, проворкувала:
  - Воєвода великий, хлопець крутий!
  I знову з диким шаленою рубає. Така ось вона дiвка... I вiдьма iз золотим волоссям.
  Юлiана крушiння супостатiв шаблями не поступається. Мало того дiвчина голою ногою кидає гранату i пищить:
  - Ворог буде розколотий, повiр! Розправиться дикий, шалений звiр!
  I знову дiвчисько з несамовитiстю атакує. I її бiла коса, як знесе голову осавулу польської армiї.
  А дiвчина нехай проспiває:
  - Надiї дарує свiтло!
  Марiя вiдтяла пензля барону з найманого вiйська, i прочирикала:
  - Того кохання, якого бiльше немає!
  Скопiн-Шуйський з гiднiстю вiдповiв:
  - Не бувати Росiї битою!
  I знову одним розмахом найважчого меча, знiс одразу три голови.
  А росiйськi вiйська наступають, i рвуться вперед. Видно, що їх не зупинити i не повернути назад.
  Юлiана рушила колiном у пiдборiддя польському сотнику i задерикувато прочирикала:
  - Дiйдемо до найбiльших гiр вершин!
  Марiя теж рубала супротивника i задерикувато заспiвала:
  - Наш Михайло! Наш Михайло!
  Дiвчата дiяли дедалi активнiше, їхнi руки наче прискорювалися. А рухи ставали стрiмкiшими. Така чудова якiсть у дiвчат - не боятись i не хворiти. Якщо й будуть проблеми, то вирiшуватимуть їх iз посмiшкою.
  Михайло Васильович ударом кулака розкроїв череп польському пану, i проревiв:
  - Слабкий iз сильним не бiйся!
  I знову величезний, гострий, особливого гарту меч розрубує i плоть i броню.
  Ляхи та найманцi падають... Видно, що Гродно їм не втримати. Ось стрiла потрапляє до кольчуги великого воєводи, i ламається. Небезпечнiше, звичайно, мушкетнi кулi. Але войовницi все ловлять i на все реагують.
  Марiя дуже спритно посунула лiктем нiмецького лицаря в нiс. I в того з пащi вилетiв фонтан кровi. Оце удар.
  А дiвчата ще швидше та стрiмкiше борються. Ляхи кидають зброю, падають навколiшки, i несамовито благають про пощаду. Ще одне споконвiчно-росiйське мiсто стає вiльним.
  Росiйська армiя просувалася до Кракова. Велика та добре органiзована. Але опiр посилився. Поляки не хотiли здаватися. Але їхнiй опiр ламався. Втiм, єдностi не було. Частина простого народу не проти союзу з Росiєю. Хтось i боявся, росiйських вiйськ та особисто Сотнiкова з вiдьмами.
  Росiйськi вiйська штурмом взяли кiлька мiст. Стало холоднiше i пiшов мокрий снiг.
  Дiвчата були босонiж i не боялися холодiв. I дуже крутi войовницi.
  Росiйська армiя наближалася до Кракова, але вже повiльнiше. Кожнi кiлька годин сутички. I дуже кривавi. I рiзнi битви iз кров'ю.
  Сотников боровся з Оленкою на пару. I рубалися дуже люто. I кинули тiкати черговий загiн ляхiв. Лупили дуже влучно, i за допомогою гармат з картеччю. Або голчастих гранат.
  Рознесли атакуючих... I знову в бiй, коли пруть найманцi.
  Але мiста одне за одним приєднуються. Тож є неабиякi шанси.
  Ось уже й штилi самого Кракова виднiються.
  Оленка, показавши зуби, помiтила:
  - Ми зумiємо i це мiсто взяти!
  Сотников погодився:
  - Звичайно ж, зумiємо! Наша Раша ворогам не поступиться!
  Бiля стiн мiста сталася кривава сутичка. Понад десять тисяч ляхiв спробували атакувати росiйськi вiйська.
  Але влучний вогонь зi швидкострiльних рушниць, а також пальба з гармат охолодила запал полякiв. Залишивши безлiч трупiв, вони вiдступили.
  У бою було вбито гетьмана - Єремка з дистанцiї накрив його точним пострiлом гранати з пращi.
  Частина ляхiв дiяла за стiнами Кракова. Найбiльше мiсто Польщi ще недавно було столицею держави. I гарнiзон величезний, i сил обороняючих його багато i прибувають новi загони. А стiни високi та товстi.
  Сотников наказав обстрiлювати мiсто з одного боку. А тим часом перехопив загони наймитiв i ляхiв, що йшли на допомогу.
  Наслiдував бiй - кровопролитний, i жорсткий. Росiйськi полки, маючи перевагу в рушничному бою та артилерiї, розсiяли найманцiв.
  Було вбито Оленкою i французький граф, який командував корпусом.
  Дiвчина його зняла отруйною голкою зi скорострiльного пiстолета на пiстонах.
  Дiвчина-вiдьма прочiрикала:
  - Слава Бог Всемогутньому Роду!
  I показала мову. Це вона любила робити - показувати мови!
  Сотников теж попрацював мечами з ентузiазмом. I рубати своєю сильною рукою це так приємно. Коли вiдчуваєш, як входить рукоять у чуже тiло чи метал.
  Сотникiв, вiдчуваючи в собi силу, заспiвав:
  - Хоч тiло без душi не тiло, але як слабка душа без тiла!
  Росiйськi гармати пiсля розгрому пари великих загонiв наймитiв, нарештi, розпочали обстрiл Кракова.
  Вони працювали собi по однiй iз товстiнних стiн. Кракiв свого часу не змогли взяти полки Сулеймана Чудового. Це мiсто майже неприступне. Взяти його дуже складно, i вiн великий, у ньому десятки тисяч бiйцiв.
  Оленка дивилася на бiй, босими нiжками терла кiрку льоду на брудi. Їй було приємно, голою пiдошвою терти шорстке та колюче.
  Дiвчина була сповнена iскрометного ентузiазму.
  I прочирикала:
  - Нехай славиться наш новий свiт - ми свiтобудову пiдкоримо!
  I метне босою ногою диск у найманця, що пiдповзає. Крута дiвчина нiчого не скажеш!
  Взагалi тут дiвчата показують себе з найкращого боку.
  Сотников наказав не поспiшати i вести обстрiл. Боєприпасiв, у тому числi i трофейних, достатньо, а шкода ляхам наноситься колосальна.
  Потiм можна було приготувати й потужнiшу вибухiвку.
  А тим часом i Скопiн Шуйський наступав. Росiйськi вiйська пiшли на штурм Бреста. Воєвода не хотiв залишати в тилу себе таку потужну фортецю та сильне вiйсько.
  Штурм виявився швидкоплинним, але кровопролитним. Фортеця потужна, i росiйська артилерiя лише частково зруйнувала стiни. Одного разу сам Скопiн-Шуйський надто вже вирвався вперед. Але обидвi дiвчата: Марiя та Юлiана були на висотi. Подруги Оленки, дуже гарнi та стрункi, мускулистi. Зазвичай у коротких спiдницях та босонiж, з голими животами з рельєфним пресом та руками. Тiльки повнi груди прикритi лiфчиками. Дуже вiдверте вбрання для пiзнього середньовiччя.
  Але сам Скопiн-Шуйський заборонив чiпати дiвчат, якi билися набагато краще, нiж чоловiки. Нехай амазонки ходять, бо їм зручнiше. Тим бiльше, босi ноги метають дуже спритно i смертоносно все поспiль. I камiнцi, i уламки скла, i кинджала та диски.
  Дiвчатам куди практичнiше бути босонiж, i використовувати спритнi пальчики. А в мороз вони практично не мерзнуть. Тож войовниць не здолати!
  Скопiн-Шуйський разом iз дiвчатами потрапив до оточення. Але вони втрьох рубали за тисячу. Трупи валилися десятками. Та ще дiвча як шпурнуть голчастi бомби. Розривають ляхiв i шматують їхнi тiла немов наждачкою.
  Марiя наступаючи i розрубуючи ляхiв, спiває:
  - Дiвчатка бувають рiзнi!
  Юлiана продовжуючи винищення, теж пищить:
  - Бiлi, жовтi, червонi!
  Марiя рушивши голою п'ятою в пiдборiддя ляху, пищить:
  - Але всiм однаково хочеться!
  Юлiана вишкiрилася, зрубала пару голiв найманцям, i пискнула:
  - Ведмедем закрутитися!
  Ну i дiвчата, та й йдуть собi, i всiх рiжуть поспiль. Оскали у них такi грiзнi. А рубають без зайвих церемонiй. I дуже швидкi, наче гепарди у русi.
  Скопiн-Шуйський вкладається в удари, розрубуючи i метал, i плоть, i буйволiнну шкiру. Ляхи втрачаючи силу, тiкають. Або кидаються навколiшки i здаються.
  Брест упав... I тепер росiйськi вiйська убезпечили свої тили пiд час руху на Варшаву. Росiяни рухаються переможним маршем.
  Сигiзмунд та Владислав розсилають на всi боки гiнцiв. Вони хочуть пiдкрiплень. Насамперед Римський престол має допомогти. Але у Ватикану кошти не безмежнi. Також є проблеми iз скарбницею. I протестанти у Нiмеччинi все ще сильнi. I бунтують.
  У Францiї панує режим регента, i теж хвилювання. Iспанiя та Британiя фактично у становищi вiйни.
  Не так уже й просто зiбрати сили. Росiйська армiя велика кiлькiсть, i постiйно збiльшується. Серед найманцiв зросло дезертирство - не дуже їм хочеться вмирати.
  Король Сигiзмунд, не маючи чисельної переваги, i поступаючись якiстю вiйськ, намагається домовитися про мир. Ось вiн пропонує Скопiну-Шуйському титул Великого Князя Литовського та всi землi цiєї держави. I навiть споконвiчно-росiйську Галичину. Скопiн-Шуйський вiдповiв:
  - Проблеми слiд вирiшувати до кiнця!
  I продовжила його армiя рух до Варшави.
  Обстрiл Кракова продовжувався, поки одну з росiйських гармат не розiрвало вiд навантаження. Пiсля чого обстрiл тимчасово припинився.
  Оленка запропонувала, тупаючи босою, точеною нiжкою:
  - Потрiбно пiти на штурм! Затягувати нема чого!
  Альбiна порадила:
  - Продовжимо обстрiл, доки не стемнiє, а вночi буде напад!
  Сотников скептично зауважив:
  - За стiнами ляхiв та найманцiв не менше, нiж нас!
  Катька сердито в'янула:
  - А коли нам це заважало?
  Сотников рiшуче наказав:
  - Продовжити обстрiл i бути готовими до штурму!
  Вже пiзня осiнь i темнiє рано. Тож стрiляти довелося недовго.
  Єремка та Єгорка два хлопчики-термiнатори, незважаючи на снiг, i морозець в одних лише шортиках. Правда огольцям холодно, i вони постiйно пiдскакують, бiгають чи фехтують один з одним. Хлопчики теж непростi, вiдьмами навченi i сильнiшi, швидше за дорослих бiйцiв.
  Оленка подивилася на юних воїнiв. Так вони стали за останнi мiсяцi ще бiльш мускулистими та пiдросли. Дуже красивi огольцi, i мимоволi вiдчуваєш бажання. Така пара цiлої роти стоїть. Прийде час i людина, яка стане надлюдиною. I будуть росiйськi ратi на теренах космосу.
  Хлопчики тренуються метати босими ногами диски. Це складно, але ефективно. Коли руки зайнятi, дуже розумно використовувати в лайцi ноги. Це технiка чаклунiв та вiдьом. I найкраще таке виходить у дiвчат.
  Стемнiло i лунає сигнал до штурму. Лiтять пущенi ракети. Росiйськi вiйська атакують супротивника. Попереду Сотников, дiвчата та загартованi хлопчики.
  Вони готовi битися i їх нiчим не зупиниш та не переможеш!
  Оленка випередила всiх i видерлася на зруйновану стiну. Зрубала з наскоку ляха i заспiвала:
  - Нехай славиться росiйська земля!
  I показала мову ... Вона ж дiвка з блискучими очима. I дуже швидким ударом.
  Альбiна теж рубає. Проводить млин - коронний прийом. Вiдрубує голови i пищить:
  - Велич Росiї у наших серцях!
  I голою, круглою п'ятою польському полковнику в вiстрi пiдборiддя. Той падає зi зламаною щелепою.
  Ляхи та найманцi, звичайно ж, намагаються стрiляти, але вночi та в снiгопад їхнiй вогонь неефективний. I росiяни входять у ближнiй бiй.
  Сотникiв зрубує масу супротивникiв. Його шаблi такi гострi, i дуже швидкi руки та тiло у молодого чоловiка.
  Князь настає собi... I зрубує ворогiв. Не дає їм жодного шансу i можливостi парирувати.
  Оленка зрiзала трьох ляхiв i прочирикала:
  - Я не вiдступаю нiколи!
  I знову зробила точний випад. Зрубала голови найманцям.
  Альбiна, кромса противникiв, прошипiла:
  - Наймiцнiший росiйський у свiтi дух!
  Катерина, рубаючи ляхiв, видала:
  - За Русь святу хоробро битимемося!
  Єремка зрубавши ляха, i вискалив зуби, прошипiв:
  - Я не хлопчик, а боєць!
  Єгорка, зрiзавши супротивника, дотепно заявив:
  - Я воїн номер однi! Якщо не рахувати Оленки!
  Хлопчики билися героїчно. Не поступалися й дiвчатам. Вони рубалися з розпачом та розкосими нападками. I їхня лють була слiпучою.
  Немов спалахи фотоблиць хлюпає прямо в обличчя. Ось це дiвчата - просто супер. Оленка прокрутилася i вiд її шабель, звалилося одразу сiм туш обезголовлених ляхiв.
  Альбiна кидали бомбу з вугiльного пилу. Три десятки бойовикiв пiдлетiло, перевертаючись у повiтрi, i вiдриваючи кiнцiвки.
  Дiвчина прочирикала:
  - Ми воїнки найвищого класу!
  Катька дiяла дуже агресивно. I рубала ворогiв з усiєю несамовитою, м'ясоїдною люттю пiранiї. Ось це справдi дiвчина, яка нiкому не дає жодного спуску. I руда дiвчина, що шкура лисицi.
  Ось Катька зрубала десяток ляхiв i залишила на їхнiх трупiв вiдбитки своїх босих, витончених слiдiв.
  Практичне дiвчисько. I стрiмка, мов кобра, готова до стрибка. Точнiше, не готова, а стрибаюча. Завдає удару за ударом.
  Велике дiвчисько до певної мiри. I бомбу знову метає ... Ляхи, вiдiрванi i покалiченi, вiдлiтають у рiзнi i часто далекi сторони.
  Дiвчата дуже i дуже велелюбнi, i шаленi у своїй ненавистi. Якщо рубають, то так що кривавi шматки м'яса в усi азимути планети Земля летять.
  Сотников просувався по стiнi. Махав шаблями, вбиваючи ляхiв. I з вiстря чобота випльовував гострi, отруйнi голки. Вiн дiяв iз приголомшливою ефективнiстю.
  Справжнiй монстр з планети Земля. I вiд його чобота лився цiлий дощ, який несе швидку, але досить болiсну смерть.
  Оленка руйнувала французького барона, командувача найманцями. Броня лопнула як шкiрка смаженого насiння. I барон смертельно завалився.
  Оленка прошипiла з дикою люттю:
  - Нехай славиться Росiя країна святих людей!
  I знову летить граната. Стiльки залишаючи трупiв. I розмолоченого м'яса.
  Альбiна вiдтяла голову iспанському гранду. I прочирикала:
  - Майбутнє за вiдьмами!
  I колiном голим у сонячне сплетiння черговому воєводi ляхiв.
  Пiсля цього продовжила швидкiсть просування. Її шаблi працювали наче вiяло.
  Катька зiштовхнула ударом ноги нiмецького полковника в котел iз киплячою смолою. Той вiдчайдушно заволав. I майже вмить обвуглився.
  Руда дiвчина пробелькотiла:
  - Це є хiд конем, зi стопудовим копитом!
  Войовниця була налаштована дуже рiшуче. I наступним ударом перекинула чан, i смола, що горiла, полилася на нiмцiв i ляхiв.
  Єремка зрубав голову угорському барону i проревiв:
  - Я нiколи не стану на колiна!
  I хлопчик як запустить бомбу. Знову наче кит випустив фонтан вогню, кровi та м'яса. Ось це удар по ляхах.
  Єгорка провiв млин. I зрiзав пару найманцiв. I пiсля цього з пiстолета розрядився.
  Росiйськi воїни взагалi активно кидали бомби. Розривали i нiмцiв, i угорцiв та воїнiв з усiх країн свiту. I ляхiв, зрозумiло.
  Сотникiв власноруч розгорнув захоплену гармату, лупнув по поляках i сказав:
  - Хай допоможе нам Перун!
  Оленка, додавши кидком забiйної гранати, видала:
  - I Русь нехай свята Вiдродиться!
  Росiйська армiя вже вела бої на вулицях Кракова. Поляки та найманi частини наполегливо чинили опiр. Але вiйсько князя Сотнiкова вже передчувало перемогу.
  Оленка прорубала шаблями цiлу просiку в рядах супротивникiв. I вискалившись барсом, проревела:
  - Я не вiдступаю i здаюся за жодних обставин!
  I ось знову летить кинута красунею бомба.
  Альбiна, продовжуючи битися, голою п'ятою зарядила маркiзу пiд колiно. Змусила його падати i налетiти на спис. Пiсля чого дiвчина гаркнула:
  - Я хочу та можу!
  Катерина вся була заляпана кров'ю, i оглушливо скалячись, сипiла:
  - Генiальне втiлення Сварога!
  Росiйськi вiйська в рукопашнiй сутичцi використовували мушкети зi багнетами. Це ефективно, можна i стрiляти, i колоти. Перевага у зброї давалася взнаки. Воїни Росiї взагалi найсильнiшi та з найкращою зброєю. Особливо завдяки попаданцам iз двадцять першого столiття. I органiзовано штурм за останнiм словом технiки.
  Альбiна, розрубавши ляха навпiл, проворкувала:
  - Я войовниця найвищого порога!
  I знову бомбою лупне. Що на всi боки уламки летять. Просто жах якась.
  Катерина, довбаючи ляхiв i нiмцiв, прочирикала:
  - Пiднесення країни, вiдбудованi храми...
  Посилає дiвчина забiйну бомбу. Як гримне, то не здасться мало тодi нiкому.
  Єремка хлопчик-термiнатор рубається, i реве:
  - I тост за росiйський мученик-народ!
  Пiсля чого хлопчик теж як закине гранату. Ось ввалив!
  Єгорка також цвяхнув з пiстолета з пiстонами. I отруйними голками скосив цiлу шеренгу. Пiсля чого прочирикав.
  -Майбутнє за нами орли!
  I знову кидає забiйний подарунок смертi. Ось це справдi жорстока розправа над ворогами.
  Ляхи задкують вiд дикого натиску росiйської, що наїжачився сталлю i вогнеметами раттю. Мiцно б'ють. Ось дiвчисько Олеся теж бореться. Хоч не вiдьма i в кольчузi, але баба здорова. I мечем як змахне праворуч падає лях, лiворуч нiмець. Ось Олега дiвчисько яке - коса сажень у плечах. I б'є собi супротивникiв Росiї.
  Рубаючи немов м'ясний салат ляхiв, Сотников, правда, подумав. А чи справедливо вони чинять, увiйшовши на територiю Польщi? Адже поляки мають свою Батькiвщину i справдi.
  А так вони самi росiяни стають загарбниками. Щоправда, з iншого боку, хiба ж тi ляхи не захопили в реальнiй iсторiї Москву? I чи не хотiли приєднати до себе всю Росiю? А так це також об'єднання слов'ян.
  На жаль, у реальнiй iсторiї Кракiв так i не став росiйським мiстом.
  Австрiя пiсля подiлу Польщi прихопила це мiсто собi. А зараз є шанс поновити iсторичну справедливiсть.
  Сотникiв з рюкзака витягнув вугiльну гранату великої потужностi i кинув її в скупчення ляхiв. Розмiв їх з рiзних бокiв, завалив масу супротивникiв. Десятки вбитих ворогiв.
  Сотников заспiвав iз захопленням:
  - Я вiд сохи до атомних знарядь - веду свою iмперiю вперед!
  I дуже веселий полководець. I виглядати став молодшим - поголивши. Обличчя в Олексiя без зморшок, гладке, гарне. От би ще й бороди б позбутися. Оленка пропонувала йому зiлля. Що буде осiб рокiв на шiстнадцять.
  Але Олексiй вiдмовився. Оленка нагадала, що якщо омолодитися радикально, то легше все бути в тiлi пiдлiтка, тодi нiколи ти не подорослiшаєш, зате й не постарiєш. Олексiй обiцяв подумати. Зрештою всi старiють. Ось Скопiн-Шуйський майже на двадцять рокiв молодший, а на вигляд не скажеш. I борода у Михайла Васильовича знатна та сиве волосся з'явилося.
  Бути на вигляд пiдлiтком? Це цiкаво! Навiть круто!
  Олексiй вiдбив випад противника, i сам розкроїв череп. Продовжив атаку, збив ще три ляхи. Стрiмкий вiн, наче ураган, здiйнятий атомним вибухом боєць.
  Князь рубанув по нiмецькому вiконту, i прошив йому груди. Пiсля чого прокричав:
  - Вiконт не хнигти!
  I удар чоботом у пах офiцеровi найманцiв. Удар такий сильний, що вилiтають iз-за рота закривавленi зуби.
  Сотников захоплено вимовляє:
  - Радiсть буде з нами назавжди!
  Оленка пiдкинула голою п'ятою саморобну лимонку, i так довбанула ляхiв, що тi схопилися, i перелетiли в iншi свiти для померлих.
  Альбiна також боролася у рiзних площинах. I виверталася, i рубала млином чи метеликом.
  Дiвча на вигляд дуже юна i свiжа, але насправдi їй багато рокiв. Вона ще Василя Третього пам'ятає. Був такий великий князь отець Iвана Грозного.
  Альбiна вiдрубала голову польському пану i прочирикала:
  - Iване Васильовичу, ми довiримо розпочату тобою справу!
  Войовниця стрибнула i рушила супротивника колiном у чоло, а сама прокрутилася навколо своєї осi. I знову її гола, мускулиста нiжка замиготiла, роздаючи смертельнi удари.
  Ляхи зазнавали колосальної шкоди. I їм уже не лишалося шансiв. Катька мiцно приклалася лiктем. I прошипiла:
  - Життя не театр! А щось крутiше!
  Войовниця засувалася ще швидше... I бомби сипалися частiше.
  Хлопцi зупинилися, i вiдкрили вогонь отруйними голками. Скосивши цiлу шеренгу.
  Комендант Кракова намагався стримати шалений тиск росiйських воїнiв.
  Але Оленка кинула кинджал. Вiстря вп'ялося в око вiдомому полководцю.
  I головний лях мiста впав.
  Опiр полякiв танув... У бiй вступили татари. Але їхнi стрiли були зустрiнутi влучними пострiлами рушниць... А потiм ручнi вогнемети вдарили в лоб ворога. I одразу три сотнi татар виявилися охопленi вогнем.
  Оленка верещала:
  - Ми вам так дамо! Мало не здасться нiкому!
  Дiвчина-вiдьма кинула чергову бомбу... Вороги, наче пiдпаленi таргани.
  Сотников кинув у бiй ще пiдкрiплення. Билися пiдлiтки. Вiдважнi, моторнi, не поступаються дорослим. I люто атакуючi. Бiльшiсть хлопчакiв, незважаючи на нiчний морозець, була босоногою, але вiд цього ще моторнiшою.
  Хлопчаки використовували i пiстолети з отруйними голками, i рогатки. Вони дiяли злагоджено та органiзовано. Посипали супротивника, обвалювали ворога цiлими купами, перетворюючи ляхiв та найманцiв.
  Катерина агресивно помiтила, вишкiривши зубки:
  - У Росiї багато героїв сильних є! А ми за Батькiвщину та честь!
  Її бомба руйнiвна силою... Ляхи вже пiддаються. Буквально вибухнула катастрофа.
  Сотников прорвався вже до центральної площi Кракова. Мiсто велике, розмiрами майже як Москва. Але бiй розвивається стрiмко. I росiяни йдуть уперед. Вони не мають намiру зупинятися. I ось уже найманцi починають розбiгатися, вiдчуваючи, що їхня справа програна. I бiйцi напирають з несамовитiстю голодних звiрiв. Нiщо не встоїть проти такого.
  Альбiна згадала, як росiяни ще за Василя Третього брали Смоленськ. I таким ентузiазмом проходив штурм неприступної фортецi. Зумiли опанувати мiсто, яке поляки та литовцi вважали своїм бастiоном на шляху до Москви.
  Дiвчина двома шабля провела прийом вiсiмка i зрiзала чотирьох ляхiв. Прокричала, перекриваючи гул:
  - А лиходiй буде в сутичцi розбитий, а добро як завжди переможе!
  Опiр ляхiв слабшав. Дедалi бiльше здавалося в полон. I росiйськi вiйська поступово займали мiсто.
  Ось уже догоряють останнi вугiлля опору.
  Вцiлiлi татари намагаються вирватися з Кракова. Вiдчайдушно пручаються швейцарцi. Але їх уже добивають.
  Олексiй Сотников кинув останню бомбу, поставивши заключний акорд поеми.
  Ну що ж... Доля прихильна до попаданцiв та Росiї у цьому часi. Поставлено жирну точку. Або крапка iз прописом.
  Олексiй Сотников наказав:
  - Привести повалене мiсто до присяги!
  Почалося принесення клятви i читання молитов. Священики були урочистими. Простий народ подiлився. Тi, що переможнiше, були радiснiшi. Ходили чутки, що в Росiї набагато нижчi податки, i непогано живуть державнi селяни.
  А шляхта вже всiх заїла. Не надто сумують i купцi. Їм у Росiї куди вiльнiше i бiльше простору. Та й свавiлля, шляхти та панiв менше.
  Звiсно, знатнi поляки сумнi. Кiнець їхньої вiльностi. Потрiбно буде сплачувати податки, i дотримуватись законiв. I свого холопа просто так без причини i не стратиш. Все тепер уже буде iнакше. I багато залишиться, як i ранiше.
  Мiсто тепер росiян... Грає музика, б'ють урочисто барабани.
  Олексiй Сотников гарцував на бiлому скакунi. Вiн веселий. Поруч iз ним на рудому конi Оленка.
  Добре їм обом, весело та щедро свiтить сонце. Та розсiялися осiннi хмари, i навiть потеплiшало. Добре стало, хоч i на короткий час.
  Альбiна була весела, як завжди сильна та стрiмка. Показувала фокуси та веселилася. Ось це дiвчина, що приковує до себе погляди.
  Чудова душа з класними, бiлими кучерями. Як на неї всi дивляться, особливо на голi у короткiй спiдницi ноги. Звичайно, це незвичайно для середньовiччя. Але як убивала Альбiна. Нiхто не смiє їй зауважити. Чудова дiвчина з блакитними очима.
  А Катька... Теж справляє враження. Чудова дiвчина, яку не можна не полюбити!
  Воїтелька втiм, не сльозинка дитини, здатнiсть у неї до руйнувань дуже велика. Але це добра руйнацiя. В iм'я найвищої мети.
  Ось купцi приносять воєводi щедрi дари i скринi iз золотом. Все йде наче за розписаним. I грамоту укладають.
  Пало найбiльше мiсто Польщi. I поляки схиляються пiд силу.
  Ось уже i їхнi дiвчата на бенкетi виконують танець.
  Сотников разом iз Оленкою сидить на почесному мiсцi. Дивиться на дiвчат. Серед лiкiв багато свiтловолосих - симпатичний слов'янський народ. Дiвчата танцюють собi. Гарнi у них рухи та плавнi. Немов лебiдки. У бенкетному залi спекотно натоплено, i дiвчата скидають частину одягу та чобiтки.
  Оленка та iншi росiйськi красунi теж пускаються у танець. Змiшуються iз полячками. Що виглядає дуже гарно. Альбiна, росла i велика м'язова дiвчина, i зовсiм залишається тiльки в трусиках i бюстгальтерi. Так розпустилася.
  Росiйськi воїни попивають вино, їдять жирне м'ясо з овочами. Ведуть тиху розмову чи спiвають.
  Олексiй, злапавши пару кiлограмiв м'яса, вискочив на зелений мармур i теж почав танцювати. Та весело було всiм.
  Оленка заспiвала:
  Немає прекраснiшої за Батькiвщину Росiї,
  Золото колоскiв шелестить...
  У свiтобудовi немає країни красивiшої,
  I такий дiвчат гордий вигляд!
  
  Ратну працю хлопчики поважають,
  Армiя єдина вважай сiм'ю...
  Вiдвоюємо собi мiсце в раї,
  Будемо у щастя юнак i я!
  
  Орди Чингiсхана наступали,
  I прагнули нас завоювати...
  Але в боях ворогам не поступалися,
  Запалало багаття, зникла гладь!
  
  Якщо треба ти боєць бiйся,
  I ордi великий - рiг висiвки...
  Не обкрутить твою шию ласо,
  Не зламають витязя вороги!
  
  Будь боєць ти серцем загартованим,
  У ратнiй справi майстер на всi сто...
  Золотi шелестять вже клени
  Дятел точить хвацько долото!
  
  Воїн не знає слова слабкiсть,
  Зневажає вигук бридкий - боягуз...
  Не прийде до того, хто чесний старiсть,
  Обнялися татарин, бiлорус...
  
  Витязi та воїни крутi,
  Знайте, що боротися нам легко.
  Дiвки в битвi дуже заводнi,
  Стрiли посилають далеко.
  
  Вiдстоїмо свою Вiтчизну хвацько,
  Буде знищений злiсний тать...
  Щоб було радiсно та тихо,
  Будемо супостата вбивати!
  Дiвчина заспiла i пiдстрибнула, перевернувшись у потрiйному сальто.
  Альбiна кидали їй яблуко. Оленка розрубала в польотi, її шабля миготiла, немов крила комарика - на цiлих вiсiм частин. Стрiмка дiвчина. I надзвичайно красива, при цьому войовниця.
  Потiм Оленка почала танцювати, пiдскакуючи, i розмахуючи шаблею. Альбiна приєдналася до неї. Обидвi дiвчата раз у раз схрещували шаблi. Вiд ударiв сипалися iскри. Дзвiнiла сталь.
  Сотников iз захопленням проспiвав:
  - За горбом кують сокири,
  Буйнi голови сiч...
  Але iноземцям кольчугою дзвенить,
  Росiйська мова!
  Пiсля чого князь приєднався до танцю. Ех, добре, коли ти молодий i свiжий. I в тобi стiльки несамовитої енергiї. Вiдчуває велика, кипуча сила.
  Єремка трохи перебрав i заснув у крiслi. Єгорка ж теж пiшов у танцi. Хлопчик подумав: вiн уже дорослий. I напевно отримає нагороду за подвиги. Може бути одружитися? Ось його напарник Єремка давно дивиться на Катьку. I вони iз нею друзi. А кого йому присватати. Може бути Альбiну? Але вона й вища за зростання Єгорки i напевно набагато старша.
  Ця дiвчина як розповiдала, як за Iвана Грозного ходила пiд Казань та Астрахань. I воювала за Василя Третього. То їй уже бiльше - сто рокiв! Ось це так! А на вигляд двадцять i така краса. Нi, краще вiн знайде дiвчинку зi своїх ровесникiв. Одружитися, i заведе маєток.
  Єгорка вже наглядав юну польську панну. Красива дiвчина, теж як Альбiна з бiлим волоссям. I запросив милу на танець. Хлопчик i дiвчинка танцювали енергiйно, видно було що Єгорка, дуже гарненький i м'язистий пiдлiток припав панi до душi. Тим вона ще не знала, що Єгорка лише син селянина. Втiм, хлопчисько розраховував, що отримає дворянство.
  Веселий бенкет тривав.
  
  ЗУСТРIЧ IЗ ДОЛОМ
  Ось Олексiй Сотников та Оленка скачуть у напрямку сяючої зiрки.
  Вiчно юна вiдьма вимовляє:
  - Нас зараз чекатиме вирiшальний поєдинок, який вирiшить долi поточної вiйни!
  Олексiй заспiвав iз захопленням:
  - Їхали, їхали, їхали - довго ми! Шлях вiд бiди, до бiди, вiд вiйни до вiйни!
  Оленка важко зiтхнула:
  - Так уже вийшло ... Але нам належить зараз битва не на життя, а на смерть!
  Олексiй у вiдповiдь заспiвав знову:
  Перервалась нитка,
  Нам загрожує зла смерть!
  Але щоб жити,
  Герой має померти!
  I Сотников пiдскочив вище. Вiн вiдчував реальним, справжнiм богатирем. Що бiй на нього чекає? Адже не перший i не останнiй! Ще хлопчиськом вiн убивав душманiв в Афганiстанi. I чого тiльки не бачив, не зазнав! I що йому боятися? Броня мiцна та танки нашi швидкi! Як кажуть у цих випадках - нi пуху, нi пера!
  Ось один вискочили на галявину. Таку простору, трохи присипану снiгом. Там уже їх чекали: єзуїт у чорному балахонi, i ще хтось, одягнений теж у балахон, але бiлий, у масцi, i весь обвiшаний рiзними амулетами та талiсманами.
  Обидва вороги були на ослах, але не простих, а з великими, немов у альбатроса крилами.
  Чоловiк у бiлому балахонi побачив Сотнiкова та Оленку, ще здалеку. Витяг з-за пояса меч i перевiрив його вiстря. Потiм пробулькав:
  - Iдуть пташенята на лайку!
  Єзуїт у чорному балахонi, зауважив:
  - Це дуже небезпечнi та сильнi бiйцi!
  Чоловiк у бiлому та в масцi байдуже помiтив:
  - Проти магiї їхнi ратнi хитрощi будуть безсилi!
  Єзуїт вiдповiдно кивнув, але його голос звучав невпевнено:
  - Це вiдьма Оленка теж сильна в магiї, о мiй генерале!
  Людина в бiлому з навмисною байдужiстю вимовила:
  - Народ i магiя єдинi! Втiм, подивимося чи готова дiвчинка до сюрпризiв!
  Єзуїт прошепотiв:
  - Будьте обережнiшими, генерале. У них обох є абсолютна реакцiя!
  Людина в бiлому не вiдзначила свого напарника. А коли Сотников i Оленка наблизилися до їхньої пари, вигукнув:
  - Ну, добрi люди! Ви бачу готовi прийняти найбiльший виклик зi свого життя!
  Олексiй холодно вiдповiв:
  - Виклик то так ... Але чи найбiльший - ще подивимося!
  Оленка помiтила з усмiшкою:
  - Такi люди без охорони! Сам верховний генерал Ордену Єзуїтiв завiтав!
  Чоловiк бiлому байдуже вiдповiв:
  - Я не потребую охорони! I сам собi зброя! А ви... Чи розумiєте, що закiнчуються останнi хвилини вашого життя!
  Олексiй рiшуче заявив:
  - Я битимуся! Ну що може, не вправлятися в дотепностi, а прямо зараз i почнемо!
  Генерал ордена єзуїтiв погодився:
  - Та мовами чухати нiчого. Хоча змагання в дотепностi, це найцiкавiше змагання!
  I змахнувши мечем, воїн у бiлому накинувся на Сотнiкова. Досвiдчений, боєць, помiтив, що iшак дуже швидкий, i крилатий. Ось пiдлiтає чаклун-генерал.
  Олексiй ухилився вiд меча i рубанув на швидкостi противника. Потрапив йому в шию. Але промайнуло сяйво, i генерал лише посмiхнувся. А Сотникову здалося, що меч врубався, мов у титан. Вiдскочивши князь, рикнув:
  - У тебе захист!
  Генерал-чарiвник переможно заявив:
  - Ти єством, а я чаклунством! От подивимося, на чиєму боцi буде перемога!
  Олексiй знову атакував. А Оленка накинулася на єзуїта в чорному. Той також, схоже, начепив особливий амулет. Та не став парирувати випад, а рубанув дiвчинi назустрiч. Юна вiдьма ухилилася i врiзала так сильно, що, незважаючи на захист, єзуїт захитався в сiдлi.
  Оленка прошипiла:
  - Нiкуди ти церковний щур не втечеш!
  Єзуїт жорстко пробив i провив:
  - Рано чи пiзно ти втомишся, i я вiдрубаю твою золоту голiвку!
  Оленка проревела:
  - Не бувати цьому! Нiкуди ти не дiнешся!
  Єзуїт у вiдповiдь продовжив атаку. Але Оленку це не бентежило. Вона легко парирувала випаду i ухилялася, i час вiд часу била супротивника.
  Сотников поки що фехтував iз генералом. Противник мав поняття про бiй на мечах, i був досить швидкий, але видно все лайка не його стихiя. А висока швидкiсть скорiше наслiдок магiчного накачування, нiж фiзичних вправ. Та й сам генерал досить вгодований, навiть звисає важкий живiт. А Сотнiкова постать юнака-атлета. Вiн стрiмкий, технiчний, розважливий.
  Раз у раз дiстає супротивника, але натикається на захист. Справдi, це проблема. Так просто ворога виходить не взяти. Але Сотников розраховує все ж таки знайти слабке мiсце.
  Ось, наприклад, хоч це не зовсiм чесно, Олексiй рушив мечем Iшака по головi.
  Але, схоже, i цього генерал ордену єзуїтiв передбачив. Теж вiдбився меч вiд захисту. Навiть вiддалося у пальцi рук.
  Олексiй пробурмотiв:
  - Хитер чорт!
  Генерал-чарiвник поправив:
  - А може, Бог? Ми слуги Всевишнього!
  Оленка на це крикнула:
  - Немає Бога крiм Роду Всемогутнього!
  Генерал-чарiвник заперечив:
  -Iм'я Бога Всевишнього Єгова! I Римський Папа намiсник Його на землi! А ви, що можете - шматки тренованого м'яса!
  Олексiй обiйшов меч супротивника i вдарив по обличчю. Було видно, що, незважаючи на маску, генерал-єзуїт вiдчув неприємнi поколювання.
  I навiть лаявся:
  - Молокосос!
  Олексiй помiтив з усмiшкою:
  - Перший убитий мною моджахед казав те саме!
  Генерал-чарiвник витяг з-за пояса флягу i ковтнув з неї. Пiсля чого його рухи рiзко прискорилися. Меч закрутився, наче лопатi вертольота. I парирувати удари стало складнiше. Олексiй вважав за краще в цьому випадку просто ухилятися. I сам уже не завдав ударiв. Вичiкував... Противник рухався, дуже швидко, але його технiка явно була недосконалою.
  Олексiй цим користувався i намагався дiяти економнiше. Але поки все ж таки шанси були на боцi противника. Олексiй гарячково думав, що робити. Ось справдi реальна магiя у свiтi зустрiчається дуже рiдко. Як iз нею боротися.
  А Оленка дiяла дуже активно. Металевi босими нiжками диски. I дуже рiзко, але захист у противника був бездоганним. Все вiдбивала. Оленка навiть прошепотiла:
  - А що я магiєю не володiю? Ви ще отримаєте!
  
  
  Генерал ордена єзуїтiв, схоже, вiдчув, що Сотников близький до вiдчаю i вкрадливо промовив:
  - Жити хочеш?
  Олексiй зневажливо пирхнув:
  - Що за питання?
  Воїн у бiлому знову прискорився, махаючи все швидше, i прошипiв:
  - Так переходь на наш бiк! Герцогом тебе зроблю, будеш по колiна в золотi ходити! На золотi є, золотом ховатися!
  Сотников рiшуче вiдповiв:
  - Не бути такого на Русi, щоб росiйський князь став зрадником!
  Генерал єзуїтiв оглушливо засмiявся:
  - Ось так? Так отримуй!
  I його меч обрушився на голову вороного, гарного коня Сотнiкова. Князь ледве встиг зiскочити. I генерал завдав удару з такою силою, що збив Олексiй з нiг. Воїн у бiлому прошипiв:
  - Тепер ти помреш! Востаннє питаю, чи перейдеш на наш бiк?
  Олексiй рiшуче заявив:
  - Я темний бiк не вибираю!
  Генерал засмiявся i широко розмахнувся, завдаючи удару. Сотников згадуючи ще дитячi бої без правил застосував прийом Айкiдо. Звичайно, вiн не мiг пробити броню супротивника, але перекинути його в принципi реально. Генерал перелiт з iшака, i впав, а Сотников примудрився вирвати у єзуїта меч. Той явно розгубився.
  Олексiй атакував ворога його власною зброєю. Захист трохи пiддався, рукавичка лопнула, i бризнули крапельки кровi. Генерал прокричав:
  - До мене мiй iшак!
  Але Сотников встиг випередити. I сам застрибнув на спину тваринi. Той здригнувся, але мабуть прийняв господаря. А Олексiй перейшов у атаку i генерала єзуїтiв. Той випустив пульсар iз рукавички, але князь встиг ухилитися. I вдарив мечем по головi. Бiла маска луснула. Оголилося досить повне, i напрочуд знайоме обличчя.
  Генерал випустив дикий крик, i знову кинув пульсари з обох рук. Але Сотников пiдстрибнувши на iшаку, пропустив заряди пiд собою. Пiсля чого прошипiв:
  - Щось менi твоя фiзiономiя знайома!
  Генерал машинально прикрив обличчя, i прошипiв:
  - Нi! Я нiкому себе не показую!
  Олексiй засмiявся, i вiдповiв, скелячи зуби.
  - Ну, пане Артеме Синiцине, ми й зустрiлися! Скiльки мотузочцi не витися, а кiнець знайдеться!
  Генерал ордена єзуїтiв проревiв немов бик:
  - Нi! Сукiн син! Ти мене не знаєш!
  Олексiй усмiхнувся:
  - Зате твоя дружина тебе знає!
  Викритий Артем проревiв на всю горлянку, випускаючи з обох рук, вогнянi пульсари:
  - То хай ця таємниця помре разом iз тобою!
  Олексiй повiв крилатого iшака убiк. Вогненний вал обрушився на снiг, зараз його випарувавши. Потiм спалахнула земля. Стало набагато спекотнiше.
  Оленка взяла i просипiла:
  - Добре! Люблю колись тепло!
  Олексiй пiдлетiв до генерала Артема. У того руки буквально димiли вiд розрядiв. Завдав йому удару мечем по животу. Противник зiгнувся. Сотников прошипiл:
  - Жити хочеш?
  Артем промимрив, ловлячи ротом повiтря:
  - Ух, ти Сатана!
  Олексiй ударив мечем пiд колiно, змусивши впасти супротивника. I той розтягнувся. I вiстря клинка торкнулося горла. Знову князь уже голоснiше заревiв:
  - Жити падла хочеш?!
  Артем звиваючись, i важко дихаючи, заважав важкий живiт, пробулькав:
  - Ну, якщо хочу, то що?
  Олексiй усмiхнувся i вiдповiв:
  - Треба повертатись у колишнiй час!
  Артем кашлянув. Випустив пляшечку кровi, i важко дихаючи, сказав:
  - Якби я мiг повернутися... Менi теж остогидло тут без комп'ютерiв, телебачення, iнтернету!
  Олексiй згiдно кивнув:
  - Менi теж часом нудно без цивiлiзацiї! Хоча реально тут стiльки справ, що особливо нудьгувати нема чого!
  Генерал Артем спробував пiдвестися, але сил не вистачало. Вiн лiг, переводячи подих. А тим часом Оленка пресувала єзуїта. Швидша i спритнiша, вона раз у раз дiставала супротивника двома шаблями. I єзуїт у балахонi став пiддаватися. Спробував у розпачi лупнути пульсаром. Але дiвчина легко ухилилася. I потiм сама босими пальцями нiжок запустила невелику, але дуже пекучу грудку з магоплазми. Удар влучив у груди єзуїту, i виявився настiльки сильним, що збив його з осла.
  Оленка скористалася моментом i заскочила на iшака. Направила цього скакуна на супротивника. I коли єзуїт вставав, потужнi копита вдарили йому в груди. Струшений представник церкви впав, випустивши меч.
  Оленка босими пальцями нiг пiдхопила зброю i перекинула собi руку.
  Єзуїт злякано пробулькав:
  - Помилуй!
  Оленка вдарила супротивника, вiдтяла йому пензель. Пiсля цього сказала:
  - За життя одне я засвоїли брат! Ворога не щади, як би не був вiн слабкий!
  I вiчно юна вiдьма кинулася добивати свого ворога. Вона рубала єзуїта його власним мечем, пробивала захист.
  Сотников крикнув своє коханiй:
  - Залиш його! Вiн нам не потрiбний!
  Оленка почав рубати з ще бiльшою люттю, пискнувши:
  - Саме тому, що не потрiбний, я його й доб'ю!
  I ось пiсля чергового удару злетiла голова. Вона виявилася лисою, гидкою, а замiсть носа в iнквiзитора стирчав дзьоб. I очей було аж три.
  Генерал Артем несподiвано схвалив це:
  - Не хотiлося, щоб моє мiсце зайняв син демона! Вона правильно зробила, що добила Скелентона!
  Оленка вiдповiла логiчним афоризмом:
  - Недобитий ворог, як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  Генерал Артем важко дихаючи, нарештi пiдвiвся i сидячи на заду пробулькав:
  - Ну i що тепер!?
  Олексiй звернувся до Оленки:
  - Чи не можна якимось способом повернути цього олiгарха, в його час? Та й менi теж повернутись?
  Оленка хихикнула i вiдповiла:
  - А щодо планiв пiдкорення свiту? У двадцять першому сторiччi, то точно влади над планетою не отримаєш!
  Олексiй знизав плечима i помiтив:
  - Найкращий варiант - вiдвести назад олiгарха! Отримати нагороду i залишити грошi своїй сiм'ї, а потiм знову повернутися в наш час!
  Оленка посмiхнулася, i несподiвано заявила:
  - Це хоч як дивно можна зробити!
  Вiчно юна дiвчина пiдскочила до трупа єзуїта. Розсiкла його балахон, сунула руку в живiт i... витягла статуетку Сварога. Бог богiв стародавнiх слов'ян сяяв усiма кольорами веселки, чудовi самоцвiти робили статую воiстину чарiвною.
  Оленка пiдморгнула своєму коханому i сказала:
  - Тепер ти можеш повернутися! Але... Дай клятву, що залагодивши свої справи, повернешся назад!
  Олексiй урочисто пiдняв праву руку:
  - Клянуся, що повернуся! В нас ще багато справ!
  Оленка обережно передала статуетку своєму коханому i сказала:
  - Вiзьми свого ... Ну скажемо вiзавi за руку, i промов: Сварог, великий Бог, я хочу назад! I ти повернешся свого часу! На кiлька днiв пiзнiше, але це не смертельно!
  Олексiй вiдповiдно кивнув i пробурмотiв:
  - Та я тебе поцiлую Оленка!
  Дiвчина лукаво посмiхнулася i помiтила:
  - А може, щось серйознiше?
  Олексiй знизав плечима:
  - Про що ти?
  Оленка вiдповiла з усмiшкою:
  - Є невелика ймовiрнiсть, що ти вже не повернешся! I хочу вiд тебе ще пару дiтей!
  Олексiй згiдно кивнув:
  - Я теж хотiв би ще залишити своє потомство!
  Вони скинули одяг i пiшли в кущi. Щоправда, перед цим Сотников надiйно прив'язав генерала Артема Синiцина до дерева. Переживши пару чарiвних годин, трохи втомившись, Сотников вийшов iз чагарника i натягнув одяг. З'явилася й Оленка. Вона була дуже задоволена i весела, повiдомивши:
  - Буде ще одна пара! Хлопчик та дiвчинка! Твої дiти продовжать твiй ратний шлях!
  Дiвчина-вiдьма розсмiялася i лукаво помiтила:
  - А тепер я не говорю, прощавай, а до побачення! Сподiваюся, ми ще зустрiнемося, i ми матимемо ще бурхливi подвиги!
  Олексiй Сотников з надiєю вимовив:
  - Ми ще зустрiнемося, обов'язково зустрiнемося! I нехай буде в нас у родинi рай та лад!
  Пiсля цього Олексiй пiдiйшов до генерала Артема. Впевнено перерiзав йому прути. Той потер задубiлий пензля i щиро промовив:
  - З такою дiвчиною розлучатися... Та вона коштує мiльйон комп'ютерiв!
  Олексiй згiдно кивнув:
  - Вона стоїть усiєї планети Земля! Але моя дружина ще молода, i я їй теж хочу зробити ще одну, четверту дитину. Нехай i в неї буде четверо дiтей! Та й тобi бiдолашному повернути треба, щоб ти не шкодив бiльше Росiї!
  Артем Синiцин виправдовуючись, заявив:
  - Так уже вийшло! Такий збiг обставин, що я став генералом ордена Єзуїтiв. А iнакше менi було в середньовiччi не вижити!
  Сотников сердито зауважив:
  - Обставини, це вiчне виправдання негiдникiв!
  Артем логiчно зауважив:
  - Я хотiв, як краще... Владислав на Росiйському тронi припинив би вiйни мiж росiянами та поляками. Породив би могутню i єдину слов'янську iмперiю. Це було б на благо Росiї!
  Олексiй простягнув руку своєму вiзавi i сказав:
  - Тримайся мiцнiше! Розводити антимонiї та дискутувати, що краще, що гiрше не будемо! Я сподiваюся, що отримаю за тебе три мiльйони доларiв!
  Артем розреготався i сунув свою лапу в мiцну руку Сотнiкова:
  - Саме тому ти мене й не вбив? Схвалюю! Грошi понад усе!
  Олексiй сердито зауважив:
  - Знаєш, я можу вiдсiкти тобi голову, а своє справжнє прихопити мiшок iз золотом! I все компенсувати!
  Артем злякано пробурчав:
  - Мовчу! Мовчу!
  Олексiй стиснув руку свого ворога, i здобичi сильнiше, i голосно чiтко промовив:
  Сварог великий Бог, поверни мене i мого вiзави назад додому.
  Все навколо князя закружляло, затанцювало, i спалахнуло кiлька яскравих блискавок.
  
  
  СОН Хлопчика-нiндзя.
  
  Вiн побачив свiт, у якому Гiтлер вчинив мудрiше i став оголошувати вiйну Америцi. Японiя все одно виграла битву пiд Мiдвей, зате не змогла захопити Гавайський Архiпелаг. Та це велика невдача для Країни Вранiшнього Сонця.
  Вiйна у цьому баченнi i для нiмцiв пiшла неуспiшно. Гiтлерiвцi примудрилися зазнати поразки пiд Сталiнградом. I покотилися на захiд. Щоправда, Майнштейн завдав контрудару i частково вiдновив становище. У ходi битви на Курськiй дузi гiтлерiвцi через вiдсутнiсть бомбардувань з боку США змогли бiльше зробити танкiв та лiтакiв.
  Пройшов бойову обкатку та "Лев". Щоправда, дана машина показала себе не цiлком ефективно. Її гармата була надто потужною i недостатньо скорострiльною. Єдиний гарний захист бортiв робив танк живучим. Але цю проблему вирiшували тараном. Втiм, бої набули бiльш затяжного та запеклого характеру. У повiтрi пресували винищувачi фашистiв Фокке-Вульф, i з'явилися новi МЕ-309.
  В Африцi Роммель вiдступив на схiд Лiвiї та зумiв вiдбити англiйський наступ.
  Бiй пiд Куском тривало з 5 липня по 23 вересня. Радянськi вiйська змогли взяти Орел та Бiлгород, але Харкiв утримали фашисти. Втрати Червоної Армiї виявилися надто великi, i довелося взяти оперативну паузу для поповнення сил.
  Нiмцi, не будучи скутими захiдним фронтом, активно формували iноземнi дивiзiї. I ще могли утримувати позицiї. Швидко зростав i випуск танкiв, самохiдок. Деякi нiмецькi машини, зокрема легкi САУ, могли вдало дiяти i взимку.
  Проте загалом танки "Пантера" та "Тигр" для зимового часу виявилися не зовсiм вдалими. А ще гiрша справа з "Львом" i "Фердинандом". Зрештою, "Лев" був остаточно знятий з виробництва. Натомiсть "Тигр"-2 з'явився у серiї. Бої показали, що новий танк добре захищений у лоб, але слабенький ходовими якостями.
  Взимку нiмцi зазнали поразки. I були вибитi зi Схiдної України. Але змогли вiдiйти за Днiпро, i у березнi наступ радянських вiйськ припинився. Щоправда, Червона армiя змогла взяти i Смоленськ. Але для наступу пiд Ленiнградом сил уже не вистачило. Все ж таки немає фактора захiдного фронту i бомбардувань з боку США.
  А значить фашистам набагато легше.
  До лiта нiмцi поповнилися свої сили, новими танками, включаючи "Пантеру-2", i обзавелися реактивною авiацiєю. Лiтня попутка наступу Червоної Армiї в центрi виявилася не зовсiм вдалою. Нiмцi мали сильну, розвинену в iнженерному вiдношеннi оборону. Крiм того, сама конфiгурацiя фронту пiдказувала, що бити поради можуть тiльки в центрi. Щоб на пiвднi не форсувати Днiпро. На пiвночi ж у нiмцiв найпотужнiша оборона.
  Негативним для Червоної армiї фактором стало деяке зниження випуску танкiв, на тлi виробництва "Пантер", що розкрутилося, i бiльш досконалого "Тигра"-2. Та й розвиток реактивної авiацiї створювало деякi несприятливi перспективи. Хоча МЕ-262 i був ще далеко недосконалим винищувачем, але його висока швидкiсть i потужне озброєння: чотири 30-мiлiметровi гармати - давалося взнаки.
  У всякому разi, в боях за Бiлорусiю радянськi вiйська зiткнулися з потужною бронетанковою палицею противника. Тим бiльше, виробництво Т-34-85 ще тiльки починало розкручуватися, основним радянським танком був слабший Т-34-76, та й IС-2 теж був недоробленою машиною.
  Майнштейну вдалося пiдсiкти радянськi вiйська утворити пару казанiв. Нiмцi навiть з ходу оволодiли Смоленськом. Лише ввiвши у бiй великi резерви ставки, вдалося уникнути повного розгрому та зупинити гiтлерiвцiв.
  Але фашисти виявили свою силу. Погiршила становище i поява легшої, i досконалiшої Е-10, яка могла замiнити бiльш важкi i дорогi машини. I ще бiльш досконалою та потужною Е-25. А також нарощування випуску "Пантери"-2 з потужним 88-мiлiметровим знаряддям.
  Втiм, i Червона армiя була сильною. Взимку радянськi вiйська знову намагалися атакувати у центрi. Але фашисти мали дуже великий танковий парк. Вони збiльшили кiлькiсть технiки. Крiм того з'явилася досконалiша модифiкацiя "Тигр"-2 iз двигуном у тисячi кiнських сил. I новий танк "Лев"-2. Дана машина випускалася з розташуванням трансмiсiї та двигуна разом та спереду танка. Це дозволило ущiльнити компонувальну схему та знизити висоту машини. Вага "Лева" зменшилася до шiстдесяти тонн при збереженнi бронювання та озброєння в колишньому варiантi при двигунi в тисячу кiнських сил. Крiм того, збiльшилася i скорострiльнiсть гармати до восьми пострiлiв за хвилину, i на неї було встановлено гiдростабiлiзатор та прилад нiчного бачення.
  Новий "Лев" був уже бiльш задовiльною машиною.
  Хоча практично удачливiше виглядала Е-10. Лобова броня даної САУ зросла до 82-мiлiметрiв пiд великим нахилом, а вага досягла 16 тонн, але це компенсувалося потужнiшим у 550 кiнських сил двигуном.
  Нiмцi у сiчнi сорок п'ятого року вiдобразили радянський наступ. А у лютому й самi намагалися наступати, але не надто вдало. Просунулися на тридцять-сорок кiлометрiв. Потiм зупинили їхнi радянськi резерви. У боях брали участь новi радянськi СУ-100, якi протистояли нiмецьким танкам, що зросли. Зокрема, звичайна "Пантера" з осенi виходила в модифiкацiї F з сильнiшим лобовим бронюванням i не пробивалася 85-мiлiметровою гарматою. А "Пантера"-2 тим бiльше.
  В Африцi теж вирували битви. Пiдкопивши сили, намагався наступати Монтгомерi. Але Роммель вiдбив усi атаки англiйцiв. Бої показали високу ефективнiсть САУ Е-10, особливо з гарматою "Пантери", здатною пробивати навiть "Черчiлль". Непогано боролася i "Пантера". У англiйцiв надто мало танкiв iз сильним озброєнням, i "Пантера" тримала снаряди. Бої показали слабкiсть озброєння "Черчiлля" та його недостатнi ходовi якостi. А "Кромвель" вийшов ще гiршим.
  Роммель змiг обiйти англiйцiв i у березнi утворився великий казан. Англiйцi змушенi були вiдступати. Вони зазнали великих втрат i залишили Толбук. Лише в районi Ель-Амана, знявши частину сил з японського фронту, британська армiя зупинила Роммеля. I те, що той не отримав пiдкрiплень.
  Нiмцi раптово у березнi розпочали наступ у пiвденному напрямку. Пiдсiкаючи радянське угруповання вiд Смоленська до Донбасу. Вперше масово були застосованi прилади нiчного бачення та настання ночами.
  Фрiци змогли досягти тактичної раптовостi, так Сталiн бiльше побоювався за Московський напрямок. Гiтлерiвцi досягли певних успiхiв, захопивши Полтаву, Харкiв, бiльше половини Донбасу. Крим поки що залишався блокованим радянськими вiйськами. Але у травнi гiтлерiвцi вiдновили наступ i з'єдналися зi своїми блокованими по сушi частинами.
  Радянське командування в сорок п'ятому роцi опинилася у тяжкому становищi. У серiю надiйшли нiмецькi танки Е, досконалiшi, а в небi все активнiше панувала реактивна авiацiя. Найгiрше iнше. Танк Т-44 виявився недостатньо доопрацьованим для серiйного виробництва, i доводилося основною машиною використовувати застарiлий Т-34-85. А значить нiмецькi машини особливо "Пантера"-2, i новiтнi Е-50 виявилися сильнiшими.
  Тiльки IС-3 пiшов у серiю, але цього виявилося замало. У червнi гiтлерiвцi захопили Бєлгород та Орел. I спробували створити казан пiд Курськом. Червона армiя насилу i, постiйно контратакуючи, стримала фрицiв. Але це коштувало їй чималих втрат. Сталiн запропонував фашистам перемир'я. Гiтлер погодився, але лише на шiсть мiсяцiв.
  Невелика пауза була на користь вермахту, який у серпнi розпочав великий наступ у Єгиптi. У вереснi Єгипет повнiстю опинився пiд контролем фрицiв. Фашисти також взяли Гiбралтар. Франко пiд сильним тиском все ж погодився пропустити нiмецькi вiйська.
  Розвиваючи успiх, гiтлерiвцi зайняли i Iрак, i Кувейту захопили Палестину.
  Все б ще нiчого, але 21 грудня 1945 року якраз у день народження Сталiна США застосували проти Японiї ядерну зброю. Слiд зазначити, що Америка не скута захiдним фронтом, починаючи з кiнця сорок третього року, стала наступати на японськi позицiї. Просувалися американцi повiльно, цiною великих втрат, але правильно.
  Головна причина - переважна перевага США економiки. Американцi випускали в п'ять-шiсть разiв бiльше лiтакiв, нiж Японiя, спускали на воду дедалi новi кораблi.
  Так переважною кiлькiстю брали нагору. Та й японське командування не завжди було на висотi.
  Ось уже у листопадi сорок п'ятого американцi висадились на Фiлiппiнах.
  Пiсля чого Б-29, все ж таки прорвалися до Японiї. I скинули одну бомбу на Хiросiму. А друга виявилася втраченою через дiї винищувачiв.
  Але урок усьому свiту виклали. Фюрер занервував. I запропонував Сталiн продовжити перемир'я. А може навiть зовсiм укласти свiт.
  Але Сталiн заявив, що згоден лише за умови повернення всiх радянських територiй. Гiтлер пропонував роздiл: виходячи з завойованих територiй. Домовитись обом диктаторам не вдалося.
  Фюрер вирiшив, що треба добити СРСР. А вiд Америки захиститись, використовуючи реактивнi лiтаки.
  I зрозумiло дисколети, якi мають надзвичайну забiйну силу i колосальнi швидкостi.
  У березнi 1946 року використовуючи досконалiшi танки серiї Е, насамперед Е-50 у важкiй модифiкацiї, гiтлерiвцi перейшли у наступ. Спочатку танк Е-50 важив близько п'ятдесяти тонн i мав броню Тигр-2, але з великими нахилами. Ущiльнення компонування танка дозволяло гiтлерiвцям зменшити вагу машини, не знижуючи захисту. Е-50 був забезпечений дуже точною та бронебiйною гарматою 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ, та гiдростабiлiзатором. У лоб танк тримав снаряди багатьох протитанкових знарядь СРСР. Але бортовий захист у 82-мiлiметри нехай i пiд нахилами був явно недостатнiй. Але нову модифiкацiю Е-50 встановили газотурбiнний двигун у 1500 кiнських сил, посилили бронювання, пiднявши вагу до 70-тонн. Новий танк уже мав 250-мiлiметрiв лобової бронi та 150-мiлiметрiв пiд нахилом бортiв.
  Його найкраща захищенiсть зробила цiлком надiйну машину прориву.
  У СРСР почалося виробництво IС-4, який не поступається нiмецькому танку в захистi. Але радянська машина вийшла дещо сирою. Та й гармата нiмецька бiльш досконала, скорострiльна та бронебiйна.
  Головне Т-54 ще не доопрацьовано, i не вступив до серiї. А нiмцi, використовуючи робочу силу з усiєї Європи, виробляли танки у великих кiлькостях. Самохiдки Е-25, та Е-10 були простi у виробництвi, але добре захищенi. I їх виготовлялося дуже багато. Вони могли протистояти радянським машинам.
  I при цьому ця технiка цiлком ефективна. I здатна наступати в зимовий час i з гарною прохiднiстю. Гiтлерiвцi налагодили виробництво досконалiшої технiки. I спромоглися вирiшити проблему кiлькостi. У тому числi за рахунок африканських рабiв.
  У квiтнi у вiйну вступила i Туреччина. Фашисти взяли Воронiж i висiли на Таманському пiвостровi.
  Просувалися, використовуючи свою чисельну перевагу. У боях брали участь та арабськi дивiзiї. Багато було i iталiйцiв, а також солдатiв з усiєї Європи. Тих же французiв.
  Наприкiнцi травня гiтлерiвцi пiдiйшли до Сталiнграда. Почалася повторна битва за мiсто. Цього разу фашисти розраховували на "Штурмтiгри" та реактивну авiацiю.
  Бої за Сталiнград затяглися. Але гiтлерiвцi дiсталися Грозного та Орджонiкiдзе. Туреччина разом з нiмцями оточила Єреван i взяла Батумi.
  Ситуацiя загострилася до краю. У боях нiмецькi танки виявили свою силу. А реактивна авiацiя остаточно здобула панування в повiтрi.
  СРСР поки не мав реактивних лiтакiв, i можливостей битися на рiвних.
  До кiнця серпня 1946 Сталiнград упав. Нiмцi змiцнилися на Волзi. У вереснi вони вийшли до Каспiйського моря, вiдрiзавши Кавказ суходолом.
  Створилося критичне становище. Сталiн намагався вирiшити проблему лютiстю та новими танками IС-7. У жовтнi Червона армiя спробувала вiдбити у нiмцiв Воронеж. Удар припав на iталiйськi вiйська i оборону прорвали.
  Але Майнштейн передбачивши це, завдав удару великими танковими корпусами радянським вiйськам у фланг i вiдсiк їх по Дону. Бої показали, що танки серiї Е у ходових якостях не поступаються радянським. I розрахунок на кращу прохiднiсть восени не виправдався. А повiтряний пресинг наростав.
  У листопадi 1946 року впала Баку. А у груднi весь Кавказ опинився пiд фашистами.
  Але тим часом США завдали ще кiлькох ядерних ударiв по Японiї. I захопили Фiлiппiни, Окiнаву. Але самураї поки що не збиралися капiтулювати.
  Настав новий 1947 рiк. СРСР запустив, нарештi, у серiю не цiлком доопрацьованi Т-54 та IС-7. Цi танки могли хоч якось протистояти фашистам. У нiмцiв з'явився Е-75, з 105-мiлiметрiв гарматою 100 ЕЛ, i вагою близько вiсiмдесяти тонн. Що компенсувалося газотурбiнним двигуном у 1800 кiнських сил. Е-75 ще бiльше ущiльнив компонування, пiднявши товщину бортової бронi до 200-мiлiметрiв, а в 250-мiлiметровiй лобовiй збiльшивши кут нахилу.
  Новий нiмецький танк - перевершував без жодних сумнiвiв IС-7, у захистi, щоправда, на дванадцять тонн був важчим. Дещо бiльш бронебiйною була в нього i гармата. Танк Е-50 навпаки став на п'ять тонн легшим, але його бортова броня товща на 20-мiлiметрiв. За рахунок ущiльнення компонування.
  Цi обидва танки стали основними. I їхнiй випуск зростав. Нiмцi досi домiнували в Африцi та на Близькому сходi. А їхня перевага в повiтрi особливо пiсля появи ТА-500 реактивних, i безхвостi Б-28 тiльки збiльшувалася.
  Бомбардуванням зазнавали радянськi мiста та заводи. Це знижувало випуск озброєнь. Особливо на тлi найгострiшої нестачi робочої сили.
  У березнi 1947 року гiтлерiвцi розпочали наступ на Саратов i водночас на Москву. Фашисти розраховували на свою мiць.
  У боях брали участь i САУ Е-50 простiшi у виробництвi, i висотою всього 1,5 метра. Вони чудово справлялися iз завданням - боротьба з танками. I розгорталися дуже швидко.
  Радянськi вiйська билися героїчно, але неухильно пiддавалися. У травнi загинув пiсля героїчної оборони Саратов, а гiтлерiвцi взяли Вязьму. У серединi липня було взято i Куйбишева. Фашисти впевнено просувалися, захопивши i Калiнiн, пiдiйшовши до Тулi.
  Наприкiнцi серпня фрицi опанували й Ульяновське. Одночасно впав i Уральськ, iз Гур'євим.
  А наприкiнцi вересня фашисти завершили оточення Москви. Так було, досягнуто колосального успiху.
  Бої за столицю тривали ще до кiнця грудня. Але 31 якраз напередоднi нового року капiтулювали залишки гарнiзону.
  Одночасно нiмцi взяли Рязань та Казань. Але у сiчнi 1948 року капiтулювала пiд ядерними ударами Японiя.
  I США звернулися до Нiмеччини та СРСР - мовляв, кiнчайте з вiйною! Iнакше ви атомними бомбами отримаєте. Фашисти на той час оточили Горький i вже добивали СРСР. I їм дуже не хотiлося пiддаватися американському шантажу.
  У лютому 1948 року Нiмеччина вiдновила наступ на сходi. Основного удару нiмцi завдали в напрямку Середньої Азiї, де клiмат теплiший. В результатi радянськi вiйська поступилися i здали Ташкент, Душанбе, Ашхабад. А у травнi фашисти рушили до Свердловська. Червона армiя чинила опiр менш активно. Далося взнаки моральне потрясiння. Зросла кiлькiсть перебiжчикiв та зрад.
  США поки що не наважувалися вступити у вiйну з Третiм Рейхом. Тим бiльше, що дисколети з їхньою божевiльною швидкiстю лякали американцiв. Такi машини могли над Нью-Йорком засвiтитися, будучи абсолютно невразливими.
  Пiсля взяття Свердловська, Сталiн утiк у Новосибiрськ. Нiмцi рухалися п'ятами. У СРСР у серiю вступив новий танк IС-11. Ця машина була розроблена у великiй поспiху, i стала найважчим з радянських танкiв в iсторiї, озброєної 203-мiлiметровою гарматою, лобовою бронею 400-мiлiметрiв, i вагою сто двадцять п'ять тонн. Ця машина не могла пiд бомбами i зв'язку з втратою багатьох заводiв вироблятися серiйно. Але вона зате пройшла бойове хрещення.
  1948 рiк минув. Гiтлерiвцi взяли Новосибiрськ. Але взимку воювати у морози дуже важко. Настав наступний 1949 рiк. Навеснi фашисти продовжили просування Сибiром. Червона армiя чинила опiр з люттю приреченою.
  Американцi поки що не втручалися. Вони лише збiльшували свiй ядерний потенцiал. I розробляли досконалiшi способи доставки до мети.
  Але й гiтлерiвцi не сидiли дома. У них виник пiрамiдальний танк АГ. Ця машина не мала собi рiвних у захистi.
  До кiнця 1949 року всi великi мiста СРСР виявилися взятими пiд контроль Нiмеччиною. Сталiн утiк у лiси. Одночасно гiтлерiвцi майже без втрат захопили Iндiю, вибивши звiдти англiйцiв. I змiцнилися в Африцi. США знову не ризикнули вступити у вiйну, хоч i погрожували багато i голосно.
  А фашисти поки що почали перетравлювати завойоване. Настав тимчасовий затишок. Фюрер також створив разом iз вченими атомну бомбу. I обидвi сторони завмерли в очiкуваннi.
  Настала епоха холодної вiйни. Третiй Рейх контролював двi третини Африки. Землi до Бiрми, всю територiю СРСР, i навiть Європу.
  Фашисти пiд шумок зайняли своїми вiйськами i Швецiю, i Швейцарiю. Решта країн Європи змушена була пiдписати кабальнi економiчнi договори.
  Нiмцi набули величезної сили. I використовуючи тоталiтарну систему, змiшану iз ринковою економiкою стали розвиватися. Водночас ведучи пошук нового озброєння.
  У листопадi 1955 року лiтак з Гiтлером зазнав аварiї. I перервалося правлiння Чингiсхана двадцятого столiття, що завоював масу землi.
  Наступником став Шелленберг, який замiнив посадi глави СС Гiммлера. Розвиток Нiмеччини продовжувався. Поки що, нарештi, 1980 року було створено випромiнювання здатне нейтралiзувати атомнi заряди.
  I розпочалася нова вiйна. На цей раз Третя свiтова.
  
  ДИКИЙ ЧАС ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
  
  Вiйська Скопiна-Шуйського пiдходили до Варшави. Тут король Сигiзмунд, принц Владислав i герцог Барбаросса зiбрали всi сили.
  Прибули й польськi пани для захисту нової столицi Речi.
  Усього вдалося зiбрати вiдчайдушними зусиллями близько шiстдесяти тисяч рiзношерстого вiйська.
  Скопiн-Шуйський мав приблизно стiльки ж. Але противник, зрозумiло, не битиметься в полi, а волiє сховатися за потужнi стiни Варшави.
  При рiвнiй чисельностi це дає шанс вiдсидiтися.
  Втiм, озброєння у росiян та органiзацiя набагато краща. I Скопiн-Шуйський упевнений у перемозi.
  Двi дiвчини-вiдьми скачуть його праву i лiву руку.
  Дуже вони гарнi: медова блондинка та руда Юльфi. Скопiн-Шуйський не переставав милуватися дiвчатами. Така в них грацiознiсть та чудова статура.
  Скопiн-Шуйський з апломбом сказав:
  - Слава Богу, що творить таку красу!
  Марiя з оскалом зубiв вiдповiла:
  - Богу Роду! Цей Бог дає чудову силу!
  I войовниця засмiялася... Вона виглядала дуже ефектно. Особливо золоте, сусальне волосся.
  Скопiн-Шуйський посмiхнувся до бороди:
  - Рiд? Ти язичниця?
  Марiя заперечливо хитнула головою:
  - Нi, слов'янська прихильниця єдинобожжя!
  Скопiн-Шуйський погладив Марiю по сильнiй жiночiй шиї i заявив:
  - Ну що ж... Менi й найдорожчий Один Бог, i не має значення як його називають!
  Марiя помiтила:
  - Росiйськi Боги дають нам силу! I ти це бачиш!
  Скопiн-Шуйський погодився:
  - Да бачу! Ви дуже сильнi - чортовки просто!
  Але розмови розводити нема коли. Незабаром вже грудень, i валить снiг. Як кумеднi дiвчата з голими нiжками. Не бояться їхнi босi, точенi ступнi снiгу. До чого вони гарнi - коли на них так мало одягу!
  Росiйськi вiйська розпочали облогу. Численна i досконалiша артилерiя запрацювала.
  Розважнi мiшечки з порохом дозволяли вести вогонь iз високою скорострiльнiстю. I не даючи противнику перерви. Так постiйно тримаючи Варшаву пiд обстрiлом.
  Падали ядра, вибухали бомби, сипалася картати. I особливо небезпечнi запалювальнi снаряди.
  Варшава запалала. Стало все наче в пекло. Руйнувалися вдома, гинули сотнями i навiть тисячами ляхи та найманцi.
  Росiйська артилерiя вела масований вогонь цiлу добу та половиною. Не припиняючи жодної хвилини.
  Нарештi ляхи зважилися на вилазку. Першою пiшла кавалерiя, потiм потяглася пiхота.
  Росiйськi стрiлки зустрiли супротивника у гуляй-мiстечку. I влучними залпами, з нових, крем'яних рушниць вибивали масу коней i солдатiв.
  А коли кавалерiя прорвалася ближче, як по нiй ударили гармати, i особливо небезпечно: вогнемети!
  Зробленi на основi нафти та напалму струменi випалювали колосальнi дiрки в кавалерiї ляхiв. I завдавали приголомшливої та забiйної шкоди ворогам.
  Михайло Васильович дивився на битву, але поки що не вступав. Ось i сам Барбаросса рушив iз лицарями та панцирною пiхотою в бiй. Зважаючи на все, ляхи розумiють, що довго їм не витримати пiд вогнем, i намагаються прорватися. Але ж на них чекають. Стрiльцi палять безперервно. Однi заряджають рушницi, iншi ведуть вогонь. I ще окрiм гармат та вогнеметiв, деяка подоба примiтивного кулемета запрацювала.
  I теж вибиває ляхiв десятками та сотнями.
  Панцирна пiхота теж вразлива для рушничних i мушкетних пострiлiв. I зупиняється, зазнавши шкоди. Падають нiмецькi найманцi, ляхи, угорцi та iншi бiйцi. У їхнiх лавах пiдривають горщики з напалмом i стiльки виття. Над полем розноситься запах паленого.
  Марiя нетерпляче вимовляє:
  - Може настав час атакувати противника?
  Скопiн-Шуйський спокiйно вiдповiдає:
  - Поки немає! Ось коли ляхи побiжать, ми й переслiдуватимемо їх!
  Юлiана хихикнула i рикнула:
  - Тодi чекати лишилося недовго!
  I дiвчина дiстала мiдну монету. Пiдкинула її i спiймала босими пальцями нiг. Потiм стиснула, нетерпляче розмахуючи мечем. Їй дуже хотiлося кинутися в битву.
  Скопiн-Шуйський готовий битися, уважно дивився за бiй у пiдзорну трубу. Ляхи впертi й кидають у бiй дедалi новi резерви. Але вогонь росiйських стрiльцiв занадто щiльний i мiтки, та ще й гармати й вогнемети б'ють, так що в гуляй-мiстi нiяк не пiдiбратися. I ляхам залишається лише завалювати пiдступи до росiйських позицiй трупами.
  Скопiн-Шуйський фiлософськи зауважив:
  - Витримка - запорука перемоги!
  I взяв великий шматок м'яса на праву руку, i вiдкусив. Рубитися доведеться довго i потрiбно пiдкрiпитись. Ну, що ж буде нова зоря у нашому свiтi. I нiхто нiколи не забуде iм'я Михайло.
  Марiя пiдкинула шматок льоду, i шаблею розрубала його в польотi на кiлька частин. Дiвчина тремтiла вiд нетерпiння. Так їй хотiлося битися. Адже теж їй уже рокiв чимало. Але вiдьми-рiдновiрки можуть дуже довго не старiти.
  Втiм, все одно, хоч як сильнi росiйськi Боги, але хто бачив безсмертну вiдьму? Тiльки велика Лада завжди юна iснуючи з часiв коли не було нi землi, нi сонця, нi всесвiту. I краса Лади слiпуча, її навiть уявити неможливо.
  Марiя та Юлина схрестили мечi, вимовили коротку молитву.
  I ось, нарештi, натиск ворога вичерпався. I ляхи з найманцями втративши багато тисяч убитими рушили назад до ворiт.
  Скопiн-Шуйський скомандував:
  - А тепер час!
  I росiйська армiя з ревом i криком кинулася на ворога. Першими кавалерiя, а за ними пiхота...
  Михайло Васильович врубав розмахуючи величезним мечем ляхiв. Кожен помах, це щось смертельне, i розсiкає будь-яку перешкоду. Сили у Скопiна-Шуйського, як у великого, молодого буйвола.
  Як вiн трощить усiх ляхiв, цей гiгант бiльше двох метрiв на зрiст i плечима наче шафа.
  Обидвi дiвчата-вiдьми втiм, не поступаються. Вони дрiбнiшi, але куди швидше, наче дикi кiшки. I ось Марiя зрубуючи голову польському пану, шипить:
  - Ворогiв трощила немов м'ясорубка!
  Юлiана зрiзала двi голови найманцям, i пискнула:
  - За Русь що нiколи не стане на колiна!
  I дiвчина жбурнула двi гранати, розриваючи на частини ляхiв та найману рать.
  Скопiн-Шуйський, рубаючи ляхiв, що тiкають разом з парою красунь, влетiв у центральнi ворота Варшави. Тепер росiйськi вiйська вже в
  самому мiстi.
  Киплять запеклi сутички. Рубка i безлiч кровi. I вбитi, кiнськi копита топчуть труби, i розбризкують багряну рiдину.
  Марiя зрубала польського гетьмана i прошипiла:
  - Та на Русi багато богатирiв, а я крутiший за всiх!
  Юлiана провела млин, зрiзаючи чотирьох найманцiв i, сердито прошипiла у вiдповiдь:
  - Нi! Всiх крутiше саме я!
  Марiя сердито буркнула:
  - Я це остання буква алфавiту!
  I розсмiяється своїй штуцi. I метає забiйну бомбу, розкидаючи ворожих бiйцiв. Та вона дiвка що треба. Нiхто такий i слова впоперек не скаже.
  Скопiн-Шуйський рубає собi i примовляє:
  - Раз, два, три... Хто ворог Русi - помри!
  I його меч це просто велетень.
  I валить у стилi Iллi Муромця. Як пройде то вулиця, то далi провулок.
  Росiйська армiя бореться у Варшавi. Герцог Барбаросса все ще живий i керує битвою.
  Ось Скопiн-Шуйський проривається до нього. Обидва гiганти стикаються вiч-на-вiч.
  Схрещують мечi i густо посипалися iскри вiд зiткнення.
  Обидва бiйцi величезнi, важкi, сильнi, для своєї ваги - швидкi. I обидва вправнi. Б'ються на рiвних.
  Поки Скопiн-Шуйський та Барбаросса б'ються, обидвi дiвчата виходять уперед. I рубають з дедалi бiльшим шаленством. Їхнi шаблi блищать вiд кровi. А обличчя дiвчат перекошенi вiд лютi. Вони такi страшнi. Неповторнi, i сповненi скаженої злостi.
  Ось знову кидають бомби, розкочуючи в криваве мiсиво всiх своїх ворогiв. Не встояти проти такого несамовитого натиску.
  Скопiн-Шуйський та Барбаросса все ще рубаються. Барбаросса майстерний боєць. Вiн намагається обхитрити великого воєводу. Але той не пiддається хитрощам. Б'ється немов велетень клинка. Проте й нiмця зачепити поки що не може.
  Марiя зрубуючи ляхiв, спитала Юлiану:
  - Може, вiзьмемо та допоможемо Михайлу?
  Руда бестiя заперечила:
  - Це їхнiй бiй! I тут нiхто не поступається i не здається!
  Марiя хихикнула i пискнула:
  - I я не поступлюся! Я войовниця найвищого класу!
  Пiсля чого дiвчина додала обертiв у обертаннi мечами. Падають пiд її ударами ляхи, наче шишки з ялинки. Воїтелька, звiсно ж, вiд найвищих сил. Як рубанет, тiльки клаптi розiрваного м'яса летять.
  Не поступиться такою уявiть нiкому.
  Юлiана теж не зменшує обертiв. Кидає собi гранати. Примушує розсипатися ляхiв, i реве:
  - Майбутнє за нами! Та наша честь та слава пiд рукою!
  I голою п'ятою як зарядить нiмецькому графу у вузьку борiдку. Спритно звалила. А потiм знову удари одразу двома мечами. Ось це дiвка - найвищий пiлотаж i танцi диявольської смертi. Нiколи така дiвчина не стане рабинею. А якщо навiть гола виявиться в каменоломнях, то тi, хто її поневолив, ще тричi пошкодують, що зв'язалися з подiбною кралею.
  Дiвчата рясно, з ентузiазмом встилаючи свiй шлях трупами, йдуть Краковом. Вони знають, що слова - стоп для них не iснує!
  Скопiн-Шуйський б'ється з Барбаросса. Противник сильний, але все ж надто вже перевантажений обладунками. Та й витривалiсть слабша, нiж у Михайла буде. Бачачи, що противник трохи здає, Скопiн-Шуйський додав спритностi. Почав рубати злiше i лютiше. Намагаючись посушити руки противнику.
  Барбаросса став злитися i дiяти з великим розмахом. Пiдловивши момент, Михайло Васильович рубанув по кистi супротивника.
  Хоча удар i пом'якшила сталева рукавичка, але Барбаросса таки випустив меч. Той упав на брукiвку вкриту трупами та калюжами кровi.
  Наступний удар припав по рогатому шолому. I був нанесений з такою силою, що у Барбаросси через рот i нiздрi ринула кров. Противник виявився повалений. Немов мiшок картоплi, розмiрами з колону впав.
  Михайло Васильович вигукнув:
  - Взяти черговий рубiж!
  I знову включився до лав ворога. Меч у дiлi... А поляки розбiгаються. Дуже вже бояться гiганта.
  Марiя пiсля чергового кидка гранати проревела:
  - Я таке дiвчисько, що й мiсяць передi мною тьмянiє!
  Юлiана хихикнула у вiдповiдь i вивела:
  - Треба бути скромною! Тодi й прийде прозрiння!
  Дiвчата пiдбираються до королiвського палацу. Сигiзмунду там нема. Сам у бiй вступити боїться - можуть i вбити. Тим бiльше, якщо прикiнчити їх разом з Владиславом, то трон буде вiльним. А це такi здiбностi.
  Принц пропонує:
  - Може, батько пiдземним ходом пiдемо? Варшаву, мабуть, не втримати?
  Сигiзмунд сумно зауважив:
  - Король без королiвства нiкому не потрiбний!
  Владислав розвiв руками i сумно кивнув:
  - А що ще робити?
  Король невпевнено запропонував:
  - Може, гiдно померти з мечами?
  Владислав замотав головою:
  - Дурно вмирати, коли ти не став, а я молодий! Краще пiдемо i продовжимо боротьбу!
  Сигiзмунд кивнув:
  - Тодi прихопимо всi коштовностi i... У цьому наш шанс!
  I обидва сановники почали збиратися. А Марiя та Юлина вже перескочили мур навколо королiвського палацу. Вони дуже стрiмкi. I знають, що насамперед слiд захопити.
  Скопiн-Шуйський i його армiя продовжували трощити з неослабною силою ляхiв.
  Тi, втрачаючи силу i, мужнiсть танули, наче снiговик у лiтнiй Сахарi. Все слабшим i слабшим стає опiр польської та найманої ратi.
  А дiвчата-термiнатори тим часом убiгли до покоїв короля Сигiзмунда.
  Якраз королевич разом iз недбайливим монархом, збиралися шмигнути в потаємнi дверi, прихопивши з собою по сумцi в дорогоцiннi прикраси.
  Марiя та Юлiана рубаючи слуг i варту, настигли якраз вчасно. За кiлька секунд зрiзали охоронцiв короля, провiвши свої вiдпрацьованi прийоми. Пiсля чого проревiли:
  - За Русь не вмирають, а перемагають!
  Сигiзмунд прокричав:
  - Вiзьмiть усю мою скарбницю!
  Владислав вихопив меч, але Юлiана його вибила ударом ноги, i прошипiла:
  - Ну, вам кiнець!
  Марiя пiдморгнула подрузi i запитала:
  - Що з ними робити?
  Юлiана рiшуче заявила:
  - Зарубати на мiсцi! Нам король Польщi та принц бiльше не потрiбнi!
  Марiя кивнула:
  - Ось i кiнець вам... Можете помолитися, хоч вам це й не допоможе!
  Юлiана зло вишкiрилася i махнула мечами:
  - Досить! Покiнчимо з цим проблемою раз i назавжди!
  Сигiзмунд упав навколiшки:
  - Не вбивайте! Я дам письмову згоду на зречення корони!
  Марiя заперечливо хитнула головою:
  - Що твоє зречення, що ми тебе зарубаємо, суть одне. Мало того прикiнчити тебе i простiше i практичнiше.
  Принц Владислав запропонував:
  - Ми готовi стати росiйськими пiдданими.
  Юлiана заперечливо хитнула головою:
  - А навiщо нам грiти на грудях змiю i плодити зраду!
  Дiвчата пiдморгнули одна однiй. I вiдразу змахнули мечами, стрибнули. Двi голови - принца та короля покотилися мармуровою пiдлогою. З артерiй забила кров. Стало все куди веселiше для дiвчат. I вони заспiвали:
  - Росiяни в боях непереможнi,
  Не потерпить хоробрий витязь сором!
  Ми сильнi, сильнi, коли єдинi,
  На удар буде удар!
  Пiсля чого дiвчата почали рубати ляхiв у палацi. А навiщо церемонитись. Бий собi та круши. Проводь зачистку. А шаблi жадають кровi.
  Тим часом Сотников зi своїм вiйськом повернув пiвнiч. Декiлька мiст впало при слабкому опорi. Поступово ляхи упокорювалися з тим, що їм доведеться визнати нову владу.
  Олексiй спитав у Оленки:
  - Як ти гадаєш, Русь вiдродилася!
  Вiдьма-термiнатор впевнено вiдповiла:
  - Цiлком! I ми сильнi, як нiколи!
  Олексiй труснув мечем над головою:
  - Ми будемо у великому майбутньому...
  Оленка з усмiшкою вiдповiла:
  - Не все ще ми зробили! Попереду ще багато чого чекає! А поки...
  Олексiй насторожився:
  - А що поки що?
  Вiдьма, вискалившись, показала попереду себе, на дальню зiрку i повiдомила:
  - Ось там на нас чекає особлива зустрiч. Там має бути така битва, яка i вирiшить, хто слабак, а хто герой!
  Князь Олексiй згiдно кивнув:
  - Що ж я цiлком готовий до цього!
  I вiдьма разом iз князем, пришпорили коней, вiдриваючись вiд основного вiйська.
  
  
  ЯКЩО БУВ БЕ ЗАМIСТЬ МИКОЛИ ДРУГОГО, БУВ БИ МИХАЙЛО
  Цесаревич Микола у 1891 роцi 29 квiтня став жертвою замаху в Японiї. Причому цього разу йому вiдсiкли голову. Велика трагедiя для царської сiм'ї, але... Хiд iсторiї змiнився. I змiнився дуже сильно. Ось 20 жовтня 1994 року новим царем всiєї Русi став Михайло Романов. Йому тодi ще не було шiстнадцяти рокiв. Але його старший брат був настiльки хворий, що наперед вiдмовився вiд претензiй на престол.
  Тож Михайло Олександрович Другий став новим государем Росiї.
  Ну що ж... Новий цар, iнша й доля Росiї.
  Спочатку Михайло продовжив курс ще розпочатий Олександром Третiм, на експансiю до Китаю. Спочатку розбiжностей iз реальною iсторiєю було мало. Росiя взяла пiд контроль Манчжурiю, пiвнiч Корей, в оренду пiвострiв i збудувала в найкоротшi термiни Порт-Артур. А потiм розпочалася i вiйна з Японiєю. Звiсно, це було неминуче. Та й молодий цар хотiв вiйни. Бажав помститися японцям за вбитого старшого брата Миколи. Хоча саме завдяки цьому Михайло Романо i став царем. Але борг перед кров'ю понад усе!
  I Михайло Романов готувався до вiйни. I навiть наказав привести росiйський Тихоокеанський флот у повну бойову готовнiсть. Внаслiдок чого напад японцiв виявився не таким згубним як у реальнiй iсторiї. Великi кораблi майже не постраждали. А ось кiлька мiноносцiв країни Вранiшнього Сонця виявилися потопленi.
  Далi вiйна пiшла за бiльш сприятливим для Росiї сценарiєм.
  Прибув адмiрал Макаров, який активiзував ескадру, i завдав кiлька чутливих ударiв по японцям.
  Особливо вдало, коли самураї нарвались на засiдку з росiйських мiн i потрапили в пастку. Бiльше половини японського флоту було знищено у морськiй битвi.
  Макарова порiвнювали iз Ушаковим. Японiя втратила контроль над морем.
  Японськi вiйська, щоправда, висадилися у Пiвденнiй Кореї. Але доки дiйшли до Порт-Артура, Росiя встигла пiдтягнути чималi сили. Вiдбулася битва, якою особисто керував цар Михайло Романов. А що чим вiн гiрший за Петра Першого?
  I самураї було розбито. Росiйська армiя, переслiдуючи їх, звiльнила всю територiю Кореї. Потiм росiйськi кораблi зайняли Курильську гряду.
  А також Тайвань.
  Японiя вперто не хотiла закiнчувати вiйну. I цар Михайло Романов наказав перевести вiйну на територiю країни Сонця, що сходить. Якраз пiдiйшла i ескадра з Балтiйського моря, i можна було десантувати великi сили.
  I ось царська армiя висадилася на територiї Японiї, i йде собi у напрямку Токiо.
  Серед головних сил це, безсумнiвно, батальйон дiвчат. Вiйницi, як i належить борються напiвголi та босонiж. В одних лише трусиках дiвчата. Але ж це так красиво!
  Ось войовниця Вiкторiя жбурляє босою ногою гранату. Розкидає на всi боки самураїв i кричить:
  - У Росiї героїнi є!
  Веронiка теж босими пальцями нiг запускає забiйну зброю. Розкидає супротивникiв i пищить:
  - В iм'я царату!
  Юлiана з докором зауважує:
  - В iм'я царя Михайла!
  I теж босою нiжкою як вiзьме та метне гранату! Ось це дiвчата. I йдуть собi на самураїв.
  А тут i Ганна теж босою нiжкою, гранату метає. I так приголомшливо точно. Усiх ворогiв у рiзнi боки розкидає. Ну, дiвка собi.
  А як каже:
  - Я є супервойовниця!
  А далi Олiмпiада як босими ногами цiлу шухляду з вибухiвкою вiзьме i метне. I приголомшливий вибух.
  А потiм знову Вiкторiя. Стрiляє з кулемета, викошує самураїв i босими нiжками гранати кидає.
  Та й увесь батальйон дiвчаток в одних лише трусиках iде в атаку. I цицьками з червоними сосками трясе. I лютий вогонь собi веде. Так, по сутi влучно. Не поступитися таким дiвчатам i п'ятьом росiйським землям.
  Веронiка метає босими нiжками ще один подарунок смертi. I вибиває без зайвих проблем японцiв.
  Далi Юлiана розбушувалася. I трощить самураїв, i босою ногою гранату метає. А дiвчина супер та просто гiпер.
  I реве собi:
  - Я графиня собi на думцi!
  Далi й Ганна стрiляє собi. I теж босими нiжками метає гранату у самураїв. I робить це вкрай влучно.
  I до рiвня Робiн Гуда - точно...
  I реве собi:
  - Я супер!
  Далi вже гарна та слiпуча Олiмпiада - дiвчина богатир. Як зв'язку гранат метне - так японцям i голови вiдiб'є!
  Коротше кажучи, добре пройшовся батальйон голоногих з оголеними грудьми дiвчат. Дав по рогах самураїв. I мiцно так собi дав...
  А на морi як дiвчата б'ються? Краще проти них i не виступай!
  А тут ще приспiла легендарна четвiрка вiдьом iз вiчною юнiстю.
  Наташка дала чергу. Шпурнула босою нiжкою гранату, i прочирикала з оскалом зубiв:
  - Ми зламаємо тебе Японiя!
  Потiм i Зоя босими пальцями нiг, як кине гранату. Як перекосить самураїв, i прореве:
  - Ми переможемо!
  А за ними й Августина теж лимонку босою ногою запустить. Переб'є японцiв i пискне:
  - Воїни свiтла ми!
  I далi вже Свiтлана. Теж босими пальцями нiг подарунок смертi запускає. I розкидає ворогiв з рiзних бокiв. I шипить собi з оскалом зубiв:
  - Я термiнатор миру та вiйни!
  Ну, як проти таких дiвчат встояти? Тут уже будь-яка армiя буде по сутi безсилою!
  Коротше кажучи, пiдкорила Росiя за царя Михайла другого Японiї. I став росiйський iмператор ще й мiкадо Японiї.
  Що розширилася iмперiя. Цар також став i Богдиханом Жовторосiї, i царем Кореї, i ханом Монголiї.
  Росiя розширила свої територiї та додала населення. Навiть щоб прискорити асимiляцiю околиць, цар Михайло дозволив росiянам брати собi ще чотирьох iноземних дружин. Свого роду такий громадянський шлюб.
  Православна церква пiд тиском iмператора узаконила подiбну практику. Там народжуванiсть у Росiї ще бiльше зросла. I Росiя пiдiйшла до першої свiтової вiйни, маючи понад триста мiльйонiв населення, i три мiльйони солдатiв за штатами мирного часу. Цiлу тисячу полкiв налiчувала царська армiя. У Нiмеччини у мирний час у п'ять разiв менше солдатiв та офiцерiв. А ще треба воювати на Заходi.
  А Австро-Угорщина - слабкий союзник. Багато її солдатiв, особливо слов'яни не бажають воювати. Звичайно ж, Росiя має перевагу. Плюс ще й танки легенi у неї є й важкi бомбардувальники: "Iлля Муромець", "Святогор". Бiльше у росiйських гармат i кулеметiв.
  Царська армiя цiлком готова до битви. Морський флот розрiсся, i за кiлькiстю броненосцiв був першим у свiтi, а за загальним тоннажем лише трохи поступався Британiї i перевершував Нiмеччину. Царська iмперiя була сильнiшою економiчно, нiж у реальнiй iсторiї, оскiльки мала бiльше територiї та уникла послаблення революцiєю.
  Тому навiть встигли з'явитися й першi важчi та потужнiшi танки, сконструйованi сином Менделєєва.
  Коротше кажучи, вiйна спалахнула... I росiйськi вiйська з самого початку захопили iнiцiативу. А нiмцi ще розраховували взяти Париж. Але царська армiя розгромила нiмцiв у схiднiй Пруссiї, i навiть змогла вiдразу взяти Кенiгсберг. А далi, захопила Галичину, фортеця Перемишль, Кракiв, i просувалася Австро-Угорщиною. А австрiйськi вiйська здавалися без бою цiлими дивiзiями.
  А нiмцiв росiяни переламували одну дивiзiю за iншою.
  I тут теж борються дiвчата. I не лише батальйон голоногих у трусиках войовниць, а ще й четвiрка вiдьом.
  Наташка бiжить попереду, i жбурляє босою, витонченою нiжкою гранату, промовляючи:
  - Задушимо Вермахт у зародку!
  Зоя теж робить. Шпурляє голою нiжкою забiйний подарунок, i вимовляє плотоядно скалясь:
  - Ось вам за майбутнього Гiтлера!
  I вогняна Августина, теж босими пальчиками нiжок запустила несучу руйнацiю.
  I проворкувала:
  - Фашизм не пройде!
  А далi Свiтлана вже помчала до бою. I теж босою нiжкою як запустить щось вбивче. I прочiркає:
  - За новий росiйський порядок!
  Дiвчата трощать нiмцiв, i не збираються зупинятися. Тим бiльше, зрозумiло, що таке Нiмеччина, якщо бере владу над свiтом.
  Наталка сама зазнала звiрства фашистiв на власнiй шкурi. Спецiально дозволила фашистам схопити себе, щоб перевiрити свою мужнiсть.
  Спочатку фрицi її роздiлили догола. Потiм почали бити батогами. Шкiра у Наташки мiцна, мiцна, не лопалася пiд ударами. Тодi фашисти перейшли до вогника, що вже набагато болючiше. Пiдпалили червонi соски паяльною лампою. Але не змогли вирвати у Наташки нi крику, нi стогiн.
  Пiсля чого її голу вивели на мороз.
  Гола дiвчина крокувала в хуртовину i люту холоднечу. Нiмцi самi мерзли i довго не могли витримати. А для Наталки що мороз? Адже вона вiдьма! I їй не так уже й боляче!
  Ходила собi дiвчина, навiть приємно голою пiдошвою по крижанiй кiрцi. А обпечене тiло приємно обдуває вiтерець.
  Нiмцi її вiдвели назад у хату. Потiм знову вивели. I так усю нiч. Наташка навiть i не чхнула. Потiм нiмцi розжарили в камiнi широкi, сталевi смуги добела i приклали до босих, огрубiлих ступнiв дiвчини. Вiдчуття гострi, i Наталка навiть застогнала вiд насолоди.
  Зрештою, нiмцi вирiшили її повiсити.
  Начепили рвану сорочку i повели по снiгу на шибеницю. Це б ще нiчого, але разом iз нею вивели й пiонера. Хлопчик був весь у саднах, синцях i опiках. Його теж катували, i вели на страту в одних лише трусах. Але тримався пацан достойно. Прикусив собi губу, щоб не скиглити. Намагався не надто хитатися. I хоч на обпаленi вогнем ноги i важко йому було ступати, але пiонер, абияк дiйшов сам до шибеницi.
  Йому накинули на шию петлю. А Наташки зiрвали одяг, i стали голу лупити при всiх колючим дротом.
  Дiвчина вирiшила, що з неї все вистачить! I як рушить фашиста босою п'ятою в нiс. Проламала йому череп.
  Пiдскочила до iншого гiтлерiвця, вирвала автомат. I як дасть черга.
  А народ сам на фашистiв та полiцаїв як накинеться. Давай їх шматувати i бити.
  I пiонер пiдхопив нiмецький автомат, i як лупець по фрицях. Та й дали вони фашистам.
  Перебили всiх i пiшли до партизанiв... Ось яка мужнiсть народу. А хлопчика потiм Наташка зiллям витерла, i всi порiзи, розсiчення, синцi, i опiки зiйшли без слiду.
  Тепер Наташа та її команда виють, спочатку з японцями, потiм iз нiмцями за Русь святу. Щоб гiтлерiвцi не могли вiдродитись. Щоби армiї вермахту нiколи не стояли пiд Москвою. Чи не вiдступати i не здаватися!
  Ось дiвчина знову босою нiжкою кидає гранату i пищить:
  - Нi, не поступимося нiколи!
  Зоя теж босою ногою жбурляє презент, i репетує:
  - I в жодному разi, не буде пощади вороговi!
  I Августина теж кидає зброю смертi. I теж босими пальцями нiг. Розкидає супротивникiв i пищить:
  - Слава бiлим арiйським дiвчатам!
  Свiтлана теж жбурнула вбивчий подарунок i теж босою нiжкою, i прочирикала:
  - I майбутня слава поколiнням!
  Пiсля чого показала мову!
  Воїтельки дуже агресивно поводяться. I трощать нiмцiв... Ось росiйськi вiйська вже пiдходять до Будапешта, i Одера... У вiйну правда вступає iмперiя Османа. Це єдиний серйозний чинник у супротивника.
  Проте Iталiя оголошує вiйну Австро-Угорщини. А нiмцi битi пiд Парижем.
  А що турки? Це дуже серйозний супротивник! Хоча армiя i слабша за нiмецьку.
  Проти туркiв уже летять бомбардувальники "Iлля Муромець". Дуже потужнi машини. Кожна має вiсiм кулеметiв i несе двi тонни бомб. Що для чотирнадцятого року дуже пристойно.
  I ось екiпаж пiд командуванням Анастасiї скидає бомби на туркiв. I тi пiдлiтають вище вгору. I розриваються на дрiбнi шматочки.
  Анастасiя, плотоядно скелячись, вимовляє:
  - Ми дiвки-богатирi!
  Оленка її помiчниця погоджується, стрiляючи з кулеметiв по турках:
  - Ми є великi дочки Iллi Муромця!
  I викошує собi османiв.
  Марiя натискає босою нiжкою на гашетку. Винищує туркiв, i теж скеля зубки, шипить:
  - Наш загiн, все скосить у ряд!
  Дiвчина в екiпажi "Iллi Муромця" чарiвнi. А як молотять османiв. Тi конкретно отримують по п'ятака. I з трупiв уже кургани.
  Анастасiя теж босими, точеними нiжками тупає, i цвiрiнькає:
  - Генiальний контракт! Битимемо ворогiв у самий п'ятак!
  Марiя охоче погодилася, натискаючи босими пальцями нiжок на курки:
  - У найп'ятак i без церемонiй. Ми мусимо, ми повиннi перемогти!
  Красива дiвчина Лоран теж босими нiжками наводить кулемет. Строкує турками i вимовляє:
  - До останнього солдата буде винищування!
  Дiвчата це чудово. Особливо коли босонiж, i в одних тоненьких трусиках.
  I строчать собi турками... А от i танк "Мiсяць"-2 рухається... З двох кулеметiв поливає османiв. Iде собi i трощить їх.
  I троє дiвчат у цьому танку. Двi за кулеметами, одна за кермом. Теж дуже гарнi дiвчата.
  Маруся натискає босою нiжкою на педаль i додає газу. Захоплено вигукує:
  - Слава росiйським героям!
  А Оксана, строчачи з кулемета, трясе оголеними грудьми, з червоними сосками i проревела:
  - Я войовниця, яка ламає черепа всiм хамам на зло!
  I босою нiжкою як натисне на гашетку. I викосить османiв цiлою шеренгою. Видатна дiвчина.
  А Валентина запитала напарницю, пишучи з кулемета:
  - А тобi не шкода туркiв?
  Оксана у вiдповiдь розсмiялася, i щиро вiдповiла:
  - Менi лише своїх, росiйських людей шкода!
  Валентина хихикнула, i показала кулак:
  - Я є дiвчина, яка не пiддається спокусi зла!
  I теж босою нiжкою, як натисне на пусковий гачок. I пiдкосить османiв.
  Дiвчата, звичайно ж, гарнi. Краще за них i не буває. Вони прекраснi i так чарiвно пахнуть.
  Валентина прочирикала:
  - У вiчний снiг i вiчний дощ, нехай засвiтить сонце!
  I дiвчата як розсмiються.
  А ось ще й артилерiя працює. Молотять туркiв... Бiжуть османи. Це означає, що нападати на Росiю.
  От i "Святогор" вiдбомбив... I на цьому лiтаку прекрасне, босоноге дiвчисько.
  Мiцно влiпили по османах... Одна бомба впала i безлiч убитих османiв. Як це символiчно. I скiльки загиблих туркiв.
  А ось уже одна новинка. Колiсний танк Лебедько. Не надто добре захищена машина. Але зате швидка i б'є скорострiльною гарматою.
  I тисне собi туркiв...
  А ось i винищувач "Микола". Дiвча Анжелiка з кулеметiв по турках влiпила. А два кулемети, це погодьтеся дуже велика сила. I трощить собi ворогiв. Мов вони не зовсiм пристосованi для вiдображення загрози. Точнiше, як пристосується туркам? Бронежилети чи одягнути? Але хiба це врятує вiд грiшної, росiйської баби?
  Анжелiка вимовляє з глузуванням:
  - Я войовниця, яка, якщо й довбає, то так, що уламки в рiзнi боки, а противник вiдкидає копита!
  I войовниця як розсмiється! I як покаже мову!
  Ось уже дiвчата iз жiночого батальйону ведуть полонених. Ставлять їх на колiна, i змушують цiлувати жiночi, точенi нiжки. Тi злякано витрiщаються, на животi повзають, i голi п'яти цмокають.
  А ножачки у дiвчат трохи запилилися. I їх цмокати вже не так приємно. Пiсок та бруд залишаються на губах. Але з iншого боку, так еротично та сексуально.
  Турки повзають собi. I цiлують голi, огрубiлi п'ятки дiвчатам. I бурчать собi:
  - Слава Великої Росiї та великого царя Михайла!
  Росiйськi вiйська взяли Будапешт i фактичнi розгромили Австро-Венгров. Їхнi вiйська рухалися не зупиняючись. У центрi на Одерi нiмцi намагалися спорудити бодай якусь оборону. Але фронт ламався. I росiйськi вiйська зiбралися, незважаючи на ходу, з ходу взяти Берлiн.
  Наляканий король Нiмеччини Вiльгельм спiшно запропонував царевi Михайлу Романову мир.
  Iмператор Росiї вiдповiв:
  - Я вестиму переговори тiльки про беззастережну капiтуляцiю Нiмеччини.
  I крапка!
  Нiмцi вiдповiли вiдмовою... Тодi царська армiя приступила до штурму Берлiна.
  Батальйон напiвголих дiвчат бiжить собi на штурм. Пiд босими ногами дiвчат ламається кiрка льоду. Але дiвчата, як i ранiше, майже голi, в одних лише трусиках. I тому виглядають дуже красиво. I вельми круто!
  Войовницi, щонайменше наїсть сiк, i сила. Такi чудовi, та чудовi.
  I з ними чотири вiдьми.
  Спочатку Вiкторiя дала чергу, i кинула босою нiжкою гранату. Розкидала собi нiмцiв.
  Потiм Веронiка довбала по фрицях. I теж босими пальцями нiг запустила подарунок.
  I прочирикала:
  - Я босонога мрiя та краса!
  Далi вже Ганна, взяла i босою нiжкою запустила гранату. Розкидала на всi боки кайзерiвських солдатiв i прочирикала:
  - За славу царської Росiї!
  А пiсля неї вже Юлiана, як довбане. I теж за допомогою босої ноги. I з великим ефектом. I теж прочiркає:
  - В iм'я царя Михайла!
  А тут ще й Олiмпiада цiлу дiжку з вибухiвкою, босими ногами викине. I прокриче собi з лютою люттю:
  - Ми як вiнок у руках єдинi!
  I теж вiзьме i вишкiриться!
  А дiвчина й справдi, ну така крута, мов термiнатор iз цицьками.
  А тут i Наталка вiзьме, i босими ногами гранату запустить. I по ворогах лупне. I фашистiв, тобто солдатiв кайзера, викосить.
  I прореве:
  - У бурхливому екстазi!
  А тут ще й Зоя як вистрiлить. Як нiмцiв викосить... I масу розплющить i розчавить. Пiсля чого прореве:
  - Слава моїй великiй Батькiвщинi!
  I босою ногою та метне гранату!
  А тут ще й Августина вступила у бiй. I теж босою нiжкою забiйне та метне. I розкришить нiмцiв на частини.
  I скаже:
  - Я є дiвчина, що понад будь-яку перешкоду!
  I покаже мову.
  Дiвчина, звичайно, зiрка.
  А як Свiтлана виступає? Теж i стрiльне, i врiже, i черга дасть у знижку. I трощить собi нiмцiв, наче кувалдою.
  Пiсля чого як прочiркає:
  - Я така мрiя! Суцiльна краса!
  I босою нiжкою знову та кине забiйну силу.
  Дiвчата борються собi. Ламають супротивникiв. I масу трупiв вибивають.
  Ось, наприклад, i Августина свого часу вiдзначилася. Воювала з нiмцями у вiйнi вже п'ятнадцятий рiк. А це жахливо скажемо прямо. Ось уже осiнь 1955 року холодить собi.
  Августина iз комсомолками. Тим ще зовсiм молодi. Їм босонiж i в короткiй спiдницi холодно. А нiмцi теж добряче вимоталися. Хоч у них i Африка пiд контролем та Близький схiд.
  Навiть якось сумно. П'ятнадцятий рiк триває вiйни. У Москвi неспокiйно. Немає колишньої єдностi пiсля смертi Сталiна. Верховний головнокомандувач маршал Василевський. Голова ДКО Молотов. Голова Раднаркому Маленков, Перший Секретар ЦК Микита Хрущов. А мiнiстр оборони Жуков! Так є вiд чого запсихувати!
  Але Росiя радянська все ще тримається. Радянськi частини вiдiйшли за Дон та утворили мiцну оборону.
  Але вже сподiвання виграти вiйну скоротилися. Плюс ще й Туреччина з пiвдня давить. А американцi на себе чекають поки Росiя та Нiмеччина один одного не знищать!
  Августина з дiвчатами грає в карти i розмiрковує вголос:
  - От як не крути, але така вiйна, велика трагедiя для Росiї!
  Комсомолка Анюта з подихом зауважує:
  - Ми боролися з усiх сил... Але переламати хiд вiйни на жаль не можемо!
  Августина помiтила:
  -Всi й чорношкiрi у нiмцiв та араби. Занадто багато людських ресурсiв. У нас проти них не вистачає сил!
  Комсомолка Iрина запропонувала:
  - А якби ви, ваша легендарна четвiрка, знайшли якусь магiю!
  Августина чесно вiдповiла:
  - Магiя, де дiє! А де не дiє... Гiтлер також має магiю! I не слабка!
  Iрина жорстко вiдповiла:
  - Магiя це обман та шахрайство!
  Августина засмiялася i вiдповiла:
  - Хочете, я пройдуся перед позицiями нiмцiв в одних трусах i, в мене не потрапить, жодна куля?
  Анюта хихикнула i заявила:
  - А хай спробує!
  Августина як була напiвголою, так i побiгла такою до нiмцiв.
  Нею вiдкрили вогонь. Але руда чортiвка тiльки смiялася у вiдповiдь. Вона мчала перед окопами фашистiв, i її мiдно-червоне волосся майорiло, мов пролетарський прапор.
  Але потрапити до войовницi нiяк не вдавалося. Все проходило повз i повз. Кулi не зачiпали її i повз неї проносилися уламки.
  А Августина бiгала собi та думала. Ось чому росiяни забули своїх давнiх богiв? Справдi, чому пiшли по чужу вiру? Адже навiть при поверхневому поглядi на Бiблiю видно, що це зовсiм не слово Боже. Так один народ пiдноситься над iншими. I творить жорстокiсть i свавiлля!
  Хiба незрозумiло, що вищий розум навряд чи схвалив би винищення євреями iнших народiв?
  Зрозумiло, що для Бога ми всi рiднi дiти. I видiляти євреїв... Щоб Творець Всесвiту поставив би тiльки на один, єврейський народ? Та ще й розчарувався б у ньому? Чи не верх це абсурду?
  Августина не могла зрозумiти, чому Бiблiя здобула таку колосальну популярнiсть у всьому свiтi. Адже в нiй євреї посiли особливе становище.
  I вже це позбавляє зiбрання будь-якої привабливостi. Ось якби Росiяни в нiй мали б особливе, пiльгове становище, то було б набагато приємнiше читати.
  Так Августина вражалася тому, що мiльярди людей, у тому числi i недурних, i освiчених вiрили, що Бiблiя це слово Боже. I у двадцятому столiттi i в двадцять першому, де войовнички теж примудрилися побувати, вiруючих менше не ставало. Хоча здавалося б прогрес - мав би поховати релiгiю.
  Августина та її подруги з четвiрки прожили вже понад сто рокiв. I все такi ж юнi дiвчата, якi не беруть нi кулi, нi старiсть, нi хвороби. I в лютий мороз вони бiгають або в трусиках, або бiкiнi. I нiчого їх не бере.
  Августина кидає гранату за допомогою босих пальчикiв елегантної ноги. Розкидає нiмцiв i пищить:
  - Слава росiйськiй зброї!
  Свiтлана теж веде наполегливу битву. Б'ється вiдчайдушно, i босими нiжками жбурляє забiйну гранату. Розкидала нiмцiв i прочирикала:
  - До Берлiна ми дiйдемо! До меж Рейну!
  Наташка дуже агресивна дiвчина. I стрiляє дуже влучно, надзвичайно влучно. I пробиває супротивникiв. Дуже прогресивна дiвчина. I кинула босою нiжкою у супротивника.
  I рознесла вiйська до Берлiна.
  I Зоя знову пiшла молотити фрицiв. I кинула босими пальчиками нiжок гранату. Що тут дуже красиво дуже приємно, коли дивишся на чудових дiвчаток.
  Тут у бiй iде Августина. I теж трощить супротивника за допомогою кулеметiв. I босими нiжками кидає разючу мiць бомби. I дуже жахливо стає для нiмцiв.
  Вам дуже подобається, це дуже круто. А дiвчата йдуть на Берлiн. I ось стрiляють i Вiкторiя у бою.
  Дiвчина дуже войовнича. I дуже витончена на вигляд.
  А ось i Веронiка кидає босою нiжкою гранату. I розфарбовує нiмцiв як валик скло. I скло криваве.
  Пiсля цього вимовляє:
  - Ми соколами злiтаємо, i орлами клюємо!
  Юлiана дуже вродлива блондинка. I грудаста, i дуже у симпатичнi полуничнi соски. I в неї вузька талiя, i розкiшнi стегна. Дуже чудова краля.
  Взяла i жбурнула босою, витонченою нiжкою забiйну та руйнiвну гранату.
  Войовниця сказала з оскалом:
  - Я бiса з бiлою вовною!
  Тут i дiвчина вельми неймовiрна.
  А ось Ганна вогняна дияволиця. Дуже, класне дiвчисько з класу типу екстра!
  Дiвчина кинула босою ногою гранату i пропищала:
  - Слава нашiй iмперiї! I слава царевi Михайлу!
  Ось з'явилася i Олiмпiада у всiй красi. Таку важку шухляду запустила по нiмцях своїми босими нiжками. I войовниця прошипiла:
  - Та славитись царська влада Росiї!
  Дiвчата дуже лихi.
  Берлiн упав i iмператор Вiльгельм пiдписав капiтуляцiї. А за кiлька тижнiв була зайнята i Туреччина.
  Ось тепер царська iмперiя розширилася. З боку Нiмеччини кордон за Одером. I пiд Вiднем. Навiть дуже великi захоплення. Мала Азiя була пiдкорена. I практично весь Iрак, i Сирiю. I Константинополь. Оце вже дуже добре!
  Царська iмперiя розширилася. I стала величезною. Але це лише частина росiйської iсторiї.
  
  ЯКБИ НЕ ОТРУЇЛИ СКОБЕЛЬОВА
  Наприклад, свiт, у якому не отруїли б Скобелєва. Оце цiкаво. Уславлений полководець провiв вiйськову компанiю на пiвднi Росiї, дiйшовши до Кушкi при Олександра Третього. Але виявив себе у всiй красi, пiд час вiйни з Японiєю.
  На морi росiйськi адмiрали дiяли не зовсiм успiшно. Але на сушi японцiв розбили вщент. Потiм прийшла Балтiйська ескадра. I росiяни нарештi стали перемагати i на морi. Абияк встановили паритет. I навiть перевага. Японiя змушена була на свiт. Визнала протекторат Росiї над Кореєю. Поступилася тими Курильськими островами, що ранiше належали Росiї, але були обмiненi на Сахалiн.
  Росiя зберегла Порт-Артур i укрiпилася в Манчжурiї. Авторитет царя дещо зрiс. Хоча на морi не все виявилося гаразд. Скобелєв дожив до першої свiтової вiйни. Росiяни здобули кiлька перемог над нiмцями. Розбили їх у Схiднiй Пруссiї, взяли Перемишль вiдразу. Скобелєв став генералiсимусом. I доживши до вiсiмдесяти рокiв, помер у славi та пошанi.
  У дечому перевершивши i Суворова. Царська iмперiя стала великою могутньою. Микола другий, увiйшов до iсторiї як великий. Росiя також пiдкорили значну частину Туреччини та майже весь Iран.
  Ну, а далi... Набридло писати одне й те саме, як царська Росiя завойовує весь свiт, i штурмує зiрки. Але принаймнi сильна сухопутна армiя свiту мала всi шанси на перемогу!
  Шкода, звичайно, померлого таким молодим Скобелєва. Його талант розкрився ранiше, нiж у Суворова, але й згас, не вийшовши до зенiту.
  Олександр Другий... цар безперечно великий. Мав завоювання у Китаї, Середнiй Азiї, Туреччинi, повернув дельту Дунаю. Хiба що продав Аляску - дурiсть велика. Але прожив цар довше, можливо Росiя могла i розширити свої володiння. А може, навпаки, спалахнули б заворушення. А конституцiя спричинила б смути.
  Микола перший - консерватор. Програв вiйну у Криму. Вигравав вiйни проти Iрану та Туреччини, але цiлої великої кровi. Десятилiттями воював на Кавказi. Що можливо i призупинило росiйську експансiю на пiвдень. Мав амбiцiї, на пiвднi. Може, й виграв би вiйну з коалiцiєю, якби не Меньшиков. Пiдставив цей бездарний полководець.
  Як свого часу Миколи другого Куропаткiн.
  У цiлому нинi iсторiя царської Росiї була успiшною. Бiльшiсть воєн виграно, i iмперiя розширювалася. А ось громадянська вiйна послабила Росiю. Проте бiльшовики забезпечили нове пiднесення. До пори до часу.
  
  
  ЯКЩО Б ФРАНКО ПРОПУСТИВ Б НIМЦIВ ДО ГIБРАЛТАРУ
  Ось, наприклад, така iсторiя АI. У принципi, цiлком реальна. Франко розсудивши, що Британiя Нiмеччини не суперник, особливо пiсля окупацiї нiмцями Францiї, пропустив Вермахт до Гiбралтару. Штурм виявився швидкоплинним та переможним. I фашисти почали перекидати вiйська в Африцi. Благо, це можна робити по найкоротшiй вiдстанi.
  Зате про похiд на СРСР довелося гiтлерiвцям забути. Фрiци ще в першiй половинi сорок першого року захопили всю пiвнiч Африки i ввiйшли до Iраку. Але перекинули понад сорок дивiзiй на пiвдень. Через що план "Барбаросса" не вiдбувся.
  Натомiсть нiмцi пiдкорили Близький схiд, i почали далi просуватися Британiєю. Маючи масу рабiв та сировини, фюрер вирiшив вести повiтряний наступ на Англiю. Випуск авiацiї постiйно зростав. Будувалися новi й новi заводи. Спускалися в море пiдводнi човни.
  Африка незабаром виявилася пiдкорена.
  Нiмцi пресували Британiю. Розвивали бомбардувальники. З'явилися Ю-188 i До-317. Пiсля посилених бомбардувань у серпнi сорок другого року все ж таки вiдбулася висадка десанту. Вона пройшла успiшно i Британiя впала.
  Черчiлль утiк до Канади. Але там на нього чекав холодний прийом. А Японiя захопила усi англiйськi колонiї.
  У сорок третьому роцi, Третiй Рейха обзавiвся: "Тиграми", "Пантерами", "Левами", взяв i напав на СРСР. I знову вийшло погано... Але нi, все ж таки не напав.
  Розвiдувальнi данi про атомну бомбу, що роблять у США, змусили Гiтлера повернути на Захiд. Почалася вiйна держав осi з iмперiєю орлана.
  Доля "Пантери" виявилася незавидною. Танк не встигнувши, як слiд розкрутитися у виробництвi, був замiнений на бiльш важку "Пантеру"-2. Нова машина з потужнiшим двигуном, озброєнням i бронею, була задiяна проти Америки. I стала головним танком. Поки що її не замiнив Е-50.
  США дiстали через Iсландiї, Гренландiї та Канади з одного боку. Через Аргентину та Бразилiю з пiвдня. I зi сходу йшла Японiя. Так що вiйна виявилася наполегливою, але в сорок п'ятому роцi все виявилося скiнчено. Америка капiтулювала.
  У 1946, однак, спалахнула вiйна мiж Нiмеччиною i Японiєю. Гiтлерiвцi звичайно сильнiшi. Але вiйна затяглася.
  ЯКБИ НЕ БУЛО ЛЮТИЙ РЕВОЛЮЦIЇ
  . Один iз них це АI, в якiй не сталося лютневої революцiї. Справдi, у лютому вiдбувся фактично палацовий переворот. А жодна не революцiя. I не народне повстання! Рiшення змiстити царя було елiтарним. А змови єдиної то й не було. Як i ватажка у змовникiв.
  Тобто переворот стався через цiлу низку неймовiрних збiгiв. А якби хоч один елемент випав, то й перевороту б не сталося.
  Ось i лютий минув... А у квiтнi росiйська армiя пiд командуванням Брусилова почала наступ у Галичинi. Як у реальнiй iсторiї були великi успiхи. Але армiя не засмучена реформами тимчасового уряду i успiшно настає. А ось австрiйцi не хочуть воювати. Чисельно перевершують росiйськi частини беруть Львiв. I доходять до пiвденної Польщi, оточуючи Перемишль.
  Успiшно просуваються росiйськi вiйська у Румунiї. Бухарест узятий. Австрiйцi вiдступають. Царська армiя веде наступ, причому успiшний i проти туркiв. Один за одним падають мiста iмперiї Османа.
  Здалося кiлька сотень тисяч австрiйцiв. I Нiмеччинi довелося кидати сили на допомогу iмперiї Габсбургiв. Абияк росiян зупинили. Але тримати дуже складно. А тут ще й Америка вступила у вiйну. Союзники помiтно активiзувалися. I почали просуватися.
  Нiмцi вигнули фронт. Скориставшись моментом, Брусилов рушив вiйська пiвнiч. Обминаючи основнi укрiпленi райони нiмецької армiї. I пiдсiкаючи нiмецькi вiйська. Лiто i осiнь пройшли в завзятих боях, i утворилося кiлька казанiв. Нiмеччинi довелося вiдступити за Вiслу. I там спробувати органiзувати оборону.
  Пiзньої осенi фронт стабiлiзувався. Перемишль упав. Росiйськi вiйська вступили у Схiдну Пруссiю. Взимку було затишшя на заходi, зате росiйська армiя захопила всю Малу Азiю. А в лютому впав Стамбул.
  Османська iмперiя була виведена з ладу.
  У травнi розпочався спiльний наступ вiйськ союзникiв, включаючи i США, i Росiю. Нiмцi поступово програвали. I просувалися росiяни до Одера, а союзники до Бельгiї. Одночасно росiйськi вiйська рухалися до Вiдня.
  Наприкiнцi вересня Нiмеччина пiд тиском внутрiшнiх негараздiв, розумiючи свою повну стратегiчну безнадiйнiсть, капiтулювала.
  У союзникiв з'явилося багато танкiв, якi пробивали оборону. А нiмцi у цьому планi вiдстали. З'явилися першi важкi танки на гусеницях i в Росiї. Зокрема, проект Менделєєва. Можливо найкращий танк у свiтi. Щоправда, промисловiсть Росiї його не могла запустити в масове виробництво.
  Пiсля капiтуляцiї Нiмеччини вiдбувся подiл i передiл миру. Росiяни здобули собi Галичину, Буковину, пiвдень Польщi з Краковом. Також Клайпеду, Данциг, Познань. Схiдна Пруссiя виявилася вiдрiзаною.
  Словенiя також опинилася у складi Росiйської iмперiї, а Чехiя стала протекторатом. Угорщина вкрай усiчена. Румунiя, нiж монарх у спорiдненостi з Миколою другим, розширилася. Австрiя стала невеликою країною. Рiзко збiльшила розмiр Сербiя.
  Туреччина зникла з карти свiту. Iрак увiйшов до складу Британiї та Палестину. Сирiя стала французькою. Мала Азiя та Константинополь увiйшли до складу Росiї. Так з'явилася царська iмперiя. Плюс ще наклали репарацiї на нiмцiв та австрiйцiв. Французи теж отримали свої придбання. У тому числi Саррський вугiльний басейн.
  Настав довгоочiкуваний свiт.
  Росiя тимчасово стабiлiзувалася. Цар не оголошував виборiв у думу, i законодавча влада повернулася до монарха. Почалося економiчне зростання, причому дуже бурхливе. Цар деякi зробив послаблення народу. Робочий день було скорочено з 11,5 години до 10, а у передсвятковi днi та в суботу до 8. Було введено мiнiмальну погодинну оплату працi. Збiльшено вiдпустки. Ввели також i пенсiю за старiстю, розширили доступ до безкоштовної медицини та освiти.
  Будувалися школи та унiверситети. Зростала кiлькiсть студентiв. Пiднiмалися прибутки громадян. Вiдбувся спад революцiйної хвилi. Народ бiльш-менш полюбив царя Миколу Другого. У зовнiшнiй полiтицi тривали вiйни. В Афганiстанi Британiя та Росiя роздiлили сфери впливу i пiсля вiйни приєднали їх до своїх володiнь.
  Потiм Францiя, Росiя, Британiя роздiлили i Близький Схiд. Останнiм роздiлом став Iран. Приблизно навпiл Росiя та Британiя включили його до складу своїх колонiальних володiнь. Так фактичний завершився передiл свiту. Але до певного часу.
  Зростання впливу Японiї, дратував i США, i Британiю, i Францiю. 1929 року вибухнула Велика депресiя. I це призвело до великої кризи у всьому свiтi.
  У Росiї знову пiшли у зростання революцiйнi настрої. Збiльшилася кiлькiсть страйкiв та страйкiв. Буржуазiя знову вимагала вiдновити думу i навiть розширити її права. Але цар не йшов на поступки. I хвиля протестiв зростала. Генерали шукали вихiд у зовнiшнiй експансiї. У 1931 роцi Японiя створила марiонетковий уряд у Манчжурiї. I почав наступ на Шанхай та iншi мiста Китаю. Росiя скористалася цим, щоб взяти реванш, за поразку у колишнiй вiйнi.
  Росiйська армiя на той час помiтно змiцнiла. Вона була багаточисельною у свiтi. З'явилися в нiй i танки та гелiкоптери. Авiацiя за якiстю найкраща у свiтi. Вирiс i флот. Японiя не мала шансiв проти Росiї. Але самураї цього не розумiли. I спалахнула вiйна, пiсля японської провокацiї, та обстрiлiв росiйських позицiй. США та Британiя теж прагнули зiштовхнути Русь i самураїв лобами.
  Але... Росiйський танковий парк виявився сильним. А головне й полководцi краще. Зокрема Денiкiн, та Колчак. Останнiй адмiрал виявився дуже талановитим. Не поступаючись Ушакову. I японцям вiд початку вiйни довелося туго. Росiйськi вiйська розбили самураїв сушi, пiдiйшли до Порт-Артуру. Мiсто виявилося обкладеним. Його бомбардували i розстрiлювали. А в повiтрi вирували битви.
  Росiйськi лiтаки були кращими за японцiв, а аси бiльш здатними. I кiлькiсна перевага на боцi Росiї.
  Порт-Артур пiсля двох мiсяцiв облоги узяли штурмом. Корейський острiв теж був очищений вiд японцiв. I на морi самураїв били. Хоча спочатку вони мали чисельну перевагу. Але прийшли ескадри з Балтiйського та Чорного моря. I рознесли японцiв у трiски. Було взято i Тайвань. Висадилися у Хоккайдо. Пресували скрiзь. Японiя попросила пощади.
  Росiя отримала дуже вигiдний свiт. Повернула собi Порт-Артур, пiвденний Сахалiн, Курили, усю Манчжурiю. Тайвань також став росiйським. На Японiю наклали величезну контрибуцiю. Вiйна тривала лише дев'ять iз половиною мiсяцiв. I закiнчилася перемогою.
  Становище самодержавства змiцнилося. Цар Микола Другий змив iз себе ганьбу колишньої поразки. I увiйшов у iсторiю як великий iмператор. Не дуже вдале спочатку царство перейшло на стадiю успiхiв. Тож можна порадiти.
  У травнi 1935 року царський лiтак зазнав аварiї. I Микола Другий розбився. Так закiнчилося тривале - у сорок один рiк правлiння государя. Прозваного Великим. I не було царя-невдахи. А виявилася могутня iмперiя. I процвiтаюча. А у Нiмеччинi до влади прийшли фашисти. Гiтлер мрiяв про реванш. Але на його шляху стоїть величезна Росiйська iмперiя. Народжуванiсть у царськiй державi залишалася високою, а смертнiсть насамперед дитяча падала. Прирiст населення дедалi зростав. I Росiя теж прагнула експансiї. Новий цар Олексiй Другий правил недовго у березнi 1935 року помер. На престол зiйшов Кирило Романов. Теж не надто здорова людина. Росiя вела вiйни у Китаї. Прагнула пiдкорити жовту iмперiю.
  Гiтлер змiцнював економiку, посилював ВПК. I намагався шляхом iнтриг утворити коалiцiю. 1938 року Кирило Романов помер. На престол зiйшов його син Володимир. Став царем Володимиром Третiм! I новий монарх запропонував фюреру та Муссолiнi союз проти Францiї та Британiї.
  Австрiя увiйшла до складу Третього Рейху. Судети також. Гiтлер пiдкопав собi сили.
  1942 року з'явився новий танк "Тигр", який фашисти хотiли використати проти Францiї. Але вiйна поки що не починалася. Росiя продовжувала захоплення Китаю, i поки була пов'язана на сходi, не ризикуючи розпочинати наступ проти союзникiв. I Гiтлер поки що вважав себе слабким. 1943 року в серiйному виробництвi у нiмцiв з'явилися "Пантери". Вони стали головним танком. На противагу Францiя випустила ЗIС-45. Машини вагою тридцять шiсть тонн, що поступаються нiмцям у озброєннi, та лобовому бронюваннi. Англiя теж вiдставала у танкобудуваннi. "Матiльда"-3 вийшла добре захищеною, але слабкою озброєнням.
  I ось 1944 року, нарештi, Гiтлер, подолавши коливання, рушив на французiв. Нiмецькi вiйська вступили до Бельгiї i вплуталися у вiйну з Голландiєю. Але успiхiв на вiдмiну вiд реальної iсторiї досягли незначних. Тiльки змогли оволодiти Брюсселем, але загрузли в заздалегiдь пiдготовлену оборону. Крiм того з'ясувалося, що "Пантери" часто ламаються, i не такi гарнi.
  У повiтрi боротьба йшла зi змiнним успiхом. Муссолiнi у вiйну не вступив. Царська Росiя поки що вагалася. Нiмцi ж намагалися просунутися. Їм удалося повнiстю захопити Бельгiю. Але втрати виявилися великими, i фрицi видихнулися. Англiйський танк "Черчiлль" показав гарний захист проти "Пантери". Але сам пробивав слабко.
  Натомiсть артилерiя у союзникiв була на висотi.
  У повiтрi боротьба йшла зi змiнним успiхом. Поки що у вiйну не вступили США. I їхня численна авiацiя почала пресувати нiмцiв. До Парижа залишилося близько ста кiлометрiв, але фашистiв зупинили. Зима та перша половина весни пройшли у дрiбних сутичках. Щоправда, нiмцi захопили бiльшу частину Голландiї. I посилив свої позицiї. Навеснi 1945 року точнiше наприкiнцi квiтня бої поновилися з новою силою.
  Але щiльна оборона засмутила плани гiтлерiвцiв. Не допомiг їм "Тигр"-2, який часто ламався i виявився незграбним. Вiдчувалося, що Третiй Рейх видихається. А що Росiя? Царський режим мав на озброєннi дуже сильнi танки середнiй "Микола"-3 та важкий "Олександр"-4.
  Найголовнiше це велика чисельнiсть царської армiї. Китай виявився пiдкорений i його перетравлювали. Готуючись йти на Iндiю та колонiї Британiї.
  Влiтку 1945 пiд кiнець липня, вже американцi, i англiйцi пробували наступати. Але гiтлерiвцi утримали фронт. Бої затяглися пiзньої осенi. I виявилися, прочитай безрезультатними. Нiмецькi танки виявилися кращими за машини союзникiв.
  Вiйна загрожувала перейти у затяжну стадiю. У сiчнi 1946 року царська Росiя та Iталiя нарештi вступили у вiйну. Росiйськi вiйська вступили до Iндiї, пiвдня Iрану, Iндокитаю. А також почали просуватися на Близькому Сходi. Бойовi дiї пiшли досить вдало. Росiйськi вiйська мали велику чисельну перевагу. Та й, мабуть, танки i особливо реактивна авiацiя в Росiї була кращою.
  За пiвроку росiйськi вiйська захопили всi володiння Францiї та Британiї в Азiї та на Близькому Сходi. I вступили до Єгипту, взявшись за Азiю.
  У травнi 1946 нiмцi почали наступ на Париж. Цього разу фрицi кинули в бiй бiльш досконалi Е-50 та Е-75, якi випередили захiднi машини. I рiшучим маневром прорвалися до Парижа. Але бої затяглися. Французи обороняли столицю, до листопада, доки не впав останнiй квартал. А в груднi 1946 року гiтлерiвцi взяли Порт-де-Кале. А росiйськi вiйська за осiнь та зиму захопили майже всю Африку. У них було значно бiльше сил, нiж у союзникiв. У квiтнi 1947 року гiтлерiвцi вiдновили поступ у Францiї. Але Америка все ще чинила опiр. До червня 1947 року Росiя завершила завоювання всiх французьких i британських володiнь в Африцi. Але поки що не поспiшала допомагати Нiмеччинi.
  Втiм, був план походу на Америку. Через Аляску зрозумiло. Влiтку фашисти продовжували просуватися Францiєю. Поки що союзники поступалися їм i в реактивнiй авiацiї та танках. Протистояти гiтлерiвцям дедалi важче. На повну силу йшла i пiдводна вiйна.
  До кiнця року вже двi третини територiї Францiї виявилися захопленими. А взимку росiяни розпочали вторгнення на Аляску. Бої розгорнулися з високою iнтенсивнiстю. Американцi поки не мали гарного танка, здатного протистояти новiтньому "Миколаю"-4, краще озброєному та захищеному. А в авiацiї взагалi перевага у Росiї. Реактивнi лiтаки набагато випередили захiднi.
  До лiта 1948 року росiйська армiя, пiдкоривши Аляску, вже впевнено просувалася Канадi.
  А нiмцi добивали союзникiв у Францiї. У липнi росiйська армiя досягла захiдних кордонiв США. I почала рухатися вже по них. Це досить успiшнi здобутки. А у вереснi 1948 року фашисти захопили останнi мiста у Францiї.
  Таким чином, завершилася велика вiйна на континентi. Але ще мала висадка в Британiї. Пiзньої осенi та взимку, бої кипiли на морi та в повiтрi.
  Росiйська армiя за цей час захопила приблизно третину територiї США та майже всю Канаду. Бої дуже жорстокi. А навеснi 1949 року планувалося висадження десанту. Причому як з нiмецькими, так i з росiйськими вiйськами. I у травнi вона вiдбулася. Британiя чинила опiр вiдчайдушно, протримавшись ще пiвтора мiсяцi. Пiсля чого капiтулювали її залишки. А Росiя вже захопила понад половину територiї США.
  Американцi ще продовжували битися. Вони зумiли протриматися до 23 лютого 1950 року. Лише пiсля взяття Нью-Йорка i Вашингтона капiтулювали США. Так закiнчилася Друга свiтова вiйна. Довго тривала вона.
  I втрат було багато... Третiй Рейх включив до свого складу Бельгiю, Голландiю, половину Францiї. А також Данiю та половину Норвегiї. Росiя взяла половину Францiї, половину Норвегiї. Усi колонiї Францiї та Британiї, включаючи домiнiони: Австралiю та Канаду. I США до свого складу також включили. Виникла колосальна iмперiя. Iталiя отримала в Африцi буквально малюки, на додаток до Ефiопiї та Лiвiї, якi захопила ранiше.
  Британiя виявилася протекторатом Росiї та Нiмеччини. Японiя у вiйну розсудливо не вступила.
  Таким чином, Росiя стала свiтовим гегемоном. Нiмеччина поки не смiла й поткнутися.
  Декiлька рокiв тривав свiт. Поки що у листопадi 1955 року лiтак з Адольфом Гiтлером не розбився. Пiсля чого у Нiмеччинi спалахнула смута. З одного боку до влади рвався Гiммлер, з iншого - генералiтет на чолi з Майнштейном. Мiж ними розгорнулася справжня вiйна. I Росiя втрутилася у неї. В результатi Нiмеччина виявилася окупованою. У вiйну вступила Iталiя, де правив син Муссолiнi. I теж виявилася швидко розгромленою. I увiйшла до складу Росiї.
  Поступово царська iмперiя посилювала свою економiчну владу iнших країн. Експортувала капiтали. Ставила свої проросiйськi уряди. Поступово проходили референдуми про приєднання до Росiйської iмперiї.
  1992 року Володимир Третiй помер. Престол успадкував за законом царя його онук Георгiй перший. Хлопчик рокiв одинадцятої. I було запроваджено регентство. Росiяни лiтали на iншi планети. Iшла космiчна експансiя.
  У 2018 роцi розпочався перший в iсторiї людства полiт до iнших зiркових свiтiв. А до цього моменту вже росiяни встигли облетiти всi планети сонячної системи. Причому на Мiсяцi, Венера, Марсi та Меркурiї виникли постiйнi поселення.
  Свiт став безпечнiшим i багатшим. А у 2019 роцi цар Георгiй Перший запровадив третiй вихiдний день на тиждень у п'ятницю. I тепер люди стали бiльше вiдпочивати. I могли їздити на лоно природи. А тривалiсть робочого дня скоротилася до шостої години.
  Велика Росiя пiдкоряла новi рубежi!
  
  
  КРИМСЬКА ВIЙНА НЕПЕРЕМОЖНОЇ ГОЛОНОГО ЧЕТВЕРКИ
  А саме четвiрка дiвчат потрапила в Кримську вiйну i вступила в битву з десантом Британiї, Францiї та Сардинського королiвства.
  Бiй на Альмi, де росiйська армiя прикривала шлях до Севастополя.
  На росiйськi позицiї наповзали англiйськi та французькi. Росiяни зустрiли їх вогнем з дистанцiї, i завдавали певної шкоди.
  Але ворог наближався дедалi ближче. Хоча втрати англiйцiв та французiв все зростали. Особливо коли вони наблизилися впритул.
  А ось четвiрка дiвчат вступила в бiй.
  Вiйницi скинули блузки залишилися в одних лише тоненьких, синеньких трусиках. Майже зовсiм голi: три блондинки та руда.
  Трясячи оголеними грудьми з червоними сосками, Єлизавета запустила босою ногою гранату. I довбала по англiйцям i французам.
  Пiсля чого проревела:
  - Я чемпiонка свiту!
  Потiм Олена пальнула по англiйцям. Скосила чергою iз взятого з майбутнього кулемета. I кинула босою ногою гранату. Розкидала англiйських та французьких солдатiв.
  Потiм у бiй ступила Аврора. Теж дала чергу за англiйцями. I метнула босою нiжкою гранату.
  Пiсля чого перевiряла:
  - Я дiвчина, що є супер!
  А наступною пальнула з кулемета Катерина. Викосила супротивникiв. Уклала цiлу шеренгу. I прочирикала:
  - Вороги не пройдуть!
  I знову летить кинута босою ногою дiвчинки граната.
  Англiйцi та французи розлiтаються.
  Єлизавета веде вогонь. Зрубує союзникiв i пищить:
  - Я є руйнування!
  I знову летить кинута босою нiжкою граната. I розлiтаються на всi боки противники.
  Далi стрiляє Олена. Викошує сволочiв. I теж репетує:
  - На абордаж!
  I кидає босою ноженькою гранату.
  Дуже активна войовниця.
  А потiм стрiляє Катерина. I напрочуд влучно. Скосила цiлу шеренгу, труснула червоними сосками. А потiм летить граната, пущена босими пальцями нiг.
  А тут Аврора веде прицiльний вогонь. I теж напрочуд влучно стрiляє. Викошує цiлий снiп супротивникiв. Показує мову.
  А потiм руда дияволиця кидає босою витонченою нiжкою гранату, промовляючи:
  - Зробимо все на п'ять!
  I дiвчата так завзято англiйцiв та французiв молотять. Б'ють їх наче вiдбивну. I впевнено перемагають.
  Єлизавета знову жбурляє гранату босою ногою. Розкидає супротивникiв. Далi дає чергу i вимовляє:
  - Нищiвний удар.
  I пiсля цього скеляться.
  Тут стрiляє й Олена. Дiвчина, в якiй цiла тисяча чортiв. I здолати таку воїнку практично неможливо.
  I теж босою, точеною нiжкою пущено забiйну гранату.
  А далi Аврора дає чергу з англiйцiв. Збиває їх...
  I вiд босої нiжки вiдлiтає граната.
  Дiвчина заспiвала:
  - Босонога мрiя, я велика краса!
  I знову вишкiрилася.
  Єлизавета веде наступ. Вона вiдчайдушна i дуже круте дiвчисько. I стрiляє по союзниках, що насуваються. Викошує їх. Що не куля, то влучне влучення.
  I теж кидає босою нiжкою гранату. Англiйцi падають наче пiдкошенi.
  А дiвчина вимовляє, скелячи зубки:
  - Руськiй бути повiрте це щастя!
  I знову як вишкiрить зубки, навiть тигр злякається.
  Олена теж кине босою нiжкою смерть. Тряхне оголеними грудьми i пискне:
  - В iм'я Вiтчизни!
  I знову з кулемета англiйцями.
  Аврора теж трощить англiйцiв. Молотить їх з усiєю лютою люттю. I так влучно. А заразом метає босою, витонченою нiжкою гранати, винищуючи ворога.
  I вимовляє:
  - Я розжену всiх фашистiв!
  Катерина теж жбурляє гранату витонченою голою нiжкою i зауважує:
  - Це не фашисти! Це англiйцi та французи, яким не пощастило поткнутися на нашу територiю!
  Аврора агресивно прошипiла:
  - Тим бiльше! Вони добре отримають по рогах!
  I знову летить пущена босою, дiвочою нiжкою граната. I розкидає супротивникiв.
  Дiвчата працюють наче газонокосарка. А якi вони тiла. Голi, м'язистi, грудастi, з сильними стегнами. I нiжки такi, що перекочуються великi кульки м'язiв. Ось це дiвки! Просто в них жар та палання!
  Такi дiвчата! Така в них краса, сила та грацiя.
  Єлизавета знову стрiляє. Вирубує пiвсотнi союзникiв однiєю чергою. I вимовляє, скеля iкла:
  - Я буду чемпiонкою!
  I знову дiвчина взяла i лупнула по союзниках, запустивши босими пальцями нiг вибух-пакет.
  Рознесла фрiцiв на всi боки.
  А тут у бiй вступила Олена. I також дала чергу. Скосила ворога, дуже влучно.
  Кинула босою ногою гранату. I прочирикала:
  - Я великий супермен!
  I як засмiється!
  Ось це дiвчисько - найвищий з усiх пiлотажiв!
  А далi у битвi з великою витонченiстю бере участь Аврора. Як вона спритно запустила босою нiжкою лимонку. Просто чарiвно.
  Рознесла французiв та англiйцiв, прочiрiкавши:
  - Босонога мрiя!
  I знову дала чергу, причому влучну.
  А ось i Катерина. Крушить собi фашистiв. Викошує їх наче снопи пiд серпом. I почувається на бiлому конi, якого тiльки можна придумати.
  I жбурляє босою, витонченою нiжкою послання смертi. Вибиває супротивникiв.
  Пiсля чого вискалившись, смiється:
  - Я те, що називають суперудар!
  I знову дiвчина надзвичайно влучно стрiляє. I громить союзникiв. Немов копита коней змiнюють людський фарш.
  Єлизавета цвяхить союзникiв. Ськеляє собi гострi зубки i щебече:
  - Я чудова краля!
  I летить кинута босою нiжкою лимонка.
  Далi ще Олена дала чергу. I теж жбурнула босими пальцями гранату.
  Потiм Аврора спричинила фурор, буквально винищуючи союзникiв, i вискалив гострi зубки. Вона всiх скошувала.
  I вiд пущеної босою ногою гранати летить щось забiйне.
  А далi Катерина. Теж винищує фрицiв. I робить це дуже i дуже забiйно.
  I вiд босої нiжки вiдлiтає граната.
  Дiвчата втiм, на бiлому з усiх коней.
  Англiйцi та французи зазнали дуже великих втрат пiд час битви на Альмi та вiдступили. Втiм, їм перебували дедалi новi пiдкрiплення. Вiйська перекидалися морем. I їх було чимало, зокрема й турецьких.
  Дiвчата скористалися паузою, щоб поповнити запас патронiв на кулемети та гранати.
  Четвiрка була налаштована iз великим оптимiзмом. Мовляв, не поступиться Росiєю в цiй вiйнi. I не треба думати, що англiйцi матимуть реальний шанс.
  Росiйська армiя також поповнювалася. Назрiвала нова битва.
  Одночасно настала осiнь, i стало холоднiше.
  Єлизавета згадала iсторiю хлопчика Женьки у Криму. Коли вiн там партизанив. Вже пiзнiше восени пацан виконувала завдання. Переносив важливе повiдомлення пiдпiльникам Керчi. Донесення було заховано у пiдборах черевика. Хлопчик посiв собi на шию це нове взуття i йшов понад сто п'ятдесят кiлометрiв босонiж, гострим каменем кримських дорiг.
  Хлопчик, якому ще не було й тринадцяти, виявив мужнiсть. Вранцi гострi каменi покривалися iнеєм, i залишалися дитячi слiди, хлопчачих, босих нiг.
  Хоча Женька босонiж ходить майже цiлий рiк, окрiм морозiв, за кiлька годин ходу по гострому каменю, голi пiдошви починали свербiти i мозолi на ступнях свербiти.
  Хлопчик страждав, але йшов. I навiть додавав кроку, хоч уже й було холодно.
  Все ще нiчого, але Женьку видав зрадник. Хлопчик потрапив у полон.
  Там його пiддали жорстоким тортурам. Зiрвали одяг i виставили на мороз голяка. Потiм обливали холодною водою. Ледве не заморозивши. Потiм завели до зали. Пiднялися на дибу, i стали бити розпеченим до червона дротом, по спинi, животi, боках, сiдницях.
  Потiм кат приклав розпечене залiзо до грудей пiонера. Далi розпалили пiд босими ногами хлопчика жаровню. Пiонер кiлька разiв скрикував вiд нестерпного болю. Втрачав свiдомiсть. Та нiкого не видав. Хоча фашисти i зламали йому розпеченими щипцями усi пальцi на ногах. Потiм поддевали на гачi ребра, i кололи розпеченими голками в нервовi вузли.
  Кульмiнацiєю стало катування струмом. Женьку пропустили через розряди. Але хлопчик нiчого i не сказав.
  Тодi фашисти йому вигадали страшну кару. Розiп'яли вниз головою приколовши руку до стiльця, а ноги на перекладину, прибили i розвели в рiзнi боки.
  Вночi Єлизавета та Олена таки зняли хлопчика з хреста. Напрочуд живучий пiонер ще був живий.
  Дiвчата змогли його виходити за допомогою зiлля, i навiть повернути до ладу. Але хлопчику ще довго снилися кошмари тортур.
  Єлизавета сама була у гiтлерiвському полонi. Висiла на дибi. I їй теж смажили нiжки. Але оскiльки вона була дуже гарною, кат намагався не спалити їй розпеченим залiзом шкiру. Водив вогнем та металом на вiдстанi, змочував олiєю та водою їй шкiру. Так пiдсмажив i груди. Боляче було звичайно, але Єлизавета могла локалiзувати вiдчуття та практично нiчого не вiдчувати.
  Але саме це здалося б фашистам найбiльше й пiдозрiлiше. Тому дiвчина прикинулася дурницею i скрикувала, плакала, просила пощади.
  Проти неї у нiмцiв майже нiчого не було. I потiм Єлизавета ну така гарна блондинка. Полковник СС її зґвалтував. I подяку за доставлене задоволення вiдпустив.
  До речi, Єлизавета навiть зазнала оргазму, вiд сексу з ненависним чоловiком дуже це незвичайно i круто.
  Пiсля чого дiвчина засвоїла: краса - це зброя. I дуже вмiло цим скористалася.
  Ось зараз дiвчата грали в карти та обговорювали проблеми.
  Аврора запропонувала, вискакувавши мордочку:
  - Давайте нападемо на супротивника самi!
  Єлизавета хихикнула:
  - Учотирьох проти десяткiв тисяч?
  Руда дияволиця помiтила:
  - Але в нас перевага у зброї, i ми вже винищили не одну тисячу супротивникiв.
  Катерина додала з усмiшкою:
  - Крiм того б битися в одних лише трусиках. А значить, здобудемо дуже ефективний захист.
  Єлизавета почухала Оленi круглу, рожеву, дiвочу п'яту i помiтила:
  - Що ж... Це дуже цiкава iдея. Може, справдi так взяти та вчинити?
  Аврора, оскалив свої великi зуби, запропонувала:
  - Так ми так i зробимо! Росiя без жодних сумнiвiв має перемогти коалiцiю ворожих їй держав.
  I всi чотири дiвчата вигукнули, пiднявши босi ноги вгору:
  - Слава найбiльшої iмперiї свiту!
  Пiсля чого воїнки вирушили битися. А чого їм ще зволiкати.
  Восени ночi довгi i час вдарити. Тим бiльше, саме заморозок.
  Дiвчата йдуть собi, човгаючи босими нiжками по калюжах, i ламаючи кiрку льоду.
  Весь їхнiй фiрмовий одяг: синi трусики. Що вiн зручно та практично.
  Можна битися дуже смiливо. I войовницi без жодних сумнiвiв майже голi дуже красивi.
  Дiвчата кинули гострi диски босими нiжками. Зрiзали вартових, випустивши їм кров через горло. Пiсля чого пробурчали:
  - Ми є найвищою формою свiдомостi! I руйнування теж
  Єлизавета перша вiдкрила вогонь iз кулеметiв. Вона викошувала англiйцiв, французiв, туркiв i спiвала:
  - Я дiвка-винищувач. Мотор мiй горить! Небо моя обитель!
  I як кине босою нiжкою гранату. I розкидає пару дюжин супостатiв, усiх мастей.
  Потiм Олена дає чергу, викошуючи супротивникiв. I теж жбурляє босою витонченою нiжкою гранату.
  Пiсля цього вимовляє:
  - I цар Микола непереможний!
  Далi вогонь веде Аврора. Скошує противникiв, i iз захопленням вимовляє:
  - Я босонога мрiя, i велика краса!
  I також показує мову. Ну i нищiвна дiвчина рудої мастi. Навмисне потрапила в полон до нiмцiв, щоб пройти на собi тортури. До її босих нiжок приклали фашисти широкi смуги розжареного залiза. А вона тiльки засмiялася у вiдповiдь. Ось це Аврора! Ось це справдi дiвчисько найнищiвнiшого пiлотажу!
  Коли б'є лiтак балiстичними ракетами.
  А також метає босою нiжкою гранату.
  А тут ще й Катерина у бою як звiр. Крушить противника. Ламає його наче ляльку.
  Дiвчина кидає босою нiжкою гранату i пищить, вискалив зубки:
  - Я така войовниця, що передо мною падає на колiна найсильнiший i найнебезпечнiший ворог!
  I знову як запустить голими ногами цiлу зв'язку забiйних гранат.
  А далi вже пресує Єлизавета. Ось це дiвка-термiнатор. I звiдки з'явилася така прекрасна i бiлява наче свiжий снiг дiвчисько. Як iз такою хочеться закрутити роман.
  I дiвчата йдуть собi i зминають союзникiв, наче яєчну шкаралупу.
  Дiвчата продовжували свiй наступ табором англiйцiв та французiв з турками.
  Єлизавета цвяхнула. Шпурнула босою нiжкою гранату. I пропищала:
  - Я войовниця клас А!
  I знову як пальне.
  Олена теж лупнула по противнику. Розсiяла цiлу юрбу англiйцiв i проревела:
  - Я воїн вiри, i всiм приклад!
  А тут ще й Аврора приступила до бою. Теж дала влучну чергу. А потiм взяла i жбурнула босою нiжкою гранату.
  А потiм у бiй вступила Катерина. Дуже енергiйна дiвчина, взяла i босою нiжкою цiлу зв'язку гранат вiдважила.
  I дала чергу. Викосила англiйцiв та французiв безлiч.
  Єлизавета теж пальнула i босою ногою припустила гранату.
  I викосила купу союзникiв.
  Далi Олена довбала чергою. Потiм знову запустила босими пальцями нiжок гранату.
  I просипiла:
  - Миколо, Миколо, Колю!
  Довбанула i Августина, прочiрiкавши:
  - Цесаревич Микола...
  I летить пущена босою ногою граната.
  Катерина теж довбала чергою. Викосила союзникiв.
  I кинула босою нiжкою гранату.
  - Якщо царювати доведеться...
  Єлизавета знову лупнула. Стрiльнула i пискнула:
  - Нiколи не забувай...
  I знову летить кинута босою ногою граната.
  I Олена теж припустила чергою. А потiм шпурнула босою нiжкою гранату.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Що полiцiя б'ється?
  Потiм i Аврора взяла i жбурнула босою нiжкою гранату. Розкидала фашистiв. I прочирикала:
  - Я є те, що вбиває фашистiв!
  Катерина також дала чергу i додала:
  - Якщо й не фашистiв, то ворогiв!
  I теж кинула босою ногою гранату.
  Єлизавета також вела вогонь. Скосила супротивникiв. Пiсля чого полетiла кинута босими пальцями нiг лимонка.
  Воїтелька додала:
  - Я володарка смерчу!
  Потiм Олена як садане чергою. Та й викосить союзникiв. I прочiркає:
  - Летяча смерть!
  I теж кинута босою ногою граната всiх розносить.
  А потiм i Аврора. Вiзьме i довбає з кулеметiв. Розкосить англiйцiв. I посмiхнеться:
  - Я дiвчина суперкрутого класу!
  I знову летить кинута босою ноженькою граната. Чудове дiвчисько.
  А тут ще й Катерина як пiддасть. I кулеметом довбає. Викосить цiлу шеренгу. I проворкує:
  - Космiчний десант! Нiхто не зупинить!
  I знову красуня починає стрiляти.
  Чотири дiвчата в морозну нiч майже зовсiм голi, в одних трусиках, тоненьких та синiх. Вони трясуть собi полуничними сосками. I кулi дiвчат не беруть.
  Нiяк не можуть потрапити до голого тiла. Дiвчата то чарiвницi, i їх нагота захищає.
  Катерина пам'ятала як у колишньому свiтобудовi, фашисти зловили комсомолку Марiю. Красива дiвчина почали катувати. Поставили босими нiжками на вугiллi. Дiвчина заволала вiд дикого болю. Потiм її зiгнали на кригу. А потiм знову на вугiлля. Стали голу порот колючим дротом. Пiд кiнець розпеченими щипцями терзали голi груди. I в лоно Венери сунули палаючий жаром прут. Навiть зашипiло i задимилось.
  Пiсля чого комсомолка Марiя зомлiла.
  Далi нiмцi облили її крижаною водою. I знову катували, i мучили. Палили вогнем. Потiм приєднали датчики i почали пропускати струм. Катували рiзними способами.
  Дiвчина закатували до смертi. Навiть i не стратили. Потiм спробували нiмцi теж з пiонером. Хлопця кололи розжареними голками. Потiм його босi нiжки пiднесли до жаровнi. Палили доти, поки по колiна не обвуглилися кiстки.
  Далi хлопця повiсили на дротi. Ось як фашисти знущалися з росiйських людей. Але й цим тортури не обмежилися.
  Катерину теж катували. Вона пройшла крiзь катування, i їй навiть було приємно.
  Особливо подобалося, коли припiкали розпеченим залiзом пiдошви. Огрубiлу п'ятку гладять червоним металом. I приємний жар такий.
  Катерину також лупили батогом. Били її безжально. А потiм ще й ланцюгом лупили.
  Потiм ще тортури. Струм взагалi вищий клас. Особливо дуже цiкаво, якщо до iнтимних мiсць електроди приставляти. I лоскота така, класна.
  Єлизавета цвяхнула по союзниках. I знову кинула босою ногою сильний подарунок смертi.
  I прочирикала:
  - Супервайзери та комiкси Кiнг-Конг!
  Олена теж, як босою ногою, запустить забiйну гранату. I дала вбивчу чергу:
  - Я Кiнг-Конг!
  Тут Аврора довбанула з кулемета. А ще грудьми з рубиновими сосками трусить. I босою нiжкою послала лимонку.
  I прошипiла:
  - А я ледi Конг?
  I тут Катерина взяла i пальнула з розмахом. I теж запустила босою нiжкою гранату. I як лупе по гiтлерiвцях. З таким наскоком. I розкидає англiйських солдатiв iз французами.
  Нi, звичайно, Катерина пам'ятає, що Британiя була в другiй свiтовiй вiйнi разом з Росiєю. Причому англiйцi мали вибiр на вiдмiну вiд росiян. I без Британiї довелося б дуже туго. Але зараз англiйцi та французи прийшли на росiйську землю i тиснуть на Крим.
  Єлизавета знову дала чергу, трясучись голими грудьми i, прочiрикала:
  - Я боєць що супермен - тобто молодець!
  I знову летить кинута босою витонченою нiжкою граната.
  Олена вдарила чергу. Викосила англiйцiв i пискнула:
  - Де ж ти господар - де!
  I знову летить кинута босою ноженькою граната.
  Тут i Аврора пальнула, вибила чергою супостатiв. Потiм босою нiжкою припустить гранату. I заспiває:
  - Сталiно, Сталiно, ми хочемо Сталiна!
  Катерина теж лупнула чергою. Вишкiрила зубки i прочирикала.
  - Щоби зламати нас не змогли! Устань господар iз землi!
  I знову вiд босої ноги граната всiх розкидала.
  Четвiрка голоногих i майже повнiстю оголених дiвчат у трусиках, завдала колосальної шкоди англiйцям та французам, а також туркам. Було знищено ще кiлька батарей.
  Пiсля чого дiвчата повернулися назад до росiйських вiйськ. Трохи пiдбадьорили себе сексом iз великою кiлькiстю чоловiкiв. Що дуже корисно здоров'ю. I для магiї у тому числi. Щоб стати набагато сильнiшим.
  Вiйницi злегка розважалися грою в карти. Потiм зiграли у шахи власного винаходу.
  Далi вже були вправи фiзичного рiвня.
  Вони войовницi прибули з Другої свiтової вiйни. Але тiєї вiйни, що йшла трохи iнакше, нiж у реальнiй iсторiї. Зокрема, сталося так, що було ймовiрно на дев'яносто вiдсоткiв: перемога Японiї у битвi при Мiдвей.
  У багатьох паралельних свiтобудовах Японiя цю битву i виграла.
  Тут не виняток... Звичайно ж це вплинуло на хiд вiйни. Самураї захопили Гавайський Архiпелаг i володiння США i Британiї в Тихому океанi. I навiть ударили по Iндiї. Через що англiйцi вiдмовилися вiд проведення операцiї "Смолоскип", i Роммель не був розбитий у Єгиптi.
  Щоправда, другого фронту самураї не вiдкрили. Пiд Сталiнградом радянськi вiйська провели успiшну, наступальну операцiю. Але потiм почалася розбiжнiсть iз реальною iсторiєю. Майнштейн отримав з Третього Рейху бiльше пiдкрiплень i зумiв прорватися до Паулюса. Оскiльки нiмцi не вiдволiкалися на Африку, де панувало затишшя i не окупували Францiю, у них виявилося бiльше дивiзiй i особливо лiтакiв, що дозволило пробити коридор до Сталiнградського котла.
  Бої кипiли запеклi. Гiтлер не хотiв йти зi Сталiнграда. Але взимку у нiмцiв не вистачало сил, щоб триматися. Але тут припустився помилки особисто Сталiн. Наказавши штурмувати Сталiнград. Це дозволило гiтлерiвцям утримати коридор i вiдобразити настання радянських вiйськ.
  Змогли встояти фашисти й у центрi. Лише пiд Ленiнградом радянськi вiйська пробили коридор. Але операцiя "Iскра" тривала значно довше i коштувала величезних втрат. Тож розвинути успiх не вдалося.
  Бiй затягнувся до весни. Поки що новий контрудар гiтлерiвцiв не вiдновив становище пiд Сталiнградом.
  Фашисти досягли успiхiв, але виявилися змушенi оголосити тотальну вiйну i поповнювати сили.
  Лише у червнi почався новий наступ фашистiв уздовж Волги на пiвденному напрямку.
  У боях взяли участь: "Пантери", "Тигри", "Фердинанди" та "Леви". Останнiй танк важив дев'яносто тонн i мав потужну зброю, використовувався для прориву.
  Але Червона армiя добре змiцнилася. Темп просування гiтлерiвцiв був низький. А втрати значнi. Особливо багато виявилося втрачено "Пантер", якi мали слабкий захист бортiв. Не надто гарним виявився i тихохiдний "Лев". Двигун 800 кiнських для дев'яноста тонн явно недостатньо. Плюс ще й гармата була менш скорострiльною.
  Втiм, єдиним плюсом "Лева", порiвняно з "Тигром", була товстiша за 100-мiлiметрiв бортова та кормова броня, та ще й пiд нахилом.
  "Лев", за формою нагадував велику "Пантеру", що робило його добре захищеним, але надто вже дорогий i важкий, важкий для перевезення танк.
  Оскiльки США практично не бомбили Третiй Рейх, а Британiя могла дозволити собi лише шпильковий укус, нiмцi виробили бiльше технiки, нiж у реальнiй iсторiї, i змогли реалiзувати проект зi "Левом". Хоча в практичному вiдношеннi, мабуть, "Тигр" ефективнiший.
  На пiдходi був i запуск до серiї "Мауса".
  Четвiрка дiвчат тодi боролася на передових позицiях. Нiмцi прагнули, просуваючись уздовж Волги вийти до Каспiйського моря i вiдрiзати Кавказ суходолом.
  Але ж красунi проти них. I тодi дiвчата застосували новинку: роздяглися до трусiв, i босi, майже голi билися на самiй вiстрi атаки Вермахта.
  Єлизавета кинула по фашистах босою нiжкою гранату i перевернула "Пантеру", пiсля чого прокричала:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Показавши свою довгу мову.
  А тут ще довбала Олена. Розбила нiмецький танк i в'янула:
  - Я дiвка що рве фашистiв!
  I теж босою нiжкою гранату метне.
  А далi в бiй вступила Аврора. Теж босими пальчиками нiжок запустить щось смертельне. Вирубає фашистiв. I теж заспiває:
  - Я є диявол!
  I Катерина пiдкинула босими нiжками лимонку. Розкидала фрицiв. I пробила гусеницю танку "Лев", вякнувши:
  - Я володарка смертi!
  I вся четвiрка дуже активно фашистiв розтрощила. I била...
  Гiтлерiвськi полчища просунулися за першi десять днiв на тридцять тридцять п'ять кiлометрiв.
  Потiм сталася танкова битва. П'ята армiя дала бiй фашистам. Бiй показав, що танк "Лев", тiльки з дистанцiї гарний. I "Пантера" на дистанцiї непогана. Але поблизу пасує.
  У цiй битвi було багато таранiв. Особливо проти "Лева". Нiмецька машина не пробивалася тридцятьчетвiрками в борт, i її тривiально таранили.
  Але загалом битва показала перевагу нацистiв у боях на дистанцiї, i те, що мають багато технiки.
  Але борються дiвчата в танкових екiпажах Червоної армiї. А оскiльки спекотно, то дiвчата в одному бiкiнi та босi. А такi гарнi.
  I молотять гiтлерiвцiв. Неначе ланцюгами пшеницю. Ось це дiвчата, ось це красунi класу супер.
  Минуло ще десять днiв боїв. Гiтлерiвцi просунулися ще кiлометрiв на п'ятнадцять, але так i не вийшли на оперативний простiр i зупинилися.
  Занадто багато зазнали за двадцять днiв настання втрат. Крiм того Червона армiя стала наступати на пiвнiч вiд Сталiнграда. I навiть радянськi вiйська злегка вклинилися в нiмецьку оборону.
  Не цiлком виправдалися надiї фашистiв на Фокке-Вульфi. Ця машина виявилася не цiлком маневреною. Зате живучим i з потужним озброєнням.
  Iшов взаємний обмiн ударами. Особливо прославилися у битвах дiвчата-льотчицi. Вони теж билися майже голенькi. Багато хто навiть без лiфчикiв. I дуже навiть дотепнi.
  Ось, наприклад, льотчиця Маргарита. Така чудова медова блондинка. I в одних лише чорних трусиках. Настiльки в нiй чарiвна краса. Що з такою чудовою кралею так i хочеться зайнятися коханням. Це така чудова войовниця з войовниць.
  А нiжки босi, i такi витонченi.
  Ось дiвчина розгортає свiй ЯК i натискає голою, рожевою пiдошвою на педаль. Строчить з авiагармати. Збиває нiмецьку машину i верещить:
  - Ми Бога попросимо, впишiть нас з другом у якийсь ангельський полк!
  I теж лупне.
  А праворуч вiд неї бореться, iнше дiвчисько. Теж боса, майже голенька, тiльки трусики у неї бiленькi. А сама вона руда, i така сексуальна. Жодного дня без сексу.
  I трощить собi фашистiв... Ось натиснула босою нiжкою на гашетку. I скосила фриця у небi.
  I перевiряла:
  - Славиться Батькiвщина моя!
  I показала мову...
  Ну як з такими красунями в небi та прорвешся!
  Дiвчата пiсля невеликої паузи знову атакували армiю союзникiв. Це
  їхнiй стиль - не давати накопичуватися вiйськам Англiї та Францiї. I лiзуть собi дiвчата наче важкi, багато стовбуровi танки.
  Стрiляють собi та босими нiжками метають гранату. А оскiльки вони майже голенькi, то в них i потрапити союзники не можуть, хоч летять тисячi куль. Але гарне та оголене тiло, не вiзьмеш артилерiєю та рушницями.
  Дiвчата йдуть собi, точнiше бiгом, по iнею та снiгу. I стрiляють дуже влучно. Кожен пострiл, дуже влучний, прямо в лоба.
  Єлизавета взяла i довбанула з кулемета. Використовуючи магiю дiвчинки посилала нерозмiннi патрони. Вбивали союзникiв. Крушили без жодного розбору. I розмивали англiйцiв.
  Дiвчина кинула босою ногою гранатою. I розбила агресорiв.
  Продовжила стрiляти i дуже влучно.
  I прочирiкала з люттю:
  - Я росiйська гарпiя!
  I як розсмiяється.
  I Олена як вiзьме та лупне по фашистам. I викосила їх. Перемолола. I теж босою ногою як метне гранату. I розсмiяється.
  - Я супермен!
  I знову стрiляє собi...
  А далi Аврора вже палить. I теж викошує супротивникiв.
  I теж босою нiжкою кидає гранату. Вибиває супротивникiв.
  I щебече:
  - Все буде просто супер!
  I Катерина мучить англiйцiв та французiв. Буквально розпарює їх чергами. А потiм босими пальцями нiг метає лимонку.
  Мiцно дiвчата взяли за союзникiв. I насамперед завдяки оголеним тiлам вони й домiнують на полi бою. Крушат, англiйцiв та французiв.
  Як свого часу тиснули нiмцiв. Гiтлерiвцi не змогли розвинути наступ до Каспiйського моря вздовж Волги, там дiвчата майже голi їм не дали.
  Але обмеженого успiху фашисти здобули на пiвднi. Вони змогли таки взяти Орджонiкiдзе та оточити Грозний. Все ж таки нiмцi досить сильнi. Поповнили вiйська iноземцями. Закликали робiтникiв, замiнивши їх рабами. Використовували багато технiки. В Африцi панував затишок. Британiя майже вела бойових дiй. Де-факто це було фактичне, хай i неофiцiйне перемир'я. Що, звичайно, на руку нiмцям. Фрiци у наступi бiльш активно використовували iталiйцiв та французiв. Сухопутна армiя Вермахту перевищила дванадцять мiльйонiв. I стала максимальною.
  Для СРСР ситуацiю ускладнювала i можливiсть вступу у вiйну Японiї, яка захопила Iндiю та бiльшу частину Китаю. Пiхоту у самураїв багато.
  Сталiн намагався знайти спосiб укласти хоча б тимчасове перемир'я. Але це йому не надто вдавалося.
  Гiтлер хотiв Кавказької нафти, i тиснув наче танк. У серпнi радянськi вiйська знову атакували фашистiв у центрi. Вдалося досягти лише невеликого просування i цiною вiдчутних втрат. Бiльш успiшним був наступ пiд Воронежем. Тут боролися iталiйцi, i вони швидко зламалися.
  Нiмцi, щоправда, завдали контрудару i вiдновили становище, але вiдволiкалися значнi сили вiд Кавказу.
  Дiвчата тодi себе теж показали добре.
  Єлизавета та її команда навiть захопили один iз перших "Маусiв". Рухнули танк-монстр. I почали давити фашистiв. I гусеницями, i використовуючи двi гармати.
  Дiвчата в одних трусах їхали в танку, i трощили фрицiв. Влучними пострiлами розбили "Пантеру". Потiм два "Тигри".
  Єлизавета, ведучи вогонь, зi 128-мiлiметрової гармати, видала:
  - Я є справжня чемпiонка зi винищення танкiв!
  I знову пальнула - рознiсши "Пантеру".
  Тряхнула босою, дiвочою нiжкою. I продовжила винищення броньованих супротивникiв.
  Олена теж довбала по фашистам i прочирикала:
  - Геть диктатуру грошових мiшкiв!
  I босими пальчиками перевела прицiл. I з легшої гармати як саданет.
  А тут i Аврора стала стрiляти. Теж трощить гiтлерiвцiв. Стрiляє собi винищуючи фашистiв.
  I натискає на курок босими пальчиками витончених нiжок.
  I посмiюється.
  Проворкувало дiвчисько:
  - Я є те, що не можна перемогти!
  I Свiтлана теж за допомогою босонiж пальчикiв як тисне i довбає по фрицях.
  I проворкує:
  - Я дiвка що бика завалить!
  Єлизавета та її подруги здорово повеселилися. I викрали танк у радянськi позицiї.
  Причому їх помилково обстрiляла батарея Червоної армiї, але всi снаряди вiдскочили, мов горох вiд товстої бронi.
  Воїтельки показали тодi пiлотаж.
  А потiм трохи бенкетували трофейною тушонкою та спиртом.
  А ось зараз за союзникiв взялися. Також конкуренти царської Росiї у боротьбi свiтового панування.
  Сам цар Микола Перший не був надто агресивним, але все-таки розширив iмперiю. До вiйни у Криму царська Росiя досягла своєї максимальної площi за всю iсторiю. Ну це через те, що була в 1867 роцi продана Аляска. Але якби цар Микола Перший не наклав на себе руки, i прожив би довше, то... Вiн би i пiвнiчнi штати у вiйнi з пiвднем не пiдтримав би, i Аляску не став би продавати.
  Єлизавета цвяхнула англiйцями... I знову босими нiжками як припустить гранату.
  Та з фашистам воювати було важче. Вони жорстокi цi фрицi були. Наприклад, пiонера Руслана голого ганяли снiгом. Потiм бачачи, що хлопчик занадто мiцний, взяли i стали обливати кислотою. А потiм кинули в дiжку до голодних щурiв. Тi виїли хлопцевi нутрощi. Страшна була смерть у хлопця.
  Ще одного пiонера гiтлерiвцi згодували живцем голодному ведмедевi. Причому на очах у сотень людей. Хлопчик був розiп'ятий на низькому хрестi, i йому ще й вирвали язика. Ведмiдь пожер пiонера, i це було дуже жахливо.
  Чого гiтлерiвцi не витворяли. Одну комсомолку ганяли голою по морозу, а потiм лили вiдра з окропом, а потiм знову на мороз.
  Єлизавету вражала така жорстокiсть. Зараз крушивши англiйцiв та французiв, дiвчина думала, що добре б перемiгши у кримськiй вiйнi повернути i проти нiмцiв.
  Олена теж з кулемета лупнула. I босою нiжкою припустила гранату. Чарiвне дiвчисько.
  I блондинка, з легкою жовтою волосся.
  I щебече:
  - Русь непереможна та крута!
  Дiвчина згадала, як її саму катували фашисти. Вони її вiдвели до лазнi та затопили пару. А потiм прямо в крижану воду iз сауни. Це навiть оригiнально. I знову до сауни. Потiм, правда, пустили в хiд струм, що вже не так приємно.
  Далi ще було катування обшуком. Двi великi чоловiкоподiбнi наглядачки одягали гумовi рукавички i мацали все тiло. Причому дуже брутально. Залазили в усi дiрки i дуже довго в них ковталися. А дюжина чоловiкiв дивилася i вiдпускала грубi жарти. Тут сумiш i бiль та приниження. Однак самi нiмцi якось гвалтувати побоювалися. Тiльки щипали i м'яли тiло. Олена змогли втекти з полону. Почасти втеча вдалася тому, що її так i не покалiчили.
  Августина теж строчить собi i кидає босими нiжками гранати. Вiдчайдушне дiвчисько.
  I Свiтлана вiд неї не вiдстає. Все трощить i смажить вогнем. I метає босими нiжками гранати.
  Вiйницi пощипали гарненько англiйцiв та французiв. Повернулися до себе в лiгво.
  Трохи насолодилися сексом iз чоловiками. I потiм зайнялися новим набiгом.
  Цього разу красунi атакували англiйцiв у морi. Повели саморобну торпеду до лiнiйного крейсера та без зайвих церемонiй затопили корабель.
  Пiсля чого iз трiумфом повернулися назад. Адже вони молодцi.
  З нiмцям воювати було, мабуть, складнiше.
  Пiсля того, як фашисти вiдновили своє становище пiд Воронежем, лiнiя фронту стабiлiзувалася. Наприкiнцi листопада Червона армiя спробувала наступати у центрi. Але гiтлерiвцi на це чекали, i змогли знову вiдбити удари. Невдачею закiнчилася спроба прориву пiд Ленiнградом у сiчнi.
  У лютому Червона армiя досягла лише успiхiв пiд Воронежем, але обмежених. I трохи вклинилася на пiвнiч вiд Сталiнграда.
  До лiта нiмцi поповнили свiй арсенал. У них з'явилася на фронтах до червня вже тисяча нових реактивних винищувачiв МЕ-262. До серiї надiйшла i "Пантера" та "Тигр"-2. Щоправда останнiй танк вийшов дуже великий i незграбний i часто ламався. Зате "Пантера"-2 трохи поступаючись тигром у бронi отримавши новий двигун i 88-мiлiметрову гармату з вузькою вежею, значно додала у ходових якостях.
  На пiдходi були i танки серiї Е з бiльш щiльним компонуванням, низьким силуетом, i товстою, пiд великими кутами рацiонального нахилу броней.
  СРСР у свою чергу розгорнув у серiю Т-34-85 та IС-2. А також новi ЛА-7 та ЯК-3. Втiм, залишивши наймасовiшим ЯК-9. У нiмцiв з'явився досконалiший Т-152 розвиток Фокке-Вульф, багатоцiльова машина. Ще трохи ранiше МЕ-309 i Ю-288, а потiм i Ю-488. Остання машина була чотирьох моторною, i настiльки швидкою, що її не могли наздогнати радянськi Якi.
  Але найперспективнiшим обiцяв стати реактивний бомбардувальник "Арадо". Його не мiг наздогнати жоден радянський винищувач, i через велику швидкiсть дуже важко збити з зенiтки. Не зовсiм вдалим виявився реактивний МЕ-163, але саме цей лiтак бив свiтовi рекорди у швидкостi. Однак лiтав лише шiсть хвилин.
  У цiлому нинi нiмецька реактивна авiацiя стрiмко розвивалася, i фашисти поступово захоплювали панування повiтря.
  Сталiна це дуже непокоїло. Поки що в Тихому океанi продовжувала домiнувати, розбиваючи американцiв частинами Японiя.
  Гiтлеру дуже хотiлося, щоб Країна Вранiшнього Сонця вiдкрила другий фронт на Далекому Сходi, i швидше допомогла покiнчити з Росiєю.
  Крiм того, фюрер хотiв i Туреччину пiдштовхнути до агресiї проти СРСР.
  Японiя висловила принципову готовнiсть вiдкрити другий фронт, але вимагала активiзувати бойовi дiї проти англiйцiв та американцiв. Туреччина теж дуже хотiла позбавитися англiйської загрози та придбати частину Сирiї та Iраку.
  Тому Гiтлер ухвалив рiшення - значно посилити угруповання Роммеля, розбити англiйцiв у Єгиптi. А на радянському фронтi поки що триматиме оборону.
  Наступ розпочався 15 червня пiсля найпотужнiшої артпiдготовки. Далi в бiй пiшли "Мауси", "Тигри", "Пантери" та пара перших танкiв "Лев"-2.
  Остання машина була особливою. У нiй нiмцi змiстили вежу в зад, а двигун i трансмiсiю розташували спереду та разом. Що дозволило значно ущiльнити компонування та знизити висоту танка. "Лев"-2 отримав також двигун вiд "Мауса" в 1250 кiнських сил, i нову гармату в 150-мiлiметрiв бiльш ефективну для стрiльби за неброньованими цiлями. Лев-2 важив дев'яносто тонн, як i колишнiй Лев, але був краще захищений - майже як Маус, i бiльш рухливий.
  Бої показали, що англiйцi проти такого не цiлком готовi. I пiсля дванадцяти днiв завзятих боїв лiнiя фронту була прорвала. А 6 липня гiтлерiвцi увiйшли до Олександрiї.
  А ось на iнших фронтах теж кипiло i вирувало. 22 червня 1944 року Червона армiя перейшла у наступ у центрi. Але фашисти знову готовi до цього. Бої кипiли бiльше мiсяця. Радянськi вiйська майже прорвали лiнiю оборони фашистiв, але розвинути успiху не змогли. У боях брали участь нiмецькi "Пантери"-2, якi показали свою силу в оборонi та гiдну рухливiсть.
  А ось Т-34-85 себе не виправдала. Машина мала бiльшу вежу, в яку легше потрапити, але недостатнє бронювання. Та й скорострiльнiсть гармати впала. А бронебiйнiсть недостатня для пробивання Пантери-2.
  Радянськi вiйська не показали переваги. ЯК-3 не став масовим. А ЛА-7 таки не дотягував до нiмецьких зразкiв.
  Гiтлерiвцi захопили Єгипет, а потiм увiйшли до Палестини, Сирiї та Iраку. Захопили з ходу Кувейт.
  До них приєдналася Туреччина. Незабаром був захоплений весь Близький Схiд.
  Гiтлер повернув вiйська на Африку. Фашисти штурмом захопили Гiбралтар.
  I просувалися чорним континентом.
  Тодi вже у груднi 1944 року чудова четвiрка намагалася атакувати фашистiв.
  Взимку дiвчата вибiгли в одних лише трусиках та босi. Бiгли собi та вели вогонь.
  Добре билися дiвчата.
  Єлизавета кинула босими пальцями нiжок гранату i заспiвала:
  - А ми зловимо кураж! I Крим буде наш!
  Але не вийшло... Атака захлинулась. Хоча дiвчата й не отримали жодної подряпини. Але все одно вiдкотилися. Багато що втратили у Червонiй армiї.
  Аврора фiлософськи помiтила:
  - Видно не доля перемогти Третiй Рейх! Але ми все одно будемо у Берлiнi як не крути!
  Катерина пiдтвердила:
  - Звiсно ж, будемо! Фашизм не пройде!
  Дiвчата вкотре зробили вилазку до табору англiйцiв та французiв.
  Знову у звичайнiй "унiформi", тобто в одних лише трусиках, i босонiж. Воювали вiдчайдушно i хоробро. I як завжди кидали босими пальцями нiг гранати.
  Ось у другiй свiтовiй вiйнi було гiрше. Гiтлерiвцi наступали на Африку.
  У сiчнi 1945 року Червона армiя намагалася наступати проти фашистiв у районi Воронежа та у центрi. I їм вдалося досягти тактичних успiхiв.
  У боях взяли участь новi САУ Е-10 та Е-25. В однiй самохiдцi опинилися двi нiмецькi дiвчата Альбiна та Альвiна.
  Красунi воювали на Е-25.
  Вони теж перейняли звичай для гарних дiвчат бути тiльки в бiкiнi та босонiж.
  Воїтельки билися, пострiлюючи, i випускаючи снаряди з 88-мiлiметрової гармати.
  Альбiна вела вогонь радянськими машинами i думала. Її сiм'я заборгувала великi грошi. Щоб розплатитися iз кредиторами, дiвчина Альбiна пiшла на вiдчайдушний крок. А саме вирiшила виставити на аукцiон свою цноту.
  Адже у Третьому Рейху проституцiя легальна. Ну, чим це не iдея?
  Вона дiвчинка така гарна i фiгуриста. Просто супер.
  Ну що ж?
  Альбiну накрили покривалами i вивели на помiст. Дiвчина трохи бентежилася i здригалася. Як це було незвичайно, i зухвало продати свою цноту.
  Дiвчина цокала високими пiдборами.
  Торг розпочався зi ста марок.
  Аукцiонiст пiдняв молоток i крикнув:
  - Хто бiльше дасть!
  I двоє дiвчат у солдатськiй формi зiрвали з голови Альбiни покривало. Вiдкрилося прекрасне личко та яскравi бiлi з жовтизним волоссям.
  Вiдразу почулися вигуки:
  - Сто п'ятдесят!
  - Двiстi!
  - Триста марок!
  Генерал iз смарагдовим кiльцем на пальцi буркнув:
  - П'ятсот марок!
  Запрошений на торги араб, проревiв:
  - Тисяча!
  Виникла пауза. Сума не маленька, то торг проходить у золотих марках, якi ще не так знецiнилися. А тут йдеться лише про кралi на нiч.
  Дiвчата у вiйськовiй формi зняли з грудей Альбiни покривало. Оголили чудової форми бюст. Дiвчина ще юна, але вже така розвинена та спокуслива. А груди засмаглi, так Альбiна любила купатися без лiфчика, i полуничними сосками.
  Вiдразу пройшло пожвавлення.
  Генерал вигукнув:
  - Пiвтори тисячi!
  Шейх буркнув:
  - Двi!
  Генерал не поступався:
  - Двi з половиною!
  Араб пробулькал:
  - Три!
  - Чотири!
  Шейх стукнув кулаком по стiльцi:
  - П'ять тисяч!
  Знову виникла пауза. Справдi, чи варто стiльки витрачати на дiву, тим бiльше, швидше за все, штопану. Аж надто красива блондинка, а знаючи характери в Третьому Рейху повiрити в її цноту дуже важко.
  Дiвчата у вiйськовiй формi скинули з Альбiни покривало стегна. Красуня затремтiла вiд збентеження. Її стегна були сильнi, розкiшнi та мускулистi. А трикутник волосся бiлий, такий привабливий.
  Її здригання i сильне збентеження на нiжному личку збуджує чоловiкiв. У торг вступив бiзнесмен.
  - Шiсть тисяч!
  Араб уперто крикнув:
  - Сiм!
  Генерал буркнув:
  - Вiсiм!
  Бiзнесмен пискнув:
  - Дев'ять!
  Араб зi скрипом пробулькав:
  - Десять тисяч!
  Хлопчик з Гiтлер-югента прокричав:
  - Дванадцять тисяч!
  Хоча невiдомо, чи були у пiдлiтка такi грошi. Але шейх, впиваючись очима в красуню, булькнув:
  - П'ятнадцять тисяч марок!
  Знову виникла пауза. Сума пристойна у золотих марках особливо. Але ж не картину купують, всього лише повiю на нiч.
  Дiвчата у вiйськовiй формi скинули останнє покривало з колiн. Таким чином, Альбiна виявилася повнiстю оголеною, в одних лише туфельках на високих пiдборах.
  Вiн збентежений i збуджений дiвчина покрилася потiм, i її загорiла шкiра заблищала. Вона виглядала такою сексуальною та безневинною, такою збуджуючою.
  Крупп, що сидiв нерухомо, стукнула кулаком по столу пробурчав:
  - Двадцять тисяч марок!
  Шейх вiдразу вiдповiв:
  - Тридцять тисяч!
  Круп проревiв:
  - Сорок тисяч!
  Шейх не поступався:
  - П'ятдесят тисяч!
  Виникла нова пауза. За таку суму можна купити нову "Пантеру" з начинкою та обладнанням. I це лише за послуги незаймана. Але хiть часом сильнiший за розум. Тим бiльше для Круппа, який один iз найбагатших людей свiту:
  - Шiстдесят тисяч!
  Араб не поступався:
  - Сiмдесят!
  Круп булькнув:
  - Вiсiмдесят!
  Шейх наполягав:
  - Дев'яносто!
  Круп обрiзав:
  - Сто тисяч!
  Знову виникла пауза. Сума для продажу незаймана занадто велика. Це стiльки вiддати лише одну нiч. Аукцiонiст пiдняв молоточок i сказав:
  - Сто тисяч разiв!
  Потiм повiльно розтягуючи слова, пробулькав:
  - Сто тисяч двi!
  Тодi розпорядник зробив знак дiвчатам-вiйськовим. Тi поспiшили викласти останнiй козир. Зняли з красунi туфельки, оголивши цiлком її точенi нiжки.
  I саме вид її босих нiжок, i вигину витонченої п'ятки справив таку збуджуючу дiю на чоловiкiв, особливо на араба, що шейх заволав:
  - Сто п'ятдесят тисяч!
  Круп уперто не бажаючи поступатися, буркнув:
  - Двiстi!
  Генерал додав, тремтячи вiд збудження:
  - Триста!
  Безвуси пiдлiток пискнув:
  - Чотириста!
  Шейх пробулькав п'ятсот!
  Виникла нова пауза. Та й космiчнi суми - за такi грошi можна корабель купити.
  Частина суми вiд продажу мала надiйти особисто Альбiнi. Дiвчина, натхненна тим, що їй дiстанеться стiльки грошей, дуже збудилася. I стала досконалого гола та босонога танцювати. А як свою босi, засмаглi нiжки виставляє, як ними водить...
  Круп пробурчав:
  - Шiстсот тисяч!
  I тодi пiднявся ще один чоловiк у зеленiй чалмi, теж мабуть знатний араб i прокричав:
  - Два мiльйони марок за це диво!
  Пiсля чого виникло трунове мовчання. Аукцiонiст пiдняв молоточок i почав дуже повiльно вимовляти:
  - Два мiльйони марок разiв! Два мiльйони марок два! Два мiльйони марок три!
  Продано великому...
  Чоловiк у зеленiй чалмi пiдказав:
  - Султановi Брунея!
  Розпорядник попередив:
  - Вона твоя, але тiльки на одну нiч, i роби з нею, що хочеш, тiльки не калiч.
  Султан поманив Альбiну ... Дiвчина на шкарпетках оговталася до нього.
  Потiм була пишна нiч у палацi, що знiмав султан. Довелося Альбiнi вперше попрацювати язиком. Що їй сподобалося. Дiвчиною вона й справдi була штопаною. I це її не перший акт. Але ось довелося ще й попку напружити. Але один чоловiк не такий страшний, навiть якщо себе перед цим вiн пiдкрiпив зiллям. Зрештою, половина виручки - цiлий мiльйон марок дiсталася Альбiнi. I не найпростiших марок, а золотих. Можна поклавши цi грошi у Швейцарський банк жити на однi вiдсотки.
  Але Альбiна вчинила як патрiотка Нiмеччини. Купила кiлька танкiв i нову самохiдку i вирушила боротися на фронт. Благо дiвчатам тепер це, можна.
  I б'ється собi.
  Але бої вирують i з боку Червоної Армiї. Чудовi дiвчата, Єлизавета, Олена, Аврора, Катерина атакую фашистiв у пiшому строю. Дiвчата, незважаючи на мороз майже голi в трусиках i босi, спiвають собi;
  Славиться велика Росiя,
  Найпрекраснiша країна...
  Зiрки чорний оксамит оросили,
  Батькiвщина променем осяяна!
  
  Скiльки є у Батькiвщинi героїв,
  Кожен витязь воїн-велетень...
  Армiя крокує дружним ладом,
  Адже у нас народ завжди єдиний!
  
  Сталiну великому клянемося,
  Честь зберiгати i битися до кiнця,
  Тому що влада його як Сонце,
  Бо Боже свiтло країна!
  
  Чи стане наша Батькiвщина прекрасною,
  З велетенським духом наш народ...
  Ми б'ємося просто, навiть класно,
  I фашистський вермахт розiб'є!
  
  Комсомолки босi б'ються,
  Хоч щипає п'яти їм мороз.
  I очi у нас як блюдця,
  Почервонiв вiд холоду дiвки нiс!
  
  Любимо з хлопцями ми грається,
  Дуже у нас жаркi тiла.
  I такi досконало особи,
  Нас у славi мати народила!
  
  За Росiю ми б'ємося з фрицем,
  Перемагаємо шалених ворогiв.
  Я така дiвка-майстриня,
  Не знайти мабуть навiть слiв!
  
  Станемо ми крутими тi дiвчата,
  Збираємо лихо автомат...
  Голосок такий у кралi дзвiнкий,
  Не сприймає найдикiший мат!
  
  Є в дiвчатах лють лиха,
  Що її нiяк не перерахувати.
  Ми побачимо мiсце у чудовому раї,
  I вас терзатиме Русi ведмiдь!
  
  Ми красивi дiвчата такi,
  Що краще у всесвiтi не знайти...
  На славу нашої Батькiвщини-Росiї,
  Хоч нам на вигляд не бiльше двадцяти!
  
  Знай, на вiйнi дiвчата молодшають,
  Вони бiжать по снiгу босонiж.
  I прапори над Вiтчизною червоно лунають,
  I рушить комсомолка кулаком!
  
  Не зможе здолати фашист лукавий,
  Яким би не був просто вiн крутим.
  Ми дiвчата у велич головної слави,
  Пiд цим небом яскравим, блакитним!
  
  Ми зробимо iмперiю щасливiшою,
  Її велич поразка країн...
  Велич без берегiв Росiї,
  Припиняємо безкрайнiй океан!
  
  Так ми дiвчата вогнемет разючий,
  Здатнi орди вермахту спалити.
  У нас натиск повiрте справжнiй,
  Фашистiв будемо дуже мiцно бити!
  
  Коли прийдемо до Берлiна ми комсомолки,
  Примусимо фрiцiв нiжки цiлувати.
  I не допоможуть нацi навiть орки,
  Ти запиши ми класнi у зошит!
  
  
  
  
  ЯКБ IВАН ГРОЗНИЙ ПРОЖИВ Б СТIЛЬКИ ЯК ПУТIН
  Ось, наприклад, про те, що було б, якби Iван Грозний не помер би 1584 року. Тодi монарховi ще не було п'ятдесяти чотирьох рокiв, i вiн ще не такий уже й старий. От припустимо Iвана справдi отруїли. А якщо немає? Що могло розвиватися у Росiї?
  Англiя погодилася на весiлля Iвана Грозного з королiвською племiнницею та союз з Росiєю. Весiлля вiдбулося 1985 року. А через рiк вибухнула вiйна мiж Польщею та Швецiєю. Росiя виступила за Польщi.
  Ляхи вiдбили Ревель i Нарву. Росiйськi вiйська свої колишнi володiння у Швецiї. Вiйна видалася швидкоплинною. Iвана Грозного було захоплено iдеєю вiйни на сходi i не хотiв лiзти на Захiд. А Стефан Баторiй незабаром помер, та й поляки таким чином захопили що могли.
  Шведи пiсля переговорiв погодилися повернути Росiї її колишнi володiння.
  Пiдкопивши сили, Iван Грозний направив вiйська Схiд. Росiяни будували мiста Сибiру... Просувалися дедалi далi. Але до Iндiї дiйти не вдалося. Дуже далеко, та й шлях лежить через гори. А по Сибiру росiяни просувалися не дуже густонаселеним землям. Проте дiйшли до Тихого океану. У царя Iвана Грозного англiйська принцеса народила ще одного сина. Йому назвали iм'я Олександр.
  Iван Грозний, таким чином, отримав у 1588 роцi нового спадкоємця. У 1591 роцi було вбито хлопчика Дмитра.
  Iван Грозний сильно переживав через цю трагедiю... Росiя поки просувалася Сибiром. З невеликими сутичками Але 1595 року спалахнула вiйна з Китаєм. Тодi це була не надто сильна країна, яка воювала iз Маньчжурами. Iван Грозний все ж таки добряче постарiшав. I 1597 року помер. Проправивши офiцiйно понад шiстдесят три роки. Його правлiння стало найтривалiшим за iсторiю Росiї. I саме за нього Русь досягла рекордних завоювань. А царем став спочатку Федот. Який, втiм, уже був нездоровий, i проправив лише один рiк. А пiсля нього трон отримав молодший син Iвана Грозного, англiйський спадкоємець Олександр.
  Новому царевi було лише десять рокiв. Регентом при ньому, правда, був мудрий i врiвноважений Борис Годунов. Першi роки правлiння видалися важкими i припали на голод, викликаний неврожаями трьох рокiв. Потiм уже спалахнула вiйна з Польщею. А що хотiли? Свiт скiнчився. Олександр Перший мав досить велику iмперiю, може навiть найбiльшу за площею у свiтi. Вiйна з Китаєм закiнчилася пiдкорення Маньчжурiї та Монголiї.
  Тож було чим воювати. Росiйська армiя пiд особистим командуванням Олександра розбила в 1610 вiйсько Сигiзмунда третього. I взяла в облогу Полоцьк. Пiсля масованого бомбардування мiсто впало. Поляки стали зазнавати поразки. Сигiзмунд запитав свiту, але Олександр вимагав повернути назад Київ та Нарву. Росiйська армiя захопила низку мiст, в Бiлорусiї включаючи Мiнськ i Слуцьк. А молодий воєвода Скопiн-Шуйський розпочав успiшний похiд до Нарви i пiсля чотиримiсячної облоги взяв мiсто-порт штурмом.
  Пiд Гродно поляки були розбитi i, мiсто виявилося вiдразу. Майже без бою впав i Брест... Росiйськi полки були готовi йти на Варшаву, але... Швецiя вступила у вiйну. Її велика армiя рушила на Горiшок i Короп. Скопiн-Шуйський у вiдповiдь дав вiдважний бiй i завдав поразки армiї шведського короля Густава-Адольфа. Шведи вiдступили. А видатний полководець Скопiн-Шуйський здiйснив похiд i захопив Ревель. Полякам стало зовсiм сутужно.
  Сигiзмунд спробував дати ще один бiй, але знову виявився розбитим, i поляки втекли до Вiсли. Лише пiсля цього Польщi погодилася на мир. Росiяни забрали назад Київ, Полоцьк, Вiтебськ та Оршу, Гомель. Проте, щоправда, погодились повернути Мiнськ, Гродно, Брест, Слуцьк. Ревель та Нарва стали теж росiйськими.
  Русь отримала нарештi зручний вихiд до балтiйського моря. I завела торгiвлю.
  Однак, Швецiя виявляла ворожiсть, тодi в 1613 росiйська армiя пiд особистим командуванням царя Олександра взяла в облогу i взяла Виборг. Мiсто впало, а потiм знову шведи були розбитi в польовiй битвi. Росiя захопила кiлька мiст у Фiнляндiї i створила загрозу шведським володiнням.
  Густав-Адольф був змушений вiддати Виборг i пiти на мир з Росiєю. А цар Олександр поки що вiдволiкся вiд захiдного театру вiйною з Китаєм. Росiя пiдкоряла пiднебесну iмперiю. Китайцi виявилися роздробленими i не зовсiм успiшно протистояли росiянам. За кiлька рокiв вiйни Росiя виборола практично весь Китай. I дiйшла до пiвночi В'єтнаму. Потiм настав тривалий перiод миру та перетравлювання володiнь.
  Туреччина поки що воювала з Iраном, i кримськi орди билися там. Але в 1633 роцi новий польський король розпочав нову вiйну з Росiєю, намагаючись повернути втраченi землi. У битвi з ним знову вiдзначився Скопiн Шуйський. Росiйськi вiйська розбили полякiв, i знову зайняли Мiнськ, Слуцьк, Гродно, Вiльно та Брест.
  У росiйськiй армiї було багато китайцiв i вона була дуже численною, причому в нiй були видатнi полководцi: Скопiн-Шуйський, Пожарський, Шеїн.
  Та й сам цар Олександр... Росiяни пiдiйшли до Варшави. Сталася остання велика битва, ляхи остаточно виявилися розбитими.
  Було вбито i польського короля Владислава. Пiсля чого поляки зiбрали сейм та обрали новим монархом царя Олександра Першого. Так, нарештi, вiдбулося злиття двох слов'янських народiв. Царська iмперiя стала величезною та могутньою.
  А наступним кроком 1640 року стала вiйна з Туреччиною. Росiя зробила похiд. Армiя на чолi зi Скопiн-Шуйським розбила османiв узявши Азов. А потiм увiйшла i до Криму. Турки вiдчайдушно чинили опiр, але програвали бiй за битвою. Росiйськi вiйська захопили Крим i зрештою звiльнили також Молдову.
  1646 був пiдписаний мирний договiр, в якому Туреччина поступилася Росiї Крим i Азов. I надала можливiсть плавати морями. Втiм, через шiсть рокiв 1653 року знову спалахнула вiйна з османами. Армiєю командував Юрiй Долгоруков i вже лiтнiй, але мiцний Скопiн-Шуйський. Росiйськi ратi перетнули Дунай i через рiк уже пiдiйшли до Константинополя.
  Туреччина була змушена вдатися до важкого свiту. Поступившись великими територiями. У тому числi Молдову, Грузiю, Вiрменiю i багато чого ще... Виплативши також контрибуцiю Росiї.
  1655 року помер Олександр Великий... Новим царем став його син Iван П'ятий. Теж дуже мудрий государ... Росiя на цей момент найбiльша країна свiту i населенням, i з територiї. У Європi вiдгримiли вiйни. Новим царем Францiї став Людовiк чотирнадцятий. I вiн мав великi плани.
  У 1661 року Росiя приєднала себе i Кенiгсберг. Щоб покращити морську торгiвлю. Роздробленi нiмцi спробували вести вiйну. Але виявилися розбитi i новий кордон, що пройшов Одером. Водночас Росiя пiдкорила Фiнляндiю у шведiв.
  У 1670 роцi знову вiйна з Туреччиною ... Францiя оголосила про пiдтримку османiв. Але все одно туркам це не допомогло. Росiйська армiя знову прорвалася до Стамбула та звiльнила всi Балкани.
  Османська iмперiя змушена була поступитися Росiї усi землi Грецiї, Болгарiї, Албанiї, та безлiчi iнших народiв. Так Росiя вийшла на Середземне море.
  У 1680 роцi росiйськi вiйська увiйшли до В'єтнаму i завоював i цi землi ... У 1685 помер i Iван п'ятий. Трон успадкував Михайло перший. Новий цар, продовживши вiйну Сходi i, навiть вторгся до Iндiї... Але правив недовго й у 1695 року помер, передавши владу Петру першому.
  Новий цар воював на пiвднi та в Iндiї. Завершив завоювання земель аж до Сiнгапуру. Пiдкорив i Персiю... Помер 1728 року. Збудував на Невi мiсто Петроград. Увiйшов у iсторiю як Великий.
  Його онук Петро Другий теж не з найгiрших царiв. В 1736 завоював Стамбул i всю малу Азiю, а також турецькi землi до Єгипту. Але в 1745 роцi i цей цар помер. На престолi опинився Iван шостий. Ще малолiтнiй правитель.
  У 1750 роцi росiйська армiя увiйшла до Єгипту, i здобула там перемогу. Вiдкривши шлях експансiї до Африки. 1757 року спалахнула вiйна з Нiмеччиною. Нiмцi виявилися швидко розбитi. I Росiя провела кордон Рейном. Через кiлька рокiв Росiя вiдновила рух до Африки та Америки. 1768 року спалахнула вiйна з Британiєю та Францiєю. У ходi цiєї вiйни висунувся генерал Суворов i фельдмаршал Рум'янцев. Росiяни розгромили Францiю та взяли Париж. Пiдкорена, виявилися й Австрiя, щоб у союзi з Францiєю, та Iталiя.
  Британiя насилу встояла. А Росiя почала пiдкорювати й Африку. 1789 року знову спалахнула вiйна з Британiєю. Вона скiнчилася. Розгромiв англiйцiв та висадкою десанту в метрополiї. Англiя завойована, як i бiльшiсть Африки. Пiдкорили росiяни та Голландiю з Бельгiєю. 1796 року Iван шостий помер. I царем став Павло перший. Новий iмператор продовжив завоювання Африки.
  А 1801 року було зроблено i iспанська кампанiя. Пiдкорили й Португалiю. Далi у 1803 роцi завоювали Данiю, Норвегiю, Швецiю. У 1805 роцi Швейцарiя стала останньою частиною Європи, що увiйшла до складу Росiйської iмперiї.
  В 1810 цар Павло перший помер i новим iмператором став Микола Перший. Новий цар звернув свiй погляд до Австралiї та Америки.
  Вiйни продовжувалися майже одностороннi. Росiя пiдкорила Австралiю. А потiм i Канаду. Пiсля чого була вiйна зi США. Американцi воювали цiлих десять рокiв. Поки не здалися, втративши всi мiста та фортецi.
  1835 року новим царем став Михайло другий. Вiн продовжив завоювання у Латинськiй Америцi. 1856 року остання територiя на земнiй кулi стала росiйською. Тепер у свiтi була лише одна могутня, стабiльна iмперiя династiї Рюриковичiв.
  
  БУДЬ IСТОРIЯ БIЛЬШ РЕАЛЬНОЇ, БУЛО Б ТУГО
  Усього... Та всього нiчого! Ну, виграли японцi битву пiд Мiдвей. I що? Вони й мали її в реальнiй iсторiї виграти. Просто США тодi дуже пощастило. А тут просто природнiший розвиток реальної iсторiї.
  Iнiцiатива за Японiї. Але Гавайськi острови захопити не вдалося, принаймнi з ходу. Бої затяглися. Японiя другого фронту не вiдкрила.
  Нiмцiв розбили пiд Сталiнградом. Але висаджування в Марокко не вiдбулося. Янки виявилися не готовi лiзти до Африки, коли вони самi мають такi проблеми в Тихому океанi.
  Нiмцi змогли уникнути розгрому та закрiпилися в Тунiсi. Утримали фронт. I настало затишшя на Курськiй дузi. Все поки що спокiйно. Гiтлер звичайно i тут полiз у бiйку, перейшов у наступ. Порiвняно з реальною iсторiєю у нього виявилося на кiлька сотень танкiв бiльше: американцi майже не бомбили Третiй Рейх, i фашисти змогли виконати плани з виробництва та "Пантер" та "Тигрiв" та модернiзованих Т-4. I трохи бiльше виявилося пiхоти та гармат. Теж через те, що не довелося витрачатися на Iталiю, i трохи можна було послабити вiйська у Францiї та на Балканах.
  Таким чином, фашисти виявилися сильнiшими. Причому й у авiацiї - причому у цьому аспектi найбiльш вiдчутно. Скутiсть США в Тихому океанi призвела до того, що фашисти змогли i лiтакiв своїх виробити бiльше i менше залишати машин для прикриття Європи.
  А нiмецька авiацiя не слабка ... Фокке-Вульф дуже сильний озброєнням. Та й швидкiсть у нього вища, нiж у радянських машин. I збити цю машину непросто.
  Наступ почався на свiтанку 5 липня 1943 року. Оскiльки гiтлерiвцi були сильнiшими, то їм i вклинитися вдалося вiдчутно. Протаранивши глибше позицiї, i мало не оточивши Курськ. Тут усе висiло буквально на межi. Бої кипiли. Гiтлерiвцi втрачали танки, самохiдки, але також знищували радянськi машини.
  Сяк-так Червона армiя все ж таки змогла зупинитися фашистiв, i сама перейшла в наступ. Гiтлерiвцi вiдчайдушно чинили опiр, але все ж таки змушенi були вiдiйти на вихiднi рубежi. Втративши при цьому безлiч технiки, i насамперед танкiв. Багато виявилося втрачено i "Фердинандiв".
  Оскiльки втрати радянської армiї виявилися бiльшими, а нiмцi були сильнiшими, одразу розвинути наступ не вдалося. Лише у серединi вересня 1943 року Червона армiя захопила Орел i Бєлгород. А Харкiв фрицi навiть спромоглися втримати. Американцi, як i ранiше, не бомбили нiмецькi мiста та вiйськовi об'єкти, а англiйцi були слабшими.
  Крiм того, далося взнаки i пасивної англiйцiв в Африцi. Спроба наступу в Тунiсi призвела до того, що атака Британiї захлинулась, а контрудар Роммеля виявився дуже ефективним. Було захоплено багато полонених та трофеїв. А Монтгомерi виявився пораненим, що збiльшило дезорганiзацiю англiйцiв. Вони навiть мусили вiдступити до Толбука. Невдачi Британiї. Все ще вiдсутнiсть успiхiв американцiв на Тихому океанi допомагала Третьому Рейху.
  Пiсля поразки пiд Мiдвей головнокомандувачем у Тихому океанi став Манкурт. Як з'ясувалося, цей генерал грубий, прямолiнiйний, i явно не стратег. На морi Японiя продовжувала перемагати. Крiм того, самураї досягли i великих успiхiв на сушi: захопивши пiвденний Китай. Виникли в японцiв думки про похiд на Iндiю... Тим бiльше, мiсцеве населення не хотiло пiдтримувати англiйцiв.
  Великобританiя майже припинила бойовi дiї проти Нiмеччини. Тим бiльше англiйцiв налякали данi про випробування балiстичних ракет. Нi, поки не йшлося про офiцiйне перемир'я, але цiлком реально виглядала iмiтацiя вiйни. Коли тiльки вдаєш, що її ведеш, а насправдi фактично iгноруєш нiмцiв.
  Третiй Рейх не збiльшував випуск пiдводних човнiв, а наростив виробництво танкiв. "Тигр"-2 надiйшов у серiйне виробництво значно ранiше. Правда, машина хоч i мала чудову гармату, i кращий захист, нiж звичайний "Тигр", але частiше ламалася. Проте в оборонi "Тигр"-2 був досить ефективним. Його лобова броня не пробивалася радянськими танками, а бортову, не брали тридцятьчетвiрки.
  Зрiс випуск "Пантер", до шестисот машин на мiсяць.
  Цей танк в оборонi теж цiлком ефективний i досить рухливий. Навiть з'явилися i "Мауси". Але дана машина та ще в Росiї не найкраща.
  Взимку рухливiсть нiмецької технiки рiзко впала. I безлiч танкiв застрягли.
  Гiтлерiвцi створили сильну оборону. Але в груднi радянськi вiйська все ж таки змогли розвинути наступ у районi Харкова та опанувати це мiсто. Але бої за Харкiв тривали майже два мiсяцi. У фашистiв з'явилися новi автомати МР-44, i САУ "Ягдпантера", а також багато "Пантер", якi все-таки досить серйозний танк. А тридцятьчетвiрка не тягнула проти пантери.
  Найголовнiший наступ на Харкiв був надто очевидним, i нiмцi там росiян чекали. Не вдалося прорватися у центрi. Цiною величезних втрат Червона армiя просунулась на п'ятдесят кiлометрiв, але зазнавши великих втрат, зупинилася.
  У небi лютувала нiмецька авiацiя. Фокке-Вульфи працювали активно. Ця машина в повiтряних битвах дуже сильна. Її потужне озброєння дозволяло зрiзати радянську машину з першого заходу, а висока швидкiсть пiкiрування пiти при заходi в хвiст. Крiм того, Фокке-Вульф непогано переносив росiйськi морози i бився в нельотну погоду.
  Радянськi вiйська зупинилися на початку лютого, оскiльки втрати були величезнi. I багато танкiв було у фашистiв. Пiд Ленiнградом також прорвати оборону гiтлерiвцiв не вдалося. Нiмцi змогли пiдготуватись. А маршал Мобель показав себе левом оборони.
  Третiй Рейх встояв узимку... У березнi радянськi вiйська намагалися вiдновити наступ. Але тут вони натрапили на щiльну оборону... Просунулися лише на двадцять, тридцять кiлометрiв i зупинилися.
  Як з'ясувалося, нiмцi дiяли логiчно та могли зупиняти просування радянських вiйськ.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї фашисти мали бiльше танкiв, лiтакiв та пiхоти. Дещо швидше запустили у виробництво МР-44, i... Як з'ясувалося пробивати глибокоешелоновану оборону фашистiв важко. I тридцять-сорок додаткових нiмецьких дивiзiй, за вмiлої оборони цiлком достатньо, щоб Червону армiю стримувати.
  У принципi, гiтлерiвцi могли i в реальнiй iсторiї Червону армiю стримувати. За бiльш вмiлого командування. Але тут трохи змiстилося i кiнцi з кiнцям стали сходитись.
  А у квiтнi, настало затишшя. Фашисти утримували майже всю Україну, Смоленськ, тримали в блокадi Ленiнград. У фашистiв з'явився танк "Пантера"-2. Машина дуже непогана. Ходовi якостi на висотi, сильне озброєння та броня. У СРСР природно у вiдповiдь Т-34-85 та IС-2. Плюс ще й реактивна авiацiя. До червня 1944 року вже тисяча реактивних МЕ-262 опинилася на фронтi.
  Зате й у Росiї з'явилися ЛА-7 та ЯК-3. Щоправда, останнiй лiтак був масовим. Занадто багато вимагав дефiцитного дюралю. Це очевидно проблема для воюючої Росiї. З'явився в Нiмеччинi та ТА-152 - мабуть, бiльш досконала модифiкацiя Фокке-Вульфа.
  Потужнiсть у озброєннi авiацiї, i швидкiсть на боцi нiмцiв. I масовiсть теж сильна частина в СРСР.
  Влiтку Гiтлер сам хотiв наступати. Але фронт сильно вирiвнявся. У ньому не було вклинювання, нi з того, нi з iншого боку. I фашистам було важко зачепитися. Роммель запропонував просуватися до Єгипту. I захопити Близький Схiд. Але Гiтлер вагався. Нiмцi збирали сили, рили окопи, зганяючи на обороннi роботи мiсцевих жителiв. Сталiн також зiбрав значнi ресурси. У тому числi й новi танки Т-34-85 та IС-2. Хоча останнiй танк i виявився недоопрацьованим. 22 червня Червона армiя перейшла у наступ у центрi.
  Але не прорвала оборони. Лише вдалося вклинитися у нiмецькi позицiї. У боях брали участь "Пантера"-2 та "Тигр"-2, "Ягдпантера" та першi "Ягдтигри". Бойовi дiї показали перевагу "Пантери"-2, як легшого та маневренiшого танка з порiвнянним озброєнням. Непогано показала себе i "Ягдпантера". У боях вона перевершувала радянськi машини i в бронюваннi та озброєннi.
  В авiацiї гiтлерiвцi сильнi. Особливо Хаффман, який набирає рахунки i Рудель. Понад мiсяць тривали напруженi бої, але нiхто нiчого не досяг. Червона армiя просунулась лише вiд п'яти до п'ятнадцяти кiлометрiв. У серпнi радянськi вiйська наступали в Українi. Але не тiльки не досягли успiху, а й потрапили в пастку Майнштейна i опинилися в оточеннi.
  Зазнали великих втрат, i фашисти знову захопили Харкiв, Бiлгород та Ворошиловград.
  Щоправда, радянськi вiйська героїчною обороною змогли призупинити наступ фашистiв. I навiть намагалися контратакувати. Червона армiя не досягла вирiшального перелому. Але настала осiнь, а далi зима... Фашисти посилилися в повiтрi. МЕ-262 ставав все бiльш масовим та досконалим. З'явився i ХЕ-162. Останнiй винищувач дуже практичний. Найбiльше проблем завдав бомбардувальник "Арадо". Будучи реактивним, вiн мiг бомбити позицiї Червоної армiї майже безкарно, i став серйозною хворобою, свого роду гемороєм.
  У СРСР з'явилися взимку СУ-100. Машина досить бронебiйна, але її снаряд ще був досконалим.
  Бомбардувальники Ю-488 вже могли пресувати радянськi заводи на Уралi. I це також проблема. Третiй Рейх поступово розкручував i авiацiю, i артилерiю, i танки досконалiших моделей.
  З'явилися зокрема взимку Е-10 та Е-25 з хорошими ходовими якостями, низькi, та з великими кутами рацiонального нахилу бронi.
  Нiмцi дуже бурхливо атакували авiацiї. Радянськi вiйська у сiчнi штурмували i в центрi. Не спромоглися пробитися. Не вдалося розбити гiтлерiвцiв пiд Ленiнградом. Лiнiя фронту взимку стабiльна.
  У березнi вже нiмцi перейшли у наступ. У боях з'явилися танки Е-100, досконалiшi за "Маус", з меншою вагою, з нижчим силуетом, але краще захищенi за рахунок бiльшого нахилу бронi. Фрiцам вдалося прорвати радянську оборону i захопити Орел, Курськ, i навiть прорватися до Воронеж. Але останнє мiсто змогли утримати. А квiтнi йшли контрудари... Нiмцi абияк устояли.
  У травнi тимчасове затишшя... Сталiн спробував промацати нiмцiв на сепаратний свiт.
  Японiя пiсля початкових успiхiв, все ж таки почала програвати. США побудували новi авiаносцi та лiнкори, наштампували лiтакiв. I використовуючи чисельну перевагу стали тiснити японцiв на море. Але дуже повiльно i цiною колосальних втрат. Як жартували вiд пальми до пальми.
  Японiя також ще в сорок четвертому роцi захопила Iндiю. Але мiсцеве населення було проти англiйцiв i самураїв.
  I Японiї це коштувало партизанської вiйни. Велика кiлькiсть захопленої територiї не давала видимої вiддачi. I випуск озброєнь явно не встигав за потребами.
  Роммель поки що не наступав на Британiю. Нiмцi лише провели разом iз французькими вiйськами уряду Вiшi кiлька операцiй в екваторiальнiй Африцi. Захопили важливi нафтовi ресурси, розбивши де Голля. I поки що стояли на лiнiї Толбука. Британiя поводилася пасивно. А Третiй Рейх воював iз СРСР.
  Але домовитись iз Гiтлером не вдавалося. Бiснуватий фюрер хотiв: Кавказ, Україну, Ленiнград, Бiлорусь, Прибалтику, частина Росiї аж до Московської областi. Та й очевидно репарацiї та виплату контрибуцiї.
  Сталiн у свою чергу пропонував вiддати нiмцям лише частину того, що тi захопили. I навiть Київ вимагав повернути собi.
  Наприкiнцi червня нiмцi, використовуючи "Пантеру"-2, "Е"-25 та "Е"-100, рушили в наступ. Крiм того, у фрицiв з'явився i "Тигр"-3. Новий танк мав трохи бiльш щiльне компонування та меншу у розмiрах, вузьку вежу та нижчу силует. "Тигр"-3 навiть одну тонну легше, нiж "Тигр"-2, але краще захищений особливо з бортiв, i лоба вежi i з бiльш потужним у 1000 кiнських сил двигуном. "Тигр"-3 мав броню бортiв 125-мiлiметрiв пiд нахилом, i трохи бiльший кут нахилу 45 градусiв чола корпусу. Лоб вежi став за 240-мiлiметрiв з великим нахилом. Цей танк виявився кращим захищеним i бiльш живучим. "Тигр"-3 втiм, ще тiльки вступив до вiйськ. "Пантера"-2 стала основним танком, а Т-4 i проста "Пантера", знята з виробництва.
  У СРСР виник IС-3. Але поки що залишався Т-45-85 як основний танк.
  Фрiци просувалися вздовж Дону, бої втiм дуже запеклi. Гiтлерiвцiв там уже чекали, i оборона виявилася серйозною. Але фашисти використовували iноземнi дивiзiї, ратi, зiбранi з усiєї Європи, i навiть полякiв. Багато було й iталiйцiв.
  Втрати вiдчутнi, але до початку вересня нiмцi дiсталися до закруту Дону i зупинилися. Червона армiя ще деякий час боролася, а потiм остаточно вiдiйшла за Дон.
  Здалося дуже небагато радянських солдатiв. У повiтрi лютувала нiмецька авiацiя. Насамперед МЕ-262, живучий та потужний лiтак, а також ХЕ-162. Крiм того з'явилася i бiльш досконала модифiкацiя МЕ-262 Х, яка мала стрiлоподiбнi крилами та потужнi реактивнi двигуни.
  У повiтрi панували фашисти ще бiльшою мiрою, нiж ранiше. Гвинтова авiацiя не могла зрiвнятися з реактивною. I це сумний для Росiї факт. А тут ще з'явилися дисколети. Нехай навiть ця машина i не могла сама вести вогонь, зате була невразливою та просто таранила радянськi машини. Але дисколетiв мало, i вони дорогi.
  Настала зима... Червона армiя знову била нiмцiв iз захисту, але поки що без особливих успiхiв... У нiмцiв з'явилися Е-50, машини досить досконалi з низьким силуетом. А радянський Т-54 запiзнювався у розробцi. Але... У березнi 1946 року США застосували ядерну зброю проти Японiї, потопивши кiлька кораблiв.
  Це стривожило Гiтлера. I фюрер сам запропонував Сталiну мир три роки. За збереження колишнiх кордонiв хто скiльки захопив. Гiтлер вирiшив дотепно i навiть з апломбом заявити - що можна поки що захистити союзника i допомогти Японiї.
  Вiйна перейшла у нову фазу. Сталiн, зрозумiло, пропозицiю перемир'я прийняв. Гiтлер почав наступ у Африцi. Йому вдалося за допомогою Роммеля розбити англiйцiв у Єгиптi, i за кiлька мiсяцiв захопити i Близький схiд, i Пiвнiч Африки. До осенi 1946 нiмцi вже були в Кенiї. Гiтлер наказав також бомбардувати Британiю, використовуючи реактивну авiацiю.
  Оскiльки Британiя i США не мали ефективного реактивного винищувача, то протистояти нальотам Ю-287, "Арадо" та iнших конструкцiй союзники були не в змозi.
  Дещо гiрше було з балiстичними ракетами. Занадто дорогi та складнi у виробництвi вони недостатньо ефективнi для ударiв. Та й точнiсть поки що не висока. Реактивних бомбардувальникiв цiлком вистачало для ударiв на основнi об'єкти. I збити реактивний бомбардувальник iз зенiтки важко, i наздогнати не виходить.
  Фрiци пресували Британiю та пiдводними човнами. Останнi були сильнi. I на перекисi водню працювали i з'явилися мiнiатюрнi одномiснi.
  Як з'ясувалося, англiйськi танки для Вермахту не суперники. А американськi ще гiршi. А танк Е-50 поза конкуренцiєю. Вiн перевершував "Пантеру"-2 за всiма статтями, включаючи i ходовi якостi. Нiмецький танк непробивний з чола та бортiв - завоював перевагу на полi бою.
  Проте все ще була актуальна проблема атомної бомби. Американцi вагалися, використовувати її проти Нiмеччини чи нi. Але перевага Люфтваффе у повiтрi, i в першу чергу якiсна тiльки наростала.
  Нiмцi використовували рабську працю та мiльйони нових невiльникiв з Африки та Азiї. Випуск лiтакiв постiйно зростав. Якщо сорок першого року нiмцi виробили трохи бiльше десяти тисяч лiтакiв, то сорок другому роцi шiстнадцять тисяч, а сорок третьому понад тридцять три тисячi. У сорок четвертому роцi було випущено понад п'ятдесят тисяч. А в сорок п'ятому понад шiстдесят чотири тисячi машин. А в сорок шостому перевищило показник у вiсiмдесят тисяч. Причому бiльшiсть реактивнi машини, що перевершують американськi та англiйськi.
  США випустило за рiк понад сто тисяч машин, але найгiршої якостi.
  Особливо заслабкий, виявився наймасовiший винищувач "Мустанг" iз кулеметним озброєнням. Вiн тотально програвав нiмецьким реактивним маркам.
  Фрiци набирали великi рахунки збитих машин. Реактивний винищувач створений у США надто слабкий у маневреностi та швидкостi, щоб щось протиставити нiмцям. Ну, а проти дисколетiв зовсiм не було зброї.
  Нiмцi навеснi сорок сьомого року вибомбили бiльшу частину Британiї.
  У травнi була висадка десанту. Британiя вiдчайдушно чинила опiр. Але перевага в танках та iншiй технiцi далася взнаки. Серiя "Е" не мала собi рiвних. 250-мiлiметрiв похилої пiд 45 градусом лобової бронi для "Е"-50 непробивнi для всiх протитанкових засобiв коалiцiї з будь-якої дистанцiї. Тiльки в борт i зблизька можна було з малим шансом пробити нiмецьку машину. I то лише окремими видами гармат.
  "Е"-50 мав 170-мiлiметрiв бортової бронi пiд нахилом 50 градусiв. Сама машина вийшла досить важкою по сiмдесят тонн, як "Тигр"-2, але в рамках прийнятного. Гармати були двох видiв: 88-мiлiметрiв ЕЛ 100, i 150-мiлiметрiв штурмовi. Була й модифiкацiя серiї Е з бомбометом 380-мiлiметрiв модернiзованої та бiльш швидкострiльної форми.
  Британiя не змогла встояти, перед танковою потужнiстю, тим бiльше, що "Е"-50 мав потужний в 1500 кiнських сил газотурбiнний двигун, i досить швидко рухався на своїх дуже гусеницях. Для свого часу дуже живуча машина, "Черчiллi", "Першинги", "Шермани" - абсолютно для неї нешкiдливi. Лише "Коленкор" iз 120-мiлiметровою гарматою мiг би стати для нього теоретично небезпечним у борт, але цей танк ще не був готовий.
  Пiсля капiтуляцiї Лондонського гарнiзону, Черчiлль отримав iнсульт i виявився паралiзованим. Англiя захоплена, i за нею впала й Iрландiя.
  Трумен вiдчайдушно намагався домовитися з Нiмеччиною, розумiючи, що тепер Нiмеччину атомною бомбою не дiстанеш. У серпнi нiмцi провели операцiю "Iкар" та захопили Iсландiї. Пiсля цього Гiтлер висунув низку умов свiту. Включно з виплатою Америкою репарацiй.
  США вiдмовилися прийняти такi принизливi умови. Вiйна перейшла море.
  Америка не могла протистояти пiдводному флоту Третього Рейху та багато втрачала. Але й гiтлерiвцям важко дiстати США через океан. Бомбардування Америки йшли iз застосуванням Т-500, потiм i восьми моторних Т-600, i безхостних моделей Б-18, Б-28. Пробували обстрiлювати Нью-Йорк та за допомогою ракет Фау-3, або А-11. Мiжконтинентальнi ракети досягали територiї США, але надто дорого коштували, i масового застосування не знайшли.
  Американцi деякий час чинили опiр i програвали. Сорок восьмий рiк пройшов загалом iз перемогами нiмецького пiдводного флоту. Виявились побудованi i авiаносцi, i лiнкори. У сорок дев'ятому роцi частина нiмецьких сил зiбралася в Бразилiї та Аргентинi, почавши просування на Венесуелу.
  У фрицiв виник i танк АГ пiрамiдальна серiя. Бiльш досконала машина - еволюцiї серiї Е. Поки в "Америки" був то "Паттон", i то ще не зовсiм моделi.
  Але добiг кiнця термiн перемир'я зi Сталiним. У СРСР з'явився Т-54 i важчий IС-7 та IС-4. А також реактивний винищувач МIГ-15. Щоправда радянська машина поступалася нiмецькому МЕ-362 у озброєннi та швидкостi, але була повноцiнним реактивним винищувачем. Фрiцi досi мали перевагу у повiтрi, але розрив скоротився. Лише дисколети Третього Рейху залишалися поза конкуренцiєю. Т-54 поступався у захистi Е-50 i АГ-50, особливо бортiв, але був легше. Крiм того, зблизилися показники озброєння. А IС-7 навiть мав 130-мiлiметрову гармату проти 88-мiлiметрiв, щоправда, з дуже довгим стволом 100 ЕЛ. Нiмцi, звикнувши мати справу зi слабко захищеними американськими танками, не посилювали свої калiбри. I справдi - менший калiбр, i запас снаряду менший.
  Нiмецькi танки все ще мали перевагу в оптицi та скорострiльностi, в приладах нiчного бачення i мали гiдростабiлiзатори.
  Поки що СРСР не мiг перевершити фашистiв як технiку, але помiтно з ними зблизився.
  Проте iснувала проблема: масовiсть. У Гiтлера занадто багато ресурсiв, включаючи рабiв. Росiя, втративши значну частину територiї, не могла перевершити Вермахт числом. Проблема була i з Японiєю. Країна сонця, що сходить, зумiла вiдвоювати всi свої позицiї в Тихому океанi i навiть захопити Гавайський архiпелаг. Зрозумiло завдяки, насамперед, непереможному пiдводному флоту Нiмеччини. Третiй рейх мав найчисельнiший i найдосконалiший арсенал. I США не могли цьому нiчого протиставити.
  А розпочни вiйну з Третiм Рейхом, то... I Японiя вдарить!
  Сталiн запропонував Гiтлеру провести особисту зустрiч на нейтральнiй територiї.
  Фюрер пiсля вагань погодився зробити це у Швецiї. Переговори проходили за зачиненими дверима. Зрештою обидва диктатори домовилися. Було оформлено союз Росiї та Нiмеччини. Насамперед вiйськовий проти США. Гiтлер обiцяв повернути СРСР Аляску, яка незаконно утримувалась Америкою. Крiм того, Росiя могла розраховувати i на деякi землi в Канадi.
  Третiй Рейх погодився зняти блокаду з Ленiнграда. Трохи вiдвiвши вiйська вiд другої столицi СРСР. Але на цьому поступки й скiнчилися. Обмiн вiйськовополоненим частково вiдбувся i пiд час перемир'я. Але тут, оскiльки нiмцi мали значно бiльше полонених, розмiн йшов один до одного. А Сталiн хотiв, щоб повернули й решту.
  Гiтлер погодився лише тих, хто захоче це зробити добровiльно i те з масою застережень.
  Коротше кажучи, абияк узгодили компромiс. I восени сорок дев'ятого року СРСР оголосив вiйну США. Почався наступ iз боку Чукотки на Аляску.
  Начебто б i непогана виявилася угода. Радянськi вiйська пройшли найвужчою дiлянкою. А нiмцi рухалися з пiвдня, а також намагалися перебратися через Гренландiю та Канаду.
  Радянськi вiйська билися з американськими. Як з'ясувалося Т-54, за своїми бойовими якостями перевершує "Паттон". Американець поступається i бронебiйностi гармати та у бронюваннi. I це за бiльшої ваги. Звичайно, радянська машина перевершувала i в запасi ходу, i прохiдностi.
  "Паттон" пасував... Проти IС-7 зовсiм не було гiдного опонента. Радянськi вiйська просувалися Аляскою. Зима сорок дев'ятого та п'ятдесятого року виявилася для американцiв провальною. А весна ще гiрша. Тим бiльше, що нiмцi прорвалися до Мексики i вели там наступ.
  У червнi 1950 року радянськi та нiмецькi вiйська пiдiйшли до територiї США з пiвночi. А японськi та нiмецькi сили з пiвдня. Вiйну Америцi оголосили майже всi країни Латинської Америки. Трумен пiшов у вiдставку. Виконувачем обов'язкiв президента США став Ейзенхауер уславлений генерал. Хоча, як i всi невдахи.
  Американцi билися завзято. З'явився "Паттон"-2, який вдалося пробити в найкоротшi термiни. Але i цей танк лише трохи був кращим за попереднiй за рахунок бiльш похилої бронi i бiльшої початкової швидкостi снаряда. П'ятдесятий рiк коштував США втрати чвертi територiї. У п'ятдесят першому роцi, з'явився досконалiший винищувач, майже рiвнi МIГ-15, але все одно поступається нiмецьким зразкам. У липнi п'ятдесят першого року, коли радянськi та нiмецькi вiйська вже пiдходили до Вашингтона з'явилися першi МР-103, танки бiльш-менш здатнi пробити поблизу АГ-50 i IС-7. А у вереснi Вашингтон упав. Через два мiсяцi те, що залишилося вiд Америки, капiтулювало.
  Скiнчилась i ця вiйна.
  Але Гiтлеру, звичайно ж, цього мало. Нiмеччина вiдпочивала пiвтора роки, i збирала сили. У березнi 53-го року помер Сталiн. А 20 квiтня 1953 року Вермахт перейшов у наступ. Саме на день народження Гiтлера.
  Без Сталiна Головою Ради мiнiстрiв став Маленков. Берiя був заступником Голови Ради мiнiстрiв та головою МВС та МДБ. Фактично це були найвпливовiшi люди. Плюс ще й перший секретар ЦК Хрущов та нарком закордонних справ Молотов. Тут, щоправда, не було одного повновладного диктатора. Отже, питання про Голову ДКО виявилося вiдкритим.
  Берiя як кат i голова таємної полiцiї надто лякав решту членiв полiтбюро. I було обрано компромiсний варiант. Маленков Голова ДКО, Василiвський мiнiстр оборони та Верховних головнокомандувач. Таким чином, утворилося двовладдя. Але сам Маленков не прагнув Верховнi головнокомандувачi, посилаючись на вiдсутнiсть здiбностей у ратнiй справi.
  Перед Вермахтом стояла дуже потужна та глибокоешелонована оборона. Але радянський танковий парк поступався нiмецькою. Тiльки IС-7 мiг становити небезпеку для основного гiтлерiвського танка АГ-50. Пiрамiдальної машини зi знаряддям 105-мiлiметрiв i 100 ЕЛ. Така гармата перевершувала Т-54 i не поступалася 130-мiлiметровою IС-7. IС-10 виявився не зовсiм вдалим. Так 122-мiлiметрової зброї для танка явно замало.
  Гiтлерiвцi просувалися повiльно, але правильно. Вони мали бiльше пiхоти, i все-таки краще захищенi особливо з бортiв пiрамiдальнi танки. Все ще реактивна авiацiя Люфтваффе зберiгала перевагу в озброєннi, навiгацiї та швидкостi, незважаючи на модернiзацiю МIГ-15.
  Фашисти знову оточили Ленiнград i змогли просунутися до Вязьми у центрi. На пiвднi фашисти прорвали фронт i просунулися до Кавказу. Першi три мiсяцi ознаменувалися частковими успiхами фрицiв. У серпнi пiсля паузи гiтлерiвцi вiдновили поступ, з основним ударом на Кавказ. У вереснi ситуацiю ускладнило вступ у вiйну Японiї.
  Самураї мали на озброєннi лiцензiйний танк Е-50, що перевищує Т-54, i десять мiльйонiв солдатiв лише у першому ешелонi.
  Червона армiя поступово програвала. У вереснi розпочалися новi бої за Сталiнград. Вони затяглися до кiнця грудня, але мiсто все-таки впало. Спроба оточити нiмцiв не мала успiху. Вдалося фашистам захопити також Грозний та Орджонiкiдзе. У п'ятдесят четвертому роцi сiчень пройшов тихо. Але в лютому гiтлерiвцi почали просуватися вздовж Волги.
  I змогли за три мiсяцi дуже завзятих боїв дiйти до дельти. Настав травень п'ятдесят четвертого року. Гiтлерiвцi вiдрiзали Кавказ по сушi та вiйну на боцi Третього Рейху вступила Туреччина.
  Становище СРСР дуже важке. Але Червона армiя наприкiнцi травня завдає удару пiд Вязьмою, i в районi Ленiнграда. Вдалося, щоправда, лише трохи вклинитися в нiмецькi позицiї. Фрiци ж ведуть наступ уздовж узбережжя Каспiю до Баку. Темп просування невисокий. По два-три кiлометри на день. Зате постiйний. За лiто та початок осенi гiтлерiвцi пройшли Калмикiю та Дагестан. Вийшли до середини жовтня на Азербайджан. I поєдналися з турками.
  Становище радянського угруповання на Кавказi стало безнадiйним. Але ще бої тривали до кiнця грудня, доки не впали Єреван i Баку. Лише до кiнця 1954 року весь Кавказ опинився пiд фашистами. Гiтлерiвцi також мали успiх i пiд Ленiнградом - вдалося взяти Тихвiн. Ситуацiя ускладнилася.
  На озброєннi Червоної Армiї з'явився IС-11, новий танк мав потужнiшу 203-мiлiметрову гармату i товсту лобову броню. Ця машина була розрахована на те, щоб тримати, в лоб снаряди АГ-50, навiть з урановим сердечником.
  Але сам танк вийшов надто важким. Вагою понад сто тонн. Ця машина не надто влаштувала радянське командування. Та й коштувала дорого. I снаряд не зовсiм досконалий, давав рикошет вiд нiмецьких пiрамiдальних машин.
  З'явилася й досконалiша модель середнього танка. В даному випадку Т-64 трохи важча машина, краще броньована в лоб i зi 105-мiлiметровою гарматою. Щоправда, поки що поступається нiмецькому основному танку.
  У небi з'явився i МIГ-18, дещо найкраща машина за льотними характеристиками. Удосконалювалася i ППО... Але поки що дисколети залишалися невразливими.
  Японцi змогли вiдрiзати Владивосток i захопити Примор'я, а також Хабаровськ та Монголiю. Трохи вклинитися до Сибiру. Але Владивосток поки що тримався.
  Виникла така ситуацiя наполовину розп'ятої Росiї. I нiчого пiдробити з цим не можна було.
  Гiтлер поки що не знав що йому зробити... Але загалом ОКВ передбачало що наступати слiд уздовж Волги пiвнiч i Саратов, далi Куйбышев, та був на Ульяновськ i Казань. Так оборона у центрi дуже щiльна.
  Нiмецькi дисколети досягали швидкостi десять-дванадцять свiтлових, i вiдрiзнялися невразливiстю. Поки що в СРСР не знайшли способу подолати потужний потiк ламiнарного струменя. А бойовий лазер лише розроблявся.
  А Третьому Рейху теж точилися роботи зi створення теплових променiв. Щоб можна було застосовувати дисколет i для стрiлянини.
  I тут уже з'явилися зрушення.
  Нiмцi одночасно удосконалювали серiю АГ. Новий танк був зроблений лише з двома членами екiпажу i керувався джойстиками. Це дозволило зробити машину компактнiшою, розташувавши членiв екiпажу лежачи. АГ-50 У змiг посилити бронювання не пробиваючись IС-7 та Т-64 з жодних ракурсiв. I на цей танк у фрицiв великi надiї.
  Поки Вермахт все ще сильнiший за якiсть i кiлькiсть. Початок п'ятдесят п'ятого в серединi сiчня вiдзначився спробою наступу нiмцiв у напрямку до Саратова. Радянське командування капiтально укрiпилося. Зокрема до бойових дiй вступила i СУ-152 з довгим стволом. Ця машина була промiжною САУ на шасi IС-7. Радянськi конструктори зробили дуже потужну гармату, яка могла пробивати i Агi. I все ж вага самохiдки не перевищила сiмдесят п'ять тонн, при бронi триста мiлiметрiв на лобi.
  Ця СУ теж вiдповiдь нiмцям. Яким загалом важко протиставити щось бiльш досконале.
  Одним iз нiмецьких танкiв-гiгантiв став АГ-100. Ця машина оснащена знаряддям в 210-мiлiметрiв здатним вражати як танки, так i неброньованi цiлi. Цей танк має похилу броню в 400-мiлiметрiв з усiх ракурсiв, i непробивний для протитанкових засобiв СРСР.
  Але АГ-100 дуже важка машина, натомiсть iз газотурбiнним двигуном. Найгiрше було з бiльшим експериментом: танком "Монстр". Створена машина з гiгантським реактивним бомбометом йшла до лiнiї фронту своїм ходом. Поки що не розвалилася. Довелося її лагодити. I до наступу "Монстр" не встиг. Хоча перспективна була машина. I важив у три тисячi тонн. Найважчий танк за iсторiю людства. А пiд Ленiнград вiдправили "Щур" вагою двi тисячi тонн i цiлою батареєю.
  
  ЯК ЗЛАГАЛАСЯ Б IСТОРIЯ, ПРОЖИВИ ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ СТIЛЬКИ СКIЛЬКИ ПУТIН
  Що було б якби поїзд Олександра Третього не зазнав би катастрофи пiд Харковом. Та могла чекати на Росiю, куди найкраща доля!
  Олександр Третiй як сильнiший i вольовий цар, очевидно, продовжив здiйснення полiтики експансiї в Манчжурiї та Кореї. Пiвнiчна Корея стала фактично проросiйським протекторатом. Порт-Артур виявився за фактом росiйською територiєю. I, звичайно ж, Японiя була незадоволена. Олександр Третiй як i всi росiйськi царi прагнув експансiї. Вiн уже розширив територiю Росiї, на пiвднi дiйшовши до Кушки. Далi можна йти до Афганiстану, де воюють англiйцi. Причому без особливого успiху.
  Але, зрозумiло, царю хотiлося повернути i Курильськi острови, створити Жовторосiю з китайських областей, що добровiльно приєдналися. I Росiя готувалася до вiйни. Бiльш вольовий i агресивний, нiж його син Олександр Третiй, краще пiдбирав кадри, i не мав iлюзiй на рахунок Японiї. Та й уникати бiйки не хотiлося. Росiя вже давно не воювала, i лаври миротворця менш почеснi, як завойовника.
  Олександру Третьому хотiлося вiйни. I вiн готувався до неї. Японiя все одно розпочала першу, але її напад очiкували. I удар мiноносцiв виявився настiльки вдалим як у реальної iсторiї. Зумiли пошкодити лише один крейсер. А чотири японськi мiноносцi потопили.
  Далi бойовi дiї пiшли за бiльш сприятливим для Росiї сценарiєм.
  Крейсер "Варяг" зумiв вирватися з оточення i навiть потопити один мiноносець. Адмiрал Макаров дiяв дуже енергiйно. Японцi наближалися до Манчжурiї повiльно. На морi росiяни дiяли успiшнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Макаров навчав ескадру, завдавав раптових ударiв.
  А потiм росiяни влаштували засiдку та потопили два броненосцi. Пiсля чого самi атакували японцiв i знищили ще один великих корабель, кiлька дрiбнiших посудин, i безлiч пошкодили.
  Японiї пiсля цього не вдалося досягти з Росiєю паритету. Росiйськi кораблi ганяли самураїв. А на сушi пiд час битви японцiв зупинили. Втiм, Куропаткiн дiяв нерiшуче, та її цар замiнив бiльш енергiйного Брусилова.
  Пiсля цього японцiв стали рiшуче бити. Вибили iз Пiвнiчної Кореї. У бою Брусилов використав тактику концентрованого удару. I лад вiйська кочергою досягав успiху. Пiсля серiї перемог росiяни очистили й пiвденну Корею.
  З Прибалтики прийшла ескадра Рiздвяного i Росiя остаточно захопила панування на морi. Був зайнятий Тайвань та Курильська гряда. Торiшнього серпня 1905 року Японiя здалася.
  Росiя придбала себе Курильську гряду, Тайвань, Маньчжурiю i Корею.
  Незабаром офiцiйно був оформлений протекторат Росiї над Кореєю. А залiк Монголiя, Маньчжурiя та Порт-Артур остаточно стали Росiйськими губернiями - Жовторосiєю.
  В 1912 цар Олександр Третiй перервав своє славне правлiння, i на престол зiйшов Микола другий. Щоправда, цього разу у Миколи другого була вже iнша дружина i цiлком здоровий спадкоємець престолу. Новий iмператор, таким чином, виявився позбавлений Распутiна та iнших iнтриг. А також дружини-нiмкенi.
  Звичайно, перша свiтова вiйна наближалася, але Росiя до неї виявилася набагато краще готова, нiж у реальнiй iсторiї. Далися взнаки реформи i жорсткий стиль Олександра Третього. З'явилися в росiйськiй армiї i першi у свiтi легкi, кулеметнi танки "Мiсяць"-2. Вони були, мабуть, ефективною зброєю в маневренiй вiйнi. Вiдрiзнялися високою прохiднiстю та пристойно до 40 кiлометрiв на годину на шосе швидкiстю.
  Щоправда, їх було замало. Через те, що в Росiї не було масових заворушень i бунтiв, загальний рiвень розвитку промисловостi виявився вищим, нiж у реальнiй iсторiї. Це дозволило бiльше зробити лiтакiв особливо чотиримоторних "Iлля Муромець".
  Росiя вступила у вiйну, маючи сильнiшу i найрозвиненiшу економiку, найчисленнiшу армiю у свiтi, велику кiлькiсть кавалерiйських корпусiв i навiть легкi танки.
  Нiмеччина, зрозумiло, прорахувалася... Бої почалися приблизно, як i реальної iсторiї. Росiя мала темпи економiчного зростання десять вiдсоткiв на рiк i Нiмеччина розумiла, що зволiкати безглуздо. I якщо починати те зараз.
  Але вiйна на два фронти виявилася згубною для нiмцiв. Спочатку росiяни розбили їх у Схiднiй Пруссiї. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, царськi вiйська виявилися численнiшими, i головне у них були новi легкi танки, якi писали з двох кулеметiв, виробляли панiку.
  Гiнденбург у цiй ситуацiї виявився бiт. Та й розвiдка особливо повiтряна у росiян спрацювала краще. А Брусилов герой вiйни з Японiєю взагалi рознiс австрiйцiв, захопивши Перемишль з ходу.
  Кенiгсберг опинився у повному оточеннi. Нiмцi п'ятили пiд ударами росiйських вiйськ до Одера. I пiд Парижем їх били.
  Найважче було для австрiйцiв. Росiйськi вiйська зiм'яли Австро-Угорщину, а частини зi слов'ян просто здавалися в полон. Потiм розчавили й нiмцiв. Били їх корпуси частинами. Поки не дiйшли до Будапешта - взяли його з ходу. Австрiйський iмператор був настiльки наляканий, що попросив миру.
  Росiя погодилася на це, але забрала собi Галичину, Буковину та Кракiв у польськими землями.
  Пiсля чого росiйська армiя пiдiйшла i до Одер. Туреччина спробувала поткнутися у вiйну, але отримала по зубах. У Болгарiї вистачило розуму стати на бiк найсильнiшого, тобто Антанти. Як i в Iталiї.
  Взимку настало затишшя. Росiяни перекинули резерви на пiвдень та громили Туреччину. А нiмцi зализували рани. У Нiмеччинi був єдностi. Частина елiти була за мир, частина за вiйну до кiнця. Але кiнець, найiмовiрнiше, очiкується ганебний. Наприкiнцi весни Туреччину остаточно розбили. Росiя отримала собi Малу Азiю та Стамбул з протоками. Iрак перейшов до Англiйцiв, Сирiї Францiї, Палестини Британiї.
  Потiм почався наступ на Нiмеччину. Росiйськi вiйська форсував Одер, застосувавши багато легких танкiв. У вiйну вступили i США, щоб отримати свiй шматок. Японiя та Росiя спiльно прихопили володiння нiмцiв у Тихому океанi.
  Коли росiйськi вiйська iз боями пiдiйшли до Берлiна, партiя свiту перемогла. I капiтулювала Нiмеччина.
  Пiсля чого розпочалися переговори. Нiмцiв капiтально обкорнали. Забрали територiю. Французи досягли i окупацiї Рейнської зони.
  А Росiя провела кордон Одером. Нiмеччина виявилася урiзаною i пiд величезною даниною. Австро-Угорщина розпалася...
  Росiя приєднала себе i Словаччину, а над Чехiєю затвердивши протекторат. Угорщина також стала протекторатом Росiї. Виникла Югославiя. Австрiя стала дуже маленькою.
  Коротше кажучи, Росiя придбала новi територiї.
  А скарбниця не встигла прийти в розлад, тому що вiйна виявилася короткою.
  Продовжилося перерване вiйною економiчне зростання. Цар Миколай залишався самодержавним монархом. Йому належала законодавча, виконавча та судова влада.
  Росiя переживала бурхливе пiднесення. Протягом тринадцяти рокiв економiка зростала в середньому в десять-одинадцять вiдсоткiв на рiк. Країна вийшла 1929 року на друге мiсце, поступаючись лише США.
  1918 року Росiя провела разом iз Британiєю вiйну в Афганiстанi. Роздiливши цю країну. Потiм був подiлений Iран. Пiвдень вiдiйшов до Британiї, пiвнiч до Росiї. Приблизно навпiл подiли. Далi виявилася роздiлена i Саудiвська Аравiя. Мiж Росiєю, Францiєю та Британiєю. Таким чином, завершилося пiдкорення Iсламського свiту. Вiн опинився пiд повним полiтичним контролем християнських держав.
  Сформувалася потужна коалiцiя. Але наступив 1929 рiк - перiод великої депресiї...
  Криза виявилася важкою. У тому числi й Росiї. Почалося зростання революцiйних настроїв. Гримiли та теракти. Ставало все стрiмкiше. Наростала i страйкова хвиля.
  Царський уряд намагався знайти вихiд у зовнiшнiй експансiї. Розгорнувся наступ на Китай. У тридцять першому роцi росiйська армiя увiйшла до Шанхаю та iнших мiст пiвдня пiднебесної iмперiї. А у тридцять другому роцi у червнi спалахнула нова вiйна з Японiєю.
  Самураї жадали реваншу. Але Росiя стала ще сильнiшою i мала перевагу на морi. I економiка могутня, i пiдводнi човни сильнi. I гелiкоптери з'явилися, i авiацiя розвинулася. Тож... Вiйна пiшла, як кажуть в однi ворота.
  Японцiв розбили i навiть зайняли острiв Хоккайдо. Потiм пройшов наступ i на Токiо. Японiя капiтулювала i опинилася пiд росiйською окупацiєю. Далi справа скiнчилося "добровiльним" приєднанням на правах царства японського до Росiї. А вiйна з Китаєм тривала. Царський режим хотiв повнiстю пiдкорити собi Пiднебесну iмперiю.
  Микола другий у липнi 1934 року розбився у лiтаку.
  Можливо, йому допомогли, але цього не встановлено. Скiнчилося царство цiлком успiшного монарха, якого навiть називали великим. I з ним перекинулася iнша сторiнка iсторiї.
  Наслiдував престо Олексiй другий - молодий рокiв тридцяти монарх. Фiзично здоровий i бiльший, нiж батько.
  А Нiмеччинi до влади прийшов ще торiк Гiтлер. I почалося вiдродження колишньої сили.
  Фюрер незабаром уклав оборонний союз iз Росiєю. А у тридцять п'ятому роцi Iталiя атакувала Ефiопiю. Невдовзi виникла вiсь Петроград, Берлiн, Рим. Мета, якою була експансiя, проти Францiї та Британiї, а можливо й США.
  Царська Росiя, маючи армiю, п'ять мiльйонiв солдатiв за штатами мирного часу i найкращi у свiтi танки, i авiацiю - хотiла забрати в Англiї та Францiї їхнi численнi колонiї.
  Нiмцi й самi не проти повоювати з Росiєю. Але надто сильний противник. Францiя виглядає слабшою. Тим бiльше, що у Францiї населення майже не збiльшується, а в Росiї прирiст великий i навiть вiдсоток збiльшується за рахунок зниження смертностi.
  Тож iз Францiєю воювати Нiмеччина ще може, а з Росiєю немає. А взагалi, все виглядає красиво. Америка воювати остерiгається, i до вiйськового союзу не входить. Францiя ж накопичує сили, але дещо повiльнiша за Нiмеччину. Але Олексiй збирає сили. I водночас закiнчує завоювання Китаю. Що теж чудово! Веде собi царевич вiйни. I завойовує майже весь жовтий свiт. А далi Iндокитай. Там уже керують французи та англiйцi. А просуватися хочеться. Тож зiткнення неминуче. Плюс ще й голландськi колонiї. I їхнє полювання приєднати. У сороковому роцi Нiмеччина напала на Францiю, Бельгiю, Голландiю та експедицiйний корпус Британiї.
  За пiвтора мiсяцi швидка перемога. Блискучий подвiйний удар серпа. I капiтуляцiя Францiї, Бельгiї та Голландiї. А росiйськi вiйська поки що займали колонiї. Насамперед Iндiю, Пакистан, Iндокитай, Саудiвську Аравiю вдарили по Єгипту.
  Друга свiтова вiйна виявилася досить легкою. Бiльш численна i що володiє кращими танками царська армiя завойовувала легко колонiї. Тим бiльше, що бiльшiсть англiйських вiйськ складалася з тубiльцiв, якi не хотiли вмирати за Британiю. Так вiйна видала у переможний марш та мiнiмальним опором.
  Слiд зазначити, що Олексiй не вiдрiзнявся релiгiйнiстю. I тому реформував Православ'я - скасувавши пости та ввiвши багатоженство. Реформи торкнулися i зовнiшнього вигляду священикiв. Ряси стали бiлими, а бороди стриженими. Авторитет монархiї високий i серйозного опору це викликало.
  Нiмцi деякий час вагалися, але потiм, домовившись iз Франком, перейшли в наступ i взяли Гiбралтар. Далi почали просуватися у Марокко. Спалахнула також повiтряна битва за Англiю. Оскiльки Росiя прихоплювала колонiї, вести вiйну з Британiєю, Нiмеччинi довелося самотужки.
  Восени не вiдбулося висадження. Проте нiмцi захопили значну частину Африки. Росiя зайняла все iнше, аж до ПАР та Мозамбiку. I навiть висадила десанту в Австралiї. Навеснi сорок першого року Великобританiя втратила всi свої колонiї. А у червнi вже спiльно з Росiєю почався повiтряний наступ.
  Протистояти англiйцi не могли. У серпнi пiшла висадка десанту та захоплення метрополiї.
  Англiйцi капiтулювали. Але США вже встигло надати їм допомогу. I цар Олексiй наполiг на продовженнi вiйни. Росiя почала вторгнення через Аляску.
  Нiмцi просувалися iз Заходу на Захiд. Через Iсландiї та Гренландiї. I далi Канаду. Створювалися плацдарми й у Бразилiї, й у Аргентинi.
  Росiйськi танк "Микола" середнiй, i "Олександр" важкi були найсильнiшими у свiтi. З дуже сильним гарматним озброєнням та потужною бронею. "Микола" важив близько тридцяти тонн, i з кожною модифiкацiєю його вага зростала. "Олександр" близько шiстдесяти тонн у гармат в 122 мiлiметри. I ця машина всiх трощила.
  Американцi вiдчайдушно чинили опiр. Але безнадiйно програвали. Росiйська царська армiя була i численнiша, i краще озброєна. Населення царської Росiї разом iз колонiями становило понад мiльярд людей. А США мало менше ста п'ятдесяти мiльйонiв населення. I не могло такої сили протистояти.
  Ще гiрше в Америки з танками, якi поступалися росiйським машинам, i вiдрiзнялися меншою надiйнiстю.
  Плюс ще й нiмецькi вiйська, Бразилiя, Аргентина та iншi країни, що виступили проти Америки. Вiйна теж пiшла в однi ворота. I восени сорок другого року Америка капiтулювала.
  Так закiнчилася Друга свiтова вiйна. Настала нова доба. Росiя стала супердержавою. Нiмеччина розширивши свої володiння на заходi та отримавши частину колонiй в Африцi, а також повернувши пiвнiч Данiї, стала державою номер два.
  До складу Росiї скорiше увiйшла "добровiльно" Швецiя та Норвегiя. Згодом Нiмеччина та Росiя подiлили i португальськi колонiї. Iталiя, яка вважалася союзником, також посилилася.
  Але цар Олексiй мрiяв уже й про всесвiтню iмперiю. Але нiмцi та iталiйцi поводилися обережно. Проте Третiй Рейх збирав сили. У сорок п'ятому роцi у Нiмеччини з'явилися танки серiї "Е", якi могли конкурувати з росiйськими машинами.
  Але чисельну перевагу у царської Росiї було велике. Мало того, народжуванiсть залишалася високою, при низькiй смертностi, i прирiст населення став у три вiдсотки. Аборти забороненi, а протизаточнi засоби обмеженi.
  А Нiмеччини також росте населення. А територiя значно менша. Обидвi країни хочуть бiйки. Хоч i сили нерiвнi. У сорок сьомому роцi помер Муссолiнi, i на посаду глави Iталiї призначено його сина.
  Гiтлер розраховував, що i Британiї i у Францiї, i Португалiї з Iспанiєю пiдтримав його план вiйни з Росiєю. I ось, нарештi, 20 квiтня 1950 року, коли день народження Гiтлера та шiстдесят один рiк розпочалася Третя свiтова вiйна.
  Фашистська Нiмеччина, використовуючи танки серiї "Е", перейшла в наступ. У бiй пiшли знаменитi "Е" 100 та масовi "Е"-50. Цiлий виводок танкiв. А також реактивна авiацiя. Царська армiя зустрiла "Миколаєм"-3 у ущiльненому компонуваннi та "Олександр"-4. Бойовi показали, що "Микола"-3 значно легше, нiж "Е"-50 поступається цiй машинi в бронюваннi та озброєннi. Адже це основнi танки. Щоправда, у росiян на боцi число. "Олександр"-4 у свою чергу перевершує Е-50, але поступається "Е"-100.
  Втiм, бойовi дiї показали, що росiйськi танки беруть числом. Пiхота теж чисельнiша, а генерали непоганi. Самi бiйцi вiдважнi. А чисельна перевага давалася взнаки ще бiльше.
  Пiсля кiлькох мiсяцiв боїв нiмцi просунулися на сто, двiстi кiлометрiв i були остаточно зупиненi. Ставка на дисколет себе теж не виправдала ...
  А царськi вiйська розгромили Iталiю та захопили Рим. Становище Вермахту стало значно менш стiйким. Восени росiйськi вiйська остаточно завоювали всю Iталiю i почали наступ на Вiдень. Блiцкриг провалився, i Гiтлер зрозумiв, що прорахувався. Запропонував переговори про мир, але вже було пiзно.
  Взимку нiмцi з великими втратами вiдiйшли за Одер. Вiдень впав. Росiйськi вiйська увiйшли на пiвдень Францiї та взяли Тулон. Громили нiмцiв i в Африцi та в Америцi.
  До кiнця весни останнi iталiйськi володiння стали росiйськими, як i бiльшiсть нiмецьких. А росiйськi вiйська оточили Гамбург.
  Влiтку п'ятдесят першого року нiмцi намагалися ще наступати. Просунулися на п'ятдесят кiлометрiв, але були вiдтятi вiд своїх. Ведучи наступ iз пiвдня, Росiйськi частини на початку вересня прорвалися до Берлiна.
  Почався штурм столицi... Тисячi танкiв горiли, але росiйська армiя просувалася все далi й далi. У листопадi Берлiн упав. Нiмцi вiдiйшли до Ельби ... У груднi радянськi вiйська зайняли бiльшу частину Нiмеччини. А в сiчнi вийшли до Рейну.
  Одночасно було звiльнено Париж, i взято бiльшiсть Францiї.
  Гiтлер намагався втекти, але в лютому, остаточно встановили контроль над Бельгiєю, Голландiєю та Францiєю. А в березнi капiтулювала Iспанiя та Португалiя.
  Друга свiтова вiйна, точнiше навiть третя закiнчилася наприкiнцi березня 1952 року. Росiя остаточно стала всесвiтнiм гегемоном.
  Пiсля цього у п'ятдесят п'ятому роцi пiшли вiйськовi компанiї у Бразилiї, Аргентинi, Венесуелi. О п'ятдесят шостому в Чилi. 1961 року пройшла остання вiйна, i весь свiт увiйшов до складу Росiйської iмперiї. Так закiнчилася iсторiя, консолiдацiя планети Земля.
  Цар Олексiй другий, увiйшов до iсторiї як найбiльший. Помер у 1970 роцi, проживши шiсть десять шiсть рокiв. Наслiдував йому Микола Третiй. Царська Росiя на той час вже встигла побувати на Мiсяцi. Але новий цар спалахнув iдеєю космiчної експансiї.
  I почали будувати зорельоти, для польотiв космос. 1974 року вiдбувся полiт людини на Марс. 1976 року на Венеру. 1980 року на Меркурiй. У 1986 роцi на супутники Юпiтера. 1999 року на Плутон найдальшу планету в Сонячнiй системi. 2001 року Микола Третiй помер i новим царем став Iван сьомий. Цей цар продовжив полiтику освоєння Сонячної системи та близько космiчного простору. У 2018 роцi розпочався перший полiт за межi Сонячної системи до Альфа-Центавру. Вiн повинен буде тривати кiлька десяткiв рокiв, i стати найбiльшою подiєю свiту.
  ЩЕ ОДИН ВАРIАНТ IСТОРIЇ, ПРИ ЯКIЙ ГIТЛЕР НЕ ОГОЛОШИВ ВIЙНУ США
  Несподiване АI. Свiт, у якому Гiтлер вчинив розумнiший i став оголошувати вiйну США. Спочатку розбiжностей iз реальною iсторiєю майже не було. Але пiд Мiдвей перемогли японцi. Зрушила грань, трохи порушилася послiдовнiсть подiй i, вже немає тiєї низки випадковостей, що допомогла американцям пiд Мiдвей.
  I допомога Росiї виявилася меншою.
  Роммель таки отримав пiдкрiплення вiд Гiтлера. США не бомбили Нiмеччину, висадка у Францiї не загрожувала, i кiлька зайвих дивiзiй фашисти викроїли. А в авiацiї взагалi у нiмцiв iстотна перевага стала.
  Монтгомерi встояв пiд час наступу Роммеля у серпнi. Сам ударив у жовтнi. Але фашисти були сильнiшими, на п'ятдесят тисяч нiмецьких, i двадцять тисяч iталiйських солдатiв. Змогли, все ж таки маючи п'ятнадцять дивiзiй встояти. Вiдобразили натиск, що не настiльки вже перевершує ворога. I лiнiя фронту завмерла.
  Пiд Сталiнградом трохи виявилося складнiше. Майнштейн отримав бiльше пiдкрiплень, i зумiв все ж таки прорватися до Сталiнградського угруповання Паулюса. Нiмцi змогли бiльше дати танкiв Майнштейну, i кiлька додаткових дивiзiй, за рахунок того, що не довелося окупувати Францiю i закривати лiнiю фронту в Тунiсi. Крiм того, нiмецька промисловiсть бiльше випустила машин i лiтакiв, так їх не пресували американцi, а англiйцi на порядок слабшi i нечисленнiшi в бомбардуваннях.
  Частина шостої армiї спромоглася вирватися з котла. Нiмцi змогли зберегти бiльше сил i створити лiнiю оборони по Дону. Паулюс не влучив у полон. Але Сталiнград все одно фашисти не втримали. Правда i Сталiн припустився помилки, розпочавши операцiю "Iскра", i радянськi вiйська зазнали великих втрат, штурмуючи Сталiнград. А головне втратили час та вiдволiкали значнi сили. I фрицi змогли зберегти свою присутнiсть на Кавказi i втриматися на Дону. Потiм настало затишшя. Гiтлер, користуючись тим, що Британiя видихнулася при невдалiй спробi наступу i оголосивши тотальну мобiлiзацiю, посилив свої вiйська на Дону.
  Радянськi вiйська спробували наступати у районi Воронежа. I спочатку навiть вдалося прорвати фронт i просунутися до Курська. Але Майнштейн завдав раптового удару у фланг i зумiв вiдтнути радянськi вiйська, утворивши котел. Бiльшiсть Червоної армiї вирвалася, але втратила багато технiки.
  Настало затишшя. Обидвi армiї поповнювалися. Нiмцi посилилися "Тиграми", "Пантерами" та "Левами". Гiтлер кiлька разiв вiдкладав наступ. Вiн поповнював свої танковi дивiзiї новими мастодонтами. А потiм кинув їх у повторний наступ пiд Сталiнградом.
  У Єгиптi Монтгомерi утримувався вiд настання i вимагав пiдкрiплень. Тiльки наприкiнцi травня англiйцi спробували наставати. Але зазнали великих втрат i вiдiйшли. Роммель у свою чергу майже не отримував пiдкрiплень. Фюрер хотiв зламати перший прiоритет СРСР. I збирав великi сили.
  Iдея другого наступу на Сталiнград була популярною, але фюрер хотiв реваншу. Рухатися до мiста на Волзi передбачалося по напрямах, що сходяться з пiвночi i пiвдня.
  Нiмцi дуже розраховували на новi танки. Особливо важким вийшов дев'яносто тонний "Лев". Машина мала бортову броню 100-мiлiметрiв i лобову 140, причому розташовану пiд нахилом. Це робило танк схожим на "Пантеру", i дуже живучим для прориву оборони.
  Гарний захист мав i "Фердiнанд".
  "Лев" iз двигуном у тисячу кiнських сил вийшов ще вiдносно придатним до перемiщення. Танк, якого не було в реальнiй iсторiї на фронтах Другої свiтової.
  Але машина все ж таки показала себе не найвдалiшою. Дорога, важка, трудомiстка, i гармата недостатньо скорострiльна, хоч i з надмiрною мiццю.
  Нiмцi зiбрали близько чотирьох тисяч танкiв та самохiд, проти п'яти тисяч радянських, якщо рахувати з резервом машин. Спiввiдношення сил як би користь СРСР. Але "Пантери", "Тигр", "Леви", "Фердинанди", все ж таки куди потужнiшi, нiж тридцятьчетвiрки i КВ. Та й Т-4 пiсля модернiзацiї перевищує тридцятьчетвiрку в озброєннi, i не поступається лобовою бронею. I це за меншої ваги!
  В авiацiї зразкова рiвнiсть. Але нiмецькi Фокке-Вульфи набагато сильнiше озброєнi i вище за швидкiстю. Мабуть, сильнiше озброєний i МЕ-109. Став надходити i дуже швидкiсний iз потужним озброєнням МЕ-309 та бомбардувальник Ю-288. А також бiльш масовi Ю-188 радянськi машини, що перевершують у льотних характеристиках. Щоправда, у ЯК-9 краще з горизонтальною маневренiстю, але у вертикальнiй сильнiше фашисти.
  У гарматах i мiнометах у СРСР перевага вiдчутнiша. Хоча гарматно дрiбноти багато. I протитанкових гармат бракує. Особливо проти "Лева". Пiхоти у росiян трохи бiльше, але ... Нiмецька мобiльнiша. I мотоциклiв iз автомобiлями бiльше. Новий автомат МР-44 став надходити, щоправда, поки що його мало. З'явилися газомети.
  Коротше кажучи, сильнi фрицi, але проти них потужна оборона та Червона армiя готова до вiдображення наступу. I взагалi, iдея Гiтлера так штурмувати невдала.
  Але все ж таки рушили фашисти 7 липня, i стали продавлювати позицiї Червоної армiї. На боцi у нiмцiв новi танки та лiтаки. I добiрнi есесiвськi дивiзiї.
  Основного удару завдано Майнштейном в обхiд Дону. Радянськi вiйська пручаються дуже завзято. Але нiмцi все одно просуваються. Танк "Лев" виявився для прориву непоганий. Вiн тримав снаряди радянських гармат, особливо 76-мiлiметрової масової гармати навiть у борт. I мало хто мiг йому пробити броню. I виявився проблемою. Як i "Фердинанд".
  Лише авiацiя створювала перешкоди для радянських знарядь. Але нiмцi просувалися цiною великих втрат.
  За десять днiв фрицi пройшли до сiмдесяти кiлометрiв, долаючи глибокоешелоновану оборону. З пiвночi просування було ще меншим.
  Потiм стало ще гiрше. Радянськi вiйська вперлися. I темп просування знизився до двох-трьох кiлометрiв на день. I нiчого не виходило у фашистiв швидше... Пройшов цiлий мiсяць у запеклих боях. Гiтлерiвцi наблизилися до Сталiнграда. Але надто багато у них було вибито танкiв. Гiтлер змушений був зупинити наступ i поповнювати вiйська.
  Червона армiя також вимоталася. Спроба контрудара виявилася невдалою.
  У танкових боях "Пантера" показа себе чудовою машиною. Вона, роблячи п'ятнадцять пострiлiв за хвилину, буквально розстрiлювала радянськi машини пiд час спроби контратаки. У лоба нiмцi не пробивалися. А борт пробити "Пантеру", можна тiльки поблизу. А вона тебе встигає тисячу разiв пiдбити.
  Натомiсть через засiдку "Пантеру" легше пiдбити. Та й вона ще часто ламається.
  Радянськi вiйська не змогли розбити нiмцiв, але призупинили рух. Майнштейн абияк уламав фюрера i завдав удару пiвденнiше в обхiд основної лiнiї радянських вiйськ до дельти Волги.
  Нiмцi змогли досягти тактичної раптовостi та прорвали фронт, дiйшовши до великої рiчки.
  Майнштейн полководець талановитий i вважався найкращим у Вермахтi. Але фюрер не завжди слухався. В цьому випадку прорив пiшов. Але фюрер наказав повернути до Сталiнграда. Нiмцi просувалися, доки не натрапили на потужнi рубежi вже безпосередньо на пiдступах до самого мiста.
  А час минав. Настала осiнь, полили дощi. Гiтлерiвцi зупинилися, не взявши Сталiнград. Радянське командування опинилося у складному становищi. Вiйна затяглася i фрицi сильнi. У них багато технiки, що перевершує радянську. Зокрема, з'явився i "Тигр"-2. Спробуй, здолай титанiв. Гiтлерiвцi захопили широку смугу вздовж Волги i вийшли до Каспiйського моря. I так просто резерви не збереш.
  Сталiн спробував наступати вздовж Волги вiд Сталiнграда, але Червона армiя не змогла пробити потужний захист Вермахту. Тим паче нiмцi на це чекали. I танкiв у них багато, причому сильних. I в повiтрi стало гiрше вiд МЕ-309 та Фокке-Вульф.
  Взимку нiмцi не наступали. I Червона армiя у сiчнi спробували пробити у Ленiнградському напрямку. Однак розбити фашистiв не вдалося. Тiльки вклинилися трохи в оборону. Не надто успiшно пройшов i наступ у центрi. Теж незначне просування цiною величезних втрат.
  Навеснi до радянської армiї почали надходити новi танки IС-2 та Т-34-85. Нiмцi ж запустили "Пантеру"-2. I почали просування вздовж узбережжя Каспiйського моря у напрямку Баку.
  З'явилася у фашистiв та реактивна авiацiя. Сталiн, звичайно, цьому не радий. 22 червня Червона армiя розпочала великий наступ у центрi. Фашисти добре змiцнилися, але не витримали та пiддалися. Бої кипiли запеклi. Але абияк гiтлерiвцi виправили становище, використовуючи танковi кулаки. Слiд зазначити промисловiсть Нiмеччини випускала рiзних машин дуже багато. Благо Америка не воює, а Британiя ослаблена пiдводним наступом.
  Нiмцi, використовуючи рабську працю та постачання сировини з Африки, а також рабiв, змогли значно пiдняти випуск технiки. Особливо "Пантери", та "Пантери"-2. I вони мали чим наносити контрудари. "Пантера" своєю скорострiльною i довгоствольною гарматою iдеально пiдходила для боротьби з танками противника, правда гiрше винищувала пiхоту. Але для цього використовувалися штурмовi САУ.
  У всякому разi, кiлькiсть танкiв у гiтлерiвцiв дуже велика - бiльше, нiж у Росiї, i вони здатнi вiдбивати удари.
  У центрi радянськi вiйська досягли часткового успiху, але виявилися зупиненi. А на Каспiї нiмцi все ж таки дiйшли до Баку. А тут ще у вiйну вступила i Туреччина. Звичайно поганий фактор...
  Пiсля цього падiння Кавказу стало лише питанням часу. Радянське командування знову наставало вiд Сталiнграда. Атакувало в центрi. Пробувало бити вiд Воронежа, але нiде не досягло iстотних успiхiв. До кiнця сорок четвертого року Кавказ виявився повнiстю захопленим фашистами. I стало важче дихати. А новий сорок п'ятий рiк обiцяв лише новi неприємностi.
  У нiмцiв з'явилися новi досконалiшi танк серiї "Е" та реактивна авiацiя у масовiй серiї. Радянське командування поки що тiльки розробляло танк нового рiвня Т-54, i тому не готове до битви.
  Нiмцi наступали з березня сорок п'ятого вiд Воронежа оминаючи Сталiнграда i Саратов.
  Англiйцi на той час вже застояли у Єгиптi. Вони настiльки ослабли внаслiдок пiдводної вiйни, що Роммель зумiв розгромити Британiю. Треба вiдзначити що "Черчiлль" слабенький озброєння, i "Пантера-2" з ним легко впоралася.
  Нiмцi захопили Єгипет. А потiм i Палестину з Iраком та Кувейтом. I одержали потоки нафти для своїх машин. А Америка все ще поралася з Японiєю. Пiсля поразки пiд Мiдвей американцi ще програли кiлька битв. Або з кiнця сорок четвертого року, випустивши масу технiки, стали цiнними величезнi втрати вiдтiсняти японцiв. Але надто повiльно.
  Гiтлерiвцi наприкiнцi квiтня взяли Саратов i розiрвали радянський фронт. Ситуацiя загострилася. Новi нiмецькi танки серiї "Е" з нижчим силуетом, щiльним компонуванням та великими кутами рацiонального нахилу бронi сильно вигравали, на тлi застарiлих тридцять четвiрок. Новi "Пантери"-3 та "Тигри" мали нижчий силует, розташування трансмiсiї та двигуна разом, а коробка передач прямо на двигунi. Це дозволило при колишнiй вазi зробити броню набагато товстiшою, i з великими кутами рацiонального нахилу.
  I нiмцi здобули перевагу на полi бою. Плюс та газотурбiннi двигуни. А це також сила.
  А в травнi впали Куйбишев та Тамбов. У червнi нiмцi провели наступ i взяли Ленiнград у подвiйне кiльце. А в липнi, серпнi виявилася оточена i Москва.
  Столиця билася в оточеннi до 5 грудня. Поки що не загинули останнi захисники.
  До цього часу впали Рязань та Ульяновськ. Фашисти оточили мiсто Горьке. Сталiн запропонував Гiтлеру свiт за будь-яких умов. Фюрер вимагає без умов капiтулювати. Вiйна продовжилась. У лютому фашисти захопили Казань, у березнi Уфу. А у квiтнi прорвалися до Свердловська. Сталiн бiг пiдiбгавши хвiст до Новосибiрська. I оголосив вiйну до переможного закiнчення.
  У липнi нiмцi захопили i Новосибiрськ. Поступово воєн перетворювалася на суто партизанську. До кiнця сорок шостого року всi радянськi мiста захопили фашистiв. Сталiн пiшов разом у ДКО пiдпiлля.
  Гiтлер переключив свою увагу на США. Японiя поступово програвала, але ще утримувала Фiлiппiни. I не могла поки що Америка розв'язати собi руки. Тодi фюрер i вирiшив нарештi взятися за Британiю по-справжньому. Наступ пiшов i пiвдень Африки, i Iндiю. Першої половини сорок сьомого року нiмцi захопили весь Чорний континент. I країну таку, як Iндiя.
  Потiм була i висадка в Британiї. Захопили нiмцi метрополiю. Капiтулювала володарка морiв. Пiсля цього США самi оголосили вiйну Третьому Рейху. Але було вже запiзно. Наступ почався з висадки десанту в Iсландiї.
  Пара днiв запеклих боїв i захопила цей плацдарм Нiмеччина. Окупувала та рушила на Гренландiю. Перейшли потужнi плаваючi танки.
  Вони рухалися хвилями. I просувалися... Теж нова серiя "Е". З машин, що тримаються на водi, а то й пiд водою. Ну, а реактивна авiацiя у нiмцiв сильнiша за американську. Причому цiлий порядок. Американський реактивний винищувач - не може маневрувати i навiть гiрше за гвинтовий.
  Нiмцi рухалися досить швидко. У них автомати теж сильнiшi за захiднi зразки. Що ж? Вiйна та до них прийшла! Не хотiли допомагати СРСР i фашисти самi вчепилися їм у горло.
  Одночасно гiтлерiвцi поперли через Аляску. Сорок восьмий рiк пройшов у запеклих i дуже запеклих боях. Тут уже на кiнець року i серiя АГ з'явилася - пiрамiдальнi машини. Вони такi грiзнi - не пробити.
  Американцi змогли вiдповiсти лише "Паттоном", але цей танк iз нiмецькими мастодонтами й близько не стояв. Рiзниця в бронюваннi колосальна, як i в озброєннi. I трощать нiмцi США... I немає порятунку... До травня сорок дев'ятого року Америка капiтулювала. I атомна бомба їм не допомогла.
  А через два-три роки Третiй рейх у п'ятдесят другому роцi напав i на Японiю. Так вийшло. Зв'яжешся з вовком, вiн тебе обов'язково й покусає. Нiмцi, користуючись перевагою у технiцi. Особливо в танках придавили самураїв. I пiд кiнець п'ятдесят третього року вдарили i ядерною зброєю.
  Так i закiнчилася iсторiя iз Гiтлером, який намагався завоювати свiт. I ця спроба вдалася. Згодом фашисти добили i нейтральнi країни. Встановилася всесвiтня гегемонiя Третього Рейху. Жорсткий тоталiтарний режим. З нацiональним подiлом. На арiйськi народи: якого вiднесли нiмцiв, англiйцiв, французiв, скандинавiв. Далi трохи нижче розташували iншi європейськi народи, японцiв та слов'ян. Ще нижче арабiв, i тюркськi народи, iндусiв i тих, у кого темнiша шкiра. Далi китайцi та iншi жовтi раси. За ними ще нижче чорношкiрi. А євреїв i циган взагалi поставили поза законом. Страшний виник тоталiтарний свiт. Жорсткий режим, концтабори, шибеницi, тортури. Безлiч будiвництв. Використовувався дармовий рабський працю. Вченi з усього свiту працювали на Третiй Рейх.
  Розвивалися рiзноманiтнi технологiї. Поступово вiдбувалася лiбералiзацiя. За кiлька десятилiть слов'яни отримали рiвнi з нiмцями права. Панувала бiла раса. А росiяни таки бiлi. Розширилися права та iнших нацiй. Заохочувалися мiшанi шлюби. Нiмцi використовували штучне заплiднення для покращення людської породи.
  Намагалися також збiльшити вiдсоток бiлої кровi Землi. Насамперед нiмецькою, осiменюючи близькi народи. Особливо iндусiв та арабiв. I росiян теж - вони заслужили повагу завзятим опором. Гiрше ставилися до жовтих та чорних. Їхнi нiмцi взагалi намагалися скоротити. Розвиток технологiй знижував потребу в рабах. I йшла жорстока селекцiя. Чорношкiрих взагалi стали стерилiзувати - звiсно.
  Китайцiв теж обмежували у народжуваностi та дуже жорстко. Заохочували, зрозумiло, нiмцiв, особливо з гарною генетикою.
  Одночасно йшла експансiя до космосу. Єдина iмперiя швидко опановувала технологiї польотiв до iнших свiтiв. Жорсткий режим мав деякi плюси. Планування економiки - наукове управлiння планетою. I використання передових досягнень, а також наявнiсть порядку. Крiм того всi вченi зараз працювали в однiй упряжцi, i не страждали вiд пiдвищеної секретностi, i практики колись винаходять один проти одного.
  I рiзним НДI не потрiбно дублювати один одного i займатися одним i тим самим.
  Тож космiчна експансiя пiшла швидше, нiж у реальнiй iсторiї. А ось iгри комп'ютернi розвивалися слабше. Зате дуже добре просунулась медицина - давалася взнаки широке поширення дослiдiв на людях. I це, звичайно, допомагало. Навiть знайшли щеплення вiд раку. I почали проводити експерименти з омолоджування органiзму.
  Дороги збудували практично по всiй планетi. Навiть у Африцi. Нарили каналiв. Зокрема i навiть вiд Каспiйського моря до перської затоки. Багато чого наробили. I вийшов величезний шлях. В результатi експериментiв навчилися клонувати кiнцiвки. I у людей виростали руки та ноги. Бiльше не стало iнвалiдiв та хворих. Всi тепер здоровi та мiцнi.
  Фашисти змогли придушити злочиннiсть. Це справдi велике досягнення. Виховання молодi вiдбувалося державному рiвнi. Заборонили курити, а з алкоголю залишилося лише пиво. Усi мешканцi планети Земля робили зарядку. А дiти ходили до тих чи iнших спортивних секцiй. Усi дiти також були членами молодiжних органiзацiй. I дiяли дуже активно рiзнi спортклуби.
  
  ЯКЩО Б ГIТЛЕР НЕ ОГОЛОШИВ ВIЙНУ США
  У груднi 1941 року Гiтлер послухав мудрих порад i став оголошувати вiйну США. Внаслiдок чого США так i не почали бомбардувати Нiмеччину. I взагалi американцi вважали, що слiд покiнчити з Японiєю i не розпорошаться.
  Однак вiдсутнiсть бойових дiй з Нiмеччиною не пiшла їм на користь, i Японiя виграла битву пiд час Мiдуей.
  Бойовi дiї деякий час збiгалися iз реальною iсторiєю. Але японцi почали восени 1942 року наступ на Iндiю. Щоб захистити свою найбiльшу колонiю Британiя вiдмовилася вiд операцiї "Смолоскип", i Роммель не влучив пiд удар.
  Це своє чергу вплинув i перебiг вiйни схiдного фронту. Гiтлер здогадався, проаналiзувавши данi розвiдки, що готується удар з флангiв пiд Сталiнградом i в останнiй момент все ж таки встиг перегрупувати вiйська.
  Наступ почався 19 листопада, за умов нельотної погоди, на досить потужну оборону нiмецьких та румунських вiйськ. Бої кипiли запеклi. Але Червона армiя спромоглася лише вклинитися на п'ять-сiм кiлометрiв i не прорвала оборону супротивника.
  Бої тривали бiльше мiсяця i фрицi все ж таки змогли втриматися на Волзi. Наприкiнцi грудня бої припинилися.
  У сiчнi Червона армiя провела операцiю "Iскра" пiд Ленiнградом. Нiмцi виявилися дещо сильнiшими, i бої тривали на десять днiв довше. Але зрештою вдалося пробити, нехай i цiною величезних втрат зовнiшнє кiльце блокади.
  У лютому Червона армiя завдала потужного удару у найслабшому мiсцi нiмецьких вiйськ - Воронезькому напрямку. Iталiйцi виявилися зiм'ятими. Але спроба прориву пiд Сталiнградом не досягла успiху. А на початку березня Майнштейн завдав контрудару з пiвденного напрямку, пiдсiкаючи радянськi вiйська.
  Вперше у боях взяла участь знаменита "Пантера".
  I перший бойовий танковий екiпаж, що складається iз дiвчат. Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда їдуть на найкращому нiмецькому танку.
  А що "Пантера"? Машина досить рухлива, зi скорострiльною гарматою.
  I дiвчата розмiстилися в нiй, у своїй традицiйнiй унiформi: в одному бiкiнi та босонiж.
  I це вiдкриває перед ними феноменальнi здiбностi, недоступнi звичайним чоловiкам.
  Ось попереду видно радянський танк Т-34.
  Герда босою нiжкою натискає на курок, а Магда наводить голими нижнiми кiнцiвками. У танку дiвчатам не холодно i вони природнi вiдьми.
  Випльовується снаряд. Потрапляє до радянського танка, пробиваючи броню i змушуючи димитися.
  Герда вимовляє:
  - Ось це наша сила!
  Потiм стрiляє Магда... I теж потрапляє, цвiрiнькаючи:
  - Руйнування вiд вовчиць не уникнути.
  Босою нiжкою наводить Шарлота i теж палить. Подає, пробивши корпус машини.
  Красива, руда дiвчина вимовляє:
  - Та славитись наш Рейх!
  I вогняною зачiскою трясе.
  Влiпила i Христина. Розбила радянському танку лоба, прочiрiкавши:
  - Нас пекельний пасаж!
  Голоногi дiвчата стрiляють по черзi. Адже вони мають непоганий винищувач танкiв. "Пантера" робить п'ятнадцять пострiлiв за хвилину i вражає з великої вiдстанi.
  Радянськi Т-34 стрiляють по супротивнику, з великої дистанцiї. Але поки що не потрапляють - оптика слабенька.
  Герда знову стрiляє за допомогою босих нiг. Адже вона дiвчина феномен. У особливому таборi її тренували. Войовниця бiгала босонiж гострими каменями на гiрськiй грядi, кучугурами. Пекучi снiги обпалювали цiй легендарнiй четвiрцi босi ноги.
  Воїнки встигли обкотитися i в пiхотi, бiгаючи пустелею. Четвiрка була експериментом СС. Щоб створити надлюдей, з раннього дитинства тренували дiвчаток, перетворюючи їх на берсектiв. I ця цiкава дiя - породила супербiйцiв.
  Четвiрка дiвчат не боялася нi холоду, нi розпечених пiскiв пустелi. I їхнi тiла майже завжди були голi. А нiжки босими.
  Герда довбала радянською машиною i пискнула:
  - В iм'я Батькiвщини, яка святiша за всiх святих!
  I босою нiжкою як шльопне!
  Її нiжки, голими пiдошвами стрибали по вугiллi, по розжареному залiзу. I не лише її. Босий бiгала по пекучiй поверхнi та склу Шарлота, Магда, Христина.
  Такi ось це дiвчата. Вони полюбляють експерименти над тiлами.
  Шарлота пiдбиває радянську машину i реве:
  - Хай буде сонце вiчно над Рейхом!
  Христина теж лупнула з гармати. Збила радянську машину i проревела:
  - Та не поступимося ми нiколи!
  I її нiжка така голоп'яточна, i спокуслива. Навiть розпечене залiзо не могло вирвати у златоволосої рижухи крику болю.
  А її босi пальчики спритно кидали кинджали.
  А ось i красива Магда у справi. Медова блондинка пробила радянський танк i вишкiрилася:
  - Я чудова вбивця!
  Герда теж б'є за допомогою босих нiг i пищить:
  - Ми дияволицi!
  I скеля собi зубки!
  Шарлотта розбиває радянський танк. Така собi дiвчина-монстр, i щебече:
  - Дотиснемо все поспiль!
  I м'язами грає!
  А далi вже Христина б'є. I це дiвка в повнiй несамовитостi. А така гарна та боса.
  Скеляє зубки i реве:
  - Хай вам буде смерть!
  Магда вражає радянський танк i додає:
  - I повний абордаж!
  Пiсля чого як вiзьме i вишкiриться. I перлиннi зубки випустять iскри.
  Та це дiвки якi вганять у тремтiння цiлi армiї.
  А як вони молотили англiйцiв? Толбуку вдалося взяти саме завдяки цiй четвiрцi.
  Як надихають босi дiвчата у бiкiнi бiйцiв на подвиги.
  Герда розбиває радянський танк i реве:
  - Я термiнатор!
  I босою нiжкою як клацне!
  Шарлота теж взяла i ревла, показавши мову:
  - Я носiй смертi!
  I теж босою нiжкою таке зобразить! Просто супердiвка!
  Христина надiслала снаряд. Розбила радянський танк i промимчала:
  - Вiчно будемо ми на стремi Жовтня!
  I як розсмiяється! I босою нiжкою взяла i послала грудочку смертi
  I знову винищила масу радянських солдатiв.
  I медова блондинка Магда пiдсунулася.
  I теж стрiляє чортiвка диявольськи влучно.
  А дiвчата, якi тут напiвголi. I ще дуже люблять свої босi ноги пхати в обличчя бранцiв i змушувати їх цiлувати п'яти та все iнше. А якщо вже дiвчата розiйдуться.
  Можуть i на живiт посипати вугiлля. Пiсля цього смiятимуться i смiятимуться. А вже когось зґвалтувати їм раз плюнути!
  Ось якi дияволицi вступили у бiй проти Червоної армiї.
  Сталiн-Путiн вiдклав перо.
  А iншi дiвчата дуже активнi.
  Майнштейну вдалося вiдсiкти радянськi вiйська, вiд Воронежа. Червона армiя насилу вийшла з-пiд удару. Бiльшiсть технiки виявилася втраченою. I шкода виявилася колосальною.
  Сталiн метал грози i блискавки, але марно. Фронт тимчасово стабiлiзувався, i фрицi змiцнилися у Воронежi. У цих виключно важких умовах у Сталiна виникла дилема, як вчинити? Вiн запропонував Гiтлеру сепаратний свiт.
  Фюрер вимагає вiддати йому Кавказ. Сталiн вiдповiв вiдмовою. Тодi фюрер запропонував перемир'я, за умови, що Росiя постачатиме до Третого Рейху безкоштовно нафту та сировину.
  Сталiн пiсля вагань прийняв таку пропозицiю. I тодi виникло перемир'я на три роки.
  СРСР частково розпустив свою армiю. Вiдбулася демобiлiзацiя. Але чотири радянськi дiвчата не тiльки залишилися в армiї, а й були вiдправленi до Африки, на вiйну з англiйцями.
  Наташка, Зоя, Августина, Свiтлана, ця група дiвчат-вiдьом вирiшила битися за Русь iз Британiєю.
  I ось 22 червня 1943 року почався наступ нiмцiв у Єгиптi. Четвiрка дiвчат бiгла босонiж в атаку. Вони навiть бюстгальтери зняли. Щоб набути феноменальної сили i стати невразливими для снарядiв.
  А що ж це вiдьми!
  А який пекучий пiсок у Сахари влiтку для босих дiвочих нiжок. Але воїнкам це не страшно, а навiть приємно. П'яточки у них такi круглi, рожевi, витонченi.
  Наташка стрiляє по англiйцям, збиває їх i кидає босими пальцями нога камiнчикiв, промовляючи:
  - Та на славу Червоної Росiї!
  Зоя ця чудова красуня, теж як жбурне босою нiжкою гострий камiнчик i пискне:
  - В iм'я священної Росiї!
  Далi камiнчик босими пальчиками жбурнула Августина. I теж голонога дiвка заспiвала:
  - Буде рай у СРСР!
  I як розсмiяється. Просто чортiвня у спiдницi. Точнiше в одних лише тоненьких чорних трусиках.
  А далi босими нiжками кине Свiтлана. Така ось чудова дiвчина - смак та мед у нiй, без жодного перебiльшення.
  I розсмiяється:
  - Майбутнiй свiт це Росiя комунiзму!
  Наташка знову стрiляє i пищить:
  - Вiчна Русь та її Боги Вiйни!
  Зоя скеляє мордочка i пiдтверджує:
  - Русь i вiчна та прекрасна!
  I теж кинула босими нiжками камiнчик.
  I прямо в лоба англiйському полковнику. I вбила.
  А тут ще й руда Августина як вiзьме та запустить смертельний епатаж. У нiй стiльки шаленою i неприборканою енергiї. Сила просто б'є ключем.
  Дияволиця з вогняним волоссям, верескує:
  - Славитися СРСР!
  I пiдтверджує з апломбом:
  - Героям слава!
  I Свiтлана теж босими пальцями запустить подарунок смертi. I провизжить на всю горлянку:
  - Миру буде мир!
  I покаже свiй довгий язичок.
  Далi вже Наталка запустить смерть. Виб'є босою нiжкою подарунок i пискне:
  - Вiчнiсть буде за нами!
  I додає:
  - За комунiстами!
  I знову показує мову.
  Зоя теж взяла i лупнула супротивника. I босою нiжкою пiддала по супротивнику.
  Розкидала ворогiв.
  Прочiрiкала:
  - Рiч i смерть фашистам!
  Августина поправила дiвчисько:
  - Загалом красуня ми не гiтлерiвцiв молотимо, а англiйцiв!
  Зоя сердито гаркнула:
  - Не має значення!
  I босою нiжкою як метне камiнчик. Ось це смертельна дiвчина.
  А тут ще й Свiтлана, як босими пальчиками, запустить послання смертi. Рознесе фрицiв, i пискне:
  - Майбутнiй свiт комунiзму!
  Пiсля чого дiвчата схочуть.
  I знову давай трощити англiйцiв. Страшнi дiвчата дуже красивi, коли в одних трусах бiгають по пустелi. А вони ж такi гарнi та класнi. Вигляд у них найбойовiший i вiдмiнний.
  Наташка перевiряла, змiнюючи англiйцiв:
  - Нехай вишкiрившись короною, здiймає британський лев виття...
  Зоя метає босою ногою камiнчик i пiдтверджує:
  - Комунi не бути пiдкореною!
  Августина кинули голою нiжкою гранату i прокричала:
  - Товаришi разом за мною!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Найбiльшою країною!
  I дiвчата взяли i перекинулися в потрiйне сальто. I закидали англiйцiв камiнцями за допомогою босих нiжок.
  Нiмцi прорвали оборону англiйцiв у Єгиптi. I впевнено просувалися землею фараонiв.
  Четвiрка росiйських дiвчат бiгла собi босонiж пустелею. Гарячий пiсок приємно лоскотав огрубiлi, голi пiдошви дiвчат. Вони на бiгу почали ставити запитання.
  Наташка помiтила з усмiшкою:
  - Ось цiкаво, чому росiйськi боги поступилися християнству?
  Зоя, миготивши босими, рожевими п'ятами помiтила:
  - А чому ти вважаєш, що вони поступилися?
  Наташа зiтхнувши вiдповiла:
  - Довгий час вiн не чути!
  Августина впевнено сказала:
  - Зате зараз вони будуть назавжди! I нiколи не пiде!
  Свiтлана тупнула босою ногою по пiску i промовила:
  - Безперечно нiколи не пiдуть!
  I прокрутилася в сальто повiтрям.
  Дiвчата були налаштованi дуже рiшуче.
  Ось сама Наталка що думала?
  Поступилися свого часу чужiй вiрi русичi. I прийшло монгольське ярмо на землю. I багато горя. Адже справдi навiщо приймати чуже коли є своє.
  А самi церковники та християни єдностi не мають одного з них;
  З iм'ям богослова Альбрехта Рiчля (1822 - 1889) пов'язаний розвиток знаменитої лiберальної школи теологiї, включаючи лiберально-теологiчне ставлення до Iсуса Христа. Характерною рисою цього напряму можна вважати продовження лiнiї рацiоналiзму, але не просто з метою спростування традицiйної християнської доктрини, а з метою створення нової форми християнської теологiї - такої теологiї, яка б вiдповiдала сучасному на той момент мисленню, особливо вiдповiдала б науцi. З iдей, розвинених Шлейермахером, Альбрехт Рiтчль прагнув побудувати систему богослов'я, засновану на внутрiшньому досвiдi людини, а чи не на умоглядних доктринах. Рацiональне пояснення традицiйно-християнського догмату про Iсуса як Бога Рiтчль сформулював так: "Доктрина про те, що в Iсусi Бог став людиною, має на метi привернути нашу увагу до нього. З цього, втiм, не випливає, що ми всi, щоб стати християнами, зобов'язанi вiрити в Iсуса як Бога. Навпаки, ми повиннi бачити в ньому людину, яка дiяла на iнших так, що вони визнали в ньому Бога, що в людствi".
  Наташка пiддала босою ногою скорпiона i продовжила пiдскакувати.
  Рiтчль не приймав доктрину зiпсованостi людини грiхом та винностi перед Богом. Страждання Iсуса на хрестi згiдно з Рiтчлем було не жертвою за грiх, але актом послуху Богу. Метою цього акту була змiна людей, а не змiна ставлення Бога до людей. Рiтчль вiдкинув таким чином найбiльш неприйнятну для сучасної людини в традицiйному християнствi iдею, що сягає корiнням до язичництва, про "умилостивлення" Бога жертвою за грiх. Слiд зазначити, що спростуванням цього архаїчного вiрування займалися цiлком ортодоксальнi богослови, починаючи з епохи отцiв церкви. Однак вони, на вiдмiну вiд Рiчля, будували вчення про спасiння саме на доктринi про богоутiлення. Ритчль як рацiоналiст не визнає богоутiлення в традицiйному значеннi. Згiдно з Рiтчлем, Iсус не є Богом: його можна назвати Богом лише в переносному значеннi, маючи на увазi, що його божественнiсть полягає в "досконалому спiлкуваннi з Богом" i в єднаннi його волi з волею Бога.
  Наташка пiдскочила i перекрутилася в потрiйному сальто. Потiм приземлилася босими нiжками, попискуючи.
  Рiтчль займався реiнтерпретацiєю християнського вiровчення, включаючи христологiю, ґрунтуючись на науцi того часу i культурi, що змiнилася. Вiн розглядав важливiсть Iсуса не у свiтлi питання про iсторичнiсть євангельських подiй, а у свiтлi того впливу, який вiн вплинув на церкву, що позначилося на створеннi догматiв. Рiтчль був одним iз найвпливовiших богословiв XIX столiття. Його уявлення сформували окрему гiлку лiберальної теологiї, названу на його iм'я Рiтчiлiанською школою.
  Тож як ми бачимо, i Наталя це розумiла у самiй церквi, немає єдностi. I що в нiй свої суперечки та проблеми. То чого таку вiру приймати? Звичайно, росiйськi боги i ближчi й милiшi.
  А може, й краще взагалi проповiдувати вiдвертий атеїзм? Як у комунiстiв. Буде i простiше, i зрозумiлiше.
  А щодо життя пiсля смертi? Так буде таке життя. Силою комунiстичної науки очевидно. I мертвi воскреснуть. I жити стане краще та веселiше у свiтi Гiперкомунiзму.
  Наталка уявила собi такий свiт. Коли людина сама створює свiтобудови i втiлює все, що може. Або точнiше, що хоче. Ось навiть цiлу футбольну команду можна собi наштампувати. I це дуже круто i здорово. Або боксерiв, або палац аж до неба. I чого ще тiльки не наштампуєш.
  Наталка запитала Августину:
  - Чи хотiла б стати всемогутнiм Богом?
  Руда дияволиця хихикнула i вiдповiла:
  - Швидше вже всемогутньою богинею. Щоб кохатися в мiльярдi iпостасей одночасно. I це було так цiкаво вибирати собi найкрасивiших чоловiкiв, можливо навiть ельфiв.
  Наташа засмiялася i помiтила:
  - У це i є вся краса! Бути Богинею з великої лiтери.
  Августина засмiялася i вiдповiла:
  - Жоден чоловiк у мене не був би самотнiм! Жоден!
  Наталка кинула камiнчик. Уклала британського снайпера i пискнула:
  - Я правитимуть свiтобудовою!
  I агресивно вишкiрила зуби акули.
  Дiвчата мчали собi...
  Час вiд часу пострiлювали. Наближалися до Олександрiї. У нiмцiв тут було багато лiтакiв, найрiзноманiтнiших конструкцiй. Вони кружляли, мов зграя метеликiв.
  У боях нiмецькi аси впевнено брали нагору. Бої у повiтрi показали мiць машини Фокке-Вульф. Її озброєння, швидкiсть, живучiсть була вищою за похвал.
  Проходили випробування та реактивнi лiтаки. Тож було чим у нiмцiв пишатися.
  Черчiлль теж думав про перемир'я. Але... Саме фашисти хотiли захопити Африку та ближнiй Схiд. I тут ти нiкуди не дiнешся.
  Черчiлль дуже шкодував, що не прийняв цiлком стерпних умов свiту ще в сороковому роцi. I зганьбився.
  А як зараз? Чи зрозумiють його нащадки, якщо Британiя буде захоплена. Не встояти проти подiбної сили, яку мають фашисти. I їхня могутня тоталiтарна система.
  Дiвчата з Червоної армiї боролися в Олександрiї. Вони перебiгали вiд стiни до стiни i просувалися вулицями. Як завжди в одних лише трусиках, напiвголi. Вели бої та поступово наближалися до центру.
  Наташка, стрiляючи, сказала:
  - Для мене немає нiчого неможливого! I для нашої Червоної армiї також.
  Зоя кинула босою нiжкою гранату i пiдтвердила:
  - Безперечно ця так!
  Свого часу златоволоса дiвчина писала розповiдь про Мальчиша-Кiбальчиша. Їй було цiкаво, як катували хлопчика. Про це у Гайдара докладно не сказано.
  Просто катували... А ось цiкаво як? Вона уявила собi гарного, свiтловолосого хлопчика рокiв дванадцяти. З нього зривають сорочку та штани, пiдвiшуючи голяка на дибу. Хлопчиш-Кiбальчиш стискає щелепи, а його б'ють по спинi бичами. Потiм босi ноги вставляють у колодку та пiдвiшують вантаж. Спочатку невеликi гирки, потiм важчi. Розтягують м'язисте тiло хлопчика. Навiть жилки трiщать у дитини. I катування посилюється.
  Плетiння змiнюються розпеченим до червоного дротом. Пiд босими ногами хлопцi розпалюють багаття. А потiм щипцями ламають пальцi. Розпечене залiзо прикладають до грудей. Приєднують дрiт з електродами та пiдключають струм високої напруги. Пропускають через закривавлене, понiвечене тiло розряди. I б'ють та смажать п'яти вогнем.
  Хлопчиш-Кiбальчиш пiд тортурами тримається мужньо, хоча сили його закiнчуються. З прокушеної губи стiкає цiвка кровi.
  Пахне паленим м'ясом. Свiтле волосся юного командира стирчить йоржиком. I вiн мовчить.
  Зрештою Мальчиша-Кiбальчиша закатували до смертi. Але так i не довiдалися таємницi.
  Зої теж хотiлося опинитися в полонi i зазнати катувань. У сорок першому роцi вона виходила з оточення. Була боса, i вешталася лiсом. Її загартованi нiжки не надто страждали, навiть здавалося спритнiше. Вона була немов дикунка та кiшка.
  А ось пiд час громадянської вiйни... Тодi її юну дiвчину впiймали бiлi. I зґвалтували, зрозумiло. I босу, майже голу ганяли снiгом. Тодi ще Зоя не була такою досвiдченою вiдьмою i вiдчуття виявилися хворi. Нiжки буквально палали вiд снiгу, а голi груди нулi вiд морозiв. А таз посинiв вiд побоїв.
  Але нiчого, навiть це катування багато дав Зої. Дiвчина була дуже гарною, i в одних трусиках. Вона сподобалася генераловi, i той наказав продати її в офiцерський бордель, а не розстрiлювати.
  Ну а з борделя можна на вiдмiну вiд могили втекти.
  Зоя стала вiдьмою. А вiдьми, просунутi не старiють. I вони всi чотири дiвчата не такi вже й молодi, але юнi та свiжi наче троянди в саду.
  Ось що магiя робить. А босi нiжки нiчого не бояться. Причому, Зоя, напевно, з них наймолодша.
  Руда Августина ще воювала з японцями. Була в обложеному Порт-Артурi. Хоча фортеця й упала, але дiвчина вогняної мастi там показала свою звитягу.
  Жаль звичайно, але гора Висока була, взяла японцями через зраду. Якби не це, то залишався б шанс утримати мiсто-фортецю. Та й на момент капiтуляцiї ще було двадцять тисяч боєздатних солдатiв i запаси снарядiв та продовольства.
  Може, не здай фортецю, i вiйна виявилася б виграною. На жаль, так усе закiнчилося тодi для Росiї безславно.
  Наташа та Свiтлана тодi теж билися, але в армiї Куропаткiна. Непогано себе показали. Воював трiумвiрат пiд час першої свiтової вiйни.
  Царська армiя перемагала i зазнавала поразки. Якби не сталося лютневої революцiї, звичайно ж, Росiя виграла б цю вiйну.
  Але, на жаль, не дали вища сила тодi царевi перемоги.
  Знаючи потяг росiян до авторитаризму, монархiя, можливо, залишалася найкращим варiантом. А то приходять рiзноманiтнi сумнiвнi особистостi: пiку Ленiна чи Сталiна.
  А то й гiрше. А коли впали Романовi сталося в Росiї трагедiя.
  Звичайно, i царi часом помилялися. Можна навiть згадати таку дурiсть, як продаж Аляски. Взагалi дивним був цар Олександр Другий. У Середню Азiю землi завойовував, а стiльки територiї вiддав за копiйки.
  Хiба це розумно?
  Ех, до чого часом тупiсть чиновникiв наводить. Звичайно ж, продаж Аляски найбiльша дурiсть iз дурниць.
  Втiм, дiвчата зараз теж не розумнi. Молотять собi англiйцiв, а спитали б заради чого?
  Адже якщо чесно говорити, то нiмцi i є головними ворогами, чи варто їм допомагати проти Британiї?
  Зоя прочирикала, кинувши лимонку босою нiжкою:
  - Велич Росiї у тому, що вона є країна людей iз великою силою волi та натхнення!
  I дiвчина показала мову. I засмiялася. Зубки з перлiв вишкiрила себе шалена дiвка-термiнатор.
  I знову заспiвала, граючи мишками босих нiг та рук:
  - В iм'я нашої священної країни! Ми дiвчата будемо як птахи-орли!
  I розсмiяється, пiдморгуючи подругам.
  Наташка пальнула по англiйському офiцеру. Пробила йому голову i прошипiла:
  - Яку дурiсть ми робимо. Як це негарно!
  Пiсля падiння Олександрiї четвiрка радянських дiвчат бiгла до Суецького каналу. Звiдти гiтлерiвцi планували рухатись на Близький Схiд. Захоплення Близького Сходу обiцяло контроль над величезними запасами нафти та формування арабських дивiзiй.
  Четверо дiвчат бiгли босонiж пустелею. I Наталка згадувала рiзнi релiгiйнi уявлення та фiлософiю.
  У той час як лiберальна теологiя прагнула створити нове розумiння християнства, у критичному вивченнi Нового Завiту намiтився напрям, який практично повнiстю вiдкидав будь-яку iсторичнiсть подiй, що описуються в ньому. Це була радикальна критика Бруно Баура (1809 - 1882) i подальший розвиток мiфологiчної школи. Якщо колишнi рацiоналiсти за мiфологiєю євангельських оповiдей вбачали наявнiсть якихось iсторичних фактiв, якi обросли плодами народної фантазiї, цi дослiдники взагалi вiдмовилися розглядати iсторичнiсть.
  Наташка рушила босою нiжкою по кактусу i продовжила розмiрковувати:
  У своїх працях "Критика євангелiя вiд Iоанна" (1840) та "Критика синоптичних євангелiй" (1841 - 1842) Бруно Бауер виклав критику християнства радикальнiшою за Штрауса. На думку Бауера, в євангелiях немає взагалi нiчого iсторично достовiрного. Бауер полемiзував зi Штраусом, протиставляючи свою теорiю походження християнства мiфологiчному погляду.
  Наташка знову пiдскочила, мов пантера, i розбила голою ногою скорпiона.
  Вiдповiдно до теорiї Бауера християнське вчення створювалося iудейським фiлософом грецької культури Фiлоном Олександрiйським та римським стоїком Сенекою. Фiлону належить уявлення про божественний логос як таку собi промiжну субстанцiю, свого роду "посередника", мiж трансцендентним Богом i матерiальним свiтом. Ця iдея давньогрецьких фiлософiв, адаптована Фiлоном до юдаїзму, знайшла вiдображення в євангелiї вiд Iоанна при поясненнi божественностi Iсуса Христа, який i називається цим "логосом".
  Наташка тут звернула увагу, що Августина, босими пальцями нiг розплющила шматок кактуса.
  У вченнi Сенеки та стоїкiв є чимало перетинiв iз моральним вченням християнства. Бауер вважав, що апостольськi писання майже дослiвно списанi Сенеки. Християнство розвивається з урахуванням грецької i римської культур, є продуктом греко-римського свiту. Саме присутнiсть у християнствi запозичених грецьких та римських елементiв, вважав Бауер, дозволила християнству перетворитися на свiтову релiгiю.
  Теоретично Бруно Бауера можна вбачати перегини, проте сам факт iснування запозичень у християнствi зараз загальноприйнятий i не вiдкидається навiть у межах ортодоксальних церков. Переважна бiльшiсть сучасних дослiдникiв приймає також iнше твердження, що розвивається Бауером за роботами Християна Германа Вейсе. (1801 - 1866) i Християна Готтлоба Вiльке (1786 - 1854): про євангелiю Марка як перше євангелiї, з якого писалися два iнших синоптичнi євангелiї (ця iдея прийнята в теорiї двох джерел, де євангелiя Марка є одним з двох джерел, про вище).
  Тут Наташка п'ятою голою рушила по гострому камiнчику.
  Щодо iсторичностi Iсуса Бауер спочатку припускає, що якась iсторична особистiсть могла бути, але потiм вiн переходить до заперечення iсторичностi Iсуса.
  Роботи Бауера привернули увагу Фрiдрiха Енгельса (1820 - 1895), який цiкавився питаннями iсторiї християнства та критикою Бiблiї (вiн навiть займався iнтерпретацiями епiзодiв книги Апокалiпсису). На смерть Бауера в 1882 Енгельс написав роботу пiд назвою "Бруно Бауер i первiсне християнство". На думку Енгельса Бауер "викрив всю ненауковiсть i розпливчастiсть теорiї мiфiв Штрауса, користуючись якою кожен може в євангельських оповiданнях вважати iсторичним все, що завгодно. I при цьому з усього змiсту євангелiй не залишилося майже нiчого, що могло б бути доведено як iсторично достовiрне, - отже, можна оголосити сумнiвним навiть iсторичне iснування Iсуса Христа".
  Наташка знову босими пальцями нiг розчавила скорпiона.
  Проте, Бауер був младогегельянцем, " iдеалiстом " в очах Енгельса, попри радикалiзм поглядiв, тодi як Енгельс розвивав матерiалiстичну критику релiгiї. Згiдно з Енгельсом християнство створювалося не фiлософами, як вважав Бауер, а народними масами.
  Наташка згадала, як вона билася босонога в армiї Куропаткiна. Там вона й познайомилася зi Свiтланою. Вiдьми-початкiвцi ще були такi юнi i малодосвiдченi. Але билися з шаленою.
  Тодi Свiтлана була досить серйозно поранена, i Наталцi довелося нести її на плечах. Але нiчого дiвчина витягла подругу. Показала свiй пiлотаж. Непогано собi билася. I законно здобула Георгiївський хрест.
  Потiм були ще бої... Японцi, звичайно ж, непоганi бiйцi, але їм не вистачає обачностi та кмiтливостi. Та й у рукопашнiй сутичцi вони були слабшi.
  Загалом втративши менше солдатiв, нiж Японiя, у кiлька разiв перевершує населення Росiя поступилася. Що, безсумнiвно, дуже прикро.
  Ця поразка взагалi змiнила баланс сил, показавши, як i Азiя може битися. На жаль, але Росiя тодi виявилася програло. I не приєднала себе весь Китай. Адже були такi добрi шанси.
  Наталка запитала Августину:
  - А якби все-таки ми перемогли б японцiв?
  Руда чортiвка авторитетно вiдповiла:
  - Тодi Росiя стала б свiтовою державою! Найсильнiшою та найбiльшою за населенням країною на планетi Земля!
  Наташа вигукнула, пiднявши руки догори:
  - Оце було б чудово!
  Августина з цим погодилася:
  - Навiть дуже здорово!
  Зоя пiдстрибнула i вiдповiла:
  - За мирне вирiшення всiх наших проблем!
  Свiтлана пiдтримала:
  - Але з обов'язковими завоюваннями.
  Чудова четвiрка по дорозi розпорошила роду англiйцiв i вийшла до Суецького каналу. Дiвчину поринули у воду i почали в нiй хлюпатися. Вони були такi засмаглi, гарнi, iз сухою мускулатурою.
  I в одних лише трусиках, з оголеними грудьми, i тонкими талiями.
  Дiвчата хлюпалися собi i спiвали:
  - Росiя воскресне та полетить у пiднебессi!
  Пiсля чого скалили собi пики. А войовницi такi знатнi та найкрутiшi.
  I зубки скалять.
  Наталя була задоволена. В останньому бою вона кинула гранату босою ногою та збила англiйський лiтак. Що дуже круто.
  Зараз войовниця прочирикала:
  - Та славиться наша земля!
  Зоя, цвiрiнькаючи, вимовляє:
  - I в iм'я радянських народiв!
  Дiвчата плескаються i бризкаються. Августина з досадою вимовляє:
  - Наша армiя надто слабка проти такої могутностi! Нас тривiально скинуть фашисти.
  Свiтлана зневажливо розреготалася:
  - Якщо ти маєш на увазi "Тигр", то це тривiально застарiлий, незграбний та важкий танк. Вiн нам не страшний!
  Наташка зауважила iз сумнiвом:
  - Ну i захист у цього танка... Так просто не пробити!
  Свiтлана шльопнула босою ногою по водi i пискнула:
  - Це для нас не стане проблемою!
  I дiвчина пiрнула у глибини Суецького каналу. Але довго плескатись нiколи i знову красунi вибралися, вже на iншому березi. I помчали галопом до Палестини.
  Нiмцi хочуть перемоги i вони вже близькi до неї. Єгипет захоплений. Те, що не вдалося Наполеону, вдалося Гiтлеру. Фашистська пропаганда бiснується.
  А босоногi дiвчата бiжать собi, миготивши рожевими, круглими, голими п'ята.
  На шляху вони мають дот з англiйцями. Войовницi кидають босими нiжками гранати та стрiляють.
  Наталя вимовляє:
  - Велич нацiї з нами!
  I дає чергу, що викошує англiйцiв. Пiсля чого вишкiриться:
  - За Русь святу!
  Дiвчата це мускулатура i натиск.
  Стрiляє i Зоя. Така ось дiвчини босонога мрiя. З нею можна одержати масу задоволення.
  I водночас вiдчувати прекрасне.
  Зоя босою нiжкою запустила вибух-пакет i пискнула:
  - Я здатна зробити те, що буває лише у дорослому кiно!
  I показала мову.
  Дала чергу, викошуючи противникiв.
  А тут i Августина. Теж босонiж пальцями нiг послала лимонку. Розфарбувала супротивникiв. I прочирикала:
  - Вищий буде пiлотаж! Рознесемо ми екiпаж!
  Руда чортiвка дуже багато була разiв у переробках. Її заарештовували i вiдправляли в камеру.
  Августина була пiд час арешту дуже ретельно обшукана. I це їй запам'яталося.
  Якийсь особливий екстаз i задоволення вiдчуваєш, коли наглядачка тобi мацає груди. Це так збуджує. А коли щипають то тим бiльше.
  Августина колiна рушила в пiдборiддя чорношкiрому бiйцю. У того брязнула щелепа i вилетiли зуби.
  А от попереду повзе "Кромвель". Танк, загалом, зi слабкою гарматою.
  Але грiзний з гарною лобовою бронею i спритний.
  Августина запускає гранату своєю босою ногою. Влучає в гусеницю. Лопаються з трiском, немов каштан у вогнищi ковзанки.
  Руда чортiвка вимовляє:
  - Я така воїнка крута! Що бiльше не буває!
  I знову дiвчисько вишкiриться. Вона любила секс, i це їй подобалося. Ех, чоловiки, якi ви хтивi. Але вогняна чортiвка в тисячу разiв вас крутiша.
  Августина iз запалом проспiвала:
  - Все неможливо в нашому свiтi! Полiтик бреше, коли твердить, що б'є у сортирi!
  I дiвчина показує мову. Такий довгий i рухливий.
  Свiтлана зрiзає англiйця i пищить:
  - Моя швидкiсть та грацiя!
  Пiсля чого додає:
  - I парторганiзацiя!
  Пiсля чого дiвчина смiється собi. Ськеляє собi зуби.
  Наташа кидає босою нiжкою гранату та добиває танк. Той горить та обвалюється.
  Дiвчина запально вимовляє:
  - Я є бiса! Всiх молотитиму!
  Тут i Зоя взяла i пiдморгнула, блиснула сапфiровими очима:
  - Захопимося i здивуємось!
  I показала мову! Пiдморгнула супротивниковi.
  А ось i Августина гранату запустила. Розкидала англiйцiв i ревла, з надривом:
  - Хай буде рай у нашiй вiтчизнi!
  Свiтлана теж жбурнула гранату i пискнула:
  - Святе дiло, справа комунiзму!
  I вся четвiрка розреготалася.
  Нiмецькi вiйська просувалися у напрямку Багдада. Чотири дiвчата тiкали собi наче марафонцi. I миготiли їх босi, круглi, трохи запиленi п'ята. Одночасно проступили жилки на ликах. Засмаглi такi i мускулистi у дiвчат нiжки, з кульками м'язiв, що перекочуються.
  Войовницi просто супер класу! I захоплення викликають рельєфнi плитки їхнього живота.
  Наталя тим часом намагалася мiркувати.
  Пiдкидаючи босими нiжками камiнчика, дiвчина згадала лекцiю атеїстiв.
  Зазначте, що живi iстоти не досконалi. Доказ про недосконалiсть вказує на те, що якщо Бог такий iдеальний, чому вiн так погано створив нас i безлiч iнших живих iстот? Наприклад, ми вразливi до багатьох хвороб, нашi кiстки легко ламаються, а з вiком нашi тiла та уми занепадають. Ви також можете згадати про нашi погано-спроектованi хребти, негнучкi колiни та тазовi кiстки, якi призводять до важких пологiв. Все це є бiологiчним доказом того, що Бога не iснує (або доказом того, що вiн створив нас неiдеальними, а отже, i поклонятися йому нема чого).
  • Вiруючi можуть оскаржити цей аргумент, заявивши, що Бог iдеальний i створив вiн нас настiльки iдеальними, наскiльки це було можливо. Вони також можуть заявити, що все те, що ми вважаємо вади, насправдi має своє призначення у творiннi Божому.
  Наташка прокрутила в польотi потрiйне сальто i подумала - що за старiсть можна боже i по макiвцi рушити.
  Вкажiть, що все надприродне можна пояснити науковою мовою. Доказ "Бог бiлих плям" часто використовується, коли люди намагаються довести iснування Бога. Воно засноване на тому, що хоча сучасна наука i пояснює бiльшу частину всього сущого, деякi речi вона все ж таки пояснити не в змозi. Ви можете спростувати цю заяву, сказавши, що кiлькiсть речей, якi ми не розумiємо, з кожним роком продовжує зменшуватись, i те, що науковi пояснення замiнювали теїстичнi, тодi як надприроднi чи теїстичнi пояснення нiколи не замiнювали наукових.
  Августина теж як довбане босою ногою кактусу. Цiлу купу пилюки пiдняла.
  А Наташка бiжить собi та пiдскакує. Розганяється i призовно спiває з апломбом.
  • Наприклад, ви можете навести як приклад еволюцiю, як область, у якiй наука виправила попередню богоцентричну причину наявностi такого розмаїття видiв у свiтi.
  • Скажiть, що релiгiю часто використовували для пояснення незрозумiлого. Греки використовували Посейдона, щоб пояснити виникнення землетрусiв, якi, як ми тепер знаємо, вiдбуваються через рух тектонiчних плит.
  Наташка хитро пiдморгнула i знову пiдскочила вище. Прокрутилася в сальто i прочирикала:
  - Я дiвка народжена пантерою!
  Iснує кiлька варiацiй цiєї iдеї. Ви можете пояснити це тим, що у вiдносно бiдних країнах практично всi вiрять у Бога, а ось у досить багатих i розвинених країнах кiлькiсть вiруючих помiтно нижча. [4] Ви також можете сказати, що бiльш освiченi люди бiльш схильнi до iдеї атеїзму, нiж люди з нижчим рiвнем освiти. Водночас цi два факти свiдчать про те, що Бог є лише продуктом культур, а вiра в нього залежить вiд особистих обставин кожного.
  Наташка знову пiддала ногою важкий валун, змусивши його трiснути.
  • Ви також можете вказати на те, що люди, вихованi в однiй релiгiї, у переважнiй бiльшостi дотримуються цих релiгiйних поглядiв протягом усього життя. Тi ж, хто вирiс над релiгiйної сiм'ї, рiдко самi стають релiгiйними.
  Наташка пiдскочила i прокрутила вертушку в повiтрi. Прочiрiкала:
  - Моя буде перемога!
  Тiльки тому, що бiльшiсть вiрить у Бога, це не означає, що це правда. Однiєю з найчастiших причин вiри в Бога є те, що в нього вiрить бiльшiсть людей. Цей аргумент про "загальну згоду" може також припускати, що через те, що в Бога вiрить так багато людей, таке вiрування має бути природним. Однак ви можете розбити цю iдею, заявивши, що той факт, що бiльшiсть людей вiрить у щось, не говорить про його правдивiсть. Наприклад, ви можете сказати, що в певний перiод бiльшiсть людей вважали рабство прийнятним.
  Наташка знову пiдскочила i голою п'ятою розфарбувала потiк слизу.
  • Скажiть, що якщо людину не залучати до релiгiї чи iдеї iснування Бога, вони в неї нiколи не повiрять.
  • Дiвчата бiгли горами Курдистану. Їхнi босi, точенi нiжки ступали по гострому каменю гiрських стежок. Топали i шльопали по грядi та дуже жорсткiй поверхнi. I дiвчатам не було боляче. Навiть навпаки вони вiдчували огрубiлими пiдошвами приємний лоскiт.
  • I смiялися.
  • Дорогою кипiли бої. Дiвчата захопили майже без бою одну з нафтових свердловин. Вони просто увiйшли голi, а потiм перестрiляли солдатiв.
  • Все розвивалося наче за планом.
  • Англiйцi зiткнулися з нiмецькими загартованими у боях Сходi вiйськами i попливли. Причому на боцi гiтлерiвцi мають ще й чисельну перевагу, i потужнiшi танки.
  • Мабуть, лише "Черчiлль" за рахунок бронi мiг створити деякi проблеми. Але "Пантера" та "Тигр" iз ним справлялися. У повiтрi нiмецькi аси набирали рахунки. Особливо вирiзнявся Марсель. Найрезультативнiший ас усiх часiв i народiв. Пiсля того, як вiн збив триста лiтакiв, стався унiкальний випадок. Спецiально щоб вiдзначити героя був заснований п'ятий ступiнь Лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. Марсель цим став супергероєм.
  • I живою легендою.
  • Крушив собi англiйцiв. Чи не вiдставали й iншi аси. Все було на пiдйомi.
  • Отодi дiвчата i захотiли теж стати льотчицями. А поки що босонiж бiгли по гострому каменю.
  • Наталя теж вигадала полемiку про Бога.
  • Вiдмiннi та характернi риси християнського, iндуїстського та буддистського Бога дуже вiдрiзняються одна вiд одної. Тому ви можете сказати, що навiть якщо Бог iснує, неможливо визначити, якому саме Боговi слiд поклонятися. Ця iдея вiдома як "Довiд вiд суперечливих релiгiй".
  • Дiвчина запустила босою ногою гострий камiнчик. I потрапила прямо в око англiйському снайперу, змусивши його виплеснути мiзки. Пiсля цього продовжила фiлософiю.
  • Бiльшiсть релiгiй вважають свої священнi тексти результатом та свiдченням iснування свого Бога. Якщо ви зможете вказати на протирiччя та iншi пороки священних текстiв, то дайте мiцне обґрунтування того, що Бога не iснує. Наприклад, якщо в однiй частинi священного тексту Бог описується всепрощаючим, а потiм стирає з лиця цiле село або країну, ви можете використовувати цю явну суперечнiсть i показати, що Бога не iснує (або що священнi тексти брешуть). У випадку Бiблiї можна з упевненiстю сказати, що у певний перiод цiлi вiршi, iсторiї та анекдотичнi моменти були сфабрикованi чи змiненi. Наприклад, євангелiє вiд Марка роздiл 9, вiрш 29 та євангелiє вiд Iвана з роздiлу 7, вiрш 53 за роздiлом 8, вiрш 11 були скопiйованi з iнших джерел. Вкажiть на те, що це наочно доводить, що священнi тексти лише сумiш креативних iдей людини, а не богонатхненних книг.
  • Наташка знову пiдкинула босою нiжкою камiнчик i пискнула:
  • - Безперечно так i є!
  • Пiсля цього продовжила думати про атеїзм.
  • Якби Бог iснував, вiн би не допустив такої кiлькостi зневiри. Цей аргумент говорить про те, що в мiсцях, де поширений атеїзм, Бог спустився б або особисто втрутився в мирськi справи, i розкрив себе атеїстам. [9] Сам факт iснування такої великої кiлькостi атеїстiв i те, що Бог не спробував переконати їх через божественне втручання, означає, що жодного Бога немає. Вiруючi можуть оскаржити цю заяву, сказавши, що Бог припускає свободу волi, тому неминучим результатом цього є невiра. Вони можуть процитувати конкретнi приклади у своїх священних текстах про випадки, коли Бог розкрив себе тим, хто вiдмовлявся в нього вiрити.
  • Наташка знову пiддала камiнчик босою нiжкою i пискнула:
  • - Я велика бiла горила.
  • I знову почала складати.
  • Проблема зла полягає в тому, як Бог i зло можуть iснувати одночасно. Iншими словами, якщо Бог iснує, i вiн є добром, тодi вiн повинен знищити все зло. Ви можете сказати: "Якби Бог по-справжньому дбав про нас, тодi не було б вiйн". Ваш спiврозмовник може вiдповiсти так: "Правлiння людське безбожне i хибне. Люди, чинять зло, а не Бог". Таким чином, ваш опонент може знову вдатися до iдеї вiльної волi та оскаржити думку, що Бог вiдповiдальний за всi злочини, якi вiдбуваються у свiтi. Ви можете пiти далi i сказати, що якщо iснує поганий Бог, який дозволяє творити зло, вiн не вартий того, щоб йому поклонялися.
  • Наталка шльопнула по калюжцi, i розплескала босою нiжкою воду.
  • Багато хто вважає, що без релiгiї планета б поринула в хаос аморальностi та аморальностi. Однак ви можете сказати, що вашi власнi вчинки (або будь-якого iншого атеїста) практично не вiдрiзняються вiд вчинкiв вiруючої людини. Визнайте, що хоч ви i не бездоганнi, нiхто таким не є, i що вiра в Бога не обов'язково робить людину бiльш моральною чи праведною. Ви можете спростувати iдею моральнiшого вiруючого, сказавши, що релiгiя не тiльки не веде до доброти, вона веде до зла, тому що безлiч релiгiйних людей роблять аморальнi вчинки саме в iм'я свого Бога. Наприклад, ви можете згадати про iспанську iнквiзицiю або релiгiйний тероризм по всьому свiту. Бiльше того, тварини, якi не здатнi зрозумiти людську концепцiю релiгiї, виявляють явнi ознаки iнстинктивного розумiння моральної поведiнки та того, що є правильно, а що нi.
  • Босонога Наташка труснула оголеними грудьми з червоним, як мак соском.
  • Схоже, що всезнання (здатнiсть все знати) суперечить безлiчi вiровчень. Вiльна воля - це iдея того, що ви вiдповiдаєте за свої дiї i тому вiдповiдальнiсть за них лежить на вас. Бiльшiсть релiгiй вiрять в обидвi концепцiї, при тому що вони не сумiснi. Скажiть своєму опоненту: "Якщо Бог знає все, що сталося i що станеться, а також кожну думку, яка з'явиться у вашiй головi ще до того, як ви про неї подумаєте, значить, ваше майбутнє вирiшено наперед. Якщо це так, тодi як Бог може судити нас за те, що ми робимо? Люди, якi вiрять у Бога, можуть вiдповiсти на це так: "Хоча Бог i знає заздалегiдь усi рiшення, якi прийме людина, її дiї все одно є результатом її вiльної волi"
  • Тут Наташка втомилася вiд фiлософiї та вiдкрила вогонь з автомата - викошуючи англiйцiв.
  • Радянськi дiвчата зайняли кiлька нафтових свердловин та вiдпочивали у холодцi. Але пiсля короткого сну їх змусили рухатися на пiвдень. Нiмеччина наступала на Близький Схiд.
  • Радянським дiвчатам знову довелося бiгти по горах босонiж. Щоб вiдволiктися, Наталя фiлософськи мiркувала.
  • Всемогутнiсть - це здатнiсть робити все. Якби Бог мiг усе, тодi вiн змiг би, наприклад, намалювати квадратне коло. Але оскiльки це суперечить будь-якiй логiцi, немає пiдстав вважати, що Бог всемогутнiй. Ви можете запропонувати iнший логiчно неможливий принцип. Бог не може одночасно знати та не знати чогось. Ви також можете сказати, що якщо Бог всемогутнiй, чому вiн дозволяє траплятися стихiйним лихам, масовим вбивствам i вiйнам?
  • Наташка пiдкинула босою нiжкою гiрський пацюк i продовжила думки.
  • Покладiть на них необхiднiсть довести iснування Бога. Правду кажучи, неможливо довести те, що чогось не iснує. Iснувати може все, але для того, щоб вiра була визнаною та гiдною уваги, необхiднi незаперечнi докази на її користь. Запропонуйте, щоб вiруючий надав докази, що Бог все ж таки iснує. Наприклад, ви можете запитати, що вiдбувається пiсля смертi. Багато вiруючих також вiрять i в потойбiчне життя. Нехай вони нададуть докази iснування цього потойбiччя. Духовнi сутностi, на кшталт Бога, Диявола, раю, пекла, ангелiв, демонiв тощо нiколи не були (i не можуть бути) вивченi науково. Вкажiть на той факт, що довести iснування цього просто неможливо.
  • Наташка труснула оголеними грудьми, на якi капнув птах. I скинула з червоного соска фекалiї та продовжила згадувати лекцiї атеїстiв.
  • Пiдготуйтеся до суперечки про те, що Бога немає, ознайомившись iз основними доказами та iдеями вiдомих атеїстiв. Наприклад, ви можете почати з книги Крiстофера Хiтченса "Бог - не любов: Як релiгiя все отруює". Ще одним чудовим джерелом рацiональних аргументiв проти iснування релiгiйного божества є книга "Бог як iлюзiя" Рiчарда Докiнза. Крiм вивчення доказiв на користь атеїзму, вам також слiд дiзнатися про всi спростування та виправдання з точки зору релiгiї. Ознайомтеся з проблемами та вiруваннями, якi може розкритикувати ваш опонент, та подбайте про те, щоб ви могли гiдно вiдстояти свої iдеї.
  • Наташка стала босою ногою в кiнський корж. Ось до чого доводить атеїзм, але не звернула на це уваги.
  • Якщо вашi аргументи не будуть представленi в простiй i зрозумiлiй формi, ваше посилання буде втрачено. Наприклад, пояснюючи, як релiгiя людини визначається її культурою, ви повиннi зробити так, що ваш опонент погодився з кожною вашою передумовою (основнi моменти, якi ведуть до висновку). Ви можете сказати таке: "Мексика була населена католиками, чи не так?" Коли вони дадуть вiдповiдь "так", перейдiть до наступної передумови: "Тобто бiльшiсть людей у Мексицi сповiдують католицизм?" Коли вони знову дадуть вiдповiдь "так", перейдiть до свого висновку, сказавши наступне: "Причина, через яку бiльшiсть людей у Мексицi вiрять у Бога, полягає в iсторiї релiгiйної культури на територiї цiєї країни".
  • Наташа наступили босою огрубiлою пiдошвою на гострий камiнчик, але не звернула на це уваги.
  • Вiра в Бога є досить чутливою темою. Пiдiйдiть до суперечки як до розмови, в якiй i у вас, i вашого опонента є вагомi докази на свою користь. Говорiть у дружнiй манерi. Запитайте їх, чому вони так вiрять. Терпляче вислухайте їхнi причини та обмiркуйте вiдповiдь на почуте. Попросiть свого опонента розповiсти про джерела (книги або сайти), в яких ви зможете бiльше дiзнатися про їхню точку зору та вiру. Вiра в Бога складна, а заяви про iснування Бога (за чи проти) не можна сприймати факти.
  • Наташка знову шльопнула босою нiжкою по козячому коржi. Її голi пiдошви гули.
  • Суперечка про iснування Бога може стати емоцiйно напруженою. Якщо пiд час суперечки ви станете занадто збудженi або агресивнi, ви можете почати говорити безладно та/або сказати щось, про що потiм пошкодуєте. Глибоко дихайте, щоб залишатися спокiйним. Протягом п'яти секунд глибоко вдихайте носом, потiм протягом трьох секунд видихайте ротом. Продовжуйте так робити, доки не заспокоїтесь. Уповiльнiть швидкiсть своєї промови, щоб у вас було бiльше часу обмiркувати те, що ви хочете сказати i не поговорити про те, про що ви пiзнiше пошкодуєте. , пiсля чого розiйдiться. Будьте ввiчливi, коли обговорюватимете Бога. Не забувайте, що для багатьох людей тема релiгiї є досить чутливою. Не використовуйте образливих виразiв на кшталт "погана", "дурна" чи "ненормальна". Не обзивайте свого опонента. Замiсть того, щоб дiйти згоди, наприкiнцi суперечки ваш опонент може сказати заїжджену фразу: "Менi шкода, що ти вирушиш у пекло". Не вiдповiдайте у подiбному пасивно-агресивному стилi.
  • Наташка продовжила споглядання думок.
  • Ви не повиннi сперечатися про iснування Бога з кожним зустрiчним вiруючим. Гарнi друзi не зобов'язанi про все один з одним сперечатися. Якщо ви завжди намагаєтеся посперечатися з другом або намагаєтеся "навернути" його, будьте готовi до того, що у вас поменшає на одного друга. Багато хто вибирає релiгiю, щоб спробувати подолати важкий етап у життi, наприклад, залежнiсть чи трагiчну смерть близького. Хоча релiгiя може позитивно вплинути на життя людини i допомогти їй у скрутну хвилину, це не означає, що iдеї, що лежать в основi релiгiї, є правдивими. Якщо ви зустрiнете когось, який стверджує, що йому допомогла релiгiя, виявите обережнiсть i дивiться, не образiть його. Ви не повиннi уникати цiєї людини або вдавати, що розумiєте її.
  • Тут дiвчата перервалися в мiркуваннях i знову вступили у бiй.
  • Дiвчата пробiжку робили через весь Iрак. Так що в них бiганини було на диво багато. I босi нiжки гули, що по них прогулявся цiлий бамбуковий гай.
  • Фрiци одночасно намагалися просуватися i у напрямку Судану, вздовж рiчки Нiл. Вони мали перевагу в силах. А також бажання пiдкорити весь чорний континент. Такi ось великi плани та завдання. Iз претензiями на свiтове лiдерство.
  • I хочуть нiмцi, мабуть, дуже багато чого. I готують чималi сили для висаджування у Британiї.
  • Фюрер наказав бiльш активно використовувати iноземцiв у бойових дiях та хiвi. А також призивати до армiї пiдлiткiв. Все одно малолiтки нiкчемнi працiвники, яких можна замiнити iноземцями, а солдати непоганi. Водночас у наглядачi також набирали жiнок та пацанiв.
  • Зокрема, i школяр може простежити, щоб гастрабайтери працювали i не лiнувалися. Робочої сили вистачає. I виробництво озброєнь зростає.
  • У серiйне виробництво надiйшов автомат МР-44, найкращий на той момент у свiтi iз промiжним патроном.
  • I безлiч непоганої технiки. Хоча "Пантера" i показала себе не зовсiм надiйним танком.
  • З розробок, звичайно ж, реактивна авiацiя та балiстичнi ракети на плаву.
  • Гiтлер багато вимагав, i гарчав, як звiр.
  • Що з бiснуватого вiзьмеш. Але Третiй Рейх все ще крутився i крутився.
  • I плани ставали ще амбiтнiшими.
  • Фюрер же ревiв, як корова.
  • Однiєю з iдей було збiльшити кiлькiсть дивiзiй за рахунок iноземцiв та пiдлiткiв. Закликали вже з чотирнадцяти рокiв. I дуже активно.
  • Все частiше у боях використовували i жiнок.
  • Герда та її команда рухалися Суданом у своїй "Пантерi", було, зрозумiло жарко, i дiвчата навiть зняли лiфчики. Їхнi новинки з'явився у нiмцiв лише "Лев". Втiм, машина виявилася не зовсiм вдалою. Важила понад вiсiмдесят тонн, а лобове бронювання навiть гiрше, нiж у "Тигра"-2. I двигун всього у вiсiмсот кiнських сил. Для Африки слабкувато. Тож "Лев" не став масовим танком.
  • Крiм дуже потужної, бронебiйної i точної гармати у нього не було переваг. "Тигр"-2 дещо поступався в калiбрi знаряддя, зате перевершував у скорострiльностi. Та й проти англiйцiв 88-мiлiметрiв цiлком вистачало. Тiльки найважча модифiкацiя "Черчiлля" мала 152-мiлiметри лобової бронi, але i його "Тигр"-2 брав iз пiвтора кiлометра.
  • Загалом нiмцi були дуже розвиненi технiчно i швидко додавали.
  • Америка все ще тупцювала з японцями. Бракувало США фарту в морських боях.
  • Бiльш досвiдченi японцi розбивали американцiв частинами i захопили Гавайський архiпелаг, i там тримали оборону.
  • Гiтлер планував, покiнчивши з Британiєю взятися за США. Поки що ж вiдбулася його зустрiч iз Франком. Фюрер цiлком логiчно заявив:
  • - Ми перемогли росiйську, i без жодного сумнiву розгромимо i англiйцiв. Нам треба взяти Гiбралтар.
  • Франко зауважив:
  • - Але це втягне нас у вiйну iз Британiєю.
  • Фюрер впевнено промовив:
  • - Вiйна буде переможною. Наша реактивна авiацiя не має собi рiвних. Нашi танки найсильнiшi. Нашi вiйська найвiдважнiшi та боєздатнiшi. I взагалi, я мiг окупувати Iспанiю. Тож i згода не буде потрiбна.
  • Франко пiсля вагань заявив:
  • - Ми також вiзьмемо участь у штурмi фортецi.
  • Наступ на Гiбралтар, звичайно ж, вiдкривав перед нiмцями новi можливостi.
  • Зокрема, йти в Африку по найкоротшiй вiдстанi. I взяти пiд контроль весь чорний континент.
  • Досить успiшно була захоплена й Мальта. Англiйський лев зазнав поразки за поразкою.
  • Герда вистрiлила в "Кромвель" i прочирикала:
  • - Ми є те, що звуть досконалiстю!
  • Шарлотта пальнула британською гарматою i погодилася:
  • - Ми є сама велич!
  • Христина пискнула з апломбом:
  • - Вiд посмiшки до жесту вище за всякi похвали!
  • I показала мову.
  • Магда прочирикала з посмiшкою:
  • - Я сама досконалiсть, i смакую блаженство!
  • Вiйницi як завжди на висотi. I не вони про Фому, а що про Єрему.
  • I скалять свої задоволенi зубки. Вищий клас у цих дiвчаток посмiшки.
  • Герда вискалив рило буркнула:
  • - Я росiян багато вбила, а зараз беруся за Британiю!
  • Дiвчина згадала тортуру пiонера. Хлопця вони роздiлили i стьобали кропивою. Потiм узяли i розпалили багаття. I пiонера повiсили над вогником.
  • Смажили його капiтально. Навiть пiдгорiло м'ясо неабияк. А потiм чотири дiвчата проперчили та з'їли хлопчика. Навiть об'їлися... Потiм їх пронос пройняв.
  • Та це не смiшно. Четвiрка дiвчат захопилася людожерством. I їм це дуже подобалося.
  • А ще любили вони i катувати водою i кислотою. Коротше кажучи, живодерки.
  • Взагалi, класнi красунi.
  • В однiєї комсомолки груди вiдрiзали живцем i так сирими i з'їли. Теж здорово. Ось це дiвки.
  • Нiмцi захопили Судан i вторглися в Ефiопiю, продовжуючи рухатися Африкою.
  • Штурм Гiбралтару видався стрiмким та швидкоплинним. Двi голоногi воїнки Альбiна та Альвiна дуже вiдзначилися.
  • Дiвчата зiрвали лiфчики i мчали в бiй в одних лише трусиках. I це їх добре захищало вiд поразки та попадання.
  • Обидвi дiвчата натуральнi бiлявки та такi гарнi. Вони виглядають надзвичайно сексуально та грайливо. У них стiльки свiтла тепла та вiтру.
  • Осiнь, але на пiвднi Iспанiї ще спека. I бронзовi тiла дiвчат, що бiжать, блищать вiд поту.
  • Альбiна, стрiляючи, вимовляє:
  • - Як ти думаєш, ми переможемо їх усiх?
  • Альвiна впевнено вiдповiла:
  • - Думаю, їх усiх розмажемо!
  • I показала мову.
  • Дiвчата миготять босими, круглими, зеленими вiд трави п'ята. Вони чудовi та сексуальнi.
  • Альбiна реве:
  • - Слава Нiмеччинi!
  • I кидає босою ногою гранату. Англiйцi розлiтаються в рiзнi боки, як бризки шампанського.
  • Альвiна дає чергу, викошуючи противникiв i, пищить:
  • - Це наша партiя сили!
  • Альбiна знову стрiляє i пищить:
  • - За переможний бiй! Авадон зi мною!
  • Дiвчата в одних лише тоненьких червоних бiлих свастиках трусиках. I бiжать собi, трясуть грудьми з червоними сосками.
  • Альвiна вимовляє з люттю гарпiї:
  • - Я войовниця супер!
  • I кидає босою нiжкою шматочок керамiки.
  • Альбiна пiдтверджує стрiляючи:
  • - I я не промах!
  • Дiвчата майже голяка це так здорово. I просто чудово. I мчать вони собi наче ураган. I такi гарнi, такi чудовi.
  • Двi чудовi бiлявки. Класу супер та гiпер та ультра!
  • А ще у бiй iдуть першi танки "Тигр"-2. Машина яка у нiмцiв, мабуть найпрактичнiша. Озброєння ефективне. Броня потужна та пiд нахилом. Прозванi вони "Королiвськими тиграми".
  • I йдуть танки прориву.
  • Крiм них видно i "Лев". У цьому випадку машина в облоговiй моделi з 150-мiлiметровою гарматою. Це взагалi того грiзна рiч.
  • Як довбане, так довбане! I мало не здасться нiкому. I англiйцi це вiдчувають на собi.
  • А в самому танку "Лев" теж дiвчата. I гарнi, i знову у бiкiнi. Це їхня фiшка - мiнiмум одягу. Тим паче на пiвднi Iспанiї таки спекотно. I войовницi на славу.
  • Гертруда командир екiпажу свиснула:
  • - Я дiвчина великої мрiї! I богиня вiчно краси!
  • Гармата б'є, мов забiйний молот. Хоча зi скорострiльнiстю в неї й гiрше.
  • Дiвчата, звичайно ж, босонiж i такi чарiвнi. Їх у танку "Лев" п'ять, чотири блондинки та руда.
  • Захоплення вони викликають непiдробне. I стрiляють собi. Не надто часто, але з колосальним руйнуванням.
  • Адала навiдниця вимовляє:
  • - Ех, раз, та ще раз, лупимо ми як треба!
  • I "Лев" iде собi. Все-таки перевантажена машина. Лобова броня корпусу в 120-мiлiметром пiд нахилом i сто нижня частина. Зате лоб вежi бiльш обтiчний i захищений. Тож на машину нема чого скаржитися.
  • А гармата як гримне. Англiйцi вже кидають зброю та здаються. Штурм Гiбралтару дуже швидкий.
  • У боях бере участь i багатоцiльова ТА-152 - еволюцiя Фокке-Вульфа.
  • Дiвчата та на штурмовиках нового поколiння з'явилися.
  • Звичайно ж, дiвчата це i є найгрiзнiшi та найефективнiшi войовницi.
  • ТА-152 здатний, дуже багато. I швидкiсть у нього, i маневренiсть та озброєння.
  • Ось ще одна дiвчина у бiкiнi за штурвалом йде на пiкiровку. Скидає бомби i регоче:
  • - Я хитра лисиця i в життi знаю толк.
  • Iнша красуня пiдхоплює та вiдповiдає:
  • - А найстрашнiший звiр - фашистський нелюд вовк!
  • I пiдморгує, скелячи мiцнi, бiлi зубки.
  • Воїтельки й справдi такi сексуальнi. Вони ведуть шашнi з багатьма красенями. I не проґавлять можливостi зайнятися коханням. Дуже агресивно себе ставлять дiвчата.
  • Працює за Гiбралтаром та "Штурмтигром". Машина створена на базi "Тигра", але з бомбометом. Дуже руйнiвна та ефективна.
  • I на нiй також сидять дiвчата. I теж майже голi, i босоногi. I гарнi дияволицi.
  • Тут набiр технiки сильний. Нiмцi пробують i "Ведмiдь" iз гаубицею 310-мiлiметрiв. I деякi iншi види озброєнь. Небезпечнi вони мають пристосування.
  • Так запросто не здолаєш таку рать.
  • Альбiна влiтає в мiсто-фортецю i реве:
  • - За Третiм Рейхом гори!
  • Альвiна з лютою люттю вимовляє:
  • - I береги будуть нашi!
  • Пiсля чого взяла i показала мову. Ось такий у неї патрiотизм.
  • Альбiна шипить iз диким пафосом:
  • - Я агресивний шлях!
  • Альвiна продовжує, їжа:
  • - З мене й зiскочити не можна!
  • Пiсля падiння Гiбралтару фашисти почали проникати до Марокко. I рухатися Африкою куди швидше.
  • Черчiлль не на жарт запанiкував. Тепер загроза поразки у вiйнi з Третiм Рейхом ставала дедалi реальнiшою. Потужнiсть у нацистiв була велика.
  • I сильнiшi танки та авiацiя. Проти такого не встояти нiяк.
  • А дiвчата зрозумiло чудову пiдмогу в бою.
  • Ось бiжить легендарна четвiрка голоногих дiвчат по розжареному пiску пустелi. I їхнi босi п'яти обпалює гаряча поверхня. А пiдошви нiг у дiвчат дуже витонченi з приємним вигином. Войовницi веселi.
  • I ось приступають до винищення арабiв.
  • Наташа метає голку кактуса босими пальчиками ножем.
  • Вражає араба в око i спiває:
  • - Я дiвчина, яка всiх змете!
  • Зоя теж босими пальчиками нiжок запускає щось разюче. I вбиває арабiв, пiсля чого вимовляє:
  • - Тривiально ми перемагатимемо!
  • I скеля собi зубки.
  • Кидає босими пальчиками смертельний проект та Августина. I теж як вiзьме i прошипить:
  • - Не зупинять нас вороги!
  • Свiтлана теж кинула босими пальчиками несучу руйнацiю i прочирикала:
  • - Ми пiдкоримо простiр всесвiту!
  • Наташа жбурнула босими пальчиками засмаглих нiг гранату i пискнула, скалячи зуби:
  • - Виблискують у маршi чоботи!
  • I дiвчата почали рубати бедуїнiв шаблями. Вiйницi дуже крутi та майже голi. А це так практично бути голими. Просто вищий пiлотаж.
  • Августина трощила арабiв. I згадувала Порт-Артур. Тодi все висiло на межi. I довелося зiткнутися з неймовiрною японською силою. У цьому випадку з нiндзя. Тiльки цi воїни-невидимки змогли взяти гору Висока, та переламати хiд облоги. На жаль, Росiя не змогла тодi перемогти. З вини насамперед Куропаткiна, який виявився неважливим полководцем.
  • I загибель адмiрала Макарова вiдiграла фатальну роль.
  • Руда бестiя стрiляла по арабах i рубала їх мечем. При цьому намагалася уявити собi, що не програй би Росiя ту фатальну вiйну.
  • Пiсля розгрому та капiтуляцiї Японiї Росiя змiцнилася в Китаї. Авторитет царя Миколи Другого зрiс. Вiн став найпопулярнiшим правителем. I революцiї не було.
  • Росiя переживала бурхливий економiчний пiдйом. Монголiя, Манчжурiя, Корея, Курильська гряда стали частиною iмперiї. Утворилася Жовторосiя. Формувалася iмперiя.
  • Царська армiя напередоднi першої свiтової вiйни обзавелася легкими танками "Мiсяць"-2, i важкими бомбардувальниками "Iлля Муромець". I вступила у вiйну, будучи i сильнiшою i впевненiшою. Нiмцiв та туркiв розгромили порiвняно швидко, i iмперiя ще бiльше розширилася. Було створено царську коалiцiю.
  • Августина рушила голою п'ятою араба в пiдборiддя i посмiхнулася. Виходило, що царська Росiя згодом завоює весь свiт i стане наддержавою, може взагалi єдиною.
  • Свiтлана огризнулася i заспiвала двома мечами млин, i пискнула:
  • - Ми будемо найсильнiшими у свiтi!
  • I розрубавши арабiв - додала:
  • - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  • Наташа хихикнула i пискнула:
  • - Це не естетично сортир поминати!
  • I дiвчина-блондинка як розсмiється!
  • Воїтельки трощили собi арабiв. Кидали босими нiжками гранати та пищали собi.
  • Зоя, крушивши супротивника, видала:
  • - Наше нове свiтло, рахуй горiх!
  • I як розсмiяється!
  • Августина замислилася. Пiсля царя Миколи Другого, яка була б династiя? Ех, Романовi - могутнi царi.
  • Тут вона представила майбутнє... Росiя та iншi держави Антанти подiлили Близький Схiд, Туреччину, Iран, Афганiстан та Китай. Виникла стабiльна ситуацiя.
  • Росiя стала найбiльшою країною. Гiтлер прийшов до влади в Нiмеччинi, але не ризикнув поткнутися. Цар Микола Другий поправив до 1937 року. Його управлiння виявилося найбiльш вдалим в iсторiї Росiї та одним iз найтривалiших.
  • Потiм правив рiк Кирило Романов. Але помер... Потiм на престол зiйшов Володимир Романов. Вiн же третiй цар iз iм'ям Володимир.
  • Гiтлер так i не висунувся з печери. Росiя завершила завоювання Китаю та Японiї. Потiм стала слабшати Британська iмперiя. I Iндiя почала боротися за незалежнiсть.
  • Згодом Росiя допомогла Британiї утримати Iндiю. Але натомiсть Пакистан i пiвдень Iрану увiйшли до складу царської iмперiї. Росiя нарештi отримала вихiд до Iндiйського океану. I це чудово!
  • Рiчка Iнд стала Росiйською.
  • Поступово царська iмперiя оновлювалася. Цар Володимир Третiй змiнив та реформував Православ'я. Було узаконено право кожного росiянина мати чотири дружини. Почасти це було викликано тим, що, розширившись, iмперiя скоротила вiдсоток росiйського населення в собi. А так тепер росiяни брали iноземок та проводили асимiляцiю околиць.
  • Далi Володимир скасував пости, i замiсть розп'яття наказав зробити Коловрат.
  • До святих зарахували Ушакова, Суворова, Петра Першого, Iвана Грозного, Миколу Другого, Олександра Другого та багатьох iнших.
  • Вносилися та iншi змiни. Зокрема у форму одягу та ряси. Наприкiнцi свого правлiння Володимир навiть звелiв пiдстригти попiв. Росiя також активнiше проникла до Африки. Єгипет пiсля повстання та придушення його росiйською армiєю теж став царською губернiєю.
  • Пiсля смертi Володимира Третього в 1992 роцi за п'ятдесят чотири роки найтривалiшого правлiння, на престол зiйшов, його син вiд другої дружини, Михайло другий. На той час свiт був космiчним i з ядерною зброєю.
  • Найбiльша країна свiту з населення, економiки та територiї - царська Росiя.
  • Августина взяла i знесла голову арабу - прочiрiкавши:
  • - Ми не юдеї!
  • I рушила п'ятою голою до носа.
  • Били дiвчата арабiв з несамовитiстю. Дiвчата рубалися, i рiзалися. Крушили поспiль.
  • Свiтлана трощила з люттю барса. I така дiвчинка красива i боса, дуже чудова.
  • Дiвчина кричала:
  • - Я вас поламаю!
  • Августина взяла i прочирикала:
  • - Я вас розмажу!
  • I всi дiвчата хором вигукнули:
  • - Даєш комунiзм у Росiї.
  • Опiр арабiв виявився слабким i дiвчата знову бiгли пустелею. А Аравiйська пустеля найпекучiша, i морозить усiх пiдряд, своїм гарячим пiском. Але дiвчатам заподiяти шкоди не може.
  • Наташка знову стала фiлософствувати у думках.
  • Наша вiдповiдь на це питання вплине не тiльки на наше ставлення до Бiблiї та мiсце, яке вона займає в нашому життi, а й на нашу вiчну долю. Якщо Бiблiя є справдi Словом Божим, тодi ми повиннi дорожити нею, вивчати її, довiряти i дотримуватися її вказiвок. Якщо Бiблiя є Божим Словом, то, iгноруючи її, ми iгноруємо самого Бога.
  • Наташка скорпiона збила босою ногою i продовжила мiркування.
  • Той факт, що Бог дав нам Бiблiю, є доказом та iлюстрацiєю Його любовi до нас. Слово "одкровення" означає, що Бог вiдкрив Себе людству i повiдомив, як ми можемо знайти близькi стосунки з Ним. Тiльки завдяки Божественному одкровенню в Бiблiї ми знаємо про це. I хоча цей процес вияву Бога в Бiблiї зайняв приблизно 1500 рокiв, вона завжди мала все необхiдне, щоб людина могла дiзнатися про Бога i наблизитися до Нього. Якщо Бiблiя є справдi Словом Божим, тодi вона є найвищим авторитетом у питаннях вiри, релiгiї та моралi.
  • I знову Наташка збила комаху босою нiжкою.
  • Як же нам дiзнатися, чи справдi Бiблiя є Словом Божим, чи це просто хороша книга? Чим вона вiдрiзняється вiд iнших релiгiйних книг, якi коли-небудь написанi? Чи є докази, що Бiблiя є Божественним посланням?
  • Дiвчина-блондинка похитала головою.
  • Бiблiя, безперечно, сама називає себе Словом Божим! Це очевидно з таких текстiв, як 2 Тимофiя 3:15 -17: "Притому ти з дитинства знаєш священнi писання, якi можуть примудрити тебе на спасiння вiрою в Христа Iсуса. Все Писання богонатхненне i корисне для навчання, для викриття, для виправлення, для настанови в праведностi, нехай буде здiйснений Божий чоловiк, до всякої доброї справи приготовлений".
  • Наташка труснула оголеними грудьми з червоними сосками.
  • Щоб вiдповiсти на нашi запитання, ми повиннi розглянути як внутрiшнi, так i зовнiшнi докази того, що Бiблiя є Словом Божим. Внутрiшнiми доказами є тi твердження, якi ми знаходимо в нiй самiй, що вказують на її Божественне походження. Один iз таких доказiв полягає у єдностi Бiблiї. Незважаючи на те, що Бiблiя складається з 66 рiзних книг, написаних на трьох континентах, трьома рiзними мовами, протягом приблизно 1500 рокiв, бiльш нiж 40 авторами, якi належали до найрiзноманiтнiших соцiальних класiв, вона вiд початку до кiнця залишається єдиною книгою. Така єднiсть є унiкальною i доводить, що саме Бог надихнув людей записувати Його власнi слова.
  • Наташка перекрутилася в сальто i пискнула: "Червона армiя"!
  • p align="justify"> Наступним внутрiшнiм доказом є детальнi пророцтва, записанi на її сторiнках. Бiблiя мiстить сотнi докладних пророцтв про майбутнє як окремих мiст i нацiй, включаючи Iзраїль, так i всього людства i приходу Месiї - Визволителя не тiльки юдейського народу, а й усiх, хто вiрить у Нього. На вiдмiну вiд пророкувань iнших релiгiйних книг або Нострадамуса, бiблiйнi пророцтва вiдрiзняються детальнiстю подробиць i тим, що вони завжди збуваються. У Старому Завiтi налiчується понад 300 пророцтв про Iсуса Христа. Було передбачено не тiльки, де Вiн народиться i в якiй сiм'ї, але i як Вiн помре i на який день воскресне. Єдиним логiчним поясненням того, чому справджуються цi пророцтва, є те, що вони походять вiд Бога. Немає iнших релiгiйних книг з таким масштабом i типом пророцтв, якi передбаченi в Бiблiї.
  • Наташка як босонога комсомолцi стало смiшно.
  • Третiй внутрiшнiй доказ - в унiкальному авторитетi та силi Бiблiї. Хоча цей аргумент бiльш суб'єктивний, нiж попереднi, вiн все ж таки не менш сильно свiдчить на користь Божественного походження Бiблiї. Нiяка iнша книга у свiтi не має такої влади. Нескiнченна кiлькiсть людей змiнилася пiд впливом прочитання Бiблiї: наркомани отримували звiльнення вiд залежностi, гомосексуалiсти змiнювалися, запеклi злочинцi виправлялися, грiшники каялися, i на змiну ненавистi приходило кохання. Тiльки завдяки тому, що Бiблiя - справдi Слово Боже, вона має таку перетворюючу дiю на людей.
  • Наташка голою п'ятою розколола камiнь.
  • Поговоримо про зовнiшнi докази Божественного походження Бiблiї. Одним iз них є iсторична достовiрнiсть Бiблiї. Iсторичнi подiї, детально описанi в Бiблiї, пiдтверджують її точнiсть та iстиннiсть. За допомогою археологiчних знахiдок та iнших документiв точнiсть бiблiйних повiдомлень доводилася неодноразово. Фактично всi археологiчнi та iсторичнi докази на пiдтримку Бiблiї роблять її найбiльш документально пiдтвердженою книгою давнини. А той момент, що вона вiрно вiдображає iсторичнi подiї, якi пiддаються перевiрцi, є пiдтвердженням її iстинностi щодо релiгiйних питань та доктрин, а також свiдчить, що вона є насправдi Божим Словом.
  • Наташка зробила потрiйне сальто i пискнула: "Вiр не вiр!".
  • Iншим зовнiшнiм свiдченням є чеснiсть її авторiв-людей. Бог використовував рiзних людей для донесення нам Своїх слiв. Розглядаючи життя цих людей, у нас немає причин пiдозрювати їх у нечесностi чи нещиростi. Те, що вони були готовi померти (часто болiсною смертю) за свою вiру, доводить нам, що це були чеснi люди, якi справдi вiрили у сказане Богом. Тi, хто написали Новий Завiт, а також сотнi iнших вiруючих ( 1 Коринтян 15:6 ), не сумнiвалися в iстинностi свого послання, тому що вони були поряд з Iсусом Христом i бачили Його пiсля воскресiння з мертвих. А зустрiч iз воскреслим Iсусом мала неймовiрний вплив на життя цих людей. З тих, хто ховався в страху, вони перетворилися на людей, якi готовi померти за звiстку, вiдкриту їм Богом. Їхнi життя та смерть пiдтверджують факт, що Бiблiя є Божим Словом.
  • I тут Наталка не погодилася, оскiльки i за Сталiна та Ленiна вмирають.
  • Останнiм зовнiшнiм доказом Божественного походження Бiблiї є неможливiсть її знищення. Через її могутнiй вплив на людей i претендування на Божественне походження, Бiблiя перенесла набагато бiльше атак та спроб знищення, нiж будь-яка iнша книга у свiтi. Починаючи з Римських iмператорiв, таких як Дiоклетiан, комунiстичних правителiв, i до сучасних атеїстiв i агностикiв, Бiблiя перемагала i переживала всiх своїх ворогiв, i сьогоднi вона залишається найпоширенiшою i найпопулярнiшою книгою у свiтi.
  • Голими нiжками Наталка збила великого павука, i засмiялася.
  • Столiттями скептики ставилися до Бiблiї як до мiфологiчної книги, але археологiя довела її iсторичну достовiрнiсть. Противники називають її вчення примiтивним та старомодним, але її мораль та закони позитивно впливають на країни та культури по всьому свiту. Ця книга змiнила нескiнченну кiлькiсть життiв та культур протягом двох тисяч рокiв. Незважаючи на продовження атак з боку науки, психологiї та полiтики, вона залишається такою ж iстинною та важливою сьогоднi, як i в момент свого написання. Точнiсть i незмiннiсть Бiблiї, якi збереглися, незважаючи на всi спроби знищити або спотворити її, свiдчать лише на користь твердження, що вона є справдi Словом Божим. Нас не повинно дивувати це, адже сам Iсус сказав: "Небо i земля минають, але слова Мої не минуть" ( Марка 13:31 ). Тепер, коли цi докази розглянутi, ми можемо не сумнiватися, що Бiблiя дiйсно є Словом Божим.
  Наташка пискнула: "Ну, ви просто як полiтики, брешете, але так переконливо!
  Дiвчата в одних трусиках пробiгли Саудiвську пустелю. Вони такi гарнi та спокусливi з тонкими талiями та широкими стегнами. У них такий азарт та стiльки сексу.
  Немає нiчого прекраснiшого за цих дiвчат. I їхня краса така чарiвна i водночас спортивна, агресивна, пашить силою та здоров'ям.
  Дiвчата бiжать собi i скеляться.
  Наташка зауважує:
  - Взагалi те, що Бiблiя видавалася великими тиражами, її не робить Божим словом. Так само збори твору Ленiна не претендують на Боже одкровення, незважаючи на колосальнi тиражi.
  Августина з цим погодилася:
  - Визначено так! I Майн Кайф видавався величезними тиражами. Адже в Бiблiї маса йде рiзних жорстокостей, i вiдвертих звiрств. - Руда дияволиця з люттю вдавила шматок сталi в пiсок. - I це все вiд iменi Бога!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Безперечно, це дурiсть! I як багато, та ще благочестивi люди в Бiблiю вiрять!
  Зоя запропонувала:
  - А як говорив Ленiн: у протирiччях дiалектична єднiсть!
  Свiтлана засмiялася:
  - Так це вiрно! Повна єднiсть!
  Дiвчина вiдчувала, що навiть смiшно стає. Ось комсомолки Бiблiю обговорюють. А що в них нiчого цiкавiшого немає.
  Наташа зiтхнула i помiтила:
  - Бiльшовики сказали Бога нема! I блискавки на них не посипалися! I коли пiдривали храм Христа Спасителя, небо не впало!
  Августина хихикнула i прогарчала:
  - Ми створимо таке, що й iншi поколiння здригнуться!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Безперечно!
  Дiвчата на бiгу випередили танк "Лев". Ця машина була схожа на "Пантеру", тiльки бiльше. I зрозумiло калiбр гармати значний. Червона армiя не встигла зiйти з "Львом".
  Наталка подивилася на машину i авторитетно помiтила:
  - Це зовсiм не диво-зброя!
  Зоя погодилася:
  - Не диво...
  Августина зневажливо пирхнула:
  - Щось таке, що добрим танком не назвеш. I дорога машина, i важка, i неповоротка... I навiщо така потужна гармата?
  Свiтлана логiчно зауважила:
  - Хоч би броня у неї мiцнiша була б! А то й цього немає!
  I дiвчата зневажливо розреготалися. Пiсля чого почали крутитись у сальто.
  Наталка спритно метнула босими нiжками камiнчик. Вразила араба в око i проворкувала:
  - Немає у свiтi бiльше свiтобудови, нiж наша блакитна Земля!
  I показала язичок.
  Зоя запропонувала:
  - Ми правитимемо свiтом комунiзму вiчно! I жити не знаючи кiнця!
  Августина логiчно доповнила:
  - Якщо, зрозумiло, комунiзм переможе!
  Свiтлана агресивно пiдтвердила:
  - Якщо весь свiт стане червоним!
  I дiвчата стали крутити собi сальто.
  Наталка задумалася ...
  Згадалося їй написане у релiгiйнiй лiтературi.
  Давним-давно... багато рокiв тому... протестантськi церкви викорiнювали брехню. Як вважається, дуже в цьому досягли успiху. Протестанти викорiнювали брехню. Проте, дуже дивно, що борючись iз єрессю, вони не руйнували її за допомогою iстини, не перемагали її Словом Божим, швидше вони прибрали поняття єресi, скасувавши поняття абсолютної iстини. Якщо немає абсолютної iстини, отже може бути i брехнi. Якщо немає непорушної iстини, отже може бути явного помилки. Якщо все дозволено i бiблiйнi постанови нiчого не означають, або вони є лише порадами, або, у кращому разi, вони рiвнi заповiдям iнших релiгiйних книг, тодi можна вiрити у що хочеш, тодi немає незмiнної iстини i, отже, не може бути безперечної єресi. Отже, єресь була викорiнена разом iз поняттям про iстину. I тепер панує умиротворення серед традицiйних лiберальних протестантських деномiнацiй у всiх питаннях. Ось чому моя проповiдь у кафедральному соборi Кальвiна, у Женевi, була великою подiєю. Собор був заповнений вщент, вiд i до. I я вiдкрив Слово Боже в цiй церквi вперше, як ми думаємо, за 30 рокiв, щоб вимовити проповiдь, по-справжньому засновану на Писаннi. I останню яскраву подiю цього собору, вiдомого як християнський протестантський кафедральний собор, був виступ буддиста... виступ буддиста. Це спрацювало певним чином на нас, тому що запрошуючи мене проповiдувати, вони казали, що якщо було служiння для буддистiв, то чому б не зробити i служiння для Бiблiї. Отже, гадаю, що буддисти, у певному сенсi, приготували нам шлях.
  Наташка запитала Августину:
  - А як ти ставишся до Буддизму?
  Руда дияволиця щиро вiдповiла:
  - Так не дуже... Проповiдують буддисти аскетизм, помiрнiсть, чернецтво, i навiть за це рай не обiцяють. Адже хочеться собi гарем, i тисячу гарних юнакiв у чоловiки!
  Наташка засмiялася i помiтила:
  - I що лише тисячу?
  Августина вискалившись, буркнула:
  - Нi мiльйон, було б ще краще!
  I руда дияволиця уявила собi, як її б'ють цiлим натовпом. Ех, добре бути роздягненою, поротою батогами, з пiдсмажуванням босих п'ят на дибi.
  I щоб її пороли, пороли, i ще раз пороли! А розжаривши до бiлого щипцi рвали груди з полуницями соскiв.
  Ось це був би кайф.
  Августина запропонувала з ентузiазмом тигрицi:
  - А що давайте дiвчата заспiваємо!
  Свiтлана погодилася:
  - Так, звичайно ж, заспiваємо!
  I голонога, майже оголена четвiрка заспiвала:
  По пустелi бiжимо босонiж,
  Ми дiвчата такi лихi...
  Не затягнеш нас у рабство силомiць,
  Адже та свободи стихiя!
  
  Зможемо виграти лихо вiйну,
  Перемогти разом орди фашизму...
  I не треба хулити Сатану,
  Бо простiр комунiзму!
  
  Не зламає фашистiв чобiт,
  I дiвчата вогню не боїмося.
  Дуже мудрий у нас буде склад,
  Вiчно буде багаття комунiзму!
  
  Не пiддатися повiрте вороговi,
  Нашi милi дiти.
  Я фашистiв дугою зiгну,
  Буде щастя на цiлiй планетi!
  
  Свiт такий дуже складний зараз,
  Настають фашистськi орди.
  Але вийде все вищий клас,
  Вигляд дiвчинки такий дуже гордий!
  
  По кучугурах босi бiжимо,
  Обпалюють снiги дiвкам п'яти.
  Дуже жорсткий режим фашизму,
  Але пройдемо, вiрю я скоро в дамки!
  
  Немає прекраснiшої доблесної країни,
  Радiсть комунiзму сонцем свiтить...
  Ми дiвчата просто орли,
  Комунiзм збудуємо на планетi!
  
  Наша дуже сильна країна,
  У ньому великий вождь товариш Сталiн.
  I панувати не буде Сатана,
  Нашi нерви просто зi сталi!
  
  Дiвчата босi на кучугуру,
  Ось не знаючи боязкостi, ступають.
  I вганяють фриця прямо в труну,
  Щоб жити у всесвiтi типу раю!
  
  Батькiвщина прекрасна моя,
  Будеш ти пiд прапором порад,
  Сталiн це близька рiдня,
  Закликає нелюдiв до вiдповiдi!
  
  Стань Росiя просто велетень,
  Гiтлеру хребет повiр, зламає...
  Адже Всевишнiй Рiд Господь один,
  Святкує Авель, а не Каїн!
  
  Комунiзм побудуємо правильно, ми,
  Вище зiрок країну свою пiднiмемо...
  Адже дiвчата просто орлу,
  Нашої Батькiвщини святої Росiї!
  
  Немає прапора яскравiше, нiж у нас,
  Комунiзму прапор нема кращим.
  Вразили фриця прямо в око,
  I фашисти мнуться бiля парашi!
  
  Золото є слово молодих,
  А справи мабуть i важливiшi.
  Вiд дiвочих мiцних нiг босих,
  Зародимо ми нову iдею!
  
  Стане найпрогресивнiший лад,
  Над всесвiтом чинити дiяння...
  Ти нациста просто урою,
  Хоч часом жорстокi випробування!
  
  Не зламати дiвчат фрици знай,
  Не боятися нi пустель, нi лави.
  Буде скоро комунiзму травень,
  Наше безмежно лайки слави!
  
  
  ЯКБИ ЗЮГАНIВ НЕ БУВ ТРУСОМ
  • Ось, справдi, що було з Росiєю, пiди її iсторiя дещо по-iншому. Ось точка бiфуркацiї травень 1999 року. Враховуючи якi грошi були вкладенi на пiдкуп депутатiв Держдуми, то iмпiчмент, швидше за все, не проходив. Хоча? Ось у чому питання для Жириновського: що важливiше - рейтинг чи грошi? Тим бiльше, голоси на виборах це i є грошi! А що таке подачка? Вона i згорить у ходi передвиборчої кампанiї. Так що?
  • Ну, от припустимо, Жириновський голосує за iмпiчмент. Дума збирає понад двi третини голосiв i виноситься рiшення. Поки Єльцина не знято. Спочатку має розглянути справу верховний суд, а потiм i рада федерацiй.
  • А поки що Держдума розглядає кандидатуру прем'єра. Комунiстiв щойно образили: забрали їхнi посади в урядi. I голосувати за Степашина пiсля такого ляпаса стрiмко. Загалом у реальнiй iсторiї комунiсти затвердили прем'єра без бою. Чому так вийшло - важко сказати... Сам Олег Рибаченко не знаходив рацiональних пояснень. Комунiсти просто мали колективно виступити проти. Заодно вони покарали б i ЛДПР, за вiдмову голосувати за iмпiчмент. Тодi КПРФ була на самому пiку популярностi. А до грудня могли з'явитись реальнi конкуренти. I у реальнiй iсторiї вони з'явилися. Особливо блок Єднiсть.
  • Але комунiсти злякалися, i навiть не торгувалися. Хоча мали права двiчi вiдхилити кандидатуру без жодного страху. Може вони боялися, що заборонять КПРФ? Але це б не завадило йти на вибори блоком. I навiть додало б лiвим популярнiсть. Що на них так вплинуло в реальнiй iсторiї, що партiя лише за пiвроку до виборiв не смiла й рипнутись?
  • Принаймнi, в альтернативнiй iсторiї лiвi могли спробувати зiграти банк. I вони мали шанс на кращу, нiж у реальнiй iсторiї долю.
  • Але допустимо пройшов iмпiчмент i Степашина не затвердили. Причому проголосували усi три рази. Президент поки що не має права Думу розпустити. Але Верховний суд вiдхиляє iнiцiативу iмпiчменту на пiдставi вiдсутностi закону, де все регламентовано, включаючи процедуру.
  • Держдуму розпускають i оголошують достроковi вибори Думу. Єднiсть не встигають заснувати. На вибори йде блок Примакова, лiвих сил, ЛДПР, Яблуко. УПС не встигає до реєстрацiї. Лiвi досягають великого успiху. На першому мiсцi з великим вiдривом блок Зюганова: "За перемогу" зiбравши понад тридцять п'ять вiдсоткiв голосiв. На другому мiсцi Примакова вiсiмнадцять вiдсоткiв. Третє мiсце у ЛДПР, трохи бiльше одинадцяти вiдсоткiв, четверте яблука вiдсоткiв сiм. Незважаючи на пiар, мабуть, лiберали в Росiї непопулярнi. ПДР не взяло п'ятивiдсотковий бар'єр.
  • Дума виявилася ще бiльш опозицiйною, нiж колишня.
  • Степашин висiв на соплях... Дещо змiнився перебiг зовнiшньої полiтики. Милошевич розумiючи, що з Заходом, за умови передачi Косово - полiтичне самогубство, розраховуючи змiну влади у Москвi - зволiкав i хотiв здаватися. У червнi та липнi все ще тривали бомбардування Югославiї. Американцi поки не наважувалися на наступ на сушi, то це призвело б до втрат. У серпнi повiтряна операцiя проти Югославiї та насамперед сухопутних вiйськ тривала. Вiдбулося i вторгнення бойовикiв у Дагестан. Ситуацiя загострилася... А в Москвi назрiвала громадянська вiйна. Прем'єра не затверджено. Дума переважно лiва. Єльцин явно нездоровий... Зрештою було прийнято компромiсний варiант: повертається Примаков та Масляков, уряд формується на основi парламентської бiльшостi. Натомiсть Єльцин отримує гарантiї недоторканностi.
  • У Дагестанi бойовикiв вибили, але наступ на Чечню не почався. Примаков вирiшив не вплутуватися у сумнiвну вiйну на Кавказi, а ущiльнив кордон. У Чечнi невдовзi почалася мiжусобна вiйна. Розкололося три сили: Масхадов та його команда, Кадирови та Ямадаєви, Шамiль Басаєв, Салман Радуєв та ваххабiти. Вiйна тривала багато рокiв.
  • Наступним президентом Росiї обрали Примакова, за прем'єра Зюганова, та секретаря ради безпеки Жириновського. Вiйна у Югославiї тривала ще деякий час. США та їхнi союзники так i не зважилися на наступ на сушi. А повiтряна вiйна: дорога i затяжна себе вичерпала. Але Югославiя виявилася зруйнованою та виснаженою.
  • У Росiї її спостерiгався економiчний пiдйом. Країна розвивалася. На наступних виборах у думу комунiсти та блоки Примакова ще бiльше посилили позицiї, а Яблуко вилетiло за п'ятивiдсотковий бар'єр. ЛДПР змiнила назву на Соцiал-демократичну i приблизно зберегла рiвень.
  • Примаков був обраний на другий термiн, а Зюганов залишався прем'єром. Цiни на нафту зросли. США влiзли у вiйну до Афганiстану та Iраку.
  • Пройшли новi вибори до парламенту. Партiя Жириновського зазнала певних збиткiв, послабився блок Примакова, а комунiсти зiбрали понад шiстдесят п'ять вiдсоткiв. А у 2008 роцi на виборах президента перемiг Зюганов, Примаков же вирушив на почесну пенсiю з великими привiлеями. А ось Єльцину та Горбачову пощастило менше. Їх заарештували та влаштували показовий процес. Засудивши обох до довiчного ув'язнення.
  • Зюганов став фактичним диктатором. Комунiсти панували. Незабаром було заарештовано i Жириновського. Його звинуватили у корупцiї. Економiчний стан Росiї тимчасово погiршився пiд час кризи, але потiм вiдновився. Наступнi вибори до парламенту комунiсти провели майже безальтернативно i вибороли всi мiсця у Думi, тим паче одномандатнi вибори було скасовано.
  • 2012 року Зюганов набрала 98 вiдсоткiв на майже безальтернативних виборах. I до конституцiї було внесено поправку, яка скасовує обмеження у два термiни. У 2014 роцi вибухнула криза. В Українi спалахнула майдан. Згодом комунiсти приєднали Крим, а далi вели вiйська на Пiвденний Схiд України. Розширили свої володiння. У 2015 роцi на виборах у Бiлорусiї перемiг кандидат вiд комунiстiв. I також пройшов референдум про приєднання до Росiї. У 2016 роцi Зюганова було обрано на третiй термiн. Вiдносини iз Заходом ворожi, з Китаєм союз. 2917 року росiйськi вiйська взяли майже без бою Київ. А у травнi 2018 року було проведено операцiю в Казахстанi, з приєднанням шести росiйських областей. А восени 2018 року була включена до складу Росiї та Захiдної України разом iз Молдовою.
  • Вiдносини iз Заходом були загостренi i через Сирiю. Отже, вiдновлення СРСР йшло нелегко. А навеснi 2019 року помер старий Назарбаєв, i Росiйська армiя зайняла всi райони Казахстану практично без боїв. 2020 року постарiлий Зюганов, не пiшов на четвертий термiн, i передав владу Максиму Сурайкiну. Новий лiдер став дiяти ще рiшучiше.
  • 2021 року Росiйська армiя зайняла республiки Середньої Азiї, 2022 року Грузiю та Азербайджан. А 2023 року i Прибалтику з Вiрменiєю. Таким чином Сурайкiн завершив збирання СРСР i з трiумфом переобрався на другий термiн президентства у 2024 роцi. Панування комунiстичної партiї - незаперечне!
  • I знову панує соцiалiзм, загальнонародна форма власностi. I цiни лише знижуються. А країна на великому зростаннi. Китай же впав у кризу, i явно послабшав. У США 2020 року Трамп програв вибори молодому демократу. I теж там не все гаразд. Чорношкiрi зокрема бунтую, латиноамериканцi вирують, немає спокою.
  • У 2025 роцi Росiя приєднала до себе Польщу та Фiнляндiю - як споконвiчно-росiйськi територiї. А в 2026 роцi Росiя пiд проводом Сурайкiна скориставшись смутою в США, прихопила Аляску i навiть провела там референдум про аншлюс. А 2027 року Червона армiя навiть захопила Гавайськi острови. Якi також колись належали Росiї.
  • Таким чином, Максим Сурайкiн оголосив, що збирання споконвiчно-росiйських земель завершено. I iншим країнам достатньо перебувати у союзi з Росiєю.
  • Для чого було вiдроджено Варшавський договiр i Раду Економiчної Взаємодопомоги. До нього увiйшла об'єднана Європа, i Китай, що помiтно послабшав. Мало того, Сурайкiн скориставшись слабкiстю пiднебесної iмперiї повернув у 2028 роцi Росiї та Порт-Артур, а також включив i Монголiю безпосередньо до складу Червоної, Росiйської iмперiї. Таким чином, Росiя за Сурайкiна остаточно стала свiтовим гегемоном. I країною соцiалiзму, що перемiг, а в перспективi i комунiзму.
  • Ще 2020 року вiдбувся перший полiт росiйського космонавта на Марс. А 2029 року росiяни вступили на супутник Юпiтера.
  • Сурайкiн був обраний i 2028 року на третiй термiн. Пiсля чого оголосив, що соцiалiзм потребує змiни влади. I що вiн не збирається бути довiчно правлячим диктатором. I що СРСР багато в чому занапастило саме панування лiтнiх членiв полiтбюро. Що потрiбнi молодi та динамiчнi кадри при владi.
  • Максим Сурайкiн провiв референдум i ввiв обмеження на вiк президента: не старше шiстдесяти п'яти рокiв. I не бiльше чотирьох термiнiв. Причому, не поспiль, а абсолютно.
  • Що ж цiлком мудре рiшення? А пост президента був перейменований на Голову. Щоб бути ближчим до народу.
  
  
  БЕЗКОНЕЧНА ДРУГА СВIТОВА ВIЙНА
  1948 застав СРСР у тривожному становищi. Нiмцi вийшли на кордон Рига, рiчкою Двина, далi майже до Днiпра, i рiчкою Березина. Захопили майже всю правобережну Україну, окрiм Києва.
  На боцi Нiмеччини, як i ранiше, воювала вся Європа. Причому i Франко глава Iспанiї, i Салазар диктатор Португалiї вступили у вiдриту вiйну проти Росiї. I фiни також вiдкрили свiй фронт, а Швецiя надiслала добровольцiв.
  Але особливо ускладнила ситуацiя вступ Туреччини у вiйну. Тепер вiдкрився ще один фронт у Закавказзi. Плюс ще й американцi з англiйцями допомагають та постачають економiчно Вермахт - розраховуючи знекровити i Європу та СРСР.
  Розрахунок, щоправда, ґрунтується на тому, що радянськi вiйська почали отримувати нову технiку. Звичайно, Т-54 вагою 36 тонн, не може бути таким потужним з озброєння та бронювання як нiмецький Е-50 вагою 65 тонн, але... Вже радянська машина не так безнадiйно програє нiмцi як Т-34-85. Вага зросла всього на чотири тонни. Але радянськi конструктори гранично ущiльнили компонування i танк став нижчим на пiвметра. Це дозволило зменшити кiлькiсть заброньованого мiсця. Крiм того, скоротилася кiлькiсть членiв екiпажу з п'яти до чотирьох. I це теж дозволило знизити розмiр примiщення в танку. Таким чином лобова броня посилилася вежi - до 200 мiлiметрiв з 90, корпусу до 100 мiлiметрiв з 45, бортiв i корми до 100 мiлiметрiв з 45. А гармата з 85-мiлiметрiв стала 100-мiлiметровою, з початковою швидкiстю снаряда. Щоправда, нiмецька 105-мiлiметрова з початковою швидкiстю снаряда 1300 метрiв на секунду зберегла свою перевагу.
  Але особливо сильний нiмецький пiрамiдальний танк - тим, що вiн не має даху, i броня має рацiональнi кути нахилу, з усiх бокiв. I цементована сталь дає рикошет при всiх ракурсах. Лоб у нiмецького танка 250-мiлiметрiв, а борти по 200.
  Однак i 100-мiлiметрової гармати недостатньо, щоб пробивати нiмцю, якого i IС-2 i IС-3 не брали. Тож танк Т-54 вийшов трохи гiршим у ходових якостях, але без вирiшальної переваги на полi лайки. Тож навiть у 1948 роцi, наймасовiшим танком ще залишався Т-34-85. Хоча виробництво Т-54 вiд мiсяця до мiсяця потроху побiльшало.
  У принципi радянськi конструктори зiткнулися з важкою дилемою. Ваги 36 тонн недостатньо, щоб перевершити нiмецький танк на 65 тонн. Але погiршувати ходовi якостi та маневренiсть не хотiлося. Та й не було у СРСР у серiйному виробництвi iншого надiйного двигуна, окрiм дизельного мотора в 520 кiнських сил. Iншi варiанти були не дуже вдалi i їх ризиковано пускати в серiю. Ось, наприклад, IС-4 у ньому при вазi в 60 тонн бiльш-менш пристойне бронювання, але мотор ненадiйний i машину випускали лише малими серiями, не достатнiми, щоб змiнити хiд вiйни.
  Так що Т-54 став компромiсом мiж рухливiстю та ефективнiстю.
  Деякi надiї були пов'язанi з розробкою з IС-7. Лiмiт ваги збiльшили до 70 тонн та пiдключили найкращих конструкторiв. А двигун планували переробити з морського дизеля у 1050 кiнських сил. Тодi ця машина змогла б змагатися з Е-50, у якого двигун в 1200 кiнських сил.
  Але в серiю танк так i не змiг пiти - саме мотор не вiдрiзнявся надiйнiстю, його доведення вимагало надто багато часу. Хоча знаряддя в 130 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда в 900 метрiв на секунду могло пробити Е-50 у бiльш тонку задню частину бронi, або навiть мала шанс протаранити лобову броню хоч поблизу. Хоча номiнально бронебiйностi начебто й не вистачало. I сама броня IС-7, зокрема лобова, дуже навiть непогана. Але борти i корми помiтно гiршi за нiмецьку пiрамiдальну конструкцiю.
  Але IС-7 не серiйний. У повiтрi деякi надiї пов'язанi iз МIГ-15. Новий винищувач має непоганi льотнi характеристики. Але мав чимало недолiкiв.
  У процесi державних випробувань силова установка, озброєння та системи лiтака працювали надiйно, проте, незважаючи на проведену роботу, ефективнiсть елеронiв була все ще недостатньою, а керування важким. Гальмiвнi щитки, з одного боку, пiдвищили маневренiсть лiтака, але з iншого, при їх вiдкриттi виникав сильний ефект, що заважав, що заважав наведенню на цiль. Також була вiдзначена вiдсутнiсть на лiтаку вiдповiдача держпiзнання, радiолокатора та апаратури для здiйснення слiпої посадки. Але, незважаючи на виявленi недолiки, С-3 був рекомендований як еталон для серiйного виробництва.
  Нiмецькi винищувачi зберiгали поки що якiсну перевагу над радянськими машинами.
  Але шанси дорiвнювали. I озброєння одна 37-мiлiметрова гармата, i двi 23-мiлiметровi, цiлком адекватна. Хоча МЕ-362 озброєний i потужнiший, але це двомоторна машина. А ось з НЕ-262 цiлком можна порiвняти.
  Хоча оснащенi нiмецькi лiтаки краще i керувати ними набагато простiше.
  Так, виробництво реактивних лiтакiв у Третьому Рейху вже давно налагоджено. Першi машини лiтали ще в 1939 роцi. Але поки що серiйне виробництво МIГ-15 теж ще тiльки, тiльки розкручувалося.
  Взимку радянськi вiйська не змогли досягти iстотних успiхiв, а в травнi гiтлерiвцi перейшли у наступ. Основний удар наносився у центрi. Усi фюрер сподiвався захопити Москву. Крiм того, на пiвднi радянськi вiйська могли використовувати Днiпро як природну водну перешкоду.
  I утримувати обороннi рубежi Пiвднi.
  Небезпечною зброєю фрицiв стали дисколети. Вони вже могли скидати бомби та некерованi ракети, а самi закривалися ламiнарними струменями.
  Не було чим заперечити на таку напасть. Тим бiльше швидкiсть у лiтаючих тарiлок у 7-8 разiв вища за звукову, а дальнiсть польоту, в будь-яку точку країни.
  А це давало можливiсть завдавати ракетних ударiв по вiддаленим вiд фронту заводам Росiї.
  Загальна кiлькiсть озброєнь, що випускаються в СРСР, приблизно сто танкiв на день i сто п'ятдесят лiтакiв на добу. А було в вершинi i сто п'ятдесят двiстi.
  Але обмежувачi в масовому випуску є, та й пiдготовлених екiпажiв часто не вистачає.
  Третiй Рейх теж пiдскребає останнi резерви. Майже всi робiтники та селяни призванi в армiї. Їх замiнили iноземнi заробiтчани та наглядачi з-помiж жiнок та пiдлiткiв. Так само жiнки стали наглядачками у концтаборах, або увiйшли до кабiнетiв чиновникiв.
  В армiю закликали офiцiйно вже iз чотирнадцяти рокiв, а часто брали добровольцiв ще й ранiше. I до шiстдесяти п'яти офiцiйно, а добровольцями i старше. З'явилися цiлi полки жiнок-льотчиць та жiнок-снайперiв. I безлiч iноземних дивiзiй, а також пiдроздiлiв змiшаного складу. Навiть польськi легiони як альтернатива - Вiйська Польського.
  Фрiцi видихалися, але допомога iз Заходу посилювалася. Здебiльшого продовольством та сировиною пiдживлювали фашистiв союзники, а також постачали обладнання для вiйськових заводiв. Бо технiка у гiтлерiвцiв була вже набагато кращою за захiдну. I пiрамiдальний танк свого роду досконала форма машини, яку у своїй чистотi - розташування бронi пiд рацiональними кутами, перевершити неможливо.
  Ще одним iз небезпечних видiв озброєнь Третього Рейху стали бомбомети. Вони як мiнiмум не поступалися радянськiй реактивнiй артилерiї, на "штурмтиграх" та "Штурмльвах" стали масовою лавиною проривала.
  I крiм того ТА-400 та ТА-500 разом iз безхвостими бомбардувальниками, сiяли жах руйнування в радянському тилу. I це позначалося на випуску озброєнь. Багато заводiв йшли пiд землю, що зменшувало їхню продуктивнiсть i збiльшувало витрати на випуск технiки.
  Гiтлерiвцi, розпочавши наступ 5 травня, змогли прорвати лiнiю фронту. Але радянське командування вже навчилося будувати мiцну, глибокоешелоновану оборону. Вiдiйшовши на сотню з невеликим кiлометрiв, радянськi вiйська у Бiлорусiї змiцнилися на Днiпрi. А Рига виявилася суходолом остаточно вiдрiзана, вiд основного радянського угруповання.
  Нiмцi намагалися розвинути успiх, але зазнавали значної шкоди. Радянськi вiйська мiцно встали по днiпровському рубежi. Лiто пройшло наполегливих позицiйних боях. У вереснi, щоправда, фашистам, пiсля багатомiсячної облоги, нарештi вдалося взяти Ригу. Їхнi полчища взяли в облогу Таллiнн, i радянським вiйськам довелося вiдiйти до Нарви, i колишнiм рубежам лiнiї Сталiна, зведеним ще до передiлу 1939 року.
  Поки що рiшуче перехопити iнiцiативу не виходило, а випуск реактивного МIГА у 1948 роцi залишався малим. Але фрицi незважаючи на технiчну перевагу нiчого не досягли. На правобережнiй Українi продовжував героїчно триматися Київ. А спроба висадити десант у Криму закiнчилася для фашистiв тяжкою поразкою.
  Щоправда, у морi пiдводних флот гiтлерiвцiв був явно сильнiшим. У серiйному виробництвi схожi на касаток субмарини на перекисi водню. Вони розвивають швидкiсть до 35 вузлiв на годину, що й надводного флоту дуже пристойно. Крiм того, вже активно розробляються i атомнi пiдводнi човни.
  Перевага такого виду зброї - очевидна. А в самому Третьому Рейху вже працює кiлька ядерних реакторiв i не за горами одержання атомної палицi. Але й у СРСР з цього приводу ведуться активнi розробки. Хоча проблеми воєнного часу й уповiльнюють розвиток подiбної програми.
  Нiмцi змогли за 1948 рiк захопити Прибалтику, пiдiйти до Пскова, а Бiлорусiї вийти до Днiпра, окупувавши Вiтебськ та Оршу. Але на цьому їхнi успiхи обмежилися. Київ лишився неприступним плацдармом. Щоправда i радянськi вiйська поки що не досягли суттєвого перелому у вiйнi.
  Але настав 1949 рiк.
  Радянськi реактивнi винищувачi МIГ-15, ЛА-15, ЯК-23 стали серiйними машинами i, нарештi, стали вироблятися масово. Таким чином, демонструючи, що монополiї фашистам у повiтрi прийшов кiнець.
  I так бомбардування спустошували радянську землю. Щоправда, i фашисти не стояли на мiсцi. ТА-383 став першим у свiтi винищувачем, який значно перекрив швидкiсть звуку - приблизно вдвiчi.
  Але технологiчна перевага фашистiв у повiтрi перестала бути переважною. Щоправда ЯК-23, легка та маневрена машина, як i ЛА-15, не стали масовими винищувачами. Насамперед через своє слабше озброєння. А нiмцi вiддавали перевагу лiтакам класу МЕ-362 з п'ятьма авiагарматами калiбру 37-мiлiметрiв i чотири по 30-мiлiметрiв.
  Ця машина дуже живуча i її реально брав калiбр не менше нiж 37-мiлiметровий. Не кажучи, що ТА-400, ТА-500 та новiтнiй ТА-600 дуже живучi та сильно захищенi машини на реактивнiй тязi. Ю-488 вже зняти з виробництва, натомiсть з'явився Ю-487 дуже потужний реактивний бомбардувальник.
  Але й радянськi конструктори не дрiмали, розвиток технiки йшов наростаючою.
  Поки МiГ-15 йшов у серiйне виробництво, його подальше вдосконалення тривало. Для усунення недолiкiв, виявлених на дослiдному лiтаку "С-3", iз заводу Љ 1 до ОКБ Мiкояна направили третiй серiйний МiГ-15 Љ 101003, де вiн отримав шифр "СВ".
  Зрозумiло, результат битв багато в чому вирiшувався в конструкторських бюро, а не лише на полях битв.
  У конструкцiю серiйного МiГ-15 були внесенi такi змiни: гармати НС-23 замiнено на НР-23, усунуто вiбрацiю при стрiльбi з гармати Н-37Д, удосконалено ланки вiдведення, збiльшено мiцнiсть конструкцiї лiтака, на лiвому елеронi встановлено триммер. Ну, а в крилi встановлено протифлаттерний вантаж, встановлений бустер-гiдропiдсилювач Б-7, використано генератор-стартер ГС-3000, встановлено новий амортизатор носової стiйки шасi, i прицiл АСП-1 був замiнений на АСП-3Н.
  
  13 червня 1949 року почалися держвипробування МiГ-15 "СВ", проте вже 10 серпня їх було перервано через недостатню жорсткiсть установки гармат НР-23. Лiтак повернули ОКБ для доопрацювання, а 19 жовтня "СВ" знову вiдправили на держвипробування, хоча озброєння так i не було доведено. Основнi зусилля конструкторiв були зосередженi на покращеннi керованостi та можливостi запуску двигуна у повiтрi.
  Але не вся робота конструкторiв виявилася успiшною, багато й не вдавалося.
  Лише невелика частина покращень, випробуваних на МiГ-15 "СВ", була застосована в серiйних лiтаках з двигуном РД-45Ф. Серед них були новий прицiл АСП-3Н, панель ПС-2, покращена система запуску двигуна та гiдропiдсилювач елеронiв. Решта нововведень з'явилася в серiї вже на МiГ-15бiс, оснащеному двигуном ВК-1.
  Взимку сорок дев'ятого радянське командування розпочало наступ у центрi. I хоча його успiх виявився незначним, втрати величезними, i нiмцi утримали оборону, але розрахунок виснаження СРСР не виправдався. Щоправда, у лютому все-таки впав обложений Таллiнн. Червона армiя, як i ранiше, сильна.
  I весна пройшла в обмiнi ударами... Влiтку гiтлерiвцi усi сили кинули на штурм Києва. Цiною колосальних втрат, i масованих обстрiлiв вони все-таки взяли. Пiд час штурму вперше фашисти використовували супервеликi танки: "Монстр" та "Щур". Їхнi можливостi для прориву сильних та розвинених в iнженерному вiдношеннi лiнiй оборони виявилися вiдносно задовiльними.
  В особi "Монстру" також були випробуванi найбiльшi у свiтi бомбомети, що кидають снаряди вагою до 10 тонн. I вони покинули всю небезпеку подiбної зброї пiд час прориву.
  Але нiмцi вже вичерпали свiй наступальний потенцiал. I їхня вiйськова машина знесилiла. 1 вересня 1949 року виповнилося аж десять рокiв вiд початку Другої свiтової вiйни. I було, чому жахнутися. Нiмеччина та Європа обезлюднiли.
  Радянський союз, втiм, теж. Їх поколiння чоловiкiв призовного вiку залишилося максимум три-чотири вiдсотки. В армiї було повно безусих хлопчакiв, сивих старцiв, а також жiнок. Червона армiя теж зазнала колосальної шкоди i знесилiла.
  Але промисловiсть, нехай через силу продовжувала працювати, i втрати нiмецької авiацiї зростали. На озброєннi СРСР виникли i зенiтнi ракети.
  Восени вже радянськi пробували нiмцiв на мiцнiсть. На жаль, нiмецький пiрамiдальний танк продовжував залишатися найкращою машиною Другої свiтової вiйни. Мало того нiмцi поставили на нього бiльш досконалий турбогенераторний двигун мiццю в 1500-1600 кiнських сил i нiмецька машина покращила свої ходовi якостi, успiшно борючись i бездорiжжя осiннiй, i по зимових заметах. Та й вiдсутнiсть пiддону пiдвищувала її прохiднiсть. Так що поки фашисти не втратить можливостi наносити контрудари.
  7 Листопада 1949 року i в СРСР та Нiмеччинi, за iронiєю в один день - вiдбулися випробування ядерної зброї. Тепер уже з атомною монополiєю США остаточно покiнчено. Але вiйна поки триває... Сталiн вже важко хворий, та й Гiтлеру недужить. Але обидва диктатори впираються.
  У фашистiв все ще є небезпечний i нерозгаданий козир: дисколети, якi вдосконалюються i стають дедалi небезпечнiшими. I однiєю з конструкторських розробок стала думка оснащувати "лiтаючi тарiлки" лазерами з ядерною накачкою.
  Гiтлер ще вiрив у чудо-зброю та можливостi своїх вiйськ. Але лiнiя фронту стала малорухливою, наче в першу свiтову вiйну. Зимовi наскоки Червоної Армiї не увiнчалися успiхом. Але проти Туреччини в Закавказзi було розпочато наступ. Бiльше слабкi османськi вiйська пiддалися пiд ударами. Росiяни захопили Карс, Ерзерум i ряд iнших мiст.
  Але втручання Британiї, яка пригрозила спiльно зi США розпочати вiйну з порадами, а також пiдхiд великих пiдкрiплень вiд Вермахту, призупинили радянський наступ.
  Але в будь-якому випадку: Червона Армiя, як i ранiше, сильна. А за океаном наростає антирадянська iстерiя. Однiєю з iдей стає думка нацькувати проамериканський Китай на СРСР. Чан Кайшi зовсiм не проти розширити свої кордони за рахунок Росiї.
  Щоправда, китайська армiя не дуже боєздатна, проте надзвичайно численна.
  Щоправда, Мао Дзедун продовжує вести вiйну, нехай його останнiм часом i сильно потiснили. Але американцi обiцяють посилити допомогу проти Мао i навiть задiяти свої вiйська.
  Воювати проти СРСР народ Америки не хоче, але придушити варвара Мао американцi цiлком здатнi. А урядовi вiйська Китаю будуть для них немов гарматне м'ясо.
  Таким чином, над СРСР наступного 1950 нависла нова, небезпечна загроза. Сталiн знав про це i намагався її запобiгти. Заодно знову намагалися домовитися про мир iз Третiм Рейхом.
  Але Гiтлер був проти будь-якого свiту, коли нiмцi не доходять до Уралу.
  Та й союзники тиснули на Нiмеччину та її сателiтiв, вимагаючи продовження вiйни до переможного кiнця. Вони самi хотiли отримати у Росiї свої колонiї.
  Тож домовиться, не вдалося. Хоча Сталiн був готовий вiддати багато чого - навiть Донбас та Крим.
  Втiм, постарiлий Верховний головнокомандувач не надто засмутився:
  - Ми росiяни всiх перемагали! Переможемо i цього разу!
  Але поки що ситуацiя дуже важка. У червнi 1950 року марiонетковий Китайський режим, озброєний США та Британiєю, вiдкрив новий фронт.
  Мiльйони жовтий солдатiв перетнули радянський кордон на Далекому Сходi i вторглися до Монголiї.
  Битва титанiв спалахнула з новою, шаленою силою.
  
  ЯКЩО Б СТАЛIН ВДАРИВ Б ПО ТРЕТIЙ РЕЙХУ ПЕРШИМ
  Так вийшло, що Сталiну вдалося поневолити всю Земну кулю. Такий альтернативний розвиток свiтової iсторiї стало наслiдком усунення маленької частки випадковостi в одному питаннi.
  Коли у квiтнi вiдносини мiж Югославiєю та Третiм Рейхом розпалилися до краю, а потiм почалася справжня вiйна, i агресiя Вермахту, Сталiн прийняв розумне рiшення. А саме прийшов на допомогу Югославiї, яка на цей момент вже встигла укласти з Радянською Росiєю договiр про дружбу.
  6 квiтня 1941 року, пiсля масованого бомбардування великих мiст, залiзничних вузлiв та аеродромiв, Нiмеччина та Угорщина вторгаються до Югославiї. Одночасно iталiйськi вiйська за пiдтримки нiмцiв проводять черговий наступ у Грецiї. До 8 квiтня збройнi сили Югославiї розсiченi кiлька частин i фактично перестають iснувати як єдине цiле. 9 квiтня нiмецькi вiйська, пройшовши через югославську територiю, виходять до Грецiї та захоплюють Салонiки, змусивши капiтулювати грецьку Схiдно-Македонську армiю. 10 квiтня нiмцi захоплюють Загреб.
  11 квiтня Радянський Союз оголошує вiйну Нiмеччини, та її вiйська перетинають кордон Третього Рейху.
  Тактична раптовiсть, досягнута радянськими вiйськами, i значної переваги в танках i лiтакiв позначаються з перших днiв наступу.
  Спочатку нiмцi не надто й повiрили, в реальнiсть наступу. А потiм з'ясувалося, що Червона Армiя дуже непогано б'ється.
  А нiмцi оборонятися як слiд i не вмiють. I до оборонної вiйни зовсiм не пристосованi.
  А радянськi танки КВ-2 i Т-34 i справдi найкращi у свiтi. Може "тридцятьчетвiрки" неважлива оглядовiсть, слабка оптика, i в перших моделях, вежа обертається вручну, але в озброєннi та бронюваннi їм немає опонента.
  Але найголовнiше i карт у гiтлерiвцiв не виявилося, i мости росiяни захоплювали не зруйнованими, i основнi склади з боєприпасами та пальним виявилися поруч iз кордоном.
  Тiльки на самiй рiчцi Одер нiмцi, перекинувши значнi сили з Францiї та мобiлiзувавши всi сили, змогли призупинити наступ радянської армiї.
  Але до цього часу їхнє становище стало майже безнадiйним: втрачено першого ж мiсяця Румунiя, Угорщина, перейшла на бiк СРСР Болгарiя, розбитi нiмцi в Югославiї. Втрачено контроль за Словенiєю та Чехословаччиною.
  Але Берлiн вiдразу захопити не вдалося. Нiмцi ще майже три мiсяцi утримували мiсто, яке взяли лише у серпнi. Сама Нiмеччина ще один мiсяць посахнулася в агонiї, i втрата Рурський район капiтулювала 25 вересня.
  Радянський Союз встиг дiйти Ламанша, Черчiлль, щоправда, встиг висадитися у Нормандiї, але Париж Червона Армiя увiйшла першою.
  I тут з'ясувалося, що ще нiчого не скiнчилося.
  Потiм довго англiйцi виправдовувалися i сперечалися, хто вогонь вiдкрив першим.
  Але iсторiю пишуть переможцi. Сталiн розгромив англiйцiв на сушi, i разом з Японiєю розпочав вiйну проти Британського Лева та США.
  Спочатку Англiя, а тим бiльше Америка здавалися неприступними за морями та океанами, прикритi своїм величезним вiйськово-морським флотом. Але Японiя розбила американську армаду частинами. Перший сильний удар: Перу-Харбор, потiм пiшли новi нищiвнi панчi.
  Японцi перемагали так швидко, що Сталiн ледве встиг ввести вiйська до Iндiї та Бангладеш, де Червону Армiю зустрiли з великим трiумфуванням.
  Поразка Америки та пiдводна вiйна, затiяна СРСР пiдiрвали мiць Британiї. Спираючись на ресурси всiєї Європи, а потiм i Африки, здебiльшого Азiї, Сталiна почав великий повiтряний наступ на Британiю.
  Тисячi, десятки тисяч радянських бомбардувальникiв рiвняли в потерть англiйськi мiста. Так тривало доти, доки флот не був вибитий.
  7 листопада 1942 року почалася висадка в метрополiю. Британiя протрималася лише кiлька тижнiв.
  В 1943 пройшло вторгнення, через Аляску, а японцi захопили панамський перешийок.
  Вiйна зi США набула затяжного та запеклого характеру. Кожен крок давався насилу.
  У 1946 роцi впав Нью-Йорк та Вашингтон. Американцi, щоправда, встигли насамкiнець голосно грюкнути дверима - застосувавши ядерну зброю. Але спалив їм лише пару радянських дивiзiй, кiлька сотень тисяч своїх громадян.
  Закiнчення другої свiтової довелося 5 вересня 1946 року. Через чотири роки Сталiн був змушений розгромити i Японiю, яка загрожувала придбати ядерну зброю.
  Вiйна тривала ще п'ять мiсяцiв, i СРСР встановив свою остаточну домiнацiю у свiтi.
  Йосип Вiссарiонович зумiв включити до складу СРСР усi країни свiту. Прожив Великий Вождь Усiх часiв та народiв, до 1971 року. У реальнiй iсторiї Сталiна отруїли. Тут вiн передав престол своєму онуковi Олександру Сталiну. Кровi лилося, зрозумiло, багато, i молох репресiй працював без перерви. За Олександра Васильовича настала деяка лiбералiзацiя. Але не надовго.
  Радянський Союз успiшно освоював космос. Людство єдине i прагнути iнших свiтiв. Ось уже космонавт вступив ногою на Марс, на Венеру, Меркурiй, висадився на супутник Юпiтера. На Мiсяцi будують справжнiсiнькi мiста.
  Пiд час повернення космонавта з Плутона i вiдбулися замахи на Олександра Сталiна. У момент приходу до влади йому було лише тридцять рокiв. На момент замаху лише сiмдесят i сорок рокiв, як у Соломона успiшного правлiння.
  На Землi покiнчено з голодом, майже покiнчено з тероризмом, немає воєн, i навiть в'язницi, стоять напiвпорожнi та бiльше схожi на скаутськi табори, нiж на кримiнальнi зони. Майже зникла наркоманiя, алкоголь мало популярний, хоч i не заборонений, як i тютюн, що втратив популярнiсть. Суцiльна грамотнiсть, безкоштовна освiта та медицина.
  I навiть у питаннi продовження життя вже намiчався прогрес.
  Ну, реальною демократiєю не пахне. Вибори, чесно кажучи - фiктивнi, у кращому разi змагання двох-трьох заздалегiдь узгоджених перевiрених кандидатур.
  Довгий час i Сталiн, i сам Олександр обиралися без альтернативи. Але нещодавно з'явились i кишеньковi опозицiонери. Але все одно онук вождя впевнено взяв дев'яносто дев'ять вiдсоткiв iз хвостиком.
  Тож замах, що трапився у 2011 роцi, це нонсенс. I вiн увiнчався успiхом.
  Олександр не залишив по собi синiв, i владу захопив глава всесильної планетарної безпеки Нерон iбн Тоталiтарний. Iм'я Нерон справжнє, а тоталiтарний псевдонiм.
  Саме слово тоталiтаризм - не було лайливим. СРСР єдиний на всю планету, вважався прикладом, позитивної держави, яка контролює все i вся. Iдеологiя комунiстична, хоча вiд Маркса далеко не все лишилося, але розвивається за планом. Грошi, щоправда, поки не скасували, то народ ще не дозрiв.
  Релiгiєю формально був атеїзм iз культом вождiв, але... З домiшкою мiфiчного. Наприклад, вже вiрили в iснування душi та деяких надприродних сил. Хоча це вже наближалося до сумiшi язичництва.
  I Сталiн великий iдол.
  Нерон, загалом, не став руйнувати культ попередникiв, але пролитий потоки кровi, змiцнюючи свою владу.
  Масовi репресiї нагорi супроводжувалися чистками внизу. Крiм того, планетi Земля i так вже загрожувала переселення. Народжуванiсть висока, а смертнiсть значно нижча, нiж у реальностi.
  I Нерон запровадив кримiнальну вiдповiдальнiсть iз п'яти рокiв, i порочну практику садити дiтей, чи з одного доносу, чи взагалi - планово. I дорослих, зрозумiло, теж. Сотнi мiльйонiв людей у масштабах планети Земля опинилися у таборах, а десятки мiльйонiв розстрiлянi. Причому, садист Тоталiтарний виправдовував це необхiднiстю дбайливо витрачати ресурси планети. Польоти до зiрок поки що залишалися фантастикою, а освоєння Сонячної Системи є надзвичайно дорогим заходом.
  А ув'язненi задовольнялися малим, на них потрiбно значно менше ресурсiв, а виробляє ГУЛАГ планетарного масштабу багато всього.
  I, звичайно, головне це шлях до завоювання iнших свiтiв. Але поки що машина репресiй працює - немов Молох.
  Одинадцятирiчний хлопчик, потрапив у жорна випадково, за доносом скривдженого однокласника. Пройшов через тортури, i короткий час непосильно працював на будiвництвi. Але з волi Хлопчика-Творця Сферо перемiстився у всесвiт гiпервеєр, i тепер мiг насолоджуватися казковими пригодами.
  
  МАЙНШТЕЙН ГЕРОЙ АНДЕРР I ВIЙНИ
  Командування знаменитим проривом грудня 1944 року в Андеррах доручили Майнштейну. Гiтлер вирiшив повернути з опали свого найталановитiшого i величезного досвiду проведення наступальних операцiй фельдмаршала.
  А Моделю доручили командування групою армiй "Вiсла" у центрi нiмецької оборони на схiдному фронтi. Здавалося, що це не матиме вирiшального значення, але...
  Ось думка американського журналiста Ральфа Iргенсолла. Як вiн описує прорив;
  Нiмцi начебто мали все - раптовiсть, швидкiсть, вогнева мiць i високий моральний стан. Дивлячись на карту вранцi 17 грудня, здавалося неможливим зупинити їх, вони прорвали нашу лiнiю оборони на фронтi в п'ятдесят миль i ринули в цей прорив, як вода у пiдiрвану греблю . А вiд них, по всiх дорогах, що ведуть на захiд, бiгли стрiмголов американцi!
  Тобто видно, що зовсiм не було зумовлено провалу, i нацисти мали всi шанси на успiх.
  Майнштейн зумiв, використовуючи тактику концентрованих ударiв захопити з ходу Бастонь. Успiху сприяв обман, вже неодноразово, випробуваний Майнштейном на Схiдному фронтi. Нiмцi пiшли в атаку пiд американськими прапорами, а американцi прийняли гiтлерiвцiв, за свої власнi вiдступаючi вiйська. Нiмцi використали невелику кiлькiсть трофейних машин захiдного зразка i тривiально зафарбували свастики, намалювавши бiлi зiрки.
  Взяття Бастонi, яку прикривала 101-повiтряно-десантна дивiзiя, призвело до того, що гiтлерiвцi змогли вийти до рiчки Маас, навiть з випередженням графiка i зайняти не пiдiрванi мости. А далi, опинилися захопленi не зруйнованi склади в Льєж та Намюр. Там фашисти знайшли собi величезнi запаси пального та боєприпасiв.
  У боях вiдзначилися "Королiвськi тигри", а погана погода сприяла тому, що авiацiя союзникiв вийшла з гри. 23 грудня було захоплено Антверпена, великi сили союзникiв опинилися в оточеннi. А 25 грудня на Рiздво нiмцi захопили i столицю Бельгiї - Брюссель. Вперше з 1941 року гiтлерiвцi могли похвалитися взятою столицею.
  Безпрецедентний за своїми масштабами наступ, його шалений темп i розмаїття захоплених трофеїв, а також багато десяти тисяч вiйськовополонених потрясли союзникiв дощенту. Здавалося, що твориться диво. Нiмцi ж вiдчули себе окриленим, а американцiв з англiйцями здавалося дедалi бiльше.
  У цих умовах Вiлсон Черчiлль запропонував несподiваний хiд: перемир'я строком на сто днiв. Рузвельт вже був важко хворий, i повiдомив, що нехай це питання вирiшують генерали. Єдностi в середовищi командирiв не було.
  Але загроза повної катастрофи i величезних втрат пiдштовхнула американський генералiтет пiдтримати перемир'я з 1 сiчня 1945 року. Тепер же слово залишалося за Гiтлером.
  Фюрер пiсля повiдомлення про найбiльшi успiхи на Заходi ожив. Йому повернулося бадьорiсть, i вiн буквально помолодшав. I спочатку сприйняв пропозицiю в багнети.
  - Як можна зупиняти такий блискучий наступ, коли ми як нiколи близькi до повної перемоги!
  Проте генерал цiлком рацiонально пояснили фюреру, що американцi мають населення майже рiвне СРСР, i тринадцятимiльйонну армiю, а Британiя разом iз колонiальними вiйськами та домiнiонами ще бiльше. Так, що навiть з урахуванням морального стану противника, союзники швидко вирушать i перейдуть у контрнаступ. Та й росiяни за останнiми даними готують потужний удар у центрi та Схiднiй Пруссiї. Тодi фюрер запропонував перемир'я термiном на рiк i з повним обмiном вiйськовополоненими.
  Враховуючи скiльки бранцiв захопили фрицi, то цiлком зрозумiло, що Черчiлль та американськi олiгархи сперечатися не стали. Тим бiльше, нiмецькi вiйськовополоненi поповнять Вермахт i не дадуть Сталiну захопити за рiк Європу.
  А куди союзникам поспiшати? Америка незабаром проведе випробування атомної бомби, можна розбити Японiю - розв'язавши собi руки. I заразом ще бiльше знекровити i Третiй Рейх та СРСР. А потiм взяти їх тепленькими...
  Так що Черчiль прийняв рiшення сам, а Рузвельт, будучи хворим i м'якотiлим не заперечував.
  А гiтлерiвцi вiдразу вирiшили перекинути на схiдний фронт 6 танкову армiю СС i шiстнадцять повнокровних дивiзiй. Цiлком приховати концентрацiю радянських вiйськ на плацдармах на Вiслi неможливо i Модель зумiв посилити оборону. Крiм того, цей лев захисту вiдвiв резерви з-пiд артпiдготовки радянських вiйськ, i найсильнiше змiцнив другу i третю лiнiю оборони.
  Йому вдалося також переконати Гiтлера перекинути частину сил i Угорщини та Словаччини. Фюрер вирiшив, що й у Iталiї не передбачається наступу, можна звiдти й зняти частину вiйськ.
  Сталiн виявився несподiвано вiч-на-вiч iз Вермахтом, який все ще контролював значну частину Європи i... завагався. Ситуацiя рiзко змiнилася, Йосип хотiв спочатку розiбратися з цим.
  Наступ у центрi було заплановано на 20 сiчня. У реальнiй iсторiї вона почалася на 8 днiв ранiше, причому у не дуже сприятливих погодних умовах.
  Однак Черчiль тепер Сталiна наступати не просив, i зазвичай обережний радянський голова ДКО вiдчув певну розгубленiсть. Звичайно самим логiчним рiшенням було розпочати наступ якнайшвидше, щоб не дати нiмцям посилити оборону, за рахунок частин перекинутих iз Заходу. Але одним iз недолiкiв Сталiна була нерiшучiсть при рiзкiй змiнi ситуацiї та неясних положень.
  Вождь, наприклад, не наважився вдарити по Гiтлеру першим у 1941 роцi. Сталiн не наважився взяти Берлiн ще в лютому 1945 року, хоча через брак пального i боєприпасiв навряд чи контрудар нiмцiв з Померанiї був би ефективним. Не наважився Верховний Головнокомандувач i на пряме вiйськове вторгнення до Югославiї, проти ненависного Тiто, на анексiю територiй в Iранi, чи насадження комунiстичного режиму у Фiнляндiї.
  Сталiн у зовнiшнiй полiтицi завжди стриманiшим, нiж у внутрiшнiй. Нi перед iноземцями бiльше страху, i навiть яке благоговiння. Так усупереч логiї вождь завагався по-справжньому, i вирiшив наступ у центрi поки що вiдкласти.
  Чисельнiсть нiмецьких вiйськ групи армiй "Вiсла" зростала швидко. За мiсяць у пiхотi подвоїлася з 800 тисяч до 1650, у танках та САУ з 1136 до 3870 машин, в артилерiї з 4103 до 8000 тисяч, а авiацiї з 270 до 2100 лiтакiв.
  Таким чином, нiмцi змогли зробити перевагу радянських вiйськ не настiльки катастрофiчною, нiж ранiше. Крiм того, Модель побудував бiльш життєздатну оборону.
  Нiмеччина пiсля припинення бомбардувань збiльшила випуск технiки. Особливо реактивнi винищувачi МЕ-262. Остання машина ставала дедалi технiчнiшою, i в неї зменшувалась вага. Великi надiї подавав i НЕ-162, найкращий за своїми льотними характеристиками винищувач у свiтi.
  I реактивний бомбардувальник Арадо збiльшувався кiлькiстю i з'являлися його новi модифiкацiї. Поступово нiмецька авiацiя почала набувати над радянською якiсної переваги. Тодi як радянськi авiаконструктори ще дуже далекi до появи повноцiнного реактивного лiтака. Нагадаємо, МIГ-15 став лiтати лише у 1948 роцi, а в серiю пiшов у 1949. I це у мирний час i за допомогою нiмецьких конструкторiв та розробок.
  Враховуючи швидке зростання виробництва реактивних монстрiв, перевага СРСР у повiтрi ставилася пiд сумнiв.
  У танкобудуваннi було трохи краще, але гiтлерiвцi змогли запустити в серiйне виробництво САУ Е-25, що має цiлком пристойне бронювання 88-мiлiметрiв гарматою i при низькому силуетi i вазi. Можливiсть появи машин серiї Е могла передати нiмцям i в танкобудуваннi перевагу як.
  Втiм i "Пантера" поки що зберiгала перевагу у зустрiчному бою над Т-35-85 в першу чергу за рахунок бронебiйнiшої гармати, i "панцер"-4 мав лобове бронювання та озброєння, при низькому силуетi цiлком задовiльний. Гармата "Пантери" справлялася з усiма радянськими танками, 80-мм броня при кутi нахилу в 45 градусiв - забезпечував задовiльний захист. За якiсної бронi, це давало перевагу нiмцям у боданнi над Т-34-85.
  А враховуючи, що бойовi дiї на Заходi припинилися, то капiталiсти почали постачати легуючi елементи, а отже, якiсть бронювання почала покращуватися.
  А на пiдходi вже розробленi танки "Лев" та бiльш досконала та компактна "Пантера"-2. Їхнi фрицi намагаються запустити в серiю. Виходило, що Вермахт мiг встигнути виправити деякi свої слабкостi, i досягти переваги.
  Сталiн пiсля серiї нарад наказав наступати 5 лютого. Зволiкання вже не мало сенсу.
  Однак нiмцi вже встигли побудувати щiльну оборону i мали достатньо сил, щоби при вмiлому захистi витримати натиск. Запеклi бої тривали понад мiсяць. Радянськi вiйська змогли просунутися вiд 15 до 30 кiлометрiв, не прорвавши лiнiю фронту. Кам'яна стiна не пiддалася.
  У серединi березня вже нiмцi перейшли у наступ у напрямку Будапешта. Їм вдалося досягти деяких тактичних успiхiв, i навiть створити кiлька котлiв. Ефективним виявилося використання приладiв нiчного бачення, i настання у темний час доби.
  Радянськi вiйська змушенi були прориватися з оточення з боєм та вiдступити за Дунай.
  Однак, незважаючи на тактичний успiх, розвинути наступ на Будапешт фрицям не дали нових стратегiчних, радянських резервiв. Щоправда, гiтлерiвцi вирiвняли фронт i змогли покращити собi можливостi оборони.
  Союзникам поки що не дуже щастило i з Японiєю. Висадка на Фiлiппiни закiнчилася провалом. Японськi лiнкори на чолi з гiгантом "Ямато" змогли перехопити та знищити десантнi судна та кiлька крейсерiв.
  Тож наступ США та Британiї у Тихому океанi сповiльнився. Втiм, у Країни Вранiшнього Сонця вже не було сил, щоб наступати самiй.
  Але вiйна все одно затягувалась, i блiцкригом не пахло.
  А Сталiн намагався поки розсмикувати фашистiв. Через обмiн вiйськовополоненими, фрицi поповнили свiй повiтряний флот досвiдченими льотчиками, i продовжували посилювати реактивну авiацiю. А танк "Пантера"-2 нарештi надiйшов у серiйне виробництво i виявився цiлком вдалою машиною, яка за бойовими якостями перевершує всi радянськi марки. При цьому хижачки, що має вiдмiнний у 900 кiнських сил двигун, i знаряддя королiвського тигра здатне на дистанцiї в 1500 метрiв пробивати 158 мiлiметрову броню, при 150 мiлiметровiй похилiй лобовiй бронi.
  Танк "Лев" взагалi був новаторською маркою - вежа виявилася змiщена назад, а двигун i трансмiсiя розташовувалися разом одним блоком, а коробка передач на самому моторi. Таким чином, сiмейство "Львiв" виявилося з компактним компонуванням i мало вiдмiнне спiввiдношення: бронювання, озброєння, вага.
  Фашистам хоч i iз запiзненням вдалося сконструювати непоганi, вдалi танки, здатнi перевершити радянськi марки.
  15 квiтня зiбравши 2,5 мiльйона солдатiв i багато танкiв, маршал Жуков розпочав наступ. Йому протистояв той самий Мобель. Майнштейн отримав дiаманти до лицарського хреста за успiх в Анддерах i став другим пiсля Герiнга рейхсмаршалом.
  I саме йому Гiтлер доручив командування пiвденною дiлянкою фронту. Удар Жукова виявився сильним, але Модель вiдвiв вiйська з переднього краю оборони i зумiв зупинити радянський поступ на другiй лiнiї.
  Вермахт на той час змiцнiв. Нiмцi посилилися за рахунок численних звiльнених вiйськовополонених, озброїлися чудовим автоматом МР-44, виробництво якого постiйно збiльшувалося.
  Рiс випуск танкiв i самохiдок ... Але найголовнiше бойовий дух нiмецьких вiйськ вирiс, вони були готовi боротися до кiнця.
  Цiною величезних втрат до 22 квiтня Жукову вдалося все ж таки зламати лiнiю оборони в центрi, але вихiд пошарпаних радянських вiйськ на оперативний простiр не дав можливостi обiйти Варшаву. Пiвденне бронетанкове угруповання противника завдало сильного контрудару i 26 квiтня значнi сили Червоної армiї потрапили в оточення.
  У повiтрi встановилася хитка рiвновага, але реактивнi нiмецькi бомбардувальники за рахунок швидкостi могли бомбити практичнi безкарно - порушуючи постачання. Крiм того, фрицi застосовували керованi по радiо бомби-ракети, якi лягали дуже точно i руйнували переправи.
  Сталiн люто заборонив радянським, що потрапили в оточення вiйськам вiдхiд. Однак швидко витрачаючи боєприпаси та пальне, героїчнi радянськi частини не могли протриматися надто довго.
  На початку травня бiльшiсть радянських вiйськ у котлi було лiквiдовано: частково знищено, а частково полонено. Наступ пiд командування Жукова завершився великою, вiйськовою катастрофою, яка змусила радянськi вiйська вiдiйти за Вiслу.
  Втiм, Сталiн виявив упертiсть i наказав зберегти плацдарми за всяку цiну.
  Третiй Рейх на Заходi контролював Нiдерланди, а також Французькi - Ельзарц та Лотарингiю разом iз Люксембургом. Таким чином, у фрицiв ще достатньо ресурсiв, щоби за вiдсутностi бомбардувань нарощувати випуск озброєнь. Особливо легко та дешевого НЕ-162.
  Отже, перевага в повiтрi поступово переходила до фашистiв. Найрезультативнiший нiмецький ас - Хаффман, отримав 8 травня звання майора та разом i ним НЕ-162.
  Як незабаром з'ясувалося нова машина, що iдеально пiдходила пiд стиль Хаффмана: атакувати супротивника на зближеннi. Дуже вже в неї хороша маневренiсть та швидкiсть.
  I найрезультативнiший ас другої свiтової продовжив набирати рахунки. Ну а Майнштейн почав наступ в Угорщинi. Нiмцi знову використовували тактику нiчних ударiв та маневрiв у темний час доби, а також реактивнi бомбардувальники.
  Але просувалися порiвняно повiльно i зазнавали великих втрат. Радянська армiя була вже не так, що ранiше. Вiйська отримали бойовий досвiд, i чинили опiр, вiдчайдушно виявляючи в оборонi стiйкiсть i масовий героїзм. I командування Червоної Армiї дiяло досить оперативно i майже вчасно вводило у бiй резерви.
  Цiною великих втрат нiмцi просунулися на сотню кiлометрiв, i не дiйшовши трохи до Будапешта - зупинилися. Мало того, радянське командування намагалося контратакувати. Але не надто поки що успiшно.
  Нiмецька САУ е-25 себе чудово зарекомендувала в оборонi. Низький силует та сильне лобове бронювання дозволили показати перевагу на полi бою, у тому числi й на СУ-100.
  Настало спекотне лiто 1945 року. Обидвi сторони у попереднiх боях виявилися сильно знекровленими. Гiтлер був змушений призупинити наступ в Угорщинi. Сталiн у свою чергу намагався утримувати плацдарми. Велика битва закипiла у повiтрi.
  2 липня 1945 року Хаффман збив свiй чотирисотий лiтак, за що був нагороджений золотим дубовим листям до Лицарського Хреста. Так ставши таким чином другим льотчиком, який отримав подiбний орден. Першим
  Виявився легендарний Рудель.
  Серед радянських асiв на перше мiсце впевнено вийшов Кожедуб, який 19 серпня отримав третю зiрку героя СРСР за 75 збитий лiтак противника. I це при тому, що якiсно перевага все бiльше переходила до Люфтваффе.
  Поступово нiмцi згортали випуск гвинтових машин, замiнюючи їх реактивним. З'явилася осiнь 1945 року i новiтня модель МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами, та швидкiстю до 1100 кiлометрiв на годину.
  Лiто проходило в наскоках та сутичках. У серпнi радянськi спробували проламати нiмецькi позицiї у Схiднiй Пруссiї. Бої тривали близько мiсяця, але здолати найпотужнiшу нiмецьку оборону не вдалося.
  Нiмцi, у свою чергу, не форсували наступ. Вони збiльшували чисельнiсть нових танкiв "Пантера"-2 та "Лев", намагалися захопити тотальну перевагу у повiтрi.
  Радянський Союз втратив поставки пiд Ленд-лiз i це негативно впливало на вiйськове виробництво. Рiшення утримувати плацдарми на Вiслi коштувало надто дорого Червонiй Армiї. I не виправдало себе.
  А нiмцiв з'явилися ще й дисколет...
  Сталiн пiсля деяких вагань вирiшив все ж таки наступати в Угорщинi. Там зручнiший рельєф. Але в цiлому треба визнати, що все бiльшою мiрою була схожа на першу свiтову. Коли лiнiї ставали нерухомими, а наступна сторона втрачала куди бiльше, нiж у оборонi.
  I радянське командування натрапило на мiцнi побудови фрицiв. Бої затяглися до пiзньої осенi. Сталiн цього разу вимагав наступу i рiшучих успiхiв.
  Але сил не вистачало, точнiше супротивник виявився не слабшим. Нiмцi остаточно за рахунок реактивної авiацiї перехопили iнiцiативу у повiтрi та використовували в оборонi новiтнi, дуже ефективнi САУ та танки. I протиставити можна було лише масовий героїзм радянських солдатiв.
  Танк Т-44 виявився надто сирим i ненадiйним, щоб його пускати в серiйне виробництво, тож основною технiкою залишався Т-34-85.
  Невеликими партiя випускався IС-3. Але i ця машина, незважаючи на вiдмiнний лобовий захист, виявилася не дуже ефективною, особливо щодо ходових якостей.
  Радянськi вiйська також намагалися наступати i в Схiднiй Пруссiї i на Вiслi, але нiде не змогли прорвати фронт противника. А самi нiмцi обмежувалися активною обороною.
  Гiтлеру захворiло, i фактичнi обов'язки верховного головнокомандувача виконував глава СС Гiммлер. А цей очкарик-кат вiдрiзнявся обережнiстю. Герiнг теж через зловживання дурню остаточно розклався. Так Гiммлер зумiв захопити майже необмежену владу.
  Але глава СС вичiкував i дуже розраховував на новi види озброєнь. Фрiцам вже вдалося запустити ядерний реактор, виправивши помилку з графiтом, крiм того, дуже успiшно показали собi лiтальнi апарати нового поколiння - дисколети. Так що це виродок розраховував на диво-зброю, i вважав за краще берегти сили.
  Крiм того, навряд союзники вiдновлять бойовi дiї проти Третього Рейху. Пiсля провалу висадки на Фiлiппiни знову американцi повернулися до обережної тактики, видавлювання японцiв з островiв. Вони рухалися Тихим Океаном, але вкрай повiльно. Недарма тактику Нiмiця прозвали: вiд пальми до пальми.
  Ядерна зброя пройшла випробування, але поки що саму Японiю напевно дiстати важко. У вереснi 1945 року американцi спробували, але нарвались на засiдку i втрату обидвi ядернi бомби. Тож поки що Хiросiма та Нагасакi стоять.
  А японцi, здобувши досвiд, успiшнiше використовують свої лiнкори, змушуючи Америку та Британiю виявляти максимальну обережнiсть. Таким чином Трумен, який змiнив Рузвельта, поки не отримав у свої руки козирiв, щоб тиснути на СРСР i Третiй Рейх.
  У серединi листопада 1945 року Червона Армiя призупинила наступ, бої перейшли у повiтряну фазу та дрiбнi обстрiли.
  Для Сталiна ставало очевидним, що бойовi дiї зайшли у позицiйний глухий кут. I найкращий вихiд iз цього укладення свiту. Але ... Гiммлер i Гiтлер хотiли хоч якихось територiальних придбань вiд СРСР i все ще вiрили в чудо-зброю.
  Тож у сiчнi 1946 року Сталiн ухвалив рiшення, ще раз спробувати зламати хребет фашизму.
  
  ЯКЩО Б У МИКОЛИ ДРУГОГО БУЛА Б УДАЧА ПУТIНА
  Микола Другий отримав вiд Богiв успiх Путiна... Його Романова коронацiя пройшла на ура. I жодної трагедiї. Потiм роки економiчного зростання та процвiтання. Експансiя до Китаю. Зрозумiло, вiйни з Японiєю не уникнути. Але чи такий страшний для Росiї противник? Напад на ескадру виявився для японцiв невдалим. Росiяни встигли привести кораблi в бойову готовнiсть i вiдбили атаку, потопивши кiлька мiноносцiв.
  Потiм адмiрал Макаров не загинув, а навпаки, завдав ряд поразок японцям на морi. Ставши свого роду Ушаковим Тихого океану. Росiя швидко зайняла i Корею, i Курильськi острови. Досягнула великих успiхiв.
  Японiя була змушена вдатися до важкого свiту. Вiддала Росiї та Тайвань, i всю Курильську гряду. Виплатила величезну контрибуцiю, вiдмовилася вiд претензiй на Китай.
  Царська iмперiя утворила Жовторосiю, i скорiше включала до складу держави Монголiю, Маньчжурiю, Корею. Китайськi володiння ставали росiйськими губернiями. Будувалися церкви, селилися росiяни.
  Цар Микола другий навiть спецiальним указом дозволив брати ще одну другу дружину - китаянку. Щоб розмножувалися русичi бiльше.
  I, зрозумiло, нiякої революцiї i коливання монархiї. Все добре. Економiчне зростання ще вище, нiж у реальнiй iсторiї. Тим паче, що не було бутiв 1905-1907 рокiв i руйнувань вiд них. Коротше кажучи, чудово все пiшло!
  Але спалахнула перша свiтова вiйна. Росiя до неї цiлком готова. Дума озброюватися не заважає. Економiка на великому пiдйомi населення багато, в тому числi i китайського. Армiя в два з половиною мiльйони людей у мирний час. Найбiльша у свiтi. Проти шестисот тисяч у Нiмеччини.
  I ось розпочинаються бойовi дiї.
  I знову вдало. Самсонов перемагає Гiнденбург у Схiднiй Пруссiї. Брусилов з ходу бере Перемишль та Кракiв. Росiяни наступають. У царськiй армiї багато легких танкiв з кулеметами, i вона трощить пруссакiв та австрiйцiв. Росiяни наступають до Одера. Беруть Кенiгсберг та Будапешт. Пiдходять до Берлiна.
  Ще у груднi, незважаючи на зиму, штурмують столицю Нiмеччини. I беруть її...
  7 сiчня у Православне Рiздво Нiмеччина капiтулює. Росiя також ще ранiше взяла Вiдень та Стамбул. Болгарiя виступила за царської iмперiї.
  У Санкт-Петербурзi пiдписано умови миру. Росiя отримала землi до Одера, Галичину, Чеське королiвство, Словацьке королiвство, Угорське королiвство. Трансiльванiя дiсталася Румунiї. Росiя отримала також Малу Азiю, Iрак собi, Сирiю та половину Палестини. Пiвдень Палестини все ж таки встигли захопити Англiйцi.
  На Нiмеччину поклали величезнi репарацiї. А Австрiя стала зовсiм невеликою країною.
  Чеське, Словацьке, i Угорське королiвство стали частиною Росiйської iмперiї, визнавши монархом над собою Миколу Другого. Югославське королiвство теж визнало своїм царем Миколи Другого увiйшовши до складу Росiйської iмперiї за збереження певної автономiї. Царство Польське побiльшало. Але Микола Другий урiзав його автономiю. Як i Фiнляндiї.
  Царська iмперiя стала ще бiльшою. Але не припинила експансiю. Наступним кроком стало завоювання Саудiвської Аравiї. А потiм разом iз Британiєю роздiлили Iран. Причому Росiя приєднала себе двi третини.
  I нарештi, в 1918 роцi була завойована i роздiлена з Британiєю Афганiстан.
  Межа миру була закiнчена.
  Росiя знову була на величезному пiднесеннi економiки. Як i Францiя, яка повернула собi те, що було втрачено за Бiсмарка. Дещо гiршi справи були у Британiї. Ця iмперiя увiйшла до стану спаду. Точнiше економiчного застою. Процвiтали й США.
  Поки що у 1929 роцi не вибухнула велика економiчна криза. Вiн найсильнiше вдарив по Америцi та Нiмеччинi, слабше по Францiї та Британiї. Дався взнаки i на Росiї.
  Знову почали зростати антимонархiчнi настрої. I вимоги республiки та встановлення парламенту.
  1931 року спалахнула нова вiйна з Японiєю. Росiя i ранiше проводила активну експансiю до Китаю. Приєднала ряд областей та губернiй.
  Але самураї хотiли реваншу.
  Однак поразка Японiї була ще швидшою i легшою, нiж у першу вiйну. Мало того, сама метрополiя виявилася завойована. I також увiйшла до складу Росiї, як губернiя. А цар Микола Другий додав у титулу та мiкадо Японiї. Росiя захопила майже весь Китай. Ослабла Британiя та США нiчого не могли цьому протиставити.
  Царська iмперiя стала найбiльшою у свiтi країною населення i територiї. Обiгнавши Британiю. Яка, дедалi менше контролювала свою територiю та населення колонiй.
  Ось i Iндiя схиляється до входження до складу Росiї.
  Гiтлер прийшов до влади в Нiмеччинi, але... Звичайно, про вiйну проти Росiї у нього не могло бути й мови. Максимум, це можна попросити дещо повернути у Францiї.
  Гiтлер скакав перед Миколою Другим. Боявся цього великого монарха.
  Але в березнi 1937 року Микола Великий розбився пiд час перельоту лiтаком. I скiнчилося майже сорок три роки тривале дуже славне i переможне правлiння. Одне з найтривалiших iсторiя Росiї i мабуть найславетнiше.
  Микола Другий залишив свою iмперiю великою та могутньою. Але, на жаль, не синовi. Олексiй помер вiд гемофiлiї Царем став племiнник Миколи Другого Кирило перший. Але правив вiн недовго i помер за рiк. Передавши престол Володимиру Третьому своєму синовi.
  Новий монарх мав своє бачення майбутнього Росiї. I пiшов на союз iз Гiтлером та Муссолiнi проти Британiї та Францiї. Нiмцi вже приєднали до себе Австрiю i стали сильнiшими. Мобiлiзували сили. У травнi 1941 року розпочалася друга свiтова вiйна.
  Росiя рушила на Британськi та Французькi колонiї в Азiї та Африцi. А фашисти перейшли у наступ проти Францiї. Вже 22 червня впав Париж. I 30 червня Францiя капiтулювала. Росiя ж без особливих проблем захопила Iндiю, Iндокитай та увiйшла до Африки. На чорному континентi виникли деякi проблеми. Надто вже спекотно, розтягнутi комунiкацiї i немає дорiг.
  Красивi дiвчата на росiйському танку "Олександр"-3 їхали вздовж Нiлу у пiвденному напрямку. Дiвчатам у танку було спекотно. А воювати було нема з ким. Англiйцiв вони розсiли i полонили в попередньому бою.
  Дiвчата не витримали. Посадили за кермо танка хлопця, пообiцявши йому вiддячити в лiжку.
  А самi кинулися тiкати за машиною. Мчати собi, миготивши босими п'яточками. I самi в одному бiкiнi.
  Чудова та унiверсальна четвiрка.
  Наташка пiдскакуючи, помiтила:
  - Все-таки ця вiйна йде досить легко. Колонiальнi вiйська французiв та англiйцiв пiсля пари пострiлiв здаються!
  Зоя перекинулася в стрибку i прочирикала:
  - За царя Володимира! Нехай буде найбiльшим iз великих!
  Августина вдарила босою, дiвочою ногою по пальмi i пискнула:
  - Нехай буде так!
  Свiтлана пискнула, голою нiжкою шльопнувши по калюжi:
  - Нехай буде i крутiше нiж так!
  Дiвчата бiжать собi i миготять босими, круглими, трохи запиленими п'ята.
  Наташа запитала подруг:
  - А якi вам хлопцi подобаються? Бiлi, чорнi, руденькi?
  Зоя посмiхнулася i вiдповiла:
  - Рiзнi! Чоловiки вони всi гарнi!
  Августина серйозно запропонувала:
  - Давайте спiймаємо пару негренят i поверезимось!
  Зоя заперечливо похитала головою:
  - Некрасиво буде!
  Августина посмiхнулася:
  - Це круто!
  Свiтлана припустила, скелячи зубки:
  - А ще крутiше не буває! Хоча... А чому й не побавитися з чорненькими? Це здорово!
  Наташа хихикнула i вишкiрила зубки:
  - Ми будемо дуже крутими! Коли переможемо!
  Зоя пискнула:
  - Княжий титул на нас чекає!
  Хтива Августина проревела:
  - I цiла армiя альфонсiв!
  Свiтлана пропищала з люттю:
  - Хай буде свiтло та секс!
  Пiсля чого вишкiрила блискучi яскравi перли зубки.
  Наташа знову висловила цiкаву думку:
  - У свiтi багато є цiкавого. Але одне незрозумiло, чому ми росiяни вiримо в те, що не вiд нашого народу прийшло!
  Зоя люто рушила босою ногою по каменю i рикнула:
  - Та нам потрiбна вiра! Ось iудейськi казки якось несерйозно вважати словом Божим.
  Августина показав мову, прокрутилася на бiгу в сальто i помiтила:
  - Так може краще вважати словом Божим росiйськi казки!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Росiйськi казки набагато кращi. Я ось сама думаю - росiйська Лада, краща за єврейську Марiю.
  Наташа згiдно кивнула:
  - Лада справжня Богородиця та мати Богiв! Тим бiльше у неї волосся золотого кольору, а не чорне. Прекрасна та вiчно юна Лада! Вона дарує дiвчатам красу та вiчну молодiсть!
  Зоя зiтхнула i вiдповiла:
  - Так... Забули слов'яни своїх Богiв-демiургiв. Але зараз, коли всi знають, що Бiблiя сповнена помилок, i антинаукова книга, саме час вiдродити росiйську вiру!
  Августина пiдскочила вище. Довбанула босою ногою по гiлцi i заявила:
  - Звичайно! Зробимо свою релiгiю! Ось справдi якщо у щось вiрити, то в Росiйських Богiв!
  Свiтлана дотепно заявила:
  - I мати опiум для народу мiсцевого розливу!
  Наталя тут поспiшила уточнити:
  - А ви що атеїсти?
  Свiтлана логiчно зауважила:
  - Наявнiсть Бога як такого створює проблему. Чому Всемогутнiй Бог мириться зi злом?
  Наталя рацiонально також зазначила:
  - А чому всемогутнiй Рiд теж мириться зi злом. Одна й та проблема. Що Рiд, що Аллах, що Єгова - миряться зi злом у свiтi, з несправедливiстю, i бiдами та стражданнями людей.
  Зоя з цим погодилася:
  - Та правда! Хоч як крути, але Монотеїзм породжує проблему. А Атеїзм вiдповiдає на запитання - що як не крути, але Бога немає i тому зла еволюцiя i випадок керують всесвiтом.
  Августина посмiхнулася i помiтила:
  - Випадок керує всесвiтом?
  Зоя пiдтвердила:
  - Та випадок!
  Августина скептично похитала головою:
  - А як це випадок? Що вiн схожий на всемогутнього Бога, тiльки не надто любить творiння?
  Наташа згiдно кивнула:
  - Ось ось! У Всесвiтi є i добре i зле. I зло не завжди перемагає, як i добро. I люди є i добрi та злi. Як щодо дуалiзму?
  Августина свиснула:
  - Типу Чорнобог та Бiлобог?
  Наталка кивнула головою:
  - Типу того ... Це цiлком логiчно. I переконливiше, нiж класичний монотеїзм. Та й атеїзм не все пояснює!
  Свiтлана хихикнула i запропонувала:
  - А чому б не атеїзм? Теж логiка є. Або язичництво!
  Наталя висловила думку:
  - Язичництво народжує проблему - хто створив всесвiт. Теж саме i атеїзм. Наприклад, звiдки взялася матерiя. Дуалiзм, звичайно, народжує проблему - звiдки взялися злий абсолют та добрий. Але зате набагато логiчнiше пояснює наше життя. Зокрема i те, що злi процвiтають, але й добро часом нагороджується. I що покидьки отримують вiдплату, нехай i iз запiзненням. I чеснота отримує нагороду, хай не завжди!
  Зоя це пiдтвердила:
  - Дуалiзм, звичайно ж, багато що пояснює. А створення всесвiту?
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - Ось у всесвiтi добре: вiд доброго абсолюту, погане вiд злого! Все логiчно. Бутон троянди вiд доброго, шипи вiд злого! Корисне вiд доброго, шкiдливе вiд злого. Краса вiд доброго, потворнiсть вiд злого! Зло не зовсiм, як i добро! Дуалiзм! Все логiчно!
  Зоя, пiдстрибнувши, вiдзначила:
  - Дуалiзм? А монотеїзм?
  Наташа запропонувала:
  - Всемогутнiй Бог, може бути добрим. Тодi б не маючи злого Всемогутнього Ворога, вiн би побудував би свiтобудову, в якiй весь його витвiр був би щасливим. Хто б завадив всемогутньому Боговi? Або треба уявити, що Бог Всемогутнiй Злий? Або припустити дуалiзм - але вже у характерi Всемогутнього Бога.
  Августина свиснула:
  - Дуалiзм у характерi Всемогутнього Бога - жах... Хоча погодьтеся, такий варiант можливий. I Бiблiя говорить про подiбний дуалiзм. Що вiд Всемогутнього Бога i добро i зло йде!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - I такий варiант реальний! Хоча... Це жахливо! Всемогутньому закликати до вбивств? Творцю всесвiту створювати паразитiв та кровососiв?
  Наташа додала з усмiшкою:
  - I хижакiв. I всi один одного їдять.
  Августина помiтила:
  - Це жах! Але фактично той самий дуалiзм двох абсолютiв!
  Зоя повiдомила:
  - Роби добро та його проповiдуй!
  Свiтлана погодилася:
  - Оце вiрно... Але на вiйнi добро i зло вiдноснi поняття! Дуже вiдноснi!
  Наташа iз захопленням оголосила:
  - Але моя сила є i буде головною! Тож слава великої, царської Росiї! I за добро!
  Зоя вишкiрила свою гарну i спокусливу пащу. Прочiрiкала з апломбом:
  - Все-таки у свiтi трiумфуватиме доброта! Тому що я так сказала!
  I струснула своєю шевелюрою кольори сусального золота.
  Августина з апломбом видала:
  - Славитись моя Росiя! I вiчно процвiтатиме, при управлiннi династiї Романових!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Та слава буде династiї Романових! I царевi Володимиру Великому!
  Наташа, скелячи зубки, заспiвала:
  - Ви пам'ятаєте, яке життя було, коли любили русичi орла!
  I шльопне босою нiжкою, по вкритiй тванню калюжцi. Пiднялася хмара бризок. Вилетiла рибка.
  Августина спiймав її босими пальчиками нiжок i кинула собi в рот. Стала енергiйно жувати сире м'ясо.
  Зоя гаркнула:
  - Ти хитра лисиця i в життi знаєшся!
  Августина пискнула:
  - Безперечно так!
  Дiвчата скалили свої перлиннi зубки, i пiдморгували.
  Вони мрiяли стати крутiшими, нiж Сам Сатана!
  Наташка, взяла i пропищала, спiймавши босими пальчиками нiжок мiсцеву комаху. Потiм узяла та слопала його.
  Дiвчина просто супер i вищий пiлотаж:
  - Я розмолочу!
  Зоя пiдскочила, босою, витонченою нiжкою збила недозрiлий банан. Пiсля чого прошипiла:
  - I майбутнi заклинання з нами!
  Августина знову перекинулася i запропонувала:
  - Давайте, придумаємо ще якогось бога-демiурга! Може, Iлля Муромець був теж якимсь творцем!
  Руда дияволиця взяла i показала мову. Пiдморгнула подругам, i знову заспiвала:
  - Богатирська наша сила! Сила духу та сила волi!
  Вишкiрила великi зубки. Рижуха згадала, як влучно снаряд вразив англiйський танк.
  I потiм чорношкiрi воїни падали перед дiвчатами навколiшки. I цiлували їм босi, запорошенi пiдошви витончених нiг. Августинi, це дуже подобалося. I вона вiд цього млiла.
  Дiвчина потiм почувала себе на сьомому небi вiд щастя. I сама тицяла свої босi ноги в обличчя полоненим. I дуже затято цiлувалася.
  Свiтлана також пам'ятала, як їй цiлували бранцi нiжки. I кожен пальчик, i круглу п'яточку.
  Потiм вона взяла пальчиками босої нiжки бранця за нiс i зробила йому сливу. Той опух i заплив. Свiтлана заспiвала:
  - Славься наш Бог Рiд! I святi будуть пiднесенi... За ратнi подвиги! Хай буде все крутiше, нiж до колишнiх часiв!
  Зоя взяла i промовила з великим пафосом:
  - Адже мудрiсть Роду це нескiнченнiсть - велике Творiння Божества!
  I як голенькою п'ятою тисне по кущi з колючками.
  Ось i Августина взяла i пiдскочила вище. I рушила голою гомiлкою по змiї. Її голова розплющилася. I бризнула кров, i м'ясо розплющилося. Трохи забруднилася i ще боса, точена нiжка.
  Руда красуня вiдзначила:
  - За Бога Сварога ми гори звернемо!
  Свiтлана логiчно наголосила:
  - Добре, коли багато Богiв. I деякi з них створюють Всесвiт. То навiщо росiянам якiсь чужi Боги та вiра!
  Августина знову вiдтворила сальто i пискнула:
  - Не потрiбна нам єврейська вiра! Нам потрiбна вiра в росiйських, могутнiх та добрих Богiв! Нам потрiбна Бiблiя, написана слов'янами, росiйськими людьми! I свої Боги для поклонiння! А не вiрити у казки євреїв!
  Дiвчата хором проревiли:
  - Не потрiбне нам сонце чуже, i чужа брехня не потрiбна!
  
  
  ЯКЩО Б ГIТЛЕРА ВБИЛИ Б У 1941 РОКУ.
  У свiтобудовi багато вимiрiв. В одному з них Адольф Гiтлер став жертвою одного з численних замахiв. Саме 20 квiтня 1941 року. На день народження фюрера, його англiйськi шпигуни i примудрилися пiдiрвати, нацi номер один.
  I це змiнило, причому суттєво перебiг iсторiї. Наступником фюрера став Герман Герiнг. Вiн вiдмовився наступ на СРСР. Взагалi нацi номер два вважав, що не можна воювати на два фронти, доки не покiнчено з Британiєю. Крiм того, на парадi 1 травня пройшли новi радянськi танк КВ-2. I фашистiв стривожили їхнi 152-мiлiметровi гармати. Так Т-34 небезпечна машина.
  Герiнг продовжив вiйну на заходi. Пiсля захоплення Криту, нiмецька авiацiя завдала нищiвного удару по Мальтi. Герiнг, будучи менш сентиментальним, нiж Гiтлер оголосив тотальну вiйну i ввiв загальну трудову повиннiсть на окупованих територiях.
  Нiмцi посилили корпус Роммеля i взяли штурмом Толбук. Потiм розвинули наступ i до Єгипту. Пала Мальта, пройшла успiшна висадка десанту. Потiм i Франко погодився пiсля нiмецького ультиматуму на штурм Гiбралтару.
  Падiння цiєї фортецi дозволило заблокувати доступ англiйського флоту до Середземного моря. А нiмцi почали перекидати вiйська до Марокко по найкоротшiй вiдстанi.
  В результатi вже в другiй половинi сорок першого року фашисти захопили цiлком i пiвнiч Африки, i це Близький Схiд.
  Далi вiйна тривала. Сталiн дотримувався дружнього нейтралiтету. Японiя ж оголосила вiйну Британiї. А США, як це, їм властиво опинилися в позицiї: моя хата з краю.
  Нiмцi захопили решту Африки, причому їх головною проблемою були не англiйськi вiйська, а вiдстань, вiдсутнiсть дорiг та розтягнутiсть комунiкацiй. Крiм того, пройшов успiшний похiд на Iндiю. Пiсля цього нiмецькi частини зустрiлися з японськими.
  А влiтку сорок другого року здiйснилася нарештi i висадка в Британiї. Англiя на той час була ослаблена i пiдводною вiйною, i масованими бомбардуваннями. Крiм того, повiтряний наступ пiсля захоплення Африки та Азiї, а також тотальної вiйни пiшов успiшнiше. Ю-188, До-217 i Фокке-Вульф цiлком успiшно справлялися зi своїми завданнями.
  I пресували, Британiю...
  Висадка пройшла у серпнi, i одразу у багатьох мiсцях. У боях вперше взяли участь модернiзованi Т-4 та танк "Тигр". Британiя виявилася повалена за вiсiмнадцять днiв.
  А у вереснi разом iз японцями захопили й Австралiю. Повнiстю скинувши Британську колонiальну систему.
  Так завершилася ще одна вiйськова компанiя Третього рейху. Переможна, i з величезними завоюваннями. Але на цьому, звичайно, все не скiнчилося. Пiд боком у нацистiв могутнiй СРСР, який має такi ж всесвiтнi амбiцiї, як i фашистiв.
  I Герман Герiнг став готуватися до вiйни. Головна ставка була зроблена на новi танки: "Пантера", "Тигр", "Лев", "Маус". Плюс ще Т-4 модернiзованi та рiзнi САУ. Включаючи грiзнi "Штрумтiгри", "Фердинанди", "Джмiль", "Носорiг" та iншi.
  Крiм того, у червнi стали з'являтися i "Тигр"-2, якi в практичному вiдношеннi, непоганi винищувачi танкiв.
  Але й Сталiн має чим вiдповiсти. КВ-3, вагою шiстдесят вiсiм тонн з гарматою 107-мiлiметрiв, i початковою швидкiстю снаряда 800-метрiв за секунду. КВ-5 з двома гарматами у 107 та 76-мiлiметрiв та лобовою бронею у 170-мiлiметрiв. I КВ-4 вагою сто сiм тонн i лобовою бронею в 180-мiлiметрiв. Цiлий виводок важких та надважких танкiв.
  Свого роду змагання з нiмцями, хто важчi машини в серiю запустить.
  Плюс ще розробки та бiльш важких машин. Але поки що у проектi.
  В авiацiї нiмцi розгорнули випуск МЕ-309 та Ю-288, нового До-317, та НЕ-177, НЕ-129, сiмейства Фокке-Вульф модернiзованого. I найголовнiше - реактивної авiацiї. Насамперед винищувача МЕ-262. Поки що втiм, недосконалого.
  СРСР також мав на озброєннi Якi, Мiги, Лаггi, ПЕ-2, ТУ-3, IЛ-2, ПЕ-8. I багато застарiлих машин.
  Нiмецькi винищувачi, мабуть, перевершували радянськi в озброєннi та швидкостi, але дещо поступалися в маневреностi, але тiльки горизонтальнiй, маючи перевагу у вертикальнiй.
  Загалом слiд визнати, маючи ресурси значної частини свiту, нiмцi багаторазово збiльшили виробництво машин. I були готовi до неабиякої лайки.
  СРСР мав проти Третього Рейху близько тридцяти третини тисяч танкiв, їх велика, частина легкi. Т-34 був досить масовим, але багато випускалося i Т-50, машини легшi.
  Нiмцi майже згорнули випуск легкої бронетехнiки, зробивши ставку на важчi екземпляри. Найбiльш масовим танком передбачалося зробити "Пантеру". Але навiть маючи десятки мiльйонiв рабiв, фашисти не встигали доукомплектувати свiй танковий парк.
  I їм не вистачало машин особливо нових. Крiм того виникли чималi проблеми з перевезенням "Мауса" та танка "Лев". Що теж зовсiм не мед.
  Треба сказати й автомат МР-44 теж ще тiльки вступав до вiйськ Герiнга. Нiмецька армiя численна, але з переозброєна остаточно.
  Бракує їй часу. А надто довго вiдкладати операцiю теж не можна - попереду осiнь та зима. I Герiнг ризикнув вдарити першим. Незважаючи на те, що у фашистiв i не вистачає танкiв, лише трохи бiльше двадцяти п'яти тисяч. В авiацiї дещо краще спiввiдношення: пiдтягнулися льотчики. У СРСР лiтакiв трохи бiльше сорока тисяч, у Нiмеччини понад п'ятдесят тисяч, i причому багатьом марки новi.
  Найголовнiше, це перевага Вермахту в пiхотi. Набравши безлiч хiвi та iноземних дивiзiй, нiмцi розгорнули двадцять з лишком мiльйонiв солдатiв.
  СРСР навiть з урахуванням мобiлiзацiї змiг виставити трохи бiльше дванадцяти мiльйонiв. Плюс ще треба тримати армiю i Далекому Сходi, щоб вiдбити Японiю.
  Самураї теж розгорнули дванадцять мiльйонiв солдатiв, iз них десять мiльйонiв безпосередньо проти СРСР.
  Плюс ще значна кiлькiсть легких та середнiх танкiв. А також свою зовсiм не слабку авiацiю та сильний флот.
  Тож нелегко пройшлося Росiї. Герiнг вирiшив не вiдкладати вiйну до повної бойової готовностi, а вiдразу ж i вдарити. I його полчища перейшли в наступ 22 червня 1943 року. Як з'ясувалося в першi днi, що радянська Росiя до оборонної вiйни зовсiм не готова. Вiйська вчили бити ворога на його територiї, а не оборонятися. I планiв оборони немає, i вiйська не доукомплектованi офiцерським складом, i багато оборонних споруд не добудовано. Виходило, коротше кажучи, якось погано.
  Дiйсно Червона армiя наступальна армiя, а в окопах сидiти не надто здатна. I гiтлерiвцi почали просуватися у глибину радянської оборони досить швидко. Пробивали оборону радянських вiйськ. I вже 30 червня взяли Мiнськ. I рухалися далi. Червона армiя не надто успiшно намагалася контратакувати.
  Але толку було мало... Ось двадцятого липня гiтлерiвцi увiрвалися до Смоленська. I розгорнулися бої за мiсто-фортецю. Фашисти вiдчайдушно намагалися просунутись далi, але потрапляли пiд контратаки. А зi сходу перли японцi.
  Плюс ще у вiйну проти СРСР вступили турки, португальцi, iспанцi, бразильцi, аргентинцi та iншi. Такий пресинг дикий виник.
  Пiд моторошним тиском СРСР прогинався. I ось упав Київ, потiм Донбас, в оточеннi опинився Ленiнград. I розпочався вирiшальний штурм Москви. Лiзли в бiй "Мауси" та iнший метал.
  Ось п'ять красивих дiвчат-нiмок i б'ються на "Маусi". Герда, Шарлота, Крiстiна, Магда та Фрiда.
  Вони б'ються на найважчiй машинi Вермахту. Що таке "Маус"? Сто вiсiмдесят вiсiм тонн у порожньому виглядi. I 185-мiлiметрiв бортової бронi, i 240-мiлiметрової лобової. Iз двома гарматами.
  Але при цьому танк через велику масу ледве рухається. Дiвчата всерединi його майже голi - в одному вельми вiдвертому бiкiнi. I дуже фiгуристi i красивi.
  Герда човгаючи босою нiжкою, вiдкриває вогонь зi 128-мiлiметрової гармати. Снаряд подають Шарлота та Єва. Дiвчата майже голi, i м'язистi. Презент смертi вагою двадцять вiсiм кiлограмiв виривається зi стовбура. I мчить зi швидкiстю 930 метрiв за секунду. Це колосальна забiйна сила.
  Влучає до радянської КВ-3, протаранивши броню з дистанцiї. Воїтельки хором вигукують:
  - Ух, з бухти барахти!
  I скалять свої перлиннi зубки. Краса дiвчат вражає. Вони просто диво природи.
  Герда знову наводить зенiтну i скорострiльну зброю, промовляючи:
  - У цьому крику спрага бурi...
  Христина стрiляє з 75-мiлiметрової гармати, промовляючи:
  - Сила гнiву, полум'я пристрастi!
  Шарлота та Христина палять разом. Розбивають радянську КВ-2 i цвiрiнькають:
  - Усе впевненiсть у перемозi чує витязь у цьому крику!
  I войовницi пiдморгують одна однiй.
  Єва лупнула з 75-мiлiметрiвки радянською пiхотою. Прикiнчила дюжину солдатiв. I прохихикала шльопана босими нiжками, по бронi:
  - Я стрiляю i, хвацько вбивають!
  "Маус" працював ритмiчно, винищуючи танки. Рухався вiн не спритно, але наполегливо. I просувався неквапливо, зминаючи ворогiв.
  Загалом у реальнiй iсторiї цей танк так i не встиг повоювати. Замiсть нього вибiр лiг на бiльш досконалу модель Е-100. Остання машина мала характернi риси серiї Е. Нижчий силует, бiльш щiльну компоновочну схему, i бiльшi кути нахилу бронi. Танк Е-100 мав лобове бронювання як у "Мауса" 240-мiлiметрiв, але з великим кутом рацiонального нахилу листа. Борта у Е-100 були за 170-мiлiметрiв разом iз навiсними листами, але пiд кутом нахилу. Загалом новий танк вийшов рiвним iз озброєння "Маусу", краще захищеним, i легшим. Його швидкiсть на шосе склала 40 кiлометрiв на годину, проти 20 у "Мауса". Але бiльш досконала та легка модель у серiю не встигла вступити. Та й вiйна тодi вже програвалася.
  Наразi дiвки освоїли "Маус", i стрiляють.
  Герда облизує губи язиком. Згадує, як вона смоктала чудову чоловiчу досконалiсть. Наскiльки це смачно та приємно!
  А зараз вона стрiляє iз потужної гармати "Мауса". Знаряддя здатне пробивати всi росiйськi машини серiї КВ.
  Взагалi надважкий нiмецький танк показав себе не швидкiсною, але дуже забiйною машиною. Яка зминає будь-яку броню, сама залишаючись непробивною.
  Герда взяла i заспiвала з апломбом:
  - А берегом править крiзь сизий туман.
  Шарлота пiдробила босою ногою важкий снаряд, i заспiвала, скелячи перлиннi, наче щойно вибранi з дна моря зубки:
  - Корабель пустелi - лихий капiтан!
  Єва також дуже гарна дiвчина. Блондиночка i з тонкою талiєю. Така сексуальна баба.
  I знову войовниця стрiляють. Цього разу їхньою жертвою став КВ-5, танк iз лобовою бронею 170-мiлiметрiв, щоправда, без рацiонального нахилу листiв.
  До нього нiмецьким снарядом потрапило та проламало.
  Шарлота взяла i, пiдскакуючи, заспiвала, скалячи зубки:
  - Босонога мрiя - така краса!
  I войовниця так трусить пишними стегнами.
  Та гарно це виглядає. Дiвчата чудовi. Як врубають снарядами, та лупнуть.
  Герда взяла i знесла тридцятьчетвiрку i просипала:
  - Я зроблю банзай!
  I її Маус слухається. Дiвчата трощать росiян. У лоб "Маус" не в змозi пробити не один радянський танк. Усi снаряди буквально вiдскакують вiд бронi. А войовницi скалять зубки i ревуть:
  - Гав гав гав! Ми завдамо удару...
  "Маус" пихкає i блимає...
  Коротше кажучи, штурм Москви виявився для нiмцiв та їхнi орди дещо успiшнiшими, нiж у сорок першому роцi. Та й зима видалася не така вже й сувора.
  Столицю фрицi та їхнi сателiти оточили. А в груднi розпочався штурм найбiльшого мiста.
  Сталiн, зрозумiло, переїхав до Куйбишева. Але у самому мiстi залишився Жуков. Цей полководець вирiшив стояти до кiнця. А гiтлерiвцi розпочали зимовий штурм. Вiн проходив у кiлька етапiв. У ходi бойових дiй фашисти застосовували "Штурмтигр" та "Штурмльов" iз потужними бомбометами. I руйнували столицю. Перетворювали її на попiл.
  Жуков наказав стояти на смерть. Бої затяглися до кiнця березня. Але, зрештою, впала Москва. Гiтлерiвцi зазнали колосальної шкоди, проте перемогли.
  Фюрер нагородив за взяття Москви Майнштейна Великим Хрестом Лицарського Хреста. Сорок четвертий рiк, пройшов майже односторонньому наступi фашистiв вздовж Волги, i далi на Урал. Радянськi вiйська задкували, багато було дезертирiв i тих, хто здався в полон. За лiто нiмцi захопили весь район Волги та Кавказ.
  Осiнь дiйшли до Свердловська, i зупинилися, зiткнувшись iз морозами, та суворою сибiрською зимою.
  Сталiн ще якийсь час намагався чинити опiр. Росiяни контратакували в районi Уралу. Здiйснювали партизанськi вилазки. Але в сорок п'ятому роцi фашисти остаточно разом iз японцями захопили великi мiста Росiї. Сталiн вiдмовився капiтулювати i пiшов в один iз сибiрських бункерiв.
  Вiйна перейшла у партизанську фазу. Гiтлерiвцi та японцi деякий час перетравлювали Росiю та полювали за партизанами. Але США тим часом зумiли створити атомну бомбу.
  Герiнг не ризикнув воювати за океаном. У сорок восьмому роцi нарештi замочили Сталiна, i партизанська вiйна пiшла на спад. Незабаром Росiя виявилася поглиненою Третiм Рейхом. Поступово iмперiя перетравлювала свої володiння.
  Герiнг провiв референдум та став iмператором. Його держава змiцнiла i стала сильною. США теж точили кулаки. Хоча друга свiтова вiйна i закiнчилася, але пiшли перегони озброєнь. Войовничiсть не слабшала, i накопичувалася ядерна зброя.
  Холодна вiйна тривала довго. Поки, нарештi, сiмдесят п'ятого року не було створено випромiнювання, що нейтралiзує ядернi заряди. У 1985 роцi, вже син iмператора Герiнга, Адольф Германович розпочав вiйну зi США.
  Третiй Рейх, маючи особливо разом iз Японiєю перевагу у людських ресурсах почала вторгнення США.
  Фашисти рушили через Аляску, використовуючи свої досконалiшi пiрамiдальнi танки проти "Амбрамса". I тут у наступi взяв участь i легендарний екiпаж Герди.
  Дiвчата все ще юнi - так вони володiють секретом вiчної молодостi вiдьми та генетично змiненi стерви. Розсiлися по парах, у танки, зробленi з багатошарової бронi та з особливими гарматами.
  Нiмцi використовують спецiальнi знаряддя, на електромагнiтнiй тязi. Танк зовнi дуже низький i калiбр 88-мiлiтрiв. Натомiсть бронебiйнiсть значно вища, нiж у 120-мiлiметровiй гармати "Амбамса". I при цьому нiмецький танк непробивний з усiх ракурсiв.
  Герда стрiляє i хихикає:
  - Пiдкорюємо Америку!
  Шарлота теж палить, натискаючи босим пальчиком на джойстик i реве:
  - Нескорений герой фюрер-гад!
  На iншому танку їдуть теж босоногi, вiчно юнi красунi в бiкiнi i щебечуть:
  - Нескорений у всi часи!
  Христина натискає босий пальчик на кнопку i шепоче:
  - Супер країна!
  I американський танк вибухає.
  Магда помiчає з посмiшкою:
  - А час над нами не має влади. Воюємо понад сорок рокiв i зовсiм не змiнилися!
  Герда з iншого танка вiдповiла, попередньо рознiсши американську машину:
  - Тому що ми вiдьми!
  Шарлота натиснула босий пальчик на кнопку джойстика. Пiдбила американську самохiдку i гаркнула:
  - I найкрутiша вiдьма!
  Вiчним дiвчатам iде знаходження у бiкiнi. Вони в ньому такi сексуальнi та класнi. Немов фiгурки точенi, i позолоченi. Ось це дiвчата - просто секс-символ.
  Герда дотепно помiтила, стрiляючи i використовуючи босу, точену нiжку:
  - Я прошу не дивуватися нiкого.
  Шарлота теж лупнула, з захопленням наспiвуючи, i граючи сильними м'язами:
  - Якщо буде вiдбуватися чаклунство!
  Христина ця золотисто-руда стерва, довбала, натиснувши пальчиками на кнопку джойстика. Розбила американський танк i лягнула:
  - I кого дуже круто рознесло!
  Магда не зовсiм у риму пальнула по М-60 i, трясучи босонiжкою нiжкою, тоненько в'янула:
  - Вiд човна, що ми плавали, лишилося лише весло!
  Герда у вiдповiдь проворкувала:
  - Вгору попрямуй! Зумiй покликання досягти!
  I теж босою п'ятою як натисне.
  I трусить своїм бiлим, як снiг, густим волоссям. Хоча дiвчатам уже за шiстдесят, але вони такi молодi, свiженькi. Жодної зморшки, жодної сiточки, жодного натяку на вiк. Тiла м'язовi i нi краплi в них жиру.
  Шарлота зi своїм мiдно-червоним волоссям, як трусе, i при цьому провiзить:
  - Воiстину банзай!
  А що? Найкрасивiше дiвчисько...
  А Христина? Та ще дiвка! Неначе вся налита свiжим соком. Така в нiй неповторна краса. I готова войовниця рвати та всiх метати.
  Розбила американський танк i просичала:
  -Ми вовчицi з оскалом!
  Магда ця скромна дiвка. I вiдьма, i заразом i вiруюча! Її босi нiжки натискають на кнопки джойстика. Це дiвка супер! Як лупне по американському мастодонту, i рознесе його.
  Адже нiмецький пiрамiдальний танк набагато легший, нiж американський. А самi дiвки такi гарнi.
  Магда репетує:
  - На славу Вiтчизни Святої!
  Христина пiдтримує подiбний порив, i каже:
  - Душу, серця вiддамо! Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Пiсля чого дiвчина надiслала презент знищення.
  Герда у вiдповiдь, їй у сусiдньому танку все чудово чутно, посилає снаряд, i верещить:
  - Вистоємо та переможемо!
  Шарлота натиснувши босими пальцями на кнопку, рявкунла:
  - I не пошкодуємо життя!
  Христина вiщала, зносячи американський танк:
  - Жiнка, яка вб'є!
  Воїтельки гаркнули разом. Зiм'яли своїми пострiлами танки, i прошипiли, наче втiлення мастодонтiв.
  - Все вивантажимо в трунi, рахуй спокою!
  Дiвчата, пiсля чого як розсмiяються, i надiшлють сонячнi зайчики своїми зубками.
  Герда прочирикала, вистрiливши, використовуючи свою витончену, босу нiжку, збивши танк:
  - Я все-таки дiвка зi справжньою головою.
  Шарлота захоплено помiтила, надiславши iскри з очей. Топнула головою п'ята, шипаючи:
  - Сукуплюся я з Сатаною!
  Христина пальне по "Амбрамсу", розб'є його броню, i як провiзить на все горло:
  - I пострiлю стрiлою!
  Магда натиснула босими пальчиками кнопку. Послала снаряд i захоплено заявила:
  - Бульйон є крутий!
  Дотепна i з перлинним волоссям Герда, як вiзьме i прохоче з оскалом:
  - Але не блакитний!
  I пошле своїми очима каскад випромiнювань. Ось це баба - одразу видно крута. I знесе чергову американську машину у кювет. I там ще її розплюють на запчастини.
  Шарлотта стрiляючи, натиснули голою п'ятою на клавiатуру. Вiдправила американського мастодонта до праотцiв i заспiвала:
  - Ламати, трощити та рвати на частини!
  Христина, ця дiвчина з волоссям - сумiш золота та мiдi, як пошле презент анiгiляцiї, i прошипить:
  - Оце житття! Оце щастя!
  I вишкiрить свою таку милу пику! I цвяхне по американських танках.
  А Магда, це втiлення краси та особливої доброти, пробурчала:
  - I не прийде до нас негода!
  Герда взяла i прошипiла, вискакувавши перлиннi, схожi на кинджали iкла, ревучи:
  - Це бунт!
  Шарлота у вiдповiдь, натискаючи на педаль босою ногою, прошипiла, скелячи зубки-клики:
  - I Голiвуд!
  Оскалившись, Христина з диким шаленою послала снаряд у сталь i взяла i заспiвала:
  - Якi люди у Голлiвудi!
  Магда з ще бiльшим азартом викинула снаряд руйнування i прочирикала з апломбом.
  - Суцiльнi зiрки, а не люди!
  Герда хихикнула i кричала, граючи м'язами. I заразом послала босою п'ятою гострi голки, що колють танки США.
  - I буде Рейгановi капут!
  Шарлота з величезним захопленням пiддала, чудовими нiжками, i видала смертельний прес:
  - Нас запрошують до Голлiвуду!
  Христина з ентузiазмом цвiркнула:
  - Та в цей дивний Голiвуд!
  Магда вистрiливши, натискаючи босими пальцями на кнопку джойстика, агресивно прочирикала:
  - Хай буде у славi Голiвуд!
  Нiмцi перебили американську оборону. За пiвроку вони захопила не лише Аляску, а й бiльшу частину Канади, атакувавши захiдне узбережжя США.
  Як з'ясувалося, що нiмецькi танки сильнiшi за важчi американськi за всiма статтями. I хто авiацiя у Третього Рейху набагато краща. А дисколет взагалi не мають собi рiвного опонента. I це очевидно явне прикрiсть для гордовитих американцiв.
  Рейган оголосив священну вiйну. Але на США наступали ще з пiвдня. Бразилiя, Аргентина, Венесуела, Чилi оголосили вiйну Америцi. I разом iз японцями фрицi просувалися Мексикою. I пiдходили до американських кордонiв та з пiвдня.
  1986 року почалися бої безпосередньо на територiї Америки. I Нiмеччина та Японiя долали супротивника. Пройшло три мiсяцi до середини квiтня бiльше половини територiї США виявилося окуповано японцями та нiмцями.
  I тут Рейган запропонував капiтуляцiю. Вiйна припинилася якраз 20 квiтня 1986 року.
  США виявилися роздiленi. I все б нiчого, але ... Адольф перший напав i на Японiю. Розв'язав проти неї справжню вiйну, i ситуацiя реально злетiла.
  
  СТАЛIН КАПIТАН ПIРАТСЬКОГО КОРАБЛЯ У СВIТI ФЕНТЕЗI
  Сталiн в iншому життi: капiтан пiратського корабля , невеликий , але витончений бригантини , що розсiкає смарагдовi хвилi . Вiн молодий , високий , гарний дивиться в пiдзорну трубу в пошуках щедрою видобутку . А екiпаж : складається з гарних дiвчат , великих i атлетично складених людських i бiльше тонких i витончених ельфiйок . Одягненi пiратки в коротенькi спiднички , з голими , засмаглими нiжками , та тонкою смужкою тканини на пишний грудей . Зате головнi самi рiзноманiтнi , i капелюшки з пiр'ям , i вiнки , та навiть своєрiднi корони з сторiнок " Капiталу " Карла Маркса .
  Ось одна з ельф , вушками в формi трояндок i чотирьох кольоровий зачiска пiдскочила до вождю :
  - Може додати ще два вiтрила на грос - щогла , i один на фок ?
  Сталiн простягнув руку i погладив дiвчину - ельфiйку по головi , її волосся були нiжнiше пуху , пахли медом i свiжих весняних квiтiв . Зовнi юна пiратка забурчала вiд задоволення . Вождь розмiрено сказав :
  - Нi , краще поставте вiтрило на Бiзань - щогла , це покращить нашу маневренiсть ! Днище бригантини , коли останнiй раз чистили ?
  Ельфiйка гордо вiдповiла , виблискуючи очками :
  - Два дня назад товариш капiтан !
  - Чудово стежити за морем !
  Сталiн оглянув бригантину , саме на таких посудинах плавали флiбустьєри iспанських морiв в сiмнадцятому столiттi . Хiба що форма була бiльше обтiчна i витончена особливо позолочений носик . I вiтрила такi ошатнi вишитi волошки , ромашками , дзвiночками i трояндами всiх вiдтiнкiв . Сама палуба видраєна до блисками i по нiй безшумно шльопаю , точенi , босi ножi дiвчаток .
  Бiльше великi людськi жiнки озброєний довгими мечами i важкими мушкетами зi багнетами , а ельфiйки луками i тонкими шаблями . Чоловiкiв , щось _ _ не видно , за винятком лише хлопчика на вигляд рокiв тринадцяти в матроску i шортиках . У нього на поясi теж бовталася така як ельфiйок шабелька , а на головi красувалася кашкет з майорять стрiчками . Iдеалiстична картина , але Сталiн знав , що вони пiрати , безжальнi i життєрадiснi одночасно ! Про цьому свiдчив i прапор . Синє полотнище з бiлим гуртком , усерединi бiлого кружка червонi серп i молот , а по боками i зверху по фiолетовому черепу .
  Хлопчик - юнга пiднявся на самий верх i раптом як засвистить :
  - Бачу мета попереду , треба взяти галс трохи правiше !
  Сталiн прокричав громовим басом :
  - Повний вперед , забираючи праворуч !
  Бригантина додала ходу , при цьому здавалося , що вона ледве стосується хвиль . Вождь крiзь пiдзорну трубу , розглянув потенцiйну жертву . Це було досить великий , судячи по конструкцiї начебто б iспанська галiон . Щоправда , вiтрила зiрково - смугастi пiд колiр Америки .
  Сталiн ухнув :
  - Чудово , нiчого не скажеш !
  Сама велика , добрих два метра жiнка атлетичного статура пiдлетiла до вождю :
  - Ми готовi до абордажу товариш Сталiн !
  I струснула повними , як кавуни грудьми , правда талiя у її була тонка , з шоколадними плитками преса . Так самка - богатир з золотистими , кучерявими волоссям цiлком приваблива з юним пропорцiйним особою . А грудей у її такi звучi , здається вони , ось - ось порвуть тонку смужку вишитим перлами тканини .
  Сталiн i ще погладив, вiдчуваючи, на цей раз бiльше терпкий , мускатний запах :
  - Увiрвешся на корабель слiдом за мною ! Я командир i повинен бути попереду !
  Бригантина наближається до галiону , як яструб до кнуру . Мабуть на ворожому кораблi помiтили пiратiв i поспiшають пiти . Якiсь _ _ чоловiчки забiгали по палубi , намагаючись додати вiтрил . Сталiн випробував деяке хвилювання : галiон дуже великий з гарматами i чисельною командою . А у нього тiльки вiсiмдесят дiвчат i босоногий юнга , проти ... Важко порахувати , але мабуть ворогiв кiлька сотень . Втiм , дiвчата рвуться в бiй ! Як у них сяють очi i грають бiцепси на руках , перекочуючись кульками м'язи на ногах . Дiвчата просто чарiвнi , з своєю грацiєю . А супротивник , схоже , злякався i йде , але бригантина з дiвчатами набагато швидше . Помiчниця ельфiйка зробила сально i своєю шабелькою розрубала на льоту наближення до Сталiну морську осу . Дiвча видихнула :
  - Не смiй тварина жалувати людини !
  Вождь схвалив порив ельфiйки :
  - Правильно красуня ! А тепер може , для бадьоростi заспiваєте !
  Воїтелька кивнула в бiк хлопчика - юнги :
  - Видай нам Джоннi , що - небудь новеньке !
  Хлопчик заспiвав своїм дзвiнким i чистим як гiрський потiчок голоском :
  Ти що сумуєш моя краса , роняючи сльози ,
  Напевно чує серце миленькою бiду !
  Царить весна , але в серце юнаки морози ,
  Але Усе одно не мiсце їм на березi !
  
  У похiд по морю , витязi зiбралися ,
  Ти був хлопчик , а тепер корсар !
  Хоч за спиною заздрiсники шепотiлися ,
  Не розмiнюєш , на копiйки дар !
  
  на море шторми , бурi , злива хвилює ,
  А рани пекуче роз'їдає сiль !
  Але ми не шукаємо служби собi легше ,
  Святий Вiтчизнi вiддалися душею !
  
  Моя дiвчинка мила подруга ,
  Ось до чого солодкi твої вуста !
  Вкрилися льодом , вирує хижо завiрюха ,
  Зима настала в борошно краса !
  
  А ми пливемо , друже друга зiгрiваючи ,
  Пiдбадьоримо поглядом , жаром слiв лихих !
  Є вiра , що знайдеться мiсце в раї ,
  Господь допустить в край свiй молодих !
  
  Але не думай , про холодною смертi ,
  Наш борг i вижити , смiливо перемогти !
  Хто вiрний Богу : в цьому менi повiрте ,
  Росiї повинен силою всiх служити !
  
  Тодi Господь нас нагородить сторицею ,
  Христом Всевишнiм обрана країна !
  Москва ти стала всiм свiтам столицею ,
  Виблискують золотом церкви куполи !
  
  Яке щастя - вiдданiсть Росiї ,
  Країни великої - матерi Землi !
  Дощi поля росою зрошили ,
  Русь втiлення стражденної мрiї !
  Сталiн Бувай хлопчик спiвав , закурив трубку i з здивуванням помiтив :
  - Дивно , а юнга спiває зовсiм як дорослий !
  Дiвчина - ельфiйка хихiкнула :
  - А вiн i є дорослий . Це лицар сер Афленго . Примхлива фея перетворила його в хлопчика , пообiцяла , що вiн знову виросте , якщо його всiм серцем полюбить принцеса !
  Сталiн випустивши з стилi Петра Першого колечко , зазначив :
  - Тодi вiн буде хлопчиком вiчно , хто з принцес полюбить дитини ! Або навiть з простих жiнок , якщо вони не збоченки !
  Слова вождя перервав гуркiтливий залп гармат галiону . У цього корабля було близько дев'яноста гармат , проти вiсiмнадцяти на бригантинi . Втiм , залп був зроблено з великий дистанцiї , та пiд неправильним кутом . Попадань майже не було , i лише одне з ядер ледве не зачепило вiтрило . Юнга дзвiнко свиснув , скеля бiлi як снiг i сяючi зуби :
  - Трохи не залiк , час вiдкрити рахунок !
  У цей момент головна чарiвниця ельфiйка дiстала через _ _ лiфчика блискучу як дiамантова пил гiсть i _ швидко прочитавши заклинання , подула на її . Засвiтилися крихiтнi зiрочки , вони враз , досягли вiтрил , якi раптом яскраво засяяли . А бригантина раптово рвонула як турбореактивний лiтак . Сталiн ледве втримався _ _ не випустивши трубку , а кiлька дiвчат впало , засмикнувши голенькими , засмаглими i надзвичайно сексуальними нiжками . Тепер вони вже були справжньою ракетою . - Дiвчина - атлет , командувач войовницями людської породи , наказала :
  - Заряджай мушкети !
  Багато войовницi втiм , встигли зарядити заздалегiдь i коли бригантина наздогнала , галiон , з ходу дали залп , ... . Тут вже Сталiн здивувався , перед ним були гiбриди шкiльних гумок i травневий жукiв . Вони трясли лапками i тонко пищали . Вождь пробурчав :
  - Що за чортiвня !?
  ляснув себе по щоцi i , наслання розсiялося , перед ним вже були звичайнi людськi солдати i кiлька командирiв - фавнiв . на палубi вже валялися побитi i пораненi супротивники . З лугiв вогонь вiдкрили i ельфiйка , а атлетично складенi дiвчина почали стрибати на ворожий корабель . Їх голi , рожевi п'ятки так i мелькали , а мечi сяяли на .... Вiдразу трьох сонцях . Сталiн з здивування вигукнув :
  - Ось тi на !
  I стрибнув слiдом за дiвчатами , його кованi чоботи гулко стукали по палубi . А дiвчата ревли вiд захоплення , борючись з ворожими солдатами , що скидаються жахливо потворних людей не зрозумiло який нацiональностi . Ельфiйки теж не бажали стояти на мiсцi i _ кидалися в бiй . Ось їх командир знесла найближчому солдату голову . Причому її удар був надзвичайно швидкий , наче майнув сонячний зайчик , випущений пустотливим школярем . Сталiн i сам з задоволенням зрубав найближчого противника , вiдчувши м'язами скороминуще опiр податливою плотi . Вождь рикнув :
  - Ну , що тварина потворна - отримала !
  Бiльше наполегливе опiр надав фавн . Вiн фехтував достатньо вправно , навiть трохи не зачеплення Сталiна по носу . Вождь , вловивши певну послiдовнiсть в рухах противника , уклав не парнокопитного типу . Дiвчина - атлет схвалила :
  - Ось так без церемонiй мiй капiтан ! Фавни пiдступнi тварюки , i саме головне пiдлi , як сама пiдлiсть .
  Один з супротивникiв - фавнiв почув це i заперечив :
  - Це наклеп ! Ми як раз благороднi i служимо iмперiї , а ви пiрати !
  Дiвча усмiхнулася i з такий силою дала в пах солдату , що той зробив сальто в повiтрi i вилетiв за борт . Воїтелька пропела :
  Дурний жорстокий каратель _
  Завзято iмперiї служить !
  Ну , а на справi зрадник _
  Пiдлий i низький прислужник !
  Здасть вiн за грошi i маму ,
  Тiльки вище додайте вiдсоток !
  Совiстi немає i грама ,
  Правди не взяти i на цент !
  Хоча дiвчат i ельфiйок було набагато менше , рухалися вони набагато швидше чоловiкiв , так i билися дуже технiчно . Їх противники , то i справа запiзнювалися , а їх озброєння виглядало дуже незграбно . Дуже навiть не погано бився i юнга . Хлопчик просто був як змiйка гюрза , так ще з не зовсiм звичайною технiкою . Здавалося що це сумiш танцю козачка i польки . А в руках вiдразу двi шаблi .
  Сталiн втiм , вважав за краще битися з допомогою меча i довгого кинджала . Йому згадалася дитяча казка : Пiтер Пiн . там теж було такий ж вiчний , босоногий хлопчик з мечами . Дивне збiг , символiчний . Ось вождь робить " млин " i його одна зрубана голова пiдлiтає ... Багатьох можливо здивувало , навiщо вождь всiх часiв i народiв читав дитячу казку , але тут є виправдання . У нього попросили добро на її екранiзацiю i _ вождь прочитав .... Вiдповiв вiдмовою , заявивши , що краще екранiзувати : Капiтана - Зiрви голова ! Щоправда завадила почалася вiйна , так i бури адже в здебiльшого нiмецької походження , а англiйцi деяке час вважалися союзниками .... Як спритно хлопчик уклав стрiмкого фавна , просто використав широкий замах рогатого суб'єкта . Той впав , задригаючи копитами , як проколотий розпеченої голкою жук . Юнга проспiвав :
  - А що таке вiйна ? Нi не лiтр вина ! Пекла в нiй глибина , i велика бiда !
  Дiвчата теж несли втрати , але Бувай тiльки пораненими . Вони зовсiм не збиралися так просто лягти вiдкинути кiнцiвки . Сталiн знову зчепився з фавному . Цi iстоти в казках не настiльки добрий як ельфи i не так злi як тролi . Свого роду промiжний типаж . Втiм , напевно , в художнiй творi , можна зустрiти i злого ельфа , i доброго троля ! Сталiн втiм , не став затягувати битву i спритно кинув кинджал фавну в горло :
  - Вибач браток , фехтувати нам колись !
  I фавн здох , пускаючи крихiтний фонтанчик блакитний кровi . Дiвчата ж заробили мечами ще енергiйнiше , вони буквально вивергалися енергiєю i еротизмом . Їх вороги вiдступали , падали , а деякi навiть стрибали в воду , прагнучи врятуватися вплавь . Палуба незабаром очистилася вiд живих супостатiв i почалася перевiрка вiдсiкiв корабля . Десяток впалих на колiна полонених кричав о пощади . Сталiн подивився на них : нi викупу не дадуть , а годувати накладно i наказав :
  - Прикiнчити їх !
  Дiвчата кинулися виконувати наказ з явним ентузiазмом . Один лише юнга - хлопчик заперечив :
  - Не стоїть так надходити !
  Сталiн вишкiрився :
  - Це ще чому ?
  Хлопчик цiлком логiчно вiдповiв :
  - Тому , що в цьому випадку нiхто не здасться нам в полон . Усе будуть битися до кiнця !
  Сталiн усмiхнувся i зробив лезом меча вiсiмку :
  - Тим краще ! Чим бiльше ворогiв , тим цiкавiше вiйна !
  Хлопчик заперечив :
  - Гарний правитель нових ворогiв не наживає , подiбно тому , як дбайливий господар зайвих блiх не розводить !
  Сталiн з схваленням поплескав хлопчика по плечу :
  - Маленький фiлософ , вундеркiнд !
  Юнга заперечив , сердито смикнув свiтлою головою , в гарячцi бою з нього злетiла кашкет :
  - Я не вундеркiнд , менi скоро сто рокiв стукне ! I я пережив своїх п'ятьох колишнiх капiтанiв , а до це ще пiшов вiйну з трьома баронами i одним герцогом !
  Сталiн в удаваному захоплення сплеснув руками :
  - Вай ! Так ти ветеран - малолiтка ! Нехай навiть i зовнi хлопчик . - Вождь став серйознiше . - Хоча малий зрiст дає переваги . Але ось я особисто , не вiдчуваю ностальгiї по своєму дитинству - воно було занадто важке i жебрак !
  Хлопчик - юнга не погодився :
  - Дитинство завжди особлива час , особливо в сенсi сприйняття свiту . Втiм , завжди є шанс в нього повернутися !
  Сталiн хотiв , щось _ _ ще сказати , як з'явились дiвчата . Вони вели з собою розкiшно одягнену , повну даму на справi не старше тридцяти рокiв , але вже обрюзглу , i зовсiм юну в скромному сукня i босоногу служницю . З ними також товстого людини з головою качки i дзьобом , але при цилiндрi i в позолоченому костюмi . Дама була одягнена не просто розкiшно , вона була суцiльно покрита дорогоцiнними камiннями всiх видiв , причому вони виглядали швидше строкато , нiж гармонiйно i надавали бранцi швидше вигляд циганської королеви , нiж знатний сеньйори . Служниця , незважаючи на сiре сукня без всяких прикрас i з самого грубого полотна , виглядало дуже мила , а її бiлi , кучерi дуже гарно розсипалися по плечам . Засмаглi нiжки були злегка огрубiлi , але при цьому дуже витонченi , рiвнi , наче їх воював скульптор античностi . Обличчя служницi було ще зовсiм дитячим , але вiдчувалося , що дiвчина сильна , так i во поглядi не читалося переляку . Що стосується жирного селезня , то вiн напустив на себе байдужий вигляд , наче це його нiяк не стосувалося . Почесна дама до селi мовчала побачивши командира , взялася репетувати :
  - Так як ти смiливий напасти на корабель маркiзи де Гарор . Тебе не просто повiсять , а четвертують i спалять живцем ! Ти просто ублюдочне пiратське порiд .
  Сталiн в вiдповiдь холоднокровно кинув :
  - Роздягнути її i всипати сотню батогiв . Покуштувавши гаряченьких , вона порозумнiшає !
  Дiвчата з радiстю кинулися виконувати наказ вождя . Сталiн ж звертаючи уваги на дикi вереск , повернувся до качконосому суб'єкту i спитав :
  - Жити хочеш !
  Той просто вiдповiв :
  - Звичайно , хочу ! Скiльки ?
  Сталiн , посмiхаючись , вiдповiв :
  - Стiльки золота , скiльки ти сам важиш !
  Качконосий багатiй зробив спробу поторгуватися :
  - Я не настiльки багатий , щоб платити за себе таку велику суму !
  Сталiн не довго , думаючи наказав :
  - Повiсити його ! Нам жебраки не потрiбнi !
  Дiвчата схопили жирного селезня i поволокли його по палубi . Той вiдчайдушно заверещав :
  - Стiйте , я згоден ! Не треба вiшати !
  Сталiн пiдступно посмiхнувся :
  - Вже пiзно , поки ти торгувався , набiгла пеня . Так що _ золота в два твоїх ваги !
  Качконосий багатiй хотiв в'янути , але передумав , зрозумiй неймовiрну лють во поглядi Сталiна :
  - Згоден ! Заплачу !
  Вождь знущально сказав :
  - Але ти на мене подивився косо , мабуть проклинаючи в душi , тому заплатиш за себе вчетверо i це моє останнє слово ! Так що в кайдани його !
  Качконосого багатiю поволокли в трюм . Дiвчата - ельфiйки пiднесли Сталiну скринька , з чимось _ _ об'ємним i спокусливим . Вождь хотiв , був сунути в замкову свердловину кинджал , як головна ельфiйка вiдвела вiстря своєю витончений ручкою :
  - Не стоїть пане капiтане , поламається !
  Сталiн неохоче погодився :
  - Може ти i в самому справi права : не стоїть .
  Провiдниця ельфiв замiсть вiдповiдi пiдняла нiжку i сунула в свердловину свiй великий палець . Пiсля чого пропела :
  - Острiв скарбiв - повний чудовиськ ! Ельф не лякайся - смiливо бiйся !
  Кришка скринька вiдкинулася , i перед поглядом Сталiна вiдкрилися багатства . Тут в здебiльшого лежали ювелiрнi прикраси тонкою роботи , _ рiзних дорогоцiнних каменiв , в том числi таких , яких навiть люблячий милуватися на камiнцi вождь нiколи не бачив . Гарно i привабливо , пестячи погляд . А сама робота , така тонка , кожен малюнок справжнiй шедевр , як намальований пензлем гранд - майстри !
  Причому багатство вiдтiнкiв даних скарбiв не пiддається опису . Сталiн свиснув :
  - Ось це ми виловили .... Круче золотий рибки з платиновими плавцями . Що ж чарiвно . - Погляд вождя раптом упав на дiвчину - служницю . - А з тiєї , що робити ? Викуп за тебе не дадуть , а топити шкода !
  Дiвчинка , гордо випрямивши табiр , сказала :
  - Я завжди мрiяла стати флiбустьєром !
  
  Маркiза де Гарор пiсля жорстокою прочуханки втратила свiдомiсть , i тепер її замкнули в трюм , разом з качконосим багатiємо . Сам Сталiн грав в карти з двома свої чарiвними помiчницями i вiчним хлопчиком Юнгою . Гра називалася король . У нiй спочатку розчавилася карти визначальнi короля , кардинала , бунтаря i холуя . Потiм король пiсля роздачi призначав собi козиря . Причому бунтар мав право , тричi не погоджуватися , правда , пiсля третього рази переходив в холуї . Спочатку Сталiн впевнено сидiв в королях , але потiм гра у нього не пiшла . Опустився до рiвня шiстки i сидiв на ньому . Тому повiдомлення :
  - На горизонтi корабель ! - Його зрадiло .
  Вождь як закричає :
  - Свистати всiх нагору !
  Голенькi , засмаглi нiжки м'язистих дiвчат i витончених ельфiйок заляскали по палубi . Пiратки були повнi ентузiазму . Вiтрила бригантини надулися .... Сталiн в пiдзорну трубу розглядав наближення посудини i його цього ентузiазм рiзко спав .
  - Чотири фрегата ! Мм - так !
  Ельфiйка скелячись , уточнила :
  - У кожного по п'ятдесят двi гармати i _ вiйськова команда , спецiально навчених для бою з пiратами бiйцiв !
  Сталiн спохмурнiв :
  - Битися з такими силами , сенсу нi . Значить час йти ...
  Дiвчина - атлет , друга помiчниця запропонувала :
  - А давайте їх покусаємо трошки ... У нас перевага в ходових якостях i маневреностi ...
  Сталiн охоче погодився :
  - Покусаємо ворогiв ! Оса як правило кусається !
  Ельфiйка з стурбованiстю сказала :
  - А галiону вiд них не пiти . Його наздогнати , разом з товаром . Жаль подiбне кидати , дуже шкода !
  Дiвчина - атлет запропонувала :
  - Спробуємо цi фрегати , подалi вiд галiону вiдвести . Виконаємо хитрий маневр в стилi гака !
  Сталiн поправив собi трикутник :
  - Наважуйтеся дiвчата !
  Пiратська бригантина рвонула в бiк бойових фрегатiв . Вона легко набирала хiд , а чарiвниця - ельфiйка шепотiла заклинання , та дула в вiтрила . Хлопчик - юнга Джек зробив сальто , пiдхопив з статi цибуля , пiсля чого проспiвав :
  - Це конi , в моєї головi , натоптали табун , наклали коржик ! Як позбутися менi , вiд розбещених дум , може просто зiграти на гармошцi !
  Дiвчата - пiрати зареготали i стали показувати пальцем у скронi , що було знайомий найвищого схвалення .
  Бригантина продовжувала наближатися , а головна ельфiйка зарядила саму велику гармату бригантини . Вона вишкiрила зуби лагiдний пантери :
  - Зараз я вам врiжу ! Отримайте ви вiд мене !
  Ельфiйки висловили бурхливий захоплення , в виглядi приголомшливого регiт :
  - Так ворог отримає , i озвучить ! А то ще як опудало замяучить !
  Хлопчик - юнга проспiвав :
  - Опудало - м'яучело , на трубi сидить ! Пучело - м'яучело , пiсеньку сопить !
  Його слова перервав пострiл знаряддя : ядро _ _ свистом пролетiвши , всадило в грос - щоглу фрегата . Влучення було точним , так ще i щогла впала , розриваючи пофарбованi в рудий колiр з зображенням ворон вiтрила . Фрегат , який отримав настiльки жорсткий укол , вiдразу ж втратив велику частина свого грiзного виду . Сталiн ляснув в долонi :
  - Тубо - юмбо разiв !
  У вiдповiдь прогуркотiв залп двох сотень знарядь , пiсля чого Усе чотири фрегата огорнулися димом . Дистанцiя втiм , була занадто вже велика . Море скипiло , i завирувало , _ падiння безлiчi ядер . Але нi _ одне не долетiло до бригантини . Втiм , золотопера рибка зi страху стрибнула на борт корабля . Джек перевернувшись спiймав її руками i _ потiм проспiвав :
  - Рибка , рибка , де твоя посмiшка ! Повна запалу i вогню ! Сама безглузда помилка Рибка , в тому , що ти ходиш вiд мене !
  Сталiн поправив хлопчика :
  - Так нi ! Як раз так i не йде ! Ти її спiймав .
  Хлопчик перекинувся , встав на руки , а золотоперую рибку став пiдкидати босими , дуже витонченими , наче у дiвчинки - принцеси нiжками . I при цьому юнга спiвав :
  - Нiкуди не пiдеш ! Герiнг щур i воша ! А вiрнiше кабан ! Смiх з дурдома всiх країн ! О - о ! О - о ! О - о ! Гiтлер - югент наша сила !
  Сталiн прокрутився на пiдборах , метнув кинджал в триголову бабку . Дiвчина - атлет вигукнула :
  - Браво !
  Юнга пiдстрибнув вище , а ельфiйка знову пальнула вже по iншому фрегату . У диму втiм , неможливо було розглянути , потрапила вона або промазала .
  Сталiн запитав чарiвного канонiра :
  - А як тобi вдається , бити так далеко i влучно ! ? Я може бути в червоний армiї , таке б ввiв , веселолоса ....
  Ельфiйка смiючись , вiдповiла :
  - Це техночарiвництво , недоступне простому людському розумiнню ! А значить дуже круто !
  Сталiн наполягав :
  - Ну , нi ! Ти зобов'язана подiлитися секретом зi мною , якщо любиш Велику радянську Росiю !
  Чарiвниця - ельфiйка замiсть вiдповiдi , заклала в казенник , ядро i пальнула в третiй разiв . Гармата при цьому практично не вiдчувала вiддачi . Її бронзовий ствол прикрашених малюнками драконiв яскраво поблискував на сонце . Порив вiтру , частково знiс дим , i можна, можливо було бачити , як падає третя грос - щогла . Сталiн прицмокнув губами :
  - Чудово ! Взагалi Ворошилiв жалюгiдне ЧМО по порiвняннi з тобою . А ще кажуть Ворошиловський стрiлок ! Ну , а якщо я пальну , так гуркiт рознесеться по всьому свiту !
  Дiвчата дружно захихикали :
  - Так наш капiтане , ти самий крутий i влучний !
  Сталiн пiдморгнув , зробивши з себе вигляд кримiнального пахана . А пiсля набувся , як слон :
  - Ну , що деваха - ельфiйка , крушi їх !
  Ядро вдарило ще раз , вразивши четвертий фрегат . Корабель здригнувся як ковтка , _ яку заливають кислоту i теж сповiльнив хiд .
  Чарiвниця - ельфiйка переможно заявила :
  - Ось вiн стовiдсотковий результат !
  Сталiн , смiючись , прокричав :
  - Тумбо - юмбо разiв ! Тумбо - юмбо два ! Тумбо - юмбо п'ять ! Вийшов зайчик погуляти ! Раптом мисливець вибiгає - прямо в зайчика стрiляє ! Пiф - паф ! Не потрапив ! Зайчик сiрий поскакав !
  Канонiр - ельфiйка помiтила з гордiстю :
  - Тепер навiть у галiон є шанс пiти ! Так що я стрiляла недарма !
  Сталiн блиснув своїми стали великими i бiлими як у арабської скакуна зубами :
  - Продовжуй вогонь до повного знищення супротивника ! Ми не можемо дозволити собi такий розкошi як пауза ! - Вождь кашлянув i тут ж видужав . - Я маю через втрату _ цiлого галiону з цiнними трофеями !
  Чарiвниця - ельфiйка погодилася :
  - Ти великий , найбiльший з вождiв , звичайно ж , прав ! Це було б надмiрним !
  Сталiн грубо перебив гламурну дiвчинку :
  - Так стрiляй стерво ! Бий як можна, можливо частiше ! Плi !
  Канонiр - ельфiйка скеля зуби , вiдповiла :
  - Буду бити , а не вiдбиватися !
  Хлопчик - юнга раптом на повному серйозно заспiвав :
  Вiдкриємо вiру нашу : є висоти ,
  Наук , моралi , доблестi i честi !
  Щоб вiчно око пестили Усе краси _
  Щоб ми з коханої були в щастя разом !
  
  Моя дiвчинка мила , гарна ,
  Костром золотi кучерi по вiтру !
  Творець Всесвiту дав таке диво ,
  У тобi Всевишнiй втiлив мрiю !
  
  Очi кохання - гранованi алмази ,
  Їх сила пристрастi топить товстий лiд !
  Христа Владики згадай ти накази ,
  I пiднесись з коханої в полiт !
  
  Краси свiтобудови нескiнченнi ,
  Ми до ним кохання молода полетимо !
  Нехай буде наш Союз таким серцевим ,
  Що звалиться неприступний Iзмаїл !
  
  Як нiжно в губи з дiвою цiлувалися ,
  Ласкала щiчки мiцна рука !
  Був повiтря захоплений дихання Травня ,
  Залишилось золото , вивелася руда !
  
  Так волосся дiвчата золотi ,
  Така краса в її рисах !
  До особi вбрання в року молодi ,
  Щоб не було чоло кохання в сльозах !
  
  I ось спiваю я пiсню дiвi з лiрою ,
  У вiдповiдь кришталевий , чистий голосок !
  Ти стала для мене мiй рок кумиром ,
  Налився соком хлiбний колосок !
  
  Дитина вiрю , у нас буде скоро ,
  Вродливий хлопчик - витязь завзятий !
  Заради Вiтчизни разом звернемо гори ,
  Господь Великий всiм Батько Рiдний !
  Хлопчик - юнга закiнчив на самої пiднесеною нотi _ _ як сирена . Дiвчата впали на спину i заляскали босими , схожими на статуї богинь нiжками . Рожевi дiвочi ступнi з розбiгу стикалися , _ результатi чого лунав дзвiн дзвiночкiв . А Сталiн танцював лезгинку , стукiт чоботями по палубi . Ельфiйка вела влучний вогонь по щоглам , переслiдуючi бригантину фрегати , вже стали помiтно вiдставати . Вождь крикнув :
  - Бий без промаху ! Ядра влучнi ! Багато пороху - мiсце в клiтцi їм !
  Хлопчик - юнга крутнувся на шкарпетках i _ обидвi його шаблi затанцювали , як п'янi циганки :
  - Я всiх зшибу ! Зачекався помсти екiпаж - час йти на абордаж !
  Сталiн , випустивши колечко диму з трубки , заперечив :
  - Абордаж , звичайно ж буде ! Але не в даному випадку я _ вiдчуваю нам проти цих ловцiв цього краще не робити !
  Дiвчина - атлет охоче пiдтримала вождя :
  - У воїнiв фрегата антимагiчна захист , так що вони .... Як сказати , це точнiше ....
  Хлопчик - юнга тут ж закiнчив за її :
  - Я знаю ! Просто в битвi з ними нашi дiвчата , не зможуть скористатися захистом техночарiвництва !
  Сталiн дiстав з кишенi кинджал i показу його всiм :
  - Розпорю черево акулi , i навiть мамонтової касатцi !
  Противник остаточно вiдстав . Навiть чарiвниця - ельф припинила пальбу , через _ _ їх недосяжностi , кораблi вже навiть почали розчинятися в блакитний серпанку .
  Дiвчина - атлет запропонувала Сталiну :
  - А що якщо здiйснити набiг на мiсто !
  Вождь хитро з особливим смаком пiдморгнув :
  - А що такому орлу , як я i слiд було брати мiста ! Давай вiзьмемо i роздавимо !
  Чарiвниця - ельфiйка пiдтвердила :
  - Нехай буде так ! Швидкiсть додати !
  Бригантина стала розганяться , ще сильнiше . Сталiн кинув юнге пару своїх кинджалiв i _ хлопчик взявся ними жонглювати . Вождь схвалив його порив :
  - Чудово пацанчик - так тримати ! Жонглюй ще iнтенсивнiше .
  Колiр вiтрил бригантини злегка змiнився , став змiщуватися в бiк червоний частини спектра . Юнга навiть просвистiв :
  - Вiн вiд болi не iржавiє , не червонiє вiд сорому !
  Сталiн хотiв було вiдповiсти , як раптом в носовий частини бригантини з'явилося вiкно , i з нього стали застрибувати , волохатi , iкластi тварюки . Вони скидалися на горил , тiльки були куди потворнiше i вискакували , наче чорти з вир ! Це було моторошне видовище , але дiвчата не злякалися . Першим кинувся в бiй юнга , а за ним i iншi ельфiйки . У променях трьох сонця : синього , жовтого , червоного вiдбивались їх дзеркальнi , дiвочi ступнi , войовницi то i справа стрибали , демонструючи свої принади . Ось одна з горил в обладунках , мабуть ватажок схлюпнулася з дiвчиною - атлетом . Махая шаблею , вона намагалася здолати високу войовницю . Та енергiйно вiдповiдала , паруючи випади звiра . Ну тварина _ це i є тварина , занадто вже прямолiнiйно , i круговим рухом людська ватажок знесла їй голову !
  Сталiн , який Бувай не вступав в сутичку , схвалив :
  - Ось так ! Енергiйнiше треба ! А ну - як дiвчата , а ну красунi - нехай спiває о вас країна ! Ми онуки Ленiна _ _ дiти Сталiна - серед героїв нашi iмена !
  Хлопчик сам пiдспiв :
  - Усi вище ! I вище ! I вище ! Мчить ракет СС , I буде Америцi дах ! Вас партiя Сталiна з'їсть !
  При цьому юнга не тiльки спiвав , але рубав , як справжнiй росiйська витязь . Незграбнi , прямолiнiйнi горили , не могли встояти _ _ стрiмких , i технiчних дiвчат . Вони мертвi валилися на палубу , заливаючи її темно - коричневої кров'ю . Але з порталу вилiтали , все новi i новi тварюки ... Сталiн бачив їх перекошенi в несамовитою злобi рила , чув смердюче дихання , ось вже в носовий частини бригантини видерся цiлий курган трупiв . Хлопчик - юнга , з витонченiстю iндiйської танцiвницi укладаючи чергового монстра , проспiвав :
  Вулканом вишкiрилася копiй безодня ,
  Густим водоспадом , потiк гострих стрiл !
  Але вiрю , надовго Вiтчизна єдина ,
  Вiддати своєю Батькiвщинi життя я хотiв !
  Сталiн поправив вiчного хлопчика :
  - Життя вiддати за Батькiвщину добре , але вижити i перемогти краще ! Так що акуратнiше хлопчик i береги голову !
  Серед дiвчат вже було кiлька поранених , _ дуже майстерний противник брав змором . А вбитi страшнi мавпи вже розкладалися прямо на очах ! Сталiн раптом прийняв рiшення :
  - Саринь на кичку ! - прорепетував вiн i кинувся в гущу сутички .
  Воїтельки бачачи , що сам командир вступив в бiй , посилили натиск . Їх шаблi замиготiли як ножицi в руках спритно практикантки . А Сталiн наказав :
  - Вперед за мною дiвчата ! Дiзнаємось , що за тварюки ховаються в порталi !
  Сталiн вiдчував в собi воiстину демонiчну силу . Кожен його удар був тепер як снаряд вiд гаубицi . Розрубанi навпiл горили , вiдлiтали вiд вождя , а залишки їх тел падали в воду . Натхненнi дiвчата подвоїли натиск i , ось перша з войовниць застрибнула в портал . Сталiн заскочив майже вiдразу ж за нiй . Вождь вiдчув на мить , нiби вiн занурюється в теплу воду i майже вiдразу ж вискочив з iнший сторони реальностi . У обличчя повiяв гнильний запах розкладання . Дiвча що прорвалося першою завила , її босi нiжки вступили на мови полум'я . Тим не менше , вона стала махати ще енергiйнiше , рубаючи монстрiв темряви . Сталiн в своїх мiцних чоботях , зроблених з шкiри космiчного драконi , не вiдчував спека . Вiн йшов вперед , а слiдом за ним в велетенський печеру заскакували , все новi i новi войовницi . Сама печера i самому справi , здавалася пекельною клоакой , _ стелi i стiнами снували моторошнi приведення , повзали скелети , та якi гiбриди клiщiв з тулубом в виглядi черепа крокодила . Коротше кажучи : моторошна жах ! Людська ватажок , випалюючи босонiжки нiжки в полум'я пекла , ринула :
  - Я вiрю , що Бог є !
  Сталiн на це фiлософськи помiтив :
  - Що Бог є i я вiрю ! А в те , що вiн добрий нi !
  Дiвчина - атлет спитала :
  - А чому нi ?
  - Тому що факти i реальна життя кажуть про iншому ! - обiрвав вождь .
  
  МАЙНШТЕЙН КОМАНДУЄ В АННДЕРАХ
  Командував наступом у Арденнах видатний нiмецький фельдмаршал Майнштейн. А не консервативнiший той, хто був у реальнiй iсторiї. Нiмцi змогли досягти тактичної раптовостi. I взяли мiста, де знаходилися склади з боєприпасами та пальним. Пiсля цього нiмцi захопили iнiцiативу. I влаштували справжню бiйню. Взяли Брюссель - столицю Бельгiї. У котел потрапили сотнi тисяч англiйських та американських солдатiв.
  Черчiлль виявився настiльки наляканий, що запропонував Гiтлеру перемир'я. Фюрер не заперечував. Рузвельт, будучи важко хворим, теж проти, перевести подих. Перемир'я було призначено на сто днiв iз можливiстю продовження. Нiмцi до цього часу вiдвоювали Нiдерланди та Бельгiю, i все ще утримували частину Францiї.
  Бомбардування нiмецьких заводiв припинилося, i випуск озброєнь рiзко зрiс. Особливо танкiв та самохiдок.
  Сталiн завагався. Наступати самому чи все-таки теж почекати? У сiчнi Червона армiя не стала наступати. А першого лютого вiйська пiд командуванням Майнштейна перейшли в наступ в Угорщинi, використавши всi сили знятi iз Заходу.
  У боях взяли участь i "Мауси", танки-гiганти та реактивна авiацiя. У боях нiмцi застосували масово та прилади нiчного бачення, атакуючи радянськi позицiї у темний час доби. Успiхiв було досягнуто суттєвих. Тим бiльше, Будапешт до цього часу ще не впав.
  Нiмцi змогли утворити котел та деблокувати столицю Угорщини. I їхнi вiйська повернули на Балкани. Виконуючи пiдсiкання.
  Сталiн опинився у розгубленостi. Вiн не знав, що робити в ситуацiї, що змiнилася. Наказав наступати в центрi. Але нiмцi вiдiйшли з передового краю оборони i зупинили Червону армiю на другiй лiнiї фронту. У боях взяли участь САУ Е-25. Маленькi, легкi, компактнi та моторнi, вони створили проблеми радянським танкам.
  Е-25 була досконала самохiдка з потужною гарматою, i справлялася зi своїми завданнями на вiдмiнно. Її особливiстю був низький у пiвтора метра висоти силует та великий кут нахилу бронi разом iз 88-мiлiметровою гарматою.
  I ця самохiдка мала лобову броню 120-мiлiметрiв, а бортову 82-мiлiметра, плюс ковзанки.
  Така машина в лоб не пробивалася навiть IС-2. I швидкiсть мала пристойну до 70 кiлометрiв на годину. I жалила собi радянськi танки наче кобра.
  Втiм, поки що головних танк "Пантера". Дещо модернiзована з вузькою вежею i нижчим силуетом. Краще захищена i менш помiтна. Радянськi машини ще тi самi Т-34-85. У серiю Т-44 не пiшов, i битися доводиться по-старому.
  Сталiн багато лається. Нервує i психує. Хочеться диктатору перемог, та не приходять вони!
  Мало того, вiйна повернулася в iнший бiк. Бiльше ста дивiзiй нiмцi перекинули iз Заходу. I авiацiя у фашистiв за якiстю перевершує радянську.
  Головне ще й у тому, що фрицi не вичерпалися повнiстю. У них вистачає населення, i вони, як i ранiше, мобiлiзуються. Закликають до армiї пiдлiткiв i жiнок. Мало того, тут ще Черчiлль спецiально для того, щоб пiдгадати Росiї, провiв обмiн вiйськовими полоненими.
  I, звичайно ж, до лав фашистiв влилися величезнi сили. У тому числi й льотчикiв.
  Битва за Балкани виявилася програною. Румунiя знову перейшла на бiк гiтлерiвцiв. I зрадила Червону армiю. I король Румунiї Мiхей, видно, розчарувався в комунiстах. I фашисти знову захопили Балкани. Вiдрiзали радянськi вiйська. I стали громити їх, знищуючи.
  Сталiн метал громи та блискавки, але все нiяк не мiг зiбратися. Його управлiння було реактивним та спонтанним. Фашисти вийшли Пiвднi до довоєнної кордону.
  Вiйна пiдiйшла до краю.
  Тут Сталiн запропонував Гiтлеру перемир'я. Фюрер зажадав вивести радянськi вiйська з Польщi, Схiдної Пруссiї, Клайпеди, Захiдної України, Бiлостока та Молдови.
  Сталiн погодився, незважаючи на принизливiсть таких умов. Плюс ще й повернення назад полонених нiмцiв.
  Тодi Гiтлер узяв i погодився на це. А потiм вчинив, як i розраховував Сталiн. 1 червня 1945 року почав наступ на Францiю.
  I союзники потрапили пiд удар нових нiмецьких самохiдок i грiзного винищувача ХЕ-162. Причому останню машину виробляли у величезних кiлькостях. Вона дешева i проста у виробництвi.
  Сталiн, звичайно, досить потирав руки. Його мрiя здiйснювалася.
  Нiмцi тиснуть Америку та Британiю... Як виявилося САУ Е-25 у захистi не поступаються "Тигру"-2 при значно кращих ходових якостях, малопомiтностi, легкостi, простотi у виробництвi та рiвному озброєннi.
  Союзники у Францiї виявилися розбитими. Нiмцi виробляли по п'ять тисяч винищувачiв ХЕ-162 на мiсяць, i громили ескадри американцiв та англiйцiв у повiтрi. I це було для Заходу практично безнадiйна боротьба.
  У липнi впав Париж. А до кiнця серпня вся Францiя виявилася захоплена гiтлерiвцями.
  Фюрер пiсля цього у вереснi вторгся до Iспанiї. Захопив її з ходу i взяв Гiбралтар. Пiсля чого по найкоротшiй вiдстанi Вермахт рвонув до Африки.
  I його не було чим зупинити. Американцi та англiйцi одними полоненими втратили мiльйони.
  Фрiци за кiлька мiсяцiв захопили пiвнiч Африки та Близький Схiд.
  Потiм сорок шостого року завершили завоювання i пiвденної частини чорного континенту. Пiсля чого розпочали пресування Британiї.
  Сталiн 1 травня 1947 року вiдновив вiйну з Третiм Рейхом. Щоб запобiгти остаточному захопленню Англiї.
  Радянськi вiйська перейшли у наступ. Але були зупиненi переважаючими нiмецькими силами i колонiальними дивiзiями.
  Потiм почалося просування фашистiв. Гiтлер має достатньо сил для вiйни з СРСР.
  Зокрема, використовуючи в бойових дiях чорношкiрих бiйцiв.
  За лiто радянськi вiйська зазнали шкоди, вiдступили до Днiпра.
  Однак пiзно восени перехопили iнiцiативу, i перейшли в наступ.
  Червона армiя використовувала новi танки Т-54, i IС-7. Їм протистояли важчi нiмецькi Е-50, Е-75 та Е-100. Бойовi дiї показали, що сили приблизно рiвнi. Хоча Е-50 все ж таки мав бiльш бронебiйну i скорострiльну гармату, нiж Т-54. Крiм того, нiмцi використовували у своїх танках гiдростабiлiзатори. Чого саме Червоної армiї й не вистачало.
  Коли потеплiшало, у бiй знову пiшли чорношкiрi та араби. Лiнiя фронту знову вiдхлинула вiд Вiсли та Бугу, до Днiпра.
  Взимку сорок восьмого - сорок дев'ятого року Червона армiя знову наступала до Вiсли.
  А влiтку сорок дев'ятого року, знову час перемог орди Третього Рейху. Так до самих холодiв i до Днiпра.
  А взимку знову настає Червона армiя. I до Вiсли та Бугу... Потiм улiтку 1950 року фрицi прориваються до Днiпра...
  Потiм знову взимку Червона армiя настає до Вiсли.
  А влiтку 1951 року, нiмцi прориваються вкотре до Днiпра.
  Тодi взимку Червона армiя знову вiдкидає ворогiв до Вiсли.
  Але влiтку 1952 року фашисти прорвалися зi своєю ордою до Днiпра.
  Проте взимку вiдкинуто до Вiсли.
  Однак у 1953 року у березнi вмирає Сталiн. I влiтку нiмцi знову сягають Днiпра. А взимку користуючись плутаниною, що виникла пiсля смертi Сталiна i розстрiлу Берiї, утримали позицiї. I в травнi 1954 року почався наступ фрицiв у напрямку Москви i Ленiнграда.
  Ось травневий наступ в обхiд Днiпра. Поки що в СРСР певна сум'яття саме час перемагати. Верховний головнокомандувач Жуков, Передраднаркому Маленков, Перший секретар ЦК Хрущов, а Голова ДКО Молотов. I мiнiстр оборони Булганiн. Немає концентрацiї влади у одних руках.
  I цим нiмцi користуються. У них поки що вождь один - незмiнний фюрер! I це має переваги. А ще є i дуже гарнi, i крутi дiвчата-войовницi, що надає перевагу.
  Герда, Шарлота, Крiстiна i Магда їдуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I її озброєння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  Войовницi собi їдуть i насвистують.
  Герда стрiляє з довгої гармати. Пробиває в борт з дистанцiї Т-54 i цвiрiнькає:
  - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  А Сталiна засмажимо i з'їмо!
  Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянських бункер i пискнула:
  - Ми непереможнi!
  Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  - Буде час, настане перемога!
  Герда проверещала, стрiляючи:
  - Нас нiкому не зупинити!
  Шарлота пiдтвердила:
  - Але пасаране!
  Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим травневим наступом. Багато чого бачила руда чортiвка.
  I готова битися до кiнця!
  Христина теж стрiляє, i вишкiрилася. Її волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвчата не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi затятi i велелюбнi. Скалять собi зубки.
  А в зубках жодної дiрочки.
  Магда має шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляє, i з усмiшкою помiчає:
  - У свiтi багато є й хорошого й гидкого... Але чорт забирай, наскiльки ж затяглася ця вiйна!
  Шарлота iз цим погодилася:
  - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто довго. Усi бої, i бої... Це реально вимотує!
  Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  - Але Британiя досi не переможена!
  Магда пальнула по росiйських i ринула:
  - А має бути повалена! Це наше кредо!
  Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слонової кiстки:
  - Нам потрiбна перемога!
  Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  - Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Кристина руда i золота бестiя промовила:
  - Нi! Чи не постоїмо!
  Магда прицмокнула яскраво-червоними губками, прочiрiкавши:
  - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Шарлота пiдспiвуючи додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина пiдтримала пiсенний порив:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Магда спiвуче продовжила:
  - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  I дiвчата пiдморгнули одна однiй. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцiї важко пробити Т-54 у чоло. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армiї багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  Коли гола пiдошва стикається з поверхнею землi, це омолоджує. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Воїтельки скажемо прямо вельми героїчнi.
  Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди тiльки у бiкiнi, i босi. Взимку їм навiть приємно шльопати босими нiжками по заметах.
  Герда стрiляє i спiває:
  - Ми пройдемо вогонь та воду!
  Шарлотта пальнула по росiян з бомбомета i видала:
  - Слава прусському народу!
  Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  - Ми керуватимемо планетою!
  Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  - Обов'язково будемо!
  Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  - Нас не зупинить навiть напалм!
  Шарлота iз цим погодилася:
  - I навiть атомна бомба, яку ми не боїмося!
  Христина шикнула i вiдповiла:
  - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Свiту вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  Нiмцi у травнi просувалися в обхiд Смоленська з пiвночi. Їхнi танковi колони сильнi i багато набраної в Африцi та арабських країнах пiхоти. Беруть фрицi числом.
  Крiм того, у Нiмеччини з'явилися на озброєннi дисколети невразливi для стрiлецької зброї.
  Двi дiвчини Альбiна i Альвiна летять собi на такiй тарiлцi, що лiтає. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але самi не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  Альвiна хихикнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  - Але все вирiшує дух!
  Альбiна уточнила:
  - Самий що не є саме бойовий дух!
  Обидвi блондинки дiвчата i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли воїнка без взуття, їй щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  I перш нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки приємно i заряджає енергiєю. Воїтельки люблять пити iз чарiвної судини. Це реально їм свято плотi.
  Ось як добре дiвчаткам.
  Альвiна збила два радянськi МIГ-15 i прочирикала:
  - Славне наше полювання!
  Альбiна пiдтвердила таран i видала:
  - I нiколи не стане останньою!
  Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
  - Ось як ти думаєш, Бог любить Нiмеччину?
  Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  - Зважаючи на все не дуже!
  Альвiна хихикнула i перепитала:
  - А чому ти так думаєш?
  Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  - Вiйна триватиме надто довго!
  Альвiна логiчно помiтила:
  - Зате ми наступаємо!
  Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  - Тож i перемога прийде!
  Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  - Неодмiнно прийде!
  Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  Альвiна з цим погодилася:
  - Правильно не за правилами!
  Альбiна в досадi пискнула:
  - Ми стали програвати!
  Альвiна пропищала з досадою:
  - Безперечно стали!
  Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  - Хiба це не проблема для нас?
  Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i в'янула:
  - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  Альбiна плотоядно вишкiрилася i прошипiла:
  - А зараз що ми бачимо?
  Альвiна прочирикала з апломбом:
  - Щось непохитне та неповторне!
  Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  - Те, що Третiй Рейх перемагає!
  Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiлої раси. I їм це дико подобалося. Ну, до чого тiла таке приємно. Але потiм повiї потрапили пiд радянський удар. Їх захопили у полон. Ну, красунi думали, що їх зґвалтують. А ось чортос два!
  Змусили повiю рити окопи та траншеї. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалось. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  I поклялися росiянам помститися.
  I воювали проти Росiї. Такi ось чортiвнi...
  Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Не можна навiть, а треба!
  Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських автiвок.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - А коли буває й гiрко?
  Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I заспiвали;
  Ми лицарi вiри фашизму,
  Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  I як розсмiяються, скелячи свої гори з бiлими верхiвками.
  Гiтлерiвцi змогли обiйти Смоленськ та взяли Псков. Виникла загроза i Ленiнграду. Ситуацiя загалом критична. Хоча й не катастрофiчна. Але резервiв у СРСР залишилося не надто багато. I невiдомо скiльки ще Росiя зможе протриматися. Та й нiмцi знекровленi та виснаженi.
  Але у фрицiв чотири дiвчата i такi хорти.
  Герда вистрiлила з гармати i вразила Т-54 вниз корпусу, i прочирикала, миготивши сапфiровими очима:
  - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Калiнiна, i до Москви буде рукою подати!
  Христина вишкiрила свої перлиннi кусачики i в'янула:
  - Ходiмо, буде час i до Владивостока!
  Магда з жалем зазначила:
  - А японцi вже розгромленi. Це дуже серйозно, у нас втрачено важливого союзника.
  Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  - Обiйдемося i без них!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Якщо малюк посмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  Христина видала у риму:
  - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  Магда пiдтримала її:
  - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  I войовнички взяли та розреготалися. У них iскрометної енергiї можна сказати i з надлишком!
  Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  - Майбутнє столiття стане за нами!
  Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  - Буде й польоти до космосу!
  Христина охоче таке пiдтвердила:
  - Будемо у космос лiтати!
  Магда довбанула з бомбомета i видала:
  - Сiвши в зiрковий лiтак!
  Герда показала мову i пропищала:
  - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  - I четвертого теж.
  Пiсля цього красуня знову розвернула радянський танк.
  Христина, це войовниця-чортiвка, виблискуючи перлинними зубками, пропищала:
  - Хай буде новий порядок! I слава Великої Iмперiї!
  Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  - Слава iмперiї!
  Герда знову пальнула i видала:
  - Нам також слава!
  I, видно, дiвка потрапила.
  Цвяхнула i Шарлота. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  - Б'ємось за новий порядок!
  Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  - I без жодних сумнiвiв доб'ємося!
  Герда знову цвяхнула, та дуже влучно i видала:
  - Доб'ємось з великим запасом!
  I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'янула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  - Все буде просто вищий пiлотаж!
  Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила Т-54 i пискнула:
  - I майбутнiй екiпаж!
  Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився IВ-14. Машина дуже велика. I в неї гармата 152 - мiлiметри з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  Герда примружилася i спитала Шарлоту:
  - Ти можеш її накрити бомбометом?
  Руда чортiвка вiдповiла:
  - Шанс, звичайно ж, є... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  Христина запально запропонувала:
  - Дай я зi своєї 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  Герда скептично помiтила:
  - Цей IС-14 має лобову броню 400-мiлiметрiв пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немає! Лише чутки!
  Магда пiдказала:
  - Я теж думала, що то деза! Але ж ми бачимо, що це не так! I стовбур у росiйської такий довгий!
  Герда заспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  Христина запропонувала:
  - А що, якщо пiдбити радянський танк точним попаданням снаряда в ствол?
  Герда засумнiвалася:
  - Ти так зможеш, з великої дистанцiї?
  Христина пiдтвердила:
  - Якщо пiднести полум'я запальнички до моєї босої пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i її гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  Герда пiднесла вогонь до дiвочої пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже приємний запах, нiби смажать шашлик.
  Христина прошепотiла:
  - I до другої п'яти!
  Тут запалив вогонь Магда. Обидвi язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарної та рудої дiвчини.
  Потiм Шарлота в'янула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур великої, радянської машини.
  Немов велетенського слона вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього наче вибили меч iз рук.
  Ось пощастило повiям!
  Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  - Тiльки страх нам подарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати!
  Герда з азартом додала:
  - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  Кiнець червня 1954 року. Нiмцi намагаються прорватися до Ленiнграда. Атакують Новгород. Але вiдважна четвiрка дiвчат стала на їхньому шляху.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник ...
  Августина пiддала щось знищуюче i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'янула:
  - Росiйських ...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв....
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог....
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiлив!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою ...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Шалено....
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i вякнула:
  - Шалено....
  Свiтлана прочирикала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирикала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицях:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знов пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми чудово боремося!
  Зоя з цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - Чи буде у нас перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила презент смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошок. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони взагалi класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  Наталя, ведучи вогонь, подумала, що без Сталiна утворилася в душах людей якась порожнеча. Неначе померла близька людина.
  Хоча цей грузин i був жорстокий. I не все робив правильно. Навiть є iз цього приводу анекдот. Чому Ленiн ходить у черевиках, а Сталiн у чоботях? Тому що Володимир Iллiч вибирав дорогу, а цей вусатий все пре напролом.
  У цьому планi Сталiн був оптимальний правитель. Справдi, як охарактеризував його Ленiн - надто брутальний.
  Це кухар готує лише гострi страви. У планi жорстокостi це була палиця з двома кiнцями.
  З одного боку, це допомагало тримати дисциплiну i стимулювало партiйний апарат. З iншого, вибивалися найцiннiшi кадри та здiбнi люди. Зокрема, пiсля вiйни втратили такого великого управлiнцi як Вознесенський. Якi мав найбiльшi заслуги перед Батькiвщиною.
  Вознесенський був, мабуть, iдеальним управлiнцем: не лише жорстким, а ще й розумним, освiченим. Наймолодший доктор наук у СРСР, академiк, видатна особистiсть. Без Вознесенського якось економiка Росiї розладналася. I перемогти фашистiв не можу.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку....
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про....
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою взрй-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Нiмцi загрузли в боях за Смоленськ, але змогли повнiстю оточити мiсто. I обстрiлювали його, використовуючи САУ "Штурмльов" та "Штурммаус". Велика сила гiтлерiвцiв.
  Проте проти фашистiв билися навiть малi дiти. Хлопчики та дiвчатка жбурляли саморобнi вибух-пакети по нiмецьких танках, самохiдках та пiхотi.
  Пiонери билися дуже мужньо. Вони знали, що означає фашистський полон.
  Дiвчинка Маринка, наприклад, потрапила у лапи до фашистiв. Їй змастили босi нiжки олiєю та помiстили бiля жаровнi. Мови полум'я майже лизали голi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж п'яти дiвчинки. Катування тривало хвилин п'ятнадцять, поки пiдошви не вкрилися пухирями. Потiм босi ноги дiвчинки вiдв'язали. I знову ставили запитання. Били гумовими шлангами по голому тiлу.
  Потiм пропускали струм... Маринку було катовано до десяти втрат свiдомостi пiд час допиту. А потiм їй давали вiдпочивати. Коли босi нiжки злегка пiдживали, їх знову мазали маслом i знову пiдносили жаровню. Такi тортури можна повторювати багато разiв. I струмом мучити, i гумовими шлангами стьобати.
  Намагалися Маринку пiвроку. Поки що вона вiд катувань не заслiпла i не посивiла. Пiсля чого її живцем закопали у землю. Навiть не стали витрачати кулю.
  Пiонера Васю, гiтлерiвцi стьобали розпеченим дротом по голому тiлу.
  Потiм розпеченими смугами залiза припалили босi п'яти. Хлопчик не витримав репетування, але все одно не видавала товаришiв.
  Гiтлерiвцi його живцем розчинили у солянiй кислотi. А це жахливий бiль.
  Такi нелюди цi фрицi... Комсомолку катували праскою. Потiм повiсили на дибу, пiднiмали та кидали вниз. Потiм стали палити розпеченим ломиком. Щипцями вирвали груди. Потiм розпеченими пасатижами буквально вiдiрвали носа.
  Дiвчину закатували до смертi... Зламали всi пальцi на руках та нога. Iншу комсомолку Ганну посадили на палю. I коли вона вмирала, то палили вогнем смолоскипiв.
  Коротше кажучи, фашисти знущалися, як могли i як хотiли. Мучили всiх i катували.
  Наташка та її команда все ще билися в оточеннi. Дiвчата використовували босi витонченi нiжки у битвi та кидали гранати. Вони вiдбивалися вiд переважаючих сил фрицiв. Трималися собi дуже мужньо i не збиралися вiдступати.
  Наташа, ведучи битву, подумала, а чи Бог? Адже в Бiблiї, в яку так вiрять повно помилок та протирiч.
  Ось наприклад такi;
  Тварини були створенi ранiше за людину
  Так. (Бут. 1:20-27) Нi. (Бут. 2:7, 18-20) Бiблiя починається з протирiччя, яке багато хто не бачать, читаючи її неуважно - там описанi два рiзнi мiфи про створення. Вiдповiдно до Побут. 1:20-27, бог спочатку створив рослини, потiм тварин i потiм людей, а згiдно з Бут. 2:4-25 - спочатку бог створив чоловiка, потiм рослини та тварин, i лише потiм - жiнку. Зрозумiло, що були два рiзнi мiфи про створення свiту i автори Бiблiї навiть не спромоглися вибрати один з мiфiв, а запхали в Бiблiю обидвi байки, що виключали одна одну. Вiдповiдно до теорiї еволюцiї, спочатку виникли одноклiтиннi, їх - багатоклiтиннi, потiм великi тварини i потiм людина. Душа смертна чи нi? Так. "Бо душа кожного тiла є кров його" (Левит 17:14). "Не бiйтеся тих, що вбивають тiло, а душi не можуть убити; а бiйтеся бiльше того, хто може i душу i тiло занапастити в геєннi." (Мт. 10:28)
  Якщо душа - це кров, то душа смертна. Якщо душа нематерiальна, але вона безсмертна.
  Вiдповiдно до сучасної нейрофiзiологiї, обидва бiблiйнi вчення хибнi, бо нематерiальної душi немає i свiдомiсть людини являє собою роботу головного мозку, а не кров. Смерть подiбна до вiчного сну без сновидiнь. Чи була втеча Йосипа, Марiї та Iсуса в Єгипет i побиття немовлят Iродом? Так. (Матвiя 2:1-23) Нi. (Луки 2:1-41) Незважаючи на вельми докладний опис народження Христа, у Луки не описано нi втечi до Єгипту, нi побиття немовлят, якi описанi у Матвiя, а у Матвiя не описанi обрiзання Христа та щорiчне вiдвiдування ним Єрусалима, якi описанi у Луки: • Маршрут Матвiй 2:1-23 такий: народження у Вiфлеємi - кiлька рокiв в Єгиптi ховалися в бiгах до смертi царя Iрода, а потiм - Назарет. В Єрусалимi Iсус не був жодного разу за життя Iрода. • А в євангелiї вiд Луки 2:1-41 зовсiм iнша легенда: Назарет - народження у Вiфлеємi - Єрусалим - Назарет - i "щороку батьки його ходили до Єрусалиму на свято Великодня" (Луки 2:41) без жодного. страху бути спiйманими Iродом. Причому очевидно, що два маршрути несумiснi - подiї в одному Євангелiї виключають можливiсть подiй в iншому - перебуваючи в бiгах Єгиптi пiсля того, як "Iрод цар стривожився, i весь Єрусалим з ним... дуже розгнiвався, i послав побити всiх немовлят" ( (Мат. 2:3,16), неможливо спокiйно ходити до Єрусалиму щорiчно, причому не таємно, а вiдкрито, публiчно i на свято (Луки 2:41). З цього випливає, що в євангелiях описанi мiфи, а не iсторичнi подiї. Тому ймовiрно, що нiякого Iсуса Христа не було - це мiф, казка, вигадка. Тут доречно згадати, що було й безлiч апокрифiчних євангелiй, в яких описанi зовсiм iншi мiфи про Христа. Тому ймовiрно, що не було навiть нiякої реальної особистостi, про яку мiфотворцi складали свої євангельськi байки. Коли Савл iшов до Дамаська, побачив свiтло i почув голос з неба. Чи почули голос люди, що йшли з ним? Так. А люди, що йшли з ним, стояли в зацiпенiннi, чуючи голос, а нiкого не бачачи. (Дiї 9:7) Нi. 9) Все навпаки, коли Савл побачив свiтло, вiн упав на землю, чи впали на землю люди, що йшли з ним?. Так. , що йшли з ним, стояли в зацiпенiннi..." (Дiї 9:7) Зазвичай людина дуже запам'ятовує яскравi незвичайнi враження i добре пам'ятає їх протягом усього життя, часто в дрiбних деталях. Тим бiльше, коли йдеться про раптове явище бога на небi, який висловлює тобi претензiї!А коли людина бреше, то часто вона не пам'ятає, що саме вона збрехала i тому часто плутається у свiдченнях.Тут саме такий випадок - єврейський рабин Савл, що перейменував себе в апостола Павла, плутався у свiдченнях, а значить ВРАЛ, адже половина книг Нового Завiту є "Посланням апостола Павла" - людиною, спiйманою на брехнi, в результатi євангелiї, книга Дiянь апостолiв i послання Павла не є iсторичними документами, а є вигадкою, мiфами. Отже, християнство - мiф. Ймовiрно, що мiф про Христа i був придуманий рабином Савлом, який самозвано перейменував себе на апостола Павла i вигадав мiф про своє чудове поводження з рабина на вiрогiдного засновника християнства. Чи дозволено зображення (iкони)? Нi. "Не роби собi кумира i жодного зображення того, що на небi вгорi, i що на землi внизу, i що у водi нижче землi" (Вихiд 20:4) "щоб ви не розпустилися i не зробили собi статуй, зображень якогось кумира". , що представляють чоловiка або жiнку, зображення будь-якої худоби, яка на землi, зображення якої-небудь птицi крилатої, яка лiтає пiд небесами, зображення якого-небудь (гада), що повзає по землi, зображення якої-небудь риби, яка у водах нижче землi" (Повторення Закону 4:16-18) Так.
  "I сказав Господь до Мойсея: Зроби собi змiя та вистав його на прапор" (Числа 21:8)
  "I зроби iз золота двох херувимiв". (Вихiд 25:18) Скiльки людей було вбито через одну цю суперечнiсть! Скiльки розколiв та ворожнечi мiж людьми виникло через нього! У 8 столiттi був iконоборчий розкол у " непогрiшної " церкви - спочатку церква вбивала iконописцiв, та був - iконоборцiв. Розкол є й досi - iудеї, мусульмани та протестанти категорично проти iкон, а православнi та католики - категорично за iкони. Скiльки богiв, згiдно з Бiблiєю? Один. "Слухай, Iзраїлю: Господь, бог наш, Господь єдиний є" (Повторення Закону 6:4) Декiлька. "I сказав Бог: створимо людину за образом Нашим за подобою Нашою" (Буття 1:26) "I сказав Господь Бог: Ось, Адам став як один iз Нас, знаючи добро i зло" (Буття 3:22) "Я i Батько - одне. (Iвана 10:30) "хрестячи їх в iм'я Отця i Сина i Святого Духа" (Матвiя 28:19) "Батько, Слово i Святий Дух; i цi три є єдиними." (1Iвана 5:7) А доктрина трiйцi є абсурдом з позицiй логiки. Якщо бог - це нематерiальне свiдомiсть, це або одне свiдомiсть, або кiлька. Але що таке триєдине свiдомiсть? Розстроювання особистостi? У психотерапiї вже роздвоєння особистостi в людини - серйозне психiчне захворювання. А що тодi таке розтроєння особистостi? Як це розумiти? Християни навiть не можуть виразно вiдповiсти на це питання, а тiльки говорять слова типу "вiрую, бо абсурдно", але люди, якi думають, не вiрять в абсурди. Порiвняння з трилисником безглуздо з тiєї причини, що рослина має клiтинну структуру, а свiдомiсть у релiгiї, iдеалiзмi, безструктурна. Всi цi залишки багатобожжя в обох завiтах Бiблiї вкотре пiдтверджують версiю про те, що за авторiв-мiфотворцiв Бiблiї запозичували язичницькi мiфи про багатобожжя. А потiм попи намагалися вигадати тлумачення для згладжування протирiч.
  Дiвчата продовжували боротися. Нiмцi зазнали боїв за Смоленськ великi втрати. I припинили наступ. Натомiсть вони почали масованi артобстрiли та масованi бомбардування. Використовували i напалмовi бомби.
  Дiвчата поки сидiли в щiлинах, i не висували. Наташка тим часом робила позначки у щоденнику, але рахунок помилок у Бiблiї. А їх було дуже багато. I їх слiд обговорити потiм iз подругами.
  Iсус за мир чи проти?
  За. "Блаженнi миротворцi, бо вони будуть названi синами Божими." (Матвiя 5:9) Проти. "Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не свiт прийшов Я принести, але меч" (Матвiя 10:34) Це подвiйний стандарт. Його можна використовувати як для виправдання хрестових походiв, так i для клятвенних запевнень у тому, що нiбито "християнство - мирна релiгiя". Люди, якi використовують такi подвiйнi стандарти, привчаються до брехливостi та двуличностi. До речi, Гiтлер був католиком i папа римський його благословив саме на хрестовий похiд проти безбожного СРСР. Наташка потерла босою нiжкою себе за вухом. Дiвчина дуже хотiлося їсти та кохатися. Хто налаштував Давида проти Iзраїлю? Бог (2 Царiв 24:1) Сатана (1 Паралiпоменон 21:1) Наташка хихикнула i струснула розкiшними i сильними стегнами. Хто вбив Голiафа? Давид (1Цар. 17) Елханан (2Цар. 21:19) Наташка лизнула язиком нiж. Бог усюди, все бачить i все знає? Так. "На кожному мiсцi Господнi очi: вони бачать злих i добрих". (Приповiстей 15:3), а також Псалом 139:7-10, Йов 34:22-21. Нi. "...i сховався Адам i дружина його вiд Господнього лиця мiж деревами раю". (Буття 3:8) та ще Буття 18:20-21 та Буття 11:5.
  Наташка голою п'ятою стукнула по камiнчику.
  Бог - автор зла? Так. "... Так говорить Господь: Ось, Я готую вам зло i задумую проти вас" (Єремiя 18:11) "Я утворюю свiтло i творю пiтьму, роблю мир i вчиняю лиха; Я, Господь, роблю все це". (Iсая 45:7) "Хто це каже: I то буває, чого Господь не звелiв бути? Чи не вiд уст Всевишнього вiдбувається лихо i благополуччя?" (Плач Єримiї 3:37-38) Нi. "досконалi дiла Його, i всi шляхи Його праведнi; Бог вiрний, i немає неправди (в Ньому); Вiн праведний i правдивий" (Повторення Закону 32:4) "Бог не спокушується злом i Сам не спокушає нiкого" (Якова 1:13) Наташка взяла i прочiрикала:
  - У зла сильне джерело!
  Чи потребує бог вiдпочинку? Чи втомлюється бог? Так. "...бо в шiсть днiв створив Господь небо i землю, а в день сьомий спочив i спочив". (Вихiд 31:17) "I зробив Бог до сьомого дня дiла Свої, якi Вiн робив, i спочив у день сьомий вiд усiх дiл Своїх, що робив". (Буття 2:2) Нi. "...Хiба ти не чув, що вiчний Господь Бог, що створив кiнцi землi, не втомлюється i не знемагає?" (Iсая 40:28) Наташка поплескала себе рельєфним пресом. Судити чи нi? Нi. "Не судiть, не будете судимi" (Мт. 7:1) Так. "судiть праведним судом" (Iв. 7:24) Також типовий подвiйний стандарт. Наташка хихикнула i видала:
  - Як завжди у всесвiтi!
  Мойсей - найкоротший з усiх людей? Так. "Мойсей же був чоловiк найкоротший з усiх людей на землi". (Числа 12:3) Нi. "I прогнiвався Мойсей на воєначальникiв... що прийшли з вiйни, i сказав їм Мойсей: (навiщо) ви залишили в живих усiх жiнок? ... тож убийте всiх дiтей чоловiчої статi, i всiх жiнок, що пiзнали чоловiка на чоловiчому ложi, вбийте " (Числа 31:15-17) "А в мiстах цих народiв, яких Господь, Бог твiй, дає тобi у володiння, не залишай у живих жодної душi..." (Второзаконня 20:16) Наташка хихикнула i провизжала:
  - Оце фашисти!
  Iсус всемогутнiй? Так. "дана Менi всяка влада на небi та на землi". (Матвiя 28:18) Нi. "я нiчого не можу творити сам вiд себе... бо не шукаю моєї волi, але волi Отця, що послав мене". (Iвана 5:30) Наташка знову стала крутитися. Чи є iстинним свiдченням Христа про себе? Так. "Якщо я сам свiдчу про себе, свiдчення моє iстинне" (Iвана 8:14) Нi. "Якщо я свiдчу сам про себе, то свiдчення моє не є iстинним" (Iвана 5:31) Наташка зiтхнула i вiдповiла:
  - Сталiна на них немає!
  Євангелiє свiдчить, що разом з Iсусом було також розп'ято двох розбiйникiв. Чи обидва злодiї ганьбили Iсуса? Так. "I розп'ятi з ним ганьбили його" (Марка 15:32) Нi. "Iнший навпроти вгамовував його" (Луки 23:40-43) Дiвчина тупнула босою нiжкою. Скiльки жiнок прийшло до труни Iсуса? Одна: Марiя Магдалина. (Iн. 20:1) Двi: Марiя Магдалина та iнша Марiя. (Мф. 28:1) Три: Марiя Магдалина та Марiя Якiвлева та Саломiя. (Марка 16:1) Бiльше трьох: "Магдалина Марiя, i Iвана, i Марiя, (мати) Якова, та iншi" (Лк. 24:10) Наташка пiдскочила, i прочирикала:
  - Я дiвка супер!
  Чи говорив Iсус таємно? Нi. "Я говорив явно до свiту; Я завжди навчав у синагозi та в храмi... i таємно не говорив нiчого" (Iвана 18:20) Так. "Без притчi ж не говорив їм, а учням наодинцi пояснював все". (Марка 4:34) Учнi запитали його: "Для чого говориш їм притчами?" Вiн сказав у вiдповiдь: Для того, що вам дано знати таємницi Царства Небесного, а їм не дано" (Матвiя 13:10-11) Наташка хихикнула:
  - Я комсомолка!
  Чи корисний Закон Мойсея? Так. "Все Писання... корисне" (2 Тимофiю 3:16) Нi. "Скасування колишньої колишньої заповiдi (Мойсея) буває через її немiч i непотрiбнiсть" (До Євреїв 7:18) Дiвчина потерла босу нiжку одна об одну.
  Гiтлерiвцi продовжували руйнувати та знищувати залишки Смоленського гарнiзону за допомогою артилерiї та авiацiї. Бомбили собi та бомбили. Бомбили та бомбили!
  Дiвчата час вiд часу пострiлювали, i кидали окремими розвiдувальними групами фашистiв гранати.
  У вiльний час Наталка подiлилася з подругами записом протирiч у Бiблiї. I крутячи босими, точеними нiжками дiвчата стали це обговорювати i записувати в щоденники.
  Чи прибув Iсус у рай у день свого розп'яття?
  Так. Вiн сказав одному з розбiйникiв: "Ти будеш сьогоднi зi Мною в раю" (Луки 23:43) Нi. Через два днi вiн сказав Марiї Магдалинi "...Я ще не пiднявся до Отця Мого" (Iвана 20:17).
  - Ось бачиш як вийшло!
  Чи був Iван Хреститель Iлiєю, який мав прийти? Так (Матвiя 11:14; 17:10-13) Нi (Iвана 1:19-21) Августина штовхнула голим колiном Наташку пiд бiк i буркнула:
  - Суперечнiсть є дiалектична єднiсть!
  Чи дiзнався Iван Хреститель Iсуса перед його хрищенням? Так (Матвiя 3:13-14) Нi (Iвана 1:32-33) Свiтлана босими пальцями нiг запустила уламок скла. I цвяхнула до дерев'яної стiни таргана. Чи хотiв Iрод убити Iвана? Так, "бо Iван говорив йому: не повинно тобi мати її (дружину брата). I хотiв убити його, але боявся народу..." (Матвiя 14:4-5) Нi, Iродiада хотiла його вбити, але не могла " бо Iрод боявся Iвана, знаючи, що вiн чоловiк праведний i святий, i берег його, багато робив, слухаючи його, i залюбки слухав його. (Марка 6:19-20) Наташка поцiлувала Зою в засмагле плече i помiтила:
  - I тебе я слухаю iз задоволенням!
  У списку дванадцяти апостолiв, хто був десятим апостолом? "Леввей, прозваний Фаддеєм". (Матвiя 10:1-3; Марка 3:16-18) Симон, прозваний Зiлотом. (Луки 6:14-16) Августина сердито рушила по каменю голою п'ятою, i проблищала:
  - Не можуть поєднати навiть цього!
  Кiлькiсть апостолiв при розп'яттi Усi апостоли втекли (Мт. 26:56-58). Iван залишився (Iв. 19:25-26). Свiтлана засмiялася з оскалом дуже бiлих зубiв.
  - I нiмцi вiд нас розбiжаться!
  Що дали пити Iсусу пiд час розп'яття? Оцет, змiшаний iз жовчю (Матвiя 27:34)
  Вино зi смирною. (Марка 15:23)
  Зоя прочирикала, тупаючи босою нiжкою по кам'янiй плитi:
  Суцiльнi протирiччя!
  Якими були останнi слова Iсуса? "Отче! В руки Твої вiддаю дух Мiй". (Луки 23:46) "Здiйснилося!" (Iвана 19:30) Наталка покрутила своєю вузькою талiєю. Окрiм Iсуса, хтось ще сходив на небо? Нi. "Нiхто не сходив на небо, як тiльки Син Людський, що зiйшов з небес..." (Iвана 3:13) Так. "...i понiсся Iлля у вихорi на небо". (4 Царств 2:11) Свiтлана логiчно помiтила:
  - Iллю могли просто перенести в iнше мiсце!
  Скiльки пар чистих тварин бог наказав взяти Ною в ковчег? 2 (Буття 6:19-20) 7 (Буття 7:2-3) Дiвчата клацнули босими пiдошвами одна об одну i заспiвали:
  - Сталiн був чистий чи нечистий?
  I сталося, коли iзраїльтяни жили в Сiттiмi, скiльки Iзраїлевих синiв знищив Господь? 24 000 (Числа 25:1-9) 23 000 (1 Коринтянам 10:8)
  Дiвчата пiсля цих слiв дружно засмiялися. I зняли з себе лiфчики. Почала обсипати один одному груди поцiлунками. Адже це так приємно i чудово. Вони справжнi воїнки.
  Наталя рiшуче заявила:
  - Бiблiя однозначно казка!
  Августина логiчно зауважила:
  - Не обов'язково Боговi давати одкровення через єврейську казку! Мiй особистий Бог - Це Всемогутнiй Рiд! На славу Всевишнього Роду ми й боротимемося!
  I всi чотири дiвчата вигукнули, пiднявши босi ноги вгору:
  - Слава великої Росiї!
  Оскiльки блокада Смоленська затягнулася, то четвiрка дiвчат страждала вiд холоду та голоду, як залишки радянського гарнiзону. Тому нiчого дивного немає в тому, що дiвчата отримали наказ вийти iз кiльця оточення.
  Вони в одних лише трусиках, засмаглi, босоногi йдуть на прорив.
  Бiжать собi, i роблять поодинокi пострiли, тому що слiд берегти патрони.
  А гiтлерiвцi обрушили на них цiлий вал вогню. Але дiвчата недарма лише в одних тоненьких трусиках. Кулi їх таким чином не беруть. I вони мчать, будучи абсолютно невразливими. А босi нiжки теж вiдмiнно захищають дiвчат у бою.
  Наташа вистрiлила, збила фашиста i заревiла:
  - Сталiн iз нами!
  Зоя теж пальнула, метнула босою ногою уламок пляшки. Звалила двох фрицiв i в'янула:
  - Сталiн живе у моєму серцi!
  Августина теж пальнула, i видала з апломбом:
  - В iм'я Русi!
  I показала мову. I фашиста звалила.
  Свiтлана цвяхнула, потрапила в гiтлерiвця, i прочирикала:
  - В iм'я комунiзму!
  Четвiрка босоногих, в одних тоненьких трусиках дiвчаток, мчала через позицiї фашистiв. Одягу у войовниць майже не було. Лише трусики рiзних кольорiв: чорнi, бiлi, червонi, синi.
  I це теж магiя, що вiдводить кулi та уламки. Спробуй таких дiвчат ти голими руками вiзьми! Вони просто красунi найвищого класу!
  А груди якi. Соски немов полуниця. I дуже спокуслива. Взагалi дiвчата такi гарнi, та майже голi.
  Наташка, стрiляючи, представила себе на аукцiонi рабинь. Як iз неї знiмають покривало за покривалом. Голi сильне, мускулисте, дiвоче тiло. А вона так i стоїть собi, гордовито розправивши плечi, пiднявши голову, демонструючи, що їй зовсiм не соромно. Адже вона дiвчина найвищого класу. У свiтанку сил i не старiє.
  Коли жiнка ходить босонiж, вона молодшає, i завжди залишається молодою. Головне це мiнiмум одягу, та постiйний секс iз чоловiком. Точнiше з чоловiками рiзними та бажано молодими. Щоб самим молодiти.
  Наташа уявила себе голою на рабському торгу, i вiдчула збудження. Наче її мацають покупцi, i залазять руками в найчутливiшi мiсця. Як це, мабуть, добре бути рабинею. Але у гаремi не весело. Чоловiкiв немає, однi євнухи. А хочеться багато й iз рiзними.
  Ех, бiднi жiнки гарему. Як вам не пощастило iз чоловiками. Скiльки вам можна страждати вiд помiрностi! А Наталцi не хотiлося стримувати iнстинкти акули.
  Дiвчина вистрiлила у фашиста i в'янула:
  - Я термiнатор!
  Пальнула та Зоя, прочiрiкавши:
  - А я войовниця класу супер!
  Августина взяла i збила трьох фашистiв i прочирикала:
  - Сталiн був iз нами!
  Свiтлана лупнула. Вразила чотирьох фашистiв i пискнула:
  - Сталiн є з нами!
  Наташа збила кiлькох найманцiв Третього рейху, метнула босою нiжкою камiнь i пискнула:
  - Сталiн завжди буде серед нас!
  Зоя вишкiрилася i показала мову, пискнувши:
  - За велич Росiї!
  Августина жбурнула босими пальцями уламок шибки, розпорола фашисту горло i пискнула:
  - За новий наш слов'янський Рiд!
  I розреготалася.
  Свiтлана пальнула по гiтлерiвцям, зрiзала кiлькох бiйцiв i видала:
  - За святу Русь!
  Наташа цвяхнула по фашистах. Пiддала голою п'ятою гранату, яку запустили нею гiтлерiвцi. Розкидала точним попаданням фрицiв i в'янула:
  - За Сварога!
  Пiсля чого вишкiрила пику, в якiй стiльки грацiї та лютi пантери.
  Зоя взяла i запустила босими пальцями нiг iржавий цвях. Пробила очi гiтлерiвському офiцеру, i прочирикала:
  - За Бiлого Бога!
  Августина взяла та пiддала голий п'ятий вибуховий пакет. Розкидала немов уламки скла фрицiв, i пискнула:
  - За новий росiйський порядок!
  Свiтлана взяла i босими пальцями нiжок жбурнула, вбивчу, пробила фрицiв i гаркнула:
  - За Росiйський дiм!
  Четвiрка дiвчат билася вiдчайдушно, i дуже агресивно билася. Нiмцi та їхнi найманцi вiдступали. Задкували перед дiвчатами. Куди вже фашистам проти Червоної армiї.
  Пам'ятають фрiцi Сталiнград. Як їх там пошматували дiвчата. Адже теж билися босими i бiкiнi. Це найефективнiший одяг. Нiхто дiвчат не зупинить, коли вони напiвголi. I босими нiжками метають презенти руйнування.
  Наташка метнула босими пальцями уламок керамiки. Проламала череп нiмецькому генералу, i заспiвала:
  - В iм'я Матiнки-Русi!
  Зоя взяла i метнула босими пальцями уламок, пробила фашиста i крикнула:
  - Та за мiй дiм!
  Августина запустила з босої ноги диск. Зрiзала шiстьох гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За Сталiна!
  Свiтлана теж пiддала новий пасаж, збила фрицiв i пискнула:
  - За новий свiт!
  Тепер екiпаж Герди просувався у напрямку Вязьми. До мiста залишилося кiлометрiв iз десять. Але опiр Червоної армiї все зростає. У бiй йдуть новi радянськi танки Т-55, з потужнiшими гарматами в 105-мiлiметрiв i товщi за броню. Щоправда, таких машин поки що мало.
  Шарлота натиснувши босою нiжкою на кнопку джойстика, пробила бiля радянського танка просто на стику броню. Точно вразила машину Червоної армiї, незважаючи на її найкращий захист порiвняно з Т-54.
  Руда чортiвка хихикнула i помiтила:
  - Ми є найсильнiша армiя!
  Христина помiтила з усмiшкою:
  - I будемо найсильнiшими!
  I теж натиснула босими пальцями нiжки на кнопки джойстика. Вразила радянську машину. Вона дуже влучне дiвчисько. Христина згадала, як чинила подвиги. Як кохалася з шахом Iрану. Та це дуже здорово!
  I войовниця пролепетала:
  - За велику Нiмеччину!
  Магда ця блондинка iз золотим волоссям, вистрiлила по радянських вiйськах i висловилася:
  - За священну перемогу!
  Дiвчина, ведучи вогонь, з досадою подумала. Ось упустили нiмцi свiй шанс пiд час першої свiтової вiйни. А чому зiрвали план наступу на Париж i перекинули три корпуси у Схiдну Пруссiю? Можна було тимчасово пожертвувати територiєю на сходi, зате взяти Париж i вирiшити найрадикальнiшим чином проблему Францiї.
  Але цього було зроблено. Та й взагалi не варто було оголошувати вiйну Росiї. Напевно, Микола Другий не зважився б на вiйну з таким сильним противником як Нiмеччина. I навiщо було воювати на два фронти? Можна було i по Росiї вдарити, iгноруючи Францiю та Бельгiю.
  Та й взагалi було, подумала Магда, напасти на Росiю, коли та була скута вiйною з Японiєю. У цьому випадку Микола Другий мiг i опинитися без пiдтримки Британiї та Францiї. Його пресували б i австрiйцi, i турки, i iталiйцi, i Нiмеччина з Японiєю.
  Розчавили б Росiю. I нiчого б вона не зробила.
  Натомiсть Нiмеччина отримала вiйну на два фронти, проти сильнiших держав. У тому числi i Японiї, США та Iталiї.
  Тож Вiльгельм прорахувався. Гiтлер виявився далекогляднiшим, замирившись iз СРСР i розгромившим Францiю.
  Але нiмцi в ходi першої свiтової вiйни виявилися затиснутi, мiж молотом i ковадлом. Цар Микола Другий загалом невдаха. Але його iмперiя була великою, втричi перевищуючи нiмецьке населення. I протистояти росiйським виявилося дуже важко.
  Маючи бiльше сил, царська Росiя становила майже половину сухопутних сил Антанти. I була приречена на перемогу. Якби не вiйськовий переворот, який стався у Петербурзi, то навряд чи Нiмеччина змогла б вцiлiти. Але сталося страшне росiян - впала монархiя. Пiшов помазаник Божий. I стало дуже погано!
  А для нiмцiв полегшення, проте все одно Нiмеччина програла.
  США вступили у вiйну i виявилися дуже сильними. I головне - танки. Вони буквально задавили своєю сталевою масою нiмцiв.
  Прикра поразка. Причому, як не крути, можливо капiтуляцiя була i найкращим виходом. Нiмеччина втратила своїх союзникiв, її пресували танками. Жодних реальних шансiв на перемогу не було.
  Та й бiльшовицька Росiя цiлком могла вiдкрити другий фронт Сходi.
  Принаймнi рiшення капiтулювати було важким, але вимушеним.
  Магдi згадалося, як її пороли, за те, що потягла шматочок хлiба в їдальнi. Дiвчинка тодi зiзналася i отримала трохи менше батогiв. I змогла знести покарання мовчки. Чи не розплакалася i не застогнала. Хоча коли б'ють по голiй спинi, це боляче.
  Герда вистрiлила, пробила радянський танк i гаркнула:
  - Народженi непереможними!
  Шарлота iз цим погодилася:
  -Нiхто нас не зупинить!
  Христина огризнулася i в'якнула:
  - Нiколи у свiтi!
  Магда приголомшливо пискнула:
  - I на тому свiтi - теж!
  Четвiрка войовниць вийшла з оточення. Трохи поблукала болотами, i весело спiвала;
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  
  "Я їду з тобою охоче,
  Я хвилi морськi люблю.
  Дай вiтрилу повну волю,
  Сама ж я сяду до керма".
  
  Ти правиш у вiдкрите море,
  Де з бурею не впоратися нам.
  У таку шалену погоду
  Не можна довiрятися хвиль".
  
  "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  А в минулiй, минулiй долi,
  Ти пам'ятаєш, зрадник пiдступний,
  Як я довiрялася тобi?
  
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  Дiвчина заспiвали i самi собi поплескали. Августина помiтила, посмiхаючись краєм рота:
  - Та ми фашистам чудово дали. Бiй був славний i для багатьох останнiй!
  Наташка хихикнула:
  - Ти просто як Маугi!
  Августина вишкiрилася i погодилася:
  - Мауглi був супер!
  Зоя помiтила з оскалом зубiв:
  - Нам потрiбно вигадати спосiб як перемогти переважаючi сили Вермахту!
  Свiтлана запропонувала:
  - Яким-небудь надпотужним газом!
  Августина заспiвала, шльопаючи босими нiжками по калюжах:
  - Гази, гази, гази, гази! Всiх ворогiв прикiнчимо одразу!
  Наташа на це запропонувала:
  - Давайте щось iнше заспiваємо!
  I дiвчата синхронно заспiвали;
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  
  "Я їду з тобою охоче,
  Я хвилi морськi люблю.
  Дай вiтрилу повну волю,
  Сама ж я сяду до керма".
  
  Ти правиш у вiдкрите море,
  Де з бурею не впоратися нам.
  У таку шалену погоду
  Не можна довiрятися хвиль".
  
  "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  А в минулiй, минулiй долi,
  Ти пам'ятаєш, зрадник пiдступний,
  Як я довiрялася тобi?
  
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  Дiвчата закiнчили пiсню та закрутились у сальто. Адже у них маса йде у свiтлих головках. Три блондинки та руда. Класнi дiвчата.
  Августина вчасно бiгла згадала, як грала в бiльярд. Зрозумiло не грошi. А так у неї на той момент нiчого не було, то дiвчина поставила на мiнет проти п'яти рублiв. I виграла першу партiю. Причому грала босонiж, що здорово допомагало. Потiм зiграла iз вiдомим злодiєм ще одну партiю.
  I знову виграла. Потiм ще партiю iз подвоєнням ставок. Дiвчина була дуже вправною. А кримiнальний авторитет виявився ще й п'яним. Зрештою, вiн дiстав пiстолет i став стрiляти. Августина прихопивши вигранi грошi, зникла, миготивши босими п'ятами. Так цi чоловiки такi нервовi. Може, справдi з ними не грати, а заняттями коханням добувати бабки?
  Августина непогано могла б жити у Москвi, але дiвчина пiсля колонiї рвалася на фронт. Їй хотiлося битися. Крiм того, її вабило до подвигiв. Стати героїнею - це здорово!
  У карти на грошi теж потрiбно вмiти грати. Августину якось обдурили шахраї, i довелося їм лизати. Ну гаразд, можна уявити, що це мед i тобi самiй хочеться, щоб було не так гидко. А ось передком попрацювати, то це взагалi одне задоволення для темпераментної рудої дияволицi. Вона з будь-яким чоловiком досягала оргазму. Тож у Москвi вона добувала грошi легко i для себе приємно.
  Жаль, але вiйна вносила свої корективи. Августина навiть використала свої чари у розвiдцi. I спокушала все чоловiкiв поспiль. I любила їх помучити. Особливо тих, хто молодший. Подобалося це дияволицi. Втiм, незважаючи на безлiч нагород - дiвчата все ще ходили у капiтанах, i лише Наташа стала майором.
  Гiтлерiвцi пiсля падiння Смоленська обклали Вязьму. Мiсто вперто трималося. На пiвночi фашистам вдалося взяти Новгород i вони пiдходили до Ленiнграда. Ситуацiю посилило вступ Швецiї у вiйну. Ця країна теж хотiла територiальних надбань вiд Росiї. I згадали колишнi вiйни, особливо Карла Дванадцятого. Теж значнi подiї давнiх часiв. I шведськi дивiзiї з'явилися на фронтi, i рушили на Петразаводськ, i Ленiнград з пiвночi. Прут фiнсько-шведськi та нiмецькi з iноземцями вiйська. I не зупинитись каже їм.
  Красивi дiвчата шведки летять на лiтаках. Грiнгета та Гертруда, двi Г, борються в парi. Вони дуже вiдважнi дiвчата. I гарнi. Летять собi на МЕ-462, купленi у нiмцiв реактивнi винищувачi. Як завжди прийнято у дiвчаток в одному бiкiнi та босонiж.
  Нiмецька машина дуже сильна озброєнням. Має сiм авiагармат. Одна 37-мiлiметрова, та шiсть 30-мiлiметрових. Проти мчати радянськi винищувачi МIГ-15. Дещо слабше озброєнням: 37-мiлiметрова авiагармата та двi 23-мiлiметровi авiагармати. Тобто сили дуже нерiвнi.
  Грiнгета стрiляє з авiагармат. Попадає в радянський винищувач i пищить:
  - Оце наш вищий пiлотаж!
  Гертруда теж збиває з першого заходу свою машину i пищить:
  - За Карла дванадцятого!
  Дiйсно чортiвнi-блондинцi вкрай прикро, що Швецiя програла вiйну Росiї. За Iвана Грозного шведи змогли взяти Нарву, i кiлька росiйських мiстечок на узбережжi. Але потiм Росiя за Федота першого свої втраченi в лiвонськiй вiйнi землi вiдвоювала. Щоправда цьому сприяло, що Польща боролася за Росiї.
  Але потiм шведи за правлiння Шуйського змогли завоювати росiйськi мiста. Потiм узяти Новгород. Облягали Псков. Але без успiху.
  Далi була вiйна Росiї та Польщi. Пiд шумок шведи захопили бiльшу частину Прибалтики та Ригу. До цього були завойованi землi у Європi.
  Швецiя стала свiтовою державою. Досягнула свого максимуму.
  Але в Росiї прийшов до влади Петро Перший i став пiднiмати велику iмперiю. Проти Швецiї виступили Польща, Саксонiя, Данiя та, зрозумiло, Росiя. Сили нерiвнi.
  Але Карл Дванадцятий у шiстнадцять рокiв змiг розгромити з ходу Данiю, а потiм пiд Нарвою атакував переважаючi сили Росiї i здобув чудову перемогу.
  Але Петра Першого не зламали невдачi. Вiн зiбрав новi сили, i перейшов у наступ, користуючись тим, що Карл Дванадцятий воював iз Польщею.
  Але шведи пiдкорили Польщу. I пiдхiд росiйських вiйськ не допомiг. Петро Перший був навiть готовий на свiт, повертаючи шведам, завойованi росiйськими мiстечками та Нарвою.
  Але Карл Дванадцятий був рiшуче налаштований. Проте Петру Першому вдалося переламати перебiг вiйни. Вiдiграла свою роль, що народ Польщi та України не пiдтримав Карла Дванадцятого. Пiд Полтавою шведи зазнали остаточної поразки. Як таке вийшло? Росiяни змогли виснажити шведiв, змiцнившись за редутами. А потiм все вирiшила вбивча контратака.
  Негативну роль зiграла i поранення Карла Дванадцятого перед битвою.
  Пiсля Нарви Росiя повнiстю захопила iнiцiативу. I спромоглася перемогти шведiв навiть на морi. Що дуже i дуже прикро.
  Карл Дванадцятий загинув пiд час облоги норвезької фортецi. I вiйна незабаром закiнчилася фактичним розгромом шведiв. Щоправда, Петро Перший погодився пiд тиском європейських країн оформити свої територiальнi придбання як покупку. Швецiя втратила дуже багато територiї, зокрема й у Європi. А вже за Олександра першого, була росiянами завойована i Фiнляндiя.
  Звiсно, Швецiї прикро i хочуть помститися. Ситуацiя загострилася, особливо пiсля перемоги нацистiв на виборах до парламенту. I вiйна тепер для шведiв iз iсторичними паралелями.
  Гертруда атакує радянську машину та спiває:
  - Жив був Антон четвертий.
  Грiнгета зрубує винищувач МIГ-15 i реве:
  - Вiн славний був король....
  Гертруда збила росiянина i заспiвала:
  - Вино любив до бiса....
  Грiнгета намагається зайти на радянську машину i виє:
  - Що трiск бував часом!
  Гертруда заспiвала:
  - Тилi бом! Тилi бом!
  I дiвчина висунула рожевий язик.
  Дiвчата виявилися веселими... Вони билися з великим захопленням. Билися наче орлицi. I не вiдступали, нiколи.
  Ґринґета босонiж бiгла по снiгу. I була таким заводним дiвчиськом. I згадувала про свої подвиги. Як вони босi й у бiкiнi полювали на бiлого ведмедя. Що було дуже цiкаво.
  Напiвголi дiвчата стрiляли диким звiром з лука. Попадали, i змушували ревти звiрюгу.
  Потiм тiкали, миготивши червоним вiд холоду дiвочими п'ятами. Гарнi були дiвчата. Майже голi, але дуже смiливi. I полювали собi, будучи безстрашними.
  Потiм, коли поранений ведмiдь помер, дiвчата засмажили його м'ясо i влаштували гулянку. Це було так чудово. Дiвчата купалися в ополонцi та обсипали один одного снiгом. Потiм бiгали мокрi кучугурами. Все це так чудово, i круто.
  Гертруда та Грiнгета тепер полювали за радянськими льотчиками. Вони пам'ятали головне правило: треба обов'язково боротися майже голими та босими, i тодi дiвчину не зiб'ють. Таку силу войовницям дає, коли вони майже без одягу. Ось чому в середнi вiки нiхто не завоював увесь свiт?
  Бо недооцiнювали силу босих, жiночих нiг. А дiвчата босонiж дуже навiть крутi та сильнi! Коли дiвчинка не має взуття, її гола пiдошва отримує енергiю землi.
  Оце колосальна сила у войовниць.
  Гертруда збила радянський лiтак i прочирикала:
  - Босонiж дiвчатам крутiше!
  Грiнгета теж лупнула по росiйських, i пискнула:
  - Взуття дiвчатам не потрiбне!
  I проводила поглядом палаючий, росiйський винищувач, що падає вниз.
  Подумала про те, як здорово бiгати босими, i кучугурами, i пустелею. Пiдошва дiвочих нiжок стає дуже пружною та мiцною, i при цьому не трiскається. Тож не варто звертати уваги на проблеми. У Росiї взагалi зими суворi, i приємно побiгатиме снiгом. Адже вона дiвчина найвищого пасажу.
  А до чого витончена i неповторно прекрасна боса, дiвоча нога на кучугурi? А пальчики, а ступня, а все це разом узяте? Як чудово, коли точенi нiжки ступають по бiлiй поверхнi, а самi засмаглi. А волосся у дiвчат свiтле, воно таке класне блондинки.
  I люблять коли чоловiки цiлують їх у голу п'яту.
  Грiнгета збиває чергову радянську машину i прочирикала:
  - Слава Вiтчизнi, Слава!
  Гертруда вразила росiйський винищувач i видала:
  - Карл Великий iз нами!
  Дiвчата просто чудовi, i у них стiльки неповторної краси. Вiд таких дiвчат i справдi з глузду з'їхати можна. А їхнє тiло, таке м'язисте i приємне.
  Грiнґета дуже любила, коли її гладили чоловiки. Це так було їй приємно. А шкiра в неї гладка, пружна, наче лощена. Ось це дiвка.
  I подобається масаж.
  Ось зараз вона збила росiйський лiтак i заревiла:
  - Я наче ведмедиця!
  I показала мову!
  Гертруда знову вистрiлила i прочирикала:
  - Ми тигрицi!
  I дiвчата в унiсон зробили мертвi зашморги. Вони взагалi такi класнi войовницi. Вони повний азарт i торжество волi. А шкiра така засмагла, наче бронзова.
  Воїнки встигли повоювати в Африцi та пiхотi. Що дуже добре для блондинок. I вони стали такi гарнi та смаглявi.
  Гертруда заспiвала:
  - Натуральна блондинка! М'язова спинка!
  Грiнґета пiдтвердила:
  - Усiх перемагаю поголовно!
  Радянськi войовницi борються за Вязьму, яку практично з усiх бокiв оточили фашисти. I б'ються героїчно.
  Наташка втiм, жбурляючи босою ногою гранату, пискнула:
  - Перемоги нам не оминути!
  Зоя також дала чергу. Запустила босою нiжкою гранату. Збила фашистiв i пискнула:
  - Двом смертям не бувати!
  Дала чергу й Августина. Руда чортiвка пiдкинула гранату босою нiжкою i прочирикала:
  - Майбутнє столiття буде наше!
  Пальнула чергою та Свiтлана. Уклала купу фрицiв, i пробулькала:
  - Ми народженi з новим вiком!
  I показала мову!
  Дiвчата дуже вражаючi. Вони дуже красивi, i засмаглi, три блондинки та руда, з сухою та рельєфною мускулатурою.
  Якi гарнi дiвчата...
  Наташа подумала, стрiляючи, раз Бiблiя не слово Боже, то росiянам потрiбна iнша, досконалiша релiгiя. Щоб зростати в дусi та iстинi!
  А що може бути краще, вiри у Всевишнього Роду!
  Дiвчина згадала, як уночi за допомогою босих пальцiв нiжок записала собi у щоденник; Бог Рiд - Бог-прабатько, початкова сила, що творить, творець свiтобудови, що iснує поза часом i простором. Вiн породив весь Всесвiт. Все, що iснує в цьому свiтi, є його творiння, що з нього сталося i в ньому незмiнно перебуває. Вiн є початкова безпричина всього сущого. Рiд є персонiфiкацiєю рiзноманiття богiв та предкiв у єдностi проявленому. Всеєдиний бог Рiд виявлений у багатоликих силах свiтобудови - вiн єдиний i множинний одночасно. Вiн i наш пращур, i бог Всевишнiй. Бог Род також є уособленням родинного зв'язку, не тiльки генетичного, а й духовного. Так, Рiд постає як зберiгач родинних зв'язкiв. Бог Рiд є єднанням двох протилежностей, iпостасью свiтлою якого є Бiлобог. Всевишнiй, що являє собою сили свiтла i творiння енергiї, що проникає i оживляє все суще, а темна iпостась Роду - Чорнобог, бог царства темряви i руйнiвних сил природи, якi є не уособленням сил зла, а необхiдною дiєю очищення, що передує новий акт творення свiтобудови.
  Наташка метнула босою нiжкою вибух пакет. Розкидала фашистiв та продовжила спогади про написане.
  Слов'янський бог Рiд шанувався нашими предками з давнiх-давен. Про єдиного бога, шанованого слов'янами, писали багато лiтописцi давнини. Так, нiмецький хронiст Гельмольд у своїх "Слов'янських хронiках" також згадує про вiрування слов'ян у єдиного бога. То й був Рiд Всевишнiй, покровитель всього свiтобудови, проте боги у рiзноманiттi є лише прояви єдиної божественної сутi у рiзних аспектах.
  Наталка кивнула головою. Дала чергу по фашистам. I знову босими пальчиками нiжок запустила смерть, що несе гiтлерiвцям.
  Як народився бог Род? Вiдповiдно до мiфологiї, спочатку Рiд перебував усерединi вселенського яйця - уособлення космiчного свiтобудови. Створене вселенське буття складається з трьох свiтiв: Прав - свiт свiтлих богiв, мiсце перебування дiтей бога Рода, Ява - земний матерiальний проявлений свiт, Нав - пiдземне царство темряви, незримий свiт безплотних духiв. Цi свiти не iснують у подiлi, все в єдностi перебуває, так i свiти цi пронизують один одного.
  Августина цвяхнула фашистами... Дала чергу i прочирикала:
  - Славяться нехай росiйськi Боги!
  Диханням своїм бог Рiд закликав богиню кохання Ладу - на землi явлену як матiр Сва, що лiтає свiтом птах i вiсницю волi споконвiчного бога Рода.
  Зоя теж лупнула по гiтлерiвцях i заспiвала:
  - В iм'я Богiв комунiзму!
  Його помiчницi: богинi Макошь, Частка i Недоля - пряхи доль, доля у життi людинi за добрими справами i заслугами Частка вiдмiряє, а з егоїстичним i неправедним вчинкам - Недоля.
  Свiтлана теж рубала чергою. Звалила фашистiв i прочирикала:
  - Хай буде вiчне свiтло у всьому свiтi!
  Наташка продовжила спогади. Точнiше те, що вона накреслила. При цьому дiвчина цвяхила фрицiв та їх найманцiв.
  Адже вона така безпосередня.
  Перший син Роду, Сварог 1 , який продовжив великий акт творення свiтобудови. Для упорядкування початкового простору бог Род створив його, в божественнiй кузнi якого була створена система свiтобудови, встановленi закони свiтопорядку, дотримуючись яких все, що iснує, перебуває в трьох свiтах.
  Теж красуня лупнула Августина, i викосила фашистiв. Багатьох зрiзала i перекосила. Причому дуже вдало. Таке ось дiвчисько-термiнатор.
  I теж дещо написала за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вона Августина дуже вродлива дiвчина, i любила секс. Їй хотiлося його дедалi бiльше. I енергiєю зарядитись.
  Богинями-творцями, Рожаницями, крiм Макошi, є також: Лада, яка є батька всiх свiтлих богiв-Сварожичiв i людей; i Леля, що породила безтiлесних духiв.
  Дiвчата запам'ятали це i водночас билися з фашистами. Вони намагалися утримати Вязьму, вiд якої до Москви зовсiм недалеко. А разом iз ними б'ються i пiонери.
  Хлопчики та дiвчатка у червоних краватках стрiляють по гiтлерiвцях, i шпурляють у них вибуховi пакети.
  Ось пара дiвчат поклала зв'язку гранат у саморобну катапульту. I запустила до фашистiв.
  Хлопчик i дiвчатка худi, з брудними, босими нiжками, покритими саднами та забитими мiсцями. Але з усмiшками, i готовi, битися з переважаючим ворогом. I пiонери не поступляться. Адже вони дiти Сталiна та Ленiна. Обидва славнi орли вже померли, але справа їх живе.
  Коли нiмцi видихнулися, i настав тимчасово затишшя, Наташка за допомогою босих пальцiв нiг почала записувати собi в щоденник продовження нової вiри. Точнiше вiри не нової, а дохристиянської, слов'янської.
  Бог Рiд суть старший наймудрiший наставник богiв, якi й вершать справи у свiтах Прави, Яви та Навi. Усi його дiти, онуки, правнуки - по сутi, прояви його божественної сутi, певних якостей буття. Так, усi боги росiйського ведичного пантеону є рiзнi прояви бога Рода, бо вiн i все суще. Все перебуває в ньому i невiддiльне вiд нього.
  Символiчними зображеннями бога Рода є i свiтове дерево - Дуб , i руна Бiлобога, i камiнь Алатир . А в сучаснiй обереговiй творчостi символ Рода представлений як чотирипроменева зiрка , iз загнутими округлими кiнцями променiв, що обертається посолонь (за годинниковою стрiлкою) - прояв чоловiчої енергiї Рода-творця, протисолонь - жiночої. Чоловiчим ликом бога Рода, проявом його активної енергiї є бог Сварог, а жiночим ликом є богиня Лада. Однак важливо не забувати, що сам бог Род перевищує будь-який образ i образ. Так, неможливо уявити зображення, бога Рода вiдбиває, бо оком його побачити неможливо, осягнути суть Вселенського творця можна лише серцем.
  Наташка тут босими пальцями нiг створила знак.
  Бог не має форми. Те, нiким не створена велич, яка має нi початку, нi кiнця, - це бог, що є чисте Свiдомiсть. Тiльки це i слiд славити, почитати, цьому молитися, бо тiльки воно суть все, що iснує, Августина тут теж дописала, використовуючи свою босу, дуже спокусливу нiжку в щоденник.
  Звернiться внутрiшнiм поглядом у глибини своєї свiдомостi i побачите свiтлу, чисту суть початкового творiння - це i є велична творяча сила - бог Род.
  Атрибутами бога Рода є: птах (качка чи гусак), яйце (як уособлення космосу), дерево (Дуб), камiнь Алатир (символ непорушностi та творення).
  Свiтлана оголила груди з полуничним соском i теж за допомогою точених пальчикiв нiг вивела своє.
  Молитва - це якась сукупнiсть слiв, МОВЯ якi, людина, що звертається до божества, шанує його i пiдносить йому славу. Чи не поклоняється i не просить, а саме виявляє повагу, як син батьковi. Вимовляючи молитву, ми створюємо особливi звуковi вiбрацiї, спiвналаштовуючись з якими, ми переймаємось тiєю потужною божественною енергiєю, до якої звертаємось. Тим не менш, почитати бога зовсiм необов'язково словами, достатньо звернутися до глибин своєї свiдомостi, адже саме там i знаходиться божественна сила, але для цього необхiдно вмiти володiти своїм розумом, бо цей процес має бути усвiдомленим i керованим.
  Зоя ця дiвчина iз золотим волоссям, логiчно помiтила:
  - Все має бути керований!
  I сама голою, засмаглою нiжкою дописала. Якщо хтось не здатний молитися Богу без форми, нехай молиться формi - це призведе до обмежених результатiв, тодi як звернення до Бога поза розумовими концепцiями щодо його форми та образу призводить до безконечного блаженства. При молитвi основне, що необхiдно використовувати, - мудрiсть, самоконтроль i сприйняття вищого "Я" у всiх iстотах.
  Наташка, смикаючи босими пальцями нiг, свiй рубiновий сосок на повнi груди, погодилася.
  Iснують рiзнi варiанти молитов богам. Можна створити свою молитву-звернення, головне, щоб це було вiд душi, iз щирою любов'ю та намiрами добра.
  Iменами рiзними вшановують Всевишнього бога-прародителя свiтобудови. Вiдобразимо деякi з них:
  1. Вiчний (по сутi той, що перебуває вiчно);
  2. Всеблагою (благо приносить дiтям своїм у всiх свiтах);
  3. Всебог (бог богiв);
  4. Всевишнiй (батько всiх Богiв);
  5. Вседержитель (пiдтримує всю свiтобудову, ним створене);
  6. Вселикий (все суще у Всесвiтi виявлено ликами його);
  7. Всебатько , або Батько (батько всьому сущому);
  8. Всесущий (що перебуває у всьому сущому);
  9. Початковий (вiн виток свiтобудови, початок всiх начал);
  10. Незбагненний (вiн той, кого нi розумом, нi почуттями осягнути неможливо).
  Так чи iнакше, вважається, що найсильнiшi звуковi вiбрацiї створюють мантри, що вимовляються давньознавською священною мовою санскриту. Мантра (санскр. मन्त्र ) - вiд слова "манас" ( "розум") i "тра" ("очищення").
  Августина з цим погодилася:
  - Ось саме слiд стати чистiшим!
  Вимова мантр призводить до резонансу з вищою божественною енергiєю, але для того необхiдно також правильно вимовляти їх.
  Свiтлана з дикою та лютою люттю викрикнула:
  - Слава росiйським Богам!
  I босими пальцями нiг вивела.
  Унiверсальною мантрою, що уособлює Всевишнього бога-прародителя, є мантра "ОМ". Цiєю мантрою ми шануємо сили всесвiтнього творення, наводимо свiдомiсть у стан єднання з усiм сущим, виявленим у Всесвiтi силами бога-творця Рода.
  Босоногi дiвчата продовжували вести щоденник i записувати свою нову та стару вiру.
  Наташка пальцями голої ноги прокреслила;
  Iм'я бога Рода є коренем безлiчi слiв росiйської мови, як то: БАТЬКIВЩИНА, ПРИРОДА, ПОРОДА, РОДНЯ, РОДИЧI, БАТЬКИ, НАРОД. сродни (роду, вiдроду), родовик, народити, зародок, родний. плодоРОДiє, родовiд, врожай, народження, родимий, жито (також походить вiд слова "народити"), бродяга (згiдно з словником Даля - непритомний спорiдненiсть, мандрiвник, що блукає вдалинi вiд рiдного дому, на чужинi), мiсто (огороджене) нинi вживається у лайливому значеннi, проте спочатку це слово означало дiтей, потомство, поколiння), уРОД (вiд слова "уродити" (те ж, що й народити), також вважається, що негативне забарвлення слово набуло пiзнiше, але вихiдний змiст був вкладений такий : це той, хто "у РОДу", iнакше кажучи, первородне дитя) i т. д. через чергування докорiнно приголосних i голосних букв. До речi, на санскритi слово "rod-as" має значення небо i земля в єдностi.
  Августина босими нiжками теж накидала у щоденник, дуже мудрi думки.
  Взагалi руда войовниця була рiдкiсною красунею.
  Вшанування свiдомостi, яка є
  джерелом тимчасового подiлу того, хто знає, знання i знання, спостерiгача, спостереження i спостережуване.
  Свiтлана теж накидала текст, використовуючи свої дуже гарнi та засмаглi, точенi та сильнi нiжки.
  Блондинка-термiнатор була у тотальному ударi.
  Бог Рiд, по сутi, є єдине вiчне сяюче цiле, його свiтло нiколи не припинявся, це початкова безпричинна свiдомiсть, безкiнечна, чиста i неподiльна, що проявила космiчний простiр iз закладеним у ньому потенцiалом усiх форм життя, якi виникають в обмеженiй iндивiдуальнiй свiдомостi, як би вiдокремленому вiд джерела, i в той же час, що незмiнно перебуває в ньому. Процес створення Всесвiту вiдбувається силою творчої думки, властивої космiчнiй свiдомостi. Цiєю Всесвiтньою силою думки створюється все, що iснує у свiтi, в рiзних формах прояву. Так, свiдомiсть сама створює себе як предмет усвiдомлення i стає усвiдомлюючим у виглядi iндивiдуальних душ з обмеженими свiдомостями, що iдентифiкують себе окремо вiд єдиного цiлого джерела буття.
  Виявилася здатнiсть до розрiзнення, що сформувалася двоїстiсть сприйняття призводить до виникнення безкiнечних форм, що постiйно з'являються i зникають. Так спочатку Вселенською свiдомiстю було створено п'ять елементiв матерiального свiту - вони, по сутi, є насiнням, з якого росте дерево свiту. Всi цi елементи у рiзних комбiнацiях створюють рiзноманiтний свiт форм, але вони суть прояви сили Єдиної космiчної свiдомостi, а чи не окремi прояви буття. Бажання до пiзнання самого себе призвело до дiї силу творить думки, що створила всi безкiнечнi свiти Всесвiту. Цей Всесвiт iснує в бозi як його iдея.
  Та пописала Свiтлана i дуже славно.
  I Зоя босонога дiвчина в одних тоненьких трусиках зробила малюнок.
  Зi своїм та оригiнальними думками. А якi у неї груди? Такi золотисто-
  Оливковi, i пишнi, мов диньки. I дiвчина теж пише собi.
  У споконвiчному причинному океанi, темрявi окрiм, iнертному просторi, виникла iскра життєдайна - то бог Род, дух верховний, Параматма (санскр. परमात्मा ), що мiстить у собi всю свiтобудову, який силою думки породив Всесвiт. Згiдно з давнiми ведичними писаннями, у первiсному космiчному Розумi виник намiр вiдчути звук, i вiн породив простiр, ефiр, за допомогою якого звук може поширитися; коли в нього з'явився намiр вiдчути дотик, - виникло повiтря; бажання бачити сприяло вияву вогню, джерела свiтла; а намiр вiдчути смак призвiв до появи води; бажання вiдчути запах виявило землю, що має цю якiсть. Так, лише вiд бажання, первинного намiру, походить творiння.
  Сказання про те, як з'явився наш свiт
  Якi були початковi твори бога-прабатька?
  Сонце явлено було з лиця Рода небесного,
  Прародителя i Праотця. Мiсяць ясний - з грудей його. i снiг, i град - зi сльози його.
  I дiвчата заснули, щоб наступного дня знову боротися.
  Дiвчата, утримуючи позицiї у мiстi Вязьма, вже практично повнiстю оточеному фашистами, одночасно босими пальцями нiг, писали про стару та нову релiгiю.
  Спочатку бог Рiд перебував у вселенському яйцi, воно поступово зростало i набирало сили, коли настав час створити проявлений свiт, народилася Любов, бог Рiд сповнився любовi до всього свiтобудови. Була явлена Вселенська сила Любовi - завдяки їй розколов бог космiчне яйце, i з нього з'явилися води небеснi та твердi земнi, свiтло та пiтьма, сонце та мiсяць. Першим творiнням божественним була богиня кохання Лада-матiнка, народжена вона була диханням бога Рода. Вдихнув силу могутню на Сварога небесного, в чотирьох ликах проявленого, щоб нiщо не сховалося у Всесвiтi вiд його погляду.
  Зробила свiй малюнок i Августина. Теж за допомогою босих пальчикiв нiг.
  Свiтове дерево богом Родом створене, - дуб найбiльший, корiнням у свiтi темряви, стовбуром - у свiтi Яви, кроною - у свiтi свiтлої Прави. Син бога Рода Сварог пiдняв небеса - Сваргу, який шлях сонцю - Сур'є небесному - проклав, щоб мчала його золотозорева сяюча колiсниця по небу, та змiну днiв i ночей встановлювала. Сварог створив Землю-матiнку, мати Сиру-Землю - годувальницю. На Рiпейських горах бiлогорючий камiнь Алатир Сварогом був знайдений, кинув його вiн у синє море, спiнилося воно i закипiло, i явило сушу-землю. Змiй Юша тримає її собi. У Землi народилася богиня Макошь, нитки життя прядуча, що є жiночою iпостасью творить сили бога Рода. Помiчницi її - Частка i Недоля - у справах здiйснених визначальнi та призначають у життi основнi вiхи. Так сталося перше творiння в нашому Всесвiтi неосяжному.
  I Зоя босими пальчиками точених нiжок накидала своє уявлення про свiтобудову.
  Не забуваймо, що антропоморфiзованi образи богiв були данi для зручностi сприйняття, тому не варто розумiти буквально, як бог виглядає, якi атрибути володiє, яким iменем позначений, яким характером вiдомий, все це, по сутi, алегорiї та метафори, але не бiльше. А боги - це сили свiтобудови. Бог Рiд виявлений рiзними аспектами своєї божественної сутi у багатьох ликах богiв - дiтей його - єдиних з ним i невiддiльних вiд нього, початкового джерела.
  Свiтлана, теж використовуючи голi нiжки, взяла та зробила свiй чудовий сюжет. Теж собi налаштувала наймудрiший текст. Така чудова виявилася блондинка.
  Бог Рiд суть виток , що створює силою думки, якого вiдбувся акт творiння всього свiтобудови. Вiн породив початкову вiбрацiю у космiчному океанi енергiї, що у пасивної iнерцiї. Ця вiбрацiя викликала коливання струмiв життя Всесвiту. Цей свiт був породжений внаслiдок намiру, бажання, i з припиненням вiн припинить своє iснування. Причина, що спонукала до створення свiту, спричинить його зникнення. Але нiщо не зникне як таке, бо, по сутi, нiщо i не з'являлося, все споконвiчно перебувало в космiчнiй свiдомостi.
  Наташа зрiзала чергою шеренгу фашистiв i пискнула:
  - Смерть фюреру!
  I продовжила писати босими нiжками до загального зошита.
  Космогонiчний сюжет створення всесвiту ґрунтується на аналогiї з появою на свiт людини. Космiчне яйце i насiння життя в ньому - творячий початок, що втiлюється... Очевидно, процес творення життя як на макрокосмiчному рiвнi, так i вiдображений у мiкрокосмiчному проявi, по сутi, iдентичний.
  Августина доступною мовою розмовляла i трощила супротивникiв. I писала з автоматiв. Але стрiляла дуже активно. I босими нiжками свою мудрiсть писала.
  Звернiмо увагу на цей космогонiчний архетип - свiтове космiчне яйце. Цей образ фiгурує у мiфологiях багатьох народiв у частинi опису створення Всесвiту. У давнiх ведичних астрономiчних трактатах є опис золотого яйця творця Всесвiту Брахми, та наведено його розмiри (4 тис. свiтлових рокiв). Початкова форма владики творiння Праджапатi - "Хiраньягарбха" ( ) , на санскритi означає 'золотий зародок', що перебуває в космiчних водах свiтобудови, з яких i буде явлений Всесвiт.
  Дiвчата i писали собi i стрiляли, дуже влучно. А потiм кинули писати i знову босими нiжками почали метати вибуховi пакети, i гранати. Адже вони дiвки такого видатного рiвня, що проти них жоден бик не встоїть.
  Ось перекинулися зв'язкою гранат танк Е-100. I як розсмiяються дiвчата, скеляючи перлиннi зубки.
  Августина, руда дияволиця, взяла i заспiвала:
  - У Росiї все буде гаразд! Сталiн помер, але рiч його живе!
  Свiтлана пiдтвердила, запустивши босими пальчиками бумеранг нiжок. Зрiзала кiлька фрицiв, i пискнула:
  - Комунiзм нiхто не переможе! I нiхто не зупинить!
  I показала мову!
  Зоя вiдкрила влучно вогонь. Зрiзала десяток фашистiв i заспiвала:
  - Батькiвщина, комсомол, чекає на фашистiв лютий розгром!
  Наташа довбала по гiтлерiвцям, i пискнула:
  - Ось вищий борг патрiота!
  Дiвчата-войовницi продовжували вести бiй. На фашисти, повнiстю оточивши Вязьму, все щiльнiше i щiльнiше пiдтискали дiвчат. I Червону армiю разом iз ними. Але воїнки завзято захищалися, i кидали гранати босими пальцями нiг.
  Бiй тривав уже кiлька днiв. I дiвчата знову почали писати про росiйських богiв.
  Перша почала креслити босими нiжками Наталка.
  За переказами вiдомо нам, що спочатку була лише Всесуща Матiр Темрява, i було в утробi онiй золоте яйце, з якого вийшов бог Рiд, i тодi все, що iснує, виявилося в нашому свiтi.
  Августина продовжила, використовуючи червонi соски грудей писанину:
  Сенсовi паралелi можна в цьому випадку провести до казок, зокрема "Казка про курочку Рябi". Яйце золоте передає символ свiтобудови. Нiхто не мiг розбити золоте яйце, що знесла курочка Ряба, - нi старий, нi стара, - лише мишка, що махнувши хвостиком, яйце впустила, i воно розбилося. Але курочка обiцяє знести iнше яйце, не золоте, а просте...
  Ось i Зоя босою нiжкою пописала свiй шедевр.
  Розберемо аналогiю. Чумацький шлях, створений Макошью, також називається як "мишача стежка". Макошь, богиня-прародителька, єдина в двох ликах: свiтлому, як життєдайна сила, що створює, i темному, як Мара - богиня смертi, руйнування. Так, Макош виявляє свiт iз себе i вбирає його у своє лоно наприкiнцi циклу iснування Всесвiту. По сутi, вона i представлена в казцi як миша, що хвостом своїм розбиває яйце, отже, руйнує свiтобудову наприкiнцi епохи його iснування. Вона ж символiчно проявлена в образi птаха, що носить яйце, що робить акт творiння свiтобудови. Волею сил божественних вiдбуваються змiни епох у Всесвiтi. То розповiдається в казцi як дiя щодо припинення циклу творiння та початку нового. Макоша в образi курочки Ряби обiцяє знести iнше яйце, вже не золоте, а просте - на змiну однiєї епохи приходить наступна... Таким чином, у казцi ми знаходимо прихований змiст акта всесвiтнього творiння, по сутi, спрощений опис основного космогонiчного мiфу.
  I голонога Свiтлана не втрималася вiд того, щоб не пописати про Великих Росiйських Богiв-демiургiв.
  PS На закiнчення не буде зайвим згадати, що народ живий, поки жива його iсторiя та рiдна мова. Навiть якщо втрачено чи знищено лiтописнi джерела, iсторiю дбайливо зберiгають мiфологiя, казки, билини. Рiдна росiйська мова в кожному словi мiстить ключi до знань та мудростi Роду нашого, збереженi образи, здатнi оживити в пам'ятi нашої потаємне знання про витоки нашi. Народний фольклор мiстить у закодованiй формi знання та мудрiсть предкiв, iсторiю рiдної землi з давнiх часiв, що передається з поколiння в поколiння i є справжнiсiнькою спадщиною часiв, що зберегла традицiї предкiв та iсторичнi вiдомостi про реальнi подiї далекого минулого. Найцiннiшi пам'ятки росiйської культури, будь то оповiдi (КАЗки - те, що було СКАЗано), билини (БИЛини - те, що БЫЛО) є спадщиною Роду нашого, воно мовою символiв i образiв дiйшло до нас, нам лише залишилося правильно витлумачити iстинний сенс, прихований у ньому, i збагатити своє свiтосприйняття.
  Пiсля чого всi чотири дiвчата хором вигукнули:
  Живiть по совiстi та в ладi з природою! На благо всiх живих iстот!
  Далi Наташа, бачачи, як не їх насiдають iноземнi ратi, i особливо багато чорношкiрих та арабiв запропонувала заспiвати:
  - Давайте дiвчата пiсню!
  Свiтлана погодилася:
  - Народну пiсню!
  I всi чотири войовницi хором заспiвали;
  Славиться Росiйська земля,
  Свiт керує комунiзм.
  Золотом усипанi поля
  Прагнемо прямо вгору, не вниз!
  
  Для Батькiвщини горять у нас серця,
  Ми дiвчата - немає свiтобудову кращою...
  З ворогами битимемося до кiнця,
  Воскресне у Рiдновiр'ї вiра наша!
  
  Найсильнiше на свiтi червоних Русь,
  Вона як сонце у свiтобудовi свiтить.
  Ти за неї бiйся i не лякайся,
  Нехай будуть у славi дорослi та дiти!
  
  Росiя найбiльша з країн,
  Коли Вiтчизною керує Сталiн.
  Така доля радянським людям дано,
  Щоб були цi витязi зi сталi!
  
  У Вiтчизнi будь-який зараз герой,
  Здатний зробити Батькiвщину красивiшою.
  В iм'я нашої матерi святий,
  Безкрайнє росiйськiй сторонi Росiї!
  
  Ми зробимо будь-який хто тиран,
  Не буде диктатури над країною.
  Нехай пiдкоряться мiльйони країн,
  I фюрера рогатого уроєм!
  
  Нехай царює шалений дракон,
  Вiн думає, здатний спалити Росiю.
  Але чекає нацистiв запеклих розгром,
  Оскiльки витязь знай, цiлком всесильний!
  
  Ми не поступимося фрицям нiколи,
  Не здолають росiян i китайцi.
  Над нами свiтить яскрава зiрка,
  На Великдень фарбуємо паски та яйця!
  
  Домогтися можна багато бiйцi,
  Такого, що й крутiше не буває.
  Пишаються нами гордi батьки,
  Бо будуємо мiсце у раї!
  
  Босi дiвки мчать по снiгу,
  Вони не знаю страху та докору...
  Я комсомолка боса бiжу,
  Оскiльки немає перепон, i немає термiну!
  
  Так не поступимося дiвки нiколи,
  Не схилимо голову пiд сокирами.
  Коли прийде на Батькiвщину бiда,
  Затопчемо її босими ногами!
  
  Любiть сестри дiда Iллiча,
  I Сталiна як Iсуса шануйте...
  Не треба рубати бiйцi з плеча,
  Якщо треба просто босонiж бiжiть!
  
  
  Ми дiвчата велика орда,
  Битися любимо i не вiдступаємо.
  Хоч часом ходити мерзенна чутка,
  Перемога буде у променистому травнi!
  
  I комунiзм повiр iз мрiєю прийде,
  I на Землi не буде влади грошей.
  Долi ми виставляємо грубий рахунок,
  Без рiзного насильства та лiнощiв!
  
  Коротше до зiрок скоро полетимо,
  I над всесвiтом росiйський прапор пiднiмемо...
  Розправив крила, червоний херувим,
  В iм'я Роду - Господа Росiї!
  Дiвчата зi знаменитої четвiрки виходили iз Вязьми. Робили це вночi, непомiтно та пластунськи.
  Наташа, проповзаючи на животi, помiтила:
  - Ех, ось думаєш собi, чи варто було стiльки часу воювати, щоб потiм програвати!
  Зоя вперто заявила:
  - Звичайно, поразка обiцяє великi бiди! Але це лише вiдображення майбутньої перемоги!
  Августина примхливо заявила:
  - Ось i росiйськi боги нам не надто допомагають! Адже так хочеться перемогти, i дiстатися до найвищих висот!
  Наталя посмiхнулася:
  - Це як до неба?
  Августина хихикнула i пiдморгнула:
  - Може, й до небес!
  Руда дияволиця почала пояснювати:
  - Iснують рiзнi свiти у чумацькому шляху. Коли людина, точнiше її тiло вмирає, то душа залишає тiло. Але переноситься в iнший свiт. Той, хто служить Росiї, стає царем. Хто був ворогом Росiї, буде рабом чи калiкою. Усi чин по чину!
  Свiтлана вигукнула:
  - Слава Росiї!
  Наташа хихикнула i приклала пальчик до червоних губ:
  - Тише! Бо можуть бути проблеми!
  Зоя прочирикала:
  - У войовниць немає проблем! Нас знають фашисти! I тремтять!
  Пiсля чого дiвчина запустила босими пальчиками нiжок уламок скла. Фашист упав iз перерiзаним горлом.
  Золотоволоса красуня пискнула:
  - Нiхто нас не зможе приборкати!
  Наташка погодилася:
  - Авжеж, що нiхто!
  I показала свою мову!
  Августина теж запустила босими пальцями нiг черговий уламок i пропищала:
  - У майбутнє столiття ми прийдемо з розгорнутими прапорами!
  А гiтлерiвець вiд поразки склом просто здох.
  Взагалi вiдразу видно - дiвчата агресивнi, сексуальнi. Три блондинки та руда. I зрозумiло майже голi й у бiкiнi. А такi чудовi дiвчата.
  А ще люблять заспiвати! Але поки не мiсце i час.
  Свiтлана взяла та проворкувала:
  - Слава Великої Росiї у вiйнi з Вермахтом!
  Наталка хихикнула, i показала мову. Запустила лезо диска, яке пройшлося горлом гiтлерiвцiв. Змусило їх потекти кров'ю, i вiдкинути копита.
  Блондинка-термiнатор висловилася:
  - За новий лад у свiтi!
  Золотоволоса Зоя уточнила:
  - За новий радянський порядок!
  I пiдморгнула подругам. Мовляв так i так... Перемагатимемо фрицiв та їхнiх найманцiв. I нехай пруть їх танки серiї Е. Навiть газотурбiннi Червоної армiї не страшнi.
  Августина взяла i прочирикала:
  - Серце кохання збереже!
  Свiтлана додала, теж кидком босої ноги закiнчивши фашиста:
  - А птах удачi знову прилетить!
  Наташка хихикнула i вiдповiла:
  - Так що фашисти не надто досягнуть успiху! Я в цьому впевнена!
  Дiвчина згадала, як пiонери воювали з гiтлерiвцями. Стрiляли з гвинтiвок пiхотою, кидалися пiд танки. Взагалi билися як справжнi герої. I залишали по собi кургани трупiв. Гiтлерiвцi нiчого не могли з цим вдiяти.
  Ось один хлопчик, зi зв'язкою гранат, зупинив грiзний монстр Е-100, пожертвувавши власним життям заради радянської Батькiвщини.
  Вiд дитини залишилися лише босi нiжки. Жаль хлопчика. Наталя сама, незважаючи на захист бiкiнi, отримала уламок у п'яту. Що дуже неприємно. Та дiвчина швидко вiдновилася. I не залишилося i шраму. Хоча звичайно, тiкати було неприємно. Взагалi вони такi загартованi стерви. У бiкiнi борються в морози i не пiддаються! Дiвчата мабуть найвищої проби!
  Наташка знову метнула босими пальцями нiг лезо бритви, розкрила горло нiмецькому офiцеру.
  I прокричала:
  - За Русь та СРСР!
  Воїтельки розумiли, що обiцяли своїй Батькiвщинi. I як вони воювали за Русь.
  Зоя перевiряла:
  - Росiйський ведмiдь має дуже пазуристi лапи!
  Августина цiлком авторитетно сказала:
  - I порве всiх ворогiв Вiтчизни!
  Свiтлана взяла та проволала:
  -СРСР не зламати!
  Наташа це пiдтвердила, метнувши босими пальцями нiг гострий уламок. Вразила фашиста i пискнула:
  - Росiю не поставити на колiна!
  Зоя теж вистрiлила. Звалила гiтлерiвця i прочирикала:
  - Буде повний апломб!
  Руда дияволиця Августина, взяла i голою п'ятою жбурнула гранату, розкидала фашистiв, i пискнула:
  - Даєш новий порядок!
  Свiтлана кинула босими нiжками уламок штик-ножа. Встромилася, вiстря в горло фашисту. Той i загнувся. Випустив фонтанчик кровi.
  Блондинка-термiнатор пискнула:
  - Будуть змiни на краще! Вiдкинемо фашистiв вiд Москви!
  Зоя вигукнула на все горло:
  - Хай живе Сталiн! Який помер, та його справа живе!
  Свiтлана цвiркнула, запустивши босою ногою гранату:
  - Сталiн живе у нашому серцi!
  I розсмiяється!
  Дала чергу i Наташа... Скосила фашистiв i пискнула:
  - Ленiн живiший за всiх живих!
  I теж почала вести вогонь на поразку. Фашистський танк перекинувся. Злетiв ковзанка, передавши шиї трьом гiтлерiвцям.
  Дiвчата вишкiряються, i показують мови. Вони взагалi можна сказати чудовi, на всi двiстi вiдсоткiв!
  Наташа взяли i гаркнула:
  - Слава вiчному комунiзму!
  Зоя енергiйно пiдтвердила:
  - Ленiн залишається у нашому серцi!
  Свiтлана брязнула:
  - Назавжди i назавжди!
  Вiйна тимчасово затихла. Нiмцi оточили Ленiнград, посiвши позицiї осенi сорок першого року. I майже взяли Калiнiн. Пал i Орел. Але Гiтлер чомусь вирiшив, що важливiше йти на пiвдень. I гiтлерiвцi проводили перегрупування сил.
  Дiвчата трохи вiдпочили, пограли у карти.
  Згодом Августина вирiшила продовжити писати про Бога Рода.
  Зокрема про те, що у разi смертi, цiнуватимуться насамперед ратнi справи в iм'я Росiї.
  Насправдi важко зрозумiти тих людей, хто вiрить у Бiблiю. Хiба у Старому Завiтi немає прикладiв жорстокостi євреїв. Причому жорстокостi дуже одiозною, не краще, нiж зрозумiло у кого.
  Ось ми знаємо, що це абсурд - Бiблiя - слово Боже! Але чомусь стiльки людей вiрить.
  Може вiд того, що на цьому грошi великi робляться? Принаймнi записала Августина про Сварога в щоденник;
  Сварог Бог слов'ян - Бог-Творець, Справедливий Суддя (Сварог Бог вогню Справедливостi). Творча сила Сварога брала участь також у створеннi Свiтiв, його називають Батьком Небесним. Слов'янський Бог Сварог вважається "Батьком Богiв", чоловiчою iпостастю Бога Роду.
  Тут руда дияволиця трохи пiдправила щоденник i цвiркнула:
  - Слава росiйським Богам-демiургам!
  У слов'янському пантеонi вважається верховним управителем, який ним пiсля вiдходу Рода-Творця на спокiй.
  Августина босими пальцями нiжок вивела:
  - Святе мiсце пустим не буває!
  Сварог Бог слов'ян - чоловiк Лади , Матерi Богiв, Богородицi. Їх дiти:
  • Перун - Бог-Громовник, Громовержець;
  • Льоля - Богиня Весни;
  • Жива - Богиня Лiта;
  • Морена - Богиня Зими;
  • Лель - Бог любовi ранньої, пристрастi;
  • Полель - Бог мiцних сiмейних стосункiв, зрiлого кохання.
  Наташка пiдморгнула Августинi, i прочирикала:
  - Як у нас класнi Боги! I навiщо росiйським вiра вiд євреїв?
  Руда чортiвка погодилася:
  - Нема чого! Це точно!
  Боги Семаргл i Стрибог вважаються народженими в незапам'ятнi часи вiд iскор каменю Алатир, яким Бог Сварог вдарив своїм чарiвним молотом.
  Августина прочирикала з апломбом:
  А Сталiн крила сокола,
  Надiї дарує свiтло.
  Удар сталевого молота
  Нам осяяв свiтанок!
  Сестри Льоля, Жива та Морена кожна виконує своє завдання, своя у них частка та свiй шлях. Але вiд кожної з них багато залежить у Всесвiтi. Неможливо прийти весняному теплу без Лелi, лiтньому сонцю та теплу без Живи. А зимової холоднечi та сну в Природi без Морени - теж не бути.
  Зоя теж приєдналася до обговорення i босою, точеною нiжкою пiдписала.
  До Сварога - Бога слов'ян люди посилають свої благання про добрий урожай, достаток плодiв, гарнi сходи посiвнi. Сварог - Творець, тому вiн колись навчив людей виготовляти сир iз кислого молока чи сир. Ранiше така їжа вважалася священною, справжнiм подарунком Богiв. Слово "зварганити" присутнє в побутi слов'ян досi. Воно означає щось чудовим чином змайструвати, створити, зробити щось незвiдане. Так само i слова "варганити", "варити" теж нагадують про воду та вогонь, готування їжi на цих двох стихiях. Адже вони безпосередньо задiянi в Небеснiй кузнi Сварога - вода i вогонь, Бог-Творець наказує ними.
  Чотири дiвчата захихотiли. Вони такi чудовi войовницi. У них стiльки краси та грацiї. А стегна потужнi, наче круп у породистих кобил.
  Августина продовжила креслити.
  Слов'янський Бог Сварог усе творить своїми руками, тому любить ручну працю та створює матерiальний свiт. За легендами видно, що вiн дарує людям вогонь для приготування їжi та обiгрiву взимку. Крiм цього, за повiр'ями давнiх слов'ян вiдомо також, що Бог Вогню та Справедливостi навчив рiзнi народи використовувати залiзнi знаряддя працi чи бойову зброю. Саме такi подiї припадають на залiзний вiк, як стверджують деякi оповiдi. Не лише пахарський плуг та ярмо Сварог "скинув" на землю, а й такi види озброєння, як: бойова сокира, меч та палиця. Пiсля цього слов'янам було набагато легше землю вiд ворогiв захищати. Також Бог подарував людям чашу, в якiй можна було готувати священний напiй - Сур'ю, Сурiцу (напiйний мед).
  Красива, напiвнага Свiтлана, взяла i дописала:
  Вiдомi кiлька символiв та оберегiв Бога Сварога:
  • Конегонь,
  • знак, який називають "Квадрат Сварога", "Кузня Сварога", "Хрест Сварога", "Зiрка Сварога",
  • Сварожич,
  • Сварга,
  • Молот Сварога
  Тут уже й красуня Наташа, ця блондинка-термiнатор почала дописувати своє бачення.
  Символ Сварога - це свастичний знак, у центрi якого не крапка, а квадрат-ромб. Знак має прямi кути, загнутi посолонь кiнцi променiв та їхнє продовження на зворотному кiнцi, що не має обмеження. Якщо придивитися, знак складається з чотирьох схематичних фiгур, якi нагадують простий плуг. Сила знака Сварога нескiнченна, немає обмеження, завершення, вона поширюється попри всi чотири сторони. Це говорить про те, що Сварог творить i досi. Вiдома на пiвночi назва - Конегон або Конегонь
  Докладнiше про те, що дає цей оберег i вiд чого захищає - у статтi " Знак символ Сварога: дiя, кому пiдiйде"
  "Зiрка Сварога" ("Квадрат Сварога", "Кузня Сварога", "Хрест Сварога")
  Руда дияволиця Августина прочирикала:
  - Слава нам! Внукам Сварога! Слава Росiї та росiйським Богам-демiургам!
  Свiтлана люто вигукнула:
  - Слава Богам Русi!
  I дiвчата продовжили писати за допомогою своїх голих засмаглих нiжок.
  Символ, який називається "Зiрка Сварога" або "Квадрат Сварога" - це ще один знак Бога, який часто використовується слов'янами. Iнодi цей символ називають "Зiрка Русi", що не зовсiм вiрно - це назва у символу, що вiдноситься до Богини Лади. Форма зображення - зовнiшнiй квадрат, внутрiшнiй ромб, переплетений елiпсами iз загостреннями на кiнцях. Символ дуже схожий на Зiрку Лади , але тiльки включений у квадрат i кiнцi елiпсiв, що виступають, не мають закруглень. Сила квадрата має великий потенцiал творчої могутностi та сили.
  Дiвчата ця голонога, i дуже гарна, сексуальна четвiрка, боролися з фашистами. Як завжди, кидали босими пальчиками нiжок гранати. Влучно стрiляли. Укладали фрицiв сотнями. I спiвали:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  У всьому всесвiтi немає її гарнiшої...
  Стисни мiцнiше дiвка лучемет -
  Помри за Богом цю Росiю!
  I вели вогонь, вкрай влучно.
  Втiм, нiмцi лише провели розвiдку боєм. Їхнi вiйська просувалися пiвденнiше i проривалися до Донбасу i вже оволодiли Курськом. Воїтельки навiть нервували, що не на самому вiстря битви.
  А поки що суть, та справа можна трохи пописати про своїх улюблених, росiйських Богiв-демiургiв.
  Наташка прокреслила босою нiжкою;
  Вседержителем Родом Сварог був задуманий для людей як благодiйник. Бог Справедливого Вогню приносить усьому людству:
  1. Тепло, життя, рух.
  2. Праця, розвиток, знання.
  3. Вiйськове мистецтво у боротьбi зi злом.
  Августина потерла свiй червоний сосок рукою. Вiн набух наче полуниця. Дiвчинi прокреслила босою нiжкою проду розповiдi про Бога, i особливо Сварога.
  Бог Сварог, крiм того, що є Вишньою творчою силою, що тече у Свiт Явi, ще й Воїн Свiтла. За часiв, коли слов'янськi роди перебували у станi вiйни з чужоземними ворогами, Сварог завжди зображувався у виглядi Вишнього Воїна, на якому були надiтi бордового кольору обладунки. У руках Бога гiгантських розмiрiв булатний меч. У мирний час Бога зображують у виглядi Могутнього Ковальця, який iз задоволенням та стараннiстю працює у своїй кузнi.
  Свiтлана пiдтримала порив. Поцiлувала Зоя в малиновий сосок великих грудей, i продовжила креслити, за рудою диявицею;
  Своїм жаром Вогню Справедливостi вiн обдає лише тих, хто необережно торкається стихiї, хто нечистий серцем. Тому часто пiдказує людям, як захистити Правду, Волю та Свiтло знань. Вiн створив заповiдi i дав їх людям, якi й досi вiдомi слов'янам. Вогонь знань та творчого потенцiалу розвитку - це:
  • тепло;
  • життя;
  • основа у Всесвiтi.
  Зоя теж написала, використовуючи свої дуже сексуальнi нiжки, i трясучись повними, засмаглими грудьми. Вона така краса.
  Свої дiяння Сварог робить своїми вмiлими руками. Сам Бог для слов'ян є символом працьовитостi, старанностi, самовiддачi, отримання добрих плодiв вiд докладених зусиль.
  Птах: Алконост . За переказами, цей птах - Вiсник Богiв, розносив накази Сварога Богам та людям.
  Тварина: вогняний вепр , у виглядi якого з'являвся iнодi Бог Сварог у Явному Свiтi.
  Символ: молот. За легендами, коли Бог Сварог ударяв молотом по каменю Алатир, з iскор народжувалися Боги. А якщо iскра попадає в людину, у грудях того народжується дар творчостi - так i кажуть: "iскра божа".
  Потреба (пiдношення): вогонь.
  Тут Наташа поцiлувала в м'язисте стегно вогнезарну Августину, i продовжила, писати за допомогою своїх чiпких пальчикiв нiг.
  Сварог дає участь тим, хто виявляє риси характеру, схожi на Нього. Бог Сварог небагатослiвний, працьовитий, справедливий. Якщо в тобi є риси такого Бога, i його iскри запали тобi в душу, тодi ти теж схожий на нього. Зазвичай такi люди, як ти:
  • мовчуни;
  • робiтники;
  • люблять конкретику та точнiсть;
  • практичнi;
  • надiйнi;
  • вiдповiдальнi;
  • стараннi у працi;
  • люблять усамiтнення.
  Свiтлана продовжила писанину iз колосальним ентузiазмом.
  Ти - людина слова: "Сказав - зробив!". Все коротко i ясно. Усi обов'язки мають бути чiтко розподiленi, а будь-яка праця обов'язково має бути доведена до кiнця. Про тебе можна сказати ще такими словами:
  Ти - твердохарактерний, витривалий, поцiновувач всього гарного i практичного, одержувач справжнього задоволення вiд працi, непоступливий i впертий, об'єктивний, завбачливий, справедливий - вмiєш подiлити на правих та винних.
  Докладнiше - у статтi Сварог - Бог-Покровитель
  Хто такi слов'янськi Боги-Покровителi?
  Тут i Августина з великим апломбом i жаром дописала, використовуючи свої дуже сильнi та сексуальнi нiжки. Який любили i кучугурами ходити, i розпеченою пустелею.
  Як вона писала.
  Причина появи Рези Сварога в розкладi в тому, що зараз важливо для Того, хто запитує, проявляти свою працьовитiсть, творчу жилку i вiдповiдальнiсть за свої справи. Необхiдно спертися на працьовитiсть, сталiсть, надiйнiсть, вiдповiдальнiсть та практичнiсть. Важливо завершити розпочате, прийти до кiнця праць, а не кидати на пiвдорозi справу. Той, хто запитує, може знайти користь своїй працi вже зараз. У нього є сила та творчi здiбностi для вдалого завершення! Прихiд Рези Сварога в розкладi показує, що зараз не можна розслаблятися, а треба смiливо приступати до справи.
  Воїтельки поки що утримувалися у майже взятому Калiнiнградi. Вони билися вiдчайдушно i показували героїзм валькiрiй.
  I сам войовницi такого рiвня, що з ними нiяк не скучиш. Рубаються вiдчайдушно та стрiляють.
  I одночасно пiд час бою, використовуючи босi нiжки, пишуть.
  Наташка накреслила:
  Обряди виконання сподiвання:
  Деякi сподiвання завтра не виконуються, та й не можуть - їм потрiбно бiльше часу. Наприклад, змова для отримання щедрого врожаю має свiй термiн i час - як не проси, ранiше яблука не встигнуть. Або ж випадок, коли серйозно зiпсувалося здоров'я - незважаючи на полегшення пiсля змови, остаточне одужання приходить лише за кiлька днiв чи навiть тижнiв. А ще робилися змови для того, щоб повернути кохану людину, яка пiшла на путiну (великий хiд риби в рiчцi). Розумiли люди, що поки повна купа улову не набереться, людина додому не повернеться.
  Августина дала чергу, викосила шеренгу фашистiв. I теж босими, довгими, чiпкими та витонченими пальчиками прокреслила;
  Також i суд праведний вимагає часу. Тому вiрили слов'яни, що коли звертаєшся до Сварога - Справедливого Суддi, неодмiнно якийсь час ще перечекати треба. Перед тим як запитувати чи звати Бога, народ двiчi подумає, подивиться, може, є варiант i самотужки все дозволити, та попрацювати, щоб бажане отримати.
  Тут i Свiтлана, ведучи вогонь та кидаючи гранату за допомогою босої, круглої п'яти, дотепно проворкувала:
  Слов'яни до Сварогу зверталися у випадках , коли:
  1. Уроки-примарнi, псування потрiбно було знiмати.
  2. Смiливiсть людинi додати треба було.
  3. Коли сил у людини не вистачає нi фiзичних, нi душевних.
  4. Дуже вже потрiбно налагодити стосунки мiж подружжям.
  Праведний Суд Сварога здатний спалити на горнi Небесної Кузнi все погане, погане, зiпсоване, чорне, несправедливе. Тому звати Сварога, суворого, але великодушного Бога обов'язково потрiбно, коли особливо важко пережити щось у життi.
  I чотири дiвчата хором вигукнули:
  - Слава Сварогу! I росiйським Богам-демiургам!
  Пiсля чого вогняна Августина, написала дуже мудру думку. Зрозумiло використовуючи ще й босi пальчики дуже точених та витончених, сильних, мускулистих нiжок.
  Завдяки вмiлому зав'язуванню вузликiв та прочитанню змови вони могли звертатися до Бога. Так, науз i змова, зверненi до Сварогу, давали можливiсть:
  • усунути наговори;
  • прибрати поганi думки;
  • очистити простiр навколо, тiло, душу;
  • створити мiцну сiм'ю чи змiцнити вiдносини;
  • допомагали людинi налаштуватися на добрi думки.
  У слiд за нею теж Свiтлана, зрiзуючи гiтлерiвцiв, немов косою шеренгами, прочiрикала:
  - Велич Росiї у росiйських Богах-демiургах!
  Пiсля чого босими пальцями подряпала собi;
  Iснує три основнi наука, якi робили iз закликом Бога Сварога:
  •
  1. Науз "Геть туга" .
  2. Науз "Змова на суд" .
  3. Науз "Пошук партнера" .
  Потiм дiвчина-красуня медова блондинка Зоя теж своє прокреслила з витонченим ходом.
  У роздiлi "Слов'янськi Рези Роду" : знання про те, як, де i навiщо Бог Сварог зустрiчається в пiвнiчнiй магiчнiй традицiї, волошбе i ворожiння.
  Пiсля цього дiвчата як врiжуть по гiтлерiвцям, з усiх автоматiв. I вiзьмуть i босими нiжками запустять забiйнi та смертельнi гранати. От i вибито гiтлерiвцiв. Цiлi шеренги фашистiв скошенi, i розiрвано безлiч тiл. I не поступляться красунi Калiнiн. Битва все наростає!
  I незважаючи на стрiлянину та потоки кровi, Наташа змогла написати, своєю спритною ноженькою:
  У пiвнiчнiй традицiї слов'янських народiв невiдомi якiсь свята, окремо присвяченi Богу Сварогу. Його шанують на святах разом з iншими Богами. Адже - Вiн є верховним божеством слов'ян, присутнiм у кожному явищi. Однак, у звичаях нинiшнiх рiдновiрiв, Сварогу присвячується 14 листопада . У цей час люблять палити багаття, обмиватися чистою водою - шанувалися цi двi стихiї на честь Бога. На його честь влаштовуються славлення, згадуються його славетнi вiйськовi подвиги та заповiдi.
  Пiсля чого дiвчата стали вести вогонь ще влучнiше i точно. I фашистська атака - захлинулась.
  Гiтлерiвцi просунулися у напрямку Воронежа. Вони прагнули зайти в тил радянським вiйськам, якi борються на Українi. Фашисти використовували свої потужнi танки та глибоко проривалися.
  У полонi опинилася Ольга Громико. Войовниця-комсомолка була оглушена вибуховою хвилею i пов'язана фашистами.
  Гiтлерiвцi замкнули дiвчину у пiдвалi. Майже догола подiлили, i вставили босi ноги в колодку. Так довелося Ользi лежати голою спиною на камiннi i слухати писк щурiв. Вже кiнець серпня, i коли в одних лише трусиках, то вночi холодно.
  Ольгу не поспiшали водити на допити. Її просто тримали одну в пiдвалi, скуту, i не годували. Давали тiльки воду, та ще й солону. Протримали тиждень.
  Пiсля чого до камери увiрвалися фашисти, i потягли схудлу комсомолку на допит.
  Спочатку побили батогами. Завдали понад двiстi ударiв. Потiм змастили пiдошви босих нiг олiєю i пiднесли до них жаровню. Ольга намагалася не стогнати, але бiль був нестерпним. Але дiвчина все одно трималася i прокусила собi губу до кровi. Її запалий живiт провалився вiд напруги, а скутi руки смикалися.
  Її пiдсмажили пiдошви, потiм знову катували. Прикрутили дроти до гроту Венери та мови, червоним соскам. Пропустили струм iз розрядами. Тiлом дiвчата проходили розряди. I вони буквально рвали її тiло. Погрожували луснути м'язи.
  Ольга кiлька разiв знепритомнiла. Її обливали крижаною водою. Приводили до тями i знову катували.
  Потiм дiвчина приходила до тями в пiдвалi. I мерзла, по її тiлу повзали мокрицi та павуки, а також рiзного роду жуки. Пробiгали щури. Дiвчину жорстоко катували два тижнi. Потiм фашисти так її голу i повели на страту.
  Але замiсть банальної шибеницi взяли, спорудили багаття. I просто на вогнi взяли i дуже повiльно почали палити дiвчисько.
  Народ бачив, що дiвчина змучена тортурами, вся в саднах, синцях, побита i обпалена.
  Але в неї знайшлося мужнiсть не тiльки не закричати вiд нестерпного болю вогнища, але навiть заспiвати;
  Країна порад - краще не знайти,
  У нiй кожен ситий, роботи вистачить усiм!
  Хоч нам на всiх не бiльше двадцяти,
  Але розумiємо багато проблем!
  
  Бути пiонером право - нелегко,
  Ти маєш смiливим бути, розуму - палата!
  Стрiляти в цiль влучно до бiса молоко,
  За промах чекає сувора розплата!
  
  Коли фашист, махаючи сокирою,
  Прийшов, щоб знищити мою Росiю!
  Вiн хоче заволодiти людьми добром,
  Щоб сльози землю росiян окропили!
  
  То юний воїн враз рогатку взяв,
  Вiн розумiє, Гiтлер - це наволоч!
  I хоч фашистiв багато наче вал,
  Їх переб'ємо, хай буде Боже на допомогу!
  
  Дiстати хлопчику потрiбно автомат,
  Його в супостата ти вiдбереш!
  Тепер викинемо у смертi водоспад,
  Залишаться вiд гадiв лише мощi!
  
  А для мене великий Сталiн Бог,
  Вiн подарував надiю на безсмертя!
  Наш Ленiн своїм iм'ям назвав,
  Це мiсто, стiйкiсть душ звичайно вiрте!
  
  Бути пiонером це означає жити,
  Стрiляти у фашистiв, влучно iз засiдки!
  I не перервати долi-Палладе нитку,
  Хоч умiти хлопчаки у битвi радi!
  
  Для нас не стане чимось дорогим,
  Комфорт, спокiй та мрiї до обiду!
  А працю що стала покликанням моїм,
  Не можна валити роботу на сусiда!
  
  Вiйни та виробництво - це все,
  Об'єднаємо у єднiсть Сталiнади!
  I щоб настало ситне життя,
  За Батькiвщину боротися хоробро треба!
  
  Нiхто нас не змусить Русь зрадити,
  Нi тортури, нi обiцянки капiталу!
  Менi Батькiвщина як ласкава мати,
  Хоча орда їй так зло терзала!
  
  Тепер у руках хлопчика автомат,
  Вiн з нього стрiляє, наче в лоба!
  У вiдповiдь ворог викидає мерзенний мат,
  I валитися на землю немов бiб!
  
  Близько перемоги, буде битий фашизм,
  Не може перемогти, що руйнує!
  Прийде щасливе свято - комунiзм,
  Нам буде краще, нiж у бiблiйному раї!
  I на останнiх словах дiвчина задихнулася... I знепритомнiла вiд диму та больового шоку.
  Намагалися i хлопчика Колю. Дванадцятирiчний пiонер був розiп'ятий фашистам на свастицi. Прибили хлопчика за руки та ноги. Пiсля чого кат палив голе тiло розпеченим залiзом, поки пiонер не помер вiд болючого шоку.
  Хлопчика пiсля смертi, згодували голодним псам-людожерам. Iншого хлопчика фашисти спочатку висiкли розпеченим дротом, а потiм розчинили живцем у кислотi.
  Пiонера Дiму фашисти катували бiльш витончено. Змастили тiло сиропом i напустили диких бджiл. Потiм посадили на мурашину купу. Що дуже боляче. При цьому гiтлерiвцi не ставили жодних питань, просто катували дитину. Поки що й вiн не помер.
  Дiвчину Маринку погнали босу по розпеченому вугiллю. Потiм взяли та облили бензином. Спалили живою, кiстки розкришили за допомогою танка "Леопард"-2.
  Нова машина з 128-мiлiметровою гарматою, мала потужний газотурбiнний двигун, i могла їздити дуже швидко.
  Гiтлерiвцi ще двох пiонерiв повiсили головами вниз, а до рук прив'язали гирi. Щоб хлопчики висiли та вмирали. I це було б якомога болючiше i болючiше. I кiлька годин хлопчаки висiли. А потiм їх розпили розпеченим дротом.
  Настав вересень, полилися дощi. Поки що теплi. Дiвчата хлюпалися в потоках i билися з гiтлерiвцями.
  У Калiнiнi протiкали бої мiсцевого значення. Приблизно десять вiдсоткiв мiста ще залишалося пiд контролем Червоної армiї.
  Фашисти намагалися вибити росiян. Пробували бомбити та обстрiлювати. На пiвднi бої за Воронеж затяглися.
  Там також боролися дiвчата. Зокрема красивi Анна та Алiса. Обидвi дiвчата стрiляли з гвинтiвок та спiвали.
  Ганна пальнула, збила нiмця i прочирикала:
  - В iм'я Батькiвщини святої!
  Алiса цвiркнула:
  - Ти Гiтлер просто блакитний!
  Дiвчата билися, i належить воителькам в одних чорних, тоненьких трусиках i босi. Це дозволяло їм потрапляти весь час i не схибити.
  Вони войовницi, якi нiколи не схилять голову, не складуть крила i не повзуть у раковину.
  Анна зрубала фриця i прочирикала:
  - Ленiн молодий!
  Алiса зрiзала фашиста. Кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - I найкрутiший!
  Обидвi фiгурнi, сильнi, блондинки. З особами мужнiми та красивими. I, звичайно ж, вони люблять чоловiкiв. Хоча, здається, як можна такого виродка як самець любити?
  Але дiвчата все ж таки заряджаються.
  Анна стрiляє i замрiяно помiтила:
  - Шкода, що царя скинули!
  Алiса збила фашиста i запитала:
  - А чому шкода?
  Ганна знову пальнула i пояснила:
  - Добили б тодi Нiмеччину, i Гiтлер не посмiв би сунутися!
  Алiса вразила фриця i пискнула:
  - Так може бути але...
  Дiвчина застрелила ще одного чорношкiрого воїна з-помiж Африканських дивiзiй вермахту i помiтила:
  - Могло бути й гiрше! Якби Гiтлер пiшов би проти царської Росiї.
  Ганна свиснула i рикнула:
  - Ми я вiрю, переможемо!
  Втiм, дiвчата ще не цiлком були впевненi. Надто сильнi фашисти. Чим їх зупинити?
  Буквально трупами закидає ворог. Але вiн має багато людських ресурсiв. I араби, i африканцi. Спробуй з такою напастю впорайся. Але войовницi впевненi, що Вермахт рано чи пiзно вимотається.
  Алiса пальнула, збила фашиста i пискнула:
  - У жодному разi ми не поступимося нi п'ядi землi!
  Ганна з цим погодилася:
  - Помремо, але не здамося!
  I знову лупнула по фашистах. Вона билася хоробро i лютою люттю.
  Алiса цвяхнула i пискнула:
  - Вiчно житиме комунiзм!
  I жбурнула босою нiжкою подарунок смертi!
  Ганна спритно пiдсiкла фашиста, i пробулькала:
  - Ми у всьому пануватимемо!
  I знову довбане. А її боса нiжка, як запустить гранату. Як отримувати фашисти по самi гланди. I стiльки в них, у гiтлерiвцiв рiзних трун та смертей.
  Алiса з оскалом зубiв взяла i запустила чергову лимонку. Розкидала фашистiв i пискнула:
  - Свобода або смерть!
  Ганна хихикнула, i лупнула, зрiзала гiтлерiвцiв i пискнула:
  - У всьому будемо ми першими!
  I знову босi пальчики жбурляють убивчу гранату.
  Алiса палить по противнику. Збиває фашистiв i цвiрiнькає, показавши перлиннi зубки:
  - Я дiвчина, яка прямо скажемо супер!
  I вкотре летить кинута босою нiжкою граната.
  Анна збила фашистiв точним пострiлом. I знову запустила гранату. Теж за допомогою босих пальчикiв. Ось це дiвчина, всiм дiвчатам дiвчина.
  Просто супер та гiпер!
  Вiйницi тут красою блищать. Алiса згадала, як її лапали за босi нiжки одразу три юнаки. Це так чудово. Шiсть спритних рук гладять тобi i пiдошви, i гомiлка, i колiна, i кiсточки. А потiм i пiднiмаються вище. До дiвочих стегон i стегон. Звичайно ж, це приносить задоволення. Дiвчина темпераментна.
  Алiса вистрiлила по фашистам i пискнула:
  -Хай буде з нами сила духу!
  I голою п'ятою пiддала смертi лимонку.
  Ганна теж довбала. Влучно вразила супротивника. I пропищала з ентузiазмом:
  - В iм'я Росiї та братiв слов'ян!
  I знову кинутий босою ногою гостинець летить, зминаючи фашистiв.
  Алiса влучно поклала полковника нiмецької армiї i гаркнула:
  - За Вiтчизну болить моє серце!
  I показала свою мову. I знову боса, точена нiжка при дiлi.
  Дiвчина згадала, як боса бiгла по снiгу, щоб доставити листа до штабу. Кiлометрiв двадцять дiвчинка, мчала бiлою, колючою, пекучою кiркою. Добре, ще, що її нiжки були не такi нiжнi, весь час вiд морозiв i до морозiв боса. А то iнвалiдом залишилася б.
  Але донесла таки листа, з важливим шрифтом.
  А як п'яти пече снiг. Вони в неї такi червонi, мозолистi, подряпалися. Потiм i назад Алiса бiгла боса. Її запропонували, правда, одягнути валянки, але дiвчинка сказала, що їй так спритнiше. Та й взагалi їй згадалася Герда зi Снiгової королеви. Так та дiвчинка таки виявилася не зовсiм мужньою. Попросила таки пару черевикiв, щоб шукати названого братика Кая. А ось Алiса вперто заявила - що обiйдеться. Адже вона нiколи не хворiла, не кашляла, не отримувала нежить. А раз так то за годину бiгу з нею нiчого не станеться. I взагалi можна босонiж ходити цiлий рiк.
  Коротше кажучи, Алiса з того часу остаточно розлучилася з взуттям i жодного разу не чхнула.
  Теж саме i Ганна.
  Ось i зараз дiвчата борються, в одних трусиках не дивлячись на осiнь, i що стало помiтно прохолоднiше. I перемагають, убиваючи фашистiв.
  Пiсля того, як Калiнiн був повнiстю зруйнований, його залишила Червона армiя.
  Наташка та її команда трохи занудьгували. Розбитою залiзницею дiвчат перекидали до Воронежа, який став чимось на кшталт Сталiнграда сорокiв другого року. Адже йде тисяча дев'ятсот п'ятдесят четвертий рiк.
  У поїздi дiвчата продовжили писати про росiйських богiв. Це цiкава тема.
  Наташка взяла босими пальцями нiг ручку i накидала:
  Слов'янська Богиня Лада (Богиня Ладо, Ладушка, Рожаниця) - Богиня кохання та краси у слов'ян. Вважається як Покровителька сiмейних зв'язкiв, їх фортецi та злагоди подружжя, захисниця дiтей. Лада - слов'янська Богиня, Небесна Мати, що породила богiв, Богородиця.
  Августина взяла i теж продовжила писанину. Очевидно її нiжки як завжди в дiї.
  Легенд i мiфiв про Богинi-творця не перерахувати - стiльки їх багато, i всi вони будь-якiй душi та серцю народу! Розповiмо вам лише коротку iсторiю того, як Вона перетворилася на Птаха Сва, щоб вiдшукати сина свого Перуна , викраденого Скiпер-Змiєм :
  Якось трапилося, що одного разу закохався Свiт Яви: зашаталися гори високi, затремтiла земля плiдна, усi трави прилягли до землi, та задерлися хвилi кипучi, загримiли громи могутнi, у хмарах грiзних блиснули блискавки. Це явлений Мiрам був син божественний, Ладою Праматiр'ю народжений - Перун Громовник, силою обдарований! Тiльки крикнув Вiн - так i моря розплескалися, тупнув нiжкою - i скелi почали кришитися, блиснув очима - i вогнi заблищали серед хмар!
  Пiдростав Перун непосида в Iрiї, пiдростав буйний, неспокiйний i сильний. I баюкав Сварог Перуна, i примовляв, щоб засинав синок та пiдростав швидше. Ось i вирiс Перун у юнака. Та до батька пiшов: "Дай менi Батько, - каже, - Палицю, та не малу, а стопудову. Щоб пiд стать менi була створена!". Дав Сварог божий Палицю. I пiшов Перун гуляти з нею по Iрiю.
  Побачив Скiпер-Змiй завзятого хлопця, та наважився собi прибрати такого могутнього воїна. I вмовляв, i улесливо пiдшукував - нi, не дається Перун, все твердить про роботу вiрну Ладi Матушцi, Сварогу Батюшцi i Великому Роду Прародителю . Потiм палив Скiпер-Змiй Перуна у вогнi - не горить! Топив у водi - не тоне хлопець! Ось надумав вiн у Землю Матушку поховати хлопця жвавого. Вирив глибоку яму, посадив Перуна, заклав усе камiнням, щитами, та закляттями чорними i сам сiв поверх того. I заснув Перун у глибинi Землi та на триста рокiв у Сирiй був похований.
  А тим часом усi вже шукають його - обшукалися. Лада-Матерь перетворилася на Птаха Сва, щоб можна було облiтати на могутнiх крилах свiтло все бiле та iншi Свiти. Шукає Мати сина, б'є вiдчайдушно небо крилами, кличем жалiбним кличе - нi, не чує Перун! Залетiла прямо так, як є, в пташиному виглядi та до Богини Макошi , долю ведучої. А та вже всi нитки Долi Перуна перебрала та й казала, що, мовляв, тiльки вiн Скiпер-Змiя загубить. Але допомогти йому треба. Нехай його брати - Iрiйськi боги зберуться всi разом, та й знайдуть брата.
  Прилетiла Птах Сва до Сварога Небесного, впiзнав у нiй чоловiк свою кохану. Та й просить його: "Соклич синiв! Нехай допоможуть знайти брата, сина нашого! Чи коротко справа пiшла, та кинулися брати все ж таки Перуна визволяти, вiдшукали його, в тому їм добрий кiнь допомiг, кiнь самого Громовника. Розбудили, живою водою окропили, напоїли i разом до Лади Матiнки на уклiн з'явилися, щоб випросити Її дозволу - їхати, мовляв, раттю могутньої та на Скiпер-Змiя. Знала про це вже Лада Свiтла. У тому Макошь їй долю сина пiдказала та й дала материнське благословення. Здолав Перун лиходiя пiдступного, громовими гуркотами та блискавками!
  Потiм Свiтлана взялася за витвiр. Адже вона дiвчина яка сама по собi мiцнiша за титан.
  А така сексуальна блондинка.
  I пише собi та пише;
  Ось чому Ладi зрозумiлi всi занепокоєння та тривоги матерiв усiх Свiтiв, тому й поспiшає Вона до них на допомогу, коли тi через особливi заговоренi символи волають до Неї. Адже й сама Богиня вiдчула, що означає втратити сина. Також випробувала ще й щастя, коли син повернувся, випробувала невимовну та нескiнченну радiсть! Так, Лада - богиня слов'ян допомагає всiм, хто переживає своїх дiтей, оберiгає сiм'ї, жiнок, їх благополуччя.
  Потiм Зоя босими нiжками дописала:
  А що було ще в життi Богинi, якi є легенди i мiфи про неї, її дiтей, то вже обов'язково прочитати треба в магiчних книгах Пiвнiчної Казки.
  Дiвчата закiнчили тимчасово про Ладу. I вирiшили трохи порозiм'ятися. Стали метати гострi кинджали по поверхнi, що обертається.
  Зоя помiтила:
  - Я ось була красунею номер один. I зараз є... Але все одно не стала байдужою до чоловiкiв. З ними так весело!
  Августина з цим погодилася:
  - У жiнки має бути як у кiшки - багато чоловiкiв. Тодi вона буде сильною та здоровою! Жiнка має бiльше кохатися!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - Взагалi комсомолкам самi росiйськi Боги-демiурги наказали бути сексуальними. I частiше сiдати на кiлок!
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - Це омолоджує органiзм! I що так!
  Зоя хихикнула i буркнула:
  - За славу Русi! I Сварога!
  Усi чотири дiвчата хором вигукнули:
  - Вшануємо нашу Богиню та Богородицю Ладу!
  Зоя вишкiрила зубки. Вони в неї були блискучi, перлиннi. I войовниця була такою сексуальною та блискучою. Її волосся немов сусальне золото.
  Наташка запропонувала:
  - У карти перекинемося?
  Августина хихикнула i рикнула:
  - Той, хто програв, цiлує другу дiвчину в груди!
  Наташа кивнула:
  - Я згодна!
  I всi чотири дiвчата як гаркнуть:
  - Слава Росiї та Бiлому Богу!
  Вiйницi боролися у Воронежi. Стрiляли фашистами, давали черги. Шпурляли босими ногами гранати.
  Але продовжували писати.
  Першою вивела звернення Наташка.
  Лада - богиня слов'ян, щедра на дари. Тому в неї i знаки рiзнi, кожен має значення.
  Найпоширенiшi знаки-обереги:
  • Молвинець
  • Ладинець
  • Зiрка Русi ("Зiрка Лади")
  Потiм за писанину взялася Зоя. Золотоволоса красуня взяла i пiсля кiлькох пострiлiв вивела:
  Обережнi знаки слов'янської Богинi Лади зазвичай застосовуються на браслетах, тканих очелях, на одязi, на посудi, на мiшечках iз сiллю чи зерном. Крiм оберегiв нижнiх чи iнших, образи слов'янської Богинi роблять у виглядi чурiв Богинi, на якi обов'язково наносяться Її знаки.
  Далi естафету пiдхопила Августина. Вона цвяха фрицiв вивела своєю босою ногою, взяла i прочирикала:
  Стародавнi говорили, нiби Вона легко i спокiйно може Богиню Долi - Матушку Макошь , умовити, щоб справу разом добре порозумiтися. Там, де треба все по добру та совiстi зробити, пiдправити, де i що не так. Лада може i Вiтрам наказувати, i Вогонь Їй пiдкоритись у будь-якому своєму проявi, Вода потече, куди потрiбно, та Мати - сиру Земля завжди допоможе, прийде на допомогу за покликом Богородицi. Усi стихiї Природи Їй пiдвладнi, всi боги та богинi Її шанують, та й люди не вiдстають - вдячнi Богинi за кохання та порядок.
  Тут уже Зоя, теж пострiлявши фашистiв, приєдналася до писанини. I щось сварганила.
  Вважається, що слов'янська богиня Лада приносить щастя до будинку, творення, свiтлий стан душi, рiшення у важкiй ситуацiї. У сучаснiй мовi використовують багато слiв, де корiнь слова з iм'ям Матерi богiв:
  • Гаразд;
  • лагодити;
  • складно;
  • лад;
  • уклад;
  • долоня;
  • оладки, оладки;
  • залагодити (упорядкувати);
  • налагодити (впоратися);
  • налагодити (вiдремонтувати) та iншi слова, яких багато в побутi.
  Пiсля цього жбурнула босими нiжками Наташка цiлу зв'язку гранат. Розбила Е-50, перекинувши машину. I продовжила писати, у своєму яскравому стилi;
  З часiв старовини до нас дiйшло розумiння Лади не тiльки як Богинi сiмейного щастя, згоди в домi, але також i як сили, здатної налагодити все порушене.
  Але окрiм цього слов'янська Богиня Лада дуже гарна - тому дiвчата та жiнки дорiвнюють до неї, доглядаючи свою миловиднiсть, привабливiсть, красу.
  Птах-iпостась - Птах-Матерь Сва.
  Дерево - берези.
  Геральдика, предмети - зiрка.
  Потрiбно (пiдношення) - мед, яблука, зерно, хлiбнi вироби. З напоїв приносили Сур'ю (Сурiцу) медовий напiй. Iншi треби - квiти для залучення краси, золотi монети для залучення багатства.
  Рiзання Богинi Лади включається до пiвнiчного оракулу "Слов'янськi Рези Роду". Реза має таке саме зображення i зображення, як i символ (оберег) - Зiрка Лади .
  Тут Зоя знову почала писати. Красива дiвчина так мило посмiхається, нiжками голими виводить.
  Номер рiзи - 4
  Ворожiння. Запитування Бога .
  Той, хто запитує отриманням такої Рези, може пишатися по-доброму, радiти її приходу. Рiднi боги говорять про те, що в життi настав час радостi, любовi та доброти. А з'явилася вона неспроста - ранiше людина вже, отже, тривалий час сама виявляла всi цi та iншi добрi риси.
  Богиня нагадує, що найкраще продовжувати самому виявляти любов до близьких, допомагати малим i старим, а також iншим людям поза сiм'єю. Застерiгає Вона про те, що не можна виявляти зараз егоїстичний характер, байдужiсть, холоднiсть, меркантильнiсть, спрагу наживи та вигоди.
  Потрiбно спиратися на свої найкращi якостi внутрiшньої людини. Втiшає Реза тим, що знову нагадує, що незабаром настане в серцi Запитуваного гармонiя, мир i спокiй.
  Далi вже Августина почала виводити свою працю. I робила це дуже енергiйно та красиво.
  У роздiлi "Слов'янськi Рези Роду" : знання про те, як, де i навiщо Богиня Лади зустрiчається в пiвнiчнiй магiчнiй традицiї, волошбе i ворожiння.
  Слов'яни обереги Лади носили благополучних пологiв, сiмейного щастя, краси. Наузи (чарiвнi вузли) плели iз змовами - знали, що зав'язане слово не розв'яжеться!
  Тут пiсля неї пiдхопила естафету Свiтлана. Дiвчина рiдкiсної краси та шляхетностi. Здатна дуже багато подвиги. I як виводить.
  Вiдомi на пiвночi такi наузи:
  1. На "Мiцний сiмейний союз" створювали для мiцних стосункiв мiж чоловiком та дружиною на все життя.
  2. На " Спокiйний сон у дитини " плели, щоб хлопчик спав мiцно та здорово набирався.
  3. На " Здоров'я дитини " виготовляли не тiльки, коли хлопець захворiв, а й коли вiн здоровенький, щоб нiщо нечисте до нього не прилiпилося.
  4. Решта дат, що зараз повсюдно зустрiчаються - це похiднi вiд головного свята Богинi. Богиня Лада настiльки могутня i свiй вплив так поширює на весь свiт i всi часи, що слов'янськi народи досi люблять її величати та вшановувати у рiзнi днi. Чи це пов'язано з приходом якоїсь її дочки, чи це пов'язано з родючiстю, врожаєм восени та iнше. Лада - Богиня слов'ян вiдома тим, що вона - Мати Свiту!
  5. Але саме 23 травня настає особливий час для того, щоб люди могли покликати Ладу. А разом з нею приходить у будинок - щастя, радiсть, свiтло кохання та впорядкування всього навколо. "Богиня Ладо - принеси насолоду!" - Так говорили ранiше.
  6. Цього дня всi жiнки та дiвчата слов'янських народiв приносили Ладi треби, радiли їй, дякували, та свої сподiвання несли. Пiдходили до свiтлої берiзки - дереву, що Богиня дуже любить, обiймали її, спочатку прислухалися, про що вона своїм листям шепоче, потiм нiжно говорили їй свої сподiвання. Уявляли, нiби до Самої Богини звернулися!
  На цьому дiвчата закiнчили опис Богинi Лади. Справдi, коли стiльки часу триває вiйна, то хочеться вiрити i писати про щось добре i свiтло.
  А що може бути свiтлiшим, вiчно юною Богородицi Лади. Вона зiгрiває людям душу.
  Августина подумала. Може, Русi було б краще, свою вiру розвинути, а не брати Християнство? Все ж таки пацифiзм Христа - надмiрний. А жорстокiсть Старого заповiту, i пiднесення євреїв над iншими народами? Чи не прикро росiйським людям це?
  I хiба не мило молитись своїм, рiдним Богам-демiургам. Тим паче Росiйськi Боги створили всесвiт. Є аксiома: Бог Рiд iснував завжди. А Сварог та Лада його дiти. Складнiше з Бiлобогом i Чорнобогом - вони iпостасi Рода чи сини?
  Чи все ж таки це типiї дуалiзму Всевишнього Творця в ньому самому?
  Августина вирiшила поки що не ускладнювати i просто битися.
  Дiвчата все ще боролися у Воронежi. Настав жовтень, стало холоднiше. Але войовницi все ще босонiж, i в бiкiнi. Та й вони будуть такими напiвголими. Це їхнє кредо. Бути майже голяка в будь-яку погоду.
  Ситуацiя на фронтах дещо стабiлiзувалася. Нiмцi не могли взяти Воронiж i просунутися далi.
  Iз турками трохи складнiше. Але й вони також зупиненi. Так що поки що можна нiс не вiшати. I вiрити, що перебiг вiйни вдасться переламати. I що без Сталiна життя не закiнчено. I войовницi теж б'ються.
  Наталка дала чергу. Збила пару дюжин фашистiв. I проревела:
  - Русь за часiв була...
  Зоя теж дала чергу i пiдтвердила:
  - Їсти i буде!
  Пiсля чого дiвчина босою ногою жбурнула гранату. Розкидала нацистiв i пропищала:
  - Дух Сталiна з нами!
  Августина теж стрiльнула по гiтлерiвцiв. Звалила їх iз дюжину. I прочирикала з гнiвом:
  - Славься наша Русь!
  I босими пальцями ноги запустила смертоносну гранату. I здобули гiтлерiвцi дуже щедро по рогах.
  Свiтлана теж лупнула, i перевiряла, немов вовченя, що вхопило шматочок м'яса:
  - Слава Русi та царевi!
  Наташа дала чергу i заспiвала:
  - Героям слава!
  Згадалася дiвчинi Бородiно. I масовий героїзм росiйських людей. I що змогли зупинити Наполеона. I показали себе непереможними. I найвищий клас вiйни.
  Зоя теж запустила гранату i пискнула:
  - Слава Росiї! I найкращим росiйським воїнам!
  Августина прогарчала з люттю:
  - Найкращим воїнам слава!
  I як жбурне босою нiжкою гранату.
  I Свiтлана також вiзьме i запустить лимонку смертi. I розкидає фашистiв, пропищавши:
  - Рiчка смертi нас не здолає!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  Ось так дiвки борються. I зрозумiло, що фашистам не пройти через них. Вже жовтень 1954 року. I це означає, що зима не за горами. А в холодну пору з фашистами воювати легше. I взагалi можливо вдасться цього фюрера придавити.
  Є надiя на це!
  Наташка жбурляє гранату, i пищить:
  - Ленiн живiший за живих, а Сталiн безсмертних!
  I вiд її босих пальчикiв летять iскри.
  Зоя теж кидає вбивчий подарунок смертi, i пищить:
  - Хай буде з нами епоха комунiзму!
  I її нiжки, теж голi, засмаглi i викликають набухання нефритового, пульсуючого стрижня.
  А ось Августина, теж дiвка найвiдчайдушнiшого пiлотажу. Як стрiльне по супротивнику, i як задавить. I босою п'ятою пiддасть.
  I летить забiйна граната, з лютою люттю.
  Руда дияволиця харчує з апломбом:
  - Я є найвища лють у свiтi!
  I знову вкотре летить подаруночок смертi, пущений босою ногою дiвчиська з вогняним волоссям.
  Свiтлана теж бере i кидає гранату... Всiх одним разом зминає. I погрози з боку фашистiв нехтують. А куди фрицi сунутися?
  На них скрiзь дiвки-термiнатори чекають. I як жбурнуть гранату. I соски грудей у них такi апетитнi.
  Чоловiк за такими дiвками збожеволiють. I нiчого з собою вдiяти не можуть.
  Що проти дiвчинки-термiнатора може виставити фашист? Тiльки у труну себе увiгнати нацист може. I бути йому битому та вбитому.
  Свiтлана заспiвала:
  - Корчитиметься в пеклi, i бовтатиметься на суку!
  Дiвчата чарiвнi чарiвницi. А як стрiляють? Дивно немов Робiн Гуди в трусиках, страшенно влучно.
  Наташа пальнула i видала:
  - Слава росiйським богатирям!
  I жбурнула босою ногою гранату.
  Зоя теж лупнула по фашистському найманцю. Просвердлила йому живiт i пискнула:
  - За нову Батькiвщину у США! Нашу чергову губернiю!
  Дiвчина дуже гарна спiвачка. I в нiй такi гарнi думки. Зокрема бажання, язиком попрацювати з чимось гарячим та великим.
  Августина жорстко скеляє свої конячки жвавої зубки. I гадає, що вона акула. Здiбна, перекусити навiть реального коня.
  Ось, наприклад, Августина як жбурне босими пальцями нiг гранату. I розкидає фрiцiв. Покосить їх наче траву.
  I заспiває:
  - Вищий захiд буде у всьому! Наше кохання, це наш дiм!
  Свiтлана ця чудова войовниця взяла три гранати. Пiддала їх босою п'ятою i цвiркнула:
  - В iм'я кохання та мрiї!
  I агресивно рiзала з автомата. Вона бiсова з таких можливостей i сили бiлого демона.
  З такими войовницями зустрiнешся i не здасться, що мало врiзали.
  Недарма гiтлерiвцi застрягли у Воронежi. Хоча вiд вiйни всi втомились. А загалом, куди без войовниць.
  Ось i в небi льотчицi. Теж борються. Зокрема, Маргарита. Дiвчина зазвичай вилiтає на бiй в одних лише трусиках. Зате, як збиває. Чоловiки-аси так не можуть.
  Маргарита дуже гарна, волосся у неї, як променi сонця. I постать супер. А для дiвчини фасон дуже прикольний бути в одних лише трусиках. А трусики ще й червонi з бiлим серпом та молотом. Таку дiвчину може цiлий батальйон разом любити.
  Таке ось симпатичне дiвчисько.
  Маргарита збила фашиста, який мчав на МЕ-462, i змусила гiтлерiвця димiти хвостом. А дiвчина iз золотим волоссям, чудової краси. I дуже червоного ротика.
  Маргарита зрубала ще фриця i в'янула:
  - Без вiйни прожити можна, а без миру нi!
  Та воїнки героїчнi i хоробри до крайностi божевiлля.
  Темне та загадкове мiсце є в Архангельськiй областi - це гора Карасова та її довколишнi територiї. Здавна люди туди не ходять, вважають згубними мiсцями. Науцi не все вiдомо, що вже давно прознали нашi предки i передають з поколiння в поколiння. Є одна легенда, яку вiдаючi пов'язують з горою Карасова, вважаючи, що це справжнiй могильник Скiпер-Змiя , якого Перун Могутнiй поховав пiсля бою. Ось уривок iз легенди:
  ...а Перун же вдарив списом i прибив Скiпер-Змiя до землi. Той корчиться, виривається, а Перун обрубав йому отруйнi пазурi мечем-кладенцом. Пiдiспели тут брати Сварожичi i закували Чорного Скiпер-Змiя заговореним залiзом.
  Разом вiн свою силу чаклунську втратив, але злiсть i чорну ненависть до всього свiтлого при собi тримає. I погнали брати ненависного ворога перед собою, а ще швидше, попереду бiгла чутка про те, що полонений мучитель i ворог людський. Слуги Скiпер-Змiя розбiглися, рятуючись вiд людського гнiву. А земля, звiльнена вiд чорного чаклунства, почала цвiсти та плодоносити.
  Вибрали брати мiсце потрiбне, викопали яму на 90 сажнiв завглибшки, i 30 сажнiв шириною. Сколотили труну дубову, обшили її залiзними обручами, заштовхали туди Кара-Скiпера, i наклав Велес , мудрий Бог, закляття: "щоб спав у цiй трунi мертвим сном Кара-Скiпер-звiр, але кожнi триста рокiв i три роки прокидався, згадував, як хотiв занапастити вiн дитину малого, як Перун, звiльнений братами, виконав те, що Макош накреслила. I згадавши це, бився б у безсилiй злостi, не в силах розiрвати ланцюга i розбити дубову труну". А потiм закрили цю яму дубовими щитами, скрiпили залiзними обручами, зверху ще камiння наклали, i на них нанiс закляття мудрий Велес.
  А Стрибог , Бог вiтру, покликав своїх синiв, i вони, вiтри буйнi, з усiх чотирьох бокiв Явi, набрали пiску всякого: i великозерного жовтого з берегiв рiчок, сiрого, дрiбного з берегiв озер та з усяких рiзних мiсць. Висипали цей пiсок на яму, де був помiщений Кара-Скiпер-звiр, i утворилася гора. I знову Велес наклав закляття i на цю гору: "Гора ця, пiд назвою Караскiперова гора , кожною своєю пiщинкою сторожитиме лютого ворога нашого, щоб не мiг вiн вирватися з ганебного полону. I нагадуватиме гора людям, що якщо вони дозволять злу оселитися в них у головах, то тодi Скiпер-Змiй може розбити кайдани i вийти на волю. I гора ця має бути заповiдною i непорушною, щоб зло, що витiкає звiром, не просочувалося назовнi в людськi голови .
  Наташа вела вогонь по супротивникам. Вибивала фашистiв, наче дантист зуби крокодилам i писала:
  Не один оберiг є у побутi слов'ян, якими вони до Перуна звертаються. З їхньою силою поєднана сила Бога грози та Справедливостi.
  Секiра Перуна - це оберег, спрямований на здобуття твердостi у рiзних справах, ухваленнi рiшень, кар'єрної слави та успiху.
  Перунов Колiр (або - Колiр Папоротi, який пов'язаний зi святом Купало) - захищає вiд усього темного, злого та чорного, що може перешкодити щасливому життю та його розквiту. Як грiм та блискавки в Небесах вiд Перуна виходять миттєво i так само швидко ховаються. Той, хто носить цей символ, матиме удачу у справах, силу подолати всiлякi перешкоди у життi, захист вiд лих та невдач.
  Зоя теж писала по фашистам. Немов палиця забивала цвяхи, так вона й збивала фрiцiв. I теж активно писала, скалила свої перлиннi зубки. I пальчиками босих нiг тримаючи ручку, писала:
  Громовник несе чоловiкам силу, вмiння володiти вiйськовою майстернiстю. Захищає людину вiд зла та лих, вiд поганих намiрiв вiд чужих людей.
  Щит Перуна має бiльше вiдбивнi функцiї, тому символ бiльше служить як захисний оберег, нiж знаряддя для нападу. Вiн вiдображає все погане, за рахунок цього вiдображення всяке зло просто розсiюється поруч iз таким щитом. Тому та людина, хто носить цей оберiг, може бути впевнена у повному захистi вiд будь-яких поганих сил.
  Для слов'ян Бог Перун - це Покровитель воїнiв. Iм'я Перуна потрiбне для того, щоб хлопчики були сильними та мiцними. Вшановують Перуна i як Бога, який навчить, як бути сильнiшим, терплячим, мiцнiшим духом, душею i тiлом.
  Покликання - Бог вiйни та Справедливостi.
  Значення iменi - "перунъ" означає - разити, колоти, бороти, вражати.
  Покровитель - воїнiв та землеробiв.
  Стихiя - грiм, блискавка, землетруси.
  Тварина - кiнь бойовий.
  Птах - орел.
  Геральдика, предмети - щит, меч, сокира, сокира.
  Рослина (в мiфологiї) - Перунов колiр.
  Дерево - дуб, дiброви.
  Треба (пiдношення) - живий пiвень, хлiб, сiль.
  Августина теж винищувала фашистiв. Немов хлопчик прутиком вибиває кропиву. Метнула босою ногою гранату. Потiм стала своєю оголеною, червоною вiд морозу кiнцiвкою писати.
  Мiсця встановлення капищ, iдолiв (чурiв) - верхiвки пагорбiв.
  Рiза Бога Перуна включається до пiвнiчного оракулу "Слов'янськi Рези Роду. Пророцтво. 40 шт". Рiза Бога Перуна також входить до магiчного набору "Слов'янськi Рiзи Роду. Виконання сподiвання. 21шт"
  На Резi зображений Бог Перун, що сидить на здибленому конi, що тримає дворучний спис напоготовi. Бог у самому розпалi бою, волосся злетiло назад, погляд спрямований вперед, прямо на ворога. Дивлячись на картинку, можна одним словом описати Перуна Громовержця - Разючий!
  Символ-оберег Бога Перуна - Громовник виступає одночасно символом Рези. Знак розташовується у середовищi яскравого багатопроменевого Сонця. Внизу пiд постаттю Бога та коня знаходиться земля Яви, яку Вiн завжди захищає. Ще нижче - Iм'я Бога та його число - 18.
  Номер рiзи - 18.
  Потiм i Свiтлана запустила голими п'ятами в'язку гранат. Розкидала фашистiв на всi боки. I перевернула гiтлерiвський танк. Пiсля чого сама продовжила писанину, у дикому ритмi.
  Ворожiння. Запитування Бога . "Настала перемога!" - ось звiстка цiй Резi питаючому. Саме ця рiза з'являється в розкладi, коли той, хто запитує, чекає закiнчення своєї битви. Людинi пропонується використовувати свою вiдвагу та мужнiсть, негайно залучити прихильникiв до своєї справи. Однак i сам Запитуючий може стати пiдтримкою для тих, хто цього потребує.
  Свiтлана продовжила написання пiсля того, як босою нiжкою кинула презент анiгiляцiї по нацистським вiйськам.
  У роздiлi "Слов'янськi Рези Роду" : знання про те, як, де i навiщо Бог Перун зустрiчається в пiвнiчнiй магiчнiй традицiї, ворожостi та гаданнi.
  Девiз Бога Перуна: "Лови момент! Роби, що зараз можеш, решту вiдклади на якийсь час". Рiза Бога Перуна використовується в обрядах, коли потрiбний швидкий i сильний результат.
  Три приводи звернутися до Бога Перуна:
  • Зняття наговорiв та урокiв-примар (псування). Своїми вогненними стрiлами Вiн вiдстрiлить усе темне та недобре!
  • Захист воїна, що йде на вiйну, закликати до нього смiливiсть та невразливiсть.
  • Запалити вогонь кохання мiж чоловiком та жiнкою. Другий бiк сили Перуна - його чоловiча привабливiсть. Вiн - син Лади, Царицi Небесної, i вмiє вогонь мiж людьми запалювати.
  Тут Наталка довбала чергою. Вибила два десятки негрiв та арабiв. Пiсля чого прочирiкала:
  - За Русь Святу Рiдновiрну!
  Пiсля цього продовжила писати з ентузiазмом релiгiйного екстазу.
  Свята, де вшановують Бога Перуна
  • 12 сiчня вшановувався Перун як мудрий i справедливий Бог слов'ян. Це День Перунової Справедливостi, Вогняного Меча. Цього дня, так само як i в День Громницi, дуже важливо було босим пробiгтися по снiжку рано-вранцi, на ранковiй зорi. Могли навiть деякi смiливцi снiгом втиратися, обтиратися, вмиватися. Вважалося, що це могутню силу тiлу дасть i очистить душу людини.
  • 2 лютого . Велике свято шанування слов'янського Бога Перуна - Громниця. Цього дня виготовляли громичнi свiчки та замовляли їх силою Бога-Громовержця на весь рiк.
  • 20 липня-2 серпня. У цей перiод вiдзначали воїни своє свято, супроводжували його освяченням своєї зброї, оберегiв, та чинили обрядовi бої.
  Тут уже Зоя продовжила стрiлянину та винищення фрицiв. Ось це дiвка iз золотим волоссям.
  А її босi нiжки дописали:
  Сила в цих трьох святах безсумнiвна, сьогоднi багато людей, хто спробував у цi днi вшанувати Перуна, вже на собi вiдчули Його благословення, що очищають i благодiйнi!
  Дiвчата билися, наче богатирi вселенського космосу. I перемагали впевнено.
  Гiтлерiвськi танки горiли. I вибухали, наче гранати. I такi гарнi войовницi тут були. Повнi захоплення та грацiї. У них така гарна пригода.
  Наташка жбурнула гранату.
  Прочiрiкала:
  - Зламаю всiх фашистiв!
  I як жбурне босою нiжкою черговий шедевр смертi.
  Зоя теж викосила гiтлерiвцiв.
  Шпурнула босою нiжкою те, що вбиває.
  Пискнула з люттю:
  - За святу Русь! I великi змiни на краще! I знову летить пiдданий голою п'ятою презент смертi.
  Пiсля запеклих боїв настало затишшя. Все-таки грудень 1954 року. Нiмцi взимку не вояки. Ховаються собi, i щуляться. Закiнчити вiйну цього року не вдалося. I знову попереду очiкуються тяжкi бої.
  Дiвчата трохи вiдпочили.
  Наташка взяла i подряпала свою цiкаву розповiдь.
  Провiдниця одного з разiнських загонiв Будинку потрапила в засiдку. Вона билася хоробро, але московськi стрiльцi отримали розпорядження взяти дiвчину-богатиря живою. I скрутили войовницю арканами.
  Пiсля чого дiвчинку помiстили в клiтку. Будинки були скутi по руках i ногах.
  З'явився сам воєвода Юрiй Долгоруков. Подивився на скуту дiвчину i крикнув:
  - Не личить розбiйницi в розкiшних шатах ходити!
  Кати зiрвали з дiвчини шовковий одяг, перлиннi пiдвiски, черевички зi срiбними пiдковами. I зовсiм оголили Дiмку. I справдi, ця дiвчина просто краса - богатир. М'язи сильнi та рельєфнi, високi груди, розкiшнi стегна, тонка талiя. Волосся довге, кучеряве, бiле як снiг з легкою жовтизною. Дуже красива, велика дiвчина.
  Воєвода Юрiй Долгоруков облизнувся i сухо наказав.
  - Зачинити її в окрему камеру. Прикувати за руки, ноги та шию. Вночi сам лагодитиму їй допит.
  Будиночок закрили в холодному пiдземеллi, начепивши тiльки рвану мiшковину. Дiвчина була голодна, кайдани i нашийник натирали кiсточки, сильну шию. Дуже сильна дiвчина спробувала розхитати ланцюг. Але тут сталь була помiтна розрахована на утримання слона. Кожна ланка ланцюга завтовшки з великим пальцем руки великого чоловiка. Стiни ще не встигли розмокнути i мiцнi, як титан.
  Дiвчина постукала по стiнi босою п'ятою. Почала терти ланку про ланку. Але сталь була добре загартована i не пiддавалася. Будиночок важко зiтхнув. На неї чекали тортури. А це, звичайно, вимагає мужностi. Битиму, i палитиму, i розтягуватимуть i колуть.
  Будинок питатимуть, де розбiйники приховали скарби та iнше ще. Потрiбно бути твердою як скеля.
  Ось катували одного хлопчика-шпигуна. Спали кати живцем огольця. Але не видав Санька мiсце загону повстанцiв. Так i помер закатованим.
  А Дiмка чи зможе вона витримати i не застогнати. А тим бiльше видати мiсце, де скарби захованi.
  Ось настала нiч i, дiвчину потягли з пiдвалу. Допит розпочали жорстко. Вiдразу ж пiднялися на дибу. Пiдняли дiвчину до стелi, тортури розташовувалися в вежi. I стеля була високою. Коли мотузку вiдпустили, войовниця полетiла вниз. Сильнi м'язи та мiцнi зв'язки дiвчини вивернулися. Будиночок тихо охнув вiд нестерпного болю, але стримав крик.
  Тодi кати зiрвали з неї мiшковину.
  I стали бити з усього розмаху батогами. Мiцна шкiра дiвчини-богатиря пiддалася не одразу. Кати намагалися щосили. Били з усього розмаху. Тiло дiвчини розгойдувалося.
  Головний катувальник наказав:
  - Закрiпити ноги!
  Босi кiнцiвки дiвчата затиснули у колодцi. А потiм i пiдвiсили вантаж. М'язисте тiло Будинки напружилося.
  Кати збiльшили вагу. I з камiнiв витягли розпечений дрiт.
  Почали шмагати дiвчину пекучими смужками металу.
  Будиночок стиснув зуби сильнiше. Вона важко дихала. Рельєфний прес провалювався вiд болю, але дiвчина мовчала.
  Юрiй Долгоруков дивився на це... Вiдчував деяку досаду, що жертва не кричить i не вартує. Милувався фiгурою.
  Воєвода особисто наказав:
  - А тепер пiдсмажте дiвцi босi п'яти!
  Кати поклали до нiг войовницi зв'язку просоченого сiрою хмизу. I пiдпалили. Полум'я хижо лизнуло жiночi п'яти. Пiдошви у Донки були огрубiлi, як у селянки, але все-таки живi. Крiм того, останнi мiсяцi отаманша ходила в чоботях, i її мозолi на ступнях трохи розм'якшилися.
  Бiль був дикий i у войовницi вилiзли очi. Але вона мовчала. I з куточка рота потекла цiвка кровi. Дiвчина почала дихати ще важче, а з тiла рясно капала сумiш кровi та поту.
  Пахло смаженим, наче шашлики. Юрiй Долгоруков, роздратованим мовчанням полонянки сам вихопив з камiна розпеченi щипцi. I схопив дiвчину за полуничний сосок. Будинок у вiдповiдь смачно плюнув на воєводу.
  Юрiй почав бити щипцями по грудях, заревiв:
  - Зламайте їй пальцi на ногах! I сильнiше бийте.
  Кати стали ламати пальчики за допомогою розпечених щипцiв. Iнший катувальник нагрiбав жар пiд дибу. Лупили дiвчисько i дротом. Будинок мовчав, хоч це їй коштувало титанiчних зусиль. Свiдомiсть трохи каламутилася вiд дикого болю, але не хотiла залишати войовницю. Вона терпiла та терпiла.
  Насамкiнець Юрiй Долгоруков сунув їй запалений смолоскип мiж нiг. Бiль пронизав розпеченою голкою, вiд п'ят до потилицi. I дiвчина остаточно знепритомнiла.
  Присутнiй на тортурi лiкар пробурмотiв:
  - На сьогоднi досить! Вона вже нiчого не вiдчуває.
  Воєвода наказав жорстким тоном:
  - До камери її! Продовжимо завтра!
  Будиночку зняли з диби, начепили мiшковину, на здерте, обпалене, роздерте тiло i знову кинули в пiдвал. Сковавши руки та ноги.
  Дiвчина лежала на гнилий соломi. Прийшла до тями, вiдчувши важкий бiль. Кiлька щурiв уже крутилося поряд iз Домком.
  Дiвчина була ще досить сильною i зловила щура рукою. Розчавила. Пiсля чого, не звертаючи уваги на бiль, поринула у сон.
  Їй снилося, що Стенька Разiн входить зi своїм вiйськом до Москви. Усi царськi ратi розбитi. Здобуто перемогу. I народ радiє зустрiчаючи козакiв.
  Поруч iз отаманом скаче Будиночок. Ошатна, гарна, горда.
  I б'ють барабани, гудуть труби. Перемога та трiумф повстанцiв.
  Будиночка отямилася вiд скрегота замку i здригнулася. Майнуло в головi: знову катуватимуть.
  Але поки що було рано. Тюремник принiс хлiб, i глечик iз водою:
  - На стерво!
  I поставив, так що вода бризнула на тiло воительки-богатиря.
  Будиночок пiдвiвся. Зламанi пальцi на ногах сильно нiли, як ранки та опiки. Дiвчина погризла хлiб. Випили води, i вiдчула собi бадьорiше. Вправила собi пальчики, i подумав, що зламанi хрящi її зростуться i нiчого страшного не сталося. Вона знає, як за допомогою зiлля виводити опiки та зцiлювати рани. Щоб не залишилося слiду. Головне витримати тортури, а там... Будиночка згадала погляд воєводи i подумала, що катувати її будуть довго та витончено. Та й нехай, вона не зламається.
  Грудень проходив у перестрiлках та повiтряних боях. Нiмцi все ще дуже сильнi у повiтрi. Особливо небезпечнi у них дисколiт. Цi машини просто невразливi та розвивають швидкiсть до десяти звукових. Найбiльша проблема, з якою не можуть впоратися МIГ-15.
  Двi нiмецькi дiвчата Альбiна та Альвiна якраз на дисколетi полюють на радянськi машини.
  Красунi, звичайно ж, у бiкiнi та босонiж. I дуже сексуальнi.
  Керують дисколетом за допомогою джойстика.
  Альбiна вивертає машину, збиває радянський винищувач i пищить iз захопленням:
  - Та славитись наш кровожерливий Рейх!
  Альвiна взяла i теж запустила потужний удар по росiйськiй машинi. Збила i прочирикала:
  - Генiальний експрес!
  Обидвi дiвчата шльопнули босими нiжками. Вони блондинки такi симпатичнi. I прес у дiвчат дуже рельєфний. Йде плиточками.
  Альбiна знову зносить радянський лiтак. I пiдморгує, i реве:
  - Слава вбивчому пасажу!
  Альвiна теж лупнула по росiйських. Сплющила їх, i свиснула:
  - Хай буде з нами фюрер!
  Дiвчата у самому апломбi! I стiльки у них шарму. А зубки такi сяючi. Немов перли здобутi капiтаном Немо.
  Альбiна таранила машину i пискнула:
  - Ось так i хлопця осiдлаємо!
  Альвiна роздробила винищувач i прогарчала:
  - I дюжину хлопцiв!
  Альбiна хихикнула i помiтила:
  - Великий секс, коли жiнка знiмає чоловiка за грошi!
  Альвiна погодилася:
  - Це клас, тiльки грошей шкода!
  Альбiна вразила ще один радянський лiтак i пискнула:
  - А що заради задоволення та грошей не шкода. Незабаром переможемо росiян i отримаємо собi по маєтку!
  Альвiна збила чергову червону машину i проревела:
  - На жаль, вiйна затягується! Цi росiяни такi завзятi. Немов кулаками лупиш по гумi!
  Альбiна з досадою заперечила:
  - Якби ще по гумi. Швидше залiзобетон. I кiсточкам рук дуже боляче!
  Альвiна прочирикала, збила радянську машину, i проревела:
  - Ми будь-який бетон проб'ємо!
  Альбiна звалила з розгону винищувач МIГ-15:
  - I зламаємо метал, i випаруємо!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Зламаємо та розплавимо! Незабаром у нас з'являться лазери! I тодi росiйським буде точно кiнець!
  Альбiна iз цим була в гармонiї:
  - Проти лазера не встоять!
  Альвiна хихикнула з люттю:
  - Вiзьмемо Москву, а потiм i Лондон!
  Альбiна в досадi помiтила:
  - Лондон давно час взяти!
  Дiвчата вивернули свiй дисколет. Скiльки не стрiляють машиною гiтлерiвцiв авiагармати радянських Мигiв, нiчого путнього зробити не можуть. Потужний, ламiнарний струмiнь збиває всi снаряди та уламки.
  Альвiна зрубуючи росiйський винищувач, пискнула:
  - Не пройде у ведмедя танець метелика.
  Альбiна за допомогою босих пальчиком навела свою машину i проревела:
  - Та ведмiдь... Ти дуже добрий звiр. Особливо на ланцюгу i коли з тебе здерти шкуру!
  Дiвчата працюють з люттю тигриць. Ех, у лiжку вони теж темпераментнi. Дуже люблять бути активною стороною. I не терплять сталостi. У цьому планi просто акули. I полюбляють експерименти. I ротик у них дуже велелюбний.
  Альвiна вразила радянську машину i пискнула:
  - За змiни у вiйнi до нашої перемоги!
  Альбiна з досадою та люттю помiтила:
  - Та вiйна затяглася... Це просто фабрика кошмарiв та кухня Сатани. Скiльки наших хлопцiв та дiвчат загинуло!
  Альвiна зi зiтханням проспiвала:
  - Скiльки наших братiв нудитися в могилах... Бродять тiням свiтом тому... Не збагну, що до чого.
  Альбiна, плотоядно скелячись, i руйнуючи росiян, пробулькала:
  - Як ти думаєш, подруго, а Бог є?
  Альвiна теж вбиваючи, прошипiла:
  - Великi сумнiви маю. Стiльки рокiв триває вiйна. I що Всевишнiй не любить Нiмеччину, якщо дозволяє, щоб стiльки її найкращих синiв та дочок гинули!
  Альбiна припустила:
  - Може, у цих випробуваннях є якийсь глибинний змiст?
  Альвiна хихикнула i рикнула:
  - Змiст? Щоб бiльше помучити людей i особливо нас нiмцiв?
  Альбiна висловилася з ентузiазмом вовчицi, що наздогнала ягняти:
  - Тодi ми бiльш гостро сприйматимемо принади свiту! I мирного кохання!
  Альвiна вискалившись, буркнула:
  - А вiйськове кохання все-таки набагато краще!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Звичайно, особливо з хлопчиками. Вони пахнуть юнiстю, i не такi волохати як дорослi чоловiки! З ними приємно мати справу!
  Альвiна журячи радянськi лiтаки пискнула:
  - А ще процес навчання дуже приваблює. Подобається брати на себе роль наставницi! Адже це так здорово!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Здоровiше не буває!
  Дiвчата, загалом, веселi, але повiї. I звичайно роблять те про що читати не надто приємно.
  Дiвчата скачуть вiд нетерпiння. Хочеться їм якнайбiльше ласки! I щоб гладили їх щодня. А ще краще по тричi на день. Нема по двадцять разiв на день!
  Альвiна звалила, черговий винищувач i пискнула:
  - Нi, Бог є! Вiн дозволяє нам винищувати радянських воїнiв!
  Альбiна теж лупнула i проревела:
  - Ех, я чого нам не вистачає? Секс є, мужики є ... Розваг навалом, а ризик загинути немає! То чого нам закiнчення вiйни?
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Власне кажучи, i нема до чого! Битимемося до кiнця!
  Альбiна прошипiла в деякiй досадi:
  - А вiйна це те, що пiсля закiнчення, ти почуваєшся не дуже спустошеним.
  Альвiна дуже любила, коли її мацають за груди. Адже це так чутливо та еротично. А поцiлунки ще кращi. I коли мацають тебе одразу кiлька темпераментних чоловiкiв. Особливо якщо це хлопчики, та ще збудженi.
  Коротше кажучи, дiвчата, взагалi супер та антигерої!
  Наташа на католицьке Рiздво 25 грудня 1954 року знову вирiшила пописати розповiдь про помiчницю Стеньки Разiна.
  Будиночок катували щодня два тижнi поспiль. Щоправда, обережно i з деяким береженням. Палили, розтягували, викручували, били, катували. Кололи i голками, i пiднiмали, пiдкидаючи дибки. Постiйно пiдсмажували босi пiдошви нiг. Дiвчина вiдчувала бiль у всьому тiлi. На її рани сипали сiль, що дуже болiсно.
  Незважаючи на це, Домка не здавалася. Вони за допомогою своїх бiлих як перестигле жито волосся пилило кайдани. Робила це непомiтно i постiйно.
  Дивно, але волоссям можна навiть загартовану сталь сточувати. У тобi вдома жив бiль. Бiль скрiзь, нi залишилося, нi кровинки, нi жилки не зворушеним болем. Коли її палили та били, ще щось вiдчувалося. Але коли страждання охопили всю iстоту, вони притупилися.
  Будинок все ще залишався дiвчиною-богатирем. Кати погрожували, що наче вiдьму спалять, i не буде гуманної сокири. Ну що ж, Домка була готова i до цього.
  Втiм, надiя на втечу не залишала її. Може, вона встигне перепиляти ланцюги. Шкода, щойно вiкно надто вже вузьке. Через нього так просто не просунешся.
  Може, приголомшити тюремника i втекти в його одязi? Вона велике дiвчисько, а у вартового на обличчi маска. Може, i вдасться пiти? На скалiченi ноги, звичайно, важко ступати, але вона дiйде.
  Аби тiльки впоратися з ланцюгами.
  Ось до неї увiйшов головний кат Самоса:
  - Привiт красуня!
  Будинок грубо вiдповiв:
  - Кати не вiтають, щоб ти здох!
  Самоса посмiхнувся:
  - Я дещо принiс тобi красуня!
  Будинок хихикнув i перепитав:
  - I чого гостинець? Вугiлькiв гарячих?
  Самоса вiдповiв з усмiшкою:
  - Жити хочеш?
  Будиночка брязнула ланцюгами, i з усмiшкою вiдповiла:
  - Що за питання! Звiсно хочу!
  Головний кат повiдомив:
  - Великий воєвода Юрiй Долгоруков пропонує тобi вiдьмi, зректися Стеньки анафеми, та козакiв-розбiйникiв. Покаятися i цар тебе помилує. Тебе засудять до каторги, але поїдеш ти в маєток воєводи, де житимеш нiби княгиня!
  Будиночка хихикнула i помiтила:
  - А де я ховаю скарби, питати мене не буде?
  Самоса чемно вiдповiв:
  - У воєводи та своїх багатств вистачає! Будеш з ним ласкавим, отримаєш i життя i щастя. А так... Завтра на тебе чекатиме багаття. Причому вогонь буде повiльним i тебе спалять не вiдразу. Ти мучитимешся кiлька годин, голячи на очах у натовпу. А потiм твiй попiл змiшають iз кiнським гноєм i удобрюють їм поля. Зрозумiло?
  Будиночка знову посмiхнулася, незважаючи на звiрячi катування в неї вцiлiли всi зуби, i помiтила:
  - Хоче, щоб я була ласкава зi своїм мучителем воєвода? Як багато у нього бажань!
  Самоса похмуро помiтив, понизивши голос:
  - На твоєму мiсцi я погодився б. Адже з багаття не втечеш.
  Будиночка кивнула i брязнула ланцюгом:
  - Логiчно... Обiйми чергового чоловiка чи полум'я. Причому ще невiдомо, хто буде нагорi...
  Дiвчина стукнула в долонi i вiдповiла:
  - Я готова бути ласкава з воєводою. Але не зречуся Стiньки Разiна i козакiв! Тим паче публiчно!
  Самоса знизав плечима i помiтив:
  - Але пан тебе тодi не зможе помилувати. А так... Це лише слова. Повстання вже придушене. Стiнька Разiн у полонi, i скоро буде страчений. А зараз його катують так само, як i тебе. I твоє зречення не матиме значення!
  Будиночок iз сумним виглядом попросила:
  - Може, дасте подумати?
  Самоса вiдповiв iз незадоволеним виглядом:
  - Завтра намiчено твоє спалення. Максимум ти маєш дати вiдповiдь до пiслязавтра. А поки що... Хочеш провести нiч у чистому м'якому лiжку та без ланцюгiв?
  Будиночок гордо труснув головою, її бiле, трохи золотисте волосся стало брудне, але не з'явилося жодної сивої волосинки. Дiвчина жорстко вiдповiла:
  - Вiддаю перевагу в'язницi. У нiй думається краще!
  Самоса свиснув:
  - Ну, ти й горда! Рiдко такого чоловiка зустрiнеш! Знаєш, я пропоную тобi поїсти по-людськи. Пiдкрiпи сили. А то охляла на хлiбi та водi.
  Будиночка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, поїсти можна! Тут мої принципи не заважають.
  З'явився помiчник ката. Вiн принiс тацю зi смаженим гусем, пирогом i чаркою горiлки.
  Будинок посмiхнувся. I весело промовила:
  - Такi бенкети, що й помирати не захочеш!
  Помiчник буркнув:
  - Про душу б подумала!
  Будинок вiдповiдно кивнула i зiзналася:
  - Та була я з чоловiками, i неодноразово. У тому числi й iз самим Степаном Разiним. Тож мене в будь-якому разi пекло чекає.
  Голодне дiвчисько взялося за пирiг i досить великого смаженого гусака. Енергiйно стала гризти м'ясо.
  Самоса спитав дiвчинку:
  - А ти думаєш, що пекло це є?
  Будинок логiчно помiтила:
  - Якщо є муки на цьому свiтi, то чому б їм не бути i на iншому свiтi?
  Самоса зiтхнув i тицьнув себе кулаком у пiдборiддя пробулькав:
  - Логiчно ... Менi кату видно в пекло.
  Будинок посмiхнувся i запропонував:
  - А чому? Адже ти тiльки виконуєш наказ. Я ось теж убивала людей. Воювала за правду... А правда вiдносна! Забереш одних бояр, завтра тi самi козачi отамани стану може i гiрше за колишнiх вельмож! От iнодi думаєш, а в чому щастя?
  Самоса припустив, просто i рацiонально:
  - Щастя завжди вiдносно! Ось ти голодна їж гусака i зараз щаслива!
  Будинок згiдно кивнула:
  - Так це вiрно! Гарний гусак... То завжди годують засуджених до смертi?
  Самоса неохоче вiдповiв:
  - Як коли. Але сам великий воєвода Долгоруков обiцяє тобi солодке життя пiд своїм заступництвом. А ти їж собi i радуйся!
  Будиночка спитала з посмiшкою i вкрадливим тоном:
  - А Стеньку Разiна помилувати можна?
  Самоса заперечливо хитнув головою:
  - Нi! Вiн надто великий злочинець!
  Будинок тодi запропонував:
  - Може, я вiдмовлюся вiд помилування, якщо нас разом зi Степаном страчують однiєю сокирою.
  Самоса негативно мотнув головою:
  - Нi... Воєводi це не потрiбно! Ну, прикинься ти, що любиш його, а така така хитра баба як ти завжди зможе втекти!
  Будиночок продовжив жувати птаха, i пирiг. Принюхувалась i чарцi горiлки. Втiм, саме пити дiвчинка не любила. I весело наспiвала:
  - Все неможливо, у свiтобудовi, нам випробування йдуть тiльки в нагляд!
  Наташка та її команда на Новий 1955 рiк, вiдбивали наступ фрицiв у Воронежi.
  Нiмцi пiд снiгопад рушили свої танки, i спробували прорватися у фланги.
  Войовницi як завжди в мiнi-бiкiнi та босi билися на морозi. Вони заривалися в кучугури i звiдти вели вогонь i кидали босими нiжками гранати та вибуховi пакети.
  Дуже красивi, сексуальнi, i чудово накаченi дiвчата. Засмаглi, голоногi.
  Наташа зрубала фрицiв i пискнула:
  - Ми дiвчата дуже гордi!
  Зоя також свиснула i прогарчала:
  - Прагнемо тiльки в першi ряди!
  Августина, це руда дияволиця, заспiвала:
  - Ми просто прими та балерини!
  Пiсля чого запустила босою ногою гранату.
  Свiтлана взяла та стрiльнула. Шпурнула лимонку:
  - Чисто битимемося! У нас не розум паяця!
  Дiвчата працювали на славу. Вони стрiляли i кидали своїми такими спокусливими нiжками гранати. А що фюрер...
  Наташка оголила груди, i червоним соском пiддала гранату. Та пролетiла, i потрапила до лав фашистiв, пискнула:
  - Хай буде великий кiнець свiту!
  Зоя цвiркнула:
  - I Сварог Великий Бог прийде!
  I теж, як босими пальчиками, запустить гранату.
  Августина хихiкнув, зазначила:
  - Все ж таки цiкаво. У християн пацифiст Iсус. А у нас великий зброярiв Сварог! Видно рiзниця!
  I теж пiдкине голою п'ятою вибух пакет.
  Потiм i Свiтлана босою ногою довбає по вороговi гранатою. I проспiває, скелячи зубки:
  - Наш Бог це Бог вiйни! А не пацифiзм!
  Пiсля чого дiвчата запустили снiжком одне в одного. Наташа хихикнула i помiтила:
  - Добре ще, що вистачило розуму Володимиру не приймати юдаїзм. Втiм, я думаю, краще було б своє розвивати! Ну, навiщо нам чужi вiри?
  Дiвчина взяла та запустила босою ногою гранату. I розкидала фашистiв.
  Зоя, стрiляючи, додала:
  - Нi, справдi зробити вiру пацифiстською! Адже можна i свiй Iрiй придумати!
  I теж босими пальцями нiг як запустить презент смертi, i рознесе пару дюжин фашистiв.
  Тут i Августина теж довбала по гiтлерiвцям. I знову босими нiжками пiддала вибуховi пакети.
  Розкидала фашистiв i пискнула:
  - Стара казка на новий лад!
  I показала мову!
  Свiтлана всадила чергу. Скосила фрицiв i пискнула:
  - I великi змiни до майбутнього!
  I голою п'ятою запустила, ламаючи хребти фюрерам.
  Наташка взяла i заревiла з вiдчайдушною мiною:
  - Я найкрутiша дiвка! Усiх разом кошторис!
  I босi пальцi нiжок метають смерть та хаос.
  Зоя теж лупнула. Збила купу фашистiв.
  I гаркнула:
  - За честь та Батькiвщину!
  Потiм знову її боса нiжка щось та запустить.
  Тут i Августина як вiзьме i довбане гаряченьким. Сумнiває фашистiв. Розкришить їх на частини.
  Пiсля чого вiзьме i заспiває:
  - Слава Батькiвщинi та Честi!
  Свiтлана теж презент смертi запустить i в'якне:
  - I ми будемо разом!
  I голi нiжки як запустять руйнацiю.
  Наталка теж як вiзьме i цвяхне ... Викосить фрицiв.
  Потiм вiзьме та чергу дасть.
  Проспiла, скелячи свою пащу:
  - Я дiвчина не проста! Шевелюра золота!
  Наташка, звичайно ж, дiвчина собi на думцi. Все може i готова на все. Як стрiляє, просто залюбуєшся. I косить ворогiв, наче культиватор.
  I пищить:
  - Кохання веде до смертi!
  Зоя також стрiляє. Голою нiжкою пiддає гранату, i шипить:
  - Генiальний акорд!
  I додає:
  - Усiх фашистiв у витрату!
  Августина теж стрiляє по вороговi. Винищує фрицiв. Викошує гiтлерiвцiв i пищить:
  - Ще трохи i ми станемо всiх сильнiшими!
  I босi нiжки красунi знову метають смерть, що несе.
  Свiтлана теж палить по гiтлерiвцях. I запускає гранату за допомогою пальчикiв босої ноги. I цвiрiнькає:
  - Не знали ми бiд, та прийшов сусiд!
  I теж смiється.
  Дiвчата такi чудовi. А грудастi. I так люблять коли їх смикають за цицьки.
  Ось це красунi. Ось це вищий пiлотаж кохання та поезiї! Та славляться прекраснi дiвчата! Та хай буде з ними дуже добре!
  Наташка довбанула свинцевим струменем по фашистам, i пискнула:
  - Точнiше нас повiрте нi!
  I голою нiжкою знову запустить смертоносне!
  А тут i Зоя як лупе. Впаде фашистiв. I пискне:
  - На нас управи не знайти!
  Августина, теж як лупне, за допомогою босих пальцiв нiжок, виб'є масу фрицiв i пискне:
  - I майбутнє столiття стане нашим!
  Пiсля чого її зубки блиснуть наче дзеркало!
  Свiтлана теж взяла та запустила босою ногою гранату. Збила фашистiв. I пиляла з апломбом:
  - Вiчна перемога! Сварог iз нами!
  Наташка запустила босими пальцями нога уламок скла. Перерiзала їм ковтки фрицям i пискнула:
  - I Iсус буде з нами!
  Пiсля чого додала:
  - Як Росiйський Бiлий Бог!
  Зоя теж пiддала гранату i прокричала:
  - Слава Великiй Росiї!
  I голенькою п'ята пiдкине вибух-пакет.
  Августина труснула соском, схожим на полуницю. Всадила черга по фашистам.
  Потiм босою ногою кинула у фрицiв смерть i в'янула:
  - Та нехай у нас не буде проблем!
  I показала мову.
  Свiтлана теж усадила чергу. Розшматувала фашистiв... I потiм граната пущена босонiжкою нiжкою летить.
  Дiвчина-блондинка репетує:
  - Хай буде з нами сила Рода!
  I всi чотири дiвчата заволали:
  - Слава Всемогутньому, Всюдисущому, Всезнаючому, Вiчному i Предвiчному Роду!
  Новорiчний штурм Воронежа виявився вiдбитим. Дiвчата вирiшили трохи вiдпочити. I знову почали писати щось таке цiкаве. Для росiйських богiв.
  Наташа стала накидати для чергового Росiйського Бога Велеса. Зрозумiло, за допомогою босих пальчикiв нiг.
  Велес (Волос, Велес, Волос, Тавр Бусич, Гвiдон) - Бог слов'янського пантеону , культ якого вважається найдавнiшим. Велес - Бог трьох свiтiв (Прави, Яви, Навi), що вiльно перемiщається мiж ними. Один iз перекладiв iменi Велеса, знаменитого Бога слов'ян - "великий володар". Бога Велеса також називали Сильним богом (Асилою), його дiтей-богатирiв у Бiлорусi називають асiлками, або волотоманами, тобто велесичами. Бог Велес шанується на пiвночi як Бог Мудростi i Магiї , що покровительствує Знаючим людям. Також слов'янський Бог Велес - покровитель мандрiвникiв i вважається Богом, який дарує багатство та благополуччя. Ще один дар Бога Велеса людям - саме Вiн переводить душi померлих через рiчку Березину (рiчку Забуття) i приводить душi немовлят у Явний свiт.
  Далi продовжила писати, златоволоса Зоя. Її пальчики нiжок натискали дуже швидко.
  Походження Бога Велеса у слов'янськiй мiфологiї описується по-рiзному. Є легенда про походження Бога Велеса вiд Корови Зимун - мiфологiчної iстоти, створеної Родом-Творцем на зорi часiв. Iншi iсторiї - у тому, що Велеса створив сам Род, взявши при цьому частки первинної матерiї. Таким чином, Велес, Бог слов'ян, брат перших Богiв:
  • Вiя
  • Дiя
  • Бiлобога
  • Чорнобога
  • Сварога
  • Лади
  • Хорса
  • Дивiї та iншi.
  Потiм вогняна Августина взяла босими пальчиками нiжок ручку i теж почала писати.
  Також Бог Велес є дядьком молодших Богiв: Дажбога , Перуна , Морени , Лелi , Живi та iн.
  Дiти Бога Велеса за мiфами:
  • Ярило - син Велеса i Богинi Дiви-Додоли ;
  • Троян - син Велеса та земної жiнки;
  • Сон, Бог сну у слов'ян - син Велеса та Морени ;
  • Дружина Велеса, Ягиня, тобто Баба Яга у слов'ян, та може, i їхнi дiтки, нам про це не вiдомо.
  • У народженнi Бога Велеса прихована таємниця призначення, ведена лише Роду - прабатьковi. Серед слов'янських Богiв вiн i свiй, i чужий водночас. Син загадкової Земун, яка виглядає в легендах якоюсь особливою iстотою з iншого свiту, Велес - один iз найсильнiших, неоднозначних i таємничих Богiв слов'янського пантеону, Володар Трьох Свiтiв, Темний Бог, народжений Свiтлим, великий i простий одночасно.
  Тут Свiтлана теж голою ножкою взяла ручку, i теж накрамсала свою арiю.
  • Багато легенд про великого Велеса передають люди - i те, як вiн був народжений з волi Рода, i як виховувався в Свiтi Навi Богом Вiєм , як блукав свiт Яви в пошуках свого призначення i був змучений тим злим початком, яким був зачарований. Розповiдають легенди про його любов до свiтлоокої Ясуни i про те, що вiн пожертвував собою, щоб врятувати її життя. Спiвають пiснi про його подвиги та допомогу людям. Усiх iсторiй в одному шедеврi не перекажеш.
  Пiсля чого дiвчата перервалися. Розпочався черговий артобстрiл Воронежа. Працювали бомбомети. Налетiли й нiмецькi бомбардувальники. Вiдважно билися з фашистами льотчицi. Зокрема, Марiя. Незважаючи на мороз, дiвчина була в одних лише бiлих тоненьких трусиках. Натискала босими пальчиками нiжок на педалi, зрубала нiмцiв. Дiвчина збила реактивний бомбардувальник Ю-387, змусивши його димiти i падати. Радо вигукнула:
  - Слава Великiй, комунiстичнiй Росiї!
  Пiсля припинення обстрiлу войовницi продовжили писати про росiйських богiв.
  Великий Бог Велес. Як чудово Рiдновiрство - стiльки Богiв. I всi сильнi, цiкавi, особистостi та причетнi до створення Свiту!
  Наташа босими нiжками написала:
  Найвiдомiший знак Бога Велеса - "Бичача голова" . Знак, схожий на бичачу голову, нагадує про те, що Бог слов'ян Велес є покровителем худоби. Знак вiдомий, використовується найчастiше, за довгий час увiбрав у себе всi рiзноманiтнi уявлення слов'ян про силу Бога, включаючи мудрiсть i магiчну могутнiсть.
  Далi продовжила i златоволоса Зоя;
  Знак Бога Велеса любимо чоловiками дорослими та молодими, притягує до себе жiнок, якi мають здiбностi.
  Той, хто носить знак Велеса, має право чекати вiд нього потужний захист вiд магiчного впливу, розвитку власних вiдiвських здiбностей, життєву силу та здатнiсть знаходити рiшення у складнiй обстановцi.
  Детальнiше про оберег Бичача голова .
  Дерево - сосна, горiх або ясен (тис), з цих порiд роблять магiчнi палицi та обереги
  Тварина - лось, олень, ведмiдь, вiл (тур), корова, змiя, ящiрка (ящiр).
  Геральдика, предмети - довгi косми (волосся), борода та роги
  Треба (пiдношення) - жертвували мiддю (як Богу добробуту та достатку), вовною та хутром, а також виливали квасом - тими напоями, якi вiн навчив людей готувати за однiєю з легенд.
  А за ними поскакала й Августина. Вогнезарна та босонога.
  Хто такi слов'янськi Боги-Покровителi?
  Слов'янський Бог Велес опiкується не лише Знаючим, а й людям, якi мають схожi риси його характеру. Зазвичай такi люди мають владну вдачу, гнучкий розум i органiзаторськi здiбностi. Покровитель Велес по-особливому оберiгає таких людей , у характерi яких є:
  • допитливiсть;
  • гострий аналiтичний розум;
  • iнтуїцiя;
  • творчiсть;
  • парадоксальна логiка;
  • сила духу;
  • деяка агресивнiсть.
  Далi вже Свiтлана погнала з усiєю люттю та акордом:
  Такi люди мають спрямованiсть до новизни та частих змiн, мають живу уяву, спонтаннiсть у прийняттi рiшень та дiях. Бог Велес сам має подiбнi особливостi особистостi, тому допомагатиме людям з таким вдачею.
  Детальнiше - у статтi Велес - Бог Покровитель
  Наташа з ентузiазмом вивела, босими пальчиками нiжок тримаючи ручку.
  Реза Рода Велес - полягає у пiвнiчнiй системi ворожiння та магiї "Слов'янськi Рези Рода". Реза має таке саме зображення i зображення, як i символ (оберiг) - Бичача голова.
  Номер рiзи - 5
  Ворожiння. Питання Бога .
  Пiд час ворожiння та запитання Бога Реза Рода Велес з'являється тодi, коли в життi запитувача збираються несподiванi змiни. Людинi належить поринути у свiй внутрiшнiй свiт i познайомитися зi своїм "Я", щоб усвiдомити глибиннi можливостi. Може розвинутись iнтуїцiя, гнучкiсть, рiшучiсть чи тяжiння до вивчення магiї.
  Магiя. Коли запрошують Бога . У всi часи i пору, коли потрiбно Удачу та Щастя покликати в життя та сiм'ю, одразу звуть Велеса, щоб пiдсобив. Кому потрiбен успiх у ворожбi, та справах житейських, хто прагне змiцнити стосунки з дiтьми та родичами - ось тодi i Велес зможе допомогти. Бог трьох Свiтiв Велес - Бог мудростi i магiї, що сам пережив порчу, яку на нього накинув темний Бог, як нiхто iнший зможе скинути з людини всi уроки-примари, зробити його знову сильним та смiливим.
  Тут i златоволоса Зоя взяла i прокреслила в себе красу.
  У роздiлi "Слов'янськi Рези Роду" : знання про те, як, де i навiщо Бог Велес зустрiчається в пiвнiчнiй магiчнiй традицiї, волошбе i ворожiння.
  Велеса, Бога слов'ян, вшановували з багатьох приводiв, пов'язаних зi змiною пори року.
  Ось основнi дати:
  25 грудня - 6 сiчня - Великi Велесовi Святки
  4 лютого - 10 лютого - Малi Велесовi Святки
  11 лютого - Велесов день
  20-25 березня - Комоїдиця
  20-25 червня - Купала
  20-25 вересня - Таусень
  Дiвчата закiнчили писанину. I трохи побiгали для зiгрiвання босонiж снiгом.
  Августина з ентузiазмом помiтила:
  - Ось що означає росiйськi Боги. Вони iдоли та Боги вiйни. Може, нам варто побудувати капище?
  Свiтлана хихикнула i запропонувала:
  - Давайте створимо власний пантеон великих Богiв-демiургiв.
  Навiщо ще щось винаходити.
  I всi чотири войовницi стрибнули i гаркнули:
  - Слава росiйським богам! Наша вiра справжня!
  Сiчень протiкав напружено. Нiмцi час вiд часу нападали. Але отримували здачi та вiдкочувалися.
  Взимку вони все ж таки не воїни. I особливо мерзнуть африканськi найманцi. А дiвчата тим часом i пишуть i вигадують.
  Наташа накидала iсторiю про те, що генерал Стенсель командувач оборони Порт-Артура загинув вiд шаленого уламка. I новим командувачем став герой Кондратенка. Оборона фортецi велася вмiло i успiшнiше. Для змiцнення захисту Кондратенко всiх матросiв та артилерiю з кораблiв забрав на сушу i наказав триматися до кiнця.
  Облога Порт-Артура затяглася. У лютому 1905 року все ж таки Куропаткiн зробив спробу деблокади фортецi. Японцiв виявилося проти росiйських менше, нiж у реальної iсторiї. Але через нерiшучiсть Куропаткiна розгромити самураїв не вдалося. Тим не менш, росiйська армiя вiдбила всi атаки i завдала японцям великих втрат. Пiсля чого вiдступила.
  Цар зрештою усунув Куропаткiна i призначив Лiневича.
  А Порт-Артур усе ще тримався.
  У ньому вiдзначився хоробрий хлопчик Олег Рибаченко. Саме вiн урятував вiд загибелi Кондратенка. Пацан бився вiдчайдушно. Ось зараз у березнi японцi намагаються знову штурмувати Порт-Артур.
  Одинадцятирiчна дитина стрiляє з гвинтiвки Мосiна самураями. Снiг уже майже розтанув, повно бруду. Хлопчик босонiж i в шортах. Вiн так гартується i краще вiдчуває енергетику землi.
  Олег збиває японця i вимовляє:
  - Славитись Росiя!
  Поруч iз ним дiвчинка Маргарита. Теж босонога в легкiй сукнi. Ровесниця Олега Рибаченка.
  Теж стрiляє влучно. Вражає самурая i пищить:
  - На славу Батькiвщини небесної!
  Хлопчик i дiвчинка тут з перших днiв облоги. З десяти рокiв б'ються iз самураями та вже досвiдченi бiйцi.
  Що не пострiл iз гвинтiвки те попадання.
  Олег Рибаченко знiмає японського полковника. Топає босонiжкою, засмаглою нiжкою i вимовляє:
  - Хай буде свiтло росiйських богiв!
  Маргарита, це дiвчинка-термiнатор пiдтверджує:
  - Та славиться завжди!
  I метне босою нiжкою диск у найближчого самурая.
  А потiм босими пальчиками жбурляє i хлопчик. Олег, розкидавши самураїв, цвiрiнькає:
  - I летiла додолу ворожа зграя! Пiд натиском стали i вогню!
  Хлопчик стрiляє влучно. Ось падає вбитий офiцер. А за ним ще один. Японцi поки що не мають танкiв i штурмують по-старому. Багато їх полегло пiд стiнами Порт-Артура. Порiдшали лави та захисникiв.
  Але росiйська армiя не здається. Порт-Артур досi тримається. Вже десять мiсяцiв триває облога. Але мiсто-фортеця не здається.
  Кiнець березня, весна. Брудновато. Але зате сонце таке яскраве та тепле. Пригрiває.
  Маргарита, ця дiвчинка iз золотим волоссям, жбурляє босою нiжкою гранату i спiває у риму.
  Хлопчик Олег теж пiдспiвує, i кидає босими нiжками саморобнi гранати;
  О Пушкiн, ти дивак не правий,
  Навеснi хворiти нам не личить!
  Адже запах свiжих травневих трав,
  Здатний всiх зiгнати з дивану!
  
  Навеснi пролiски цвiтуть,
  У них чистота нiчної глазурi.
  Народжує м'яке свiтло мрiю,
  Юнак же хоче знову бурi!
  
  Весною вiдступлять холоди,
  Зникне накип злих мук.
  Полювання слави назавжди,
  Пити дiви солодке дихання!
  
  Як у юностi все добре,
  А май то юнiсть є природи!
  Дубасить дятел долотом,
  Тремтять грiм, викинувши склепiння!
  
  Навеснi дзюрчать як трель струмка,
  I їх музи дзвiн хвилею хлюпає.
  Ось ягоди ростуть нiчиї -
  Теплiє вiд краси на серцi!
  
  Все в нашому краї лепота,
  Трава як оксамит в сукнi дами.
  Яка втiм, слiпота,
  Прагти, в градi жити вперто!
  
  Навiщо нам мiсто, i село,
  Стань, як дикун гуляти пуще.
  А якщо снiгом намело,
  То босонiж мчати лише крутiше!
  
  Рiд дарував таку мiць,
  Що можемо царювати як боги?
  Ось золотитися в полi жито,
  З iкони лик сяє строгий!
  
  Сварог Слов'ян святий Батько -
  Звелiв любити i жити за братiв!
  Хто благородний молодець,
  Адже сам Творець прийняв розп'яття!
  
  I витязь меч наточить сам,
  Бо у життi є насильство!
  Господь сказав: спокiй - не дам,
  Адже пекло, повiр'я є безсилля!
  
  Так що не вiр, що сон є рай,
  Насправдi щастя суть у русi.
  I ти бiйся так дерзай -
  Щоб просив кат прощення!
  
  А якщо вiдступився сам,
  То Рiд допоможе, вiрте синовi!
  З голови геть пил та мотлох:
  Що змушує нити - отрину!
  Хлопчик та дiвчинка пiд час спiву вели вогонь. Вишивали самураїв.
  Усi пiдходи виявилися заваленi трупам. Росiйськi вiйська вiдбивали тиск перевершують за чисельнiстю вiйськ.
  Тисячi тисяч полк за полком - нашi герої завдають шкоди!
  Хлопчик i дiвчинка на вiстря, японцi бовтатися в петлi. Русь самураям не перемогти, їх зумiємо на частини розбити!
  Олег Рибаченко вимовляє, збиваючи японського генерала, i змушуючи його ригати кров'ю.
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Маргарита, ведучи вогонь, захоплено пiдспiвує:
  - Захисник Вiтчизни! Перунiв солдатiв!
  Олег Рибаченко зрубуючи ворогiв, спiває:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Маргарита кинула босонiжкою, дитячою нiжкою гранату i прочирикала:
  - Героїв Русi збирає на сполох!
  Сiчень добiгав кiнця, i дiвчата знову вирiшили повернутися до теми росiйських богiв.
  Цього разу вони розмовляли про Ярилу.
  Наташка перша накидала босою ногою, про це велике i миле i рiдне божество.
  Ярило (Яровит, Ярий Вихор, Ярий Бог, Вовчий пастир) - слов'янський Бог Весняного Сонця, шанований слов'янами як Бог Родючостi та пристрастi, вмiлий воїн та перший землероб. Ярило шанують як Вовчого пастиря. Пастухи звертаються до Бога Ярило з проханнями захистити худобу вiд диких звiрiв. Землероби звертаються до Ярила пiд час свята першої борозни. Вшановують його i воїни. Можна смiливо сказати, що слов'янський Бог Весняного Сонця шануємо усiма.
  Разом з Ярилом приходить вiдродження земного життя, пробудження почуттiв, приплив сил. Саме Ярило призводить до людей Лелю , Богинi Весни в день весняного рiвнодення.
  Потiм продовжила строчити, використовуючи босi пальчики нiжок та Зоя.
  Ярило - Бог Весняного сонця, син Велеса , Бога Трьох Свiтiв, i Дiви-Додоли , Богинi Небесної Вологи. Слов'янськi мiфи розповiдають, що Бог молодої пристрастi i народився саме вiд несподiваних сильних почуттiв. Колись Велесу сподобалася красуня Дiва Додола, але норовлива Богиня вiддала перевагу йому Перуна-Громовника . Тодi Велес перетворився на чарiвну конвалiю, яку Богиня Дiва Додола побачила i не втрималася, понюхала чарiвну квiтку. Так i з'явився молодий Бог Весняного Сонця.
  Вiд свого батька Велеса Ярило перейняв чоловiчу силу та здатнiсть до перевертництва. Тому Ярило став покровителем вовкiв, Вовчим пастирем. Вiд матерi Дiви Додоли вiн перейняв привабливiсть i живий характер, тому Ярило шанують Богом Страстi.
  Потiм трясучи голими грудьми з червоними сосками, почала писати i вогнезарна Августина.
  Про слов'янського Бога Весняного Сонця, Ярило, збереглося багато мiфiв та легенд. У багатьох биличках Ярило описується як помiчник закоханих або як покровитель Волков та iнших диких тварин. Найвiдомiший мiф про Ярило пов'язаний з ним, як iз Богом Родючостi.
  Згiдно з цим мiфом, слов'яни не завжди обробляли землю та вирощували хлiб. Довгий час умiння вирощувати жито, робити муку i випiкати з неї хлiб. Вперше Бог Ярило спробував чудовi коржики в заморськiй країнi, а згодом i сам навчився робити їх. Народ, у якого гостював Ярило, навчив його робити хлiб i Бог Весняного Сонця принiс цi знання слов'янам. Спершу Ярило дав скуштувати хлiба Богам, а потiм уже всi разом вирiшували, як навчити людей сiяти зерно. Слов'яни вважали тiло Матерi Сирої Землi недоторканним i не погодилися б завдавати їй болю. Але Богиня Землi сама погодилася, щоб її син Микула Селянович зробив першу борозну, а Ярило посiяв першi зерна. З того часу Ярило шанують Богом Родючостi.
  Потiм застрочила i Свiтлана. Теж оголила груди з полуничними сосками, i натискала босими нiжками клавiатуру.
  Оберег слов'янського Бога Ярило називається Яровик . Це свастичний, сонячний, символ iз чотирма променями. Знак схожий на косий хрест, що закiнчується чотирма серповидними променями. Символ Яровик ранiше не тiльки носили як особистий оберiг, але креслили його на коморах iз зерном та на воротах двору, де є худоба. Так Ярило просили захистити зерно та худобу вiд диких тварин, якi пiдкоряються цьому слов'янському Боговi.
  Як особистий оберiг символ Бога Ярило носять для впевненостi, смiливостi, здобуття життєвих сил, бадьоростi, для радостi та щастя, для зародження нового кохання.
  Наташка продовжила цього разу за допомогою червоних соскiв.
  Тварина - вовк, заєць.
  Геральдика, предмети - колос, вiнок, гiлка з молодим листям.
  Треба (пiдношення) - млинцi, зерно, каша, пироги, яйця, мед.
  Зоя продовжила з ентузiазмом малювати за допомогою своєї витонченої, точеної нiжки.
  Ярило може бути покровителем за датою народження чи подiбнiстю характеру з людиною. Ярило - покровитель народжених пiд весняним сонцем, читайте про це у статтi Слов'янський гороскоп .
  Августина взяла перо i за допомогою своїх повних, увiнчаних трояндами соскiв грудей, дописала.
  Ярило може стати Богом-покровителем i для тих, хто схожий на нього характером. Це люди товариськi, емоцiйнi, привабливi . Вони люблять говорити оточуючим добрi, приємнi речi, вмiють пiдняти настрiй, пiдбадьорити. Тi, кому близький Бог Ярило, завжди готовi допомогти тим, хто потрапив у бiду: можуть дати добру пораду або знайти вихiд зi складної ситуацiї. Люди, схожi на характер з Ярило, яскравi, творчi, але швидко остигають, починають нудьгувати i шукають нову справу чи нову кохану.
  Дiвчата пiсля цього трохи вiдволiклися ... Стали танцювати в одних лише трусиках. I наспiвувати.
  - Батькiвщина моя горда i мила,
  Батькiвщинам моя, не збожеволiти!
  Дiвчата пiсля цього багато стрибали i залишали на снiгу численнi вiдбитки босих витончених слiдiв. I крутили своїми торсами, i мускулистими животами. Вони настiльки сексуальнi, настiльки сильнi. У них стiльки грацiї та життєвої енергiї. Таке дiвчисько зустрiнеш i нiколи не забудеш. Скiльки б не тривала вiйна.
  Дiвчата поки що затишшя тривало, писали своє.
  Наташка босими пальчиками нiжок взяла i вивела:
  У характерi тих, кому Ярило може стати покровителем, є такi якостi :
  • оптимiзм;
  • доброзичливiсть;
  • товариськiсть;
  • емоцiйнiсть;
  • залежнiсть вiд настрою;
  • нелюбов до порядку та розкладу.
  Потiм i Зоя, ця промениста красуня вiдзначила. За допомогою речi кульок грудей з малиновими сосками.
  • На слов'янськiй Резi Бога Ярило зображено знак Яровик .
  • Номер Рези - 25.
  • Реза Ярило випадає, як у життi настає "весна" - час яскравих почуттiв, емоцiй, насолоди життям у її земному, явному проявi. Це час, коли варто вiдкласти розрахунки та довiряти почуттям, не боятися жити смiливо та вiдкритися людям. Однак, разом з цим iнодi вiдкриваються неприємнi речi, якi людина ранiше не помiчала i не знаходила в собi сил зустрiтися з ними.
  Августина далi продовжила. Вона це робила з великим ентузiазмом i натиском. I використовувала як груди, так i босi пальчики нiжок.
  • Слов'янському Богу Ярило присвячено кiлька свят:
  • 20-21 березня (дата змiнюється в рiзнi роки) - Весняне Сонцестояння, Ярило приводить у свiт Явi Лелю -Весну.
  • 23 квiтня - Ярилiн день, чоловiче свято, день першої борозни.
  • 18 серпня - Хорояр, день Хорса та Ярило, свято коней.
  Свiтлана продовжила за Наташку опис облоги Порт-Артура.
  Хлопчик та дiвчинка, Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, билися на горi Висока. Яку захопити японцям не вдалося. Вже першого квiтня й день видався теплим.
  Хоча настрiй у дiтей i тривожний. У Росiї почалися хвилювання, спричиненi кривавою недiлею. I було зрозумiло, що з вiйною настав час кiнчати. Але Японiя вперто намагалася опанувати Порт-Артур. Хоча теж уже буквально стiкала кров'ю.
  З Африки наближалася ескадра Рождественського. Збирав переважаючi сили i генерал Лiневич. Ось-ось росiйськi вiйська мали б перейти в наступ.
  I японцi тиснули на Порт-Артур iз останнiх сил.
  Олег Рибаченко ще зовсiм дитина, але з дуже рельєфною мускулатурою та свiтловолосою.
  Влучним пострiлом збиває японця i реве:
  - Слава царевi Миколi!
  Палить i Маргарита, захоплено вимовляючи:
  - I нашiй новiй Батькiвщинi!
  Пiсля чого дiвчинка та хлопчик починають стрiляти ще швидше. Вони перезаряджають гвинтiвки за допомогою босих пальцiв нiг i викошують самураїв.
  Олег спiває, збиваючи та пробиваючи самураїв:
  - Але розвiдка доповiла точно ... I пiшов в атаку, наш сильний! Бiля рiдної землi далекосхiдної. Броньовий, ударний батальйон!
  Маргарита теж спiвала, влучно посилаючи кулю за кулею:
  - Броньовий, ударний батальйон!
  Хлопчик i дiвчинка боролися зi сталевою впевненiстю. Вони вже мали нагороди.
  Вони отримали своє перше бойове хрещення, коли японцi ще намагалися затиснути петлю навколо Порт-Артура.
  Десятирiчнi дiти тодi не лише пiдносили до росiйських гармат снаряди, а ще Олег сам вистрiлив. I збив японську гаубицю. Показавши влучнiсть.
  Хлопчик та дiвчинка пройшли жорсткi випробування. Але Порт-Артур не здали. I боролися наче герої.
  Олег Рибаченко зрiзуючи японця, спiває:
  - Боже, Царя бережи!
  Маргарита пiдтримує:
  - Сильний державний!
  Олег Рибаченко ведучи вогонь, вимовляє:
  - Царюй на славу!
  Маргарита, зрубуючи самурая, пищить:
  - На славу, нам!
  Олег заспiвав iз захопленням:
  - Царюй на страх ворогам!
  I хлопчик кинув босою ногою гранату.
  Маргарита пiдтвердила:
  - Царю Православний!
  I дiвчинка теж кинула босою нiжкою гранату!
  Чудова пара. Лише дiти, а такi крутi.
  Шалена стихiя, шалена стихiя.
  На перше квiтня штурм у японцiв було вiдбито. Пiсля чого самураї почали обстрiлювати високу гору. Але без особливого успiху.
  Олег та Маргарита зробили вилазку.
  Хлопчик i дiвчинка кинули босими нiжками гострi диски. Вразили японцiв у горло i прочiркали:
  - Слава царевi Миколi!
  Потiм почали трощити самураїв.
  Олег пальнув у японського офiцера. Вразив його i пискнув:
  - За новий порядок!
  Маргарита довбала самурая. Кинула босими пальчиками уламок скла i пропищала:
  - Новий лад на старий лад!
  Олег знову визвiрився. Запустив нову голку. Пробив японцю у око. I ревiв:
  - За досягнення царату!
  Маргарита збила жовтого типу. Пробила кидком босих пальцiв нiг прямо в око i прочирикала:
  - Рiшення царя Миколи у життя!
  Хлопчик i дiвчинка просто чарiвнi. Так трощать японцiв. А що вони ж феномени. I здадуть Порт-Артур, скiльки б на цю фортецю не кидалося самураїв.
  Олег звалив японського генерала i пропищав:
  - Наша партiя сильна!
  Маргарита взяла i теж звалила великого начальника i прошипiла:
  - Охороняє свiт вона!
  Хлопчик i дiвчинка лупнули по складi боєприпасiв. Хлопчик натягнув цибулю за допомогою босих пальчикiв нiг. I випустив стрiлу з вогняним кiнцем.
  Та пролетiвши потрапила в ящики зi снарядами та бомбами. I почало все розриватися, i детонувати.
  Олег як вигукне:
  - Буде тотальний розгром! Мiй перший хiд - останнiй хiд!
  I хлопчик показав мову.
  Знову пацан стрiляє та потрапляє. Без промаху дiє. I нiчого японцi з цим вдiяти не можуть.
  Маргарита теж стрiляє, i пищить:
  - За Русь! Найсвятiшу з країн!
  Дiти йдуть, мов хвилi цунамi. Маленькi, але такi смертоноснi.
  Настав лютий. Стало трохи свiтлiшим i теплiшим. Поки що тривало затишшя. Обидвi сторони зализували рани i переводили подих.
  Наташка продовжила писати про оборону Порт-Артура.
  У квiтнi розпочалося цвiтiння. Японцi виснаженi тривалою блокадою та штурмами пострiлювали. Але поки що не лiзли на штурм. Росiя збирала у Манчжурiї величезнi сили. Незважаючи на те, що японцi вже закликали до армiї пiдлiткiв, у Лiневича вже була майже в пiвтора рази перевага. Наближалася i ескадра Рiздвяного. Здавалося, що ось-ось у вiйнi настане перелом на користь Росiї.
  Однак усерединi країни неспокiйно. Кривава недiля викликала резонанс та хвилювання. Щоправда, не такi сильнi, як у реальнiй iсторiї, оскiльки Порт-Артур все ще тримався, i вiйну нiхто не вважав за програну.
  Цар вимагав вiд Лiневича наступати на японцiв. Але той усе зволiкав. А витрати на вiйну зростали.
  Японiя теж знемагала. Вже говорили про зняття блокади Порт-Артура та мир з Росiєю. Насправдi такi розмови ходили. Зокрема про нульовий варiант. Коли сторони вiдновлюють статус-кво. Але Британiя не хотiла миру та обiцяла новi позики. У Росiї також не хотiли звести все внiчию. Зокрема йшли розмови про Курила. Мовляв, як їх i не забрати назад. Росiя мала частину гряди, потiм вiддала в обмiн на повний контроль Сахалiну.
  I тепер хотiлося повернути втрачене, i надмiрну поступку Японiї.
  Але 30 квiтня Японiя почала новий, лютий штурм Порт-Артура. Основний удар припав на гору Високу.
  Олег та Маргарита билися, тепер використовуючи кулемети. Хлопчик i дiвчинка лупили з гармат. Дiти буквально викошували японцiв.
  Олег, стрiляючи, спiвав:
  - Ех, раз горе не бiда!
  Маргарита, строчачи по самураях, i шльопавши босими нiжками, верещала:
  - Якби грошей темрява!
  Хлопчик цвяха по японцях, вибиваючи їх шеренгами, взяв i вiдчайдушно пропищав:
  - Дунай рiчка та Дон рiчка!
  Маргарита пiдспiла iз захопленням:
  - Ну, а поки, гуляй поки!
  Олег, крушивши японцiв, пискнув:
  - Не здолають козака!
  I хлопчик показав мову. Адже вiн такий блискучий, i стрiмкий. Це хлопчик-термiнатор. Який iз кулеметiв строчить. I що не куля, то в труну.
  Цар Микола Другий багато в чому втратив авторитет через вiйну з Японiєю. Точнiше через прикру поразку. Справдi, кому програти! Чи не монстру пекла!
  А Азiї, яку росiяни завжди били! Та ще маючи i чисельну перевагу.
  Але тут на чолi Порт-Артура генерал Кондратенко. I пара дiтей-термiнаторiв. Вони поступляться i не подадуться.
  Олег Рибаченко б'є з кулемета i реве:
  - Шалений кабан, мчить ураган!
  Маргарита пiдтримує iз захопленням:
  - Наш чудовий вигляд! Правду каже!
  Хлопчик i дiвчинка просто чарiвнi. Вони iскра колосального таланту видно.
  Олег викошує японцiв i питає дiвчинку:
  - Як ти вважаєш, чому шоколад смачний?
  Маргарита з усмiшкою вiдповiдає:
  - Тому що це шоколад!
  Олег хихикнув i проворкував:
  - В iм'я матiнки-Росiї, нехай стане Батькiвщина красивiшою!
  Маргарита хихикнула i в'янула:
  - Обов'язково стане!
  Дiвчинка як зрiже з кулемета японцiв. У нiй стiльки шарму. Втiлення краси.
  А гора Висока вiдмiнно укрiплена i панує над позицiями. Її так просто не вiддадуть самураями. Росiяни борються з розпачом, але дуже вмiло.
  Вже майже рiк триває блокада. Але iнодi проникають кораблi з продовольством та боєприпасами. Тож фортеця тримається. I не збирається здаватися.
  Хоч Лiневич i трохи запiзнився. Ось що цар думає. Щось у нього генерали нерiшучi.
  Олег збиває чергою з кулемета, пiвсотнi японцiв i вимовляє:
  - Нас нiхто не зупинить! У прагненнi послужити вiтчизнi!
  Маргарита, теж стрiляючи, пропищала:
  - I нiхто не переможе!
  I войовниця блиснула перлинними зубками.
  Олег знову пальнув i видав:
  - Ми бiлi вовки!
  Маргарита заперечила:
  - Нi скорiше тигрицi!
  I знову хлопчик i дiвчинка стрiляють. Зрозумiло, самураям їх не здолати. I жодна сила не зламає.
  Олег веде вогонь i реве:
  - Та-та-та каже кулемет!
  Маргарита у вiдповiдь пищить:
  - Роздавлю каже кулеметник!
  I дiвчинка з хлопчиком проти японцiв демонструють колосальну фортецю та твердiсть волi.
  У Воронежi лютий лежить снiг. Спокiйно, як на цвинтарi. I дiвчата пишуть собi.
  У Порт-Артурi травень. Японцi видихнулися i вiдкотилися вiд штурму. До Порт-Артура вже пiдходить ескадра Рiздвяного. Там попереду всього флоту рухається есмiнець. А на ньому лише дiвчата. У коротеньких шортах, босi, i в тiльниках.
  Дiвчата гасають по палубi. Вони такi гарнi. Волосся свiтле, вигорiле на сонцi, а шкiра темна, засмагла. Чудова красуня.
  I їх круглi, рожевi п'ятки так i миготять.
  Веронiка чарiвна боцман-блондинка запитала дiвчинку-юнгу:
  - Що Юля, боїшся битви?
  Дiвчинка-юнга пискнула у вiдповiдь:
  - Та я мрiю про бiйку!
  Веронiка хихикнула i помiтила:
  - А ось потрапиш японцям у полон, i вони пiдсмажать твої босi п'ята!
  Дiвчинка подивилася на свої голi, засмаглi нiжки, i пискнула:
  - А бiль мене не лякає! Я справжня дикунка-амазонка!
  Веронiка помiтила:
  - Тобi скоро п'ятнадцять. Незабаром виходити замiж! Про що ти мрiєш?
  Юлiана щиро вiдповiла:
  - Хочу принца!
  Веронiка скривилася:
  - Принца?
  Дiвчинка уточнила:
  - Принца-ельфа!
  Веронiка здивувалася:
  - Тобi що подобаються ельфи?
  Юлiана кивнула, i навiть пiдскочила:
  - Звiсно ж, подобаються! Вони чарiвнi!
  Веронiка посмiхнулася:
  - А людськi чоловiки?
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою по нагрiтiй палубi:
  - Нi! Чоловiки вони такi неприємнi, волохати, смердючi. А ельфи такi гарнi, нiжнi. У них мордочки, як у дiвчат, такi милi. А нiжки гладкi i зовсiм не волохатi!
  Веронiка iз цим охоче погодилася:
  - Ельфи справдi приємнi.
  I дiвчина розчавила босою, витонченою нiжкою комаху. Свиснула:
  - На жаль, на жаль, доводиться мати справу iз людськими чоловiками. А вони такi негарнi!
  Юлiана засмiялася i помiтила:
  - Але чому. Хлопчаки-юнги дуже симпатичнi. Чи не красивi дорослi мужики. Коли на обличчi росте волосся, це так огидно.
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Огидно! Найкрасивiшi юнаки у шiстнадцять рокiв. Вони вже досить великi щоб принести задоволення жiнцi, але ще не такi волохати, як старшi хлопцi.
  Юлiана хихикнула i пискнула:
  - Взагалi хлопчики, звичайно, приємнi, коли з ними цiлуєшся, i вони тебе пестять... Але щось iнше просто лякає! Ех, залишатись би назавжди в дитинствi!
  Веронiка рiшуче заявила:
  - У бою побуваєш! Разом подорослiшаєш!
  Юлiана у вiдповiдь заспiвала:
  - Дiвчина завжди будь юною,
  Ти дорослiшати не поспiшай...
  Будь веселою, зухвалою, галасливою...
  Битися треба, то бiйся!
  Нiколи не знай спокою-
  Плач i смiйся в невпопад!
  Буду дiвкою заводною,
  Хай мине сто п'ятдесят!
  Веронiка тупнула босою нiжкою, i пiкнула:
  - Юнiсть може i бути вiчною! Головне вiрити у розум, а не Бога!
  Попереду з'явився японський мiноносець. Дiвчата одразу ж кинулися, мелькаючи голими п'ятами до десятидюймової гармати. I почали її наводити на супротивника.
  Дiяли дiвчата швидко та злагоджено. Взагалi дуже красиво, коли екiпаж iз одних дiвчаток. I всi вони босi, фiгуристi, просто чудовi.
  Навели гармату i як довбануть японцем. При цьому вперлися своїми точеними босими нiжками.
  Снаряд пролетiв i потрапить у мiноносець. Мов дубиною вдарило. Корабель як струсить. I мiноносець отримав ушкодження. Дiвчата почали перезаряджати гармату. Вони влучно пальнули.
  Веронiка пропищала:
  - За вiру, царя та Батькiвщину!
  I як заскаче...
  Юлiана прочирикала:
  - Того думав що вiйна, зробив гармату з... на!
  I дiвчинка як вiзьме та захоче. Оскалить свої зубки, кольори перлiв. I мила кiшечка вона. I босою нiжкою розiтрiть шматочок морозива, що впало.
  Веронiка пискнула i заспiвала:
  - В'язнi совiстi! Ми зробимо вас вiльними!
  I дiвчата хором як жертиму.
  I навiвши зброю, знову довбали по мiноносцi. На цей раз потрапили ще точнiше. I посуд самураїв розколовся i почав тонути.
  Дiвчата заволали смикаючи голими нiжками. Це така краса.
  Поки тривало затишшя, дiвчата любили писати про рiзне. Зокрема Наташа строчила босими пальчиками нiжок про АI, де Порт-Артур так i не було взято.
  Ось i прийшла в порт ескадра Рiздвяного. Об'єднавшись у росiйськiй, хай i ослабленою Тихоокеанською ескадрою. Поки що мiсто залишалося в блокадi. Але стало якось легше. I оптимiзму додалося.
  Тепер слiд було чекати руху Лiневича. Прохiднiсть Транссибу зросла до двадцяти ешелонiв на добу. I зiбралася колосальна за силою армiя Росiї.
  Отже, саме час рухатися i перемагати. Але для перемоги необов'язково перевершувати ворога числом. Що довiв Олександр Суворов. Можна маючи менше сил розгромити супротивника.
  А що хiба росiйський солдат гiрший за японський? Та нiчим не гiрше, а навiть краще.
  I гвинтiвка Мосiна найнадiйнiша i найпрактичнiша у свiтi. Вона навiть у Велику Вiтчизняну Вiйну була у виробництвi. Так що нема про що скаржитися.
  Хiба що на долю, яка нiби навмисне пiдлаштувала низку чинникiв проти царської Росiї. На жаль, це, звичайно, несправедливо. Росiя досягла пiку могутностi i почала опускатися. А навiщо це треба найвищим силам?
  Чомусь є яка енергiя, що губить iмперiї. Вiд Перської, Македонської, Римської, Арабської, Турецької, Iспанської, Британської тощо. Можна i Чингiсхана згадати, i Тамерлана. Нiхто не мiг узяти все пiд контроль. Монгольська iмперiя, мабуть, найбiльша, хоча пiсля смертi Чингiсхана i не монолiтна.
  Хоча ймовiрно найбiльшою була i Британiя. Ось зараз вона набрякла вiд колонiй i намагається руками Японiї зупинити Росiю. Але не виходить у англiйцiв. Порт-Артур виявився незламним. Тримається собi, наче монолiт.
  I дiвчата, звичайно, завжди можуть дати по рогах будь-якому агресору.
  Наприкiнцi травня японцi знову кинулися на штурм Порт-Артура. Перейшли до наступу.
  Олег та Маргарита дуже добре працюють iз кулеметами. Ведуть собi стрiлянину.
  Олег питає дiвчинку, продовжуючи вести вогонь:
  - А як ти думаєш, Спартак це добре чи погано?
  Маргарита, вискакувавши мордочку, вiдповiла:
  - Думаю скорiше добре, нiж погано!
  Олег, ведучи вогонь iз кулеметiв, зауважив:
  - Але ж Рим був великою культурою. А якби перемогли варвари-раби, що було б тодi?
  Маргарита хихикнула, скосила пару шеренг японцiв, i вiдповiла:
  - Було б ймовiрно чудово!
  Олег свиснув i зазначив:
  - Не все так райдужно, як здається! На жаль, зовсiм не все!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Але все буває на краще! Рим зруйнували варвари. Але згодом виникла дома руїн, ще потужнiша i розвинена культура. Так вийшло, що прогрес почав розвиватися лише швидше.
  Олег свиснув, зрiзав кiлька шеренг за допомогою кулеметних черг, i пискнув:
  - Наш прогрес нiкому не зупинити!
  Хлопчик жбурнув босою ногою гранату. I розкидав ворога.
  Маргарита теж метнула пальчиками босої нiжки смерть i хихикнула:
  - Хто зупинить, буде стертий у порошок.
  Хлопчик Олег Рибаченко знову запустив босими пальчиками дитячих нiжок саморобну бомбу. По японцям вдарило так, що не здалося мало. Пацан прочiрикав:
  - За Росiю первозданну!
  I показав мову.
  Маргарита викосила кулеметом половину батальйону японцiв i пискнула:
  - Цар наш Микола, нехай буде благословенним!
  I знову жбурне босою нiжкою подарунок смертi.
  Олег заспiвав, викошуючи японцiв:
  - Я воїн малих лiт...
  Маргарита це пiдтримала, здригаючись босими нiжками, якi так спритно кидали гранати:
  - А я войовниця вiд Бога!
  Олег, пишучи японцями, запитав:
  - А Бог, який Вiн?
  Маргарита пискнула i вiдповiла, вибиваючи японцiв, а потiм i кинувши босою нiжкою подарунок смертi:
  - Не знаю! Особисто менi Вiн якийсь незрозумiлий. Жiнок спотворює. А це, чесно кажучи гидко i неправильно!
  Олег згодною кивнув, строчучи по самураях:
  - Пiсля сорока рокiв жiнки огиднi! Менi вони об'єктивно не до вподоби. Жiнки в молодостi дуже привабливi, на вiдмiну вiд вiку, який їх псує!
  Маргарита захоплено заспiвала, кидаючи босими, маленькими нiжками гранати:
  - Героїзм не має вiку! У серцi юному кохання до країни!
  Олег, теж ведучи вогонь по самураях, взяв i пискнув:
  - Пiдкорити може гранi космосу! Ощасливити, всiх на Землi!
  Ось справдi, якого це бути в космосi! Де такi незмiрнi дали.
  У царськiй Росiї розробляють проекти польотiв межi атмосфери.
  За царя Миколи Другого наука швидко розвивається. Царська iмперiя ось-ось стане найпередовiшою державою свiту. А Британiя втрачає свої позицiї.
  Маргарита запищала з усмiшкою. Знову жбурнула своєю, витонченою немов у принцеси нiжкою гранату i пискнула:
  - Ми будемо першими! Така у Росiї - Паллада-доля!
  Олег у досадi сказав:
  - Коли, зрештою, Лiневич нас деблокує. Доводиться берегти кожен патрон. Втiм, Рiздвяний пригнав нам запас!
  Маргарита блиснула перлинними зубками i пропищала:
  - Перемелюватиме все бiльше японський частин! Поки що остаточно не переможемо!
  Олег узяв, зрiзав шеренгу самураїв, i прошипiв:
  - Iмперськi прапори! Хай буде Русь i в Китаї!
  Маргарита прочирикала з оскалом зубiв:
  - Все буде гарно!
  I знову босою нiжкою жбурляє гранату.
  Олег, строчачи по самураях, пищить:
  - Перемога близька!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Нехай буде так!
  Лютий поки що спокiйний. Перед 23 числом днем радянської армiї Наталка дещо написала.
  На початку червня 1905 року японцi знову намагалися штурмувати Порт-Артур. Битва була вiдчайдушною.
  Воювали i дiвчата з есмiнця "Вiкторiя". Красивi войовницi були напiвголi, тим бiльше лiто в таких широтах спекотне i босi. Справдi, коли у дiвчинки мiнiмум одягу, вона i найменш уразлива.
  Веронiка стрiляє по японцях i жбурляє босою нiжкою гранату. А нiжка у дiвчини така влучна.
  Японцi розлiтаються у рiзнi боки. Кричать та падають.
  Юлiана теж кидає босою ноженькою гранату, i самураї валяться. I воїнка стрiляє, хихикаючи:
  - Ми за царя Миколи встанемо горою!
  Веде вогонь та чарiвна Ганна. Дуже гарна дiвчина, в одних лише трусиках. I теж викошує самураїв, промовляючи:
  - Наш цар Микола буде великим!
  Юлiана зрубуючи японцiв, пiдтверджує:
  - Обов'язково буде!
  I вiд її босої нiжки вiдлiтає граната.
  Дiвчата це чудовi супермени.
  Ось одна з них дуже велика i висока: Ангелiна.
  I така руда ... Зняла з себе тiльник i тепер бореться в одних трусиках.
  А якi у неї груди! Немов вим'я найдобрiшої буйволицi, з великими полуницями соскiв.
  Ось це дiвчина, справжня кобила. I дуже любить чоловiкiв, але сталiсть не терпить. А чому б їй i не кохати? Так приємно, коли тебе лапають хлопцi.
  Ангелiна реве, i теж жбурнула голими пiдошвами цiлу зв'язку гранат, прошипiвши:
  - Слава Русi та царевi Миколi!
  Батальйон дiвчаток крутий. Вiйницi зняли з себе тiльники, i всi оголили груди. I воюють тiльки в тоненьких трусиках. I як це гарно.
  Що може бути краще вiд оголених жiночих тiл.
  I воїнок цiлий батальйон.
  А японцi падають, усипають пiдступи до позицiй росiйських вiйськ своїми трупами.
  Веронiка з азартом вимовляє, викошуючи самураїв:
  - Нашi боги марширують!
  Юлiана кинула подарунок анiгiляцiї босими нiжками i пiдтвердила, скелячи зубки:
  - Росiйськi Боги - Боги вiйни!
  Анна, ведучи вогонь, i їжа, гаркнула:
  - За Русь, бiйся i не лякайся!
  I пiдморгнула своїми зеленими очима!
  Ангелiна послала босими п'ятами цiлий ящик вибухiвки, пiднявши двi роти японцiв у повiтря, i проревела:
  - Царську iмперiю не зламати!
  Веронiка з ентузiазмом прошипiла:
  - Рiд наш вiчний!
  I знову жбурнула гранату босими нiжками.
  Юлiана ведучи вогонь, i кидаючи нижнiми кiнцiвками гранати, прошипiла, скелячи зубки:
  - А смертi не бувати двiчi!
  Ганна, куляючи, пискнула:
  - Нехай мудрiсть недолугою буде з нами!
  I знову летить пущена босою ногою граната!
  Ангелiна взяла i пропищала, вискакувавши зубки:
  - Правоти триєдностi i це закон!
  I послала цiлу скриньку з вибухiвкою.
  Веронiка з люттю вiдповiла, змiтаючи самураїв iз поля:
  - Русь вiчна, як i Україна у складi Росiї!
  I знову як лупе по японцях.
  Юлiана стрiляючи, пискнула:
  - Не потерпить наш народ!
  I також пустила по дузi гранату.
  Ганна взяла й вишкiрилася. Гробанула чергою по самураях. З вiдвагою викосила їх i пискнула:
  - Будемо Русь панувати у Китаї!
  Ангелiна з шаленством i азартом заявила:
  - I не поступиться нi п'ядi землi!
  I дiвчата все батальйоном як лупнуть по самураях.
  На 23 лютого вся четвiрка дiвчат вирiшила торкнутися проблеми релiгiї, поки що спокiйно на фронтi.
  Наташка босою нiжкою налаштувала:
  Загалом ось вам спроба читання бiблiї людиною розумною, уважною, але категорично невiруючою.
  Зоя теж за допомогою пальчикiв босих нiжок продовжила: Цiкаве, треба сказати, справа. Вiн примудрився знайти пачку косякiв, якi вiруючi просто упускають. Причому косяки там - найжорстокiшi. Августина знову взяла i втиснулася, за допомогою голих нiг зрозумiло. Ось тiльки деякi з них: 1) У першому роздiлi бог створює людей одночасно. Чоловiка та жiнки. Робить їх головними над тваринами, робить їх подiбними до себе, i головне - створює їх одночасно. Причому дуже красиво: У другiй - знову робить людину. Цього разу одного. Чоловiка. Адама. I тiльки згодом - жiнку. Причому розмножуються i розмножуються, ця пара починає тiльки пiсля грiху. З якого переляку їх при цьому називають пралюдьми - я особисто не розумiю. До речi, тут одна версiя витанцьовується, але надто вона антисемiтська :-)Наташка знову босими нiжками накреслила:2) Пiсля вбивства Авеля, Каїн подається у вигнання. Нагадаю - Каїн та Авель першi дiти Адама та Єви. I на той момент, до речi, єдинi. Так ось - мало того, що Каїн побоюється, що його пристукнуть, та й сам бог теж - настiльки, що ставить на Каїнi мiтку, що забороняє його чiпати. Так Каїн ще й одружується (НА КОМ???????!!!! I до того ж засновує мiсто!!!!! З кого???? З себе з коханою дружиною?????
  Золотоволоса Зоя також робить малюнок, босими пальчиками нiжок.
  Блiн, антисемiтська теорiя вже не просто витанцьовується, вона схоже взагалi єдине, що може пояснити те, що вiдбувається. :-)
  
  Ну i так далi. На жаль, мова у автора трохи кривувата. Але розумнiсть i логiчна чiткiсть компенсують цей скромний недолiк. Загалом читаємо.
  Тут Августина босими нiжками накидала:
  При всiх перегинах атеїстичної боротьби проти релiгiї радянської епохи був присутнiй цiнний аспект, що нинi замовчується або навiть навмисне цензурується поточною полiтикою клерикалiзацiї. У радянську епоху культивувалася наука, що протиставляється невiгластву, що нерiдко розквiтає в релiгiйному середовищi всiх часiв, тодi як у сучаснiй клерикальнiй Росiї наука руйнується.
  Свiтлана з великим ентузiазмом продовжила, голими нiжками, строчучи:
  У радянську атеїстичну епоху багато говорили про протирiччя мiж науковим та мiфологiчним типами мислення. I хоча креслення величезного пласта так званої iдеалiстичної фiлософiї робило зображення протирiч науки i релiгiї надто примiтивним, загалом було чiтко озвучено важливу i актуальну проблему. Традицiйна релiгiйна картина свiтобудови наскрiзь пронизується архаїчною мiфологiєю, яка не вiдповiдає сучаснiй науковiй картинi свiту. Приватним випадком цiєї загальної парадигми у релiгiї є пояснення явищ i подiй втручанням надприродних сил, тодi як науцi властиво завжди шукати пояснення у природних причинах.
  А далi Наташа, її оголенi груди вкрилися перлинами вiд поту, а босi нiжки почали рухатися.
  У назвi цiєї статтi поставлено "розчаклування свiту" - термiн соцiолога Макса Вебера, по сутi описує розвиток наукового мислення. "Розчарування свiту" - це поступовий поворот в iсторiї вiд магiзму та забобонiв до рацiонального пiзнання, процес звiльнення вiд вiри в дiю потойбiчних сил у природi. За Вебер цей процес починається з часiв античностi, певне мiсце в ньому займають зокрема бiблiйнi пророки. Але кульмiнацiї вiн досягає в епоху розвитку протестантизму, коли релiгiя переходить вiд зосередження на потойбiчному до "мирських" завдань та проблем.
  Золотоволоса Зоя теж босими ногами, творила колосальнi дива. I писала собi:
  Моя особиста фiлософська позицiя полягає у прагненнi до "золотої середини" мiж атеїстичним запереченням всього незбагненного, недоступного чи незвичайного, з одного боку, та iррацiональної вiри у традицiйнi релiгiйнi догми, з iншого. Можна сказати щодо цього, що я агностик. Я також думаю, що процес "розчаклування" не повинен зводитися до слiпого заперечення iснування будь-яких незвичайних феноменiв. Я вважаю, що суть "розчаклування" полягає не у запереченнi чогось таємничого, а в прагненнi до рацiонального розумiння.
  Босонога Августина писала собi з диким ентузiазмом пантери та термiнатора.
  Деякi вченi, наприклад, визнають, що людина може мати незвичайнi здiбностi, але не вважають, що цi здiбностi надприроднi. Серед таких вчених була покiйна Наталiя Бехтерева, вiдомий нейрофiзiолог i директор Iнституту вивчення мозку. На мою думку в природi немає нiчого настiльки сакрального, що не можна було б намагатися вивчати за допомогою науки, а також осмислювати за допомогою фiлософiї. Тому такий незвичайний i спричинений суперечки напрям дослiджень як парапсихологiя може розглядатися частиною загального процесу "розчаклування свiту", коли дослiдники намагаються зрозумiти можливi причини та механiзми незвичайних явищ.
  Блондинка-термiнатор Свiтлана голими нiжками куролесила:
  Однак багато бiблiйних чудес можуть пояснюватися набагато простiшими природними причинами, не вдаючись до того, чим займаються парапсихологи. Наведу кiлька прикладiв.
  А тут естафету пiдхопив босi нiжки Наталки.
  Бiблiйнi "страти єгипетськi" (Вихiд, 7 - 11 глави) можуть iнтерпретуватися в такий спосiб цiлком природно. "Кров" у рiчцi Нiл розумiється як велика кiлькiсть у водi червоних мiкроорганiзмiв, флагелантiв, якi на Абiсiнському та Ефiопському плато виявилися розмитi сильними дощами. Велика кiлькiсть флагелантiв призвела до вимирання риби, через що жаби залишили найближчi межi Нiлу.
  Далi вже червоними сосками прокреслила Зоя.
  Застiй води у рiчцi призвiв до розмноження мошок та мух. Комахи викликали хворобу худоби, що передається через їхнi укуси. Також вони заражали людей. У цей час сильний град побив посiви. Ряснi дощi викликали появу сарани, яка поїла залишки посiвiв. Грязьовi опади повенi червоного кольору створили велику густину повiтря, наслiдком чого став ефект затемнення сонця. Iнше припущення про причини "темряви єгипетської" вказує на те, що стрiмкий вихор сироко нiс iз пустелi до Єгипту величезнi хмари пiску, затуляючи сонце щiльною завiсою. Всi цi лиха в Бiблiї були вiдображенi мiфологiчно та сприйнятi як Божi кари.
  Тут уже й Августина накидала, за допомогою ручки затиснутою мiж грудей.
  Аналогiчно iснують природнi пояснення чудес Мойсея. Так, кущ, що горить, в якому вiн почув голос Божий (Вихiд, 3 гл.) розглядається як певна рослина пустелi, що видiляє летюча ефiрна олiя, яка легко запалюється на сонцi.
  Поки що нiмцi збирають сили, та й радянська армiя, провоювавши майже чотирнадцять рокiв, теж збирає резерви. Дiвчата вирiшили пописати на тему атеїзму та наукового викриття чудес Бiблiї. Мовляв, то зовсiм i не дива.
  Наташка пише собi за допомогою босих пальчикiв ноги, гарна дiвчина та чарiвна.
  Виверження води зi скелi (Вихiд, 17 гол.; Числа, 20 гл.) пояснюється тим, що бiля пiднiжжя гiр пiд крихкою плiвкою пiску i вапна збирається дощова вода, якою можна вгамувати спрагу, розбивши цю оболонку.
  Золотоволоса Зоя продовжує працювати над викриттям чудес єврейського писання. I теж за допомогою босих нiжок.
  Прилiт перепелiв для їжi iзраїльтян (Вихiд, 16 гол.) є звичайним весняним перельотом зграй цих птахiв з Африки до Європи. Коли втомленi птахи сiдають на землю, мiсцевi жителi можуть зловити їх голими руками. Але в iсторiї Виходу одного разу перепела виявилися хворими, тому люди, що їх їли, хворiли i iнодi помирали. На мовi мiфу цей епiзод викладено як покарання за ремствування (Числа, 11 гол.).
  А тут до трудiв пiдключилася i голонога, вогняна Августина. Її босi, точенi нiжки у русi.
  Так само укуси змiй були сприйнятi як покарання (Числа, 21 гол.). Вiдомо, що швейцарський мандрiвник Вуркхардт побував на Синайському пiвостровi у 1809-1816 роках. На згаданому в Бiблiї мiсцi мiж мiстом Кадешом i затокою Акаба вiн знайшов долину, що кишить отруйними змiями. Вони заселяють цю мiсцевiсть з давнiх-давен, тому бедуїни намагаються об'їжджати її.
  Наташа вже за допомогою кульок оголених грудей, так бере i строчить собi.
  Цiкавим є пояснення, що таке "манна небесна" (Вихiд, 16 гол.). Понад сто рокiв тому вченi Еренберг та Гемпрiх виявили в Синайських горах появу особливої маси. Вона падає на землю iз повiтряного простору, араби називають її словом "ман". До складу цiєї маси входять вода, тростинний цукор, декстрин та аналогiчнi йому речовини. Араби та грецькi ченцi збирають цю сумiш i їдять iз хлiбом замiсть меду.
  Золотоволоса Зоя, використовуючи оголений бюст, собi повертає щось iз колосальним натхненням. I її полуничнi соски просто супер.
  1927 року зоолог єрусалимського унiверситету Боденхаймер виявив на Синайському пiвостровi рiзновид тамариска. Навеснi ця рослина видiляє солодкувату рiдину, яка швидко застигає на повiтрi у виглядi бiлих кульок. З настанням весни бедуїни вирушають у степ збирати цi кульки. Одна людина може зiбрати за день пiвтора кiлограма сумiшi, i цiєї кiлькостi достатньо для вгамування голоду. Багдадськi вуличнi торговцi по сьогоднi виставляють на продаж солодку смолу тамариска пiд назвою "манн".
  Вогняна Августина теж настрочила, тримаючи ручку мiж грудями i нахиляючись нижче.
  Як правило, популярний атеїзм зводив усю Бiблiю до збiрки казок. Хоча в радянську епоху наводились i подiбнi приклади природного пояснення вiдбитих у нiй явищ та подiй. Такi пояснення мiстяться, наприклад, у книгах Зенона Косiдовського.
  Голонога, та майже гола Свiтлана також за допомогою грудей, взяла та налаштувала собi.
  Крiм пояснення бiблiйних iсторiй природними причинами, є метод реiнтерпретацiї Бiблiї, заснований на демiфологiзацiї. "Демiфологiзацiя" - термiн, введений теологом Бультманом, який означає критичне тлумачення мiфiчної картини свiту Бiблiї шляхом пошуку в мiфологiї екзистенцiйного сенсу та пояснення цього сенсу сучасною мовою. Демiфологiзацiя як метод реiнтерпретацiї Бiблiї має на увазi не просту вiдмову вiд мiфологiї, а пошук значення її символiв, що залишається актуальним, враховуючи тi цiлi, якi, на думку iнтерпретаторiв, переслiдували автори.
  Наташка на закiнчення вивела з апломбом:
  Цю статтю я написала для того, щоб вiдобразити iсторiю появи та розвитку рiзних напрямiв критичного погляду на Бiблiю та християнство в умовах, коли наука породила здоровий скептицизм щодо традицiйних церковних доктрин. Це короткий iсторичний огляд витокiв сучасної бiблiйної критики як наукової, а чи не релiгiйної, дисциплiни, i навiть витокiв нових форм теологiї, долають рамки традицiї та догми. Цим викладом я вiддавала данину рацiональним дослiдникам та лiберальним теологам за їхнiй значний внесок у наукове ставлення до Бiблiї, її критичне вивчення, а також за той iмпульс, який вони дали багатьом сучасним богословським напрямкам.
  Дiвчата в одних тоненьких трусиках завершили написання, i пронизливо запищали:
  - Та славитись Русь та її Боги!
  Августина авторитетно заявила:
  - Немає нiчого кращого, вiри в Росiйського всемогутнього Роду!
  Свiтлана логiчно буркнула:
  - I не пiдемо у свiт Богiв iнших! Ми русичi непереможнi!
  I всi чотири дiвчата пiдняли руки, закричавши:
  - Слава Росiї та росiйським Богам!
  Наприкiнцi лютого 1955 року нiмцi посилили обстрiл Воронежа, але поки що не наважувалися йти на штурм.
  Дiвчата ж розписали критику Бiблiї i власнi, а також запозиченi уявлення про це.
  Наташка босою нiжкою прокреслила, на листку:
  Понад двi тисячi рокiв читаються i шануються бiблiйнi книги Старого Завiту (iудейський Танах); понад 18 столiть читаються та шанують бiблiйнi книги Нового Завiту. У 4-5 столiттi нашої ери християнським духовенством було вiдiбрано i на церковних соборах канонiзовано книги Нового Завiту. У 10 столiттi нашої ери духовенством iудаїзму були вiдiбранi та канонiзованi книги Старого Завiту (Танах). З тих пiр у змiст цих книг не вносилося якихось суттєвих змiн, а в iудейському Танаху не було змiнено жодної лiтери. Отже, протягом 18-22 столiття нiчого нового у цих книгах не з'являлося, оскiльки вони залишалися незмiнними. Але, незважаючи на це, змiст змiнювалося в тлумаченнi i перетлумаченнi стосовно нових умов, нових вимог, нових осiб або як говорив Салтиков-Щедрiн, "стосовно пiдлостi".
  Золотоволоса Зоя теж за допомогою своєї апетитної, босої, засмаглої нiжки, налаштувала:
  Про саму Бiблiю та про її змiст протягом столiть писали богослови та атеїсти, популяризатори та науковi дослiдники. У результатi, можна сказати, Бiблiя розглянута з усiх доброзичливих до неї та неприязних до неї сторiн. Праця минулих столiть рясно використовуються богословами, У православнiй церквi, наприклад, на Бiблiю i зараз дивляться крiзь призму писань так званих "Святих отцiв". Бiльше того, ряд богословiв, будучи припертi до стiнки атеїстичною критикою, увертаються вiд неї посиланням на те, що тому чи iншому хворому для святостi Бiблiї вже давно написали "Святi отцi", якщо брати їх усiх разом, не стiльки витлумачили "правильно" Бiблiю , скiльки додали до неї ще й ще своїх протирiч та оман. У всякому разi, у поглядах на Бiблiю мiж "святими отцями" бiльше безглуздя та протирiччя, нiж безглуздя та протирiччя в самiй Бiблiї. Але все одно, творiння минулих столiть та давнiх богословiв проповiдники релiгiї не iгнорують, а використовують на всю. У цьому вiдношеннi нам, йдучи за логiкою iдеологiчної боротьби, треба у критицi релiгiйного свiтогляду та бiблiйних легенд так само рясно використовувати досягнення щодо атеїстiв минулого. Не буде кожен атеїст, приступаючи до критики релiгiї сам вiд початку i до кiнця створювати цю критику. Богословам Бог велiв, а нам грiх не скористатися здобутками минулого.
  Вогнезарна Августина, теж використовуючи, свої дуже рухливi пальчики настрочила генiальну главу.
  Не слiд думати, що атеїстична критика релiгiї та Бiблiї застарiла. Звичайно, у свiтлi нових наукових здобуткiв там щось треба виправити, чимось новим додати. Але, не скажiть ... Там багато i багато зовсiм не застарiло, а якщо застарiло, то застарiло тiльки настiльки, наскiльки застарiв, наприклад, релiгiйний свiтогляд, застарiв змiст i текст Бiблiї. Не бiльше та не менше. Якщо проповiдники релiгiї кажуть, що Бiблiя є вiчною книгою, то й атеїстична критика Бiблiї - це критика Вiчної Бiблiї, це критика - вiчна. Наше завдання донести до вiруючих вже наявну вiчну атеїстичну критику вiчного змiсту Бiблiї. I коли на нашу адресу такi застарiлi, хоч i новоявленi, богослови, як дияконiшка Дураєв зi своїм духовним сином Сергiєм Фоморолевим та їхнiми одноутробними однодумцями говорять про застарiлiсть атеїзму, то нехай вони спочатку подивляться на мiру застарiлостi своєї релiгiї та своєї Бiблiї. Вони при цьому посилаються на якiсь новi знахiдки, новi твори та новi вiдкриття. Але всi новi знахiдки, тлумачення i вiдкриття ще й ще раз пiдтверджують одвiчну iстину атеїзму: Бога немає, а Бiблiя - сумбурний, примiтивний i суцiльно помилковий твiр неосвiчених авторiв. Так, з'явилися, наприклад, новi науковi дослiдження в галузi бiблiстики, але вони тiльки пiдтвердили, так би мовити, цiлком земне походження Бiблiї, показали, що нiчого надприродного в нiй немає. А з усього, критика змiсту Бiблiї не застарiла, оскiльки залишається тим самим старим змiстом Бiблiї.
  Блондинка-термiнатор Свiтлана, своєю чистою, босою та дуже витонченою нiжкою подряпала, святу iстину, що не можна вiрити казкам. А її босi пальчики такi рухливi.
  Протягом столiть накопичився солiдний золотий фонд атеїстичної критики Бiблiї. Яка досi не застарiла i спростовує Бiблiю з тим самим успiхом, з яким вона спростовувала її 100-200-500-1000 i 2000 рокiв тому. А тому нам, атеїстам, не розумно було б шукати тiльки якiсь абсолютно новi елементи критики Бiблiї та новi пiдходи до критики змiсту бiблiйного змiсту, хоча таких ми, атеїсти, нiколи не цураємося.
  Наташка теж додала, трясучи своїми полуничними грудьми, якi такi повнi та красивi.
  Церковники намагаються, щоб ця критика, наукове пояснення Бiблiї не доходило до вiруючих. У католицькiй церквi досi вважається богохульством самому вiруючому тлумачити Бiблiю. Це, мовляв, прерогатива благодатних попiв, що глибоко вивчили Бiблiю католицьких богословiв, якi дивляться на вiруючих, як на бiблiйних євнухiв, якi "нiчого не розумiють, якщо пастирi не наставить їх" (Дiї, 8:31).
  Зоя теж вставила, i тримала ручку мiж оголеними, смаглявими вiд засмаги грудьми.
  Ось останнiм часом з'явилося безлiч нових так званих харизматичних церков, в яких кожен глава тiєї чи iншої течiї оголошує, що йому щойно сам Бог вiдкрив, як розумiти те чи iнше мiсце в Бiблiї... Але такi "харизматики" впливають лише на абсолютно екзальтованих i темних вiруючих, якi, як правило, самi не читають Бiблiю i чекають такого читання з ясним поясненням тiльки вiд свого, посланого йому вiд самого Бога, проповiдника. Це, кажучи словами Бiблiї, лiнивi вiруючi раби (Матвiя, 25:26), лiнивi утроби (Титу, 1:12).
  Августина прочирикала:
  - Майбутнє столiття за комунiзмом!
  Свiтлана агресивно додала:
  - За науковим атеїзмом!
  Незважаючи на посилення обстрiлу, дiвчата писали дедалi активнiше. Справдi, чому захоплюватися атеїзмом? Тим бiльше, це так науково!
  А Росiйськi Боги-демiурги все одно будуть живiшими, всiх живих!
  Наташка, розтираючи руками оголенi соски, босою нiжкою накидала собi, уривок:
  Здоровий глузд, гуманiзм, антирасизм i атеїстичний дух панують у всiх без винятку творах Марка Твена. Гумор i сатира письменника органiчно поєднуються з витонченiстю стилю та глибокодумнiстю. Висловлювання з його творiв, особистого листування та застiльних розмов одразу ставали надбанням гласностi та органiчно входили в народну творчiсть. За життя, як i пiсля смертi, Марка Твена малювали вусатим красенем, з незмiнно трубкою в зубах i сентенцiї, що вимовляє. Марк Твен продовжував плодити сентенцiї i пiсля смертi. Зараз дослiдники творчостi класика свiтової та американської лiтератури зiбрали цi перли народної творчостi та видали у виглядi Енциклопедiї пiд назвою "Те, чого Марк Твен насправдi не говорив".
  Тут уже Зоя поцiлувала Наташку в голi груди, i своєю голенькою нiжкою накрамсала.
  Пiсля свого сiмдесятирiччя Марк Твен заявив, що нарештi вiн може говорити i писати все те, що думає, не боячись нiяких для себе наслiдкiв, i почав писати свою "Автобiографiю", низку гострих атеїстичних сатиричних - можна навiть сказати: войовничо атеїстичних! - творiв, якi, шкодуючи релiгiйнiсть своєї сiм'ї та друзiв, заповiв опублiкувати через 25-50-100 рокiв пiсля своєї смертi. Всi цi твори вперше та повнiстю були опублiкованi лише у 1962-1965 роках.
  Вогняна Августина поцiлувала Зою в голу п'яту. I пiсля цього босою нiжкою накреслила:
  З прижиттєвих атеїстичних творiв Марка Твена слiд назвати його блискучу критику у творi "Християнська наука" модного на той час рух саєнтологiї, яка пропонувала лiкувати всi болячки, долати всi неприємностi та досягати жалiсного успiху лише зосередженою, "науково" складеною молитвою. Цiєю роботою письменник образив свою дочку Климентину, яка була людиною релiгiйною та прихильником саєнтологiї. За життя письменника була опублiкована його робота, в якiй вiн пiддав неприємної критики вчення мормонiв (Церква святих останнього дня). Було опублiковано також твiр: "Подорож капiтана Стромпфiльда в Рай". Протягом 1901-1902 рокiв Марк Твен пише велике сатиричне твiр пiд назвою: "Таємна iсторiя Еддiпiї, Свiтової iмперiї" (The Secret History of Eddypus, The World-Empire), в якому малює трагiчний i комiчний стан держави, в якiй, бiльше за всяке сподiвання, панiвне становище зайняла релiгiя. Сучаснi дослiдники вважають, що цим твором Марк Твен надихнув Оруелла на написання антиутопiї "1984".
  Свiтлана теж взяла i зробила поцiлунку у стегнi Августинi. А потiм взяла та босими пальчиками тримаючи ручку вивела.
  Але найгострiшi атеїстичнi твори написанi ним пiсля 70 рокiв. При цьому вiн повiдомляв своїм майбутнiм читачам: "Я весь час пам'ятаю, що говорю з могили, тому що буду мертвий перш, нiж цi мої книги побачать свiт, Але з могили я говорю охочiше, нiж мовою живих, i ось чому: я можу це робити вiльно!"
  Наташка поцiлувала Свiтлана в засмаглу голу колiна. I захоплено проворкувала, точнiше налаштувала.
  У Радянському Союзi, крiм окремих творiв, видано 12-томне зiбрання творiв Марка Твена. У ньому є основнi атеїстичнi твори письменника. Але пiсля 1962 року, пiсля публiкацiї за заповiтом нових творiв, останнi публiкувалися окремими виданнями чи збiрками. Останнiм iз таких є збiрка "Щоденник Адама", Видавництво полiтичної лiтератури, Москва, 1982 року, 295 сторiнок. Ми з цього видання вiдтворимо нинi лише один роздiл iз твору Марка Твена "Роздум про релiгiю".
  Зоя це чудова дiвчина поцiлувала Наташу в iнший сосок i прочирiкала з ентузiазмом, виводячи босими нiжками:
  Перекладати та читати Марка Твена - одне задоволення. При цьому треба враховувати, що Марк Твен писав для американських читачiв, якi добре знали Бiблiю, християнське вiровчення. На жаль (чи на щастя?) колишнi радянськi громадяни таких богословських знань не мають. А тому буквальний переклад (або ще гiрше - "кальковий") часто не доносити до нашого читача всiєї глибини та всiєї сатиричної думки письменника про релiгiйне вчення. А тому, скориставшись уже готiвковим перекладом, ми ще раз порiвняли його з оригiналом, врахували рiвень сприйняття наших читачiв та внесли деякi розширення у передачу думок росiйською мовою, а в крайнiх випадках зробили деякi зауваження.
  Августина чмокнула Зою в стегно i швидко вивела, босонiжкою нiжкою:
  Отже, як кажуть: "З богом!". - Починайте читати золотi думки про релiгiю класика свiтової лiтератури.
  Свiтлана поцiлувала вогняну дияволицi в голу п'яту i прошипiла:
  - Слава Росiйським Богам! Скасуємо Бiблiю та введемо веди!
  Початок березня був спокiйнiшим, i дiвчата вiд обговорень атеїзму перейшли на написання АI.
  Японцi вiдчайдушно з останнiх сил штурмували Порт-Артур.
  Батальйон, що складається i голоногих i напiвголих дiвчат, прикривав найнебезпечнiший напрямок - Високу гору.
  Дiвчата боролися дуже ефективно. Усi гарнi, стрункi, спортивнi.
  I миготять босими нiжками. Шпурляють гранати голими кiнцiвками. Вони все просто принаднiсть i чарiвнiсть.
  А справдi, навiщо дiвчаткам одяг? Голяка вони куди красивiшi, i прекраснiшi, спокусливiшi.
  I хочеться таким цiлувати босi круглi п'ятки. I облизати кожний пальчик.
  Стрiляючи та кидаючи голою нiжкою гранату, Веронiка вимовляє:
  - Довбати вас, не передовбати!
  Тут i Юлiана цвяхнувши японцями, i кинувши босими пальчиками гранату, пiкнула:
  - Наш незламний росiйських дух!
  I дiвчина-пiдлiток засмiялася ... Уявила як її лоскоче за нiжку гарненький хлопчик. Так для чутливої жiночої шкiри таке приємне.
  Руда Ганна теж жбурнула босою ногою гранату. Розкидала самураїв i пискнула:
  - За найсвятiшу у свiтi Русь.
  I здорова, могутня Ангелiна кинула в самураїв голими п'ятами мiшок iз вибухiвкою i булькнула:
  - За славну нашу перемогу!
  Веронiка дала чергу. Збила японцiв i пискнула:
  - Ось вiн наш обов'язок!
  Юлiана жбурнула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - I ми його виконаємо!
  Ганна зрiзала кiлька японцiв, i прочирикала:
  - Росiйський шлях до перемоги!
  Ангелiна знову запустила в самураїв щось важке, пробулькавши:
  - I ми переможемо!
  Все ж таки добре, що в спеку дiвчата зняли з себе тiльники. Так вони з оголеним торсом куди симпатичнiшi. I засмаглi якiсь, i мускулистi. Тiла просто лита сталь.
  Якi чудовi дiвчата, коли оголенi.
  I не потрiбний їм одяг.
  Веронiка скошує масу японцiв i харчує:
  - Славитись наша Росiя у всiх столiттях!
  Юлiана взяла i запустила босою нiжкою гранату, i в'янула:
  - За нашу територiю!
  Тут i Ганна взяла i довбала, з люттю:
  - За вiчне та людяне!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  Ось i Ангелiна також взяла. Пiдкинула в'язку гранат. Вибила частину самураїв, з наскоку. I заспiвала:
  - У небi лiтати, iз сонцем грати - хочеться вiчно!
  I четвiрка дiвчат дуже красиво б'ється. I весь батальйон також. Як спокусливо мелькають їхнi босi нiжки гранати, що метають. Як красивi дiвчата на вiйнi.
  На них напливає жовта маса японських солдатiв. Самураї гинуть тисячами, але ще не зупиняються. Прут собi i пруть. Битва вкрай запекла.
  Веронiка стрiляє японцями i щебече:
  - Наш Росiйський вибiр - честь та Батькiвщина!
  Юлiана ведучи вогонь по супротивнику, скеляє собi зуби, що виблискують яскравiше за морськi перлини. I вимовляє:
  - У кожному столiттi були герої та будуть!
  Пiсля чого дiвчина взяла i вишкiрилася ще сильнiше.
  Вогняна Ганна, палячи по супротивнику, пискнула:
  - Нас не дано завоювати! Русь не поставити навколiшки!
  I знову летить кинута босою нiжкою граната войовницi.
  Ангелiна запускає босою нiжкою смертельне та вбивче. I скеля зубки, щебече:
  - Вiрю, будемо ми в Раю!
  Вiкторiя перебиває жiнку-богатиря:
  - Нi! Не в раю, а завжди жити на планетi Земля, яка стане справжнiм, неземним раєм!
  I дiвчина-капiтан жбурнула босою ногою дуже вбивчу, уламкову бомбу.
  Веронiка помiтила:
  - Ви мудрi пан капiтан.
  I теж босою ногою запустила несуче знищення.
  Юлiана пропищала та дала чергу. Викосила японцiв. Скелi великi зубки, дiвчина пискнула:
  - Не хочу я бути старою! А хочу жити вiчно!
  Ганна теж кинула босою нiжкою гранату i з сумнiвом запитала дiвчину-блондинку:
  - А тобi подобається наш свiт?
  Юлiана без вагань вiдповiла:
  - А непогано! Особливо влiтку! Люблю сонце та канiкули!
  Ганна iз цим охоче погодилася:
  - Влiтку, безперечно, добре! Як добре людям у молодостi!
  Юлiана з люттю вiдповiла:
  - Та й нехай буде вiчним лiто, як в Африцi! I Африка буде нашою!
  Ангелiна жбурнула голими, мускулистими ногами бочку з вибухiвкою i видала:
  - Нехай буде так! I за всiх часiв.
  Ряди японцiв рiдшали, i вони явно видихалися.
  На 8 березня Наталка ще трохи дописала до АI.
  Японцi до середини червня 1905 остаточно видихнулися. I Лiневич нарештi перейшов у наступ. Переважна росiйська армiя просувалася з трьох напрямiв.
  Японцi спробували зняти облогу з Порт-Артура та дати бiй великим росiйським силам.
  Але найбiльш боєздатнi частини гарнiзону рушили за японцями. I без жодного зволiкання завдали удару в тил.
  Батальйон босоногих дiвчат, у трусах i тiльниках першим вступив у бiй.
  Красивi дiвчата почали молотити i без того пошарпану в попереднiх боях армiю самураїв.
  Насамперед войовнички атакували батареї. У японцiв полетiли кинутi босими нiжками гранати. Вони були дуже влучними. А самi росiйськi воїнки взяли i скинули з себе тiльники. Щоб залишитися iз голими торсами.
  Так майже повнiстю оголених дiвчат практично неможливо потрапити. Коли у жiнки шкiра гола, її кулi не беруть.
  Веронiка кинула босою нiжкою гранату, i прочирикала:
  - Я буду чемпiонкою!
  I труснула своїм бiлим, кучерявим волоссям.
  Юлiана теж не така проста. Лупанула японцями. А потiм як жбурне босою нiжкою гранату, i прокриче:
  - В iм'я Святої, царської Росiї!
  I знову трусить своїми повними грудями з червоними сосками. А талiя у дiвчини тонка.
  Далi мчить у бiй i руда Ганна. Таке iскрометне, i реактивне дiвчисько. Як жбурне босою ногою гранату. Так на всi боки розлетяться самураї. I завалятися, наче пiдкошенi.
  I дiвчина по них пальне i пискне:
  - За царя Православного та Росiйських богiв!
  Ангелiна теж лупнула. I полетiв пiдкинутий її голими, потужними, як у ломового коня, ящик зi снарядами. I рознiс масу японцiв.
  Дiвчата взагалi супер колись голенькi та босонiж. А ось у трусиках на позицiї бiгти ще крутiше.
  А соски полуничнi, та так блищать!
  Вiкторiя теж червоною сиською запустить гранату i по самураях як дасть. Ось це дiвка. I головне командир батальйону дiвчат на есмiнцi. I теж лише в одних трусиках.
  I голими грудьми трясе. Що так красиво та сексуально.
  Веронiка взяла та кинула босою нiжкою гранату. Перебила масу японцiв i пропищала:
  - Вищий пiлотаж на абордаж!
  Юлiана теж дуже спритно голою ноженькою жбурнула гранату, i пропищала викошуючи японцiв:
  - Наш оскал i нищiвний удар!
  Пiсля чого як блисне зубками.
  I ось взяла i Ганна довбанула. Розстрiляла масу самураїв. I як це зробила.
  I ще гранату босою нiжкою як запустить. I пискне:
  - Ми не раби!
  Пiсля чого схоче, i покаже мову.
  Ангелiна взяла i прочирикала з лютою люттю, випльовуючи по противнику заряди:
  - Я найкрутiша з крутих.
  I голими нiжками запустила важку бомбу. Та взяла i висадила в повiтря самураїв, розкромкавши їх.
  Веронiка теж як вiзьме i довбає по азiатськiй ордi. I розплющує їм кiсточки.
  Дiвчина взяла i прочирикала:
  - Ми всiх розгромимо!
  I знову вiд босої нiжки летить забiйна та неповторна граната.
  I розмолотить японцiв. А що вони прийшли на землi? Тут усе належить Росiї.
  Юлiана запустила босою ногою гранату i заспiвала:
  - Слава Великiй Росiї! Нам Держдума не потрiбна!
  Руда Ганна агресивно вiдзначила:
  - Я буду чемпiонкою.
  I пущена босою ногою дiвчинки граната, всiх розплющить. Лише криваве м'ясо i залишилося.
  А ось Ангелiна як взяла та пискнула. Вибила купу бойовикiв. I пронеслася, мов ангел смертi.
  I маса самураїв загинула.
  Росiйськi вiйська напирали на японцiв з усiх бокiв. Вони давили i трощили.
  Раз у раз спалахували рукопашнi сутички. Росiйськi солдати кололи самураїв багнетами. Гвинтiвка Мосiна це чудова палиця. Який проламують черепи. I трощать кiстки.
  Але особливо гарно борються дiвчата iз мечами. Це чудово. Особливо коли колишуться оголенi груди.
  А соски такi рубiновi та сяючi. Так на них хочеться дивитися та цiлувати.
  I цiлувати без перерви.
  Дiвчата б'ються з люттю голодних пантер, що побачили ягнят. Вони мучать їх i здирають шкури.
  Веронiка, стрiляючи по японцях, верещить:
  -Смерть за смерть!
  Юлiана кидаючи босою нiжкою гранату, додає:
  - Кров за кров!
  Ганна, строчачи по самураях, верещить:
  -Око за око!
  I теж жбурнула босою ногою лимонку. Вона була всiх сильнiша i роздерла з апломбом.
  А ось i Ангелiна взялася. Цiлу бочку з забiйною вибухiвкою запустить i розмелотить ворогiв.
  Пiсля чого як заспiває:
  - Я босонога слониха i дуже крута!
  Дiвчина справдi дуже потужна. I її нiжки немов кийки. Як рушить самурая в пах. Той на п'ять метрiв верх i пiдлетiв. Пронiсся наче пущена з каменю катапульта. Точнiше це з катапульти камiнь!
  Вiкторiя командир батальйону дала чергу японцям. Викосила частину жовтих воїнiв i пискнула:
  - За Русь святу битимемося.
  I голим, засмаглим колiном, як рушить у пiдборiддя. I зламає щелепу ворога.
  Вiкторiя в азартi.
  Юлiана з ентузiазмом вимовляє:
  - Буде цар Микола, найбiльшим iз росiйських царiв!
  I весь батальйон напiвголих, босоногих дiвчат, як гаркне на все горло винищуючи японцiв.
  - Нехай буде так!
  Нiмцi стали в серединi березня просуватися вздовж Дону. Втiм, не надто їм сприяла.
  Танковий екiпаж Герди, вступив у бiй iз радянськими машинами.
  Нiмцi використовували нову з вiдносно коротким стовбуром гармату високого тиску.
  Нова зброя була калiбру 120 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда 1700 метрiв за секунду. З його допомогою можна було пробивати усi радянськi машини з великої дистанцiї. Може, тiльки окрiм надважкого Iсова. Але й їх можна пробити, лише трохи ближче.
  Нiмецькi воїнки поставили свою машину з вiдмiнним лобовим бронюванням.
  Радянськi Т-54 намагалися зблизитися з нiмцями i розганялися, буквально погрожуючи таранити.
  Герда вистрiлила по радянському танку. Зiрвала з нього вежу i прочирикала:
  - Що проти тигриць наїжджати?
  Шарлота теж натиснула босими пальцями нiжок на кнопку джойстика, i пропищала:
  - Будемо чемпiонами планети!
  I розбила радянський танк.
  Довбанула по росiянам i Христина. Нова гармата була автоматичною, i робила дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Дiвчина iз золотаво-рудим волоссям, провизжала:
  - Для росiйських войовниць немає жодних перешкод!
  Золотоволоса Магда теж розбила радянський танк, i вишкiрилася:
  - Я найсильнiша iз сильних...
  Дiвчата були сердитi. Вiйна йде собi i йде. А коли переможуть червонi? Доки вони рубатимуться? Просто непохитнi хлопцi.
  I дiвчата у росiян все.
  Ось, наприклад, нiмкенi катували комсомолку. Спочатку подiлили дiвчину на морозi.
  Герда з неї зiрвала спочатку кожушок. Потiм разом iз Шарлотою почала знiмати чобiтки. Втiм, взуття кирзове, i збите. Розмотали онучi.
  Далi Герда розпороли ножем гiмнастерку комсомолцi, i сорочку. Залишила лише лiфчик. Розрiзала штани.
  Шарлота смикнула комсомолку за русяве волосся. Потiм вони Герда i Шарлота, в бiкiнi повели босонiж комсомолку i в купальнику. Три голоногi дiвчата бiгли в сильний мороз. Комсомолка трималася мужньо. I цiлих двi години бiгала. Хоча й не така крута, як двi тигрицi. Нiжки у росiйської дiвчини почервонiли, а потiм посинiли вiд холоду.
  Потiм її Герда i Шарлота зв'язали ззаду, i пiднялися на дибу. Дiвчина-комсомолка затремтiла вiд болю. Почала нагинатися. Герда смикнула її за плечi i прокрутила. Охнувши вiд болю, комсомолка випросталася в дибi, хруснули кiсточки.
  Босi ноги росiйської дiвчини затиснули в колодки i почали пiдвiшувати вантаж. Насамперед Шарлота навантажила колодою.
  Комсомолка застогнала, але потiм стиснула зуби i замовкла.
  Шарлота та Герда швидко наламали гiлки. Розклали пiд босими нiжками комсомолки та пiдпалили.
  Це так цiкаво смажити голi п'яти. I дуже кумедно, i весело красуням.
  Полум'я лизало трохи огрубiлi пiдошви комсомолки, запахло смаженим шашликом. Бiль, звичайно ж, вiд вогню жахливий. Комсомолка здригалася, з неї стiкав пiт, дiвчата тихо стогнала. Але гучнi крики стримувала страшним зусиллям волi.
  Далi дiвчину почали шмагати ялиновими гiлками. I Герда i Шарлота лупили з усього розмаху. Навiть лопнула шкiра на спинi дiвчинки. Полилася змiшана, потiм кров. Злетiв i лiфчик, впав у вогонь i додав спеку до босих нiг.
  Герда нахилилася i злизала сумiш поту та кровi. Їй це доставило задоволення.
  Шарлота вщипнула комсомолку за груди. I пiсля чого взяла та вдарила кулаком у сонячне сплетiння дiвчина. Потiм руда дияволиця додала гiлок у багаття пiд босими ногами комсомолки. Паленим запахло ще сильнiше.
  Герда прошипiла з гнiвом:
  - Говоритимеш!
  Шарлота вщипнула за груди сильнiше i прошипiла:
  - Досить у мовчанку грати!
  Герда дiстала з вогнища гiлку, що горiла, i пiднесла її до оголених грудей дiвчини-комсомолки.
  Так засмикалася, i її русява головка хитнулася, впавши на бiк.
  Шарлота вишкiрилася, немов дияволиця:
  - Схоже дiвчисько готове!
  Герда хихикнула, i стала масажувати обличчя та шию комсомолки. Та була здорова i швидко прийшла до тями. Тодi блондинка-термiнатор дiстала з багаття палаючу гiлку i пiднесла до нiжного обличчя полонянки. Дiвчина чинила опiр i смикалася.
  Герда облизнулась i прошипiла:
  - Говоритимеш красуня?
  Комсомолка проскулила:
  - Убийте мене! Не мучте, будь ласка!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Нi! Тебе мучитимуть дуже довго i просмажать до кiнця.
  Шарлота помiтила:
  - А може її вiддати чоловiкам. Адже вона ще незаймана i їй буде дуже боляче, коли її...
  Комсомолка вiдчайдушно заволала:
  - Не треба! Я вам все одно нiчого не скажу!
  Герда запропонувала:
  - Пiдпалимо їй груди?
  Шарлота похитала головою:
  - Нi! Є ефективнiший спосiб видобутку iнформацiї.
  Герда кивнула:
  - Так... Це натиснути на артерiю на шиї. Щоб сформувати зону рапорту, i вона скаже нам усе, що знає, i чого не знає!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - А навiщо ми тодi її катували?
  Герда вiдповiла:
  - Чисто для насолоди. А зараз.
  Блондинка-термiнатор натиснула рукою на шию комсомолки. У тiєї закотилися очi i стали наче у мертвої риби. Герда твердо сказала:
  - Де знаходиться батарея?
  Нiмцi дуже повiльно просувалися. Бруд i сльота сповiльнювали їхнiй рух. Бойовi дiї показали ефективнiсть нової гармати високого тиску з дуже великою дистанцiєю вражаючих Т-54 - основний радянський танк.
  Герда куляючи з великої дистанцiї, помiтила:
  - Нова зброя набагато комфортнiша.
  Шарлота iз цим погодилася:
  - Хай не дає супротивниковi наблизитися!
  Христина, натиснувши босими пальцями на кнопку джойстика, пiдбила радянський танк i буркнула:
  - Але й ми такi влучнi. Просто феномени! Тож войовниць нiщо не зупинить i не зламає!
  Магда рацiонально помiтила:
  - I привертаючи до себе увагу! А саме своєю колосальною агресивнiстю!
  I дiвчина також натиснула пальчиками босих нiжок на кнопки джойстика, вражаючи танк Червоної армiї.
  Герда стрiляючи, спитала дiвчаток:
  - Я дивуюся, звiдки у росiян стiльки завзяття. Вони стоять, наче зробленi з титану. I не хочуть пiддаватися.
  Шарлота зi смiшком додала:
  - I не пiддадуться! Адже це реально найсильнiший народ! Причому народ непохитний!
  Магда хихикнула i, вискакувавши зуби, i iскрячи блискучими очима, немов сапфiри видала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi великiй!
  Христина шикнула в досадi:
  - Лондон би взяти б не заважало!
  Герда хихикнула i запропонувала:
  - А що, якi у вас є iдеї? Свiт укласти з Росiєю?
  Шарлота пальнула по сталiнських, проламала вежу радянської машини i пискнула:
  - Нi! Про свiт не може бути й мови!
  Христина теж лупнула по танках Червоної армiї i запропонувала:
  - Там може бути про перемир'я?
  Магда тут згiдно пискнула:
  - Та тимчасова перепочинок. Щоби повернути на Захiд.
  Герда послала снаряд i вiдзначила:
  - Реально таке можливе. Замиритися тимчасово з росiянами i самим рушать на Британiю. Бо ми вже давно не брали Лондон!
  Шарлота хихикнула, i запропонувала:
  - Вiзьмемо Москву i нас нiхто у свiтi, не зупинить!
  Христина з оскалом зубiв барсу, шикнула:
  - Нi, нiхто не зупинить i нiколи!
  Магда пискнула з дикою люттю:
  - Нi, не буде золотими гори! А будуть дiамантовими скелi!
  Герда вишкiрилася i пискнула, розбиваючи радянську машину, немов кришталь молотом:
  - У суспiльствi споживання - повно зловживання!
  I знову блиснула дiвчина зубка, що сяють яскравiше за перлини. Герда любила мучити i катувати.
  Ось пiонера, наприклад, взяла i живцем у царськiй горiлцi розчинила. Ось такi в неї нахили. I тортури у неї викликали збудження. Комсомолку, наприклад, вони пiсля того як викачали всю корисну iнформацiю, стали палити вогнем. Буквально засмажили живцем груди. А потiм їх вiдрiзали, перчили та їли.
  Та Шарлота та Герда займалися людожерством. I лопали комсомолку живцем. А це так брутально i не естетично. I головне боляче.
  Уявiть дiвчину ще не вбивши, смажать i вiдрiзають вiд неї шматок за шматком. Потiм макають у соус i їдять.
  Герда та Шарлота навiть переїли людського м'яса. У них стався пронос i дiвчат ганяло. Доводилося в кущах полегшуватись.
  А що людоїдство карається.
  Їли войовницi та хлопчикiв. Усi вчотирьох пiонера Сашка грубо роздiлили, потiм на велику сковороду поклали. I на олiї прямо так пацана i засмажили. I це взагалi чудово.
  Магда їла нiжку хлопчика, i помiтила:
  - А що? Це круто та приємно!
  Христина зазначила:
  - Для нас все приємно!
  Соковите м'ясо пiонера нарiзали тоненькими скибочками i мачали в соусi. Дiвчата їли та спiвали.
  Герда завивала:
  Немає пощади, немає пощади вороговi! Комунiстiв я ударом, як пшеницю кошторис!
  I тупає босими нiжками снiгом.
  Дiвчата практично повнiстю з'їли хлопчика. Поласували його печiнкою. Зрiзали все м'ясо. Закусили та випили вина. Переїли, а потiм завалилися спати.
  Увi снi воїнкам мрiяло, що нiби їх самих чорти в казанах смажать. I заразом ще й шкiру зрiзають за допомогою ножикiв. А потiм ще й крутять i ламають.
  Пiсля цього починаються найбiльш жорстокi тортури. Дiвча пiдвiсили за волосся i почали розгойдувати на дибi. А далi палили вогником. I дiяли з вiртуозною витонченiстю.
  Герда згадала про це, стрiляючи, а потiм спитала:
  - А як вам пекло?
  Шарлота з усмiшкою вiдповiла:
  - Цiкаве мiсце особливо щодо компанiї!
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Можна чортам там хвости пiдкручувати!
  Магда з оскалом зубiв пропищала:
  - I добиватися найвищого результату! Взагалi як щодо змагань з вогняного поло?
  Герда потрапила до радянського танка i рiшуче заявила:
  - У пеклi будуть лише вороги Третього Рейху! А справжнi арiйцi продовжуватимуть воювати в iнших всесвiтах!
  Шарлота впевнено пiдтвердила, б'ючи босою ногою по бронi:
  - Нехай буде так!
  I блиснула перлинними зубами.
  Христина запропонувала:
  - Давайте собi зробимо роги!
  Магда хихикнула i гаркнула:
  - Станемо чортами вищого розряду!
  I показала язичок.
  Дiвчата дiйсно такi веселi, i дуже у них сильнi м'язи.
  Герда помiтила:
  - Ех, Мауглi б нам!
  Шарлота поправила подругу:
  - Скорiше вже Тарзана!
  Христина хихикнула i пискнула:
  - Ах, Тарзане, Тарзане, Тарзане! Король всiх країн!
  Магда iз захопленням пропищала:
  - У нас прусський дух! У нас Пруссю пахне!
  Герда хихикнула, розколола радянський танк i буркнула:
  - Нi! Ми дiти самого Сатани!
  Шарлота прошипiла з оскалом зубiв:
  - I будемо Батькiвщинi вiрнi!
  Христина охоче пiдтвердила таке:
  - Хай будемо! Разом iз Батькiвщиною та партiєю!
  Магда пролепетала iз захопленням:
  - Вождi приходять та йдуть, а партiя залишається!
  Дiвчата писали з ентузiазмом. Точнiше налаштувала сама Наташка.
  Бiй iз японською ескадрою продовжувався. Генерал моря i адмiрал Рiздвяний дiяв холоднокровно.
  Вiн навiть не керував бою, а просто вiддавав команду.
  - Зблизитися та бити!
  Росiяни лупили борт у борт. Ось спалахнув i флагман Того. Обвалилися труби.
  Взагалi японцям вiдступати западло. Але вони такi гордi. Правда того виняток. I командує вiдходити.
  Але вiд росiян так просто не вiдiрватися. Японцi зазнають великих втрат i вiдступають.
  Вiкторiя, капiтан есмiнця, i така ж напiвгола, засмагла до чорноти, свiтловолосе дiвчисько, як i iншi.
  Звичайно, дуже красиво, коли дiвчата майже голi, стрункi, м'язистi. А якщо нiжки босi, то це зовсiм принаднiсть i спокуса.
  Вiкторiя люто вимовляє:
  - Я войовниця, що народилася вiд Сварога! Я онука Бога Роду. I можу творити чудеса!
  Ангелiна логiчно помiтила, лупа по самураях:
  - Я теж не з простої кровi. Бачиш, яка сильна. Мiй предок був Iлля Муромець.
  I дiвчина запустила цiлий ящик босими ногами.
  Веронiка билася вiдчайдушно, боролася з усiма сила i запускала таку бойову мiць.
  Дiвчина дуже красива, блондинка, фiгуриста, з довгими мускулистими ногами. Дуже любила, коли її гладять.
  Веронiка вимовляє:
  - Навiщо Японiя на Русь полiзла!
  Юлiана, ця гарна дiвчина, пискнула, б'ючи по самураєм:
  - Щоб знайти собi загибель!
  Дiвчина-пiдлiток за останнi мiсяцi пiдросла i стала бiльш мускулистою та пишною фiгурою. Юлiана розквiтала, i стала такою гарною. А волосся бiле з легкою позолотою. Все частiше їй хочеться чоловiка. Лише невиннiсть втратити страшно.
  Але нехай погладять, попестить, поцiлують, полижуть. Найкраще мати справу з юнгами. Вони теж бояться, i бояться i менше ризику, що захочуть чогось серйознiшого.
  Юлiана дуже гарна войовниця i стрiляє. Теж мрiє стати фельдмаршалом. Крiм того, їй хочеться стати типу Магомеда i створити власну релiгiю.
  Честолюбне дiвчисько.
  Ось якби сам цар Микола Другий подiбно до Володимира Сонечка взяли б i ввiв у Росiї Рiдновiр i Повернувся б до Росiйських Богiв.
  Навiщо нам Марiя? Слава Богородицi - Ладi. Вона звичайно краще, нiж у Бiблiї. Наша Лада дуже красива, з волоссям кольору золота i вона справжня Богородиць i Мати Богiв, i Єдинонароджена Дочка Всемогутнього Роду! Творця Всесвiту. Рiд Був завжди i Вiн, як Аллах - Всемогутнiй, Предвiчний, Всезнаючий, Всюдисущий, i весь всесвiт його храм. Чим вiн гiрший вiд єврейського Яхве чи слабший за нього? Рiд створив безлiч Всесвiтiв! Вiн прожив стiльки, що й уявити не можна! Рода був передусiм часiв. Не було часу, а Рiд Був! I завжди буде! Усi Боги-демiруги дiти Роду! А ми його онуки! Але Рiд не забороняє вклонятися своїм дiтям та Богам. Рiд - це Бог Богiв. I Сварог - Бог Богiв! А люди онуки Богiв! Слава Росiйським Богам!
  Юлiана молотить японцiв. Схоже, Росiйськi Боги та росiйським людям допомагають.
  Скоро доб'ють Того i кiнець вiйни. А можливо доведеться ще висаджуватися в Японiї. Тим краще i Токiо завоюємо. Тим гiрше для Японiї. Втiм, стати частиною Росiї не так уже й страшно.
  Юлiана запитує Анну:
  - Як ти думаєш, ми маємо захопити Японiю?
  Руда красуня вiдповiдає:
  - Звичайно ж да!
  Юлiана запитує з помилковим подивом:
  - А навiщо?
  Ганна рiшуче заявляє:
  - Щоб потiм не було погрози! Що не довелося знову воювати, з бажаючими помститися японцями!
  Юлiана вигукнула:
  - I це вiрно!
  Росiйський флот переслiдує японцiв, i топить їх кораблi.
  Юлiана ж веде уявний дiалог.
  Ось навiщо потрiбна молитва? Тому що завжди людинi мало того, що в неї є. Коли зростають доходи, зростають i потреби. I це добре. Саме це рухає прогрес. Люди хочуть дедалi бiльше. I росiйськi Боги у цьому допомагають, стимулюючи науку.
  Мудрiсть росiйських богiв велика.
  А Християнство? Чому воно вчить?
  Що Земля i все, що на нiй є - згорять! Та хiба можна стимулювати розвиток людства?
  Звичайно - Росiйська Вiра не вчить на вiдмiну вiд Християнства та Iсламу кiнця свiту. Рiдновiрнiсть як вчить, що люди в майбутньому розвинуться i стануть самi подiбно до Богiв-демiургiв.
  Що наука, прогрес i розум зроблять iз нас Богiв! I що люди стануть сильнiшими та мудрiшими.
  А що Християнство вчить?
  Що ми глина? Що ми нiхто! Що Бог все, а людина - нiщо!
  А ось Рiдновiр пiдносить людину.
  Але найгiрше в Бiблiї це пiднесення євреїв над iншими народами. Пiсля цього дивуєшся, як хтось у подiбне вiрить. I чому християнство виявилося таким живучим?
  Адже могли б римляни i свою релiгiю вигадати. Адже вони розумнi. I монотеїзм зробити свiй.
  Навiщо нам чужа вiра? Є й рай - Iрiй. I Шлях мiж зiрками, Чумацьким шляхом, i вчення про еволюцiю духу. Коли ти сам можеш зрости до Бога.
  А не бути просто вiвцею, яка схиляється по раю, а її ягня пiдганяє залiзним жезлом.
  Тож є вибiр.
  Чи своє рiдне, чи єврейське - чуже!
  Ну, навiщо росiянам чужа вiра? Ех ну чому Петро Перший не вiдродив Рiдновiр?
  Молилися б своїм богам, i своїй Богородицi Ладi.
  I стали б росiйськi Боги всiх сильнiшими, i привели б нас до перемоги.
  А Араби? Вони створили свою релiгiю. I не стали брати чужу.
  Ех, ну чому в Росiї не знайшлося Росiйського Магомеда.
  I чому жоден цар не пiдтримав у цьому пророкiв?
  Нова релiгiя - Рiдновiрнiсть у формi монотеїзму!
  I Слава Великої Росiї!
  Початок квiтня 1955 року ознаменувалася посиленням обстрiлiв позицiй радянських вiйськ. Нiмцi щось затiвали. Хоча поки бездорiжжя i важким танкам Третього Рейху важко рухатися.
  Але явно бути по теплу великою бiйкою. А поки що Наташка продовжила писанину.
  Пiд час битви та переслiдування Того втратив бiльше половини кораблiв. Рiздвяний отримав за перемогу на морi нагороду вiд царя Миколи. Мало того, його вже порiвнювали з Ушаковим. Справдi, росiяни перемогли. I тепер був вибiр - що робити далi. Ситуацiя вимагала висадки на японськi острови.
  Британiя та США не хотiли миру. I гордi японцi не збиралися налагоджувати зброї.
  Втiм, мiкадо повiдомив, що вiн готовий до нульового варiанту. Микола Другий повiдомив, що Росiя вимагає всю Курильську гряду та Тайвань. I це мiнiмальнi претензiї.
  Не говорячи вже й про вимогу контрибуцiї в мiльярд золотих росiйських рублiв, яка має покрити всi витрати на затяжну вiйну.
  Пiсля початкових невдач росiйська армiя повнiстю очистила Корейський пiвострiв вiд японцiв. Лiневич отримав звання фельдмаршала.
  Отримав пiдвищення до генерал-аншефа та Кондратенка, герой та головний захисник Порт-Артура.
  Японiя, звичайно ж, вiдхилила всi пропозицiї щодо свiту. Тож тепер слiд було перенести бойовi дiї на метрополiю.
  Навiщо готувалися транспортнi судна.
  А поки що Рiздвяний полював на Того, щоб добити його ескадру.
  Дiвчата крутилися собi, i крутилися.
  Вiкторiя, шльопавши босою нiжкою по бронi i, помiтила:
  - Тут найскладнiше Того знайти, а не розбити!
  Юлiана хихикнула:
  - А куди вiн подiнеться! Його розплющать!
  I дiвчина знову подумала.
  Ось iснує велика помилка, що Бiблiя є одкровенням Божим. А на чому воно ґрунтується? Адже у Старому завiтi євреї вiд iменi Бога творили страшнi речi. Вбивали жiнок та дiтей, спалювали мiста, i карали навiть тварин.
  Чи може бути вищий розум таким? Скорiш за все нi. I навряд чи Бог схвалив би вбивство дiтей Єлисеєм. Принаймнi Бог Рiд. Справдi, чого ви взяли, що в Бiблiї є одкровення Всевишнього Творця Всесвiтiв?
  На якiй пiдставi?
  Навiть у самiй Бiблiї не говориться, що є якiсь iншi планети, населенi людьми i створенi Єговою. Там взагалi не йдеться, що у Всесвiтi повно зiрок iз планетами. I навiть написано, що Бог поставив землю на твердих засадах, не похитнеться вона на вiки.
  Хоч як крути, але не наукова Бiблiя книга. Тож чи варто за неї чiплятися? I скiльки разiв у нiй зустрiчається вираз - кiнцi Землi, чотири кiнцi землi, небесна твердь тощо?
  А взагалi образ Христа найспiрнiший. Чи став би Всемогутнiй Бог i Творець Всесвiту страждати на хрестi? Це якось неприродно i вiддає мазохiзмом. Заради чого йти на Хрест Бiлого Бога. Iнша справа боротися з мечем. Може бути навiть проти Чорнобога. Свого роду дуалiзм двох сутностей свiтобудови.
  Ось якщо виходити зi слов'янських легенд про Бiлого Бога, то тут набагато логiчнiше. Не мазохiзм i вимоги спiвчуття i вiри, а найбiльший героїзм свiтлої частини Бога Роду. У його боротьбi зi злом та Чорнобогом.
  Зрештою Бiлобог перемiг смерть, i дав людям, а також усiм iстотам у всесвiтi радiсне життя.
  Причому, на вiдмiну вiд Християнства, яке дає щастя лише малому вiдсотку заздалегiдь обраних Всевишнiм Богом, у Рiдновiрiї рятують усi розумнi. Точнiше одержують безсмертя.
  Поганi люди несуть покарання. Втiлюються у рабiв, калiк, невдах. У крайньому випадку, на них чекає i Ад. Але не назавжди. Вiдбувши покарання в Пекле, душа знову втiлюється. I навiть останнiй мерзотник зберiгає шанс дорости до Бога-демiурга. Або знайти собi вiчне блаженство в Iрiї.
  Для воїнiв-героїв є свої нагороди. Або ти втiлишся в царя, полководця, мiльярдера, чи надзвичайно щасливу людину, чи якогось феномена. Або якщо ти вже втомився вiд подвигiв та постiйної боротьби, на тебе чекає вiдпочинок в Iрiї. А так всi найрiзноманiтнiшi насолоди. Ти наче вiчно юний мiльярдер на курортi.
  I прекраснi валькiрiї, цiлi гареми та палаци чекають на тебе. I розваги, i свята, i подорожi, i iгри, i бенкети, i солодке вино, вiд якого не болить голова, i легкi подвиги. Може, ти також мати в Iрiї владу i рабiв, i найпрекраснiших жiнок. А жiнки-героїнi в Iрiї, найпрекраснiших i найласкавiших юнакiв. I все буде красиво i чудово.
  Задоволення, лише задоволення та розваги - надсучаснi та давнi.
  А коли тобi набридне блаженствувати, знову можеш втiлитись на чумацькому шляху.
  I продовжити свiй рух iз самовдосконаленням. Щоб колись самому стати Богом-Творцем i Сином Всевишнього Роду.
  Чи не одна жити в людини, а багато. I завжди є шанс будь-якiй душi досягти вершини.
  Поводитимешся погано - буде бiльше страждань i мук. I в Пеклi засмажать, що мало не здасться. Але вiчних катувань не буде. Грiшник викупить свою провину покараннями в пеклi, i отримає новий шанс на виправлення та пiднесення.
  Це вiдрiзняє вiд Християнства та Iсламу, де якщо вже в пекло, то назавжди i жодних шансiв. Причому i Християнство, i Iслам обiцяють нескiнченнi мiльярди мiльярдiв рокiв мук не за поганi вчинки, здiйсненi пiд час короткого людського життя, а лише за зневiру.
  А це вже очевидний перегин.
  Навiть їжу зрозумiло, що сучаснiй людинi Рiдновiрнiсть i ближча i рiднiша, i рацiональнiша.
  Роздум перервав появу японських кораблiв на горизонтi. Що ж наздогнали Того.
  Переховуватись ще японцi можуть, але тiкати вiд бою - ганьба. I ось Тога прийняв нерiвний бiй.
  Дiвчата носяться по палубi - босоногi та iскрометнi. Стрiляють собi i валять самураїв. Такi вiдважнi чортiвки. Вони лютий вогонь. I очi блищать сапфiрами та смарагдами.
  I босi п'ята, кругляшками миготять. I блискучi посмiшки свiтяться.
  I знаряддя десять дюймiв як вистрiлив. Як лупне. Що навiть японський мiноносець розколовся.
  Юлiана пискнула:
  - Ось що росiйськi боги роблять!
  Вiкторiя, чиї голi, засмаглi нiжки так i миготiли, поправила:
  - Скорiше робимо, це ми самi!
  Веронiка запропонувала:
  - Давайте тодi заспiваємо!
  Руда Ганна пiдхопила:
  - Звичайно, з пiснею буде веселiше.
  I весь батальйон дiвчат заспiвав цiлу баладу.
  Цар Микола ти росiйська земля,
  На славу нашої матерi Вiтчизни.
  У Росiї ми всi дружна сiм'я,
  Жалiти не буде, знайте нашого життя!
  
  Для нас є iмператор просто Бог,
  Який свiтобудовою мудро править.
  I я хочу Всевишнiй щоб допомiг,
  I перетворився на купу моху Каїн!
  
  Я вiрю, чи буде щастя на Землi,
  I радiсть на планетi засяє...
  Спокiй i радiсть царюють скрiзь,
  Росiя стала справжнiм раєм!
  
  Побудовано буде царський комунiзм,
  Зiрне в пекло грiзний рик убивцi.
  I ми злiтаємо прямо вгору не вниз,
  Зникнуть супостати-кровопiйцi!
  
  Не треба думати, цар зовсiм непоганий,
  Йому додати хоч трохи удачi.
  Нехай буде з Миколою росiйський Бог,
  Тодi зможе врiзати смiливо здачi!
  
  Росiя це Батькiвщина слонiв,
  Країна чудес просто не буває.
  Не треба нам хлопцi зайвих слiв,
  Набат на лайку воїн скликає!
  
  Як не намагайся ворог Русь здолати,
  Я знаю, у тебе межа зiрветься.
  Непереможний Руссич ведмiдь,
  А над Росiєю не заходить сонце!
  
  Для Батькiвщини немає вище, знайте гiр,
  Що пiк мерехтить царства комунiзму.
  Я вiрю, зламає Господь ворогiв,
  I не пройде оскали реваншизму!
  
  Хай буде над планетою Русь сяяти,
  Країна, що щастя людям подарувала...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Адже Батькiвщини незмiрна сила!
  
  Хай буде, вiчно славиться кохання,
  У двадцятому столiттi чи двадцять першому...
  Нехай потоком ллється бурхлива кров,
  Не буде витязь просто забобонним!
  
  Ти кров ворогiв Вiтчизни хоробрий,
  Вона нехай потоком заструмує...
  I супостата просто розбий,
  Благословлять на лайку святi обличчя!
  
  Хай буде в нашiй Батькiвщинi зiрка,
  Що вказує шлях i свiтобудову...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Всiм iншим людям просто в настановi!
  
  Та ми ворогiв Вiтчизни зламаємо,
  I впораємося з безмежною ордою...
  Над нами золотокрилий херувим,
  Не бути перемозi разом iз Сатаною!
  
  Хоч знайте, Боги Руськi сильнi,
  Ми вiдродимо велич Росiї...
  Хоча слов'яни i роз'єднанi,
  Але стану однаково однiєю месiєю!
  
  Наш славетний цар Великий Миколай,
  Ти здолав Японiю непогано.
  Так що воїн доблесно дерзай,
  I будь великим, а не скоморохом!
  
  Поки тривало затишшя Наташка строчила за допомогою босих пальчикiв нiг свою епопею.
  Пiсля остаточного знищення флоту японцiв росiйська армiя приступила до висадки десанту безпосередньо в самiй Японiї. Ну, що цар Микола Другий вирiшив нехай буде в Росiї ще одна велика на островах губернiя. А сам ще росiйський iмператор стане i японським мiкадо.
  Заодно назавжди буде усунуто загрозу з боку Схiдного Сонця. А царська армiя поповниться войовничими та вiдважними солдатами.
  Тож був сенс - завоювати Японiю цiликiв. I перекидалися вiйська на метрополiю.
  Дiвчата та їх батальйон вступив у битву iз самураями на сушi. Дiвчата зустрiли самураїв влучними пострiлами, шаблями та кидками босими нiжками гранат.
  Веронiка жбурнула голою ногою лимонку i пискнула:
  - За царя та Батькiвщину!
  I пальнула японцями.
  Юлiана теж жбурнула босими пальцями нiг гранату i пискнула:
  - За Русь першозвану!
  I теж цвяхнула по самураях.
  Тут i руда Ганна лупнула, i пропищала:
  - Слава матiнцi царицi!
  I теж пробила супротивника.
  Довбанула i Ангелiна, босими ногами запустивши цiлу бочку вибухiвки, i далеко розкидавши японцiв:
  - Слава Русi!
  I Вiкторiя лупнула. Смiла японцiв та голими п'ятами пiддала руйнiвну лимонку.
  Вигукнула на всю горлянку:
  - За новi рубежi!
  Веронiка цвяхнула японцями i пискнула:
  - За вiчну Русь!
  I теж рубанула по самураях:
  Юлiана взяла, врiзала японцями. Шпурнула босою нiжкою гранату по ворога i пискнула:
  - За єдину та неподiльну царську iмперiю!
  I дiвчина свиснула. Було видно, що пiдлiток став набагато бiльшим, груди високi, талiя вузька, стегна м'ясистi. Вона вже мала фiгуру дорослої, мускулистої та здорової та сильної жiнки. А личко таке юне. Насилу дiвчинка пригнiчувала бажання зайнятися коханням. Тiльки пестять нехай. I краще з iншою дiвчиною, та хоч не позбавить невинностi.
  Юлiана дуже спритно босими ногами жбурляє гранати в японцiв. I успiшно дiє.
  Ганна дуже руда i теж дуже гарна. I взагалi в батальйонi такi дiвчата чудовi, просто найвищий смак.
  Босою ногою Ганна метає гранату i щебече:
  - Нехай славиться Велика Росiя!
  I теж як крутиться.
  Ну i дiвчата, та й красунi!
  Скаче i Ангелiна. Така дiвчина велика - у два метри на зрiст, i сто тридцять кiлограм ваги. При цьому не жирна, з литими м'язами i крупом ломового коня. Дуже любить чоловiкiв. Мрiє народити дитину. Але поки що не виходить. Багато хто її просто бояться. I дуже агресивна дiвчина.
  Не її мужики просять, а вона сама нахабно домагається. Без сорому та сором'язливостi.
  I це їй подобається. Бути активною стороною.
  При цьому Ангелiна чудовий воїн. I багато вчинила подвигiв. Вiкторiя командує їхнiм батальйоном.
  Теж кидає босою нiжкою гранату i кричить:
  - Буде свiтло над країною!
  Веронiка жбурляє босою нiжкою лимонку i шепоче:
  - Слава Русi!
  Юлiана теж кидок робить босими пальчиками i реве:
  - На славу Батькiвщини святої!
  Анна верещить:
  - З сумом неземним!
  I теж летить покинутий босою нiжкою подарунок.
  Далi вже Ангелiна завиває. Теж кидає босими нiжками цiлу зв'язку гранат.
  I дiвка-богатир реве:
  - В iм'я Бiлого Бога!
  Вiкторiя теж послала гранату босими пальчиками нiжок i в'янула:
  - В iм'я Христа!
  I дала кiлька пострiлiв.
  А Ангелiна почала писати з кулемета. У неї це дуже спритно виходило.
  Коротше кажучи, дiвка-звiр.
  Веронiка пискнула з апломбом:
  - Я взагалi супермен!
  I кинула гранату босою нiжкою.
  Юлiана теж стрiльнула. Збила японцiв.
  Прочiрiкала:
  - Слава Росiї!
  I босою нiжкою запустила гранату.
  Ганна теж запищала:
  - За Русь святу!
  Ангелiна цiлим ящиком запустила японцями. I взяла, заревла з лютою люттю:
  - За Сварога!
  Вiкторiя взяла та пропищала:
  - За новий лад!
  I гранату босою нiжкою кинула!
  Веронiка пробелькотiла:
  - За м'язи сталевi!
  I теж босими пальцями нiг запустила гранату.
  Юлiана теж взяла i пропищала:
  - За кохання та чари!
  I босi нiжки у русi.
  Ганна руда дияволиця взяла i запустила ящик iз гранатами i пропищала:
  - За кордони на Марсi!
  Ангелiна теж бочку з динамiтом запустить i буркне:
  - За свiтовий порядок Росiї.
  I Вiкторiя як гаркне:
  - За новий шлях на щастя!
  Пiсля чого дiвчата як дружно розсмiяються.
  Наташка поки що продовжила писати...
  Вiйська царської Росiї рухалися у напрямку Токiо. Олег Рибаченко та Маргарита були у перших рядах. Хлопчик i дiвчинка вже встигли прославитися i зарекомендувати себе в битвах. Вони билися з перших днiв облоги Порт-Артура.
  Цi дiти справдi герої. Саме вони вiдiграли роль феноменiв утриманих пiд час листопадових та грудневих штурмiв Порт-Артур.
  Тодi хлопчик i дiвчинка, теж босоногi та напiвголi в мороз залягли бiля кулеметiв.
  Коли ти босонiж у мороз, то росiйськi боги дають тобi феноменальну силу i ти здатний на великi чудеса.
  Хлопчик i дiвчинка стали стрiляти з кулеметiв по японцям, що насуваються. I робили це надзвичайно влучно. Що не пострiл, то попадання. Таке диво творили напiвголi, босоногi дiти пiд час морозу. I саме завдяки холоду та тому, що босi ноги стикалися зi снiгом, росiйськi Боги-демiурги прийшли їм на допомогу.
  Олег Рибаченко стрiляючи i, викошуючи японцiв, прочiрикав:
  - Вiрна Лада ти нам допоможи!
  Маргарита ця вiдважна, златоволоса дiвчинка винищуючи фашистiв, теж продзвенiла:
  - Будуть поваленi злi вороги!
  Хлопчик Олег жбурнув босою ногою гранату, розкидавши японцiв, прошипiв:
  - Слава Вiтчизнi - матерi нашiй!
  Маргарита теж запустила босою нiжкою гранату i пискнула:
  - Вороги будуть стирчати бiля парашi!
  Хлопчик i дiвчинка билися з колосальним запеклiстю. У них було стiльки волi, сили та характеру, що можна було тiльки дивуватися.
  Олег Рибаченко ведучи вогонь, заспiвав:
  - Слава Сварогу!
  Маргарита стрiляючи, видала:
  - I Всемогутньому Роду!
  Юнi воїни були великими та чудовими!
  Олег, посилаючи без промаху кулi з кулемета, видав:
  - За нами Вiтчизна, зi мною Бiлий Бог!
  Маргарита прочирикала з ентузiазмом:
  - Щоб Батькiвщини ворог у тяжких муках здох!
  I показала дiвчина свою довгу мову.
  Олег, крушивши японцiв, вискнув:
  - Хай буде слава на землi!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Хай буде слава!
  I косила собi японцiв.
  Дiти викошували японцiв сотнями та тисячами. Тi лiзли i буквально закидали всi пiдступи трупами.
  Олег хихикнув i помiтив, винищуючи японцiв:
  - I Чорний Бог у лайцi допомагає!
  Маргарита з ентузiазмом погодилася:
  - За нас i Чорнобог!
  I босою нiжкою як запустить гранату.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Тисячi тисяч...
  Маргарита, крушивши фрицiв, додала:
  - Полк за полком...
  Хлопчика-термiнатор винищуючи, пискнув:
  - З кулемета японця приб'ємо!
  Дiвчинка-термiнатор захоплено додала:
  - Нашi герої - це краса!
  I знову вiд босої нiжки летить граната.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Дiвчинка вiрно, красуня боса!
  I хлопчик теж метає босою ногою гранату.
  Дитина треба сказати красива, i дуже м'язова. А як бореться.
  Маргарита вигукує, винищуючи самураїв:
  - За Русь святу!
  I летить кинута босою нiжкою граната.
  Олег додає:
  - За росiйських богiв!
  I теж граната пущеної босою ноженькою хлопчика пролiтає. I розкидає супротивникiв.
  Маргарита, винищуючи японцiв, шепоче:
  - На славу Батькiвщини!
  I показує мову!
  I знову граната, кинута босою ногою дiвчинки, розправляється з японцями. А кулемети все пишуть.
  Олег, рубаючи ворогiв, цвiрiнькає:
  - Героїв Вiтчизни збирає сполох.
  I знову дає чергу.
  I летить кинута хлопчиком граната.
  Маргарита теж трощить супротивника i шипить:
  -За святу Русь!
  I ось летить вiд кидка босої нiжки дiвчинки граната. Розкидає на всi боки ворога.
  Олег стрiляючи, i майже кожна куля летить у цiль, спiває:
  - Батькiвщина моя ...
  I знову босою нiжкою гранату по японцях.
  Маргарита, винищуючи самураїв, пискнула:
  - Горда та мила!
  I вiд босої ноги дiвчинки мчить граната.
  Олег Рибаченко куляючи по вороговi, додає:
  - Батькiвщина моя ...
  Дiвчинка, з люттю ведучи вогонь, додає:
  - Ти вiнець розуму!
  I знову вiд босої ноги дiвчини летить забiйна граната.
  Гора Висока буквально завалена трупами самураїв. Японцi її дуже рясно окропили кров'ю.
  Хлопчик i дiвчинка тодi осяяли славою, що меркнула, але гору Висока не вiддали.
  I тепер борються, наче велетнi вже на землi Японiї.
  Накат вiдбувається хвилi цунамi. Яка обрушується позицiї росiйських вiйськ. Але тi доблесно вiдбивають натиск противника. I показують свiй героїзм.
  Олег стрiляє, i цвiрiнькає:
  - Вiрними будемо завжди!
  I з його босої ноги знову летить граната. I розносить японцiв.
  Маргарита теж стрiляє. Причому робить це вельми i надзвичайно влучно, промовляючи:
  - Русь не зiгнеться!
  I теж пущена босою ногою граната потрапляє самураями.
  Дiти-термiнатори кермують i педалять.
  Дiвчата трохи вiдволiклися вiд теми вiйни з Японiєю i повернулися до росiйських богiв. Цього разу дiвчата писали про слов'янську богину полювання.
  Наташка, босими нiжками тримаючи перо, вивела:
  Богинею полювання у слов'ян була Девана - дочка Перуна та Дiви Додоли.
  I труснувши своєю голою з полуничними сосками грудьми, продовжила.
  Девана часто зображується у суспiльствi бiлого вовка. Було повiр'я, якщо зустрiвся бiлий вовк, полювати цього дня не можна.
  Потiм босими пальчиками нiг продовжила Зоя писати.
  Давньослов'янська богиня Девана шанувалася як покровителька полювання. Дар їй приносили мисливцi перед полюванням у капищах, що найчастiше ставили. Вважалося що богиня не терпить порожнього вбивства звiра, якщо не заради їжi мисливець убивав тварину, а заради забави чи молодецтво показати, кара чекала його.
  Тут уже Августина почала босими нiжками писати.
  Крiм заступництва полюванню у сферi впливу Девани всi звiрi лiсовi перебували. Навчила їх богиня полювати i виживати на холодну люту.
  Свiтлана прокреслила босими нiжками.
  Якщо мисливцi вбивали звiрiв заради розваги, а не вiд потреби карала їх Девана, насилала змiй отруйних вiд укусу яких провинений помирав болiсною смертю.
  Тут уже Наташка трясучись оголеними грудьми, накидала:
  Слов'янська богиня Давана є онукою Сварога , дочкою Перуна i Дадоли, дружиною Святобору - покровителя лiсiв заповiдних i гаїв.
  Зоя босими нiжками чиркнула.
  Вимоги покровительцi полювання приносять у хащах, де й будують їй капище.
  Босонога Августина теж своє прочирiкала з великим ентузiазмом.
  Покровителька полювання Девана зображувалась молодою красивою дiвою з очима кольору листя зеленим, волоссям на коси заплетеними кольори мiдного та з цибулею в руках. Одягу на нiй зi шкур вовка або ведмедя де капюшон представлений головою вбитої тварини. Образ Девани перетинається з грецькою богинею полювання - Артемiдою. Де крiм зовнiшнього вигляду спостерiгаються загальнi риси характеру.
  А тут голою нiжкою прокреслила i Свiтлана.
  У отця богиня успадкувала силу, смiливiсть, прагнення першостi. У матерi Додоли - богинi вологи небесної вона взяла гордiсть та красу. Вмiє богиня полювання стрiляти з лука, звертатися звiром рiзним та птахом лiсовим.
  Далi затиснувши ручку мiж червоних соскiв, прокреслила Наташа.
  Полює любить богиня в мiсячнi ночi, тим часом мисливцi до лiсу не ходили.
  Далi грудьми вивела i Зоя iз золотим волоссям дiвка.
  Пiдношення Деванi робили всi, хто входить у лiс. Мисливцi дiлилися частиною видобутку: шматочком шкiри, трохи м'яса, а дiвчата несли продукти своєї працi, наприклад, пирiжки. Також брала в дар богиня лiсового полювання стрiчки, намистини та iншi дiвочi атрибути.
  Вогняна Августина взяла i голими грудьми прокреслила:
  • Тварини: бiлi вовки;
  • предмети: плащ iз вовчою або ведмежою головою.
  Босонога Свiтлана прочирикала, використовуючи груди з рубиновими сосками.
  Обережним символом слов'янської богинi полювання вважається зiрка 7 променiв зi зверненим гострим променем вгору.
  Тут уже й Наташка босими нiжками прокреслила:
  Сила оберегу Девани або як впливає носiння талiсмана:
  • людина набуває впевненостi у своїх силах;
  • запобiгає здiйсненню помилок;
  • приваблює успiх у роботi;
  • зберiгає та змiцнює здоров'я.
  I Зоя використовуючи рожевi бутони грудей, вивела:
  Згадки про дати вшанування дочки Перуна не збереглося, мисливцi її славили перед початком i пiсля закiнчення полювання.
  Далi Августина взяла i голими грудьми накидала:
  За мiфологiєю Девана вирiшила, що вона найкраща серед богiв i повинна керувати i вирiшувати всi суперечки мiж свiтами. Захотiла вона повалити небесного коваля Сварога i зайняти його мiсце. Однак дiзнався Перун про це i запобiг перевороту. Пiсля того як умовити норовливу красуню не вдалося Перун бився з дочкою i перемiг.
  А потiм Свiтлана оголеним бюстом накреслила:
  Спочатку вони билися на списах i мечах, потiм в образi левiв, потiм у виглядi орлiв, не вдалося подолати Перуна. Звернулась тодi Девана на бiлорибицю i причаїлася на морському днi. Виготовила богиня Макошь чарiвнi сiтi та зловили боги чарiвну рибу. Пiсля цього Деван дала обiцянку залишити iдею зайняти верховне мiсце.
  Босими нiжками вивела Наталка:
  Програвши битву, богиня оселилася в частiше, де заманювала мандрiвникiв у будинок. Пiсля того як вони лягали на лiжко, перевертала Девана її i людина опинялася у свiтi навi, а вiд туди вихiд смертним закритий. Дiзнався батько про цi злодiяння, попросив бога вогню - Семаргла доставити дочку до нього i видав замiж за Святобора - хранителя лiсiв щоб характер пом'якшити її важкий.
  Золотоволоса Зоя взяла i теж грудьми накидала:
  Багато подiй описано у рiзних легендах. Згодом богиня стала мудрiшою та спокiйнiшою. Стежить тепер за лiсовими жителями та мисливцями, щоби баланс не порушувався.
  I Августина нарештi закiнчила, писанину, своїми рубиновими сосками.
  Чоловiк Девани - Святобiр був охоронцем лiсiв та лiсових мешканцiв. Слiдкував, щоб мисливцi поважали звiрiв i без потреби не вбивали. За вбивство тварин з дитинчатами та лов риб у перiод нересту мiг жорстоко покарати.
  Свiтлана пiд кiнець сказала:
  - Слава росiйським богам!
  Настало 20 квiтня 1955 року. У Третьому Рейху святкували шiстдесят шiсть рокiв фюрера.
  Як завжди бенкет на звiстку свiт. Нехай i дата не кругла. Але все одно наголошується.
  Сам Адольф Гiтлер сидить на тронi, усипаному коштовними камiнням. Великий завойовник, який тримає пiд окупацiєю Європу, Африку, Близький Схiд, а також частину СРСР.
  Фюрер почав лисiти на лобi i трохи посивiв. Але поки що виглядає досить бадьоро. Рухи енергiйнi. Здаватися iдол Великої Нiмеччини не має намiру.
  Як завжди перед Гiтлером овочi, фрукти, кашi та супи. Вегетарiанець. Крiм того, фюрер ще тримає форму розминаючись на тренажерах. Принаймнi розрахунки ворогiв Третього Рейху, що Гiтлер сам здохне, поки не виправдовуються. Фюрер все ще керує великою iмперiєю. I готує добити СРСР.
  У Третього Рейху достатньо дивiзiй iз чорношкiрих та арабiв, щоб це зробити. У всякому разi, фрицi впевненi, що закiнчать це майже нескiнченну вiйну.
  Фюрер запитав Майнштейна:
  - Коли, нарештi, ми перейдемо в рiшучий наступ?
  Рейхмаршал впевнено вiдповiв:
  - Думаю 1 травня мiй фюрер. До Москви вже менше двохсот кiлометрiв. I її падiння не за горами. З вiйною настав час кiнчати, i маса чорношкiрих бiйцiв вже набрана i навчена. Росiяни пiдскребають останнi резерви i вiйна на виснаження, безсумнiвно, буде виграна нами про найбiльший з найбiльших.
  Гiтлер невдоволено буркнув:
  - Стiльки рокiв ви обiцяєте менi перемогу! А її все немає! Стає реально стрiмко!
  Майнштейн впевнено вiдповiв:
  - Але мiй фюрер... Росiяни дуже глибоко закопали.
  Фюрер проревiв:
  - То розкопайте їх! Ми повиннi припинити страждання нiмецького народу та припинити вiйну!
  Майнштейн вкрадливо промовив:
  - Росiяни не проти свiту... Тут є про що подумати!
  Гiтлер рiшуче промовив:
  - Нi миру в жодному разi не буде! Тiльки перемога! Потрiбно покiнчити з бiльшовицькою заразою раз i назавжди!
  Майнштейн iз цим погодився:
  - Та треба покiнчити мiй фюрер! Ми намагаємося максимально берегти кров арiйцiв. I наступаємо зазвичай у тепло, щоб попереду йшли араби та негри. Таке у нас кредо!
  Фюрер жорстко наказав:
  - Наступайте вздовж рiчки Дон... I водночас, було б непогано взяти i Тихвiн i задушити Ленiнград у подвiйному кiльцi блокади!
  Майнштейн згiдно кивнув:
  - Це було б непогано мiй фюрер! Навiть дуже непогано!
  Гiтлер, скелячи зуби, прошипiв:
  - Битимемо розкосо!
  Тим часом пролунав горн. З нагоди свята розвага: гладiаторськi бої.
  Фюрер пробулькал:
  - Ми народженi, щоб казку зробити буллю! I ще треба бути ощадливими!
  Справдi, на арену вийшло три дiвчини чорного кольору шкiри, в пов'язках на стегнах, з голими грудьми i босоногих. Збройних тризубцями та кинджали.
  Проти них вивели трьох красунь iз бiлої, але смаглявої шкiри. У цьому випадку євреїв.
  Також майже голих, лише в тоненьких трусиках. Озброєних мечами та маленькими щитками.
  Гiтлер дуже любив, коли б'ються дiвчата. Але йому неприємно, коли гинуть дiвчата з бiлої раси. Тому на ринг виводили чорношкiрих, євреїв, циганок - тих, кого не шкода пускати у витрату. Iнодi билися й росiйськi бранцi.
  Взагалi фюрер дещо змiнив своє ставлення до слов'ян. Свiтловолосi та гарнi слов'янки стали видаватися замiж нiмцям. Причому, як другi, третi та четвертi дружини.
  У Третьому Рейху узаконили багатоженство. Тим бiльше, що виник рiзкий дефiцит чоловiкiв. Крiм того, беручи в дружини красивих блондинок iнших нацiй, фюрер розраховував збiльшити кiлькiсть Фолькдойче. Взагалi нiмцiв надто мало, щоб керувати свiтом. Тому доводилося брати всiх поспiль.
  Багато полякiв набули нiмецького громадянства. Слов'ян iз арiйськими рисами теж записували в нiмцi.
  Активно використовувалося штучне заплiднення, генетично обдарованими самцями. I це робилося дуже активно.
  Гiтлер i сам думав про мир на сходi. Але виявляв упертiсть. Тим бiльше, у США та Британiї є атомна бомба i так просто проти них i не втечеш.
  Босоногi та стрункi дiвчата: чорношкiрi та бiлошкiрi зчепилися. Почалася битва.
  Фюрер запитав у Шпеєра:
  - От скажи менi мiнiстр, чому рабiв вистачає, а перемоги нема?
  Головний зброяр чесно вiдповiв:
  - Тому що квалiфiкацiя у робочої сили низька. Африканцi працелюбнi, хай i з-пiд палицi, але погано навченi. Тому не все так просто з технiкою.
  Гiтлер наказав:
  - Навчати рабiв треба! I не шкодувати на них батогiв та печей. Взагалi, давно настав час покiнчити з росiянами. Що там у вас не виходить?
  Шпеєр вкрадливо повiдомив:
  - Нова гармата високого тиску, дає нам переважну перевагу на полi бою. У цьому планi ми сильнi, як нiколи. Плюс ще пiрамiдальнi танки нового поколiння. Технiка вдосконалюється мiй король. I перемога близька!
  Фюрер кисло помiтив:
  - Дай Боже... Але це ви менi кажете не перший рiк!
  Шпеєр помiтив:
  - Росiяни пiдскребають останнi резерви. У них майже не лишилося чоловiкiв. У нас є Африка i араби, i зрозумiло Європа. Ми їх вiзьмемо змором. Вони тривiально не вистачить населення проти нас. Тож перемога неминуча i час працює на нас!
  Майнштейн вважав за потрiбне додати:
  - Ще Туреччина активiзує бойовi дiї, отримавши вiд нас багато зброї в кредит!
  Фюрер промовчав i глянув на сцену бою. Єврейки билися бiльш злагоджено. Одна чорношкiра вже була вбита. Друга отримала кiлька поранень i ось-ось мала впасти. Ух, краще було б випустити на них левiв чи крокодилiв.
  Гiтлер досить жорстко зауважив:
  - Турки недостатньо активнi. Це факт. Потрiбно їх простимулювати. I взагалi, чому немає якихось стратегiчних проривiв?
  Майнштейн запевнив фюрера:
  - Кавказ цього року буде наш великий. А з ним разом i вiйна пiде по-iншому. I Сталiнград буде нами взято. Я в цьому впевнений. Ми створили дуже потужнi газомети, якi вирiшать, чи виходить битва.
  Фюрер проревiв:
  - Не вийде - вiдповiсти головою!
  Дiвчата, користуючись останнiми днями щодо затишшя, писали собi про АI.
  Росiйськi вiйська наближалися до Токiо. Бої вирували навколо японської столицi. Батальйон дiвчат впевнено бився iз самураями. Дiвчата вiдбивали всi атаки, стрiляли, кидали гранати босими нiжками, i спiвали:
  Нехай славиться священна Земля,
  Планета мила моя Рiдна...
  Народ Росiї дружна сiм'я,
  I не топтати Вiтчизну чоботями!
  
  Нехай у Росiї мудрий Микола,
  Країну до самих зiрок свою пiднiме.
  Вiн православний, свiтла государ,
  I перемагати є царська стихiя!
  
  Росiя це Батькiвщина,
  У нiй найкращi солдати у всесвiтi...
  А баби наготують пирогiв,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Нехай славиться наш росiйський славний шлях,
  Що вказує шлях без меж...
  Нiхто не зможе нас зi стежки згорнути,
  Платити не будемо басурманам данини!
  
  Велич Росiї велика,
  Вона прекрасна i ворогам жахлива.
  Є росiйський шлях i мiцне весло,
  З Вiтчизною сперечатися просто небезпечно!
  
  Хай стане Русь, знай правильно, процвiтати,
  Досягне такого, що не вимiряєш...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Бо Роду ти без межi вiриш!
  
  Хай будемо вiру царську нести,
  До найдальших пiдступiв Росiї...
  Нам дiвчатам не бiльше двадцяти,
  Але ми повiрте всiх бiйцiв красивiше!
  
  Нi, не зiгнеться росiйська спина,
  Клинок ворогiв солдатiв не здолає.
  Не правитиме Руссю Сатана,
  А тiло в лайцi тiльки молодшає!
  Ми Токiо легко бiйцi вiзьмемо,
  З такою мрiєю, що образом крилата...
  Всiх супостатiв разом розiб'ємо,
  А на рiзних ханiв чекає повiр розплата!
  
  I Iсус, i Бог Святий Сварог,
  Росiї дуже витязi рiднi.
  За нами найдобрiший Бiлий Бог,
  Заради нашої матерi Росiї!
  Дiвчата спiвали i метали японцiв гранати.
  Ось жбурнула лимонку босою ногою Вiкторiя i заспiвала:
  - У Росiї дiвчата бiйцi!
  Тут i Веронiка запустила голою кiнцiвкою смертельний подарунок i видала:
  - I ми войовницi класу супер!
  I дала чергу з кулемета. Викосила кiлька шеренг японцiв.
  Юлiана вродлива дiвчина теж дала чергу. Зрiзала самураїв... I скеля зубки заспiвала:
  - Велич росiян пiзнає планета!
  I блисне гострими зубками!
  Вродлива й вогняна Ганна теж запустила гранату. Розкидала самураїв i пискнула:
  - За новий свiт! Ти тепер мiй кумире!
  I боса нiжка як майне!
  I чудова Ангелiна теж як вiзьме та запустить гранату. I розкидає всiх супостатiв.
  Дуже здорова ця дiвчина-воїн. I просто справжня богиня. У нiй така енергетика.
  I войовниця проревела:
  - Слава Батькiвщинi, i нам!
  Вiкторiя взяла i прошипiла, ведучи вогонь навскiдку:
  - Хай буде наша Батькiвщина на самому пiку успiху!
  I боса нiжка жбурляє гранату. Яка летить та всiх знищує.
  Веронiка теж стрiляє, i дуже вдало вбиваючи генерала з почесних самураїв.
  I летить кинута босою нiжкою граната. Падають японцi.
  Дiвчина кричить:
  - У величi Росiї сумнiваються лише покiйники!
  I покаже перлиннi зубки!
  Юлiана охоче пiдтверджує:
  - Ми всiх сильнiшi! Були вчора, є й сьогоднi!
  Руда Ганна iз захопленням додає:
  - I будемо завтра!
  Кинута босою нiжкою граната розриває супостатiв.
  Ангелiна цiлу шухляду зi снарядами запустила босими ногами i видала:
  - Майбутнє за нами!
  Наташка використала останнi спокiйнi днi для написання АI. Строчила, тримаючи собi перо босими пальцями нiг.
  Росiйська армiя штурмувала Токiо.
  Попереду йшли хлопчик та дiвчинка: Олег та Маргарита.
  Дiти винищували японцiв i просувалися до iмператорського палацу. Мiкадо урочисто оголосив, що не залишить столицю i залишиться там назавжди.
  Олег дав чергу по самураях i жбурнув босою ногою гранату, пропищавши собi:
  - Русь нiколи не здасться!
  Маргарита теж запустила босою ноженькою лимонку i просипала, скелячи зубки:
  - Переможемо чи помремо!
  I батальйон дiвчат прориватися до палацу мiкадо. Всi дiвчата у форменому одязi залишилися тiльки в трусиках. I такi майже оголенi борються наче героїнi.
  Вiкторiя жбурляє босою нiжкою гранату i пищить:
  - Миколо ти мiкадо!
  Веронiка теж запустила голою кiнцiвкою презент смертi i перевiряла, скелячи зубки:
  - Наш цар крутiший за всiх!
  I перлами як блисне! I таке слiпуче дiвчисько.
  Юлiана теж щебече iз захопленням, i запускає босою ногою гранату:
  - Я психологiєю переможниця!
  I показала мову.
  Крушить собi самураїв.
  Стрiляє й Ганна, ця руда дияволиця. I так влучно це робить. Викошує японцiв.
  I реве на всю горлянку:
  - Славитись моя країна свята!
  I скеляє свої зубки!
  Ангелiна теж жiнка-богатир як вiзьме i цiлу скриньку з вибухiвкою запустить.
  I японцi на всi боки полетiли.
  Дiвчата йдуть у наступ, змiнюючи супротивникiв. Досягаючи вiдчутних успiхiв. Вони вiдчувається грiзна грацiя, i невтомний натиск, i вiдсутнiсть слабкостей. А голi груди найкраща гарантiя непереможностi та непотоплюваностi.
  Вiкторiя, зрiзуючи японцiв, щебече:
  - Руки з дуба, голова зi свинцю!
  I босою нiжкою кидає гранату. Розкидає самураїв.
  Валентина також веде вогонь.
  Зминає японцiв. I розносить їх на уламки.
  Все ближче та ближче до палацу. I боса нiжка кидає гранату.
  Здаються зляканi японцi. Розколюються на частини.
  Дiвчина-термiнатор вимовляє:
  - Перун нехай буде з нами!
  Юлiана чудова дiвчина-термiнатор стрiляє собi i трощить мiлiтаристiв. Вишкiрила зубки.
  Дiвчина просипiла:
  - Ми витязi найбiльшої Росiї!
  Дiвчина кинула босою ногою гранату. Розкидала ворога.
  Юлiана взяла i знову заспiвала:
  - Вчив Суворов уперед дивитися! А коли встали, стояти на смерть!
  I вишкiрилася в усмiшцi.
  Вогняна Ганна теж заспiвала i гаркнула:
  - За новi рубежi!
  I додала з оскалом:
  - А ми завжди попереду!
  Ангелiна дiвчина-богатир теж довбала по ворогу. Розкидала iмператорську гвардiю i пискнула:
  - За досягнення епохи!
  I знову кинутi босi нiжками гранати летять.
  Дiвчата пресують ворога. Пам'ятають героїчну оборону Порт-Артура, яка не забудеться у вiках.
  Ех, ну як така армiя могла в реальнiй iсторiї програти та ще й японцям?
  Ось це ганьба.
  Вiкторiя кидає босою нiжкою гранату i свистить:
  - За Росiйський рубiж!
  Веронiка теж запустила щось смертельне босою ногою i вiдчайдушно пискнула, вискакувавши зубки:
  - За новi успiхи!
  I дала чергу по японцям.
  А тут Юлiана теж як вiзьме i б'є. А тут босою нiжкою взяла i пустила гранату.
  I пiсля цього проспiвала:
  - Ми не пiддамося ворожому диктату!
  I вишкiрила собi мордочку!
  Красива молода дiвчина з фiгурою спортсменки. I дуже вiдважна.
  I Ганна як довбає японцями. Трушить їх, i босою нiжкою гранату дуже спритно кидає.
  I розкидає ворогiв, наче пляшки вiдлетiли вiд кулi.
  Дiвчина реве:
  - Шоколад, це на нашу!
  Анна справдi дуже любить шоколаднi цукерки. А за царя ринки наповнюються товарами. Що можна сказати про царя Миколу? Зараз цар-невдаха на очах перетворюється на великого. А всього-то для цього потрiбно, щоб дiвчата воювали на фронтах.
  I пара дiтей-героїв, якi не дали японцям опанувати гору Висока. Коли вирiшувалась доля Порт-Артура.
  Ось i змилися Росiйська iмперiя.
  Ангелiна теж запустила бочку з убивство i обвалила зовнiшню стiну iмператорського палацу з кулеметами.
  Тепер дiвчата бiжать уже по кiмнатах. От-от i буде кiнець вiйнi.
  Вiкторiя захоплено вимовляє:
  - Вiрю, чекає на мене удача!
  I знову кидає гранату босою нiжкою.
  Веронiка веде вбивчий вогонь. Вишиваючи супротивникiв, цвiрiнькає:
  - Неодмiнно менi пощастить!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  А тут ще й Юлiана як довбає парою зв'язаних бомб, пущених її босими ногами. I рознесе супротивникiв.
  Пiсля чого заллється смiхом:
  - Я дiвчина-комета.
  I знову викидає iз себе вогнянi мови смертi.
  А далi вже мчить Ганна, ця дiвка-термiнатор. Як вона всiх взяла та розмазала. Просто чудово.
  Воїтелька, що є справжнiм демiургом битви.
  I пищить собi:
  - Наш екiпаж, є найвищий кураж!
  А далi Ангелiна вже з'явилася. Така крута та iскрометна. Усiх заражає своєю шаленою енергiєю. Здатна перемогти насправдi будь-якого ворога.
  I скеляє войовниця перлиннi зуби. А вони бiльшi, нiж у коня. Ось це дiвка.
  Ангелiна хихикає i проревела:
  - За баклажани з чорною iкрою!
  I дiвчата хором прокричали на всю горлянку:
  - На Марсi цвiсти яблунi!
  Поки що нiмцi не наступають, Наташка намагається дописати АI.
  Мiкадо не наважився зробити харакiрi та пiдписав капiтуляцiю. Новим iмператором Японiї оголосили царя Миколу Другого. Одночасно в Японiї готують референдум про добровiльне приєднання до Росiї.
  Вiйна практично закiнчена. Налагоджують зброю останнi пiдроздiли.
  Батальйон дiвчат збудував бранцiв. Чоловiки повиннi стати навколiшки i цiлувати босi ноги дiвчат. I роблять це японцi з великим ентузiазмом. Це їм i приємно.
  Звiсно такi красунi. I нiчого, що у них нiжки трохи запорошенi. Так навiть приємнiше, i природнiше. Особливо коли вони засмаглi. I такi огрубiлi.
  Цiлують голi пiдошви японцi та облизуються. А дiвчина це подобається.
  Вiкторiя з пафосом зауважує:
  - А хто стверджував, що це вiйна не для жiнок?
  Веронiка хихикнула у вiдповiдь:
  - Нi, вiйна для нас найсолодша з усiх часiв припущень!
  I показала свою мову. Як це насправдi чудово, коли тебе ось так по-справжньому принижено цiлують.
  Чмокають у голу, круглу п'яту та Юлiану. Дiвчина iз захопленням вимовляє, верескуючи:
  - То це здорово! Я хотiла б продовження!
  Руда Ганна попередила:
  - Збережи невиннiсть до замiжжя! I буде тобi вiд цього радiсть!
  Юлiана хихикнула i видала:
  - Нехай славиться Земля моя свята!
  Дiвча вишкiрила пику.
  Ангелiна гордо помiтила:
  - Я ось працювала у борделi. I менi невиннiсть нi до чого!
  Юлiана спитала, хихикаючи:
  - I як тобi сподобалось?
  Ангелiна рiшуче заявила:
  - Мабуть, краще не буває!
  Юлiана чесно сказала:
  - Менi щоночi снитися, як мною опановує чоловiк. Це так здорово та приємно. I нiчого iншого не хочеться.
  Ангелiна запропонувала дiвчина:
  - Можеш пiсля вiйни пiти до найпрестижнiшого будинку терпимостi у Москвi чи Пiтерi. Повiр, тобi там сподобається!
  Юлiана розреготалася i помiтила:
  - Над цим слiд подумати!
  Вiкторiя запропонувала:
  - Може, зґвалтуємо бранцiв?
  Дiвчата розсмiялися подiбним жартом.
  Взагалi тут красунi темпераментнi. I велелюбнi страшно. Вiйна робить дiвчат агресивними. Воїтельки продовжували пхати свої босi, запорошенi ноги бранцям для поцiлункiв. Це подобалось.
  Потiм почалися цiкавiшi уявлення. Зокрема, бив у небо салют. Розцвiчувалися феєрверки. I було дуже весело. Музика грала, били барабани.
  Царська Росiя пiдкорила Японiю. Що, загалом, усiма й очiкувалося. Авторитет росiйської армiї був дуже високий. Багато спiвiв, i танцi голоногих японок.
  Все красиво i багато ... У самiй Росiї теж трiумфування з приводу перемоги. Звiсно, не всi радiли. Для марксистiв це нищiвний удар. Авторитет царя змiцнився. I його шанси зросли. Пiдтримка у суспiльствi колосальна.
  Цар Микола тепер має новий росiйський Наполеон. I в цьому планi Росiя трiумфує.
  А що можуть протиставити цьому iншi країни? Та нiчого - царська Росiя стала великою державою. I проти цього не попреш.
  Незабаром i цар має приїхати до Японiї на коронацiю. I тодi буде все у повному шоколадi!
  Веронiка та Вiкторiя сидiли у кафе. Випили трохи саке i розслабилися. Обговорювали поточнi теми.
  Веронiка помiтила:
  - Наш батальйон полонив Мiкадо. За що нас усiх нагородили золотими георгiївськими хрестами iз бантом. Це непогано, але... Я мрiяла стати офiцером.
  Вiкторiя гордо пiдняла свою свiтлу голову i вимовила:
  - А я мiж iншим уже майор! Була капiтаном. Але гадаю пiти ще на пiдвищення!
  Веронiка хихикнула i вiдповiла:
  - Шкода, що Японiя така маленька. У нiй на всiх землi не вистачить!
  Вiкторiя запитала дiвчину:
  - А ти дворянка?
  Веронiка похитала головою:
  - Нi, я селянка!
  Вiкторiя здивувалася:
  - I така гарна!
  Веронiка свиснула i показала мову:
  - А що селянки, на твою думку, мають бути негарними?
  Вiкторiя знiяковiла:
  - Ну чому. Втiм, ти чудова! Може попестити один одного?
  Веронiка обурилася:
  - Тобi що чоловiкiв мало?
  Вiкторiя забила босими нiжками по мармуровiй плиточцi i прочирикала:
  - Нi! Чому хлопцi менi теж подобаються! Давай повеселимось!
  I дiвчата розреготалися.
  Пiдiйшла й Юлiана. Дiвча посмiхалася i помiтила:
  - Менi один генерал пропозицiю зробив.
  Вiкторiя примружилася:
  - Багатий?
  Юлiана згiдно кивнула:
  - Дуже багатий i князь... Правда йому вже шiстдесят iз хвостиком!
  Вiкторiя серйозно сказала:
  - Погоджуйся! Забереш його стан i станеш багатою вдовою!
  Юлiана розгублено пробурмотiла:
  - А якщо вiн не захоче вмирати?
  Вiкторiя тупнула босою нiжкою i рiшуче заявила:
  -А Ми його змусимо!
  Юлiана пискнула:
  -Тодi я згодна! З грязi в князi!
  У травнi 1955 року поновилися бої на радянсько-нiмецькому фронтi. Нiмцi наступали вздовж Дону. Одночасно намагалися таки взяти Воронеж.
  Четвiрка дiвчат вiдважно билася, i виявляла героїзм.
  Вони стрiляли влучно.
  Ось Наташка кинула босою ногою гранату, розкидаючи фашистiв. I прогарчала:
  - Слава героям Росiї!
  Красива, дуже фiгуриста четвiрка дiвчат. Вони зняли лiфчики i оголили груди. А соски такi полуничнi, апетитнi.
  Веде дуже влучний вогонь та Зоя. Викошує фашистiв, i попискує iз захопленням:
  - Я чемпiонка свiту!
  I теж як босою нiжкою жбурне гранату. Фашисти розлiтаються в рiзнi боки, наче хвилi вiд падiння метеориту.
  Так Зоя любить убивати!
  А тут ще вогонь веде Августина. Теж стрiляє дуже влучно. Винищує фрицiв.
  I знову вiд її босої ноги летить граната. Розбиває на трiски фашистiв.
  Свiтлана теж цвяхить фрицями. I ще спiває:
  - Я дзвiнка дiвчина! Сумнiву в ганчiрку всiх!
  I її босi пальцi нiг метають руйнування.
  Дiвчата звичайно навiть дуже! Прекраснi, квiтучi, зухвалi.
  I нiмцi пригальмовують поступ. Хоча артилерiя активно працює. Що взагалi супер! Просто самий пiлотаж гросмейстера.
  Наталя веде вогонь... I перед очима проноситься сцена тортур.
  Нiмцi спiймали дiвчину-комсомолку. Роздiли її догола. I засунули до казана з водою. Розпалили пiд ним багаття. Стали варити живцем. Дiвчина заволала вiд нестерпного болю. Фашисти дозволили їй вискочити з казана.
  Потiм остудили воду, i знову її жбурнули i почали нагрiвати. Так варили дiвчисько кiлька разiв.
  Ось нелюди... Потiм повесiли дiвчину на дибу i припiкали розпеченим прутом. Замордували красунi до смертi.
  Ну як таким не мститись.
  Наташа жбурляє босою ногою гранату, розкидає фрицiв, i посмiхається собi з усмiшкою.
  Така чудова краса.
  Дiвчина вимовляє:
  -Це буде круто!
  Зоя також дала чергу. Викосила фашистiв. Зрiзала гiтлерiвцiв та їх найманцiв.
  Потiм знову метнула босою ногою гранату i прочирикала:
  - Чудова четвiрка та воротар!
  Далi бiй продовжувався, з натиском та образами.
  Руда Августина запустила босою ногою гранату. Розкидала фашистiв, замочила масу народу гранатою. I всiх цих фрiцiв.
  Пiсля чого проревела:
  - Я втiлення Батькiвщини!
  I дiвчина уявила себе зґвалтованою. Як це приємно та круто! I вона молотить собi фашистiв. Дiвча просто супермен. Найкрутiша з усiх i постiйно заряджена на перемогу.
  Свiтлана теж чарiвна дiвка. Дала влучну чергу i викосила фашистiв. А потiм як метне босими пальцями нiг гранату. Як розколошматить фрицiв.
  I така блондинка влаштує. Усiх покосить з одного пострiлу. I прочiркає скеля зубки:
  - Буде вiчне свiтло i свiтанок!
  Дiвчата тут i такий пасаж. Чудовi войовницi - найвищого пiлотажу.
  Наталка свиснула. Кинула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Я велике дiвчисько!
  Хоч це i нескромна заява, але частково вiрна. Такi тут воятки симпатичнi.
  Та дуже красивi. З блискучими очима i зубками перлами.
  I б'ються славно, кидаючи босими нiжками разючi предмети.
  Але перемогти фашистiв надзвичайно складно. Це як кулаком бити у стiну.
  Зоя взяла i пустила чергу за гiтлерiвцями. I викосив їх, наче був копитом велетенський кiнь, вибиваючи траву.
  Пiсля чого дiвчина кинула босою ногою гранату i проворкувала:
  - Я така мрiя мiльйонiв!
  I показала мову. Ось це дiвка - справжнiй термiнатор. Усiх запiарить i роздере. I пиляє без жодного сумнiву з великою швидкiстю.
  Зоя взяла i заспiвала:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий!
  Августина теж кинула босою ногою гранату. Розкидала фашистiв i видала з апломбом:
  - I пил, як з килимiв, ми вибиваємо з дорiг!
  Свiтлана, стрiляючи, доповнила:
  -I не змiнити ноги! Сяють нашi обличчя! Виблискують чоботи!
  Вiйницi як ми бачимо при повному парадi. I взуття дiвчатам не потрiбне. Вони здатнi всiх стерти в пилюку або в порошок, такого ось сiрого кольору.
  Наташа, ведучи вогонь по фашистах, замислилась. Справдi, чому неможливо досягти успiху без обману? Ось Сталiн, наприклад, взяв та обманом захопив владу. Обiцяв Зiнов'єву та Камiньєву золотi гори, а сам їх розстрiляв.
  Чи логiчно подiбне? Точнiше логiчно - не обдуриш не проживеш!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i проворкувала:
  - Я зiрка великого розмiру!
  Зоя теж вистрiлила. Потрапила i прочiрiкала:
  - I я теж супер!
  I летить кинута босими пальцями нiг граната. I як фашистам дiстається. По найбiльшi гланди.
  I Августина стрiляє. I потрапляє дуже здорово. I розгромила фрицiв, наче ударом кувалди.
  I боса нiжка теж кидає гранату дуже хвацько.
  Августина пискнула:
  - Не буди лихо, поки тихо!
  I знову дала влучну чергу.
  Свiтлана знову лупнула. Зрiзала фашистiв. I промимрив:
  - Я дiвка взагалi супер!
  I блисне очима i пискне голоском!
  Та це такi дiвки, що з ними палець у рот класти не слiд - вкусять!
  Наташка стрiляючи, сказала:
  - Почали говорити, все про довголiття.
  Зоя, жбурнувши босою нiжкою гранату, додала:
  - Кров поки смоктати вирiшили погодити ...
  Августина кинула гранату i прочирикала:
  - Смачне на третє!
  Свiтлана босими пальцями нiг запустила подарунок смертi i пробурчала:
  - Ех та я крута!
  У травнi нiмцi майже зайняли Воронеж та зупинилися. Настав тимчасовий затишок.
  Наташка продовжила написання твору з АI. Пiсля того як цар Микола Другий коронувався в Японiї, настала епоха миру та економiчного пiднесення.
  Бурхливе зростання економiки царської Росiї. I полiтична стабiльнiсть, спад революцiйної активностi. Цар Микола Другий провiв деякi реформи. Зробив обов'язковим початкову освiту. Заборонив працю дiтей вiком до дванадцяти рокiв. Ввiв страхування робiтникiв вiд нещасних випадкiв, пiдвищив пенсiї та знизив пенсiйний вiк. А на трисотлiття Романових i обмежив максимальну тривалiсть робочого дня до 10,5 години та до 8 години у суботу, i передсвятковi днi, а також у нiчний час. Середня зарплата по Росiї перевищила сорок п'ять карбованцiв. При цьому автомобiль можна було купити за 180 i кредит.
  Сам рубль забезпечувався золотом iз нульовою iнфляцiєю. Але 1914 року таки розпочалася перша свiтова вiйна. Ну що ж? Нове випробування для Росiї часiв Миколи Другого.
  Олег Рибаченко та Маргарита все ще залишалися зовнi дiтьми, виглядаючи рокiв на дванадцять. Через це на них дивилися косо. I вважали неповноцiнними. Олег Рибаченко, щоправда, став офiцером. Вiн отримав тринадцять рокiв стажу за служiння у Порт-Артурi та кiлька нагород. Маргарита залишалася в армiї на статусi прапорщика.
  Але кар'єра у хлопця зависла на званнi поручика. Нiхто не хотiв давати звання вище, тому, хто схожий на дитину. Тож повiдомлення про початок вiйни з Нiмеччиною втiшило хлопця: можна зробити кар'єру.
  Вiчний хлопчик i вiчна дiвчинка тепер борються з нiмцями - росiйська армiя входить у Схiдну Пруссiю.
  Олег Рибаченко, який все ще виглядає як хлопчик рокiв дванадцяти, i дiвчинка на вигляд теж ровесниця Маргарита бiжать попереду росiйських вiйськ.
  Стрiляють собi. За плечима мiшки iз гранатами.
  Олег пальнув по нiмцях. Скосив купу.
  Кинув босою нiжкою гранату i пискнув:
  - Я термiнатор, навколiшки.
  Маргарита теж жбурнула босою ногою гранату i додала:
  - Ворогiв Росiї я кошторис з лиця землi!
  Хлопчик i дiвчинка всiм мчать собi i шматують противникiв. Вони блискучi i найкрутiшi у свiтi.
  Олег уже змiг сколити разом iз Маргаритою чималий капiтал. У тому числi торгуючи косметикою.
  Хлопчик взагалi спритний дуже. I вiн уже має дворянську грамоту. А взагалi вiн не просто так зупинився у вiцi дванадцяти рокiв. Вони разом iз Маргаритою отримали такий дар. Залишатися у вiчному дитинствi. I стати суперменами.
  Через це й змiнилася доля влади у Росiї. Микола Другий був невдалим, а став щасливим правителем. Якому позаздрять дуже багато хто.
  Олег вiчний хлопчик стрiляє по нiмцях i спiває:
  - Я вас кошторис як кульбаби! Ми термiнатори не хлопчики!
  I знову кидає босою ногою гранату.
  Маргарита теж цвяхить i вимовляє:
  - Ми крутi чемпiони! За нами Росiя!
  Хлопчик i дiвчинка всi йдуть та йдуть собi вперед. У них стiльки азарту та полум'я. I нiмцi буквально розфарбовуються пiд їхнiми копитами.
  Точнiше босими, дитячими ногами.
  Олег стрiляє та вбиває з кожною кулею супротивника.
  Та хлопця, схоже, так просто не зупинити. Вiн є справжнiм i реальним термiнатором.
  Маргарита знову кидає босою ногою гранату i харчує:
  - А я супер! Стану iнтерчемпiонкою!
  I смiється собi...
  Загалом царська Росiя не зовсiм, така як у реальнiй iсторiї. У нiй бiльше територiї та населення, бiльш розвинена економiка. I сильнiша армiя. Оскiльки Держдума не стримувала розвиток країни та не гальмувала збiльшення вiйськових витрат.
  З'явилися в царськiй армiї першi у свiтi легкi танки на гусеничному ходу: "Мiсяць"-2, i важкi бомбардувальники "Святогор" та "Iлля Муромець". З iнших видiв озброєнь можна назвати проект важкого гусеничного танка сина Менделєєва, та iнших. Росiйська армiя налiчує напередоднi вiйни три мiльйони солдатiв - найчисленнiша у свiтi. Дiє загальний вiйськовий обов'язок. Є й японськi пiдроздiли та китайськi.
  Велика iмперiя i могутня. I кавалерiї багато i гармат, i кулеметiв. За всiма параметрами сильнiшим за Нiмецьку. Адже нiмцям доводиться воювати на два фронти.
  Австро-Угорщина слабка. I не суперник Росiї. Тож на вiйну йдуть усi з великим ентузiазмом.
  Олег Рибаченко також на конi.
  А тим часом i дiвчата борються. Жiночих пiдроздiлiв побiльшало.
  Ось мчить цiлий батальйон. Босоногi дiвчата в купальнi костюми. Такi вiдвертi купальники в стилi бiкiнi. I миготять голi, круглi п'ятки красунь. Чудовi войовницi.
  I теж стрiляють у нiмцiв. А ось войовницi входять у рукопашну сутичку з германцями. Як їх молотять.
  А як колють собi багнетами! Ось це дiвчата!
  Просто супер.
  Дiвчата б'ють нiмцiв голими нiжками i м'яко скеляться. Ось це й войовницi. Дiвчата найсильнiшого розкладу. Так молотять собi солдатiв кайзерiв.
  I б'ють собi. I наступають...
  Тут такi воїнки суперкласу. I всi босонiж i майже голi. I пiдскакують собi. I голими п'ятами б'ються собi. Ось це дiвки - всiм дiвкам дiвки.
  Попереду бореться Вiкторiя. Вона досi виглядає як дiвчина та дуже струнка. Коле собi нiмцiв i спiває:
  - Боже, Царя бережи! I всiх покидькiв рви!
  Та дiвчата тут найвищого розряду.
  I красуня Веронiка видно. Теж блондинка бореться.
  I чудова Юльфi - дiвчина, яка стала княгинею, поховавши чоловiка. Юльфi виглядає чудово. Вона дуже любить чоловiкiв i без будь-яких забобонiв вступає з ними в контакти.
  Насправдi секс продовжує життя i дуже корисний жiнкам. Вiн їх омолоджує.
  Б'ються i Ганна, i зi своїм рудим, пишним волоссям.
  I також чудова Ангелiна - войовниця просто супер.
  Тобто, вся королiвська гвардiя. Повний набiр красунь. Такi вони чудовi та сексуальнi.
  I громять собi нiмцiв. Зминають їх у порошок. Перемелюють кiсточки i розривають м'ясо.
  I нiмцi тiкають вiд їхнього натиску. Зазнають поразки за поразкою.
  
  Нiмцi просуваються на пiвднi вздовж Дону.
  Герда i Шарлота борються у новому двомiсному танку у виглядi пiрамiди.
  I б'ються досить успiшно. Нiмецька машина має гармату високого тиску. Калiбр 105-мiлiметрiв, але цього достатньо завдяки високiй початковiй швидкостi снаряда. Дiвчата в танку розташувалися лежачи. Машина дуже маневрена з газотурбiнним двигуном.
  Герда вистрiлила по радянському танку i заспiвала:
  - Я така дика вовчиця, за кордоном з роду не була!
  I смiється, стукає босою нiжкою по джойстику.
  Не поступається i руда Шарлотта.
  Теж дiвчина суперкласу.
  Стрiляє собi та натискає на кнопки джойстика босими пальчиками нiг.
  Чудова войовниця.
  Рижуха, ведучи вогонь, запитала Герду:
  - Як ти думаєш, чи буде остаточно заборонено християнство?
  Блондинка-термiнатор рiшуче заявила:
  - Думаю, що буде!
  I вишкiрила собi пику!
  Воїтельки, загалом, чудово вмiють стрiляти. Ось Герда лупнула за допомогою босих пальцiв нiжок. I прочирикала:
  - Нам арiйцям не личить вiрити по єврейськiй бiблiї проповiдує пацифiзм.
  Шарлота iз цим погодилася:
  - Певно, не личить! Ми взагалi найкращi у свiтi!
  Рижуха знову надiслала босими пальчиками нiжок забiйний снаряд. Розбила радянську машину.
  Герда посмiхнулася. Пiд час затишшя вона теж писала цiкавий твiр.
  Маленька Герда пiшла шукати свого названого братика Кая. Але вона не знала, де вiн. I повернула не на пiвнiч, а на пiвдень. I тут же пожалкувала, що одягла зовсiм новi червонi черевички. Вже за кiлька годин вони їй натерли нiжки. Тодi Герда зняла дороге взуття, виламала паличку та повiсила черевички за гачок.
  Погода стояла весняна, тепла, можна iз задоволенням пройтися босонiж. Адже вона не надто багата дiвчинка, i влiтку часто бiгала боса. Щоправда, пiсля зими її пiдошви стали нiжнiшими i м'якшими.
  Незабаром, йдучи дорогою, дiвчинка почала вiдчувати дискомфорт вiд дрiбних каменiв та пiску. I щоб стало м'якше звернула на траву. Там було легше. Але за кiлька годин ходу пiдошви вже гули.
  Та й найголовнiше захотiлося їсти. А у дiвчинки лише кiлька дрiбних грошей у кишенi.
  Тим не менш, у найближчому селi Герда купила собi хлiбець, i записав свiжою водою з колодязя, i просто в копицi сiна й заснула.
  Наступного дня в неї свербiли подряпанi голi пiдошви. Хотiлося їсти. Дiвчинка пiшла собi, вiдчуваючи, як зiгрiвається її тiло пiсля прохолодної ночi. Нiжки трохи нили.
  Герда деякий час йшла дорогою, але її пiдошви, що ще не встигли огрубiти, почали знову болiсно свербiти, а потiм i горiти. Дiвчинка перейшла на траву. Але тут йти повiльнiше i теж не дуже приємно iсколотим нiжкам.
  Дiвча ледве дiйшло до струмка. Опустила туди збитi нiжки та остудила їх. Подумала, чи не одягнути черевики. Але шкода збивати таку нову. Їй дуже хотiлося показати їх Каю. Щоб вiн помилувався новою взуттям.
  Потiм дiвчинка знову пiшла. Болiсно хотiлося їсти.
  Якось Герда дiйшла до села i купила ще хлiба. Але мiднi монети закiнчувалися.
  I дiвчинка замислилась. Де взяти грошей на їжу. Їй запропонували продати дорогi з сап'яну черевики, але Герда рiшуче спростувала. Вона з'явиться в них Каю. А поки що може заробити?
  Герда у наступному селi запропонувала поколоти дров. Їй дали сокиру. Дiвчинка трохи нарубала, але так вимоталася, що поївши, одразу ж заснула.
  Потiм Гердi запропонували потрапити гусей. Але через це дiвчинка втратила цiлий день.
  Зрештою, вона вирiшила просто просити милостиню. Однак тут-таки селяни звернули увагу на її червонi черевички. Мовляв, ясно вiдразу не злиденна дiвчинка, коли таке несе.
  Зрештою, Герда вирiшила продати своє взуття. Однак для цього їй довелося пройтись до мiста. Нiжки у дiвчинки швидко огрубiли, i йти дорiжкою було майже не боляче.
  Гаразд, Герда вирiшила, що i без черевичкiв вона зможе бути бажаною для Кая.
  Продала купцю, отримавши кiлька срiбних монет. Купила собi полотняну сумку i пiшла як жебрака дорогами Європи. Потрiбно знайти брата. I дiвчинка, почувши, що на пiвднi зазвичай i продають хлопчикiв у рабство, кинулася туди.
  Щоправда орiєнтувалася дiвчинка погано i довго плутала Нiмеччиною. Поки що не настала осiнь. Гаразд, босi нiжки в дiвчинки огрубiли, наче копита коня, щоправда, мозолi свербiли. Але з кожним днем ставало все холоднiше i холоднiше.
  I спати просто неба незатишно. Вночi навiть сукня у Герди примерзла i вона його насилу вiдiрвала. Потрiбно щось робити. Вже мокрий снiг пiшов. У легкiй сукнi дiвчинка промерзає до кiсток, а босi огрубiлi нiжки ламають кiрку льоду.
  Герда щоб однiєї прекрасної ночi не заснути i не прокинутися, на пiвднi Нiмеччини залишилася на зиму в одному будинку прислуговувати бiля кулака. За це їй доводилося працювати, прибирати в хатi, доїти корову i ще багато чого робити. Але дiвчинку годували i дали рваний кожушок та дерев'янi черевички.
  Коли настала весна i снiг почав танути. Дiвчинка з задоволенням скинула каторжнi колодки i знову вирушила на пiвдень. Їй нiчого не заплатили, i Гердi доводилося харчуватися милостиною. Крiм того, дiвчинка ще добре спiвала. Її сукня зовсiм скула, а босi ноги ороговiли i вкрилися кiркою. Дiвча, нарештi, прийшло на Балкани. Минула Угорщину, i вступили до Туреччини.
  Злиденна заморашка рухалася до Стамбула. Сховалась вiд туркiв у лiсах, i ховалась у християн.
  Проте вже на пiдходi до самої столицi бiляву дiвчинку впiймали. А так за мiрками мусульман її вже можна було видавати замiж, то Герду вiдмили, причепурили та продали як незайману дiвчину з аукцiону. Дiвчинка з красивим бiлим, Кучеряве волосся цiнний товар. Вона дiсталася похилому емiру. I треба як трапиться, що цей емiр пiсля покупки так серйозно захворiв, що не змiг виконати свiй подружнiй обов'язок.
  Дiвчинка загоїлася в гаремi. Ситно, як у золотiй клiтцi, але нудно. Правда вивчила турецьку мову, i арабську.
  Вiдкрила собi Iслам. Нова релiгiя була простою загалом майже зрозумiлою. Не ясно чи правда вона отримає пiсля смертi гарем iз чоловiкiв? I чи сподобається їй таке?
  Дiвчинка поступово стала дiвчиною, i казково вродливою, а емiр пiсля тривалої хвороби помер.
  I ось Герду знову виставляють на продаж. Роздягають догола перед сотнями хтивих чоловiкiв i продають у гарем султана.
  Герда поступово там набуває впливу, i стає дружиною султана. Але Османська iмперiя вже на заходi сонця. Починається вiйна з Росiєю, яка загрожує покiнчити з контролем Туреччини над Кримом та Чорним морем.
  Нiмцi обстрiлювали те, що залишилося вiд Воронеж. Вкидали тисячi тонн снарядiв, розраховуючи зламати опiр Червоної армiї. А Наталка поки що вирiшила пописати щось космiчне. Вона взяла босими пальцями нiг ручку i почала виводити:
  - Ти надто захоплюєш грою Суперкрайз Каiсочка, а уроки не зроблено. - перевiряла золотокрилата фея.
  Дiвчинка сердито труснула семибарвною шевелюрою. Каїса ще дитина, але її волосся прикрашене трьома брошками: у формi рибки, птицi та тигра - що говорить про статус батька.
  Навколо її палац iз ультрасучасною розкiшшю. Кiмната йде стелею у висоту, утворюючи опуклий купол. Зверху мелькають калейдоскопiчнi картини. Мов показують якийсь блокбастер. Каїса могла б бути щасливою дiвчинкою четвертого тисячолiття, але... Роблений тканий з гiперплазми у виглядi прекрасної феї докучає:
  - Лiмiт iгор на сьогоднi вичерпано! Тобi треба вчитися!
  Казковий свiт вiртуальної гри згас. У примiщеннi потемнiло. По стiнах поповзли рiзного роду формули, рiвняння, креслення... Вони були у синьому та блакитному дiапазонi. Миготiли з усiх бокiв Каїси. Дiвчинка вiдчула в собi сумiш страху та нудьги. Промуркотiла, блискаючи брошкою:
  - Вчення, мука - це зовсiм чорнодирно!
  Фея виросла в розмiрах, i в її руках блиснув батiг. Голос став набагато суворiшим:
  - Твiй тато знаменитий на всю iмперiю академiк... А ти хочеш залишитися нульовим невчемом? Давай зубрi формули i давай уявнi команди!
  Каїса одразу ж зажурилася... Скiльки тут всього - яке велике класне завдання. Всi цi сполучення ультрафотонiв, магогравiтацiя, унтеррадiацiя, термопреонновий синтез... Вiд одних назв голова трiщить. I все обрушується на бiдну голiвку дитини.
  Набагато цiкавiшi комп'ютернi iгри, що повнiстю iмiтують реальнiсть: де ти войовниця-корольова.
  А форми крутяться, миготять варiанти вiдповiдей. Потрiбно телепатичною командою, або використовуючи пальчики рук дати вiдповiдь.
  Каїса зi стражденним виглядом натискає... I вiдразу синя формула ставати - червоною. Комп'ютер видає: помилка! Дiвчинка намагається вивести свiй варiант. Але в неї знову не виходить. I друга спроба провалюється... А формули та рiвняння починають крутитися сильнiше... У Каїси мигтить в очах i починають вити вiскi.
  Це вже навчання. Рабиням на плантацiї легше лупити землю, нiж возитися з цими формулами. Добре вiдключити центральний комп'ютер, що випускає голограми. Але вона не має найменшого поняття, як це зробити.
  А формули та рiвняння стає складнiшим. Доводиться пробiгати новим даючи рiшення. Рiвняння пiдкреслюються червоним, все буквально заливається кольором кровi.
  Помилка, помилка, помилка! I ти починаєш бiгати новим... Термокваркова гравiтацiя... А з чим її їдять? А цi гiперiнтеграли... Буквально мiзки закипають!
  Тут дiвчинцi спадає на думку:
  - Можна, я викличу помiчника?
  Дюжина фей хором вимовляє:
  - Помiчника?
  Каїса пустила непiдробну сльозу i вiдповiла:
  - Бачиш, я нiяк не можу виконати навiть частину домашнього завдання! А цей хлопчик - справжнiй генiй. Вiн менi допоможе!
  Феї зiбралися навколо, пошепталися протягом декiлькох секунд.
  - Помiчника можна! Тiльки ми простежимо, щоб ти все - все одно робила сама!
  Каїса надiслала уявний iмпульс:
  - Олег Рибаченко - Каїса Лебедєва дуже просить прифотонити!
  I надiслала своє сумне зображення...
  Фея iз золотими крильцями продзвенiла:
  - А поки повчися голубка!
  I цiла шеренга з формул та рiвнянь замарширувала у вiртуалцi. Здавалося, вони буквально вгризаються в мозок. I марширують по звивинах. Чеканя, як солдати крок.
  Каїса хотiла заволати вiд розпачу, як раптом усi формули та рiвняння завмерли. I нiби в повiтрi спалахнула голограма. З'явився її рятiвник.
  Олег Рибаченко - бiлобрисий хлопчик у маячку та шортах. Вiн плавав у повiтрi i посмiхався, блискаючи перлинними зубками. Простягнув руку Каїссе i, хихикнув:
  - Що замучило вчення? Тотально вакуумно?
  Дiвчинка зiтхнувши вiдповiла:
  - Гiрше каменоломень Стародавнього Риму!
  Олег рацiонально зауважив:
  - Не пробувала, не знаєш! Невiдоме зло не страшне!
  Каїса плаксиво сказала:
  - Виручи мене... Зовсiм гуляти не пускають. Давай прогуляємось разом!
  Олег усмiхнувся ширше i зауважив:
  - А що буде потiм? Батьки твої загалом пiд мiльйон замкiв посадять!
  Каїса тут стукнула каблуком туфельки i рiшуче сказала:
  - А давай взагалi втечемо!
  Олег свиснув i посмiхнувся:
  - Втечемо? Куди?
  Дiвчинка запропонувала:
  - У дикi сузiр'я та станемо космiчними пiратами!
  Олег хихикнув, перекинувся в повiтрi i вiдповiв:
  - А що... Може, справдi влаштуємо самоволку! I менi навчання, хоч мене називають генiєм, набридло!
  Хлопчик сердито тупнув ногою, залишивши босий вiдбиток на кiбернетичнiй стiнi.
  Пiсля чого додав:
  - Я не дитина! Досить уже - на нас чекають простори всесвiту!
  I пiдхопив Каїсу за руку. Швидкою пташкою дiти вилетiли з палацу. Дiвчинка кинула погляд назад. Житло iмперського академiка нагадувало величезний, прикрашений трояндочками та завитками торт. Перед ним бив стометровий фонтан. Струмiнь вивергався з пащi крилатого лева, з сiмома змiїними хвостами.
  Каїса сердито помiтила:
  - Мiй предок просто динозавр... Увесь час мене замикає!
  Олег хихикнув i прочiрикав:
  - Та батьки ... Часом як шкiдники!
  Дiти почали набирати висоту. Для майбутнього повiтряний спосiб перемiщення найефективнiший. Олег хлопчик босоногий, але кiльцям на ногах та руках. У нього комп-браслет на лiвiй китицi.
  А навколо безлiч будинкiв. Горять рекламнi щити. Маса статуй та фонтанiв. Найкрасивiше мiсто, квiти-виконавцi одна пелюстка висотою з пагорб. I витiкають дурманливий аромат.
  I на деревах ростуть величезнi квiти та дивовижнi фрукти. Будинки рiзнокольоровi та розташованi у строгому, геометричному порядку. Безлiч лiтальних апаратiв снує мiж спорудами. Вони немов мошки, крутяться, снують.
  Каїса зi здивованою посмiшкою запитала:
  - А як тобi вдалося вiдключити охоронний комп'ютер?
  Олег струснув свiтлою головою i вiдповiв:
  - Звичайний черв'ячок ... Тiльки класу ультра - вирубує капiтально!
  Каїса хихикнула i помiтила:
  - А ти генiй!
  Хлопчик скромно помiтив:
  - Якщо знаєш, не так це й складно.
  Був кiнець травня, дуже спекотно. Нiмцi просувалися вздовж Дону. А Воронеж, узятий на дев'яносто вiдсоткiв та повнiстю зруйнований, їм уже не хотiлося й штурмувати.
  Тож нiмцi проводили обстрiли та бомбардування. Четвiрка феноменальних дiвчат поки не отримала призначення, i проводила час, пострiлюючи по нiмцях з дистанцiї. Знiмаючи ворогiв снайперськими гвинтiвками.
  А Наталка як найрозумнiша її не забувала й писати. Природно за допомогою босих, витончених нiжок, що куди крутiше;
  Дiти летiли повз акварiум-хмарочос. За прозорою бронею протiкала справжня битва. Гiбрид черепахи та алмазної пiранiї, атакував сумiш меч-риби та краба. Лилася фiолетова i помаранчева кров, розпливаючись рваними шматочками i бульбашками по водi. Крутилися крейди рибки, що нагадують хлопчикiв тiльки з рiзнокольоровими крильцями бабки. А також маса решти тваринного свiту. Наприклад, семиголовий дракон iз гребiнцями та трьома хвостами павича. Сумiш пiдводного бегемота та кактусу.
  Дивна тварина схожа на астру з дванадцятьма щупальцями - зiрочки, що ловить. I обволiкаючи їх, перетворюючи на перлини. Все це дуже красиво i до певної мiри пiкантно. Перлини рiзних кольорiв, наче спектр веселки. I срiбляться рибки у формi клена. Цветасто i ненав'язливо переливаючись.
  Каїса захоплено вигукнула:
  - Це пульсарна рiч!
  Олег, свиснувши, байдуже вiдповiв:
  - Це ще ... Ти центрального зоопарку не бачила!
  Хлопцi летiли далi... Стiльки рiзноманiтних та казкових споруд було довкола них. Наприклад, будiвля у формi шоколадної вафлi iз шестигранним куполом. А на куполi крутяться стрiлки старовинного годинника - щогодини з картинкою.
  Каїса з подивом запитала:
  - Хiба це не анахронiзм?
  Хлопчик хихикнув у вiдповiдь, помiтивши:
  - Коли вiдбудовували Кремль, вирiшили збiльшити розмiрами, але не чiпати форми! Все ж таки старовина певною мiрою свята!
  Каїса знизала плечима, перекинулася в польотi i вiдповiла:
  - А мiй тато казав, що богiв не буває!
  Олег рацiонально, зауважив:
  - Але якоюсь мiрою i люди як боги! Ось, наприклад, ти дивилася по гравiовiзору, як новi планети роблять!
  Каїса заперечливо похитала головкою:
  - Нi? А як?
  Хлопчик вiдповiв iз смiшком:
  - Захоплюють за допомогою гравiоплазмового колапсу частину зiрки. Скачують у кульку, i за допомогою унтеррадiактивної центрифуги охолоджують, i планета готова!
  Каїса захоплено заспiвала, махаючи рукою:
  - У космосi свiтлому, у далекому десь,
  На нас чекає Рiдна планета...
  Ми до комунiзму смiливо йдемо,
  Вiрною дорогою, дрiбним шляхом!
  Голосок у дiвчинки чудовий. Олег, скелячи зубки, сказав:
  - А в тебе вокальнi данi на десятку!
  Дiвчинка пiдморгнула у вiдповiдь i прочирикала:
  - Давай чогось з'їдаємо ... А то мене тримають на дiєтi!
  Олежка помчав до найближчого автомата. Виникла голограма русалки iз золотими плавниками. Почувся казковий голосок:
  - Чого хоче молодий витязь!
  Пацан смикнув засмаглою ногою i вiдповiв:
  - Морозива "Цезар" по двi штуки та тiстечка "Суворов" iз коктейлем "Зiрка"!
  Через пiвсекунди виникло казкове замовлення. Дуже красиве морозиво, що скидається на царську корону, тiстечко у виглядi кокарди. I пара алмазних фужерiв iз семибарвним коктейлем.
  Олежка махнув долонькою, i морозиво, тiстечко, коктейль - в'їхали до ручок Каїси.
  Дiвчата хихикнула i проворкувала:
  - Дивно! Ти просто лицар джедай!
  Олежка хихiкнув i заспiвав:
  - Нас у битвах рятували - будьте щасливi джедаї!
  Дiвчинка обережно лизнула морозиво. Смак був дуже солодкий та приємний. Пахло дуже запашними квiтами. Аромат лоскотав нiздрi. Дiвчинка лизнула енергiйнiше, цей чудовий витвiр мистецтва i проворкувала:
  - Як смачно...
  Олежка здивовано запитав:
  - Ти що нiколи не їла морозива?
  Дiвчинка заперечливо хитнула головою:
  - Мене батьки тримають на дiєтi!
  Хлопчик сердито мотнув ногою, нiби розбиваючи цеглу i рикнув:
  - Ну, твiй тато i деспот!
  Каїса важко зiтхнула i вiдкусила морозива. Дiти попливли повiтрям. Свiтили справжнє, i кiлька штучних сонцiв, i нiде був i тiнi.
  По праву руку вiн викидався фонтан вiд статуї Геракла. Струменi були золотистi i пiнилися мiльярдами дiамантових iскорок.
  Каїса їла морозиво, прохолодне та повiтряне. I в ротi наче розцвiтала оранжерея. Дiвчинка щиро посмiхалася. Нарештi вона смакує.
  Потiм вiдкусили i тiстечка, запиваючи чудовим коктейлем. I було так чудово.
  Олежка постiйно робив у повiтрi зигзаги. Викручувався i перевертався. Це справдi класно ось так лiтати. Ну, до чого ж нещасними були люди в давнi часи. Їх прикувало до Землi. Вони ставали старими та старими. Коли хлопчик дивився старi фiльми, то вражався потворнiстю жiнок похилого вiку. А зараз - немає старостi! Усi вiчно молодi.
  Олег Рибаченко взяли та заспiвав:
  - Тiльки щастя, лише радiсть, тiльки вiчнiсть попереду!
  Дiвчина перервалася вiд написання, тiльки для того, щоб випустити з трофейної базуки фашистами, важкий презент смертi. Розбила гiтлерiвський танк, проворкувавши:
  - Нi, сказали ми фашистам! Чи не потерпить наш народ! Не пройти Адольфу Дону, навiть якщо буде брiд!
  I дiвчина спритно метнула витонченою, босою нiжкою забiйну, i смертельну гранату з кумулятивом.
  Наташка та дiвчата вiдбили чергову спробу настання фрицiв.
  Пiсля цього босi нiжки дiвчини-блондинки знову почали виводити шедевр космiчної прози.
  Каїса зiтхнула i помiтила:
  - От би одразу дорослої стати - вiдпочити вiд дитинства!
  Олежка недовiрливо запитав:
  - А що тяжко?
  Дiвчинка зi зiтханням, дуже сумним голоском заспiвала:
  - Що за життя шкiльне, що кожен день контрольне, додавання, подiл - таблиця множення!
  Хлопчик iз цим погодився:
  - Вiд дробових вимiрiв, гiперплазмових мультивекторiв i в мене часом трiщить голова, але...
  Олежка завис у повiтрi i продекламував:
  Хто свiтла знань не має,
  Неповноцiнний i духовно слабкий...
  Кошмарний демон ним володiє
  Не людина, а жалюгiдний раб!
  
  Але свiтла знання ми запалимо,
  I закипить вчених думка...
  Пiднiмемо вгору вчених прапор -
  Рiд людський мчить угору!
  Каїса посмiхнулася i пискнула:
  - Та це гарно в тебе вийшло! Немов Пушкiн!
  Олежка кивнув свiтлою, коротко стриженою головкою:
  - Складаю я непогано iнодi - так!
  Назустрiч їм мчав хлопчик на дошцi, що лiтала схожою на лижню. В руках у пацана був прозорий трикутник, у якому щось димiло.
  Зробивши мертву петлю, хлопчик приєднався до них, надiславши привiт:
  - З квазаром навскiдку!
  Олежка зi смiшком пiдтвердив:
  - Фотоном по пульсару!
  Хлопчик був приблизно одного зросту з Олегом. Але може не такий рельєфний м'яз. Але також спортивний. На головi вiнок iз антеною.
  Пацан безцеремонно запитав:
  - Куди ви пульсарите?
  Олег чесно вiдповiв:
  - Та хочемо, свiтами прокататися!
  Хлопчик струснув трикутником i помiтив:
  - А чи встигнеш до початку уроку?
  Олег рiшуче труснув кулаком i сказав:
  - А хочу романтики... Тим бiльше, я й так усе, що потрiбно для життя, знаю Вадик.
  Хлопчик хихикнув i помiтив:
  - У школi теж цiкаве є. Ось, наприклад, нам дали завдання змоделювати джин!
  Олег щиро здивувався:
  - Джiно? Реально! Може виконувати бажання!
  Вадик похитав головою:
  - Нi, це поки що модель малої потужностi. Але начарувати морозиво цiлком може...
  Каїса тихо пискнула:
  - А покажи, як працює!
  Вадик прокрутив подвiйне сальто на дошцi. Стукнув пiдборами. I потер пальцями об трикутник - шепочучи цифровий код.
  Почувся гул i виник думок. Тут з'явилася дiвчина з волоссям-змiйками i в лускатих обладунках. Вона гойдалася в повiтрi i була напiвпрозорою, мов привид.
  Продзвенiв променистий голосок:
  - Слухаюсь i пiдкоряюся Вадим Великий!
  Хлопчик напихався i надув собi груди. Вимовив:
  - Дай нам по пачцi морозива у виглядi грiганської троянди!
  Дiвчина почала водити руками. У повiтрi нiби ткався килим, i з'являлися троянди з восьмигранними листочками, i чудовими пелюстками малюнками.
  Каїса захоплено вигукнула:
  - Ого фрикольно! Як це виходить?
  Вадик спокiйно пояснив:
  - Синтезатор їжi з вуглекислого газу та азоту на темкваркових батарейках. Загалом нiчого особливого!
  Олег узяв у руки морозиво-троянду, лизнув i помiтив:
  - А виглядає ефектно!
  Вадик згiдно кивнув:
  - Та я тут постарався. Щоправда, трохи допомагав комп'ютер!
  Каїса, цiкавлячись, запитала:
  - А хмарочос синтезувати джина може?
  Вадик заперечливо труснув головою:
  - На жаль, не вистачить потужностi! Адже це не справжнiй джин з казки - а технiчнi дива!
  Каїса хихiкнула i вiдзначила:
  - Чудеса двiйкового коду! А окрiм морозива ще що може?
  Вадик прошепотiв:
  - Додай нам гiперананасу у шоколадi!
  Знову стало рости в повiтрi, щось гарне та апетитне. Олег з усмiшкою помiтив:
  - Так i погладшати недовго!
  Вадик серйозно вiдповiв:
  - Нiчого страшного! Надлишок калорiй можна вивести посла си-променi. Де ти бачив у наш час товстих!
  Каїса взяла i захоплено заспiвала:
  - До чого дiйшов прогрес! До небачених чудес...
  Тут Наталка знову перервалася, пiдняла автомат. Дай трощити гiтлерiвцiв. I робила це з несамовитою агресивнiстю та люттю. У не такий жар - наче вiд тисячi вулканiв.
  Ось це дiвчина ... I Августина не поступаючись їй, взяла i голою п'ятою пiдкинула лимонку - прокричав:
  - Фашистам смерть, реве ведмiдь!
  I розреготалася на всю горлянку.
  Наташка та дiвчата перекусили... Уже завтра перше червня - настає лiто. I саме час пописати бiльше. Особливо використовуючи босi пальчики нiжок.
  А Наташка блондинка з космiчною уявою.
  I дiвчинка почала ковтати з жадiбнiстю вкритий шоколадом гiперананас.
  Трiйця дiтей продовжувала ковзати повiтрям. Повз пронiсся краплеподiбний апарат, i обдав свiжим повiтрям.
  Олег з усмiшкою зауважив:
  - У чому можна позаздрити роботу - вiн нiколи не сумує!
  Каїса забруднилася в шоколад. I знiяковiла:
  - Ну, я й грязнуля!
  Олег увiмкнув комп-браслет. На Каїсу подула унтергравiтацiйна хвиля, i її обличчя знову стало iдеально чистим!
  Дiвчинка вдячно прочирикала:
  - Ось чудово! I митися не треба!
  Хлопчик Олег заспiвав:
  - Прогрес! Прогрес! Хай живе прогрес!
  Вадик кивнув i спитав у Олега:
  - Ти поєдинки кiборгiв дивився?
  Хлопчик заперечливо мотнув головою:
  - Я чимось iншим займався! Але ж теж потрiбним!
  Пацан замовк ... Повз них промчав на великiй швидкостi гравiоцикл, на ньому сидiли хлопчик i дiвчинка. Дiти смiялися i скалили пики. Гравiоцикл був увiнчаний прапором, iз зображенням, що постiйно змiнюється. Наче на полотнi показували мультики.
  Вадик показав мову, з його вiстря блиснув сонячний зайчик i пропищав:
  - Привiт лунатикам!
  Каїса вважала жарт забавним. Запустила шматочком морозива в дружка i пискнула:
  -Гiперплазма!
  Вадик вiдскочив i перевернувся в повiтрi. Увiмкнув голограму i пропищав:
  - Джинна, а джина мене кривдять!
  З'явилася войовниця з крильцями i гострим, блискучим мечем. Вона виникла в повiтрi, немов чортик iз батарейки, змахнула зброєю i прочирикала:
  - Де вбивця, де лиходiй! Не боюся його пазурiв!
  Вадик показав пальцем, навiть кiнчик загорiвся на дiвчинку:
  - Ось вона хоче мене анiгiлювати!
  Кольорова голограма зросла у розмiрах. Кiлькiсть рук i блискучих мечiв зросла до восьми, i вони закрутилися.
  Каїса у вiдповiдь показала мову i в'янула:
  - А менi не страшно! Це навмисне!
  Вадик крутнувся i заспiвав:
  - Захочу i навмисно, зроблю з зiрки гармошку!
  Олег Рибаченко клацнув пальцями, i голограма восьмирукої войовницi разом зникла. Хлопчик пiднiс палець до губ i шикнув:
  - Квазар уфотоньте! Ми привертаємо увагу!
  Справдi, на них почали заглядатися i дорослi, i дiти. Дiти додали швидкостi. Вони летiли у захiдному напрямку. Трохи збоку залишилися величезнi - заввишки з Гiмалаї башти Кремля. П'ятикутнi зiрки сяяли всiма кольорами веселки. Ще вище стiни височiли на десять кiлометрiв у висоту собори. Куполи вiдливали сусальним золотом, i були подiбнi до мiст.
  I на них дiйсно розташовувалися поселення з рiзними пам'ятками. Дiти подорожували Москвою в польотi, зi швидкiстю авiалайнера почала двадцять першого столiття. Навколо були несусвiтнi дива. Величнi та яскравi споруди - будинки найнеймовiрнiших конструкцiй. Багато хто з них нагадував дивовижнi кристалiчнi грати, з рiзними вигинами та розворотами. Iншi будинки у виглядi бурульок, або барвистих рiзнокольорових iєроглiфiв.
  А якi чудовi бутони увiнчували споруди. Кожна пелюстка мала свiй власний iндивiдуальний малюнок. З неповторною i дуже блискучою кольоровою гамою.
  Олег Рибаченко звернув увагу на одну споруду у виглядi шестигранного мухомору:
  - Якi яскравi цятки... Вони навивають думки...
  Вадик хихикнув, перебив:
  - Про їжу! Або розваги!
  Каїса зiтхнувши пробулькала:
  - Я так рiдко буваю на атракцiонах... Може, у Гайд-парк?
  Олег розвернувся i запропонував:
  - А як щодо польотiв за межi сонячної системи! Велика i прекрасна Москва, але душа хоче чогось бiльш дикого!
  Вадик знову ввiмкнув джинну, i прочiрикав:
  - Дай нам по шматку гаванського шоколаду! Пiднiмемо настрiй!
  З'явилися химернi шоколадки у виглядi гiбридiв зайчикiв та ананасiв. Дiти дружно почали їх гризти. Вiдкушуючи сумiш шоколаду та морозива.
  Вони продовжували летiти. Били струменi фонтанiв, дуже величних конструкцiй. Безлiч дiамантових iскор розсипалося повiтрям. Летiли також марки типу поштових.
  Олег упiймав босими пальцями ноги одну з марок. Почувся тоненький голосок:
  - Хлопчик не тисни мене!
  Пацан перекинув марку собi до рук. На нiй була зображена погоня. Банановий собака ганявся за апельсиновим курчам. I вони шипiли, перекидаючись словами.
  Олег запитав:
  - I який у мене бонус?
  Банановий пес вiдповiв:
  - Сто рублiв!
  Хлопчик засмiявся i помiтив:
  - А що можна буде зiграти!
  Вадик помiтив:
  - Розважимось у Гайд-парку. Вже пiдлiтаємо...
  Тут дiвчина перервала написання. I кинула босою ногою, одразу двi гранати. Фашисти наступають, i стає туго.
  Наташка першого лiтнього дня зняла з себе лiфчик. Залишилася лише в одних тоненьких трусиках. I почала писати за допомогою босих пальчикiв нiг. I робила це дуже енергiйно. I красивi у неї i нiжки та стиль.
  Хлопцi за хвилину опинилися в оточеннi рiзноманiтних атракцiонiв. I чого тут тiльки не було. Рiзнi конструкцiї, центрифуги, звивистi дорiжки, молотки та багато iншого. Тут були атракцiони найрiзноманiтнiших видiв та призначень. Чудернацькi i досить простi. Бойовi та квести. Казковi, фентезi, та ультрасучаснi. На всi види та смаки.
  Трiумвiрат хлопцiв почав розважатися. Олег та Каїсса трималися разом. Хлопчика та дiвчинку закрутило у круговертi. Вони й боролися, крутилися у рiзних вiртуальних реальностях. Олег пiдтримував Каїсу, винищуючи рiзноманiтних монстрiв за допомогою зброї. Спочатку, хлопцi використовували легкi бластери, але потiм у мiру накопичення балiв купували все бiльш потужну зброю. Олег стрiляв дуже влучно, маючи чудову реакцiю i досвiд iгор. Каїса часто помилялася. I отримувала часом болючi, хоч i не залишають слiдiв опiки.
  У лабiринтi хлопцi пiдбирали боєприпаси, знаходили бронежилети, екзокостюми та рiзну зброю.
  Поле битви постiйно змiнювалося. Виникали дедалi новi види монстрiв. З'являлися гiбриди тигрiв та тарганiв.
  Олег вiдчував пiд ногами колку поверхню, що поколює голi пiдошви хлопчика, i намагався стрiляти, економно витрачаючи запаси.
  Монстри розсипалися, наче перли розiрваних намист. Якi розлiталися i тут же чорнiли та танули.
  Пахло паленою пластмасою. Каїса лупила i мимоволi ховалась за спину хлопчика. Монстри пробували плюватися. Коли вони лопалися вiд влучень, на мiсцi деяких з них виникали обойми, пачки грошей або баночки з лiками. Iнодi бронежилети та серця.
  Олег швидко пiдскакував i пiдбирав знайдене, доки воно не розтануло. Монстри видозмiнилися. Ось сумiшi горил та полуницi, ось скорпiонiв та жолудiв. Iнодi з'являлися i восьминоги, якi плювалися у вiдповiдь. Каїса задкувала, а хлопчик вивертався.
  Зброя в нього часом була недостатньо сильною i доводилося вiдступати, щоб уникнути смертельних обiймiв. Хлопчик пройшов зал, вiдключив сигналiзацiю i перевдягся в екзокостюм. А Каїсе передав потрiйний бронежилет. Дiвчина йшла за ним, ховаючись. Хлопчик рухався, крiм трофеїв, збираючи ще анiгiляцiйну вибухiвку.
  Деякi мiсця були замiнованi i по пiдлозi доводилося стрiляти бластером.
  I шукати схованки у стiнах. Все це чимось нагадувало стрiлялки двадцять першого столiття. Тiльки хлопчик та дiвчинка були у реальному оточеннi. Вiдчували шкiрою свербiж вiд поранень, все було навколо них, справжнiсiньким i страшним.
  Олег очистив коридор вiд монстрiв. Потiм пiдiрвав вхiд, через який лiзли табунами монстри. Пiсля чого хлопчик увiйшов у ледве помiтнi дверi, що вели до розкiшної кiмнати. Там сидiв чоловiк iз дуже злим обличчям. Щойно хлопчик увiйшов, як бойовий променемет у руках Олега зник, а екзокостюм випарувався. Тепер хлопчик опинився в одних спортивних шортах. Проти нього вискочив цiлком цей тип з еполетами та мордою щуром.
  Почався рукопашний поєдинок. Хлопчик завдав удару своєму противнику. Нагорi виникла лiнiя. Наполовину червона, наполовину синя. Кожен удар скорочував лiнiю. Олег був червоний, а його противник синiй.
  Хлопчик рухався стрiмко наче кiшка. Олег провiв кидковий прийом. I синя лiнiя супротивника трохи скоротилася. Людина з щурячим обличчям спробувала дiстати хлопчика чоботом. Але Олег ухилився i рушив ворога п'ятою пiд колiно. Той здригнувся i прогарчав:
  - Тобi анiгiляцiя фотон!
  Олег усмiхнувся. Вiн мав уже опенькiв подiбних єдиноборств. Перед тобою квазiматерiальний робот. Поки що ще не найсильнiший. Давай йому атакувати i бий в випередження. Коли завдаєш удару, голi ноги злегка сверблять. Але життя скорочується. Якщо пропустиш, це вiдчутно, але не небезпечно.
  Каїса завмерла за прозорою бронею i стежила за сутичкою. Олег дуже тренований i м'язистий хлопчик. Може собi дозволити навiть попрацювати на публiку i прокрутити сальто. Каїса, мимоволi залюбувалася ним. Який гарний рельєф м'язiв у хлопчика. I як спритно вiн уникає ударiв робота... Ось проводить удар кулаком i потрапляє в пiдборiддя щурячому офiцеру. У того сiпається голова i вiдлiтають iскри.
  Хлопчик проводить кулаками комбiнацiю, потiм додає колiном. Противник задкує. Олег пiд неприродним кутом вигинає ногу та заряджає у вразливу точку. Робот iскрить i втрачає синю смугу.
  I гарчить:
  - Я розiрву тебе на кварки щеня!
  Олег знову додає п'яти силову троянду. Потiм б'є кулаком проти серця. Робот починає втрачати рухливiсть. Хлопчик настає пiдспiвуючи:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало... I п'є з Вiтчизни священну кров! Йому супостату все мало i мало - уб'є той, хто живить до Росiї кохання.
  Олег провiв нищiвний удар ногою у скроню. I робот звалився, синя лiнiя зайшла на нуль.
  Прогримiв голос:
  - Пересiчного Олега Рибаченка за проходження першого рiвня присвоюється звання однозiркового офiцера.
  Тут Наташка змушена була перерватися. Знову пруть фашисти. Точнiше, чорношкiрi та араби. Набирають в Африцi та Азiї гiтлерiвцi солдатiв i кидають на радянськi позицiї. Усi намагаються задавити числом.
  Наташка вправно кидає босою ногою гранату i вимовляє:
  - Велич Сталiна буде у вiках!
  Зоя дає чергу. Теж кидає босою ногою по супротивникам. Вибиває гiтлерiвцiв i вимовляє:
  - Невiдомий чудовим воїнам страх!
  Стрiляє i руда Августина. Причому дуже влучно. I при цьому промовивши:
  - Та в нашiй Вiтчизнi й серце живе!
  I теж кине босою ногою гранату.
  Свiтлана, ведучи вогонь, пiдказує красуням:
  - Фашистам проклятим ми виставимо рахунок!
  I вiд неї летить, пущена босими пальцями нiг граната. Взагалi дiвчата тут найвищого штибу.
  Наташа, ведучи вогонь, прочирикала:
  -Нехай стане останньою ця вiйна!
  Зоя захоплено додала:
  - Не пануватиме Сатана.
  У червнi нiмцi просувалися вздовж Дону i вже наближалися до закруту. Бої кипiли тут що багато. I не розгорнеш ударну мiць як слiд. Воронеж став побiчним пунктом вiйни. Справдi, чого турбується про нього?
  Дiвчата хотiли перенестися в самий пекло i битися собi, i з великим шаленством битися. Щоб перемогти чи померти. I звичайно ж краще зрозумiло перемогти. А не вмирати. Але поки що не отримали наказу.
  А якщо так, то...
  Наташа, тримаючи босими пальцями нiг ручку, знову накидала своє вражаюче та космiчне.
  Наступний рiвень був по хиткiм, засмоктуючим пiскам пустелi. Каїса була у своїх туфельках, а пацан пер босий, йому припiкало. Кружилися дископодiбнi гелiкоптери, i з пiскiв вилiтали черви. Дiти мали бiльш потужну зброю. Олег Рибаченко лупив iз бiообластера iз двома стволами. Це дозволяло збивати озброєнi авiагарматами гелiкоптери з хижими мордами.
  Хлопчик дiяв упевнено, раз у раз, ухиляючись вiд вражаючих елементiв. А ось Каїсу часом болiсно обпалювало i дiвчинка морщилася. Та вiйна нехай i атракцiонна дуже натуралiстична.
  Олег з кiлькох влучень, уклавши черговий вертолiт, сказав:
  - Ми дiти Ленiна, йдемо впевнено!
  Потiм хлопчик знову змiстився. Розстрiляв супротивника, уклав броньованого хробака з потрiйним дулом i закiнчив:
  - Для нас вiдкритi усi шляхи!
  Хлопчик i справдi почував себе як риба у водi. Швидко рухався. Змiняв крапки i йшов пустелею. Каїса ледь за ним встигала i була тривiально тягарем.
  Олег втiм, цим анiтрохи не бентежився. Вiн дiяв обачливо i вмiло. Ось їм довелося рухатися стрiчкою, так пiски пустелi стали занадто вже хиткiми.
  А по краях бризкали краплi. Вони обпiкали голi колiна Каїси. Дiвчинка навiть заплакала.
  Олег Рибаченко, щоб пiдбадьорити її проспiвав:
  - Хто веселий той смiється, хто хоче, той досягне, хто шукає, той завжди знайде!
  I хлопчик продовжував впевнено битися. Вiн зробив сальто, пiшовши вiд пульсара, i показавши мову.
  Каїса кiлька разiв зривалася з дорiжки i хлопчик пiдхоплював її. Дiючи дуже швидко, а його пальцi були чiпкими. Одного разу Олег навiть витягнув падаюче дiвчисько ногою, демонструючи надзвичайну спритнiсть.
  Вертольоти вiдрiзнялися рiзноманiтними та хижими формами. Деякi навпаки виглядали майже комiчно - гiбрид полуницi та бабки. I посилали у вiдповiдь променi. Хлопчик вiдбивав зустрiчними пострiлами. Лопнув черговий черв'як, з нього вилетiв сюрприз. Олег пiдчепив невловимим рухом ноги. I ось у руках у пацана з'явився свiтловий меч. З ним вiдбивати пострiли стало набагато легше.
  Каїса iз захопленням вигукнула:
  - Ну, ти Сталькiллер!
  Хлопчик, вiдбиваючи удари мечiв, заспiвав:
  - Надихнуть вiдважнi особи - знову iмперiя народиться! Ми вiд хаосу рятуємо - не заважайте нам джедаї!
  Хлопчисько обзавiвся ще одним пiстолетиком, меч узяв босими пальцями дитячих нiг, i дуже спритно їм бився. Ось чергова тварюка вилетiла з пiскiв.
  Хлопчик розрубав її та пiдхопив чергову пачку рублiв. Та добре вiн iде. А ось Каїсу вже зачепило, обпалило шкiру. Хлопчик попередив подругу:
  - Там можна вилетiти з гри.
  Каїса важко зiтхнула. Згадала, як вона шукала вiдповiдi на iспитi у Гiпернетi. У школi це ще можна зробити. Тiльки ось невдача, повно жартiвникiв у мега-гулi та маса картинок. Спробуй там ще розберись. Пошуковцем користуватися серед мiльярдiв планетарних систем теж треба вмiти. Ось iншi вмiли, а Каїса постiйно плуталася. I щоб не отримати невдач, доводилося постiйно зубрити. I ще набираєш потрiбнi п'ятдесят вiдсоткiв балiв.
  Ех Олег... Вiдразу видно просунутий хлопчик та справжнiй гiперплазмовий лицар.
  А втомлює пошук по Гiпернету, стiльки багатобарвних та багатовимiрних картинок.
  Дiвчинку знову неприємно зачепило. Олег сердито буркнув:
  -Та хоч трохи сама ухиляйся! Не будь баластом!
  Каїса здригнулася. Як часто їй казали в школi: батько академiку, а ти посередньо вчишся. I тобi вакуумноголовий має бути соромно.
  Дiвчинка вiдступила, i загрузла черевичком у пiску. Навiть вiдчула легкий опiк, скрикнула:
  - Не робiть iз мене котлету!
  Хлопчик збив черговий гелiкоптер. З нього випав бронежилет. Олег помчав до нього викручуючи сальто по пiску. Його ледь не засмоктувало, i сам бронежилет уже почав поглинатися помаранчевою пургою. Спритний пацан в останнiй момент пiдхопив його пальцями нiг, i стрибнув назад.
  Олег крутився подiбно до дзиги, щоб уникнути всмоктування в хитру безодню. Його намагалися вхопити черв'яки, але хлопчисько спритний.
  Тут Наташка перервалася... Почався артобстрiл, i стала засипати пiском та уламками. Мчали штурмовики. Багато їх було i всi настирливi наче мухи.
  Дiвчина висловилася:
  - Немов настирливi мухи лiзуть гади.
  I кинула босою нiжкою гранату, збивши нею нiмецький, реактивний штурмовик.
  Пiсля чого i Зоя вчинила також. Теж кинула босою нiжкою гранату та звалила фашиста.
  Прочiрiкала:
  - Я босонога мрiя, i просто велика краса!
  I знову войовниця дала чергу.
  Руда Августина також без зайвих проблем вчинила. Босою нiжкою таранила кидком гранати машину. Рознесла її на уламки. Якi розсипалися по всiй площi та руїнах Воронежа.
  А далi ще крутiше ...
  I Свiтлана як вiзьме, i гранату босими пальчиками нiжок метне. I всiх супостатiв без проблем рознесе. Тож стає, немов у трунi - стрiмко i без зайвих антимонiй.
  Нiмцi забагато втратили в боях за Воронiж i знову взяли паузу. Iшов мiсяць червень. Жарко, i хочеться пописати. Дiвчата тiльки в одних трусиках i вибралися на сонечко. Засмагають собi.
  Наташка лежить на спинi i, босими пальцями нiжок тримаючи ручку, виводить:
  Тут Каїса пальнула з променемета. I не надто вдало, потрапила до Олега. На засмаглiй шкiрi виник опiк, i вилетiла голограма у виглядi серця, яка говорить про те, що хлопця залишило одне з життiв.
  Олег Рибаченко свиснув i погрозив кулаком:
  - Ну, ти й антипульсарна! На ворогiв працюєш!
  Каїса розгублено проворкувала, тупаючи каблучком по стрiчцi:
  - Я не хотiла...
  Олег зрiзав свiтловим мечем хробака i пискнув:
  - Мало хотiти, треба вмiти!
  Хлопчик почав дiяти обережнiше, прикриваючи Каїсу. Деякi з хробакiв випускали довгi, тонкi язики-стрiли. Тi мало не встромлялися в спритно ухиляється пацана. Деякi стрiли Олег парирував ударами меча i шепотiв:
  - Комар фотона не пiдточить!
  Каїса пропищала, вiдчуваючи, як пiсок розiгрiвається, i загрожує вiдпалити носик:
  - Вiдведи вiд нас промiнчик лазера!
  Хлопчика однiєю рукою рубав, iншою куляв iз бластера. Його дiї в цiлому були цiлком вивiренi, i видно, що не вперше пацан проходить смугу.
  Ось гуркотом падає черговий гелiкоптер. I з нього вивалюються грошi. Пачки вiртуальних купюр та деякi види аптечок. Пацан пiдскакує, пiдхоплює трофеї. Ось серед них надає i бронежилет.
  Олег вимовляє з посмiшкою:
  - Це тобi Каїса ...
  I хлопчисько ухилився вiд потоку переливистих бульбашок... Вiн усе ближче i ближче до дверей. Пацан почувається впевнено. А ось у Каїсу потрапило уламками. Бронежилет частково вiдбив, але втратив кiлька одиниць мiцностi. А дiвчинка вiдчула, наче її шльопнули долонькою.
  Каїса скривилася:
  - Ну i атракцiон!
  Олег помiтив ... Зараз пройду, а ти стiй на п'ятаку, там тебе монстри не дiстануть! Битимуся на мечах!
  Хлопчик, захоплюючи за собою дiвчисько, пiдскочив до п'ята. Вiн спритно стрибнув, i затягнув Каїсу.
  Дiвчинка опинилася на нестiйкому майданчику. I розставила руки, спробувала знайти баланс.
  Олег пiдказав їй:
  - Обiприся! Так буде надiйнiше!
  I хлопчисько вперся голими п'ятами, i почав зусилля вiдчиняти дверi. У нього навiть живiт провалився вiд напруження. Було видно, наскiльки рельєфний прес у юного спортсмена.
  Ну, ось дверi пiддали, i хлопчик заскочив усередину. Прямо на нього налетiв чоловiчок з головою дикобраза та двома свiтловими мечами. Олег вiдкинув непотрiбний у цiй зонi бластер i кинувся в бiй. Почалася запекла сутичка.
  Двоногий дикобраз атакував з обох рук. Хлопчик спритно ухилився i подряпнув супротивника мечем. Над ними сяяла смужка. Червона, позначала життя Олега, синя супротивника. Так ось остання i ворухнулась трохи зменшившись.
  Дикобраз прокрутив мечами метелика. I знову атакував. Але хлопчисько холоднокровно парирував, i знову подряпнув супротивника.
  Каїса, дивлячись на це, пискнула:
  - Оце клас!
  I дiвчинка надiслала повiтряний поцiлунок своєму кумиру.
  Олег дiяв ощадливо. Ухиляючись вiд супротивника, i iнодi наносячи подряпини. На динозаврi з'являлися смуги, червоного та блакитного кольору. I смужка життя все спадала i спадала.
  Ось Олег дуже спритно пiдставив ногу i гримнув свого вiзавi.
  Каїса радiсно вигукнула:
  - Ти супервейзер!
  I трохи сама не впала з майданчика. Каблучки ковзали. Дiвчина почувала себе нiби ламаючим все шомполом. Хоча сама й не могла нiчого досягти.
  Хлопчик хихикнув i пiдморгнув подрузi:
  - Ось так умiємо! Ультрапульсарно!
  Дикобраз у вiдповiдь сварився:
  - Гнилий шмаркач!
  Олег вдарив супротивника голою п'ятою в груди i прошипiв:
  - Бути тобi битим!
  I знову вiдскочив, ухиляючись вiд замахiв. Хлопчисько майстер. Знову удар... Звичний рух. Не так вже й страшно - лише другий рiвень. Олег тут почувається впевнено. Навiть дозволяє завдати противнику удару по босiй пiдошвi. Коли стосується свiтловий меч голої п'яти, то це подiбно до легкого опiку разом з ударом струму.
  У хлопчика трохи зменшується червона лiнiя. Але нiчого, треба ж дати своєму кiбернетичному супротивниковi хоч якийсь шанс. Той зрадiв реве:
  - Що шмаркач - ти поранений! Я тебе доб'ю!
  Олег посмiхається, i пiдрубує супротивника по кистi. Той сповiльнюється. Навiть роботу хоч трохи та боляче. Хлопчик знову проводить удар, спочатку мечем, а потiм i лiктем у пiдборiддя.
  Примушує ворога хитатися.
  Каїса пiдбадьорює друга:
  - Давай! Отак його!
  Олег Рибаченко знову дiстає дикобраза на думку. Вiд нього вiдлiтають голки. Пiсля хлопчика вимовляє:
  - Про кохання чимало пiсень складено! Про вiйну трохи лише сумнiше!
  Олег пiдстрибнув нагору i перекрутився в сальто. Уникнув випаду супротивника i ревiв:
  - Свiт це грози та урагани!
  Тут Наталка перервалася. Трохи покуролесила. Побачила поодинокий нiмецький штурмовик. I взяла i босою нiжкою жбурнула по ньому гранату. Рiзаючий предмет полетiв високою дугою. Догодив просто до нiмецької машини, розколовши її на частини. Потiм блондинка-термiнатор сказала:
  - Я вам не лялька!
  Пiсля чого воїнки дружно перекинулися на животи. Майнули босими п'яточками.
  Iде червень, бої та обстрiли. Осипають позицiї росiйських вiйськ снарядами. I б'ють iз потужних гармат. Просуваються фашисти в районi закруту Дону.
  Там є свої воїни та герої. Воюють i на дисколетах фрицi. Особливо красивi дiвчата: Гертруда та Єва. Вони керують дисколетом i трощать росiян у небi.
  А ось Наташка знову космiчне пише i тримає ручку пальцями босих нiжок:
  Синя лiнiя у ворога стала дуже короткою. I Олег перейшов на добивання. Хлопчик активно працював мечем. Зрубував i розсiював. Голки у дикобраза все падали та падали. А на пiдлозi горiли.
  Олег, добиваючи ворога, проревiв:
  - Пронiсся страшної сили ураган!
  Дикобраз, хитаючись, упустив один з їхнiх мечiв. Насамкiнець хлопчисько-термiнатор як рушив його. Ворог отримавши збитки забiйної сили лопнув. I розлетiвся на конфеттi!
  Олег спiймав босими пальцями нiг серце, що випало, i прочiрикал:
  - Ось це наше життя!
  Зверху впало кiлька монет, якi хлопчик також примудрився пiдхопити.
  Пiсля цього рiвень пройдено i можна тепер придбати зброю. Олег взяв собi бластер гравiоплазмовий iменний. Продав меч i купив унтермегаплазмовий досконалiший. Його особливiстю була можливiсть подовжуватися i розширюватися та рубати метал. Для Каїси хлопчик прикупив додатковий захист. I помiтив iз дуже незадоволеним виглядом:
  - Ти для нас тiльки тягар!
  Каїса примхливо пискнула:
  - Ми Микола другий!
  Хлопчик зробив сальто через голову, i перекрутившись, промовив:
  - Я та мiй меч!
  Наступний рiвень складався з безлiчi струмкiв, що протiкають. По хлопчику палили солдати, наскакували рiзного рiвня птаха. Пацан вiв вогонь та працював мечем. Вiн просувався дуже впевнено. Але Каїсу зносила, i її туфельки одразу ж промокли.
  Дiвчинка пригальмовувала... Хлопчик запропонував:
  - Давай стрибай менi на плечi!
  Каїса, яку буквально трясло вiд холоду та води, прочирикала:
  - А не жорстко!
  Олег впевнено промовив:
  - На тобi бронежилет! А iнакше загрузнеш!
  Дiвчинка застрибнула хлопцевi на плечi. Вони Олега були для його нiжного вiку широкi та сильнi. Хлопчик додав кроку. Хоча й обтяжився.
  Зверху його намагалися атакувати дископодiбнi гелiкоптери. Пацан збивав їх, влучно стрiляючи. I не забуваючи пiдхоплювати трофеї. Противник теж вiв вогонь. Iнодi й влучав. Щоправда, не самого Олега, а в Каїсу. Бронежилет вiдбивав iмпульси. Але це досить болiсно. Мов щипок... Але терпiти можна.
  Каїса попросила напарника:
  - Паруй iмпульси мечем!
  Хлопчик лаконiчно вiдповiв:
  - А фотон ляже!
  Каїса стиснулася... Олег рубанув бiйця з пусковою установкою, i кобру, розплющивши її.
  Потiм пiдхопив її пачку грошей. Виповзали новi й новi монстри. Iнодi виникали й бойовi роботи. Вони виглядали дуже химерно. Олег парирував променi бластерiв, своїм свiтловим мечем. Вони миготiли, наче вогники новорiчних гiрлянд. I сам куляв... Ось змiнна стрiлянина. А ось i пухирi боєприпаси. Якi стрибають i розбивають все наче кришталь.
  А самi бульбашки переливаються та дають вiдблиски.
  Олег розплющив на уламки пару-трiйку бойових кiборгiв i видав:
  - Фотон пульсара не стоїть!
  I показав по-дитячому мову. Це нагадала Каїссi, як вона невдало намагалася списати контрольну... Робот, на жаль, все бачив i фiксував. Дiвчинка спробувала заглянути мiнi-айфон, але її перехопила програма, що стежить. Ну, яка вона невдачлива. Ось iншi примудряються пiд час контрольної списати iз Гiпернета. Ось одна дiвчинка сховала мiнi-айфон у шпильцi, i той передавав їй iнформацiю прямо у вушко. Тут, щоб не зловили контрольнi роботи, потрiбно особливу програму для маскування мати.
  Iншi хлопцi примудрялися завантажувати рiзнi програми та мега-хробаки. А вона Каїса, ну така вiдстала. А ось Олежок розумний i спритний. У бойовому атракцiонi як ухиляється. I в нього навiть нашивки є за проходження перших двох рiвнiв.
  Хлопчик уклав влучною чергою чотирьох чорношкiрих бiйцiв. I пiдiбрав трофеї, включаючи особливi види заряду. Пацан просувався, пострiлюючи i задираючи. Вiн почував себе немов жеребець. Або спущений з ланцюга пес, який переслiдує лисицю.
  Каїса з посмiшкою вiдзначила:
  - Ти наче бiоробот Чейз!
  Олег Рибаченко збив ще кiлька бiйцiв, вiдповiв:
  - Сподiваюся бути ще крутiшим!
  Хлопчик справдi знав, що робить... Вiн захоплювався iграми, i навiть рiзався в них на уроках. Хоча що таке стратегiя розумiв. Особливо космiчна. Iгри рiзнi є. Олегу Рибаченка найбiльше подобалася "Цивiлiзацiя", вiд первiсно-общинного ладу до вiйн мiж всесвiтами. Що взагалi супер! Тiльки такi iгри надто багато часу забирають.
  Наташка тимчасово припинила написання. Взяла та вистрiлила з базуки, у повiтря. Збила нiмецький лiтак-розвiдник. I жбурнула босою ногою гранату, зруйнувавши танк АГ.
  Пiсля чого заспiвала:
  - За Росiю краще перемогти! Усiх фашистiв намертво розбити!
  I Зоя теж пiдтвердила:
  - Намертво та капiтально розбити та поламати! Слава Росiї! Слава гарним та бiлим хлопцям!
  Наташка та її друзi зробили гiмнастику. Гарненько розiм'ялися i влаштували прес. Провели спаринг та обмiни ударами. Пiсля чого поборолися на руках, показали свою силу.
  А далi Наталка продовжила писати. I теж використовуючи босi пальчики нiжок, i дуже швидко. Дiвчина скажемо прямо що треба. Дуже крута.
  А iсторiя цiкава та космiчна.
  А тут йди собi... Хоча й мокрувато, проте зручно пересуватися босонiж.
  Олег спритний. I рубає та стрiляє... Ось черговий робот завалюється. Пацан вимовляє:
  - Пограємо у вищий клас!
  Каїса, якiй набридло сидiти на плечах, просить:
  - Дай i менi хоч якусь зброю!
  Хлопчик передав дiвчинцi бластер, i наказав:
  - Стрiляй влучно!
  Так стала куляти, чергуючи промахи та влучення. Як зручно бластер у руцi. Вiн легкий, але не дуже забiйний. Каїса натискала на кнопку, i лупили по солдатах, або кобрах. З'явилися i барси, i шаблезубi тигри. Останнi виглядали досить грiзно, i ворушили iклами.
  Каїса прошепотiла iз захопленням:
  - Оце звiрi!
  Олег логiчно зауважив:
  - I страшнiше бувають!
  З'явилися i справдi, монстри з шiстьма iклами, i шкiрою розфарбованою пiд усi кольори веселки. Вони намагалися атакувати Олега. Хлопчика не одразу мiг укласти їх своєю зброєю. I йому довелося вiдскочити убiк, рубанувши мечем. Звiр, отримавши розтин, атакував знову. I вже розсипався... На дрiбнi перлини.
  Каїса пiд час атаки великого як мамонт монстра зазнала страху. Але потiм, бачачи, як вiн розлiтається, розсмiялася:
  - Так, так буде краще!
  I стрiмко Олег пiдiбрав кiлька пачок грошей, що залишилися вiд мастодонту. Хлопчик дуже швидко дiяв. I стрiляв iз вражаючою влучнiстю.
  Ось дископодiбний апарат розлетiвся на уламки. Дуже вправно пацан дiяв.
  Олег звалив ще одного шаблезубого тигра i прочирикав:
  - Лють космiчної армади!
  Юний воїн продовжив наступ, вiдбиваючи атаку роботiв. Деякi з електронних мастодонтiв нагадували черепах iз чотирма кiнцiвками. Якi намагалися атакувати хлопчика. Той холоднокровно розстрiлював породження кiбернетичного розуму, що навалювали.
  Що це напружене протистояння. Але взагалi багато є рiзних iгор.
  Iсторична стратегiя. Олег пам'ятав, як вiн її грав. Збираєш спочатку маленький загiн, потiм величезне вiйсько. А потiм захоплюєш i сам Рим. Стаєш iмператором i завойовуєш увесь свiт. Причому є тут i космiчне продовження. А це кумедно - цезарi у космосi. I легiонери з гiпербластерами, i на зорельотах.
  При цьому ще можна прикупити рабiв.
  Олег Рибаченко багато переграв стратегiй, причому на уроках школи. Адже це чудово скакати i грати собi. Хлопчик захоплювався всiм, що рухалося. I просто дiяв зi швидкiстю метеора. А чого тiльки немає серед iгротеки. Включаючи iсторичнi стрiлялки та стратегiї. Коли ти реально, наприклад, можеш зробити кар'єру i дослужитися до маршала або гiпермаршала.
  Каїса, позбавлена такого вибору, просто дивилася на гру розширеними очима.
  А ось пiхотинцi намагаються дiстати тебе з кулемета. Це взагалi дуже здорово у них виходить. Але свiтловий меч все вiдбиває. Олег пiдскакує до великого агрегату i розрубує його, з холоднокровнiстю тигра атакуючого лань. Хоча, мабуть, нi, доречнiше порiвняння з пiтоном.
  Олег Рибаченко просуваючись, вимовляє:
  - Коли поряд iз тобою революцiї марш! Вибiр буде простий - отримай у битвi шанс!
  I хлопчисько вишкiрився... Каїса дотепно помiтила:
  - Ти просто поет i мiй кумир!
  Олег помiтив, трохи знiяковiвши:
  - Усi ми певною мiрою поети! I спiваємо веснянi куплети!
  Пiсля чого хлопчик знову лупнув. Зробив це дуже точно. I бойовий робот став розриватися на уламки. А деякi уламки зверталися до пачок грошей. Попалася i коробка особливо забiйних гравiтацiйних патронiв.
  Олег дiяв дуже швидко. Потрiбно пiдхопити трофеї, поки вони не зникли.
  У деяких iграх, наприклад, трофеї утримувати часом i пастки з мiнами. Незважаючи на те, що танк, здавалося б, остаточно застарiв як вид озброєнь, i в четвертому тисячолiттi вiн має успiх у iграх.
  Ось якраз з'явився дуже великим мастодонтом, справжнiм диплодком. Така броня, що її фiг взагалi проб'єш.
  Хлопчик почав стрiляти по гарматах, яких у цього громили цiлих вiсiм. Вони все ж бiльш уразливi.
  Каїса вiдчула боязкiсть i злякано запитала:
  - А якщо вiн у нас потрапить, то буде дуже боляче!
  Олег рацiонально зауважив:
  - У будь-якому разi нас не вб'ють! Це ж не справжня вiйна!
  I хлопчисько продовжив вогонь... Шкода, що немає поки чогось суттєвiшого. Ось, наприклад, така зброя як теобластер! Вона здатна на таке! I використовується у рiзних iгротеках. Взагалi, навiщо хлопчику лiтати на реальну вiйну. Увiйди до гри i в тебе буде все.
  Наташка знову перервалася. Вона тривiально запустила босою нiжкою гранату. Яка, пролетiла немов сокiл, i встромилася в нiмецьку, бойову машину. I розфарбувала її на дрiбнi уламки.
  Пiсля цього дiвчина сказала:
  - Я росiйський воїн на колiна дикуни! Будь-яких фашистiв я кошторис з лиця землi!
  Ось уже середина червня. Нiмцi дещо змогли досягти. Вже пiдходять до макiвки закруту. I, швидше за все, Червонiй Армiї доведеться вiдiйти за Дон. Але ж навiть краще тримати оборону. I водною перешкодою вiдбивати перевершує сили гiтлерiвцiв. Чекаючи на зиму, що вже в морози намагатися щось зробити самим.
  Наташа ж поки що вирiшила не марнувати часу, а пописати. I очевидно на свiжому повiтрi, не звертаючи уваги на обстрiли. У компанiї таких самих, як вона напiвголих дiвчат.
  I пальцями босих нiг. Щоб виходило щось космiчне та надзвичайне.
  Наприклад, свiт ельфiв... Цiлий вибiр персонажiв. Вiд хлопчика-раба до Бога Творця свiтобудов.
  I тут ти можеш виборювати тi чи iншi титули, i кого звiльняти, формуючи армiю, роблячи королiвство, а потiм i iмперiю. А якщо ти Бог? Хто ж що? Тобi й карти до рук - створювай всесвiт. Причому у Бога можуть свої вороги. Як Сатана, i iншi Боги конкуренти.
  Уявiть собi, ти створюєш всесвiт. А iнший хлопчик чи дiвчинка теж створюють всесвiт, щоб воювати з твоїм свiтобудовою. Це взагалi надзвичайно кумедно.
  I тут, звичайно ж, потрiбно прискорювати розвиток твого всесвiту, щоб вiн не виявився технiчно вiдсталим.
  I тут величезну користь може принести Сатана - величезний фахiвець у галузi озброєнь та машин руйнування.
  Люцифера Господь творить сам. Треба тiльки не перестаратися, бо диявол може стати проблемою i для Боженьки.
  Олег Рибаченко просто у захватi вiд подiбної стратегiї. Там можна отримати бiльш високий рiвень Бога - створюючи додатковi всесвiти.
  Тут же стратегiї немає, а стрiлялка-атракцiон, але дуже реалiстичний.
  Олег змушений маневрувати, щоб його не розчавив мастодонт. Меч його тiльки дряпає. Ось це громада.
  Олег Рибаченко вимовляє з досадою:
  - Горiшок, ти не пiддаєшся зубам, але знайдеться на тебе кувалда.
  А тим часом з'явився на другому танк-монстр. Вiн куляє по тобi. Але у всьому є шанс.
  Олег заспiвав:
  - Кожен вибирає по собi! Жiнку, релiгiю, дорогу! Дияволу служити чи пророку! Тiльки щоб не бути великою бiдою!
  Каїса злякано перевiряла:
  - А я якось боюсь! Вони такi страшнi!
  Хлопчик хихикнув i заспiвав:
  - Африка жахлива так, так, так! Африка небезпечна! Дурниця! Бегемота я - з ананасом з'їм!
  I ось уже два жахливi мастодонти женуться за хлопчиськом, обтяженим ще й дiвчиськом на шиї. Але втiм, навiть не розганяється через всiх. Стрiляє, вистрибує. I в останнiй момент перекочується.
  I двi громили стикаються. Лунає сильний вибух. I йдуть по водi хвилi. Закипають i лопаються бульбашки. Хлопця навiть трохи обпекло. Але дрiбнi пухирi дрiбниця - є аптечка.
  Олег Рибаченко вимовляє:
  - I це початок кiнця!
  Пiсля чого слiд пiдхопити гiпербластер, що випав з утроби одного хижака, i купу грошей з iншого.
  Хлопчик енергiйно перемiщається. I трощить за допомогою гiпербластера ворогiв сотнями. Тут їх не врятує й iндивiдуально силове поле.
  Олег, iз задоволенням прицмокуючи губами, вимовляє:
  - Це така вiйна, де ми не програємо!
  Каїса в захопленнi, вигукнула:
  - Ну, ти i супервiтязь!
  Олег Рибаченко зрадiв:
  - Ти цiнуєш тих, хто кращий!
  Але ось i третiй рiвень добiгає кiнця. I ти знову маєш витримати поєдинок на мечах.
  Олегу Рибаченка тут протистоїть дiвчина у бiкiнi та двома свiтловими шаблями.
  Вона швидко атакує хлопчика. Пацан робить крок уперед i тицяє мечем прямо в груди. Знову з'являється синя смуга i показує певне зменшення життя у дiвчини.
  Олег усмiхаючись, вимовляє:
  - Ти жвава, але не розумна!
  Дiвчина-термiнатор вiдповiдає:
  - А ти хлопчик занадто малий i дурний!
  Пiсля чого починає крутитися i атакувати з усiєю наполегливiстю кiбернетичного органiзму.
  Олег бореться iз нею. А Каїса дивиться через прозору перегородку. Ворог то наступає, то вiдскакує. Її нiжки у витончених сандалях. Дiвчина крутиться i згинається. Намагається атакувати, але натикається на меч.
  Хлопчика дуже спритний, i спритний. Вiдбиває атаку. А потiм i йде з лiнiї.
  Каїса з подивом помiтила:
  - Ти її швидше закiнчуй!
  Олег логiчно зауважив:
  - На те й гра, що з першого разу не можна.
  Каїса прочирикала:
  - Гра без правил!
  Олег перемiстився, i подряпнув у вiдповiдь супротивника. На засмаглому тiлi дiвчата спалахнув кривавий слiд. Воїтелька проворкувала:
  - Ти соплячок будеш розколотий!
  Хлопчик у вiдповiдь рiзко прискорився i посунув супротивника мечем у живiт. I змусив його витiкати втратами життiв.
  Наталя перервала написання. Поодинокий штурмовик спробував атакувати дiвчат. Але спритний кидок босою нiжкою, i машина збита гранатою.
  Голонога руда Августина пропищала:
  - Ми єдинi та непереможнi!
  Наближалося 22 червня 1955 року. Це дата початку Великої Вiтчизняної вiйни, яка триває вже чотирнадцять рокiв. А друга свiтова ще й довша.
  Просто жах якийсь. Справжня антиутопiя.
  Наташка навiть заспiвала, граючи м'язами на сонцi:
  - Вирує у всесвiтi вiйна, трощити вбивати без причин... Дiвчат любить молодих - лiки проти зморшок!
  Та вони вже дiвчата виють чотирнадцять рокiв, а зовнi такi юнi та гарнi. Просто принаднiсть, i неймовiрно красивi та фiгуристi.
  Августина метнула босою ногою гранату, збила фашиста на крилах i заспiвала:
  - Як муху розiрвемо! I фюрера вб'ємо!
  Потiм дiвчинка та як розсмiється.
  А Наталя взяла i трохи пописала, спритно тримаючи ручку пальцями босих нiг.
  Каїса, дивлячись на бiй, подумала: а все-таки вона багато пропустила. Сучасний свiт вимагає набагато бiльшого, нiж у неї.
  Олег зробив мечем потрiйний вiст i знову вколов супротивницю. Нагадує це бiй у фехтувальнiй залi. Але хлопчик буде на висотi. Спритно парирує випади супротивника. I знову контратакує.
  Вiд спритного удару пацана лопається сандалiя, i кiбернетична дiвчина стає босою на ногу.
  Олег атакує все активнiше i вимовляє:
  - Це тобi не мечем махати!
  Хлопчик все додає в розмаху та додає. Розкручується, i пробиває навскiс. Противник хитається. Дiвчина робить комплiмент: ти зовсiм непоганий.
  Олег на це вiдповiдає:
  - Юна лють все може здолати!
  I розрубав дiвчинi другу сандалiю.
  Каїса iз захопленням вигукнула:
  - Оце босячка! Ти її "взув"!
  Олег крутнув мечами i вiдповiв:
  - Двiчi двi майже п'ять!
  I продовжив наступ. Хлопчик пресував, пiдскакував. I зарядив голою п'ятою в голову. Воїтелька ще вiдступила, i захиталася сильнiше.
  Олег знову рушив дiвчинi, цього разу мечем i проревiв:
  - Смолоскип полiцая! Смолоскип!
  Дiвчина була кiбернетичною. I їй майже було боляче, хоча й робота може бути чутливiсть шкiри.
  Олег наступав, i трохи захопившись, пропустив удар шаблею. Вiдразу розрiзало шкiру. Хлопець завищав, i прошипiв:
  - Зачепило все-таки!
  I вiдступив трохи пацан, бризкаючи кров. Дiвчина-кiборг посилила на нього тиск. Олег раптом виконав пiдсiчку, i войовниця втратила рiвновагу, а удар по потилицi завершив справу.
  Дiвчина розсипалася, залишивши цiлу гору грошей. А зверху все ще падали i падали купюри.
  Каїса крикнула:
  - Салют героям!
  Хлопчик позбирав днi, пiдловив серце i пробулькал:
  - Час жати багатi врожай!
  Пiсля чого хлопчик i дiвчинка вирушили до комори. Тут уже можна придбати пристойну зброю. Олег почував себе справжнiм мачо, особливо коли отримав чергову нашивку.
  Але тут раптово з'явилася голограма iз зображенням Вадика. Стривожений хлопчик повiдомив:
  - Твою подругу Каїсу вже шукають! Дивись, вас помiтять!
  Олег впевнено промовив:
  - Та вона пiд iншим тут iм'ям та номером. Хоча... Давайте звiдси змотується.
  I хлопчик рiшуче натиснув: вихiд iз гри.
  На жаль, далi писати нiколи. Вiйна є вiйна, i це серйозно.
  Наташка пальнула в небо. Збила нiмецький безпiлотний, по радiо керований апарат "Рама"-7. I сказала:
  - Буде людям щастя.
  Зоя метнула босою нiжкою гранату по нiмецькому штурмовику, який вилетiв, немов хижанка пiрання i прочирикала:
  - Щастя на вiки!
  Августина теж босою нiжкою запустила презент смертi i прошипiла:
  - У радянської влади...
  Свiтлана теж кинула палаючий предмет, звалила фашиста i буркнула:
  - Сила велика!
  Але нiмцi пiшли ... I дiвчата трохи заспокоїлися.
  Наташка помiтила з сумною посмiшкою:
  - Завтра 22 червня 1955 року. Рiвно чотирнадцять рокiв вiйни!
  Зоя з натхненням помiтила:
  - Ми за цi роки стали сильнiшими, але нiтрохи не постарiли!
  Руда Августина хихикнула, i босими пальцями розчавила настирливу муху:
  - Звичайно ж нi! Не постарiли! Я, як i ранiше, така ж вогняна як i ранiше!
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - А вiйна взагалi дiвчат омолоджує. Вождi приходять i йдуть, а молодiсть у дiвчат залишається!
  Наташка вiдповiла з широкою посмiшкою:
  - Нас омолоджують - росiйськi Боги!
  Зоя з цим погодилася:
  - Та нашi Боги, слов'янськi Боги!
  Вогнезарна Августина заспiвала:
  - Ми живемо на батькiвськiй землi! Дiти Лади - чудовi дiти! I рокiв на крилатому конi, Русь у далекi тисячолiття!
  Свiтлана хихикнула i вiдповiла:
  - З неба дзвiн гряне - дощ проллє проливною! Я бiжу у своє дитинство - лiтнiй дощик за мною!
  I Наталка пiдхопила з ентузiазмом:
  - За мною!
  I войовницi ляскали своїми босими, точеними нiжками. Адже вони й справдi здатнi такi чудеса творити. Жодна сторiнка у життi перекинулася.
  Ось цiле поколiння воякiв зростає. Вже борються в лавах Червоної армiї, тi, хто народився пiсля початку вiйни.
  Ось, наприклад, Андрiйко. Босоногий хлопчик у шортиках. Тринадцять рокiв, а як воює? Та нещасний до певної мiри хлопчик не знає свiту.
  Наталка поманила Андрiйку. Погладила пiонеровi свiтле волосся. Бач, який вiн засмаглий, мов шоколад. Дiвчина дала хлопцевi цукерку. Той похмуро буркнув:
  - Солодке шкiдливо...
  Але таки зжував частування. I своєрiдний хлопчик. Наталя взяла i простягла руку. Полоскотала пiонеру пилу, що огрубiла, запилену ступню. То у вiдповiдь почав лоскотати голу пiдошву Наталки. Приємно коли тебе торкаються руки хлопчика.
  Наташа помiтила:
  - Ти ростеш Андрiйко! Якщо проживеш ще кiлька рокiв, я тебе повчу.
  Хлопчик здивувався:
  -Чому?
  Наташка хихикнула:
  - Як кохатися!
  Андрiйко зневажливо пирхнув:
  - Я це вже бачив!
  Наташка похитала головою:
  - Те, що ти бачив це спарювання тварин. А я повчу тебе красиво та дуже приємно!
  
  
  
  
  
  
  ЯКЩО Б ЯПОНIЯ НАПАЛА Б У СОРОК ПЕРШОМУ РОКУ
  . У нiй описувався альтернативний перебiг Другої свiтової вiйни. Сталося, загалом, цiлком iмовiрна подiя: японцi вiдкрили фронт Далекому Сходi. Найбiльш боєздатнi дивiзiї Червоної армiї виявилися скованi боями iз самураями. Причому радянськi генерали навiть змогли повторити таку собi подобу Халхiн-Гола, тiльки в набагато бiльших масштабах.
  Але незважаючи на важку поразку японської армiї, перемога дiсталася радянським вiйськам, дорогою цiною. Бiльшiсть танкiв i значна частина авiацiї виявилися вибитими, майже повнiстю знищено Тихоокеанський флот. Сталiн, будучи надто розвиненим у першi днi i тижнi вiйни вимагав непотрiбної активностi. Природно сильнi i японцi, якi мають значно бiльше досвiду ведення боїв на морi, досягли великих успiхiв, частково компенсувавши невдачi на сушi.
  На захiдному фронтi справи ж були, зрозумiло, гiршi, нiж реальностi. Правда Гiтлер теж повернув вiйська на пiвдень, зате наступ пiд Єльнею через те, що в ньому взяло участь значно менше, боєздатних пiдроздiлiв i лiтакiв швидко видихнулося.
  Взагалi панування нiмецької авiацiї у повiтрi було ще значнiшим, нiж у реальностi. Майже половина радянських лiтакiв надходила на Далекосхiдний фронт, де Японiя, була трохи слабшою у повiтрi, нiж Люфтваффе. Крiм того винищувач "Зеро" виявився найлегшим i маневренiшим винищувачем у свiтi, i радянськi, важкi МIГи в поєдинку з ним безнадiйно пасували, та й iншi червонi винищувачi виглядали ненабагато краще.
  Коротше в цiй повiстi нiмцi змогли наприкiнцi жовтня оточити, а на початку листопада й оволодiти Москвою.
  Сталiн деякий час перебував зi своєю почетом у Куйбишевi. Але перебiг вiйни був несприятливим. Щоправда, нiмцi на зиму зупинили свiй поступ i зайняли оборону. Активнiсть у бойових дiях перейшла на Середземноморську дiлянку. Роммель якого в серединi листопада добре притиснули, отримав з Нiмеччини додатковi пiдкрiплення, а частину нiмецької авiацiї було знято зi схiдного фронту.
  Пiсля падiння Москви дезертирство в Червонiй Армiї набуло повального характеру. Багато призовникiв косили вiд армiї, масово здавалися в полон. Сталiну не вдавалося зiбрати сили для масштабного контрнаступу. Повстали чеченцi, активний опiр мобiлiзацiї розгорнулося й у Середню Азiю. Рiзко активiзувалися басмачi.
  Лише наприкiнцi лютого вдалося зiбратися з силами i розпочати просування в центрi. Нiмцi на той час вже встигли розгромити англiйцiв у Лiвiї, Роммель отримав у допомогу цiлих п'ять нових дивiзiй iз Францiї, i захопити Толбук. Отже, Британiя опинилася в ситуацiї, що рiзко зросли антивоєнних настроїв. Францiя вже вела вiйну проти свого невiрного сусiда. Нiмецька авiацiя, користуючись якiсною перевагою, домiнувала у повiтрi.
  Сталiн розумiв, що його єдиний шанс полягає в тому, щоб вiдбити Москву, поки Британiя остаточно не вийшла з вiйни.
  Спочатку радянськi вiйська досягли деяких успiхiв i вклинилися в оборону супротивника. Однак потiм змiнив генерал Власов i здав фрицям свою другу ударну армiю. Змiнило ще кiлька командувачiв, i наступ остаточно засмутився.
  А Майнштейну вдалося досягти великого тактичного успiху, розгромивши радянськi вiйська на Керченському плацдармi.
  У березнi нiмцi змогли обiйти позицiї англiйцiв пiд Ель-Аманом i захопити з ходу Каїр. А у квiтнi пiд їхнiм контролем опинився i Суецький канал. У травнi впав Севастополь, капiтулював, тотально обкладений Ленiнград i нiмецьке командування виготовилося до наступу. Проте радянське командування завдало удару першим пiд Харковим... На жаль, як i в реальнiй iсторiї, Червону армiю чекала нищiвна поразка.
  Ситуацiю посилило те, що японцi, поповнивши свої вiйська особовим складом i скопiювавши радянський танк Т-34, перейшли в контрнаступ. А гiтлерiвцi рушили на Кавказ, прагнучи отримати собi нафту.
  Спiввiдношення сил виявилося набагато гiршим, нiж реальної iсторiї. Тож нiмцi до Сталiнграда вийшли значно ранiше i атакували мiсто з кiлькох сторiн. Проте бої тривали ще бiльше мiсяця. Можливо, що Сталiнград мiг протриматися i довше, але у вiйни за Третього Рейху вступила i Туреччина, в такий спосiб Кавказький i Закавказький фронту поглинули всi готiвковi резерви. Та й японцi змогли досягти низки тактичних успiхiв.
  Зрозумiвши, що становище безнадiйно Сталiн запропонував фюреру свiт. Точнiше навiть капiтуляцiю. Умови виявилися тяжкими. Нiмцi повертали Москву i Московську область, але зберегли у себе Ленiнград, Калерiю, Україну, Прибалтику, весь Кавказ iз нафтою, Донськi землi, дельту Волги разом iз Астраханью i Сталинградом.
  Крiм того, Сталiн змушений був платити величезнi репарацiї, постачати безкоштовно з Сибiру сировину, а також передати значну частину промислового обладнання, i майже все важке озброєння, а також вiйськовий та торговий флот вермахту.
  Єдине, що Японiї, яка не досягла на своїй дiлянцi фронту великих успiхiв, поступилися лише пiвнiчним Сахалiном, Монголiєю i невеликою частиною Примор'я. Але то була справжня капiтуляцiя. Щоб там не говорили потiм радянськi пропагандисти про те, що вдалося, борючись проти величезної коалiцiї, зберегти радянську державу i що Червона армiя показала найбiльшу доблесть, але... З пiснi слiв не викинеш - це тотальна поразка i втрата територiї, на якiй до вiйни жила половина населення СРСР.
  Проте Друга свiтова вiйна цим не закiнчилася. Хоча Черчiлль i запропонував Гiтлеру свiт, але фюрер лаконiчно зауважив: пiзно пити боржомi!
  Натяк мабуть те що, що Гiтлер не пив нiчого мiцнiше мiнеральної води, а Черчилль любив прикладатися до коньяку.
  Спочатку Третьому Рейху сприяв успiх. Нiмцi захопили Близький Схiд, i почали просування Африкою... А Японiя напала на США, в Перу-Харбор. За iронiєю долi теж 7 грудня, лише цього разу не 1941, а 1942 року. I тут самураї спочатку мали успiх. Тiльки в червнi 1943 року вони зазнали жорстокого поразки пiд Мiдвей.
  А нiмцi, загалом, досить успiшно проковтували Африку.
  У СРСР пiсля капiтуляцiї невдовзi стався переворот. Сталiна скинули, зробивши цапом-вiдбувайлом, а заразом разом з ним i Берiю. Влада подiлив мiж собою тандем: Вознесенський i Жуков. У Середнiй Азiї методом батога i пряника, все ж таки вдалося придушити рух басмачiв i, радянському союзi вiдбулася тимчасова стабiлiзацiя.
  Країна загоювала рани, створювалися новi танковi армiї та повiтрянi сили.
  У Третьому Рейху теж розвивалася технiка, але у галузi танкобудування Гiтлера надмiрно захопила гiгантоманiя. Танк "Тигр" важив п'ятдесят сiм тонн, "Пантера" сорок чотири з половиною. А танк "Лев", який в альтернативнiй iсторiї все ж таки надiйшов у серiйне виробництво, потяг, на всi дев'яносто тонн. У цьому планi створення "Мауса" масою 188 тонн можна було б вважати верхи маразму. Якби не поява "Пацюкiв" вагою 2000 тонн, i "Монстра" 4000 тонн.
  А кому потрiбнi подiбнi чудовиська, i як їх практично використати це питання десятих. Благо i рабiв, i природних ресурсiв тепер фашистiв багато, i вони можуть дозволити собi подiбнi експерименти.
  Зросло також виробництво морських суден, пiдводних човнiв, лiнкорiв i авiаносцiв. Гiтлер хотiв дiстати США та Британiю на сушi. Але, зрозумiло, це призвело до того, що сухопутнi сили дещо вiдставали у розвитку.
  У травнi 1944 року нiмцi спробували висадитися у Британiї. Але з допомогою американцiв англiйцi вiдбили натиск, i рясно вмившись кров розлючений фюрер зажадав:
  - Знести цей острiвець з лиця землi, використовуючи балiстичнi ракети доктора Брауна!
  Наразi виробництво ракет ФАУ-2 отримало прiоритет над iншими програмами. Це звiсно створило англiйцям проблеми, але натомiсть уповiльнило розвиток реактивної авiацiї.
  Крiм того, кожна балiстична ракета коштувала як три новенькi "Пантери", але несла в собi всi вiсiмсот кiлограмiв вибухiвки.
  Нiмцi обстрiлювали Лондон ракетами ФАУ-1 та ФАУ-2. Першi були в десять разiв дешевшi, але англiйцi та американцi знайшли досить ефективнi способи щоб з ними боротися, але ось вiд балiстичних ракет фон Брауна не було жодного порятунку. Навiть попередити про їхню появу не вдавалося.
  Нiмцi пресингували англiйцiв, захоплювали Африку, билися на морi та сушi з Америкою. На початку 1945 року МЕ-262 став серiйною машиною, що, безперечно, значно перевершує винищувачi союзникiв у швидкостi та озброєннi. Особливо сильно перевершували реактивнi лiтаки своїх гвинтових колег у стрiмкостi пiдйому. АР-183 також перетворився на цiлком боєздатний та повноцiнний реактивний винищувач.
  З'явилися у нiмцiв i пiдводнi човни, що працюють на перекисi водню, i мiнiатюрнi субмарини. Але мабуть найбiльш багато обiцяли дископодiбнi лiтальнi апарати. Вони давали фрицям шанси повне панування повiтря. Правда бойовi випробування показали, що незважаючи на чудовi льотнi характеристики, сама по собi машина занадто дорога i вразлива вiд стрiлецького вогню.
  У СРСР вдалося цiною титанiчних зусиль створити новi танковi корпуси. Головним радянським танком спочатку став Т-34-85, та був замiнив Т-44. Остання машина мала принципово нову схему компонування дозволяє знизити висоту i посилити бронювання не збiльшуючи ваги сталевого коня.
  Т-44 при вазi 32 тонни, мав лобове бронювання корпусу в 100 - мiлiметрiв, а вежi - 120 -мiлiметрiв, бортiв - 90 -мiлiметрiв. Таким чином вийшла машина при меншiй вазi, що перевершує за бойовими якостями бiльш важкi "Пантери".
  Через те, що тягар вiйни перемiстився на море, розвиток танкобудування в Третьому Рейху дещо пiдiслав. Нiмецькi танки, як i ранiше, використовували застарiлу компонувальну схему: трансмiсiя спереду, бойове вiддiлення посерединi, двигун ззаду. А це i зайва висота, i надмiрна вага. Окрiм "Лев", "Маус", "Тигр", "Пантера" з'явився лише танк "Мамонт". Теж машина подiбна до "Мауса", але трохи легше i з похилою бортовою бронею - все теж немаленький 140 тонн. Щоправда не на нiмецьких танках чудова оптика, i прилади нiчного бачення.
  Танки нового поколiння серiї "Е" так i не вийшли за межi досвiдчених зразкiв.
  Загалом радянська броньова технiка у практичному планi краща буде, i головне радянських танкiв набагато бiльше, нiж нiмецьких.
  Реактивний авiацiї правда немає рiвного опонента, але й час СРСР пiдтискає. Рузвельт помер, а Трумен намагається вийти iз вiйни. Якщо Британська метрополiя впаде, то в цьому випадку й США не воюватимуть. А вiч-на-вiч iз цим монстра не впоратися.
  А на окупованих фашистами територiях вирує з дедалi бiльшою силою партизанська вiйна.
  7 Листопада 1945 року Червона армiя перейшла у рiшучий наступ, по всiх лiнiях схiдного фронту. Так розпочався новий, визвольний похiд. I вдалося досягти повної, тактичної раптовостi.
  Мiсцеве населення радiсно вiтало визволителiв, а партизани активiзувалися в усiх напрямках. Летiли пiд укiс сотнi нiмецьких ешелонiв, земля палала пiд ногами в окупантiв.
  Радянськi вiйська вже першi днi звiльнили Ржев, Калiнiн, Вязьму, Воронеж, вiдсiкли Сталiнградську угруповання противника. У боях з'ясувалося, що "Пантера" поступається у зустрiчнiй битвi i в своєму особливо бортовому бронюваннi. "Тигри", яких теж випущено чимало, також не дуже хорошi рухливi. Лише "Тигр"-2 i "Лев", перевершують радянськi танки в лобовiй сутичцi, зате ущербнi в рухливостi i бою на малих дистанцiях.
  Щоправда, i 85-мiлiметрова радянська гармата недостатньо сильна. Наприклад "Маус" та "Мамонт", вона навiть у борт пробити не може. Але можна розбити гусеницi, i знерухомити противника. Правда у "Мауса" ковзанки дуже широкi та живучi.
  У повiтрi правда справи йдуть гiрше. У нiмцiв, крiм МЕ-262, вже з'явилися i МЕ-1010, i ТА-183. Остання машина виявилася практичнiшою, нiж дiтище Мессершмiта, з крилами стрiловидностi, що регулюється.
  Крiм того, стали поки невеликими партiями прилiтати i Ю-287 зi своєю дикою швидкiстю. У бомбардуваннях Москви брав участь i гвинтовий, але розвиває швидкiсть в 700 километровчат Ю-488. Тiльки ЛА-7 мав шанс наздогнати таку машину.
  Та нiмцi в повiтрi набагато сильнiшi. Їх найрезультативнiший ас Хаффман вже набрав понад чотири сотнi машин i отримав золоте дубове листя до Лицарського хреста.
  У районi Смоленська Червона Армiя зiткнулася iз великими, перекинутими iз Заходу резервами фашистiв. У боях брала участь велика кiлькiсть iноземних та колонiальних вiйськ. Їхня боєздатнiсть була набагато нижчою, нiж нiмецьких та радянських, але зате вони намагалися взяти числом.
  Радянськi вiйська втяглися жорстокi бої центральному напрямi. На щастя випали густi снiгопади, i вдарив мороз, що зробив паралiзуючу дiю на чорношкiрi, i арабськi пiдроздiли, а також надмiрно важку нiмецьку бронетехнiку. Внаслiдок чого Червона армiя змогла створити котел у районi Смоленська. В оточення потрапило понад вiсiмдесят рiзношерстих дивiзiй Вермахту.
  Успiшно наступали радянськi пiдроздiли та iнших напрямах. Зокрема, в кiнцi сiчня вони повнiстю розрiзали кавказький фронт. Успiхам Червоної армiї сприяли активнi дiї партизанiв.
  Ось, наприклад, стрiмким демаршем, 3 лютого 1946 року був узятий i Ростов-на-Дону.
  Гiтлерiвцi продовжували молотити аж до кiнця березня, вийшовши на лiнiю в центрi до Днiпра, на пiвднi до Харкова та Ворошиловграда. А Закавказзя дiйшовши до Азербайджану, наблизившись до Баку, i заразом звiльнивши Тбiлiсi. На пiвночi Червона армiя положила до Ленiнграда, але саме добре укрiплене мiсто взяти з наскоку не вдалося.
  Але у квiтнi на фронтах вiдбулася стабiлiзацiя. Нiмцi та їхнi сателiти ввели у бiй новi сили, та й погода змiнилася у бiк потеплiння.
  Радянське командування в цiй ситуацiї вiдмовилося вiд тактики наступу широким фронтом, а зробило ставку на короткi концентрованi удари у рiзних мiсцях. Тобто стали робити те, що i в реальнiй iсторiї, тiльки грамотнiше i з меншою кiлькiстю жертв.
  Успiху в наступi сприяло i контрпродуктивне втручання Гiтлера у управлiння вiйськами. Бiснуватий фюрер вимагав концентрацiї вiйськ на переднiй лiнiї оборони, що вело до величезних втрат у результатi артпiдготовки, i дозволяло швидко розвивати наступ у разi виходу на оперативний простiр.
  Але перший наступ в районi Сухумi, мiсто було звiльнено в кiнцi травня. Далi удар у червнi на Петрозаводському напрямi - розгром нiмцiв та фiнiв.
  У липнi радянськi вiйська звiльнили Харкiв, i бiльшу частину Донбасу. А в серпнi вибили нiмцiв з Гомеля, Мозиря, звiльнили Полiсся, дiйшовши до рiчки Случ i форсувавши Березину.
  У вереснi радянськi вiйська пiдiйшли українським фронтом до Днiпра. А у жовтнi, листопадi 1946 року Днiпро виявилося форсованим, i звiльнено Київ. Грудень пройшов у тяжких боях, але Червона армiя зумiла вiдбити Мiнськ. А сiчень 1947 ознаменувався звiльненням Ленiнграда. Тепер нiмцiв та їхнiх сателiтiв молотили в усiх напрямках.
  На Далекому Сходi японцi поки що лише пострiлювали. Самураї вiдчайдушно намагалися зламати США, i тому поводилися пасивно щодо Червоної армiї.
  Але ось коли радянськi вiйська, вийшли до лютого до рiчки Неман, а в березнi звiльняючи Правобережну Україну до Бугу, вiйська країни Вранiшнього Сонця перейшли в рiшуче наступ.
  Нiмцi до цього часу нарештi запустили танки нового поколiння серiї "Е" з бiльш щiльною схемою компонування, i низькими силуетами.
  У Радянського союзу втiм, теж на озброєння з'явилися Т-54, здатнi багато на що. I разом iз ними важкий Ж-4, теж iз новою компонувальною схемою.
  Гiтлерiвцi ще утримували Прибалтику та частину Карелiї. Хоча загалом майже вся територiя СРСР виявилася звiльненою, включаючи i Вiрменiю з Азербайджаном. У травнi 1947 року США порушивши баланс свiтових сил застосували проти Японiї атомну бомбу. Тим самим погрозивши самураям небесними карами i новим Армагеддоном.
  Причому очевидно як Японiї, а й СРСР.
  25 i 30 травня впали двi атомнi бомби на Хiросiму та Нагасакi. Але Японiя лише призупинила наступ проти СРСР, не змирившись нi на пiвкулю. У червнi Червона армiя вiдтнула фашистськi орди в Прибалтицi. А в липнi, серпнi пiсля кривавих та несамовитих боїв пiдiйшла до Вiсли.
  Вересень пройшов у битвах на територiї Румунiї та Угорщини, потiм пройшов i жовтень з листопадом. Спалахнуло повстання в Югославiї, зазнав поразки нiмець у Норвегiї. А американцi вже скинули на Японiю одинадцять ядерних зарядiв.
  Сiчень 1948 виявився мiсяцем кровопролитним, але для Радянського союзу успiшним. Старший фюрер розраховуючи на перевагу нового танка Е-70, наказав перейти в наступ. Попри використання класичної компоновочної схеми: двигун i трансмiсiя разом, i вага в сiмдесят тонн, рiвень бронювання машини виявився недостатнiм.
  Головна причина крилася в надто потужнiй в 128-мiлiметрiв боєкомплектi зброї, великiй кiлькостi боєприпасiв до неї. Через це танк мав навiть з урахуванням бiльш щiльне компонувальна схема бронювання пропорцiйне "Королiвському тигру", i лише лоб вежi виявився 200 мiлiметровим. Втiм, ходовi якостi машини завдяки двигуну в 1200 кiнських сил, цiлком задовiльнi, не гiршi за радянський Т-54. Але радянська машина випускається масово, а нiмецька через майже подвiйне перевантаження в менших масштабах.
  Крiм того бiснуватий фюрер уперто не хотiв знiмав з виробництва жахливий танк "Маус", i трохи кращий "Мамонт".
  Проте весь сiчень i лютий пройшов у найзапеклiших битвах. Радянськi вiйська вийшли до Одера, i вiдтнули вiд основної частини фашистської Нiмеччини Схiдну Пруссiю.
  У березнi жорстокi бої розгорнулися за Угорщину. Вони тривали до кiнця квiтня i закiнчилися визволення Будапешта. А до кiнця травня завершилося здебiльшого i звiльнення Схiдної Пруссiї. Хоча деякi дрiбнi мiста та Кенiгсберг трималися ще до середини липня. Двадцять другого червня 1948 року радянськi вiйська завершили оточення Вiдня.
  Зi штурмом найпотужнiшого оборонного рубежу: Берлiнського радянське командування не топилося. До кiнця липня нiмцi остаточно були вигнанi з Балкан i радянськi вiйська увiйшли до Альп та Венецiанської областi Iталiї. А союзники нарештi ризикнули здiйснити висадку у Францiї. Щоправда, вона виявилася невдалою. Фрiци за допомогою розвiдки заздалегiдь вирахували дату висадки та потягли резерви. Крiм того в повiтрi, як i ранiше, якiсна перевага була на боцi фрицiв. У них з'явився досконалiший зi стрiлоподiбними крилами та п'ятьма 30-мiлiметровими авiагарматами МЕ-362, i найманевренiший у свiтi НЕ-262. Обидвi машини розвивали швидкiсть в 1100- 1200 километровна годину i навiть Мiг-15, що навiть з'явився, i американських Ф-4 не могли з ними на рiвних конкурувати.
  Проте в танках радянськi конструктори змогли висунути серйозного конкурента в особi ЖВ-7. Машина озброєна 130-мiлiметровою довгоствольною гарматою, i її лобова броня здатна тримати удари 128-мiлiметрової нiмецької машини.
  "Маус", яким так пишався бiснуватий фюрер жваво застарiв i вже пасував перед радянською машиною.
  Щоправда у нiмцiв з'явився "Лев" - 4 або "Королiвський лев" iз 210 мiлiметровою зброєю та лобовою бронею у триста мiлiметрiв. Але ця машина важила понад сто тонн i не вiдрiзнялася транспортабельнiстю.
  Щоправда, у серпнi 1948 року нiмцi провели випробування новiтньої моделi пiрамiдального танка. Але ця машина в якiй оригiнальна форма пiрамiди забезпечувала рацiональний кут нахилу з усiх ракурсiв, з'явилася надто пiзно.
  Радянськi вiйська наприкiнцi липня та на початку серпня розпочали наступ на Прагу. Мiсто звiльнили вiд фашистiв, лише 27 серпня, так, тi перетворили столицю Чехiї на неприступну фортецю. Пiсля чого розпочався у вереснi великий наступ на Гамбург.
  План передбачав глибокий обхiд основного оборонного рубежу Нiмеччини Берлiнi. Гамбург упав 8 жовтня, а до кiнця мiсяця радянськi вiйська вступили до Рурського району. Фашистська держава доживала в агонiї, залишки вiдведеного iсторiєю термiну. А ось Японiя, перебуваючи пiд ядерними ударами, яких у 1948 було цiлих тридцять два, все ще не збиралася капiтулювати або якимось гiдним способом здаватися.
  У листопадi радянськi вiйська звiльнили Рур, а в серединi грудня просуваючись уздовж Рейну, вишити до пiвнiчного моря, остаточно завершивши оточення Берлiна. В Iталiї стався вiйськовий переворот, який скинув Муссолiнi, а Францiї революцiя. Нiмцi ще деякий час чинили опiр у сiчнi 1949 року в Бельгiї, Голландiї та Данiї. Але в кiнцi лютого незайнятим залишився лише порiвняно невеликий Берлiнський плацдарм.
  15 березня 1949 року розпочала остання бойова операцiя у Європi. У наступi на Берлiн брали участь як радянськi, а й американськi, англiйськi, французькi, польськi та iншi вiйська. Масштабний наступ йшов з усiх бокiв. 31 березня Гiтлер наклав на себе руки, а 2 квiтня капiтулювали залишки берлiнського гарнiзону.
  Вiйна в Європi закiнчилася, але залишалася Японiя, яка ще вперто тримала удари.
  У червнi Червона Армiя перейшла у наступ Далекому Сходi. Бої тривали трохи бiльше мiсяця та закiнчилися повним розгромом японцiв. 9 серпня друга свiтова вiйна закiнчилася...
  
  
  ЯПОНIЯ ВIДКРИВАЄ ФРОНТ ПРОТИ СРСР
  Ось припустимо такий цiлком можливий варiант iсторiї АI. Незважаючи на поразки вiд американцiв, Японiя в червнi 1943 року все ж таки вирiшується вiдкрити другий фронт проти СРСР, щоб не допустити поразки фашистської Нiмеччини. Розумiючи, що в цьому випадку їх задавлять.
  Так для вiйни зi США не треба надто багато пiхоти, а населення Японiї без колонiй - сто мiльйонiв людей, наскрести кiлька мiльйонiв для другого фронту реально.
  Насправдi для вiйни зi США потрiбна авiацiя та флот, а можливостi Японiї в економiцi недостатнi. Але робочої сили вистачає з лишком, скiльки китайцiв можна до верстатiв поставити. Отже, вiдкрити другий фронт проти Росiї, японцi можуть без особливої шкоди для себе. А допомогти Нiмеччинi ой як треба! Тож запiзнилися самураї. А поб'ють Третiй Рейх, то Японiю нiщо не врятує.
  Як би там не було, почався наступ пiхотинцiв i легких танкiв. Технiки у японцiв недостатньо, зате солдати добре навченi, вiдважнi, фанатичнi. I лiзуть собi у бiй. Бої розгорнулися кровопролитнi.
  Японiя кидала у бiй дедалi новi сили. Наступали самураї.
  5 липня 1943 року вирушили i фрицi. Червона армiя билася в них уперто. Але частина вiйськ Степового фронту пiшла Схiд. I нiчим виявилося переламати перебiг боїв. Втiм, нiмцi теж вимоталися. Вiдiйшли на вихiднi позицiї. Спроби радянських вiйськ розвинути наступ, виявилися не надто успiшними через брак сил.
  Лiнiя фронту виявилася стабiльною. Але нiмцi абстрактнi переворотом в Iталiї i не могли наступати. А радянськi вiйська скутi японцями, якi пруть сотнями дивiзiй. Хоч танкiв i гармат у японцiв i недостатньо, але вони набрали багато пiхоти, i просуваються. Ось уже й Хабаровськ узяти та Владивосток вiдрiзаний.
  Сталiн ухвалює рiшення тимчасово вiдмовитися вiд наступальних акцiй на схiдному фронтi. Гiтлер теж поки що переносить центр тяжкостi до Iталiї. Намагається розбити союзникiв там.
  Червона армiя контратакує японцiв. Намагається використати численнi танки. Але японцi борються фанатично. Кидаються обмотавши себе зв'язками гранат пiд гусеницi. I не здаються.
  Бої розгорнулися найзапеклiшi. Неймовiрна напруга сил.
  Японцiв вдалося розсiкти, але битви протiкали в лютiй лютi. Немов вагалася чаша терезiв у той чи iнший бiк.
  Взимку японцiв вдалося притиснути та вибити iз Сибiру. Проте нiмцi уникли розгрому, i навiть змогли вибити союзникiв з Iталiї та Сицилiї.
  Настала весна сорок четвертого року. Нiмцi готувалися до нового наступу, але їх сковувала загроза висадки у Нормандiї. З'явилася на озброєннi "Пантера"-2 на противагу Т-34-85. Нова нiмецька машина дещо нижча за силует, i щiльнiше за компоновку, що дозволило при вазi в 47 тонн значно посилити бронювання. I "Тигр"-2 танк-монстр, але недостатньо досконалий.
  Бойовi показники у нiмцiв дещо зросли, а й СРСР додав. Сталiн вичiкував, зволiкав i Гiтлер. Єдине, що в небi з'явилися у нiмцiв реактивнi МЕ-262, якi вкрай важко збити.
  Висадка союзникiв у Нормандiї спочатку була успiшною. Але потiм опiр фашистiв посилився. У бiй вступили додатковi вiйська.
  Союзники потрапили пiд контрудари. I загрузли. А 22 червня 1944 року почався наступ радянських вiйськ у центрi та на Орел. Фрiци вперто чинили опiр. Їхня оборона була дуже потужною. Вiдразу досягти успiхiв не вдалося. Ситуацiю ускладнив i новий наступ японцiв. Сталiн наказав припинити атаку в центрi i перенести всi сили на Орел. Це дозволило до кiнця серпня взяти мiсто та зрiзати виступ. Але розвинути успiх не вдалося.
  Радянським вiйськам не вистачало сил, щоб наступати одночасно на заходi i вiдбиватися вiд японцiв.
  Але все-таки деякi успiхи були досягнутi. Зокрема було вiдбито у листопадi та Бiлгород. Але час минав. Фашисти розвивали реактивну авiацiю. Зокрема з'явився Хе-162, який вiдрiзняється не тiльки прекрасними льотними характеристиками, а й простою i дешевизною у виробництвi.
  I також новi досконалiшi САУ iз серiї Е. Це теж велика проблема для Червоної армiї.
  Взимку радянськi вiйська ще були змушенi битися з японцями, але коли в груднi союзники опинилися на межi повного розгрому у Францiї, радянськi вiйська все ж таки вдарили в центрi. На цей раз вдалося досягти великих успiхiв. Гiтлер припустився помилки пiдтягнувши надто близько танковi кулаки до лiнiї фронту i вони потрапили пiд удар радянської артилерiї.
  Прорив до Смоленська завершився взяттям цього мiста. Радянськi вiйська наступали до Днiпра i навiть створили там плацдарми. Але фрицi все ж таки змогли перекинувши значнi сили з Францiї, зупинити наступ Червоної армiї.
  Весною ситуацiя ускладнилася, спробами японцiв наступати на сходi.
  Нiмцi на пiвднi в березнi розпочали нову атаку. I використовуючи нiчний час та iнфрачервонi прилади, змогли прорвати радянську оборону та захопити Орел i Бєлгород. Але потiм було зупинено.
  Пiсля смертi Рузвельта США посилилися настрої, що вiйна з Нiмеччиною не потрiбна. I пiшли розмови про те, що час зосередиться, тiльки на Японiї.
  У квiтнi радянське командування спробувало наступати в центрi i знову в напрямку Орла. Вдалося досягти успiхiв, але хитромудрий Майнштейн завдав контрудару в основу радянських вiйськ, i щоб уникнути оточення довелося вiдходити.
  Частина радянських вiйськ виявилася вiдрiзаною. Хтось загинув, а хтось опинився в полонi. США та Британiя фактично згорнули бойовi дiї, що гранично ускладнило обстановку на межi протистояння нiмцiв та радянських вiйськ.
  У травнi 1945 року фашисти спробували наступати з Орловського виступу. У бою взяв участь танк Е-50. Початкова модель машини була недосконалою важила шiстдесят п'ять тонн i мала броню Тигра-2 з трохи бiльшим нахилом, i трохи нижчим силуетом. Танк також вiдрiзнявся потужнiшою гарматою в 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ, зi скорострiльнiстю дванадцять пострiлiв за хвилину, i сильнiшим двигуном до 1200 кiнських сил.
  Перше бойове застосування показало, що новий танк непоганий, особливо в танковiй битвi, але недостатньо захищений з бортiв, особливо проти СУ-100.
  Взагалi на п'ятий рiк вiйни Сталiн змiнив тактику, i наймасовiшою машиною стала саме САУ СУ-100. Самохiдка у виробництвi простiше, нiж танк, але куди сильнiше озброєна.
  Нiмцi також не стояли на мiсцi. Але їхнi танки не зовсiм вдалi. "Пантера-2" недостатньо озброєна, "Тигр"-2 занадто важкий. Щоправда вийшла досконалiша модифiкацiя великої кiшки. З бiльш вузькою вежею i двигуном в 1000 кiнських сил. "Тигр"-2 став рухливiшим, менше ламався, а його вежа краще захищеною: 220 - мiлiметрiв лобової бронi, 110 бортiв та корми.
  Нiмцi змогли досягти обмеженого успiху вiдсiкти кiлька радянських армiй, але бiльшiсть Червоної Армiї вирвалася з оточення. Нiмцi пiдiйшли до Смоленська, але були зупиненi пiд ним. Деякi успiхи фашистiв були викликанi, тим що американцi та англiйцi таємно допустили перекидання значних сил iз Францiї цьому не протидiючи.
  Та й Японiя у травнi активiзувалася, чим сприяла пасивнiсть США у Тихому океанi.
  Лiто видалося дуже важким. Але СРСР зумiв встояти, в тому числi i завдяки збiльшеному випуску СУ-100. Щоб протиставити радянським машинам, гiтлерiвцi змушенi були нарощувати випуск дуже дорогого та важкого танка Е-75. Але дана машина в лоб не пробивалася радянськими сушками навiть впритул, а в борт її захист був досить сильним. Башта мала 160-мiлiметрiв пiд нахилом, а борти 120-мiлiметрiв корпусу та ще 50-мiлiметрiв щиток. Таким чином, радянська СУ-100 i танк IС-3 та IС-2 могли пробити нiмецьку машину тiльки поблизу, i то з ймовiрнiстю рикошету.
  Радянський танк Т-34-85 залишався поки що у виробництвi, та його гармата була недостатньою, нових нiмецьких танкiв. Тим бiльше, що Гiтлер заборонив випуск i розробку машин легше за п'ятдесят тонн. Сталiн у свою чергу заборонив машини важчi за сорок сiм тонн. Така ось виникла асиметрична вiдповiдь.
  "Пантера"-3 стала новiтнiм нiмецьким танком, з бiльш досконалою компоновочною схемою та бронею "Тигра"-2, iз значним нахилом, i вагою трохи бiльше нiж п'ятдесят тонн. 88-мiлiметрiв гармата з довгою ствола в 100 ЕЛ найточнiша, i дуже бронебiйна проти всiх радянських машин. СУ-100 не мала шансiв у бою лоб у лоб, проти новiтнiх нiмецьких танкiв, але могла пробивати борти. Щоправда, вiдсутнiсть рухливої вежi це нiвелювало. Бо важче у зустрiчному бою вразити борти.
  Героїчна оборона Смоленська дозволила пережити лiто та початок осенi.
  А взимку нiмцi дещо слабшi, а Японiя не така активна в Сибiру.
  Але все ж таки вiйна поки що йде, на радянськiй територiї.
  Все гiрше за становище СРСР у повiтрi. З'являються новi досконалiшi реактивнi лiтаки Третього Рейху, та у бiльшiй кiлькостi. Ось повiтря це дiйсно проблема з проблем для Червоної армiї. Тут у атмосферi росiйських льотчикiв молотять, досконалiшi нiмецькi лiтаки.
  Взимку Червона армiя без особливих успiхiв намагалася наступати. Лише пiд Ленiнградом та Орлом вдалося вклинитися, але навеснi нiмцi вiдновили становище.
  Ситуацiя у 1946 роцi стала критичною. Нiмцi, користуючись вiдсутнiстю другого фронту i бомбардувань, збiльшили випуск танкiв. Особливо нового Е-75 майже непробивного для радянських знарядь. А також реактивнi машини. Плюс ще й дисколiт. СРСР вiдповiв на це великою кiлькiстю СУ-100, яких виготовляли по сотнi на день.
  Нiмцi активно набирали до армiї європейцiв та жителiв СРСР. Україна здобула формальну незалежнiсть, i Бандера формував новi легiони гарматного м'яса.
  Антирадянська вiйськова мiць зросла. I в травнi почався наступ на Кавказ. США та Британiя вiйни не вели. Мало того ще накидали проти Росiї Туреччину. Мовляв отримаєте багатi, росiйськi землi та Баку. Атомну бомбу США не створено, а бойовi дiї проти Японiї припинилися. I взагалi за всiх розкладiв американцi не мали б створити в сорок п'ятому роцi ядерну зброю.
  Це якби й удалося б їм, то набагато пiзнiше. А ось вийшло в iсторiї не надто добре. Сталiн не встиг захопити США та весь свiт. Не встиг стати гегемоном планети Земля.
  I це дуже прикро. Такi можливостi було втрачено. I можливiсть правити свiтом теж.
  Але Туреччина вступила у вiйну, i нiмцi прорвалися на Кавказ. Просування гiтлерiвцiв було повiльним. Червона армiя надто сильна i має потужнi обороннi споруди. Нiмцi, втiм, панують у повiтрi, i використовують потужнi танки. I просуваються собi. Просуваються таранним способом.
  Битви тут такi горять та палають.
  Гiтлерiвцi взяли Курськ i просунулися до Воронеж. Потiм повернули на пiвдень. Проте Червона армiя не дала їм перейти Дон. Проте ситуацiя ускладнилася. Турки змогли взяти Батумi i оточити Єреван. Але загрузли у гiрських районах.
  Японцi користуючись пасивнiстю США знову настають. I прориваються в обхiд рiчки Амур. Найгiрше, що вiйна на виснаження, СРСР невигiдна. Нiмцi використовують iноземнi дивiзiї та хiвi. У Францiї союзники контролюють лише Нормандiї. Тож нiмцi можуть використати й iмперiю Пiвня для бойових дiй. Iталiя теж пiд їхнiм повним контролем.
  Є когось набирати. Українцiв мобiлiзують. Найголовнiше, що Червона армiя вiдволiкається на Японiю та Туреччину. Це серйозна проблема.
  Сталiн намагається знайти ресурси, але це йому не надто вдається. Дуже криваво виходить.
  Нiмцi восени трохи просунулися в центрi, але надто значнi втрати i довелося зупинитися. Червона армiя продовжувала контратакувати. I також танки тут були i САУ. Така мiць, як СУ-100, використовувалася проти нiмцiв. I досконалiшi снаряди.
  Японцi скопiювали Т-34-85 i в них тепер побiльшало танкiв. Якi не такi вже й поганi. I пiд контратаками згинаються. Але не ламаються. Б'ються до кiнця.
  Взимку Червона армiя намагалася контрнаступати. Але не дуже в неї виходило. Сильнi нiмцi в оборонi. Тримають удари i зариваються в землю.
  Багато у них споруд. I дiють вiйська професiйно. Настав 1947 рiк. Червона армiя встановила межу оборони. Нiмцi навеснi та влiтку намагалися прорватися, але просувалися максимум на десять-п'ятнадцять кiлометрiв. А восени та взимку наступала Червона армiя, i теж майже не рухалася.
  Настав 1948 рiк ... Нiмцi наступили i оборонялися, просувалися i японцi, i зупинялися. I знову турки пробували наступати i несли шкоду. Єреван тримався в облозi. Бої такi кривавi та маса убiєнних. Наступного року в СРСР нарештi з'явилися винищувачi МIГ-15, якi хоч якось, але могли протистояти нiмецьким бомбардуванням.
  
  ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ - ВЕЛИКИЙ!
  Потяг Олександра Третього уникнув краху пiд Харковим. Цар-гiгант залишився живим. Продовжував свою колишню полiтику, але з прицiлом на експансiю у Китаї. Будiвництво Транссибу, i Порт-Артура, взяття пiд контроль Маньчжурiї, а потiм i Кореї. Активнiсть у експансiї.
  Японiя все ж таки пiдбурювана США та Британiєю почала вiйну з Росiєю. Однак вiд початку вона пiшла не так, як очiкували самураї i було в реальнiй iсторiї. Губернатор Порт-Артура був здiбнiший, призначений Олександром Третiм, i тому вжив заходiв на випадок нападу японцiв.
  Серйозних втрат вдалося уникнути. А невдовзi прибули й адмiрал Макаров. Росiйський вiйськовий флот дав бiй японцям, який закiнчився гарною трiпкою та вiдступом ескадри Того. Потiм японцям пiдлаштували пастки i потопили три броненосцi на мiнах.
  Бойовi дiї розвивалися не оскiльки планували самураї. Ескадра Макарова завдавала удару за ударом, не даючи противнику закрiпитися на морi. Заважали росiйськi моряки та перекидання вiйськ до Манчжурiї. Та й там виявився вмiлiший полководець Брусилов, замiсть Куропаткiна.
  У першому ж великому бою японцi виявилися розбитi. I тiкали з Пiвнiчної Кореї.
  Росiйськi вiйська переслiдували самураїв. Адмiрал Макаров все ж таки зумiв зловити в травнi Того i розгромити японську ескадру. Загинуло безлiч кораблiв країни Вранiшнього Сонця.
  А у червнi японцiв розбили остаточно. Росiйськi вiйська на чолi з Брусилом очистили вiд самураїв усю Корею.
  Японiя попросила у Росiї свiту. Умови виявились досить важкими. Довелося поступитися Росiї всю Курильську гряду i сплатити контрибуцiю. Крiм того, Японiя передала Росiї всi свої вцiлiлi кораблi.
  Царський режим був задоволений. В iмперiї продовжилося бурхливе економiчне зростання. Почала формуватися Жовторосiя, що з територiй Китаю добровiльно приєдналася до Росiї.
  Олександр Третiй уже не був миротворцем. Його найчастiше називали великим.
  Царська Росiя стала найбiльшою континентальною країною з великою армiєю.
  Олександр Третiй тим часом готувався до нових вiйн. Росiя будувала потужний флот, який випередив Нiмецький, i став другим у свiтi. Iшли прикидки когось мати союзником. Кайзерiвську iмперiю чи Британiю?
  Вiйна з Британiєю ставала все бiльш неминучою. Росiя мрiяла взяти собi Iндiю, Пiвдень Китаю та Iндокитай. А може, навiть i проникнути в Африку.
  Кайзер мав свої плани.
  Але в будь-якому випадку iмперiя Британiї та Францiї набагато бiльша спокуса, нiж Нiмеччина.
  I сухопутнi сили у кайзера дуже сильнi. Втiм, i царська Росiя не слабка. Чисельнiсть росiйської армiї досягла тисячi полкiв i трьох мiльйонiв солдатiв. Проти шестисот тисяч у Нiмеччини. Тому нiмцi трохи присмирiли, i з побоюванням погладували на ведмедя.
  Проблемою були стосунки з Австро-Угорщиною. Царська Росiя хотiла завершити збирання давнiх, слов'янських земель, що колись входили до Київської Русi. I тому Галичина мала б стати росiйською.
  Але не хотiли цього нiмцi i це викликало тертя.
  Цар Олександр Третiй загалом схилявся до походу на пiвдень. Взяти собi просторi землi Азiї i створити iмперiю вищого рiвня. Взагалi царська Росiя вмiла ковтати i перемелювати землi, точнiше перетравлювати цiлком успiшно.
  Заодно їх русифiкуючи. Чому б тодi й Росiї не стати азiатською iмперiєю? Чи зробити те, що не вдалося Чингiсхану?
  Плани принаймнi були в царя Олександра великi. I вiн пiшов на стратегiчний союз iз Нiмеччиною.
  Але у березнi 1912 року Олександр Третiй помер. I новим царем став його син Микола Другий. Цей монарх хотiв продовжити полiтику свого батька. Але згодом дав захопити себе iнтригам. Та й Нiмеччина була сильним економiчним конкурентом царської Росiї. Вона надто багато виробляла тих же товарiв, що й Росiя. I це зiштовхувало iмперiї.
  Коротше кажучи, iсторiя повторилася i в 1914 спалахнула кривава перша свiтова вiйна.
  Втiм, Росiя була готова до неї краще. Росiяни вже мали легкi, рухливi танки з кулеметним озброєнням, а також чотиримоторнi бомбардувальники "Iлля Муромець" i "Святогор". Росiя мала бiльше населення, за рахунок Китаю, Монголiї та Кореї. I отже бiльш численнi збройнi сили.
  Не було революцiї 1905-1907 року, а отже й уповiльнення економiчного зростання цим викликаним. А був бурхливий i постiйний пiдйом. Царська iмперiя перевершувала Нiмеччину в пiхотi, кiннотi, артилерiї, кулеметах та броненосцi.
  Були у росiян i броньовики, i легкi гусеничнi танки "Мiсяць"-2. Авiацiя за якiстю найкраща у свiтi, i бiльш численна. Чудова гвинтiвка Мосiна пiсля модернiзацiї, форма солдатiв кольору хакi. Багато iнших реформ та змiн зроблених у славне царство Олександра Третього - Великого.
  Особливо розвинулися кулемети та мiномети. Крiм того, у росiйської армiї з'явилися i передовi динамореактивнi гармати. Багато рiзних проблем разом вирiшувалося.
  Коротше кажучи, царська армiя готова незрiвнянно краще. I що зараз думає Микола Другий? Завершити збирання слов'янських земель. А Iндiя вiд Росiї не втече. Та й небезпечно пiд боком мати такого монстра, як Нiмеччина.
  Тим паче нiмцi ще досить швидко розмножуються, а от у Францiї та Британiї прирiст населення сповiльнився.
  У Росiї її Олександр Третiй зробив деякi кроки щодо збiльшення приросту росiйського населення. Стали робити дiтям щеплення, лiкувати краще за хворих, знизили смертнiсть. Але найреволюцiйнiшою стала реформа Православ'я, що дозволяє мати росiйськiй людинi чотири дружини. Робилося це з метою примноження нацiї русичiв. Адже зрозумiло, що й росiйська людина вiзьме за дружину китайку, його дiти вважатимуть себе росiянами.
  Авторитет Олександра Третього був великий, i нiхто не смiв чинити опiр. Тим бiльше, що вiра в християнство слабшала. Дедалi бiльше Православ'я ставало воєнiзованим. До числа святих включили i Суворова, i Ушакова, i Нахiмова, i Кутузова, i Багратiона.
  Пiд кiнець життя Олександра в Росiї було введено церковний податок на осiб не Православного вiросповiдання. Це теж спроба згуртувати нацiю за допомогою релiгiї. Микола Другий продовжив полiтику батька щодо русифiкацiї Росiї.
  Бойовi дiї почалися пiсля мобiлiзацiї у царськiй Росiї. Пруссiя рушила до Парижа, через Бельгiю. Але там на них уже чекали. Натомiсть царська армiя перейшла у наступ. I розгромила пруссакiв у Схiднiй Пруссiї, блокувавши Кенiгсберг. А на пiвднi опинилися розгромленi австрiйцi. Причому Перемишль був взяти вiдразу. Фронт австрiйцiв розсипався. Впали i Львiв, i Кракiв.
  Розвиваючи успiх, царська армiя прорвала до Будапешта. Лише цiною ослаблення заходi, пруссаки змогли призупинити просування Росiйських ударних сил. Проте росiйськi вiйська дiйшли до Одера. I там, щоб захиститися, нiмцi оголили сили.
  Лише вступ Туреччини у вiйну допомiг трохи фрицям. Вони отримали перепочинок, але ненадовго. Росiйськi вiйська розбили туркiв, i увiйшли до Закавказзя, i розвиваючи успiх пройшли Малу Азiю.
  У вiйну проти Нiмеччини вступила й Iталiя. Ситуацiя ускладнилася для фрицiв.
  Незважаючи на зиму, царське командування вiдновило наступ на пiвденному крилi. I прорвала оборону австрiйцiв. Тi пiддалися i остаточно розгромили.
  Царська армiя увiйшла до Вiдня i поставила там свiй прапор. Нiмеччина поки що чинила опiр. Але незабаром капiтулювала i Туреччина. Османську iмперiю подiлили на зону окупацiї. I пiсля цього кайзерiвцi опинилися в iзоляцiї. Навiть Японiя не ризикнула вступити у вiйну за Нiмеччини.
  У квiтнi 1915 року росiйська, царська армiя пiшла на Берлiн. I у травнi столиця кайзерiвської iмперiї впала.
  30 травня було пiдписано капiтуляцiю. Нiмеччина здалася на ласку переможцiв.
  Умови виявилися тяжкими. Кордон з Росiєю пройшов Одером. А вiд Австро-Угорщини залишився лише шматочок.
  З'явилася Югославiя. Румунiя розширилась. Угорщина, Чехословаччина, пiвдень Польщi, i Галичина увiйшли до складу Росiйської iмперiї. Угорцi i при цьому отримали обмежену автономiю як Угорське царство, а Чехи чеське.
  Туреччину подiлили. Мала Азiя та пiвнiч Iраку, а також Сирiї та Палестини стали Росiйськими. Росiя включала до свого складу i Багдад, але пiвдень Iраку прихопили англiйцi. Пiвдень Палестини став також англiйською, а пiвдень Сирiї Французьким. На Нiмеччину було покладено репарацiї. I Францiя повернула собi те, що ранiше втратила за Бiсмарка.
  Росiйська iмперiя ще бiльше розширилася. Настало наступ на Близький Схiд, з остаточним придушення Саудiвської Аравiї. Яку подiлили мiж собою: Росiя, Британiя та Францiя.
  Крiм того, Росiя i Японiя подiлили Тихоокеанськi володiння нiмцiв. Росiя забрала бiльшу частину.
  Потiм була невелика вiйна в Афганiстанi. Росiя та Британiя роздiлили i цю країну. А далi пiдкорили й Iран. Двi третини Росiї та третина Британiї.
  Все виявилося подiлено. I передiл свiту начебто завершився.
  Правлiння Миколи Другого було успiшним. Росiя активно розвивалася.
  Але стався 1929 рiк i почалася Велика депресiя. Почала зростати страйкова активнiсть.
  Буржуазiї теж подобався самодержавний режим. Справдi, чому цар-батюшка не обмежений парламентом? У Росiї навiть думи немає. Закони видає цар, головний суддя цар, виконавча влада царя.
  Досi правитель є абсолютним монархом.
  Звiсно, це викликало опiр. Всiм хотiлося змiн i нових реформ.
  Царською iмперiєю прокотилися бунти i хвилювання. Вони досягли пiку у 1932 роцi. Але наступний рiк видався з пiдйомом. Царська iмперiя розпочала вiйну у Китаї. Так були бунти. Iшло пiдкорення жовтої iмперiї.
  I її майже пiдкорили. У Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер, але йому було небезпечно i пiкнути проти Росiї.
  Коли Микола другий у березнi тридцять п'ятого року розбився на гелiкоптерi, настали часи правлiння Олексiя Другого. Здорового сина, колишнього iмператора. Мати в нього була iнша. I це на краще.
  Олексiй Другий тримав Гiтлера пiд контролем. Росiйськi вiйська стояли по Одеру, i могли одним ударом зрiвняти Берлiн iз землею. Але ось Британiя дедалi слабшала. I в неї виснажувалися сили тримати свої колонiї. Тож англiйцi реально хотiли вiйни. I прагнули взяти собi все. Але сухопутнi сили Англiї є недостатнiми, щоб перемогти Росiю. Чия чисельнiсть армiї у мирний час перевищувала п'ять мiльйонiв людей. Ще залишалася i Францiя, але її мешканцi не хотiли воювати iз Росiєю. Тож почалася iнтрига щодо озброєння Нiмеччини, щоб нацькувати її на Росiю.
  Одночасно посилилася й Iталiя, де також правили фашисти. Муссолiнi напав на Ефiопiю i зумiв завоювати цю країну. I вiн мав плани на експансiю до Африки.
  Проти Росiї почала складатися коалiцiя. Британiя хотiла виступити єдиним фронтом iз США, Францiєю, Японiєю, Нiмеччиною, Iталiєю та iншими.
  Це взагалi небезпечно. Олексiй у цих умовах запропонував союз Гiтлеру та Муссолiнi. Як протидiя англiйськiй небезпецi. Фюрер розумiючи, що у разi вiйни з Росiєю йому найбiльше й дiстанеться, погодився.
  Третiй Рейх став розширюватися. Приєднав до себе Австрiю. Створив танковi пiдроздiли.
  Царська Росiя створила два унiверсальнi основнi танки. Середнiй "Микола" та важкий "Олександр". Перший танк важив трохи бiльше тридцяти тонн i вiдзначався хорошими ходовими якостями, а також прохiднiстю. Цей танк був невибагливим, живучим i унiверсальним. Його озброєнням стала 76-мiлiметрова гармата з довгим стволом.
  Тяжкiшi танки "Олександр" понад п'ятдесят тонн. Два види. З 85-мiлiметровою гарматою з довгим стволом. I потужнiший iз 152-мiлiметровою гаубицею.
  Такi створювалися машини. Були й легкi, та бiльше для розвiдки. Великий танк створили "Мамонт". Понад сто п'ятдесят тонн вагою. Але ця машина не пiшла в серiю. Дуже потужною виявилася i самохiдка "Ведмiдь" iз 310-мiлiметровою гаубицею. Дуже могутня армiя у царської Росiї.
  "Ведмiдь" зокрема моторошна самохiдка за силою. З легких танкiв "Петро"-4 виглядав найбiльш досконалим i важив тонн десять.
  Авiацiя у царської Росiї сильна. Вже є реактивнi лiтаки. Особливо винищувач Суворов. Дуже сильна машина та озброєнням та швидкiстю.
  А в iнших країнах поки що немає реактивних лiтакiв. Спробуй сунутися до таких.
  Цiкавим є i бомбардувальник "Кутузов", дуже потужна машина. I також реактивна. Потужний штурмовик "Румянцев". Є й гелiкоптери, для бойових операцiй.
  Склалася коалiцiя: Росiя, Iталiя, Нiмеччина проти Британiї, Францiї, Бельгiї, Голландiї та США. Iспанiя та Португалiя поки що зберiгали нейтралiтет.
  Армiя Росiї була дуже сильною та численною. У якiсному вiдношеннi вона мала собi рiвних. Та й лiнкори царської iмперiї були найсильнiшими.
  Бойовi дiї розпочалася Нiмеччина. Її раптовий удар на Андерах 15 травня 1940 виявився чудовим ходом.
  Царська Росiйська армiя увiйшла до Iндiї, захопила Пакистан, пiвдень Iрану, Близький схiд, Iндокитай. Сили виявилися нерiвними. Росiйськi вiйська набагато сильнiшi та численнiшi. I головне колонiальнi сили не дуже й хочуть битися.
  Лише у Єгиптi англiйцi спробували органiзувати опiр. Але виявилися швидко зламанi i там. Вiйна розвивалася досить успiшно для Росiї та Третього Рейху.
  Нiмцi окупували Францiю, i обстрiляли Британiю. Потiм Росiя почали бомбити англiйцiв.
  В результатi вже у вереснi за повного панування в повiтрi було здiйснено висадку десанту в метрополiї. Лондон упав за два тижнi. Росiйсько-нiмецькi вiйська пiдкорили метрополiю. А потiм рушили на Гiбралтар. Взяли його штурмом. I ввiйшли до Марокко. Вiйна перетворилася на одностороннє побиття.
  Африку росiяни, iталiйцi та нiмцi брали пiд свiй контроль. Втiм, для коалiцiї були й деякi невдачi. Так наступ iталiйських вiйськ на Єгипет провалився. I закiнчилось розгромом. Але нiмецькi та росiйськi вiйська, що пiдiйшли, швидко вiдновили статус-кво.
  I зiм'яли колонiальнi вiйська англiйцiв. Причому багато бiйцiв просто покидали зброю i здалися.
  Царська iмперiя просувалася Африкою. Її затримувало - розтягнутiсть комунiкацiй, вiдсутнiсть дорiг, джунглi та перепади клiмату. Але все одно перемагав невибагливий росiйський солдат.
  Пiсля падiння Лондона опiр англiйцiв став осередковим. I росiйськi вiйська брали одну колонiю за iншою. Але ось на Тихому океанi бої дещо затяглися. Ображена росiянами Японiя виступила за США. I це створило деякi проблеми.
  Але Тихоокеанським флотом командував легендарний Колчак. Який завдав кiлька поразок ескадрi Японiї та США. А потiм американцi, якi поступаються росiйською в бойовому досвiдi i виучцi, виявилися остаточно розбитi пiд Мiдвей.
  I тодi росiйський флот здiйснив висадку десанту в Токiо i захопив столицю самураїв. Японiя капiтулювала.
  Наприкiнцi зими сорок першого року майже вся Африка була захоплена росiйськими та нiмецькими вiйськами. У березнi впав Мадагаскар. Росiйський флот активiзувався.
  У травнi було здiйснено висадку в Австралiї. I цiлком успiшна операцiя. У червнi росiйськi та нiмецькi вiйська захопили й Iсландiї.
  Американцям доводилося важко. У серпнi сорок першого року був захоплений росiянами i Гавайський архiпелаг. Там вони капiтально закрiпились.
  Американцi зазнавали поразки на морi за поразкою. Намагалися домовитися.
  Але цар Олексiй був згоден лише беззастережну капiтуляцiю. I росiйськi вiйська почали наступати через Аляску. Це був цiлком очiкуваний перебiг.
  Взимку сорок першого - сорок другого року, росiйськi вiйська, незважаючи на всi труднощi з постачанням, змогли таки вiдбити Аляску. Повернувши свою так по дурному продану територiю.
  Бої здалися, що росiйськi танки краще пристосованi для бойових дiй у снiгах. Щоправда поява в американцiв "Шермана" показала, що у "Миколая" все ж таки не вистачає ударної потужностi зброї. Тодi було випущено модифiкацiю танк з 85-мiлiметровою гарматою, здатною пробивати машини янкi.
  Навеснi сорок другого року росiйськi вiйська просунулися на територiї Канади. Одночасно царська армiя разом нiмцями зайняла з боями Гренландiю.
  Аргентина вступила у вiйну зi США. I нiмецькi, i навiть росiйськi частини просувалися i з пiвдня. Впало кiлька держав. Бразилiя, де частина вiйськових перейшла на бiк Росiї. Далi Венесуела i Чилi. Росiйськi вiйська розширювали плацдарм. I вже на осiнь спустилися до Нiкарагуа.
  А за лiто була майже повнiстю захоплена Канада. А восени бої перейшли на територiю США.
  Американцi все-таки чинили опiр вiдчайдушно. Навiть намагалися бомбити Владивосток та Порт-Артур, але без особливого успiху. Цар Олексiй другий заявив:
  - Росiя це така iмперiя, що нiколи не стане на колiна! Росiйський ведмiдь не складе крила i не вповзе в раковину, i його гостра дзьоб нiколи не затупиться!
  Росiйськi вiйська у листопадi вступили до Мексики з пiвдня. А з пiвночi наступали на американцiв. Танки в Росiї ставали дедалi досконалiшими.
  Ось уже грудень сорок другого року. Скоро Рiздво. I чотири росiйськi дiвчата, що борються в новiтньому танку "Микола"-5, з довгоствольною 85-мiлiметровою гарматою.
  Красунi дуже задоволенi що почалася зустрiчна, танкова битва.
  Наташка стрiляє i вимовляє:
  - I лунає крик i плач!
  Воїтелька чiтко вразила американський "Шерман" у чоло. Росiйська гармата довгоствольна та бронебiйна. Снаряд достатньої якостi. Тож "Шерман" не проблема. Тим бiльше, поки у нього порiвняно слабка 75-мiлiметрова гармата. Росiйський танк "Микола"-5 має броню зi 120-мiлiметрiв чола, пiд нахилом i добре тримає навiть впритул. Хоча в борт американець ще й може пробити, але хтось йому дасть.
  Зоя стрiляє iншим "Шерманом", з дистанцiї в борт. I пробиває супротивника.
  У "Шермана" вiдкривається вежа. I вiдлiтають шматки металу.
  Августина взяла i показала мову:
  - Ми всiх посминаємо!
  I сама як вiзьме та пальне. Прямо по супротивнику. I проворкує:
  - Якщо сам снаряди дам, як можу зупинити я - в груди метал - кровопролиття, кровопролиття!
  Свiтлана трясе босою нiжкою i вимовляє:
  - Генiальний акорд, янкi пустивши у витрату!
  Четвiрка дiвчаток i справдi вiдчайдушна та крута. I люблять красунi спiвати. Адже їм не наступив на вухо ведмiдь.
  Наташка випустила снаряд, пробила "Шерман" i прочирикала:
  - Росiйська горiлка, що наробила,
  Росiйська горiлка, ти мене згубила!
  Росiйська горiлка - як би до неї оселедець!
  Добре у веселощi, важко на похмiлля!
  I дiвчина знову пальнула по супротивнику. Зробила це дуже влучно та точно.
  Вiйницi чудово гарнi. Їхнiй танк обтiчної форми миготить i стрибає наче зайчик. I така класна дiвчина з кожної четвiрки.
  Зоя взяла i прочирикала:
  - Космосу простори все для нас,
  Ми звернемо i гори, буде найвищий клас!
  Пiсля цього дiвчина запустить снарядом прямо за метою. Адже вона така влучна, що не в казцi сказати, нi пером описати.
  Дiвчата з царської армiї перемагають i трощать супротивника. А американцi несуть шкоду. Ось танк "Грант". Так вiн ще гiрший за "Шермана". Пробити його досить легко. А ось легендарний М-16, двi гармати, важкий, але з квадратною вежею i не вражає захистом.
  Августина пробила М-16 з дистанцiї та проворкувала:
  - Дубль раз, коли прийде моя година!
  I войовниця знову вишкiрилася перлинними зубками. Адже вона чудова дiвчина.
  Свiтлана розбила точним попаданням "Грант" i прошипiла:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Дiвки босi громять ворога, дiвки босi - салют героям!
  Наташка iз захопленням заспiвала:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  I знову як пошле дуже влучно снаряд. I потрапить у супротивника.
  Зоя взяла i блискуче додала:
  - Один два три! Ворогiв усiх розiрви!
  I знову надiслала дуже влучний снаряд. I потрапила просто у ворога. I потрапила вельми i дуже влучно.
  Августина ж вискалив зубки, гаркнула:
  - Майбутнє столiття буде за царською Росiєю!
  I знову послала дуже влучний снаряд у противника. I вразила його з усiєю силою.
  Свiтлана просипiла:
  - Даєш ядерний розлив!
  I знову як запустить своє винищення. Адже вона дiвчина з усiєю своєю енергiєю. I потрапить, та так влучно.
  Зоя взяла i прошипiла:
  - Ширше крок, я не iшак!
  I теж довбанула снарядом.
  Американцiв затиснули, тому вони нiчого й зробити не можуть. Рушаються "Шермани" на забiй. I потрапляють пiд влучнi пострiли. I американцi розумiють, що не з тими зв'язалися.
  Царська iмперiя настає Америцi на горло. I що цьому можна протистояти? Так практично скажемо прямо i нiчого. Пiд жорстким пресингом опинилися американцi.
  А як упоратися з росiйським царем Олексiєм? Це ж цар що здатний на дуже багато. I захоплює все новi та новi землi.
  Наташа взяла i пальнула з гармати, заспiвала:
  - Миколо, Миколо - Коля! Ти дуже крутий цар, в Аризонi!
  I показала мову.
  Дiвчата i справдi чудовi, i прекраснi натурою та статтю.
  I розривають "Шермани", мов промокашку.
  Вони взагалi такою величчю володiють i мiццю. У них слiпучий азарт i натовп.
  Зоя ж пальнула по янкi i в'янула:
  - Iдеальний компот, О, о, о, о! Пустимо фрицiв у витрату - пощастило!
  I дiвчисько знову показало язичок, який у неї як у кобри. I поворухнула їм.
  Августина пальнула, i пробулькала:
  - Вогняний бiй! Прапор Росiї завжди зi мною!
  Свiтлана це пiдтвердила з великим полюванням:
  - Прапор Вiтчизни зi мною!
  I четвiрка хором розреготалася. I дiвчата взяли та показали свої довгi мови. А що вони вмiють робити язиками? Усi чоловiки вiд них у захватi. Такi дiвчата крутi, i затятi. I повнi колосальної енергiї. Вони стiльки вулканiчної лави. Усi здатнi зiм'яти та стерти на порошок. А також затопити та залити.
  Наташа пальнула по "Шерману" i видала:
  - Зла вовчиця б'є ворога! Зла вовчиця - салют героям!
  Зоя розбила "Шерман" i заспiвала:
  - Боже, Царя бережи!
  I пiсля цього дiвчина як вiзьме, так i покаже свою мову, лизнувши їм по бронi. Взагалi дiвчата тут що треба. I босонiж i в бiкiнi. Така форма гарантує перемогу.
  Августина проревела:
  - Iдеальний дизайн! Ми маємо перемогти, i обов'язково переможемо!
  Пiсля чого дiвчина послала снаряд. I зробила це виключно влучно. "Шерман" тривiально рознесло, немов у нього не броня, а тендiтне скло. Спритно дiвчата зiграли. I дуже сильно вишкiрили зубки.
  Свiтлана прочирикала:
  - Буратiно, вам не допоможе! Бо ця зброя - варварство! I войовниця знову послала снаряд.
  Росiйськi, царськi вiйська продовжували просуватися, територiєю США.
  Америка вiдчайдушно чинила опiр.
  У нiч на католицьке Рiздво 25 грудня 1942 американцi намагалися контратакувати, кинувши бiй колосальнi сили.
  Наталка сидiла в танку i зробила влучний пострiл. Розбила "Шерману" чоло i проворкувала:
  - Слава Росiї, слава! Танки рвуться вперед! Дивiзiї у червоних сорочках, вiтає росiйський народ!
  I дiвчисько як вiзьме та пiдстрибне. Наташка дiвчина не проста. Пам'ятає, як її заарештувала охранка. Привели до камери i перед дзеркалами змусили роздягнутися. Зняли одяг i прийшла жiнка в бiлому халатi. Вона почала мацати ув'язнену. Зазирнула до рота, нiздрi, вуха. Причому ледь не вiдiрвала язика, коли ковупалася в ротi. I це дуже неприємно.
  Руки у наглядачки в гумових рукавичках i дуже грубi.
  Але найгiрше було коли довгий палець увiйшов у лоно Венери, завдавши сильного болю, i викликавши нестерпне бажання помочитися. Так обшукують полiтичних активiсток. Дуже болiсно та грубо.
  I в задньому проходi колупалася наглядачка дуже жваво i болiсно.
  Обшукали дiвчину з голови до п'ят. Помацали мiж пальцями, дослiджували шкiру. А потiм забрали свiй одяг. I видали казенну, у смужку.
  I вiдповiли одиночну камеру. Втiм, уже була молоденька дiвчина. I те ж у смугастiй робi.
  Неприємно було у в'язницi босонiж, i короткiй спiдницi. У камерах досить холодно.
  Принаймнi Наташку закрили. Потiм вели на допити, знову обшукуючи. Бити правда не били, але зате вигадали нове катування - чинити обшуки.
  Формально згiдно iз законом царської iмперiї - тортури забороненi. Але зате скiльки разiв обшукувати, але пiклуватися про владу.
  А якщо наглядачка весь час тобi суєт пальцi в iнтимнi мiсця, а пiсля цього ще залазить у рот, то мало не здасться. Та ще й чоловiки на це дивляться та посмiхаються.
  Потiм Наташку голу привели до холодного карцеру, i там маринували. Загалом зламати дiвчину не вдалося. Потiм почалася вiйна i Наташа записалася до армiї добровольцем. Доказiв проти неї було недостатньо, i войовницю з радiстю призвали на фронт.
  Хоча насправдi Наталка була бiльшовичкою, i боролася проти царського режиму.
  Ленiн, оскiльки на нього не сталося замаху, прожив значно довше. Вiн залишався за кордоном. Особливо у Швейцарiї, де найбезпечнiше. Там зокрема, окрiм полiтичних томiв, чия кiлькiсть вражала, вождь ще захопився й фантастикою. Зокрема, Ленiн познайомився з Уельсом, i теж спробував себе в жанрi. Зокрема Володимир Iллiч написав комунiстичну утопiю "Сто рокiв по тому". Там уже людство вийшло в космос i пiдкорює iншi свiти. Все на планетi Земля безкоштовно. I всього вдосталь. Кожна людина має навiть власний лiтальний апарат.
  Ленiн описав також Iнтернет, i велику систему послуг. Вже нiхто не готує собi їжу, а люди харчуються в громадських та безкоштовних їдальнях. Хвороб немає, старiсть переможена, злочини вiдбуваються вкрай рiдко - приблизно по одному вбивству на рiк, на всю планету. Крадiжок взагалi практично немає, тому що все безкоштовно.
  Будинки будуються дуже швидко, практичнi вирощуючись на керованих комп'ютерами коралах.
  Робочий день всього чотири години та три вихiднi на тиждень. Тяжкої фiзичної працi немає.
  Навiть клiмат змiнився i потеплiшав. Полюси розтопленi, на березi Льодовитого океану ростуть ананаси, кокоси, банани. Вiчно лiто та горять кiлька сонцiв. Взагалi планета перетворилася на рай.
  Роман Ленiна мав успiх i був перекладений нам кiлькома мовами, видавався i в царськiй Росiї.
  Ленiн поступово вiдходив вiд керiвництва партiєю бiльшовикiв, i дедалi бiльше захоплювався лiтературою. Став дуже модним письменником-фантастом, багато заробляв.
  Але дедалi бiльшу роль партiї бiльшовикiв грав Сталiн. Ось цей диктатор знову повернувся до практики iндивiдуального терору. I партiя бiльшовикiв стала агресивною, численною та небезпечною.
  Наташка теж не невинна баба - взяла та вбила генерала. Але майже не було проти неї доказiв. Тож дiвчина викрутилася. Хоча й помучилась кiлька мiсяцiв у в'язницi.
  Августина взагалi потрапила за ґрати ще малолiтком. I теж за сумiш полiтики та кримiнальностi. Вiдбувала покарання у дитячiй трудовiй колонiї. Багато працювала там i спiвала.
  Чи не проста дiвчина. I теж пiшла на вiйну одразу добровольцем. Перемоги в неї були цiкавi.
  Ось зараз дiвчата трощать "Шермани" i спiвають:
  - Так давно ми не були у своєму боцi,
  А прекраснiшої Росiї немає навiть увi снi!
  З неба дзвiн гряне - дощ проллє проливною,
  Я йду у своє дитинство - лiтнiй дощик за мною! За мною!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Ми живемо на батькiвськiй Землi,
  Онуки Роду слов'янськi дiти.
  I лети на крилатому конi,
  Русь у далекi тисячолiття!
  У сiчнi 1943 року бої розгорнулися за Фiладельфiю. Це є ключовим мiстом для оборони пiвночi США.
  Дiвчата росiйської, царської армiї налаштованi на найрiшучiший штурм.
  Наташка вистрiлила по американськiй зброї. Розбила його i прочирикала:
  - Ось це мiць, така мiць!
  Зоя теж лупнула i видала:
  - Добра та свiтла!
  Августина теж всадила снарядом, причому дуже влучно. Рознесла супротивника i прочирикала:
  - Шалений бик! Царю Олександре!
  I знову показала мову! Така ось кривава дiвчина з оскалом усiх своїх зубiв.
  Свiтлана прошипiла з лютою люттю:
  - Я є найвищою формою пiлотажу, i руйнування!
  Пiсля чого дiвчина вишкiрилася i знову заревiла. Адже вона така могутня i прекрасна.
  Наташка взяла i проворкувала:
  - А войовниця екстра-класу!
  I взяла послала снаряд iз приголомшливою, та неймовiрною влучнiстю! Вразила американцiв.
  Фiладельфiя вперто оборонялася. Американцi на своїй землi боролися хоробро та вiдчайдушно. I навiть намагалися контратакувати.
  Вони кидали у бiй небезпечнi танки. Зокрема з'явився винищувач машин iз 90-мiлiметровою, довгоствольною гарматою. I зблизька вiн мiг i пробити в лоба "Миколи"-5.
  Зоя навiть помiтила:
  - Прогресують янкi.
  Августина у вiдповiдь прошипiла:
  - А ми теж не стоїмо на мiсцi!
  I руда дияволиця, як вiзьме та вистрiлить. Робить це дуже влучно. Ось така вiдчайдушна i сильна баба. I кримiнальниця iз розмахом. Спробуй проти такої ось заперечи.
  Справжня ферзь.
  Далi вже Свiтлана. Як довбане. I розкриє "Шерман" на уламки. Ось це дiвка, всiм дiвкам дiвка!
  А так влучно стрiляє.
  Наташка цвяхнула по американцях, i прошипiла:
  - Я не я, i Тигра не моя!
  Пiсля чого дiвчина знову взяла та показала мову! Вiзьме, рубанет, i розплющить ворога.
  Наталка взагалi така дiвчина, що проти неї жоден чоловiк не потягне.
  Вона i стрiляє, i працює язиком дуже вмiло.
  Дiвчина палять собi та пищать. Вони стрiмкi, i при цьому дуже хорти. Нiхто проти них не потягне. Воїтельки свiтла та снiгiв та вiтру.
  Зоя вiдчайдушно прошипiла, виплюнувши снаряд у бiк танка США:
  - Я войовниця яка така крута, що й не знайти!
  I блисне перлинними зубками.
  Августина, взяла i прочирикала:
  - Ми не допустимо поразки! Наша армiя непереможна!
  I войовницi знову в ударi. I кожна з них має свого хлопця. Такi чудовi красунi. Усiх трощать i ламають.
  Свiтлана заспiвала:
  - I думав птах, усiм щелепа круша! Що жити добре, i що життя гарне!
  Наташа як урiже босою нiжкою по бронi i прореве:
  - Коротше кажучи, коротше кажучи, коротше кажучи - банзай!
  Все ж таки вiйна це не зовсiм гра в шахи. Все ж таки на вiйнi пiхота може здорово окопатися, i її так запросто не пробити. Та й ходи не обов'язково на вiйнi робити по черзi. Можна дiяти i послiдовнiше.
  Наталка уявила собi рабиню, яку женуть на продаж. Там її з аукцiону голу оглядатимуть та мацатимуть.
  Та добре таки гарнiй жiнцi. Усi хочуть її помацати i мати. А розумна дiвчина отримує i грошi, i задоволення. Добре напевно i повiям на панелi.
  Наташа знову вистрiлила i прокукарекала:
  - Новий екiпаж, усiх вiзьмемо на абордаж!
  Пiсля чого дiвчина лизнула казенну частину зброї. Ех до чого її язичок жадiбний. Ось добре бути темпераментною та розпусною бабою. Так i хочеться їй щось та зачинити.
  Зоя знову пальнула i видала:
  - Я на ракетi, а ти у туалетi!
  I як розсмiяється! Покаже мову!
  Дiвчата якщо вже й б'ються, то роблять це на славу. Їх вишкiренi фiзiономiї сповненi азарту та пристрастi.
  Августина проревела:
  - Шаленi гвоздики для нас!
  Вiйська царської, росiйської армiї оминали Фiладельфiю. Кiнець сiчня, повно снiгiв та холодiв.
  А дiвчата, як завжди, босонiж i в бiкiнi. Стрiляють собi i скеляться.
  Пiд час вiдпочинку дiвчата зiграли у шашки на двохсот клiтках. Причому пара грає проти iншої.
  Наталя та Зоя з одного боку, а Августина та Свiтлана з iншого. Зчепилися дiвчата у жорстокiй боротьбi. I рубаються собi, з лютою люттю. Бiй не бiй, а справжня стратегiя. Причому нестандартна. I дошка досить велика i час гри чималий.
  Наталя та Зоя розвинули наступ бiлими. Розгорнули запеклу боротьбу. Їхня атака втiм натрапила на розмiни. Боротьба точилася на рiвних.
  Зрештою обидвi сторони провели по дамцi, i пiсля наполегливої боротьби завершили партiю внiчию.
  Августина помiтила:
  - Все ж таки в шашках не так цiкаво як у шахах. I взагалi, що за правило - взяття обов'язкове? Такого й у реальнiй вiйнi нема!
  Наташа знизали плечима:
  - Правило, як правило! А ось створити допустимий особливий вид дамок.
  Августина примружилася:
  - Це як особливий?
  Наташа запропонувала:
  - Припустимо якщо дамка зiб'є двi дамки, i сам уцiлiє, то вона може отримати таку властивiсть, як наприклад ... Збивати двi шашки, що навiть стоять один за одним, i шашку на краю дошки.
  Августина похитала головою:
  - Нi! З такою дамкою вже партiю у супротивника i не виграти. Якщо в нього така супердамка!
  Наташа заперечила:
  -Можна зловити трьома шашками чи дамками поспiль. Або на краю дошки можна збити лише шашку, а не дамку.
  Зоя помiтила:
  - А шахи краще! Там можна такого не винаходити! I такi фiгуру робитимуть.
  Августина погодилася:
  - Так можна робити i лучникiв, i офiцерiв, i блазня, i колiсницю, i генерала, i гаубицю, i гармату. I взагалi наробити купу фiгур.
  Наташа iз цим погодилася:
  - Так можна зробити рiзнi фiгури. Наприклад, цибульки можу збивати не на одне поле, а на два. А блазень, наприклад, ходить як ферзь - рухливий, але б'є тiльки як кiнь. Колiсниця ходить, як кiнь, але б'є як слон. А гаубиця ходить як кiнь, але б'є як човна, а гармата ходить як слон, але теж збиває по горизонталi. Генерал ходить як король, але б'є, як слон. А офiцер ходить, як слон, але б'є, як король. Крiм того, можна зробити фiгуру снайпер - ходить як кiнь, але б'є як ферзь. I постатей - пращик - ходить як пiшака, але б'є не лише навскоси, а й попереду себе. Причому i лучник, i пращик i пiша можуть стати ферзем. Однак i ферзей цiлих два. Є ще така постать як кардинал.
  Вона ходить як ферзь та як кiнь, i б'є як ферзь та кiнь. I пiшак може стати кардиналом i будь-якою iншою фiгурою. Таким чином, кiлькiсть фiгур зростає. Було шiстнадцять. А тепер два блазнi, два офiцери, два генерали, двi гаубицi, двi гармати, двi колiсницi, два ферзи, i замiсть ферзя кардинал. I три види пiшакiв: пращики, лучники, пiхотинцi. Усього фiгур стало. на двадцять вiсiм бiльше - тобто сорок чотири. Гарна цифра.
  Свiтлана помiтила:
  - А якщо ще й принцiв додати?
  Анжелiка похитала головою:
  - I як принци ходитимуть i битиму.
  Свiтлана запропонувала:
  - Ходять як човна, а б'ють як король! Що логiчно, адже вони рухливiшi за короля, хоч i прямолiнiйнi, але забiйна сила однакова.
  Анжелiка пiдбила пiдсумок:
  - I лише сорок вiсiм фiгур. А сама дошка у вертикалi на десять клiтин. А по горизонталi в двадцять чотири клiтки. Що у принципi задовiльно. I лише двiстi сорок клiтин. Складна, але цiкава гра.
  Пiхотинцi можуть ходити вперше через два поля. Другий раз, якщо просунулися на одну клiтинку, через одне поле. Є правило взяття на проходi. А перемога досягається матюком королю. Що логiчно.
  Наташка пробурчала iз задоволеним виглядом:
  - Шахи у двiстi сорок клiтин. Це вражає!
  Августина пробулькала iз захопленням:
  - Все неможливе можливе, i буде добре!
  Пiсля чого войовницi вступили у бiй. Трушили собi "Шермани" i смiялися.
  Ось крiм цих танкiв, небезпечнiшими були САУ з довгоствольними гарматами. I ще американцi використовували для стрiлянини гармати знятi з кораблiв. А ось це справдi колосальна сила. I сила дуже небезпечна.
  Наташка свиснула:
  - Оце аншлаг! Не поступимось i не пробачимо!
  I пiсля чого вивела восьмидюймову зброю з ладу. Дiвчата звичайно ж хорти. I їм сам чорт не брат.
  Стрiляють собi, трощать, i спiвають.
  Августина взяла i прочирикала:
  - Шаленi слони! На всi боки рiвнi!
  I войовниця вишкiрила свої зубки. I в нiй така лють у всьому та заграваннях зокрема.
  I вразила вона американський танк i пробила сталеву броню. I вибила багатьох бiйцiв.
  Зоя теж стрiляючи, зазначила:
  - Ядерний ураган! Це суцiльний дурман!
  I показала свiй довгий i дуже рухливий язичок. Пiдморгнула всiм хлопцям та дiвчатам.
  Свiтлана видала з писком:
  - Швидкiсть ти не скидай на вiражах! Дiвчата, то вчаться перемагати! I всiх закопати!
  Фiладельфiя була вiдрiзана вiд решти Америки i стiкала кров'ю.
  Дiвчата пiсля того, як їхнiй танк пiдiрвався на мiнi, поки ремонтують, спустилися в пiдвал.
  Там вони розклали саморобнi шахи та спробували зiграти. Двiстi сорок клiтин на дошцi - це круто.
  Поки дошка лише однi й грали по черзi. Партiя затяглася. Доводилося довго обмiрковувати.
  Похмура Августина з невдоволенням вiдзначила:
  - Надто вже складна вийшла гра! Навiть голова трiщить запам'ятовувати правила. Тут ще й рокiрування трохи iнше.
  Наташка пiдтвердила:
  - Так оскiльки дошка стала бiльшою i довшою, процес рокування займає куди бiльш тривалий час. Точнiше, я хотiла сказати, король перемiщається бiльш значну траєкторiю. I це дозволяє пiти йому iз центру! Але бите пройти монарх немає права!
  Августина з цим погодилася:
  - Та не має права! Але я все одно складнощi не можу розiбратися!
  Справдi гра була складною. Дошка дуже широка та велика. Блазнi гасали i могли влаштувати пiдлятину. Кардинала з забiйною силою хотiлося i ввести швидше у гру, i водночас за його допомогою прикривати короля. Фiгур дуже багато i доводилося виконувати безлiч лiчильної роботи.
  Наташка згадала:
  - Я грала з чемпiоном Росiї та свiту Альохiним. На сеансi одночасної гри. I спромоглася звести партiю в нiчию. Грала також i з колишнiм чемпiоном свiту Капабланкою. Все це таке цiкаво. З рiзними рiзалася. Але нiколи не думала, що шахи можуть бути такими складними.
  Свiтлана помiтила:
  - А хотiла б ще й постатi запровадити новi. Наприклад, вiзок.
  Наташа заперечливо хитнула головою:
  - I так складно! Тут партiї триватимуть по п'ятсот ходiв, а то й бiльше. Їх гратимуть по кiлька днiв, а може й тижнiв.
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - Можна створити кiлька форм цiєї гри. Спрощену та ускладнену. З великою кiлькiстю фiгур та меншою.
  Ось, наприклад, вiзок... Вона може ходити як пiхотинець, i одночасно на одне поле в бiк без взяття. А б'є, як звичайний пiшак. Трохи сильнiшi за пiшки за рахунок бiчних маневрiв. Вiз, це не супер зброя. Але якщо йде позицiйна боротьба, можна перекидати їх для штурму з iншої частини дошки. I важче завадити їй стати кардиналом. Але взагалi рiзних видiв озброєнь ще можна придумати.
  Анжелiка запропонувала:
  - Ось ще можна зробити постать єпископ. Ходить як човна, а б'є немов кiнь. Теж свого роду символiчнiсть. Нехай i не така рухлива, як у блазня.
  Наташка згадала:
  - А ми ще й снайпера фiгуру вирiзати забули. Який ходить, як кiнь, а б'є наче ферзь.
  Анжелiка кивнула i хихикнула:
  - Зробити ще чотири фiгури для одного кольору? Це вже буде очевидний перебiр!
  I так гра вкрай складна, i простим людям не пiд силу.
  Наташа на це вiдповiла:
  - Було двiстi сорок клiтин, буде двiстi вiсiмдесят. Чи не смертельно. I вiзки додадуться.
  Анжелiка поправила подругу:
  - Тодi треба зробити триста клiтин. Для рiвного рахунку складнiшої модифiкацiї шахiв.
  Додати ще двi фiгури.
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - А якщо вести королеву?
  Анжелiка заперечливо хитнула головою:
  - Це вiйна для середньовiччя. У нiй немає королiв у армiї. Тодi таке не було прийнято.
  Наташа з усмiшкою вiдповiла:
  - Генерали є, офiцери є. А ось маршалiв не вистачає. Введемо двох маршалiв. Вони будуть ходити як король, а бити немов ферзь.
  Анжелiка посмiхнулася i помiтила:
  - Не надто рухливi, але забiйнi! Що логiчно!
  Наташа хихикнула i вивела:
  - Разом буде шiстдесят фiгур, триста клiток. Шiстдесят фiгур з кожного боку. Що ж це чудово!
  Анжелiка помiтила з млявим виглядом:
  - Дуже складною буде гра. Але при цьому вкрай цiкава. Думаю любителi та в неї знайдуться!
  Свiтлана помiтила з усмiшкою:
  - А ми ж не змiнили траєкторiї фiгур у шахах, тiльки ходи зробили рiзнi. Чи не час щось фундаментальне винайти!
  Августина логiчно зауважила:
  - Оригiнальнiше не означає краще!
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - Найкраще - ворог хорошого!
  Наташа помiтила з усмiшкою гарпiї:
  - Ще можна ввести п'ять фiгур, i двадцять iз одним кольором. Щоб шахи мали чотириста клiтин. I ще складнiша була б модифiкацiя.
  Анжелiка похитала головою:
  - А що нам це дасть? Ускладнення лише погiршить партiю у шахи. Може краще придумати деякi модифiкацiї i для традицiйних шахiв?
  Наталя серйозно помiтила:
  - Я думала заробити на новiй грi. До речi, а чому б не зробити спрощений варiант гри? I викинути, наприклад, всi традицiйнi фiгури, включаючи i ферзя, i пiшакiв?
  Августина погодилася:
  - Простiша модифiкацiя i ефективнiша.
  Зоя вискалив зуби, гаркнула:
  - I тодi кiлькiсть фiгур скоротити з сорока восьми одним кольором, до... Двi човни, слони, конi, ферзi... Шiстнадцять фiгур геть. I буде тодi двадцять двi.
  Августина поправила:
  - Не шiстнадцять, а чотирнадцять. I буде тодi двадцять чотири одним кольором. I без пiшакiв, тiльки лучники та пращики!
  Наташа з радiстю пiдтвердила:
  - Ось над цiєю простою модифiкацiєю сто двадцять клiтинок, ми й заробимо великi грошi!
  Фiладельфiя впала. I царська Росiйська армiя просувалася на пiвдень. Вже був кiнець лютого. Почав танути снiг та дороги розкисли.
  Дiвчата вилiзли з танка i пробiглися, човгаючи босими нiжками по бруду.
  Йде 1943 рiк, царської iмперiї. Славне майбутнє Росiї пiд керiвництвом династiї Романових.
  Дiвчата бiжать собi i бризки пiднiмають.
  Наташа помiтила:
  - Нi все ж таки самодержавство це швидше за все влада для середнiх вiкiв, нiж для сучасностi!
  Зоя з цим погодилася:
  - Так! Має бути колективний розум! А то один? Чи не забагато, коли на себе бере все один?
  Августина не погодилася з цим:
  - Авторитарна влада зробила Росiю великою iмперiєю! Ми пiдкорили безлiч країн! I зауважте багато в чому завдяки самодержавнiй формi правлiння!
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - А ось Британiя тепер пiд нами! Чи не допомогла їй демократiя!
  Наташа заперечила:
  - Але Англiя стала найбiльшою у свiтi iмперiєю. I багато в чому завдяки демократiї. Взагалi, чому демократiя слабкiсть?
  Зоя пiдтримала напарницю:
  - Ось, наприклад, Римська iмперiя багато в чому деградувала, що перестала бути республiкою. Iмператорська влада її не посилила, а розхитала! Адже яке унiкальне мiсто було!
  Августина проворкувала:
  - Москва - це третiй Рим!
  I дiвчата весело засмiялися.
  Свiтлана запропонувала:
  - Давайте створимо власну iмперiю! Яка процвiтатиме!
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - Пам'ятай навiть Юлiй Цезар сказав: не хочу створювати династiю. Мiй син буде мене слабшим. Онук i зовсiм недостойний. А правнук загубить iмперiю! То хай трiумфує республiка!
  Зоя з цим погодилася:
  - Досить диктатур - даєш демократiю! Скiльки можна однiй людинi керувати iмперiєю?
  Августина пiдтвердила з усмiшкою:
  - Чим менше тим краще! Особливо якщо згадати здобутки Петра Першого - людину з великим серцем!
  Свiтлана помiтила iз сумнiвом:
  - Петро Перший надто багато пив i курив, чим пiдiрвав своє здоров'я. I взагалi був ще бабник. А чоловiкам дуже часто займатися сексом шкiдливо.
  Августина хихикнула:
  - А ось жiнкам корисно! Тож давайте за це i вип'ємо!
  I перевернулась, зробила сальто. Вигляд у рудої був цiлком бойовий.
  Наташа у свою чергу прочирикала:
  - Батькiвщина це наш дiм! I буде ворогам розгром!
  Повз дiвчат проїжджав новий "Олександр"-5. Цей танк мав 152 мiлiметрову гаубицю, але вiдрiзнявся кутовими нахилами бронi та бiльшою мiцнiстю. Та й скорострiльнiсть у гаубицi була вища. Крiм того на цей танк встановили сучасний газотурбiнний двигун, i машина набула вражаючої швидкостi.
  Що ж сила скажемо прямо зросла, як i ходовi якостi танка. Крiм того, з'явився i в царськiй армiї новий "Ведмiдь", легший, але озброєний реактивним бомбометом. I це колосальна руйнiвна сила проти якої не встояти.
  Дiвчата були радi. Незабаром вiйна закiнчиться. I вони отримають нагороди...
  Американцi знову намагаються атакувати.
  Дiвчата залiзли до свого танка, i ведуть з нього вогонь. Причому стрiляють дуже i дуже влучно, як Робiн Гуди.
  Наташа пiдбила "Шерман" i заспiвала:
  - Росiйська армiя сильна, охороняє свiт вона! Охороняє свiт вона!
  I войовниця як рушить босою нiжкою по бронi.
  Ось намагається їх атакувати "Вiдьма". Швидка самохiдка з гарматою калiбру 90-мiлiметрiв. Таку так просто не нейтралiзувати. Але Зоя лупнула i точно потрапила. Пiсля чого дiвчина розреготалася:
  - У грецькiй залi миша бiла!
  Потiм уявила себе в американському полонi. Як її мацає чорношкiра жiнка-наглядачка. Навiть стало якось стрiмко. Обшук скрупульознi. Коли тебе наче ти тварина всю облапають руки у гумових рукавичках. I обов'язково заглянути до рота.
  Зоя пальнула знову. Розкришила "Шерман", i промуркотiла:
  - Генiальний експрес!
  Августина тим часом намагалася згадати, як вона кохала з солдатами. I майже безплатно це робила. А з хлопцем взагалi не брала. Адже вона жiнка порядна.
  Взагалi, це її стиль. Коли в колонiї мучилася, охоронцiв чоловiкiв було багато. За кохання вони всi що завгодно запропонують. I грошi, i цигарки, i горiлку.
  Августина почала курити, але потiм покинула. Навiщо собi зуби псувати. Вони ж у неї кольори перлiв. То чого їх густим i неприємним нальотом покривати?
  Потiм дiвчина захопилася пестити дiвчат. Теж їй це подобалося. А чому колонiя доброму може навчити? Крiм розпусти. Навiть за кохання можна вiд працi вiдливати. Дiвчатам це звично.
  Августина потрапила на фронт, майже одразу з тюремних ран. Вiйна була важкої. Царська Росiя вiд початку перемагала з малими втратами. I успiхи йшли за успiхами. Але в Iндiї їй сподобалося. Особливо кохатися по Кама-Сутрi. Це так чудово. I iндiанськi юнаки такi ласкавi та нiжнi.
  Августина в Iндiї ще й поживилась. Там багатств рiзного рiвня дуже багато. I смарагди є i дiаманти, i багато iншого. Потрiбно бути сильною i дiвчина була сильною. А чи варто стати пiдступною? Так i стала войовниця пiдступiв нiкуди.
  Августина пристойно нахопилася в Iндiї. Частина грошей поклала на фiнансовi рахунки у Швейцарiї. Подумувала прикупити собi маєток. Може, навiть iз титулом. Поки що iмперiя на свiтанку. Є рiзнi титули: герцоги, барони, графи, маркiзи, князi, найсвiтлiшi князi, вiконти та бояри.
  Багата на титули Росiя. Августина мрiяла стати герцогинею та завести свiй власний чоловiчий гарем. Що дуже велика спокуса.
  Пiсля падiння Фiладельфiї настав травень. Воїнки все далi просувалися на пiвдень. Вони були веселi i, як нiколи, багато скелялися.
  Наташа взяла та вистрiлила у "Першинг". Пробила йому лобову броню i прочирикала:
  - В iм'я царя Олексiя!
  Зоя охоче пiдтвердила:
  - Слава нашiй великiй Росiї!
  Августина мрiйливо сказала:
  - Добре було б стати герцогинею!
  Свiтлана це охоче пiдтвердила:
  - Буду я герцогинею! I ти будеш!
  Наташа знову вистрiлила по американському танку i прочирикала:
  - А чому б не королевою?
  Августина охоче пiдтвердила:
  - Королевою теж!
  Зоя теж пальнула i помiтила:
  - Ось iде вiйна, а фунт хлiба, як i ранiше, коштує двi копiйки! Стабiльна iмперiя!
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Та дуже стабiльна i ринки сповненi товарiв... Шкода тiльки парламенту немає!
  Августина хихикнула i запитала:
  - А навiщо нам парламент? Є державна рада, яка має законодавче право. Ось i допомагає iмператору!
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - А навiть у Наполеона був парламент!
  Августина рiшуче заявила:
  - Нам парламент i даремно не потрiбен! Говорiльня!
  Свiтлана логiчно заперечила:
  - I поговорити часом корисно! Тож може бути дiвчата про щось та побазаримо!
  Наталя знову вистрiлила. Розбила американську гармату i прочирикала, скелячи зуби:
  - Все ж таки коли все вирiшує тiльки одна людина - це не зовсiм нормально! Зокрема можливi контрреформи. Як це вже було за Олександра Третього!
  Зоя хихикнула i припустила:
  - А давайте свiй парламент органiзуємо! Нас якраз чотири!
  Августина люто прошипiла, вискалив зуби:
  - Це гарна iдея! Мiж iншим, коли мене посадили у в'язницю, то наглядачка надягла гумовi рукавички, i почала мацати мене. I дуже грубо полiзла в iнтимнi мiсця, спричиняючи бiль. Потiм тими ж руками до рота. Гидко - ось тут i слiд було б змiнити закон!
  Свiтлана теж вистрiлила i спитала:
  - I як змiнити? Потрiбно ж злочинниць перевiрити, чи не несуть вони щось небезпечне!
  Августина хихикнула i помiтила:
  - Потiм обшук навiть починає подобатися! Особливо коли тебе мацають! Це так збуджує, коли хтива рука ковтається в лонi Венери, а пальцi, вкритi тонкою гумою, проходять по найчутливiшому мiсцю.
  Руда дияволиця навiть вiдчула збудження вiд своїх спогадiв, i поклала долоню мiж нiг, i почала масажувати. При цьому тихенько стогнучи. А що вiзьмеш з хтивої зечки. Але й воїн руда Августина класна!
  Ось зараз вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг, натиснувши кнопку.
  I пальнула гармата, зриваючи з "Шермана" вежу. А уламки вiд металу розлетiлися, причому далеко в рiзнi боки! Посiкли американську пiхоту.
  Августина взяла i заспiвала:
  - Волю та силу твою чекає країна,
  Одна Вiтчизна та мета одна!
  I босою п'ятою посунула по бронi. Вишкiрила свої перлиннi зубки. Дiвчина найвищого класу, за iграм та заграванням.
  Свiтлана взяла i запально заспiвала:
  - Проти системи ми вийшли на марш,
  Дзвiнко i гордо звучить наш голос!
  I войовниця пiдбила черговий американський танк. Царська росiйська армiя впевнено настає та перемагає. I хто встоїть проти Олексiя Другого, який претендує на роль Великого?
  Наташа пальнула i заспiвала:
  - Ми всi дивимось у Наполеони! Двоногих тварин мiльйони!
  I теж босими пальчиками нiжок навела зброю. Вона войовниця такого порядку, що проти неї хоч бика iз трьома рогами виставляй - завалить!
  Красуня прочирикала:
  - Славься Батькiвщина моя, в iмперiї росiйських царiв!
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - Немає сильнiшої країни, нiж царська Росiя! I всi царi i Олександр, i Микола робили Русь найбiльшою країною Землi!
  Августина оглушливо кричала:
  - Слава царськiй Росiї!
  Свiтлана хихикнула i видала:
  - З пекла свiтить тонко - ткаю я свою дитину!
  I пiдморгне сапфiровими очима. Та й дiвка! Усi дiвкам дiвка! Взагалi, її улюблене заняття - це спаровуватися з чоловiками. А чому б i нi? Адже це так круто!
  Наташа знову пальнула i видала:
  - Будуть часи царiв, Микола Великий - за всiх мудрiших!
  I войовниця показала свою довгу, рожеву мову. Уявила собi, як вона катує iншу дiвчину, i б'є її розпеченим дротом, по стегнах, ногах, п'ятах, грудях, i проревела:
  - Але пасаране!
  Росiйськi вiйська просувалися Америкою. Вже половина США взяла пiд контроль царську, росiйську армiю. У вiйськ Iмператора Олексiя Другого краще i танки та автомати, i особливо авiацiя. Вже давно серiйно виробляється реактивна авiацiя, а США лише невдалi поодинокi екземпляри.
  Сильнiше Росiя та в танках. Четвiрка дiвчат на своїй машинi просувається до Нью-Йорка. Поки що до столицi янкi далеко.
  Наталка сидiла за штурвалом машини. Було вже досить жарко... Дiвчата у бiкiнi. Як на зло танк зупинився, пiсля пiдриву ковзанки на мiнi. I роблять ремонт моторнi хлопчики.
  Наташа ж замислилася. Вона згадала роман: "Хатина дядька Тома" i теж вирiшила пописати схоже, але на свiй лад.
  Суворий лютневий день схилявся надвечiр. У маленькому мiстечку П., у штатi Кентуккi, два джентльмени сидiли в затишнiй їдальнi за келихом вина. Вони були самi. Зсунувши ближче стiльцi, джентльмени заглибились у серйозну дiлову розмову.
  - Не забуває мiстер Браун, що я можу за кредиторським договором взяти у вас десять будь-яких рабiв по-своєму вибору.
  Вимовив джентльмен в акуратному чорному костюмi та краватцi.
  Мiстер Браун у бiлому костюмi, повненький розгублено розвiв руками, i пробурмотiв:
  - Але Том унiкальний раб. Пiд його керуванням моє господарство немов годинник. Тим бiльше, вiн ще й сильний, здоровий, i до старостi йому далеко.
  I я хотiв би залишити собi Браяр.
  Чоловiк у чорному костюмi, високий i худорлявий зло вiдповiв:
  - Саме тому я й вибираю Тома. Здоровий негр, бiльше буде, вартує. I крiм того у вас мулатка я чув їсти, i дуже гарна.
  Браун пробулькал:
  - Але це грабiж! За мулатку я можу виручити пiвтори тисячi доларiв на аукцiонi!
  Браян холодно заперечив:
  - Вибiр рабiв за мною. I я виберу найкращих. Втiм, оскiльки всi дев'ять моїх невiльникiв дуже гарнi, то десятим я та й вiзьму, когось менш цiнного. Наприклад, дитину для прислуги. Хлопчика чи дiвчинку.
  Браун з посмiшкою прохрипiв:
  - У мулатки є син. Батько також мулат. Вiн смаглявий iз чорним волоссям, але схожий трохи на бiлого. Дуже гарний хлопчик. Щоб не розлучатись з матiр'ю, я пропоную його.
  I людина в бiлому костюмi заплескала в долонi:
  - Гаррi йди сюди!
  Вбiг смуглявий, чорнявий кучерявий хлопчик у ошатному костюмi. Вiн хвацько стукав черевичками. Таке миле, не зовсiм негритенок. Видно було по ньому, що хлопчик звик зустрiчати ласку та увагу свого пана.
  Браун пробурмотiв:
  - Я його мати Елiза взагалi чудова!
  Браян з досить задоволеним виглядом промовив:
  - Ну що ж, цього я можу взяти. Менi якраз потрiбен хлопчик, здатний прислужувати в будинку. I взагалi, щось у вас холоднувато.
  Браун гаркнув на всю горлянку:
  - Пiтере, пiддай дров!
  Тут з оберемком дров ввалився хлопчик. Вiн був у шортах, у рванiй, засмальцьованiй сорочцi та босiй. Хоча з'явився з вулицi, де лежав снiг. Його нiжки були червонi вiд холоду. Найдивовижнiше, хлопчик був бiлим, i навiть волосся в нього свiтлiше стиглої пшеницi.
  Браян свиснув i витрiщив очi:
  - А це що за чудо? Мулат, квартерон?
  Браун розгублено розвiв руками:
  - Нi! Вiн росiянин!
  Браян посмiхнувся:
  - Росiйська? Ах, та в Росiї теж є рабство!
  Браун згiдно кивнув:
  - Менi його запропонував помiщик в обмiн на породисту конячку. Я погодився iз цим. Рiдкiсне придбання - раб, з бiлим волоссям.
  Брайан агресивно запропонував:
  - Слухай, я передумав. Залиш хлопчика-мулата собi. Я беру бiленького!
  Браун свиснув i несмiливо помiтив:
  - Цей хлопчик вельми непокiрний. Вiдмовився одягати черевики i всю зиму проходив у лахмiттi та босий. Вiдмовляється мене розважати, танцювати та спiвати. Тiльки працює немов кiнь. Та витривалий, проходив усю зиму в лахмiттi i навiть не кашляє. Знає англiйську, але розмовляти не хоче.
  Браян крикнув хлопчику-блондину:
  - Пiдiйти до мене!
  Юний раб поклав дрова i мовчки, пiдiйшов у панам. Йому на вигляд був рокiв сiм чи вiсiм. Видно були через обiрванi рукави жилистi руки. Хлопчика був брудний, але гарний обличчям, з рельєфними м'язами. Немов спартанець. Очi теж гарнi, блакитнi, але дуже твердi. Браян вiдчув вiд хлопця злiсть i скривився. Потiм помiтив:
  - Юний раб iз натуральним кольором бiлого волосся, i такими арiйськими рисами обличчя велика рiдкiсть. На аукцiонi за нього дадуть круглу суму. Я забираю його!
  Браун зiтхнув:
  - На жаль, договiр кабальний, але проти нього не попреш. Але, може, виберете Гаррi? Вiн вмiє розважати та слухняний. А це росiйський хлопчик. Вiн ще дитина, але вбив голими руками собаку, що вкусила його.
  Брайан посмiхнувся. Сухо сказав:
  - А це що вмiє!
  - Хелло, Гаррi-галчо! - крикнув мiстер Браун i, свиснувши, кинув йому гроно темного винограду. - На, пiдбери!
  Дитина кинулася з усiх нiг за подачкою.
  - Пiдiйди сюди, Гаррi-галчо! - смiючись, покликав його Браун.
  Хлопчик пiдiйшов, i Браун, погладивши його по кучерявiй голiвцi, взяв його за пiдборiддя.
  - Ну от, а тепер покажи нашому гостю, як ти вмiєш спiвати та танцювати.
  Хлопець вiдразу ж своїм чистим, звучним голоском затягнув одну з напiвдиких, кумедних пiсеньок, яку часто спiвають негри, супроводжуючи спiв цiлою низкою комiчних рухiв рук, нiг та всього тiла. Видно було, що вiн усiєю iстотою вiдчуває ритм.
  - Браво! - вигукнув Браян, кидаючи йому чвертку апельсина.
  - А тепер, Гаррi, покажи, як ходить старий дядько Кудж, коли його мучить ревматизм! - вигукнув мiстер Браун.
  Гнучкi члени хлопчика одразу нiби скрючились i стали нерухомi. Згорбившись i спираючись на палицю свого пана, вiн шкутильгав по кiмнатi, спльовуючи на всi боки.
  Тi, хто сидiв за столом, реготали на все горло.
  - А тепер, Гаррi, покажи, як Роббiнс, голова церковної ради, спiває псалом.
  Дитина по мiрi сил витягла своє пухке личко i з непохитною урочистiстю гугняво затягла якусь церковну мелодiю.
  Браян вiдповiв iз усмiшкою:
  - Та чудовий хлопчик, i домашнiй слуга. Але я вибираю Пiтера. Не бажаю вас ображати любий!
  Браун з усмiшкою вiдповiв:
  - Воля ваша, але... Чи не надто багато у мене забрали наймилiший? Такi цiннi раби коштують цiлий стан!
  Браян люто рикнув:
  - Ранiше треба було думати. Ви самi пiдписали кабальний договiр. А тепер по ньому розплачуєтесь!
  Пiсля чого знаменитий работоргiвець налив собi вина в келих, i залпом перекинув половину в горлянку i заявив:
  - А загалом я прихильник гуманного пiдходу до рабiв. У мене, що не партiя негрiв усi ситi та доглянутi. А росiйська? Це така екзотика, що тiльки дивиться звiром. Потрапить, до злого хазяїна його дратитимуть наче сидрову козу. Та й босий снiг... Негри зазвичай не витримують так. Можуть подумати, що ми злиденнi, якщо пару черевикiв для раба дiстати не можемо!
  Браун помiтив з усмiшкою:
  - Не хоче взутися. Каже, що за таких морозiв як у нас, селянськi дiти в Росiї ходять босi. А вiн хоче бути сильним! Взагалi справдi дуже сильний та витривалий хлопчик, сам зголосився працювати на насосi. А там i дорослi, здоровi негри не витримують.
  Брайан сухо сказав:
  - Ну, хай весь десяток збереться. Їх з радiстю поженемо.
  Вiйницi вступили у битву з американцями.
  Наталка вистрiлила по високому "Шерману", пробила його наскрiзь. I пропищала:
  - I знову продовжується бiй!
  Августина прошипiла, теж вразивши танк армiї США:
  - Стрiмко все це! I банально!
  Зоя охоче погодилася:
  - Та трохи банально!
  Вiйницi проривалися до Нью-Йорка. Крушили американцiв...
  Наталя подумала, а яка доля чекала б росiйського хлопчика Петю в рабствi. Спочатку у дядька Тома все йшло бiльш-менш добре. Але потiм вiн опинився у справжньому кошмарi.
  А хлопчик... Що на нього могло чекати? Та ще такого норовливого?
  Наташа вистрiлила по "Шерману", вiдбила вежу i прочирикала:
  - Славься Русь i спiвай, в iм'я богiв-демiургiв!
  Зоя взяла i вигукнула:
  - Слава росiйським Богам!
  I теж за допомогою босої нiжки вразила американський танк... Золотоволоса дiвчина подумала. Все ж таки Америка велика країна. I яка муха вкусила янкi зчепитися з Росiєю. З величезною iмперiєю та найкращими воїнами свiту! Як таке могло вийти?
  А тепер залишилося тiльки добити i владу над свiтом, буде в Росiї, за царя Олексiя Другого - мабуть не просто великому, а найбiльшому!
  Зоя згадала, як її п'яти масажував, бiлоголовий хлопчик. I вiд чого втома, за кiлька днiв вiдступала.
  Дiвчина заспiвала:
  -Кохання, навiщо ти мучить мене! Виставлено рахунок - набiгла пеня!
  I показала свою довгу i дуже хльостку мову.
  Августина теж не втрималася, i прочирикала з апломбом:
  - В iм'я Батькiвщини святої! З сумом просто неземним!
  I також вразила американський танк. Вишкiрила перлиннi, блискучi зубки.
  Свiтлана також взяла та пальнула. Пробила янкi. I прочирикала:
  - За ґратами дiвчатам не бувати!
  Згадалося Свiтланi, як вона танцювала у стриптиз-барi. Спочатку їй було соромно. Але потiм це почало захоплювати. А хтивi, жадiбнi погляди чоловiкiв, їхнi волосатi руки, що гладили м'язисте тiло - збуджували. Свiтлана не гидувала i за грошi кохатися. I це їй подобалося.
  Романтично спарюватись iз чоловiком, якого ти не знаєш. Завжди щось нове, неповторне. Свiтлана навiть втратила смак до сталостi. Їй увесь час хотiлося рiзних самцiв. I вона волiла нове. I при цьому натуральна блондинка рiдкiсна за красою штучка. У неї все чудово i обличчя та постать. I мускулиста, стегна потужнi, а талiя тонка. Дуже сексуальна.
  Свiтлана любила процес любовної гри, i коли її лапали чоловiки. Не розумiла тих жiнок, яким це не подобалося. Адже приємно i збуджує дико!
  Ось, справдi, навiщо дотримуватися подружньої вiрностi? Це не потрiбно нiкому. Чоловiк i жiнка, як вважала Свiтлана i мають бути гетеро i обов'язково кохатися з рiзними партнерами. А вiрнiсть нiкому не потрiбна.
  Ось царевi можна зберiгати вiрнiсть - Вiн помазаник Божий! А дружину? Та його можна просто побити!
  Свiтлана розреготалася та пiдбила американський танк. Причому стрiляла використовуючи босi пальчики нiжок.
  Вона взагалi дуже любила, коли її кiнцiвки пестять. I лоскочуть мiж пальцями. Адже це так приємно. I потiм ти розкриваєш свiй ротик, i язиком лижеш пульсуючий, збуджений нефритовий стрижень. Це просто доводить до екстазу. Причому кайфуєш ти вiд цього може навiть бiльше, нiж твiй партнер.
  Свiтлана подумала. Як добре, що за царя будинки легальнi i доступнi. I цiни цiлком прийнятнi для народу. Справдi, як добре, що не прийшли до влади бiльшовики i не нав'язали святенництво.
  А так все розкуто та гарно.
  Наташка пальнула по американцях.
  I проревела:
  - У царськiй iмперiї добре!
  Зоя теж стрiльнула. Вiдiрвала вежу "Шерману" i пискнула:
  - А добре жити ще краще!
  Довбанула i Августина, скелячи зубки:
  - Все буде гаразд, я це знаю!
  Свiтлана теж цвяхнула i в'янула:
  - Темрява пiде, розквiтнуть троянди травня!
  Наташка теж дуже дотепно помiтила, пробиваючи танк США, i вискалив зубки:
  - Цар не трон, а корона, i орел, а не ворона!
  Дiвчаткам весело... Їхня машина пре на всiх парах i стрiляє. Де тут американцям проти них. А хочеться чогось гострiшого. А то б'єш собi американцiв.
  Зоя теж дуже влучно стрiляє i пищить:
  - Битимемося вогнем i мечем... Вiрю, Росiю рiдну врятуємо!
  Августина теж цвяхнула. Прошила немов розпеченою голкою масло, i прочирикала:
  - А рятувати нема кого! Ми завоюємо весь свiт!
  Свiтлана теж послала снаряд i прошипiла:
  - У свiтi спека i снiгопад, той, хто росiйський той багатий!
  I показала мову! А вiн у неї дуже довгий! I така дiвчина харизматична та дотепна!
  Наташка теж пальнула i видала:
  - Ворогiв Росiї ми зметемо з лиця планети!
  Зоя цвяхнула i прошипiла:
  - Усiх залучимо до вiдповiдi!
  Врiзала i Августина. Розколола супротивника снарядом i рубанула:
  - Нехай славиться свiт Рода!
  Свiтлана теж запустила снаряд i пискнула:
  - Велич росiян визнає планета, чи загнеться!
  Лiнiя фронту пiдiйшла до Нью-Йорка. Опiр американцiв посилився. У небi вирували битви.
  Двi росiйськi дiвчата Алiса та Ганна билися на пару будучи льотчицями. Красивi войовницi та обидвi блондинки. Тiльки Алiса блондинка з домiшкою жовтизни у волоссi, а Ганна червоного кольору. Вони такi бойовi дiвчата.
  I в реактивних винищувачах босi, i в одних трусиках. А це так чудово.
  Алiса стрiляє по американцях i пищить:
  - У царському свiтi житимемо!
  Ганна теж веде вогонь, натискаючи босими нiжками. Збиває винищувач янкi i щебече:
  - Нашу волю не зламати!
  Дiвчата i справдi заводнi та красивi.
  Алiса знову палить. Зрiзає супротивника i щебече:
  - За царську Русь!
  Ганна теж довбає ворога. Падає залишаючи вогняний, що димить хвiст лiтак США.
  Дiвчина щебече:
  - За новий Росiйський, царський порядок у свiтi!
  Дiвчата дуже швидкi, i дуже спортивнi. А груди у них такi круглi, повнi, засмаглi. Насправдi, навiщо їх прикривати? Груди у жiнки повиннi бути вiдкритi! I соски наче стигла, добiрна полуниця.
  Такi апетитнi, що їх хочеться полизати, i посипати поцiлунками. Як важко, мабуть, чоловiковi без жiнки. Вiн вiд цього вкрай морально страждає. А фiзичнi муки ще сильнiшi за моральнi.
  Анна та Алiса дуже шкодують чоловiкiв i намагаються по можливостi їм не вiдмовляти.
  Справдi, який найбiльший сексуальний злочин?
  Це коли баба не дає чоловiковi! Ось Алiса та Ганна так i вважають. Чоловiки сильно змученi та сексуально стурбованi. Їх i пошкодувати не грiх. Як можна вiдмовити чоловiковi?
  Алiса зрубала черговий американський лiтак i заспiвала:
  - У головi у дiвки секс! Ось такий поганий рефлекс!
  Ганна iз цим охоче погодилася:
  - Поганий рефлекс! Нiчого не скажеш!
  I теж зрiзала лiтак. I така войовниця пiднесена думками та справами. У тому числi й любовними. Потрiбно багато мати чоловiкiв та бути дiвкою супер. А чоловiки такi нещаснi та хирiють без сексу. Кожен iз них мрiє про гарем. А може й тисячi гаремiв та палацiв одразу. I це для дiвчат чудово.
  Алiса збила американську машину i пискнула:
  - Вас iз дасть?
  Анна прочiрикала, зрiзуючи супротивника:
  - Янки котяться вiд нас!
  I показала мову. Та й дiвчата. Просто вогонь гiперплазми.
  Алiса ось якось подряпала розповiдь. Там Петро Шуйський виграв бiй при Чашниках. I Росiя часiв Iвана Грозного зберегла iнiцiативу у вiйнi iз поляками. Пiсля кiлькох битв росiяни взяли Вiльно та Мiнськ. Остаточно змiцнилися у Бiлорусiї. Потiм, була облога i взяття Ревеля.
  Пiсля остаточного розгрому полякiв у битвi пiд Гродно ляхи попросили миру. Росiя взяла собi всю Лiвонiю, половину Бiлорусiї та Київ.
  Царська iмперiя розширилася. Потiм i на польський престол обрали царя Iвана Грозного. Виникла велика iмперiя. Росiя деякий час перетравлювала Польщу. А потiм розпочала вiйну з Туреччиною. Все-таки надто дiставали кримськi татари.
  I вдалося здобути перемогу. Царська армiя виявилася краще органiзованою, нiж турецька, i сучаснiше озброєна. Крим став частиною Росiї, i ще низка турецьких мiст. Включно з Молдовою.
  Далi Росiя просунулась i до Сибiру... Спалахнула вiйна зi шведами. Але виявилася короткою та переможною. Навiть забрали у них Виборг.
  Далi вiйна та приєднання схiдної Пруссiї. Теж дуже непогано.
  Потiм Росiя знову воювала з Туреччиною i вiдбила собi Грузiю та багато iнших земель. У тому числi i Чехiю та Угорщину. Ставши величезною iмперiєю.
  Iван Грозний проправив трохи бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, до 1597 року. I його правлiння виявилося найтривалiшим iсторiя Росiї.
  Наслiдував престол син Iвана Грозного, теж Iван п'ятий. Загалом, iмперiя Росiя на той час стала найбiльшою дивною у свiтi.
  Правлiння виявилося крутим!
  I навiть дуже славним. Вкрай успiшним з безлiччю завоювань. Син Iван П'ятий продовжив полiтику батька. Вiн вiв вiйну з Туреччиною та просувався у Сибiру. Але правил не надто довго. Помер у 1605 роцi, i йому успадкував Iван Шестов, теж син царя.
  Iван Шостий, дiючи енергiйно та вмiло, завоював i всi Балкани, i Стамбул.
  Османська iмперiя припинила iснування. А Росiя просунулась у Середню Азiю. Потiм росiйськi вiйська дiйшли до Єгипту. Стали проникати до Саудiвської Аравiї.
  Наслiдував престол син Iвана Великого, теж Iван сьомий. Загалом iмперiя Росiя на цей час пiдiйшла до Iндiї. А за Iвана сьомого i захопила Iндiю. Потiм рушила до Африки. Там пiдкорила пiвнiч.
  Новий росiйський цар став першим Олександром. Теж цiлком успiшний монарх. Завоював частину Китаю та бiльшу частину Африки. Дуже успiшно дiяв.
  Потiм ще завоювання.
  Вже за Петра Першого. Той завоював залишки пiвдня Африки та Китаю. I просунувся на захiд. Захопив землi по Рейну. I також багато чого досяг. Стали Петро Великий. Збудував нову столицю на березi Середземного моря.
  Йому успадкував Петро Другий.
  Цей монарх приєднав до Росiї частину Америки, та Iталiю... Iшла вiйна за захiдний континент. Вона продовжилася, за Петра Третього. I за Олександра Другого. Поки вся Америка виявилася завойована аж до Канадського перешийка.
  За царя Миколи Першого Росiя завоювала ще Францiю i Голландiю, висадилася в Австралiї. За Олександра Третього Рюриковичiв була завойована i Латинська Америкам.
  За Миколи Другого пiдкорилася Iспанiя та Японiя. При цьому монарх, тiльки Британiя залишалася суверенною державою.
  Але й Микола другий помер. Новий цар Олексiй перший узяв i завершив завоювання Росiї. Приєднав Британiю до царської iмперiї.
  Пiсля чого все людство стало єдиним.
  I настала епоха космiчної експансiї. I пiдкорення космосу та його просторiв.
  Так, а все почалося з Iвана Грозного, точнiше битви при Чашниках. Саме тодi Росiя втратила свiтове панування. Ех, як не пощастило всьому людству!
  А були б пiд прапором орла! I орла двоголового.
  Алiса захоплено заспiвала;
  Грiзно ширяє на планетi,
  Росiйський двоголовий орел!
  У пiснях народу оспiваний,
  Знову вiн велич знайшов!
  Нью-Йорк зазнавав штурму. Одночасно царськi вiйська атакували i Вашингтон. Вiдчувалося, що вiйна добiгає кiнця.
  Наташка та її команда билися з лютою люттю. Посилали снаряд за снарядом. Крушили американськi танки.
  Писати, звичайно, в таких умовах нiколи, але Наташка подумки уявила собi продовження "Хатини дядька Тома", на новий лад.
  Пiтер мовчки йшов разом iз колоною чорношкiрих невiльникiв. Хлопчик безстрашно ступав босими ногами по снiгу. Йому не було страшно. Кентуккi - це не Росiя. Снiг уже десь пiдтаював. Був рихлим та м'яким. Росiйський хлопчик майже не мерз. А ось iншi чорношкiрi морщились i тряслися, їм взимку вкрай неприємно.
  Взагалi, звичайно, рабство це завжди погано. Пiтер був крiпаком. Сильним хлопчиськом, який майже з народження знав важку роботу та побої. У Брауна його хоч нормально годували. Але поставили на насос, а це чотирнадцять годин на добу обертай колесо. I всi групи м'язiв працюють без перерви.
  Звиклий до навантажень органiзм хлопчика хоче рухатися. I перемiщатися якнайбiльше. I Пiтер додає кроку, натягує мотузку. Iншi невiльники невдоволено бурчать.
  Хлопчик змушений трохи притримати крок. Вiн такий свiтленький зi своїм волоссям як свiжий снiг. На нього дивляться новi чорношкiрi з подивом.
  Справдi, бiлий невiльник та блондин це екзотика. I деякi чорношкiрi вiдпускають солонi жарти. Один iз них намагається вщипнути хлопця за майже голий, м'язистий живiт. Пiтер всаджує у вiдповiдь босою п'ятою в пах. Негр завалюється, у нокаут. До хлопчика пiдскакують наглядачi, i починають з люттю стiбати. Лопається i так стара сорочка. I на жилисте тiло обрушуються батоги.
  Петя не видає нi крику, нi стогiн. Вiн навiть не прикриває ударiв. Його шкiра виявляється напрочуд мiцною. Тiльки здуваються писуги, але не лопаються.
  Хлопчик стоїть собi як скеля. Наглядачi злиться i намагаються бити ще сильнiше. Вкладаються у удари. Пiтер стоїть, i не падає, не просить пощади i не скиглить.
  На щастя з'явився Браян i прикрикнув на наглядачiв:
  - Легше! Не псуйте товар!
  Наглядачi неохоче припинили побиття! Хлопчик з червоними смугами, так i не луснув шкiри залишився стояти.
  Браян свиснув:
  - Ти мiцний наче скеля! Та цього раба можна вiдправити в копальнi, вiн не вiдразу там загнеться!
  Пiтер зрозумiв, про що сказав головний работоргiвець. Рудники та шахти. Найстрашнiше рабство, яке тiльки може бути. Там невiльники живуть лише кiлька мiсяцiв. На плантацiях бавовни i те набагато краще. Там хоч невiльники дихають свiжим повiтрям i їх грiє сонце. А на рудниках, пекучий сморiд, вiд факелiв та випорожнень. Немає сонячного свiтла та повiтря. Робота по п'ятнадцять-шiстнадцять годин. Там трудяться голi хлопчики, тiльки в ланцюгах, i отримують за роботу лише палицi, а сплять на камiннi.
  Природно довго не проживеш у отруйних випарах та непосильнiй роботi.
  Пiтер твердо вирiшив - тiкати! У Канадi вiн уже буде у безпецi. Тим бiльше вiн не має i краплi Африканської кровi, i нiхто не запiдозрить у ньому раба-втiкача. Бiгти негайно, вiн у снiгу не замерзне.
  Браян перехопив погляд хлопчика, i досвiдчений работоргiвець усе зрозумiв. I наказав:
  - У кайдани його! Це дуже небезпечний раб i може втекти!
  Наглядач знизав плечима:
  - Для дiтей у нас є лише нашийники та наручники.
  Браян жорстко наказав:
  - Надягнiть йому на руки, ноги, i наймiцнiший зi сталi на шию. I прикуйте ланцюгом мiцнiше. Це креслення дуже сильне. Слiдкуйте за ним вдень та вночi. Вiдправимо його прямо на копальнi. А то на аукцiонi, хтось купить звiрятко для домашнього слуги, i вiн втече.
  Iнший наглядач зауважив:
  - За свiтловолосого хлопчика в Орлеанi можна отримати великi грошi! А на шахтах ще нiхто, навiть iз наймiцнiших рабiв бiльше трьох рокiв, не протримався.
  Браян сухо упустив:
  - Якщо не загнеться за пiвроку, i стане слухнянiше, то, можливо, я його викуплю! А поки що закувати паршивця!
  Пiтера скували наручниками та ножними кайданами. А мiцну шию закували у сталевий нашийник. Який трохи душив. Хлопчик був не те щоб худий, швидше за дуже сухий i рельєфний мускулатурою. Для його вiку м'язи були навiть неприродними - наче лита сталь. Пiтер тепер був лише в шортах. Його оголений, весь у червоних смугах торс обдував крижаний вiтер.
  Але хлопчик тiльки випростався якомога бiльше. I почував себе майже гордо. Немов Стенька Разiн. Одна крiпачка розповiла йому про Степана. I сам великий отаман був катований. I його син Гришка був пiддати катуванням. Кати хотiли вивiдати у хлопчика, можливо, вiн знає, де батько ховав скарби.
  Тринадцятирiчний козачок був пiднесений на дибу. Його били батогами. Потiм припiкали босi п'яти розпеченим залiзом. Хлопчик мовчав, i лише iнодi стогнав. Сина Стеньки Разiна катували кiлька тижнiв. Спина, боки хлопчика були посiченi, було здерто i спалено всi груди i живiт. По п'ятах i били та припiкали. Голову обрили i капали на тiм'ячко водою. Пiднiмали на мотузцi та скидали.
  Гришка ледь не помер вiд страшних ран, завданих тортурами. Хлопчик був у лихоманцi i марив. Крiпа Мар'я все ж таки виходила дитину за допомогою трав i молока з медом. Потiм Гришку повели на страту. Хлопчик був готовий померти на колесi. Але була царська милiсть - дитинi четвертування замiнили продажем у рабство. Там хлопця вiдправили в копальнi, як каторжника.
  Але Гришка зумiв бiгти... I повернувся до Росiї, зiбравши розбiйницьку ватагу. Яка багато рокiв наводила страх на помiщикiв та купцiв.
  Пiтер подумав, що коли що, то й вiн утече з копальнi. Ех, невесела доля у раба. Ну, куди дивиться Бог?
  Справдi куди?
  Пiтер подумав, що хiба якби вiн був на мiсцi всемогутнього Бога, то зазнав би такого? Щоб стiльки людей страждало та мучилося. Точнiше страждають у цьому життi всi. Хто не вiд злиднiв, той вiд старостi. А тут уже й багатства не допомагають.
  I Бог такий паскудний свiт створив? I чи не встановив справедливiсть? Вiн що не може чи не хоче зробити всiх людей щасливими? Хiба Бог, який припускає подiбне, є реальний i справедливий Всевишнiй!
  Негрiв пiсля переходу загнали до барака... Причому досить пристойних. Там їх годуватимуть i мити, щоб надати їм бiльш товарного вигляду. А ось Пiтера нiхто продавати i не збирався. У копальнi його!
  I хлопця завмерли в кам'яному мiшку, прикувши ланцюгом до стiни. А холодно, стiни вкритi iнеєм. Коли йдеш, звична дитина не вiдчувала холоду. Але коли ти у замкнутому просторi. Доводиться вiджиматися та пiдстрибувати, щоб зiгрiтися.
  Пiтер уявив, якого було Гришку, коли царськi кати припалили йому босi п'яти. Як торкнувся розпечений метал, i запахло паленим. I хлопчик стиснув мiцнiше зуби, щоб не застогнати i не закричати видаючи муку.
  Пiтер обмацав стiни. Немає жодної щiлинки. Темно, i моторошно. Навiть хочеться швидше потрапити на копальнi, там хоч теплiше. I вiн знайде спосiб втекти. Ех, чому вiн не народився у палацi!
  Наталя перервалася у творi. Пiдбила черговий танк американцiв i пискнула:
  - Ми помстимемося вам за чорношкiрих братiв!
  I блиснула сапфiровими очима.
  Нью-Йорк майже вже взято. Але у центрi ще киплять бої. I Вашингтон майже захоплений. Наближається перемога в цiй затяжнiй вiйнi. Вже навiть укладають ставки, коли Америка капiтулює. Отже, вже три чвертi територiї США пiд контролем царської, росiйської армiї.
  Наташка рознесла в брязкiт американську гармату i прочирикала:
  - На славу священної Русi!
  Свiтлана теж бабахнула американцями i пискнула:
  - В iм'я Батькiвщини царської та святої!
  Зоя також цвяхнула i видала:
  - I заради Росiї, яка зможе навести лад у всьому свiтi!
  Августина пискнула з люттю тигрицi:
  - I наша перемога близька! Нiхто й припустити не може навiть наскiльки! Ми переможемо!
  Наташка пискнула з люттю:
  - Наближається година, коли ми переможемо!
  I розвернула чергову гармату армiї США.
  Довбанула i Зоя. Причому дуже влучно. Вiдразу двi американськi гармати накрилися разом.
  Золотоволоса дiвка пискнула:
  - На славу царя Олексiя!
  I показала мову ворогам Росiї. Якi, втiм, його й не бачили. Загалом дiвчина найвищого розряду виявилася.
  Втiм, iншi нi на мiлiметр не гiршi. А як борються дiвки - просто диво!
  Вiйницi такi, i головне майже голi. В одних трусиках. Так улiтку в Нью-Йорку надто спекотно. Вони чудовi войовницi. I їхнi босi пальчики нiжок такi спритнi.
  Наташка звалила чергову гармату i пискнула:
  - Генiальний огляд!
  I знову як вiзьме та пальне. Вона дiвчина такого штибу, що її крутiше не знайти навiть у пеклi!
  I Зоя, як вiзьме та пальне. Зробить iз машини американцiв вiдбивну. I тест, i без тесту.
  Танк "Першинг" армiї США некруто розплющений. I дiвчата проворкували, посмiюючись:
  - Комунiзм програв царизму! I наша вiра в царя всiх сильнiша i краща i крутiша!
  Августина з оскалом зубiв i рiзким рухами взяла i помiтила:
  - У Росiї багато є чогось прекрасного! Але наша армiя крутiша за всiх. Однак мало воює!
  Свiтлана ця дiвчина-термiнатор залюбки погодилася, вразивши снарядом американську машину. Розбила її корпус, i пискнула з дикою люттю, i злiстю:
  - Я та сила, яка приструнить будь-яку орду.
  I дiвчина блиснула бiлими, i блискучими зубками. Вона така чудова дiвчина. I любить багато чого. Зокрема, танцювати голяка перед солдатами. Та й офiцерами також. У нiй така самопожертва. I апломб диких сил.
  Наташка взяла, вразила американцiв i прочирикала:
  - Приїдь швидше гола Марина. Наводь подружок! Теж голих усiх!
  Зоя розбила гаубицю i пискнула:
  - Хлiба нема, а повно гуталiна!
  Августина взяла i пискнула. Випустила презент смертi та вивела:
  - I знущатися горбатий ватажок!
  Свiтлана як запище на всю горлянку:
  - Я баба супер! Або може бути навiть гiпер.
  I зрiзає чергового американця.
  Наталя теж довбала воїнам США. I розгромила батарею. Пiсля чого прошипiла:
  - А-ну давай яруй, гiтара семiструнна!
  I знову як грюкне по янкi. Така ось дiвка - великий термiнатор.
  Зоя взяла i заспiвала, ведучи вогонь:
  - Сутiнки спускаються на мiсто ... У тiнях хмарах ховаються вдома ...
  Августина з апломбом проспiвала, скелячи зуби:
  - I тугiше затягнувши свiй молот...
  Свiтлана свиснула i пискнула:
  - По вулицях крокує Сатана!
  I всi чотири дiвчата хором заспiвали:
  - Диявол тут, диявол там! Життя як сон суцiльний обман!
  Наташка по якому разу довбає по американцях i пискне:
  - Проти рабства та життя в кредит!
  Зоя також лупнула i видала:
  - А соцiалiзм все одно переможе.
  Втiм, i за царя життя таке, що нiчого скаржитися. Можна навiть сказати суцiльна малина. А хочеться чогось продуктивнiшого. I нових змiн. Справдi, звiсно вiд особи царя втомлюєшся. Ось наприклад, як американцi зробили! Вiсiм рокiв при владi i йди. А вiд царiв Романових втомлюєшся.
  Августина також пальнула... Розкотила кiлькох американських солдатiв пiд гусеницями танка i заспiвала:
  - На Мiсяцi вам не втекти, i пiдземелля не закопатися!
  Свiтлана засмiялася i пискнула:
  - Найвищий рiвень смiху... Коли ти всiм влаштуєш потiху!
  Наташа теж лупнула по танку з армiї янкi. Пробила його i прочирикала, наче голодна синиця:
  - Це пiлотаж... Буде екiпаж!
  Зоя також вистрiлила i цвiркнула:
  - Ах, мiй Августин!
  I розвернула гармату. Дуло вiдiрвалося, далеко вiдлетiвши i розвернувши дзот. Пара солдатiв втратила голови, i вони покотилися землею.
  Августина взяла i прошипiла з шаленством тигрицi та вампiршi:
  - Найбiльший буде екстаз...
  Свiтлана теж врiзала i пискнула, i як прокриче:
  - Ми вирушаємо у похiд! До найбiльшого кидка в iсторiї!
  Наташка теж гробанула фашиста. I пропищала з диким екстазом. I вишкiрив зуби, якi виблискують яскравiше за перли.
  I прочирикала:
  - Вищi сили з нами!
  Зоя теж лупнула по тих, хто чинить опiр. I пиляла iз захопленням, окультної сили:
  - Не буде поступок нелюдам!
  Августина також довбанула. Вивернула цiлу батарею. Розгромила у янкi масу гармат i в'янула:
  - Не поступимося вам Аляску!
  Свiтлана також довбала, збила парочку гармат. Снаряди почали рватися та детонувати. Причому у великiй кiлькостi. Яка ж ця дiвчина в одних синiх трусиках сексуальна i сильна, мускулiста. I теж пропищала з чортовим ходом.
  - Швидше рак свисне, нiж росiйська здасться!
  I всi чотири дiвчата гаркнули:
  - В iм'я Христа з мечем, а не на хрестi!
  Дiвчата пiсля падiння Нью-Йорка отримали деякий час вiдпочинку. Пал i Вашингтон. Днями очiкувалася капiтуляцiя США. I разом iз цим закiнчення великої вiйни.
  Наташа вирiшила пописати продовження "Хатини дядька Тома".
  Пiтер у кайданах крокував на пiвдень до каменоломнiв. З ним були i хлопчики, i дорослi чорношкiрi невiльники.
  Вже потеплiшало, снiг танув, i доводилося мiсити босими ногами бруд. Пiтер крокував легко, i навiть намагався здаватися веселим. Що йому плакати чи що?
  Непогано втекти ще до приходу в шахти. Але охороняють їх пильно, i наглядачi мають спецiально навченi собаки. А це, мабуть, найгiрше. Що робити?
  Пiтер ще дуже малий, щоб придумати щось складне. I просто намагався пiдбадьоритися думками. Що скоро з'явиться свiй чорношкiрий Стенька Разiн, який звiльнить усiх рабiв. I що буде стерта ганебна пляма з iсторiї Американського народу.
  Пiтер настав голою пiдошвою на камiнь. Вiдчув мозолями вiстря i заспiвав:
  - Нас нiщо не зупинить, i нiхто не урiє...
  Виходило втiм, не надто складно. Взагалi, звичайно, не до вокалу йому зараз. Хлопчик-мулат запитав у Пiтера:
  - А чому в тебе свiтле волосся?
  Пiтер вiдповiла:
  - Моя мати була бiлявкою. А що?
  Хлопчик запитав здивовано:
  - Ти квартерон?
  Пiтер заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Я росiянин!
  Мулат здивувався:
  - А скiльки у росiйських чорної кровi?
  Пiтер хихикнув i вiдповiв:
  - Анi!
  Смаглявий хлопчик помiтив:
  - Якщо тобi немає чорної кровi, ти не можеш бути рабом!
  Пiтер заперечливо мотнув головою i вiдповiв:
  - Нi, я можу бути рабом!
  - Чому?
  Хлопчик чесно вiдповiв:
  - Тому що моя мати рабиня! I у нас багато бiлi люди раби!
  Хлопчик-мулат здивовано спитав:
  - Де у вас?
  Пiтер гаркнув:
  - В Росiї!
  Хлопчик-мулат свиснув. Старший чорношкiрий невiльник помiтив:
  - Ну i у вас дикуни!
  Пiтер вiдповiдно кивнув:
  - Рабство це дикiсть!
  Пiсля чого в'язнi деякий час промовчали. I потiм сивий чорношкiрий пробурчав:
  - У шахтах дуже тяжко. Це вiрна смерть.
  Пiтер запропонував:
  - Давайте нападемо на наглядачiв i переб'ємо їх, а потiм втечемо!
  Старий заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Вони з рушницями та нас перестрiляють!
  Росiйський хлопчик сердито тупнув босою ногою, розбризкуючи бруд. I з пафосом промовив:
  - Краще померти стоячи, нiж жити на колiнах!
  Старий уперто промовив:
  - Нi, краще таки жити!
  Пiтер пiкнув i в'якнув:
  - У муках не варто!
  Мабуть, хлопчик занадто голосно вигукнув. До них пiдскочили наглядачi i стали бити i кричати:
  - Розмовники припинити!
  I сiкли батогами. Чорношкiрi репетували i охали. Пiтер мовчав, виявляючи стiйкiсть. I жодного звуку не видав пiд ударами.
  Потiм уже раби йшли мовчки.
  Пiтер подумав, що все ж таки якщо Бог є, то з його боку спокiйно дивитися на знущання над людьми, це найвищий ступiнь егоїзму. Справдi, чи можна любити такого Всевишнього.
  Та й Пiтер умiв читати росiйською, i навiть трохи англiйською. Так у Бiблiї Бог влаштував потоп, вбивши майже всiх людей. Ну що це таке? Хiба можна так чинити з живими людьми? Та одну людину вбити просто грiх!
  Як можна такого Бога любити? Може, Вiн теж є, але жорстокий тиран i любить лише себе?
  Хлопчик вiдчував зростаючу ненависть до Бога. Як так можна чинити з живими людьми. Як це можна когось вбивати та мучити? Якщо наглядача помучити, то вони, можливо, i заслужили. Але з невинних людей знущатися? Як таке, в принципi, можливо.
  Взагалi, хiба важко зробити, щоби все було добре i справедливо. Щоб люди не старiли, не хворiли, не страждали, не голодували. Адже на те Всемогутнiсть Бога дано, щоб творити добрi справи. А не зловживати силою.
  А то хто Боженька? Деспот виходить! Пiтер уявив, яку б вiн зробив Землю, на мiсцi Бога. Щоби весь час було лiто. Щоб на деревах росли тiстечко, морозиво та всякi страви. Щоб усi були молодi, не старшi за двадцять, i гарнi. Щоб усi були багатими. А дорогий одяг зростав з-пiд землi.
  I щоб усiм було добре та весело. Хоче людина зробити зло, а не може...
  Ось рай, всi квiти якi не в'януть. I все гарне, добре, тепле, м'яке. Як троянди без шипiв.
  Хлопчик узяв i заспiвав:
  По ньому лiтав янголець пiвнiчний,
  Дивувався як багато страждає народ...
  Попийте води кристальної проточної,
  Молiться, щоб людям Всевишнiй допомiг!
  Наташа тимчасово перервала написання нового шедевра i прочирикала:
  - Боже... Будь милосердним... Ну чому ти караєш старих, i всiх без розбору! Якби люди були вiчно юними, то були б i голоднi щасливими! Справдi в порiвняннi з загрозою старостi всi матерiальнi проблеми просто дрiбниця! I ми їх легко подолаємо!
  I дiвчина вдарила босою нiжкою у сталеву ковзанку танка.
  
  
  
  ПIСНЯ IЗГОЯ
  Жив один хлопчик, вiн був ще маленький, але глибоко нещасний. У школi його ображали i переслiдували, вдома батьки вiчно зайнятi та лаяли за поганi позначки, i навiть били за двiйки ременем. I всi його дурником, розумово вiдсталим, боягузом - цькували i били.
  Набридло це хлопчиковi, i вирiшив пiти зi свого злого мiста i подалi вiд ненависної школи, куди очi дивляться.
  Хлопчик був ще малий i наївний. Вiн думав, що тiльки в його мiстi мешкають такi злi люди i особливо дiти, а в iнших мiстах усi хорошi та добрi. I не може бути iнакше, бо квадратному ящику телевiзора захлинаючись повторюють, що їхня країна найгуманнiша, найдобрiша, найкрасивiша i найкраща у свiтi. Що в його країнi всi дiти щасливi чи обов'язково стануть щасливими, а партiя та її великий вождь приведу до комунiзму - коли кожен отримає те, що бажає.
  I хлопець щиро думав, що дiти в школi такi жорстокi i злi, що їх завербувало ЦРУ i Моссад, що це з вини товстопузих буржуєм Америки в мiстi порожнi полицi i люди стоять у найдовших чергах. Що все було чудово, якби не буржуї та диверсанти, що ночами переходять кордони. Що це з їхньої вини гниє картопля i болять у дiтей зуби. I мабуть уколи теж придумали, щоб мучити людей у США.
  Але ж бути такого, щоб зло правило у всiх мiстах його неосяжної Батькiвщини, щоб злi агенти ЦРУ спокусили та зiпсували всiх дiтей, навчивши битися та бити лежачого.
  Нi має знайтися в його найкращiй i найгуманнiшiй у свiтi країнi мiста, де всi добрi та один одному посмiхаються i можна смiливо простягнути для потиску руку, не побоюючись, що в неї воп'ється захована мiж пальцями шпилька.
  Хлопчик свято вiрив у це, що є ще добрi та мирнi мiста. I вiн, насилу дочекавшись перших, теплих весняних днiв, потай вiд батькiв вигрiб усе з холодильника. А не так уже й багато було продуктiв у найгуманнiшiй, найбагатшiй, добрiй i миролюбнiй країнi свiту. Набив цим сумку i ранець, витрусивши заздалегiдь пiдручники i зошити, що вони створювали додатковий тягар i... Раз у раз боягузливо озираючись вiдчинив дверцята, вискочив надвiр.
  Хлопчиковi завжди було страшно виходити до свого власного дворика. Йому здавалося, що там його обов'язково поб'ють, покалiчать, принизять, заплюють або ще щось зроблять гiрше. Але ще стоїть ранiше весняний ранок, всi йдуть школу є шанс проскочити повз дворових хулiганiв вирушити далi. З цього кварталу, де вiн став iзгоєм та посмiховиськом, туди, де ще не знають. Де вiн просто бiлий хлопчик метр з кепкою зростання.
  Ну чому люди такi злi? Що вiн зробив їм такого, що його так люто ненавидять? I причому ненавидять, у найгуманнiшiй, добрiй, людянiй i справедливiй країнi не Земнiй кулi? Що вiн ним зробив? Когось образив, обмовив, принизив, плюнув, зрадив?
  Хiба вiн не казав усiм, що треба бути добрими, чуйними, допомагати одне одному. Що битися це погано, а слабкому треба допомагати? Але за це ще вважали все дурнем, слабаком, дебiлом... i ще якесь складне та незрозумiле слово - пацифiстом?
  Але дивно хiба цьому навчали всi дитячi казки, книжки, телебачення. Хiба люди не повиннi бити саме такими: пiднесено благородними, схильними до самопожертви стояти один за одного горою. Хiба людина не є людиною братом? Хiба не є справжнiй сенс життя творити добро?
  То чому насправдi, чому вчили в книжках, у кiно, i навiть на уроках iнформатики спростовується? Вважається дурним, безглуздим, смiшним, дурним!
  Звiдки в наших дiтях та його однолiтках, стiльки злостi та ненавистi, небажання слухати своє сумлiння, прагнення до насильства та руйнування? Куди подiється виховання, i культ добрих справ у їхнiй найгуманнiшiй i людянiшiй державi свiту. У державi, яка допомагає та захищає пригноблених у всiх точках земної кулi. Яка, рятує вiд голоду та стихiйних лих негрiв, iндiанцiв, усiх комусь туго i погано.
  Хлопчику гукнули... Вiн вiдчув страх. Зараз зловлять i почнуть знущатися.
  Вiн вдав, що не чув i додав кроку.
  У вiдповiдь дикий рев:
  - Стiй гальмо! Ми тебе вб'ємо!
  Вражає дикий шаленство в голосi, стiльки ненавистi до нього? А за що? Що вiн зробив? А вони ненавидять його, того, що завжди говорив про добро, про дружбу, про милосердя так, як невiрне не стали б ненавидiти, того, хто прирiзав би їхню рiдну матiр.
  Але хлопчисько вже прийняв рiшення, пiти з цього мiста, не ходити бiльше до цiєї проклятої, ненависної школи. Втекти з цiєї пекельної клоаки i знайти якесь iнше, добре, чисте, дружнє мiсто. Адже може бути такого, що в його людинолюбнiй країнi не знайшлося таких мiст.
  Хлопчик дуже боявся, що його незграбного i слабкого наздоженуть, i надають по шиї, що вiн зможе пiти. Але є ще автобус. Потрiбно тiльки заскочити до нього, тодi хулiган та бандит вiдчепиться.
  Цього разу хлопчику посмiхнувся успiх, i вiн встиг в останнiй момент застрибнути на пiднiжку автобуса, що закривається. Дверi стиснули йому тонку, дитячу руку, на щастя не сильно, i вiн зумiв утримати набитий продуктами ранець.
  Проїзд в автобусi на той час ще коштував мiзерну суму, i було нерентабельно в невеликому мiстечку платити зарплату ще й кондуктору. Тим бiльше, люди чеснi та їм не шкода чотирьох копiйок. Пара однолiткiв, не змогла наздогнати хлопця i вимiшувала свою злiсть на смiтнику. Його по-звiрячому штовхали ногами, нiби залiзо було винне в тому, що бажаний видобуток втiк. А хлопчик їхав i благав Господа Бога (якого до речi, як їх вчили i немає зовсiм!), щоб скорiше вiдчинилися дверцята i вiн звiльнив руку.
  Нарештi наступна зупинка, рука вiльна i можна сiсти, сидiти i перевести дух. Чим далi хлопчик вiддалявся вiд свого ненависного дворика, чим спокiйнiше в нього ставало на душi. Там, де не знають, там безпечнiше.
  Хоча можливо iнший хлопчик, навпаки, на його мiсцi, мрiяв би бути ближче до будинку, шукаючи захисту в його неприступних стiнах. Але дворик будинку завжди викликав у хлопця страх. Йому навiть увi снi снилися кошмари та його пекельнi, безжальнi однолiтки. Хлопчик намагався якнайменше гуляти на вулицi. Пiсля урокiв з усiх нiг бiг у роздягальню, щоб встигнути до того, як вийдуть ненависнi, жорстоко серцевi однолiтки i почнуть знущатися, а то й одразу бити. Втiху хлопчик знаходив тiльки в книгах. Не було тодi нi комп'ютера, нi iнтернету, нi навiть по телевiзору - всього три канали, де в кращому разi показують пiонерiв вiдмiнникiв, або хор, що спiває - як добре жити в їхнiй найгуманнiшiй i людянiй країнi свiту. А в гiршому нуднi зведення з полiв i постiйнi битви за врожай. I лише раз на тиждень, у недiлю можна було по лiмiту подивитися, якийсь цiкавий, художнiй фiльм або передачу в гостях у казки.
  I хлопчик любив зариватися в книги, черпаючи в них високе, благородне та казкове.
  I вiн часто на уроцi, якщо не надто дiставали плющi з трубки, або однолiтки, що стрiляли гумкою, теж задумався про казковий, добрий свiт. Про те, що колись, нарештi, збудують комунiзм i буде загальне, всесвiтнє братство.
  I тодi дiти з Альфа-Центавра, Сiрiуса, Великої ведмедицi, сузiр'я Стрiльця об'єднаються разом. I широко посмiхаючись, беруться за руки. Наприклад, дiти iз сузiр'я Риб, маю головки, вкритi срiблястою лускою, i золотi, сяючi плавцi. А в Сузiр'ї Стрiльця вони, мабуть, схожi на Кентаврiв.
  Все дуже мирно та красиво. Вони дарують один одному подарунки, спiвають пiсень. Немає ворожнечi, немає злостi, нiхто не пiдкладе iншому, пiд зад кнопку чи дохлу жабу.
  Скорiше б настав комунiзм, а ненависне ЦРУ, яке обплутало павутиною ненавистi весь свiт, i навчило наших радянських дiтей ненавидiти добро - нехай згине i буде знищено! Адже вони американцi породили кошмари вiйни вiд винищення iндiанцiв, до Афганiстану. Вони у своїх радiоголосах зводять людей з розуму i змушують пiднiмати руку, брат на брата, з пелюшок вселяючи ненависть!
  Автобус не поспiшаючи ковзає маршрутом. Зовнi травень, ранок - день тiльки починається. Та хлопчик i не боїться темряви. Навпаки, коли темно бiльше шансiв проскочити непомiтно повз однолiткiв, розчинитись у темрявi. Взимку, коли холодно i ночi довгi, i особливо в сильний мороз можна вийти на вулицю i всерйоз розраховувати проскочити хлопцiв, що пишуть злiстю.
  Взимку хулiгани теж мерзнуть i рiдше виходять надвiр. А ось у теплу пору року якраз i починається мука. I просте ходiння в магазин перетворюється на тортури. I хлопчик думає, винайти якийсь модуль нуль-переходу, щоб раз i ти вже в магазинi, а потiм натиснув кнопку i ти вже вдома.
  Може й добре, що поки що не винайшли ще штучних крил, у себе в квартирi, на високому поверсi хлопчик може вiдчувати вiдносну безпеку. Коли ти спiтнiвши вiд швидкого бiгу, нарештi вiдкриваєш дверi i заскакуєш у квартиру, то вiдчуваєш себе олiмпiйським чемпiоном, який перетнув фiнiшну пряму - ти вдома i ти в безпецi. Можна, нарештi, перевести дух i знайти собi втiху в читаннi якоїсь чергової книжки. Добре, що в них залишилася вiд прадiда бiблiотека, якою позаздрить академiк.
  Водiй просигналив, що вони вже на зупинцi i треба всiм йти. Хлопчик опинився в незнайомому районi. Вiн ранiше не заїжджав ще до кiнця. I ця новизна, здавалася приємною та дивовижною. Наче варто зробити крок, i ти немов Елi з Чарiвника Смарагдового мiста, опинишся в казковiй та щасливiй країнi.
  
  ГIТЛЕР НЕ ПIШОВ НА СРСР
  Гiтлер вiдмовився вiд вiйни з СРСР, вирiшивши, що зi Сталiним можна дружити, i довiряти. Адже вони обидва диктатори i обидва схожi. Навiть батько Гiтлера деякий час працював шевцем. Що ж, чому б не повоювати iз Британiєю? Земель у свiтi вистачає.
  За наказом фюрера до Лiвiї перекидаються ще чотири дивiзiї - двi танковi та двi моторизованi. Одночасно фрицi здiйснюють масований налiт на Мальту. Пiсля цього висаджують там десант. Операцiя завершується дуже успiшно.
  Фрiци посилюють своє угруповання в Лiвiї та ведуть наступ iз полками Роммеля.
  Туреччина ж пiсля особистих переговорiв глави держави та Гiтлера погоджується пропустити нiмецькi вiйська через свою територiю.
  Фрiцi в Лiвiї беруть пiсля штурму Толбук, i через територiю Туреччини проникають до Iраку та Палестини. Тим самим створюючи передумова захоплення всього Близького Сходу.
  Одночасно фашисти наступають на Єгипет, де їх число перевершують i краще органiзованi сили домагаються перемоги. А наприкiнцi сорок першого року гiтлерiвцi беруть пiд свiй контроль весь Близький Схiд, захоплюють Судан, i в листопадi штурмом розплющi фортецю Гiбралтар. Франко пiд загрозою окупацiї погодився пропустити нiмецькi вiйська. Натомiсть Iспанiя справдi отримала деякi територiї в Африцi, а Туреччина - Палестину.
  Гiтлер пiсля цього зосередивши вiйська став просуватися у двох напрямках. На пiвдень Африки, та Iндiю. Адже в нього значнi сили. Тих дивiзiй, що має Вермахт, цiлком достатньо для вирiшення поставлених завдань.
  I в першу половину сорок другого року фюрер захоплює Iндiю та Африку цiлком.
  Одночасно Японiя в груднi завдала удару по Перу-Харбор, i захопила Iндокитай, i масу iнших територiй у Тихому океанi. Пiсля чого її сухопутнi вiйська дiйшли до Iндiї та з'єдналися з нiмцями. Образiв таку ось iмперiю.
  Почалася вiйна мiж США - економiчним гiгантом, та Третiм Рейхом iз Японiєю.
  Америцi довелося битися вiдразу на два фронти, проти двох дуже сильних держав, якi, до того ж, захопили величезнi територiї.
  Гiтлер пiсля цього взагалi не мiг воювати з СРСР. Сталiн зберiгав дружнiй нейтралiтет, але при цьому накопичував сили. У серпнi 1941 року в серiю пiшов танк КВ-3 вагою шiстдесят вiсiм тонн i 107-мiлiметровою довгоствольною гарматою. А у вереснi у серiї виявився i КВ-5. Також дуже потужна машина вагою понад сто тонн. СРСР озброювався i збирав сили.
  Гiтлер вирiшив здiйснити висадку в Британiї. Причому нiмцi вирiшили це зробити у листопадi. Що виявилося для англiйцiв вельми несподiваним. Плюси в цьому рiшеннi були: бiльш тривала нiч, темний час доби, що можна пiдiбрати спокiйну погоду чого не очiкують. I що в американцiв не вистачить вiйськ, щоб тримати Британiю.
  Третiй Рейх будував величезний пiдводний флот, i дедалi активнiше дiяв у морях.
  У наступi в Британiї також мав взяти участь важкий танк "Тигр". Машина взагалi не невинна. А також самохiдка "Мисливець" з-помiж легких машин. Дедалi активнiше Британiю бомбили. Вели повiтряний наступ. У боях вiдзначилися Фокке-Вульф та МЕ-209. Втiм, висаджування не вiдбулося.
  Американцi перекинули до Британiї значнi сухопутнi сили та авiацiю. I стало надто ризиковано. Тодi Гiтлер використовуючи ресурси Африки повiв повiтряний наступ.
  Поява винищувача МЕ-309 стала неприємним сюрпризом для американцiв. Нiмецька машина мала три авiагармати 30-мiлiметрiв калiбру - дуже ефективнi для стрiлянини по повiтряних цiлях. I ще чотири кулемети. I потужне озброєння поєднувалося зi швидкiстю в 740 километровгодину.
  Таким чином, американцi зiткнулися з сильнiшою, нiж у них машиною. Яка i швидше i потужнiше озброєна, нiж "Аерокобри" та "Мустанги". Останнiй наймасовiший винищувач, ще слабенький озброєнням - однi кулемети.
  Нiмцi стали перемагати американцiв у повiтрi. Бої за Британiю кипiли моторошнi.
  Одночасно у Третьому Рейху йшла розробка i танкiв та САУ. Великi сподiвання фрицi пов'язували з Е-10. Ця самохiдка отримала революцiйне для нiмецького танкобудування розташування трансмiсiї та двигуна разом. Що дозволило знизити i висоту та вагу машини. I подiбний винищувач танкiв виявилося можливим завантажувати в десантнi модулi.
  Нiмцi пресували Британiю з повiтря та нарощували випуск лiтакiв. Використовували робочу силу iз Iндiї, Азiї, Африки. I будували новi авiазаводи. Намагалися запустити i реактивну авiацiю до серiї.
  Бої в небi показали перевагу нiмецьких асiв та їх зростаючу майстернiсть.
  Видiлився льотчик Марсель. Вiн перший, хто досяг кордону в сто п'ятдесят лiтакiв. Але цим не обмежився, i продовжував додавати та додавати.
  Ось вийшов на двiстi, а потiм триста. Спецiально для нього була заснована п'ята ступiнь лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Марсель помiтно просунувся. Били союзникiв хвацько. Вони пiд постiйним пресингом. I їх шматують i шматують, ламають i спалюють.
  Але в небi з'явилися i двi дiвчини - Альбiна i Альвiна. Новi войовницi. Ранiше Гiтлер був проти того, щоб жiнки воювали, а тепер вiн дозволив двом красуням таки взяти участь у битвi.
  Лiто 1943 року. Красунi летять на МЕ-309. I вони в бiкiнi та босонiж.
  Альбiна розкручує свiй винищувач. Вона натискає голими п'ятами на педалi.
  Попереду видно англiйську "Мустанг". Дiвчина вiдкриває вогонь на поразку. Пiдсiкає супротивника, її 30-мiлiметровi гармати дуже забiйну зброю.
  Альвiна теж бачить мету i влучно стрiляє... Цього разу "Аерокобра" збивається i залишаючи хвiст диму падає.
  Альбiна пiдспiвує:
  - Хоробрий арiєць круши кулаком,
  З тiлом iз сталi та вовчим поглядом...
  Життя з боротьби складається цiлком -
  У нiй немає мiсця добрим та слабким!
  I блондинка-термiнатор показує кулак.
  Альвiна теж спiває:
  - Дiвчата ми крутi,
  I Батькiвщини орли,
  Всi рiчки блакитнi,
  Легко подолано!
  I знову пострiлу... Виконала маневр. Потужне озброєння МЕ-309 дозволяє збивати мету з першого заходу.
  Дiвчата цим охоче користуються. I стрiляють виключно влучно, iз жiночою акуратнiстю.
  Альбiна, ведучи вогонь, знову змiщує прицiл i вражає супротивника. Накриваючи його iз винятковою влучнiстю. Свiтиться англiйська машина.
  Дiвчина вимовляє з веселим виглядом:
  - Все неможливе можливо, знаю точно... Люблю машину своєю пристрастю непорочною!
  I войовниця знову показала язичок. У нiй стiльки енергiї та форс-мажору. I буквально iскритися дiвчисько веселiстю i запалом.
  Альвiна прочирикала:
  - Раз два три чотири п'ять! Будемо злiсних вбивати!
  Дiвчина згадала як вона бiгала босонiж пустелею. Та таке ось проходило загартування. I палали її голi, огрубiлi пiдошви. Жорсткий тренiнг нiчого не скажеш! Але дiвчина вижила та змогла подолати всi перешкоди. Адже вона така ось така, i така заводна. I з науки тренувалася.
  I била круглими п'ята в дошки. Ламала їх, немов граючись. Ех, чим не космiчна красуня!
  Альвiна прошепотiла:
  - Хоч труднощi у нас ти не боявся,
  Товаришу пiдстави плече охоче.
  Орлиця я - не жалюгiдний горобець,
  Ти вирубай ворога - безповоротно!
  I дiвчина струснула своїм бiлим волоссям. А яка вона таки натуральна блондинка.
  Альбiна хихикнула:
  - Ти добре спiваєш! Хай будемо ми також героїчно боротися!
  I войовниця пiдрiзала черговий англiйський лiтак. Рознесла його на дрiбнi уламки.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - Усiх перемелiмо! Хай будуть у нас змiни!
  Альбiна iз захопленням вiдповiла:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу... Тих хто хоче кайдани розбити! Чекає на перемогу, чекає на перемогу! Лева зумiємо оскал утихомирити!
  Альвiна пiдморгнула та збила черговий британський лiтак. На цей раз машина розлетiлася далеко. I схоже на льотчика кранти!
  Альбiна теж влiпила чергу i просипала:
  - Зметемо одним ударом! Зламаємо лева недарма!
  Пiсля чого взяла i пiдморгнула своїми сапфiровими очима. Красива чортiвка - не скажеш, що нi!
  Альвiна збила чергову цього разу американську машину i прошипiла:
  - Буде славна перемога, як хотiли нашi дiди!
  I красуня показала у вiдповiдь мову. I поворушила їм, наче розганяючи повiтря. Блондинка згадала, як вона своєю мовою пестила, великi чоловiчi досконалостi i це так здорово, i так приємно! Не кожна жiнка зрозумiє, яке це задоволення!
  Альвiна розгорнула свiй винищувач. Знову лупнула з авiагармат, i прочирикала:
  - Недарма ми народженi тигрицями, здатними перемагати, та славити у битвах Батькiвщину свою!
  Альбiна агресивно вишкiрилася i продзижчала:
  - Мiй настрiй завжди переможний!
  I збила чергову британську машину. Ну били дiвчата англiйцiв та американцiв. У повiтрi вирували масштабнi битви. I наймасовiший винищувач союзникiв "Мустанг", явно пасував перед машинами фрицiв.
  Альвiна прочирикала:
  - Документальний настрiй, наш крок уже не застiй!
  Войовниця зрубала цього разу штурмовик. Пiсля чого розреготалася.
  Альбiна розстрiляла чергою бомбардувальник. Вибухнула бомби i пробулькала скеля зубки:
  - Музичний аншлаг! Важливим є кожен крок!
  Пiсля чого знову влiпила розрядом жахливої сили... Хоча це й звичайнi авiаснаряди. Хоча й тридцятимiлiметрового калiбру.
  Альбiна пiсля цього розреготалася, i показала свої зуби-клики.
  Дiвчата витратили бойовий комплект, i вже поверталися з радiстю та збудженням.
  Альвiна прочирикала:
  - А на мене чекає гарний хлопчик, на золотому конi!
  I згадала як з пацаном пустувала. Та це дуже здорово! Таке починається. Загалом войовницi любили чоловiкiв. Особливо коли вони пестять i гладять. Агресивнi скажемо прямо чортiвнi. I нiчого їх не зупиниш, i нiчим не пробиваєш. Такi ось феноменальнi тварюки.
  Альбiна заспiвала з надривом:
  - Ми орлицi неба, добра та свiтла! Високо паримо, i привiт говоримо!
  Пiсля чого дiвчина розреготалася.
  Альвiна згадала, як вона приховала в хотiв вiйни в Африцi брошку з дiамантами. Сховала її у своєму лонi, обмотавши бинтами. I пронесла коштовнiсть. А як вони воювали у Африцi? Босонiж бiгли розпеченим пiском, i їхнi голi п'яти обпалювалися. Але воїнки це терпiли i все одно не здавалися, i не пiддавалися.
  Навпаки, вони ставали сильнiшими. I спiвали:
  - А пустеля, а пустеля - дiвки стрибають босими!
  I скалили свої перлиннi зубки.
  Пiсля чого їх уже в аеропорту мацали чоловiчi руки. Як це приємно тiлам дiвчат, коли їх мнуть i гладять.
  Лiто 1943 пройшло досить успiшно. Бомбардування, Третього Рейху ставали дедалi активнiшими. З'явився i бiльш досконалий танк "Пантера" - 2 з товстою бронею, i нижчим за силует. В нього було важче потрапити i пробити особливо в лоба. Водночас i встановили гармату в 88-мiлiметрiв калiбр. Бiльше бронебiйну, i здатну пробивати навiть новiтнi "Черчiллi".
  Битва в повiтрi показала, що новiтнi нiмецькi лiтаки дуже сильнi, а майстернiсть асiв зросла. А також те, що юнi льотчицi борються навiть краще за чоловiкiв. Так що скепсис був марним. Вмiють битися дiвчата, як не крути.
  Активiзувалися пiдводнi човни. Екiпаж однiєї з них складався з одних дiвчат. Що дуже красиво та естетично. А дiвчата так хвацько воюють.
  Втрати американського та англiйського флоту рiзко зросли. I нiмцi дiставали союзникiв по всiх азимутах.
  Восени гiтлерiвськi вiйська захопили Австралiю, показавши, що здатнi висаджувати десанти. У фрицiв з'явилися й авiаносцi та лiнкори. А в груднi 1943 року, настала зухвала висадка в Британiї. Яка цього разу пройшла досить успiшно.
  Нiмцi висадилися в рiзних мiсцях, у тому числi й на пiвнiч вiд Лондона. Що виявилося для англiйцiв несподiванкою.
  I тут теж висаджувався батальйон дiвчат. Незважаючи на зиму, красивi войовницi були в бiкiнi та босонiж. Вони вели вогонь з автоматiв i шльопали босими нiжками по снiгу. Залишаючи масу витончених, точених вiдбиткiв на кучугурах.
  Попереду мчала грудаста та накачана Мадлен. Вона перед висадкою, зайнялася коханням вiдразу з дюжиною чоловiкiв, i зарядилася їх енергiєю. Така ось вона руда та могутня дiвка.
  I в стрибку наскочить удар англiйцю. Ламає йому з розвороту щелепу, i реве:
  - Ну, а Третiй Рейха, нам сказав, не дрейф!
  I лiктем теж як урiже, цього разу американцю. I вишкiрить свої зубки, якi бiльшi нiж у кобили.
  Найголовнiше, щоб жiнка була сильною, їй потрiбно частiше займатися сексом. Тодi вона точно омолодиться, i руйнуватиме ворогiв немов iз кулемета.
  Дiвчата ударами босих, витончених нiжок збивають англiйцiв та американцiв.
  Колють ворогiв багнетами i кричать:
  - Ура! Прорвемося фраєра!
  I знову як довбануть босими нiжками. I ламають союзникам ребра та щелепи. Ведуть вогонь iз нових автоматiв, демонструючи забiйну мiць. демонструють феноменальну силу.
  Мадлен як рушить дiвочою, круглою п'ятою в вiстрi пiдборiддя британського офiцера. Так той завалився i вiдкинув разом копита. У нього фонтан кровi пролився з горла.
  Мадлен прогарчала:
  - Я нiмецька вовчиця, i ще бiльша левиця!
  I трусить своїми оголеними, пишними грудьми, з червоними, полуничними сосками. Яка апетитна дiвчина. Взагалi зрозумiло, що якщо в бою жiнка з мiнiмумом одягу, то її нi кулi, нi уламки не беруть. Тому що оголене тiло захищається енергiєю землi. Це, зокрема, колосальний плюс войовниць iз СС. Не одразу нiмцi зрозумiли, яку силу дають напiвголi дiвчата в бiкiнi, а як зрозумiли, так i почали перемагати та трощити всiх поспiль.
  Так як дiвчинка без одягу - це взагалi щось таке, що можна сказати найвищий пiлотаж бога Ероса! I красиво все та естетично!
  Дiвчата кидали гранати i робили це дуже вправно. Ось одна з дiвчат кинула босими нiжками кинджал. I пробила груди чорношкiрому солдатовi. I засмiялася.
  Дiвчата босоногi, i засмаглi. Вiйницi розрiзають груди англiйським солдатам, i встромляють у живiт багнети. Дiяли дуже агресивно. I проходили крiзь шеренги британських вiйськ. Кололи своїх супротивникiв.
  Дiвчата при цьому спiвали:
  - Ми воїни великого меча, i якщо треба стали та репетувала! Рубiть супостата ви з плеча, щоб не здавалося, нiби це мало!
  I стрiляли дiвчата, i падали, перекочувалися, i знову схоплювалися i вели влучний вогонь.
  Дуже блискучi вийшли чортiвки. Їх не зупинити та не об'їгорити. I палять собi перекочуються, схоплюються, i знову стрiляють.
  Вiйницi дуже спритнi, i спритнi. I кидали босими нiжками гранати. I в них дiвчат вiд СС, є досвiд вiйни ще в Африцi. Там вони бiгали босi, в бiкiнi.
  Пляскали голими пiдошвами, по пiсках, i гострим камiнням. I їхнi нiжки грубiшали, i ставали наче копита верблюдiв. Дiвчата дуже симпатичнi. Дуже красивi дiвчата, стрункi, мускулистi та рельєфнi.
  Дiвчата б'ються, палять, молотять, дуже влучно. Войовницi так роблять i б'ють.
  Вибухає танк. Перевертається, i сходять гусеницi. I ламають ковзанку, i димляться. I горить усе i палає, i вибухає. I снаряди детонують i розриваються.
  А ось i англiйська самохiдка вибухнула. I перекинулася, i полетiла, куваркаючись.
  Мадлен вигукнула i вякнула:
  - Але пасаране! У труну пацан!
  I знову дала чергу. I почала курити.
  Дiвчата йшли та стрiляли. Лупили з усiх автоматiв. Розносять у трiски. I летять англiйцi наче збитi кулькою кеглi. I такi войовницi, i агресивнi.
  А пишуть так. I зминають супротивника, i розривають тiла на дрiбнi уривки.
  Дiвчата настiльки чудовi, i у них прес наче шоколаднi плитки. I засмаглi тiла, i так чудово вони володiють зброєю. I практично не зазнають втрат.
  Взагалi, коли у дiвчат оголене тiло i босi ноги, то смертоноснi презенти до них не липнуть. I войовницi йдуть собi, трощать, рубають, терзають, розривають гранатами.
  Дiвчата як ми бачимо вкрай дотепнi, та дуже рухливi. I луплять собi, строчать i винищують. У них сила гнiву, полум'я пристрастi, i впевненiсть у перемозi у найпрекраснiших дiвчат.
  А їхнi тiла просто дивовижнi. I коли боса нiжка кине гранату. I стiльки тут бiлявок. Справжнi арiйки - нещаднi до ворогiв Третього Рейху.
  Мадлен трясе оголеними грудьми, i реве:
  - А я секс-символ! Я секс-символ! I всiх ворогiв сомну! Усiх ворогiв сомну i задавлю!
  Пiсля чого дiвчина-богатир як перевернеться i голими п'ятами запустить цiлу скриньку з гранатами. I англiйський танк "Черчiлль", отримавши вогняною палицею, взяли i перекинувся. I в польотi ще таранив два "Кромвелi", ламаючи їм броню, i зминаючи стволи.
  Мадлен просипiла:
  - Мiсяць, мiсяць, i танки нашi швидкi!
  Дiвчата наступають собi. I такi голi, такi сексуальнi. Багато хто в бiкiнi, а багато тiльки в тоненьких трусиках. I як це гарно! Англiйцi навiть бояться зiпсувати подiбну красу та вистрiлити. I тому пiднiмають руки вгору.
  I просувається батальйон майже голих дiвчат. Отримує перемогу за перемогою. Вiйницi такi блискучi, з чудовою фантазiєю. А скiльки у них демонiчної енергiї?
  Напевно можна гори розтрощити i розплавити!
  Мадлен спiває i трясе бюстом:
  - Я битимуся на землi, на небi i в непрогляднiй темрявi! Я битимуся до кiнця, змусивши в унiсон стукати серця!
  I знову голими п'яточками, як рушить по кучугурах, а потiм колiном чорношкiрому офiцеру в шию. I вбила - той завалився наче пiдкошений.
  А дiвчина-термiнатор заспiвала:
  - Я була биком, а нинi стану термiнатором!
  I голою п'ятою в нiс, просто в стрибку... I вибиває нiздрi, наче важкою палицею.
  Iншi дiвчата кричать:
  - Ми у величi супер!
  I показують мови! Дiвчата прямо скажемо вищого пiлотажу на лiтаючих тарiлках.
  А ось ще й четвiрка войовниць на Пантерi-2. Вже знайомi за ратними подвигами на всiх дiлянках земної кулi Герда, Шарлота, Христина та Магда. Готовi битися i перемагати красунi. I одночасно пiдскакувати i крутиться.
  Герда пiдбила англiйський танк "Челленджер" i прокричала:
  - Майбутнє за нами! Новi свiти пiд Третiм Рейхом I пiдморгнула своїм подругам.
  Шарлота ведучи вогонь, помiтила:
  - Смертельний перехiд, ворогiв пусти у витрату!
  I розбила англiйську "Кромвель".
  А тут настала черга стрiляти i Магдi. Дiвчина взяла i лупнула, за американським "Шерманом". Той лопнув наче лiд пiд ударом каменя.
  Магда заспiвала:
  - Лев вишкiряючись короною здiймає шалене виття! Батькiвщинi не бути пiдкореною - лiвою, лiвою - крутою!
  I златоволоса красуня пiдморгнула напарницям. I її очi такi смарагдово-сапфiровi.
  I знову врiзала зi ствола, i спритно вразила фашистiв.
  I лупнула Кристина, i дуже красиво. Розбила американську "Вiдьму" та заспiвала.
  Герда теж пострiла, але вже пiхотою. Розбила багато бiйцiв i вiдiрвала їм руки та ноги.
  Пiсля чого дiвчина прочирикала:
  - На частини розiрвемо!
  Шарлота теж послала снаряд i пропищала:
  - На частини розiрвемо!
  I така руда дiвчина, i так лупцювала. Крушила англiйцiв. I розмолочувала ворогiв.
  Христина теж лупнула, надзвичайно краще i точно. I потiм взяла та розбила ще одну лобову броню танка. Ось як дiвчата трощили.
  Вiйницi тут у танку теж босонiж i в бiкiнi. I настiльки красивi, що їх можна малювати у кольорi портретами. I чудовi войовницi.
  Що не пострiл, то попадання.
  А як вони ця четвiрка боролася у пустелi. Як дiвчата розпеченим пiском бiгли босонiж, i гарячi камiнцi обпалювали гарнi ноги. I настiльки чудовi дiвчата.
  Герда влiпила дуже влучно. Потрапила до "Шермана" i вiдiрвала вежу. Пiсля чого захихотiла, видала:
  - Ми крушимо ворога, i дуже круто!
  Але ось дiвчина Шарлота взяла i влiпила влучним пострiлом - зламала "Черчiлль", розмочила його на частини.
  Пiсля чого пискнула:
  - Ми чортiвнi i забили супротивника!
  Христина взяла i влiпила, дуже точно пiд вежу i просипала:
  - Смертельний випад! I в горло!
  Дiвчина так врiзала та вбила черговий танк.
  Магда взяла i довбала, i рознесла всю сталь, видала:
  - Це ще буде крутiше!
  I войовницi знову засмiялися...
  Видно було плацдарм розширюється. А дiвчата босонiж i в бiкiнi найкрутiшi та найневразливiшi. I перемагають iз усiм розмахом. Такi вродливi дiвчата дуже круто.
  Вiйницi без лiфчикiв, i дуже симпатичнi баби. Такi гарнi тут валькiрiї. Вони всiх зметуть. А якщо вдарять по СРСР? То всiх сумнiваємо, i зробимо компот iз кровi та м'яса. Дiвчата такi кривавi, i вискаленi, i жорстокi. Але по-своєму i добрi.
  
  ПРОВАЛ ВИСАДКИ СОЮЗНИКIВ У НОРМАНДIЇ.
  Ось цiкавий поворот iсторiї стався пiсля того, як нiмцi змогли вiдобразити висадку десанту союзникiв у Нормандiї. У принципi, у фюрера все ще п'ятдесят вiсiм дивiзiй у Францiї. З них одинадцять танкових та моторизованих та п'ять есесiвських. При вмiлому розподiлi сил мало б вистачити.
  Гiтлер погодився з аргументами Роммеля, що висадка десанту може статися лише у Нормандiї та Порт-де-Калi. Причому за деякими ознаками видно, що, швидше за все, в Нормандiї. Наприклад, за вченнями вiйськ, а також з огляду на те, що Порт-де-Кале добре укрiплений.
  Гiтлер взяв зосередив сили, причому надавши надзвичайнi повноваження Роммелю.
  Союзники сунулися i... Були розгромленi. Правда на пiвднi їм вдалося досягти деяких успiхiв, але дорогою цiною. А в центрi вже радянськi вiйська завдали нищiвної поразки нiмцям. Але й тут фюрер змiг ухвалити бiльш розумне рiшення та вiдвести вiйська до Мiнська. Нiмцi встигли зайняти у великому мiстi оборону та нав'язати Червонiй Армiї вуличнi бої. Тут фюрер помiтив слабкiсть радянського командування - прагнення брати столицi якнайшвидше i до круглих дат. А де найзручнiше тримати оборону як не у великому мiстi?
  Коротше кажучи, радянська армiя загрузла в боях за Мiнськ. Операцiя "Багратiон" значно затяглася, i фрицi встигли перебудуватися. Сталiн до того виявив упертiсть, вимагаючи якнайшвидше взяти Мiнськ. Але фашисти заздалегiдь дуже змiцнили мiсто, звели потужнi кiльця оборони.
  Радянське керiвництво навiть вiдклало наступ у Молдавiї, щоб швидше прихопити мiсто-герой.
  Бої затяглися до пiзньої осенi. Мiнськ зрештою взяли, але фашисти вiдiйшли на межу оборони ще першої свiтової вiйни. I там закрiпились.
  Успiху опiр фрицiв сприяла i зросла роль Гудерiана, який був дуже сильним полководцем. Зокрема, вiн передбачав, що пiсля взяття Мiнська, Червона армiя вдарить по Молдовi. Нiмцi вiдвели з переднього краю вiйська та технiку, i зосередили оборону на iншому рубежi.
  В результатi щiльна артпiдготовка радянських вiйськ виявилася недiйсною. Удари артилерiї пройшлися порожнiми окопами.
  Далi радянськi вiйська натрапили на потужну оборону. Нiмцi пiдтягли новi танковi дивiзiї та застосували бiльш досконалi та потужнi самохiдки.
  Особливо добре себе показали "Ягдпантера" та "Панцер"-4, iз потужною лобовою бронею пiд великим кутами рацiонального нахилу та гарматами.
  Особливо ефективна "Панцер"-4 зi знаряддям "Пантери", лобовою бронею 80-мiлiметрiв пiд кутом 45 градусiв, i вагою всього 25 тонн.
  Нiмцi змогли пригальмувати наступ радянських танкiв та пiхоти. Поки не настала зима.
  Проте цього разу великих холодiв не було. Союзники зупинили свiй наступ в Iталiї, а США дещо знизили активнiсть бомбардувань.
  Нiмцi запустили в серiю бiльш досконалу i краще захищену "Пантеру" модифiкацiї F i збiльшили випуск МЕ-262 потужно озброєного i захищеного лiтака.
  Поки тривало затишшя фашисти вдарили в Iталiї, i вiдбили назад Рим, просунувшись до Неаполя. Де було зупинено цiною величезних втрат.
  Взимку радянськi вiйська лише 20 сiчня почали наступ у центрi, але змогли просунутися лише на тридцять кiлометрiв, прорвавши першi двi лiнiї оборони.
  Нiмцi поки що упиралися. У них з'явилися самохiдки iз серiї "Е", з низькими силуетами, i гарним маскуванням, непоганою бронею та потужними гарматами.
  Причому з високою точнiстю та скорострiльнiстю, забезпеченими гiдростабiлiзаторами.
  Радянськi вiйська не досягли успiху. Тiльки в березнi розпочатий наступ в Естонiї змiг досягти деяких успiхiв. Але фрицi користуючись пасивнiстю союзникiв завдали подвiйного удару з Молдови та Захiдної України.
  I їм удалося прорвати оборону. У боях вперше взяли участь надважкi танки "Маус" та Е-100. А також нiмцi активно застосовували прилади нiчного бачення, ведучи наступ уночi.
  Фашисти досягли певного успiху, i навiть змогли замкнути вiстря бронетанкових колон, утворивши котел. Червона армiя правда ввела у квiтнi великi пiдкрiплення та резерви ставки. Частина радянських вiйськ вирвалася iз оточення. Але фашисти все ж таки трохи вирiвняли фронт. Ситуацiю ускладнила смерть Рузвельта, пiсля якої бойовi дiї мiж Третiм Рейхом та союзниками припинилися.
  Наприкiнцi травня нiмцi намагалися наступати на пiвднi. Танки "Маус" та "Е"-100 застосовувалися бiльш масово. Червона армiя завзято тримала удар. На цей раз розвiдка спрацювала краще, нiж у березнi, i вiйська були готовi. Гiтлерiвцi за пiвтора мiсяцi просунулися лише на п'ятдесят кiлометрiв та були зупиненi.
  Бої показали поганi ходовi якостi "Мауса", i деякi проблеми з "Е"-100. Дедалi масовiше випускалася САУ СУ-100. Ця машина показала свою ефективнiсть як винищувач танкiв. Хоча й недостатню для лобової бронi "Мауса" та Е-100. Але в борт радянська самохiдка мала шанс пробити, щоправда, стрiляючи практично впритул.
  Нiмцi остаточно зняли з виробництва Т-4. А в Серпнi замiсть "Пантери" у серiю пiшла Е-50. Цей танк важив 65 тонн, мав лобову броню вежi 200-мiлiметрiв пiд нахилом, а бортiв 120-мiлiметрiв. Лоба корпусу в 160-мiлiметрiв пiд нахилом в 45 градусiв, i бортiв 120. I гармати в 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, i скорострiльнiстю в 12 пострiлiв за хвилину.
  При цьому дана машина була з двигуном 1200 кiнських сил. Непробивна для радянських гармат в лоб, i непробивна в борт для Т-34-85.
  Нiмцi запустили цю машину з бiльш щiльним компонуванням, розраховуючи перевершити Червону армiю.
  Але бої показали, що на практицi нiмецький танк звичайно ж сильний, але вирiшальної переваги дати не може.
  Бiльш досконалим та практичним виявився реактивний винищувач ХЕ-162 з видатними льотними характеристиками, легкий, простий у виробництвi та дешевий. Насправдi це чудовий лiтак, i невдовзi радянської авiацiї довелося дуже туго.
  Поки Росiя не мала реактивних винищувачiв i нiмцi в небi отримали перевагу. Не кажучи про бомбардувальникiв "Арадо" та iншi машини.
  Гiтлер спробував у вереснi знову наступати, цього разу у центрi. Нiмцi змогли прорвати оборону i оточити Мiнськ, але саме мiсто взяти не змогли.
  Взимку, коли погоднi умови погiршали, Червона армiя деблокувала Мiнськ i розчистила поле для маневру, вiдкинувши фашистiв на вихiднi позицiї.
  Але фрицi таки утримали фронт... Зима пройшла в обмiнi ударами. Настав 1946 року... У березнi Червона армiя знову наставала, але без успiху.
  У травнi рушили фашисти, розраховуючи новi танки серiї "Е". Але змогли лише просунутися на кiлька десяткiв кiлометрiв i цiною колосальної шкоди.
  А у серпнi нарештi капiтулювала Японiя. I США обзавелися ядерною зброєю.
  У вереснi наступала Червона армiя, але без значних успiхiв. Зима пройшла також у кровопролитних боях. США за Трумена не втручалися. Нехай соцiалiсти вбивають один одного якнайбiльше.
  Справдi, чого їм лiзти?
  Продавати можна i тим, i iншим. Тим бiльше формально США та Британiя у вiйнi, але фактичнi бойовi дiї не ведуть. I лiнiя фронту десь пiд Неаполем.
  У 1947 роцi Сталiн поводився обережно. Поки не надiйшли до серiї Т-54 та IС-7 краще не викладатися. Гiтлер ж вiдчуваючи, що технологiчна перевага йди, почала наступi на Одесу. I навiть зумiв вiдрiзати це мiсто суходолом.
  Але взяти його фашисти не могли. Щоправда у вереснi впала Вiнниця, i навiть фашисти прорвалися до Житомира.
  Але взимку вже Червона армiя вiдбила територiї i вiдновила фронт.
  1948 року нiмцi поводилися пасивно. Занадто багато втратили бiйцiв. В армiю закликали вже чотирнадцятирiчних. Червона армiя теж порiдшала.
  Iшов обмiн ударами авiацiї, бомбардування, артобстрiли, окремi вилазки.
  Лише у груднi Сталiн наказав розпочати наступ. Бої тривали майже два з половиною мiсяцi, але просунутися вдалося лише на п'ятнадцять кiлометрiв.
  1949 з'явився в серiйному виробництвi МIГ-15 що позначало кiнець нiмецької гегемонiї в повiтрi. Гiтлерiвцi не наступали i стояли в оборонi. Червона армiя намагалася пробитися на пiвночi. I до кiнця жовтня взяла Ригу.
  Взимку нiмцям стало зовсiм туго. Але вони все ще трималися. Одним iз ноу-хау були лiтаючi тарiлки, якi таранили радянськi машини, а самi майже невразливi.
  Радянськi вiйська пiддавлювали у центрi. Пресували нiмцiв, але не змогли зламати їх остаточно. Хоч i взяли Барановичi.
  1950 року до квiтня радянськi вiйська вийшли до Нiману. Лiто пройшло у битвах. Але гiтлерiвцi все ще трималися. I не вiдступали. Взимку Червона армiя ще трохи просунулась. Але теж вичерпалася. Вдалося пiвнiч вiд вийти Схiдної Пруссiї. Тепер уже радянськi вiйська були майже на колишньому довоєнному кордонi, крiм Клайпеди, Захiдної України та Молдови. Настав 1951 рiк.
  Навеснi фрицi все ж таки спробували наступати в районi Клайпеди. Але натрапили на вкрай завзятий опiр Червоної армiї i зупинилися.
  Влiтку радянськi вiйська атакували фашистiв у районi Клайпеди. Спочатку оточив, i в серпнi взяли мiсто.
  Восени та взимку Червона армiя хоч повiльно, але дiйшла у Польщi до Вiсли.
  Тепер уже 1952 рiк ... Нiмцi змогли запустити в серiю пiрамiдальнi танки, якi дуже добре захищенi з усiх бокiв. I влiтку спробували вiдiграти.
  Бої вирували страшнi. I фашистам, навiть вдалося, чогось досягти. Але потiм Червона армiя вже пiзньої осенi та взимку вiдновила становище.
  I навiть просунулася у Схiднiй Пруссiї.
  Нiмцi задкували, i повiльно вiдступали.
  У березнi 1953 року помер Сталiн. На фронтах настав затишшя. Новий уряд СРСР на чолi з Маленковим запропонував фрицям мир. на нульових умовах. Старий кордон, нi анексiй, нi контрибуцiй.
  Обмiн полонених на всiх. I вiдновлення економiчних вiдносин.
  Гiтлер, який теж втомився вiд вiйни, погодився.
  Але тут втрутилися США. Вони запропонували Третьому Рейху стратегiчний союз проти Росiї. Щоб не дати росiянам перемогти та вiдновиться.
  I Гiтлер вiдхилив пропозицiю.
  А США та Британiя стали постачати технiку фашистам i допомагати добровольцями.
  Але треба сказати американськi танки набагато слабшi за нiмецькi та радянськi. А авiацiя також.
  Влiтку бої поновилися з новою силою. Але американських добровольцiв було замало, а технiка вiдверто пасувала. Бої розтяглися. Нiмцi не змогли як слiд просунутися. Лише у повiтрi американськi бомбардувальники створювали проблеми.
  1953 пройшов з коливаннями лiнiї фронт. Нiмцi знову змогли взяти Бiлосток, i просунуться до Нiману. Але потiм узимку Червона армiя вiдновила позицiї.
  Розрахунок на те, що пiсля смертi Сталiна все розвалитися в Росiї не виправдався.
  1954 пройшов у важких боях. Жодна сторона не досягла вирiшальної переваги.
  Навiть навпаки, якось помiтно всi видихнулися. Лiнiя фронту проходить Вiсле, Схiдною Пруссiєю, i Молдовою.
  1955 року Червона армiя завдала удару на Захiднiй Українi i пiдiйшли до Львова. але була зупинена вiдчайдушними контратаками фрицiв та iноземних дивiзiй. 22 червня минуло вже чотирнадцять рокiв вiд початку Великої Вiтчизняної Вiйни.
  Вже немає Сталiна, а наступником став Маленков. Берiя ще не розстрiляно. Саме ООН поки згоден на роль другого трону.
  Микита Хрущов поки що теж у колодi. Мало того Микита Сергiйович перший секретар ЦК. I має вплив великий. Маленков Голова ДКО та Ради народних комiсарiв. Жуков став Верховним головнокомандувачем. Берiя комiсар внутрiшнiх справ, заступник Маленкова i за ДКО та за Радою народних комiсарiв.
  Василевський голова генерального штабу та заступник Жукова i Маленкова як мiнiстра оборони.
  Все загалом при справi. А Сталiн уже помер. Звичайно ж, йде пошук рiшень, як вийти зi стратегiчного глухого кута. На жаль, але Гiтлер поки що живий, i його пiдтримують США.
  Самi американцi формально вступити у вiйну не наважилися, але допомагають фашистам та технiкою та добровольцями та сировиною. Коротше кажучи всiм.
  Василевський помiтив прочитавши доповiдь:
  - Нашi людськi ресурси виснаженi повнiстю товариш Маленков. Ми закликаємо до армiї з тринадцяти та сiмдесяти рокiв. А також жiнок. Чоловiкiв призовного вiку майже не лишилося. Вiд вiсiмнадцять до п'ятдесяти рокiв мужики вибитi бiльш як на дев'яносто вiдсоткiв.
  Ми вже навiть думаємо запровадити багатоженство!
  Маленков на це сумно заявив:
  - Я вже пропонував Нiмеччинi свiт. Але фюрер потрапив до мережi до США. А вони хочуть, щоб ми один одного анiгiлювали!
  Жуков люто гаркнув:
  - Будемо трощити їх до кiнця!
  Маленков зауважив:
  - Та в нас уже чоловiче населення майже вибите цiлком. Дiвчата воюють, хлопчаки. Деякi дiти й у десять рокiв одягають форми. А працюють уже з п'яти рокiв i до смертi. До верстатiв iнвалiдiв ставимо. Ми таку наднапругу ще недовго зможемо витримувати, i рано чи пiзно прогнемося!
  Жуков вигукнув:
  - Не прогнемося!
  Маленков запропонував:
  - Ну, що товариш Берiя. Чи можете ви усунути фiзично Гiтлера?
  Нарком внутрiшнiх справ повiдомив:
  - Напевно, важко сказати товариш голова. Але... Думаю, це непогана iдея.
  Жуков заперечив:
  - Iншi не краще. Пiсля того, як наркоман Герiнг занурився, Гiммлер ще гiрший кат!
  Маленков пробурчав:
  - Звiсно... Справа не в Гiтлерi, а США. Але що ми можемо протиставити їм.
  Жуков рiшуче промовив:
  - Атомну бомбу! Буде у нас ядерна зброя, i вiйна скiнчиться однозначно!
  Маленков зауважив:
  - Нашi вченi цим уже рокiв десять зайнятi, i поки що нiякого просвiту не видно.
  Жуков вигукнув:
  - Та хай побачать.
  За пiдтримки США гiтлерiвська Нiмеччина розпочала 22 червня 1955 року новий наступ. У бiй пiшли пiрамiдальнi танки, а також американський "Рузвельт", важка машина зi 120-мiлiметровою, довгоствольною гарматою.
  Одночасно бомбардувала й авiацiя... Ситуацiю для СРСР посилило й загроза з боку уряду Китаю. Жовта iмперiя загрожувала вiдкрити фронт i пiдтягла вiйська до кордону.
  Маленков був явно розгублений. Нiмцi набравши в армiю iноземцiв i поставивши до верстатiв чорношкiрих, змогли досягти переваги в силах. I тепер наставали.
  А авiацiя буквально пресувала радянськi позицiї. Це було дуже неприємно.
  Бомби сипалися дуже активно. Головне це турбували китайськi дивiзiї. Не надто боєздатнi, але дуже численнi вони пiдтягувалися до кордону. I виходило, що їх так просто не стримати. Потрiбнi додатковi сили.
  Поки що фашисти просувалися досить повiльно. До 1 липня 1955 року лише пiдiйшли до Бiлостока.
  Але ... Саме Китайська буржуазна республiка, спокушена можливостями придбати землi в Сибiру, перейшла в наступ. Мiльйони китайських пiхотинцiв рушили на радянськi позицiї.
  Чотири дiвчата: Наташа, Зоя, Свiтлана та Августина зустрiли жовтих бiйцiв влучними пострiлами.
  Наташка пальнула зрубавши одну чергою дюжину китайцiв i прочирикала з оскалом:
  - У славi Батькiвщина моя!
  Зоя дала чергу зрiзуючи китайцiв i видала:
  - Вiтчизни ми одна сiм'я!
  Довбанула i Августина, скелячи зубки:
  - Росiя у славi неземної!
  Свiтлана зрiзаючи китайцiв, прошипiла:
  - Своїм сумом дорогий!
  Дiвчата влучно палили по китайцях, якi перли лавиною. Багато ж i їх. По них строчать з кулеметiв, вибиваючи шеренги.
  Наташа жбурнула босими пальцями нiг гранату, i прочирикала:
  - Слава СРСР!
  I дала чергу...
  Зоя голою нiжкою запустила презент смертi та видала:
  - Ми покажемо всiм приклад!
  Дала чергу й Августина. Дiвчина стрiляла напрочуд влучно. I скеля зуби красуня вiдповiла:
  - Щоб не було проблем!
  Свiтлана видала з оскалом:
  - I дикий шалений лиходiй, буде в трунi!
  I зрiзала однiєю чергою цiлу шеренгу китайцiв. Жовтi солдати падали, але їхнє мiсце заступали iншi. Якi теж завалювалися i несли колосальну шкоду. Не могли не втриматись, нi зблизитися з потужним противником.
  Наташа скелячи зубки, прочiрикала, кидаючи босою нiжкою гранату:
  - Видатний дизайн! Крикнемо смiливо ми - банзай!
  I дiвчина знову дала чергу скошуючу масу китайцiв. Але жовтi бiйцi все лiзли та лiзли.
  Дiвчата стали кидати босими нiжками гранати i ревти:
  - На славу Батькiвщини святої! Повiрте брати не здамося!
  I знову стрiляють...
  Китайськi пiхотинцi натрапили на мiни. Вибухали, пiдкидаючись вище вгору. Їх буквально розривало на частини. Але повзали за ними iншi.
  Китайцi буквально закидали радянськi позицiї трупами i продовжували просуватися. Їх зустрiчали вогнем, палили влучно. А дiвчата активно застосовували гранати. Шпурляли їх, вiдбиваючи супротивника в кривавий порошок.
  Наташа зрубала пару десяткiв китайцiв i в'янула:
  - Моя вiра в Сталiна непохитна!
  I снiв дала чергу. Але жовтi бiйцi не зупинялися. Дiвчата змiнив обойми в автоматах, i продовжували стрiляти. Вже стволи та казенна частина АК розжарилася. I йшов неприємний димок. А китайцi пiдповзали до окопiв.
  Кiлька босоногих iз шортiв хлопчика пiдтягли шланг. I як влiплять жовтими з вогнеметiв...
  Пополоснуло вогнем, i китайцi, вiдчуваючи забобонний страх, зупинилися. А їх смажили вогником. Все активнiше та активнiше.
  А дiвчата знову стрiляли i кидали гранати ногами. Вони войовницi вiд Всемогутнього Бога i нiколи не зiгнуться.
  Наташа заспiвала:
  - Один два три....
  Усiх злiсних розiрви!
  Чотири, вiсiм, п'ять,
  Ворогiв мерзота вбивати!
  I знову дiвчата стрiляють по жовтих вiйськах. Китайцi починають вагатися. Виростають цiлi кургани трупiв. Але подекуди їм вдається цiлою величезною втратою прорватися. I ллється, ллється кров.
  Наташа вимовляє iз запалом:
  - Наша Батькiвщина нiколи не подасть ворогам!
  Зоя стрiляючи прочiрикала:
  - Нiколи не здамося!
  Августина гаркнула:
  - Не потерпить росiйський воїн сором!
  Свiтлана ведучи вогонь китайцями, видала:
  - Росiяни сильнi, сильнi колись єдинi!
  Наташа зрубаючи китайцiв вимовляє:
  - На удар, настане удар!
  А хлопчаки снiв вогняним струменем, як лупнуть по жовтiй армiї. I у Китаю вибивається дух.
  Наташа згадала, що був час за царя Олексiя Михайловича, коли Маньчжурська iмперiя Китаю захопила, частина росiйських земель у Сибiру.
  Тодi Росiя скована вiйною з Польщею не змогла дати вiдсiчi. Потiм цi землi повернули за Олександра Другого.
  Наташа скосила ще шеренгу китайцiв i в'янула:
  - Слава Росiї! Ми переможемо!
  I знову вишкiрила зубки. А вони в неї такi сяючi. Наташка воюють iз самого першого дня вiйни. I жах триває вже п'ятнадцятий рiк. А тут ще й Китай у бiй вступив.
  Там пiсля розгрому Японiї США посадили свого марiонетку. I природного самi американцi вмирати у вiйнi з Росiєю не хочуть. Так i кинули у бiй величезну, жовту армiю. Проти якої шансiв встояти надто мало.
  Сили нерiвнi та китайцi швидше за все проб'ються.
  Наташа люто вимовляє:
  - Але не на моїй дiлянцi!
  I знову вiдважна дiвчина стрiляє. Вона i справдi буде такою незламною.
  Зоя теж строчить по китайцях, i шепоче:
  - Слава Батькiвщинi моїй, i Ленiну вчителю!
  Пiсля чого валиться ще одна шеренга, скошених жовтих солдатiв.
  Августина стрiляє влучно, вишкiрила перлиннi зубки, i реве з люттю кобри:
  - Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Гуляти дiвчатам по просторих полях,
  I процвiтати пишною порадам краю,
  Виховувати нащадкiв шляхетних!
  I босою нiжкою дiвчина знову пiддасть гранату. Вона взагалi просто супермен у бiкiнi.
  Взагалi дiвчата освоїли одне правило: хочеш перемогти на вiйнi - ходити дiвчинцi потрiбно тiльки босою i в бiкiнi. Тодi буде повний успiх.
  I кулi тебе не зачеплять!
  Свiтлана прошипiла:
  - Комунiзм це рай! Капiталiзм є сарай!
  I показала мову!
  Дiвчата знову метнули гранати босими нiжками. I порiдлiлi, якi зазнали величезних втрат, китайськi натовпи, стали вiдступати. Хвиля вiдринула.
  Чотири дiвчата на мiноносцi причепилися до берегiв Японiї. Висадилися до узбережжя. Обрушили удар артилерiї по батареях дивнi Сонця, що сходить.
  Японцi розбiгалися. Гармати пiдлетiли вгору i вiдiрвалися у них колеса. Безлiч трупiв самураїв i купи поранених.
  Наташка пропищала з радiстю:
  - Ми найбiльшi термiнатори!
  Зоя вистрiлила з дрiбнiшої зброї i пiдтвердила:
  - Безперечно так i є!
  Довбанула з гармати i Августина, вискалившись:
  - Я руда бiсова!
  Гаркнула стрiляючи i Свiтлана:
  - Я жiнка-стрiла!
  Дiвчата лупили японським узбережжям i пiдскакували при цьому.
  Вони взагалi жiнки яких i не знайти! Щось iз розряду - коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде!
  Наташа знову вистрiлила i ревла, вбиваючи масу японцiв:
  - Цей незрiвнянний екiпаж, i найвищий пiлотаж!
  Зоя теж цвяхнула i прочирикала:
  - Не закiнчено бiй, не можна додому!
  I показала свою довгу i рожеву мову.
  Пальнула та Августина, пiдморгнула блакитними та смарагдовими очима:
  - За Русь святу битимемося!
  Вистрiлила i Свiтлана, слiпуче скелячись:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I теж пiдморгнула своїми сапфiровими очима.
  Дiвчата розiйшлися немов справжнiй дияволицi. I їх нiхто не може зупинити чи перемогти.
  Наташа стрiляла i iз захопленням бурмотiла:
  - За Русь-матiнку!
  Зоя вела вогонь i верещала:
  - За царя-батюшку!
  Лупила i Августина, шипаючи:
  - Великий росiйський порядок.
  Хоча щодо останнього у дiвчини були сумнiви. А дитячої трудової колонiї Августина переконалася, що хваленого радянського порядку не iснує. Можна, за секс i вiд роботи вiдкупитись, i зайву пайку отримати. А табiрнi працiвники дуже блудливi худоби. Тож який уже в СРСР був порядок. Не надто дiвчинi щастило. Але в колонiї, вона звикла бiгати босонiж по снiгу, i в найлютiший мороз у короткiй спiдницi та напiвгола. Загартувалася i набула якостi бойової машини. Августина любила бравувати тим, що пройшла колонiю.
  I що тепер їй i сам чорт не брат. Втiм, не так там i страшно було. Самi дiвчатка-в'язнi не такi злi, як хлопчики. I бiльш-менш ладнали мiж собою. А до холодiв Августина звикла дуже швидко. Вона i на волi боса i в одних трусиках снiгом бiгала. I ось що дивовижного - звикаєш. I не страшно ходити морозом. А мiкроби до Августини не липли, i вона майже не втомлювалася, коли пилила дерева, або вколювала на полях.
  Августина взагалi показала себе в колонiї з кращого боку, i її часто ставили в приклад до iнших. I дiвчина навчилася там грати у шахи. I у всiх вигравала.
  Августина взагалi риса вищого розряду.
  Ось i зараз як пальне, та самураїв рознесе!
  Свiтлана теж врiзала i замочила масу супротивникiв. I ще заспiвала, скелячи зуби:
  - Мiсячнi квiти та камiння... Ми японцiв пустимо на шаблi!
  Наташа з показною дотепнiстю помiтила, стрiляючи по японцям:
  - Ми дiвчата мужнi, це факт!
  Зоя довбавши по самураях, пискнула:
  - Залiзний факт!
  Немає все ж таки з усiх поразок Росiї, поразка вiд Японiї в реальнiй iсторiї була найприкрiшою. Тим бiльше програли країнi дуже сильною i населенням, i ще бiльше територiєю, i економiчним потенцiалом Росiї. Не кажучи ще, що Русь матiнка мала набагато бiльше вiйськових традицiй i досвiду воєн, нiж Японiя. Та й гвинтiвка Мосiна, що була на озброєннi Росiйської армiї, найкраща у свiтi. Вона i Велику Вiтчизняну вiйну пройшла.
  Але найприкрiше це наслiдки цiєї вiйни. Вони виявилися непоправними. Росiя втратила шанс приєднати себе Китай. I створити Жовторосiю. I це призвело у майбутньому до появи китайського монстра. I катастрофi царської iмперiї, i появi замiсть унiтарної росiйської держави мiжнародно i федерального СРСР.
  Червона iмперiя мала лише один плюс у порiвняннi з царською - комунiстичну, тоталiтарну iдеологiю, що мала велику популярнiсть у свiтi. I це було сильною стороною.
  Проте комунiстам фатально не щастило на вождiв. Пiсля Сталiна який i сам був жахливий - правили якiсь нiкчеми, що їм i колгосп довiрити стрiмко.
  На цьому тлi царi Романови вигiдно вiдрiзнялися. I Олександр Перший, i Микола Перший, i Олександр Другий, i Олександр Третiй, та й, мабуть, Микола Другий були видатними лiдерами i царями Росiї. Куди краще, нiж придуркуватий колгоспник Микита Хрущов, який може вимовити двох слiв без папiрця Брежнєв, i бiльше Горбачов.
  Романовi були царями успiшними, якi розширювали Росiю. За триста рокiв їхнього правлiння Росiя виросла вдесятеро по територiї i ще бiльше по населенню.
  Безсумнiвно Росiю не сталося падiння Романових чекало велике майбутнє. У царськiй Росiї вiдсоток росiйського населення був би високий, i йшла русифiкацiя околиць. Поступово б iмперiя переварила свої територiї, i стала б монолiтною. I iндуси i китайцi, i чорношкiрi з радiстю стали б пiдданими росiйського царя.
  Росiя мала вiдмiннiсть вiд Британiї, тим що мали сильну царську владу, не пригнiчувала околицi, якi iнтегрувала. Якщо Британської iмперiї, в англiйцiв були однi права, а й у iндусiв куди меншi, то Росiї всi народи були рiвноправнi. За винятком може бути тiльки євреїв, якi не сповiдують Православ'я - для них був ценз осiлостi.
  Зате iншi народи мали рiвнi права з росiйською. Укладали шлюби, змiшувалися, приймали Православ'я, i поступово iнтегрувалися до Великоруського моря. Жаль, але бiльшовики перервали цей процес.
  Слабкiстю Росiї було ще й Православ'я, яке все ж таки є Християнство. Вiра вiд євреїв та частково еллiнiв.
  Вчення пацифiстське, i не зовсiм зрозумiле простому народовi. Дiйсно, навiщо Iсусу йти на хрест? I головне, чи може Бог висить на хрестi - вселити впевненiсть у перемозi та своїх силах.
  Чи може надихнути на лайку Христос - який вчив, ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву!
  Звичайно ж нi! Хiба можна бути iмперiєю та мати релiгiю пацифiзму?
  Взагалi, для планети Земля - благом була б одна iмперiя! А не цей хаос i бардак!
  Єдиний уряд. Але саме одкровення Iоанна називає єдину владу на Землi - владою антихриста! Хiба пiсля цього розумна людина не скаже, що Бiблiя - деструктивна книга?
  Людство має бути єдиним. I на планетi має правити - Один Правитель! Нехай навiть тиран - але один! I одна пiрамiда влади. Одна iмперiя.
  У цьому планi Росiйська iмперiя Романових оптимально пiдходила для всесвiтньої гегемонiї. Царi були в мiру суворими i досить лiберальними, щоб жити при них було непогано. Навiть проституцiя була легальною! Набагато вiльнiше, нiж за "народної" влади бiльшовикiв.
  Пiсля того, як японцiв розгромили на узбережжi, дiвчата збирали трофеї. Грошi - звичайно, не паперовi, теж потрiбнi. I рiзнi цiнностi.
  Наташа помiтила:
  - Золота в Японiї небагато!
  Зоя погодилася:
  - Не наживешся!
  Августина пiддала босою нiжкою по камiнчиках i видала:
  - За новий росiйський порядок!
  Свiтлан пiдтвердила:
  - I жодних цвяхiв!
  Дiвчата покрутились... Наталка подумала. Що вiйна набридла i їм чогось не вистачає. Добре було б мати ще й п'ятого. Наприклад, гарного хлопчика на побiгеньках. Ось саме хлопчаки їм i не вистачає.
  I взагалi чому деякi вважають, що твори з дiтьми нецiкавi?
  Адже дитина може бути i винахiдником генiальним, i полководцем, i iмператором космiчної iмперiї, i генералом, i навiть Господом Богом, творцем Всесвiту!
  Насправдi хлопчик може створювати свiтобудови та встановлювати свої закони. I це цiкаво.
  Чим хлопчик гiрший за дорослу людину. Хiба хлопчик не може бути генiєм? Може, звiсно ж! I полководцем теж! I чого хлопчик не цiкавий? Вiн що не може врятувати всесвiт? Чи створити її? У фантастицi зрозумiло!
  Сила хлопчика може бути колосальною. Наташа подумала, добре б мати такого суперхлопчика, який зовнi залишався б назавжди дитиною. Адже так здорово вiчне дитинство чи юнiсть. Як iз вiком чоловiки втрачають у красi та привабливостi. Втiм, якщо жiнка до тридцяти п'яти рокiв ще нiчого, то хлопця вже псує борода, i волосся на тiлi, коли мине п'ятнадцять. Наталя зiтхнула. Та найпривабливiший пацан, коли вiн безбородий i не волохатий. Вiк губить у чоловiкiв естетику. I в жiнок також. Краса зникає з роками? I як це Бог припускає?
  Естетичнiсть та досконалiсть! Дiвчата у двадцять рокiв найкрасивiшi - свiжi, юнi та розвиненi! I не ростуть у них бороди, прекраснi тiла, i немає зморшок та складок.
  Поки не росте борода хлопчик схожий на дiвчину. Але потiм стає волохатим i неестетичним. Наталка тому й хотiла знайти вiчного хлопчика, який мiг стати членом їхньої команди. Вони ось четвiрка виглядають рокiв на двадцять - самий розквiт i свiжiсть краси. А хлопчик щоб не старше п'ятнадцяти, можна i тринадцять рокiв, щоб була естетика.
  I хлопчик потрiбен з надздiбностями, щоб не гальмувати команду. Щоб не бути її тягарем.
  Наталка запитала Зою:
  - Погодься нам чогось не вистачає?
  Зоя запитала:
  - I чого саме?
  Наташа з усмiшкою вiдповiла:
  - Хлопчика!
  Свiтлана хихикнула i запропонувала:
  - Нам потрiбний хлопчик-супермен! А iнакше немає сенсу!
  Наташка вишкiрилася i запропонувала:
  - Гарного хлопця знайти важко! Щоб був такий, що сам нам допомагав би, а не був тягарем!
  Зоя погодилася:
  - Та такий нам i потрiбний!
  Августина хихикнула i, примружившись, сказала:
  - А де вiзьмеш? Де вiзьмеш А?
  Наташа запропонувала:
  - А що коли начарувати? Це ж iдея!
  Свiтлана розреготалася:
  - Начарувати хлопчика?! Це здорово!
  Зоя захоплено запропонувала:
  - Зробимо магiю! I буде широке коло!
  Воїтельки явно були весело налаштованi. Їм хотiлося чогось бiльшого. I здобути в команду п'ятим хлопчика - це круто!
  Дорогою дiвчатам траплялися полоненi японцi. Вони падали ниць i цiлували красуням босi ноги. Дiвчата досить бурчали. Вони почувалися заведеними.
  Взагалi, як красива жiнка нiжки цiлувати, i особливо круглi п'ятки.
  Дiвчата ж крокували гордо випнувши груди. Їхнiй вигляд був такий рiшучий i безповоротно видно, вони номер один. I в усьому матимуть першiсть.
  Наташа помiтила:
  - Якби я був Богом, то зробила б усiх людей красивими як ельфи. Щоб було естетично!
  Анжелiка хихикнула, помiтивши:
  - Гарних людей i мучити приємно. У всякому разi, я б нiколи не знiвечила б жiнку, перетворюючи на стару. Це було i менi гидко! Юнiсть як вона гарна!
  
  
  
  НЕПЕРЕМОЖНА ЧЕТВЕРКА КРАСАВИЦЬ
  Росiйський мiноносець iз легендарною четвiркою помiтно зробив рiдше i менше японський флот. Вже настав березень, але ескадра Рiздвяного ще не прийшла до Порт-Артура.
  Натомiсть росiйськi вiйська захопили всю територiю Кореї. Стало теплiше.
  Наташа плавала в морi, їхнiй мiноносець потрапив запаси.
  Дiвчина запитала напарницю:
  - Що ти думаєш нас далi чекає?
  Зоя впевнено вiдповiла:
  - Перемога! Половину японського флоту потоплено, армiю на сушi розбито. Я думаю вже без нас царська iмперiя впорається!
  Анжелiка жорстко помiтила:
  - Я вважаю, що найкраще було б повернутися до Великої Вiтчизняної вiйни, i допомогти армiї Молотова боротися з Гiтлером.
  Свiтлана iз сумнiвом похитала головою:
  - Але ж ми, на жаль, не знаємо як це зробити!
  Наташа запропонувала:
  - Може... Спробувати знову наш танк розiгнати?
  Зоя з хитрою усмiшкою запропонувала:
  - Не думаю, що це вихiд... Утiм, поки ми ще не змусили капiтулювати Японiю. А самураєм треба дати так мiцно по рогах, щоб вiдбити полювання проти Росiї рипатися.
  Свiтлана кивнула свiтлою головкою:
  - Ось ось! Я боюся пiд час першої свiтової, Японiя може вдарити нам у спину, щоб взяти реванш за поразки. Це може i є головною загрозою нашiй безпецi!
  Августина блиснула очима i гаркнула:
  - Тим паче нам слiд розгромити всiх самураїв! Щоб не було чим вдарити! А Гiтлер куди подiнеться? Прийде до свого кiнця! Таке зло довго не iснує - саме спалює себе!
  Зоя зазначила:
  - П'ятнадцятий рiк Великої Вiтчизняної вiйни... Жахливо довго палає конфлiкт!
  Наташа свиснула i прочiрикала:
  Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I горе прийшло разом iз ним!
  
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих розлючених рiчок,
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I в спалаху зникла людина!
  
  I таке свавiлля,
  Затопив свiтобудову ...
  Людства сумна доля,
  Терпiти зло - страждання!
  Дiвчата спiвали та шльопали босими нiжками по водi. Вони такi веселi та безпосереднi. Просто чудова поросля веселої армiї. I щастить їм, i на вiйнi вони зазвичай бадьорi.
  Мiноносець уже закiнчував навантаження. Дiвчата допомогли матросам. Потiм застрибнули на корабель. Немов швидкi скакуни, i в них iскриться, клекоче енергiя.
  Мiноносець вiдплив, а восьмидюймова гармата-вбивця напоготовi. дiвчата збираються полювати i пробивати будь-якi кораблi.
  Наташка хихикає i гладить казенну частину гармати своєю босою нiжкою. I вимовляє:
  - Зараз ми вiзьмемося за японцiв!
  Зоя пiдтвердила:
  - Ось i вiзьмемо, всiх порвемо!
  Августина шльопнула голими, круглими п'яточками i в'янула:
  - А кого у хвилi знайдемо! А кого на днi знайдемо! З тим жартувати не станемо!
  Свiтлана взяла i кричала:
  -На частини розiрвемо! На частини розiрвемо!
  Наташа смикала голими колiнами. Ось i перша жертва. Японський есмiнець.
  Вогняна Августина облизнулася:
  - Ось пташеня вже вилупилося. Зараз його обскубаємо!
  Наташа скомандувала:
  - Заряджай зброю! Готуйся!
  Зоя шльопнула губами i прошепотiла:
  - Пiонер завжди готовий!
  Августина свиснула i вишкiрилася:
  - Буде видобуток!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Так буде!
  Дiвчата взяли на мушку ворожий есмiнець. Зоя навела казенну частину за допомогою босих нiжок. I натиснула пальчиками своїх витончених нижнiх кiнцiвок.
  Снаряд вилетiв дугою. Пронiсся i довбав прямо в отвiр труби. I есмiнець вiзьме i рве з усього розмах. Як розлiтаються металевi уламки. I горить метал.
  Наташа вигукнула з оскалом перлинними, i блискучими наче дiадема зубами, ревучи:
  - У труну увiгнали абияк, а найсильнiший бумеранг, все скрикував i спльовував i щiльно утрамбовував.
  Зоя посмiхнулася, i прошепотiла зi стрибком видала:
  - Блискавка удару, перемагаємо ми недаремно!
  Анжелiка хихикнула i помiтила:
  - Скiльки я вже роздробила фашистiв. Стiльки у труну увiгнала. I японцiв може вже й бiльше... Але чому, ми тiльки вбиваємо i вбиваємо!
  Свiтлана фiлософськи помiтила:
  - Вбивати краще, нiж вмирати!
  Наташа погодилася:
  - Звичайно, краще попереджати, нiж попередженим бути!
  Зоя пiдтвердила:
  - Краще вже наступати, нiж у страху вiдходити!
  Анжелiка хихикнула i видала:
  - Росiяни не здаються, а роботи не хворiють!
  Свiтлана хихикнула i рикнула:
  - Зате роботи ламаються!
  Наташа помiтила з оскалом зубiв:
  - Деякi президенти як геморой!
  Зоя пiдтвердила:
  - А деякi вождi та генсеки ще гiршi!
  Анжелiка вишкiрила зубки i видала:
  - А роботiв у свiтi немає!
  Свiтлана хихикнула i гаркнула:
  - Зате є бойовi лiнкори!
  Наталка видала:
  - I з повним розгромом!
  Зоя почала пiдскакувати, звиватися. Розгойдувати стегнами, ворушити язиком, i воювати.
  Дiвчина пискнула:
  - Буде розгром Японiї!
  Анжелiка хихикнула i вигукнула:
  - За батюшку-царя Миколу Другого!
  Свiтлана поправила:
  - Миколи Великого!
  Наташа взяла i пiдскочила з люттю i ревом:
  - Слава царевi Миколi Другому!
  Зоя прошипiла:
  - За царя Великого!
  Анжелiка логiчно помiтила:
  - У царя Миколи Другого є всi шанси перевершити Петра Першого!
  Свiтлана хихикнула i видала:
  - Петро Перший, Перл подав перший, показав приклад полку!
  Наташа розреготалася i видала:
  - Безперечно це так!
  Дiвчата обрали нову мету. У цьому випадку крейсер. Нацiлили гармату.
  Наташка хихикнула:
  - Рознесемо в купу брухту!
  Зоя взяла i заспiвала:
  - По морю кораблики плавають... I жаби в озерi голосно квакають!
  Анжелiка випустила з-за рота бульбашку, i видала:
  - Ах жаби! Жаби! Жаби!
  Свiтлана хихикнула i гаркнула:
  - I з психлiкарнi!
  Наташка взяла i почала наводити зброю на ворожий крейсер. Дiвчата робили це синхронно i дуже швидко. I гармата зловила на прицiл корабель країни Вранiшнього Сонця.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - Японiя - наш гiдний противник. Але тим почеснiше її перемогти!
  Зоя з цим погодилася, скелячи зуби:
  - Ми просто зобов'язанi перемогти!
  I провела ребром долонi горлом.
  Дiвчисько для стрiлянини використовувало босi пальчики нiг. Вона була безпосередня та крута. А волосся кольору сусального золота. Така красуня, агресивна i добра одночасно. А нiжки у неї такi ось красивi, витонченi, точенi. Вже багато рокiв дiвчата i взимку та влiтку борються босонiж. I вони такi гарнi. I босими нiжками битися куди спритнiше.
  Зоя натиснула на гашетку. Вона сама влучна з четвiрки. I снаряд, описавши дугу, полетiв до крейсера. Японець неначе натрапив на важкий кулак. Його гарненько струснуло. I корабель розколовся. Вгору помчали стовпи диму i лютого вогню!
  Августина взяла i захоплено проревела:
  - Марно просити у лютого звiра пощади!
  Свiтлана прошипiла в лютi:
  - I вогнем i мечем, усiх невiрних зметем!
  Наташа вiдчуваючи на бiлому конi, прочирикала:
  - Хоч повiрте, хоч перевiрте! Але вчора менi наснилося! Мовляли на японцiв, на срiбному конi! I скакали цi конi, полями та луками. I якийсь Арiзона, на колу висить Садам!
  I дiвчисько як розсмiється! I перлиннi зубки покаже, i язичком ворухне.
  Зоя взяла i прочирикала, скелячи зубки:
  - Босонога мрiя! На раба чоловiка перетворює краса! I пiсля смертi вiн не знайде спокою! Я душу Дияволу вiддам за нiч iз тобою!
  I златоволоса красуня, взяла i струснула кучерями кольору сусального дорогоцiнного металу.
  Дiвчина i справдi найвищого пiлотажу! I красою не писаною.
  Пiсля цього кiлька молодий юнг стали масажувати дiвчатам тiла. А воїнкам це так приємно. I вони бурчать вiд задоволення. Ех цi хлопчики, якi у них спритнi пальчики. А коли ще юнги ходять босими нiжками по спинах войовниць. Заводить до оргазму!
  Але довго насолоджуватись масажем часу немає. Ось попереду японський броненосець. Мабуть один iз останнiх, великих кораблi флоту його iмператорської величностi.
  Наташа свиснула, i прочирикала:
  - Ось як, нiхто й не чекав!
  I пiдморгнула очима в яких свiтитися екстаз та сарказм.
  Зоя впевнено сказала:
  - Стомимо противника, я в це вiрю!
  Августина вишкiрилася, i блиснула перлинними зубками, i видала:
  - Наш девiз чотири сонця - тонеш сам - топини японця!
  Свiтлана з ентузiазмом заспiвала:
  - Не вигубить противник по рублю,
  Зi сходу лiзуть нахабно самураї...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Хоч гнiв часом серце розриває!
  I дiвчисько знову показало свою довгу мову. Але ж вона така чудова i безпосередня.
  Наташа в лютi заспiвала:
  - Новий вермахт виповз iз космiчної трясовини,
  Хоче в ланцюзi пекла закувати навiк слов'ян.
  Росiяни сильнi, сильнi коли єдинi,
  На удар пiде ще один удар!
  I дiвчина пiдморгнула своїм напарницям. Зоя за допомогою босих нiжок навела зброю. I вигукнула:
  - Новий хiд та переворот!
  Пiсля чого вилетiв забiйний снаряд. Описав орбiту з верхнiх шарiв атмосфери. I потрапив у центр броненосцi. Корабель здригнувся, затремтiв i розколовся. В нього ринули потоки води, i броненосець узяв i почав тонути.
  Августина пропищала:
  - Цей хiд конем iз матом!
  Свiтлана агресивно прошипiла:
  - Якщо вiн мене прикiнчить матюком! То я його через стегно iз захопленням, чи хiд конем по головi!
  Наталка сплюнула. Протерла босою ногою по бронi i прочирикала:
  - Життя тiльки мить мiж минулим та майбутнiм! I за нього тiльки ти й тримайся!
  Зоя помiтила:
  - А он i мiноносець повзе. Прихлопнемо його чи нехай живе?
  Наташа агресивно вишкiрилася i гаркнула:
  - Звичайно ж прикриємо! Чого церемониться!
  Дiвчата швидко закинули у казенну частину зброї бронебiйний снаряд. Пiсля чого Зоя навела босими нiжками зброю. Мета була дрiбнiша, i потрапити складнiше. Втiм, ще головне - як потрапити. Дiвчина примружилася, зробила на грудях Коловрат. Випустила забiйний снаряд.
  Той описав дугу, i як лупне по самураєм.
  Мiноносець розколовся.
  Наташа прошипiла:
  - Качай залiзо бритоголовий! Ти маєш бути мiцним як сталь!
  Августина пiдтвердила:
  -Качай залiзо! Качай!
  I вишкiрила зуби, якi коштують дорожче за дiадему султаншi.
  Наташка помiтила, пiдригуючи босими нiжками:
  - От зараз би хлопцiв цiлий би гарем!
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - Чоловiчий гарем - це круто!
  Августина прошипiла з люттю:
  - От би мати альфонса!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Для гри альфонси це супер!
  Наташка примружилася i помiтила:
  - Поруч ще мiноносець! Потрiбно зблизитись i зловити його.
  Зоя прошипiла:
  - Ми дикi валькiрiї...
  Дiвчата наздогнали мiноносець i навели зброю. Взяли i лупнули по кораблю.
  На це стрiляла за допомогою босих пальчикiв нiжок Августина. Мiноносець урвався i почав тонути.
  Руда гарпiя заспiвала:
  - Генiальний апломб!
  Наталка видала:
  - Велич росiян визнала планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм ...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  Зоя агресивно прочирикала:
  -Славься Батькiвщина, наша вiльна,
  Дружби народiв опора на вiк.
  Сила законна, народна воля,
  Адже за єднiсть проста людина!
  I дiвчисько як шльопне босими, точеними нiжками по металу. Вона взагалi дiвчина на диво красива, i дуже у неї блискуче волосся.
  Та й iншi дiвчата дуже гарнi. М'язистi, стрункi тiла, сильнi шиї, i бiцепси.
  Августина взяла i заспiвала:
  - Велич святої Росiї,
  З руїн вiйни вiдродимо,
  Русский Рiд велика Мiсiя,
  Вистоємо та знову переможемо!
  Наталя попередила:
  - Ось ще один мiноносець! Час взяти його на прицiл!
  Руда бестiя вигукнула:
  - Звiсно - вiзьмемо!
  I розгорнула зброю. Росiйський мiноносець був найшвидшехiдним у Тихоокеанськiй ескадрi. I всiх супротивникiв наздоганяв.
  Ось японцевi пiти не вдалося. Вразили його дiвчата з дистанцiї. Розламали машину i змусили тонути, наче проткнуту шину.
  Августина проспiвала:
  - Миготять квартали, i стрибати стрiмко!
  Наташа агресивно помiтила:
  - А що у нашому свiтi не стрiмко!
  Августина пiдморгнула юнгам:
  - Помасажуйте нас хлопчики!
  Хлопцi взялися до роботи. Пiдлiтки масажували дiвчат, а тi вiд цього млiли. Адже подобається їм таке.
  Зоя скелячи зуби, помiтила:
  - А на вiйнi весело, тiльки чогось все одно не вистачає.
  Наташа скелячи зубки, запропонувала:
  - ТБ!
  Августина проворкувала:
  - Ось телевiзор саме те i є!
  Свiтлана гаркнула:
  - А ми зробимо свiй! Це точно!
  Четвiрка воїнок налаштувалася бiльш, нiж рiшуче. Ось вони ще один мiноносець пiдловили i по ньому рiшуче вдарили. Розбили трубу i змусили тонути.
  Наташа взяла i заспiвала з оскалом зубiв:
  - Ми всi зiтремо!
  Августина додала:
  - У зубний порошок!
  Дiвчина досить забурчала, коли її нiжки почали масажувати двоє хлопчикiв. Вони розiм'яли жорсткi пiдошви рудої гарпiї. Потiм полоскотали колiна, погладили кiсточки.
  Августина почувала себе дуже добре, наче заведена.
  Зоя з усмiшкою вiдповiла:
  - Ми гратимемо в шахи, i хлопчики нас цiлуватимуть.
  Дiвчата зняли з себе лiфчики та дозволили юнгам обсипати полуничнi груди поцiлунками. Так це все було чудово. А коли губи хлопчикiв тобi лижуть соски, це чудово. Немов кавун солодкий їдять.
  Наташка помiтила, скелячи зуби:
  - Ми воїнки такого рiвня, що зможемо змiсти i титану. Так воно i є.
  Зоя погодилася з цим:
  - Так воно i є!
  Августина помiтила:
  - Коли тебе цiлують юнаки, це так приємно! Ех, до чого спiвають тiла!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Немов у медi вимазалася!
  Наташа дотепно гаркнула:
  - Навiть мед гiркий, якщо в ньому тонеш!
  I показала свою довгу, рожеву мову!
  Дiвчата тут i такi хтивi. I вродливi, i сексуальнi. Вони тiльки й хочуть що з юнаками кохатися. Прямо як у хентай.
  Наташа з хвилюванням запитала:
  - Як ви вважаєте, нашi встоять проти гiтлерiвцiв?
  Зоя впевнено сказала:
  - Зло не буває всесильним!
  Августина з жорсткiстю впустила:
  - Дивлячись, що є зло!
  Свiтлана з люттю повiдомила:
  - Добро i зло поняття вiдносне!
  Наташа кивнула i хихикнула:
  - Та дуже вiдноснi!
  Зоя логiчно помiтила:
  - Скiльки ми вже японцiв убили. Адже реально прийшли завойовувати iншi землi!
  Августина у вiдповiдь проревела:
  - Все довкола росiйське, все довкола моє!
  Свiтлана прокричала:
  - Слава Великiй Росiї!
  Наташка хихикнула i в'якнула:
  - Весь свiт буде наш! Бо ми так хочемо!
  I дiвчина блиснула перлинними зубками.
  Зоя проворкувала, скелячи зуби-клики:
  - Все людство колись стане єдиним! Безкрайнiй космос пiдкориться нам!
  Августина рiзала, метнула босими пальчиками нiжок кинджал, i видала з апломбом:
  - Будемо на Марсi!
  Свiтлана у вiдповiдь агресивно запропонувала:
  - Давайте захопимо весь свiт!
  Наташа вiдповiла з усмiшкою:
  - Кажуть якби династiя Романних не впала, то Росiя стала б всесвiтньою iмперiєю!
  Зоя прочирикала:
  - Нас тисне тягар орди,
  Нас тисне ярмо басурман...
  Але в наших жилах кипить,
  Вiра слов'ян!
  Августина прошипiла у вiдповiдь:
  I вiд Чудських берегiв,
  До крижаної Колими...
  Все це наша земля,
  все це ми!
  Свiтлана помiтила скеля зубки:
  - Русь пiд фашистами не прогнеться! Хоч вiйна триває вже п'ятнадцять рокiв!
  Наташа i дiвчата потопили ще два мiноносцi та есмiнець.
  Пiсля чого поверталися веселi та зi здобиччю. Дiвчата радiли щебетали.
  Наташа прочирикала:
  - Хоч доля-лиходiйка, видобуток не копiйка!
  Зоя з цим погодилася:
  - Круто ми повоювали!
  Августина проворкувала:
  - По-генеральськи!
  Свiтлана додала, скелячись:
  - По-маршальськи!
  Поки що дiвчатам весело, а iншим не так вiльно. Юнгу, що потрапив у полон, палали японцi.
  Спочатку зiрвали з хлопчика весь одяг, i смугали бичом. Били двоє великих японцiв у двi сторони. Хлопчик спочатку зойк, потiм стиснув зуби i спробував витримати, без крикiв i стогонiв. Жилисте, засмагле тiло пiдлiтка здригалося вiд укусiв бичiв. Лопнула коричнева шкiра, полилася кров. Хлопчик незабаром смикнувся i затих. На нього кати вилили вiдро холодної води.
  Потiм до голих грудей пiднесли смужку розпеченого залiза. Приклали до м'язистих грудей хлопчика метал, що пихає жаром. Юнга прокричав i вiд больового шоку знепритомнiв.
  Його знову облили крижаною водою. Хлопчик прийшов до тями не вiдразу. Коли прийшов до тями, то вже двi розпеченi смуги залiза були готовi, i їх приклали в босих пiдошвах юнги. Знову нелюдський крик, i вiдключення.
  Потiм рани та опiки полоненого хлопчика посипали сiллю, i залишили юнгу висiти прив'язаним до щогли.
  Пiд час тортур кати практично не ставили запитань. Просто вимiшували на бранцi свою злiсть за великi втрати флоту i розгром на сушi.
  Хлопчик страшенно мучився... Щоб не одразу помер, його облили водою, i зняли з щогли, давши вiдпочити кiлька днiв.
  А потiм тортури продовжилися. Хлопця знову припалили розпеченим залiзом i вiдшмагали. Потiм повiсили на дибу вивертаючи суглоби. Пiднiмали вгору i рiзко скидали вниз - викручуючи руки.
  Пiсля тортур хлопчик був буквально весь сколот, обпалений, сполосований. Та ще його тiло було вкрите жахливими виразками роз'їденими сiллю.
  Хлопчика знову давали вiдпочити вимили, протерли спиртом, що дуже боляче. Дали пiдбурити виразки i розсiчення, а також опiки, i знову на дибу.
  Найдурнiше, що юнга мало що знав, i навряд чи хлопчик мiг багато розповiсти. Але кати катували довго та витончено. Ось наприклад знайшли нове борошно - стали свердлити здоровi зуби. Ну, що з нелюдiв вiзьмеш? У них совiстi, як у бульдозерiв. А може, й менше.
  Тим паче хлопчика ще й за допомогою розжареного прута ґвалтували. Ось садисти.
  Наталя хоч i не знала про це, але мабуть здогадувалася. I тому взяла i скелячи зубки, метнула кинджалiв у зображення мiкадо. Пiсля чого прочирiкала:
  - Ми битимемося до кiнця! Примусимо в унiсон стукати серця!
  I знову випустила iскри з очей! Ось таке пустотливе дiвчисько!
  Зоя взяла i верещала:
  - Я босонога мрiя! На раба чоловiка перетворює краса!
  I дiвчина голими п'ятами блиснула...
  Августину масажували хлопчаки. Дiвчина була зведеною та прекрасною. Вiдчувалося, що ця руда, буквально посланка небес i може порвати навiть Чингiсхана.
  Дiвчина неабияк просунулась i ожила. Вона взагалi красуня найвищого польоту.
  I якщо завищить, то мало нiкому не здасться.
  Свiтлана скеля зубки, вякнула:
  - За Русь святу битимемося! I навiть вмираючи переможемо!
  Наташа логiчно та розважливо помiтила:
  - Краще не вмирати!
  Дiвчата вiддалися в обiйми хлопчакiв, якi їх масажували. Все одно робити поки що не було чого. Нi телевiзорiв, нi комп'ютерiв, нi Iнтернету.
  Тож нехай тебе гладять i масажують. Вiд голови до п'ят нехай мацають хлопчаки руками, а потiм ходять босими нiжками. Можна i самих пiдлiткiв полоскотати, i помацати. Це так приємно.
  Наталя запитала у Свiтлани:
  - Подобається коли тебе пестять хлопчаки?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Дуже навiть!
  Наташка запропонувала:
  - Давайте тодi хлопчикiв трохи мучимо...
  Августина з ентузiазмом погодилася:
  - Ось ось! Плетками їх оприбуткуємо! Добре висiчемо!
  Свiтлана показала мову i пискнула:
  - Гарна думка! Палками по п'ятах юнг!
  Зоя заперечила:
  - Хлопчикам буде боляче!
  Наталка засмiялася i показав мову:
  - Нехай навiть боляче, зате круто!
  Августина облизнувшись, помiтила:
  - Нiжки у хлопчакiв гарнi... Ще вони не встигли зiпсуватися.
  I дiвчина засмiялася, i вишкiрила перлиннi зубки.
  Свiтлена запропонувала з оскалом зубiв:
  - Дiвчата бувають рiзнi, зеленi, бiлi, червонi! Але всiм однаково хочеться, на палицi закрутитися!
  Воїнкам стало смiшно i вони почали щипати хлопчакiв. Тиснули юнг i хихикали собi. Симпатичнi тут хлопчики. Як їх приємно придушити, потерзати.
  Потiм дiвчата й справдi стали вставляти босi нiжки юнг у колодки, i лупити по голих, круглих п'ятах бамбуковими палицями.
  Наташа скелячи зубки, помiтила:
  - Все буде гаразд, я це знаю!
  Хлопцi намагаючись стримати стогiн. Дiвчата били досить сильно, але так, щоб не покалiчити. Така ось Фаллака. Палицi акуратно лягали на пiдошву, змушували гудiти вiд напруження жорстку шкiру. Потiм навiть з'являлися пухирi вiд ударiв.
  Зоя хихикала i скалилася, промовивши:
  - Я обожнюю бiлий колiр! Хлопчик по-звiрячому мною побитий отримає безлiч цукерок!
  Августина теж були пацанов по п'ятах, i скеля:
  - Нафарбувавши губи озверином, я виходжу на променад! I зiрки свiтять менi красиво, i симпатичне пекло!
  Свiтлана хихикнула i рикнула:
  - Битимемо всiх цих самураїв! Пiд натиском стали i вогню!
  Наташка теж вишкiрилася i продзижчала:
  - Але розвiдка доповiла точно! Що ворогiв буквально легiон!
  Зоя прогарчала:
  - Ми ворогiв у сортирi всiх замочимо! Тому що Сталiн такий сильний!
  Августина з тривогою помiтила:
  - Так Сталiн помер!
  Свiтлана у вiдповiдь кричала:
  - Нi! Товариш Сталiн безсмертний!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - А що... Вже п'ятдесят п'ятий рiк! Ми можемо взяти та програти реально!
  Зоя агресивно помiтила:
  - Без нас СРСР реально програти може!
  Августина прочирикала з апломбом:
  - Все стане кращим, коли ми повернемося! I взагалi ми набуваємо такої феноменальної сили!
  Наташка з цим погодилася, сяючи сапфiровими очима:
  - Страшно навiть жах!
  Зоя пискнула:
  - За Ленiна та Сталiна битимемося до самої перемоги!
  Дiвчата попливли на мiноносцi... Поки щойно вийшли в море.
  Зоя згадувала своє перше завдання влiтку сорок першого року. Тодi вийшла щоб передати наказ прикордоннiй заставi. Дiвчина, майже дiвчинка йшла у сандалях, до iншого мiста. Але потрапила пiд дощ, i сандалiї розмокли. Щоб вони не розвалися Зойка зняла їх пiшла босонiж.
  Спочатку теплий пил лоскотав пiдошву, билинки трав кололи дiвчинку в п'яти майже приємно. Але через пару годин з незвички стали горiти ступнi.
  Зойка терпiла, хоч до кiнця дня вже зашкутильгала. Ночувати їй довелося у стозi сiна, благо ночi теплi.
  Наснилося їй наче горять села, палають хати. I бiгають голяка красивi дiвчата. А тут i чорти з'явилися з хвостами та рогами. Вони скакали разом iз дiвчатами.
  Зоя з ними крокувала, озиралася, i зiщулилася. До неї пiдскочив чорт, такий витончений з вусами, i рухливим хвостом. Галантно вклонився, навiть знявши трикутку, пiсля чого промовив:
  - Вiтаю тебе Зойко! Тепер ти пекле!
  Дiвчина злякано пролепетала:
  - I що мене мучитимуть?
  Чорт у вiдповiдь вклонився ще раз i вiдповiв:
  - Нi! Ми ж цивiлiзованi бiси! Як можна мучити людей! Тут у нас все як у раю лише краще!
  Дiвчина справдi йшла полем. Бачила бабок, великих метеликiв, довкола було гарно. I дiвчата всi довкола юнi, i дуже гарнi.
  Зоя раптом побачила, що вона зовсiм гола. Чорт бачачи її збентеження, пробулькав:
  - Вас мають у пеклi як слiд обшукати. Пiсля чого видадуть найкрасивiшi сукнi на ваш вибiр.
  Зоя знiяковiла i почервонiла:
  - Як це обшукати? А навiщо це?
  Чорт пояснив:
  - Пекло це на кшталт в'язницi. Але в'язницi з гуманiстичними засадами. Усi жiнки у цiй в'язницi стають юними та красивими. Але при цьому обшук є обов'язковим. Так належить. Але обшукуватимуть тебе дияволицi.
  З'явилися гарнi, рудi дiвчата. Вони провели її у бiк дзеркала. Начепили на руки тонкi, гумовi рукавички. I почали обмацувати Зою. Одна почала зверху з волосся, друга почала просуватися вiд нiг. Дияволицi були рудi, в бiлих сукнях, що облягали тiло.
  Та що знизу обмацала Зої кожен пальчик на нозi, потерла п'яточку, перевiрила пiд нiгтиками пальцiв. Потiм почала пiднiматися все вище до колiн. Iнша навпаки займалася волоссям, пропустивши через пальцi кожне пасмо. Дуже вправно це робила, майже нiжно. Потiм почала заглядати у вуха.
  Дияволи намагалися не завдати Зої болю, але обшукували дуже прискiпливо. Щупали буквально кожен сантиметр шкiри, вiд чого дiвчина почувала себе дуже приниженою. Потiм їй верхня дiвчина почала перевiряти нiздрi i полiзла руками в рукавичках до рота. А друга красуня дияволиця, о жах сунула руки прямо в незаймане лоно Зої. I вiд цього так боляче, що...
  Зоя прокинулася... Отряхнула... Її кусали мурахи i справдi виявилося дуже неприємно.
  Дiвчина пiднялася, i хоч ще до розквiту було далеко, рушила далi. Сандалiї вона, як i ранiше, несла в руках, щоб увiйти в мiсто не босоногою обiрванкою.
  Вона ще така юна i не пiзнала кохання хлопцiв. I зворушливо виглядає босою, голодною.
  Через годину ходiння дорогою перетворилася на борошно, для босих нiг, що ще не встигли огрубiти дiвчина. Тодi Зоя звернула вбiк i пiшла травою.
  Вже випала роса, i в нiй дiвчина купала свої збитi, подряпанi ноги.
  Щоб якось стати веселiше, Зоя заспiвала:
  Я дiвчина проста комсомолка,
  Нещодавно пiонеркою була...
  Скеля по канатам дуже спритно,
  Як краса мила!
  
  Але фюрер вторгся в милу Росiю,
  Погрожує фашизму шалений оскал...
  Але все одно дiвчата всiх красивiше,
  Вiдповiмо на пiдступний удар!
  
  На славу нашої матерi великої,
  Пiдуть хлопчаки смiливо вмирати.
  Зупинимо навал нацистiв дикий,
  Непереможною буде наша рать!
  
  Менi комсомолцi видали завдання,
  Швидше донести розвiдку до штабу,
  Тому ти напружи дихання,
  Щоб не було увi снi всiх слизьких жаб!
  
  Iду боса дiвчина по лузi,
  Хоч не зi звички крали мiську,
  Спочатку добре, а пiсля туго,
  Гравiєм дорого йти босий!
  
  Пiдошви сильно вiд камiння дубiють,
  I виступає вiд порiзiв кров.
  Але прапори на Вiтчизнi яскраво реють,
  I буде з нами Господа любов!
  
  Прославимо Iсуса велетня,
  Який вищий i найпрекраснiший за всiх...
  Коли народ та партiя єдинi,
  Вiдсвяткуємо удачу та успiх!
  
  Фашизму вiрю ми хребет зламає,
  Оскiльки кожен вiйн iз ясел...
  Перемога буде у променистому травнi,
  У геєннi ж скинуть стань лиходiй!
  
  Нехай славиться земля моя свята,
  Гримлять перемоги слави жовтня...
  Хоч дiвчина в обносках i боса,
  Страждає вона мила недаремно!
  
  За Батькiвщину ми присвятили серце,
  На славу золотий рахуй душi...
  До успiху прочинили шустро дверцята,
  А злiсть i пiдступнiсть задуши!
  
  Так будь Росiя свiту гегемоном,
  Порядок у всесвiтi наведи...
  Усiх супостатiв нагороди розгромом,
  I пiшака проведи жартома у ферзi!
  
  Хай буде Русь моя у вселенськiй славi,
  Нехай у нiй на Марсi яблунi цвiтуть.
  У радянськiй, червонiй, лютiй державi,
  Народ у реальнiсть втiлить мрiю!
  
  Ми зробимо по-батьковi великим,
  Оскiльки комсомолки крутiшi за всiх...
  Пiдтримають на iконах святих лики,
  Ми переможемо залишивши у серцi грiх!
  
  
  
  ЯКЩО Б IМПЕРАТОР ПАВЕЛ ЗАЛИШИВСЯ Б ЖИВ!
  Замаху на iмператора Павла не вiдбулося. Змова була розкрита. У принципi, це можливо. I цар Росiї залишився живим. Павло повiв трохи iнший, вiдмiнний вiд реальностi полiтичний курс - союз iз Наполеоном. Якщо у його батька кумиром був Фрiдрiх другий, то у Павла таким генiєм та способом поклонiння став Наполеон Бонапарт.
  Але кожне рiшення має свої плюси та мiнуси. I невiдомо що вигiднiше Росiї: подiлити з Пруссiєю Польщу та Австрiю, чи воювати заради схiдної Пруссiї.
  Принаймнi iмператор Павло вирiшив подiлити Європу з Наполеоном Бонапартом.
  Кутузов вторгся Австрiю зi сходу, а Наполеон iз Заходу. Було все узгоджено. Австрiйцi пiд подвiйним ударом виявилися швидко розгромленi.
  Росiя отримала собi частину Польщi разом з Краковом та Галичиною. Францiя вiдiбрала Iталiю та вiдрiзала Австрiю вiд узбережжя. Роздiл виявився швидким. Потiм була вiйна з Пруссiєю. Теж перемоги швидкi, як у кiно. Генiй Наполеона та доблесть росiйських вiйськ. Контрудари та нищiвнi пересування.
  Росiя забрала собi землi по саму рiчку Ордер. Францiя також розширила свої володiння. Вiдбулася битва Росiйсько-французької ескадри та англiйцiв на чолi з Нельсоном. Генiй Ушаков перемiг. Англiйцi виявилися розбитими. I ось пiшла висадка французьких та росiйських вiйськ у Британiї. Пiдкорення англiйцiв, i встановлення гегемонiї Францiї та Росiї.
  Наполеон та iмператор Павло порiднилися i їхнiй союз став мiцним. Наступною жертвою спiльної вiйни стала Туреччина. Османи вже ослабли i, звичайно, протистояти спiльному просуванню двох великих iмперiй не могли.
  Росiйськi вiйська просувалися досить швидко i зайшли у Закавказзi. А французи з боями увiрвалися до Константинополя. Там вони взяли пiд контроль володiння туркiв. Потiм росiйськi вiйська вступили до Iрану. А французи рушили до Єгипту. Вiйна йшла по всiх азимутах. I горiли бажанням завоювань.
  Iмператор Павло загалом виявився царем успiшним. Багато завоював, добряче пiдкорив. Став великим правителем. Росiя за нього розгорнулася i змiцнiла. Та й Наполеон завоював дуже багато i не збирався складати свої територiї.
  Не було б смутку, але... Пiсля смертi iмператора Павла вiдносини з Францiєю загострилися. Щоправда, сам Наполеон не хотiв вiйни з Росiєю. Та й постарiв iмператор для подiбних експериментiв.
  Але новий iмператор, до речi син росiйської принцеси, i дочки Павла, оголосив похiд на Росiю. Вiн, мабуть, розраховував на перемогу.
  Але без генiя Наполеона подiї розвивалися для французiв невдало. Навiть до Москви не дiйшли, а були розбитi у боях.
  Потiм росiйська армiя увiйшла на територiю Францiї. Ряд невеликих сутичок, i Париж упав!
  Таким чином Французька iмперiя виявилася повалена. У росiйськiй армiї боролася група гарних дiвчат у бiкiнi. Вони рубали французiв та iнших найманцiв мечами.
  При цьому дiвчата метали гострi диски босими нiжками, i спiвали:
  Гiмн Батькiвщини серця так почав палити,
  У всьому всесвiтi немає його красивiше.
  Хай оголює воїн славний меч,
  На славу нашої матерi-Росiї!
  Вiйницi звичайно ж показували найвищий пiлотаж у битвi. I рубали французiв та європейських найманцiв у колосальним ентузiазмом.
  Наташка жбурнула диск босими пальчиками нiг i заспiвала:
  - Один два три! Ворогiв усi розiрви!
  Зоя запустила бумеранг босими нiжками i видала:
  - Чотири, вiсiм, п'ять - французiв усiх порвати!
  Августина жбурнула босими нiжками кинджал. Той прокрутився розпорiв дюжину солдатiв i прочирикала:
  - На вас чекає великий розгром - не врятує Наполеон!
  Свiтлана з ентузiазмом додала, запустивши черговий презент смертi:
  - Ми росiйськi сини, ви дiти сатани!
  Коротше кажучи, росiйська армiя увiйшла до Парижа. I на престол Францiї зiйшов цар Олександр Перший. Так завершилася перша частина вiйни. Росiя стала всесильною державою. I пiдкорили Iндiю, Iндокитай, Китай, Австралiю, Канаду. Проникла до Америки.
  США охопили громадянську вiйну i пiсля введення росiйських вiйськ втратили незалежнiсть. А незабаром пiсля референдуму приєдналися до Росiї.
  Царська iмперiя до кiнця дев'ятнадцятого столiття стала всесвiтньою. На престолi правили Романови i панувала стабiльнiсть. I ще в 1899 роцi перша людина полетiла в космос.
  Почалася нова, зiркова доба людства. 1907 року люди вступили на Мiсяць. 1914 року на Марсi був перший людський десант. 1916 року висадилися на Венерi. У 1919 роцi на Меркурiї та супутнику Юпiтера. У 1927 роцi людина вступила, на найдальшу планету сонячної системи: Плутон. А 1974 року розпочався полiт до Альфа-Центавра. Що через десять рокiв успiшно завершився. А 2001 року були вiдкритi надсвiтловi швидкостi та Гiпердвигун. Почалося реальне освоєння галактики.
  Причому людям щастило, вони поки що за межами сонячної системи не зустрiчали конкурентiв. Iшло освоєння космосу. А на престолi, як i ранiше, династiя Романових. Людство єдине i згуртоване самодержавною владою.
  Ось 2030 рiк ... Чотири дiвчата-вiдьми летять на зорельотi, до вiдкритої зiрки i розмовляють.
  Наташа зауважує:
  - На Землi стало краще, але...
  Зоя спохмурнiла:
  - Що Але?
  Наташа вiдповiла:
  - Вся влада належить однiй людинi - царевi! Хiба це правильно та справедливо?
  Августина пiдтримала напарницю:
  - Правильно! Чому все має вирiшувати якийсь цар? Влада має належати парламенту!
  Свiтлана хихикнула i рикнула:
  - Даєш установчi збори! Геть самодержавство!
  Зоя на це заперечила:
  - Хоча, звичайно, самодержавна форма влади i застарiла морально, але... Вона принесла Росiї владу над свiтом, i процвiтання людству. Навiть у африканцiв є у кожного автомобiль, мотоцикл, лiтальний апарат та окрема квартира з усiма зручностями. Немає безробiтних, освiта та медицина безкоштовнi, продукти першої необхiдностi теж. Цiни на iнше низькi. Злочинностi майже немає. Навiть клiмат змiнився i тепер у Росiї та на планетi Земля вiчне лiто. То чого ще не вистачає? Дурний говорини парламентарiїв?
  Наташа на це вiдповiла:
  - А може й говорiни! Якось нудно без дебатiв та виступiв. Та й вибори якби проходили було веселiше.
  Августина пiдтримала подругу:
  - Не хлiбом єдиним жива людина! Йому потрiбнi ще й видовища! Не всiх влаштовує така ось рутина!
  Зоя помiтила з усмiшкою:
  - Є безлiч способiв розваги окрiм виборiв до парламенту. У нас лише чотири годинний робочий день i три днi вихiдних. Люди тiльки й роблять, що розважаються, а багато фантастичних романiв пишуть. I навiть сатиру про царя не забороняють друкувати. А вже секс... Все легально, можна замовити альфонсу Iнтернетом, можна самiй вiддатися. Фiльми є рiзнi. Чим наша свобода обмежена? Якщо когось i посадять, то зараз в'язницi наче санаторiї. Не треба на царя обмовляти!
  Свiтлана логiчно зауважила:
  - Але цар може якщо його не так муха вкусить, взяти i прикрити всi свободи, а нас вiдправити до таборiв та на каторгу! У тому раз у раз все залежить вiд однiєї людини i противаги йому немає!
  Зоя з посмiшкою повiдомила:
  - Ну, на цей свiт... Ми чотири вiдьми є! Якщо розберемося з тираном. Втiм, за нинiшнього царя я спокiйна. А ось спадкоємець пiдозрiлий до крайностi!
  Дiвчата наздогнали мiноносець i навели зброю. Взяли i лупнули по кораблю.
  На це стрiляла за допомогою босих пальчикiв нiжок Августина. Мiноносець урвався i почав тонути.
  Руда гарпiя заспiвала:
  - Генiальний апломб!
  Наталка видала:
  - Велич росiян визнала планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм ...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  Зоя агресивно прочирикала:
  -Славься Батькiвщина, наша вiльна,
  Дружби народiв опора на вiк.
  Сила законна, народна воля,
  Адже за єднiсть проста людина!
  I дiвчисько як шльопне босими, точеними нiжками по металу. Вона взагалi дiвчина на диво красива, i дуже у неї блискуче волосся.
  Та й iншi дiвчата дуже гарнi. М'язистi, стрункi тiла, сильнi шиї, i бiцепси.
  Августина взяла i заспiвала:
  - Велич святої Росiї,
  З руїн вiйни вiдродимо,
  Русский Рiд велика Мiсiя,
  Вистоємо та знову переможемо!
  Наталя попередила:
  - Ось ще один мiноносець! Час взяти його на прицiл!
  Руда бестiя вигукнула:
  - Звiсно - вiзьмемо!
  I розгорнула зброю. Росiйський мiноносець був найшвидшехiдним у Тихоокеанськiй ескадрi. I всiх супротивникiв наздоганяв.
  Ось японцевi пiти не вдалося. Вразили його дiвчата з дистанцiї. Розламали машину i змусили тонути, наче проткнуту шину.
  Августина проспiвала:
  - Миготять квартали, i стрибати стрiмко!
  Наташа агресивно помiтила:
  - А що у нашому свiтi не стрiмко!
  Августина пiдморгнула юнгам:
  - Помасажуйте нас хлопчики!
  Хлопцi взялися до роботи. Пiдлiтки масажували дiвчат, а тi вiд цього млiли. Адже подобається їм таке.
  Зоя скелячи зуби, помiтила:
  - А на вiйнi весело, тiльки чогось все одно не вистачає.
  Наташа скелячи зубки, запропонувала:
  - ТБ!
  Августина проворкувала:
  - Ось телевiзор саме те i є!
  Свiтлана гаркнула:
  - А ми зробимо свiй! Це точно!
  Четвiрка воїнок налаштувалася бiльш, нiж рiшуче. Ось вони ще один мiноносець пiдловили i по ньому рiшуче вдарили. Розбили трубу i змусили тонути.
  Наташа взяла i заспiвала з оскалом зубiв:
  - Ми всi зiтремо!
  Августина додала:
  - У зубний порошок!
  Дiвчина досить забурчала, коли її нiжки почали масажувати двоє хлопчикiв. Вони розiм'яли жорсткi пiдошви рудої гарпiї. Потiм полоскотали колiна, погладили кiсточки.
  Августина почувала себе дуже добре, наче заведена.
  Зоя з усмiшкою вiдповiла:
  - Ми гратимемо в шахи, i хлопчики нас цiлуватимуть.
  Дiвчата зняли з себе лiфчики та дозволили юнгам обсипати полуничнi груди поцiлунками. Так це все було чудово. А коли губи хлопчикiв тобi лижуть соски, це чудово. Немов кавун солодкий їдять.
  Наташка помiтила, скелячи зуби:
  - Ми воїнки такого рiвня, що зможемо змiсти i титану. Так воно i є.
  Зоя погодилася з цим:
  - Так воно i є!
  Августина помiтила:
  - Коли тебе цiлують юнаки, це так приємно! Ех, до чого спiвають тiла!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Немов у медi вимазалася!
  Наташа дотепно гаркнула:
  - Навiть мед гiркий, якщо в ньому тонеш!
  I показала свою довгу, рожеву мову!
  Дiвчата тут i такi хтивi. I вродливi, i сексуальнi. Вони тiльки й хочуть що з юнаками кохатися. Прямо як у хентай.
  Наташа з хвилюванням запитала:
  - Як ви вважаєте, нашi встоять проти гiтлерiвцiв?
  Зоя впевнено сказала:
  - Зло не буває всесильним!
  Августина з жорсткiстю впустила:
  - Дивлячись, що є зло!
  Свiтлана з люттю повiдомила:
  - Добро i зло поняття вiдносне!
  Наташа кивнула i хихикнула:
  - Та дуже вiдноснi!
  Зоя логiчно помiтила:
  - Скiльки ми вже японцiв убили. Адже реально прийшли завойовувати iншi землi!
  Августина у вiдповiдь проревела:
  - Все довкола росiйське, все довкола моє!
  Свiтлана прокричала:
  - Слава Великiй Росiї!
  Наташка хихикнула i в'якнула:
  - Весь свiт буде наш! Бо ми так хочемо!
  I дiвчина блиснула перлинними зубками.
  Зоя проворкувала, скелячи зуби-клики:
  - Все людство колись стане єдиним! Безкрайнiй космос пiдкориться нам!
  Августина рiзала, метнула босими пальчиками нiжок кинджал, i видала з апломбом:
  - Будемо на Марсi!
  Свiтлана у вiдповiдь агресивно запропонувала:
  - Давайте захопимо весь свiт!
  Наташа вiдповiла з усмiшкою:
  - Кажуть якби династiя Романних не впала, то Росiя стала б всесвiтньою iмперiєю!
  Зоя прочирикала:
  - Нас тисне тягар орди,
  Нас тисне ярмо басурман...
  Але в наших жилах кипить,
  Вiра слов'ян!
  Августина прошипiла у вiдповiдь:
  I вiд Чудських берегiв,
  До крижаної Колими...
  Все це наша земля,
  все це ми!
  Свiтлана помiтила скеля зубки:
  - Русь пiд фашистами не прогнеться! Хоч вiйна триває вже п'ятнадцять рокiв!
  
  Наташа i дiвчата потопили ще два мiноносцi та есмiнець.
  Пiсля чого поверталися веселi та зi здобиччю. Дiвчата радiли щебетали.
  Наташа прочирикала:
  - Хоч доля-лиходiйка, видобуток не копiйка!
  Зоя з цим погодилася:
  - Круто ми повоювали!
  Августина проворкувала:
  - По-генеральськи!
  Свiтлана додала, скелячись:
  - По-маршальськи!
  Поки що дiвчатам весело, а iншим не так вiльно. Юнгу, що потрапив у полон, палали японцi.
  Спочатку зiрвали з хлопчика весь одяг, i смугали бичом. Били двоє великих японцiв у двi сторони. Хлопчик спочатку зойк, потiм стиснув зуби i спробував витримати, без крикiв i стогонiв. Жилисте, засмагле тiло пiдлiтка здригалося вiд укусiв бичiв. Лопнула коричнева шкiра, полилася кров. Хлопчик незабаром смикнувся i затих. На нього кати вилили вiдро холодної води.
  Потiм до голих грудей пiднесли смужку розпеченого залiза. Приклали до м'язистих грудей хлопчика метал, що пихає жаром. Юнга прокричав i вiд больового шоку знепритомнiв.
  Його знову облили крижаною водою. Хлопчик прийшов до тями не вiдразу. Коли прийшов до тями, то вже двi розпеченi смуги залiза були готовi, i їх приклали в босих пiдошвах юнги. Знову нелюдський крик, i вiдключення.
  Потiм рани та опiки полоненого хлопчика посипали сiллю, i залишили юнгу висiти прив'язаним до щогли.
  Пiд час тортур кати практично не ставили запитань. Просто вимiшували на бранцi свою злiсть за великi втрати флоту i розгром на сушi.
  Хлопчик страшенно мучився... Щоб не одразу помер, його облили водою, i зняли з щогли, давши вiдпочити кiлька днiв.
  А потiм тортури продовжилися. Хлопця знову припалили розпеченим залiзом i вiдшмагали. Потiм повiсили на дибу вивертаючи суглоби. Пiднiмали вгору i рiзко скидали вниз - викручуючи руки.
  Пiсля тортур хлопчик був буквально весь сколот, обпалений, сполосований. Та ще його тiло було вкрите жахливими виразками роз'їденими сiллю.
  Хлопчика знову давали вiдпочити вимили, протерли спиртом, що дуже боляче. Дали пiдбурити виразки i розсiчення, а також опiки, i знову на дибу.
  Найдурнiше, що юнга мало що знав, i навряд чи хлопчик мiг багато розповiсти. Але кати катували довго та витончено. Ось наприклад знайшли нове борошно - стали свердлити здоровi зуби. Ну, що з нелюдiв вiзьмеш? У них совiстi, як у бульдозерiв. А може, й менше.
  Тим паче хлопчика ще й за допомогою розжареного прута ґвалтували. Ось садисти.
  Наталя хоч i не знала про це, але мабуть здогадувалася. I тому взяла i скелячи зубки, метнула кинджалiв у зображення мiкадо. Пiсля чого прочирiкала:
  - Ми битимемося до кiнця! Примусимо в унiсон стукати серця!
  I знову випустила iскри з очей! Ось таке пустотливе дiвчисько!
  Зоя взяла i верещала:
  - Я босонога мрiя! На раба чоловiка перетворює краса!
  I дiвчина голими п'ятами блиснула...
  Августину масажували хлопчаки. Дiвчина була зведеною та прекрасною. Вiдчувалося, що ця руда, буквально посланка небес i може порвати навiть Чингiсхана.
  Дiвчина неабияк просунулась i ожила. Вона взагалi красуня найвищого польоту.
  I якщо завищить, то мало нiкому не здасться.
  Свiтлана скеля зубки, вякнула:
  - За Русь святу битимемося! I навiть вмираючи переможемо!
  Наташа логiчно та розважливо помiтила:
  - Краще не вмирати!
  Дiвчата вiддалися в обiйми хлопчакiв, якi їх масажували. Все одно робити поки що не було чого. Нi телевiзорiв, нi комп'ютерiв, нi Iнтернету.
  Тож нехай тебе гладять i масажують. Вiд голови до п'ят нехай мацають хлопчаки руками, а потiм ходять босими нiжками. Можна i самих пiдлiткiв полоскотати, i помацати. Це так приємно.
  Наталя запитала у Свiтлани:
  - Подобається коли тебе пестять хлопчаки?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Дуже навiть!
  Наташка запропонувала:
  - Давайте тодi хлопчикiв трохи мучимо...
  Августина з ентузiазмом погодилася:
  - Ось ось! Плетками їх оприбуткуємо! Добре висiчемо!
  Свiтлана показала мову i пискнула:
  - Гарна думка! Палками по п'ятах юнг!
  Зоя заперечила:
  - Хлопчикам буде боляче!
  Наталка засмiялася i показав мову:
  - Нехай навiть боляче, зате круто!
  Августина облизнувшись, помiтила:
  - Нiжки у хлопчакiв гарнi... Ще вони не встигли зiпсуватися.
  I дiвчина засмiялася, i вишкiрила перлиннi зубки.
  Свiтлена запропонувала з оскалом зубiв:
  - Дiвчата бувають рiзнi, зеленi, бiлi, червонi! Але всiм однаково хочеться, на палицi закрутитися!
  Воїнкам стало смiшно i вони почали щипати хлопчакiв. Тиснули юнг i хихикали собi. Симпатичнi тут хлопчики. Як їх приємно придушити, потерзати.
  Потiм дiвчата й справдi стали вставляти босi нiжки юнг у колодки, i лупити по голих, круглих п'ятах бамбуковими палицями.
  Наташа скелячи зубки, помiтила:
  - Все буде гаразд, я це знаю!
  Хлопцi намагаючись стримати стогiн. Дiвчата били досить сильно, але так, щоб не покалiчити. Така ось Фаллака. Палицi акуратно лягали на пiдошву, змушували гудiти вiд напруження жорстку шкiру. Потiм навiть з'являлися пухирi вiд ударiв.
  Зоя хихикала i скалилася, промовивши:
  - Я обожнюю бiлий колiр! Хлопчик по-звiрячому мною побитий отримає безлiч цукерок!
  Августина теж були пацанов по п'ятах, i скеля:
  - Нафарбувавши губи озверином, я виходжу на променад! I зiрки свiтять менi красиво, i симпатичне пекло!
  Свiтлана хихикнула i рикнула:
  - Битимемо всiх цих самураїв! Пiд натиском стали i вогню!
  Наташка теж вишкiрилася i продзижчала:
  - Але розвiдка доповiла точно! Що ворогiв буквально легiон!
  Зоя прогарчала:
  - Ми ворогiв у сортирi всiх замочимо! Тому що Сталiн такий сильний!
  Августина з тривогою помiтила:
  - Так Сталiн помер!
  Свiтлана у вiдповiдь кричала:
  - Нi! Товариш Сталiн безсмертний!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - А що... Вже п'ятдесят п'ятий рiк! Ми можемо взяти та програти реально!
  Зоя агресивно помiтила:
  - Без нас СРСР реально програти може!
  Августина прочирикала з апломбом:
  - Все стане кращим, коли ми повернемося! I взагалi ми набуваємо такої феноменальної сили!
  Наташка з цим погодилася, сяючи сапфiровими очима:
  - Страшно навiть жах!
  Зоя пискнула:
  - За Ленiна та Сталiна битимемося до самої перемоги!
  Наташка та її команда прогулялися берегом.
  Зоя з виглядом знавця помiтила:
  - Нiмецький пiрамiдальний танк, це велика мiць!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Та досконала машина!
  Свiтлана запропонувала:
  - Давайте й ми щось зробимо!
  Дiвчата пробiгли. Миготiли босими п'ятами. Вже початок квiтня, i в Порт-Артурi, якi перебувають на досить пiвденнiй широтi, вже тепло.
  Багато хлопчакiв вже бiгають теж босими.
  Дiвчата дуже гарнi. I стрункi, i м'язистi, i з гарним рельєфом м'язiв. Все в них чудово. I обличчя свiжi, чистi, i волосся, i нiжки. Вони дуже свiжi на вигляд, хоч уже жiнкам рокiв чимало.
  Бiльше чотирнадцяти рокiв iз нiмцями воювали. I вже з Японiєю воюють пiвроку. Так вражає.
  Наташа бiгла i помiтила:
  - Коли ми покинули свою свiтобудову, вже п'ятнадцятий рiк точилася вiйна з фашистами. Взагалi це, звичайно ж, жах. Але...
  Зоя нагадала:
  - Англiйцi та французи воювали один i одним сто п'ятнадцять рокiв. Тож це ще не рекорд!
  Наташа зiтхнувши вiдповiла:
  - За кiлькiстю вбитих може бути рекорд! Взагалi, напевно, до кiнця вiйни i чоловiкiв не залишиться.
  Августина хихикнула i вiдповiла:
  - А я i дiвчатами не гидую!
  Свiтлана вишкiрила зуби i пискнула:
  - Це буде взагалi супер! Дiвчат багато, легiони!
  Наташа взяла i прокукарекала:
  - Хлопцi, хлопцi, хлопцi - це вашi сили! Землю вiд пожежi вберегти!
  Зоя пiдтримала:
  - Ми за мир, за дружбу! За усмiшки свiту, за щирiсть зустрiчей!
  Августина пiдморгнула i гаркнула:
  - Ми всiх зламаємо! Буде наша перемога!
  Свiтлана крикнула:
  - На священнiй вiйнi!
  Руда дияволиця дивилася на босi, запорошенi пiдошви хлопчакiв, i уявляла собi, як вогником смажить їх. Це було б дуже апетитно. Посмажити хлопчикам ноги, потiм скуштувати свiжого м'яса.
  Обковтнути їх. Напевно, це було б смачно.
  Августина запропонувала зi смiшком:
  - Давайте панове трохи поїмо. Заглянемо до шинку!
  Наташа iз цим погодилася:
  - Та поїмо свининки!
  Дiвчата рушили до корчми. Вибрали бiльш-менш пристойний. Зайшли туди.
  Августина прогарчала:
  - Горiлки по графинi, i кабана з гарнiром!
  Бармен пробулькал:
  - Два рублi п'ятдесят копiйок.
  Наташа кинула золотий червонець i в'янула:
  - Решти не потрiбно!
  Зоя пiдморгнула:
  - I ще карасiв нам жирних, i пару курiпок!
  Кiлька босоногих хлопчакiв, що прислуговують, побiгли виконувати наказ.
  Чотири мускулистi, високi дiвчата сiли за стiл. I заходилися пожирати їжу, запиваючи горiлкою. Дiвчата босi нiжки поклали на стiл i їли iз задоволенням. Причому використовуючи i пальчики голих нижнiх кiнцiвок та руки.
  Жерли дiвчата iз задоволенням. I цмокали собi...
  Якийсь п'яний китаєць пiдповз до них i проревiв:
  - Повiя, я вас хочу!
  Дiвчина Наташка пiдвелася i пискнула:
  - Ти чого це? А заплатити?
  Декiлька китайцiв рушили на дiвчат. Вони б iз ножами. Воїтельки ще не встигли напитися i вiдразу зрозумiли, що це пастка.
  Наташка запустив тарiлку босими пальчиками нiг. Та потрапила прямо в чоло китайцю i вирубала його, наче розбила лампочку кувалдою. Жовтий боєць завалився.
  Августина надiслала босими пальчиками нiжок, столовий нiж. Вiн встромився прямо в праве око китайця, i вийшов через потилицю.
  Зоя рушила босою, кругленькою п'ята по носi жовтого бiйця, i зламала кiстку. Полилася кров.
  Свiтлана запустила вже випиту склянку, але влучила точно. Прямо по потилицi. Але забила на смерть. Так довбала!
  Наталка пiдскочила, i зробила вертушку. Всадила по шиї круглою п'ятою. I вирубала на смерть.
  Дiвчата обрушилися на китайцiв як вихор смертi i почали їх терзати i трощити.
  Дiвчина боролася з усiма несамовито. I пустили в хiд шаблi. Втiм, китайцiв була всього дюжина, i їх порубали. Дiвчата пiсля перемоги рушили до столу. I почали допивати горiлку та пожирати м'ясо.
  Гарно дiвчата надiйшли. Або негарно, але круто. I дуже активно дiвчата надiйшли.
  Їдять собi м'ясо та допили горiлку. Багато спiвали, танцювали, та вили. Начебто шлунки не гумовi. Але їли дуже активно.
  Дiвчата повеселилися. I наїлися до вiдвалу. I тут красунi наче на конi. Причому дуже бiлому.
  Дiвчата трохи пограли в карти на щелбани. Потiм взяли i стали спiвати.
  Батькiвщина моя - горда i мила,
  Батькiвщина моя - ти збожеволiла!
  Батькiвщина моя - бiдна сума,
  Батькiвщина моя - мало нам розуму!
  Потiм дiвчата пiдскакували, крутились колесом. Здiйснювали сальто. Такi чудовi дiвки. I лiфчики з себе зняли, голими цицьками трясуть.
  Ось це войовницi. Загризуть i розпилять!
  Дiвчата наївшись, напившись, опинилися в центрi мiста Порт-Артура. Походили, пiдскакуючи, i гасали, крутилися колесом.
  Дiвчата шльопали голими нiжками по калюжах. Пiдскакували собi. Перекручувалися i крутилися.
  Наташа прочирикала:
  - Майбутнiм свiт буде наш!
  Зоя прочирикала:
  - Безперечно...
  Зоя йшла довго, їй дуже хотiлося їсти, i дiвчина зривала травинки i засовувала собi в рот. Жувала солодке. Потiм зривала на ходу i конюшину. Дiвчина подумала, що в голодi є i плюси - стрункiшою буде. А так вона за червень на колгоспних харчах помiтно видужала.
  Втiм, за Сталiна не надто роз'їжся. Цiни на продукти за картками порiвняно низькi, а понад це дуже високi. Тож країна напiвголодна. Зате комсомолки такi стрункi, спортивнi.
  Зоя займалася гiмнастикою та любила поїсти. Вона вiд природи дiвчина сильна та м'ясиста.
  Ось зараз так хочеться м'яса. Взяти б котлет та свининки...
  Дiвчина пробулькала:
  - У вищому пiлотажi, всiх ворогом розмажемо!
  Втiм, до мiста довгий. Можна було й пiд'їхати якоюсь машиною з нiмцями.
  Але Зоя надто гарна, з золотистим волоссям. I нiмцi, голоднi солдати Вермахту можуть її зґвалтувати. А це говорять для дiвиць боляче. Тiльки потiм, приносить велике задоволення.
  Щоправда, у комсомолок у довоєннi часи не надто прийнято подiбнi розмови вести. Хоча панує атеїзм та войовниче безбожжя. Отже i мораль не зовсiм християнська.
  Зоя вже цiлувалася i обiймалася з хлопцями, i це їй подобалося. Але цноту краще нести до замiжжя.
  Дiвчина йшла травою. Кiлька разiв наступала босими нiжками на шишечки, купини, гiлочки. I вiдчувала бiль. Бiднi її нiжки. Можливо, що так було i Гердi, коли так боса йшла за хлопчиком Каєм. Також збивала всi нижнi кiнцiвки. Бiдолашна дiвчинка з вiдважним серцем i великою мужнiстю.
  Пiзньої осенi йти босонiж мерзлою, кам'янистою землею, ще зовсiм дитинi. Як це, напевно, було їй болiсно, як мерзли i збивалися бiднi нiжки дiвчинки Герди. Як вона втомлювалася за довгий перехiд.
  Хоча Зоя i спортивне дiвчисько, але пiсля кiлькох годин ходу та її нiжки починали болiсно нити. Особливо iкри та збитi пiдошви. Голод вiд утоми навпаки притупився.
  Зоя помiтила, що по травi йде повiльнiше, i знову вийшла на дорогу. Але асфальт нерiвний з камiнчиками, i дуже вузький. Недовго витримала Зоя i знову звернула на траву десь пом'якше.
  Вже стемнiло, але дiвчина на останньому зусиллi волi так i йшла, намагаючись встигнути прийти до пункту ранiше. Хоча вже ще плелася. I зрештою заснула прямо не гiлках.
  Їй снилося, що дияволицi якраз закiнчували обшук. Помацали iнтимнi мiсця, груди i пiсля цього повiдомили:
  - Ти чиста! Можеш iти в цивiлiзований пекло!
  Зоя здивувалася:
  - А що є нецивiлiзоване?
  Диявол пояснила:
  - Бог є любов! Але вiн не може пустити ненароджених згори до раю, такий закон. I закон вiчний i незаперечний. Однак i мучити людей вiчно в Пекло не дозволяє добре серце Всевишнього. - Красива дiвчина з рiжками i чобiтках стукнула по сапфiру, що лежав на травi. - Тому в пеклi для грiшникiв створено людськi умови. На тебе чекатиме окрема камера з телевiзором та ванною з душем, гарна їжа та неважка робота, з навчанням. Можна буде отримати потiм i комп'ютер iз виходом до Iнтернету. Усi зручностi у в'язницi з гарним клiматом.
  Зоя з посмiшкою запитала:
  - А хлопцi будуть?
  Диявола кивнула:
  - Усi чоловiки в пеклi здоровi, гарнi, юнi. Вони досить постраждали вiд старостi, за життя, щоб потiм мучитись i пiсля смертi.
  Це нове життя для вас у цивiлiзованiй пекла. Оскiльки ти хороша дiвчина, то режим для тебе буде не суворий. Навiть на екскурсiї в рай їздитимеш. Вибiр їжi багатий, секс чоловiками за твоєю згодою. Загалом усi в'язнi грiшники мають право на окрему камеру з душем та телевiзором. Тiльки у тих хто на Землi погано поводився суворiше. Але навiть щодо них є права ув'язнених-грiшникiв. Перше - всi грiшники мають право на вiчно юне та здорове тiло. Друге - всiм грiшникам надається окрема камера, з телевiзором та ванною. Третє - всi грiшники мають шанс на перемiщення до пiльгових умов утримання в пеклi за хорошу поведiнку та виправлення.
  Зоя несмiливо запитала:
  - А потрапити до раю виправившись?
  Диявол похитала головою:
  - Нi! З пекла до раю, не переходять, як казав Iсус, але... На пiльгових умовах пекла - це жити у космiчнiй iмперiї, надцивiлiзацiї. А там життя незрiвнянно краще, нiж у вас було на Землi. Може, навiть там i краще, нiж у раю - бiльше грiховних насолод. Зло є, але воно пiд контролем цивiлiзацiї самих грiшникiв та правильних демонiв.
  Взагалi в пеклi кiлька рiвнiв режиму утримання: Надзвичайно посилений для великих злочинцiв, посилений, жорсткий, суворий, загальний, полегшений i пiльговий. Останнiй режим вже за межами в'язниць у надцивiлiзацiї, де у вас повний i свобода i цiлий всесвiт для проживання.
  З будь-якого режиму можна в мiру виправлення перейти в пiльговий. Але якщо ти не пережив народження згори до раю тебе не допустять. Але повiр на пiльговому режимi пекла набагато цiкавiше i вiльнiше, нiж у раю. Там, наприклад, нiяких грiховних насолод немає i сексу. А тут навiть на надзвичайно строгому режимi - злочинцi можуть мати побачення iз сексом. Хоча зазвичай вони в iзоляцiї, але права ув'язнених-грiшникiв святi. I жоднi вимоги справедливостi не можуть виправдати тортур. Праця не повинна завдавати ув'язненим страждань. Смертна кара та анiгiляцiя неприпустимi! Душа безсмертна!
  Бог є Любов i карає люблячи i тужить коли гнiвається!
  З пафосом вимовила дияволиця i кивнув вiдповiла:
  - Ти ще надто юна i не встигла нагрiшити. Тебе спочатку переведуть на загальний режим, але думаю скоро будеш на полегшеному для добрих, i зовсiм дрiбних грiшникiв. Там уже можна буде одягати моднi сукнi.
  А поки що... дивись.
  Вони перемiстилися в бiлий коридор i опинилися у в'язницi. Тут усе було бiлим i блискучим, гладко вимитим. Ходили поважно дiвчата, у смугастих сукнях та босi. Без наручникiв, але строєм, поруч крутились дияволицi. Дiвчата вiтали новеньку i Зоя знiяковiла, що її ображатимуть. Та вона ще й голенька.
  Але нiчого страшного. Дiвчата виглядали цiлком доброзичливо. Багатьом хотiлося на пiльговий рiвень пекла. А тут не так уже й погано. Камери чистi, свiже повiтря, вiчне лiто пекла, красиво. Тiльки грати бентежать.
  Зоя свого часу встигла побувати у сталiнськiй катiвнi, щоправда лише кiлька днiв. Тодi був страшний тридцять сьомий рiк i хапали всiх поспiль. I дiвчинку ще дитину заарештували разом iз батьками. I поки не звинуватили, замкнули в каталажку.
  Ох i неприємно було там... Сморiд, моторошна тiсно, що доводилося буквально сидiти на бетоннiй пiдлозi, дихати було нiчим, кашель та хрипи. Дiти та дорослi сидiли разом. Годували щодня кiркою черствого заплiснiлого хлiба та водою, яка ще й погано пахла. I обшук був перед цим принизливий. Обмацували ретельно, тiльки наглядачка в рукавичках пощадила її цноту. Але все одно, принизливо, боляче, соромно та страшно. Вiдбитки пальцiв зняли.
  I потiм вона цiлий тиждень провела в камеру iз сотнею в'язнiв, i не могла навiть ноги простягнути, i спину розпрямити. Добре, що звинувачення їй не пред'явили, i батька вiдпустили. Напевно, план i так уже за кiлькiстю репресованих виконали.
  Зою вiдвели до душi. I вона включала теплу воду, почала змивати з тiла пилюку. Поруч лежало запашне мило та шампунь. Все було як у зразковiй в'язницi захiдноєвропейського зразка.
  Тут мабуть розумiють, що таке права грiшної людини. З'явилася дияволиця тiльки вже iнша, подала м'який, волохатий рушник. Поки Зоя витиралася, диявола вiдкрила їй рота i зазирнула туди, подивилася у вуха i широко посмiхнулася, кажучи:
  - Вибачте! Тiльки не треба їсти мило! Тут у нас гарна їжа. Є такi фрукти, якi ви у своєму колишньому життi не їли!
  Зоя знiяковiвши вiдповiла:
  - Дякую вам... А менi видадуть одяг?
  Диявол вiдповiла з посмiшкою:
  - Поки стандартну в смужку, але якщо буде добре їсти, то зможете замовити собi сукню в П'єр-Рашелi. За тиждень вам дозволять користуватися косметикою. Хоча в нас у пеклi не старiють, i шкiра завжди буде свiжою i так.
  Зоя пробурмотiла:
  - Ви добрий товаришу...
  Диявол пiдморгнула:
  - Будеш добре поводитися, потрапиш у пiльгове пекло. Багато праведникiв заздрять тому цiкавому та вiльному життю, що там ведуть грiшники та грiшницi!
  Вже iнша, теж гарна, ввiчлива й усмiхнена диявола провела Зою коридором. Дiвчина вiдвели до дзеркала дали таблицi. Сфотографували у профiль в анфас та ззаду. Зняли вiдбитки пальцiв iз долонь, з босих пiдошв та губ. Робили це ввiчливо та м'яко.
  Медичного обстеження правда не було - так тiла у всiх у пеклi здоровi та юнi, а шкiдливих бактерiй та вiрусiв немає.
  Дiвчина видала форму. Коротка сукня в смужку, лiфчик i трусики. Тут було тепло гладка пiдлога, тож Зоя не потребувала сандалiв i їй їх не дали. Зате було номерок та прiзвище. Типова зiчка. Правда волосся стригти не стало.
  Пiсля того повели знову свiтлими коридорами з ґратами. Велiв скласти руки ззаду, але не одягаючи кайданкiв.
  Пара ув'язнених грiшниць їй пiдморгнула дорогою. Наглядачки-диволицi були привiтнi та ввiчливi. Всi дiвчата без винятку юнi та красивi. Майже всi босi, то тут так мабуть ходити i зручнiше.
  Пiдлога тепла, свiтла багато.
  Диявол приклала долоню i ввела Зою в камеру, помiтивши:
  - А ти спокiйна! Деякi новачки починали впадати в iстерику. Особливо жiнки часто вимагають зустрiчi зi своїми дiтьми. Але це можна зробити лише пiсля смертi, коли вони потраплять у пекло.
  Зоя зiтхнувши, вiдповiла:
  - У мене на жаль немає дiтей! Я надто юна потрапила до пекла!
  Диявола хихикнула i помiтила:
  - Ось як? Тодi тебе через тиждень переведуть у надiлений режим пекла. Поки будеш тут.
  I чортiвка ввела ув'язнену-грiшницю в камеру. Досить просторе примiщення, свiтла наче лiкарняна палата, телевiзор з великим екраном, далi дверi у ванну, зi срiбним душем. А сама простора ванна. Широке вiкно з тонкими ґратами, через нього добре видно тюремний дворик. Там веселяться дiвчата, деякi засмагають i зовсiм голi. Багато тренажерiв, є й атракцiони, гойдалки, сiтки, баскетбольнi кошики та багато чого ще.
  Коротше, немов у дуже хорошому санаторiї, лише у тюремному одязi. I всi дiвчата красивi з правильними обличчями, зовсiм не схожi на злочинниць, чи грiшниць.
  Диявол ввiчливо сказала:
  - Можеш лягти на лiжко. Вона м'яка та вiдпочити. Ми тобi включимо телевiзор, якщо є бажання. Приймати ванну можеш коли хочеш. Їжу можемо принести зараз. Першого тижня можна i не працювати.
  Потiм ви працюватимете не бiльше чотирьох годин на добу, з вибором роботи, i трьома вихiдними на тиждень.
  Далi навчання - двi години обов'язково, а решта - за бажанням. Можна здобути вищу космiчну освiту. Далi розваги, включаючи комп'ютерний зал.
  Зоя запитала з усмiшкою:
  - А сон?
  Диявола хихикнула i вишкiрила зубки:
  - У пеклi вiн чисто за бажанням! Можна обходитися без сну та бути свiжими. Можна й поспати. I легко заснете. При хорошiй поведiнцi, ви можете отримати iгрову приставку в камеру. Їжа безкоштовна та на вибiр. Тут узагалi все цивiлiзовано!
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - Не погане пекло!
  Диявол додала:
  - За тиждень отримаєте право зустрiчатися з хлопцями. Вони тут у пекло всi красенi, але рiзнi. Можете у певному примiщеннi займатися сексом як хочете. Лесбiянство не вiтається, як i гомосексуалiзм. Але оскiльки грiшникiв i грiшниць приблизно однаково, то кожен має свiй партнер. Тим бiльше венеричних, або якихось iнших захворювань у пеклi немає!
  Зоя знову розтягла губки в посмiшцi i запитала:
  - А що грiшникiв багато?
  Диявола засмiялася i вiдповiла:
  - Дуже дуже багато. Понад дев'яносто дев'ять вiдсоткiв населення. Щоб потрапити, треба пережити народження згори. Без цього не можна. Такi правила. А народитися мало кому взагалi дано. Причому тут вже кiлькiсть грiхiв має непряме значення. Навiть дитина i те потрапляє до пекла. Для них є спецiальнi в'язницi-малолiтки пекла, навiть спецдитячi сади. Потiм вони зростають. I бiльшiсть iз них переходить дорослими, але завжди молодими в пiльговий рiвень пекла.
  Зоя свиснула з люттю:
  - Дiти в пеклi! Це жахливо!
  Диявол помiтила:
  - Вони у дуже добрих умовах перебувають. Краще нiж у земних iнтернатах та дитячих будинках. Найсучаснiшi комп'ютери, iгри, розваги, комфортнi умови. I не треба як на Землi бояться уколiв, пiгулок, гiрких мiкстур, усi вiчно здоровi та веселi. Дiти не знаю у нас у пеклi болю.
  Зоя iз сумнiвом запитала:
  - А якщо кривдять одне одного?
  Диявола хихикнула i показала мову:
  - А ми демони, чорти, бiси, дияволицi на що? Ми стежимо за порядком, щоби грiшники один одного не з'їли. Якщо образиш iншого грiшника, покарають. - перехопивши погляд Зої, дияволка пояснила. - Бити, катувати, сiпати на дибу як у старовину звичайно не будуть, але є вiртуальнi впливи. Крiм того, ще невидимi бiси стежать за тими, хто схильний до насильства, i не дають їм завдати iншим грiшникам шкоди. Тож у нас у пеклi безпека та порядок.
  Зоя тут спитала, згадавши:
  - А туалет де?
  Диявол розсмiялася, i повiдомила:
  - Натиснiть на кнопку спрацює випромiнювання фекалiоанiгiлятора. Втiм, ми самi автоматично це включаємо. Так, завдяки прогресу, в наших в'язницях немає сортирiв i парашi. I немає опущених. Секс тiльки гетеро та за взаємною згодою!
  Зоя просвистiла iз захопленням:
  - Ого! Правильне пекло!
  Диявол логiчно помiтила:
  - А ти що сумнiвалася у мудростi та праведностi Творця свiтобудов? Отже, Господь Бог дуже шкодує, що його люди i тварини так сильно страждають на Землi. I природно, що Вiн їх позбавляє фiзичних страждань пiсля смертi. Навiть останнiй злочинець сидить в окремiй упорядкованiй камерi, навчається в школi, i має юне, здорове тiло. I чи виправляється, чи йому нудно, i вiн розумiє, що бути злим зовсiм невигiдно навiть у пеклi.
  Зоя згiдно кивнула:
  - Так Всевишнiй Бог мудрий! Однак нас вчили, що Бога немає!
  Диявол розреготалася:
  - Як його немає, якщо Ним Створено Всесвiт? I ти, i твоя безсмертна душа теж! I Люцифер, i Вельзевул король пекла. До речi, дуже чарiвний парубок, рекомендую познайомитися.
  Диявол примружилася i вiдповiла:
  - Бог любить навiть грiшникiв, i дбає про них, щоб вони не страждали пiсля смертi! Достатньо з вас страждань i на Землi! У пеклi теж усi мають бути щасливими. А Сатана та його ангели також люблять i славлять Господа. Тож радуйся. Всевишнiй не викинув. I все що говорять про дике пекельне полум'я - не бiльше нiж казки для залякування грiшних людей.
  Зоя сказала:
  - I скiнчиться все добре.
  Зоя надивившись сон про пекло прокинулася на найцiкавiшому мiсцi. I так проспала вже неабияк.
  Потрiбно поспiшати, i якнайшвидше. Дiвчина помчала бiгом. Її порiзанi босi пiдошви вже пiдсохли i було вже не дуже боляче. Хоча ступнi юної красунi i свербiли.
  Зоя бiгла, спiдниця була короткою i не заважала. Взагалi вона дуже голодна, i пiсля сну дуже хочеться їсти.
  У СРСР добре розвивалася важка iндустрiя, машинобудування, особливо танки та трактори. З товарами народного вжитку гiрше. А iз сiльським господарством взагалi завал. Тiльки в останнi роки колгоспи якось заробили, i з'явилося безлiч тракторiв.
  Комунiсти за планом країну розвивали, дiючи методами драконiв.
  За запiзнення садили до в'язницi - давали кiлька рокiв.
  Зоя самi побувала за ґратами. А ось Августина взагалi провела на малолiтку п'ять рокiв. Ось такi справи.
  За Сталiна жилося не дуже. Навiть гiрше, нiж за царя. Зарплату вилучали позиками, змушували працювати понаднормово i не оплачували. Цiни вище пайкових дуже високi, напiвпорожнi магазини. Навiть за хлiбом черги.
  I якщо за царя ще магазинiв i крамниць було повно, то в плановiй економiцi торгових точок мало. Тому скрiзь i всюди черги. Навiть за тим, що є.
  Часто не можна знайти навiть тривiальної речi.
  Їжа також не дуже. М'ясо дефiцит i рiдко буває у магазинах, ковбаса також. Хлiб поганої якостi. Цiни зростають... Та зростають, хоч i контролюються державою. За навчання беруть платню. Жити загалом не надто приємно у СРСР.
  Одягу модного немає, косметики теж ... Еге, а в пеклi виявляється косметика для грiшниць є.
  Звичайно Всевишнiй Бог милосерднiший за Сталiна. Тирани людей помучили, а Бог їх не мучитиме!
  На Землi гiрше, нiж у пеклi. Жiнки стають потворними та старiють. Проте пiсля смертi Бог повертає їм юнiсть i дає красу. Це справедливо.
  Зоя подумала, що хоч i спiвають пiснi:
  -Як добре в країнi радянськiй жити.
  Але реально життя не надто й легке. I не дуже багата. I не надто чудова.
  Сталiн не дав раю... Але отримали за нього вiйну.
  Зоя бiгла собi, намагаючись бути спокiйною i не видихнутися. Її п'яти зеленi вiд трави, а талiя тонка, спортивна. Сама вона боса, як сiльська пастушка, i гарна, спокуслива.
  А личко таке миле...
  Дiвчина бiжить собi та думає.
  За радянської влади стало трохи веселiше, у планi дозвiлля. Пiонери спiлкувалися, багато спiвали та танцювали. Ходили пiд барабан. А вона вступила до комсомолу.
  Всi цi iгри бiля багаття, горни, романтика. Мрiя про щось велике. Може, навiть про космос. I жити краще не ставала у матерiальному планi. Щоправда, у продажу з'явилися велосипеди. Але теж поки що величезний дефiцит. I не надто на них розженешся.
  От би краще мотоцикли завести. При царi говорять автомобiль всього сто вiсiмдесят карбованцiв коштував. I його можна було купити у кредит. Час самодержавства люди згадують iз ностальгiєю. Було тодi життя!
  Потiм стало вже гiрше.
  Незважаючи на комунiстичну пропаганду, майже всi старi люди, правда говорили пошепки, що за царя було краще. Все було i дешевим i доступним. Лавки були сповненi товарiв, консерви всiх сортiв, горiлку можна було купувати вiдрами. I чорна iкра простому люду була цiлком доступна. М'ясо купити простiше простого, як i осетри та iнше, а також моднi сукнi.
  А за комунiстiв? Яка мода взагалi у тридцятi роки. А косметика буржуазний пережиток. Взуття давали одну пару на рiк. Дiти бiгали в теплу пору босими, бо лiтнi сандалiї майже неможливо купити. Але батьки Зої все ж таки якiсь партiйнi начальники. Вони як i забороняли Зойцi ходити влiтку босий, щоб не плутали її з бiднiшими сiм'ями, де дiти хизувалися голими п'ятами вiд морозiв i до морозiв.
  Зоя тепер шкодувала про те, що не звикла ходити босою. Нiжки так страждають, навiть на травi.
  Але стиснувши зуби бiгла.
  Швидше дiйти до мети.
  Зоя заспiвала з ентузiазмом:
  I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  Дiвчина бiгла i думала... Звичайно, крiм черги за Сталiна ще проблема та особиста безпека. Репресiї породжують страх. Люди чуючи кроки сходами тремтять - чи не за ними йдуть.
  Це разом iз мiзерними вибором товарiв, чергами, зростаючими цiнами, низькою якiстю виробленого створює проблеми.
  Багато виробляється тiльки на паперi. А так навiть труси важко дiстати - дефiцит!
  А зубної пасти взагалi немає - використовуй зубний порошок. Який також дефiцит.
  У шкiльних їдалень м'яса практично немає - одна капуста. Портфелi теж у дефiцитi. I чого тiльки в СРСР немає... Не встигнеш у магазин, то вже молока та хлiба там не буде - усi розхоплять. I чекай потiм пiдвезення.
  Бiльшiсть радянських громадян худi. Не до жиру бути жиру.
  Кiно також продається за грошi, а що таке телевiзор люди й не знають.
  Фiльми щоправда знiмають непоганi. Зої, наприклад, сподобався "Острiв скарбiв". Ось також юна дiвчина здатна на подвиги.
  Гарний фiльм - поки що чорно-бiлий. Але скоро з'являться кольоровi.
  Ось коли ця дiвчина Джейн потрапила в полон, Зоя все чекала пiдсмажити їй п'яти чи нi.
  Але, на жаль, не пiдсмажили... А от якщо вона Зоя фашистам трапиться. Вони ще пiдняться на дибу, i поруть батогами. Потiм пiдсмажать босi нiжки вогником.
  А потiм... Ну гаразд вона розмрiялася. Згадався фiльм про Стенька Разiна. Там жiнок катували вогнем, i припалили сиськи розпеченими щипцями. Бувало таке... Хоча начебто в реальнiй iсторiї дружину Стеньки Разiна не катували.
  Зоя наступили босою ногою на гострий камiнчик, i зашкутильгала. З очей бризнули сльози. Та це їй дуже боляче. Але нiчого, вона витримає i все одно переможе. А нiжки у неї грубiють прямо на очах. I сверблять все сильнiше i сильнiше. Бiдна дiвчина.
  Зоя нарештi прийшла в мiсто, але не вiдразу знайшла будинок, куди слiд було передати листа. Вона в самому мiстi спробувала одягнути сандалi, але тi ледве налiзли на збитi, набряклi ноги. I трималися погано. Та ще й натирали при ходьбi подряпини. Зоя тодi зняла їх та запропонувала найближчiй торгiвцi. Так дала за них лише склянку насiння, але голодна дiвчина погодилася.
  Тим бiльше вже її пiдошва так зрiзалася i задубiла, що майже не вiдчувала болю. Та й у мiстi асфальт бiльш-менш рiвний. Дiвчина жадiбно жувала гарбузове насiння. Торгiвля пожалiв її, додала ще пiв буханця хлiба i шматочок сала. Наздогнавши бiса.
  Пiсля їди Зою потягло на сон. Живiт обважнiв. Але треба шукати своїх.
  Адже будь-якої митi її може гальмувати патруль i вимагати документи.
  Але видно новачкам щастить, i Зоя абияк знайшла потрiбний будиночок, з гербом "Погонi" i постукала.
  З'явилася дiвчинка рокiв з десять i пiдозрiло запитала:
  - Чого треба?
  Зоя розумiючи як i дiти можуть бути в курсi сказала:
  - Я хотiла запропонувати вам гамбурськi пельменi.
  Дiвчинка з усмiшкою вiдповiла:
  - Гамбурськi нам не потрiбнi, нам i бiлоруських досить!
  Зоя кивнула:
  - До них знайдеться свiжа сметана!
  Дiвчинка кивнула:
  - Проходь i давай що принесла.
  Зоя пройшла всередину. Хата виглядала небiдно. I дiвчинка одягнена у нову сукню, правда боса. Але в спеку так дитинi напевно та зручнiше.
  Жiнка рокiв тридцяти зустрiла Зою привiтно i запропонувала:
  - Спiваєш з дороги красуня! Ти що босонiж дев'яносто верст до нас бiгала?
  Зоя важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Мої сандалiї не надто зручнi для великих переходiв. Я їх узагалi продала!
  Жiнка посмiхнулася:
  - Молодець, бач, як нiжки збила. Дочку приготуй тазик та обмий її, треба обробити порiзи.
  Зоя кивнула i помiтила:
  - Дочка у вас розумна!
  Жiнка запропонувала:
  - Стiл небагатий, але картоплi з молоком покуштуй. Потiм розкажеш, що бачила.
  Зоя не була голодною, але щоб не образити жiнку поїла та випила молока. Жага була сильнiшою за голод. Дiвча повела свою розповiдь. Хоча крiм дивовижного сну нiчого особливого з нею не сталося.
  Жiнка запитала Зою:
  - Поспиш у нас, чи?
  Зоя вiдповiла:
  - Може, я пойду? Ще сонце високо спати. Вночi теплi. Я i на травi подремлю якщо що.
  Дiвчинка пiдсунула тазик i став ноги дiвчинi. Обтирала мочалкою та грубим милом. Прала бруд. Було навiть трохи боляче вiд твердої мочалки в порiзах, свiжих мозолях i пухирiв на пiдошвi. Нiжки у Зої дуже гарнi, червонi вiд засмаги, але такi збитi та подряпанi.
  Жiнка помiтила:
  - Тобi треба взуття дати! Не дуже ти босячити звична!
  Зоя огризнулася:
  - Дойду i так! Найважче першi кроки. Але ми дiятимемо дуже рiшуче.
  Жiнка запропонувала:
  - Нехай нiжки твої пiдживуть, а поки поспи. Вранцi вечора складнiше.
  Зоя неохоче погодилася:
  - Гаразд! Щось я обважнiла...
  I дiвчина накульгуючи дiйшла до лiжка i впала на неї. Майже одразу ж заснула.
  Знову Зоя побачила пекло.
  Вона лежала на м'якому лiжку й увiйшла iнша, але теж гарна й усмiхнена дияволиця. Вона пiдморгнула дiвчинi i прочирикала:
  - Може хочете щось подивитися. ТБ кольоровий, у ньому кiлька десяткiв тисяч каналiв. Але ми можемо рекомендувати щось спокiйне. Втiм, ви я бачу не плачете?
  Зоя знизала плечима:
  - Тут жити можна, то чому менi плакати?
  Диявол погодилася:
  - Логiчно! Тому я пропоную вам подивитися якийсь мультик. Може, хочете "Ну постривай"?
  Зоя заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Краще про пiонерiв!
  Диявол усмiхнулась i вишкiрила зубки:
  - Про пiонерiв? Що це буде здорово!
  I ввiмкнула мультфiльм. З'явилося яскраве та кольорове зображення. Марширували добре промальованi пiонери. Вони вiддавали честь i бiгали.
  Сюжет мультика був простим. Один iз пiонерiв погано вчився, i його намагалися пiдтягнути. Але це хлопчик iз червоною краваткою, був непоганий спортсмен i керувався принципом: сила є - розуму не треба! I мiг дати здачу. Зрештою, вiн потрапив у книгу, де потрiбнi були шкiльнi знання, а однiєї сили мало. I пiсля кiлькох пригод та набитих шишок, хлопчик зрозумiв: сильним бути непогано, що й казати, але мають ще й кульки варити.
  Мультик був непогано знятий. I Зоя повеселилася, тим бiльше, що екран дуже великий i широкий.
  Потiм дiвчинка розслабилася у ваннi, помилася, хоча вже приймала душ. Подумала, добре б зараз хлопця...
  I захотiла вийти iз камери. Їй перегородила дорогу дияволиця в червоному помiтивши:
  - Ви чогось хотiли?
  Дiвчина чесно вiдповiла:
  - Я хотiла б прогулятися двориком.
  Диявол помiтила:
  - Тут багато рiзних жiнок. Дехто нещодавно в пеклi i ще не встиг перевиховатись, iншi потрапили з полегшеного режиму знову на загальний за погану поведiнку, хоча таких мало. Деякий переклали нещодавно iз суворого. Можливi конфлiкти.
  Зоя впевнено заявила:
  - Я нiкого не хочу i не бажаю задирати!
  Диявола кивнула:
  - Гаразд! Невидимi бiси не дадуть образити грiшницю-новачка.
  Зоя вийшла iз камери. Пiдлога пiд босими ногами була тепла i трохи пружна. В'язниця виглядала затишно, майже як санаторiй, лише з ґратами на вiкнах. Втiм, прути тонкi, майже серйознi. На стiнах подекуди висiли веселi картинки.
  Наприклад, хлопчики ловлять золотих рибок, дiвчатка з вiнками та букетами квiтiв. Гарно таки.
  Зоя звернула увагу, що в пеклi повiтря i свiже i одночасно тепле, i навiть трохи пахне морем.
  Диявол прочитавши думки Зої вiдповiла:
  - Всемогутнiй Бог пiклується про своїх дiтей! А всi люди його рiднi дiти, хай навiть грiшники. Ви повиннi почувати себе добре та комфортно.
  Зоя запитала з усмiшкою:
  - А чому грати на вiкнах?
  Диявол вiдповiла з посмiшкою:
  - Щоб ви вiдчували, що згрiшили, i поки що невiльнi. На вбраному режимi вже немає ґрат. До речi, можна i тут зв'язатися з вашими родичами. I поговорити з ними. Тiльки не треба плакати та скаржитися. У пеклi куди щасливiше iснування, нiж здається.
  Можете на атракцiонi похитуватись безкоштовно.
  Зоя тихо запитала:
  - А на строгому режимi як?
  Диявол вiдповiла з посмiшкою:
  - Трохи гiрше! Бiльше роботи, бiльше обов'язкового навчання, менше часу на розвагу. Але годують також добре i телевiзори в камерах. Взагалi, навiть останнiй грiшник має окрему камеру. Хоча, звичайно, у нього стiльки часу йде на роботу i навчання, i нiколи розважатися. Але якщо ув'язнений виправляється, потiм переходить у дедалi бiльше пiльговi умови. Пекло залежить вiд поведiнки та характеру. Його цiль виправити, а не покалiчити!
  Зоя iз захопленням вiдповiла:
  - Здорово влаштовано!
  Зоя вийшла до тюремного парку. Росли клумби з яскравими квiтами, лiтали барвистi метелики.
  Дiвчата в тюремних смугастих сукнях, а деякi в ошатному одязi розважалися.
  Дехто крутився на каруселi. Iншi накачували м'язи, дехто оголившись i засмагав.
  Дiвчата виглядали цiлком задоволеними, доглянутими, ситими.
  Пара красунь побачила Зоя i пiдiйшли до неї. Блондинка запитала:
  - Нова?
  Дiвчина-комсомолка вiдповiла:
  - Так! Щойно iз Землi!
  Брюнетка помiтила:
  - Не засмучена! Схоже, тобi подобається тут?
  Зоя з усмiшкою вiдповiла:
  - Я комсомолка i взагалi не вiрила у Бога. Але тепер бачу, що Вiн є, i iснує рай i пекло.
  Блондинка зневажливо пирхнула:
  - Гуманiзм! Права людини! Як завжди - людина звучить гордо!
  Зоя з усмiшкою помiтила:
  - Але ж це й добре!
  Брюнетка пробулькала:
  - Як знати... Ти за комунiзм?
  Зоя iз захопленням вiдповiла:
  - Звiсно за комунiзм!
  Брюнетка прошипiла:
  - Так скоро вiн комунiзм i настане! Перейди в пiльгове пекло. Там уже комунiстична iмперiя!
  Зоя проворкувала, човгаючи босими нiжками:
  - Ось як! Я про це завжди мрiяла!
  Блондинка хихикнула i замiтала:
  - З комунiзмом не скучиш!
  Брюнетка прошипiла:
  - Твої мрiї справджуються!
  Зоя продекламувала:
  - О людина, я знаю точно ти,
  I в цьому виявляєш сталiсть...
  Насправдi втiлити свої мрiї -
  Стрiлею пронизати небесний простiр!
  Блондинка хихикнула i висловилася:
  - Ну i поетеса, мiс Одеса, надiйна, як увесь цивiльний флот!
  Зоя прочирикала:
  - Даєш свiтло та красу!
  Пiсля дiвчина пiдморгнула своїм напарницям.
  Брюнетка спитала у комсомолки:
  - Що таке iгровi приставки знаєш?
  Зоя щиро вiдповiла:
  - Нi...
  Брюнетка повiдомила:
  - Може розважитись грою. Повiр красуня це класно!
  Пiсля чого дiвчата взяли в руки джойстики i почали грати.
  Зоя заспiвала iз захопленням:
  - По травi пекла босий я бiжу,
  Вiчно молодий, вiчно босий!
  I Гiтлеру я голову знесу,
  I мої летять, золотi коси!
  Гра видалася веселою. По полю бiгали голограми. Дiвчина була в захватi, так реалiзовувалася в реальнiсть казка.
  Грiшницi загалом були не страшнi, а рiзного роду жiнки, багато з яких натерпiлися в колишньому життi. А в пеклi отримали вiчну молодiсть i не тяжку роботу, з перспективою переходу на бiльш високий та комфортний щабель.
  Дiвчата веселилися... Заграла музика та розпочалася дискотека. З'явилися й парки. Деякi з них у модних костюмах, iншi у робах ув'язнених. Всi дуже гарнi, але на вигляд не старше шiстнадцяти. Симпатичнi юнаки з перлинними зубками. Дiвчата крутилися довкола них.
  Брюнетка помiтила:
  - Набридли малолiтки. Тут скiльки рокiв не було б чоловiковi, всi виглядають як пiдлiтки. Тiльки на пiльговому режимi можна вибрати будь-яке тiло.
  Зоя свиснула:
  - Будь-яке? I чи я можу стати чоловiком?
  Брюнетки хихикнула:
  - А воно тобi треба? Жiнки вiд сексу отримують значно бiльше задоволення, нiж чоловiки!
  Зоя зiтхнула i вiдповiла:
  - Я ще незаймана!
  Блондинка здивувалася:
  - З такою прижиттєвою красою i незаймана. I не потрапила до раю?
  Брюнетка вискалившись, помiтила:
  - А що тут дивовижного? Тут у пеклi навiть патрiархи та Римськi папи є. Щоб потрапити до раю слiд пережити народження згори i бути святим. А це не кожному дано!
  Зоя зiтхнувши вiдповiла:
  - Я ще була атеїсткою!
  Блондинка розреготалася:
  - Я теж ... До речi, мiстила цiлий бордель. Мої дiвчатка на сповiдi пастору говорили: ми лише працюємо, а не заради задоволення. Але всi з тим чи iншим партнером досягали оргазму. I деякi повiї крiм роботи заводили собi коханцiв. Ось воно хтиве жiноче лоно!
  Брюнетка помiтила:
  - А ось так боялася пекла... Не думало, що в ньому цiлком можна жити. Незабаром переведуть на полегшений режим. Там роботи лише двi години по три рази на тиждень.
  Зоя запитала:
  - А що змушують працювати?
  Брюнетка вiдповiла:
  - За бажанням! Там, де хочеш! Не засмучуйся, робота не важка, особливо для наших тiл.
  Блондинка помiтила:
  - Можна i на свiжому повiтрi, i на комп'ютерi працювати. Тут найбiльший вибiр.
  Зоя хотiла ще чогось запитати, як до неї пiдiйшли двi дияволицi. Вони точнiше з'явилися як чортик iз табакерки. Широко посмiхалися i ласкаво вимовили:
  - Ти була славна дiвчина... Хоч i атеїстка. Хочеш записатися на курси вивчення Святого Письма?
  Зоя плескаючи очима, запитала:
  - А навiщо?
  Дияволi пiдморгнули i вiдповiли:
  - Щоб знати Боже одкровення!
  Зоя повiдомила без образникiв:
  - А я читала Бiблiю! Там щось Всевишнiй показано не надто привабливо. Менi бiльше подобається Бог, який повертає старим у пеклi молодiсть i прощає!
  Дияволi помiтила:
  - Бiблiя, яку ти будеш вивчати дещо iнша... I тобi сподобатися. Потрiбно буде просто дивитись цiкавi мультфiльми!
  Зоя з усмiшкою промовила:
  - Якщо так, то я згодна!
  Дияволi хором вимовили:
  - I грiшники мають любити Бога i розумiти його задум. Вiн хоче, щоб усi люди i все його творiння були б щасливими!
  Зоя тодi запитала:
  - А чому Всевишнiй припускає страждання?
  Дияволi хором вiдповiли:
  - Тому що по-перше, людина має вiдчути наслiдки грiха на своїй шкурi, а по-друге... Щоб бiльше цiнувати вiчне життя та рай. Ось коли в пеклi люди похилого вiку отримують молодi тiла, якi вони щасливi i радiють. Хiба можна з цим порiвняти щастя, коли немає можливостi для порiвняння?
  Тож красуня ти наша. Тобi не пощастило такiй юнiй увiйти до Аду. А так ти б зрозумiла, наскiльки прекрасна тiлесна молодiсть!
  Зоя посмiхнулася i вiдповiла:
  - Та багато чого я у свiтi не бачила! А чи побачу перемогу фашизмом?
  Дияволi хихикнули i вiдповiла:
  - Майбутнє знає лише Всевишнiй, i частково найвищi ангели. Ми ж можемо лише сказати - сподiвайтесь на краще!
  Зоя прокинулася. Вона добре виспалася i вiдчувала собi бадьоро. Спустила ноги i побачила пристойнi бiля дуже зручнi сандалi бiля лiжка. А також торбинку з їжею.
  Жiнка повiдомила її:
  - Можеш йти! На тебе славнi пригоди чекають!
  Зоя вишкiрилася i сказала:
  - Я й боса дiйду! Залишiть сандалiї та їжу собi!
  I дiвчина вирушила з дому, як i була босонiжкою. П'ятки i пiдошва загоїлися i стали твердiшими, крокувати вже було не боляче. А на порожнiй шлунок пересуватися значно легше.
  Зоя крокувала собi, пiдскакувала та спiвала;
  Думає банда фашистiв-
  Буде їм новий Едем.
  Але укокошимо їх чисто,
  Начисто Вермахт доєм!
  
  Горе тому, хто воює,
  З росiйським Iваном у бою!
  Якщо противник бiситися,
  Я його гада вб'ю!
  
  Iкло зроблено Гiтлером гострим,
  Танк важчий за бика...
  Але попереду лише зiрки -
  Iскри - удар кулака!
  
  Ну, потiм на Берлiнi,
  Буде лютий парад.
  Ранiше босотою пилили-
  Наш пiонерський загiн!
  
  Вовк це звiр - лютий хижак,
  Вiн на Вiтчизну напав...
  Ну, а тепер став враз дичиною,
  З неба викинутий напав!
  
  Новий надiслав росiйським виклик-
  Потужний борець iз США!
  Їм Сатана видав вiзу:
  Тiльки заправте розуму!
  
  Мат розiграли у бiрюльки,
  Виданий крутий результат.
  З бронзи вiдлитi кульки -
  Башта горить - вибухнув танк!
  
  Буде лiнкор кривобокий,
  Нам доводити до труни.
  А коли лютi "Оки",
  Послано в битву орда.
  
  Ця поема така,
  Складу трохи на жаль,
  Але менi не бути папугою -
  Сховав у скриньцi тузи!
  
  Вiк людини чималий,
  Якщо вважати вiхою смерть!
  I послужiть державi:
  Нема чого пузо терти!
  
  Скiнчиться все на планетi,
  Чи стане пейзаж - завершено...
  Сагу продовжать знай дiти:
  У гена безсмертний орел!
  
  Сокiл Русi над планетою,
  Крила розправивши злетить!
  А пiснях народу оспiваний-
  Вiра Христа - монолiт!
  Добре спiвалося дiвчат. Босий, у вже ношенiй сукнi в горошок. Вона бадьоро йшла собi i була веселою. Завдання виконане i ти повертаєшся додому.
  I нiжки твої зовсiм не болять. I навiть приємно ходити босий прогрiтими каменями.
  Повна ентузiазму дiвчина знову заспiвала;
  У свiтi не влiзай у пляшку,
  А то наймуть боки...
  Життя суцiльнi лабiринти
  I коло глухого кута!
  
  У нiй спроба зробити чудо-
  Звертається до бедлам...
  Виявiть милiсть до людей-
  Ви не бийте в лоб щелбан!
  
  Ну що сказати, Вiтчизна-мати-
  Така свiтобудова ...
  Пошле вас цар башки рубати-
  Не виносячи свiдомостi!
  
  А коли карти рок завадить:
  I станеться обвальний розклад...
  Не вiдповиш - нечистий метає:
  I поставленою Палладою матюку!
  
  Але на картах iнших - на вiйськових:
  Нашiй Батькiвщинi зле шахрайство...
  Хоче видати погони з тлiну
  Випускає ревун вороння!
  
  Не лякає оскал Немезиди -
  I розмах Марса зi сталлю мечем!
  Адже Божий пест - херувими,
  Ми я вiрю фашизм вкотре зметем!
  
  А потiм дорiжками Берлiна-
  Вiдкроємо ми пiснею грим...
  Ми на вiчно з Вiтчизною єдинi-
  А нацистам залучилася пеня!
  
  Так наука нащадкам вiдважним-
  Подарувала безсмертю дар...
  I тепер воскреснути загиблий кожен-
  Зцiлився смертельний удар!
  Зоя доспiла й пробiглася... Її запорошенi п'ятки миготiли. Дiвчина мчала i думала. Пiдскакувала собi.
  Уявила, що вона скаче на хлопцi. Яке це задоволення!
  Зоя кричала вiд захоплення:
  - Ленiн, партiя, комсомол!
  I як пiдстрибне, i трусить голими колiнами! I шльопне босими п'ятами по калюжах.
  Спогади перервалися. Попереду знову японський мiноносець. Дiвчата почали наводити гармату.
  Наташа прочирикала:
  - А як ми довбане! Саме довбати!
  Августина проспiвала:
  - Краса! Замочи скорiше кота!
  Зоя прочирикала:
  - Умовна винагорода!
  Свiтлана додала, скелячись:
  - Безумовне знищення!
  I показала красуня мову. I пiдморгнула... Ось босi нiжками дiвча навели собi гармату. I як вiзьмуть i довбануть. Снаряд вилетiв, описуючи високу дугу. Немов запущений з катапульти заряд. Пролетiв довбавши в центр мiноносця. Розкол японський посуд.
  Дiвчата гаркнули:
  - Це супер ми переможемо!
  Четвiрка дiвчат у Порт-Артурi дочекалася приходу ескадри Рiздвяного. I ось об'єднаний росiйський флот виступив у напрямi берегiв Японiї. Ескадра Того настiльки порiдшала, що мала вп'ятеро менше кораблiв, нiж армада царської iмперiї.
  Дiвчата як завжди пливли на мiноносцi та спiвали:
  - Наш новий свiт космiчної дали, ми на Венерi навiть бували!
  I смiялися дiвчата дуже багато. Скалили собi зуби. Не забуваючи i пiдморгувати смертi.
  Наташка сказала:
  - На Японiю ми йдемо! Усiх супостатiв розiрвемо!
  Зоя охоче пiдтвердила:
  - На частини розiрвемо!
  Августина свиснула:
  - I закопаємо!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - З великим смаком!
  Четвiрка дiвчат була такою вiдчайдушною i жвавою. Адже вони воїнки надзвичайної крутостi. I їм хочеться перемог та звершень.
  Наташа з оглушливим смiшком заспiвала:
  - Про те, що свiтло вчення, зимою та навеснi!
  Зоя пiдтвердила хiхiкаючи:
  - Тверджу без винятку всiєї нечистi лiсової!
  Августина насвистуючи i крутячи голими нiжками, видала:
  - Ми босоногi красунi бiйцi!
  Свiтлана прошипiла з вiдчаєм:
  - I скажуть вихроногi, що дiвки молодцi!
  I четвiрка почала пiдскакувати i крутитися. Дiвчата в цiлому такi веселi, i задерикуватi. I спiвають собi iз iскринками. Пiдскакують та пiдстрибують.
  Наталка взагалi завелася.
  Але перед мiноносцем з'явився корабель Японiї. У разi есмiнець. I дiвчата як лупнуть по ньому з гармати. I цвяхне снаряд, i прямо в центр труби. I розгорни посудину країни Вранiшнього Сонця.
  Зоя прочирикала:
  - Оце класний успiх! Я навiть крутiший за всiх!
  I дiвчата такi класнi та натуральнi три блондинки та руда з ними.
  Августина принаймнi така задерикувата i сексуальна. Ось iз цiлою дюжиною чоловiкiв за раз кохалася. I це дуже добре - просто чудово!
  Хочеться дiвчинцi бути круто i променистою. I всiх мочити та всiх згортати на порошок. Дiвчина вона найвищої проби. I Енгельс i Марс iз захопленням дивляться на подiбних красунь. Вони такi запаси енергiї й б'є ключем сила.
  Августина в дитячiй, трудовiй колонiї, зiткнулася з дiвчинкою, яка була дуже великою i намагалася беззаконня. З нею бiля рудої сталася бiйка. I бiйка жорстока з вибитими зубами. Пiсля чого обох дiвчаток вiдправили у крутити насос. I стояли охоронцi пiдганяючи батогом. I так дiвчата без перерви штовхали колесо, лише двадцять чотири години.
  Та постаралися красунi на славу. I досягли мабуть i багато чого. Адже в них стiльки сили та енергiї. Добре пройшлися красунi.
  Августина пiсля цього намагалася бути ще крутiша i заводилося бути всiх бунтiв.
  Добре взагалi бути дитиною: тобi багато що прощається. I ти справдi стаєш крутiшим.
  А вiйна друга свiтова затяглася, до тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ятого року. А це не круто, а надто круто!
  Взагалi, звичайно СРСР не завжди щастить. Ось у реальнiй iсторiї перемогти менш нiж за чотири роки - колосальний успiх! А в альтернативнiй виявилося гiршим. I не вийшло вже за чотири роки без пiвтора мiсяця.
  Загалом це диво, що пiсля Курської дуги гiтлерiвцi з їхнiм колосальним потенцiалом так швидко злили. А ось не було у Червоної армiї подiбної лафи.
  Якби Гiтлер мав бiльше мiзкiв, i не поводься вiн як диктатор, який не слухає вiйськових порад, не так би швидко перемогли б Нiмеччину. Якби взагалi б перемогли. Адже у нiмцiв з'явилася i реактивна авiацiя, i досконалiшi танки серiї "Е". Наприклад, Е-10 мав висоту всього метр i сорок сантиметрiв. Така самохiдка дуже ефективна та маленька. Проста у виробництвi, малопомiтна. У неї важко потрапити, i великий кут рацiонального нахилу дає колосальний рикошет.
  Приблизно така ж, але трохи бiльша, i потужнiша бронею та озброєнням Е-25. Дуже ефективнi машини, що затягли Другу свiтову вiйну.
  Наташка знову скомандувала:
  - Заряджаємо!
  I ось нова мета: цього разу крейсер. Дiвчата топлять його з одного пострiлу i вода закипає. Це дуже круте розбирання.
  А японцi тонуть, i росiйськi моряки їх рятують. I витягають на борт.
  Японцi переляканi з перекошеними обличчями. I лопочуть щось незрозумiле. Взагалi воїни з них виявилися вже не такими крутими.
  Потiм дiвчата потопили ще один броненосний крейсер i заспiвали:
  - Наш перший хiд, i буде круто!
  Пiсля чого воїнки знову затанцювали. I начхати їм, що фашисти сильнi. I що ще на п'ятнадцятий рiк вiйни можуть наступати. Червона армiя все одно переможе!
  Зоя заспiвала з посмiшкою:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе!
  I росiйський флот iде до берегiв Японiї. Тут багато броненосцiв i великих кораблiв. Є й дрiбнiшi. Знаряддя дуже потужнi, i розчехленi. Є й дванадцятидюймовi гармати. Вони якщо вже лупнуть, то лупнуть!
  Чотири броненосцi ескадри Рiздвяного зовсiм новi, росiйського виробництва. I вкрай грiзнi. Їх так просто не взяти. I тут здебiльшого свої кораблi. Не те що у самураїв - англiйськi та американськi.
  Росiйський флот рухається собi i готовий покрити славою.
  Наташка спiває:
  - Я не бачу щитiв тих у далинi, але я чую - марш, марш лiвий! Марш, марш правою!
  Зоя взяла i додала:
  - I коник буде правою!
  Тут з'явилася й у Августини можливiсть загострити. Вона дуже часто кохалася, розраховуючи стати безсмертною. Справдi, а чому нi? Вiд поцiлункiв вуста молодшають. Жiнки, у яких багато молодих коханцiв не старiють.
  Це вже помiчено фiзiологами. Головне потрiбно пiдтримувати себе у формi. Алкоголь дуже навiть дiвчатам шкiдливий. Хiба не так? А ось ковток свiжого насiння, це так освiжає жiночi вуста, та корисно для здоров'я!
  Августина проспiвала:
  - Дайте менi мужика, щоб нам'яв менi боки. Потрiбно багато всього, i те, й те!
  Дiвча уявила собi як її гвалтують i б'ють прикладами. Оце було б надзвичайно здорово. Щоб били, били, били - батогами всю сполосили!
  Чотири дiвчата на мiноносцi причепилися до берегiв Японiї. Висадилися до узбережжя. Обрушили удар артилерiї по батареях дивнi Сонця, що сходить.
  Японцi розбiгалися. Гармати пiдлетiли вгору i вiдiрвалися у них колеса. Безлiч трупiв самураїв i купи поранених.
  Наташка пропищала з радiстю:
  - Ми найбiльшi термiнатори!
  Зоя вистрiлила з дрiбнiшої зброї i пiдтвердила:
  - Безперечно так i є!
  Довбанула з гармати i Августина, вискалившись:
  - Я руда бiсова!
  Гаркнула стрiляючи i Свiтлана:
  - Я жiнка-стрiла!
  Дiвчата лупили японським узбережжям i пiдскакували при цьому.
  Вони взагалi жiнки яких i не знайти! Щось iз розряду - коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде!
  Наташа знову вистрiлила i ревла, вбиваючи масу японцiв:
  - Цей незрiвнянний екiпаж, i найвищий пiлотаж!
  Зоя теж цвяхнула i прочирикала:
  - Не закiнчено бiй, не можна додому!
  I показала свою довгу i рожеву мову.
  Пальнула та Августина, пiдморгнула блакитними та смарагдовими очима:
  - За Русь святу битимемося!
  Вистрiлила i Свiтлана, слiпуче скелячись:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I теж пiдморгнула своїми сапфiровими очима.
  Дiвчата розiйшлися немов справжнiй дияволицi. I їх нiхто не може зупинити чи перемогти.
  Наташа стрiляла i iз захопленням бурмотiла:
  - За Русь-матiнку!
  Зоя вела вогонь i верещала:
  - За царя-батюшку!
  Лупила i Августина, шипаючи:
  - Великий росiйський порядок.
  Хоча щодо останнього у дiвчини були сумнiви. А дитячої трудової колонiї Августина переконалася, що хваленого радянського порядку не iснує. Можна, за секс i вiд роботи вiдкупитись, i зайву пайку отримати. А табiрнi працiвники дуже блудливi худоби. Тож який уже в СРСР був порядок. Не надто дiвчинi щастило. Але в колонiї, вона звикла бiгати босонiж по снiгу, i в найлютiший мороз у короткiй спiдницi та напiвгола. Загартувалася i набула якостi бойової машини. Августина любила бравувати тим, що пройшла колонiю.
  I що тепер їй i сам чорт не брат. Втiм, не так там i страшно було. Самi дiвчатка-в'язнi не такi злi, як хлопчики. I бiльш-менш ладнали мiж собою. А до холодiв Августина звикла дуже швидко. Вона i на волi боса i в одних трусиках снiгом бiгала. I ось що дивовижного - звикаєш. I не страшно ходити морозом. А мiкроби до Августини не липли, i вона майже не втомлювалася, коли пилила дерева, або вколювала на полях.
  Августина взагалi показала себе в колонiї з кращого боку, i її часто ставили в приклад до iнших. I дiвчина навчилася там грати у шахи. I у всiх вигравала.
  Августина взагалi риса вищого розряду.
  Ось i зараз як пальне, та самураїв рознесе!
  Свiтлана теж врiзала i замочила масу супротивникiв. I ще заспiвала, скелячи зуби:
  - Мiсячнi квiти та камiння... Ми японцiв пустимо на шаблi!
  Наташа з показною дотепнiстю помiтила, стрiляючи по японцям:
  - Ми дiвчата мужнi, це факт!
  Зоя довбавши по самураях, пискнула:
  - Залiзний факт!
  Немає все ж таки з усiх поразок Росiї, поразка вiд Японiї в реальнiй iсторiї була найприкрiшою. Тим бiльше програли країнi дуже сильною i населенням, i ще бiльше територiєю, i економiчним потенцiалом Росiї. Не кажучи ще, що Русь матiнка мала набагато бiльше вiйськових традицiй i досвiду воєн, нiж Японiя. Та й гвинтiвка Мосiна, що була на озброєннi Росiйської армiї, найкраща у свiтi. Вона i Велику Вiтчизняну вiйну пройшла.
  Але найприкрiше це наслiдки цiєї вiйни. Вони виявилися непоправними. Росiя втратила шанс приєднати себе Китай. I створити Жовторосiю. I це призвело у майбутньому до появи китайського монстра. I катастрофi царської iмперiї, i появi замiсть унiтарної росiйської держави мiжнародно i федерального СРСР.
  Червона iмперiя мала лише один плюс у порiвняннi з царською - комунiстичну, тоталiтарну iдеологiю, що мала велику популярнiсть у свiтi. I це було сильною стороною.
  Проте комунiстам фатально не щастило на вождiв. Пiсля Сталiна який i сам був жахливий - правили якiсь нiкчеми, що їм i колгосп довiрити стрiмко.
  На цьому тлi царi Романови вигiдно вiдрiзнялися. I Олександр Перший, i Микола Перший, i Олександр Другий, i Олександр Третiй, та й, мабуть, Микола Другий були видатними лiдерами i царями Росiї. Куди краще, нiж придуркуватий колгоспник Микита Хрущов, який може вимовити двох слiв без папiрця Брежнєв, i бiльше Горбачов.
  Романовi були царями успiшними, якi розширювали Росiю. За триста рокiв їхнього правлiння Росiя виросла вдесятеро по територiї i ще бiльше по населенню.
  Безсумнiвно Росiю не сталося падiння Романових чекало велике майбутнє. У царськiй Росiї вiдсоток росiйського населення був би високий, i йшла русифiкацiя околиць. Поступово б iмперiя переварила свої територiї, i стала б монолiтною. I iндуси i китайцi, i чорношкiрi з радiстю стали б пiдданими росiйського царя.
  Росiя мала вiдмiннiсть вiд Британiї, тим що мали сильну царську владу, не пригнiчувала околицi, якi iнтегрувала. Якщо Британської iмперiї, в англiйцiв були однi права, а й у iндусiв куди меншi, то Росiї всi народи були рiвноправнi. За винятком може бути тiльки євреїв, якi не сповiдують Православ'я - для них був ценз осiлостi.
  Зате iншi народи мали рiвнi права з росiйською. Укладали шлюби, змiшувалися, приймали Православ'я, i поступово iнтегрувалися до Великоруського моря. Жаль, але бiльшовики перервали цей процес.
  Слабкiстю Росiї було ще й Православ'я, яке все ж таки є Християнство. Вiра вiд євреїв та частково еллiнiв.
  Вчення пацифiстське, i не зовсiм зрозумiле простому народовi. Дiйсно, навiщо Iсусу йти на хрест? I головне, чи може Бог висить на хрестi - вселити впевненiсть у перемозi та своїх силах.
  Чи може надихнути на лайку Христос - який вчив, ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву!
  Звичайно ж нi! Хiба можна бути iмперiєю та мати релiгiю пацифiзму?
  Взагалi, для планети Земля - благом була б одна iмперiя! А не цей хаос i бардак!
  Єдиний уряд. Але саме одкровення Iоанна називає єдину владу на Землi - владою антихриста! Хiба пiсля цього розумна людина не скаже, що Бiблiя - деструктивна книга?
  Людство має бути єдиним. I на планетi має правити - Один Правитель! Нехай навiть тиран - але один! I одна пiрамiда влади. Одна iмперiя.
  У цьому планi Росiйська iмперiя Романових оптимально пiдходила для всесвiтньої гегемонiї. Царi були в мiру суворими i досить лiберальними, щоб жити при них було непогано. Навiть проституцiя була легальною! Набагато вiльнiше, нiж за "народної" влади бiльшовикiв.
  Пiсля того, як японцiв розгромили на узбережжi, дiвчата збирали трофеї. Грошi - звичайно, не паперовi, теж потрiбнi. I рiзнi цiнностi.
  Наташа помiтила:
  - Золота в Японiї небагато!
  Зоя погодилася:
  - Не наживешся!
  Августина пiддала босою нiжкою по камiнчиках i видала:
  - За новий росiйський порядок!
  Свiтлан пiдтвердила:
  - I жодних цвяхiв!
  Дiвчата покрутились... Наталка подумала. Що вiйна набридла i їм чогось не вистачає. Добре було б мати ще й п'ятого. Наприклад, гарного хлопчика на побiгеньках. Ось саме хлопчаки їм i не вистачає.
  I взагалi чому деякi вважають, що твори з дiтьми нецiкавi?
  Адже дитина може бути i винахiдником генiальним, i полководцем, i iмператором космiчної iмперiї, i генералом, i навiть Господом Богом, творцем Всесвiту!
  Насправдi хлопчик може створювати свiтобудови та встановлювати свої закони. I це цiкаво.
  Чим хлопчик гiрший за дорослу людину. Хiба хлопчик не може бути генiєм? Може, звiсно ж! I полководцем теж! I чого хлопчик не цiкавий? Вiн що не може врятувати всесвiт? Чи створити її? У фантастицi зрозумiло!
  Сила хлопчика може бути колосальною. Наташа подумала, добре б мати такого суперхлопчика, який зовнi залишався б назавжди дитиною. Адже так здорово вiчне дитинство чи юнiсть. Як iз вiком чоловiки втрачають у красi та привабливостi. Втiм, якщо жiнка до тридцяти п'яти рокiв ще нiчого, то хлопця вже псує борода, i волосся на тiлi, коли мине п'ятнадцять. Наталя зiтхнула. Та найпривабливiший пацан, коли вiн безбородий i не волохатий. Вiк губить у чоловiкiв естетику. I в жiнок також. Краса зникає з роками? I як це Бог припускає?
  Естетичнiсть та досконалiсть! Дiвчата у двадцять рокiв найкрасивiшi - свiжi, юнi та розвиненi! I не ростуть у них бороди, прекраснi тiла, i немає зморшок та складок.
  Поки не росте борода хлопчик схожий на дiвчину. Але потiм стає волохатим i неестетичним. Наталка тому й хотiла знайти вiчного хлопчика, який мiг стати членом їхньої команди. Вони ось четвiрка виглядають рокiв на двадцять - самий розквiт i свiжiсть краси. А хлопчик щоб не старше п'ятнадцяти, можна i тринадцять рокiв, щоб була естетика.
  I хлопчик потрiбен з надздiбностями, щоб не гальмувати команду. Щоб не бути її тягарем.
  Наталка запитала Зою:
  - Погодься нам чогось не вистачає?
  Зоя запитала:
  - I чого саме?
  Наташа з усмiшкою вiдповiла:
  - Хлопчика!
  Свiтлана хихикнула i запропонувала:
  - Нам потрiбний хлопчик-супермен! А iнакше немає сенсу!
  Наташка вишкiрилася i запропонувала:
  - Гарного хлопця знайти важко! Щоб був такий, що сам нам допомагав би, а не був тягарем!
  Зоя погодилася:
  - Та такий нам i потрiбний!
  Августина хихикнула i, примружившись, сказала:
  - А де вiзьмеш? Де вiзьмеш А?
  Наташа запропонувала:
  - А що коли начарувати? Це ж iдея!
  Свiтлана розреготалася:
  - Начарувати хлопчика?! Це здорово!
  Зоя захоплено запропонувала:
  - Зробимо магiю! I буде широке коло!
  Воїтельки явно були весело налаштованi. Їм хотiлося чогось бiльшого. I здобути в команду п'ятим хлопчика - це круто!
  Дорогою дiвчатам траплялися полоненi японцi. Вони падали ниць i цiлували красуням босi ноги. Дiвчата досить бурчали. Вони почувалися заведеними.
  Взагалi, як красива жiнка нiжки цiлувати, i особливо круглi п'ятки.
  Дiвчата ж крокували гордо випнувши груди. Їхнiй вигляд був такий рiшучий i безповоротно видно, вони номер один. I в усьому матимуть першiсть.
  Наташа помiтила:
  - Якби я був Богом, то зробила б усiх людей красивими як ельфи. Щоб було естетично!
  Анжелiка хихикнула, помiтивши:
  - Гарних людей i мучити приємно. У всякому разi, я б нiколи не знiвечила б жiнку, перетворюючи на стару. Це було i менi гидко! Юнiсть як вона гарна!
  Росiйська армiя рухалася до Токiо. Четверо дiвчат бiгли босонiж попереду частин i трощили самураїв.
  Наташа жбурнула босою ногою гранату, i заспiвала:
  - Слався росiйська земля!
  Зоя теж запустила пальчиками босої ноги подарунок смертi, який розкидав японцiв i вискнула:
  - Славься Батькiвщина моя!
  Августина взяла голою п'ятою пiддала гранату, видавши:
  - Слався Православний царю!
  Свiтлана граючись нiжками, i м'язами додала:
  - Наш великий Микола!
  I теж запустила подарунком знищення японцями. I робила це дуже ефективно. Такi тут дiвчата. Просто витязi смертi та потойбiчних сил.
  Наташа рубала мечами, зносячи голови японцям i прочирикала:
  - Росiя царська країна!
  Зоя пiддала босою ногою гранату, розкидала в рiзнi боки самураїв i в'янула:
  - Навiки Богом нам дана!
  Августина запустила пальцями босих нiг презент смертi i в'янула:
  - Ми будемо вiчно перемагати!
  Свiтлана зробила мечами млин, вразивши вiдразу п'ять самураїв, i видала, скалячись:
  - Iспити здаємо на п'ять!
  I дiвчата стали махати мечами i викошувати японцiв набагато ефективнiше. Вже лiто, i так гарно та тепло. З вiйною треба кiнчати якнайшвидше. I найкращий спосiб це остаточно завоювати Японiю, зробивши мiкадо росiйського царя Миколи Другого. Щоб у разi першої свiтової країна Вранiшнього Сонця не вдарила б росiянам у спину!
  I на Токiо йдуть росiйськi вiйська. Очiкується дуже славна перемога. Самураї ж зазнають поразки за поразкою.
  Наташа рубає японцiв i спiває:
  - Любо сестри, любо...
  Красуня при цьому ще й метає босими нiжками гранати.
  Зоя теж веде вогонь, кидає голими кiнцiвками презенти смертi та спiває на все горло.
  - Любо сестри жити...
  Августина теж рубає i стрiляє, запускає босими нiжками гранати i насвистує:
  - З нашим Миколою не доводиться....
  Свiтлана продовжуючи рубати, i розмахувати мечами, метати голою п'ятою вибухiвку, реве:
  - Тужити!
  Наташа рубає японцiв i наспiвує, при цьому рубає ще сильнiше i лютiше, немов у несамовитостi:
  - Любо сестри, любо...
  Красуня при цьому ще й метає босими нiжками гранати.
  Зоя теж веде вогонь, кидає голими кiнцiвками презенти смертi та спiває на все горло.
  - Любо сестри жити...
  Августина теж рубає i стрiляє, запускає босими нiжками гранати i насвистує:
  - З нашим Миколою не доводиться....
  Свiтлана продовжуючи рубати, i розмахувати мечами, метати голою п'ятою вибухiвку, реве:
  - Тужити!
  Отак дiвки i йдуть, наче нiж по маслу. Японцi гинуть тисячами та здаються. Не такi вже вони й незламнi.
  Деякi полоненi падають ниць i цiлують дiвчатам босi ноги, i курнi, круглi п'ятки.
  Битва йде за битвою. Самураї в панiцi i пiддаються впливу росiйських мечiв. Падають ниць i схиляють голови.
  Але частина чинить завзятий опiр.
  Чотири дiвчата трощать японцiв i при цьому спiвають:
  Ми комсомолки босi завжди,
  I по кучугурах, i пiскам пустелi.
  Нас грiє комунiзму знай мрiя,
  Потоки кровi ллють рiкою густими!
  
  Ми любимо Боги, Iсуса шануємо,
  Для нас великий товариш мудрий Сталiн.
  Адже наш народ зовсiм непереможний,
  А ми дiвчата, знай завжди в ударi!
  
  Досягнемо треба i великих висот,
  На будiвництвi раю, будинки комунiзму...
  Адже з нами Ленiн i натиск високий-
  Не знайте злiсного фашизму!
  
  Цар Православний, мудрий Миколай,
  Пiдняв Росiю гордо над планетою.
  I ви дiвчата доблесно дерзай,
  Закликав лихих агресорiв до вiдповiдi!
  
  Росiя наша Батькiвщина душi,
  Вона всi країни, грудьми прикриває.
  I ти дiвчина боса танцює,
  Коли до Берлiна увiйдеш у переможному травнi!
  
  Любiть Бога, Iсуса шануй,
  Не знайте слабкостей бiйцi-герої.
  Ворогiв Росiї у боротьбi розiрви,
  I на парадi променистим ладом!
  
  На Токiо нехай майорить росiйський прапор,
  Ми переможемо, я це твердо знаю.
  I день Перемоги порохом пропах,
  Хай стане всiм на додачу щастя, раю!
  Росiйськi вiйська вступили до Токiо. На вулицях закипiли бої. Босоногi дiвчата рухалися собi, рубали, стрiляли, винищували.
  Наташка жбурнула босою ногою те, що несе смерть i руйнування, проспiвавши:
  - Слава нашiй священнiй країнi!
  I пiдморгнула своїми сапфiровими очима.
  Зоя дала чергу, рубала мечами. Теж запустила босою ногою презенти смертi та видала:
  - I царевi Миколi Другому!
  Августина пiдморгнула смарагдовими очима. Пiдстрибнула вище. Рухнула босими нiжками по самураях.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - В iм'я Батькiвщини кохання!
  I випустила iскри з очей! I труснула пишними стегнами.
  Свiтлана теж довбала мечами. Зрiзала масу самураїв. Запустила пару гранат голими нижнiми кiнцiвками та пропищала:
  - Та славитись наша Батькiвщина!
  Наташка знову запустила щось убивче босими нiжками. Спопелила противникiв. I проревела:
  - Да буде свiтло!
  Зоя взяла, пiдстрибнула, шпурнула босими нiжками несуче знищення, i пробурчала:
  - Хай буде слава!
  I сапфiрово-смарагдовими очима пiдморгне.
  А ось Августина виблискуючи очима, кольори зеленi, прочiрикала, запустивши босими нiжками гранату:
  - Хай буде радiсть царiв Росiя!
  Свiтлана труснула оголеними грудьми, i прокричала:
  - На славу батюшки-царя!
  I теж запустила ногою гранату iз осколковим компонентом.
  Наташка рубала мечами. Розфарбувала японцiв i запустила босою нiжкою гранату.
  Пiсля чого проревела:
  - Слава Русi!
  I облизнулася. Уявила собi, як вона чоловiчу досконалiсть бере своїм чарiвним ротом. Як це для дiвчини приємно.
  Зоя взяла i закинула босою нiжкою подарунок смертi. Розфарбувала японцiв, перебила їх. I пискнула:
  - Грiм i блискавка!
  Августина взяла i голою п'ятою, як запустить гранату смертi. Замочить самураїв, i заспiває:
  - Жах, страх на цвинтарi!
  Свiтлана вишкiрила пику, i пробулькала, запустивши чергову гранату, що несе смерть:
  - Вогняний крик!
  Наташа пiдстрибнула i пiддала голою п'ятою гранату. Дуже вправно її запустила. Збила групу японцiв, i пискнула:
  - Слава Росiї!
  Зоя теж запустила босими пальцями нiг гранату. Розкидала супротивникiв i в'якнула:
  - Царю слава!
  Августина лупнула. Дуже агресивна дiвчина. Дала черга, гаркнула з оскалом:
  - I нам слава!
  Свiтлана взяла та босою нiжкою пiдкинула подарунок смертi. Розкидала на всi боки немов кеглi самураїв, i пискнула:
  - I Батькiвщинi велика слава!
  Четвiрка дiвчат рухалася немов клубок гримучих змiй. Було очевидно, що їх так просто не зупинити. Це щось подiбне до виведення черв'якiв, або зграї вовкiв.
  Вони рухаються собi нескiнченною рiчкою. Розривають хтось трапиться пiд руку.
  I рубають самураїв з iнтенсивнiстю пульсуючого серця дракона.
  Наталя спiває:
  - На кордонi...
  Пiсля чого жбурляє босою ногою гранату.
  Зоя запускає черговий презент смертi i шепоче:
  - Хмари ходять похмурi!
  Августина пiдкинула новий пучок смертi. I зробила це босою нiжкою. Так вiртуозно.
  Розкидала японцiв i в'якнула:
  - Край суворий.
  Свiтлана пiдкинула чергову болванку смертi, i прошелестiла, показавши свою агресивну мову:
  - Тишею обiйнятий!
  Наташа запустила новий пучок руйнування, пропищавши:
  - У високих...
  Зоя пiдкинула те, що несе смерть i шикнула:
  - Берегiв Амура!
  I босою п'ятою рушила японця до пiдборiддя.
  Августина довбала супротивника ногою в пах. Пiдкинула його вище. Змусила перелетiти.
  I прочирикала:
  - Слава СРСР та царевi Миколi Другому!
  А тут i Свiтлана, голою нiжкою, як пiддасть. Як перекрутить супротивникiв. Як перемеле японцiв i в'якне:
  - В iм'я Романових!
  I дiвчата знову з розлюченiстю б'ються.
  Наташа зрубуючи японцiв мечами, все ж таки подумала. Ну зовсiм непоганий був таки цар Микола Другий.
  Причому населення Росiї зросло на третину, а економiка вчетверо. Вшестеро зросли витрати на освiту. Полiпшилась i медицина.
  Росiя вийшла на перше мiсце у свiтi з видобутку золота та нафти. Країна пiднiмалася та розвивалася. Якщо не рахувати прикрої поразки вiд Японiї, то царство Миколи Другого було цiлком успiшним.
  Та й взагалi невдача причина поразки Миколи Другого.
  Як одним щастить iншим, нi.
  Царю Миколi Другому не пощастило. То Макаров випадково загине. I Росiя втрачає адмiрала талантом, який можна порiвняти з Ушаковим. То гине генерал та герой Порт-Артура Кондратенко.
  Багато рiзних проблем у Росiї виникає. I особисто у царя Миколи Другого.
  Та чи не можна було Боговi пiдтримати Миколу Другого i разом з тим Росiю? I чому так багато ворогiв було у царя Миколи? Адже добрий цар. Iнтелiгентний, добрий, ерудований, культурний. Чи не тиран як Петро Перший чи Iван Грозний. Чому стiльки ворогiв у такого великого i культурного монарха.
  Адже не секрет, що однiєю з причин поразки Росiї у вiйнi з Японiєю була п'ята колона.
  Цар Микола Другий у цьому випадку не надто досяг успiху у боротьбi з опозицiєю.
  Але цар був надто м'яким. I при цьому ще пiдставився iз кров'ю. Та недiля виявилася пiдставою царя. Так погано вийшло. Якби не Кривава Недiля, то Росiя б перемогла б Японiю, за всiх початкових невдач.
  Росiйська армiя в Манчжурiї бiльш, нiж у пiвтора рази перевершувала японську i безперечно б перемогла. На жаль, iсторичний шанс було втрачено. Царська Росiя зазнала найприкрiшої поразки за всю iсторiю, i це вдарило по престижу царя.
  На жаль, Росiї тодi не пощастило. I славетна iмперiя не змогла пiдкорити половину Китаю. Адже якi були перспективи. Росiйська iмперiя могла б здобути колосальне населення i задавити бойовою силою весь свiт! Але зiрвалося таке!
  Наташа запустила босою нiжкою гранату. Вибухнула дюжину японцiв i пропищала:
  - I знову триває бiй, i Ленiн такий молодий! I юний жовтень попереду!
  Пiсля чого дiвчина провела млин.
  Дiвчата змогли разом iз царською армiєю взяти Токiо. I тепер залишалося лише захопити мiкадо. I войовницi кинулися за супротивником.
  Наташка та її команда наздоганяють конвой. I починається вирiшальна битва iз гвардiєю iмператора.
  Дiвчата рубають мечами та жбурляють гранати босими ногами. Прориваються до iмператора Японiї.
  Красивi дiвчата, сексуальнi, стрункi, м'язистi. Наскiльки вони чудовi.
  А нiжки босi та дуже рухливi. I метають i диски, i гранати.
  Наташка розрубавши японцiв, в'якнула:
  - Миколо великий царю!
  I жбурне босими нiжками гранату.
  Зоя пiдтверджує це, i теж метає кинджал, скелячи зубки:
  - Славься рiдна наша земля!
  А кинжал взяв i перерiзав горлянки, масi японцiв.
  Августина теж жбурляє гранату. Знищує японцiв i шепоче:
  - А на вулицi дощ, а на вулицi сльота!
  Свiтлана метає диск. Той перерiзає горлянки п'яти японцям. Пiсля чого дiвчина щебече:
  - Попереду дощi, а я хочу сонця!
  I знову красуня смiється. Вона ж дiвчина краща за яку у всесвiтi немає. Хоча є ще й три красунi.
  Дiвчата щебечуть i спiвають:
  З нами Ленiн буде назавжди,
  Нехай пройдуть важкi роки!
  Слава нашої Батькiвщини зiрка,
  Не розлучуся з нею нiколи!
  I дiвчата геройствують у славному часi царя Миколи Другого. За царя взагалi було здорово. Або пляжi, екiпажi, або навiть пароплави, в них наповненi трюми. Екiпажi, скачки, раунди, вояжi! А потiм запропонують дерев'янi вбрання!
  Дiвчата дiють активно, i немов газонокосарка проходять шеренгами японських гвардiйцiв. Вони войовницi такого наскоку та натиску, що вище не знайти.
  Наташа з усмiшкою Джаконди помiтила:
  - А в мене iнша пристрасть! Це влада, лише влада!
  I блиснула перлинними зубками. У нiй стiльки всього заводного та агресивного.
  Наталя за час вiйни дуже багато побачила. Встигла пройти i вогонь i воду, але дещо менше мiднi труби. У нiй стiльки всякого та шикарного, що не в казцi сказати, чи пером описати.
  Ось наприклад, коли дiвчисько захопило нiмецький танк, i на ньому проїхалося нiмецькими позицiями. Та дала прикурити тодi фрицям. Багато трун пiшло до Нiмеччини.
  Дiвчина навiть заспiвала:
  - У країнi хороших дiвчат, не треба сумувати. I якщо немає комп'ютера, можна померти!
  Агресивнiсть Наташки дуже велика. I в iнших дiвчат теж не менше. Вони молотять i ламають гори.
  Зоя теж стрiляє та рубає мечами. Таке ось воно дiвчисько, з золотим волоссям. Просто чудова та заводна.
  Реве на всю горлянку:
  - Генiальний розгром!
  I атакує з усiм незламним смаком. Ось це дiвка.
  А ось Августина, дiвчисько пройшло колонiю-малолiтку теж бойовик класу - супер!
  Руда войовниця стрiмко набирає обертiв. I рубає, i рубає супротивника.
  Вона настає, i кожен її помах меча, це нищiвний удар.
  Августинi раптом згадалося, як її заарештували. I везли прикуту наручниками до стiни у чорнiй вирвi. Не дуже це очевидно приємно.
  Але дiвчинка намагалася не ревти i бути мужньою. Однак це у неї погано вийшло. Справдi, у в'язницю їхати страшно.
  Правда Августина себе заспокоювала, що її посадять у камеру до таких самих дiвчат, як вона сама, а серед дiтей вона перша заводила. Але довелося пережити жорстокий та грубий обшук, з повним роздяганням. Потiм переповнену i смердючу камеру. А далi допити та побої!
  Били Августину i гумовими шлангами по тiлу, i палицями по п'ятах. Але найстрашнiша тортура, це зрозумiло струмом. Зрештою, змучена дiвчинка все пiдписала i вирушила в колонiю.
  Августина, втiм, не втратила людяностi i намагалася боротися за справедливiсть. А дiвчатка в колонiї переважно нормальнi. I намагалися, щоби все було справедливо. Дiяли при цьому вкрай активно командири загонiв.
  Августина поступово пiднiмалася сходами. I увiйшла сама до активу. Руда бестiя далеко пiшла. А волосся у неї кольору червоного.
  Дiвчина Августина часом виходила з себе, але ставала вiд цього тiльки крутiше.
  Ось зараз японську гвардiю зминають, i ось-ось дiстануться i iмператора.
  Августина навiть заспiвала:
  - Могутнє свiтло iмперiї,
  Всiм людям дарує щастя.
  У всесвiтi незмiрною-
  Вам не знайти чудовiше!
  I вискакав усiх зубiв. Дiвчисько такого вийшло найвищого пiлотажу. А ось у нiй повно свiтла та добра. За всiєї агресивностi.
  Августина з п'янким почуттям, заспiвала:
  - Ангели добра! Два бiлi крила над свiтом!
  Свiтлана теж вигукнула, вiдчуваючи колосальне захоплення:
  - Десь ромашки цвiтуть, я не знаю! Це схоже на рай!
  I дiвчина знову пiдморгнула, i рубанула з розмаху, зрiзуючи масу бiйцiв.
  Iмператор мiкадо пiсля того, як були вбитi всi його охоронцi, впав на колiна. I поцiлував Наташу в босi ступнi. Дiвчата милостиво повiдомили:
  - Якщо пiдпишеш капiтуляцiю, то зможеш переспати з нами чотирма одразу!
  Ну, хто вiд такого вiдмовиться? Iмператор негайно пописав капiтуляцiю. I пiсля цього почалося справжнє свято плотi. Так це здорово та чарiвно. I дiвчатам подобається та iмператору! Вони всi такi чудовi красунi. Просто найвищий пiлотаж та воїни космiчних свiтiв.
  Iмператор кожнiй дiвчинi поцiлував босу, витончену п'яточку. У вiдповiдь дiвчата по черзi працювали мовами. I так заїздили японського iмператора, що той просто на їхнiх тiлах i заснув.
  Але справа була зроблена! Японiя капiтулювала! I закiнчилася затяжна пiвтора року вiйна. Яка коштувала Росiї чималих грошей та жертв. Однак закiнчилася славно.
  Згiдно з рiшенням царя Миколи Другого, мiкадо був повалений i новим iмператором Японiї, стали Микола Другий. Таким чином, Росiя вирiшальним способом розширила свої володiння. I пiднялася на небувалу висоту у своєму iмперському розвитку. Царська iмперiя стала чудовою та непереможною. А її флот - тривiально гроза морiв!
  Микола Другий оголосив проведення в Японiї референдуму, про приєднання до Росiї. А такий референдум мав передбачуванi результати. Плани царя Миколи Другого здiйснились. То справдi був найбiльший з Росiйських царiв.
  Японiя приєдналася до Росiйської iмперiї.
  Дiвчата тим часом вiдвели душу. Займалися коханням iз безлiччю чоловiкiв. Їм це так подобалося, просто до запаморочення. Особливо якщо чоловiкiв багато, особливо юнакiв, це так здорово! I хочеться ними любитися, i займатися сексом.
  Пiсля кiлькох дiб хтивостi, дiвчата вдосталь нарiзавшись занурилися в сон. Стали собi сопiти носиками i мрiяти про рiзне.
  Їм снилася своя Батькiвщина СРСР. Вже п'ятнадцятий рiк воює з Третiм Рейхом.
  Ось уже Молотов обговорює ситуацiю зi своїм оточенням. На календарi 3 липня 1955 року. Висуваються рiзнi iдеї. Навiть дуже смiливi.
  Жуков сумно промовив:
  - Фашисти продовжують наступ! I це в першу чергу тому, що їм допомагають американцi i Великобританiя. Який страшний монстр цей Гiтлер, але все це забуто через своєкорисливi мiркування! I навiть мiльйони знищених євреїв!
  Василевський погодився з цим:
  - Та нiмцi отримують вiд США та Британiї допомогу. Iмперiалiсти не зацiкавленi у припиненнi Другої свiтової вiйни. Вони хочуть ще багато додаткової кровi!
  Молотов зiтхнув:
  - Їхнi цiлi зрозумiлi! Анiгiлювати нас iз Нiмеччиною, а потiм диктувати свою волю!
  Жуков згiдно кивнув:
  - Зрозумiло, це як двiчi по два! Але реально фашисти мобiлiзують до армiї iноземцiв та рiзних солдатiв. Їм дуже важко протистояти. Росiя реально ризикує програти!
  Молотов стукнув кулаком по столу i сказав:
  - Не бувати цьому! Ми повиннi у будь-якому разi перемогти!
  Василевський завзято промовив:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! - Бiльш серйозним тоном додав. - Але знищити таки можуть. Це треба розумiти!
  Молотов з єхидною усмiшкою промовив:
  - Потрiбнi нам новi танки! Бiльше досконалi, нiж пiрамiдальнi нiмецькi. Дуже потрiбнi! Конструктори мають розробити чудо-зброю!
  Жуков впевнено повiдомив:
  - Розроблять товариш Молотов. Тут головне як за справу взятися! А нашi зброярi вмiють творити чудеса!
  Молотов огризнувся i прошипiв:
  - Так уже п'ятнадцятий рiк поралися! У пору цю вiйну називати нескiнченною!
  Василевський похитав головою i пробурмотiв:
  - Не дай Боже стати Великою Вiтчизняною нескiнченною! Але в даному випадку сили надто нерiвнi!
  Жуков з люттю проспiвав:
  - На бiй кривавий, святий та правий! Марш, марш, уперед робiтничий народ!
  I всi члени ДКО проспiвали:
  - На бiй кривавий! Святий та правий! Марш, марш уперед робiтничий народ! Марш, марш уперед - робiтничий народ!
  А вiйна йде собi...
  Двоє дiвчат: Шарлота i Герда, борються в пiрамiдальному танку. Вони такi чудовi красунi. I б'ють досить влучно. Вже давно красунi виють. Почали у корпусi Роммеля в Африцi. А продовжили вже на схiдному фронтi. Усi їм хитрощi вiдомi, войовницi досвiдченi.
  Герда стрiляє по радянському танку. Зриває з нього вежу i вимовляє:
  - Величе моє, як сонце над планетою!
  Шарлота теж пальнула. Розбила корпус радянськiй машинi i видала, вискалив зуби:
  - Погано говорити про свою велич!
  Блондинка-термiнатор заперечила:
  - Стiльки рокiв воювати i зберiгати юнiсть, i силу, i не здобути жодного серйозного поранення - це хiба не велич!
  Шарлота хихикнула i серйозно вiдповiла:
  - Це тому, що ми в одному бiкiнi боремося i босонiж. А якби ми були одягненi, то нас би давно вбили б!
  Герда рознесла радянський танк, зi 105-мiлiметрової гармати високого тиску i заспiвала:
  - Босонiж, тiльки босонiж, пiд липневий грiм, i пiд шум прибою! Босонiж, тiльки босонiж, нам легко танцювати з тобою!
  Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  - Босi жiночi ноги мають магiчний вплив. Особливо якщо не взуватись у морози. Тодi дiвчина вiчно зберiгатиме юнiсть. Ми билися з травня сорок першого року. Не всi змогли вижити за цей час!
  Герда з оскалом зубiв, якi прекраснi наче перли, просипала:
  - I диявол не бере - кому ж я потрiбна!
  I як шльопне босою пiдошвою по бронi. Вона чарiвна та неповторна блондинка-термiнатор. А скiльки в нiй грацiї та завихрень.
  Ось дiвчина зiрвала вежу iз чергового радянського танка. Той виявився без голови i корпус його ще якийсь час промчав iнерцiєю. Мiцно всадили таки дiвчата. Вони скажемо прямо, народились iз автоматами в руках. I скалять свою великi, немов у вовчиць зубки.
  Спробуй до такої дияволицi сунься. Втiм, дiвчата Шарлота та Герда обов'язково перед боєм злягаються з чоловiками. Щоб органiзми омолоджувалися, i було бiльше енергiї у стегнах. Дiвчата такого рiвня не можуть вiдступати чи здаватися. Вони нацiленi лише вперед. I напрям удару, лише один - столиця Росiї - Москва!
  Четвiрка дiвчат дуже навiть непогано провела святкування перемоги над Японiєю. Палаци, танцi, велика кiлькiсть сексу. Воїтельки спробували безлiч чоловiкiв, i це їм сподобалося. Справдi, що може бути краще, як кохатися з рiзними самцями. Прямо як акули. I їм це дуже подобалося. Ненаситнi войовницi. I в їжi та в сексi.
  Потiм вдосталь нагулявшись, красунi вирiшили поїхати до Петербурга. За видатнi заслуги всi чотири дiвчата отримали титули княгинь i чини полковникiв. А також безлiч орденiв. I маєтки в Японiї та в Росiї.
  Тобто, все було добре. Щойно генералами поки що не стали, але це не остання вiйна. А титулами обзавелися войовницi. I можуть тепер погуляти й у Пiтерi.
  Вiйницi висадилися у Владивостоцi, i далi вирiшили пробiгтися. А чому пiшки не здiйснити подорож через увесь Сибiр?
  Це круто!
  Дiвчата босi, i майже голi тiкають собi, вже осiнь, прохолодно. Мрячить дрiбний дощ.
  Наташка мрiйливо вимовляє:
  - Ех, здорово ми повоювали. Тепер Микола Другий ще й мiкадо Японiї.
  Зоя хихикнула i вiдповiла:
  - Так Японiя наша губернiя! I ми її правитимемо справедливо! Але потрiбно аби швидше асимiлювати територiї, обов'язково ввести багатоженство!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Звичайно, треба запровадити багатоженство! Це швидше русифiкує околицi. Потрiбно обов'язково переконати у цьому царя!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Буде багатоженство! I це пiднiме росiйську нацiю!
  Дiвчина бiгли босонiж кам'янистою дорогою. I це їм подобалося. Росiя стала найбiльшою iмперiєю, показавши свою силу. Японiя бiльше не є загрозою. I кiлькiстю населення немає Росiї рiвних. Незабаром Китай буде весь росiйський.
  Звiсно, i Британiя не ризикне з Росiєю воювати. Так їхня четвiрка та англiйськi кораблi потопить. I буде над всесвiтом прапор сяяти - країни святий, немає у свiтобудовi кращих! I якщо треба ми помремо знову, воскресне в Рiдновiр'ї - вiра наша!
  Дiвчата задоволенi. Взагалi царська iмперiя мала великий потенцiал. На жаль, до кiнця не реалiзований, у тому числi через релiгiю. Вiдмова вiд багатоженства була грубою помилкою. Звичайно, краще було б дозволити мати чотири дружини. Це забезпечило б найшвидший прирiст росiйського населення. Адже бере росiйську за дружину: японку, китаянку, турчанку, узбечку, а дiти вiд їхнього загального шлюбу вважатимуть себе росiянами.
  Звичайно, цар Петро Перший мiг би ввести офiцiйно багатоженство, разом з iншими реформами. Вiра християнська взагалi погано пiдходить для Iмперiї, через свiй пацифiзм. Потрiбна вiра агресивнiша з багатоженством, обiцянкою раю, i валькiрiями. А що християнство? Вдарили тебе правою щокою - пiдстав лiву? Хiба iз таким вченням можна воювати?
  Звiсно, Росiї потрiбна iнша вiра. I цар Володимир вибрав не те. Iслам куди практичнiший, але надто багато забороняє. Тяжко молиться п'ять разiв на день, постити в Рамадан, не пити вина, i не їсти м'ясо некошерних тварин. Це й вiдлякало Володимира. А ось створити свою вiру, не вистачило розуму.
  Хоча можна було б зробити власний модернiзований монотеїзм. Або прийняти Iслам, але у росiйському варiантi: без зайвих обмежень. Типу того, що обмеження для арабiв, а росiянам достатньо вiрити в Аллаха, а молиться п'ять разiв на день i необов'язково!
  На жаль, Володимир вибрав пацифiстське вчення, яке єдностi Росiї не забезпечила. I мечi кували всупереч християнському пацифiзму. На жаль, як i вiйни, вели. Що, звiсно, впливало негативно на бойовий дух.
  Воїни ставили цiлком закономiрне запитання: якщо Сам Бог у тiлi Iсус - пацифiст, чи можна битися нам. Особливо якщо завойовницька вiйна, а не просто захист Батькiвщини. Звичайно, це породжувало проблеми у русичiв. Як, наприклад, поєднати вiйну за межами Росiї та вчення: Полюби ворога свого?
  Як можна бути агресивним воїном та християнином, якого Бог навчав - не противься злому!
  Цей феномен Православ'я шкiдливо позначається на психiцi воїнiв. I ти борючись, будучи християнином, щиро думаєш, що грiшиш, i взагалi чиниш злочин проти вiри. А як бути iз завоюванням Японiї? Куди росiяни поткнулися? Чи це справедливi були вiйни?
  На жаль, але християнин не може бути добрим воїном. Бо вiйна неприємна вченню Христа! I проти цього не попреш!
  Наташка помiтила:
  - Потрiбна Росiї нова релiгiя, без Нового завiту, який вчить: блаженнi лагiднi, бо вони успадковують Землю!
  Зоя важко зiтхнула i погодилася:
  - З таким настроєм землю не завоюєш! На жаль!
  Руда Августина вискалив зуби, запропонувала:
  - Слов'янський монотеїзм. Один Бог Рiд! Всi iншi боги лише створенi архангели i ангели. I багатоженство на додачу!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Та потрiбне нам багатоженство. Щоб розмножувався росiйський народ. I множився. Зрозумiло, що розширення Росiї робить iмперiю бiльш багатонацiональною i менш стiйкою.
  Зоя скептично помiтила:
  - Але Османськiй iмперiї багатоженство не допомогло. Хоч турки i розмножувалися, але асимiлювати iмперiю не змогли.
  Свiтлана логiчно зауважила:
  - Все ж таки туркiв було менше, нiж арабiв. Але їхня кiлькiсть зросла. А скiльки взагалi було арабiв до завоювань? А скiльки стало згодом! Ось що багатоженство робить!
  Зоя важко зiтхнула, врiзала босою нiжкою по камiнчику, проревiвши:
  - Стiльки втрачених можливостей! Ех, князю Володимире. Навiщо нам шукати чужу вiру? Можна було вигадати свою!
  Наташа поставила риторичне запитання:
  - А Бiблiя може бути словом Божим?
  Августина хихикнула i вишкiрила зуби:
  - Ну, це навряд. Навiть сам факт, що євреї названi народом Божим, свiдчить проти Бiблiї. Звичайно, дивно, що книга нелогiчна та жорстока стала такою популярною. Можна було римлянам, наприклад, просто запровадити монотеїзм свого розливу. Придумати, наприклад, посмертний рай у плотi, типу як у вiкiнгiв, i воскресiння мертвих у вiчному раї. Особливо для воїнiв. А не похмуре царство Аїда. Звичайно, страх перед смертю, i дав вченню Христа силу, бо нiхто не хотiв помирати!
  Наташа на це запропонувала:
  - Тодi давайте науковий атеїзм, i воскресiння давно померлих силами науки!
  
  Дiвчата продовжували тiкати Сибiром. Це так здорово промчати i пронестися.
  Наташа згадала свiй поєдинок iз дуже сильним нiмецьким танком Е-75. Та бiй вийшов суворий. Фашистська машина проти звичайної Т-54. У фриця бiльша вага, i товща броня. Бiльш потужна гармата 128-мiлiметрiв калiбр, чудова оглядовiсть.
  Тодi дiвча розумiючи, що в лоб гiтлерiвського монстра не проб'єш, пiшли на зближення.
  Вiйницi упиралися босими нiжками та спiвали собi;
  Свiт має поважати, боятися;
  Тому що дух слов'ян сильний...
  Не грає витязь роль паяця.
  Вiн для подвигiв великих народжений!
  
  Хоч часом доводиться нам туго -
  Така Батькiвщина доля!
  Але неробство це теж мука -
  Доблестi солдатiв не порахувати числа!
  
  Тому затиснувши лямки ранця,
  Прагни лицар ти в похiд...
  Росiяни завжди вмiли битися;
  I пускати орду ворогiв у витрату!
  
  На будь-який їсть виклик заперечення
  До чого велика країна...
  Без кордонiв росiйськi звершення-
  Буде знищено сатану!
  
  А коли гримить горн пiонерський,
  А коли зоря мрiї встає...
  Надсилаємо бiсам виклик зухвалий-
  Вiдкриваємо досягненням рахунок!
  
  Ось якi люди у нашому свiтi,
  Не чужа матiнка-земля...
  Ми сини твої гроза Росiя,
  Пiдкорюємо сушу та моря!
  
  Для кохання запалiть серце сталлю-
  Щоб вогнем палало на мечах!
  Розберемося ми єхидною швальню-
  Будемо сiяти жах, тремтiння i страх!
  
  А планета все сяє гордо.
  У нiй цвiтiння пишних тополь!
  Розбiжаться вiд ударiв орди -
  I на серцi стане веселiше!
  
  Свiтло подарує матiнка-вiтчизна,
  Людина по силi стане - Бог!
  I його розумна харизма...
  I святий для всiх народiв обов'язок!
  Поки спiвали, нiмець кiлька разiв вистрiлив. Але щоразу радянський танк смикався, i важкий гiтлерiвський снаряд пролiтав повз.
  Загалом Е-75 дуже пристойно захищений. З бортiв корпусу екрани, вежа 160 мiлiметрiв i пiд нахилом. Чи не вiзьмеш так просто.
  Але якщо бити так бити.
  Зоя запустила снаряд пiд кутом, i майже впритул пробила вежу. Хоча i тут була ймовiрнiсть рикошету. I королiвський тигр, що добряче пiдрiс, здох. З одного пострiлу. Адже такий танк чудово захищений з усiх бокiв.
  Нiмцi мали краще озброєння, але їх били! I лупили без жодної жалостi!
  Дiвчата бiгли собi i були веселi. Японiя тепер стала реально росiйською губернiєю! Це така подiя! Царська Росiя - найсильнiша сухопутна країна свiту. Хоча Британiя поки що й володарка морiв. I що далi?
  Царська Росiя хоче просуватися далi до Афганiстану, а потiм i на Iндiю. Це, звичайно, робить зiткнення з Британiєю неминучим.
  То що запропонувати царевi Миколi? Союз iз Нiмеччиною, проти Британiї та Францiї? Роздiлити колонiї?
  Взагалi Наташа прикинула, що у будь-якому разi царська Росiя цiлком могла бути у союзi з нiмцями. Якби перша свiтова вiйна, то як би вона протiкала?
  Бельгiю та Францiю Нiмеччина захоплює i без Росiйських вiйськ за мiсяць, максимум за два примушуючи їх до капiтуляцiї.
  Потiм Росiя йде i до Iндiї та Iрану, завойовуючи цi територiї. А також в Iндокитай. Все чин чином.
  Росiя одержує практично весь Євроазiатський континент. I стає наддержавою. Нiмеччина забирає собi частину Францiї, Бельгiю та колонiї в Африцi. Дiлять увесь свiт!
  I без особливих втрат та страждань. Цар Микола Другий мiг стати видатним росiйським завойовником в iсторiї. Але, на жаль, виявився невдахою.
  Хоча, звичайно, посилювати Нiмеччину небезпечно. Перемiгши Францiю та Британiю, кайзер мiг повернути i на схiд. Його похiд мiг виявитися надзвичайно небезпечним. Австро-Угорщина, Iталiя, Нiмеччина та Японiя могли обрушитися на Росiю.
  Може тому Микола Другий i не пiшов на союз з нiмцями. Розумiючи, що може опинитися у становищi Сталiна. Справдi, перемiгши Гiтлер Британiю, то цьому випадку СРСР довелося воювати на два фронти, з iмперiями, що мають ресурси колонiй.
  I як знати, можливо, вiдмовившись вiд стратегiчного союзу з нiмцями, Микола другий врятував Росiю вiд поневолення. Принаймнi цар не був поганим.
  Наталя у цьому зв'язку задумалася. Справдi, чи варто радити iмператоровi спiлку з Нiмеччиною. Чи не буде це ведмежою послугою?
  Августина, це руда диявола пробурмотiла:
  - Росiя тепер стала на Тихому океанi гегемоном! Природно настав час скинути Британiю!
  Наташа iз сумнiвом запитала:
  - Пропонуєш союз iз нiмцями?
  Руда дияволиця впевнено промовила:
  - Так! I ще раз так!
  Войовницi вдосталь набiгавшись, присiли перепочити. Стали грати у шахи власного приготування. I мiркувати собi.
  Наташа з ягiдною посмiшкою помiтила;
  - Гiтлер мiг би захопити Британiю ще у сороковому роцi!
  Зоя з цим погодилася:
  - Безперечно мiг!
  Августина єхидно вишкiрилася i запитала:
  - А що йому завадило?
  Свiтлана припустила з усмiшкою:
  - Карма! Зла карма!
  Наташа агресивно помiтила:
  - I у Сталiна вона була не краща! Може, тому ми так капiтально опустилися!
  Августина прошипiла з люттю:
  - Зiтрiть ми фюрера в порошок! Обов'язково зiтремо!
  Зоя з посмiшкою запропонувала:
  - Може, заспiвати?
  Свiтлана енергiйно закивала:
  - Обов'язково заспiваємо!
  I четвiрка дiвчат заспiвала, шльопавши босими нiжками, по опалому, жовтому листю.
  Нiколи не здавайся,
  Смiливим будь до кiнця!
  В життя туго зi щастям,
  Але без граней серця!
  
  У свiтi багато страждань,
  У ньому в могилi спокiй...
  Година великих випробувань -
  Бiг по каменях босий...
  
  Попереду лише петлi -
  Злий з клiщами кат!
  I нещаснi дiти
  Надiрвав серце плач!
  
  Вiд вогню тiло стоїть,
  I трiщить ешафот...
  Я мрiю про рай,
  Тiльки смерть не йде!
  
  Заради нашої Вiтчизни,
  Вiддала тiло на смерть!
  Буде свiт комунiзму,
  Не зжере нас ведмiдь!
  
  До кiнця простояла,
  Де сяє сокира...
  Немає у в'язницi ковдри,
  Роду зек пiдлий спер!
  
  Так що сонце пестило-
  Мою голу плоть!
  Плах - верх п'єдесталу,
  Лише страх перемогти!
  
  Довго люди ревли -
  I лаявся кат...
  Чому цi звiрi,
  Чому дурний iржач?
  
  Пiд кiнець мою шию-
  Затягнула петля...
  Плакати я не вмiю,
  Сльози лити менi не можна!
  
  Ось душа моя в небi-
  Херувими спiвають...
  Там в Едемi i неге-
  Знайшла я затишок!
  Пiсля пiснi дiвчата почали готувати собi юшку, i водночас розмовляли.
  Наташа припустила:
  - А що було б, якби Iван Грозний таки перемiг би у Лiвонськiй вiйнi?
  Августина хихикнула i вiдповiла:
  - Була б велика бiйка! А може, й наше вiдродження!
  Дiвчата пiсля цього розреготалися. Смiшно таки. Наташа спохмурнiла.
  Одна з неприємних сторiнок iсторiї Росiї: поразка в Лiвонськiй вiйнi. Пляма на славi росiйської армiї. Хоча билися i доблесно. Не дуже добре було у тiй вiйнi. Першою поразкою стала битва при Чашниках.
  З неї i пiшли неприємностi.
  Свiтлана припустила:
  - Давайте закiнчимо з усiма вiйнами! Об'єднаємо Русь пiд царством iмператора Миколи Другого!
  Августина поправила:
  - Ти видно хотiла сказати - об'єднаємо свiт! I пiд монархiєю Миколи Другого - це чудово!
  Наташка заспiвала, золотавим голоском:
  - Ви пам'ятаєте, яке життя було! Пiд крилами двоголового орла!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Боже, Царя бережи,
  Сильний державний...
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Царю на страх ворогам,
  Царю Православний!
  Царюй на славу!
  На славу нам!
  Пiсля чого взялися за юшку. Хлiбали дуже енергiйно. I Августина запропонувала:
  - Давайте, якусь ще вiйну влаштуємо!
  Наташа заперечливо хитнула головою:
  - I завдамо горе людям?
  Августина агресивно заявила:
  - Але без вiйни дуже нудно!
  
  
  ДРУГИЙ ПРИШАС ПРИШIЛЬЦIВ НА ЗЕМЛЮ!
  Тепер перед ним опинилася планета Земля у недалекому майбутньому. Причому, у не найсприятливiшому варiантi.
  Незважаючи на початок спiльної вiйни з Iсламською державою Росiя та Захiдний свiт, так i не змогли примиритися. Тим бiльше, що США, не бажаючи перемоги Асада, незабаром замирилися з iсламiстами i стали їм надавати пiдтримку. У принципi цього й слiд було очiкувати - небезпека посилення Росiї на Близькому Сходi лякало Америку куди сильнiше за якiсь погано озброєнi моджахеди. Крiм того, з'являвся шанс злити екстремiстський Iслам на свого головного геополiтичного конкурента. I ось слова за слово, а американцi взяли та "випадково" накрили вiйська Асада. Чому загострення посилилося. В Афганiстанi американцi вирiшили вiддати владу талiбам, оскiльки вони близькi до iсламiстiв на Близькому сходi та штовхнути їх на Росiйськi бази в Узбекистанi та прикордоннi вiйська в Таджикистанi.
  У повiтрi запахло великою вiйною. Американцi стали допомагати Iсламськiй державi мотивуючи - Асад гiрший, а Росiя агресивна та дуже небезпечна.
  Головне для Америки стало завдання видавити Росiю з Близького Сходу. I повторилася ситуацiя з Афганiстаном, коли iсламськi екстремiсти потекли з усього свiту у бiк обмеженого контингенту радянських вiйськ.
  У вiдповiдь Росiя посилила тиск на Україну. Почався новий наступ добровольцiв iз Росiї i тих, кого називали новими ополченцями. Проте українська армiя встигла капiтально окопатися та посилити свою боєздатнiсть. Тож атакувати довелося дуже сильну та глибокоешелоновану оборону. Зазнавши серйозної шкоди керiвництво ДНР i ЛНР звернулося до Росiї з офiцiйним проханням про пiдтримку.
  Почалася вiдкрита вiйна. Росiйськi вiйська почали наступ, але блiцкриг не пройшов. Київ взяти одразу не вдалося. А досвiд боїв за Грозний показав, як важко брати великi мiста. Тим бiльше, Київ набагато бiльше Грозного i розташований на пiднесеннi.
  Потiм НАТО оголосило безполiтну зону i почалися повiтрянi сутички. Конфронтацiя наростала. Захiд не хотiв поступатися, в Росiї теж не було єдностi, але бажання полiтичне керiвництво йти на компромiси не мало.
  Справа дiйшла до великої вiйни. Захiд переважно перевершував Росiю в матерiальних i людських ресурсах, а Китай зовсiм не поспiшав захищати свого друга.
  У неядерному виконаннi вiйна тривала понад рiк, поки країни Заходу завершили перебудову економiки вiйськовий лад i стали тиснути противника переважною перевагою у технiцi. Звичайно, найсильнiша сторона брала вгору i коли танки НАТО пiдiйшли до Москви, справа дiйшла до застосування ядерної зброї.
  Величезнi жертви та погiршення клiмату спричинило це.
  Але ядерної зими не настало все ж таки пиловi хмари наклалися на зростання вмiсту в атмосферi вуглекислого газу, та й загальну кiлькiсть ядерного потенцiалу на щастя не вистачило щоб знищити життя на землi.
  Але й Росiя та Захiд сильно ослабли. Натомiсть пiднявся на радiоактивних кiстках Китай.
  Пiднебесна iмперiя стала наддержавою, пiдкоривши спочатку собi Сибiр, та був Iндiю з азiатськими землями. Розколотий iсламський свiт вичерпувався кров'ю i поступово теж поглинався Китаєм. Америка ослабла пiсля ядерної вiйни, але зумiла вижити, хай i пройшла серiю заколотiв у рiзних штатах. Формально США зберегли самостiйнiсть, але вплив Китаю виявився величезним. Штат Аляска безпосереднього увiйшов до пiднебесної iмперiї, а ось в iнших регiоналах китайський капiтал захопив основнi базовi галузi промисловостi. У Росiї її склалася зведена ситуацiя. Тим бiльше, що пiвдень вiдколовся i опинився у вогнi громадянської вiйни мiж православними та мусульманами. Землi до Свердловської областi увiйшли безпосередньо до складу Китаю. Бiлорусь, Польща та Прибалтика сколотили свою Конфедерацiю, а в Українi палала вiйна i раз у раз утворювалися i знову зникали все новi й новi держави.
  Усiчена Росiя сильно постраждала вiд ядерних ударiв, Москва взагалi зруйнувалася вщент, так що вплив китайських "друзiв" нагадував сюзеренiв щодо васалiв i зростав з кожним роком.
  Взагалi, пiднебесна iмперiя безпосередньо до свого складу включила землi вiд Євфрату на заходi, до Канади на сходi, а на пiвднi до самої Антарктиди включаючи i Австралiю з Новою Зеландiєю i острови до самого Чилi.
  Роздроблена Африка теж пiд повним китайським домiнуванням iз нав'язуванням кабальних договорiв. Взагалi не залишилося жодної країни, де не було б вiйськ пiднебесної iмперiї та тотального впливу на економiку.
  Таким чином, Третя свiтова вiйна в ядерному виконаннi призвела до того, що свiт знайшов єдиного господаря, але їм виявилися зовсiм не тi країни, що її розв'язали.
  Жити стало гiрше та переможнiше, нiж ранiше, середня температура на земнiй кулi впала на п'ять градусiв. Щоправда, останнiми роками почала знову пiднiматися i рокiв через двадцять обiцяв вiдновитися температурний баланс, а то й стати ще спекотнiше, нiж ранiше.
  Перспективи людства виглядали не надто веселi, але порядку у свiтi стало бiльше, хоча жити i гiрше i майбутньому прогрес мiг вiдкрити шлях до процвiтання i космiчної експансiї.
  Але з'явилися в 2031 роцi Вони! Тi, кого називають старшими братами по розуму. I що символiчно якраз наступного дня пiсля свята смiху, а саме 2 квiтня.
  До Землi наблизилась дюжина зорельотiв. Дуже великi кораблi, краплеподiбної форми двiстi п'ятдесят кiлометрiв у дiаметрi i ще бiльше в довжинi.
  Вони рухалися дуже швидко, з орбiти Плутона їх помiтили астрономи, а за пiвгодини зорельоти зависли на такiй вiдстанi, що їх видно вночi з поверхнi планети неозброєним поглядом. Зовнi зорельоти виглядали мирно, схожi на дельфiнiв, без стволiв зброї з витонченими обтiчними формами.
  Проте у Китаї стривожилися. Рада семи термiново зiбралася i стала обговорювати становище у вузькому колi. Влада у пiднебеснiй iмперiї мала систему у виглядi колективного диктатора. Усi пленуми, чи верховнi обираються органи лише формальна фiкцiя. Реально країною та свiтом управляла сiм членiв полiтбюро. Вони являли собою рiзнi полiтичнi клани Китаю. Голова ради семи був першим серед рiвних, але всi найважливiшi рiшення ухвалювалися колегiально. Така система могла частково збалансувати iнтереси. Але не бiльше.
  У всякому разi, демократiєю i не пахло, хоча деяка ротацiя сiмки проводилася.
  Головою як не дивно був наймолодший iз них Лi Хi За. Вiн не був чистокровним китайцем i мав європейську матiр. Проте вiн формально був найвпливовiшою людиною Землi. Iншi шiсть типовi китайцi, хоча на пленумi представленi iншi народи.
  Крiм сiмки був i начальник генерального штабу армiї пiднебесної iмперiї.
  Саме йшлося про те, чи зможуть ракетнi сили Китаю завдати ефективного ядерного удару по космiчним кораблям прибульцiв.
  Начальник генерального штабу повiдомив, що вiйськово-космiчнi сили пiднебесної iмперiї не зовсiм готовi до вiдбиття загрози зi боку зiрок i знадобитися щонайменше кiлька днiв, щоб пiдготувати ракети-носiї, здатнi донести бiльш-менш великий термоядерний заряд.
  Голова Лi Хi За жорстко зауважив:
  - Може виявитись i пiзно! Тут справа найближчого годинника!
  Голова генерального штабу страшенно нервуючи вiдповiв:
  - Швидше за три днi навiть самими титанiчними зусиллями розгорнути заряди неможливо. I ще не факт, що термоядерна ракет розколе такий величезний корабель!
  Один iз членiв ради семи, на вил найстарiший iз них помiтив:
  - Якщо вони зумiли долетiти до нас, та ще й на таких величезних кораблях, то їхнi технологiї набагато вищi за нашi i пряме вiйськове зiткнення може виявитися згубним для пiднебесної.
  Члени ради семи загули. Доказ мав рацiональний вигляд, проте потрапляти в рабську залежнiсть вiд прибульцiв не хотiлося. З iншого боку, обережнiсть понад усе!
  Голова Лi Хi За запропонував компромiсний варiант:
  - Зробимо звернення до прибульцiв i запитаємо їх, що їм вiд нас потрiбно!
  Несподiвано до цього вимкнений екран увiмкнувся на ньому виникла дивна iстота. Воно дуже сильно скидалося на дiвчину з миловидною мордочкою японського анiме, але замiсть волосся пишно виростали пелюстки квiтiв. причому на кожнiй пелюсточцi був свiй колiр, вiдтiнок та малюнок.
  Фiгура дiвчини вiдрiзнялася пропорцiйнiстю i ледве прикрита прикрасами, витонченi нiжки в прозорих туфельках, i з блискучими нiгтиками. Золотисто-шоколадна шкiра, надавала красунi Голлiвудський крутий вигляд.
  А голос на чистому китайському продзвенiв срiблястими дзвiночками:
  - Ми радi вiтати вас земляни, нашi добрi брати з розуму! Дуже радi бачити також сiмох найвпливовiших людей на Землi, щоб повiдомити їх про те, що до них прийшло щастя, любов i радiсть! Хай буде з нами розум!
  Сiм'ї сподобалося ввiчливе звернення гарного дiвча i вони схвально загомонiли. Голова чемно сказав:
  - Якщо ви пришили зi свiтом i любов'ю, то i ми зустрiнемо вас як найпочеснiших гостей! Можете почуватися як вдома i насолоджуватися нашою гостиннiстю.
  Дiвчина з зачiскою подiбною до пелюсток рукотворних троянд привiтно вимовила:
  - Наша зiркова раса визнана нести всiм живим видам у всесвiтi мир та процвiтання. Тому ми пропонуємо вам вступити в наше зоряне братство.
  Лi Хi За посмiхнувшись, промовив:
  - А якщо ми вiдмовимося, вiд такої втiшної пропозицiї?
  Красунi тоном у якому чулося звучання срiблястих дзвiночкiв проворкувала:
  - Якщо ви дiзнаєтесь якi вигоди це вам принесе, то нiзащо не вiдмовитеся!
  Усi сiм китайських сановникiв хором запитали:
  - Якi саме вигоди?
  З'явилася друга красуня, голонога i теж ледве прикрита прикрасами на фiгуристому, мускулистому тiлi.
  Дiвчина защебетала:
  - Насамперед усi члени нашого братства знайдуть вiчну молодiсть та безсмертя. - Красуня розгойдувала босi, витонченi нiжки i продовжувала обiцяти. - Ви не знатимете хвороб, воєн, голоду, i будь-яких матерiальних проблем. Нашi технологiї гарантують виконання та виконання будь-яких матерiальних запитiв. Ви зможете лiтати по галактикам, бачити безлiч iнших мiст та цивiлiзацiй. I їх пишнотi перевершує всi людськi уявлення. Ви зможете як i ми жити в насолодi та радостi, i навiть за наявностi бажання побудувати власну планету, на однiй iз численних зiрок. У вас будуть у великiй кiлькостi слуги-бiороботи, i можливiсть задовольнити будь-яку фантазiю.
  Перша дiвчина у туфельках пiдтвердила:
  - Ми пропонуємо вашiй планетi справдi чудовий рай!
  Рада семи замовкла. Старцi подивилися один на одного. I голова поставив запитання:
  - А на яких умовах? Що нам потрiбно?
  Дiвчина засмiялася i щебечачи заявила:
  -А нiчого ... Як тiльки ви погодитеся, у вашi тiла будуть введенi крихiтнi наноботи. Такi роботи розмiрами з атом водню. Вони майже миттєво зроблять вашi тiла юними, i надзвичайно сильним, здатними витримати навiть промiнь гiпербластера. Пiсля чого ви знайдете космiчне щастя та силу нашої цивiлiзацiї. I всi незлiченнi проблеми планети Земля будуть вирiшенi.
  Голова подивився на решту членiв ради семи. Тi дивилися на голову.
  Лi Хi За звернувся до своїх колег:
  - Ну, що... Ви вислухали привабливу пропозицiю космiчних прибульцiв. Нам обiцяють фактично земний рай. Приймемо їхню пропозицiю чи вiдхилимо?
  Найстарший член полiтбюро важко зiтхнув, пробурмотiвши:
  - Дуже хотiлося б повернути собi молодiсть. Заради цього можна ризикнути i прийняти пропозицiю прибульцiв.
  Голова служби безпеки i член сiм'ї стурбовано зауважив:
  - Дозволити запровадити якусь заразу... I без жодних наслiдкiв...
  Лi Хi За вже прийняв рiшення i рiшуче стукнув кулаком по столу:
  - Досить обговорювати! Ми вiдмовляємось i все тут!
  З'явилася третя дiвчина, теж iз волоссям у виглядi пелюсток, але в червоних чобiтках, i з дещо великою кiлькiстю одягу та з усипаною коштовностями шпагою на стегнi.
  Вона вишкiрила зубки в недобрiй усмiшцi i прочирикала:
  - У вас я бачу панує жорстока антинародна диктатура. Ви нав'язуєте народам землi свою волю. Тому питання про вступ до нашого братства люди вирiшуватимуть в iндивiдуальному порядку.
  Члени ради семи агресивно зашипiли:
  - Ми вам забороняємо!
  Три дiвчата розреготалися i перевiряли хором:
  - А ми вашого дозволу не потребуємо! Бо на нашому боцi технiка прогресу!
  I над кожною людиною, як над дорослим, так i над пiдлiтком виникала голограма iз пропозицiєю: здобути безсмертя, вiчну юнiсть, життя без проблем у щастя.
  Зрозумiло бачачи як тобi дiвчина небесної краси пропонує футуристичний рай багато людей погоджувалися. Особливо якщо врахувати, що у Землi ядерна вiйна, що пережила, погiршився клiмат. I було голодно, з'явилися ранiше небаченi хвороби та море.
  А клята старiсть? Яка це величезна спокуса повернути собi молодiсть i стати сильнiшою, i красивiшою, нiж ранiше...
  I люди давали згоду... I ось за сигналом у землян почали входити наноботи. Крихiтнi роботи - невидимi для ока. Немов м'який смарагдовий потiк свiтла занурив людей. I вони почали
  перетворюватися. Це вiдбувалося буквально на очах, майже миттєво. Чоловiки, жiнки, старi перетворювалися на дуже гарних з пелюстками замiсть волосся дiвчат. А дiти незалежно вiд статi ставали дiвчатками, i теж iз пелюстковим волоссям.
  I всiм стало дуже добре та весело. Новi красунi чудово почувалися, i могли пробити пальцем стiну iз залiзобетону.
  Самi дiвчата втiм, поводилися пiдкреслено дружелюбно. Вони прагнули надати все тим, хто не встиг перетворитися на посильну (а їм пiд силу багато!) допомогу.
  Почали зводитися чудовi споруди та будiвлi, величнi фонтани.
  Чудовi дiвчата енергiйно снували i навколо членiв ради семи.
  Багато охоронцiв всупереч заборонам, побажали собi безсмертя та
  схоже, зовсiм не шкодували вiд цього.
  Дiвчата вiдрiзнялися красою, рiзноманiтнiстю дорогоцiнних сяючих яскравiше
  зiрок прикрас. Майже всi голоногi, але деякi у прозорих туфельках.
  I всi без винятку дуже красивi з iдеально правильним, але рiзними
  особами. Це дiвчата, якi надзвичайно гарнi та доброзичливi.
  Голова наказав вiдкрити по них вогонь.
  Але пострiли не могли завдати дiвчатам жодної шкоди. Зате вони
  самi розлютилися i босими нiжками стиснули голову найвпливовiшому.
  людина на планетi Земля.
  Найстарший член полiтбюро бачачи подiбне благав:
  - Не вбивайте мене! Я приймаю вашi умови!
  Дiвчата пронизливо захихотiли. У старого увiйшов зеленуватий промiнчик
  свiтла. I вiн став перетворюватися на зенках. Через двi секунди з'явилося чудове дiвчисько, яке загартувалося
  перлинними зубками та пропелу:
  Тендiтна квiтка пелюстки,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий-
  Хочеться робити добро.
  
  Думки дитини чеснi -
  Свiтло довести до пуття...
  Ми тепер дiти чистi,
  Зробимо рай iз кута!
  Як це перестати бути самим собою та стати дiвчиною? У всякому разi
  старий мiнiстр фiнансiв почував себе чудово. З одного боку
  стара пам'ять та особистiсть збережи. З iншого в тобi спрага енергiя та створення
  Таке сильне бажання творити добро. Дати так, щоб усiм людям стало
  добре. I це чудово. А заразом хочеться немов ти маленька дитина,
  бiгати та смiятися.
  Ось гасати i пiдскакувати, а потiм ще щось побудувати. Щоб було
  чудово.
  Колишнiй старий, а нинi прекрасна дiвчина махає рештi п'яти членiв
  полiтбюро:
  - Хлопцi приєднуйтесь до нас! Менi так здорово та весело.
  Мiнiстр безпеки бачачи, що кулi проти дiвчат безсилi помiтно
  знiтився. I ввiчливо поцiкавився:
  - Сунн Ху... Ти знаєш своє iм'я?
  Дiвчина з волоссям пелюстками (причому у всiх дiвчат дуже волосся
  красивi, але iндивiдуальнi!) вiдповiла:
  - Звичайно! Я пам'ятаю своє минуле та усвiдомлюю себе. Лi Сi Тау наприклад у
  третьому класi пiдставив менi пiднiжку, а я йому зарядив кулаком у
  пiдборiддя.
  I дiвчина зрушивши серйозно брiвки, додала:
  - Битися недобре. Потрiбно творити добро!
  Дiвчата, що вбив голову хором, запропонували:
  - Приєднуйся до нас! Тодi ми не тiльки вас зробимо безсмертним, але й
  i боса воскресимо.
  Мiнiстр безпеки махнув рукою:
  - Ви як хочете, а приєднуюсь до дiвчат... Краще бути гарним i
  здоровим, нiж потворним та хворим!
  Iншi члени полiтбюро не заперечували. А красунi оточивши їх
  пускали рiзнокольоровi променi та спiвали:
  - Заберемо вас у далекий край... У куренi вам буде рай! Земля зi славну
  долею - кожен у нiй тепер герой!
  I з'являлися замiсть старцiв писанi красунi. Вони кружляли i крутилися наче заводнi.
  За допомогою антимагогравiтатора зiбрали голову. Голонога дiвчина
  подивилася на красунь i просипала:
  - Вибачте мене за насильство будь ласка!
  Дiвчата хором проспiвали:
  - Ми на радощах тебе душа прощаємо
  I на вiчно дружбу, щастя обiцяємо!
  I дiвчата взялися за руки i закружляли в хороводi. Вони виглядали немов
  заводнi iграшки. Такi симпатичнi та прикрашенi. I нiби за
  помаху чарiвної палички, зводилися цiлi асамблеї, висотних i
  благородно-чудернацьких будiвель. Ставало все так по-справжньому
  повiтряно та красиво.
  
  ЯКЩО Б МАЙНШТЕЙН БРАЛ Б СТАЛIНГРАД
  Цього разу, бiснуватий Гiтлер вирiшив доручити взяття Сталiнграда, герою штурму Севастополя фельдмаршалу Майнштейну. Дане рiшення не могло не вплинути на весь хiд вiйни проти СРСР. Знаменитий фельдмаршал вiрний своєму принципу концентрацiї сил i маю досвiд штурму мiст, всi резерви кинув на Малаховий курган. I фрицi могли утримати там позицiю, вiдбивши контрудар радянських вiйськ. Виклавшись i навiть проiгнорувала погрози радянських вiйськ з пiвночi, Майнштейн зумiв вiдразу захопити Сталiнград. Вiн правильно розрахував, що радянське командування, замiсть того, щоб вiдрiзати нiмецькi вiйська вiд Дону постарається вiдбити мiсто на Волзi.
  Захопить Сталiнград з нахрапу нiмцi виставили на пiвночi серйознi заслiн i завдали противнику сильних збиткiв.
  Залишивши частину сил прикривати атаки на мiсто Майнштейн, рушив iншi вiйська вздовж Волги до Каспiйського моря. Таке рiшення для радянського командування виявилося несподiваним. Гiтлерiвцi вже до кiнця серпня вийшли до Каспiю, вiдрiзавши вiд СРСР Кавказ сухопутним кордоном. Одночасно у вiйну проти радянської Росiї вступила Японiя та Туреччина. I це змiнило спiввiдношення сил над користь СРСР.
  Атака японцiв на Далекому Сходi змусила Сталiна зняти приблизно двадцять новосформованих дивiзiй iз захiдного напрямку i кинути їх до Сибiру. Японiя кинула у бiй понад мiльйон солдатiв. Битва зi США забирала не надто багато сухопутних сил, i самураї могли собi дозволити i другий фронт. А сто мiльйонна Японiя могла мобiлiзувати для вiйни великi маси пiхоти та використовуючи бази в Маньчжурiї вести звiдти наступ.
  Двадцять шiсть турецьких дивiзiй, теж чимала сила, якiй протистояли лише вiсiм неукомплектованих радянських. Турки вже в першi днi оточили Єреван i змогли захопити бiльшу частину Батумi. Така склалася критична ситуацiя.
  I найгiрше, що Сталiн було визначитися з прiоритетами. Вiн хоче i там, i там воювати, а сили розпорошенi. I наполегливий наказ вибити нiмцiв зi Сталiнграда. I при цьому вiдновити наступ на Ржевсько-Сичiвському напрямi. I водночас наступати i проти Японiї...
  Сумбур у дiях та наказах Сталiна. А нiмцi за мiсяць, маршем ламаючи осередковий опiр радянських частин, дiйшли до Баку, i захопив з ходу бiльшу частину мiста. Водночас i з'єдналися з турками наприкiнцi вересня. У такий спосiб створилася небезпечна ситуацiя не лише для радянської армiї та держави, а й Британiї. Черчiлль вагався. Але коли фрицi вже вдерлися до Баку, наказав перейти кордон i вступити з нiмецькими вiйськами у битву.
  Однак англiйських вiйськ в Iранi порiвняно мало, та й боєздатнiсть у них ще нижча, нiж у обстрiляних радянських, а тим паче нiмецьких частин. Але бої на Кавказi вони все ж таки затягнули. Крiм того, Гiтлер прийняв рiшення наступати на Близький Схiд. А це дало Червонiй армiї необхiдний перепочинок. Нiмцi у жовтнi захопили Потi, Сухумi та майже всю Грузiю.
  Скористатися захопленням Баку фрицi теж поки що не могли, бiльшу частину свердловин радянськi сапери встигли пiдiрвати. Бої текли зi змiнним успiхом. Але вiд Майнштейну вдалося зловити англiйцiв у котел i полонити понад сто п'ятдесят тисяч бiйцiв iмперiї лева. Операцiю "Смолоскип" у Єгиптi було вiдкладено. Частина пiдкрiплень, якi мали направити Монтгомерi, пiшла битися на Кавказ. Отже, спiввiдношення сил склалося менш впевнено у перевазi як у реальної iсторiї. Роммель пiшов у вiдпустку, там пiдлiкувався. А фюрер, поки скориставшись ослабленням англiйської авiацiї, перенаправленої на Кавказ, перекинув iз Францiї ще кiлька дивiзiй до Африки. У листопадi нiмцi разом iз турками вступили до Iрану та Iраку.
  Мiсцеве населення вiтало фрицiв та османiв як визволителiв. Гiтлер наказав перейти проти Червоної армiї в центi до оборони i постаратися утримати взимку позицiї, а на пiвднi зайняти весь Близький Схiд i Єгипет, тим самим вивiвши Англiю з вiйни.
  Настання радянських вiйськ на Ржевському напрямi, а також на пiвночi Сталiнграда не досягло успiху. Вдалося лише цiною колосальних втрат трохи вклинитися у позицiї противника. А ось нiмцi на пiвднi змогли розгромити англiйцiв та захопити Iрак та Кувейт та Палестину. А Роммель повернувшись з вiдпустки, провiв, цього разу бiльш успiшний наступ у Єгиптi. Ситуацiю для англiйцiв ускладнило i те, що нiмцi провели планову модернiзацiю шифру, i Монтгомерi не був у курсi хитрого плану Роммеля.
  А Роммель iмiтував панiку, зумiв виманити англiйцiв на рiвнину i оточив їх. Успiху плану Роммеля сприяв сильний тиск на Монтгомерi, якому рекомендували якнайшвидше розбити Роммеля, i допомогти англiйським вiйськам, що знищуються в Палестинi.
  Нiмцi в сiчнi досягли повного успiху, захопивши i Єгипет, i значну частину Судану. Мало того, фашисти майже без втрат захопили i Близький Схiд.
  Але в лютому радянськi вiйська почали цього разу бiльш успiшний наступ на Воронезькому напрямку. Причому їхньому успiху сприяло те, що протистояли Червонiй армiї, переважно iталiйськi, румунськi та угорськi вiйська.
  На жаль рiшення про наступ було прийнято лише 12 лютого 1943 року, коли нiмцi вже встигли виконати основнi свої завдання на Близькому сходi та на Пiвночi Африцi. Гiтлер навiть оголосив тотальну вiйну, тому Нiмеччина була змушена значно збiльшити кiлькiсть своїх дивiзiй.
  Радянськi вiйська наступали досить успiшно. Звiльнили Курськ та Бiлгород. Але потiм потрапили пiд контрудар також органiзований Майнштейном i опинилися у казанi. Початковий успiх обернувся найтяжчою катастрофою. Нiмцi цього разу цiлком захопили Воронеж i лише весняна бездорiжжя, що настала, а також висадка союзних вiйськ в Марокко вiдволiкло Третiй Рейх вiд розвитку наступу.
  Гiтлерiвцi взяли оперативну паузу. Вони розраховували поповнити свої вiйська новими танками " Пантера " i досконалiший, нiж у реальностi " Тигр " , а заразом лiквiдувати прорив союзникiв у країнах Африки.
  Гiтлер поставив ультиматум Франка - мовляв, чи ти пропускаєш нiмецькi вiйська i ми беремо Гiбралтар або ми тебе тривiально скидаємо! Крiм того Iспанiї пообiцяли деякi колонiї в Африцi, i частина Бразилiї, чиє керiвництво легковажно вступило у вiйну з Третiм Рейхом.
  Майнштейн за визначнi заслуги вже був нагороджений дiамантами до Лицарського Хреста. I саме його фюрер вiдправив керувати штурмом Гiбралтару. I знову повний успiх, i взяття найсильнiшої фортецi за два днi. А потiм новий трiумф iз настанням у Марокко. Американськi вiйська i свiжi англiйськi пасували в битвах з бiльш боєздатним i понюхав порох по самi гланди супротивником.
  I задкували, наче раки перед розлитим озером iз напалмом.
  I наступали фрицi, наче щупальця броньованого кальмара огорнувши весь Менкес. П'ята армiя США рвонула до Алжиру. Але й там її обклали з Марокко Майнштейн iз Єгипту Роммель. Одних вiйськовополонених взяли понад триста п'ятдесят тисяч i безлiч трофеїв. Така ось вийшла наочна катастрофа!
  Гiтлер на радостях наказала i далi просувати Африкою. Щоб, наприклад, звiльнити бури... А що Росiя? Вона нiкуди не дiнеться. Бакинська нафта, Українськi чорноземи та вугiлля зi сталлю отриманi. Чого ще бажати? Фюрер навiть спробував промацати ґрунт для сепаратного свiту. Але тут уже Сталiн уперся. Йти на свiт, втративши найкращi територiї СРСР самогубно. Та своє оточення за таке вiзьме та зарiже.
  Принаймнi, який може бути свiт? Iнша справа питання чи потрiбна перепочинок для накопичення сил? Сталiн поки що вичiкував. Штампували новi танки та лiтаки. Як-9 машина гарна. Вiдносно дешева i проста у виробництвi, а також маневрена. Озброєна, щоправда, слабкувато, особливо на тлi нiмецького Фокке-Вульф та МЕ-109. Та ще фрицi запустили до серiйного виробництва i МЕ-309. Машину з сiмома вогненними точками. Яка могла придушувати всiх i вся вогневою потужнiстю i своєю колосальною швидкiстю на 740 километровгодину.
  Битви у повiтрi йшли зi змiнним успiхом. Червоної армiї не вистачало пiсля втрати Кавказу пального. I не вистачало дуже гостро. Тим бiльше, канал поставки бензину з Iрану та Близького сходу перекритий. У Тихому океанi Японiя перекриває шлях караванам, а через Мурманськ вести, то шлях пiвнiчний, важкий i лютують пiдводнi вовчi зграї.
  А головне джерело радянської нафти гiтлерiвцi. I зруйновано не повнiстю. Частина нафти вже надходить до Вермахту. Дещо вже йде i з Iраку та Кувейту. Синтетичний бензин у розробцi. Тобто в повiтрi Люфтвафф дуже активна. Але є ще й захiдний фронт, тож нiмцi в небi поки що схильнi тримати в оборону. А радянськi командири розважливо збирають авiацiйнi сили.
  А Гiтлер поки що всi зусилля в Африцi. Сталiн протягом лiта зiбрав на схiдному фронтi понад дванадцять тисяч танкiв. Якщо врахувати, що з Японiєю тривали запеклi i вкрай запеклi битви, це виявилися дуже значними силами.
  Нiмцi, абстрактнi вiйною в Африцi та повiтрi до 1 вересня, незважаючи на збiльшення випуску танкiв та САУ до 1500 штук - благо залучалася рабська сила, мали трохи бiльше семи тисяч машин. Щоправда "Пантери" та "Тигри" - без рiвного опонента. Вони щось на кшталт КВ, Т-34 у 1941 роцi.
  Майже подвiйна чисельна перевага у танках ще не гарантiя перемоги. А на початку вiйни у Сталiна було вчетверо бiльше бронтозаврiв. I з них пiвтори тисячi машин не мали собi у бойовiй потужностi рiвних у всьому свiтi. Вочевидь у нiмцiв перевага у кiлькостi досвiдчених екiпажiв, i навiть Т-4 за сукупнiстю бойових показникiв краще, нiж Т-34.
  Але це ще нiчого не вирiшує i на їхню користь. У повiтрi у СРСР теж кiлькiсна перевага, але супротивник має потужнiшi озброєння та швидкiстю лiтаки. I з'явився бомбардувальник Ю-288, якому немає рiвного опонента. Але поки що нiмцi основнi сили тримати на Заходi i в небi лише обороняються. I гострий дефiцит Росiї пального допомагає їм тримати паритет.
  У пiхотi показники чисельностi близькi. У СРСР 6,6 мiльйонiв пiхотинцiв. Третiй Рейх разом iз сателiтами має 6,5 мiльйона. Якiсний склад, щоправда, неоднорiдний. Значна частина радянської пiхоти - це необстрiлянi новобранцi, а офiцерський склад за своєю бойовою пiдготовкою дуже сирий. Власне нiмецькi частини мають великий бойовий досвiд i мабуть краще органiзованi. Але пiвтора мiльйона в армiї Третього Рейху на сходi становлять вiйська сателiтiв, у тому числi туркiв. А цi частини поступаються у боєздатностi нiмецьким.
  Щоправда, загальний рiвень мобiльностi у Вермахту вищий, i бiльше транспортерiв, вантажiвок, автомобiлiв, мотоциклiв. Тобто противник має бiльшу маневренiсть. I гвинтiвка Маузера бiльш кучно стрiляє, нiж радянська Мосiна. З пiстолет-кулеметами ближче до паритету. Але поява досконалiшого МР-44 загрожує змiнити якiсну перевагу на користь Вермахту.
  Кулеметiв у Червоної армiї багато, але нiмцi цей показник пiдтягнули. В артилерiї СРСР сильнiше буде, але останнi мiсяцi через збiльшення випуску озброєнь, i дедалi активнiшого використання iноземних робочих розрив у кiлькостi знарядь скорочується.
  Тож час працює не на СРСР. Випуск озброєнь у Радянськiй Росiї досяг своєї практичної стелi. Дуже багато територiї та робочої сили втрачено. Можливостi Третього Рейху з урахуванням окупованих територiй щонайменше в чотири-п'ять разiв перевершують радянськi. Тож виграти технологiчне та кiлькiсне змагання неможливо.
  Навiть з урахуванням того, що вiдповiдь СРСР була вiдносно асиметричною з дешевшою технiкою, противник має набагато бiльше i обладнання та робочої сили. Тут справа в рацiональному її використаннi. Зусиллями Шпеєра надiленого надзвичайними повноваженнями та Геббельса, який оголосив тотальну вiйну, все активнiше запускають у хiд ресурси окупованих країн, а верстатам ставлять iноземцiв та вiйськовополонених. I таких рабiв уже на Третьому Рейху десятки мiльйонiв. I з Африки надходять у величезних кiлькостях ресурси.
  Звичайно, Нiмеччина вже обiгнала СРСР у випуску лiтакiв i наближається в танках. Причому останнi у нiмцiв сильнiшi за росiйськi машини. "Пантера" незважаючи на складнiсть у виробництвi, швидко набирає свої оберти. Та й "Тигр" не вiдстає. Простiший у виробництвi Т-4 досить сильний i перевершує в пробивнiй силi гармати Т-34-76.
  А на пiдходi у нiмцiв - реактивна авiацiя. МЕ-262 може стати бойовим серiйним винищувачем. Його випробування є досить успiшними. Та й МЕ-309 не має собi рiвного у швидкостi та озброєннi. Щоправда, збiльшення ваги лiтака трохи знизило маневренiсть. Але велика швидкiсть, у тому числi при пiкiруваннi, дозволяє пiти при заходi в хвiст, а потужне озброєння збити противника з одного заходу. У МЕ-309 три авiагармати калiбру в 30-мiлiметрiв i одного попадання достатньо, щоб збити ЯК або навiть бiльше живучи ЛА-5. Плюс ще у нiмця чотири великокалiбернi кулемети 13-мiлiметрiв кожен. Ну, проти такого встоїть?
  Сталiн прикинув спiввiдношення сил. Нiмцi вже ведуть бої у ПАР i майже повнiстю взяли пiд контроль Африку. Ну чого далi чекати? I 5 вересня 1943 року почався великий наступ. Удар наносився в двох напрямках, на пiвднi в смузi мiж Сталiнградом i Волгою, i в центрi вже п'ята за рахунком операцiя, що зрiзає Ржевський виступ.
  Обидва удари завдавалися значними силами. I не без успiху. Радянськi вiйська прорвали обороннi рубежi Пiвднi. Щоправда, нiмцi створили там глибокоешелоновану оборону. I радянськi танки несли велику шкоду. Середнiй темп просування всього чотири кiлометри, але за мiсяць це вже суттєве вклинення.
  У центрi просунутися вдалося кiлометрiв на двадцять, так i не досягнувши ранiше поставлених завдань. Натомiсть на пiвднi пiсля пiвтора мiсяця боїв Сталiнград виявився майже вiдрiзаним вiд нiмецьких позицiй. Здавалося ще трохи i радянськi вiйська замкнули кiльце оточення.
  Але Африка на цей момент вже пiдкорилася фрицям, i вони змогли перекинути частину з Європи. Гiтлер пiшов на ризик оголивши свої позицiї у Францiї та замiнивши нiмецькi дивiзiї на iталiйськi. Крiм того, в саму Африку перекинули для несення окупацiйної служби кiлька дивiзiй сформованих з колишнiх радянських громадян, а також полякiв та чехiв. I натомiсть вивiльнили частини вермахту.
  I особливо посилилася авiацiя у фашистiв. 25 жовтня почався контрнаступ нiмецьких елементiв. Сталiн не хотiв зупиняти радянський наступ i ввiв у бiй резерви ставки. Але фрицi прорвали радянський фланг та перерiзали комунiкацiї. У листопадi 1943 вiдбулася перша в iсторiї авiацiї битва з реактивним винищувачем. Нiмецький льотчик Ерiх вiдкрив першу реактивну повiтряну перемогу.
  Загроза оточення радянських частин, брак пального, резервiв, панування ворожої авiацiї у повiтрi змусило радянське командування припинити наступ, i розпочати вiдведення Червоної армiї на вихiднi позицiї.
  Лiнiя фронту до кiнця листопада виявилася вiдновлена. I знову настало затишшя. Нiмцi перетравлювали Африку i збирали сили. Значно збiльшився випуск танку "Тигр". Дiйсно дана машина виявилася технiчно надiйнiшою за "Пантери", з непоганим захистом бортiв i корми, i бiльш забiйною особливо при стрiльбi по пiхотi гарматою.
  Так проблема з робочою силою та сировиною втратила актуальнiсть, то будувалися все новi й новi заводи, а разом iз ними й "Тигри". Так був не надто складний у виробництвi i опинився у потоцi. Справжня тигрова навала. Але з грудня мiсяця до масовки пiшов i "Королiвський тигр". Машина з дуже потужним бронюванням та озброєнням.
  Танк Т-4 iз нового року зняли з виробництва як застарiлий. Замiсть нього панувала "Пантера". Машина стала серiйною i була чудовим винищувачем танкiв. Але "Пантера"-2 затрималася у розробцi. Чомусь замiсть неї в серiю пiшов "Маус".
  У нiмцiв тепер вистачало виробничих потужностей та робочої сили для тризмiнної роботи. I вони за наказом фюрера запустили в серiю машину ваги 180 тонн. Тiльки навряд чи цю знахiдку можна вважати вдалою. Поряд з перевагами такого танка: надiйний захист з усiх ракурсiв, потужне озброєння, i вiдносно непогана керованiсть, вже одна вага та перевезення такого монстра по залiзничних колiях створювали крайнi проблеми.
  Крiм того, в серiю пiшов i "Лев" розробки 1942 року. Машина з 105-мiлiметровою гарматою i вагою 90 тонн. Переваги "Лева" - пристойний захист бортiв i чола, i ще потужнiша гармата. "Лев" це свого роду "Тигр", тiльки бiльше i з товщею бронею. Щоправда, двигун у 1080 кiнських сил дозволяв "Леву" рухатися приблизно зi швидкiстю "Тигра". А кормова i бортова броня 100 миллиметровгарантовано захищала вiд влучень 76-мiлiметрової гармати, а 140 миллиметров85-мiлiметрової.
  У теж були свої труднощi. Наприклад, перебудова Т-34-76 на Т-34-85 вимагала зниження кiлькiсного випуску танка, потiм пiти вкрай болiсно. Крiм того втрачено багато джерел сировини та легуючих елементiв. Бракує i мiдi. Остання обставина створила проблему з трансмiсiєю. Раз на електромеханiчну трансмiсiю немає мiдi, то бiльшої вежi на ходову частину Т-34-76 не поставиш, крутитися не буде. А гiдродавлiчну треба робити наново. I надiйнiсть вийде не Бог звiстка, яка. Коротше кажучи, перехiд на Т-34-85 було вiдкладено до розробки нової трансмiсiї, яку слiд було пiдiгнати пiд габарити танка. I Т-34-76 залишився поки що в серiї.
  "Пантеру" цей танк у борт вiзьме, "Тигр" поблизу теж. А "Маус" i 85-мiлiметрiвка не прошибе. Є ще "Лев", але тiльки нещодавно з'явився i таких танкiв небагато. Тож пака Т-34-76 пригодиться.
  Танк IС-2 став випускатися 1944 малими серiями. Теж проблеми i з трансмiсiєю та снарядами, але головне з'явилася машина з потужною гарматою, здатна "Тигр" пробити i в лоб. Але IСiв випускалося надто мало, щоб вони могли суттєво вплинути на перебiг вiйни.
  Проте "Тигр"-2 став також нарощуватися в обсягах.
  Третiй Рейх поки що воював на два фронти i фрицi намагалися посилитися насамперед в авiацiї. АР-183 став першим повноцiнним реактивним бомбардувальником, як МЕ-252 винищувачем. Використовуючи працю рабiв, нiмцi будували все новi й новi заводи з виробництва реактивних лiтакiв. Частина заводiв будувалася пiд землею або в Альпiйських горах.
  Фюрер заявив, що повiтряний наступ вирiшить результат вiйни на Заходi як пiдводна вiйна. А на сходi поки що залишалася стабiльна лiнiя фронту. Гiтлер не хотiв ризикувати наступом, на сходi поки що немає повної перемоги на Заходi. I йому подобалася швидкiсть - зачарувала реактивна авiацiя. Виникла iлюзiя, що можна виграти вiйну, використовуючи балiстичнi ракети та реактивнi бомбардувальники з мiнiмумом втрат у живiй силi.
  Сталiн, мабуть, так не вважав. Радянське командування несподiвано у сiчнi почало наступ вiдразу з двох далеко стоять точок: Ленiнградського напрямку i через Волгу з боку Астраханi. Останнє рiшення слiд визнати вкрай ризикованим. Оскiльки вже початковий етап операцiї пiсля форсування рiчки стає затяжним. Але, можливо, розрахунок будувався на раптовiсть. Пiд Ленiнградом наступати також дуже важко. Лiнiї оборони супротивника дуже розвиненi в iнженерному планi.
  Але у Швецiї на виборах до парламенту могли перемогти фашисти i Сталiну слiд було показати, що якщо нащадки Карла вступлять у вiйну, їм буде погано.
  Але фельдмаршал Модель зумiв утримати фронт, тим паче сухопутнi сили Вермахта сильнi, а розвiдка працює i ловить комарiв. Взагалi важко перемогти ворога, коли в тебе немає переваги. Тим паче нiмецька розвiдувальна реактивна авiацiя найкраща у свiтi та чудовою оптикою. Ну, бачать фрицi та фотографують усi перемiщення вiйська. А взимку приховати перекидання дивiзiй значно складнiше, нiж улiтку. I зрадникiв генералiв багато. Багато хто вважає нiмцiв уже переможцями.
  Бої затяглися до кiнця лютого, але не дали результатiв. А в березнi Червона Армiя спробувала супротивника, знову ламаючи Ржевський рiг. Нiмцi вiдбили наступ i до кiнця квiтня стабiлiзували лiнiю фронту. А в травнi пiшли розмови про висадку, що готується у Францiї. Хоча iдея такого десанту i здавалася авантюрою найчистiшої води, але демократам потрiбна була перемога на захiдному фронтi або хоча б хоч якийсь наступ. Як i ослаблiй Черчiллю теж. Тим бiльше, що нiмцi пройшли Iран i майже не зустрiчаючи опору, захопили Iндiю, з'єднавшись на пiвднi з Японiєю. Тож тепер i країна Вранiшнього Сонця могла отримувати пiдживлення вiд Вермахту, у тому числi технологiями та технiкою. А тим бiльше пiдштовхувало США та Британiю ризикнути з висадкою на пiвночi Францiї, хоча шанси на успiх подiбної операцiї танули, як снiг у Сахарi.
  
  НОВI ПРИГОДИ ЛЄДI ВIНТЕР АБО МIЛЕДI
  Ледi Вiнтер боса i лахмiття брела до дорiг Францiї. Її нiжки збилися, а голi пiдошви кровоточили. Сама мiледi дружина лорда i позашлюбна дочка герцога, була брудною, i в рванi ледве закриває тiло.
  Але ледi Вiнтер так подобалося. Вiдчуваєш себе жебраком i останньою жiнкою. А насправдi ти молода, гарна, i маєш дванадцять мiльйонiв статкiв.
  Тим часом чотири мушкетери забувши про те, що вiдпустку закiнчуються шукають мiледi. Вони не дуже вiрять, що лорда Вiнтера зарiзав його власний слуга. Але влада звичайно ж вхопилася за цю версiю. I пiддали пiдозрюваного тортурам. А кати вмiють розв'язувати мови та змушувати зiзнаватись. У середнi вiки правосуддя вершилося швидко i жорстоко.
  А чотирьом мушкетерам не спало на думку, що ледi Вiнтер може йти пiшки i в лахмiттi, у сукнi жебракiв. I тому вони не могли напасти на слiд мiледi.
  Дартаньян з люттю помiтив:
  - Все можу вибачити окрiм Констанцiї Бонасьє!
  I ще раз пiдхльоснув коня. Атос похмуро дивився з-пiд чола i слiдував за своїми друзями.
  Портос запропонував:
  - А давайте за її голову призначимо нагороду!
  Дартаньян похитав головою:
  - Дурна iдея! Тим бiльше ми й самi не надто багатi!
  Арамiс пiдпер рукою собi пiдборiддя i спитав у друзiв:
  - А ви б самi щоб зробили на мiсцi ледi Вiнтер?
  Дартаньян розважливо сказав:
  - Ну, мабуть... Або до кардинала. Або повернувся б до Британiї!
  Арамiс вiдповiдно кивнув:
  - Саме так! У Британiю! Може, там краще ловити мiледi?
  Дартаньян огризнувся i помiтив:
  - Нам настав час повернутися в свою частину. Iнакше нас вважатимуть дезертирами. А кардинал буде радий, страчувати своїх супротивникiв.
  Портос погодився:
  - Та ну до бiса! Францiя надто велика, щоб знайти в нiй хитру жiнку. Краще й справдi повернемося на вiйну. Там куди веселiше i подвиги на нас чекають!
  Арамiс хитро примружившись запропонував:
  - А може, мiледi таки загляне до кардинала?
  Портос по-своєму логiчно зауважив:
  - А кардинал при армiї! Тож нам час повертатися!
  Атос байдужим тоном промовив:
  - Робiть друзi, що хочете!
  Арамiс помiтив:
  - Ще проїдемося пiвдня, i повернемо до Ларошелi, на всiх парах встигнемо.
  Мушкетери пiдхльоснули коней. I застукали копита. Дартаньян подумав, що та Констанцiю шкода. Коли вiн був ще хлопцем, у нього з'явилася подружка, мiсцева селянська дiвчинка. Вона була бiлява, досить велика та гарна. Тодi вони з нею познайомились. Випили молока та вина.
  Потiм цiлувалися i пестилися, аби не пошкодити цноту. Дартаньян ще не хотiв одружитися, а якщо мрiяв, то про принцесу. А його досконалiсть дiвчина заспокоїла своєю лагiдною рукою. Та була тодi проста романтика. Дещо грубувата у бiдного гасконського пiдлiтка, i селянки.
  Згадали її нiжки, босi, засмаглi. Як приємно був лоскотати огрубiлу п'яточку красунi. А вона лоскотала йому. Все було так весело та романтично.
  Дартаньян подумав, що у свiтi звичайно багато є поганих речей. Одна з них - старiсть. Як вона спотворює жiнок. У юностi майже всi дiвчата гарнi. Одна бiльша, iнша менше, але дивитися на них приємно. А коли селянськi дiвчатка бiгають, i миготять своїми босими нiжками, i запиленими круглими п'ята, то вiдчуваєш хвилювання. I твiй звiр повстає.
  Але часи такi, коли дiвчатам не можна до замiжжя втрачати невиннiсть. I зазвичай обмежуються ласками та поцiлунками. I все роблять обережно.
  Дартаньян подумав, що час iде. I вiн уже не так гостро вiдчуває все, як це було в часи, коли в нього ще не росла борода. Свiт взагалi незрозумiло, до чого йде. А їхня доля туманна.
  Мiледi в останнiй момент примудрилася втекти. Кардинал - твiй особистий ворог. А могутнiсть Рiшельє вище за королiвське. Дiтей у тебе поки що немає, кохана мертва. Було вiд чого сумувати. Найприкро що пропустили мiледi. Не треба було її перевозити на iнший берег. Стратили б на мiсцi.
  Та й чи не надто жирно, вiдрубати голову мечем? Куди краще повiсити бiса. А може навiть перед смертю i мати її всiм чотирьом.
  Дартаньян вiдчув у собi хвилювання та збудження. Йому хотiлося зараз жiнку, болiсно та пристрасно.
  Можливо те, що мiледi теж страждає, i що її босi, збитi нiжки вибухають болем вiд кам'янистої дороги, втiшило б Дартаньяна.
  Ледi Вiнтер свого часу мала своє перше кохання у виглядi хлопчика-пастуха. Це було ще дитяче, безневинне кохання. Вони разом спiвали, перекидалися, плели вiнки. Маленькi були романтичнi.
  Мiледi мала важке, селянське дитинство. Але пастила худобу їй було легко. Корови слухалися i не розбредалися. I можна було погратися з напарником, викупатися у рiчцi.
  Ледi Вiнтер мала тодi свої селянськi радостi. Якби вона знала, що в майбутньому у кожної дитини з'явитися по айфону та комп'ютеру, то вона б однозначно здивувалася. I вiрне занурилася б вiд заздростi.
  Але сучаснiсть одна, а середнi вiки iнша.
  Мiледi сумно заспiвала:
  - Ах дитинство, дитинство, ти куди летиш! Ах дитинство, дитинство, ти куди поспiшаєш! Я стану королевою на трон, а буде всiм ворогам суцiльний розгром!
  I ледi Вiнтер вiдчула у собi деяку подобу туги. Та невже минуть роки i вона стане неприємною, горбатою старенькою? I на неї дивитимуться i плюватимуться?
  Ну як Бог припускає калiцтво жiнок. Невже це справедливо?
  Ледi Вiнтер вважала, що однозначно нема!
  Сама вона часом думала, який би прекрасний i добрий свiт створила на мiсцi Всевишнього.
  Свiт вiчного лiта та юностi. Коли хлопчик зi свiжими обличчями, без неприємної бороди. I посмiхаються всiма зубами. Коли все гаразд, i немає кiнця щастю.
  Зробити людей безсмертним. I поселити їх на планетi, яка б постiйно збiльшувалася в розмiрах, щоб на нiй усiм вистачало мiсця! Ось це справдi гiдна мрiя.
  А те, що люди вмирають, це жахливо! Ось вона так зробила б, щоб люди нiколи не вмирали. I не старiли, не хворiли. I було вiчне свято у всесвiтi.
  Який був би добрий свiт, у якому немає смертi та страху перед нею.
  Мiледi подумала, що якщо Бог є, то Вiн не є привабливим. Справдi всемогутнiй мiг би зробити все своє творiння абсолютно щасливим. Якщо вiн дуже мудрий, то знає як це зробити, а якщо всемогутнiй, то може ...
  Але чому всi страждають? I королi та жебраки? У того ж кардинала не гаразд зi здоров'ям. I як пiсля цього вiрити? Мiледi подивилася на свої бруднi, закривавленi нiжки i помiтила:
  - А все ж поки молода, краще боса, нiж старiй у дiамантових туфлях!
  Мiледi заночувала у стозi сiна. Її босi нiжки були настiльки збитi, що увi снi сильно нулi. I ледi Вiнтер наснився кошмаром.
  Наче їй вивернули суглоби на дибi, а босi пiдошви пестить полум'я. Висить дружина лорда на мотузцi зi зв'язаними ззаду руками i зовсiм гола. Кат з усього розмаху б'є їй по спинi батогом, лопається шкiра i бризкає кров. Iнший катувальник пiдгортає пiд голими нiжками молодої жiнки жар.
  Третiй кат вивертає розпеченим залiзом червоний сосок знатнiй дамi. А четвертий пiдносить запалений смолоскип у лобку та палить волосся на лобку ледi Вiнтер.
  Катування йде жорстока. А мiледi мовчить. Не визнається та не видає спiльникiв. I навiть коли вiдiрвали їй груди розпеченими щипцями, молода жiнка тiльки прохрипiла, але нiчого не сказала.
  Але потiм стало ще гiрше.
  На дибу пiдняли її сина. Зiрвали одяг, i до босих п'яточок дитину приклали розпеченi смуги залiза.
  Мiледi забилась i прокинулася... Було ще темно, але вже свiтало. Холодно. Ледi Вiнтер пiднялася i рушила кам'янистою дорогою. Її голi пiдошви сильно свербiли i хотiлося їсти. Дорогою вона змогла лише зiрвати кiлька ягiд. А голод ставав все сильнiшим.
  Мiледi побачила по дорозi селянку з тяжкою поклажею. Запропонувала пiднести. Так погодилась.
  Вага дров виявилася пристойною. Але ледi Вiнтер жiнка тiло сильно. I понесла навiть усмiхаючись. Тим паче було по дорозi. Втiм, уже в головi були думки, що мушкетери навряд чи тепер її шукають. Вiдпустка швидше за все закiнчилася, а бути дезертирами поза законом нiкому не хочеться.
  А якщо оглушити когось i роздобути коня i бiльш-менш пристойний одяг. I скорiше в Англiю до палацу.
  Мiледi принесла дров у будинок. Селянка дала їй на подяку окраєць хлiба та кухоль парного молока.
  Ледi Вiнтер трохи заспокоїла голод. I знову рушила дорогою. На голих пiдошвах молодої жiнки вже наростали мозолi. Вони грубiли на очах.
  Мiледi почувала себе добре. Адже вона нiби хадж будучи грiшницею, що кається, робить.
  Взагалi ледi Вiнтер не любила Бога. Що за хижий свiт Вiн створив? Навiть тварини їдять один одного i рвуть пазурами. Перемагає найсильнiший? Як цей свiт не схожий на мудре правлiння. Панує i сила, i хитрiсть, i пiдлiсть. Люди живуть бiдно. Багато працюють та страждають.
  Взагалi ледi Вiнтер, не розумiла, як можна люблячим творцем допускати страждання своїх дiтей. А також спотворення жiнок. От вона б нiколи жiнку не знiвечила б.
  Їй подобається все красиве, наприклад метелики. I чоловiк бувають красивi особливо коли молодi.
  Мiледi уявила себе в обiймах юнака, як її груди обсипають поцiлунками. I як вiд цього було б приємно.
  I ще п'ятки лоскочуть... А потiм у босу, запорошену ступню цiлують...
  Мiледi взяла i заспiвала:
  - Привiт Луї, Луї ... Привiт Луї, Луї ... Не потрiбнi менi твої поцiлунки, Луї!
  I дiвчисько розсмiялося. Хоча яке воно дiвчисько? Вона молода жiнка у розквiтi сил. I дуже гарна, сильна, витривала.
  Йде собi не зменшуючи кроку. I бiль у збитих ногах притупився.
  Мiледi згадувала свої пригоди. Одного разу її зловили розбiйники. I зрозумiло згвалтували. Ледi Вiнтер навiть зазнала кiлькох оргазмiв. Це її завело. Тим бiльше, секс, є секс, i вiн збуджує.
  Ти заводишся, i стаєш однозначно сильнiшим. Потiм розбiйники подiлили її до нитки i кинули. Точнiше, спочатку подiлили до нитки, зґвалтували, i потiм пiшли.
  Як мiледi сподобалося брутальне спарювання з немитими чоловiками. За це й заплатити не шкода. Потiм вона звiльнилася вiд мотузок i втекла. Теж боса пройшлася та збила нiжки.
  Таке життя. Жаль що мушкетери погребували її плоттю.
  Мiледi прошипiла:
  - Дартаньян! Хулiган!
  I тупнула босою нiжкою по камiнню. I додала кроку. Їй усе бiльше хотiлося чоловiка. Або навiть краще за юнака. Щоб повалити, осiдлати, поскакати.
  Ледi Вiнтер заспiвала з досадою:
  - Люди гинуть за метал! За метал! Сатана там править бал! Там править бал!
  I шльопнула босою нiжкою по брукiвцi.
  Уявила себе такою, що йде в рабство зi зв'язаними ззаду руками. I як її пiдганяє батiг.
  Романтика чорт забирай.
  Мiледi якось читала невеликий роман про повстання Спартака. Так там сестра ватажка повсталих потрапила до полону. I йшла боса i в рванiй тунiцi кам'янистою дорогою. А наглядач її пiдганяв ударами батоги.
  I дiвчина стогнала.
  А потiм на каменоломнi її. I хлопчика сина Спартака також. Це було досить круто.
  Проте хiба дiти бiднякiв i так не працюють. Але в каменоломнях звичайно важче, навантаження не вимiрянi. I хлопчик син Спартака, страждав сильно. Але вижив, i навiть пiдрiс i змiцнiв. Потiм його продали до школи гладiаторiв та пiшла кар'єра.
  Сестра Спартака працювала на каменоломнях. Потiм спокусила охоронця та змогла втекти. Вступила до банди. Народила двох синiв. I потрапила зрештою. На неї чекав хрест, а перед цим жорстокi тортури.
  Але жiнка знову змогла втекти. Вона обхитрила охоронцiв, сказавши, що нiбито може показати де розбiйники сховали золото.
  I дорогою взяла i втекла.
  Хитра бестiя...
  Син Спартака зумiв прославитися на аренi i завоювати вiльну. Згодом зробив кар'єру в римськiй армiї.
  I одружився навiть iз племiнницею Цезаря. Потiм книга закiнчилася, i не зрозумiло, що буде в продовженнi.
  Взагалi книги поки що рiдкiснi, але романи лицарськi дiстати ще можна i це модно.
  Мiледi любила читати, але мало для цього часу. Але дещо прочитала.
  Про Жанну Дарк, наприклад. То була жiнка-воїн. I дуже сильна фiзична дiвчина. Шкода, що її кiнець був сумним. I в книзi навiть докладно описувалися тортури, якi зазнали Орлеанської дiви. Навiть вогником. Мiледi подумала, що їй не уникнути дибки.
  Мiледi як завжди була сповнена оптимiзму. Все ж таки її несе сама правиця небесна. I вона дає дiвчинцi потужну силу. I весь час боса вона, а нiжки вже майже не болять. Тiльки захотiлося знову їсти. Ось якого жебракам.
  Просто жах! I реально скiльки жiнок ось так блукають Францiєю та iншими країнами.
  Мiледi навiть заспiвала, смакуючи слова:
  Вiтчизна свята моя,
  Усi нацiї свiту - рiдна родина!
  Але далi писати пропало натхнення. Молода жiнка йшла собi, i вiдчував усiм голим стопом кам'янистий грунт. Ех, цей свiт. Погода встановилася помiрно тепла та йти приємно. Навiть iз брудом якось легше i природнiше.
  Мiледi була i пастушкою корiв та гусятницею. Але якось її за провину змусили з трьома сiльськими хлопчиками крутити колесо. Спочатку це здавалося неважко. Але потiм м'язи стали нiмiти. А нили в неї бiднi стомленi нiжки та спина, i вкрилися мозолями руки. Нелегка це робота!
  Траплялося що позашлюбну дочку герцога та пороли. Такi ось справи.
  Комусь добре, а комусь i погано.
  Мушкетери поверталися на всю спритнiсть до Ларошелi. Нахльостували коней. Теж коли довго скачеш верхи, втомлюєшся. Не на все вистачає дихання.
  Дартаньян був найзлiший iз усiх. Мiледi вжалила його найбiльше доторкнувши Констанцiю Бонасьє. Щодо Бекiнгема, то тут цей герцог як не крути ворог Францiї. I можливо мiледi зупинила затяжну вiйну, яка забрала б десятки тисяч життiв.
  А ось Констанцiю не замiнити. I цього не пробачити.
  Атос також мав деякi претензiї. Але, а Портом з Арамiсом, взагалi тут лiвi.
  Дартаньян спитав у Арамiса:
  - Що ж робитимемо? Єхидна вислизнула, i проти нас великi сили.
  Молодий дворянин запропонував:
  - Слiд я думаю написати листа королю.
  Дартаньян зауважив:
  - Король у руках кардинала!
  Арамiс уточнив:
  - Англiйськiй, i розповiсти про всi пiдступи мiледi!
  Дартаньян важко зiтхнув i помiтив:
  - А у нас немає доказiв. Та й головнi вороги мiледi мертвi!
  Портос запропонував:
  - У нас та коштiв для подорожi до Британiї немає. Давайте просто сядемо в засiдку.
  Дартаньян вигукнув:
  - Як це в засiдку?
  Портос, який здавався простаком через свої великi габарити, висловив думку:
  - Мiледi не залишить планiв помсти, проти Дартаньяна та Атоса, а також ката. Тож... Ми її спiймаємо в цей момент!
  Дартаньян помiтив з досадою махнувши шпагою:
  - Та її впустив якраз кат. Може, у нього совiсть не зовсiм чиста!
  Атос розгублено запитав:
  - Звiти ти так думаєш?
  Дартаньян логiчно зауважив:
  - Мiледi тодi була ще дитиною i не вiдомо хто кого спокусив. Може, у брата самого рильце в гармату!
  Атос розвiв руками, i важко зiтхнув:
  - Мене теж часом мучило сумлiння. Може, якби ледi Кларик розповiла всю правду вiдразу, я б її зрозумiв i пробачив. А так...
  Портос зазначив, накручуючи вуса:
  - А вона жiнка рiдкiсної краси! Такий i немає потреби когось спокушати. Якщо розiбратися, можна зрозумiти дiвчинку в монастирi!
  Дартаньян суворо промовив:
  - Все одно я їй не пробачу Констанцiю. I наступного разу ми її просто повiсимо!
  Атос заперечив:
  - Нi! Вона шляхетного походження. Кожен її жест видає це. Вiдрубаємо голову мечем. Цього вона заслужила!
  Мушкетери замовкли... Дартаньян нервово дiставав i знову пхав у пiхви шпагу. Вiн був найлютiший i нервовiший. Якби не Констанцiя, то ще можна було б якось пробачити та забути, а так. Хотiлося не просто вiдрубати голову, а й помучити перед смертю мiделi. Зняти з неї чоботи та пiдсмажити п'яти. Роздягнути i вiдшмагати батогом. Обмазати дьогтем i гноєм i виваляти в пiр'ї. Погнати її голою вулицями через натовп.
  Повiсити за волосся та розгойдувати. I взагалi мучити, мучити, i ще раз мучити!
  Ох мiледi - жорстока зiрка його серця!
  Дартаньян не вiдрiзнявся великою релiгiйнiстю. I не дуже вiрив, що з коханою зможе зустрiтися на небесах. Тож злiсть у ньому буквально кипiла.
  Мiледi... Чортiвня! Розжарити смугу залiза у вогнi, до бiлого. I прокласти до твоєї босої пiдошви, щоб ти закричала, мов бiлуга. I потiм до iншої. I соска полуничнi пiдсмажити. Вони в тебе такi солодкi.
  Як вона стогнала пiд ним. Як мiледi любила кататися на конях. Справжня тигриця, якiй важко без чоловiка.
  Дартаньян подумав, а що коли... Взяти розжарити скибочку i засунути їй у найчутливiше мiсце.
  Знатиме як розпустити.
  Атос бачачи як хмуриться Дартаньян iз навмисною веселiстю, зауважив:
  - Ну i страху вона натерпiлася. Може, певною мiрою ми за себе помстилися!
  Дартаньян сердито зауважив:
  - У неї гарнi, дорогi чобiтки. А жiнок зазвичай на страту ведуть босонiж. Треба було разу. Недовго б вона побiгала боса в лiсi, з шишечками, купинами, гiлочками!
  Атос погодився:
  - Та це була б для неї мука. Але як знати, можливо Бог її в цьому випадку пробачив би!
  Дартаньян злiсно промовив:
  - А я нi! Наступного разу ми її перед стратою так випоремо, що вона й не пiднiметься. I сил не бiгтиме!
  Портос показав бiцепс правої руки:
  - Ох випорю я її! Ох випорю!
  Арамiс хихикнув i помiтив:
  - Можна вiддати її єзуїтам, i вони її зазнають жорстоких тортур. Та й у колонiї на плантацiї вiдправити. Там вона працюватиме за миску баланди i отримуватиме батогом. I це гiрше, нiж сокира ката.
  Портос хихикнув i рикнув:
  - У каменоломнi злочинницю!
  Арамiс кивнув, i човпнув рукояткою шпаги собi по долонi:
  - Безперечно! Це найкраще, що можна вигадати!
  Атос помiтив:
  - Не варто говорити, доки не спiймали. Це погана прикмета. Тим паче жiнок мучити...
  Арамiс зло вякнув:
  - Хто б говорив! Ти ж не став колоти її шпагою. А зв'язав її та повiсив на деревi, щоб вона вмирала болiсно й довго! Де було твоє благородство!
  Атос сердито насилу стримуючи лють, промовив:
  - Ще одне слово Арамiс i ми з тобою схрестимо шпаги!
  Дартаньян примирливо сказав:
  - Не варто свариться друзi! Давайте краще, що-небудь веселе заспiваємо!
  Портос кивнув i потяг:
  -Пора, пора, порадiємо за своє життя! Красунi та кубку! Веселому клинку!
  Дартаньян пiдхопив:
  - Поки, поки, похитуючи пiр'ям на капелюхах! Долi не раз шепнемо! Мерсi боку! Мерсi боку!
  Мiледi довго ходила боса. Але час пiдтискав, i вона вкрала сукню, гарненько вимилась у струмок. Потiм переодяглася в пристойнiший хоч i простий одяг. Пiсля чого до неї повернулася привабливiсть, а обличчя таки трохи засмагло.
  Iшла ледi Вiнтер, як i ранiше, босонiж, але вже веселiше. Кiлька разiв найнялася на роботу i поїла.
  Потiм один iз кiнних дворян запропонував їй сiсти на коня i поскакати разом iз ним.
  Мiледi погодилася. По дорозi витягла гаманець i спустилася. Пiсля чого купив одяг, i кiнь. Помчала до кардинала. Треба все ж таки отримати назад документи, перед тим як повернутися до Британiї.
  Мiледi не дуже комфортно почувалася в чоботях i чоловiчiй сукнi. Але... так треба.
  Взагалi вона виконала завдання кардинала та прибрала Бекiнгема. Тепер питання, чи попросити знову папiр чи нi? Адже соромно зiзнатися, що такий важливий документ у неї вiдiбрав Атос. Це ж ганьба. Хоча, звичайно, графу де Лафер просто пощастило.
  Ось вона мiледi вбила Бекiнгема не випадково. А зробила тонкий розрахунок, зробивши вiртуозну роботу. I знизала плоди. Втiм, Бекiнгем не дуже хороша людина. I тут її совiсть чиста!
  Констанцiю їй i шкода. Бiдолашна дiвчина не заслужила смертi. I можна було її й пощадити. Про цю смерть ледi Вiнтер щиро жалкувала.
  Ось зараз вона скаче на конi, i почувається не надто впевнено. Насамперед через втрату паперу. Це заважає вiдновити душевну рiвновагу.
  До речi, якщо грамота дає необмеженi повноваження в Атоса, то чи зможе вiн використовувати її проти неї? Тут є про що задуматись.
  Мiледi стрибала собi i насвистувала, якийсь марш.
  Згадався їй блазень Шiко. Був такий фаворит за Генрiха Третього. Дуже розумний блазень, що має значення. Досить високий i чудовий фехтувальник. Шико зумiв нажити собi кiлька смертельних ворогiв, зокрема й герцога Майєнського. Але зумiв пережити їх усiх. Пiсля смертi Генрiха Третього став лiдером Генрiха Наварського. Був при ньому аж до смертi короля. Потiм тимчасово виїхав. Повернувся за Людовiка Тринадцятого.
  Вже старий, але мiцний блазень, високий, худий, все ще непогано володiв шпагою. Навiть навчив кiльком прийомам i саму ледi Вiнтер. Мiледi могла проткнути майже будь-якого чоловiка. Чи правда впоралася б вона з таким майстром як Дартаньян?
  Мiледi подумала, що пофехтувати з Атосом не заважало. Такий негiдник. Повiсив її довго й болiсно вмирати. Але може й на краще, то вона вижила. I стала ще сильнiшою i багатшою.
  Жаль тiльки тавро поки не вдається стерти. Але... Кажуть що є якийсь чаклун що може багато. Втiм, чаклунство чаклунством, а нiкого безсмертним маги не зробили. I Чингiсхан помер, як i всi. Хоча встиг завоювати половину свiту.
  З iнших царiв у Європi цiнували Iвана Грозного. Росiя на сходi була сильною та великою країною. Про неї ходили легенди.
  Самi мiледi бiльше любило тепло та лiто. Шкода вже осiнь настає. I як їй подобалося ходити босонiж кам'янистою дорогою! Це не описати словами!
  Мiледi вирiшила, що обов'язково стане королевою i змiнить клiмат на Землi.
  Ех була б вона богинею. Зробила б усiх людей - молодими, гарними, здоровими, не злими. I наповнила б серця коханням.
  Ледi Вiнтер прочiрикала:
  - Як осiнь прекрасна тiльки поет розумiє ...
  Коли вона була дiвчинкою, восени босонiж бiгати була ще приємно. I який гарний килим iз листя. Але ставало холоднiше, i босонiж ходити ставало болючiшим, у гiрше. Але дiвчинка могла витримати кiлька десяткiв хвилин i по морозу, i по снiгу.
  Хоча нiжки в неї червонiли, наче лапки гусака. Адже вона жила в украй злиднях.
  А потiм здобула i багатство i становище. Але залишилася в глибинi душi босонога дикуном.
  Ех ось би стати володаркою всесвiту. Самої творити свiти, планети, людей, тварин.
  Ну чому такий жорстокий свiт? Навiть тварини жорстокi i б'ються. Все ж таки людина краща, нiж тварина. Iсус Христос навiть навчав - ударили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву.
  Або Будда... Ось Буддизм трохи подобався ледi Вiнтер. Правда ця релiгiя не обiцяла раю та вiчного життя, радiсного безсмертя. Проте давала можливостi на Землi. Могла сприяти вiдкриттю надздiбностей.
  Релiгiя Будди - обiцяла успiх, продовження молодостi та здоров'я вже на Землi. I це до певної мiри подобалося мiледi.
  Взагалi, ледi Вiнтер мрiяла про те, щоб стати самою богинею i творити, творити i руйнувати.
  А якщо ще малювати руїни?
  Iслам не дуже подобався мiледi. Та й вона не хотiла приховувати свою красу паранджею.
  Нi вона хоче всi повноти життя.
  А у мушкетерiв неприємностi: впав коня Портоса. Довелося сповiльнити хiд та пiдсаджувати гiганта по черзi. Що, звичайно ж, i так неприємнiсть - бо спiзнюються.
  Дартаньян злiсно помiтив:
  - Ось як вiдвертається удача, так починає не везти у всьому. Тут i конi падають, i дiвчата з-пiд арешту тiкають.
  Арамiс помiтив:
  - Якщо ми трохи запiзнимося, нам за це нiчого не буде!
  Портос хихикнув i ляснув кобилу по крупу:
  - Буде! Шашлик iз конини буде!
  Атос запропонував:
  - Може, вiзьмемо i все злiземо з коней i пiдемо пiшки?
  Дартаньян сердито вiдповiв:
  - Та нi! Зараз доскочимо до мiста. Складемося i купимо Портосу iншого коня.
  На тому мушкетери й вирiшили.
  Втiм, грошей у них i справдi обмаль виявилося. Тут ще й кат, мерзотник цiлий мiшок золота втопив. А воно б їм зараз дуже придалося б.
  Але сяк-так пiдскребли кишенi. Купили конячку мiцнiше. I знову в дорогу.
  Портос був незадоволений собою. Пiдвiв друзiв. Взагалi вiн з дитинства залазив у колотнечу.
  Наприклад, одна герцогиня спокусила його, коли вiн ще був безбородим юнаком. Портос у юностi був високий i дуже гарний. Напевно, герцогиня прийняла його за сiльського хлопця, i кинула подвiйний луїдор i замкнулася в сараї. Жiнка зрiла, i надзвичайно хтива i темпераментна.
  А тут з'явився чоловiк... Портос його збив ударом кулака i втiк. Добре ще, що шукали побитого герцога серед селян. А до дю Валлон не зайшли.
  Адже могли й дворянина пiдвестися. Портос взагалi мав успiх у жiнок. У Пiкардiї жiнки були досить розкутi, i особливо тi, хто за чоловiком не боялися чiпляти хлопчикiв. А Портос не по роках високий, сильний, i його досконалiсть чоловiча великих розмiрiв. Тож про нього пiшла серед дам така слава. Все б добре, батько Портоса влiз у такi борги, що вже в чотирнадцять рокiв дю Валлон вступив на службу - благо зростання i плечi як у титана. I теж уже в Парижi Портос жив за рахунок жiнок i користувався послугами жiнок. Поки не захворiв на погану хворобу. Але зумiв вилiкуватись. Да так буває...
  Мiледi в Парижi обкрутила ще одного дворянина багатший, i одяглася. Стала гарнiшою. Хоча огрубiлi в походi нiжки у неї i свербiли. Мозолi встигли утворитися та вимагали навантаження.
  У чоботях ходити незручно.
  Мiледi прочирикала з досадою:
  - А я хочу багатою стати в розкошi купатися. Але для успiху мало мати багатство!
  Ледi Вiнтер подумала, щоб вона робила, якби Атос її не викрив?
  Напевно, жили б весело i щасливо. Вона любила Атоса, граф був не надто багатий, але й не бiдний. Рiд його був дуже старовинний. Якби, звичайно, мiледi не потягло б до iнших чоловiкiв. Вона то дiвка хтива.
  Їй подобалася любовна гра, i тiло жадало ласки.
  Мiледi взяла i заспiвала:
  - Ех удачi, невдачi, всi стрибки - то вгору, то вниз! Тiльки так, а не iнакше, тiльки так, а не iнакше - нехай живе сюрприз!
  Молода жiнка почувала себе добре. Трохи зайнялася коханням, i пiдбадьорилася. Жiнок секс бадьорить i омолоджує!
  Мiледi пiсля цього поскакала далi до кардинала. Вона була така задоволена.
  Найцiкавiше це те, що мушкетери не змогла забрати в неї грошi. Ледi Вiнтер встигла їх сховати. I могла забрати мiшечок iз золотом пiзнiше.
  А ось кат... Мабуть, вiн її спробує вiдшукати. Ну що ж. Вона сама знайде його i пiддасть страшним катуванням.
  Мiледi взяла i прочирикала:
  - Кохання, i кров... Добро i зло... А в кого свекруха! Тому не пощастило!
  I дiвчина розреготалася!
  Та її тiло спритне i рухливе.
  Ось цiкаво, хто правитиме пiсля Людовiка тринадцятого? Напевно Рiшельє стане регентом!
  Мiледi подумала, що непогано було б закрутити роман iз кардиналом. Жаль тiльки, що Рiшельє грає ханжу. Але ж у нього були види на королеву.
  Може, Рiшельє хотiв, щоб правив його нащадок Францiєю, як король?
  Мiледi хихикнула. З самим Людовiком тринадцятим закрутити iнтригу - круто!
  Кардинал мрiє багато про що. Але одна рiч мрiяти, iнша рiч реальнiсть.
  Пiдкорити Англiю йому не пiд силу. Але Ларошель можна взяти. А потiм настане довгоочiкуваний свiт.
  Мiледi подумала, а чого Рiшельє хоче? Францiя пiд його фактичним керуванням. Щоправда, формально все вирiшує король. Але це формально. Насправдi Людовiк слухняний Рiшельє. Хоча не в усьому. Король любить Дартаньяна. А Рiшельє немає.
  Мiледi подумала, як добре було б їй стати дружиною короля. А що? Якщо причепити королеву? Може, тодi найхитрiша блондинка затягне до своїх сiток монарха?
  Мiледi взяла i заспiвала:
  Любов i бiднiсть панове,
  Мене спiймали в мережi.
  На мене й бiднiсть не бiда -
  Не будь кохання на свiтi!
  Войовниця й отруювальниця подумала про Дартаньяна. Так чоловiк хороший. I умiв принести задоволення жiнцi. Але при цьому вiн став її ворогом. Цiкаво, чи довго вiн пам'ятатиме Констанцiю Бонасьє? Сподiвається Мiледi, що не надто довго.
  Хотiлося б знову опинитися в обiймах юнака. Або молодого чоловiка.
  Ех стати б феєю...
  Ледi Вiнтер якось у дитинствi бiгла босонiж снiгом. Треба було доставити шматок пергаменту до iншого села. За це їй обiцяли цiлий луїдор.
  Випробування суворе для дiвчинки, у старiй легкiй сукнi. Звiсно, зими у Францiї не надто суворi, але вся температура мiнусова, а пiд босими нiжками дiвчинки снiг. I бiгти треба пару Льє. Ноги починають палати вiд снiгу, як засмаженi на жаровнi.
  Але нiчого, пiдошва огрубiла. I дiвчинка бiжить собi, бiжить. I читає молитву.
  А нiжки дубiють вiд холоду, такi червонi сталi. I болять...
  Але нiчого дихання у дiвчинки на висотi. Добiгла, передала пергамент i назад. I мороз її не взяв. Хоч би чхнула.
  Так Вiнтер мала завидне здоров'я. I це добре в часи коли не було антибiотикiв. I змiцнiла дiвчинка капiтально. Боса i взимку та влiтку.
  От зараз би взяти i босонiж пробiгтися. Такi класнi вiд цього вiдчуття.
  Мiледi подумала, що будучи селянською дiвчинкою, вона була щаслива. Не хворiла, майже не втомлювалася, весела, смiється. Завжди знаходила спiльну мову з iншими дiвчатками та хлопчиками. Була заводiлою.
  Непогане у неї було дитинство.
  Дитинство босоноге, здорове та веселе.
  Взагалi добре людинi коли вона здорова, i погано якщо хвора. Та й чутливiсть до проблем у хворих зростає.
  Мiледi скакала, i спiвала:
  Не тiльки меч, не тiльки батiг,
  Але брехня потрiбна коронi.
  Адже без неї i двох хвилин,
  Не всидiти на тронi!
  
  Деколи помiчниця у всьому,
  Часом шкодить майстерно.
  I ми святий її кличемо,
  I обзиваємо мерзенної!
  
  Брехня недарма у всiх королiвствах,
  Любили за всiх часiв...
  Брехня прекрасна - коли корисна,
  I жахлива колись шкiдлива!
  
  Брехня недарма у всiх королiвствах,
  Поважали у всi часи,
  Брехня чудово погробить чесних,
  Покровитель її Сатана!
  
  Брехни в мiру дотримуючись честi,
  Щоб не зловити на словi ...
  Адже брехня рятiвна є -
  А є брехня порожня!
  
  Брехня недарма у всiх королiвствах,
  Поважали за всiх часiв...
  Брехня прекрасна коли корисна,
  I жахлива колись шкiдлива!
  Мiледi спiвала собi i крутила носиком... Вона любила стрiмко дiяти. Ось одного разу стягнула великий дiамант у барона Рокшильда. I цим дуже пишалася. Причому на неї й пiдозр не впало. А дiамант справдi великий, i винести його непросто. Довелося засунути у своє гарне лоно.
  Мiледi на це засмiялася.
  Мiледi помчала до кардинала Рiшельє. Вона була пiд охороною Рошфора. I написала листа великому правителю. Щоб потiм зустрiтися з ним.
  Як не крути, але ледi Вiнтер француженка вiд тiла до кiсток. Дочка герцога та незвичайної гарної селянки. Благородного походження та плебейка. Босонога пастушка, i вивчила за кiлька мiсяцiв латинь. Непересiчна дiвчина.
  I вже зрiла жiнка на свiтанку краси, i талiєю, фiгурою юної дiвчини.
  Мiледi згадувала свої колишнi справи. Ось як вона причепила одного з ворогiв Рiшельє, якого кардинал не мiг заарештувати. Перед цим, до речi, з ним переспавши. Та ледi Вiнтер любила спокушати чоловiкiв, i кохатися з жертвами. Їй доставляло насолоду перепхатися з жертвою, а потiм прикiнчити її.
  Розпусна i чарiвна. Любила i грошi, i чоловiкiв, i навiть дiвчат.
  I зла i добра одночасно. Ледi Вiнтер якось у дитинствi боса бiгла п'ять верст снiгом, щоб врятувати зайченя. I водночас могла й укокошити за дрiбницю.
  Мiледi дуже симпатична жiнка, i вiдрiзнялася велелюбнiстю. Ось i зараз скаче на конi i уявляє, що вона на чоловiковi. I це так чудово.
  Ледi Вiнтер дещо нудно, ось так мчати на конi. Вона чудово сидить у сiдлi. Наїзниця прекрасна. Згадує своє дитинство.
  Ось її напарник Серж. Хлопчик-пастушок. Його господар вiдшмагав за якусь дрiбницю. Потiм висiкли, правда несильно i майбутню мiледi. Дiвчинка згоряла вiд сорому, коли з неї зiрвали сукню i сiкли лозою. Били i по голих нiжках.
  Сержа вiдшмагали так, що хлопчик знепритомнiв i обвис на мотузках. Дiвчинку пошкодували, i мiледi знепритомнiла. Але її облiпили мухи та комарi. Як це боляче. Але мiледi навiть не застогнала. Вона з дитинства була гордою та мужньою. А ось Серж коли сiкли не витримав, i застогнав. А потiм пiд кiнець навiть заволав. Ще б...
  Хлопця виполосували капiтально. Капала зi спини та бокiв кров. А пiд кiнець, коли хлопчик знепритомнiв господар навiть тицьнув смолоскип до босої пiдошви. Серж отямився вiд дикого болю, скрикнули i знову вiдключився.
  Така доля селянських дiтей у середнi вiки. Ти iграшка в руках сильних свiту цього. I над тобою знущаються, як хочуть. Всю нiч їх голяка протримали пов'язаними, i лише потiм вiдпустив. Серж накульгував, пiдошви нiг у хлопчика вкрилися пухирями. Добре хоч дiвчинку пошкодували та не палили.
  Мiледi посла череду, а хлопчик упав на живiт вiдсипався. Його обгорiлi п'ятки стирчали, такi круглi, у волирах.
  Дiвчинка потерла їх травою, i свербiж трохи стих. Її саму сполоснули, але пастушка трималася.
  Мiледi подумала, чимало вона зазнавала принижень у дитинствi. Багато їй доводилося бiгати босонiж снiгом. Часом i її били палицями по голих п'ятах.
  Годували мiзерно i дiвчинка завжди була напiвголодною. Влiтку їла у лiсi все поспiль.
  Дiвчинка босонiж бiгала цiлий рiк. Лише взимку iнодi їй давали дерев'яне сабо. Але мiледi волiла обходитися без взуття, тiльки не стояти дома.
  Добре було влiтку - райська пора. Взимку i голодно, i холодно. Iнодi голодна дiвчинка гризла кору з дерев, або жувала голки.
  Але застуда не чiплялася до неї. Дiвчинка могла бiгати по снiгу весь день, навiть пальчики спочатку червонiли, а потiм синiли. Але не простоювала, i навiть не кашляла.
  Її мати теж дуже здорова та красива. I босонога цiлий рiк. Мабуть, вона привабила герцога своєю несхожiстю та мiських, знiжених дам, i водночас красою, красою здоровою, сiльською. Коли тонка, тренована вiд роботи талiя, поєднується з потужними стегнами кобили та високим, пружним грудьми. А долонi витонченi, але мозолистi, а нiгтики блискучi.
  Босi нiжки селянки мають гарнi, рiвнi пальчики, i вiдмитi вiд пилу приваблюють загорiлiстю, i пiдошвою, що огрубiла.
  Герцог зробив їй дитину, але не визнав мiледi дочкою. Так що з одного боку в нiй тече королiвська кров, з iншого - плебейка.
  Ще за три роки мiледi вiдправляли до лiсу збирати ягоди для панського столу.
  Її мати дуже добре виглядала, працюючи на свiжому повiтрi та не маючи шкiдливих звичок. Вона так i ходила боса i взимку i влiтку, у простiй селянськiй сукнi, не знаючи хвороб, i якихось болячок.
  Коли мiледi досягла вже вiдомого становища i навiдалася до своєї матерi, то була здивована.
  Її мати майже не змiнилася. Все також висока, струнка, блондинка, на вигляд не бiльше тридцяти, свiже обличчя без зморшок, засмагле. У ротi всi зуби, кольори перлiв. Ось самої мiледi в монастирi пiд час допиту на дибi кат вирвав один iз зубiв. Що дуже боляче.
  А так у мiледi зуби кольору перлiв, як i у мами. Мiледi бачачи, що її мати все ще дуже приваблива, i з фiгурою мiцної, високої дiвчини, взяла i видала її замiж. За одного з купцiв, що має величезний стан i грамоту дворянина.
  Мiледi була така ось сумнiвна дворянка. Хоча й iз королiвською кров'ю.
  Ось зараз вона обмiрковувала, що спитати у кардинала. Грошi в жодному разi не завадять. Рiшельє їй дуже задоволений. А як на рахунок паперу, що дає необмеженi повноваження? Адже соромно зiзнатися, що вона її втратила?
  Мiледi важко зiтхнула. I говорити кардиналу небажання, i отримати знову необмеженi повноваження необхiдно. Що робити?
  Ледi Вiнтер заспiвала:
  Лабiринти удачi долi,
  Ви заплутанi та глибокi...
  Зроби справу чи помри,
  В цей час i такий далекий!
  
  Як розплутати Палади клубок,
  Як досягти великого успiху...
  Коли куля так прямо у скроню,
  Але я вiрю що врiжу здачi!
  
  Нi, не вiрте ж ви ворогам,
  Час знаю прийде такий...
  Що противнику сором i сором,
  А нам добре i велике!
  
  Будемо в небо бiйцi лiтати,
  Спрямовуючи свiй погляд у пiднебессi...
  Запишiть хлопцi у зошит,
  Що Христос у серцi воскресне!
  
  Хай стане новий свiт,
  I вiдринемо спокiй похмурий...
  Хоч нечистий грає бенкет,
  Але на ворогiв чекають могили!
  
  Нашої Батькiвщини свiт святий,
  Що вище за всiх зiрки в пiднебессi...
  Для дiвчинки по снiгу босий,
  Херувимiв нехай стане нареченою!
  
  Дайте волю своїй душi,
  Розквiтають нехай незабудки!
  З милим навiть рай у куренi,
  Iз серцем дiвчини дуже чуйним!
  
  Дуже багато рiзних країн,
  Але Вiтчизна всього менi дорожча.
  Нам не треба слонiв, мавп,
  У серцi спекотно вiд снiгу теж!
  Четвiрка мушкетерiв iз запiзненням поспiшала пiд Ларошель.
  Портос, який став причиною затримки, явно нервував:
  - Яка прикра випадковiсть! Тепер нам точно вiдрубають голову!
  Атос байдуже помiтив:
  - Пiсля того як пiшла ледi Вiнтер, менi все одно...
  Портос пробурчав:
  - Зате менi не байдуже! I взагалi, що за чортiвня з цiєї мiледi. Вона i у вогнi не горить i у водi не тоне!
  Арамiс дотепно зауважив:
  - Допомога Диявола! Однозначно!
  Дартаньян запропонував:
  - Давайте не будемо про це! Просто битимемося, бо б'ємося! I без жодних заднiх думок!
  Портос посмiхнувся i заспiвав:
  - Не те, ти як завжди попрешся ззаду! I махнув кулаком у повiтрi.
  Четвiрка пришпорила коней. Дартаньян намагався не думати про мiледi. Справдi, хто вона така? Красива вiдьма i не бiльше.
  А ось отримати собi нареченої герцогиню - це було б круто! Взагалi вони вчотирьох багато на що здатнi.
  Портос крутячи в руках пiхви вiд своєї великої та довгої шпаги, зауважив:
  - Рiзнi у нас були пригоди. Але зараз ми залишилися в дурнi. Тому пропоную в найближчiй тавернi гарненько випити!
  Дартаньян похитав головою:
  - На лайку треба бути свiжими та бадьорими! Невiдомо ще, що нам наступний день готує!
  Арамiс запропонував:
  - Може бути заявимося прямо до кардинала, i вимагатимемо пояснень!
  Дартаньян єхидно вiдповiв:
  - Такої дурницi вiд тебе я не чекав!
  Портос жорстко вiдповiв:
  - А менi часом хочеться звернути кардиналу шию!
  Атос вiдмахнувся:
  - Залиш такi думки... Краще давайте чогось заспiваємо...
  Дартаньян струснув капелюхом:
  - Я не в настрої спiвати!
  Портос пiдтвердив:
  - Тiльки пiсля барила вина!
  Арамiс запропонував:
  - Давайте справдi в таверну. Ми вже й так запiзнилися, так вiдведемо душу на повну.
  Дартаньян несподiвано погодився:
  - Вiдведемо! Вмирати на порожнiй шлунок стрiмко.
  У найближчому шинку, мандрiвники замовили собi кабана, i вина. Портос їв найбiльше i пив келихами, помiтивши:
  - Все ж жити весело! I не треба думати, що ми невдахи!
  Дартаньян заперечив:
  - Нiхто так не думає! Зрештою, невдаха тiльки один - я! Втратив ту жiнку, яку любив бiльше життя. А ви? Пан Портос взагалi до мiледi нi боком, i тазом.
  Портос у вiдповiдь гаркнув:
  - Один за всiх! I все за одного!
  Атос вiдповiв:
  - Для нас це теж велике горе. Повiр менi Дартаньян. А взагалi, давайте ще вип'ємо.
  Арамiс запропонував:
  - Може, вiзьмемо ще й баранця. Щось у мене прокинувся апетит.
  Мушкетери шумiли та їли. Як завжди обжираючись, i перепиваючись. Ще молодi та органiзм витримував. Арамiс вiдчував себе грiшником. Втiм, звичайно ж i в нього як знавця релiгiї виникали сумнiви.
  Наприклад, як може бути таке - євреї народ Божий i порятунок вiд юдеїв, а їх все ж ненавидять?
  I чи взагалi євреї народ Божий? Сам Арамiс найменше подумав би, що євреї є обраним Богом народом. Але так казав Бiблiя. I це здавалося дуже дивним.
  При цьому що в тi часи саме євреїв вважали джерелами рiзних зол.
  Цього Арамiс не розумiв... Взагалi, звичайно ж у Бiблiї багато невiдповiдностей впадало в око. Наприклад, вчення Христа пiдставляти щоки пiд удари погано пов'язувалося з хрестовими походами та iнквiзицiєю. Взагалi, якщо Новий Заповiт - пацифiзм, то звiдки взялися хрестоносцi?
  Та й взагалi жорстокi тортури iнквiзицiї, i водночас вчення: полюби свого ворога?
  Або Субота, яку треба дотримуватися за Бiблiєю. А натомiсть перший день недiля.
  Багато неясного i з пеклом та раєм. Взагалi, Арамiс як знавець священного писання, це знав, що у Старому завiтi - життя пiсля смертi - швидше за все небуття. А чи не рай чи пекло?
  Правда було вчення, що в пеклi до Iсуса Христа були всi праведники. А їх потiм взяли та випустили. Взагалi, звичайно i у католикiв немає єдностi. Безлiч протирiч i за iконами i за мощами, i з чистилища. Якщо в Бiблiї чистилище? Чи там душi померлих до другого суду сплять без сновидiнь у шеолi?
  У всякому разi i в Новому Завiтi всi надiї пов'язанi у праведникiв з другим пришестям Христа, а зовсiм не раєм вiдразу пiсля смертi. I взагалi якщо почитати чому вчить католицька церква та Бiблiя, то видно багато протирiч.
  Та й до речi, Земля кругла... А хiба в Бiблiї не сказано про чотири кiнцi Землi. Причому йдеться про кiнцi землi не раз i не два? Хiба це суперечить тому, що Землю обiгнули?
  I хто обертається навколо Сонця, Земля, або Сонце навколо землi. А протирiччя щодо цифр, дат, прiзвищ. Скiльки рокiв Авраамовому батьковi? I так далi. З цифрами та дат у Бiблiї суперечностi. Ось Iллю колiсниця на небо забрало. А вiн ще листи пише?
  Арамiс знаючи дедалi бiльше релiгiю, вiрив дедалi менше. Ось i зараз п'є собi... А п'яницi ж царство Боже не успадковують!
  Арамiс пробурмотiв:
  - Нема вiри на Землi...
  Дартаньян та iншi мушкетери тим часом затягли свою традицiйну пiсеньку;
  - Пора, пора, порадiємо за своє життя! Красунi та кубку, щасливому клинку!
  Мiледi домчала до таємного будиночка, де зустрiчалася з кардиналом. Рiшельє виглядав досить бадьорим. Дещо погладшав, але погляд очей жорсткий.
  Вiн стримано привiтав Мiледi. Потiм запропонував сiсти.
  Кардинал промовив з розкладом:
  - Ви виконали завдання! Це добре! Але менi стало вiдомо, що ви отруїли добропорядну француженку!
  Мiледi з пафосом промовила:
  - Констанцiя Бонасьє ворог кардинала i вiдтак Францiї. Саме вона й надiслала Дартаньяна щоб зiрвати нашу iнтригу з пiдвiсками!
  Кардинал кивнув:
  - Це добре... Одним свiдком менше! Ну, i що менi з вами робити?
  Ледi Вiнтер чесно вiдповiла:
  - У мене є деякi справи в Британiї. Там не залишилося живими, тих хто знає про мої витiвки!
  Кардинал вiдповiдно кивнув:
  - Та лорда Вiнтера вбито. А король Карл не знає. Адже заарештували не колишню дружину лорда та спадкоємницю найбiльшого статку. Що ж... пiдступнiсть i удача! Можете, привiтати собi спадкоємиця дванадцяти мiльйонного статку.
  Ледi Вiнтер скромно вiдповiла:
  - Навiть трохи бiльше. У мене процвiтаючий бiзнес у Францiї.
  Кардинал усмiхнувся i помiтив:
  - Та НУ! Ви всюди встигаєте мадам. Чи не хотiлося вам отримати дитинку i вiд Карла першого?
  Ледi Вiнтер посмiхнулася i помiтила:
  - А моя дитина Джон Френтiс Вiнтер... Його батько Бекiнгем. Я вбила заради Францiї батька свого сина!
  Кардинал свиснув:
  - Та НУ! Я такого вiд вас не чекав! Втiм, дивлячись на вас, я шкодую, що належу церквi!
  Кардинал пiдвiвся, пройшовся i помiтив:
  - Мої плани дуже великi. Одна з них - це Iспанiя. Сила iмперiї слабша, а землi багатi. Частина iспанських володiнь має стати французькими.
  Мiледi вiдповiдно кивнула:
  - Мудрi думки ваша величнiсть!
  Рiшельє запропонував iз посмiшкою:
  - Постарайтеся стати фавориткою Карла Першого i переконати його в союзi разом iз Францiєю проти Iспанiї. Кастильська iмперiя - це жирний торт, який слiд розрiзати.
  Ледi Вiнтер помiтила:
  - Потрiбно мати сильний флот, щоб захопити заморськi володiння Iспанiї. I, зрозумiло, i сильну армiю. Вона сама має види на Iспанiю.
  Рiшельє наказав сухим тоном:
  - Прибудете до Британiї, вступiть у права спадщини. Потiм змiцнюватимете своє становище у дворi. Далi станете фавориткою Карла Першого. Залучите його до своїх мереж. Схильнi до союзу проти Iспанiї. За це ви отримаєте привiлеї для бiзнесу у Францiї та володiння корони.
  Ледi Вiнтер знизивши голос, зазначила:
  - Є ще кiлька людей, якi надто багато знають. I обiзнаний хтось убив Бекiнгема.
  Кардинал вiдповiдно кивнув:
  Атос, Портос, Арамiс та Дартаньян... Це хоробри воїни та мушкетери корони. Я не можу їх страчувати i власного кажучи не хочу!
  Ледi Вiнтер пошепки помiтила:
  - Вони дуже багато знають, i можуть зiрвати вашi плани. Думаю, якщо ви їх не хочете стратити, то Бастилiя найкраще для них мiсце!
  Кардинал заперечливо похитав головою:
  - Нi! Бастилiя не втримає таких смiливцiв. Та й чотири найкращi шпаги Францiї не добре тримати за ґратами.
  Мiледi спохмурнiла, а кардинал продовжив.
  - Найкраще ми їх вiдправимо до Африки. Саме там ми намагаємося пiдкорити Мекнес. I це найкраще застосування їхнiм талантам!
  Ледi Вiнтер усмiхнулася, помiтивши:
  - Африканський клiмат дуже шкiдливий для здоров'я!
  Кардинал запропонував:
  - А тепер їдьте до Британiї. Там ваше мiсце. Як добре, що лорд Вiнтер i Бекiнгем нiкого не присвятили у свою авантюру. Ви ж тепер дуже багатi, тож впливовi. I ще молода та чарiвна вдова... Може, зможете обкурити якогось герцога?
  Мiледi з усмiшкою вiдповiла:
  - Герцог Черчiлль вiд мене без розуму. Вiн справдi старий, але багатий до непристойностi. I здається його дружина за смертi!
  Кардинал погодився:
  - Та це найкраще. Але у Черчiлля є прямий спадкоємець i син.
  Ледi Вiнтер впевнено сказала:
  - Швидкого його не буде!
  Кардинал схвально кивнув:
  - Ви станете найбагатшою жiнкою свiту, об'єднавши статки Вiнтерiв i Черчiллей. I отримаєте титул герцогинi. - Рiшельє пiдписав папiр i кивнув мiледi. - Я вирiшив присвоїти вашiй рiднiй матiнцi титул баронеси. Вона чарiвна жiнка i чудово виглядає.
  Ледi Вiнтер трохи знiяковiла:
  - Не знаю вашої величностi, чи зможе моя мама блищати у дворi. Адже вона проста селянка.
  Кардинал помiтив:
  - Вона одружена з купцем першої гiльдiї, i дуже непогано веде справи свого чоловiка. Який, до речi, давно купив дворянство. Думаю ця мадам не стушується. Не забувай у тебе ще й молодший брат. Який ще має робити кар'єру у мушкетерiв.
  Ледi Вiнтер посмiхнулася i помiтила:
  - Мiй брат... Його батько теж iз дворян. Мою маму дуже люблять почеснi особи.
  Кардинал сухо наказав:
  - А тепер вирушайте до Лондона. Та дiйте як я сказав!
  Мiледi зiтхнувши запитала:
  - Я думала повечеряти з вами, про вашу святiсть!
  Рiшельє суворо промовив:
  - Досить називати мене святiстю або величнiстю. З мене досить високопреосвященство! Ви хочете стати герцогинею? Iз грязей у князi!
  Мiледi сердито труснув кучерями:
  - Мiй батько герцог де Борфор, у менi тече королiвська кров!
  Рiшельє посмiхнувся:
  - Знаю! I ти пасла корiв, i босонiж бiгала з листом вiд села до села!
  Ледi Вiнтер гордо сказала:
  - Я пiднялася з низiв... I пишаюся, що моя мати проста селянка!
  Кардинал розвiв руками i сказав:
  - Можемо повечеряти. Але я намагаюся схуднути i моя трапеза буде дуже скромною.
  Мiледi з усмiшкою вiдповiла:
  - Я теж звикла задовольнятися малим!
  Кардинал чемно сказав:
  - Тiльки прошу пiд час вечерi мовчiть. Ваш голосок надто вже ангельський!
  Мiледi пiсля мовчазної вечерi з кардиналом покинула ставку. I тепер пливла кораблем. Скинула чобiтки i з задоволенням ходила босими нiжками по дерев'янiй палубi.
  Настрiй у неї був все ж таки тривожний. А раптом хтось та пронюхав, про її витiвки в Британiї. За таке могли знатну особу пiдняти на дибу, або катувати в верстатi.
  Мiледi довелося якось повисiти на дибi. А її босi нiжки трохи пiдсмажили вогником. На щастя, розбiйники не хотiли калiчити дiвчину, i катували її в пiвсили.
  Потiм її зґвалтували. I мiледi прикинулася, що їй дуже сподобалося, та в принципi так воно i було. I вона стала коханкою отамана. Потiм зарiзала ватажка увi снi, i втекла. Взагалi, це круто - секс iз розбiйниками. Коли тебе грубо ґвалтують, це доводить до бурхливого оргазму, i дико збуджує.
  Мiледi все це так сподобалося, що вона кiлька разiв потiм навмисне ходила в лiс, щоб потрапити в лапи до дикунiв. I їй це страшно до супердрайфу!
  Ледi Вiнтер шльопала босими нiжками палубою i задирала молодих матросiв. Потiм побачила босоногого юнгу. Хлопчик був такий симпатичний. Мiледi схопила його за руку i спитала:
  - Як тебе знати милий?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Я Джiм Хокiнс.
  Ледi Вiнтер заспiвала по коротко стриженому, свiтлому волоссю хлопчиська i прочирикала:
  - Ти такий славний! Напевно, тобi хочеться з жiнкою?
  Юнга пролепетал, моргаючи гарними вiями:
  - Не знаю мiледi...
  Ледi Вiнтер рiшуче сказала:
  - Зате я знаю!
  I вiдвела хлопця до кубка. Там почала зривати його одяг. А той почервонiв i тремтiв вiд страху.
  Є велике задоволення в розбещеннi юних незайманих. Тим бiльше, такий симпатичний, як цей хлопчик. А коли таких буквально ґвалтуєш, то тебе збуджує все сильнiше.
  Мiледi заїздила юнгу так, що хлопець заснув. Вона залишила його спати, а сама вибралася на палубу. Енергiї тiльки побiльшало. I ледi Вiнтер вступили у стосунки з старшими матросами. Але теж обравши молодих та симпатичних.
  Взагалi, для жiнки захоплюватися чоловiками це ще страшнiше, нiж чоловiкам. Бо бажання лише зростає. Мiледi розважалася. А що їй ще робити на кораблi?
  Книг немає, окрiм суднового журналу, що таке телевiзор чи комп'ютер не знаю. Хiба що ром ковтати. А так i матросам добре i темпераментнiй жiнцi.
  Мiледi було чудово, i її сильне, гаряче тiло спiвало. Та все ж непогано народиться жiнкою. Чоловiкiв уламувати не треба. Тiльки поманi, то одразу ж i вдадуться. А ти буквально як кiшка.
  Дартаньяну та його командi якось гiрше. Вони скачуть на пiвдень, i повиннi оговтатися в Марокко, щоб воювати.
  Портос який вiдчував, що в Африцi будуть проблеми з їжею невдоволено помiтив:
  - Це все пiдступи мiледi! Нас оговтують у пекло, де вже не буде баранини з часником!
  Арамiс хихикнув i в'якнув:
  - А у Портоса всi думки тiльки про їжу!
  Дартаньян похмуро зазначив:
  - Не дуже менi подобається пустеля Сахара. Але принаймнi там ми не страждатимемо вiд холоду!
  Атос сердито помiтив:
  - Ну невже мiледi так i залишиться безкарною? Порок трiумфує, а чеснота принижена!
  Арамiс помiтив:
  - Можна було б написати ще одного листа до Британiї. Але... ми не маємо нi часу нi коштiв!
  Дартаньян сердито зауважив:
  - Ми все одно переможемо! I наведемо на мотузку султана Мекнеса.
  Атос тихо сказав:
  - Не будь таким самовпевненим.
  Арамiс логiчно сказав:
  - Впевненiсть - половина перемоги!
  Дартаньян вихопив шпагу, прокрутив нею над головою i прошипiв:
  - Ми повиннi перемогти, це наш стиль...
  I мушкетер-гасконець заспiвав:
  Перервалась нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  I щоб жити -
  Герой має померти!
  Арамiс узяв пiдспiв на цю тему:
  - Ну чому,
  Жити неможливо за розумом.
  Ну чому,
  Не можна не вiрити нiкому.
  Ну чому,
  Нас життя не вчити нiчого!
  Ну чому!
  Ну чому!
  Атос протяжно заспiвав у вiдповiдь:
  - Є у графському парку старий ставок! Там лiлiї цвiтуть! Там лiлiї цвiтуть! Цвiтуть!
  Мушкетери труснули шпагами i пiдбадьорилися. Вони почували себе як конi у хомутi. I їм явно хотiлося битися. Але поки що нема з ким... Портос мрiяв швидше домчатися до таверни i там з'їсти побiльше жирного та соковитого м'яса, запиваючи мiцним вином. Настрiй у богатиря було все з'їсти.
  Дартаньян лютував, що йому не вдалося помститися за Констанцiю Бонасьє.
  Арамiс думав, що його кар'єра вiйськового надто вже затяглася. Хоча не дуже й до церкви йти хотiлося. Але кампанiя в Африцi могла виявитися надзвичайно довгою. Атос думав про iнше. Може є якась доля чи рок, що допомагає мiледi. I що може успiхом слiд вважати, що вони досi живi.
  Вся четвiрка мислила по-рiзному i водночас синхронно. I думали про новi звершення та перемоги.
  Хитра бiлява бестiя дiсталася Лондона. Там її зустрiли з шаною. Хоча мiледi сильно хвилювалася, але поки що все йшло добре. Молоду жiнку супроводжували лакеї, i вона увiйшла до свого палацу наче принцеса.
  Новина про те, що слуга вбив лорда Вiнтера вже дiсталася Британiї, i тепер саме час вступити в права спадщини.
  А це понад триста тисяч франкiв рiчного доходу. А сумарно виходило понад шiстсот тисяч на рiк. Величезний стан, один iз найбiльших у Британiї.
  Мiледi зайнялася цим. Тим бiльше на неї чекала хороша новина. Лорд Вiнтер знищив колишнiй заповiт на Бекiнгемi, але не встиг скласти нового. Тож спадкоємцi герцога було неможливо оскаржити стан мiледi.
  Що ж чудовим дияволам щастить.
  Ледi Вiнтер також отримав ще несподiваний подарунок вiд короля Карла. Маєток та титул баронеси. Втiм, мiледi це не здивувало. Вона була подвiйною шпигункою. I доїла двох корiв. Недарма Бекiнгем не ризикнув судити ледi Вiнтер вiдкрито. Король мiг не так збагнути.
  У всякому разi, справи у мiледi закипiли. Вона дiяла як завжди енергiйно та вмiло. Головне, щоб у паперах був порядок. I тодi багатства самi припливуть тобi до рук.
  Заодно й герцога Черчiлля непогано обкрутити. А його синку? Так що ж вiн так не обережний i занадто захоплюється полюванням. А полювання небезпечне. Може й кабан черево розпороти. Особливо якщо хлопчик за пару фунтiв збрую пiдрiже.
  Мiледi обирала простi часом рiшення, i вони були найефективнiшими.
  Чортiвка багато передбачила. Тим поки що головних ворогiв видалили.
  Четвiрка мушкетерiв i справдi пливла до Марокко, та ще їхнiй корабель потрапив у шторм.
  Портос бурхливо вилаявся:
  - Сто тисяч чортiв, цього ще не вистачало!
  Дартаньян фiлософськи зауважив:
  - Якщо не щастить, то вже в усьому!
  Арамiс який бiльше за iнших страждав вiд качки, прошипiв:
  - Бiда, на жаль, не ходить одна!
  Атос вiдповiв iз показною байдужiстю:
  - Зате втопимося i голова болiти не буде!
  Портос лаявся i замахав лапами:
  - Сплюнь! Нам цього не треба!
  Арамiс незграбно пожартував:
  - Для такої тушi, чорти не знайдуть сковорiдки!
  Дартаньян хихикнув i помiтив:
  - Гадаю, що замовлять персонально!
  Атос помiтив:
  - Нас я вiрю таки чекають великi справи! А шторм ... Це так епiзод!
  Корабель кидало наче трiску. Хвилi здiймалися високi, пiнистi. У цей час року не так часто бувають шторми. Хоча вже вся осiнь. I вже йдуть циклони з Атлантичного океану.
  Може й роздерти корабель...
  Портос знову солоно вилаявся. I потягся за пляшкою. Йому явно хотiлося залити свiй поганий настрiй.
  Атос теж не проти випити. Дартаньян не вирiзнявся тверезiстю. Один Арамiс блiдий i пониклий не подiляв ентузiазму.
  Портос пiсля пляшки бургундського трохи повеселiшав i заспiвав:
  - П'ятнадцять чоловiк на скриню мерця! Iхо-хо-хо-хо! I пляшка рому! Пий i диявол забере тебе до кiнця! Iхо-хо-хо-хо! I пляшка рому!
  Пiсля чого громила став пiдскакувати та пiдстрибувати.
  Атос теж заспiвав:
  Несуча конструкцiя кохання,
  Ми всi схильнi до її духовної влади.
  Серця коханi, як у небi журавлi,
  Вирує океан любовної пристрастi!
  Дартаньян пiдтримав пiсеньку:
  - Заклятий i давнiй, ворог знову клянеться! Мене розтерти, розтерти на порошок! Але ангел не дрiмає! I все обiйдеться! I скiнчиться все гаразд! I скiнчиться все гаразд!
  Арамiс зiтхнув причому так важко, нiби пiднiмав вантаж вагою тисячу пудiв. Пiсля чого потягнувся до вина, пробулькавши:
  - Навiщо скуповане життя потрiбне, адже завтра може бути вiйна!
  Портос зiщулившись, згадав:
  - А чоловiк моєї герцогинi вже може душу пану вiддав. I я можу залишитись без спадщини!
  Атос зiтхнув:
  - На жаль Портос. Ми не можемо не послухатися наказу короля та кардинала. Що втiм одне й те саме!
  Дартаньян люто рикнув:
  - До бiса! Дай менi тiльки дiстатися Ледi Вiнтер. На неї чекатимуть страшнi катування!
  Портос хихикнув i в'якнув:
  - Вогником пiдсмажимо босi п'яти мiледi!
  Арамiс хихикнув i помiтив:
  - Є й витонченiшi тортури!
  Дартаньян кивнув:
  - Засунути мiледi у сталеву дiву з шипами. Щоб вона там добре помучилась. А потiм посипати рани червоним перцем!
  Портос пiдтвердив:
  - Я б її батогом! А потiм розжарив би ланцюги, i припiлив бiсовi груди!
  Арамiс кивнув:
  - Такi груди! Червонi вiд жару щипцi вирвуть ледi Вiнтер соски!
  Портос запропонував:
  - А давайте зiграємо у кiстки!
  Дартаньян зiтхнув i поплескав себе по кишенях:
  - Нам нема на що грати!
  Портос заперечив:
  - Гратимемо на удари бича по мiледi! Хто бiльше виграє, той її значно бiльше i хльосне!
  Дартаньян згiдно кивнув:
  - Хороша пропозицiя. Не рубатимемо чортiвцi голову. Краще роздягнемо її i запоремо до смертi. А то звикла тiкати з-пiд сокири!
  Арамiс розсмiявся i запропонував:
  - Найкраще вiддати її нашiй iнквiзицiї. Вона її жваво розсудить. Там вмiють катувати довго та витончено!
  Портос негативно затряс головою:
  - Нi! Намагатися її повиннi ми! I лише ми!
  Дартаньян скеля зуби запропонував:
  - Давайте тодi друзi заспiваємо! Щось сподiваюся душевне у нас вийде!?
  Арамiс пiдтвердив:
  - Заспiваємо! Тiльки...
  Дартаньян не дослухавши, заспiвав;
  Скрипить, скрипить потерте сiдло,
  I вiтер холодить колишню рану.
  Куди вас государ до бiса занесло?
  Невже вам спокiй не по кишенi?
  
  Пора, пора, порадiємо за своє життя,
  Красунi та кубку, щасливому клинку!
  Поки, поки, похитуючи, пiр'ям на шльопах,
  Долi не раз шепнемо... Долi не раз шепнемо!
  Долi шепочемо....
  Мерсi боку! Мерсi боку!
  Портос помiтив з усмiшкою:
  - Ех, як не вистачає нам жiнок!
  Арамiс пiдтвердив:
  - Моя кузина бiлошвейка... Ну, коротше кажучи, жiнки в нас ще буде!
  Корабель струснуло, затрiщало, але встояло щогла. Французька бригантина вирiвнялася.
  Дартаньян гаркнув:
  - Чорт забирай! Та нас взагалi в корж, може стерти!
  Портос гаркнув:
  - Французький воєн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає...
  За Батькiвщину воїн буде битися,
  I навiть вмираючи, переможе!
  Ось мiледi мирно розмовляє з королем Карлом першим. Знатна особа в найбагатшому вбраннi i нагадує ювелiрну лавку. Важко повiрити, що ще недавно ця молода i найпрекраснiша жiнка йшла кам'янистими дорогами Францiї босонiж i в лахмiттi. I виглядала останньою жебраком.
  Ледi Вiнтер розповiла дотепний анекдот. Король Карл засмiявся, i помiтив:
  - Ви чарiвнi та розумнi!
  Мiледi скромно вiдповiла:
  - Я лише слабка жiнка мiй король! А поперед нас чекають славнi справи i ви увiйдете в iсторiю як Карл Великий!
  Король засмiявся i помiтив:
  - Це так добре увiйти в iсторiю великим. Але часом хочеться просто жiночого тепла. Обiйняти тебе за повнi груди i поцiлувати полуничнi соски.
  Мiледi проворкувала:
  - Це було би чудово! Немов у поемi о мiй король!
  Пiсля чого вони зi смаком поцiлувалися. Молода жiнка виглядала цiлком щасливою та бадьорою. I навiть пiдморгувала своєму сюзерену. Карл же захоплювався своєю новою пасiєю. Мiледi йому була до серця. I страшенно пiдходила.
  Карл випив iз кубка i запропонував осушити вино та мiледi. Щоб усе було чудово та полюбовно.
  Ледi Вiнтер випила та розслабилася. Дозволила Карловi цiлувати себе. Для неї справи йшли добре. Набула права спадщини без особливих проблем. I нiхто не запiдозрив її у вбивствi Бекiнгема. I виконавця стратили без катувань. Все пройшло вiдмiнно.
  Можна бути задоволеними. А її вороги мушкетери вiдправленi до Африки. Що також дуже добре.
  Мiледi навiть у карти з королем перекинулася. Розiграла партiю i була дуже весела. I картку на карту накладала. I грала вiд душi.
  Король Британiї теж схилявся до думки закiнчити вiйну iз французами. Занадто сильна в них сухопутна армiя, щоб перемогти, а на морi немає вирiшальної переваги.
  Король мрiяв про щось рiшучiше. Зокрема, про вiйну проти Iспанiї, яка була найбiльшою країною на Землi, i готувалася до походiв на новi територiї.
  Британiя вже мала види на Iндiю, тож у неї великi запити. Португалiя кипiла, i хотiла скинути диктат Iспанiї. Претенденти на Iспанську спадщину ставали все нахабнiшими i нахабнiшими.
  I змiцнiла Британiя хотiла нових придбань.
  Карл погладжував груди ледi Вiнтер та молода жiнка вiд цього млiла, i бурчала. У нiй такий дикий i несамовитий екстаз. I стiльки всього незлiченного та шаленого.
  Мiледi морально п'янiла, i почувала себе на зльотi. Вона пишалася своєю долею - бути чимось таким, що вище, нiж полум'я пристрастi.
  Вона зараз в обiймах короля. А коли її також цiлував i пестив хлопчик-пастушок. Бувають такi колiзiї. Все змiнюється i не завжди на краще. Але у випадку з ледi Вiнтер сталося навпаки: з бруду в князi!
  I вийшло дуже здорово.
  Мiледi пiдспiвувала i кружляла. Вона почувала себе чудово. I ось вони танцюють iз королем. А король молодий i пригож собою. Справжнiй правитель. Щось на кшталт Чингiсхана. Хоча нi - Карлу до Чингiсхана мабуть далеко.
  Мiледi уявляла собi цього грiзного воїна. Цiкаво який вiн постелi? Напевно супер!
  I молода жiнка заводилася дедалi сильнiше. Та вона з самим королем, i це дуже добре.
  А пастушка на її очах вiдшмагали лише за те, що одна з корiв закульгала. Ось така панська справедливiсть. З хлопчика зiрвали сорочку i били батогом по голiй спинi. Тож луснула шкiра i полилася кров. Потiм палицями додали i по круглих п'ята хлопчики. Але вiн добре тримався i терпiв, лише iнодi тихо стогнувши.
  Били й саму мiледi. У тому числi i по голих п'ятах цiпками. А це боляче, пронизує до самої потилицi. На босi нiжки обрушуються удари. Дiвчинцi вставили ступнi в колодки, затиснули. А потiм били тонкими цiпками. Так що шкiра вздувалась i лопалася.
  Втiм, у дiвчинки на пiдошвах мозолi, i вона звична бiгати босонiж. Терпить собi дикий бiль i навiть пiдспiвує:
  - Ох палиця, палиця, палиця ... Ти лупиш менi по п'ятах! А менi зовсiм не боляче, терпiння досить!
  Мiледi витерпiла розправу, не промовивши i плаксивого слова. Така чудова дiвчинка.
  Мiледi в дитинствi часто пороли. Але били несильно, щоби не залишати шрами на нiжнiй шкiрi.
  Ось її босим п'ятам дiставалося по повне число - бо слiдiв не видно. I б'ють по пiдошвах, всаджують удари.
  Дiвчинка була злиденною пастушкою, тепер вона почесна жiнка i має величезний стан. I з нею сам король. А вона все бiльше перетворюється на його фаворитку.
  Мiледi приймала ванну з молоком та кров'ю. Її тiло бездоганне та пружне, на обличчi не видно зморшок. Проте все ж таки вона вже не дiвчина. I є страх, що краса зiв'яне, i вона втратить привабливiсть серед чоловiкiв.
  Мiледi робили масаж безусi хлопчики, щоб юнi тiла омолоджували та заряджали енергiєю. Особливо коли масажують п'яти та ступнi, а також шию.
  А ще недавно, вона мало не познайомилася з сокирою. Було б тодi сумно та трагiчно.
  А що чекало на ледi Вiнтер пiсля смертi? Напевно пекло та жахливi тортури! Там би її чорти катували. Цiкаво, чи можна вiдкупитись вiд Диявола? Наприклад, пожертвувавши церкви. А там i Римський папа здатний вiдпускати грiхи. Але нагрiшила багато. У тому числi i своєю хтивою натурою. Так їй подобалося спокушати чоловiкiв i кохатися. Це була просто її пристрасть.
  I що тiльки мiледi взагалi не займалася. У тому числi й полюванням. Представницькою виявилося дiвчисько. I стрiляла чудово.
  Потiм вони усамiтнилися з королем, i мiледi показала своє мистецтво у коханнi та вмiння пристрастi.
  Молода жiнка дуже темпераментна та агресивна. Король теж непоганий.
  Вони перекидалися досить довго. Поки що Карл не втомився i не захропiв. А мiледi хотiла ще. Вона прилягла i почала пестити себе, тихо стогнучи. Але добре з чоловiками. Ось чому деякi жiнки такi недоторканi.
  Як їй чудово було з Дартаньяном. Добре було б зловити гасконця, роздягнути i зґвалтувати. Це було б класно. Гвалтувати чоловiкiв. Адже це по сутi чудово.
  Мiледi заспiвала iз захопленням:
  - Ти в бачиш, що даремно називаєшся ханжою! Твiй бурхливий темперамент не зрiвняється з Сатаною.
  Ледi Вiнтер була неповторна в заняттях любов'ю. Особливо коли пускала в хiд свою спритну мову. У цьому їй не було рiвних, i вона вмiла творити чудеса. I їй самiй це дуже подобалося - так екзотично та незвично.
  Працювати язичком для мiледi - це тривiально вищий пiлотаж. I вона це настiльки любить! Що хлiбом не годуй, а дай зробити мiнет!
  Пiсля загибелi сина i спадкоємця герцога Черчiлля, мiледi осiдлала дiдка. Її статус лiдерки Карла першого ставав безперечним. Але цього ледi Вiнтера було мало. Хотiлося i титулу герцога та найбiльшого у Британiї стану.
  Так що мiледi спохмурнiв i дiдок, i молодого короля Карла. Одружитися з монархом вона могла, але з герцозi цiлком. Тим бiльше вона i найбагатша, i не просто повiя з вулицi. Тож скорiше пiд вiнець.
  Мiледi плела iнтриги. Потрiбно було боротися з суперницями. Одна з них герцогиня Уельська навiть спробувала отруїти ледi Вiнтер за допомогою сукнi. Але мiледi була напоготовi. Крiм того, вiд отрути колiр тканини змiнився i викликав пiдозри.
  Що ж пiдставити ледi Вiнтеру не вдалося. Точнiше отруїти. Але мiледi запам'ятала це.
  Служницю Кет було вiдправлено до вежi. Там кати зiрвали з дiвчини одяг, i затиснули їй руки та ноги у верстатi. Стали викручувати кiнцiвки пiд рiзними кутами. Ризикуючи зламати кiстки. Гола, спiтнiла дiвчина застогнала, i волала що нiчого не знає. Кат став колоти її жилки розпеченими до червона голками.
  Збожеволiла вiд болю Кет зiзналася, що любила Дартаньяна, i справдi допомогла принести отруєну сукню. Король наказав заарештувати герцогиню Уельську.
  Її теж роздiли пiддали тортурам. Кати працювали майстерно, i герцогиня зiзналася що робила замах не тiльки на мiледi, а й короля.
  Карл наказав вiдправити герцогиню на Ямайку. Де вона мала боса, i в рубищi працювати на плантацiях цукрової тростини. I заразом конфiскувати майно на користь корони.
  Причому левова частка дiсталася ледi Вiнтер.
  Пiдступна жiнка сама спостерiгала, як герцогиню катували. Спершу зiрвали одяг. Потiм голу закрiпили в верстатi. Почали лити в горлянку смердючу воду, поки не здувся у герцогинi живiт. Пiсля чого кат факелом пiдпалив волосся на лоно знатної особи. Вiд такого лютого болю у всьому зiзнаєшся.
  Герцогинi також пiдсмажили вогником п'ятки, змусивши ревти вiд болю. Спочатку мазали ступнi маслом, i потiм ставили жаровню, яка палала i терзала шкiру, нiжну, тому що найяснiша особа босонiж не ходила.
  Мiледi навiть не втрималася. Одягнула маску, i сама вирубала герцогиню батогом, насолоджуючись її криками.
  Зрештою Уельська отримували покарання гiрше за смерть. Так як у такої знiженої особи, як вона, було надто мало шансiв вижити в рабствi.
  Ледi Вiнтер дуже задоволена. I била з люттю герцогиню.
  Добре було б звичайно вiдправити на каторгу i четвiрку мушкетерiв, але тi поки що недосяжнi.
  А ось з герцогом Черчiллем уже оголошено заручини. I мiледi може ось-ось стати найбагатшою жiнкою свiту.
  Все було б добре, але четвiрка ворогiв ще жива. I це викликає занепокоєння. Треба б послати когось щоб допомiг прикiнчити мушкетерiв.
  Втiм, четвiрка й так ризикувала життям. У Марокко мушкетери майже вiдразу пiсля висадки на узбережжя були змушенi розпочати бiй.
  Араби атакували кавалерiєю. Воїни зустрiли їх пiстолетними пострiлами.
  Вбили десяток арабiв. I потiм взяли в шпаги. Бiй був нерiвним. Важко було поранено слугу Арамiса Базена. Дiсталося i Планше. Отримали по ранi й Дартаньян iз Портосом, правда по легкiй. Один з арабiв зрубав палашем пасмо волосся Атосу, але був заколотий. По Гримо зарубав коня, i слуга вивихнув руку.
  Але загалом атаку вдалося вiдбити. Понад тридцять арабiв було вбито, двох захопили в полон. Славна битва. Пiсля чого вiсiмка дiсталася форту.
  Французiв у Марокко ще дуже мало, а от араби численнi i лише трохи поступаються у озброєннi.
  Нальоти на форт вiдбувалися майже щоночi. Вода в дефiцитi, а харчування скажемо прямо огидне. Портос помiтно схуд i став злiшим. Навiть покалiчив одного французького дворянина за зухвалiсть. I гiгант
  наш був посаджений пiд арешт.
  Нелегко доводилося й мушкетерам. Одна зi стрiл, все ж таки потрапила до Атоса, який i не хотiв ховатися. Рана запалилася, i граф де Лафер опинився на межi мiж життям та смертю.
  Напевно мiледi дуже зрадiла б дiзнавшись як мучиться її заклятий ворог i колишнiй чоловiк на смертному одрi. Але Атос не хотiв вмирати i тримався за життя.
  Постраждав i Мушкетон. Його теж зачепило стрiлою. Подряпина невелика, але мабуть стрiла отруєна. Мушкетон теж тяжко захворiв. I був мiж життям та смертю. Як i Атос.
  Щоправда, i арабiв винищували у великих кiлькостях. Але поки що сил для рiшучого наступу не було. Хоча у Рiшельє i види на Африку, i плани Наполеонiвського.
  Але прийшла хороша новина: Ларошель здалася, i мiж Англiєю i Францiєю укладено перемир'я. Тож є шанс, що незабаром прибудуть новi французькi полки. I Марокко стане французькою колонiєю.
  Рiшельє зрештою мiг бути задоволений Мiледi. Це жiнка процвiтала активно.
  Взагалi пекельний демон. Рiшельє навiть скуштував її в лiжку i був дуже задоволений винахiдливiстю та темпераментом ледi Вiнтер. Але все ж таки вiн з нею i вимотався.
  Рiшельє подумав, що й пiдхопити заразу вiд такої, як вона можна. Дуже вже велелюбна особа. Навiть до сiльських хлопцiв чiпляється.
  Сам Рiшельє був не ханжа, а майже атеїст. Справдi, йому вiрити у Бiблiю? Коли вся практика не є бiблiйною. Починаючи вiд iнквiзицiї, хрестових походiв та воєн.
  Та й у Бiблiї Бог обiцяв покарати тих, хто проти євреїв Його народу. А як до євреїв ставляться государi? Переслiдують їх i тиснуть. Явно євреї народ другого гатунку, хоч i багатий.
  Рiшельє майже не вiрив у Бога. I зовсiм не вiрив у Бiблiю. Але при цьому знав, що можна викликати духiв, i iснують рiзнi окультнi практики. I що є i гiпноз, яким Рiшельє i сам трохи володiв, i справжнi чудеса.
  Тобто, можливо, Рiшельє був агностиком. Але не ханжею точно. Але сили в нього поступово зменшувалися. I жiнки потрiбнi були вже не так часто, як ранiше, в молодi роки.
  Рiшельє мрiяв про свiтове панування. Подумував про те, щоб стати Римським Папою. Хоча останнє не так уже й приваблювала. Влада Римського Папи вже не така велика як ранiше. I взагалi скiльки у Ватикану полкiв?
  Рiшельє втiм задоволений тим, що змiг i мушкетерiв покарати та видалити з Францiї та мiледi запрягти для користi справи.
  Тепер попереду могла бути вiйна iз Iспанiєю. Це величезна, колонiальна, але дуже несильна iмперiя. Отже, їй не перемогти Францiю, особливо в союзi з Британiєю. Подiлити колонiї, створити величезну iмперiю. А там? Може, вiйна з Туреччиною? Плани можуть бути найширшi. I хто стане найбiльшою i найсильнiшою державою у свiтi?
  На заручинах мiледi та герцога був присутнiй сам король Карл Перший. Оскiльки монарх Британiї був уже одружений, то одружуватися з мiледi все одно не мiг. Герцогу Черчiллю вже пiд сiмдесят, а виглядає вiн зовсiм старим: спиртне та розгульний спосiб життя. А ледi Вiнтер зовсiм красуня писана. Чудова та чудова.
  Блондинка, струнка, вища за свого чоловiка, з бездоганною фiгурою. Може, навiть надто м'язова для свого часу. Але краса у неї особлива, аристократична та багата. I поряд з колосальним розумом, що видає дотепнiстю, робить молоду жiнку чарiвною.
  А ось i її син Джон Вiнтер. Ще дитина. Дуже гарний хлопчик, напрочуд схожий на матiр. Теж блондин iз трохи золотистим волоссям, справжнiй херувiмчик.
  Герцог Черчiлль старий дiд, але намагається триматися прямо. Зрозумiло що мiледi одружитися з величезним станом, мрiючи щоб її чоловiк скорiше загнувся. А доходи, звичайно ж, колосальнi у цього найбагатшого герцога.
  Король зробив щедрi подарунки. Вимовленi були промови. Заручини вiдбулися.
  Знав би герцог, що зараз у мiледi з'явилося нове захоплення. У цьому випадку гарний i молодий паж. Хлопчик-пiдлiток, у якого ще й гармата над верхньою губою ледве-ледь став пробиватися. Але дуже гарний. Мiледi в нього закохалася i потай зустрiчалася. А також iз королем.
  Та в неї рiзнi уподобання.
  Головне лише весiлля зiграти швидше. А там чоловiк не проживе довго. I може мiледi одружитися з кохання.
  Ледi Вiнтер уже вiддала розпорядження щодо приготування до весiлля.
  Їй хотiлося справити враження надвiр. I готувались колосальнi свята.
  Мiледi тим часом усамiтнилася з пажем. Зняла з нього чобiтки, i почала масажувати ноги хлопчику. При цьому спитала в нього:
  - Про що ти мрiєш?
  Паж чесно вiдповiв:
  - Стати капiтаном пiратського корабля! Плавати у теплих морях, де нiколи не буває зими!
  Мiледi зiтхнула... Справдi, вже випав снiг, i настала в Британiї зима. Та й у Францiї також. А це не найприємнiша пора року. Не порiвняти з теплим та дуже приємним лiтом.
  Молода жiнка посмiхнулася:
  - А я теж хотiла б стати пiраткою! Бiгати засмаглою та босоногою по палубах кораблiв. Брати галiони на абордаж. Захоплювати скарби!
  Паж кивнув i помiтив:
  - Та пiратом бути чудово! Це така романтика! Але ви хочете вийти замiж за герцога цього потворного старого ... А навiщо?
  Ледi Вiнтер посмiхнулася i запитала у хлопчика:
  - А чому тебе це цiкавить? Я люблю тебе i лише тебе!
  Паж зiтхнув:
  - Менi п'ятнадцять, вам двадцять сiм. Коли в мене буде рости борода, то, можливо, ви мене розлюбите. А що ж тодi робити?
  Ледi Вiнтер впевнено вiдповiла:
  - Стань капером. Будь пiратом на державнiй службi, i я тебе зроблю протеже.
  Паж iз посмiшкою запитав:
  - А вийти на мене замiж?
  Мiледi похитала головою:
  - Такi жiнки як я просто так не одружуються. Тим бiльше не знаю, чи сподобатися менi твоя мордочка коли на нiй з'явиться волосся. Тож... Але гарне життя я тобi забезпечу!
  Хлопчик з усмiшкою кивнув i по-груснево помiтив:
  - Я почуваюся немов мишеня в лапах левицi. Або продажна дiвка. Мене люблять, але будь-якої митi можуть викинути!
  Ледi Вiнтер пообiцяла:
  - Я про твоє майбутнє в будь-якому разi подбаю. А поки давай я тебе роздягну, i чогось повчу.
  Мiледi подобалося навчати кохання хлопчикiв. Хiба, наприклад, дорослого навчиш. А тут нехай кохаються як тобi подобатися. I це скажемо прямо - чудово!
  Мiледi попросила щоб її помасажували та показала як. Жiнки дуже люблять ласки, i дотик рук до тiла.
  Ледi Вiнтер насолоджувалась. Але ловила себе на думцi, що й цей коханець у неї недовго. I ставши старшим набридне i втратить привабливiсть. Ех знайти б собi вiчного хлопчика, який би нiколи не став дорослим.
  Мушкетери теми часом не дуже радiли. Атос сяк-так вiдiйшов, i пiшов на поправку. Вирушив i Мушкетон. Поки що всi члени вiсiмки живi.
  Але перебувають у блокадi. I доля незрозумiла. Потрапи арабам у полон, то їхня жахлива доля чекає.
  Портос випиваючи з Дартаньяном помiтив:
  - Нiколи не думав, що вiйна може менi так набридти!
  Мушкетер вiдповiв накручуючи вус:
  - Це можливо, тобi здається вiд поганого харчування Портос!
  Громила вiдповiв, роздмухуючи щоки:
  - Не думаю я так! Все тут не по-людськи!
  Дартаньян зобразив щиру посмiшку:
  - Зате взимку тепло! Не так страждаємо вiд холодiв!
  Портос посмiхнувся i вiдповiв:
  - А я взимку i не мерзну! Я загалом до погоди толерантний!
  Дартаньян свиснув, i чесно промовив:
  - А я люблю тепло! У моїй Гасконi куди теплiше за Париж.
  А тут зима золота пора. Нежарко, але й холодно!
  Портос iз цим погодився:
  - Не холодно! Дай чи розважимося грою в кiстки.
  Атос запропонував:
  - Мiг Гримо добрi шахи зробив! Може, зiграємо?
  Портос пробулькал:
  - А якщо я не граю у шахи?
  Атос посмiхнувся:
  - А я вас навчу! Це чудова гра, i допоможе скоротати час, коли араби притихли!
  Портос булькнув:
  - Вчи!
  Атос терпляче почав пояснювати правила. Портом спочатку слухав о пiв на вуха. Але потiм зацiкавився:
  - Ну просто як вiйна!
  I почав грати. Втiм, швидко програв. Потiм грали Дартаньян iз Атосом. Партiя затяглася. Але все-таки досвiдченiший Атос зумiв реалiзувати перевагу.
  Знову грав Портос. Цього разу даним мушкетер довго i напружено думав. Не хотiв програвати.
  Гра тривала опiвночi. Атос мав уже явну перевагу. Як Портос разом змiшав усi постатi i сказав:
  - Гаразд нiчия! Пора спати!
  Пiсля чого повалився на нари i захропiв. Атос помiтив:
  - Самолюбний пан дю Валлон. Думаю, вiн далеко пiде!
  Дартаньян зi злобою вiдповiв:
  - Не знаю як вiн пiде, але я б вважав за краще вiдвести ледi Вiнтер у печеру i придушити!
  Атос фiлософськи зауважив:
  - Помста вона низовина!
  
  
  
  ЯКБИ СТАЛIНГРАД НЕ БУВ БИ раптовим!
  Ще одне АI. Хитромудрий i з розвиненою iнтуїцiєю Гiтлер розгадав план контрудара Червоної армiї пiд Сталiнградом. Фашисти вчасно припинили штурм та перегрупували вiйська. Ситуацiю для радянського угруповання ускладнило ще й те, що погода видалася на 19 листопада 1942 нелiтна. I авiацiя, включаючи i штурмову, не була використана ефективно. Та й артпiдготовка вдалася не дуже.
  Гiтлерiвцi змогли, як у випадку з Ржевсько-Сичовською операцiєю зупинити та вiдобразити наступ радянських вiйськ, завдавши й великих втрат.
  Бої затяглися до кiнця грудня, але росiйська армiя не досягла вирiшального успiху.
  Пiсля чого була пауза. Нiмцi намагалися утриматися в Африцi. Гiтлер перекинув на чорний континент тридцять танкiв "Тигр" i значнi сили. Поставив Роммеля над усiма вiйськами. В результатi нiмецький кулак завдав потужного удару по американцях. Тiльки в полон потрапило понад вiсiмдесят п'ять тисяч американцiв. Захоплено великi трофеї.
  Англiйцi запсихували i опинилися також пiд ударом.
  Бої показали нiмецький "Тигр" не має собi сил рiвних, нехай навiть i важкий.
  А ось англiйськi та американськi машини слабкi озброєнням. I не можуть пробити тигра.
  У лютому Сталiн вiдновив наступ у центрi та на пiвднi. Радянськi вiйська наступали i пiд Сталiнградом, i Воронезькому напрямi. А також били по Ржевському виступу.
  Досягти успiху вдалося лише на Воронезькому напрямку. Радянськi кинулися у прорив... Але потрапили пiд пiдступний контрудар Майнштейна.
  Ситуацiю ускладнило i те, що США тимчасово згорнули бомбардування нiмецьких заводiв, розпочавши переговори щодо обмiну вiйськовополоненим. I на фронт уже встигли прибути новi "Пантери" та "Тигри".
  Майнштейн утворив пару котлiв i завдав iстотної шкоди радянськiй вiйськовiй машинi.
  У березнi знову настало затишшя... Гiтлерiвцi перенесли центр тяжiння, на Середземне море. Сталiн же поки що вирiшив вiдпочити. I нагромадити сили.
  Користуючись пасивнiстю Червоної Армiї, фашисти перекинули значнi сили на Середземноморську дiлянку. Роммелю вдалося добити в Алжирi та Марокко американцiв. I захопити масу вiйськовополонених.
  Пiсля чого почався наступ фрицiв у Лiвiї. Крiм того, фашисти розбомбили, а потiм i захопили зухвалою висадкою десанту Мальту. Успiху сприяв спад у бойових дiях на схiдному фронтi, i серiйне виробництво дуже потужне у озброєннi та бронi винищувача Фокке-Вульф.
  Нiмецька машина добре пiдходила для боротьби iз захiдною авiацiєю. Бойовi дiї показали правда недолiки "Пантер", але все одно дана машина сильнiша за англiйськi та американськi танки i досить моторна.
  Крiм того нiмецькi дивiзiї пройшли гарт схiдного фронту, куди боєздатнiший за союзницькi.
  Роммель пройшовся Лiвiєю, i вступив Єгипет. Знову союзники спробували закрiпитись на лiнiї Ель-Аман. Тут оборона у них сильна. Навiть англiйцi послабили тиск на Японiю, щоб прикрити пролом в Єгиптi.
  Гiтлер вилетiв до Iспанiї та зустрiвся з Франком. Наполегливо вимагав пропустити нiмецькi вiйська для штурму Гiбралтару. Обiцяв землi в Африцi, i розповiв про нову суперзброю. Зокрема ракетах Фау, та реактивної авiацiї. I що незабаром фашисти виграють вiйну i Сходi.
  Франко зрештою прийняв компромiс. Iспанiя у вiйну не вступає, але нiмецькi вiйська пропускає. I тодi все буде найкращим чином.
  Наприкiнцi липня вiйська Роммеля, зробивши глибинний обхiдний маневр, змогли, проминути лiнiю Ель-Амана, i вийшли до Нiлу.
  Англiйцi зазнали чергової, нищiвної поразки. Сталiн стривожений успiхами гiтлерiвцiв наказав розпочати новий наступ у центрi та по флангах Сталiнграда.
  Але нiмцi на це вже чекали. I огризалися, чинили опiр. У боях брали участь i "Фердинанди", i могутнiй танк "Лев". Втiм, останнiй дещо розчарував вiйськових. А ось "Фердинанд" в оборонi досить ефективний i добре винищував радянськi машини.
  "Пантера" теж чудово зарекомендувала себе в зустрiчних битвах. Вона чудово захищена в лоб i з потужною гарматою. Яка i далекобiйна, i скорострiльна. Все-таки п'ятнадцять пострiлiв за хвилину - круто.
  Радянськi вiйська билися до кiнця вересня, але нiчого iстотного не досягли.
  А нiмцi захопили Єгипет та Суецький канал. Що, звичайно ж, велике досягнення.
  Далi просунулися до Iраку та Кувейту, щоправда розтягнули комунiкацiї. Зате захопили райони багатi на нафту.
  Черчiлль запропонував перемир'я Гiтлеру. У Рузвельта погiршилося здоров'я. Та й з японцями не дуже ладилося. Якось вони бiльше перемагали, нiж у реальнiй iсторiї, i завдавали американцям важкої шкоди.
  Гiтлер спочатку не реагував на пропозицiю. Захопив увесь Близький Схiд.
  Сталiн поводився досить пасивно. Взимку радянськi вiйська майже наступали. I фашисти почали просування в районi Судану. Гiтлер навiть заявив: тиск на Схiд змiниться останнiм кидком на пiвдень!
  Можливо, Сталiн так i хотiв, щоб союзникам сильнiше дали по рогах. Але й себе вiн у такий спосiб пiдставляє.
  У нiмцiв з'явилася "Пантера"-2, машина з потужнiшим озброєнням, та бронюванням, а також двигуном у 900 кiнських сил. Цей танк мав бронювання близьке до "Тигру"-2, але було легше на вiсiмнадцять тонн.
  Нiмцi отримали цiлком прийнятний танк за всiма показниками. I вели наступ в Африцi.
  У червнi 1944 року англiйцi та американцi спробували висадитися в Нормандiї. Але зiткнулися з вищою якiстю силами фашистiв.
  У боях взяли участь новi нiмецькi МЕ-262, якi не мають собi рiвних у швидкостi озброєнню, а також дуже живучi.
  Нiмцi завдавали англiйцям та американцям глибокi рани. I зрештою розгромили їх узявши в полон майже мiльйон солдатiв. Така катастрофа остаточно добила Рузвельта. Президент США помер. А на виборах перемiг республiканець. Який висунув гасло - Америка для американцiв та Свiту - свiт!
  Нiмцi навеснi 1945 року остаточно завоювали Африку i змiцнилися в Європi. I вели обстрiл Британiї ракетами та авiацiєю.
  Готувалася висадка десанту у метрополiї. США фактично вийшли iз вiйни проти Нiмеччини. А Сталiн уже давно її не вiв. Така ситуацiя склалася.
  У травнi нiмцi почали наступ в Iндiї, i захопили це територiю, з'єднавшись з японцями.
  У серпнi пiсля бомбардувань розпочалася операцiя "Морський лев". У боях взяли участь пiдводнi нiмецькi танки "Е"-100 та "Пантера"-3.
  Останнiй танк був змiненим варiантом "Е"-50. При вазi в шiстдесят тонн "Пантера"-3 мала бiльш щiльну компоновочну схему, гарматою 88-мiлiметрiв в 100ЕЛ, i скорострiльнiстю в дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Англiйцi явно здобули не свiй день. "Пантера"-3 мала товщу i з бiльшим кутом нахилу броню, нiж "Тигр"-2. Виявився i "Тигр"-3 вагою сiмдесят п'ять тонн i 128-мiлiметровою гарматою. Варiант "Е"-75, дуже потужна та швидкострiляльна машина.
  А в англiйцiв тiльки "Тортiлла" у малiй серiї, i все ще застарiлi "Черчiллi" зi слабким озброєнням. Не дуже вражають!
  Коротше кажучи, пiсля двадцяти днiв боїв Британiя впала. I над Лондоном став розвиватись прапор зi свастикою.
  Але нiмцi, звичайно, на цьому не упокоїлися. У зимовий час була зухвала операцiя "Iкар" iз захопленням Iсландiї. Активiзувалися пiдводнi човни Третього Рейху. Пресували американцiв за повною програмою. Ну зрозумiло американцi захотiли свiту. Гiтлер зажадав вiддати Фiлiппiни та багато iншого Японiї, i дати свободу нiмцям у схiднiй пiвкулi.
  Неохоче, але американцi погодилися... Ставало все бiльш тривожним.
  Адольф Гiтлер зажадав вiд Америки виплати репарацiй. США погодилися i це. Їм дуже хотiлося швидше припинити вiйну та уникнути розгрому.
  Пiсля цього фашисти знову повернули погляд до СРСР. Звичайно, як може бути iнакше?
  Поки що Росiя не розгорнула серiйне виробництво танка Т-54, i пiзнiших IСiв... Все ще виробляється у великих кiлькостях Т-34-85, а вiн "Пантере"-3 не суперник.
  22 червня 1946 року почався наступ фашистiв на Москву та Кавказ. З самого початку фрицi зiткнулися з потужною та глибокоешелонованою обороною. З дуже завзятим опором Червоної армiї. I просувалися повiльно.
  На озброєннi у фашистiв з'явився "Королiвський лев", який мав 210-мiлiметрову гармату, 300-мiлiметрiв лобової та 200-мiлiметрiв бортової бронi, вага в сто тонн i двигун у 1800 кiнських сил.
  Цей танк виявився для Червоної армiї дуже проблемним. Просувався швидко, i всiх трощив.
  Бомбомети Третього Рейху також дуже гарнi. Усiх i всi змiтають разом. Як довбануть, так мало нiкому не здасться.
  За два мiсяцi боїв нiмцi просунулись у центрi всi на сто кiлометрiв. Щоправда на пiвднi їм вдалося досягти бiльшого. Фашисти просувалися вздовж Волги, у напрямку Астраханi, а також їм вдалося захопити Орджонiкiдзе та Сухумi.
  Ситуацiю ускладнило вступ у вiйну Туреччини. Османи просувалися радянською територiєю з боями, i руйнуючи, грядячи.
  Гiтлер заявив:
  - Вiд бiльшовикiв нiчого не залишиться!
  У вереснi фашисти вийшли до Каспiйського моря та продовжили просування. Це був їхнiй великий стратегiчний успiх. Але Червона армiя завзято чинила опiр. Проте у груднi нiмцi та турки з'єдналися. А до березня весь Кавказ був захоплений фашистами.
  Настав 1947 рiк ... Радянськi вiйська виявилися затиснутi капiтально.
  Зате у них з'явилися резерви з танк Т-54. Ця машина досить ефективна i непогана в бронi та озброєннi. Хоча й поступається нiмецькiй "Пантерi"-3, яка куди важча.
  Нiмцi запустили у виробництво "Пантеру"-4 зi 105-мiлiметровою гарматою 100 ЕЛ. Бiльш потужну машину в бронi вагою шiстдесят вiсiм тонн, бронею лобової 250-мiлiметрiв.
  Нiмцi намагалися просунутися у травнi до Саратова. I їм це вдалося, вони пiдiйшли впритул до мiста. Але Червона Армiя затримала фашистiв. Бої затяглися до пiзньої осенi. Нiмцi цiною величезних втрат таки взяли Саратов. Але остаточно видихнулися.
  Взимку Червона армiя намагалася наступати. Просунулась на сто десять
  кiлометрiв, але теж виявилася зупинена. Щоправда, Саратов вiдрiзали вiд iнших нiмецьких частин. I згодом звiльнили це мiсто.
  Весною 1948 року нiмцi знову намагалися наступати. Але знову загрузли в окопах та редутах. Застрягли в лiнiях та вигинах. I все лiто пройшло в марних стусанах. Далi осiнь i взимку наступ радянських вiйськ. Обмiн ударами та кров'ю.
  Настав 1949 рiк.
  Гiтлер завив, що Нiмеччина битиметься до самого кiнця. Нiмцi намагалися наступати. Знову взяли Саратов. Але взимку росiяни його вiдбили.
  Настав 1949 рiк.
  Нiмцi поставили газотурбiннi двигуни на танки, i намагалися пресувати. Але в них знову не виходило. Червона армiя продовжувала наносити контрудари, i пробувала проколоти фашистський захист.
  Весь рiк пройшов у ударах та погрозах. Поки не настав 1950 рiк.
  Знову катували нiмцi наступати, але натикалися на потужну оборону.
  Вони як боксер все лупили, i лупили на захист. Але без особливих досягнень.
  Правда i Червона армiя знемагала, але не просувалася.
  Ось уже й 1951 рiк. Теж серiя ударiв по захисту. I з iншого боку немає просування. Все вперто, нiхто не в змозi просунуться.
  Ось i 1952 рiк.
  У СРСР на озброєннi танк Т-54 та IС-7. У нiмцiв модернiзована серiя "Е". Поки що обидвi сторони не досягли переваги в силах. Нiмцi кидають у бiй чорношкiрих, арабiв, iндусiв. Виснажують сили супротивникiв. А тi стiкають кров'ю.
  Але нiхто не має переваги.
  Але 1953 рiк принiс змiни. Сталiн помер... А у США прийшов до влади новий президент. I лiдер Америки надiслав ультиматум: мовляв, припиняйте вiйну, чи ми вас атомними бомбами закидаємо.
  Гiтлер теж втомився вiд вiйни, i запропонував варiант: свiт, при якому хтось що захопив, то у того i залишається.
  Наступник Сталiна Молотов висловив згоду. Але... питання вперлося в полонених.
  Радянських вiйськовополонених виявилося набагато бiльше, i нiмцi не хотiли мiняти всiх на всiх.
  Американцi заявили, що нехай СРСР за зайвих людей заплатить. Молотов висловив готовнiсть до компромiсiв.
  Пройшов обмiн i настав перiод затишшя. Гiтлер правив ще деякий час. Оголосив про запровадження нової релiгiї. Класичний монотеїзм. Щось на кшталт Iсламу, але посланник Всевишнього Гiтлер. I без деяких обтяжливих для вiруючих обмежень. Не потрiбнi Намаз, Рамадан, паломництво, паранджа.
  У Третьому Рейху запровадили багатоженство. Крiм того, проводилася генетична селекцiя. Жiнок штучно заплiднювали, з метою полiпшення породи. Одночасно стимулювалась народжуванiсть. Насаджувалась залiзна дисциплiна. Винищували євреїв, циган. Ввели низку обмежень на народжуванiсть чорношкiрих, iндусiв, арабiв та iнших.
  Режим був жорстоким i водночас тоталiтарним i досить ефективним.
  1955 року саме на 8 листопада лiтак фюрера розбився. Так перервалося правлiння найкривавiшого тирана всiх часiв та народiв. У Гiтлера було бiльше ста синiв, отриманих шляхом штучної селекцiї, але не було єдиного спадкоємця. I це, безумовно, велика проблема для диктатора. Проте наступник Гiтлера Шелленберг сам став фюрером. I потомство фашиста номер один було лiквiдовано нiбито внаслiдок нещасного випадку.
  У СРСР правил Молотов... Досить довго керував, вiдроджуючи з руїн економiку iмперiї. Але це вже iнша iсторiя.
  
  
  ОЛЕГ РИБАЧЕНКО ПРЕЗИДЕНТ БIЛОРУСIЇ
  Душа всесвiтньо вiдомого письменника та поета Йосип-Олега Сталiн-Рибаченка, перемiстилася в тiло президента Бiлорусiї 1 сiчня 2009 року. Тепер у результатi цього Бiлорусь пiшла iншим альтернативним шляхом;
  Новий президент-попаданець вiрний Сталiнському гаслу: "кадри вирiшують усе!" Почав велику кадрову революцiю у Бiлорусiї. Ось у чому вiчна проблема багатьох країн? Призначення на вищi державнi посади вiдбуваються i, причому в переважнiй бiльшостi випадкiв за принципом особистої вiдданостi, або через спорiдненi мiркування. Велике значення має i чисто апаратна манера кар'єри, а якої процвiтають: Чичiкова i Молчанова. Свiй девiз кар'єрного зростання типовий представник бюрократичної системи руху нагору зобразив у генiальнiй комедiї "Горячи вiд розуму" Молчанов так;
  Щоб мiсце верхнє зайняти,
  Це має хлопець твердо знати.
  По-перше, догоджати,
  Все iншим без вилучення.
  Начальнику, по струночцi на п'ять,
  Слузi його, який чистить сукню
  Швейцару, двiрнику, щоб уникнути зла-
  Собацi двiрника - щоб ласкавим був!
  Звичайно, за такої кадрової селекцiї надзвичайно важко очiкувати будь-якого творчого прориву, або комерцiйної iнiцiативи. Чиновники перетворювалися на улесливих гвинтикiв-пiдлабузникiв. У кращому разi шахраїв, у гiршому - лакеїв на тронi!
  Тож Олег Рибаченко вирiшив розпочати з головного кадрiв. I насамперед iз ключової посади Прем'єра-мiнiстра Бiлорусiї. Оголошувався конкурс на другу особу у державi. З допуском усiх охочих, у тому числi з-за кордону. Як говорив Ден Сяопiн, залучаючи в Китаї на керiвнi пости iноземних менеджерiв: "будь-якого кольору кiшка, головне, щоб вона ловила мишей"!
  Всi претенденти мали написати конкурсну роботу: що я робитиму, ставши прем'єр мiнiстром. Потiм пiсля перевiрки комп'ютерної програми на антиплагiат роботи виставлялися для оцiнки всього народу, причому проголосувати за них могли з будь-якої точки земної кулi. Далi двадцять п'ять претендентiв отримали найбiльшу кiлькiсть голосiв: писали курсовi роботи вже пiд телекамерами, щоб уникнути "негритянської" творчостi. I знову всесвiтнє голосування, через Iнтернет та СМС повiдомлення. Потiм проводилися багаторiвневi iспити та тестування. Який зiбрав максимальний бал i ставав прем'єром Бiлорусiї. А цiй ситуацiї пощастило молодому японцю Тосiкi Кайву.
  Система кадрового вiдбору запрацювала, вона змiнювалась, удосконалювалась. Використовувалися найсучаснiшi комп'ютери, програми та методики. Спочатку кадрова революцiя торкнулася уряду, а потiм перейшла i на середню, i навiть молодшу управлiнську ланку.
  Попадане в Бiлоруського президента вважав навiть на благо залучати для роботи в країнi талановитих iноземцiв...
  Почалася активна модернiзацiя Бiлоруської економiки. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, де десятки мiльярдiв доларiв захiдних кредитiв опинилися, проїденi, бездарно використанi, розкраденi або пiшли на утримання абсолютно неадекватного за чисельнiстю полiцейського апарату - вiльнi кошти, що отримуються з-за кордону, виявилися витраченi з величезною користю i вiддачею.
  По-перше, Олег Рибаченко, як письменник-футурист екстра-класу, чiтко розумiв, що майбутнє будь-якої по-справжньому передової країни - у науцi та нанотехнологiях. I наукомiстке виробництво здатне дати, куди бiльшу, i куба бiльш ефективну вiддачу: нiж нафта, газ та iнша сировина.
  Комп'ютерний ринок постiйно зростає, ноутбук, ПК, iгровi приставки - потребують оновлення як мiнiмум раз на три-чотири роки. Електронний ринок постiйно розширюється, за рахунок країн, що розвиваються, та й розвинених теж!
  Дешевизна робочої сили в республiцi Бiлорусь поєднує з її високою квалiфiкацiєю, яку можна ще бiльше пiдвищити. Оптимальна країна для розвитку наукомiсткого виробництва, що ще знаходиться в самому центрi Європи i на перетинi рiзних дорiг i комунiкацiй.
  Будiвництво крем'яної долини, модернiзацiя старих виробництв, у тому числi вiйськових заводiв, розробка програмного забезпечення електронiки. Новi Бiлоруськi програми - залучення молодих талановитих фахiвцiв з усього свiту дозволяло: перевершити малоефективнi розробки Бiлла Гейтса.
  Електронiка, зроблена в Бiлорусiї, мала колосальний попит. Багато заводiв, що ранiше пустували, запрацювали. Генеральну реконструкцiю перенiс i БелАЗ. Автомобiльне виробництво, як i комп'ютерне - це справа, яка користується вiчним попитом. Особливо виробництво електромобiлiв, за якими майбутнє.
  Незабаром з'явилися розробки акумуляторiв, здатних проїжджати понад тисячу п'ятсот кiлометрiв, i заряджатися протягом декiлькох хвилин. Бiлорусь активно завойовувала новi ринки.
  Географiчне розташування країни дозволяло будувати автобанки та найсучаснiшi дороги. На їхнє будiвництво Олег Рибаченко мобiлiзував усiх п'яниць, бомжiв, безробiтних. Тих, хто намагався вiдливати нещадно i публiчно пороли.
  Побоювання деяких скептикiв, що без Луки не буде ладу, не виправдалися. Навпаки управлiння стало ще жорсткiшим, i незрiвнянно ефективнiшим. Для пиякiв знайшлася робота: видобуток торфу, будiвництво дорогою та рiзних заводiв.
  Також новий президент, користуючись тим, що цiни на нафту перевищили 100 доларiв за барель, взяв грошi у Заходу i побудував ударними темпами ще десять великих атомних електростанцiй i почав експортувати електрику i до Європи, i до Росiї, i до Прибалтики.
  Країна стала лiдером з виробництва мiкросхем, лiтакiв, нових видiв автомобiлiв, запчастин до них. Класною новаторською iдеєю стали легкi та дешевi машини iз спресованого дерева, паперу. А лiтаки вийшло ще краще. Поєднання дешевизни, легкостi та новизни.
  Тим бiльше що Олег Рибаченко особисто вигадував оригiнальнi дизайни для автомобiлiв, лiтакiв, меблiв та архiтектурних споруд.
  Також Бiлорусь розвинула виробництво фармакологiї: оскiльки ринок лiкiв теж вiчний i постiйно розширюється, тут можна мати величезнi прибутки. Тим бiльше, що новi хвороби з'являлися наче гриби пiсля радiоактивної зливи.
  Дуже вигiдно також побудувати бiля Мiнська аналог Дiснейленду. З огляду на мiсцезнаходження Бiлорусiї, все це миттєво окупалося. Розважальнi центри накрили республiку. Як i будiвництво бiлоруського аналога Монте-Карло. Вiдкриття через деякий час: своєї власної нафтової та валютної бiржi.
  На пiдтримку курсу нацiональної валюти не витрачалися кошти. Новий президент не шукав дешевої популярностi. Вiн, як Сталiн, всi ресурси країни вкладав у розвиток, змушуючи населення, тимчасово затягнути пояси. Але потiм це все окупалося сторицею.
  Не Олег Рибаченко не такий популiст, щоби отримати напередоднi виборiв липову зарплату в доларах, а потiм усе обвалити.
  Превентивним завданням стала модернiзацiя країни та докорiнна реконструкцiя всього виробництва з повною концентрацiєю.
  У сiльське господарство активно використовувалася генна iнженерiя. Якщо модифiкованi продукти хочуть брати у Росiї, можна їх скинути у країни Третього свiту. Крiм того реально, все одно в Росiю здiйснюється капiталiстами i генетично змiнена продукцiя: прибуток понад усе.
  Непоганий прибуток неабияк, постiйно давало i виробництво рiзних вин, текiл, та iнших напоїв. I з орiєнтацiєю експорту. Оскiльки всерединi Бiлорусi споживання алкоголю скоротилося, так п'яницi працювали на будiвництвi "комунiзму", як на каторзi i їм спиртне в горло не лiзло, то основним джерелом прибутку став продаж алкоголю за нижчими цiнами туристам iз СНД та Європи.
  Навiть було дозволено продаж легких наркотикiв для туристiв. Щоб самi бiлоруси не труїлися - продавали строго по пастортах. За продаж без паспорта - давали десять рокiв каторги. Потiм Росiя заплатила Бiлорусiї за прикриття цiєї лави, велику компенсацiю.
  Публiчнi будинки не набули широкого поширення, через обмежену кiлькiсть бажаючих працювати. Зате тi, що вiдкрилися, здобули репутацiю найдорожчих i найпрестижнiших у свiтi - борделi для елiти!
  А нова влада кожну копiйку пускала у справу. Навiть бабусь iз диванiв пiдняли: хочеш отримати пенсiю, займайся посильною, суспiльно корисною справою!
  Олег Рибаченко проголосив: "Бiлорусь може бути лише першою, завжди першою, i нiчого її не цiкавить окрiм лiдерства!"
  I Бiлоруський аналог Голлiвуду, екранiзуючи i фантастику, i реалiзм став найпередовiшим у свiтi, дозволяючи країнi заробляти мiльярди, десятки мiльярдiв доларiв. I це був ще лише початок зльоту.
  Заняття спортом або фiзичною працею стали обов'язковими та запроваджено спецiальний розклад.
  Мало того за вiдвiдування качалок платили тим, хто їх вiдвiдує. Батьки, чиї дiти регулярно ходять до секцiй, отримували за це грошi. Також були великi грошовi призи для учасникiв змагань.
  Бiлоруський заєць спочатку впав, але це тiльки пiшло на користь економiцi, але потiм знову став пiднiматися. Незабаром Бiлорусь обiгнала всi країни СНД за розмiрами зарплат у доларах та Євро.
  Крiм того Бiлорусь оновивши та реконструювавши всi свої вiйськовi заводи та побудувавши кiлька нових, стала одним iз найбiльших свiтових виробникiв та експортерiв озброєних.
  Крiм того, був вiдтворений i аналог Голлiвуду: кiноiндустрiя, вона завжди в цiнi i здатна часом дати феноменальну вiддачу. Недарма Ленiн казав: найголовнiше мистецтво для нас - це кiно!
  Реформи торкнулися i виховання молодi... Новий президент Бiлорусiї оголосив про вiдродження пiонерiї: сталiнського типу. Тобто у жорсткому воєнiзованому варiантi.
  Тi батьки, якi хотiли включати своїх синiв у виховну систему мали виплачувати величезнi штрафи.
  Виховання дiтей включало фiзичну, вiйськову, спортивну, моральну пiдготовку, а також трудотерапiю.
  Виховання працею, природою, спортом, вiйськовими iграми, та з використанням найсучаснiших досягнень науки, та комп'ютерних технологiй.
  Головна мета: виявлення у дiтей їх здiбностей у рiзних сферах та всебiчний їх розвиток. Тестування проводилося вже й у дитячих садках, зростала ефективнiсть державної та педагогiчної машини.
  Стимулювалася народжуванiсть. Було введено податок на холостякiв, на бездiтнi подружнi пари, трохи менший податок на пари, якi мають лише одну дитину. Одночасно варто було лише одружитися, так одразу ж вручався весiльний подарунок: десять тисяч доларiв. При розлученнi грошi поверталися разом iз штрафом. Хтось не мiг виплатити засуджувався до примусових громадських робiт. За народження, починаючи вiд другої дитини, давався материнський капiтал у двадцять п'ять тисяч доларiв.
  Причому користуватися капiталом можна вже через три роки пiсля народження дитини. I рiзноманiтно.
  Жiнка, яка народила чотирьох дiтей, нагороджувалась бронзовим орденом Богородицi. Жiнка, яка народила шiстьох дiтей, нагороджувалася срiбним орденом Богородицi. Жiнка, яка народила вiсiм дiтей, нагороджувалась золотим орденом Богородицi. Таких жiнок пропускали без черги у магазинах, на вокзалах, поступалися мiсцем у громадському транспортi. Надавали додатковi пiльги. Зокрема грошову ренту за кожну дитину.
  У вихованнi дiтей також вiдбулися змiни. Зокрема, уроки фiзкультури були тепер щодня. Одночасно всiх школярiв залучали до суспiльно корисної працi. Це привчало до роботи з дитинства i покращувало фiзичний стан дiтей. Дiти працювали пiсля урокiв, пiдмiтали вулицi, брали участь у будiвництвi. Особливо у вихiднi днi, i їм було вже не до поганих звичок та хулiганства.
  У школах скоротилася тривалiсть урокiв до пiвгодини, але в перервах дiти буквально бiгали, пiд музику.
  Олег Рибаченко генiальний письменник та поет. Його романи екранiзувалися i ставали шедеврами. Їх екранiзували та пускали в прокат по всьому свiту. I заробляли багато мiльярдiв доларiв. Олег Рибаченко такi чудовi фантазiї писав, що став найбiльш читаним, улюбленим i успiшним письменником i поетом свiту! I блокбастери з комп'ютерною графiкою - просто супер!
  I електронiка розвинулася i нанотехнологiї до вищого рiвня. Бiлоруси в цьому планi досягли дуже багато. I особливо завдяки генiальним iнновацiйним та креативним iдеям Олега Рибаченка. I стимулювався прогрес, до небачених чудес!
  До 2016 року рiвень життя в Бiлорусiї вже зрiвнявся з Нiмеччиною, випередив її та продовжував збiльшуватися. Проїзд у громадському транспортi став безкоштовним, незаможнi та багатодiтнi сiм'ї звiльненi вiд сплати прибуткового податку. Медицина стала найкращою у свiтi. А з багатих брали навпаки значно бiльше, нiж у Росiї. Країна стала бiльш справедливою та соцiально орiєнтованою. I на олiмпiадах та спортивних змаганнях Бiлорусь стала провiдною країною.
  У Росiї ж через падiння цiн на нафту i газ, рубль сильно просiв, поступаючись бiлоруським зарплатам у сiм-вiсiм разiв. Тому несподiвана пропозицiя об'єднатися Бiлорусiї та Росiї в єдину державу викликала не радiсть, а скорiше панiчний жах у елiти.
  А раптом у цьому випадку президентом Росiї стане Бiлоруський президент? Тим бiльше, Великий Володимир Володимирович, авторитет якого непохитний, викрадений гiпервiдьмою-кiлером. А тут влада може отримати генiальний диктатор, який публiчно порає директорiв i мiнiстрiв, що провинилися, вiшає на площах за розкрадання i хабарi.
  До чого це може призвести... I Росiйська елiта завагалася...
  Але куди вона подiнеться... Народ Росiї двома руками за об'єднання з Бiлорусiєю. Люди хочуть вiдродження СРСР i бiльшою справедливiстю.
  Пiдтримали Олега Рибаченка i комунiсти та iншi лiвi. I пройшов референдум, де дев'яносто дев'ять вiдсоткiв росiян проголосували за об'єднання з Бiлорусiєю. I з'явилася єдина iмперiя.
  А потiм i вибори президента Росiї. Лiвi пiдтримали Олега Рибаченка. Як i росiйський народ, а також силовики, армiя та багато iнших.
  Олег Рибаченко перемiг у першому ж турi та став президентом Росiї, правителем шостої частини сушi. I настали новi часи. I Росiї почали бiльше брати з олiгархiв грошей та припинився вивiз капiталiв за кордон. У країнi почалися реформи, i Велика держава стала ще бiльшою.
  Потiм була операцiя проти антинародного режиму в Українi, i росiйськi вiйська увiйшли до Києва. Пiсля цього пройшов референдум про приєднання України до Росiї. А новою столицею iмперiї стали Київ.
  I пiсля цього розпочалося вiдродження СРСР.
  Олег Рибаченко, використовуючи росiйськi спецслужби, приводив у республiках СНД до влади проросiйськi сили. А потiм проводили референдуми щодо об'єднання з Росiєю. I так поки що Росiя не вiдновилася в межах СРСР.
  Потiм було приєднання Польщi та Фiнляндiї. А пiсля розпаду США та Аляска стала росiйською губернiєю. Так виникла велика iмперiя i Росiя досягла своїх максимальних розмiрiв за всю iсторiю.
  Усiм стало добре та весело.
  
  ГЕНСЕК ШЕЛЕПIН
  Прихiд до влади пiсля Хрущова Шелепiна. Це просто зробити. Ось, наприклад, раз-два-три! Брежнєв подає у вiдставку, то влада не для нього. I чотири, вiсiм, п'ять - Шелепiна обрати!
  Пiсля чого подивитись, що буде!
  Залiзний Шурик, як i слiд було очiкувати, почав закручувати гайки. Почали саджати нероб, ловити прогульникiв i тих, хто пiд час робочого дня в магазини. Потiм розпочалася антиалкогольна компанiя. А реформи Косигiна досить швидко згорнули.
  Шелепiн навiть виявився жорсткiшим, нiж багато хто вважав - адже влада змушує вiдкрити своє справжнє обличчя. Ввiв сталiнський порядок вiдповiдальностi за прогули, i взагалi став переймати жорстокий сталiнський курс.
  Почалися масовi репресiї, почали працювати донощики. Шелепiн повернув Волгограду - назву Сталiнград та повнiстю реабiлiтував вождя народiв. Внiс i низку поправок до конституцiї - зробивши СРСР унiтарною державою, з авторитарним типом правлiння. Голова СРСР отримав величезнi повноваження i став всенародно обраною посадою. Звичайно без альтернативи, з майже стовiдсотковим результатом.
  Правда в мистецтвi така собi лiбералiзацiя сталася: дозволили показувати оголених жiнок, i нарештi, визнали, що в СРСР секс є. Все ж таки Шелепен з лiдерiв молодих i вiн розумiє, що i в закручуваннi гайок, потрiбно дотримуватися балансу, подекуди проводячи лiбералiзацiю.
  У зовнiшнiй полiтицi дуже активна та агресивна поведiнка. Зокрема, Єгипет на вiдмiну вiд реальної iсторiї вдарив по Iзраїлю першим.
  Але це не надто їм допомогло. Все одно заплуталися, перегризли i стали програвати. Хоч i невеликий Iзраїль, але зумiв вивернутись. Хоча вiйна тривала набагато довше i, жертв у євреїв виявилося набагато бiльше. Проте воїни Яхве увiйшли до Каїра i Дамаску, але вiйну вступив Iрак i Саудiвська Аравiя, потiм i Iран. А на захоплених теренах проти Iзраїлю розгорнули справжню партизанську вiйну.
  Багато кровi лилося на Близькому Сходi. Удари йшли за ударами. Але Iзраїль огризався i не здавався. Але пiсля Насера прийшов до влади ще радикальнiший i прорадянський лiдер.
  У В'єтнамi допомога була з СРСР ще активнiшою, нiж у реальнiй iсторiї. Але вiйна тривала однаково до 1975 року. I в Латинськiй Америцi кипiло дуже сильно. Че Ге Варе загинув, але прийшли iншi. Колумбiя, Венесуела, Коста-Рiка, Нiкарагуа, Гондурас, i навiть Бразилiя, охопленi громадянською вiйною.
  Битви йшли зi змiнним успiхом, але кровi лилося багато. Вдалося закрiпитися в Нiкарагуа, Коста-Рiцi та Колумбiї. Трохи згодом у Чилi. Пiночет намагався здiйснити переворот, але радянський спецназ уже створив там свою базу... У нього не вийшло, повiсили бунтiвника.
  Загалом i Африцi виявилося краще, нiж у реальнiй iсторiї. За Рональда Рейгана вiдносини зi США загострилися до краю. Але падiння цiн на нафту не сталося - радянськi вiйська увiйшли до Iрану i роздiлили його з Iраком. Вiдносини з Китаєм залишалися напруженими.
  Сильний режим СРСР iмпонував Китаю, але Мао - Сам хотiв бути найголовнiшим. I лише у вiсiмдесятi роки почало все налагоджуватися.
  Свiт довго балансував на межi ядерної вiйни, допоки Рейган не пiшов.
  В Афганiстанi радянська армiя перемогла: Пакистан разом iз Iндiєю добили, а без постачання душмани трохи зможуть. Але все одно партизанська вiйна йшла. Хоча не така небезпечна та кривава як у реальностi. У Пакистанi встановився прорадянський режим. Теж окремi диверсiї та теракти, але загалом контроль лiвих сил. I атеїстична пропаганда з iдеями комунiзму. Вона виявилася досить дiєвою i, як i в Середнiй Азiї, дала плоди. Мабуть дуже багато логiки i в атеїзмi та матерiалiзмi, щоб спонукати людину перестати вiрити у казки. А далi, ще краще, нiж насправдi пiсля Рейгана...
  У СРСР справи йшли досить добре. Жорсткий авторитарний стиль керiвництва та репресiї з потужним примусовим апаратом дозволяли пiдхльостувати бюрократiю, забезпечуючи промислове зростання.
  Але все одно дефiцит не зникав, iз товарами народного споживання напружено. Крiм того, якщо Шелепiн у першi роки правлiння, ще якось реформував i був значний стрибок у виробництвi товарiв народного споживання, пiднялося сiльське господарство, розвинулося машинобудування... Постарiвши голова СРСР, вирiшив сповiдувати аскетизм: мовляв, комунiзм зовсiм не позначає рай небесний та загальне достаток. Нi, це таке розумiння комунiзму мiщанське та антирадянське.
  Комунiзм це насамперед найвищий рiвень свiдомостi, дисциплiна та порядок. А цi матерiальнi цiнностi вториннi, iдеологiя споживання - це ворогiв народу!
  Тож вже стала насаджувати палична дисциплiна та повернулися тiлеснi покарання. Крiм того, голова наказав поступово вилучати виховання з родини та виховувати як це описано у Стругацьких дiтей у спецiальних дитячих будинках. Втiм, те саме, по сутi, рекомендував i Карл Марс.
  Шелепiн прожив досить довго до дев'яноста п'яти рокiв. При ньому чимало великих досягнень, у тому числi й полiт iз людським екiпажем на Марс та Венеру, будiвництво мiстечка на Мiсяцi. Вiдкриття керованої термоядерної реакцiї, бойових типiв лазера та багато iншого.
  Але найсерйознiшим вiдкриттям до втiлення, якого Шелепiн не дожив, було створення хвильового випромiнювання руйнiвного ядерних зарядiв. I воно давало шанс реально нейтралiзувати ядерну зброю. Але це вже сталося за його сина. I ось тодi й розпочалася Третя Свiтова Вiйна.
  Хтось когось мав зупинити.
  На Третю Свiтову вiйну варто не просто подивитися, але в нiй i взяти участь. I тут найцiкавiше у непередбачуваностi, коли є iнтрига. I результат непрогнозований на всi сто.
  Хоча звичайно, за Шелепiна СРСР у вiйськовому вiдношеннi сильний, як нiколи. I населення багато - народжуванiсть у добровiльно-примусовому порядку пiдняли. Є чим вiдповiсти супостату!
  Але на сушi, особливо в танках перевага. А ось спробуй, дiстань США через Тихий Океан? Плюс ще Китай. Теж iмперiя змiцнiла i стосунки досить холоднi, незважаючи на колосальний товарообiг мiж країнами.
  Плюс ще незадоволенi усерединi СРСР. Як не крути, а реальний рiвень життя в країнi порад багаторазово нижчий, нiж на Заходi. Аскетизм у пошанi - розкiш протипоказана, а м'ясо шкiдливе! Автомобiль радянськiй людинi теж не потрiбен - вiд їзди люди жирiють! Треба бiльше ходити пiшки. Модний одяг - мiщанство, косметика - стиляги! За кордон їздити - табу!
  Отак i живи! Але ж усi хочуть жити! Та ми першi на Марсi, але в магазинах хоч кулею покати - все лiмiтовано. Причому, якщо за Горбачова порожнi полки виникли з двох причин надлишок вiльної грошової маси в обiгу, i панiка в тому числi через крикунiв у ЗМI, що отримали свободу. То тут партiя пiд тиском похилого вiку, з повноваженнями самодержавного ченця голови взагалi проголосила - не в грошах i матерiальних цiнностях щастя!
  Треба жити всiм скромно заради величi iмперiї. I не потрiбно в одному магазинi сорок п'ять сортiв ковбаси - достатньо одного лiвера, але нехай наша армiя буде найсильнiшою i кораблi швидше полетять до iнших зiрок!
  Але не всi з цим згоднi - жертвувати собою заради нових трас до центру галактики, або будiвництва атомних танкiв, розмiрами з лiнкори!
  Не всi хочуть, щоб їхнiх дiтей тримали у казармах i примушували, ходить босонiж аж до морозiв. Взагалi багато здалося б звичайнiй людинi з двадцять першого столiття в тi ж, по сутi, роки, але розвилцi створеної демiургом-ельфом диким.
  Ну, наприклад, вiдсутнiсть Iнтернету або кольорового телебачення. Точнiше, лише виступи диктатора показують у кольорi. А решта чорно-бiла. Дiйшло до того, що й одружуватися тепер можна лише за наказом начальства та лiкарiв. Дослiджують на комп'ютерах та електронiка, тобi пiдбирає оптимальну пару, а та за коханням нi-нi-нi!
  Прямо антиутопiя Оуерла... Ось що означає сталiнiзм у радикальному варiантi! Залiзний Шурик дав видимiсть порядку, але змусив платити велику цiну.
  
  СРСР БЕЗ СОЮЗНИКIВ-2
  Ось такий варiант. Iнопланетяни виключають втручання США та Британiї у процес вiйни мiж Росiєю та Третiм Рейхом. Тут головна проблема, що Сталiн спочатку явно поплив пiд ударами Нiмеччини. I, будучи сильнiшим за нiмцiв, програвав бiй за боєм. А потiм став слабшим, став перемагати. Це справдi парадокс. Як Росiя, втративши кадрову армiю, взяла та попливла.
  I звiдки взялися сили на перелом?
  Iнший момент... Чому нiмцi так швидко видихнулися? Адже випуск озброєнь у Нiмеччинi постiйно зростав i нiмцi могли б як мiнiмум зупинити червоних?
  Взагалi Нiмеччинi дуже не щастило пiд час вiйни. Наприклад, скiльки нiмецьких шпигунiв провалилося через скрiпку. Або випадковий провал нiмецького та японського шифру. I скiльки всього.
  Отож iнопланетяни вiдокремили фашистський Третiй Рейх вiд союзникiв. I
  Почалася Велика Вiтчизняна вiйна.
  Спочатку все було, як i насправдi. Тiльки нiмецька авiацiя активнiше дiставала Червону Армiю. Роммель був на других ролях, а Гiтлер трохи легковажно поставився до вiйни однiєю фронт. I ситуацiя повторилася наче насправдi. Тiльки з Ростова-на-Дону нiмцiв вибити не вдалося, то там виявилося на кiлька дивiзiй Вермахту бiльше.
  Нiмцi все ж зазнали поразки пiд Москвою. I далi майже як у реальнiй iсторiї. Потiм контрудар. Майже як у справжнiй.
  Поки що фашисти не загрузли пiд Сталiнградом.
  Тут, щоправда, були певнi вiдмiнностi. Зокрема з авiацiєю було краще для фрицiв: не вiдволiкав захiдний фронт. На Кавказi фашисти виявилися сильнiшими i взяли Грозний та Орджонiкiдзе, але були все одно зупиненi в горах.
  У Сталiнградi трохи бiльшого досягли, змогли захопити практично все мiсто. Але Туреччина у вiйну завдяки дiяльностi радянської розвiдки не вступила.
  I ось радянськi вiйська здiйснили Сталiнградську операцiю. Створили котел. I взимку змогли розбити Майнштейна та змусили капiтулювати шосту армiю.
  Поки що все вiдрiзнялося вiд основної iсторичної лiнiї незначно. I лише контрудар Майнштейна виявився сильнiшим, так нiмцi не витрачали сили на Африку. I фашистам вдалося не лише вiдбити назад Харкiв та Бiлгород, а ще й Курськ.
  У сорок третьому роцi настала оперативна пауза. Нiмцi, оголосивши тотальну вiйну, збирали сили, росiяни теж вiдновлювалися пiсля величезних втрат. Нiмцi, звичайно ж, почуваючись вiльнiше, запустили в серiю i "Лев" i "Маус".
  Але новi танки виявилися ще гiршими за "Пантер" i "Тигрiв". Важкий "Лев", мав знаряддя поступається в скорострiльностi гарматi "Тигра", щоправда, потужнiша. Але це навiщо? Все одно з великої дистанцiї до Т-34-76 важко потрапити. "Лев" у дев'яносто тонн вагою, за фактом виявився озброєним менш ефективно, нiж "Тигр", за вагою п'ятдесят п'ять тонн. Єдиною перевагою "Лева" над "Тигром" було бiльш товсте бронювання бортiв, корми та чола. "Лев" тридцятьчетвiрки, не могли пробити пiд жодним ракурсом.
  Але це нiвелювалося великою вагою, дорожнечею та поганими ходовими якостями танка, низькою швидкiстю. Тобто вийшла машина дорожча, за фактом гiрше озброєна, при формально потужнiшому знаряддi, i з низькою швидкiстю, при частих поломках. Лише невразливiсть бортiв для радянських гармат калiбру 76 мм це частково компенсувало.
  "Маус" виявився ще гiршим. Тяжче, дорожче, з надмiрним бронюванням i бортом, i корми i чола, з надмiрно потужною однiєю гарматою, i не зовсiм зрозумiлою осколково-фугасною короткостволкою.
  Не зрозумiло навiщо створювали "Маус".
  Як танк прориву вiн дуже повiльний, важкий, дорогий, для оборони "Тигр" та "Пантера" пiдходили бiльше. Так "Маус", без сумнiву, мав захист на висотi. Навiть борти 185-мiлiметрiв. Але ось перевозити такий танк одна мука.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї, нiмецькi проектнi танки: "Маус" та "Лев" увiйшли в серiю, але шкурка вичинки не коштувала. Коли радянська армiя все ж таки перейшла в наступ, це стало очевидним. Гiтлер довгий час вiдкладав наступ Пiвднi до Кавказу. Курської дуги не було, оскiльки Курс нiмцi взяли у березнi. Ржевський виступ Червона армiя зрiзала i наступати на Москву стало важко. Нiмцi взагалi не знали, куди їм поткнутися. Лiнiя фронту якось вирiвнялася. Таких великих виступiв у той чи iнший бiк не було.
  I фашисти, зрозумiло, у скрутi. Ну, куди поткнутися? Гiтлер усе схилявся нового наступу на Кавказ. Але постiйно вiдкладав наступ. Чекаючи, достатньої кiлькостi "Тигрiв", "Пантер", "Львiв", трохи пiзнiше "Маусiв" та "Тигра"-2. Останнiй танк, до речi, виявився багато в чому схожим на "Лев". Причому рiвним у лобовому бронюваннi з бiльш ефективною гарматою. Лише бортова та кормова броня на вiсiмнадцять мiлiметрiв тонша, але теж непробивна завдяки нахилу, для Т-34-76.
  Нiмцi змогли зробити танк легшим, i швидше, нiж "Лев", i дещо дешевшими. I "Лев" вiдразу ж опинився у невигiдному становищi.
  Звiринець у Нiмеччини видався знатним: "Фердинанди", "Леви", "Тигр", "Тигр"-2, "Пантера", "Маус". А ще й САУ - "Джмiль", "Носорiг", "Мисливець", "Ягдпантера", i так далi... Громiздкий звiринець. А СРСР переважно саме Т-34-76, зате в дуже великих кiлькостях.
  I пiшла битва... У вереснi радянськi танки наступали.
  Потiм трохи загрузли в оборонi. Але восени коли полилися дощi, встановилося бездорiжжя. I особливо взимку... Тут "Маус" та "Лев", i "Фердинанд" взагалi не мешканцi.
  Нiмцi отримали розгром, i виявилися вiдкинутi до Днiпра. Потiм i за Днiпро. Бої показали явну неспроможнiсть у зимовий час великих кiшок. I хоча випуск танкiв Третього Рейху значно вирiс, i був бiльшим, нiж у реальнiй iсторiї: "Леви" та "Мауси", себе не виправдали, а ресурси поглинули.
  Дещо кращi справи були в авiацiї. Втiм, Фокке-Вульф надiй не виправдав, як i новий МЕ-309. Остання машина швидкiсна, з потужним озброєнням, але найгiршою маневренiстю. Знову нiмецька швидкiсть, озброєння та дорожнеча рятували перед легкiстю, маневренiстю та масовiстю.
  Хоча МЕ-309, i мав три авiагармати та чотири кулемети. А у Фокке-Вульф, взагалi шiсть авiагармат. Дещо краще у нiмцiв було з кiлькiстю машин: благо союзники не бомбили i не вiдволiкали вiд схiдного фронту.
  Тож у небi поки що СРСР не захопив панування, але шкоди завдавав неабиякий.
  Однак у сорок четвертому роцi з'явилися реактивнi МЕ-262. У них перевага у швидкiсть взагалi колосальна. I недосяжне. Потужне озброєння, i солiдне бронювання, що забезпечує живучiсть.
  Щоправда, у боях реактивнi монстри показали себе не надто грiзно, але збити їх також важко. Проте розбиваються самi часто.
  За весну до середини червня СРСР поповнив себе новими танками Т-34-95 та IС-2. У нiмцiв з'явилася лише "Пантера"-2. Нова машина мала на озброєннi гармата 88-мiлiметрового калiбру, дещо краще бронювання, та зберегла вiдносно непоганi ходовi якостi.
  З гвинтових лiтакiв слiд вiдзначити бiльш вдалий ТА-152, еволюцiю Фокке-Вульф, i ХЕ-277, бiльш надiйний, швидкiсний бомбардувальник, що пiкiрує.
  Лiнiя фронту до лiта 1944 року була приблизно така, як на кiнець грудня 1943 року. Нiмцiв побили в центрi та Ленiнграда взимку. А навеснi розбили й у Криму.
  Але влiтку все ж таки були свої проблеми. Гiтлерiвцi стали сильнiшими, оскiльки вони отримали досконалiший автомат, i це справдi серйозна проблема. Не було ще й Бiлоруського балкону - вермахт не так сильно вiдступив на пiвдень, як у реальнiй iсторiї. I головне нiмцi додали числом танкiв. I "Пантери", бiльш-менш вдалий "Тигр"-2, i непогану САУ "Ягдпантера", i Т-4 модернiзований, i сильну "Пантеру"-2 виробляли у величезних кiлькостях. У величезних кiлькостях вироблялася i вiдносно легка 25-тонна, САУ "Панцер"-4 зi знаряддям вiд "Пантери", i серйозним бронюванням чола. 80-мiлiметрiв лобової бронi пiд кутом 45 градусiв - це серйозно.
  I пального у нiмцiв вистачало: нафта йшла з Лiвiї, Нiгерiї та Камеруном. А це справдi серйозно. I iноземних дивiзiй багато, i власiвцi з'явились. Тобто сили iстотнiшi, нiж реальна iсторiя. Невдалi "Лев" та "Маус" зняли з виробництва, а "Пантера"-2 стала найкращим танком Другої свiтової вiйни. Причому в масовому виробництвi i з хорошими ходовими якостями.
  Головою генерального штабу у нiмцiв став Гудерiан, i якiсть бойових рiшень помiтно покращала.
  Сталiн наказав завдати основного удару на пiвднi. Прямо iз Київського плацдарму. Але тут обдурити нiмцiв не вдалося, вони на це чекали. Якщо в реальнiй iсторiї, удар був влiтку по Бiлорусiї i раптовим, то в альтернативнiй, в Українi i передбачуваний.
  Нiмецькi вiйська, отримавши новий автомат МР-44 i багато кулеметiв, стали, набагато сильнiшими в оборонi. Та й Гудерiана не вдалося обдурити. "Панцер"-4, "Ягдпантера", просто "Пантера" та "Пантера"-2, виявилися i масовими та вдалими засобами боротьби з танками. Тим бiльше влiтку, коли стоїть хороша погода та сухо. Та й сiмейство тигрiв не таке погано.
  Пiсля серiї поразок, влiтку нiмцi дещо змогли вирушити.
  I вмiло обороняючись, вiдiйшли лише на тридцять-сорок кiлометрiв, зупинивши просуванням радянських вiйськ.
  Як з'ясувалося Т-34-85 не надто перевершувати свою попередницю. Дещо потужнiша гармата, менш скорострiльна, має менший запас снарядiв. Та й вежа стала бiльшою i в неї легше потрапити. А ось броня виросла все одно замало. "Пантери", її пробивають. "Пантера"-2 та "Ягдпантера", тим бiльше. А ось озброєння Т-34-85 недостатнє проти нiмецьких машин. Навiть для "Панцера"-4 не вистачає, щоб пробити в лоб. I нiмцi сильнiшi. IС-2 не такий масовий, i теж з безлiччю недолiкiв, включаючи нестачу захисту чола вежi та гострий, чутливий до рикошету снаряд.
  Нiмцi змогли втриматися влiтку. А Сталiн уперто гнав у наступ. Радянськi вiйська зазнали великих втрат. Не вдалася спроба форсувати Днiпро та захопити Кiровоград. I тут нiмцi встояли, використовуючи нову технiку, i маневренiсть вiйськ i потужнi укрiплення. Лiто пройшло у запеклих боях. Радянськi вiйська наприкiнцi серпня спробували наступати у центрi.
  Зосередили величезну густину артилерiї на дiлянцi прориву. Але... Нiмцi залишили першi двi лiнiї оборони i закрiпилися на третiй, i знову встояли. Тактика робити найсильнiшою третю лiнiю, до якої не долiтали снаряди, виправдала себе.
  Не вдалося у вереснi i наступ у Прибалтицi. Фрiци поки що погода - Була бiльш-менш, могли ще триматися. А ось Червона Армiя зазнала вiдчутної шкоди.
  Але настала глибока осiнь, а там i морози. Знову запеклi бої успiхи радянської армiї на пiвднi. До кiнця березня пiсля кiлькох успiшних операцiй взяли та вийшли до кордонiв Румунiї. Щоправда, також втратили дуже багато.
  I настала пауза вже в сорок п'ятому роцi. Нiмцi до цього часу вже освоїлися з реактивною авiацiєю, пiднявши якiсть та ефективнiсть своїх лiтакiв. I панування у повiтрi переходило до Люфтваффи. З'явилися у Гiтлера i танки серiї Е. Зокрема Е-25, хороша машина з лобовою бронею 120-мiлiметрiв при кутi нахилу 45 градусiв, бортовий 80-мiлiметрiв, 88-мiлiметровою гарматою i вагою 30 тонн, при двигунi 7 -кiнських сил.
  Так Е-25 стала найкращою самохiдкою та винищувачем танкiв у свiтi. Перевершивши i радянську СУ-100, особливо в лобовому бронюваннi та iншi машини.
  У СРСР з'явився лише IС-3, краще захищений лоб вежi, але складнiший i найдорожчий у виробництвi танк.
  У нiмцiв також вдалим виявився Е-100. Ця машина мала озброєння та захист "Мауса", при вазi набагато меншiй, i кращими ходовими якостями.
  Гiтлерiвцi отримали найкращi танки, та найкращi лiтаки. I автомати... Так що влiтку, коли радянська армiя виготовилася наступати в центрi, вони самi вдарили з боку Молдови та Пiвнiчної України. I почали стискати фронт.
  Нiмцi стали сильнiшими, i мали багато iноземних та змiшаних дивiзiй. СРСР же багато в чому вимотався. Повiльно, але вiрно фронт стискався, i радянськi вiйська потрапили в котел, але бiльша їх частина все ж таки вирвалася. Нiмцi використовували тактику наступ ночами, використовуючи iнфрачервонi прилади та оптичнi прицiли.
  Червона армiя вперше за довгий час втратила значну частину територiї та подала назад. Так повернулася вiйна.
  I це сорок п'ятий рiк!
  Але розвинути успiх нiмцi теж не змогли, i загрузли при спробi прорватися до Житомира. Радянськi вiйська утримали фронт та iнших напрямах. А восени та взимку було розпочато наступ у центрi, що призвело до розгрому нiмцiв у Бiлорусiї, та виходу Червоної Армiї до Вiсли.
  Нiмцi на той час навеснi сорок шостого року остаточно видихнулися. Навiть новий танк Е-50 перевершує за своїми
  +Характеристикам "Пантеру"-2 не мiг фрицям допомогти.
  Влiтку радянськi вiйська вiдсiкли i звiльнили бiльшу частину Прибалтики. I змогли нарештi дiстатися до схiдної Пруссiї. Але там загрузли. I знову до пiзньої осенi.
  У холодну пору удар пiшов у напрямку Румунiї. I нарештi обвалилися фашисти на Балканах узимку. У результатi початку квiтня 1947 року, лiнiя фронту була лише на рiвнi кiнця 1944 року у реальної iсторiї Росiї.
  Наставала тепла пора року. Нiмцi розраховував на Е-50, Е-75, досконалiший Е-100, та "Королiвський Лев". Також розробки у реактивнiй авiацiї. Але це їм не помагало. У СРСР з'явився Т-54 i IС-7, танк здатний боротися з нiмецькими мастодонтами.
  Гiтлер був у панiцi... Особливо нiмцям хотiв розраховувати на свої невразливi дисколети. Але ця дорога машина не мала достатньо реальної ефективностi в боях.
  Наприкiнцi травня, пiдкопивши сили, Червона армiя завдала потужного удару у центрi.
  Нiмцi загалом очiкували настання i приготували сильну лiнiю оборони, пiдтягнувши резерви. Проте бiснуватий фюрер розташував численнi танки Третього Рейху надто близько до лiнiї фронту. I вони потрапили пiд удар радянської артилерiї.
  Нiмцi в результатi отримали нищiвний розгром. I радянськi танки змогли вийти до Одер. Така ось виникла ситуацiя. Коли росiяни вже пiдiйшли до Берлiна.
  Нiмцi ще деякий час намагалися чинити опiр. Наносили контрудари, що рвалися з Сiлезiї, намагалися протаранити радянський захист в Угорщинi.
  Їм навiть вдавалося потiснити радянськi вiйська. Але все виявилося марним. Червона армiя пiсля запеклих боїв до кiнця липня вийшла до нижнього Одеру. Дещо гiршi справи були в Угорщинi. Бої нагадували сорок п'ятий рiк у реальнiй iсторiї, але нiмцi мали значно бiльше пального та боєприпасiв. Навiть втративши Румунiю, вони використовували нафту Лiвiї та Нiгерiї з Камеруном. I атакували куди енергiйнiше... З'явилися i першi пiрамiдальнi танки, що вiдрiзняються чудовим захистом...
  Гiтлерiвцi прорвалися до Будапешта, але саме мiсто взяти не змогли. Радянська армiя встояла i нанесла у вiдповiдь з фланговим охопленням контрудар. Рухала i з пiвдня, i з пiвночi, в обхват. Розгорнулися найзапеклiшi бої.
  Фашисти билися завзято, але на початку серпня опинилися в казанi. Негативну роль вiдiграло вперте небажання Гiтлера вiдводити вiйська. До кiнця серпня Червона армiя звiльнила Вiдень. Пал i Кенiгсберг. Захопила радянськi вiйська та Братиславу.
  У вереснi вже все було готове до штурму Берлiна. Але Сталiн вагався. Червона армiя краще воювала взимку та пiзно восени у бездорiжжi. Тож штурмувати мiсто чи чекати.
  Вересень пройшов у боях на сходi Югославiї та на Грецьких островах. Сталiн добивав фрицiв на Балканах. I ось, нарештi, п'ятнадцятого жовтня розпочалася Берлiнська операцiя.
  Радянськi вiйська застосували прожектора i змогли дезорганiзувати оборону противника. Цiною великих втрат Червона армiя здолала Зеєловськi висоти. I Берлiн опинився в оточеннi. Гiтлер утiк у Бонн, i мiсто залишилося обороняти фон Бок. Радянськi вiйська штурмували мiсто, але 7 листопада взяти не змогли. Берлiн упав лише 12 листопада... Радянськi вiйська зазнали величезних втрат i зупинилися. Зате почався наступ Пiвднi, Червона армiя увiйшла пiвнiч Iталiї, зайнявши Венецiанську область.
  Настав грудень... Радянськi вiйська провели наступ на Прагу, остаточно звiльнивши Чехословаччину.
  Гiтлерiвцi вже видихалися. Тiльки пiрамiдальнi танки залишалися їх останнiм козирем. Вони, крiм вiдмiнного захисту з усiх ракурсiв, забезпечували й хорошi ходовi якостi.
  Завдяки їм фашисти змогли наприкiнцi сiчня, на початку лютого вiдобразити спроби радянських вiйськ форсувати Ельбу. Але радянськi вiйська перейшли у наступ у напрямку Мюнхена, i увiйшли на пiвднi Нiмеччини. I лютий, i березень пройшли у дуже завзятих боях. Мюнхен, Баварiя, та деякi iншi землi опинилися пiд контролем СРСР. Квiтень видався трохи спокiйнiшим. Але в серединi мiсяця Червона Армiя рушила до Риму. Бої тривали понад два мiсяцi, i столиця Iталiї впала.
  У травнi розпочався наступ на найголовнiший промисловий район Нiмеччини в Рурi. Нiмцi чинили опiр дуже вiдчайдушно. Пiрамiдальний танк показав свою перевагу на полi бою. Ця машина i справдi краща, i навiть Т-54 пасували перед ними, а IС-7, не показав переваги. Але не одна авiацiя виграє вiйну. I нарештi, до кiнця липня i до початку серпня 1948 року Рур опинився пiд контролем Червоної Армiї. У вереснi впав Гамбург, а радянськi вiйська висадилися у Сицилiї. Залишки фашистських вiйськ вiдiйшли за Рейн. Але у Францiї, Бельгiї та Голландiї спалахнуло антифашистське повстання. I збунтувалися iноземнi дивiзiї. У жовтнi та листопадi фашистiв тривiально добивали. Поки що 12 грудня жалюгiднi залишки гiтлерiвських вiйськ не капiтулювали. Сам Гiтлер намагався втекти, але пiдводний човен, на який переховувався колишнiй диктатор, був виявлений 17 грудня 1948 року у хвилях Атлантичного океану та потоплений. Так було поставлено остання жирна точка у Другiй свiтовiй вiйнi.
  
  
  ВIЙНА СРСР БЕЗ СОЮЗНИКIВ
  Чи багато хто сперечається про те, чи перемогли б росiяни в другiй свiтовiй самостiйно, без допомоги Заходу? Ось вирiшили Боги перевiрити це практично. I в одному паралельному свiтобудовi розташували бар'єр мiж союзними вiйськами, колонiями, i Третiм Рейхом разом з СРСР. I сталося це для чистоти досвiду ще в червнi 1941 року.
  Щоб не могли союзники допомогти СРСР нi Третьому Рейху. А для повної чистоти експерименту i Японiю сховали за бар'єр. Мовляв, нехай усе буде абсолютно чистим, немов у лабораторiї.
  У першi днi нiчого особливого вiдмiнного вiд реальної iсторiї не вiдбувалося. Фрiци просувалися як у реальнiй iсторiї приблизно по 30 - 40 километровна день, але поступово сповiльнюючись. Звичайно вiдсутнiсть бомбардувань англiйцiв, i противникiв у корпусу Роммеля давало змогу розв'язати частину сил - особливо авiацiї. Але нiмцi поки цього не робили, то справи на фронтах i так йшли досить успiшно. Однак наприкiнцi липня Смоленська битва пригальмувала просування фрицiв. Гiтлер вирiшив вiдкликати з Лiвiї Роммеля та його дивiзiї, вирiшивши, що й окупацiйних сил Iталiї цiлком достатньо. Фашистське керiвництво, щоб не марнувати час, стало перекидати збройнi сили i особливо авiацiю з Францiї та з Балкан. Гiтлер все ще розраховував, що зможе прорвати радянськi вiйська у центрi та встигнути до зими.
  Замiсть повороту на пiвдень, фрицi вiдновили наступ у центрi, намагаючись охопити радянськi вiйська, якi атакували Смоленськ iз флангiв. А корпус Роммеля вже 13 серпня перейшов у наступ форсувавши Днiпро i намагаючись вийти в тил радянському угрупованню, яке захищає Київ.
  Сталiн перебував у розгубленостi. Проти нього несподiвано виявилася практично вся Європа та французькi володiння в Африцi та жодного союзника.
  Хiба що вiд Японiї тепер не чекай на небезпеку. I Верховний головнокомандувач наказує: зняти всi дивiзiї з Далекого Сходу.
  Нiмецькi вiйська, що прорвалися майже до самої Москви, зупиненi сибiрськими корпусами. Але на пiвднi завдяки змiнi командування та дiям Роммеля фрицi змогли вiдсiкти радянське пiвденне угруповання.
  Негативно на перебiг бойових дiй в Українi вплинув i той фактор, що Сталiн боягузливо стягнув усi резерви до Москви i тим самим оголив сам собi тили.
  Точнiше не собi, а пiвденному угрупованню. Поганий вийшов стан. Але й у реальнiй iсторiї захист Києва обернувся поразкою. Тiльки тут був нюанс, нiмцi вже пiд Москвою, а фашисти посилилися за рахунок Європи швидше, нiж Сталiн за рахунок Далекого Сходу. I вiдстань нiмцям довелося подолати менше, i дороги в Європi кращi. А спробуй усе по однiй транссибiрськiй магiстралi швидко перекинути.
  В результатi нiмцi змогли прорватися до Харкова та Ворошиловграда ще ранiше, нiж у реальнiй iсторiї, захопивши масу промисловостi та заводiв.
  Ленiнград також виявився блокованим, але не взятим. А нiмцi увiйшли до Криму. I фрицям вдалося захопити Пiвднi i Воронеж, рушивши вздовж Дону до Сталiнграду.
  Москву все ж таки вiдстояли i взимку навiть перейшли в контрнаступ. Але на пiвденному фланзi Роммелю вдалося прорватися до Сталiнграда. Так само не пройшла висадка десанту в Керч. Радянськi вiйська насилу лише змогли вiдтiснити вiд Сталiнграда противника. I те лише тому, що клiмат не був на боцi Вермахту i ним був стрiмко боротися в мороз i кучугуру.
  Та що довелося Роммелю вiдiйти за Дон. I це для фюрера стало оглушливо ляпасом.
  Але навеснi 1942 року, спiввiдношення сил змiнилося. Добре натиснувши на своїх союзникiв, нiмцi збiльшили чисельнiсть i своїх вiйськ, у тому числi за рахунок хiвi, так i кiлькiсть сателiтiв. Особливо додало кiлькiстю Iталiї та Францiя. На схiдному фронтi з'явилися й чорношкiрi дивiзiї. Благо англiйськi та американський фронт з Африки перекидати вiйська та ресурси не заважав.
  А де Голля, коли вiн втратив пiдтримку союзникiв, видали його ж соратники.
  Отже, проти СРСР виявилися зiбранi значнiшi сили, нiж у реальностi. Особливо додали фрицi у лiтаках, зберiгаючи свою перевагу у повiтрi. А сухопутнi сили перевищили сiм мiльйонiв проти 5600000 радянських солдатiв.
  I наступ фашисти розпочали на пiвднi. Сталiнграду Роммелю вдалося захопити 27 червня. Фрiцi змогли навалитися сотнями танкiв на мiсто разом. Далося взнаки також панування авiацiї противника в повiтрi, що утруднило перекидання радянських пiдкрiплень, через широку рiчку Волгу.
  На жаль, в АI не сталося героїчного Сталiнграда. А Роммель рушив протореним у планах маршрутом вниз Волгою i до Каспiйського моря.
  Спроби пробити нiмцiв контрударами у центрi не пройшли. Тим бiльше, Ржевського виступу не утворилося. Так фрицi мали на момент радянського контрнаступу бiльш рiвний фронт, i вiдiйшли теж рiвномiрнiше. Але Ржев, на жаль, залишився за фашистами.
  Пробити фрицiв не вдавалося, а Кавказ утримати пiсля падiння Сталiнграда дуже важко. Оскiльки артерiя постачання Волзi перерiзана. А коли наприкiнцi липня нiмцi вийшли до Каспiйського моря, то й зовсiм становище стало майже безнадiйним. Тепер постачати можна було лише водним шляхом.
  Враховуючи, що у гiтлерiвцiв перевага у повiтрi, то захiд ставав чимось середнiм, мiж, виключно важким i безнадiйним.
  Серпень i вересень пройшли в запеклих боях, поки противник узбережжям Каспiю не дiйшов до Баку. I там ще з Роммель опиралися до кiнця жовтня. Становище посилило вступ до Туреччини пiд час вiйни.
  Щодо Японiї боги-експериментатори подбали, а щодо османiв немає. Але взимку наступати на Москву гiтлерiвцi все одно не наважилися, зупинилися на зимiвлю.
  Червона Армiя зробила кiлька спроб наступу. Але противник перевершував у живiй силi, у кiлькiсть досвiдчених кадрiв та в авiацiї. Лише танкiв та артилерiї вироблялося в СРСР поки що бiльше. Але танки були в основному легкi, i якiсть бронювання вкрай погана. Лiтакiв теж виробляється начебто багато, але через дефiцит дюралю вони важчi i менш маневренi нiж еталоннi. ЯК-9 теж вийшов, майже цiлком iз дерева. I це очевидно, було мiнусом.
  Гiтлер розраховував на свої новi танки знаменитi - "Пантери" i "Тигри".
  Їх випускали у дедалi бiльших кiлькостях. З'явився i третiй представник звiринця: "Лев". У реальнiй iсторiї така машина розроблялася в 1942 роцi, але через брак ресурсiв i велику вагу, найважчого монстра забракували.
  Але тут уже "Лев" вагою 90 тонн пiшов у серiю. Його переваги потужне бронювання та 105-мiлiметрова гармата, частково компенсували найгiршi ходовi якостi. Серiйнi 76-мiлiметровi радянськi гармати не могли пробити "Лева" з усiх ракурсiв.
  Тож це був непоганий танк прориву, якщо лiнiя оборони дуже потужна, i з глибокими ешелонами.
  А радянське командування укрiпилося пiд радянською столицею капiтально. I спробуй тут прорватися.
  Четвертий представник звiринця: "Маус", дещо затримався iз запуском у серiю.
  Чисельнiсть Червоної армiї була доведена до шести мiльйонiв, щоправда багато солдатiв новобранцi.
  Їм протистояло понад дев'ять мiльйонiв, але чисельна перевага частково компенсувала надто рiзношерстий характер ворожої армiї.
  В авiацiї противник сильнiший i числом i якiстю. З'явилися новi МЕ-309 i Ю-288. У вiдповiдь борються радянськi машини найгiршої якостi, через брак квалiфiкованої робочої сили та дефiцитних матерiалiв. Танки поки що старi Т-34, i бiльшiсть легень, i навiть КВ.
  Влiтку Вермахт вiв наступ: штурм Москви i атака вгору Волгою на Саратов. Москву пiсля запеклих боїв до кiнця осенi оточили. Саратов, Куйбишев, Пенза, Ульяновськ теж опинилися захопленi. Сталiн втiк до Свердловська. Ситуацiя стала критичною.
  Столицю було надано наказ: за жодних обставин не здавати. Нiмцi робили штурми, але вiдкочувалися або ув'язали у вуличних боях. Взимку наступ Вермахту припинився. Щоправда, нiмцi у подвiйне кiльце уклали не лише радянську столицю, а й Ленiнград.
  У травнi знову почався наступ фашистiв, але вже у напрямi мiста Горький та Казанi. Радянське танкобудування, незважаючи на всi труднощi, спромоглося запустити в серiю: Т-34-85 та IС-2, щоправда, у невеликих кiлькостях.
  Горький упав лише у липнi, а Казань протрималася до кiнця серпня.
  У Ленiнградi панував страшний голод, i фрицi навiть намагалися його штурмувати. А Москва поступово бралася пiд контроль. I ось 30 вересня, пiсля вкрай кровопролитного штурму впав Кремль.
  Сильно зруйнували першокласну фортецю. I це стало новим ударом для радянського народу. Нiмцi рушили на Урал, але там загрузли в кучугурах. Тяжко воювати з СРСР. Сталiн був прихильник стояти до кiнця. Але це коштувало вкрай дорого й самiй країнi та нiмцям зокрема.
  На пiвднi фашисти просувалися i Середньою Азiєю.
  У 1945 роцi у СРСР з'явилися СУ-100 та IС-3, але тiльки в малих серiях. На жаль, до кiнця червня гiтлерiвцi пiдкорили i Середню Азiю. А в липнi впав i Свердловськ. У серпнi нiмцi захопили Курган та Тюмень. А 3 вересня ще й Тобольськ. Наприкiнцi вересня Ханти-Майсiйськ. А в серединi жовтня та Омськ.
  Новосибiрськ втiм, поки фашистам не скорився. Надто вже суворi морози змусили фрицiв прилипнути до мiст.
  Тож до травня 1946 року гiтлерiвцi активних вiйськових дiй не вели.
  Пiсля чого пiшли на Новосибiрськ. У боях взяли участь дископодiбнi гелiкоптери, i новi танки серiї "Е". Втiм, фюреру це не надто допомогло. Новосибiрську фрицу взяли, наприкiнцi червня. Форсували рiчку Об. Далi у липнi нелюди захопили i Кемерово i Томськ, i Алтайський край. Пiсля запеклих боїв Абакан загинув у Серпнi, а Iркутськ штурмувався у вереснi.
  Нiмцi, рясно ригаючи кров'ю, взяли i його. Але знову такi видихнулися. Розтягнулися у комунiкацiях. Так зупинилися на пiдступах до Чити. Але, в принципi, куди їм поспiшати? Можна чекати лiта, i випробовувати нову технiку.
  Чи то дисколети, чи реактивна авiацiя. У 1947 роцi радянськi конструктори запустили в серiю танки IС-4, IС-7 та Т-54. Щоправда, у суто символiчних обсягах. Бракувало нi людей, нi ресурсiв. Гiтлерiвцi вiдновили свiй поступ. Захопили Агiнський наприкiнцi червня Благовiщенськ. Хабаровськ загинув у липнi, а Владивосток у серпнi. Таким чином, фашисти захопили майже всi великi радянськi мiста. Може окрiм Пертопавлiвська. Магадан нелюди захопили у вереснi. Але Сталiн i не пiшов на капiтуляцiю.
  Зрештою, фашисти все одно програли!
  
  Петро третiй - Великий цар!
  Петро Третiй зумiв умовити вiдомого генерала-реформатора увiйти до своєї команди i прийняти звання фельдмаршала. Микола Папiн став мiнiстром оборони та провiв низку реформ. Ця сильна i авторитетна людина допомогла Петру Третьому розкрити i придушити змову братiв Орлових. Усiх п'ятьох змовникiв повiсили. Катерина отримала розлучення, за перелюб i була заслана до монастиря.
  Петро Третiй змiцнив свою владу та коронувався. I з його приходом до влади Росiї наступили вiдчутнi змiни. Справдi Петро Третiй подiбне до свого дiда намiтив фундаментальнi реформи. I крiм того, змiни торкнулися зовнiшньої полiтики.
  Прихильник союзу з Фрiдрiхом Другим, Петро наказав Румянцеву разом iз нiмцями завдати поразки австрiйцям. Пiсля чого Нiмеччина з лишком повернула ранiше втраченi землi.
  Але Росiя отримала вiд Данiї контроль над протоками, роздiливши її з прусаками. Втiм, Петро показав практичну хватку i забрав майже всi володiння цiєї держави, а своєму "улюбленцю" Фрiдрiху залишивши лише символiчну частину володiнь корони. Слiд зазначити, що вплив Папина пiшло на користь онуку Петра Великого.
  Однiєю з iдей Петра Третього стала iдея подiлу Польщi мiж Росiєю та Пруссiєю. 1965 року спалахнула вiйна з Рiччю Посполитою. У нiй швидко висунув генiальний Олександр Суворов. Петро Третiй виявився безглуздим i зумiв отримати до складу своєї iмперiї споконвiчно-росiйськi землi, а прусаки, знали етнiчну частину Польщi.
  Як i реальної iсторiї Росiї довелося воювати з Османської iмперiєю. Бойовi дiї для росiян навiть виявилися успiшнiшими. Далися взнаки реформи Папiна, талант Румянцева, i Суворова, що стрiмко висунувся. Царевi подобався невгамовний Олександр Васильович, Петро Третiй i сам був дуже метушливий i весь час на ногах. Так що вони чудово порозумiлися.
  Всерединi країни iмператор Петро провiв низку реформ. У недбайливих помiщикiв вилучалися маєтки на користь державної скарбницi, було введено низку обмежень на панщину та продаж селян. Але поки що повнiстю вiдзначити Крiпацтво цар Петро не наважувався.
  Крiм того, церковнi реформи викликали сильний опiр Православного Синоду. Цар аргументуючи тим, що Бiблiя забороняє поклонiння i служiння комусь не було крiм Бога, скасував культ святих.
  У цьому було щось вiд Лютеранства - боротьба з мощами та iконами.
  Тiльки одному Господу Богу молiться, тiльки поклоняйтеся йому!
  Але це не могло не спричинити опору. Подекуди навiть священики пiдбивали на бунт народ.
  Тим не менш, реформа пройшла, i в церквах, культових спорудах, залишилися лише зображення Христа та Дiви Марiї.
  Народ переважно вiддав перевагу слухати царя. Крiм того, про Петра Третього пiшла слава як про дбайливого правителя. Найбiльш серйозним було вилучення всiх земель у монастирiв та церков.
  Пiсля перемоги над Туреччиною авторитет царя ще бiльше зрiс. Перт Третiй нарештi зважився скасувати Крiпосного права. Таке рiшення не могло не викликати серйозних потрясiнь i державi. Помiщики зазнавали величезних збиткiв, але почалася промислова революцiя. Країна через всi труднощi рiзко та з гальмуванням просувалася вперед.
  Друга вiйна з турками виявилася ще коротшою i росiйськi вiйська пiд командування Суворова швидко перемогли. Тим паче революцiя у Францiї вiдвернула увагу Європи.
  Тим i скористався Петро Третiй, поставивши на Константинопольський престол, свого молодшого сина, вiд Воронiної Костянтина, турецьким султаном.
  Таким чином, Османська iмперiя виявилася нiби в унiї з Росiєю.
  Потiм була вiйна у Єгиптi. Мiсцевий султан не хотiв визнавати панування Росiї над Африкою. I тут уперше зiткнулися мiж собою генiй Суворова та Наполеона Бонапарта.
  Проживши чимало на той час 70 рокiв, Петро Третiй помер. В iсторiю вiн увiйшов пiд iм'ям Великий Визволитель. Що дуже почесно!
  Мабуть, перевершивши i свого харизматичного дiда! I на престол зiйшов iмператор Павло. Суворов, розбивши ще надто молодого та недосвiдченого Наполеона, пiдкорив пiвнiч Африки i навiть Марокко.
  Оскiльки в цiй альтернативнiй iсторiї не було знаменитого Швейцарського походу, який пiдiрвав здоров'я Суворова, то знаменитий фельдмаршал прожив довше.
  Наполеон не став iмператором Францiї, тому що не встиг прославитися, як полководець i був не раз битий. Пiсля краху директорiї, владу отримав Людовiк Вiсiмнадцятий. Вiдбулася реформацiя, тобто реставрацiя монархiї.
  Павло Перший все ж таки не уникнув змови, але траплялося це на п'ять рокiв пiзнiше. I iмператором став його син Олександр. Ось тут i почалася заковирка. Костянтин пiдрiс i теж, будучи росiйським Султаном Османської iмперiї, претендував на владу.
  Але Олександр Суворов все ще живий i зумiв примирити племiнника i дядька. Хоча, звичайно, внутрiшня автономiя Османської iмперiї, породжувало тертя.
  Крiм того, Росiя зiткнулася з протистоянням Англiї. Британiя, що набирала мiць, була незадоволена своїм сусiдом. I навiть почалася друга велика вiйна iз США. Можливо, англiйцi розраховували, що пiсля смертi Джорджа Вашингтона в Америцi настане хаос i неподобство. Але розрахунок не справдився.
  Назад пiд англiйського короля лягати не схотiв народ США. Вiйна тривала рокiв десять iз змiнним успiхом, i врештi-решт Британiя виснаживши сили припинила наступ.
  Але американцi не стали заспокоюватись i розвинули наступ на Канаду. Ситуацiю для Британiї посилила позицiя Росiї, яка надала американцям допомогу.
  Ще одинадцять рокiв кровопролитної вiйни, i Америка вiдвоювала Канаду. Британiя виявилася ослабленою, зате з'явився новий геополiтичний монстр: США.
  Росiя провела вiйну з Австрiєю i завоювала її, частково роздiливши з Пруссiєю.
  Одночасно тривала експансiя до Канади. Країна стала високорозвиненою у промисловому вiдношеннi. Було побудовано потужний i численний флот. Росiяни висадилися в Австралiї i вели експансiю в Африцi.
  Пiсля смертi Олександра першого знову виникла боротьба за владу, мiж гiлками. Брат Олександра Костянтин зрiкся престолу, а син iншого Костянтина Андрiй висунувся на престол, оспорюючи його у Миколи.
  Формально царем було проголошено Миколу, але час коронацiї царя було вбито.
  У виниклi сум'яття Андрiй перший зумiв не цiлком законно захопити престол. Новий цар практично вiдразу ж розпочав вiйну з Iраном i розпочав похiд на Iндiю. Британiя все ще воювала у Канадi та виявилася пов'язаною. А схiдний похiд змiцнив авторитет Андрiя Першого та дозволив йому запустити свою гiлку династiї Романових. Водночас Росiя та Османська iмперiя остаточно злилися в єдину державу. Та ще й приєднавши до себе Персiю та Iндiю.
  Андрiю Першому успадкував Олександр Другий. При цьому монарх Росiя продовжила експансiю в Iндокитаї i в самому Китаї. Пруссiя теж стала найсильнiшою iмперiєю, об'єднавши нiмецькi землi, i перемiгши Францiю.
  Проте Британiя пiдтримала французiв i трапилася вiйна-реванш. Британська iмперiя чинила завзятий опiр. Вiйна тривала кiлька десятилiть.
  Росiя тим часом повнiстю пiдкорила Азiю i дiйшла до Сiнгапуру. Вона стала найбiльшою, сильною державою свiту, рухаючись по Азiї та Африцi.
  Але водночас пiднялися й США. Американцi завершили освоєння Канади, де вони подiлили сфери впливу з Росiєю. Потiм захопили у Мексики штати Техас та Калiфорнiю.
  США зберегли республiканську форму правлiння, а Росiя поки що залишалася абсолютною монархiєю. Олександра другого змiнив Андрiй другий. Династiя Романових тривала.
  Затяжна вiйна мiж Британiєю та Францiєю, проти Нiмеччини призвела до того, що нiмцi втримали завойованi ранiше землi, у тому числi Лотарингiю, але далi просунутися не змогли i капiтально видихнулися. Втiм, англiйцi та французи теж добряче спливли кров'ю.
  У умовах царська Росiя продовжувала домiнувати у свiтi i нарощувати свiй вплив.
  Щоправда, пiдростав монстр в обличчя США. Причому Америка виявилася ширшою, нiж була в реальнiй iсторiї за рахунок Канади.
  Але це поки що не набуло загрозливих масштабiв. Крiм того, в США спалахнула громадянська вiйна, яка призвела до масових жертв i руйнувань. Тим бiльше, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, генерал Лi зумiв пробити через конгрес конфедерацiї, право чорношкiрих вiдслуживши в армiї пiвденних штатiв: отримати свободу i громадянство.
  А це сильно затягнуло вiйну i, зрозумiло, примножило жертву. Далася взнаки i хитра росiйська дипломатiя, яка теж виявляла iнтерес у затягуваннi конфлiкту. Та й суто тактично жителi пiвдня на першому етапi вiйни досягли великих успiхiв i змогли взяти Вашингтон з Нью-Йорком. Новою столицею Пiвнiчного альянсу стала Фiладельфiя.
  Сама громадянська вiйна довелося бiльш пiзнiй перiод: 1881 - 1905 роки й у нiй прим'явся динамiт, i навiть кулемети.
  У Росiї царя Андрiй Другого змiнив Олександр Третiй. Новий цар зовсiм не вирiзнявся миролюбством. Росiя зiткнулася в Африцi з Францiєю та Британiєю, якi намагалися освоїти новi колонiї. I зависла у конфлiктi з ними.
  Почалася нова вiйна за передiл свiту, у якому союзi з Росiї традицiйно виступила Пруссiя. Цього разу нiмцi поставили правильно. Францiю разом iз росiянами розгромили за кiлька тижнiв. Британiя вiдсидiлася за морем, але втратила всi свої колонiї i в Африцi, i в Австралiї, i на Тихому океанi.
  Нiмцi отримали своє, i розшилися, повiвши кордон бiля Парижа, i до Порт-де-Кале, i навiть включили Нормандiю. I дещо у самiй Африцi.
  А Британiя опустилася до рiвня другорядної держави, Францiя взагалi стала данником.
  Але наступна вiйна трапилася вже з Пруссiєю, за Володимира Третього. На цей момент з'явилися такi види озброєнь, як танки, лiтаки, пiдводнi човни.
  Прусаки ж дiяли у союзi з Японiєю. Вiйна спочатку розвивалася Росiї не надто успiшно. Далася взнаки корупцiя в царськiй армiї, консерватизм генералiтету, активна допомога, що надається США Японiї. Крiм того, проти Росiї виступили i Швецiя з Норвегiєю, i Британiя з Францiєю.
  Почалася вiйна 1921 року за iронiєю долi у фатальне число 22 червня. То була майже свiтова битва. Проти Росiї йшло те, що залишилося вiд Європи та Азiї. Iспанiя та Португалiя теж пiшли на подiбну авантюру. Португалiя вiдчувала себе обдiленою в Африцi, а iспанцi мрiяли вiдновити свою колишню, в середнi вiки велич.
  Тому що цьому моменту на Схiднiй пiвкулi, не так вже й багато мiсця, не пiдконтрольного росiйському царевi.
  До речi, переважна перевага царської Росiї у людських ресурсах, сильний самодержавний лад, i слабкiсть внутрiшньої опозицiї зiграли вирiшальну роль вiйнi.
  Та нiмецьким танкам вдалося за першi два мiсяцi прорватися вiд Нiману до Днiпра, i обложити Ригу, а на пiвднi вибити росiйськi вiйська з Угорщини. I Японiї дали боги можливiсть завдати поразки росiйському флоту. Але знов-таки на якийсь час.
  Бездарнi генерали могли програвати бiй за битвою. Але зростала нова змiна. А цар зрештою посилив боротьбу з корупцiєю i органiзував бiльш-менш стерпне постачання. I людськi ресурси: китайськi, iндiйськi, арабськi дивiзiї йшли у хiд. Нiмцi не змогли перебратися за Днiпро, i вже взимку росiйськi вiйська перейшли у контрнаступ.
  Треба вiдзначити, що Швецiя та Норвегiя не надто сильнi противники, у ось уже в березнi 1922 був взятий Стокгольм. А Осло впало у травнi. До червня 1922 року царськi вiйська змогли вiдновити довоєнне становище, вiдкинувши прусакiв до вихiдних рубежiв.
  Францiя, бачачи такий розвиток подiй, поспiшила вийти з вiйни. У вiдповiдь прусський король Вiльгельм окупував Париж та її пiвденнi регiони. Росiйськi вiйська наступали. У вереснi вони вишили до Вiсли. Розгорнулися бої за Схiдну Пруссiю. Кенiгсберг упав, у груднi... А Вiдень був звiльнений на новий рiк.
  Нелегко довелося i Японцям, чий флот зазнав великих втрат i втратив iнiцiативу.
  1923 почався великим наступ росiйських вiйськ у Польщi i протягом трьох мiсяцiв виходом до Одера i Альп на пiвднi. Нiмцi мали шанс утриматися бiля Берлiна, але росiйськi вiйська розпочали у квiтнi наступ у Баварiї. Вiйська просувалися повiльно до кiнця лiта, росiяни вийшли до Рейну. Осiнь був вiдбитий у нiмцiв Рурський район, а в груднi, пiсля запеклих боїв оточений Берлiн.
  Нiмеччина вже не мала шансiв на виграш вiйни. Ще пiвроку 1924 року велися на континентi, поки не пiдкорилися Iспанiя, Португалiя, Нiмеччина, ранiше захопленi нiмцями: Голландiя та Бельгiя.
  Залишилася лише одна Британiя, i Японiя вже втратила Окiнаву i Хоккайдо.
  Очолив оборону метрополiї Черчiлль. Але шансiв англiйцi не мали.
  Щоправда, осiнню висадку десанту вони й оббили.
  Настав 1925 рiк. У США не було єдностi, як вчинити. Дозволити добити Британiю та Японiю. Чи все ж таки вступити самим у важку вiйну?
  Здоровий глузд говорив, що, незважаючи на розвинену промисловiсть - Америку тривiально задавлять числом. Але й залишатися вiч-на-вiч iз росiйським ведмедем вкрай боязко.
  У червнi росiйськi вiйська здiйснили, цього разу успiшну висадку в Британiї, Лондон упав. А в Серпнi було покiнчено i з Японiєю.
  Так завершилася чергова вiйна.
  Росiя взяла пiд контроль усi країни Схiдної пiвкулi. При цьому сама iмперiя залишалася самодержавною та унiтарною. Або майже унiтарною. Європейськi володiння мали деякi зовнiшнi атрибути автономiї. Але все одно скрiзь домiнувала царська влада. Чи то царство Польське, чи то Шведське королiвство з царем Володимиром на чолi.
  1933 року 5 березня цар Володимир Великий помер, i новим царем став його син Кирило. Але правлiння нового монарха виявилося коротким, рiвно сто днiв. I на престолi опинився п'ятнадцятирiчний Олександр четвертий. I за п'ятдесят днiв з ним трапився нещасний випадок. Наслiдував престол Микола Другий, у вiцi лише десяти рокiв. В одному роцi чотири iмператори... Ну що ж таке буває!
  Тiльки дуже зрозумiло рiдко i не у всiх країнах свiту!
  Хоча звичайно, багато хто згадав, що i Микола Перший правил зовсiм недовго i загинув унаслiдок насильства.
  Але початок царства Миколи Другого видалося непоганим. Через два роки був запущений перший в iсторiї планети Земля штучний супутник, який облетiв навколо планет.
  А 1937 виявився не настiльки вже зловiсним як у реальнiй iсторiї. Бо саме цього року першим у космос полетiв росiйський хлопець. Не Гагарiн, а князь Iгор Трубецькой. Юрiю Гагарiну поки що не пощастило. А куди дiнешся?
  Росiя найбiльша iмперiя на космiчну експансiю може видiляти колосальнi кошти.
  Наступного 1938 пройшло випробування i першої Росiйської атомної бомби.
  Новий цар Микола Другий був ще дуже юний, i зрозумiло нетерплячий. Крiм того, США залишалися єдиним небезпечним конкурентом Росiї. Не говорячи про те, що в американцiв теж може ось-ось з'явиться атомна бомба.
  1 березня 1940 року за наказом вже формально став повнолiтнiм царем Миколи Другого почалося вторгнення США. Формальним приводом стала пiдтримка американцями республiканської опозицiї в Росiї з вимогами проведення виборiв до парламенту.
  Можливо, що рiшення Юнака Миколи Другого було наймудрiшим кроком. Адже не можна дозволити потенцiйному супротивнику придбати ще й ядерну зброю.
  Наступ росiйських вiйськ, що використовують великi танковi колони, спочатку розвивалося успiшно i швидко. Але потiм опiр американцiв посилився. Кiлька мiсяцiв просування росiйських вiйськ вiдбувалося вкрай повiльно. Але все одно ворог програвав, i поступаючись кiлькiстю живої сили, i якiстю танкового парку був приречений.
  Але спалахнуло повстання в Африцi та Китаї. Причому на придушення заколоту виявилися вiдволiканими значнi сили.
  У 1941 роцi армiї США розпочали контрнаступ, але теж своєї мети не добили. Декiлька атак, а потiм зима 1941-1942 року в ходi, якою американцi втратили майже всю Канаду. А у квiтнi, впали майже одночасно Торонто та Квебек.
  Вiйна вже пiшла на традицiйнiй американськiй територiї. Слiдували обмiни ударами. Але бiльший росiйський боксер долав американського пiвня.
  Ось у серпнi 1942 року впала Фiладельфiя. А в жовтнi 1942 р. росiйськi вiйська пiдiйшли до Нью-Йорка. Тодi уряд США прийняв рiшення застосувати ядерну зброю.
  Але дiстати територiю Росiї у них все одно не було жодної можливостi, так що ставка зроблена на удари по вiйськах, що штурмують.
  Застосували бомбу вночi. Це рiшення викликане тим, що яскравий спалах злiпить солдатiв.
  Ефект виявився не надто значним, загинуло трохи бiльше тисячi людей, заслiпло тисяч двадцять, правда бiльшiсть на якийсь час. Але вирiшальним такий удар не назвеш.
  Тим бiльше, що у царської Росiї набагато бiльше ядерних зарядiв, тож ще не факт, що це рацiонально вiдкривати подiбним обмiн ядерними пайками.
  Але куди дiнешся? У поганому становищi всi ходи поганi, а розумнi полiтики у погане становище не потрапляють.
  У груднi Нью-Йорк i Вашингтон впали, а до цього американцi застосували ще п'ять своїх не надто потужних та вдалих з погляду конструкцiї бомб. А вiдповiдь царськi генерали скинули двадцять своїх зарядiв. Так виявилася серiйно використана страшна бомба.
  Вiйна тривала ще до 23 лютого 1943 року, але атомних бомб уже нiхто не скидав.
  Америка виявилася повнiстю звiльнена вiд панування капiталу i наведена пiд владу самодержавного монарха.
  Цар отримав новi землi та велику славу. I нiхто тепер не наважувався йому суперечити.
  1945 року росiйськi космонавти побували на Мiсяцi. А 1947 року росiйська армiя увiйшла до Мексики. Цар вирiшив, що настав час покiнчити з таким пережитком, як iснування на однiй планетi безлiчi держав. I його армiя рушила завойовувати все, що можна завоювати.
  1949 року Аргентина стала останньою суверенною країною, приєднаною до Росiйської iмперiї.
  I настав мир у всьому свiтi. 1953 року росiйськi космонавти вступили i на поверхню Марса. 1956 - Венера з людиною. 1960 - Меркурiй. 1961 - один iз супутникiв Марса. 1967 - Людина на Нептунi, а в 1968 - на Сатурнi. 1970 року - Уран, а 1971 - Плутон.
  Микола Другий увiйшов до iсторiї пiд прiзвиськом: завершувач! У 2016 роцi царевi вже виповнилося дев'яносто три роки. Але успiхи земної медицини поки що не дозволяють вважати царя надто старим i слабким. Вiн при владi вже 83 роки, що є абсолютним рекордом серед тих правителiв, чий термiн правлiння бiльш-менш достовiрний. Хоча в iсторiї, кажуть, були випадки, коли керували й довше.
  На Землi справи майже благополучно. Щоправда, є проблема зi зростаючим населенням, яке вже перевищило вiсiм мiльярдiв. Великi надiї пов'язанi з космiчною експансiєю.
  Вже кiлька мiстечок збудовано на Мiсяцi. Як з'ясувалося, при шiсть разiв меншiй, нiж на Землi силi тяжкостi, овочi та фрукти, вирощенi в теплицях можуть досягати величезних розмiрiв.
  Мiстечка збудовано i на Марсi, i на Венерi, а також заводи на Меркурiї. Ця сама близька до Сонця планета дуже зручна для виробництва та прокату металiв. З цiєю метою використовують сонячну енергiю.
  На супутниках Юпiтера, Урана, Сатурна також є людськi поселення. Космос поступово освоюється все бiльшою i бiльшою мiрою.
  I саме у 2016 роцi з Мiсяця стартувала перша мiжзоряна експедицiя до зiрки Сiрiус. Монарх дуже розраховує дожити, до такої радiсної подiї, як встановлення контакту з братами по розуму.
  Олег Рибаченко перестав мрiяти. I вчасно в небi майнули нiмецькi штурмовики. Реактивнi машини з шумом ревiли, вони були якiсь прямокутнi та iз загостреним дзьобом.
  
  НОВИЙ ПРЕМ'ЄР ЗАМIСТЬ МЕДВЕДЄВА
  Пiсля виборiв президента Росiї у травнi було запропоновано iншого прем'єра. Молодий губернатор Юлiй Петров. Усього тридцяти п'яти рокiв зроду, наймолодший прем'єр в iсторiї Росiї. Ну, а Медведєв пiшов на символiчний пост - почесного голови Газпрому.
  Що ж? Влада змiнилася лише частково. Колишнiй курс продовжено. Але в червнi сталася подiя, яка рiзко змiнила полiтичний розклад. Лiтак президента Росiї розбився, i глава держави загинув. Звичайно ж, країною оголосили жалобу, i дату нових виборiв. Причому їх результат був важко передбачуваним. Проте фаворитом вважався: виконуючий обов'язки президент Юлiй Петров.
  Вибори пройшли нервово, у два тури. Комунiсти трохи пробували бунтувати, але отримали кийками. Пiсля чого настав новий час, з новим президентом. Що ж за вершником i кiнь. Молодий президент мабуть вважав себе сильним i мрiяв перевершити славу попередника. I першим його фундаментальним дiянням став похiд на Київ. Вiйна з Україною видалася порiвняно короткою i з невеликими втратами. Пiсля взяття столицi росiйськi вiйська, майже не зустрiчаючи опору, дiйшли до Львова i вийшли до кордонiв Польщi.
  Потiм провели референдум i нарахували понад дев'яносто п'ять вiдсоткiв бажаючих приєднатися до Росiї. На Заходi все це сприйняли негативно, але на вiйськову конфронтацiю не зважилися. Запровадили лише додатковi санкцiї, якi нi на що не могли вплинути. Багато було галасу в пресi, нового вождя Росiї називали диктатором, i вбивцею, але користi вiд цього мало.
  Юлiй Петров пiд шумок влаштував чищення п'ятої колони, обрушивши репресiї на лiбералiв та на комунiстiв. Посадив господарника вiд лiвих, котрий вийшов у другий тур. I багатьох iнших. У Росiї спалахували хвилювання, та їх придушували збройною силою. В Українi розпочалася партизанська вiйна, Захiд фiнансував боротьбу за незалежнiсть.
  Але суттєвого впливу це не мало. Росiя змiнила полiтику в Бiлорусiї, створивши та профiнансувавши проросiйську партiю та висунувши свого кандидата у президенти. Одночасно на керiвництво Бiлорусiї було чинено безпрецедентний тиск та економiчний та вiйськовий. В результатi вибори пройшли пiд сильним тиском Росiї i до влади прийшов кандидат Кремля.
  Потiм новий бiлоруський президент провiв референдум щодо об'єднання з Росiєю i проголосувало за: дев'яносто вiсiм вiдсоткiв бiлорусiв. Чергова перемога, i Захiд нiчого не змiг протиставити. Але цього Юлiю Петрову мало. Новий президент провiв референдуми в Абхазiї та пiвденнiй Осетiї та приєднав їх до Росiї. Але потiм найцiкавiший крок. Росiяни повстали у Казахстанi, де посилилося i натомiсть старiння Назарбаєва нацiоналiстична полiтика.
  I Росiйська армiя перейшла у наступи, зайнявши Казахстан. А потiм знову референдум: i ця велика республiка перейшла пiд контроль Росiї, увiйшовши до її складу.
  Але й це не все... Росiйськi вiйська невдовзi увiйшли i до Молдавiї: там були сильнi хвилювання i пролилася кров. Далi Росiя дiяла пiд командуванням Юлiя Петрова, за єдиним сценарiєм: провокувала хвилювання та вводила вiйська. Потiм проходив референдум, на якому переважна бiльшiсть населення голосувала за входження до складу Росiї. I так поки що всю Середню Азiю i приєднали.
  Потiм Юлiй Петров зробив, мабуть, ризикований крок: спровокували росiйськi спецслужби заворушення й у Прибалтицi. I ввiв туди Юлiй (прозваний Юлiєм Цезарем!) вiйська, i знову референдум, i приєднання до Росiї. Країни НАТО не ризикнули вступити у вiйну. I капiтально злякалися, побачивши росiйську танкову мiць. А ракетну тим паче.
  Звичайно, приєднали i Грузiю, i Азербайджан i Вiрменiю.
  I вiдновилася Росiя у межах СРСР. Юлiй легко виграв наступнi вибори президент та скасував обмежувач на два термiни. На референдумi очевидно. I все пройшло у рамках демократiї.
  Пiсля цього Росiя спровокувала хвилювання й у Польщi. Знову введення майже без опору вiйськ. I за Польщею було i захоплення Фiнляндiї...
  Пiсля чого Юлiй Петров заявив, що поки вистачить: Росiя зiбрала всi свої вихiднi землi... крiм Аляски. Мовляв, вiддайте Аляску, i тодi Росiя твердо скаже: вистачить.
  А в США криза: збунтувалися чорношкiрi та азiати. Почалася справжнiсiнька громадянська вiйна. I, звичайно ж, росiйськi спецслужби тут доклали свої руки. I запалало .... Саме час ввести вiйська в Аляску, i приєднати її до великої iмперiї.
  Так, Юлiй Петров заявив, що збирання Росiї майже закiнчене. Але саме майже. Незабаром у складi Росiї добровiльно увiйшла Болгарiя, потiм Румунiя. Пiсля чехи, словаки, угорцi. I за ними зрозумiло серби... I далi греки.
  Коротше кажучи, до кордонiв з Австрiєю та Iталiєю розкинулася iмперiя Росiя.
  Юлiй Петров наприкiнцi нахабнiв. Усi партiї крiм ЄР заборонив, запровадивши однопартiйну систему. А потiм провiв референдум, встановивши у Росiї абсолютну монархiю. Вибори Думу збереглися, та її роль була зведена, до суто дорадчого органу, за царя й iмператора.
  Так виникла нова монархiя та династiя Петрових.
  Росiяни полетiли на Марс, потiм Венеру, Юпiтер та iншi планети. Китай ослаб, i розколовся кiлька частин. У ньому спалахнула громадянська вiйна. I поступово Китай втратив своє значення. Росiя заодно розгромила Туреччину, i приєднав себе Iран. Пiсля чого впав i Близький схiд. Виникла iмперiя з феноменальною могутнiстю. Росiя все розширювалася та розширювалася. Приєднувала до себе новi країни, а росiйський карбованець отримав золоте забезпечення.
  I так тривало, доки весь свiт не об'єднався пiд росiйську iмперiю.
  З'явилася могутня монархiчна iмперiя. Яка об'єднала все людство. На землi припинилися вiйни, зник голод, закiнчилися епiдемiї. Вся планета керувалася наукою. I панував порядок. I головне, людство вирiшивши внутрiшнi проблеми - звернулася до космосу. Це головний шлях, пов'язаний iз експансiєю. I з цим у людей з'явилася космiчна фантастика.
  Проте люди все частiше ставили запитання: а чи не є монархiя вчорашнiм днем? Можливо краще встановити демократiю? I справдi, скiльки може бути диктатура у цивiлiзованiй iмперiї? Люди хотiли свободи, а нова буржуазiя - змiн. У тому числi й парламентськiй владi.
  Хотiлося всiм багато чого. А монархiчна система була анахронiзмом. I частково це i правильно. Що середнi вiки в космiчнiй iмперiї, що при владi iмператор i абсолютний цар? I скiльки можна миритися iз тоталiтаризмом?
  Коротше кажучи, дозрiла змова, i iмператора вбили. I стався вiйськовий переворот.
  Але у вiддалених провiнцiях космiчної iмперiї почали спалахувати бунти. I повстання сепаратистiв. I велика, зiркова держава розпалася на багато частин. I мiж цими частинами вiдбувалися вiйни. I коли був у час перiод феодальної роздробленостi, то настав перiод роздробленостi людства в епоху нанотехнологiй. Ось чого призводить повалення монархiї. Погано чи добре, але монархiя скрiплювала iмперiю.
  Як i царської iмперiї, теж iмператорська влада скрiплювала Росiю. А Британiя тому розпалася, що монархiя стала суто номiнальною. I це призвело до того, що Англiя втратила всi колонiальнi володiння. А що прем'єр? Вiн навiть не голова уряду! I Британiя, можливо, втратила всi колонiї через вiдсутнiсть сильної авторитарної влади. А Росiя в цiй справi досягла успiху бiльше за iнших - ймовiрно через царя. Який концентрував ресурси в єдиних руках i, кидав їх у хiд.
  Не всi царi були великими, всi мали недолiки. Але сам авторитарний стиль управлiння показав для великої держави ефективнiсть. Ось i так втратили англiйцi владу над колонiями. Те саме сталося втiм i з французами, хоч у них i був президент. Так що? Не завжди й авторитаризм рятує.
  Може тут вина у демократiї? Чи втрати авторитету у французiв, якi програли вiйну нiмцям?
  
  ПРЕЗИДЕНТ РОСIЇ ЛЕБIДЬ!
  Ось у серпнi 1999 року олiгархи прикинули, що Путiн не пiдходить - немає досвiду передвиборних кампанiй, малий на зрiст, тихий голос, ну навряд чи пройде такий у президенти.
  А ось Лебiдь... Дiйсно i мужик здоровий, i голос громовий, одразу видно - сильна особистiсть. Звичайно, є ризик, що стане диктатором, але цього й вiд Путiна очiкується. Крiм того, Лебедя давно i добре всi знають.
  I запропонував Єльцин Лебедя у прем'єри. Держдума, звичайно ж, не в захватi вiд такого наступника. Але трохи депутати поохали, побурчали i з другої спроби затвердили наступником. Лебiдь швидко домовився з чеченцями, i вiйна в Дагестанi припинилася. В економiцi вже було вiдчутним пiдйом. Плюс ще надав щедрiшу допомогу, нiж у реальнiй iсторiї.
  Лебiдь зумiв, використовуючи адмiнiстративний ресурс, державнi ЗМI i економiчне зростання, що почалося, виграти вибори в першому ж турi. Потiм змiцнив свою особисту владу. Чечня незабаром погодилася на членство Росiї на правах домiнiону. В економiцi настало стiйке зростання, Лебiдь мав найвищу популярнiсть i пiшов на третiй термiн. Демократiя не зникла повнiстю, але обмежена. На виборах домiнувала партiя Лебедя: Честь та Батькiвщина. Вiдносини iз Заходом були помiрно напруженi.
  У принципi, мало що вiдрiзнялося вiд Путiна. Хiба що вiйни в Чечнi вдалося уникнути, i правил Масхадов, а не Кадиров. А майже як у реальнiй iсторiї. Тiльки Лебiдь не соромлячись пiшов на третiй термiн, причому право йому дав референдум.
  I зимовi олiмпiйськi iгри пройшли в Сочi... Не було смутку, але, мабуть, вiд долi не втекти. В Українi спалахнув майдан. Лебiдь забрав Крим i не посоромився приєднати до себе Донбас та Одесу. Вiдносини iз Заходом загострилися. А потiм раптом зненацька генерал-президент розбився у гелiкоптерi.
  I новi вибори вiдбулися у напруженiй обстановцi. Несподiвано перемiг кандидат вiд комунiстiв. Все ж таки при Лебедi був жахливий капiталiзм, а прем'єр надто лiберальний i прозахiдний виявився. Все було б i непогано, але прем'єр i виконувач обов'язкiв президента - молодий та злий. Та ще й популярний на Заходi. Взяв та й наказав заарештувати переможця виборiв, та анулював їхнi результати. Пахнув у вiдповiдь уже росiйський майдан. Почалися зiткнення народу з полiцiєю: багато тисяч постраждалих, десятки вбитих. Нестабiльнiсть у регiонах. Ситуацiю посилили i санкцiї Заходу пiсля окупацiї половини України Лебедем та падiння цiн на нафту.
  Виконуючий обов'язки президента, тодi звернувся до США. I Америка надала йому пiдтримку, ввiвши вiйська до Москви та iнших мiст. Але ситуацiя лише загострювалася. Частина армiї виступила проти виконувача обов'язкiв президента.
  Почалася громадянська вiйна. З одного боку прем'єр, який став прозахiдним ставлеником (i навiщо Лебiдь вiддав економiку лiбералам?) з iншого, червона армiя, i з третьої нацiонал-патрiоти, некомунiстичного вiдтiнку.
  Чечня ж скористалася цим i оголосила про вихiд iз Росiйської Федерацiї. Але втiм, це невелика частина територiї, тож поки що не було до цього. Почалося настання Червоної Армiї, але прем'єр запросивши пiдтримку у НАТО, зупинив просування бомбовими ударами.
  Бої розгорнулися вкрай запеклi. Нiхто не хотiв йти на компромiс.
  Нацiонал-патрiоти виявилися бiльш роздробленими. Деякi з них, отримавши грошi вiд Заходу, пiшли на союз з прем'єром. Вiйна кипiла, але вiйська урядовi виявилися сильнiшими, i вiдкинули Червону армiю до Сибiру.
  Але руйнування виявилися значними. Продовжувалась i партизанська вiйна.
  Прем'єр-мiнiстр провiв пiд контролем НАТО, оперетковi вибори i став президентом. Вiддав заводи та копальнi Заходу, i встановив усюди бази США.
  Усерединi країни було оголошено лiбералiзацiю. Повернулися казино, легалiзувалися легкi наркотики, одностатевi шлюби та проституцiя. Знову на екранах реклама горiлки, пива, цигарок. Щось схоже на 90-тi роки. А нацiональною валютою у Росiї офiцiйно став долар.
  Червона армiя та окремi патрiоти вели партизанську вiйну, але поступово їхнiй опiр падало.
  Життя в Росiї було не надто поганим. Свободи навiть побiльшало, платили пристойну допомогу безробiтним, була розвинена iндустрiя розваг. Iснувала навiть багатопартiйна система. Загалом, видимiсть демократiї, за наявностi формальних альтернатив. Але депутатiв контролював ЦРУ, а опозицiя була кишеньковою.
  Проте не заборонялося висмiювати владу i навiть президента Росiї. Причому незабаром президента змiнили на чарiвну, але розпусну жiнку.
  Проституцiя стала не лише легальною, а й навiть раз на тиждень безкоштовною.
  Дозволялося займатися сексом з пiдлiтками, i легалiзувалися рiзного роду порно. Новий президент, вiдрiзнялася велелюбнiстю, безлiччю бой-френдiв, у тому числi й хлопчакiв. А також потягом до БДСМ.
  Секс почав виливатися з екранiв i переходити рамки пристойностi. У школах запровадили секс-просвiт та уроки кама-сутри.
  У питаннях релiгiї пiшли шляхом витiснення Православ'я iншими культами. Зокрема, схiдними. Причому особливо розвинулося "Нове столiття". Цiкаве вчення, яке поєднувало всi релiгiї, у щось спiльне, i водночас космiчне.
  Китай до цього часу втратив традицiйнi ринки збуту i впав у кризу. Тим бiльше, багатьом не сподобалося, що Голова КНР спробував встановити одноосiбну i безстрокову диктатуру. Почалися хвилювання та виступи.
  Жiнка-президент хоч i розпусна, але жорстка. Опозицiю поза системою тиснула, i Китаю перекривала кисень. Росiя економiки розвивалася досить швидко. I окупацiя США не заважала. Швидше навiть навпаки: подiбно до Нiмеччини та Японiї, Росiя ставала новим тигром. Навiть незрозумiло, хто i кого окупує.
  Коли у Китаї спалахнула громадянська вiйна, до Сибiру повалили бiженцi.
  Стали створювати робiтничi табори.
  Тодi ледi й показала свiй оскал, поставляючи зброю тим i iншим. У самiй Америцi вiдбулися змiни. Президентом став представник партiї: Державного патрiотизму. Тобто, з'явилася третя сила. I теж почалися зрушення у бiк авторитаризму.
  Жiнка-президент взяла i пiд шумок приєднала до Росiї Бiлорусь i стала нарощувати м'язи - нiбито для боротьби з Китаєм. I будувати бойовi роботи, рiзнi конструкцiї.
  Але найцiкавiша зброя - це антиядерна. А саме випромiнювання, яке унеможливило ядерну реакцiю. Справдi, якi iдiоти були тi чи iншi правителi Росiї, що вдосконалювали ядерний щит. Замiсть нейтралiзувати цього страшного монстра.
  
  
  ГЕННАДIЙ ЗЮГАНОВ ПЕРЕМОГ ЄЛЬЦИНА.
  Хлопчик, будучи демiургом у виставi, запропонував варiант, коли перемогли дев'яносто шостого року комунiсти. Тут насамперед розпочалося з передвиборчої кампанiї. Зюганов виявив велику смiливiсть, i вже сiчнi Дума винесла вотум недовiри уряду. Приводом став рейд Салмана Радуєва. За вотум голосували i ЛДПР та Яблуко. Понад двi третини Думи.
  Єльцин пiдтиснув хвiст, i усунув з посади Куликова та Барсукова. Але поки що не чiпав Грачова. Дума ж знову винесла вотум недовiри, i Черномирдiн пiшов у вiдставку. Уряд впав! I разом iз ним розладналася економiка. Частина промисловцiв та олiгархiв поспiшили присягнути Зюганову. А Єльцин захворiв i злiг. У нього на нервовому ґрунтi стався новий iнфаркт.
  У прем'єри пройшов комунiст Маслюков, i уряд знову сформувався... Так що на виборах комунiсти вже йшли, маючи адмiнiстративний ресурс. Зюганов перемiг у першому ж турi. I став Геною першим. Президент iмперiї.
  А становище країни тяжке. Йде вiйна в Чечнi, в економiцi спад, цiни на нафту падають. I ставлення не однозначне до нового режиму. Народ чекає багато чого, а мiняється мале.
  Зюганов продовжив вiйну у Чечнi. Росiйська армiя взяла всi великi мiста та населенi пункти, але зiткнулася iз затяжною партизанською вiйною. I ця вiйна забезпечувала надходження цинкових трун та економiчну стагнацiю.
  А цiни на нафту взагалi впали до мiнiмуму. Почалися хвилювання. У Росiї виникла нова опозицiя на чолi з Нємцовим та Явлiнським, Федоровим. Але не надовго. Комунiсти обрушили репресiї на лiбералiв, i бiльшу частину їх не допустили до виборiв. Зюганов встояв. Жириновський надто продажний, i не мiг претендувати на роль другого Ленiна. Лебiдь розбився у гелiкоптерi, за дивних обставин. Лiберали нiколи не були по-справжньому популярними.
  Зюганова було обрано за рекордно низької явки на другий термiн. А потiм змiнив конституцiї. Цiни на нафту та сировину стали зростати. Економiка змiшана планово-ринкова почала пiднiматися. Поступово видихнулися у Чечнi та бойовики. Скiльки тих чеченцiв? Кращих перебили, а вцiлiлi змирились.
  Поступово став формуватися культ особи Зюганова. Безлiч портретiв диктатора, пам'ятники та iнше. Комунiсти спочатку скоротили кiлькiсть партiй, а потiм взагалi перейшли на однопартiйну систему. Вибори президент проходили, i навiть чотирирiчний цикл не змiнювався, але це все бiльше перетворювалося на формальнiсть.
  Незабаром у Росiї встановилася тоталiтарна диктатура з культом особистостi. У зовнiшнiй полiтицi - гонка озброєнь i дедалi бiльше нахабства. Ось навiть спалахнула вiйна з Україною. Росiйська армiя захопила Київ. Незабаром до влади прийшли в Бiлорусiї проросiйськi сили i був проведений референдум щодо приєднання республiки до Росiї.
  Через деякий час було проковтнуто й Казахстан. Iшов процес вiдродження СРСР. Комунiсти змiцнiли. Рiвень життя Росiї не надто високий, але краще, нiж у часи совка. I бiльш-менш розвинулося сiльське господарство. Новi технологiї та глобальне потеплiння клiмату пiдняли врожаї.
  Але телебачення стало нудним, а вибори перетворилися на фарс, без альтернативи iз майже стовiдсотковим результатом. Нема полiтикiв, немає справжнiх полiтичних шоу. Все якось принижено. I нудно. I немає жодної iнтриги.
  Щось на зразок сталiнських часiв. Тiльки може репресiй трохи менше. Але йде культивування особистостi Зюганова. А морда у лiдера КПРФ неприємна i нудить вiд його портретiв.
  Частково бiзнес iснує як i приватна торгiвля. Багато комунiстичних босiв - самi стали власниками. Володiють i борделями та казино. Податки, щоправда, вищi, нiж за Путiна, але вистачає олiгархам. Мало того, поступово формується Зюганiвський клан. Ось уже Геннадiй Андрiйович вiдсвяткувавши сiмдесят п'ятирiччя, другим чоловiк у партiї робить свого сина.
  Ух, до чого це вульгарно. Знову монархiя i всi цi династiї. А яка за комунiстiв може бути реальна демократiя? Крах демократiї... Проте вдалося частково вiдродити СРСР. Вiдносини iз Заходом ворожi, але про вiйну не може йтися. Ядерна вiйна - самогубна. I обидвi сторони поки що обмiнюються погрозами.
  
  
  ЙОГО ВЕЛИЧНIСТЬ ВИПАДК
  Пiсля виборiв президента у березнi 2018 року, з їх усiма експертами передбачуваним результатом, сталося несподiване. У квiтнi 2018 року лiтак президента Росiї зазнав катастрофи. I чинний президент загинув. Зануривши країну в жалобу. I це вiдразу призвело до певних проблем. За конституцiєю протягом трьох мiсяцiв мають вiдбутися достроковi вибори президента. I хто ризикне перервати конституцiйнi положення?
  А виконувати обов"язки президента став прем'єр-мiнiстр Медведєв. I вiн висунувся в президенти вiд єдиної Росiї. Комунiсти повторно рвонули свого голову колгоспу. Адже вiн непогано показав себе в березнi. А у старого Зюганова все одно немає шансiв. Основна боротьба розгорнулася з-помiж них.
  Висуванцiв у кандидати було дещо бiльше, нiж минулого разу. Жириновський, який посiв третє мiсце, пiшов усьоме. Висунувся Прохоров, i Бiлан. I деякi естраднi спiваки пiдняти свiй рейтинг. Найцiкавiшим кандидатом виявилася Алла Пугачова. Таким чином вибори пройшли весело.
  Кандидат вiд партiї влади виглядав не надто впевнено та за традицiєю бiгав вiд теледебатiв. Саме ситуацiя в економiцi погiршилася, оскiльки цiни на нафту впали. Саудiвська Аравiя збiльшила нафтовидобуток, а разом iз нею й iншi країни. Курс рубля впав i пiдскочила iнфляцiя.
  Росiйськi вiйська в Сирiї знову зазнали втрат. В результатi вибори вiдбулися у два тури. Довелося партiї влади застосувати адмiнiстративний ресурс, але Медведєва таки обрали. Нехай перевага i не була значною.
  Комунiсти за традицiєю оголосили, що вибори фальсифiкованi та трохи пошумiли. Але були лише незначнi сутички.
  Медведєв провiв обережнi реформи У виборах губернаторiв скасували мунiципальнi фiльтри, дозволили висуватися з двадцяти одного року, знизили максимальний пiдписний бар'єр iз двох вiдсоткiв до одного, а мiнiмальний до однiєї десятої. Крiм того, дозволили балотуватися в губернатори i ранiше засудженим, а також брати участь у виборах з чотирнадцяти рокiв.
  Останнє рiшення, скорiше навiть на користь владi, тому що лiвi менш привабливi для пiдлiткiв.
  Дещо пом'якшилися й iншi закони. Зокрема на телебачення повернулася реклама пива та слабоалкогольних напоїв. Пом'якшили i закон - "Про захист дiтей вiд шкiдливої iнформацiї", особливо щодо книг. I так пiдлiтки читати не люблять, а так їм найцiкавiше читати забороняють.
  Цiни на нафту залишалися низькими, держава шукала новi джерела доходiв. Легалiзували гральний бiзнес, знов вiдкрилися казино. Але головною сенсацiєю став закон про лiцензiї на проституцiю. З'явилися державнi будинки, i з жриць любовi брали податки.
  Дуже сподобалося народу, що знову вiдкрилася передача "Ляльки" та поява нових шоу. Це, звичайно, здорово.
  У зовнiшнiй полiтицi вiдбулося пом'якшення вiдносин iз Заходом. I в Українi вiдбулися змiни. Сяк-так примирили Донбас i уклали угоди з економiки. Але пом'якшення виявилося не стiйким. На Донбасi знову поновилися бойовi дiї.
  А в Росiї ситуацiя ускладнилася. Лiвi стали активнiшими. Вони вже мали величезну популярнiсть, а в Держдумi панує ЄР. Почали вимагати дострокових виборiв у Думу. Мiтингова активнiсть усе зростала. I ветеран Жириновський захворiв i вийшов iз гри. Його молодий наступник теж став поводитись бiльш борзо i вийшов на мiтинги.
  Хвиля протестiв усе зростала. Подекуди почали зводити барикади. Багато сотень людей було поранено. Вимоги опозицiї звучали дедалi сильнiше.
  Медведєв, який не вiдрiзняється сильним i твердим характером, поступився. Вибори Думу пройшли достроково. Успiх комунiстiв був вражаючим, вони випередили ЕР, але за рахунок одномандатних округiв все одно правляча партiя зберегла бiльшiсть. Крiм того, у парламентi органiзувалося двi комунiстичнi партiї. Одна з молодим Сурайкiним, iнша з старим Зюгановим. Пройшли i ЛДПР. Усього чотири партiї, а Справедлива Росiя опинилася за п'ятивiдсотковим бар'єром. Лiберали трохи додали, але, як завжди, розкололи свої голоси, по рiзних партiях.
  Медведєв дав ЛДПР кiлька постiв в урядi та зберiг контроль над Думою. Знову комунiсти полiзли на мiтинги. Вони вимагали дострокових виборiв президента.
  Мiтингова активнiсть збiглася з низькими цiнами на нафту та деяким спадом в економiцi. Крiм того, в Сирiї тривала вiйна i росiйська армiя зазнала втрат. Медведєв же дiяв нерiшуче. На Донбасi українцi змогли взяти пiд контроль основнi мiста i пролилося багато кровi. Рейтинг Медведєва впав до рекордної з часiв Єльцина позначки. Комунiсти, щоправда, розколотi. Сурайкiн пiдвiвся i вимагав себе висунути єдиним кандидатом вiд лiвих сил.
  Але бiльша комунiстична партiя цього не хотiла. Виникли серйознi ускладнення. I масовi виступи опозицiї. У тому числi й сутички з полiцейськими. Загроза загибелi людей. I навiть першi вбитi.
  Медведєв все ж таки пiшов на достроковi вибори президента. Але ситуацiя не вирiшилася. Комунiсти знову не змогли висунути єдиного кандидата i у другому турi з мiнiмальним вiдривом зазнали поразки. Не обiйшлось i без фальсифiкацiй.
  Причому масових i стали очевидними. Внаслiдок чого почалися неабиякi хвилювання. Комунiсти оголосили - що в них вкрали перемогу. До хвилювань приєдналися i лiберали, i нацiоналiсти, i ЛДПР iз новим молодим та амбiтним лiдером.
  Загорiвся великий майдан. Маса жертв та переломiв. Зрештою Верховний суд анулював результати виборiв i оголосив нове голосування.
  Президентом цього разу обрали Сурайкiна. Частина членiв КПРФ також пiдтримала його.
  Прихiд до влади вiдвертого сталiнiста викликав подiбнiсть шоку. Але Сурайкiн виявився куди обережнiшим i зваженим полiтиком, нiж очiкувалося. Податки на багатих вiн пiдняв, але експропрiацiя мала вибiрковий i стриманий характер. Не було й масових репресiй. Збереглася багатопартiйна система. Несподiвано з'ясувалося, що змiни не такi глобальнi, i бiльше зовнiшнi. На кшталт червоного прапора i великої кiлькостi прапорiв. Навiть передача "ляльки" збереглася, але дещо пiд контролем.
  Але комунiсти всi керiвнi посади захопили i залишили лише кiлька людей для галочки з iнших партiй. Рамзан Кадиров намагався виникати, i навiть погрожував оголосити джихад, але був заарештований спецгрупою Альфа. Чеченцi трохи пошумiли, але здоровий глузд узяв угору. Великої вiйни на Кавказi не спалахнуло. А Рамзана судили i дали десять рокiв за пiдбурювання до заколоту та корупцiю. А новим головою Чечнi став новий комунiст Сурiков.
  
  МИКОЛА ПЕРШИЙ - ВЕЛИКИЙ
  В iсторiї Росiї бувають рiзнi паралелi та змiни. Ось цар Микола Перший, який увiйшов до iсторiї як палкин. Нi, не зумiв Микола стати великим. Початок правлiння збiгся з виступом декабристiв. Кривавий початок, i страта п'ятьох основних змовникiв, посилання iнших.
  Потiм вiйна з Iраном, причому спочатку дуже успiшна.
  Щоправда Росiя переламала хiд вiйни i досягла територiальних придбань.
  Далi конфлiкт iз Туреччиною... Теж не надто вдалий, але й тут Росiя могла захопити iнiцiативу та дещо збiльшити свої володiння. Але цар Микола не прагнув територiальних захоплень. Та й вiйна з чеченцем Шамiлем затяглася, зв'язавши Росiї руки.
  Шанс увiйти до iсторiї великим представився пiд час конфлiкту з Туреччиною. Але проти Росiї виступили: Францiя, Британiя, Сардинське королiвство. Сили явно нерiвнi. Єдине, що союзники дiяли на вiддалi вiд своїх баз i тому їм утруднено постачання.
  Але вирiшило участь у вiйнi, зверхнiсть англiйцiв i французiв у зброї, сильнiше тактичне командування.
  Меньшиков таки виявився бездарнiстю. I це призвело до поразки. А цар Микола перший схоже наклав на себе руки. У всякому разi, є i така версiя.
  Безславний кiнець загалом не надто щасливого царства. Росiя вперше за довгi роки зазнала територiальних збиткiв у вiйнi i засмутила фiнанси.
  Ось припустимо все ж таки трапилося б не так i Микола Перший перемiг.
  Росiя розбиває союзникiв i отримує пiд контроль Вiрменiю, Карпську область, Ерзерум та iншi землi. У Францiї смута i скидають Наполеона Третього. Британiя виходить iз вiйни, постратувавши сили.
  Царська Росiя отримала собi частину територiї Малої Азiї, i всi землi населенi вiрменами.
  Османська iмперiя занепадає i втрачає контроль над Балканами i в першу чергу над Болгарiєю. Микола перший стає царем визволителем.
  Через деякий час Росiя отримує i територiальнi покупки вiд Китаю.
  Миколай перший у своєму репертуарi. У ходi громадянської вiйни в США росiйський цар разом з англiйцями став на бiк жителiв пiвдня. Причина? Iмператор Росiї побоювався причому сильно за Аляску. США змiцнiвши могли вiдхопити цю вiддалену територiю. А то навiщо Америку посилювати?
  Британiя теж мала свої мiркування не мати конкурента в захiднiй пiвкулi.
  Коротше кажучи хiд вiйни змiнився i жителi пiвдня завдали ряд поразок жителям пiвночi i захопили Нью-Йорк i Вашингтон.
  Микола Перший загалом вчинив на вiдмiну Олександра як далекоглядний правитель. I помер у 1864 роцi увiйшовши в iсторiю великим.
  Його син продовжив полiтику батька. Росiйськi вiйська увiйшли до Середньої Азiї, завойовуючи там землi. Крiпацтво в Росiї зберiгалося. Олександр Другий досяг багато чого. У пiсля десяти рокiв завершилася громадянська вiйна повнiстю знекровивши обидвi сторони. Австрiя, навпаки, посилилася. Австрiйцi частину земель привласнили на Балканах зокрема Боснiї та Герцеговини. До цього австрiйцi вибороли Сардинське королiвство. Потiм 1967 року почалася вiйна з Пруссiєю. Вона тривала сiм рокiв, i закiнчилася майже результатом.
  Росiя 1971 року остаточно пiдкорила Константинополь. Якраз пруссаки та австрiйцi один одного вимотали. А Британiя зовсiм не така сильна, щоб воювати з Росiєю.
  Так об'єдналися арабськi землi ... Олександр Другий був успiшним государем, але в 1882 з ним стався нещасний випадок i все змiнилося. Олександр Третiй навiть провiв реформи у Православ'ї, дозволивши росiянам мати чотири дружини. Крiм того, у Православ'ї було скасовано рiздвяний пiст. Олександр Третiй правил трохи довше, нiж у реальнiй iсторiї, але теж прийшов до кiнця 1896 року.
  Але все ж таки встиг пiдiбрати своєму синовi Миколi Другому iншу дружину. Так що справи в Росiї пiшли за нового государя краще. Росiя увiйшла до Китаю. I виграла вiйну iз Японiєю. Так у Росiї вже був флот в Iндiйському океанi, i Середземному морi, i самураї зiткнулися з колосальною силою.
  Японiя з трiском програла Росiї вiйну. Вiддала Курильську гряду та Тайвань. Була основа Жовторосiя з експансiєю в Китаї... Царська iмперiя досягла колосального свiтанку та могутностi. Вона включала Iран, майже весь Близький Схiд, половину Китаю, Туреччину, Румунiю, Аляску, i навiть Єгипет.
  Жодна країна не була рiвною Росiї по територiї та населенню. Тому вiйна 1914 року проти Австрiї тривала всього пiвроку i закiнчилася перемогою царської iмперiї.
  Микола Другий виявився загалом досить успiшним царем. Вiйна з Пруссiєю 1918 теж швидка i переможна. Росiя вийшла до Альп i Рейну. Увiйшла до Лiвiї i завоювала Ефiопiю. Рух Африкою дуже успiшний. Продовжилося й експансiя до Китаю. У двадцятi роки завершилося пiдпорядкування Китаю. А першiй половинi тридцятих рокiв Росiя посiла й Iндiю. Британiя не змогла втримати у себе цю колонiю.
  Цар Микола Другий правив до 1937 року i виявився дуже великим царем. Його царство стало верхом благополуччя Росiї.
  А на престол зiйшов син Олексiй другий. Цього разу цiлком здоровий чоловiк, то мати у нього була iнша.
  Росiя продовжувала експансiю в Африцi. 1941 року спалахнула вiйна мiж Францiєю, Британiєю, Бельгiєю, Голландiєю, Японiєю проти Росiї.
  Цiла коалiцiя виступила проти Росiйського ведмедя. Одна росiйськi танки на той момент були найкращими у свiтi. Особливо "Микола" - 3 та "Олександр"-5. Так що противник втягнувся не в свої сани.
  Бої закипiли кровопролитнi. Французькi та англiйськi танки поступалися радянським i в бронi, i в озброєннi, i в ходових якостях. Крiм того, у царської Росiї були ще й вертольоти, i реактивна авiацiя. Яка трощила союзникiв у повiтрi.
  Першого мiсяця боїв царська армiя захопила - Бельгiю та Голландiю. I пiдiйшла до Парижа. Так що ворогу
  виявилося нудно. I примружили його капiтально. Нiмцi воювали вже у складi Росiйської iмперiї. Так демонструвалася воля та влада. Наприкiнцi серпня Росiя остаточно пiдкорила Францiю. А до кiнця сорок першого року i Африку, i Iндокитай. Залишалася тiльки зайнятою сама Британiя та її Домiнiони.
  Але 1942 року вiйська царської Росiї пiдкорили i Канаду, i Австралiю. А в липнi було здiйснено й захоплення метрополiї. Так упала остання оплот коалiцiї. Настав тимчасовий свiт.
  Але ... 1947 року Росiя зайняла i Iспанiю i Португалiю - скориставшись хвилювання як приводом для наведення порядку. А в 1950 роцi через загрозу створення пiвнiчною частиною США ядерної зброї, почалася вiйна з Америкою. Тривала вона лише два мiсяцi, закiнчилася окупацiєю пiвнiчних штатiв. Згодом царська армiя взяла пiд контроль i пiвденнi штати. А 1957 року була пiдкорена i Мексика. А 1960 року "добровiльно" до складу Росiї увiйшла i Скандинавiя.
  Можливо, Олексiй другий, теж великий цар мiг i весь свiт пiдкорити. Але у 1967 роцi у вiцi шiстдесяти трьох рокiв розбила в лiтак. I на престол зiйшов його син Володимир Третiй. Це цар, вирiшив просто - одна планета - одна iмперiя. I царська армiя взяла i захопила решту країн до 1974 року встановивши єдину iмперiю. Так царська Росiя завершила збирання земель. Володимир Третiй народився
  1937 року якраз коли помер Микола Другий. Проправив до 2004 року, але також зазнав катастрофи внаслiдок польоту. I успадкував престол його син Георгiй перший. Росiя вже вела на всю космiчну експансiю.
  Ще 1951 року полетiв перший чоловiк у космос. А 1959 року космонавти сiли на Мiсяць. 1970 року злiтали на Марс. У 1973 роцi на Венеру. У 1979 р. на Меркурiй. У 1981 роцi на один iз супутникiв Юпiтера. У 1994 роцi на найдальшу планету Плутон. А у 2018 роцi розпочався перший в iсторiї свiту та космонавтики полiт людини за межi сонячної системи.
  Для цього обрали чотирьох дiвчат. Вони були унiкальнi тим, що не старiли. I воювали ще пiд час першої свiтової вiйни. Якщо такий вважати битву при
  Микола Перший з цiлою коалiцiєю захiдних держав.
  Дiвчата весь час ходили босонiж i в бiкiнi. Такi класнi та чудовi красунi.
  Ось вони мчать на зорельотi. Смикають своїми голими нiжками i цвiрiнькають:
  - А це повiтря неземне! Ми будемо разом iз Сатаною!
  Наташка перша з дiвчинкою помiтила, крутячи босими пальчиками нiжок бумеранг:
  - Як же добре, що Микола Перший дав по мiзках англiйцям i французам!
  Зоя хихикнула i помiтила:
  - Безперечно це так!
  Руда красуня Анжелiка хихикнув, дотепно помiтила:
  - Адже в Росiї досi дiє крiпацтво!
  Свiтлана хихикнула i показавши язичок, вiдповiла:
  - Та цього нiхто не скасовував!
  I всi чотири дiвчата закрутили босими, засмаглими нiжками. Адже саме вони змогли зробити неможливе - i зламати перебiг Кримського конфлiкту. Внаслiдок чого Росiя здобула класних перемог.
  А дiвчата себе показали дуже класно. Чудова четвiрка, а ще й потрiбен їм воротар.
  Наташа дотепно помiтила:
  - Боягуз не грає в хокей! Але хокей пресує труса!
  Зоя з хихиканням помiтила:
  - А хiба це смiшно? На те й усмiхнутися грiшно!
  Вогняна Анжелiка помiтила:
  - А грiшники були завжди, були сьогоднi та будуть завтра!
  Свiтлана iз цим охоче погодилася:
  - Грiх не винищити!
  Пiсля чого всi чотири дiвчата як шльопнуть босими нiжками. I вiд їхнiх круглих п'яток вилiтають iскри.
  Взагалi, звичайно ж нудно ось так, летiти в безмежну космiчну прiрву. Але є комп'ютернi iгри. Вони вiдволiкають красунь.
  Дiвчатам звичайно ж кумедно. Скiльки, наприклад, у них рiзної може бути зброї?
  Наташка скеля зубки, якi виблискують яскравiше за перли, помiтила:
  - У Росiї безлiч є сильних героїв та героїнь!
  Зоя струснула золотистими кучерями i пискнула:
  - Натуральна блондинка, має пряму спинку!
  I зубками так вiзьме i блисне. Дiвчина звичайно ж особи з металу. Причому, хоч i жовтого, але дуже мiцного. Вони повно диявольського чарiвностi.
  Анжелiка хихикнула i прошипiла:
  - Ану зiзнайтеся красунi - в топi позбутися волосся?
  Свiтлана агресивно вискалившись, видала:
  - Я обожнюю пiратiв!
  Наташка агресивно в'янула:
  - А я рушу п'ятою в нiс!
  Зоя хихикнула, перекинулася на бiк i видала:
  - Я i ти одна компанiя!
  Анжелiки вискалив зуби, i струсивши розкiшними стегнами, якi не втратили пружнiсть за пару столiть, видала:
  - Ти i я одна компанiя!
  Свiтлана вискалив морду, пiдтвердила:
  - У кожному морi чарiвностi!
  I всi чотири дiвчата разом прошипiли:
  - Супермени!
  Наташка агресивно граючи мишками, в'якнула:
  - Воїни ми Миколи... Крушимо напливи орди!
  Зоя хихикнула буркнула:
  - Фюрера я розшматую!
  Анжелiка пiдморгуючи, i крутячи корпусом пiдвила:
  - Їх розшматують коти!
  Свiтлана вишкiрилася i помiтила, вже без будь-якої грайливостi:
  - Династiя Романових - це вiчна династiя. Вона привела Росiю до свiтового панування! А незабаром i до свiтового приведе!
  Наташа хихикнула i пропищала:
  - Хтось, хтось нас покарав! Дай нам, дай нам у руки мечi! Проти проти нової чуми!
  I дiвчисько як пiдскочить i вiзьме прокрутити ударну вертушку обертаючи голенькою нiжкою.
  Зоя пiдскакуючи, помiтила:
  - Мир вашому дому! Тiльки без атомної бомби!
  Анжелiка захоплено вiдповiла:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  Свiтлана з радiстю це пiдтвердила:
  - Свiт один! I вiк один!
  I пограла своїми м'язами преса. Дiвча i справдi, того рiвня, що дано. I якщо своєю босою нiжкою, наче копитом довбає... То буде вiдчуття немовби дубиною вдарили.
  Наташа зiтхнувши помiтила:
  - Та були хлопцi в наш час, не те, що нинiшнє плем'я...
  Зоя обурилася:
  - Кожне столiття по-своєму хороше. I в двадцять першому не менше пригод, нiж дев'ятнадцятою. Ось ми братимемо участь у зоряних вiйнах. I покажемо свiй найвищий клас!
  Анжелiка охоче таке пiдтвердила:
  - Дикобрази нас не здолають! Ми взагалi дiвки-супер!
  Свiтлана пiдскочила, пiдстрибнула, прокрутивши в польотi вертушку винищення i пробурчала:
  - Нас зупинити неможливо! Тому що ми - банда!
  I дiвчина-красуня взяла та показала мову. А вiн у неї довгий наче батiг. Взагалi тут жiнки найвидатнiшого рiвня.
  Наташа взяла i як в'якне з диким шаленством:
  - Майбутнє належить нам!
  I войовницi вiзьмуть i пiдскочать вище i крутiше! Вони взагалi клас чарiвностi смертельної загрози.
  Зоя ця дiвчина iз золотим волоссям, спiвучим тоном помiтила:
  - У Росiї є труси, але нi... - Тут у златоволосої красунi не народилося вiдповiдного афоризму. Та й взагалi мiзки якось узяли та отупiли. Ось добре мати багато грошей.
  Анжелiка запитала дiвчат:
  - А що краще мати багато грошей, чи багато розуму?
  Наташа логiчно помiтила:
  - На вiдмiну вiд розуму, грошей надто багато не буває! А взагалi дiвчини може заспiвати?
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - Чи варто дiвчатам, пiснi спiвати? Чи не вiддавить менi вухо ведмiдь?
  Наташа хихикнула i заспiвала:
  - Ведмедi! Ведмедi! Навколо однi ведмедi!
  I блисне своїм таким блискучим, i дуже навiть гострими зубками. Та дiвчата бувають рiзними, але це четвiрка - просто супер! I чого вона тiльки не вмiє!
  I не лише на полi лайки, а ще й любовному фронтi. Такi дiвки, тiльки велику радiсть приносять.
  Зоя взяла i прочирикала:
  - А я хлопчиком люблю, я їх разом зберу... I машиною "Мерседесом", на забiй їх поведу!
  Анжелiка хихикнула i видала:
  - А потiм у Караганду!
  Свiтлана гаркнула:
  - Безперечно!
  Дiвчата розреготалися. Вони були такi мажорнi та чудовi. У них тисяча чортiв i десять тисяч чортiв! Ось це красунi - найвищий клас!
  Наталка вискалив зубки, взяла i сказала:
  - Чорний пояс з карате, мiй порядковий номер мовою!
  I пiдморгнула красуня. Сама собi зробила бiцепс. Войовниця вона загалом найвищої категорiї, якщо брати квалiфiкацiю боксу. I налаштована на боротьбу.
  Наташка згадала як вона боролася з ведмедем. Лютий звiр намагався її розiрвати. Але войовниця дуже спритно вiдскакувала. I не давала себе схопити, чи обрушити лапу з пазурами. Завдавала своїми босими нiжками ударiв по животу. Звiр хрипiв собi i ревiв. Отримував ушкодження i пускав з пащi кров. А потiм узяв собi та здох!
  Наташка навiть заспiвала:
  - Ой ведмiдь, ведмiдь, не ламай мене! Сяду на коня i голову знесу!
  Смiшно звичайно мати справу з подiбною дiвкою! Це навiть не цирк, а бездоганний дизайн!
  Летить собi четвiрка до Альфа-Центавра i з жиру бiситься. Пiдскакує собi, викручується корпусом та талiєю.
  Дiвчина не надто весело. Скiльки рокiв так мчати? Тiльки життя вiдьом, що не старiє, може вистачити для такого ось польоту. А вiдьми й справдi практичнi безсмертнi. Тож берiть з дiвчат приклад i поклоняйтесь Боговi Роду Всемогутньому!
  
  САМОХIДКА Е - 10.
  Гiтлер як хитрий лисиця наказав зробити САУ маленьку, дешеву, малопомiтну, i просту у виробництвi. I пiдключив до цiєї справи найкращих конструкторiв Третього Рейху. I так народився первiсний варiант Е-10. Машина вийшла з дуже низьким силуетом в 1,2 метра, i при вазi десять тонн. Лобова броня всього шiстдесят мiлiметрiв, але пiд великим кутом рацiонального нахилу. I тридцять мiлiметрiв борту, разом iз ковзанками.
  Завдяки великому куту нахилу та малої помiтностi, дуже практична машинка з двома членами екiпажу розташованими лежачи. Проста у виробництвi. Дуже спритна, маневрена, дешева, на неї потрiбно зовсiм небагато металу. Гармата при цьому калiбру 75-мiлiметрiв, 48 ЕЛ. Тобто Т-4 у модернiзованому варiантi. Завдяки великому куту нахилу цементованої бронi, снаряди радянських гармат йдуть i рикошет.
  Швидкiсть при двигунi 400 кiнських сил - до вiсiмдесяти кiлометрiв на годину. Розвертається швидко. Малопомiтна, легко маскується. I ходовi якостi, включаючи прохiднiсть - чудовi. Що для Росiї дуже важливе.
  Прекрасна самохiдка... Але до липня сорок третього року не встигла на фронт, i Гiтлер вiдклав наступ i операцiю Цитадель. Червона армiя сама перейшла у наступ у серпнi. Як з'ясувалося, фашисти добре змiцнилися. Але для нiмцiв однаково ситуацiя важка. Союзники висадилися у Сицилiї, а Iталiї стався вiйськовий переворот з арештом Муссолiнi.
  Нiмцi змогли бiльше двох мiсяцiв до середини жовтня утримувати орловський виступ, але все одно зламалися. Орел було звiльнено. Краще нiмцi мали на пiвднi. Там сильнiшi вiйська Майнтшейна. Але все одно Бiлгород пiсля запеклих штурмiв упав до 7 листопада 1943 року. Але втрати радянських вiйськ виявилися настiльки великими, що довелося зробити паузу до сiчня. Нiмцi зазнали меншої шкоди. I зумiли посилити оборону пiд Ленiнградом.
  Головне нова самохiдка пiшла у серiю та показала себе ефективною в оборонi. Сiчневий наступ радянських вiйськ Пiвднi, пiд Ленiнградом, та був у центрi не увiнчалося успiхом. Зима сорок третього, сорок четвертого року - перша, в якiй фрицi не зазнали розгрому, i втримали фронт.
  Щоправда в Iталiї тривало наступ союзникiв, цiною великих втрат, якi взяли Неаполь.
  У квiтнi сорок четвертого року радянськi вiйська розпочали новий наступ на пiвднi. У нiмцiв з'явилася САУ Е-15. Машина важча - шiстнадцять тонн. Натомiсть з лобовою бронею 82-мiлiметра, бортовою 52-мiлiметра, гарматою "Пантери" 75-мiлiметрiв, 70 ЕЛ, i двигуном 550 кiнських сил.
  Бiльш потужна i краще захищена САУ показала себе досить ефективною.
  У СРСР з'явилися IС-2 та Т-34-85. Машини небезпечнi та сильнi. У Третьому Рейху дещо знизився випуск танкiв, але зрiс легких самохiдок.
  САУ Е-15 цiлком влаштовувала вiйськових. Проста у виробництвi, легка, i водночас добре захищена. Т-34-85 не могла пробити її в лоб, а IС-2 тiльки з невеликої дистанцiї з великою ймовiрнiстю рикошету. Гармата ж Е-15 добре пробивала практично всi танк антигiтлерiвської коалiцiї.
  Може, окрiм лише нових "Черчiллiв". Але проти них розроблялася САУ Е-25 з 88-мiлiметровою гарматою 71ЕЛ. Загалом переваги самохiдок над танками очевиднi. Менша вага, нижче силует, не такi помiтнi, високi швидкостi, маневренiсть i простота у виробництвi.
  Червона армiя не досягла успiхiв, i не змогла взяти Харкiв. Та й IС-2 був ще недосконалим, а Т-34-85 виявилося замало. Далося взнаки i те, що нiмцi готовi до вiдображення атаки. На пiвднi вони мають основнi сили.
  Гiршим для радянських льотчикiв виявився i ТА-152. Цей лiтак був еволюцiєю Фокке-Вульфа. З ще бiльшою швидкiстю та потужним озброєнням, i водночас вiдмiнними льотними характеристиками.
  А ось МЕ-262 не цiлком виправдовував себе. Занадто дорогий, не дуже надiйний, i недостатньо маневрений, нехай i швидкiсний.
  Влiтку сорок четвертого року союзники висадилися у Нормандiї. А Червона Армiя стала наступати в центрi.
  Через прорахунки нiмецького командування, американцi та англiйцi змогли досягти iстотних успiхiв. Але лiтнiй наступ радянських вiйськ виявився вiдбитим. У центрi у нiмцiв багато вiйськ та потужна оборона. Та розвiдка Вермахта змогла розкрити пiдготовку до удару.
  Червона армiя могла лише вклинитися та була зупинена нiмецькими самохiдками.
  Союзники теж зазнавали великих втрат. Просувалися Францiєю вкрай повiльно. Нiмецькi самохiдки перевершували англiйськi та американськi машини, i через малу величину не надто вразливi для авiацiї союзникiв.
  Крiм того, ТА-152 показав себе чудовим багатоцiльовим лiтаком: i винищувачем, i штурмовиком, i фронтовим бомбардувальником. Вiн мав безлiч переваг. I перевага на захiднiй авiацiї.
  Ще бiльше погiршила для антигiтлерiвської коалiцiї ранiше, нiж у реальнiй iсторiї поява ХЕ-162. Машини куди бiльш простi, легкi, дешевi у виробництвi, маневренi та надiйнi, нiж МЕ-262.
  Такий винищувач став швидко стає проблемою для Заходу.
  Проте союзники змогли звiльнити Париж, i зайняти бiльшу частину Францiї, але заплативши за це значно бiльшу цiну. I втрати нiмцiв виявилися набагато меншими, у тому числi й полоненим.
  Жодного казана на заходi не вдалося створити.
  Червона армiя намагалася наступати у серпнi на пiвднi. Завдяки надзвичайно щiльностi вогню, радянськi вiйська прорвали двi першi лiнiї оборони, але були зупиненi на найсильнiшiй третiй. I знову позначилися численнi та ефективнi нiмецькi самохiдки.
  Е-25 схожа на своїх попередниць, тiльки з бiльшою товстою бронею, i потужною гарматою, i двигуном у 700 кiнських сил. За захистом машина можна порiвняти з "Тигром"-2, але майже втричi легше. I озброєння схоже.
  Тож "Тигр"-2 навiть у серiю не пiшов, так морально застарiв. Танк "Тигр" був знятий з виробництва. "Пантери" та Т-4 випускалися на мiнiмумi. Серiя "Е" ставала панiвною.
  Новою розробкою стала Е-50 з потужнiшим захистом, особливо бортiв i з гарматою в 105-мiлiметрiв, i Е-75 САУ зi 128-мiлiметровою гарматою, скорiше навiть як машина прориву. I Е-100 з 175-мiлiметрової, мабуть для руйнування неброньованих цiлей.
  Радянськi вiйська без успiху наступали на пiвднi. Так i не здобули Харкiв. Лише у сiчнi вже сорок п'ятого року, довбали в центрi. Але й тут не досягли успiхiв.
  Нiмцi наприкiнцi грудня розпочали наступ проти союзникiв у Францiї. Їм вдалося утворити два великi котли, i захопити чимало трофеїв та полонених.
  У сiчнi нiмцi навiть прорвалися до Парижа. Але їх вiдволiк настання росiйських вiйськ у центрi та пiд Ленiнградом. Проте фашисти втримали фронт Сходi.
  У березнi знову вдарили по союзниках, i вiдсiкли Париж вiд решти сил США та Британiї. У квiтнi радянськi вiйська атакували у центрi. Але не змогли прорвати оборони. Просунулися кiлометрiв на десять. У травнi безуспiшно атакували пiд Ленiнградом.
  Настало лiто сорок п'ятого року. Фашисти пiсля облоги змогли взяти добряче зруйнувавши Париж.
  Сталiн намагався наступати у центрi i пiвднi. Лише у серпнi радянськi вiйська змогли нарештi видавити фрицiв iз Таманського пiвострова. Але висадка десанту в Керчi провалилася.
  Восени спробували наступати i союзники. Але не досягли успiху. Ув'язнули собi в оборонi...
  Новий американський танк "Першинг" виявився лише трохи кращим за "Шерман". А в англiйцiв i зовсiм поки залишався лише слабенький озброєння "Черчiлль". Лише "Тортiлла", стала чимось новеньким, але надто важким i повiльним.
  А у нiмцiв нарештi з'явився вдалий танк "Е"-50, який поєднував усi переваги самохiдок цiєї серiї, i був iз вежею, що обертала.
  Машина фрицiв опинилася поза конкуренцiєю.
  I не надто дорога у виробництвi.
  Бої показали, що союзник вiдстають i в повiтрi. ХЕ - 162 у вiдсутностi собi рiвних. Новий МЕ-262 модифiкацiї Х показав свою незаперечну перевагу у повiтрi.
  Союзники отримали по рогах ... Взимку Третiй Рейх почав великий наступ у Францiї. А Сталiн тим часом запропонував переговори з фашистами.
  У Гiтлера вистачило розуму на час переговорiв укласти перемир'я та звiльнити сили.
  Тож лупнуло по союзниках - так що мало не здалося. Лише полонених захопили понад два мiльйони людей. I повний розгром. Спочатку у Францiї, а потiм у березнi та Iталiї.
  А в травнi 1946 року фашисти розгромили англiйцiв на Мальтi i взяли нарештi Гiбралтар.
  На той час президентом США був Трумен, а в Британiї Черчiлля вистачив важкий iнсульт. Змiна влади вплинула настрої. Новий кабiнет запропонував - мир iз Нiмеччиною, чи хоча б перемир'я.
  Рузвельт пiдтримав таку iдею.
  Тим бiльше американцям поки не вдалося створити атомну бомбу - надто це складно.
  Фюрер Нiмеччини погодився перемир'я. Але зажадав повернути Iталiї та Лiвiю. Все ж таки там великi запаси нафти. Плюс ще й поновлення торгiвлi.
  США та Британiя з цим погодилися. А нiмцi 1 вересня 1946 почали наступ проти СРСР. Що звичайно ж смiливий та небезпечний хiд.
  Червона була готова i займала потужну лiнiю оборони. Нiмцi спочатку змогли просунутися на пiвднi, але не вперлися в рiчку Дон. Пiсля цього Червона армiя їх зупинила. Зима пройшла у запеклих боях. Нiхто не отримав переваги.
  У травнi 1947 року нiмцi розпочали наступ на Москву. Вони мали багато танкiв i реактивну авiацiю. I навiть з'явилися дисколети, невразливi для стрiлецької зброї.
  Але Червона армiя боролася дуже завзято.
  За два мiсяцi боїв нiмцi просунулися в центрi кiлометрiв на сто i зазнали великих втрат. I змушенi були зупинитися.
  У вереснi було здiйснено фашистам штурм Ленiнграда. Вiн тривав понад мiсяць i був вiдбитий.
  Взимку вже Червона армiя наступала, але просунулась у центрi, на двадцять-тридцять кiлометрiв.
  Ось уже й 1948 рiк... У СРСР новi танки IС-7 та Т-54, i нiмцi вдосконалюють своє озброєння. В армiю закликають i дiтей та старих.
  Нiмцi використовують велику кiлькiсть iноземних дивiзiй.
  Спроба наступу виявилася фашистами невдало. I в центрi, i на пiвночi i на пiвднi вiдбили. Але й Червона армiя не змогла просунутися.
  Настав i 1949 рiк... Обмiн ударами. На пiвднi кордон по Дону, в центрi трохи на захiд вiд Вязьми.
  I жодних особливих успiхiв нi в кого. Максимум десять п'ятнадцять кiлометрiв змiн.
  У СРСР з'явився МIГ-15, у Третього Рейху МЕ-362 i ХЕ-262, I МЕ-2010 з крилами стрiловидностi, що змiнюється.
  Плюс i бiльш досконалi та швидкi дисколети.
  От i 1950 рiк... Знову катували червонi наступати, потiм нiмцi, потiм знову червонi. А лiнiя нерухома.
  Потiм 1951 рiк. Теж не надто солодко. Обмiн ударами, захистами. Переходами... У нiмцiв газотурбiннi двигуни та досконалiшi гармати.
  Ось i 1951 рiк... Штурм Ленiнграда, обмiн ударами... Малорухлива лiнiя фронту.
  Далi 1952 рiк ... Нiмцi вже майже не наступають. Намагаються тиснути з повiтря бiльш досконалим Ю-467, i МЕ-462 Червона армiя кiлька разiв рвонулася. Лiнiя фронту малорухлива.
  I нарештi 1953 рiк... Вмирає Сталiн. Але вiйна триває... Нiмцi намагаються наступати в центрi. Оскiльки пiсля арешту Берiї виникло сум'яття, фашисти взяли Вязьму та Ржев.
  Але все одно було зупинено. Главою ДКО став Маленков. Ситуацiя ускладнилася.
  Ось i 1954 рiк ... У США новий президент Ейзенхауер i все-таки створено атомну бомбу ... Формально з Нiмеччиною триватиме перемир'я. У Британiї при владi знову консерватори.
  Нiмцi знову намагаються наступати. Вони з'явився пiрамiдальний танк. Бiльш досконалий та краще захищений. Але все одно просунуться вдалося лише на тридцять-сорок кiлометрiв. Нiмцi загрузли i видихнулися.
  Маленков запропонував через надзвичайне виснаження сторiн перемир'я.
  Гiтлер уперто вiдмовився.
  От i бiжить 1955 рiк... У США в серiйному виробництвi атомна бомба розробляється воднева.
  Третiй Рейх i з СРСР виснаженi до краю. Але Гiтлер дуже впертий. Не хоче жодного свiту. I ситуацiя напружена.
  I ось на день народження фюрера 20 квiтня, почався нарештi вже який за рахунком штурм Ленiнграда.
  Нiмцi розраховують на перемогу...
  I дiвчата нiмецького екiпажу на новому танку АГ-50. Машина двомiсна i в нiй Герда та Шарлотта.
  Дiвчата насвистують собi пiсеньку:
  - Ми простi прусськi дiвчата, їхатимемо в танк по Москвi!
  I пiдморгують собi красунi. Вони просто втiлення краси та еротизму.
  Герда стрiляє по радянськiй гармати i щебече:
  - Наш танк взагалi непереможний!
  I скеля зубки. Танк дуже навiть непоганий. Усього п'ятдесят п'ять тонн вагою. А броня з усiх бокiв 250-мiлiметрiв пiд великими кутами нахилу. I двигун у 1800 кiнських сил - газотурбiнний. I гармата 105-мiлiметрiв високого тиску. Звичайно машина краща, нiж Т-54.
  Шарлота вогняна красуня зауважує:
  - У свiтi є те, що буває лише в дорослому кiно!
  I показала язичок.
  Обидвi дiвчата, звичайно ж, царя в головi мають. Де вони тiльки не билися. I в яких мiсцях не боролися.
  Воїтельки найвищого суперкласу.
  I обидвi красунi бiгали босою по пустелi i їм це подобалося. I повiями бути теж не западло. Вони любили чоловiкiв. Так як секс жiнок омолоджує цей факт.
  Красунi вже мають рокiв чимало. А все такi ж стрункi, фiгуристi, красивi, сексуальнi. I в них просто дика пожежа, i чад вiйни. Не дiвчину, а гримливi змiї.
  I босi красунi з вiчною юнiстю, i в одних лише трусиках. А скiльки в них невимовної краси?
  Герда вистрiлила, перевернула радянську гармату i прочирикала:
  - Росiйський вальс! Скоро увiйдемо до крику до Москви!
  Шарлота проворкувала:
  - Сталiн мертвий! Скоро йому щелепу знесу!
  I обидвi красунi засмiялися.
  Герда пальнула, i збила точним пострiлом Т-54. Вiдiрвала вежу i проскулила з оскалом пантери:
  - Оце буде наш урожай!
  Шарлота розкроїла радянську СУ-100 i прочитала:
  - I з криком банзай!
  Герда знову довбала по радянськiй самохiдцi i в'янула:
  - Ех, це буде танець до ранку!
  Шарлота агресивно пiдтвердила:
  - Прорвемося опера!
  I обидвi дiвчата додали швидкостi.
  Герда зi смiшком вставила, для початку розколiв танк Т-54 на уламки:
  - Ми не жалюгiднi комашки, всiх сумнiваємо промокашку!
  Шарлота вигукнула:
  - Банзай!
  
  ДIВЧАТА ПРОТИ МОДЖАХЕДIВ
  Ось, наприклад, така iсторiя... Не сталося теракту 11 вересня i Росiя влiзла у вiйну з талiбами. Звичайно ж фанатики борються до кiнця. I майже весь свiт допомагає Талiбан у боротьбi з Росiєю. Вiйна вже триває кiлька рокiв. Ось настає 2008 рiк.
  Народ Росiї розчарований у режимi Путiна та обирає президентом Зюганова. Настав час переламати хiд бойових дiй. Що можуть запропонувати комунiсти?
  Чотири красивi дiвчата вирушили до Афганiстану. I вони i справдi особливi дiвчата. Весь час бiгають босонiж, i одягненi лише у мiнi-бiкiнi. Але їх не куля, i снаряд не беруть. Майже оголене тiло невразливе.
  Такий ось вийшов суперспецназ. I такi гарнi дiвчата.
  Бiжать собi i винищують моджахедiв.
  Наташка стрiляє з автомата. Метає босою ногою гранату i активно цвiрiнькає:
  - Союз...
  Зоя б'є зi зброї, метає босими пальчиками диск, верескує:
  - Непорушний.
  Августина запускає бумеранг босими пальчиками нiжок i щебече:
  - Республiк...
  Свiтлана пiдскакує, i пiддає колiна мiну i шипить:
  - Вiльних!
  Наталя строчить зi зброї. Робить сальто з переворотом i в'якає:
  - Згуртувала ...
  Зоя метає голою ногою гранату i щебече:
  - Не...
  Августина пiддає босою п'ятою смерть. Розкраює моджахедiв i в'якає:
  - Груба...
  Свiтлана пiдкидає голим колiном щось забiйне i продовжує:
  - Сила...
  Наташа дала чергу, зрiзала душманiв i просипала:
  - Не....
  Зоя лупнула навскiс чергою. Прошила п'ятьох супротивникiв, бульнула:
  - Страх!
  Августина пiддала голою п'ятою гостинець анiгiляцiї. I прошипiла з апломбом:
  - А...
  Свiтлана лупнула з розмаху вбивчим посланням смертi. I прошипiла:
  - Добра...
  Наталка дала чергу. Викосила десяток бандитiв i шикнула:
  - Людей...
  Зоя гворзданула смертю. Кинула босими пальчиками нiжок гранату, i прочирикала:
  - Освiчених...
  Августина стрiльнула. I вдарила головою, вякнула:
  - А...
  Свiтлана цвяхнула чимось смертельним i булькнула:
  - Воля...
  Наташа гримнула пекельним полум'ям. I вибила групу бандитiв, шикнула:
  - Свiтло ...
  Зоя як пiддасть iскрометним та вбивчим:
  - Розум!
  Августина дала чергу з розплавленого свинцю. Пройшлась по моджахедам, цвiркнувши:
  - I...
  Свiтлана босою п'ятою пiдкинула гранату i видала:
  - Смiливiсть...
  Наташа стрiльнула, розколошматила купу парфумiв, i вякнула:
  - У...
  Зоя як стрiльне... Як проллє вискаленi кулi. I пiсля чого прошипить:
  - Мрiй!
  Августина знову полоснула. Кинула босою нiжкою таку вбивчу гранату, що моджахеди на всi боки розлетiлися. Пiсля чого гарна дiвчина з рудим волоссям, прочiрикала:
  - Славься ...
  Свiтлана дала чергу. Вякнула з апломбом:
  - Батькiвщина...
  Наталка пальнула з базуки. I агресивно видала:
  - Наше...
  Зоя взяла i голою п'ятою пiддала гранату, прошипiвши:
  - Вiльне...
  Августина дала чергу. Построчила, i видала з пекельним накипом:
  - Дружби...
  Свiтлана врiзала, стрiльнувши i гаркнула:
  - Народiв...
  Наташа босими пальчиками запустила гранату i проверещала:
  - Опора...
  Зоя довбала чергою i буркнула:
  - На...
  Августина теж стрiльнула. Прошипiла з дикою злiстю:
  - Столiття...
  Свiтлана цвяхнула чергою, i пискнула:
  - Сила...
  Наташа пальнула i пробулькала:
  - Законна ...
  Зоя рiзала чергою, i промичала з дикою люттю:
  - Воля...
  Августина всадила смертельним i пискнула:
  - Народна..
  Свiтлана вистрiлила i пiддрукувала моджахеда ударом босої ноги:
  - Адже...
  Наталка знову вистрiлила ... Розкришила пара десяткiв фрицiв, i пропищала:
  - За ....
  Зоя дала чергу. Розкришила ворогiв i булькнула:
  - Єднiсть....
  Августина рiзала смертельним оскалом, прошипiвши:
  - Простий....
  Свiтлана дала чергу. Викосила бойовикiв i брязнула:
  - Людина!
  Четвiрка йшла трощила банду. Падали та падали вбитi бандити. Деяких дiвчат тривiально роздерли. А комусь i вiдiрвали голову. А багатьом взяли вiдкрутили шиї. Прошили животи, розбили груди та кiстки. I дiвчата своїми босими, витонченими нiжками пiдкидали голови.
  Наташка з люттю заревiла:
  - Росiйськi витязi - птахи свободи - б'ються за новий порядок! У сонячне свiтло прирiкають народи - б'ються вогнем та мечем!
  Пiсля чого знову жбурнула гранату, яка пролетiла, та розквасила десяток бойовикiв.
  Дiвчата, цей бойовий квартет були на бiлому, гарячому конi!
  
  ТАНКОВА ДУЕЛЬ
  На полiгонi протистояння двох танкiв - епохи альтернативної вiйни. Це коли Велика Вiтчизняна сильно затяглася. Сталося це тому, що Роммель зумiв умовити Гiтлера евакуювати нiмецькi та iталiйськi вiйська з Африки. Зрозумiло, що втримати Африку в умовах панування англiйцiв та американцiв у морi неможливо. I фюрер опинився в АI рацiональнiшим полiтиком.
  Нiмцi та iталiйцi пiшли з Африки, зберiгши бiльше сил. I операцiя з висадки союзникiв у Сицилiї розпочалася ранiше. Що призвело до двох наслiдкiв. Нiмцi зiбрали бiльше вiйськ i змогли все ж таки вiдобразити наступ у Сицилiї. I одночасно операцiя "Цитадель" на Курськiй дузi знову була вiдкладена. Але тут не витримав Сталiн. I 15 липня 1943 року почався наступ.
  Проте в оборонi нiмецькi "Пантери", "Тигри", "Фердинанди" виявилися набагато сильнiшими, нiж у наступi. I нiмецькi вiйська менше зазнали втрат в оборонi, нiж штурмуючи радянськi укрiплення. Внаслiдок цього радянськi вiйська зiткнулися з дуже потужною протидiєю. На пiвднi, де був Майнштейн, Червона армiя взагалi не змогла просунутися. На пiвночi де нiмцi виявилися трохи слабшими, радянськi вiйська рухали по одному по два кiлометри на день. I бої затяглися до осенi, точнiше до кiнця листопада. Вдалося лише зрiзати Орловський виступ.
  Радянськi вiйська зазнали таких великих втрат, що змогли знову наступати лише у лютому. Але на той час i фашисти посилилися. Особливо танками та авiацiєю.
  Фрiцам вдалося вiдбити наступ радянських вiйськ у центрi, на пiвднi та пiд Ленiнградом.
  Вiйна стала набувати затяжного та позицiйного характеру. У свою чергу Гiтлер намагався зробити ставку на чудо-зброю та берег солдатiв. Наступали фашисти, дуже рiдко, i тiльки там, де були впевненi, що зможуть уникнути великих втрат.
  Сталiн теж намагався не надто багато втрачати. Але все одно битви кипiли кровопролитнi. Найчастiше наставала Червона армiя.
  Вiйна все тяглася та тягнулася. Союзники у сорок четвертому роцi не ризикнули на висадку у Нормандiї i знову намагалися захопити Сицилiю. Але безуспiшно. Там на них уже чекали. I вiдбили натиск iз великими втратами.
  Потiм улiтку намагалася наступати Червона армiя у центрi. I теж загрузла у важких боях.
  Нiчого не вийшло... Нiмцi сильнi та мають багато танкiв. У сорок п'ятому роцi Рузвельт помер, i Трумен уклав перемир'я з Гiтлером. Британiя приєдналася до цього договору.
  Залишили Росiї та Третiй Рейх молотити один одного. Сталiн та Гiтлер були готовi пiти до кiнця. Iшов обмiн ударами. I ось сорок восьмий рiк. Вже сiм рокiв Великої Вiтчизняної вiйни минуло. А нiмцi та росiяни все ще молотять один одного.
  I ось зараз вiдбувається поєдинок двох найкращих танкiв Третього Рейху та Росiї.
  З боку нiмцiв Е-75 з боку росiйських IС-7. Такi ось машини. I екiпажi складаються iз бiйцiв. У разi дiвчат.
  П'ять дiвчат у нiмецькому танк, i п'ять у радянському.
  Обидвi машини дуже сильнi. Нiмецький танк Е-75, дуже серйозно захищений. Лобова броня корпусу 240-мiлiметрiв пiд нахилом. Бортiв у 120-мiлiметрiв, але плюс ще й екран у 90-мiлiметрiв i того 210-мiлiметрiв корпусу. Башта захищена в 252-мiлiметри лоба, 210-мiлiметрiв борту. Гармата у нiмця модернiзована 128 мiлiметрiв 70 ЕЛ. З початковою швидкiстю снаряда в 1000 метровсекунду. Вага машини у вiсiмдесят п'ять тонн, похила броня.
  Радянський IС-7 дещо легший у шiстдесят вiсiм тонн. Гармата 130-мiлiметрiв на 60 ЕЛ. Трохи поступається в початковiй швидкостi снаряда на 900 метровсекунду. Але трохи бiльше калiбр. Лобова броня вежi 210 - мiлiметрiв, але пiд великим нахилом. Борта у танка захищено дещо менше, нiж у нiмця. Лобова броня близька за рiвнем, менша товщина компенсується бiльшим рацiональним нахилом бронi.
  Гармата нiмецька все ж таки має перевагу в бронебiйностi. Швидкострiльнiсть приблизно однакова.
  Ходовi якостi у IС-7 трохи кращi за нiмецьку. У того двигун у 1200 кiнських сил при бiльшiй на сiмнадцять тонн вазi, у радянського 1080 кiнських сил. Обидвi машини досить присадкуватi та компактнi. В обох найсучаснiша оптика та зв'язок.
  Нiмець трохи все ж перевершує при боданнi, сильнiше в бортах, але гiрше в маневреностi та зайвi шiстнадцять тонн ваги.
  Але все одно гiтлерiвський танк досить непоганий i з сучасно компунувальної схемою - традицiйного типу. А не просто "Тигр"-2, що пiдрiс, як було в найперших моделях. Його зброя бронебiйнiша, а борти захищенi краще. Мабуть i якiсть нiмецького снаряда з урановим сердечником сильнiшим за радянський.
  Тож вирiшить майстернiсть екiпажiв. В даному випадку з обох бокiв однi дiвчата. I дiвчата гарнi, в одному лише бiкiнi.
  Iс-7 набирає швидкiсть. У бою на дистанцiї нiмець матиме перевагу. I краще зблизитись. Пробити у лоб фриця нелегко. Радянська машина теж уразлива.
  Оленка командир танкового екiпажу захоплено вимовляє:
  - Слава нашiй Батькiвщинi та Сталiну!
  Анюта ця дiвчина зi свiтлим волоссям, агресивно пiдтвердила:
  - Ми всiх у лайно зiтремо пiд цю пiсню!
  Марiя з оскалом перлинних зубок запропонувала:
  - На зближення слiд йти значно активнiше!
  Руда Августина, скеля зубки прохрипiла:
  - I в гiрськiй висотi, i зорянiй тишi, в нiчнiй водi i лютому вогнi, i лютому i лютому вогнi!
  Потужна Маруся тупаючи босими нiжками, вигукнула:
  - I треба подвиг здiйснити!
  Нiмецький танк також не слабенький екiпаж.
  Тут Герда, Шарлота, Христина, Магда, Альбiна. П'ять уславлених дiвчат. I теж босi й у бiкiнi. I теж пройшли вогонь, воду та мiднi труби.
  Герда використовує в управлiннi джойстик, що дуже зручно. Нiмецький все ж таки комфортнiший за радянську, i мабуть прицiл краще у гiтлерiвської машини буде. Хоча й радянський непоганий. Нiмецька гармата за рахунок бiльшої початкової швидкостi снаряда та уранового сердечника здатна пробивати з бiльшої дистанцiї.
  Проте Герда не зовсiм задоволена танком. Лоб корпусу у нього гарний, сорок п'ять градусiв нахил i 240 мiлiметрiв. Чи не пробити радянськiй гарматi i в упор. Але лоб вежi хоч товстiший, але не такий нахилений. Радянська машина має бiльший кут нахилу. I значить у рикошет ймовiрнiсть бiльш.
  Шарлота прицiлюючи стволом, помiтила:
  - Росiяни намагатимуться зблизитися, щоб позбавити нас переваги бронебiйнiшої зброї... Може, краще зупинимося i почекаємо їх.
  Христина це дiвчина iз золотаво-мiдним волоссям погодилася:
  - Звичайно! Давайте їх чекатимемо наче тигр у засiдцi!
  Магда медова блондинка заперечила:
  - Вони цього й чекають! Краще самим пiти у ближнiй бiй. У нас перевага у бортовому захистi!
  Альбiна заперечила:
  - Бортовий захист Е-75 достатнiй для того, щоб тримати снаряди радянських Т-54, але проти такої гармати слабенька. Нема рацiї зближуватися!
  Герда наказала:
  - Мотор не глушити, але чекати на противника стоячи на мiсцi. У нас до речi гiдростабiлiзатор є, а у росiян немає.
  Магда помiтила:
  - Тим бiльше у нас переваг при зближеннi та маневровому бою.
  Герда жорстко вiдповiла:
  - Наказ мiй простий! Стояти не глушачи двигуна. I пальнути по супротивнику з великої дистанцiї. Тут кругом поле. Ми бачимо ворога наче на долонi!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Не пiдпустимо ворога до себе! Влiпимо!
  Герда пiдтвердила тупаючи босою п'ятою по металу:
  - Довбаємо! I рознесемо противника!
  Воїтельки виявилися налаштованими вельми по бойовому. Шарлота прицiлила, вона сильний стрiлець. Радянська машина рухалася майже на максимальнiй швидкостi. Вежа досить велика, але низька. Потрапити не кожен може з великої вiдстанi. Але гармата у нiмцiв точна, з високою купчастiстю. I снаряд дуже щiльний. Уран є уран.
  Шарлота звернулася у молитвi до нiмецької версiї Всевишнього Бога та вистрiлила. Снаряд описав дугу, довбав прямо в вежу... Вiдстань ще була значною, i пiшов презент у рикошет. Але радянськi дiвчата вiдчули струс. Найголовнiше противник виявився дуже великим професiоналом, раз з п'яти кiлометрiв примудрився потрапити в цiль, що рухається. Тож поєдинок очiкувався вкрай напруженим.
  Але й радянськi дiвчата не такi простi. Ось взяли i теж пальнули. Пiсля чого прочiрiкали:
  - Бий без промаху, по ворогу. Не шкодуй даремно пороху!
  I справдi потрапила, прямо нiмецькою, нахиленою бронею вежi. Снаряд знову пiшов у рикошет. I товщина вежi цiлих 252-мiлiметра, не пробити легко.
  Але й нiмкеня струснула.
  Герда затято сказала:
  - Нас надувають, ми надимаємо, як це часто не збiгається! I випустила блискавки з очей.
  Радянський танк iшов на зближення. Все ж таки бiй на дистанцiї давав нiмецькому монстру перевагу.
  Оленка прочирикала:
  - Все неможливе можливе у нашому свiтi... Iдiть чорти обережно на чотири!
  Марiя сердито помiтила:
  - Ми ризикуємо головою. У нас зблизька можуть потрапити.
  Могутня Мотрона, ця дiвчина-водiй просипала:
  - А я буду виглядати по гострим кутом. Iмовiрнiсть рикошету зросте!
  Анюта прочирикала:
  У важку годину нас окрилив,
  Зробивши волю мiцнiшою стали...
  Вiд чуми позбавив свiт -
  Дорогий товаришi Сталiн!
  Руда Августина пiдхопила:
  - У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив,
  Вказавши його надовго!
  I всi п'ять дiвчат хихикнули. Пiсля чого продовжили зближення. Магда знову натиснула кнопку послав важкий снаряд. I знову влучила. Однак презент анiгiляцiї лише ковзнув по бронi. I пiшов у рикошет.
  Оленка прочирикала:
  - Створенi свiти, а ми не дiти Сатани!
  Марiя запропонувала:
  - Снарядiв у нас вистачить. Може i я горю!
  Оленка охоче пiдтвердила:
  - Давай спробуй!
  Дiвчина з золотим волоссям, уперлася голими п'ята в броню. Плавно натиснула кнопку. I снаряд вагою близько тридцяти тонн рушив до нiмецької машини. I справдi потрапив у чоло. Так що iскри з очей посипалися.
  Августина пробелькотiла:
  - Оце снаряд! Всiм снарядам снаряд!
  Пiсля чого руда без зайвих церемонiй показала мову. Вона почувала себе на небесному веретенi.
  Магда знову лупнула. Всадила дуже влучно. I снаряд буквально описав дугу, вразивши супротивника цього разу у корпус. У IС-7 дещо слабший захист верхньої частини чола - всього 150-мiлiметрiв i пiд нахилом 65 градусiв. Навiть поступається аналогiчної бронi "Тигра"-2, у якого вона пiд великим ухилом.
  Якщо Мотрона не смикнула радянський танк убiк, то йому погано було б.
  Оленка сердито вiдзначила:
  - У нас таки явна недоробка в бронi. Ех як би я хотiла, посунути конструкторам п'ятою по яйцях!
  Августина прошипiла:
  - Це ублюдок зарослий щетиною,
  Тисне прищi на зморшкуватiй шкiрi.
  Це фашист, кат i худоба,
  Ану дайте йому по пицi!
  Оленка хихикнув, заспiвала:
  - Твiй голос на вовка зовсiм не схожий! Ти голосом тонким фальшиво спiваєш!
  I як вiзьме та покаже рожеву мову!
  Дiвчата взагалi такого рiвня, що можуть i гори згорнути!
  Оленка з диким запало заспiвала:
  - люто рвуться в битву спортсмени,
  Кожен у перемогу, вiрить палко!
  Августина запально заспiвала:
  - А менi будь-яке море, море по колiно! А менi будь-якi гори до плеча!
  Марiя взяла i тупнула босими нiжками по бронi i помiтила:
  - Я вiдчуваю, що й у тому танку борються дiвчата! Такi ж красивi та в одному бiкiнi як i ми!
  Августина у вiдповiдь прошипiла:
  - Ну, i що з цього?
  Марiя охоче запропонувала:
  - Давайте розiйдемося мирним!
  Руда дияволиця вигукнула:
  - Як по мирному? З фашистами?
  Оленки з усмiшкою помiтила:
  - А менi теж шкода нiмецьких дiвчаток. Недобре з них знущатися! Тому я пропоную... Укласти перемир'я!
  Августина хихикнула i вiдповiла:
  - А вони не погодяться!
  Оленка запитала Марiю:
  - Ти можеш потрапити їм прямо у ствол?
  Дiвчина iз золотим волоссям вiдповiла:
  - Постараюся, хоч це дуже складно.
  Герда в цей момент запитала Магди, теж воїнки з золотим волоссям:
  - Ти реально можеш вивести з ладу їхню гармату?
  Магда впевнено сказала:
  - Потрапити по стволу? Якщо вищi сили допоможуть, цiлком!
  Герда стиснула кулаки i гаркнула:
  - Стрiляй!
  Обидва танки пальнули одночасно. Снаряди описавши дуги, потрапили прямо по дулах. I як рвоне. I метал вiзьме i бризне в рiзнi боки.
  Герда та Оленка одночасно вигукнули:
  - Ну все! Досить вiйнi!
  
  ЛУЖКIВ - ПЕРЕЧНИК ЄЛЬЦИНА!
  У свiтi є багато рiзних проблем. Одна з них це те, що занадто багато залежить вiд випадковостi. Ось таким виявився свiт, у якому призначення Путiна наступником Єльцина не вiдбулося. Замiсть нього Єльцин зробив мабуть найлогiчнiший хiд - запропонувавши мера Москви Лужкова. Дана кандидатура загалом з усiх поглядiв хороша. I новий наступник давно має зв'язки з олiгархами, популярний у народi, має пiдтримку серед лiвих, достатньо вiкової, щоб влаштувати честолюбних - Лужков не назавжди. I в той же час плоть i вiд плотi людина близька до сiм'ї Єльцина.
  Справдi Єльцин, переглянувши досьє Путiна, рiшуче спростував:
  - Цей кухар занадто тихий, щоб бути тираном, i занадто великий чекiст - щоб правити як демократ! Та й взагалi сам вiн як людина не святий. Iз Собчаком у корупцiї засвiтився. Я у його таланти не вiрю!
  I наступником став мер Лужков.
  Що ж... Теж особистiсть гiдна. У думi загалом твердження пройшло без боротьби. Мер заявив, що наведе лад на Кавказi, i пiднiме економiку Росiї.
  I як з'ясувалося, що це не пустi обiцянки. На Кавказi йшла вiйна приблизно як за Путiна. Бiльшiсть дагестанцiв не пiшли за чеченцями. Вiйськовим теж особливо не заважали. Вiйна проходила щодо успiшно.
  Щоправда Лужков таки пiшов на переговори з Масхадовим. I той погодився на членство Чечнi у Росiї. I бойовi дiї закiнчилися навiть ранiше, нiж у реальнiй iсторiї.
  Потiм почалося економiчне пiднесення. Навiть бiльш бурхливий нiж за Путiна. Прем'єром став молодий мiльярдер Дерибаска. Лужков проводив активну полiтику на зовнiшнiй аренi, але тримався дружби зi США. Навiть надiслав росiйський контингент проти Садама Хусейна. I допомiг скинути диктатора. За що отримав свою частку у розробцi Iраку.
  Партизанської вiйни навiть вдалося уникнути цього територiї. А Садама Хусейна спiймали набагато швидше.
  Лужков правив вiсiм рокiв... Досягнув навiть бiльших успiхiв в економiцi, нiж Путiн, i не посварився iз Заходом. Мало того, Росiя пiшла в НАТО i СОТ, завершивши перiод конфронтацiї. А потiм президентом став Дерибаска. Комунiстiв пiсля цього почали затискати значно активнiше. Почався ленiнопад. Зносилися пам'ятники вождям та колишнiм революцiонерам. Дерибаска навiть оголосив десталiнiзацiю. Що викликало певний опiр у суспiльствi. А Ленiна у 2011 роцi винесли з мавзолею та поховали, без жодних почестей та вiдспiвування.
  Правлiння мiльярдера-президента ставало дедалi жорсткiшим. Олiгарх номер один змiнив на референдумi конституцiю i скасував обмежувач у два президентськi термiни поспiль. Заборонив КПРФ та низку лiвих органiзацiй. Запровадив стотисячний бар'єр членiв для реєстрацiї партiй.
  Далi були iншi кроки. Зокрема заборона абортiв, обмеження протизаплiдних засобiв. Активнiше почала проводитися i церковна полiтика. Зокрема, священики заповнили всi екрани. I було навiть запроваджено скандальний податок у п'ять вiдсоткiв на всiх, хто не сповiдує Православ'я.
  Мало того йшло обмеження iнших релiгiй. Загалом заборонили багато органiзацiй: Свiдкiв Єгови, Адвентистiв Сьомого дня, Баптистiв, П'ятидесятникiв та iнших. Жорстко придавили й Iслам. Що породило опiр фундаменталiстiв.
  У самому Православ'ї за наказом президента вiдбулися певнi змiни. Зокрема, скасували пости. Все ж таки дiйсно пост вiдлякував вiд Православ'я багатьох людей, i переважна бiльшiсть його не дотримувалася. Та й не заважали пости, товстiти священикам та парафiянам. Тож це скасували. Щоб зробити православ'я легшим.
  У священики почали припускати жiнок. З iншого боку, змiнилися i зовнiшнi форми. Попов стали голити i стригти, ряси стали бiлими, i зручнiшими. Розширилась кiлькiсть святих. Причому, канонiзувати стало швидше та простiше.
  У святi були зробленi: Олександр Суворов, Нахiмов, Брусилов, Олександр Другий, Олександр Третiй та багато iнших. В основному царi та воїни. Включно зрозумiло i Петра Першого та Iвана Грозного.
  Серед святих виявився i Михайло Ломоносов та Менделєєв - теж ученi високого рiвня.
  А чому б їх не зробити святими? Коротше кажучи, канони розширилися. Росiйська Православна церква стала самостiйнiшою вiд iнших. Мало того з'явилося вчення: що Андрiй Первозванний отримав перевагу над апостолом Петром першоапостольської спадкоємностi, оскiльки Петро зрiкся тричi Христа.
  Коротше кажучи, держава стала бiльш теократичною, але водночас i розкутою. Почав вiдроджуватися дух монархiї. I дещо вiд царiв. Зокрема, легалiзувалася проституцiя. Була вона навiть узаконена i повiї платили податок у державну скарбницю, соцстрах та отримували право на пенсiю.
  А чому б i нi? За царя таке було i населення Росiї швидко збiльшувалося! Чи так був поганий цар-батюшка.
  IДIЛ росiйськi та американськi вiйська задушили в зародку i швидко. Все iнше вже не так важливо. У Києвi не вирував майдан, так при владi таким чином був прозахiдний уряд. I Крим не приєднували. Комунiстiв загнали до пiдпiлля. I вони влаштовували акцiї протесту.
  ЛДПР була кишеньковою опозицiєю. Правлячою коалiцiєю була органiзацiя: Батькiвщина - вся Росiя. Був ще УПС. Теж прозахiднi лiберали. "Яблуко" з парламенту видавили - за норовливiсть. Iншi партiї семи процентного бар'єру не брали. Тож особливо нiчого не змiнювалося. Президент був подiбний до царя лiберала i антикомунiста. У зовнiшнiй полiтицi прохiдний курс. Китай не надто розвинувся, тому що пiднебесну iмперiю взяли у жорсткий обiг. Вимагали полiтичних реформ.
  Вибори президента Росiї проходили цiлком передбачувано.
  Дерибаска перемiг у 2008 роцi набравши понад сiмдесят вiдсоткiв. У 2012 взявши сiмдесят три вiдсотки. У 2016 сiмдесят один вiдсоток, за чотирьох конкурентiв. Формально начебто вибори альтернативнi, але фiльтри добору досить жорсткi.
  Щоправда олiгарх-президент не став собi малювати непристойнi дев'яносто дев'ять вiдсоткiв iз хвостиком, i за те спасибi.
  Жириновський брав участь у всiх виборах з 1991 року, коли вiн був наймолодшим кандидатом. У 2016 роцi став найстарiшим. Економiка Росiї розвивалася швидкими темпами. Проблеми були лише наприкiнцi 2008 та на початку 2009 року, але їх швидко виправили. Потiм уже довгий час економiка Росiї не знала кризи. Хiба трохи знизилися цiни на нафту. Зате розвинулися високi технологiї.
  Проте Дерибаска хоча ще був досить молодим, заявив, що в 2020 роцi на четвертий термiн не пiдемо, щоб не створювати претендента незмiнностi влади. I що потрiбно, щоб президент оновлювався. Хоча Дерибаска перейшов на посаду прем'єра, а президентом став Андрiй Навальний. Ось такi бувають у свiтi чудеса!
  
  
  
  
  КОНАН - Хлопчик iз МАЙБУТНЬОГО!
  Одна людина дуже хотiла повернутися у своє дитинство. I взагалi страшенно боявся старостi та смертi. Йому надзвичайно хотiлося уникнути в'янення та старiння, то вiд чого страждають iншi люди. I вiн активно шукав навiть Iнтернет, хто допоможе йому стати знову юнаком.
  I ось знайшов ... Одна дива екстрасенс дала оголошення - повернути юнiсть реально!
  Чоловiк рокiв пiд п'ятдесят з радiстю клюнув. Дуже вже велика спокуса. Взяв iз собою пристойно грошей i вирушив до цiєї мегерi.
  Москва мiсто велике i в ньому все можна знайти.
  I ось приїхав вiн i опинився бiля будiвлi. Там i знiмала кiмнатку ворожка. Сам будинок бiзнес-центр. I все з наукового. I жiнка, яка його зустрiла, також була та ще штучка. На циганку не схожа. Але й не росiйська. Немов iндiанка, смаглява шкiрою, але волосся не чорне, а свiтло-коричневе. Красива, наче молода. Але вiдчуває, що їй уже багато рокiв.
  Нехай навiть на обличчi жодної зморшки, нi сiточки, нi цятки... Але все одно таке вiдчуття, що дамi з бездоганною фiгурою вже за сорок. Хоча вона i м'язова, i не видно слiдiв вiку. А зубки колись посмiхаються такi бiлi й дуже великi.
  Павло Iванович навiть подумав, що вони мають вставнi. Але нi, швидше за все, справжнi. Взагалi ця мадам чимось нагадувала шоу-зiрку. Наче ворожки з фiльмiв.
  Жiнка запросила сiсти i приємним голоском запитала:
  - Ти бачу дуже хочеш знову стати юнаком?
  Павло Iванович вiдповiдно кивнув:
  - Так! I дуже!
  Жiнка хихикнула i вiдповiла:
  - Але ж за все ти розумiєш у нашому свiтi треба платити!
  Павло труснув лисiючою голою i просипiв:
  - Я готовий! За цiною не постою!
  I витяг з кишенi пачку стодоларових купюр.
  Ворожка зневажливо пирхнула:
  - Якби менi потрiбнi були грошi, я б попросила сто мiльйонiв доларiв у якогось старого мiльярдера. I вiн би заради вiчної молодостi не вiдмовив... Нема менi потрiбнi не просто грошi!
  Павло здивовано спитав:
  - А що?
  Ворожка знизала плечима i вiдповiла:
  - Замiсть повернення молодостi ти станеш моїм слугою, або навiть рабом! - Жiнка вишкiрилася i додала. - Чи готовий ти заради юностi стати невiльником?
  Павло з боязкою надiєю запитав:
  - А юнiсть буде вiчною?
  Ворожка активно кивнула головою:
  - Можливо!
  Павло Iванович хруснув пальцями i урочисто промовив:
  - Була не була! Вiдповiдь моя ясна, на все згоден!
  Ворожка широко посмiхнулася i помiтила:
  - Ну добре... Ти маєш вищу освiту?
  Чоловiк кивнув:
  - Так! Звичайно!
  Екстрасенс заявила:
  - Ну, i дивно! Менi потрiбна людина з iнтелектом. А тiло ... Тiло я сама зроблю яке менi потрiбно!
  Павло Iванович несмiливо зауважив:
  - Але сподiваюся я не стану виродком?
  Ворожка у вiдповiдь заперечливо хитнула головою:
  - Звичайно ж нi! Менi потрiбний виродок! Навпаки ти будеш здоровим, симпатичним та сильним!
  Павло Iванович зрадiло вигукнув:
  - Я на це готовий!
  Ворожка кивнула i вiдповiла:
  - Зараз я тобi дам розписку, такого змiсту. Я Павло Iванович Рябченко, стаю рабом панi Квiти, доки вона не звiльнить мене вiд служби. Клянуся до цього моменту виконувати беззаперечне її розпорядження! Натомiсть отримуючи вiчну юнiсть! I ти пiдпишешся кров'ю.
  Потiм я дам, тобi юне та сильне тiло! I ти будеш пiсля цього вiчно молодим!
  Павло Iванович вiдповiв iз усмiшкою:
  - Ну що ж? Угода є угода! Служба рано чи пiзно скiнчиться, а молодiсть залишиться!
  Ворожка сердито помiтила:
  - Але ж ти будеш моїм слугою! I якщо спробуєш не послухатися, то потрапиш прямо в пекло! А поки що, давай я допоможу тобi проткнути палець.
  Було трохи боляче. Павло Iванович оглядав кiмнату ворожки. Бiлi фарбованi стiни. Декiлька монiторiв. Маса рiзного роду датчикiв. Наче це лабораторiя, а не центр ворожки.
  Навiть безглуздо якось пiдписувати цей папiрець. Навряд чи кривавий пiдпис якийсь суд визнає дiйсним. Але... Щось каже йому, що це не блеф i не розiграш.
  Чоловiк абияк вивiв свiй пiдпис, у виглядi загогулiни. Пiсля чого пробурчав:
  - Я своє пiдписав! Тепер слово за вами!
  Ворожка хихикнула i помiтила:
  - Ну що сказати! Ну, що сказати... Влаштованi люди! Бажають знати, бажають знати! Бажають знати, що буде!
  I тут перед чоловiком виник величезний монiтор. По ньому було видно, що йде якийсь мультфiльм. Ворожка посмiхнулася i запитала:
  - Чи дивився японський мультсерiал - "Конан - хлопчик iз майбутнього"?
  Чоловiк знизав плечима i вiдповiв:
  - Здається, так... Там такий був хлопчик, начебто дуже сильний!
  Ворожка згiдно кивнула:
  - Угу! Ось я тобi i вселю в його тiло!
  Чоловiк здивовано свиснув:
  - У тiло мультяшки?
  Ворожка впевнено пiдтвердила:
  - Саме так! А чого ти хотiв?
  Чоловiк розгублено пробулькав:
  - Але ж вiн зовсiм дитина!
  Ворожка хихикнула:
  - Але в нього натомiсть сили бiльше, нiж у десятка дорослих. Та й вiн спритний, мiцний тiлом, його дуже важко вбити i пошкодити!
  Павло Iванович розгублено пробурмотiв:
  - I що я назавжди залишусь дитиною, чи виросту?
  Ворожка оскала зуби i вiдповiла:
  - Звичайно, назавжди залишишся таким, хлопчиком рокiв одинадцяти з диявольською силою.
  Перехопивши незадоволений погляд, чоловiк додала.
  - Ну це плата за безсмертя i найголовнiше... Оскiльки це анiме японське, а японцi дуже люблять мультики хентай, то ти матимеш чоловiчу гiднiсть недитячих розмiрiв. У боєму положеннi сантиметрiв двадцять п'ять, що й для дорослого чимало. Тож... Найголовнiше ти можеш робити i без шкоди для себе та свого лiбiдо.
  Павло Iванович розгублено помiтив:
  - Але чи багато жiнок схоче спати з пацаном?
  Ворожка у вiдповiдь єхидно вякнула:
  - А з тобою жiнки не хочуть спати! Тож чи буде велика втрата? А якщо ти у вiчностi зможеш розбагатiти чи стати iмператором, то дiвчата ходитимуть табунами за тобою незалежно вiд того, схожий ти на хлопчика чи нi.
  Чоловiк кiлька секунд повагавшись, рiшуче сказав:
  - Гаразд згоден! Головне, щоб кiлок стояв i був великим. А що ти не дуже великий? Сила компенсує!
  Ворожка помiтила з радiсним виглядом:
  - Я тебе ще магiї та бойовим прийомам наче Наруто навчу. I ти станеш непереможним!
  Павло Iванович пiдтвердив:
  - Може, так менi це хотiлося!
  Ворожка шльопнула долонькою по колiна i сказала:
  - Сядь геть у те крiсло. Я виконуватиму перетворення. Взагалi, я ж знаю, ти хотiв стати не просто знову молодим, а хлопчиськом. Саме це i було твоїм найпристраснiшим бажанням. I хлопчиськом сильним! Тож цього разу перетворення має вийде!
  Павло Iванович сiв у крiсло. Ворожка стала надягати на нього дроти та датчики. Мовляв, хочеш стати хлопчиком i ми тобi це влаштуємо.
  Адже справдi мрiя дуже хороша, про вiчне дитинство. Чоловiк був тепер облiплений датчиками та проводами з усiх бокiв. I ось ворожка взяла i як врубає струм.
  У Павла Iвановича перекосилося буквально все перед очима. I вiдчуття нiби по мiзках рушили палицею. Або навiть на кожну звивину обвалилася кувалда.
  Неабияк струснуло... I попливло перед очима, ти немов у вогненному маревi. А потiм раптом вiдпустило i стало дуже легко. I Павло Iванович вiдчув бадьорiсть та потiк енергiї у кожнiй клiтцi.
  Ворожка захоплено вiдповiла:
  - Здiйснилося! Ти тепер хлопчик Конан!
  Павло вiдчув як з нього спадають дроти та датчики, i вiн стає вiльним. А згори спускається велике дзеркало.
  Ворожка захоплено вимовила:
  - Подивися на себе!
  Павло глянув. Його зiр став гострим i швидким. У дзеркалi з'явився хлопчик. М'язистий, у коротеньких штанцях. Волосся чорне, що вiддає синьовiй. Обличчя приємне i красиве, засмагле, цiлком європейське. Сама хлопчина дуже жила, шия сильна, а очi чорнi. Зуби колись посмiхається не погодам великi. На вигляд рокiв i є одинадцять, але м'язи такi рельєфнi, немов у Брюс Лi. Як i у мультяшки нiжки босi, зате дуже чiпкi i спритнi.
  Спортивний i сильний i тренований хлопчик.
  Павло Iванович зробив бiцепси, вони в нього надулися трикутниками. Вiн виявився цiлком задоволений:
  - Та непогана фiгурка! I що я буду таким назавжди?
  Ворожка впевнено сказала:
  - Ти мультяшка! А мультяшки не старiють! Може порадiти, що бiльше нiколи не станеш старим!
  Павло Iванович пiдстрибнув, i грюкнув над головою в долонi, i пробурчав:
  - Ось чудово! Як я собi добре вiдчуваю!
  Ворожка посмiхнулася i помiтила:
  - Але ж тепер ти мiй раб! Потрiбно вiдпрацювати безсмертя! Ти зрозумiв!
  Павло Iванович захопленого промовив:
  - Пiонер завжди готовий!
  Ворожка стукнула кулаком по столу i повiдомила:
  - Перше завдання тобi буде легким. Вийди надвiр i там знайди пацана Гришку Мiмозу. Наби йому морду, до синцiв. З твоєю силою це неважко. I забери у нього шкiльний портфель та айфон. Потiм принесеш менi!
  Павло розгублено розвiв руками:
  - А навiщо вам айфон школяра?
  Ворожка гаркнула:
  - Ти мiй раб! Не питай, а виконуй! Нi до чого тобi знати та обговорювати накази! Або ти помреш, а душа назавжди потрапить у пекло!
  Павло-Конан несмiливо запитав:
  - А де знайти Гришку Мiмозу?
  Ворожка жбурнула хлопчику-термiнатору зернятко:
  - Давай i по ньому орiєнтуйся! Де свiтитись, там i противник!
  Павло-Конан уже не задаючи питання, миготивши голими, хлопчачими п'ятами вискочив з офiсу. Вiн вiдчував у собi енергiю та спрагу рухатися.
  Тiло справдi було дуже сильним i швидким. Павло Конан не чув пiд собою нiг. Вiн розганявся, сходами iгноруючи лiфти. I йому було так легко, i полiт такий стрiмкий та захоплюючий.
  Пiсля чого пацан-термiнатор вискочив надвiр. Погода стояла прохолодна, щойно пройшов дощ. Хлопчик-мультяшка шльопав по калюжах. Пiднiмав бризки. I йому було добре. I швидкiсть пробiжки, немов у породистого, скакового коня. У всякому разi, швидше, нiж у людей. Не наздогнати так просто.
  Ось хлопець iгноруючи свiтлофори промчав мiж машинами. Його швидкiсть була великою, а реакцiя чудовою. Конан i справдi дуже чудова мультяшка. Швидка, з чудовою реакцiєю, сильна та витривала. Бракує йому навчання прийомами єдиноборств та магiї. Тодi б ще крутiше був би нiж Наруто. Але нiчого, попереду в нього вся вiчнiсть. I енергiя нiколи не висохне.
  Хлопчик-мультяшка перескочив через машину. Все ж таки вiн бiг надто швидко i перехожi гладилися на босоного хлопчика. I навiть присвистували полiцейськi. Але добре, не звертаючи уваги, Конан-Павло дiстався до двору.
  Там був Грицько Мiмоза. Пацан рокiв тринадцяти, з дуже зухвалим виглядом. I дивився звiром. Побачивши Павла-Конана розреготався, показуючи пальцям:
  - Дивiться жебрак! На взуття грошей немає!
  Конан-Павло кинувся на кривдника, ударив його ногою в живiт, потiм рушив кулаком по потилицi. Той i звалився як пiдкошений. У Конан-Павла не сила. Пiсля чого хлопчик-мультяшка згадав, що слiд залишити i синцi на обличчi. Повернув, i врiзав кiлька разiв кулаком по мордi.
  Далi забрав портфель, вивернув кишенi у пошуках айфону. Вилетiла купа монет, пара папiрцiв. Їх Конан-Павло прибрав iз задоволенням. Але де ж Айфон - куди подiвся! Але теж нарештi знайшов.
  Взяв його собi... I помчав назад. Справу зроблено! I головне так легко та просто! Немов жуйку зжувати! Так добре все вийшло!
  I хлопчик знову мчав, i насвистував собi пiсеньку:
  - Перервалась нитка, нам загрожує зла смерть! I щоб жити - герой має померти!
  I знову перескакування через машини. Прокручування сальто, рiзноманiтнi розвороти.
  Конан-Павло влетiв до офiсу. Його нiхто не зупиняв. Потiм забiг нагору до ворожки.
  Та зустрiла його не надто привiтно:
  - Ну ти й даєш! Навiщо ти вбив Грицю?
  Конан-Павло розгублено розвiв руками:
  - Я не вбивав його?
  Ворожка хихикнула i вишкiрилася:
  - Хлопчик Конан, може пiдняти над головою валун бiльше за тонну вагою. Уявляєш який у нього сильний удар. А рушив пiдлiтка по потилицi! Ти що iдiот?
  Конан-Павло розгублено розвiв руками:
  - Ну, я не думав. Потилиця сама потрапила пiд мiй кулак!
  Ворожка гаркнула:
  - Коротше кажучи, примусь дурня Богу молитися, вiн лоба поб'є! Добре, що цей хлопчик менi особисто був i не потрiбен. А айфон та портфель пригодяться. Але ти... Ти розумiєш, що тепер убивця!
  Конан-Павло важко зiтхнув i вiдповiв:
  - Ну, я не хотiв! Наступного разу обережнiше!
  Ворожка рикнула, i стукнула пiдбором по пiдлозi:
  - Наступного разу не буде. Тебе запам'ятала, хлопчик який в холод носиться напiвголий i шльопає по осiннiх калюжах. I, напевно, вбивцю шукатиме полiцiя. Так що в Москвi принаймнi ти не схожий!
  Павло-Конан легковажно брязнув:
  - А якщо волосся пофарбувати у бiлий колiр? Я так стану ще симпатичнiше!
  Ворожка хруснула пальцями i заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Поки ти по Москвi бiгати не будеш! Я тебе до казкового свiту вiдправлю! Там дiстанеш для мене сiм артефактiв. А потiм буде видно! Але дивись, обережнiше з силою!
  А поки що може бути... - Ворожка пiдморгнула i вiдповiла з єхидною усмiшкою. - Займешся зi мною коханням. Завжди мрiяла спробувати чоловiчу досконалiсть японської мультяшки. Адже хентаї немає рiвних майстерностi муплiкацiйних японських героїв.
  
  
  ЗIРКОВА КОХАННЯ!
  Невинний образ променисто чистий
  Вулканом почуття пробудив до тебе!
  Твiй погляд нiжної квiтки - променистий
  Що немає кохання прекраснiше на землi!
  Не правий хто думає, що космос мертвий i вакуум порожнiй i не здатний накочуватися на борт, лоскочучи поверхню космольоту, чорно-оксамитовою язиком, утиканим перлинами зiрок. Михайло Чорний: юний студент розвiдувально-космiчного iнституту, здавалося, скам'янiв iз таким захопленням, насолоджувався дивовижним видовищем розкiшних гiрлянд зiрок, що обрамляють цю частину безмежної галактики. Але студенту немає справи до краси чудесного неба, його думки зайнятi iншим. Ось тi самi дивовижнi вiзерунки зiркового килима уяву сплiтає в груди, що вiдливають алмазами, рубiновi стегна, золотистi нiжки, дорогоцiннi фiгури казкових жiнок. Зiрки рухаються i точно також перемiщаються i пурхають уявнi дiвчата, але одного вистави дуже мало. I тут у космосi вiн почувається жахливо самотнiм, адже хочеться спiлкування, а з зiрками можна розмовляти лише подумки, не чекаючи на вiдповiдь. Єдина надiя на гiпергравiтацiйний передавач. З його допомогою можна виходити в мiжгалактичний ультра-гiпер-iнтернет - там завжди можна знайти собi подругу i не обов'язково людської раси. Хлопець вiдчайдушно смикає налаштування, новий плазмо-комп поламаний i не слухає команд. У цей момент на борт космольоту надходить сигнал тривоги, голографiчнi прилади повiдомляють про безлiч яскравих точок, що тривожно спалахують у вакуумному океанi. Михайло iз силою тисне на прискорювачi та намагається пiти. Вiн давно знайомий iз ними, судячи з силуетiв це космiчнi "пiрати". Нi, не тi грiзнi флiбустьєри, що колись тисячу рокiв тому наводили жах на всi сусiднi свiти. Нинi це просто студенти з iнших свiтiв та iнститутiв. Просто їм хочеться похулiганити, спiймати в силовi сiтки випадкового "левака", а потiм вдосталь посмiятися або навiть знущатися з нього. А кому це хочеться стати предметом глузувань. Чорний намагається пiти, до краю розiгнавши свiй мега-кварковий двигун. Решта зграї кинулася за ним навздогiн. Пустотливi хлопцi час вiд часу пострiлювали мульти-мегаватними ракетами. Вибухи не завдавали iстотної шкоди, швидше за все, вони були розрахованi на моральний ефект. Михайло не дотримав посмiшки.
  -Ось демони! Гарно атакують.
  Звичайно, немає нiчого страшного i можна спокiйнiсiнько здатися в полон, але пiсля такого неофiцiйного оголошення вiйни цього не хочеться робити. Тим не менш, противник не вiдстає, мабуть мотори у ворожих зоряних субмарин анiтрохи не гiрше, нiж у його космольоту. Комп'ютер видає попередження.
  -Спроба захоплення силовим арканом! Загроза Љ3.
  Михайло перебудовує свiй зорелiт, включаючи посилений захист. Потiм рiзко повертає у величезнiй подвiйнiй зiрцi. Один диск цього зiркового гiганта яскраво-жовтогарячий, iнший зловiсний отруйно-фiолетовий. З усього розбiгу юнак пiрнає у зоряну пекло. Незважаючи на те, що космолiт прикритий силовим полем у кабiнi стає спекотно. Обшивка зорельоту трiщить вiд сильного стиску, за бортом вирує багатомiльйонне полум'я. Але цей нирок єдиний спосiб вiдмовитися вiд нав'язливих переслiдувачiв. У такiй крутiй ваннiй вiн стає практично невидимим. Iснує правда ризик, що силове поле не витримає такого сильного стиснення високої температури, але хто не ризикує...
  Звичайно, переслiдувачi теж можуть пiрнути в магму зiрки або спробувати пiдстережити його на виходi, але зiрка дуже велика i на граничнiй швидкостi вiн, користуючись тимчасовою невидимiстю, зможе вiдлетiти на безпечну вiдстань.
  I дiйсно мотори включаються в максимальну мiць, його з силою вдавлює крiсло, коли вириваєшся з зоряної плазми, не завжди допомагає антиграв. Потiм ловиш однi з численних пульсарiв, вiн обволiкає твою субмарину, i з силою викидаєшся з вогненної геєни.
  Як i припускав Михайло, переслiдувачi його не побачили їхнi космолети безпорадно тусувалися бiля мега-зiрки, мало не зiштовхуючись носами, i маленька яхта Чорного зумiла легко вiдiрватися вiд блискучого свiтила. Ось незабаром подвiйна зiркова система стала важко помiтною точкою в густо втиканому зiрками небi. Тепер можна i перевести дух. Сiдати на якусь iз населених планет не хочеться, але ця область космосу якщо не зовсiм незаймана, то точно небагато звiдана. Михайло стикається з гiпергравiтацiйним передавачем. Про диво пiсля проходження центром свiтила, вiн ожив i заробив з новою силою. Отже тепер можна i це цiлком реально поринути в iншi вiртуальнi свiти. Юнак надягає собi на голову подобу млинця, його разом обволiкає кокон i раз... Вiдбувається чудове перемiщення, гiпергравiтацiйнi хвилi разом закидають бiоенергетичне тiло у свiтову мегамережу. Тепер уже ти сам без жодного космосу та зорельоту париш мiж зiрок, апаратiв та багато iншого. Весь космос переповнений розумною та не дуже iнформацiєю. Здається, що прямо у вакуумi горять велетенськi рекламнi щити, з усiма видами послуг, по простору носяться рiзнi файли, i формi великих голографiчних фiльмом, i формi простого рухомого фото i багато iншого. Цей ультра-гiпер-Iнтернет забитий будь-якою всячиною в незрiвнянно великих масштабах, тут все намiшано з рiзних планет i систем. Ось уявiть собi iногалактичних монстрiв таких зелененьких, в радiоактивних блисках, що рекламують i цiлими цистернами, що вливають у себе подобу соку манго або якоїсь iншої рiдини, що iскриться. А коли семиголова рептилiя починає пожирати вiдбивну з транс-плутонiєвого тушканчика, попутно вiдстрiлюючись вiд крилатих породжень пекла з лучеметiв, то це взагалi скидається на гiпердурдом. Проте густий сiк, що з м'яса, викликає напад голоду.
  Михайло набирає команду їжа - пошук. I практично вiдразу занурюється в нескiнченно величезну залу. Рiзноманiтнi страви та вина з усiх галактик гасають перед поглядом. Iнодi вилiтає барвисте дiвчисько i з її рота сиплються цукерки, бурульки, морозиво, жуйки та iнша дрiбниця. Юнак пiдхопив одне з "безкоштовних" бурульок - нiчого можна їсти, потiм гарненько заправився бiрюзовим iз смарагдовим вкрапленням морозивом, запиваючи сумiшшю вина та лимонаду. Хоча навколо були цiлi гори, розмiрами з добру планети ультрорiзноманiтною веселки страв, що вiдливає всiма кольорами, вiн цим i обмежився, виявивши надзвичайну скромнiсть. Пiсля такої вiртуальної i водночас реальної їжi його потягла на подвиги. Але хiба це цiкаво вести бойовi дiї одному. I Михайло вимовив чарiвне слово - СЕКС!
  I вiдразу опинився в химерному кошмарному свiтi. Мiльярди iстот з усiх галактик, а також бiльйони роботiв, кiборгiв, дроїдiв та iнших живих i не дуже iндивiдiв на всi лади кохали. Це вражало i, проте, було гидко. Михайло заплющив очi, потiм тихим голосом промовив.
  -Хочу чистого кохання! Хочу познайомитися з дiвчиною, з такою iстотою, що подiбна до ангела i в нас не буде бруду, а буде лише мир i гармонiя. Я хочу мати ту, яка любитиме лише мене одного i нiякий земний чи iногалактичний хлопець не зумiє заволодiти нею.
  Перед ним з'явився робот-анероїд, вiн почухав макiвку своєю тонкою десятипалою лапкою.
  -Людина! Ти як завжди поставив нам загадку! Але нам немає нiчого неможливого!
  Робот пiдморгнув i миттєво розчинився у просторi Iнтернету.
  Михайло здригнувся, на мить, подумавши, що загадав надто важке завдання навiть для могутнього мiжгалактичного кiбер-розуму. У душi навiть зародилася подоба гордостi, зумiв поставити в безвихiдь гiперiнтернет кiборгiв.
  I як завжди буває, як снiг на голову з холодного вакууму спалахнувши яскравою зiрочкою, вона мателiзувалась. Михайло трохи заплющив очi, та дiвчина, що постала перед ним, нагадувала богиню. Такої слiпучої краси вiн нiколи не бачив. Це було щось неймовiрне.
  Моя уява вразила
  Блискнув хвостом комети твiй образ
  Мене ти немов блискавка пронизала
  Своєю променистою в зiрках красою!
  Згадали слова великого поета. Потiм стало небагато сумно i боязно, що якщо таке карколомне дiвчисько скаже рiшуче нi, вiн можливо пустить собi шматок плазми в лоб. I все ж таки треба вирiшуватися вiн все-таки чоловiк. Але губи машинально шепочуть лише банальну дурiсть.
  -Ти Моя богиня, мiй талiсман. Я хочу бути поряд з тобою.
  -Це менi багато хто говорив. Слiпуча дiвчина вiдчула смуток. - Якщо в тебе щось таке вiдмiнне вiд iнших, що б я могла в тебе.
  Михайло здригнувся.
  -Зовсiм недавно я винайшов маленький, але симпатичний вiрус. Якщо хочеш, то я подарую його тобi.
  Дiвчина засмiялася, як горять її зубки, просто лампочки, де замiсть скла сяють алмази.
  -Неймовiрно! Вперше менi пропонують у подарунок те, що слугує руйнуванню.
  -Ти знаєш, я мiг би назвати цей вiрус на твою честь. Як тебе звати.
  -Марамара! Вiрус Марамара це звучить, а як тебе звуть?
  -Михайло!
  -О! У землян так називається наймогутнiший архангел. Ваш бог вiйни!
  -Нi, ти не маєш рацiї, я не сильний у стародавнiй мiфологiї, але архангел Михайло символiзував собою сили творення, а не руйнування.
  Марамара пiдлетiла ближче.
  -Тодi може бути бiльше розповiсть про свою планету. Бiльшiсть з тих хлопцiв з ким я знайомилася переважно говорили про секс i швидко менi набридали.
  Михайло почав говорити. Коротко вiн описав iсторiю Землi, вiд первiсно-общинного ладу, до епохи нанотехнологiй i першої мiжпланетної вiйни.
  -Це було жахливо, коли людство зiткнулося з цивiлiзацiєю Щепiр. Люди гинули мiльярдами, а нашi вороги, мабуть, зазнавали ще бiльших втрат. Зрештою ми перемогли, загнавши щепирiв назад на свою планету.
  -Я мала обмежену iнформацiю про цю бойню. Вiйна-це насильство, страх i бiль. Я сподiваюся, що це нiколи не повториться.
  -Я теж.
  Михайло хотiлося було продовжити iнтелектуальну бесiду, як Марамара перервала його.
  -Давай краще злiтаємо i подивимося якесь гарне кiно, тiльки не про вiйну.
  Михайло кивнув головою, i вони взялися за руки. Здавалося, рука потонула в нiжнiй пухнастiй хмарi, наскiльки м'яким i заворушуючим був її дотик.
  Знятий у дванадцятимiрному просторi фiльм був за сюжетом про чисте, але нещасне кохання i тлi драматичних подiй, що вiдбуваються всерединi сучасної держави. Було видно, що на очах дiвчини з'явилися непiдробнi перлиннi бiсеринки. Довго вони ще блукали практично нескiнченною Ультрагiперiнтернетною мережею, але, зрештою, все добре кiнчається, i їм довелося розлучитися. Насамкiнець вони залишили один одному свої позивнi. Юнаковi здавалося, що навiть у нехитрiй поштовiй адресi в кожнiй рисi та символi укладено чудовi образи казково прекрасної дiвчини.
  Михайло знову прокинувся на своєму космольотi, свiт для нього став сiрим усi думки займала слiпуча як сплав дорогоцiнного камiння та променистих зiрок Марамара. Вiн не мiг довго терпiти i при першiй же нагодi знову поринув у вiртуальний свiт, всесвiтнього Iнтернету. I знову вони зустрiлися, їх повторна зустрiч була ще бурхливiшою, нiж перша. Вiдчувалося, що й космiчна фея Марамара має неабиякий потяг до людського юнака. Де вони тiльки не побували, яких вiртуальних свiтiв чи нанотехнологiчних атракцiонiв не вiдвiдали. Разом вони зламували файли i сервер, тiкали вiд смертоносних кiбер-мiн, що самонаводяться, i небезпечних блукаючих у вiртуальному просторi сторожових i вiрусних програм. Їм довелося разом у бурхливому потоцi пережити i шалену радiсть i таку собi подобу страху, коли їх атакували багатоликi iногалактичнi вiруси. Зовнi вони нагадували багатоголових драконiв та хижих волохатих звiркiв. Кожне лазiння особливо в забороненi сектори було небезпечним, бо мега-пастки могли викликати моментальну реальну смерть, але разом це лоскотала нерви. Зрештою вони настiльки духовно зблизилися, що Михайло не витримав.
  -Я давно вже знаю тебе, i тим не менше, не можу пiзнати цiлком. Ти i твоя небесна плоть, як i ранiше, для мене таємниця за мережею печатками.
  -Мiй милий! Голос дiвчини став сумним. - Я й сама була б не проти увiйти до твоїх обiймiв, але що буде потiм.
  -А Що буде, з'являться дiти?
  Марамара засмiялася.
  -Немає дiти просто так не виникнуть, але нам захочеться ще й ще сексу i важко буде зупинитися.
  -Ну i що це буде чудово.
  Михайло поклав її в обiйми i пригорнув до себе. Дiвчина не чинила опiр, навпаки вона рушила до нього на зустрiч, хвиля хтивого щастя накрила їх, зануривши в солодкий блаженний вир.
  З того часу життя стало нагадувати нескiнченних ураган, кохання ставало все сильнiшим, а мирським турботам вони придiляли все менше i менше часу. У студента Михайла почало кульгати навчання, у його плазмо-щоденнику все частiше стали прослизати оцiнки нижче 25 вiдсоткiв. Сам Чорний схуд, перетворившись на подобу скелета. Зрештою, вiйськовий психолог Кальвакантi зацiкавився станом колись талановитого вiдмiнника, тепер його засмоктало болото неуспiшностi. Пiсля короткої розмови вiн протер пальцями гладку поверхню потрiйного лучемета створеного на гравiо-лазера i промовив.
  -Кращий спосiб загасити нещасне кохання це одружитися на коханiй дiвчинi.
  -Як? Витрiщив очi Михайло.
  -А оскiльки всi люди одружуються, навiть якщо вона не людина, то все одно, судячи з твого опису, належить до гуманоїдної раси. А значить, ви цiлком можете поєднатися в реальностi та народжувати здорових дiтей.
  -А що! Це думка! Я негайно вирушаю до неї, навiть якщо менi доведеться летiти до краю всесвiту.
  -А я в свою чергу попрошу, щоб тебе забезпечили найсучаснiшим космольотом i перелiт чекає далекий, пара наших хлопцiв допоможе тобi.
  Михайло хотiв вiдхилити таку пропозицiю, крикнувши, що вiн великий i не потребує няньок, як уловив важкий погляд психолога - зрозумiвши, що сперечатися марно.
  Коли вiн знову увiйшов до всесвiтнього Iнтернету вiн як завжди прихопив букет намальованих на комп'ютерi квiтiв, щоразу вiн малював новi ще бiльш прекраснi, нiж є в природi, химернi за формою пелюстки та бутони. Марамара також зустрiчала його своєрiдним букетом iз цифр та iнтегралiв.
  Пiсля традицiйного обмiну люб'язностями Михайло одразу взяв бика за роги.
  -Ми з тобою знайомi, як менi здається вже цiлу вiчнiсть. I наше кохання все мiцнiє переживаючи мiльйони парсекiв Iнтернет-шляху та нечисленнi терабайти iнформацiї. Я думаю нам настав час внести повну яснiсть, у нашi вiдносини уклавши законний шлюб.
  Дiвчина здригнулася, здавалося, її прекрасне личко попливло.
  -Це неможливо!
  -Чому ти ж виглядаєш як людина i навiть слiпуче чудова, краще, нiж усi люди на землi. Ми могли б жити разом довго i щасливо, зростаючи дiтей та правнукiв.
  Марамара здавалася, була готова заплакати.
  -Ти не розумiєш, обставини бувають сильнiшими за нас.
  - Тобто закон забороняє вам одружуватися з громадянами зiркової iмперiї Великої Землi.
  -Нi не зовсiм так. Тут iнше. Дiвчина зам'ялася.
  -Кажи, може ти хвора хоча, спiлкуючись з тобою я не помiтив жодної ознаки захворювання.
  Марамара сумно повела головою.
  -Що зрозумiти тобi, нашу проблему тобi самому треба злiтати у наш свiт.
  -Дай твої координати.
  -Добре - Зiрка Лiверпуль номер у каталогах 45-984-3589е.
  -Квазарно! Я скоро буду в тебе.
  -А поки що давай розважимося i забудемо про сумне. Дiвчина простягла свою витончену ручку.
  Вони продовжували розважатися, закiнчивши все традицiйним заняттям вiртуальним сексом. Цього разу, все вийшло навiть краще нiж звичайно.
  Коли вони розлучилися, рубiновi губи Марамара прошепотiли.
  -До зустрiчi на нашiй зiрцi.
  I ось ультрасучасний космолiт пiднявся у повiтря. Гiперстрибок зайняв чималий час, тому пiд час польоту, Михайло Чорних ще тричi лiтав у вселенську мага-мережу зустрiчаючись iз коханою. Вони, як i ранiше, розважалися, як могли, але з їхнiх стосункiв зникла колишня щирiсть i невимушенiсть.
  Нарештi довгий полiт добiг кiнця, i вони зависли перед зiркою Лiверпуль. Свiтило було величезним i сяяло в ультрафiолетовому дiапазонi.
  Досвiдчений штурман ретельно перевiряв усi параметри, вже вп'яте, облiтаючи злощасну зiрку.
  -Дивно чи твоя дiвчина передала нам хибнi координати або у нас поїхали дахи, тiльки навколо цiєї зiрки немає жодної планети, що летить.
  -Можливо, вони мали катастрофу, i вони живуть на астероїдах.
  Другий льотчик, що плаває в бойкостюмi, був ще бiльш категоричним.
  -Може, тут далекi мiльйони рокiв тому, i була вiйна, принаймнi тут навiть немає астероїдiв, один вкрай розрiджений космiчний пил.
  -Давайте шукаємо її на iнших сусiднiх зiрках.
  -Нi, це стоїть надто далеко на вiдшибi i малоймовiрно, щоб на iнших свiтилах були населенi свiти. Хоча якщо хочеш, злiтай ще раз до своєї красунi через мегамережу. Може, вона тобi роз'яснить ситуацiю. Ми ж пас!
  Михайло хотiв кинутися на них iз кулаками, але стримав свiй порив. Руки стали немов ватяними Чорний насилу взяв м'який млинець, готуючись натягнути його на тiло як байдужий голос динамiкiв бортового комп'ютера пропищав.
  -З напрямку зiрки Лiверпуль, на великiй швидкостi рухається пульсар, вмикаю силовий захист.
  Космолiт струснув, через кiберекран Михайло глянув назовнi. Прямо навпроти чола корабля слiпучо яскраво виблискувала подiбна до свiтила комета з довгим хвостом. I хоча свiтло її сяйва слiпило очi, Михайло зумiв розглянути знайомi силует.
  -Марамара! На всю горлянку прокричав нещасний юнак i рухом пальця одягнувшись у скафандр випурхнув її на зустрiч.
  -Зупинися коханий! Ти занапастиш себе! Голос, що пролунав у шоломi, дуже вдарив по вухах.
  -Чому! Михайло продовжував мчати на зустрiч, дiвчина, уникаючи зустрiчi з ним, мчала у протилежний бiк.
  - Мiй промiнь квазара, я цiлком перебуваю з гiперплазмової частини i моя температура десять мiльярдiв градусiв. Доторкнувшись до мене, ти розлетишся на фотони.
  -Не може бути! Так не буває. Закричав, задихаючись Михайло.
  -На жаль, буває. П'ять мiльйонiв рокiв тому ми мали серйозну вiйну i фашистський диктатор Укора-с, застосував термо-креонову бомбу. Планета випарувалася, все її населення загинуло. Лише не велика купа людей змогла всупереч усiм фiзичним законам вижити, оселившись у надрах величезної фiолетової зiрки. Там ми поступово розвинули свою цивiлiзацiю. Ми досягли великої могутностi, але опинилися в станi переробити власну природу так i залишившись красивими згустками гiперплазми.
  -Отже ми з тобою нiколи не зумiємо з'єднатися.
  Марамара сумно розвела руками.
  -Є тiльки один спосiб, але тодi ти станеш вiчно чужим для людства.
  -Який.
  -Стати такими як ми, хоча в тебе тiльки один шанс з п'яти перетворитися на подобу гiперплазми або ти просто згориш. А пiсля перетворення ти зможеш спiлкуватися зi своїми рiдними та близькими лише через мега-мережу чи на великiй дистанцiї.
  -Це жахливо, але я готовий.
  Кивнувши сумний погляд на зорелiт, Михайло Чорних подумки попрощався зi своїми родичами, особливий смуток викликали батьки, як плакатиме, iстерично надриваючись мама. I чи має вiн взагалi право так ризикувати, маючи лише один шанс iз п'яти.
  Але дiвчина, що ширялася поряд з мiм, була настiльки приваблива, немає жодних сумнiвiв серце юнака вибухне якщо вони розлучаться хоча б на одну мить. Михайло витер блискучу сльозинку i, залишивши всi сумнiви, максимально наблизився до неї. Долонi закоханих завмерли - з'єднатися заважав сильний жар.
  -Пiшли я проведу тебе нуль-просторовим коридором. Ледве не плачу сказала Марамара.
  Хлопець i дiвчина пiдлетiли до темного променя, що виходить вiд зiрки, обрамленого сяючим ореолом.
  -Треба пiрнути сюди! Голос дiвчини став трагiчний та сумний.
  Михайло вiдчув сильний опiк. I, тим не менш, мимоволi заплющивши очi i схрестивши руки, ступив у невiдоме.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  СМIХОВИЙ БАР'ЄР!
  Жахливий гуркiт струсонув планету Туханай - одну з найбагатших у Великiй колонiальнiй iмперiї основним людством. Нескiнченна низка хмарочосiв перетворилася на радiоактивний попiл вiд падiння страшної ракети. Небосхил прорiзала вогненна зламана лiнiя, що складається з жахливих зорельотiв.
  -Земляни здавайтеся!
  Пролунала єдина вимога, а слiдом за ним пролунав новий пострiл. Цього разу не було вибуху, поверхня планети спучилась i пройшла хвилями. Все живе миттєво перетворилося на потерть з елементарних частинок. Так було вiдкрито нову сторiнку в людськiй iсторiї - Епоха Космiчних воєн!
  Хиже полум'я тотальної мiжзоряної вiйни
  Пекельним багаттям палить свiту найтоншу нитку!
  I над планетою зависла зла сокира сатани
  Викуй захист iнакше на свiтi не жити!
  Сонячна система виявилася битком забита численними зорельотами, якi занадто навантаженi нещасними бiженцями, що впали в прострацiю. Новi нелюдськi агресори, не знали жалю, застосовуючи тактику анiгiльованого вакууму. Досi нi хто не бачив агресорiв поблизу, не була вiдома навiть їхня тiлесна структура, i все це породжувало жахливi чутки. Говорили про те, що прибульцi їдять живцем дiтей, посипаючи їх радiоактивними iзотопами, а також заливають розплавленим свинцем жiночi утроби, доводячи розпарене м'ясо до потрiбної кондицiї. У умовах було прийнято єдине можливе рiшення: оголосити тотальну мобiлiзацiю, запровадити карткову систему, перевiвши всю людську економiку вiйськовi рейки. Заводи виробництва нової зброї працювали цiлодобово, блакитне небо вкрилося смогом, вже було до екологiї. Надзвичайна рада безпеки ЛОКС - лiги об'єднаних космiчних систем щоразу збиралася на засiдання, з напругою стежачи за перебiгом оборонних робiт. Останнi збори були найтривожнiшими, зiрковi розвiдники донесли, що незлiченнi армади противника обклали Сонячну систему i, мабуть, чекають останнього сигналу для вирiшального кидка.
  Ультра-маршал Дiк Фенiкс - страшенно нервував, у його промовi звучали iстеричнi нотки. Його гостре пiдборiддя на орлиному обличчi ходило ходуном, а вiд Гаванської сигари вiдламався запалений огарок, залишивши на мундирi пiдступно тлiючу пляму.
  -Настав судний час! Збуваються найдавнiшi пророцтва про кiнець свiту. Темряви тем ядерних субмарин ощетинилися суперсучасною зброєю оточили нашу систему. Нам залишилося тiльки помолитися i прийняти гiдну смерть!
  -Я не згоден з Фенiкс!
  Пролунав спокiйний голос Верховного космiчного координатора.
  -Ми не повиннi, ось так подавшись хвилинної слабкостi, визнати абсолютно неминучою свою загибель.
  Не дивлячись на те, що це було нахабним порушення субординацiї, ультра-маршал перебив Координатора.
  -Я як професiйний вiйськовий заявляю - у нас немає жодного шансу, Арнольд дивися в обличчя фактам. Ворожих зорельотiв мiльярди! I багато хто з них бiльший за Мiсяць, не кажучи вже про зброю, практика однозначно каже: у вiйськово-космiчнiй сферi вони багаторазово обiгнали нас.
  Стриманий гул схвалення пронiсся по залi. У це не хотiлося вiрити, але, схоже, що Фенiкс правий. Вантажний лiдер насилу пiдвiвся, розправивши широкi плечi, вiд безсонних ночей Арнольда Шварканегера хитало, повiки набрякли, але низький голос був твердий i вселяв упевненiсть.
  -Давайте вислухаємо Верховного економiчного координатора. Вiн обiцяв продемонструвати новiтню зброю, створену найкращими вченими нашої планети.
  Цього разу хор голiв був швидшим.
  -Хай продемонструє! Ми їм ще покажемо гадам!
  На трибуну, що пливла, злетiв нещодавно призначений на роль голови ВПК Семен Лапотухiн. Його голос був радiсним, очi блищали здавалося, що вiн присутнiй на весiллi, а не на можливо останньому засiданнi - поради ЛОКС.
  -От цi непередбачуванi росiяни, вiн радiє пiд час вселенського горя!
  Почувся сердитий шепiт ультра-маршала, злiсно згорнули вузькi очi.
  По iнший бiк сонячної системи, в росiянина вп'ялися не менш настороженi прилади розпiзнавання матерiї, встановленi дивними iстотами, що зловiсно блискучими в порожнечi.
  -У землянина пiднесене позитивно заряджене емоцiйне тло! -
  пропищав голосок у гамма-дiапазонi.
  -Можливо, нiкчемним людям вдалося створити небезпечне озброєння iнакше як пояснити що вiн позитивно заряджений.
  Пiшла вiдповiдь передача iнформацiї, але вже бета-хвилями.
  -Я вважаю краще пiдключити до перегляду цiєї передачi всiх наших бiйцiв. Нехай знають, чого слiд очiкувати непередбачено небезпечних форм життя.
  Гамма-променi передали чергову порцiю iнформацiї. Напiвпрозорi iстоти, що постiйно переливаються, висiли прямо у вакуумi, вони постiйно iскрилися вiд процесiв стабiльного термоядерного синтезу, тiла постiйно змiнювали форми. То горiли зiрками, то лататтям, то медузами, нагадуючи живий пластилiн.
  -Бiлкова форма життя, занадто слабка i недосконала. Отже, вона має бути носiєм розуму. Винищуючи нежиттєздатних носiїв iнтелекту, ми вiдновлюємо гармонiю свiтобудови, порушену слiпим перебiгом хаотичної еволюцiї.
  Щоб надати цiй iнформацiї бiльшу вагу, вона була випущена в дiапазонi Альфа-хвиль.
  Лапотухiн продовжував емоцiйну промову, вказуючи руками на тривимiрну проекцiю, де за допомогою комп'ютерної графiки вiдтворювалися новi лiтальнi апарати.
  -Ось цi пусковi установки викидають термо-рюмоннi ракети, здатнi одним залпом спопелити кiлька сонячних систем. А з цих радiодул виходять гiперхвилi, що дозволяють викривляти простiр, використовуючи їх можна просто взяти i скрутити ворожi субмарини на кшталт гармошки. Ось це кульове вiдгалуження, створює надпотужнi силовi поля, непробивнi для будь-якої зброї, навiть для терморюмоних бомб.
  У економiчного координатора вже котився градом пiт, перерахування нових видiв чудо-зброї зайняло биту годину.
  -А ось це мої найулюбленiшi, кидки через час. Чудь зрушив час у минуле i розбитi зорельоти, якi тут же вiдновлюються. Ну, а якщо противника зрушити в минуле, то його солдати засядуть на дитсадковi горщики, а кораблi перетворяться на тi елементи, з яких були побудованi.
  Остання фраза була, була зустрiнута стриманим смiхом i несмiливими оплесками. Фенiкс зберiг скептичний вираз орлиного обличчя.
  -I коли це ви встигли зробити стiльки вiдкриттiв? Це суперечить логiцi та абсолютно неможливо.
  -Для людської науки - можливо, все i ви це скоро побачите!
  Цього разу оплески були гучнiшими. Ультра-маршал трохи знiяковiв, чуття пiдказувало, що його надувають. Уважно вдивляючись у обвiшанi фiнтифлюшками зорельоти, Дiк Фенiкс: раптом простягнув пазуристий палець, штовхнувши його химерну конструкцiю.
  -А це що за вас болти i величезнi крiплення - теж суперзброя?
  -На цей раз, нi! Але ви самi помiркуєте, коли почнеться грандiозна космiчна битва, то рватимуться мiльярди надпотужних зарядiв i що буде в результатi цього?
  -Ну не знаю.
  -Буде сильним чином трясти небо. I для того, щоб нашi зорельоти не впали, ми добре прикрутимо болтами до небесного склепiння.
  Цього разу подiбна заява зустрiла громовий смiх. Один лише ультра-маршал ще бiльше насупився.
  -I це вся, що ви могли придумати?
  -Нi, не бiйтеся не всi. У нас приготовленi вiдмiннi ковзани та титановi ключки, щоб легше було ганяти по небу, поверхню ковзанiв зi штучних алмазiв.
  Смiх став набагато гучнiшим, захиталися люстри-випоєнi у формi гербiв основних держав.
  -Яка незвичайна iнформацiя походить вiд землянина! Мiй позитивний заряд рiзко пiдвищується. - попливли у просторi гамма-хвилi.
  -Мiй теж! Це так приємно!
  Iстота залилася рожево-перламутровою фарбою. Яскравiсть кольорiв зростала.
  -Але ж ви зганьбили трубами все небо, ковзани погано їздять по бруду.
  Полiз у погану дискусiю Фенiкс. Росiйський усмiхнувся вiдполiрованою усмiшкою.
  -Ми вже приготували кiлька мiжзоряних танкерiв та рiдким милом та зубним порошком. Подивiться на мої зуби, ви скоро побачите небо в дiамантах.
  Верховний координатор не втримавшись, зареготав на всю кiнську горлянку. Одна з люстр не витримала i впала в пишний вишитий перлами та золотом килим.
  -А Що я вам казав! Ось що означає ненадiйне крiплення, але ми, крiм болтiв i штативiв, передбачили класну липучку.
  -Смiх перейшов у дикий регiт, навiть ультра-маршал продемонстрував не дуже силу легень.
  Iнопланетнi iстоти тим часом виблискували яскравiше зiрок, людськi очi одразу б заслiпли, глянувши на цi вогнянi каскади. Альфа-Бета-Гамма - та iншi види випромiнювань заповнили весь вакуум. Усерединi ворожих субмарин, вже неможливо було розiбрати жодної осмисленої думки. Домiнувала лише одна емоцiя - почуття дикого захоплення та шаленого кайфу.
  Трохи заспокоївшись, Ультра-маршал спитав.
  -А якщо на нас з верху зваляться ворожi кораблi, у них немає шурупiв та липучок.
  Семен ще бiльше розширив посмiшку.
  -На це у мене знайдеться ось це.
  I вiн дiстав тенiсну ракетку.
  -А у мене.
  Ультра-маршал пролiз тремтячими руками в дипломат, i з невеликим трудом витяг розкладний сачок, для лову метеликiв.
  -А Думаю у мене бiльше!
  Ураган смiху перейшов усi граничнi гранi, люди просто повалилися на пiдлогу, курчачись у хтивих судомах.
  У космiчному просторi спостерiгався справжнiй дурдом, потоки яскравого випромiнювання стали настiльки iнтенсивними, що бойовi кораблi просвiчувало зсередини.
  -На голову одягнiть каски! Тодi на вас звалиться тарiлка з прибульцями - ви засмiєтеся i втечете!
  Захлинаючись, вставив своє слово Арнольд. Перебираючи руками як прибитий жук, вiн все ж таки примудрився доповзти до вiтрини i витягнути музейну релiквiю - першу литу на Землi есесiвську каску.
  Остання фраза домогла всiх, сприйняття деякий час просто вiдключилося. Коли нарештi представники влади прийшли до тями, на нiчному небi розiгралася справжня вистава, найграндiознiший за всю iсторiю планети феєрверк, що залив шаленою загравою нiчне небо.
  -Пояснiть, що це таке!
  Верховний координатор по-дитячому тицьнув пальцем угору.
  -А нiчого особливого - вiдповiв Семен.
  -Космос смiється!
  -Небеса трiумфують! - продовжив Дiк Фенiкс.
  -Вакуум скелiться - закiнчив Арнольд Шварканегер.
  На мерехтливих уламках, що плавають у вакуумi, зависла самотня напiвпрозора iстота. Судячи з розмiрiв, воно було нещодавно народженою дитиною i блищало всiма кольорами веселки.
  -Якi все ж таки класнi створення цi бiлковi! Вони принесли нам незабутню радiсть i вже цим вартi, iснувати! - пропищало воно. Радiсна звiстка у всiх дiапазонах рознеслася просторами безкрайнього всесвiту!
  
  СЕБЕ НЕ ОБМАНЕШ!
  Вибрав ти шлях служiння темрявi та злу
  I здається, береже тебе доля!
  Але дарма ти вибрав дахом сатану
  Вогонь вiдплати палить тебе вщент!
  Сенатор Ернесто Хуст страшенно сумував. Полiтика i законний бiзнес були надто банальнi та повсякденнi. Хотiлося чогось рiзкого авантюрного, здатного розбурхати застиглу кров. I тому вiн дуже охоче прийняв двох зовнi досить пiдозрiлих типiв. Висвiтлений яскравим свiтлом просторий кабiнет сенатора справляв мiстичне враження. Безлiч рiзноманiтних скульптур i предметiв, доставлених з рiзних країн i планет, вселяли якийсь забобонний трепет. Тут були навiть боги, ангели, демони iнших нелюдських свiтiв моторошнi та екстравагантнi. Однак бродяги космосу, що бачили види, прибули сюди не за цим. Вони знали, що тiльки така людина як Ернесто здатна прийняти їхню пропозицiю. Двоє мiцних чоловiкiв у пошарпаних напiввiйськових комбiнезонах упевнено увiйшли до офiсу. Пара здоровенних роботiв-охоронцiв залишилася кимарити за масивними броньованими дверима. Один iз тих, хто увiйшов, старший i вище зробив крок уперед, i перший почав викладати свою пропозицiю. У низькому голосi вiдчувалася гiднiсть, яку не могла приховати бiдна одяг.
  -Нам доводилося служити на Венерi у складi мегоастральної розвiдки. I зовсiм випадково ми виявили найбагатшi поклади Елрiкана на вiдносно малiй площi. Ми, звичайно, могли повiдомити владу, але правила такi, що нам вручили грамоту за хорошу роботу, або в кращому разi медаль. Нам набридло все життя горбатитися за грошi, ми хочемо стати заможними людьми. Ми вкажемо вам, де знаходитись поклади i допоможемо їх добути. Видобуток роздiлимо порiвну.
  Ернесто посмiхнувся, елрiкан був дуже дорогим та унiкальним елементом. У поєднаннi з iншими природними компонентами вiн виявляв унiкальнi властивостi. У поєднаннi з одними iнгредiєнтами вiн проявлявся як надпровiдник за будь-якої температури, з iншими виходив надмiцний сплав, а певним складовим вiн надавав негативну гравiтацiю. Завдяки набору унiкальних властивостей елрiкан коштував у 150 разiв дорожче за золото. I розробляли його поки що тiльки на планетi кохання.
  Хуст був вiдомий у певних колах як професiйний гангстер. Людина дуже авантюрна i надзвичайно щаслива. Волоцюги не помилилися адресою, така людина з радiстю пуститись у будь-який фривольний захiд.
  -Пропозицiя цiкава, але вашi запити надмiрнi. Ви даєте наведення, i за злодiйськими законами вам належить 10% вiд загальної суми.
  -Але це грабiж, адже без нас вам нiколи не впiзнати мiсця таких колосальних багатств, там щонайменше 10 тонн.
  -Ну, це ще спiрне питання. По-перше, зорелiта у вас немає, i вам доведеться летiти на моєму суднi. Мiй зорелiт має унiкальне анти-радарне маскування. Я ризикую багатьом, я й так далеко небiдний. У мене є становище у суспiльствi, i головне у мене є канали збуту елрiкала. Якщо там 10 тонн, то пiсля реалiзацiї у вас буде 70-80 мiльйонiв галактичних доларiв. Звернiться до iнших мафiозi, вас або схопить полiцiя, або за допомогою тортур вирвуть всю iнформацiю, а потiм лiквiдують. Ви не маєте iншого вибору.
  Волоцюги насупилися, гангстер був нахабний, але логiчний.
  -Ми згоднi, хоча це вiдверте пограбування.
  -Тодi по руках i за справу.
  Договiр був закрiплений рукостисканням. I сенатор у швидкому ритмi розпочав реалiзацiю. Справа була кримiнальна i дуже ризикована. Iснувала державна монополiя на видобуток елрiкала. Цей елемент був зарахований до стратегiчних матерiалiв нарiвнi з Плутон. Цей компонент мiг i справдi рiзко посилити вражаючу мiць ядерного заряду. Маскувальне поле дозволяло проскочити повз радари, але завжди була ймовiрнiсть нарватися на супутник, що патрулює. Втiм, Ернест був справжнiм професiоналом, вiн знав, як звести до мiнiмуму ризик. На момент вiдсутностi його має пiдмiнити брат-близнюк. Його iснування було великим секретом, i найкращого алiбi неможливо було вигадати. У однояйцевих близнюкiв збiгалися i вiдбитки пальцiв, i райдужна оболонка очей. Таким чином, сенатор-гангстер завжди забезпечував собi надiйне алiбi i виходив сухим iз води. Зорелiт стартував, уночi в пустелi iз секретного пiдземного аеродрому. Вправно, маневруючи планетарний катер, уникнувши всiх пасток, досяг поверхнi Венери. Обидва розвiдники були досвiдченi професiонали, а саморобна карта точно вказала координати покладiв елрiкала. Висаджування на поверхню пройшло без особливих проблем. Поклади i справдi виявилися багатшими. Звичайно, поза зорелiтом було незатишно: густi хмари, i страшна спека, тягучий сiрчаний вiтерець. Обстановка нагадувала пекло: майстерно змодельовану кiбер-компом у фiзичному свiтi, гримучi хмари переливалися всiма кольорами веселки, зловiсною кавалькадою проносячись небосхилом. Але надiйнi скафандри нової модифiкацiї з холодильними установками, гарантували в собi звичну температуру. Працювати доводилося, надриваючи пуп, здавалося, що свинцевi руки невiдступно тиснуть на плечi, але видобуток цього вартував. Добровiльна каторга розтяглася майже мiсяць. Було зiбрано майже 20 тонн елрiкала. Ернест працював на рiвних з iншими i колишнi космiчнi шпигуни, вiдчули до нього повагу. Через щiльну атмосферу та жахливi погоднi умови патрулi були вкрай рiдкiсним явищем. Тож неприємних ексцесiв вдалося уникнути. I ось настав останнiй день, коли зорелiт повинен, нарештi, вiдiрвавшись вiд планети Любовi, здiйснивши останнiй кидок - доставити вантаж до Земної кулi, що тягне серце. Ернесто Хуст трохи вiдстав вiд своїх напарникiв, а потiм всадив з кишенькового лазера в спину. Вiн замочив своїх спiльникiв не вiдчуваючи докорiв совiстi. Це було далеко не перше смертовбивство, йому подобалося вбивати. Вигляд чужої смертi викликав у ньому приємнi, гострi вiдчуття, наче вiд сексу. Вiн не ховав трупи, навпаки встановив сигнальну ракету з годинниковим механiзмом. Потiм зорелiт безшумно стартував i, не зустрiчаючи серйозних перешкод, залишив щiльну похмуру атмосферу Венери. Наступного дня вiн, як нi в чому небувало, знову замiнив свого брата, начепивши звичну маску усмiхненого слуги народу.
  
  Старший слiдчий по планетарному сектору похмуро вислуховував повiдомлення про чергове сенсацiйне вбивство. Вперше за iсторiю людства лежить на поверхнi iнший планети сталося смертовбивство. Двоє людей, безжально пошматованi променями лазера, не були професiйними гангстерами, на них не було компрометуючих матерiалiв. Звичайнi напiввоєннi геологорозвiдники, якi займалися незаконним видобуванням Елрiкана. Сам факт протизаконного видобутку не є унiкальним, але масштаби розробок вражали. За оцiнкою експертiв, було видобуто майже 20 тонн дорогоцiнного елемента. Одне не зрозумiло, навiщо вбивця поставив сигнальну ракету i так вiдверто кинув на ґрунтi трупи. Логiчнiше було не засвiчувати мiсце видобутку наделемента, а трупи утилiзувати та розвiяти по космосу. Венера планета велика незасвоєна, атмосфера густа рухлива, iз сiрчаними дощами. Через нетривалий час всi слiди були б знищенi самою природою. А тут злочинець сам явно кидає зухвалий виклик. Старший слiдчий викликав свого помiчника молодого офiцера Iвана Колоскова. Оскiльки Венера перебувала у власностi ООН, наявнiсть росiйського помiчника, вiд iменi могутньої наддержави - було цiлком природним. Справа обiцяла бути дуже складною, такий виклик мiг кинути тiльки дуже високопрофесiйний злочинець. Тому звалити такий камiнь на росiйську, було цiлком логiчним кроком.
  -Ну, я думаю, що тобi як молодому фахiвцю давно хочеться спробувати себе у гучнiй справi. Усунення фiзично нинi навiть Землi велика рiдкiсть, а тут перше за iсторiю людства подвiйне смертовбивство iншiй планетi.
  -Так я готовий! Я сам хотiв попросити доручити цю справу менi. У мене вже є деякi мiркування щодо цього.
  -Ну i добре за нашим вiдомством, ти вiзьмеш на себе основне навантаження. Але знай основну роботу, взяло вiн МБООН. Якщо що цi хлопцi нам швидко натягнути боки. Можеш ступати.
  -Я пiду, але, йдучи до вас, вже встиг ознайомитися з матерiалами цiєї справи, i в мене є свої мiркування.
  - Говори, але тiльки будь максимально стиснутий.
  -Уважно вивчаючи справу, я подумки намагався скласти психологiчний портрет злочинця. Це дуже зухвала людина авантюрного складу з елементами психопатiї. Список тих, хто в принципi мiг це зробити, дуже обмежений. Потрiбно мати свiй приватний зорелiт, канали збуту, бажано маскування для радарiв. Це може бути велика гангстерська органiзацiя, але нi хто з великих синдикатiв не став би так безглуздо засвiчувати себе. Нинiшнi мафiозi люди прагматичнi, для них головне прибутки, i грошi. Зi всiх ймовiрних прецедентiв найбiльше на роль злочинця пiдходити сенатор Ернесто Хуст. Вiн авантюрист, гангстер має зв'язки i головне тiльки така людина, як вона могла кинути нам такий зухвалий виклик. Вистрiлити свiтловою ракетою, привернути увагу до трупiв такi панти його коронний стиль.
  -Ну ви даєте! Це сенатор, шановна людина. Та про нього ходили чутки як про кiлера i крутого бандита, але нi коли справа не доходила до суду. Чутки - це ще не привiд для пiдозр.
  -Арештуйте його, обшукайте, його вiллу, палац, всi пiдсобнi примiщення та докази знайдуться. Вiн не може безслiдно сховати 20 тонн Елрiкана.
  -Вiн сенатор, у нього депутатська недоторканнiсть. Тiльки генеральний прокурор США може дати санкцiю на його затримання, а потiм сенат має зняти iмунiтет. А сенат нiколи не дасть санкцiї, на обшук i арешт свого колеги тiльки на пiдставi якихось невиразних пiдозр. До того ж, ти Росiянин, а вiн громадянин Америки, буде скандал.
  -Я вiдчуваю, що вiн є вбивця. Можете зробити запит до Москви, там пiдтвердять, що iнтуїцiя мене не пiдводила!
  -Вашi запити нiчого не змiнять. Мало що можна вiдчувати, тим бiльше, що Росiянам у нас традицiйно не довiряють. Я, наприклад, вiдчуваю, що ви шпигун ГРУКБ. Потрiбнi факти та докази, конкретнi докази.
  -Дайте санкцiю на обшук, i докази з'являться!
  -А на якiй пiдставi! Алiбi у нього залiзне. Його бачили сотнi людей. Експертиза встановила, що вони працювали майже мiсяць. Ну хто повiрить, що можна вбивати на Венерi, перебуваючи тут на Землi.
  -Але вiн мiг пiдробити алiбi. Зокрема використати брата близнюка. Однояйцевi близнюки абсолютно подiбнi i за звичками, i зовнiшнiми даними, навiть вiдбитки пальцiв, i райдужна оболонка очей у них абсолютно однакова. Iдеальне алiбi.
  -У нас не жодних даних, що у нього є чи був брат близнюк. I взагалi так можна поставити пiд сумнiв алiбi будь-якого громадянина.
  -Вiн мiг зачистити данi, iз його зв'язками це реально.
  -Досить, менi це набридло. Ми маємо вiльну країну, i iснує презумпцiя невинностi. Iдiть i не повертайтеся, без конкретних доказiв та результатiв.
  Iван роздратовано грюкнув дверима. Все-таки як не крути, а цей американець має рацiю. Навiть у його країнi не ризикнули б чiпати сенатора, без серйозних пiдстав. А де взятися доказам, якщо навiть обшук не можна провести. Ну i що вiн пiде до самого генерального прокурора США. Вiн виб'є санкцiю на арешт, i тодi слiди злочинiв виявляться самi собою.
  Значно надсучасний будинок Генеральної прокуратури США розташовувався на околицi велетенського мегаполiсу Нью-Йорк. Американцi любили будувати високi хмарочоси. Сам Нью-Йорк розрiсся настiльки, що поглинув i Вашингтон, i iншi мiста, що близько лежать. Пiсля того як у Москвi був побудований найвищий хмарочос з усiх, що будь-коли iснують на планетi Земля. Американцi почали i майже закiнчили будiвництво, настiльки величезної споруди, що його покрiвля майже йшла до стратосфери. Прямо на гiгантському даху зводився величний химерно-бонищенський космопорт. Колосков небезпiдставно вважав, що змагатися з Америкою потрiбно не висотою споруд, а розумом, або на крайнiй край науковими дослiдженнями. Кабiнет генерального прокурора був багатим i суворим, переважали чорнi тони. Прокурор зустрiв слiдчого похмурим, важким поглядом. Вислухав мовчки i при цьому хмурився. Потiм промовив глухим, скрипучим голосом.
  -Я i сам розумiю, що Ернесто Хуст далеко не янгол. Не хочу його захищати, навпаки, я давно хотiв посадити його за ґрати. Ходили чутки та його пiдозрювали у багатьох злочинах та вбивствах, але не разу не вдалося знайти серйозних доказiв. Та й щоразу в нього виявлялося залiзне алiбi. Давно ми думаємо про вирiшення цiєї проблеми. Але корумпований сенат нiколи не дасть санкцiї, на арешт i обшук без серйозних пiдстав. У вас є хоч якiсь зачiпки.
  -Я думаю, що перш за все треба довести, що вiн був на Венерi, а не на Землi. Потрiбно зруйнувати алiбi.
  -Ну i як ви це доведете. Давайте мiркувати логiчно. Вiн якщо перебував на Венерi, то був у герметично непроникному костюмi. Дихав земним повiтрям, їв земну їжу. Жодних частинок з планети Венера - аналiз не виявить.
  -Ну а засмага, там таке сонце.
  -Яке там сонце. Там така густа атмосфера, що в нас у похмуру погоду набагато свiтлiша. До того ж у сучасних скафандрах надiйнi свiтлофiльтри та кiбернетичне посилення. Цей шлях безперспективний.
  -Дуже навiть може бути, але у мене є якась iдея.
  -Ну можете її викласти, але тiльки не треба порушувати закон. Вiн сенатор та його колеги не пробачать менi, якщо ми його не законно звичаєм чи пiдслухаємо.
  -Нi, порушувати закон не треба. Тiльки одне до вас прохання, запросiть його до себе у свiй будинок. Вiн вам не вiдмовить. А ось там i вам, i менi, i всiм остаточно стане ясно злочинець вiн чи нi.
  -Я запрошу його, але б'юся закладати на один долар, що вiн знову вислизне.
  -Чому так мало, давайте зарубаємося хоч на тисячу.
  -Е нi, я сам був би радий заплатити тисячу, щоб його посадити. Але я навiть не впевнений, що цей злочин скоїв саме Ернесто "Гумовий Лев".
  Коли запрошення прибуло, Ернесто Хуст був безтурботний. Навiть якщо його й пiдозрюють, то нiчого не зможуть вдiяти з його залiзним алiбi та депутатським iмунiтетом.
  Прокурор надав на себе найпривiтнiшого вигляду. Сенатор прийняв це як належне.
  -Ми дуже радi приймати вас у себе в домi. Мiй будиночок досить пристойний, але кажуть, вiн жалюгiдний у порiвняннi з вашим палацом.
  -Не скромничайте у вас цiлком пристойнi та гiднi апартаменти. А хто ось цей юнак, здається новенький.
  -Це наш друг iз Росiї. Вiн помiчник старшого слiдчого у планетарних справах. Теж мiй гiсть.
  -Зрозумiло. Якщо ви не проти мого товариства. Я вас разом iз вашим другом запрошую за тиждень вiдвiдати мiй палац.
  -Так ми це зробимо, а поки вiддайте належне нашому столу.
  Ернесто їв неквапливо, i майже не торкаючись вина. Iван Колосков навпаки досить смiливо вливав спиртне. Алкоголь розпустив мову, i Iван не втримався вiд того, щоб пiдколоти сенатора.
  -Ви так мало п'єте, наче боїтеся, що вино розв'яже вам язик. Це дуже пiдозрiло, коли у присутностi двох слiдчих боятися виговорити зайве.
  -Я не боюся, але вважаю, що спорт та здоровий спосiб життя несумiснi з п'янкою.
  -Та i який iз тебе спортсмен?!
  -Я був чемпiоном США з баскетболу. Нинi я чемпiонiв Нью-Йорка з тенiсу, i Чемпiоном WEFT з професiйного боксу. Хочеш помiрятись силою! Попереджаю у мене чорний пояс з майтайбу.
  -Ну, навiщо так брутально. Вiдразу переходити в рукопашну сутичку. Ми росiяни з п'яного, побили Наполеона, Гiтлера та ваше сопрiле НАТО. Пропоную бiльш миролюбне змагання спочатку тенiс, а потiм кидки по кiльцю.
  -Та я тебе зроблю як кота.
  -Добре тодi давай зарубаємося на мiльйон доларiв. У вас є чек.
  -Та є все. А ти нахаба, залишишся голим гусем.
  Не гаючи часу, розпаленi спiврозмовники вирушили до спортзалу. Вiн знаходився на першому поверсi величезного будинку Генерального прокурора. Грати було вирiшено три партiї до двадцяти очей. Високорослий Ернесто був на голову вищий за росiйського слiдчого i набагато ширший у плечах. Вiн iз зневагою буквально зверху вниз дивився на щуплого росiйського. Але гра у уславленого чемпiона - 120 мiльйонного Нью-Йорка абсолютно не клеїлася. Вiн пропускав елементарнi подачi, бив через стiл, постiйно упускаючи кулi. Сенатор досить швидко здув усi три партiї. Довелося виписувати чек. Ернесто був просто у нестямi. Тому, коли Iван запропонував вiдiгратися, вiн з радiстю погодився.
  -Ми просто кидатимемо м'ячi в кошик. До першої десятки. За кожну десятку мiльйона.
  -Ну гаразд росiйський рейнджер. Я приймаю виклик, але знай, що я з тисячi кидкiв мажу два чи три.
  Iван iронiчно кивнув головою. По черзi вони пiдходили та кидали по кошику. У разi нiчиєї передбачалося кидати до першого промаху. Першi кидки показали, що Iван баскетболiст досить середнiй, промахи та попадання були приблизно один до одного. Його суперник, проте, промазав практично всi кидки. Куди подiлася слава уславленого чемпiона, форварда. Колосков виграв першу партiю. Потiм виграв другу та третю. На восьмий Американець нарештi здався i попросив пощади.
  -Я надто довго не грав, i зовсiм втратив форму. Наступного разу я потренуюсь i вiзьму реванш.
  -Коли ви востаннє грали у баскетбол.
  -Дуже давно.
  -Дивно, я бачив, як ви хвацько кидали по баскетбольному кiльцю всього три днi тому.
  Ернесто осiкся. Вiн раптом вiдчув себе на краю прiрви.
  -Та саме вiн справдi давно не грав. Але не в цьому справа, такий сильний спортсмен, що довго зберiгає навички гри, особливо такий простий як кидки по баскетбольному кошику. Але ви звернули увагу, що вiн постiйно кидав iз надмiрною силою, i у нього були постiйнi перельоти. Та це не випадковiсть. Вiн цiлий мiсяць провiв на Венерi в густiй i щiльнiй атмосферi, майже як морська вода. Вiн звик рухатися, долаючи бiльш щiльне середовище, нiж атмосфера Землi. Не встиг до нового середовища пристосуватися i результат.
  Договорити до кiнця не вдалося, Ернесто провiв класичну двiйку, зваливши Iвана на пiдлогу, а потiм вибив дверi, кинувся бiгти з усiх нiг. Проте за дверi на нього чекало кiлька сильних полiцейських, якi всадили у втiкача з паралiзатора, а потiм надiйно пов'язали злочинця.
  Колосков хоч i встиг пом'якшити сильнi удари, пiднявся не без зусиль. На обличчi, крiм фiналу, свiтилася блаженна посмiшка.
  -Ну тепер я думаю, що сенатом проблем не буде, все записано на вiдео. А ти хлопець не дуже засмучуйся, ти хотiв уславитися, i тепер про тебе говоритиме вся планета. I через тисячу рокiв згадуватимуть першого мiжпланетного вбивцю. Можливо, ще встигнеш написати мемуари про те, як дiйшов до такого життя. Якщо вистачить часу, до електричного стiльця.
  Генеральний прокурор м'яко перервав Росiйського служителя правопорядку.
  -Часу у нього якраз вистачить. Де скоєно злочин, на територiї пiдконтрольної ООН. Отже, судитиме його мiжнародний трибунал, а статут ООН забороняє страту. Часу в нього все життя.
  -Рано виродки радiєте, з в'язницi я втечу.
  -З в'язницi ООН ще нiхто не тiкав.
  -На iнших планетах, теж ще нiхто не вбивав. Я вже був першим i ще раз буду першим!
  Диявол вiв проти Господа Бога вiйну
  Ворог бився жорстоко, пiдступно!
  Але любов'ю Христос розтрощив Сатану
  На хрестi довiвши свою правду!
  
  
  
  
  
  Я представляю на конкурс невелику розповiдь "Червоний всесвiт!".
  Це своєрiдна альтернативна iсторiя, новий погляд на стару проблему! У творi використовуються вiршi та пiснi сильного поета Спартака переможця! Менi цiкаво знати думку народу - Спартак Переможець!
  Може i для публiкацiй у журналах та газетах.
  Адреса та всi основнi данi в кiнцi оповiдання.
  
  
  
  
  . ХIЖ-2005
  ЧЕРВОНИЙ ВСЕСВIТ!
  Наступний день вкритий чорним мороком
  Вiрю, що час настане - свiтлої променистої зорi!
  Якщо не хочеш прожити повiк пiд страхом
  Зроби свiй вибiр - гiдно та смiливо помри!
  Пролог
  Нiхто не мiг припустити, що перший контакт з космiчними братами буде таким кривавим. Просуваючись у безмежнi простори космосу людськi зорельоти, натрапили околицькi форпости великої зiркової iмперiї Гiдор. Титульною расою цiєю гiгантською iмперiєю були Дикози, потворнi фтородишнi гусеницi, що вже пiдкорили кiлька галактик. Їхнє мислення було примiтивним i по-своєму логiчним. Раз Земляни поки що поступаються силою та технологiями, то їх треба негайно знищити. Вiйна була жорстокою, на повне винищення. Використовуючи кiлькiсну та якiсну перевагу, Дикози почали тотальний наступ. Мiльйони бойових зорельотiв збивались у смертельному ураганi, вибухали десятки планет i гинули багато мiльярдiв живих iстот. Пiсля цiлого циклу кривавих космiчних боїв, могутнiй флот iмперiї Гiдор увiйшов у межi сонячної системи. Почалася вирiшальна битва, можливо, остання в iсторiї людства. Перевага супротивника була настiльки багаторазово переважна, що Земну цивiлiзацiю могло врятувати тiльки диво!
  Демони похмурого зоряного пекла
  Здається, все у всесвiтi зруйнують!
  У небо злетiти швидким соколом треба
  Щоб уберегти вiд смертi душi!
  
  Орбiта Плутона стала межею смертельних боїв. Генерал армiї Володимир Сливов, сидячи в бункерi, через монiтор напружено вдивлявся в небо. Прибульцi час вiд часу пiддавали планету жорстокому бомбардування. Незважаючи на всi заходи, частина ракет досягала поверхнi, роблячи колосальнi руйнування. Володимир витер спiтнiле обличчя i, розвернувшись, тицьнув пальцем у груди сивого професора Єфремова.
  -Ось що означають усi вашi тупi дослiдження, витраченi мiльярди, а ви досi не створили Суперзброю.
  -Ви пане генерале, самi знаєте, яку фору в часi та ресурсах має противник, вiд самого початку це була нерiвна битва.
  -I хто б казав. Вашi голови тупi як молотки.
  -А ви вiйськовi хiба iдеально командували вiйськами, а товстосумнi олiгархи, що затиснули грошi. Зрадники всiх мастей ховали планету! За час вiйни ми вченi, що не дозволили нашiй армiї скотитися на рiвень печерного вiку.
  -Ви паразити. Взяти вашу безглузду iдею перемiщення у часi. Витрати величезнi, а все пiшло даремно!
  -Не наша вина в цьому i чому пiшло в порожнечу? Ми стiльки нового, ранiше невiдомого, дiзнались про минуле.
  -От i подаруй це знання Дикозам!
  Вiдчайдушно iз надривом виє сирена, на Землю летить чергова порцiя анiгiляцiйних зарядiв. Навiть у глибинному бункерi чути розриви, стеля трясеться, на карту сипеться гранiтна крихта. Маршал Серенько, i п'ятизiрковий генерал Патон струшують колючий пил. Сили планетарної оборони вже закiнчуються, а до противника все прибувають i прибувають сталевi армади механiчних стерв'ятникiв. Сергiй Серенько повернувся, охорона пропустила згорблену людину.
  -А Генерал це ви. I навiщо ви так стулилися, не допоможе!
  Сподiваюся, вас обнадiяв професор.
  Сливов верескливо прохрипiв.
  -Коли йому в рот! Вiн наче в могилу живим закопав.
  -Може Сери, нам i недовго залишилося. Одного погано в такiй смертi, не буде кому носити квiти!
  Вставив Джон Патон, губи розтягнулися в iдiотськiй посмiшцi.
  -Заткнувся б ти Американська...
  Страшний гуркiт обiрвав фразу, бетоноване покриття впало, всi перегородки зiм'ялися, точне влучення проробило гiгантську вирву, поховавши Об'єднане командування.
  Новий вермахт виповз iз космiчної трясовини
  Хоче в ланцюзi пекла закувати на вiк землян!
  Люди свiту будьте як ланка в ланцюзi єдинi
  Тiльки разом зможемо вiдбити лиха удар!
  
  На момент екстреного призову Вiталiю Ромашину не було ще й шiстнадцяти, а через рiк вiн уже отримав чин тимчасового офiцера. Iншим часом i в iншiй ситуацiї подiбний кар'єрний злiт був би предметом величезної гордостi, але зараз. Зараз, коли час iснування людства вимiрювалося годинами, присвоєння звання тимчасового полковника виглядало трагiкомiчно. Картина останньої криваво-плазмової битви так i стояла перед очима. Тисячi могутнiх зорельотiв противника атакували оборонну базу на Титанi супутника гiгантського Юпiтера. Ворог спочатку частково знищив основу ударами з орбiти, а потiм здiйснив масоване десантування. Одягненi у потворнi бойкостюми бойовики противника, поливали росiйських солдатiв iз багатоствольних лучеметiв. I вiн вiдчайдушно палив у вiдповiдь. Хоча у противника захист бойового скафандра був кращим, iнодi влучнi пострiли досягали мети. Ублюдочное опудало вибухало, i на слiпуче блискучу алмазну поверхню падали уламки кiбернетичних обладункiв i смердючого м'яса. Це була страшна битва, в якiй загинули майже всi його товаришi, брати по зброї. Особливо жахливою була загибель молодшого брата. Валерка зовсiм ще хлопчик так i залишився лежати на слiпучiй поверхнi. Його юне обличчя застигло нерухомою маскою i стрiмко вкрилося iнеєм. Ще б мiнус двiстi морозу, калюжi з рiдкого повiтря плескаються пiд магнiтними пiдошвами скафандра. На грудях зяяє здоровенна вирва, серце моментально випарувалося, погляд спокiйний, єдина втiха вiн не мучився. Немов у прискоренiй кiнострiчцi промайнули свiтлi, радiснi спогади: дитячi iгри, гойдалки, перегони, шахи. Його брат був таким розумним, майже завжди перемагав його у вiртуальних стратегiях, зате вiн був сильнiшим, лютiшими ударами розкидаючи кривдникiв. Втiм, билися вони рiдко, зате любили стрибки, не передається вiдчуття гарячi гладкi конi, запах спекотної трави, прохолодна вода рiчки - все вистачить спогадiв. Навiщо його братик всього чотирнадцять рокiв записався в ударний загiн? Хоча в цiй вiйнi немає тилу, на серцi гiркота залишилося тiльки мститись. Стрiляй, стрiляй, круши гадiв з обох рук. Коли в душi Пекло смерть схожа на нiжну дiвчину, тобi хочеться потонути в її хтивих обiймах. Переднiй ряд потворних гусениць випалений, але в бiй вступають багатоствольнi термiнатори, прикритi силовим полем. Останнi товаришi згоряють i немає порятунку, вiд жару плавляться алмази. Як вiн вижив, незбагненно, у вирiшальний момент, один iз смiливцiв смертникiв пiдiрвав Лiмо-бомбу. Ромашина викинуло гравiаволною i вiн, перебуваючи в станi сомнамбули, примудрився доповзти до тактичного винищувача. Потiм була божевiльна гонка в повiтрi, лазернi променi, прорiзали простiр, здавалося, не залишали вiльним не одного кванта. Але й тут йому сприяв успiх, вдалося влетiти в пояс астероїдiв i вiдiрватися вiд противникiв. Ризикуючи життям на автопiлотi, вiн зумiв пройти непроникно насичений космiчними брилами шлях. На тiй субсвiтловiй швидкостi навiть крихiтний болт, здатний пробити захисну обшивку, спричинивши смертельну розгерметизацiю. Коли вiн пiдлiтав до Землi, вiн уже не мав не зброї, анi енергiї. А на зустрiч мчала жахливий апарат у формi крилатої броньованої пiранiї, покритої зловiсними шипами анiгiляцiйних променеметiв. Великий винищувач противника мiг його просто розпорошити на фотони. Проте не зумiв передбачити дикоз, що доведений до вiдчаю землянин пiде на таран. Потужний вибух, детонував боєкомплект противника, маленька наднова спалахнула в атмосферi. На цiй частинi планети Земля була нiч, i, можливо, хтось встиг загадати останнє бажання. Пiсля катапультування Вiталiй злегка обгорiв, i був густо посiчений осколками, а, пролiтаючи густу атмосферу, залишки скафандра i зовсiм розсипалися зоряним пилом. I тепер, не встигнувши, навiть як слiд регенеруватися, вiн отримав нове завдання - зiбрати нову команду, цiлий полк. А з чого зiбрати, чи залишилися в людей, хоч якiсь зорельоти. А тут ще зв'язок остаточно здох. Вiн десь у США, але десь. Жодного цiлого будинку, однi руїни, дерева, що горять, розплавлений камiнь. Колись грiзнi хмарочоси склалися гармошкою, скрiзь обвугленi разючi трупи. Щоправда, вдалинi копошиться кiлька дiтей, чи негритята, а може й бiлi огольцi тiльки вiд сажi замурзанi, мов чорти. Ну, англiйську мову вiн знає!
  -Що за мiсто?!
  Хлопець лякається i змивається, сяючи брудними босими п'ятами, нi, це європеоїдна раса, але як вони бiдолашнi почорнiли, волосся навпаки бiле явно вигорiло! Видно подiї останнiх днiв здатнi розхитати i стiйкiшу психiку, навiть у головi гуде вiд надлишку озону, повiтря iскрите вiд електричних розрядiв. Але диявол їх усiх забирай, де вiйська, а також нацiональна гвардiя, може це й не має сенсу, але вони мають дати останнiй бiй. I чому вiн у США, у Росiї ще можна набрати бiйцiв, а тут. Чужа країна можуть i спину вистрiлити. Мелодiйний дзвiнкий голос перервав роздуми.
  -Мiстер полковник ЗКСОН. З якою метою ви прибули до Колорадо?
  Наче марення бачення, навiяне секс фантазiєю. Висока, струнка дiвчина з бiлим волоссям i слiпучою посмiшкою вийшла з-за руїн. Судячи з еполетiв, це тимчасовий офiцер ЗКСООН. Тобто зiрково-космiчнi сили ООН.
  -Моя мета проста, набрати полк десантно-космiчних сил i чекати наказiв командування.
  -Хороша мета. Тiльки немає бiльше у нас влади. Усi великi команднi та економiчнi пункти знищено. Залишилися лише окремi озброєнi групи. Ви, судячи з акценту, росiйська.
  -Так!
  -Тодi це завдання не здiйсненне!
  -I що все наше життя. Доля будь-якого вiйськового виконувати нездiйсненнi завдання.
  -Я розумiю! Але я дещо, що знаю краще за iнших. Дикози мають ультраотруйнi гази, якi вони ось-ось застосують. Мабуть, їм хочеться захопити i нашi матерiальнi цiнностi. Однак у нашого командування прихований неприємний для супротивника сюрприз. На днi Тихого океану знаходиться термо-iгоронний заряд. При вибуху почнеться ланцюгова реакцiя, водень у водi розкластися на нейтерiй та дейтерiй, а потiм зiллється в ядро гелiю. I тодi вся планета вибухне, спалахнувши подiбно до наднової зiрки, i кiнець всьому ядерний Армагеддон! Ми вже безсилi, рiшення ухвалить бездушний комп'ютер i нам залишається покiрно чекати кiнця свiту!
  -Звiдки ти це знаєш!
  -Я рiдна дочка президента США - Анжела Фрейзер!
  -Зрозумiло, але чи не вже так одразу кiнець, i ми безпораднi i нiчого не зможемо тут. Вмерти як кролики.
  -Є один спосiб, продовжити наше iснування, вiн гранично ризикований, але ми вже не маємо iншого виходу.
  -Який!
  -Давай спустимося в бункер, вiн тут за розсувними дверима. Я тобi розповiм дорогою.
  Кущi роз'їхалися, зiрковi офiцери увiйшли у прохiд. По крутих сходах i справдi довелося довго спускатися. Аварiйне свiтло було дуже тьмяним, а лiфти не працювали. Рiдкiснi охоронцi були не рухливi як мумiї.
  -Ти нiколи не читав, про перемiщення в часi?
  -Так читав, i багато це популярна тема у науковiй та розважальнiй фантастицi.
  -Вiрно у фантастицi, але насправдi ви про це нiчого не чули, тому що всi роботи були найсуворiше засекреченi.
  -Вперше чую таке!
  -Згiдна я! Це дуже важливо, щоб про це дiзналися всi люди. Адже зумiли вченi пронизати час i увiйти до минулого. Попри думку скептикiв, якi стверджують, що таке в принципi неможливо!
  -Так я вивчав ще у школi подiбну теорiю.
  -Ось вона виявилася помилковою, як свого часу була на практицi спростована помилкова догма про граничнiсть швидкостi свiтла, i бiльшiсть теорiї вiдносностi Ейнштейна. Хоча все одно вiн залишився великим фiзиком. Практика важливiша за фiлософiю!
  -А чому ви тодi не скористалися цим i не послали зорельоти, у далеке минуле, замочивши Дикозов у зародку. Поки вони ще лазили по деревах, точнiше повзали.
  -Ось тут i виникла проблема. Як тiльки хто не будь, намагався втрутитися в минуле невiдома сила, вбивала його, викидаючи назад зруйнований труп. Якiсь незбагненнi закони природи унеможливили використання машини для виправлення помилок i злочинiв минулого.
  -А Майбутнє.
  -Те саме, вiрнiше туди не навчилися перемiщатися.
  -Значить практична цiннiсть вiдкриття, що дорiвнює нулю!
  -Чому ми хоч i не можемо впливати на минуле, зате ми можемо докладно вивчати його. Знаєш, скiльки цiнного нам вдалося дiзнатися!
  -А пам'ятаю, ви вiдсканували другий том Мертвих душ, трагедiю "Есхiла", вiршi Нерона.
  -Не так все просто. Перемiщення в минулому важко передбачуванi, а втручання може бути мiнiмальним i все одно смертельним для дослiдникiв.
  Ось ми й прийшли, можна вибрати приблизну епоху та рвонути.
  -I довго ми там виживемо. Викине нашi трупи.
  -Та хоч щось цiкаве побачимо. В Америцi вже не залишилося жодного цiлого будинку, а лiчильник зашкалює вiд радiацiї.
  -А дiти!
  -Вважай, що мертвi. Залишається годинник, може навiть хвилини. Послухай повiдомлення екстреного зв'язку. Вони вже почали висаджуватись, радари зафiксували тисячi об'єктiв. Незабаром вони вiдсканують всю поверхню, виявлять i цей бункер. Далi знаєш сам!
  -Якщо немає iншого виходу. Може й справдi, перемiстимося.
  -Милий, мабуть, скоро ми загинемо, а менi ледве виповнилося вiсiмнадцять. Давай наостанок займемося чистим i нiжним коханням.
  -А менi виповнитись, тiльки завтра, але я згоден, нехай нашi останнi хвилини на цiй планетi будуть прекраснi!
  Коли щасливi останнi моменти пройшли, пара бойових офiцерiв поринула у транс-тимчасову кабiну.
  -Куди летимо!
  -У Рим. Великий Рим.
  -Може до Києва!
  -Немає там грандiознiше! До речi, у нас є iн'єкцiї щодо продовження життя i молодостi. В Античностi ми будемо богами, а в середньовiччi небiжчиками.
  -У Києвi мої предки!
  -Поступися Жiнцi, будь Лицарем.
  Найсильнiший землетрус перервав суперечку. Анжела Фрейзер пересмикнула важiль, i мiжчасовий вихор помчав героїв у невiдому перспективу.
  Багатьох iз нас минуле свiту лякає
  Що там приховано пiд похмурою тiнню вiкiв!
  Долi всесвiту випадок i воля вершить
  Те, що зумiє звалити, здолати злих ворогiв!
  Неповторна гама барвистих вогнiв затопила свiдомiсть, пронизавши вiд шкiри до кiсток. Ураган, пронiсши обдув приємним жаром кожну клiтину тiла. I тиша плоть нiби плаває у невагомостi, розчиняючись у парному молоцi. Вiталiй насилу розлiпив очi, вiї наче склеїлися. Добре вiн ще живий. Поруч з ним лежить його прекрасна супутниця, високi груди здiймається, пишне волосся розкинулося по металевому даху. Дах пiд ними, не бункер з транс-кабiною, отже вони успiшно перемiстилися. Ромашин ляскає Анжелу по обличчю, та намагається мляво вдарити у вiдповiдь. Швидко схоплюється на ноги. У, прудке дiвчисько. Потiм здивовано дивиться довкола.
  -А Де це ми. Хтось не схожий на Колiзей. Подивися метал та мармур, статуї не зовсiм у римському стилi.
  -Вiрно дiвчинка та мiсто теж. Бачиш автомобiлi, їдуть i якiсь рокери, не середнi вiки - це точно.
  -Давай спустимося вниз, там розберемося.
  Спроба спуститися виявилася не такою простою. Парочка рослих горил у агресивнiй, дивнiй формi чергувала, прикриваючи вхiд. Вiталiй, однак, був рiшучий хлопець i рвонув на зустрiч.
  -Я радий вiтати своїх побратимiв зi зброї.
  Фраза була виголошена англiйською. У вiдповiдь громили гаркнули.
  -Халль! Гiтлер!
  I вiдкрили вогонь на поразку. Вiталiй встиг пiрнути й у русi врiзати бiйцям за сонячними сплетеннями. Недаремно його зарахували до зiркової елiти, есесiвцi верещали i зi стоном звалилися на покриття. Анжела Фрейзер про всяк випадок добила ногою по потилицi. Кований титаном чобiт, мабуть, зламав черепнi коробки.
  -Дiзнаєшся! Кiно "США рвуть Нiмеччину"!
  -Та типовi рила! Ось i паскудна свастика. Променi сподiваються зарядженi?
  -Я взяла найкращi системи. Прийде прориватися з боєм.
  -Мрiю про одне, нарватися на фюрера, йому б я вiдрiзав...
  Пострiли з автоматiв перервали фразу. Завила сирена тривоги, коридорами мчали численнi бiйцi третього рейху. Влучний пострiл з променемета зрiзав одразу трьох есесiвцiв, ось так уперше в ХХ столiттi i була випробувана лазерна зброя. Поставивши променемети на мiнiмальну потужнiсть, Вiталiй та Анжела рушили вперед, iнтуїтивно намагаючись прорватися ближче до центральних кабiнетiв Рейхсканцелярiї. Небачена в серединi ХХ столiття зброя була чудовою пiдмогою. Пострiл iз променемета, останки солдатiв великого вермахту треба зiскребати зi стiн. Спочатку битва йшла в однi ворота, есесовцiв винищували десятками, все ближче наближаючись до особистих апартаментiв Гiтлера. Потiм картина бою трохи змiнилася. Не зважаючи на руйнування, фашисти пустили в хiд уламковi гранати. Незабаром доблеснi солдати з майбутнього були серйозно пораненi.
  -Чорт вiзьми, Анжела. Вони нас викурять, їх багато, треба шукати шляхiв вiдходу.
  -Краще давай переведемо променi лазера на максимальну потужнiсть i обвалимо iмперську канцелярiю.
  Вiталiй усмiхнувся, по щоцi текла густа липка кров, а поранена рука ледве утримувала лучемет.
  -Правильно ти кажеш як справжня росiйська жiнка!
  На думку прийшли слова знаменитого Росiйського поета.
  Краще вже померти з мечем гiдно
  Вражено за доблесть i за честь!
  Чим жити як худобу, загнану батогом у стiйло
  У Росiї багато героїв сильних є!
  Переведенi на бойову максимальну потужнiсть променi розрiзали товстi мармурово-бетоннi стiни iмперської канцелярiї. Сила плазмового потоку мало не розплавила сам лучемет, обпаливши пальцi. Стеля звалилася на голову, свiдомiсть провалилася в бездонну криницю.
  Коли морок розвiявся, Вiталiй вiдчув, як його суглоби викручуються, нiби сiпають на дибу. Так так i є, руки за спиною мiцно пов'язанi, а поранене плече пронизує пекельний бiль. Поруч висить зовсiм оголена мускулиста дiвчина, мабуть Анжела, її чудове свiтло-золотисте волосся лише злегка закриває плечi. На золотистiй шкiрi видно подряпини та порiзи вiд уламкiв нiмецьких "лимонок". Поруч повзає якийсь очкастий виродок, з статурою слимака, зовнi плюгавого iнтелiгентного вигляду. Вiн розглядає їх iз хворим iнтересом патологоанатома.
  -Гуд! Зерр гуде! Прекраснi екземпляри цiлком могли бути зразками чистої арiйської раси. Рельєф м'язiв гiдний Аполлона. Ось тiльки морда пiдкачала, щось є скуласто-слов'янське мавпо.
  Офiцер Космофлоту плюнув в обличчя виродку-окулярику.
  -Ти Просто слимака! У тебе пика гадюки з придавленим хвостом.
  Людина з очима дохлої кобри зберегла холоднокровнiсть.
  -Гарячий хлопець. Був би нiмцем, не поганий есесовець iз тебе вийшов.
  Але мабуть не доля. З кого почати тортури з тебе чи твоєї коханки. Краще з неї обожнюю чути жiночi крики.
  -Ти може i є пацюр Гiмлер.
  -Вгадав, точно сказано євреї - щури. На кого працюєш, хто вас послав.
  Анжела вставила слово.
  -На США! А ти не розпускай руки, ми маємо суперзброю, ми можемо зрiвняти Нiмеччину в попiл. Передайте нас нашому посольству!
  -Нi, ви нам спочатку все розповiсте про вашу суперзброю, а потiм ми вирiшимо вашу долю. Ось нашi спецiалiсти, з чого почнемо?
  Похмурий присадкуватий коротун прошепелявив.
  -Ток, I чисто i боляче. Скоро сюди прийде фюрер, вiн не любить бруду i слiдiв кровi.
  -Починайте!
  Їх катували струмом по черзi, навiть волосся стало стирцем. Високi груди Анжели, набрякли, а полуничнi соски, що блищали вiд поту, блищали особливо звабливо. Щоб не кричати вiд болю довелося зiбрати всю свою мужнiсть i згадати прийоми аутогенного самоконтролю, а також спецiальнi програми, що вiдключають болючi вiдчуття.
  -Мiцнi горiшки, хлопцi з Круппiвської сталi.
  Якi чудовi груди, перли в обрамленнi майстерно виточених рубiнiв. Шикарнi атласнi стегна, немов виточенi зi слонової кiстки нiжки, хоч я не маю права любити жiнок iншої раси, але заради такої красунi, можу зробити виняток. Ти втiлення бездоганної арiйської краси.
  Тоненькi ручки потяглися до оголеної дiвчини, Анжела пiдiйшла готова з усiх сил зарядити ногою в пах садистському збоченцю. Гучний вигук перервав рух манiяка.
  -Халль! Гiтлер! Сам великий фюрер зайшов сюди.
  Грiзний i навiть у далекому майбутньому легендарно-мiфiчний Гiтлер, був насправдi чоловiчок середнього зросту та кволої статури. Його мишача фiзiономiя з характерними вусиками та скляними очима була не страшною, а скорiше комiчною. Однак якщо подивитися уважнiше, в очах читався неабиякий розум i диявольська витонченiсть. Хрипкий голос пiдкреслено спокiйно промовив.
  -Мої дорогi гостi я бачу, ви мене зачекали! Як вам тут зручно влаштувалися.
  -Як у найкращих Нью-Йоркських квартирах. Прекрасний електромасаж та випрямляч хребта.
  Адольф вдав, що не розумiє iронiї.
  -Я радий зумiв принести задоволення жiнцi та її блискучому кавалеру. Ви мадам просто чарiвнi я б iз задоволенням, намалював вас ось так як спокусливо оголеною.
  -На тлi Кремля чи Бiлого дому?
  -Де завгодно, коли захоплю Америку та Росiю...
  -Нiчого ти не захопиш, ти приймеш пацюкову отруту в пiдвалi iмперської канцелярiї.
  Ромашин уже почав втрачати контроль. У голосi Гiтлера залунали iстеричнi нотки.
  -У тiй, що ви зруйнували, вбивши сотнi справжнiх арiйцiв. Говори гориле, хто вас послав. I де ви?
  -А що генiй фюрера безсилий розкрити таємницю?
  Гiтлер наморщив лоба, раптова здогад осяяла його.
  -Ви З майбутнього! Тiльки там могли створити таку зброю.
  Анжела була вражена, проте сказала.
  -Звичайно, i ти зрозумiв, що вже програв вiйну.
  -Я поки що виграю. Хто брав Берлiн!?
  Фюрер повернувся до Романiшини. Той недбало вiдповiв.
  -Росiя чи СРСР.
  -Я так i знав, Сталiн ударить менi в спину.
  -Нi, вдариш по Росiї першим ти.
  Гiтлер проiгнорував цi слова.
  -Так, скоро їде Молотов, а Рейхсканцелярiя у руїнах. Ти Гiммлер повинен катувати їх i катувати, доки не здохнуть вiд витончених мук.
  -Почекай!
  Анжела струсила витонченою оголеною нiжкою.
  -Я тобi розповiм багато цiкавого.
  -Знову обман!
  -Нi, все буде чесно, адже вашi костоломи пiдiбрали у нас зброю, якою ми зруйнували вашу канцелярiю, ми покажемо вам, як вона дiє.
  -Я принесу!
  Через п'ять хвилин Гiммлер принiс, два променi i термо-пояс. Вiн тримався на шанобливiй дистанцiї. Анжела прикинула, нi, ногою не дiстати. Професiйний кат не був дурнем i тримав небезпечнi iграшки на пристойнiй вiдстанi.
  Дочка Американського президента те саме не ликом шита. Використовуючи мiмiку, вона передала кiлька слiв Вiталiю, який зрозумiв усе. Ромашина богатирськи складеного двометрового хлопця боялися набагато бiльше, нiж дiвчата i прикували за руки i ноги. Проте, досвiдчений професiонал мiг завдати удару навiть у такому становищi, наприклад колiном. Гiтлер дивився з цiкавiстю, що не приховується, на ультрасучасне озброєння. Особливо на пояс.
  -Це що.
  -Начебто антиграва дозволяє лiтати.
  -Ось Гiммлер його i одягне.
  Головний кат - Третього Рейху з великою побоюванням начепив на себе пояс iз незрозумiлими важелями.
  -Ну, красуня кажи як що працює.
  -Пiдiйдiть, будь ласка, ближче погано видно.
  Фюрер прохрипiв.
  -Трохи, трохи посунь тiльки так щоб вона тебе не зачепила своїми сильними стрункими нiжками.
  Гiммлер весь буквально стиснувся i небагато наблизився до прив'язаної дiви.
  -Ви обидва труси! Особливо боягузливий ти кастрований цап Гiтлер.
  Вiталiй плюнув у обличчя фюреру. Гiтлер пiдняв дикий вереск i кинувся на прикутого офiцера. Той давно чекав подiбного моменту, i з зусиллям вiдтягнувши ногу, назад всадив колiном у паскудне вусате рило. Вiд страшного удару, завданого гiгантом, фюрер пiдлетiв у повiтря i з усього розмаху таранив Гiммлера. Кволий очкарик був вiдкинутий до прикутої дiвчини, яка пiдхопила його своїми мiцними босими ногами. Iншi кати були настiльки враженi, великого фюрера б'ють, що не вiдразу зреагували. Поки вони вiдходили вiд шоку, Анжела, вправно використовуючи пальчики нiг, пересунула важелi на комбiнацiю самознищення. Механiчний голос пропилюкав.
  -До вибуху залишилося десять секунд.
  Вiталiй голосно росiйською встиг вимовити!
  
  Росiйський воїн смертi не боїться
  Нас смерть на полi бою не лякає!
  За Русь святу будемо хоробро битися
  Великий ратний подвиг здiйснив!
  
  Вибух термопояса був еквiвалентний половинi атомної бомби скинутої на Хiросiму. Хiд свiтової iсторiї був, остаточно зрушений!
  
  Не спiткає планету лиха бiда
  I даремно противник кинув сили у похiд!
  Здолати у грiзнiй битвi зумiємо ворога
  Темрява розвiється на порох, час свiтла прийде!
  
  Звичайно, пiсля того, як була звiльнена така енергiя, вiд доблесних воїнiв ЗКСООН не мало залишитися навiть попелу, але...
  Тимчасове торнадо пiдхопило їх i знову промчало крiзь столiття. Коли вони, нарештi, прийшли до тями, грандiозно барвиста картина постала перед ними. Асамблея барвистих багатокiлометрових будiвель йшла за хмари. Все сяяло, слiпучою багатобарвною гамою фарб. Високо в повiтрi в повiтрi мчали бурхливi кавалькади повiтряних екiпажiв мальовничих конструкцiй. Висячi сади та клумби з квiтами, розмiрами з баобаби, мульти-казковi споруди. Вiталiй вказав у небо.
  -Ось вiн рай.
  -Рай? Але чий рай немає, не християнський. Дивись, у небi горять величезнi червонi свiтила. Червоний Орнамент покриває величезнi хмарочоси.
  -Що ти хочеш сказати?
  -Хiба не видно, що це якщо й едем, то едем комунiстичний! Я бачила подiбне у кiно фiльм "Червона утопiя!"
  -А навiть якщо i тому що тут красиво. Ви пiдлi Американцi виннi в тому, що ми свого часу залишили комунiстичний шлях розвитку, пiшовши у ваш розбiйний капiталiзм.
  -Ось саме пiшовши. Самi пiшли, вас не вистачило духу сказати нi!
  -Народ цього не хотiв!
  Чийсь стогiн перервав дискусiю. Невеликий пом'ятий у плямах кровi чоловiчок ворухнувся.
  -Ось i наш старий знайомий фюрер. Кiнг-Конг живий.
  -Зрозумiло це не потойбiчне життя, у мене все болить, i видно синцi.
  -А, по-моєму, ти чудово виглядаєш.
  -Можливо, але скоро нас виявлять, а я зовсiм гола.
  Гiтлер тим часом пiдняв голову, пiд оком красувався синець, а в щелепi не вистачало зубiв. Проте глава третього рейху говорив досить виразно.
  -Та вже якщо це Пекло, то Сатана до мене не милосердний. Чиї ви демони?
  -Ми Простi люди з майбутнього!
  -Так зрозумiло Уельс машина часу. Що витрiщився, думаєш, я такий iдiот, яким мене малюють у ваших газетах. Червоний колiр добре, а п'ятикутнi зiрки, що горять просто на небi, це дуже погано. Значить, таки вiн мене випередив.
  -Хто вiн!
  -Ваш Сталiн! Я вiдразу зрозумiв, звiдки ви взялися, просто це було неймовiрно!
  Гiтлер випростався i попрямував дзеркальним покриттям.
  -Ми повернулися у майбутнє! Тепер мене судитимуть. Мабуть, вас тому й заслали прибрати мене, знаючи, що без мого генiя Нiмеччина приречена!
  -А вона i так i так була приречена. Гей, ви всi три руки за голову.
  Група бiйцiв у червоних бойкостюмах iз серпами та молотами на грудях, кiлька бойових роботiв раптово телепортувалися. Здавалося, що вони з'явилися з густого повiтря. Роботи нагадували зловiсних павукiв, саме вони накинули силову петлю, пiдвiсивши всiх трьох у повiтрi.
  -Вас доставлять до спецв'язницi, перевiрять, i судитимуть народним судом.
  Їх розлучили, замкнувши одиночнi камери. Пiсля цього водили на допити, де сканували свiдомостi та замiряли показання за допомогою складних кiбернетичних детекторiв. Видно було, що ставлення слiдчих стрiмко змiнювалося. Їх поселили разом, перевiвши до розкiшних iзоляторiв типу люкс, для високопоставлених осiб. Дозволялося дивитися об'ємнi тривимiрнi передачi та будь-яку iнформацiю зi складних комп'ютерiв. Рiвень розвитку технологiй тут перевершував усi найсмiливiшi очiкування. На планетi вже сторiччя тому покiнчили з голодом, хворобами, вiйнами, злочиннiстю, i навiть зi старiстю. Багато десяткiв тисяч галактик увiйшли до всесвiтнього комунiстичного братства, i цей процес продовжував розвиватися. А що Дикози? Вiдповiдно до нової iсторiї найголовнiший i найстрашнiший ланцюговий пес фашизму Гiтлер був лiквiдований радянською розвiдкою. Потiм на прохання сотень мiльйонiв поневолених трудящих Європи Великий Вождь усiх часiв i народiв Йосип Сталiн розпочав визвольний похiд, скинувши ланцюги капiталiзму та фашизму з трудящих Європи, а потiм i всього Свiту. Наступник Гiтлера Герiнг ув'язнений у вiйнi з Британiєю та США, вовки-капiталiсти перегризли один одного. I ось де за допомогою армiї СРСР, а де з опорою на мiсцевi сили весь свiт став комунiстичним. Людство об'єдналося, пiд червоним прапором, усi п'ять континентiв стиснулися у пролетарський кулак. I настав мир у всьому свiтi!
  Нi, не потьмянiє пильний
  Погляд соколиний, орлиний!
  Голос народу дзвiнкий
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi
  Щоб ми не знали смутку!
  На щастя вiдчинили дверцята
  Зiрки над нами сяяли!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться!
  Буде кiнець фашизму!
  Яскраво сяятиме сонце!
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Об'єднане людство перестало витрачати сили на вiйни, конкуренцiю, пiдривну дiяльнiсть, тупi релiгiйнi диспути, що обертаються потоками кровi. Людство перестало бути Лебедем, Раком i Щукою, що тягли вiз у рiзнi боки. Свiтова наука тепер працювала в єдинiй упряжцi, вченi з усього свiту мали доступ до всiєї наукової iнформацiї. Наука розквiтла, а прогрес стрiмко розвивався. Вже в ХХ столiттi вiдбулися польоти на Марс i на Венеру, а на початку ХХ столiття Земляни досягли першої планети поза сонячною системою. Коли зiткнулися з iмперiєю Гiдор, переважна технологiчна могутнiсть була вже за Всесвiтнього Комунiстичного Братства. Дикози були швидко розгромленi, якi залишки увiйшли до комунiстичну сiм'ю. Ось тiльки скiльки їх залишилося? Коротше кажучи, комунiзм продовжував трiумфальну ходу всесвiтом!
  -Бачиш Анжела. Люди тепер сильнi i щасливi, а ви гади капiталiсти дурили нам голови.
  -Так, а ти певен, що це правда!
  -Та вже того, що ми тут сидимо i бачили величнi будови, а не руїни вiд гравiаракет, вже достатньо, щоб зробити остаточний вибiр на користь комунiзму. Я готовий вступити i служити Вселенському братству!
  -Та ви росiяни завжди були лiвими та червоними. Ваш Ленiн, скiльки рокiв у мавзолеї смердiв.
  Вiталiй всадив ляпас. Губи у Анжели напухли, вона спробувала вiдповiсти ударом у пах, але бiльший Ромашин легко вiдбив удар. Фрейзер заплакала, опустивши красиву голiвку.
  -Як я тут самотня. Я думала, що ти мене любиш i ти мiй єдиний вiрний брат i товариш. Гаразд, якщо так я теж готова полюбити комунiзм хоча б заради нашої дитини, що я ношу пiд серцем.
  -У мене буде дитина! Я люблю тебе!
  Вони обiйнялися. Тим часом дзвiнкий промовистий голос оголосив - важливе урядове повiдомлення. У тривимiрнiй проекцiї з'явилися колони, що марширують.
  -Наша комунiстична наука зробила найбiльше вiдкриття, нам вдалося воскресити найбiльшого з людей - Вождя всiх часiв i народiв товариша Сталiна, вiдтепер вiн завжди буде правити Вселенським комунiстичним раєм.
  
  У важку годину нас окрилив
  Зробивши волю мiцнiшою стали!
  Вiд чуми визволив свiт
  Дорогий товаришу Сталiн!
  
  У багатьох образах мiряв
  У всесвiтi нескiнченної!
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його надовго!
  
  I Берлiн, Москва, Нью-Йорк
  Як вiнок у руках єдинi!
  Комунiзму свiтло запалило
  Вождь святий, непереможний!
  
  Описати не в змозi склад
  Який великий твiй генiй!
  Ти таке зробити змiг
  Дух та розум поколiнь!
  
  Ти пiднiсся вище зiрок
  Яскравiше за сонце людям свiтиш!
  Правду, iстину донiс
  Сея мудрiсть на планетi!
  
  I тепер навiки ти
  Променистий сокiл з нами!
  Втiлилися у дiйснiсть мрiї
  Вождь усiх сфер товариш Сталiн!
  
  -От i Сталiн воскрес, а незабаром у нас народиться син.
  -Давай швидше вирiшуватись вiд тягаря, менi сказали, що наука дозволяє багаторазово прискорювати процес.
  Через пiвтора тижнi первiсток народився, вiн був рожевим i абсолютно здоровим, у майбутньому не буває хворих дiтей. I цього святкового дня практично одночасно з пологами їм оголосили.
  -Вам надана найбiльша честь! Сам Сталiн хоче вас бачити. Пiсля зустрiчi з вождем, ваша доля остаточно вирiшиться.
  На гравiопланерi їх доправили до урядової резиденцiї. Мiльйони рiзнотипних лiтальних апаратiв дивовижною кавалькадою розцвiчували їм шлях, багато будинкiв розмiрами з астероїди плавали в стратосферi, вражаючи своєрiдними конфiгурацiями та граючи всiма кольорами мульти-райдуги. Повiтрянi фонтани, вакуумнi сади, навiть мiсяць переливався казковим свiтлом, освiтлюючи шлях у нескiнченнiсть. Нова столиця розташовувалася в горах Тибету, а новий Кремль був сто разiв бiльше свого Московського прототипу. Триста рiзноманiтних веж Кремля встромлялися в небо оточенi величезною стiною, на вершинах гiр сяяли трикiлометровi червонi зiрки. Усерединi все обставлено скромно Сталiнськи, але зi смаком. А ось у просторому кабiнетi i сам Великий Сталiн. Вiталiй бачив його ранiше у кiно та на портретах. Тут Йосип Вiссарiонович був молодший, поживiший, але теж середнього зросту, приємною усмiшкою, лагiдними очима. Пiсля штучного омолодження йому на вигляд було не бiльше тридцяти п'яти, литi смолянi вуса, гарнi кавказькi брови. А вiн нiчого подумала Анжела, не такий старий i потворний, як у наших фiльмах. Говорив Сталiн м'яким голосом iз приємним кавказьким акцентом.
  -Сiдайте дорогi джигiти. Ви добре попрацювали на нашу спiльну батькiвщину, їжте i пийте.
  Величезний як дюжина тiнистих кортiв стiл буквально ломився вiд екзотичних та вишуканих страв.
  -Дякую, товаришу Сталiн, ми вiддамо честь гостинностi, хоча нас не погано годували.
  -Та тепер кожна людина ситий, взутий, одягнений. Ви знаєте, коли я вперше пiшов до духовного училища, я навiть не мав чобiт. Тепер з бiднiстю покiнчено, як i з фашизмом, раз i назавжди!
  -А Де Гiтлер?
  -Там Де йому саме мiсце! Я читав про вашi подвиги, у всьому вiльному всесвiтi захоплюватися ними. Їжте та пийте! Хiба цi вина не прекраснi?
  Справдi, вина були прекраснi, а делiкатеси чудовi. Розмова зi Сталiним йшла не кваплива, вождь блищав дотепнiстю, i вражав пам'яттю i жвавiстю думки.
  - Коли ми вiшали Герiнга, вiн нагадував у штани, яка ганьба. Трумен благав навколiшки про пощаду. Лише Черчiлль помер гiдно як справжнiй чоловiк.
  -Ви розстрiляли Черчiлля?!
  Анжела була вражена.
  -Не я, народний суд винiс вирок. Я особисто хотiв зберегти йому життя, але воля народу особливо англiйської понад усе!
  Дiвчина здивовано вимовила.
  -А ось наш товариш Сталiн теж не любив Черчiлля, але хiба вiн вам не допомагав пiд час вiйни?
  -Яка допомога. Тiєї вiйни немає, i нiколи не було вона лише не потрiбний сегмент вашої пам'ятi, не реалiзована можливiсть. Ворог не пiдходив до Москви та Сталiнграда. Читав я всi вашi свiдчення, швидше забудьте про них.
  -Це важко забути!
  -Ми Вам допоможемо!
  Сталiн пiдвiвся i промовив тост.
  -Вип'ємо за те, щоб нашi можливостi, завжди збiгалися з нашими бажаннями. Ви дуже хорошi хлопцi, i з вами буде важко розлучитися.
  -Так товаришу Сталiн, вони хорошi, особливо вона i з нею буде важко розлучитися.
  Гидуватий голос iз сильним неприємним кавказкам акцентом прогугнявив.
  -Ось вона моє кохання! Жаль їх вбивати особливо дiвчину!
  Голос Сталiна звучав розкотисто i сумно.
  -I менi теж шкода Лаврентiй, але в тому i полягає нелегка доля державного дiяча, що доводиться знищувати навiть тих, хто тобi подобається, найвiдданiших друзiв.
  У руках Берiї зловiсною багатоголовою коброю виблискував лучемет. Вiталiй спробував дернутися, запустити пляшку в плешиву голову, але вiдчув, що повiтря навколо стало щiльнiшим за титан, не ворухнутися. Анжела також завмерла у безпорадному станi.
  -Вай, вай! Потiм ви хотiли скалiчити мого вiдданого слугу. Тепер очевидно, що вас не можна залишати живими!
  -Хiба це логiчно вбивати тих, кому ви зобов'язанi вселенським троном.
  -По-перше, юнак ви дiяли в слiпу, не знаючи наслiдкiв, i вам просто пощастило, а по-друге, якщо ви один раз змогли змiнити хiд iсторiї, то хто дасть гарантiю, що вам це не вдасться зробити знову. А по-третє, ви дуже багато знаєте. Нi, ваша доля вирiшена наперед, але щоб вам не так було погано вмирати, вислухайте мої вiршi, вони дуже пiдходять у цiй ситуацiї! Та я Сталiн Великий поет!
  Похмуро, сумно у темрявi
  Зiркам зловiсно мерехтiти!
  Здається, що на землi
  Правди вже не знайти!
  
  Здається, що свiт загинув
  I перекритий до зiрок шлях!
  Але не втрачай честь джигiт
  У небi не можна потонути!
  Прощаєте, брат i сестра, товаришу Сталiну безсмертний i ми вже не зустрiнемося в новому життi!
  -Товаришу Сталiн, будь ласка, можна я дiвчину ощасливлю перед смертю!
  -Як ти Лаврентiй можеш, подонок, хiть в такий момент! Нi не можна, убий їх не повiльно!
  Берiя зрозумiв лучемет, з чотирьох стовбурiв спалахнули рiзнобарвнi променi. Вiталiй мимоволi заплющив очi, потiм зусиллям волi розплющив їх. Так, де стояв Сталiн, залишилася лише жменька попелу, що димився. Плешивий каратель хитро посмiхався.
  -Ось так! Ти Сталiн, як завжди маєш рацiю треба вбивати i друзiв! Тепер я єдиновладний король всього всесвiту червоний монарх, кумачовий бог! А ось ви обидва вбивцi. Ви вбили Сталiна, я знищив вас i жодних слiдiв. I все ж у мене є порада i милосердя, я не дозволю померти такiй прекраснiй дiвчинi, як ти, не скуштувавши неземної радостi кохання зi мною. Живим богом всього червоного всесвiту.
  -Ти Лиса потворна жаба! Я зневажаю тебе!
  Берiя натиснув на пульт, i весь одяг зник i Анжела залишилася у своїй досконалiй наготi.
  -Ти прекрасна!
  Груба волохата рука лягла на високi, пружнi груди. Горда американка спробувала смикнути, але по тiлу лише пройшла судома.
  -Марно дiвчинка. Цi силовi поля не дадуть тобi шансiв, я не дурень, знаю, в яких вiйськах ви служили. Ось це називається абсолютно безпечний секс. Я подарую тобi океан блаженства, потiм уб'ю вас обох, точнiше, навiть трьох. Адже ваш хлопчик менi мститиметься, коли пiдросте.
  -Не чiпай дитину тварину!
  -Ой! Ой якi ми нiжнi, зараз я тобою оволодiю!
  Берiя вже пристосувався увiйти в почервонiлу вiд гнiву й сорому дiвчину, як чийсь дикий жах голос перервав його.
  -Що знову розважаєшся Лаврентiй.
  Голова таємної полiцiї посинiв.
  -Тебе нi, ти мертвий. Я тебе вбив!
  -Ось саме вбив! Але я вставив схему, i вона розмовляє з тобою, за п'ять хвилин пiсля смертi Сталiна помреш i ти!
  Берiя, було, смикнувся, як невелика бавовна розiрвала його нутрощi. Вибух був не дуже сильним, але достатнiм, щоб вiдiрвати голову вiд тiла. Фiолетова морда встигла лише шепнути. "Сталiн-гад!"
  - Бачиш, Анжела ми все ж таки перемогли. Павук вжалив павука! Пронизав хвiст жало скорпiона!
  -Два вовки перегризли глотки, але що залишається нам, ми не можемо ворухнутися!
  -Все одно рано чи пiзно сюди прийдуть i нас звiльнять, не може вождь вiчно не виходити на зв'язок.
  -Нас Розстрiляють!
  -Можливо, страчують, а може, i нi. А навiть якщо смерть, то наш син має довге життя в новому безкрайньому i незбагненному свiтi i це головне.
  -Найголовнiше, що тепер у людства є майбутнє!
  
  Звичайно, важко передбачити
  Що в цьому свiтi новому чекає!
  Ми будемо в небеса лiтати
  Сiвши в зiрковий лiтак!
  
  А можливо пронизати простiр
  Безкрайнiх космосу глибин!
  Зумiє той, чий розум остер
  Чудовий, розумний, добрий син!
  
  Адже людина не задарма ти
  Як птах рвешся в небеса!
  Ти хочеш втiлити мрiї
  В яких розум, краса!
  
  Вiдомостi про автора. Республiка Бiлорусь, Мiнська область, мiсто Слуцьк, вулиця Ленiна будинок 217, квартира 57, вулиця Толстова будинок 26 квартира 8. телефон - "375 17 95" 5 80 05, - "375 17 95" 5 57 42 стiльниковий - "375 29 405 80 05. стiльниковий - "375 29" 665 58 40. Адреса в Iнтернетi www . mail . ru ribo _123@ mail . tatoeba uk Рибаченка Олег Павлович. МIЙ Псевдонiм - Спартак Переможець.
  
  
  
  ВАРМIЯ - НЕ БОРДЕЛЬ!
  
  . Глава Љ1
  Слово Батькiвщина свято для росiйських солдат
  За Росiю воюй ворогiв!
  В руки хлопчик вiзьми в кобурi автомат
  Будь готовий померти - тобi Русь жива!
  
  -Не розумiю, чому треба рубати сокирою. Коли можна просто зрiзати ствол лазером.
  Промимрив свiтловолосий юнак.
  -А для того Льоша щоб не втратити форму. Попереду змагання i ми маємо бути у повнiй фiзичнiй готовностi, а ця вправа розвиває дельти та спину.
  -А заразом i трицепс! - Олексiй хихикнув.
  -А ти теж не гальмуй, махай i бий сильнiше. Вдар, удар ще удар!
  Хлопцi додали, що ентузiазм у роботi допомiг нарубати цiлий вiз. Наближалася зима, коротка, але дуже морозна. Хлопцi акуратно склали пальми з пишним фiолетовим листям. Запряжений у вiз черв'як-шипокрив дванадцятьма лапками i переливистими крилами легко тягнув важку пiдводу. Пацани бiгли ззаду.
  Вдалинi показалися гострi селища, що стирчать як морквини будинку. Якийсь лихач прокреслював у помаранчевому небi стрункi лiнiї, намагаючись мабуть вiдтворити осмислену фразу. Але, мабуть, гравiомотоцикол не дуже слухався керма, виходили лише покрученi злами.
  Руслан пiдморгнув.
  - Бачиш, Валера купив собi новi колеса i хоче покуражитися.
  -Ну i вакуум iз ним. Як казав дiд Панкратов, далi вiд прогресу ближчий до природи.
  Немов на пiдтвердження слiв однiєї з трьох свiтил задерикувато пiдморгнуло.
  У цей момент з-за будинку випурхнула дiвчина, шикарна як троянда з яскравою "мiською" зачiскою вона зiстроила очi.
  -Ви обидва просто цукерки, чи не варто вам, перш нiж завтра вирушити до Шинкаря, провести одну нiчку з нами.
  Олексiй усмiхнувся.
  -Шлях має бути довгий, летiти на iншу планету. I нам слiд вiдпочити.
  -Так нас збереться не багато, лише п'ятнадцять не бiльше. I всiм буде достатньо двiчi.
  -Це означає любити п'ятнадцять разiв за нiч. Нi, ми хочемо постати перед свiжими суддями, крiм того, нам належить виконати танець на величезному стадiонi. У жодному елементi ми повиннi помилитися.
  -Ну гаразд хлопцi, можете поки спати, але потiм ви нас отоварите, iнакше ми не будемо дружити. Та й, до речi, у столицi системи є такi потужнi стимулятори, що за нiч можна ощасливити сто жiнок.
  -Чули про таке, але поки що не пробували.
  Дiвчина глибоко зiтхнула, дивлячись на торс Руслана, глибокi плиточки прорiзаних м'язiв фiгура чарочкою. Недаремно цi хлопцi хотiли виступати в столицi системи з фiнтесу. Якщо буде перемога - це буде гордiсть усьому селi. Ну чому всi тi, хто гарний, такi гордi i неприступнi i кохаючись, роблять вам ласку.
  Нiч у цьому свiтi умовнiсть трохи спадає спека i двi зiрки йдуть за обрiй. Потiм настає нова трудова пора. Хлопцi одягаються за останньою столичною модою, тобто дуже строкато, як папуги. Крiм того, для молодi мало не обов'язково розмальовування своєї фiзiономiї. Найчастiше це орнамент синьо-жовто-червоного кольору iз блискавками. У такому виглядi вони схожi на клоунiв. Правда фарба легко змивається розчином шабонiту.
  Шлях у Космопорт вони виконали на гравiомотоциклах, допомогли приятелi. Мiсто, звiдки стартують космолайнери, не велике, але виглядає витончено. Будинки нагадують кубики, перемiшанi iз квiточками. Досить жваво, б'ють невеликi фонтани, палають рекламнi проекцiї.
  Олексiй i Руслан вiдкланялися, i сердечно розпрощавшись iз друзями, рвонули до зiркольота, що нагадує гостроносого кита. Вперше вони залишають Арагону i прямують до Фiотерелi. Каюти не дуже розкiшнi, але чистi, на двох один номер iз ванною та гравiовiзором.
  -Все лягти на лiжка. Корабель стартує.
  Юнаки спокiйнi, вiдкиднi лiжка з рухомого кiбер-пластику обволiкають тiло.
  Хоча навантаження майже не вiдчувається, завдяки антигравтрону, традицiя є традицiєю.
  У космолайнерi всi зручностi можна пограти в iгри, подивитися гравiовiзор з десятьма тисячами каналiв або у щось зiграти. Хлопцi нiколи ранiше не дивилися в такому широкому дiапазонi, i в них вилiзли очi. Та й набiр розважальних "вiртуалок" був не порiвняно багатшим, нiж на аграрному Арагонi. Хлопцi повеселилися на всю, години польоту пролетiли в одну мить.
  Коли зорелiт м'яко приземлився, вони важко вiдiрвалися вiд цiкавої сумiшi "стрiлялки" i квесту.
  Спочатку перед їх здивованими очима з'явився значний Космопорт, вiн нагадував багаторазово збiльшений палац снiгової королеви. Покриття слiпуче виблискувало, дорiжки пiд ногами рухалися. Причому швидкiсть руху регулювалася, ближче до центру вона ставала швидше, а з бокiв на оборот була неквапливою. Деякi втiм, з тих, хто був багатшим, волiли просто лiтати або на реактивних крилах або за допомогою антиграву.
  -От би нам так. - мрiйливо промовив Олексiй.
  -Нiчого. - пробурчав Руслан, виграємо змагання, отримаємо приз, купимо.
  Саме мiсто вражало найсмiливiшу уяву, цилiндричнi хмарочоси неслися на багато кiлометрiв вгору. Мiж ними горiли гiгантськi рекламнi щити, мерехтiли тривимiрнi голограми. Саме мiсто було втiленою мрiєю футуриста - бачення населених пунктiв майбутнього. Багато хмарочосiв були дуже незвичайнi конструкцiї. Один, наприклад, нагадував велетенський годинник з десятьма стрiлками, що швидко обертаються, а в низу химерна арка. Iнший був у формi семи поставлених один на одного кавунiв, третiй скидався на восьмикутну зiрку, що зависла в силовому полi. А четверна споруда складалася одразу з колосального тюльпана, нарциса, троянди та дзвiночка, нанизаних на багнет. Окремi будiвлi нагадували танки з вежами, що обертаються, а з дул били фонтани. Деякi споруди нагадували шоколаднi батончики та вiтряки.
  Мiльйони рiзномастих суден бороздили смарагдово-зелене небо з червоною та синьою зiркою. Рiзноманiтнiсть летальних апаратiв вражало найсмiливiшу уяву.
  Пацани з села були шокованi. Вони дивилися на всi боки i дивувалися. Все було таким величезним та не звичайним.
  -Столиця системи, це круто. - прошепотiв Руслан.
  -Так, якщо це головне мiсто системи, то яке у центрi галактики. - додав Олексiй.
  -Напевно, ще крутiше, от би крила i з висоти пташиного польоту, на таке диво подивитися. - Руслан мрiйливо закотив очi.
  -Кожному своє, цiни на сiльгосппродукцiю падають i нам це просто не по кишенi.
  А поки що давай краще пошукаємо палац спорту. Справа - перш за все!
  Однак спробуй його знайди в такому величезному, переповненому казковими спорудами мiстi. Широкi вулицi заплутанi як лабiринт.
  -Треба звернути до мiлiцiонера вiн нам все вкаже. - припустив здогадливий Олексiй.
  Кiборги-полiцейськi з рухомими металевими обличчями зобразили найпривiтнiшi усмiшки, коли хлопцi звернулися до них.
  -Треба йти прямо проспектом Миру i далi з поворотом на вулицю Сталiна. Там ви побачите будiвлю, що нагадує шахiвницю з повним комплектом фiгур на даху.
  Як виглядають шахи, знаєте?
  -Бачили! - хитнув головою Руслан.
  -Тодi я думаю, чи зможете обчислити. - Робот пiдморгнув.
  Хлопцi перейшли на центр дорiжки, додали швидкостi. Повз пропливло щось, що нагадує кубик-рубик: кiлька кiсточок помiняли кольори. Вулиця Сталiна велика, тягнеться на багато кiлометрiв, очi розбiгаються. Хлопцi хотiли, було знову перепитати полiцейського, як раптом, нiби через дзеркало виплив палац. Вiн був побудований таким чином, що його було видно лише пiд певним кутом. I це незважаючи на те, що сама будiвля була заввишки пiвтора кiлометра, i десяти в дiаметрi.
  Червонi постатi вiдливали рубiнами, синi сапфiрами. Коли хлопцi пiдiйшли ближче, велетенський кiнь пiдморгнув їм. Бiля входу стояло четверо жахливо накачаних спортсменiв, що нагадували рухливу бугристу брилу вiд жахливо розвинених м'язiв.
  -Куди прете сосунки. - Вимовив найстарший iз них.
  -Нам треба на змагання з фiтнесу. А ви дiдки вже перезрiли для цього виду спорту - Смiливо вiдповiв Руслан.
  -Тодi Ви запiзнилися. - примирливо промовив атлет iз голеною головою. - Змагання красенiв пройшли вчора. Призи закiнчилися i вам доведеться повертатися назад.
  Громила знущально пiдморгнув.
  Руслан та Олексiй розгорнулися, вони були вбитi горем. Не легко особливо коли тобi шiстнадцять рокiв усвiдомити вiдразу, що всi мрiї впали. Хлопцi повiльно розвернулися i, зiйшовши з рухомої дорiжки, побрели тротуаром. У цей момент їм хотiлося лише одного напитися та забутися. У мiстi було повно питних закладiв, але у бiльшостi з них питали паспорт, неповнолiтнiм продаж алкоголю заборонено! Ось тут їм на допомогу i прийшов янгол-охоронець. Струнка жiнка на вигляд рокiв тридцяти з семибарвною зачiскою, легкою ходою пiдскочила до них i поставила банальне запитання.
  -У Вас проблеми хлопцi?
  Руслан кивнув головою.
  -Так! Ми лишилися нi з чим.
  -Зрозумiло ви з аграрної планети, приїхали заробити i вас кинули.
  -Та нi! Ми їхали на змагання. До речi, як ви здогадалися, що ми з Арагона.
  -Немає нiчого простiше за вашою неповторною шоколадно-рожево-молочною засмагою. А те, що вам потрiбнi грошi, видно по обличчях. Мабуть, хочеться лiтати як я, наприклад. Жiнка вiдiрвалася вiд поверхнi та зависла над тротуаром.
  -Приголомшливо, звичайно хочемо.
  -Так є можливiсть заробити великi грошi за дуже короткий час.
  -Як? - Дружно вимовили друзi.
  -Ви дуже гарнi. Багато жiнок погодилися б викласти цiлий стан за нiч iз вами. Тут дуже багато мiльйонерок - хтивих самок.
  Очi у хлопцiв спалахнули, їм пропонували досить легкий i приємний спосiб заробити грошi.
  -А вони не надто старi. - Про всяк випадок спитав Руслан.
  -Ну що ви. Успiхи сучасної медицини щодо омолоджування органiзмiв такi, що давнiх жiнок практично не залишилося. Принаймнi серед багатих. Ось менi, наприклад, скоро двiстi рокiв, а виглядаю я.
  -Просто приголомшливо. Тодi ми згоднi.
  -От i дивно, а поки вип'ємо за знайомство. Мене звуть Кривулiна.
  -А як же наш вiк?
  -Не хвилюйтеся у мене пiдв'язки.
  Справдi, в розкiшному барi їм без проблем налили по келих золотистої шиплячої рiдини, вiд якої попливло перед очима, i свiт став райдужним i повiтряним.
  Хлопцi шалено реготали, i ляскали себе з обох бокiв. Потiм, вискакуючись, випливли з бару.
  Хитра дiва тим часом набрала комп-браслет, натискаючи клавiшi, вона передала повiдомлення.
  -Менi щойно вдалося отримати двох сiльських гарненьких дурень. Вони стануть нашими рабами i працюватимуть за грошову плату. Залiзний голос забурчав у вiдповiдь.
  -Дивися не пропусти їх. Пташенят треба посадити на наркотики, тодi вони вже не зможуть брикнутись.
  -Технiка менi вiдома, але на аукцiонi вони мають постати свiжими та повними сил.
  -Це твої проблеми Кривулiна.
  -Зараз я розберуся з ними.
  Взявши пiд руки обох хлопцiв, вона повела їх у шоу-центр. Рiдкiснi перехожi кидали лукавi погляди. Бiля входу їх зустрiли "бики" купи м'язiв та кiлька бойових роботiв. Грiзнi дула лазерних автоматiв могли увiгнати в тремтiння слабодушних. Кривулiна показала їм посвiдчення та їх без зайвих питань пропустили. Руслан навiть подразнив бикiв покрутивши долоню у носа. Тi вишкiрилися, але промовчали, мабуть, дисциплiна i в мафiї дисциплiна. Точнiше нiде так не суворi закони як у кримiнальному свiтi. Потiм, пройшовши всередину, вони вирушили довгим звивистим коридором до гримерної. Там на них уже чекав десяток чарiвних дiвчат.
  -Цi хлопцi вашi. Зробiть їх богiв. - посмiхнулася Кривулiна. Дiвчата вiдповiдно кивнули.
  -Все буде за вищим розрядом.
  Мов хвиля прибою вони обрушилися на хлопцiв. Їх мили, завивали, масажували, ретушували, хоча їхня шкiра i так була гладкою. Використовували найдорожчi i, схоже на жiночi шампунi. Потiм намазали рожевим маслом i, зробивши кiлька клiзм, пробули шлунок та кишечник.
  -А Це навiщо? - пробував протестувати Олексiй.
  -Ви обслуговуватимете найдорожчих i шикарних жiнок планети. Все має бути класно та нiякого неприємного запаху. Ретельно вiдполiровавши хлопцiв, вiд зубiв до п'ят їх нарештi дали спокiй. Тiла горiли вiд масажу, кров вирувала. До них знову пiдiйшла Кривулiна, вона одягнулася в фiолетову сукню, довгi вiї вiдливали золотом.
  -Ось тепер, схоже, ви готовi. Нинi вас виведуть на аукцiон. Там за першу нiч буде призначено найвищу цiну. Ви повиннi виконати еротичний танець, щоб заманити жiнок в обiйми. I подумайте, яку суму грошей вiдвалять вам за нiч.
  -А що краще реактивнi крила чи антиграв. - наївно i невпопад спитав Руслан.
  -Краще антиграв, на ньому можна лiтати в космос, а крила дiють лише у повiтрянiй атмосферi. - Кривулiна напустила на себе добродушний вигляд. - А танцювати ви мої хлопчики вмiєте.
  - Перед змаганнями з фiтнесу ми вивчили кiлька танцiв. Один iз них називається "Махаон Сексу".
  -Ось його i виконайте, а я подивлюся. Музику!
  Плазмо-компи врубали репертуар.
  Хлопцi почали виконувати то плавний, то навпаки танець, що переходить в ураган. Рухи їхнiх м'язистих тiл заворожували.
  Кривулiна сама вiдчула пристрасне бажання. Їй хотiлося накинутися з люттю тигрицi. Проте загартована воля i звичне терпiння виявилися сильнiшими.
  -Ви чудовi, а поки одягнетесь. Роботи внесли до зали кошики з ретельно випрасованими смокiнгами.
  -В них ви будете схожi на джентльменiв давнини, потiм витончено i не поспiшаючи, ви повиннi позбутися їх. - Кривулiна зiпсувала очi. - Знаєте, яка рiзниця мiж повiєю та альфонсом. Повiєю може стати практично будь-яка жiнка, а бути альфонсом дано не кожному. А ви жерцi любовi вiд Бога! Може, залишайтесь iз нами, пiдпишемо контракт на рiк. Потiм ви заробите цiлий стан, станете по-справжньому крутими.
  -А Що йде! - Руслан зiпсував серйозну фiзiономiю. - Тiльки наш вiдсоток має бути бiльшим.
  -Ну, зрозумiло для вас найвигiднiшi умови.
  Контракт було пiдписано за п'ять секунд. Олексiй вчитався в умови.
  -Отже найширший набiр сексуальних послуг, i нам 60 вiдсоткiв. А решта сорок.
  -А це за оренду примiщення, охорону та iншi дрiбнi витрати.
  -Нi, я вимагаю вiсiмдесят вiдсоткiв!
  -Згоднi! - Кiборг моментально змiнив цифри на контрактi. Коли пiдписи було поставлено, Кривулiна пiднесла їм по келих шампанського.
  -А тепер на аукцiон. Дивiться, не пiдведiть.
  Зал на продаж живого тiла, нагадував стадiон i широкою ареною. Покупцiв не було видно за тонованими силовими полями, навiть голоси були змiненi.
  На аукцiонi збуло кiлька голих дiвчаток, i тепер увага непостiйної аудиторiї була прикута до нового надзвичайно розрекламованого товару. Хоча Олексiй та Руслан i перебували пiд неабиякою порцiєю допiнгу, вони знiяковiли. Неприємно коли на тебе дивляться тисячi хтивих очей. Юнаки трохи почервонiли, опустивши погляд. I їх сором'язливiсть здавалася, ще бiльше наелектризувала торги.
  -Та вони ще незайманi. - почувся чийсь несамовитий крик.
  Олексiй почав рухатися, нарештi, заграла довгоочiкувана музика. Хлопцi повiльно та поступово звiльнялися вiд одягу. Чим менше на них було, тим швидше i веселiше ставали їхнi рухи. Почався торг.
  -Початкова цiна. У тисячу карбованцiв.
  -Одразу мигнула - у двi тисячi.
  Ставки швидко росли. Ось вони вже досягли двадцяти тисяч, а золотий росiйський рубль - найтвердiша валюта в галактицi.
  Чуючи подiбне юнi стриптизери, всi розпалювалися та розпалювалися. Зрештою, на них не залишилося практично нiчого. А цiни все зростали. Нарештi Руслан зiрвав плавки, i застрибав як цап, розмахуючи своєю гiднiстю. До нього приєднався Олексiй, хлопцi явно були у чадi.
  Нарештi, цiна на них досягла ста тисяч рублiв. I нiхто - не намагався перебити нечувану суму рiвну пiвтора мiльйонам мiжгалактичних доларiв.
  -Продано! Тепер протягом доби належатимете Арахело.
  -Мабуть, темпераментна баба ця Арахело, якщо готова викласти за нас таку суму. - Руслан провiв мовою по губах, передчуваючи нову сексуальну пригоду.
  Їх посадили у закритий гравiофургон, i вiн плавно стартував у невiдомому напрямку. Полiт був недовгим. Вони приземлилися на жовтий лужок, розташований на даху чудового палацу. На довершення вiн стояв на пагорбi, i з висоти пташиного польоту можна було спостерiгати все мiсто. Хлопцi розслабилися i зрадiли, їх зустрiли неймовiрнi красунi. Вони вiдвели їх у внутрiшнi покої палацу. Там їх знову занурили в басейн, i без того перламутрову шкiру надiрвали i пропустили кiлька життєдайних зарядiв. Неабияк збадьорившись, вони вирушили в спальнi. Безлiч рiзнокольорових дзеркал пiд рiзними кутами разом iз прожекторами освiтлювали простору залу. Посерединi стояло велике, як тенiсний корт, лiжко, обрамлене золотими й обсипаними дорогоцiнними каменями статуями. Її оточував тонкий струмок, а поряд били невеликi фонтани з вирiзаних фiгурок дивовижних звiрiв. Спiвали райськi прив'язанi за стрiчки птаха.
  -Як тут гарно. Має бути господиня така прекрасна.
  -Та такий дивовижний смак не може бути у потвори.
  -Коли вони прибудуть, ми вже зачекалися в нетерпiннi.
  Заграв грiзний марш, почувся металевий голос робота.
  -Арахело прибув.
  Хлопцi чекали будь-чого, але їх вразило.
  Товстий схожий на бегемота тип виповз на килим. Це була людина, але надзвичайно огидна, фiзiономiя в прищах i плямах, нiс гачком. Лисий череп, поплутанi по краях волосся. Вiн був одягнений у чорний плащ, що приховував масивну постать.
  -Що пiвники похили головками. Не очiкували! - гаркнула чудовисько. - Тепер ви мої раби, i я вас примушу обслужити мене за повною програмою.
  Монстр скинув плащ i затрусив жирним животом. Його жахливих розмiрiв колода почала рухатися.
  -Мовою, попрацюйте губами, а потiм я примусь за вашi попки. Що не зрозумiло!
  -Ти Виродок! - прошепотiв Руслан.
  -А ти що думав альфонс, думав, що на тебе чекають однi красивi ласкавi тiтоньки.
  Так ти прорахувався, а тому робитимеш менi першим, мине. А не те!
  У руках у пузатого пiтекантропа блиснув семи стовбуровий лучемет.
  -Ну, раби, будете мене слухатись?!
  Олексiй вибiг уперед i став навколiшки.
  -Та владико!
  -Ось так воно краще. За це ти почнеш першим, куди волiєш у рот чи зад?
  -У рот про короля. Юнак пiдринув униз, наче збираючись захопити гiднiсть. А насправдi вiн нацiлився на руку iз бластером. Рiзкий ривок i вiн ударив пiд лiкоть, а потiм вчепився зубами в кисть. Громила скрикнув i випустив лучемет. Олексiй пiдхопив його i на ходу всадив зарядом у пузо.
  -Ось так "Педрiла". Знатимеш, як чiплятися до хлопчикiв.
  Звiр урвався, його м'ясо розбризкалося, заляпавши дзеркала. Бiта свинина залишилася валятися рваними шматками.
  -Ось так воно краще. Змотуємось! - скомандував Руслан.
  Олексiй, тримаючи в руках грiзний бластер, був холоднокровнiшим.
  -I Куди ми попремося. Навколо охорона, а ми на вершинi палацу-хмарочоса.
  Руслан почервонiв.
  -Я про це й не подумав. Але не сидiти дома.
  -Нi зрозумiло. Ось подивися, що лишилося вiд цього крокодила.
  Олексiй вказав на закривавлений пояс.
  -Ну i що. Навiщо нам цей памперос?
  -Це не памперос, а антиграв. Пристебнемось до нього i полетимо. - Олексiй занурив приналежнiсть у штучний струмок, змивши смердючу кров. Потiм, пояс виявився саморегулiвним, напнув його на себе.
  -Я думав вiн буде широкий, а виявився якраз. Ось що означає автопiдганяння.
  Тепер сiдай менi на плечi, рвонемо.
  -Треба спочатку вийти на балкон, крiм того, варто було б одягнутися, в такому виглядi по мiсту.
  -Зрозумiло, видно доведеться з боєм прориватися. А на рахунок одягу не турбуйся - тепло, пiвмiста голяка ходить - Олексiй зважив у руцi важкий променемет i рiшуче попрямував до виходу.
  -Прорвемо опера!
  Два бойових робота, що наїжалися зброєю, не вiдразу врубалися, треба їм стрiляти в коханцiв свого господаря чи нi, i були зрiзанi одним залпом. Напiвголi дiвчатка розбiглися з несамовитим криком. Олексiй суто iнтуїтивно увiмкнув пояс i став набирати швидкiсть. Руслан ледве встиг застрибнути на спину. Дорогою трапилася ще одна пара кiборгiв. Вони встигли вiдкрити вогонь, але успiх зберiгав хлопцiв. Пригнувшись i пiшов убiк, вони уникли смертельних променiв, своєю чергою Олексiй дiяв бездоганно. Вiн звик полювати рухливих звiрiв, причому використовую пiстолет, а це гарна школа. Його напарник теж не був шитий ликом. Руслан мало не силою вирвав променемет i жалiбно заскулив.
  -Я теж хочу пострiляти.
  -На! Я тобi довiряю. А то важко одночасно керувати та вести вогонь.
  Хлопцi дiсталися балкона i рвонули в небо. Ззаду знову вдарило промiння. Зламана лiнiя польоту заважала роботам прицiлитися. Руслан дуже точно вiдповiв, потрапив, але в цей момент промiнь лазера злегка зачепив голе плече. Хлопець мало не випустив бластер, пiдхопив його рукою. Запахло паленим м'ясом, плече сильно болiло.
  -От чорт! Мене пiдбили!
  -Могло бути й гiрше. Олексiй зробив зигзаг у повiтрi, Руслан ледь не впав. - Тепер треба бути обережними.
  -Тодi Швидше дуємо вiд гнiзда розпусти. Менi навiть здається, що знудить вiд цього Гея.
  Палац швидко зник на вигляд. Юнаки трохи заспокоїлися i з цiкавiстю спостерiгали за тим, як розпускаються квiти хмарочосiв. Згори мiсто здавалося ще красивiшим i загадковiшим.
  Його неймовiрний малюнок, гiдний Рафаелевої кистi. Мозаїка так виблискувала, пiд лагiдним промiнням двох сонцiв.
  Зненацька Олексiй став серйозним.
  -Ти знаєш, що ми зробили. Замочили велику гулю. I тепер вся мафiя планети та полiцейськi сядуть нам на хвiст. Ти зрозумiв? Ми смертники.
  -Як не зрозумiти. Вiдмовившись обслужити "педрiлу", ми поставили себе поза законом. Що тепер робити? - Руслан був розгублений.
  -Тiкати тiльки, бiгти подалi вiд цiєї столицi.
  -А Далi куди. Ось-ось на нас оголосять всепланетний розшук i обов'язково зловлять.
  -Тодi може бути в лiс. Хоча мегаполiс i великий, ми можемо сховатися в глибокiй гущавинi.
  -Та на цiй планетi всi дерева перерахованi, та й не полювання, подiбно до звiрiв ховатися все життя. Я маю iнше припущення. - Добровiльно здатися владi i розповiсти всi полiцiї.
  -Нi! - одразу запротестував Руслан. - Тодi мафiя нас уб'є просто в камерi. Та й чини продажнi. У мене є iнша iдея, думаю краще.
  -Ну, валяй, викладай. - Олексiй надер висоту, ну коли, нарештi, скiнчиться цей мегаполiс.
  -Я читав в однiй книжцi, як двоє хлопцiв уникаючи в'язницi, подалися до армiї. I це врятувало їх вiд розправи. - Руслан кивнув.
  -В армiю. Ти можеш мати на увазi космiчний спецназ.
  -Так саме! Елiтнi росiйськi частини. Я до речi мрiяв там вiдслужити рiк, а потiм повернутися обвiшаним орденами та медалями. Був би крутим як зiрковий термiнатор.
  -Окей! Це думка, але де нам знайти росiйську базу.
  -Я Перед поїздкою сюди дивився на карти. Вона на пiвнiчному полюсi. Якщо летiти весь час прямiсiнько на пiвнiч, то вийдемо на неї.
  -Велика Росiя наймогутнiша країна в галактицi. I її основи практично на всiх планетах.
  Дiти, звiрившись зi свiтилами, а також подивившись на голографiчну карту, витягнуту з антигравiтацiйного поясу, повернули до мети. Їм треба було поспiшати, ззаду вже виникли пiдозрiлi скупчення.
  -Ставлю на граничну швидкiсть. Тримайся мiцнiше. - Скомандував Олексiй.
  Опiр повiтря зрiс, вiд тертя почала горiти шкiра. А зловiснi постатi продовжували наближатися. Деякi з них нагадували хижих барракуд iз крилами.
  Хлопцi скрючилися, щоб зменшити опiр повiтря. Шкiра вкрилася пухирями. З боку переслiдувачiв пролунала пара пострiлом. Пекучi променi пройшли практично поряд, потiм вогонь перервався.
  -Взяти живими сосункiв. - Настала команда.
  Загоничi наближалися. Тодi Руслан, не довго думаючи, дiстав променемет i почав вiдстрiлюватися. Щоб не обтяжувати i без того нелегке своє становище, вiн намагався бити гравiомотоциклам i роботам. Мабуть, стрес загострив iнстинкти, i вiд страху не було жодного промаху. Кiборги швидко вiдстали, а от люди нахабнiли. Пiдiйшовши практично в щiльну, вони подразнювали хлопцiв.
  -Цуценята! Що наклали у штани. Зараз ми вiдправимо вас до пекла.
  Руслана хльоснули нейтронною батогом. Страшний бiль пронизав тiло. У розпачi вiн натиснув на гашетки, одразу сiм лазерних каскадiв обрушилася на гангстерiв. Кiлька машин було висаджено в повiтря, а бойовикiв у шламах i з антигравами збито. Мафiозi подалися в рiзнi боки. Проте, незважаючи на втрати, вони поспiшали вбивати пацанiв. Мабуть розраховуючи, гарненько помучити їх пiсля упiймання. По хлопцям ударили з паралiзатора. Хоча Олексiй i встиг вiдтворити мертву петлю, Руслана трохи зачепила, рука онiмiла. Вiн ледве встиг перехопити лучемет, що вислизає з пальцiв.
  А потiм лiвою рукою всадити розряд. Пара бандитiв вибухнула.
  -Порятунок близько. - закричав Олексiй. Ось основа.
  Вдалинi i справдi з'явився значний острiв з круглими вкопаними в землю вежами, дула зловiсно стирчали, мерехтiли силовi поля.
  Гангстери мабуть також зрозумiли, що їхнiй "законний" видобуток йде, i вiдкрили вогонь на поразку.
  Якимось дивом Олексiй ухилився вiд пари дюжин зарядiв, а Руслан примудрився збити ще трьох бойовикiв. Потiм удача змiнила йому, одразу кiлька променiв потрапило в тiло, i вiн рiзко спiкував униз. Свiдомiсть затремтiла, небо затремтiло, перевернулося i вдарило головою. Свiтло померкло - свiдомiсть згасла.
  Хлопцi отямилися вiд приємного поколювання. Навколо були слiпучо-бiлi палати, а дзвiнкий голос заспiвав.
  -Процес регенерацiї закiнчено. Солдати повернуто до ладу. Встати!
  Хлопцi схоплюються i машинально пiдбирають животи, намагаючись здаватися вище.
  У палату вбiгає великий молодик, iз нашивками сержанта.
  -Що сире м'ясо, неабияк вас продушили! Тепер руки за спину та на допит до вищого начальства. А поки що накиньте ось це!
  Вiн кинув їм пару сiрих комбiнезонiв.
  Пацанов повели, щойно вони вступили в лiфт, як щось здригнулося i за мить вони опинилися у свiтлiй залi.
  -Нуль-просторовий перехiд. - прошепотiв Олексiй, а я думав, що вiн буває лише у фантастицi.
  -Що салаги дивилися. З вами говоритимуть два генерали.
  I справдi, в обличчя їм вдарило свiтло, i виникло голографiчне зображення. Троє вiйськових у польовiй формi впоралися на хлопцiв.
  - Чому ви намагалися проникнути на територiю бази?
  -Ми не намагалися, за нами гналися бойовики мафiї. - почав Руслан. - Ми просто хотiли жити.
  -I вирiшили, що росiйська армiя сховає вас пiд спiдницю.
  Тодi у розмову вступив Олексiй. Надавши собi, рiшучий тон вiн промовив.
  -Ми серйозно вважали, що потрiбнi вашiй армiї. Ми хочемо бути росiйськими солдатами.
  Генерали вдали, що здивованi.
  -Ви багато хочете пташенята, а ви впевненi, що ми приймемо вас до наших лав. Адже це дано не кожному, i нашiй армiї служать не просто добровольцi з усiх свiтiв, а найкращi з найкращих.
  Руслан потрапив у розмову.
  -Я i мiй друг, сильнi фiзично, ми швидко бiгаємо, чудово стрiляємо. На вiдмiну вiд мiських хлопцiв, ми з дитинства звикли долати труднощi i вести трудове життя.
  -Має зберегтися вiдеозапис, як проривалися на антигравi, вiн протягом трьох дiб фiксує навколишнє оточення. - Вставив Олексiй.
  -А ти звiдки знаєш? - Руслан округлив очi.
  -Давно читав, а потiм у потрiбний момент iнформацiя спливла.
  Голос пролунав, як удар грому.
  -Ми вже вивчили вiдеозапис та навели довiдки про вас. Ви дiйсно маєте непоганi данi, чудову реакцiю. Стайте в ряд рядовi. У цей день ви записанi на початковi курси пiдготовки космiчного спецназу. А за три мiсяцi вас вiдправлять у пекло. Визначаємо вас у частину Љ13, Мака Орвелла. Все ясно!
  -Так точно! Товаришу генерал!
  -Марш, марш лiвий!
  Сержант злегка пiдштовхнув їх палицею, вiд удару здулася синя смуга.
  -Тепер для вас цивiльних почалося нове життя.
  Їх вивели на плац, якесь страшилище постало перед хлопцями.
  -Оце Мака Оруелла. - шепнули ззаду.
  -Розмовники! - верещало чудовисько у погонах лейтенанта. - Якщо у вас є сили бовтати, а ну черевом на землю - п'ятсот вiджимань. Один два три!
  Це була жiнка двох метрiв на зрiст i сто тридцяти кiлограмiв ваги. Разом з тим вона здавалася литою статуєю, що складається з жахливих м'язiв. Коротко стрижене волосся розмальоване блискавками, татуювання на обличчi надає їй подiбностi з героями комiксiв.
  -Швидше, швидше лiнивцi. - Зiркова Амазонка пiддала електричною палицею, по спинах солдатiв, що вiдстають. Вони мимоволi скрикнули вiд болю. Руслан та Олексiй мимоволi додали, намагаючись уникнути електрошокера.
  -А Ви новенькi нiчого. Швидкi. - Мака вишкiрила фiзiономiю. - За це вам буде додаткове тренування. А ви швидше за шнель! - I новий удар палицею.
  Солдати переважно теж iз числа новобранцiв прискорили рух.
  Тодi Мака сiла на Руслана, пiдiбравши ноги. Юнак захрипiв вiд натуги, але все ж таки зумiв десять разiв вiджатися вiд пiдлоги, потiм звалився.
  -А М'язи у тебе слабкi. Ну що ж, вершником i кiнь. А тепер ви вiдчуєте, що таке "вiртуалка".
  Бiйцi пiдбiгли до особливої частини плацу.
  -Тепер ви долатимете смугу перешкод максимально наближену до бойових умов.
  Солдати одягли шоломи, i свiт навколо них разом змiнився, жахливi голограми почали рухатися.
  . Спочатку з усiєї зброї їм видали лише по невеликому лазерному кинджалу. Початковий шлях, йшов слизькою в окремих мiсцях обертової поверхнi. Вiртуальнi монстри, деякi схожi на людей, iншi з безлiччю щупалець атакували їх. Спочатку чудовиська були не дуже швидкi, що полегшувало завдання. Проте Руслана та Олексiя злегка зачепило розрядами. Потiм пара освоїлася i почала дiяти, куди бiльш злагоджено. У наступному етапi i довелося стрибати по грибах, що плавають у повiтрi, ухилятися вiд лiтаючих ножiв, переповзати колючий дрiт. Битва ставала дедалi суворiшою, а супротивники рухалися дедалi швидше. Щоправда, з'явилася можливiсть використовувати трофейну зброю, теж вiртуальну, але за своїми властивостями цiлком схожу на реальнi носiї смертi. Баталiя ставало дедалi цiкавiше. Ось вони борються на планетi, де пiд ногами спочатку вода ллє струмком, а потiм тече жахливо слизький рiдкий гелiй, а зверху та знизу палять потужними лазерами, рвуться анiгiляцiйнi гранати. Потiм вони потрапили в атмосферу, що постiйно мiняється, з сильним вiтром. То вiн дме спереду, то навпаки тисне у спину. Та й вороги постiйно змiнюються, то вони лiтають наче оси, то навпаки повзають як отруйнi змiї. А ось битися приходити постiйно, при цьому, стрибаючи з однiєї платформи на iншу, i навiть хапаючи штучних мух та ящерiв за нiжки, вилiтаючи з їх допомогою з пасток. Вискаленi пащi клацають ззаду як мишоловки, метровi зуби виблискують розрядами блискавок. Наступний етап пустеля зi звiряче засмоктуючим пiском, неможливо нi секунди стояти на мiсцi, ноги в'язнуть, а ще треба стрiляти i колоти. Тут проти них борються бойовики у масках, деякi у бронi. Летять гравiолети, вiд яких не сховатися, нi втекти, лазернi променi розсiють пiсок. При попаданнi на тiло пекельний бiль, начинки нiби видавлювало катком, i заливало розпеченим маслом. Наступний етап виверження вулкана, доводиться з неймовiрною швидкiстю нестися на верх, пострiлюючи в бойових кiборгiв супротивника. Руслан уже смертельно втомився, перед очима мигтiло, вiд монстрiв та навколишнього ворожого середовища, а кiнця краю всьому цьому не було видно. А коли на наступному етапi на нього стали падати вiртуальнi каменi, то пара важких влучень ледве не добила його. Олексiй також гранично вимотався, i трималася на надзусиллi. Нарештi наприкiнцi його чекала рукопашна сутичка, найжахливiше страшно приготоване наостанок. Воно було створено iз рiдких металiв, у руках свiтловi мечi. Вони миготять iз неймовiрною швидкiстю, атака йде одночасно з верху, з боку та знизу. Щойно встигаєш вiдбиватися, а якщо навiть i вдається зрубати руку, то вiдразу виростає нова. Бiй, звичайно, нерiвний, i незабаром їм вiдрубали руки, ноги, а потiм голови, пiсля чого свiдомiсть вiдключилася. В себе вони прийшли швидко, досвiдченi бiйцi били їх по щоках.
  -Ну, що салаги. Порубав вас кiбермонстр. - Старший сержант Борис Коровiн iронiчно пiдколов хлопцiв.
  -А Ти сам спробуй, перш нiж куражитися. - Зло вiдповiв Руслан.
  -А я в цiй вiртуалцi до рiвня тринадцятого доходив, а ви на шостому спiткнулися.
  -Це непогано для початкiвцiв. - несподiвано заступилася Мака Орвелла. Накачана дiва зробила кулаки. - У них майже найкращий результат серед новачкiв. Ви що брати?
  -Двоюрiднi.
  -Тим краще, у мiру набуття досвiду ви зможете пройти всi сiмдесят сiм рiвнiв.
  Лейтенант лукаво пiдморгнула. - Поки що це нiкому не вдавалося. А тепер марш бiгом до їдальнi.
  Зал, де приймали їжу, був просторим, розчавив їжу дуже швидкi роботи. Як i слiд було очiкувати, харчування було синтетичним, компактним. Час бiйця дуже дорогий, i швиденько проковтнувши пiгулки, солдати знову вишикувались. Ганяли їх до свавiлля, бiг у повнiй бойовiй амунiцiї через перешкоди, метання ножiв та багато iншого. Основна пiдготовка, як i слiд, очiкувати була у "вiртуалцi". I фiзичне навантаження стовiдсоткове та рiзноманiтнiсть бойових ситуацiй просто неймовiрне. Особливо цiкаво, коли вiдтворюватиметься битва в космосi. Ти у спецiальних бойокостюмах i справжня машина смертi. Розвороти та пострiли. Найважче це мабуть битися з такою самою людиною, як ти сам. Юнi бiйцi борються один з одним, вибухи розриви хворобливi уколи. I все це вiдбувається пiд час польоту, їм доводиться освоювати фiгури найвищого пiлотажу. I зрозумiло не просто витки, розвороти, кульбiти, а повний набiр характерний для лiтаючих моделей боєкостюмiв. До кiнця тренерiв перед очима глючило, а м'язи онiмiли вiд втоми. Проковтнувши поживнi пiгулки, солдати увiйшли до акуратної, розмальованої квiтами та батальними сценами казарми. Сил не було i вони, як мiшки, повалилися спати. Руслан увi снi скрикував i повертався, йому снилися кошмари. Раптом щось важке опустилося на груди, юнак почав задихатися i в страху розплющив очi. На ньому сидiла велика Мака. Руслан спробував обернутися, але навколо його лiжка стояли непроникнi щити.
  -Не бiйся, нiхто нас не почує. - зашепотiв лагiдний голос. Потiм дiва придавила юнака, притиснувши до його рота свої пишнi губи. - Ти мiй пiдлеглий, я хочу тебе.
  Руслан лише вiдчув огиду, її велике татуйоване обличчя, широкi плечi, м'язи культуриста викликали лише огиду. Вона була практично голою, притискалася своїми високими оголеними грудьми, гострi соски дряпали шкiру.
  -Якщо ти не хочеш добровiльно, я тебе просто зґвалтую. - сказала ледi-Конг i навалилася всiєю масою. Вона i справдi була дуже сильною i аж нiяк не слабкий, але набагато легший Руслан не мiг з нею впоратися. Їй вдалося осiдлати його, рiзким рухом пiднявши гiднiсть. Пiсля цього ця величезна нiмфоманка поскакала на ньому. Це було безумство, юнаковi було гидко i приємно одночасно. Розум протестував, але молоде тiло вимагало розрядки. Вони скiнчили одночасно, i Мака заревла як корова пiд час тiчки. Потiм вони продовжили, але вже у бiльш спокiйному ритмi. Руслан навiть вiдчував особливе збудження вiд того, що його ґвалтує жiнка. Пiсля дюжини оргазмiв, вона нарештi наситилася, а її хлопець знесилiв. Та й час, вiдведений для сну, добiг кiнця. Знову починалася нескiнченна кiбернетична муштра. Хлопця хитало пiсля такої бурхливої ночi, а лейтенант навпаки була бадьорою i свiжою.
  Побачивши його пригнiчений стан, вона видала таблетку. Втому як рукою зняло, а рефлекси загострилися. Смуга кiбернетичних перешкод стала складнiшою та подовжилася. У бойових дiях все активнiше брали участь люди та бойовi роботи, а також iногалактики. Серед них трапляються такi чудовиська, що навiть напрочуд як кiбернетика змогла таких вiдтворити. Страшнi багаторiвневi пащi, нерiдко штук двадцять в однiй, гнучкi вигнутi гачками пазурi, багатоствольнi променемети, i термокварковi гравiоустановки. Жахливi картини, а технiка - найрiзноманiтнiша, вiд круглих капсул до таких страшилок, що холоне кров у жилах. Деякi цивiлiзацiї, навмисне надають своїй технiцi, що залякують форми, розраховуючи на моральний вплив. А стволiв багато, доводиться стрибати i вигинатися, щоб уникнути ураження лазером. Iнодi зачiпає, i пекельне полум'я пронизує до кiсток. Хоч i вiртуалка, а б'є по-справжньому як молотом з полум'я. Нарештi з'являються багатоствольнi плоскi танки. Їхня стрiлянина настiльки густо пробиває простiр, що, здається, немає жодного вiльного мiлiметра. Вiд больового шоку хлопчаки знову втрачають свiдомiсть. Їх приводять до тями i знову кидають у плазмову "топку". Там невiдомо яким шляхом, але примудряєшся виживати, згортатися, зариватися у ґрунт. З кожною годиною i кожною хвилиною реакцiя стає дедалi гострiшою, тiло рухається стрiмкiше, а м'язи та зв'язки все гнучкiшi. Вiд природи крутi хлопцi стають крутiшими за кiшок, i швидше за гепард. Крiм виснажливих тренувань, у пацанiв намiтилися й iншi проблеми. Наступної ночi до них знову прийшла Маха Оруелла. На цей раз сексуально стурбований лейтенант, захотiла кохання вiдразу з двома хлопцями.
  -Фу До чого ти перекручена! - Простонав Олексiй, пiсля важкого дня в нього не було жодного бажання займатися любов'ю.
  Маха навпаки була налаштована грайливо.
  -Солодкi мiсця на тiлi, шукатимемо в моєму лiжку. Хлопчики будьте чоловiками, на сьогоднi я вас довго не займу, то ви втомилися. А на завтра проспiть на годину пiзнiше.
  Хлопцям не вперше бути об'єктом сексуального домагання. I якщо чоловiкам вони говорили рiшуче нi, то жiнкам не звикли вiдмовляти.
  Коли їх двоє це настiльки екстравагантно та лоскоче нерви, то отримуєш масу задоволення. Хлопцi сильнi, а Маха невтомна, тож божевiльнi стрибки затяглися на кiлька годин. Обiцянка дати вiдiспатися з ранку, також не було виконано. У хлопцiв хворiли голови i нили м'язи, а їх по-новому змушували бiгати незлiченними кiбернетичними полями битв. Це було подiбно до пекла, але все одно тренування залишалися корисними для набуття вiйськових навичок. А от у Махи вiд еротоманiї явно поїхав дах. В черговий раз, кохаючись, Олексiй жартома сказав.
  -Нам не вистачає третього. Може, додамо!
  Маха кивнула головою.
  -Звичайно, додамо! Ось, наприклад, солдат Кравчук має прекраснi фiзичнi характеристики i мордочка у нього нiчого. Любитимемо друга, у братському трiо.
  Воно було верхом божевiлля, але їх стало троє. Тепер любовнi iгри стали набагато спекотнiшими.
  Хлопцi поступово звикли до шаленого ритму тренувань та божевiльного водоспаду кохання. Днi поступово ставали схожими один на одного, а вiртуальних битвах вiн досяг успiху настiльки, що обiйшли багатьох ветеранiв. Зокрема, залишили далеко позаду сержанта Бориса Коровiна. Борис досадував i без того його вважали середнячком, а тут молодi щiгли далеко обставили людину, що встигла понюхати плазми.
  -А У вас талант. - Вишкiрилася Маха. - Скоро буде велика вiйна i з вашими даними, не довго сидiти в рядових.
  -А Де ми воюватимемо.
  -Це таємниця, але так i бути вам вiдкрию. Цивiлiзацiя Нисипяно раса бойовикiв, що дихають фтором, готує вторгнення i атаку держав, що знаходяться пiд заступництвом Великої Росiї.
  -Це чутки?
  -Поки що так, але вони мають тенденцiю збуватися. - Маха ощерiла i скривила, без того зле обличчя.
  -Ну що ж важко в навчання легко в бою! - Олексiй вразив кулаком. Сьогоднi вони зумiли перевалити за сороковий рiвень. Прогрес в наявностi.
  -Значить пострiляємо. - весело додав Руслан. - На нас чекає перемога.
  -Ну, ви дурнi хлопцi. Адже на вiйнi можуть убити. Це тут ви вiдчуваєте лише бiль при попаданнi, а там одна помилка та душа полетiла на небо. А куди науцi досi невiдомо.
  -Ну, ти з таким ненаситним лоном точно вiдправишся в Пекло!
  -I ви теж, як спiвучасники розпусти. З крутих хлопцiв вийшли б чудовi альфонси, хоча у вас чудовi данi для бiйцiв. Сподiваюся, що у майбутньому ви станете гiпермаршалами. А поки що побудуватися i бути готовими до негайного вiдправлення.
  Оптимальний термiн пiдготовки новобранця у мирний час - пiвроку. А коли розпочинається вiйна, вiн скорочується до трьох мiсяцiв. Але три мiсяцi включають усю страшну iнтенсивнiсть, жодної хвилини вiльного часу тотальна муштра. Таким чином, через три мiсяцi, генетично обдарованi солдати являли собою монолiтну масу, вiдпрацьованих та налагоджених машин смертi. Зрозумiло, крiм тренувань вiдiгравала свою роль i ультрасучасна фармакологiя, а також магнiт-вплив. Витязiв форсовано покращували за допомогою бiоiнженерiї. Перша тисяча була занурена на невеликий транспорт, оснащений дюжиною плазмових гармат, трьома десятками короткохвильових променеметiв, що стрiляють iмпульсно-плазмовими зарядами, i одним важким вакуумним дезiнтегратором, що розриває глюконнi зв'язки молекул i викликає мiсцеве згортання простору. Потiм завантажили решту. Природно могутнi крейсера та винищувачi мали сильнiше озброєння. Олексiй та Руслан втiм, лише загалом отримали уявлення про битву у вiдкритому космосi. Все-таки вони не льотчики, а авiасимулятори дозволяли не бути збитими у першi п'ять хвилин. Доставка до мiсця проходила спокiйно, солдатам у польотi дозволили розслабитися i вони охоче рiзалися мiж собою чи кiберкомпом у рiзноманiтнi iгри. Хоча обстановка i гранично розжарилася вiдкритої вiйни ще не було. Солдати сперечалися, чи буде вона взагалi. Бiльшiсть хотiли боїв i бiйок. Не терпiлося випробувати навички, вбитi у казармi.
  . Глава Љ2
  Однак i це гiрко усвiдомлювати i в росiйськiй армiї є зрадники. Поки охопленi ентузiазмом росiйськi воїни мчали до iнших свiтiв, п'ятизiрковий генерал Марк Кутята вступив у переговори з ворогами. На овальнiй планетi Яхорона вже двiстi рокiв вирувала вiйна. Двi досить вiдсталi за космiчними мiрками iмперiї, смертельною хваткою вчепилися один одного в горло. Цей свiт сильно зруйнований затяжною вiйною i, тим не менш, багатий на природнi ресурси, найцiннiшим з яких був мiнерал тода-плутон. Жадiбний Кутята розраховував добряче набити мошну. Пiдключивши секретний гравiозв'язок вiд люто лаявся в ефiрi пiдпростору.
  -Нi, пане президент. Я пропоную не просто двi тисячi черепiв або чергового гарматного м'яса. Це прекраснi добре вишколенi бiйцi, не подружжя вашої лаптичної гвардiї. Вони здатнi розбити цеглу пальцем i збити муху на дистанцiї кiлометр. Такi хлопцi пройдуть крiзь ряди бойовикiв iмперiї Бата легко, як сокира, крiзь перлову кашу. I я даю гарантiю - один такий термiнатор вас усiх переклацає.
  -Однак двiстi тонн тоду-плутона це надто багато. Тим бiльше що одна куля у скроню i вiд "термiнатора" залишаться лише збитi некруто мiзки.
  - Пане президенте, на них будуть сучаснi бронежилети та шоломи здатнi витримати чергу з великокалiберного кулемета або пряме влучення фугасу.
  -Тодi можливо, ви їх забезпечите i лучеметами. У такому разi вони будуть чогось коштувати.
  -Якщо я так зроблю, то до iнших планет одразу дiйдуть чутки, що на Яховi з'явилася росiйська зброя. А це вже небезпечно для мене.
  -Без вашої досконалої зброї одна тисяча вiйну не виграє, адже в нiй беруть участь мiльйони солдатiв. А променемети i силовi поля здатнi зробити вирiшальний вплив на перебiг конфлiкту.
  -Добре, але це пiдвищує платню, до двох тисяч тонн.
  -Не мислимо. Це означає спустошити всi нашi арсенали.
  -А що користi в них, якщо ви не маєте поняття, як користуватися тода-плутоном. Але якщо ви вiдмовитеся, я звернуся до iмперiї Бата. Президент Катаванi буде бiльш зговiрливий.
  -А якщо вашi унiверсальнi солдати вiдмовляться нам пiдкорятися?
  -Виключено кожен з них проковтне чiп i буде запрограмований на абсолютну покору.
  -Тодi Дайте нам подумати.
  -Думай тi, але тiльки швидше, менi самому треба вигадати вiдмашку.
  Марк Кутята вiдключився, потiм набрав iнший код.
  -Президент Катаванi слухає. Заклацало на iншому кiнцi гравiозв'язку.
  -Говорити "Крече". Буду стислим якщо ви хочете виграти вiйну, то вам надам двi тисячi першокласних бiйцiв, оснащених за останнiм словом технiки. А натомiсть ви повиннi надати менi три тисячi тонн тоду-плутона.
  -Що ви у своєму розумi! - прокричав Катаванi.
  -Ну як хочете! Тiльки зважте на президент iмперiї Кiтобанi ваш старий "друг" Блiстра погодився заплатити цю суму. I я тiльки через стару дружбу погоджуюсь на таку небагато як три тисячi тонн пекучого металу.
  Катаванi простогнав.
  -Гаразд! Нехай буде ця грабiжницька цiна. Але ви гарантуєте менi їхнi бойовi якостi?
  -Безумовно. Як їхня здатнiсть воювати, так i послух на найвищому рiвнi. Втiм, якщо ви вiдмовите менi, то незабаром зможете переконатись на власнiй шкурi.
  -Тодi я згоден! Коли їх буде доставлено до нас.
  -Протягом двох дiб, прибудуть тепленькi та хрусткi.
  Марк пiдморгнув сам собi i своїм незграбним жартом. Потiм дiстав iз золотого портсигара сигару i про всяк випадок вирiшив зв'язатися iз заклятим партнером вождем Блiстра.
  -Ми згоднi. - промуркотiв президент.
  -Так поки сперечалися, цiни на тода-плутон впали. Так що у вас є вибiр, або ви заплатите чотири тисячi, або я здам їхнiй iмперiї Бата. Вони вже погодились на три тисячi п'ятсот.
  Блiстра тихо застогнала. Потiм, зiщулившись, мляво пробурмотiв.
  -Якщо це ваша остання цiна...
  -Остання! - перебив Марк.
  -Тодi я згоден.
  -Ось дивно. Коли буде доставлений метал на мiсце, через добу приженемо та озброєних юнiтiв. Iде.
  -А Де гарантiї.
  -Моє слово честь хоч щось означає.
  - Тодi скрипучи серце, ми йдемо на цей грабiж.
  -А менi здається, що це ви мене грабуйте. Я вам дарую цiлу планету, а ви всього чотири тонни непотрiбного вам мотлоху.
  -Натомiсть у вас вiн дуже цiнний.
  -Так само, адже дiє ембарго i вам нiколи не закупити в iншому свiтi зброї.
  Як би там не було, поспiшайте, iнакше опинитеся з носом.
  Генерал-зрадник зареготав i випустив клубок диму з цигарки, що стирчала в зубах. Все пройшло бiльш нiж успiшно. Машинки смертi буде доставлено.
  План досить простий. Iнодi шляхом прямування суден з'являються чорнi дiрки, що перемiщаються в просторi. Вони на вiдмiну вiд згаслих зiрок мають бiльшу кiлькiсть вимiрювань i можуть викидати зорелiт, що потрапив у них, в будь-яку точку простору i навiть в iнший всесвiт. Так суть полягає в тому, щоб трохи змiнити за допомогою комп'ютерного вiрусу програму навiгацiї. Тодi транспорт гарантовано засмоктить у блукаючу чорну дiрочку. А ось далi справа технiки. Є пара таких дiр-шатунiв, що при поглинаннi будь-якої матерiї вони її викидають суворо.
  Бiля планети Яхорон. Чому так - чергова загадка всесвiту? Нi, це внаслiдок особливої винахiдливостi Марка Кутята та ще iншого генерала-iнженера Алекса Лiса.
  Ось вони удвох i прокручували подiбнi афери.
  Поки Кутята розслаблявся i вiддавав накази кiльком спiльникам, Алекс Лiса набрав код гравiопередачi i щось бурмотiв у субефiрi.
  А зорельоти ковзали нескiнченним простором. Пiсля короткого заглибленого радiохвилями сну солдати робили зарядку у просторому спортзалi. Вони весело смiялися, може через незвичайну фармакологiю їх накачали веселою мiкстурою. Рухи були легкi, хотiв стрибати та бiгати. Олексiй пiдстрибнув на добрих три метри заввишки, потiм приземлився. Цiєї ночi нав'язлива пасiя чергувала, i вони змогли добре виспатися, iнтенсивнi заняття любов'ю вже набридли, та партнерка далеко не красуня. Пiсля серiї вправ їх за сигналом вiдправили снiдати. Знову на обiд були традицiйнi пiгулки та жуйка, мабуть, для того, щоб не втратити зуби. Шлунок пiсля цього залишається порожнiм, але почуття голоду немає. Потiм їм дають мускульнi пiдсилювачi, прискорювач реакцiї та iншу солдатську дрiбень. Хлопцi слухняно поглинають, все вiдпрацьовано на багатьох поколiннях з використанням нанотехнологiй. Адже не отруїть їхня рiдна армiя. А ось робот-офiцiант пiдсовує якiсь невiдомi зеленi злегка довгастi пiгулки. Солдати та молодшi офiцери слухняно їх ковтають. Олексiй раптом вiдчув себе вкрай незатишно, здавалося вiд цих пiгулок, виходить загроза, прихованi хвилi анiгiляцiї.
  -Не пий її Руслан. Краще сховай, як i я за щоку, потiм виплюни в унiтаз.
  -Чому Олексiй?
  -Я вiдчуваю у них небезпеку. Це iнтуїцiя лише на рiвнi пiдсвiдомостi.
  Руслан вiдразу згадав, що в Олексiя вже було таке. Вiн попередив Руслана та кiлькох людей з їхнього села, щоб вони не їздили на свято зiрки. I мав рацiю, пагорб обвалився, багато людей загинуло пiд камiнням.
  -Добре, я вiрю тобi. Що менi й самому вони не подобаються.
  Туалет пахнув, вiдмiнна вентиляцiя та вiдносно рiдкiснi вiдвiдування, таблетки засвоюються цiлком, не даючи побiчних продуктiв. Унiтази у формi трояндок, змив здiйснює магнiтна пастка та утилiзатор. Перш нiж викинути, Олексiй протримав пiгулку на долонi, потiм понюхав.
  -У мене гарний нюх i я чую дуже слабкий ледь вловимий запах озону.
  -Нiчого дивовижного, можливо це залишки виробничого процесу. - вставив Руслан.
  -Зараз я перевiрю. - Олексiй трохи надкусив пiгулку. Принюхався i скривився.
  -Запах став сильнiшим. Можливо, нам слiд розiбрати їх подивитися, що всерединi.
  -А що ти хочеш, без iнструментiв до неї лiзти небезпечно. Раптом у нiй система самознищення маленький шматочок антиматерiї у силовому полi. I тодi Бум!
  -Але все одно перевiрити треба. Сховаємо їх, потiм будь що, придумаємо.
  -Може, покажемо лейтенанту?
  -Цiєю повiї, нi за що!
  Руслан притиснув пiгулку до вуха.
  -Менi здається, там щось ворушиться.
  -Може це цокає мiнi-бомба. Запропонував Олексiй.
  -Не схоже! Але щось тривожне ковтає пiд кiсточкою. Нагадує жука короїда, що шкрябається.
  Олексiй також прислухався. Здавалося, що дуже тихо шкребеться собака.
  У цей момент їх урвав чийсь смiх.
  -Е Ви салаги. Чого засидiлися у сортирi. Подобатися нюхати парашу.
  Олексiй та Руслан дружно стиснули кулаки та стали в стiйку.
  Не дуже великих хлопцiв, як правило, недооцiнювали у бiйцi. Проти них вийшло вiдразу троє, всi високi i чудово навченi воїни, на пару рокiв старшi за своїх вiзавi. Ватажок великий громила вдарив першим. Вiн бив iз розвороту, всадивши всю масу тiла. Олексiй пiдсiв i спритним рухом перекинув супротивника через себе. Туша впала на металеву пiдлогу, а голова врiзалася в унiтаз. Зроблений з гiпертитану унiтаз витримав, а ось на головi здулися одразу три шишки, здоровав обм'як.
  Iншi крiпаки, кинулися в рукопашну. Вони були не такi великi, як ватажок, зате швидше i навченi прийомам. Сутичка затяглася. На обличчях у хлопцiв з'явилися синцi, обидвi сторони окропили туалет своєю кров'ю. Обмiн ударами раптово перервався появою Махи. Нелюдсько сильна дiва, парою ударiв розняла тих, що б'ються, потiм з ревом вимовила.
  -Недоумки. Три доби арешту в лазернiй клiтинi.
  -Це було суворе покарання. Тих, хто провинився, голими ставили в незручну позу, а з бокiв пускали лазернi променi. Трохи ворухнешся, i тебе б'є свiтловий розряд. Це дуже болiсне катування. Маха втiм, пiдморгує, як би кажучи, а вам обiйдеться. Хлопцi неохоче йдуть на розправу. Руслан намагається вiдстрочити неминуче i раптово падає наче послизнувшись. Насилу пiднiмається i починає кульгати. Маха, мабуть зрозумiвши гру, викликає роботiв iз ношами. Руслана пiдхоплюють i несуть у санчастину. Лейтенант посмiхається i з ходою, що тремтить, пiдходить до Олексiя, уважно дивиться в очi.
  -Хлопчик, у тебе струс мозку. Тебе треба госпiталiзувати. Олексiй намагається чинити опiр, але хiба з роботами впораєшся. Крiм того, голова нарештi зрозумiла, таким чином його хочуть вiдмазати вiд покарання. Тим краще, що приємнiше лежати в лiжку чи мучитися пiд уколами лазерiв. Палата простора та свiжа, на стiнах ростуть живi квiти, грає музика, та щебечуть птахи. На голову надягають шолом та починають лiкувати. Олексiй усипає, йому сниться море, зiрки, пурхання метеликiв, наче душа, йде до раю.
  Несподiвано все обриває виття сирени, а в палатi блимає червоне свiтло.
  -Увага! Увага! Зорелiт провалився в чорну дiрку. Будьте дуже обережнi, можливо, роздвоєння простору.
  Корабель затрясло, Олексiя вдавило в пiдлогу. Перед очима швидко закрутилося, потiм розсипалося на уламки. Хлопець тимчасово ослiп. У мозку пролiтали кошмари. Коли вiн, нарештi, розплющив очi, хвилювання заспокоїлося. Стало якось легко, наче вiдключили гравiтацiю. Хлопець вiдштовхнувся вiд пiдлоги i злетiв угору. Поруч уже плавав Руслан.
  -А Ти знаєш це здорово. А то скiльки разiв бував у космосi i не знаю, що таке невагомiсть.
  Коли вони билися у вiртуалцi, їм доводилося бути навiть товщi рiдкого гелiю. А ось у невагомостi вони були вперше. Помахи руками народжували рух у протилежному напрямку. Контролювати тiло було нелегко. Хлопцi, проте, швидко зорiєнтувалися, i наче метелики пурхали зорелiтом. Бiльшiсть солдатiв впала у ступорозний стан. Очi байдужi, порожнi, наче на все начхати. Навiть Маха їх нiби не впiзнає, дивиться, немов крiзь них.
  -Товаришу лейтенант прокиньтеся. - Руслан намагається розбурхати колись пристрасну жiнку, але все марно. Вона нерухома, як лялька.
  Потiм все змiнюється, наче обух їх наздоганяє сила тяжiння. Мiцний удар гравiтацiйною палицею та iкри з очей - Олексiй довкнувся головою. Дзвiн у вухах, вiд раптового падiння. Потiм знову стає шумно. Воїни починають рухатися, звучать команди. Начебто все як завжди, хлопцi по ледь вловимої аурi вiдчувають, що щось не так. Навiть лампочки горять iнакше, каламутно i зловiсно. Хвилини тягнутися болiсно повiльно, пiд ложечкою неприємно смокче. Наче в унiсон невеселим думкам звучить команда.
  -Все одягнутися в бойкостюми. Має бути висадка на планету Яхорон.
  -Так швидко i не очiкував. - Руслан мотає головою.
  Їх озброюють буквально до зубiв. Навiть у ротi стирчить пульт управлiння, рух язика можна надсилати з шолома лазернi iмпульси. Боєкостюм забезпечений антигравом, мiнiатюрним силовим полем, гiперплазмовою батарейкою та двома десятиствольними гарматами. Це найсучаснiше озброєння Росiйського суперспецназу. Руслан та Олексiй пiдбадьорилися - тепер їм i море по колiна.
  Вишикувавшись у шеренги, солдати затягли пiсню.
  Немає сили у всесвiтi, що здатна
  Святу Русь в уламки навернути!
  Хай буде наша Батькiвщина повiк вiльна
  Ворогiв країни ми мiцно битимемо!
  Немає кращого променистого Росiї
  У всьому всесвiтi немає її милiших!
  Немає у свiтобудовi долi щасливiшої
  Армiйської служби - найкращих синiв!
  Воїни марширували до виходу, транспорт приземлився i вони висаджувалися на аеродромi.
  Руслан звернув увагу, що з краю стоїть кiлька лiтакiв конструкцiй, що явно застарiли. Пара авiалайнерiв навiть була з гвинтами. Хлопцi недаремно мали десять iз iсторiї. Вони вiдразу помiтили явну безглуздiсть.
  -Це не росiйська база, а якийсь музей. - Руслан тицьнув лiктем Олексiя.
  -Я бачу. Швидше за все нас висадили на якiйсь вiдсталiй планетi. А тепер хочуть використати у своєкорисних цiлях.
  -Зрозумiло ми iдеальне гарматне м'ясо. А що нашi командири не бачать.
  -Та подивися, у них очi зашторенi.
  Руслан глянув у ще недавно пристраснi очi Махи. Тепер її очi були порожнiми та безглуздими.
  -Вони немовби зомбованi. - Руслан тяжко зiтхнув.
  -Напевно, тепер я, здається, здогадався, навiщо нам дали пiгулку. У нiй прихований чiп, що каналiзує мозок. Тепер вони стали безвольними марiонетками.
  -Цiкаво - хто ляльковод.
  -Скоро дiзнаємося.
  Транспортiв було двоє, вони висадили другу тисячу. Потiм розвернулися i злетiли у повiтря. Хитрий генерал Марк хотiв заодно збути i цей мотлох. Причому як покупцi обрав фтородишних Нiсипяно. Рiдкiсна сволота, здає секрети батькiвщини своїм ворогам.
  Юнаки всього цього не знали, вiдкривши броньоване забрало, вони разом iз усiма друкували крок. З верху свiтило три невеликi "сонця" - рожеве, зелене, синє. Саме небо було лимонно-жовтим. Саме мiсто, в яке вступив космiчний спецназ, здавалося сiрим i наполовину покинутим. Багато будинкiв було зруйновано внаслiдок бомбардувань та артобстрiлiв. Чорнi руїни нагадували зруйнованi могили. На покритiй асфальтом дорозi були виднi глибокi вирви та подекуди уламки технiки.
  Численнi, замурзанi, босоногi дiти в жахливому рванi бiгли за загоном.
  Багато хто з них простягав руки i просили поїсти. Обличчя голоднi, тiла худi, видно, що не солодко в цьому свiтi всiм, а тим, хто тiльки почав жити вдвiчi. Попереду тисячi гордо йшов майор Кавiбулiя. Втiм, його очi були такi ж порожнi, як i в iнших спецназiвцiв.
  Мабуть, йому набридли огольцi, що наполегливо просять, i вiн дав зал з гармат, цiлячи поверх голiв. Хлопцi кинулися врозтiч, замиготiли бруднi п'яти, один iз хлопчикiв був спопелений випадковим променем. Олексiю було шкода дiтей, але що вiн мiг зробити, рипаєшся, i тобi самому знесуть голову.
  -Так Руслан, схоже, ми потрапили у невеселий свiт.
  -Пам'ятаєш плакат добровольця - У вас буде можливiсть облетiти весь всесвiт, зустрiти безлiч цiкавих людей та iногалактикiв.
  -А потiм вбити їх. Я знаю.
  Та ось реалiзуємо за повною програмою.
  У висотi дзижчав винищувач, скануючий кiберустрiй бойкостюму моментально збiльшив його. Двомiсний лiтак з авiацiйними гарматами, кулеметами та реактивними ракетами. Загалом, нiчого особливого виглядає архаїчно, та й крила загорнутi у зворотний бiк.
  Майор Кавiбулiя подумає ручну гармату i б'є вгору. Винищувач моментально вибухає, адже вiн не має силового поля. Дрiбнi уламки летять до землi.
  -Ось так. Один залп i з ворогом покiнчено. - Руслан вiдчув задоволення.
  -Ось так ми i будемо трощити ворога, до переможного кiнця.
  -А нам це треба. Адже ми будемо битися не з ворогами Великої Росiї, а невiдомо з ким.
  -А на мене все одно, аби битися. - Руслан випнув груди. Олексiй подумав, чи не ковтнув його друг зеленої пiгулки. Потiм глянув у вiчi. Нi, вони не мертвi живi, веселi.
  -Треба зберегти життя i помститися ворогам. Знати б хто нас заманив сюди, а потiм ми його...
  -Всiм увiмкнути антиграви - злiтаємо! Звучить команда, отже, знову в бiй, за "найкращу частку".
  Двi тисячi як один злетiли, вишикувавшись "ластiвкою". Вони рухаються в пiвденному напрямку, готовi перетворити на попiл землю. Дерева по дорозi обвугленi, рiчки висохлi або навпаки закаламутнi та бруднi. Все частiше зустрiчається розбита технiка i навiть неприбранi трупи. Вдалинi все виразнiше чути канонаду. Летять швидко i ось у низу миготять вiйська, видно спалахи вiд залпiв, земля вибухає. Десятки тисяч солдатiв з потворними коробками танкiв йдуть в атаку. Їх зустрiчають пострiли важких знарядь. Багато танкiв мають по три-чотири створи i люто огризаються. Трупiв багато хто впав, тих затоптують, вiд гусениць йдуть кривавi смуги. У шоломi звучить команда, вiддана чужим, кислим, як настiй полину голосом.
  -Атакуйте вiйська по червоно-зелено-бурим прапором.
  Коли така маса вiдразу вiдкриває вогонь, це страшно. Гiперплазма виливається шаленим штормом, ґрунт плавиться. Численнi батареї разом випарованi, все згоряє в багатомiльйоннiй температурi. Двi тисячi бiйцiв у кожного по три гармати, це шiсть тисяч знарядь, кожна з яких здатна вивергати по тисячi гiгават енергiї. Це пекельна сила. Все навколо перетворюється на подобу мiсячного пейзажу, на багато кiлометрiв тягнеться пустеля. Руслан та Олексiй також охопленi азартом, i палять зовсiм що рухається.
  -Ми як ангели анiгiляцiї! Змiтаємо матерiю!
  -Нi, очищаємо планету вiд бацил! - Руслан поводиться, наче маленький, висунув свою довгу мову. Олексiй плескає його по плечу.
  -Досить вбивати невинних. Я думаю, настав час надерти дупу, тому, хто нас сюди прислав.
  -I як ти це уявляєш? Ми навiть не знаємо, хто вiн.
  -Можна вчинити набагато простiше, злегка вiдстати, а потiм, скинувши боєкостюми розчинитися серед мiсцевого населення.
  -Так просто, не пiде. До того ж, ми виявимося беззахисними. Нi, тут треба вчинити iнакше.
  -Як конкретно?
  -Треба подумати, становище складне.
  -Думай швидше тупа голова.
  -Сам тупий. - Олексiю дуже хотiлося врiзати напарнику по головi. Вiн спробував дiстати його прикладом, але Руслан спритно ухилився i розiрвав дистанцiю.
  Пiсля цього вони злегка покружляли, зламавши лад. Пролунав грiзний окрик командира.
  -Тримати лiнiю!
  Довелося повернутися назад, щоб не викликати зайвих пiдозр. Наступною жертвою стало велике мiсто. Хоча в ньому й були вiйська, а на дахах сидiли снайпера, переважно вiд їхнього вогню страждали невиннi люди. Страшна злива руйнувала i кромсала хмарочоси, викликаючи жахливi руйнування. Багатоповерховi будинки спалахували i складалися як картковий будиночок. Мiсто запалало, напiвголi обгорiлi жiнки й дiти гасали вулицями, а зверху їх наздоганяли потоки смертi. На широкому проспектi валялися оголенi скелети, люди корчились i стогнали, у багатьох не вистачало рук чи нiг. Це було страшне видовище. Руслан не витримав, у розпачi вiн заволав.
  -Брати зупинiться, що ви робите!
  Але кривавi парубки не звертали на нього уваги. Вони вже не належали собi. А безжалiснi командири iмперiї Кiтобанi вкотре вирiшили стерти з лиця одне з найбiльших мiст планети, отже, вони вiд цього не звiльняться. Плазмовий нiж м'ясника зносить будiвлi, сотнi будинкiв i багато тисяч живих iндивiдiв знищено.
  Хто зупинить подiбне свавiлля.
  Олексiй розумiє, що їм двом це не пiд силу i єдине, що вiн може; це вiдключившись вiд реальностi - просто не стрiляти.
  На очi навертаються сльози. Усвiдомлення власного безсилля. Нарештi i цю жорстоку сторiнку перевернуто. Коли в мiстi Тархунi не залишилося жодного цiлого будинку, армада припинила вогонь. Наступний наказ був простий i стислий.
  -Знищити столицю Парагею.
  Набираючи швидкiсть, вони зграя шулiки попрямували до нової мети.
  -Не знаю як ти Олексiй, а я скину швидкiсть i пiд приводом, нiби у мене пошкодження пiду вниз.
  -Я теж Руслан не можу терпiти таку жорстокiсть.
  Хлопцi рiзко спiкували, вiдiрвавшись вiд своїх. На них нiхто не звернув уваги.
  -Давай подалi вiд них вiдлетiмо. - Руслан почав вирулювати, розраховуючи остаточно залишити сектор обстрiлу, як Олексiй закричав.
  -Дивися на небо. Ось не чекав я такого сюрпризу.
  Дiйсно на зустрiч "чайцi", що ощетинилася лазерними голками, летiв такий же грiзний птах.
  -Ого, їх теж не менше двох тисяч i вони нагадують росiйський спецназ.
  -Мабуть зрадник у генеральному штабi, не самотнiй.
  Двi плазмовi хмари збилися, не змовляючись, вiдкривши вогонь на поразку.
  У першi секунди приблизно половина "стерв'ятникiв" була збита, iншi розсипалися на дрiбнiшi групки, почали маневрувати, прагнучи збити прицiльнiсть. Це вдалося їм лише частково, втрати з обох бокiв зростали, вiйська танули, як снiг, на лiтньому сонцi.
  -Вступимо в бiй або вiдсидимося. - Запитав Руслан.
  -А Заради чого нам ризикувати життям. Адже все одно i з того, i з iншого боку борються нашi брати. Не хочеться вбивати своїх.
  -Згоден, але яка мерзота привела сюди - цю колону. Тут рахуй по полку з кожного боку.
  -Я й сам не знаю. Логiчне все припустити, що один зрадник продав нас однiєї iмперiї, а iнший перепродав загiн конкуруючої республiцi. Та мало що.
  Руслан несподiвано у риму промовив.
  Навколо панує зрада
  Втрачено сором i сором!
  Такi обставини
  Що нормою став обман!
  -Та це сказано не в брову, а в око.
  Тим часом чаша терезiв у сватцi двох багато оснащених угруповань вагалася з боку в бiк. Чим менше залишалося солдатiв, тим лютiше вони палили один в одного.
  Олексiй та Руслан як завороженi спостерiгали за дивовижним видовищем. Ось видно до болю знайому постать. Маха, вiдчайдушно сiпаючись, намагається пiти вiд променiв, що розiйшлися каскадом. Як не дивно їй це вдається i залпом у вiдповiдь вона збиває трьох. Одна й у неї потрапляють, щоправда, у слизь, але з рук зрiзана лазером. Лейтенант ледь утрималася на льоту, крiзь прозорий шолом видно перекошене вiд болю обличчя.
  -Допоможемо їй! - кричить Руслан.
  -Звiсно, ми ж теж люди.
  Юнi воїни кидаються у бiй, стрiляючи на великiй дистанцiї. Перш нiж їх помiтили, вони встигли збити десяток бойовикiв. Вогонь у вiдповiдь був сильний, але не точний, пролунавши в сторони, хлопцi зумiли пiти. Лазерне промiння проорало повiтря, крiзь шолом це практично не вiдчувалося, але запах озону був дуже сильний. Викресливши в повiтрi крендель, Руслан всадив зарядом iз розвороту. Коли десять променiв б'ють в одну точку навiть силове поле безсиле. Збожеволiлий капiтан пiдiрваний, розпорошившись на молекули. Ворогiв залишилося всi три десятки, друзiв приблизно стiльки ж. Олексiй приготувався, було виконати прийом подвiйна свiчка, як раптом у шоломi засвiтилося червоне свiтло.
  -Це сигнал на самознищення! - прогорлав юнак.
  Звичним рух Олексiй натиснув на розблокування та вiдкрутив "голову", i кинув його вниз. Потiм розвернувся до Руслана. Догадливий хлопець ривком зiрвав шолом, рятуючись вiд загибелi.
  -Бежемо рятувати Маху!
  Пiдскочивши до "улюбленого" лейтенанта, вони вдвох насилу, долаючи втiм, не надто завзятий опiр вiдгвинтили гiпертинанову "башку". Ледве їм удалося скинути її, як з гуркотом рвонула. Майже одночасно всi вцiлiлi бiйцi вибухнули. Рвонули також не до кiнця зруйнованi скафандри. З чотирьох тисяч залишилося лише троє, якi вчасно вiдключили систему знищення. Руслан та Олексiй сумним поглядом оглядали покручену поверхню - Маха здавалася, перебувала у станi прострацiї. Очi як крижинка, колись кольоровi та яскравi, стали скляними та тьмяними. Руслан спробував її розбурхати, затряс голову, але все було марно, вона була як поламана лялька. Тодi хлопець захопив її губи, просунув у рот язик i зняв глибокий поцiлунок. Лейтенант прийшла до тями, очi знову набули осмисленого виразу.
  -Хлопчики ми знову разом. Де я.
  -На невiдомiй планетi. Щойно тут була бойка, танець плазмового м'ясника.
  -Ага, зрозумiло, то я дивлюся, так сильно пахне озоном i валяються купки обпаленого пилу.
  -Це картина тотального апокалiпсису у мiнiатюрi. Найгiрше, що загинули нашi росiйськi хлопцi.
  -Менi теж це сумно усвiдомлювати. Я була, немов увi снi, палила абияк. I зовсiм жодного виразного спогаду, наче в снi.
  -Бує, а тепер менi здається краще покинути зону. Он i вороння злiтається.
  I справдi десятки гелiкоптерiв виникли з обох бокiв. Вони мчали на зустрiч один одному, нiби бажаючи завершити розпочате.
  -Краще пiти, це не наша вiйна, та ще й голови вiдкритi.
  Дiти на всiх швидкостях рвонули подалi вiд мiсця сутички. Вiд сильного зустрiчного потоку повiтря почервонiло обличчя. У цей момент спалахнув сигнал тривоги на променеметах.
  - Чорт забирай, i в них запроваджують програму самознищення.
  Олексiй з явним жалем вiдкинув гармату. Руслан i Маха наслiдували цей приклад. Знаряддя гримнули з великою силою, вибуховою хвилею ледь не вибило очi.
  -Ось тепер ми втратимо нашу єдину перевагу. - Простогнала Лейтенант.
  -Нi, ми ще можемо лiтати. А це дещо. - Олексiй розвiв широко руки. - Давайте обговоримо, що робитимемо далi.
  Руслан глибоко зiтхнув.
  -Схоже, у нас тiльки один вибiр. Найнятись в армiю однiєї з воюючих держав у нас все ж таки була чудова школа i бити доти, доки нас не вб'ють або поки ми не знайдемо спосiб покинути цю планету.
  -А ще що не будь пооригiнальнiше. - Вставила Маха.
  -А що ще. Самостiйно цей свiт ми не можемо покинути, а виживати треба.
  Олексiй пiдняв руку.
  -Голосу стати найманцями i шукати кращої частки.
  -Добре, я згодна, все життя я звикла воювати i вбивати. Менi незабаром п'ятдесят рокiв, а все ще у нижньому офiцерському чинi. Може, в iншiй армiї менi пощастить бiльше.
  -Вам п'ятдесят, а на вигляд не скажеш.
  -Це бiоiнженерiя припиняє процес старiння. А вас хлопцi борода не зростатиме.
  -Що ми так i залишимося сосунками?
  -Нi, ще трохи пiдростете, станете сильнiшими, ширшими в плечах. А навiщо вам борода, лише час на голiння витрачати, а воно у солдатiв розписане по секундах.
  Руслан пiдморгнув.
  -А я мрiяв вiдростити собi гусарськi вуса.
  -Це не модно! Ось уявiть я i так страшна для чоловiкiв, а нiби виглядала з вусами. - Маха вiдкинула голову, струснувши густою гривою.
  -Значить у найближчий вербовий пункт. - Пiдбив пiдсумок Руслан.
  Дивне трiо вирушило маршем до чергового повороту життя.
  
  -
  НЯНЯ-ГРАНАТА
  РОЗКАЗ
  
  Батькiвщина в моєму серцi - грає струна
  Добре житиме всiм на свiтi
  I менi снитися Росiя - свята країна
  Де смiються щасливi дiти!
  Зорелiт, що вiдливає сталлю, подолавши майже нескiнченний простiр, влетiв у невiдомий всесвiт. Вiдразу було включено могутнє антипросторове поле, що вiдбиває практично будь-яку матерiальну загрозу. Навiть найпотужнiший потiк античастинок був нешкiдливий зорельоту. Гiперсканери здiйснювали вимiрювання простору, передаючи iнформацiю на ультра-фотоннi комп'ютери. Тим з незбагненною швидкiстю зiставляли параметри, видавши кiнцевий результат:
  - Матерiя має подiбну контургенiсть, три вимiри i позитивний заряд. Цiлком безпечно для нашої форми життя.
  Капiтан представник незбагненно могутньої цивiлiзацiї Каттоф, схожий на триногого доброго бегемота, з п'ятьма очима i руками щупальцями. Крiм того, його тiло було рухливим, наче з гуми. Вiн вiдповiв:
  - Слава свiтобудовi, перемiщення в чотирнадцяти мiрний всесвiт ледь не звело нас з розуму.
  Його перший помiчник схожий на квiтку, що складається з трьох бутонiв: троянда, дзвiночок, i ромашка вiдповiла:
  - Наскiльки я розумiю в незлiченнiй безлiчi всесвiтiв, тiльки одна з п'ятдесяти з гаком є тривимiрною, не дивлячись на те, що це найстiйкiша конструкцiя у свiтобудовi.
  - Ти бачу, переконалася, як важко виконати дане нам завдання. Ми витратили багато енергiї. У нас добiгає кiнця каталiзатор арбонiк, без нього наш зорелiт перетворитися на купу металому. Без цього матерiалу, стане неможливим процес злиття ультра-мiкрочастинок.
  - Знайдемо в iншому свiтi.
  Дiвчина ворухнулася своєю аморфною формою, Гiперсканери видали iнформацiю: загальна кiлькiсть зiрок у цьому всесвiтi 11 у двадцять п'ятому ступенi. Планет приблизно в сто разiв менший.
  - Чудово Барторр. За такої великої кiлькостi матерiї ми обов'язково знайдемо життя.
  - Це було б добре, але науково доведено, що ймовiрнiсть самозародження життя приблизно 14 у пiвтори тисячному ступенi. Тобто цей всесвiт може виявитися таким же стерильним, як i iншi свiтобудови, якi дослiджують мiльярди наших зорельотiв.
  - Як жаль часу йде, навiть я така ще вiдносно молода: двiстi тисяч триста двадцять циклiв вiдчуваю занепад сил.
  - Час найстрашнiша зброя, вона невблаганно пiдточує сили цивiлiзацiї та перемагає могутнiх чоловiкiв!
  Дiвчина раси Каттоф уявним наказом, включила гiпербiолокатор. Вiн випромiнював у трьохсот одновимiрному випромiнюваннi спецiальнi хвилi, що обiгали зi швидкiстю близької до нескiнченностi свiти та планети, вiдбиваючись вiд них. За наявностi бiологiчного життя або розумної ноосфери вiдбувалася ледь помiтна змiна довжини хвилi та послiдовностi руху ультра-мiкрочастинок. Свого це був суперрадар, що вiдрiзняє живе вiд неживого.
  Другий помiчник капiтана, щойно отямився вiд сплячки, йому було вже шiсть iз лишком мiльйонiв рокiв: перевантажена емоцiями та спогадами психiка змушувала бiльшу частину часу проводити увi снi.
  Вiн говорив не словами, а посилаючи повiльнi iмпульси:
  - Всесвiт тривимiрний?
  - Так! Зi схожим з нами типом матерiї.
  - Тодi допоможе нам могутнiсть розуму, який наказує хаосом.
  Гiпербiолокатор посилав ультраiмпульси, щоб вiдсканувати таку безлiч свiтiв був потрiбен час. Комп'ютер сам мав повiдомити про результат. Другий помiчник, як завжди, вiдрiзнявся нездоровим песимiзмом.
  - Це безнадiйно! Навiть у тривимiрному всесвiтi можливiсть створення життя, всього один шанс навiть з огляду на велику кiлькiсть планет з 14 в ... Тут вiн запнувся.
  - 14 тисяча чотириста дев'яносто восьмого ступеня! - пiдказав комп'ютер.
  - I що ти хочеш сказати?
  - Марно! Немає шансiв. Менi час повертатися назад до лiкарнi.
  Капiтан важко зiтхнув, навiть у нього все частiше й частiше виникають провали в пам'ятi, наче приплив напливає сонливiстю. Бiльша частина цивiлiзацiї нi на що не здатна без сильних стимуляторiв та опромiнення. А дiти навiть у пробiрках перестали народжуватись. Ось Бефа, одна з останнiх нащадкiв вмираючої цивiлiзацiї. Дедалi менше осiб здатних лiтати у iншi всесвiти, у тому свiтобудовi вивчена кожна молекула.
  Настала пауза, яку перервало повiдомлення комп'ютера:
  - Знайдено розумне життя високої iнтенсивностi, на третiй планетi вiд маленької жовтої зiрки.
  - Де це?
  - Неподалiк приблизно вiсiмнадцять iз половиною цистронiв, звiдси!
  Всi троє витрiщили очi, тiльки дiвчина Бефа зрадiла, бурхливо виявивши емоцiю.
  - Ми врятованi! Наша раса житиме!
  У примiщеннi материлiзувалась робота! Вони дружно прогримiли:
  - Так свiтитися сила життя домiнiону Каттоф, що дає свiтобудовою.
  Зорелiт пiшов у стрибок у п'ятнадцятимiрному гiперпросторi. Вiн був коротким, тому три представники цивiлiзацiї зумiли лише перекинутися кiлькома фразами.
  - На нашу частку випала рiдкiсна удача! - помiтив капiтан. - Таким чином, ми можемо змiнити закон спадання ентропiї.
  - А якщо бiолокатор помилився, чи якийсь збiй у комп'ютерi. - Помiтив другий помiчник.
  - Ти скиглiй Пiффо, псуєш настрої, всi комп'ютернi системи багаторазово дублюються.
  - А вiд ляпки, вiрусу чи дракона вони не захищенi?
  - Все передбачено не бурчи Пiффо. I так нерви збудженi раптом все провалитися.
  Дiвчина Бефа трохи змiнила форму, з'явилися колючки:
  - На кулю поставлено iснування до цього одного з двох розумних у свiтобудовi видiв, якщо не брати до уваги ще раси Роффос.
  - Яка також деградує та вироджується як наша.
  Зорелiт виринув з гiперпростору бiля невеликої планети, що завмерла, званої мiсцевими Плутон. Прикрившись маскувальним полем, вони рушили до третьої блакитної планети. Дiвчина Бефа вiдзначила:
  - Тут не дуже розвинений свiт. Навiть не освоєно найближчi планети.
  - Тим краще! Кров буде молодша i свiжа.
  - Хiба що!
  Вони пiдлетiли до покритого кратерами супутника, було видно, що на нього падали метеорити. Вiн не обертався навколо своєї осi i був повернутий до планети одним боком.
  Зорелiт приземлився на кратер. Вiн був не дуже великий, тому що приблизно як крейсер тiльки краплеподiбної форми. Мiжсвiтнiй корабель органiчно вписався в ландшафт i був практично не помiтний при вiзуальному спостереженнi. Бефа першою вискочила на поверхню. Вона не боялася вакууму, спрямувавши свiй погляд у небо, бажаючи розглянути його без численних кiберприладiв. За нею було два робота.
  Мешканка iншого всесвiту вiдчувала холод, поверхнi, позбавленої Сонця. Незлiченнi хоч i не дуже густi скупчення зiрок тут майже на околицi галактики, вона бачила своїми досконалою конструкцiєю очима, незрiвнянно бiльше нiж це могла розглянути проста людина.
  З чим порiвняти це з алмазами? Нi, виглядає надто блiдо, цей камiнь i близько не стояв по красi iз зiркою. З полум'ям? Теж блiдо! Тiльки неприємно, що холодно, хочеться вiдчути ласку невiдомої зiрки.
  Вона повернулась:
  Комп'ютери проводили звiт та сканування планети.
  Капiтан пожвавiшав:
  - Схоже, ми знайшли, що шукали. На перший погляд земляни не особливо розвиненi, навiть їхнi кiнцiвки не ступали на планету, що зветься аборигенами Марс.
  - Я це вже бачила! Хоча штучнi супутники лiтають. Я ще не встигла забути уроки iсторiї, це молодiсть нашої цивiлiзацiї.
  - Згоден! Ось що вдалося з'ясувати i це встановив комп'ютер. Людина - це їхня самоназва, походить одразу вiд декiлькох видiв приматiв i ведмедiв, що говорить про дуже багатий генотип.
  - Що це добре!
  Комп'ютер завершував сканування та обробку iнформацiї, потiм видав:
  - Це такi ж двостатевi, як i ми. Для здiйснення генного оновлення цiлком достатньо двох особин, все iнше зробить мульти-множник.
  - Добре, а яка пара з них оптимальна?
  - Ми вже вирахували iдеальне поєднання генiв. Потрiбна нам пара мешкає у великiй за мiсцевими мiрками країнi. Називається тубiльцями Росiя. Держава багата на кориснi копалини, але з суворим клiматом.
  - Точнiше де живе пара? - не терпляче запитав Бефа.
  - У мiстi Москва, у самiй столицi.
  - Чудово! Хто вирушить до неї? - спитав капiтан.
  - Я як наймолодша пiду у розвiдку?
  - Чи небезпечно це?
  - Зi мною будуть роботи, та технологiчний рiвень землян занадто низький, щоб завдати нам шкоди.
  - Ми це врахуємо!
  - А поки що прийму зовнiшнiсть аборигенiв. - Дiвчина раси Каттоф стрiмко змiнилася. Вона прийняла образ самки з планети iз земля, але її видно не особливо влаштувала. Кiлька разiв дiвчина змiнювала форму доки не стала схожою на мiсцеву мiсiс всесвiт. Вiн одяглася так щоб залишити максимум вiдкритої шоколадної iз золотистим вiдтiнком шкiри, i зробила волосся кольору полум'я, надавши собi максимально сексуального вигляду.
  Два робота перетворилися на людськi форми, один став юнаком чудовим негром, найкрасивiшим з тих, кого народжувала Африка, а iнший робот схiдною лялечкою країни Сiам. Так вони одягнувшись за останньою молодiжною модою, махнули рукою на прощання вмить телепартуючись на землю. Так вони опинилися у мiстi Москва. Столиця iмперiї нагадувала їм музей, запах вихлопних труб забивав нiздрi, безлiч автомобiлiв створювали пробки. На вулицях повно мiлiцiї. Квартал, де мешкала потрiбна пара, був не надто престижний, скорiше навiть ставився до спальних. Бефа вирiшила пройтися вулицею. Втiм, далася взнаки її недосвiдченiсть. Вона надто привертала увагу, напiвгола, гарна. Лише пройшов дощ, i дiвчина iз задоволенням шльопала босими точеними ногами по калюжах. Це було приємно, пил лоскотав голi п'яти. Але перехожi озиралися на них. Почувся свист i пiдскочив наряд мiлiцiї. П'ятеро правоохоронцiв з рацiями стало пiвкiльцем:
  - Стiйте! Пред'явiть документи?
  Бефа здивувалася:
  - А що це таке?
  - Не коси пiд дурню, плутана. Може, в тебе немає реєстрацiї?
  - А навiщо вона менi?
  - А ви чорнi тупи. Чокнута дурниця, ласкаво просимо до вiддiлення.
  Бефа заперечила:
  - Колись на мене, чекає термiнове завдання.
  - Тодi отримуй!
  Майнули кийки, удар припав дiвчинi в обличчя. Бефа похитнулася, вiдчувши бiль. Роботи, що стоять за її спиною, не довго думаючи, вiдповiли правоохоронцям. Усi п'ятеро вiдлетiли, знепритомнiвши.
  Завила сирена, почали пiдбiгати iншi мiлiцiонери.
  - Змiнюємо мiсце дислокацiї! - Скеля Бефа. Миттєво зникнувши з поля зору.
  - Заодно i зовнiшнiсть!
  Знову вони змiнилися, пiсля чого Бефа стала чарiвною негритянкою у супроводi двох плечистих бiлих хлопцiв. Вони опинилися у вiдносно небагатому районi, де було менше мiлiцiї, натомiсть багато зеленi. Вона в'янула i пожовкла, що не сподобалося представницi гiперцивiлiзацiї. Вона махнула рукою, виймаючи потiк енергiї. У повiтрi запахло навеснi. Потрiбна їм пара перебувала у невеликiй двокiмнатнiй квартирi з двома дiтьми-школярами: хлопчиком та дiвчинкою. В умовах кризи молодий чоловiк втратив роботу та активно сперечався з дружиною. Та пропонувала пiти йому працювати двiрником.
  - Це будуть хоч якiсь грошi. - говорила струнка, з тонкою талiєю жiнка бiльше схожа на дiвчину
  - Щоб я Максим Яшин, який закiнчив МДУ з червоним дипломом, став помсти вулицi. Нiколи!
  - Скоро зима, а дiтлахiв одягнути нiчим, з усього виросли. Що ти хочеш, щоб змерзли?
  - Нi, але уявляєш яке це приниження. - вiдповiдав пiдтягнутий схожий на юнака чоловiк. - Так себе пiдставити.
  - А де взяти грошi, тим бiльше квартира подорожчала. А нам знову урiзали зарплатню.
  - Я ось здам роман в АСТ, i будуть грошi Софiя.
  - Ой, там, таких як ти письменникiв, що чортiв у пекло? Крiм того, вони вiддадуть перевагу розкрученiй посередностi початкiвцю генiю!
  Бефа постукала у дверi. Жiнка кинулася вiдкривати:
  - Ось до нас прийшли. Може, запропонують справу.
  На порозi стояла негритянка, химерно одягнена, боса, але з дiамантовим кольє на шиї. Ззаду стояло двоє бешкетникiв у бiлоснiжних костюмах.
  - Вiтання! - Вимовила Бефа. - Наскiльки я зрозумiла, ви потребуєте допомоги.
  - Так нi ж! - заперечив Максим Яшин. - Ви помилились адресою.
  Юна жiнка, заперечила:
  - Чому, може, ви з гуманiтарної мiсiї?
  - Нi! - сказала Бефа. - Просто ми маємо деякi можливостi i хочемо їх реалiзувати.
  - Ви пропонуєте роботу? - запитала Софiя.
  - Скорiше прохання надати нам послугу.
  Чоловiк пiдозрiло примружився:
  - А яку саме? Тiльки врахуйте нiчого iнтимного.
  Бефа заморгала очима. Робот пiдказав їй:
  - Вiн має на увазi послуг пов'язаних iз вiдтворенням населення.
  Представниця гордої раси Катов заперечила:
  - Але саме цього ми й хочемо. Нам потрiбнi саме iнтимнi послуги.
  Чоловiк зневiрився, але дружина поклала йому на плече руку.
  Ласкаво запитала:
  - Мої чи чоловiка?
  - Вас обох! Тут йдеться про врятування цiлого виду.
  - Не зрозумiв? - спитав Максим.
  Бефа насилу пiдбираючи слова, пояснила:
  - Наша цивiлiзацiя перебуватиме на межi вимирання. Нам потрiбнi новi гени. Ми дуже розраховуємо, що ви попалете нам.
  - То ви з iншої цивiлiзацiї. - запитала дружина.
  - Так!
  - З Марса?
  - Нi! У нас навiть iнший всесвiт. Вас, схоже, шокує.
  Чоловiк i дружина переглянулися, їм стало зрозумiло:
  - Нi, чому дуже цiкаво. I якi ви там? У формi жукiв. - запитала жiнка.
  - Рiзнi! У нас немає фiксованої форми, ми можемо набувати будь-якого вигляду.
  - Навiть слона? - насилу, стримуючи смiх, спитав чоловiк. Все-таки приємно мати справу з чокнутими, можна посмiятися.
  - Це звiр iз вашої планети.
  - Так! Ви що його жодного разу не бачили. Великий iз хоботом.
  - Тодi не дуже величезного щоб не було тiсно!
  Дiвчина вiдтворила рух, перетворившись на елефанта середньої величини. Софiя ледь не зомлiла, але змогла встояти.
  - Як ви так? - прошепотiли атласнi губи.
  Чоловiк був у шоцi.
  - Це внаслiдок того, що ми винайшли рухливе тiло. - Почав пояснювати слон.
  Вона має здатнiсть у миттєвiй модуляцiї. Тобто матерiя може займати як бiльший, i менший обсяг, заразом змiнюючи форму. Тут також вiдiграє роль, що наше тiло складається не з трьох, а тридцяти шести вимiрiв.
  Максим Яшина кивнув:
  - Я це зрозумiв! Читав фантастику. Щоправда, нiде не було, щоб тридцять шiсть вимiрiв мiстилося всерединi тiла! Це нонсенс!
  Бефа заперечила:
  - Це залежить вiд вашого рiвня розвитку. У нас, наприклад, навчилися довiльно змiнювати кiлькiсть вимiрiв на окремих тiлах. Крiм того, ще мiльярд рокiв тому було вiдкрито шостий вид матерiї. Тобто тверде, рiдке, газоподiбне, iонiзоване, плазмове, iснувало у природi. А ось шоста форма гiперплазмового була штучно синтезована. Потiм з'явилися рiзнi види та пiдвиди, вiд надактивної гiперплазми, то ультрастабiльної.
  Далi з'явилися сьомий i восьмий види матерiї, що дозволили отримати надмiрну енергiю i подорожувати космосом.
  У Максима Яшина спалахнули очi:
  - Це свiжа iдея. Я її використовую у своєму фантастичному романi.
  Слон хитнув головою:
  - Спочатку допоможiть нам. Ви повиннi вiдвiдати нашу планету та врятувати цивiлiзацiю Каттоф вiд загибелi.
  - З нашими незначними знаннями, що можна зробити? - спитав Максим. - У нас немає гiперплазми навiть у фантастицi!
  - Ну як вам сказати! Боюся, ви вiдчуєте собi нiяково, але потрiбне ваше тiло.
  - Ми маємо зайнятися любов'ю з вашим виглядом? - Запитала Софiя.
  - Я точно не знаю! Може це! Але головне це гiперсканування ваших генетичних кодiв, аж до рiвня ультра-мiкрочастинок, а також субноосфери, що оточує вас чи бiоплазми. У цьому випадку нам вдасться надати свiжий iмпульс нашої цивiлiзацiї, який продовжить iснування на довгi трильйони рокiв.
  - Ого! Ось що! Ви хочете! - Максим насупився. - А нас це не вб'є?
  - Нi, ви нам потрiбнi живими. Крiм того, щоб не спотворити вашу субноосферу, на яку записуються всi думки та емоцiї, нам потрiбна ваша добровiльна згода.
  - Чортос два я його дам!
  Робот у бiлому сказав:
  - Ми не чорти!
  - Я маю на увазi, що тягнутися в iншу всесвiт казна-що.
  Софiя перервала:
  - Та ми ж наскiльки я зрозумiла, рятуємо вашу цивiлiзацiю. Що ви дасте нам на замiну.
  - Хочете вас зробимо безсмертними. Люди живуть дуже мало, ви ж проживете мiльярди рокiв!
  Максим кивнув:
  - Це непогано, а щодо капусти?
  - Ви хочете, щоб ми виростили капусту, скiльки мiльйонiв сортiв вам потрiбно?
  Софiя посмiхнулася:
  - Ми маємо на увазi грошi.
  - Грошi?
  - Долари, Євро, на крайнiй край рублi! - сказала жiнка.
  - А ви це маєте на увазi! У нашому свiтi грошi зникли, мiльярд рокiв тому.
  - Але ж у нас це цiннiсть.
  Слон зменшився в розмiрах, у його хоботi виникла величезна валiза.
  - А що всерединi? - Запитала Софiя.
  Розкрившись, вiн виявився до країв наповненим туго перев'язаними п'ятисотенними пачками Євро.
  - Вас це влаштує?
  Максим прошепотiв:
  - Мама мiя! Та тут скiльки?
  - Тридцять мiльйонiв Євро, але якщо вам мало, то можна й бiльше.
  - А не могли б ви менi подарувати валiзку, з якої можна було б дiстати стiльки грошей, скiльки захочеш, у тому числi будь-яких. I так до нескiнченностi i будь-якої митi.
  - Це вимагатиме певних витрат енергiї, але цiлком реально такий виготовити, вiн працюватиме за принципом гiпертелепортацiї. Тiльки одна маленька умова, ви отримаєте, коли повернетесь на Землю.
  Софiя поставила ще одне запитання:
  - А наших дiтей ви також можете зробити безсмертними та вiчно юними.
  - Звичайно! Це цiлком нам пiд силу.
  - Ось це як у казцi, про доброго джина, вiчне життя та казкове багатство. Грiх упускати такий шанс, ми згоднi летiти до краю всесвiту.
  - В iнший всесвiт!
  - Це не має значення.
  Максим мiцно вщипнув себе, щоб перевiрити, чи це не дурман. Вiн згадав тримiсячне перебування у Чечнi. Тодi його поранило, а вiн навiть не встиг вистрiлити. Стрiляв снайпер, i як казали, у нього немає шансiв. Але вiн вижив, i на тiлi вiд поранення не залишилося шрамiв. До нього пiсля цього навiть пiп, приходив, намагався навернути та охрестити. Але Максим мужик розумний i добре пiдiбгав священика в релiгiйнiй дискусiї. Вiн ловив Бiблiю та православнi перекази на протирiччях, стверджуючи, що вищий розум не може бути таким, яким його вiдкривають у релiгiйних догматах. Батюшка сам заплутався, i бiльше не став пiдходити до такого пiдкованого клiєнта. Тепер його атеїзм змiцнився. Ось перед ним цивiлiзацiя, яка досягла здiбностей Бога, отже, i земляни колись стануть такими самими. Безсмертя це привабливе.
  - Ще умову нас буде важко вбити.
  - Iз сучасної людської зброї вам не буде страшна навiть воднева бомба.
  - Тодi я спокiйний.
  - Я думаю, ми домовилися, полетимо зараз! - сказала Бефа.
  - А дiти?
  - Ми вiзьмемо їх iз вами. Я думаю їм сподобатися в нашому цивiлiзованому всесвiтi.
  Софiя насупилась, у її головi крутилася думка.
  Максим попросив:
  - Може, приймiть iнший образ. А то слон надто вже впадає у вiчi.
  - Добре! Я буду людиною.
  Знову перед ними постала негритянка.
  По сходовому майданчику пролунав стукiт черевикiв, вбiгали дiти. Хлопчик i дiвчинка 11 рокiв. Досить симпатичнi школярi: бiлявi, правда одяг неабияк зносився. Хлопчик навiть бiг босонiж, у його стареньких туфлях вiдiрвалася пiдмiтка, i вiн був змушений їх зняти. Ноги були подряпанi та збитi пiсля гри у футбол, недбало вимитi у найближчiй калюжi. Побачивши батькiв, пацан свиснув:
  - У вас негритянка!
  - Я Бефа представниця, надцивiлiзацiя Каттоф!
  Хлопчик засмiявся:
  - Нiчого собi прикол. Цивiлiзацiя котiв! А може, є ще собак.
  Мати перервала його:
  - Не шуми. Цього разу перед вами гостi з iншого всесвiту. А через те, що ти порвав туфлi, батько тебе випоре.
  - Вони надто старi й тiснi, ходити в них одна мука. Босонiж набагато зручнiше.
  - Ти i так все лiто пробiгав босий. Адже в школу босому не можна, а за що ми тобi туфлi купимо.
  Дiвчинка помiтила:
  - Мої роботи теж ось-ось розвалятися, хоча я намагаюся ходити акуратно. Всi чувихи подруги з мене смiяються.
  Максим звернув увагу на свiжий синець пiд оком сина.
  - Знову влiз у бiйку.
  - Що вдiєш, я чоловiк.
  - Пам'ятаєш, я показував тобi прийоми спецназу?
  - Так їх шестеро i вони старшi за мене!
  Бефа перервала запитавши:
  - Ви хочете грошей?
  Софiя заперечила:
  - На треба балувати дiтей. Краще подаруй їм морозиво. Бо вони його вже рiк не їли.
  - А чого морозива! Тут пiдлога планети заморожена! - Запитала Бефа i, дочекавшись вiдповiдi, ляснула долоньками. На сходовий майданчик повалив снiг.
  Хлопчик засмiявся i став залишати босими ногами слiди на снiгу. Софiя крикнула:
  - Нi, вiн застудиться! Забери снiг.
  - Я нiколи не застуджувався! - заперечила дитина. - Менi подобається.
  - У тебе здорова кров, але не варто зловживати. - сказав Максим.
  Бефа кивнув, снiг миттєво зник.
  - Ну от, а тепер ви задоволенi?
  - Так! Це диво! А ви, схоже, не знаєте, що таке морозиво? - здивувався Максим.
  - На вашiй планетi специфiчний сленг.
  - Тодi подивiться рекламу. У нас правда телевiзор чорно-бiлий i бере лише вiсiм каналiв.
  - Ми це можемо зробити у масштабах усiєї планети. Ну гаразд, летимо все вчотирьох. - Бефа крутнула пальцем, i вся родина перемiстилася на зорелiт.
  Вони опинилися в досить екстравагантному примiщеннi, з рухомими, мов живими стiнами. Повiтря було, мабуть, занадто стерильне, з сильним запахом озону. Взагалi всi кольори такi незвичайнi, з вiдтiнками, що не зустрiчаються на Землi, що викликали тремтiння. Дiвчинка пропищала:
  - Я боюсь! Стiни немов привиди!
  Хлопчик вiдчув, як його голi ступнi лоскочуть, iстерично засмiявся.
  Софiя насупилась i несподiвано рiзко вимовила:
  - Нi! Менi тут не подобається мої дiти не полетять. Хтозна, як їх зустрiнуть.
  Максим спитав:
  - А ризик при перемiщеннi є?
  - Мiнiмальний! - Всесвiтiв багато, з деяких навiть нашi досконалi зорельоти не поверталися. - За молодiстю рокiв Бефа ще не навчилася майстерно брехати.
  - Тодi я згоден iз дружиною! Нехай мої дiти повернутись на Землю. Тим бiльше, як я зрозумiв, вони вам не потрiбнi.
  Бефа знизала плечима:
  - Якщо говорити про порятунок нашої раси, то нi! А що скаже капiтан?
  командир зорельоту, що виник нiби звiдки, сказав:
  - Та ми, в принципi, можемо їх залишити. Ви назад повернетесь за ними.
  Софiя не розгубилася Барторр набула вигляду мiцного хлопця рокiв тридцяти п'яти i не викликав шоку. Вона вiдповiла:
  - Я б рада, але їм всього по одинадцять рокiв, а в хлопчику тисяча чортiв, хтось повинен за ними наглядати. Може твоя мати Максим.
  - Вона надто вже строга, або краще твоя.
  - Нi, вона надто бiдна!
  - Так раса Каттоф дасть нам грошей.
  Капiтан Барторр заперечив:
  - Навiщо навантажувати батькiв? Ми залишимо їм няньку, яка легко доглядає їх.
  - Няньку та кого ж!
  - Роботе Бруфе, чудово простежить за вашими дiтьми.
  - Але його присутнiсть може спричинити чутки.
  Барторр замiсть вiдповiдi скомандував.
  - Бруф до мене!
  Перед ними виникла iстота, що нагадує обтяжену ОГ-12 з нiжками.
  - Я готовий виконати будь-який наказ.
  - Вiзьми форму ось цiєї чарiвної дiвчини.
  Перед ними з'явилася Софiя Яшин. Навiть експерту неможливо було їх вiдрiзнити.
  - Ось i жодних пiдозр. Це наша остання модель. Вона здатна захистити дiтей вiд будь-якої загрози. Сама не потребує їжi i має фундаментальнi знання. - розхвалив Барторр.
  - Що ж! - Максим торкнувся робота. - Вiн теплий, як Софiя. Має бути розумний!
  - Я можу повнiстю повторити параметри людського тiла.
  - А їжу зможеш приготувати!
  - Модель сама навчальна, здатна пiдключитися в будь-якiй мережi, чи то Iнтернет, чи радiопростору. Я вже пiдключився та вивчаю. Стверджую, зварю краще за кухаря-професiонала.
  - Це унiверсальний робот. Механiзм здатний захистити вiд будь-якої сучасної загрози i розважити одночасно.
  Софiя кивнула:
  - Ну, гаразд, я йому довiряю! Сподiваюся, наша вiдсутнiсть не буде впадати у вiчi.
  - Тепер вашi дiти можуть повернутися на Землю.
  По повiтрю пробiгла iскра i двоє хлопцiв iз роботом повернулися до квартири.
  Капiтан заявив:
  - Наш зорелiт усерединi, набагато бiльше, нiж зовнi через скочування простору. На вас чекає найбагатша iндустрiя розваг, яка скрасить перелiт.
  Максим та Софiя погодилися.
  - Ми так багато працювали, що вся розвага, це чорно-бiлий телевiзор. Над нами навiть сусiди смiються. Ченцi звуть! Розважимо за повною програмою.
  - Польоти мiж всесвiтами iнодi затягуються, тож у нас все вiдпрацьовано до дрiбниць.
  Чоловiк i жiнка поринули у вир радостi та веселощiв.
  Бефа, Барторр i Пiффо, залишилися самi. Наймолодша представниця ще не втратила цiкавостi:
  - А чому ти Барторр, вiдправив як няньку не професiйного робота соцiолога, а диверсанта, найдосконалiшу розумну гiпергранату класу ФНС-1111.
  - А що вiн, на твою думку, не впорається з вихованням дiтей. Яка помилка, має можливостi колосальнi, цi роботи спецiально створенi на випадок вiйни з цивiлiзацiєю Роффос.
  - Мабуть, вiн сильний, але несе в собi заряд, що викликає хлопування простору, ще нiколи виховання дiтей не доручали супер-бомбi.
  - Це не випадковiсть Бефа. Я вiдкрию тобi задум, якщо ти присягнеш, що не порушиш наказ командира.
  - Звичайно у всiх ультранавтiв пiдвищене почуття обов'язку.
  - Вiчна наша загроза i конкурент Роффос теж може знайти це планету i вiдносно слабку цивiлiзацiю. Тодi ця вмираюча держава вдихне додаткову генетичну енергiю. I тодi мiж нами може спалахнути вiйна, яка знищить розумне життя у свiтобудовi.
  - Iмовiрнiсть цього невелика. Може, помилуємо людей?
  - Нi! Навiть мала ймовiрнiсть загибелi розуму надто серйозна, щоб ми ризикували. Крiм того, дiзнавшись, що у нас з'явився новий генетичний матерiал, супротивник гранично активiзує пошуки, i шанси обчислити знаходження землян зростуть. I тут їх знищить диверсант iмперiї Роффос.
  Пiффо додав:
  - Не кажучи про те, що життя на Землi все одно буде знищене внаслiдок падiння астероїда, чи генетичних змiн, техногенних катастроф: наприклад, глобального потеплiння. Тож примати приреченi.
  - Скрiпивши серце я змушена погодитися з вами! Схоже, цiй планетi не пощастило!
  - Поклянися вищою клятвою, що не рятуватимеш землян!
  - Клянусь!
  - А тепер готуватимемося до вiдльоту.
  Зорельотом прокотився скрегiт.
  Хлопчик i дiвчинка опинилися у квартирi. Пацан iз запiзненням зрозумiв:
  - Ми ж поки що не познайомилися.
  - Правильно я Бруф.
  - Даючи, я тебе зватиму Брут, на честь вбивцi цезаря. А мене звуть Олексiй. Або просто Льоша.
  - Я Валентина. - сказала дiвчинка. - Можна Валя, але це грубо.
  - Ну добре дiти! Ви, може, хочете поїсти. Бачу хлопцi худшi за бiльшiсть свiтлошкiрих нащадкiв цiєї планети.
  - Нi! Краще дай нам грошi. Ми самi собi купимо.
  - Євро!
  - Щоб не було проблем карбованцiв. - сказала хлопчик.
  - Добре! - Робот дiстав двi товстi пачки тисяча карбованцiв. - Пiдуть.
  - Краще сотками, мiняти легше.
  Пачка моментально змiнилася, купюри змiнили колiр.
  - Тепер краще!
  - Так! Ну я пiшов!
  - Я з тобою! Ти маленький самець, отже, агресивний. Наскiльки я встиг зрозумiти люди агресивне плем'я. Треба стежити за тобою.
  - Я вже не маленький. Крiм того, якщо зi мною пiде доросла тiтка, то однолiтки будуть смiятися.
  - Я можу стати таким, як ти хлопчиком. - Робот моментально змiнив зовнiшнiсть. Перед Олексiєм з'явився бiлоголовий хлопець, як двi краплi води схожий на хлопця.
  Льоша хитнув головою:
  - Не треба! Я вже бачив себе! Краще стань негритенком.
  - Чому негренятком?
  - Це екзотичнiше. Та й приятелi позаздрять, що маю чорний дружок.
  - Якщо хочеш, я згоден.
  Негритенок вийшов милий, шоколадний з кучерявим волоссям, але європейськими рисами обличчя. Вiн задерикувато пiдморгнув хлопчику.
  - Ось тепер краще.
  - Та пiшли погуляємо.
  - А я! - Запитала дiвчинка. - Так i сумуватиму?
  - Iди з нами! Повiр, буде цiкаво!
  - Я хочу подивитись телевiзор. I не наш чорно-бiлий, а кольоровий, причому такий, щоб приймав сто каналiв.
  - Я це зроблю! - Бруф зрадiв, що може показати вмiння. - Тiльки навiщо сто, краще одразу тисячу.
  Пiдстрибнувши до телевiзора, робот-граната миттєво розiбрав його. У повiтрi з'явилася купа деталей, запчастин, це все швидко мелькало. Через пiвхвилини перед хлопцями виник величезний широкоформатний екран iз супутниковим зв'язком.
  Тарiлочка була маленька, але, схоже, здатна приймати iнформацiю з усього свiту.
  - Ну як? Iде! - Запитав Бруф.
  - Так Брут! Ти майстер! Але я хочу побiгати вулицею, а передачi перегляну пiзнiше. А взагалi тяга годинами дивитися телевiзор бiльш характерна для дiвчат.
  - Вам хлопчакам аби метатися. Хоч би ноги помив на стежив.
  - Ось i вимиєш! Це жiноча справа.
  Робот дмухнув, бруднi слiди босих нiг хлопчаки зникли.
  - Все зроблено! Тепер можеш не перейматися.
  - Тодi давай пробiжимося.
  Олексiй вискочив надвiр. Вiн задерикувато шльопав по калюжах, намагаючись облити перехожих, робот мчав за ним. Ось Олексiй наздогнав свого приятеля, кволого хлопчика той озирнувся, витрiщивши очi.
  - Хто це?
  - Принц! Вiн мiй товариш! - сказав Олексiй.
  - Я його нянька! - чесно брякнув робот.
  - Це що такий Африканський гумор? - спитав очкарик.
  - Та я пожартував! - Робот зрозумiв, що негритенок не викликає асоцiацiй з нянею.
  - Ну добре! Поки що я поспiшаю треба робити домашнє завдання.
  - Хочеш, я тобi зроблю! - запропонував Бруф.
  - Воно складно, ви в Африцi таке не проходили.
  - А ти дай спробувати. - Робот сам розкрив портфель, витрусив пiдручники, вiдсканував їх i майже моментально накидав кульковою ручкою рiшення.
  - Та ти що робиш! Це не мiй почерк.
  - Тепер буде твiй. - Дивись! - Бруф засунув йому. - Ну, як бачиш, як у тебе тiльки жодної помарки.
  Той глянув на рiшення, очi вилiзли на лоба.
  - Ну так! Це прикольно. Ти просто супер. А що в Африцi такi?
  - А принц, блакитна кров. - Робот швидко вчився брехати. Програма диверсанта передбачала наявнiсть акторських здiбностей.
  - Ну, гаразд, я вiднесу портфель i вийду до вас.
  Олексiй ляснув його по плечу i побiг до кiоску.
  - Цигарок та пива! - Сказав вiн.
  Ларек був приватний i, озирнувшись щоб довкола, не було мiлiцiонерiв, продавець сунув пацану, пiвторашку пива та пачку "Кемел".
  - Ось так воно буде краще! - заявив Олексiй.
  Хлопчик глибоко затягнувся сигарою. Закашляв, гидко спльовуючи. Робот помiтив:
  - У цьому диму багато всякої гидоти та отрути, може не варто отруювати юний органiзм. Тим бiльше, що ти куриш уперше.
  - Треба спробувати! Коли менi хлопчики запропонували покурити, я вiдмовилася, так одержав по мордi. Взагалi, мене не дуже люблять, по-перше, за те, що бiдний, а по-друге, чесний.
  - Ну, це не означає, що треба знищувати власний органiзм. У тютюновому отрутi близько двохсот отруйних та токсичних речовин. Крiм того, нiкотин наркотик i знижує рiвень iнтелекту.
  - Як так?
  - Хочеш стати дурником?
  - Нi! Але на рахунок пива?
  - Воно у невеликих дозах корисне, але ти купив пiвторашку. Це вже надто, куди її дiнеш.
  - Вiн подiлитися з нами.
  До хлопцiв пiдiйшло шестеро пацанiв вiд тринадцяти до шiстнадцяти рокiв, а ззаду їх потягував цигарку хлопець бичачої зовнiшностi. Не вид льон не менше двадцяти, голова голена, срiбний ланцюг, на руцi наколка. Фiгура, судячи з неприродної товщини рук, накачувалась iз застосуванням анаболiкiв.
  - Ну, ось лiщик уже "затарився", а то вiчно без грошей ходив. Пиво купив нам.
  - Зате боти продав. - Пацан спробував наступити Олексiю на пальцi босої ноги, той ледве встиг прибрати.
  - Ану, братки потрясiть його, може ще їсти грошики.
  Пацани кинулися до хлопчика, як у справу втрутився Бруф:
  - Стiйте! Вас шестеро i ви старшi, так нечесно!
  - А ти нiгер видно теж хочеш отримати по шабалi. Мабуть, нiс свербить.
  Один iз бритоголових хлопцiв проспiвав:
  - Негри це паразити, жопи наркотою набитi! Якщо негра зустрiнеш ти одразу гада замочи!
  - Стiй! Може, у нього капуста є! Говори чорномаз.
  - Ти хочеш капусти, отримуй.
  Зверху на голову бика впав досить важкий качан. Бик завив i кинувся на Бруфа. Той вiдступив убiк i пiдставив пiднiжку. Розлючений бандит впав.
  - Сила в руках дурня: подiбна до дiрявих обладункiв, захищають погано, а потонути в невiгластвi допомагають! - промовив робот.
  - А ти дотепний нiгер.
  - Я принц! - сказав Брут. - I цим все сказано.
  Для переконливостi робот блиснув дорогоцiнними перстнями, що раптово виникли.
  Слово принц справило магiчний вплив на бика. Вiн, пiдвiвшись, спитав крiзь зуби.
  - Якщо хочеш жити гони тисячу доларiв. - I дiстав пiстолет.
  Робот усмiхнувся, зброя зовсiм не виглядала для нього страшною.
  - Ти хочеш, щоб одноплемiнники засмажили тебе i з'їли.
  - А де вони дiзнаються?
  - Навколо стiльки свiдкiв, та й твої братки здадуть тебе за нагороду.
  Бик здригнувся, потiм промовив:
  - А ми лiщика, твого друга будемо щодня по-звiрячому бити. Поки що вiн не повiситься. А заплатиш тисячу баскiв, не торкнемося.
  Робот мить подумав i запропонував.
  - Якщо тобi потрiбна тисяча, то навiщо розмiнюватися на дрiбницi. Може, зiграємо в якусь iз мiсцевих iгор, наприклад у бiльярд.
  Бик махнув головою.
  - Нi тiльки в карти.
  Робот не знав такої гри, але програма шпигуна нагадувала, що вiдомостi можна знайти в Iнтернетi. Ну, а впроваджений диверсант має добре знати мiсцеву iндустрiю розваги та азарту. Адже завдяки цьому проникаєш у найвищi верстви суспiльства.
  - Покажи, як вони виглядають.
  Бик недбало сунув колоду пiд нiс, показав пальцi вiялом.
  - Дякую що ж де гратимемо?
  - У пiдвалi! Ми маємо спецiальну точку для iгор. Надiйна як квитки МММ.
  Хлопцi рушили туди, йшов разом iз ними та Олексiй.
  Бiля пiдвалу їх зустрiли iншi мiцнi малолiтки, привiтали. Побачивши негра стали посвистувати. Поки вони йшли, робот за допомогою гравiохвилi проник в Iнтернет i вважав усю iнформацiю. Картка дуже багато, але бiльшiсть вкрай примiтивнi i залежать вiд удачi. Заодно почерпнув вiдомостi про картковi шулери та злодiйськi прийоми.
  Бик, увiйшовши до прокуреного примiщення, дiстав iншу колоду, запропонувавши зiграти у "Козла".
  - Це наша улюблена гра!
  - У "Козла так у козла". Їхав "козел" залiзницею, нiжки та рiжки залишилися в результатi. - Вимовив робот.
  Колода, як i слiд, чекати краплена з мiтками, але для професiйних шулерiв досить примiтивно. Роботу стало цiкаво, вiн дiстав пачку доларiв i сказав:
  - Скiльки ставиш?
  - Поки що по "косарю" принц.
  - Що ж це як дитячий садок, але пiде.
  - Стоп, зi мною гратимуть братки. - Заявив Бик.
  Четверо старших пацанiв обступили стiл, почалася гра. Тепер п'ятеро грали проти одного. Робот поки що хотiв переграти супротивникiв за допомогою чистого iнтелекту. Але в такiй грi як карти, п'ятьох вiдчайдушних шахраїв так просто не здолаєш. Одну за iншою вiн просадив три партiї. Тут Бик гаркнув:
  - Пiдвищуємо ставку. Штука доларiв.
  Пацани загомонiли. Один iз них вякнув:
  - У негра мiзкiв немає.
  Робот вiдчув прикрiсть i вирiшив вдатися до крутих заходiв.
  - Добре, хай буде тисяча.
  Вiн став змiнювати крапленi мiтки, i малюнок карт, використовуючи прийом натягу та перебудови простору. Справи вiдразу пiшли на лад! Програвши Бик, скорчив фiзiономiю.
  - Тобi пощастило Нiгер, але це не надовго.
  - Подивимося!
  Тепер гра пiшла в однi ворота. Малолiтнi братки програвали, Бик все частiше нервував. А ось робот-граната вiдчував справжнє блаженство. Небувало вiдчуття азарту, хвилювання та задоволення вiд виграшу. Взагалi, чи може робот вiдчувати насолоду. В даному випадку йому було дуже добре, душа переживала захоплення, небачене пiднесення. Вiдчуття перемоги та переваги над противником.
  Нарештi Бик, продувши останню тисячу, попросив пощади.
  - Все скiнчено, пощастило тобi нiгер.
  - А що тобi нема на що бiльше грати. Виявився слабаком.
  Нервова струна виявилася надто сильно закрученою, рекетир вихопив пiстолет i спробував всадити кулю. Бруф усмiхнувся, послiдували три пострiли. З погляду робота кулi рухалися надто повiльно, вiн легко мiг перехопити їх на льоту. Бик заляпав очима. Перед ним стояло негритенок, вiн тримав двi кулi в руцi, а третю в ротi, стиснувши бiлоснiжними зубами. Пролунав смiшок:
  - Ти небезпечна i не врiвноважена особина на примiтивнiй планетi. Отримуй свiй готель назад.
  Робот виплюнув прямо в лов Бику. Той осел, завалившись на пiдлогу. З нього витекла цiвка кровi. Iншi малолiтнi братики-кролики кинулися навтьоки. Залишився лише Олексiй. Вiн плескав очима.
  - Ось так Леха! Розiбралися тепер час змотуватися звiдси. Заодно я заберу слiди. - Робот дунув на пiдлогу, i вони перейшли назовнi, опинившись бiля свого будинку. - Тепер вони думаю до тебе не сунутися.
  - А може, навпаки, захочуть помститися.
  - Помста бандитiв молодша сестра боязкостi, донька пiдлостi та падчерка успiху! Я тебе завжди зможу захистити.
  - Дякую втiшив. Але що буде, коли ти вiдлетиш?
  - До цього моменту, ти i твої батьки стануть безсмертними та казково. Тож нехай це тебе не турбує. Ти бачу не боягуз, i зможеш постати за себе, та й батьки не п'яницi, ось тiльки невдахи.
  - Не нагадуй менi про це.
  З пiд'їзду вибiг дружок, вiн вибачився в Олексiя:
  - Вибач батьки, трохи затримали!
  - Не хвилюйся ми, весело провели час! - сказала негритенка. - А чому в тебе на обличчi таке дурне скло? Адже через них погано видно.
  - I ти цього не знаєш! Окуляри потрiбнi для того, щоб короткозорi бачили.
  - А як же лазерна корекцiя зору?
  - Це дорого i нам не по кишенi.
  - Дай я вилiкую тобi очi, i ти знайдеш гостроту, як у вас заведено говорити?
  - Орло!
  - Нехай навiть краще за орла.
  Робот зняв окуляри i наклав хлопчику на очi руки, спитав:
  - Що вiдчуваєш.
  - Легке поколювання.
  Бруф забрала руки:
  - Все тепер ти бачиш!
  Хлопчик моргнув кiлька разiв, i його обличчя розквiтло в посмiшцi: свiт став надзвичайно чiтким, на деревах видно кожного листочка.
  - Мене бiльше не дратуватимуть очкариком. Дякую чорному лiкарю.
  - Ну ось, добре творити добро. - Сказав робот якесь незвичайне вiдчуття.
  - Давайте разом пограємось? - запропонував звiльнений вiд окулярiв пацан.
  - Це буде весело. Покличемо iнших хлопцiв.
  - Зiграємо у футбол адже ти найкращий.
  Поки пацани грали, на зорельотi вирiшували проблеми, що виникли.
  Комп'ютер доповiв капiтановi:
  - У нас занадто мало залишилося каталiзатора, що вiдповiдає злиття ультра-мiкроплазмових частинок. Ми можемо не долетiти до свого всесвiту.
  - А де дiстати каталiзатора?
  - Вiн присутнiй у мiкродозах на пiвденному полюсi, планети земля.
  - Отже, анiгiляцiя тимчасово вiдкладається. Iнакше ми пiдiрвемо самi себе.
  - Тим краще поспостерiгаємо за аборигенами, може навiть знiмемо про них фiльм. Матиме успiх.
  - А потiм все одно знищимо. Хто злiтає на пiвденний полюс?
  - Я разом iз роботами. - сказала Бефа.
  - Тодi в добрий шлях.
  Дiвчина трьома супроводжуючими рушила в безкраї льодовi простори. Миттєво перемiстившись, опинилася серед льоду. Настав час рiвнодення, коли на Пiвденному полюсi, Сонце ледве стосується лiнiї горизонту. Можна читати газету, але променi холоднi, вiддають фiолетовим блиском. Снiжинки горять, як сапфiри, повiтря переливається, у вершинi корона. Гарно i водночас тривожно.
  Бефа за допомогою спецiальних накопичувачiв збирала дорогоцiнний каталiзатор i насолоджувалася мiсцевою природою.
  - Треба ловити момент: поки що все це не зникло.
  Надворi стемнiло, стало холодно. Друзiв Олексiя покликали додому батьки, i вiн залишився удвох iз вiчним другом. Хлопчиковi стало незатишно, бруднi, мокрi босi ноги задубiли. Вiн почав змерзнути, на подвiр'ї кiнець Вересня, не найтеплiший час для Москви. Отже, градусiв вiсiм не бiльше.
  - Я втомився, може, ходiмо додому. - сказав Олексiй.
  - Я бачу, навiть губи посинiли. У тебе хорошi вiд батькiв гени, i ти не застудишся. Взагалi ходити босонiж у холодну погоду корисно. Може ти, то завтра до школи пiдеш.
  - Нi! Не можна буде скандал. Навiщо ганьбитися, я босоногий був, коли ганяли футбол, або коли влiтку грузив у магазинi, наче бiла ворона. Краще зроби менi моднi кросiвки, а то в облiзлих туфлях я й так знеславлений.
  - Звiсно, зроблю. Це дрiбниця. - Робот майнув i за хвилину, в його руках були крутi, найдорожчi в Європi кросiвки з натурально крокодилової шкiри.
  - Ось бачиш, як усе просто! Ти побачиш у небi зiрки! - помiтив щедрий робот.
  - Дякую, менi буде, в чому здатися перед пацанами.
  - А тепер я охоронятиму твiй сон.
  Хлопчик вимив ноги, одягнув кросiвки. Пiсля того повернувся назад до квартири. Його сестра вже спала. Втомлений Олексiй вiдключився i заснув.
  У цей момент няню-гранату викликали:
  - Це каже Бефа! Збiр каталiзатора йде туго. Потрiбна твоя допомога.
  - Надовго?
  - Не бiльше нiж на п'ять мiсцевих годинникiв. Потiм пiде легше.
  - Чудово я зараз.
  Робот моментально телепортувався, опинившись поряд iз Бефою.
  - До роботи готовий.
  - Тодi приступай, виконуй таке! - Бефа передала набiр команд.
  Поки вони займалися важливою справою, залишивши дiтей беззахисними, згiдно iз законом пiдлостi на хлопцiв обрушилася напасть.
  Полковник мiлiцiї Леонiд Крисолазов отримав вiдомостi про вбивство Бика. Брат далеко не найавторитетнiший, так нахабний фраєр, курирував банди малолiток. Спiввiдношення сил це особливо змiнило. Але обставини справи цiкавi, оскiльки усунення сталося на очах кiлькох свiдкiв. Вони стверджували, що стрiляв негритенок рокiв вiд десяти до дванадцяти, з перстнями та товстими пачками баксiв.
  - Вiн уявлявся нам принцом! - визжали пiдлiтки.
  Це було цiкаво, вбивство на расовому ґрунтi. А головне, якщо знайти принца i потрясти з нього, а також з батькiв великi грошi. Тобто можна пристойно напрацювати.
  Звiсно, полковник мiлiцiї отримує бiльше простого робiтника, але не порiвняти з олiгархом. Теж хочеться дачi в три поверхи, критого басейну, цiлого парку автомобiлiв та яхти, бажано не однiєї. А що декларацiя про доходи вiн не заважає. Дружина бiзнесмен напише: заробила. Он у мера дружина доларовий мiльярдер i нiяких проблем. Нi, що вимагати з живої людини, адже навiть у великого маршала Жукова на дачi знайшли цiле майно з нiмецьких трофеїв: картини, статуї. Будеш чесним, скорiше вб'ють чи посадять. У цiй справi є зачiпка другий хлопчик Олексiй Яшин. Не поганий футболiст навiть у мiську збiрну серед дiтей думали включити. По навчанню середнячок, здатний, але багато ходить. Начебто малолiтнi бандити збирали зi школярiв данину, але батьки у хлопчика бiдняки, хiба що миття шибок пацан пiдробить.
  - Взяти його, негайно заарештувати, i доки не минула нiч допитати.
  Мiлiцiонери провели затримання грубо, вибили дверi. Олексiя взяли з лiжка, не давши навiть одягнутися. Так в одних трусах скувавши наручниками, повезли до мiлiцiї.
  Олексiй кiлька разiв крикнув:
  - Брут на допомогу.
  Але отримав кийком по голих плечах, хлопчик затих. Йому було страшно. Вiн розумiв, що його везуть до в'язницi, мiсце, про яке розповiдали жахливi речi. Правда вiн ще занадто маленький щоб потрапити пiд кримiнальну вiдповiдальнiсть, але ж заарештований, i туго затиснутi наручники справжнiсiнькi. Як боляче вони вп'ялися в зап'ястя. Миготять вогнi, i ти нiби прощаєшся з вiльним життям. Дитячому розуму страшно, крiзь ґрати мерехтять як привиди тiнi. Ось-ось вчепяться в арештанта. На нього чекає смердюча камера, переповнена пишними злiстю хлопцями, якi творять жахливi речi з новачками. З iншого боку в його мозок боязко стукає думка, що вiн нiчого не зробив i нема за що садити. Може, так у вiддiленнi його вiдпустять.
  Мiлiцейський фургон зупинився бiля службової будiвлi. Лаяли собаки. Вискаленi морди вiвчарок були зовсiм близько, коли Олексiя вивели надвiр.
  Асфальт пiд босими ногами здавався колючим, холодним. Мiлiцiонер, що стоїть бiля входу, запитав:
  - Вiн ще такий маленький, а чогось голий. Може, накинете хоч робу, при доставцi до дитячої кiмнати.
  - Це вбивця та терорист. З нього потрiбно термiново зняти допит.
  Свiтловолосий, худий, але жилавий хлопчик не був схожий на терориста, але мiлiцiонер, розумiючи, що зайва суперечка шкодить кар'єрi, махнув рукою.
  - Заводь!
  Хлопчаки майже внесли до кабiнету. Там стояло двоє. Полковник та старший слiдчий Горобець. Зробивши звiрячi обличчя, вони спитали хлопця.
  - Ти заарештований за звинуваченням у тероризмi та вбивствi. Говоритимеш?
  - Я невинний i нiчого не робив! - пролепетав хлопчик.
  - Говори нам, де той негрiтос малолiтка, що був iз тобою.
  Згадавши Бруфа, Олексiй раптом вiдчув пiднесення душевних сил.
  - Я нiчого не знаю, не скажу!
  - А ти знаєш щенному, що ми маємо право, пiддати тебе найжорстокiшим катуванням.
  - Не правда, це! Я ще дитина, вiдпустiть мене! - Хлопчик заплакав.
  - Розкажи де твiй друг негрiтос, i ми вiдпустимо тебе.
  - Але я справдi не знаю.
  Майор Воробйов кивнув головою:
  - Не будемо гаяти час. Малолiтки дуже чутливi до фiзичного впливу.
  - Може розпеченою кочергою?
  - Не дуже багато слiдiв i вони. Краще пiдiйде струм, це дуже боляче та iнтелiгентно.
  Полковник зробив крок i вдарив хлопчика кулаком у обличчя.
  - Говоритимеш.
  - Я нiчого не знаю.
  - Тодi приступимо. - Кивнув Воробйов. - Тiльки ось по обличчю бити не раджу, дуже великий синець залишається.
  - Нiчого скажемо, що впав зi сходiв. Скiльки народу побили i, як i ранiше, на своїх посадах.
  Для впливу струмом були пристосованi спецiальнi машини, якi ранiше використовували, для лiкування психiчних хворих за допомогою електрошоку. Тепер кримiнальнi умiльцi пристосували її для знаряддя тортур. Двоє звiрiв не мають серця приступили до катувань.
  Минуло пiв години, хлопчик, незважаючи на вилите вiдро води, важко приходив до тями. Його руки та ноги тремтiли. Воробйов сказав:
  - Продовжувати небезпечно, вiн ще надто маленький. Ми i так включили високу напругу.
  - Може його у прес-хату. Там карнi злочинцi швидко розколуть.
  - I передадуть iнформацiю мафiї. Сам знаєш, як легко вiдправити малюк iз зони.
  Та й згiдно iз законом, його не можна в камеру до дорослих.
  - У нас свої гоблiни та серед малолiток є.
  - Тим бiльше сопляки, мафiї розбалакають. Пропоную вiдвести його в карцер, кiлька годин у холоднiй камерi та темрявi, змусять замислитись.
  - Пацюки там є?
  - Нi, вiрнiше мало, зате води по колiна. Ну, давайте його до карцера.
  Пiсля больового шоку, викликаного застосуванням струму високої напруги, Олексiй був у ступорозному станi. Вiн майже нi на що не звертав уваги. Його вiдвели до холодного примiщення та прив'язали за руки вгору. Мабуть для того, що хлопчик випадково не потонув у водi завглибшки пiвметра. Спочатку вiн так i стояв, потiм Олексiя почала бити тремтiння. Вiн знову кликав Бруфа, вiдчайдушно лаяв. По водi поплив щур, вiн висунувся i подряпнув хлопцевi за колiно. Олександр затих i гiрко заплакав. Пацюк не був голодним i не став його гризти. Зате сильно хворiли руки, що затекли, вивернутi ззаду. Було дуже тяжко. Час тягнувся вкрай повiльно. Уява малювала райдужнi картини. Вiн згадував свою єдину поїздку до Чорного моря, як усе було яскраво у свiтлi. Це допомагало вiдволiктися вiд холоду та болю. Проте хлопчика сильно трясло. Вiн смикався i напружувався, щоб зiгрiтися.
  Тим часом Бруф закiнчив збирання первинного каталiзатора. П'ять годин минули.
  - Менi треба пiдготувати дiтей до вiдправки до школи, щоб вони отримали найвищу позначку.
  - Ну, добре далi ми впораємося без тебе.
  Повернувшись Бруф, застав розгром у квартирi i дiвчинку, що плаче. Валентинi теж дiсталося палицею, набили дитинi великий у пiдлогу обличчя синець.
  - Мого брата заарештували, а менi покалiчили обличчя. Як я тепер з такою пикою пiду до школи.
  - Не засмучуйся ось твоє обличчя. - Робот провiв руками. Синяк безслiдно зник. - Тепер ти свiжа.
  - Врятуй мого брата. Я, правда, не знаю, куди його вiдвезли, нiколи не цiкавилася, де знаходитися мiлiцiя.
  - Я знайду його за радаром.
  Робот зробив сканування i за мить опинився в темному карцерi.
  Його поява злякало щурiв, дехто вже встиг вкусити хлопчика. Сам Олексiй був у напiвнепритомному станi, судомно сiпаючись. Робот порвав мотузки, що зв'язують руки дитини. Освiтив камеру, вiдкинувши силовим полем воду. Потiм видалив хвилею у дверi. Вона розплавилася.
  - Ти вiльний.
  Хлопчик похитнувся, пораненi ноги не тримали, на грудях i руках були помiтнi червонi слiди електродiв, кiсточки в покусах.
  - У мене немає сили!
  - Добре я тебе вiдновлю!
  За кiлька миттєвостей, Олексiй вiдчув себе повним сил та енергiї, слiди тортур зникли.
  - Це все полковник Крисолазов i слiдчий Горобець зробили, я чув їхнi прiзвища.
  - Вбити гадiв! - запропонував робот. - Для мене це легко i жодних слiдiв.
  - Нi, краще, зроби так, щоб вони вiдповiли за законом i сiли до в'язницi.
  - Це можна! Зберу компромат та здам їх у ФСБ. Там радi будуть притиснути мiлiцiонерiв, що пройнялися. Хоча дивно, що вони стiльки часу терплять, але не турбуйся, такi докази будуть, не вiдкрутяться.
  - Однак ти Брут не дуже поспiшав мене виручати.
  - Це мiй прокол, термiновий виклик начальства. Але ти знаєш, я ось що вигадав. Наступного разу, коли ти мене покличеш, одразу загориться сигнал, i я допоможу тобi.
  - А хiба ж твої господарi, коти ще не полетiли?
  - Проблеми у них виникли. Але скоро вiдлетять, а поки поспи пару годинникiв до школи.
  - А я не спiзнюся.
  - Я або затримаю заняття, або перенесу тебе до ворiт.
  Опинившись у квартирi, хлопчик лiг на лiжко i заснув. Його сестра також вiдключилася, двi безневиннi душi сопiли носиком.
  Кримiнальному полковнику i продажному слiдчому вони випили пляшку горiлки, заснувши в кабiнетi, не довго довелося їсти солодкi мрiї. У ФСБ з'явилися вiдеозаписи злочинiв як цих дiячiв, так i iнших ватажкiв органiзованої злочинностi. Компромат було зiбрано навiть на генерала. Доказiв, зокрема зброї мiченої жмуриками, наркотикiв i навiть дитячої порнографiї було безлiч.
  Ну, а щоб i у ФСБ не гальмували, Бруф дещо доповiв безпосередньо президенту. Таким чином, справедливiсть перемогла, а для масових арештiв насилу вистачило тюремних воронкiв та ОМОНу.
  Дiти мирно спали, незважаючи на всi бiди та тривоги у них були солодкi, радiснi сни. Адже всi кошмари позаду, а поруч iз ними є надiйний, вiрний друг, чудова багатолика нянька.
  Прокинувшись, хлопцi нашвидкуруч за звичкою зробили зарядку i почистили зуби. На кухнi дуже смачно пахло.
  Коли вони пiшли, перед ними стояла їхня мама. Стiл був розкiшний, дубовий, i ломився вiд страв. Особливо видiлявся схожий на давньосхiдний палац, обрамлений коштовностями та квiтами торт. Такого дiти не бачили навiть у казках по телевiзору.
  - Вау! Це диво! - дружно промовили вони.
  - Їжте на здоров'я! - Вимовив унiверсальний робот.
  Як часто буває, голоднi дiти об'їлися, i у них захворiв живiт. Щоправда, не надовго, гiперплазмовий лiкар вилiкував їх.
  - Тепер на нас чекає школа. - сказав хлопчик. - Але чи не пристануть до мене хулiгани.
  - Я можу зробити тебе набагато сильнiшим, закласти програму навчання прийомам бойових мистецтв Землi.
  - Зробиш мене як Брюс Лi?
  - Нi сильнiше!
  - Ну добре! Клянуся, що нiколи не скривджу слабкого, а навпаки захищатиму, кого ображають.
  - На жаль, хто добрiший i справедливiший часто слабший, злий i деспотичний - так вийшло, бо природа слiпа, а Бог байдужий! - сказав Робот. - Але тi, хто надiлений розумом, мають виправити цей перекiс.
  - Згоднi! Хоча мiй батько завжди казав, що Бога немає, дивлячись на тебе, починаєш вiрити у краще.
  Робот вiдчув страшну тугу. Адже його основним завданням було повне знищення сонячної системи. I не мiг не послухатися наказу, даного представниками цивiлiзацiї Каттоф. Єдине, що його стримувало це те, що зорелiт, як i ранiше, знаходився на Мiсяцi. Наказ висадити в повiтря Землю - це iдея фiкс, його може вiдзначити тiльки капiтан i нiхто iнший. Тож нехай краще дiти поживуть останнi години щасливо.
  Олексiй вiдчув, як його м'язи налилися силою. Тiло стало м'язистим. Зробивши крок, вiн пiдстрибнув, i стукнувся у високу: три з половиною метри (у них квартира ще сталiнської будiвлi) стеля.
  - Акуратнiше, скоро ти звикнеш до своєї сили. А тепер до школи. Поки що навiть я не навчився керувати часом, хоча представили нашiй цивiлiзацiї, дещо можуть змiнити в обмежених масштабах.
  Ошатнi та веселi Олексiй та Валентина опинилися бiля брами школи. Товаришi бачили змiни та обступили їх. Хлопчик та дiвчинка вiдповiдали з вигадкою. Мовляв, батьки знайшли хорошу роботу, i тепер у них все чудово. Олексiй намагався обережно користуватися силою, стримуючи її навiть на уроцi фiзкультури.
  Коли заняття закiнчилися, вони пiшли додому. Хлопчики з хлопчиками, дiвчата з дiвчатами.
  Несподiвано Олексiй своїм слухом, що загострився, вловив крик рiдної сестри.
  - Допоможiть! Б'ють!
  Хлопчик рвонув на цей поклик, так що посбивав з нiг своїх товаришiв. Четверо пiдлiткiв-подонкiв тягли його сестричку в кущi. Поруч валялася побита приятелька.
  - Ми позбавимо тебе невинностi! - реготали вони. Троє з них були знайомими покидьками, а четвертий виявився набагато старшим, нiж виглядав на перший погляд. Справжнi блатної, синi руки вiд наколок.
  Олександр ударив його ногою в пах. Та з такою силою що ґвалтiвник, злетiвши верх, приблизно метрiв десять i врiзався в стiнку будинку. Потiм затих, випустивши з щербатого рота кривавi бульки. Iншi також отримали вiд Олексiя, але хлопчик себе стримував, i справа обiйшлася переломами.
  - Отримуйте гади!
  Озирнувшись Олексiй злякався:
  - А цей блатний не дихає.
  Бруф, що виник з ним, у формi капiтана мiлiцiї спочатку налякав. Страх пройшов, коли вiн заявив:
  - I справою собацi, собача смерть. Крiм того, таким як у в'язницi занадто затишно i слiд розправитися жорсткiше.
  - Та я й проти, а що буде зi мною!
  - Не бiйся, вiдмажу! Спишемо на самооборону, та за вiком, ти не потрапляєш пiд кримiнальну вiдповiдальнiсть.
  Олексiй вiрив. Назад вони повернулися разом, коли Бруф прийняв образ мами.
  - Можеш, поки погуляти надвiр. До речi, як у тебе працює голова?
  - Набагато краще, нiж ранiше. Я все запам'ятав, i уроки клацаю як горiшки.
  - Так i має бути! Тiло стало кращим, активiзувався розум. Ти знаєш, що людина використовує потенцiал свого мозку менш як на один вiдсоток.
  - Десь чув таке!
  - Бiльшiсть клiтин, головного мозку перебуває в сплячцi. А ось рясна кровопостачання його розбудило.
  - То це чудово.
  - Таким чином ти став розумнiшим. Тож грай, разом iз сестрою.
  Валентина сказала:
  - Я теж хочу бути сильною та захищати слабких.
  Добро має бути з автоматом
  Разити як запекла сталь!
  Щоб розщепити на благо атом
  I птахом кинутися вдалину!
  Проспiвала дiвчинка.
  - Добре я зроблю i тебе сильною.
  За кiлька секунд Валентина вiдчула себе зовсiм iншою.
  - Ну, що тепер я зiграю в баскетбол. А то ганьбилася.
  - Не демонструй надто явно фiзичну перевагу. Багатьох це вiдлякає вiд нас. - сказав Олексiй.
  - Можливо! Свiт заздрить сильним людям, зневажає слабких, поблажливий до пiдлих, i все ж таки створений досконалим творцем, щоб прийти до досконалостi! - сказала дiвчинка.
  - Досконалими людей може зробити лише розум i почуття стрiмкостi, а якщо до цього додати шляхетнiсть та спiвчуття, то на цих чотирьох поняттях можна закласти фундамент щасливого майбутнього! - сказав хлопчик.
  Закiнчивши iз фiлософiєю, дiти побiгли грати.
  Бруф отримав послання:
  - Збiр первинного каталiзатора закiнчено. З хвилини на хвилину вiдбудеться вилiт.
  Активiзуйте вибухiвку, i пiсля того, як зорелiт покине зону поразки, здiйснiть зхлопування простору.
  Бруф застогнав:
  - Я все-таки змушений буду занапастити цих нещасних чудових дiток, а також все перспективне в планi моралi та прогресу людство. Як це важко, залишається лише один шанс.
  Робот-граната телепортувався на зорелiт. Вiн намагався зв'язатися з капiтаном.
  Барторр, Пiффо та Бефа, зiбралися разом i готувалися до старту.
  Бруф звернувся до них:
  - У мене є велике до вас прохання, скасуйте, будь ласка, наказ про схлопування сонячної системи.
  - Це ще чому Бруф.
  - Не можна так просто знищити кiлька мiльярдiв.
  - Ми це робимо, що запобiгти небезпецi для нашого набагато численнiшого виду. Сам знаєш рiдне сузiр'я завжди теплiше! А примати такi злi, примiтивнi, забобоннi, самi себе знищать! Не шкодуй їх.
  - Але зрозумiв, що серед них можуть бути прекраснi та чеснi особини, схильнi до творчостi та поезiї.
  - Дуже шкода, але нiчим допомогти не можемо.
  - А ти Беффа!
  - Я теж трохи полюбила землян, але обов'язок передусiм знищи їх.
  - А Пiффо!
  Лiтнiй представник раси Каттоф повiльно вiдповiв:
  - Розум каже, що наявнiсть творчих задаткiв небезпечна для нас! Це потенцiйнi конкуренти i мають бути знищенi!
  - Ось бачиш нашу одностайну думку! А тепер негайно вирушай на Землю i виконуй заздалегiдь вiдданий наказ. До вильоту залишилося десять ударiв серця. Точнiше вже дев'ять.
  - Я не можу не послухатися вiддаляюся.
  Бруф миттєво зник, опинившись на нещаснiй планетi, Земля.
  Вiсiм, сiм, шiсть. - Повiльно вважав удар серця комп'ютер.
  Барторр вимовив iз злiстю.
  - Ми недооцiнили цих землян. Вони так сильно вплинули на найдосконалiшого робота-диверсанта нашої iмперiї, що той хотiв вiдмовитись вiд вiдданого нами наказу. Немислимо.
  - Так! - Погодився Пiффо. - Земляни мають певний дар. У них немає конкурентiв i вони цiлком здатнi пiдкорити свiй всесвiт. I нiхто не дасть гарантiю, що не знайдуть нашу, залишаючись при цьому доброзичливими. Так що знищити їх на благо.
  - А менi теж надто сумно! - сказала Бефа. - Але розумiю, iнтереси нашої батькiвщини.
  Два, один! - Старт! - оголосив комп'ютер.
  Зорелiт спочатку плавно, а потiм все прискорюючись вiдривався вiд поверхнi. Майже моментальний ультрасвiтловий розгiн. Ось вони покинули сонячну систему, пройшовши орбiту Плутона.
  - Ну, де схлопування простору? - нетерпляче пробурмотiв Пiффо. - Вiн не може порушити наказу.
  - Ось воно! Барторр сплеснув руками. На мiсцi планети Земля здувся величезний чорний мiхур. У секунду вiн поглинув, всi планети i Сонце. Потiм спалахнув не особливо яскравою, але великою надновою зiркою. Погорiв пару секунд, моментально згас. Матерiя розметалася, позаду зорельота утворилася абсолютна порожнеча. Навiть мiжвселенський вакуум не буває таким стерильним.
  - Наказ виконано! Землi та сонячної системи бiльше немає. Iдемо в гiпервселенський стрибок. - наказав Барторр.
  - А все-таки шкода, добрий був робот-граната. Серцевий. - З ока Бефа викотилася кришталева сльозинка. Вона покотилася i впала на полiровану пiдлогу.
  . ЕПIЛОГ
  З неба ринула холодна злива, i дiти перервали гру, перед ними виник Бруф. Вiн набув вигляду батька, суворого Максима Яшина. За його серйозним виразом очi дiти зрозумiли, що щось сталося, причому дуже важливе.
  - Що ти хочеш нам сказати тато? - Запитала Валентина.
  - У мене є двi новини. Перша сумна, друга весела. З якої почати.
  - Краще з веселою. - сказав Олексiй. - Щоб привести нас у гарний настрiй, що дозволить легше переварити сумну звiстку.
  - Щойно менi вдалося врятувати вiд загибелi все людство, i сонячну систему на додачу.
  - Як розкажи нам? - попросили хором дiти.
  - Скажу коротко! Менi доручили анiгiлювати землю, влаштувати найстрашнiшу диверсiю просторову бавовну. Вона повнiстю знищує матерiю, не залишаючи навiть елементарних частинок.
  - Ого яка потужна бомба. - здивувався Олексiй.
  - Ми кличемо її гiперграната! Так ось я i є ця гiперграната, яка повинна стерти будь-яку пам'ять про людство.
  - Жах, але ж ти не послухав своїх господарiв.
  - Нi! Це виключено, блок слухняностi зобов'язує мене виконати наказ командира,
  але менi вдалося його обдурити.
  - I як?
  - Там було одне застереження, не можна пiдривати, коли зорелiт перебуватиме в межах поразки бавовною. Адже може знищити навiть такий захищений корабель. Тодi я зняв гравiо-радар iз зорельоту i встановив його в глибинi Мiсяця. Тепер мiй блок слухняностi постiйно отримує сигнал, про те, що зорелiт перебуватиме в небезпечнiй близькостi, значить i супервибух неможливий.
  - Добре придумано! А якщо Мiсяць зiйде з орбiти. - Запитав Олексiй.
  - Тодi я сподiваюся, встигну перенести маяк на Землю.
  - А якщо вони повернуться i знову намагатимуться знищити нашу планету. - запитала Валентина.
  - Не зможуть! Адже я гiпердиверсант, i маю пiдвищену здатнiсть до проникнення. Менi вдалося заразити комп'ютер корабля вiрусом i стерти всi параметри про ваш всесвiт. Тож ймовiрнiсть, що вони знову сюди потраплять, буде дуже малою. Крiм того, я вивiв на монiтори комп'ютерiв запис, який дає повнiстю зображення того, як спрацьовує просторова бавовна. Тобто створив iлюзiю вибуху. Тепер мої володарi полетiли в повнiй впевненостi, що всю сонячну систему знищено.
  - Браво! - крикнув Олексiй. - Ти генiй.
  - А яка сумна новина! - Запитала Валентина.
  - Ви вже не зможете зустрiтися зi своїми батьками. Дороги назад немає.
  Дiти дружно зiтхнули:
  - Якщо така плата, за життя людства та порятунок надцивiлiзацiї ми готовi це прийняти. - сказав Олексiй.
  - Я замiню вам батька та матiр.
  - Але ж ти один, а батькiв двоє. - помiтила Валентина.
  - Я зможу виготовити свого двiйника лише без вибухового заряду, i у вас з'явиться мати чи батько.
  - Чи зможеш зробити дублера.
  - У мене є вiдповiдна програма розмноження, а потрiбнi елементи на вашiй багатiй планетi є. Чого нi, можна синтезувати.
  - Чудово! У нас будуть батьки! - Вимовили дiти хором.
  - Я подiлюся з вами всi знання, що маю. Це може вам вiддано служити людству та Батькiвщинi Росiї.
  - Звичайно! - сказав Олексiй. - Коли я виросту, то стану офiцером, а може бути президентом, якщо заслужу таку честь у народу.
  - А буду вченим, вилiкую, всi хвороби та навчу людей лiтати до iнших галактик. - Вимовила Валентина.
  - Це цiлком реально! - погодився Бруф. - Ви ж не старiтимете i проживете майже нескiнченнiсть. Так що у вас у запасi буде пристойно часу. Сподiваюся, вистачить для смiливої мрiї.
  - Ну добре! Спасибi тобi! - промовив Олексiй. - Але насамперед ми почнемо з наведення порядку, спочатку у школi, а потiм i по всiй країнi. На цю тему прочитаю вiршi.
  Дзвiнкий хлопчачий голос зазвучав так сильно, що його чуло пiв Москви.
  Душi пориви чудової краси
  За Батькiвщину мiж зiрками боєць бився!
  Адже стали дiйснiстю зухвалi мрiї
  Армади злих ворогiв не злякався!
  
  А десь у серцi б'ється пульс Землi
  Поля: кришталь сяє, оросили!
  Я бережу спокiй рiдної родини
  Служу всiєю силою доблесної Росiї!
  
  Махнув мечем хранитель-ангел мiй
  Настав вiтчизни грiзний важкий час!
  Я люто святий помчав у бiй
  Щоб Сонця промiнь на вiки не згас!
  
  Батькiвщину ти менi рiдна мати
  Не терпiти менi людей страждання!
  Все, що маю за тебе вiддати
  Пройти бiль, скорбота та злi випробування!
  
  
  Привид-доказ.
  
  Детективне оповiдання.
  
  Навiть для охопленої ледь не привела до загибелi iмперiї революцiйної смутою Росiї - подiя, що вiдбулася: вбивство за одну нiч вiдразу трьох iменитих пiдприємцiв в галузi нафтохiмiчної та вугiльної промисловостi виявилося подiєю воiстину екстраординарним. Газетники, навперебiй трiщали, передрiкаючи кiнець свiту, акцiї ряду провiдних компанiй, наче стрiлка барометра в шторм обрушилася вниз.
  Слiдчий з особливо важливих справ дiйсний статський радник Вадим Карташов, за допомогою журналiстки Алiса Канарєєвої, що прибула, вiдновлював аж нiяк непросту мозаїку подiй. Увага досвiдченого Карташова привернула два ключовi моменти кримiнальної драми. Свiтло-руденька, пишноволоса та симпатична, з фiгурою фотомоделi Алiса захоплено описувала свої враження вiд зустрiчi з фiнансовими тузами Росiйської Iмперiї:
  - Ось це розкiш, навiть уявити подiбне в нашiй жебрачнiй країнi неймовiрно складно. Я їх знайшла серед густого лiсу, що надiйно вкриває, квiтучих дивовижних рослин i кручених позолочених з янтарною i перлинною графiкою колон. Високо пiд розписними склепiннями мiж вершинами пальм розвiшанi клiтини з точеним срiбним прикрашеним камiнчиком рiзьбленням. У них спiвали на рiзнi голоси химернi птахи з оперенням усiляких вiдтiнкiв, причому таких великих папуг, одягнених у величнi шати павичiв, я нiколи ще не бачила. Хоча доводилося вiдвiдувати найяснiших осiб Парижа та Лондона. А трохи далi величезний, немов басейн кришталевий акварiум з рибалками феєричного яскравого забарвлення. На нижньому поверсi зоопарк iз звiрятками всiх шести континентiв, на жаль, на них я не встигла подивитись. - Дiвчина розвела ширше тонкi, але сильнi руки, i несподiвано вимовила епiчну фразу. - Але навiть у самiй безлюднiй пустелi спiв цих птахiв i пахощi квiтiв виглядали природнiше, нiж у подiбному розкiшному пеклi.
  Карташов чемно перервав журналiстку:
  - Це, звичайно ж, цiкаво, але хто був при цьому? Люди ось що найголовнiше!
  Дiвчина-журналiстка клацнула каблучком модних туфельок по мармуровому бордюру, втягла нiздрями донесений поривом теплого вiтру терпкий запах лагiдного, чорного моря. Її чiпка пам'ять помiчала все чи вiрнiше майже все, що можливо в людських силах. Ласкавим тоном сказала:
  - Два великi зрости лакею бiля входу, свого роду охорона i в холi секретарки з гарним iм'ям Анфiса. Жiнка дуже представницька ... Здається все - дiловi бесiди не вимагають великої кiлькостi свiдкiв.
  - Однак вас чомусь запросили. - пiдозрiлим тоном запитав помiчник слiдчого з особливо важливих справ Iван Колобков.
  Дiвчина з безневинним виглядом вiдповiла:
  - Свого часу я розповiм i про це, але вас бачу, цiкавить iнше.
  - Розкажiть все або перебування у смердючiй камерi з вошивими злодiйками та циганками вам забезпечено! - пригрозив Вадим Карташов.
  Згадка про пiдвальну в'язницю, де вже встигла побувати допитлива Алiса, змусила її скривити мордочку. Дiвчина тихо продовжила:
  Мiж промисловцями йшла звичайна суперечка... Або дискусiя про не дуже зрозумiлi речi. У всякому разi, бiльшовики i особливо есери нагнали неабияк страху, про останнi раз у раз чулися реплiки. Масивний пудiв восьми Костянтин Боровиков щось енергiйно доводив Абраму Хiнштейну сухому старенькому з гачкуватим носом i маленьким пенсом на самому кiнчику носа. Абрам, втiм, не був надто старий, рухи дуже енергiйнi, але його скнарiсть уже ввiйшла в приказку. - Алiса раптом закотила очi i хитро пiдморгнула. - Вiн так схожий на Гобсека з Бальзака, якщо не рахувати вiдбудови, сивої борiдки.
  Суворий Колобков жорстко перебив:
  - Не вiдволiкайтеся мадам, подiбнiсть iз Гобсеком не має жодного вiдношення до цiєї справи.
  - Ну, чому... - Не погодився, толерантнiший Карташов. - Пiд час слiдства має значення навiть самий на перший погляд незначний дрiб'язок. Зокрема, вiдомо розкриття складних вбивств по одному недопалку. Втiм, чи можете ви привести конкретнi деталi суперечки?
  Дiвчина невпевнено зам'ялася:
  - Вони, побачивши мене, примовкли, втiм, один iз них Леонiд Гофман, на мою думку, взагалi не вступав у розмову. Подивилися... Так нiби перед ними взагалi приблудний кiт чи вошивий собака, а не симпатична журналiстка.
  Оповiдачка зробила паузу, зрозумiло, що вона приховує. Справжнiй статський радник Карташов напустив на собi граничну суворiсть, сказав, додавши в голос металу:
  - Все ж таки доведеться вас громадянка вiдправити у сиру камеру з щурами... За вiдмову допомогти слiдству у розкриттi особливо небезпечного злочину та пiдозри у пособництвi терористам... У нас є право дуже довго тримати у попередньому ув'язненнi, до суду. Адже сама знаєш!
  Алiса, зблiднувши, зберегла видимiсть спокою i тихенько кивнула головкою:
  - Розкажу вам... Хоч це може призвести i до безневинних жертв.
  Обидва слiдчi з вовчими посмiшками, надувши щоки, кивнули. Карташов ринув:
  - Давай... I не здумай хоч чогось недомовляти, брехню вiдчуємо вiдразу.
  - Хiнштейн, звернувся до мене, дуже грубо. - журналiстка зморщила лобик i пом'якшила вирази. - Послухай ти Алiса, жiнки твого роду, можуть проникати у рiзнi темнi мiсця. I я хочу, щоб ви зовсiм неофiцiйно зробили для нас дещо. Ось адреса де зiбралися есери, в даному випадку, три бандити.
  Журналiстка знову завагалася, замовкнувши. Вона розумiла, що продовжувати означає фактично ухвалити смертний вирок цим людям. Може справдi зiграти в дурну i пару мiсяцiв провести у в'язницi... Це їй лише додасть популярностi, не варто грати iз себе нiжку. Що ж, якщо треба.
  Колобков штовхнув журналiстку пiд лiкоть:
  - Говори, хто цi люди... Негайно!
  Алiса здригнулася, сильно зблiдли, сказала:
  - Нi!
  - Чого! - Рикнув Колобков. - Повтори!
  - Нi! - Вже значно твердiше сказала Алiса i додала. - Я нiчого не пам'ятаю.
  Карташов пронизливою трелю свистка покликав чотирьох полiцейський, з обличчями бульдогiв, i великими чоботями. Густо обляпанi пiском, що так любить, прилипати до свiжої шевської вакси, чоботи голосно цокали по брукiвках, i з них опадали шматочки. Старший слiдчий з особливо важливих справ наказав:
  - Вiдведiть її до мiської в'язницi, вибравши там гiршу камеру, щоб швидше згадала прiзвища змовникiв.
  Полiцейськi, пiдскочивши до журналiстки, без церемонiй заломили руки й заклацнули їх назад досить масивними, заржавiлими кайданами. Вони одразу ж вiдтягли їй долонi, розтираючи зап'ястя, вигинаючи своїм тягарем плечi. На довершення ще грубо обмацали, обшукавши, зiрвали з нiг туфлi i штовхнули в спину: "Пiшла швидше".
  Погода на чорноморському узбережжi тепла, а осiнь, що наближається, робить променi сонця вже не такими пекучими. Iти босонiж викладеною гладкою плиткою виявилося навiть приємно, хоча журналiстка вiдчувала деяке приниження, особливо вiд поглядiв цiкавих хлопчакiв, що свистить їм услiд. А так само для неї дворянки в десятому колiнi вiдчуття себе босонога плебейкою, що прямує пiд арештом. Адже їй справдi є що приховувати. Адже Абрам її повiдомив, що в нього є компрометуючi документи на ватажкiв есерiв Максима Железняка, Олексiя Дубiнiна та знамення поетесу та революцiонерку, скорiше навiть анархiстку, нiж есерiвку Вiкторiю Тараканову. Останню бунтарку Алiса вже досить добре знала. Вiдома поетеса свого часу хльоснула букетом з троянд пiдлогу особi Абрама Хiнштейна i опинилася на каторзi, де могла провести довгi двадцять рокiв (суд звинуватив її замах на вбивство за обтяжуючих обставин). Проте за царським манiфестом 1905 року "Про волю", революцiонерка вийшла за полiтичну амнiстiю. Хiнштейн заявив з отруйною усмiшкою гадюки: "За їхнiй бандитизм Столипiнська краватка забезпечена, i повiр дiвчинка швидше вже я зразок людинолюбства, пропонуючи їм угоду. Вони докладають весь свiй вплив, щоб запобiгти серiї запланованих страйкiв на наших пiдприємствах, у вiдповiдь ми не ходу!". Двоє iнших буржуа-упирiв схвально закивали.
  Алiса не з усiм до мiсця брязнула:
  - Але це шантаж...
  Погляд у Абрама став, якщо це взагалi ще отруйнiший, але голос навпаки пом'якшав:
  - Назвемо це по-iншому - профiлактика великого кровопролиття. Їм же гiрше буде, як i тобi, тож поспiши.
  Присутня секретарка холодно передала Алiсi записку з адрес маленької есерiвської тусовки.
  Канарєєвiй довелося додати ходу таким мiстом дивовижних контрастiв як Одеса. Розкiшнi палаци олiгархiв та жебраки нетрi бiдноти. Багато смiття трапляється на шляху, якщо ти залишаєш квартали багатiїв та дачникiв. Алiса навiть змушена зробити гак, щоб не ляпнутись у нечистоти, туфлi на нiй ще надто новi та дорогi, а журналiстка небагата.
  Тусовка пролетарських лiдерiв проходила на кшталт кафе. Бiля входу теж охороняється великий собака, невiдомої породи. Але мабуть розумна, кiлька разiв гавкнула, але пiсля дзвiнкого крику замовкла. Вiдбiгла вбiк, виляючи хвостом. Алiса смiливо увiйшла до примiщення, звiдки долинав запах свiжого хлiба, пива i... гною. Недбало вимита пiдлога ковзала пiд пiдборами. Вiдчувалась явна бiднiсть, лише на облiзлих шпалерах висiло кiлька яскраво розфарбованих малюнкiв, якi оживляли обстановку. На найбiльшому малюнку досить красиво i ретельно промальований портрет жiнки в обладунках i з вольовим обличчям, блакитнi очi войовницi блищали, вперте пiдборiддя дещо незграбне i жорстко для дiвочого обличчя. Свiтле волосся зiбране кiскою... Пiдписи пiд портретом не було, але вiдразу в головi виникла асоцiацiя: "Жана Дарк", тим бiльше, що на зображеннi трохи менше намальована дуже схожа жiнка, що тiльки сильно схудла, з очима, що провалилися, i синцями на загострених. вилицях. Свiтле волосся розпущене по плечах, прикриваючи заразом i груди. У прив'язаної до стовпа з кирпатими вгорi руками дiви лише один одяг, розiрваний до пояса монастирська власниця, втiм не по-пуританськи коротка, що вiдкриває вище колiн пораненi, зi слiдами сильних опiкiв ноги.
  Ще три картини зовсiм маленькi з квiточками та звiрятками, але теж живi, вiдчувається неабиякий талант майстра.
  Ну, а сам стiл, великий, грубо обтесаний як селянському шинку, хiба що чистий, i двома вазами з рожевими кущами.
  Втiм, подiбнiсть iз шинком доповнювали кухлi з пивом, i доповнююча їх, щоправда, поки що запечатана сулiя горiлки "Монополька". На змащених олiєю бутербродах лежала нарiзана ковбаса, поряд розрiзанi огiрки та помiдори. До розкошi мiльйонерiв звичайно далеко, наприклад, пляшка коньяку "Наполеон" де зiрочки виточенi з рубiнiв, що красувалася на столi трiумвiру, коштувала як пiвсотнi рiчних зарплат простого робiтника. Максим Желєзняк високий, суворий на вигляд, дуже широкий у кiстки, але спритний, хоч i сутулий, з рiзко виступаючим кирпатим носом i витягнутими губами. Вiн носив дуже великi чорнi вуса, що надають йому подiбностi з козаком-запорожцем. Але при цьому час вiд часу його обличчя осяяла широка посмiшка, яка трохи пом'якшувала враження. Залiзняк, втiм, не матрос, як можна подумати, особливо дивлячись на виколотий якiр на тильнiй сторонi великої долонi, а колишнiй купецький прикажчик, що приєднався до революцiйного руху i вже встиг удосталь сьорбнути тюремної баланди. Олексiй Дубiнiн, блiдий, iнтелiгентний чоловiк в окулярах, з чорною з рудими цятками борiдкою, i в цилiндрi, що надав йому європейського вигляду. Плюс ще тростина в руках, зi швидкими пальцями у своєрiдних обрiзаних на фалангах рукавичках. Окуляри давали вiдблиски, вiд чого джентльмен виглядав загадково i зловiсно, наче iноземний шпигун. I пиво пив вiн дуже дрiбними ковтками, здавався дуже настороженим.
  Але найцiкавiша постать у маленькiй тавернi це, звичайно ж, Вiкторiя Тараканова. Її чисте, свiже, засмагле обличчя дуже гарно з iдеально правильними рисами обличчя. Вiдчувається аристократична порода незважаючи на дуже скромну сiру сукню, єдиною окрасою якої були її пишне, хвилясте, слiпуче бiле, з легеньким золотистим вiдтiнком волосся. Тут Алiсi вiдразу ж кинулася подiбнiсть мiж бунтуючою поетесою i зображеною на портретi дiвою в обладунках. Хоча мабуть Вiкторiя набагато красивiша, з не такими вже рiзкими рисами обличчя, але очi... Наскiльки вони схожi! Воля та жорсткiсть в однiй особi. Перед дiвчиськом стояла велика березова кружка з молоком, яка втiм так мало пiдходила революцiонерка з грацiєю принцеси. Дуже дивно виглядає у жебраку одязi дама з княжого роду, що привабило її до табору революцiонерiв, змусивши ризикувати життям, вiдмовитися вiд грошей, знатної рiднi? I не лише її! Побачивши журналiстку, Вiкторiя встала i зробила її кiлька безшумних крокiв на зустрiч.
  Алiса вразилася, аристократка в рухах i жестах була до того босонiж, причому темно-коричнева засмага на витончених, точених нiжках казала, що таким чином вона ходить як мiнiмум кiлька останнiх мiсяцiв. Сукня теж куди коротша за монастирську або арештантську, незважаючи на подiбнiсть крою. Втiм, вiд цього бунтарка виглядає ще краще.
  Максим Желєзняк буркнув:
  - I кого це нелегка до нас принесла?
  Алiса спокiйно вiдповiла:
  - Не брехатиму, що наша газета горить бажанням отримати вiд вас iнтерв'ю... Але звiстка досить важлива для вас.
  Вiкторiя з широкою посмiшкою вiдповiла за всiх:
  - Жiнки з такими очима не брешу, а лише... Вигадують. Але цього разу я зрозумiла у вас як журналiстки дуже важливу справу.
  Алiса трохи здивувалася:
  - А ми що з вами зустрiчалися, чого ви це взяли?
  Вiкторiя ляснула долоньками:
  - Та хоча б блокнот з позначками, що точить з кишенi, така рiдкiсна автоматична чорнильна ручка... Та й хто ще може поткнутися до нас крiм журналiста i... - Тут революцiонерцi стало так весело, що вiн захихотiла. - Тим бiльше, фраза наша газета та iнтерв'ю.
  Масивний Максим Железняк насупився, зробив швидкий крок. Вiн справдi мав фактуру ведмедя, i швидку реакцiю даного звiра:
  - А може це шпигунка, проникла сюди, пiд виглядом журналiстки... Щось дуже гарна.
  Олексiй Дубiнiн мелодiйним голосом, що читає проповiдь ксьондза, заперечив:
  - Та нi! Ця Алiса Канарєєва, яка змiнила кiлька журналiв, гнана за лiберальнi погляди, але дотепна милашка. Думаю, вона не з тих, хто погодиться на шпигунах.
  Максим неохоче погодився:
  - Ти хоч i Дубiнiн, але пам'ять у вас залiзна справжня ходяча енциклопедiя.
  - У тому числi i з вибухової технiки! - Раптом брязнула Алiса.
  - Що? - Олексiй несподiвано втратив манiрнiсть i рiзко схопився.
  Журналiстка на одному духу продовжила:
  - Хiнштейну мабуть щось вiдомо про вашу причетнiсть до кiлькох вибухiв та якихось розправ. Вiн погрожував, якщо ви спробуєте паралiзувати страйком пiдконтрольну їм промисловiсть, то викине таке...
  - Цiлком очiкуваний хiд! - холодно вiдповiв, звично взявши себе в руки Дубiнiн. - Але ми й до цього цiлком готовi.
  - Ось байстрюки, товстопузi! - шалено заревiв Желєзняк. - Ми розкриємо їх жирнi рила на порошок. Мене не лякає нi в'язниця, нi каторга, а ними вже чорти зi сковорiдкою плачуть. Недовго цього жирного слизу поганити Землю.
  Вiкторiя приклала вказiвний палець до губ i попередила:
  - Та обережнiше, якщо вони знають, де вони, то цiлком могли надiслати для прослуховування шпику.
  Олексiй Дубiнiн також знизив голос i майже шепнув:
  - Звичайно, про змову зi свiтом олiгархом i мови бути не може. Не для того, все це нами затiвалося, тим бiльше, що близький кiнець столипiнщини... - Iнтелiгентний бунтiвник озирнувся, зиркнувши на вiкно i закiнчив. - Ми теж зробили серйознi кроки у вiдповiдь, але розкривати їх поки не станемо.
  Його туфлi рипiли, кинувши на них погляд, журналiстка зазначила: "Iмпортнi з шипами, може це справдi шпигун?".
  Вiкторiя, дуже мило посмiхнувшись, запропонувала:
  - Може, посидiть трохи з нами, i поговоримо не про полiтику, а про поезiю, живопис.
  Алiса розгублено брязнула:
  - А цi чудовi картини, напевно, ви малювали?
  Вiкторiя з радiстю пiдтвердила:
  - Ну так! Вам подобатися?
  Алiса чесно вiдповiла:
  - З одного боку так, але з iншого немов кiшки по шкiрi б'ють... Не знала, що ви ще й художниця!
  Вiкторiя з безневинною посмiшкою вiдповiла:
  - Ранiше я малювала тiльки карикатури i зовсiм недавно перейшла на щось бiльше... Добре, хоч повiрте i карикатура вимагає чималого вмiння.
  Алiса у вiдповiдь навiть свиснула:
  - Чи менi не знати! Адже я таки не з останнiх журналiстiв...
  Вiд спогадiв заарештовану дiвчину вiдвернуло хворобливе поколювання в ступнях, вони вийшли на посипану гострими камiнцями гiрську дорогу, пiдходячи вже глибоко в скелю губернськiй в'язницi.
  I як Вiкторiя ходить босонiж такими мiсцями. Звичайно, Алiса не втрималася вiд такого питання. Заколотниця вiдповiла:
  - Пiсля арешту мене як останню бродяжку тримали в одному лахмiттi i без взуття, при цьому ще до судового вироку змушували тягати разом з iншими жiнками-в'язнями тачки з вугiллям на сталеливарний завод. Отже, переживши першi днi пекла, я незабаром звикла i загартувалась. А звiльнившись, вирiшила на знак протесту iснуючому строю так i ходити босонiж у солiдарнiсть з народом. Звичайно, в мороз занадто довго на снiгу витримати важко, зате забула, що таке застуда. I мене каторга в Сибiру анiтрохи не лякає... У кого в серцi правда, той вiльний будь-якiй катiвнi, а хто харчується брехнею, ув'язнений у розкiшному палацi!
  Далi вже нiчого iстотного i Алiса пiшла. Що їй тепер думати? Адже все сходиться - загроза, заходи у вiдповiдь, безсумнiвно, скажи вона правду Карташову, всi три есери вiдразу опинилися за ґратами, а потiм тортури i "Столипiнська краватка" на шию.
  От тiльки цiкаво чи здатна така гарна та романтична Вiкторiя на вбивство? Заради iдеї за праву справу цiлком, адже вона не пацифiстська ганчiрка. Та й для есерiв цей метод цiлком звичний. Зокрема, Столипiн ними до смертi засуджений, вiдкрито, i це вважай головною метою.
  Алiса не роздiляла методи есерiв, цiлком солiдарна зi своїми цiлями - включаючи повалення самодержавства. Жорстокого та вкрай несправедливого режиму.
  У в'язницi i справдi виявилося на диво страшно, ще гiрше вiд знаменитої Бутирки. По-перше, схоже, що тут взагалi не прибиралися нiколи, щури, павуки, таргани, незрiвнянний сморiд. По-друге, її вели у пiдземеллi, де дуже сиро, хлюпає вода та холодно. Одяг природно конфiскували, кинувши у вiдповiдь кущу мiшковину. Вiдвели на нижнiй поверх до колодниць.
  По стiнах камери збiгали потоки нечистот, це було значно нижче за рiвень ґрунтових вод i каналiзацiйних стокiв, пищали щури, та ще й зовсiм темно... Лише конвой висвiтлив примiщення.
  Алiсу ввели, i намертво закрiпив босi дiвчачi ноги в колодцi, руки ж пiдняли вище над головою. У камерi було ще кiлька десяткiв переляканих, брудних жiнок. Їх них, п'ять у таких же тортурах, як i Алiса, а решта збилися в купки, щоб притулившись, один до одного хоч трохи зiгрiтися в вогкiй вогкостi тюремного пiдвалу.
  Це вже справжня без перебiльшень пекла. Старший наглядач, зачиняючи дверi наостанок знущально крикнув:
  - Ну, нiчого дiвчисько, посидиш тут рокiв двадцять звикнеш!
  Алiса нiчого не вiдповiла. Щоб хоч якось вiдволiктися вiд кошмарної реальностi спробувала згадати щось ще...
  Звичайно, вона спiзнилася з поверненням. Бiля самого входу тихо бурмотали щось матюки в шкiряних рукавичках i фартухах. Вони виносили когось дуже великого i важкого на ношах, що прогнулися зi сталевими ручками. Четверо здорових чоловiкiв обвалилися брудним потом. Найщiльнiший iз них iз довжиною рудою бородою сварився:
  - Здоровий кабан здох!
  - Це ж лев. - Поправив його молодшого роботяга з курними, стриженими вусиками.
  - Але все одно свиня!
  У зал, де знаходилися троє розсерджених i одночасно радiсно потирають руки капiталiстiв, вели широкi мармуровi сходи, прикрашенi з обох бокiв позолоченими фiгурами нiмф, ангелiв з мечами та тритонiв. I в два шари пишнi килими, ретельно вичищенi, в оксамитовий мох яких провалюєшся по саму щиколотку.
  Секретарка у супроводi двох дуже строкато вбраних велетнiв-лакеїв черствим тоном повiдомила, що панове вже роз'їхалися.
  Алiса спробувала уточнити:
  - А їм хiба зустрiч зi мною не цiкава?
  Анфiса, нiби трохи розмерзнувшись, з фальшивою посмiшкою американського бiзнесмена вiдповiла:
  - Якщо ти маєш на увазi погрози есерiв, влаштувати страйк, то угода про створення синдикату та введи спiльного управлiння вже пiдписано, всi печатки поставленi та непереможна юридична особа утворена. - Секретарка гнiвно блиснула очима i труснула зовсiм нiжним по забiйнiй силi кулаком. - Тепер при нагодi ми зумiємо придушити будь-якi виступи та акцiї непокори.
  - Так менi... - Алiса завагалася.
  Анфiса жорстко додала:
  - Iди, вiдпочивай дiвчинко. Коли знадобишся, ми з тобою зв'яжемося. Проведiть її до виходу.
  Пiсля чого журналiстку, навряд чи, щоправда, у ввiчливiй формi не випхали з палацу.
  Алiса вiдчувала тут певну дивнiсть, нiби бiзнесмени раптом втратили будь-який iнтерес до цього завдання. Але її не вперше бачити, наскiльки вiтрянi олiгархи, i наскiльки позбавленi тактовностi, схильнi недооцiнювати народнi виступи. А з iншого боку, секретарка чула їхнi погрози i зроблену їй пропозицiю, а значить... Її геройство зроблено даремно, i всi муки пiдуть марно.
  Ну, а слiдчi з цiлим штатом помiчникiв, сумлiнно шукали злочинцiв.
  Карташов хмурився, вивчаючи доповiдi.
  Усiх троє вбито в один i той же час, але в рiзних мiсцях, роздiлених значною вiдстанню: Костянтин Боровиков у палацi, якому позаздрив би й сам iмператор Нерон.
  Абрам Хiнштейн у маленькому, дуже скромному гiрському будиночку, де скупердяй, вважав за краще полювання чи риболовлю не надто накладну розвагу.
  А Гофман у заповiднику, де вiн полював...
  Те, що смерть мала виключно насильницький характер, сумнiватися не доводилося.
  Леонiд Гофман виявився не єдиною жертвою. Хтось тицьнув його потужного охоронця дуже гострим i вузьким кинджалом у потилицю. Сам олiгарх так само добряче сполосований, випущенi кишки, калюжка кровi. I зважаючи на все, вбивця теж вступив на багряну рiдину, залишивши дивнi слiди туфель з шипами на пiдошвi.
  Хiнштейна, схоже, неабияк пом'яли, про що свiдчило, його розчавлену пенсу та порвану мережу при явнiй спробi, браконьєрським способом поповнити риб'ячi запаси. Трохи нижче знайшли й капелюх iз пiдiрваними полями та парою цяток кровi.
  Костянтина Боровикова знайшли мертвим у чайному будиночку, де заодно модно було, i прийняти джакузi... Кольорове скло iз зовнiшнього боку виявилося розбите, а на мiсцi злочину, знайшли упущений значок, даний учасниками китайського походу.
  Костянтин, втiм, загинув, отримавши удар чимось важким по головi, пiсля чого вiдключившись, утоп у ваннiй. Втiм, статую, якою рушили по головi, знайшли швидко, правда вiдбитки пальцiв знiмати марно, змилися у ваннiй.
  Карташов попутно природно допитав секретарку. Її свiдчення, а також двох лакеїв одразу ж дали результат - три виднi есери, компромат. Далi реакцiя у вiдповiдь - вбивство так звичне даної терористичної органiзацiї занадто вже напрошувалися.
  Перший помiчник Колобков зазначив:
  - Максим Железняк, Олексiй Дубiнiн та Вiкторiя Тараканова вiдомi особистостi цiєї бандитської органiзацiї. Їх не повiсили лише через надмiрний лiбералiзм Думи i...
  - Царю! - Не соромлячись, закiнчив Карташов. Пiсля чого iз переможним виглядом додав. - Зараз ми їх тепленькими вiзьмемо, а там змусимо зiзнатися.
  Полiцiя надiйно блокувала мiсце есерiвської тусовки. Мало того впевненiсть слiдчий змiцнiв, коли на порозi на вибiленiй смужцi їхнi допитливi й уважнi очi помiтили пiдозрiлий, коричневий вiдбиток. Коротка звiряння та бiльше нiяких сумнiвiв малюнок збiгався. Крiм того, Колобков отримав телеграму, де пiдтверджувалося, що Железняк брав участь у Китайськiй, або ще iншому званому боксерському походi.
  Арешт пройшов без фiзичного опору, але лайки виявилося багато. Природно постарався Максим Желєзняк. На запитання, як ставиться до Боровикова, пiшла мiцна нецензурна лайка, полiцейськi повисли на богатирi i вже хотiли побити здоров'я дубинками, але Карташов подав їм знак:
  - Не зараз. У кiмнатi допитiв iз ним розберуться по поличках.
  Андрiй Дубiнiн намагаючись зберегти видимiсть холоднокровностi, зауважив:
  - Проти нас у вас нiчого немає. А виправдувальний вирок за нестачею доказiв викличе скандал.
  Колобков єхидно посмiхнувся:
  - Як це нi! Прямi докази на обличчя, вона покажiть пiдошви туфель цього пройдисвiта, мабуть, досi на них залишилися не змитi крапельки кровi.
  Карташов несподiвано запропонував:
  - А давайте звiльнимо громадяночку Канарєєву i доставимо її сюди. Нехай зрозумiє, яким безглуздим "донкiхотством" виявилося її геройство.
  Колобков з єхидцем сказав:
  - Ось уявляю, яку Алiска влаштує iстерику... Смiху буде.
  Вiкторiя у важких кайданах та рясi виглядала дуже романтично. Справжнiй статський радник Карташов раптом помiтив:
  - Але ж проти мадам немає прямих доказiв, що, втiм, не завадить вас засудити, то ця справа слухатиме не суд присяжних, а особлива нарада... А ви такi красивi, талановитi, що не хотiлося, щоб петля охопила вашу тонку. .. втiм не таку вже й тоненьку шию.
  Вiкторiя, з глибоким зiтханням опустивши очi, тихенько вiдповiла:
  - Адже ви не можете бути впевненi у насильницькiй загибелi мiстера Хiншейна. Може це звичайний нещасний випадок... - Тон дiвчинки став плаксивим. - Повiрте менi дуже шкода, що цей поважний старий на вiдмiну вiд iнших так i не зможе упокоїтися, з шаною та миром.
  Колобков вивiв з пiхов шаблю i крутнув її в повiтрi, пiсля чого рiшуче промовив:
  - Поїдеш iз нами i допоможеш знайти труп. Будеш розумницею, оформимо явку з повинною, а також стан афекту. Сидiтимеш не в Сибiру, а тут десь теплiше, а за кiлька рокiв милостивий государ оформить амнiстiю. - В останнiх словах радника п'ятого класу звучала явна зневага. Справдi не встигаєш iншого терориста посадити, то його вже випускають. Добре ще, що повiшеним акти амнiстiї не допомагають, а з могили не йдуть.
  У дорогу в гiрський перевал робив уже в темрявi, на конях. Крiм слiдчих, i прекрасної бранки, в загонi скакав, десяток добiрних полiцейських i знаменитий на всю Росiю експерт Жорж Бичков. А трохи позаду насенiла п'ятiрка чудових нiмецьких вiвчарок.
  Вереснева нiч видалася теплою та повномiсячною, гарна видимiсть дозволяла пересувати досить швидко. У срiблястому свiтлi, одягненi в багрянець i золото дерева та чагарники пiвденної України, виглядали, наче палаци казкових ельфiв.
  Листя блищало, неначе мале, але зате незлiченне купола церков, а коли вiяв вiтер i дерева починали ворушитися, здавалося, дуже тихо дзвенять дзвiночки. Втiм, якщо хтось i був захоплений цим як скута, по руках та ногах Вiкторiя.
  Експерт прибув iз Москви iз запiзненням, але одразу ж пiдтвердив основну версiю слiдства:
  - Значок китайського походу справдi належав Максиму Желєзняк, колишньому прикажчику та старшому сержанту. Номер 483 збiгається, так що прямий доказ є.
  Пiсля чого їхав мовчки... А ось Вiкторiя якої в кайданах та прикутiй до спини жандарма-велетня дуже незручно, несподiвано заспiвала:
  Простори Росiї - прекрасної, рiдної,
  Де перли снiгiв, океанiв кришталь.
  I росiйський солдат iз генералом єдинi -
  А символ Держави орел - Православний наш цар!
  
  Ось лiто минуло i осiнь у володiння вступає,
  Дерева одягнулися, їхня розкiш на заздрiсть царям.
  Вiтчизна моя промениста радiсного раю,
  За Русь справедливе життя вiддам.
  
  Так осiнь красива тiльки поет розумiє,
  Не треба податками жили з жебракiв тягнути.
  Безкоштовний вiд Бога подарунок: порфiр та багрянець
  А золото тьмянiє, коли на листi Сонця промiнь.
  
  Квiти, в'янучи, стають яскравiшими i красивiшими,
  Листя опадає, як пишний у князя килим,
  Ось брошка смарагдiв з рубiнами восени гущавини -
  Всевишнiй художник, розфарбував творiння вiзерунок.
  
  I в кожному мазку це кистi Господньої,
  Я бачу кохання та бажання створити iдеал...
  Але дивно народ наш живе майже в пекло,
  А деспот фiнансiв нам крила жорстоко скував.
  
  Земля наш пух i жирна наче сала,
  Досить i в надрах i шахтах руди.
  Але злим олiгархам все мало i мало,
  Людей обiбрали, що все пiд п'ятою потребою!
  
  Але хiба таке терпiти - це Воля Господня?
  Адже Землю Бог дав, щоб працювали на нiй, старi та молодi.
  I перед Владикою Христом - навiть цар жебракам рiвня -
  Творець свiтобудови з розбiйником мерзенним розiп'ятий.
  
  Дайте менi ангели, де справедливiсть?
  Що дiти вiд голоду плачуть i мруть, старi люди...
  Що злим буржуа вище даху подарунки та милiсть...
  А тим, хто добрiший, залишилися лише шишки-борги!
  
  Але з неба вiдповiдi нiяк не дочекалися,
  Напевно i Бог у скрутi, що так запустив...
  Але ж правда в тому, що боротьба життя нам зробить раєм,
  I зможе щасливим навiки стати хтось навiть у ланцюгах пан.
  Їх наздогнали ще троє вартових разом звiльненою журналiсткою Алiсою. Дiвчина провела дюжину годин у холоднiй, сирiй темницi, та ще й у колодках i витягнутими руками. Тому її трохи трясло, i вона мимоволi притискалася у великого охоронця, намагаючись зiгрiтися. Одночасно дiвчинка терла холоднi, голi ступнi (моднi туфлi жандарми так i не повернули мабуть привласнивши як трофей собi) об круп гарячого коня. Вiдчуття тепла поверталося, i почало поколювати промерзле дiвоче тiло.
  Пiсня зовсiм пiдбадьорила Алiсу i вона помiтила:
  - Людина з таким голосом i почуттями не може виявитися мерзотником.
  Колобков на це вiдповiв iз упевненiстю аксакала:
  - Дитя ти ще... Скiльки нам доводилося бачити вбивць iз благородством херувiмом.
  Карташов також вважав за потрiбне додати:
  - Найчастiше полiтичнi терористи є невиправними iдеалiстами, i цiлком щиро вважають, що вони служать народу, а то й Господу Богу. Вiдверта кримiнальнiсть серед есерiв...
  Мисливський i рибальський будиночок Абрама Хiнштейна виявився не таким незрячим i маленьким, як здалося спочатку. Просто кiлька великих дерев його практично приховували з очей. А так у ньому можна було i з комфортом заночувати та запросити гостей за стiл... На стiнах висiла не менше десятка шабель, ятаганiв, палашiв та пара стародавнiх мечiв. Причому, зброя старовинна, з прикрашеними камiнням ручками. Ну, а у пiдвалi, знайшовся i солiдний запас спиртних напоїв, а також холодна закуска, включаючи американськi консерви.
  Жорж Бичков зазначив:
  - Хоча тут i чудовi мiсця, але все ж таки... Цiкаво, Абрам Хiнштейн скупий до того, що став фiгурантом безлiчi анекдотiв, все-таки приймала гостей.
  Карташов логiчно зазначив:
  - Немає людей суто скупих i виключно щедрих. Iнодi особиста зустрiч i розмова за столом приносять таку комерцiйну вигоду, що тисячоразово перевищує особистi витрати. Зрештою, Абрам холодний, безсердечний прагматик, а не манiяк скупостi на кшталт Плюшкiна.
  З Вiкторiї зняли кайдани i навiть милостиво запропонували перекусити з ними. Та заперечливо хитнула головою:
  - Я не їм м'яса, i принципово намагаюся не вдаватися до надмiрностей, особливо якщо попереду чекає тюремна баланда i батiг тюремника. - Тут очi бунтiвної дiвчинки зло блиснули. - А взагалi, ви їсте та п'єте чуже без дозволу господаря, порушуючи закон...
  У вiдповiдь почувся глумливий смiх, Карташов зробив, виразний жест, закликаючи до спокою:
  - Господар мертвий, i кому належать його капiтали, все ще не безумовно судовим порядком, а значить, поки вони пiд нашим заступництвом. А тобi залишається тiльки... - Здаються маленькими, на жиром i великому обличчi статського генерала очi стали злими. - То ти покажеш нам труп? Щоб потiм не було жодних плутанин i негараздiв зi спадщиною?
  Вiкторiя з сильним хвилюванням у голосi промовила:
  - А чи можна менi прогулятися однiєю? Подихати свiжим повiтрям, може навiть востаннє в моєму життi, пройтися гiрськими стежками та травами. Скласти заключну вiльну серенаду ... - Дiвчина повернула до слiдчих личко i пустивши сльозу прошепотiла. - Навряд чи я зможу знайти труп, так його не вбивала, i єдина моя мета, це хоч наостанок вiдчути запах та силу рiдної землi, перш нiж мене надовго поховає кам'яний мiшок.
  Колобков люто набрид, рука, в якiй помiчник слiдчого тримав велику позолочену вилку з вимоченим у кетчупi сосиску зблiдла. Вiн прохрипiв:
  - Думає ми iдiоти i дозволимо їй так просто втекти... Дитячi хитрощi, я чекав на щось витонченiше.
  Жорж Бичков iз навмисною лiнивiстю заперечив:
  - А куди вона подiнеться... Мої собаки йтимуть слiдом за нею i не дадуть зникнути. А на праву ногу ще й повiсимо залiзку, щоб не дуже бiгала. Дамо її таку можливiсть...
  Карташов навiть додав:
  - Та й у присутностi одних собак її легше буде вiдшукати труп... Схвалюю.
  Вiкторiю на праву кiсточку начепили залiзця з ланцюгом та ядром. Так ходити вкрай незручно, та й шкiру швидко розтирає, i про швидкий бiг доведеться забути. Хоча сильна Тараканова i це витримає, у неї ноги, немов у принцеси витонченi i в найми сильнi.
  Алiса, дивлячись, як її заковують, раптом вловила своїм чiпким поглядом, що неприродне в її босих, дiвочих ногах. Але пiсля борошна пiдземелля аналiтичний вiддiл мозку перебував у напiвснi i зрозумiти, що саме впало їй у вiчi Канарєєва, не зумiла. Тяжко пiдтягуючи ногу, Вiкторiя пiшла.
  Коли дверi зачинилися, Колобков зауважив:
  - А все ж таки ми вчинили необачно. Може, там її в засiдцi причаїлися спiльники.
  Карташов зневажливо хмикнув:
  -Ага! По радiо їм передали, що ми сюди їдемо, надсилайте визвольну групу.
  Колобков не здавався:
  - У них, напевно, мiг бути передбачений запасний план, на випадок провалу, саме з таким на перший погляд безглуздим розлученням.
  Жорж Бичков заперечив:
  - Ти їм приписуєш занадто багато розуму, а насправдi, це ущербнi типи, i тупi фанатики, якi вчинили напрочуд незграбно свої вбивства. Так вони роблять лише iдiоти... Що втiм, не дивно - вiдсутнiсть здорового глузду, скорiше правило для полiтичних терористiв, нiж виняток. Нехай дурненька дiвчинка виплачеться, пiд конвоєм навчених вiвчарок, а потiм... - Головний експерт пiдняв вказiвний палець угору. - Розкаже нам цiкаве, не лише з цiєї, такої очевидної справи.
  Минуло приблизно двадцять п'ять хвилин, Алiса цим часом читала, чи не силомiць суну Колобковим папку з подробицями даної справи. Журналiстка бачила, деякi натяжки, але не могла придумати аргументованих заперечень, хотiла кинути, читання i хоч трохи перекусити поки що нiчийними стравами, як раптом почулося злякане скиглення собак, дряпання кiгтями у дверi. Всi разом схопилися, наїжачившись револьверами та гвинтiвками. Колобков радiючи, вiдповiв:
  - Ось що означає моя iнтуїцiя - таки тут засiдка!
  Жандармський полковник прорепетував:
  - Тим краще! Всi нашi хлопцi мають бойовий досвiд та iнсургентам не втекти.
  Дверi раптово вiдчинилися, i на порозi з'явилася висока, подряпана Вiкторiя Тараканова. Її засмагле, здорове обличчя, дивно зблiдло, очi горiли, а руки тремтiли. Пiдтягуючи скуту ногу i важко дихаючи, мабуть пiсля стрiмкого бiгу, дiвчина пiдiйшла до столу. З її гладкого лобика падали крапельки холодного поту. А справi було зовсiм немислиме. Дiвчина без попиту налила собi цiлу склянку вiскi, причому пролила частину мiцного напою i залпом стала пити... Але не в горлi, що не звикли до отрути, виник спазм, i Вiкторiя виплюнула спиртне, пiсля чого втопивши щоки в долонях бурхливо розплакалася.
  Слiдчi намагалися зберегти професiйну витримку, але Колобков, як найбiльш нетерплячий, пiдскочив до неї i пiднявши товстими пальцями дiвоче пiдборiддя запитав:
  - Чого це ти майорiла... Може, таки побачила труп тобою вбитого Хiнштейна?
  - Я бачила привид! - тихо шепнула дiвчинка.
  Колобков грубо рикнув i смикнув заарештовану за пiдборiддя:
  - Нiсенiтниця! Примар та приведень не буває!
  Експерт Бичков, який тримає в руках зброю, несподiвано заперечив:
  - Я б так не сказав, є багато фактiв, якi не можна пояснити мiстифiкацiєю чи галюцинацiями. - Жора переклацнув затвор карабiна i ще раз озирнувся. - Тим бiльше, чому так наляканi нiмецькi вiвчарки? Адже вони не тiкатимуть, i скиглити просто так. Викладай подробицi!
  Заколотниця вiдчайдушним зусиллям спробувала взяти себе в руки, але її дзвiнкий, ангельський голосочок, раз у раз зривався:
  - Чудо сталося на самому краю прибережних скель, що обсипаються, вiдкривають вид на сяючий у свiтлi повного мiсяця водоспад. Пишнi кипариси обрамляли ущелину, з викладеною гравiєм дорiжкою. Я минула її, за мною по п'ятах слiдували собаки, а iржава залiзна каблучка, натирала кiсточку, яка болiсно горiла. Щоб полегшити бiль i вiдчути останнi митi свободи, та лагiдне доторкане студеної води. Погляд на водоспад, також повинен надути вiтром свiжих вражень душу, що поникла, в глибокому жалобi. Я любила спостерiгати за спадаючими потоками, що б'ють у кам'янi скелi, в них вiдчувається спокiйна сила природи, поєднана з киплячими людськими пристрастями. Але, що здалося менi дивним, на зразок того, що сила водоспаду зросла, як у весняний паводок. Перебризканi в перлинному свiтлi нiчного свiтила, бризки високо злiтали, щоб обрушитися вниз, наче хвиля прибою. Тiльки вiдчуття, нiби з'явився новий приплив у водоспадi. Але сталося незрозумiле, для нашого тривiального у свiтi керованому рутинними матерiальними законами. Срiблястий водяний пил, що злетiв угору, раптово застиг у повiтрi. Вона не падала, хоча я з упертiстю безумця все чекала i чекала. Час нiби зупинився. Я подумала, що може серце не витримало i розiрвалося, а пiсля смертi все зупиняється з моменту виходу духу з тлiнного тiла. Полiцейськi собаки, що йшли по моїх слiдах, злякано заскулили i це звук привiв мене до тями. А цiкавiсть виявилася сильнiшою за забобони i мої ноги не вiдчуваючи тяжкостi окiв самi понесли мене вперед. Я тихо скрикнула, вигук застряг у горлi, наче повiтря заморозилося i ущiльнившись погрожував порвати голосовi зв'язки. - Оповiдача обвела здивовано витрiщилися на неї людей i зблiдла ще сильнiше, нiби сама стала привидом. - Алмазнi уламки водоспадного струменя, що повисли в порожнечi, наче пласти мокрого снiгу, почали злипатися разом, утворюючи сяючу фiгуру з мертвенно-кип'яним обличчям.
  На останнiх словах революцiонерку сильно хитнула, i Вiкторiя, щоб не втратити рiвноваги, судорожно схопилася за край скелi.
  Колобков вдаючи, що ця щира розповiдь його анiтрохи не вразила з напускною iронiєю просила:
  - А звiдки така приголомшлива впевненiсть, що це Абрам Хiнштейн. Вiн здається, зморшкуватий жовто-смаглявий, а не блiдий до глянцю?
  Замiсть вiдповiдi дiвчина видала страждальний стогiн, i жандарм ледве встиг пiдхопити її, перш нiж колись така горда нi неприступна навiть у злиденнiй сукнi революцiонерка не зомлiла. Настала безмовнiсть... Алiса також була вражена, але її здивувало швидше, те, що привид так вразить, здавалося настiльки сильну i романтично налаштовану натуру. Хоча з iншого боку, хiба мало прикладiв, в iсторiї, коли навiть наймужнiшi i вiдважнi лицарi, безстрашнi правителi (згадаймо "залiзного короля" - Пилипа Красивого!) пасували перед привидами та надприродними силами того чи iншого роду.
  Тишу раптово порушив полковник полiцiї. Вiн так рiзко рушив важким хромовим з стольним вiстрям чоботом i ударом, що руйнував, майже навпiл розколiв лакований з чорного дерева стiлець.
  - Маячня шаленої терористки. - надривно заревiв полковник. - Невже ви не розумiєте, вона симулює божевiлля, щоб уникнути шибеницi чи довiчної каторги.
  - Але краще пiти i глянути. - запропонував Бичков. - Спецiально навченi пси не скиглять i не йдуть, пiдiбгавши хвости без серйозних причин.
  Справжнiй цивiльний радник (чин рiвний генерал-майору) Карташов агресивно рикнув:
  - Ось саме розберемося! Нехай мерзенна вбивця веде нас туди!
  - Будь-ласка не треба! - з iстеричною завзятiстю заперечила Вiкторiя i, нiжною силою вiдiрвав руки атлетично складеного полiцейського сержанта, i вiдштовхнула його так, щось ледве встояв на ногах. Дiвча кричало, тупала нiжками, i пускала сльози. - Нiщо не змусить мене ступити на ту стежку.
  - Панi Вiкторiя де Тараканова. - Голос Карташова став медовим, але не втратив єхидства та твердостi. - У вашому родi тече навiть кров царського дому Романових, i не личить настiльки знатнiй за походженням особi впадати в панiку через якусь ознаку. Ви пiдете з нами, або ми потягнемо вас силою.
  Полiцейський полковник мiцною рукою притримав стража полiцiї, який кинув, щоб помститися за поштовх, що його ганьбить, на дiвчину i розважливо додав. - У нас двадцять першокласних стволiв. Будь-яка спроба терористiв вас вiдбити, приречена на провал.
  Карташов обiрвав подальшi суперечки:
  - Нам борг велить перевiрити все, навiть таку нiсенiтницю, як привид покiйника. Ведiть її подруги, якщо вона не пiде сама. Або можете навiть зняти в неї цю залiзку. Жандарм швидким професiйним рухом, вiдчинив замочок кайданiв i навiть пустотливо шльопнув дiвчину. Веронiка здавалася байдужою, нерухомо стояла, часто й важко дихаючи, в нiй наче безодня невимовного страху. Потiм раптом опустилася навколiшки в крiсло i драматичним тоном промовила:
  - Нi, це вище моїх сил! Зiзнаюся i каюсь! Бо вiд караючої правицi Всевишнього Бога немає шансiв втекти... Хiнштейна вбила я!
  Старший слiдчий Карташов у вiдповiдь лише хихикнув, i його смiшок був скорiше схожий на рохкання кабана, що наївся:
  - А хто в цьому ще вагався! Тiльки пiзно каятися, коли шия в петлi!
  Бичков недовiрливо сказав:
  - Галюцинацiї, на тлi мук совiстi? Взагалi буває, але... Навряд чи вашi уявнi уявлення передалися б псам.
  На мить у кiмнатi знову стало дуже тихо, вуха розрiзняли навiть тоненький писк комара в кiмнатi, i цокiт коникiв поза мисливським будиночком. Визнання Вiкторiї нiкого не здивувало, якщо мiльйонерiв у рiзних мiсцях убито троє, то виконавчо має бути не менше трьох. А iншого кандидата на роль третього окрiм талановитої, але неабияк помiшеної поетеси не було. Тож знову кiнцi з кiнцями вдало сходилися. Колобков зло подивився на Вiкторiю i провiв рубом долонi по горлу, всiм виглядом кажучи - каяття безнадiйно запiзнилося!
  У тишi пролунав боязкий, лагiдний, немов оксамитовий голосочок Алiси:
  - Ви запланували вбивство заздалегiдь чи дiяли спонтанно?
  Зважаючи на все питання, виявилося для Вiкторiї несподiваним, i вона трохи розгублено вiдповiла:
  - Я не зовсiм впевнена у своїх планах... Можливо, спочатку сподiвалася на примарний шанс досягти угоди мирним шляхом. - Запинаючись, промовила Вiкторiя, нервово кусаючи собi губи. - Гадаю, коли надiї вирiшити свiтову справу провалилися, то шторм шаленої лютi захлеснув мене з головою. Старий поводився дуже нахабно, називав мене такими мерзенними словами, що я не хочу навiть подумки згадувати подiбну гидоту. Вiн мабуть i справдi вважав мене, цей нащадок дрiбного крамаря, нижче гнiйного хробака, незважаючи на те, що мiй рiд настає понад тисячу рокiв славної iсторiї. Пiсля потоку словесних образ вiн ударив мене по обличчю. Тодi вже в очах потемнiло, i свiт звузився до єдиного почуття ненавистi. Я прийшла до тями, коли знаходився вже далеко вiд фатального мiсця, i тiльки тодi усвiдомила, що нащадок царського роду: вчинила злодiяння, яке позбавило мене права зараховувати до звання людини. Убитий старий не був ангелом, але хто дав право судити його? Деспотизм Цезаря немає виправдання Бруту, а прагнення уникнути кровопролиття фарисеям, якi зрадили смерть Христа. Я стала душогубом i неодмiнно повинна понести покарання насамперед вiд власної совiстi та кари Господньої. А моє визнання, навiть якщо не пом'якшить земне покарання, то зарахується на небi.
  Колобков з трiумфуючим глузуванням, сказав:
  -Спроба переконати професiйних суддiв, що злочин скоєний у станi афекту не пройде. Ви дiяли за попередньою змовою i всi троє. Звичайно, ви останнi дурнi, якщо взагалi вибрали собi такий спосiб самоствердження чи кар'єри, як революцiя i особливо терор, але... У наївнiсть немовляти, що можна вмовити вiддати матерiали, що компрометують вам, лише силою переконання нi ми нi суддя, нi сам государ якщо йому пiднесуть прохання про ваше помилування не повiрять! Це лише жiноча хитрiсть та розрахунок на жалiсть.
  Карташов крижаним тоном промовив:
  - Напиши письмового листа з покаянням i дай свiдчення, на iнших змовникiв i ми постараємося пом'якшити покарання.
  Блiдiсть у дiвчини почала зникати, по обличчю пройшлися червонi плями, а в голосi гнiв. - Покарання понесу я сама, а говорити про iнших не вправi. Не намагайтеся розпитувати мене про змову чи спiльникiв, все одно нiчого не скажу, навiть пiд батогом або з палаючими ґнотами мiж пальцями.
  Колобков грубо гаркнув:
  - Тим краще панi Тараканова, вашi знатнi родичi тiльки будуть радi позбутися такої ганьби як ви. А камерi з вами поговорять наглядачi своєю мовою.
  Бичков пiдiйшов до вхiдних дверей i вiддав рiзким тоном наказ комусь зовнi, потiм тихо сказав Карташову:
  - I все ж, щоб там такого казкового не було, ми ретельно оглянемо мiсце подiї, тiльки злочинницю поведемо, одягнувши на руки ланцюг i пiд конвоєм. Та родичi Хiнштейна будуть виводити, нас вимагаючи тiла, хоча б для гiдного похорону.
  Слiдчi вiдповiдно закивали, хоч i розумiли, що вирушати до моря на пошуки привиду пiсля запiзнiлого визнання вбивцi - абсурдно. Крiм того, вночi в горах, це i не безпечно. Але професiйна цiкавiсть перемогла лiньки i обережнiсть.
  Жорж Бичок по вiдношенню до надприродних сил, звичайно, теж налаштувався зi скепсисом. Але вiн як детектив-експерт вважав за свiй обов'язок, образно кажучи, перевернути все до останнього камiнця, розкласти всi докази по полицях, не роблячи винятку i для надгробних каменiв, i для абсурдних аргументiв. Крiм того, поведiнка собак також поки що не розкрита загадка.
  Останнiм iз хати вийшов полiцейський полковник. Могутнiй бiльш нiж двометровий боєць - коса сажень у плечах, вiдрiзнявся ненажерливiстю та потягом до спиртного. Прихопивши розмiром з кiнську голову, сулiю з брендi, i пару кiлець ковбас з крикливо розмальованою банкою консервiв, вiн злодiйкувато озирнувся, замкнув дверi i пiшов за рештою стежки, що вела до скель. Пiсля чого пустився навздогiн за рештою. Тi, втiм, не дуже поспiшали. Лише одна Алiса, то обганяла iнших, миготивши при свiтлi мiсяця блакитними, голими п'яточками. Вiкторiю скували товстим ланцюгом за обидвi руки, примусивши крокувати мiж двома полiцейськими, i заарештована княгиня ледве вiдвалила вiд трави, тремтячi вiд болiсного страху ноги.
  Але журналiсту навпаки, хотiлося рухатися пiсля похмурого i холодного пiдвалу, а порожнiй шлунок i легкий свербiж зап'ясток на яких мотузки залишили подряпини та синцi, лише додавав жвавостi та нетерпiння. Алiса вiдчувала великий душевний пiдйом, що дозволяло їй добре орiєнтуватися з абсолютно незнайомому мiсцi. Може, нiби пошукова iнтуїцiя, коли собака знаходить господар у зовсiм чужому для неї мiстi. А дивне поєднання, то м'якої, то твердої трави, з кам'янистими грядами, болюче i водночас збуджуюче, для нiжних нiжок типової мiської iнтелiгентки. Але й нарештi справдi вона побачила привид i може сказати iншим.
  - Ну, що панове, хочете побачити безкоштовну примару, та ще й на казковому тлi, прикрашених пишною рослиннiстю скель! - натхненно вигукнула журналiстка.
  - Ви мiсiс Ватсон просто збрендили! - Бичков не проминув, видати дотепний пасаж.
  - Прямо сонмище навiжених мегер! - Вже без жартiв та такту випалив Колобков. - Батогами треба вибити цей дур!
  - Ну як знаєте, за кiлька десяткiв крокiв зможете побачитися самi! - Алiса була весела, i здавалася школяркою поставила в глухий кут, виставила на посмiховисько всього класу вчителя-педанта.
  Невеликий загiн пiсля цього додав ходу, Вiкторiя, навпаки, знiтилася i закульгала на обидвi ноги, ланцюги за якi скутi її руки натягнулися, жандарми вже тягли, впираючись у злочинницю.
  А ось Алiса, тремтячи вiд нетерпiння, вказала рукою на ущелину в скелях, де й справдi срiблилося щось на кшталт розсiяного свiтла прожектора або грудка перекрученої повiтряної, цукрової вати. Невiдомий об'єкт, який з наближенням до нього приймав дедалi чiткiшi контури.
  Карташов, жмурячись сильнiше, зазначив:
  - Що за диявольщина! Якщо це мiстифiкацiя, то перевiрю матерiальнiсть об'єкта, свинцевою кулею.
  Алiса скривила пику:
  - А може цей дух має, могутнiсть, на тлi якого навiть кулемет, а не точно револьвер - хлопушка нездатна навiть вiдлякати мандрiвну кiшку.
  Бичков явно насторожився i пiдняв револьвер, нiмецькi вiвчарки, раптово зупинилися i почали боязко скиглити. Колобков теж витяг їх кобури зброю, потер собi стволом перенiсся:
  - Не знаю, чому, але... Якось стало незатишно, наче раптом, ти стоїш не на твердому ґрунтi, а на тоненькiй скоринцi льоду, пiд якою прiрва.
  - Сама бездонна безодня, ця в яку можна запхати, всi людськi страхи та забобони! - видала Алiса.
  За час розмови вони пiдiйшли вже на пiвтораста крокiв, але привид не рухався, хоча проступила фiгура, що вiддавала свiтловими вiдблисками, немов одягнена в вiдполiрованi лати.
  Собаки вiдстали, боячись пiдходити до привиду. Пихатi слiдчi-генерали, якось рiзко зменшили свiй зарозумiлий тон, а жандарми, боягузливо виставивши рушницi стали сповiльнювати кроки.
  Жорж Бичков помiтно зблiд i зупинився, причому його, схоже, бiльше лякало не саме бачення, яке можна було б зобразити за допомогою фосфору, або взагалi звичайний мiраж, оптичний ефект. У пустелi, за полярним колом i крутiше були видiння. Але чому собаки не слухають команду i вперто вiдмовляються йти вперед... А може й справдi це надприродний дух чи демон? Адже тисячi рокiв, багато сотень мiльйонiв людей вiрили в богiв, а Православна церква досi є офiцiйно панiвною, а чи не може така сильна i масова вiра виникнути на абсолютно порожньому мiсцi?
  Та на спiритичних сеансах i справдi чудеса траплялися, наприклад, Папюс викликав дух Олександра Третього... Тут по неволi зупинишся.
  Бiльш грубий, що пройшов росiйсько-японську вiйну полковник виявився трохи смiливiшим, але побачивши нерiшучiсть iнших, також завагався, i пригальмував хiд. Тiльки журналiстка Алiса пiдкреслено спокiйно попрямувала до фантому, видно вiн їй здавався лише цирковою афiшею
  Полковник iз подивом випалив:
  - Ну, баба й дає! Невже вам зовсiм не страшно?
  - Є жiнки в росiйських селищах, до яких кохання та шана! Коня на скаку зупинить у палаючу хату увiйде! - заспiвала Алiса.
  Полковник так i залишився стояти з вiдкритим ротом, а ось Карташов i Колобков, борючись зi страхом, рушили далi. За ними тягли в ланцюгах i Вiкторiю.
  Безстрашна журналiстка легеньким кроком перетнула велику пустку, яка поступово пiднiмаючись переходила в скелястий мис. Мiсцевiсть нагадувала пологий пагорб iз вiдрiзаною водоспадом половиною. У потойбiчному свiтлi мiсяця трава була схожа на довге сиве волосся, зачесане гребiнцем вiтрiв i потоками води, що збiгали, за годинниковою стрiлкою. Там, де скеля, вивiтрившись, оголила дзеркальний базальт, немов сяюча тiнь, почала рухати персона кольору блiдої поганки. Алiса пiдморгнула примарi, немов старому знайомцю. Той, не звертаючи на неї уваги, рушив до скутої в'язницi.
  Вiкторiя iстерично заволала i рвонулася так, що вирвала ланцюги з рук охоронцiв, звалилася на колiна i забилася головою об пiсок. Нехай краще я пiду на каторгу i чесною працею вiдпрацюю свої грiхи.
  - Ти нiтрохи не грiшнiша за мене моя дочка! - привiтно вiдповiв привид i погладив Тараканову долонею про голiвку. - Встань i йди зi свiтом.
  Заарештована тоненько скрикнула i зомлiла. Обидва слiдчi кинулися до неї, а Колобков ткнув уявну примару в колiно, пiсля чого розреготався на повну горлянку:
  - А вiн живий, хоч i мокрий! Оце номер!
  Бичков так само пiдскочив i, потиснувши руку олiгарху, обрушив на нього купу запитань. Що ж трапилося насправдi?
  Хiнштейн виявився балакучий. I вiдразу всiх здивував, виявляється, це вiн сам запросив Вiкторiю де Тараканову, для того, щоб художниця, що падала надiї, намалювала не карикатуру, а його справжнiй портрет з натури i величезною спiйманою рибкою в руцi. Але ось трапилася невдача, мiльйонер вiдступився i заплутавшись у мережi заковзнув униз.
  Вiкторiя намагалася допомогти йому, але абсолютно безуспiшно. Мережi лопнули, а нечуваний багатiй полетiв униз i заразом розбив собi нiс, що пояснює кривавi цятки на капелюсi.
  Порятунок прийшов випадково, чагарники евкалiптiв, привезенi з Австралiї, висадженi вздовж русла водоспаду( однi повиннi були покращувати якiсть води у водоймi з якого Хiнштейн i його гостi виживали рибу!).
  При падiннi старого капiтально струснуло i, тимчасово вiдключившись, вiн не чув, власних пошукiв, плюс ще гул водоспаду.
  А далi довелося вибиратися по сумiшi, що крiшиться, пiску, гравiю i дерну.
  Колобков i Бичков подивилися вниз, ось це так... I справдi скiльки всього насипалося, поки не з'явилися рукотворнi сходи.
  Слiдчий Карташов здивовано помiтив:
  - Ну i мiсце тут ... Здається азбест, дзеркальний базальт, ось чорт забирай, як дивнi оптичнi ефекти вiд цього виникають.
  Абрам не зовсiм природно посмiхнувся, пiд гачкуватим носом, його губи здавались дуже тонкими i кривими, зате зуби з чистого червоного золота:
  - Ось тому, я вибрав це мiсце для вiдпочинку, риболовлi, i малювання пейзажiв.
  Одяг олiгарха просочився азбестом i крейдою, вiд чого i став у повню таким мiфiчно переконливим персонажем.
  Бичков почухав пiдборiддя, зазначив:
  - Може поки ви дерлися, перелякана та романтично налаштована де Тараканова i прийняла вас за хвилю пiдняту падiнням струменя водоспаду? Тiльки ось у версiю, що це випадково нiяк вiриться...
  Хiнштейн фiлософськи зауважив:
  - Я й сам не вiрю у свiй порятунок. Але Всевишнiй поки ваш вiзавi лежав у вiдключеннi послав менi ангела, який сказав - вистачить тобi бути злiсним скнаром Абрам. Прощай ворогiв своїх, i зроби все, щоби дiвчина не постраждала. I ви знаєте, я переконався, перебуваючи мiж життям i смертю, що це не марення оглушеного мозку. Зумiти вибратися, з такої глибини не кожному молодому пiд силу. А те, що це зробив фактично старий, хiба не диво?
  Бичков сильно зiщулився, дивного в цiй справi й справдi багато. Наприклад, невже на слабозорих собак, таке сильне враження справив оптичний обман. Навiть зараз вони бояться пiдiйти до Хiнштейна, кидаючись, немов вiд самого диявола.
  Повний мiсяць почав тьмянiти, а небо на сходi свiтлiшати... Значить настає ранок, а вони вже двi доби на ногах. Вiкторiя прийшла до тями, вiд надмiру почуттiв пустила сльозу, скоромовкою завдяки Господу, що той врятував її вiд каїнової преси. Їй дали ковтнути їх натуральнi фляги без зайвої фортецi вина, i пару бутербродiв для пiдтримки сил. Пiсля чого Тараканова та Хiнштейн, гарна дiвчина та неприємний старий мiцно обiйняли та поцiлувалися на прощання.
  Оскiльки поки що рiшення про взяття пiд варту нiхто не скасовував, та справа не видiлена в окреме провадження, юнiй поетесi, все ж таки довелося пiти, правда вже без кайданiв у супроводi полiцейських. Але Карташов наказав на прощання:
  - Виберiть їй окрему камеру, в секторi нагорi, для осiб дворянського звання та кайданiв не надягати. Думаю, що суду доведеться чекати не надто, то довго.
  Бичков логiчно припустив:
  - Такiй гарнiй милашцi безсумнiвно дадуть умовно, а справу слухатимуть окремо вiд пари шибеникiв-есерiв. Та вона начебто не з їхньої партiї, а так анархiстка...
  Колобков багатозначно пiдтвердив:
  - У цьому випадку так вiн i буде. Унiкальний випадок, коли у ролi свiдка захисту виступає сама жертва, а ще в такiй справi, як вбивство.
  Карташов покликав Алiсу:
  - Ну, безстрашна, у тебе велика тема не для однiєї статтi. Може, нарештi, i ти розбагатiєш, викинувши з голiвки лiвацьку, причому швидше утопiчну i шкiдливу, нiж романтичну дурiсть.
  Журналiстка важким тоном вiдповiла:
  - Ну так! Проповiдi зараз дуже моднi. Щоправда, тема, хижий капiталiст, звернувся до ягняти-мецената, настiльки фантастична, що її реально можна помiстити, лише до статтi курйозiв.
  Експерт Бичков байдуже вимовив:
  - Це звичайно i справдi виглядає як епiлог романтичного детектива, написаного якоюсь сентиментальною дамою, але... Реально такi випадки в кримiнальнiй iсторiї бували не раз. I жертви прощали своїх катiв, i вовк звертався до ягняти. - Жива ходяча енциклопедiя, яким i був Бичков, сiв на ковзана, почавши сипати приклад з часiв Плутарха i Цицерона.
  Алiса вже не вдавано позiхнула. Їй дуже хотiлося спати, особливо коли порожнечу в шлунку заповнила пара великих та калорiйних бутербродiв. Однак справа аж нiяк не закiнчена як цього хотiлося слiдчого, а пара хлопцiв, у чиїй невинностi Канарєєва тепер була абсолютно впевнена, сидять зараз у самiй мерзеннiй i смердючiй ямi, яку тiльки для них зумiли знайти.
  I вона рiшуче попрямувала до Карташова, ввiчливо взяла генерала пiд руку i тихо спитала:
  - Хоч я i не фахiвець iз слiдства та кримiнальних справ, але чи не надто багато дивного тут виявилося?
  Карташов уже в мрiях бачив себе в м'якому лiжку генеральського, готельного номера похмуро буркнув:
  - Дивного багато... Але вже те, що в Православнiй країнi стiльки безбожникiв i терористiв насправдi дивно... I з кожним роком все бiльше i бiльше!
  Алiса дуже спритно повернула:
  - Звiсно, у кримiналiстичнiй практицi бувають часом вельми малоймовiрнi подiї та рiдкiснi збiги. Тiльки от якщо збiгiв бiльше двох, то вже в жодному разi не збiги.
  Карташов i Колобков разом дивилися на журналiстку i хором вимовили:
  - А якi тут ще збiги, що ти хотiла сказати?
  Алiса почала загинати пальцi:
  - Перше, вбивство якось вже дивним чином збiглося з остаточним юридичним оформленням синдикату, i встановленням єдиного управлiння, над новою фiнансовою iмперiєю. Зауважте, якраз двоє з управлiнського трiумвiру вже вночi виявилися вбитими.
  Карташов iз кислим виглядом заявив:
  - Ну, що тому лiвi есери й поспiшили вбити всiх трьох спiввласникiв, аби посiяти панiку та такий потрiбний їм хаос.
  Алiса ласкаво поправила:
  - Чи не трьох? А саме, що важливо двох. А третiй живий i цiлком здоровий. I звернiть увагу Хiнштейн як мiнiмум кiлька мiсяцiв, якщо не довше фактично одноголосно управлятиме колосальною промислово-фiнансовою iмперiєю. Адже спадкоємцi двох iнших поки вступлять у законнi права, а далi можливо їм доведеться платити колосальнi вiдступнi за вихiд компанiй з синдикату, чи погодиться на вiдрахування певної ренти за збереження управлiння за хитрим Абрамом.
  Колобков насторожився, з випещеного обличчя разом зiйшов сонний вираз:
  - А ви знаєте, в цьому щось є... Менi самому сумнiвно, що старий, стiльки зумiв пiску та глини наворочати та ще й вибратися.
  Алiса навмисне стала голою пiдошвою на колючку, щоб уколи зiгнали сон, що намагається огорнути свiдомiсть, i додала:
  - I при цьому ще на обличчi нi слiду втоми, та й вимазаний вiн дуже неприродно, колiна штанiв не протертi i грама, а сам вимазаний, але вельми рiвномiрно, що не надто переконливо, та й азбест з крейдою, напевно, повинен змiшатися, коли забираєшся на подiбну скелю також зi звичайною глиною та дерном.
  Жора Бичков у досадi вигукнув:
  - Але ж правда! Я теж чисто автоматично звернув на це увагу, але настiльки мене вразила незвичайнiсть подiбної дивовижної iсторiї, що якось пiдозра зiскочила з думок, наче слизький в'юн з гачка.
  Карташов надув щоки труснув головою:
  - Те, що старий звiдти вибрався, це справдi не виглядає правдою. Як i їх суперечливi висловлювання... Це каяття...
  - Надто вже театральне! - Алiса схрестила руки на грудях. - Так бувають у реальному життi прощення та покаяння, щоб це було так пафосно i поетично... Переграли хлопцi.
  Карташов важко зiтхнув:
  - Загалом Вiкторiя поетеса вона могла i за звичкою i каятися у стилi лицарських романiв. А розiграти непритомнiсть... Жiнки це вмiють робити краще, нiж профi з театру.
  Колобков постукуючи пальцями по саф'яновi, помiтив:
  - Все одно вбивство вчинили есери... Проти них усi докази, мотиви, а у Хiнштейна могла сотня поки не вiдомих нам причин вигороджувати цю бiляву бестiю. Не виключаючи, навiть таємного любовного зв'язку, що з огляду на чарiвну красу й чарiвнiсть де Тараканової... - Кiлька жовтих, зiрваним поривом вiтру листя разом плюхнулося в рiчковий стiк, за iнерцiєю закружлявши, мов кораблi в шторм.
  Алiса i запалом, але цiлком логiчно заперечила:
  - Якраз дуже навiть переконливий мотив i вигода є у Хiнштейна, а щодо спонукань есерiв, то зауважте iдея скидання компромату, виходить саме вiд нього. I вiн надiслав мене повiдомити про наявнiсть проти них серйозних матерiалiв, не виключаючи i Вiкторiю Тараканову. Що пiдтверджують ще й одразу ж три свiдки. Потiм хитрий мiльйонер залишається без охорони, хоча в мисливському будинку повно зброї, зустрiчає свого ворога беззахисним, а далi й зовсiм як марення сивого мерину.
  Жорж голосно свиснув:
  - Оце круто! Виходить, що Хiнштейн використати Залiзняка i Дубiнiна втемну, усунувши їх руками непотрiбних компаньйонiв, а з Вiкторiєю хотiв зiмiтувати, але трохи перестарався, вiрнiше, недооцiнив жiночої спостережливостi професiйного журналiста. Правда тут є деякi накладки, з чого вiн був такий впевнений, що радикальнi есери все зроблять саме в одну нiч. I в тому, що вдасться прибрати олiгархiв пристойною охороною?
  Алiса їх разом приголомшила:
  - А найсмiшнiше, у цiй справi те, що цi есери при всьому їхньому радикалiзмi до вбивства двох олiгархiв не мають жодного стосунку. Їх просто використовували як ширму, хибний слiд, який вiдводить вiд справжнього злочинця.
  Карташову знову повернулася сердитiсть i жорсткiсть погляду:
  - Ви ознайомилися зi справою громадянка Канарєєва. Зауважте, за законом я вчинив неправильно, але саме тому, щоб ви бачили, яких пiдлих вбивць ви хотiли покрити, i заради кого пiшли до тюремних пiдвалiв.
  Алiса з глибоким зiтханням вiдповiла:
  - Звичайно, я прочитала цю справу. Проти Олексiя Дубiнiна головний доказ, це слiди його дуже рiдкiсного фасону туфель, якi нiби навмисне виявилися рясно забрудненi фарбою. Причому, злочинець обтер гасом зовнiшню поверхню i шкарпетки, зате не торкнув пiдошву, як би запрошуючи вас - ось вам доказ ловiть!
  Колобков одразу ж парирував:
  - На дурiсть злочинця слiдчий має право розраховувати бiльшою мiрою, нiж на мудрiсть. Досвiд вчить на вбивство йдуть або дегенерати або чокнутi, i навiть серйознi профi часто допускають ляпи через крайнє збудження. А цi хлопцi вперше йшли на таку справу. Дубiнiн звичайно не дурна людина, але в новiй для себе справi могла дуже навiть прорахуватися, не подумавши, що краще надiти, туфлi простiше, та ще й не свого розмiру.
  Алiска подивилася на квiтучий схiд, осiннiй розквiт обiцяв бути гарним, а день дуже сонячним i теплим. Її тон став набагато впевненiшим:
  - Потужний охоронець Гофмана, один iз найсильнiших боксерiв свiту, i ще при цьому чудовий стрiлець, виявився заколотим дуже професiйно. Один точний удар мiж кiсткою потилицi та верхнiм хребцем, майже без кровi. Та й дивно, що Дiтрiх, якого вважали за кращого майстра у своїй справi, виявився таким лохом, пiдпустив до себе вбивцю з ножем на вiдкритiй мiсцевостi. Дивний непрофесiоналiзм... А потiм велика кiлькiсть кровi, i демонстративне стеження... - Карташов кривив собi щелепу i важко дихав. - А от якщо припустити, що це зробив хтось iнший, але в туфлях Дубiнiна, то все стає на свої мiсця.
  Жорж iз посмiшкою запитав:
  - I хто це мiг, на вашу думку, так спритно одягнути, пiдмiнивши туфлi?
  Алiса вкрадливо сказала:
  - Коли аристократка ходить босонiж, це звичайно ж дивина, яка привертає до себе увагу, але саме по собi не унiкальне, багато паломниць i святих так чинили. Але цiєї ночi в ще засмаглих нiжках менi вiдразу кинулась, якась дивина i протиприроднiсть. Коли голова, затуманена тюремними муками прояснiла, я зрозумiла. У неї з'явилися свiжi розтертi мозолi на пальчиках i п'ятах, такi ж бувають коли людина, одягає на босу ногу чужi, тiснi туфлi i досить довго ходить у них. А так ще за день до цього нiяких слiдiв i пухирiв на її чудових нiжках не було i близько... Значить вона саме в промiжок мiж моїм вiдвiдуванням i арештом ходила.
  Жорж пiдтвердив:
  - Правильно! I я це помiтив, що ноги в неї засмаглi, пiдошва огрубiла, але в незручному взуттi минулої пройти. - Король експертiв, мимоволi почервонiв вiд збентеження i почав виправдовуватися. - Правда я подумав, що побувала в такому мiсцi, де через мiркування пристойностi їй довелося змiнити свою зворушливу босоногiсть... А ось така версiя з хитрою пiдставою своїх давнiх друзiв i не спала на думку. Вiкторiя палка натура, може, навiть схожа i на вбивцю, але дiвчисько, яке складає такими пiснi i малює картини гiднi Третьяковської галереї - пiдлий шакал...
  Алiса з сумним виглядом продовжила:
  - Ну, думаю у свiтовiй практицi, ангели, що обернувся скорпiоном, теж не унiкальний випадок, вартi пера Дюма. До речi, це пояснює, чому Дiтрiх виявився там неуважним. Така красуня, могла i в нього, запаморочить голову i забути про особисту безпеку, а пiд час поцiлунку легко посунути до потилицi.
  Очi отруйно-зеленi Карташова стали, немов у камбали:
  - Ось спритнiсть чортiвка, а докази проти Залiзняка?
  Алiса легко пояснила:
  - Пiдкинути заздалегiдь вкрадений Вiкторiєю вiйськовий значок, дуже просто. Це навiть не слiди взуття. Крiм того, є кiлька дивних обставин. Перше, удар по потилицi не вбив Боровикова, а лише оглушив i вiн просто захлинувся у мiхуровiй змiшанiй з цiлющими настоянками водi. А якби такий богатир як Залiзняк невеликою мармуровою статуеткою рушив, то вона розлетiлася б разом iз головою. Друге, кольорова вiтрина нiбито розбита i таким чином до жертви проник Максим. Ну, скажiмо, джакузi шумлять, i сам олiгарх мiг подiбне й не чути. Але ж у Боровикова гарна охорона з вiдмiнними сторожовими псами, яка не чує дзвону розбитого скла. А далi, така важка людина як Желєзняк проникла через вiтринне вiкно i схоже так само повернулася назад. А як йому вдалося пройти i крiзь галони, i через пiщаний гольф не залишивши слiдiв чи поламаних чагарникiв.
  Там з боку вiтрини не пiдiйдеш повз оранi клумби, вони йдуть, як написано у справi суцiльною лiнiєю, вздовж цiєї будiвлi палацового комплексу. Отже, напрошується висновок. Злочинець проник, через пiдземний, секретний хiд, через який, можливо, вiн приходив для розваг жодного разу. А потiм обережно видалив пару вiтриною, щоб утворили трiщини, пiсля чого розiбрав скельця i акуратно розклав їх, нiби й справдi розбив. Ну i значок, як грубий доказ.
  Пауза троє детективiв не на жарт задумалися. Жорж хотiв уточнити:
  - То що хтось убив Боровикова?
  Алiса з безневинним виглядом вiдповiла:
  - Зрозумiло хто, вбив особисто Хiнштейн. Якщо його iсторiя про вибiр з евкалiптiв не варта i виїденого яйця, а Вiкторiї там i просто не могло бути, то й Абрамовi в цьому домiнi нiчого робити. Вони забезпечили собi надiйне алiбi. Створили переконливу на перший погляд версiю, що це справа рук есерiв, розумiючи, що в наш час це найправдоподiбнiша ширма, яку тiльки можна придумати. А який сенс ще когось iншого сюди залучати? Абрам i справдi скупий, щоб платити грошi найманому кiлеру, тiльки за те, щоб не бруднитися самому. Та й платний вбивця може стати головним болем через шантаж, так що все одно доведеться забруднитися або найняти ще одного кiлера. А так все надiйно, розраховано заздалегiдь, включаючи обвал видовбаними сходами та розiрвану на день ранiше мережу. Втiм, звичайно, дещо вони явно переграли. Бажаючи, щоб визнання Вiкторiї, виявилося не настiльки вже запiзнiлим, а значить позбавляє цю iсторiю всякої романтики, вони не залишили жодного слiду її дивовижної нiжки ... Хоча знову вони звичайно повиннi були залишитися, так Вiкторiя залишила мiсце вбивство за її розповiдi в станi афекту, i не змогла б замiсть слiди, на крейдяних породах i азбестi, а вiдбитки туфлiв самого Хiнштейна, хоч i залишенi на день ранiше добре збереглися. Навiть якщо де Тараканова i приховала частину правди i пiдмела за собою, то й вiдбитки Абрама перемiшанi з нею неминуче стерлися б. Та й обвал видно, не сьогоднi.
  Жорж простяг руки i мiцно потис Алiсi:
  - Ну, ти голова! Шерлок Пагорб у спiдницi... Круче Пiккерсона. Так усе по мiсцях розставила в такiй начебто хитрому дiлi. А ось все-таки, я думаю, що подiбне питання i тебе поставить у глухий кут. От скажи вiд чого нашi навченi пси так шарахалися вiд Хiншейна, немов вiд нього i справдi пахло пекло?
  Алiса з безневинною посмiшкою вiдповiла:
  - А вiд того, що вiд нього справдi пахло. От тiльки не пекла, а псом, що її охороняє... - Перехопивши здивоване моргання в очах експерта, дала прозаїчне пояснення. - Коли пiднiмалася, заходила в особняк, слуги виносили тушу померлого лева. Тодi я, звичайно, не звернула на це уваги. Ну, помер лев, так чи рiдко помирають тварини у звiринцях. Але коли собаки злякано заскулили зрозумiла, там вони можуть злякатися лише царя звiрiв. Хiнштейн просочив свiй одяг розтопленим левиним жиром, i навiть мiй людський нiс розрiзняв цей терпкий запах. Загалом, знову таки хитрi розрахунок досвiдченого режисера - змусити повiрити нас у мiфiчне, щоб прозовi безглуздя пройшли повз нашу приголомшену увагу. Начебто пiдставного фокусника, що вiдволiкає погляд, банального злодюжки лiзе рукою за гаманцем у кишеню розтяпи.
  Карташов струсив головою, зганяючи з себе втому:
  - Звичайно, нiби й непогано все сходиться... Але ж Вiкторiя давнiй ворог Хiнштейна, та й виправдати суду за вбивство двох есерiв важче, нiж засадити за ґрати сотню мiльйонерiв. Крiм того... Як Тараканова дiйшла до такого життя?
  Алiса здивовано знизала плечима:
  - Тут у нас поки що недостатньо фактiв, щоби будувати теорiї. Можливо, саме Хiнштейн допомiг її з полiтичною амнiстiєю, а потiм посадив на гачок, що взагалi правдоподiбно. Могло бути й iнше, наприклад збочена пристрасть до зради. Бажання стати ангелом i демоном в однiй особi... Я не настiльки добре знаю Вiкторiю, щоб зробити однозначнi висновки про рухомi її мотиви. У всякому разi, у неї розвинена фантазiя, тож судовий процес обiцяє стати найцiкавiшою подiєю за останнє десятилiття!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  -
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  -
  
  -
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"