Сьогоднi дощ забрав у мене сльози,
Тож сонця я, мабуть, вже не побачу.
I стали марними написанi прогнози,
Синоптикiв спiткала знов невдача.
Солонi краплi стукають у дверi,
Дощу набридло плакати невпинно.
Гармонiї не вистачає в бiосферi,
Багато слiз. Хiба я в тому винна?
А за вiкном прокинулося щастя:
Мале, сором"язливе, ледве свiтить.
Нiкому знищити його не вдасться,
Бо не вмирають на Землi небеснi дiти.