Смiрнов Олексiй Iванович : другие произведения.

Причини, мотиви сущого

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    У працi розглянутi та знайденi: фундаментальнi причини й мотиви сущого; арифметично прорахована формула сущого (матерiєгенезису, Бога); теорiя 4-х стовпiв (ГТ) i 3-х поверхiв їхнього обслуговування (ЦНС); соцiалiзацiя iнстинктiв i iнстинктизацiя соцiуму; психологiчнi портрети генiїв-будiвничих i генiїв-руйнiвникiв, персон, котрi стоять на фундаментi соцiуму, проблеми генiальностi, технологiї творчостi Добра i Зла, Людина-Бог.

Присвячується улюбленому полiтику Юлiї Тимошенко ("Батькiвщина") i воїнам, котрi боронять свободу в новiй Українi

а також усiм, хто нероздiлено й хронiчно закоханий.

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Смирнов О. I.

  
  
  

ФУНДАМЕНТАЛЬНI ПРИЧИНИ,

МОТИВИ СУЩОГО

Еволюцiйна фiлософiя

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Харкiв

2014

   УДК 112
   ББК 87,4
   С 50
  
  
   Смирнов О. I.
   С 50 Фундаментальнi причини, мотиви сущого. Еволюцiйна фiлософiя / О. I. Смирнов. -- Харкiв: ФЛП Павленко А. Г., 2014. -- 72 с. (Укр. мов.)
  
   У працi розглянутi та знайденi: фундаментальнi причини й мотиви сущого; арифметично прорахована формула сущого (матерiєгенезису, Бога); теорiя 4-х стовпiв (ГТ) i 3-х поверхiв їхнього обслуговування (ЦНС); соцiалiзацiя iнстинктiв i iнстинктизацiя соцiуму; психологiчнi портрети генiїв-будiвничих i генiїв-руйнiвникiв, персон, котрi стоять на фундаментi соцiуму, проблеми генiальностi, технологiї творчостi Добра i Зла, Людина-Бог.
  

УДК 112

ББК 87,4

  
  
  
  
  
   ISBN 978-966-2901-14-7 No Смирнов О. I, 2014
   No ФЛП Павленко А. Г., 2014
  

Змiст

  
  
   Вступ
   I. Чотири iнстинкту i три рiвня ЦНС (теорiя 4-ї стовпiв i 3-х поверхiв)
   Холод
   Голод
   Секс
   Страх
   Пiдсумки
   II. Коливальний контур (КК)
   III. Парадоксальна фiлософiя подвiйностi сущого (ПI)
   IV. Психологiчнi портрети: генiї-будiвничi i генiї-руйнiвники
   Висновки щодо психологiчних портретiв
   Приклад ПП генiя-руйнiвника. Македонський Олександр
   Приклад ПП генiя-будiвничого. Болцьман Людвiг-Едуард
   Висновки ПП пофакторно (вiд народження до смертi)
   Технологiя творчостi
   Технологiя будування Добра
   Технологiя руйнування Зла
   Генетика: гени, зчепленi гени
   Людина-Бог
   Афоризми
   Використана лiтература
  
  
  
  
  
  

ВСТУП

  
   Пропонується нова, природна, проста та красива картина свiту (КС), сущого, побудованого на життєвому досвiдi основних свiтових класикiв науки та культури. Як будь-яка будiвля складається iз цеглин, так i ця картина сформована iз життєвих шляхiв генiїв. Запитали в мудрецiв: "Звiдки все суще походить?". Мойсей вiдповiв: "Усе вiд Бога", Маркс -- "Усе вiд шлунка", Фрейд -- "Усе вiд сексу", Ейнштейн -- "Усе вiдносно". Автор дотримує цiєї точки зору. Початок усьому -- ХОЛОД, абсолютний, 0 К, або абсолютний мiнус, або негативне поле (енергiя), де немає НIЧОГО, є тiльки вакуум. Схоже вiдштовхується, рiзне притягується (рис. 1). Цей вакуум моментально перетворюється у свою протилежнiсть, сильне позитивне поле -- Великий Вибух (ВВ), де Emin= Emax. Формула, що описує цей процес - = 1/+, або Т = 1/t (с)/. Холод -- матiр усiх енергiй i матерiй. Максимальна енергiя ВВ (Т у град К бiльше, нiж 1,5*10 12, зафiксована в колайдерi). Взаємодiя ХОЛОДУ (Тmin) и ТЕПЛА (Тmax) дає дуалiзм сущого. Енергiї ОХОЛОДЖЕННЯ (ентропiї, за Больцманом: S=Q/T) пiсля ВВ перетворюються в матерiї: E=mc2. Наприклад, ядро (+) при певнiй позитивнiй температурi приєднує негативний електрон (-), i виходить речовина, наприклад, водень (Н), гелiй (He) тощо за таблицями Менделєєва, Опарiна, Дарвiна з отриманням теплокровностi як захисту вiд ХОЛОДА. Своєю появою речовина з метою об'єктивного самозбереження генотипiзувала (запам'ятала) ту кiлькiсть енергiї, при якiй народилась. ОХОЛОДЖЕННЯ I ВРОДЖЕНЕ ПРОТИСТОЯННЯ ЗАСТИГАННЮ -- ключ до розумiння 4-х стовпiв та 3-х поверхiв. Так, ХОЛОД еволюцiйно породив ГОЛОД як протистояння охолодженню-руйнуванню, ХОЛОД i ГОЛОД породили СЕКС як розмноження i самозбереження. Цi три iнстинкти породили iнстинкт СТРАХУ як цiлеспрямоване самозбереження.
   Для стислостi вони названi стовпами, на яких все ґрунтується. Цi чотири iнстинкти є результатом протистояння охолодженню (минуло тiльки 14, 7 млрд рокiв вiд початку охолодження, залишилося ще близько 26 млрд рокiв). Цi чотири iнстинкти еволюцiйно оформленi в ЦНС як єдину об'єднуючу систему, подiлену на три рiвнi: 1. Спинний мозок -- провiдник нервової енергiї до м'язiв; 2. Пiдкiрка головного мозку з центром iнстинктiв у гiпоталамусi (ГТ), який має iнтеро-, i екстерорецептори (тобто будь-яка iнформацiя зсередини органiзму i ззовнi обов'язково проходить через ГТ; ГТ -- це генератор життя, нервової енергiї взагалi); 3. Кора головного мозку, функцiя дозволу або заборони дiї. Цi три рiвня для стислостi названi трьома поверхами. В цiлому визначаємо нашу концепцiю як теорiю чотирьох стовпiв i трьох поверхiв. З метою задоволення цих чотирьох iнстинктiв виникли i розвинулися новi функцiї органiзму i цiлi галузi дiяльностi людини: необхiднiсть захисту вiд ХОЛОДУ дала теплокровнiсть, приручення вогню, шиття одягу, спорудження будинкiв, видобуток вуглеводнiв i похiднi вiд усього цього; ГОЛОД -- сiльське господарство, виробництво їжi та їх похiднi, СЕКС -- парфумерiю, ювелiрну справу, моду, мистецтво, культ тiлесної краси; СТРАХ -- виробництво зброї, формування армiй i їх похiднi. Так соцiум iнстинктизується, а iнстинкти соцiалiзуються -- у цьому сенс розвитку цивiлiзацiї. Поява третього поверху -- це здобуток середовища, а на рiвнi людини -- соцiуму, цивiлiзацiї, суспiльства. Цивiлiзацiю створили генiї вiд приручення вогню, винаходу колеса i до винаходу електрики, комп'ютера. Усе це народилося в головах з нiчого i стало невiд'ємною складовою цивiлiзованого життя, практики. Генiй-будiвничий з нiчого створює щось корисне. Генiй-руйнiвник (серiйний вбивця) це корисне знищує, вбиває. Цивiлiзований свiтогляд -- це знання особливостей, скрiплене ЛЮБОВ'Ю. Усе це описує головне досягнення автора -- формула сущого Бога T= 1/t сек. (див. рис. 2).
   Головний висновок з ПП. Людина-Бог, якщо ця людина його шукає i хоче ним бути.
   СВIТОГЛЯД (С) -- онтогенiчне (набуте на базi iнстинктiв -- фiлогенетичному, генетичному фундаментi) ядро особистостi й суспiльства. Онтогенеза стисло повторює фiлогенез. Вiд С залежать життя, здоров'я i культура особистостi, суспiльства. Подiляє людство на раси, нацiї, культури, тобто створює кордони, що роздiляють людей за будь-якими ознаками. С+ЛЮБОВ=МОРАЛЬ -- поєднання знання i вiри, об'єктивного i суб'єктивного, причин i мотивiв.
   У працi "Фундаментальнi причини, мотиви сущого" (ФПМ) пропонується НОВА КАРТИНА СВIТУ (НКС), в якiй виявляються причини й мотиви сущого, згорнутi в одну загальну формулу -- сущого (Бога, буття), руху загалом, поданi схема та їхня локалiзацiя. Пропонується тим, хто цiкавиться свiтами всерединi себе та над собою
   Ключовi слова працi "ФПМ": 1. ЗАСТИГАННЯ (пiсля ВВ рис. 1,2) i вроджений йому супротив. 2. Соцiалiзацiя iнстинктiв i iнстинктизацiя соцiуму (рис. 4). 3. Подвiйнiсть сущого (рис. 3): iдеалiстична -- усе вiд Бога, матерiалiстична -- усе вiд застигання, вiд ВВ (див. ПI -- подвiйнiсть, КК -- коливальний контур, ПП -- психологiчнi портрети генiїв). 4. Технологiя творчостi, ЗЛА i ДОБРА. 5. ЛЮДИНА-БОГ. 6. Формула сущого, Бога, буття як головна причина появи енергiй, руху, часу i простору, матерiєгенези загалом (мiкро-, макросвiтiв) Т=1/t сек., де температура зворотно пропорцiйна часу (див. рис. 2 та обкладинку). Праця ФПМ є фiлософсько-еволюцiйною, свiтоглядною, основаною на науках: фiзика, хiмiя, бiологiя, фiзiологiя, психологiя, соцiологiя та на їхнiх класиках.
   У кожної людини є свiй певний свiтогляд, кожна людина хоче знати, звiдки все походить, що його спричиняє i куди воно веде. Яка твоя картину свiту, такий i твiй свiтогляд, який свiтогляд -- такi i життєвi прiоритети, характер, доля. Якщо до цього всього додати всезагальну i часткову закоханiсть, то отримаємо християнську мораль. Щоб сформувати картину сущого, КС, треба прочитати i зрозумiти всiх свiтових класикiв вiд всiх наук i мiфи народiв свiту. Я це зробив i отримав нову КС, в яку класики заклали свої iдеї, як цеглини в будiвлю. Кiлькiсно i локалiзовано вiднайденi конкретнi причини i мотиви сущого.
   Все описано зрозумiло i правдиво.
   У працi розглянутi такi питання:
   1. Основнi, фундаментальнi причини й мотиви сущого;
   2. Холод i його похiднi. Перепад температур як причина руху загалом. Формула сущого. Основнi закони природи об'єднанi в одну загальну формулу:

Т=1/t сек.

  
   Це -- застигання сущого (Всесвiту), тобто еволюцiя речовини, об'єднання в одне цiле мiнiмальної i максимальної температур (див. рис. 2). Холод та його похiднi: голод -- компенсацiя застигання, секс -- компенсацiя холоду i голоду, страх -- самозахист.
   3. Будова i функцiї сущого (вiд атома до ЦНС).
   4. Пошук причин i мотивiв як богопошук. Коливальний контур сущого.
   5. Людина. Психологiчнi портрети генiїв. Технологiї творчостi. Технологiї Зла i Добра.
   Використавши головне iз рiзних наук та мистецтв i об'єднавши все це одною iдеєю, формулою, я вибудував свою картину свiту i визначив мiсце людини в нiй.
   У релiгiї свiту у всi часи були i є не чим iншим, як ШАНУВАННЯ великих людей (вiд Гiльгамеша до Мойсея, Христа, Будди до Матерi Терези чи вiд Архiмеда до А. Ейнштейна), людей, якi будували цей свiт. Усi молитви i мантри на їхню честь. Це -- генiї-будiвничi цивiлiзацiї.
   Поiменно перелiчимо тих, хто цю будiвлю руйнував, убивав i ґвалтував тiлесно й духовно: генералiсимусiв, вiйськових, державний апарат насильства (працiвники в'язниць, полiцаї-мiлiцiонери, КДБ - ЦРУ та iншi полiтичнi насильницькi формування та паразитичнi елементи).
   Молiться ЇМ i молiться за НИХ, i тодi i ви, i свiт станете ще кращими. Цi молитви послугують загальному об'єднанню людей, а, отже, i всiх релiгiй. Останнi перестануть бути бiзнесом i роз'єднуючим началом. Люди об'єднанi одними бажаннями i потребами, а релiгiї й держави їх роз'єднують -- спочатку за расами, нацiональностям, вiруванням, а потiм i за класами.
   Хто конкретно що i як робив? Слiд виявити мотиви i механiзм становлення генiя, зрозумiти технологiю творчостi. I, нарештi, визначити, де, як i чому зароджується ДОБРО i ЗЛО (оскiльки це суто людський винахiд). Iсторично ранiше вiдбiр списку генiїв вiдбувався без урахування критерiїв ДОБРА i ЗЛА. Наприклад, убивця Наполеон i творець музики Бетховен визначались як генiї. Але за результатами вони цiлковитi антагонiсти: перший убивав, а iнший творив.
   Наявнiсть Любовi в душi генiя надає любовне сприйняття себе i свiту, а вiдсутнiсть Любовi (тобто ненависть) -- негативне сприйняття себе i свiту.
   Персональний вiдбiр генiїв я здiйснив на суб'єктивних началах, а саме керуючись тим, хто найбiльше вплинув на становлення мене зокрема i цивiлiзацiї загалом. Я склав список генiїв, розмiстивши по вертикалi i за алфавiтом на аркушi справа. По горизонталi згори можна знайти їхнi об'єктивнi бiографiчнi данi: де, коли, який кожен iз них народився, в якiй сiм'ї i при якому державному ладi, де, ким i як виховувався, навчався, з ким спiлкувався, в кого закохувався, з ким мав шлюб, дружив, який мав зовнiшнiй вигляд (габiтус), чим хворiв, чим займався, що зробив i чому. Окрiм того, поданi суб'єктивнi данi: особливiсть ставлення до себе та iнших, свiту, до протилежної статi тощо. Внизу такої таблицi, пiдсумовуючи, я визначив статистичнi данi. Бiографiчнi вiдомостi взятi лише iз документiв: листiв, щоденникiв, автобiографiй, мемуарiв про генiїв, з їхнiх творiв тощо. Опрацювання даних вiдбувалося iз застосуванням методiв, характерологiчнi данi пропускались через психологiчний тест СБМДО (MMPI).
  
   Фiлософськi принципи. Однакове вiдштовхується, рiзне притягується. Усе рухається вiд плюса до мiнуса, вiд великого до малого, вiд тепла до холоду, вiд максимуму до мiнiмуму, злiв направо, пiсля Великого Вибуху вiдбувається застигання. Протилежностi перебувають у єдинствi i боротьбi. Суще дуалiстичне.
  
   Висловлюю подяку Укранцеву Iллi Андрiйовичу за технiчну пiдтримку в процесi створення цiєї працi i спонсоровi видання Смирнову Вiктору Олексiйовичу
  

Скорочення

   ВВ -- Великий Вибух
   ЦНС -- центральна нервова система
   ГТ -- гiпоталамус
   КС -- картина свiту
   Т.В. -- точка вiдлiку
   ТК -- температура по Кельвiну
   КК -- коливальний контур
   ПI -- подвiйнiсть сущого
   ФБР -- фундаментальнi причини i мотиви
   ПП -- психологiчнi портрети
   УР -- умовнi рефлекс
   БР -- безумовнi рефлекси
   Ч -- чоловiче начало
   Ж -- чоловiче начало
  
  
  
  
  

I. Чотири iнстинкти та три рiвнi ЦНС

(4 стовпи та 3 поверхи)

  
   Правильна картина свiту -- це та, яка, пiймавши крайнощi, згорнута в одну просту формулу.
   Початок -- точка вiдлiку (далi -- ТВ), програма подальшого, алгоритм процесу (наукового, лiтературного, художнього, релiгiйного, фiлософського), об'єкта та суб'єкта. "Я вас любив, а може, i люблю я ..." (переклад I. Муратова) -- i усе стає зрозумiлим: хто написав, що, навiщо, чому. ТВ залежить вiд свiтогляду: свiтогляд + любов = мораль.
   Отже, початок. ТВ -- ХОЛОД, абсолютний 0 Кельвiна (див. рис. 1). Усе почалось з нього, з НIЧОГО, суцiльного негативного поля, в якому мiнуси, вiдштовхуючись, сколапсували, i 13,7 млрд рокiв тому вiдбувся черговий Великий Вибух (ВВ). Вiд мiнiмальної температури 0 К i до Тmax ™ 1,5 ? 1012 К в момент ВВ. E min= Emax = mc2. Усе суще виникло за законами конденсацiї енергiї (позитивних i негативних), застигання i перетворення її в речовину.
   Цикл © 0 К ? ВВ (min -- max).
  

Рис. 1. Схема перетворення нiщо в щось

E min= Emax = mc2

   ЗАСТИГАННЯ I ВРОДЖЕНЕ ПРОТИСТОЯННЯ ЙОМУ -- ключове слово усiєї картини свiту. Воно згорнуто у формулу:

Т = 1/т (с) (див. рис. 2).

   t виникло вiд ВВ1 на початку застигання i перетворення енергiї в матерiю
   ТKmin© 0 - max ТK™1.5*1012 Тkmin=1/ Тkmax Тkmax=1/ Тkmin
  
   Рис. 2. Графiк застигання i протистояння йому
   Пояснення до рис. 2 по часу
   1. -- необмежений синтез матерiї за формулою E=mc2;
   2. -- обмежений синтез матерiї (Опарiн);
   3. -- рослини;
   4. -- тварини (теорiя боротьби за iснування i статевого вiдбору Ч. Дарвiна);
   5. -- людина, ноосфера (Вернадський);
   6. -- генiї Добра i Зла (психологiчнi портрети);
   7. -- людина-бог (ЛБ);
   8. -- поширення ЛБ по Всесвiту
  
   Схема синтезу матерiї вiд матерiальних часток до живих систем i через теплокровнiсть -- до соцiуму -- це i є протистояння матерiї охолодженню. Застигання -- це об'єднання "+" i "-" в одне цiле.
   Застигання = еволюцiя = ентропiя.
   Долучення "-" до "+", електрона до ядра.
   Застигання -- це пролонгована взаємодiя межових температур ("+" i "-"). Взаємодiя Тmin i Тmах дає подвiйнiсть сущого, "вiчний рух" вiд "+" до "-" i похiднi вiд цiєї взаємодiї -- час i всi види енергiї й тiл.
   Рух ТЕМПЕРАТУРИ вiд максимуму до мiнiмуму i є застиганням:

Т = 1/t  (с).

   Це -- усезагальне унiверсальне правильне подвiйностi всього сущого. Наприклад, 0x01 graphic
, 0x01 graphic
, 0x01 graphic
. Це перший закон логiки: визначення чогось через протилежнiсть.
  
  
  
  

Iнстинктизацiя соцiуму

Соцiалiзацiя iнстинктiв

   Iнстинкт
   Способи його задоволення
   Холод
  -- приборкання вогню;
  -- пошиття одягу;
  -- спорудження житла;
  -- добуття вуглеводню;
   Голод
  -- сiльське господарство;
  -- харчова промисловiсть;
  -- створення засобiв виробництва;
   Секс
  -- науки;
  -- мистецтва (творчiсть);
  -- парфумерiя;
  -- моди;
  -- виробництво коштовностей;
  -- краса душi та тiла;
   Страх
  -- зброя;
  -- армiя;
  -- держава;
  -- урбанiзацiя;
  -- мораль;
  -- релiгiя.

Рис. 4

ХОЛОД

  
   Енергiї й матерiї виникають лише на теплiй сторонi взаємодiї протилежностей (як запiтнiлi вiкна).
   НА ПОЧАТКУ був Холод з температурою T0 K©0 або менше абсолютного нуля, при якому не iснувало нiчого: нi руху, нi часу, нi простору, нi матерiї. Це негативне поле (абсолютний холод) сколапсувало у Великий Вибух (ВВ1) з Тmax ™ 1,5 ? 1012 К, i з точки почав утворюватися Всесвiт. Так почалося застигання i формування матерiї (ентропiя) -- вiд найпростiших часток до живої речовини. При застиганнi нова частка (речовина) генотипувала собою, своїм народженням ту температуру, в якiй народжувалася, завдяки конденсацiї. Холод -- однойменний негативно заряджений антипростiр (у нiм нiчого немає), iснуюча мить (мiльйоннi частки секунди). Це -- ПОЧАТКОВА енергiя, точка вiдлiку, нижче i вище якої нiчого немає. ХОЛОД ? колапс ? ВВ -- батько усiх вiдомих i невiдомих енергiй, часу, простору, матерiї. Матерiя в усiх її елементах генотипiзує ту енергiю, в якiй народжується: E = mc2. Саме народження матерiї -- це боротьба з холодом, самозахист вiд охолодження, де E стає m.
   Матерiя -- це застигле тепло. Ентропiя -- це протистояння матерiї холоду, це i є еволюцiя вiд т. зв. "неживої матерiї" (хiмiчнi елементи таблицi Мендєлєєва) до "живої": бiологiчна еволюцiя -- поява мембрани (клiтини). На живому рiвнi iнстинкт ГОЛОДУ фiзично виник як похiдна вiд iнстинкту ХОЛОДУ, захисна реакцiя вiд руйнування, функцiя самовiдновлення енергiї, втраченої пiд час охолодження, завдяки поглинанню когось або чогось. Похiднi ХОЛОДУ та ГОЛОДУ -- теплокровнiсть, розмноження дiленням або з'єднанням чоловiчого i жiночого начал -- це СЕКС, а потiм i технологiчна еволюцiя (еволюцiя мозку, творчостi). Iнстинкт ХОЛОДУ iнiцiює цiлу мережу технологiй, засобiв i способiв виробництва: приборкання вогню, шиття одягу, будiвництво житла, добування вуглеводнiв, винахiд електрики тощо. Пiвнiч розвиненiший пiвдня (iнакше не виживеш). Iнстинкт ГОЛОДУ iнiцiював напрями виробництва: вiд сiльського господарства до усiх iнших галузей народного господарства, що дозволяють харчуватися й виживати. Iнстинкт СЕКСУ (секс -- функцiя розмноження взагалi) iнiцiював або породив такi галузi виробництва: парфумерiю, ювелiрну, моди загалом, культуру тощо. Похiдна вiд перших 3-х iнстинктiв (ХОЛОД, ГОЛОД, СЕКС) -- це СТРАХ -- самозахист, що iнiцiювало появу i розвиток перших трьох напрямiв виробництв, а також вiйськову промисловiсть та все iнше, що слугує для самозахисту.
   Фiзика холоду. Згiдно з 1-м законом термодинамiки, нiщо у свiтi не виникає нi з чого. 2-й закон: чим контрастнiша температура, тим бiльше буде зроблено роботи. Обидва закони абсолютно суперечать теорiї Великого Вибуху, оскiльки на початку був тiльки Холод, що сколапсував i миттєво перетворився в максимальне тепло, -- ВВ, тобто усе суще виникло нi з чого. I головне питання в моїй теорiї ХОЛОДУ: чому однакове вiдштовхується, а рiзне притягується i якi математична й фiзична формули цього процесу? Виникнення Всесвiту повнiстю протилежне 2-м законам термодинамiки.
   На противагу холоду народилася матерiя, рух загалом, у живої матерiї -- дихання i теплокровнiсть. Негативне дало позитивне, Нiщо дало Все. Застигання i вроджене протистояння йому -- причини всього сущого. Мотиви -- у живому. Це -- iнстинкти.

Emin = Emax = mc2 = усе суще.

А двигун усьому -- охолодження i вроджене протистояння всьому

   У експериментi вiдтворити абсолютний нуль i абсолютний максимум неможливо -- жодне матерiальне тiло не витримає цих температур. Майбутнє за тим, хто фактично роздiлить i сконцентрує окремо цi екстремуми (мiнус вiд плюса). Хоча будь-яка вибухова речовина -- це ступiнна концентрацiя плюса. Тому цi екстремуми можна представляти суто теоретично -- експеримент в умах, думках. Нежива матерiя насправдi жива, вона функцiонує i з набагато бiльшою швидкiстю (рух електронiв), нiж жива.
   Iснує три картини свiту: механiчна (I. Ньютон), електромагнiтна (Н. Бор -- Дж. Максвелл), релятивiстська (або квантова; М. Планк) i подвiйна (бiполярна, конденсаторна, холодова). Усi вони базуються на принципi причинно-наслiдкового порядку, залежностi одного вiд iншого. Закон збереження енергiї працює тiльки мiж крайнощами пiд час охолодження Всесвiту. Крайнощi експерименту непiдвладнi.
   Усi види енергiй є похiдними вiд високих температур. Наприклад, мiй експеримент у 1979 р. засвiдчив, що тяжiння F (Ньютон) залежить вiд температури: з висоти 40 м були скинутi одночасно двi гирi по 100 г, але одна -- гаряча до червоного, а iнша -- холодна. Гаряча завжди падала першою. Експеримент Герца: сталевий стержень нагрiвався посерединi, до кiнцiв пiд'єднувався вольтметр, потiм амперметр, i вони завжди показували наявнiсть електрики.
   У 1983 р. вiдкрили бозони, якi набувають своєї маси тiльки нi в "чому", абсолютному вакуумi. Г. I. Наан: "Вакуум є все, i все є вакуум". Грубу модель вакууму можна уявити як нескiнченно великий запас енергiї одного знака, що компенсується таким же запасом енергiї iншого знака. Е. Шредiнгер: "З вакууму повиннi народжуватися частки". Але тiльки завдяки ВВ (Великому Вибуху) "море Дiрака" складається з негативної енергiї (наприклад, чорнi дiри). У 2013 р. на Великому адронному колайдерi експериментально вiдкритий бозон Хiггса з температурою народження 1,5 ? 1012 К.
   На рис. 4 показана причина руху в експериментi.
  
  

ГОЛОД

   Голодовий насос i його функцiя. Голод -- похiдна вiд перепаду температур -- охолодження. Це процес, протилежний ентропiї як "неживої", так i живої матерiї. Протистояння охолодженню (смертi) i є еволюцiєю матерiй, зокрема духовної (мозкової). Голод задовольняється завдяки теплу (фотосинтезу), наприклад, сонячному, i поїданню iнших матерiальних, iнколи живих, тiл. Другий механiзм протистояння охолодженню (смертi, ентропiї) -- це дiлення матерiального тiла на двi i бiльше частини. Вершина цього дiлення -- це злиття двох протилежностей (батькiв) i зачаття третього, четвертого i та iнших тiл, схожих на батькiв, тобто Секс -- функцiя розмноження.
  

СЕКС

   Iнстинкт розмноження (найпотужнiший в органiцi) -- це похiдна вiд iнстинктiв Холоду i Голоду.
   Еволюцiя сексу:
      -- охолодження пiсля ВВ i механiчний подiл;
      -- брунькування -- жiноче дублювання себе;
      -- Секс -- поява осiб чоловiчої статi (750 млн рокiв тому) -- поява чоловiка як хижака i жiнки як продовжувачки роду нового типу. Чому i з'явився Чоловiк. Жiнка первинна. Чоловiк вторинний. Такий закон еволюцiї, тобто охолодження.
   Я -- одиниця вiдлiку всього i уся. Головна похiдна вiд СЕКСУ -- любов, що розростається вiд частки (до нянi, мами, представника протилежної статi) до загального (природи, людей, свiту в цiлому). Любов -- це потяг протилежностей один до одного на рiвнi неживої i живої матерiй ради виживання.
   Секс -- функцiя найбiльшого, найкращого пристосування в боротьбi за виживання. Вижити -- означає просочитися, розмножитися й вижити. Еволюцiєю був вироблений iнстинкт СТРАХУ -- втеча, вiдхiд вiд руйнiвника. Якщо першi три iнстинкти (холод, голод, секс), на яких базується функцiонування всього неживого i живого, проявляються збудженням, то страх -- це гальмування цих iнстинктiв. У боротьбi за виживання цi стовпи-iнстинкти виникли, виробилися й закрiпилися всупереч охолодженню середовища, бажанню вiдновити себе енергетично, розмножитися i вижити (див. Ч. Дарвiн, "Боротьба за iснування i статевий вiдбiр").
  
  
  

СТРАХ

   СТРАХ -- похiдна вiд холоду голоду i сексу, й вiн розвивався паралельно з ними.
   На рiвнi ЦНС чотири iнстинкти перебувають у центрi будь-якого мозку в гiпоталамусi (далi -- ГТ). ЦНС -- це еволюцiйно створена схема у виглядi трьох "поверхiв": спинний мозок (найдавнiший -- вiд 10 млрд рокiв), пiдкiрка (припинила формуватися до 10 млн рокiв) з центром в ГТ i кора головного мозку (вiнець цього творiння -- людина з її корою головного мозку, з т. зв. "свiдомiстю"). На 3-му "поверсi" й прихованi цивiлiзацiя, боготворчiсть, людинолюбство i бiолюбство. Завдяки 3-му "поверху" людина здатна створити рай на землi, коли хижак не буде пожирати жертву. Це бiогуманiзм на базi спiвзнання, знання законiв природи i себе. Страх -- це гальма будь-якого бiологiчного органiзму, особливо людини (її iнтелекту).
   Душа будь-якої живої iстоти розвивається на iнстинктах за принципом Павлова: умовний рефлекс утворюється тiльки на основi безумовного, а функцiональне єднання безумовних рефлексiв є iнстинктом. Iнстинкти соцiалiзуються у виглядi зростання кори головного мозку, а середовище iнстинктизується у формi зростання, прогресу, цивiлiзованостi. Iнстинкти утворюють фундамент цивiлiзацiї i прогресу загалом, i навпаки -- цивiлiзацiя базується на iнстинктах. Мiфи, казки, релiгiї -- слуги правильного цивiлiзованого задоволення iнстинктiв. Душа, психiка складаються iз заборон i дозволiв щодо задоволення цих iнстинктiв -- це i є свiдомiсть. Iнстинкти -- генератори енергiї мозку, а отже, i тiла. Падiння моралi -- миттєве, а зростання, пiдйом -- важкi й тривалi. Людина стає звiром миттєво, а богом -- болiсно i довго.
   Бог -- це мiфологiзованi iнстинкти i технологiї їх задоволення. Похiднi iнстинктiв -- усе соцiальне i полiтичне, зокрема й мови. Усе загалом у неживому (холод) i живому (холод, голод, секс, страх) слiд виводити саме з iнстинктiв. Побутове спiлкування слiд звести до iнстинктiв -- i буде зрозумiло, чого вiд тебе насправдi хочуть.
   Теорiя чотирьох стовпiв (iнстинкти) i трьох поверхiв (будова ЦНС) реалiстичнiша, нiж будь-якi фiлософiї i мiфологiї. У нiй є фiзика i арифметика свiту, а не мiфи i притчi, здогадки i припущення, в яких прогалини незнання заткнутi вигадкою.
   Класифiкацiя всього живого (i неживого) повинна здiйснюватися через i по iнстинктам: просте механiчне поєднання i розподiл по холоду, вiд нього -- вiдновлення власної енергетики по голоду, розмноження по сексу i самозбереження по страху.
  
  

ПIДСУМКИ

   Об'єктивно в соцiумi (цивiлiзацiї загалом) виникнення рiзних сфер дiяльностi i є похiдна вiд (див. рис. 4):
    1) холоду (приручення вогню, видобуток енергоресурсiв (дрова, вугiлля, газ, нафта, електрика), будiвництво осель, шиття одягу тощо);
   2) голоду (землеробство i скотарство, вся харчова промисловiсть);
   3) сексу (парфумерiя, мода, мистецтво тощо);
   4) страху (створення та розвиток держав, медицини, озброєння i вiйськ).
   Завдяки цим 4 iнстинктам забезпечуються прогрес i розвиток цивiлiзацiї.
   Цивiлiзацiя ґрунтується на iнстинктах. Так iнстинктизується цивiлiзацiя i цивiлiзуються iнстинкти на рiвнi фiло-, й онтогенезiв.
   На рiвнi психiки суб'єкта провiдною є така схема дiяльностi: збудження iнстинкту, -iв) ? збудження або гальмування кори головного мозку ? формування потреби ? дiяльнiсть ? задоволення потреби ? спад збудження.
   Вiдповiдальнiсть лiвої або правої пiвкуль за емоцiї i логiку -- врождена й залежить вiд статi. У кожного є жiноча (материнська) i чоловiча (батькiвська) пiвкулi. Пiвкулi часто "не дружать" мiж собою, особливо яскраво це проявлено в епiлептикiв. Цент головного мозку, водiй ритмiв -- гiпоталамус. Саме це -- коливальний контур усього живого. Коливальний контур "неживого" -- "охолоджена" енергiя, завдяки якiй народилось те "неживе" в ядрi (ядрах).
  

II. КОЛИВАЛЬНИЙ КОНТУР (КК)

   У чому полягає причина руху? Чи то в Боговi, чи то у Великому Вибуху. Пошук першопричини мiкро-, i макрорухи -- це виявлення коливального контуру, його схеми i мiсця розташування.
   Наведемо рисунок електричного аналога коливального контуру (КК).
  
   Рис. 6. 1 -- iндуктивна котушка; 2 -- резистор; 3 -- конденсатор; вiдсутня батарейка (тобто iнстинкти), тому коливання тут затухаючi.
  
   Пошук причин руху -- це пошук Бога = пошук КК i його схеми.
   Крайнощi протилежностей (Тmin i Тmax) об'єднанi в КК.
   Загальний КК народився в момент ВВ i загенотипував iснуючi на цей момент часу "+" i "-" енергiї. Так у мiру охолодження ВВ формувалася матерiя, генотипiзуючи цi остигаючi енергiї. Якщо цю матерiю охолодити нижче абсолютного нуля, вона перетвориться на Нiщо, що призведе до ВВ.
   Симетрiя загалом -- це протиставлення - i +, "лiвого -- правого", Ч i Ж. Точки ймовiрного зiткнення лiвого i правого -- це i є КК -- перехрестя, що не пересiкається в "подвiйнiй стрiчцi Мебiуса". Як i на схемi ЦНС.
   У свiтi є час переважання лiвої частини (Л) i час переважання правої (П). У природi переважає то чоловiче (Ч), то жiноче (Ж), i все в нiй циклiчно. Є "жiночi" хiмiчнi елементи, а є i "чоловiчi". Те ж саме можна сказати про дерева, країни, дати, цифри, науки, час доби, мiсяцi, роки. Це i є циклiчний розвиток природи. Частота -- одиниця вимiру циклу.
   Смерть циклу будь-якого тiла вiдбувається тодi, коли перемагає: Ч ("+") або Ж ("-"), П (праве) або Л (лiве).
   У Торi йдеться: "I ворожнечу покладу мiж тобою i мiж дружиною, i мiж сiм'ям твоїм i сiм'ям її; вона вражатиме тебе в голову, а ти вражатимеш її в п'яту".
   Бог -- жiнцi: "Помножу скорботу твою у вагiтностi твоїй : у хворобi народжуватимеш дiтей; до чоловiка твоєму потяг твiй, i вiн пануватиме над тобою".
   Бог -- чоловiковi: "За те, що ти послухав голоси дружини твоєї <...>, проклята земля за тебе; iз скорботою живитимешся вiд неї в усi днi життя твоїй <...>, у потi чола твого їстимеш хлiб, доки не повернешся в землю".
   Стан ненавистi в протилежностях народжує ЗЛО. Стан любовi мiж протилежними парами народжує ДОБРО, так само як у Ч i Ж.
   Мета жiнки -- знайти чоловiка, що кохатиме її, народжувати i бути вiрною. Мета чоловiка -- знайти жiнку, закохатися, захопитись i творити дiтей i свiт, а також стежити, щоб ця жiнка не "наставила роги" (лiве, налiво -- злий парадокс, праве, направо -- добрий). Згiдно з М. Бердяєвим, "стать є точка перетину двох свiтiв в органiзмi людини. У цiй точцi статi криється таємниця буття. Стать -- космiчна сила".
   Багато чоловiкiв -- це вiйна, багато жiнок -- розбещення суспiльства. Чоловiкiв на чверть менше, нiж жiнок, -- балансова норма. Ч + Ч = 0, Ж + Ж = 0, Ч + Ж = 1. Шлюб, що не вiдбувся, -- доля, що не вiдбулася, життя, що не вiдбулося. I навпаки.
   Чоловiк, вибираючи жiнку, вибирає сенс i шлях життя, жiнка, допускаючи до себе чоловiка, вибирає те ж саме, що i чоловiк, i йде за ним.
   Чоловiк молиться наодинцi, i йому не потрiбний священик, жiнка -- в колективi i обов'язково зi священиком.
   Чоловiк -- iстота iндивiдуальна, жiнка -- громадська.
   Чоловiк для жiнки -- шлях (тiло), жiнка для чоловiка -- дух. Жiнка одухотворяє чоловiка, а чоловiк -- засiб для жiнки. Чоловiк любить жiнку завдяки її дитячостi. Жiнка красива, якщо схожа на дитину, краса -- це дитячiсть. Жiнка допускає до себе чоловiка завдяки його дорослостi, тобто силi.
   Любов жiнки зводить чоловiка до тваринного стану. Любов чоловiка обожнює чоловiка. Чоловiк, закохавшись в жiнку, гуманiзує жiнку, а жiнка, допустивши до себе чоловiка, приборкує його. Чоловiк -- це принцип гуманiзацiї пари, тобто i суспiльства в цiлому.
   Чоловiк -- це збудження (активне начало), жiнка -- гальмування (пасивне начало). Жiнка, народивши дитину, починає виконувати чоловiчi функцiї (особливо наочно це проявляється у птахiв з виводком) : охороняє, годує. Чоловiк в сьогоденнi мiстить минуле жiнки. Чоловiк -- це онтогенез, а жiнка -- фiлогенез.
   В принципi ЖIНКА породила ЧОЛОВIКА, ЗЛО -- ДОБРО, ХОЛОД -- ТЕПЛО.

Чоловiк = 1/Ж, а жiнка = 1/Ч. Сьогодення = 1/минуле (це жiнка) i сьогодення = 1/майбутнє (це чоловiк).

   Чоловiк, що зациклився на любовi до чоловiка, "голубiє"; до жiнки -- стає творцем. Жiнка на любовi до чоловiка не зациклюється (на любовi до жiнки -- "рожевiє").
   Прогноз: стосунки чоловiка i жiнки договiрнi, а чоловiка i чоловiка, жiнки i жiнки -- любовнi. Свiт ожiночнюється. Поки в природi все рухається вiд чоловiка до жiнка, вiд "+" до "-", чоловiк живе заради жiнки i навпаки. Чоловiк перебуває у вiчному пошуку жiнки -- звiдси помилки, i навпаки. Кожен шукає свою половинку. У цьому свобода i привабливiсть життя.
   Чоловiчi психiчнi патологiї: параноя, епiлепсiя - пригнiченi (подавленi), страждальнi бажання (хронiчне незадоволення). Жiночi психiчнi патологiї: шизофренiя, iстерiя -- ейфоричнi (прагнення до задоволення). До З. Фрейда психiатрiя була безстатевою.
   Чоловiк любить в жiнцi себе-"дитину" i за характером, i за габiтусом. Жiнка любить у чоловiковi батька.
   ЦНС у жiнки протилежна чоловiчiй за функцiями пiвкуль головного мозку.
   Прогресивна еволюцiя вiдбувається тодi, коли ПРАВЕ (у ПI -- подвiйнiсть сущого) бере ЛIВЕ, одухотворяє його (дiяльно закохується) i перетворює на щось третє (чоловiк гуманiзує жiнку, ядро приєднує електрон -- i виходить водень тощо). Регресивної еволюцiї в природi не iснує -- час не йде назад.
   Краса -- ця рiвновага (симетрiя) мiж Л i П.
   Будь-яка речовина (тiло) -- ця єднiсть i боротьба протилежностей, причому, чим далi один вiд одного перебувають протилежностi, тим яскравiша "драма". Маятник вiд однiєї крайнощi до iншої -- рух матерiї загалом i життя зокрема. Людина, що об'єднала цi крайнощi в одне функцiональне цiле, в одну формулу, фразу, слово (наприклад, "Бог", "любов"), є генiєм. Романiсти, художники, фiлософи i фiлологи займаються тим же -- уловлюють крайнощi i зiштовхують їх, згортаючи в математичну, фiзичнi, хiмiчнi, бiологiчнi, мiфологiчнi i iншi формули.
   Крайнощi взаємодiють за схемою незамкнутої посерединi вiсiмки (стрiчка Мебiуса у виглядi подвiйної замкнутої спiралi, не дотичної в перехрестi, -- це i є КК, див. рис. 6). Кiльця спiралi в 4-х точках не з'єднуються фiзично, а енергетично вiдбувається перескок, циклiчне мерехтiння.
  
   Рис. 3. Будова ПI та КК.
  
   Ця "вiсiмка" -- натуральна схема загального i окремого -- вiд елементарних часток до ЦНС, вiд ЦНС до моралi, релiгiй, фiлософських концепцiй. Це -- центр всього, КК, БОГ, якого всi шукають. Тут усi ЗАКОНИ усiх наук, вже вiдкритi i ще не вiдкритi.
   Боротьба Добра зi Злом -- Зло. Любов Добра i Зла -- Добро.
   Боротьба Зла зi Злом -- Зло. Любов Зла зi Злом -- Добро.
   Боротьба Добра з Добром -- Зло. Любов Добра з Добром -- Добро.
  
   ЦНС еволюцiйно побудована на системi ДI i КК з ГТ (гiпоталамусом) у центрi. Робота мозку -- це боротьба (розмова) пiвкуль чоловiчого i жiночого (Л i П).
   Лiва половина мозку у чоловiка вiд матерi, права -- вiд батька. У жiнка -- навпаки.
   Правда -- брехня. Чим правдивiше, тим генiальнiше. Правда -- початок особи. Правда про себе i свiт -- розкiш iнтелектуального аристократа. Правдивий -- означає вiльний. Тому генiй простий, як дитина, i вiльний, як птах. Сiрiсть одягається в химерний, причому однаковий, масовий одяг. Наприклад, вiйськовi носять мундири з блискучими атрибутами, священики -- ряси, держслужбовцi -- костюми i краватки тощо, тобто брешуть уже своїм виглядом, але побудованi в пiрамiди, щоб паразитувати на досягненнях вiльних.
   Схема мозку еволюцiйно побудована за принципом "вiсiмки", що лежить, але без прямого контакту в перехрестi -- там перебуває КК. Таким чином влаштованi усi макро-, i мiкросвiт, i дiють вони за принципом "ТАК -- НI", "задоволення -- незадоволення".
   Сон -- урiвноваження, зняття конфлiкту лiвої i правої пiвкуль ("+" i "-", чоловiчого i жiночого).
   Iнстинкти комара схожi на iнстинкти людини: в усiх однi i тi ж потреби -- вижити, прогодуватися, розмножитися i зберегтися (тобто 4 стовпа). "Обслуговування" цих 4-х поверхiв -- 3 поверхи (ЦНС).
   Пiзнання парадоксальне, значить -- правдиве i красиве.
   Чимало генiїв шукали причину руху життя й сущого i знайшли її у Боговi. Кожен у своєму Боговi. А. Ейнштейн -- у фiзицi, Д. Менделєєв -- у хiмiї тощо. Я знайшов КК у перепадi температур, а Бога -- у Людинi.
  
  
  

III. ПАРАДОКСАЛЬНА ФIЛОСОФIЯ ПОДВIЙНОСТI СУЩОГО

  
   Абсолютно все у Всесвiтi дуалiстичне: частки, атоми, елементи, бiлки, думки, планети, країни. Закон пар: є протилежностi -- є рух. Однобокiсть -- брехня. Хто вмiє розмежовувати Добро i Зло, той знає, як жити правильно. Мiльйони книг написанi про душу, дух, розум, Бога. Але ми про них як не знали, так нiчого i не знаємо (крiм загальних думок). Будемо знати, коли навчимося вимiрювати. А щоб почати вимiрювати, потрiбно знати точку вiдлiку. Неможливо зрозумiти, розгадати окремо одну з протилежних сторiн -- тiльки одну через одну як -- =1/+ та 1/-. Фiлософiя чи будь-якi мудрування -- це коливання думки злiва направо i навпаки, "розмова пiвкуль", це об'єднання крайнощiв в одне функцiональне цiле, виражене математичною формулою. Мова людська не здатна визначити, назвати одним словом протилежнi якостi. Я їх назвав "ПД".
   Парадокс -- єднiсть i боротьба протилежностей. Головнi, генеральнi крайностi сущого -- температурнi. Мiж крайнощами перебуває МАТЕРIЯ, а поза ними -- НIЩО. Усi iншi енергiї (сили) -- це похiднi вiд узаємодiї цих граничних температур. Як тiльки людство вiдокремить "+" вiд "-", тепло вiд холоду, воно вiдокремить i Добро вiд Зла. Але Зло створило Добро, "-" первинний, а "+" вторинний, їх об'єднання в iм'я виживання i є сущим, усiм, що iснує у Всесвiтi.
   Крайнощi в сущому i в деталях, маятник вiд позитивної частини до негативної дає алгоритми. Треба лише цi ритми помiтити, замiряти i вiдкрити їх закономiрностi. У цьому суть будь-якого вiдкриття, генiального одкровення. У цьому суть формул у всiх науках (вiд осяянь Архiмеда до вiдкриттiв П. Яблочкова).
   Холод протилежний теплу, i навпаки. Роздiлимо все суще на двi протилежнi складовi: лiву i праву, "-" та "+", Зло i Добро, чоловiче i жiноче. Тепер об'єднаємо їх попарно за функцiями i отримаємо вже деякi вiдкритi формули. У цих протилежностях прихованi таємницi руху сущого. Фiлософствувати -- значить позначати i поєднувати протилежнi складовi у формулу подвiйностi.
   Кожне явище, кожна рiч пiзнаються i визначаються через свою протилежнiсть, наприклад: Зло = 1 / Добро, i навпаки -- Добро = 1 / Зло.
   Б. Герб: "Протилежностi суть -- додатковостi".
   Свiтло дуалiстичне: фотон i хвиля. А темрява? Теж: центр i периферiя.
   Вiйна статей чи любов мiж ними? I те, й iнше водночас.
   Вiд стосункiв чоловiка i жiнки повнiстю залежить ринок задоволень.
   Подвiйнiсть сущого вiдображена в рiзних символах i позначеннях (див. Рис. 7).
   Рис. 7.
  

Таблиця подвiйностi (ПД)

   НЕГАТИВНЕ
   ПОЗИТИВНЕ
   Лiве
   Праве
   0x01 graphic
   0x01 graphic
   0x01 graphic
   0x01 graphic
   Рослини-жiнки
   Рослини-чоловiки
   Мiнiмум: 0x01 graphic
   Максимум: 0x01 graphic
   Жiнка
   Чоловiк
   Процедура
   ЇЇ смисл
   Спосiб
   Цiль
   Задоволення мотиву
   Мотив
   Онтогенез
   Фiлогенез
   Сучасне. Майбутнє
   Сучасне. Минуле
   0x01 graphic
   0x01 graphic
   Низ
   Верх
   Мiнус
   Плюс
   Холод
   Тепло
   Темрява
   Свiтло
   Нiщо
   Все
   Чорт
   Бог
   Ненависть -- пасивнiсть
   Любов -- активнiсть
   Брехня -- руйнуюча = незнання
   Правда -- споглядання = знання
   Держава = суспiльство
   Людина = iндивiд
   Садизм. Брюнети, темнi. Той, що перемагає iнших (герой)
   Мазохiзм. Блондини, свiтлi. Той, що перемагає iнших (антигерой)
   Загальне
   Окреме
   Натовп
   Iндивiд
   Смерть
   Життя
   Тiло
   Дух
   Рiд
   Вид
   Людина
   Мисляча
   Фiлогенез
   Онтогенез
   Пекло
   Рай
   Чорне
   Бiле
   Iнь. Чоловiк. Камiнь
   Янь. Жiнка. Вода
   Минуле, низ, зад, вечiр, нiч, осiнь, зима. Парне
   Минуле, верх, перед, ранок, день, весна, лiто. Непарне
   Генiй-руйнатор
   Генiй-будiвничий
   Держава як система
   Людина як особистiсть 
   ОДЕРЖИМI: генiї-руйнiвники (полководцi, царi-iмператори i просто серiйнi вбивцi, вiйськовi, полiцiя, держслужбовцi). Причини: неблагополучна сiм'я, небажана дитина, у якої згодом виникає сильний КН (комплекс неповноцiнностi). Бажання бути вiдомим, прославитися: "Я-надлюдина". Люди, що творять ЗЛО
   ОДЕРЖИМI: генiї-творцi, будiвничi i просто люди, що не коять Зла
  
  
   2, 4, 6, 8, 0
   1, 3, 5, 7, 9
   Буква закону. Цiль (для чоловiка)
   Дух закону. Засiб (для жiнки)
   Iнстинкти
   Свiдомiсть
   Садизм -- агресiя назовнi
   Мазохiзм -- агресiя всередину, на себе
   Права пiвкуля. ЦНС iннервує лiву сторону тiла
   Лiва пiвкуля. ЦНС iннервує праву сторону тiла
   Мати дає любов
   Батько дає закон
   Нiч, сутiнки
   День, схiд-захiд. Запалювання свiчок
   Яйцеклiтина. Товкачик
   Сперматозоїд. Тичинка
   У жiнки лiва половина тiла чоловiча, права -- жiноча
   У чоловiка лiва половина тiла жiноча, права -- чоловiча
   Збирацтво, землеробство
   Полювання. Грабунок
   Матрiархат
   Патрiархат
   Пiвдень, захiд (точка вiдлiку -- екватор)
   Пiвнiч, схiд
   Брехня багатомовна, складна i закрита
   Правда проста i вiдкрита
   Вода, земля
   Огонь, повiтря
   Флегматик, меланхолiк
   Холерик, сангвiнiк
   Мiсяць
   Сонце
   Усi кольори вiд чорного до пурпуру
   Усi кольори вiд пурпуру до бiлого
   Хаос, безцiльнiсть, безпричиннiсть, беззаконня, випадок. Роз'єднує
   Порядок, мета, причиннiсть, закономiрнiсть. Об'єднує
   Генiї-руйнiвники
   Генiї-будiвничi
   Людина, жiнка-бiс. Робить iнших
   Людина, чоловiк-бог. Робить себе сам
   Життя визначає свiдомiсть. "Я за народ". Комунiсти. Множина
   Iндивiдуалiст. Одиниця
   Злий, той, що бере
   Добрий, той, що бере
   ЗЛОБУДIВНИЧI
   ДОБРОБУДIВНИЧI
   Низ i горизонт. Назад
   Верх i вертикаль. Вперед
   Консерватор. Реалiст. Таємниця i закритiсть
   Мрiйник, романтик, оптимiст. Вiдкритiсть
   Садизм: жiнка спостерiгає за самцями, що б'ються, i вибирає того, що перемiг
   Мазохiзм: чоловiки б'ються за самицю i хтось виграє
   Вид
   Рiд
   Озвiрiння себе
   Обожнювання себе
   Матерiалiст. Ритуал, форма
   Iдеалiст. Сенс, змiст
   Шукає Бога зовнi (на небi)
   Шукає i знаходить Бога в собi
   Виконавча влада
   Законодавча влада
   Патрiотизм, нацiоналiзм
   Пацифiзм, iнтернацiоналiзм
   Одна жiнка i багато чоловiкiв, одна дитина
   Один чоловiк i багато жiнок, багато дiтей
   Холод всмоктує, бере
   Тепло вiддає. У цьому суть ентропiї
   Вiднiмання, дiлення
   Складання, примноження
   Зустрiч з поганою людиною, книгою приносить спад настрою, бажання пiти, помити руки
   Зустрiч з хорошою людиною, книгою -- пiдйом настрою, творчiсть, є що сказати
   Бажання жiнки -- це чоловiк
   Бажання чоловiка -- це жiнка
   Жiнка шукає в чоловiку керiвника
   Чоловiк шукає в жiнцi виконавця
   Держава первинна. Людина вторинна. Крайня мiра держави -- рабство i автократiя
   Свобода людини первинна. Держава вторинна. На початку чоловiк, потiм суспiльство. Демократiя
   Генiї-руйнiвники балакучi. Зло рiзноманiтно i має багато шляхiв
   Генiї-будiвничi мовчазнi. Добро монотонне, нудне i працелюбне, має тiльки один шлях -- працювати i самоудосконалюватися
   Зло первинне
   Добро вторинне
   Для жiнки чоловiк -- лiки i засiб iснування
   Для чоловiка жiнка -- лiки i мета iснування
   Хвороби i смерть у жiнки йдуть за статевою ознакою: спочатку у неї помирає чоловiча половина мозку, потiм жiноча
   Хвороби i смерть у чоловiк йдуть за статевою ознакою: спочатку помирає жiноча половина мозку, потiм чоловiча
   Чорнi дiри
   Гарячi зiрки, сонця
   Минуле, сьогодення
   Сьогодення, майбутнє
   Почало усього -- матерiя, об'єкт. Без того, що пiзнає пiзнаване
   Почало усього -- людина, суб'єкт. Без того, що пiзнає немає пiзнаваного
   Нiч -- час харчування м'ясоїдних
   День -- час харчування травоїдних i розмноження м'ясоїдних
   Зло пасивне всередину i активне зовнi
   Добро активне всередину i пасивне зовнi
   Усе зле рухається по вектору (напряму) злiва направо
   Усе добре рухається по вектору справа налiво
   У жiнцi все iстерично
   У чоловiку усе аутистично
   Жiнка хоче вiд чоловiка великих розмiрiв тiла. Дух жiнку не цiкавить. Чим бiльше тiла i його частини, тим маскулiннiший (сильнiший) чоловiк для жiнки. У мужнiх жiнок все навпаки
   Чоловiк хоче вiд жiнки малих розмiрiв тiла як найважливiших елементiв краси. Чим бiльше габiтуса тiла i особи у жiнка ближче до дитячого вигляду, тим красивiше жiнка. У жiночних чоловiкiв все навпаки
   Габiтус жiнки бiльше дитячий, вектор спрямований до дитячостi
   Габiтус чоловiка має вектор спрямованостi в старiсть, сприймана жiнка -- мужнiсть, мудрiсть
   Габiтус жiнки: невисокий зрiст, кругла голова, високi лоб i брови, маленький нiс, пухкi губи i щоки, маленьке пiдборiддя, шия без кадика, низькi вузькi плечi, невеликi долонi i ступнi. Бiлявiсть. Безтурботнiсть характеру
   Габiтус мужностi: високе зростання, великi голова i м'язова маса, середнiй лоб, низькi брови, глибокi очi, великий навислий нiс, тонкi губи, подвiйне пiдборiддя, потужна шия з кадиком, широкi плечi, великi руки i ноги. Грiзний вигляд, мовчазнiсть. Тобто все по-дорослому
   Жiноча полiтика -- це практика, цинiзм, реалiзм (Аристотель). Тут править буква закону, тобто сила
   Чоловiча полiтика -- це романтизм, теорiя, максималiзм, iдеалiзм (Платон). Тут править дух закону, тобто любов
   Жiнка любить брехню (тiльки на нiй вона i основується), закритiсть, таємницю. Правда для жiнки -- смерть
   Чоловiк любить знання, правду i вiдкритiсть
   У жiнки Бог зовнi, не небi; вона його боїться
   У чоловiка Бог усерединi, вiн улюблений
   Кожна жiнка може бути натхненником генiя, але жодна не вiзьме його до визнання в чоловiки
   У кожного генiя свiй натхненник: у Iсуса -- Марiя, у Магомета -- Хадиджа. У кожного своя Лаура
   Брехня, грiх -- пекло. Усе Зло стоїть на брехнi i незнаннi
   Правда, праведнiсть -- рай. Усе добро стоїть на правдi i знаннi
   Природжене. Iнстинкти = безумовнi рефлекси. Фiлогенез
   Набуте. Умовнi рефлекси. Онтогенез
   Жiнка -- процедура справи, буква закону. Виконавець
   Чоловiк -- суть справи, дух закону. Законодавець
   Споживач винайденого
   Винахiдник, вiдкривач, продюсер, виробник
   Розваги i шоу
   Праця i творчiсть
   Сангвiнiки i холерики, iстероїди i психопати
   Флегматики i меланхолiки, параноїки i шизофренiки
   "Рожева" жiнка + жiнка = 0.
   Гей-чоловiк + чоловiк = 2 чоловiки
   Паллад (Древня Грецiя) : "Будь-яка жiнка -- Зло, але двiчi буває хорошою: або на ложi любовi, або на смертному одрi"
    
   Багато жiнок i один чоловiк = багато дiтей (демографiчний вибух)
   Багато чоловiкiв i одна жiнка = вiйна за самицю на смерть; одна дитина в рiк
   Iдеальна пара: у жiнки 2/3 жiночнiсть i 1/3 мужнiсть (по тесту, що визначає мужнiсть-жiночнiсть)
   Iдеальна пара: у чоловiка 2/3 чоловiчого i 1/3 жiночого
   Згiдно з О. Вейнiнгером, у жiнки немає душi, генiя i любовi, вона дуже брехлива. Жiнка -- або мати, або повiя. Цi ж риси проявляються в полiтика
   У чоловiка лiва половина головного мозку жiноча, права -- чоловiча
   У жiнка лiва половина головного мозку чоловiча, права -- жiноча
   Вiдношення лiвого i правого, Добра i Зла. Все народилося з лiвої половини -- холоду--зла. Холод сколапсував в максимальне тепло -- Добро. Його охолодження -- це вiддання енергiї Добра Злу. Тобто Добро бере Зло, заплiднює, i виходить щось третє -- єднання в цiле Добра i Зла. Чоловiк + жiнка = дитина, яка, зростаючи, самовiльно вибирає або шлях Зла, або шлях Добра. Функцiя стосункiв Добра i Зла описується формулою: T = 1/t, с. Це форма стосункiв двох крайнощiв торкається i фiзики, i хiмiї, i астрономiї, i бiологiї, i соцiологiї. Плюс йде до мiнуса, ушляхетнює, пожвавлює його, i так обоє функцiонують. Так "схвалюється" Зло
   Вуса у комах i риб -- це антени двоїстостi.
   Двоїстiсть сприйняття.
  
   Вiдповiдно до всього означеного вище, ми знайшли причини сущого -- це ХОЛОД як основа ВВ i точка вiдлiку, вроджене протистояння застиганню за формулою T=1/t сек. А тепер мотиви. Хто, як i чому створював цивiлiзацiю такою, якою вона є зараз. За прiзвищами i мотивами. Хто такi генiї, як ними стають i чому. Для з'ясування цього i з метою виявлення причин i мотивiв iснування цивiлiзацiї на основi рiзних документiв (листи, щоденники, автобiографiї, спогади, працi) зiбранi досьє на бiльше, нiж 333 найвидатнiших, вiдомих людей свiту i написанi їхнi психологiчнi портрети (ПП iз цiєї розвiдки вилученi). Список ПП: генiї-будiвничi -- права частина (в зеленому кольорi), i генiї-руйнiвники -- лiва частина (в червоному кольорi).
  

IV. ПСИХОЛОГIЧНI ПОРТРЕТИ: ГЕНIЇ-БУДIВНИЧI I ГЕНIЇ-РУЙНIВНИКИ

Список генiїв-будiвничих

(права частина аркуша i життя)

      -- АВIЦЕННА
      -- АДОНАЙ
      -- АЙВАЗОВСЬКИЙ
      -- АКВИНСЬКИЙ
      -- АКСЬОНОВ
      -- АМВРОСIЙ
      -- АМОСОВ
      -- АМПЕР
      -- АНАКСАГОР
      -- АНАКСIМАНДР
      -- АНАКСIМЕН
      -- АНДРЄЄВ
      -- АНТIСФЕН
      -- АРИСТОТЕЛЬ
      -- АРХIМЕД
      -- АХМАТОВА
      -- БАЙРОН
      -- БАЛАШОВ
      -- БАЛЬЗАК
      -- БАХ
      -- БАШКIРЦЕВА
      -- БЕКОН
      -- БЕЛIНСЬКИЙ
      -- БЄЛИЙ
      -- БЕРДЯЄВ
      -- БЕРЛIОЗ
      -- БЕТХОВЕН
      -- БЕХТЕРЄВ
      -- БIРУНI
      -- БЛОК
      -- БОГОРОДИЦЯ
      -- БОЛЬЦМАН
      -- БОР
      -- БОРОДIН
      -- БОТIЧЕЛЛI
      -- БОТКIН
      -- БРЕЙГЕЛЬ
      -- БРОДСЬКИЙ
      -- БРУНО
      -- БУДДА
      -- БУЛГАКОВ
      -- БУНIН
      -- БЕР
      -- ВАГНЕР
      -- ВАЗАРI
      -- ВАСНЄЦОВ
      -- ВЕЙНIНГЕР
      -- ВЕЛАСКЕС
      -- ВЕРДI
      -- ВЕРЕСАЄВ
      -- ВЕРЕЩАГIН
      -- ВЕРН
      -- ВЕРНАДСЬКИЙ
      -- ВIВАЛЬДI
      -- ВIНЕР
      -- ВIНЧI
      -- ВIРХОВ
      -- ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ
      -- ВОЙНОВИЧ
      -- ВОЛОШИН
      -- ВОЛЬТА
      -- ВОЛЬТЕР
      -- ВРУБЕЛЬ
      -- ВУНД
      -- ВИСОЦЬКИЙ
      -- ГАЙДН
      -- ГАЛIЛЕЙ
      -- ГАРВЕЙ
      -- ГАРШИН
      -- ГАУСС
      -- ГАШЕК
      -- ГЕ
      -- ГЕГЕЛЬ
      -- ГЕЙНЕ
      -- ГЕЛЬМГОЛЬЦ
      -- ГЕРАКЛIТ
      -- ГЕРЦ
      -- ГЕРЦЕН
      -- ГЕССЕ
      -- ГЕТЕ
      -- ГIППIУС
      -- ГIППОКРАТ
      -- ГЛАЗУНОВ
      -- ГЛИНКА
      -- ГЛЮК
      -- ГОББС
      -- ГОГ
      -- ГОГЕН
      -- ГОГОЛЬ
      -- ГОЙЯ
      -- ГОМЕР
      -- ГОНЧАРОВ
      -- ГОРЬКИЙ
      -- ГОФМАН
      -- ГРIММ брати
      -- ГУМIЛЬОВ
      -- ГЮГО
      -- ГЮЙГЕНС
      -- ДАВИД
      -- ДАЛАМБЕР
      -- ДАЛI
      -- ДАЛЬ
      -- ДАНТЕ
      -- ДАРВIН
      -- ДЕКАРТ
      -- ДЕМОКРIТ
      -- ДЕРЖАВIН
      -- ДЖОУЛЬ
      -- ДIДРО
      -- ДIККЕНС
      -- ДОБРОЛЮБОВ
      -- ДОНАТЕЛЛО
      -- ДОСТОЄВСЬКИЙ
      -- ДРАЙЗЕР
      -- ДЮМА
      -- ЄВРИПIД
      -- ЄВТУШЕНКО
      -- ЄСЕНIН
      -- ЖВАНЕЦЬКИЙ
      -- ЖУКОВСЬКИЙ
      -- ЗОЛЯ
      -- ЗОРОАСТР
      -- ЗОЩЕНКО
      -- IВАНОВ
      -- IЛЬФ I ПЕТРОВ
      -- IОАНН БОГОСЛОВ
      -- IОАНН ЗЛАТОУСТ
      -- IОАНН ХРЕСТИТЕЛЬ
      -- КАВЕРIН
      -- КАЛЬВIН
      -- КАМПАНЕЛЛА
      -- КАНТ
      -- КАНТЕМIР
      -- КАРАМЗIН
      -- КАФКА
      -- КЕЛЬВIН
      -- КЕПЛЕР
      -- КИПЛIНГ
      -- КИРИЛО и МЕФОДIЙ
      -- КIРХГОФ
      -- КЛIМОВ
      -- КОВАЛЕВСЬКА
      -- КОЛУМБ
      -- КОЛЬЦОВ
      -- КОНТ
      -- КОНФУЦIЙ
      -- КОПЕРНИК
      -- КОРЖАВIН
      -- КОРОЛЕНКО
      -- КРАМСКОЙ
      -- КРИК и УОТСОН
      -- КРУГ
      -- КРИЛОВ
      -- КУПРФН
      -- КЮВЬЄ
      -- КЮРФ
      -- ЛАВУАЗЬЄ
      -- ЛАМАРК
      -- ЛАПЛАС
      -- ЛЕЙБНIЦ
      -- ЛЕРМОНТОВ
      -- ЛЄСКОВ
      -- ЛIМОНОВ
      -- ЛIННЕЙ
      -- ЛIСТ
      -- ЛОМОНОСОВ
      -- ЛОНДОН
      -- ЛЮТЕР
      -- МАГОМЕД
      -- МАЙЕР
      -- МАНДЕЛЬШТАМ
      -- МАНЕ
      -- МАНН
      -- МЕЙЕРХОЛЬД
      -- МЕНДЕЛЄЄВ
      -- МЕНДЕЛЬ
      -- МЕЧНИКОВ
      -- МIКЕЛАНДЖЕЛО
      -- МIЦКЕВИЧ
      -- МОЙСЕЙ
      -- МОНТЕСКЬЄ
      -- МОПАССАН
      -- МОЦАРТ
      -- МУСОРГСЬКИЙ
      -- НЕКРАСОВ
      -- НЕСТОР ЛIТОПИСЕЦЬ
      -- НIЦШЕ
      -- НЬЮТОН
      -- ОСТРОВСЬКИЙ
      -- ПАВЛО Апостол
      -- ПАВЛОВ
      -- ПАГАНIНI
      -- ПАСКАЛЬ
      -- ПАСТЕР
      -- ПАСТЕРНАК
      -- ПЕТРАРКА
      -- ПIК
      -- ПIКАССО
      -- ПИРОГОВ
      -- ПИСАРЄВ
      -- ПIФАГОР
      -- ПЛАНК
      -- ПЛАТОН
      -- ПО
      -- ПРОТАГОР
      -- ПУГАЧОВА
      -- ПУШКIН
      -- РАБЛЕ
      -- РАДИЩЕВ
      -- РАДОНЕЖСЬКИЙ
      -- РАЙНIС
      -- РАМАКРIШНА
      -- РАФАЕЛЬ
      -- РАХМАНIНОВ
      -- РЕЗЕРФОРД
      -- РЕМБРАНДТ
      -- РЄПIН
      -- РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ
      -- РОДЕН
      -- РОЗАНОВ
      -- РОЛЛАН
      -- РОССIНI
      -- РОСТРОПОВИЧ
      -- РУБЕНС
      -- РУБЛЬОВ
      -- РУДАКI
      -- РУССО
      -- РИБНIКОВ
      -- САВРАСОВ
      -- САЗЄЄВА Н.
      -- САЛТИКОВ-ЩЕДРIН
      -- САНД
      -- САРТР
      -- САХАРОВ
      -- СВIФТ
      -- СЕНЕКА
      -- СЕНТ-ЕЗЮПЕРI
      -- СЕРВАНТЕС
      -- СЄРОВ
      -- СЕЧЄНОВ
      -- СКОВОРОДА
      -- СКОТТ
      -- СОКРАТ
      -- СОЛЖЕНIЦИН
      -- СОЛОМОН
      -- СПЕНСЕР
      -- СПIНОЗА
      -- СТЕНДАЛЬ
      -- СУМАРОКОВ
      -- СУРIКОВ
      -- ТАГОР
      -- ТАТИЩЕВ
      -- ТВЕН
      -- ТЕСЛА
      -- ТОЛСТОЙ О.
      -- ТОЛСТОЙ Л.
      -- ТРЕДЬЯКОВСЬКИЙ
      -- ТУРГЕНЄВ
      -- УКРАЇНКА ЛЕСЯ
      -- УЕЛЛС
      -- ФАЛЕС
      -- ФАРАДЕЙ
      -- ФИРДУОСI
      -- ФЛОБЕР
      -- ФРЕЙД
      -- ФРОММ
      -- ХАЙЯМ
      -- ХЕМIНГУЕЙ
      -- ХЛЄБНIКОВ
      -- ХРИСТОС
      -- ЦВЕЙГ
      -- ЦВЕТАЄВА
      -- ЦIОЛКОВСЬКИЙ
      -- ЧААДАЄВ
      -- ЧАЙКОВСЬКИЙ
      -- ЧАПЛIН
      -- ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ
      -- ЧЕХОВ
      -- ЧИЖЕВСЬКИЙ
      -- ШАЛАМОВ
      -- ШАЛЯПIН
      -- ШЕВЧЕНКО
      -- ШЕКСПIР
      -- ШЕЛЛIНГ
      -- ШИЛЛЕР
      -- ШИШКIН
      -- ШНIТКЕ
      -- ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ
      -- ШОПЕН
      -- ШОПЕНГАУЕР
      -- ШОСТАКОВИЧ
      -- ШОУ
      -- ШУБЕРТ
      -- ШУКШИН
      -- ШУМАН
      -- ЩЕДРIН
      -- ЕДIСОН
      -- ЕЙЛЕР
      -- ЕЙНШТЕЙН
      -- ЕККЛЕЗIАСТ
      -- ЕЛIОТ
      -- ЕПIКУР
      -- ЕРЕНБУРГ
      -- ЮМ
      -- ЮНГ
      -- ЯБЛОЧКОВ

та iншi, кого додасте

  
  
  
  
  
  
  
  
   До правої частини списку належать усi будiвничi, виробники в будь-якiй сферi людського буття, святi (тiльки в Росiї їх 1154 особи), ченцi будь-якої релiгiї i не врахованi мною генiї й творчi особистостi, а також великомученики, марно страченi, марно вбитi у вiйнах, смутi за наказом системних, органiзованих згiдно з "законом" держструктур, пiрамiд на чолi з тиранами, що вiдправляли помирати за мiфiчнi iдеї, а насправдi -- за власнi iнтерес. Великомученикiв -- мiльярди, i усi релiгiї свiту за них моляться. Також до цiєї частини списку з чистою совiстю можна зарахувати усiх внутрiшньо вiльних, чистих душею i таких, що творять Добро. Добрих людей завжди бiльше, i тому прогрес перемагає. Їх основа -- ЛЮБОВ.
   Список генiїв-будiвничих можна продовжити й iменами сучасникiв.
   Завдяки добробудiвничим людина обожнюється, а Бог -- олюднюється. Не Бога слiд опустити до людини, але людину пiдняти до Бога.
   До лiвої частини аркуша й життя належать генiї-руйнiвники, що порушили всi можливi заповiдi. Це -- великi грiшники, державники. I людство повинне знати, чому i як один йде в будiвничi, а iнший -- у руйнiвники.

Список генiїв-руйнiвникiв

(лiва частина аркуша i життя)

      -- ОЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ
      -- ГАРIБАЛЬДI
      -- ГIТЛЕР
      -- ЖАННА Д'АРК
      -- IОАНН ГРОЗНИЙ
      -- КАЗАНОВА
      -- ЛЕНIН
      -- МАО ДЗЕДУН
      -- МАРКС
      -- НАПОЛЕОН
      -- НЕЛЬСОН Е.
      -- МИКОЛА II
      -- НIКОН
      -- ПЕТРО I
      -- ПОЛ ПОТ
      -- ПУГАЧОВ
      -- РАСПУТIН
      -- САВОНАРОЛА
      -- СТАЛIН
      -- ТРОЦЬКИЙ
      -- ХО ШИ МIН
      -- ЧIКАТИЛО
      -- ЧIНГIСХАН

та iншi, кого додасте

  
  
   Кожен може продовжити цей список. Гласнiсть для генiїв-руйнiвникiв -- смерть, вони бояться свiтла i правди, як i будь-яке Зло. Це розбещувачi душ i грабiжники громадського ресурсу. До них належать кати, вбивцi та iншi руйнiвники-паразити або моралi, що притiсняють норми, права i свободи особи, а саме: вiйськовi (їх робота -- вбивати), держслужбовцi (їх робота -- забороняти i не пускати (якщо безплатно)), суддi (постатейний тариф), полiцейськi (мiлiцiя, ДАI -- переднiй край захисту бандитiв).
   Самi по собi усi вони -- хорошi люди, але створена ними система (чи пересiчнi учасники її) протистоїть продуктивному людовi i паразитує на нiм. Ця система основана не на любовi, а на її вiдсутностi. Для будiвничих це -- система Зла.
  
   4.1. ВИСНОВКИ ПСИХОЛОГIЧНИХ ПОРТРЕТIВ

Портрети видатної людини, як i злочинця, зацiкавлюють всiх без винятку

О. Вейнiнгер

Генiй -- це "безтiлесний, незримий дух Добра або Зла".

В. Даль

Спочатку була любов.

I не було в любовi нiчого, крiм любовi.

I любов з любов'ю заради любовi народила Бога.

I не було у Бога нiчого, крiм любовi.

Бог з любов'ю з любовi заради любовi створив Всесвiт.

I не було у Всесвiтi нiчого, крiм любовi.

I Всесвiт з любов'ю з любовi заради любовi являла галактики.

I не було у галактик нiчого, крiм любовi.

I галактики з любов'ю з любовi заради любовi запалювали зiрки.

I не було у зiрок нiчого, крiм любовi.

I зiрки з любов'ю з любовi заради любовi народжували планети.

I не було на планетах нiчого, крiм любовi.

I так з'явилися небо i земля, чоловiк i жiнка.

I не було у них нiчого, крiм любовi.

I. Березюк, м. Харкiв

  
  
   Мiй багаж вiдомостей про генiїв дозволяє дiйти висновку про вiдносини генiя i жiнки. Вона шукає не генiя, а самця. Нехай вiн буде дурний, крадiй або вбивця, зокрема потенцiйний, як, наприклад, усi вiйськовi, або депутати, державнi адмiнiстратори або банальнi бандити. Вона обирає великого, здорового, заможного, не питаючи, звiдки багатство, в iм'я майбутнього своїх майбутнiх дiтей. Саме це утворює фундамент загальнолюдського Зла -- брехнi. Жiнка, фарбуючись i спецiально одягаючись, приховуючи свої недолiки i рекламуючи переваги тiла, обманює чоловiка -- вона хоче розмножуватися. Генiї ж -- люди особливi, iндивiдуальнi, комплексатики i, зазвичай, бiднi, часто маленького або високого зросту, некрасивi. Тому виняткова жiнка обирає собi потенцiйного генiя. Лаура не вибрала Данте. Лаурi потрiбен самець, а не творець. Лаури потрапляють в iсторiю тiльки з волi генiя: Данте мiг би не назвати її iменi, i воно канула б у Лету. Як, втiм, i всi iншi "Лаури".
  

Загальнi психологiчнi портрети

   Усi люди дiляться на злобудiвничих (- 30%) -- лiва частина, добробудiвничих (- 7%) -- права частина, i "золоту середину" (- 63%) -- залежних вiд ситуацiї i можновладцiв, якi вичiкують. При цьому саме "золота середина" надає людський матерiал для перших двох категорiй.
   Дiючi в лiвiй сторонi -- вже ЗЛО, в правiй -- ДОБРО. Активне добро бере пасивне (дитяче) Зло i, пробудивши його до функцiонування, перетворює пасивне Зло в активну Добро. Чоловiк бере жiнку, i жiнка з потенцiйного Зла переходить в чинне ДОБРО так само, як "+" йде до "-", свiтла -- у пiтьму.
   Кому хто служить, той таким i є.
   Не вiдкривши причин i мотивiв, не знатимеш технологiй вирощення Зла i Добра.
   Оскiльки все "неживе" i живе вiдрiзняється лише в ступенi, то i Зло i Добро теж вiдрiзняються за ступенем. I найвищою мiрою ця проблема властива тiльки людинi. Тобто це проблема вiльного вибору кожної конкретної людини. Вибрав лiву частину параметрiв -- пiшов шляхом ЗЛА, праву -- ДОБРА. Вчинки оголюють бажання: брехня правдою не зробиш, хоча i прикриваєш правдою брехню, щоб паразитувати (див. Дiяльнiсний пiдхiд проф. А. Н. Леонтьєва).
   Кордон вододiлу ЗЛА i ДОБРА -- ЛЮБОВ або її вiдсутнiсть, тяга "+" до "-" в iм'я самозбереження i розмноження.
   Генiй, обожнюючи себе, обожнює навколишнє.
   У пропонованiй працi зiбрана квiнтесенцiя творцiв i фiлософiй людства.
   ГЕНIЇ -- це БОГИ цивiлiзацiї, їх енергетика виводить цивiлiзацiю на новий рiвень. Наша мораль i технологiї життя зробили крок до того, що кожен простий громадянин у бiльш-менш демократичнiй країнi живе так, як царi жили буквально 100 рокiв тому: i в сенсi харчування, i в сенсi зручностей побуту. Живемо, як царi, а будемо жити, як боги, -- це легко зрозумiти, беручи до уваги, що все, чим ми користуємося в життi, -- вiд кам'яної сокири до суперсучасних комп'ютерiв (а в майбутньому -- бiокомп'ютерiв) -- придумали надрозумнi люди-генiї. Я бачу, що саме генiї роблять цей свiт таким, яким вiн є. Хто конкретно зробив це i як? Необхiдно виявити мотиви i механiзм становлення генiя, тобто технологiю творчостi.
   Генiй-антидержавникам (ув'язнений, полiтемiгрант, мандрiвник).
   Життя генiя надзвичайно трагiчне, хоча життя кожної людини -- трагедiя.
   Добро основується на любовi.
   Несиметричнi знаки -- це гермафродити i (або) одностатевi.
   Будь-яке явище, факт, рiч, слово двоїстi, i кожна зi сторiн двоїстого знову дiлитиметься на подвiйнiсть, i так до Початку, до Великого Вибуху.
   Парадоксальнi iстини: легке питання спричиняє складну вiдповiдь, i навпаки. Правда проста, брехня "складна".
   Згiдно з Вейнiнгером, жiнка -- повна протилежнiсть чоловiки: бездуховна, сексуальна, нетворча, бiльше тваринна, їй притаманнi вiдсутнiсть любовi, брехливiсть, тяга до звiдництва i проституцiї (бажання статевого акту), лесбiйство. Чоловiковi, навпаки, властивi духовнiсть (моральнiсть), правдивiсть, любов, творчiсть.
   Приклади психологiчних портретiв (повнi ПП будуть опублiкованi окремо).
  

Психологiчний портрет генiя-руйнiвника.

МАКЕДОНСЬКИЙ

Олександр

   Цар-завойовник
   Народився: червень 356 до н. е. м Пелла (Грецiя). Роздробленiсть. Аристократ -- родовiд вiд богiв. Полководець.
   Мати. Олiмпiя -- дочка Мiлоської царя Неоптолема. .
   Батько. Фiлiп 11 (... --336 р. до н. е. Убили, можливо син i мати в конкуренцiї за трон. Убивця убитий на мiсцi, остання дружина i її дитина теж.). Мав 7 дружин. Олександр вiд четвертої -- Олiмпiї.
   Брати. Сестри. Молочнi брати i сестри, яких силою не допустив до влади.
   Виховання. Освiта. У батька 7 дружин i багато дiтей. Велика конкуренцiя i тiльки одна вiрна i кохана мати -- вона дала ази, далi няня Ланiка. А далi з 13 рокiв -- класична грецька, царська освiта пiд керiвництвом фiлософа Аристотеля. Знав музику, театр, мови, фiлософiю, вiйськову справу. У 20 рокiв приїжджав до Дiогена (до-цинiка), що жив у глинянiй бочцi, повчитися життя. Дiоген вважав, що правильне життя -- це обмеження своїх потреб, щоб не залежати вiд держави i бути вiльним.
   Шлюб. Кiлька дружин i наложниць з завойованих країн: Роксана, Статiра (дочка Дарiя). Син вiд вавилонянки -- отруїли. Симптоми БI.
   Служба. Цар. полководець
   Друзi з дитинства Гарпал, Неарх, Ерiгени, Лоамедонт, Птоломей.
   Габiтус. Низький лоб. Низькi брови. Закритий нiс, мала носогубна вiдстань, тонкi губи, зморшка впертостi на пiдборiддi. Очi рiзнокольоровi: одне блакитне та iнше темнiше.
   Характер. Любить мати. З дитинства честолюбний, смiливий, впертий, прагнув тiльки вiйськової слави. Не любив батька, котрий розiйшовся з матiр'ю i одружився з Клеопатрою, що загрожувало втратою трону пiсля смертi батька. Поступово усунув всiх потенцiйних претендентiв-родичiв на трон. Аскет в життi i бою. Нетерплячий -- все i вiдразу, все має бути по його. Напористий, енергiйний, смiливий, самостiйний
   Акцентуацiї. Самоствердження в боротьбi за життя, трон i владу.
   Патологiї. Алкоголiзм. Можливо, отруїли пiд час бенкету. Деякi вважали божевiльним, одержимим.
   Установка. Матерi напередоднi народження наснилася блискавка, що вдарила в живiт, а батьковi, що вiн поставив печатку iз зображенням лева на живiт дружинi. Вiд учителя Аристотеля.
   Творчiсть. Обожнений у Єгиптi. Мрiяв силою змiшати, об'єднати народи i держави -- створити свiтову державу вселюдського єдностi без кордонiв. Його метод простий -- швидкiсть i жорстокiсть. Але ставши володарем, втратив почуття реальностi, не рахувався нi з чиєю думкою, крiм своєї: честолюбство переросло в марнославство, смiливiсть -- у нерозсудливiсть, гордiсть -- у манiю величi. Вiн перестав чути спiввiтчизникiв.
   Хобi.
   Клички.
   Помер 13-06-323 (Вавилон) до н. е. Можливо отруїли, можливо, вiд малярiї, а, можливо, "пiсля чергового застiлля Олександр застудився i захворiв, за деякими припущеннями, запаленням легенiв; вважають, що в нього була тропiчна малярiя. З кожним днем ставало все гiрше i гiрше, вiн вже не мiг говорити".
   Справа. З 22 рокiв з метою стати володарем свiту почав завойовувати сусiднi країни i створили найбiльшу на той момент iмперiю (Азiя, Єгипет, Iндiя), яка розпалася з його смертю. Переможених -- кого в пiдпорядкування, кого в рабство, а переважно вбивав, розпинав. Iдея об'єднання обiйшлася свiту насильницьким вбивством близько 2 млн осiб. Заснував мiста, привнiс цивiлiзацiю в завойованi країни.
  
  
  

Психологiчний портрет генiя-будiвничого

Больцман

Людвiг Едуард

  
   Фiзик.
   Народився. 20-02-1844, Вiдень (Австрiя). Християнин (по життю пантеїст). Незаможний.
   Мати. Крамариха. Католичка.
   Батько. (... - 1859 р.). Митний працiвник, фiнансовий комiсар. Протестант.
   Брати. Сестри. Брат помер вiд туберкульозу, сестра збожеволiла.
   Виховання. Освiта. Виховання домашнє. Школа -- навчається вiдмiнно. Освiта вища -- навчається вiдмiнно. Математик.
   Шлюб. У 1876 роцi. Має 5 дiтей.
   Служба. Професор математики, фiзики з 25 рокiв.
   Друзi. Лошмiдт, Кiрхгоф, Гельмгольц, Софiя Ковалевська.
   Габiтус. Акцентованi поза i обличчя. "Високого зросту, сильний. "За фото -- нормастенiк, високе чоло, низькi брови, акцентованi свiтлi очi, великий закритий нiс, мала носогубна вiдстань, тонкi губи, борода, коротка шия без кадика. "Вiн був високого зросту, сильний, з масивним черепом, з каштановим дрiбно кучерявим волоссям i широким червоним лицем, облямованим бородою, завжди трохи сутулиться; через короткозорiсть вiн постiйно носив окуляри".
   Характер: "Те, що вiн був глибоко освiченою людиною, аж нiяк не заважало його виразнiй дитячiй наївностi, як це часто буває у людей зосереджених". "Больцман жартував, що дата його народження була причиною того, що його настрiй мiг несподiвано змiнюватися вiд великої радостi до глибокого горя". "Любить бувати в суспiльствi. Гуморист. Дитяча наївнiсть. Крайня пристраснiсть i емоцiйнiсть". "Больцман був вельми емоцiйною натурою". "Гiпертрофоване сприйняття". Хронiчнi переїзди. "Глибина захоплення навiть морем змушувала його плакати". Ставлення до влади -- аполiтичний. "Зовнiшнiм формам Б. не надавав жодного значення". Простий до "дитячостi". Любить дiтей. Наївний, уразливий. Був щасливим i корисним. Любив пиво.
   Акцентуацiї. Комплекс неповноцiнностi. Акцентуацiя на собi.
   Патологiї. Короткозорiсть. Астма, сильнi головнi болi, грудна жаба, тривожнiсть, страхи i депресiї. "Час вiд часу на нього нападала меланхолiя -- свого роду душевна депресiя. У Лейпцигу вiдчував дивне почуття остраху друзiв". Важка форма астми "Важке нервове захворювання призводить його до самогубства".
   Установка. "З'єднати всi фiзичнi теорiї в єдину теорiю".
   Творчiсть. З 5 години ранку. Невичерпна допитливiсть. Книголюб. "Мета природознавства -- розкрити єднiсть сил природи" i об'єднати всi теорiї в одну.
   Хобi.
   Клички.
   Помер. 16-09-1906. "Пiд час однiєї з депресiй, перебуваючи в лiтнiй вiдпустцi в Дуано бiля Трiєста, Б. покiнчив життя самогубством. У день своєї смертi був особливо збуджений". На могильнiй плитi написана формула ентропiї S = Klog W. Помер невизнаним.
   Справа. Закон Ентропiї (охолодження зокрема Всесвiту, звiдси -- незворотнiсть буття), закон Стефана-Больцмана. Вiд нього квантова теорiя Планка.
  

Висновки психологiчних портретiв пофакторно

(вiд народження до смертi)

   Основна вiдмiннiсть генiя-будiвничого вiд генiя-руйнiвника полягає в тому, що життя першого -- це хронiчна боротьба з держапаратом, водночас як генiй-руйнiвник цей держапарат створює.
   У генiїв загострене сприйняття звичайних явищ i почуттiв. Творчiсть -- загострене схоплювання крайнощiв i їх об'єднання у формулу, закон.
   Перший рядок твори, першi кроки є визначальними.
   Народження. Ф. Гальтон пiдрахував, що в англiйцiв народжується 1 генiй на 1 млн, у грекiв -- 1 на 4 тис, в євреїв -- 1 на тисячу. I жодного негроїда. Це збiднiлi дворяни, рiзночинцi. Батькiвщина для них там, де панують свобода думки i любов. Генiї народжуються i живуть, зазвичай, у роздроблених мiстах-державах з демократичним типом правлiння або в слабкiй державi. У тоталiтарнiй державi ростуть тiльки державнi "творцi", професори, академiки. Сьогоднi в Українi можна купити будь-яку посаду, були б грошi, -- така демократiя для заможних. Державна машина ламає, знищує розумних i вiльних (незалежних). Чимало особистостей стали генiями тому, що протистояли владi. Люди генiїв шанують, оскiльки генiй є нарiжним каменем цивiлiзацiї. Пiсля столiть генiї мiфологiзуються нацiєю, суспiльством i перетворюються на богiв, пророкiв.
   Усi держави свiту в особi їх ватажкiв (армiї, полiцiї, судiв, адмiнiстрацiй, податкової служби) пов'язанi однiєю iдеєю -- вiдбирати, садити i забороняти. I тому працi генiїв про державу не публiкуються, замовчуються, але ж всi генiї -- антидержавники (див. Психологiчнi портрети).
   Батько. Дає закон. Зазвичай, донька схожа на батька, несе його психотип i любить батька першою любов'ю.
   Мати. Син переважно схожий на матiр i несе її психотип. Мати (бабуся, няня) вкладає в сина першу любов, яка стає базою особистостi.
   Брат, сестра. Брат любить сестру. Сестра любить брата. Усе в любовi.
   Виховання. З народження мати, бабуся , гувернантка чи тiтки -- обов'язково в любовi -- привчають дитину до казок, мiфiв, книзi, "викладають" мiфiчну картину свiту (у формi релiгiй, казок, мiфiв -- не має значення). Обов'язково прищепити дитинi любов до читання. Як? Шляхом пряника. I не карати за небажання (i забороняти хотiння), iнакше отримаєте зворотний ефект.
   Виховання. Жiноче у хлопчикiв. У дiвчаток -- батькiвське. У середовищi музикантiв саме батьки мають вирiшальний вплив на майбутнє сина.
   Освiта. На початку домашня. Переважно вища. Навчаються середньо i погано (часто їх виключають з навчального закладу; мотиви освiти частiше лежать в пошуку протилежної статi, тобто любовi). Для бiльшостi освiту закiнчується вироком: "Нездатний до навчання" або "Неспокiйна поведiнка".
   Шлюб. Головна похiдна iнстинкту сексу -- розмноження, а на рiвнi психiки -- любов. Любов -- це тяга статей (протилежностей) до розмноження, вiчний пошук своєї другої половини. Жiнка для чоловiка -- "товар", вона отримує стiльки, скiльки хоче, а вiн отримує стiльки, скiльки може. Жiнка -- можливiсть дiтонародження i мотиватор для чоловiка. Чоловiк -- основа "товаровиробництва" i мотиватор для жiнки. Це i є олюднення суспiльства. Улюблена жiнка для генiя є енергетичною базою його долi -- з цього часу вiн запрограмований. Знайшовши жiнку, генiй наповнив свою душу змiстом, його життя знайшла сенс i повноту. Вона -- генератор його дiяльностi. Душа чоловiки -- у жiнцi, а душа жiнки -- у дитинi. Генiї хронiчно закоханi. Любов -- зона позитиву. Любити, страждати, зациклюватися (комплексувати) -- вродженi здiбностi. Зникне любов -- зникнуть комплекси, зникне творчiсть. У всiх акцентованих акцентуацiї виникають iз нероздiленого кохання, коли жiнка вiдмовляє (див. Габiтус i Акцентуацiї), i це катастрофа, з якої через страждання генiй виходить творцем: особисте негативне вiн перетворює в суспiльне позитивне. Нереалiзована любов -- це нереалiзований iнстинкт розмноження, сексу, а творчiсть -- це секс духу без сексу тiла. Так iнстинкт сексу стає в прямому сенсi вищим розумом, свiдомiстю. Тому творiння генiїв -- священнi одкровення, першооснова гуманiзацiї людства.
   ЛЮБОВ i ВIДВЕРТIСТЬ у творчостi мають один i той же механiзм i одну i ту ж базу -- збудження мозку, полiт в iрреальний час. Це центральне вiдчуття в життi, та й власне його мета; все iнше -- похiднi вiд любовi. Звiдси -- вроджене в генiї -- це iнстинкт сексу, обов'язково з сильною, нищiвного енергетикою. Цей iнстинкт -- один з найсильнiших генераторiв "електрики" головного мозку. Такий генератор генiй отримує тiльки в спадщину, переважно вiд матерi. Генератор може навiть зруйнувати мозок: сон, епiлептичний припадок, сексуальний акт, одкровення -- явища одного порядку, однiєї природи.
   Середовище вносить у генотип незначнi корективи, що мають тiльки вiдбиток технiчного прогресу: чи то клавесин, чи то пiанiно, чи то комп'ютерна музика -- це вирiшує час. ЩО i ЯК -- вирiшує генотип, а спосiб матерiалiзацiї визначають соцiум, середовище i виховання. У пiдсумку хлопчик успадковує генотип матерi в 70 випадкiв зi ста, а дiвчатка -- генотип батька в тiй же пропорцiї. Син повторює долю матерi, а дочка -- батька. Звiдси можна доходити висновкiв про характер, тривалiсть життя, патологiї, профорiєнтацiї тощо.
   Схема передачi (успадкування) генотипу по материнськiй лiнiї: прабаба ? дiд ? мати ? син ? його донька. По батькiвськiй лiнiї: прадiд ? баба ? батько ? дочка ? її син. Успадковуються спосiб життя, характер, габiтус, патологiї, доля i смерть. Перехресне спадкування: чоловiк ? жiнка, жiнка ? чоловiк. Чим менше недолiкiв (грiхiв) у поведiнцi предкiв, тим здоровiшi нащадки. Останнi безпосередньо вiдповiдають за грiхи своїх батькiв, i бiльш нiж до четвертого колiна (див. Генеалогiю Ф. Достоєвського). Симптоми БI (бiсексуальностi) в генiї говорять про його велелюбнiсть (два в одному, i чоловiче, i жiноче одночасно). Одностатева любов проста i iнстинктивна, i спосiб опанування партнером мети не змiнює. Двостатева вища, ширша, розумнiша, розумнiша, людянiша -- це iндиго, гуманiзм у дiї. Її мета -- дати потомство.
   Любов -- основа особистостi. Це харизма, аура. Поширення любовi навколо себе i пошук причин, мотивiв -- результат нероздiленого зацикленої любовi в молодостi. Справжнi особистостi завжди закоханi.
   Iсторично виникли замiнники любовi -- наркотики. Вони штучно дають вiдчуття польоту, закоханостi. Загальновiдомий експеримент зi щурами: в їх мозок, в центр задоволення, впроваджували електрод, подавали в нього слабкий струм, i тварини отримували задоволення. Потiм ступир вмикача помiщали в клiтку тварини: щури тиснули на ступир до знемоги i смертi, тiльки б отримати задоволення.
   Статистика суїцидiв через нещасливе кохання по свiту: кожнi 40 секунд одна людина кiнчає самогубством. Закоханий у жiнку чоловiк стає жiнкоподiбним, а закохана в чоловiка жiнка -- чоловiкоподiбною. Таке i майбутнє статей в еволюцiї -- змiшання, а не подiл. Еволюцiя до людини -- поляризацiя, пiсля людини -- усереднення пiдлог -- гермафродiзацiя; настає епоха людини закоханого. Була людина розумна, а стає "людина закохана", або (що є те ж саме) людина божественна, закохана у всi -- врождено творець. Невiдворотно вiдкривається ера людини закоханого.
   ЛЮБОВ дає людинi два шляхи:
   1) жiнка вiдмовляє чоловiку ? страждання ? творчiсть ? мазохiзм (або садизм у руйнiвникiв);
   2) жiнка погоджується на любов з чоловiком ? задоволення ? сiм'я.
   Таким чином, нереалiзована в сексi любов народжує генiїв (богiв), реалiзована -- дiтей.
   Любовний конфлiкт у психiцi, посилюючись, прориває захист там, де вона слабка. В органiцi енергетичне перенапруження в мозку, зацикленiсть ведуть до пробоїв в нейронах, синапсах, "горить iзоляцiя", змiнюючи психiку, дух, мораль, вiдношення. Проявляються вiдповiднi захворювання -- вiд легких погiршень настрою до психiчних розладiв. А застуда -- перший симптом ослаблення iмунiтету.
   Людина реально може перебувати тiльки у двох станах: ЛЮБОВI та її ВIДСУТНОСТI. У результатi в неї є тiльки два шляхи: або благодiяння, або злодiяння. Б. Герб зазначав: "Протилежностi суть додатковостi. Людина добра приходить у злий свiт i робить його добрим -- це i є цивiлiзувати свiт, робити його добрим ".
   Людина одухотворена, освячена Любов'ю є iстинно Людиною, вона -- творець, Бог. Вiдсутнiсть любовi в людськiй душi неминуче призводить до агресiї, перетворення в людину-звiра. У душi є два полюси -- доброта i злiсть. Причому Зло -- первинно, Добро -- вторинне. Щоб стати добрим, треба закохатися. Любов чоловiка до жiнки: 1) до матерi; 2) до протилежної статi; 3) до себе; 4) до дiтей. Любов жiнки до чоловiка: 1) до батька; 2) до протилежної статi; 3) до себе; 4) до дiтей.
   Щоб стати генiєм, треба хотiти ним стати, а отже, трудитися, страждати, творити. Так стає творцем, БОГАМИ. Вони створюють рай на землi. I навпаки, неодухотворена любов'ю душа в кращому випадку просто живе i користується плодами працi iнших, а в гiршому -- стає на стежку агресiї, Зла, паразитизму. Душа, подiбна ємностi, наповнена любов'ю, споглядальна, порожня душа наповнюється агресiєю. Це -- фiзiологiя ЦНС, i цей закон невiдворотний. Природа не терпить порожнечi.
   Такi два шляхи людини i людства. Поки перемагає Добро. Люди i Боги еволюцiонують, змiнюються на бiльш яскраво виражених "доброчинцiв". Я -- Бог, якщо люблю протилежне собi: чоловiк любить жiнку, i навпаки. Я -- Бог, якщо творю. Любов'ю одухотворяються i зароджуються будинок, батькiвщина (там, де будинок гарний i прибраний, там панує любов), сiм'я, дiти. Патологiї же -- вiд нереалiзованої любовi або її вiдсутностi, неправильного способу життя i старостi. Характер, доля габiтус одухотворенi та визначено любов'ю. Хто не любить, той не акцентований. Якщо душа людини повна любов'ю, кажуть, що вона -- душевна. А якщо душа без любовi, людина бездушна. Ось початок ДОБРА i ЗЛА. Генiї-руйнiвники тому й руйнiвники, що не одухотворенi любов'ю. Христос жив з любов'ю i проголосив любов початком. Iнструментом утвердження цiєї iдеї для нього було власне розп'яття, власна смерть. К. Маркс, В. Ленiн, Л. Троцький, Й. Сталiн проголосили класову ненависть людей початком революцiї, тобто зробили вбивство принципом iснування людства i втiлювали цю iдею в життя. Правда, iнструментом реалiзацiї цiєї iдеї стали вiдiбранi чужi життя.
   Стосунки чоловiка i жiнки: вiрнiсть -- основа сiм'ї. Зрадив чоловiк -- втрачається довiра. Зрадила жiнка -- з'являються "чужi" дiти, це губить сiм'ю, рiд, державу. Жiнка -- душа сiм'ї, чоловiк -- усе iнше. Чоловiк веде зовнiшню полiтику, жiнка -- внутрiшню.
   Вiд любовi бере початок все: характер (+ любов до матерi + казки i мiфи, пробудити уяву) -- установка -- творчiсть, патологiї, батькiвщина, друзi, свою справу, доля. Усе прогресивне ґрунтується на любовi. Перше кохання безкорислива, вона вже в дорослої стає загальною, всеохоплюючої -- це вже божественна любов. Володiння улюбленим спалює любов. Так людина стає богом практично: iде дорогою Добра, творить Добро, собою показуючи, де Добро, а де Зло, i вказуючи на тих, хто є їх носiями. Генiї-оптимiсти, навiть коли самi перебувають у стражданнях i хворобах, вони хочуть любити i бути коханими. Генiї-руйнiвники -- песимiсти, споживачi. Чуже життя для них -- випадок, абсурд, засiб власного задоволення, отже, дозволено лагодити все i над усiма пiд соусом чи то нацiоналiзму, чи то соцiалiзму, чи то "демократiї". Це тип паразита -- духовного i тiлесного -- такi особистостi подiляють i володарюють. Паразит панує над виробником.
   Отже, любов -- це генератор творчостi, божевiльної творчостi. Любов повинна стояти в центрi всiх людських вiдносин. Вона породила цивiлiзацiю (див. Першу заповiдь Христа).
   Служба. Генiї-будiвничi -- насамперед антидержавники, порушники спокою, ув'язненi. Такий генiй нiкому не служить i водночас служить усiм, у нього є патологiчне прагнення свободи. Генiй-руйнiвник нiби служить усiм, а насправдi -- тiльки собi. Вiн патологiчно не вiльний. Чимало генiїв писали свої працi у в'язницi або засланнi, особливо в авторитарних країнах.
   Друзi. Ця графа введена, по-перше, щоб визначити ступiнь мужностi-жiночностi особистостi (друзi вибираються за статевою, а потiм за дiловим принципом, хоча справа (грошi) -- це еквiвалент сексу), а по-друге, -- для визначення сексуальної орiєнтацiї. Багато генiїв мали нетрадицiйну орiєнтацiю.
   Габiтус. Перша характерна зовнiшня ознака генiальностi -- це альбiнiзм. Геродот уважав, що династiю фараонiв у 4-3 тисячолiттi до н. е. заснували бiлi люди-прибульцi, мати i дружина Хеопса були блондинками. Хлопчики успадковують габiтуснi характеристики матерi, дiвчинки -- батька. Генiї i злочинцi по габiтусу майже не вiдрiзняються. У чоловiкiв превалюють невеликий зрiст, атлетична статура, велика голова, свiтле волосся, високе чоло, низькi брови, блакитнi, глибоко посадженi очi, довгi вiї, великий iз закритими нiздрями i "клювиком" нiс, мала носогубна вiдстань, тонкi губи, невелике пiдборiддя, середня шия без кадика, сутулi плечi, пропорцiйнi руки, дещо жiночний зовнiшнiй вигляд. У жiнок навпаки. У чоловiкiв-генiїв габiтус радше жiночний, у жiнок-генiїв габiтус бiльше маскулiнний. Генiї зазвичай некрасивi. Чоловiки носять довге волосся, бакенбарди, бороду. Мова швидка, голос тонкий. Смiх вiдкритий, рiзкий. Сумна маска особи. Характерна iндивiдуалiстичнiсть: часто крикливi та демонстрацiйнi в одязi, своєрiдний безлад у помешканнi.
   Статистика свiдчить, що величина мозку не визначає генiальнiсть i схильнiсть душi до Добра або Зла. Це робить любов. Уявiть Христа, Л. Толстого i взагалi трудiвника в трiйцi з краваткою! В. Ленiн, Л. Троцький та iн. брехуни легко одягаються таким чином. Будiвничий в одному одязi, а руйнiвник в iншому -- вони рiзняться i зовнi.
   Характер. Материнський у хлопчикiв i батькiвський у дiвчаток. Генiї аутичнi, iндивiдуалiстичнi. Упертi. Егоцентричнi. Простi, дивакуватi, демонстративнi, швидкi, незлагiднi, хронiчнi мандрiвники, максималiсти -- хочуть все вiдразу. Хронiчна сексуальна i, отже, iнтелектуальна заклопотанiсть. Невгамовнiсть. Пристраснiсть. Не терплять критики i злопам'ятнi стосовно своїх опонентiв. Зневажливi до себе i невибагливi в одязi, їжi, побутi. Дитячiсть. Надзвичайнi волелюбнiсть, антивладнiсть (проти батька, влади i тощо). Аполiтичнiсть. "Громадяни свiту". Пристрасна закоханiсть (ейфорiя) при вiдмовi переходить в сильну тугу i так циклами до наступної закоханостi. Конфлiктнi, зацикленi. I все це на тлi жiночностi характеру -- лiве домiнантне пiвкуля любовi (емоцiй) -- у чоловiкiв, i мужнього характеру -- права домiнантна пiвкуля любовi (емоцiй) -- у жiнок.
   Ставлення до влади, вiйськових, лiкарiв, унiформи в цiлому, вимоги "ходити строєм" зокрема, натовпу, часто до релiгiї як до процедури яскраво негативне.
   У генiїв-бандитiв (зокрема серiйних вбивць), тобто в руйнiвникiв, i в генiїв-будiвничих однакове в характерi -- крайнi аутичнi характеристики, але рiзнi установки в любовi й творчостi, тобто в результатi життєдiяльностi пiдсумки протилежнi. Любов -- основа.
   Акцентуацiї. На тлi нероздiленого кохання виникає сильне тривале емоцiйне напруження (чому вiдкинули, чому я тощо). Зациклення. Далi виникають бiологiчний i соцiальний комплекси неповноцiнностi: зациклення на некрасивостi, невеликому (або великому) ростi, "непородистi", бiдностi, власної "дуростi" i неосвiченостi, невiданнi сенсу життя. Усе це породжує сильне бажання самоствердитися через творчiсть, що може вважатися манiєю величi. Виникає бажання самоствердитися i бiологiчно, i соцiально. Акцентуацiя -- єдиний спосiб тримати мозок у хронiчно сильному напруженнi аж до галюцинацiй, тривожних i iнсайтних сновидiнь. У генiїв-будiвничих усе це спрямовано на себе, на творення. I починається каторжна праця-творчiсть, створення з нiчого чогось великого. У генiїв-руйнiвникiв усе це спрямовано на виправлення середовища (вони вважають, що в їх необлаштованому життi винне середовище), i починається боротьба за "кращу владу". Як за Ч. Дарвiном: у будiвничих вiдбувається боротьба за iснування, основана на любовi, гуманiзмi, а в руйнiвникiв -- на iнстинктах: знищити колишню владу, "справедливо" подiлити награбоване (щоб було чесно, дiлити руйнiвник буде сам) i почати полiпшувати державу (вона спочатку є апаратом насильства, фiскальства). Якщо акцентуацiя перенапружена за силою i часом, нейрони мозку не витримують i починаються передпатологiчнi i патологiчнi процеси (у кожного iндивiдуально). Хто любить, той уже акцентуалiзується, а якщо є ще й сильнi зарозумiлiсть, аутизм, то тут виникає крайня ступiнь акцентуацiї -- манiї, зокрема й величi. Тому генiй виглядає диваком, не вiд свiту цього, його вважають ненормальним, божевiльним.
   Iсторiя ставлення держави до "психiчно хворих" наступна. З допотопних часiв i до XVII ст. їх заковували в ланцюги, тримали в камерах i не знали способiв лiкування. Звiльнення таких людей почалося за часiв Французької революцiї. Французький психiатр Ф. Пiнель першим законодавчо зняв ланцюга з душевнохворих i перевiв їх у ранг просто хворих. Трохи пiзнiше це сталося i в Нiмеччинi. У Росiї до божевiльним ставилися як до блаженних, юродивим i деяких навiть канонiзували, оскiльки вони говорили правду, в очi владi "бувальщину вiщали". Для хворих споруджували будинки пiклування. Комунiстична психiатрiя вiдiгравала роль державного батога, вiдправляючи iнакомислячих в камеру i "садячи" на транквiлiзатори.
   Насправдi т. зв. "психiчно хворi" гуманнiшi до iнших, нiж "психiчно здоровi": полiцiя (мiлiцiя), вiйськовi, якi сидять у владi, -- зважте, хто приносить бiльше шкоди цивiлiзацiям i чому (через кого) цивiлiзацiї гинуть, а завдяки кому народжуються. Хто любить, будує, той здоровий, а хто утискає i вбиває -- хворий. На акцентуацiях, зациклення, комплексах (стражданнях) будується цивiлiзацiя, безкомплекснi люди в кращому разi -- користувачi, споживачi прогресу. Вони не соромляться йти у владу (вiйськовi, весь держапарат, полiцiя, суди, тюремнi працiвники тощо), щоб паразитувати на творцях матерiального i духовного прогресу. Комплекси та манiї трансформуються у високодуховнi творiння. Так з негативної акцентуацiї, з страждання виникають творiння цивiлiзацiї. Творцi з негативу або з нiчого створюють позитив. Руйнiвники, навпаки, з позитиву -- негатив.
   Патологiї. На тлi нероздiленого кохання формуються хронiчна туга (хандра), акцентуацiї, прикордоннi стани, а потiм захворювання за формулами "де тонко, там i рветься" i "яке життя, такi й хвороби". У генiїв найчастiше простежуються епiлептоїднi захворювання (прихованi -- застигання або вiдкритi -- епiлептичнi напади), iстероїднiсть, наркозалежнiсть. Також характернi вiдкладення солей (подагра, остеохондрози), зовнi невмотивованi перепади настроїв вiд ейфорiї до глибокої туги, запаморочення, головнi болi, галюцинацiї, хронiчнi безсоння, суїцидальнi настрої.
   Визначення: "Хворий той, хто вбиває, руйнує, порушує права iнших людей, хронiчно бреше, а не той, хто зiзнається психiчно хворим державними докторами. Здоровий той, хто правдивий, будує в широкому сенсi слова -- себе i середовище. Хворий, хто здався, хто вважає себе хворим i звертається до лiкаря за допомогою або живе за рахунок iнших". Б. Паскаль зазначав: "Крайню ступiнь розуму звинувачують у божевiллi так само, як повну вiдсутнiсть розуму". О. Вейнiнгер писав: "Багато генiальних людей зiйшло з розуму, бо душi їх виявилися недостатньо сильними, щоб вони могли винести весь свiт на своїх плечах. Тим легше впасти, чим вищим став чоловiк. Генiй, який втрачає розум, не хоче бути генiєм i замiсть моральностi жадає щастя. Будь-яке божевiлля народжується з нестерпностi страждання, звiдусiль освяченого свiдомiстю".
   Епiлептоїднi стани -- збiй у роботi пiвкуль головного мозку -- основа творчостi i одкровень (iнсайт), коли лiва (жiноча) половина мозку конфлiктує з правою (чоловiчий). Тому останнiй захiд у лiкуваннi епiлепсiї -- лоботомiя. Ф. Достоєвський про свiй епiлептичний напад: "Майже перед самим нападом (якщо тiльки припадок проходив наяву) як би загорявся мозок, з незвичайним поривом напружувалися разом усi життєвi сили. Вiдчуття життя, самосвiдомостi майже посилюється в десять разiв у цi митi, що тривали, як блискавки. Розум, серце свiтили незвичайним свiтлом, усi хвилювання, сумнiви, занепокоєння нiби умиротворялися разом, перетворювалися в якийсь вищий спокiй, повний яснiстю, гармонiйною радiстю i надiєю, розуму i остаточної причини. Але цi моменти, цi проблиски були ще тiльки передчуттям тiєї остаточної секунди (нiколи не бiльше секунди), з якої починався самий припадок. Ця секунда була, звичайно, нестерпна. В останнiй свiдомий момент перед припадком, траплялося встигнути ясно i свiдомо сказати собi: "Так, за цей момент можна вiддати все життя", то, звичайно, цей момент сам по собi i вартує всього життя". Мислення, сновидiння, творчiсть, епiлептичний припадок (прихований або вiдкритий) -- це лише ступiнь взаємодiї пiвкуль мозку.

Схема причин онтогенетичних захворювань людини

Любов ? вiдмова в любовi ? страждання ? акцентуацiї ? патологiї (аж до суїциду).

Технологiя творчостi

   Творчiсть -- це скидання акцентуацiй, покаяння i очищення, катарсис, це саме надiйне природне самолiкування.
   Установка. Її iнiцiює нереалiзована любов. Це найважливiший психологiчний стан у становленнi особистостi. Вiд матерi, бабусi -- вiд любовi в принципi, вiд снiв, видiнь, вiд вiщунiв (волхвiв) i навiть вiд ворожiнь циган. У дитинствi, юностi дають собi або разом з другом клятву зробити щось велике. Чiтка установка на генiальнiсть -- це бажання собою, своєю працею "пiдкорити" свiт. Установка -- це усвiдомлення в собi божественного начала. Генiєм стає той, хто хоче, насмiлюється ним стати. Установка на героя породжує майбутнiх державних дiячiв, вiйськових, полiцейських тощо, що "застрягли" в дитинствi. Вони не хочуть нiчого робити, тiльки керувати. Вiд установки залежить шлях, -- Добра або Зла, -- який вибирає людина.
   Творчiсть. Дитячi фантазiї пробуджуються мамою, бабусею, тiтками, нянею, сестрою -- це початок (установка). Уява -- база. Потiм, у 12-14 рокiв, трапляється перша любов, зазвичай, вона супроводжується вiдмовою, стражданням i томлiнням (акцентуацiя), що пiдводить до творчостi як засобу самоствердження i позбавлення вiд страждань, одкровення. Любовне ловлення (як енергiя творчостi) i зацикленiсть на своїй темi надають одкровення. З НIЧОГО генiй робить ЩОСЬ ЗНАЧИМЕ для свiту. Творчi характеристики генiя: книголюб i книжник, смiливiсть мислення, упертiсть i трудоголiзм, подвiйнiсть i вiчний дiалог з собою, вiчна гонка, поспiх у творчостi, продиктований прагненням випередити свiй час.
   Творцевi також властивi хронiчна закоханiсть, аутизм (у рiзному ступенi), епiлептоїднiсть, iстероїднiсть, жiночнiсть у чоловiкiв i мужнiсть у жiнок, хронiчна туга (до клубка в горлi) i сильне невдоволення собою. Похiднi вiд перелiченого вище: схильнiсть до подорожей, антидержавна орiєнтованiсть (часто є ув'язненими), зацикленiсть, параноїдальнiсть, рiзнi комплекси, крайнощi в характерi (максималiзм, пiдвищена тривожнiсть).
   Технологiя творчостi (шлях до себе). Закоханiсть (нероздiлене кохання) -- це одиниця творчостi, що виливається в мiкро-, або макроепiлептичний припадок (психологiчний оргазм), тобто призводить до збою роботи пiвкуль, сновидiння.
   Загальна схема циклу: любов ? страждання ? творчiсть ? занепад. Далi зацикленiсть на темi стає настiльки сильною, що проблеми не дають спокою i увi снi. А їх рiшення вiдбувається автоматично ("хтось диктує") в сутiнковому станi безпосередньо перед сном, увi снi або на межi пробудження, в галюцинацiях. Щоб усе це здiйснити, треба докласти зусиль: окрiм закоханостi, необхiдно утримання вiд їжi, сну, алкоголю. Зазвичай генiї п'ють каву або чай. Цiкавий прийом стимуляцiї використовував I. Павлов: вiн опускав руки в холодну воду.
   Перша фраза, рядок будь-якого твору (наукового, фiлософського, лiтературного, музичного) є його фундаментом -- це програма, яка приходить при сутiнковому станi свiдомостi або увi снi. Як же потiм будується сам твiр? Точно так само, як будинок: приходить iдея (найчастiше увi снi), формується план, здiйснюється збiр "будматерiалiв" (робота в бiблiотецi тощо). I саме будiвництво (робота -- 90% успiху), прибирання "смiття" i "здача" твору в "експлуатацiю" (менеджмент). "Кориснiсть, надiйнiсть, краса", -- три кити будь-якого твору. Увi снi, на межi сну i пробудження (сутiнковий стан) приходять ключовi рiшення зациклених проблем. Наприклад, Е. Хоу привидiлася головна iдея швейної машинки, В. А. Моцартовi -- важливi музичнi фрагменти, Ф. А. Кекуле -- схема молекули бензолу у виглядi кiлець, Д. Менделєєву -- принцип розташування хiмiчних елементiв в таблицi. Через сни Бог спiлкувався з багатьма генiями, пророками, царями, монахам та iн.
   Перед сном думай про свою давню проблему, а в момент пробудження лови її рiшення. Так робили всi генiї.
   У генiїв-руйнiвникiв вiдсутня любов, а якщо i наявна, то як почуття помсти за вiдмову коханої. Звiдси -- бажання змусити любити себе за допомогою сили, насильства. Будiвничi творять цивiлiзацiю, а руйнiвники -- власне життя завдяки першим, тобто паразитують, коять насильство.
   Творчiсть, згiдно з I. Мечниковом, це "вторинна статева ознака".
   Генiй спочатку перемагає сам себе, а потiм своєю творчiстю пiдкорює свiт, лягає цеглиною в будiвлю цивiлiзацiї. Вiн не боїться себе i держави. Вiн бачить розрiзненiсть релiгiй, свiтоглядiв i мрiє створити об'єднану релiгiю, вiн мрiє стати пророком, обожити себе. Генiй стоїть на гiгантськiй любовi i плечах гiгантiв-попередникiв, а його твори -- це його дiти, живий приклад любовi. Головне, що укладено у творi генiя, -- це любов. Тому твiр i вважається генiальним, бо вистражданий у любовi. Генiї -- живi вчителi любовi, завдяки їм свiт полiпшується, цивiлiзується (закохується). Це проявляється i у вiдносинах людей (мораль), i в комфортностi їх життя. Сьогоднi пересiчна людина живе так, як ранiше жили царi, саме завдяки генiям. Користуючись творами генiїв, ми стаємо добрiшими, цивiлiзованiшими, витонченiшими, божественнiшими. Шлях людини i людства -- втiлення казок, мiфiв (всi релiгiї свiту -- етнiчнi мiфи) в практику життя кожного. Це шлях обожнювання людини, шлях становлення Боголюдини, перетворення тварини в БОГА, це будiвництво райського життя i раю своїми силами тут i зараз. А рай на землi -- це життя в загальнiй любовi.
   Якщо не пишеться (не працює), повернися до початку, перечитай, виправ i продовжуй. Лови думки на межi сну i пробудження -- вони правильнi. Чи не порушуй закони буття (див. нагiрну проповiдь), будь правдивий насамперед перед самим собою.
   Одкровення (творчiсть) має свої цикли: вiковi (золотий вiк), рiчнi (весна, осiнь -- обов'язково на перепадах температур, тискiв), мiсячнi, добовi (ранок, момент переходу вiд сну до пробудження). Важливе i мiсце одкровення. Зазвичай, аскетичне неспання вiдбувається на горi. Усi релiгiї свiту народилися в горах. Тоталiтарна держава вбиває творчiсть. За соцiальним станом генiями стають "збiднiлi" дворяни. Чоловiки стають генiями завдяки генотипу матерi, своєї любовi до неї (i нелюбовi до батька); жiнки стають генiями завдяки генотипу батька i своєї любовi до нього (i нелюбовi до матерi).
   Генiї -- мазохiстичнi, тирани -- садистичнi, що є фундаментом Добра i Зла в цивiлiзацiї. Генiї дуже жiночнi, як й iнтелiгентнiсть, дiти, жiнки, євреї. Бiльшiсть пророкiв отримували одкровення увi снi, а також в епiлептичних припадках, пiд час глибокої молитви, глибокої аскези, i все це тiльки на базi любовi.
   Данте вважав, що любов рухає Сонце та iншi свiтила, що недалеко вiд iстини. Ф. Аквiнський вважав, що любов -- це прагнення до хорошого.
   Творчiсть -- єдиний шлях вiд людини до Бога, тобто до генiя Добра. Вiн спочатку творить себе, а потiм собою перетворює свiт. Руйнiвники, навпаки, "полiпшують" середовище, однак паразитують на iнших. У генiї парадоксально поєднанi крайнощi як у характерi, так i у творчостi. Одкровення -- це чiтке функцiональне єднання крайнощiв в один закон. Чим ширшi крайностi, тим загальнiший закон, що поєднує цi крайнощi в цiле. Генiй -- це Бог, який створює цивiлiзацiю. О. Вейнiнгер: "Генiй, з повною свiдомiстю безсмертя, люблячий все навколо себе i поза себе, є наймудрiшою i вiльною людиною. Вiн є осередком усiх законiв".
   Отже, одкровення частiше приходить у сутiнках -- на межi дня i ночi. Грань сну i неспання -- найкращий час творчостi. Одкровення народжується на межi верху i низу (на горi -- кордонi землi i неба), дня i ночi, сну i пробудження, дитинства та дорослостi, жiночностi i мужностi, любовi i страждання, "норми та патологiї". А те, що вiдкривається (вiдкриття), є об'єднання крайнощiв в одне функцiональне цiле -- формулу, закон. У результатi виходить щось красиве, симетричне, iз завершеним циклом. Поки що завершенням усього, що створила людина, є iдея Єдиного Бога (Закону). Ця iдея, вiра затикає всi дiрки незнання. Там, де є знання, панує закон. Там, де мало знань, правлять мiфи, казки та iншi фантазiї. На те й генiї, щоб знань, законiв було бiльше. А зрештою буде вiдкрито один Загальний Закон Сущого, що об'єднує всi закони фiзики, хiмiї, моралi i всього iншого. I. Ньютон, Д. Менделєєв, I. Павлов вiдкрили тiльки окремi гранi загального. Людство чекає нового Тевтона (генiя), який би об'єднав все це i якось назвав. Генiй-максималiст об'єднає максимальне цього двоїстого об'єктивного i суб'єктивного свiту в одне слово (Мойсей назвав це Яхве, Будда -- Єдиносущний та iн.), єдину формулу, Єдиний Закон. Творчiсть -- творiння нового. Цей рiд занять приписують богам. А насильства, грабiж i вбивства приписують нечистiй силi: чортовi, дияволу, шайтановi або генералiсимусу.
   На горi, небi живе Бог, а в болотi, пiдземелля -- чорт.

Схема технологiї творчостi

Нероздiлене кохання ? акцентуацiї ? зацикленостi, комплекси i манiї ? творчiсть як звiльнення вiд страждань i самоствердження.

   Творчiсть не терпить брехнi i ґрунтується на правдi. Творчiсть без вiдкриття (одкровення) -- брехня i словеса. Брехня -- перший грiх, i вiн дорiвнює незнанню.
   Сновидiння вирiшують чимало завдань (див. Менделєєв). Щоб довести творчiсть увi снi до автоматизму, треба бути акцентованим, недосипати, недоїдати i хронiчно роздумувати над проблемою. Сновидiння i галюцинацiї, прихований або вiдкритий епiлептичний припадок, дежавю, вiдволiкання, вiдключення -- явища одного спрямування. Жанна Д'Арк керувалася "голосами", тобто перебувала в моментальному снi.
   Простота мислення i тексту. Якщо вас хочуть обдурити, простi речi вам розповiдають складно i змiшаними термiнами (латинськими, англiйськими, грецькими) або взагалi говорять абракадабру.
   Якщо тема, проблема, питання не мiстять протирiччя, драми, подвiйностi, вони "болтологiчнi" i нерозв'язнi, порожнi, однобiчнi.
   Творити -- плакати i смiятися одночасно.
   Творчiсть -- це прихована епiлепсiя ? ступор ? сон ? максимальне збудження ? болiсна радiсть до слiз ? оргазм-полiт.
   Смерть. Генiї вмирають зазвичай у день народження (+2 мiсяцi), найчастiше вiд застуди (ознака падiння iмунiтету) або ж вiд серцево-судинних захворювань (iнфаркт, iнсульт). Зазвичай у тоталiтарних країнах помирають у злиднях, у цивiлiзованих -- у пошанi i багатствi. Держава часто перезаховує генiїв, борючись за свiй iнтелектуальний фонд. Смерть генiя лягає генотипом у будiвлю цивiлiзацiї, генiї обожнюються. Коло замикається -- де i в якому оточеннi генiй народжується i проводить дитинство, там i з тими прагне померти. Помирає любов -- помирає генiй. Енергетика кола життя -- любов. Генiї як правило нiчим не володiли, вмирали бездомними. Володiти -- значить бути невiльним, брехати, вiдокремлювати (дiлити, роздiляти), а це не по-генiальному, небожественних.
   У разi суїцидальної смертi причина криється в нереалiзованих любовi i життi. На Землi у 2000 р. покiнчили з собою 1 млн чоловiк у вiцi вiд 15 до 35 рокiв. Генiї i схильнi до творчостi особистостi вбивають себе повiльно i завуальовано, використовуючи алкоголь, наркотики, живучи на виснаження.
   Дiяльнiсть. Усi налаштованi проти влади. Установники i законодавцi цивiлiзацiй. Iменами генiїв названi епохи, напряму в мистецтвi, релiгiї, науцi. Iменами генiїв-руйнiвникiв в державах названi мiста, вулицi. Треба б i в'язницi називати iменами чиновникiв i правителiв (наприклад, в'язниця iм. В. Ленiна). У генiїв-будiвельникiв простежується бажання зробити людей добрими, держави -- справедливими, релiгiї -- однотипними, загальними. Кожен з них вважає себе громадянином свiту i вибирає мiсце проживання, якщо дозволено вибрати, там, де поменше державностi.
   У творiннях генiїв головний герой -- це вiн сам у боротьбi з державою, боротьбi особистостi та системи: вiд Мойсея i єгипетської влади, Iсуса та iєрархiв Iзраїлю разом iз Понтiєм Пiлатом i до письменникiв Булгакова i Солженiцина, що протистояли владi комунiстiв. Держава -- головне Зло генiя: саме про це свiдчать їхнi проповiдi, книги, картини, музика, вiдкриття в науках. Тому i йде iндивiд в пророки, фiлософи, письменники i поети, художники i музиканти, монахи i пустельники. Це i є боротьба Добра i Зла. Пересiчна людина шукає мiсце проживання там, де мiнiмальний вплив держави. Де його менше, там завжди бiльше цивiлiзованостi i ренесансу (див. "Психологiчнi Портрети", роздiл "Держава"). Розумних людей держава ненавидить. Творiння генiїв-будiвельникiв -- це часто помста державi (див. Працi Булгакова, Солженiцина).
  

Технологiя будiвництва Добра

Загальна схема становлення генiя-будiвельника (чоловiки та жiнки)

   У центрi -- любов до матерi, бабусi, нянi, сестри, тiток, далi -- нероздiлена любов протилежної статi ? страждання ? акцентуацiї ? комплекси ? установка ? характер ? творчiсть ? доля ? смерть ? безсмертя.
   СБМДО (рос. СМИЛ). Офiцiйний психологiчний тест на базi ММРI, через який пропущенi вiдомостi про всiх генiїв з метою виявити психологiчний тип кожного.
   Цю роботу здiйснює дипломований психолог В. Синюгiн.
  
  

Вплив наявностi / вiдсутностi любовi на формування особистостi

  
  
  

Параметри

Руйнiвники

Будiвельники

Виховання

   Безлюбовне
   В оточеннi любовi

Освiта

   Вiдсутня. Неповна
   Вища

Шлюб

   Сiм'я, дiти -- не головне
   На основi любовi

Служба

   Iгнорується
   Iгнорується

Друзi

   Тi, що вiдповiдають мотивам
   Тi, що вiдповiдають установкам

Габiтус

   Див. Ломброзо
   Вiдповiдний

Характер

   Агресивний
   Простий i добрий

Акцентуацiї

   Характернi злочинцям;
   бажання мати владу
   На габiтусi, любовi, бiдностi; бажання самоствердитися

Патологiї

   Антисоцiальнi звички; тюремнi
   Праця i творчiсть; антидержавнiсть

Установка

   Кримiнальна
   Споглядальна

Творчiсть

   Як взяти, як потрапити до влади
   Що i як створювати нi з чого

Дiяльнiсть

   Кримiнальна
   Цивiлiзована

Хобi

   Полювання
   Бiльярд, карточнi iгри

Клички

   Наявнi
   Наявнi
  
  
  
  
   Технологiя будiвництва Добра (права частина аркуша). 1. Народитися саме таким: з часткою аутизму (фiлогенез) i його похiдними (онтогенез). 2. Здатнiсть закохуватися (онтогенез на базi фiлогенезу, як УР (умовнi рефлекси) на базi БР (безумовних рефлексiв)) i любити сильно, до божевiлля, плюс похiднi вiд любовi. 3. Вибрати, вичленувати свою справу i шлях життя, йти по ньому всупереч усьому. I похiднi вiд всiх 3-х пунктiв (див. Психологiчнi портрети, Висновки). Разом: наявнiсть в душi любовi взагалi. Любов до правди i справедливостi i ненависть до брехнi. Зазвичай, вони не здатнi створювати групи i угрупування (створення системи -- уже Зло), це люди не системи, оскiльки творчiсть ґрунтується на iндивiдуальностi, як все генiально-будiвельне. Це жертовний тип, мазохiстичний.
   Список праворуч -- список святих усього свiту, його кожен може доповнити, i саме їм моляться. А головне -- треба об'єднати всiх святих свiту в одну релiгiю, в одну вiру. Рiзноголосся вiр, релiгiй не применшує святостi будь--якого святого. Адже кожен з них у своїй сферi вклав цеглинку в будiвлю цивiлiзацiї -- добробудiвництва i Мойсей, i Iсус, i Магомет, i Г. Герц, А. Ейнштейн, Л. Толстой та iн. Усi вони сини Божi, хоча реалiзувалися в рiзних сферах людського буття, рiзних регiонах, нацiональностi i, врештi-решт, рiзних родах, родинах. Об'єднавши їх одним, -- наявнiстю загальної любовi, -- ми отримаємо загальну релiгiю, вiру, загальне довiру, скрiплене загальною любов'ю один до одного i до свого середовища проживання, тобто природи, космосу, Всесвiту. Прийде текст нових молитов i дiй, що об'єднує всiх добробудiвничих.
   Людина народжує богiв i таким чином сама стає Богом. Хто що шукає, той те i знаходить: хто шукає Бога, той iде вперед i знаходить себе, а хто шукає тiльки задоволення своїх iнстинктiв, веде суто тваринне життя, йде назад, до тварин.
   Людино, назви себе Богом, не бiйся себе, це не гординя, це необхiдна умова добробудiвництва, виживання. Для цього не ставай у лiвий список i не шануй людей, що перебувають у ньому, -- це вбивцi. Чи не одягай жодну унiформу, не служи нi людинi, нi партiї, нi сектi, будь сам собою, i ти не будеш творити Зла. Чи не Бог творить Добро чи Зло, а людина. I вона сама цього хоче. Правдивiсть -- спосiб iснування.
  

Технологiя руйнування Зла

   Генiй-руйнiвник -- соцiум визначає мою свiдомiсть: 1. Народитися таким: застрягти в дитинствi з негативним знаком, така iсторiя родини. 2. Вiдсутнiсть хронiчної закоханостi (душа повна помстою й ненавистю, а не любов'ю), її похiднi. Бажання затверджуватися i жити паразитичним способом, за рахунок iнших, бути "героєм" або "патрiотом", стояти вище за iнших. Разом: ненависть, брехня як спосiб життя, вiдсутнiсть почуття справедливостi -- мотиви руйнування. Носiї цих мотивiв органiзовуються в групи i угрупування (типу державної системи, партiї, наприклад, комунiстичної, або просто органiзованого злочинного угруповання), починається бандитизм або в "законi", або поза -- результат один: злодiйство, вбивства, насильство, гнiт i брехня. Де вони, там руйнацiї. Все це бачать i знають, хоч злодiї, хоч чеснi, а процес нахабно триває.
   Цi двi технологiї антагонiстичнi до фiлософiї, моралi, побуту i життя, габiтусу та одягу (наприклад, обов'язковий атрибут злодiя -- краватка на шиї). Збивання в зграю годує руйнiвникiв, i таким чином вони iсторично виживають. Це хижацький тип, садистичний, "вовки". Далi дивись "Психологiчнi Портрети", роздiл "Держава".
  

Генетика: гени, зчепленi з реальнiстю

   Чоловiчий сперматозоїд + жiноча яйцеклiтина = чоловiчо-жiночий подiл на 4: 2ЧЖ + 2ЧЖ -- подiл на 8 = 16-4Ч i 4Ж i 4ч i 4ж попарно тощо. Хто перемагає, того i стать. З'єднання (заплiднення) чоловiчих i жiночих носiїв надає циклiчний рiст клiтин з мiнливими -- то чоловiчими, то жiночими -- домiнантами.
   Жiночнiсть у генiї-чоловiковi: мазохiзм, довге волосся, яскравi одяг та макiяж, шия без кадика, лiворукiсть.
   Мужнiсть у генiї-жiнцi: садизм, простота, смiливiсть, задерикуватiсть, розум, чоловiче ставлення до себе i свiту, чоловiчi габiтус й одяг.
   Син схожий на матiр i повторює її долю. Донька схожа на батька i повторює його долю. Закон перехресного превалювання: Ч + Ж = син, схожий на матiр, чи донька, схожа на батька.
   Усе розвивається вiд гiрко-кисло-солоного через солодке до лужного.
   Зчепленi гени генiя -- вiд матерi: бiлявий, бiлястi брови, довгi вiї, великий iз закритими нiздрями нiс, мала носогубна вiдстань, жiноподiбнiсть, шия без кадика, невеликi пропорцiйнi руки, невисокий зрiст. Патологiї: рiзнi види епiлепсiї, нарко-, та (або) алкозалежнiсть. Епiлепсiя -- вiйна чоловiчого i жiночого начал.
  

ЛЮДИНА-БОГ

  

Я сам свiй Бог. Але слабкий, безглуздий Бог,

Засмиканий, юродивий, убогий.

Не дай вам Бог любити такого Бога,

I бути як вiн -- не приведи вас Бог.

Я вiрю, Бог. Порочний, жалюгiдний Бог,

Але якщо я i справдi Лик пречистий,

Так дай вам Бог бути мирним атеїстом,

А Богом бути -- не доведи вас Бог.

I. Габай (єврей, суїцид у 38 рокiв, в'язень)

  
  
   Тiльки людина може примирити непримиренних людей, людей i тварин, тварин мiж собою, тварин i рослини, екологiю в цiлому. Треба нагодувати всiх, зробити життя не хижацьким: не вбивати, не красти, не брехати. I все. На землi -- рай, загальна любов (див. нагiрну проповiдь Iсуса i одкровення iнших пророкiв). А iсторично нiякi боги (а їх були мiльйони) цього зробити не змогли. Мiфологiї загалом не допомагають, хоча багато мiльярдiв людей їх сповiдують, сподiваються на них i навiть пригальмовують таким чином агресiю (грiхи) i намагаються спрямувати життя в русло Добра. А Зло i понинi тут.
   Стати людинi Богом або чортом -- це добровiльний вибiр шляху Добра або Зла. Це найголовнiша проблема i людини, i людства. Проявити своє власне волевиявлення i легко, i складно: треба дуже багато знати, звiльнити себе вiд преса середовища, держави, релiгiї, мiфiв. Бути готовим постраждати за своє вiльне волевиявлення (загрожує i в'язниця, i злиднi, i повне забуття, i рабство), стати на шлях Добра. Людинi рано чи пiзно доводиться вибирати, пiдкоритися чи нi силi ззовнi: або ти твориш середовище, або воно тебе ламає. Пiд середовищем я розумiю державу з її iсторично виробленим апаратом насильства: дитячий садок, школа, армiя, внз -- скрiзь треба ходити строєм, бути в строю. А вiльна воля вможливлює iндивiдуалiзм: "Я -- початок i кiнець, я творець власного щастя". У цьому сенсi всiх фундаментальних фiлософiй вiд Гiльгамеша, Зороастра, Мойсея, Аристотеля з Платоном до бiльш сучасних -- Ф. Нiцше, А. Шопенгауера, Л. Толстого i всiх iнших фiлософiв, учених, письменникiв, художникiв i композиторiв, ченцiв i пустельникiв, тобто всiх тих, хто бере участь в русi соцiуму до гуманiзму, людинолюбства. Це -- Людино-Боги, творцi себе i соцiуму. А функцiя держави, тобто чиновникiв -- грабувати, коїти насильство, тримати й не пускати, садити i змушувати ходити строєм, бути патрiотом держави. Це -- паразитичний спосiб життя. Пояснення того, чому i як людина самовiльно йде шляхом Зла або Добра, див. в попереднiх роздiлах. Добро -- сила, так має бути. А в життi сила -- Зло. Ця сила i править.
   Людина з глибокого дитинства i до глибокої старостi жадає, вiрить i шукає мiфiв (казок). Незнання заповнюється мiфом. З мiфiв народжуються закони: i Тори, i буддизму, i всiх iнших вiрувань. Де закiнчується знання, починаються вiрування, мiфи, вигадка, казки як замiщення незнання. Мiф -- це система заборон i дозволiв, емоцiйний концентрат iсторiї роду, виду, племенi, нацiї.
   Суще самоорганiзовується надзвичайно просто, i тiльки неуцтво i жадiбнiсть, навмисне ускладнюючи, роблять свiт незрозумiлим i жорстоким. Людина за природою -- Бог, а таємниця, за якою завжди ховається Зло, i влада намагаються опустити людини до рiвня чорта.
   Вирiшуй сам: прийняв божественнiсть -- йдеш шляхами Бога; прийняв служiння державi -- йдеш шляхами чорта. Людина-Бог обожнює, приручає чорта, i той ставиться людиною.
   Бог -- це коливальний контур сущого. Хто шукає Бога, той шукає причини (мотиви) сущого, той шукає коливальний контур.
   В iсторiї людства було не менше мiльйона богiв i богинь. I всiх цих богiв придумав або вигiдно ввiв в культуру людина, чоловiк, оскiльки боготворчiсть -- це законотворчiсть: вона йде на благо консолiдованого суспiльства.
   Бог для людини, а не людина для Бога. Людина породжує богiв, а не навпаки. Померла людина -- помер i бог (або чорт). Генiй-будiвничий у своїй сферi шукає Бога, знаходить причину i кожен у своїй науцi.
   Так завдяки генiям-будiвничим (з прогресом), поступово Бог спускається з неба на землю.
   З прогресом, поступово Бог спускається з неба на землю.
   Щоб стати Богом, людинi потрiбно насамперед стати на шлях вигнання Зла з себе.
   Еволюцiя вiр -- це еволюцiя богiв, якi створювалися людиною для людини, а не навпаки. I ось еволюцiя прийшла до того, що людина добровiльно стає на шлях Добра, шлях Бога або Богом. Людино, оголоси себе Богом -- i свiт стане Раєм!
   Вiра -- це iнтуїтивне знання законiв природи, тобто Бога. Але в мiру прогресу генiї поступово вiдкривають все бiльше i бiльше законiв природи i прийдуть до того, що будуть ЗНАТИ ВСЕ. Це знання i дозволяє людинi стати Богом. Хто правильно знає, той i правильно керує.
   Бог має числове значення 45 -- говорять євреї (богообраний народ, а ким тодi обранi iншi народи?).
   Людини й людства легше i простiше вiрити в зовнiшнього Бога i просити в нього чогось. Але вiдкривати його в собi i послiдовно йти Його шляхом, бути на нього схожим -- для цього треба щодня трудитися, i насамперед -- над собою, а це дуже складно. Шукай себе сам -- i знайдеш того, кого шукаєш. Людина слабка: вона спирається на мiфи. Сильний спирається на себе.
   Усе -- смертне: i Всесвiт, i Сонце, i людина, i боги. I раптом стверджують, що Яхве вiчний. Це що -- наука, гумор або просто думка? Парапсихологiя, навколопсихологiя, парафiлософiя -- науки про мiфи, казки, перекази, богошукання?
   Я не вiчний, як будь-який з богiв. Але можу бути вiчний (вiдносно), якщо вкладу хоча б одну цеглину в будiвлю прогресу. Я -- Бог, вiн -- Бог, всi, хто будує i стоїть на шляху доброчесностi, -- боги. I це об'єднує, натомiсть рiзнобожжя -- роз'єднує.
   У богошуканням людство "випробувало" мiльйони богiв i ось зупинилося на буддизмi з його похiдними, iудаїзмi з його похiдними (християнство та iслам) i ще декiлькох дрiбних богiв i божкiв.
   Ступiнь вiри в богiв обернено пропорцiйна знанню себе i свiту. Чим бiльше знаєш, тим менше вiриш мiфам, тим бiльше ти -- Бог. Вiру до справи не пришиєш.
   Знання -- сила, але сила нiколи не може бути мудрiстю.
   Проголошення себе Богом -- це проголошення прагнення йти Його шляхами. Це гуманiзм. Людино, не чекай допомоги з неба! Допоможи собi сама! Твори себе сама! Закохайся i твори на Любовi!
   Уважати себе генiєм-будiвничим, вiдкривачем, творцем -- значить уважати себе Богом. Я -- творець, отже, я -- Бог. Хоч i смертний, як i всi боги, але справи мої безсмертнi, оскiльки поки живе людина, живе i Бог. Iсторично людина -- творець мiльярдiв богiв (безстатевих i статевих, матерiальних i духовних, загальних i приватних, нацiональних та позанацiональних, професiйних i унiверсальних), i нiде нi разу не зафiксовано, не доведене зворотного: мовляв, Бог створив людину, -- хоча єврейськi мiфи це затверджують i намагаються довести за допомогою чудес. А чудес у життi точно не буває.
   Людина, пiзнавши себе, пiзнає i природу, стає будiвничим гуманного соцiуму, тобто Богом.
   Моя вiра вiдрiзняється вiд всiх вiр тим, що я вiрую в усi цi вiри одночасно: i в Мойсея, i в Христа, i в Магомета, i в Будду, i в Ахурамазду (вогнепоклонники), i в А. Ейнштейна, i в Л. Толстого, i в О. Солженiцина -- у всiх генiїв-будiвельникiв. Усi вони -- люди-боги. Саме вони -- основа добробудiвництва на Землi. Я вiрю закоханим Добролюбов на Землi, всiм невинно постраждалим за своє добробудiвництво.
   Людина за свою iсторiю створила i забула мiльйони богiв, мiльйони законiв. Людинi потрiбен Бог, а не навпаки, Бог iснує для людини, а не навпаки.
   Людина-Бог -- це не заперечення Бога, а обожнювання Людини, це добровiльне, осмислене прийняття Бога як себе.
   Головна проблема людини i людства: яким шляхом йти -- праведним або Диявола? Тут корiнь свободи волi. Тут все вирiшує особиста воля. Держава i релiгiї -- це система заборон i дозволiв, i людина в них заплутався. Генiї: моралiсти, фiлософи, письменники, поети та iншi творчi люди -- намагаються вказати, яким шляхом слiд iти, а яким -- нi.
   Першим Людиною-Богом був проголошений цар Саргон (3 тис. рр. до н. е.).
   Людина названий державою "громадянин", "товариш" - держава боїться Людини-Бога, а тих, хто називає себе Людиною-Богом, держава спалює, саджає у в'язницю, репресує. Держава насаджує страх i заборону, а Бога ставить поза Людиною.
   Людина-Бог не боїться себе, не боїться держави. Патрiот той, хто закоханий.
   Людина-Бог -- творець, а державний апаратник -- службовець. Хто любить -- творить, хто служить -- народжує i поширює грiх. Символ держави -- #. Його завдання -- лякати i не пускати.
   Людина-Бог закладена ще в самому ПОЧАТКУ -- у Великому Вибуху, в Tmax (K). Вона iснує перiодично.
   Людина-Чорт iснує вiчно в Tmin (K) -- це ХОЛОД.
   Охолодження i самозахист -- два факти, що пов'язують протилежностi.
   Бог -- той, хто назвав себе Богом i йде по шляху Добра.
   Я -- все: i мiкро-, i макрочастки, я i А. Ейнштен, i Л. Больцман, i Д. Менделєєв, та I. Павлов, i З. Фрейд, i Л. Толстой, i Аристотель, i Платон, i Ахурамазда , i Адонай, i Христос, i Будда, i Магомед, i прихильник людинолюбної, цивiлiзованої релiгiї, оскiльки я пiзнав усiх їх i прийняв як своє. У менi -- всi нацiональностi, релiгiї, вчення, що дозволяють вiдчувати i визнавати себе Богом. Це не гординя, це факт.
   Я -- ЛЮДИНА = Я -- БОГ. Я жив i помру, як БОГ, як жили i вмирали всi БОГИ. Нiщо не вiчне. Час розкидати i час збирати камiння для власної могили.
   Велике майбутнє прийде тодi, коли людина стане Богом. Вiн буде все знати i все вмiти. I тодi дiри незнання не будуть затикатися мiфами, казками, релiгiями. Людство завдяки генiям-будiвничим уже сьогоднi живе так, як боги, так, як ще вчора жили тiльки "помазаники божi": царi, фараони, королi. Соцiум поступово стає раєм, а людина -- Богом.
   Знання позбавляє вiд грiха i робить людину Богом.
   I навiщо єврейському Богу все це, все, що є? Навiщо це будь-якому Боговi?
   Чоловiк -- Бог, а жiнка народжує чоловiкiв, тобто Богiв.
  

СТИСЛИЙ ЗМIСТ УСIЄЇ ПРАЦI

   Однакове вiдштовхується, рiзне притягаються -- основа ВВ
  
   Великий Вибух (ВВ) -- миттєве перетворення мiнiмум (Т = 0)о Кельвiна в максимум ТК -- екстремуми перевiрцi не пiддаються, це чиста теорiя, оскiльки немає такого мат. тiла, яке витримає цi температури. На колайдерi (Швейцарiя) у 2013 р. дiйшли до Т = 1,5 о 1012 ТоК -- це експериментальний максимум. Автор вважає, що ТК ВВ набагато бiльше.
  
   Остигання -- взаємодiя екстемумiв ТК = матерiєгенеза = еволюцiя сущого пiсля Великого Вибуху, причина руху загалом. При охолодженнi народжуються всi види енергiї та матерiї, простiр i час за формулою Т = 1 \ т сек. Температура зворотно пропорцiйна часу (див. рис. 2). Автор називає її "формулою сущого, буття, Бога" (для тих, хто його шукає). Приклад: ++ - = Н (водень = ядро ??+ електрон), ++ 2- = гелiй (ядро + 2 електрона) тощо, до кiнця таблицi елементiв Менделєєва. На бiологiчному рiвнi Чол. + Жiн. = народження третього. Знаючи крайнощi -- можемо прорахувати будь-яку середню точку процесу. Початок усьому -- Холод (-), прабатько Зла. Лiве, Низ, Тепло (+) -- прабатько Добра, Праве -- Верх. Звiдси дуалiзм сущого. Теплокровнiсть -- результат опору охолодженню (Холоду), як i приєднання плюсом мiнуса. Матерiя самоорганiзується завдяки опору охолодженню, отже, остигання є головною причиною еволюцiї сущого.
  
   ДI = Дуалiзм (подвiйнiсть) сущого. Лiве = 1 \ Праве. Праве = 1 \ Лiве. Ч. = 1 \ Ж.Ж = 1 \ М. + = 1 \ -, - = 1 \ + Верх = 1 \ Низ. Низ = 1 \ Верх. Це -- натуральна основа подання визначень у формальнiй i неформальнiй (суб'єктизованiй) логiцi. Рiч, суб'єкт визначаються через свою протилежнiсть. Закони симетрiї-асиметрiї поданi на цiй формулi. Хоча свiт завжди асиметричний: тепла бiльше, нiж холоду, + нiж -, тому вiн iде вiд + до -, де + бере -, з'єднує з собою i народжується щось третє. Тяжiння + i - i є предтечою Любовi взагалi, втiленням Зла в Добро. Це -- тяжiння i є охолодження = еволюцiя сущого.
  
   КК = коливальний контур сущого, як синоатрiальний вузол змушує серце битися, як iнстинкти пiдкiрки (гiпоталамус) змушують, збуджують мозок до роботи, як ядро ??атома (хiм. ел-та) -- все це дiти генотипованої енергiї остигання пiд часу. Схема ДI i КК iснує (рухається) у виглядi лежачої подвiйний вiсiмки, як схема руху ядра, так i схема мозку. Схема атома i ЦНС абсолютно подiбнi, як i причина їх народження та розвитку.
  
   Теорiя 4-х iнстинктiв i 3-х поверхiв ЦНС (для стислостi i легкого розумiння, оскiльки є чимало праць iз цiєї теми, але немає об'єднуючої, що пов'язує неживе i живе iз зазначенням причин i мотивiв. Мозок будь-якого живої iстоти по вертикалi складається iз кори, пiдкiрки i системи нейронiв. Центр ЦНС, рушiйна сила ЦНС -- iнстинкти, що функцiонують у гiпоталамусi.
   Найдавнiший iнстинкт -- Холоду, потiм Голоду, Сексу i Страху. Вони перебувають у ГТ поряд iз зонами незадоволення i назоволення. Усе це -- результат протистояння застиганню. Найголовнiшi причини i мотиви сущого -- це iнстинкти: Холод, протистояння охолодженню, Голод -- як отримання енергiї в протистояннi остиганню, Секс -- як розмноження себе -- це теж протистояння охолодженню. Страх -- як збереження роду i виду. Цi 4 iнстинкту в природi є Причиною i мотивом життєдiяльностi загалом спiльнот та роботи мозку, органiзму зокрема.
  
   Iнстинктизацiя середовища, соцiуму i соцiалiзацiя iнстинктiв див. на рис 4. Iнстинкти дали цiлi iндустрiї життєдiяльностi живого i насамперед у спiвтовариствi людей: Холод (або протистояння йому) дав приборкання вогню, шиття одягу, будiвництво житла та похiднi. "Породження" Голоду: сiльське господарство, харчова промисловiсть тощо; Сексу: творчiсть, як процес, бiжутерiя, моди, культура вiдносин як така тощо; Страху: зброя, армiї, пахани тощо. Отже, iнстинкти соцiалiзуються, а Соцiум iнстинктизується. Хто будує цивiлiзацiї i хто їх руйнує: Генiї-будiвничi i Генiї-руйнiвники. Поiменно див. ПП.
  
   Психологiчнi портрети генiїв (ПП).
  
   Автор на суб'єктивних засадах вiдiбрав прiзвища генiїв i за законом подвiйностi розташував у лiвiй частинi аркуша список генiїв-руйнiвникiв (вбивць, грабiжникiв та iн.), в правiй -- список генiїв-будiвничих (творцi цивiлiзацiй). Автор вiдповiдав на питання хто i що таке генiальнiсть, як вона виникає i чому. Схема обробки така: злiва аркуша по вертикалi -- список персоналiй, згори по горизонталi -- об'єктивнi i суб'єктивнi параметри. Джерела параметрiв -- тiльки документи: автобiографiї, листи, спогади, працi. Унизу аркуша пiдводимо риску i подаємо статистику, факти. З правої сторони аркуша поперсонно складаємо психологiчний портрет генiя (див. "Висновки ПП").
  
   Людина-БОГ -- один з найважливiших висновкiв автора. Богiв за iсторiю людства було мiльярди. Їх створювала людина. Усе -- у владi людини, що їй корисно, те i правильне. Допомагає жити Будда, чи ЯХВЕ, чи IСУС, чи Магомет або iншi божки -- аби на користь i жити не в грiху. Якщо ти, людино, добровiльно вирiшила стати Богом -- стань ним. Богу божi правила життя, а чорту -- чортове
  
   Усю працю можна згорнути в одну формулу: Т=1/t сек.
  

АФОРИЗМИ

   Є два види мислення: збиткове -- руйнiвне (у тому числi злодiйство, афери тощо). Це безкультур'я i неповага до оточуючих; i прибуткове -- творче. З нiчого треба будувати щось корисне для себе та iнших -- це i є гуманiстична культура, i матерiальна повагу до iнших -- не нанесення їм шкоди. Даремний прирiвнюється до шкiдливого.
  
      -- Прогрес вiдбувається завдяки тому, що син йде проти батька, нове -- проти старого, майбутнє -- проти минулого, свобода -- проти рабства.
      -- Добре любити кохану, але не володiти нею. Чим бiльше володiння, тим менше любовi.
      -- Усе смертне, крiм еволюцiї матерiї i розуму (творчостi).
      -- Любов -- антипод брехнi. Брехня -- антипод любовi.
      -- Нацiоналiзм i патрiотизм завжди допускають ворогiв. Це останнiй, тваринний аргумент в полiтицi; далi -- вiйна.
      -- Незнання -- мати брехнi, знання -- правди.
      -- Рай тримається на правдi, пекло -- на брехнi.
      -- Мета науки -- механiзм, технологiя i прогноз.
      -- Правда -- ядро особистостi, брехня її розкладає.
      -- Найперший грiх людини -- брехня.
      -- Полiтика i залицяння за жiнкою основанi на брехнi. Термiнологiя i там i там сексуальна ("член", "ввести в члени"). А брехня починається з макiяжу.
      -- Хто хоче досягти мудростi, нехай повторить пост у 40 днiв, як це робили Мойсей, Iсус, Магомет та iншi.
      -- Гуманiзм народжувався в муках у лонi держави (влади одного над iншим) як антипод насильства.
      -- Закон здоров'я i молодостi: в харчуваннi, сексi, затишку -- скрiзь стриманiсть.
      -- Мiф -- це фiлософiя, яка намагається пояснити реальнiсть вигадкою.
      -- Час -- це циклiчний перехiд, приєднання до "плюса" чергового "мiнуса".
      -- Жити -- значить щось починати. Початок дає ритм i напрям життя. Починайте з усього того, що лежить праворуч (див. ДI). Наприклад, починати день зi свiтанку (свiтло) i закiнчується на заходi (тьма), з одиницi або непарного числа, години (див. Висновки). Мораль будується на вiрi, надiї i любовi. Державна мораль будується на силi, залякуваннi i насильствi, а не на любовi.
      -- Два протилежнi напрямки моралi: 1. Нагiрна проповiдь Христа (Будди, Магомета, Заратустри). 2. Державнi закони i їх контролери. Тобто iснує двi протилежних моралi: людини i системи, одиницi i колективу, особистостi i держави. Свiтове Зло зникне зi зникненням держави.
      -- Мiф -- це факт, що пройшов через поколiння.
      -- Усi романи -- жалюгiдна тiнь частини життя.
      -- Полiпшуєш себе -- полiпшуєш суспiльство, i в жодному разi навпаки. Почни з себе.
      -- Добробудiвничий все олюднює (рухає вперед), злобудiвничий - "озвiрює" (тягне назад). Перший -- з нiчого або поганого створює гарний; другий -- з гарного робить нiщо чи погане.
      -- Хто знає початок, той знає причину.
      -- У силу слабкого знання людство поки знає (вiрить) тiльки в одну формулу свiту -- це БОГ. Людина, пiзнавши все, стане Ним. А поки що дiри незнання затикаються вiрою.
      -- Iдеальне суспiльство людей виникне тодi, коли людина стане безстатевою.
      -- Казки, мiфи -- це соцiальна пiдсвiдомiсть.
      -- Iстина народжується в муках, а не в суперечках. У суперечках народжуються друзi, однодумцi чи вороги.
      -- Основнi ознаки великої свiтової бiди: педикульоз i туберкульоз, розпад сiмей, жорстокiсть людей, велика кiлькiсть шарлатанiв i паразитiв.
      -- Свiт (суще) надзвичайно простий: поїсти, розмножитися i вижити. Усе iнше -- похiднi вiд цього.
      -- Добробудiвничi i руйнiвники (в будь-якiй сферi людської дiяльностi) родом з дитинства.
      -- Мудрiсть проста -- шукає правду, дурiсть багатомовна -- шукає брехню.
      -- Народження залежить не вiд тебе, а ось вiдродження -- тiльки вiд тебе.
      -- Мова слiв зростає на мотивах, а мотиви -- на iнстинктах (стовпах). Будь-яка мова, пропозицiя, розмова мотивованi iнстинктами. I тiльки. Якщо до тебе звернулися, значить хочуть сексу, їжi, захисту (холод, голод, секс i страх правлять усiма i всiм свiтом, i не тiльки на Землi) або похiдних вiд них.
      -- Усi народи завжди чекають месiю, спасителя вiд Зла. А треба, щоб кожен вiдкрив Бога в собi i слiдував шляхами Добра. Нiхто не дасть вам визволення: нi Бог, нi цар i не герой.
      -- Усе, що приховує правду i знання, є Зло.
      -- Розумний завжди в прислузi в дурних.
      -- Головна експериментальна лабораторiя -- голова, мозок.
      -- Для ВООЗ хворий той, хто порушує закони гуртожитку, тобто руйнує. Здоровий, хто будує.
      -- Боги -- життєво необхiдна казка (мiф) для людства. Зникнуть мiфи -- зникнуть заборони, релiгiї.
      -- Що для Америки криза, то для Росiї рай.
      -- Полюбити насильно -- те саме, що в рай потрапити примусово.
      -- Коливальний контур в ЦНС -- у гiпоталамусi. У серцi -- у сiноартерiальному вузлi, у чоловiка -- мiж нiг, у жiнки -- там само.
      -- Людина! У твоїй головi є все. Шукай i знайдеш.
      -- Немає комплексатикiв -- немає генiїв.
      -- Захiд благоденствує. Схiд злидарює тому, що брехливий.
      -- Боги народжуються i вмирають тiльки пiсля смертi людей. Полiтика -- це вмiння брехати публiчно.
      -- Боги -- у горах, чорти -- у болотах.
      -- Хтось повинен бути на цiй землi водiєм ритмiв!
      -- Тiльки жiнка i держава в цьому свiтi бояться правди. Решта її шукають. Жiнка i держава спираються на таємницю, секрети.
      -- Якщо початок всього брати вiд нуля -- Бога немає. Якщо вiд одиницi, то вiн є i вiн -- людина.
      -- Мозок -- єдиний (поки) центр сприйняття, обробки i виявлення закономiрностей (алгоритмiв) в сущому.
      -- Задовольнивши iнстинкти, задовольняєш i свiдомiсть.
      -- Вiра в Бога -- це вiра в Добро. А Бог i чорт -- протилежностi, створенi людиною.
      -- Будь-яка в'язниця -- держава в мiнiатюрi, в якiй вона перебуває, i навпаки.
      -- Слово -- знак, мораль -- формула вiдносин знакiв.
      -- Знайди себе i ти знайдеш Бога.
      -- Боїшся правди -- боїшся Бога.
      -- Захисти себе вiд держави i ти -- людина.
      -- Хочеш iстини -- шукай її в єднаннi крайнощiв.
      -- Дзвiн помсти дзвонить по комунiстам. По фашистам євреї вiддзвонили.
      -- Жiнка вiддається тому чоловiковi, який має смiливiсть взяти. Це вирiшує жiнка.
      -- Хто кому потрiбен: людина релiгiї чи релiгiя людинi, Богу людина або людинi Бог?
      -- Кожен чоловiк хоче стати Христом, а кожна жiнка -- Марiєю.
      -- Для не (мало) знаючого свiт -- хаос, а Бог -- суб'єкт на небi.
      -- Не треба думати, що вчорашня держава була злою, а завтрашня буде доброю -- Зло Добром бути не може.
      -- Як тiльки буде створена партiя генiїв (минулих i справжнiх), це стане фундаментом гуманiстичного спiльноти людей.
      -- Корiнь Зла в тому, що красива жiнка вибирає великого, а не талановитого чоловiка. Вона реалiст, а не оптимiст.
      -- Людина боїться держави, i держава боїться людини. Хто сильнiший, той i виживає.
      -- У держави -- сила, у людини -- любов.
      -- Грошi -- кров суспiльства, а банкiри -- кранiвники, тобто сидять на кранi. Прогрес створений чоловiками-генiями в iм'я i для улюблених жiнок i тiльки.
      -- Багатослiвнiсть -- ознака недостатнього знання i сексуального напруження.
      -- Людинi наважитися стати Богом смертельно небезпечно. Ще Сократа стратили за це.
      -- Без пiзнає немає пiзнаваного, i навпаки.
      -- Будь-яка дiя мозку (думка) -- це конфлiкт (протистояння) чоловiчої i жiночої пiвкуль головного мозку.
      -- Рак не так небезпечний, як лiкар.
      -- Повiя -- лiки для акцентованого.
      -- Чепурний той будинок, де живуть закоханi, як i в державi. СРСР викосив здатних любити.
      -- Євреї -- нацiя хронiчних закоханих.
      -- Генiй-будiвельник -- це обов'язково людина любляча (хомо аморус -- вища стадiя гуманiзму).
      -- Хто хранитель вогнища-вогню, той хранитель роду.
      -- Головнi злочинцi -- це держадмiнiстратор, полiцейськi та соцiально близькi до них кримiнальники (бандити).
      -- Любов мiж чоловiком i жiнкою виникає: 1) по запаху, габаритам i вiдсутностi аномалiй -- 90%; 2) за iнтелектом -- менше 10%.
      -- Помер, коли здався, i навпаки.
      -- Велика людина -- велика любов, генiй -- генiальна любов, а в дурня -- пропала жiнка.
      -- Генiї змусили дурнiв грати в демократiю.
      -- Творчiсть -- процес iнтимний, як секс.
      -- Що б не робили євреї, все їм на користь. Таке начало.
      -- Померла любов -- померле життя, i навпаки.
      -- Вiрити в Бога -- шлях мрiйника, а бути Богом -- шлях реалiста.
      -- Однi зводи законiв необхiднi жiнкам, iншi -- чоловiкам. Законодавство статеве, а не безстатеве.
      -- Будь-яка людина, що б не думала, не робила, а йде або по стежцi Добра, або по стежцi Зла.
      -- Що побудоване з любов'ю -- красиво.
      -- Переможцiв не судять. Їх засуджують iсторiя i Боги.
      -- Патрiотизм тримається тiльки завдяки паразитам.
      -- Батькiвщину можуть навчити любити, але тiльки з-пiд палки. А це -- збочена любов, бо недобровiльна. Пошук Бога iндивiдуальний, а церква -- бiзнес.
      -- Влада без насильства не буває, отже, влада -- антилюдяна, а держава стоїть на тотальнiй недовiрi кожнiй людинi. Без папiрця ти -- комашка.
      -- Моя мати про вiйськових: "Дурний -- не дурний, але i розумний не такий".
      -- Людина вiдносить себе до тiєї нацiональностi, роду, групи, типу, мiфiв яких засвоїв з дитинства.
      -- Людина з глибокого дитинства i до глибокої старостi хоче, вiрить i шукає мiфи (казки). Незнання банальних законiв "затикається" мiфом. З мiфiв народжуються закони, хоч Тори, хоч буддистiв, хоч будь-яких iншi вiрування. Де закiнчується знання, починаються вiра, мiфи, домисли, казки як замiщення незнання. Мiф -- це система заборон i дозволiв, емоцiйний концентрат iсторiї роду, виду, племенi, нацiї.
      -- Мiф -- це часто повторюванi в поколiннях людей факти.
      -- У будь-якої людської дiяльностi вiра -- основа.
      -- У математицi, фiзицi, хiмiї та iнших точних наука iснує негласний договiр про те, що 2 • 2 = 4.
      -- Думка проста: вiра в будь-якiй сферi дiяльностi людини. Вiра -- основа життя.
      -- "Я зроблю iнших щасливими", -- до вас прийшов паразит. "Я зроблю себе щасливим", -- до вас прийшов творець.
      -- Посiєш мотиви -- пожнеш факти, посiєш факти -- пожнеш долю. Хочеш змiнити долю -- змiни мотиви.
      -- Культура -- похiдна релiгiй, казок, мiфiв (часто навiть не мiсцевих). А закони суспiльства -- суть похiдна вiд культури.
      -- У Дарвiна боротьба за iснування основана на силi, а в мене -- на любовi i гуманностi. У Дарвiна -- на iнстинктах, у мене -- на їх похiднiй -- моралi. У нього людина -- тварина, у мене -- Бог.
      -- Вiруючi люди в щоденних молитвах шанують генiїв-будiвельникiв, а держава -- руйнiвникiв.
      -- Усi церковнi святi -- це психiчнi портрети великих людей. А молитви про них -- спогади, пам'ять про них. Церква в цьому сенсi створена великими в iм'я великих людей для повчання молодi.
      -- Хто що шукає, той те i знайде: хоч у життi, хоч у науцi.
      -- У свiтi є тiльки двi моралi, два свiтогляди: чоловiчий i жiночий. Перший думає, як дати, i для цього працює, другий -- як взяти i споживає.
      -- Чоловiк для жiнки i жiнка для чоловiка -- i отрута, i лiки. I тiльки дозування лiкує обох.
      -- Поки бiднi вiрять, заможнi крадуть.
      -- У чоловiка до старостi все зменшується, зростає тiльки живiт. У жiнки все збiльшується (крiм кiлькостi зубiв i росту), i груди, i попа, тiльки все це вже працює на холостих обертах.
      -- Красива та жiнка, що пiд тобою. До речi, саме в цей час вона, напевно, вiрна тобi.
      -- Частiше дивись в очi жiнцi, що пiд тобою.
      -- Життя по-справжньому триває, коли ти на жiнцi.
      -- Життя i творчiсть -- це сон.
      -- Держава говорить: "Хочеш миру -- готуйся до вiйни. Не хочеш годувати своїх солдатiв, будеш годувати чужих ". А я кажу: "Хочеш поїсти -- йди справ велику потребу. Не хочеш годувати своїх солдатiв -- скажи, нехай працюють. Твоїм дiтям бiльше дiстанеться ".
      -- Знаючи закони, передбачаєш i факти.
      -- Україна -- для людей, а люди -- для олiгархiв (перелiк див. в журналi "Форбс").
      -- Жiнка подiбна полю, землi. Хто на нiй, той i сiє, той i господар.
      -- Хто вiдокремить "плюс" вiд "мiнуса" (чоловiка вiд жiнки), той вiдповiсть на всi питання.
      -- Вогонь i вода зробили з мавпи людину: вогонь зiгрiв i захистив, вода сприяла скиданню вовни з тiла i годувала.
      -- Жiнко, полюби потрiбного чоловiка -- i ти знайдеш потрiбну долю.
      -- Шлях жiнки -- вiд лiжка до столу, а шлях чоловiки -- вiд столу до верстата.
      -- Мiлiцiя моїх дiй, рухiв -- просто менти (РВВС). Мiлiцiя мого духа -- КДБ, СБУ. Мiлiцiя моєї моралi -- церква. Мiлiцiя моєї душi, моєї творчостi -- жiнка.
      -- Дурна людина -- це та, яка не може або не хоче вiдокремити, вiдмежувати Добро вiд Зла.
      -- У полiтицi хто сильнiший i пiдлiший, той i зверху, той i садить "нижчих".
      -- Краще почити в боротьбi зi Злом, нiж рабом вiд горiлки i туги.
      -- Шоу-бiзнес став легким, простим i сексуальним, неглибоким. З центром -- "цицька-пiська".
      -- Технологiї визначають стиль життя i мислення: ХVIII-XIX ст. -- Механiчний (пар), XX в. -- Столiття електрики, XXI ст. -- Вiк електронiки, XXII в. -- Столiття бiоелектронiки.
      -- На честь чергової рiчницi незалежностi України в державних театрах спинки стiльцiв пофарбували в жовто-блакитний колiр, а на сидiннях намалювали портрети президента. Культурна публiка, сiдаючи, отримує глибоке задоволення i паралельно окультурюється.
      -- Розумнi люди виїжджають з країни. А фабрики, заводи, земля та iнше майно залишаються, тому президент i його команда залишаються в країнi, щоб навести остаточний порядок.
      -- Якщо народився Олексiєм Iвановичем, бути тобi слюсарем; Якщо Яковом Iзраїлевичем, бути тобi шоу-бiзнесменом.
      -- Держава в особi силовикiв взяла пiд контроль права людини. Як же переiнакшено мозок апаратника!
      -- Я не буду вчити українську тому, що нею розмовляв товариш Азаров.
      -- Люди Заходу! Беручи наших депутатiв i державних чиновникiв до себе, пам'ятайте: цi особи нiчого не вмiють робити, окрiм як красти i брехати.
      -- Люди СРСР, пам'ятайте: ви вживаєте "фальшивi" продукти: в молоцi немає молока, в ковбасi -- м'яса, в пепсi -- пепсi, в бензинi -- бензину, в радi -- депутатiв, в країнi -- президента, в мiлiцiї -- мiлiцiонерiв, в судi -- суддiв тощо. А чому? Це країна дурнiв. Розумнi поїхали на Захiд.
      -- Науки базуються на вiрi, як i казки, мiфи тощо.
      -- Демократiя -- це добровiльний вибiр кожного мiж Добром i Злом.
      -- Релiгiя -- наука моралi. Наука -- релiгiя цифр. I те, й iнше -- тiльки лише вiра.
      -- Буддизм -- релiгiя гуманiзму. Усi iншi релiгiї в тiй чи iншiй мiрi ґрунтуються на заборонi.
      -- Бог -- таємниця. Але генiї свiту його поступово вiдкривають: Архiмед i всi, хто був до нього, Ньютон, i всi, хто був пiсля нього.
      -- Хто сiє правду, той святий. Брехуни -- грiшники. "Правда -- брехня" -- генотип цивiлiзацiї (вiдносин чоловiкiв i жiнок).
      -- Пияцтво -- це добровiльний суїцид iз задоволенням.
  
   Усю працю можна згорнути в одну формулу: Т=1/t сек.
   в якiй ключовою фразою є: "охолодження i вроджене протистояння йому".
   Кольорове зображення ФПМ.
   Ентропiя, застигання, еволюцiя
   Т о К макс
  
   БIЛИЙ
  
   ЧЕРВОНИЙ
  
   ОРАНЖ
  
   ЖОВТИЙ
  
   ЗЕЛЕНИЙ
  
   БЛАКИТНИЙ
  
   СИНIЙ
  
   ФIОЛЕТОВИЙ
  
   ЧОРНИЙ
   Т о К МIН
  
  
  

ВИКОРИСТАНА ЛIТЕРАТУРА

      -- Больцман Л. Избранные труды /Л. Больцман. -- М.: Наука, 1984.
      -- Винер Н. Кибернетика / Н. Винер. -- М., 1985.
      -- Дарвин Ч. Избранные труды / Ч. Дарвин. -- М-Л.: АН СССР, 1953
      -- Меделеев Д. И. Периодический закон / Д. И. Меделеев. -- М.: АН СССР, 1960.
      -- Опарин Л. И. и др. Современные представления о происхождении жизни на Земле / Л. И. Опарин // Журнал Всесоюзного химического общества. -- 1980. -- N 3. -- Т. 25.
      -- Павлов И. П. Полное собр. соч. / И. П. Павлов. -- М.-Л.: АН СССР, 1953.
      -- Планк М. Теория теплового излучения / М. Планк. -- М.-Л., 1935.
      -- О сущности света. -- Одесса, 1922.
      -- Тора. -- М., 1993.
      -- Фрейд З. Труды по психоанализу / З. Фрейд. -- М.-СПб.: Госиздат, 1923.
      -- Эйнштейн А. Собрание научных трудов / А. Эйнштейн. -- М.: Наука, 1965.
  

Та iншi класики цивiлiзацiя (див. ПП)

   Iнформацiя про автора:
   Смирнов Олексiй Iванович. Народився 13.12.1949 р. в м. Єдинцi, Молдова, де по 1965 р. навчався в СШ N 1. У 1966-67 -- навчання в СПТУ с. Валя Норокулуй (електрик). Служба в РА (1968-1970). 1971-1975 рр. -- навчався в технiкумi ССТМЕСГ м. Сороки (технiк-електрик). Пiсля вступу до ХДУ м. Харкiв, на бiофак, вiддiл психологiї (1977-1983), новою Батькiвщиною стає Україна. Працював лiкарем-психологом в ЦКЛ ПЗД (1983-89, нинi Укрзалiзницi), а з 1990 по 1998 рр. перiодично мешкав i працював у Нiдерландах, м. Артем.
   Улюбленi мiсця -- бiблiотеки, улюблене заняття -- вивчення документiв (листи, щоденники, автобiографiї, мемуари та iншi матерiали про конкретну людину). З 1979 по 2014 р. -- створення працi "Фундаментальнi причини, мотиви сущого".
   Усю працю можна згорнути в одну формулу: Т=1/t сек., ключовою фразою є "охолодження i вроджене протистояння йому".
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   2
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"