Коли дво" сильних чоловiкiв стоять лицем до лиця, хоча вони приїхали з iншого кiнця землi!
Редьярд Кiплiнг
СЕРЕДА, 11 ЛЮТОГО 1891 РОКУ
Мiсiс Хадсон, господиня будинку 221Б по Бейкер-стрiт, постукала у дверi вiтальнi свого знаменитого мешканця. "Мiстер Холмс", - покликала вона. "До вас прийшов джентльмен".
Зсередини долинув якийсь шум, Шерлок Холмс вiдкрив дверi i заглянув всередину. - Що за джентльмен? - запитав я.
- Ось картка джентльмена. - мiсiс Хадсон просунула картонку в щiлину. Холмс дотягнувся до неї своїми довгими пальцями, просунув всередину i негайно закрив дверi.
Мiсiс Хадсон терпляче чекала за дверима. Вона почула, як Холмс гукнув з-за дверей: "Професор Морiартi!", а потiм ще раз, голоснiше: "Професор Морiартi!" буркотливим голосом, а потiм: "Як забавно", - i настала тиша. Через мить вiн покликав: "Мiсiс Хадсон?"
- Так, мiстере Холмсе? - запитав я.
- Ви все ще тут, мiсiс Хадсон?
- Так, мiстере Холмс.
- Добре, добре. Проводь джентльмена наверх.
Професор Джеймс Морiартi був високим кутастим чоловiком з яструбиним особою i глибоко посадженими темними очима, якi майже нiчого не пропускали з того, що вiдбувалося перед ними. Коли мiсiс Хадсон велiла йому пiднiматися наверх, вiн зняв свiй чорний сюртук, повiсив його i цилiндр на вiшалку бiля дверей i гордо пiднявся по сходах. Дверi у вiтальню Холмса була прочинена. Вiн задумливо подивився на неї, а потiм штовхнув. Кiмната всерединi виявилася порожньою. - Я тут, Холмс, - сказав вiн, не роблячи спроби увiйти.
Вiзитна картка Морiартi, зiжмаканий у грудку, була перекинута через дверi в хол, i потiм Холмс з'явився з-за дверей, одягнений у червоний шовковий халат, з наполовину викуреної сигаретою в лiвiй руцi i залiзною кочергою в правiй. "Тепер нiяких ваших фокусiв, професор", - усмiхнувся вiн. "Я готовий для вас!"
Морiартi пiдiбгав губи. "Ви за цим послали за мною, Холмс?" запитав вiн. "За новими ребяческими звинуваченнями i iнфантильною поведiнкою? Справдi! Я як раз вiдповiдав на лист вiд американського фiзика за прiзвищем Майкельсон, коли прийшла ваша телеграма, i я вiдклав кореспонденцiю, щоб прибiгти сюди. Майкельсон винайшов новий спосiб вимiрювання швидкостi свiтлових хвиль в ефiрi, але ефiр, схоже, не хоче пiдкорятися. Вiн просить мо"ї ради - ви звинувачу"те мене в хитрощах. Очевидно, менi слiд було залишитися вдома i закiнчити лист".
"Яка комусь може бути користь вiд знання швидкостi поширення свiтлових хвиль в ефiрi?" Холмс запитав.
"Прагнення до знань не вимага" виправдання", - сказав Морiартi.
"Навпаки", - сказав йому Холмс, повнiстю вiдкриваючи дверi. "Збiр непотрiбних фактiв руйну" впорядковане i методичне мислення". Вiн затиснув сигарету мiж губами i глибоко затягся, потiм повiльно видихнув, так що дим оповив його обличчя. "Я не змiг би так добре зрозумiти злочинну поведiнку, якщо б не збирав, сортував i аналiзував найдрiбнiшi подробицi минулих злочинiв i не спостерiгав за новими злочинами по мiрi їх здiйснення. Якщо б я дозволив собi розкiш вивчати, скажiмо, полiт метеликiв або спектри свiтла, що виходить вiд сонця, мене могли б запросити читати лекцiї в Королiвську академiю, але менi було б важко розкривати навiть найпростiшi злочину ".
"Справдi?" Сказав Морiартi. "Мiй досвiд показу", що чим бiльше людина намага"ться втиснути у свiй розум, тим бiльше вiн буде утримувати i чим бiльшою кiлькiстю iнформацiї вiн володi", тим кращi результати його спроб дедуктивного мiркування".
Холмс пiдняв руку, наче зупиняючи таксi. - Яку телеграму? - вимогливо запитав вiн. Рука Морiартi потягнулася до кишенi пiджака, i Холмс пiдняв кочергу. - Обережнiше, професор!
Професор витягнув з кишенi складену телеграму i простягнув її перед собою. Холмс обережно поклав сигарету на край бюро i потягнувся за нею. Морiартi критично оглянув обличчя Холмса. "Ти тиждень не голився, i твої зiницi розмiром з шилiнг", - сказав вiн. - Я думаю, ви знову балувалися кокаїном, судячи з диким блиском в очах i пiднятою кочерзi. У самому справi, Холмс...
Холмс повернувся в кабiнет i опустив кочергу. - Я не посилав вам нiякої телеграми! - перебив вiн. "Я б стверджував, що ви вiдправили це собi, я б не став скидати це з рахункiв, за винятком того, що я не бачу нiякої вигоди для вас у такому дiяннi. Хтось обманю" нас обох. Безсумнiвно, формулювання повiдомлення "Приїжджайте негайно, зупинiться. Бейкер-стрiт, 221Б, зупинiться" повинна була насторожити вас про його фальшивий характер. Чому, якби з якоїсь неймовiрної причини я послав би за вами, хiба я не пiдписав би сво" iм'я?"
Морiартi увiйшов у вiтальню i озирнувся. "Я подумав, що, можливо, ви економите чотири пенси. Можливо, у бiзнесi детективiв-консультантiв настали важкi часи".
Холмс посмiхнувся. "Моїм останнiм клi"нтом був, скажiмо так, представник однi"ї з найшляхетнiших родин королiвства, i мiй гонорар був значним. Я збираюся поїхати в одну країну в Європi, щоб виконати доручення уряду. Не турбуйтеся за мої фiнансовi ресурси. Я беруся тiльки за тi справи, якi цiкавлять мене в нашi днi, i мо" винагорода, як правило, вiдмiнне, за винятком тих випадкiв, коли я повнiстю повертаю свiй гонорар ".
- Радий це чути, Холмс, - сказав Морiартi, пiдходячи до книжкової шафи бiля дальньої стiни i вдивляючись у корiнцi. "Можливо, якщо ви досить зайнятi, ви залишите мене в спокої. Було б при"мним нововведенням не бачити, як ви переслiду"те мене по п'ятах кожен раз, коли я виконую якесь невинне доручення; не чути ваших пронизливих звинувачень кожен раз, коли де-небудь в Англiї вiдбува"ться досить гучний злочин.
"О, нi за що на свiтi, професор, нi за що на свiтi!" Холмс майже пританцьовуючи пiдiйшов до крiсла з високою спинкою i впав у нього. - Я дуже високо цiную вашi жахливi здiбностi, щоб уявляти, що ваша дiяльнiсть обмежу"ться цим маленьким островом.