Вiтер в павутиннi заблукав
I розбудив господаря малого.
Малий розсердився, сваритися почав,
Мовляв, "хутчiш шукай загублену дорогу".
А вiтерець шепоче: "Постривай!
Дарма мене так швидко проганяєш.
Ти краще запроси...хоча б на чай!
Чемнiшим будь, поки хатинку маєш.
Ти, друже пам'ятай, що я твiй гiсть.
Менi годити маєш ти вiд самого порогу".
Хотiв додати ще щось...Павутинка "трiсь".
I вiтер зник. Таки знайшов дорогу.