Апология - (книжн.) - неумеренное, чрезмерное восхваление, защита кого-чего-н. (С.И.Ожегов)
- защита лица, дела или сочинений его, устно или письменно (В.И.Даль)
Останнiм часом важко не помiтити бажання славян до єдностi, взаємодiї та спiвпрацi в усiх сферах життя. В сучасному свiтi глобалiзацiї, коли грошi стали основною вартiстю, а духовнi та моральнi якостi стали скорiше недолiком, вижити славяне можуть лише за умови кооперацiї та консолiдацiї своїх зусиль. Не просто вижити, а посiсти належне мiсце у свiтi, бо саме славянам завдячують своїм життям цiлi поколiння європейцiв. Славяне не допустили до Європи орди монголо-татар, звiльнили Європу вiд нацизму, i саме славяне можуть зупинити нову заразу. А що вже казати про науковий, культурний та духовний внесок славян! Але нашi вороги не сплять, а вже давно дiють за правилом "Роздiляй i властвуй", сiючи смуту помiж славянами та iншими європейськими народами.
Розглянемо декiлька проблем сучасного становища славян:
--
Територiальна роздiльнiсть. Я не виступаю за злиття держав в одну - це створило би зайвi проблеми. Але в межах славянських держав, всi транспортнi негаразди мають бути з'ясованi. Чому, наприклад, квиток на потяг до Бєлграду коштує понад 100 доларiв? Чому все частiше людей лякають встановленням вiзового режиму з Росiєю? Крiм суто вiзово-цiнових проблем, є й iнформацiйнi, якi набагато важливiшi. Туристичнi фiрми активно закликають людей на вiдпочинок до Турцiї, Європи, Америки, хоча за набагато меншi кошти можна вiдпочити в Криму, в Чорногорiї, Болгарiї, Росiї. Але по вiдношенню до Росiї, певними колами культивується неприязнь, або навiть ненависть. Бiлорусiю часто обзивають тоталiтарним режимом, хоча люди там живуть краще нiж в будь-якiй iншiй країнi СНД. Iншi славянськi держави фактично замовчуються i згадуються хiба що в нетривалих новинах. Виключенням можна назвати Польщу, але до неї вiдношення, як до "шляху в Європу". Але на противагу Європейському Союзу, є iдея Союзу Славянського - 12 славянських держав, можливо, з Балтiйськими та Скандинавськими країнами. Надiйний оплот Центральної, Схiдної та Пiвнiчної Європи пiшов би iншим шляхом, не захiдним, який спрямований на виродження людини й Землi.
--
Iсторичний розбрат. Якщо читати iсторiю України, можна зробити висновок, що скрiзь однi вороги. Навiть нефальсифiкована iсторiя може створити неприязнь до наших славянських сусiдiв - русскiх та полякiв. Подiбнi протирiччя спостерiгаються i серед балканських славян. Але життя продовжується, i треба жити далi, а не точити ножа на сусiда. Цi протирiччя нагадують сусiдськi сварки, через свої локальнi непорозумiння. Але раптом завiтає злодiй - сусiд стане битися за свого сусiда, як бився би за себе. Варто тiльки з'явитися ворогу i всi минулi сварки вiдходять на другий план, прощаються. Ця сама фiлософiя очевидна i у питаннi геополiтики. Не час вигадувати тузли, коли над нами схилився свiтовий жандарм НАТО, арабський свiт та густонаселена, стрiмко-зростаюча Азiя. Цi основнi гравцi згуртованi i не близькi нам нi по духу, нi по кровi нi по свiтогляду. Жодна держава, навiть Росiя не встоїть, розвиваючись окремо. Потужнiй Славянський воєнно-полiтичний союз нейтралiзує напругу, яка помiтна останнiм часом. А культурно-духовний Союз Славян поверне людей до традицiонального, iсторичного вiдродження цiнностей.
--
Культурний iгнор. Чому з Росiї до нас йде лише попса та бандитськi фiльми? Чому з Бiлорусiї, Сербiї, Чехiї, Словаччини, Болгарiї нiчого не чути? Хто шукає - той знайде. Але в даному випадку доведеться добряче пошукати, щоб задовольнити свої культурнi потреби. Це в змозi зробити одиницi. А решта? Решта споживає те, чим їх годує телебачення, радiо, друкованi видання та органiзованi заходи. Така позицiя є замовчуванням, або просто недопущенням, вiдсутностi iнтересу до культурної продукцiї славянських держав. Внаслiдок такої програми у суспiльства складається враження, що цi та iншi країни нiчим особливим непримiтнi, не вартi уваги. В той же час, голлiвудське смiття, латино-американськi мильнi серiали, ток-шоу примiтивної i часом аморальної тематики заповняють душу славянського люду. Можливо така полiтика проводиться i в iнших славянських державах, але принаймнi в Росiї пишаються минулою славою iмперiї, в Польщi пам'ятають, що вони нащадки Речi Посполитої, серби загартованi героїчною боротьбою за православну вiру, а у маленькiй Македонiї є телевiзiйний канал, який весь час транслює тiльки програми з iсторiї Македонiї. Нам є чому повчитися у славянських братiв, але не забуваємо, що центром минулої давньоруської величi був саме Київ. Тобто тисячу рокiв тому назад Київська Русь була найсильнiшою i найцивiлiзованiшою державою Європи. А от чи стане Київ Четвертим Римом - залежатиме тiльки вiд нас.
Три найбiльшi проблеми, якi я видiлив не єдинi. Але вони здаються найбiльш актуальними. Але вихiд є. Iм'я йому - Славянський Союз. Спершу мають об'єднатися три частини Русi: Русь Велика, Русь Бiла i Русь-Україна. На основi цього воєнно-полiтичного союзу (а не адмiнiстративного, бо вихiд не в об'єднаннi земель) i сформується ядро славянського свiту. Iншi держави, якi вже є членами ЄС та НАТО можуть змiнити свiй орiєнтир i увiйти у склад Союзу Славян. Але, щоб змiнити позицiю потрiбно бачити той курс, ту силу, яку ми створимо. На розмови та дискусiї нема чого орiєнтуватися, тому слiд створити в першу чергу потужну Русь, яка стане надiєю славян усього свiту.
Що стосується цiнностей та духовностi, то вони не мають пiдпорядковуватися думцi продажних ЗМI, а набрати традицiйних та притаманних славянам форм. Мудрiсть предкiв не має бути забута, навпаки - використана та вшанована. Шанування святинь та iсторiї мають прийти на змiну космополiтичному "загальнолюдському" (а насправдi - порожньому) свiтогляду. Як би не намагалися роз'єднати славян - не слiд пiддаватись на провокацiї. Бо славянськi народи - це гiлки одно i того ж самого дерева, i спiльне у нас корiння. Вiра також роз'єднує нас, але кров спорiднює. Вiзантiя пiдкинула нам християнство для послаблення держави. Згодом, православне християнство адаптувалося та стало в певнiй мiрi рiдним для славян. Пiдкинули католицизм деяких видiв. Зараз же пiдкидають протестантизм i сектантство, що є жахливим ударом по душах неокрiпших славян. Роз'єднує славян i мова, тим паче деякi народи вживають не кирилицю, а латиницю в написаннi (чехи, словаки, серби, поляки,...). Але при знайомствi з iншою славянською мовою, при спiлкуваннi, хiба не можна не вiдчути, що це - рiдна нам мова? Славяне мають дуже багато спiльного i нам слiд побачити це спiльне, використати на благо всiм нашим народам. Динамiчний темп сучасного свiту вже змушує славян обернутись обличчям один до одного, забути всi суперечки та вiддати належне кожнiй зi славянських культур. Бо в кого зi славян не трiпоче серце вiд української пiснi? В кого не вiдкривається душа при читаннi Достоєвського? I хто, в рештi-решт, не вiдчував злiсть на агресорiв, коли бомбили Бєлград? Наша спiльна структура душi, духу й тiла закладена на генетичному рiвнi. Тi, хто вже усвiдомив правильнiсть Славянської iдеї - хай допоможе iншим. I невдовзi славянськi народи зберуться воєдино, як справжня родина, за вечерею та стануть пожинати плоди своєї наполегливої працi.
У цьому i полягає моя апологiя - вiдповiдь тим, хто прагне знищити чи пiдкорити, принизити славян. Коротко i ясно, не вдаючись детально в минуле, але з прямим поглядом у майбутнє. Завершу словами українського пророка: "...Щоб усi славяне стали добрими братами, i синами сонця правди...".