Iконографiя Пресвятої Трiйцi

Замiсть вступу

Церква сповiдує вiру в Пресвяту Трiйцю в текстах Святого Письма, в Символi вiри, у висловах святих отцiв, в молитвах, у лiтургiї та у всьому багатствi богослужiння. Iкона Трiйцi є однiєю з найважливiших сторiн цього сповiдання, немов царська печатка, що дає завершуючу силу сповiданню Триєдиного Божества.

Як пише чернець Григорiй (Круг), "Бог, шанований у Отцi i Синi i Святiм Духовi, сповнює Церкву трисонячним свiтлом. Трисонячне свiтло Православ'я. I в це триєдине свiтло ми вступаємо та сполучаємося з ним лише безпосередньо через iстинне сповiдання Святої Трiйцi. Затьмарене, позбавлене чистоти сповiдання закриває вiд нас божественну трисонячну славу..., не даючи нам прилучитися до цього свiтла й сповнитися ним, подiбно тому, як повен був ним Спаситель в Преображеннi". I далi: "Iкона Трiйцi є сповiданням триiпостасної єдностi Бога, не менш повноцiнне, нiж те, що вiдображене словом i є джерелом догматичного сповiдання Святої Трiйцi".

Можна погодитися з головною думкою iконописця Григорiя, адже iконографiя є богослов'я у барвах, як сказав один православний мислитель.

1. Старозавiтна Трiйця

Iзокефальне зображення Старозавiтної Трiйцi

Всi три ангели на старозавiтних iконах Пресвятої Трiйцi нiбито одного "вiку", що символiзує собою незмiннiсть буття Божества та Його Осiб "у часi", точнiше кажучи - поза часом. Всi три ангели однаковi. У бiльш пiзнiшiй iконi Андрiя Рубльова зроблено важливий крок вперед: достатньо витончено передано специфiчнiсть Iпостасей у виглядi невеликої рiзницi подоби та вбрання ангелiв.

В iзокефальних зображеннях ангели нiби незалежнi й непов'язанi. Тодi як на iконi Рубльова ангели iлюструють внутрiшньотроїчне життя Божества тим, що ведуть безмовну бесiду в любовi i згодi.

Iкона "Трiйця" преподобного Андрiя Рубльова (бiля 1410-1430 рр.)

На iконi прп. Андрiя Рубльова чудово передано й пiдкреслено триєднiсть i єднiсть по сутi трьох Осiб Божества - практично однакових за виглядом ангелiв. Дуже складно здогадатися, який з ангелiв зображує яку Особу. Таким чином, Трiйця одночасно є й Одиницею. Тiльки деякою вiдмiннiстю ангела, що зображений лiворуч, даний натяк на Iпостась Отця. Аскетичнi постатi ангелiв символiзують нематерiальнiсть Iпостасей Трiйцi.

Ангели об'єднанi престолом з жертовною чашею на ньому, символом євхаристичної жертви. Ми знаємо, що євхаристiя поєднує людей у Церквi та з'єднує iз Христом i Богом. Тому iконописне рiшення преподобного Андрiя Рубльова дуже вдало демонструє неподiльнiсть Отця i Сина i Святого Духа. Крiм того, на iконi Рубльова згоду волi Осiб Трiйцi передано в жестах благословення ангелами жертовної чашi.

Мистецтвознавцi давно помiтили ще один факт, що фiгуру жертовної чашi утворюють контури крайнiх Ангелiв (першого та третього), тодi як середнiй Ангел (другий) виявляється усерединi самої чашi, утвореної контурами Ангелiв. Середнiй Ангел i символiзує Жертву за все людство.

Iконописець чернець Григорiй (Круг) дав такий опис iкони Андрiя Рубльова: "Iпостасi Святої Трiйцi на цiй iконi явленi у тому порядку, у якому вони сповiдаються в Символi вiри. Перший Ангел [лiворуч] є першою Iпостассю - Бога Отця, другий, середнiй, - Сина, i правий - iпостассю Духа Святого. Всi три Ангели благословляють чашу, у якiй принесено закланий i приготовлений в їжу тiлець. Заклання тiльця є знаменням хресної смертi Спасителя й часто зображується на iконi Трiйцi у нижнiй її частинi, а приношення тiльця в їжу є прообразом Таїнства Євхаристiї. Усi три Ангели мають в руках жезли на вiдзначення їхньої божественної влади.

Перший Ангел, зображений у лiвiй частинi iкони, одягнений в синє нижнє вбрання, подоба божественної, небесної Його природи, i у свiтло-бузкове верхнє вбрання - свiдоцтво про божественну незбагненнiсть i царственне достоїнство цього Ангела. Позад Нього, над главою, пiднесено дiм, житло Авраама, i жертовник перед житлом. У тлумаченнi цiєї iкони зображенню житла надавалося символiчне значення. Дiм є нiбито образом домобудiвництва Божественної благодатi, i те, що зображення будiвлi помiщене над головою першого Ангела, указує на Нього як на начальника (у розумiннi Його природи Отця) цього домобудiвництва. Те ж начальництво Отця вiдбивається й у всiм Його виглядi. Голова Його майже не нахилилася, стан також не схилений, погляд спрямований до двох iнших Ангелiв. Всi, i риси, i вираз лику, i укладення рук, й те, як Вiн сидить, - все говорить про Його достоїнство Отця. Два iнших Ангели схиленi головами та спрямованi поглядом до першого в глибокiй увазi, нiби ведучи бесiду".

На думку автора, тут необхiдно вiдзначити, що й верхнє вбрання першого Ангела iнакше покриває Його, нiж у двох iнших: воно покриває обидва плеча першого Ангела, тодi як у двох iнших Ангелiв - накинуте на одне плече.

I далi чернець Григорiй пише: "Другий Ангел розмiщений у середнiй частинi iкони. Його серединне положення обумовлюється значенням другої Iпостасi в надрах Святої Трiйцi та у справi домобудiвництва, у промислительнiй турботi Бога про свiт. Над головою Його простирає свої гiлки дуб. Вбрання другого Ангела вiдповiдає тому, в якому звичайно зображується Спаситель. Нижнє має темно-багровий колiр, що знаменує собою втiлення, синiй хiтон, що вiльними складками вкриває стан Ангела, вiдзначає своїм кольором Його Божественне достоїнство, небеснiсть Його природи. Ангел схилений i спрямований головою та рухом стану до першого Ангела у сокровеннiй бесiдi. Дерево, що осяває Його, є нагадуванням про древо життя, що було посерединi раю, та про хресне древо.

Ангел, розмiщений з правого боку iкони, є третьою Особою Святої Трiйцi - Iпостассю Святого Духа. Його нижнє вбрання темного, прозоро-синього кольору. Верхнє - найлегшого димно-зеленого - прозелень вiдображає найменування Святого Духа животворящим, є образом невичерпного, споконвiчного животворення всього сущого: "Святим Духом усяка душа живиться i чистотою пiдвищується, висвiтлюється Троїчною єднiстю священнотаємне". Це пiднесення чистотою й вiдображає гора, що осяває третього Ангела...

Всi три Особи мають повноту людського достоїнства й у зображеннi ликiв, i в одязi, що носить притаманний людям характер. Це не службове вбрання Ангелiв, Вони не одягненi в стихарi, руки Їх не охопленi в зап'ястях, стан Їх не пiдпоясано поясом, але одягненi Вони так, як притаманно людям - нижнє довге вбрання, тунiка, i верхнє вбрання, що лежить вiльними складками, - хiтон. Але крила суцiльно поцяткованi золотими променями, i весь вигляд Мандрiвникiв та убрання Їх волосся - все носить печатку ангельської слави, все свiдчить про неземну природу трьох Посланцiв, i всi Вони надiленi рiвними достоїнствами, чого немає в жодному зображеннi Трiйцi. I ця повнота й визначає обрання цiєї iкони, тому що повноцiнною iконою може бути тiльки особисте iпостасне зображення. Святою iконою може бути по праву лише такий образ, що має особу-обличчя, i обличчя людське, преображенне божественною змiною. Це та данiсть, що лягла в основу всякої iкони, це те, що дано нам Самим Спасителем у вiдображеннi Свого Лику на убрусi, як iконi iкон, як джерелi всякого зображення".

I далi чернець Григорiй обмовляється, що ангельський i людський лик Iпостасей Трiйцi не слiд розумiти в тому сенсi, що нiбито у незбагненної сутностi Божества є щось антропоморфне або ангелоподiбне, але що саме так краще символiчно зображати Божество. Адже Бог Сам дав нам в тому пiдставу, з'явившись Авраамовi у виглядi трьох Мандрiвникiв.

Доктор технiчних наук В.Є.Обухов у книзi "Закони Євангелiя i закони кiбернетики", Київ, 1997 р. цитує опис вiдомого дослiдника творчостi Рубльова, що писав ще в радянськi часи, М.В. Алпатова: "Рубльову у своїй "Трiйцi" вдалося те, що не вдавалося жодному з його попередникiв - виразити в мистецтвi... уявлення про єднiсть i чисельнiсть, про перевагу одного над двома й про рiвнiсть трьох, про спокiй та про рух... Вона затверджує собою художнє споглядання, як джерело радiсного вiдчуття реальностi, порядку, гармонiї, яким обдаровують людину найдовершенiшi витвори мистецтв... Такий чистий колiр (в iконi) могла затвердити тiльки людина з чистим серцем, що бадьоро дивиться на життя, стороння до роз'їдаючих душу тривог та сумнiвiв...".

Свята Трiйця Симона Ушакова (1671 р.)

У порiвняннi iз "Трiйцею" Андрiя Рубльова, на iконi Симона Ушакова скорiше центральний ангел претендує на роль того, хто символiзує Бога Отця.

Свята Трiйця зi сценами буття (XVII столiття, Москва)

Iншi старозавiтнi iкони Трiйцi перевантажено деталями сцен книги Буття, що погiршує сприйняття головної думки iкони.

Старозавiтна Трiйця (середина XIV столiття, вiдновлено бiля 1700 р.)

Тихон Фiлатьєв обновив цю iкону XIV столiття приблизно у 1700 р. Зображення Пресвятої Трiйцi тут є мов би "перехiдним" вiд iзокефальних iкон Трiйцi до "Трiйцi" Рубльова.

2. "Отечество"

"Отечество" (варiант Пресвятої Трiйцi)

Iкона "Отечество" вiдображає iдею, що Отець бiльше Сина й Духа, тому що Отець - початок Трiйцi, народив Сина та iзвiв Духа. Син, як народжений iз надр Отця, сидить у Отця на колiнах, Святий Дух зображений виходячим iз вуст Отця.

Автор вважає, що "Отечество" краще iнших зображень передає нез'ясовне народження Сина та передає Святого Духа, що нез'ясовно виходить вiд Отця.

"Отечество" (варiант Пресвятої Трiйцi)

Тут Отець народжує Сина, що сидить у Нього на колiнах, а Святий Дух, що виходить вiд Отця, подається через Сина.

За деякими вiдомостями, даний варiант iкони вiдноситься до новгородської школи XIV столiття. На нiй зображений Отець ("Старий Деньмi"), що тримає на руках Немовля, яке, у свою чергу, тримає кулю або диск, що мiстить голуба - Святого Духа. У вiзантiйському iконописi подiбнi зображення вiдомi з X столiття.

"Отечество"

У нижнiй частинi iкони "Отечество" зображенi вищi ангельськi чини - Серафими, що оточують триєдине Божество, i витають вище небес. Вони з любов'ю й трепетом служать Боговi Трiйцi.

"Отечество"

"Отечество"

Бiля нiг Трiйцi зображенi ангели одного з вищих чинiв - Престоли, що незбагненно носять на собi Божество. Вони представленi у виглядi колес, виповнених багатьма очима.

3. Новозавiтна Трiйця

Iкона "Сопрестолiє" ("Новозавiтна Трiйця")

На цiй iконi три Особи зображенi зовсiм по-рiзному i наче "у плотi". Богословська глибина iкон "Новозавiтної Трiйцi", на жаль, дуже поступається знаменитiй iконi Рубльова. В "Сопрестолiї" порушено передачу єдностi по сутi трьох Осiб, оскiльки Отець i Син ще представленi єдиносущними у виглядi людини, а ось Святий Дух уже представлений голубом, тому виникає природний сумнiв в єдиносущностi Святого Духа першим двом Особам Трiйцi. Iкона "Сопрестолiє" у точному значеннi порушує правила iконопоклонiння, тому що Бог Отець нiколи не втiлювався в людину, а Бог Святий Дух являвся у виглядi голуба тiльки в момент хрещення Iсуса Христа.

"Пресвята Трiйця"

У цьому варiантi новозавiтної Трiйцi вдалося проiлюструвати неподiльнiсть трьох Осiб Божества: одяг Отця й Сина у нижнiй частинi iкони щiльно прилягають один до одного, пiдкреслюючи єднiсть їх волi i влади, єднiсть престолу; а свiтлий трикутник угорi зображення поєднує глави Отця, Сина i голуба - Святого Духа.

"Свята Трiйця" ("Новозавiтна Трiйця")

"Сопрестолiє"

На iконi "Сопрестолiє" сумiсне розташування Отця й Сина говорить про нероздiльнiсть перших двох Iпостасей, але Дух Святий у виглядi голуба, що витає, порушує вiдчуття нероздiльностi. Крiм того, оскiльки Отець завжди показаний лiтньою людиною, Син - молодим, а Дух Святий - взагалi голубом, то не вiдчувається соприсносущностi Осiб. Принаймнi по вiдношенню до Отця й Сина це створює вiдчуття, що Отець старший за Сина й мiг iснувати тодi, коли Сина ще не було, про що думати неприпустимо.

Iкона Трiйцi (Трiйця Новозавiтна)

Один iз засновникiв радянської космонавтики, академiк Борис Раушенбах, як знавець iконопису Русi, що публiкувався на цю тему ще у радянськi часи, подiлився з нами цiкавими зауваженнями вiдносно iконописного зображення Пресвятої Трiйцi. Вiн писав: "Глибокi мiркування про Трiйцю були завжди притаманнi для Руської Церкви й не могли не позначитися на iконописi, який у православнiй Церквi не виконує функцiю простого iлюстрування Святого Письма й Святого Переказу, а, як вiдомо, органiчно входить у її лiтургiйне життя. В XV столiттi, коли руське богослов'я та iконопис стояли високо, пiд безпосереднiм впливом преподобного Сергiя Радонезького з'явилися прекраснi iкони Трiйцi, вершиною яких безумовно є "Трiйця" преподобного Андрiя Рубльова". Академiк Раушенбах, порiвнюючи "Трiйцю" Рубльова з iконами "Новозавiтної Трiйцi", якi отримали в XVII столiттi велике розповсюдження, вiдзначає рiзке падiння богословської глибини iкон, що не могло не позначитися й на iконах Трiйцi.

Критичнi зауваження Раушенбаха використанi в даному нарисi.

Висновок

На останок автор хоче подiлитися таким мiркуванням: кожне iз представлених iконописних зображень Триєдиного Бога - незображуваної Трiйцi - має сильнi й слабкi сторони. Навiть сама вдала iкона "Пресвята Трiйця" преподобного Андрiя Рубльова не може передати всi гранi сприйняття Того, Хто вище всякого сприйняття та всякої уяви - Господа Бога.

I хоча тут були наведенi слушнi критичнi зауваження вiдносно новозавiтної Трiйцi, усе ж таки серед вiруючих ця iкона користується любов'ю, i тому досить поширена й прикрашає багато храмiв. Її перевага в тiм, що вона нiби "надає людськостi" Божеству, наближає Бога до нас, показуючи в плотi людськiй. Показує Бога Сина у звичному нам виглядi, як Боголюдину, з хрестом або Євангелiєм у руцi.

Лiтература

1 Инок Григорий (Круг). Мысли об иконе. М.: Аксиос, АНО "Развитие духовности, культуры и науки", 2002. - 240 с.

2 Б.В.Раушенбах. Логика троичности

http://www.philosophy.ru/library/vopros/54.html

3 Алпатов М.В. Андрей Рублев. - М.: Изобразит. искусство, 1972

В.Ю.Скосар, 2012-2015 р.